Подорож

ЗагадкаБушанського рельєфу

Кам'яне СелоЛісові валуни

Затоплена церкваПідіймаючись над водами

Дніпра

ПОДОРОЖПОДОРОЖУкраїнаУкраїна

хто і коли створив в Україні єдиний у світі подібний малюнок

ЗМIСТ Подорож

2

ПО ТОЙ БIК

6 ПОДОРОЖ У МИНУЛЕЧи ви уявляли собі колись як жили наші предки, як ткали, де зберігали продукти, як справляли свята та торгували? Проходячи між старо-винними будівлями удови чи ткача чи то пи-саря, заглядаючи в розписані вікна мазанок чи дерев’яної церкви Етнографічного заповідника-музею «Переяслав-Хмельницький» не важко забути в якому столітті ти живеш і поринути у світ давньої України.

12 ЗАТОПЛЕНА ЦЕРКВАВ 70-х роках XX століття Канівське водосхови-ще затопило немало при берегових сіл Дніпра. Одним з них було село Гусинці Київської області. Води штучного моря накрили все, все окрім церкви, яка стояла на пагорбі. І дотепер вона сумно височить понад водами Дніпра. А на свята чутно з неї стони вбитих монахів.

НА ДЕНЬ

22 ЗАГАДКА БУШАНСЬКОГО РЕЛЬЄФУДавній художник зобразив на камені безли-сте дерево та птаха на ньому, оленя, людину в молитовній позі та прямокутник. Немає в світі аналогу такого рельєфу і порівняти його немає з чим. Вчені ніяк не можуть діяти однієї дум-ки з приводу дати, ба навіть епохи, створення малюнку. Існує кілька версій чим є малюнок та що на ньому зображено: від язичницької іконографії до зображення іншопланетян.

36 КАМ’ЯНЕ СЕЛОКам’яні вулиці між кам’яними зеленими від моху брилами, схожими на церкву, театр, бу-динки із сарайчиками. Неначе справжнє село скам’яніло. А на найбільшому валуні відбиток людської стопи величезного розміру – «стопи Бога», яка виконує бажання.

8

14

22

28

ЗМIСТПодорож

3

ПЕРЛИНИ

50 МАЙДАНОВЕ ЗАДЗЕРКАЛЛЯУ центрі Києва на Майдані Незалежності співіснують два світи: один – вдень, другий – з настанням темряви. Другий світ має своїх мешканців, свої традиції та свої історії. А те, що вдень називається одним ім’ям, вночі має іншу назву – другий Майдан має свою географію.

ЗА ЛIНЗОЮ

56 СТАРА ЄВРОПА В УКРАЇНІЯкщо ви ніколи не бували в Празі чи Вені чи Парижі, побувайте в Чернівцях – і ви зрозумієте, що таке стара Європа. Невеликі вуличкі, викладені кам’яною бруківкою, огорнуті неви-сокими домами, кожен свого кольору, з червони-ми дахами. Якщо маленькі вулички з бруківкою можна побачити і у Львові, то різнокольорові будинки можна побачити мабуть лише в Чернівцях. Міська Рада тут блакитно-глазурова, будинок драматичного театру – зелений, РАГс – яєчно-жовтий.

74 ЧОРТКІВСЬКІ ЦЕРКВИЧи то перепрошуючи за власну назву чи то на-впаки насміхаючись з неї, маленький Чортків повен церков, церков всіх можливих христи-янських конфесій. Однак цього не достатньо, і містечко будує нові церкви.

33

39

45

Журнал «ПОДОРОЖ Україна», №1, грудень 2009

«ПОДОРОЖ Україна» - жур-нал про туризм в Україні, про цікаві марштури та місця.

Головний редактор Крістіна Серебрякова

Дизайнер Крістіна Серебрякова

Фотографи Олександр Коляда, Олександра Ярошенко, Крістіна Серебрякова

Журналіст Крістіна Серебрякова

НА ДЕНЬНА ДЕНЬ

НА ДЕНА ДЕНЬНЬ

Чи ви уявляли собі колись як жили наші пращури, як ткали,

де зберігали продукти, як справляли свята та торгували?

ПОДОРОЖ У МИНУЛЕПОДОРОЖ У МИНУЛЕ

П роходячи між старовинними будівлями удови чи ткача чи то писаря, заглядаючи

в розписані вікна мазанок чи дерев’яної церкви Етнографічного заповідника-музею «Переяслав-

Хмельницький» не важко забути в якому столітті ти живеш і поринути у світ давньої України.

Етнографічний музей архітектури та побуту Середнього Придніпров'я - музей під відритим небом. Як пише сайт музею, це неповторний ансамбль


кільканадцяти перлин народного зодчества наших предків. На території в 30 га розкинулося справжнє село, неначе різні епохи з’їхалися жити разом. Можна простежити історію регіону від Черніхівської культури (II-V століття н.е.) до початку XX століття. Можно пройти шляхом, по якому ступали в свій час Сковорода та Шевченко.

Справжні гарбузи

Проходячи вуличками поміж хатин та дворів, оточених плетеним тином, бачиш біля кожного город чи сад. Восени на яблунях наливаються яблука, а на чорній землі жовтіють справжні гарбузи. Тини, оповиті в’юнком, а стежки до домівок, усаджені квітами.

Не вистачає лише мешканців села,

Хата удови(фото на развороті)

Дерев'яна церква-музей

9

Серед дворів можна знайти хатину ткача, заможного селянина, вчителя, теслі та хату удови. В цій хаті дівчата збиралися, щоб наворожити собі сюжетного та побалакати із удовою про життя. Пічна труба в цієї хати виходить не з самої хати, а виглядає наче пристройка до неї. Тобто дим мав стелитися стелею , щоб дійти до труби та вийти з хати.Ви точно не пройдете мимо шинка. На його дверях намальована пляшка горілки та закуска. Навіть той, хто не вмів читати, легко міг зорієнтуватися, тут наливають. А господарі шинку жили в пристойці до свого закладу.

які б ходили один до одного в гості в вишиваних сорочках. Але ти чекаєш, що вони от-от мають з’явитися.В хатах повно утварі, меблів та речей побуту. Вікна, занавішені вишитими рушниками, можна подивитися в старе металеве дзеркало і здивуватися, як можна було, наприклад, нафарбуватися, дивлячись в таке відображення.

Хата удови

Територія музею вміщує 185 об’єктів, з них – 20 дворів, 23 установки чи майстерні, до яких входять і млини. Млинам виділили окрему галявину. Їхні дерев’яні вітрила нажаль вже не рухаються. Однак можна зайти всередину і навіть побачити справжні жорна. А перед галявиною з вітряками стоїть металева менора (семисвічник) у пам’ять про старе єврейське кладовище, яке було на цьому місці.

Прив'язь для коней

10


Як дістатися

Від Києва до Переяслава ходять маршрутки від станції метро Чернігівська. Від Переяслава до музею або на таксі (10 хвилин) або пішки 20-25 хвилин.

Авто: 86 км від Києва, по Бориспільській трасі, до Переяслава, по кільцевій дорозі в сторону Черкас до вказівки “Музей.

Скільки часу

екскурсія одного дня

Скільки коштує

16 грн. маршрутка до Переяслава, 15 грн. квиток на територію музея (вхід в окремі музеї вже на території сплачується окремо), фотографування - 20 грн, відеозйомка - 50 грн, студентських знижок немає.

4Перед галявиною з вітряками стоїть мідна менора, сповіщаючи, що тут було єврейське кладовище

КИЇВ

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

Карта Київської області

11


12


Затоплена ЦеркваВ 70-х роках XX століття Канівське водосховище затопило немало при берегових сіл Дніпра. Одним з них було село Гусинці Київської області. Води штучного моря накрили все, все окрім церкви, яка стояла на пагорбі. І дотепер вонасумно височить понад водами Дніпра. А на свята чутно з неї стони вбитих монахів.

13


З атоплені села. Канівське водосховище будували між 1972 та

1978 роками. А при його будівництві затопили немало земель та населених пунктів. А в 1972 води штучного моря накрили і село Гусинці, що в київській області напроти міста Ржищів.В 1969 році голову села попередили пор затоплення і про початок будівництва нового села, в яке переселять всіх гусинців та мешканців сусідніх сел. І в першу чергу голова радянського села вирішив відремонтувати церкву, за що й отримав на горіхи від влади, але було пізно. Церкву обновили і укріпили, щоб встояла під навалою води. При її будуванні та ремонті до будівельного розчину додавали яєчний білок, що сприяло міцності та водостійкості стін споруди.І ось всіх мешканців вивезли, а в село ринула вода. Затопило все, окрім церкви, що стояла на пагорбі. Так і до нині вона височить на водами водосховища в 200 метрах від берега, оточена очеретом. Вода затопила фундамент церкви та дзвіниці, що стоїть поряд. Дійти до неї пішки можна лишень взимку по льоду.

Відбудова

Дістатися Свято-преображенської церкви можна лише на човні. Навколо неї на широких теренах канівського водосховища

15


розкидані острівці. Один з них – найбільший – знаходиться найближче до церкви, він весь вкритий піском і нагадує маленьку пустелю посеред водного дзеркала. Колись він був рясно вкритий лісом, однак радянська влада розпорядилася ліс вирубати з метою, щоб вітер розніс, а води розмили острів. Та нічого не вийшло. З острова добре видно церкву та дзвіницю. Біля неї побудували причал. Наразі в церкві ведуться ремонтні роботи. Її хочуть відновити для богослужінь, однак як туди будуть діставатися парафіяни, поки невідомо. Мабуть на човнах. Підлогу церкви та дзвіниці, а також очерет навколо них засипали піском, тому тепер в церкву можна зайти, не боячись промочити ноги. На піщаному острівці, який вийшов навколо церкви та дзвіниці, лежать мішки цементу та арматура. Однак

реставрує церкву не держава, а благодійний фонд «Богуслав», який збирає пожертвування.

Вирізані ліки святих

Всередині церкви збереглися фрески та елементи розпису. Однак іконостас з ліками святих було пошкоджено. Студенти з Санкт-Петербургу, відвідавши затоплену церкву, вирішили, що святим краще буде в пітерському музеї, і видовбали обличчя ікон. Однак їх зловили на кордоні, і наразі ліки святих зберігається в Києві, і будуть повернуті іконам, коли церкву відреставрують.Прекрасна ікона Богоматері із немовлям на протилежній вівтарю стіні сумними очима дивиться на скалічені обличчя святих. А білі стіни рясніють пам’ятними написами про те, хто і коли

Канівське во-досходвище

Богоматерь з немовлям.

Розпис на стіні церкви

4Церква в селі Гусинці

(фото на розвороті)

2

НА ДЕНЬНА ДЕНЬСвято-Преображенська церква

3


Всевидяче око на даху церкви

20


відвідував церкву. Від підлоги до стелі через ікони вівтаря тягнеться глибока тріщина. Фундамент церкви почав роз’їжджатися. Будівельники намагаються стягнути фундамент металевим каркасом та припинити його деформацію. Однак в цілому церква має непоганий вигляд. Дах зберігся цілим. А над одним із входів видніється металевий знак, що символізує всевидяче Боже око.Дзвіниця немає даху. Припускають, що це сталося ще за часів Другої світової війни, але можливо дах впав і після затоплення церкви.

Стони монахів

Свято-Преображенська церква була припустимо побудована в 1822 році, за доволі розповсюдженим на той час проектом. Аналогічна церква стоїть в селі Юрківці Чернігівської області, і побудована вона так само в 1821-22 роках. Як і будь-якої загадкової споруди в церкви є свої легенди. Говорять, що на релігійні світа з церкви чутно дзвін дзвона, який зняли перед тим, як затопити село. А ще розповідають про те, що колись на церкву напала банда розбійників, жорстоко повбивала всіх монахів та розгромило їх садиби навколо церкви. І тепер інколи з церкви доноситься стогін порубаних монахів.

Теперішнє

В 2008 році церкві винесли вирок: «Через два роки стіни впадуть». Тоді терміново почався процес збирання грошей та розроблення проекту порятунку пам’ятки. 19 січня 2009 року в світо-преображенській церкві було проведено службу присвячену храмовому святу Преображення Господа Бога і Спаса Ісуса Христа. В церкві зібралося багато людей, чиє життя так чи інакше пов’язане із церквою, кого тут христили, кого вінчали. Стіни храму наповнили пісні, що линули водами штучного моря, і знов наповнили церкву життям.

Понівечені обличчя святих над вівтарем

21



- Доїхати до Ржищіва: 2 години від Києва, ходять маршрутки з Подільського автовокзалу.В Ржищіві винайняти моторного човна на річковому вокзалі. - Їхати на машині по лівому берегу Дніпра по дамбі 100 км, потім буде шлагбаум і 10 км по пісчаній дорозі (якщо у вас не джип, їхати не рекомендують). Однак кажуть, що тепер ту частину викупили і через шлагбаум можуть не пропустити. Їхати лівим берегом до с. Ковалин чи с. Сошников (туди наче ходять маршрутки, які їдуть до Канева), а звідти пішки 20 км (та не забудьте гумові чоботи, там можуть бути болота)


- 250 грн - моторний човен на чотирьох, який привозить вас до церкви, оставляє там, потім забирає вас, коли ви скажете.Якщо привести і відвести (щоб йому не треба було 2 ходки робити) буде мабуть вдвічі дешевше

Корисні контакти

- с. Гусинці, Києвська область, Бориспільській районЩоб замовити човен+380967772756 Віктор (Ржищів)+380984127648 Світлана (комплекс «В Березовке», можуть дати телефони тих, хто катає на човнах).

Такі сліди залишає на піщаному

острові вітер

2

ПО ТОЙ БIКПО ТОЙ БIК

ЗАГАДКА БУШАНСЬКОГО

РЕЛЬЄФУ

23

Давній художник зобразив на камені безлисте дерево та

птаха на ньому, оленя, людину в молитовній позі та прямокутник.

Існує кілька версій чим є малюнок та що на ньому зображено:

від язичницької іконографії до зображення

іншопланетян.

ЗАГАДКА ЗАГАДКА БУШАНСЬКОГО БУШАНСЬКОГО

РЕЛЬЄФУРЕЛЬЄФУ

24


242424242424242422424424442424242442424424442424444242242444242444244442424242424242424424444244224422424

Буша, спалена поляками

В Вінницький області недалеко від міста Ямпіль (на кордоні з Молдовою) знаходиться

село Буша. Воно увіковічело себе в історії Визвільної війни під керівництвом Богдана Хмельницького. А саме битвою 1654-го року. Дізнавшись, що майже всі чоловіки пішли на війну і в селі залишилися лише жінки та діти, польське військо у пошуках легкої наживи віришило заглянути до села. Але дружини козаків, озброєні косами та дубинами, вчинили їм небачений опір. Однак їх сили вичерпалися, вони закрилися в пороховій вежі, а дружина сотника Зависного Мар’яна, викрикнувши: «Не хочу після милого чоловіка дістатися іграшкою солдатам!», підпалила гніт порохової діжки, унісши із собою на той світ сотні поляків. Щоб помститися, поляки затопили печеру, в якій сховалися мешканці Буші, які вижили. На місці села залишилася випалена пустеля, і ще довго на місці так рясно змоченому кров’ю не сміли селитися люди. Тепер в Буші знаходиться культурно-архітектурний заповідник та геологічний заповідник «Гайдамацький яр», а також старе козацьке кладовище. Тут проходять виставки скульптурних композицій,

тому поле навколо Порохової вежі повно кам’яних фігур, стовпів із написами та арок.

Неочікувана знахідка

Але наша історія буде не про козацькі часи і не про Порохову вежу, яку відрестоврували, а про загадковий наскельний рельєф. В 1883 році видатний український археолог Володимир Антонович приїхав до Буші у пошуках історичних пам’ток та артефактів. Але те, що знайшов в Буші вчений, вразило його більше ніж будь що до того. Малюнок, видовбаний на камені, зображував безлисте дерево, птаха на ньому, оленя, людину, яка стоїть під деревом на колінах та прямокутник над всією картиною. Рельє розміром десь два на три метри було зроблено на природній скелі, яких повно в тих місцях. Цей камінь легко піддається обробці. Антонович представив фотограції рельєфу на конференції археологів як унікальну знахідку, аналогів якій немає в світі. Її ні з чим порівняти. З того часу і дотепер серед вчених точиться дискусія щодо часу створення рельєфу, змісту

Наскельний рельєф в с. Буша (фото на розвороті)

фото Олександри Ярошенко

25


25252525252525252525252255255252552525252552525252552252522222222225525552522225

цц

композиції та причин, через які стародавній художник вирішив зобразити саме це. Дехто датує його I-IV стл. нашої ери, а є версії про 4 тисячі років до нашої ери. Точну дату малюнку неможливо встановити за допомогою радіо вуглецевим аналізом через іншого «шукача артефактів».

Пописані стіни

Антонович відкрив рельєф світу, але першим малюнок на стіні знайшов та відкопав в 1824 році польський шляхтич Ромуальд Овсяний. Цю видатну подію в своєму житті він зафіксував поряд із зображенням на стіні, вибивши напис в камені. Овсяний влаштував навколо малюнку літню веранду, і теплими вечорами за філіжанкою чаю разом із гостями роздумував над тим, хто і коли створив загадковий рельєф. А гості залишали на стінах свої припущення.Через те, що Овсяний розкопав малюнок, камінь почав вивітрюватися та руйнуватися. А оскільки радіо вуглецевий аналіз робиться на грунті, до якого примикає або в якому знаходиться артефакт, то встановити вік рельєфу стало неможливим. Та посиденьки Овсяного не пройшли даремно. Під написом про те, що рельєф відкопав саме він, пан Ромуальд залишив

підказку: «Це

присвячено подіям 3 червня 1524 року». То що ж сталося в цьому році?

Версія перша. Врятована душа

В XVI столітті татаро-монгольські набіги спустошували українські землі. Села горіли, людей забирали в полон. Не обійшло це лихо стороною і маленьке містечко Антопіль, на місці якого стоїть сучасне село Буша. В 1524 році місто спалили вщент, а тих хто не загинув, увели в рабство. Однак одній жінці вдалося втікти та заховатися в тій ущелині, в якій нині знаходиться малюнок.Є версія, що саме вона замовила пізніше зробити цей рельєф на честь свого чудесного порятунку та, щоб увіковічити це місце, яке її врятувало. А людина в молитовній позі – це і є ця жінка, яку звали Бася. На її честь і назвали новостворене село – Буша. Буша залишилася одна душа. До того

Виставка скульптур в

заповіднику Буша (фото на стр.24,25)

фото Олександри Ярошенко


ж на користь цієї версії свідчить і інший факт. За Антоновичем прямокутник над малюнком – рамка, в якій вміщувався напис. Однак вітер та дощі майже нічого не залишили від напису. Зараз в рамці нічого розібрати не можливо, однак на фотографії,

зробленій Антоновичем в 1883 році, можна розрізнити чотири строки. Віктор Березяк трактує цей напис як: “ В містечку Антополі третего іюні сталася єдна Бася”. Але є й інші трактовки напису.

Версія друга. Язичницька іконографія

Валентин Даниленко трактує напис як: “Аз есм Миробог жрец Олегов (чи Ольгов)”, що свідчить про язичницьке призначення рельєфу. Деякі вчені погоджуються із ним, вбачаючи це в незвичному розміщені на рельєфі поряд із людиною тварин та рослин. Хоча прямокутник може бути символом сонця, або навіть вікном у потойбічний світ. В

селі Буша всі

будинки мають такі маленькі віконечкі під дахом на торцевій стіні, і більше на цій стіні вікон немає. Ця стіна дивиться на захід, який є протилежністю сходу, тобто протилежністю життя, а вікно - неначе зазирає в царство мертвих.Дерево, на думку вчених, це дуб – святе дерево давніх слов’ян. А безлисте воно може бути тому, що символізує не життя, а навпаки смерть. А птах, що сидить на його гіллі, то півень. Півень – символ зорі та життя. Однак інколи через те, що півень дивитися не на схід, а на захід, і сидить на голих гіллях, то він символізує душі в потойбічному світі.Олень – символ сходу сонця та народження нового життя. Тож трактують цей рельєф як зображення циклу життя-смерть та

зображення людини в цьому циклі. Є вчені, які допускають,

26

Трипільські малюнки. Заповідник Буша

Зліва: зобра-ження людини з рельєфу.Зправа: Дерев'яна статуетка Свя-того Онуфрія, кінець XVIII – початок XIX ст. Західна Україна (колекція Лідії Лихач)

27


що така композиція не суперечить християнським віруванням та традиціям.

Версія третя. Святий Онуфрій

На стінах біля малюнку окрім інших написів мається ще й такий KAI. H. PEYUNIAN. Буква Н. в ньому позначає «син Христа», тобто священик. Наприкінці XVI століття в печері оселився монах, а може і не один. Він викарбував на камені своє ім’я Каетан Пеуніан. Єдиної думки, чи саме монахи створили рельєф, немає, однак припускають, що на малюнку зображено святого Онуфрія, який молиться. Подібне зображення цього святого є в Софії Київській.Та навіть якщо монахи і не створювали рельєфу, вони точно побудували навколо нього церкву,

фундамент якої було знайдено під час експедиції 1987 року. Монахи розширили печеру, створили нові ніші.Є версія, що то була церква святої Барабари, або Басі, або Буші. Може тої самої, яка врятувалася від татарів в 1524 році.

Версія четверта. Іншопланетне втручання

Є й таке припущення, що прямокутник на малюнку – не рамка з написом, а зображення телевізору чи монітору, який споглядає з неба, що через цей

Напис на стіні біля малюнку: «Це присвяче-но подіям 1524

року»

Фотографія рельєфу, зро-блена Антоно-вичем в 1883 році. Можна розрізнити об-риси напипу в прямокутнику

27

28

ПО ТОЙ БIКПО ТОЙ БIКСтаре козаць-ке кладовище в с. Буша

29

ПО ТОЙ БIКПО ТОЙ БIКПО ТОЙ БIКПО ТОЙ БIК


Старе єврейське кладовище в с. Буша

Відреставрована Порохова вежа, в якій підірвалася дружина сотника Зависного

2


35

екран за людьми спостерігають прибульці. Ця версія говорить, що рельєф було створено під впливом прибульців.

Т ож одностайної думки щодо рельєфу у вчених немає.

А тим часом рельєф продовжує руйнуватися, і можливо скоро вже не буде над чим ламати голову.

Як туди добратися

Електричка Київ-Вінниця, автобус Вінниця-Ямпіль, автобус Ямпіль-Буша (таким способом доведеться ночувати або в Вінниці або в Ямполі). Автобус Ямпіль-Буша ходить рідко, три дні на тиждень три рази на день. Бажано попередньо дзвонити в Ямпіль за справкою. Від Ямпіля до Буші 15 км, але я пішки не ходила, тому не можу сказати скільки часу може зайняти, якщо ви зберетися йти пішки.

Автобус Київ-Ямпіль 17.00-02.00, автобус Ямпіль-Буша (доведеться чекати на автовокзалі в Ямпілі 3,5 години, перший автобус до Буші, якщо він в цей день ходить, буде десь о 5.30). Автобус Ямпіль-Київ 21.00 - 6.00.

Машиною Київ-Вінниця-Ямпіль-Буша = приблизно 420 км в один бік (по Житомирській трасі).

Скільки це коштує

Квиток на електричку Київ-Вінниця = 48 грн., автобус Вінниця-Ямпіль = 43 грн, автобус Ямпіль-Буша = 5 грн. В один бік = 96 грн.

Автобус Київ-Ямпіль

= 98 грн. В один бік = 98+5 = 103 грн.

житло: будинок можна зняти за 50 грн/доба (ціни могли змінитися).

Скільки часу займе

на екскурсія «порохова вежа-рельєф-Гайдамацький яр (геологічний заповідник)» вистачить 1 дня, на дорогу в один бік від однієї ночі до цілої доби (залежить від планування та вибору типу маршруту).

Корисні контакти

Київ центральний автовокзал (044) 525-9986, 525-5774

Вінниця автовокзал +380(432) 35-12-69 , 35-50-34, 35-14-60

Ямпіль автовокзал (05456) 22889

Буша «Заповідник» (04336) 2-61-90 Директор Пірняк Олександр


»Гайдамацький Яр». Геологічний заповідник

в с. Буша,

36


37


38


Перлина Житомирщини

П

олісся не дарма називають перлиною Північної України. Але ця перлина не для всіх, вона не

манить гостей комфортом Ялти, чи архітектурою Львова, не вітає чужинців гомоном Привозу чи величчю Києва. Ця перлина зовсім іншого роду. Вона чекає на свого шанувальника, того, хто здатен ще дивуватися чистотою та красою природи, маленькими водоспадами та струмками, пологими дубами та м’якими килимами мохів. Правду кажучи, Житомирщина - не найбагатша пам’ятками частина України, але її пам’ятки вражають не своєю кількістю, а своєю унікальністю.

Казки Полісся

Це Село. Дарма шукати його на карті, та й у більшості путівників ви його не знайдете, і все це через те, що воно сховане від людських очей кілометрами трясовин та казкових лісів. Просто неможливо потрапити сюди та не відчути унікальної казкової атмосфери, якої ви більше ніде не знайдете. Тільки тут можна побачити як з дерев звисають довгі лишайники, наче те саме волосся мавок з казок, як кружляють в болотах темні водоверті, наче їх крутить лісовий біс. Навіть у самих

Кам’яні вулиці між кам’яними зеленими від моху брилами, схожими на церкву, театр, будинки із сарайчиками. Неначе справжнє село скам’яніло. А на найбільшому валуні відбиток людської стопи величезного розміру – «стопи Бога».

віддалених ділянках Полісся ви де-не-де побачите на деревах бортники (вулики) – засіб заробітку ще давніх полян, які нагадують ступи Баби-Яги, яка ніби приховалася десь недалеко і от-от сяде в одну зі своїх ступ и полетить у своїх справах. В усі ці казки легко повірити коли ти в Поліссі.

Кам'яне село з льодовикових валунів

39

ПО ТОЙ БIКПО ТОЙ БIКПО ТОЙ БIК

Льодовикові валуни

Та набагато більше у що можна повірити, коли ти в самому його центрі – Кам’яному Селі. Ця назва закріпилася за ділянкою неподалік села Рудня Замисловецька Олевського району, яка займає приблизно 15 гектарів. Це унікальна

геологічна пам’ятка природи, що залишилася нам від останнього льодовикового періоду. Коли льодовик танув, він відступав на Північ і ніс із собою величезні валуни, які і розкидав по цій території. Пройшли тисячі років, ландшафт значно змінився, на цьому місці утворились давні ліси,

Джерело, що пробиває собі шлях через

каміння

40

ПО ТОЙ БIК

а з часом і болота, та вікові валуни залишились на своїх місцях і до наших днів.

Кучерява стежка

Від маленького села Рудня на стрімкій поліській річці до Села іде лісова дорога, по якій можна пройти хіба що пішки. Доїхати до села в гарну погоду можна і машиною, але

ППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООО ТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙ БББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББ ККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППОООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООО ТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТОООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙ БББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББББIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККК

потім вам прийдеться йти пішки – Село не любить машин… Болотні царства вас неодмінно зустрінуть жовтими азаліями, рідкими для України квітами, якщо ви прийдете в Село навесні, або чорницею – якщо літом. Вже ідучи по дорозі ви помітите незвичні для попередньої дороги маленькі камені, що будуть розсипані в лісі, розміром завбільшки із зайця – це, так би

Валуни вкриті зеленим мохом, а між камінням та навколо нього ростуть берези та буки

41


мовити, передмістя… А дали ви опиняєтесь на справжнісінькому «майдані», від якого по центральній вулиці рукою подати до «школи» чи «шинка». Величезні валуни, розміром з хату почнуть оточувати ваз з обох боків. Численні маленькі «вулички», які переходять у «майданчики» із «церквами», усе це можна побачити, якщо

трохи підключити свою фантазію. Просто не можливо втриматись щоб не доторкнутися до кожного каменя (чи до кожної хати?), адже ці велетні пережили сотні поколінь наших пращурів та переживуть нас та наших дітей. Вони мовчки відстояли всі війни та незгоди, всі революції та катаклізми, і за весь цей час лише трохи пригорнулися зеленим мохом, та палим листям.

Кам’яні серця

Сюди важко приїхати на один день, тут хочеться залишитися хоча б на ніч, щоб побачити, як можливо хтось із старих жителів села вийде з хати о півночі та почне підмітати майдани та вулиці Села. Адже ніхто із нині живучих полісців з оточуючих селищ не сумнівається в тому, що колись Кам’яне Село було справжнім селом, в якому жили не дуже привітні люди. І одного разу по під вечір, в село прийшов жебрак, та постукав у двері хати. Попросив води та хліба, але господарі прогнали його зі свого порогу. Так обійшов жебрак кожну хату в селі, але не знайшлось там жодною доброї души. Тоді виходячи з села чоловік в останнє

Стопа «Бога». Є вірування, що якщо встати в неї лівої ногою, можна зцілитися

42


4Поліській ліс повен старезних дубів, які витягують своє гілля, немов у казці, намагаючись вхо-пити мандрівників

обернувся, щоб поглянути на село, та воно вже перетворилося на купу каміння, жодної хати не лишилося, жодної душі. Може саме завдяки цій легенді всі сучасні жителі Полісся такі привітні та гостинні, може це через те, що вони пам’ятаю помилки своїх колишніх сусідів…

Стопа Бога

На одному із найбільших валунів є заглибина, що по формі нагадує людську ступню, але завелику для людської. Цей слід завжди теплий, навіть у найхолоднішу погоду. Тутешні мешканці говорять, що це слід від ноги Бога. Та що якщо босоніж стати в цю заглибину, то неодмінно зцілишся від усіх хвороб.

З

а чим треба їхати в Кам’яне Село, так це за його тишею. Вона тут і справді цілюща. Особливості рельєфу та відсутність великих селищ робить це

місце по-казковому тихим. Для кожного ця тиша звичайно буде наповнена чимось своїм , для кого – філософськими роздумами про жадібність людей, які колись тут мешкали; для когось - спогляданням природи, яка тут здається вічною в порівнянні з міською; а хтось почує в ній тихий, але той, що важко не помітити, шурхіт казкових героїв, які мов би навмисно позліталися сюди з усіх країв та влаштувалися в цій місцині. Хтозна, можливо це останнє місце в світі де їх можна почути…

43


44


45


Тихе Полісся

46

ПО ТОЙ БIКПО ТОЙ БIККазкові фіалки під камінням

47


48

49

50

ПЕРЛИНИПЕРЛИНИ

51


МАЙДАНОВЕ

У центрі Києва на Майдані Незалежності співіснують два світи: один – вдень, другий – з настанням темряви. Другий світ має своїх

мешканців, свої традиції та свої історії. А те, що

вдень називається одним ім’ям, вночі має іншу

назву – другий Майдан має свою географію.

52

ПЕРЛИНИПЕРЛИНИ«Труба» - назва довгого та заплутаного підземного переходу на станції метро «Майдан Незалежності»

М айже кожному відомо, а кому ні – той принаймні здогадувався, що в Києві існує два

Майдани Незалежності. Перший – загальнодоступний офіційний Майдан – станція метро, плацдарм для найрізноманітніших концертів та торгівельних центрів музеїв для киян та гостей столиці. А другий Майдан – це доволі потайливий підземний світ, який в народі зветься «Труба». Вразливих непосвячених перехожих, які потрапили туди ввечері, це місце може злякати, оскільки з настанням темряви воно наповнюється людьми неформального вигляду, з пляшками пива та незрозумілими звичайному обивателю намірами. Але посвячені знають, що Майдан – неагресивне місце, на якому можна знайти допомогу у вирішенні серйозних проблем, здобути нові знайомства, знайти роботу і

дізнатися про таємний туалет прибиральниць, в який пускають за 50 копійок.

Діди і піонери

Майдан був місцем зібрання молодих людей зі спільними інтересами або навіть і без них ще років зо 30-40. Там збиралися поціновувачі «Бітлів» та просто гарної стильної музики.

Туди приходила інтелігентна

молодь, студенти державних ВУЗів. Більшість з них вже поїхали за кордон, як цінні спеціалісти. Так само як і сучасні мешканці «Труби», вони пили пиво, курили, грали на гітарах. Але, як розповіли «діди» Майдану, теперішній контингент вже не тягне на культурну молодь.Тепер тут збираються все більше школярів-«піонерів». Приходять вони сюди не лише в вечірній час, але і вдень, прогулюючи заняття. Єдиною метою більшості з них є накуритися, напитися пива, а інколи і чогось міцнішого, та повалятися під бортиком фонтана. Вони не вважають за потрібне вчитися, не збираються продовжувати своє навчання у вищих навчальних закладах, і з таким багажем знань вони навряд чи могли би туди вступити. За деяких з них «діди» Майдану все ж таки беруться, намагаючись наставити на вірний шлях. Як розповіла Олена Яригіна, яку на Майдані кличуть Білкою, вона якось написала за одну з таких двієчниць твір із зарубіжної літератури, пожалівши бідного неука. Отримавши «відмінно» та хвалу вчителя, ця дівчина, можливо вперше в житті, відчула, що таке гарно вчитися. Їй це так сподобалось, що вона взялася перечитувати увесь курс літератури, який пропустила за довгі роки.

Бюро корисних знайомих

Але окрім п’яних школярів на Майдані можна зустріти людей

Панк ку-льутра завжди вирізнялась яскравістю

53


рокк-банди і до неформалів. Тут тусовки всіх можливих субкультур: готи, скінхеди, металісти, ему і т.і.На Майдан можна просто прийти, постояти біля компанії, що сподобалась, послухати, включитися в розмову і вас приймуть, просто так. Тут можна завести потрібні та корисні знайомства. За словами Андрія, прізвисько це чи ім’я дізнатися не вдалося, батько одного з майдановців – Злого – працює в головній прокуратурі міста Києва. Саме з його допомогою вдалося знайти, а потім дати максимальний строк людині, яка напала і тяжко поранила іншого майдановця.Інша історія – про загублений паспорт, на який було взято кредит

з вищою освітою, які працюють хірургами, фінансистами та адвокатами. Більшість з них «діди».«Діди» приходять на Майдан зустрітися зі старими друзями, потеревенити про життя. «Дід» на ім’я Шаман - програміст з двома вищими освітами, працює в престижній фірмі, «мешкає» на Майдані з 1994 року. Він вже не так часто навідується в «Трубу» - приходить, щоб зустрітися з тими із сомайдановців, які не від’їхали за кордон:«Люди приходять сюди спілкуватися, ділитися інформацією про себе та дізнаватися нове про своїх знайомих, просити про поміч у вирішенні своїх проблем. Такий собі клуб за інтересами»Амплітуда інтересів тут доволі широка – від цивільних фанів якоїсь

«Дід» Майдану – людина, яка провела там більш ніж 10 років; всі інші – «піонери»

Змій на Майдані вже по-

над 10 років

54


ринок «Петрівка».Нема де жити? – «Впишись»

Прийшовши на Майдан з проблемою «де переконтуватися ніч», ви можете скористатися «впискою». Люди, до яких можна «вписатися» відомі на Майдані всім та користуються відмінною репутацією – до них можна сміливо селити навіть найп’янішу дівчину. «Вписують» звичайно не всіх. Бажано мати хоч якісь зв’язки з Майданом, наприклад знайомих, яких там знають. І ці знайомі можуть бути навіть з іншого міста. З ними зв’яжуться і упевняться, що вам можна довіряти. Єдиною умовою «вписки» є ваша чиста репутація. Якщо з дому людини, яка впустила вас, щось пропаде, вас знайдуть, навіть якщо ви з іншого міста, і попросять ту річ повернути. На горіхи отримає і та людина, яка вас «порекомендувала». Вона втратить довіру, а може бути і назавжди вигнана з Майдану.

Закони Майдану

Взагалі, крадіжка – вважається на

Майдані неприпустимою річчю. «Не красти» - закон Майдану. Він, як і всі закони Майдану, був вигаданий всіма і дотримується всіма. Майдан – модель демократичної анархії, тут немає свого уряду чи контролюючої влади, але всі закони виконуються. Хоч Майдан і неагресивне місце, бійки тут все ж таки трапляються, адже комусь достатньо «просто випити пива». Є навіть особливе місце в переході, де ці бійки зазвичай і відбуваються. Воно зручне тим, що там багато місця, де є розвернутися. Ларьок, який знаходиться в цьому заповідному місці, втрачає вітрину при кожному заворушенні. Але, здається, що власник цього ларька з CD-дисками і пивом вже просто змирився із своєю долею та долею свого ларька. Кожного разу він вставляю вітрину і знову виходить на роботу.

Куди дивиться міліція!

З міліцією у майданівців особливі відносини. Обидві групи дотримуються нейтралітету по відношенню одна до одної. А особливо поважних майданівців свої «менти» навіть знають в обличчя. Такі «поважні» інколи можуть домовитися, якщо щось потрібно – наприклад, зробити вигляд, що якогось дрібного порушення не було. Трапляються і кумедні випадки.Як розповів завсідник Майдану Змій, його якось забрали за паління в переході та відвели до дільниці. Впродовж голини молодий и «зелений» міліціонер намагався ввести дані Змія до міліцейської бази, але не міг впоратися з комп’ютером. Це продовжувалося доти поки впійманому за паління в

у 293 тисячі гривень, а їх повернення вимагали зі справжнього власника паспорта – «діда» Змія. Його справою наразі займаються двоє престижних адвокатів – обивателі того ж Майдану.Не проблемою буде для Майдану знайти вам нову роботу. Вас, наприклад, легко можуть влаштувати продавцем дисків чи ще чогось на

На Майдані існує група людей, у яких завжди можна безкоштовно переночувати 1-2 ночі, по-майданівські кажучи, «вписатися» до них.

55


неналежному місці програмістові це не набридло, і він сам не ввів свої дані, нахабно вигнавши молодого міліціонера з-за комп’ютера.А ще раз Змія затримали за те, що він заснув у вже зачиненому метро. Але затримувати надовго його було нема за чим, і тоді міліціонери, дізнавшись що він добре грає на гітарі, попросили його залишитися з ними на ніч. Їм було нудно чергувати всю ніч, а у них була гітара: «Зіграй нам, чел!»

«Майдан – це маленька модель великого світу, зі своїми законами і традиціями» «Дід» Змій

Час «Ч»абоДе на Майдані заповітний туалет

В 22.00. на Майдані закриваються всі туалети. Але не все втрачено, якщо ви опинилися там так пізно, терпіти вже немає сил, а паркан чи темне підворіття не спокушає. В переході «труба» є чарівна кімната із блискавкою на дверцятах – Вхід заборонено! Насправді за нею знаходиться туалет для службового персоналу переходу. Добрі прибиральниці всього лише за 50 копійок дадуть вам ключик від заповітного приміщення.Та окрім туалету на Майдані є багато і інших цікавих місць, які до того ж мають власну ендемічну назву. Тут є центральна алея, кімната сміху, «кишка», пам’ятник Чупа-Чупсу, статуя Бетмену і т.і. Майдан має свою географію.

1-центральна алея2-центр3-кімната сміху (міліція)4-туалет прибиральниць5-злополучний ларьок з CD-дисками6-місце бійок7-пивні стовпи8-шайби («автопіцца», «смачна картопля», «ніагара», наливайка)9-перехід «кишка»10-Бетмен (пам’ятник Архангелу Михаїлу)11-рулетка (скляний купол)12-Чупа-Чупс («глобус» - вказівник відстаней) 13- будівля профспілок з годинником «зозулею»14-Баба (пам’ятник на честь незалежності України)

56

ЗА ЛIНЗОЮЗА ЛIНЗОЮ

Невеликі вуличкі, викладені кам’яною бруківкою, огорнуті невисокими домами, кожен свого кольору, з червоними дахами. Якщо маленькі вулички з бруківкою можна побачити і у Львові, то різнокольорові будинки можна побачити мабуть лише в Чернівцях. Міська Рада тут блакитно-глазурова, будинок драматичного театру – зелений, РАГс – яєчно-жовтий.

57


СТАРА ЄВР ОПА В УКРАЇНІ

Чернівецьккий університет. Колишся резиденція метрополитів

58

ЗА ЛIНЗОЮЗА ЛIНЗОЮЧиє місто?

Перша письмова згадка про Чернівці датується 1408 роком, але саме містечко існувало ще

задовго до цього. Місто побувало у складі і Молдови (з 1359 р.), і Австро-Угорської імперії (з 1774 р.), і Румунії (з 1918 р.), тому не дивно, що Чернівці вибиваються з загальної картини українських міст своїм європейським виглядом.


В архітектурі міста залишилися елементи кожної держави-власника.

Тут повно старих пам’яток та будівель з багатою історією. До того ж Чернівців не торкнулася руйнівна сила Другої Світової Війни, місто не було зруйноване, як багато інших міст України. Однак на території міста були створені концтабори, було розстріляно і замучено тисячі євреїв. Воз’єднання Чернівців з Україною відбулося у 1940 році.

59

Вежі університету

60


Невдала резиденція та алея зірок

Перлиною Чернівців є Чернівецький національний університет – колишня резиденція буковинських митрополитів архітектора Йозефа Главкі (чех). Будували резиденцію з 1864 по 1882 рр.. Проект був настільки грандіозним, що в Чернівцях побудували 2 цеглових і 1 череп’яний заводи, які виготовляли матеріали лише для будівництва резиденції.

Коридори університету

61

ЗА ЛIНЗОЮЗА ЛIНЗОЮСуміш архітектурних стилей, сплетіння червоних зубчастих стін та маленьких веж, мереживо кованих решіток. Візерунками розписані будівлі ззовні та всередині. В малюнках та ліпленні вгадуються мотиви української вишивки, буковинських килимів, віденських ажурних орнаментів.З 1875 року тут розміщується університет. Резиденцією митрополитів він побути так і не встиг.

Ліхтарі міста (фото на стр. 61,62,63)

62


Замовив будівництво українець Євген Гакман – буковинський єпископ, з ім’ям якого пов’язують спроби створення незалежної буковинської православної церкви. Але спроби ці померли разом із єпископом у 1873 році, а з ними і потреба у резиденції для митрополитів. Архітектор Главкі подарував місту і ще один шедевр - Вірменську церкву, яку теж варто відвідати.

63


64


4Вулиці старого міста

65


Якщо у Вас буде можливість та натхнення завітайте на виставу до Чернівецького музично-драматичного театру. Навіть якщо ви не поціновувач театрального мистецтва, вам все одно варто хоча б побачити ззовні цю прекрасну зелену будівлю та алею зірок, що розкинулась перед театром. Зірки нагадують такі з Голівудської алеї слави.

66


67


«Тихе» мистецтво

Окрім чудового університету також можна відвідати старе кладовище, навіть два кладовища. Одне - католицьке, друге - єврейське. Кам'яні пам'ятники та скульптури, сімейні склепи знатних родин, які більше нагадують маленькі храми.

Старе католиць-ке кладовище

68


69


Старе єврейське кладовище


71



Потяг Київ-Чернівці, прибуття о 9.33, потяг Чернівці-Київ, прибуття о 9.19.

Автобус Київ-Чернівці, прибуття о 6.40 або о 8.10. Є два варіанти: або виїхати рано і приїхати пізно ввечері в Чернівці, або виїхати пізно і приїхати в Чернівці вранці (ніч в автобусі).

Авто Київ-Чернівці 540 км.


81 х 2 грн. (плацкарт в обидва кінці), 122 х 2 грн. (купе в обидва кінці), 40 х 2 грн. (квитки на автобус в обидва кінці, ціну краще уточнювати).

150 грн/доба – аренда квартири* або 12 євро/доба – молодіжний костел.* зняти квартиру подобово можна за об’явами в місцевій чернівецькій газеті, яку можна купити по приїзді в місто.

Скільки часу

Два дні, одна ніч (не враховуючи час на дорогу – дві ночі).

Герб Чернівців

72

73

74


75


ЧОРТКІВСЬКІ ЦЕРКВИЧи то

перепрошуючи за власну назву чи то навпаки

насміхаючись з неї, маленький Чортків повен церков, церков всіх можливих християнських,

і не тільки, конфесій.

Однак цього не достатньо, і

містечко будує нові церкви.

76


Вперше письмово Чортків згадується в 1427 році як село

Чартковіце, а в 1522 році – вже як Чортків — власність Е. Чартковського, який побудував тут перший замок, дерев’яний. З 1533 року Чортків був під магдебурзьким правом, тобто отримав своєрідну автономію та самоуправління. З 1655 до 1672 року Чортків перебував під владою українських козаків, а до 1683 – під Туреччиною. Після чого був відданий Речі Посполитій. Чортків встиг побувати у складі Австрії, Росії, а з 1941 до 44 року перебував під німецькою окупацією.

Нова синагога Чоткова. Наразі в ній палац юнацтва(фото на розвороті)

77

ЗА ЛIНЗОЮЗА ЛIНЗОЮДомініканський костьол Станислава

(фото на стр. 76,77,78,79)

На площі Ринок височіє прекрасна споруда, унікальний в Україні за своєю архітектурою собор – костел Станіслава в готико-надвіслянському стилі. Старий домініканський костел було збудовано в 1610 році, як оборону споруду. Наприкінці XIX століття костел розібрали, бо він вже не вміщував всіх парафіян. А в 1914-19818 році на його основі побудували новий костел, який вже не мав оборонної функції.В храмі знаходиться копія відомої Чортківської богоматері.

80


Торгівельні рядиРаніше на цьому місці був відкритий ринок, де, стоячи по коліно в грязюці, місцеві та приїжджі торгували та купували. Однак тепер ринок переїхав до будівлі з вежею з годинником. Цей годинник було виготовлено на замовлення швейцарською фірмою.

Ринкова площа з вежею з годинником

81


82


Окрім старих церков в Чорткові є й модернові. Наприклад, кафедральний собор святого Петра та Павла, збудований в 2001 році. Поряд із собором височіє дзвіниця, яка ще добудовується і не має дзвонів.

83


Кафедральний соборо святого Павла і Петра

84


В Чорткові дві синагоги: стара і нова. Нова була побудована в 1905-1908 роках і збереглася краще, в ній зараз знаходиться палац творчості та юнацтва.

85

ЗА ЛIНЗОЮЗА ЛIНЗОЮЦерква свідків сьомого дня. Ще в процесі будівництва

86

ЗА ЛIНЗОЮЗА ЛIНЗОЮУспенська церква – унікальна пам’ятка дерев’яної архітектури міста. Побудована в 1583 році без єдиного цвяха, вона збереглася в чудовому стані до наших днів. Її вигляд не змінювався, її не зміщували. Вона виглядає саме так, як її бачили більш ніж 400 років тому тодішні мешканці Чорткова.

Успенська церква без жод-ного цвяху

87

ЗА ЛIНЗОЮЗА ЛIНЗОЮПам'ятник жертвам Чорнобильської катастрофи

88

ЗА ЛIНЗОЮЗА ЛIНЗОЮЧортків

89


Documents

Подорож