1

K O H C E P B A№2, травень 2011

«Ось як працює страх: твої думки спотворюють реальність, а не навпаки»

Ларс фон Трієр

2

3

СЛОВО РЕДАКТОРА

Друзі!

Вітаю Вас на сторінках другого номеру нашого журналу. Ми продовжує-

мо дотримуватися нашої мозкової дієти – тур-буємось про вчасне надходження нової порції

інформації, її свіжість, актуальність та цінність для практичного використання.

Як і наш перший номер, друга інтелектуальна «Консерва» увібрала в себе те, що могло залишитись поза вашою увагою, але що, розглянуте під новим кутом зору, приправлене акцен-

тами та творчою енергією, неодмінно має Вам сподобатись.

Ми поєднали практичність та умоглядність, старе і нове, текстуальне та графічне, думки, емоції та факти, спо-діваючись, що такий мікс стане Вашою щомісячною

звичкою.Відкрити нашу «консерву» легко – варто просто

перегорнути сторінку. Смачного!

Олександра Михайлова

4

ЗMICT:Let`s go shopping! або Атлас завзя-того шопоголіка ст. 6

Матеювання ст. 22

З ніг на голову ст. 26

що погортати... ст. 24

Домашня кінотека ст. 28

Photo-story ст. 30

Ларс фон Трієр ст. 14

Try it ст. 42

5

6

ЗА Г

РОШ

І

TO DO LIST:

shopping

shopping

shopping

shopping

shopping

shopping

shopping abroad

7

Будь-хто з нас хоча б раз в житті відчував щонайменше легку ейфорію від факту покупки. Це може бути будь-що – від кофтинки, нових туфель, помади до «чогось смачненького», великого або навпаки - геть непотрібного дріб`язку. Багатогодинні подорожі по магазинах, кілометри, подолані у ходінні повз вітрини, примірки, розпродажі, полювання за брендами – і ось воно, довгоочікуване відчуття задоволення. Якщо цей алгоритм є добре вам відомим і повторюється із достатньою систематичністю, можливо, це саме про вас.

Атлас завзятого шопоголіка

Потяг до покупок став настільки поши-реним явищем у сучасному суспільстві споживання, що лікарі, провівши дос-лідження, класифікували це як окрему форму психічної залежності. Перші факти її існування були задокументовані в кінці 19 століття. І хоча Американська психіатрична асоціація не визнала цей потяг порушенням здоров`я, феномен досі перебуває у полі зору дослідників.Попри те, що в деяких своїх виявах яви-ще оніоманії - звичною мовою шопого-лізму - є негативним, наше суспільство чудово підлаштувалось під потреби шу-качів пригод та нових вражень. Шопінг-тури – ось що стане спасінням для шо-поголіків сьогодні! Це наче подорож у інший світ, де відстані вимірюються ти-сячами кілометрів, закордонні паспорти поповнюються новими візами, а валізи - брендами під зав`язку. Звісно, попит швидко породив пропозицію - турис-тичні компанії, підтримуючи хвилю 21 століття, пропонують найрізноманітні-ші варіанти задовольнити свій shopo-інтерес. І це нескладно, якщо знати куди і коли саме краще їхати за новинками. Куди, коли і за чим краще їхати?

Nota bene: Мовою медиків залежність від шопінгу називається оніоманією, більше відомим побутовим синонімом чого є шопоголізм. Оніоманія — непе-реможне бажання купити будь-що, попри відсутність необхідність і мож-ливі негативні наслідки. З медичної точки зору, шопоголіки – це люди, залежні від своїх страхів, які відчувають себе нещасними. Аби заповнити цю нішу, подолати внутрішній диском-форт при зустрічі з реальністю, вони ходять по магазинах, вишуючи черго-ву обновку. Це єдине джерело пози-тивних емоцій для шопоголіків, єдина відповідь на негативні життєві ситуації та емоції. Згідно з соціоло-гічними дослідженнями, люди можуть ставати схильними до шопо-голізму вже з 18 років. До того ж, це можуть бути люди з будь-яким рівнем достатку, однак частіше залежність проявляється у представни-ків середнього класу. Дві третини шопоголіків - жінки.

8

Щорічно протягом січня-лютого і липня-серпня єдиною темою обговорення для італійців є шопінг. І мова йде не тільки про туристів. Сезонний розпродаж – час, коли італійці здійснюють більшу частину своїх покупок. Зимовий сезон розпродажів в Італії починається з першої половини січня, а літній - з першої половини липня і сягають від 15% до 30%.

Розпродаж триває до закінчення запасів на складах, а знижки поступово підвищуються до 50% - 70 %. І хоча офіційно розпродаж триває близько двох місяців, все найкраще скуповують в перші тижні.Найбільш престижні і коштовні речі продають у фірмових буиках, які знаходяться в центрі мегаполісів. У Римі це Площа Іспані, вулиця Кондотті та дотичні до них вулиці. У Мілані це так званий «трикутник моди», де знаходяться бутики найбільш вишуканих італійських стилістів, що знаходиться між вулицями Монтенаполеоне, Андреа, Джезу і Делла Спіга. У Неаполі це площа Амадео, площа дей Мартирі та дотичних до неї вулиці - Калабрітто та Віа дей Мілле. Речі також можна купляти у магазинах при фабриках, де шиють іменні речі. Тут вони будуть коштувати на 10-30% дешевше, ніж в бутиках. Дуже вигідно купувати товари в аутлетах (оutlets) - торгівельних центрах, де розміщуються ма-газини відомих марок одягу і де знижки сягають 25 - 70%. Найбільші аутлети Італії:Мілан: Serravalle Scrivia, Foxtown, La Rinascente, Upim, Franciacorta Outlet Village, 2 link, 10 Corso Como, Antonioli;Рим: Castel Romano, VALMONTONE, Designer McArthurGlen;Флоренція: Outlet THE MALL, BARBERINO OUTLET, Prada;Неаполь: Аутлет La Reggia «Якщо ви коли-небудь скуповувались в Італії – ви мали помітити, що у бутиках зазвичай не пи-шуть про те, що у них є знижки, просто не прийнято. Але якщо ви розраховуєте на подібні покупки – не зволікайте - заходьте. Проте будьте пильні – речі зі знижкою в 50% і більше – навряд чи будуть з нової колекції. Інша справа, що в сезон знижок будь-який нормальний бутик спустошується – речі почасти поширюються по закритих каналах, серед своїх клієнтів ще до того, як ви, таки набравшись сміливості, зайшли щось собі прикупити. Є ще один спосіб купити дизайнерську річ - це аут-лети дизайнерських магазинів. Там можна купити одяг і аксесуари минулого сезону але за дуже приємні гроші». Ольга

Італія!

Зимовий сезон розпродажів у Франції розпочинається з середини січня, а літній - з кінця черв-ня, початку липня. Найбільш привабливим містом для вибагливих шопоголіків, звичайно, є Париж. Головні вулиці дорогих бутиків - Avenue Montaigne, Avenue George V і Rue St-Honore, площа de la Madelaine, квартал Saint-Sulpice или Sevres-Babylone. Тут знаходяться магазини Yves Saint Laurent, Hermes, Christian Dior, Prada, Gucci, Escada, Louis Vuitton, Lanvin, Pierre Cardin та ін Розпродажі проводять і знамениті універмаги - Galeries Lafayettes, Le Bon Marche, Le Samaritaine, Printemps. Знижки в період розпродажів можуть сягати 50-70%.Магазини у Франції працюють за своєрідним «сезонним розкладом»:Січень-Лютий - зимовий одяг, розпродажі до другого тижня лютого.Березень - мода сезону весна-літо.Квітень-Травень - товари до каникулярно-відпускного сезону.Червень - початок розпродажів.Липень-Август - підготовка до нового навчального року, розпродажу.Вересень-Жовтень - зимова мода.Листопад-Грудень - подарунки до Різдва й Нового року.Товари, придбані на розпродажі, не підлягають ні поверненню, ні обміну. Про це говорить на-пис на чеку “Ni repris, ni echange”. Звичайний товар підлягає обміну за наявності чека.

«Франція – це чудово! Товари відомих у нас марок коштують у сезон знижок набагато дешев-ше! Особливо, якщо не чекати, доки річ тебе знайде сама, а самостійно шукати, копатися. Адже зазвичай при повному розпродажі викладають все, що є. Ще одна пречудова річ – букіністичні лавки. Для тих, хто читає французькою, це буде справжній рай! Але розумієте – це треба відчути. Не просто витратити купу грошей у бутиках, а вибирати з розумом. Зрозуміло, що за такої кількості магазинів його легко втратити. Але ті, хто вже набив руку і натренував очі вишукувати сенсації з-поміж купи різного в тому числі і мотлоху вдається набити валізи брендами на півтори тисячі євро! Мені ще треба вчитись. І ще – якщо ви плануєте ввечері повечеряти у місті – потурбуйтесь про це завчасно, у Парижі, зокрема, дуже рано закриваються усі кафе та ресторанчики». Наталя

Франція

ЗА ГР

ОШІ

Зимовий сезон розпродажів в Іспанії починається у січні, літній - з початку липня. Головні міста для шопінгу - Мадрид, Барселона, Таррагона, Севілья, Малага, Валенсія, Аліканте, Пальма-де-Мальорка тощо.Візитна картка країни – шкіряні вироби. І, безперечно, серед усіх іспанських міст, Барселона вам припаде до душі найбільше. Значна частина магазинів та бутиків розміщена на бульварі Грасії (Passeig de Gracia) у районі Ещампль. Однак, ціни будуть вищими за середні. У торгівельному центрі L`Illa ("Острів") ви знайдете відділи таких брендів як Marks&Spencer, Springfield, Massimo Dutti, Mandarina Duck, Cortefiel, Benetton, Mango, Zara, Decathlon, Footlocker, Fnac. Торгівельний комплекс Maremagnum, що у Старому порті, відомий магазина-ми економічної косметики та парфумерії. (Natura, Body Shop, Esencial Mediterraneo), одягу, взуття, годинників, сумок, сувенирів, а також місцями відпочинку – кафе, ресторани, клуби тощо. На вулиці Pelai – біля Центрального університету Барселони - ви зможете знайти недорогі ма-газини - Camper, Zara, Mango, С&A, Zoe, Casas, Happy Books, Celio, Discos Balada. І не забувайте про іспанську сієсту, яка починається о 13.30 і триває до 16.00 - в цей час всі магазини закриті.

«Скажу так – я ніколи сама не була в Іспанії, але мені вже стільки всього привезли на моє прохання, що я скоро зможу бути особистим консультантом з цього приводу. Я вам можу відверто сказати – речі там недешеві, але взуття і шкіряні вироби – дуже раджу не пожаліти і купити. Якість вражає! Можна знайти дуже гарні керамічні вироби – але, думаю, цим не здивувати. Замовте оливкову олію та іспанський делікатес - хамон. Кращого, ніж там точ-но не знайдете!» Оксана

Іспанія!

У Чехії сезон знижок наступає після святкування Різдва. В цей час ціни на електроніку, спортивні товари, одяг та іграшки падають на 50-70%.Прага вже давно є улюбленою європейською столицею шопоголіків, оскільки кількість брендів та бутиків не менша, ніж в решті столиць Європи, однак за рахунок меншої вартості аренди приміщень, ціни дешевші. Одяг, взуття, прикраси, аксесуари, національні сувеніри можна знайти на Вацлавській плозі. Для шанувальників відомих брендів будуть цікавими бутики на вулицях Прикоп та Паризькій (що біля Старомістської площі), де розміщуються бутики таких відомих марок як H&M, Mango, ZARA, Salamander, United Colors of Benetton, Mexx, CottonField, C&A тощо. Найпопулярніші шопінг центри: Котва (Kotva), Палладіум, універмаг Myslbek Centre, торго-вий центр Praha 5 – Zlicin (справжній шопінг-район!), відомий британський торговий дім DEBENHAMS. Крім того, ви обов`язково маєте відвідати найкрасивіший шопінг-центр Lucerna Pasaz, а також такі торгівельні центри як Palace Flora, Metropole Zlicin, Cerna Ruze, торгові будинки Krone, Praha 9 - Cerny most; супермаркет Tesko Stores та об`єднання супермаркетів Pruhonice – Cestlice і Празький ринок.

«Один з найбільш відомих атрибутів Чехії - Богемське скло і кришталь. У Чехії зосереджені численні склозаводи, якість продукції яких є найвищим. Богемське скло продається в велико-му асортименті по всій країні, але купувати його краще в Карлових Варах. Знаменитий ку-рорт вважається батьківщиною богемського скла, тому і ціни тут нижчі. Срібло та золо-то краще купляти в центрі Прахи – на Водичко вій вулиці, Вацлавській площі». Валерія

Чехія

В Об`єднаних Арабських Еміратах розпродажі йдуть протягом усього року. Дубай - вільна економічна зона з дуже низьким ввізним митом. Тут імпортовані товари часто є дешевшими за оригінал, куплений в країні-виробнику. Якщо ви плануєте здійснити дуже великий шопінг, вар-то їхати в Дубай навесні, коли тут триває Торгівельний фестиваль. Він проводиться з 1996 року в березні–квітні і триває місяць. Участь у ньому беруть тисячі різних фірм. Під час такого свята шопоголіків, знижки на товари можуть сягати 70%, а знижки на проживання в готелях – 40%, навіть авіалінії часто йдуть назустріч – даючи дозвіл на переве-зеня додаткового багажу. Ще один торгівельний фестиваль проходить в Шаржі – під час місяця Рамазан, проте його масштаби значно менші. Найбільші торгівельні центри: Аль-Губер-Центр (Дейра), Сіті-Центр, Голд-Сук («Золотий ри-нок» - світовий центр роздрібної торгівлі золотом і дорогоцінним камінням), Аль-Набуда-Глобаль Вілидж, Фестивальный базар (по обидві сторони Дубайської затоки). Шарж: Blue Souk, Al Fahda («улицу магазинов»), Al Ghuwair, ринок Сук-Аль-Джумаа («п`ятничний базар») на границі Шарджі і Фуджейри. У ОАЕ можна купити будь-які товари народного споживання. Особливо часто привозять електронні відео- і аудіотехніку, устаткування, золото, меблі. Багато магазинів здійснюють прямі постачання важких великогабаритних товарів безпосередньо в крупні міста СНД. Кредитні карт-ки приймаються всіма крупними магазинами і більшістю дрібних, але оплата готівкою дає можливість отримати найбільші знижки і точнішу здачу.З виробів народних промислів можна придбати арабські кавники, срібні і мідні мечі, і «ханджа-ри» (арабські криві кинджали), ляпіс-лазур, ювелірні вироби з Омана і Йемену, персидські кили-ми і бавовняні «дуррі» (довгасті підлогові килими).

«Що я можу порадити – це саме те місце, де ви можете сміливо торгуватись. Просто нази-вайте суму вдвічі меншу і потім можете шукати спільний знаменник. Таким чином ви можете отримати дуже велику знижку просто так». Анна

ОАЕ

13

14

ПІД

СОУС

ОМЛарс фон Трієр

Ларса фон Трієра заслужено вважа-ють одним із найцікавіших та найекстремальніших режисерів су-часного європейського кіно. Найці-кавіший, адже постійно намагається

знайти щось технічно нове; найекстре-мальніший, адже постійно нама-гається епатувати публіку основними посланням свого кіно, намагається знайти таке сценарне та кінема-тографічне вирішення, яке могло б зачепити якомога ширше коло глядачів. Він з однаковим фанатиз-мом займається комерційними про-ектами та авторським кіно, з однако-вою нестримною енергією береться за повнометражні полотна та музичні кліпи і з однаковим тиранічним ти-ском виснажує всіх своїх колег по цеху. Йому приємно дивитися кіно, бо він сам як режисер виріс із тривалої та сильної режисерської традиції ав-торського європейського кіно. Йому приємно говорити про кіно, бо це дає почуття завершеності. І що най-приємніше, він любить знімати кіно, бо це дає можливість висловитися і бути почутим.Писати про фільми Трієра складно. Мабуть тому, що він сам дуже часто їх ускладнює — не лише технічними чи сценарними ходами, а й власними пост-продукційними розповідями. Він не лише робить багатошарове кіно, з різними можливостями прочитання певних подій чи образів, він ще й сам провокує публіку до різночитання. Після його інтерв'ю і багатьох докумен-тальних фільмів про його роботи, лишається враження, що Ларс фон Трі-єр веде майстерну гру зі своїм глядачем, постійно його провокуючи на думання, емфатичне сприйняття того, що він ба-

чить на екрані. Для режисера — це вели-ка довга гра на дешифрування смислів його ж фільму, у якій він прагне пере-могти. Його не задовільняє посередня реакція на те, що він знімає — йому пот-рібна максимальна емоція, максималь-на віддача - що від акторів, що від гля-дачів. Тому, мабуть, фільмами фон Трієра або захоплюються, або ненавидя-ть, бо ж якось середнього виміру цього кіно немає. Первинна мета кожного його

Для того, щоб робити фільмі, вам знадобить-ся принаймні дві речі: по-перше, вміти голосно кричати...по-друге, мати що сказати....- ось тоді можна шепотіти.

Ларс фон Трієр

15

фільму — спонукати глядача до реакції, якою б вона не була, змусити його про-жити кінематографічне життя разом з героями, відчути кожну фразу. Фільми Трієра не розважають, вони змушують переглядати власні цінності, випробову-ють твоє ставлення до цього світу, навко-лишніх людей і до себе. Фільми Ларса фон Трієра — своєрідний виклик, який варто прийняти.

Фон Трієр дуже послідовний режисер. Моє знайомство з його фільмами було доволі довгим та болючим, адже кожен наступний фільм відкривав якусь нову сторону людського існування у соціумі та в собі, при тому максимально оголю-ючи темні сторони і не часто лишаючи простір для надії на хеппі енд. Кожен на-ступний фільм епатував та дивував, ви-кликав дуже різні емоції — від тотально-го захоплення, до тотального неприйняття. Але, на диво, всі роботи режисера утворюють певну цілісну мозаїку — всі вони мають спільні мотиви, які хвилюють автора, спільну техніку виконання, яка їх тримає. Чим більше фільмів Трієра дивишся, тим чіткіше розумієш, що він хоче сказа-ти. Як на мене, саме до Трієра можна застосувати твер-дження, що всі режисери протягом життя насправді знімають один фільм. Все кіно Трієра — ці-лісна конструкція. І кожен наступ-ний фільм є частиною роз-гадки до попереднього. Тому Трієра не можна дивитися без контексту. Не без соціального чи історичного — його герої зазвичай позачасові, їх не можна вписа-ти в певну часо-просторову парадигму. Без кінематографічного контексту. Він виріс на витонченому євро-пейському (від Бергмана і Тарковського, яких він вважає найвидатнішими режисерами

сучасності) та комерційному амери-канському кінематографі, і дуже вдало поєднує у власній творчості елементи обох, часом пародіюючи, іроні-зуючи, а часом відверто наслідуючи. Ідеальний глядач Трієра — людина кінематографічного горизонту, яка сприймає реальність синестетично, че-рез всі органи чуття, при чому екран є продовженням “чутливості” цієї люди-ни. Знімати Ларс Трієр почав відносно рано — вперше йому подарували камеру, коли йому було 14 років. І він почав ек-спериментувати: знімати невеликі відео себе і своїх друзів, намагатися змонтува-ти їх у єдине ціле. Власне саме із першої відеокамери почалася цікавість до тех-нічної сторони знімання. Знімати вико-ристовуючи різну техніку було весело, адже можна було не лише вигадувати власні сюжети, а й випробовувати тех-нічні новації, щоби втілити задумане на

плівці. Для Трієра техніка значить дуже багато: «Цікавитися технікою можна по-різному, але одна з головних причин цікавитися технікою — це бажання взя-ти події під контроль. Ви можете не кон-тролювати своє життя, почуття, стосун-ки, а от плівку ви завжди можете

16

покласти на монтажний стіл і перекроїти так, як вам хочеться. Те, чого ви не можете зробити з людьми, ви можете зробити з плівкою чи фільмом». Бажання поставити героя в екстре-мальні умови і перекроїти його життя саме так, як

хочеться автору — це мабуть одна з визна-чальних рис Трієра-сценариста. Йому цікавий розвиток сильної особистості, поставленої у певні умови чи то власними страхами, чи то бажаннями суспільства, у якому герой існує. Центральний герой Трієра, зазвичай, асоціальний елемент через свою відмінність, свою унікальність, яка озна-чується і підкреслюється певними зов-нішніми характеристиками (скажімо, не

рідко його герої наділені фізичними чи ро-зумовими вадами), під якими маються на увазі перш за все сила внутрішня, моральність чи просто чесність — риси, які за версією режисера, ігноруються в нашому суспільстві.

У художній реальності Ларса фон Трієра є свої кумири. Це кіно, на якому він виріс і яке хотів би повторити. Безумовними авторите-тами для нього є Інгмар Бергман, Андрій Тарковський, Карл Теодор Дрейер та Йор-ган Лет. Трієр багато про них говорить і ба-гато в них запозичує. Його фільми можна сприймати саме у контексті цих чотирьох видатних режи-серів. Дивно, але самі Бер-гман та Тарковський дуже однозначно озна-

Знайомство з його фільмами було доволі до-вгим та болючим, адже кожен наступний фільм відкривав нову сторону людського існування у соціумі та в собі, макси-мально оголюючи темні сторони.

17

чували творчість молодого режисера: Андрій Тарковський бачив перший фільм Трієра і назвав його сміттям, а Інгмар Бергман вважав режисерські спроби Трієра знущанням над глядачем та камерами. А от Йорган Лет навпаки дуже високо оцінює фільми свого коле-ги, називаючи їх найчеснішими серед су-часного кіно.Від Бергмана Трієр бере мистецтво діа-логу. Ларса захоплює саме Бергман сце-нарист та постановник, його цікавить можливість передати максимальну кіль-кість інформації через мінімальну кіль-кість слів. Для цього діалоги мають бути максимально відточеними та пропра-цьованими. Персонажі Трієра, так само як і персонажі Бергмана, говорять неба-гато, проте по суті. Слово і діалог стають однаково важливими як і зображення, вони несуть значно більше смислове на-вантаження. Приблизно це ж ставлення до діалогу практикував і Карл Дрейер. Він почав знімати ще за часів німого кінематографу, тому економив мовні за-соби, коли з'явилося кіно звукове. Для Трієра Дрейер і Бергман найкращі зраз-ки того як можна розказати історію неве-ликою кількістю слів, як максимально чітко вплести слово у канву фільму. Не дивно, що один із перших своїх успішних фільмів - «Медею» 1988 року - Ларс фон Трієр знімає за сценарієм та нотатками Дрейера, ніби намагаючись максималь-но відтворити атмосферу можливого фільму. До того, ж йому імпонує північна фатальність, більшість героїв Бергмана і Дрейера замкнені асоціальні люди, які мають певні труднощі у співіснуванні із зовнішнім світом, і вони приречені на якусь жертву. Саме такими своїх пер-сонажів робить і Трієр.А от Тарковський цікавить Трієра в плані технічному, перш за все. На думку Ларса, Тарковський - геніальний режисер сучас-ності, найкращий з усіх режисерів. Його камера не просто описує, показує чи закарбовує ситуацію дії, вона досліджує не лише зовнішні ознаки, а й бачить

внутрішні зміни. Щось подібне до ефек-ту внутрішнього зору, яким послуговува-лися сюрреалісти і зокрема Рене Магріт. Тарковський геніально композиційно вибудовує кадр, при тому майже весь час послуговуючись лише статичною каме-рою. Час для Тарковського і має бути та-ким - статичним, через це виникає май-же тактильне відчуття часового простору фільму. Ларс фон Трієр любить повто-рювати, що багато запозичив у видатно-го радянського режисера, всій останній фільм він навіть присвятив Тарковсько-му. Цей жест можна розцінювати по-різному, адже розмови навколо «Анти-христа» дуже різноманітні і загалом зво-дяться до негативної оцінки фільму, про-те технічно цей фільм виконано бездо-ганно і в манері, яка дуже часто алюзує до стилю Тарковського.Якщо фільми Андрія Тарковського на-вчили Трієра розповідати історії за до-помогою композиції та статичної каме-ри, то своїм прагненням до експеримен-ту та нових форм операторської роботи він зобов'язаний Йоргану Лету — знано-му данському режисеру та журналісту. Йорган Лет здобув визнання на батьків-щині та за її межами перш за все як документаліст та інноватор експеримен-тального кіно. Він намагався поєднати естетику художнього фільму з реаліс-тичністю викладу документального кіно. Найвідомішою його роботою є коротко-метражна стрічка «Ідеальна людина» 1967 року, яка зображає чоловіка та жінку як об'єктів споглядання в уявному зоопарку. Від робіт Лета Трієр запози-чив чітку грань між реальністю та вигад-кою, яка для нього стає визначальною. 1995 року Трієр стає одним із засновників «Догми-95» мистецького кінематогра-фічного руху, який прагнув до оновлен-ня форми вислову у кінематографі, про-голошував повернення до реалістичності кіно. На думку учасників «Догми-95» су-часний кінематограф став занадто фаль-шивим, ілюзорним, він потребує відходу від романтичної концепції авторства та

18

Навколо останнього фільму Ларса фон Трієра «Антихрист» було забагато шуму. Перш за все, його вщент розкритикува-ла критика Каннського фестивалю. Філь-мові закинули надмірну натураліс-тичність, садизм та мізогінію. Трієр до-вго захищав витвір власної фантазії, а потім просто перестав давати будь-які пояснення щодо окремих сцен чи мо-тивів. Він вирішив, що не мусить нікому нічого пояснювати, він просто зняв фільм, який мусив бути знятий.На мою думку, “Антихрист” у творчості Трієра - це випадок коли поганий фільм трапляється у хорошого режисера. Тех-нічно фільм знятий просто бездоганно. Якщо відкинути смислові пласти і по-дієвість, і лишити тільки картинку, то «Антихрист» - дійсно неймовірний фільм. Трієр тут проявляє всі свої техніки — від ручної цифрової камери до ста-тичних панорамних зйомок; вдало опе-

рує кольоровими змінами, залежно від розвитку емоційного сюжету роблячи фільм чи то повноколірним, чи то чорно-білим; змінює ритм зйомки — від упо-вільненої до миттєвих кадрів; вдало ва-ріює середні та крупні плани. Дійсно, якщо лишити тільки картинку — то ро-бота фантастична. Проте є ж ще і сце-нарний пласт. І ось тут, здається, Трієра підвело чуття. У окремих інтерв'ю він за-являв, що почав знімати цей фільм як намагання вийти із затяжної депресії, він просто змушував себе знімати цей фільм. Мабуть, це позначилося на тому, що фільм перенасичено зайвою обтяж-ливою символіч-ністю. Та й сам сценарій виглядає доволі примітивним, деякі ок-ремі ситуації просто викликають сміх, попри те, що первинний задум видається доволі цікавим. На жаль, ми не маємо можливості дізнатися, як би виглядав “Антихрист”, якби Трієр трохи деталь-

максимального входження в реальне життя. Саме тому вони пропонували певний набір правил, названий «Обіт-ницею непорочності», яких мусить до-тримуватися режисер: зйомки мусили відбуватися на натурі, з мінімальною кількістю задіяного штучного реквізиту чи декорацій; звук мусить бути записа-ний одночасно зі зйомкою без мож-ливості студійного доопрацювання; ка-мера мусить бути ручною, всі рухи ка-мери мають бути продиктовані виключ-но рухами людської руки; фільм мусить бути кольоровим, будь-які оптичні ефекти чи фільтри заборонені; фільм не може містити умисного діяння (як-то вбивство чи стрільба); формат фільму — 35 мм; і найцікавіше - заборонялося жанрове кіно та ім'я режисера в титрах. “Догма-95” ставила собі за мету повер-нення до авангардних принципів кіномистецтва. Це було намагання по-новити форму вислову, цікавий експе-римент, який надихнув багатьох

режисерів. Але перш за все — він витво-рив оригінальний стиль Трієра — його славетну ручну камеру. Остання фраза маніфесту «Догми-95» є радше лейтмо-тивом усієї творчості режисера: «Прися-гаюся утримуватися від створення «творів мистецтва», оскільки миттєвість цінніша за вічність. Моя вища мета — вижати правду з багатьох персонажів та обставин. Присягаюся виконувати ці правила усіма доступними засобами, на шкоду хорошу смаку та будь-якій естетиці”. Фактично єдиним фільмом Трієра, де дотримано всіх правил та дійсно естетику принесено в жертву натуралістичності, є «Ідіоти» 1998 року.Візуальні вирішення Трієра дуже особливі, їх не можливо сплутати зі сти-лем будь-якого іншого режисера. Він дуже вміло поєднує театральність та досконалість діалогу Дрейера і Бергма-на з тактильною статичною зйомкою Тарковського, ручною камерою Дог-ми-95 та документальним стилем Лета.

“Антихрист”

19

ніше розробив сценарій, проте можемо спробувати проаналізувати вже зробле-ний фільм.У “Антихристі” всього два дійових пер-сонажі: Вона та Він. Історія трагічна, але проста - у подружжя гине маленький син. Вона дуже важко переживає втрату дитини, Він - професійний терапевт-психіатр - намагається допомогти дру-жині подолати горе, для цього вивозить Її за місто, де Вона має зустрітися з усіма своїми підсвідомими страхами. Проте терапія веде не до щасливого видужання дружини, а до летального кінця для обох персонажів. Трієр традиційно грає на контрастах. Всі попередні фільми побудовані на існу-ванні центрального персонажу і його антагоніста, від початку вони подаються глядачеві в рівних стосунках і лише за ходом сюжету розкривається їхнє про-тиставлення (так було з Сельмою і Біллом у “Тій, що танцює у темряві”; так було у “Догвілі” з Грейс та Томом Едісоном-молодшим). У “Антихристі” Трієр доводить ситуацію до крайнощі. Він лишає центральний персонаж — Її

— без антагоніста. Режисера звинувачу-вали у мізогонії, перш за все, через те, що він мовляв протиставляє чоловіка і жінку, роблячи жінку виявом усього ди-явольського. Але це не зовсім доречно. Знаку рівності між двома персонажами немає від початку, протиставляти обра-зи не одного порядку неможливо. Вона існує в іншому світі вимірі. Вона показа-на як стихія, сила природи, людина до-ведена обставинами до критичної точки відчаю. В той час як Він постає як радше карикатурний персонаж, Його намаган-ня пояснити депресію дружини, прова-дити над нею терапію радше алюзують на бажання цивілізації окультурити природу. Бажання раціонально поясни-ти нераціональну емоцію, а не просто прийняти її - це проблема персонажа Вілема Дефо. В той час як сліпе слідуван-ня за своїм болем є своєрідним проклят-тям героїні Шарлотти Гінзбург. Вони діють на різних рівнях розуміння, їхні світи у фільмі практично не перетина-ються. Тому образи видаються настільки експресивними, адже вони позбавлені тіні, не мають такої потрібної опозиції,

20

яка могла б пом'якшити певні кути.

“Антихрист” радше не про дияволічність жіночої природи, а про гріховність тіла. Заперечувати, що Вона у фільмі є вираз-ником природи, а Він — виразником ро-зуму, немає сенсу. На цьому рівні опозиція існує. Проте вона не на користь чоловіка чи жінки, Трієр у вирішенні цієї дилеми не мізогінічний, а мізантро-пічний загалом. Режисер одночасно апе-лює до ще середньовічних уявлень про жінку та природу як диявольське (голов-на героїня пише дисертацію про жінок, яких спалювали за підозрою у відьомстві лише за гендерною ознакою; Вона зберігає окультні зображення на горищі; загалом прояви її істерик та катування власного чоловіка, божевілля врешті), але й із сарказмом вказує на чоловіче джерело цих уявлень (діагноз про хво-робливість переживань дружині ставить її чоловік; власне протягом фільму Він провокує вивільнення всіх її темних сторін; Він позиціонує себе як раціо-

нальна, «здорова» людина, яка власне може «вилікувати» Її від болю, що фак-тично не можливо). Трієр тут виступає власне проти людини, а не проти жінки чи жіночої природи конкретно. Він продовжує свою традиційну опозицію між тілом та духом, просто доводить її до екстриму - щоб звільнити дух необ-хідно знищити тіло. Звідси сцени кастра-ції, як своєрідна інваріанція покарання плоті - внутрішній біль, страх, всеохопна емоція може знайти свій вихід тільки че-рез фізичне знищення, адже інших спо-собів комунікації вже немає. Вона (го-ловна героїня) чинить насильство не кон-кретно над собою чи власним чоловіком, а над тілом загалом; над тілом, яке здат-не відчувати фізично, попри неможли-вість морального, емоційного відчуття. Натуралістичні сцени статевих актів, зо-браження тіла у “Антихристі” загалом є антитілесним: тіла акторів у цій стрічці є об'єктами деестетизації. Головний анти-герой фільму — тіло. Єдиним дійсно провальним моментом

21

для Трієра було бажання перейти на рівень дуже узагальнених алегорій та символів. Постійне нагадування про певний містичний підтекст у фільмі радше нервує, ніж тривожить. У сцені загибелі дитини ми бачимо на столі три фігурки «прохачів», яких можна вважати певними антиподами до трьох мудреців, чий прихід віщує на-родження Христа. Від-повідно, наприкінці фільму, коли у будинку, де відпочивало

подружжя, з'яв-ляються три тварини, ми розуміємо, що хтось мусить померти. Сама наявність трьох дивних тварин - оленя, лисиці та ворона - протягом фільму викликає радше посмішку, а не страх. По-казово, що більшість глядачів чітко реагу-ють на сцену, в якій лисиця говорить го-ловному героєві «Хаос править!», як на комічну.

“Антихрист” радше не про дияволічність жіночої природи, а про гріховність тіла.

22

USE

IT

МАТЕювання

Мате (Йерба мате) - напій, приготовлений з листя і пагонів дерева Illex Paraguariensis. Це вічнозелене дерево з гладкою корою і твердою деревиною росте в диких лісах Південної Бразилії, Східного Парагваю та Північної Аргентини. Індіанці гуарані та ке-чуа називають його - каа, експортери - йерба, а фармацевти і аптекарі - Mate folium. Нам же воно відомо, як зелене багатство Південної Америки - мате.Мате зберіг до наших днів назву «йерба» (трава) і «парагвайський чай». Саме слово «мате» походить від назви посудини з гарбуза (mate), яка використовується для приго-тування і пиття цього напою.

МАТЕматика здоров`я:В мате міститься величезна кількість вітамінів та мікроелементів, він дійсно володіє надзвичайними цілющими властивостями. На думку вчених з паризького інституту Пастер і паризького наукового товариства, у ньому містяться вітаміни А, С, Е, Р, всі вітаміни групи В ( до того ж у концентрації більшій, ніж у маточному бджолиному меді), магній, кальцій, залізо, мідь, сіра, нікотинова кислота, пантотенова кислота тощо. В йєрба мате міститься матеїн - аналогічний за своєю дією до дії кофеїну, але позбав-лений побічних ефектів останнього (підвищене серцебиття, нервове тремтіння тощо). Матеїн стимулюя як фізичну.так і психічну активність людини, діє м`яко і не викликає залежності. Він допомагає людині залишатись свіжою та зібраною, а також викликає занурення у більш глибокий сон. Тому, якщо вам треба добре виспатись за невеликий проміжок часу - мате вам в цьому допоможе. Парагвайський чай значно знижує прояви депресій, неврозів, регулює цикл сну. Вчені також відмічають імуностимулюючий ефект напою і навіть наполягають на його вживанні жителями великих міст, тому що кисень і хлорофіл, що містяться в мате, до-помагають очищенню крові. Мате слугує профілактикою серцево-судинних захворю-вань і деяких видів онкології.

23

Класичний метод приготування мате складається з

6 етапів:Якщо калабас гарбузовий, то при першому використанні його необхідно підготувати. Заповніть калабас на 2/3 його об'єму Yerba Mate, налийте в нього гарячої води (не більше 80 градусів) і дайте настоятися мате протягом доби. Потім настій потрібно ви-лити і очистити калабас.

1. Заповніть калебас на 2/3 сухою заваркою мате.2. Закрийте калебас рукою та несильно струсніть. Це робиться для того, щоб дрібні ча-стинки йєрби залишились на поверхні. 3. Нахилість калебас таким чином, щоб заварка утворила горку на одній стінці, а біля іншої утворилася порожнеча.4. Поступово заливайте воду в калебас (можна як холодну, так і гарячу) таким чином, щоб вона, повністю всмоктавшись, лише злегка змочила заварку.5. Зачекайте декілька хвилин (2-3 хвилини), коли заварка повністю вбере воду. Це можна перевірити, злегка нахиливши калабасу, - якщо заварка втратила сипучість, злегка розбухла і має кашеподібну консистенцію, можна переходити до наступного етапу приготування.6. Обережно помістіть в калебас бомбілью, закривши верхній отвір пальцем, аби туди не потрапила заварка. Опустіть бомбілью на дно калебаси, трохи зануривщи її в гущу заварки. 7. Залийте калебас гарячою водою ( але не більше, ніж 70-80 °С)

Після цього мате настоюють від 30 секунд до 2 хвилин і пьють маленькими ковтками.Мате можна заливати повторно до трьох разів.

Якщо ви п`єте мате часто, то можна залишати калебас вологим і при готуванні нової порції напою очистити його і сполоснути водою. Якщо ж ви п`єте мате рідко, тоді після використання його треба сполснути і поставити отвором вниз, аби вода стікала по стінках. Завдяки цьому калабас не зіпсується і прослугує вам довгий час.

24

що погортати...

Автор: Наталка СняданкоРік видання: 2011

Наталка Сняданко - доволі відомий та успішний письменницький бренд в сучасній українській літературі, тому вихід її нового роману під назвою «Гербарій коханців» став непересічною подією літературного життя країни.

Із першого свого роману Наталка Сняданко розпо-чала захопливу гру з національними, культурни-ми, віковими й сексуальними стереотипами. Її тво-ри активно перекладаються, та справжній тріумф на Батьківщині приніс письменниці 2008 рік: вона номінована на премію «Книга року Бі-бі-сі». Колись феномен її письменства називали анти-Забужко, та її новий роман - безпрецедентне явище в українській прозі. «Гербарій коханців», за словами автора перед-мови до роману, справжнього гуру сучукрліту Юрка Іздрика, такого ґатунку, що в українській жіночій прозі його взагалі нема з чим порівнювати. «Це не колекція любовних історій, - каже Іздрик, - а дійсно гербарій певних людських типів з дивними стосун-ками між ними. Секс тут, звісно трапляється, і в

Автор: Януш ВишневськийРік видання: 2010

Один з найчуттєвіших романів про любов, що вийш-ли останнім часом. «Зі всього, що вічно, найкорот-ший термін в любові» - такий лейтмотив євро-пейського бестселера Вишнєвського. Герої «Самоти в Мережі» зустрічаються в інтернеті-чатах, обмі-нюються еротичними фантазіями, розповідають історії зі свого життя, які виявляються дужче будь-якої вигадки. Зустрінуться вони в Парижі, прой-шовши не через одне випробування, але головним випробуванням для любові виявиться сама зустріч. Осінню 2006 років по цьому роману – головному польському бестселеру початку XXI ст – був випу-щений фільм, в перший же місяць прокату рекорд касових зборів, що поставив, обігнавши всі голлівудські новинки.

ЩО П

ОГОР

ТАТИ

25

що погортати...

Автор: Ліна КостенкоРік видання: 2010

Це перша нова книжка Ліни Костенко за останні 20 років мовчання і перший її прозовий роман.Роман написано від імені 35-річного комп’ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу.У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він — заручник світових абсурдів — прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом.За жанровою стилістикою «Записки українського са-машедшого» — насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання і публіцистики.

Автор: Сергій ЖаданРік видання: 2010

Одного разу ти дізнаєшся, що твій брат зник у невідомому напрямку, приятелі займаються фінансовими аферами, а бізнес намагаються пере-купити представники незрозумілих структур. Реаль-ність виявляється хисткою та зникомою, життя ро-бить крок убік, і ти несподівано опиняєшся поміж своїм минулим, де на тебе чекають друзі, й майбутнім, де на тебе чекають вороги. «Ворошиловград» - роман жорсткий, меланхолійний та реалістичний. Наскільки взагалі реалістичним може бути соцреалізм. Вони приходять і забирають у тебе все, що тобі належить. Вони позбавляють тебе твоєї свободи й твоєї території. Вони забирають у тебе твоє минуле і твою пам’ять. І все, що ти можеш їм протиставити – це свою любов і свою ненависть. Ну, і свої кримінальні навички.

26

“Less Talk! More action!”З Н

ІГ НА

ГОЛО

ВУ

AntoineCaesar25 лет

В детстве был период, когда я перепробовал почти все виды спорта. Даже выигрывал соревно-вания по плаванью, когда-то еще в большой тен-нис играл, более того – что-то еще и выигрывал. Потом был футбол...в какой-то момент я осознал, что отдаю ему столько свободного времени, что даже стал задумываться, а не заниматься ли мне этим профессионально. Но нет…вскоре я пришел к выводу, что спорт нужно оставить в прошлом…с удовольствием смотрю, могу даже сыграть, но только ради собственного удовольствия.

Учеба…тут тоже нашлось место непредсказу-емости. Учился вначале на эколога. Признаюсь, было очень нелегко, особенно усложняло процесс преподавание на английском языке. В эти же сту-

денческие годы влюбился в музыку. И настоль-ко, что перевелся в другой университет на совсем другую специальность - менеджер шоу бизнеса. С этого момента музыка начала занимать практи-чески весь эфир моего жизненного времени. Уче-ба – музыка, в свободное время - тоже музыка. Она была везде – везде вне меня и везде во мне. Первые пробы написание музыки, куча прочи-танной теории, уроки диджейства, запуск автор-ского радиошоу, большая работа над собой. Поч-ти каждый день я проводил перед компьютером, изучая новый музыкальный софт, перебирая тон-ны музыки для своего радиошоу и пропаганди-руя свою музыку на всяких разных музыкальный форумах. И эта работа не прошла даром - в 2006

«Сейчас я абсолютно убеж-ден в том, что человек должен заниматься тем, что ему нра-вится и от этого в большей мере зависит его успех. Пусть поначалу этому будет много препятствий, непонимания и даже разочарования – газ в пол и все получится! Не представ-ляю свою жизнь без музыки и очень рад, что в свое время на-брался смелости рискнуть!»

27

году я получил приглашение на участие в са-мом глобальном и масштабном фестивале Укра-ины – «Qiev Dance». Появляется трек «Fucking Famous (Fucking mix)», вошедший в пятерку лучших релизов по версии рейтинга ди-джеев «TopDJ 2005/2006». Фактически, это был пер-вый успешный шаг индивидуального творчества.

Признание, репутация, поддержка многих ве-сомых представителей клубной культуры. Имен-но то, к чему я так стремился! Но останавливать-ся было нельзя…работа, работа, день и ночь. Не думайте, что в шоу-бизнесе все дается так просто. Наоборот – срок годности артиста очень мал. Если ты не успеешь вовремя продемонстрировать свое умение, если будешь медлить – о тебе никто так никогда и не услышит. Еще сложнее – пробиться и держаться на плаву, оставаться интересным пу-блике. Я задался такой целью и делал все для этого.

В 2008 году открыл музыкальный лейбл Indeks Music. За основу взял концепцию издания нефор-матной музыки, которая охватывает избранную аудиторию и кропотливо ищет необычный саунд.

На данном этапе мы вооружены нескольки-ми десятками успешных релизов. Среди арти-стов лейбла - признанные новаторы не только из Украины, но и Франции, России и Канады. От-крыты для сотрудничества с новыми артистами, которые не ограничивают себя стилистически-ми рамками и готовы развиваться. Ведь это так важно – открывать что-то новое, кого-то нового!

Что мне помогает? - Моя самокритичность. Я всегда чем-то не доволен, и до тех пор, пока это так, мне есть куда развиваться. Надеюсь, что это чувство всегда будет со мной. Много чего хочу сделать и сделаю. Но об этом лучше не говорить, а делать. Мой девиз сегодня – Less talk! More action!

28

дом

ашня

кі

ноте

ка

Якщо замислитись, лише одиниці серед сучасних режисерів вміють зні-мати насправді нестандартні та реалістичні мелодрами. Зазвичай, за основу береться псевдо-буденна історія кохання, на яку накладаються стандартні прийоми, як-то весілля або аеропорт у фіналі стрічки. Але досвідченому гля-дачеві вже набридли солоденькі романи. Хочеться чогось більш реалістичного, чогось справжнього. І тут на допомогу приходить Сем Мендес. Хто, як не він, зможе показати життєві реалії на кіноекрані?

Всім відомі «Краса по-американськи», де у фокус потрапляє особиста дра-ма чоловіка «середнього віку», та «Дорога змін», де Леонародо Ді Капріо та Кейт Уінслет зображують подружню пару, що переживає нелегкі часи, – це справж-ній коник режисера. Його почерк можна легко вгадати вже на почат-ку перегляду, однак фільм «В дорозі» вибивається з цього ряду.

У центрі стрічки – закохана пара, що чекає на дитину. Їхні стосунки нестан-дартні, але немає жодного сумніву в тому, що вони кохають один одного. І до того ж - кохають не «по-кіношному», а так, як кохають пересічні люди, звичайні люди з нашого з вами життя. І проблеми їхні цілком реальні – по-шук свого місця, пошук дому для того, щоб створити насправді гармонійну родину. І все здається банальним та простим, але розвивається сюжет зовсім не так, як він би розвивався у житті. Навряд чи хтось з ваших знайомих зірвався б на шостому місяці вагітності та поїхав подорожувати, щоб віднайти себе справжнього, щоб перевірити свої почуття та готовність до нового етапу – материнства, батьківства, родини. Берт і Верона – герої Сема Мендеса – це зробили. І в цьому вся неймовірна привабливість фільму – у тому, як дві нічим не примітні людини ризикнули своїм непримітним світом у пошуках

В дорозі. У пошуках дому

В дорозі / Away We GoКраїна: США, Big Beach FilmsРік виходу: 2009Режисер: Сем Мендес

29

кращого, яскравішого.Дивно, як гармонійно вписується тонкий гумор у життєву мелодраму.

Якби подібний сценарій потрапив до рук, наприклад, Стівена Долдрі, то на виході ми б отримали справжню драму. Тут є все для того, щоб пробити гля-дача на сльози – він і вона чекають дитину, але не мають гідного дому, щоб її виростити. Її батьки загинули в автокатастрофі, його батьки – їдуть далеко від свого ще ненародженого онука, кидаючи їх без допомоги. Але – ні! Той фільм, що зняв Сем Мендес, ніколи не назвеш важким або сумним. І настрій після перегляду просто чудовий! Втім, якщо після звичайних бездарних комедій зміст фільму забувається миттєво, то цю стрічку хочеться тримати всередині та обдумувати, переживати побачене. І справді, «В дорозі» дає над чим замислитись.

Людські стосунки – нелегка справа. І, тим більш, їх неможна заганяти у певні рамки, накладаючи спільні для всіх людей правила. Хтось знайде у відносинах Верони та Берта – свій ідеальний варіант кохання. І справді, щирі та надзвичайно харизматичні, вони навіть змушують їм трохи заздрити. Ось воно – щастя. А хтось замислиться над тим, чи знайшов він свій дім, чи не впустив шанс знайти ліпший.

Особливу увагу варто звернути на неймовірну музику, записану для фільму музикантом Алексієм Мердоком. Всі 11 пісень для саундтреку він написав особисто і, повірте, це насправді атмосферна та якісна музика.

Так, можливо, Мендес знімає не для всіх. У нього немає вражаючих спецефектів та закручених сюжетних ліній. Але в ньому є реальність – реальність без прикрас. З крапелькою влучної іронії та з кількома краплями тендітності.

PHOT

O-ST

ORY

31

Чеський Крумлів

32

Мюнхен

33

34

35

Венеція

36

Рим

37

38

Флоренція

39

40

41

Неаполь

42

TRY

IT 5 рецептівнапоїв із мате

43

5 рецептівнапоїв із мате

Для того, щоб зробити пунш з мате, необхідно засипати в емкість для пуншу 2 столові ложки мате, цедру одного лимону і 4 столові ложки цу-кру. Залити одним літром окропу і дати настоя-тись декілька хвилин. Процідити і додати півста-кану алкогольного напою: рому чи коньяку.

Пунш з Мате

Коктейль СніжнийСкип`ятити 4 склянки молока з 2 столовими ложками мате, паличкою кориці та цукром на смак. Процідити і поступово додати 4 поперед-ньо збиті жовтки. Збивати до появи товстої піни, додати 150 гр. горілки.

Коктейль МедовийНа літр вареного мате додати 2 столові ложки меду, попередньо розплавленого для кращого змішування. До отриманої суміші залити пів-склянки горілки. Подавати холодним.

Мате з молоком Налити в ємкість для варіння молоко (500 мл), бажано нежирне, поставити на вогонь і довести до 50-60 С. Добавити 20 гр (2 столові ложки) Yerba Mate, перемішати, додати на смак мед чи цукор, довести до кипіння, але не кип`ятити. Зняти з вогня, процідити крізь сито, розлити по чашках. 2 чашки мате з молоком - це повноцінний завтрак, оскільки організм отримує всі необхідні елементи для енергійного початку дня.

У посудину, яка закривається, залити літр спир-ту і додати 500 гр. мате, струшувати три рази протягом дня. На шостий день витримки (не за-бувайте струшувати настій мате) процідити ал-когольну настоянку і додати 2 літри охолодже-ного густого цукрового сиропу, щільно закрити посудину і витримати щонайменше 2 місяці.

Лікер із мате12345

Могилянська школа журналістикиКиїв, 2010