Михайло Михайлович КоцюбинськиМихайло Михайлович Коцюбинськийй

(1864 - 1913)(1864 - 1913)

Видатний український письменник Михайло Михайлович Коцюбинський (1864-1913) ще за життя здобув широке визнання: твори його перекладалися російською, польською, чеською, німецькою, шведською та іншими мовами, про нього багато писали європейські дослідники і журналісти.Відзначивши, що М. Коцюбинський “міг би стати окрасою будь-якої літератури”, І. Франко так характеризував його в статті “З останніх десятиліть”: “Його оповідання пливе натурально і свобідно… Стиль його простий, без жодної форсованої штучності, без риторичних ефектів. Із всіх наших письменників він найбільш нагадує Тургєнєва, того “найбільш артиста і найбільш європейця” між російськими белетристами... Він наскрізь новочасний чоловік, перейнятий високим гуманним чуттям і ясним поглядом на життя”.

М. Коцюбинський. Вінниця, 1890 р.

У творчості М. Коцюбинського відбилася революційна епоха кінця 19-початку 20 століть. Це був не тільки справжній художник-новатор, але й зовсім новий тип письменника-гуманіста. “Он был одним из тех редких людей, которые при первой же встрече с ними вызывают благостное чувство удовлетворения: именно этого человека ты давно ждал, именно для него у тебя есть какие-то особенные мысли! В мире идей кросаты и добра он – “свой” человек, родной человек, и с первой встречи он возбуждает жажду видеть его возможно чаще, говорить с ним больше…”- так писав про М. Коцюбинського О.Горький.Характерний відсвіт кидають на письменницький образ М. Коцюбинського його фотографічні знімки. Бачимо тут пиьменника в оточенні літераторів, у родинному колі, на дозвіллі.Подаємо добірку вибраних фотографій М. Коцюбинського. Видання відкривається знімком 1890 року, безпосередньо пов’язаним з першими кроками письменника в літературі.

М. Коцюбинський. Вінниця, 1891 р.

М. Коцюбинський (у брилі з палицею) серед робітників філоксерного загону. Молдавія, 1892 р.

М. Коцюбинський Одеса, 1895 р.

М. Коцюбинський з дружиною Вірою Устимівною Дейшею.

Житомир. 1897

М. Коцюбинський. Житомир, 1898 р.

М. Коцюбинський серед чернігівських літераторів — співробітників земства (Б. Грінченко — стоїть праворуч, В. Самійленко — сидить праворуч) та інших знайомих.

Чернігів, 1898 р.

Групова фотографія 1898 року свідчить про побутове й службове спілкування чернігівських літераторів. У творчості ж своїй вони вже розходилися, дотримуючись різних ідейно-естетичних позицій. М Коцюбинський активно йшов на зближення з революційною соціал-демократією. Це показала творча еволюція письменника. У 1898—1901 роках М. Коцюбинський пише різноманітні за своєю тематикою оповідання (“Відьма”, “В путах шайтана”, “По-людському”, “Лялечка”, “Дорогою ціною”), в яких розвінчується буржуазно-ліберальне культурництво, утверджуються революційні ідеали.

М. Коцюбинський.Чернігів. 1901 р.

(фрагмент групового знімка).

М. Коцюбинський.

Чернігів. 1902 р.

М. Коцюбинський

серед українських письменників —

учасників відкриття пам'ятника Івану Котляревському

в Полтаві 1903 р.

У першому ряду

(зліва направо):М. Коцюбинський,

Леся Українка, Гнат Хоткевич. У другому ряду:

Василь Стефаник, Олена Пчілка,

Михайло Старицький, Володимир Самійленко.

Михайло Коцюбинський і Роман Сембратович.

Відень, 1905 р.

М. Коцюбинський, І. Франко, В. Гнатюк. Львів, 1905 р.

М. Коцюбинський з дружиною та дітьми:в центрі — Юрій, ліворуч від нього —

Оксана, праворуч — Ірина, внизу — Роман.

Чернігів, 1906 р.

М. Коцюбинський.

Чернігів. 1909 р.

М. Коцюбинський та М. Горький на морській прогулянці. Капрі, 1910 р.

Михайло Коцюбинський і

Вільгельм Горошовський. Відень, 1910 р.

М. К

оцю

бинс

ький

. Кап

рі,

1

910

р.

М. Коцюбинський з учителькою Н. Будзиновською та В. Гнатюком на дарабі. Карпати, 1911 р.

М. Коцюбинський в М. Горького на віллі.

Капрі, 1912 р.

М. Коцюбинський в київській клініці В. Образцова. 1912 р.

Це останнє фото М. Коцюбинського. Здоров'я письменника дедалі погіршувалось. У червні 1912 року він у супроводі свого старшого сина Юрія їде в Карпати на гірське повітря. Але це не помогло. “Плохо мне,—читаємо в листі до М. Горького від 22 жовтня 1912 року,— болею упорно, продолжительно й жестоко, хуже всего—не могу работать. Остается испробовать героическос средство— лечь в больницу на продолжительное время... для чего на днях отправляюсь в Киев”. У київській клініці В. Образцова письменника лікує відомий кардіолог М. Стражеско. М. Коцюбинський цілком усвідомлює свій стан, але до кінця залишається життєлюбом. У листі до М. Горького він писав: “Какие великолепные люди посещают меня ежедневно, приносят мне все, что я люблю,— цветы, книги, самих себя. В окно смотрит то же солнце, которое и Вас греет, — и от того

кажется еще теплее и ласкавее”.

М.Коцюбинський в київській клініці В. Образцова. 1912 р.

На початку лютого 1913 року М. Коцюбинський повернувся до Чернігова.

25 квітня 1913 року його не стало.Царська охранка не давала навіть вшанувати пам'ять покійного письменника. На засіданні 4-ї Державної думи депутат від більшовиків Г. І. Петровський у виступі говорив: “Все ж, панове, наведу ще цікавий приклад: похорон Коцюбинського в Чернігові. Ректор семінарії заборонив семінаристам співати на похороні. Далі, поліцмейстер, з’явившись у церкву, попередив, що вінків нести перед труною не можна. Тут бачите дивне єднання духовних властей з поліційними”. Але прогресивна громадськість віддала належне пам'яті видатного письменника. “Для мене смерть Михайла Коцюбинського,— писав М. Горький,— визначалась як тяжка особиста втрата, я втратив сердечного товариша. Прекрасна, рідкісна квітка відцвіла, ласкава зірка згасла”.Щире, сповнене глибокої любові до людей слово митця живе в серцях мільйонів читачів. М. Коцюбинський, творчість якого належить до найвищих надбань вітчизняної класики, стала живою, діючою традицією, взірцем для майстрів української літератури.