uCozsophus.at.ua/Zb_KM_05_2014.pdf · 2 ¢ 33:336.531.2:330.53.061.3 65.052.9 (4 Ö Í Ó)2 45 Í Ñ Ð Ñ Ï ê Ú Ð Ë Ç Ë Ô Í Ö Ó : міжнародний збірник

ПОДІЛЬСЬКИЙДЕРЖАВНИЙАГРАРНО-ТЕХНІЧНИЙУНІВЕРСИТЕТКИЇВСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТІМ.В.ГЕТЬМАНАЛЬВІВСЬКАКОМЕРЦІЙНААКАДЕМІЯ

ННЦ«ІНСТИТУТАГРАРНОЇЕКОНОМІКИ»НААНФЕДЕРАЦІЯАУДИТОРІВ,БУХГАЛТЕРІВІФІНАНСИСТІВАПКУКРАЇНИ

НАУКОВИЙКЛУБ«SOPHUS»

ЕЕККООННООММІІЧЧННИИЙЙДДИИССККУУРРСС

Міжнароднийзбірникнауковихпраць

Випуск2

м.Кам’янець-Подільський–2014

2

УДК33:336.531.2:330.53.061.3ББК65.052.9(4укр)2Е45

Економічний дискурс : міжнародний збірник наукових праць.Випуск 2. (м.Камянець-Подільський) / відпов. ред. Н.В. Семенишена. –Тернопіль:Крок,2014.–363с.

ISBN978-617-692-193-1

Збірникнауковихпрацьміститьрезультатинауковихдосліджень,оприлюдненніна ІІІ Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції “Теоретико-методологічні і науково-практичні засади інвестиційного, фінансового та обліковогозабезпеченнярозвиткуекономіки” (22-23 травня2014 р.), якавідбуласянаweb-сайтіwww.sophus.at.ua, та спрямовані на формування теоретичних і практичних засадінвестиційного, фінансового та облікового забезпечення розвитку сучаснихекономічнихсистем.Редакційнаколегія:

ЖукВ.М.,д.е.н.,член-кореспондентНААН(Україна);ВолощукК.Б.,д.е.н.,професор(Україна);ЛаврукВ.В.,д.е.н.,в.о.професора(Україна);ЛучикС.Д.,д.е.н.,професор(Україна);МазурН.А.,д.е.н.,в.о.професора(Україна),СеменишенаН.В.к.е.н.,доцент(Україна),ЧикурковаА.Д.,д.е.н.,професор(Україна);ПармакліД.М.,д.е.н.,професор(РеспублікаМолдова)

РекомендованододрукуВченоюрадоюННІБФПДАТУ(протокол№8від29.05.2014р.)

Відповідальнийредактор:к.е.н.,доцент,Н.В.Семенишена

Відповідальність за зміст і достовірність публікацій несуть автори науковихпраць. Точки зору авторів публікаційможутьне співпадати з точкою зору редколегіїзбірника.ISBN978-617-692-193-1

ÓПодільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,2014

http://www.sophus.at.ua/

3

PODOLSKYSTATEAGRARIANTECHNICALUNIVERSITYKYIVNATIONALECONOMICUNIVERSITY

NAMEDAFTERVADYMHETMANLVIVACADEMYOFCOMMERCE

NSC"INSTITUTEOFAGRARIANECONOMICS"NAASFEDERATIONOFAUDITORS,ACCOUNTANTSANDFINANCIALAICOFUKRAINE

SCIENTIFICCLUB«SOPHUS»

TTHHEEEECCOONNOOMMIICCDDIISSCCOOUURRSSEE

Internationalcollectionofscientificpapers

Issue2

Kamyanets-Podilskyi–2014

4

UDC33:336.531.2:330.53.061.3BBK65.052.9(4ukr)2

The economic discourse : international collection of scientific papers.Issue 2. (Kamyanets-Podilskyi) / сontributing editor N.V. Semenyshena. –Ternopil:Krok,2014.–363p.

ISBN978-617-692-193-1

The scientific papers collection contains the research results, released by theІІІІnternational scientific-practical Internet-conference "Theoretical-methodological andscientific-practical principles of investment, financial and accounting implementation ofeconomicdevelopment" (May,22-222014),whichwasheldonweb-sitewww.sophus.at.ua,and are aimed at developing theoretical and practical bases of investment, financial andaccountingprovidingdevelopmentofmoderneconomicsystems.Editorialboard:

ZhukV.,DoctorofEconomics,CorrespondingMember,NAAS(Ukraine);VoloshchukK.B.,DoctorofEconomics,Professor(Ukraine);LavrukV.V.,DoctorofEconomics,theexecutivedutyofProfessor(Ukraine);LuchykS.D.,DoctorofEconomics,Professor(Ukraine);MazurN.,DoctorofEconomics,theexecutivedutyofProfessor(Ukraine);SemenyshenaN.,Ph.D.,associateProfessor(Ukraine),ChykurkovaA.D.,DoctorofEconomics,Professor(Ukraine);ParmakliD.M.,DoctorofEconomics,Professor(RepublicofMoldova)

RecommendedforpublicationbyAcademicCouncilNNIBIFPDATU(protocol#8,from05.29.2014)

Contributingeditor:Ph.D.,associateProfessor,N.V.Semenyshena

The content and authenticity of of publications are the authors of scientific papers.Viewsoftheauthorsofpublicationsdonotnecessarilyreflecttheviewsoftheeditorialboardofthepublication.ISBN978-617-692-193-1

ÓPodolskystateagrariantechnicaluniversity,2014

5

ЗМІСТ

ССУУЧЧААССННІІППРРООББЛЛЕЕММИИЕЕККООННООММІІЧЧННООЇЇТТЕЕООРРІІЇЇТТААППРРААККТТИИККИИ

ГромоваТетянаРинокзасобіввиробництваякскладоватоварногоринку

11

ІльїнаМаріяТеоретико-методологічнізасадивизначенняпоняття«сільськітериторії»дляпотребрекреаційноїсфери

14

КалинкаАндрій,СаранчукІван,ГолохоринськийЮрійЕкономічнаефективністьресурсногопотенціалуагропромисловогокомплексувумовахБуковини

18

КармазінВікторіяСоціальнаполітикадержавивсучаснихумовах

23

КореницинаТатьяна,АмелинаАлинаВлияниекоррупциинаэкономическуюбезопасностьУкраины

26

ПрутськаТетянаУмовивиникненнятанаслідкирентоорієнтованоїповедінкиваграрномусекторіекономіки

29

СаєнкоМихайло,СаваАндрійПроблемипрофесійно-технічноїпідготовкисільськогонаселення

32

СлепухінаІннаВпливдемографічногорозвиткуірівнябезробіттянаформуваннятрудовогопотенціалу

37

ЧерненкоЮліяНапрямиінтенсивногорозвиткуовочівництвауХарківськійобласті

41

РРООЗЗВВИИТТООККККООННККУУРРЕЕННТТООССППРРООММООЖЖННООЇЇЕЕККООННООММІІККИИ

ННААММІІККРРОО--,,ММЕЕЗЗОО--ТТААММААККРРООРРІІВВННЯЯХХ

АртемоваАнастасия,МеденцеваМария,ХлестоваЕленаГармонизациягосударственногорегулированиявнешнеэкономическойдеятельностикакфакторповышенияконкурентоспособностинациональнойэкономикиУкраины

45

Ватаманюк-ЗелінськаУлянаФормуванняпідприємницькогосередовищадлярозвиткуінтеграційнихпроцесів

49

ГаленкоОлександрКонкуренціянаринкуборошна

51

ГрублякОксана,ЧабанАндрійШляхивдосконаленняфінансуваннясанаціїпідприємства

55

КовальчукТетянаОсобливостіформуваннятареалізаціїкадровоїполітикинаавіапідприємствахУкраїни

59

КорчинськийІванВикористанняаутсорсингудляпідвищенняконкурентоспроможностісільськогосподарськихпідприємств

62

ЛосіцькаТетянаКонкурентоспроможністьсільськогосподарськоїпродукції

64

6

МахометЮліяСутніснахарактеристикамеханізмунарощенняінтелектуальногопотенціалурегіону

67

МихайловськаІрина,МарчишинІннаСтрахуванняякскладовауправлінняризикамивкорпоративномусекторі

71

ПетрикВалерия,ГлущенкоЕгорПовышениеэффективностидеятельностиавтотранспортныхпредприятийнаосновеэкономико-математическогомоделированиятранспортныхпроцессов

75

ПожарТетянаКонкурентоспроможністьрегіону:теоретичнітапрактичніаспекти

78

ПрадунОлена,ЛопатовськийВікторМісцеірольмитнихплатежівусистеміоподаткуванняУкраїни

82

РедькоОленаМалийбізнес–основасталогорозвиткуекономікикраїни

86

РозумовичНаталіяОрганізаційно-методичнетаінформаційно-аналітичнезабезпеченнядіагностикифінансовогопотенціалумашинобудівнихпідприємств

89

СкибаГаннаІнтелектуальнийпотенціал,якважливаскладоваконкурентнихперевагпідприємства

92

ЩербатаІрина,КлєпчеваОльгаНапрямипідвищенняконкурентоспроможностісільськогорегіону

96

ІІННННООВВААЦЦІІЙЙННОО--ІІННВВЕЕССТТИИЦЦІІЙЙННІІЗЗААССААДДИИЗЗААББЕЕЗЗППЕЕЧЧЕЕННННЯЯ

ЕЕККООННООММІІЧЧННООГГООЗЗРРООССТТААННННЯЯ

БарабашЛюдмила,ФризюкЛюдмилаПроблемитаперспективиінноваційно-інвестиційногорозвиткусадівництва

99

ГарасимПетро,ЛободаНаталя,ГарасимМиколаНаціональнафіскальнаполітикавактуальномудискурсіінноваційногорозвитку

102

ГирникЛіліяІнвестиційнапривабливістьпроектіввпровадженнянетрадиційнихтавідновлювальнихджереленергіївУкраїні

105

ДалєвськаТетянаВпливзапозиченьнасистемуфінансовогозабезпеченняорганівмісцевогосамоврядування

109

ДовбенкоВячеславІнвестиційнезабезпеченняінноваційногорозвиткупідприємствутрансформаційнійекономіці

113

ЗамригаАртурРольфінансуваннявінноваційномупроцесі

117

КорнухОксанаВзаємозв’язоктавідмінностіміжлюдськимінтелектуальнимкапіталомтаінноваторамипідприємства

120

КудрявцевАнтонІнвестуванняусучаснійУкраїні,тенденціїтаособливості

123

ЛупехаІннаРесурсозбереженняякнапрямінноваційноїпідтримкивиробництвазерна

127

ОжелевськаТетяна,ЩербаковаТомілаІнноваційно-інвестиційнізасадизабезпеченняекономічногозростанняаграрногосекторуУкраїни

129

7

ОлійникОльгаРозвитокорганічногосільськогогосподарствавУкраїнітасусідніхдержавах

133

ОстапенкоВасильОцінкатапідвищенняефективностівикористанняінвестиційногопотенціалупідприємства

136

ПогобаловаОленаФакторивпливутапринципиінвестиційногозабезпеченняінноваційногозалізничноготранспорту

139

РойкоІгорСучаснібіржовіпродуктизалученнякапіталувконтекстієвропейськоїінтеграціїУкраїни

143

СидорукБорисБіоенергетичнеземлеробствотайогоперспектививУкраїні

147

СтояненкоІрина,ОсадчаДар’яІнвестиційнадіяльністьвУкраїні:сучаснийстанташляхипокрашення

150

ТретякНаталяТенденціїінвестиційногозабезпеченнясільськогосподарськихпідприємствЧеркаськоїобласті

153

ХарченкоТетянаІнвестиційнезабезпеченнявсистеміпідвищенняінноваційноїактивностісільськогосподарськихпідприємств

156

ЧернявськаІринаВартіснийпідхіддоздійсненняструктурнихперетвореньнапідприємстві

161

РРООЛЛЬЬФФІІННААННССООВВОО--ККРРЕЕДДИИТТННООЇЇССИИССТТЕЕММИИВВУУППРРААВВЛЛІІННННІІ

ЕЕККООННООММІІЧЧННИИММИИППРРООЦЦЕЕССААММИИ

ГонтарДар’яВизначеннявзаємозв’язкувартостібанкутайогоцінності

164

ЄремейчукРаїсаВикористанняSWOT-аналізуякметодувизначенняподальшогорозвиткудочірньоїлізинговоїкомпаніїбанку

168

ЗеленськийАндрійТеоретичніпідходидовизначеннясутностіпонять«фінансоваполітика»та«фінансовиймеханізм»

172

Лук’янюкМирославаТеоретичніосновифункціонуванняфіскальнихінститутів

176

ОксенюкОксанаПорядоквикористанняфінансовихказначейськихвекселівпривідшкодуванніПДВвУкраїні

179

ПавленкоВіта,ХільськаІринаАналізефективностівикористанняосновнихзасобівнапідприємстві

182

ПавлікІринаПеріодизаціярозвиткуфондовогоринкуУкраїниуновітнійчас

186

ПетрукНаталіяЕкономічнийзмістлізингу:особливості,класифікаціятапереваги

190

РадченкоОксанаСтруктуратаформибюджетноїпідтримкиаграрногосекторуУкраїни

193

СороківськаМарія,ТарзимановаХристинаФормуваннякомплексузаходівтактичногоуправліннягрошовимипотокамипідприємства

199

8

УсмединськаІринаУдосконаленнямеханізмуздійсненнякредитнихопераційвкомерційнихбанках

202

ЧеркасоваСвітлана,ТкаченкоІринаОсновніпроблемистраховогоринкуУкраїни

206

ППРРООББЛЛЕЕММИИРРООЗЗВВИИТТККУУССУУЧЧААССННООГГООММЕЕННЕЕДДЖЖММЕЕННТТУУІІММААРРККЕЕТТИИННГГУУ

АнтощенковаВіталіна,БатировБатирАграрниймаркетинг,актуальністьіперспективи

209

БушуєваІннаМаркетинговідослідженнястанусервісуаптечнихустанов

213

ВолянськаІлонаАктуальніпроблемисучасногоменеджментуперсоналу

216

ГорпинічОльгаВпливінтернет-брендингунамаркетинговудіяльністьпідприємства

218

ГурськаЛарисаМотиваціявменеджментіякзасібдосягненнявисокихекономічнихрезультатівпідприємства

222

ЗгащакАльона,ЧернушкінаОксанаМетодичнізасадиоцінкилюдськогокапіталупідприємства

225

ЛаврукОксана,БіликЮліяКомунікативнапідготовкаменеджераякчинникйогоефективноїсоціальноїкомпетентності

228

ЛіщинськийМихайлоСутністьтарольаудитукорпоративногоуправліннявсистеміуправліннякомпанією

232

ПарфоноваАнастасіяПроблемирозвиткусучасногоменеджментуімаркетингу

235

ПенцакОлена,ЧернушкінаОксанаТеоретичнізасадиефективноговикористаннятрудовогопотенціалу

237

СтоволосНадія,ДудкоНадіяРеалізаціякомплексноїфункціїмаркетингунасучаснихпідприємствах

240

ТТЕЕООРРІІЯЯІІППРРААККТТИИККААББУУХХГГААЛЛТТЕЕРРССЬЬККООГГООООББЛЛІІККУУ,,

ААННААЛЛІІЗЗУУТТААААУУДДИИТТУУ

БаллаІнна,ГуменюкІринаОрганізаційніаспектипроведеннясудово-бухгалтерськоїекспертизи

243

БогданюкОлена,ГалімонАндрійІнформаційно-методичнезабезпеченняконтролюформуваннятавикористанняприбуткувсільськогосподарськихпідприємствах

246

ВітренкоОлена,ЄнаГаннаМетодологіяоблікуфінансовихінструментівтаформуванняобліковоїполітикипідприємства

250

ГаркушаНаталяСтохастичнийфакторнийаналізрівнявитратпідприємствторгівлі

253

ГоловатаЮлія,СеменишенаНаталіяДебіторськазаборгованість:проблемніпитаннявметодиціобліку

257

ГорбатюкМаріяОсобливостіоцінкитаоблікуопераційноїдіяльностідеревообробнихпідприємств

260

9

ДейнекаВікторія,КоржМаринаСпрощенамодельсплатиподатківтакритеріїпідвищенняефективностіподатковоїсистеми

264

Дерев’янкоСвітлана,БобирецьЯнаСутністьелектроннихгрошейтаопераційзними

268

КириленкоТетянаОсобливостірозрахунківзоблікуєдиногосоціальноговнеску

272

КравчукАнастасіяМетодикапрогнозуванняймовірностінастаннябанкрутстванаприкладідискримінаційноїфункціїТерещенка

276

КупчинськаНаталіяПеревагитанедолікизастосуванняпрогресивноїставкиподаткунадоходизфізичнихосіб

279

ЛазебнаЛюдмилаФормуванняобліковоїполітикипідприємстватаїїрольвсучаснихумовахгосподарювання

283

ЛісовськаНаталіяОрганізаціяіпроведенняінвентаризації:проблемитанапрямивдосконалення

285

ЛопатовськийВіктор,ЖовтівськаОленаВибірметодуоцінкизапасівтайоговпливнафінансовірезультатисуб’єктагосподарювання

289

ЛютикОлександрВикористаннядискримінантнихмоделейдляпрогнозуваннябанкрутствапідприємств

293

МельничукОксанаПоданнязвітностівелектронномувигляді:перевагитанедоліки

297

ОдинакТетянаТеоретичніаспектифункціонуванняуправлінськогооблікунасільськогосподарськихпідприємствах

301

ОлійникСвітланаРольінвентаризаціївформуваннідостовірноїфінансовоїзвітностіташляхиїївдосконалення

304

ПоливанаЛюдмилаНеобхідністьвнутрішньогоконтролювсистемібухгалтерськогооблікувперіодсучасності

307

ПрокопишинОксанаОсобливостіоблікугуманітарноїдопомоги

312

СеменюкЛюдмилаРозробкааналітичноїполітикипідприємства

315

ТалькоТетянаПроблемиоблікувитратпідприємстватаїхвирішеннявУкраїні

318

ЦикалюкОлександрВпливсортовогоскладунасадженьнаобліково-аналітичнезабезпеченнягалузісадівництва

321

ЦіцькаНадіяРемонтосновнихзасобівякоб’єктуправлінськоготаподатковогообліку

325

ЧерненькаЛюдмилаДержавнаказначейськаслужбаяксуб’єктфінансовогоконтролю

328

10

РРООЛЛЬЬІІННФФООРРММААЦЦІІЙЙННИИХХТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЙЙУУЗЗААББЕЕЗЗППЕЕЧЧЕЕННННІІ

ССТТААЛЛООГГООРРООЗЗВВИИТТККУУЕЕККООННООММІІККИИ

БелецкаяЛюдмила,БорздоваТатьяна,МинковскаяЮлияБизнес-анализвдистанционномобучении

332

ГерасимоваОксанаСозданиекритерияэффективностисистемуправлениясиспользованиемтеориивероятности

336

КовальОксанаТеоретичніосновивіртуалізаціїбізнесу

339

КошикВікторіяАвтоматизаціяоблікупрацітазаробітноїплатинасучасномуетапі

342

НіколаєнкоВасильКриптовалютавсвітовійекономіці

345

ПоліщукМаргарита,ОгневаАллаКомп’ютеризаціябухгалтерськогооблікувитратпідприємств

347

ТкальЯрмілаОсновнізавданнятазначенняавтоматизованоїсистемиобліку

350

ШалеваОлександраВпливтехнологійелектронноїкомерціїнарозвитокмалихінноваційнихпідприємстввУкраїні

354

Відомостіпроавторів 358


11

УДК 339.16 ГромоваТетяна

к.е.н.,доцентНаціональнийуніверситетдержавноїподатковоїслужбиУкраїни

м.Ірпінь

РИНОКЗАСОБІВВИРОБНИЦТВАЯКСКЛАДОВАТОВАРНОГОРИНКУ

АнотаціяДослідженоосновнітеоретичніаспектиринкузасобіввиробництваякоднієї ізскладових

товарного ринку. Визначено основні елементи, за допомогою яких функціонує ринок засобіввиробництва.Приділеноувагаособливостямзмінивідносинвласностіназасобивиробництва.

Ключовіслова:товарнийринок,засобивиробництва,товар,ціна,попит,пропозиція.

З процесом розвитку товарного виробництва і поглибленням суспільногоподілупраці,ринокнабувновогоформату,первинноюформоюякогоєтоварнийринокздвомакомпонентами:споживчийриноктаринокзасобіввиробництва.Ринокставнепростомісцемдездійснюєтьсяпроцескупівлі-продажутоварів,апевним типом господарських зв’язків між суб’єктами економічних відносин.Успіх підприємницької діяльності суб’єктів господарювання залежить від їхсвободи та самостійності щодо забезпечення засобами виробництва,встановленняціннасвоюпродукціютаможливостіїївільноїреалізації.

Об’єктом купівлі-продажу на ринку засобів виробництва є засобивиробництва під якими ми розуміємо природні, матеріальні, трудові та іншіресурси,тобтоіншимисловамице–земля,робочасила,капітал,підприємницькіздібності та інформація. Крім цього засоби виробництва називаютьуречевленою працею, тобто її запасом, які в ринковій економіці становлятьосновний і оборотнийкапітал,призначенийдлявиробництва іншихтоварів.Взалежності від типу засобів виробництва формуються ринки з відповідниминазвами:ринокземлі,ринокробочоїсили,риноккапіталутощо.

Аналіз досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даноїпроблеми, свідчить про значний внесок вітчизняних науковців, серед яких є:Заплітна Т.В. [1], Ілляшенко С.М. [2]. Серед російських вчених слід відзначитиМуфтієваГ.Г.[3].

Мета дослідження даної проблематики полягає в опрацюванні науково-методичних засад та обґрунтуванні організаційно-економічних шляхівзалучення, розвитку і відтворення засобів виробництва в сучасних умовахтоварного ринку. Відповідно до поставленої мети в даній статті вирішуються


ЕЕККООННООММІІЧЧННИИЙЙ ДДИИССККУУРРСС ММііжжннаарроодднниийй ззббііррнниикк ннааууккооввиихх ппррааццьь.. ВВииппуусскк 22.. 22001144

12

такі завдання як: розкриття сутності ринку засобів виробництва як складовоїтоварного ринку; утворення попиту та пропозиції на ринку засобіввиробництва;ціноутвореннянаринкузасобіввиробництватощо.

Важливою організаційно-економічною основою функціонування ринкузасобів виробництва є його демонополізація, ціноутворення,конкурентоспроможність товаровиробників та торговельних посередників, атакожмаркетинг. Крім цього політика уряду країнищодо суб’єктів (власниківзасобів)таоб’єктів (конкретнийзасіб виробництва)такожмаєсуттєвийвпливнафункціонуванняринкузасобіввиробництва.

На противагу споживчого ринку, ринок засобів виробництва характернийменшою кількістю споживачів, але значно більшою вартістю покупки.Спільнимиж рисами для споживчого ринку та ринку засобів виробництва є їхсамореалізаціятавстановленнярівноваги.

Основними елементами, за допомогою яких функціонує ринок засобіввиробництва, є: товар – засоби виробництва; ціна – у формі вартості засобіввиробництва; попит – потреба в товарі «засоби виробництва»; пропозиція –наявністьвсіхзасобіввиробництванаринку.

Кожен засіб виробництва має свою ціну: ціною землі є земельна рента,робочої сили – заробітна плата, капіталу – банківський відсоток тощо.Ціноутвореннянаринкузасобіввиробництвасліддосліджуватиздвохсторін:зоднієї як відповідні витрати фірми на придбання засобів виробництва дляздійснення виробничого процесу, а з іншої – як процес формування доходівдомогосподарств. Зрозумілим є те, що кожна фірма прагне виробити товар змінімальнимизатратами,апродатинаринкуйогозмаксимальноювигодою.Цепризводить до пошуку оптимального співвідношення залучених засобіввиробництвазодночаснимпідвищеннямефективностіїхвикористання.

Формуваннядоходіввідбуваєтьсяпідвпливомвстановленняцінназасобивиробництва, які не є однаковими. При чому цим самим вони забезпечуютьперехідідентичногозасобувиробництвазодногосекторуекономікивінший.

Конкурентнаполітиканаринкузасобіввиробництваможереалізуватисявтаких напрямках:демонополізація та антимонопольне регулювання.Демонополізація призводить до унеможливлення дій децентралізаціїуправліннятазниженнябар’єрівдляновихсуб’єктівгосподарюванняпривходіна ринок засобів виробництва. Антимонопольне регулювання та реалізаціюконкурентноїполітикипроводитьАнтимонопольнийкомітетУкраїни,якиймаєсуттєвувладувсферімоніторингуринкутазахистуконкуренції.

Маркетингове дослідження ринку є не менш актуальним та виступаєоднією з організаційно-економічнихоснов функціонування ринку засобіввиробництва. Саме завдяки правильному маркетингу встановлюютьсяоб’єктивно-економічнітенденціїйогорозвиткучерезпризмутакихекономічнихатрибутів та параметрів ринку як попит, пропозиція, ціна, конкуренція тощо.При чому маркетингове дослідження може проводитися як постійно так іперіодично. Систематичне проведення маркетингу на ринку засобіввиробництвасприяєшвидкомуреагуваннюфірмищодозмінисвоєїполітикивзв’язкузбагатьмачинниками,яківизначаютьпопит.Періодичніжмаркетингові


13

дослідження проводяться в окремих випадках, таких як, наприклад, появанового товару на ринку тощо. Отже маркетингові дослідження ринку засобіввиробництва сприяють виявленню сильних та слабких сторін діяльностіконкурентівтаподальшійефективнійдіяльності.

Попитназасобивиробництвамаєпохіднийхарактер,оскількивінвиникаєлише у разі потреби фірми виготовляти певний товар, виготовлення якогопередбачає закупку та використання у виробничому процесі машин,устаткування,робочоїсилитощо.Причомуобсягтадинамікапопитуназасобивиробництвазалежитьвідпопитунаспоживчітовари,виготовленняякихбудездійсненозадопомогоюданихзасобіввиробництва.

Крімцьогопопитназасобивиробництватакожзалежитьвідефективностівкладення грошей в цінні папери даної фірми. Тобто, при зростанні величинивідсоткапопитназасобивиробництвазменшуєтьсяінавпаки.

Більшеластичнимєпопитназасобивиробництвазпорівняноневисокимицінами. В зв’язку з цим взаємозамінність та взаємодоповнюваність такожвпливають на попит на засоби виробництва. Так, підвищення ціни на засобивиробництвапризводитьдо того,щовласникифірмивимушенірозроблятитавпроваджувати нові технології або використовувати правило найменшихвитрат. Таким чином фірма максимізує прибуток збільшуючи застосуваннянеобхідногозасобувиробництвадоти,докидохідвідграничногопродуктуцьогозасобувиробництваперевищуєдодатковівитратинанього.

Пропозиція засобів виробництва залежить від багатьох економічних іпозаекономічних чинників, серед яких є: ціна на робочу силу та демографічніособливості(стать,вік,освіта,структуранаселення);попередніінвестиції;попитна споживчі товари і послуги; рівень продуктивності праці галузей, яківиробляють машини та устаткування. На пропозицію засобів виробництвазначний вплив завдають можливість відтворення певного чинника та йогомобільність,якапроявляєтьсявможливостяхпереміщенняресурсу,підвпливомякихосьпричин,зоднієїгалузівіншу.Домобільнихвідноситьсяробочасила,адонемобільних–нафта,газ,землятавякійсьмірікапітал.

Становлення ринкових відносин призводить до змін в прояві відносинвласності на засоби виробництва. Це проявляється в тому,що власник засобіввиробництва в процесі розширеного відтворення прагне до постійного їхнакопичення, збереження та оновлення, не говорячи за понесення йогомайнової відповідальності перед іншими суб’єктами господарювання. В цьомуконтексті слід зазначити, що власність визначається суспільно-виробничимивідносинами та специфічним поєднанням робочої сили і засобів виробництва.Під висловом «власність на засоби виробництва» ми розуміємо її фактичнуприналежність певним суб’єктам, групам та суспільству в цілому.Функціонування її відносин між суб’єктами власності полягають у володіння,користування та розпорядження засобами виробництва. При чому цефункціонуваннявідносинвласностіназасобивиробництвадляоднихсуб’єктівєволею,адляіншихмежею.

Дослідивши дію ринкових параметрів та атрибутів на ринку засобіввиробництва можна зробити висновки щодо доходів в ринковій економіці, а


14

саме про те, що доходи споживачів і ціни засобів виробництва є в певній мірівипадковими. Ринкові сили попиту і пропозиції призводять до забезпеченнявисокоївіддачіназасобивиробництва,якімаютьабообмеженупропозицію,абонанихіснуєвисокийдохідвідграничногопродукту.

Крім цього, вивчення структури ринку засобів виробництва ворганізаційно-економічномуаспектідаєможливістьспрогнозуватиреалізаціюзподальшим орієнтиром на галузі та сфери виробництва з прив’язкою довідповіднихгеографічнихрозташувань.

Списоквикористанихджерел

1. Заплітна, Т.В. Економічна безпека підприємства та антикризовеуправління регіональним розвитком [Текст] / Т.В. Заплітна //Державнеантикризове управління економікою в умовах глобалізації : Матеріалиміжнародноїнауково-практичноїконференції.—К.:КНЕУ,2013.–С.137-140.

2. Илляшенко, С. М. Управление инновационным развитием : проблемы,концепции, методы [Текст] : монографія. — Суммы : ВТД «Университетскаякнига»,2003.

3. Муфтиев, Г.Г. Рынок средств производства в системе региональнойэкономики/Г.Г.Муфтиев//Наука.–1993.

УДК332.012:338.48

ІльїнаМаріяк.соц.н.,с.н.с.,старшийнауковийспівробітникДУ«Інститутекономікиприродокористування

тасталогорозвиткуНАНУкраїни»м.Київ

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІЗАСАДИВИЗНАЧЕННЯПОНЯТТЯ«СІЛЬСЬКІТЕРИТОРІЇ»ДЛЯПОТРЕБРЕКРЕАЦІЙНОЇСФЕРИ

Анотація

У статті розглянуто теоретико-методологічні засади визначення поняття «сільськітериторії» як економіко-географічної категорії. Проаналізовано зв‘язок поняття зфункціонуванням та забезпеченням розвитку окремих видів економічної діяльності, зокремарекреаційноїсфери;запропоновановизначення,щорозкриваєсутністьвзаємодії.

Ключові слова: сільська територія, рекреаційна сфера, територіальна система,простороваорганізація,ареал,природнийресурс,економічнадіяльність.

Рекреаційна сфера України з огляду на світові тенденції та вітчизняні

економічні реалії потребує територіального розширення, залучення новихприроднихресурсівтаствореннягалузевоїструктури.Йдетьсяпродосіналежнонеоціненийіневикористанийпотенціалрозвиткусільськогозеленоготуризму


15

включно з рекреаційними послугами, що активно розвивається у багатьохкраїнах світу та здатен поліпшити соціально-економічний стан сільськихмешканців.

Аналіз теоретико-методологічних засад функціонування рекреаційноїсферивумовахселаслідрозпочатизвизначенняпоняття«сільськітериторії».Складність та багатоаспектність цього завдання зумовлені тим, що увітчизнянійнауковійлітературіпоняття«сільськітериторії»протягомостанніхдвох десятиліть зазнало глибоких трансформацій, і на даний час можнаговорити про відсутність єдиного теоретико-методологічного і практичногопідходу до трактування сутності і принципів функціонування сільськихтериторій як в Україні, так і за її межами. Тим більше визначенням сільськихтериторій бракує функціональності – можливості використання йпристосуванняпоняттядляпотребрізнихгалузейекономіки.

Важливу роль у розробці теоретико-методологічних засад дослідженнясільських територій відіграли наукові розробки вчених-економістів –насамперед в частині розвитку просторової концепції організації суспільства.Певну вагу мала теорія природно-господарських територіальних систем Г.Швебса,щоописуємеханізмивзаємодіїлюдиниіприродивконкретнихумовахрозміщеннятериторій[1].Досліджуючисуспільствавмежахокремихтериторій(у т.ч. сільських територіальних утворень), О.Павлов використовує поняттяареалу як природно-історично-соціально-територіального комплексу, щохарактеризується матерією, часом і простором та соціального ареалу яксоціально-культурногозаповненогопростору,обмеженогопевнимикордонамиабоусталенимийієрархізованимисоціальнимизв’язками[2].Суттєвийвнесокурозробку концепції просторової організації суспільства зробили вітчизнянівчені-економістиЯ.Верменич,М.Долішній,Ф.Заставний,Н.Павліха,О.Топчієв,О. Шаблій, Г. Швебс; у вивчення проблем державного управліннятериторіальним розвитком – В.Мамонова, Н. Нижник, А. Чемерис, В. Яцуба.Разом із тим особливості соціо-еколого-економічного розвитку сільськихтериторій, теоретико-методологічні засади їх функціонування та механізмиуправління з огляду на потребу розвитку рекреаційної діяльності на селіпредставляютьвагомийнауковийінтерес.

П.Саблук визначає сільські території як складну багатофункціональнуприродну, соціально-економічну й виробничо-господарську систему звластивими їй кількісними, структурними, природними й іншимихарактеристиками [3]. О.Павлов підкреслює, що сільська територія є нежитловим,асоціальнимтаприроднимпросторовимутворенням,апоселенськамережа є ще одним компонентом сільських територіальних утворень [4].М.Барановськийвиокремлюєдекількапідходівдовизначенняпоняття«сільськітериторії» – адміністративний, виробничий, поселенський, територіальний,комплексний. Узагальнення цих підходів дає підстави констатувати, що «по-перше,сільські територіїєкомплекснимутворенням,якевиконуєрізноманітніфункції;по-друге,вонивключаютьтериторіїпозамежамиміськихпоселень;по-третє, вони включають в себе не лише територію як просторовий базис длярозвиткуаграрногосектора,айсільськіпоселення,сільськийсоціумтасуб’єкти


16

господарювання» [5].Зурахуваннямфункцій,яківиконуютьсільськітериторії,М.Барановськийвиокремлюєтакі їх підсистеми, як господарську, поселенську,соціальну та працересурсну. Цей підхід дозволяє розглядати рекреаційнудіяльність як одну з важливих функцій сільських територій та органічноїскладовоїсистемигосподарства.

Більшості визначень поняття «сільські території» притаманна спробаохопитиякомогабільшеаспектів їхфункціонування, іТ.Гоголь слушновказуєна «складність повного розкриття сутності категорії «сільська територія» водномувизначенні і важливістьрозглядуцьогопоняттяводночасякелементатериторіальної організації, системи розселення та соціальної організаціїсуспільства»[6].Поприрозлогістьтабагаторівневістьбагатьохвизначень(див.напр. [7]), їм бракує чіткості у формулюванні сутнісних, специфічних ознаксільськихтериторійтаїхзв‘язкузокремимивидамиекономічноїдіяльності.

М. Поленкова виокремлює такі складові елементи сільських територій, як1)території, зайняті селами, хуторами, односімейними й іншими житловимиутвореннями; 2) тваринницькі та інші виробничі приміщення незалежно відмісця їх розташування – у сільському поселенні чи поза його межами;3)природоохоронні (екологозабезпечуючі), інші лісові насадження включно злісовими ділянками; 4) відкриті природні та штучні водойми, річки, запасипідземних вод включно з мінеральними джерелами; 5) об’єкти історико-культурної спадщини, представники селянства, які зберігають культурнітрадиції; 6) сільськогосподарські угіддя, де вирощується продукціярослинництва; 7) соціальна і виробнича інфраструктура, що діє на сільськійтериторії і забезпечує потреби її функціонування та розвитку;8)сільськогосподарські, заготівельні, переробні підприємства різних формвласності, що виробляють продукцію або здійснюють обслуговуванняпідприємств; 9) село як соціально-побутовий осередок, адміністративний ікультурний центр [8]. У західній економічній науці також часто застосовуютьбагатокритеріальнийпідхіддовизначеннясільськихтериторій,заякимостанніскладаються з фізичного простору, де до складу поселень та інфраструктуривключеночастинуландшафтів;природногосередовища,дедомінуютьтакійогоелементи, як пасовища, ліси, гори, пустелі; поселень; виробничого простору;економічноїтериторії[9].

Попри практичну цінність таких синтетичних визначень – зокрема дляцілейтеоретичногообґрунтуваннярекреаційноїдіяльностівумовахсела–йогонедолікомєнездатністьвизначитийописатисільськітериторіївумовах,колитим бракує одного або декількох перелічених елементів або умовфункціонування. Оглянувши й проаналізувавши сукупність наведених вищевизначень, зробимо висновок, що для зазначених цілей під сільськимитериторіями слід розуміти фізико-географічний та економічний простір, щовиникунаслідокперетвореннялюдиноюприродноголандшафтуукомплекснебагатофункціональне утворення, основними складовими якого є просторово-ресурсна основа для багатофункціонального виробництва, природнесередовище для рекреаційної діяльності й місце життєдіяльності людськихспільнот як інфраструктурна основа для надання рекреаційних послуг


17

населенню.

Списоквикористанихджерел1. Верменич, Я. Теоретико-методологічні проблеми історичної

регіоналістикивУкраїні[Текст]/ВерменичЯ.В.–К. : Ін-т історіїУкраїниНАНУкраїни,2003.–С.56–60.

2. Павлов, О. Сільські території як об’єкт наукового дослідження[Електронний ресурс] / О. І. Павлов. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2006-1/doc/1/04.pdf.

3. Саблук, П. Розвиток сільських територій – запорука відродженняаграрноїУкраїни[Текст]/СаблукП.Т.//Вісникаграрноїнауки.–2006.–№5.–С.21-23.

4. Павлов, О. Сільські території: теоретико-методологічні засадидослідження [Текст] / Павлов О. // Регіональна історія України : збірникнауковихстатей.Випуск3.–2009.–С.113-132.

5. Барановський, М. Сільські території України: рівень розвитку,трансформаційнізміни,концепціїреформування[Текст]/БарановськийМ.О.//Науковий вісник Національного університету біоресурсів іприродокористування України. Вип. 163. Ч. 1. Серія "Економіка, аграрнийменеджмент,бізнес":збірникнауковихпраць.–К.:НУБІПУ,2011.–С.19-25.

6. Гоголь,Т.Сільськітериторіїякоб’єктдержавногорегулювання[Текст]/Т.В. Гоголь // Державне управління: теорія та практика : електронне науковефахове видання. – Вип. 2(10). – 2009. – С. 4-5. – Режим доступу:www.academy.gov.ua/ej/ej10/doc_pdf/Gogol.pdf.

7. Славов, В. Економіко-енергетична система сталого розвитку сільськихтериторій[Текст]/В.П.Славов,О.В.Коваленко//Вісникаграрноїнауки.–2007.–№9.–С.68-71.

8. Поленкова, М. Наукові підходи до визначення економічного змістукатегорії“сільськатериторія”[Текст]/М.В.Поленкова//ВісникЧернігівськогодержавного технологічного університету. Серія «Економічнінауки» : науковийзбірник.–2011.–№4(54).–С.272-277.

9. Косодій,Р.Проблемисільськогорозвиткувумовахглобалізації[Текст]/Р.П.Косодій//ЕкономікаАПК.–2009.–№4.–С.132-138.


18

УДК332.145:338.432КалинкаАндрій

к.с.-г.н.,с.н.с.,завідувачлабораторіїСаранчукІванк.с.-г.н.,с.н.с.

ГолохоринськийЮрійнауковийспівробітник

БуковинськадержавнасільськогосподарськадосліднастанціяНААНм.Чернівці

ЕКОНОМІЧНАЕФЕКТИВНІСТЬРЕСУРСНОГОПОТЕНЦІАЛУАГРОПРОМИСЛОВОГОКОМПЛЕКСУВУМОВАХБУКОВИНИ

Анотація

У статті викладено результати власних досліджень з економічної ефективностіресурсногопотенціалуагропромисловогокомплексувЧернівецькійобласті.

Ключовіслова:ресурснийпотенціал,трудовіресурси,населення,худоба,продукція.В ринкових умовах агропромисловий комплекс завжди займає одне з

провідних місць в південно-західному Лісостепу України. Тому важливимзавданням є пошук форм, методів та процесів здійснення сучасних аграрнихперетвореньвУкраїнідопущенопрорахунки іпомилки.Наслідкомцього стализанепад сільського господарства, безробіття і бідність селян, виїзд за кордонсільських працівників, погіршення демографічної ситуації, руйнаціяпідприємствізакладівсоціальноїсферисела[1].

У зв’язку з цим однією з найважливіших проблем вітчизняної економікистала проблема опрацювання економічного механізму розвитку АПККарпатськогорегіонуЧернівецькоїобласті[3,5].

Економічний розвиток аграрних господарств різних форм власностіБуковини, підприємств переробної промисловості, сфери послуг, обробних тапромислових,туризмувсільськихрегіонахтіснопереплітаються.Нинірозвитокоднієї галузіпозитивновпливаєнаперспективирентабельностійзайнятостівіншихсферахінавпаки.ЦевсепотрібновраховуватипідчасрозробкистратегіїрозвиткусуспільногосекторусільськогогосподарстваБуковини[6,7].

Метоюстаттібулодатиоцінкупередумоврозвиткусільськогосподарськоговиробництварегіону,щопередбачаєдослідженнясучасногостанутатенденційрозвиткуземельнихітрудовихресурсів,матеріальноїбази,капіталовкладеньтапроведення аналізу ефективності функціонування агросфери в цілому вКарпатськомурегіоніЧернівецькоїобласті[2].

Для цього інформаційною базою при підготовці наукової праці булибухгалтерська та статистична звітність підприємств системи АПК, літературніджерелата результати особистих спостережень авторів. Враховуючитойфакт,що найважливішим засобом виробництва є земля, тому саме із земельнихресурсів розпочнемо оцінку ресурсного потенціалу Чернівецької області, яказаймає 8,1 тис. км2. В передгірній зоні регіону нараховується 170,5 тис. гасільськогосподарськихугідь,зякихріллястановить99,4тис.га,або58відсотків,


19

сінокосів28,1,пасовищ38,2га,щовідповідноскладає16 і22відсотки.Регіонєгустонаселеним. Тут проживає майже 283 тис. Чоловік, з яких 80 відсотківзосереджено у сільській місцевості. Характерною рисою цієї зони ємалоземельність.Всередньомунадушунаселеннятутприпадаєменшена0,35гаріллі,щозначноменшечимулісостеповихрайонахрегіонуБуковини.

Загальнакількістьсільськогосподарськихугідь1990р.становила185,4тис.га, 2000 р. – 171,4 тис. га, а 2008 р. – 471,2 тис. га. Структурасільськогосподарськихугідьвнатуральномувиразіу2010роцібуланаступною:рілля–333,9тис.га,сіножаті–41,0тис.га,пасовища–68,5тис.га,багаторічнінасадження – 27,8 тис. га. Зміни у структурі сільськогосподарських угідьвідбулися в основному за рахунок включення угідь до територій населенихпунктівівикористанняпідзабудову.

Процесвзаємодіїлюдиниіприродивідбуваєтьсячерезпрацю.Черезпрацювідбувається взаємно обмін між суспільством і природою, що забезпечуєвиробництвоматеріальнихблаг.Працездатненаселення,якеволодієфізичнимита розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисноїдіяльності, складає трудові ресурси регіону, який залежить від кількостітрудових ресурсів, їх розміщення на території. Статевий і віковий складзалежитьвідтрудозабезпеченостіагрогосподарстврегіону.Сільськенаселенняє основною складовою агровиробництва, а також виступає вирішальнимчинником такого економічного та соціального явища як розвиток. Аграрнасферанинімаєзначнийпотенціалтрудовихресурсівурегіоні.

За нашими розрахунками на основі даних [2] в сільській місцевості удосліджуваному регіоні на кінець 2010 р. Проживало 526,9 тис. чоловік або58,28%відзагальноїчисельності,щозначноперевищуєаналогічніпоказникиврозвинутих країнах. Більша частина населення Чернівецької областізнаходиться в сільській місцевості. Однак простежується процес зниженняпитомоївагисільськогонаселенняуйогозагальнійчисельностінаселення.

Характерноюособливістюструктурногоскладусільськихтрудовихресурсівєте,щопотенційнайогочастиназначноменшавідактивноїіпасивної.Ситуаціяускладнюєтьсятим,щозаоцінкамилікарівіпсихологів,близько80%сільськихдітей мають відхилення від фізичної та психічної норми, що насампередговоритьпроякіснепогіршеннястанутрудовихресурсіврегіону.

Щостосуєтьсястануздоров’я,товсільськогонаселеннявінзначногірший,ніж у міського, це є характерною вітчизняною особливістю. Тому можнастверджувати,що внайближчійперспективі відтвореннятрудовихресурсівнаселі за рахунок природних факторів буде здійснюватися повільними темпами.Тенденція до скорочення абсолютної чисельності сільських жителів області єоб’єктивнимпроцесом,аледанітенденціїслідвіднестидоявищ,якізагрожуютьіснуваннюукраїнськогосуспільства.НайбільшийвідсотокнаБуковиніміськогонаселення знаходиться уВижницькому районі і становить31,6%,щона21,9%більше за Новоселицький район. Висока щільність111,6 населення на 1 км уНовоселицькомутавКіцманськомурайонахобласті.

Врегіоніпротягом1995–1998рр.спостерігалосязростанняпосівнихплощ–наслідок процесів наділення селян додатковими до присадибних площ


20

земельними ділянками та паювання землі. Проте у подальшому відбулосяскорочення посівів, оскільки існує гостра нестача технічних засобів. Такатенденціяпродовжуєзберігатисяівданийчас.

Регресивна тенденція стосовно площі кормових культур свідчить, що врегіонідлягалузі,щоврегіонідлягалузі,якамаєвідноснонизькутоварністьтавикористовується переважно для внутрішньогосподарських потреб,складаютьсянесприятливіумови.Руйнуваннякормовиробництвапідриваєбазутваринництва.Адже однихприроднихкормових угідь недостатньо. Занашимидослідженнями,отриманиминаосновінашихданиху80-хрр.ХХст.впольовомукормо виробництві провідне місце належало багаторічним травам – 35-37%.Часткаоднорічнихтравзпосівамиозимихназеленийкормдосягала25-28%.

Така структура сіяних кормових культур на той час відповідалаекономічним можливостям господарств, потребам тваринництва і природно-кліматичнимумовамрегіонутазабезпечуваладоситьвисокупродуктивність–48-50 ц/га кормових одиниць. Проте впродовж 90-х рр. ХХ ст. у кормовиробництві відбулися негативні зміни, що значно скоротилися площі підбагаторічнимитравами.Знизиласяурожайністькормовихкультур.Зменшилисяобсяги виробництва всіх видів кормів, погіршився стан лукопасовищногогосподарства,частинарілліпересталаоброблятисяіперетвориласянаперелоги.Наякихвідбуваєтьсябур’янийперіодїхньогоприродногозалуження.

Світовий досвід показує, що відновлення та підвищення ефективностікормовиробництваможливелишезаумовиінтенсивноговикористанняґрунтівта одночасно за рахунок залуження малопродуктивної ріллі схилових земельбобово-злаковимитравосумішкамидовготривалоговикористання,щодозволяєнайповніше використовувати природні фактори. Тому першим кроком увідродженні кормо виробництва повинно стати збільшення площі підбагаторічними травами. Зокрема за рахунок залуження схилової ріллі. Узміцненні кормової бази в досліджуваному регіоні значна роль повиннаналежати налагодженому лукопасовищному господарству. Як свідчить досвідорганізації прифермерських випасів у ДПДГ “Чернівецьке” с. ЦуреньГерцаївськогорайону,девонифункціонуютьз1998р.,середньодобовіприростивеликоїрогатоїхудоби(ВРХ)запасовищнийперіод (6місяців)становить870 -980 г, собівартість виробництва яловичини нижча на 35% у порівнянні зістійловимутриманнямхудоби.

В 2010 році, пшениці під ріллею в області становить 26%, що на (16%)менше проти 1990 року, а технічних культур на 7% більше за вказанийдосліджуванийперіод.

В умовах економічної кризи, незважаючи на певні позитивні зрушення упроцесіреформуванняформвласностівагропромисловомукомплексіобласті ,покищовдаєтьсязупинитиспадвиробництвасільськогосподарськоїпродукції.Зокрема в галузях тваринництва. Від стану розвитку м’ясо продуктового підкомплексу залежать надійне забезпечення населення країни м’ясом ім’ясопродуктами, якість харчування, фінансово-економічний стансільськогосподарськихтоваровиробників,яківирощуютьВРХ іптицю,там’ясопереробнихпідприємств.


21

Такий стан галузі тваринництва потребує невідкладної реалізації заходівщодо вирішення організаційних питань розвитку, підвищення ефективностівиробництва в усіх його ланках, зміни структури та збільшення обсягіввиробництва м’яса до рівня фізіологічної потреби людини, забезпеченняформування експертного потенціалу, удосконалення цінової та податковоїполітики держави, а також економічних відносинміж сільськогосподарськимитоваровиробниками, м’ясо переробними підприємствами й торговельнимиорганізаціями.

Ресурснийпотенціал з наявністьВРХ та птиці у сільгосппідприємствах тагосподарствахнаселенняЧернівецькоїобласті(табл.1).

Таблиця1Поголів’яхудобитаптиці,тис.голів

РокиВеликарогатахудоба

СвиніВівцітакози

Коні Птицяусього утомучислі

корови усього утомучислівівці

1990 448,4 145,7 346,6 148,8 138,2 18,9 4165,42000 196,9 117,0 134,8 59,7 47,0 17,9 2608,52010 118,7 70,0 182,3 47,4 39,7 10,9 3366,82012 118,1 67,5 166,3 50,7 41,1 9,6 3547,8

Починаючи з 1990р. (табл. 1) спостерігається різке скорочення поголів’я

тварин, зменшуютьсяобсягивирощуванняВРХтаптиці. У2000 р. порівняно з1990р.повсімкатегоріямгосподарстввонизнизилисябільшеніжу2,1раза.

Зменшенняобсягіввиробництвамолокапередусімзумовленескороченнямпоголів’ядійногостада.На1січня2010р.всікатегоріїгосподарствутримували70тис.корів.Порівнянозпопереднімрокомїхзменшилосяна8,6%абона7тис.голів. Зменшення відбулось як у сільгосппідприємствах – на 11%, так і угосподарствах населення – на 8,4%, внаслідок чого недоотримано 2,6 тис.тмолока агроформуваннями та 28,1 тис.т приватним сектором. У порівнянні зпочатком 2001р. поголів’я ВРХ скоротилось на 36,1%, найсуттєвіше усільськогосподарськихпідприємствах–у2,8раза.Впродовжостанніхп’ятироківспостерігаєтьсячіткатенденціядоскороченнякількостікорів–всередньомуна6 тис. голів щорічно. Основна частка поголів’я корів зосереджена віндивідуальних господарствах населення, на 1 січня 2010р. їх утримувалось91,7%відзагальноїкількостіабо70,0тис.голів.Результатипроведеногоаналізусвідчать, що у тваринництві в останні роки спостерігаються окремі паросткирозвиткусільськогосподарськогогосподарства.Алевисхіднийрухмаєнезначнітемпи. Вважаємо, що за умов, які склалися в аграрному виробництвідосліджуваногорегіону,домінуючарольмаєналежатитваринництву.Тенденціїв тваринництві є причинами змін у харчовій промисловості. Тваринницькагалузь постачає органічні добрива рослинництву, впливає на рівеньрезультативностівикористанняземлівсільськомугосподарстві,томунаслідкомєзменшеннявиробництваосновнихвидівсільськогосподарськоїпродукції.

Отже,проведенінамидослідженняіодержанірезультатипоказують,щовсільськомугосподарствіЧернівецькоїобластіпереважаютьруйнівніпроцеси.


22

ТакимчиномнарощуванняресурсногопотенціалувЧернівецькійобластінеобхідно з чисельності поголів’я великої рогатої худоби в усіх категоріяхгосподарств потрібно проводити відповідно до наявних земельних угідь такормової бази в кожній географічній зоні. Вивчення ресурсних потенціалів вКарпатському регіоні Чернівецької області потребують значного поліпшенняроботи щодо створення у сільській місцевості мережі обслуговуючихкооперативівзтим,щобнаблизитивиробниківпродукціїдоринківзбуту.

Списоквикористанихджерел1. Агропромисловий комплекс України: стан та перспективи розвитку

(1990-2000)/Заред.П.Т.Саблука,М.Я.Дем’яненка,М.Ф.Кропивка.–К.:ІнститутаграрноїекономікиУААН,1999.–335с.

2. Баланюк І.Ф. Науково-прикладні аспекти розвитку аграрних відносин урегіоніКарпат.–К.:ІАЕ,1999.–86с.

3. Белей С.І. Історичні аспекти відродження сільського господарстваБуковини // Зб. наук. праць Подільського державного аграрно-технічногоуніверситету.–Кам’янець-Подільський,2006.–Вип.14.–С.362-365.

4. Белів С.І. Обґрунтування оптимального розвитку Агропромисловоговиробництва в умовах Прикарпаття// Зб. наук. працьПодільської державноїаграрно-технічноїакадемії.–Кам’янець-Подільський.2002.Вип.10.–С.163-165.

5. Белей С.І. Сільськогосподарське виробництво у передгірній та гірськійзонах Буковини: проблеми та перспективи відродження // Зб. наук. працьБуковинського державного фінансово-економічного інституту. Економічнінауки.–Вип.2.–Чернівці:ППКондратьєв,2001.–С.126-131.

6. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічніпріоритети:Монографія/Заред.З.С.Варналія.–К.:НІСД.2007.–820с.

7. Розвиток сільського господарства в регіоні Карпат: монографія / М.Й.Малік,С.І.Белей.–К.:ННЦІАЕ,2008.–248с.

8. СтатистичнийщорічникЧернівецької області за2008 рік / За ред. А. В.Ротаря; держ. ком. статистики, Чернівецьке обласне управління статистики.Чернівці,2012.–514с.


23

УДК330:331:338КармазінВікторія

асистентБілоцерківськийінститутекономікитауправління

ВНЗ«Університет«Україна»м.БілаЦерква

СОЦІАЛЬНАПОЛІТИКАДЕРЖАВИВСУЧАСНИХУМОВАХ

Анотація

У статті проаналізовано досвід розвинених країн щодо залучення некомерційнихорганізацій до вирішення питання підвищення ефективності соціальної політики, визначенопотребуувідмовівідмонополіїдержавивчастинінаданнясоціальнихпослугзарахунокбільшширокої участі некомерційних організацій, у залученні механізмів та інструментів, якідозволять соціально орієнтованим некомерційним організаціям надавати соціальні послугинаселенню,необхідністьствореннясприятливогосоціальногосередовища.

Ключові слова: глобалізація, соціальна політика, соціально-економічний розвиток,соціально-орієнтованаекономіка.

Засучаснихумовнеобхіднопровестимодернізаціюукраїнськоїекономіки.

Необхідно налагодити реальну взаємодію між владою й суспільством,приймаючи до уваги прогалини в соціально-правовій грамотності населення.Країна на сьогодні потребує глобальної модернізації, яка зробить її справдісоціальною державою. Держава повинна забезпечувати соціальні гарантіїгромадянам,анемонополізуватисферунаданнятакихпослуг.Цеможливочерезвключення механізмів суспільно-державного партнерства, залучення коштівбізнесутанедержавнихфінансовихфондів.

Соціальна модернізація неможлива без залученнявцейпроцес інститутівгромадянського суспільства (некомерційні організації, особливо благодійні таволонтерськіорганізації,підприємництвовсоціальнійсфері),якінинінайбільшактивні, але не повною мірою можуть реалізувати свої можливості. Особливароль має відводитися громадському контролю. Необхідно більш активновпроваджувати нові механізми у соціальній політиці: суспільно-державне тадержавно-приватне партнерство. Розвиток громадянського суспільства тазміцнення соціально-орієнтованих некомерційних організацій підвищитьсоціальнустійкістькраїни,зміцнитьдовірусуспільствадовлади,дозволитьнаконсолідованій основі вирішувати завдання соціальної й технологічноїмодернізаціїУкраїни.

Метою дослідження є виявлення особливостей модернізації у соціальнійсфері, визначення основних задач, що стоять перед українською владою вреформуванні системи відносин між державою та бізнесом, у створеннісприятливого інвестиційного середовища й у активному залученні інститутівгромадянськогосуспільствадомодернізаційнихпроцесіввУкраїні.

Пошук власної моделі розвитку – це передусім намагання визначитиоптимальнийшляхпобудовисучасної,конкурентоспроможної,привабливоїдляжиття країни. Безперервна модернізація та інноваційність – такою має бутиуніверсальна формула не тільки політичного, а й економічного, соціального,


24

культурного,гуманітарногорозвитку[1,с.8].Соціальну сферу сучасної України можна охарактеризувати наступним

чином:- правовою,соціальноюнезахищеністючастининаселеннякраїни;- високоючасткоюбезробітних,особливосередмолоді;- високимрівнембідності,утомучислісімейздітьми;- недостатньоюувагоюдоствореннябезбар’єрногосередовищадлялюдей

зобмеженимиможливостями;- незадовільною роллю житлового господарства та комунальної сфери у

поліпшенніякостіжиттянаселення;- повільним зниженням кількості неблагополучних сімей та соціального

сирітства;- соціальнимипроблемамимігрантів,біженців,вимушенихпереселенців;- зниженнямздоров'яітривалостіжиттянаселення;- зростаннямосіб,щозловживаютьалкоголем,збільшеннямкількостіВІЛ-

інфікованих,поширеннямнаркоманіївмолодіжномусередовищі.Наразі необхідна активна модернізація соціальної політики, формування

сильної в економічному, політичному, військовому, науковому та іншихвідносинах країни за зростання добробуту її населення. Соціально-економічнаполітика має бути практично орієнтованою на такі сегменти, як інститути,освітнясфера, адміністративна, судовасистема, і т.д.,якіможутьбутистворенічиреформованідержавою.

Модернізація – це система заходів щодо подолання економічного йтехнологічного відставання України від розвинених країн Заходу. Вона можевідбуватисярізнимишляхами.Модернізаціязнизуможепризвестидореволюції,азверху–домобілізаційногосценарію,якийпередбачаєбезробіття,податковийтиск, соціальну незахищеність і т.д. За сучасних умов важливо, коли в цьомупроцесі проходить активний діалог та взаємодія між суспільними групами таверховноювладою,Урядом,щовраховуєякпотребинаселення,такіможливостідержави[2,с.17].

За даними дослідження, здійсненого науковцями університету ім. Дж.Хопкінса (США), в середньому по групі із 38 країн частка державногофінансування в загальному обсязі доходів недержавних некомерційнихорганізаційскладаєблизько36%.УкраїнахЗахідноїЄвропи,вКанадітаІзраїлівонаперевищуєполовинувсіхдоходівнекомерційнихорганізаційідосягає54%.ЧасткадержавногофінансуваннявдоходахнекомерційнихорганізаційвкраїнахСхідної Європи, Скандинавії та англосаксонських нижча – 42%, 35 і 36%відповідно. ІстотнонижчийцейпоказниквкраїнахЛатинськоїАмерики–19%.Цілкомприродно,щонекомерційніорганізаціївсферахосвітиінауки,охорониздоров'я лідирують серед одержувачів державних коштів. У Німеччині часткадержавних коштів в доходах некомерційних організацій, що діють у сферіохорониздоров'я,доходитьдо94%.Нарівні75-80%цейпоказникзнаходитьсяуФранції, Австрії, Канаді. Високою є частка державних коштів у доходахнекомерційнихорганізацій,щодіютьусферіосвітиінаукивАвстрії,НімеччинітаФранції–72-75%[3].Знаведенихданихвипливає,щовбільшостірозвинених


25

країн рівень державного фінансування некомерційних організацій в цихсоціальних сферах перевищує середній рівень державного фінансуваннянекомерційногосектору.

Однак, навіть у самих ринкових економіках великі інноваційні прориви –продукти державних програм. Манхеттенський проект, який призвів достворення атомної зброї та ядерних технологій – це чисте держзамовленняамериканськогоуряду.ІнтернетбуврозробленийізапущенийПентагоном.

Тому роль держави в інноваційній економіці повинна складатися уствореннісприятливогоінвестиційногосередовища,устимулюваннібізнесутанауки до інновацій за допомогою чітко сформульованого і профінансованогодержзамовлення на наукові дослідження, на підтримку академічної науки йуніверситетів.

Ще за часів Радянського Союзу у населення нашої країни сформованоутриманський підхід у багатьох питаннях, що стосуються соцзабезпечення.Ситуація, що склалася в соціальній сфері в Україні, переважним чиномвикористовує старі механізми. При цьому свою роль відіграють різні фактори:нелінійність розвитку, позитивна роль національних традицій соціальноїеволюції, вплив на суспільний розвиток ендогенних та екзогенних факторів,варіативність розвитку соціальних структур в умовах однієї системи,можливість переривчастості соціального розвитку та підсилення залежностірезультатіввідреальнихдійосновнихакторів[4,с.58].

Західні країни вже давно перейшли на приватне інвестування соціальноїполітики, яке становить майже 40% від загальних грошових вливань у цюструктуру, тоді як в Україні влада продовжує фінансувати сумнівні проекти здержбюджету.

Владі потрібно зробити соціальну політику привабливою для інвесторів,щоб осередки українського суспільства були не тільки економічноспрямованими, а також гуманітарно- та соціальнозахищеними, створитисприятливеінвестиційнесередовище.

Реалізація політики соціальної модернізації дозволить створити в Українідійсно соціальну державу, наблизить українську соціальну сферу до формату,який відповідає вимогам європейського та світового рівнів та забезпечитьдотриманняпринципусоціальноїсправедливості.


1. Модернізація України – наш стратегічний вибір : Щорічне ПосланняПрезидентаУкраїнидоВерховноїРадиУкраїни.–К.,2011.–416с.

2. МодернизацияРоссии:условия,предпосылки,шансы.Сборникстатейиматериалов.Выпуск2/Подред.В.Л.Иноземцева.–Москва:Центрисследованийпостиндустриальногообщества,2009.–272с.

3. Модернизация институтов социальной политики на основеобщественно-государственного партнерства [Електронний ресурс]. — Режимдоступу:http://infopublic.ru/index.php?dn=nko&to=art&id=196.—Назвазекрана(датазвернення12.05.2014р.).

4. Побережников, И.В. Переход от традиционного к индустриальному

http://infopublic.ru/index.php?dn=nko&to=art&id=196


26

обществу:теоретико-методологическиепроблемымодернизации[Текст]/И.В.Побережников.–М.:РОССПЭН,2006.–240с.

УДК338.2

КореницинаТатьянак.э.н.,старшийпреподователь

АмелинаАлинастудентка

Донецкийнациональныйуниверситетэкономикииторговлиим.М.И.Туган-Барановского

г.Донецк

ВЛИЯНИЕКОРРУПЦИИНАЭКОНОМИЧЕСКУЮБЕЗОПАСНОСТЬУКРАИНЫ

АннотацияВ данной статье рассматривается влияние коррупции на экономическую безопасность

Украины, в ходе исследования в статье отображаются основные факторы коррупции,являющиесянаиболееопаснымидляУкраины, атакжепроведенаналіз зарубіжногоопытапоискоренениюкоррупции.

Ключевыеслова:коррупция,экономическаябезопасность,признакикоррупции.

На сегоднешний день коррупция является одной из укоренившихсяпроблемдляукраинскогообщества,государстваиэкономики.Еёвоздействиенаэкономикустранывозрастает,увеличиваютсямасштабы,расширяютсяобластикоррупционных действий. Множество факторов макро- и микросредыоказывают влияние на экономическую безопасность. Актуальность работыобусловлена глубокимиизменениями экономических условий хозяйствования,возрастанием роли и масштабов коррупции в качестве угрозы экономическойбезопасностисовременнойУкраине.

Цель работы состоит в разработке теоретических положений ипрактических рекомендаций, обеспечивающих совершенствование механизмапротиводействиякоррупциивэкономическойсферекакугрозеэкономическойбезопасностиУкраины.Многиеработызарубежныхавторовпосвященыанализукоррупционнойдеятельности(Д.Асемоглу,Г.Броадмен,Р.Вишни,Т.Гоертсель,К. Грей) также наблюдется изучение данной темы у отечетвенных авторов(Л.Багрий-Шахматов,А.Барановский,А.Бова,Т.Кошечкина,М.Мельник),всежев большинстве исследований внимание акцентируется лишь на отдельныхаспектахкоррупционнойдеятельности(ееправовом,моральном,социальномиэкономическом проявлениях), а также оценивается взаимосвязь коррупцииисключительносактивностьюгосударственногосектораэкономики,тогдакакэтоявлениеприсущедляобщественногосекторавцелом,авнекоторыхслучаях-идляучрежденийчастногосектораэкономикиирелигиозныхорганизаций.


27

ВсоответствиисКонвенциейООН,обязательнымипризнакамикоррупцииявляются:

- предложение или предоставление, требование или принятие любогонеправомерногопреимущества(втомчислеумышленно);

- любое неправомерно предоставленное преимущество, включающее какматериальную выгоду, так и преимущества (льготы, услуги) нематериальногохарактера;

-неправомерныепреимущества,которыемогутиметьместокакдлясамогопубличного должностного лица, так и для другого физического илиюридическоголица;

-этидействиямогутпроводитьсякаклично,такичерезпосредников.Искоренитькоррупциювэкономике,втомчислевовнешнеэкономической

деятельности, в принципе невозможно, но чрезмерная коррумпированностьчиновников и управленцев может стать угрозой экономической безопасностиУкраины.

Опасностьсостоитвтом,чтокоррупция:−являетсяглавнымпрепятствиеминостранныминвестициямвУкраину;−изымаетизэкономикиогромныебюджетныесредства;− вызывает недоверие и отвращение народа и бизнеса, в том числе и

иностранного,квласти;−способствуетдестабилизациивобществе;− повышает криминогенность в обществе, в т.ч. способствует

распространениюэкстремизмаитерроризма[1].Наиболее опасными для общества, с точки зрения экономической

безопасностиУкраины,являетсядеятельность:государственная(должностныхлиц и чиновников), политическая (партийных функционеров),предпринимательская (собственников и менеджеров фирм) и бытоваякоррупция.

Украина официально признана коррумпированной страной и еёруководителями,имеждународнымсообществом[2].

В наибольшей степени подвержены коррупции следующие сферыдеятельности: таможенные службы, автоинспекции, судебные органы,налоговые органы, правоохранительные органы, бюрократия, лицензированиеи регистрацию предпринимательской деятельности, сфера банковскогоконтроля, получение экспортных и импортных квот и др. Из перечисленного,самой коррумпированной сферой являются услуги государственных имуниципальныхчиновниковидолжностныхлиц[3].

Украина по уровню коррумпированности в 2013 году находится на 144месте в мире среди 177 стран, имея 25 баллов против прошлогодних 26. ЭтохудшийпоказательсредивсехстранЕвропы.ТransparencyInternationalговоритотом,чтокоррупциявУкраине«простозашкаливает,т.к.украинцынадеялись,что,подписавсоглашениеобассоциациисЕвропейскимСоюзом,правительствоповернется лицом к Европе, примет европейские ценности прозрачности иотчетности. До некоторой степени поэтому нетрудно понять те события,которые сейчас происходят в Украине». По шкале от 0 до 100 более-менее


28

приемлемойсчитаетсяситуациявстране,котораяимеетнеменее50баллов.Напостсоветском пространстве, кроме стран Балтии, такой показатель имееттолькоГрузия.

Ужев2010г.только2%гражданГрузиипризнавалинеобходимостьуплатынеофициальныхплатежейдляполученияобщественныхблаг,гарантированныхгосударством.Крометого,70%населениястраныпризнают,чтовласть"вороввзаконе" существенно снизилась, и в течение 2006--2010 гг. количествозарегистрированных преступлений сократилось почти в 2 раза, а 95% еегражданподтверждают,чточувствуютсебявсвоейстраневбезопасности.

Успех грузинских реформ можно адаптировать и к социально-экономической ситуации в Украине, поскольку стартовые условияантикоррупционной стратегии в обеих странах довольно похожи:существование практически узаконенных взяток в сферах регистрациисобственности и бизнеса, строительства, образования, медицины, приполучениипаспортов,водительскихправит.п.

Именно наличие политической воли руководства страны, подкрепленноедовериемгражданскогообществакантикоррупционнымреформам,обновлениекадрового состава наиболее "коррупциеемких" служб со значительнымповышением средней заработной платы в таких организациях, введениесистемы электронного управления государством и привлечение кантикоррупционным расследованиям СМИ позволили Грузии успешноосуществить модернизацию и приблизиться по показателям социально-экономическогоразвитиякстранамЕС,тогдакакотсутствиетакойактивностивУкраинедосихпор"тормозит"всестратегиипрогрессивныхизменений.

Подводя итог сказанного нужно отметить , что для противодействиятакомунегативномуобщественномуявлению,каккоррупция,дляобеспеченияэкономическойбезопасностиУкраины,понашемумнению,крайненеобходимоизучение зарубежного опыта, направленного на искоренение проблемыкоррупции. При этом, параллельно с изучением обобщающего опыта, следуетуделять внимание национальным особенностям наряду с принятием новыхзаконодательных актов, разработкой стратегий и программ противодействиякоррупции.

Списокиспользованныхисточников

1. Буракова Л.А. Почему у Грузии получилось?М., "Юнайтед Пресс", 2011,271с.

2.ЛеоновО.Тіньдержави."Українськийтиждень"№10,2011,с.20—213. Румянцева Е. Е. Коррупция как альтернатива демократии. - Palmarium

AcademicPublishing,2012.4.http://www.segodnya.ua/economics/enews/korrupciya-v-ukraine-

zashkalivaet-transparency-international-484644.html.5.http://knowledge.allbest.ru/economy/2c0a65635a3bc68a4c43b88421216d3

6_0.html.


29

УДК330.10ПрутськаТетяна

аспірантВінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет

м.Вінниця

УМОВИВИНИКНЕННЯТАНАСЛІДКИРЕНТООРІЄНТОВАНОЇПОВЕДІНКИВАГРАРНОМУСЕКТОРІЕКОНОМІКИ

Анотація

Удоповідіздійсненоаналізтеоретико-методологічнихаспектівформуваннятарозвиткурентоорієнтованих відносин в аграрному секторі. Розглянуто вплив рентних відносин наагробізнестаокресленоможливінегативнінаслідкидлясоціально-економічноїрозвиткукраїни.

Ключовіслова:аграрнийсектор,ринковірентнівідносини,рентоорієнтованаповедінка,політичнарента,опортунізм.

Вумовахринковихвідносинрозвитокаграрногосекторакраїнимаєвелике

значення для структурної трансформації економіки, вітчизняноготоваровиробництва, конкуренції, підвищення рівня зайнятості сільськогонаселення. Еволюція даної сфери економічного життя не можлива безперетвореньвінституційномусередовищі.Недосконалістьінституційноїбазитапроцеси максимізації прибутків суб’єктів господарювання обумовлюютьактуальністьпитаннярентнихвідносинтавпливрентоорієнтованоїповедінкинарозвитоксоціально-економічногожиттякраїни.

Неодноразово питання пошуку ренти привертало увагу зарубіжних тавітчизняних науковців. Серед вчених, які внесли свій вклад в розв’язанняпроблем пошуку ренти, можна виділити засновника теорії пошуку рентиГ.Таллока, а також Р. Толісона, Дж. Б’юкенена, А. Аузана, А. Алчіана, Р. Коуза,Дж.Гелбрейта, К.Менар, Д.Норта, Дж. Стігліца. Проблемам ренти присвяченіпраці і таких російських вчених, як А. Заостровцев, Р. Нурєєв та ін. Щодоукраїнських дослідників, то вони лише частково вивчали дане питання.В.Дементьєв, О. Длугопольський, І. Зятковський, О. Носова, Р. Пустовіт у своїхпрацяхрозглядаютьокреміаспективпливурентинаекономічнежиття.

Однимзкритеріївефективностівиробництваваграрнійсферієдосягненнякорисного результату за рахунок мінімізації ресурсів. Варто зазначити, щореформивсферісільськогогосподарстванестворилирівнихумовдляагентівтафункціонуваннягідногоринковогомеханізмувданійсфері.Досінесформованасистемаякісногодержавногорегулюванняресурсногозабезпеченнясільськогогосподарства. Безумовно такі диспропорції призводять до розвитку рентнихвідносин, які часто зосередженні лише на збільшенні власного прибутку безврахуваннярозвиткунаціонального господарства. Рентоорієнтованаповедінкачастоєпроявомспособіввпливу,корупції,розвиткутіньовоїекономіки,пошукуспособів незаконного зменшення оподаткування, створення умов дляподаткових пільг, виведення прибутку з оподаткування та розвиткумонополізації наринку.Нерівні умовидля суб’єктівпідприємництва сприяютьдемотивації господарського процесу, зниженню відповідальності підприємця


30

перед законом та знищенню інституту конкуренції, що призводить дозбагаченняоднихагентівзарахунокінших.

Як було зазначено вище, першочергово потрібно звернути увагу нанедосконалість інституційного середовища,що гальмує економічний розвитокпідприємств агросфери. Недосконалість інституційного плацдарму веде довідсутностічіткихправилповедінкинатеренахринковихвідносин.Втойжечас,результатом історично-культурного розвитку для України стало формуванняпевного менталітету та особливих рис характеру підприємця, які створилинорми, що істотно відрізняються від норм світової ринкової економіки. Якнаслідок, імпортовані формальні інститути поведінки розвинених країн неузгоджуютьсязіснуючиминеформальнимінституційнимсередовищемУкраїни.Тому в українському суспільстві площина інституціональної системи, щоскладає комбінаціюформальних і неформальних регуляторів, на сьогоднішнійденьєтакою,що стимулюєпошукнеформальнихспособіввирішенняпроблем,корупцію,рентоорієнтовануповедінкутазниженнясоціальноївідповідальністібізнесу[1].

Дослідження рентних відносин в економічному середовищі країни таформування соціальної відповідальності в бізнесі відбуваєтьсь через призмутрансформаційних процесів в Україні. За результатами щорічного звітуСвітовогоекономічногофоруму«Глобальнийіндексконкурентоспроможності»зточкизорурозвиткусуспільно-політичнихінститутівУкраїназаймає132місцесеред144досліджуванихкраїн.Ефективністькорпоративногобізнесузаданимифоруму стрімко падає і відповідно серед 144 країн Україна займає за даними2012-2013роківлише113місце[2].Невід’ємноюознакоюефективноїдіяльностів бізнесі , в тому числі в аграрній сфері, є чітко сформовані та захищені назаконодавчому рівні права власності. Але тотальна корумпованість в органахвлади, недосконалість законодавчої бази, відсутність ефективногореформуваннявсудочиннійсистемі(124місцеврейтингунезалежностісудовихорганів)нівелюютьгарантіїправвласності.Однакприватнавласністьмаєбутинормою, а власник відповідно інвестором. Дана схема економічних відносиндасть змогу формувати відповідний адекватний порядок оподаткування тавилучатичастинурентногодоходудодержавногобюджетунавигіднихдлявсіхагентівумовах.

У вітчизняній економіці рентоорієнтована поведінка часто вираженаприкладомвзаємодіїекономічнихмонополійзполітичнимисиламидержави,щоутворили систему, яка підриває здоровий розвиток країни і унеможливлюєрезультативнегосподарськежиття.Формуєтьсяпоняттяполітичноїренти,колирізні політичні організації, використовуючи власні повноваження нівелюютьконкуренцію та гарантують собі досягнення економічної ренти за рахуноксуспільства [3]. Конкуренція таким чином переходить з економічних рамок усферу політичного впливу, тим самим призводячи до потоку фінансів унапрямку реалізації політичних прагнень зацікавлених організацій [4, с. 84].Політична рента за своєю природою подібна до ренти економічної, оскількиджерелом її утворення є монопольне становище. Водночас існують суттєвівідмінності в джерелах утворення самих монополій. Політична монополія за


31

рахунок загального характеру поширюється на всю галузь, носить доситьстійкий характер, що унеможливлює зникнення її під впливом конкуренції.Таким чином політична рентоорієнтована поведінка не обмежуєтьсяотриманнямгрошовихвигод,анаціленанарозширеннясферивпливувгалузі.

Часто рентоорієнтовану поведінку ототожнюють з поведінкоюопортуністичного характеруНа думку В. Тамбовцева, під терміном опортунізмслід розуміти поведінку, яка націлена на отримання різного роду вигоднечеснимшляхомтавикористаннячужихресурсівусвоїхприватнихцілях[5,с.64]. Така поведінка ігнорує моральні та етичні поведінкові норми, щопризводитьдонегативногосоціально-економічногоефекту.Якнаслідок,всферісільського господарства країни руйнується інфраструктура сіл, деформуєтьсяринокпрацінаселі, знижуєтьсяпродуктивністьгалузітаруйнуєтьсяаграрнийсоціум загалом. Механізм опортунізму, що включає і використання влади зметою захоплення активів, і незаконне отримання державних фінансовихресурсів,здебільшогохарактеризуєдіяльністьсучаснихагрохолдингів[6].

У підсумку, можемо зазначити, що інституціональна структура економікикраїни потребує поглибленого аналізу. Функціонування та розвитокінституційного механізму не можливий без вдосконалення нормативно-правової бази, що має регламентувати діяльність економічних агентів тарегулювати рентні відносини з урахуванням суспільних та економічнихінтересів галузі, населення та економіки загалом. На разі відсутняфункціональна законодавча база, яка давала б змогу господарствам аграрногосектора нарощувати масштаби виробництва та на основі інвестування,державної підтримки та забезпечення страхової безпеки розвивати сільськегосподарствокраїни,анезосереджувативласнийпотенціалназбільшеннівигодта благ. Обмеженість в знаннях інституціональних парадигм розвитку АПК,ігнорування законів та принципів існування ринку, бездумне проведенняреформзбокуприватноївласностіведедодестабілізаціїекономічноїсистемитасільськогогосподарства.


1. Мирошниченко,Ю.О.Впливінституційногосередовищанаприбутковістьпідприємств України [Текст] / Ю.О.Мирошниченко // Вісник МіжнародногоСлов’янськогоуніверситетуЕкономічнінауки.–Харків.–2010.–С.90-104.

2. The Global Competitiveness Report by theWorld Economic Forum 2001 –2013 [Електронний ресурс]. – Режим. дост.www.weforum.org/documents/GCR09/index.html. — Назва з екрана (датазвернення12.05.2014р.).

3. Виноградова, А.В. Институциональная экономика : теория и практика :уч.-мет.пособие[Текст]/А.В.Виноградова.–Нижнийновгород:Нижегородскийгосуниверситет,2012.–270с.

4. Довбенко, М. Теорія суспільного вибору [Текст] / М. Довбенко //ЕкономікаУкраїни.–2004.–№10.–С.83–86.

5. Тамбовцев В.Л. Теории государственного регулирования экономики :учеб.пособие[Текст]/В.Л.Тамбовцев.–М.:Инфра-М,2009.–158с.

http://www.weforum.org/documents/GCR09/index.html


32

6. Діхтяр,В.Пільгинасучаснийлад[Текст]/В.Діхтяр//АгроПерспектива.–2009.–№7.–С.10-13.

УДК331.101.262:377.01:37.014

СаєнкоМихайлок.е.н.,доцент,старшийнауковийспівробітник

СаваАндрійк.е.н.,с.н.с.,завідувачвідділу

ТернопільськадержавнасільськогосподарськадосліднастанціяІнститутукормівтасільськогогосподарстваПоділляНААН

м.Тернопіль

ПРОБЛЕМИПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇПІДГОТОВКИСІЛЬСЬКОГОНАСЕЛЕННЯ

АнотаціяДосліджено основні аспекти професійно-технічної підготовки сільського населення як

однієїізскладовихформуванняїхтрудовогопотенціалу.Визначеноосновнічинникиформуваннятрудовогопотенціалувсистеміфаховоїпідготовкилюдей.Проаналізованоосновніпараметрирозвиткупрофесійно-технічноїосвіти,функціонуванняїїзакладівтаїхресурсногозабезпеченнянаприкладіТернопільськоїобласті.

Ключові слова: трудовий потенціал, сільське населення, фахова підготовка кадрів,професійно-технічнаосвіта,професійно-технічнізаклади.

Якість трудового потенціалу села, або ж його високий освітньо-фаховий

рівень, здатність до високоефективної праці, завжди була актуальноюпроблемою[1].

Але в період докорінної, але, на жаль, безсистемної перебудови галузі, їїпереведенняна інноваційнийшляхрозвитку,перехідвідповноїдоефективноїзайнятості,проблемаякостітрудовогопотенціалусела,освітньо-фаховийрівеньпрофесійно-технічної підготовки сільського населення, як одна зі складовихформування трудового потенціалу, стає однією з основних проблем аграрнихреформнасучасномуетапі.

В ході наукового дослідження виявлено основні проблеми, їх чинники іпричиниформування.Донайсуттєвішихвисновківможнавіднестинаступні:

1. В аграрній галузі відбувається бурхливий перехід на інноваційнийшляхрозвитку,щодоякоговідсутняадекватнапрофесійно-технічнапідготовкатрудовихресурсів.

2. Впровадження приватної власності на селі об’єктивно зумовилоперехіддоефективноїзайнятості.Цеозначає,щоприватнийбізнес, керуючисьекономічною доцільністю, не може і не хоче утримувати всіх бажаючихпрацювативсільськогосподарськомувиробництві.

3. У зв’язку з цим змінився характер вимог до фахової, зокрема


33

професійно-технічної, підготовки найманого працівника, який має бутиспеціалістомширокогопрофілю,адоцьогоаграрнінавчальнізакладипокищоуповніймірінеготові.

4. Яквказуютьдослідження,вт.ч.інаші,професійнийскладвипускниківпрофесійно-технічних закладів, а відтак пропозиція на ринку фахової робочоїсили,зовсімневідповідаєструктурівиробництваівідповіднопопитунанеї.

5. Слідтакожзауважити,щоматеріально-технічнаілабораторнабазаякпрофесійно-технічних закладів, так і аграрних навчальних закладів всіх рівнів,через нестачу бюджетного фінансування, безнадійно відстала, застаріла і не всилі забезпечити належну підготовку фахівців для потреб сучасногосільськогосподарськоговиробництва[3].

Наявністьгостроїпроблемиякостівідтвореннятрудовихресурсівсільськоїмісцевості, в тому числі професійно-технічної підготовки сучасних кадрів,засвідчуютьчисельніаргументиіфактинаприкладіТернопільськійобласті.

Відразузазначимо,щоколисьціліснасистематакоїпідготовкизруйнована,анова,адекватнасучаснимвимогам,не сформована.Маємісцесамоплив.Будь-яке регулювання професійно-технічної освіти стосовно потреб ринку робочоїсили сільської місцевості відсутнє. Значна частина колишніх сільськихпрофтехучилищ ліквідовані, а ті, що залишилися випускають робітничі кадридляселавмізернійкількості,більшістьспеціальностейзорієнтованінамістоабож далеко не на робітничі посади: обліковці, бухгалтери, економісти,техсекретарі,комп’ютерніспеціаліститощо.

Тутслідвідзначитинеймовірнонизькі обсягиконтингентуучнівзакладівпрофесійно-технічної освіти (ПТО), що готуються для поповнення робітничихкадрівпровідноїгалузірегіону–сільськогогосподарства:лише6,1%відусьогоконтингентупрофтехосвітиобласті(табл.1).

Таблиця1ТенденціяіструктураконтингентузакладівПТО

Тернопільськоїобласті[4]

Галузі 2007 2008 2009 2010 2011

2011до

2007,%

Питомавага

галузей

Промисловість 4325 3965 3980 3777 3870 89,5 32,8Транспорт 1059 1033 1312 1384 1247 117,7 10,6Зв'язок 147 225 256 261 236 160,5 2,0Будівництво 2360 2376 2276 2317 2405 101,9 20,4Торгівляігромадськехарчування 2450 2412 2426 2359 2421 98,8 20,5

ЖКХіпобутовіневиробничіпослуги 784 830 864 1036 904 115,3 7,6

Сільськегосподарство 572 628 593 636 707 123,6 6,1Разом 11697 11469 11707 11770 11790 100,8 100,0

Як свідчать дані таблиці, заклади професійно-технічної освіти сільського

господарства займають найменшу питому вагу, якщо не брати до уваги таку


34

вузьку галузь як зв'язок. Для кращого розуміння: в закладах ПТО навчаєтьсяпересічно не більше п’ятдесяти потенційних робітники насільськогосподарський район або в 5,5 рази менше ніж для промисловості. Інавітьнезначнезростанняконтингентупроблеминерозв’язує.

Загалом робітничі кадри для сільського господарства в Тернопільськійобласті готують десять професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ).Розміщені вони по території регіону рівномірно. Разом з тим, в структурі їхконтингентупотенційнікадридлягалузістановлятьлише19відсотків.Решта–дляіншихсферівидівдіяльності. Іцевідбуваєтьсяваграрнійобласті.Шістьіздесяти ПТНЗ контингент не нарощують (табл.2), а вісім не виконують навітьдержавнихзамовленьнаприйомучнів(табл.3).

Таблиця2ЗагальнахарактеристиказакладівПТО,яківпевнійміріготуютьробітничі

кадридляаграрноговиробництвау2011-12н.р.*

НазваПТНЗ

Контингентучнів,осіб Прийомучнів,осіб

загаль-ний

вт.ч.длясільськогогосподарства 2008 2009 2010 2011

2011до

2008,%осіб %

ПТУ№26м.Бучач 489 25 5,1 190 193 288 264 138,9ХоростківськийПСГЛ 369 147 39,8 128 154 155 161 125,8ПТУ№32м.Шумськ 346 107 30,9 126 145 145 133 105,5ЛанівецькафіліяПТУ№25 323 52 16,1 141 125 133 120 85,1ПідгаєцькийПАЛ 413 63 15,3 159 132 151 155 97,5ПочаївськеВПУ 650 80 12,3 248 168 216 234 94,4ТовстенськийПСГЛ 334 75 22,5 119 120 116 122 102,5ЧортківськеВПУ 504 68 13,5 221 185 192 184 83,3БуданівськийПЛ 228 26 11,4 130 133 115 110 84,6ПТУ№25м.Збараж 369 126 34,1 177 127 123 132 74,6Разом 4025 769 19,1 1639 1482 1634 1615 98,5*Розрахованоавтораминапідставівідомчихданих

Не все гаразд і з педагогічними кадрами у ПТНЗ. Вони переважно

недовантажені: на одного педагогічного працівника припадає трохи більше 7учнів.Надтоповільновідбуваєтьсяїхперекваліфікація:в2011роціпідвищуваликваліфікацію лише 9,7% викладачів. Багато викладачів не обізнані з новоютехнікою і технологіями, користуються застарілим обладнанням і навчально-методичноюлітературою(табл.3).

ЗакладиПТОТернопільськоїобластіпоганозабезпеченіземлею,щегірше–технікою.Останнябезнадійнозастаріла.Очікуватинапокращеннявнайближчірокинедоводиться.


35

Таблиця3ЗабезпеченнянавчальногопроцесувзакладахПТОТернопільськоїобласті

у2011-12н.р.*

НазваПТНЗ

Загальнакількістьучнів,осіб

%педагогів,які

підвищ

ували

кваліфікаціюв2

011р.

%виконаннядержав

-ногозамовленняна

прийомучнівв2

011р. %праце-

влашту-ваннявипус-кників

Вартістьпідготовки

одногоучняв

2011р

.,грн.

Забезпеченість

підручникамизаг/освіт.

підгот

на1

-го

педагогічного

працівника

на1

-го

працюючого

2011 2012

ПТУ№26м.Бучач 7,3 4,3 6,2 88,3 47,7 62,5 11495 56,7ХоростківськийПСГЛ 7,9 4,6 22,2 108,8 73,8 60,4 10710 59,1ПТУ№32м.Шумськ 7,0 4,4 12,7 96,4 54,2 18,8 10861 54,5ЛанівецькафіліяПТУ№25 7,1 4,5 15,3 93,8 37,0 5,0 9450 56,1

ПідгаєцькийПАЛ 7,7 4,0 2,9 114,0 43,8 33,6 10774 53,4ПочаївськеВПУ 7,1 4,5 - 95,1 46,7 47,1 10479 48,6ТовстенськийПСГЛ 7,1 4,1 7,4 97,6 61,7 15,9 10725 55,3ЧортківськеВПУ 6,9 4,2 13,2 94,4 50,8 60,5 11156 47,7БуданівськийПЛ 7,5 3,7 6,6 88,7 57,0 49,4 11053 35,6ПТУ№25м.Збараж 6,8 4,2 10,3 86,3 65,9 51,7 11357 56,1Разом 7,2 4,3 9,7 95,4 53,3 40,5 10806 52,3*Розрахованоавтораминапідставівідомчихданих

Всецевідображаєтьсянелишенаякостіпідготовкиробітничихкадрів,ай

на показниках господарсько-фінансової діяльності ПТНЗ аграрного профілю,якщо можна їх так назвати із-за перепрофілювання іншими спеціальностями(табл.4).

Обсягинавчально-виробничоїдіяльності,доходивідвиробничоїпрактикина виробництві і чисті прибутки з розрахунку на одного учня незначні, щозасвідчує невисокі надходження до спецфондів ПТНЗ. Враховуючи, що ідержавне фінансування закладів ПТО мізерне, вести мову про їх якісневідродженнявближчірокинемаєпідстав.

Особливого акценту, знову ж таки, потребує той факт, що виправитистановище в найближчій перспективі не представляється можливим. Аджедержавне фінансування закладів ПТО, м’яко кажучи мізерне, а інші джерелафінансування майже недоступні. Приміром, за рахунок коштів спеціальногофонду установ фінансується загалом не більше 12 відсотків видатків ПТНЗ. Зогляду на існуючуматеріальну базу наповнити спецфондинічим і заробити їхніде. Майже недоступні й інші альтернативні джерела фінансування: кошти зрегіональних програм (останні майже відсутні) і кошти роботодавців,споживачівробочоїсилиробітничихкадрів(їхвочевидьнезадовольняєрівеньпідготовкитакихкадрівмісцевимизакладамипрофтехосвіти)[2].


36

Таблиця4ЗабезпеченістьзакладівПТОТернопільськоїобластіземлеюітехнікоютарезультативиробничо-господарськоїдіяльності*

НазваПТНЗОрназемля,га

Наявністьтехнікив2011році,од

Обсягинавчальної

виробничоїдіяльностіна

1-гоучняу

2011

-201

2н.р.

,грн.

Доходивідвиробничої

практикинавиробництвіна

1-гоучня,грн.

Середньорічнасумачистогоприбуткуза

2009-2011рр.

трактори

вантажні

автомобілі

зернові

комбайни

бурякозбиральні

комбайни

тис.грн.

на1га,грн.

ПТУ№26м.Бучач 127 9 6 2 – 140,8 23,3 24,7 194,5ХоростківськийПСГЛ 200 15 6 3 - 20,3 70,5 – –ПТУ№32м.Шумськ 28 11 2 1 1 – 348,2 11,1 396,4ЛанівецькафіліяПТУ№25 – 10 5 1 – -86,6 102,2 – –

ПідгаєцькийПАЛ 308 16 8 2 1 132,9 146,7 72,0 233,8ПочаївськеВПУ 153 11 4 2 - 225,5 40,5 3,2 20,9ТовстенськийПСГЛ 128 30 16 4 2 243,4 70,6 21,9 171,1ЧортківськеВПУ 41 13 3 1 1 – 326,9 3,8 92,7БуданівськийПЛ 110 17 6 2 1 521,9 48,2 61,0 554,5ПТУ№25м.Збараж 146 13 11 2 1 5,7 187,0 7,0 47,9Разом 1241 145 64 20 7 – – 205,9 165,9*Розрахованоавтораминапідставівідомчихданих

Такимчином,системапрофтехосвітиврегіоніуважкомустаніізовсімне

відповідаєвикликам,якіпереднеюставитьсучасне аграрневиробництво. Інацеєрядпричин.

По-перше, припинено будь-яке будівництво чи навіть добудову об’єктівпрофесійно-технічноїосвіти.

По-друге, сільські заклади ПТО недостатньо забезпечені землею: всередньомупо136газрозрахункунаоднеучилище.

По-третє, з 1992 року матеріально-навчальна закладів ПТО серйозно непоновлювалась. Зараз тут відсутнябудь-якановатехніка, учнінавчаються абоназастарілій,абожнаплакатах.Зрозуміло,щонавченівтакийспосібробітникине готовіне те,щобпрацюватив умовахНТП, айнадосягнутомувминуломурівні,щовочевидьзнижуєякістьтрудовогопотенціалу.

По-четверте,дужегостросталапроблеманаборуучнів,контингентякихзкожнимрокомнеухильноскорочується,погіршуєтьсяйогоструктура.

По-п’яте, не виправдано низькими темпами впроваджується підготовкаробітниківінтегрованихпрофесій,якіпочувалисябвільнішенаринкупраці.

По-шосте, проблеми набору і неадекватна професійна структураконтингенту неминуче породжують проблеми працевлаштування випускників


37

профтехзакладів.По-сьоме, зросла плинність педагогічних кадрів, незадоволених

невиплатамизаробітнихплат.Нарешті, по-восьме, профтехучилища перестали отримувати вагому в

минуломуматеріальнудопомогувідсільськогосподарськихпідприємств.

Списоквикористанихджерел1. Брич,В.Я.ТрудовийпотенціалАПК/В.Я.Брич,М.Г.Саєнко.–Тернопіль:

Підручникиіпосібники,2001.–288с.2. Витрати на освіту [Електронний ресурс]. – Доступ до ресурсу:

http://www.rb.com.ua/ukr/marketing/tendency/8324/3. Науково-практичні рекомендації з вивчення тенденцій демографічного

розвиткуіформуванняефективноїзайнятостінаселенняусільськіймісцевості,обґрунтування та реалізації теоретико-методологічних засад формування іудосконаленнямеханізмів соціальної інфраструктури на регіональному рівні /А.П.Сава,М.Г.Саєнко,Б.О.Сидорук,О.Р.Олійник,О.М.Довгань,О.Я.Мединська,І. І. Погребняк, С. В. Довгань, Я. В. Мандибура, Л. І. Личук. – Тернопіль: ТАЙП,2013.–68с.

4. СтатистичнийщорічникТернопільськоїобластіза2011рік/заред.В.Г.Кирича.–Тернопіль:ГУСуТернопільськійобласті,2012.–468с.

УДК331.57

СлепухінаІннавикладач

ХерсонськийінститутМАУПм.Херсон

ВПЛИВДЕМОГРАФІЧНОГОРОЗВИТКУІРІВНЯБЕЗРОБІТТЯНАФОРМУВАННЯ

ТРУДОВОГОПОТЕНЦІАЛУ

АнотаціяВстаттідановизначенняпоняття«зайнятість»тадослідженопроблемизайнятості

населення. Проаналізовано природний рух населення в Україні та у Херсонській області.Розкрито сутністьбезробіттясередмолоді і пропонованоосновні заходипоподоланнюцьогофеномену.

Ключовіслова:зайнятістьнаселення,природнийрух,безробіття.Визначальнимдлянашогочасуєсучасний(раціональний)типвідтворення

народонаселення,перехіддоякогорозпочавсяорієнтовнов20-хрокахминулогостоліття. Становлення цього типу було внутрішньо суперечливим,неоднозначнимпроцесом.Демографічнійнауцідовелосяобґрунтувати(залежновід коефіцієнтів народжуваності) чотири фази демографічного переходу до


38

сучасного типу відтворення населення. Аналізуючи деморозвитокзагальнонаціональної та регіональних суспільних систем України впродовжостанніх кількох десятиліть, можна однозначно стверджувати, що в нихзавершився перехід до сучасного типу відтворення народонаселення. Проте,починаючиз1993р.,демопроцесивУкраїнітадеякихіншихпостсоціалістичнихкраїнах набули настільки своєрідної специфіки, що змусило нас висунутиприпущенняпроможливістьудемографічномупереході запевнихумов виявище п’ятої, додаткової фази, яку можна умовно назвати «ультрапарадоксальною». Її характерною ознакою є різке переваження коефіцієнтасмертності над коефіцієнтом народжуваності, внаслідок чого встановлюєтьсястійка(зперіодичнимзростанням)депопуляціянаселення[1,с.177].

Як зазначено в Державної служби статистики України, природний рухнаселенняУкраїниусічні–вересні2013рокускоротивсяна117732особи,знихуХерсонськійобластікількістьпомерлихзбільшенона2716особу.

Узв’язку іззагостреннямдемографічноїскладовоїкризовихявищукраїніта її регіонах, перш за все, увагу слід акцентувати на реформуванні системиохорони здоров’я, що за умов побудови суспільства інформаційно –інноваційного типу набуло першочергового значення, оскільки завдяки цьомукраїна може значно пом’якшити негативні явища демографічної природи,попередити глибокі незворотні наслідки в економічному, соціальному ідуховному розвитку нації, які виступають дестабілізуючими чинникамисуспільно – політичного життя, створюють небезпеку державним інтересамкраїни[1,с.181].

Проблеми зайнятості населення справедливо ставляться до глобальнихпроблем сучасності, адже зайнятість – основа розвитку і функціонуваннялюдського суспільства. А безробіття для всіх країн світу є соціальним злом.Протеякщовкраїнахзрозвиненоюринковоюекономікоюзанаявностібільш–менш значного рівня безробіття економіка і населення десятиліттямиблагополучноіснують,тоукраїнськийринокпраціта,відповідно,безробіттянемають аналогів у світі в силу порівняно низької матеріальної забезпеченостінашогонаселенняібезробітних,зокрема,більшвисокоїсоціальноїнапруженостівсуспільстві,здатноївикликатизначнісоціальніпотрясіннявУкраїні[2,с.12].

Водночас трудова зайнятість населення країни забезпечує виробництвоваловогонаціональногопродукту,аотжеекономічнуосновужиттясуспільства.Разом з тим, зайнятість має і соціальний характер: вона відображає потребилюдей не лише в заробітках, але й у самореалізації через суспільно кориснудіяльність.

Таким чином, зайнятість – це надзвичайно важливе явище соціально –економічного життя суспільства, яке далеко не вичерпується проблемамибезробіття, а включаєтакож такі аспекти, якраціональне використання праці;забезпеченнягідногорівняжиттяпрацюючогонаселення;задоволенняпотребекономіки у робочій силі з урахуванням її кількості та якості; задоволенняпрофесійних потреб працівників, включаючи потреби у професійній освіті тапідтриманнікваліфікації.

Зайнятість – це трудова діяльність громадян пов’язана із задоволенням


39

особистих і суспільних потреб що не суперечить законодавству і як правило,приноситьзаробіток(трудовийдохід)[2,с.15].

Найбільшою проблемою з якою зустрічається населення України – цефеноменбезробіття(особливосередмолоді).

Безробіття–соціально-економічнеявище,заякогочастинапрацездатногонаселеннянеможезнайтироботу,стаєвідноснонадлишковою.Нажаль,явищебезробіття не оминуло України, і ми це добре відчуваємо в сьогоднішні дні,бачачибіднихлюдей,зростаннязлочинностітаекономічнийспадвцілому[3].

Проблемибезробіттяусвоючергуобумовленінизкоюпередумов.По–перше,людина–цеекономічнийресурсособливоготипу.Загублений

робочий час не є відновлюваним, і той обсяг благ, що не був зробленийвнаслідокбезробіття,вженеможнавідшкодувативмайбутньому.

По – друге, навіть, якщо людина не працює, вона не може перестатиспоживати.Томусуспільствозмушенешукатикоштидляфінансовоїпідтримкибезробітних. Але кошти, що спрямовуються на зазначені цілі, не стаютьвинагородою за виробництво нових благ, тобто не ведуть до подальшогозростаннядобробутувсіхгромадянкраїни.

По – третє, зростання безробіття скорочує попит на внутрішньому ринку.Люди, які не отримують зарплату, змушені задовольнятися мінімумом засобівіснування.Врезультатізбуттоварівнавнутрішньомуринкузменшується,ітимсамим поглиблюються економічні проблеми країни, стаючи поштовхом дляподальшогоскороченнязайнятості.

По–четверте, безробіттязагострюєполітичнуситуаціювкраїні.причинитого–зростаюченезадоволеннялюдей,яківтратилиможливістьгідножити,тазагальналюмпенізаціяімаргіналізаціянаселення.

Безробіття не може бути доцільним ні в економічному, ні соціальномуплані,оскількийогозростаннястворюєцілийкомплекспроблем:скорочуєтьсякупівельна спроможність населення, бюджет втрачає платників податків,підприємство–персонал. Зростаютьризик соціальногонапруження,додатковівитратинапідтримкубезробітних[4].

У ринковій економіці безробіття виступає як результат взаємодії міжпопитом на робочу силу та її пропозицією. У країнах з розвиненою ринковоюекономікою безробіття може стати, як правило, наслідком зростанняефективностівиробництваійогоструктурноїперебудовиврезультатінауково–технічногопрогресу,скороченнявиробництваякого–небудьтоварувнаслідокйогонеконкурентоспроможності,щоведедоскороченнязайнятостінаселення.Українське безробіття принципово відрізняється за своїм передумовам віданалогічних явищ у країнах Заходу. Справа в тому, що в даний момент нашакраїнащеневийшлазекономічноїкризи,якапротікаєвусіхсферахсуспільства.Ця ситуація зумовила безліччю факторів – як економічних, так і соціальних іполітичних[2,с.12].

Кількість зареєстрованих безробітних в Україні збільшилася за місяць на4,9% і на 1 березня 2012 року становила 546,6 тис. осіб, або 31,9% усіхбезробітнихпрацездатноговіку,визначенихзаметодологієюМОП.

Рівень безробіття серед молоді на початок 2012 року становив 11,7%


40

(загальнийрівеньбезробіттяповсіхвіковихгрупах–7,9%).Найвищийпоказникнезайнятостісередмолодівіковихгрупсягає18,6%длягрупи15-24років[5,с.140].

Основними заходами, які повинніпроводитисядля зменшеннябезробіттясередмолоді,маютьбутиагітаційнатапросвітницькіроботи,зокрема:

1.Створеннямолодіжноїбіржіпраці.2. Розроблення проектів, орієнтованих на фінансування активних заходів

сприяння.3. Проведення дослідження з метою визначення спеціальностей,

професійнихнавиківтарівнякваліфікації,якимиповинніволодітивипускники.4. Включеннядонавчальнихпрограмобов’язкового стажування студентів

останніх курсів на підприємствах, в установах та організаціях для набуттявипускникамипрактичногодосвідуроботи.

5.Розробленнятавпровадженнямеханізмуфінансовоїта іншоїпідтримкипідприємств,установтаорганізації,якіберутьучастьуреалізаціїцієїпрограми.

6. Проведення навчання з техніки пошуку роботи та розповсюдженняматеріалівщодопроблемзайнятості,розширенняінформаційногополяпростанналокальномуринкупраці,потенційнихроботодавцівтощозметоюстворенняумовдлясамовизначенняособи.

7. Проведення інформативних і навчальних семінарів та тренінгів щодоможливостей працевлаштування, активізації власних зусиль у вирішенніпроблемзайнятостітапідвищеннісамооцінки.

8.Організаціязустрічейзроботодавцямитазколишнімибезробітними,якіуспішнознайшлироботучизаснуваливласнийбізнес.

9.Впровадженнявпрограмахнавчальнихзакладівкурсівзтехнікипошукуроботитафакультативнихзанятьзорганізаціївласноїсправи.

10. Проведення координації міжнародної діяльності: в частині обмінустудентамизметоюстажування,виконанняволонтерськихтатимчасовихробіттощо[6].

Таким чином, проблеми зайнятості населення справедливо ставляться доглобальних проблем сучасності, адже зайнятість – основа розвитку іфункціонування людського суспільства. А безробіття для всіх країн світу єсоціальним злом. Проте якщо в країнах з більш розвиненою ринковоюекономікою за наявності більш – менш значного рівня безробіття економіка інаселеннядесятиліттямиблагополучноіснують,тоукраїнськийринокпраціта,відповідно, безробіття не мають аналогів у світі в силу порівняно низькоїматеріальної забезпеченості нашого населення і безробітних зокрема, більшвисокої соціальної напруженості в суспільстві, здатної викликати значнісоціальніпотрясіннявУкраїні.

Безробіття є значущим стимулятором активності працюючого населення,аледляекономічногорозвитку–цетягар.

Отже, безробіття призводить до соціального напруження та погіршеннярівня життя людей, демографічних і соціальних втрат, завдає економічнихзбитків.


41

Списоквикористанихджерел1. Цапок, С.О. Вплив демографічного розвитку на якість трудового

потенціалу регіональних суспільних систем [Текст] / С. О. Цапок, В.А. Бідак //Регіональнаекономіка.—Випуск№1.—2012.—С.177—182.

2. Транченко, Л.В. Безробіття як соціальна проблема ринковогосуспільства/Л.В.Транченко//Економікатадержава.№4.—2012.—С.12—17.

3. Дрок, П.В. Форми та причини виникнення безробіття [Електроннийресурс] / П.В.Дрок. — Режим доступу :http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/Evu/2010_15_1/Drok.pdf. —Заголовокзекрана(датазвернення10.05.2014р.).

4. Бєлоусова, О.С. Актуальні проблеми безробіття в Україні в умовахфінансово–економічної кризи [Електронний ресурс] / О.С.Бєлоусова.— Режимдоступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/Vviem/2011_2/4.pdf. —Заголовокзекрана(датазвернення10.05.2014р.).

5. Семенова, Д. А. Основні напрями подолання безробіття серед молоді вУкраїні[Текст]/А.Д.Семенова//Стратегічніпріоритети.—№2(23).—2012.—С.140—146.

6. ДорошенкоО.О.ОсобливостізайнятостімолодівУкраїні [Електроннийресурс] / О.О.Дорошенко. — Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Etp/2008_21/Doroshko.pdf. —Заголовокзекрана(датазвернення10.05.2014р.).

УДК631.15:635.1/.8(477.54)

ЧерненкоЮліяаспірант

Харківськийнаціональнийаграрнийуніверситетім.В.В.Докучаєвам.Харків

НАПРЯМИІНТЕНСИВНОГОРОЗВИТКУОВОЧІВНИЦТВА

УХАРКІВСЬКІЙОБЛАСТІ

АнотаціяПроведений аналіз розвитку овочівництва відкритого ґрунту в Харківській області у

сільськогосподарськихпідприємствахйгосподарствахнаселеннябільшніжзадесятьроківтаокресленонапрямиподальшогойогорозвитку.

Ключовіслова:овочівництво,посівніплощі,урожайність,валовийзбір,інтенсифікація.Овочівництвоєнепростоюгалуззюрослинництва, її складністьв значній

мірі обумовлена великим набором вирощуваних овочевих культур, яківідрізняютьсяміжсобоютехнологіямивиробництва.

Економічна криза призвела до порушення взаємодії окремих сферовочепродуктовогопідкомплексу:виробництва,переробки,зберіганнятазбуту

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/Evu/2010_15_1/Drok.pdf

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/Vviem/2011_2/4.pdf

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Etp/2008_21/Doroshko.pdf


42

овочевої продукції. По суті, розпочалися процеси саморегулювання тасамовиживання його окремих сфер, оскільки держава не займаласярегулюваннямцьогопроцесу.

Доситьмізернийасортиментовочіввідкритогоґрунтуінизькапитомавагаплощі, зайнятої іншими овочами, пояснюється браком спеціалізованих засобівмеханізації основних виробничих процесів, недостатньою кількістюспеціального транспорту і тари, холодильних установок, пунктівдоопрацюванняізберіганняготовоїпродукції[1].

Необхідно відмітити, що структура посівних площ, займаних овочевимикультурамизаперіод1999-2012рр.змінилася(табл.1).

Таблиця1СтруктурапосівнихплощовочевихкультурусільськогосподарськихпідприємствахтагосподарствахнаселенняХарківськоїобласті,га

Овочевакультура1999р. 2005р. 2012р. 2012р.у

%до1999р.га % га % га %

1.Сільськогосподарськіпідприємства:овочі,усього 4210,6 13,9 619,3 2,0 939,3 2,6 22,3

зних:капуставсяка 1258,2 4,1 130,0 0,4 289,4 0,8 23,0огірки 533,1 1,8 63,9 0,2 35,2 0,1 6,6томати 593,6 2,0 46,1 0,2 34,6 0,1 5,8бурякистолові 501,5 1,7 75,1 0,3 88,9 0,2 17,7морквастолова 450,1 1,4 39,5 0,1 144,0 0,4 32,0цибулянаріпку 308,1 1,0 28,9 0,1 155,9 0,4 50,6іншіовочі 565,1 1,9 235,7 0,7 191,3 0,6 33,92.Господарстванаселення:овочіусього 26035,7 86,1 30651,4 98,0 34820,3 97,4 133,7

зних:капуставсяка 3447,2 11,4 4515,7 14,4 5215,0 14,6 151,3огірки 4046,0 13,4 4656,3 14,9 4819,4 13,5 119,1томати 5472,8 18,1 5869,0 18,8 6977,7 19,5 127,5бурякистолові 1796,7 5,9 2148,8 6,9 3050,3 8,3 169,8морквастолова 1889,0 6,2 2757,0 8,8 3213,3 9,0 170,1цибулянаріпку 2799,0 9,3 3416,0 10,9 4070,9 11,5 145,4іншіовочі 5517,0 18,2 6425,6 20,5 7473,7 21,0 135,5Разомзаусімакатегоріямигосподарств 30246,3 100,0 31270,7 100,0 35759,6 100,0 118,2

Найбільш затребуваними у сільськогосподарських підприємствах

залишаються такі овочеві культури, як капуста й цибуля на ріпку, сумарнапитома вага яких у2012 р. досягла рівня47,4 % (капуста – 30,8 та цибуля наріпку–16,6%).Алеціплощіобробляютьсяівгосподарствахнаселення.

Із вищенаведеної таблиці видно,щоособливістюрозвиткудосліджуваноїгалузієпереміщеннявиробництваовочівізсільськогосподарськихпідприємствугосподарства населення. Вони швидше реагують на незайняті ніші ринку,збільшуючиобсягивиробництваовочевоїпродукції.Переміщенняовочівництвау ці господарства аж ніяк не можна назвати позитивним явищем тому, щовиробництвопродукціїздійснюєтьсяізнизькимрівнемінтенсифікації.

Важливістьгалузіврегіоні,якийдосліджується,підкреслюєтьсятим,щовсі


43

категорії господарств мають підхід до виробництва – виробництво зарадивиробництва. У ринкових умовах він є не тільки неефективним, а й частозбитковим.Наслідкомцьогоєзниженнярівняфактичногопопитутапропозиціїовочів відкритого ґрунту. Дослідження вітчизняних вчених доводятьперевищення темпів зниження попиту над темпами зниження пропозиціївеликої частки особистих господарств населення, які приймають участь увиробництвіовочевоїпродукції[2].

Ситуація, що склалася, на наш погляд, не є сприятливою. Заразгосподарства населення не в змозі забезпечити великі міста і населені пунктивисокоякісноюовочевоюпродукцією, апереробнупромисловість–необхідноюсировиною. За умови демографічної ситуації і масової міграції працездатногонаселення в міста, розв'язати вказану проблему можна тільки шляхомвідродження овочівництва на промисловій основі, концентрації його вспеціалізованихгосподарствахірозвиткуприміськихзоновочівництва.

Підтвердженням вищесказаного можуть служити дані продинамікуосновних показників виробництва овочів відкритого ґрунту вХарківськійобластіурозрізіокремихкатегорійгосподарств(табл.2).

Таблиця2ПосівнаплощаіурожайністьовочевихкультуруХарківськійобластіза

категоріямигосподарств

Рік

Посівнаплощаовочів,га Урожайність,ц/га

Усікатегоріїгосподарств

Сільського-сподарські

підприємства

Господарстванаселення

Усікатегоріїгосподарств

Сільського-сподарські


Господарстванаселення

1999 30369,9 4210,6 26159,3 88,8 76,8 91,12000 33851,8 4335,5 29516,3 127,9 88,6 128,3

2001 33847,9 2372,0 31475,9 125,3 67,7 129,7

2002 31193,7 1355,6 29838,1 127,1 75,8 129,42003 30800,3 1402,1 29398,2 142,8 100,0 144,82004 29106,4 791,9 28314,5 166,8 109,4 168,42005 31270,7 619,3 30651,4 162,2 112,4 163,22006 30095,0 766,0 29329,0 169,6 64,8 172,32007 29890,9 454,9 29393,7 182,3 138,5 175,32008 28963,4 667,1 28296,3 166,5 171,7 166,42009 28060,3 475,7 27538,8 174,1 141,5 161,22010 28782,5 576,7 28205,8 147,3 122,6 147,82011 36364,4 634,5 35729,9 180,7 227,0 179,92012 35583,6 763,3 34820,3 183,8 268,9 182,0

Аналізпоказниківвиробництваовочіввідкритогоґрунтуврегіонісвідчитьпро

те, що у структурі посівних площ найбільша питома вага припадала на часткугосподарствнаселення.Задосліджуванийперіодвоназбільшиласяз86,1до97,9%.

Посівна площа під овочевими культурами в сільськогосподарськихпідприємстваху2012р.упорівнянніз1999р. скоротиласяна3447,3 га.У2012р.вонамайжедосягларівня2006р.–763,3гаабо2,2%узагальнійструктуріпосівної


44

площі.В господарствах населення посівна площа, зайнята овочами відкритого

ґрунтузбільшиласяз26159,3гау1999р.до34820,3гав2012р.Питомавагаплощпосівуовочівданоїкатегоріїгосподарствзбільшиласян33,1%.

На відміну від господарств населення, сільськогосподарські підприємствамаютьзначніможливостівпланірозширенняпосівнихплощпідовочевікультуривідкритогоґрунту.

Врожайністьовочівуціломузаусімакатегоріямигосподарствза1999-2012рр.збільшилася на 48,3 %. Причому починаючи з 2011 р. вищої врожайностідосягаютьсільськогосподарськіпідприємства.Загальнезростанняврожайностіуційкатегорії господарств склало за досліджуваний період 192,1 ц/га або 250,1 %.Найбільшаврожайністьбуладосягнутав2012р.(268,9ц/га).

Меншимвиявилосязростанняврожайностівгосподарствахнаселення–на90,9ц/гаабо99,8%порівнянознайурожайнішимдляцієїкатегоріїпідприємств2012р.Упродовждосліджуванихроківцейпоказникмавтенденціюдозростання.Хотілосябвідмітити,щозаперіод2006-2009рр.врожайністьовочівугосподарствахнаселеннязалишалася на рівні, близькомудо 170 ц/га. Це свідчить про наявні складності впланізбільшеннявиходупродукціїзарахунокінтенсивнихчинників.

Аналіз зміни врожайності овочів відкритого ґрунту в різних категоріяхгосподарствдозволяєзробитивисновок,щоцейпоказникнемаєчіткоїтенденціїдозбільшенняйколиваєтьсязароками.

Можна зробити висновок, що овочівництво відкритого ґрунту в Харківськійобласті розвивається за інтенсивним шляхом розвитку, оскільки збільшенняваловогозборувідбувається,впершучергу,зарахунокзростанняврожайності,анерозширенняплощіпосіву.

Сільськогосподарські підприємства, що мають накопичений ресурснийпотенціал, на відміну відгосподарств населення,мають найбільші можливості нелише для значного розширення посівних площ, але й різкого збільшенняврожайності вирощуваних овочевих культур. Збільшення обсягів виробництваовочів відкритого ґрунту на основі застосування різних напрямів інтенсифікаціїдозволить збільшити особисте споживання, забезпечити максимально можливенасичення ринку і дасть імпульс подальшому розвитку підприємствовочеконсервної промисловості. Саме ця категорія господарств є найбільшперспективною в плані зростання й розвитку овочівництва відкритогоґрунту врегіоні[3].


1. Пабат,В.О.АгробіологічнийпотенціалвУкраїніташляхийоговикористання[Текст]/В.О.Пабат,Д.Т.Віннічук,Ю.О.Тараріко//ЕкономікаАПК.–2005.–№6.–С.31-40.

2. Пархоменко, Л.А. Економічна ефективність функціонування фермерськихгосподарствЧеркаськоїобласті[Текст]/Л.А.Пархоменко/Зб.наук.пр.Луганськогонац.аграрн.ун-ту/заред.В.Г.Ткаченко.–Луганськ:Вид-воЛНАУ,2006.–№61(84).–С.378-382.

3. Макаренко,П.М.Моделі аграрноїекономіки [Текст] /П.М.Макаренко.–К.:ННЦІАЕ,2005.–682с.

РРООЗЗВВИИТТООККККООННККУУРРЕЕННТТООССППРРООММООЖЖННООЇЇЕЕККООННООММІІККИИННААММІІККРРОО--,,ММЕЕЗЗОО--ТТААММААККРРООРРІІВВННЯЯХХ

45

УДК338.1:339АртемоваАнастасияк.э.н.,доценткафедры

МеденцеваМариястудентка

ХлестоваЕленастудентка

Донецкийнациональныйтехническийуниверситетг.Донецк

ГАРМОНИЗАЦИЯГОСУДАРСТВЕННОГОРЕГУЛИРОВАНИЯ

ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКОЙДЕЯТЕЛЬНОСТИКАКФАКТОРПОВЫШЕНИЯКОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИНАЦИОНАЛЬНОЙЭКОНОМИКИУКРАИНЫ

Аннотация

В статье рассмотрено проблематика развития конкурентоспособности страны черезгармонизациюгосударственногорегулированиявнешнеэкономическойдеятельности.Выделеноосновные«узкие»местаконкурентоспособностиукраинскойэкономикиипредложенокомплексмердляповышенияееуровняконкурентоспособности.

Ключевые слова: конкурентоспособность экономики, государственное регулирование,внешнеэкономическаядеятельность.

Обеспечения конкурентоспособности национальной экономики является

однойизприоритетныхзадачэкономическойполитикигосударства.Проблемаповышения конкурентоспособности отечественной экономики все большеобостряетсяпомереразвитияглобализационныхпроцессов.Украинаостаетсяаутсайдером мирового рейтинга общей конкурентоспособности. В условияхпроцесса глобализации и интернационализации проблемы обеспеченияконкурентоспособности выходят на первый план, поскольку толькоконкурентоспособность гарантирует выживание товаропроизводителя и навнутреннем,инавнешнемрынках.Исходяизэтого,актуальностьтемысвязанас необходимостью создания институциональных условий для формированияконкурентныхпреимуществнациональнойэкономики.

Проблемы конкурентоспособности страны широко рассматривалиизвестныеученые-экономисты:П.Кругман,С.Линдер,М.Портер,Я.Базилюк,М.Делягин, Я. Жалило, В. Иноземцев и др. Отечественные ученые достаточно



46

активно изучают международные рейтинги и дают интерпретациейрезультатовмеждународныхрейтингов.

По Индексу глобальной конкурентоспособности в 2013-2014 гг. Украиназанимает84место среди148 стран , оказавшисьврейтингемеждуТунисомиУругваем, что свидетельствует о достаточно слабых позициях нашегогосударстванамировомрынкетоваровиуслуг.ПосравнениюспрошлымгодомУкраинапотеряла11позиций,новцеломвсеещесохраняетсвоиконкурентныепреимущества. Эти результаты базируются в основном в крупном размерерынкаУкраины(38местоврейтинге)ипрочнойобразовательнойсистеме(43местоповысшемуобразованиюиобучению,и57-поначальномуобразованию)[1]. В исследовании отмечается, что для решения важных проблем в будущемУкраине необходимо выйти на более стабильный уровень экономическогороста, а наиболее важной проблемой страны является необходимость«капитальногоремонта»ееинституциональнойструктуры,котораястрадаетотбюрократизмаинепрозрачности.

Институты остаются слабым местом конкурентоспособности украинскойэкономики.ПоданнойсоставляющейУкраиназанялалишь137оеместоиз148странмира-такойрезультатявляетсяоднимизхудшихнетольковотношенииразвитых экономик, но и по сравнению с ближайшими соседями. Согласноданным ВЭФ, отмечается ухудшение большей части показателей, а именно :прав собственности (падение со 136 на 143 место), фаворитизма в принятиирешенийправительством(с125на133место),эффективностиправительства(с136на143место)икорпоративнойэтики(с124на130место)[2].

Это означает, что на данном этапе ее экономический рост зависит восновномотсоставляющих-усилителейэффективности(эффективныхрынковтоваровиуслуг,рынкатруда,финансовогорынка;способностивнедрятьновыетехнологии).Украинанеспособнареализоватьвполноймересвойпотенциалсцелью повышения конкурентоспособности, ведь «законсервированные» напредыдущемэтапепроблемытребуютдополнительныхресурсовивремени[3].

Не для кого не секрет, что важным источником поступлений в бюджетявляется ввозная пошлина. В результате приведения ставок импортнойпошлины на товары в соответствие с уровнем, который определен Графикомтарифных обязательств Украины перед ВТО, среднеарифметическая ставкаввозной пошлины по всем Таможенном тарифе снизилась с5,43 до 5,42%, вчастности,напродовольственныетовары-с9,15до9,14%,напромышленныетовары-с4,18до4,16%[4].НасегоднявТаможенномтарифеУкраиныставкиввозной пошлины равны уровням, определенным Протоколом о вступленииУкраинывВТО , для76,4%товаров.Повышение ставокввознойпошлинынаэти товарные группы может привести к нарушению международныхобязательств Украины и вызвать ряд негативных последствий, в частности кприменению ограничивающих санкций и компенсаторных механизмов[4].Одновременно насчитывается 2615 товарных подкатегорий, на которыеустановлены меньшие ставки ввозной пошлины, чем соответствующиесвязанные уровнем. Поэтому с целью защиты национального


47

товаропроизводителя следует разработать механизм повышения ставокввознойпошлинынатоварыдоуровнямеждународныхобязательств.

Одной из ключевых проблем Украины является крайне низкий уровеньпримененияинформационно-коммуникационныхтехнологий(ИКТ)бизнесом.По итогам рейтинга 2013 Украина находится на 94 позиции. Для сравнения:РоссияиКазахстан-на59и57местахсоответственно.ЭтонепозволяетстраневполноймереиспользоватьвсепреимуществаИКТ,создаватьблагоприятныеусловиядляраспространенияновейшихтехнологийвовсехсферахэкономикистраны[2].

В этом контексте такой инструмент, как « электронное правительство »(«е-правительство») может способствовать решению проблем винституциональной составляющей индекса. «Е- правительство» - это системаэлектронногодокументооборота государственногоуправления, основаннаянаавтоматизации всей совокупности управленческих процессов в масштабахстраны,цельюкоторойявляетсяповышениеэффективностигосударственногоуправленияи снижениятранзакционныхиздержеккакдлябизнеса, таки дляотдельных граждан. Внедрение «е - правительства» является эффективнымотносительно налогообложения, контроля за государственными расходами игосударственного регулирования и способно положительно повлиять набольшинствосоставляющихконкурентоспособности.

Учитывая необходимость повышения уровня поступлений вгосударственную казну, нужно принять комплекс мер с цельюформированиякомплексного контроля за соблюдением таможенного законодательствасубъектами ВЭД , внедрение упрощенных таможенных процедур на границе.Для совершенствования государственного регулирования в сфере реализациитаможенногоделанеобходиморазвитиевзаимнойпрозрачнойторговойсредыпри условии повышения уровня общей безопасности; приближениятаможенного законодательства Украины к международным стандартам;сотрудничество в сфере внедрения Гармонизированной системы описания икодирования товаров в целях обеспечения четкой классификации товаров;дальнейшее развитие процедур таможенной оценки в направлении обменалучшими практиками по внедрению стандартов ВТО; реализация всехнеобходимых мероприятий в рамках участия Украины в Рабочей группе посозданиюЗонысвободнойторговлисЕСивнедрение«электроннойтаможни»[5].

По нашему мнению, для повышения уровня конкурентоспособностинациональной экономики Украины важно: поддержка внутриполитическойстабильности;вложениякапиталавперспективныеотраслипромышленности;широкое инвестирование в улучшение условий трудаи уровня образования сцелью обеспечения страны высокообразованными и практическиориентированными работниками; поддержания социального согласия путемсокращения разницы в заработной плате и укрепление среднего класса;ориентация на инновационное развитие путем создания эффективныхмотивационных механизмов, осуществления научно - исследовательскойдеятельности; создание собственных производств и повышения уровня


48

занятости населения через привлечение инвестиций, прежде всего извнутреннихисточников;развитиеразветвленнойинституционально-правовойинфраструктуры инновационной деятельности на основе кластеризации;дальнейшее применение методов налогового и таможенно-тарифногорегулирования.

Предложенные выше мероприятия по улучшению механизмагосударственного регулирования внешнеэкономических отношений должныспособствовать выполнению основной задачи государства, котороезаключается в том, чтобы обеспечить условия для стабильного развитияэкономики на основе накопления и эффективного использованияконкурентных преимуществ, используя все факторы и привлекая всевозможныересурсы.


1. The World Competitiveness Scoreboard 2013 [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.imd.org/news/World-Competitiveness-2013.cfm. —Заголовокзекрана(датазвернення12.05.2014р.).

2.Всемирныйэкономическийфорум(ВЭФ)[Електроннийресурс].–Режимдоступу: http://www.weforum.org/. — Заголовок з екрана (дата звернення12.05.2014р.).

3. The Global Competitiveness Report 2013 – 2014. Klaus Schwab //WorldEconomic Forum [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.weforum.org/issues/global-competitiveness/index.html.—Заголовокзекрана(датазвернення12.05.2014р.).

4.Клименко, І.В.ТрирокичленствауСОТ:тенденції зовнішньоїторгівліУкраїниупосткризовийперіод[Текст]/І.В.Клименко,О.А.Федірко,І.В.Ус.–К.:НІСД,2011.–72с.

5. Ривак, Н. О.Шляхи підвищення ефективності митної політики України[Текст]/Н.О.Ривак//НауковийвісникНЛТУУкраїни.–2011.−№21.3.–С.224–232.

http://www.imd.org/news/World-Competitiveness-2013.cfm

http://www.weforum.org/

http://www.weforum.org/issues/global-competitiveness/index.html


49

УДК334.012.82:334.012.64Ватаманюк-ЗелінськаУляна

к.е.н.,доцентЛьвівськадержавнафінансоваакадемія

м.Львів

ФОРМУВАННЯПІДПРИЄМНИЦЬКОГОСЕРЕДОВИЩАДЛЯРОЗВИТКУІНТЕГРАЦІЙНИХПРОЦЕСІВ

Анотація

Розглянуто можливість участі підприємств малого та середнього бізнесу у процесахінтеграційної взаємодії, які відбуваються в українській економіці. Запропоновано уніфікувтипоняття малих підприємств, їх кількісні та якісні параметри – для формування однаковихумовирозвиткутаформадміністративноїпідтримки.Представленоперевагицихпроцесів.

Ключові слова: інтеграційна взаємодія, підприємництво, великі структури бізнесу,маліпідприємства,середніпідприємства.

У світовій практиці господарювання серед ознак ведення бізнесу євзаємодіяпідприємстврізноготипуміжсобою.Уринковихумовахзначноївагинабуває сектор малого бізнесу, який вважається одним з елементів ринковихвідносин і має сьогодні великий вплив на економіку України. Тому взаємодіясекторів великого та малого бізнесу є виправдана умовами ринку і сьогодніінтеграційнихпроцесівупідприємництвінеуникнути.

За кордоном до категорії підприємств малого та середнього бізнесуналежить95% усіх суб’єктівпідприємницькоїдіяльності. Підприємствамалогота середнього бізнесу традиційно орієнтували свою діяльність на локальніринки, і така тенденція в найближчі роки, за оцінками експертів ОЕСР,зберігатиметься.Водночас,25%усіхпідприємствмалоготасередньогобізнесу,щопрацюютьувиробничійсфері,займаютьдоситьвисокіконкурентіпозиціїнасвітовому ринку. Підприємства малого та середнього бізнесу в промисловорозвинутих країнах забезпечують 25 – 35% світового експорту промисловоїпродукції та такужчасткуПІІ. ВСША30% усіх суб’єктівмалого та середньогобізнесуздійснюютьекспортніоперації,вЯпонії–50%,вКореї–40%,вкраїнахЄвропи–12–47%[1].ВУкраїнізаостанніроки–98%[2].

Проте і трактування підприємництва як «малого», «великого» чи«середнього» у зарубіжних країнах відрізняється і залежить в основному відкількості зайнятих, суми товарообігу та, інколи, виробничої чи невиробничоїгалузіпромисловості.Уніфікувавшипоняттямалихпідприємствтавизначенняїхкількіснихтаякіснихпараметрівдозволитьпередбачитиоднаковіумовидляїхньогорозвиткуукожнійкраїні,атакожвідповідніформиїхадміністративноїпідтримки при реєстрації, виборі організаційно-правової форми та структуривласногокапіталу.

Крім того, зважаючи на велику кількість малих та середніх підприємств(МСП),якіфункціонуютьурізнихгалузяхекономіки,атакожнасвітовітенденціїтранснаціоналізації,припускаємоможливість їхучастіупроцесах інтеграційноївзаємодії, які відбуваються в українській економіці. Визнаючи, що за своєю


50

природоюмале(середнє)підприємництвоєсамостійноюдіяльністю,–потрібнозазначити, що при інтеграційній взаємодії виникає необхідність визнання тавиконання рішень материнської компанії такими підприємствами. А це будечастково,атойповністюобмежуватирівеньїхсвободи.

Закордонний досвід свідчить про домінуючий вплив малогопідприємництваувиробничихгалузяхпромисловості,хочавеликоюєїхрольівсферіфінансовогопосередництва.Отожрольмалоготасередньогобізнесустаєзакономірною і вона зростає у трудомістких галузях промисловості, поступовопоширюючись у невиробничих галузях сфери послуг реклами, аудиту,маркетингу,програмноготаінформаційногозабезпеченняіін.

Сьогодніпідприємницькесередовищедлярозвиткуінтеграційнихпроцесівсформованодлядвохгрупучасників:

- для МСП, які активно взаємодіють (інтегруються) із представникамивеликогобізнесу;

- дляМСП,якідосягаютьконкурентнихперевагсамостійно.Такіможливостізумовлені:- високою спеціалізацією малих підприємств та їх технологічними

можливостями для швидкого пристосування до випуску нового абоудосконаленоговидупродукції;

- можливістюнизькогоціноутворення;- функціонуваннямна тих секторахринку, які непривабливі длявеликих

суб’єктівгосподарськоїдіяльності.Враховуючи переваги, які передбачають швидке реагування на зміни у

кон’юктурі ринку та попиті на їх продукцію, малі (середні) підприємствазакріпляютьзасобоюокремісегментиринкуізвідповіднимколомспоживачів.Однак, щоб зберегти конкурентні переваги, їм необхідно працюювати унапрямку постійного оновлення асортименту продукції та послуг на рівніоднакових або менших витрат та високої прибутковості. Така можливістьреалізується через участь у інтеграційних процесах, яка обумовлюєтьсявизначеним ступенем свободи МСП при взаємодії з великими інтеграційнимиструктурамибізнесу.


1. Галан, Н.І. Державна підтримка малого та середнього бізнесу: досвідрозвинених країн [Текст] / Н. І. Галан. – Дніпропетровськ : Вид-воДніпропетровськогонац.ун-ту,2007 . –187 с. :рис.,табл. -Бібліогр.: с.140-153(230назв.).

2. Основні структурні показники діяльності суб’єктів господарювання.[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/. —Заголовокзекрана(датазвернення14.05.2014р.).


51

УДК:339.137.2:338.439.4:664.6/:7ГаленкоОлександр

к.е.н.,доцентБілоцерківськийнаціональнийаграрнийуніверситет

м.БілаЦерква

КОНКУРЕНЦІЯНАРИНКУБОРОШНА

АнотаціяУ статтірозглянутоконкуренціюнаринкуборошнатавибірвідповідної стратегії, здійсненодокладний аналіз ринку борошна, визначено його тип, у відповідності з типом ринку,обґрунтовановибірстратегіїконкуренціїдляпідприємствборошномельноїгалузі.

Ключові слова: Ринок борошна, борошномельні підприємства, борошномельно-круп'янапромисловість.

Борошно - харчовий продукт, який отримують в результаті переробки

зерна злакових та інших зернових культур. Борошномельно-круп'янапромисловість входить до числа найбільш соціально значущих галузейагропромислового комплексу. Хліб, хлібобулочні, макаронні, круп'яні такондитерські вироби, що виробляються з борошна необхідні в будь-якомувипадку. Саме тому основним критерієм продовольчої безпеки країни єстабільне забезпечення середньодушового споживання продуктів переробкизерна.

Питанняманалізуконкуренції,тенденціямголовнихпараметрівврозвиткуукраїнського ринку борошна висвітлено в працях українських ученихI.О.Відоменко, I. О. Кузнецової, С. О. Черненка, Н. О. Шелеста, О. Прядко,Р.С.Рибчинського та інш. Однак в існуючих публікаціях, сфокусованих намаркетинговому аналізі ринку, не продовжується взаємозв'язок міжнаціональнимірегіональнимиринками,борошна.

Водночас використання сучасних методик секторного аналізу такритеріальної оцінки продовольчих ринків [1; 2], фундаментальних положеньсучасної теорії ринкової економіки та управління [3], теорії конкуренції таконцепцій маркетингу дає змогу вивчити потенціал можливостей ринку,сутність їх досягнення, обґрунтувати методи та інструменти ефективноговикористанняринковогопотенціалу.

Мета даного дослідження полягає в тому, щоб дослідити теоретичні іприкладніаспектипроблемиорганізаційно-економічногозабезпеченняпроцесуведення конкурентної боротьби та намітити напрями її вирішення шляхомрозробкитеоретичнихтанауково-практичнихосновформуванняорганізаційно-економічного механізму реалізації стратегії конкуренції підприємствамиборошномельноїпромисловості.

Аналіз обсягів виробництва борошна, хліба і хлібобулочних виробів,макаронних та борошняних кондитерських виробів виявив незбалансованістьвиробництва та споживання борошна в окремих областях України. Обсяги“перетоку” борошна складають в більшості областей більше 20 % від йоговиробництва.Це дозволяє розглядатиринок борошна якнаціональний. Ринок


52

борошнавУкраїнієвисококонкурентнимтанеконцентрованим.Ринок борошна складається з промислового (90%) й побутового

споживання (10%); пшеничне борошно займае 90% від загального обсягупропозиції;конкурентнийринок:1500виробниківборошна,тимнеменше,70%ринкуконтролюється60-70 великимивиробниками,втойчас,яктоп-20 знихтримає 50%; всі регіональні ринки поділені між ключовими вертикально-інтегрованими українськими фіансово-промисловими групами, якіконтролюютьблизько50-70%місцевогоринку.

Національний ринок борошна, безумовно, можна розглядати як ринокчистоїконкуренціївобластях,вякихздійснюєтьсяввезенняборошна,оскількив цих областях місцеві борошномельні підприємства конкурують зпідприємствами інших областей України. Що ж стосується областей, яківивозять борошно, то там конкуренція йде, головним чином, між місцевимивиробниками, томуці ринкиможутьбутиякконкурентними, так і потенційноконкурентними.

Цеобумовилонеобхідністьбільшдокладнорозглянутирегіональнийринокобластей,що вивозять борошно за свої межі. Скориставшись даними,що булиотримані автором у ході спеціального опитування підприємств-виробниківборошна, були розраховані показники рівня концентрації ринку борошна вОдеській та Херсонській областях. За усіма показниками, що вимірюютьконцентрацію,ринокборошнавОдеськійобластієпотенційноконкурентним,ав Херсонській області – висококонкурентним (неконцентрованим). Звідсизроблено висновок, що оцінка ринку лише за показниками концентраціїнедостатня.

Аналіз якісних ознак ринку областей, які вивозять борошно (табл. 1),дозволяє стверджувати, що за більшістю рис, притаманних будь-якому ринку,ринокборошнаможнавіднестидоринкузчистоюконкуренцією.

Таблиця1Якісніхарактеристикиознакринкуборошна

Структурнахарактеристика

Модельринковоїструктуриздосконалою(чистою)

конкуренцією

Модельринковоїструктуриз

монополістичноюконкуренцією

Ринокборошна

1.Бар’єривходу-виходу

Немає Невисокі Майжевідсутні

2.Типпродукції Стандартизований Диференційований Стандартизований3.Здатність

впливатинацінуВідсутня Деяка,алеобмежена Відсутня

4.Можливістьнеціновоїконкуренції

Відсутня Значнийопірнарекламу,торговізнаки,

торговімарки

Відсутня

Таким чином, незважаючи на те, що за кількістю продавців в окремих

регіонахринокборошнаможебутиякринкомчистоїконкуренції,такіринкоммонопольної конкуренції, виходячи з сукупності якісних ознак - це ринок з


53

чистоюконкуренцією.Длятого,щобконкуруватинаданомуринку,слідобративідповіднустратегіюконкуренції.

Увідповідності зі здійснениманалізом типуринкуборошнаобґрунтованадоцільність використання стратегії лідирування у витратах для данихпідприємств.

В рамках даної стратегії важливе місце займає процес управлінняпоточними витратами підприємства, тому був проведений аналіз існуючоїпрактики управління витратами на підприємствах, що належать ДАК „ХлібУкраїни”.Оскількиосновупроцесууправліннявитратамискладаютьплануваннявитрат та калькулювання собівартості, тому було зроблено акцент саме на це,щодозволиловиявититакінедоліки:

- відсутністьєдностівструктурікалькуляційврамкаходнієїкомпанії;- собівартість об’єкту калькулювання (1 т готової продукції за сортом)

визначаєтьсясуб’єктивно;- виробнича собівартість включає витрати не пов’язані безпосередньо з

виробництвомпродукції;- нераціональнийвибірметодівплануваннявеличинивитратпоокремих

статтях;- використання для визначення собівартості метода повного розподілу

витрат.Суттєві недоліки в практиці планування та калькулювання собівартості

продукції не дозволяють борошномельним підприємствам ефективновикористовуватистратегіюлідируванняувитратах.Різноманітністьпідходів,аголовне–суб’єктивізмвоцінцівитратнавиробництвотареалізаціюпродукціїборошномельнихпідприємствпотребуютьрозробкиновоїметодикикалькулю-вання та планування витрат. Нова методика необхідна для: зменшеннянегативних аспектів, що є на даний момент в практиці калькулювання тапланування витрат на цих підприємствах; надання рекомендацій щодоможливості використання найбільш ефективних для даної галузі методівкалькулювання та планування; регламентування послідовності планування зацимиметодами; зменшення суб’єктивності визначення собівартості; уніфікаціїструктурисобівартості..

Досягнення стійкої конкурентної переваги, яка створюється стратегієюконкуренції,вимагаєрегулярноговпливунаоб’єктуправлінняпротягомусьогоперіоду реалізації обраної стратегії через процес прийняття та виконанняуправлінських рішень. Управлінські рішення пов’язані з реалізацією стратегіїлідирування у витратах, формуються в процесі складання стратегічних,поточних та оперативних планів. Кількісна оцінка розроблених варіантівпроекту плану здійснюється з точки зору економічної ефективності.Обґрунтовано доцільність використання спеціальних показників – критеріївефективності (оптимальності) планових рішень, в основі розрахунку якихлежать показники витрат підприємства. Для підтримки виконання функціїпланування в організаційно-економічний механізм реалізації стратегіїконкуренції лідирування у витратах на підприємствах борошномельноїпромисловості,запропоновановключити:


54

1) показники собівартості продукції з використанням як об’єкткалькулюванняпомелвскладікритеріївприйняттяуправлінськихрішень:

- показник повної собівартості помелу для прийняття стратегічнихуправлінськихрішень;

- показник усіченої собівартості помелу для прийняття оперативнихуправлінськихрішень.

2) методикалькулювання,якідозволяютьобчислитиобранікритеріїдляприйняттярішень:

- метод повного розподілу витрат, який формує показник повноїсобівартостіпомелу;

- метод покриття, за яким обчислюється показник усіченої собівартостіпомелу.

3) економіко-математичну модель оптимального плану виробництваборошна.

Використання показника собівартості як критерію оцінки управлінськихрішень (або його невід’ємної складової частини) в процесі реалізації стратегіїлідирування у витратах пред’являє до ньогопевні вимоги. Слід зазначити,щодіючийниніпоказниксобівартості1тпродукціїпевногосортунезадовольняєцим вимогам – він суб’єктивний, якщо ж використовувати як калькуляційнийоб’єкт помел – ця проблема вирішується, перш за все, тому, що витрати насировину, паливо та енергію на технологічні цілі стануть прямими. Такимчином,длябільшточноговизначеннявитратнавиробництвотазбутпродукціїцим підприємствам як калькуляційну одиницю слід обрати помел, а не 1 тготової продукції певного сорту. Ще більшу об’єктивність матиме показникусіченої собівартості помелу, оскільки він визначається за допомогою методупокриття,якийнепередбачаєрозподілунепрямихвитрат.

Яккритерійоптимальностіприрозробціпоточнихтаоперативнихпланіввиробництва борошна доцільно використовувати показник маржинальногоприбутку.

Для розробки організаційного забезпечення стратегії лідирування увитратах обґрунтовано застосування класифікації структурних підрозділів(групи підрозділів) підприємства виходячи з обсягів повноважень, якиминаділяються їхні менеджери на: стратегічні господарські центри, центриприбуткутацентривитрат..

Для центрів кожного виду доцільно виділити підконтрольні показникивитрат,заякимиздійснюєтьсяоцінкарішень,контрольтастимулювання:

- в стратегічних господарських центрах - критерії оцінки ефективностіуправлінських рішень, які вміщують показник повної собівартості помелу,розрахованийметодомповногорозподілувитратнапомелтапоказникусіченоїсобівартостіпомелу;

-вцентрахприбутку-показникусіченоїсобівартостіпомелу;-вцентрахвитратборошномельнихпідприємств-загальнасумавитратза

кошторисами.В стратегічних господарських центрах та центрах прибутку вирішуються

задачі оптимізаційного характеру, тому доцільно застосовувати економіко-


55

математичнумодельоптимальногопланувиробництваборошна.Таким чином, вищезазначені розробки складають основу організаційно-

економічного механізму реалізації стратегії лідирування у витратахпідприємствами борошномельноїпромисловостітадозволяютьреалізуватиусіфункціїуправлінняпідчасреалізаціїданоїстратегії.


1. Лысюк, В.М. Воспроизводственная функция товарных рынков [Текст] :монографія[Текст]/В.М.Лысюк.—Одесса:ИПРЭЭИНАНУкраины,2011.—225c.

2. Нікішина, О.В. Методичні засади критеріальної оцінки та діагностикипродовольчих ринків [Текст] / О.В. Нікішина // Економіка харчовоїпромисловості.—2010.—№2(6).—С.35—41.

3. Політична економія [Текст] : навчальний посібник / [Башмянин Г.І.,Медведчук С. В., Шевчук Є.С. та інш.] ; за ред. Г.І Башмянина, Є.С. Шевчука. —Львів:«Новийсвіт».—К.:«Каравела»,2004.—480c.

УДК351.8

ГрублякОксанак.е.н.,старшийвикладач

ЧабанАндріймагістрант

Буковинськийдержавнийфінансово-економічнийуніверситетм.Чернівці

ШЛЯХИВДОСКОНАЛЕННЯФІНАНСУВАННЯСАНАЦІЇПІДПРИЄМСТВА

Анотація

Розглянуто сучасніособливості, проблеми ташляхи вдосконалення фінансування санаціїпідприємства в Україні. Розглянуто сучасний стан підприємств, який зумовлює необхідністьпроведеннясанації.

Ключовіслова:санація,платоспроможність,банкрутство,криза,фінансовіресурси.

В сучасних умовах фінансово-економічної, політичної та соціальноїнестабільності зовнішнього середовища функціонування вітчизнянихпідприємств спостерігається кількісне зростання кризових ситуацій, з якимивимушеністикатисясуб'єктигосподарювання.Цезнаходитьсвоєвідображеннявскороченніобсягівреалізаціїпродукції,затримціплатежівзадебіторськоютакредиторською заборгованістю або й узагалі в їх відсутності.Внутрішнімеханізмимінімізаціїризиківекономічноїдіяльностіпідприємстввсечастішеневиправдовуютьвитратнаїхреалізацію.Відновленняфінансовоїстабільностітаекономічної безпеки підприємств може бути здійснено на різних


56

фундаментальнихзасадахі,відповідно,зрізнимиперспективами.Фінансуваннязаймає важливе місце при відновленні фінансової стабільності та економічноїбезпеки підприємств, тому актуально дослідити шляхи вдосконаленняфінансуваннясанаціїпідприємства.

Питання щодо шляхів вдосконалення фінансування санації в Українірозглянуто у вітчизняних літературних джерелах такимивченими:О.О.Терещенко [4], С.Г. Дзюба, Я.С. Соболєва, О.А. Ліснічук,В.П.Мартиненко, А.В. Череп, О.О. Романченко,Г.М. Воляник, І.Ю. Гришова,І.П.Островська,Я.С.Соболєва,Е.О.Юрій[6].

Метою статті є дослідження шляхів вдосконалення фінансування санаціїпідприємствавУкраїні,атакожїхособливостейтапроблем.

У2013роціпорівняноз2011-2012рокамикількістьпідприємстввУкраїнізбільшилася на 2479 − до 1 325286. Проте кількість банкрутів цього рокузростає, їхсталобільшеприблизнона1500банкрутів,підприємцінамагаютьсяпозбутися обтяжливих банківських кредитів, з’явилися фірми навіть, якінадаютьпослугизметоюбанкрутствапідприємствнадобровільнихзасадах.Насучасному етапі в Україні досить часто почали залучати схему фіктивногобанкрутства, сутьякоїполягаєвзавищеннісумиборгів.Власникпідприємствапише заяву до суду, тоді відбувається продаж майна, при чому купити майноможезнайомаособа,тобтопозикасплачується,амайнофактичноповертається[1,с.119].

Тенденцію до збільшення банкрутства можна спостерігати за явищемзатримкизаробітноїплати.Станомна1лютого2014рокувм.Чернівцізагальнасумазаборгованостіізвиплатизаробітноїплатипрацівникамобластістановила290,8 тис. грн., з якої 96,8% припадало на економічно активні підприємства,рештанапідприємствабанкрути.

Серед областей України сума заборгованості із виплати заробітної платипрацівникамЧернівецькоїобластієнайменша(загальнасумаборгупоУкраїні–1038,1млн.грн.)[6].

Згідно даних Державної служби статистики фінансовий результатпідприємств від звичайної діяльності до оподаткування (крім малихпідприємствібюджетнихустанов)за2013рік,запопереднімиданими,становив112,9млрд.грн.,щов1,7разибільше,ніжза2012рік.

Прибутковими підприємствами, частка яких у загальній кількостістановила64%,отримано212,3млрд.грн.прибутку,щов1,3разибільше,ніжза2011рік.Протягом2013рокузбитковопрацювало36%підприємств,щона5%менше,ніжу2012році.Цимипідприємствамиотримано99,4млрд.грн.збитків,щона1,4%більше,ніжу2012роцітакіцифрисвідчатьпробанкрутствовеликихпідприємств.

Найбільше збиткових підприємств спостерігалось у наданні комунальнихта індивідуальних послуг, діяльності у сфері культури та спорту (49,7% відзагальної кількості підприємств), будівництві (41,8%), транспорті та зв’язку(41,5%),промисловості(40,8%)[6].

Фінансові проблеми, які виникають у суб’єктів господарювання, доситьчастозумовленівідсутністюукерівництвачітких стратегічнихцілейрозвитку,


57

довгострокових фінансових планів та нерозумінням місії суб’єктагосподарювання.Як наслідок, у підприємства виникають складнощі звизначеннямпотребивкапіталітаіншихвидахресурсів,потужностівповномуабо хоча б в достатньому обсязі не завантажені, кошти заморожуються внеліквідних запасах, дебіторській заборгованості, окремі сектори діяльностівиявляютьсязбитковимитощо[2,с.183].

Значніпроблемиупрактичнійдіяльностізпроведеннясанації-пов'язанізнедостатньою правовою регламентацією можливих заходів звідновленняплатоспроможностіпідприємства-боржникатанабуття інвесторомправа власності на майно боржника, швидкою зміною середовища існуванняпідприємства,неправильнінапрямкифінансування.

Проблемифінансуванняможнавирішитизастосувавшисхемуобмінуборгівна акції. Для того, щоб її збалансовано вмонтувати в схему регулюваннянеспроможності, необхідно вирішити низку принципових завдань. По-перше,необхідностворитиправовиймеханізмобмеженняможливостізловживань.По-друге,ретельнопроаналізуватимакроекономічнінаслідкизастосуваннямоделі,щодозволяєневеликійгрупіодержуватиконтрольнадпідприємством.

Дляефективноїсанаціїнеобхіднопрофінансуватинасампередтакіфакторитазабезпечити:

1) фінансовезабезпеченнятаможливостізалученнядодатковогокапіталу;2) наявністьнадійнихідешевихджерелпостачаннясировини;3) наявністьринківзбутупродукції;4) виробничийпотенціал;5) ефективнуорганізаційнаструктура;6) високуякістьменеджменту.Відновленняплатоспроможностівідбуваєтьсязарахунок:1) залученнязасобівінвесторів,якіберутьнасебевиконаннязобов’язань

компаніїпередкредиторами;2) залучення засобів третіх осіб, які надають забезпечення виконання

зобов’язанькомпаніїпередкредиторами:банки,приватнікомпанії,держава;3) обмінборгівнаакціїабопередачуакційінвестору;4) обміннапогашенняборгуакціонерноготовариства;5) реструктуризаціяактивівборжника;6) реорганізації підприємства шляхом створення на основі його майна

відкритого акціонерного товариства із заміщенням у складі активів боржникацьогомайнанаакціїзновутвореноготовариства[4,с.162].

Рекомендації з напрямку фінансування санації та оздоровленняекономічноїдіяльностіпідприємстваможнавиділитивнаступніетапи.

Перший етап. На цьому етапі необхідно підготувати план фінансовогооздоровленняпідприємства.Длявирішеннязадачпершогоетапупідприємствунеобхідно отримати фінансову чи товарну допомогу від посередників,постачальників чи зацікавлених клієнтів, банків. Також є можливістьреорганізації ПАТ в акціонерне товариство з випуском акцій і залученнямкапіталу, що дозволило б зробити продукцію, реалізувати її, нагромадитифінансовіресурсидлявирішеннязадачдругогоетапу.


58

Другий етап. На цьому етапі необхідно збільшити обсяги виробництва іреалізації. Шляхом ретельно спланованої роботи в області маркетингупідприємству відкриється така можливість, як поліпшення позицій на ринкахзбутупродукції[2,с.182].

Третійетап.Непоспішаючизбільшуючивиробництвоізбут,підприємствозможе установити оптимальні обсяги по випуску продукції і зробити повнепогашеннякредиторськоїзаборгованості.

Длявдосконаленняфінансуваннясанаціїпідприємстванеобхіднозалучитиінвесторів, або третіх осіб, які надають забезпечення виконання зобов’язанькомпанії перед кредиторами: банки, приватні компанії, державу. Хорошимваріантомфінансуванняєобмінборгами.

Ефективним санаційним інструментом, способом кредитування санаціїможуть виступати облігації конверсійної позики. Вони обмінюються на акціїпідприємстваімаютьнизкуперевагпорівняноземісієюакційабокредитами,асаме: проценти за конверсійними облігаціями нижчі за процентну ставку накредитномуринку.

Отжевикористаннязазначенихзаходівдастьможливістьпокращитиякістьпроведеннясанаційнихзаходів.

Списоквикористанихджерел1. Бондарчук, М.К. Контролінг як складова управління санацією в

об’єднаннях підприємств [Текст] / М.К. Бондарчук, Г.М. Воляник //НауковийвісникНЛТУУкраїни.–2013.–Вип.23.14.–С.115–120.

2. Колісник, М.К. Фінансова санація і антикризове управлінняпідприємством[Текст]:навч.посіб./М.К.Колісник,П.Г.Ільчук,П.І.Віблий.–К.:Кондор,2007.–183с.

3. Татькова,З.Санаціяяквихідізфінансовоїкризи[Текст]/З.Татькова//СловоНаціональноїшколисуддівУкраїни.–2013.–№2.–С.48-57.

4. Терещенко, О.О. Управлінняфінансовою санацієюпідприємств [Текст]:навч.посіб./О.О.Терещенко.–Вид.2-ге,беззмін.–К.:ЮШУ,2009.–564с.

5. ЮрійЕ.О.Санаціяяксистемазаходівоздоровленняпідприємства[Текст]/Е.О.Юрій//ВісникОдеськогонаціональногоуніверситету.Економіка.–2013.–Т.18,Вип.3(3).–С.160–162.

6. ОфіційнийсайтслужбистатистикиУкраїни[http://ukrstat.gov.ua].

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9668985


http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%A2%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%97$


http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9%20%D0%95$

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9669659:%D0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BD.

http://ukrstat.gov.ua/control/


59

УДК656.7.071.007:331.108.37(045)КовальчукТетяна

студенткаНаціональнийавіаційнийуніверситет

м.Київ

ОСОБЛИВОСТІФОРМУВАННЯТАРЕАЛІЗАЦІЇКАДРОВОЇПОЛІТИКИНААВІАПІДПРИЄМСТВАХУКРАЇНИ

Анотація

У статті розглянуто основні принципи та складові формування кадрової політики напідприємствахавіаційноїгалузі,проаналізованоосновніособливостівідборуперсоналу.

Ключові слова: кадрова політика, персонал авіапідприємства, політика відбору кадрів,авіаційнагалузь.

Становлення ринкової економіки України та її подальший європейський

напрям розвитку залежить від діяльності підприємств усіх сфер власності.Авіаційна ж галузь народного господарства безперечно є однією ізнайважливіших сфер економіки країни. На сьогодні в Україні відбуваєтьсяперебудоваавіаційноїгалузі, переорієнтація їїна європейськогоспоживача,щобезумовно неможливо без висококваліфікованого персоналу та ефективноїкадровоїполітикинакожномуавіапідприємстві.

Вивченням кадрової політики підприємства займались такі вчені, якЛ.В.Балабанова, О.В.Крушеницька, О.Є.Кузьмін, О.Г.Мельник, Г.В.Осовська,Ю.І.Палехатабагатоінших.

Мета статті – провести аналіз кадрової політики на підприємствахавіаційноїгалузі,атакожмеханізмиїїреалізації.

Існує багато точок зору з приводу визначення самого поняття «кадроваполітика». Наприклад, О.В.Крушельницька та Д.П.Мельничук переконані, щокадрова політика визначається насамперед сукупністю принципів, методів таформ організаційного механізму з формування, відтворення, розвитку тавикористанняперсоналу,створенняоптимальнихумовпраці,йогомотиваціїтастимулювання [1]. В той же час науковець Є.В.Маслов вважає, що кадроваполітика є головним напрямом у роботі з кадрами, є набором принципів, щореалізуютьсякадровоюслужбоюпідприємства.НадумкужА.К.Саакяна,кадроваполітика – це система цілей, методів та критеріїв роботи з кадрами, при чомурозповсюджується цеположенняна весь колективпрацівників, вмежах якогоздійснюєтьсяуправління[2].

Такимчином,кадроваполітикаавіапідприємства–цесистемапринципів,ідей, вимог та норм, що визначають основні напрями роботи з персоналом, їїформитаметоди.

Кадрова політика підприємства визначає генеральний напрямок таосновніформироботизперсоналом,атакожзагальнітаспецифічнівимогидонього. Основною метою кадрової політики є забезпечення організаціїперсоналомвідповідноїкваліфікації,внеобхіднійкількостітаувизначенийчас.

Усучаснихкомпаніяхкадроваполітикаофіційнодекларуєтьсятадетально


60

фіксується у загально корпоративнихдокументах, зокрема і у статуті. Кадроваполітиканапідприємствівизначаєтьсярядомфакторів,якіможнарозділитина2основнігрупи:зовнішнітавнутрішніфактори.

До зовнішніх факторів кадрової політики належить національне таміжнародне законодавство, економічне становище країни, перспективирозвиткуринкупрацітанаявністьтрудовихресурсівнаринкупрацівідповідноїосвітитакваліфікації[3].

Внутрішнімифакторамикадровоїполітикивиступаютьцілі та структураорганізації, територіальне розташування, корпоративна культура, рівеньтехнологій,щовикористовуютьпринаданніпослуг.

Кадрову політику авіапідприємства можна розділити на декількаскладових, зокрема на: політику відбору кадрів, політику професійногонавчання, політику оплати праці, політику формування кадрових процедур таполітикусоціальнихвідносин.

Політикавідборукадріврозробляєтьсявідділомрекрутингуавіакомпаніїта надається для затвердження вищому керівництву. Певні принципи відборуперсоналуможутьбутипрописанівустановчихдокументах.Дотакихпринципівможна віднести відбір на вищі керівні посади тільки з внутрішніх кандидатів,проходження обов’язкового тестування на перевірку знання історії компанії,рівеньфізичноїпідготовкитощо.

Політика професійного навчання передбачає розробку та затвердженнянавчальних програм, за якими здійснюється підготовка та прийом на роботуперсоналу відповідно до міжнародних стандартів та документів керівнихорганівцивільноїавіаціїУкраїни,дооднієїзтакихпрограмналежитьПрограмапідготовки авіаційного персоналу в галузі авіаційної безпеки. Дана програмарозроблена з метою впровадження вимог щодо підготовки авіаційногоперсоналу служб авіаційної безпеки, а також авіаційного персоналу, що маєвідношення до авіаційної безпеки, у відповідності до стандартів тарекомендованої практики ІКАО та ЄКЦА. Програма визначає вимоги тарекомендації стосовно підбору персоналу, змісту програм навчання (курсів),підготовкиавіаперсоналувгалузіавіаційноїбезпекиавіапідприємствцивільноїавіаціїУкраїни,атакожкритеріїйогосертифікаціїнапідставівимогПовітряногокодексуУкраїнитаДержавноїпрограмиавіаційноїбезпекиЦА.

Варто зауважити, що авіаційна галузь є досить специфічною і персоналавіаціїмаєвідповідатидужевеликійкількостівимог,якінепред’являютьсяприроботі у інших сферах. Особа, яка належить до авіаційного персоналу, маєвідповідатикваліфікаційнимвимогамзапрофесійноюознакою,станомздоров’ята мати свідоцтво, оформлене згідно з авіаційними правилами України. Данесвідоцтвовидаєтьсяокремонакожнуспеціальністьавіаційногоперсоналу.

Основними принципами формування кадрової політики в організаціїавіаційноїгалузіє:

- комплексність, тобто мають бути охоплені всі сфери діяльностіпідприємства;

-системність,всіпідрозділитавідділиорганізаціїперебуваютьутісномувзаємозв’язкуміжсобою,томунедбалістьабонезнанняодногопрацівникаможе


61

призвестидокатастрофічнихнаслідків,втомучисліілюдськихжертв;-ефективність–будь-яківитратинанавчаннячивідбірперсоналумають

повернутисьпринаданніякісноїпослугиклієнту;- необхідність обліку як економічного, так і соціального ефекту, що

зумовленавагомістюйоговпливунакінцевийрезультат.Кадрова політика є найважливішим аспектом у діяльності

авіапідприємства, оскільки сам процес надання послуги неможливий безвисококваліфікованого персоналу. Постійне проведення аналізу діяльностіперсоналу, розробка гнучких схем мотивації праці, моніторинг ринку праці таобґрунтоване прийняття управлінських рішень є важливими напрямамипроведенняефективноїкадровоїполітики.

Кадроваполітикаавіапідприємствабудеефективноюлишетоді,колийогоперсонал максимально використовуватиме наявний потенціал для вирішенняпоставленихпередорганізацієюзавдань.Авіаційнагалузьналежитьдооднієїзнайдинамічніших сфер народного господарства, тому потреба увисококваліфікованому персоналі та ефективній кадровій політиці зростає зкожнимднем.


1. Крушеницька, О. В. Управління персоналом [Текст] : навч. посіб. / О.В.Крушеницька,Д.П.Мельничук.–2-гевид.,перероб.ідоп.–К.:Кон-дор,2006.–308с.

2. Стец, В. А. Менеджмент персоналу [Текст]: навч. посіб. для студентівекономічнихспеціальностей/В.А.Стец, І.І.Стец,М.Ю.Костючик.–Тернопіль :Лілея,1996.–180с.

3. Хміль, Ф. І. Управління персоналом [Текст]: підручник для студентіввищихнавчальнихзакладів/Ф.І.Хміль.–К.:Академвидав,2006.–488с.


62

УДК:338.43:631.11.009.12КорчинськийІван

к.е.н.,доцентЛьвівськийнаціональнийаграрнийуніверситет

м.Дубляни

ВИКОРИСТАННЯАУТСОРСИНГУДЛЯПІДВИЩЕННЯКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХПІДПРИЄМСТВ

Анотація

У статті розглянуто питання доцільності використання аутсорсингусільськогосподарськимипідприємствами.Виявленоосновніперевагиаутсорсингуприорганізаціїбізнес-процесів сільськогосподарських підприємств, що забезпечить додаткові конкурентніперевагисільськогосподарськимвиробникамтазнизитьпідприємницькіризики.

Ключові слова: аутсорсинг, конкурентоспроможність, ринкова інфраструктура, бізнес-процеси,оптовийпродовольчийринок,ефективність.

Обмеженість фінансових і кадрових ресурсів, низький рівень розвитку

ринкової інфраструктура та недостатній рівень державної підтримкисільськогосподарських виробників в умовах глобалізації економічних процесівзнижує рівень конкурентоспроможності вітчизняних сільськогосподарськихпідприємств. Тому єдиним перспективним шляхом підвищення рівнявпровадження інновацій, а відтак і підвищення конкурентоспроможностіукраїнських виробників, є залучення зовнішніх ресурсів і не лише фінансових,але й у вигляді послуг. Одним з інструментів реалізації такої ідеї може стативикористання аутсорсингу, який широко застосовується у західній практиціведення бізнесу і достатньо слабко розвинений в Україні. Факторимаркетингового середовища, притаманні реаліям вітчизняного ринку, вкрайобмежено сприяють сталому інноваційномурозвиткові вітчизняної економіки,який має забезпечити конкурентоспроможність української продукції насвітовомуівітчизняномуринках[1].

Сутність аутсорсингу полягає у підвищенні ефективності роботикомпаніїза рахунок передачі деяких функцій на виконання зовнішнім організаціям зметою оптимізації всіх видів ресурсів і концентрації на основному видідіяльності. Ухвалення рішення про впровадження аутсорсингових схемприймається на рівні вищого керівництва й власників компанії і є частиноюкорпоративноїстратегії[2].

Основнимджереломконкурентнихперевагкомпаніїнасучасномуетапієневластивостітоваручипослуги,якіпропонуєкомпанія,абізнес-процесикомпанії,якілежатьвосновістворенняцінностібізнесу[3].Такимчином,функціональнійпідхіддорозвиткубізнесузміненийнапроцесний.Цеозначає,щонааутсорсингможуть передаватися будь-які функції та бізнес-процеси, а компанія залишаєлишеті,якістворюютьмаксимальнуцінністьпродукту.

Уже зараз більшості вітчизняних виробників сільськогосподарськоїпродукції вкрай важко конкурувати з агрохолдингами, які мають беззаперечніпереваги щодо конкурентоспроможності порівняно з основною масою


63

сільськогосподарських підприємств за рахунок одержання основної масиприбуткувсферахпереробкиіобігуготовоїпродукції[4].Томудляукраїнськихсільськогосподарських підприємств важливо шукати шляхи одержанняконкурентних переваг, що допоможуть укріпити конкурентні позиції навласномуринку.

Використання сільськогосподарськими підприємствами аутсорсингудопоможе отримати доступ до ресурсів та ринків збуту. Бізнес-процес,пов’язаний з реалізацією продукції, є ключовим у створенні конкурентноїперевагисільськогосподарськихпідприємствісаменепрофільніфункції,такіякзберігання,транспортування,маркетинг,збут,логістикавониможутьпередатина аутсорсинг, залишивши за собою лише виробничу функцію та отриматинаступніпереваги:

· зменшитивиробничівитратизарахунокпереведеннячастинипостійнихвитратузмінні;

· знизити загальні витрати за рахунок відсутності пунктів зберіганняпродукції;

· забезпечитиширокийдоступдоінформаціїпростанринку;· знизити підприємницький ризик, за рахунок передачі частини ризику

аутсорсинговійкомпанії.Уринковійекономіці,заумовзростанняобсягіввиробництваіасортименту

продукції, на аграрному ринку відбуваються якісно нові явища, якіхарактеризуються багатоканальним розподілом. Його сутність формулюєтьсятим,що розподіл охоплює оптові закупівлі, перепродаж товару, кредитуванняпродукції тощо, які простежуються у сфері обміну. Для цього явища єхарактерними вибір як прямих каналів продажу, так і опосередкованих. І,виходячи на ринок, власник товару, товаровиробник чи підприємство-посередникповинніматичіткеуявленняпросхемуреалізаціїтапідприємстваіорганізації, з якими він матиме стосунки, які будуть дотримуватися чинногозаконодавстватаправилвУкраїніупроцесіпросуванняпродукціїдоспоживача.Відобраноголанцюга елементів інфраструктури,якостінаданихнимипослуг ітрансакційних витрат значною мірою залежить роздрібна ціна товару, йогоконкурентоспроможністьіпопитнанього,авідтакіефективністьгосподарськоїдіяльності сільськогосподарських товаровиробників. Длясільськогосподарського виробника досить складно орієнтуватись в ринковомусередовищііприйматиоптимальнірішеннязїхвиконання.

Використання аутсорсингових схем сільськогосподарськимипідприємствами може значно підвищити ефективність їхньої роботи тавідкрити принципово нові можливості для взаємовигідного співробітництва,суттєво посилити їх конкурентоспроможність в умовах глобальногоекономічного середовища. Надавати аутсорсингові послуги длясільськогосподарських виробників в певній мірі на сьогоднішній день можутьоптові продовольчі ринки, а їх подальший розвиток створить можливості длязабезпечення додаткових конкурентних переваг сільськогосподарськимвиробникаммалогоісередньогобізнесутазнизитьпідприємницькіризики.

Зважаючи на істотні ризики, пов’язані з використанням аутсорсингу,


64

подальшоїрозробкипотребуютьпитанняоцінкиекономічноїефективностійоговпровадження на підприємствах, розробки механізму взаємодії підприємств-замовників іпостачальниківаутсорсингута алгоритмзабезпеченняприйняттяуправлінського рішеннящодо залучення аутсорсингових схемдля підвищенняефективностіроботивітчизнянихсільськогосподарськихпідприємств.


1. Зозульов, О.Маркетинг як основа інноваційної діяльності вітчизнянихпідприємств[Текст]/О.Зозульов,М.Базь,Т.Царьова//МаркетингвУкраїні.–2007.–№4(44).–С.33-41.

2. БраварЖан-Луи.Эффективный аутсорсинг :понимание,планированиеииспользованиеуспешныхаутсорсинговыхотношений[Текст]/Ж-Л.Бравар,Р.Морган ; пер. с англ. В.Денисов, – Д. : Баланс Бизнес Букс, 2007. – С. ХХII(Введение).

3. Маренков, Н. Л. Методология создания рынка инноваций в России[Текст]/Н.Л.Маренков,–М.:Высшаяшкола,2005.С.97–100.

4. Лупенко, Ю. О. Агрохолдинги в Україні та посилення соціальноїспрямованостіїхдіяльності[Текст]/Ю.О.Лупенко,М.Ф.Кропивко//ЕкономікаАПК.–2013.–№7.–С.14–17.

УДК338.439.5

ЛосіцькаТетянак.е.н.,викладач

ВПНУБіПУкраїни«Ірпінськийекономічнийколедж»м.Ірпінь

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇПРОДУКЦІЇ

Анотація

Устаттірозглядаютьсяпоняттятаосновніхарактеристикиконкурентоспроможностіпідприємств агропромислового комплексу. Досліджено систему факторівконкурентоспроможності продукції. Вказано шляхи підвищення конкурентоспроможностіпродукції.

Ключові слова: конкуренція, конкурентоспроможність, конкурентні переваги, факториконкурентоспроможності.

Поняття «конкуренція», «конкурентоспроможність» у користуваннівітчизнянихвчених-економістів з’явилисязпереходомекономікидоринковихвідносин,хочадослідженняцієїпроблематикивелисящез1970-хрр.Вивченняй оцінка конкурентоспроможності є частиною теорії конкуренції і займаєважливемісцевсучаснійекономічнійнауці.

Впершепоняття«конкурентоспроможність»буловведенонаприкінці1970-


65

хрр.М.Портером.Найогодумку,конкурентоспроможність–властивістьтовару,послуги, суб’єкта ринкових відносин виступати на ринку нарівні з присутнімитаманалогічнимитоварами,послугамиабоконкуруючимисуб’єктамиринковихвідносин[1].

Основним показником, який характеризує розвиток вітчизняноготоваровиробника, є конкурентоспроможністьпродукціїна зовнішньомуринку,що проявляється через поточний стан конкурентоспроможностісільськогосподарських товаровиробників і визначається структурою тадинамікоюекспортутаімпорту[2,с.57].ВсучаснихумовахсільськогосподарськапродукціязаймаєзначнучастинуузовнішнійторгівліУкраїни(табл.1).

Таблиця1Оцінкисвітовихбалансівпшеницітакукурудзиу2013/14МР,млнтонн

▲▼-зміназамісяць

Пшениця Кукурудза

2012/2013

2013/14

2012/2013

2013/14

прогнозлипня

прогноз

серпняпрогнозвересня

прогнозлипня

прогнозсерпня

прогнозвересня

Виробництво 655.3 697.8 ▲705.4 ▲708.9 858.8 959.8 ▼957.1 ▼956.7

Внутрішнєспоживання 686.7 696.8 ▲706.8 ▼706.5 871.9 927.6 ▲930.1 ▼927.8Світоваторгівля 147.1 148.2 ▲151.9 ▲152.4 99.6 102.4 ▲104.7 ▼104.5Кінцевізапаси 174.4 172.4 ▲173.0 ▲176.3 123.1 151.0 ▼150.2 ▲151.4

Сільське господарство залишається єдиною галуззю, яка має позитивнесальдо зовнішньої торгівлі. Якщо простежити динаміку експортусільськогосподарської продукції, то з2004 р. по2013 р. він зріс майже у п’ятьразів – з 5 млрд. дол. США до 14,8 млрд. дол. США у 2013 р. [3]. Але існуютьчинники, які значною мірою перешкоджають зміцненнюконкурентоспроможностісільськогосподарськоїпродукціїназовнішніхринках,а саме: низький рівень розвитку вітчизняної фінансово – кредитної системи,відсутність галузевих кооперативних банків, нерозвиненість в Україні сферистрахуваннякредитнихтавиробничихризиків;нерозвиненістьінфраструктуриАПК, що призводить до збільшення вартості виробництва, значних втратпродукціїпідчасїїтранспортуваннятазберігання.

В переважній більшості публікацій наголошується, що Україна має значніможливості для розвитку аграрного сектору та перетворення його увисокоефективну сферу економіки. Сприятливі ґрунтово-кліматичніпередумови, родючі землі сприяють подальшому його розвитку, отриманнюврожаїв сільськогосподарських культур в обсягах, достатніх для забезпеченнявнутрішніхпотребіформуванняекспортногопотенціалу[4,5].

ДоконкурентнихперевагсільськогогосподарстваУкраїниможнавіднестимайже унікальне поєднання ресурсів для виробництва сільськогосподарської


66

продукції й близькість до міжнародних ринків, а також те, що забезпеченістьземельнимиресурсамивгосподарствахУкраїнивсередньомузначновища,ніжуєвропейськихкраїнах.

Наявність конкурентного середовища в агропромисловій галузі єпередумовою вигідного використання ресурсів суспільства, створеннянаціонального багатства при можливо низьких витратах виробництва, а їїмоніторинг ставиться до числа стратегічних завдань розвитку економікисільськогогосподарства.

Дляпідвищенняконкурентоспроможностісільськогосподарськоїпродукціїнеобхідно вирішувати такі завдання: створення новітніх технологійвирощування та підвищення урожайності сільськогосподарських культур,забезпечення приросту поголів’я худоби, забезпечення сільськогосподарськихвиробників сучасною технікою, підготовка висококваліфікованих кадрів длясела,фінансуваннясільськогосподарськоговиробництва,вдосконаленняціновоїполітики,урахуванняспецифікивиробництвасільськогосподарськоїпродукціїврегіонах.

НасучасномуетапіаграрнасфераУкраїнизнаходитьсявдоситьскладномусоціально-економічному становищі. За всі роки незалежної й суверенноїдержави, на жаль, не вдалося досягти більш-менш стабільної фінансовоїситуації, подолати цілий ряд негативних тенденцій в економіцісільськогосподарського виробництва. Причинами низькоїконкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської продукції назовнішньому продовольчому ринку є: низька ефективність цієї галузі,невідповідність структури українського експорту попиту країн світу насільськогосподарську продукцію, нерозвиненість інфраструктури АПК,недостатністьдержавногоцільовогофінансування.

Для вирішення існуючих проблем необхідна реалізація таких заходів:налагодження сучасної інфраструктури аграрного ринку, створенняспеціалізованихбанківдлякредитуваннясільськогосподарськихпідприємствнапільговихзасадах,збільшенняекспортногопотенціалувітчизнянихвиробниківсільськогосподарської продукції через покращення репутації України наміжнародномуринку,посиленнякоопераціїгосподарствнаселення–виробниківсільськогосподарської продукції, налагодження співпраці між виробникамисільськогосподарськоїпродукціїтадосліднимиустановами.

Списоквикористанихджерел1. Портер,М.Конкуренция[Текст]:уч.пос./М.Портер–Москва:Вильямс,

2005.–608с.2. Кондратюк, О.І. Конкурентоспроможність сільського господарства та

шляхиїїпідвищення[Текст]/О.І.Кондратюк//Актуальніпроблемиекономіки.–2011.–№1.–С.56-63.

3. Статистична інформація // Державний комітет статистики України //www.ukrstat.gov.ua.

4. Копистко, О.В. Теоретичні основи конкурентоспроможностісільськогосподарської продукції [Текст] / О.В. Копистко // Економіка АПК. –


67

2010.–№1.–С.61–63.5. Прокопець, Л.В. Складові підвищення конкурентоспроможності

сільськогосподарськихпідприємств[Електроннийресурс] :ЧНУім.Федьковича/ Л.В. Прокопець – Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpen/2011_7/37SPK.pdf. – Заголовок зекрана(датазвернення11.05.2014р.).

6. Ольховська, Н.А. Методика оцінки конкурентоспроможностісільськогосподарської продукції [Текст] /Н.А. Ольховська // Економіка АПК. –2008.–№11.–С.116–119.

УДК332.1-058.237

МахометЮліяаспірант

Луцькийнаціональнийтехнічнийуніверситетм.Луцьк

СУТНІСНАХАРАКТЕРИСТИКАМЕХАНІЗМУНАРОЩЕННЯ

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГОПОТЕНЦІАЛУРЕГІОНУ

АнотаціяУ статті узагальнено підходи до сутності поняття “механізм”. Сформовано дефініції

понять “інтелектуальний потенціал регіону” та “механізм нарощення інтелектуальногопотенціалурегіону”.

Ключові слова: інтелектуальним потенціалом регіону, господарський механізм,економічний механізм, інституційний механізм, механізм нарощення інтелектуальногопотенціалурегіону.

Утвердженнявнауціпоняття“інтелектуальнийпотенціал”означаєнелише

усвідомлення вирішальної ролі інтелектуальних цінностей в економічнійсистемісуспільства,айвизнаннянеобхідностійогонарощення.

Дослідивши різні підходи до трактування понять “потенціал”, “інтелект”,“інтелектуальний потенціал” і “регіон”, визначивши змістовне наповненняданих понять, сформулюємо власну дефініцію поняття “інтелектуальнийпотенціал регіону”. Під інтелектуальним потенціалом регіону будемо розумітипотенційні можливості регіону створювати, накопичувати та ефективновикористовувати інтелектуальні ресурси задля забезпечення високого рівняйогосоціально-економічногорозвитку[1,с.80-83].

Перед безпосередньо розробкою механізму нарощення інтелектуальногопотенціалу регіону необхідно визначитися із суттю самого поняття “механізмнарощення інтелектуального потенціалу регіону”. З метою розуміння сутностіданоготермінудослідимо,щовкладаєтьсяузмістпоняття“механізм”.

Термін“механізм”(згрец.mechane–машина)означаєпристрій,щопередає


68

абоперетворюєрух;внутрішнюбудову,системучого-небудь;сукупністьстанівіпроцесів,зякихскладаєтьсяпевнеявище[2,с.523;3,с.516]

Поняття “механізм” використовується представниками різних наук, томуіснуєвеликакількістьпідходівдовизначеннясутностіданогопоняття.Сучаснінауковці розглядають термін “механізм” у різноманітних площинах:“господарський механізм”, “економічний механізм”, “внутрішньоекономічниймеханізм”, “інституційний механізм”, “механізм управління”, “фінансовиймеханізм”тощо.

Аналізлітературнихджерелщододослідженнязміступоняття“механізм”зточки зору зв’язків між явищами і процесами дозволив нам виділити рядпідходів до його трактування. Розглянемо підходи до сутності понять“господарськиймеханізм”,“економічниймеханізм”та“інституційниймеханізм”.

Поняття“господарськиймеханізм”досліджувалиусвоїхпрацяхБєляєвО.О.,БебелоА.С.,МочернийС.В.,ЧухноА.,ОганянГ.А.,ПаламарчукВ.О.,СтасенкоО.М.,Зінов’єв Ф.В. та ін. Бєляєв О.О. та БебелоА.С. трактують дане поняття яксукупністьорганізаційнихструктуріконкретнихформгосподарювання,методівуправління та правових норм, за допомогою яких суспільство (держава)додержуєтьсяоб’єктивнихвимогекономічнихзаконівзурахуваннямконкретноїситуації в народному господарстві. Мочерний С.В. розуміє під господарськиммеханізмомсистемууправліннянароднимгосподарствомшляхомвикористанняекономічних законів, вирішення суперечностей суспільного способувиробництва, реалізації власності, а також розвитку людини та узгодження їїінтересів з інтересами колективу, класу, суспільства. Чухно А. визначає данепоняття як органічну складова економічної системи; спосіб організації тауправліннявиробництвомзпритаманнимийомуформами,методамиізасобами,які реалізують соціально-економічні, організаційно-економічні та науково-технологічніпринципийвідносинивінтересахзадоволенняпотребяккожногогосподарюючогосуб’єкта,такісуспільствауцілому.ОганянГ.А.,ПаламарчукВ.О.розуміють під поняттям “господарський механізм” систему (комплекс)організації народногосподарського організму відтворювальної діяльності, щоґрунтується на пізнанні дії і взаємодії економічних законів; спосіб веденнягосподарства у загально суспільному масштабі з притаманними техніко-економічними й організаційно-економічними відносинами та ринковимиформами і методами функціонування суспільної економіки. Стасенко О.М.трактує дане поняття як механізм функціонування державно-організованоїекономіки, утворений системою органів керування господарством ібезпосередніх виробників – підприємств та їх об’єднань; системою форми іметодів організації і функціонування виробництва; системою господарськихзв’язків,щозабезпечуютьобмінрезультатамидіяльностігосподарськихланокідосягнення кінцевої цілі виробництва. На думку Зінов’єва Ф.В., дане поняттявідображає певний зріз виробничих відносин суспільства, а також повинновраховувати такі важливі аспекти, як конкуренцію, економічну лібералізацію,тобтоелементи,якіпритаманнісамеринковійсистеміведеннягосподарства.

Лукінов І.І., Бочарова Н.А., Павлова Л.Н., Лисенко Ю. та ін. досліджуваликатегорію економічного механізму. Лукінов І.І. визначає дане поняття як


69

складну сукупність регуляторів за допомогою яких реалізуються складовізагальнодержавної та ринкової політики – монетарної, валютної, цінової,фінансової,банківсько-кредитної,платіжної,податкової,митної,страховоїтощо.Бочарова Н.А. трактує дане поняття як діалектичну систему економічнихважелів і методів, що реалізує вплив керуючої підсистеми на керовану задопомогою сукупності основних функцій управління. Павлова Л.Н. визначаєтермін “господарський механізм” як сукупність взаємозалежних важелів іметодів планового впливу на виробництво, обмін, розподіл і споживанняпродуктів. Лисенко Ю. розуміє під даним терміном перетворення процесутрудовоїдіяльності(рухматеріальнихтадуховнихпотребчленівсуспільства)урух засобів виробництва та його кінцевих результатів спрямованих назадоволенняплатоспроможногопопитуспоживачів.

Поняття “інституційний механізм” досліджували у своїх роботах такінауковці,якПриходченкоЛ.Л.,КифякВ.І.таін.ПриходченкоЛ.Л.визначаєданепоняття як сукупність взаємозв’язків між формальними та неформальнимиінститутами, а також організаціями, які сприяють реалізації принципівдемократичного(доброго,належного)врядування,забезпечуютьузгодженнятакоригування інтересіврізнихсуспільнихгруп,координаціюсумісноїдіяльностіна шляху досягнення задекларованих цілей розвитку регіону/держави.КифякВ.І. розумієпід терміном “інституційниймеханізм” систему інституційувзаємозв’язкуівзаємодіїтаформіметодівїхреалізації.

Узагальнюючи вищенаведені підходи до трактування суті понять“господарський механізм”, “економічний механізм”, “інституційний механізм”,погодимося з думкою Іваницького О.О. і Костенка В.В [4] про те, щогосподарським механізм можна визначити як взаємопов’язану івзаємообумовлену систему форм, методів, законодавчих актів, а такождержавних органів і організацій, покликаних створювати умови дляефективногогосподарювання.Вузагальненомувиглядігосподарськиймеханізмвключає дві взаємопов’язані підсистеми: економічний механізм таінституційний механізм. Теоретичним вираженням економічного механізму євідповідна система взаємозв’язків між економічними законами і категоріями.Економічний механізм – це механізм дії на практиці об’єктивних економічнихзаконів, характерних для даної стадії розвитку суспільства. Він виявляєтьсячерез систему соціально-економічних виробничих відносин і багато в чомуобумовлює інституційний механізм. Інституційний механізм – це сукупністьорганів і організацій, законодавчих і нормативних актів, методів управління ірегулювання економіки, використовуваних державою. До інституційногомеханізму входять організаційно-економічні і техніко-економічні виробничівідносини,якіобумовлюютьтуекономічнуполітику,якуздійснюєдержава.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, будемо виходити з того, щомеханізм представляє собою сукупність засобів дії, комплекс важелів, щовпливаютьнапослідовністьстанівіпроцесів,яківизначаютьсобоюяку-небудьдію,явище.

Підпоняттям “нарощення”будеморозумітипідсилення, збільшеннячого-небудь. Доповнення терміну “механізм” поняттям “нарощення” надає певного


70

спрямуваннясистеміважеліввпливу.Отже, проведені дослідження дозволяють сформувати власне визначення

терміну “механізм нарощення інтелектуального потенціалу регіону”. Підмеханізмом нарощення інтелектуального потенціалу регіону будемо розумітисистему взаємопов’язаних принципів, методів, інструментів, інших важеліввпливу, що визначають порядок дій щодо примноження інтелектуальногопотенціалурегіонуупроцесійоговідтворення.

Механізм нарощення інтелектуального потенціалу регіону, охоплюючиорганізаційно-економічнівідносиниурегіоні,нетількизумовлюєвзаємозв’язокі взаємодію інтелектуального потенціалу регіону з іншими продуктивнимисилами регіону, але й об’єднує в єдине ціле і регулює фази процесу йоговідтворення. Він повинен сприяти ефективній взаємодії всіх складовихінтелектуальногопотенціалурегіону.

Списоквикористанихджерел1. Махомет, Ю.В. Економічна сутність і структура інтелектуального

потенціалу регіону [Текст] / Ю.В.Махомет // Економічний простір : Збірникнауковихпраць.–Дніпропетровськ:ПДАБА.–2011.–№52/2.–С.79-88.

2. Великийтлумачнийсловниксучасноїукраїнськоїмови[Текст]/Уклад.іголов.ред.В.Т.Бусел.–К.;Ірпінь:ВТФ“Перун”,2003.–1440с.

3. Тлумачний словник української мови [Текст] / За ред. проф.В.С.Калашника.–Харків:Прапор,2002.–992с.

4. Іваницький В.В. Господарський механізм у системі державногорегулюванняекономіки[Текст]/В.В.Іваницький,В.В.Костенко.–[Електроннийресурс]. – Режим доступу : http://referatu.net.ua/newreferats/7571/186231. —Назвазекрана(датазвернення16.05.2014р.).

http://referatu.net.ua/newreferats/7571/186231


71

УДК336.1.07:338МихайловськаІрина

к.е.н.,професоркафедриМарчишинІнна

магістрХмельницькийнаціональнийуніверситет

м.Хмельницький

СТРАХУВАННЯЯКСКЛАДОВАУПРАВЛІННЯРИЗИКАМИВКОРПОРАТИВНОМУСЕКТОРІ

Анотація

В статті розглядаються переваги корпоративного страхування в управлінніпідприємницькимиризиками.

Ключові слова: управління ризиками, корпоративне страхування, підприємницькадіяльність,соціальнийзахист.

Сучасну економіку складно уявити без фінансової стабілізації основної їїланки – підприємств різних галузей. В будь-якій підприємницькій діяльностіпередбачити всі проблеми, як правило, неможливо, тому що саме поняття«ризику» пов’язується з розумінням небезпеки, загрози, ненадійності,непевності та, як результат, збитку. Тому сьогодні багато підприємств ікомпаній,що працюють в Україні, вже усвідомлюють необхідність системногоуправліннякорпоративнимиризикамитаїхстрахування.

Дослідженню проблеми управління ризиками у фінансовомупідприємництві присвячені праці А.В. Матвійчука, О.В. Пернарівського,О.П.Заруцької,М.І.Савлукатаіншихукраїнськихізарубіжнихавторів.

Статистика розвинених країн свідчить, що кожні 10 роківсередньостатистичнепідприємствозазнаєзначнийзбиток.НатериторіїУкраїнизберігається високий ризик виникнення надзвичайних ситуацій природного ітехногенного характеру. В Україні функціонують понад 23,7 тис. потенційнонебезпечних підприємств та інших об’єктів, аварії на кожному з яких можутьпризвестидовиникненнянадзвичайнихситуацій.

За даними Нацкомфінпослуг України, у добувній промисловості ступіньзносу основних засобів становить 47,8%, в обробній – 66,8%, венергетиці(виробництво і розподіл електроенергії, газу і води) – 60,7%, умашинобудуванні-84,3%.Вціломупопромисловості–63%[5].

ЩорокувУкраїнівнаслідокаварійнапідприємствахтравмуєтьсяпонад11тис. осіб, 42% яких це працівники вугільної промисловості, 13% - соціально-культурної сфери та торгівлі, 10% - АПК, 9% - машинобудування, 5% -металургії,4%-будівельноїгалузі[2].

Основними причинами виникнення техногенних аварій і катастроф тапосилення негативного впливу внаслідок виникнення надзвичайних ситуаційприродного і техногенногохарактерує: застарілістьосновнихфондів, зокремаприродоохоронногопризначення,великийобсягтранспортування,зберіганняівикористання небезпечних речовин, аварійний стан значної частини мереж


72

комунального господарства, недостатня інвестиційна підтримка процесувпровадження новітніх ресурсозберігаючих і екологічно чистих технологій векологічно небезпечних галузях промисловості, насамперед металургійній,хімічній,нафтохімічнійтаенергетиці,тощо.

Серйозною загрозою для суспільства є наслідки ДТП, що коштуютьнаціональнійекономіціщорічноврозмірі4%ВВП.

Насьогодніактуальнимєпитанняуправлінняризикамиперсоналу,асамедовгострокове страхування життя, пенсійне забезпечення, страхування життяна строк, страхування від нещасного випадку, а також страхування відкритичних захворювань. Так, якщо роботодавець сплачує страхові платежі зарахунок власних коштів за довгостроковим договором страхування життя, тотакий платник має право включити до складу кожного звітного періоду(наростаючим підсумком) суму таких платежів, загальна сума яких неперевищує15% відзаробітноїплати,нарахованоїтакомупрацівникупротягомподаткового року, але не більше п’яти розмірів мінімальних заробітних плат,встановленихзакономпроДержавнийбюджетнавідповіднийрік,розрахункунаодинмісяцьзасукупністютакихвнесків.

Понад 80% всіх підприємств в Україні не має страхового захисту, хочащорокувідбуваютьсясотніаварій іприроднихкатастроф, уякихгинутьтисячілюдей,наноситьсянепоправнийзбитокнавколишньомусередовищу.

У розвинених країнах корпоративне страхування – обов’язковий елементсоціально-економічної системи, поведінки суб’єктів господарювання, щовизначаєтьсядухомсоціальноївідповідальностібізнесуісамодисципліни.

Корпоративнестрахування–це:1)страхуваннямайновихінтересівпідприємства;2)страхуваннятоп-менеджерів;3)управлінняфінансовимипотокамипідприємства;4)соціальнезабезпеченняперсоналуйчленівйогородин.Воно дозволяє збільшити капіталізацію підприємства, так як відповідне

страхуваннязабезпечуєбезперервністьвідтворювальнихпроцесіві,якнаслідок,стабільністьфінансовогорезультатудіяльності економічного суб’єкта, атакожсприяєзниженнюсобівартостітоварів,робітіпослуг[2].

Дослідження Insurance TOP показало, що серед представниківкорпоративного сектору 24,8% планують скоротити витрати на страхування,44,2%-залишатибеззміні31%-збільшити.

Вструктуріплатежівзкорпоративногострахуванняу2012роціпереважаєстрахуваннямайна(29,1%), страхуваннякредитно-фінансовихризиків(18,5%),авто страхування (16,9%), страхування вантажів (8,8%), страхуванняцивільноївідповідальності(8,5%),медичнестрахування(7,9%),страхуваннявіднещаснихвипадків (2,3%), авіаційне страхування (2,2%), агрострахування (1,9%) тастрахуванняжиття(1,5%)[7].

Якщо раніше корпоративне страхування працівників було прерогативоюміжнародних компаній та вітчизняних гігантів, то сьогодні користувачамипослуги все частіше стають і невеликі підприємства – запити клієнтівстрахувальниківвідрізняютьсялишеобсягомобранихпослуг.


73

Проаналізуємо переваги корпоративного страхування для суб’єктівгосподарюваннятаїхкадровогопотенціалу.

Рис.1.Перевагикорпоративногострахуваннядлясуб’єктівгосподарюваннятаїх

кадровогопотенціалу

Розвиток корпоративного страхування працівників не в останню чергупов'язанийз боротьбоюзависококваліфікованийперсонал,що загострилася востанні роки в Україні. Кандидати стали більш обізнаними, все частішецікавлятьсятимщоїмможезапропонуватипідприємствокрімзарплатні.Якщоще п’ять років тому програма добровільного страхування співробітників булаоднією з вагомих переваг роботодавця, то останнім часом її наявністьперетвориласямалоневоднузобов’язковихвимогдоньогозбокупрацівника[4].


74

Таким чином, місце і роль корпоративного страхування в управлінніризиками суб’єктів господарювання обумовлюється тим, що страхуваннядозволяє:

- компенсувати збитки від підприємницької діяльності, витрати, щовиникливнаслідокстихійнихлихаботехногеннихкатастроф,атакожпланувативидатки,пов’язанізнегативниминаслідкамидіїнепередбачуванихподій;

- можевикористовуватисядлявирішенняпроблемсоціальногохарактеруз метою запобігання заподіянню шкоди здоров’ю та життю працівникамкомпанії;

- допомагаєзнизити імовірністьвиникненнярізногородунесприятливихподій,атакожзменшитизбиткивідїхстаття.

Списоквикористанихджерел1. Михайлюк, Ю. Корпоративне страхування працівників [Текст] / Ю.

Михайлюк//ПрацяіЗакон.–2008.–№12(108).2. Зальотов, О.М. Ринок корпоративного страхування в Україні: стан і

перспективи розвитку [Текст] / О.М. Зальотов / Страхова справа. – 2012. –№4(48).–С.32-36.

3. СтатистикастраховогоринкуУкраїни[Електроннийресурс]/Офіційнийсайтжурналу«Страховасправа».—Режимдоступу:http://forinsurer.com/stat/–Назвазекрана(датазвернення10.05.2014р.).

4. Войнаренко, М. П. Економічна безпека підприємства в конкурентномусередовищі[Текст]:монографія/М.П.Войнаренко,Т.Т.Дуда,В.В.Лукянова,І.М.Михайловськатаін..–Хмельницький:ХНУ,2008.–382с.

5. Державна служба статистики України [оф. сайт]. – Режим доступу :http://www.ukrstat.gov.ua/.—Назвазекрана(датазвернення10.05.2014р.).

6. Держгірпронагляд [офіційний сайт]. – Режим доступу :http://dnop.com.ua/ot/derggirpromnaglyad.htm. — Назва з екрана (датазвернення10.05.2014р.).

7. Рейтинг страхових компаній [Електронний ресурс] – Режим доступу :http://insurancetop.com/.—Назвазекрана(датазвернення10.05.2014р.).

http://www.ukrstat.gov.ua/

http://dnop.com.ua/ot/derggirpromnaglyad.htm

http://insurancetop.com/


75

УДК330.45:519.86:656.13ПетрикВалерия

к.т.н.,доцентГлущенкоЕгор

магистрантНациональныйаэрокосмическийуниверситет

им.Н.Е.Жуковского«ХАИ»г.Харьков

ПОВЫШЕНИЕЭФФЕКТИВНОСТИДЕЯТЕЛЬНОСТИАВТОТРАНСПОРТНЫХ

ПРЕДПРИЯТИЙНАОСНОВЕЭКОНОМИКО-МАТЕМАТИЧЕСКОГОМОДЕЛИРОВАНИЯТРАНСПОРТНЫХПРОЦЕССОВ

Аннотация

В статье рассмотрены вопросы повышения эффективности деятельностиавтотранспортных предприятий с использованием задач оптимизации транспортныхпроцессовитеоретико-игровойпостановкитранспортнойзадачи.

Ключевые слова: транспортная задача, экономико-математическое моделирование,оптимизацияперевозок,критерийоптимальности,теорияигр.

Экономическая ситуация в Украине характеризуется глубокимикризисными явлениями во всех сферах народного хозяйства. Причем, отмечаяобщее стремление мировой экономики к перемещению ресурсов из сферыпроизводства в сферу услуг, вопрос последующего развития транспортнойинфраструктуры украинской экономики, выбор оптимальных стратегийдеятельности автотранспортных предприятий становится все болееактуальным, особенно в условиях неопределенности как на рынке, так и вправовомполедеятельности.

С расширением производства транспортным грузовым перевозкамотводитсявсе более значительная рольв современноммире.При этом задачиоптимизации маршрута и снижения себестоимости перевозки становятсяпервоочередными, поскольку их решение позволяет снизить конечнуюстоимость товаров для потребителей, уменьшить производственные запасы,повыситьрентабельностьпроизводства.

Применение экономико-математических методов при планированиитранспортного процесса позволяет сформулировать оптимизационные задачи,цельюрешениякоторыхобычноявляетсядостижениемаксимальногоэффектапри ограниченных ресурсах и большом количестве ограничений в условияхвыполненияперевозок[1].

Степень достижения целей оценивают критериями оптимальности,которые должны иметь вполне определенные численные значения. Припланированииперевозокгрузовиспользуютсяследующиепоказателикритерияоптимальности:

-минимальныетранспортныеиздержки;-максимальнаяпроизводительность;-кратчайшеерасстояниеперевозкиилиминимумгрузооборотаидр.


76

В зависимости от целей и условий решения оптимизационных задач этипоказатели могут быть разными по структуре включаемых в них элементовзатрат и по характеру использования. При оптимизации транспортно-экономических связейпоказателемоптимальностиможет выступатьминимумсовокупныхприведённыхзатратнапроизводствоиперемещениепродукции,т.е. издержки всей сферы обращения (затраты на складское хозяйство, тару,перевозки и др. операции). В эти затраты могут включаются и потерипродукции при её перемещении. Эти показатели являются основой дляразработкиоптимальныхсхемгрузопотоков.

В условиях рыночной экономики, при которых действует рыноктранспортных услуг, грузоотправители выбирают себе подходящегоперевозчика согласно своим критериям оптимальности и независимо друг отдруга. Однако за определенный период времени суммарный объемтранспортнойработыдлясовокупностигрузоотправителейигрузополучателейустанавливается на оптимальном уровне согласно оптимизационной моделитранспортнойзадачи[2].

Другой подход к моделированию транспортных процессов заключается втеоретико-игровой постановке транспортной задачи, которая намного ширетрадиционно используемых математических методов оптимизации и поискарешения транспортных задач, которые не учитывали несовпадение интересовучастниковтранспортногопроцессаиихактивнуюрольввыбореуправляющихвоздействий. В этом заключается одна из причин затруднений сиспользованием экономико-математических методов, в частности методовпрограммированияистатистическихметодов[3].

Ситуации, при которых разные участники рынка имеют различныеинтересы, а на уровне автотранспортного предприятия имеется возможностьнескольких направлений как текущей деятельности, так и последующегоразвития с целью получения стабильных результатов финансово-хозяйственного развития, характеризуются разными конфликтнымиситуациями. Эти ситуации можно проанализировать и найти оптимальныерешения посредством математического аппарата теории игр. Правда, следуетучесть, что все результаты деятельности зависят от управленческих решений,которые принимаются всеми сторонами, а, следовательно, поведение каждогоучастника не может быть заданным, как это воспринималось в условияхкомандно-административной экономики, а определяется особенностями учетавозможногоповедениявсехучастниковрынка.

Допустим, что некоторое автотранспортное предприятие можетосуществлять перевозку n видами транспорта из перечня возможных.Выполнение каждой перевозки может принести предприятию определенныйдоход. Вместе с тем для обеспечения перевозки необходимо осуществитьрасходы: на оборудование для выполнения перевозки; горючее необходимогоассортимента и другие смазочные материалы; запасные части для текущегоремонтаавтотранспорта;ремонтитехническоеобслуживаниеавтотранспорта;заработный труд обслуживающего персонала определенной квалификации;амортизацию автотранспорта и другое. Данные суммарные расходы можно


77

выразитьввидефинансовыхзатратахврасчетенаединицутранспорта.При детерминированном спросе на автотранспорт возможно выбрать не

тольковидавтотранспорта,ноирассчитатьнормативы,которыеобеспечиваютминимальные затраты на выполнение им перевозок. Однако для реальныхситуацийпобольшейчастихарактернанеопределенностьзаказовнаперевозкуопределеннымвидомтранспортавпределахпрогнозируемыхграниц.

При определении оптимальной стратегии деятельностиавтотранспортного предприятия будем считать, что спрос на перевозкинеопределен. Тогда моделью рассматриваемого конфликта будет игра, вкоторой одной из конфликтующих сторон выступает автотранспортноепредприятие (первый игрок), а второй стороной выступает рынокавтотранспортных перевозок (второй игрок). Каждая из сторон имеет наборстратегий: для предприятия – это осуществление перевозки определеннымвидомтранспорта,длярынка–спроснавыполнениеперевозкиопределеннымвидомтранспорта.

Выиграшем для автотранспортного предприятия будет выступатьполученный доход от выполнения перевозок. Чистые стратегииавтопредприятия определяют долю выполненных перевозок отдельнымивидами транспорта, а чистые стратегии рынка – это потребности вопределенномвидетранспорта.


1. Хлевной, И.И. Грузовые автомобильные перевозки [Текст] : учебноепособие/И.И.Хлевной.–СПб.:СПбИВЭСЭП,2003.–354с.

2. Плоткин,Б.К.Экономико-математическиеметодыимоделивлогистике[Текст]:учебноепособие/Б.К.Плоткин,Л.А.Делюкин.–СПб.:Изд-воСПбГУЭФ,2010.–96с

3. Логистика : общественный пассажирский транспорт [Текст] : учебникдля студентов экономических вузов / Под общ. ред. Л.Б. Миротина. – М.:Издательство«Экзамен»,2003.–224с.


78

УДК332ПожарТетяна

к.е.н.,старшийвикладачДВНЗ«Українськаакадеміябанківськоїсправи

НаціональногобанкуУкраїни»м.Суми

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬРЕГІОНУ:ТЕОРЕТИЧНІ

ТАПРАКТИЧНІАСПЕКТИ

АнотаціяУ статті розглянуто питання конкурентоспроможності регіону та проаналізовано

складовііндексуконкурентоспроможності.Ключові слова: регіон, конкурентоспроможність, конкурентоспроможність регіону,

індексконкурентоспроможності.На сучасному етапі розвитку Україна є державою, що динамічно

розвиваєтьсяіпрагнебільшактивновключитисяусвітовісуспільно-економічніпроцеси, інтегруватися в європейське співтовариство. Така спрямованістьрозвиткупотребуєновихпідходівдовикористанняекономічного,людськоготаприродно-ресурсного потенціалурегіонів, що забезпечить досягнення якіснонового рівня ефективності та конкурентоспроможності економіки та життянаселення. Тому одним із важливих завдань сьогодення є сприянняконкурентоспроможностірегіонів,їїформуванню,підтриманнютапосиленню.

Питаннямиконкурентоспроможності регіонузаймалисяякукраїнські так ізакордонні науковці, зокрема:П. Ю. Бєлєнький, В. І. Відяпіна, А. Гапоненко,М.І.Назаров,О.О.Нечай,Б.Данилишин,І.Л.Райнін,В.С.Філоничтаінші.

Поняття «конкурентоспроможність» не має загальноприйнятоговизначення, хоча так чи інакше йдеться про наявність або відсутність певнихпереваг для розвитку та отримання доходу. Це поняття застосовується доекономічних суб’єктів різних рівнів: від окремого працівника, суб’єктагосподарюваннядокраїничиоб’єднанькраїн.

Аналізуючи існуючі визначення поняття «конкурентоспроможність»,необхідно зазначити, що конкурентоспроможність– це здатність певногооб’єкта або суб’єктаперевершитиконкурентів у заданих умовах. В своючергу,об’єкти, що володіють конкурентоспроможністю, можна розбити начотиригрупи:товари,підприємства, галузітарегіони.Стосовносуб’єктівможнавиділитинаступнічотиритипи:споживачі,виробники,інвесторитадержава.

Регіон як економічний простір являє собою відносно замкнутутериторіальну систему, яка діє на підставі єдиних правил. Ця системаорієнтована на створення ефективної регіональної економіки. Відповідновизначення поняття «конкурентоспроможність регіону» можна трактуватинаступним чином : конкурентоспроможність регіону – це його здатністьстабільно виробляти і споживати товари і послуги в умовах конкуренціїприодночасному забезпеченні якості економічного зростання, високого рівняжиттянаселення,екологічногоблагополуччятериторій,атакожпідвищення,в


79

цілому,іміджурегіону.Хоча необхідно відзначити, що багато відомих вчених-економістів взагалі

не визнають конкурентоспроможністьрегіону за економічну категорію. Так,П.Кругман стверджує, що «конкурентоспроможність – це атрибут компаній»,томуданакатегоріянеможебутизастосованаврегіональномуконтексті[1].

Враховуючи фактори глобалізації, відкритості внутрішніх ринків,визначенняконкурентоспроможностірегіонівокремоїкраїниможнарозглядатияк похідне від конкурентоспроможності самої країни. Отже,конкурентоспроможність регіону можна визначити як його спроможністьпротягом тривалого часу на основі насамперед власних, а також залученихможливостейвироблятитоваритапослугидлярегіонального,національного ізовнішньогоринків, забезпечуючи водночас стабільність і зростанняреальнихдоходіввласнихжителів.

Оскільки конкурентоспроможність є елементом конкуренції, то уявленняпроїїскладовіможнаотриматиізпрацьС.Гареллі,вякихвінформулює«Золотіправилаконкуренції».Донихавторвідноситьнаступні:

1)створеннястабільноготапередбачуваногоправовогосередовища;2)створеннягнучкоїтаадаптивноїсистемиекономіки;3)інвестуванняутрадиційнутатехнологічнуінфраструктуру;4)сприяння приватним заощадженням і внутрішній інвестиційній

діяльності;5)активністьнаміжнароднихринках(експорт)іпривабливістьдляпрямих

іноземнихінвестицій;6)концентраціянаякостітаоперативностіуздійсненніадміністрування;7) підтримка зв’язку між рівнями оплати праці, продуктивності та

оподаткування;8)збереженняєдностісуспільствашляхомскороченнярізниціуприбутках

тазміцненнясередньогокласу;9) потужне інвестування в освіту, особливо у старший рівень середньої

освіти,безперервнуосвітудорослихіпідвищеннякваліфікаціїробочоїсили;10) підтримка балансу між «ближньою» та «глобальною» економікоюдля

створення багатства, збереження соціальної згуртованості та запобіганнянегативнимвпливамнабажанудлягромадянсистемуцінностей.

Регіональна конкурентоспроможність визначається складнимвзаємозв’язками і взаємовпливами різноманітних чинників і складових, якіохоплюють і характеризують продуктивне середовище, людський капітал,інфраструктуру та ряд інших факторів. Своєчасна та об’єктивна оцінкаконкурентоспроможностірегіонівнеобхіднадлявиявленняслабкихтасильнихсторін діяльності держави,формуванняпозитивного іміджутанайважливішихнапрямів підвищення конкурентоспроможності регіонів. Тому для визначеннярівня конкурентоспроможності регіонів застосовують індексконкурентоспроможності,якийрозглядаютьпонаступнимскладовим:

1. Інституції.Данаскладовавключаєправавласності,довірусуспільствадополітиків,незалежністьсудовоїсистеми,використаннябюджетнихкоштів.

2. Інфраструктура. При визначенні цього критерію враховується якість


80

дорігврегіоні,пропускнаспроможністьаеропортів,якістьенергопостачання.3. Макроекономічне середовище. Для з’ясування величини даного

показника звертають увагу на обсяг дефіциту бюджету,рівень інфляції,кредитнийрейтингдержави,державнийборг.

4. Охороназдоров’ятапочатковаосвіта.Складовавраховуєобсягтаякістьпочатковоїосвітиврегіоні,середнютривалістьжиття,дитячусмертність.

5. Вищаосвіта та професійна підготовка. Для отримання цьогопоказникааналізуютьсявитратинаосвіту,перепідготовкутапідвищеннякваліфікації.

6. Ефективність ринку товарів. Даний компонент враховує ступіньмонополізаціїринку,митнітарифи,часткуіноземногокапіталу.

7. Ефективність ринку праці. Для визначення показника розглядаютьсятакі важливі критерії, якоплатапраці і працездатність, часткажінокна ринкупрацітаіншіподібніскладові.

8. Рівень розвитку фінансового ринку. Необхідно з’ясувати доступністьфінансовихпослуг,легкістьотриманнякредитів,ступіньзахистуінвесторів.

9. Технологічнаготовність.Оснащеністьновимитехнологіямимаєважливезначення для розвитку регіону, і, як наслідок, підвищення йогоконкурентоспроможності, тому необхідно врахувати доступність новітніхтехнологійтаможливістьїхвпровадженнянарівнісуб’єктівгосподарювання.

10. Розмір ринку. Для визначення цього критерію розглядають розмірвнутрішньоготазовнішньогоринків.

11. Рівень розвитку бізнесу. При вимірюванні даного компонентавраховують кількість та якість постачальників, рівень розвитку процесувиробництва,значеннямаркетингу.

12. Інновації.Данаскладовавідображаєобсягінвестицій,яківкладаютьсявінновації,якістьнауково-досліднихорганізацій,патентинавинаходи.

Напідставі данихкритеріїв розглянемота порівняємопоказникирегіонівУкраїниза12складовимиконкурентоспроможностіу2013році(табл.1).

Аналізуючиданіпо15регіонахУкраїни,можназробитивисновок,щомістоКиївзаймаєлідируючіпозиціїсередрегіонівнашоїкраїни.

Таблиця1Розподілрегіонів-лідерівУкраїнипоскладовихконкурентоспроможності

за2013рік[2]

Київ

Харківськаобл.

Одеськаобл.

Донецькаобл.

Дніпропетровсь

каобл

.Львівськаобл.

Київськаобл.

Запорізькаобл.

Полтавськаобл.

Севастополь

АРКрим

Рівненськаобл.

Хмельницька

обл.

Сумськаобл.

Івано-

Франківська

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15Базовівимоги

Складова1 27 20 26 17 23 21 14 22 7 24 25 4 1 9 15Складова2 1 4 2 6 7 12 9 8 15 3 5 14 24 20 23Складова3 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1Складова4 14 15 11 19 26 6 1 24 10 16 12 8 7 25 5


81

Продовженнятабл.1Посилювачіефективності

Складова5 2 1 3 8 5 7 21 4 12 6 22 11 17 9 19Складова6 5 9 1 14 17 23 8 21 12 20 15 10 2 6 16Складова7 8 3 13 19 16 10 12 23 22 20 26 6 1 18 4Складова8 24 4 23 5 6 13 15 9 3 21 17 2 7 1 20Складова9 1 4 2 3 5 6 18 24 15 10 14 21 16 19 11Складова10 1 5 6 3 2 7 4 10 9 27 11 22 17 16 12

ФакторирозвиткуінноваційногопотенціалуСкладова11 11 2 9 1 3 21 19 6 20 16 5 13 15 4 7Складова12 5 1 14 2 3 6 20 15 21 4 16 11 19 10 7

Отже, дослідження сутності поняття конкурентоспроможності регіону як

економічного явища з часом стає все більш актуальним, а процес формуванняумов конкурентного розвитку регіону та країни в цілому – один з основнихрегіональних і національних пріоритетів будь-якої країни, найважливішафункціядержавногорегулюванняекономіки.

Списоквикористанихджерел1. Назаров, М. І. Конкурентоспроможність регіону: суть та властивості

[Електроннийресурс]/М.І.Назаров//Ефективнаекономіка.–Режимдоступу:http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2438. — Назва з екрана (датазвернення10.05.2014р.).

2. Звіт про конкурентоспроможність регіонів України-2013 [Електроннийресурс]/Фонд «Ефективне управління», 2010. –Режим доступу :http://www.compet.kh.gov.ua/images/doc/Report_Competitiveness_2013_ru.pdf. —Назвазекрана(датазвернення10.05.2014р.).

http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2438

http://www.compet.kh.gov.ua/images/doc/Report_Competitiveness_2013_ru.pdf


82

УДК336.02:339.543ПрадунОлена

магістрантЛопатовськийВіктор

к.е.н,доцентХмельницькийнаціональнийуніверситет


МІСЦЕІРОЛЬМИТНИХПЛАТЕЖІВУСИСТЕМІОПОДАТКУВАННЯУКРАЇНИ

АнотаціяУстаттірозглянутопоняттямитнихплатежіввідповіднодочинногозаконодавства,їх

основні складові, а також місце у системі оподаткування України та функції, які вонивиконують.

Ключовіслова:мито,митнізбори,митніплатежі,акцизнийподаток.

Митнаполітикадержавивідіграєвирішальнурольурозвиткуекономічнихвідносин. Досконало побудована податкова систему у сферізовнішньоекономічної діяльності, її структура здійснюють значний вплив нафункціонування економіки загалом, і на всі макроекономічні показникирозвиткутапідприємницькудіяльністьюридичнихіфізичнихосіб.Отже,митніплатежі виконують одну з найважливіших статей поповнення державногобюджету.

Видимитнихплатежів,порядок їхнарахування і сплати,випадкинаданнямитних і тарифних пільг та інше, пов'язане з даними питаннями,регламентуютьсязначноючастиноюзаконодавчихактів,головнимисередякихє[1,c.193]:МитнийкодексУкраїнитаПодатковийкодексУкраїни.

Варто наголосити, що при регулюванні митних відносин велику рольвідіграють відомчі нормативні акти Державної митної служби України,МіністерствафінансівУкраїнитаДержавноїподатковоїслужбиУкраїни.

У Митному кодексі відсутнє визначення поняття «митні платежі». Такевизначення можна знайти у Податковому кодексі, де митні платежівизначаютьсяякподатки,щовідповіднодоПодатковогоКодексу абомитногозаконодавства справляються при переміщенні або у зв’язку з переміщеннямчерез митний кордон та контроль за справлянням яких покладено на митніоргани[2].

Аналіз чинного законодавства України дозволяє зробити висновок, щопоняття«митніплатежі»включаєтаківидиобов’язковихплатежів[3,c.50-51]:

- мито,якеподіляєтьсяна:ввізнейвивізне;- податокнадоданувартістьзаставкою,згідноізРозділомVПодаткового

кодексуУкраїни;- акцизний податок за ставками, встановленими п. 215.3. ст. 215 ПКУ, у

разіналежностітоварівдопідакцизних;- єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний

кордонУкраїни;- митнізбори.


83

Мито,податокнадоданувартість,акцизнийподатоктаіншіплатежіізборисплачуються резидентами та нерезидентами – фізичними особами, суб'єктамизовнішньоекономічної діяльності, особами, уповноваженими на декларування,доабонамоментмитногооформлення,шляхомперерахуваннячерезбанківськіустанови на відповідні рахунки митних органів, що здійснюють митнеоформленнятарозпорядженнямайном,абовносятьсяготівкоювкасумитногооргану.Пропусктоварівтамайназдійснюєтьсямитнимиорганамипіслясплативсіхналежнихмитнихплатежів.

Тобто, головноюособливістюцихобов’язковихплатежівєте,щовсі вонисправляютьсяпідчаспереміщенняпредметівчерезмитнийкордон.

Наосновівищенаведеноїінформаціїнеобхідновідмітити,щоосновумитнихплатежівзточкизоруекономічногоаспектускладаютьмитніподаткитазбори.Відповіднодозаконодавства,митніподатки–непряміподатки,якістягуютьсяізсуб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при перетині товарами митногокордону(мито,акцизнийподатоктаподатокнадоданувартість).Митніподаткиза своєю специфічністю є непрямими податками. Митні збори – це оплатапослуг,щонадаютьсясуб’єктамзовнішньоекономічноїдіяльностіпрацівникамимитниці[1,c.192-193].

Основна різниця між митними зборами та митними податками полягає втому,щомитніподаткиобов’язковонадходятьдодержавногобюджету,амитнізборинаправляютьсянаутриманнямитноїслужби.Проте,слідвідмітити,щозтого моменту як країна стала членом Світової організації торгівлі, булозаборонено значну частину митних зборів, які стягувалися із суб’єктівзовнішньоекономічноїдіяльностіпідчасмитногоконтролютаоформленнянакордонітоварів,транспортнихзасобівтаіншихпредметів[4,c.151-153].

ОрганізаціястягненнямитнихплатежіввУкраїніполягаєу:- визначенні товарної позиції та країни походження товару, що

переміщуєтьсячерезмитнийкордонУкраїни;- здійсненніконтролюзаправильністютасвоєчасністюсплатимита,ПДВ,

акцизногоподаткуімитнихзборівпримитномуоформленнітоварів;- організації процедури повернення власникові товарів суми надмірно

стягненихподатківтазборів.Такожпотрібно відмітити,що відповіднодоБюджетного кодексу України

митні платежі входять до складу доходів бюджетної системи. Бюджетнезаконодавство розглядає митні платежі як податкові і неподаткові доходидержавного бюджету. Зокрема, враховуючи зміст ст. 9, 29 БКУ, можна дійтивисновку,щомито,податокнадоданувартість,акцизнийподатокналежатьдоподатковихнадходжень,амитнізбори–донеподаткових.Уцьомузв’язкумитніправовідносинипереплітаютьсязбюджетними,якієрізновидомфінансових[3,с.50-53].

Наявність серед митних платежів податків обумовило взаємозв’язокмитнихправовідносинзподатковими,що,якібюджетні,євидомфінансових.

Що стосується митних зборів, то слід зазначити, що вони утворюютьсамостійнугрупумитнихплатежівієїхневід’ємнимелементом.Такіплатежіневходять до системи оподаткування. Законодавець чіткої відповіді щодо їх


84

правової природи не дає. При цьому необхідно враховувати, що єдиний збір,який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України,введено законом, а плати за певні послуги – постановами Кабінету МіністрівУкраїни. Зауважимо, що відповідно до ст. 92 Конституції України системаоподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України[3,с.50-53].

Зазначене дає підстави стверджувати, що категорія «митні платежі» – цекомплексний правовий інститут, який об’єднує в собі норми різних галузейзаконодавства.Утойжечасувідносинахщодообкладеннямитнимиплатежамипредметів, що переміщуються через митний кордон, найбільше проявляєтьсяфінансово-правовий аспект у митній сфері. Отже, вважаємо, що фінансово-правовінормирегулюютьвідносини,пов’язанізмитнимиплатежами,іявляютьсобоюбюджетнійподатковівідносини.

Можна зробити висновок, що митні платежі вирішують низку завдань,такихяк:

-захистекономікикраїнивіднегативноговпливуіноземноїконкуренції;- забезпечення умов для ефективної інтеграції країни до світового

економічногопростору;-підтриманняраціональногоспіввідношеннявивезенняіввезеннятоварів,

валютнихнадходженьівитратнатериторіїкраїни;- створення умов для прогресивних змін у структурі виробництва і

споживаннятоварів;-раціоналізаціятоварноїструктурививезенняіввезеннятоварів.Наосновіпроведеногодослідженнязарізнимипідходами,можнавиділити

наступніфункціїфункцій:захисна,фіскальна,регулятивна,політична.Нарисунку1відобразимомісцемитнихплатежівусистеміоподаткування

та взаємозв’язок із зовнішньоекономічною діяльністю через специфічністьпокладенихнанихзавданьтафункцій.

Рис.1.Місцемитнихплатежівусистеміоподаткування

Митніподатки

Податковаполітика

Назовнішнюторгівлю Навнутрішнюторгівлю

ввізневивізне

Акцизнийподаток

ПДВ Єдинийзбір

зазберіганнятоварівнаскладах

Митніплатежі

Митнізбори

Зовнішньоекономічнаполітика

Захисна Регулятивна Політична

Функціїмитнихплатежів

Експортно-імпортніоперації

Внутрішніоперації

Фіскальна

Мито Митнізбори

замитнеоформлення


85

Отже, митні платежі в сучасному економічному просторі виступають нетільки як засіб поповнення державного бюджету, але й як засіб здійсненняекономічноїполітики,політикикредитування,розвиткуінфраструктури.

Створенняоптимальноїмоделіпорядкустягненнямитатаіншихподатківізборів є необхідним в сучасних економічних реаліях української держави.Вдосконаленнямитногоправавиступаєоднимзпріоритетнихнапрямівроботиупроцесах адаптації українського законодавствадонормправаЄвропейськогоСоюзу.

Списоквикористанихджерел1.Шталь, Т.В.Митні платежі України та вплив на них членства у світовій

організації торгівлі [Текст] / Т.В. Шталь // Теоретичні і практичні аспектиекономікитаінтелектуальноївласності–Випуск1,Том2.–2013.–С.192-196.

2.Податковийкодекс України : за станомна1.05.2014 р. /Верховна Рада.Кодекс від 2 груд. 2010 р.№2755-VI [Електронний ресурс].— Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua.—Назвазекрана(датазвернення10.05.2014р.).

3.Оніщук,Ю.В.ПравоверегулюваннямитнихвідносинвУкраїні:фінансово-правовий аспект[Текст] / Ю.В. Оніщик //Вісник Академії митної службиУкраїни.–2012.-№1.–С.50-54.

4.Константюк,Н.Місце ірольдержавноїмитноїслужбиУкраїнивсистемідержавнихфінансів[Текст]/Н.Константюк//Галицькийекономічнийвісник.–2012.–№5(38).–С.151-160.


86

УДК65.0(075.8)РедькоОлена

викладачВПНУБіПУкраїни«Ірпінськийекономічнийколедж»

м.Ірпінь

МАЛИЙБІЗНЕС–ОСНОВАСТАЛОГОРОЗВИТКУЕКОНОМІКИКРАЇНИ

АнотаціяУ статтіокреслено основні тенденції діяльності суб’єктів малого підприємництва,

висвітлено фактори, що стримують розвиток цього сектора економіки, та виокремленопріоритетнінапрямкидержавноїполітикиуційсфері.

Ключові слова: малий бізнес,мале підприємництво, державна політика, «тіньоваекономіка».

Мале підприємництво — це, в першу чергу, основа для формування

середньогокласута згладжуваннясоціальноїнерівності.Безмалогобізнесунеобійтисявневеликихнаселенихпунктах, а такожу сферіпослуг абожтам, депотрібна конкуренція між постачальниками. Малий бізнес – основа сталогорозвитку економіки країни в цілому через забезпеченняконкурентоспроможності та надходжень ВВП. Малий бізнес як інституційнийсектор економіки давно став домінуючим за чисельністю та обсягамивиробництваупровіднихкраїнахсвіту.

Одним із перспективних напрямів створення конкурентно-ринковогосередовища є розвитокмалого підприємництва. Сьогодні цілком очевидно,щоуспіх ринкових перетворень великою міроювизначаєтьсятим, яквдаєтьсяреалізувати потенціал малого підприємництва, цього динамічного імобільногосекторуекономіки.

У сучасних умовах глобальних змін в економіці України, появи новихгосподарських структур різних форм власності та розширення меж ринку вконтекстіекономічнихзв’язківважливемісцепосідаютьпитанняраціональноготаефективноговеденнямалогопідприємництва,виявленняфакторів,щомаютьнегативнийвпливнайогодіяльність.

Врозвиненихкраїнахсамемалепідприємництвоє головнимструктурнимелементом економіки, в якому створюється і перебуває в обігу основна масанаціональнихресурсів.Зокрема,українахЄвропибільше50%,авЯпонії–майже80% населення зайнято в малому бізнесі. Саметомурозвитокцьогосекторурозглядають як вагомий чинник зростанняекономікитастворенняробочихмісць[1].

За інформацієюз Єдиногодержавногореєструпідприємствта організаційУкраїни станом на 01.01.2013р. було зареєстровано 6704488 суб’єктівгосподарськоїдіяльності,зних:1405069юридичнихосібта5299419фізичнихосіб–підприємців.Загальнакількістьзареєстрованихсуб’єктівгосподарювання,у порівнянні з відповідним періодом минулого року, збільшилася на 204518суб’єктів, що на 3,15 % більше ніж за відповідний період минулого року.Кількість діючих суб'єктів господарської діяльності, станом на 01.01.2013,


87

становить 4046270 одиниць, що на 0,02% більше ніж за відповідний періодминулогороку.

ВрегіональномурозрізіпереважнакількістьсередніхпідприємствУкраїниздійснює свою діяльність в Чернігівській,Житомирській, Черкаській, СумськійтаРівненськійобластях.Найбільшакількість суб’єктівмалогопідприємництваздійснює свою діяльність в Івано-Франківській області, місті Київ,Миколаївській, Одеській, Харківській, Запорізькій, Закарпатській таЧернівецькійобластях.

Станом на 01.01.2012 року загальна кількість суб’єктів малогопідприємництва на 10 тис. осіб наявного населення України становить 360одиниць,щона22,41%меншеніжзазвітнийперіодминулогороку.Зазначенийпоказник зменшився у порівнянні з аналогічним показником звітного періодуминулого року у зв’язку із зменшенням кількості фізичних осіб-підприємців з394 одиниць до290 одиниць у розрахунку на10 тис. осібнаявного населенняУкраїни. Показник кількості малих підприємств протягом 2010-2012 роківмайжезалишавсянезмінним–70одиницьурозрахункуна10тис.осібнаявногонаселенняУкраїни.Прицьомуу2009роціцейпоказникстановив82одиниці.

Проведені дослідження засвідчили, що в усіх регіонах України задосліджуваний період спостерігається суттєве зменшення кількості суб’єктівмалогопідприємництва(найбільшітемписпадупростежуютьсявХерсонськійтаЧернівецькій областях і сягають 55%), що відбулось здебільшого за рахунокзначного скорочення кількості фізичних осіб-підприємців. Така негативнатенденціяувсіхрегіонахУкраїнисвідчитьпронеефективнузагальнодержавнуполітикууційсфері.

До основних причин гальмування розвитку малого підприємництва вУкраїнівідносять:неопрацьованістьзаконодавстваякзпитаньрозвиткумалогопідприємництва, так і підприємництва в цілому;високі податки, що змушуєдеякихсуб’єктівмалоготасередньогопідприємництвайтивтіньовуекономіку;недостатня державна фінансово-кредитна і майнова підтримка малихпідприємств;відсутністьдійовогомеханізмуреалізаціїдержавноїполітикищодопідтримки малого бізнесу; недосконалість системи обліку та статистичноїзвітностімалихпідприємств;обмеженістьінформаційноготаконсультативногозабезпечення; недосконалість системи підготовки, перепідготовки тапідвищеннякваліфікаціїкадрівдляпідприємницькоїдіяльності[2].

Заснування власного підприємства стримується головним чиномскладностямибезпосередньовідкриття власної справи. Варто відмітити,що заостанні декілька років розвитку малого бізнесу в Україні ця проблема сталаменшгострою.Великакількість початківців, які розпочинаютьвласнийбізнес,інодінемаютьдостатньоїкількостінеобхідноїінформаціїпропроцесреєстраціїновогопідприємства,маютьзмогуотримати їївдержавнихорганахреєстрації.Також нині існує значний ряд спеціальних консалтингових фірм, якінадаютьінформацію,порадиізразкинеобхіднихдокументів.Досвідпочатківціві підприємців, що вже діють, показав, що 75% їх на перше місце серед іншихпроблем ставлять дефіцит фінансів. Власних капіталів більшість не має,банківськікредитидаютьна2-3місяцізвисокоюпроцентноюставкою,аінших


88

доступнихджерелфінансовоїпідтримкималогобізнесувУкраїнінеіснує.Таким чином, шляхи вирішення проблем малого бізнесу в Україні можна

покращитизарахуноктакихзаходівяк:Ø створенняраціональноїнормативно-правовоїбази;Ø організаціїфінансовоїпідтримкиідопомогималомубізнесу;Ø організаційногозабезпеченнямалогобізнесу;Ø створеннязабезпеченостіінформацієютакадрами.Важливо зазначити, що за внеском малого підприємництва у ВВП країни

Україна посідає останні місця в Європейському рейтингу, у той час, як усусідніхЧехії,СловаччинітаУгорщинічасткамалихпідприємствуВВПстановить30-40%.ЗагаломусферімалогобізнесувУкраїнізадіяноблизько17%загальноїзайнятості,авкраїнахЄСцейпоказниксягає65%.Протевнашійдержавіпідхіддо класифікації малого і особливо середнього підприємництва не відповідаєкритеріям прийнятих у країнах ЄС, що не давало змоги здійснитиоб‘єктивнепорівняння.

Отже,насьогоднішнійденьмалийбізнесвУкраїністворює5-6%ВВП.Якщовраховувати «тіньову економіку», за приблизними оцінками фахівців близько30% населення зайняті в малому бізнесі. Влада не шанує своєю увагою ітурботою малий бізнес, оскільки вбачає в ньому лише злісних неплатниківподатків і соціальних внесків. Основний аргумент чиновників – навіщопідтримуватите,щоскладаємалучасткуВВПкраїни[1].


1. НауковатаінноваційнадіяльністьвУкраїні :статистичнийзбірник/ЗаредакцієюО.Г.Осауленко.–К.:ДП„Інформаційно-видавничийцентрДержстатуУкраїни”,2012.–305с.

2. Іванілов,О.С.Економікапідприємства[Текст]/О.С.Іванілов.—К.,2009.—728с.

3. Діяльність суб’єктів малого підприємництва. Статистичний збірникДержавної служби статистики України за 2011 рік [Електронний ресурс]. —Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua. — Назва з екрана (дата звернення10.05.2014р.).



89

УДК001.8:336:334.716:621РозумовичНаталія

здобувачХмельницькийнаціональнийуніверситет


ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕТАІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕЗАБЕЗПЕЧЕННЯДІАГНОСТИКИФІНАНСОВОГОПОТЕНЦІАЛУ

МАШИНОБУДІВНИХПІДПРИЄМСТВ

АнотаціяУстаттіуточненотеоретичніаспектиформуваннясистемиорганізаційно-методичного

та інформаційно-аналітичного забезпечення діагностики фінансового потенціалумашинобудівнихпідприємствуконтурікоригуванняфінансовоїстратегіївкризовихумовах.

Ключовіслова:аналіз,діагностика,фінансовийпотенціал,фінансовастратегія.

У сучасних умовах мінливості внутрішнього та зовнішнього середовищадіяльності підприємств можливості оптимізації фінансового потенціалу ідосягнення максимальних фінансових результатів підвищуються за умоввикористанняметодівтаконцепційфінансово-економічноїдіагностики.

Формування організаційно-методичного та інформаційно-аналітичногозабезпечення діагностики фінансового потенціалу є системним процесомуправління підприємством, процесом передбачення майбутнього, розробки таобґрунтування цілей, визначення найкращих методів і способів їх досягненняпри ефективному використанні усіх складових організаційної структурипідприємства,зметоюотриманнярезультатіввідповідноумовамсередовища,вякому воно здійснюється. Суттєвим фактором зниження ефективностіуправлінняєвідсутністьдієвихконцепційтаприкладнихметодівввітчизнянійекономічній науці,які б удосконалили процес управління розвиткоммашинобудівного підприємства та підвищили його прибутковість як вкороткостроковому,таківперспективномуперіодах.

У сучасній економічній ситуації неможливо досягти високого рівняфінансової безпеки на підприємстві без концепції формування фінансовогопотенціалу та планування конкретнихдійщододосягнення стратегічнихцілеййогофункціонуваннятарозвитку.Затакихумовузагальній стратегіїрозвиткупідприємства важливе місце належить формуванню організаційно-управлінського потенціалу фінансової безпеки з урахуванням можливих змінзовнішнього середовища та зіставлення їх із потенційними можливостямипідприємства. При цьому необхідним є створення інформаційної бази щодонаявнихта потенційних організаційно-управлінських ресурсів фінансовоїбезпеки.Якістьзазначеноїінформаціїпрямопропорційнозалежитьвідякостітаобґрунтованості методичного забезпечення організаційно-управлінськогопотенціалу.Формування потенціалу будь-якого об’єкту представляє собоюстворення чи вдосконаленняоб’єкта таким чином, щоб властивості кожного зфункціональних елементів потенціалу забезпечували максимальнуефективність використання властивостей всіх інших елементів, викликаючи у


90

загальній сукупності синергетичний ефект з урахуванням мінливостізовнішньоготавнутрішньогосередовища.

Загалом, фінансово-економічна діагностика підприємства являє собоюінформаційно-аналітичнийетапідентифікації,розпізнаванняівиявленнязагроздіяльності підприємства, за індикаторами, що об’єктивно й своєчасновизначають зміни системи, метою якого є кількісно-якісне обрахуванняхарактеристик його контуру, трендів й поступу за непрямими симптомами,демаскування проблем, градація їх ознак, визначення причин і фільтрація тавідбір способів усунення чинників руйнівного впливу, розробка траєкторії івекторів їх можливого розв’язання та прогнозування майбутніх відхиленьпоступупідприємства[1].

На нашу думку, діагностика фінансового потенціалу машинобудівнихпідприємств є складовою системи управління цими підприємствами, якадозволяє ідентифікувати їхздатність до оптимізації фінансової системи іззалучення та використання фінансових ресурсів задля аналітичної підтримкиухваленнястратегічнихрішень.

До спектру завдань фінансово-економічної діагностики відносять:формування ознак класифікації та властивостей можливого фінансово-економічного контуру підприємства, його розпізнавання та ідентифікація;обрахування адекватності ідентифікації; фільтрація та сегментація палітризаходів з можливих альтернативних сценаріїв; обрахування очікуванихфінансово-економічних параметрів і прогнозування можливих наслідків змінифінансово-економічногоконтуру,трендівтаперспективрозвиткупідприємства[2, 3]. При цьому, комплексними завданнями діагностики фінансовогопотенціалу є: визначенняможливості покращення використання власногоресурсного потенціалу тавиробничих потужностей, організаційних форм іметодів управління; виходячи з реальних умов господарювання,обґрунтуванняраціональних шляхів стратегічного розвитку машинобудівнихпідприємств.

Загальними принципами діагностики є: комплексність, точність,упорядкованість, активність, інформативність, системність, керованість,науковий характер, стійкість, своєчасність, ефективність, об’єктивність. Якчасткові виділяють такі принципи: ієрархічного демаскування ендогенних таекзогеннихзагроз;відповідальностійматеріальноїзацікавленостіпрацівників;сегментації та градації дій; гласності та презентації висновків діагностики;універсальностізастосуванняметодичногоінструментарію[1–3].

Як відомо, успішний результат здійснення будь-якої діяльності, у томучислі й діагностики, залежить від того, наскільки ретельно продуманий таздійснений процес її організації. Під організацією діагностики фінансовогопотенціалу машинобудівних підприємств слід розуміти рядзаходівкомплексного та системного дослідження фінансових сторін їхдіяльності, якапередбачаєпоєднанняучасі тапросторіпроцесувикористаннятехнічних засобів, інформаційного і методичного забезпечення, а такожвиконавцівтакоїроботизметоюотриманняаналітичноїінформації.

Зокрема, в умовах застосування комп’ютерних технологій, вирішення


91

завдань діагностики фінансового потенціалу машинобудівних підприємствпотребує виокремленнятакихскладових груп:1) кадрове забезпечення (вибірформи організації аналізу; підбір працівників-аналітиків; порядок проведенняатестаціїаналітиків і підвищення їх кваліфікації); 2) методичне забезпечення(підготовка розпорядчих документів з організації та проведення діагностики;організація праці аналітика; підготовка та перевірка інформації; наявністьметодики розрахунку показників для оцінки зміни та ефективностівикористання матеріального та інтелектуального капіталу підприємства, атакож виявлення впливу зовнішніх чинників на внутрішнє середовищепідприємства.Доцільнозастосовуватирізноманітніпідходитаметодики,котрінайбільш адекватно відображають реальний станпідприємства, його сильні таслабкісторони.Порядізцим,різноманітністьметодичнихпідходівдофінансовоїдіагностикикожного окремо взятого об’єкта зумовлює необхідністьрозробкиметодології, адаптованої до сучасних умов функціонування тарозвитку);3)правовезабезпечення(встановленняконфіденційностідоступудоінформаціїтарівнявідповідальностізаїївтратутанезаконнерозповсюдження);4) організаційно-технічне забезпечення (програмне забезпечення; вибіртехнічних засобів для обробки інформації; розподіл обов’язків зпроведеннядіагностики; формування аналітичної інформації на запиткористувачів усіхрівнівуправліннятощо);5)інформаційнезабезпечення(створеннябанкуданихпідприємства за рахунок усіх можливих зовнішніх і внутрішніх інформаційнихбаз шляхом систематизації, класифікації та кодування отриманої від нихінформації. При цьому, формування інформаційного забезпечення повинноздійснюватисязурахуваннямтакихвимог:разовевведеннявхідної інформаціїта багаторазове її використання на всіх рівнях управління залежно від рівнядоступу; об’єктивність,точність, достовірність, узгодженість та уніфікація яквхідної, так івихідної інформації; сумісність усіх видів інформації; контрольвхідноїта вихідної інформацій для захисту банку даних. Внутрішня вхіднаінформація(обліково-звітна,нормативно-планова,довідково-правова,технічна,технологічнатаіншанеоблікова)єосновоюдлявирішеннязавданьдіагностики,томувсі види інформації між собоюповинні бути інформаційно-сумісними) [4,5]. Зауважимо на доцільності використання комп’ютерно-інформаційноїсистемидіагностикифінансовогопотенціалумашинобудівнихпідприємств,щодозволяєстворитиєдинусистемуорганізаціїтаобробкиінформаціїзмоментуїївведення до формування аналітичнихпоказників, а також сприяє поєднаннюпроцесуобробкиінформаціїзпроцесомприйняттярішень.

Усе це обумовлює те, що сьогодні діагностика фінансового потенціалупосідаєвагомемісцеуконтурікоригуванняфінансовоїстратегіїякінструментузабезпеченняконкурентнихперевагмашинобудівнихпідприємств,оскількивідїї дієвості, результативності процедур й інструментарію залежить успішністьфінансово-економічної діяльності цих підприємств, а також можливістьтрансформаціїфінансовоїстратегіїукризовихумовах.

Списоквикористанихджерел1.Правдюк,Н.Л.Фінансово-економічна діагностика сільськогосподарських


92

підприємств [Текст] : монографія / Н. Л.Правдюк, Т. М. Корпанюк. – Вінниця:ЕдельвейсіК,2014.–200с.

2.Швиданенко,Г.О.Сучаснатехнологіядіагностикифінансово-економічноїдіяльностіпідприємства[Текст]:монографія/Г.О.Швиданенко,О.І.Олексик.–К.:КНЕУ,2002.–192с.

3.Фомин,Я.А.Диагностикакризисногосостоянияпредприятия[Текст]:уч.пос./Я.А.Фомин.–М.:ЮНИТИ-ДАНА,2003.–349с.

4. Райковська, І.Т.Організація і методика економічного аналізу діяльностісуб’єктів господарювання в конкурентному середовищі [Текст] : науковадоповідьзадис.…канд.екон.наук:08.00.09/І.Т.Райковська.–Житомир:ЖДТУ,2008.–44с.

5. Вигівська, І. М. Аналіз ресурсного потенціалу корпорацій: організаційніаспекти [Текст]/ І.М.Вигівська,В.О. Іваненко,Л.Я.Шевченко//Проблемитеоріїтаметодологіїбухгалтерськогообліку,контролюіаналізу.–2013.–№1(25).–С.53–70.

УДК338

СкибаГаннак.е.н.,доцент

ДВНЗ«Київськийуніверситетуправліннятапідприємництва»м.Київ

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙПОТЕНЦІАЛ,ЯКВАЖЛИВАСКЛАДОВАКОНКУРЕНТНИХ

ПЕРЕВАГПІДПРИЄМСТВА

АнотаціяУ статті досліджено економічний зміст поняття «інтелектуальний потенціал».

Визначені складові інтелектуального потенціалу, а також представлена його оцінка,досліджено технологію його формування у процесі створення вартості інтелектуальнимиресурсамипідприємства.

Ключові слова: інтелектуальний потенціал, конкурентні переваги, капітал, ринковавартість,економічнийефект.

Длядосягненнятапідтримкиконкурентнихперевагважливимєстворення

нових знань, використання досвіду, а для цього застосовуються ключовікомпетенції як елементи інтелектуального капіталу підприємства, формуючиінноваційнууправлінськукультурупідприємствасучасноготипу.Підсистемоюуправління знаннями розглядатимемо процес управління інтелектуальнимпотенціалом на основі поєднання людського фактора та інформаційнихтехнологійуформуванніуправлінськихкомпетенцій.

Вирішенню питаньщодо сутності та значення інтелектуальногопотенціалуприсвячено науковіпраці багатьох х вчених, а саме :М.Я.Демчишин,


93

Ю.В.Ґава, Л.В.Городянська [2], І.П.Мойсеєнко [5-7], Н.С.Краснокутська[3],В.А.Садовський, Е.А.Стеценко та ін. Роботи цихекономістів є науково-теоретичною основою для поглиблення досліджень з питань сутності,структури,методикидіагностикитаоцінкипотенціалупідприємства.

Інтелектуальний потенціал підприємства з погляду ресурсної концепціїпотенціалів можна розглядати як суму інтелектуального капіталу таконкурентних і інноваційних переваг підприємства, зосереджених у йогоінтелектуальнихактивахтаінтелектуальнійвласності.

Тобтоінтелектуальнийпотенціалпідприємствасучасноготипупередбачаєінноваційність управління наявними інтелектуальними ресурсами за всімавидамидіяльності,анелишезаінноваційноюдіяльністю.

Інтелектуальний потенціал розглядається як економічна система, щовідображає сукупність зв’язків і відношень між елементами інтелектуальногокапіталу (персонал, ринкові активи, структурні активи, інтелектуальнавласність), які встановлюються в процесі проектування, виготовлення,реалізації та споживання продукту й управління цими процесами. Сутністьінтелектуального потенціалу відображається як можливість системиінтелектуальнихресурсів (як елементів інтелектуальногокапіталу)формуватитакі управлінські компетенції, які на основі вибраних бізнес-процесівзабезпечують досягнення визначених стратегій підприємства. Структурапотенціалу – це відносно стійкий спосіб організації елементів, яка розкриваєйогобудову,елементнийсклад,принципиформуваннятарозвитку[6].

І. Мойсеєнко, М. Демчишин визначають категорію інтелектуальногопотенціалуякможливості,щонаданіінтелектуальнимиресурсамиуданийчасівмайбутньомутаможутьбутивикористанідлявирішенняякогось завданняабодлядосягненняпевноїмети[5].

Структурно інтелектуальний капітал підприємства складається з такихскладових:

- людський капітал – сума інтелектуальних активів на рівні персоналій,колективних активів та інституціональних, а також інтелектуальної власностівідповідногорівня;

- організаційнийкапітал–розуміютьструктурууправліннявиробництвомтазбутомпродуктівпраці(матеріальнихтаінтелектуальних);

- ринковий капітал підприємства формують його знання пропостачальників, конкурентів та клієнтів, а також зовнішня інтелектуальнавласністьякфірмовенайменування,торговамарка,бренд,логотиптощо.

- інноваційнийкапітал–цеінформаціятазнанняпроструктуруінноваційщодовиробництва,продуктучиуправліннятасистемауправлінняінноваціями;

- інформаційний капітал включає різнотипну інформацію про стан тапотенціал зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, можевключати технологічну, науково-технічну, соціально-економічну та духовнуінформаціюнаосновіінформаційно-комунікаційнихтехнологій.

Дослідження і розробка критеріїв і показників вимірюванняінтелектуального потенціалу дозволить одержати комплексну оцінкуконкурентоспроможності організації. Це дасть можливість кількісно виразити


94

ключові компетентності, оцінити конкурентні переваги і сконцентруватиресурси,необхіднідляїхпосилення[3].

Для оцінки інтелектуального потенціалу доцільно використовуватинаступніпоказникизїхінтегральнимиоцінками:

-інтелектуальнийпотенціалперсоналупідрозділу;- інтелектуальне матеріальне забезпечення – ґрунтується на кількості

персональнихкомп’ютеріввтих,щодоводятьсянаодногопрацюєвпідрозділі,доступності і якості сучасних засобів зв’язку, наявності комп’ютерних системпідтримкисистемиуправлінняпідприємствомтощо.

- інтелектуальний науково-технічний потенціал – ґрунтується на такихпараметрах, як об’єм НДР, число одержаних патентів і раціоналізаторськихпропозицій,числонагородзановірозробкиіучастьувиставкахіконференціях,публікації внауковихжурналах і ін.Цейпоказникповинендатиузагальненийкількіснийвиразінтелектуальногорозвиткуданогопідрозділувцілому;

- інтелектуальна інформаційна база – характеризується можливістюфіксації знань індивіда так,щоб їхможна булопередавати іншим і зберігативбазі знань, інформацією про споживачів і постачальників, історією взаємин зклієнтамитощо.

Для зіставлення показників в рамках інтегральних оцінок груп іобчислення підсумкового рейтингу використовуються зважені суми, в якихваговікоефіцієнтизадаютьсяекспертнимшляхом.

Головнимпривиявленніпроблемформуванняінтелектуальногопотенціалує встановленняголовних чинників, що його формують, щоподіляються назовнішнійвнутрішні.

Дозовнішніхчинниківвідносяться:-постачальники,конкуренти,споживачі,іншіконтрагенти;-законодавчабазастосовноправінтелектуальноївласності.Довнутрішніхчинниківвідносятьсянаявністьта ефективневикористання

інтелектуальнихресурсів.Зазначенні чинники зумовлюють проблемиформування інтелектуального

потенціалупідприємства,йякнаслідокпроблемиформуванняінтелектуальногокапіталуйінтелектуальнихресурсівпідприємства.

Достовірневідображеннянематеріальнихактивіввбалансіпідприємстваєще однією проблемою формування інтелектуального потенціалу. Суттєвоюрушійною силою проблеми є відмінності відображення процесу вибуття та їхфактичної наявності. Так при здійсненні операцій привибутті всі активиперестають бути власністю підприємства, не мають матеріального тафізичногоскладу й не враховуються в складі активів, анематеріальні активиможуть продовжувати використовуватися на підприємстві або можутьнеодноразово здійснювати процес вибуття з підприємства, при цьомупродовжуючи приноситиекономічні вигоди. З другого боку, також слідврахуватифактморальногостаріннятакихактивів,їхневідповідністьсучаснимвимогам.

Отже, інтелектуальний потенціал є одним з важливимфакторівтривалогоуспіхупідприємства,єкатегорією,яказабезпечуєформуванняунікальнихйого


95

конкурентних переваг. Максимізації рівня використання інтелектуальногопотенціалу підприємства на практичному рівні потребує подальшої розробкичітких теоретико-методологічних підходів до управління ним. Крім тогодоцільновизначатиінтелектуальнийпотенціалнетількипідприємствавціломуі його підрозділів, але і кожного співробітника, що допоможе вирішуватипитання кадрового резерву і багато інших питань життєдіяльностіпідприємства.


1. Абрамов,В.Л.Эффективностьиспользованияинтеллектуальныхресурсовкак показатель конкурентных преимуществ фирмы [Електронний ресурс] /В.Л.Абрамов. — Режим доступу :http://www.koism.rags.ru/science/actions/intell/01.doc. — Назва з екрана (датазвернення8.05.2014р.).

2. Городянська,Л.В.Управлінняінтелектуальнимкапіталомізабезпеченняпідприємств інтелектуальними ресурсами [Текст] / Л.В.Городянська //Актуальніпроблемиекономіки.—2008.—№1.—С.127—130.

3. Краснокутська, Н.С. Потенціал підприємства : формування та оцінка[Текст] : навч. пос. / Н.С. Краснокутська. — К. : Центр навчальної літератури,2005.—352с.

4. Мартюшева, Л.С. Інноваційний потенціал підприємства як об’єктекономічного дослідження [Текст] / Л.С.Марюшева, В.О.Калишенко // ФінансиУкраїни.—2002.—№10.—С.61–66.

5. Мойсеєнко, І.П. Проблеми структурного аналізу інтелектуальногопотенціалу підприємства [Текст] / І.П.Мойсеєнко // Актуальні проблемиекономіки.—2007.—№10.—С.165–166.

6. Мойсеєнко, І.П. Методологія формування структури інтелектуальногопотенціалу [Текст] / І.П.Мойсеєнко // Економіка АПК : Вісник Львівськогодержавногоаграрногоуніверситету.—2006.—№13.—С.742–747.

7. Мойсеєнко, І.П. Управління інтелектуальним потенціалом [Текст] :монографія/І.П.Мойсеєнко.—Львів:Аверс,2007.—304с.

http://www.koism.rags.ru/science/actions/intell/01.doc


96

УДК338.43:332.122.009.12ЩербатаІрина

к.е.н.,доцентЛьвівськийнаціональнийаграрнийуніверситет

м.ДубляниКлєпчеваОльга

здобувачХарківськийнаціональнийаграрнийуніверситетім.В.В.Докучаєва

м.Харків

НАПРЯМИПІДВИЩЕННЯКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІСІЛЬСЬКОГОРЕГІОНУ

Анотація

У статті розглянуто питання необхідності застосування стратегії інвестиційно-інноваційного регіонального розвитку, яка ґрунтується на максимальному використаннівласних ресурсів регіону. Виявдено, що основним напрямом реалізації регіональних стратегійаграрнихрегіонівповиннобутидержавнесприяннярозвиткупідприємництва.

Ключові слова: регіон, регіональні стратегії, інвестиційно-інноваційний регіональнийрозвиток,соціально-економічнаполітика,диверсифікація,інноваційніструктури,технопарки.

Поглиблення процесу ринкових перетворень в Україні потребує зміни

існуючих стереотипів господарювання, методів планування та принципівуправління.Однакововажливимєякреалізаціяпотенціалуконкретногорегіону,так і постійне підвищення якості життя населення. Недостатністьвзаємопов’язаності сценаріїв розвитку різних галузей регіонального тазагальнодержавного господарства й непогодженість дій міністерств,регіональних органів управління та окремих бізнесових структур зумовилинедосконалість розроблених регіональних стратегій через неврахуваннязавдань щодо оптимізації галузевої та виробничої структури економіки, аінструментидержавноїрегіональноїполітикивУкраїнієнеефективнимищодозменшеннядиференціаціїрегіональногоекономічногорозвитку[1,с.49].

Основним бюджетним механізмом подолання регіональної асиметрії насьогодні є бюджетні трансферти [2, с. 49]. Однак цей механізм потребуєвдосконалення, а в умовах дефіциту бюджетних ресурсів його застосуваннявкрай обмежене. Тому основним напрямом підвищенняконкурентоспроможності регіону є застосування стратегії інвестиційно-інноваційного регіонального розвитку, яка ґрунтується на максимальномувикористаннівласнихресурсіврегіону.

Розробці стратегії інвестиційно-інноваційного регіонального розвиткупередує формулювання концепції, в якій обґрунтовано цілі й пріоритетирегіональної соціально-економічної політики, способи її досягнення,найважливішізавдання,якіпотребуютьвирішення,послідовність іетапність їхздійснення [3]. Наявність концепції розвитку передбачає розробку стратегіїдіяльностіупотрібномунапрямі.Реальноюосновоюстратегіїєдосягнутийстансоціально-економічного розвиткурегіону, наявний ресурсний, промисловий та


97

аграрнийпотенціал.У розробці стратегії потрібно сформулювати цілі, які поєднують інтереси

всіхгосподарюючихсуб’єктіврегіональногоринкутанаселення,проранжуватицілі за ступенем їхпріоритетності, визначитикомплексумов,що забезпечуютьдосягнення цих цілей, оцінити можливості регіону в забезпеченні таких умов,правильно розподілити доходи й інвестиції, створити механізм впливу наповедінкуусіхсуб’єктіврегіону.

Стратегію розвитку аграрного регіону треба реалізовувати за рахунокстратегічних напрямів розвитку, які ґрунтуються на сучасних технологіях,креативностійдиверсифікаціївиробництва[4].Зцієюметоювартозабезпечитивпровадження інновацій у виробництво, збільшити конкурентоспроможністьсільського господарства, забезпечити підтримку суб’єктів підприємництварайону,залученняінвестицій.

НеобхідністьупровадженняінноваційноїмоделіекономічногозростаннявУкраїні та її регіонах, серед яких основним є наукова діяльність, відповідаєсвітовим тенденціям розвитку. Особливе місце серед інноваційних структурпосідають технопарки. Їх діяльність охоплює практично весь інноваційнийпроцес –віднауковоїрозробкидовиробництвависокотехнологічноїпродукціїта її просування на ринок. В Україні ці інститути інноваційної сфери тількинопочалирозвиватися.

У2006 році натериторіїЯворівського районуЛьвівської області розпочавдіяльністьтехнологічнийпарк«Яворів», ініціаторамитаучасникамистворенняякогобулипровідніуніверситетитаакадемічніустановим.Львова,інноваційніустановиЛьвоватаобласті,атакожТОВ«Науково-технологічнийпарк–Яворів»,якедіялонатериторіїрайонуізаймалосяпереважноекспертизоюпроектівдляВЕЗ«Яворів».

Розвитоктехнологічногопаркупередбачаєформуванняцілісноїпрограмиінноваційноїдіяльностінаперіоддо2015рокутастратегіюїїреалізації.Останняґрунтується на поетапному підході до формування та реалізації пакетівпріоритетних для технологічного парку інноваційних проектів з урахуваннямтенденційрозвиткуринку.Портфельінноваційнихпроектівтехнопаркуналічуєсьогодні24проекти.

За успішного розгортання діяльності технопарку впровадження науково-технічних розробок і технологій у виробництво через малі та середнінаукомісткі підприємства технопарку дасть змогу вивести на ринок новіконкурентоспроможні,імпортнозамінніпродуктитатехнології.

Фінансово-економічні розрахунки діяльності технопарку в умовахспеціального режиму інноваційної діяльності (впродовж 2009 – 20013 рр.)показали, що сума залучення інвестицій на реалізацію проектів становить 69460 тис.грн, обсяги реалізації інноваційного продукту – 82 684 тис.грн; суманадходжень до бюджету та державних цільових фондів становить 14 519 тис.грн,що перевищує суму отриманих цільових субсидій –13026 тис. грн. Післязакінчення дії спеціального режиму інноваційної діяльності технологічногопарку «Яворів» (2012 – 2016 рр.) відрахування до бюджету та державнихцільовихфондівплануютьусумі22469тис.грн.Заумовиефективноїреалізації


98

інноваційнихпроектівможливостворитиблизько2000робочихмісць.Основним напрямом реалізації регіональних стратегій аграрних регіонів

повинно бути державне сприяння розвитку підприємництва, що в підсумкупевною мірою дасть змогу вирішити проблему зайнятості й нарощуванняекспортного потенціалу депресивних аграрних регіонів через стимулюванняпідприємництва розвитком різних форм малого і середнього бізнесу,підвищення рівня доходів громадян і зростання платоспроможного попитунаселення. Таке стратегічне завдання може бути вирішене тільки за рахунокформуваннясприятливогоінвестиційногокліматутавпровадженняінновацій.


1. Сторонянська, І. Бюджетна політика в умовах формування моделіконвергентного регіонального розвитку в Україні [Текст] / І. Сторонянська //ЕкономікаУкраїни.–2010.–№3.–С.43-52.

2. Швець, В.Я. Концептуальні підходи до вдосконалення системиміжбюджетнихтрансфертів[Текст]/В.Я.Швець//ФінансиУкраїни.–2005.№5.–С.23-31.

3. Ісаченко, Д. А. Практика стратегічного планування розвитку регіонів[Текст]/Д.А.Ісаченко//Регіональнаекономіка.–2009.–№4.–С.24-32.

4. Ляшенко,В.И.Регулированиеразвитияэкономическихсистем[Текст]/В.И.Ляшенко.–Донецк:ДонНТУ,2005.–668с.

ІІННННООВВААЦЦІІЙЙННОО--ІІННВВЕЕССТТИИЦЦІІЙЙННІІЗЗААССААДДИИЗЗААББЕЕЗЗППЕЕЧЧЕЕННННЯЯЕЕККООННООММІІЧЧННООГГООЗЗРРООССТТААННННЯЯ

99

УДК330.341.1:330.322:634БарабашЛюдмила

к.е.н,с.н.с.,завідувачвідділуФризюкЛюдмила

завідувачлабораторіїІнститутсадівництваНААН

м.Київ

ПРОБЛЕМИТАПЕРСПЕКТИВИІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГОРОЗВИТКУСАДІВНИЦТВА

Анотація

Розглянуто особливості функціонування галузі садівництва. Обгрунтовано необхідністьактивізації інноваційної складової розвитку плодовиробництва та його інвестиційногозабезпечення.

Ключовіслова:садівництво,інвестиції,інновації,розвиток,державнапідтримка.

Важливість такої традиційної галузі сільського господарства України, яксадівництво, полягає передусім у тому, що вона виробляє надзвичайно цінніпродуктихарчування,якідотогожвідзначаютьсялікувальнимивластивостями.Алесучаснізміниворганізаціївиробничих,майнових,земельнихтаекономічнихвідносин сформували принципово інший комплекс вимог до виробництваплодово-ягідноїпродукціїтайогоефективності.Вцьомуконтекстіпереведеннягалузі на інноваційно-інвестиційний шлях розвитку набуває особливоважливогозначення.

Інноваційно-інвестиційні процеси в економіці розглядались у працяхзакордонних економістів З. Боди, Дж. Гелбрейта, Дж. Кендрика, А.Кейна,А.Маркуса, Й. Шумпетера, а також вітчизняних учених І.О. Бланка, М.П.Бутка,В.М. Гейця, О.І. Дація, М.З. Згуровського, М.І. Кісіля, М.Ю.Коденської,М.М.Кропивка,П.Т.Саблука,С.О.Юшинатаінших.Дослідженнюрізнихаспектівінноваційної та інвестиційної діяльності в садівництві приділяли значну увагуО.М.Шестопаль,О.Ю.Єрмаков,В.С.Кушнірук,В.А.Рульєв[1,2]таінші.

Проте, враховуючи макроекономічні процеси, які, зокрема, формуютьвартісні співвідношення на продукцію різних секторів економіки, щовідбивається в ринковій ціновій кон’юнктурі на плодово-ягідну продукцію таефективності виробництва, а також ряд специфічних особливостейпромисловогоплодівництва,питання активізації інноваційної та інвестиційної



100

діяльності в галузі залишаються актуальними і вимагають подальшоговивчення.

Метою нашої роботи є дослідження проблем інноваційного розвиткусадівництватайогоінвестиційногозабезпечення.

В сучасній літературі плодівництво розглядається як штучна природно-техногеннасистема(плодовийагроценоз),щоформуєтьсязаучастюприродних,матеріальних, фінансових і трудових ресурсів для діяльності, яка приноситьдохід.Їїосновускладаютьокультуреніплодовірослиниіззміненими(порівнянодоприродниханалогів)властивостями[3].

Сучасні культивовані сорти перевершують батьківські форми заврожайністю і різноманітністю органолептичних і хімічних властивостей, алеводночас вони менш стійкі до зовнішнього природного середовища. Обсягивиробництва продукції пов’язані не стільки з продуктивністю праці іустаткуванням(якупромисловості),скількиздотриманнямтермінівіповнотивиконаннятехнологічнихрегламентів,прогнозуваннямівживаннямсвоєчаснихзаходів по запобіганню та нівеляції наслідків зовнішніх негативних дій.Порушення загальнотехнологічних правил, некомпетентність або невчасневиконання агротехнічних заходів, як правило, негативно відбивається нарезультативностііжиттєдіяльностівищезгаданоїсистемипротягомподальшихроків.

На відміну від інших рослинницьких галузей промисловомуплодівництвувластивий ряд специфічних рис: висока капіталомісткість, тривалий строкгосподарського використання насаджень, незмінність територіальногорозташування протягом усього терміну їх життя, непродуктивний період довступу у плодоношення, залежність властивостей, якості і ефективностівироблюваноїпродукціївідпородийсорту,підвищеначутливістьсадівдозмінкліматичних умов, неможливість швидко міняти обсяги та структурувиробництва, реагуючи на ринкову кон’юнктуру, біологічно обумовленанеможливість окупності інвестицій до початку плодоношення (2-4 роки) танеобхідністьпостійноїадаптаціїйзахистусамоїсистемивідзовнішніхдій[3].

Зважаючинаце,основнимшляхомзбільшеннявиробництваплодівтаягідіпідвищення ефективності садівництва є перехід на інноваційно-інвестиційнейого ведення. Переваги інноваційного чинника в забезпеченніконкурентоспроможності галузі є очевидними, а його впливна виробництво –радикальнимікомплексним.Інвестиційнітаінноваційніпроцеситіснопов’язаніміж собою, оскільки умовою інтенсивного розвитку є інвестиції, ефективністьякихусучаснихумовахможназабезпечитилишечерезвпровадженняінновацій.

Науковці Інституту садівництва НААН розробили та пропонуютьвиробництву інноваційні технології, що ґрунтуються на використаннівисокопродуктивних сортів, толерантних до ґрунтово-кліматичних умоввирощування,слаборослихклоновихпідщеп,безвірусногосадивногоматеріалу,нових конструкцій садів інтенсивного типу, збалансованих систем живленнярослин тощо. Такі технології в цілому забезпечують високу стабільнупродуктивність насаджень, а також зменшення капітальних вкладень настворення садів у межах25-30% в порівнянні з зарубіжними аналогами [4-5].


101

При запланованій урожайності плодових насаджень 25-40 т/га від реалізаціїплодів можливо отримувати 75-180 тис. грн. прибутку з 1 га за рівнярентабельності150-250%, ягідних – відповідно10-20 т/га,115-200 тис. грн. і160-280%.

В організації виробництва садової продукції особливого значеннянабувають питання післязбиральної обробки плодів – сортування, пакування,тривале зберігання, подовження періоду реалізації тощо, розв’язання якихдозволяє істотно підвищити конкурентоздатність продукції та одержатибільший прибуток. Спільно із зарубіжними дослідниками вчені інститутрозробилитехнологіюзберіганняяблук,щобазуєтьсянавикористаннінизькихконцентраційкиснюдля«консервування»плодів,яканемаєаналогіввУкраїнііможезастосовуватисяприорганічномувиробництві.

Реалізація інноваційно-інвестиційної моделі розвитку галузі вимагаєналежного фінансового забезпечення. Витрати на створення 1 га плодовихнасаджень залежно від культури та схеми розміщення дерев, за нашимирозрахунками, становлять95-190 тис. грн., втомучисліназакладання–33-81,догляд до вступу в товарне плодоношення та при необхідності встановленняшпалери–60-110,ягідних–відповідно58-98і27-52тис.грн.Додатковівитратинабудівництвосистемкраплинногозрошуванняскладають25-30тис.грн/га.Всучасних умовах більшість садівницьких підприємств не в змозі збільшуватиобсяги інвестицій у впровадження сучасних технологій, використання новоїтехніки тощо. Отже, можливості подальшогорозвитку товарного виробництваплодів іягід,переведенняйогонаінноваційнуосновузначноюміроюзалежатьне тільки від надходження коштів вітчизняних товаровиробників, але йіноземних інвесторів, залучення кредитних ресурсів, а також від обсягівдержавноїпідтримкисадівництва.

ЗаданимиМіністерствааграрноїполітикиіпродовольстваУкраїни,у2000-2012 рр. суб’єктам господарювання за рахунок коштів збору на розвитоквиноградарства, садівництва та хмелярства відшкодовано 1160,7 млн. грн. настворення 48,9 тис. га плодово-ягідних насаджень та у 2009-2012 рр.358,2млнгрн на будівництво та введення в експлуатацію 22 холодильників зрегульованим газовим середовищем ємністю 50,3 тис. т. Але у зв’язку зпостійним подорожчанням усіх матеріалів та послуг, задіяних у виробничомупроцесі, нормативи витрат, за якими проводиться компенсація, часто значнонижчі їх реального рівня. Так, у2010-2012 рр. на створення 1 га насаджень іздержавного бюджету було спрямовано в середньому 49,4-61,4тис.грн.Зважаючи на це, система державної підтримки галузі вимагає передусімудосконалення її нормативно-правового та адміністративно-організаційногозабезпечення.

Такимчином,інноваційно-інвестиційнийрозвитоксадівництвапередбачаєзастосування інноваційних технологій виробництва, зберігання та переробкиплодів і ягід,формування комбінованої моделі залучення інвестицій на основівнутрішніх і зовнішніх джерел інвестування, забезпечення доступностітехнічнихітехнологічнихінновацій(передусім,вітчизняних)зарахунокдійовоїдержавноїпідтримки.


102

Списоквикористанихджерел1. Економіка та організація промислового садівництва України [Текст] /

[О.М.Шестопаль, В.А. Рульєв,П.В. Кондратенко та ін.]; за ред.О.М.Шестопаля. –К.:ННЦІАЕ,2010.–334с.

2.Організаційно-економічниймеханізмефективноговеденнясадівництваваграрних підприємствах регіону [Текст] : монографія / [В.С.Кушнірук,О.Ю.Єрмаков,О.В.Шебанін];заред.О.Ю.Єрмакова.–Миколаїв,2009.–232с.

3. Егоров, Е.А. Организация и воспроизводство в промышленномплодоводстве[Текст]/Е.А.Егоров.–Краснодар,2009.–267с.

4.Гриник, І.В.Вітчизнянітехнологіївиробництва,зберіганнятапереробкиплодів і ягід вУкраїні [Текст] / І.В.Гриник, І.К.Омельченко,О.М.Литовченко. –К.:ПресаУкраїни,2012.–120с.

5.ГалузевапрограмарозвиткусадівництваУкраїнинаперіоддо2025року.–К.,2008.–76с.

УДК:336.22

ГарасимПетрод.е.н.,професорЛободаНаталя

к.е.н.ГарасимМикола

к.е.н.,доцентЛьвівськадержавнафінансоваакадемія

м.Львів

НАЦІОНАЛЬНАФІСКАЛЬНАПОЛІТИКАВАКТУАЛЬНОМУДИСКУРСІІННОВАЦІЙНОГОРОЗВИТКУ

Анотація

У статті досліджено питання реформування податкової системи України, розглянутоможливішляхи їїрозвиткунасучасномуетапі.Схарактеризованофіскальнийменеджментякважливий елементдержавного управління інноваціями.Податковасистема розглядаєтьсяякскладне явище, обумовлене комплексом національних та міжнародних обставин, зокрема васпектіочікуванихперспективєвропейськоїінтеграції.

Ключові слова: Податковий кодекс України, податкова система, платники податку,оподаткування,податковаполітика.

На сьогоднішній час роль податків як регулятора економіки зростає.

Державашляхомвстановленняставокподатківтаїхвидівстимулюєчиобмежуєрозвиток окремих галузей або сфер економіки. Так, звільняючи відоподаткуваннясуми,щойдутьнатехнологічнийрозвитоквиробництва,асамена інновацію та модернізацію, держава сприяє науково-технологічному


103

потенціалу. Таким чином, держава через регулювання податками можевпливати на ефективність і стабільність економічного розвитку. Податковаполітика держави має забезпечити виконання таких завдань, як встановленняоптимальних податків, які не стримуватимуть розвиток підприємництва, тазабезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволеннядержавних потреб. На сьогодні податкова система України перебуває на стадіїреформуванняузв’язкуізприйняттямПодатковогокодексу,щовступиввдію1січня 2011 року. Прийняття Податкового кодексу України досить суттєвореформувало податкову систему держави і зумовило необхідність вивчення,дослідженню та аналізу нових податкових реалій. Метою формуванняПодаткового кодексу України стала систематизація діючих законів тазаконодавчих актів, різного роду інструкцій в один єдиний нормативнийдокумент. Юридична база по наповненню бюджету країни в даному кодексікласифікована, узгоджена і визначена в термінах та поняттях. Це, звичайно, єпозитивно,такякзвведеннямвдіюПодатковогокодексуУкраїнивиключаєтьсяплутанинаврізнихзаконах.

Дослідження проблем концептуальних засад формування та розвиткуподаткової політики держави є предметом наукових досліджень багатьохвітчизнянихтазакордоннихвчених,такихякФ.Ф.Бутинця,В.П.Завгороднього,І.І. Пилипенка, С.Ф. Голова, В.В. Сопка, П.О. Куцика, О.М. Чабанюк, Ф. Бекона,С.Брю, А. Лаффера та інших. Віддаючи належне науковим напрацюваннямвітчизняних і зарубіжних вчених у дослідженні означеної проблематики вартовсе-таки зауважити, що на сьогодні дане питання не знайшли свого повноговирішеннятазалишаютьсядискусійними.

Відповідно до Податкового кодексу податкова система Українихарактеризується меншою кількістю податків і зборів: до прийняття кодексубуло29 загальнодержавних і14 місцевих, а післяприйняття18 і 5 відповідно.Позитивним моментом прийняття Податкового кодексу України є зменшеннязначної кількості як загальнодержавних так і місцевих податків і зборів тапоступове зниження ставок податків. Можна відзначити деякі особливостіпроведення оподаткування податку на прибуток, що виникли на сучасномуетапі розвитку податкової системи. По-перше, покращилась податкова базащодо сплатицьогоподатку, тобтомоментвизначеннядоходу, а самедохідвідреалізації визначається за датоюпереходупокупцевіправавласностіна такийтовар.Визначаєтьсяте,щоотриманапередоплатанеєдоходом.Цеозначає,щосумиотриманихавансівзатовари(роботи,послуги)більшенепотраплятимутьудоходиплатника, а сплаченіпередоплати–увитрати.По-друге,нарахуванняамортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом,визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансовоїзвітності.Тобтовідбуваєтьсязближенняподаткового ібухгалтерськогообліку,оскількиранішеуподатковомуоблікупотрібнобулообов’язковозастосовуватинормативнийметоднарахуванняамортизаціїпорядз іншимибухгалтерськимиметодами. Це сприяє зменшеннюроботи в бухгалтерії, проте негативним є те,щозбільшуєтьсякількістьгрупосновнихзасобів.

Доцільно розглянути зміни щодо оподаткування ПДВ. За податковим


104

зобов’язаннязПДВз1січня2014рокуставкаподаткумаласкладати17%,протетакі зміни відтерміновано рішенням Кабінету міністрів України до 2015 року.Такожз1січня2014рокунабувчинностіПорядокподанняплатникомподатківзаяви про проведення документальної невиїзної позапланової електронноїперевіркитаприйняттярішеннятериторіальниморганомМіністерствадоходівізборів України про проведення такої перевірки. Для цього платник податків знезначним ступенем ризику має подати відповідну заяву не пізніше ніж за 10календарних днів до початку проведення електронної перевірки. До заявидодаються електронні підтверджуючі документи. Податкова має правоотримативідплатникатакожзавіреніпаперовікопіїдокументів.Насучасномуетапі податки, які мали поступово знизитись залишились без змін, але якпрогнозується мають все ж таки знизитись починаючи з 2015 року. Також єпозитивним те, що з 1 січня 2014 року набув чинності Порядок поданняплатником податків заяви про проведення документальної невиїзноїпозаплановоїелектронноїперевірки.

Такимчином,можна зробитивисновок,щозмінидоПодатковогокодексуУкраїни – це перший крок у реформуванні податкової системи. Підвищенняефективності, збалансованості та прозорості податкової системи України єметою і результатом створення цілісної та гармонійної законодавчої базиУкраїни у форматі Податкового кодексу. Запровадження Податкового кодексустворює необхідні умови для виконання конституційно закріплених функційдержави, стабільності і визначеності умов ведення економічної діяльності натериторіїУкраїни.


105

УДК620.97:339.727.22(477)ГирникЛілія

викладачСхідноєвропейськийуніверситетекономікиіменеджменту

м.Черкаси

ІНВЕСТИЦІЙНАПРИВАБЛИВІСТЬПРОЕКТІВВПРОВАДЖЕННЯНЕТРАДИЦІЙНИХТАВІДНОВЛЮВАЛЬНИХДЖЕРЕЛЕНЕРГІЇВУКРАЇНІ

Анотація

У статті розглянуто питання інвестиційної привабливості проектів альтернативноїенергетики,обґрунтовананеобхідністьвпровадженнянетрадиційнихтавідновлюванихджереленергіївУкраїнітавизначенаперспективнінапрямкизеленоїенергетики.

Ключові слова: альтернативна енергетика, відновлювальні джерела енергії, зеленийтариф,інвестиції,Енергетичнастратегія.

Використання нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) є

важливим фактором підвищення рівня енергетичної безпеки країн світу.Державна політика в сфері енергозбереження спрямована на раціональневикористання ресурсів та економне витрачання енергії. Її ефективністьхарактеризується зниженням обсягів використання видобувних паливнихресурсів (зокрема, імпортованих), розвитком промисловості і сільськогогосподарства, збільшенням зайнятості населення в секторах економіки,пов'язаних із використанням ВДЕ, зниженням негативного впливу енергетикинанавколишнєсередовищейпідвищеннямякостіжиттянаселення.

До 2035 р., за прогнозами аналітиків ОПЕК, частка споживання нафти взагальномубалансіенергоресурсівскоротиться,природногогазу–збільшиться,обсяг використання відновлювальних джерел енергії складе 2,8% порівняно з0,7%у2010р.(табл.1).

Таблиця1Загальнийбаланссвітовихенергоресурсівдо2035р.[1]

Джерелоенергії Обсяг,млн.бареліву.п. Темпзростання,%

Часткаенергоресурсіввзагальномубалансі,%

2010р. 2020р. 2035р. 2010-2035рр. 2010р. 2020р. 2035р.Нафта 81,2 89,7 100,2 0,8 32,2 30,0 26,3Вугілля 69,8 84,9 104,0 1,6 27,7 28,4 27,2Природнийгаз 54,8 69,0 99,8 2,4 21,7 23,1 26,0Ядернаенергетика

14,3 16,0 21,6 1,7 5,7 5,4 5,7

Гідроенергетика 5,8 7,4 10,1 2,3 2,3 2,5 2,6Біопаливо 24,4 28,0 35,2 1,5 9,7 9,4 9,2ІншіВДЕ 1,8 3,6 10,7 7,5 0,7 1,2 2,8

Разом 251,9 298,6 381,7 1,7 100,0 100,0 100,0

В Україні частка енергії, отриманої за рахунок альтернативних джерел,становить близько 6% [2]. Перспективними напрямами відновлюваноїенергетики в Україні є: вітроенергетика, сонячна енергетика, біоенергетика,


106

гідроенергетика,геотермальнаенергетика.ЗаданимиМіністерстваенергетики та вугільної промисловості України, в

2013р.вироблено1,247млрдкВт-годелектроенергіїзВДЕ,щона608,4млнкВт-год більше, ніж в 2012 р. Найбільших темпів зростання досягли вітрова йсонячнаенергетика(рис.1)[3].

Рис.1.ДинамікарозвиткуальтернативноїенергетикиУкраїни[3]

Протягом2004-2011рр.світовийобсягінвестиційусферівідновлювальної

енергетики збільшився в 6 разів. В 2012 р. темпи зростання інвестицій урозвиненихкраїнахзнизилися,авкраїнах,щорозвиваються,навпаки,зрослиідосяглирівня112млрд.дол.[1].

В Україні обсяг інвестицій в сферу альтернативної енергетики в 2012 р.становив2,8млрд.дол.(200%повідношеннюдо2011р.).ЗаобсягомінвестиційкраїнанаблизиласядоЯпонії(3млрддол.)іКанади(3,7млрд.дол.)[1].

Основним джерелом інвестицій є Програма фінансування альтернативноїенергетики в Україні (USELF) в розмірі 70 млн євро [4], яка відкритаЄвропейськимБанкомреконструкціїтарозвитку(ЄБРР)длясприянняреалізаціїпроектів з використання відновлюваних джерел енергії. При цьомузацікавленим компаніям надається технічна допомога в підготовці проектів,розробцінормативноїбази,проведенністратегічноїекологічноїоцінки.

Починаючиз2010р.,врамкахпрограмиUSELF,подано80заявок,зних:25проектів по впровадженню сонячних електростанцій, 17 - біогазу, 11 –гідроелектростанцій, 11 – біомаси, 8 – вітрових електростанцій, 8 – паливнихбрикетів[4].

Завдяки інвестиціям, виробництво електроенергії ВДЕ в Україні за2010 –2013 рр. збільшилося в 3,6 рази [4]. Протягом 2013 р. було введено вексплуатацію539МВтновихпотужностейВДЕ(табл.2).

Собівартість виробництва 1 МВт відновлювальної енергії є вищою, ніжтрадиційної. Проте, завдяки державній підтримці даний напрям розвиткуенергетикиєперспективним іпривабливим.ЗгіднозаконодавстваУкраїнидлястимулювання розвитку альтернативної енергетики, виробники енергії звикористанням відновлюваних джерел отримують додаткові пільги у сфері


107

оподаткуваннятарозмитненнявідповідногообладнання.Надержавномурівнізапровадженийспеціальнийтарифнаелектроенергію

для електростанцій, що використовують енергію сонця, вітру, біомаси, біогазу(запотужністюбезобмежень),атакождлягідроелектростанційпотужністюдо1МВт. Оскільки, «зелений тариф» вищий, в порівнянні з тарифами на відпусктрадиційноїенергії,державагарантуєзакупівлютакоїелектроенергіївповномуобсязі.

Таблиця2НовістанціїВДЕзарегіонамиУкраїни,побудованів2013р.*

Область

Компанія СтанціяВДЕ Потужність,МВт

СонячнаенергетикаЛьвівська «Еко-Оптима» СЕССамбірська1

СЕССамбірська215

Закарпатська «Сонячнаенергіяплюс» СЕСпоблизус.Ірлява 10,09Івано-Франківська

«Еко-Оптима» БогородчанськаСЕС 2,8«ГеліосЕнерджі» РадчевськаСЕС 3,993

Вінницька ХолдингMartifelSolar(Португалія)дляRengyDevelopment(Київ)

СЕСуТомашпільськомурайоні

4,5

СЕСуБершадськомурайоні 7Одеська ActivSolar «БолградСолар» 34,14

ЛиманськаСЕС 43,44ПриозернаСЕС 54,8

Миколаївська ActivSolar СЕСпоблизуВознесенська 29,307Дніпропетровська

ТОВ«СоларпаркПідгородне»

ДвіСЕСуДніпропетровськійобласті

1,645

Запорізька «ТокмакСоларЕнерджі» СЕС 2,5Херсонська «Соларенерго» СЕСпоблизус.Лазурне 9,806АРК ActivSolar СЕСМиколаївка 69,7

ВітроваенергетикаДонецька «ВітряніпаркиУкраїни» ВЕС«Новоазовська» 5Луганська «ВітряніпаркиУкраїни» Вітрянийпарк

«Краснодонський»25

ВЕС«Останкінська» 25Херсонська ТОВ«Віндкрафт

Україна»ВЕС«Новоросійська» 6

ТОВ«Сивашенергопром» ВЕС«Сиваська» 0,6Запорізька «ВіндПауер»(ДТЕК) ВЕС«Ботієвська» 27АРК Міністерствооборони

УкраїниВЕС«Тарханкутська» 4

ЕТУ«Воденергорем-налагодження»

ВЕС«Сакська»,Мирнівськаділянка

0,6

Київська ЕТУ«Воденергорем-налагодження»

ВЕСуБорисполі 1,2

БіогазКиївська ТОВ«Біогазенерго» БіоТЕЦс.Іванків 6

*складеноавторомзвикористанням[2]


108

24липня2013р.булаприйнятаоновленаЕнергетичнастратегіяУкраїнидо2030 року, згідно якої частка альтернативної енергетики в загальномуенергобалансі країни буде доведена до 20% [5]. Тому на сьогодні в країніактуальною є проблема створення інвестиційного клімату та формуванняорганізаційно-інституційних засад у сфері використання нетрадиційних івідновлювальних джерел енергії, вирішення якої дасть змогу підвищитиенергетичнуіекономічнубезпекудержави.


1. Инвестиции в альтернативную энергетику (мирове тенденции) :[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://socium.com.ua/2013/11/инвестиции-в-альтернативную-энергет/. —Назвазекрана(датазвернення6.05.2014р.).

2. Україна – серед провідних країн Європи з розвитку альтернативноїенергетики : [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.gazeta.lviv.ua/news/2013/10/15/16877. — Назва з екрана (датазвернення6.05.2014р.).

3. Розвиток альтернативної енергетики в Україні. Інфографіка :[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://forbes.ua/ua/nation/1365128-rozvitok-alternativnoyi-energetiki-v-ukrayini-infografika.

4. Гнатуш В. Солнце и ветер — зеленая энергетика уже в Украине :[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://inpress.ua/ru/politics/20832-solntse-i-veter-zelenaya-energetika-uzhe-v-ukraine. — Назва з екрана (датазвернення6.05.2014р.).

5. Енергетична стратегія України на період до 2030 року [Електроннийресурс]. – Режим доступу: // zakon.rada.gov.ua/signal/kr06145a.doc. — Назва зекрана(датазвернення6.05.2014р.).

http://socium.com.ua/2013/11/%D0%B8%D0%BD%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%86%D0%B8%D0%B8-%D0%B2-%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%83%D1%8E-%D1%8D%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0%B5%D1%82/

http://www.gazeta.lviv.ua/news/2013/10/15/16877

http://forbes.ua/ua/nation/1365128-rozvitok-alternativnoyi-energetiki-v-ukrayini-infografika

http://forbes.ua/ua/nation/1365128-rozvitok-alternativnoyi-energetiki-v-ukrayini-infografika

http://inpress.ua/ru/politics/20832-solntse-i-veter-zelenaya-energetika-uzhe-v-ukraine

http://inpress.ua/ru/politics/20832-solntse-i-veter-zelenaya-energetika-uzhe-v-ukraine


109

УДК351.8ДалєвськаТетяна

аспірантКиївськийнаціональнийторговельно-економічнийуніверситет

м.Київ

ВПЛИВЗАПОЗИЧЕНЬНАСИСТЕМУФІНАНСОВОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯОРГАНІВМІСЦЕВОГОСАМОВРЯДУВАННЯ

Анотація

Досліджено особливості понять ринок місцевих запозичень та місцеві запозичення, атакожметодикутасферу їхвикористання.Проаналізованопоказникимісцевихзапозиченьзаостанніроки.Визначеновпливмісцевихзапозичень,їхпозитивнітанегативністорони.

Ключові слова: комунальний кредит, місцеві запозичення, ринок місцевих запозичень,муніципальніоблігації,місцевийбюджет,облігації,бюджетурозвитку.

Становлення ринку місцевих запозичень в Україні є однією з найбільш

важливих проблем розвитку місцевого самоврядування, що потребуютьневідкладного розв’язання. Саме місцеві запозичення сприяють розвиткуміської інфраструктури та інвестиційної діяльності органів місцевогосамоврядування в Україні, надають можливість покращити якість послуг, якіреалізуютьчлениміськихгромад.Узв’язкузвеликоюгостротоюпроблеммісттаіншихнаселенихпунктів,хронічноюнестачеюбюджетнихкоштів,потребамиреалізації місцевих інвестиційних програм, проблема розвитку ринкумуніципальних запозичень в Україні набула великого теоретичного іпрактичного значення. Основні аспекти цієї проблеми в Україні поки щовважаютьсянедослідженими.

Окремими аспектами розвитку ринку місцевих запозичень займаютьсявченіБарабанЛ.[1],КравченкоВ.[2],ЛунінаІ.[3],НехайчукД.[4],В.Падалка[5].Зазначені проблеми досліджувалися вченими США, Франції, Великобританії,Німеччини та інших країн, зокрема Роджером Лерой Міллером, ЛоренсомДж.Гітманом [6], Чарльзом Дж. Вулфелом [7], Матуком Ж., Батлером Б.,ФрідманомДж.,БернаромІ.таін.

Метою даної роботи є розкрити сутність місцевих запозичень, вплив насистемуфінансовогозабезпеченнямісцевогосамоврядуваннятазапропонуватинапрями вдосконалення механізму отримання бюджетами місцевогосамоврядування позик. Об’єктом дослідження є ринок місцевих запозиченьУкраїни. Предметом дослідження є вплив місцевих запозичень в Україні нафінансове забезпечення органів місцевого самоврядування та відносини, щовиникаютьвпроцесістановленнякомунальногоринку.

Ринок місцевих запозичень набув у розвинених країнах відносносамостійногозначення.Разомзтимвінєоднимізсегментівфінансовихринків,зокрема,фондового,кредитноготагрошового[8,с.47].

Місцеві запозичення – це позики і кредити, залучені від юридичних тафізичних осіб, за якими виникають боргові зобов’язання органів місцевогосамоврядування чи гаранта погашення цих зобов’язань. Вони здійснюються


110

шляхом емісії цінних паперів, залучення кредитів комерційних банків,отримання взаємних кредитів, а також кредитів з бюджетів вищого рівня,кредитів спеціалізованих державних і недержавних фінансових установ такредитів,щоотримуютькомунальніпідприємства.Зазначенівидизапозиченьєформамикомунальногокредиту[2,с.94].

Місцеві запозичення здійснюються відповідно до визначеної мети та задопомогою інструментів (рис.1), мають цільове призначення. Запозичення неспрямовуються на поточні потреби, а мають інвестиційний характер. Вони єважливимінструментомсоціально-економічногорозвиткурегіонів ітериторій.Заїхрахунокфінансуєтьсярозвитокмісттаїхінфраструктури.АналізпрактикимісцевихзапозиченьвУкраїнісвідчитьпрообмеженіможливостіїхздійснення.Заст.16БКУмісцевізовнішнізапозиченняможутьздійснюватилишеміськірадимістзчисельністюнаселенняпонадтристатисячжителівзаофіційнимиданимиорганів державної статистики на час ухвалення рішення про здійсненнямісцевихзапозичень[8].

Рис.1.ОсновнівидиінструментівзабезпеченнязапозиченьЗовнішні запозичення є важливим інструментом міського розвитку (на

сьогодні лише м. Київ має право здійснювати зовнішні запозичення). Ресурсицього ринку значно дешевші, ніж ресурси внутрішніх ринків— кредитного тафондового,чиміскористаласявладаКиєва.

Таблиця1ПерелікзареєстрованихвипусківоблігаціймісцевихпозиквУкраїніза

2008-2012рр.[1,4]Назваемітента Обсягвипуску,млн.грн.

2008р. 2009р. 2010р. 2011р. 2012р.Харківськаміськарада

505,00 - - 99,50 -

Львівськаміськарада

200,00 300,00 - - -

ВРАРК - - - 400,00 -Донецькаміська

рада75,00 60,00 - - -

Черкаськаміськарада

- - - 60,00 -

Основнівидиінструментівзабезпеченнязапозичень

Генеральніоблігаціїпідзагальнезабезпечення

ДвоствольніоблігаціїОблігаціїучастіукредиті

Єврооблігації

Нульовіоблігації

Житловіоблігації

Дохідніоблігаціїнафінансування

Облігаціїпромисловогорозвитку


111

Продовженнятабл.1Запорізькаміська

рада60,00 - - 25,00 50,00

Київськаміськарада

- - - - 5415,25

Луганськаміськарада

50,00 - - - -

Дніпропетровськаміськарада

- - - - 190,00

Луцькаміськарада 30,00 10,00 - - -Сєверодонецькаміськарада

20,00 - - - -

Краматорськаміськарада

15,00 - - - -

Вінницькаміськарада

10,00 - - - -

Кременчуцькаміськарада

- - - - 25,00

Бориспільськаміськарада

9,00 - - - -

Всього 974,00 370,00 - 584,50 5680,25Аналізуючи дані табл. 1, можна сказати, що порівняно з 2010 р., не було

зареєстровано жодного випуску облігацій місцевих позик, у 2011р.спостерігаєтьсявідновленняринкумуніципальнихоблігаційна584,5млн.грн.,що свідчить про використання муніципальних облігацій для залученняінвестиційурозвитокрегіонів.Починаючиз2008р.по2012р.більшеніж83,7%обсягувипусківоблігаційздійснили:КиївськаміськаРада(5415,25млн.грн.),2-гемісце–ХарківськаміськаРада(загальнасума604,5млн.грн.)

Вдосконалююяи механізм регулювання міжбюджетних відносин тавирішуючи проблему залежності місцевих бюджетів від державного, потрібноврахувати закордонний досвід. У законодавстві прпактично всіх зарубіжнихкраїн є вимога спрямування запозиченх фінансових ресурсів виключно наінвестиції.Зарахунокпозичоквєвропейськихкраїнахформується,якправило,10-15% доходів місцевих бюджетів. Найвищий показник у Сан-Марино, де вінстановить69%, уНідерландах–19%, уБельгії–13%,наКіпрі –12%, в Іспанії,Франції–10%муніципальнихдоходів[3].Алетакихпоказниківможнадосягтилишезаумовнаданняорганаммісцевогосамоврядуваннябільшоїсамостійності.Зарубіжнийдосвідпереконує,щооднієюзфундаментальнихумовефективногофункціонування місцевого самоврядування є як повноцінне ресурснезабезпечення, так і достатність – гарантія самостійності та незалежності.Розвитокринкумуніципальнихзапозиченьпотребуєзабезпеченняпевнихумов,серед яких слід назвати: макроекономічні умови; інституційні та регулятивні;кредитний рейтинг; гарантії; поєднання різнихджерелфінансуваннямісцевихвитрат.

Проведення успішної боргової політики органами місцевого


112

самоврядування також сприяє підвищенню довіри з боку кредиторів і доприватних структур та припливу інвестицій у відповідну юрисдикцію. Такожбуло б результативним створення умов для місцевих запозичень в іноземнійвалюті та розширення переліку емітентів місцевих облігаційних позик.Складовою програми економічного та соціального розвитку та політикиуправління місцевими запозиченнями має бути детальний аналіз аспектів,пов’язанихзризикованістюмісцевихзапозиченьтарозробкашляхівмінімізаціївідповідних ризиків. В інакшому випадку накопичення кредитноїзаборгованостізбільшитьсоціальнунапруженість.

Таким чином, на сьогодні запозичення до місцевих бюджетів можутьвирішити багато проблем територіальних громад. Національна системаздійснення місцевих запозичень знаходиться на стадії становлення і їїподальший розвиток можливий за умови врегулювання багатьох питань, якістосуються функціонування фінансового ринку, зміцнення фінансовоїнезалежності органів місцевого самоврядування, а також удосконаленнячинногомеханізмуздійсненнязапозичень.


1. Барабан, Л. М. Перспективи розвитку ринку муніципальних ціннихпаперів вУкраїні [Текст] /БарабанЛ.М. // Реформування економікив умовахглобалізації,Financialspace.–2011.–№4(4).–С.15-21.

2. Кравченко, В.І. Фінансування проектів розвитку міст за рахунокмуніципальнихзапозичень//ФінансиУкраїни.–2009.–№11.–С.89-99.

3. Луніна, І. Формування місцевих бюджетів на основі принципуеквівалентності:шлях до ефективної бюджетної системи України [Текст] / І.О.Луніна//ФінансиУкраїни.–2011.–№9.–С.3-12.

4. Нехайчук, Д. В. Місцеві позики та їх розвиток в Україні [Текст] /Нехайчук Д. В., Нехайчук Ю.С. – Ученые записки Таврического национальногоуниверситетаим.В.И.Вернадского,Серия«Экономикаиуправление». –Том22(61)2009р.–№1.–С.65-70.

5. Падалка, В. Муніципальні запозичення : досвід і проблеми [Текст] /В.Падалка//Столичнийрегіон.–2007.–№5.–С.45-48.

6. ЛоренсДж.ГитманОсновыинвестирования[Текст]:учеб./ГитманДж.Лоренс.–М.:Дело,1997.–1005с.

7. Чарльз, Дж. Вулфел. НАУ-счета // Энциклопедия банковского дела ифинансов.—М.:Фёдоров,2000.—С.794-795.

8. БюджетнийкодексУкраїни:застаномна26.04.2014р./ВерховнаРадаУкраїни; Кодекс України, Закон, Кодекс від08.07.2010№2456-VI. — Режимдоступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2664-14.— Назва з екрана (датазвернення6.05.2014р.).

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2664-14


113

УДК330.341.1ДовбенкоВячеслав

к.е.н.,доцентНаціональнийуніверситет«Львівськаполітехніка»

м.Львів

ІНВЕСТИЦІЙНЕЗАБЕЗПЕЧЕННЯІННОВАЦІЙНОГОРОЗВИТКУПІДПРИЄМСТВУТРАНСФОРМАЦІЙНІЙЕКОНОМІЦІ

Анотація

У статті розглядаються питання інвестиційного забезпечення інноваційного розвиткупідприємств.УтрансформаційнійекономіціУкраїниданіпроблемистоятьнадзвичайногостроі вимагають свого вирішення шляхом налагодження ефективної співпраці учасниківінноваційногопроцесунаосновіпоєднанняінтересівсторін.

Ключовіслова: інвестиційнезабезпечення,інноваційнийрозвиток,трансфертехнологій,відкритіінновації,збалансованібізнес-екосистеми

Важливість переходу економіки України на інноваційний шлях розвиткупорушувалося неодноразово вченими, владою та бізнесом, проте реальнихрезультатів у даному напрямку не вдається досягти вже протягом багатьохроків. Тому питання забезпечення переходу на інноваційнийшлях розвитку єактуальними для вітчизняних підприємств, перед якими стоять завданняпідвищеннярівняїхньоїконкурентоспроможності.

Інвестування у розвиток економіки має передбачати технологічнеоновлення виробництва. Вагомий внесок у вирішення питань інвестиційногозабезпечення інноваційного розвитку зробили Ю.Бажал, І.Бланк, В.Гриньова,П.Перерва, А.Пересада, Й.Петрович, Л.Федулова, Н.Чухрай, а також такізакордоннівченіякП.Друкер,Г.Іцкович,Р.Солоу,Б.Твісс,Г.Чесбротаін.

Цілямистаттієдослідженняпроблемінвестиційногозабезпеченняякісногодинамічного розвитку підприємств, яке за нинішніх умов може бути успішноздійснене лише на основі інновацій. З даною метою розглянуто підходи дозалучення інвестицій в інноваційний процес на основі формування новихвідносиннабазісучасноїінноваційноїінфраструктури.

Світовий досвід економічного розвитку підтверджує провідну рольінновацій у сучасних процесах в економіці. Інновації сприяють проведеннюмодернізації і структурної перебудови економіки. У Концепції розвиткунаціональної інноваційної системи України зазначено, що непослідовна йнеефективнанауково-технічнатаінноваційнаполітикапризвеладовідставаннякраїниутехнологічномурозвиткувідрозвинутихкраїн.«Зменшуєтьсякількістьінноваційноактивнихпідприємств,гальмуєтьсярозвитоквисокотехнологічнихгалузей… Це призводить до зниження рівня конкурентоспроможностінаціональноїекономіки»[1].

У книзі «Інноваційна стратегія українських реформ» [2] її авторипропонують для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економікирозробитистратегіюрозвиткукраїнинаосновівпровадженняновітньоїтехнікиі технологій, основу якої має складати довгострокова інвестиційна політика


114

держави. При цьому слід орієнтуватися на ресурс, який є пріоритетним длярозвинутих країн і забезпечує їм стабільний поступальний розвиток. Такимресурсомєлюдина-творець–джерело інноваційногорозвиткусуспільства,якепотребує постійних інвестицій. Україні потрібна стратегія розвитку «навипередження»наосновіінвестиційно-інноваційноїполітики,пріоритетомякоїєінвестиціївінновації–інвестиціївлюдину,науку,технікуітехнології.

Дійсно, наукоємність промислового виробництва в Україні є на порядокнижча від рівня розвинутих країн. При цьому майже третина коштів, щовитрачаютьсяна інноваційнудіяльність, припадаєназакупівлюобладнання, анапридбаннянематеріальнихактивівіпроведенняНДДКРвитратинапорядокменші.Такестановищеобумовленоякбракомкоштів,таківідсутністювостаннірокидієвоїдержавноїсистемистимулюванняінноваційноїдіяльності.

В Україні ще до кінця не сформовану систему підтримки інноваційноїдіяльностінеодноразовозмінювали,щозавдалошкодиінноваційномурозвиткупідприємств. Нестабільність законодавства, його різночитання, неефективніважеліпідтримкиучасниківінноваційногопроцесу,недотриманнянормзаконівбізнесом, використання «тіньових» схем в господарських взаємовідносинах,низький рівень податкової та інноваційної культури зробили легальнуінноваційну діяльність невигідною, що спричинило відтік капіталу з даноїпріоритетноїдлянаціональноїекономікисфери.

Стан справ в інноваційній сфері діяльності на сьогодні залишаєтьсянезадовільним,щовиднозданих,наведенихутабл.1.

Таблиця1ДинамікапоказниківінноваційноїдіяльностіупромисловостіУкраїни

[розрахованонаосновіданих3]Показники 2007 2008 2009 2010 2011 2012

Обсягфінансуванняінноваційноїдіяльності,млрд.грн.

10,8

12,0

7,9

8,0

14,3

11,5

Часткаінноваційноактивнихпромисловихпідприємств,%

14,2

13,0

12,8

13,8

16,2

17,4

Часткареалізованоїінноваційноїпродукції,%

6,7 5,9 4,8 3,8 3,8 3,3

Освоєннявиробництваінноваційнихвидівпродукції,найменувань

2526

2446

2685

2408

3238

3403

Часткавласнихкоштівпідприємствуфінансуванніінноваційноїдіяльності,%

73,7

60,6

65,0

59,3

52,9

63,9

Порівняно з розвинутими країнами частка інноваційно активних

підприємств є надто низькою, а частка власних коштів підприємств уфінансуванні інноваційної діяльності загалом знижується (окрім 2012 р.), щосвідчитьпронедостатнюзацікавленістьбізнесуупідтримціінновацій.

Створення наукоємних структур, що спроможні забезпечити розробкуконкурентоспроможної продукції і зміцнити позиції вітчизняної економіки насвітовому ринку повинно стати пріоритетним державним завданням.Модель«потрійної спіралі» (держава-університет-бізнес) Г. Іцковича передбачаєініціативну роль дослідницького університету, який започатковує співпрацю з


115

бізнесомтапідтримуєефективнівзаємодії їїосновнихучасниківзприціломнавиконаннязатребуванихринкомдосліджень[4].

Спад виробництва у промисловості доводить необхідність стимулюванняструктурних зрушень, закладення підвалин нової національної економічноїмоделі розвитку. Пріоритетним завданням державної політики на сучасномуетапімає статимодернізація промисловостіна основі активізації інноваційнихпроцесів та кращого використання її науково-технологічного потенціалу. Дляцього важливо створити сприятливі умови для виробництва інноваційноїпродукції з високимрівнемдоданої вартості [5, с.3]. Вирішення даних завданьзмінитьструктуруекономікинакористьвисокотехнологічнихвиробництв.

Інституційне забезпечення державної інноваційної політики упромисловому секторі має охоплювати повний інноваційний цикл, сприяючирозвитку основних ланок інноваційного процесу. Державна підтримкаінноваційного розвитку має фокусуватися на створенні ефективної системитрансферу технологій задля їх комерціалізації та налагодження промисловоговиробництва інноваційної продукції, здійсненні організаційної та фінансовоїпідтримкиінноваційнихпідприємств[5,с.21].

Проведеннясучаснихдослідженьвимагаєякглибокихміждисциплінарнихзнань, так і залучення значних ресурсів. Це веде до зростання ролі трансферузнань і технологій. Ефективним способом доступу до зовнішніх знань та їхцільового використання стають відкриті інновації, які зменшують загальнупотребу в інвестиціях за рахунок цілеспрямованих та скоординованих зусильусіхзацікавленихсторін.НовиймеханізмпідтримкисфериНДДКРнапринципахвідкритих інновацій із масштабним залученням бізнесу має сприятипозитивномуефектусинергії.Складовіданогомеханізмунаведеніутабл.2.

Таблиця2Складовімеханізмутрансферузнаньітехнологій(складеноавтором)

Учасникитрансфер

у

Елементиінноваційноїінфраструктури

Основівидитрансферу

Можливостітрансферу

Основнівимогидоучасників

Наука

Бізнес

Держава

Університети,дослідницькіфірми

Трансферзнань

Генеруванняновихзнань,вміньтанавиків

ВиявленняпотребринкуРозробкаінновацій

Формуваннязбалансованихбізнес-екосистем

Формуванняпріоритетівіцільовихпрограм

Науковітатехнологічніпарки

Бізнес-ангелитавенчурніфірми

Трансфертехнологій

Купівляпатентів,ліцензій,

обладнання,вченихіфахівців

Бізнес-інкубаториЦентритрансферу

технологій

Інноваційнікластери Фінансовітрансферти

Застосуванняновихзнаньітехнологій

Технополіси

Застосування запропонованого підходу дає можливості цілеспрямованого

формування відкритих бізнес-систем із високим рівнем вмотивованості їх


116

учасників за умов підвищення ролі наукової сфери в інноваційномупроцесі. Урезультаті з’являється шанс поєднати інтереси компаній (оновленняноменклатури продукції сприяє підвищенню їх конкурентоспроможності),вченихідослідників(впровадженнявинаходівіотриманніроялті), інститутівікафедр(отриманнямісцьпрактикиіробочихмісцьдлявипускників,оновленнялабораторної й дослідницької бази), венчурних та інвестиційних фондів(отриманнявигідвідфінансуванняперспективнихінноваційнихпроектів).

У статті проведено дослідження питань налагодження процесуінвестиційного забезпечення інноваційного розвитку підприємств ізврахуванням особливостей нинішнього стану економіки країни. Виявленонеобхідністьзмінипідходівдоуправлінняпроцесамипошукуджерелінвестиційна основі налагодження співпраці учасників інноваційного процесу іззастосуванням концепції відкритих інновацій та механізму трансферу знань ітехнологійзаумовзабезпеченнявзаємноїдовіристорін,щовимагаєпідвищеннярівняінноваційноїкультури.

У подальших дослідженнях передбачається виявити перспективніможливості нарощування інноваційного потенціалу підприємств за рахуноквиходунасвітовіринкизновимивисокотехнологічнимипродуктами.


1. Про схвалення Концепції розвитку національної інноваційної системи:РозпорядженняКМУвід17.06.2009р.№680-р.

2. Гальчинський, А. Інноваційна стратегія українських реформ [Текст] /А.Гальчинський, В.Геєць, А.Кінах, В.Семиноженко. – К.: Знання України, 2002. –336с.

3.Державнаслужбастатистики[оф.сайт].—Режимдоступу:www.ukrstat.gov.ua.—Назвазекрана(датазвернення4.05.2014р.).

4. Etzkowitz H. The triple helix: university-industry-government innovation /H.Etzkowitz.–Routledge,NY,London,2008.–158рр.

5. Інноваційний розвиток промисловості як складова структурноїтрансформації економіки України : аналіт. доп. [Текст] / О.В.Собкевич,А.І.Сухоруков,А.В.Шевченко[таін.];заред.Я.А.Жаліла.–К.:НІСД,2014.–152с.


117

УДК:338.436:330.341.1ЗамригаАртур

здобувачННЦ«Інститутаграрноїекономіки»НААН

м.Київ

РОЛЬФІНАНСУВАННЯВІННОВАЦІЙНОМУПРОЦЕСІ

АнотаціяУ статті розглянуто роль фінансування в інноваційному процесі. Вибір джерела

фінансуваннята обсяги коштів залежитьвід конкретного етапутаможливостей учасниківінноваційного процесу. Запропоновано ряд джерел фінансування, які враховують особливостінаціональноїекономіки.

Ключовіслова:інноваційнийпроцес,етапиінноваційногопроцесу,учасникиінноваційногопроцесу,інвестиції,джерелаінвестування.

Інноваційний процес на різних його стадіях вимагає значних фінансових

вкладень.Кожнастадіяінноваційногопроцесу,взалежностівідвиконаннясвоїхфункцій,потребуєпевногоспіввідношенняміжобсягамиїхфінансування.Досвідрозвинених країн свідчить,що оптимальним єфінансування в обсязі15% - нафундаментальнунауку,25%-наприкладну,60%-нарозробки,хочаціпропорціїможуть дещо змінюватися залежно від цілей та типу державної науково-технологічної політики [1]. Фундаментальні дослідження, здебільшого,проводяться за рахунок державного бюджету та безповоротній основі.Прикладні дослідженняфінансуються як за рахунокбюджету, так і за рахунокзамовників. Оскільки на цьому етапі виникає можливість високих втратвкладених коштів, то інвестиції носять ризиковий характер. До фінансуваннязалучаєтьсявенчурнийкапітал,якийактивновкладаєсвоїкоштинавсіхетапахкомерціалізації інновацій, але найбільше - на етапі створення і впровадженняінновацій. Світова практика показала, що в економіці розвинених державфінансування інноваційного процесу здійснюється на партнерських засадахурядоміприватнимсектором.

Для розрахунку обсягів фінансування слід також взяти до увагиспіввідношення між витратами на науку та інновації. У країнах Європи такеспіввідношення вже є сталим - 1:5. Можна провести розрахунки необхіднихвитратнанаукувкраїні,виходячизнижньоїмежісвітовогостандартувитратнадослідженняірозробкиурозрахункунаодногонауковця.Нинівонистановлятьу середньому близько 50 тис. дол. США, якщо ж виходити із орієнтирів ВВП ічастки бюджетних витрат на науку, то витрати в Україні повинні становити1,7% ВВП та поступово зростати, для того щоб досягти 3%. Це відповідатиместандартамфінансуваннянауки,прийнятимукраїнахЄС.

Тобто,дляздійснення інноваційногопроцесувУкраїніпотрібний"певнийкритичнийобсягкоштів"(неменше1-2%відВВП),безякоговіннезапрацює.Цедужеважливозрозумітиорганам,щофінансуютьінновації.

Якщо в світовій практиці наявні джерела фінансування інноваційногопроцесу розглядаються взаємопов’язано, то вітчизняна практика демонструє


118

доситьзначніособливості,якіполягаєвнаступному:- структурна перебудова економіки змінила пріоритетність сфер

фінансування, в окремих випадках майже повністю витіснивши сферуноваторства;

- серед джерел фінансування інноваційної діяльності переважає часткавласнихкоштівпідприємств;

-істотноскоротилисьцентралізованіджерелафінансування;-слаборозвинутіальтернативніваріантиінвестуванняінновацій.Джерелафінансуваннязалежатьвідетапівінноваційногопроцесу.Впроцесі

рухуінноваційногопроцесускладучасників іобсягкоштівзбільшується,центртяжіння з вирішення технічних питань переміщується на фінансові проблеми,управлінняпереходитьвідтехнічнихспеціалістівдопідприємців(рис.1).

Рис.1.Учасникирізнихетапівінноваційногопроцесу

Джерело:[2]

Найбільш стійким джерелом інноваційного самофінансування єамортизаційні відрахування, які в обов’язковому порядку і відповідно доустановленихнормамортизаціїнараховуютьсянавсівидиосновнихзасобів.

Для високорентабельних підприємств потужним джерелом залученняінвестиційєприбуток,якийотримуютьвідусіхвидівгосподарськоїдіяльності.

Довласних інвестиційнихджерелпідприємствтакожслідвіднестипайові,

Колектив розробників

Мале інноваційне

підприємство

Венчурна компанія

Промислово-фінансова

група

НДР ДКР Дослідне вироб-ництво

Серійне вироб-ництво

Власні кошти та залучені за рахунок державних програм

Венчурний бізнес

Кошти стратегічних інвесторів


119

засновницькітаіншівнески,грошовіімайновівклади,вкладизасновників.Обмеженість власних коштів для фінансування інноваційного процесу

обумовлює необхідність виявлення можливостей і умов мобілізації вільнихзовнішніх ресурсів, оскільки без залучення значних обсягів додатковихінвестиційможливостітехнічногопрогресуізамінастарогообладнаннястаютьнереальними.

Одним з можливих шляхів фінансування інноваційних процесів -використання коштів приватних інвесторів (бізнес-янголів). Це забезпеченіприватні особи, які інвестують свійкапітал, підприємницькеноу-хау і досвід вновостворені підприємства або в творчі колективи учених і дослідників.Діяльністьбізнес-янголівдаєможливістьвирішуватипитаннянестачівласногокапіталу, але саме головне - управлінських навичок і ділових зв’язків напочатковихетапахрозвиткумолодихнаукоємнихкомпаній.

СтосовноУкраїнистатистичніданіпро інвестуваннязбокунеформальнихінвесторів, на сьогодні відсутні. Однакможна з упевненістю стверджувати,щотакіінвесториєізрозвиткомекономікиїхкількістьзростатиме.

Серед державних інвестицій особливе місце займають бюджетніасигнування,обмеженінасьогоднідоходамибюджетноїсистеми.Врозвиненихкраїнах бюджетні кошти на розвиток інноваційних процесів досить значні. НасьогоднівУкраїні існують усіосновнівидибюджетногофінансування - базовебюджетне, програмно-цільове, а також конкурсне грантове фінансування. Алевсіціінструментирозвиненінеоднаково,особливоостанній.

Іноземні інвестиції в інноваційну діяльність можуть здійснюватись як уформі міждержавних, міжправлінських програм з науково-технічного іекономічного співробітництва, так і у формі приватних інвестицій зарубіжнихфінансовихорганізаційіпідприємців.

Комерційне фінансування умовно можна поділити на три групи. Першагрупа - це банки, які надають середньо- і довгострокові кредити. Однаквнаслідок високих відсоткових ставок за банківськими кредитами, необхіднийрівень отримуваного прибутку є нереальним для більшості підприємств.Кредитно-банківська система в Україні на сьогодні не стимулює інноваційнийрозвитокекономіки.

Друга група - стратегічний партнер, який зацікавлений в тому чи іншомубізнесі. Третя - венчурний капітал. В США і Західній Європі венчурний капіталсформував особливий інститут фінансування високоризикових, науковоємнихпроектів. Венчурне фінансування сприяє зростанню конкретного бізнесушляхомнадання певної суми грошових коштів в обмінна частку в статутномукапіталіабопакетуакційзтим,щобпіслярозширенняданогобізнесу,продатисвою частку уже за новою ціною. Венчурний інвестор, як правило, не прагнепридбати контрольний пакет акцій. В цьому полягає його принциповавідмінністьвідстратегічногоінвестора.

Для фінансування інноваційного процесу необхідно залучати порівняноновідляУкраїниджерела,середякихслідвиділити:

-лізинг-довгостроковаорендамашинтаобладнання;-форвейтинг -фінансоваоперація,щоперетворюєкомерційнихкредитна


120

банківський;- фрайчайзинг передбачає тиражування інновацій завдяки залученню

великогокапіталу.Франчайзингпоєднуєперевагикредитуілізингу.Органічне поєднання інноваційної та інвестиційної діяльності, вкладення

дедалі зростаючих обсягів коштів у сучасні інноваційні технології тавиробництво інноваційних продуктів слід розглядати як найважливішупередумову ефективного функціонування галузей економіки у відкритомуконкурентному середовищі. Тому проблема належного фінансуванняінноваційногопроцесумаєвирішуватисянелишеназасадахсамофінансування,залучення приватного, в тому числі й іноземного капіталу, а й з активноюучастюдержави.


1. Економіка й організація інноваційної діяльності [Текст] : підручник /О.І.Волков,М.П.Денисенко,А.П.Гречантаін.–К.:ВД"Професіонал",2004.–960с.

2. Бекишев, Развитие инфраструктуры инновационного комплекса наоснове повышения ценности проекта [Текст] / А.Т. Бекишев, К.В. Семин, В.М.Комаров,О.А.Сперанский//Инновации.–2006.–№6(93).–С.47-52.

УДК331.101.1

КорнухОксанак.е.н.,доцент

ДВНЗ«Криворізькийнаціональнийуніверситет»м.КривийРіг

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОКТАВІДМІННОСТІМІЖЛЮДСЬКИМІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ

КАПІТАЛОМТАІННОВАТОРАМИПІДПРИЄМСТВА

АнотаціяУ статті розглянуто зміст категорії «людський інтелектуальний капітал

підприємства» та підходи до категорії «інноватор». Визначено взаємозв’язок та основнівідмінностіміжними.Запропонованонапрямкирозвиткутавикористанняінноваторівумовахінноваційногорозвиткупідприємства.

Ключові слова: людський інтелектуальний капітал підприємства,інноватор,інноваційнийрозвитокпідприємства.

На сучасному етапі розвитку економіки України, в умовах дії

глобалізаційнихпроцесів,особливогостростоїтьвибірпріоритетівтанапрямківстабільного економічного зростання для кожного суб’єкта господарювання.Забезпечення конкурентних переваг може бути досягнуто за рахуноксвоєчасного усвідомлення необхідності поступового переходу підприємства наінноваційний шлях розвитку. Для позитивного результату такого процесу


121

необхідно створити систему умов та необхідних ресурсів для впровадженняінноваційної діяльності поряд із виробничо-господарською. Основноюпроблемою постає питання відбору працівників в команди інноваційнихпроектів,успішнареалізаціяякихнапрямузалежитьвідрівняїхучасників.

Середсучаснихпідходівдоуправлінняперсоналомвсебільшоїактуальностінабуває категорія «людський капітал», що пов’язано із категорією «капітал» ірозвитком поглядів учених-економістів на здатність людини («робочої сили»)створюватидоданувартість.Аналізіснуючихпідходівдосутностійкласифікаціїлюдськогокапіталудозволивзробитивисновок,щолюдськийкапіталмаєрізнуекономічну сутність, а відповідно й сфери використання, методи аналізу,фактори впливу, методи управління тощо. Тому важливого значення набуваєрозвитоклюдськогокапіталузавідповіднимирівнями:особистий(ЛКлюдини),мікрорівень (ЛК підприємства, установи, організації і т.п.) та макрорівень (ЛКкраїни,нації)вумовахінноваційногорозвитку.

Людський капітал підприємства характеризує сукупну кваліфікацію йпродуктивні здібності, навички, знання всіх робітників підприємства якздатністьупроцесійогоекономічногорозвиткуприноситидохід.Анабазіцьоговизначення в роботі [1, с. 28] запропоновано трактування «людськийінтелектуальний капітал підприємства - складова інтелектуального капіталупідприємства,вінєформоюпроявулюдськогокапіталупідприємства,здатногов процесі творчої діяльності створювати інтелектуальні продукти,інтелектуальні ресурси, інтелектуальні активи й інновації, у результатікомерціалізації яких підприємство отримає додатковий дохід або позитивнийефект.

Якщокатегорії «людськийкапітал»й «людський інтелектуальнийкапіталпідприємства» набули розповсюдження в працях науковців, то на сьогоднідоситьмалоприділеноувагирозкриттюсутностітакоїкатегоріїяк«інноватор».Причому, часто можна зустріти вживання таких словосполучень якпідприємство-інноватор, актори інноватики, інноваційні менеджери,інноватори, але в роботах автори не приділяють достатньої уваги розкриттюсутності даної категорії. Так, Галиця І.О., один з перших в Україні, хто надаєкласифікацію інноваторів і поділяє їх на дві основні групи: індивідуальні таколективні. Група індивідуальних інноваторів складається з фізичних осіб, щопрацюють за наймом на конкретному підприємстві (наймані інноватори) та зфізичних осіб, які не працюють за наймом (вільні інноватори). Колективніінноватори складаються з юридичних осіб – інноваторів та автономнихінноваторів [2].В даному підході цілком слушним є поділ на групи вільних інайманих інноваторів, оскільки продуктами їх діяльностіможуть бути об’єктиінтелектуальної власності, і тоді на перший план стануть відносини міжавторами(вільнимиінноваторами)тазамовниками.

Іншої думки додержується засновник компанії «Прогресивнийменеджмент» І.В. Бондаренко, який зазначає різницю між новатором таінноватором,деноватор-людина,щовідкриланововведенняабоякийвноситьнові ідеї в якій-небудь галузі, а інноватор - людина, що здійснила успішнукомерціалізацію нововведення. Інноватор використовує нововведення для


122

отриманнякомерційноївигоди[3,с.17].Таківизначенняґрунтуєтьсянарізнихпідходах науковців до категорій «новація» та «інновація». Вважаємо, щослушнимбудетакийпідхідзастосовуватидлямалихтасередніхпідприємств,яківикористовують вже існуючі «чужі» ідеї – новації, а задачею кваліфікованогоперсоналу підприємства здійснити процес їх комерціалізації, тобто нерозповсюджену,алевідомуідеюреалізувативідомимизасобамитаметодами.

На нашу думку, інноваторів слід розглядати як складову людськогоінтелектуального капіталу, причому на різних рівнях макро-, мікро- таособистісному, а також враховувати взаємозв’язок із елементами такихкатегорій:

· макрорівень:інтелектуальнийкапітал–людськийкапітал–інноватори;· мікрорівень: інтелектуальний капітал підприємства – людський

інтелектуальнийкапіталпідприємства–інноваторипідприємства;· особистіснийрівень:персоніфікований(особистісний)людськийкапітал

–інноватор–підприємець.Метою даного дослідження є визначити взаємозв’язок людського

інтелектуального капіталу підприємства та інноваторів підприємства, щологічнобудезробитизадопомогоюгрупуванняелементівцихкатегорій(рис.1).

На нашу думку, інноватор підприємства – це складова людськогоінтелектуального капіталу підприємства, яка здатна створювати нові знання,генерувати нові ідеї, має наукову кваліфікацію йширокий спектр професійноїосвіти для забезпечення ефективної реалізації інноваційних процесів напідприємстві.

Рис.1.Взаємозв’язоклюдськогоінтелектуальногокапіталупідприємствата

інноваторівпідприємствачерезсферивикористанняОтже, такий підхід до визначення сутності інноваторів підприємства і їх

ролі в забезпеченні інноваційної діяльності є комплексним, системним іпотребує подальших досліджень в напрямку підходів до управління, оцінки,

Сферавикористання:виробничо-господарськадіяльність


Сферавикористання:інноваційнадіяльність


Інтелектуальнийкапіталпідприємства

Людськийінтелектуаль-нийкапіталпідприємства

Знання,навички,творчіздібності,моральніцінності,кваліфікація,

освіта,досвід,компетенція,підхіддопраці

Інноваторипідприємства

Здатність:створюватиновізнання,

генеруватиновіідеї;науковакваліфікація;досвіднауковоїроботи;досвідучастівінноваційнихпроектах;

спектрпрофесійноїосвіти


123

розвитку, ефективного використання та професійного просування такоїкатегоріїпрацівниківпідприємстваяк–інноватори.

Списоквикористанихджерел1. Корнух, О.В. Інтелектуальний капітал – основа інноватизації,

еффективності і корпоративної стратегії підприємства [Текст] / А.М. Турило,О.В.Корнух ; ДВНЗ «Криворізький національний університет». – Кривий Ріг :Видавничийдім,2012.–228с.

2. Бондаренко, И.В. Новаторы и инноваторы : бег с препятствиями(часть1) [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.progressive-management.com.ua/statyi-avtora/novator-and-innovator-1.—Назвазекрана(датазвернення3.05.2014р.).

3. Галиця, І.О.Механізми використання потенціалу інноваторів : теорія іпрактика [Текст] : автореф. дисс. … докт. экон. наук : 08.02.02 / І.О. Галиця. –Одеса,2006.–38с.

УДК330.322

КудрявцевАнтон1слухачмагістратури

Донбаськийдержавнийтехнічнийуніверситетм.Алчевськ

ІНВЕСТУВАННЯУСУЧАСНІЙУКРАЇНІ,ТЕНДЕНЦІЇТАОСОБЛИВОСТІ

Анотація

У статі розглянуто обсяги інвестування до виробництва України, проаналізовано станбанків України та їх можливості до інвестування у вітчизняні виробництва. Розглянутапроблемаставокнаціональногобанкувідноснотемпівінфляції.

Ключовіслова:інвестиції,банк,інфляція,ставканаціональногобанку.На сьогоднішній день успішне функціонування вітчизняної економіки

значною мірою залежить від інвестицій як важливого елементу розвиткудержави.Залучення інвестицій забезпечує науково-технологічний прогрес,стрімкеекономічнезростання,підвищенняпоказниківгосподарськоїдіяльностіяккраїнивцілому,їїрегіонів,такіокремихпідприємств.

Надходженняіноземнихінвестиційжиттєвоважливодлявиходузсучасноїекономічної кризи, подолання спаду виробництва та для поліпшення якостіжиття українців.Національні підприємства зацікавлені у відновленні своговиробничого потенціалу та оволодінні західною культурою управління, аіноземні інвестори, в своючергу, зацікавлені вотриманніприбутку зарахунок

1Науковийкерівник–АнтиповаЛ.О.,кандидатекономічнихнаук,доцент

http://www.progressive-management.com.ua/statyi-avtora/novator-and-innovator-1

http://www.progressive-management.com.ua/statyi-avtora/novator-and-innovator-1


124

великоговнутрішньогоринку України, кваліфікованої і дешевої робочої сили іт.д.Тому треба вирішувати цю задачу шляхом створення привабливих умов,тобтоприйнятногоінвестиційногоклімату.

Метою статті є визначенняможливихпроблем в інвестиційній діяльностіна території України, а такожправове забезпечення цієї діяльності таможливіджерела фінансування підприємств України, що включають як іноземні, так інаціональніресурси.

Питання в сфері сприяння інвестиціям знайшли своє відображення уПрограмі економічних реформ на 2010-2014 роки та "Заможне суспільство,конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Зокрема, в рамкахпрограми здійснюютьсяконкретні заходи з поліпшення бізнесклімату, а саме:удосконалення дозвільної системи, ліцензування, адміністративних послуг,створення та ліквідації бізнесу, державного нагляду та контролю, технічногорегулювання,формуваннямитнихпроцедур.

ЗаінформацієюДержкомстату,на1січня2014рокуобсягпрямихіноземнихінвестицій(акціонернийкапіталнерезидентів),внесенихвекономікуУкраїнизпочатку інвестування, становив 58,157 млрд. дол. Зокрема, у четвертомукварталі 2013 року порівняно з третім кварталом чистий приплив інвестиційстановив1,592млрд. дол., а кількістькраїн-інвесторів знизиласяна2 - до136країн.

На кінець 2013 року основними інвесторами України залишаються такікраїни,якКіпр–19,036млрд.дол.(зростанняна1,73%учетвертомукварталі),Німеччина – 6,292 млрд. дол. (1,57%), Нідерланди – 5,562 млрд. дол. (1,05%),Російська Федерація – 4,287 млрд. дол. (11,58%), Австрія – 3,258 млрд. дол.(1,31%), Велика Британія – 2,714 млрд. дол. (зниження на 0,37%), БританськіВіргінськіострови–2,494млрд.дол.(зростанняна1,71%),Франція–1,826млрд.дол. (зниження на0,92%),Швейцарія – 1,325 млрд. дол. (зростанняна3,68%),Італія - 1,268 млрд. дол. (0,71%). На ці країни припадає майже 83% відзагальногообсягупрямихінвестицій.

Заборгованість українських підприємств за кредитами і позиками,торговими кредитами та іншими зобов'язаннями (боргові інструменти) передпрямими іноземними інвесторамина1 січня2014рокустановила10,155млрддол.

Вумовахслаборозвиненогоорганізованогофондовогоринкунабанківськіустанови покладається вагома роль у процесах акумулювання, розподілу іперерозподілуінвестиційнихресурсів.

Діяльність банків з обслуговування інвестиційних ресурсів пов'язана зпосередницькою діяльністю з купівлі-продажу інвестиційних цінних паперів, інетільки.Враховуючи,щоопераціїзціннимипаперамитіснопереплітаютьсязкредитними та депозитними портфелем, а також те,що для дослідження рухуінвестиційних ресурсів необхідно відстежувати як їх формування, так і їхрозміщення, в дослідженнях інвестиційних ресурсів обраний депозитний,кредитний,інвестиційнийпортфельіміжбанківськікредитибанківУкраїни.

ОбсягінвестиційнихресурсівбанківУкраїниза2011-2013рокипісляспадуу 2012 року прагне до збільшення: 2011 рік –613,892 млрд. грн.;2012 рік –


125

596,613млрд.грн.,2013–624,642млрд.грн.Виявлена тенденція свідчить про зростання попиту та пропозиції на

інвестиційні ресурси банківських установ.Позитивною ознакою, щохарактеризує зростання ролі банківських установ в обслуговуванніінвестиційнихресурсівєзростаннятемпуприростуактивівбанківУкраїни–на6,96% за період з 2011 по 2013 рр.. Але, не дивлячись на збільшення попиту,іноземні банки йдуть з Україна, це пов'язано, насамперед, з уповільненнямекономічногозростання,негативнимвпливомтіньовоїекономікитанасампередполітичнимиризикамивУкраїні,атакожновимиперспективамидляінвестиційвіншихрегіонах.

Зростанняобсягуінвестиційнихресурсівза2011-2013рокизурахуваннямзагальної фінансово-економічної складного становища України є доброюознакою.Однак позитивні тенденції обсягу інвестиційних ресурсів, щообслуговуютьсябанківськимиустановамихарактеризуютьцейпроцестількизкількісної позиції.Якісну сторону діяльності банків в зазначених процесахвідображає структура джерел формування та розміщення інвестиційнихресурсів,представленавтаблиці1.

Таблиця1СтруктурапасивівбанківУкраїнив2011-2013рр.

Показник2011 2012 2013

Сума,млн..грн.

У%відпідсумку Сума,млн.грн. У%від

підсумку Сума,млн.грн. У%відпідсумку

Власнийкапітал 135573,6 15,98 134969,9 16,34 148144,3 16,33

Зобов'язання 712731,8 84,02 691161,7 83,66 759228,3 83,67Усьогопасивів 848305,4 100,00 826131,6 100,00 907372,6 100,00

Структура джерел формування інвестиційних ресурсів, тобтобанківських

пасивів,зааналізованийперіодневідрізняласясуттєвимизмінами.Позитивноюєтенденціянезначногопідвищеннячасткивласногокапіталувскладіпасивівв2012році

Розглянута структура інвестиційних ресурсів банку України в періодподолання фінансової та економічної кризи, з позиції ефективності, єнезадовільною.Чистопосередницькафункціябанківськихустановуформуванніінвестиційнихресурсів доцільна в умовахринкової економіки і з сьогоденням,чи нештучно створенимрівнем інфляції3-5% на рік і стабільним зростаннямВВП.

Складною є ситуація процентної ставки НБУ і темпами інфляції якавідзначенаутаблиці2.

Так, навіть при незначному рівні інфляції, ставка національного банкуУкраїни в рази, а в порівнянні з Японією зовсім неприйнятна.Такий станпризводить до дорогих кредитними ресурсів, освоїти які промисловіпідприємстваневзмозі.


126

Таблиця2Порівнянняпроцентнихставокнаціональнихбанківрізнихдержавз

темпамиінфляціїза2013рік

Країна Процентнаставканаціональногобанку Темпінфляціївкраїні

Японія 0.1% -0,2%Канада 1% 1,5%Швеція 0,75% -0,1%Австралія 2,5% 1,8%Україна 6,5% 0,5%

В Україні є явна проблема з нестачею інвестиційних ресурсів на

підприємствах. Велика частина виробничих фондів вимагає істотноїмодернізаціїтаоновленнячереззносіморальнестаріння.Доджерелзалученнякоштів на підприємство можна віднести: кошти банків України і безпосередніпрямііноземніінвестиції.

Банки України здебільшого виконують тільки роль посередників вінвестиційній діяльності замість того, що б розміщувати кошти в розвитоквиробництва.Основною причиною такої ситуації є недосконала законодавчабазавсферіінвестування,якунеобхідномодернізувативнайкоротшітерміни.

Проаналізувавши обсяги прямих іноземних інвестицій, можна сказати,щовітчизняна економіка має значний запас фінансових можливостейінвестиційного розвитку, інвестиційна привабливість і, відповідно, резервивикористання фінансового потенціалу інвестиційної діяльності для залученняіноземнихінвесторівмаютьзначніперспективиросту.


1. Барановський, О.І.Розвиток банківської системи України : монографія[Текст]/О.І.Барановського.–К.:Ін-текон.тапрогнозув.,2008.–584с.

2. Губський, Б.В.Проблеми міжнародного інвестування в Україні [Текст] /ЕкономікаУкраїни.–2008.–№1.–С.22–28.

3. Матеріали Міністерства статистики України. – Режим доступу:http://www.ukrstat.gov.ua.—Заголовокзекрану(датазвернення15.05.2014р.).

Матеріали Міністерства Фінансів України.– Режим доступу:http://www.minfin.gov.ua.—Заголовокзекрану(датазвернення15.05.2014р.).

5. Матющенко, І.Ю.Перспективи создания національної інноваційноїсистеми в Україні / Матющенко І.Ю.– Режим доступу: www.nit.Kiev.ua. —Заголовокзекрану(датазвернення15.05.2014р.).


http://www.minfin.gov.ua/

http://www.nit.kiev.ua/


127

УДК631.15:658.567ЛупехаІнна

аспірантННЦ«ІнститутземлеробстваНААН»

смт.Чабани,Київськаобл.

РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯЯКНАПРЯМІННОВАЦІЙНОЇПІДТРИМКИВИРОБНИЦТВАЗЕРНА

Анотація

У статті проведено порівняльну характеристику застосування ресурсозберігаючоїтехнології вирощування пшениці озимої з високоінтенсивною технологією. Виявлено доситьстабільнийрівеньприбуткуна1гапосівноїплощі.

Ключові слова: ресурсозбереження, потенціал, ринкові відносини, економічний механізм,високоінтенсивна,ресурсозберігаюча,витрати.

Ресурсозбереження— це прогресивний напрям використання природно-

ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів тазростання виробництва продукції при тій самій кількості використаноїсировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Основні стратегічнінапрями ресурсозбереження можуть бути зведені до таких: комплексневикористання мінерально-сировинних і паливних ресурсів; впровадженняресурсозберігаючої техніки і технології; стабілізація земельного фонду,відновлення родючості землі, рекультивація відпрацьованих кар’єрів тощо;збереженнярекреаційнихресурсівприрозміщенніновихпромисловихоб’єктів[1].

Дослідженняпроблемиресурсозбереження здійснювалитакі вчені, якО.В.Батура,П.І.Гайдуцький,М.І.Кісіль,М.Г.Лобас, І.І.Лукінов,Ю.В.Ніколенко,М.М.Паламарчук, Б.Я. Панасюк, Г.М. Підлісецький, В.В. Россоха, М.А. Садиков, П.Т.Саблук,В.М.Трегобчук,О.М.Шпичактаінші.

Створення ефективного економічного механізму ресурсозбереження всільському господарстві є важливим завданням, оскільки він має забезпечитивисоку ефективність ресурсоспоживання як на етапі формування ринковихвідносин, так і приповноцінномуфункціонуванні інститутівринку.У зв'язку зцим кінцева мета і завдання економічної діяльності суспільства, зокремасільського господарства, полягають у намаганні задовольнити різні йогопотреби при обмеженості виробничих ресурсів, у тому числі паливно-енергетичних.

За критеріями ефективності ресурсозбереження можна поділити на такіосновніскладові:

- економічність(скороченнявитратнаодиницювиробництва);- продуктивність(зменшенняресурсоємностіпродукції);- результативність(зростанняконкурентоспроможностіпродукції).Ресурсозбереження припускає зниження витрати усіх видів ресурсів на

виробництво одиниці продукції (табл.1). Його варто розглядати як умову,процес, результат і показник поліпшення використання засобів виробництва і


128

трудовихресурсівнавсіхетапахвиробничо-господарськоїдіяльностіоб’єднаньіпідприємств,атакожекономічногоісоціальногорозвиткурегіонів інародногогосподарствавцілому[2].

Таблиця1Порівняльнахарактеристикавирощуванняпшениціозимоїзарізних

технологійвирощування

Показники Технологіївирощуваннявисокоінтенсивна ресурсозберігаюча

Урожайність,т/га 8 6Повнасобівартість,грн/гавт.ч.заробітнаплатадобривазасобизахистурослинпаливо-мастильніматеріали

амортизація,ремонттаобслуговуваннятехніки

9685206

35041167699

1134

7267179

2272687648

1002

Собівартість1турожаю,грн 1211 1211Прибуток,грн./га 5515 4133Рентабельність,% 57 57

Дані таблиці 1 свідчать, що за ресурсозберігаючою технологією

виробництва, із запланованоюврожайністю6 т/га, якийпередбачаєпорівняноневисокий рівень витрат на вирощування сільськогосподарської культури,потребує в розрахунку на 1 га посіву витрат в сумі 7,3 тис. грн, тоді як завикористання високоінтенсивної технології, за планової врожайності 8 т/га,затрати ресурсів становлять 9,7 тис. грн. Витрати на 1 га площі по такихважливих напрямах інтенсифікації як збільшення норм внесення добриввирослиз2272грндо3504грн,абона54,2%,вартістьзасобівзахистурослин–з687грндо1167грн,абона69,9%,витратинапаливо-мастильніматеріализ648грн до 699, або на 7,9%, витрати на амортизацію, ремонт та обслуговуваннятехніки–з1002грндо1134грн,абона13,2%.

Призастосуваннівисокоінтенсивноїтехнології,розмірприбуткудосяг5,5тис. грн за рентабельності57%. Дещо нижча прибутковість забезпечується заресурсозберігаючою технологією, але і в цьому випадку рівень економічноїефективностідостатньовисокий–4,1 тис. грнприбутку і57% рентабельностівідповідно.

Ресерсозбереження полягає в економії суспільно необхідної праці іпроявляється у зменшенні витрат виробництва, зростанні норми прибутку,покращанні навколишнього середовища та умов життя; по-друге, цей процесвизначається конкретними формами прояву: матеріалозбереження,землезбереження, працезбереження, енергозбереження та ін.; по-третє,ресурсозбереження слід розглядати як процес, який постійно повторюється ідосягається на основі впровадження інновацій поряд з ефективнішимвикористанням традиційних чинників виробництва. Його результатом євивільненнямйекономіяресурсів,зменшеннявитратвиробництва,збільшенняприбутку,досягненняпозитивнихекономічнихефектів.


129

Списоквикористанихджерел1. Розміщення продуктивних сил України [Текст] : навч.-метод. посібник

длясамост.вивч.дисц. /С.І.Дорогунцов,Ю.І.Пітюренко,Я.Б.Олійникта ін.—К.:КНЕУ,2000.—364с.

2. Алімов, Д.М, Шелестов Ю.Т., Технологія вирощування продукціїрослинництва : практикум: навчальний посібник [Текст] /Д.М.Алімов,Ю.Т.Шелестов.–К.;Вищашкола1994р.–301с.

УДК338.432:330.322:330.341.1

ОжелевськаТетянак.е.н.,доцент

ЩербаковаТомілак.е.н.,доцент

Київськийнаціональнийторговельно-економічнийуніверситетм.Київ

ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНІЗАСАДИЗАБЕЗПЕЧЕННЯЕКОНОМІЧНОГО

ЗРОСТАННЯАГРАРНОГОСЕКТОРУУКРАЇНИ

АнотаціяУ статті розглянуто сучасний стан та проблеми розвитку інноваційно-інвестиційних

процесів в аграрному секторі та запропоновані деякі шляхи підвищення їх ефективності.Особливу увагу у статті приділено пошукам джерел фінансування інноваційної діяльностісередньоготамалогоагробізнесу.

Ключові слова: інноваційно-інвестиційнадіяльність, агрохолдинг, сільськогосподарськийобслуговуючийкооператив.

Як переконливо доводить світовий досвід господарювання в розвиненихкраїнах світу, саме інноваційна діяльність підприємства визначає рівень йогоконкурентоспроможностіякнавнутрішньому,такіназовнішньомуринках.

ТрансформаційнакризазапершідесятьроківнезалежноїУкраїнипризвеладо майже повного припинення інвестування в сільське господарство(скорочення більш як у 23 рази). За перше десятиліття ХХІ століття темпизростанняобсягіваграрнихінвестиційбулизначними(крімкризового2009р.),збільшившисьв5,7рази,алепокищовониєв4разименшимивідрівня1990року [1, с.58]. Періодичні кризові процеси, які негативно впливають нафункціонування аграрного сектору України, призвели до системноготехнологічного його відставання від розвинутих країн, зниженняконкурентоспроможності як країни в цілому, так і сільського господарствазокрема.Узагальномуобсязіреалізованоїпродукціївітчизняноговиробництватільки 6,5% мають ознаки інноваційності.У країн Євросоюзу цей показникскладає60%, Японії -67%, США -78% [2, с.79-80]. Томурозв'язанняпроблеми


130

модернізації аграрного сектора на інноваційній основі є вкрай важливим длязабезпечення конкурентоспроможності української продукції на світовомуринку.

Питанню особливостей інноваційно-інвестиційних процесів в аграрномусекторі економіки присвячена низка досліджень, серед яких можна виділитипраціТ.Г.Ігнатьєвої,М.М.Кулаєць,Л.Ю.Кучер,П.М.Музики,О.В.ШубравськоїтаК.О. Прокопенко й багато інших. Активізація агроінноваційної діяльностіпотребує, насамперед, значних інвестицій. В умовах обмежених фінансовихможливостейособливуувагуслідприділитичіткомувизначеннюпріоритетнихнапрямівкапіталовкладеньвінноваційнийрозвитокгалузейаграрногосектораекономіки.

Аналізджерелфінансуванняінноваційноїдіяльностісільськогосподарськихтоваровиробниківпоказавабсолютнепереважаннявласнихкоштівпідприємствуцьомунапрямі.Так,урослинництвіпідприємствазчистимдоходомпонад50млнгрн фінансували інноваційну діяльність виключно власним коштом,підприємства ж з нижчим доходом додатково залучали кошти державногобюджету (2%) та кредити (5%). У тваринництві власним коштом фінансувалиінноваційну діяльність78% підприємств, а користувалися для цього коштамидержбюджетуйкредитнимиресурсами -відповідно13 та9%.Прицьомулише5%коштівпідприємствавитрачалисянадослідженнятарозробки,всі інші-напридбанняосновнихтаоборотнихзасобів[3,с.78].

Розвиток ринкових відносин в аграрному секторі України, концентраціяземельних ресурсів і капіталів призвели до формуванняагрохолдингів.Вонипочалиформуватисяпереважнозарахунокдиверсифікації -переливу капіталу (інвестицій) з високоприбуткових галузей промисловості,таких як нафтова та металургійна, до сільського господарства. На основівертикальної та горизонтальної інтеграції відбулося об'єднання всьоготехнологічного ланцюгу від виробництва сільськогосподарської сировини, їїпереробки до реалізації кінцевому споживачеві. Наразі агрохолдинги єінвестиційно привабливі, висококонкурентні інтегровані структури новоготипу,якіроблятьзначнийвнесокузабезпеченняпродовольчоїбезпекиУкраїни,технічне та технологічне переоснащення галузей аграрного сектору, а такожзбільшенняекспортногопотенціалудержави.

Наразі агрохолдингинакопичили достатньо земельних, матеріально-технічних та грошових ресурсів для самостійного високорентабельноговідтворенняагропромислового виробництва та впровадження інновацій.Значним джерелом інвестицій провідних агрохолдингів України є капітал,залученийчереземісіютарозміщенняїхакційнафондовихбіржахзакордоном.Акції найбільших українських агрохолдингів, таких як "UkrLandFarming","Кернел", "Мрія", "МПХ", "Астарта" та інших котируються на Лондонській,Франкфуртській та Варшавська фондових біржах, що створює значні перевагиуінноваційно-інвестиційнійдіяльностіцихагроформувань.Требазазначити,щой банківські кредити для агрохолдингів легкодоступні й за нижчимивідсотковими ставками (на 2-4 в.п.), ніж для суб'єктів малого агробізнесу [4,с.133]. Допомагала розвитку цих агровелетнів й держава: у 2013 році


131

агрохолдинги"Астарта", "АПК-Інвест", "Агро-Союз" отримали бюджетні дотаціїна будівництво та реконструкцію тваринницьких ферм та підприємств повиробництву комбікормів, а також на придбання устаткування та механізміввітчизняного виробництва для них. Отже, немає суттєвих чинників, щогальмуютьінноваційно-інвестиційнудіяльністьагрохолдингіввУкраїні.

У2014 році акцент у державній політиці планується українським урядомзміститиз підтримки агрохолдингів на підтримкумалого та середньогоагробізнесу,якінемаютьпотужнихлобістськихструктур,консалтинговихфірмісправдіпотребуютьувагидержави[5].

Українське фермерство та особисті господарства наразі мають великіпроблеми з інноваційно-інвестиційнимрозвитком свого бізнесу. Вартістьпроведення комплексу весняно-польових робіт дорожчає щороку. Дефіциткоштів у аграріїв у 2014 р. складають 8–10 млрд. грн. У зв'язку з політичноюситуацією комерційні банки змушені заморожувати депозити, припинятикредитнілініїтощо[6].

Загальновідомо,чимвищийприбутокмаєпідприємство,тимбільшевньогоможливості займатися інноваційною діяльністю, а чим більше воно будезайматисяінноваційноюдіяльністю,тимвищібудутьпоказникичистогодоходу.Саме тому українське фермерство та особисті господарства, які не маютьдостатньокоштівнаінноваційнудіяльність,немаютьможливостівивестисвоїгосподарстванарівень,щовідповідаєсвітовимстандартам.

На наше глибоке переконання, лише розвиток сільськогосподарськихобслуговуючих кооперативів може розв'язати вищезазначені проблемитоваровиробниківрізнихформвласностітарозміру.ПротеувиступахміністраІ.Швайки не простежується особливого відношення нового уряду країни допроблемипідтримкирозвиткусільськогосподарськоїобслуговуючоїкооперації.Євеликаймовірністьрозпорошенняобмеженихбюджетнихкоштівнадопомогуокремимтоваровиробникам,якасуттєвонезможезмінитиситуаціїсередньоготамалогоагропідприємництвавУкраїні.

Вуспішномурозвиткусільськогосподарськихобслуговуючихкооперативівмаєбутизацікавленадержава, адже,більшістьсільгосппродукціїпродаєтьсянастихійних ринках, оскількивиробникам невигідно здавати сировину напереробні підприємства через низьку закупівельну ціну. За данимиНаціональногонауковогоцентру«Інститутаграрноїекономіки»лишевнаслідокпродажумолокана стихійнихринкахдержаващорокувтрачаєблизько3млрд.грн.податковихнадходжень[7].

Для максимальної економічної віддачі вкрай обмежених інвестицій, щобудуть направлені в аграрний сектор України, необхідно спрямовувати їх настворення переробних заводів, матеріально-технічної бази та транспортно-логістичнихпідрозділівсільськогосподарськихобслуговуючихкооперативів,якімають найбільшу кількість членів. Через ці кооперативифермери зможутьотримувати податкові пільги та кошти як компенсацію за придбані ресурси,запроваджувати нові технології, придбавати сучасну високопродуктивнутехніку і якісний посадковий матеріал. Це дасть змогу суттєво допомогтибільшій кількості сільськогосподарських товаровиробників та створити умови


132

дляїхінноваційно-інвестиційноїдіяльності.

Списоквикористанихджерел1. Пасхавер, Б.Й. Аграрний сектор національного багатства [Текст] / Б.Й.

Пасхавер//ЕкономікаУкраїни.—2013.—№2.—С.49–59.2.Савицький,Е.Е.Розвиток інноваційнихпроцесівувітчизнянихаграрних

підприємствах [Текст] / Е.Е. Савицький // Економіка АПК.— 2014.—№ 4.—С.77–82.

3. Шубравська, О.В. Розвиток агроінноваційної діяльності в Україні / О.В.Шубравська, К.О. Прокопенко [Текст] / О.В.Шубравська // Економіка АПК. —2013.—№4.—С.77-81.

4. Півторак, В.С. Банківське кредитування малих аграрних підприємств[Текст]/В.С.Півторак//ЕкономікаАПК.—2013.—№5.—С.130–135.

5. Інтерв’ю Ігоря Швайки газеті "Урядовий кур’єр" // Урядовий кур’єр. -2014.-21березня.

6. Інтерв'ю Ігоря Швайки науково-аналітичному журналу "Моніторингбіржового ринку" [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://minagro.gov.ua/uk/pressroom?nid=12975. — Заголовок з екрану (датазвернення15.05.2014р.).

7. Об’єднання приватних господарств у кооперативи може бути вигіднимселянам і державі [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://agravery.com/648.—Заголовокзекрану(датазвернення15.05.2014р.).

http://minagro.gov.ua/uk/pressroom?nid=12975

http://agravery.com/648


133

УДК631.95.631.15ОлійникОльга

к.е.н.,старшийнауковийспівробітникТернопільськадержавнасільськогосподарськадосліднастанція

ІнститутукормівтасільськогогосподарстваПоділляНААНм.Тернопіль

РОЗВИТОКОРГАНІЧНОГОСІЛЬСЬКОГОГОСПОДАРСТВАВУКРАЇНІ

ТАСУСІДНІХДЕРЖАВАХ

АнотаціяУ статтірозглянутоосновнітенденціїрозвиткуорганічного сільськогогосподарствав

Українітасусідніхкраїнах,атакожперспектививітчизняногоорганічногоагровиробництвавконтекстіміжнародноїспівпраціізними.

Ключові слова: державна політика, країни ЄС, країни СНД, органічне сільськегосподарство,площасільськогосподарськихугідь,сусідство.

Сучасна популяризація органічного сільського господарства в Україні

пов’язана із загостренням необхідності сталого розвитку аграрної сфери, атакожінтенсивнимиінтеграційнимипроцесами,щохарактеризуютьвітчизняніміжнародніекономічнівідносини.

Саме унікальне геополітичне положення України сприяє впровадженнюпередовихєвропейськихідейтапрактикуїїсільськогосподарськевиробництво.

Зоглядунапожвавленняміжнароднихкомунікаційрегіонівнашоїдержави,де19 із25 областейєприкордонними, азовнішнійкордонєнайдовшимсередєвропейськихкраїн,досвідсусідніхдержавусферіекологізаціїагровиробництваоб’єктивновпливаєнарозвитоканалогічнихпроцесіввУкраїні[5].

Обравши про-європейський вектор розвитку, Україна є однією із першихпострадянських держав, де уже розпочато створення стимулюючих умов длярозвитку органічного сільського господарства. Зокрема, 03.09.13р. ухваленоЗакон України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарськоїпродукціїтасировини».Вінєнедосконалимтапотребуєформуваннямеханізміввпровадження, бюджетних ресурсів тощо. Однак цей закон є доброюплатформою для формування сприятливої державної політики щодоорганічногосільгоспвиробництва[1,2].

Враховуючи той факт, що органічне сільське господарство за своїмхарактеромєекстенсивним,йогопоширеннявмежахдержавілюструєдинаміказайнятихнимплощ(рис.1).

Тут простежується стійка позитивна динаміка у країнах ЄС (особливоПольщі, Румунії Словаччині) та нестабільний тренд у сусідніх пострадянськихдержавах(Росія,Білорусь,Молдова).

Площі, зайняті органічним агровиробництвом в Україні впродовж 2008-2011рр. мали незначну позитивну динаміку, що зумовлено очікуваннямформуваннянормативно-правовогополяцьоговидугосподарськоїдіяльності.


134

0

100

200

300

400

500

600

700

рік

тис.га

Польща 313,94 367,06 521,97 609,41

Україна 269,98 270,19 270,23 270,32

Румунія 140,13 168,29 182,71 229,95

Росія 46,96 78,45 441,02 126,85

Угорщина 122,82 140,29 127,61 124,4

Словаччина 140,76 145,49 174,47 166,7

Молдова 11,7 32,11 32,11 22,1

Білорусь* - - - -

2008 2009 2010 2011

Рис.1.ДинамікаплощорганічнихсільськогосподарськихземельвУкраїніта

сусідніхдержавах,2008-2011рр.*вБілорусіпрактикуєтьсялишезбираннядикоросів(немаєсертифікованихплощ).Джерело:розробленонаосновілітератури[6].Варто зазначити, що абсолютні значення площ зайнятих органічним

сільським господарством залежать від потенціалу кожної країни, зокрема:загальної площі сільськогосподарських угідь, природнокліматичних умов,спеціалізації.

Відносні показники (частка органічних сільськогосподарських земель узагальнійплощіугідьсільськогосподарськогопризначення) ілюструютьрівеньвпровадженняідейекологізаціїтасталогорозвиткуваграрнусферу.

Так,з-поміжсусідніхзУкраїноюдержавнайбільшачастказемельзайнятихпід органічним виробництвом у країнах ЄС. Зокрема у Словаччині вонастановить 8,61% усіх сільськогосподарських угідь країни, у Польщі – 3,94, вУгорщині –2,94%, в Румунії –1,67%. Разом з тимкраїниСНДперебуваютьнапочатковійстадіїрозвиткуорганічногосільськогогосподарства,щопов’язаноізнесформованістюполітикиуційсфері.ЗокремауРосіїтаБілорусі,деєзначнийприродно-ресурсний потенціал, частка угідь зайнятих під органічним


135

агровиробництвом вкрай незначна і становить лише 0,06% та 0,0012%відповідно.УМолдовіцейпоказникстановить0,89%.

Часткаорганічних сільськогосподарських земель вУкраїні складає0,65%,щозначнобільшеаніжупівнічнихсусідів,однаквкрайнедостатньо,зважаючиназедекларованийуДержавнійцільовійпрограмірозвиткуукраїнськогоселанаперіоддо2015р.курснарозширеннязастосуванняґрунтозахиснихтехнологійобробіткуґрунтутазбільшеннячасткиорганічноїпродукціїузагальномуобсязіваловоїпродукціїсільськогогосподарствакраїнидо10%.

Важливимфакторомвпливунарозвитокорганічногосільгоспвиробництває також сформованість та дієвість державної політики у сфері екологізаціїсільського господарства в цілому та підтримки органічного виробництва таринкуйогопродукціїзокрема.

Так діюча в ЄС Спільна аграрна політика (Common Agricultural Policy)впродовж двох останніх десятиліть активно сприяє розвитку сільськихтериторій та екологізації агровиробництва шляхом фінансування науковихдосліджень у цій сфері та застосування фіскальних інструментів. ЩорічнийбюджетСАПвпродовжцьогоперіодустановивблизько43млрд.євро[3,4].

З іншого боку пострадянські держави (Україна, Росія, Білорусь, Молдова)значною мірою зорієнтовані на подальшу інтенсифікацію аграрної сфери таперебувають на початковому етапі розвитку безпечних для природи системсільськогосподарськоговиробництва.

Щодо ринків органічної сільськогосподарської продукції, то найбільшємним та розвинутим є ринок країн ЄС, куди і спрямовується близько 95%українськоїорганічнихтоварів.

Отже, сусідство із країнами ЄС та реалізація про-європейських прагненьУкраїни позитивно впливатиме на формування сприятливих умов розвиткуорганічногосільськогогосподарстватаринкуйогопродукціївУкраїнішляхомзапровадження дієвої державної аграрної політики із використанням перевагпрограм сусідства, транскордонного, регіонального та міжрегіональногоспівробітництва. Також доцільним є здійснення просування українськоїорганічного продукції на ринки сусідніх Росії та Білорусі, що мають значнийпотенціал.


1. Артиш,В.І. Особливості органічного агровиробництва в концепціїсталогорозвиткуАПКУкраїни//ЕкономікаАПК.–2012.–№7.–С.15–19.

2. Бородіна,О.М.ІнституційнийрозвитоксільськогогосподарстватаселаУкраїни іРосіїтайогогармонізація зЄвропейськоюполітичноюпрактикою//ЕкономікаУкраїни.–2012.–№11.–С.48–61.

3. Зінчук,Т.О. Європейська інтеграція: проблеми адаптації аграрногосектораекономіки:монографія/Т.О.Зінчук ; Ін-текономікитапрогнозуванняНАН України. – Житомир : ДВНЗ «Державний агроекологічний ун-т», 2008. –384c.

4. ОрганическоесельскоехозяйствовЕвропеуспешноразвивается,идажекризис не затормозил его рост. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:


136

http://old.greenbelarus.info/novosti-zelenykh/forumy-i-konferentsii/organicheskoe-selskoe-xozyajstvo-v-evrope-uspeshno-razvivaetsya-i-dazhe-krizis-ne-zatormozil-ego-rost/.

5. Регіональне та транскордонне співробітництво між Україною та ЄС[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://comeuroint.rada.gov.ua/komevroint/control/uk/publish/printable_article;jsessionid=00D4F5B6A9B351E32C11FD7F1CF6DAD8?art_id=47149.

6. Світорганічногосільськогогосподарства.Статистикататенденції2013року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://orgprints.org/25188/7/FiBL_IFOAM_World_of_Organic_Agriculture_2013_UA_final.pdf.

УДК330.322

ОстапенкоВасильстудент

КиївськийнаціональнийуніверситетіменіТ.Шевченкам.Київ

ОЦІНКАТАПІДВИЩЕННЯЕФЕКТИВНОСТІВИКОРИСТАННЯ

ІНВЕСТИЦІЙНОГОПОТЕНЦІАЛУПІДПРИЄМСТВА

АнотаціяРозглянуто класифікацію ефективності використання інвестиційного потенціалу

підприємства. Зосереджено увагу на проблемах оцінки та методах оцінки ефективностіінвестиційногопотенціалупідприємства.

Ключовіслова:ефективність,інвестиційнийпотенціал,оцінка,методи.Проблема оцінки та підвищення ефективності використання

інвестиційного потенціалує актуальноюна сьогоднішнійдень.Так, вітчизняніпідприємства потребують інвестування для покращення економічнихпоказників. Тому, питання дослідження оцінки підвищення ефективностіінвестиційногопотенціалупідприємствапотребуєдеталізації.

Метою даної статті є аналіз методів оцінки інвестиційного потенціалупідприємства,засобівзбільшенняперспективрозвиткупідприємства.

Етимологічне значення терміну «потенціал» походить від латинськогослова «potentia» та означає «приховані можливості», які у господарськійпрактицізавдякипраціможутьстатиреальністю.

У вітчизняній економічній літературі цей термін у широкому значеннітрактуєтьсяякможливості,сили,запаситазасоби,якіможутьбутивикористані,або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів,необхідних для будь-чого. У тлумачному словнику під цим терміномрозуміються«прихованіможливості,силидлябудь-якоїдіяльності,якіможуть


137

виявитисяупевнихумовах».Традиційно предмет фінансового аналізу поділяється на чотири базових

елементи:-фінансовівідносини—відносини,щоспричиняютьзмінивскладіактивів

ізобов'язаньсуб'єктівгосподарювання;-ресурси—складіструктураактивубалансу;-джерелафінансування—складіструктурапасивубалансу;-результати використання економічного потенціалу — елемент, що є

критеріємдлявизначенняперспективрозвиткупідприємства.Базою загальносистемного потенціалу будь-якого підприємства виступає

виробничий(операційний)потенціал.У залежності від ролі того чи іншого фактору (ресурсу) при досягненні

цільових орієнтирів розвитку підприємств, всі види бізнесу можна умовнорозділитинамашино-,трудо-,матеріало-таенергодомінуючі.

В практиці управління ресурсами розрізняють окремі види ефективності,щоможнакласифікуватизапевнимиознаками.

1.Завидомефектурозрізняютьефективність:-економічну,-соціальну.Економічна ефективність вимірюється з використанням різноманітних

вартісних показників – об’єм випуску продукції, об’єм товарообороту, доходів,прибутку тощо. Соціальна ефективність зводиться до збільшення кількостіробочих місць, покращенню умов праці і відпочинку, підвищенню якостіобслуговуваннятощо.

2.Взалежностівідоб’єктуотриманняефектурозрізняютьефективність:-локальну,-народногосподарчу.Локальна ефективність характерна для конкретного підприємства.

Народногосподарча ефективність пов’язана зі споживанням продукції даногопідприємства іншими: тобто це сумісний ефект у сфері виробництва іспоживанняпродукції(послуг).

3.Зарівнемотриманняефектурозрізняютьефективність:-первинну,-мультиплікаційну.Первинна ефективність – це одноразова ефективність, що отримується

шляхомвиконанняпевнихгосподарчихрішень.Мультиплікаційнаефективність– це ефективність від багаторазового використання вигідних господарчихрішень.

4.Взалежностівідцілівизначенняефективністьбуває:-абсолютна,-порівняльна.Абсолютна ефективність характеризується показниками, що оцінюють

загальнувеличинуефектузапевнийпроміжокчасу.Порівняльнаефективністьвідображуєрезультатипорівнянняможливихваріантівгосподарювання.

Варторозрізнятитакікатегорії,яккритеріїіпоказникиефективності.


138

При визначенні сутності поняття “ефективність ресурсного потенціалу”важливовстановитикритеріййогооцінки,признаквідзнаки,щохарактеризуєякісну, кореневу сутність явища чи предмету, що вивчається, тобто ознаку, заякоюможливовизначитирезультативністьтогочиіншогопроцесувдіяльностіпідприємства.

Оскільки економічні явища і процеси досліджуються при певнихвиробничих відносинах, то й критерій їх оцінки повинен виражати кількіснусторонуцихвідносин,їхсутність,основнувідміннуознаку,принциповийпідхіддооцінкиефективності.

Критерій ефективності виражається коефіцієнтом ефективності (Ке), щовизначається як відношення результатів до ресурсів. Теоретично коефіцієнтефективностіможебутинескінченновеликоювеличиною.

Такимчином,критеріємекономічноїефективностідіяльностіпідприємствавиступає досягнення максимального результату при мінімальних затратах іраціональномувикористанніресурсів.

При визначенні ефективності ресурсного потенціалу підприємстванеобхіднодотримуватисянаступнихпринципів:

- кількісна оцінка ефективності використання ресурсного потенціалупідприємства повинна здійснюватися на основі зіставлення результатіввиробництваззатратамичивикористанимиресурсами;

-оцінкаефективностіповиннапроводитисязаєдинимнародогосподарчимкритерієм;

- оцінка ефективності повинна здійснюватися під засобом системипоказників, що відображують різноманітні економічні процеси використанняресурсногопотенціалупідприємства;

- повинна забезпечуватись взаємна ув’язка системи показників на всіхрівняхуправлінняекономікою;

- розрахунок показників здійснювати на основі єдинихформ і показниківстатистичногооблікуіплануванняекономікитаїїокремихланок.

Система показників економічної ефективності повинна являти собою немеханічнийнабіррізноманітних показників, а діалектичнеціле, частиниякогокоординовані, займають відповідне місце і разом утворюють систему, єдинеціле.

Система показників економічної ефективності використання ресурсногопотенціалупідприємстваґрунтуєтьсянанаступнихпринципахїїрозробки:

-повневідображенняотриманихрезультатівдіяльності;-кількіснаоцінкапоказників;-можливістьрозрахункупоказниківзаданимичинноїсистемиобліку;-чіткістьметодичногопідходудорозрахункупоказників.Розглянемо, за рахунок чого може покращитися ефективність ресурсного

потенціалупідприємства.По-перше, через підвищення продуктивності праці. Цей процес

відбуваєтьсязаумовпокращеннязасобівпраці,технологіїівпровадженняновоїтехніки і прогресивної технології, а також за рахунок відповідної підготовкикадрівдляроботинановійтехніці,підвищеннякваліфікаціїпрацівників.Тобто


139

напідприємствіпроводиться2типироботи:-підготовкакваліфікованихкадріввідповіднодорівнярозвиткутехніки і

технологіївиробництва;-підвищеннякваліфікації.Перший напрямок має за мету навчити працівників використовувати

надані їм засоби виробництва для створення необхідної продукції в належнійякості і потрібній кількості. Другий напрямок має за мету підвищенняпрофесійних знань і навичок з метою виконання більш складних робіт іпідвищенняпродуктивностіпраці.

По-друге,ефективнадіяльністьпідприємстввдовгостроковійперспективізабезпечується високими темпами їх розвитку і підвищеннямконкурентоспроможності, що в значній мірі визначається рівнем їхінвестиційної активності і діапазоном інвестиційної діяльності. Інвестиції –цесукупність практичних дій громадян, юридичних осіб чи держави з реалізаціїінвестицій.

УДК330.332

ПогобаловаОленавикладач

Луганськийколеджбудівництва,економікитаправам.Луганськ

ФАКТОРИВПЛИВУТАПРИНЦИПИІНВЕСТИЦІЙНОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ІННОВАЦІЙНОГОЗАЛІЗНИЧНОГОТРАНСПОРТУ

АнотаціяУстаттівизначенорольтазавданняінвеститційно-інноваційногорозвиткузалізничного

транспорту. Розглянуто основні джерелафінансуваннята напрями інвестиційної діяльностівітчизняної залізниці. Запропоновано напрямки впровадження інновацій для ефективногозадоволенняпотребвперевезенніпасажирівтавантажів.

Ключовіслова:залізничнийтранспорт,інновації,інвестиції,інноваційно-інвестиційнадіяльність.

Сучасність характеризується глобальною конкуренцією, яка спрямовуєрозвиток країни в напрямку досягнення успіху за умов нових підходів дорозвитку економіки в цілому та регіональному розвитку зокрема. Томунеобхідно, щоб найважливішою складовою частиною економічного зростаннябуласамеінноваційно-інвестиційнаактивністьсуб’єктівгосподарювання.

Розвитку інвестиційного забезпечення економіки країни, та залізничноготранспорту зокрема, присвятили свої праці: Аксьонов І.М., Бакаєв О.О., ІльчукВ.П.,КулаєвЮ.Ф.,МакаренкоМ.В.,СичЄ.М.,ЦвєтовЮ.М.,ФедюшинЮ.М.таінші.Аледосізалишаютьсяневирішенимипроблемиефективноговідтворенняпарку


140

вагонів, не в повному обсязі визначенні теоретичні основи інноваційно-інвестиційних принципів та організаційно-економічні фактори інвестиційногозабезпечення.

Залізничний транспорт є складною виробничо-економічною і соціальноюсистемою з територіально-виробничою та функціональною структурою. Вонавиступає і як самостійна галузь народного господарства, і як галузьматеріальноговиробництва,щопродовжуєпроцесствореннявартостітоварівусферіобігу.

Загальна транспортна мережа України включає 21,6 тис. км залізничнихколій.Перевезеннявантажівзалізницямивкраїніу2012р.порівняноз2011р.зменшилися на 2,5%. На сьогодні, досить повільно вирішуються питанняпроведення економічних реформ, оновлення рухомого складу, розвиткудержавно-приватного партнерства, притоку інвестицій, технічних інновацій ітехнологічноїмодернізаціївгалузітабагатоінших.

Активізація інвестиційного процесу є одним найбільш дієвих механізмівсоціально-економічних перетворень. Щодо інновацій, ефективні технічні,організаційні та економічні нововведення неодмінно ведуть до помітнихпозитивнихзмінусоціальнихпроцесахнапідприємствах,вонизорієнтованінадинамічнийрозвитокіневпиннепідвищенняефективностівиробництва.

На сьогоднішній день організаційно-економічний розвиток залізничноготранспорту неможливий без активізації інвестиційної та інноваційноїдіяльності.Вумовахстрімкогорозвиткуновихтехнологійінвестиціївиступаютьнайважливішим способом забезпечення прогресивних структурних зрушень векономіці, створенні нових конкурентоспроможних господарських систем, атакож масової модернізації і реконструкції тих, що діють, врешті-решт вони єдомінуючимчинникомекономічногозростання.

Від технічного стану залізничної інфраструктури, її достатності таоснащеності залежать розвиток економічних відносин, координація роботизалізничного транспорту та його взаємодія з іншими видами транспорту,швидкістьтаефективністьпереміщеннятранспортнихпотоків,вартістьіякістьперевезень,екологічнийстан,соціальніпитання.

Ступіньзносуосновнихзасобіввсферізалізничноготранспортустановить:вгосподарствіелектрифікаціїтаелектропостачаннястаномна1.01.12р.-88,3%вгосподарствісигналізаціїізв’язку-32,2%,велектровозномутатепловодномугосподарстві – 91%, існуючий парк вантажних вагонів – 88%. Залишковавартістьосновнихзасобівзалізничноготранспортускладає218млр.грн.[1].

Значна частина наявної інфраструктури і технічних засобів, щозабезпечують їх функціонування, експлуатуються поза межами встановленихнормативних строків служби і є морально та фізично застарілими. Приневисоких техніко-економічних параметрах, низькій надійності щодоексплуатації вони постійно потребують збільшення втрат на технічнеобслуговування та ремонт, що здійснюється переважно за рахунок власнихкоштівзалізниць.

Отримання залізничним транспортомключових позицій на ринку якіснихта конкурентоспроможних транспортних послуг, які в повному обсязі


141

задовольняють потреби в вантажних та пасажирських перевезеннях,забезпечуючи найбільший рівень безпечності та екологічності, стає основноюметоюйогоінвестиційно-інноваційногорозвитку.

До основних джерелфінансування інвестицій на залізничному транспортіналежать:

- власні кошти залізниць і структурних підрозділів (прибуток,амортизаційнівідрахування);

- кошти позабюджетних фондів, державного і місцевого бюджетів, якіможуть надаватися на зворотній та незворотній основі, а також у виглядіподаткового кредиту, дотацій, субсидій або компенсації частки банківськоговідсотказанаданимикредитами;

-кредитибанківтаіншихфінансовихустанов,лізинг;-облігаційніпозики;коштиіноземнихінвесторів.Використання інших джерел інвестиційних ресурсів сьогодні не набрало

потрібногомасштабу.Щостосуєтьсяпозиковихкоштів, то в зв`язкуз високоювартістю послуг по наданню та обслуговуванню кредитів, вони в багатьохвипадках недоступні для підприємства, а залучення акціонерного капіталупов`язанозпроблемоюрозвиткуінфраструктуригалузевогофондовогоринку.

Фінансове і реальне інвестування складають основу інвестиційногозабезпеченняінновацій[2,с.203].Всучаснихумовахформуванняінвестиційнихджерел певну роль відіграють засоби самих залізничних підприємств, якіформуються за рахунок прибутку та амортизаційних відрахувань, тобто ізчистогогрошовогопотоку.Нажаль,рівеньтарифіввантажнихперевезеньнедаєтієїрентабельності,якабдозволяласпрямовуватинеобхідніфінансовісуминаоновленняосновнихфондівзалізничноготранспорту.

До перспективних джерел фінансування інвестицій у розвитокзалізничного транспорту належить й проектне фінансування, коли доходи,отримані в результаті реалізації проекту, є єдиним джерелом погашенняборговихзобов’язань.

Для активізації інвестиційних процесів на залізничному транспортівирішальнезначеннямаютьтакізаходи[3,с.70]:

-розвитокмеханізмівдержавнихгарантій,підвищеннякоординуючоїролі,атакожзбільшенняобсягівдержавнихінвестицій;

- концентрація інвестиційних ресурсів (державних та галузевих) та їхраціональне використання на ключових напрямках інноваційного розвиткузалізничноготранспорту;

- подальше удосконалення програмних завдань всебічної структурноїперебудовиекономікигалузінаперспективудлячіткоїорієнтаціїпотенційнихінвесторів у процесах інноваційного відновлення та розвитку транспортнихпідприємств;

- здійснення координації напрямків діяльності інвесторів та застосуваннянових ринкових схем та механізмів їхньої участі в інвестуванні інноваційнихпрограмтапроектівгалузі;

- створення на залізничному транспорті сприятливого інвестиційногоклімату для вітчизняних та іноземних інвестицій в усіх сферах - податковій,


142

валютній,митномуконтролітаін.;- залучення комерційних банків до участі у фінансуванні тих об’єктів

залізниць, які орієнтовані на вирішення нагальних потреб підвищення їхніхексплуатаційниххарактеристиктабезпекируху;

-розробкапривабливихдляпотенційнихінвесторівінноваційнихпроектів,впровадженнямаркетинговихпідходів до пошуку та залученню інвестиційнихресурсів, створення на рівні галузі додаткових стимулів для учасниківінвестиційногопроцесу.

Таким чином, узагальнюючи вищевикладене, необхідно зазначити, щоінноваційна діяльність на залізничному транспорті повинна, перш за все,відбуватися за напрямами, які формулюють його технічний розвиток і які взначніймірівизначаютьякістьроботитапродуктивністьпрацівгалузі,асаме:

- покращення структури перевезень (підвищення рівня розвиткуконтейнернихтакомбінованихперевезеньвзмішаномусполученні);

- збільшення пропускної спроможності залізничної транспортної мережішляхомїїреконструкціїтарозвитку;

-збільшеннявантажопідйомностіташвидкостірухомогоскладу;- удосконалення структури парку та створення нових видів та типів

спеціалізованогорухомогоскладу;-удосконаленняпотужнихустановоктаенергетики.Реалізація цих інновацій потребує конструктивного удосконалення та

надійностітранспортнихзасобів,зниженнявитратнатехнічнеобслуговуваннята ремонт. Необхідно збільшити вантажопідйомність, швидкісніхарактеристики, зменшити вагу на одиницю вантажопідйомності, та витратипалива на одиницю перевізної роботи, знизити трудомісткість технічногообслуговуваннятаремонтутяговогота рухомого складу.Необхіднорозвиватипрактикузастосуваннясучаснихсистемдіагностикитехнічногостанутяговоготарухомогоскладу.Необхіднізмінивгалузіуніфікаціїтастандартизації.


1. Державний комітет статистики : [Електронний ресурс] : [офіц. сайт] :україн.версія.—Режидоступу:http://www.ukrstat.gov.ua/.—Назвазекрана.—Датазвернення:11.05.2014р..

2. Сич, Є.М. Інноваційно-інвестиційні комплекси транспортної галузі:методологіяформуваннятарозвитку[Текст]:монографія/Є.М.Сич,В.П.Ільчук.–К.:Логос,2006.–264с.

3.Кірдіна,О.Г.Методологічніаспектиінвестиційно-інноваційногорозвиткузалізничного комплексу України [Текст] : монографія / О.Г.Кірдіна. – Х :УкрДАЗТ,2011.—С.311–312.

4.Сич,Є.М.Економікавагонногогосподарства [Текст] :навч.посібникдлястудентіввищ.навч.закл./Є.М.Сич,Н.І.Богомолова,В.П.Гудкова,В.М.Кислий.–К.:Логос,2007.–327с.


143

УДК336.761РойкоІгор

аспірантДВНЗ«Київськийнаціональнийекономічний

університетіменіВадимаГетьмана»м.Київ

СУЧАСНІБІРЖОВІПРОДУКТИЗАЛУЧЕННЯКАПІТАЛУВКОНТЕКСТІ

ЄВРОПЕЙСЬКОЇІНТЕГРАЦІЇУКРАЇНИ

АнотаціяУ статті досліджуються питання запровадження на біржовому ринку акцій

інноваційного продукту Української біржі - «Залучення капіталу». Проаналізовано досвідфункціонування подібних «біржових продуків» як присутні на світових ринках акцій,призначеннямякихєзалученняінвестиційногокапіталуінноваційнимикомпаніями.

Ключові слова: біржовий ринок акцій, лістинг, нові ринки, ринок залучення капіталу,ринок інвестицій та інновацій, ринок альтернативних інвестицій, ринок фінансування таторгівінноваційнихкомпаній.

Умовами «Угоди про асоціацію» між Україною та ЄС передбаченаімплементація Директив ЄС щодо фінансових ринків, їх інститутів таінструментів. Наслідками для українського фондового ринку, пов'язаними ізстворенням зони вільної торгівлі з ЄС, може стати подальша інтеграціявітчизняного ринку до європейськиї ринків капіталу, як в частині залученнякапіталунаєвропейськихбіржах,такізалученняєвропейськоготавітчизняногокапіталунаукраїнськихфондовихбіржахзаєвропейськимитехнологіями.

Увага до нових механізмів залучення капіталу, пов’язана із труднощамипосткризовоговідновленнятрадиційнихпублічнихринківIPO,томувсебільшоїуваги заслуговують «нові ринки» залучення капіталу. Традиційні публічнібіржові ринки мають традиційно високий рівень зарегульованості, «новіринки», у яких цей рівень регуляції значно нижчий, є привабливим дляшвидкогозалучення інвестиційногокапіталумолодимикомпаніями зростання[1].

На початок 2014 року серед іноземних ринків за кількістю українськихемітентів лідирує Варшавська фондова біржа, на якій торгуються акції 13емітентів,11 з якихпройшлипроцедурулістингуна біржі - «головнийринок»(main market), а дві торгуються на «новому ринку» (NewConnect). Абсолютнабільшість цих емітентівмають реєстраціюпозамежами України: 4 компаніїї –Кіпр, 6 – Люксембург, 3 – Нідерланди [2]. Залишиться привабливим дляукраїнських емітентів у найближчі роки і Лондонська фондова біржа зі своїм«новим ринком» альтернативних інвестицій «AIM». Окремі великі українськікомпаніїможутьспробуватисвоїсиливIPOнаазійськихринках,насамперед,на«новомуринку»-«Growthenterprisemarket»Гонконгськоїфондовоїбіржі.

У 2011-2013 роках на «нових ринках» Варшави, Лондону та Гонконгу[Див.Табл.1] фіксувалось зростання як ринкової капіталізації, так і кількостілістингових компаній, що здійснили залучення капіталу. Лідером як запоказниками ринкової капіталізації, так і за кількістюлістингових емітентів є


144

Лондонський «AIM». Варшавський «NewConnect» переважає Гонконгський«Growth enterprise market» за кількістю лістингових емітентів, але у разипоступаєтьсяйомуупоказникахринковоїкапіталізації.Накінець2013рокунацих ринках лістингувались 1748 компаній з ринковою капіталізацією у понад$145 млрд. Лише п’ять з них українські (MHP,RegalPetroleum,Ukrproduct,XXICentury,Arricano), які залучали капітал на «ринку альтернативних інвестицій»(AIM) Лондонської фондової біржі. На ринку «NewConnect» Варшавськоїфондовоїбіржітількидвіукраїнськікомпанії(KDMShippingтаAGROLIGAGroup).

Таблиця1«Новіринки»Варшави,Лондону,Гонконгу:ринковакапіталізація(РК)

(млн.$)талістинговікомпанії(ЛК)у2011-2013роках[2,3,4] 2011 2012 2013

Новийринок РК ЛК РК ЛК РК ЛК«NewConnect» 2484 351 3589 429 3654 445

«AIM» 95184 1143 98800 1096 123766 1087«Growthenterprise

market» 10887 170 10116 179 17290 192Разом 109083 1674 113246 1722 145249 1748

«Нові ринки» є досить поширені на європейських біржах – членах

Європейської федерації фондових бірж (FESE). Поряд із основним торговиммайданчиком,створені«біржовіпродукти»зменшжосткимрегулюваннямметаякого створити більш сприятливі умови для залучення капіталу компаніямизростання і інновацій. Крім того, переважна більшість таких нових ринківфункціонує за правилами MTF (Multilateral Trading Facilities), тобтобагатосторонніхторговихсистем.

Таблиця2«Новіринки»європейськихбірж-членівFESE:лістинг,ринкова

капіталізаціятаобігакційуберезні2014р[5]

Фондовібіржі Новийринок Лістинговікомпанії

Ринковакапіталізація(млн.євро)

Обігакцій(млн.євро)

AthensExchange AlternativeMarket 14 140,8 0,2

BME(SpanishExchanges) MABExpansión 21 3530,3 n/a

BorsaIstanbul BISTSecondNationalMarket 86 5792,5 682,9

BratislavaStockExchange

BratislavaStockExchange 64 664.1 //

CEESEG-Budapest BETa 23 46,3 1,1

CEESEG-Vienna DritterMarktMTF 24 1435,4 n/aCyprusStockExchange

EmergingCompaniesCyprus 19 915,6 n/a


145

Продовженнятабл.2DeutscheBörse EntryStandard 180 43947,9 114,8IrishStockExchange ESM 26 81992,4 74,4

LuxembourgStockExchange EuroMTF 213 387,4 0,5

NASDAQOMXNordic

FirstNorthAlternativeMarket 135 4381,5 346,1

NYSEEuronext Alternext 184 10495 690OsloBørs OsloAxess 32 2420,5 54,5WarsawStockExchange NewConnect 442 2421 21,7

TOTAL 1461 158536 1990,2Накінецьберезня2014рокуна «новихринках»європейськихбірж-членів

FESE лістингувалось 1461 компанія, з ринковою капіталізацією у майже 159млрд. євро і обсягом ринкових угод (EOB) – у майже 2млрд. євро за березень2014року.Українськимкомпаніямслідбільшдетальнорозгдядатиможливостізалученнякапіталунетількина«новихринках»ВаршавичиЛондону.

З середини 2013 року на Українській біржі за підтримки НКЦПФРрозпочалась реалізація інноваційного проекту «Залучення капіталу». Проектлишенасамомупочаткуіособливих«успіхів»покищонемає,алеінвестиційнеспівтовариство пов’язує з ним великі надії. Основне призначення біржовогопродукту — сприяння залученню інвестицій, перш за все, для невеликих тазростаючихкомпаній,щопрагнутьреалізуватисвійпотенціалрозвитку[6].

Таблиця3Вимогидоемітентівдлярозміщенняакційна«Ринкузалученнякапіталу»

Українськоїбіржіта«NewConnect»Варшавськоїфондовоїбіржі. «Ринокзалучення

капіталу»«NewConnect»

1. Функціонуючийбізнес-неменше1року

ФінансовазвітністьвстандартахМСФОзапопереднітрироки

2. Наявністьчіткоїстратегіїтабізнес—плануна3

роки

Достатністьоборотногокапіталу

3. Мінімальнаоцінкабізнесу-8млн.грн.

Ринковакапіталізація–якмінімумеквівалент12млн.євровзлотих

4. Наявністьполітикикорпоративногоуправління

Дотриманнякодексукорпоративногоуправлінняудобровільномупорядку

5. Планищодозалученнякоштів

Від8млн.грн

6. Готовністьматиfreefloat-неменше15-25відсотків

Freefloat–неменшеніж25відсотків


146

Головною проблемою запровадження біржового продукту залученнякапіталу Української біржі є дефіцит платоспроможних інвесторів та низькакорпоративна культура вітчизняних емітентів. За останні роки полевітчизняних інвесторів значно звузилось. Порівнюючи основні параметрипроектівУкраїнськоїтаВаршавськоїбірж,можнаконстатувати,щовітчизнянийпроект концептуально близький ринку фінансування та торгів інноваційнихкомпаній (NewСonnect) Варшавської біржі. Вітчизняний «продукт» значнопрограє в частині державної підтримки.Крім сприяння зі сторони державногорегулятора фондового ринку, ніяких фінансових чи податкових стимулівдержаваненадає. Бузумовно, це небуде сприятиреалізації успішних проектівзалучення капіталу за посередництвом фондових бірж у високотехнологічнісегментивітчизняноїекономіки.

Таким чином перед українською інвестиційною спільнотою стоять двавзаємопов’язаних завдання: максимально врахувати європейський досвідорганізації та функціонування «нових ринків» залучення капіталу дляствореннянавітчизнянихбіржахефективнихбіржовихпродуктіваналогічногопризначення; створити відповідне середовище для тих українських компаній,які бажають та потребують залучати капітал на «нових ринках» європейськихфондовихбірж.


1. FederationofEuropeanSecuritiesexchangesstatisticsmethodology,January2010, version 5.2 – 25 pages. [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://www.fese.eu/_lib/files/FESE_Statistics_Methodology_5_2_January10_FINAL.pdf.

2. ПроектNewConnectВаршавськоїфондовоїбіржі. [Електроннийресурс]–Режимдоступу:http://www.newconnect.pl.

3. Проект «Growth enterprise market» Гонконгської фондової біржі[Електронний ресурс] – Режимдоступу:http://www.hkgem.com/root/e_default.aspx.

4. ПроектAIM Лондонської фондової біржі [Електронний ресурс] Режимдоступу до матеріалів: http://www.londonstockexchange.com/companies-and-advisors/aim/aim/aim.htm.

5. Офіційний веб-сайт Федерації європейських фондових бірж[Електронний ресурс] Режим доступу до матеріалів:http://www.fese.eu/en/?inc=art&id=3.

6. Проект Залучення капіталу Української біржі: [Електронний ресурс]Режимдоступу:http://www.ux.ua/s328.

http://www.fese.eu/_lib/files/FESE_Statistics_Methodology_5_2_January10_FINAL.pdf

http://www.newconnect.pl/


147

УДК332.3СидорукБорис

к.е.н.,с.н.с.,завідувачлабораторії,аграрноїекономікиТернопільськадержавнасільськогосподарськадосліднастанція

ІнститутукормівтасільськогогосподарстваПоділляНААНм.Тернопіль

БІОЕНЕРГЕТИЧНЕЗЕМЛЕРОБСТВОТАЙОГОПЕРСПЕКТИВИВУКРАЇНІ

Анотація

У статті розглянуто питання перспектив розвитку біоенергетичного землеробства вУкраїні і можливостей ефективного використання енергетичного потенціалу біомаси, якаутворюєтьсявпроцесісільськогосподарськоговиробництва.

Ключові слова:агропромисловевиробництво,біомаса,відходи, енергетичнийпотенціал,удосконалення.

Останнім часом спостерігається порушення природного балансу

навколишнього середовища, зростання антропогенного навантаження наприроднесередовище.Однимізшляхівзменшеннянегативноговпливулюдининадовкілляєзастосуваннябіологічнихвидівенергії.

Україна має великий потенціал біомаси, доступної для енергетичноговикористання. Шляхом залучення цього потенціалу до виробництва енергії внайближчій перспективі можна задовольнити 13-15% потреби держави впервиннійенергії.РозвитокбіоенергетичногосекторувУкраїнімаєвідбуватисяпослідовно й обґрунтовано, з урахуванням можливого впливу на національнуекономікутадовкілля.

На сьогодні в Україні важливе значення мають перспективи розвиткубіоенергетичногоземлеробства,асамествореннядієвогоіпрозорогомеханізмустимулювання виробництва та споживання біоенергії та забезпеченняширокомасштабногоїївикористання.

Базовими складовими потенціалу біомаси є відходи сільськогогосподарстватадеревнабіомаса.Сільськогосподарськабіомасасконцентрованав центральних, південно-східних та південних областях країни, в місцях знайродючішимиґрунтами.

Висока родючість ґрунтів дає можливість вирощувати різні видисільськогосподарських культур. Україна відзначається сприятливим кліматомдля вирощування злакових на території всієї країни та відповіднимикліматичними умовами для посівів кукурудзи і сої на сході. Серед усіхєвропейськихкраїнУкраїналідируєувирощуванніцукровихбуряків,гречкитаморкви,посідаєдругемісцезвирощуванняпшениці(післяРосії)ітоматів(післяПольщі).

Агропромислове виробництво України володіє значним потенціаломбіомаси,доступноїдлявиробництваенергії.Згідноекспертнихоцінокщорічнийтеоретичний потенціал біомаси складає близько 45 млн. т у.п., технічнодосяжний–32млн.ту.п.,аекономічнодоцільний–24млн.ту.п.[1].

Основнимискладовимибіонергетичногопотенціалуєсільськогосподарські


148

відходи та енергетичні культури. Серед сільськогосподарських відходівнайбільший економічний потенціал мають відходи виробництва соняшника(стебла, кошики, лушпиння), потім йдуть відходи виробництва кукурудзи назерно (стебла, листя, стрижні початків). Солома зернових культур та соломаріпакупосідаютьтретєтачетвертемісця,відповідно.

Сьогодні науковці і практики Європи активно працюють над створеннямновітніхтехнологій і обладнаннядлявиробництвайвикористанняв сільськіймісцевості усіх видів біопалив: твердих (брикети, гранули, брикетувальники йкотлидляїхвикористання),газових(біогаз),рідких(біодизель).

Длябагатьохрегіонів Українивикористаннявласноготвердого біопаливадоцільніше, ніж вугілля або нафтопродуктів, оскільки вироблене з місцевоїсировини біопаливо обходиться у 2-4 рази дешевше й не потребує значнихтранспортних витрат на його доставку. Використання твердого біопаливаведуть у вигляді солом’яних брикетів, гранул, зрубок та відходівсільськогосподарськоговиробництва.

Перехід аграрного сектору з командної економіки на ринково орієнтовнусистему впровадив елемент фінансової відповідальності та підштовхнувкерівників підприємств до впровадження заходів щодо підвищенняефективності їх роботи. Сільське господарство в Україні переживає процес, вякомузбиткові,якправило,дрібнігосподарстваабозгортаютьсвоюроботу,абоприєднуютьсядобільшуспішних,великихгосподарств.

Нині вибір культури, внесення добрив, методи збору врожаю, зберіганнязернатавсііншіаспектиуправлінняфермерськимгосподарствомвизначаютьсяунапряміпідвищенняйогоприбутковості.

На даний час деяка кількість соломи, гною і лушпиння соняшнику такожвикористовується длявиробництваенергії, однак їхнійвнесоквенергетичнийбалансУкраїнінезначний.Більшеніж60соломоспалюючихкотлівзнаходятьсявексплуатації на сільськогосподарських підприємствах та в школах сільськоїмісцевості.

При цьому, вторинні відходи сільського господарства виробляються танагромаджуються на агарних підприємствах, які вирощуютьсільськогосподарськікультуридлявиробництвахарчовихпродуктівтакорму.

Проте, варто наголосити на тому, що практично на всіх олійно-екстракційних заводах встановлені котли, які виробляють теплову енергію злушпиння соняшнику. На трьох великих біогазових установках одержуютьелектроенергію з гною. Крім того, низка установ та організацій уже маютькількаекспериментальнихплантаційзвирощуванняенергетичнихкультур.Намайже200малихісередніхзаводахвиробляютьгранулийбрикетиздеревнихта сільськогосподарських відходів. Проте, поки що відсутнє офіційноорганізованевирощуваннятавикористаннязгаданоговидубіомаси.

Одним з головних бар’єрів на шляху широкого використаннясільськогосподарських культур в енергетичних цілях є досить висока цінавідповідного технічного обладнання. Це стосується технічних засобів, якіноземного, так і вітчизняноговиробництва.Ниніна ринку виробниківданогообладнання в Україні існує монополія, що підтримує високий рівень цін,


149

унаслідок чого це обладнання недоступне для більшості потенційнихспоживачів [2]. Іншою важливою проблемою є перебої з постачанняменергетичної сировини, оскільки в Україні ще не відпрацьований механізм зпідписання довгострокових контрактів на постачання біомаси. Відомо, що длявласникакотланасоломізавждиможливевиникненняпроблемзпостачаннямсировини,якщотількивінсамнеєвласникомсоломи.

Існуєдваспособивирішенняцихпроблем:-впровадженнядержавнихсубсидійідотаційпокупцямкотлівнабіомасі;- створення компаній, які будуть спеціалізуватися на забезпеченні

стабільнихпоставокбіомасиспоживачам.Отже, розбудова ефективного підприємницького середовища у галузі

виробництва біоенергії матиме перспективу за умов формуванняфункціональних економічних механізмів стимулювання енергоефективності;здешевлення кредитних ресурсів та звільнення від оподаткування частиниприбутку, отриманого за рахунок впровадження енергоефективних таенергозберігаючихтехнологій.

Таким чином, енергетичний потенціал біомаси, що є в Україні позасумнівом є важливим для створення передумов ефективного розвиткуекономікикраїни,атакожвідмічаємопозитивнийвпливенергетичнихкультурна збереження та відтворення екосистем, що дозволить позбутися проблем,пов’язаних із забрудненням довкілля, мінімізує тенденції глобальногопотепління. І, нарешті, «енергетичні» місцевості, при забезпеченні їхефективногорозвитку,отримаютьзначнукількістьробочихмісцьіновіподаткиумісцевібюджетидлявласногорозвитку.


1. Біоенергія в Україні ( створення новітніх об´єктів, виробництво івикористаннябіопалив)/В.О.Дубровін,М.Д.Мельничук,Ю.Ф.Мельниктаінші–К.:НУБіПУкраїни,2009.–108с.

2. Гончарук І.В. Розвиток підприємницької діяльності у виробництвібіопалива:теоретичнийаспект/І.В.Гончарук//ЕкономікаАПК.–2013.–№6.–С.126-129.


150

УДК330.322.(477)СтояненкоІрина

к.е.н.,доцентОсадчаДар’я

слухачмагістратуриКиївськийнаціональнийторговельно-економічнийуніверситет

м.Київ

ІНВЕСТИЦІЙНАДІЯЛЬНІСТЬВУКРАЇНІ:СУЧАСНИЙСТАНТАШЛЯХИПОКРАШЕННЯ

Анотація

УстаттірозглянутосучаснийстанінвестиційноїдіяльностівУкраїні;виділеноключовіпроблеми скорочення її активності протягом останніх років та визначено основні шляхизабезпечення росту інвестиційної діяльності національних суб’єктів господарювання вперспективі.

Ключові слова: інвестиції, прямі іноземні інвестиції, інвестиційна діяльність, інвестор,інвестиційнийринок,інвестиційнийклімат.

Сучасний розвиток економіки України нерозривно пов'язаний зінвестиційнимипроцесами,якієрушійноюсилоюінтеграціїекономікиусвітовегосподарство за рахунок оновлення основних фондів, переведення капіталів зодних сфер в інші, передачі технологій, інновацій та управлінського досвіду.Залучати,використовуватичиобмежуватиінвестиціїкерівництвокожноїкраїнивизначає суб’єктивно відповідно до своїх соціально-економічних танаціональнихособливостей.Протепитанняактивізаціїінвестиційнихпроцесівєнасьогоднієактуальнимдлябільшостікраїнсвіту,тожУкраїнанеєвинятком.

ПроблемиінвестуванняУкраїнивисвітленовпрацяхбагатьохвітчизнянихвчених-економістів, таких як: Л.М. Борщ, А.П. Гайдуцький, Б.В. Губський,А.П.Дука,Т.В.Майорова,А.А.Пересадатабагатоінших.

МетоюстаттієдослідженнятенденційрозвиткуінвестиційноїдіяльностівУкраїні протягом 2008-2012 років та пошук шляхів її поліпшення наперспективу.

Оздоровлення та розвиток сучасної економіки України неможливий безактивізації інвестиційної діяльності, пошуку та залучення надійних інвесторів,які брозміщували свої інвестиції надовгострокові терміни, забезпечуючицимстабільний розвиток важливих ланок господарства. Українамає всішанси длязалучення інвестиційних ресурсів та використання їх на користь економіки,томущо потенціал української економікимає досить «широкі горизонти» длясвогорозвитку.

В той же час макроекономічні показники України залишаються напериферіїсвітовихінвестиційнихпотоків,щозначнопідсилюєтьсянедостатнімрівнем інвестиційних ресурсів, а також ускладнюється кризовими явищами усвітовійекономіці.

Основуінвестиційноїдіяльностібудь-якоїдержавивизначаютьзаобсягомпрямих іноземних інвестицій та за інвестиціями в основний капітал. Аналіз


151

показників інвестиційної діяльності за період 2008-2012 рр., дозволяєконстатувати,щовУкраїніспостерігаєтьсяскороченнятемпівзростанняпрямихіноземнихінвестицій.Якщоу2008роціцейпоказникскладав29,4%,тоу2012році–11,7%[1].

Прямі іноземні інвестиції повинні підсилювати міжнародну інвестиційнупозицію України та запобігати зростанню зовнішнього боргу, на сьогодні,ситуація в економіці країни протилежна – інвестиції скорочуються, а боргиростуть.

Галузева структура інвестицій в основний капітал в Україні також не єоптимальною: інвестиції в промисловість не становлять навіть половиниобсягіввсіхінвестицій(38%),тодіяквартістьосновнихфондівєдомінуючою,асільське господарство, маючи надзвичайно великий потенціал, інвестуєтьсявзагалінезначноюмірою(6%).Ступіньзносуосновнихфондівзавсімавидамиекономічної діяльності в Україні станом на 2012 рік становив 64,7 %. Вартозазначити,щоступіньзносувтранспортнійтавенергетичнійгалузяхстановитьвідповідно 84,3% та 80%, що свідчить про майже повну зношеність. Такакритичністьпоказниківзносуосновнихфондівмаєбезпосереднєвідношеннядонезадовільного обсягу інвестицій у реальний сектор. Кількість залученихінвестиційсамевосновнийкапіталзаперіод2008-2012рр.маєзначнуамплітудуколивань,алеслідзазначитищопоказник2012рокумаєпозитивнутенденціюдо збільшення (38,7%), але ще не досягнув докризового періоду – 2008 рік(50,4%)[1].

Структура та динаміка інвестицій в основний капітал за джереламифінансуваннясвідчить,що:

· основними джерелами інвестування були й залишаються власні коштипідприємствтаустанов,щостановлять63,3%відзагальногообсягуінвестиційукапітал;

· спостерігається стрімке падіння банківського кредитування з 20,7% у2009роцідо14,1%у2012році;

· у структурі іноземного інвестування переважають інвестування уфінансовий, а не в реальний сектор економіки; кошти іноземних інвесторів уосновний капітал за період 2009-2012 рр. стрімко скоротились, відповідностановили3,9%та1,4%[1].

Якщо визначити місце України за міжнародними економічнимипоказниками, то згідно з даними Європейського банку реконструкції тарозвиткукумулятивнийпоказник«обсягпрямихіноземнихінвестицій»надушунаселеннявУкраїністаномнапочаток2012рокусклав1000дол.США,тодіякуКазахстані–3706дол.США,Польщі–3155дол.США,Румунії–2350дол.США[2].Місце України вміжнародних бізнесових рейтингахможна проаналізуватизгіднозданимипідготовленимиВсесвітнімбанкоміМіжнародноюфінансовоюкорпорацією [3]. Отже, наша країна займає 152 місце з 183 у загальномурейтингу інвестиційних показників, втративши 3 позиції за останні 3 роки. Заякістю інституцій, інфраструктури, макроекономічних показників таекономічноїстабільностіУкраїназнаходитьсяна82місцііз134.Індекскорупціїзалишається стабільно високим та продовжує зростати, у 2012 році Україна


152

перебувала на 118 місці, зараз знаходиться на 146 позиції з 180. За ступенемсвободи економіки України, а саме торгової, фінансової, грошово-кредитної,інвестиційної, згідно з індексом Heritage Foundation Україна перебуває на 169місці із179,щоєнайнижчимпоказникомкраїнСхідноїЄвропи.Середлідерівуданому загальному рейтингу Всесвітнього банку – Сінгапур, Нова Зеландія,Гонконг та США. Попереду України стоїть Гондурас – 141 місце, Словаччинапосіла42місце,Білорусія–58,Польща–72,РосійськаФедерація–120.Україназаймає критично низькі позиції майже за всіма показниками, поступаючиськраїнам,рівеньрозвиткуякихзначнонижчийзарівеньрозвиткунашоїдержави

Основними причинами зниження активності інвестиційної діяльності вУкраїні,нанашудумку,є:

· несприятливийінвестиційнийклімат;· недосконалазаконодавчабаза;· неналежнапідготовкаінвестиційнихпроектівтапрограмтаїхнедієвість;· нерозвиненістьінвестиційнихінструментівтаінвестиційногоринку.Відтак, задляпідвищеннярівня інвестиційної привабливості нашоїкраїни

та активізації інвестиційної діяльності як на макро, так і на мікрорівняхнеобхідно:

· уряду та керівництву країни дотримуватися активної позиції щодозалученняінвестицій;

· підтримувати на державному рівні програми та проекти зарубіжних тавітчизнянихінвесторів;

· продовжуватиформуваннясприятливогоінвестиційногоклімату;· забезпечувати прозорість, «партнерські» відносини між державою та

інвестором;· розвивати інвестиційний ринок та сприяти його інтеграції у світовий

простір.Лише активна державна позиція та комплексний підхід щодо вирішення

існуючих проблем, пов’язаних з інвестиційною діяльність на мікро- імакрорівнях,дозволитьзмаксимальноюефективністьреалізуватиУкраїні свійпотенціалвінвестиційнійсфері,щостанепередумовоюїїсталогоекономічногорозвиткувмайбутньому.


1. Статистична інформація [Електронний ресурс] Режим доступу:http://www.ukrstat.gov.ua - офіційний сайт Державного комітету статистикиУкраїни.

2. Статистична інформація [Електронний ресурс] Режим доступу:http://www.ebrd.com - офіційний сайт Європейського Банку Реконструкції таРозвитку.

3. Статистична інформація [Електронний ресурс] Режим доступу:http://www.worldbank.org-офіційнийсайтВсесвітньогоБанку.


153

УДК338.336ТретякНаталя

к.е.н.,доцентЧеркаськийінститутбанківськоїсправи

УніверситетубанківськоїсправиНБУм.Черкаси

ТЕНДЕНЦІЇІНВЕСТИЦІЙНОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ПІДПРИЄМСТВЧЕРКАСЬКОЇОБЛАСТІ

АнотаціяДосліджено особливості інвестиційного забезпечення сільськогосподарськихпідприємств

Черкаської області. Визначено коло проблем щодо оновлення технічної базисільськогосподарських підприємств. Запропоновані шляхи розв’язання проблем щодоефективностіінвестиційногозабезпечення.

Ключові слова: інвестиційне забезпечення, основні засоби, капітальні інвестиції, прямііноземніінвестиції.

Агропромисловий комплекс Черкаської області гарантує продовольчу

безпекукраїни,постійнозбільшуючиобсягивиробництвасільськогосподарськоїпродукції,алепоприцемаєрядпроблемщодосвоєчасногозабезпеченнявласноїдіяльності фінансовими ресурсами та сучасною сільськогосподарськоютехнікою.

Щорічноусільськогосподарськихпідприємствахкількістьсписаноїтехнікиперевищує кількість придбаної більш як у десять разів. Катастрофічнозменшуються можливості власних джерел оновлення й поповнення машинно-тракторного парку, таких як амортизаційний фонд і прибуток. Практично усікошти, які необхідно інвестувати в техніку й обладнання, використовуютьсяпереважнонафінансуванняоборотнихкоштів,утомучислінакупівлюнасіння,паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, сплату банківськихпроцентів за кредит тощо. Державні програми підтримки технічногозабезпечення аграрного сектора економіки є недостатньоефективними,використовуючи кошти за державними програмамисільськогосподарські підприємства не в змозі забезпечити свою діяльністьсучасною технікою [1, с.69]. На часі актуальним залишається проблемаоновлення технічної та технологічної бази сільськогосподарських підприємствдля розв’язання якої, необхідним є процес інвестування діяльностісільськогосподарськихпідприємствЧеркаськоїобласті.

Теоретичні і практичні засади інвестиційного забезпечення діяльностісільськогосподарських підприємств досліджували вчені: В. Борисова, Р. Грант,О.Гудзь, М. Дем’яненко, В. Ковальов, М. Кропивко, Ю. Лупенко, Б. Майджер,М.Малік, О. Могильний, Я. Пітер, Д. Портер, Н. Рязанова, П. Саблук, Р.Саблук,П.Стецюк. Дослідження таких авторів є фундаментальними та натомість,залишаються проблеми, які постають перед сільськогосподарськимипідприємствамиу процесі залучення інвестицій для розвитку діяльностіпідприємства.


154

Метою статті є надання обґрунтованих пропозицій щодо гармонізаціїпроцесу інвестиційного забезпечення діяльності сільськогосподарськихпідприємств.

Аналізуючи динаміку наявності основних технічних засобівсільськогосподарських підприємств за 2000-2013 роки, можна відзначитинегативну тенденцію щодо значного зниження кількості основних технічнихзасобів, які необхідні для виконання виробничих функцій в аграрномувиробництві. Нині в Україні аграрний сектор економіки оснащенийсільськогосподарською технікоюлише на43-48%. Так, станомна 1 січня2013року у сільськогосподарських підприємствах Черкаської області зосереджено6638тракторів,щостановить4,9%відзагальноїкількостітракторівпоУкраїні,наодне сільськогосподарськепідприємство припадає3,74 трактори. Така самаситуаціяспостерігаєтьсящодозернозбиральнихкомбайнів,кількістьяких1367шт.,що становить4,4% від загальної кількості зернозбиральних комбайнів поУкраїні, на одне сільськогосподарське підприємство припадає менше одногокомбайна, на 100 працюючих у сільському господарстві припадає 3,35зернозбиральних комбайни. Кількість кукурудзозбиральних комбайнівстановить171шт.,авантажнихтапасажирськихавтомобілів–5913шт.[3].

Протягом 2013 року списано за рахунок повного зносу 354 одиницісільськогосподарської техніки. Аналізуючи рух технічної базисільськогосподарських підприємств за 2007-2011 роки, можна відзначити, щовибуття усіх видів техніки перевищує їх надходження, тобто зменшуєтьсянаявність засобів на кінець року, що негативно впливає на діяльністьсільськогосподарських підприємств. Крім того, вартість основних засобів всільськогосподарськихпідприємствахщорічноскорочується,сумаїхзносув10-15 разів перевищує суму оновлення. Так, станом на 1 січня 2014 року суманарахованого зносу на основні засоби сільськогосподарських підприємствсягала 67%. Необхідно зазначити, що за 2012 -2013 роки в складі машинно-тракторного парку збільшується частка більш потужних та продуктивнихмашин, переважно імпортних, але таке заміщення відбувається повільновнаслідок їх високої вартості та відсутності фінансових ресурсів усільськогосподарськихпідприємств[4,с.137].

Для відтворення технічного потенціалу аграрного виробництва до рівнятехнологічноїпотребивнайближчі10роківнеобхіднонаправитинапридбанняосновнихзасобівприблизно1152млн.грн.

Надходження інвестицій в сільське господарство залежить відінвестиційного середовища, наформування якого впливають такі фактори як:відповідність рівня розвитку галузей в АПК, наявність власних фінансовихресурсів,державніпільгидляінвесторів,страхуванняризиків,технічнийрівеньорганізації виробництва, ефективність використання інвестиційних коштів таін.[2,с.85].

За рівнем інвестиційної привабливості сільське господарство Черкаськоїобласті займає 19 місце серед інших областей, а за рівнем інвестиційноїактивності – 4 місце, поступившись лише трьом областям: Київській,МиколаївськійтаДніпропетровській[6,с.67].


155

У2013 році сільськогосподарськимипідприємствамиосвоєнокапітальнихінвестиційназагальнусуму956,0млн.грн.,щостановить31,4%відзагальногообсягукапітальнихінвестиційобласті.Обсягкапітальнихінвестиційу2013роцізменшивсяупорівнянізданимиза2012рікна55,6млн.грн.(на5,5%),тодіякобсягивиробництвасільськогосподарськоїпродукціїзбільшилисяна11%.

Протягом 2001-2013 років у структурі інвестицій за джереламифінансування переважали кошти власного капіталу, які становили від 57 до72%, це означає, що сільськогосподарські підприємства за рахунок власногокапіталу здійснюють інвестування своєї діяльності. За рахунок банківськихкредитівосвоєно9,0%капітальнихінвестицій.НайменшеінвестиційЧеркаськаобласть одержує від іноземних інвесторів, обсяг яких у структурі капітальнихінвестицій в економіку протягом аналізованого періоду коливався від 1,2 до4,5%.

Обсяг прямих іноземних інвестицій у сільське господарство Черкаськоїобластіз1995рокупо2013рікстановив31млн.дол.США,щостановить3,5%від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в область. Питома вагапрямих іноземних інвестицій у галузь сільського господарства Черкащинистановила 20,9% від загального обсягу інвестицій у сільське господарствокраїнивцілому.Джерела іноземних інвестиційусільське господарствообластіщорічно змінюються,у 2013 році найбільше іноземних інвестицій у галузьнадійшлоізкраїнБелізтаНімеччина.

Для розвитку та ефективного функціонування діяльностісільськогосподарських підприємств, покращення їх інвестиційногозабезпечення,необхіднопровестирядзаходів,зокрема:

- підвищитираціональневикористанняінвестиційнихресурсів;- поліпшитиструктурутанапрямкиінвестиційногозабезпечення;- спрямовуватиінвестиційнікоштинапридбанняйзастосуванняновітніх

технологій і техніки, що в кінцевому підсумку сприятиме поліпшеннюрезультатівгосподарюваннясільськогосподарськихпідприємствобласті;

- для використання різноманітних джерел інвестування потрібноздійснювати акумулювання та раціоналізацію використання залучених івласних коштів під виділені пріоритети розвитку, ширше запроваджуватипередовий вітчизняний та зарубіжний досвідщодоформування інвестиційнихресурсів;

Впровадженняінвестиційвсільськегосподарствозметоюрозширеннявиробництватаоновленняосновнихзасобівзабезпечитьсуб’єктамгосподарюваннязменшеннявиробничихвитратнасобівартістьпродукції.Цезумовитьзростанняприбутківсільськогосподарськихпідприємствтастворитьумовидляїхподальшогоуспішногорозвитку.


1. Гуторов, О.І. Оцінка інвестиційної привабливості сільськогосподарськихпідприємств[Текст]/О.І.Гуторов,К.М.Крамаренко//ЕкономікаАПК.–2009.–№10.–С.69-73.

2. Жарун, О.В. Інвестиційна діяльність у сільськогосподарських


156

підприємствах регіону [Текст] /О.В.Жарун // ЕкономікаАПК. –2010. –№4. –С.83-87.

3. Головне управління статистики у Черкаській області [Електроннийресурс.] : .–Режимдоступу:http://www.ck.ukrstat.gov.ua/.—Заголовокзекрану(датазвернення10.05.2014р.).

4. Непомняща, Т.С. Інвестиційно-інноваційний розвиток промисловостіЧеркаськогорегіону[Текст]/Т.С.Непомняща//ФормуванняринковихвідносинвУкраїні.–2008.–№10.–С.135-140.

5. Саблук,П.Т.НаціональнадоктринапродовольчоїбезпекиУкраїни[Текст]/П.Т.Саблук,Г.М.Калетник//ЕкономікаАПК.–2011.–№8.–С.3–10.

6. Смолій, Л. В. Інвестиційне забезпечення аграрних підприємств регіону[Текст]/Л.В.Смолій//ЕкономікаАПК.–2009.–№9.–С.65–67.

УДК330.322.4

ХарченкоТетянааспірант

Сумськийнаціональнийаграрнийуніверситетм.Суми

ІНВЕСТИЦІЙНЕЗАБЕЗПЕЧЕННЯВСИСТЕМІПІДВИЩЕННЯІННОВАЦІЙНОЇ

АКТИВНОСТІСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХПІДПРИЄМСТВ

АнотаціяУ статті розглянуто стан інвестиційної привабливості сільськогосподарських

підприємств Сумської області, запропоновано розподіл сільськогосподарських підприємств нагрупизарівнемінноваційноїактивностітавизначеноможливішляхипідвищенняінноваційноїактивностісільськогосподарськихпідприємствСумськоїобласті.

Ключові слова: інвестиційне забезпечення, рейтингова оцінка, рівень інноваційноїактивності.

Головним чинником росту ефективності аграрного сектору за сучасних

умовєпідвищенняінноваційноїактивностісільськогосподарськихпідприємств,яке безпосередньо пов'язано з інвестиційною підтримкою. Проте низькаінвестиційнапривабливістьпідприємств,в томучислі і сільськогосподарських,яка склалась під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх чинників, знижуєможливість впровадження інновацій і, відповідно, зменшує ефективністьвиробництва. У зв'язку з цим актуальності набувають дослідження стануінвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств та можливішляхипідвищенняінноваційноїактивностісільськогосподарськихпідприємстввідповіднодорегіону.

Ця проблематика висвітлювалась у працях таких вчених, якА.П.Гайдуцький, В.Г. Федоренко, Савчук В.С., І.О. Бланк, М.П. Денисенко,

http://www.ck.ukrstat.gov.ua/


157

О.І.Волков, П.Т. Саблук, Т.І. Лепейко, Т.М. Власюк та інших. В той же часстратегічні орієнтири інноваційного розвитку аграрного сектору, які маютьформуватись умежахконкретнихтериторій і наявнихресурсів із врахуваннямпотенціалу сільськогосподарських підприємств, досліджувались в працяхШубравськоїО.В.,МолдаванЛ.В.,ПасхаверБ.Й.[1]таіншихпровіднихвчених.

Метою статті є аналіз стану інвестиційної привабливостісільськогосподарських підприємств Сумської області та можливі шляхипідвищенняїхінноваційноїактивності.

У законодавчих актах та наукових працях найбільш поширенимметодичнимпідходомщодооцінки інвестиційної привабливості підприємств єрейтингова оцінка. Для дослідження рівня інноваційної активностісільськогосподарських підприємств та визначення групи інвестиційнопривабливих підприємств була проведена комплексна рейтингова оцінкасільськогосподарських підприємств Краснопільського, Сумського таТростянецткогорайонівСумськоїобласті.

Зауважимо, що в складі комплексної рейтингової оцінки досліджувалисьпоказники ділової активності, рентабельності, ліквідності та фінансовоїстійкості, які дають змогу виявити виробничий потенціал підприємства,визначитирентабельністьвиробництва,ефективністьвикористаннянаявнихнапідприємствахресурсів тауправлінняними, станвикористаннятарозміщенняосновних і оборотних засобів підприємств. Досліджувані показникирозраховуються виключно за даними форм публічної фінансової звітності,затверджених Міністерством Фінансів України з погодженням Державногокомітету статистики України [2] і характеризують пряму залежність міжпокращеннямфінансовогостанупідприємствтазбільшеннямїхзначень.

Для визначення шляхів підвищення інноваційної активностідосліджуваних сільськогосподарських підприємств доцільно розподілити їх нагрупизарівнемінноваційноїактивності.Зауважимо,щопідрівнемінноваційноїактивності сільськогосподарського підприємства, в своєму дослідженні, мивизначаємо такий стан фінансово-господарської діяльності підприємства,відповіднодоякогопідприємствоможездійснюватифінансуванняінноваційноїдіяльностізарахуноквласнихкоштів(Ігрупа),зарахунокзалученихкоштів(ІІгрупа), зарахунокдержавнихкоштів (ІІІ група) абонематижоднихпередумовдо здійснення інноваційної діяльності (ІY група). Отже, І група – високоінноваційно-активні підприємства, ІІ група – середньо інноваційно-активніпідприємства,ІІІгрупа–низькоінноваційно-активніпідприємстватаІVгрупа–інноваційно-пасивніпідприємства.

За результатами комплексної рейтингової оцінки 67-исільськогосподарських підприємств Краснопільського, Сумського таТростянецькогорайонівСумськоїобластінарис.1представлено їхрозподілзагрупами.


158

Інноваційно-пасивні; 21%

Низько інноваційно-активні; 25%

Високо інноваційно-активні; 6%

Середньо інноваційно-активні; 48%

І група ІІ група ІІІ група ІV група

Рис.1.ГрупуваннясільськогосподарськихпідприємствКраснопільського,

СумськоготаТростянецькогорайонівзарівнемінноваційноїактивності,2012р.Джерело:побудованоавторомзавласнимирозрахункамиЗазначимо, що І група сільськогосподарських підприємств, які могли

впроваджувати інновації за рахунок капіталізації прибутку та амортизації в2012 р. була найменш численною і склала лише 4 підприємства (6%). Другугрупусклали32сільськогосподарськіпідприємства(48%).Ціпідприємствапривпровадженні інновацій можуть розраховувати на фінансування ззовні, а саменакошти інвесторівяквітчизняних,так і іноземних.Дотретьоїгрупиувійшли17 сільськогосподарських підприємств (25%), які можуть впроваджуватиінновації за рахунок бюджетних коштів, отриманих з державного та місцевихбюджетів. Четверта група 14 сільськогосподарських підприємств (21 %) єаутсайдерами у загальному рейтингу, тому впровадження інновацій на цихпідприємствахєнедоцільним,аїхподальшефункціонуванняможливезаумовидокоріннихзмін.

Беручи до уваги отримані результати ми пропонуємо модель активізаціїінноваційної діяльності на сільськогосподарських підприємствах, якахарактеризуєзалежностітазв’язки,щовиникаютьвпроцесіприйняттярішеннястосовно інноваційного проекту. Перевагами цієї моделі є: здійснення оцінкивсіхможливихінноваційнихпроектівзурахуваннямчинників,яківпливаютьнареалізацію кожного запропонованого до розгляду інноваційного проекту;визначення зв'язків інноваційних проектів зі всіма можливими джереламифінансування; можливість застосування обраних експертами критеріїв оцінкирезультативностіпроекту;встановленняпріоритетностітогочиіншогоджерелафінансуваннявідповіднодоінноваційногопроекту.

При розробці моделі, яка представлена на рис. 2, було використаноструктуру фінансування інноваційної діяльності на сільськогосподарськихпідприємствах відповідно до рівня їх інноваційної активності, де низькаінноваційна активність підприємств характеризується обмеженістю власнихкоштівтанизькоюінвестиційноюпривабливістю.


159

Рис.2.Модельактивізаціїінноваційноїдіяльностінасільськогосподарських

підприємствахДжерело:розробленоавтором

Низькаінноваційнаактивністьсільськогосподарськогопідприємства

Обмеженістьвласнихкоштів

Низькаінвестиційнапривабливістьпідприємства

Активізаціяінноваційноїдіяльностінасільськогосподарськомупідприємстві

Інноваційніпроекти Можливіджерелафінансування

Іп1 Іп2 ….. Іпn Д1 Д2 ….. Дm

å=

m

1іi1 ДІп )( å

=

m

)(1і

i2 ДІп

………… å=

m

)(1і

mn ДІп

Застосуваннякритеріїврезультативностіінноваційногопроекту

Фінансуванняобраногоінноваційногопроекту,впровадженняякогопідвищитьінноваційнуактивністьсільськогосподарськогопідприємства

Зниженнякомплексноїрейтинговоїоцінки

Підвищенняінвестиційноїпривабливостіпідприємства

Наявністьвласнихкоштів


160

Отже, економічним ефектом від впровадження інновацій длясільськогосподарського підприємства буде покращення фінансового станупідприємства,щовідповіднозумовитьпідвищенняінвестиційноїпривабливостіпідприємств та збільшення обсягів власних коштів. Беручи до уваги оберненузалежністьміжрезультатамифінансово-господарськоїдіяльностіпідприємствата комплексної рейтингової оцінки, ми можемо стверджувати, що активізаціяінноваційної діяльності на сільськогосподарських підприємствах зумовитьзниження їхкомплексноїрейтинговоїоцінки івідповідноприведедопереходупідприємств із групи низько інноваційно-активних сільськогосподарськихпідприємств до групи середньо інноваційно-активних сільськогосподарськихпідприємств, а в разі здійснення інноваційного прориву – і до групи високоінноваційно-активних підприємств, тим самим створивши підґрунтя їхподальшогорозвиткувцьомунапрямку.


1. Інноваційні трансформації аграрного сектора економіки [Текст] :монографія/[О.В.Шубравська,Л.В.Молдаван,Б.Й.Пасхеверта ін.];заред.д-раек.наукО.В.Шубравської;НАНУкраїни,Ін-текон.тапрогнозув.–К.,2012.–496с.

2. Про затвердження Методики інтегральної оцінки інвестиційноїпривабливості підприємств та організацій: схвалено Агенством з питаньзапобіганнябанкрутствупідприємствтаорганізаційвід23лютого1998р.№22.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua›laws/show/z0214-98.—Заголовокзекрану(датазвернення15.05.2014р.).


161

УДК658.16:621ЧернявськаІрина

к.е.н.,старшийвикладачДніпродзержинськийдержавнийтехнічнийуніверситет

м.Дніпродзержинськ

ВАРТІСНИЙПІДХІДДОЗДІЙСНЕННЯСТРУКТУРНИХПЕРЕТВОРЕНЬНАПІДПРИЄМСТВІ

Анотація

Встаттіобґрунтованодоцільністьзастосуваннявартісногопідходудовиборунапрямівта видів структурних перетворень, направлених на підвищення ефективності господарськоїдіяльностіпідприємства.Встановленовзаємозв’язокміжвидамиструктурнихперетвореньтавидами вартості, використовуваними при оцінці вартості підприємства, у залежності відформиструктурнихперетворень.Запропонованоокремізаходищодоструктурнихперетвореньурізнихсферахдіяльностівітчизнянихпідприємств.

Ключовіслова:підприємство,інвестиційнавартість,структурніперетворення.

До основних напрямів структурних перетворень на машинобудівномупідприємстві можна віднести вдосконалення фінансово-господарськоїдіяльності, вдосконалення організаційної структури і системи управління. Завидами структурних перетворень, їх класифікують як реструктуризаціювласного капіталу, активів, зобов’язань, виробництва і системи управління.Вибір напрямів та видів структурних перетворень залежать від конкретноїситуації,щосклаласянапідприємствііумовїїпроведення.

Векономічнійлітературіпривизначеннівартісногопідходудопроведенняструктурних перетворень, інвестиційну вартість розглядають як приватнийвипадок споживчої вартості, яка визначається перевагами, очікуваннями івимогамиконкретного власникабізнесу абопотенційного інвестора. Томупривиборі видів структурних перетворень доцільно визначати інвестиційнувартістьпідприємства,оскільки,навідмінувідринкової, інвестиційнавартістьконкретніша, пов’язана з певним проектом і найбільшою мірою враховуєінтересиконкретнихвласниківбізнесуабопотенційнихінвесторів[1,2].

Інвестиційна вартість підприємства може використовуватися якузагальнюючий показник ефективності управління процесом структурнихперетворень промислового підприємства. Усі інші види вартості в процесіструктурнихперетвореньможутьвикористовуватисяякдодатковийінструментпри ухваленні управлінських рішень і застосовуватися при прогнозуванніконкретних господарських ситуацій. Взаємозв’язок між видами структурнихперетвореньтавартості,використовуванимиприоцінцівартостіпідприємства,узалежностівідформиструктурнихперетворень,представленовтаблиці1.


162

Таблиця1Взаємозв’язокміжвидамиструктурнихперетвореньтавартості

Формиструктурнихперетворень

Напрямиструктурнихперетворень

Видиструктурнихперетворень Видивартості

Зростаннябізнесу

Вдосконаленняфінансово-

господарськоїдіяльності

Реструктуризаціявласногокапіталу

Ринковавартість.Вартістьдляцілейоподаткування.Балансовавартість.

Інвестиційнавартість.Внутрішнявартість.Вдосконалення

організаційноїструктури

Реструктуризаціявиробництва

Вдосконаленнясистемиуправління

Реструктуризаціясистемиуправління

Скороченнябізнесу

Вдосконаленняорганізаційноїструктури

Реструктуризаціязобов’язань

Ринковавартість.Інвестиційнавартість.

Заставнавартість.Внутрішня(фундаментальна)вартість.

БалансовавартістьЛіквідаційнавартість.Вартість

дляцілейоподаткування.

Реструктуризаціяактивів

Реструктуризаціявиробництва

РеструктуризаціясистемиуправлінняВдосконалення

системиуправлінняУпрактиціоцінкивартостіпідприємствавикористовуютьсярізніпідходи–

витратний,порівняльний,прибутковий;умежахкожногозякихзастосовуєтьсядекілька методів оцінки вартості, що враховують ті або інші особливостіпідприємства[3].

Найбільшприйнятнимпривизначенніінвестиційноївартостіпідприємстває метод DCF (метод дисконтованих грошових потоків), оскільки він враховуєперспективи розвитку бізнесу впродовж прогнозного періоду і відображаєнайбільшу кількість факторів, що впливають на інвестиційну вартістьпідприємства. Відповідно до методуDCF фактором вартості є будь-яка змінна,що впливає на величину грошового потоку і ставку дисконтування. МожливіваріантиорганізаційнихперетвореньслідперевірятизадопомогоюмоделіDCF.Так,унауковихпрацяхвітчизнянихізарубіжнихавторів[4,5,6]відзначається,щоможливістьрозробкипроектуорганізаційногорозвиткувиникаєтоді,колиміжпоточноювартістюпідприємства іпотенційноювартістю,якадосяжнапризмінінизкиобставин, існуєвартіснийрозрив.Управлінськідіїщодовиявленняключових факторів, що впливають на інвестиційну вартість, здійснюютьсявідповідно до форми і видів структурних перетворень. За результатамиуправлінських дій, на фактори інвестиційної вартості можливе коригуванняпроектуорганізаційногорозвитку.

При визначенні можливих видів структурних перетворень слід здійснити


163

наступні заходи: виявлення внутрішніх резервів і можливостей економіїматеріально-технічних ресурсів, оцінка можливостей і доцільностіорганізаційних перетворень майнового комплексу, розробка пропозицій зудосконалення системи управління підприємством, оцінка можливостейзалучення джерел зовнішнього фінансування для забезпечення поточноїдіяльності і перспектив розвитку підприємства. Для вітчизняних підприємствможна запропонувати заходи щодо структурних перетворень у сферахвиробництватауправліннявитратами;заходизуправлінняобіговимкапіталомта запасами; заходи з управлінського обліку та вдосконалення фінансовогоуправління. У процесі реалізації управлінських заходів на фактори вартостінеобхідно контролювати проміжне значення інвестиційної вартостіпідприємства, щоб встановити причини відхилення вартості від цільовогозначенняісвоєчасновнестикоригуваннявдії,щоуправляють.

Списоквикористанихджерел1.Кизим, Н. А. Проблемы проведения реструктуризации промышленных

предприятийвУкраине[Текст]:монография/Н.А.Кизим,В.В.Жихарцев;НДЦІПРНАНУкраїни.–X.:ИД«ИНЖЭК»,2009.–184с.

2.Таранюк,Л.М.Економічнеобґрунтуванняреінжинірингубізнес-процесіввиробничих підприємств [Текст] : монографія / за заг. ред. Л. М. Таранюка. –Суми:Мрія-1,2010.–440с.

3.Кукоба, В. П. Вартісний аналіз функцій управління при проектуваннісистемменеджментупідприємств [Текст] /В.П.Кукоба // Актуальні проблемиекономіки:наук.-екон.журнал.–2012.–№4.–С.195–201

4.Гонтарева, І. В. Функціональна погодженість при оцінці системноїефективності розвитку підприємства [Текст] / І.В. Гонтарева // Економікапромисловості:наук.-практ.журнал.–2010.–№3.–С.168–174.

5.Погорелов, Ю. Моделювання розвитку підприємства [Текст] / Ю.Погорелов//Актуальніпроблемиекономіки:наук.-екон.журнал.–2009.–№10.–С.51–59.

6.FrenchWendellL.Organizationdevelopment and transformation :managingeffective change / French Wendell L., Bell Cecil, Zawacki Robert A. – Osborne :McGraw-Hill/Irwin,2004.–506р.


164

УДК336.71:330.133ГонтарДар’я

аспірантХарківськийнаціональнийекономічнийуніверситетім.С.Кузнеця

м.Харків

ВИЗНАЧЕННЯВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУВАРТОСТІБАНКУТАЙОГОЦІННОСТІ

АнотаціяУ статті визначено взаємозв’язок вартості банку та його цінності. Встановлено, що

відповідність фактичної цінності банківських послуг очікуванням клієнтів банку полегшуєвирішення спірних питань, пов'язаних з ціноутворенням на банківські послуги, сприяючизбільшеннювартостібанку.

Ключовіслова:вартістьбанку,цінністьбанку,концепціяуправліннявартістюбанку.

За умов активізації процесів злиття та поглинання банків все більшоїактуальності набуває концепція управління вартістю банку, головноюметоюякої ємаксимізація вартості банку.Діяльність, спрямованана зростаннявартості банку, сприяє збереженню його конкурентних позицій і залученнюновихклієнтівтаінвесторів.

Основною економічною категорією концепції управління вартістю євартість. Найчастіше під вартістю банку розуміють найбільш імовірну сумугрошових коштів, в обмін на яку може бути продане або куплене правоволодіннятарозпорядженнябанкомабойогочасткоюнапевниймоментчасу.Вданомувизначеннівартістьбанкуототожнюєтьсязйогоринковоювартістю.

Хоча в багатьох публікаціях використовуються терміни «вартість банку»,«управління вартістю банку», в інших публікаціях англійський термін «value»перекладається як «цінність». Чіткий поділ понять «цінність» і «вартість» тазаснованенацьомуподілізастосуванняконцепціїуправліннявартістюдозволяєвиявляти нові, значущі для практики, аспекти прийняття стратегічнихуправлінськихрішень[1,c.142].

Одним ізперших, хторозглядавпоняття «вартість», бувАристотель, якийвважав,щовсе,щобереучастьвобміні,повиннебутиякимосьчиномпорівняне.Для здійснення обміну повинна існувати якась одиниця виміру, заснована наумовності [2, с. 10].Вартість банку передусім визначається його додатнимигрошовими потоками, які, в свою чергу, залежать від розміру цінностібанківських послуг, тобто їхньої корисності для клієнта. Оскільки банківська

РРООЛЛЬЬФФІІННААННССООВВОО--ККРРЕЕДДИИТТННООЇЇССИИССТТЕЕММИИВВУУППРРААВВЛЛІІННННІІЕЕККООННООММІІЧЧННИИММИИППРРООЦЦЕЕССААММИИ


165

послуга є результатом наскрізного бізнес-процесу, її цінність є передумовоюпозитивних змін ринкової вартості даного банку. Тому під час розробкистратегій управління вартістю банку мету діяльності банку можливосформулювати як «підвищення цінності результату наскрізного бізнес-процесу»[3,c.161].

Точками зростання цінності банку є прийняті стратегічні рішення, врезультаті яких зростаєпотенціалбанку, колицінність прийнятої стратегічноїальтернативиперевищуєїївартість.Уцьомусутьконцепціїуправліннявартістюбанкув прийнятті стратегічних управлінських рішень.Під цінністю банкурозуміється міра його корисності для власників, що виражається в величиніможливих вигод від діяльності банку в майбутньому. Тому вартість банку єсвоєріднимринковимвиявомйогоцінності[1,c.142].

Цінністьбанкуможливорозглядатиякйогосумарнусоціально-економічну,громадську, загальнонародну, економічну, державну, національну,транснаціональну, загальносвітову тощо цінність. При цьому під загальноюсоціально-економічної цінністю банку розуміється корисність його послуг дляклієнтів,атакождлявсьогосуспільстваідержавивцілому.

У свою чергу, під корисністю банку розуміється сукупність наданихклієнтамматеріальних,моральнихтасоціальнихблаг(асортиментбанківськихпослуг,їхніціновіхарактеристики).Корисністьбанкудлясуспільстваідержавихарактеризується показниками його соціального потенціалу(інвестиційного,зарплатного, податкового, природоохоронного потенціалу). Так, показникисоціальногопотенціалубанкуєпохіднимивідвідповіднихвартіснихпоказниківйого загальної цінності. Отже, одиницями виміру цінності банку є якнатурально-речові, такі вартісні показники.Так, інтегральнимпоказникомсумарної цінності банку є показники його доходу, який може бутиотриманийвнормальнихумовахорганізаціїпрацітанаданняпослуг[4,с.78].

На рис. 1 наведено схему взаємодії вартості та цінності в бізнес-процесахбанківської діяльності, тобто структуроване представлення діяльності банку,яке можна описати за допомогою взаємопов'язаних елементів, серед якихнайголовнішими виступають ресурси, якими володіє банк і які є необхіднимидлязбереженняйогоцінностітаформуванняприбутку.

Як видно з рис.1, створення цінності банком пов’язано з використаннямпевноїсукупностівхіднихресурсів,зазвичайфінансовихтаматеріальних,якіпідвпливом використання ресурсів іншого типу, головним чином трудових,змінюють свою первісну форму, розмір та властивості так, щоб на виходізадовольнити певному набору споживчих вимог. Виходами бізнес-процесів убанківській діяльності є надані банківські послуги, які утворюють доданувартість.


166

Рис.1.Схемавзаємодіївартостітацінностівбізнес-процесахбанківської

діяльностіЗ позицій клієнтів банку предметом їхньої взаємодії з банком є створена

ним цінність. Клієнт банку буде зацікавлений у тій банківській послузі, якастановить для нього найбільшу цінність в порівнянні з іншими послугами.Перевищення цінності над вартістю є джереломдоходів банку, а відповідністьочікуваної клієнтом цінності банківських послуг фактичній цінності виходубізнес-процесів спонукає його дотримуватися своїх зобов’язань задомовленостями з банком, які полягають у вчасній оплаті банківськихпослуг,щоперешкоджатимезростаннюдебіторськоїзаборгованостібанку,погіршеннюйого ліквідності. Основні засоби банків не відіграють важливу роль уформуванніланцюгіввартості,аджезростаннявитратна їхнюексплуатаціюнесприяєпідвищеннюфондовіддачі,аотже,iефективностібанківськоїдіяльності[3,c.161].

Процеси, що додають цінності для споживача банківських послуг,ранжируються, щоб визначити першочергову сферу уваги керівництва банку.Процеси, що не додають цінності, слід виключити з діяльності банку. Протесеред цих процесівприсутні такі, без яких банк просто не зможе існувати.Наприклад,процесиуправлінняабобудь-якіінші,виключенняякихприпинило


167

бфінансово-господарськудіяльністьбанку.Ціпроцесидодаютьцінністьсамомубанку[5,c.34].

Відповідністьфактичноїцінностібанківськихпослугочікуваннямклієнтівбанку полегшує вирішення спірних питань, пов'язаних з ціноутворенням набанківськіпослуги,щосприяєпідвищеннювартостібанку.Прийнятнаспоживчацінністьвиходівбізнес-процесівспонукаєклієнтівбанкудоподальшоїспівпраціз ним, що створює додаткові перспективи збільшення вартості банку.Якщо ждодана вартість на виходах бізнес-процесів банківської діяльності зростає, цесуперечить потребі підвищення цінності їх виходів. Чинником загостренняцього конфлікту є невиправдане підвищення вартості допоміжних бізнес-процесів[3,с.161].

Такимчином, аналіз взаємозв’язкувартості та цінності банкупоказав,щовартістьбанкуєскладовоюйогосумарноїцінності.Поняттяцінностівраховуєнелише кількість затраченої праці, а й корисність банку, яка, в свою чергу,відображаєсуб’єктивнуоцінкуспоживачатавизначаєтьсяступенемнасиченостічиобмеженостітихчиіншихпотреб.Перевищенняцінністюбанкуйоговартості– головний орієнтир управлінських рішень менеджерів банку, адже лише уцьомувипадку банкматимепотенціал подальшого зростаннявартості, а отже,йогодіяльністьбудеприбутковою.


1. Паламарчук, В. П. Критерии принятия управленческих решений: ростценности или стоимости компании? [Текст] / В. П. Паламарчук // Российскоепредпринимательство.–2007.–№11.Вып.1(101).–С.142-146.

2. Колесніченко, В. Ф. Гроші та кредит : навчальнийпосібник / В. Ф.Колесніченко.–Харків:Вид.ХНЕУ,2008.–370с.

3. Сорокіна, Л. В. Моделі і технологіїуправлінняринковою вартістюбудівельнихпідприємств[Текст]/Л.В.Сорокіна.–К.:Лазурит-поліграф,2011.–541с.

4. Ревуцкий, Л. Д. Ценность и стоимость предприятия: понятия ипоказатели/Л.Д.Ревуцкий.–М.:Аудиторскиеведомости.–2009.–№1.–С.77-84.

5. Мещеряков, А. А. Організація діяльності комерційного банку :навчальнийпосібник [Текст] /А.А.Мещеряков. –К.:Центручбової літератури,2007.–608с.


168

УДК336.73:338.2ЄремейчукРаїса

к.е.н.,доцентХарківськийнаціональнийекономічнийуніверситетім.С.Кузнеця

м.Харків

ВИКОРИСТАННЯSWOT-АНАЛІЗУЯКМЕТОДУВИЗНАЧЕННЯПОДАЛЬШОГОРОЗВИТКУДОЧІРНЬОЇЛІЗИНГОВОЇКОМПАНІЇБАНКУ

Анотація

УстаттівизначенодоцільністьвикористанняSWOT-аналізудлявизначенняподальшогорозвиткулізинговоїкомпаніїбанкунаприкладілізинговоїкомпанії«РайффайзенЛізингАваль».

Ключовіслова:SWOT-аналіз,дочірнялізинговакомпаніябанку.Одним з найпоширеніших методів, що оцінюють в комплексі положення

компанії, є SWOT-аналіз.Положення компанії залежить від того, наскількиуспішно вона здатна реагувати на різні дії ззовні. Аналізуючи зовнішнюситуацію,необхідновиділятинайістотнішінаконкретнийперіодчасучинники.Взаємозв'язаний розгляд цих чинників з можливостями компанії дозволяєвирішувати виникаючі проблеми. При рішенні різного рівня задач необхіднотакож чітко представляти, чи піддаються критичні чинники контролю з бокукомпанії.Чиєвонивнутрішнімиабозовнішніми,піддаютьсязмінамзусиллямикомпаніїабоцезовнішніподії,наякікомпаніявпливатиневзмозі.

SWOT-аналіз є необхідним елементом досліджень, обов'язковимпопереднім етапом при складанні будь-якого рівня стратегічних планів. Дані,одержані в результаті SWOT-аналізу, служать базисними елементами прирозробцістратегічнихцілейізадачкомпанії[1,c.45].

Для прикладу проведемо SWOT-аналізлізингової компанії «РайффайзенЛізингАваль»(табл.1)[2].НаданомуетапіможназавершитипроведенняSWOT– аналізу, проте для вирішення важливих стратегічних завдань та більшдетального дослідження потенційних загроз та конкурентних переваг,необхіднопровестибільшретельнийаналіз.

Таблиця1СтандартнаматрицябазовогоSWOT-аналізулізинговоїкомпанії

«РайффайзенБанкАваль»Сильністорони Можливості

1.ОднаізнайбільшихлізинговихкомпанійвУкраїні.2. Входить до австрійської групиРайффайзен.3. Використання міжнародного досвіду усферілізингувідавстрійськихакціонерів.4. Потужна мережа розподілу ПАТ«РайффайзенБанкАваль».5. Можливість надання конкурентнихставоктавикористанняскоринговихсхемдляоперативногоприйняттярішень.

1. Стабілізація економічної ситуації післякризи дозволить покращити фінансовіпоказникитарозширитиклієнтськубазу.2. Український ринок лізингу надаєнеобмежені можливості для ростукомпанії.3. Збільшення об’єму інвестування вмаркетинг для більш ефективногорозповсюдженняреклами


169

Продовженнятабл.1Слабкісторони Загрози

1.Недостатньосистематизованарекламнакомпанія,щознижуєїїефективність.2. Недостатній рівень розкриттяфінансових звітів компанії, відсутність їханалізу.3. Надання фінансування та лізинговихпослуг тільки юридичним особам,ігноруючи інші форми власності тафізичнихосіб.

1. Висока схильність впливу змінизаконодавстванадіяльністькомпанії.2. Стрімке збільшення кількостіконкурентних лізингових компаній табанків,щонадаютьлізинговіпослуги.3. Перехід кваліфікованої частиниперсоналудоконкурентів.4. Втрата клієнтів у зв’язку з появоюконкурентів.

На наступному етапі можливості та загрози, які були виявлені в процесі

аналізу, розбиваються на три групи за пріоритетністю, необхідністюконцентраціїзусильтазасобів,атакожретельниммоніторингом.

На основі проведеного SWOT-аналізу необхідно скласти матрицю загроздлякомпанії(табл.2).

Таблиця2Аналіззагроззісторониконкурентнихсилдлякомпанії«Райффайзен

ЛізингАваль»Вірогідність

реалізаціїзагрозНаслідкизагроз

Руйнівні Тяжкі Незначні

Висока Зміназаконодавства Новіконкуренти

Перехідспівробітниківдоіншихкомпаній

Середня Втратаклієнтів Впливпостачальників

Низька ДефолтВ поле зору негайного реагування відразу потрапляють загрози зміни

законодавчихактівтапривабливістьринкудляновихконкурентів.Загроза зміни законодавства може бути частково знижена за рахунок

кваліфікованих спеціалістів, які будіть оперативно відстежувати змінинеобхідних нормативних документів, а також можливі наміри законодавчоїгілок влади про внесення змін до законів та інших нормативних актів, якимикористуються лізингодавці. Загрозу появи нових конкурентів компанії можназменшити шляхом збільшення своєї частки на ринку та розвитку бренда, щопотребує більшої уваги на розвитку маркетингу та його достатньомуфінансуванню.Складемоматрицюможливостейдлякомпанії(табл.3).

Матриця можливостей продемонструвала, що найбільш сприятливимиможливостями є можливість зростання лізингового ринку та збільшенняінвестицій в рекламну діяльність. Можливості, що надаються зростаючимлізинговимринком, таположеннякомпанії в числі лідерів лізинговогобізнесудаютьможливістьвикористатиоднуізстратегійзростання.


170

Таблиця3Аналізможливостей,щонадаютьсяринкомдлялізинговоїкомпанії

«РайффайзенЛізингАваль»Вірогідністьвикористанняможливостей

Впливможливостей

Сильний Помірний Незначний

Високий Зростанняринку

Середній

Вливанняінвестиційвмаркетингову

сферу

Стабілізаціяекономіки

Низький

На наступному етапі з урахуванням виявлених можливостей та загрозвиділяються основні взаємовпливаючі групи «Можливості – сильні/слабкісторони»,«Загрози–сильні/слабкісторони»таскладаєтьсявідповіднаматриця(табл.4).

Таблиця4Комплекснаоцінкаможливостейтазагроззурахуваннямсильнихтаслабкихсторінлізинговоїкомпанії«РайффайзенЛізингАваль»

СкладовіSWOT-аналізу Сильністорони Слабкісторони1 2 3 4 5 6 7

Можливості

Провіднакомпаніянаринкулізинго-вихпослуг

Використа-нняміжнаро-дногодосвіду

Поту-жна

мережарозпо-ділу

Недостатньосистематизо-ванарекламнакомпанія

Наданняфінансува-ннята

лізинговихпослугтільки

юридичнимособам

Зростаннялізингового

ринку

Зростаннязарахунокпозитив-ногоіміджукомпанії

Вумовахнедостатньорозвинутого

ринкулізингу

забезпечуєдодатковізнаннятадосвід

Вихіднановіринкизбуту

Невикористовує

всіхможливостейзалучення

новихклієнтівтазростаннянаринку

Усуненняданої

обставинидозволилобзалучитинових

клієнтівтасприялобзростаннюкомпанії

Збільшенняоб’єму

інвестуваннявмаркетин-говусферу

Вдоскона-леннядіючоїсистеми

маркетинго-воїсфери


171

Продовженнятабл.4

Загрози

Зміназаконодав-

ства

Необхіднорозширити

колоклієнтів

Появаконкурентів

Позитивнийіміджтарепутаціякомпаніїробитьцюзагрозу

незначною

Перехідкваліфікова-

ногоперсоналудоконкурентів

Застосовуватистимулюючифакторидляпокращенняроботи

працівників

Таким чином, використанняSWOT-аналізу дозволило зробити наступні

висновки.Найбільш сильнимисторонами,які компаніяможевикористовуватидля досягнення поставлених цілей є її лідируюче становище на лізинговомуринку та міжнародний досвід, завдяки яким компанія може обійти як діячілізингові установи, так і нових конкурентів, які стрімко з’являються в данійгалузі. Особливо успішною дана стратегія буде за умови використаннякомплексної маркетингової діяльності та використанні додаткових грошовихвливань в цю сферу діяльності. Однією із головних загроз для діяльності налізинговому ринку є зміна законодавства. Проте, ця небезпека може бутизменшеназарахунокзбільшенняколаклієнтіввсіхформвласностітазалученнявисококваліфікованихспеціалістіввційгалузі.

Списоквикористанихджерел1. Демина, Е. В. Менеджмент предприятий электросвязи : учебник для

вузов/Е.В.Демина,Н.П.Резниковаидр.–М.:Радиоисвязь,2007.–312с.2. Офіційний сайт лізингової компанії «Райффайзен Лізинг Аваль»

[Електроннийресурс].–Режимдоступу:http://www.rla.com.ua/.


172

УДК336.1ЗеленськийАндрій

асистентПодільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет

м.Кам’янець-Подільський

ТЕОРЕТИЧНІПІДХОДИДОВИЗНАЧЕННЯСУТНОСТІПОНЯТЬ«ФІНАНСОВАПОЛІТИКА»ТА«ФІНАНСОВИЙМЕХАНІЗМ»

Анотація

Устаттірозглянутопоглядинауковцівщодотрактуваннясутностіпонять«фінансоваполітика»та«фінансовиймеханізм.Представленокритичнийогляд існуючихтрактувань,щодаєможливістьобґрунтуватиавторськийпідхіддотлумаченняпонять.

Ключові слова: фінанси, фінансова політика, фінансовий механізм, державний вплив,фінансовадіяльність,системадержавногорегулювання.

Розробка та реалізація ефективної фінансової політики на державному й

місцевомурівняхтарівніпідприємствєскладноюйактуальноюпроблемоюнасьогоднішньому етапі розвитку української економіки. Логіка її вирішеннявимагає пояснення значення поняття «фінансова політика», що поєднує в собікатегорії фінансів і політики. Цей термін досить часто застосовується вдослідженні різних економічних процесів, що відбуваються в сучасномусуспільстві.

Фінансова політика є складовою частиною фінансової науки, щовідрізняєтьсявідчистоїнаукисвоїмприкладнимхарактеромй імперативнимиспособамирозвитку.Єдностідумокувизначенніпоняттяфінансовоїполітикийдотепер не досягнуто у середовищі сучасних економістів. Зокрема, КемпбеллР.Макконнелл і Стенлі Л. Брю сполучають поняття фінансово-бюджетної йфіскальної політики, визначаючи їх як зміни, внесені урядом до порядкудержавних витрат й оподатковування, спрямовані на забезпечення повноїзайнятості й неінфляційного національного продукту [1]. Очевидно, щофіскальна політика - важлива, але все-таки частина загальної фінансовоїполітики,пов'язаноїпередусімзполітикоювгалузідержавнихдоходів.

Радянські економісти визначали фінансову політику насамперед якполітикувикористанняфінансівусистемівартісної, грошовоїформиреалізаціїекономічних законів товарного виробництва, як концентроване вираженнячерез фінанси системи грошових відносин в економіці. Фінансова політикатрактувалася як мистецтво перерозподілу через формування й використанняфондів фінансових ресурсів в інтересах створення умов для збільшеннянатуральноїйгрошовоїбазинародногогосподарства.

Єдність думок у визначенні поняття фінансової політики до сих пір недосягнутайусферісучаснихукраїнськихекономістів(табл.1).


173

Таблиця1Трактуванняпоняттяфінансовоїполітики

№Авторитаджерелалітератури

Тлумаченняпоняття«фінансоваполітика»

1 ВасиликО.Д.Фінансова політика - діяльність держави, підприємства

щодоцілеспрямованоговикористанняфінансів.

2 ФедосовВ.М.

Фінансоваполітика-цецілеспрямованадіяльністьдержавита інших суб’єктів господарювання у сфері формування,розподілу та використання фінансових ресурсів задлядосягненняпоставленоїмети.

3 ОпарінВ.М.

Фінансова політика - комплекс дій і заходів, щоздійснюються державою в межах наданих їй функцій таповноважень у сфері фінансової діяльності суб’єктівгосподарювання та фінансових інституцій, громадян ібезпосередньодержавизметоювирішенняпевнихзавданьідосягненняпоставленихцілей.

4 РоманенкоО.Р.

Фінансова політика - сукупність заходів, спрямованих намобілізаціюфінансовихресурсів, їхраціональнийрозподіл івикористання, які держава здійснює через фінансовусистему.

5 ЮрійС.І.Фінансоваполітика-сукупністьфінансових(розподільчихі

перерозподільчих) заходів, які держава здійснює черезфінансовусистему.

6 СліпушкоО.М.

Фінансова політика - система заходів у сфері фінансів зметою цілеспрямованого впливу держави на розвитокфінансово-кредитної системи і національної економікизагалом.

Фінансова політика є важливим напрямом державного впливу на

економічні процеси, заходи якої доповнюються грошовою політикою таполітикою прямого втручання. Вона охоплює всі заходи, пов’язані знаповненнямівикористаннямдержавноготамісцевихбюджетів.

При цьому варто звернути увагу, що успішне вирішення стратегічнихзавданьфінансовоїполітикиреалізуєтьсязадопомогоюфінансовогомеханізмута його складових. У вітчизняній науці термін «механізм» почав активновживатисяз70-хроківХХст.Виділяютьгосподарський,фінансовий,кредитний,валютний, ціновий, ринковий, грошовий, організаційний, бюджетний,страховий,інвестиційний,інноваційниймеханізмитощо[2,с.18].Існуєбезлічїхвизначень,якіуточнюютьтаконкретизуютьоднеодного.

Слово «механізм», відповідно до тлумачного словника, використовуєтьсядляпозначення:пристрою,щопередаєабоперетворюєрух;внутрішньоїбудови,системичого-небудь;сукупностістанівтапроцесів,зякихскладаєтьсяпевне(утомучислійекономічне)явище[3,с.695].Притрадиційномусуб’єктивістськомупідході слово «механізм» вживається в другому значенні – як системаметодів,способів та важелів. При об’єктивістському підході воно застосовується в


174

третьому значенні – як сукупність станів і процесів, що протікають векономічнійпідсистемі.

В англійській мові термін «механізм» вживається лише в процесномузначенніінеодміннозконкретизуючимслово,наприклад,механізмконкуренції,механізмвирівнюваннятощо [4,с.432].Внімецькиймовімеханізмякокремийекономічний термін не застосовується, а розглядається лише як частинаскладного слова в парі з прикметною характеристикою – наприклад, ціновиймеханізм[5,с.309].

Векономічнійлітературіпоняття«фінансовиймеханізм»використовуєтьсядосить широко вже понад тридцять років. Водночас єдиної думки щодо йоговизначеннятавідповіднойогоскладовихнеіснує.Так,увиданійостаннімчасоммонографічній, навчальній і навчально-методичній літературі визначенняфінансовогомеханізмуподаєтьсязначноюміроюяксукупністьйогоелементів,щонеможнавважатидостатньоекономічнообґрунтованим.

Насамперед,необхідновиокремитирівніфункціонуваннятадіїфінансовогомеханізму. З цієї позиції фінансовий механізм розглядається як мікро- тамакроекономіка категорія. Так, головним завданнямфінансовогомеханізму намакрорівні є забезпечення узгодженості інтересів держави з інтересамисуб’єктівгосподарювання.

Так,БазилевичВ.Д., БаластрикЛ.О. іВасиликО.Д.вбачаютьуфінансовомумеханізмі як макроекономічній категорії сукупність економіко-організаційнихта правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави упроцесі створення та використання фондів фінансових ресурсів з метоюзабезпечення потребдержавних структур, господарських суб’єктів і населення[6,с.18].

Дробозіна О.Л. наголошує на тому, що фінансовий механізм є системоювстановлених державоюформ, видів і методів організаціїфінансових відносин[7, с.90]. ЗаєцьН.Є., ФісенкоМ.К. і Бондар Т.Є. фінансовиймеханізм вважаютьнайважливішою складовою господарського механізму і розуміють під нимсукупність методів та форм, інструментів і важелів впливу на економічний ісоціальний розвиток суспільства в процесі здійснення розподільчих іперерозподільчих відносин [8, с. 142]. Льовочкін С.В. наголошує на тому, щофінансовиймеханізм–цесукупністьметодівфінансовоговпливунасоціально-економічний розвиток і систему фінансових індикаторів та фінансовихінструментів,якідаютьзмогуоцінитицейвплив[9,с.32].

Когорта таких науковців, як Опарін В.М., Романенко О.Р., Огородник С.Я.,Зязюн М.С. і Славкова А.А. розглядають фінансовий механізм як сукупністьфінансових методів і форм, інструментів та важелів впливу на соціально-економічнийрозвитоксуспільства[10].ВодночасвченіФедосовВ.М.,ОгородникС.Я. і Суторміна В.М. вбачають у фінансовому механізмі як макроекономічнійкатегорії сукупність економіко-організаційних та правових форм і методівуправління фінансовою діяльністю держави, які функціонують у процесіформування, розподілу й використання цільових централізованих ідецентралізованих фондів грошових ресурсів для задоволення потребсуспільства[11,с.7-8].


175

Підводячи підсумок, зауважимо, що, на нашу думку, при трактуваннісутності понять «фінансова політика» та «фінансовий механізм» вартодотримуватися змішаного підходу, який передбачає можливість одночасноготрактуваннязмістуоднієїкатегоріїдекількомарізноріднимиідентифікаторами.Адже «фінансова політика» та «фінансовий механізм» є складними ібагаторівневимикатегоріями,якімаєрізніформипрояву,внутрішнітазовнішнічинникиформування.


1. Историяифилософияэкономики:пособиедляаспирантов[Текст]/подред.д.э.н.,проф.М.В.Конотопова.−2-еизд.,стер.−М.:КНОРУС,2008.−664с.

2. Нетяжук, М.В. Економічні механізми в ринкових умовах [Текст] /М.В.Нетяжук//ФормуванняринковихвідносинвУкраїні.–2004.–№3(34).–С.18-22.

3. Словникукраїнськоїмови.–Т.VI.–К.:Науковадумка,1973.–840с.4. Данова,И.Ф. Англо-русский экономический словарь [Текст] /

И.Ф.Данова,Э.С.Ватурмян.–4-еизд.,стереотип.–М.:Рус.яз.,2001.–880с.5. Никифорова,А.С. Немецко-русский словарь по бизнесу [Текст] /

А.С.Никифорова.–М.:Словари,1993.–395с.6. Базилевич, В. Д. Державні фінанси : навч. посібник / За заг. ред.

БазилевичаВ.Д.–К.:Атіка,2004.–224с.7. Финансы. Денежное образование. Кредит : учебное пособие [Текст] /

подред.Л.А.Дробозиной.–М.:Финансы,Юнити,1997.–479с.8. Заяц,Н.Теорияфинансов :учеб.пособие/ [Н.Заяц,м.К.Фисенко,т.Е.

Бондарьидр.].–[2-еизд.,стереотип].–мн.:Выш.шк.,1998.–142с.9. Льовочкін,С.В.Фінансовиймеханізммакроекономічногорегулювання/

С.В.Льовочкін//ФінансиУкраїни.–2000.–№12.–С.25–33.10. Фінанси:навч.-метод.посіб.длясамост.вивч.дисципліни[Текст]/[О.Р.

Романенко,С.Я.Огородник,М. С.Зязюн,А.А.Славкова ]. –2-евид.,переробл. ідоповн.–К.:КНЕУ,2003.–387с.

11. Государственныефинансы:учеб.пособие[Текст]/Подред.проф.,д.е.н.В.М.Федосова,С.Я.ОгородникаиВ.Н.Суторминой.–К.:Лыбидь,1991.


176

УДК336.02Лук’янюкМирослава

аспірантДержавнанавчально-науковаустанова

«Академіяфінансовогоуправління»м.Київ

ТЕОРЕТИЧНІОСНОВИФУНКЦІОНУВАННЯФІСКАЛЬНИХІНСТИТУТІВ

Анотація

У статті розглянуто теоретичні аспекти функціонування незалежних фіскальнихінститутів, проаналізованозавданнятапокладенінанихфункції. З’ясовановпливфіскальнихінститутівнафіскальнуполітику.

Ключові слова: державний борг, дефіцит бюджету, фіскальна політика, фіскальніправила,фіскальніінститути,нормативнірекомендації,макроекономічнийпрогноз.

Надмірне зростання обсягів державного боргу, яке спостерігається у світі

протягом останніх кількох десятиліть, пояснюється надмірною схильністюурядівдодефіцитногофінансуваннябюджету.

В розвинутих країнах первинною реакцією на зростання боргу булозапровадження так званих «фіскальних правил» на заміну дискреційноїфіскальної політики, однією з характеристик якої виявилася описана вищенадмірна схильність до дефіциту бюджету. Вони полягають в законодавчомуобмеженні дефіциту бюджету та державного боргу, обмеженні структурноїскладової дефіциту, правил щодо збалансування бюджету протягомекономічного циклу тощо. Крім цього фіскальні правила зазвичай включаютьумови, за яких допускаються відхилення від встановлених обмежень тадопустимийрозміртакихвідхилень.Поточнакризасувереннихборгівсвідчитьпро те, що існуючі основи законодавчого регулювання фіскальної політики(фіскальні правила) не приносять бажаного ефекту, особливо в періодиекономічноїрецесії.Цепов’язанозтим,щопідчасспадуобмеженнянадефіцитіборгтількиматимутьпроциклічнийефект(особливозаумовизначнихіснуючихзобов’язань), а з іншого боку у політиків немає стимулів дотримуватисябюджетнихобмеженьзоглядунанеобхідністьпідтримуватипозитивнийіміджсередвиборцівшляхомпідтримкифінансуваннясуспільнихпотреб(уникненняскороченнябюджетнихвитрат),особливо,колитребаборотисязпроблемамивекономіці. Фіскальні правила також виявилися неефективними, оскількибільшість країн їх не змогла дотримуватися в періоди кризових явищ – колипоставаланеобхідністьстимулюваннясукупногопопитузарахунокдержавнихвитрат,якілевовоючасткоюпідтримувалисядержавнимизапозиченнями.

Узв’язкуіззазначенимрозвинутікраїнирозпочалипошукиновихвирішеньпроблем з дефіцитом бюджету і з державнимборгом.Одним із таких рішень єстворення незалежних фіскальних інститутів (які ще також називають«фіскальниминаглядачами»,«фіскальнимирадами»,«фіскальнимиагенціями»).Основною ідеєю цього є перенесення позитивного досвіду з організаціїмонетарноїполітикизадопомогоюствореннянезалежногоцентральногобанку


177

усферуфіскальноїполітики.Сьогоднішні незалежні фіскальні інститути надзвичайно різноманітні: їх

роль, ресурси та структура значно різняться в залежності від країнифункціонування. Крім аналізу фіскальної політики та бюджетних пропозицій,загальніфункціїфіскальнихінститутіввключаютьвсеберольвпрогнозуванні,контрользадотриманнямбюджетнихправил,аналіздовгостроковоїфіскальноїстійкості,оцінювання вартості обраної політики та аналітичні дослідження зокремихпитань.

Незалежні фіскальні інститути (НФІ) - це непартійні державні органи завинятком Центрального банку, уряду чи парламенту, що готуютьмакроекономічні прогнози бюджету, контролюють бюджетну ефективністьта/або консультують уряд з питань фіскальної політики. Місією незалежнихфіскальних інститутів є забезпечення проведення державою оптимальної длясуспільства фіскальної політики або ж вплив на фіскальну політику з метоюпідвищенняїїоптимальності.

В залежності від основних завданьфіскальних інститутів західні науковцівиділяютьїхдваосновнихвиди:

- першим є інститут, якому делеговано прийняття рішень стосовнофіскальноїполітикиіякийєабсолютнонезалежнимвідуряду(зааналогієюдоцентральногобанку,якийвідповідаєзамонетарнуполітику);існуютьдумкипроте, що такий незалежний фіскальний орган може повністю замінитинеобхідністьфіскальнихправил[1];

- другим є інститут, який не проводить фіскальну політику, але також єнезалежним та здійснює моніторингові, дорадчі, оціночні, аналітичні іпрогностичні функції [2]; він покликаний посилити дію фіскальних правил,виконуючинаглядовурольудотриманніфіскальноїдисципліни.

Напрактицікраїнистворюютьфіскальніінститутидругоготипу,астосовнопершого– існуютьтількипропозиціїпродоцільність їхстворення,алежодензурядів ще не наважився делегувати свої повноваження щодо фіскальноїполітикинезалежнимінституціям.

Загалом завданнянезалежнихфіскальних інститутів в різнихкраїнах не єоднаковими.Середнихнайбільшзагальновиділяютьнаступні:

- здійснення об’єктивного прогнозу основних макроекономічнихпоказників, на основі яких розроблятиметься бюджет на наступний період(періоди); делегування урядом цієї функції незалежному інституту дозволяєуникнути формування бюджету на нереалістичних прогнозних показниках(уряд зазвичай має спокусу до формування занадто оптимістичного прогнозудлястворення ілюзійпроте,щоекономічнаполітикаєбільшефективною,ніжнасправді);

-розрахунокнаслідківдлябюджетуіекономікирізнихініціативтапроектівуряду;

- попередня оцінка того, чи декларована фіскальна політика зможедосягнутивстановленихцільовихфіскальнихпоказників (закладений дефіцит,державний борг, доходи і видатки бюджету тощо) і чи будуть дотриманізатверджені в державі фіскальні правила та обмеження за існуючих умов в


178

національнійтасвітовійекономіці;-заключнаоцінкатого,чифіскальнаполітика,якапроводилася,досягнула

встановленихцільовихфіскальнихпоказниківіякоюмірою,чибулидотриманіфіскальніправила;особливо важливоюєцяфункція увипадку,колифіскальніправилавключаютьвимогищодозбалансуваннябюджетунациклічнійоснові,обмеження структурного компоненту дефіциту бюджету. Це пов’язано ізскладнощами отримання однозначної оцінки самих структурного і циклічногокомпонентівсальдобюджету;

-аналіздовгостроковоїстійкостіфіскальноїполітики,борговоїстійкості;- надання нормативних рекомендацій і пропозицій щодо фіскальної

політики (тобто граничних значень дефіциту або його структурногокомпоненту,державногоборгутощо)[3,4].

Фіскальніінститутиможутьтакожоцінюватинетількифіскальнуполітикудіючого уряду, а й пропозиції щодо фіскальної політики діючої в країніполітичної опозиції, а також передвиборчі програми різних політичних сил вчастині, яка стосується фіскальної політики, та робити такі незалежні оцінкипублічнимидлясуспільства.

За допомогою вищеописаних завдань незалежними фіскальнимиінститутами виконується функція підвищення стійкості фіскальної політикишляхом зменшення (або повного уникнення) надмірної схильності додефіцитного фінансування бюджету (тобто виконується основна місія, яказгадуваласявище, - підвищення оптимальностіфіскальної політики). Впливнафіскальнуполітикунеєпрямий (увипадку, колирішеннястосовнофіскальноїполітики не приймаються безпосередньо фіскальними інститутами), аопосередкований, оскільки такі інститути мають тільки дорадчо-наглядовуприроду. Механізм дії такого впливу зводиться до того, що незалежні іоб’єктивні оцінки та рекомендації щодо фіскальної політики через своюпублічністьстворюютьдляполітиківстимулидляїхдотриманняізапобігаютьпереслідуваннюнимивласнихінтересівабоінтересівокремихгрупусуспільстві(для того, щоб зберегти власний позитивний імідж, продовжувати політичнукар’єру тощо). Такий вплив на фіскальну політику може бути дуже сильним увипадку, коли фіскальний інститут користується значним авторитетом тахорошою репутацією у суспільстві та у політиків. При цьому авторитетдосягається з часом за допомогою здійснення аналізу і надання рекомендацій,які носять в першу чергу неупереджений характер безвідносно до того, якаполітичнасилапривладі,таякізасвідчилисвоюправильністьуминулому.

Отже,зметоюпосиленняфіскальноїдисциплінирядкраїнзапровадилитакзванінезалежніфіскальні інститути. Їхнярольполягаєуздійсненнінаглядузадотриманням фіскальних правил, проведення аналізу фіскальної політики,оцінкивиконанняпоставленихзавдань,наданнярекомендаційщодобюджетнихпоказників,здійсненнямакроекономічногопрогнозуваннятощо.

Списоквикористанихджерел:

1. Calmfors L. The role of independent fiscal policy institutions: [Electronicresource]. Mode of access: http://su.diva-


179

portal.org/smash/get/diva2:388833/FULLTEXT02.-Titlefromthescreen.2. NaertF.Credibilityof fiscalpoliciesand independent fiscalbodies[Electronic

resource]. Mode of access:http://biblio.ugent.be/input/download?func=downloadFile&fileOId=1086234. – Titlefromthescreen.

3. CalmforsL.FiscalpolicycoordinationinEurope:[Electronicresource].Modeofaccess: http://people.su.se/~calmf/FiscPolCoordEuropeFINAL.pdf. - Title from thescreen.

4. Calmfors L. The role of independent fiscal policy institutions: [Electronicresource]. Mode of access: http://su.diva-portal.org/smash/get/diva2:388833/FULLTEXT02.-Titlefromthescreen.

УДК336.2

ОксенюкОксанааспірант

ЛьвівськийнаціональнийуніверситетіменіІванаФранкам.Львів

ПОРЯДОКВИКОРИСТАННЯФІНАНСОВИХКАЗНАЧЕЙСЬКИХВЕКСЕЛІВ

ПРИВІДШКОДУВАННІПДВВУКРАЇНІ

АнотаціяВ даній роботі було проведено аналіз порядку застосування фінансових казначейських

векселів з метою відшкодування ПДВ, а саме порядок випуску, обігу та погашення, окресленопереваги та недоліки застосування таких інструментів, а також проаналізовано динамікуобсягіввідшкодуванняПДВза2007-2013роки.

Ключові слова: ПДВ, Податковий кодекс, бюджетне відшкодування, казначейськийвексель,Державнийбюджет.

Одним із найбільш проблемних податків, але водночас і найбільш

перспективнимджереломнаповненняДержавногобюджету,являєтьсяподатокна додану вартість (далі — ПДВ). Він відіграє провідну роль у податковихсистемахбагатьохкраїнсвітута єзначнимджереломкоштівдляфінансуваннядержавних витрат. Із постійною зміною умов господарювання, поширеннямглобалізації та впровадженням новітніх технологій, потребує зміни і механізмадмініструванняПДВ,втомучисліібюджетневідшкодування.

Відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПКУ), бюджетневідшкодування — це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставіпідтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ зарезультатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетневідшкодуванняупорядкутазакритеріями,визначенимиурозділіVПКУ[1].

Із прийняттям ПКУ у механізм бюджетного відшкодування було внесено


180

рядзмін,доповненопроцедуроюавтоматичногобюджетноговідшкодування,атакож із прийняттям відповідних нормативно-правових актів у 2013 роцівідшкодування може проводиться шляхом використання фінансовихказначейськихвекселів.

Одним із нормативно-правових актів, що був прийнятим з метоюудосконалення відшкодування ПДВ, є Закон України від 04 липня 2013 року№407-VII«ПровнесеннязміндоПодатковогокодексуУкраїнитадеякихіншихзаконівУкраїнищодофінансовихвекселів»[2],якийнабравчинності03серпня2013року.

При розгляді особливостей бюджетного відшкодування ПДВ звикористанням фінансових казначейських векселів, слід згадати про п.6ст.45Бюджетного кодексу, в якому зазначено,що: «забороняється проведеннярозрахунківзбюджетомунегрошовійформі,утомучислішляхомвзаємозаліку,застосуваннявекселів,бартернихопераційтазарахуваннязустрічнихплатіжнихвимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов'язаних з державнимборгом, та випадків, передбачених Законом «ПроДержавний бюджет України»[3].

Видача фінансових казначейських векселів органами Казначействаздійснюється при наявності заяви платника податку на обрання такої формивідшкодування та висновку відповідного органу доходів та зборів, іззазначеннямсуми,щопідлягаєвідшкодуваннюзвикористаннямвекселя,аленеменшою ніж 500 тис. грн., а також при відсутності відкритого кримінальногопровадження проти платника податку за ухилення від сплати податків, а приадміністративному оскарженні – при наявності остаточного вирішення справипосуті.ВикористанняказначейськихвекселівнепоширюєтьсянаавтоматичневідшкодуванняПДВ.

При цьому на вимогу першого векселедержателя, якщо сума векселястановитьпонад1млн. грн., допускається її оформленнявекселямиз меншимноміналом без зміни строку платежу. Тобто загальна сума ПДВ, яка підлягаєвідшкодуванню з бюджету шляхом казначейських векселів за цієї умови неповиннабутименше5млн. грн.таноміналвекселянеможебутименшим100тис.грн.

Реєстр векселів веде Державна казначейська служба України. Строк обігувекселів визначенийдо5років, а дохідність за векселем–5% річних.Виплатадоходу за векселями відбуватиметься в момент їх пред’явлення до сплатиоргану,щоздійснюєказначейськеобслуговуваннябюджетнихкоштів[3].

Сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету шляхом видачіфінансових казначейських векселів, поділяється на рівні частини, на кожну зякихвидаєтьсяокремийфінансовийказначейськийвексельізстрокомплатежуодин,два,три,чотиритап’ятьроків.

Позитивнурізницюміжсумоюузгодженогоподатковогозобов’язання,якуплатник бажає погасити векселем, та сумою векселя він доплачуватимекоштами. Від’ємну різницю між сумою узгодженого податкового зобов’язання,якуплатникбажаєпогаситивекселем,тасумоювекселя,напідставіподаноїнимвідповідної заяви, він матиме право за бажанням або отримати коштами, або


181

отриматиновівекселі[1].Порядоквипуску,обігу,погашеннятастягненнязафінансовимивекселями

для векселів, що випускаються центральним органом виконавчої влади, щоздійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженоКабінетом Міністрів України 21.08.2013 року за №683, який оприлюднений21.09.2013року[4].

Перевагами використання фінансових казначейських векселів привідшкодуванніПДВє:

1. Для держави перевагою є те, що емісія даного цінного паперу нелімітується, оскільки не відноситься до суми державного боргу, на відміну відоблігації,обсягемісіїякихєстроголімітованим.

2.Дляпідприємстввикористаннявекселівупевнихмоментахтежнесесвоїпереваги, оскільки сума за векселем не включається до бази оподаткуванняподаткомнаприбуток.

3.ВведенняказначейськихвекселівприскоритьпроцедурувідшкодуваннядляплатниківПДВ.

4. Допоможе частково зняти навантаження з бюджету, не залучаючидодатковихресурсів,утомучисліуникнутиновихзапозичень.

5. Векселедержателі можуть отримати позику в банку при використаннівекселяякзаставногоінструменту.

Доосновнихнедоліківвведенняфінансовихказначейськихвекселівможнавіднести:

1.Вумовахрецесіїотриманнябюджетноговідшкодуванняпідприємствамиуформівекселівєменшіпривабливимтаефективнимніжгрошовимикоштами.

2.Щеодиннедолікпов'язанийяк із доситьвеликимидисконтами, так і знизькою ставкою прибутковості, у зв'язку з чим векселі не зможуть скластиконкуренціїдержавнимоблігаціям.

3.При значній емісії можевиникнути ситуація, коли органиКазначействанезможутьоплачувативекселів.

Розглянемодинамікубюджетноговідшкодуваннязаперіодз2007рокупо2013 рік.Обсяг відшкодувань зПДВ суб'єктам господарюваннявпродовж2013рокустановив53,4млрд.грн.щона16,3%більше,ніжу2012році.В2013роціплатникамбуловиплаченона3,5млрд.грн.більшезаявленоїнавідшкодуваннясуми податку. У2012 році суб'єктам господарювання було повернуто46 млрд.грн.,щона2,7млрд.грн.більшезаявленоїсуми.

Розглянувши порядок використання фінансових казначейських векселів,переваги та недоліки їхньої емісії, динаміку бюджетного відшкодування ПДВ,можна зробити висновок, що оскільки на даний час заборгованості ізвідшкодування податку немає, то і використання даного інструменту можнаперенестинаперспективу.


1. Податковий кодекс України : за станом на 1.05.2014 р. [Електроннийресурс] / Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодексвід02.12.2010№2755-VI. — Режим доступу :


182

http://www.zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/.—Заголовокзекрану(датазвернення1.05.2014р.).

2. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких іншихзаконів України щодо фінансових векселів: Закон України №407-VII від04.07.2013р.

3. Бюджетний кодекс України : за станом на 1.05.2014 р. [Електроннийресурс] / Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від№2456-17від08.07.2010р.—Режимдоступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2542-14.—Заголовокзекрану(датазвернення1.05.2014р.).

4. Порядок отримання платником ПДВ казначейського фінансовоговекселяврахунокотриманнябюджетноговідшкодування[Електроннийресурс]/ сайт Міндоходів. — Режим доступу: http://kyiv.minrd.gov.ua/okremi-storinki/arhiv1/116838.html.–Назвазекрана(датазвернення1.05.2014р.).

5. Деякіпитаннявипускуфінансовихказначейськихвекселів :ПостановаКабінетуМіністрівУкраїни№683від21.08.2013р.

УДК336(045)

ПавленкоВітак.е.н.,доцент

ХільськаІринак.е.н.,доцент

Вінницькийторговельно–економічнийінститутКНТЕУм.Вінниця

АНАЛІЗЕФЕКТИВНОСТІВИКОРИСТАННЯОСНОВНИХЗАСОБІВ

НАПІДПРИЄМСТВІ

АнотаціяВ статті розглядаються методи оцінки ефективності використання основних засобів

підприємства. Здійснено огляд основних показників оцінки використання основних засобівпідприємства.

Ключові слова: основні засоби, ефективність, інтенсивні напрямки, екстенсивнінапрямки.

Поліпшеннявикористанняосновнихзасобівєоднимізважливихнапрямів

підвищенняефективностівиробництва.Характеристикацьогопроцесуповиннасупроводжуватись належною оцінкою. Для проведення кількісної оцінкивикористання основних засобів необхідно застосовувати систему методів тапоказників.

Різні аспекти ефективності використання основних засобів підприємствависвітлені у працях вітчизняних науковців і практиків, зокрема І. Ковальчук,Й.Петровича,П.Поповича,В.Сідуна,О.Тихої,І.Мазуркевича,І.Петрова.

http://www.zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/

http://kyiv.minrd.gov.ua/okremi-storinki/arhiv1/116838.html

http://kyiv.minrd.gov.ua/okremi-storinki/arhiv1/116838.html


183

Метоюстаттієрозглядтеоретичнихпідходівдооцінюванняефективностівикористанняосновнихзасобіввиробництва.

Будь-якагосподарськадіяльністьпотребуєнаявностітакомбінаціїресурсів.При створенні підприємства власні або запозичені кошти його засновниківінвестуються в придбання засобів виробництва, необхідних для здійсненнядіяльності. Безумовно, для нормального функціонування підприємства,необхіднанаявністьвизначенихзасобів іджерел.Основнівиробничіфонди,щоскладаються з будинків, споруд, машин, знарядь й інших засобів праці, щоприймають участь у процесі виробництва виступають основою діяльностіпідприємства.Ітому,раціональнейекономічневикористанняосновнихфондівєпершочерговоюзадачеюпідприємства.

Матеріально-технічною основою процесу виробництва на будь-якомупідприємстві є основні виробничі засоби. В умовах ринкової економікипочаткове формування основних засобів, їх функціонування і розширеневідтворенняздійснюєтьсяприучастіфінансів,задопомогоюякихутворюютьсяівикористовуютьсягрошовіфондицільовогопризначення,щоопосередковуютьпридбання,експлуатаціюівідновленнязасобівпраці.

Основнізасоби–цематеріальніактиви,якіпідприємствоутримуєзметоювикористанняїхупроцесівиробництваабопостачаннятоварів,наданняпослуг,здачіворенду іншимособамабодляздійсненняадміністративних і соціально-культурних функцій та очікуваний термін корисного використання(експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо віндовшийзарік)[1,с.55].

Стан та ефективність використання основних засобів можна об'єднати втригрупипоказників,якіхарактеризують:

1)забезпеченняпідприємстваосновнимизасобами;2)станосновнихзасобів;3)ефективністьвикористанняосновнихзасобів.

Допоказників,якіхарактеризуютьзабезпеченістьпідприємстваосновнимизасобами відносять: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт вартостіосновних засобів у майні підприємства. Якісний стан основних засобівхарактеризують такі показники: коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності,коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнтприросту.Допоказниківефективності використання основних засобів належать: фондовіддача,рентабельність основних засобів, абсолютна сума прибутку, що припадає наоднугривнюосновнихзасобів[3,с.213].

Використання основних засобів у різних сферах діяльності представленоутабл.1[4].

Підчасаналізувищенаведенихданих,можнапростежити,щопідприємства

промисловостівикористовуютьнайбільшучастинуосновнихзасобів(41% всієїсуми основних засобів), найменшу частину – сфера освіти (0,1%). Це свідчитьпро те, що у промисловості потрібна значна кількість основних засобів, яказабезпечитьефективнефункціонуваннявсіхпідприємств,якізадіяніуційсфері.


184

Таблиця1Вартістьосновнихзасобівзавидамиекономічноїдіяльностістаном

на2012рік(млн.грн.)

Видекономічноїдіяльності

Основнізасоби,нематеріальніактиви,довгостроковібіологічніактивита

інвестиційнанерухомістьЗалишковавартість Знос

1 2 3Усього 6367204 113876

втомучислі Сільськегосподарство,мисливство,лісовегосподарство 137639 9456

Промисловість 1603646 57970Будівництво 75504 3084Торгівля;ремонтавтомобілів,побутовихвиробівтапредметівособистоговжитку

138138 8431

Оптоваторгівляіпосередництвовоптовійторгівлі 73410 4124

Роздрібнаторгівля 34158 2718Діяльністьтранспортутазв'язку 5634649 22628Фінансовадіяльність 39710 2613Освіта 3140 143Охороназдоров’ятанаданнясоціальноїдопомоги 13430 655

Наданнякомунальнихтаіндивідуальнихпослуг;діяльністьусферікультуритаспорту

56780 2054

Підвищення ефективності використання основних засобів є важливим

чинникомзростанняефективностідіяльностіпідприємства.Підвищеннярівнявикористанняосновнихзасобівдаєзмогу:- збільшитиобсягвиробництвапродукції,якакористуєтьсяпопитом,без

додатковихкапітальнихвкладень;- зменшити витрати у розрахунку на одиницюпродукції,що забезпечує

підвищенняприбутковості;- зменшитивтративідморальногозносумашиніустаткування;- прискорити процес оновлення основних засобів, а також темпи

зростанняпродуктивностіпраці.Заходи щодо підвищення ефективності використання основних засобів

підприємства можна згрупувати за двома напрямками: інтенсивні таекстенсивні.

Інтенсивні напрямки підвищення ефективності використання основнихзасобіввизначають : удосконалення структуриосновнихзасобівпідприємства;технічне переозброєння підприємства; механізація та автоматизаціявиробництва; оптимізація структури виробничого обладнання; ліквідації


185

проблемнихмісцьувиробничомупроцесі;скороченнятривалості виробничогоциклу;комплексневикористаннятапокращанняякостісировини;застосуванняпрогресивних форм організації виробництва і праці; підвищення професійно-кваліфікаційногорівняобслуговуючогоперсоналутаін.

До екстенсивних напрямів підвищення ефективності використанняосновних засобів належать : скорочення простоїв устаткування внаслідокпідвищення якості ремонтного обслуговування, своєчасного забезпеченняосновного виробництва висококваліфікованим персоналом, сировиною;підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування; зменшення кількостінепрацюючогоустаткуваннятаін.

Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання основнихзасобів, розроблювальний у всіх ланках управління, повинний передбачатизабезпеченняростуобсягіввиробництвапродукціїнасампередзарахунокбільшповного й ефективного використання внутрішньогосподарських резервів ішляхом більш повного використання машин і устаткування, підвищеннякоефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння зновувведенихудіюпотужностей,подальшої інтенсифікаціївиробничихпроцесів[2,с.135].

Підвищенняефективностівикористанняосновнихзасобівуданийчас,колив країні спостерігається повсюдний і глобальний спад виробництва, маєвеличезне значення. Підприємства, що використовують основні засоби, щодістались їм у спадщину, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, але імаксимальноефективновикористовувати,особливовіснуючихумовахдефіцитуфінансів і виробничих інвестицій. Таким чином, однією з головних ознакефективного використання основних засобів є зростання обсягу виробництвайогопродукціїпідприємстватачистогоприбутку.Ефективнеїхвикористанняврезультаті приводить до підвищення ефективності підприємства в цілому тасприяєпокращеннюйогофінансовогостануйконкурентоспроможності.


1. Мазуркевич, І.О. Теоретичні аспекти відтворення основних засобів напідприємстві [Текст] / І.О. Мазуркевич // Формування ринкових відносин вУкраїні.–2008.–№4.С.53–56

2. Рибченко, М.Ф. Проблеми та шляхи вдосконалення обліку основнихзасобів[Текст]/М.Ф.Рибченко//Державатарегіони.–2007.-№6.С.134-137.

3. Череп, А.В. Ефективність використання основних фондів підприємства[Текст]/ЧерепА.В.//Державатарегіони.–2009.-№6.С.212-2155. 4.ДержавнийкомітетстатистикиУкраїни[офіц.веб-сайт].—Режимдоступу:http://www.ukrstat.gov.ua/.—Заголовокзекрану(датазвернення1.05.2014р.).

УДК330.3

http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&cad=rja&uact=8&ved=0CCsQFjAA&url=http%3A%2F%2Fwww.ukrstat.gov.ua%2F&ei=HFFFU7qLE6i44ASG64GYAQ&usg=AFQjCNE8eAbX99mkHe9dcPWhUH2MsTsBWg&bvm=bv.64507335,d.bGE


186

ПавлікІринастудентка

ЛьвівськийнаціональнийуніверситетіменіІванаФранкам.Львів

ПЕРІОДИЗАЦІЯРОЗВИТКУФОНДОВОГОРИНКУУКРАЇНИУНОВІТНІЙЧАС

Анотація

Устаттірозглянутопитанняісторіївиникненнятатенденційрозвиткуціннихпаперівякінструментуфінансовогоринку.Уцьомуконтекстіособливоважливоюєпотребаврахуванняісторичногодосвідустановленнятатенденційрозвиткуринкуціннихпаперівдляефективноїдіяльностіумайбутньому.

Ключові слова:фондовий ринок, цінні папери ,фінансовий ринок, трансформація ринкуціннихпаперів.

Історія виникнення та тенденції розвитку цінних паперів як інструменту

фінансового ринку є тривалим процесом, який продовжується і сьогодні вумовах світової глобалізації. У цьому контексті особливо важливою є потребаврахування історичного досвіду становлення та тенденцій розвитку ринкуцінних паперів для ефективної діяльності у майбутньому. Таким чином,дослідження процесів формування фінансового ринку виступає основою дляефективногоуправліннянимнелишевУкраїні.

Коло питань щодо особливостей та проблем формування ринку ціннихпаперів в Україні, у тому числі й періодизація його розвитку, знайшли своєвідображення у дослідженнях різних вчених-науковців, зокрема таких якБогатов А.О. [1], Дєєва Н.Е. [3], автори Котова М. В. та Задорожнюк В. С. [4],Нікончук В.В. [5], Омельченко О. І. [6], Штуца В.М. [7] та багато інших.Дослідженнясвідчать,щонаціональнийфондовийринокпочинаючиз1991рокупройшовкількаскладнихетапівсвогорозвиткуiпотребуєподальшоїрозробкийогобільшефективноїмоделі.

Метою наукового дослідження виступає потреба виокремлення етапів таосновнихтенденціїрозвиткуринкуціннихпаперівуретроспективі.

Узв’язкуізпоставленоюметоюустаттіпоставленотарозглянутонаступнізавдання,доякихвідносимо:

1) дослідження існуючих критеріїв та етапів періодизації різнимивченими-дослідниками;

2) виявленняособливостейвітчизняногоринкуціннихпаперів;3) окреслитиперспективиподальшоїтрансформаціїринкуціннихпаперів

таосновнихтенденційрозвиткуринкуціннихпаперіввУкраїні.Проблеми функціонування фондового ринку, знаходяться у центрі уваги

багатьох вчених. Найбільшої уваги дослідженнюйого періодизації присвяченопраці доцента Баули О.В. [2], який розглянувши особливості функціонуванняринківціннихпаперівуперехіднихекономіках,виділяєуїхньомурозвиткутриузагальнених етапи. Перший етап (1986-1993 рр.) характеризується активнимствореннямпервинногоринкуціннихпаперів.Надругомуетапі(1994-1999рр.)завершиласьадаптаціяучасниківринківціннихпаперівдоновихправилзгідно


187

прийнятого законодавства, сформувалося необхідне правове середовище таосновніінститути-регуляториринкуціннихпаперів.Третійетап(від2000р.ідосьогодення) розвитку ринку цінних паперів в країнах Центральної та СхідноїЄвропіїхарактеризуєтьсяактивноюторгівлеюдержавнимиціннимипаперами ікорпоративнимиоблігаціями,втомучисліінавторинномуринку.

Проте,намиутаблиці1узагальненопоглядибільшостівченихщодоподілуна етапи становлення та розвитку фондового ринку та подано власнуконкретизаціюп’ятоготрансформаційногоетапу.

Таблиця1ЕтапитатенденціїрозвиткуфондовогоринкувУкраїні[Власна

розробказаматеріалами1-5]Періоди,

рр. Етапи Нормативно-правовабаза Практичнізаходи

1 2 3 4

1998-1990 ПочатковийПрийнято постанову «Про випуск підприємствами йорганізаціями цінних паперів»15 жовтня1988 року РадоюМіністрівСРСР

1991-1995Перший–законотвор

чий

Прийняття першихукраїнських законодавчихактів: Закону України «Процінні папери й фондовубіржу», «Про господарчітовариства».

З'явилисяпершіліцензованіфінансові брокери;з'явилася позабіржовафондова торговельнасистематаДержавнакомісіяізціннихпаперів іфондовоїбіржі; виникнення й крах«фінансових пірамід»;початок випуску й обігуцінних паперівнедержавнимиінститутами.

1996-1999

Другий-приватизац

ійнихсертифікаті

в

Прийняття Закону «Проучасть Української фондовоїбіржі в приватизаційнихпроцесах» та «Пронаціональнудепозитарнусис-тему й особливостіелектронного обігу ціннихпаперіввУкраїні».

Утворення Державноїкомісії з цінних паперів іфондової біржі; створенняПершої фондовоїторговельної системи;поява українських«блакитних фішок» ірейтинговихтаблиць.

2000-перша

половина2008

Третій–розквіту

Зміна законодавчої бази,зокрема Закон «Про цінніпапери й фондову біржу»1991рокузаміненийЗаконом«Про цінні папери йфондовий ринок» 2006 року,Закон «Про господарчітовариства» доповнюєтьсяЗаконом «Про акціонернітовариства»

Публікація першихфондових індексів;формування ринку кор-поративних облігацій йукраїнських єврооблігацій;різке зростаннякапіталізації; завершенняформування соціально-економічних інститутівринку цінних паперівоблігацій.

Продовженнятабл.1


188

Другапо-ловина

2008-2009

Четвертий–кризовий

Сформовано «Концепціюрозвитку ринку ціннихпаперівдо2010року».

Вартістьфінансовихактивіввпала до найнижчихзначень; виведенняінвесторами коштів ізекономіки; появиУкраїнської біржі;запровадження інтернет-трейдингу.

2010-теперішнійчас

П’ятий-трансформаційний

Сформовано «Концепціюрозвитку ринку ціннихпаперів до 2015 року»;розпорядження КМУ від29.2010 № 1900-р «Просхвалення КонцепціїДержавної цільовоїекономічної програмирозвитку інвестиційноїдіяльностіна2011-2015 роки»

Збільшення кількостіінвесторів.

Утаблиці1намиузагальненопоглядибагатьохвченихзприводуетапизації

розвитку ринку цінних паперів. При цьому слід відзначити, що більшість ізнауковців, що досліджувалися [1-5], виділяють лише чотири етапи, щоузагальнені вище, проте нами запропоновано у виокремленому п’ятомутрансформаційному етапі, неодмінно наголосити, що однією із цілей даногоетапуєнеобхідністьстворенняумовдлязалученняінвестиційнаміжнароднихринках капіталу (консолідація фондових бірж, забезпечення захисту правспоживачів інвестиційнихпослуг, створенняцентральногодепозитаріюціннихпаперів,системиклірингутарозрахунків,якізабезпечуютьмінімізаціюризиківпід час виконання угод з цінними паперами); забезпечення розвитку ринкуціннихпаперів,тощо.ПідтримкадержавиуданомунапрямкуреалізуєтьсячерезДержавну цільову економічну програму розвитку інвестиційної діяльності на2011-2015роки.

Як бачимо з табл. 1, історичний розвиток цінних паперів – тривалий інестійкийпроцес.РозглянувширозвитокринкуціннихпаперівУкраїни,можнасказати,щокраїнащенедосягладостатньогорівнярозвиткувційсфері.Цьомує декілька причин. По-перше, Україна не брала участі у первинному розвиткуціннихпаперівіусіпринциповозначущіположеннябулидосягнутібезїїучасті.По-друге, у часи, коли Україна була у складі СРСР, цінні папери на деякий часнавіть виводили з обороту і коли СРСР розпався, Україна виявиласянепідготовленоюдодіяльностінафондовихринках, яквласних,так і світових,через ряд особливостей притаманних українському ринку цінних паперів,зокрема таких як: висока концентрація власності у сфері руху фіктивногокапіталу; перевага торгів на неорганізованому ринку; перевага торгів напозабіржовомуринку;професійніучасникиринкуобслуговуютьобмеженеколовеликих інвесторів, а не широкі верстви населення. Також законодавчезабезпеченняфункціонуванняфондовогоринкупочалостворюватисявжепісля


189

відновленнянезалежностіУкраїни.У зв’язку з проведеним дослідженням слід відзначити, по-перше, що на

сьогоднішньому етапі розвитку фінансового ринку в Україні продовжуємоспостерігати ситуацію, коли населення та більшість суб’єктів господарськоїдіяльності не мають достатньо вільних коштів для здійснення операцій нафондовому ринку. По-друге, український ринок цінних паперів є здебільшогоспекулятивним через недосконалість законодавчо-правового поля, щонегативно впливає на захист інтересів інвестора, і тим самим спричиняєзменшення інвестицій до України. По-третє, першочерговими проблемамипосткризового періоду розвитку фондового ринку України, які вимагаютьнегайного вирішення є створення розвинутоїмережіфондових бірж з єдиноюстандартноюмоделлюїхдіяльності;розширеннявикористанняпохіднихціннихпаперів та інформованості населення про діяльність фондового ринку, щодозволить активізувати діяльність фізичних осіб на фондовій біржі особливодлязалученнякоштівприпервинномупублічномурозміщеннюакцій.

Важливим кроком для розвитку фондового ринку України насьогоднішньому етапі є інтеграція з Європейським Союзом, що дозволитьспростити процедуру розміщення вітчизняних цінних паперів за кордоном, атакож сприятиме зменшеннюнадмірного податкове навантаженняна суб’єктигосподарюваннявУкраїні.


1.Богатов,А.О.Місцефондовогоринкувструктурнійперебудовіекономіки[Текст] / А.О. Богатов // Збірник наукових праць Національного ун-ту ДПСУкраїни.–2009.–№1–С.44–51.

2.Баула,О.В.Еволюціяпоглядівнарольринкуціннихпаперівв економіці[Текст] / О.В.Баула // Історія народного господарства та економічної думки.Збірникнауковихпраць.—Вип.39-40.–Київ,2007.–С.313–320.

3.Дєєва, Н.Е., Етапи розвитку фондового ринку України у контекстістановлення корпоративного управління / Н.Е. Дєєва // Наукові праціДонецькогонаціональноготехнічногоуніверситету.Сер.:економічна.–Донецьк:ДонНТУ,2011.–Вип.39-1.–С.566–577.

4.Котова,М.В.ТрансформаціяфондовогоринкуУкраїнивумовахсвітовоїглобалізації[Текст]/М.В.Котова,В.С.Задорожнюк//ЕКОНОМІКА:реаліїчасу.—2013.—№1(6).—С.153–157.

5.Нікончук, В.В. Формування фондового ринку: економічні аспектиеволюції та інституційної динаміки / В.В. Нікончук // ВісникДніпропетровськогоун-ту.Серія«Економіка».–2012–Вип.6(2).–С.32–37.

6.Омельченко,О.И. Ретроспектива становленияи развитиярынкаценныхбумаг[Текст]/О.И.Омельченко,О.А.Козлова//Бизнес-информ.—2013.—№1.—С.277–281.

7.Штуца,В.М.,ПроблемирозвиткуфондовогоринкувУкраїні[Текст]/В.М.Штуца//ВісникОНУіменіІ.І.Мечникова.–2013–Т.18–Вип.3/3–С.156–159.

УДК39.187.6


190

ПетрукНаталіястуденткамагістратури

Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситетм.Кам’янець-Подільський

ЕКОНОМІЧНИЙЗМІСТЛІЗИНГУ:ОСОБЛИВОСТІ,КЛАСИФІКАЦІЯ

ТАПЕРЕВАГИ

АнотаціяУ статті розглянуто питання економічного змісту лізингу через призму його

особливостей,класифікаціїтаперевагвсучаснихумовахдіяльностісуб’єктівгосподарювання.Ключові слова: лізинг, оренда, фінансовий лізинг,оперативний лізинг, лізингодавець,

лізингоодержувач.Змістлізингутривалийчасзалишаєтьсядискусійним,оскількийогомісцеі

рольвтеоріїіпрактицітрактуєтьсяпо-різному,ідоситьчастосуперечливо.Однінауковці розглядають лізинг як форму кредитування підприємницькоїдіяльності, інша група вчених ототожнює його з довгостроковоюорендою абооднією з її форм, треті вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажузасобіввиробництваабоправакористуваннячужиммайном,ачетверті–уособлюютьлізингякдіїзачужийрахунок,іншимисловамиуправліннячужиммайномзадорученнямдовірителя.

Найбільшепоширеннявтеоріїіпрактиціодержалоповнеабомайжеповнеототожненнялізингузорендоювзагаліабозоднієюзїїформ.

Як приклад наведемо дефініцію Я. Усенка, який вважає, що лізинг можнапредставити «… як метод кредитування придбання основних засобів, якрізновид довгострокової оренди, як завуальований засіб купівлі – продажузасобіввиробництва,щосхожийзпродажемнавиплат»[1].

Наукові дослідження проведені В.С.Купріяновою, дозволили автору дійтивисновку,щопідлізингомслідрозумітисистемуекономіко-правовихвідносин,що виникають у зв’язку з придбанням у власність майна та подальшим йогоздаваннямутимчасовеволодінняйкористуваннязавизначенуплатню.Самейтількизпозиціїсистемнихвзаємовідносин,якстверджуєавтор,слідрозглядатисутністьлізингуякекономічноїкатегоріїтарозроблятипідходидорегулюванняцьоговидудіяльності[2,с.67].

Лізинг,на думкуЛ.М. ГорбачатаО.Б.Кауна, складне, багатогранне явище,якеподібнедоорендизвикупомчибезнього,продажуурозстрочку,прокату,ідо кредитних відносин. Тому й існують різні визначення лізингу, яківисвітлюютьокремійогосторони.Довивченнялізингу,якстверджуютьавтори,необхідно застосовувати комплексний підхід з тим, щоб не залишити позаувагоюжодноїсуттєвоїйогохарактеристики[3,с.275].

Відповідно до законодавства, в Україні виділяють два види лізингу:фінансовий та оперативний. Регулювання ринку фінансового лізингуздійснюєтьсянаосновітакихзаконодавчихактів:

· ЦивільногокодексуУкраїни(глава58,параграф6)[4];· ГосподарськогокодексуУкраїни(параграф5)[5];


191

· Закону України «Про фінансові послуги та державне регулюванняринківфінансовихпослугУкраїни»[6];

· ЗаконуУкраїни«Профінансовийлізинг»[7];· ПодатковогокодексуУкраїни[8].Об’єктом лізингу може бути як нерухоме, так і рухомемайно, призначене

для використання в якості основних фондів та не заборонене законом довільногообігунаринку.

Податковий кодекс України визначає фінансовий лізинг як господарськуоперацію, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачаєпередачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом іпридбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород,пов’язанихзправомкористуваннятаволодінняоб’єктомлізингу[8].

Враховуючи багатогранність змісту лізингу та його ознак, а такожвраховуючи критерії класифікації лізингових операцій запропонованірізниминауковцяминамипредставленотадоповненокласифікаціюлізинговихоперацій(табл.1).

Таблиця1Класифікаціялізинговихоперацій

Критеріїкласифікації Видилізинговихоперацій

1. Залежновідсектораринку,депровадятьсялізинговіоперації

внутрішнійзовнішній(міжнародний)міжнароднийтранзитний

2. Завідношеннямдоорендованогомайначистийповнийчастковий

3. Заступенемокупностімайна зповноюокупністюзнеповноюокупністю

4. Зурахуваннямподаткових,амортизаційнихпільг

звикористаннямпільгпооподаткуваннюмайна,прибутку,ПДВ,різнихзборів,прискореноїамортизації,тощобезвикористанняпільг

5. Затипомфінансування терміновийпоповнюваний

6. Затипоммайна лізингрухомостілізингнерухомогомайна

7. Залежновідформиорганізаціїітехнікипроведення

прямийнепрямийпайовий

8. Захарактеромлізинговихплатежівгрошовийкомпенсаційнийзмішаний

9. Відповіднодоумовамортизаціїмайна фінансовийоперативний

10. Затипомсуб’єктівлізингу(лізингодавців)(запропонованоавтором)

спеціалізованілізинговікомпаніїіншісуб’єктигосподарювання(фізичнітаюридичніособи)

Різноманіття і суперечність поглядів пояснюється в основному


192

недостатньою розробкою теоретичних питань лізингу і, отже, відсутністюєдиногометодичногопідходунапрактиці.

В основі лізингових відносин знаходиться рентабельне використаннявідчуженої власності за рахунок одержання тимчасового права користуваннянею,щопринципововідрізняєлізингвідіншихспособівфінансуваннярозвиткупідприємства - боргового, прямого, комбінованого. Якщо при цих способахфінансування об’єктом відносин є грошовий капітал, то при лізингу капіталвиступає у продуктивній формі. Означена особливість зумовлює специфікуфінансово-кредитногомеханізмулізинговихвідносин.

Фінансово-кредитний механізм лізингових операцій являє собоюсукупністьметодівіспособіворганізаціїфінансування,управлінняфінансовимивідносинами і забезпечення, стимулювання їх фінансової стійкості. Вінскладається з наступних елементів: організація фінансування; управлінняборгом; фінансове стимулювання. Перераховані елементи фінансово-кредитного механізму лізингових операцій визначають його як достатньопривабливий кредитний інструмент і ефективний спосіб фінансуванняінвестицій.

Під загальним знаменником теоретичних досліджень можна зробитиузагальнюючий висновок, що зміст лізингу як економічної категоріїрозкриваєтьсячерезйогокласичневизначення:лізинг–цеекономічнийважільзабезпечення безперервності кругообігу основного капіталу в підприємствахшляхом передачі їм у використання основних засобів, що належать іншомувласнику на засадах терміновості, платності та з правом викупу протягом абовкінціобумовленоготермінувикористання.

Виходячи з такої дефініції, розрізняють три види лізингу: оперативний(operatinglease),фінансовий(financiallease)ізворотній(leaseback).


1. Усенко,Я. РозвитоклізингувУкраїні [Текст] /Я.Усенко// Справочникекономіста,2007.—№1.—С.18—19.

2. Купріянова, В.С., Лізинг як механізм державного регулювання розвиткуавіаційного комплексу України [Текст] / В.С. Купріянова, І.Ю.Матюшенко //Бізнесінформ.—2011.—№7(1).—С.67—68.

3. Горбач, Л.М. Ринок фінансових послуг [Текст] : навч. посібник /Л.М.Горбач,О.Б.Каун.—К.:Кондор,2006.—436с.

4. Цивільний кодекс України [оф. текст] : за станом на 19.04.2014 р. /Верховна Рада України; Кодекс України від16.01.2003№435-IV [Електроннийресурс].—Режимдоступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15.—Назвазекрана(датазвернення16.05.2014р.).

5. Господарськийкодекс України [оф. текст] : за станомна19.04.2014 р. /Верховна Рада України; Кодекс України від16.01.2003№435-IV [Електроннийресурс].—Режимдоступу:http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15—Назвазекрана(датазвернення16.05.2014р.).

6. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансовихпослуг України : за станом на 19.04.2014 р. [Електронний ресурс] / Верховна



193

Рада України; Закон від12.07.2001№2664-III. — Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2664-14.—Назвазекрана(датазвернення16.05.2014р.).

7. Профінансовийлізинг:застаномна16.01.2014р.[Електроннийресурс]/Верховна Рада України; Закон від16.12.1997№723/97-ВР.— Режим доступу :http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/723/97-%D0%B2%D1%80. — Назва зекрана(датазвернення14.05.2014р.).

8. Податковий кодекс України : за станом на 1.05.2014 р. [Електроннийресурс] / Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодексвід02.12.2010№2755-VI. — Режим доступу :http://www.zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/.—Заголовокзекрану(датазвернення15.05.2014р.).

УДК631.162:657.1.014:004.78

РадченкоОксанак.е.н.,с.н.с.

ННЦ«Інститутаграрноїекономіки»НААНм.Київ

СТРУКТУРАТАФОРМИБЮДЖЕТНОЇПІДТРИМКИАГРАРНОГОСЕКТОРУ

УКРАЇНИ

АнотаціяРозглянутопроблемибюджетноїпідтримкирозвиткусільськогогосподарствавУкраїні.

Виділеноідослідженопроблемиструктуритаформбюджетноїпідтримки.Ключові слова: бюджетна підтримка, сільське господарство, форми бюджетної

підтримки,структурабюджетнихпрограм.Сільське господарство – вагомий бюджетоформуючий сектор української

економіки.Насьогоднівінпродовжуєдемонструватизростаннянатлізначногозниженнядинамікисфериматеріальноговиробництва.Зокрема,запопереднімиданимиДержстату[4],у2013роцічасткасільськогогосподарстваузагальномуобсязі доданої вартості склала 9,1%, а обсяг продукції у фактичних цінахстановив308,1млрдгрн.Отримано13,7%проростузагальногообсягупродукціїсільськогогосподарства.

Частка продукції рослинництва склала 69,4%, а виробництво протягом2013рокузбільшилосяна18,1%.Рентабельністьстановила11,3%проти22,3%у2012 році. Виробництво продукції тваринництва збільшилося на 4,8%.Порівняно з2012 роком збільшиласьприбутковістьмолока – з2,3% до13,4%.Вирощуваннятвариннам'ясовиявилосьнеефективним.

У розвиток сільського господарства вкладено839,3 млн дол. СШАпрямихіноземнихінвестицій.


http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/723/97-%D0%B2%D1%80



194

Продукції сільського господарства і харчової промисловості експортованонасуму17млрддол.США.Експортзернадосягнув27млн.тонн.

Загальнірезультатигосподарюванняза2009-2012рокиірівеньбюджетноїпідтримки сільськогосподарських підприємств, включаючи фермерськігосподарства2,приведеновтаблиці1.

Таблиця1Загальнірезультатигосподарюваннятарівеньбюджетноїпідтримкиза

2009-2012рр.

Показники 2009 2010 2011 20122012у%до2009

Чистийдохід(виручка)відреалізаціїсільськогосподарськоїпродукціїтапослуг,млн.грн.

65851,6 81165,2 104082,8 132206,1 200,8

Прибуток,збиток(-)відреалізаціїсільськогосподарськоїпродукціїтапослуг,млн.грн.

8093,0 14177,6 21833,3 22683,3 280,3

Рівеньрентабельностісільськогосподарськоїдіяльності,%

14,4 21,2 26,5 20,7 143,8

Отриманокоштівдержавноїпідтримки,млн.грн.,всього

3278,1 4608,1 4327,9 6974,1 212,7

зарахунокбюджетнихдотацій–всього 738,5 1316,0 729,3 742,0 100,5

утомучислі дляпідтримкивиробництвапродукціїрослинництва

211,7 465,5 230,7 184,2 87,0

длярозвиткутваринництва 204,5 269,5 101,1 437,0 213,7заіншимивидами(напрямами)державноїпідтримки

322,2 580,9 397,5 119,9 37,2

зарахунокподаткунадоданувартість–всього 2539,6 3292,1 3598,6 6232,1 245,4

утомучислі дляпідтримкивиробництвапродукціїрослинництва

1547,2 1790,2 2780,5 4321,4 279,3

длярозвиткутваринництва 992,4 1501,9 818,1 1910,7 192,5Видаткибюджетунапідтримкуаграрноїсферистрімкоскорочуються,тоді

2 Великітасереднісільськогосподарськіпідприємства,атакожусіфермерськігосподарства,незалежновідїхрозміру


195

якобсягствореноїдоданоївартостіугалузізалишаєтьсястабільнимзарокамиінавітьзростає.

Питання бюджетної підтримки аграрного сектору досить широковисвітлені в працях вчених О.М.Бородіної, В.М.Геєця [7], М.Я.Дем’яненка [6],А.Д.Діброви, С.М.Кваші [6], Ю.О.Лупенка [6], О.М.Могильного, П.Т.Саблука,Т.О.Осташко, Л.ДТулуша [6] та ін. Традиційні форми та методи бюджетногофінансування доповнюються новими, у світлі зобов’язань, які взяла на себеУкраїна при вступі до СОТ. Тому щоразу постають проблеми оцінюванняструктуритаформдержавноїбюджетноїпідтримки.

Державнапідтримкаяк сукупність інструментівдержавногорегулювання,якізабезпечуютьсільськогосподарськимвиробникамприйнятніумовиведеннядіяльності розвивається за трьома основними формами, серед яких: пряма(прямі бюджетні виплати); непряма (бюджетні кошти носять стимулюючийхарактер); умовно-пряма (опосередкована) (через організаційно-економічнізаходи,найчастішепрямонепов'язанізаграрнимсекторомекономіки)(рис.1).

Рис.1.Формидержавноїпідтримкиаграрногосектору

Джерело:Складенозаданими[8].На державному рівні форма прямої бюджетної підтримки передбачає

Формидержавноїпідтримкиаграрногосектору

підтримкасільського-сподарськоговироб-ництва(фінансовапід-тримказаходівуАПК)кредитуванняаграрнихтоваровиробниківкомпенсаціячастинивитратаграрнихтоваровиробниківнастрахуваннясубсидіїнакапітальнівкладеннятаоновленняМТБекологічніпрограмифінансуваннязаходівборотьбизшкідник-камитахворобамирослин

пільгипоплатежахубюджетивсіхрівнівзастосуванняФСПподатковіпільгизПДВпільгипомайновомутаземельномуоподаткуванню

державнізакупівлі(аграрнийфонд)зовнішньоекономічнемитно-тарифнерегулюваннядіяльностівсферіАПКпідготовкакадрівстворенняоптовихринківпідтримкавітчизняногомашинобудуваннятавиробниківМТРсоціальнапідтримкасела

Аграрніпідприємстварізнихформгосподарювання

Пряма Умовно-пряма Непряма


196

надання субсидійна сільськогосподарське виробництво і матеріально-технічніресурси; субсидування короткострокового та інвестиційного кредитуванняпідприємств і організацій АПК; надання субсидій на компенсацію частинивитрат товаровиробників на страхування врожаю сільськогосподарськихкультур;субсидіїнавитратикапітальногохарактеру,лізингтаін.

Методами прямої держпідтримки забезпечується багатофакторний(комплексний)впливзбокудержави,приякомуекономічнісуб'єктиотримуютьпряму фінансову допомогу (у формі субсидій), яка є строго підзвітною тарегулюєтьсяпевниминормативно-правовимиактами–кодексами,державнимизаконами,указамипрезидента,постановамиурядутаін.

Форма непрямої бюджетної підтримки полягає у здійсненні закупівельсільгосппродукції і продовольства для державних потреб; регулюваннівиробничого ринку, за допомогою проведення закупівельних і товарнихінтервенцій із зерном; захисту економічних інтересів товаровиробників приздійсненні зовнішньоекономічної діяльності в сфері АПК та ін. До цієї формиможна віднести підтримку аграрної науки, розвиток соціальної сфери тасільськихтериторійтощо.

Методами непрямої підтримки аграрного сектору держава або дозволяєзалишатичастинуприбутку,якийу іншихгалузяхекономікиоподатковується,абонадаєможливістьекономитифінансовіресурсиприздійсненніпевнихвидівдіяльності. Серед них пільги для сільськогосподарських товаровиробників поплатежахдобюджетіввсіхрівнів,створенняспеціальногоподатковогорежимупо ФСП, особливості оподаткування ПДВ, земельно-майнове оподаткуваннятощо.

Умовно-прямабюджетнапідтримкаспрямовананазміцненнявиробничогопотенціалу і позицій на споживчому ринку через опосередковані форми длязабезпечення сприятливих організаційно-економічних умов функціонуванняаграрного сектору. Середнихдержавні закупівлі черезАграрнийфонд, митно-тарифнерегулювання,підтримкапостачальниківенергетичнихтаматеріально-технічних ресурсів; створення оптових ринків, реалізації державних програм ізагальнонаціональних проектів, на які можуть використовуватися і коштипозабюджетнихфондів,соціальнапідтримкаселатощо.

У основу цієї класифікації нами покладено форми фінансування – прямі,умовно-прямітанепрямівиплатизДержавногобюджету.

Повноцінне використання цих інструментів державної підтримки вимагаєзбалансуванняаграрногобюджетуяквабсолютнійвеличині,таківідносноВВП.

Загаломбюджетнапідтримка(переважнозапрямоюічастковозаумовно-прямою формами) складає максимум 12 млрд грн, тобто 60% від мінімальноїпотребиаграрноїгалузі,якуоцінюютьу20млрдгрн.

Фінансування аграрної галузі характеризується хронічнимнедофінансуванням та зменшенням обсягів прямої бюджетної підтримки. Так,видаткибюджетунааграрнугалузьузагальнихвидаткахстрімкоскорочуються–якщоу2009роцінанихприпадало2,32%,тоу2014році–лише1,56%.(рис.2).


197

2,32 1,87 3,05 2,65 2,25 1,56

69,5961,8

66,2661,96

54,69 52,58

0

2000

4000

6000

8000

10000

12000

2009 2010 2011 2012 2013 2014

Роки

0

10

20

30

40

50

60

70

80

Загальний бюджет МАПіП Бюджет апарату МАПіП% бюджету МАПіП у бюджетних видатках % бюджет апарату у бюджеті МАПіП

Рис.2.Характеристикабюджетнихпрограмрозвиткусільськогогосподарства

(плановіпоказникибюджету)за2009-2014рр.,млнгрнДжерело:[1]УструктуріфондівповидаткахМАПіПназагальнийфондприпадало68,6%

у2009роціта24%у2014році,ацедодатковийфакторризиковостіздійсненняфінансовихвиплат.

ПідтримкапоапаратуМАПіПу2014роцізакладенав6,81млрдгрн,щона28%нижчерівня2013року.Прицьомупроти2013рокускороченнявідбулосьпозагальномуфонді.

Зміни бюджету на 2014 рік порівнянні з 2013 роком стосуються зміниструктури фінансування, зокрема збільшення видатків: у 7 разів на підтримкурозвиткухмелярстватасадівництва,у2,5разинафінансовупідтримкузаходівуАПК; на заходи загального керівництва та управління у сфері АПК. Зменшеновидатки за бюджетними програмами: на 23% на державну підтримку галузітваринництва; на 80% на витрати Аграрного фонду на формуванняінтервенційного фонду з метою забезпечення продовольчої безпеки і ціновоїстабільностівкраїні,атакождлязакупівліМТРдляпотребсільгоспвиробників.

Відсутні задекларовані урядом програми підтримки малих формгосподарювання, на їх фінансування закладаються видатки у складі іншихпрограм:фінансовоїпідтримкизаходів,відтворенняосновнихфондів,державнійпідтримцітваринництва.

Такі ризики можуть спричинити значні проблеми фінансування такредитування аграрного сектору, і як наслідок, завдати шкоди стабільностібюджетноїполітики.

Щодонепрямоїпідтримки,тозагальнасумапільгзаспеціальнимрежимомоподаткуванняПДВ2013рокусклалаблизько18млрдгрн(занинішнімкурсом– $1,5 млрд). У перерахунку на гектар, державна підтримка за рахунок ПДВ вУкраїні2013рокускладала434грн,або28євро/га[5].


198

УЄвросоюзіселяндотуютьзрозрахункунагектаругідь,причомуєпрямадотація ідотаціянарозвитоктериторій.Розмірпідтримкиколиваєтьсявід191Євро/га уЛатвії до1526 Євро/ганаМальті. Загальна сума дотацій –500млрдєвро.УБілорусідержпідтримкаскладає$3,5млрд,уРосії–$9млрд.[2].

За даними організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР),методологія порівняння обсягів бюджетної підтримки враховує і податкову, ібюджетну,іціновупідтримки.ВідповіднодорозрахунківОЕСР,2012рокуобсягпідтримки в Україні склав 1,3% від внутрішнього валового виробництвааграрноїпродукції,втойчасякуРосії–13,5%,аЄвросоюзі–19%[3].

Таким чином, проблемами аграрного бюджету залишаються: недостатнійрівень фінансування, не передбачається ріст видатків проти попередньогобюджетного періоду; має місце дублювання окремих програм у загальному таспеціальномуфондахбездостатньогообґрунтуваннятощо.Цезводитьнанівецьсамусутьпідтримкиінесприяєінноваційномуефектуаграрногобюджету.

Томуструктуратаформибюджетноїпідтримкивимагаютьзмінупідходахдо їх формування. Зокрема, беручи за основу методику оцінки ефективностібюджетуурозвинутихкраїнах[3],необхіднопереорієнтуватияксамустратегіюрозвитку сільського господарства, так і ресурси, задіяні державою у політицібюджетногорегулювання.Подальшимипроблемамидослідженняєвизначенняшляхівтанапрямівреформуванняаграрногобюджету.


1. ДержавнийбюджетУкраїнинавідповідніроки[Електроннийресурс].—Режимдоступу:zakon.rada.gov.ua/go/719-18.—Назвазекрана(датазвернення:14.05.2014).

2. ЛистщастявідМінфінуабоПримарністьнасолодивідсупузкурки,яканесе золоті яйця // [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://www.agroprofi.com.ua/statti/1123-list-schastja-vid-minfinu-abo-primarnist-nasolodi-vid-supu-z-kurki-jaka-nese-zoloti-jajtsja.html. — Назва з екрана (датазвернення:14.05.2014).

3. Мельник,Т.М.ОцінкадержавноїпідтримкиаграрногосекторуУкраїни[Текст] / Т.М.Мельник,О.С.Головачова //Маркетинг і менеджмент інновацій,2013.-№3.-С.169-184.

4. Cайт Державної служби статистики [Електронний ресурс]. — Режимдоступу:www.ukrstat.gov.ua/.—Назвазекрана(датазвернення:14.05.2014).

5. Сайт Мінагро [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://minagro.gov.ua(датазвернення:14.03.2014).—Назвазекрана.

6. Стратегічні напрями розвитку сільського господарства України наперіод до 2020 року / за ред. Ю.О. Лупенко , В.Я. Месель-Веселяк / НауковевиданняК.:ННЦ"ІАЕ",2012.–112с.

7. Українська модель аграрного розвитку та її соціоекономічнапереорієнтація:наук.доп./[О.М.Бородіна,В.М.Геєць,А.О.Гуторовтаін.].–К. :ІнститутекономікитапрогнозуванняНАНУкраїни,2012.–56с.

8. Антонов, А. В. Напрями удосконалення форм державної підтримкирозвитку сільських територій [Електронний ресурс]. — Режим доступу :


199

http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=440. — Назва з екрана (дата звернення:14.03.2014).

УДК381.2

СороківськаМаріяк.е.н.,доцент

ТарзимановаХристинамагістрант

Львівськакомерційнаакадеміям.Львів

ФОРМУВАННЯКОМПЛЕКСУЗАХОДІВТАКТИЧНОГОУПРАВЛІННЯ

ГРОШОВИМИПОТОКАМИПІДПРИЄМСТВА

АнотаціяВ статті розглянуто питання тактичного управління грошовими потоками

підприємства.Охарактеризованопринципиорганізаціїтакогоуправління,вказаноосновнійогонапрями. Наведено основні функціональні елементи тактичного управління грошовимипотокамисуб’єктагосподарювання.

Ключові слова: грошові потоки, тактичне управління грошовими потоками, принципиуправліннягрошовимипотоками,тактикауправліннягрошовимипотоками.

Управління грошовими потоками суб’єкта господарювання повинно

враховуватиособливостійогофінансово-господарськоїдіяльностітаспецифічніумови зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування. Однак такаіндивідуальність досягається шляхом використання сукупності загальнихпідходів,прийомівтаметодів.

Фінансова спроможність підприємства забезпечити дотриманнясвоєчасності виконання поточних зобов’язань шляхом формування на основігрошових потоків необхідних коштів у визначений момент часу та із заданоюабсолютною величиною визначається організацією тактичного управліннягрошовимипотоками.

ПитаннямуправліннягрошовимипотокамипідприємствприсвяченопраціО.Г.Білої[1],О.В.Мицак[2],І.Р.Чуй[2],В.Ясишеної[3].

Тактичне управління операційними грошовими потоками підпиємствоповинноздійснюватисязатакиминапрямками:

- пошук шляхів зростання вхідних грошових потоків (грошовихнадходженьвідреалізаціїпродукції,наданняпослуг);

- зниженнявихіднихгрошовихпотоків(витратдіяльності);- скорочення тривалості касового розриву (фінансового циклу

підприємства);- синхронізаціявхіднихівихіднихгрошовихпотоківучасі.


200

Базовіположенняорганізаціїтактичногоуправліннягрошовимипотокамипідприємстваполягаютьвтакому.

По-перше, грошові потоки не можуть виникати за пасивної економічноїповедінки підприємства. Отже, необхідно здійснювати певні заходи щодоформування грошових потоків та впливу на їх параметри – управлятигрошовимипотоками.

По-друге, грошові потоки є невід’ємною складовою фінансового таопераційного циклів, що вимагає узгодження фінансових рішень у сферіуправліннягрошовимипотокамиізіншиминапрямамиуправлінняфінансами.

По-третє, управління грошовими потоками потребує відповідногоінформаційного наповнення системи прийняття управлінських фінансовихрішень.

По-четверте, управління грошовими потоками передбачає однозначністьтрактуванняприйнятихфінансовихрішень,чіткістьїхдоведеннядовиконавцівта забезпечення адекватного зворотного зв’язку – моніторингу, перегляду такоригуванняфінансовихрішень.

Організація тактичного управління грошовими потоками підприємстваповинназдійснюватисяіздотриманнямпевноїсукупностізагальнихпринципів,основнимизякихєтакі:

- інформаційнадостовірність,якапередбачаєсвоєчаснетаповненаданняфінансової інформаціїщодоопераційної, інвестиційноїтафінансовоїдіяльностіпідприємства, структурованої відповіднодопотребпідприємствааборозглядуокремогоуправлінськогофінансовогорішення;

- збалансованість – обґрунтоване використання для потреб управліннягрошовимипотокамикритеріївіметодівгрупування,зведеннятаузагальненнягрошовихпотоківсуб’єктагосподарювання;

- ефективність – визначення оптимального рівня розподілу грошовихкоштівупросторітачасізметоюмінімізаціїзатратнадосягненнянеобхідногоефекту(наприклад,підтриманняпевногорівняліквідності)таін.

Тактичне управління грошовими потоками суб’єкта господарюваннявключаєтакіосновніфункціональніелементи:

- формуваннятаприскореннянадходженнявхіднихгрошовихпотоків;- концентраціянадходженнягрошовихкоштів;- контрользаформуваннямвихіднихгрошовихпотоківучасі;- прогнозування та планування грошових потоків та ліквідності

підприємства;- формуваннясистемимоніторингу,управліннятаконтролюліквідності і

платоспроможностіпідприємства;- оптимізація використання тимчасового надлишку грошових коштів у

розпорядженніпідприємства.Тактику управління грошовими потоками необхідно розглядати як

комплекснепоняття,уструктуріякогоможнавиділити:- цілітазавданняуправліннягрошовимипотоками;- основнінапрямиуправліннягрошовимипотоками;- критеріїприйняттяуправлінськихфінансовихрішень;


201

- методикількісноїоцінкигрошовихпотоків;- формиуправліннягрошовимипотоками.

Найбільшефективнийінструменттактичногоуправліннягрошовимпотокомєплатіжнийкалендар.Зйогодопомогоюможнаспрогнозуватинадходженняівитрачаннягрошовихзасобів,завчасновиявитипесимістичнийсценарійрозвиткуситуаціїіобґрунтуватиможливіваріантийогокоригування.

Платіжний календар охоплює рух всіх коштів підприємства, основначастинаякихпроходитьчерезрахункипідприємствавбанку.Йогоскладаютьнаквартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах аботижнях.

Інформаційнимзабезпеченнямдляскладанняплатіжногокалендаряє:- планреалізаціїпродукції(товарів,робіт,послуг);- кошториси витрат й договори на поставку матеріальних ресурсів з

постачальниками;- банківськівипискизрахунківпідприємствазапопередніперіоди;- узгоджені відповідно до чинного законодавства строки виплати

заробітноїплати,премійтощоробітникаміслужбовцямпідприємства;- строкивнесенняплатежівдодержавногобюджетуйдопозабюджетних

державнихфондів;- дані податкового обліку щодо платежів з податку на прибуток,

податковогозобов'язаннязПДВіподатковогокредиту;- кредитні договори з банками в частині строків одержання та сплати

кредитівіпроцентівзакористуванняними;- дані бухгалтерського обліку про стан дебіторської та кредиторської

заборгованості;- обсягинарахуваннятастрокивиплатизаробітноїплати;- оперативніматеріаливідділівпостачання, збуту, іншихфункціональних

підрозділів про надходження коштів на підприємство у відповідні строки абопотребувкоштах,якавиникаєвданийперіод

Розробкуплатіжногокалендарянеобхіднорозпочинатиздохідноїчастинизтим,щобматиможливістьреальновиконативидатковучастину.

Мірудеталізаціївсієїінформації,якавключаєтьсядоплатіжногокалендаря,визначаєпідприємство,виходячизконкретноїплатіжно-розрахунковоїситуації,що складається. У будь-якому разі балансованою величиною при складанніплатіжних календарів виступає залишок (сальдо) поточного рахунку в банку ісума касової готівки, бо саме їх розмір визначає на кожний даний моментплатоспроможністьпідприємства,абовід'ємнавеличина,щоутворюєтьсявразінедостачіпоточнихнадходженькоштівдляпокриттяочікуванихплатежів.

Таким чином, тактичне управлінням грошовими потоками підприємстваповинно бути націлене на досягнення таких цілей: забезпечення повноти тасвоєчасностіпокриттяпотребипідприємстваукапіталідляфінансуванняйогоопераційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Особливо актуальним наданий момент часу для багатьох підприємств є погашення кредитів;підтримання прийнятного рівня платоспроможності та ліквідності, а такожпопередженняформування чи розвитку фінансової кризи; збільшення вхідних


202

грошових потоків як основного джерела фінансування підприємства та їхоптимізації у розрізі видів; скорочення циклу обороту грошових коштів;підтримання адекватного балансу між формуванням резерву ліквідності тавтраченими альтернативними можливостями;забезпечення ефективностівикористаннягрошовихкоштівпідприємствачерезоптимальний їхрозподілучасі та просторі; скорочення операційних витрат підприємства, пов’язаних ізгенеруваннямйогогрошовихпотоків.


1. Біла,О.Г.Фінансипідприємств[Текст] :навч.посіб./О.Г.Біла.–Львів :Магнолія,2008.–383с.

2. Мицак,О.В.Фінансовийменеджмент[Текст]:навч.посіб./О.В.Мицак, І.Р.Чуй.–Львів:Магнолія,2007.–216с.

3. Ясишена, В. Теоретичні аспекти аналізу грошових потоків підприємств[Текст]/В.Ясишена//Економічнийпростір.–2008,№16.–С.123–131.

УДК336.717.1:657

УсмединськаІринастудентка

НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїним.Київ

УДОСКОНАЛЕННЯМЕХАНІЗМУЗДІЙСНЕННЯКРЕДИТНИХОПЕРАЦІЙ

ВКОМЕРЦІЙНИХБАНКАХ

АнотаціяУстаттірозглянутотеоретичніаспектиоблікукредитнихопераційбанкувУкраїніта

організаційно-практичнішляхийогоудосконаленняКлючові слова: банківська система,кредитні операції,комерційні банки,кредитний

договір,кредитнаполітика.

Банківська система України—це складова економічної системи держави,що включає в себе Національний банк України; інші банки (резиденти танерезиденти, зареєстровані у встановленому законодавством порядку натериторії України); небанківські фінансові установи, виключною діяльністюякихєприйняттявкладів,розміщення кредитівабоведеннярахунківклієнтів;Фонд гарантування вкладівфізичних осіб; банківську інфраструктуру, а такожзв'язкитавзаєминиміжними.

Банківськасистемасьогодні-одназнайважливішихіневід'ємнихструктурринковоїекономіки.Розвитокбанків, товарноговиробництва і обігу історичнойшли паралельно і тісно перепліталися. При цьому банки, виступаючипосередниками в перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну


203

ефективністьвиробництва.Одним з найважливіших елементів інфраструктури економіки країни є

комерційні банки. Комерційні банки – це унікальне фінансово-економічнеформування,якенайбільшгнучкореагуєнабудьякізміни,щовідбуваютьсянафінансовомуринку.

Комерційнібанкивідносятьсядоособливоїкатегоріїділовихпідприємств,що одержали назву фінансових посередників. Вони залучають капітали,заощадження населення й інші грошові кошти, що вивільняються в процесігосподарської діяльності, і надають їх у тимчасове користування іншимекономічним агентам, що мають потребу в додатковому капіталі. Комерційнібанки є багатофункціональними установами, що оперують у різних секторахринкупозичковогокапіталу.Великікомерційнібанкинадаютьклієнтамповнийспектр послуг, включаючи кредити, прийом депозитів розрахунків і т.д.Найчастіше головною ознакою банківської діяльності вважається прийомдепозитівівидачакредитів.

Комерційнийкредит-цетоварнаформакредиту,якавизначаєвідносинизпитаньперерозподілуматеріальнихфондів і характеризуєкредитну угодуміждвома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин прикомерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можутьстворюватиплатіжнізасобиувиглядівекселів-зобов'язаньборжникасплатитикредиторузазначенусумуувизначенийтермін.

До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов'язані знаданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (наданнякредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництважитла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведенняфакторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) абоприйняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування(надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі тапродажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючиандеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано вобмінназобов'язанняборжникащодоповерненнязаборгованоїсуми.

При проведенні кредитної політики комерційні банки виходять ізнеобхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів івкладників та суб'єктів господарської діяльності із врахуваннямзагальнодержавнихінтересів.

Зметоюзабезпеченняефективноїкредитноїдіяльностібанкирозробляютьвласнувнутрішнюкредитнуполітикута впроваджуютьпрактичнімеханізми їїреалізації.

Кредитна політика банку— це стратегія і тактика банкущодо залученнякоштів та спрямування їх на кредитування клієнтів банку (позичальників) наоснові принципів: поверненості, строковості, цільового використання,забезпеченості,платності.

Кредитнаполітикарозробляєтьсянамакро-тамікрорівніекономіки.НамакрорівнібанківськукредитнуполітикурозробляєНаціональнийбанк

України, встановлюючи нормативи її проведення, рівень облікової ставки, що


204

становитьосновуформуванняцінинакредитніресурситощо.На мікрорівні кредитна політика спрямована на забезпечення зв'язку

кредитноїполітикибанкузізагальноюстратегієюйогорозвитку.Кредитна політика є основою організації процесу банківського

кредитуваннявідповіднодозагальноїринковоїстратегіїдіяльностібанку.Вонаповинна чітко визначити цілі кредитування, правила їх реалізації, а такожвідповіднедокументальнетаметодичнеоформлення.

З урахуванням закономірностей і тенденцій у кредитній справі, їїстратегічних цілей визначальне місце відводиться вибору шляхівудосконалення методичних та організаційно-практичних основ банківськогокредитування. З метою подальшого, планомірного удосконалення механізмуздійснення кредитних операцій комерційних банків, поліпшення кредитноїполітики банку можна рекомендувати ряд заходів, які умовно поділяються надвіосновнічастини:

1) заходи, від упровадження яких може бути розрахований конкретнийекономічний ефект, вони мають кількісну характеристику і їх результатом є:конкретне кількісне зниження ризику і, як наслідок, зниження обсягупроблемних кредитів, винесених на рахунки простроченої заборгованості (недопускати,щоброзмірбезнадійнихдоповерненнякредитівстановив5ібільшевідсотків від власних коштів банку); розширення обсягів кредитування зарахунок збільшення бази кредитування (як у розрізі груп клієнтів, так і попідрозділах); зниження витратнапроцескредитування зарахунокоптимізаціїтехнологіїкредитування;оптимізаціяструктурикредитногопортфеля.

2) заходи, від упровадження яких прямий ефект, у планованому періодіпопередньо розрахований бути не може і може прогнозуватися з підведеннямпідсумків наприкінці періоду. Ці заходи відносяться до області процедурних:керування лімітами самостійних повноважень по кредитуванню підлеглимипідрозділами(встановитиконтрользарозмірамипозикакціонерам(учасникам)банку,інсайдерам,контрользанаданнямвеликихкредитів,якіскладають10%ібільше від суми сплаченого статутного фонду); удосконалення фінансовогоаналізупозичальників і розглянутихпроектів (індивідуальнийпідхідбанку докожного конкретного суб’єкта, особлива ретельність при визначенні умовкредитногодоговору,застосуваннякомплексногоаналізукредитоспроможностіпозичальників, здійснення контролю за цільовим використанням банківськихкредитів); взаємодії підрозділів у процесі кредитування; зміна пріоритетів вобласті забезпечення кредитів (налагодити процес оголошення банкрутамиборжниківбанку,якіприпинилиоплатукредитівтапроцентівпонихтаінше).

Також подібними заходами є впровадження нових продуктів. При цьомуможливозразковепрогнозуваннярівняспоживанняпослугиінаближенаоцінкавитратнаїївпровадження.

Такможнарекомендувати:а)застосуваннякредитуваннясільгоспвиробниківзадопомогоюмеханізму

поручительствапереробнихіоптово-збутовихструктур;б)виявленнянезатребуванихкредитнихпродуктівсередклієнтів;в)залученняновихгруппозичальниківнеклієнтівбанку;


205

г)розвитокперспективнихнапрямківкредитуванняякдляфізичнихосіб,такідляюридичнихосіб.Асаме:нерухомістьукредит;автомобілівкредит(ут.ч. сільськогосподарська техніка); «товари народного споживання» у кредит(побутоватакомп’ютернатехніка,оргтехніка,побутовійофіснімеблітаін.).

Основною особливістю перерахованих вище програм є те, щозабезпеченням по цих кредитах виступають об’єкти, що придбаються,оформлюванівзаставу.

Технологічнимиособливостямиданихпрограмєобов’язковаоплатаавансузапридбанийтовар, у розмірінеменше10% відйоговартості (якправилоце25–30%).Післячогопродавецьпередаєправовласностінатовар,щокупується,покупцеві. Після оформлення договору застави Продавець одержує залишоквартостіпроданоготоварузарахуноккредитнихзасобів.Обов’язковимуданійтехнологіїєщомісячнерівно-частковепогашеннятілакредитутавідсотків.


1. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р №2121–III//Законодавчіінормативніактизбанківськоїдіяльності(Додатокдожурналу“ВісникНаціональногобанкуУкраїни),2001.–№1.–С.3–46.

2. Банківські операції [Текст] : підручник / А.М.Мороз, М.І. Савлук,М.Ф.Пуховкінатаін.;Заред.д–раекон.наук,проф.А.М.Мороза.–К.:КНЕУ,2000.–384с.

3. Банківський менеджмент [Текст] : навчальний посібник для вищихнавчальнихзакладів/О.Кириченко, І.Гіленко,А.Ятченко.–К. :Основи,1999.–671с.


206

УДК336.76ЧеркасоваСвітлана

к.е.н.,доцентТкаченкоІрина

слухачмагістратуриЛьвівськакомерційнаакадемія

м.Львів

ОСНОВНІПРОБЛЕМИСТРАХОВОГОРИНКУУКРАЇНИ

АнотаціяУстаттірозглянутосучаснийстанстраховогоринкуУкраїни,йогоактуальні,внутрішні

тазовнішніпроблеми.Ключовіслова:страховийринок,страховакомпанія,проблеми,розвиток.

Страхування є одним з найважливіших елементів ринкових відносин.

Початокстрахуванняналежитьдодалекогоминулогов історіїлюдства.Усвітіще не виробили більш економічного, раціонального та доступного механізмузахисту інтересів суспільства, ніж страхування. Об'єктивними умовамиіснування страхового ринку є суспільна потреба у страхових послугах танаявністьстраховика,здатногоїїзадовольнити[1].

Страхування є потужною фінансовою системою, яке практично непоступаєтьсябанківськійсфері,УкраїнаробитьтількипершікрокинашляхудоінтеграціїстраховогоринкуУкраїниусвітовий.

Протейогоподальшийрозвитокстримуєтьсянизкоюактуальнихпроблем:- політичнанестабільністьвкраїні;- слабкі зовнішньоекономічні зв’язки України у сфері страхування з

іншимикраїнами;- нерозвиненістьнаціональноїстраховоїінфраструктури;- недостатнійрівеньіпотенціалрозвиткустрахуваннязамежамикраїни;- низькі показники конкурентоспроможності українських страхових

компаній.Для подолання цих стримуючих факторів практикують поглинання і

капіталізацію нерозвинених та малозабезпечених страхових компаній длязменшення кількості ризикових портфелів на ринку страхування. Важливим єтакож підвищення темпів зростання окремих видів страхування, поліпшенняякостіпослуг,впровадженняновихпродуктів[2].

Слід згадати і про ряд внутрішніх проблем ринку: велика кількістьстрахових компаній з нестачею професійного персоналу, низька якістьстраховихпослуг,недостатнякапіталізація страховихкомпаній інизькаякістьактивів. Окремі види обов’язкового страхування чітко не визначені взаконодавстві і, як результат, заключною проблемою є порушення термініввиплатстраховоговідшкодування.

Недосконалими є також відносини між засновниками страхових компанійта страховиками. В переважній більшості засновники є і основними клієнтамикомпаній.Вцьомутакожвідображаєтьсянизькийрівеньпрозоростістрахового


207

ринку.Всі ці внутрішні проблеми призводять до недовіри населення до

вітчизняних страхових компаній. Як результат, існуюча недовіра спричиняєголовнупричинунебажанняфізичнихіюридичнихосібстрахуватися,особливовдовгостроковомуперіоді[3].

Подальшого вдосконаленняпотребує і нормативно-правова база.Низькийрівеньнаглядудержави характеризуєтьсяне завждиреальним відображеннямфінансового стану страхової компанії. В такому випадку потрібно здійснитикомплекс організаційних заходів, вдосконалити вітчизняне законодавство, якізабезпечатьрозвитокстраховогоринку.

Більшглобальнішимиєзовнішніпроблемистраховогоринку:· високий ступінь залежності економіки України від макроекономічної

кон'юнктури знижує попит на довгострокові накопичувальні програми, щозмушуєстраховікомпаніїактивізуватипродажікороткихризиковихдоговорів;

· проблеманадійногоігарантованоговкладеннягрошей;· ситуація в банківському секторі, скорочення обсягів кредитування,

високіставкивтомучисліпоіпотечнимитаавтомобільнимикредитами.Страховікомпаніїмаютьнизькийрівенькапіталізаціїстраховиків.Черезце

немає змоги забезпечити відповідальність за великі застраховані ризики, щопризводить до перестрахування їхньої частини за кордоном. В цьомувідображаєтьсяпроблемавитокугрошовихкоштівзУкраїни[4].

Заключною проблемою все ще залишається підвищення рівняплатоспроможності, попиту та страхової культуриюридичних осіб на страховіпослуги,нащовпливаютьінвестиційнийголодпідприємств,недостатнійобсягобіговихкоштівтаін.

Досліджуючи ринок страхових послуг можна дійти висновку, що його неможна назвати таким що розвивається високими темпами. Тільки протягомостаннього часу цій сфері приділяється належна увага. Підвищення рівнярозвитку страхового ринку має забезпечити зростання суспільної довіри досамого механізму страхування. Для цього потрібно розробити стратегіюрозвиткустраховогоринкувключаючитакіпитання:

- створенняефективногомеханізмунаглядутаконтролюзаринком;- вдосконаленнянормативно-правовоїбази;- забезпечення розвитку довгострокового страхування життя, яке дає

змогуперетворюватизаощадженняклієнтіввдовгостроковіінвестиції;- підняття рівня довіри фізичних та юридичних осіб до страхових

копаній;- забезпечення інтегрування страхового ринку України до світового

фінансовогопростору.Отже, на сьогоднішній день страховий ринок Українине набув рівня

розвитку притаманного страховим ринкам в розвинених країнах світу.Важливим завданням є вдосконалення його функціонування та інтеграція уєвропейськийтасвітовийстраховийпростір.


208

Списоквикористанихджерел1. Вовчак, О. Д. Страхова справа [Текст] : підручник / О. Д. Вовчак. – К.:

Знання,2011.–391с.2. ОглядринкустраховихпослугвУкраїні[Електроннийресурс].—Режим

доступу :http://yasno-group.com/ua/проекти/огляд_ринків/.—Назва з екрана.—Датазвернення15.05.2014р.

3. Городюк, А. Б. Основні проблеми страхового ринку України / А. Б.Городюк [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://nauka.zinet.info/9/gorodyuk.php. — Назва з екрана. — Дата звернення15.05.2014р.

4. Островський А. Е. Основні проблеми розвитку страхового ринку вУкраїні / А. Е. Островський [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://www.rusnauka.com/13_NPN_2010/Economics/65999.doc.htm. — Назва зекрана.—Датазвернення15.05.2014р.

http://yasno-group.com/ua/%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8/%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4_%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2/

http://nauka.zinet.info/9/gorodyuk.php

http://www.rusnauka.com/13_NPN_2010/Economics/65999.doc.htm


209

УДК339.138:631.153.5АнтощенковаВіталіна

к.е.н.,асистентБатировБатир

студентмагістратуриХарківськийнаціональнийтехнічнийуніверситетсільськогогосподарстваіменіПетраВасиленка

м.Харків

АГРАРНИЙМАРКЕТИНГ,АКТУАЛЬНІСТЬІПЕРСПЕКТИВИ

АнотаціяВ статті розглядається актуальність та перспективи аграрного маркетингу, який

дозволяє науково обґрунтовувати прийняття рішень про виробництво, просування і збут наринок сільськогосподарської продукції, дає можливість адекватно оцінювати й прогнозуватиринковуситуацію,розроблятистратегіюйтактикуконкурентноїборотьби.

Ключовіслова:аграрниймаркетинг,потреба,споживачі,покупці,попит,ринок.В системі ринкових відносин аграрні підприємства не можуть нормально

функціонуватибезмаркетинговоїслужби,девагомурольвідіграютькомерційнадіяльність,роботаповивченнюринку,покращенняякостіпродукції,управлінняїїзбутом.Потребилюдей,яквідомо,безмежні,аресурсипідприємстваобмежені.Кожнийсуб'єктмаєсвоїпотреби,причомудоволімінливі, задовольнитиякінезавждивдаєтьсяідлякожногонеобхіднийіндивідуальнийпідхід.Тому,виживаєтепідприємство, яке моженайбільшточно виділяти й уловлюватимінливістьпотреб споживача. В умовах централізованого планування, здійснюючипоставки продукції що випускалася, керівники не замислювалися про збутовумережу. Бюджет покривав витрати неефективних підприємств, фінансувавкапітальне будівництво. Головним завданням керівників підприємств булонеухильневиконанняпланів,урозробціякихвонипрактичнонебралиучасті.

Починаючи з 19 століття, у розвинених країнах світу маркетинг ставрозглядатися в якості однієї з найважливішихфункцій управління не тільки вторговельних, але й у виробничих підприємствах в тому числі і аграрнихпідприємствах. Теорія й практика аграрного маркетингу, як ефективногоінструментом перебудови підходу сільськогосподарських товаровиробників доуправління всім процесом відтворення, перехід від вузької орієнтації назростання обсягів виробництва продукції до орієнтації на максимальне



210

задоволення потреб покупців і досягнення максимальної вигоди відвиробництвааграрноїпродукції,розвивалисядосить інтенсивно.Викликанецетим, що на ринку сільськогосподарської продукції спостерігається тенденціяпосилення конкуренції, значення сільськогосподарської сировини для галузейпромисловості,розвиткунауки,продуктивнихчинниківівиробничихвідносин.

Наразі аграрний маркетинг представляє собою управлінську концепцію,яка забезпечує ринкову орієнтацію виробничо-збутової діяльностіпідприємства,авосновіприйняттяуправлінськихрішеньзнаходятьсянелишеможливості виробника, а в першу чергу потреби агропромислового ринку,існуючі і потенційні потреби споживачів і покупців сільськогосподарськоїпродукції. Сучасна концепція маркетингу полягає в тому, щоб усі видидіяльностіпідприємстваґрунтувалисяназнанніспоживчогопопитуійогозмінуперспективі.Системамаркетингуставитьвиробництвотоварівуфункціональнузалежність від попиту і вимагає виробляти товарив асортиментах і кількості,якіпотрібніспоживачеві.Саметомуаграрниймаркетинг,яксукупністьметодіввивчення ринків, до всього іншого ще направляє свої зусилля на створенняефективнихканалівзбутуйпроведеннякомплексногоформуванняпопиту.

Передумови виникнення аграрного маркетингу в Україні Андрощук І.Мпов’язуєзпереходомвідплановоїдоринковоїекономіки,відсутністюсистеми,якадозволяєорієнтуватисявситуаціїнаринкутанеефективнепозиціонуваннясільськогосподарськихпідприємствнаринку[1].

Трактувань аграрного маркетингу багато, але спільною основою є те, щоаграрний маркетинг спрямований на задоволення потреб споживачів,забезпеченняконкурентоспроможностіагропромисловоговиробництваікожноїйого галузі з урахуванням закономірностейфункціонуванняй розвитку ринкусільськогосподарськоїпродукціїйпродовольства.

Якубовська Н.В. пропонує трактувати аграрний маркетинг, як діяльність,що направленана реалізаціюконцепціїмаркетингуна всіх етапах відтворенняпродукції сільського господарства з пріоритетом максимального застосуваннясаморегулюючого механізму ринку. Такий підхід дозволить розглядатиаграрний маркетинг в контексті середовища, для якого застосовується.Інтеграція(адаптація)маркетингу(йогоінструментів,способів,методівтощо)ваграрне середовище на всіх стадіях відтворення продукції сільськогогосподарствадозволитьмаксимальнозадіятимеханізмсаморегулюванняринку,адже будь-яке господарське рішення повинне прийматися, виходячи з аналізуринкової ситуації ітенденцій її зміни,атакожзурахуваннямймовірноїреакціїринкунаприйнятерішення.Вповнійміріреалізуватиданезавданнявагросферіможливо лише за усвідомленої потреби застосування маркетингу як з бокусуб’єктівгалузі,такізбокудержави[2,с.183].

У сільськогосподарському підприємстві популярність аграрногомаркетингузростає,алепрактичневпровадженняйоговкрайнедостатнє,аінодічерезвикористаннялишейогоокремихелементів–неефективне.Томувиникаєнеобхідність вивчення системи аграрного маркетингу, щоб чітко зрозумітишлях товарів від виробника до споживача і таким чином поліпшити його, абидати споживачамті товари, які їмнеобхідні, тобтовиконатиосновнезавдання


211

аграрногомаркетингу–задовольнитипотребиспоживачів[3,с.386].На сьогодні більшість підприємств агропромислового виробництва

зіштовхуються з багатьма проблемами: недосконалість структури управління,неефективна система ціноутворення, неможливість виявити реальний попитспоживачів, організувати якісну комунікативну, збутову, товарну політику,виробити чітку стратегію розвитку підприємства. Аграрний маркетинг,являється системою управління діяльністю на аграрному ринку, регулюванняринкових процесів і вивчення даного ринку, не тільки на мікрорівніпідприємств, але й на державному макрорівні, здатний запропонуватимеханізми взаємовигідного обміну між різними суб'єктами ринку, створитиумови для виявлення вимог споживачів і визначення можливостей їхзадоволення. Це дає можливість вивчення сільськогосподарського ринку йпрогнозуванняйогодинаміки,формуванняпопитунапродукціюданогоринкуйстимулюванняїхрозподілу.

Особливостімаркетингуваграрномусекторітіснопов'язанізіспецифікоюсільськогосподарського виробництва, яка характеризується різноманітністюасортиментів продукції й учасників ринку, а також різноманіттяморганізаційнихформгосподарювання.Метафункціонуванняагропромисловогопідприємства повинна погоджуватися з виконанням комплексу функціймаркетингу,сутністьякихполягаєвнаступному:по-перше,орієнтаціянаринокзбуту, що припускає вивчення його об'єктів і суб'єктів, тобто споживачів,конкурентів,відомостіпрокон'юнктуруринкуйтовар;по-друге,впливнаринокшляхом його вивчення й аналізу, пристосування до ринкових умов; по-третє,організаціясистемизбутуконкурентноїпродукції,зборуйобробкиінформації;по-четверте,орієнтаціянадосягненнядовгостроковогокомерційногоуспіху,щоприпускаєпідпорядкованістькороткостроковихінтересівцілямдовгостроковихстабільнихперевагнаринку[4,с.174].

Разом з тим, маркетингові функції ґрунтуються на сукупності такихпринципів як: вивчення стану й динаміки споживчогопопиту й використанняотриманих даних у процесі розробки й прийняття господарських рішень;максимальнепристосуваннявиробництвадовимогринкузметоюпідвищенняефективності функціонування підприємства, критерієм якого виступаєузагальнюючийпоказникгосподарськоїдіяльності–прибуток;впливнаринокіспоживчий попит за допомогою таких засобів, як реклама, пропаганда,стимулюваннязбутуйперсональнийпродаж.

Агропромисловими підприємствами країни в цей час використовуютьсяпоки окремі функції й стратегії маркетингової діяльності, які не даютьдостатнього ефекту. Від того, наскільки правильно побудована системааграрного маркетингу, залежить ефективне функціонування всьогоагропромислового комплексу, однак існуюча економічна ситуація не дозволяєбільшостітоваровиробниківзастосовувативсюсистемумаркетингу.

Основними проблемами, що стримують розвиток аграрного маркетингу вУкраїні, є нерозвинена ринкова інфраструктура, недостатність кваліфікованихкадрів, що володіють досвідом маркетингової роботи, відсутність повноїінформації про стан внутрішнього й зовнішніх ринків сільськогосподарської


212

продукції, відсутність матеріально-технічних і фінансових ресурсів длястворенняйфункціонуванняслужбимаркетингунапідприємстві.Врозвиненихкраїнах використання маркетингу та запровадження служби маркетингу напідприємствахпотребуєзначнихвитрат.Поданимміжнароднихмаркетинговихорганізацій, частка видатків на проведення маркетингових дослідженьстановитьусередньомуполовинуроздрібної(продажної)цінибагатьохтоварів.


1. Андрощук, І.М. Агромаркетинг в підприємствах АПК [Електроннийресурс].–Режимдоступу :http://www.int-konf.org.—Заголовокз екрану(датазвернення2.05.2014р.).

2.Якубовська,Н.В.Розвитокагромаркетингу,якбазовоїконцепціїринковоїдіяльності сільськогосподарських підприємств [Текст] / Н.В. Якубовська //ВісникХмельницькогонаціональногоуніверситету.–Х.:ХНУ,2011.–№3.Т.3.–С.180-183.

3. Цыпкин, Ю.А. Агромаркетинг и консалтинг : уч. пособие [Текст] / Ю.А.Цыпкин,А.Н.Люкшинов,Н.Д.Эриашвили;подред.Ю.А.Цыпкина.–М.:ЮНИТИ-ДАНА,2000.–637с.

4.Фоменко,Л.Становленнятеоріїмаркетингуякнаукитаособливостійоговикористання в малих сільськогосподарських підприємствах [Текст] /Л.Фоменко// ВісникЛьвівськогонаціонального аграрного університету. –Л. :ЛНАУ,2013.–№20(1).–С.380-387.

http://www.int-konf.org/


213

УДК615.1:658.114.2]:33БушуєваІнна

к.фарм.н.,доцентЗапорізькийдержавниймедичнийуніверситет

м.Запоріжжя

МАРКЕТИНГОВІДОСЛІДЖЕННЯСТАНУСЕРВІСУАПТЕЧНИХУСТАНОВ

АнотаціяДослідження підтвердило, що найважливішою послугою аптеки є професійні поради

провізора. Окрім основних послуг, аптеки пропонуютьцілий ряддодаткових, сприяючих більшефективному використанню матеріальних ітрудових ресурсів іформуванню кола постійнихклієнтів.

Ключові слова: аптечна установа, анкетування, маркетингові дослідження, лікарськіпрепарати,послуги,прийомлікаря.

Для дослідження стану сервісу і сфери послуг аптечних установ і

визначення їх соціально-економічного значення було проведено анкетуванняфахівціваптекХарківської,Сумської,Кіровоградської,Одеськійііншихобластей.Оброблено130 анкет співробітників аптек,що надають найзначніший перелікпослуг. В анкетуванні взяли участь наступні групи респондентів: завідуючіаптеками–48,8%,заступникизавідуючих–19,7%,провізоризприйомурецептівівидачілікарськихпрепаратів–30%,лікарі,щопроводятьприйомпацієнтів ваптеці,–1,5%.Крімцього,аптеки,набазіякихпроводилосядослідження,можназіставити за обсягом товарообігу за день. У зв'язку з цим умовно виділенінаступнікатегоріїаптек:Ікатегорія–аптекизобсягомвиручкизаденьпонад2тис. грн.; II категорія – від500 до2 тис. грн.; III категорія – до500 грн. Такийрозподіл аптек дозволив встановити, чи залежить рівень обслуговування іякістьнаданняпослугвідобсягуроботиаптекиабоїїструктурногопідрозділу,умовїхрозташуванняіширотиасортиментулікарськихпрепаратів.

Проведене дослідження підтвердило, що головною інайважливішоюпослугою аптеки є професійні поради провізора. При цьому консультацію зрізних питаньможе давати як провізор при відпустці лікарських засобів, так іпровізор-консультантвторговомузаліаптеки.

Частіше всього відвідувачі звертаються з питанням пронаявністьконкретного лікарського препарату (72–81%); за рекомендаціями покорекціїсимптомівзахворювання(59–65%)ідоступнимпоясненняманотаціїдопрепарату (54–57%). Рідше запитують про взаємодію з іншими препаратами,їжею, алкоголем, нікотином (36–43%) і про умови зберігання препарату (30–43%).

Порівнюючи отримані результати по кожній категорії аптек залежно відобсягутоварообігу за день,необхідновідзначитинезначнеколиваннячастотизверненьвідвідувачівдопровізоразкожногоконкретногопитання.Цесвідчитьпроте,щопопитнаконсультаційніпослугинезалежитьвідтоварообігуаптеки,їїрозташування,широтиасортименту.Однієюзнайзначущихіперспективнихвплані розвитку послуг аптеки є організація при аптеці прийому лікаря.В


214

результаті дослідження було встановлено,що лише 13,4% аптек практикуютьзалучення лікарів: при цьому 92,3% лікарів входять вштат аптеки, 7,7% –працюють на контрактній основі. Це часто пояснюється небажанням нестидодаткові фінансові витрати. Проте ті аптеки, які узяли на себе ризик,переконалися вефективності подібного кроку, оскільки99,9% пацієнтів лікарякуплять лікарський препарат в даній аптеці.Найбільшою цікавістю іпопитомунаселеннякористуютьсянаступніпослугилікаря:вимірюванняартеріальноготиску (69%); здійснення зовнішнього огляду (56%); консультація по підборувиробів медичного призначення (45%) івиписування рецепту (39%). Рідшепацієнти звертаються до лікаря для проведення гірудотерапії (9%) і тесту навагітність(9%).

Окрімпереліченихвище,лікарі,якібралиучастьванкетуванні,відзначилидодатковіпослуги,щонадаютьсяваптеці.Цепроведенняекспрес-аналізукровінаглюкозу(39%);консультаціїпозамінілікарськогопрепарату(35%);наданняпершої медичної допомоги при гіпертонічних кризах, епілепсії, носовихкровотечах, нирковій і печінковій коліках (15%); рекомендації по лікуваннюожиріння(11%);консультаціїпопідборуконтрацептивів(6%).

Послуги лікаря, працюючого ваптеці, оплачуються населенням такимчином:в 46,2% випадків вони не оплачуються, тобто безкоштовні;в 38,5% –оплачуються за кожний прийом: 2–3 грн. пенсіонерами і5–6 грн. іншимикатегоріями населення;в 15,3% – оплачуються за місяць: від 4 до 8 грн.пенсіонерамиівід8до12грн.іншимикатегоріяминаселення.

В ході дослідження було встановлено, що, окрім основних послуг, аптекипропонують цілий ряд додаткових, сприяючих більш ефективномувикористанню матеріальних ітрудових ресурсів іформуванню кола постійнихклієнтів.

При проведенні анкетування респондентам було запропоновано оцінитизначущістькожноговидупослугдляаптекизадесятибальноюшкалою:

1. Професійні ради провізора (8 балів) – займають перше іголовне місцевроботі аптеки. 2. Доставка ваптеку лікарських препаратів «по замовленню»споживача (7–8 балів) – ця послуга займає друге місце по значущості ієальтернативою послуги доставки ліків до дому, в цьому випадку споживачдістаєможливістьзамовитипрепарат,якогонеопинилосявасортиментіаптекина даний момент. 3. Продовжений режим роботи аптеки (6–7 балів) – даєможливістьукрайзайнятимлюдямвідвідатиаптекувслушнийдлянихчасбезбудь-якихперешкод, а такожвільнопридбатинеобхідні лікарські препаратиуразі виникнення екстреної ситуації. 4. Довідкова служба пронаявністьлікарськихпрепаратівваптеці(5–6балів)–послуга,якадозволяєекономитичасклієнта. 5. Відпуск товару уфірмових пакетах (безкоштовно) (4–6 балів) –впоєднанні з посмішкою інеобхіднимипорадамипровізораприобслуговуваннізалишаєприємний,ненав'язливийспогадпровідвідуваннясамеданоїаптеки.Цяпослуга частіше за все практикується фірмовими аптеками від підприємств-виробників лікарських засобів. 6. Сприяння впідборі парфумерно-косметичнихзасобів івиробів медичного призначення, у тому числі апаратних засобівлікування ідіагностики (4–6 балів) – зрозширенням аптечного асортименту


215

ідодаваннямдоньогоіншихтоварів,такихяккосметичнізасоби,засобигігієни,всілякі БАДи і інші види парафармацевтики, апарати для вимірювання тиску,масажери та інше, виникла необхідність консультації при їх продажу, якуздійснює або провізор, або продавець-консультант.7. Бонусна система знижок(3–4бали)–послугааптеки,метаякоїполягаєвзалученніпокупцівізбільшеннітоварообігу. Кожному препарату або іншому товару аптечного асортиментупривласнюється певна кількість балів. При покупці одного або декількохпрепаратів відвідувач має право отримати який-небудь інший товарбезкоштовно. Крім того, широко поширені картки постійного клієнтазівстановленимвідсоткомзнижки і накопичувальна системазнижок (до15%).8.Замовлення лікарських препаратів по телефону здоставкою до дому (3–6балів).9.Доставкаліківдодому(3–6балів)–послугааптеки,якакористуєтьсянайбільшим попитом ввеликих містах. Клієнту надається гарантія якісноїдоставки ліків з урахуванням їх фізико-хімічних властивостей іотриманнякваліфікованих рекомендацій фахівця. 10. Наявність автостоянки біля аптеки(3–4 бали) – впоєднанні зпродовженим режимом роботи аптеки забезпечуєзручністьвідвідуваньаптекидлялюдейзобмеженимзапасомчасу.11.Наявністьтелефону для відвідувачів (2–5 балів) – надання можливості уникнути яких-небудьказусних ситуацій у разі забудькуватості абонеуважності відвідувача впроцесі придбання ліків. 12. Консультація ііндивідуальний підбір контактнихлінз іокулярів (за наявності відповідного асортименту) (2–4 бали) – частопередбачає діагностику зору улікаря-окуліста з використанням спеціальногоустаткування, яке допомагає найбільш якісно здійснити підбір очкової оптикиклієнту ірекомендувати лікарські препарати, що поліпшують зір або знімаютьутомленість очей. 13. Виділений зал самообслуговування для безрецептурнихпрепаратів (2–3 бали) – послуга, отримала розповсюдження у фармамаркетах.14.Сервіснеобслуговуваннятоварівзгарантійнимтерміномслужби(2–3бали)–узв'язкузрозширеннямасортиментутоваріваптекиівключеннямвньогорізнихапаратних засобів для діагностики, проведення фізіопроцедур, масажу, воднихпроцедур виникла необхідність створення служби, гарантуючої роботу данихпристроїв протягом певного часу. 15. Можливість здійснення платежівпластиковимикартками(1–2бали)–послугааптеки,якадаєвідвідувачуправовиборутієїформирозрахунку,якайомунайбільшзручна,отрималанайбільшерозповсюдження увеликихмістах.16. Замовлення лікарськихпрепаратівчерезмережу Internetздоставкоюдодому(1–3бали)–цеекономіянетількичасунапошук необхідного препарату, доставки його на місце призначення, алеіекономія грошей. 17. Наявність банкомату (1–2 бали) – послуга, що сприяєзалученнюклієнтів «звулиці», так званихвипадковихклієнтів, які доцьогонемалиметипридбанняліківабоіншихтоваріваптечногоасортименту.

В результатіпроведеногодослідження був встановлений характер впливудодаткових послуг на діяльність аптечної установи. Лише деякі види послугвносять свою частку втоварообіг закладу. Доних відносяться - лікарськеконсультування, доставка лікарських препаратів до дому, залсамообслуговування у фармацевтичних маркетах. Такі послуги, як фірмовийстиль обслуговування, професійні поради провізора, продовжений режим


216

роботи аптеки, наявність автостоянки ідовідкова служба аптеки сприяютьформуванню постійного кола клієнтів істворенню торгової марки, іміджупідприємства[1-5].


1. Хомяков,Г.В.Тенденции изменений украинского фармацевтическогорынкаипрогнознабудуще[Текст]/Г.В.Хоміков/Провизор.–2007.–№11.

2. Громовик,Б.П.Фармацевтичниймаркетинг [Текст] :навч.посібник;Зб.вправ / Б.П.Громовик, Г.Д.Гасюк, Л.А.Мороз, Н. І. Чухрай.– Львів : Наутілус,2000.–320с.

3. Журнал «Провизор»][Електронний ресурс]. — Режим доступу :www.provisor.com.ua.—Заголовокзекрану(датазвернення3.05.2014р.).

4. ZT:Здоровье[Електроннийресурс]:[сайт]:рос.версія/медіа-холдинг«ZT: Здоровье». — Режим доступу : http://www.zt.medicina.kharkov.ua. (датазвернення15.05.2014р.).—Назвазекрана.

5. Business-Credit.Исследованияфармацевтическихрынков[Електроннийресурс] : [сайт] :рос. версія/медіа-холдингBusiness-Credit.—Режимдоступу :http://www.ksk-market.com.ua.(датазвернення3.05.2014р.).—Назвазекрана.

УДК331.1

ВолянськаІлонастудентка

Київськийнаціональнийлінгвістичнийуніверситетм.Київ

АКТУАЛЬНІПРОБЛЕМИСУЧАСНОГОМЕНЕДЖМЕНТУПЕРСОНАЛУ

Анотація

Устаттірозглянутопитанняорганізаціїсучасногоменеджментуперсоналу,тазокремапередумовйогоудосконалення,шляхомзастосуванняновихпідходівдоуправліннявиробничимипроцесами,та,безпосередньо,працеюпідлеглих.

Ключовіслова:менеджмент,управління,системауправлінняперсоналом,формулауспіхуорганізації,управліннялюдськимиресурсами.

Сучаснийменеджмент у своємуосновному значенні виступаєне стількив

якості науки і практики управління компанією, процесом прийняття тареалізації управлінських рішень, скільки мистецтвом управління людьми.Сьогодні, нажаль, немає єдиного підходу до виміру ефективності управлінняперсоналом. Складність полягає в тому, що процес трудової діяльностіперсоналу і управління в тому числі, тісно пов’язані з виробничим процесом ійого кінцевими результатами, соціальною діяльністю чи економічнимрозвитком організації. Управління персоналом вивчає людину в єдності усіх її

http://www.provisor.com.ua/

http://www.ksk-market.com.ua/


217

проявів,щовпливаютьнавиробничіпроцесиурамкахорганізації.Якщоменеджер хоче,щоб його підлеглий розкрив весь свій потенціал, то

він повинен враховувати, що кожна людина індивідуальна, і до кожногонеобхіднийособливий,свійвласнийпідхід.Практикапереконує,щорезультатироботи підлеглих багато в чому зумовлюються характером відносин ізкерівником.

Цілеспрямована,інтелігентна,творчаробочасилачастоєтим,щовідрізняєкомпанії одну від одної. Менеджер із простого передавача знань маєперетворитися в спеціаліста-консультанта у сфері діагностики проблемпідприємства і людини. Усе це вимагає високого професіоналізму й етики вуправліннілюдськимиресурсами[1,с.99].

У сучасних умовах, багато керівників, прагнучи отримати максимальнийприбуток, вирішити матеріальні і фінансові проблеми, оновити технічну базу,нехтуютьблагоустроємробочихмісцьсвоїхпідлеглих,створюючиїмнеможливідля праці умови. Це може призвести до втрати висококваліфікованихпрацівників.

Практично, всім соціальним системам властиві конфлікти. Вонихарактеризуються розбіжністю інтересів і ліній поведінки як окремихособистостей,такігрупосіб.

У зв’язку з цим, у сучасному менеджменті гостро постає питаннязапобігання втратам працівників того чи іншого підприємства, адже невеликакількість співробітників організації є причиною особливої форми залежностіклієнтоо Ядворька, О. Оцінка персоналу в системі ефективного рієнтованоїкомпаніївідпрацівника,який,працюючизісвоєюгрупоюклієнтів,стаєдлянихпровайдером послуг, встановлюючи довірчі відносини. Зрештою, споживачевістає байдуже, з якою організацією він має справу, оскільки його проблемивирішуютьсяконкретнимспівробітником.

Таким чином, поступово складаються умови для «присвоєння» окремимиспівробітниками клієнтської бази організації. Такий процес може бутиприхованим,івестидоособистогозбагаченняспівробітникаорганізації.Усвоючергу,слідзауважити,щонавітьзвільненняпрацівникаведедопевнихзбитків:звільненийпрацівникпереходитьдоконкурентівразомізклієнтамиорганізації.

З метою запобігання небажаних втрат працівників, на підприємствідоцільно розробити такі заходи, які давали б змогу отримувати інформаціющодо психологічного клімату в колективі, ступеня задоволеності кожногоспівробітника роботою, умовами праці, відпочинком, рівнем зарплати.Вважається, що для цього найкраще підходять такі методи як опитування,анкетування,бесіди(груповітаіндивідуальні)[2,с.60-63].

Отже, сучасна система управління персоналом повинна бути завждибездоганно організована задля запобігання таких проблем. Ця системауправління в подальшому може бути спрямована на підвищенняконкурентоспроможності підприємства чи його довгостроковий розвиток. Наданий час дуже багато фахівців вважає, що формулою успіху організації єлюдські ресурси, тому їх цінність невпинно зростає. Це веде до зміни системуправління персоналом, витісняючи стереотипні підходи. Все частіше сучасні


218

компаніїінвестуютькоштибезпосередньоусамихпрацівників,уїхформуванняірозвиток,досліджуючитааналізуючиїхвнутрішньо-психологічнийклімат.

Отже, управління людськими ресурсами¾ це цілеспрямована діяльністькерівників,спеціалістівструктурнихпідрозділів,менеджерів,якавключаєвсеберозробку принципів, моделей процесу планування, мотивації, розподілу ідоцільноговикористанняперсоналуконкретноїорганізації.


1.Лазутін,Г.І.Сучаснітенденціїрозвиткууправлінськоїдіяльності[Текст]/Г.І.Лазутін//Економікаіпрогнозування.—2010.—№2.—С.—99–114.

2.Ядворська,О.Оцінкаперсоналувсистеміефективногоуправління[Текст]/О.Ядворська//Економікатадержава.—2009.—№1.—С.60–63.

УДК658.8.012.12

ГорпинічОльгавикладач


ВПЛИВІНТЕРНЕТ-БРЕНДИНГУНАМАРКЕТИНГОВУДІЯЛЬНІСТЬ

ПІДПРИЄМСТВА

АнотаціяУ статтіпорівнюютьсяособливості традиційного брендингу та брендингу в мережі

Інтернет.Розглянутоосновнівимогидобренду,функціїбрендингувІнтернет,основніметодиформуваннятапросуваннябрендувмережі.

Ключові слова: брендинг, Інтернет-брендинг, комунікація, лояльність споживачів,торговамарка,pull-стратегія,push-стратегія.

Сучасні компанії розглядають брендинг не тільки як маркетингову

комунікацію, але як спосіб підняти вартість самого бренду і, відповідно,збільшити свої прибутки. Тому брендинг є необхідним інструментом длядосягненняконкурентнихпереваг.

ПроблемизастосуваннябрендингувсучасномумаркетинговомууправліннікомпанієюрозглядалитаківідомівченімаркетологиякФ.КотлертаП.Дойль.Узв'язку зі зростанням значення Інтернет в діяльності сучасних компанійрозглянемоможливістьзастосуваннябрендингусамевмережі.

В основі поняття бренду (торгової марки, яка є об'єктом просування)лежитьоб'єктзнаборомпевнихякостей,котрівідомібільшостізцільовоїгруписпоживачів.Американськамаркетинговаасоціаціядаєтакевизначенняторговоїмарки:«Назва,термін,знак,символ,малюнокчиїхсполучення,якінеобхіднідляідентифікації товарів чи послуг постачальника або групи продавців та їх


219

диференціації від товарів чи послуг конкурентів»[3]. До даного визначеннянеобхідно добавити те, що об'єкт тільки тоді буде брендом, коли у покупців зними будуть пов'язані стійкі позитивні асоціації і він буде давати високийприбуток(виключеннямєкультурніоб'єкти,котрінеприносятьприбуток,алеєвідомимибрендами).

Бренд є складним об'єктом. Він може об'єднувати до шести категорійвластивостей: атрибути, вигоди, цінності, культура, індивідуальність та йогокористувачі.Атрибути–функціональнівластивостітовару.Вонипредставленіувигляді функціональних та емоційних вигод для споживача. Бренд можевиражати певну систему цінностей, культуру та образ цільової аудиторії, атакож визивати індивідуальний образ у свідомості користувача. Тому прирозробцітапросуваннібрендунеобхідноробитиакцентнетількинаатрибутиівигоди товару, а й на цінності, культуру та індивідуальність, оскільки вони єнайбільшстійкимиівизначаютьсутністьбренду[3].

Для тогощоб оцінити потенціал як існуючого, так і майбутнього бренду,необхідноперевіритийогонавідповідністьнаступнимвимогам:

Таблиця1Вимогидобренду

Достовірність Бренд повинен визивати довіру тапідтверджуватиїї

Новизна Диференціюватимаркувідконкурентнихтоварів,засадидляпідвищенняціни

Вигодиіперевагипереддругимимарками Мотивуєздійснитипокупку,єбажаним

Зрозумілістьтаінформативність

Допомагає встановити міцну комунікацію збрендом

Легкезапам'ятовуваннятавпізнавання Гарантуєповторніпокупкичизамовлення

Привиконанніцихвимоглояльністьдоторговоїмаркизростає.Процес просування бренду називають брендингом. Про якість брендингу

свідчитьзростанняобсягівпродажтаосвідченістьпроньогосередпотенційнихкористувачів.

Силабренду–лояльністьспоживачів.Лояльністьспоживачівформуєтьсяувідповідностідозаявленихякостейторговоїмарки,яківідповідаютьреальнимочікуванням споживачів. Однак, з ростом числа практично ідентичних товарівнаринку,лояльнихспоживачівтількидооднієїмаркистаєвсеменше.

Для визначення мотивів, які створюють високу ступінь лояльності добренду, необхідно дослідити систему цінностей споживачів або використатипірамідуМаслоу,якавідображаєієрархіюпотреблюдей[4].

Інтернет змінив стиль спілкування споживачів з брендами [1]. МережаІнтернет є не тільки комунікаційним каналом, а й каналом розподілу [3].Компанії,якімаютьвідомібрендивтрадиційномубізнесі,будутьматиперевагиіпривиходінаінтернет-ринокзавдякипозитивномуіміджу.Однак,ціперевагине є вирішальними. Більш важливим є інноваційний підхід та правильнастратегіяпросуваннябрендувмережі.


220

НайбільшхарактерноювідмінністюбрендингувІнтернетвідтрадиційногобрендингу є можливість активної взаємодії торгових марок зі споживачами. ВІнтернет користувач має можливість перевірити наскільки те, що йомуобіцяють, відповідає дійсності: купуючи товари/послуги, або прочитавшивідгукипротовари/послугина іншихсайтах.Такимчином,перевіркаобіцянокбрендувиконуєтьсянабагатошвидшевмережі,ніжвтрадиційномусередовищі.

ОсновнимифункціямибрендингувІнтернетє[2]:-залученнякористувачівнасайт;-стимулюванняінтересудоторговоїмарки,сайтучикомпанії;-вивченняспоживчихпотреб;-утриманнявідвідувачівнасайті;-підтримкаіндивідуальнихвідносинзіспоживачами.Брендинг в мережі Інтернет реалізується за допомогою сайту.Критичним

фактором успіху є відвідуваність сайту. В процесі комунікації користувача зсайтом у компанії є багато можливостей привернути його увагу до своєїпродукції,зацікавитиіпобудуватизнимпостійністосунки.

Основними методами формування і просування бренду в Інтернет єіміджева реклама, спонсорство, PR, партнерства та інформаційне наповненнясайту.

Чимміцніший та відоміший бренд, тим більше він потребує реклами, дляутримання високих позицій. Комунікаційна політика бренду повинна бутинаправлена на існуючих клієнтів та надавати їм готові формулювання і готовіаргументидлярекомендаційпотенційнимклієнтам[4].

До сайту, який буде представляти майбутній бренд в мережі чи сам будебрендом, ставлять високі вимоги. Швидкість завантаження, навігація,функціональність та дизайн на першому етапі індивідуальної взаємодіївідвідувача з сайтом є основними початковими складовими, які залежать відпрофесіоналізму спеціалістів відділів маркетингу та відділу інформаційнихтехнологій. У користувачів повинна бути можливість знайти необхідну їмінформаціюнасайтіза"триклікимишкою".Надругомуетапіважливурольмаєякість та повнота інформаційного наповнення (контенту), унікальністьпропозиції, переваги та реальна користь для відвідувачів. На третьому етапіважливимискладовимиєзворотнійзв'язокташвидкісьвідповідейназапитанняізамовленнявідвідувачівсайту.

Всвітовійпрактицііснуютьдванапрямкирозробкитапросуваннябренду:pull-стратегія і push-стратегія [6]. При першій стратегії бренд створюєтьсявиходячи з реальних потреб споживачів. Даний підхід потребує детальногодослідження. Правильне позиціонування та актуальні потреби цільової групистворюютьпередумовидляпопитубезмасовихрекламнихкампаній.Реалізаціядругої стратегії зумовлює великі рекламні бюджети, оскільки в основі маркилежать ознаки, які мало стосуються реальних потреб цільових споживачів.Враховуючи специфіку Інтернет, найбільш доцільною для створення бренду вмережієpull-стратегія,асаме:

1. Аналіз ринку (сегментація, оцінка місткості ринку та його сегментів,динамікаростуринку,вивченняконкурентівіцільовихспоживачів,тощо).


221

2. Розробкастратегічногоплану створеннятавиведеннянаринокновогобренду. Визначення набору послуг, які буде надавати сайт, актуальністьінформаціїтавизначенняасортиментутоварів.

3.Розробкаконцепційпозиціонуваннятаназвибренду.4.Розробкастратегіїпросуваннябренду.5.Тестуванняконцепційіназвисередцільовоїаудиторії.6. Розробка варіантів дизайну сайту і вибір оптимального варіанту, який

найбільшебудевідповідатифілософіїбренду.7.Створенняпрограмноїчастинисайтуіверстка.8.Тестуваннясайтуізапуск.9.Реєстраціявкаталогах,пошуковихсистемахтатематичнихсайтах.10.Просуваннясайту(бренду).11. Аналіз статистики відвідувань сайту та корегування рекламних

кампаній.12.Подальшийрозвитокбрендучисайтубрендуувідповідностідопотреб

користувачів.Велику роль може зіграти мережа Інтернет для бренду в антикризовому

управлінні. Це пов'язано з тим, що новини в мережі можна набагато швидшерозповсюдитиніжзадопомогоютрадиційнихзасобівмасовоїінформації.

Отже,брендинг– інструментсильнихкомпаній.Малостворитибренд,нимтакож необхідно вміти управляти. Перш ніж розробляти нову торгову марку,необхідно провести маркетингові дослідження, щоб виявити можливості іпотребицільовоїаудиторії,атакожсплануватистратегіюрозвиткубренду.Слідвідзначити,щобрендингпрацюєтількивкомплексівсіхмаркетинговихзусиль.Компанія повинна бути на висоті в таких напрямках як виробництво, новітехнології,фінанситалогістика.


1. Баннікова, А. Сучасний брендинг [Текст] / А. Баннікова // Рекламіст. –2007.–№4.–С.23–28.

2.Мороз,Л.А.Стратегічнийбрендингвумовахглобалізаціїринків[Текст]/Л. А. Мороз // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Спец. вип.Маркетинг:теоріяіпрактика.–Ч.I.–К.:КНЕУ.–2007.–С.171–177.

3.АрмстронгГарі,КотлерФіліп.Маркетинг.Загальнийкурс,5-тевидання.:Перзанг.:Уч.Пос.–М.:Видавничийдім«Вільямс»,2007.–608с.;ил.

4. Поліщук, Т.В. Перспективні напрямки розробки успішних брендів вУкраїні [Текст] / Т.В. Поліщук // Актуальні проблеми економіки – 2009. –№7(97).–С.129–137.

5.Мірошниченко,В.НаціональнийбрендингУкраїни[Електроннийресурс]/ В.Мірошниченко. — Режим доступу :http://innovations.com.ua/ua/articles/14169/temp (дата звернення 1.05.2014 р.).—Назвазекрана.

http://innovations.com.ua/ua/articles/14169/temp


222

УДК65.0(075.8)ГурськаЛариса


м.Ірпінь

МОТИВАЦІЯВМЕНЕДЖМЕНТІЯКЗАСІБДОСЯГНЕННЯВИСОКИХЕКОНОМІЧНИХРЕЗУЛЬТАТІВПІДПРИЄМСТВА

Анотація

Устаттівисвітленомотиваційнітеоріївменеджменті,класифікаціюпотреб.Визначеномотиви,якієпріоритетнимидляпрацівникапривиконанніпрофесійнихзавдань.

Ключові слова:мотиви, мотивація, спонукання, винагороди, потреби, стимули,мотиваційнітеорії.

Мотивація – це процес спонукання, стимулювання себе чи інших до

цілеспрямованої поведінки або виконання певних дій, спрямованих надосягненнявласноїметиабометиорганізації[4,c.165].

Теорії мотивації засновані на результатах психологічних досліджень ікласифікуються на дві категорії: змістовні і процесуальні.Змістовні теоріїмотивації пов’язані з ідентифікацією внутрішніх спонукань (потреб), щозмушують людину діяти в певній ситуації так, а не інакше, визначаютьструктуру потреб людини, виявляючи серед них ті, що мають пріоритетнезначення.Мотиваційні теоріїаналізують чинники, що справляють вплив наповедінку людини, її трудову активність. Основна увага у цих теоріяхсконцентрована на аналізі потреб людини та їх вплив на мотивацію трудовоїдіяльності.

Мотиваціяпраці –це спонуканнялюдинидовиробничоїчиневиробничоїдіяльності для задоволення своїх матеріально-побутових потреб і запитів, якедосягається за рахунок її праці. У теоретичному аспекті розробка питаньмотивації здійснюється у двох основних напрямах: по-перше, розвитку теоріїзадоволеностіпрацею,щовизначаєположення,якіспонукаютьдодіяльностітастимулюють її; по-друге, розвитку теорій процесу, що концентрують увагу навиборі поведінки, здатної забезпечити потрібні результати.Усі люди за своєюприродоюрізні,аотже,неоднакові і їхніпоглядищодовлади,визнання,успіху,відповідальності,просуванняпослужбі,фінансовоївинагороди.

Розуміння змісту мотивації–головний показник професійноїмайстерностікерівникаорганізації.Знаннятого,чомулюдироблятьте,щовонироблять –необхідна передумова для того, щоб допомогти їм реалізуватимотивита попередити випадки, коли відсутність мотивів можуть викликатипевні ускладнення. Сьогодні зміст мотивації розумієтьсявченими по-різному.Наприклад, мотивація поЙ. С. Завадському – це сукупна системапроцесів, щовідповідають за спонукання ідіяльність.І.Ф. Хміль вважає, що мотивація, якявищепсихічнеєсукупністьмотивів.

Аналізуючи мотивацію як процес, можна зобразити її у вигляді шестипослідовнихетапів.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%B2

http://znaimo.com.ua/%D0%9F%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D0%B8

http://znaimo.com.ua/%D0%94%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C


223

Перший етап –це виникнення потреби. Потреби це усвідомленнявідсутностічого-небудь,щоспонукаєдодії.

Другий етап–пошук шляхів забезпечення потреби, яку можназадовольнити,пригнітитичипростонепомічати.

Третій етап– визначення цілей. Визначається, що саме і якими засобаминеобхідно зробити, щоб забезпечити потребу та з’ясувати, що необхідноотриматидляусуненняпотреби.

Четвертийетап–реалізаціядій.Людинавитрачаєзусиллядляздійсненнядій,якідадутьїйможливістьпридбатитенеобхідне,щопотрібнедляусуненняпотреби.

П’ятий етап– отримання винагороди за реалізацію дії. На цьому етапівідзначається, наскільки виконана дія забезпечила очікуваний результат. Взалежностівідцьоговідбуваєтьсязмінамотиваціїдіяльності.

Шостий етап– ліквідація потреби. Людина або припиняє діяльність доперіоду виникнення нової потреби або продовжує шукати можливості іздійснюватизаходизусуненняпотреби[6,с.85].

Шлях до ефективної професійної діяльності людини лежить черезрозуміння його мотивації. Тільки знаючи те, що рухає людиною, що спонукуєйого до діяльності, які мотиви лежать в основі його дій, можна спробуватирозробити ефективну системуформ і методів управління ним.Нанинішньомуетапірозвитку України проблема мотивації особистості набула важливогозначення, оскільки вирішення задач, які стоять перед суспільством, можливелише за умови створення належної мотиваційної основи, здатної спонукатиперсонал підприємств до ефективної діяльності. Мова йде про застосуваннятаких форм і методів стимулювання особистості, які б сприяли високійрезультативності її роботи. Уся діяльність людини обумовлена реальноіснуючимипотребами.Людипрагнутьабочогосьдосягти,абочогосьуникнути.

Працівники можуть керуватися в процесі діяльності такими типамимотивації:

Очевидно, що зв'язок мотивації і результатів праці опосередкованийприроднимиздібностями іпридбаниминавичкамипраці, алесамемотивація –джерелотрудовоїдіяльностіособистості.

Дослідники впливу мотивації на людину розробили чимало теоріймотивації. Всі теорії мотивації сходяться на тому, що поведінка індивідапереслідуєпевнуметуіспрямованана їїдосягнення.Айоговибірбазуєтьсянавласному досвіді, усвідомленні можливостей, сприйманні поточної ситуаціїтощо. Мотивацію розглядають, як процес безперервного вибору і прийняттярішень,якциклічнийпроцеспостійноговзаємноговпливусуб'єктадіїйситуації,результатомчогоєреальнаповедінка.

Не дивлячись на радикальність курсу ринкових перетворень в Україні,ігнорування проблеми мотивації праці призвело до тяжких наслідків:загостренняекономічноїкризи,падіннярівняжиття,формуваннянегативноговідношення до праці як до цінності, погіршення якості трудового потенціалу,масовоїдискваліфікаціїкадрівіростунапруженостінаринкупраці.

Актуальність пошуку дієвих механізмів активізації трудової діяльності


224

персоналу обумовила необхідність створення нових методів мотивації. Сутьновихметодівповиннаполягативіндивідуальномупідході,урозширеннісферидіяльностіпрацівникаізалученнійоговсправиорганізаціївцілому.

Узв’язкузцим,можнавиділититризагальніприйомимотиваціїтрудовоїдіяльності:

1.Прийоми,орієнтованінапрацівників.2.Прийоми,орієнтованінароботу.3.Прийоми,орієнтованінаорганізацію[5,с.159].Мотиваціяпрацієоднимізпровіднихінструментівуправлінняперсоналом,

щовпливаютьнаекономічнийрозвитокорганізації.Основнимимотиваційнимичинникамиє,по-перше,результатипрацізточкизоруїїсоціальноїзначущостіі,по-друге,матеріальневинагородження(те,щоочікується,іте,щоодержується).Оптимальною є така мотивація праці, при якій працівник усвідомлює своюзначимість у (колективі, суспільстві, тощо) та водночас задовольняє їїматеріальніпотреби.

Систему мотивування праці на підприємстві потрібно будувати так, щобкоженпрацівникмігчіткорозуміти їїзміст.Звичайно,потрібнодотримуватисьпростих правил мотивації: більше і рідше; частіше, але менше, що дастьможливістьефективнозаохочуватикоженпозитивнийрезультатроботи.

Заохочення персоналу повинно організовуватись запоказниками, щосприймаються кожним як правильні. Ці дії повинні викликати в працівниківвідчуттясправедливостітаналагоджуватироботунетількизадлязадоволеннявласнихпотреб,алеспонукатидо«дружніхстосунків»задміністрацією.

Звищепереліченогостаєзрозуміло,щомотивація–цечастинатрудовогопроцесу, яка полягає у підвищенні економічних результатів діяльностіпідприємствазадопомогоюматеріальноготадуховногостимулюваннявисокихвиробничихрезультатівпрацівника.


1. Завадський,Й.С.Менеджмент[Текст]:навч.пос.:У3т.–Т.1–3-вид.,доп./Й.С.Завадський.—К.:Вид-воЄвроп.ун-ту.—2004.—542с.

2. Кредисов, А.І. Менеджмент для керівника [Текст] /А.І.Кредисов, Є.Г.Панченко.—К.;Т-воЗнанняКОО,2005.—556с.

3. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засадименеджменту: Навчальний посібник. — 2-е вид. і перероб. — Львів:Національний університет «Львівська політехніка», «Інтелект-Захід», 2003. —352с.

4. Михайлов, С.І. Менеджмент [Текст]: навч. посіб. / С.І. Михайлов, Т.І.Балановська,О.С. Степасюк [та ін.] ; за ред. С.І.Михайлова—2-ге вид. випр. тадоп.—К.:“Центручбовоїлітератури”,2012.—536с.

5. Хміль, Ф.І. Основи менеджменту [Текст] : підручник / Ф.І.Хміль.— К. :Академвидав,2005.—608с.

6. Шегда, А.В. Основы менеджмента [Текст] : учеб. пособие для высшихучеб.завед./А.В.Шегда.—К.:Знання,КОО,2003.—512с.

7. Електронна бібліотека онлайн [Електронний ресурс] : [сайт] : україн.


225

версія. — Режим доступу : http://www.studentbooks.com.ua/ (дата звернення4.05.2014р.).—Назвазекрана.

8. Наукова бібліотека [Електронний ресурс] : [сайт] : україн. версія. —Режим доступу : http://pulib.if.ua/ (дата звернення 4.05.2014 р.). — Назва зекрана.

9. Бібліотека економіста [Електроннийресурс] : [сайт] : україн. версія.—Режим доступу : http://library.if.ua/ (дата звернення 4.05.2014 р.). — Назва зекрана.

УДК331.101

ЗгащакАльонастудентка

ЧернушкінаОксанак.е.н.,доцент

Хмельницькийнаціональнийуніверситетм.Хмельницький

МЕТОДИЧНІЗАСАДИОЦІНКИЛЮДСЬКОГОКАПІТАЛУПІДПРИЄМСТВА

Анотація

У статті обґрунтовано актуальність дослідження людського капіталу. Зроблено оглядактуальних методик оцінки людського капіталу. Надано рекомендації щодо проблематикиіснуючих методик оцінки людського капіталу та подальшої їх розробки на сучасному етапірозвиткуекономіки.

Ключові слова: людський капітал, оцінка людського капіталу, методика оцінюваннялюдськогокапіталу.

Однією з основних конкурентних переваг підприємства є її інноваційна

політика. Будь-яку інноваційну політику розробляють і впроваджуютьпрацівники, тому ефективність функціонування підприємства безпосередньозалежитьвідступеняерудованостітадосвідуперсоналупідприємства.

Питанню оцінки людського капіталу підприємств присвячено доситьвелика кількість робіт, як зарубіжних, так і вітчизняних вчених, аналіз якихпоказуєрозмаїття існуючихпідходів.Так,наприклад,М.Фрідменпідлюдськимкапіталом розуміє фонд, який забезпечує праці перманентний (постійний,безперервний) дохід, який представляє собою середньозважену величинуочікуваних майбутніх надходжень доходу. І. Фішер пропонує методику оцінкилюдського капіталу, що відображає лише дохід, який буде одержано вмайбутньому.

У вітчизняній економічній науці підходи до оцінки людського капіталуможна умовно розділити на три напрями: інвестиційна оцінка (роботи С. А.Дятлова,І.В.Іллінськоготаін),амортизаційнаоцінка(роботиМ.М.Критського,

http://www.studentbooks.com.ua/


226

Л.Г.Сімкіноїтаін),оцінказадоходами(роботиВ.Т.Смирнова,Є.М.Самородоватаін.).

Незважаючи на очевидні здобутки сучасної економічної науки,актуальними залишаються питання, що пов’язані з людським капіталом:оцінкою на рівні конкретного підприємства для прогнозування подальшоїдинамікийогорозвитку(спаду);ефективністюйогопрактичноговикористаннянапідприємствах.

Поширення поняття «капітал» на трудові ресурси припускає, що останнімають відповідні властивості – професійноважливіякості, які для своєїпоявивимагають інвестицій, первісного нагромадження і далі в процесіфункціонування можуть накопичуватися, розвиватися самі як свідомоформована індивідом на основі природних даних сукупність продуктивнихздібностей.

Людський капітал оцінюється кількісно: загальна кількість людей,кількістьактивногонаселення,кількістьстудентів іт.д.Якісніхарактеристики:майстерність,освіта,атакожте,щовпливаєнапрацездатністьлюдини,сприяєзбільшеннюпродуктивностіпраці[1].

Сукупність знань, здібностей,навичокособистоїмайстерності, системногомисленняспеціалістівіфахівців,якіпроводятьінноваційнудіяльність,їхтворчіноваторські здібності створюють людський капітал підприємства, що є базоюзабезпеченняйогоінноваційноголідерстваіконкурентоспроможностінаринку.

Для оцінки людського капіталу окремого підприємства пропонуєтьсязастосуватинаступніпоказникизадекількароків:

-чистийприбутокпідприємства;- середньомісячна заробітна плата одного працюючого у перерахунку на

долариСША;-кількістьінноваційнихрозробок;-коефіцієнтплинностівисококваліфікованихкадрів;-підвищеннякваліфікаціїпрацюючих;-кількістьпрацівниківізвищоюосвітою.Для приведення різних показників до однієї бази розрахунків

застосовується метод рангів. Кількість рангів визначається за кількістю роківдослідження.Найкращийстанпоказникаоцінюєтьсямінімальнимрангом–1,амаксимальний–4[2].

Н. В. Цимбаленко, спираючись на різних науковців, розробив методикуоцінювання людського капіталу підприємства, яка складається з етапів,зображенихнарис.1[3].


227

Рис.1.МетодикаоцінюваннялюдськогокапіталупідприємствазаН.В.Цимбаленком

Дануметодикуможнатакожвикористовуватизметоювиборустратегічних

напрямів підвищення рівня особистісного людського капіталу окремогопрацівникатапідприємствавцілому.

Оцінювання людського капіталу за будь-якою методикою ускладнюєтьсячерез такі чинники: кожний індивід володіє унікальним набором здібностей,знань, навичок, мотивацій, тож однозначно прогнозувати, де, як і коли вонибудуть застосовані, неможливо; більшість економік світу, зокрема українська,мають багатогалузеву структуру, що розширює можливості самореалізації дляіндивідів і суспільства загалом, а отже, ускладнює їх вибір й унеможливлюєпередбаченнямаксимальногоочікуваногодоходувідїхдіяльностітощо[4].

Інтеграція України до Європейського Союзу обумовлює необхідністьвпровадженнявпрактикувітчизнянихпідприємствякдосвідурозвиненихкраїнз більш ефективного використання в процесах виробництва інтелектуальнихресурсів, так і розробки власного методологічного та методико-практичногоінструментаріюоцінкилюдськогокапіталу.Керівництвупідприємствнеобхіднопостійно оцінювати людський капітал власного підприємства, щоб бачити«слабкімісця»,щогальмуютьпідвищенняактивностіперсоналувпошукуновихзнань, нових ідей, стимулюванні прийняття нестандартних рішень і підтримціатмосфери творчості для досягнення конкретних інноваційних і економічнихрезультатівупосткризовихумовах.


1. Тимошенко, К. В. Аналіз методів оцінки людського капіталу напідприємстві [Текст] / К. В. Тимошенко // Вісник економіки транспорту і

Етап6

Етап7 вибірстратегічнихнапрямівпідвищеннялюдськогокапіталупрацівників

розрахунокінтегральногопоказникалюдськогокапіталупрацівників

Етап4

Етап5 визначенняпоказниківзначимостігрупнаосновіметодуголовнихкомпонент

розрахунокгруповихпоказниківлюдськогокапіталупрацівників

Етап2

Етап3

оцінкаодиничнихпоказниківлюдськогокапіталупрацівниківнаосновітеоріїбажаності

визначеннякоефіцієнтівзначимостіпоказниківвсерединікожноїгрупинаосновіметодуголовнихкомпонент

Етап1 формуванняперелікускладових(одиничнихпоказників)особистісноголюдськогокапіталупрацівниківтаоб’єднанняїхугрупи


228

промисловості.–2013.–№44.–С.192-197.2. Драган, О. І. Методичні підходи до оцінки людського капіталу на

підприємстваххарчовоїпромисловості[Текст]/О.І.Драган//ЗбірникнауковихпрацьЧеркаськогодерж.технол.ун-ту.–Черкаси:ЧДТУ,2011.−С.168−171.

3. Цимбаленко, Н. В. Методика оцінки людського капіталу підприємства[Текст] / Н. В. Цимбаленко // Вісник хмельницького національногоуніверситету.–2010.–№5.–Т.2.–С.138-141.

4. Ляховець, О. О. Порівняльний аналізметодологічнихпідходів до оцінкилюдського капіталу [Текст] / О. О. Ляховець // Бюлетень МіжнародногоНобелівськогоекономічногофоруму.–2010.–№1(3).–Том2.–С.199-206.

УДК378:331.41

ЛаврукОксанак.е.н.,доцентБіликЮлія

асистентПодільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет


КОМУНІКАТИВНАПІДГОТОВКАМЕНЕДЖЕРАЯКЧИННИКЙОГОЕФЕКТИВНОЇСОЦІАЛЬНОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ

Анотація

У статті розглянуто сучасні особливості комунікативної підготовки менеджера вконтекстіпідвищенняйогосоціальноїкомпетентності.

Ключовіслова:менеджер,компетентність,комунікація,підготовка,управління.Дослідження теорії і практики довели, що від рівня підготовленості

фахівців залежить ефективність формування всіх підструктур професійноїдіяльності.Всучаснихумовахсамекомунікабельністьтавміннявстановлюватиконтакти багато в чому визначають успішність у збуті продукції, отриманнінових замовлень, що в кінцевому підсумку відображається на успішнійдіяльності організації. Тому для ефективного здійснення управлінськоїдіяльностіпотрібніцілкомновіособистіснітапрофесійніриси,знання,вміння,навички,властивості,здібності.Сучаснасферауправліннявідчуваєнеобхідністьв спеціалістах, яким притаманні енергійність, ініціативність, активність,економічна підготовленість, творчість, які володіють навичками ефективногоуправління виробничими, технологічними та людськими ресурсами, для якиххарактерним є швидке прийняття рішень, оптимальне вирішення керівнихзавдань, встановлення надійних і довготривалих комунікативних зв’язків зпартнерами.

Професійна підготовка в сфері менеджменту повинна включати в себе не


229

лише систему економічних, технічних та інших знань для ефективногоздійсненнябезпосередніхфаховихобов’язків.Прицьомуважливарольповиннавідводиться психологічним дисциплінам, адже діяльність менеджера, в першучергу, передбачає знання закономірностей поведінки людини, її здібностей,можливостей, бажань. Тому в процесі виконання своїх функціональнихобов’язків менеджер повинен зосереджуватись на управлінні «людськимчинником», на керівництві працівниками, а все це вимагає практичногозастосування теоретичних знань та постійного вдосконалення професійнихякостей.

Особливого значення комунікативні здібності й уміння набувають вуправлінській діяльності. Кожен керівник повинен досконало володітимистецтвомкомунікації,оскількидо80%йогоробочогочасувитрачаєтьсянатічиіншівидиспілкування.Всюдіяльністьменеджерапронизуєкомунікація:придоборі кадрів і проведенні співбесід, при вирішенні стратегічних завдань, припроведеннінарадтаділовихпереговорів,при вирішенніконфліктних ситуаційтощо.

Зміст управлінського спілкування безпосередньо пов’язаний з обміномінформацією,атакожорганізацієюкерівникомвзаємодіїтавзаєморозуміння,якінеможливі без сприйняття людьми один одного. Комунікація, будучи такожфункцією управління, у свою чергу, виступає в якості інтегруючої складової,котраоб’єднуєроліуправлінняіспілкування.

Комунікативна діяльність менеджера здійснюється на двох рівнях –вертикальному(вданомувипадкумовайдепрокомунікаціюміжпрацівниками,які знаходяться на різних рівнях організаційної ієрархії («керівник –працівник»)), й горизонтальному (комунікація здійснюється між рівними засвоїм становищем в організації працівниками («керівник – керівник»)). Яксвідчатьдослідження,ефективністьгоризонтальнихкомунікаційстановить75-85%. Це можна пояснити тим, що працівники, які працюють на одному рівніуправління,добрерозуміютьодинодного,тому,щовсвоїйщоденнійдіяльностічастовирішуютьоднаковівиробничіпроблеми.

В той же час, якість вертикальних комунікацій значно нижча за якістьгоризонтальних. Відомо, що тільки 20-25 % інформації, яка передається відкерівника,правильно сприймається ірозумієтьсяпідлеглими.Зворотнийпотікінформації – від підлеглих до керівника ще менш ефективний: лише 10 %інформації сприймається керівником. Серед основних причин поганоїкомунікації слід відзначити наступні: неефективність міжособистіснихстосунків, наявність стереотипів мислення, помилки інформаційногоповідомлення тощо. Такий стан вимагає від керівника уміння створити приспілкуванні атмосферу рівноправності, взаємоповаги. Це особливо важливо,коликерівникспілкуєтьсязмолодим, інодіщенедосвідченимпрацівником,наякоговін,убільшостівипадків,впливаєсвоїмавторитетом.

Як свідчать дослідження, 73% американських, 63% англійських і 85%японських менеджерів вважають невміння ефективно спілкуватися головноюперешкодою нашляху досягнення цілей, які стоять перед організацією. Отже,комунікаціяєоднимзосновнихфакторівефективноїдіяльностіорганізаційівід


230

вміння менеджерів здійснювати цей процес залежить не лише зовнішняуспішність,алейвнутрішнястабільністьцієїорганізації[2].

Відсутність у професіонала спеціальних умінь та навичок у сприйнятті тарозумінні зверненого до нього спілкування породжує серйозні труднощі уроботі механізму зворотного зв’язку, що, в свою чергу, призводить до втратиінформації,непорозуміньтаконфліктів,спричиняєпроблемиздешифруваннямповідомлень, виникнення чуток. Якщо в управлінні виникають умови, якіхарактеризуються неправильною формою управлінського спілкування, тоучасники взаємодії можуть демонструвати негативні реакції і їхні подальшістосунки матимуть негативний зміст. Останні вказують на наявність ознакнеефективногоуправління:незадоволеністьвідприналежностідоорганізації,вякій відбувається процес діяльності; незадоволеність самим процесом роботи;виникненнянарізнихрівняхінтригтаконфліктів;накопиченняневисловленихобраз;непевністьустосунках.

Слід також відмітити, що в даний час має місце проблема погіршеннявзаємовідносин між менеджерами та підлеглими. Основну причину такогоявища науковці вбачають в тому, що для більшості людей, зайнятих в сферівиробництва, характерним є скептичне відношення до життя та роботи. Саметому, багато фірм відкривають курси та випускають посібники зрекомендаціями стосовно методів спілкування та поведінки в організації. Востанні роки велика кількість американських корпорацій розробили для своїхпрацівників усіх рівнів кодекси і настанови з питань етики діловогоспілкування. Як свідчать дослідження, 60 % менеджерів фірм мають чіткіписьмовіправилащодоповедінкикерівникаізспівробітниками,більше35%–конкретніінструкціїщодоконтролюзараціональнимвикористаннямробочогочасу, а 35 % – правила поведінки з співробітниками, у яких виникли сімейніпроблеми[2].

В свою чергу, це стає можливим за умов високої особистісної культури,культури спілкування, моральності, особистої ерудованості, дотриманняетичнихвимог,нормістандартівповедінки.Томупоєднанняфундаментальнихекономічних знань з високою психологічною підготовленістю повинно датистудентам таку освіту, яка дозволить їм ефективно здійснювати не тількиосновнупрофесійнудіяльністьвсферіуправління,щобезпосередньопов’язаназорганізацією взаємодії між людьми, а й забезпечить надійний поступ упрофесійнійкар’єрі.

Отже, навчання менеджерів в межах їх психологічної підготовки маєвирішувати ряд складних завдань: сприяти соціально-психологічній такомунікативній компетентності; формувати вміння щодо об’єднання таузгодження діяльності колективу; забезпечити високу особистіснустресостійкість та адаптаційну мобільность, емпатійність, впевненость у собі,самостійністьтавідповідальність.

Таким чином, можна сформулювати основні складові забезпеченнясоціальноїкомпетентностімайбутніхспеціалістів:

- знання особливостей поведінки людей, закономірностей груповоїсумісної діяльності та стилів керівництва нею, психологічних механізмів


231

міжособистісноївзаємодії;- уміння аналізувати свою діяльність як сукупність конкретних

проблемнихситуацій;сприятиефективнійміжособистіснійвзаємодії,адекватнорозуміти індивідуальні особливості та здійснювати спільну діяльність увідповідностізними;

- здатністьдоспівчуттятаспівпереживання,адекватноїсамооцінки.Зоглядунацепостаєзавданнявиявлятирівеньпідготовленостімайбутніх

менеджерів до професійного спілкування в навчально-виховному процес,об’єктивних і суб’єктивних факторів, які вливають на рівень комунікативноїкомпетентності.Прицьомуосновнимичинникамиу структурікомунікативнихздібностейменеджера виступають чутливість та чуйність до емоційних станівіншої людини, вміння адекватно їх оцінити, комунікабельність, товариськість,емпатія та ін. Саме вони є показниками, які визначають не тільки успішністьдіяльності спілкування, а й усієї професійної діяльності менеджера. Однією зважливих складових комунікативних здібностей керівника вважаєтьсятовариськість, яка характеризується легкістю входження в контакт з іншимилюдьми,відсутністюзамкнутості,ізольованості.

Отже,професійнауправлінськадіяльністьменеджератіснопов’язаназйогоособистіснимирисамитапсихологічнимивластивостями,якіусвоїйсукупностіівизначатимуть ефективність його спілкування при виконанні функціональнихобов’язків. Тому постає потреба вивчення наявності та рівня розвитку успеціалістів необхідних індивідуальних особливостей та властивостей дляздійсненнякомунікативноїдіяльності.


1. Орбан-Лембрик, Л.Е. Соціально-психологічні основи управлінськоїдіяльності керівника [Текст] / Л.Е. Орбан-Лембрик // Актуальні проблемипсихології. Том.1.: Соціальнапсихологія.Психологія управління.Організаційнапсихологія.–К.: Інститутпсихології ім.Г.С.КостюкаАПНУкраїни,2001.–Ч.2.–286с.

2. Щёкин, Г.В. Организация и психология управления персоналом [Текст]:учебно-методическоепособие/ЩёкинГ.В.–К.:МАУП,2002.–832с.


232

УДК334.722.8ЛіщинськийМихайло

аспірантНаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни

м.Київ

СУТНІСТЬТАРОЛЬАУДИТУКОРПОРАТИВНОГОУПРАВЛІННЯВСИСТЕМІУПРАВЛІННЯКОМПАНІЄЮ

Анотація

У статті розглянуто питання сутності аудиту корпоративного управління та йогомісцев системікорпоративного управління.Проведено аналізнеобхідності організації службиаудитукорпоративногоуправліннятапроцесйогопроведення.

Ключовіслова:корпорація,корпоративнеуправління,аудиткорпоративногоуправління.

Корпоративне управління належить до внутрішніх засобів забезпеченнядіяльності корпорацій. Розвиток корпоративного сектора в Україні маєвирішальне значення не лише для підвищення ефективності системикерівництва господарського товариства, а й для успішного функціонуванняекономікикраїнивціломувумовахринковоїтрансформації.Процесформуваннясистеми ефективного корпоративного управління в Україні є надзвичайноскладним, комплексним і враховує багато факторів як на макро- так і намікрорівняхнаціональнихекономіккраїн.

Важливим аспектом наукових досліджень із проблем ефективностікорпоративного управління є необхідність адаптації результатів світовогодосвіду до умов вітчизняної економіки, що перебуває на етапі динамічноїтрансформації.НасьогоднівУкраїнівідбуваєтьсяактивнестановленнятеоріїйпрактикикорпоративногоуправління.

В зв’язку з необхідністю постійного моніторингу ведення діяльностітовариства та вдосконалення процедур корпоративного управління, на нашудумку, в корпорації необхідно організувати службу аудиту корпоративногоуправління.

Аудит корпоративного управління компанії можу бути внутрішнім тазовнішнім.Прицьомузовнішнійаудитсистемикорпоративногоуправління,якправило,застосовуєтьсяувипадкахколикомпаніяплануєзалучитиінвестиціїтарозміщуватицінніпаперинаорганізованихринкахціннихпаперів.Авнутрішнійаудитпроводитьсязметоюзабезпеченняправтаінформуванняусіхакціонерівта заінтересованих осіб. Аналіз розвитку систем корпоративного управлінняакціонерних товариств, що в окремих із них створені спеціальні органи –комітети з аудиту. Як засвідчила міжнародна практика комітет з аудиту,формують наглядові ради тому, відповідно більшість членів з аудиту повиннібутинезалежними[2,с.124].

У світовій практиці управління внутрішній аудит вважається складовоючастиною системи внутрішнього контролю компанії. За участю внутрішніхаудиторів система внутрішнього контролю стає досконалішим і стійкіше домінливих умов внутрішнього та зовнішнього середовища, що знаходить своє


233

відображеннявметодикахіпроцедурахвнутрішньогоконтролю.Вперше на законодавчому рівні закріплено, а саме Законом України «Про

акціонерні товариства», що «в акціонерному товаристві можуть утворюватисякомітети з питань аудиту та з питань інформаційної політики товариства.Очолюють комітети членинаглядової ради товариства, обрані за пропозицієюакціонерів,якінеконтролюютьдіяльністьцьоготовариства»[1].

Проблематика впровадження у вітчизняних компаніях є досить новою,тому відповідно лише окремі найбільш успішні вітчизняні підприємствакорпоративноготипуствориликомітетизаудиту.

Дляприкладу,вкомпанії «Авангард»якаєлідеромзвиробництваяєцьтаяєчних продуктів в Україні та Євразії, утворено комітет з аудиту, якийскладаєтьсязтрьохчленівдиректорів, одинзяких єнезалежнимчленомрадидиректорів. В обов’язки комітету з аудиту входять розгляд фінансових звітівКомпанії,обліковаполітикаізасобиконтролютаспостереженнязавідносинамиіззовнішнімиаудиторами.

На нашу думку, суть аудиту корпоративного управління полягає ввиявленні сильних та слабких сторін практики корпоративного управління вкомпанії, перешкоджаючих (сприяючих) досягненню її стратегічних цілей;визначенню задач в галузі корпоративного управління, вирішення яких дастьзмогу досягти цілей; розробці заходів по зниженню ризиків корпоративногоуправліннятапідготовціконкретнихрекомендаційповдосконаленнюсистемикорпоративногоуправліннятаїїосновнихкомпонентів.

Основні складові практики корпоративного управління, що підлягаютьаудитуповиннівключати:

- перевірку дотримання законних прав та інтересів акціонерів увідповідності до вимог чинного законодавства, статуту та інших внутрішніхдокументівкомпанії;

- структуруакціонерногокапіталу;- роботуорганівуправліннятаконтролю;- розкриттякомпанією інформаціїпро своюдіяльністьтазабезпечення її

достовірності;- дотриманняінтересівзацікавленихсторінтаінших.Аудит корпоративного управління також, дозволяє компанії виявити

потенційноможливіризикикорпоративного управління.Розробленавпроцесінаукового дослідження схема проведення корпоративного аудиту компанії вцілому направлена на оцінку відповідності інструментів, заходів тамеханізмівреалізаціїстратегіїрозвиткукомпанії(рис.1).


234

Рис.1.Схемапроведенняаудитукорпоративногоуправління

Актуальність аудиту корпоративного управління пояснюється

необхідністю своєчасного реагування на проблеми, що виникають в системікорпоративного управління. В даному випадку, аудит корпоративногоуправління є тим інструментомвикористанняякогов більшості випадківбудесприятивиробленнюдеталейпрограмипокращеннюпрактикикорпоративнихвідносин в компанії у відповідності до її стратегії, в тому числі з врахуваннямвитраттаризиків.

Отже, аудит корпоративного управління являє собою комплексну оцінкуіснуючої в компанії практики корпоративного управління, встановлення їїсильних та слабких сторін у відповідності до стратегічних цілей компанії, атакож включає в себе підготовку рекомендацій з формування та реалізаціїкомплексного плану заходів по вдосконаленню системи корпоративногоуправліннякомпаніїтаїїосновнихкомпонентів.


1. Про акціонерні товариства : за станом на 1.05.2014 р. [Електроннийресурс] : офіц.текст /ВерховнаРадаУкраїни; Закон від17.09.2008№514-VI.—Режимдоступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/514-17.—Назва з екрана.—Датазвернення:1.05.2014р.

2. Баюра, Д.О. Аудит у системі корпоративного управління акціонернихтовариств[Текст]/Д.О.Баюра//Теоретичнітапрактичніпитанняекономіки.—

Визначенняконцепціїтапланустратегічногорозвиткусистемикорпоративногоуправліннязврахуваннямвпливузовнішніхтавнутрішніхфакторів

Визначеннірівнярозвиткукорпоративногоуправліннятавідносиніззацікавленимисторонами

Визначенняпоточноїстадіїтастратегічнихцілейрозвиткукомпанії

Встановленнявідхиленьпоточногостанукорпоративногоуправліннявідстандартівнайкращоїпрактики

Аналізструктуритапроцедуркорпоративногоуправління,пов’язанихзмінімізацієюризиківкорпоративногоуправління

Формуванняперелікурекомендаційщодовикористаннясучаснихстандартівкорпоративногоуправліннятавимогкорпоративного

законодавства



235

2009.—№20.

УДК351.8

ПарфоноваАнастасіястудент

Одеськадержавнаакадеміябудівництватаархітектурим.Одеса

ПРОБЛЕМИРОЗВИТКУСУЧАСНОГОМЕНЕДЖМЕНТУІМАРКЕТИНГУ

Анотація

У статті розглянуто найактуальніші проблеми розвитку сучасного менеджменту тамаркетингу з якими стикаються українські підприємства та методи розв`язання існуючихпроблемзадопомогоюзастосуваннясистемнихмеханізмівназагальнонаціональномурівні.

Ключові слова: менеджмент, маркетинг, проблеми розвитку, українські підприємства,системнімеханізми,ринковівідносини.

Так, історично склалося, що Україна відстала у своєму економічномурозвитку від «ринкових» країн світу. Наші невдачі в проведенні економічнихреформ пов`язані з невизначеністю стратегії кардинальної перебудовисуспільства (включаючи політичне, соціальне й моральне середовище).Більшістьукраїнськихпідприємствслабоусвідомлюютьвласніпроблеми[1].

Для початку розглянемо найактуальніші проблемименеджменту, з якимистикаютьсяукраїнськіпідприємства:

· перша головна проблема українського менеджменту – проблемауправлінськихкадрів;

· корумпованістьсучасноїекономікиУкраїни;· надлишкова численність державних керівників, що безупинно зростає

припостійному«скороченню»апарата.· увласникакомпаніїабогенеральногодиректоранезавждиєчіткіцілій

планирозвиткукомпанії.Стратегія постійно міняється, що виключає можливість загального

планування, відсутнє прозоре планування фінансових потоків підприємства йвони пов`язані з тіньовим ринком. Через це неможливо досягти результатів,якихвимагаєвласник.Нерідкоменеджермаєвисокийступіньвідповідальності,аленемаєключовихповноважень.

· відсутністьвзаєморозуміннясередчленівуправлінськоїкоманди,коли,наприклад, до складу входять «люди директора», які виконують функціюдодатковогоконтролюбізнесу,прицьомуконкретнихуправлінськихрішеньневиконують[2].

Однимізчинників,щоможевплинутинашвидкийрозвитокуправліннятаподолання неблагополучної економічної ситуації в Україні, є безкомпромісна


236

відмова від старих звичок і умовностей та запровадження нової техніки таметодів управління. А тепер розглянемо актуальні проблеми маркетингу насучасномуетапірозвитку.

§ нехтуванняосвітою;§ перехідукраїнськихпідприємствнапринципмаркетингу;Досвідкерівниківукраїнськихкомпанійможнаподілитина3умовнігрупи.

Перші вважають що маркетинг може вирішити всі проблеми підприємства,другої вважають його недоцільним. Третя група відкидає стратегічниймаркетингівикористовуєлишеелементиопераційногомаркетингу

§ вихідвеликихіноземнихкомпанійнаукраїнськийринок;Зодногобоку,це–позитивнеявище,щоактивізуєконкуренціюнаринку,

примушує українські підприємства перейти на сучасні методи управління. Зіншого ж – вихід іноземних підприємств нерідко супроводжуєтьсяінвестиційними пригніченнями, відпливом кадрів з вітчизняних підприємств,закриттякомпанії.

§ визначення та усвідомлення власної ринкової місії та маркетинговоїстратегії;

На значній частині українських підприємств не тільки співробітникинижчихланок,айкерівникинеможутьвідповістиназапитання,вчомуполягаємісіякомпанії, з чогоскладається її маркетинговастратегія?Частокомпаніїнемаютьчіткоокресленоїмісії,стратегічногобаченнябізнесу[3].

§ неврахуванняпотребспоживачів;Основою бізнесу повинна стати орієнтація на споживача, а не збагачення

компанії[4].Проблеми розвитку менеджменту та маркетингу в Україні при високих

темпах розвитку економіки цілком розв`язані. У сучасних умовах розвиткуекономіки на основі ринкових відносин одним із пріоритетних її напрямків євиробленняосновнихтеоретичних іметодологічнихпозиційпо використаннюменеджменту в практичній діяльності українських організацій. Широкомувпровадженню сучасних методів управління і, насамперед, усвідомленнюпідприємцями причини власних проблем сприятиме проведення «круглихстолів» із залученням провідних фахівців. Потрібна також певна змінапріоритетівзбокудержави.

Списоквикористанихджерел1. Хміль, Ф.О. Основи менеджменту [Текст] : навч.посібник / Ф.О.Хміль. –

Київ,2006.—525с.2. Економічний аналіз [Текст] : Навч.посіб. / За ред. Акад. НАНУ, проф.

М.Г.Чумаченка.—К.:КНЕУ,2007.3. Я тут навчаюсь [Електронний ресурс] : [сайт] : україн. версія / медіа-

холдинг.— Режим доступу: http://www.referatcentral.org.ua. Назва з екрана.—Датазвернення15.05.2014р.

4. Менеджемент@Блог [Електронний ресурс] : [Сайт]. — Режим доступу:http://blog.management.com.ua.(датазвернення4.05.2014р.).—Назвазекрана.

http://www.referatcentral.org.ua/

http://blog.management.com.ua/


237

УДК331.101ПенцакОлена

студенткаЧернушкінаОксана

к.е.н.,доцентХмельницькийнаціональнийуніверситет


ТЕОРЕТИЧНІЗАСАДИЕФЕКТИВНОГОВИКОРИСТАННЯТРУДОВОГОПОТЕНЦІАЛУ

Анотація

У статті проаналізовані показники, за допомогою яких можна оцінити ефективністьвикористання трудового потенціалу та виділено основні засади підвищення ефективностівикористаннятрудовогопотенціалупідприємства.

Ключовіслова:трудовийпотенціал,ефективністьвикористаннятрудовогопотенціалу,коефіцієнтнаметодикаоцінкитрудовогопотенціалу.

Досвід роботи провідних підприємств свідчить про те, що їх головною

конкурентною перевагою є унікальний трудовий потенціал. Тому актуальнимвиявляєтьсявивченняпоказників,щохарактеризуютьефективневикористаннятрудовогопотенціалувітчизнянихпідприємствахтачинників,яківпливаютьнайого використання. Визначення ефективності використання трудовогопотенціалу є одним з напрямків оцінки загальної ефективності діяльностіпідприємства.

Проблеми використання трудового потенціалу знаходять своєвідображення у працях таких вчених: Д. П. Богині, О. А. Грішнової,Н.В.Касьянової,Г.В.Осовської,Л.В.Степановоїтаін.

Метою даного дослідження є вивчення показників, що характеризуютьефективневикористаннятрудовогопотенціалувітчизнянихпідприємствах.

Ефективність трудового потенціалу підприємства відображаєспіввідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ такількостізатраченоїнацепраці[1,с.173].

Ефективністьвикористаннятрудовогопотенціалунеобхіднорозглядативдвох площинах: по-перше, як ефективність роботи безпосередньо персоналупідприємства і, по-друге, з позицій ефективності управління формуванням іреалізацієютрудовогопотенціалу[2,с.102-104].

Оцінкатрудовогопотенціалу– завданнянадзвичайно складне,пов’язанезнеобхідністю враховувати вплив багатьох чинників, що виступають у різнихаспектах.Саметомуоцінкатрудовогопотенціалуоднимпоказникомпрактичнонездійсненна, тому що багато складових його якості на стадіях формування іреалізаціївзагалінепіддаютьсякількісномувиміру.

Для оцінки ефективного використання трудового потенціалу напідприємстві використовують як кількісні так і якісні показники. Кількісніпоказники: продуктивність праці одного працівника, виробіток продукції наодного робітника, виробіток продукції на одного управлінського працівника,


238

трудомісткість одиниці продукції, індекс продуктивності праці, індекструдомісткості[3,с.123-124].

Оцінитиякісніхарактеристикитрудовогопотенціалупрацівникаможназадопомогою коефіцієнтної методики, яка включає такі основні показники:коефіцієнт освіти, коефіцієнт посадового досвіду, коефіцієнт підвищеннякваліфікації, коефіцієнт раціоналізаторської активності, коефіцієнтоперативностівиконанняробіт,коефіцієнтсвоєчасностіпоставок[4].

Після розрахунку якісних коефіцієнтів, розраховують по всіх працівникахінтегральний коефіцієнт професійної компетентності та інтегральнийкоефіцієнттворчоїактивності.

Сукупний потенціал працівника визначається як сума інтегральнихкоефіцієнтівпрофесійноїкомпетенціїтатворчоїактивності.

Інтегральнийкоефіцієнттрудовогопотенціалу[4]:

,.. jактивтворчiкомппрофТП dIdІІ ×+×= (1)де ТПІ - інтегральний коефіцієнт трудового потенціалу працівника;

комппрофІ . –інтегральнийкоефіцієнтпрофесійноїкомпетенції;активтворчІ . –інтегральнийкоефіцієнттворчоїактивності;

id , jd -вагомістьінтегральнихкоефіцієнтівпрофесійноїкомпетентностіітворчоїактивності.

Відповідно до значення інтегрального коефіцієнта трудового потенціалу,працівниківможнаподілитина3групи:

- ТПІ <0,9 – низький рівень трудового потенціалу. У працівника низькогорівнятрудовогопотенціалунедостатньодосвідуроботи,такийпрацівникнемаєнавичок ведення переговорів, але непогано справляється з проведеннямрекламнихакційіпрагнедоактивноїтворчоїдіяльності;

- 0,9< ТПІ <1 – середній рівень трудового потенціалу. Працівник, що маєтакий рівень трудового потенціалу характеризується високим рівнемкваліфікації, своєчасністю поставок товарів, успішно займається розширеннямринків збуту, але в нього недостатньо навичок для укладання договорів іведенняпереговорів,непоганапрофесійнакомпетентність;

- ТПІ >1–високийрівеньтрудовогопотенціалу.Працівникзтакимрівнемтрудового потенціалу характеризується високим професіоналізмом, маєдостатній досвід роботи у даній сфері, оперативно виконує завдання, мислитьінноваційно,умієвестипереговориімаєтворчийпідхіддопраці[4].

Виходячи із наведеного, можемо виділити основні засоби підвищенняефективностівикористаннятрудовогопотенціалупідприємства,асаме:

- засоби спрямовані на підвищення ефективної кадрової роботи:покращення укомплектованості штату та їх відповідності потребам;раціональних рух кадрів, формування ефективної системи ротації кадрів,визначення основних напрямів підвищення кваліфікації персоналу


239

підприємства, застосування системи нормування та стандартизації праці,формування системного підходу та загальної стратегії розвитку трудовогопотенціалу;

- засоби направлені на покращення показників продуктивності таефективностіпраці–формуваннявзаємозв'язкуміжпоказникамиефективностіпрацінарівніокремогопрацівникатазагаломпопідприємствузматеріальнимитасоціальнимизасобамистимулюванняпраці;

- застосування ефективної системи матеріального стимулювання, щосупроводжуєтьсяпідвищеннямобсягусередньоїзаробітноїплатидоринковогорівня та відповідним зростанням економічних показників діяльностіпідприємства;

- соціальний розвиток трудового потенціалу, що ґрунтується назастосуванні соціальних факторів стимулювання праці, створення позитивноїатмосфериуколективі,мінімізації конфліктних ситуацій уробочомупроцесі, атакож створення умов, що сприяють прояву індивідуально-кваліфікаційногопотенціалуіпрофесійниххарактеристикпрацівника;

- підвищення якості трудових ресурсів шляхом навчання та підвищеннякваліфікації наявного персоналу, а також залучення новихвисококваліфікованихспеціалістів,забезпеченнястабільностіскладуколективу;

-покращенняпоказниківорганізаційноїтауправлінськоїдіяльності,асамевикористання постійної системи планування, підвищення ефективностіоперативного планування, підвищення професійного рівня керівників таспеціалістів, раціональності оргструктури; забезпечення необхідноїінформаційноїбази,технологійуправліннятаінше.

Очевидно, що існування значної кількості критеріїв ефективностівикористання трудового потенціалу підприємств зумовлює необхідністьзастосування комплексного підходу для його оцінки з позицій значимостікінцевих результатів діяльності підприємств, продуктивності та якості праці іорганізаціїроботиперсоналуяксоціальноїсистеми.

Таким чином, процес формування і використання трудового потенціалупотребує постійного аналізу на основі низки показників, що характеризуютьефективністьйоговикористання,аотже,виявленнятазапобіганнянегативнихтенденцій.


1. Потенціал підприємства: формування та використання [Текст] : навч.посібник /Н.В.Касьянова,Д.В. Солоха,В.В.Морєва та ін. –К. :Центручбовоїлітератури,2013.–248с.

2.Економікапраці ісоціально-трудовівідносини[Текст]:навч.посібник/М.Д.Ведерніков,О.В.Хитра[таін.].–Львів:НовийСвіт–2000,2012.–868с.

3.Осовська,Г.В.Управліннятрудовимиресурсами[Текст]:навч.посібник/В.Осовська,О.В.Крушельницька.–К.:Кондор,2003.–224с.

4. Степанова, Л. В. Проблеми підвищення ефективності використаннятрудового потенціалу роздрібної торгівлі в контексті людського розвитку вУкраїні[Текст]/Л.В.Степанова//Економічнийпростір.–2011.–№15.–С.56-


240

61.

УДК658:339

СтоволосНадіяк.е.н.,доцентДудкоНадія

студенткаСумськийнаціональнийаграрнийуніверситет

м.Суми

РЕАЛІЗАЦІЯКОМПЛЕКСНОЇФУНКЦІЇМАРКЕТИНГУНАСУЧАСНИХПІДПРИЄМСТВАХ

Анотація

Устаттірозглянутареалізаціякомплексноїфункціїмаркетингунапідприємствішляхомкорекції маркетингових стратегій за умови повної інтеграції маркетингової служби напідприємстві.

Ключовіслова:комплексмаркетингу,інтеграція,ревізія,маркетинговістратегії.Проблемиадаптаціїіфункціонуваннягосподарськихструктуруполіринкових

відносин сьогодні є надзвичайно актуальними. Розповсюджене впровадження увиробничу сферу економічних пріоритетів, широке використання маркетинговихтехнологійупромисловійсфері–усецедокорінновпливаєнавиробничівідносини.У сучасних реаліях для успішної конкурентної діяльності в ринкових умовахнеобхідно використовувати нові принципи управління, адекватні ринковійекономіці. Маркетинг як орієнтована на споживача ідеологія управління повноюміроювідповідаєцілямізавданнямстійкогофункціонуваннявизначенихсистем.

Зовнішнє середовище, у якому діють різноманітні за формою суб'єктигосподарської діяльності, стає якісно іншим: постійно підвищується міра йогоневизначеності,з'являютьсяневрахованіфакториризику.Управліннясьогоднімаєбутибільшпристосованимдоринковоїсаморегуляції.Усечастішеговорятьпроновуроль системи менеджменту якості, нові підходи до стратегічного планування йуправлінняврамкахцієїсистеми,атакожмісцемаркетингувієрархіїструктурнихзмін.

Застосуваннямаркетингупочинаєтьсязвизначенняцілейірозробкистратегійпідприємства на основі маркетингового аналізу ситуації. Маркетинг охоплюєпідприємство,йогонайближчеоточення–ринокіекономічнемакросередовище.Посуті, будь-яка діяльність підприємства може направлятися і координуватисямаркетингом. Такий підхід вимагає повної інтеграції маркетингової служби напідприємстві[2].

Практичний аспект застосування маркетингових механізмів на підприємствівиглядає інакше. Маркетинг далеко не завжди існує на підприємстві в


241

інтегрованому вигляді. Часто його функції розподілені і не пов’язані в єдинийкомплекс.Підприємствоможеприділятимаркетинговімінімумуваги,невизнаватийого існування. Проте, підприємство, яке взаємодіє з ринком, застосовуєметоди іпідходи маркетингу. Задача ревізії маркетингової складової підприємства –визначення реальної ефективності використовуваних методів, шляхів їїпокращення.

Сферамаркетингухарактеризуєтьсяшвидкимзастаріннямідейіконцепцій,щовикликанезмінамиринковоїситуації.Дляпідприємствжехарактернаінерційність:маркетингові стратегії, прийняті вчора, застосовуються і сьогодні, часто невиправдуючисвогопризначення[1].

Своєчасна корекція маркетингових стратегій забезпечує значну економіюкоштів за рахунок скорочення непродуктивних витрат і підвищення віддачі відринковоїситуаціїікон’юнктури.

Ревізія маркетингу на підприємстві застосовується навіть не стільки длявизначенняефективностііснуючихметодів,скількидлявиробленняновихпідходівіствореннякомплексумаркетингувмежахстратегійпідприємства.

Реальнонамаркетинговийкомплексвпливаютьнаступніфактори:v ціліістратегіїпідприємства;v практикапопередньоїдіяльності;v ринковаситуація;v ресурсипідприємства;v світоглядвищогокерівництваВплив різних факторів не завжди узгоджений. Якщо цілі й стратегії

підприємства відповідають ринковій обстановці, то практика попередньоїдіяльності, під час якої функції маркетингу виконувалися іншими підрозділами,накладає ряд обмежень. У ревізії маркетингу і розробці маркетингових стратегійможна виділити наступний ряд завдань, які розв’язуються у межах системимаркетингуякості.

1. Побудова організаційної структури маркетингової служби підприємства,визначення необхідних функцій, налагодження взаємодії з підрозділамипідприємства.

2. Ревізія застосовуваних методів і підходів, аналіз практики застосуваннямаркетинговихінструментів,визначеннярезультативностімаркетингу.

3. Розробкамаркетинговихстратегійдлядосягненняцілейпідприємства.Організаційнаструктурамаркетинговоїслужбипідприємстваможеіснуватиза

умови,щовоназабезпечуєвиконанняосновнихфункціймаркетингу.Нанашпогляд,для маркетингової діяльності характерне акумулювання функцій управлінняпідприємством,службзбутуізакупівлі.

Оптимальність організаційної структури маркетингу визначається якістювиконання основних функцій і організацією взаємодії на підприємстві. Основні йнайважливіші функції маркетингу на сучасному підприємстві повинні бутиорієнтованінаринокіслужитидосягненнюцілейпідприємства.

Знанняспоживачадаєзмогуцілеспрямованопрацюватизринком,знижувативитрати на збут за рахунок ліквідації непродуктивних витрат. Знання потреб,щозадовольняються товаром, дозволяє більш точно визначити поле конкуренції.Конкурентною може виявитися не тільки аналогічна продукція, але й інша, яка


242

задовольняє ті ж потреби. Визначивши поле конкуренції, можна точнішепрогнозуватизбут,впливатинадумкуспоживачів.

Знання ступеня задоволеності споживача дозволяє прогнозувати появу наринкуконкурентнихпродуктів,позначаєперспективнінапрямкиудосконалюванняпродукціїзокремаіпідприємствавцілому[3].

Традиційно дослідженням ринку постачальників займається службапостачання, однак маркетинг саме в цій сфері може бути більш ніж корисний знаступнихпричин:

v услужбимаркетингу,якправило,більшересурсів ідосвідудляодержанняінформації, що дозволяє збирати повнішу інформацію і мати ширший вибірпостачальників;

v у службі постачання існує тенденція до мінімізації власних зусиль повивченню постачальників (вибравши варіант постачання, неохоче від ньоговідмовляється);

v служба постачання, як правило, не враховує вплив макросередовища напостачальника, у той час як служба маркетингумає більшешансів спрогнозуватизміну багатьох економічних факторів, що можуть уплинути на постачанняпідприємству;

v служба маркетингу на відміну від служби постачання не має матеріальноїзацікавленості в конкретному постачальнику, її інформація має контрольнийхарактерізнижуєможливістьзловживань.

Комплекснафункціямаркетингуможебутиреалізованатількизаумовиповноїінтеграції маркетингу на підприємстві. Формальна організаційна структурамаркетингу не має самостійної цінності. Її будова, необхідні функції та їх обсягвизначаються реаліями ринку і стратегіями підприємства. Власне структуравизначається функціями, світоглядом керівника (власника), ресурсамипідприємства.Аефективністьструктуривизначаєтьсяреаліямиїївпровадження.

На відміну від технологій, що передбачають виконання визначених дій,технології використання маркетингової інформації не можуть бути впровадженідирективно.Інформаціяможебутизатребуванапідприємствомабоні,ітодініякийнаказ не змусить персонал і керівників користуватися даними маркетинговихдослідженьприприйняттірішень.

Наринкунемаєсталихсхем,затеємасапозаштатнихситуацій,щовимагаютьнегайних і часто нестандартних рішень при впевненому використанніінформаційнихтехнологій.Усвітібезлічпідприємств,інакожніміснуєсвійваріантмаркетингу.


1. Корецький,М.Х.Стратегічнеуправління[Текст]/М.Х.Корецький,А.О.Дехтяр,О.І.Доцій.–К.:ЦУЛ,2007.–240с.

2. Минцберг, Г. Стратегический процесс [Текст] / Г.Минцберг, Дж. Б. Куинн,С.Гошал;пер.сангл.подред.Ю.Н.Каптуревского.–СПб.:Питер,2001.–688с.

3. Наливайко, А.П. Теорія стратегії підприємства. Сучасний стан та напрямкирозвитку[Текст]:монографія/А.П.Наливайко.–К.:КНЕУ,2001.–227с.

ТТЕЕООРРІІЯЯІІППРРААККТТИИККААББУУХХГГААЛЛТТЕЕРРССЬЬККООГГООООББЛЛІІККУУ,,ААННААЛЛІІЗЗУУТТААААУУДДИИТТУУ

243

УДК:657.92БаллаІнна

к.е.н.,в.о.доцентаГуменюкІрина

старшийвикладачПодільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет


ОРГАНІЗАЦІЙНІАСПЕКТИПРОВЕДЕННЯСУДОВО-БУХГАЛТЕРСЬКОЇЕКСПЕРТИЗИ

Анотація

Вумовахринку, колиекономічні відносиниміжсуб'єктами господарюваннявирішуютьсялише на підставі законів, нормативно-правових актів, у правовідносинах суб'єктів і об'єктівзростаєзначеннясудовихекспертиз.

Ключові слова: судово-бухгалтерська експертиза, експерт, експерт-бухгалтер,бухгалтерськийоблік.

Судово-бухгалтерська експертиза є одним із найпоширеніших видів

судовихекспертиз.Суть судово-бухгалтерської експертизи полягає у дослідженні документів

бухгалтерськоготаподатковогооблікутазвітності.Незалежно від того, по яких справах призначається судово-бухгалтерська

експертиза, предметом її є господарська діяльність, відображена в документахбухгалтерського обліку та бухгалтерських регістрах, що стали об'єктомрозслідування чи судового розгляду і у відношенні яких перед експертом-бухгалтером поставлені слідчим або судом питання, що потребуютьзастосування спеціальних знань з бухгалтерського обліку і аналізугосподарськоїдіяльностіпідприємств[3].

Питання судово-бухгалтерської експертизи досліджували у своїх працяхвітчизнянінауковці:М.Білуха,І.Волкова,Г.Мумінова-Савіна,Б.Усачтаін.

Судова експертиза є одним із видів наукового дослідження, алевідрізняється від всіх інших наукових досліджень тим, що ця діяльністьвідбуваєтьсявспеціальнорегламентованомупроцесуальнимзакономпорядку.

Закон України від 25 лютого 1994 року (зі змінами та доповненнями)визначаєправові,організаційнііфінансовіосновисудово-експертноїдіяльностіз метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і



244

об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використаннядосягненьнаукиітехніки[1].

ЗаконодавствоУкраїнипросудовуекспертизускладаєтьсязцьогоЗакону,процесуального законодавства, інших законодавчих актів, міжнароднихдоговорів та угод про взаємну правову допомогу та співробітництво, щорегулюютьправовідносиниусферісудово-експертноїдіяльності.

Судово-бухгалтерська експертиза характеризується процесуально-правовимтаекономічнимзмістом.

Процесуально-правовий зміст експертизи полягає у визначенні її якпроцесу, що керується системою правил, які закріплені законодавчо. Ізпроцесуально-правового погляду судово-бухгалтерська експертиза нічим невідрізняєтьсявідіншихсудовихекспертиз.

Економічний зміст судово-бухгалтерської експертизи полягає у реалізаціїсистеми знань у галузі бухгалтерського обліку, фінансів, аудиту, ревізії,економічногоаналізутощо.

Якправило,судово-бухгалтерськаекспертизапризначається,якщо:- висновки ревізії суперечать матеріалам справи та для усунення

супереченьпотрібенвисновокексперта-бухгалтера;- ревізором не прийняті до обліку надані матеріально відповідальними

особами документи, акти про нестачу товарів — через їх неналежнеоформлення,несвоєчасненадання;

- є обґрунтоване клопотання обвинувачуваного про призначення судово-бухгалтерськоїекспертизи;

-єпротиріччяувисновкахпервинноїтаповторноїревізій;- методи, що застосовуються ревізором для визначення матеріальних

збитків,викликаютьсумнів;-таканеобхідністьвипливаєзвисновківекспертаіншоїспеціальності[4].Проведення судово-бухгалтерської експертизи доручають досвідченим

спеціалістам, ученим, які володіють професіональними знаннями тазастосовуютьновітнінауковіметодидосліджень.

Експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальнихоб'єктів, явищ і процесів,щомістять інформаціюпро обставини справи, і дативисновокзпитань,яківиникаютьпідчасрозглядусправиістосуютьсясфериїїспеціальнихзнань.Експертмаєправо:

-знайомитисязматеріаламисправи,щостосуютьсяпредметадослідження;-заявлятиклопотанняпроподанняйомудодатковихматеріалівізразків;- викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення

факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були заданіпитання;

- бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуютьсяпредметаіоб'єктівдослідження;

-задаватипитанняособам,якіберутьучастьусправі,тасвідкам;- користуватися іншими правами, встановленими Законом України «Про

судовуекспертизу»[2].Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо подані йому


245

матеріалинедостатнідлявиконанняпокладенихнаньогообов'язків.Заявапровідмовуповиннабутивмотивованою.

Зазавідомонеправдивийвисновокабозавідмовубезповажнихпричинвідвиконання покладених на нього обов'язків експерт несе кримінальнувідповідальність, а за невиконання інших обов'язків - відповідальність,встановленузаконом.

Експерт-бухгалтер — це висококваліфікований спеціаліст у галузібухгалтерськогообліку,аналізуіконтролюгосподарськоїдіяльності,обов’язкомякого є дослідження правильності відображення господарської діяльностіпідприємства в і документах бухгалтерського обліку під час розслідування тарозгляду кримінальних і цивільних справ. Він не повинен давати висновки зпитань,щовиходятьзамежійогокомпетенції.

Утакихвипадках,атакожколинедоситьнаданихйомуданих,експертмаєв письмовій формі повідомити слідчого або суд про неможливість зробитивисновок.

Незалежність судового експерта та правильність його висновкузабезпечується:

-процесуальнимпорядкомпризначеннясудовогоексперта;- забороною під загрозою передбаченої перед законом відповідальності

втручатисябудь-комувпроведеннясудовоїекспертизи;-існуваннямустановсудовихекспертиз,незалежнихвідорганівдізнаннята

попередньогослідства;- створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його

матеріальнимісоціальнимзабезпеченням;- кримінальною відповідальністю судового експерта за надання завідомо

неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконанняпокладенихнаньогообов’язків;

-можливістюпризначенняповторноїсудовоїекспертизи;-присутністюучасниківпроцесувпередбаченихзакономвипадкахпідчас

проведеннясудовоїекспертизи[5].

Списоквикористанихджерел1.Про судову експертизу: ЗаконУкраїнивід25.02.1994 р.№4038 –XII (із

змінами та доповненнями). [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4038-12.—Назвазекрана(датазвернення12.05.2014р.).

2.ЦивільнийпроцесуальнийкодексУкраїнивід18.03.2004 р.316-18-ІУ (іззмінами,внесенимизгідноізЗаконом№1263-VIIвід13.05.2014).[Електроннийресурс]. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15. —Назвазекрана(датазвернення12.05.2014р.).

3. Волкова, І. А. Судово-бухгалтерська експертиза: навч. посіб. [для студ.вищ.навч.закл.]/І.А.Волкова.—К.:Центручбовоїлітератури,2009.—84с.

4. Гуцаленко, Л. В. Судово-бухгалтерська експертиза. Навч. посіб. / [Л. В.Гуцаленко,Л.Г.Михальчишина,В.М.Сидорчук,І.К.Пентюк].–К.:Центручбовоїлітератури,2011.–352с.


246

5. Мумінова-Савіна, Г. Г. Судово-бухгалтерська експертиза: Навч.-метод.посіб.Длясамост.вивч.дисципліни./Г.Г.Мумінова-Савіна.—К.:КНЕУ,2004.—268с.

УДК:657.44:631.11

БогданюкОленак.е.н.,старшийвикладач

ГалімонАндріймагістр

НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни

м.Київ

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕЗАБЕЗПЕЧЕННЯКОНТРОЛЮФОРМУВАННЯТАВИКОРИСТАННЯПРИБУТКУВСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХПІДПРИЄМСТВАХ

Анотація

Досліджено особливості інформаційно-методичного забезпечення формування тавикористанняприбуткунасільськогосподарськихпідприємствах.

Ключові слова: внутрішньогосподарський контроль, перевірка, бухгалтерський облік,господарськадіяльність,сільськогосподарськіпідприємства,прибуток.

За ринкових умов результативність господарської діяльності

сільськогосподарських підприємств, їх конкурентоспроможність, рівеньсформованості менеджменту, характеризуються показниками кінцевихфінансовихрезультатів,зокрема,прибуткомпідприємства.

Досягнення ефективності управління прибутком в сучасних умовахгосподарювання вимагає відповідально досконалої організації процесууправління формуванням інформаційної бази про узагальнюючий показникдіяльності – прибуток. Важливою з’єднувальною ланкою між інформаційнимзабезпеченнямтаприйняттямнеобхідногоуправлінськогорішення,єконтрольприбуткувпідприємствітайогоорганізаційно-методичнезабезпечення.

Актуальність, практична й теоретична цінність проблеми контролюформуваннятавикористанняприбуткунапідприємствахзнаходитьсявцентріувагинаукової спільноти. Теоретичні тапрактичні аспектипитань управлінняприбутком висвітлені у працях І.А. Бланка, Ф.Ф. Бутинця, С.А. Буткевича,С.Ф.Голова, В.О. Василенко, М.О. Данилюк, Є.П. Іщенка, Є.В. Калюги,Г.Г.Кірейцива, О.В. Карпенка, Л.В. Нападовської, О.О. Шеремета та іншихнауковців. Однак, незважаючи на численні напрацювання з даної тематики,дослідження даної проблеми в сучасних ринкових умовах господарюваннязалишається актуальним, адже, отримання позитивного результату веденнягосподарюваннязалежитьвідправильноорганізованоїтаналагодженоїсистеми


247

інформаційно-методичногозабезпеченняконтролюприбуткунапідприємстві.Метою дослідження є узагальнення та обґрунтування теоретичних

положень і практичних засад організації процесу інформаційно-методичногозабезпечення контролю прибутку в сільськогосподарських підприємствах, зметоюрезультативногоуправлінняданоювеличиною.

Необхідноюумовоюстабільноготаефективногофункціонуваннясуб’єктівгосподарювання є проведення на підприємствах, в тому числісільськогосподарськихвнутрішньогосподарськогоконтролю.

На думку Ф.Ф. Бутинця, внутрішній контроль є постійною, щоденноюроботоюперсоналу підприємства, яка унеможливлює будь-які зловживання тавідхилення від діючих внутрішніх правил і надає можливість ефективно йекономно використовувати ресурси підприємства, а також захищати інтересипрацюючих. Без внутрішнього контролю не може ефективно діяти будь-якагосподарськаодиницявсуспільстві[1].

Насьогодніконтрользаформуваннямприбуткунасільськогосподарськихпідприємствах переважно носить фіскальний характер, що передбачаєвстановлення органами податкового контролю повноти та своєчасностірозрахунків суб’єктів господарювання за податками та платежами. При цьомуосновне завдання, яке стоїть перед суб’єктом контролю, полягає в перевірціправильності визначення бази оподаткування відповідно до діючогоподатковогозаконодавства.

Здійснення лише податкового контролю за формуванням прибутку непередбачає виявлення всього комплексу проблемних питань та порушеньчинного законодавства, оскільки поза увагою перевіряючих залишаютьсяпитання законності розподілу прибутку після оподаткування, дослідженняякого покладається на суб’єктів внутрішнього контролю та суб’єктіваудиторськоїдіяльності.

Прибуток – це кінцевий фінансовий результат господарської діяльностіпідприємства за певний звітний період. Саме тому контроль формування тавикористанняданоївеличинимаєважливезначеннядляпідприємства,нелишез точкизору своєчасності сплатиподатківдобюджету, алейяквеличина, якахарактеризує весь комплекс господарської діяльності підприємства, йогоконкурентоспроможність,здатністьшвидкоадаптуватисявринковихумовах.

Важливою складовою функціонування контролю прибутку насільськогосподарських підприємствах є інформаційно-методологічнезабезпечення, основними елементами якого є: об’єкти контролю; каналиотримання інформації;методи і процедури групування і обробки інформації, впершучергу,фінансової.Формуванняінформаційногозабезпеченняпроходитьвдекількаетапів(рис.1).

Етапи формування інформаційного забезпечення повинні бутивзаємопов’язаними. Це дозволить реалізувати системний підхід до організаціїінформаційногозабезпеченняуправлінняприбуткомпідприємства,заснованийнарозуміннісистеми,щоскладаєтьсязокремих,взаємопов’язанихелементів[2,с.95].


248

Рис.1.Модельінформаційно-методичногозабезпеченняконтролюформуваннятавикористанняприбуткунасільськогосподарськихпідприємствах

Доходи:-доходивідреалізації-іншіопераційнідоходи- доходи від участі вкапіталі-іншіфінансовідоходи-іншідоходи

Витрати:-загальновиробничівитрати-адміністративнівитрати-витратиназбут-іншівитратиопераційноїдіяльності-фінансовівитрати-витративідучастівкапіталі-іншівитрати

Фінансовірезультати:прибуток,збиток

ІІ.Інформаційнезабезпеченняконтролю

Нормативно-правовезабезпечення господарськоїдіяльності: Закони, Інструкції,Положення (Стандарти),зокрема:НП(С)БО №1, П(С)БО №15,П(С)БО №16, П(С)БО №30,облікова політика підприємстватощо

Дані обліку та звітностіпідприємства:первиннадокументаціязобліку доходів, витрат і результатівдіяльності, регістри синтетичного тааналітичного обліку доходів, витрат,фінансових результатів, фінансовазвітність, податкова звітність,статистичназвітність

І.Об’єктиконтролю

ІІІ.Методичніприйомидослідженняобліковоїінформації

Обстеженнядіяльності

підприємстватавизнання

доходів,витраті

фінансовихрезультатів

Зіставленнядоходіві

витратзадопомогою

методівекономічного

аналізу

Розрахунки

обґрунтованостідоходів,

витрат

Документальнаперевірка

змістугосподарських

операцій

Зустрічнаперевірка

документів


249

Контрольнапідприємствінеобхіднопроводитиукількаетапів.Напершомуетапі, стадії попереднього контролю, необхідно встановити відповідністьоблікової політики підприємства положенням законодавства; завчаснепопередження порушень, які можуть виникати при обліковому відображенніоперацій із формування та розподілу прибутку на рахунках бухгалтерськогообліку; підтвердження залишків на рахунках доходів і витрат бухгалтерськогообліку.

На другому етапі, стадії поточного контролю, виявляють відповідності,законностітадоцільностіздійсненнягосподарськихопераційізформуваннятарозподілу прибутку; перевірка повноти, достовірності, своєчасностівідображення операцій із формування та розподілу прибутку на рахункахбухгалтерського обліку; контроль за виконанням обов’язків посадових осібщодо облікового відображення господарських операцій; відповідність методівобліковоїполітикищодозбору,обробки,передачіінформаціїпроформуваннятарозподілприбутку.

На заключній стадії контролю виявляють законність, достовірністьоперацій із формування та розподілу прибутку після їх здійснення; оцінютьдоцільність й ефективності прийнятих управлінських рішеньщодо виявлення(усунення,попередження)недоліківприформуваннітарозподіліприбутку.

Запропонована інформаційно-методична модель забезпечення контролюформування та використання прибутку на сільськогосподарськихпідприємствах, характерними особливостями якої є: об’єкт управління -результативний показник; визначення основних підрозділів з управлінняприбутком, їх повноважень та обов’язків; інформаційна база про результатидіяльності;методичне забезпеченняконтролю, дасть змогу своєчасно виявитинедоліки та відхилення в процесі формування та використання прибутку всільськогосподарськихпідприємствах.

Списоквикористанихджерел1. Бутинець Ф. Ф. Контроль внутрішньогосподарський чи внутрішній?

[Електронний ресурс] / Ф. Ф. Бутинець. – Режим доступу до статті :http://www.ztu.edu.ua/ua/science/publishing/wzbirnik/econom/2_14/1.pdf.Назвазекрана.—Датазвернення:15.05.2014р.

2. Пантелєєв,В.П.Внутрішньогосподарськийконтроль[Текст]:методологіята організація: [монографія] / В.П. Пантелєєв; Державна академія статистики,облікутааудиту.—К.:ДП«Інформац.-аналіт.агентство»,2008.—491с.


250

УДК:657.221:657.6ВітренкоОлена

к.е.н.,доцентЄнаГаннамагістрант

ДВНЗ«Донецькийнаціональнийтехнічнийуніверситет»м.Донецьк

МЕТОДОЛОГІЯОБЛІКУФІНАНСОВИХІНСТРУМЕНТІВТАФОРМУВАННЯ

ОБЛІКОВОЇПОЛІТИКИПІДПРИЄМСТВА

АнотаціяУ статті розглянуті основні проблеми методології обліку фінансових інструментів.

Обґрунтована необхідність структурування положень облікової політики підприємств щодофінансових інструментів для цілей фінансової і податкової звітності і забезпеченняінформаційноїосновиуправлінняприбутком.

Ключові слова: облікова політика, фінансові інструменти, фінансові зобов’язання,інструментивласногокапіталу,звітність.

ОднимізсекторівекономікиУкраїни,щопотребуютьподальшогорозвитку,

єфінансовийринок.Операціїзфінансовимиінструментамиєрозповсюдженимиу розвинутих країнах світу, проте ще недостатньо розвинуті в Україні. Існуєбагатоневирішенихпроблемнарівнітеоріїіметодологіїуправліннякапіталомівикористання фінансових інструментів в умовах економіки, що розвивається,тоді як саме ці показники дозволяють реально оцінити ділову активністьсуб’єктівринковихвідносин.

Оптимізація фінансових потоків і перерозподілу фінансових ресурсівнапрямупов’язанізвикористаннямфінансовихінструментів,щовизначаєїхякодинзпріоритетнихоб’єктівоблікуіаудиту.Недостатнявизначеністьаспектіввизнання, оцінки та відображення операцій з фінансовими інструментами вобліку, фінансовій і податковій звітності вказує на актуальність даної темидослідження.

Різні аспекти методології обліку фінансових інструментів висвітлені впрацях С.Ф. Голова [1], В.С. Здреника [3], Т. Момот [4], Л.О. Примостки [5; 6],О.М.Рикової[7]таінших.Незменшуючивагомістьвкладуназванихнауковцівурозробкутеорії іметодологіїоблікуфінансових інструментів,потрібновказатинанеобхідність глибшого дослідження питань визнання та оцінкифінансовихінструментів, проблем оптимізації облікової політики підприємств України.Необхідність вирішення цих проблем зумовлена тенденціями гармонізації таподальшої глобалізації облікової системи України, що стали особливовідчутнимипісляприйняттяПодатковогокодексуУкраїни.

Метою даного дослідження є обґрунтування положень щодо визнання таоцінки фінансових інструментів та визначення підходів до формуванняобліковоїполітикипідприємствщодоопераційзфінансовимиінструментами.

Фінансові інструменти класифікуються за трьома групами, які уміжнародній практиці називають класами: фінансові активи (financial assets);


251

фінансові зобов’язання (financial liabilities); інструменти власного капіталу(equity instruments). Другий рівень класифікації фінансових інструментів за їхвидами поділяє їх на дві основні підгрупи – первинні та похідні фінансовіінструменти(деривативи,придбанізметоюторгівліабохеджування).

Згідно П(С)БО 13 фінансові інструменти – це фінансовий інструмент-контракт,якийодночасноприводитьдовиникнення(збільшення)фінансовогоактиву в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструментавласного капіталу в іншого. Під похідними фінансовими інструментаминеобхідно розуміти строкову угоду, вартість якої залежить від вартостіпредмета угоди та яка засвідчує право та (або) зобов’язання продати чипридбатипредметугодивмайбутньомунавизначенихранішеумовах[8].

Для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій зфінансовими інструментами в Положенні (наказі) про облікову політикупідприємстващододаногооб’єктувизначаютьсятакіелементи:

- складовіфінансовихінструментів;- порядок визнання та умови припинення визнання фінансових

інструментів;- первіснаоцінкатапорядокпереоцінкифінансовихінструментів;- методика відображення фінансових інструментів на рахунках

бухгалтерськогообліку;- порядокдокументуванняопераційзфінансовимиінструментами,утому

числі:провизначеннячасткизасновникаучистомуприбутку;провідносинитастратегіюхеджування;

- обґрунтування визнання доходів і витрат за операціями зфінансовимиінструментами;

- порядокпроведенняінвентаризаціїфінансовихінструментів;- порядок розкриття інформації про фінансові інструменти, у тому числі

про деривативи уформах зовнішньої (фінансової і податкової) та внутрішньої(управлінської)звітності.

Такаструктураположеньобліковоїполітикищодофінансовихінструментівзабезпечитьінформаційнуосновууправлінняприбуткомпідприємства.

З прийняттям Податкового кодексу України (ПКУ) постали питанняузгодження політики обліку для цілей фінансової та податкової звітностіпідприємства. Згідновизначенню,наведеномууПКУ (пп.14.1.244 п.14.1 ст.14),«товари–матеріальні та нематеріальні активи, у томучислі земельні ділянки,земельнічастки(паї),атакожцінніпаперитадеривативи,щовикористовуютьсяу будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення».Необхіднозауважити,щозцьоговизначеннянеможливозробитиоднозначнийвисновок щодо віднесення корпоративних прав до товарів у разі їх продажу(перепродажу).

У даному визначенні зазначено, що товари – це матеріальні абонематеріальні активи. У бухгалтерському обліку корпоративне право єінвестицією для підприємства, яке є їх власником. Отже, якщо трактуватитерміни «матеріальні активи» та «нематеріальні активи» з точки зорубухгалтерських стандартів, то корпоративні права не відносяться ні до


252

матеріальнихактивів,нідонематеріальних.Проте,надаліувизначеннітоваріввказані, у тому числі, цінні папери та деривативи, які за стандартамибухгалтерського обліку також не є матеріальними або нематеріальнимиактивами.

Виходячи з цього, можна зробити висновок,що для цілей оподаткуванняпід матеріальними та нематеріальними активами маються на увазі будь-якіактиви,якіпродаютьсяплатникомподатку:якті,щомаютьматеріальнуформу,так і такі, що такої форми не мають. У визначенні товарів наведені окреміактиви, що підпадають під це визначення: земельні ділянки, земельні частки,цінніпапери,деривативи.Алеякзалогікоюпобудовивизначення,такізасуттю,наведенийперелікактивівнеможнавважативичерпним.

Отже, оподаткування корпоративних прав податком на додану вартістьзалежитьвідтого,уякийспосіббудевідбуватисьїхвідчуження:

1. Якщо відчуження корпоративних прав, які є предметом застави,відбувається шляхом продажу його на торгах третім особам (відмінним відкредитора/заставоутримувача),тотакаопераціянеєоб‘єктомоподаткуванняПДВ, з огляду на те,що таке відчуження відбувається за кошти (пп.196.1.1 п.196.1ст.196ПКУ).

2. Якщо відчуження корпоративних прав, які є предметом застави,відбувається шляхом передачі права власності на них кредитору(заставоутримувачу), тотакаопераціяєоб’єктомоподаткуванняПДВ,зоглядунапрямувказівкупп.«а»п.185.1ст.185ПКУ[9].

Для цілей оподаткування операцій з інструментами власного капіталуподатком на прибуток важливого значення набуває організація їхдокументального оформлення, оскільки саме за первинними документамивизначається частка засновника у чистому прибутку підприємства, щоперевищує вартість статутного капіталу, яка оподатковується у порядку,встановленому для дивідендів. Якщо ж первинні документи не дозволяютьвстановити цю частку, то суму перевищення потрібно включати дооподатковуваногодоходупідприємстваназагальнихпідставах.

Моделювання операцій з фінансовими інструментами дозволяєоптимізувати економічні відносини з контрагентами, контролювати ризики увикористаннікапіталупідприємстватаздійснюватиефективнеуправлінняйогоприбутком. Приформуванні облікової політики підприємстващодо операцій зфінансовими інструментамиважливодотримуватись послідовності процедур зїхоблікудлятого,щобвідобразитивсімоментивизнанняйоцінкифінансовихінструментівдляцілейякфінансового,такіподатковогооблікуізвітності.


1. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами:прикладитакоментарі.Практичнийпосібник./С.Ф.Голов,В.М.Костюченко.–К.:Лібра,2001.–840с.

2. Грачова Р. Опціони і варанти: бухгалтерський облік / Р. Грачова //Дебет-Кредит.–2004.–№7.–С.7-11.

3. Здреник В.С. Бухгалтерський облік і контроль операцій з похідними


253

фінансовимиінструментами/В.С.Здреник;Авторефератдис.канд.екон.наук.–Житомир,2010.–19с.

4. Момот Т. Оцінка інвестицій: вплив на прибуток / Т. Момот //Бухгалтерія.–2003.–№39.–С.65-68.

5. ПримосткаЛ.О.Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекти.Монографія./Л.О.Примостка.–К.:КНЕУ,2001.–263с.

6. ПримосткаЛ.Фінансові інструментитаособливості їхвідображеннявбухгалтерському обліку: методологічні аспекти. / Л.О. Примостка. //Бухгалтерськийоблікіаудит.–2001.-№12.–С.9-12.

7. Рикова О.М. Щодо трактування економічної сутності фінансовихінструментівтаїхкласифікації/О.М.Рикова//Економікатадержава.–2011.–№1.–С.85-87.

8. ПСБО 13 «Фінансові інструменти», затверджене наказом МФУ від30.11.01№559// Електроннеджерело: офіційний сайтМіністерствафінансівУкраїни.

9. ПодатковийкодексУкраїнивід02.12.2010р.№2755-VI//Електроннеджерело:офіційнийсайтМіністерствадоходівізборівУкраїни.

УДК519.237.7:338.5

ГаркушаНаталяк.е.н.,доцент

Харківськийдержавнийуніверситетхарчуваннятаторгівлім.Харків

СТОХАСТИЧНИЙФАКТОРНИЙАНАЛІЗРІВНЯВИТРАТПІДПРИЄМСТВ

ТОРГІВЛІ

АнотаціяУ статті розглянуто питання розрахунку впливу чинників внутрішнього середовища

підприємств роздрібної торгівлі на рівень витрат операційної діяльності з використаннямметодівстохастичногофакторногоаналізу.

Ключовіслова:витрати,рівеньвитрат,чинник,кореляційно-регресійнийаналіз.Розвиток та економічне зростання торговельних підприємств неможливе

без удосконалення системи управління витратами їх операційної діяльності,оскільки саме витрати є основним фактором впливу на прибутковістьпідприємства, яка забезпечує його конкурентоспроможність та економічнустабільність. Важливою передумовою здійснення якісного процесу управліннята обґрунтованості управлінських рішень відносно оптимізації витрат єдослідженнязв’язкуміжвитратамиопераційноїдіяльностітачинниками,щонанихвпливають.

Методичні підходи до аналізу витрат викладені в роботах вітчизняних та


254

закордонних науковців. Серед них можна визначити дослідження такихнауковцівяк:І.А.Бланк,А.А.Мазаракі,Б.В.Гринів,Н.О.Власова,Л.И.Кравченко,Г.А.Рижковатаін.[1-7].

Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних та зарубіжнихвчених, слід відзначити, що питання аналізу витрат потребують подальшогонаукового дослідження. В значній мірі це зумовлено тим, що у літературнихджерелах, якправило, розглядаєтьсяметодика аналізу суми та рівнявитрат іззастосуванням традиційних методів економічного аналізу. Але як відомо, напрактиці далеко не всі економічні явища та процеси можуть вивчатися задопомогоюцієїметодики,оскількивбільшостівипадків їхнеможназвестидофункціональних залежностей,коливеличиніфакторногопоказника відповідаєєдина величина результативного показника. В зв’язку з цим виникаєнеобхідність розрахунку опосередкованих чинників на результативнийпоказник. Недостатність наукових розробок у цьому напрямку обумовлюютьактуальністьіцільовуспрямованістьдослідження.

Метою статті є оцінка впливу чинників на рівень витрат підприємствроздрібної торгівлі за допомогою методів економіко-математичногомоделюванняфакторнихсистем.

Стохастичне моделювання факторних систем взаємозв'язків окремихсторін господарської діяльності спирається на узагальнення закономірностейваріюваннязначеньекономічнихпоказниківкількісниххарактеристикфакторіві результатів господарської діяльності. Нами досліджувалась залежність рівнявитрат від різних факторів по сукупності підприємств роздрібної торгівлі м.Харкова й області. До складу вибіркової сукупності увійшли 32 підприємствароздрібної торгівлі, які займаються реалізацією продовольчих товарів, і якітривалийперіодчасузнаходятьсянатоварномуринку(5років).

Відібрані підприємства були об’єднані в три групи за розміром торговоїплощі: до 200 м2 (НП); від 200 м2 до 600 м2 (СП); більше 600 м2 (КП). Вибіргрупувальної ознаки обумовлений тим, що розмір торгової площі є найбільшстабільнимпоказником,наякийневпливаютьінфляційніпроцеси.

Шляхом логічного аналізу нами було обрано наступні чинники, щовпливаютьнарівеньвитратопераційноїдіяльності:розмірторговоїплощі(x1),чисельність працівників підприємства (x2), середня вартість основних засобів(x3), питома вага витрат на оплату праці (x4), продуктивність праці персоналу(x5), оборотність товарних запасів (x6), ступінь зносу основних засобів (x7),питомавагаадміністративно-управлінськогоперсоналувзагальнійчисельностіпрацівників(x8),товарооборотна1м2торговоїплощі(x9),питомавагапостійнихвитратопераційноїдіяльності(x10),фондоозброєністьпраці(x11).

Для оцінки ступеня впливу чинників на результативні показники булопроведено розрахунок коефіцієнтів кореляції за даними вибіркової сукупностіпідприємств. Розрахунки проводились за допомогою стандартного пакетуприкладнихпрограмMicrosoftExcel.

Наявність слабкого зв'язку встановлено: у групі невеликих підприємств(НП) – між рівнем витрат і питомою вагою витрат на оплату праці (x4) тапитомоювагоюадміністративно-управлінськогоперсоналу(x8);угрупісередніх


255

підприємств(СП)–міжрівнемвитратічасткоюадміністративно-управлінськогоперсоналу(x8)тафондоозброєністюпраці(x11);дляпідприємств,яківключенівгрупукрупних(КП)–міжрівнемвитрат ічасткоювитратнаоплатупраці(x4),питомою вагою постійних витрат (x10), а також зі ступенем зносу основнихзасобів(x7)ічасткоюадміністративно-управлінськогоперсоналу(x8).Зазначенічинникибуливиключенізподальшогодослідження.

Урезультаті регресійного аналізу були отриманібагатофакторні рівняннярегресії, які описують залежність рівня витрат операційної діяльності загрупамипідприємствроздрібної торгівлі відчинників,щонаньоговпливають(табл.1).

Таблиця1Результатирегресійногоаналізурівнявитратопераційноїдіяльностізагрупамипідприємствроздрібноїторгівлі(уціломуза2012-2013рр.)Група

підприємств РівняннярегресіїМножиннікоефіцієнти F-критерій

Фішеракореляції детермінаціїНП У2=14,992–0,120х9+0,188х10 0,783 0,613 15,02

СП У2=17,657–0,022х2–0,059х6 0,759 0,576 12,89

КП У2=20,069–0,002х3–0,062х6 0,787 0,620 13,86Моделі залежності рівня витрат операційної діяльності за групами

підприємствроздрібноїторгівлірізнятьсяскладомчинників,щоврахованіприпобудовірівняннямножинноїрегресії.

Так, за групою невеликих підприємств при збільшенні обсягутоварооборотуна1м2торговоїплощіна1тис.грн.рівеньвитратзменшивсявсередньому на 0,12% до обороту, а при збільшенні питомої ваги постійнихвитратопераційноїдіяльностіна1пунктвінзрісна0,188%дообороту.

Варіаціїрівнявитратзагрупоюневеликихпідприємствна61,3%залежитьвід варіації врахованих чинників. Значення множинного коефіцієнта кореляціїсвідчить про тісний зв'язок між рівнем витрат операційної діяльності ічинниками, що включені до моделі. Найбільш суттєвий вплив на зміну рівнявитратспричинилазмінаобсягутоварооборотуна1м2торговоїплощіна1тис.грн.

Рівень витрат за групою середніх підприємств змінювався під впливомзміни середньооблікової чисельності працівників і оборотності товарнихзапасів. Формування рівня витрат на 57,6% залежало від зміни врахованихчинників, які мають з ним тісний зв’язок. За величиною стандартизованихкоефіцієнтів регресії можна відзначити, що за даною групою підприємствроздрібноїторгівлінайбільшсуттєвийвпливназмінурівнявитратопераційноїдіяльності спричинило збільшення оборотності товарних запасів. Якістьотриманої моделі підтверджує значення середньої помилки апроксимації, якадорівнює2,5%.

За групою крупних підприємств зниження рівня витрат операційноїдіяльності в розмірі 0,002% до обороту відбулося внаслідок збільшеннясередньої вартості основних засобів на 1 тис. грн. Внаслідок прискорення


256

оборотностітоварнихзапасівна1оборотрівеньвитратзменшивсяна0,062%дообороту. Отримане рівняння регресії має високу якість, оскільки середнєвідхиленнярозрахунковихзначеньрівнявитратвідфактичнихзаданоюгрупоюпідприємств торгівлі не перевищує10%. Включені домоделі чинники на62%визначаютьрівеньвитратопераційноїдіяльності,зякиммаютьтіснийзв’язок.

Таким чином, проведений кореляційний аналіз дозволив оцінити ступіньвпливу системи факторних показників, що характеризують внутрішнєсередовищепідприємства,нарівеньвитратопераційноїдіяльності.Вінпоказав,що сила і напрям зв’язку відрізняються за групами підприємств роздрібноїторгівлі і не завжди відповідає природі взаємозв’язків чинників ізрезультативними показниками. Побудовані рівняння множинної регресії, якіадекватно відображають досліджуваний процес, дозволили оцінити впливчинників,щовключенодомоделі,назмінурезультативногопоказника.


1. Бланк,И.А.Управлениеприбылью[Текст]/И.А.Бланк.–К.:Ника-центр,1998.–544с.

2. Власова Н. О., Ефективність формування фінансових результатівпідприємств роздрібної торгівлі [Текст] : монографія / Н.О. Власова, І.Ю.Мелушова.–Харків:ХДУХТ,2008.–259с.

3. Гринів, Б. В. Економічний аналіз торговельної діяльності [Текст] : навч.посіб./Б.В.Гринів.–К.:Центручбовоїлітератури,2011.–392с.

4. Кравченко,Л.И.Анализхозяйственнойдеятельностивторговле[Текст]:учебник/Л.И.Кравченко.–7-еизд.,перераб.–М.:Новоезнание,2004.–544с.

5. Мазаракі,А.А.Економікаторговельногопідприємства[Текст]:підручникдлявузів/А.А.Мазаракі–К.:Хрещатик,1999.–800с.

6. Мирзабеков А. Г. Особенности управления затратами торговыхпредприятий на макро и микро уровнях // Электронное научное издание«Труды МЭЛИ: электронный журнал» [Электронный ресурс]. – Режим доступаhttp://www.google.ru/url?sa=t&rct=j&q=управление+расходами+торговой+организации.—Назвазекрана.—Датазвернення:15.05.2014р..

7. Рижкова, Г. А. Систематизація факторів внутрішнього і зовнішньогосередовища торгівельного підприємства для подальшого аналізу [Текст] / Г.А.Рижкова // Бюлетень Міжнародного Нобелевського економічного форуму. –2011.–№1(4).–С.339–345.

http://www.google.ru/url?sa=t&rct=j&q=%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5+%D1%80%D0%B0%D1%81%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%B8+%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B9+%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%B8

http://www.google.ru/url?sa=t&rct=j&q=%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5+%D1%80%D0%B0%D1%81%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%B8+%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B9+%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%B8


257

УДК657ГоловатаЮлія

студенткамагістратуриСеменишенаНаталіяк.е.н.,доценткафедри

Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситетм.Кам'янець-Подільський

ДЕБІТОРСЬКАЗАБОРГОВАНІСТЬ:ПРОБЛЕМНІПИТАННЯВМЕТОДИЦІ

ОБЛІКУ

АнотаціяПроаналізовано позиції науковців щодо проблем облікового забезпечення розрахунків з

дебіторами на підприємствах. Окреслено основні напрямки вдосконалення методики облікудебіторськоїзаборгованості.

Ключовіслова:дебітори,дебіторськазаборгованість,П(С)БО10,методика,облік.Згідно з П (С) БО 10 дебіторська заборгованість - сума заборгованості

дебіторівпідприємствунапевнудату.Прицьомупід дебіторамислідрозумітиюридичних та фізичних осіб, які внаслідок минулих подій заборгувалипідприємствупевнісумигрошовихкоштів,їхеквівалентівабоіншихактивів[2].

Зміни до низки чинних законодавчих актів [1, 3, 4, 5] та науковідослідженняІ.А.Бланка,С.Ф.Голова,З.В.Гуцайлюка,В.П.Завгороднього,О.Д.Заруби,В.Костюченко,М.Ф.Огійчука,В.Я.Плаксієнка,Л.Г.Панченко,Е.Петрик,В.В.Сопката іншихдозволили вирішити рядпитаньоблікового характерущодорозрахунківздебіторами.

Варто погодитись з думкою окремих науковців та виділити наступнінедолікисистемиоблікудебіторськоїзаборгованості:

а) для прийняття зацікавленими особами адекватних і своєчасних рішеньщодо існуючої політики управління важливе значення мають актуальність іякість інформації про стан розрахунків з дебіторами, якийформується на базіданих бухгалтерського обліку конкретних суб'єктів господарювання. Однакформа бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості, рекомендованунормативно, не враховує специфіки даного активу, який зумовлює наявністьрізних ознак його класифікації і велику кількість методів оцінки. Так,рекомендована нормативами форма бухгалтерського обліку дебіторськоїзаборгованості журнал-ордер № 3 не враховує специфіки даного активу -наявностірізнихознакйогокласифікації, арекомендованіобліковірегістринепередбачають накопичення інформації про розрахунки з дебіторами різногорівня деталізації і узагальнення. Це зумовлює неможливість отриманняінформації про дебіторську заборгованість в обсязі і вигляді, достатньомудляпроведенняаналізурозрахунківздебіторамизокремаізаборгованостівзагалізметою прогнозування ймовірності настання платіжної кризи суб'єктівгосподарювання,виробленнярекомендаційщодоїїпопередження;

б)невирішеніпроблемивідображеннявоблікудовгостроковоїдебіторськоїзаборгованості, оцінки поточної дебіторської заборгованості за продукцію,


258

товари,роботиіпослуги.в)застосуваннявнашихумовахтрадиційноїзакордономметодикианалізу

дебіторської заборгованості не завжди доцільно через відсутністьнеобхідногообсягуможливоюідоступноїінформаціїщодорозрахунківздебіторами[6].

НадумкуКосатоїІ.А.,основнимипроблемамидебіторськоїзаборгованостієнаступні:

1)проблемареальноїоцінкидебіторськоїзаборгованості;2)проблемакласифікаціїдебіторськоїзаборгованості;3)проблема,якапов’язаназрезервомсумнівнихборгів;4)проблемаспіввідношеннядебіторськоїтакредиторськоїзаборгованості;5)проблемаоплатидебіторськоїзаборгованості(рефінансування);6) проблема внутрішньогосподарського контролю дебіторської

заборгованості[2].Вирішенняокремихпроблемможназдійснитинаступнимчином:- вирішення питань простроченої заборгованості за допомогою

управлінського обліку. пропонується декілька видів внутрішніх звітів, задопомогою яких можна контролювати терміни погашення заборгованості, івиявлятибезнадійнихдебіторів;

-длябезнадійнихборгів,нанашудумку,доцільноздійснюватинарахуваннярезерву сумнівних боргів, який значно спрошує списання та покриття боргівпідприємству;

Щоб поліпшити методику обліку розрахунків з дебіторами, передусімнеобхідновнестизмінидоП(С)БО10«Дебіторськазаборгованість»[4],вякихчітко були б розмежовані поняття довгострокової та короткостроковоїдебіторської заборгованостей. Їх облік нині ведеться на різних рахункахбухгалтерськогообліку,щоневідзначеноувищезазначеномустандарті.

На нашу думку, потрібно зробити уточнення визначення поточноїдебіторської заборгованості, оскільки згідно П(С)БО 10, поточна дебіторськазаборгованістьзапродукцію,товари,послугивизначаєтьсяактивомодночаснозвизнанням доходу від реалізації продукції, товарів і послуг та оцінюється запервісноювартістю.

Необхідно також створити системний класифікатор дебіторськоїзаборгованості з використанням таких параметрів: ознак, принципів і метикласифікації, якісної характеристики ознаки, користувачів інформації, типівкласифікації. Використання даної розробки сприяє наданню якісноїбухгалтерської інформації для контролю, аналізу та управління залежно відконкретнихпотребкористувачівуперіодантикризовогорегулювання.

Длязабезпеченнятакогопринципубухгалтерськогообліку,як«обачність»,дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи і послугивідображається в бухгалтерській звітності за чистою реалізаційною вартістю,якавраховуєвеличинурезервусумнівнихборгів.Питаннявизначеннявеличинитакого резерву потребує доопрацювання в плані конкретизації методикирозрахунку. А також потрібно внести зміни до податкового обліку щодовідображеннярезервусумнівнихборгівускладіваловихвитрат.

Вирішення цих проблемних питань щодо обліку дебіторської


259

заборгованостідопоможездійснюватиправильнийїїаналіз.

Списоквикористанихджерел1. ПробухгалтерськийобліктафінансовузвітністьвУкраїні:застаномна

на 1.05.2014р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T990996.html.—Назва з екрану (датазвернення2.05.2014р.).

2. Косата,І.А.ДеякіпроблемиоблікудебіторськоїзаборгованостівУкраїні[Електронний ресурс] / І.А.Косата. — Режим доступу : http://www.business-inform.net/pdf/2012/12_0/242_245.pdf. — Назва з екрана (дата звернення2.05.2014р.).

3. Прозатвердженняспеціалізованихформрегістрівжурнально-ордерноїформи обліку для сільськогосподарських підприємств та Методичнірекомендації щодо їх застосування : за станом на 10.03.2014 р. [Електроннийресурс] / Наказ Мінагрополітики України від 04.06.09 р. № 390. — Режимдоступу:http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2009_06_04/an/9/FIN48748.html #9.—Назвазекрана(датазвернення2.05.2014р.).

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторськазаборгованість" (на 1.03.2012р.) [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0725-99. — Назва з екрана (датазвернення2.05.2014р.).

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансовіінструменти» (ст. на 1.03.2012 р.) [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://www.nibu.factor.ua/ukr/info/instrbuh/psbu13/.—Заголовокзекрану.

6. Соловей, Н.В. Проблеми обліку дебіторської заборгованості[Електронний ресурс] / Н.В.Соловей, К.І.Маліношевська. — Режим доступу :file:///C:/Users/007/Downloads/514-1995-1-PB.pdf. — Назва з екрана (датазвернення2.05.2014р.).

http://www.business-inform.net/pdf/2012/12_0/242_245.pdf

http://www.business-inform.net/pdf/2012/12_0/242_245.pdf


260

УДК657ГорбатюкМарія

викладачБерезнівськийлісотехнічнийколеджНУВГП

м.Березне

ОСОБЛИВОСТІОЦІНКИТАОБЛІКУОПЕРАЦІЙНОЇДІЯЛЬНОСТІДЕРЕВООБРОБНИХПІДПРИЄМСТВ

Анотація

Устаттірозглянутоособливостіосновноїдіяльностідеревообробнихпідприємствта їївпливнаобліково-аналітичніпроцеси.

Ключові слова: операційна діяльність, операційний цикл, бухгалтерський облік,деревообробнапромисловість,факторивиробництва.

Основною метою діяльності будь-якого суб’єкта господарювання єстворення і виробництво конкурентоспроможних товарів і послуг. В умовахрозвиненої ринкової економіки до основних факторів, що визначаютьконкурентоспроможність товарів і послуг відносяться витрати, пов’язані звиготовленням продукції, своєчасність постачання, швидкість виконаннязамовленьнапродукцію.Поліпшенняконкуруючихпріоритетівіпідвищеннянаційосновіконкурентоспроможностієосновноюметоюгосподарськоїдіяльностіпідприємств. Складовою частиною господарської діяльності є операційнадіяльність.

Операційнадіяльністьсуб’єктагосподарюваннявизначенаО.В.Єфімовоюяк„сукупність типових для умов функціонування підприємства операцій, щовпливають на стабільне формування фінансового результату через високуймовірністьотриманнядоходівівиникненнявитрат”[1,с.206].

І.О.Бланк виділяє цілий ряд особливостей операційної діяльності: мета іхарактердіяльності,залежністьвіджиттєвогоциклупідприємства,необхідністьпопередньо інвестованого капіталу та значних обсягів ресурсів, орієнтація натоварнийринок,наявністьопераційногоризику[2,с.104-105].

Так,Л.А.АлексеєнкотаВ.М.Олексієнковизначаютьопераційнудіяльністьякосновний вид діяльності підприємства з метою здійснення якого воно булостворене[3,с.131].

Л.Г.Ловінська вказує, що сутність операційної діяльності підприємствапроявляється через сукупність господарських операцій, здійснених упродовжзвітногоперіоду[4,с.60].

Характеризуючи основні відмінності операційної діяльності від іншихвидів,Л.А.Бернстайнвказуєлишенапостійнуповторюваністьтарегулярністьгосподарськихоперацій[5,с.304].

Отже,підопераційноюдіяльністюварторозумітисукупністьгосподарськихпроцесів, які здійснюються упродовж звітного періоду та спрямовані назабезпеченняпоставленоїметифункціонуваннядіючогосуб’єкта.

Основнаметаопераційноїдіяльностідеревообробнихпідприємствполягаєу отриманні найбільш вигідних економічних результатів у процесі переробки


261

деревини, виготовленні готових виробів для їх реалізації. Деревообробнапромисловість покликана задовольняти як потреби населення (товаринародного споживання) так і галузі промисловості (предмети та знаряддяпраці).

Операційна діяльність на сучасних деревообробних підприємствахпередбачає складну і безперервнувзаємодіюбагатьохробітників,предметівтазнарядь праці. При цьому варто врахувати, що всі елементи знаходяться впостійному русі, розвитку і взаємодії. Таким чином, організація виробництваповиннарозглядативзаємодіюівзаємозв'язкиміжелементамивиробництванестатично,якщосьразіназавждивстановлене,аурусітаврозвитку.

Як справедливостверджуєМ.С.Пушкар, „всіпроцесивзаємопов’язанічерезспоживання ресурсів та послідовність проходження їх у загальному циклікругообігукапіталувідпостачаннядозбутупродукції”[6,с.138].

Операційнийциклдлядеревообробнихпідприємств–цепроміжокчасуміжпридбаннямвиробничихзапасівдляздійсненнядіяльностійодержаннякоштіввід реалізації продукції. Операційний цикл діяльності деревообробнихпідприємствпредставленонарис.1.

Вхід:ресурсивитратигрошовікошти

Аналізпотенційнихіреальних

можливостей

Забезпеченняорганізаціїопераційноїдіяльності

Плану-вання

Виробничийцикл

(переробка)

Контрольта

управлінняякістю

Вихід:готова

продукціядохід

грошовікошти

Рис.1.Структурніелементиопераційногоциклудіяльностідеревообробнихпідприємств

Важливим завданням для керівництва деревообробних підприємств є

побудова раціональної, ефективної і в повній мірі адаптованої до галузевоїспецифікисистемибухгалтерськогооблікутаконтролю.

Як стверджує професор В.В.Сопко, бухгалтерський облік операційноїдіяльності тільки у тому випадку досягає своєї мети як підсистема, колиобліковийпроцесмаксимальновідповідатимеопераційномупроцесу[7].

Особливості операційної діяльності підприємств деревообробної галузі


262

проявляються через розгляд складових її процесів. Продукція деревообробноїпромисловості, що виготовляється в Україні різниться за своїми фізичнимивластивостями, а отже і технологією. Враховуючи сировинну базу Західногорегіонупріоритетнимєлісопильневиробництво,якомумиприділимоособливуувагу.

Чинники навколишнього середовища є підґрунтям для існуванняособливостейдіяльностілісопильнихпідприємств.

Лісопильне виробництво є важливим процесом первинної механічноїобробки ділової деревини, виготовлення пиломатеріалів. Специфічноюособливістю лісопильного виробництва є виробниче використання лісу.Останнійвсвоючергуєвичерпнимприроднімресурсом,тамаєспецифіку,якапроявляється у тривалості відтворення виробничого циклу. Деревні запаси неможнаобновитизакороткийстрок.

Деревообробна галузь має справу з особливим предметом працібіологічногопоходження.Деревоякусякийбіологічнийоб’єктсприймаєнасебебагато різноманітних впливів, що супроводять його розвиток. Вплив ґрунту,клімату, освітленості, водного режиму, спадкові та інші особливості розвиткузумовлюютьіндивідуальністьтехнічнихвластивостей,якіслідвраховуватидляуспішноговирішеннязавданьопераційноїдіяльності.

Розміщуються лісопильні виробництва, як правило, недалеко від місцьзаготівлілісу-кругляку(сировини).

Вартозазначити,щоорієнтаціянасировиннубазувідповідногорегіонупристворенні лісопильних підприємств дає змогу формувати певні конкурентніпереваги за рахунок скорочення витрат на транспортування, адже витрати наперевезення сировиннихматеріалів істотні,щобезпосередньопозначаєтьсянасобівартості продукції. Пов’язано це насамперед з тим, що транспортуванняпиломатеріалів потребує спеціальних видів транспорту (лісовози, залізниці звідповіднимрухомимскладом).

Сировиною для лісопромислового виробництва є колоди і кряжі різнихдеревних порід (пиловочник). До них належать круглі лісоматеріали, щоодержуютьсяздеревниххлистів.Довжинапиловочнихколодхвойнихпорід,щонадходять на лісопильні підприємства складає 5,5;6;6,5м. Довжина кряжівлистянихпоріддещоменша,асаме4-4,5м.

Першим етапом процесу деревообробки є зберігання, технологічнапідготовка і подача лісу круглякуна розпилювання,що передбачаєвиконаннякомплексусортувальних,транспортнихтаіншихробіт.

Для отримання якісної продукції та досягнення більшої продуктивності,сировинуприподачівлісопильнийцехпопередньосортують.Колодисортуютьза породами, діаметрами, довжині та якості. Окремі бригади робітниківпрацюють у сировинному цеху готують партії лісу-кругляку. Такі технологічніпроцедури підготовки впливають на обліковий процес, не передбачаючи прицьомуподілунапереділи.

Підготовлена пиловочна сировина проходить подальшу обробку –сукупність механічних, фізичних, теплових та інших методів переробки. Цейтехнологічний етап для лісопильних підприємств вважається основним


263

виробничим процесом. Від правильності розпилювання залежить кількість іякістьотриманихпиломатеріалів.

Під розпилюванням колод слід розуміти поздовжній поділ напиломатеріали.Цейпроцесвключаєнаступніоперації: розпилюванняколоднабруси, виділення дощок обрізних, необрізних, бракування, торцюваннясортування.Вобліковомупроцесітакийтехнологічнийетапсуттєвовпливаєнавизначення сфер відповідальності, місць виникнення витрат, порядокдокументальногооформлення,підрахуноксобівартостіготовоїпродукції.

Після розпилювання і сортування пиломатеріали проходять тепловуобробку сушіння. Цей процес передбачає видалення вологи з деревинивипаровуванням.Прицьомузначнимиєвитратитепло-таелектроенергії.Такеспоживання потребує ретельного контролю, повної реєстрації у первиннихдокументах,правильноговключенняпонесенихвитратдоскладусобівартості.

Особливістю лісопильного виробництва є залежність ефективностівикористання лісу-кругляку – вихід якісних пиломатеріалів в оптимальнійкількості–відкваліфікаціїідобреорганізованоїпраціробітників.

Специфіка лісопильного виробництва визначається двоїстим характеромпродукції,аджезодногобокуїїреалізовуютьяктоваринародногоспоживання,а з іншого використовують такі галузі промисловості – будівельна індустрія,транспорт, сільське господарство та ін. Такий сприятливий фактор дляпідприємств виробників дає можливість диктувати певні умови реалізації(порядоквідвантаження,транспортуваннятощо)йвпливаєнаобліковусистему.

Специфіка технологічних особливостей лісопильних підприємств повинназнаходитисвоєвідображенняв системібухгалтерськогообліку і контролю,щорозглядає усі процеси діяльності підприємства, механізм їх впливу нарезультатидіяльності,методизбору,передачітаобробкиданихтощо.

Отже, наявність своєрідних організаційно-технологічних особливостей удіяльностілісопильнихпідприємстввиокремлюєїхз-поміжіншихпромисловихпідприємствтаєосновнимифакторами,щовпливаютьнапобудовуметодикитаорганізації обліку, аналізу і контролю доходів та витрат досліджуванихпідприємств.


1. ЕфимоваО.В.Финансовыйанализ/О.В.Ефимова.–[3-еизд.,перераб.идоп.].–М.:Изд-во«Бухгалтерскийучет»,1999.–352с.

2. БланкИ.А.Управлениеприбылью/И.А.Бланк.–К.:«Ника-Центр»,1998.–544с.

3. Економічнийтлумачнийсловник:власність,приватизація,ринокціннихпаперів (українсько-англійсько-російський)/ уклад. Л.М.Алексеєнко іВ.М.Олексієнко.–Тернопіль:Астон,2003.–672с.

4. Ловінська Л.Г. Концепція фінансового результату у системібухгалтерськогооблікупідприємств/Л.Г.Ловінська//ФінансиУкраїни.–2003.-№11.–С.58-65.

5. Бернстайн Л. А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика иинтерпретация / Л. А. Бернстайн; [пер. с англ.; научн. ред. перевода И. И.


264

Елисеева;гл.ред.сериипроф.Я.В.Соколов]–М.:Финансыистатистика,1996.–624с.

6. ПушкарМ.С.Створення інтелектуальноїсистемиобліку: [монографія] /М.С.Пушкар.–Тернопіль:Карт-бланш,2007.–152с.

7. Сопко В. Бухгалтерський облік: навч.посіб./В.Сопко, З.Гуцайлюк,М.Щирба.–Тернопіль:Астон,2005.–496с.

УДК336.2

ДейнекаВікторіязаступникдиректораНауково-дослідного

інститутуфінансовогоправаКоржМарина

старшийвикладачНаціональнийуніверситетДПСУкраїни

м.Ірпінь

СПРОЩЕНАМОДЕЛЬСПЛАТИПОДАТКІВТАКРИТЕРІЇПІДВИЩЕННЯЕФЕКТИВНОСТІПОДАТКОВОЇСИСТЕМИ

Анотація

Устаттірозглянутоспрощенумодельсплатиподатків ізборіввконтекстіреалізаціїподатковоїреформи,атакождослідженозагальнікритеріїефективностіподатковоїсистеми.

Ключові слова: сплата податків і зборів, облік платежів до бюджету, ефективністьподатковоїсистеми,податковареформа.

Від результативності спрощення та вдосконалення сучасної моделі

оподаткування та сплати податків і зборів в значній мірі залежать темпиекономічного зростання і вирішення соціальних проблем в умовахєвроінтеграційногокурсуУкраїни.Необхідновідмітити,щоназростанняобсягівнадходжень до бюджету вагомий вплив має підвищення ефективностіподаткового адміністрування. В сучасних умовах нагальним питанням єздійснення податкової реформи, в ході якої необхідно було б здійснити якспрощеннясистемиадміністрування,такісплатиподатківізборів.Цепризведедо зняття перешкод, які гальмують економічне зростання національноїекономіки. Функціонуюча модель сплати податків є надзвичайно затратною зточки зору адміністрування та сплати податків і зборів як для податковихорганів,такідляплатниківподатків.

Причини економічного зростання слід шукати не тільки в зниженніподатків(хочаце,безумовно,важливийфактор,особливовумовахекономічноїкризиУкраїни),айуствореннітакоїмоделісплатиподатків,якабзабезпечилаекономічну ефективність, справедливість і значне зменшення витрат наадмініструванняісплатуподатків[1].


265

Виходячи із базових принципів, стратегічних напрямів, цілей та завданьрозвитку Міністерства доходів і зборів України, які визначені СтратегічнимпланомрозвиткуМіністерствана2013–2018рокизакладеноїхмету,якаполягаєвстворенніпередумовдляпідвищенняефективностіадмініструванняподатків,зборівтаіншихплатежів,наданняякіснихпослуггромадянамібізнесутощо[2].

Сьогодні органи Міністерства доходів і зборів (Міндоходів) на місцяхпереживають період, для якого характерно багато проблем, а саме: 1)нестабільність та недосконалість податкового законодавства; 2) правовийнігілізм платників податків; 3) слабка методологічна основа податковогоконтролю; 4) організаційно-технічні труднощі [3]. В таких умовах податковасистема України поряд з проблемами податкового адміністрування такожпотребує ефективної активізації процесу спрощення системи сплатиплатниками податків і податкових платежів. Нова модель оподаткування ісплати платежів до бюджету повинна бути спрямована на підвищенняефективностіреалізаціїподатковоїреформитаспрощенняумовведеннябізнесувУкраїні.

Таким чином, для реалізації прогресивної ідеї на шляху вдосконаленнябюджетно-податкової системи вважаємо за доцільне запровадити модельспрощення сплати податків і зборів, основною метою якої є створеннясприятливихумовякдляплатниківподатків,такіорганівМіністерствадоходівізборівУкраїнипринарахуваннітасплатіподатків.

Нанашудумку,спрощенамодельсплатиподатківповиннапередбачати:1. Впровадження Єдиного казначейського рахунку для зарахування

податків, зборів та інших платежів, що відкривається в розрізі державного тамісцевих бюджетів за територіальним принципом без ознак коду бюджетноїкласифікації за доходами, дасть змогу зменшити кількість відкритихКазначействомрахунківдлязарахуваннягрошовихзобов’язань.

2. Сплата платниками необхідних грошових зобов’язань на Єдинийказначейський рахунок для зарахування податків, зборів та інших платежів урозрізі рахунків державного та місцевих бюджетів здійснюється платникомоднієюсумоютаоднимплатіжнимдорученням.

3. Запровадження в органах Міндоходів інтегрованих карток платниківподатків, які формуються за кодом ЄДРПОУ платника податку, юридичних тафізичнихосіб.

4.Наосновіотриманої інформаціїпроплатежіплатників,якінадійшлинаЄдиний казначейський рахунок для зарахування податків, зборів та іншихплатежів, органи доходів і зборів здійснюватимуть розподіл зарахованихплатежів за видами податків і зборів в календарній черговості у розрізі кодівбюджетноїкласифікації.

5.Зменшеннякількостікодівбюджетноїкласифікаціїзадоходамиурозрізідіючоїсистемиоподаткування.

6. Створення єдиної інформаційно-аналітичної бази органів Міністерствадоходів і зборів України та Державної казначейської служби України, якадозволить у режимі реального часу цим органам одночасно накопичувати,оброблятитапроводитивзаємообмінінформацієюпрозагальнінадходженняна


266

єдиний казначейський рахунок для зарахування податків, зборів та іншихплатежівтапронадходженняврозрізіподатків[4,c.218-220].

До загальних критеріїв ефективності податкової системиможна віднести:наповнення доходної частини бюджету; стимулювання підприємницькоїдіяльності (виробничого і комерційного бізнесу); справедливістьоподаткування; чіткість і ясність розрахунків зі сплати податків. Ці критеріїможуть бути взаємно альтернативними і повинні застосовуватись зурахуваннямконкретнихситуацій.

З метою визначення формалізованої ефективності оподаткуванняекономічнатеоріяпропонуєвикористаннятакихіндексів:

1) індекс концентрації – дає змогу визначити ті податки, за рахунок якихформуєтьсяпереважначастинадоходівбюджету;2) індексдисперсії–визначаєіснування (або відсутність) податків з низьким обсягом надходжень, якіускладнюють систему оподаткування; 3) індекс ерозії – визначає ступіньвідповідностіфактичнихбазоподаткуванняпотенційним;4)індексзапізнення–збору визначає своєчасність сплати податків платниками; 5) індексконкретності – визначає простоту побудови системи оподаткування змінімально можливою кількістю податків, які мають конкретні ставкиоподаткування; 6) індекс об’єктивності – визначає наявність у більшостіподатківоб’єктивновизначеноїбазиоподаткування[5,с.331-332].

Дослідження «Ведення бізнесу» аналізує податки і обов'язковівідрахування, які підприємство середніх розмірівмає сплатити у відповідномуроці, а також адміністративний тягар, пов'язаний зі сплатою податків. Дляпроведенняцьогодослідженняукожнійкраїніфахівцізпитаньоподаткуваннязцілогорядурізнихкомпанійрозраховуютьподатки і обов'язкові відрахування,що підлягають сплаті до їх юрисдикції, виходячи з умов, заданих вдосліджуваному стандартному сценарії. Крім того, збирається інформація прочастоту подання звітності та здійсненні платежів, а також про час, якийнеобхідно витратити для дотримання податкового законодавства в країні. Часвраховується в годинах на рік. Цей показник відображає час, витрачений напідготовку, подання звітності та сплату трьох основних видів податків івідрахувань: податку на доходи корпорацій, податку на додану вартість чиподатку з продажів і податків на робочу силу, включаючи податки на фондзаробітної плати і відрахування на соціальне забезпечення. Час на підготовкувключає час на збір всієї інформації, необхідної для розрахунку податку, щопідлягаєсплатітарозрахункусумидооплати.Якщовподатковихціляхпотрібновести окремі бухгалтерські книги або проводити окремі розрахунки, цей частакожберетьсядоуваги.Часнаподачузвітностівключаєчасназаповненнявсіхнеобхідних форм податкових декларацій та подачу відповідних звітів вподаткове управління. Також враховуються години, необхідні для здійсненняплатежуврежимі«онлайн»абовподатковихорганах[6].ЩостосуєтьсяУкраїни,товонапідняласяурейтингулегкостіведеннябізнесу(періодзчервня2012почервень 2013 р.) за критерієм сплати податків на 4 позиції проте займає 164місце.

Отже, ефективна організація ведення оперативного обліку платежів


267

платників податків в органах доходів і зборів повинна досягатися шляхомзбалансованого поєднання принципів побудови виконуваних нею функцій зврахуваннямінтересівдержавитаплатниківподатків[7].Ефективністьсплатиподатків та обліку податкових платежів визначається співвідношеннямподатковихнадходженьдобюджетівіззагальнимивитратаминазбірподатків,у тому числі і в відношенні до кожного конкретного податку. Ефективністьсплати податків полягає в наступному: 1) для держави – у збільшенні доходівбюджетузарахунокподатковихнадходженьірозвиткуоподатковуваноїбази;2)для господарюючих суб'єктів – в отриманні максимально можливих доходів(прибутку)примінімізаціїподатковихплатежів;3)длянаселення–вотриманнідостатніх доходів для існуванняпри сплаті встановлених податків, за рахунокякихдержаванадаєнеобхіднісоціальніпослуги.

Такимчином,запровадженняспрощеноїмоделісплатиподатківізборівтаобліку платежів до бюджетів як для платників податків, так і для органівМіністерства доходів і зборів України та Державної казначейської службиУкраїнисприятимереалізаціїпринципуекономічностіподатковоїсистеми,якийполягаєвмінімізації витрат зі сплатиподатків при максимальному їх зборі тапідвищеннюефективностіподатковоїреформи.


1. Полежаев В. Разновекторная модель налогообложения [Электронныйресурс].–Режимдоступа:http://www.tztver.ru/articles/detail/73.

2. Офіційний сайт Міністерства доходів і зборів України [Електроннийресурс].–Режимдоступу:http://minrd.gov.ua/data/files/442.pdf.

3. Эффективность использования налогового контроля в налоговоммеханизме [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.pravo-znanie.ru/finpravo/311-effektivnost-ispolzovaniya-nalogovogo-kontrolya-v-nalogovom-mekhanizme.html.

4. Збірник матеріалів науково-практичних заходів Науково-дослідногоінститутуфінансовогоправа/НДІфінансовогоправа.–К.:Алерта,2013.–222с.

5. Грін О. Методи оцінки ефективності системи оподаткуванняпідприємницькоїдіяльностігромадянвУкраїні/О.Грін//ВісникЛьвів.Ун-ту.–Серіяекон.–2008.–Вип..40.–С.331-335.

6. Оценка бизнес регулирования [Электронный ресурс]. – Режим доступа:http://russian.doingbusiness.org/methodology/paying-taxes.

7.ГригорьеваК.С.ЭффективностьналоговойсистемыРФнасовременномэтапе [Электронный ресурс]. – Режим доступа:http://sun.tsu.ru/mminfo/000063105/317/image/317-177.pdf.


268

УДК657.422.1Дерев’янкоСвітлана

к.е.н.,доцентБобирецьЯна

студенткаНаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни

м.Київ

СУТНІСТЬЕЛЕКТРОННИХГРОШЕЙТАОПЕРАЦІЙЗНИМИ

АнотаціяВ статті розглянуто економічний зміст поняття „електронні гроші” та операцій, які

відбуваютьсязаїхучастю.Ключовіслова:електроннігроші,системаелектроннихгрошей,платіжнийзасіб.Гроші по праву можна назвати одним із найбільших винаходів людства.

Вонислужатьзасобомоплати,збереженнявартостітаодиницеюрозрахунківувсіх економічних системах, за винятком початкових. Багатовікові дослідженнята теоретичні концепції грошей не дали однозначної відповіді на питання,щотакегроші.Тіуявлення,щоневикликалисумнівівуоднихсуспільнихумовах,зїх зміною вступали в суперечність з реальністю та відкидалися. У вітчизнянійекономічній літературі це поняття тлумачиться як специфічний товар, щовиконуєрользагальногоеквівалента.

Зачас свого існуваннягроші змінювалисябагаторазів.Усвоємурозвиткувони виступали в двох видах: повноцінні гроші – гроші, у яких номінальнавартість (позначенананих)відповідаєреальнійвартості (вартостіматеріалу, зякого вони виготовлені); знаки вартості (замінники повноцінних грошей абонеповноцінні гроші) – гроші, номінальна вартість яких вища реальної, тобтовитраченоїнаїхвиробництвосуспільноїпраці.

Характернимиособливостямиповноціннихгрошейєможливістьтривалогоперебування в обігу, яка забезпечується вільним розміном знаків вартості назолотімонети, вільнимкарбуванням золотихмонет припевному і незмінномузолотому вмісті грошової одиниці, вільним переміщенням золота між різнимикраїнами.Дозамінниківповноціннихгрошейналежатьметалевізнакивартості– золота монета, що стерлася, білонна монета (дрібна монета), якавиготовляється із дешевих металів – міді, алюмінію тощо), паперові знакивартості, які, в своючергу,поділяютьсянапаперові і кредитні гроші.Паперовігроші виступають знаками вартості, випускаються державою для покриттябюджетного дефіциту. Як правило, вони не розмінні на золото та наділенідержавою примусовим курсом. Кредитні гроші – це знаки вартості, яківиникаютьтафункціонуютьнаосновікредитноїугодитавиражаютьвідносиниміжкредитороміборжником.Усвоємурозвиткувонипройшлишляхвідвекселядокредитнихкартоктаелектроннихгрошей.

Актуальність питань, пов’язаних з емісією та поширенням електроннихгрошейвсучасномусвіті,невикликаєсумнівів.ПочинаючизкінцяХХст.,колипочали з’являтися системи електронних грошей у світі, серед вчених-


269

економістівтапрактиківвеласьжвавадискусіящодоїхсуті,можливостівпливуна грошову систему окремих країн та майбутнього замінника готівковихгрошей. Питання обігу електронних грошейрозглядалися впрацяхВ.Міщенка,М.Савлука, М,Александрової, А.Лебедєва, Н.Дмитрика, С.Маслової, О.Махаєвої,М.Вудфорд,М.Кінг,Ч.Фрідментаінших.

Система електронних грошей у світі використовується вже майжетридцятиліття.Періодрозвиткуелектроннихгрошейвнашійкраїніназиваютьдитячим, оскільки їх статус у національному правовому просторі поки-щозалишаєтьсяневизначеним.

ВУкраїнібазовимнормативно-правовимактом,щорегулюєемісію,обігтапогашення електронних грошей є Положення про електронні гроші в Україні,згідно якого електронні гроші – це одиниці вартості, які зберігаються наелектронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент,особамиієгрошовимизобов’язаннямиемітента[1].

Закон України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від05.04.2001р., № 2346-ІІІ визначає електронні гроші (е-money) як грошовізобов’язанняемітентавелектронномувигляді,якірозміщенінаелектронномупристрої та знаходятьсяврозпорядженнікористувача. Такимпристроємможебути мікропроцесорна картка, комп’ютер користувача, сервер системирозрахунків,децентралізованозберігаютьсяелектроннігрошікористувачів[2].

Зауважимо, що термін „засіб платежу” законодавством не визначений, апоняття „платіжний засіб” зустрічається у ст.192 Цивільного кодексу України,ст.35ЗаконуУкраїни„ПроНаціональнийбанкУкраїни”,ст.3ЗаконуУкраїни„ПроплатіжнісистемитапереказкоштіввУкраїні”іпов’язанеізвизначеннямгривніякєдиногозаконногоплатіжногозасобунатериторіїУкраїни.

Директива Європейського Парламенту та Ради Європи№2009/110/ЄС від16.09.2009р. містить таке визначення електронних грошей – це електронно, ут.ч. магнетично, накопичена грошова вартість, яка представлена вимогою доемітента, і яка після отримання коштів випускається з метою здійсненняплатіжнихтрансакційіприймаєтьсяфізичноюабоюридичноюособою,щонеєемітентом електронних грошей. Це визначення дозволяє охопити якомогабільшеформелектроннихгрошей,якіпостійнозмінюютьсвійвиглядтастрімконабуваютьновихформвираження[3].

Електронні гроші (electronicmoney) або електронні методи платежу (newelectronic payments methods) – це різні платіжні механізми, створені з метоюздійсненняпоточнихрозрахунківспоживачамитоварііпослуг[4,с.98].

Наведені визначення не вказують на доволі суттєву ознаку електроннихгрошей,якїхіснуваннявякостізобов’язаньсвогоемітента,оскількисамевонасвідчитьпроможливістьобмінятиїхнареальнігрошівбудь-якиймомент.По-друге, у них вказується на відсутність використання рахунків під час обігуелектронних грошей. Термін „гроші” тут є умовним, оскільки вматеріальномусвіті електронні гроші не існують, хоча, з іншої сторони, вони мають реальнуцінність,оскількизабезпечуютьсяреальнимигрошима.

Отже,електроннігроші–цепосутіелектроннийаналогготівковихгрошей,якііснуютьувиглядіелектроннихзаписів,наприклад,увіртуальнихгаманцяхв


270

Інтернеті(аналограхункувбанку,якийвикористовуєтьсялишедляопераційзелектронними грошима). Це умовні знаки, які „прив’язані” до курсу однієївалюти (гривні, рубля, євро тощо) та існують лише у мережі та ніде більше.Сукупність віртуальних гаманців, у яких для здійснення платежіввикористовуються електронні гроші називається системою електроннихгрошей. До факторів, які стримують розвиток систем електронних грошей,можна віднести: 1) психологічні (низький рівень довіри як споживачів, так іторговцівдоновоговидугрошей,звичкавикористовуватитрадиційніплатіжнізасоби); 2) недоліки самих систем електронних грошей, таких як відсутністьрозвиненої мережі прийому та використання електронних грошей,загальноприйнятихстандартівусферіелектроннихгрошейтощо.

Можнавиділититакісценаріїрозвиткусистемелектроннихгрошей:1) електронні гроші не отримають значного поширення або взагалі

зникнуть з обігу. Існує думка, що електронні гроші не зможуть скластиконкуренцію готівці, принаймні, у недалекому майбутньому, та будутьфункціонувати лише в рамках закритих систем. Події останнього часу,направлені на вдосконалення інформаційних та фінансових технологій,внесення змін до законодавства, яке регулює питання обігу електроннихгрошей, розвиток телекомунікаційної інфраструктури сприяють зростаннюобсягівелектронноїкомерції;

2) електроннігрошіповністювитіснятьтрадиційніготівковігроші.Нанашпогляд, такий сценарій малоймовірний. Простота у використанні, нульовийкредитний ризик за рахунок гарантій держави, статус законного платіжногозасобу–цевагоміперевагиготівкинаделектроннимигрошами.Слідвідмітити,що серед європейських країн Бельгія, Нідерланди, Швейцарія та Італія маютьнайбільший відсоток трансакцій з використанням електронних грошей(близько 4%). Найбільшою популярністю вони користуються у Сінгапурі(близько 85% трансакцій). Тому за умов державної підтримки та наданняелектроннимгрошамстатусузаконногоплатіжногозасобутакийпрогнозможестатиреальним(принаймні,вмежахокремоїдержави);

3) електроннігрошівикористовуютьсяуякостіплатіжногоінструментутазнаходяться в обігу поряд із звичною готівкою. На даному етапі саме такийсценарій,нанашпогляд,єнайбільшймовірнимдлянашоїкраїни.

Аналізвітчизняноготаміжнародногозаконодавства даєпідставу зробитинаступні висновки. З правової точки зору електронні гроші є безстроковимигрошовими зобов’язаннями емітента на пред’явника в електронній формі, яківипускаються та погашаються емітентом. Обіг електронних грошейздійснюєтьсяшляхомуступкиправавимогдоемітентаіпороджуєзобов’язанняостанньогоурозмірі пред’явлених „електроннихгрошей”. З економічноїточкизору–цеплатіжнийінструмент,якийпоєднує(взалежностівідсхемиреалізації)властивості як готівкових грошей, так і традиційних платіжних інструментів(чеків, банківських карток тощо). З технічної точки зору – це інформація велектроннійформі,носіємякоїєспеціальнийелектроннийпристрій(наприклад,жорсткий диск комп’ютера) та знаходиться у розпорядженні власника і можебути передана третій особі з використанням електронних комунікаційних


271

засобів. Отже, електронні гроші мають достатній потенціал для розвитку, іможливо згодом вони стануть такими ж звичними, як пластикові карткисьогодні.

Списоквикористанихджерел1. Провнесеннязміндодеякихнормативно-правовихактівНаціонального

банку України з питань регулювання [Електронний ресурс] : [офіц.текст] /Національний банк; Постанова, Положення, Форма типового документа [...]від04.11.2010№481. — Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1336-10. — Назва з екрана. — Датазвернення:15.05.2014р.

2. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні : за станом на19.04.2014р.[Електроннийресурс]:[офіц.текст]/ВерховнаРадаУкраїни;Законвід05.04.2001№2346-III/. — Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2346-14. — Назва з екрана. — Датазвернення:15.05.2014р.

3. Директива Європейського Парламенту та Ради Європи №2009/110/ЄСвід 16.09.2009р. /Режим доступу: http: //www. zakon.rada.gov.ua. — Назва зекрана.—Датазвернення15.05.2014р.

4. Сальников, Д. Электронные кошельки [Текст] / Д.Сальников //Банковскиетехнологии.—1998.—№2.—C.97–101.

http://zakon.rada.gov.ua/go/z1336-10




272

УДК657.24КириленкоТетяна


м.Ірпінь

ОСОБЛИВОСТІРОЗРАХУНКІВЗОБЛІКУЄДИНОГОСОЦІАЛЬНОГОВНЕСКУ

АнотаціяУ статті розглянуто питання загальнообов’язкового державного соціального

страхування як консолідованого страхового внеску, збір якого здійснюється з метоюзабезпеченнязахистуувипадках,передбаченихзаконодавством.

Ключові слова: Пенсійний фонд України, загальнообов’язкове державне соціальнестрахування на випадок безробіття, загальнообов’язкове державне соціальне страхування узв’язкузтимчасовоювтратоюпрацездатностітавитратами,зумовлениминародженнямтапохованням,страхуваннявіднещаснихвипадківнавиробництві.

ЗакономУкраїни"Прозбіртаоблікєдиноговнескуназагальнообов'язкове

державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року№ 2464-УІ встановлено,що з 1 січня 2011 року Україна перейшла на систему єдиного внеску назагальнообов'язкове державне соціальне страхування - єдиний соціальнийвнесок, ЄСВ. Це означає, що замість звичної сплати соціальних внесків дочотирьох фондів соцстрахування платіж буде один - до Пенсійного фондуУкраїни.Пенсійнийфонд України (ПФУ) - орган,уповноваженийвідповіднодоЗакону про ЄСВ вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір таведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їхсплати,вестиДержавнийреєстрзагальнообов'язковогодержавногосоціальногострахуваннятавиконуватиіншіфункції,передбаченізаконом.

Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціальногострахування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення,зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиноговнескуназагальнообов'язковедержавнесоціальнестрахування,йогоплатниківта застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєструзастрахованихосіб.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування -консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системизагальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковомупорядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках,передбачених законодавством,правзастрахованихосібтачленів їхніх сімейнаотримання страхових виплат (послуг) за діючими видамизагальнообов'язковогодержавногосоціальногострахування.

ПлатникамиЄСВєстрахувальникитазастрахованіособи.Страхувальники-роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону про ЄСВ зобов'язанісплачувати єдиний соціальнийвнесок. Застрахована особа -фізична особа, якавідповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державномусоціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи


273

сплачувавсяувстановленомузакономпорядкуєдинийвнесок.Для обліку розрахунків зі страхування призначено активно-пасивний

рахунок65"Розрахункизастрахування".Суми відрахувань на соціальне страхування відображається за кодом

економічної класифікації видатків - КЕКВ 1120 "Нарахування на заробітнуплату".

Для роботодавців ставки єдиного внеску встановлюються у відсотках добази нарахування цього внеску відповідно до класів професійного ризикувиробництва,доякихвіднесеноплатниківєдиноговнескузаосновнимивидамиїхекономічноїдіяльності.Відповіднодотаблиці,наведеноївчастині5статті8Закону № 2464, є 67 класів професійного ризику виробництва, а відповіднаставкаєдиноговнескустановитьвід36,76%—для1-гокласудо49,7%—для67-гокласупрофесійногоризикувиробництва.

Приутриманнієдиноговнескуйогоставкастановить:-дляпрацівників,якіпрацюютьнапідприємствахусіхформвласностітав

бюджетних установах і організаціях, у фізичних осіб — підприємців або усамозайнятихосібнаумовахтрудовогодоговору,—3,6%;

- для фізичних осіб, що виконують роботи за цивільно-правовимидоговорами,—2,6%;

-ізсумидопомогипотимчасовійнепрацездатностітаоплатипершихп’ятиднівтимчасовоїнепрацездатності—2%;

-ізсумигрошовогозабезпеченнявійськовослужбовців—2,6%;-ізсуминарахованоїзаробітноїплатипрацівників-інвалідівпідприємствта

організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрематовариствУТОГтаУТОС,вякихкількістьінвалідівстановитьнеменшяк50%загальної чисельності працівників, і за умови, що фонд оплати праці такихінвалідів становить не менше25 % суми витрат на оплату праці,—2,85%, апрацівників—неінвалідів—3,6%;

- із суми нарахованої заробітної плати всіх працівників підприємств таорганізацій громадських організацій інвалідів, у яких кількість інвалідівстановить не менш як50 % загальної чисельності працівників, і за умови, щофонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат наоплатупраці,—3,6%;

-дляплатників,якіпрацюютьнапосадах,роботанаякихзараховуєтьсядостажу,якийдаєправонаотриманняпенсіївідповіднодозаконівУкраїни,—6,1%;

- дляфізичних осіб—підприємців та самозайнятих осіб—34,7%; у разібажанняцихосіббратиучастьу:

—загальнообов’язковомудержавномусоціальномустрахуванніузв’язкузтимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням,—36,6%;

— загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні віднещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, якіспричиниливтратупрацездатності,—36,21%;

—вусіхвидахзагальнообов’язковогодержавногосоціальногострахування


274

(пенсійному, на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратоюпрацездатностітавитратами,зумовленимипохованням,віднещасноговипадкуна виробництві та професійного захворювання, які спричинили втратупрацездатності)—38,11%.

Обов’язок звітувати платників єдиного внеску перш за все передбаченопунктом 4 частини 2 статті 6 Закону№2464. Для цього звітність подають дотериторіальногооргануПФУустроки,впорядкутазаформою,установленимицим Фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов’язковогодержавного соціального страхування та Державним комітетом статистикиУкраїни.

ЗвітподаєтьсядоорганівПФУособистофізичноюособою,страхувальникомабовідповідальноюособоюфізичноїособичистрахувальниказамісцемузяттянаоблікворганахцьогоФонду.

Звітмає подаватися або в електроннійформі, згідно зПорядкомподаннязвітів до Пенсійного фонду України в електронній формі, затвердженимпостановоюправлінняПенсійногофондуУкраїнивід19квітня2007року№7-7,або в паперовій формі, яка завірена підписом керівника страхувальника таскріпленапечаткою(занаявності),доякоїдодаєтьсяелектроннаформаЗвітунаелектронних носіях інформації. Однак якщо кількість застрахованих осібстрахувальника не перевищує п’яти, Звіт на паперових носіях дозволеноподаватибезелектронноїформи(п.2.2Порядку№22-2).

Розглянувши Закон України "Про збір та облік єдиного внеску назагальнообов'язкове державне соціальне страхування" ми бачимо що замістьзвичноїсплатисоціальнихвнесківдочотирьохфондівсоціальногострахуванняплатіж буде один - до Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України -орган, уповноважений відповідно до Закону про Єдиний Соціальний Внесоквести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення облікустрахових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вестиДержавнийреєстрзагальнообов'язковогодержавного соціального страхуваннятавиконуватиіншіфункції,передбаченізаконом.

Мибачимо,щоєдинийвнесокна загальнообов'язковедержавне соціальнестрахування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється досистеми загальнообов'язкового державного соціального страхування вобов'язковомупорядкутанарегулярнійосновізметоюзабезпеченнязахистуувипадках,передбаченихзаконодавством,правзастрахованихосібтачленівїхніхсімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видамизагальнообов'язковогодержавногосоціальногострахування.Отже,платникамиЄСВ є страхувальники та застраховані особи. Страхувальники - роботодавці таінші особи, які відповідно до Закону про ЄСВ зобов'язані сплачувати єдинийсоціальний внесок. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно дозаконодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальномустрахуваннюісплачує(сплачувала)та/абозаякусплачуєтьсячисплачувавсяувстановленомузакономпорядкуєдинийвнесок.


275

Списоквикористанихджерел1. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне

соціальне страхування : за станом на 11.05.2014 р. [Електронний ресурс] :[офіц.текст]/ВерховнаРадаУкраїни;Законвід08.07.2010№2464-VI.—Режимдоступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2464-17. — Назва з екрана. —Датазвернення:6.05.2014р.

2. ПровнесеннязміндопостановиправлінняПенсійногофондуУкраїнивід19 квітня 2007 року N 7-7 : за станом на 3.12.2013 р. [Електронний ресурс] :[офіц.текст] /Пенсійний фонд; Постанова від11.02.2013№2-9. — Режим доступу :http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0334-13. — Назва з екрана. — Датазвернення:6.05.2014р.

3. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадокбезробіття : за станом на 1.04.2014 р. [Електронний ресурс] : [офіц.текст] /Верховна Рада України; Закон від02.03.2000№1533-III. — Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1533-14. — Назва з екрана. — Датазвернення:6.05.2014р.

4. Прозагальнообов'язковедержавнесоціальнестрахуваннявіднещасноговипадкунавиробництвітапрофесійногозахворювання,якіспричиниливтратупрацездатності :застаномна1.04.2014р.[Електроннийресурс] :[офіц.текст]/Верховна Рада України; Закон від23.09.1999№1105-XIV. — Режим доступу :http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 . — Назва з екрана. — Датазвернення:6.05.2014р.

5. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку зтимчасовою втратою працездатності та [...]: за станом на 1.04.2014 р.[Електронний ресурс] : [офіц.текст] /Верховна Рада України; Закон від18.01.2001№2240-III. — Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2240-14. — Назва з екрана. — Датазвернення:6.05.2014р.

6. Про загальнообов'язковедержавнепенсійне страхування : за станомна1.04.2014 р. [Електронний ресурс] : [офіц.текст] /Верховна Рада України; Закон від09.07.2003№1058-IV. — Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15. — Назва з екрана. — Датазвернення:7.05.2014р.

7. Все про бухгалтерський облік [Електронний ресурс] : [сайт] : україн.версія/медіа-холдинг«Всепробухгалтерськийоблік».—Текст.іграф.дані.—Режимдоступу:http://www.vobu.com.ua/(датазвернення:7.05.2014).—Назвазекрана.

http://zakon.rada.gov.ua/go/2464-17











http://www.vobu.com.ua/


276

УДК336.71.078КравчукАнастасія

студенткаБуковинськийдержавнийфінансово-економічнийуніверситет

м.Чернівці

МЕТОДИКАПРОГНОЗУВАННЯЙМОВІРНОСТІНАСТАННЯБАНКРУТСТВАНАПРИКЛАДІДИСКРИМІНАЦІЙНОЇФУНКЦІЇТЕРЕЩЕНКА

Анотація

У статті розглянуто особливості, переваги та недоліки застосування моделіО.О.Терещенкадлядіагностикиймовірностінастаннябанкрутстваукраїнськихпідприємств.

Ключовіслова:банкрутство,дискримінантнабагатофакторнамодель,незалежнізмінні,антикризовефінансовеуправління,інтервалневизначеності.

В умовах погіршення економічного та політично стану в Україніпростежується стійка тенденція до збільшення кількості фінансовонеспроможнихпідприємств.Заумовринковоїекономікипідприємствапостійноперебувають під впливом несприятливих внутрішніх і зовнішніх чинників, якіможутьпризвестидонедостатностіактивівуліквіднійформітабанкрутства.

Сукупністьнаслідків банкрутства підприємства негативно впливає на всіхсуб’єктів, з якими воно співпрацює - постачальників, фінансово-кредитнихустанов, інвесторів, працівників, а також на загальний економічний станекономіки країни. Для визначення ймовірності настання банкрутстваздійснюється діагностика фінансового стану та ймовірності настаннябанкрутствапідприємств.

Не всі діючі моделі діагностики банкрутства можуть використовуватисядля оцінки фінансового стану підприємств України, томущо вони сформованінауковцями іноземних держав і діють на основі практики господарюваннязакордоннихпідприємств,якасуттєвовідрізняєтьсявідекономічногорозвиткуУкраїни, тому посталопитанняпошуку і застосування більшпристосованої доособливостейсамеукраїнськогоекономічногосередовищаметодикирозрахункуймовірності банкрутства підприємств.Проблему неможливості використаннязарубіжних методику практиці оцінювання фінансового стану українськихпідприємствахспробуваввирішитивітчизнянийекономістО.Терещенко.

На питання доречності та ефективності використання дискримінаційнихмоделейувітчизнянійпрактицізверталоувагубагатоекономістів,середякихА.Матвійчук[3],О.Базілінська[2],В.Подольська[4],О.Шапурова[7]досліджувалиособливості розрахунку моделі О. Терещенка для визначення ймовірностібанкрутства підприємства, яка вважається однією з найефективніших длязастосуваннянавітчизнянихпідприємствах.

Метою даної роботи є висвітлення сутності, особливостей, переваг танедоліків застосуваннядискримінаційної функції О. Терещенка дляпрогнозуванняймовірностінастаннябанкрутствапідприємствУкраїни.

Одним з найважливіших інструментів системи раннього попередження таметодомпрогнозуваннябанкрутствапідприємствєдискримінантнийаналіз.


277

Під дискримінантним аналізом здебільшого розуміють комплекс методівматематичної статистики, за допомогою якого здійснюється класифікаціядосліджуваних одиниць (підприємств) залежно від значень обраної сукупностіпоказників відповіднодопобудованоїметричноїшкали.Такашкала будуєтьсяна основі емпіричного дослідження фінансових показників великої кількостіпідприємств, одні з яких опинились у фінансовій кризі, а інші успішнопродовжуютьсвоюдіяльність[6,38].

Для забезпечення більшої об'єктивності результатів аналізу діагностикабанкрутствавітчизнянихпідприємствмаєбазуватисянатакихпринципах:

– необхідно поєднати в процесі аналізу кількісні та якісні критерії, щосвідчатьпропотенційнузагрозубанкрутствасуб'єктівпідприємств;

– доцільно врахувати особливості розвитку економічних циклів галузі, вякійфункціонуєпідприємство;

– зібрати й узагальнитинеобхідну інформацію про світовий досвід врозробціметодичногоінструментаріюдіагностикибанкрутстватавикористатияк основу для розробки моделей, щобудуть ефективно функціонувати дляоцінкифінансовогостанупідприємствУкраїни[7,60].

Доситьпоширеною в Україні є діагностикабанкрутствапідприємства замоделлюО.Терещенка.

Дана модельіснує у двохваріантах. Перший -цеуніверсальна модель,щовключає 6 показників і побудована на основіданих 850підприємстврізнихгалузей. Другамодель містить 10 показників івраховуєдиференціаціюпідприємствзагалузями[6,40].

МодельО.Терещенкавизначаєтьсязаформулою:ZТЕР = 1,5 · Х1 + 0,08 · Х2 + 10 · Х3 + 5 · Х4 + 0,3 · Х5 + 0,1 · Х6,

деХ1-відношеннягрошовихнадходженьдозобов’язань;Х2-відношеннявалютибалансудозобов’язань;Х3-відношеннячистогоприбуткудосередньорічноїсумиактивів;Х4-відношенняприбуткудовиручки;Х5-відношеннявиробничихзапасівдовиручки;Х6-відношеннявиручкидоосновногокапіталу.На основі отриманого результату здійснюється висновок про ймовірність

банкрутствапідприємства:1. КолиZТЕР>2-банкрутствонезагрожує;2. Коли1<ZТЕР<2-фінансовастійкістьпорушена;3. Коли0<ZТЕР<1-існуєзагрозабанкрутства.Тобто, колиZТЕР>2- у підприємства непогані довгострокові перспективи, а

якщо0<ZТЕР<1-банкрутствобільшніжймовірне.Розробленау 2003 році дискримінантна модель

О.Терещенкамаєзначніперевагинадтрадиційнимиметодиками:-модельєзручноювзастосуванні;-розробленанавикористаннівітчизнянихстатистичнихданих;-враховуєтьсясучаснаміжнароднапрактика;- за рахунок використання різноманітних модифікацій базової моделі до

підприємств різних видів діяльності вирішує проблему критичних значень


278

показників;-враховуєгалузевіособливостіпідприємства.Однакданаметодиканеєдосконалоюімаєсвоїнедоліки:- відсутністьпоглибленої класифікації стійкостіфінансового стану(існує

лише-задовільнийтанезадовільнийфінансовийстан);- широкий інтервалневизначенностійотриманнязначеньвмежахвід -

0,9 до0,9 зобов’язує проводити додатковий аналіз для ідентифікації стійкостіфінансовогостану;

- недостатнє теоретичне та емпіричне обґрунтування критичних точок(чи інтервалів) для окремих фінансових індикаторів, що призводить донеточногофіксуваннянормативнихзначеньфінансовихпоказників.

А.Матвійчукзазначає,щомодельО.Терещенкарозробленадляукраїнськихкомпаній, не була здатна ідентифікувати фінансовий стан 51,4% аналізованихпідприємств, хоча всі показники було попередньо опрацьовано згідно звстановленими рекомендаціями. Так, серед компаній, стан яких булокласифікованоякфінансовостійкий,помилоквідентифікаціїзробленонебуло.Протесередідентифікованихпідприємств,якимзагрожуєбанкрутство,точністькласифікації становила всього 15,4%. Якщо ж врахувати й компанії знерозпізнаним фінансовим станом, то точність класифікації підприємств-банкрутів знижується до 5,4%. Таким чином, точність класифікації середідентифікованих компаній сягає 67,6%, а для всієї множини аналізованихпідприємств-падаєдо32,9%[3,42].

Отже, в умовах все більшого зростання чисельності банкрутстваукраїнських підприємств необхідно обрати таку модель для діагностикифінансового стану та ймовірності настання банкрутства суб’єктівгосподарювання, яка б враховувала всі особливості саме українськогоекономічного простору та галузі, в якій функціонує підприємство. Однією знайбільшраціональнихдлявикористаннявУкраїніємодельО.Терещенка,щоєзручноювзастосуванні,розробленанавикористаннівітчизнянихстатистичнихданих, враховує галузеві особливості підприємства та сучасну міжнароднупрактику. Проте дана теорія потребує доопрацювання, оскільки має і ряднедоліків,якісуттєвознижуютьвідповідністьотриманихпоказниківзреальнимстаномпідприємства.


1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом : за станом на 11.08.2013р. [Електронний ресурс] : [офіц.текст] /Верховна Рада України; Закон від14.05.1992№2343-XII. — Режим доступу :http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2464-17. — Назва з екрана. — Датазвернення:11.05.2014р.

2. Базілінська, О.Я. Фінансовий аналіз : теорія та практика [Текст] : навч.посібник/О.Я.Базілінська.–К.:Центрнавч.л-ри,2011.–328с.

3. Матвійчук, А. В. Моделювання фінансової стійкості підприємств іззастосуванням теорій нечіткої логіки, нейронних мереж і дискримінантногоаналізу[Текст]/А.В.Матвійчук//ВісникНАНУкраїни.–2010.–№9.–С.24–46.





279

4. Подольська В.О. Фінансовий аналіз [Текст] : навч. посібник /В.О.Подольска,О.В.Яріш.–К.:Центрнавч.л-ри,2010.–488с.

5. Терещенко,О.О.Антикризовефінансовеуправлінняпідприємстві[Текст]:монографія.–2-гевид.,беззмін.–К.:КНЕУ,2006.–268c.

6. Терещенко,О.О.Дискримінантнамодельінтегральноїоцінкифінансовогостанупідприємства[Текст]/О.О.Терещенко//ЕкономікаУкраїни.–2003.–No8.–С.38–44.

7. Шапурова, О.О. Моделі оцінки банкрутства та кризового станупідприємств[Текст]/О.О.Шапурова//Економікаідержава.–2009.–№4.–С.59-64.

УДК336

КупчинськаНаталіямагістрант


ПЕРЕВАГИТАНЕДОЛІКИЗАСТОСУВАННЯПРОГРЕСИВНОЇСТАВКИПОДАТКУ

НАДОХОДИЗФІЗИЧНИХОСІБ

АнотаціяУ статті розкрито зміни законодавства, що відбулися у 2014 р. щодо застосування

прогресивної ставки податку на доходи фізичних осіб. Проаналізовано переваги та недолікивикористанняпрогресивноїставкицьогоподатку.

Ключові слова: податок, податкова система, прогресивна шкала оподаткування,податковерегулювання.

Центральною ланкою сучасної податкової системи є оподаткуванняособистих доходів населення. На сьогодні залишається актуальним питаннявдосконалення оподаткування доходів громадян в Україні в напрямкузабезпечення принципу соціальної справедливості з огляду на великерозшаруваннясуспільствазарівнемотриманихдоходів.

Проблемами оподаткування доходів фізичних осіб займалось багатонауковців, зокрема, Т. Добродій, В. Довгалюк, Т. Затонацький, В. Корнус,А.Савицький,Ю.Ярмоленкотаінші.

Як відомо, при виборі політики оподаткування доходів громадян перш завсевизначаєтьсяїїхарактер:пропорційнийчипрогресивний.Так,ізсічня2004рокуставкаприбутковогоподаткузгромадянбулавстановленаврозмірі15%об’єкта оподаткування (у перехідний період до 31 грудня 2006 року – 13%),замістьпрогресивноїшкалиставок,щодіяладозазначеногочасу,ізграничноюставкою 40 % та середньою ефективною – 17 % [4, c. 81]. Із 2011 року, післявведеннявдіюПодатковогокодексуУкраїни,запровадженопрогресивнушкалу


280

обчисленняподаткуздоходівфізичнихосіб.Ізчастинимісячногодоходу,щонеперевищує 10 мінімальних зарплат станом на 1 січня року, утримують 15%податкунадоходи,аізсумиперевищення–17%[2,c.8].

Однією з найбільш значних законодавчих ініціатив за останні місяці,безумовно, є законопроект, що стосується зміни ставки податку на доходифізичнихосіб.Метою статті є обґрунтування головних проблем, недоліків та перевагзастосуванняпрогресивноїставкиподаткунадоходифізичнихосіб.

Згідно ізЗаконом України «Про запобігання фінансової катастрофи тастворення передумов для економічного зростання в Україні»від 31.03.2014№1166-VIIз1липня2014року[1]:

1) встановлюєтьсяпрогресивнашкалаоподаткуванняподаткунадоходизфізичнихосібщодопасивнихдоходів(асамедлядивідендів,процентів,роялті,інвестиційного прибутку) при річному перерахунку суми ПДФО за ставками(табл.1).

Таблиця1Прогресивнашкалаоподаткуванняподаткунадоходизфізичнихосіб

пасивнихдоходівБазаоподаткування

звітногороку,(прожитковиймінімум)

Базаоподаткуваннязвітногорокудля2014р.,грн.

CтавкаПДФО

меншеніж204 меншеніж248,472тис.грн.. 15%від204до396 від248,472до482,328тис.грн. 20%понад396 понад482,328грн. 25%

2) для заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат

або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються)платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовимидоговорамизаставками:

-15%(загальнийвідсоток);-17 %, якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує 10

розмірів мінімальних зарплат на 1 січня звітного податкового року,застосовуєтьсядосумитакогоперевищення;

3)пенсійні виплати, розмір яких перевищує 10 тис. грн, будутьоподатковуватися податком на доходи фізичних осіб за ставкою 15% (17% ізсумиперевищення).

Вартотакожвідзначити:пільговаставкаподаткунадоходифізичнихосіб,передбачена п. 167.4 ПКУ, яку застосовують до заробітної плати шахтарів тадеяких іншихкатегорійпрацівників вугільної галузі, залишиться наминуломурівні –10%, а зазначені доходинебратимуть участь урічномуперерахунку засукупністюставокпрогресивноїшкалиоподаткування.

Єдина ставка податку на індивідуальні доходи завжди асоціювалася звисокими темпами економічного зростання в «економіках можливостей», апрогресивна – з рівністю та соціальною справедливістю в соціально-орієнтованих. Донедавна у більшості країн максимальні ставки податкуметодичнознижувалися.Підчаскризи,колибагатоекономікзіштовхнулися із


281

проблемою недостачі коштів для фінансування державних видатків, питанняпророзподілбагатствавсуспільствіактуалізувалося.Дедалічастішевурядовихі суспільних колах звучить ідея про те, що багаті повинні віддавати більшегрошейсуспільству,сплачуючибільшвисокіподаткизісвоїхдоходів[3,c.112].

В Україні на тлі зростаючого розриву в добробуті багатих і бідних такожвизначено необхідність підвищення податкового навантаження длянайбагатших. Адже у країні немає податку на розкіш, ставки податків нанерухомістьіпасивніінвестиційнідоходимінімальнійнедиференційовані.Самецим було спричинено введення прогресивної ставки податку на доходифізичнихосібнапасивнідоходинаселенняз1липня2014р.

До головних переваг введення прогресивної ставки податку на доходифізичнихосібможнавіднестите,щобільшвисокіподатковіставкидлябагатихлюдей зменшують ймовірність соціальних потрясінь у суспільстві. Цевідбувається в результаті скорочення різниці в доходах багатих і бідних черезперерозподілбагатства.Збільшеннядоходівскарбницізарахунокбагатихтакождозволяє на більш високому рівні виконувати соціальні функції держави:забезпечення доступу населення до якісної медицини й освіти, роботиправоохоронних органів і судової системи, підтримку нужденних верствнаселення.

До недоліків прогресивної шкали ставок на індивідуальні доходи можнавіднести те, що вони приведуть до виведення доходів у більш сприятливеекономічне середовище (в «оффшори» або в «тінь»). Також така системастимулює легальну або сіру оптимізацію сплати податків, використовуючинедолікивподатковомузаконодавстві.Самедлятого,щобзалишитикапіталиуфінансовій системі країни, такі країни як Естонія, Чехія й Росія віддаютьперевагуєдинійставціподаткунаіндивідуальнідоходи[5,c.20].

Включення в базу оподаткування податку на доходи фізичних осіб сумипенсійрозміромпонад10тис.грн.маєздебільшогодекларативнийхарактеріневстановлює рівних умов для всіх категорій пенсіонерів.Кількість пенсіонерів,які одержують пенсії в розмірі понад 10 тис. грн. – близько 5 тис. осіб.Здебільшого це так звані спецпенсіонери (народні депутати, судді, прокурори)та високі чини силових структур, які вийшли на пенсію до 1 жовтня2011 р. ітому не підпадають під обмеження максимального розміру пенсії. Нові зміниПодаткового кодексу створюють додаткове адміністративне навантаження наПенсійний фонд України, роблячи його податковим агентом не лише своїхпрацівників, ай частинипенсіонерів.При цьомупотреба в коштахдержавногобюджетуна фінансування "елітних" пенсій не зменшиться, оскільки податок зпенсійбуденадходитидомісцевихбюджетів.

Отже,в умовахринковоїекономікипередподатковоюсистемоюпостаютьпріоритети забезпечення достатнього обсягу податкових надходжень добюджетівусіхрівнівта гарантій громадянамдостатньогожиттєвого рівня.Підрегулюючим потенціалом оподаткування особистих доходів слід розумітиздатність впливати на рівень життя громадян шляхом застосуваннянеоподатковуваного мінімуму та прогресивного оподаткування, щозабезпечить, з одного боку, зниження податкового навантаження на


282

малозабезпеченіверствинаселення,азіншого–йогопоступовепідвищеннядлязаможнихгромадян.

Це передбачає, що кожен вид доходів повинен мати свій механізмоподаткування, вагомість для платника та трудомісткість адміністрування.Враховуючи реалії сучасного податкового регулювання та досвід зарубіжнихкраїн, на сьогодні запропоновано модель оподаткування трудових доходівфізичних осіб на основі прогресивного оподаткування. Застосування ставокпрогресивної шкали від 15 до 25 % на пасивні доходи підвищить його длязаможних платників, що збільшить надходження до бюджету. Протезастосування податку на доходи фізичних осіб на пенсійні надходженнярозміромбільшеяк10тис.грн.непризведедозначнихнадходженьдобюджету,алишестворитьадміністративненавантаженнянаПенсійнийфонд.


1. Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створенняпередумовдляекономічногозростаннявУкраїні»від 27.03.2014№1166-VII//ВідомостіВерховноїРади(ВВР).–2014.–№11.—С.23.

2. Добродій, Т. Декларування доходів фізичними особами в 2013 р. занаслідкамизвітного2012р. [Текст]/Т.Добродій//Працяізарплата.–2013.–№7(731)–С.8-9.

3. Довгалюк,В.І.,ЯрмоленкоЮ.Ю.Податковасистема [Текст] :Навчальнийпосібник.–К.:Центручбовоїлітератури,2007.–360с.

4. Затонацький,Т.Г.ПідходидоаналізуфіскальноїполітикиУкраїни[Текст]/Т.Г.Затонацький,А.В.Ставицький//ФінансиУкраїни.–2006.–№2.–С.91-100.

5. Корнус, В. Г. Удосконалення прибуткового оподаткування громадян вУкраїні[Текст]/В.Г.Корнус//ФінансиУкраїни.–2013.–№10.–С.19-27.



283

УДК657.24ЛазебнаЛюдмила


м.Ірпінь

ФОРМУВАННЯОБЛІКОВОЇПОЛІТИКИПІДПРИЄМСТВАТАЇЇРОЛЬВСУЧАСНИХУМОВАХГОСПОДАРЮВАННЯ

Анотація

В статті розглянуто питання формування та роль облікової політикипідприємств насучасномуетапірозвиткуекономіки.

Ключові слова: формування,облікова політика, параметри та напрями, суб’єкт,нормативно–правовіакти,організаційнітаметодичніпідходи.

На сьогоднішній день облікова політика є елементом системи

нормативногорегулюваннябухгалтерськогообліку,протеокремідослідникидоелементів даної системи відносять лише відповідне положення збухгалтерськогообліку,якимрегулюєтьсяпитанняїїформуваннятарозкриття[1,c.33]. Окрім цього, облікова політика виступає об’єднуючою ланкою міждержавниминормативно–правовимиактамитапідприємством.

Термін "облікова політика", визначений Законом України "Пробухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", означає сукупністьпринципів, методів і процедур, що використовується підприємством дляскладання та подання фінансової звітності. Однак облікова політика визначаєтакожспособиорганізаціїтаведеннябухгалтерськогооблікунапідприємстві,зурахуваннямконкретнихумовйогодіяльності.

Облікова політика підприємства – це насамперед політика конкретноговласника, тобто організація діяльності підприємства, яка застосовується ізсамого початку здійснення його господарських операцій. Саме власникивирішують, які з перелічених вище суб’єктів будуть формувати обліковуполітику. На підприємствах колективної форми власності рішення про вибірсуб’єкта формування облікової політики повинно прийматися колегіальниморганом, який складається з власників або їх представників.Чиннезаконодавствонадаєширокіправастосовноформуванняобліковоїполітики.

Підприємство самостійно визначає параметри та напрями обліковоїполітики; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрівобліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них здотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостейгосподарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних;розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролюгосподарських операцій, визначає права працівників на підписаннябухгалтерськихдокументів;затверджуєправиладокументооборотуітехнологіюобробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістріваналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва,відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести


284

бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансовоїзвітностіпідприємства.

У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику іголовномубухгалтеру.Від їх компетенції тавзаємостосунків залежитьуспішнездійсненняобліковоїполітикипідприємства.

Деякі фахівці з обліку мають помилкову думка про те, що розробкаоблікової політики цілком і повністю покладається на головного бухгалтерапідприємстваабоособу,яказдійснюєбухгалтерськийоблікнапідприємстві.

На підприємстві має бути документ, що визначає облікову політику тадокумент, який визначає осіб, відповідальних за розробку положень обліковоїполітики. Особливо це стосується агропромислових підприємств, які часто єбагатогалузевими, що передбачає різні організаційні та методичні підходи дообліку.

Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основнимипринципамибухгалтерськогооблікутафінансовоїзвітності:обачності,повноговисвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування тавідповідності доходів і витрат, превалювання сутності надформою, історичної(фактичної)собівартості,єдиногогрошовоговимірникатаперіодичності.

Під час розробки облікової політики слід враховувати вимоги до якісниххарактеристик бухгалтерського обліку та фінансової звітності, викладені впунктах 14—17 П(С)БО 1, методи та процедури, передбачені іншими П(С)БО,нормийнормативи,встановленізаконодавчимиактамиУкраїни[2].

Розробкатаприйняттяобліковоїполітикикожнимпідприємствомсприяєполіпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумкузабезпечитьефективністьприйнятихрішеньідіяльностіпідприємства.

Слід зазначити, що облікова політика є складовою частиною фінансовоїзвітності підприємства і повинна відображатися у примітках до фінансовихзвітів.Отже, самевонадозволяєпоєднативеденнябухгалтерськихопераційтаскладання фінансової звітності. Без такого регламентуючого розпорядчогодокумента та його додержання бухгалтерський облік не відповідатимепринципупослідовності,афінансовазвітністьнебудезрозумілакористувачам.

Обранаобліковаполітиказастосовуєтьсяпідприємствомізрокуврік,тобтовона має залишатися незмінною принаймні протягом календарного року (з 1січняпо31грудня).

Зміна облікової політики можлива у випадках, передбаченихнаціональнимиположеннями(стандартами)бухгалтерськогообліку,узв'язкузізмінами в законодавстві, розробкою та застосуванням нових методів веденняобліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи у структурі підприємства.Якщо такі зміни відбулися, то це повідомляється у пояснювальній записці дорічногозвіту.

Облікова політика закладає основу безпеки у сфері фінансово-економічного управляння. Отже, зміст і спрямованість облікової політикипідприємства повинні бути такими, щоб можна було отримати оптимальніфінансові результати підтримувати ліквідність, внаслідок чого підприємствобуде конкурентоспроможне та привабливе для інвесторів, що є суттєвим на


285

сьогоднішнійденьдлянашогосуспільстватазміцненняекономікиУкраїни.

Списоквикористанихджерел1. Сук, Л.К. Фінансовий облік [Текст] : навчальний посібник / Л.К.Сук,

П.Л.Сук.—К.:Знання,2012.—631с.(ВищаосвітаХХІстоліття).2.ПробухгалтерськийобліктафінансовузвітністьвУкраїні :застаномна

1.01.2014р.[Електроннийресурс]:[офіц.текст]/ВерховнаРадаУкраїни;Законвід16.07.1999№996-XIV. — Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996-14. — Назва з екрана. — Датазвернення:13.03.2014р.

3. Облікова політика підприємства [Текст] : навч. посібник / [За ред.ГаврилюкаВ.М.,ЖукаВ.М.,МихайловаМ.Г.].—К.:ВидавництвоТОВ«Юр-Агро-Веста»,2007.—326с.

УДК567.24(078)

ЛісовськаНаталіявикладач


ОРГАНІЗАЦІЯІПРОВЕДЕННЯІНВЕНТАРИЗАЦІЇ:ПРОБЛЕМИТАНАПРЯМИ

ВДОСКОНАЛЕННЯ

АнотаціяУ статті розглянуто теоретичні аспекти та методику проведення інвентаризації,

напрямивдосконаленняорганізаціїінвентаризаційноїроботинапідприємстві.Ключові слова: інвентаризація, інвентаризаційний опис, інвентаризаційна комісія,

фінансовазвітність,фінансово-господарськийконтроль.Вумовахринковоїекономікиіснуєпотребавсіхсуб’єктівгосподарюванняв

отриманні прозорої, повної та правдивої інформації про фінансовий станпідприємства і результати його діяльності. Дана інформація є основоюсвоєчасногоприйняттяекономічнообґрунтованихуправлінськихрішень.

Саметому,длязабезпеченнядостовірностіданихбухгалтерськогооблікутафінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризаціюактивів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документальнопідтверджуютьсяїхнаявність,станіоцінка.Об'єктиіперіодичністьпроведенняінвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крімвипадків,колиїїпроведенняєобов'язковимзгідноіззаконодавством[1].

Значні недоліки в практичній діяльності є результатом невизначеностіданих питань в теоретичному аспекті. Серед науковців, що досліджувалипитання, пов’язані з інвентаризацією,можнавиділититакихякБутинецьФ.Ф.,




286

Базась М.Ф., Гливенко В.В., Деречин В.В., Загожай В.Б., Загородній А.Г.,МатюхаМ.М., Лень В.С., Перевозова І.В., Фаріон І.Д., Швець В.Г. Майже ніхто завторів комплексно не розглядав методику, способи, процедури та методичніприйомиінвентаризаційногопроцесу.

Залежно від об’єктів інвентаризації методика проведення її суттєвозмінюється, перевірка матеріальних коштів і цінностей здійснюється в натуріспособом перерахунку, зважування та вимірювання, а коштів у розрахунках –взаємнимзвіреннямсумз іншимипідприємствами іокремимиспособами,якієплатникамипідприємстваабоодержувачамикоштіввіднього[3].

Як відомо, неякісне проведення інвентаризацій не тільки не забезпечуєпопередження нестач, а й призводить до розкрадань. У результаті великакількість цінностей і коштів підприємств можуть приховуватись. На практицізустрічалися випадки, коли замість двох і більше членів комісії (не рахуючиматеріально відповідальних осіб) інвентаризація проводиться тільки однієюособою або, навпаки, для інвентаризації формально призначається комісія ускладі 8 чоловік, а фактично проводять її 1-2 члени комісії. Це сприяєприховуванню нестач, а іноді призводить до того, що окремі цінностізаписувалися в опис за даними книг або карток, зі слів матеріальновідповідальних осіб, що сприяло припискам цінностей і приховуванню нестач.Існуютьйіншівипадкиіспособиприховуваннянестач,наприклад,перестановкапроінвентаризованих матеріальних цінностей у бік не проінвентаризованих.Мають місце також факти приховування нестач шляхом укладання в період зпопередньої до початку наступної інвентаризації недостовірних актів насписання бою і псування цінностей. У результаті необґрунтовано списуютьцінності в кількостях, що перевищують їх надходження, або допускаютьповторнесписанняранішесписаних,алещеневикористанихцінностей.

Для розкриття таких фактів приховування нестач варто здійснюватиприйоми контрольно-вибіркового порівняння з метою перевірки вірогідностіруху цих цінностей у період між інвентаризаціями. У зв’язку із цимінвентаризаційні комісії зобов’язані перевіряти сутність і вірогідність звітівматеріально відповідальної особи, зіставляти їх дані із журналами облікувиданих доручень, здійснювати оперативне звіряння з місцевимипостачальниками для контролю своєчасності і правильності оприбуткуванняматеріальних цінностей, що надходять на підприємство до проведенняінвентаризації[2].

Етапипроведенняінвентаризації:· підготовчий - відбувається визначення об’єктів, кількості та

строківпроведенняінвентаризації,крімвипадків,коливонаєобов’язковою;· технологічно-документальний - це безпосередня перевірканаявності та

стану матеріальних активів, правильності їх визначення, формуванняінформаційноїбазидляперевіркиобліковихоціноктавизначенняпідставдляїхподальшогоперегляду;

· порівняльно-аналітичний - здійснюється порівняння облікових данихпро матеріальні активи з фактичними, встановленими під час перевірки. Зметою виявлення результатів інвентаризації бухгалтерія складає порівняльні


287

відомості;· підсумковий-визначаютькінцевірезультатиінвентаризації.Складається протокол інвентаризаційної комісії, який підписує керівник

підприємства. Результати інвентаризації відображаються в бухгалтерськомуоблікупідприємства[4].

Сьогодні, за умов відчутного податкового тиску, який супроводжуєтьсявідповіднимподатковимконтролем,дужечастовиникаютьконфліктніситуаціїміж податковими органами і господарюючими суб’єктами. Однією з причиннепорозумінь є недостатня регламентація проведення інвентаризації в ходіподаткової перевірки. Методика організації і проведення інвентаризації, щозастосовуєтьсянапрактиці,єнедосконалою,неформуєцілісногоуявленняпроінвентаризацію, призводить до її проведення з багатьмапорушеннями. Томувметодологічному аспекті інвентаризацію слід розглядати як процес, щоскладається із сукупності стадій,які об'єднуютьвпорядковані вчасі і просторівзаємопов'язані процедури, виконання яких є необхідним і достатнім длядосягненняметиінвентаризації.Виділеннявінвентаризаційномупроцесітакихстадій, як організаційна, підготовча, технологічна і результативна дозволяєпредставити інвентаризаційний процес у вигляді алгоритму, що суттєвоспрощуєроботуінвентаризаційноїкомісії.

З метою посилення контролю за правильністю внесення до описуматеріалів інвентаризаційна комісія зобов'язана здійснювати після закінченняінвентаризаційконтрольно-вибірковіперевіркиінвентаризаційнихописів.

Інвентаризаційний опис є відображенням майна, зобов'язань і власногокапіталу.Водночасвінповиненвиконуватитрисуттєвихзавдання:

- письмово відображати наявність майна і зобов'язань підприємства навизначенудату,атакожрозширитифункціїпоточногоконтролю;

- утворювати підставу для виведення залишків майна і зобов'язаньпідприємстваназбірнихрахунках,наякійформуютьсястаттібалансу;

- сприяти розкриттю і коригуванню помилок обліку, а також усуненнюнедостатньої ретельності обліку і можливих недобросовісних дій працівниківбухгалтерії[5].

Налагодити проведення інвентаризації можна за рахунок застосування вгосподарській діяльності автоматизованого обліку, графіку проведенняінвентаризації зметоюузагальнення та систематизації інформації,що знизитьтрудомісткість апарату управління, бухгалтерської служби, а також позитивновплине на ефективне використанняфінансовихресурсів і майно підприємства[6].

Таким чином, можна зробити висновок, що в сучасних ринкових умовахінвентаризація є одним з найважливіших методів бухгалтерського обліку іфінансово-господарського контролю. Тому добре сплановані цілі і засоби усформованих структурах за умови ефективної системи мотивування, можутьпризводити до інтенсивності інвентаризації як засобу обліку і контролю.Створенняправильнофункціонуючогоінформаційногозв’язку,якийзабезпечуєвсі процеси інвентаризації між запланованими цілями і досягнутимирезультатами, є тим важливішим завданням, чим більш складнішою є


288

організаціятатехнологіяпроведенняінвентаризації.

Списоквикористанихджерел1. Деречин, В.В. Теорія бухгалтерського обліку [Текст] : навч. посібник /

В.В.Деречин, М.М. Кізім ; за ред. Деречина В.В.. — К. : Центр навчальноїлітератури.2006.—352с.

2. Дудкевич, О.В. Функції інвентаризації та відображення її результатів вобліку[Текст]/О.В.Дудкевич//ЕкономікаАПК.—2006.—№11.—С.88-93.

3. Жук, В.М. Актуальні проблеми бухгалтерського обліку і їх вирішення[Текст]/В.М.Жук//ФінансиУкраїни.—2009.—№7.—С.100–113.

4. Про Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальнихактивів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів тарозрахунків : за станом на 18.11.2011 р. : [Електронний ресурс] :[оф.текст] /Мінфін України; Наказ, Інструкція від11.08.1994№69. — Режим доступу :http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0202-94. — Назва з екрана. — Датазвернення:7.05.2014р.)

5.Ковенко,М. Інвентаризаціямайнапідприємства [Текст] /КовенкоМ.//Податкитабухгалтерськийоблік.—2008.—№97.—С.15–20.

6. Кузьмінський, Р. Реформування бухгалтерського обліку // Актуальніпроблемибухгалтерськогообліку.–ФінансиУкраїни.–2009.–№8.–С.59-63.

7.Швець,В.Г.Теоріябухгалтерськогообліку[Текст]:підручник.–2-гевид.перероб.ідоп.–К.:Знання,2006.–525с.

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0202-94


289

УДК657ЛопатовськийВіктор

к.е.н.,доцентЖовтівськаОлена

магістрантХмельницькийнаціональнийуніверситет


ВИБІРМЕТОДУОЦІНКИЗАПАСІВТАЙОГОВПЛИВНАФІНАНСОВІРЕЗУЛЬТАТИСУБ’ЄКТАГОСПОДАРЮВАННЯ

Анотація

РозглянутоіснуючіметодиоцінкивибуттязапасівзгіднозПоложеннями(стандартами)бухгалтерськогообліку,перевагитанедоліки кожного з них, атакож їхвпливнаформуванняфінансовогорезультатудіяльностіпідприємства.

Ключовіслова:запаси,методивибуття,фінансовийрезультат.В умовах жорсткої конкуренції підприємства змушені шукати способи

зниження витрат виробництва, то одним із резервів зниження витрат єпідвищення ефективності використання запасів та їх оцінка, якамає вплив навизначення собівартості продукції, тому обліку запасів приділяють достатнюувагу.

Проблеми обліку й оцінки запасів розглядали такі вчені: Ф.Бутинець,С.Голов, Ю.В. Гончаров [2], Н.Р. Домбровська, В.Завгородній, М. Пушкар,М.С.Самко[3],В.Сопко,Б.Усач,В.В.Фесенко[5],Г.М.Шамота[6]таінші.

Метою даної статті є дослідження переваг та недоліків різних методівоцінкивибуттязапасів,їхвпливнафінансовірезультатипідприємства.

Вумовахнеобхідностізабезпеченняефективногофункціонуваннясуб’єктівгосподарювання для досягнення ними достовірних фінансових результатіввибір методів оцінки списання запасів є важливою передумовою організаціїобліку цих об’єктів. Важливість правильного вибору методів оцінки списаннязапасівзумовлюєтьсящейтим,щоцейвидвитратбезпосередньопов’язанийзрозрахунками собівартості продукції. Отже, фактично оцінювання запасів єосновоюдля визначенняфактичної собівартості та ціни виробленої продукції.Такимчином,дужеважливимєвибіроптимальногометодувибуттязапасівдлякожного господарюючого суб’єкта, виходячи із поточних та стратегічнихзавданьйогодіяльності.

Виробничі запаси істотно впливають на фінансовий результатгосподарськоїдіяльності,оскількимаютьнайбільшупитомувагувсобівартостівитрат підприємства більшості галузей виробництва різних сфер діяльності. Узв’язкузцимбулорозробленоП(С)БО9«Запаси».

ЗначнуувагувП(С)БО9«Запаси»приділенопитаннямоцінюваннязапасів.Взагалі, оцінка майна підприємства – один із найважливіших інструментів, щозабезпечують достовірність інформації бухгалтерського обліку про результатигосподарськоїдіяльності.Воназдійснюєтьсяшляхомпідсумовуваннявитратнапридбання та/або виготовлення запасів і визначення величини затрат, що


290

відображаютьсяяквитратипідприємствапринаступномувибуттізапасів [3, с.62].

При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншомувибутті оцінка їх здійснюється за одним із методів, передбачених П(С)БО 9«Запаси».Длявсіходиницьбухгалтерськогооблікузапасів,щомаютьоднаковепризначення та однакові умови використання, застосовується тільки один ізнаведенихметодів.Длязапасіврізногопризначенняможутьвикористовуватисьодночаснорізніметодиоцінки.

Перед підприємством постає завдання вибору такого методу, який бинайбільшевідповідавйогопотребам:

–незавищувавфінансовихрезультатівдіяльності;–незанижувавсобівартостіготовоїпродукції;–бувпростимталегкимузастосуванні.Кожензметодівоцінкизапасівприїхвибуттімаєсвоїперевагитанедоліки,

наведеніутаблиці1.Для застосування важливо обрати той метод, який дозволяє найточніше

провестиоцінку з урахуванням інтересів власниківпідприємствата специфікивиробничоїдіяльності.

-Таблиця1Характеристикаметодівоцінкивибуттязапасів[3,с.63]

Сутьметоду Переваги НедолікиІдентифікаційноїсобівартості

Передбачає визначеннявитрат за кожною окремоюодиницею виробничихзапасів. Використовуєтьсяпри:а) невеликій номенклатурізапасів;б)виконанніспецзамовленьіпроектів;в) унікальній характеристиціодиницізапасу;г)невеликійвартостізапасів;д)неможливійзаміні іншимизапасами

1. Для кожної одиницізапасіввикористовуєтьсяспеціальне маркування,яке дозволяє визначитиїї собівартість, тобтопідприємство можерегулювати рух дорогихабодешевихзапасів.2. Прийнятний призастосуваннібухгалтерських програм,оскільки вонидозволяютьвідслідковувати рухконкретних одиницькожного найменуваннязапасів

1. Можливістьманіпулювання сумоюприбутку, роблячисуб’єктивний вибір, якийзапас використовувати впевнийперіодчасу.2. Складність інепрактичність контролюпридбанняйвикористанняконкретних одиницькожного найменуваннязапасів.3. Однакові запасиобліковуються за різноювартістю, що є не завждизручно

СередньозваженоїсобівартостіОцінка ведеться за кожноюодиницею запасів діленнямсумарної вартості залишкузапасів на початок звітногомісяця і вартості одержаних узвітномумісяцізапасівна

1. Не вимагаєдетального обліку рухуза кожною одиницеюзапасів.2. За рахунок питомоївагидорогихзапасів,

1.Уперіодпідвищенняцінметодпризводитьдо того,що підприємстваоголошують більшийприбуток, ніжсправедливий,урезультаті


291

Продовженнятабл.1сумарну кількість запасів напочатку звітного місяця іодержаних у звітному місяцізапасів. Собівартість запасівбуде залежати від придбаннязапасів за вищою ціноюнаприкінці місяця.Використовується приненалежній ідентифікації таперіодичнійсистеміобліку

придбаних наприкінцімісяця, у загальній сумізапасів середньозваженацінаодиницізапасівбудевище, а відповідно,собівартість запасів, щовибули, збільшиться, щобуде сприяти зниженнюподаткунаприбуток

чого сплачуютьсянадлишкові кошти увиглядіподатків.2. Недоцільновикористовувати, якщоособливостітехнологічного процесупов’язані з щоденнимнадходженням і витратоюзапасів

ФІФОСобівартість запасів,придбаних у першу чергу,повинна бути віднесена дозапасів, що вибули у першучергу.Використовуєтьсядля:а)запасівувиглядіпродуктівхарчування (щоб уникнутизбитківвідпсування);б) підприємств, які маютьпільгизподаткунаприбуток

1. Вигідновикористовувати приплановому скороченнізакупок матеріалів тапри очікуванні падінняцін на продукцію, щовиготовляється.2. У період постійногозростання цін надаєнайвищийрівеньчистогодоходу

У період інфляціїзабезпечує наявністьневиправдано завищеноїсуми прибутку, щопризведе до сплатинадлишкових коштів увигляді податку наприбуток

НормативнихвитратНа підприємствівстановлюються нормативніобліковіціни,якимипротягоммісяця користуються дляоцінки списання запасів.Наприкінці місяцяобчислюють ціну, виходячи зфактичнихвитрат.Використовується напідприємствах промисловостізіскладноютехнологією

1. Охопленнянормативнимикалькуляціями значноїчастинивитрат.2. Можливість рідшездійснюватиінвентаризаціюнезавершеноговиробництва.3. Відокремлений облікзмін норм, тобтоконтрольза здійсненнямрежимуекономії

1. Постійний перегляднорм використаннязапасів, праці, виробничихпотужностейтадіючихцін.2. Охопленнянормативнимикалькуляціями значноїчастинивитрат

ЦінипродажуСобівартість реалізованихтоварів визначається якрізниця між продажноювартістюреалізованихтоваріві сумою торгівельної націнкина них. Використовується напідприємствах, які маютьмережу магазинів чи значнуноменклатуру з орієнтовнооднаковимрівнемнацінки

Даний методрозповсюджений уроздрібній торгівлі.Оперативне реагуванняназмінуцінипридбання

У балансі відображаєтьсяпродажна вартість товарівза вирахуваннямнереалізованої торговоїнацінки. Розрахована утакий спосіб величинадосить орієнтовна і можевідхилятися від реальноївартостітоварів


292

Убухгалтерськомуоблікудужеважливанекількістьметодівоцінкизапасів,абезперечноїхпозитивнийвпливприприйняттірішеньщодоціноутвореннянавироблену продукцію та оцінку фінансових результатів діяльності суб’єктагосподарювання.Також спосіб списаннятоварно-матеріальних запасів впливаєнавартістьоборотнихактивівуструктурібалансунакінецьзвітногоперіодута,якнаслідок,наліквідністьіфінансовустійкістьпідприємства[2,с.53].

Аналіз існуючих методів оцінки вибуття виробничих запасів дозволиввиділитинаступніпричини,щовпливаютьнавибірпевногометоду:

– різний характер та специфіка виробничих запасів (асортимент, цінатощо);

–специфікадіяльностіпідприємства(промисловість,торгівля,транспорт,зв’язок);

–місцевикористання (за структурнимипідрозділами, відділами,цехами,управліннями);

–економіко-правовийфактор(тенденціїрозвиткуекономіки,податковогорегулювання);

–історичнийфактор(історичніпередумовиформуваннясистемиобліку);– інформаційне та організаційне забезпечення (використання

комп’ютерних інформаційних систем обліку, забезпеченість підприємстваскладами,іншимимісцямизберіганнязапасів).

Вибір конкретного методу залежить в основному від того, які завданнявирішуються організацією у сфері інвестицій, фінансів і оподаткування. Напогляд деяких вчених, метод ФІФО доцільно використовувати підприємствам,які планують здійснення капітальних вкладень за рахунок власних джерел ікористуютьсяприцьомувідповіднимипільгамипоподаткунаприбуток.Методсередньозваженої собівартості вважаютьпомірнимщодовпливунаприбуток іліквідністьпорівнянозФІФО[5,с.29].

Отже, під час дослідження були розглянуті переваги і недоліки різнихметодів оцінки запасів при їх вибутті. Таким чином, можна зробити висновокпроте,щобільшдоцільнимєвикористанняметодуФІФО.Хоча, зодногобоку,метод ФІФО збільшує прибуток підприємства, він дає найбільш достовірнуінформаціюпрообліквибуттязапасів,томущонабалансізалишаютьсятількитітовари,якібулизакупленіпізніше.

Вплив цього методу на фінансовий стан економічного суб’єкта можнавважати позитивним, оскільки показники бухгалтерського балансу, щохарактеризують статті оборотних активів, відображаються у вартості,наближеній до ринкової. Крім того, фінансова звітність, у якій відображеназначна сумаприбутку, єпривабливою і дляпотенційних інвесторів.Залученняінвестицій для фінансування перспективних проектів надасть можливістьрозширити обсяги виробничо-фінансової діяльності та покращитирезультативністьцієїдіяльностівцілому.


1. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку№ 9«Запаси» : за станом на 25.01.2013 р. [Електронний ресурс] : [офіц. текст] /



293

Мінфін України;Наказ, Положення від20.10.1999№246 від20.10.1999 року№246.–Режимдоступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0751-99.—Назвазекрана.—Датазвернення:7.05.2014р.)

2. Гончаров, Ю.В. Оцінка виробничих запасів: вітчизняний та зарубіжнийдосвід[Текст]/Ю.В.Гончаров,І.В.Кравченко//ОблікіфінансиАПК.–2011.–№1.–С.50−53.

3. Самко, М.С. Порівняльний аналіз існуючих видів оцінок виробничихзапасівпідприємства[Текст]/М.С.Самко//Управліннярозвитком.–2013.–№3.–С.62–65.

4.Фесенко,В.В.Вибірметодуоцінкисписаннязапасівякфакторвпливунаформування фінансових результатів [Текст] / В.В. Фесенко // Управліннярозвитком.–2012.–№4.–С.53–56.

5.Шамота,Г.М.Вдосконаленняметодівоцінкивибуттявиробничихзапасів[Текст] / Г.М. Шамота, О.І. Федько // Економічні погляди: теорія і практика:збірниктезнауковихробітМНПК (3-4 лютого2012 р.): у2-хч. – Одеса:Центрекономічнихдослідженьтарозвитку.–2012.–Ч.ІІ.–С.28–31.

УДК336.71.078

ЛютикОлександрстудент

Буковинськийдержавнийфінансово-економічнийуніверситетм.Чернівці

ВИКОРИСТАННЯДИСКРИМІНАНТНИХМОДЕЛЕЙДЛЯПРОГНОЗУВАННЯ

БАНКРУТСТВАПІДПРИЄМСТВ

АнотаціяУстаттідослідженодискримінантнімоделіпрогнозуваннябанкрутстванапідприємстві

та розглянуто можливості використання останніх на українських підприємствах в умовахекономічноїперебудови.

Ключові слова: банкрутство, моделі прогнозування банкрутства, дискримінантнийаналіз,багатофакторнийаналіз.

В умовах впровадження радикальних економічних реформ і ринкової

трансформацій економіки України простежується достатньо висока частказбитковихтанежиттєздатнихпідприємствізнезадовільнимфінансовимстаном.Для попереднього визначення загрози критичної неплатоспроможності(банкрутства) підприємств, вітчизняними і зарубіжними науковцямирозроблено ряд дискримінантних моделей, результати яких вказують нафінансовий стан, платоспроможність та рівень ймовірності банкрутствапідприємств.

Аналізосновнихдосліджень іпублікаційпоказав,щопитаннювизначення


294

ймовірності банкрутства підприємств приділяється значна увага з бокувітчизняних та зарубіжних науковців. Розробкою методик і критеріївпрогнозуваннябанкрутствазаймалисьтакіпровіднівченіякЕ.Альтман,Р.Лис,А.Таффлер,Г.Спрингейтта ін.Доситьдетальнопитанняоцінкибанкрутствавконтекстізарубіжноїпрактикирозглянули-О.Я.Базілінська[1],В.О.Подольська[2],Н.П.Шморгун[6].Заслуговуютьнаувагупублікаціїсучаснихнауковців,щодонедоліків існуючих методик оцінки ймовірності банкрутства в практиціукраїнських підприємств, що представлені в розробках - Р. Романіва [3],О.О.Шапурової [5]. Отже, як бачимо, питання банкрутства не втратило своєїактуальності, і сьогодні потребує більш детального подальшого дослідженняможливості використання дискримінаційних моделей у вітчизняній практиці.Рівеньдослідженняіснуючихпроблемтаступіньїхвирішенняобумовиливибіртемитавизначилиїїмету.

Метою даної роботи є дослідження методик дискримінаційного аналізуймовірності банкрутства підприємства, виявлення їх основних переваг інедоліківтаможливостівикористанняувітчизнянійпрактиці.

Усвітовійпрактиціоднимзнайважливішихінструментівсистемиранньогозапобігання та прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантнийаналіз (аналіз множинних дискримінант - Multiple-discriminantanalysis, MDA).Йогозмістполягаєвтому,щозадопомогоюматематико-статистичнихметодівбудують функцію та розраховують інтегральний показник, на підставі якогоможна з достатньою ймовірністю передбачити банкрутство суб’єктагосподарювання. Дискримінантний аналіз ґрунтується на емпірично-індуктивному дослідженні фінансових показників великої кількостіпідприємств,однізякихзбанкрутували,аарешта-успішнофункціонуєвумовахринковогосередовища.[6,с.92].

Перша дискримінантна модель діагностики банкрутства була розробленаамериканським вченим Е. Альтманом у 1968 році на основі даних 22підприємств. За аналогічним алгоритмом були створені такі відомі методидіагностикибанкрутства,як: критерії Спрінгейта, Таффлера, Ліса, універсальнадискримінантна функція, показник діагностики платоспроможності Конона іГольдера. Ці моделі об’єднує схожий набір змінних, у переважній більшостімоделей визначальними є такі коефіцієнти: покриття, оборотності робочогокапіталу,рентабельностіактивів,оборотностіактивів.

Найбільшширокезастосуваннясередметодівпрогнозуваннябанкрутстваотримала багатофакторна, так звана, Z-модель (індекс) Альтмана, розробленаЕдвардом Альтманом в 1968 році. Здобуті в процесі розрахунків значення Z-показника свідчать про наступне:Z<1,8 - ймовірність банкрутства висока;1,8<Z< 2,7 - ймовірність банкрутства дуже висока; 2,71 < ї < 2,9 - банкрутствоможливе;Z>3 -ймовірністьбанкрутствадуженизька [2, с.168].Однак,РяснихЄ.Г. [4] відмічає, що незважаючи на привабливість даної методики, її вико-ристанняобмежуєтьсянеобхідністюматиринковувартістьакцій.Ацеможливолише для великих корпорацій, акції яких вільно котируються на фондовихбіржах.Враховуючищейтойфакт,щофондовийринокУкраїниєнедостатньорозвинутим, то звертання українських підприємств до даної методики є


295

некоректним[4,с.30].Широке застосуваннямоделі Альтмана в зарубіжній практиці обумовлено

наступними її позитивними якостями: модель включає велику кількістьпоказників,щозабезпечуєнизькутрудомісткістьїївикористанняпридостатньовисокій точності результатів; передбачає інтегральну оцінку і дає можливістьпорівняння стану різних об’єктів; інформація для розрахунку всіх показниківдоступна і міститься в основнихформах звітності; існує можливість не тількипрогнозування банкрутства, але і оцінка зони ризику, в якій знаходитьсяпідприємство.

Ідеї Альтмана були розвинуті Спрінгейтом, який побудував модель напідставідослідженнявпливу19фінансовихпоказників.Точністьпрогнозуваннябанкрутства за цією моделлю становить 92 %, однак з часом цей показникзменшується.Вважається,якщоZ-показникнижчийза0,862,топідприємствоєпотенційним банкрутом. Р. Ліс адаптував методику Альтмана дляВеликобританії,прицьомуграничнезначенняZдорівнює0,037,призменшеннізначенняZнижчекритичного,виникаєвисоказагрозаймовірностібанкрутствапідприємства. З метою діагностики банкрутства підприємства доцільновикористовуватиіпоказникдіагностикиплатоспроможностіКонанаіГольдера.Критичні[2,с.170].

Американський економіст В.Бівер в основу своїх досліджень поклав 30найчастіше використовуваних у фінансовому аналізі показників. За ознакоюоднорідностівонибулизгрупованівшістьгруп.ЗкожноїгрупиБівервибравпоодномунайтиповішомупоказнику,якійсклалийогосистемупрогнозування.

Звикористаннямматеріаліваналізу79фінансовонеспроможнихітакогожчисла фінансово спроможних підприємств Бівер розробив шкалу граничнихзначеньдлякожногозтакихпоказників стосовноамериканськихпідприємств.НормативнізначенняпоказниківУ.Біверарозподіленінатригрупи:длястійкихкомпаній,за5роківдобанкрутстватаза1рікдобанкрутства.

Британські вчені Таффлер і Тішоу запропонували в 1977 роцічотирьохфакторну модель, яка надає точну картину фінансового станукорпорації.КритичнезначенняZ-показниказацієюмоделлю-0,25.ЯкщоZ>0,3- у фірми непогані довгострокові перспективи, а якщо Z < 0,2 - банкрутствобільшніжймовірне[2,с.170].

Пристосована до вітчизняних умов дискримінантна модель буларозроблена О. Терещенком. Вона існує у двох варіантах: універсальна таспеціалізована за галузями народного господарства. Ця модель враховуєспецифікудіяльностісамеукраїнськихпідприємств.Алевагомимїїнедолікомєширокий інтервал невизначеності, коли неможливо достовірно визначитиприналежністьпідприємствадофінансовостійкихчидопотенційнихбанкрутів.

Отже, аналіз існуючих методик та теоретичних підходівщододискримінантного аналізу ймовірності банкрутства дав змогу визначитиосновні переваги та недоліки відповідних теорій та розрахунків за умов, щосклалися у практиці підприємств України. Умови загострення кризи тапогіршення фінансового стану значної частини підприємств потребуютьпостійнихдослідженьтапропозиційзурахуванням:оперативногоконтролюта


296

аналізу показників звітності, що потребують відповідного удосконалення;адаптування системи показників щодо оцінки ймовірності банкрутства, їхпереглядтазвуженнявідповіднодовдосконаленняіснуючихметодик.

Доцільновідзначититакіаспектидослідженьнаперспективутаокреслитинаступнінапрями,асаме:оцінкаймовірностібанкрутствапідприємстваврозрізіяк галузевих особливостей, так уніфікованих моделей; розробка системипоказників та критеріїв, що є уніфікованими і можуть в разі необхідностівикористовуватись для загальної оцінки перспектив банкрутства; обмеженнякількостіпоказниківщодообранихмоделейтаспрощеннярозрахунківзметоюпідвищенняїхдоступностіідостовірності.


1. Базілінська, О.Я. Фінансовий аналіз : теорія та практика [Текст] : навч.посібник/О.Я.Базілінська.—К.:Центрнавч.л-ри,2011.—328с.

2. Подольська, В.О. Фінансовий аналіз [Текст] : навч. посібник /В.О.Подольська,О.В.Яріш.—К.:Центрнавч.л-ри,2010.—488с.

3. Романів, Р. Використання дискримінантного аналізу у методиціпроведеннявнутрішньогоаудиту [Текст]/Р.Романів//Наукамолода.—2006.—№5.—С.115–117.

4. РяснихЄ.Г.Моделідіагностикитапрогнозуваннябанкрутства[Текст] /Є.Г.Рясних,Л.О.Шкілюк//ВісникХмельницькогонаціональногоуніверситету—2008.—№2.—Т2.—С.30-33.

5. Шапурова, О.О. Моделі оцінки банкрутства та кризового станупідприємств[Текст]/О.О.Шапурова//Економікаідержава.—2009.—№4.—С.59-64.

6. Шморгун,Н.П.Фінансовийаналіз[Текст]:навч.посібник/Н.П.Шморгун,І.В.Головко.—К.:Центрнавч.л-ри,2006.—528с.


297

УДК657.37:657.446:004.87МельничукОксана

к.е.н.Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет


ПОДАННЯЗВІТНОСТІВЕЛЕКТРОННОМУВИГЛЯДІ:ПЕРЕВАГИТАНЕДОЛІКИ

АнотаціяУстаттірозглянутопитанняформуваннятаподаннязвітностізасобамиелектронного

зв’язку.Висвітленоосновніперевагиелектронноїформиподаннятанедоліки,яківиникаютьуплатниківприподаннізвітностідоорганівдержавноїподатковоїслужби.

Ключовіслова:фінансовазвітність,податковазвітність,електроннаформазвітності,декларація.

Процес формування звітності підприємства є завершальним етапом увизначенні ефективності діяльності суб’єкта господарювання та джереломінформації для прийняття управлінських рішень різними державнимиструктурами. Інформація, що сформована у звітності, може бути оперативноопрацьованау випадку її поданнявелектроннійформічерезмережу Інтернет.Проте це не єдина перевага електронного подання звітності, адже завдякипрограмному забезпеченню можна здійснювати контроль за правильністю їїзаповнення(виявляючиметодологічнітаарифметичніпомилки)тазіставлятипоказникирізнихзвітнихформміжсобою,виявляючиприцьомунедостовірнуабо ж необ’єктивну інформацію. У зв’язку з цим дослідження теоретичнихаспектівтаоцінкапрактичнихмоментівпредставленнязвітностівелектроннійформідосізалишаєтьсяактуальнимта потребуєдетальноговивченнязметоюудосконалення.

Інтерес до проблеми формування та подання звітності в системіелектронного документообігу виявляли та оприлюднювали у своїх працяхвідомі науковці, а саме: Голов С.Ф., Жук В.М., Івахненков С.В., Мельник Т.,Мельник П.В., Новицький А.М., Ріппа С,П. та інші. Завдяки їх праці булодосліджено методику формування звітності засобами програмногозабезпеченнятаметодиїїобробки,питанняподаннязвітностідляполегшенняфункційконтролютааналізу.Протеузв’язкуізпроблемаминезбалансованостіпрограмного забезпечення, виявленими в процесі його практичногозастосування, виникає необхідність у дослідженні особливостей поданнязвітностівелектронномувигляді.

Електроннуформузвітностісьогоднімаютьзмогуприйматипрактичновсідержавні установи, проте основним її користувачем є Міністерство доходів ізборів України. Через те, електронну звітність уособлюють, як правило, ізподатковою звітністю, надаючи їй наступне визначення: «…як простий,надійний і безпечний спосіб налагодження стосунків між податківцями таплатникамиподатків.»[1,с.43].

Враховуючи, що податкові органи одночасно приймають фінансову іподаткову звітність, спробуємо дослідити процедуру їх подання.Відповідно до


298

п.49.3 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається завиборомплатникаподатківводинізтакихспособів:

¾ особистоплатникомподатківабоуповноваженоюнацеособою;¾ надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом

вкладення;¾ засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням

умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку,визначеномузаконодавством[1,с.43].

І хоча обов’язковість подання податкової звітності до контролюючихорганів виключно в електронній формі запроваджена тільки для платниківподатків,якіналежатьдовеликихтасередніхпідприємств(п.49.4Кодексу),заданими оперативної інформації державної податкової служби у Хмельницькійобласті станомна01січня2014 року забезпеченонадзвичайно високий рівеньподання звітності засобами електронного зв’язку(див.табл.1). Тому, викликаєсумнів,щоіншіплатники,асамесуб’єктипідприємницькоїдіяльності–фізичніособи,завласнимбажаннямнадсилаютьзвітністьвелектроннійформі.

Таблиця1Структураплатників,щоподаютьзвітністьвелектроннійформіврозрізі

інспекційпоХмельницькійобласті,%Назваінспекції Питомавагаплатників,якіподають

звітністьвелектронномувиглядізподаткунаприбуток

зПДВ зЄСВ

Кам’янець-ПодільськаОДПІ 98 98 99ГородоцькаОДПІ 88,5 93 100КрасилівськаОДПІ 88,9 88 96СлавутськаОДПІ 87,0 97 97ХмельницькаОДПІ 85 85 95ШепетівськаОДПІ 88 85 99ДунаєвецькаОДПІ 88 78 98

Основними переважаючими критеріями електронної форми подання

звітностієоперативністьтазручність,протезважаючинаокреміпозитиви(див.табл. 2) необхідно вказати на ті проблеми, які виникають в процесівідправленнязвітівтаочевидніфінансовінаслідкиїх.

Податкова звітність за критерієм звітування може бути: звітною – увипадку подання за термінами, передбаченими для відповідного звітногоперіоду; новою звітною – у випадку, коли протягом терміну подання платникподавзвітнудеклараціютавиявивпомилкибудь-якогозмісту,яківінмаєправовиправити до встановленого терміну подання звітності; уточнюючою – увипадку, коли подається декларація з виправленими помилками післяостанньоготермінуподаннядлявідповідногозвітногоперіоду.


299

Таблиця2ПеревагитанедолікиелектронноїформиподаннязвітностіПеревагидляплатника НедолікидляорганівДПС

Орган податкової служби не має змогиз’ясувати чи подає звіт безпосередньоплатник (або уповноважена на цеособа) чи інша особа, яка виконує ціфункціїзаплатника

Звітність може відправляти будь-яка особазаплатника,наякувінціфункціїдовірив, атому існує ймовірність виплати заробітноїплати працівникам, що не оформленіофіційно,абонемаютьнацеповноважень.

Платник має шанс подати звітність доДПІ вчасно, незалежно від свого місцяперебування

Втрачається можливість тиску на платникащодо відображення «необхідних»податкових зобов’язань удекларації(наприклад: якщо платниквідображує від’ємний об’єкт оподаткуванняпри обчисленні податку на прибуток таказвітність може бути не прийнятоюінспектором,нажальтакіфактивідомі)

Відсутність безпосередньогоспілкуванняз інспекторомтаухиленнявід тиску на платника щодобезпідставного збільшенняподаткового навантаження з метоювиконанняпланівпоінспекціях Втрачаєтьсяможливістьзабезпечення

надходженьдобюджетуврезультатіздійсненихпереплат,абозавищенняподатковихзобов’язаньплатникомна

«прохання»інспектора

Оперативність подання звітності (призвичному режимі подання звітності,декларації надходять протягом 20хвилин)Одночасне подання звітності в різніподаткові інспекції, що дозволяєскоротити витрати на відрядженняплатникаМожливість оперативного реагуванняна внесені зміни у форми звітності(програмне забезпечення постійнопоновлюється і не має необхідності упошукуновихформзвітів) Необхідністьпостійногопоновлення

програмногозабезпеченнятаприведенняйогоувідповідністьдозмінзаконодавства

Програмне забезпечення дозволяєавтоматично здійснювати камеральнуперевірку та перевірку структуризвітності, що дозволяє уникнутипомилок та застосування фінансовихсанкцій за порушення правилзаповненнязвітностіСкороченнявитратчасуназаповненнязвітності (програмне забезпеченнядозволяє обчислювати автоматичнооб’єкт оподаткування та / або сумуподатковогозобов’язання,узгоджуватитаконтролюватидодаткидозвітності)

Втрачаєтьсяможливістьнараховуватифінансовісанкціїзазаниженняподаткового

зобов’язаннявнаслідокарифметичнихпомилок.


300

ПрограмнезабезпеченняОРZ, вякомуформуєтьсяподатковатафінансовазвітність, не дає можливості формувати новий звітний та/або уточнюючийдокумент щодо окремих звітних форм, а саме при заповненні: всіх формфінансовоїзвітності,Звітупровикористанняплатникамиподаткунаприбутокпідприємств вивільненихкоштів, Звіту про суми податковихпільг, Розрахункучастиничистогоприбутку(доходу),щопідлягаєсплатідодержавногобюджетудержавними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями тощо. Тому увипадку здійснення камеральних перевірок податкової тафінансової звітностіта при порівнянні показників між звітними формами органами державноїподаткової служби, виникає ситуація, коли платнику необхідно надаватипоясненнящодовиявленихрозбіжностей,яківін,практичнонеможевиправитиелектронноюзвітністю.

Наступна проблема, яка виникає через неуважність платника, пов’язана зневірним збереженням звітної форми. Так сформована як «звітна» декларація,може бути помилково збережена і відправлена платником як «нова звітна» інавпаки та або збережена як «уточнююча». Наслідками такої необережності востанній термін подання звітності є її неприйняття і, як результат, –застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання. Отже, програмнезабезпеченняне дозволяє здійснюватиконтролюза правильністю збереженнязвітнихформ.

Результатомпідтвердження звітнихформдоорганівподаткової служби єодержання квитанцій.Першаквитанція засвідчуєфактдоставки звітності та їїзбереження на центральному рівні, а друга – факт її прийняття. Квитанціїповинні надходити в день надсилання звітності протягом нетривалого часу.Проте,приподаннізвітностівостаннітерміни,квитанціїнадходятьізвеликимзапізненням.Доситьчасто,яксвідчитьпрактика,удругійквитанціїможебутиінформація, що звіт не прийнятий, а про це платник може дізнатись лише нанаступний день, коли вже будуть застосовуватись штрафні санкції занесвоєчаснеподання.

Отже, застосування електронної форми подання звітності до органівдержавної податкової служби має багато переваг: економить час платників,спрощуєпроцедуруподаннязвітності,обмежуєвпливпрацівників інспекційнаформування показників звітності. Проте, невисокий рівень програмногозабезпечення призводить до непередбачуваних фактів неприйняття звітності,наслідкомякихєзастосуванняфінансовихсанкційдляплатників.

Списоквикористанихджерел1. Мельник Т. Податкова звітність в електронному вигляді : теорія і

практика[Текст]/Т.Мельник//Бухгалтерськийоблікіаудит.–2008.–№10.–с.43-47.

2. Податковий кодекс України : за станом на 1.05.2014 р. [Електроннийресурс] / Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодексвід02.12.2010№2755-VI. — Режим доступу :http://www.zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/.—Заголовокзекрану(датазвернення15.05.2014р.).



301

УДК657ОдинакТетяна

стажист-дослідникТернопільськийнаціональнийекономічнийуніверситет

м.Тернопіль

ТЕОРЕТИЧНІАСПЕКТИФУНКЦІОНУВАННЯУПРАВЛІНСЬКОГООБЛІКУНАСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХПІДПРИЄМСТВАХ

Анотація

Устаттірозглянутотеоретичніаспектиуправлінськогооблікунасільськогосподарськихпідприємствах. Досліджена історія виникнення управлінського обліку. Перелічені основніфактори,яківпливаютьнаособливостіоблікуусільськомугосподарстві.

Ключові слова:управлінськийоблік, сільське господарство, біологічні активи, природно-кліматичніумови,управлінськерішення.

Продуктами харчування населення України забезпечує сільськегосподарство. Це галузь виробництва, специфіка обліку на якій часткововідрізняється від інших галузей. До основних чинників, які впливають наособливості обліку в сільському господарстві можна віднести землю, якосновнийзасібвиробництва, сезонністьвиробництва,технологіявирощуваннябіологічних активів рослинництва і тваринництва, що є основою цієї галузі.Галузева специфіка також впливає на структуру і зміст статей витрат. Заформування собівартості продукції на сільськогосподарських підприємствахвідповідаєуправлінськийоблік.Самезйогодопомогоюформуєтьсяінформація,кориснакерівництвудляприйняттяуправлінськихрішень.

ЗгідноізЗакономУкраїни«Пробухгалтерськийобліктафінансовузвітністьв Україні» внутрішньогосподарський (управлінський облік) – це системаобробки тапідготовки інформації про діяльність підприємствадлявнутрішніхкористувачівупроцесіуправлінняпідприємством[1].

Голов С. Ф. наводить ширше та змістовніше визначення, трактуючиуправлінськийоблік,якпроцесвиявлення, вимірюваннянакопичення, аналізу,підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовуєтьсяуправлінськоюланкоюдляпланування,оцінкиіконтролювсерединіорганізаціїтадлязабезпеченнявідповідногопідзвітноговикористанняресурсів.

На сьогоднішній день в деяких галузях економіки, зокрема в сільськомугосподарстві, інформаційним можливостям управлінського обліку надаєтьсядругорядна роль, або він не ведеться взагалі. За дослідженнями науковцівблизько75%керівниківсільськогосподарськихпідприємствнепрактикуютьнасвоїхпідприємствахведенняуправлінськогообліку. Восновномуце керівникималихабосередніхпідприємств.МінаковаО.В.твердить,щонасучасномуетапінеобхідно зламати стереотип мислення керівників сільськогосподарськихпідприємств та довести, що управлінський облік може забезпечити потребиуправління якісними, аналітичними даними, через застосування відповіднихінноваційнихтехнологій.

Управлінськийоблікнасільськогосподарськихпідприємствах,маєглибоку


302

історію.Такелементиуправлінськогооблікувсільськомугосподарствііснувалищев256р.дон.е.,коликеруючиймаєткомАполлонумаЗеномусвоємупапірусірозділяв облік за видами виробництва. Окремо землеробство, тваринництвотощо та вимагав від спеціально призначених осіб самостійної періодичноїзвітності.Насьогоднішнійденьціфактипритаманніуправлінськомуобліку.

Розрахунок фінансового результату за кожним видомсільськогосподарської продукції в 1800-1830-х роках вимагав від своїхпрацівників Сайдан Леруа. Ця вимога була одною із першоосноввнутрішньогосподарськогообліку.[2,c.39.]

К.Каньйоні(Італія,кін.XIXпоч.XXст..)звертавзначнуувагунадеталізаціюданихобліку:по-перше,якітваринитарослинивигіднотриматитавирощувати,по-друге,коговигіднішенайматинароботу–постійнихробітниківчисезонних,тапо-третєзякоїточкизбільшенняврожаю,обробказемлістаєвигідною[2,c.45].

Всі ці факти вказують, що управлінський облік в сільськогосподарськихпідприємствахбересвійпочатокззародженнясамогосільськогогосподарства.

На сьогоднішній день управлінський облік являє собою не лише збір тареєстрацію інформації, але й аналіз та оцінку отриманих даних, для їхподальшого використання керівництвом підприємства, з метою отриманняекономічнихвигод.

На нашу думку у сільському господарстві є ряд особливих факторів, яківпливають на організацію управлінського обліку на підприємствах, цесезонністьвиробництва,природно-кліматичніумови,земля–якосновнийзасібвиробництва, основа галузі – біологічні активи рослинництва і тваринництва,тривалістьопераційногоциклу,нерівномірнийвихідпродукціїприрівномірнихвитратах,різнікалькуляційніодиниці.

Сезонність виробництва – один з основних факторів, які впливають наорганізацію управлінського обліку. У зв`язку з цим відбувається нерівномірневикористання виробничих та трудових ресурсів протягом календарного року.Внаслідок цього, витрати накопичуються на рахунках бухгалтерського облікупротягомроку,арозподіляютьсянаоб`єктиоблікунаприкінцізвітногоперіоду.

Оскільки однією з функцій управлінського обліку є планування, тонеобхідно враховувати можливий вплив природно-кліматичних умов намайбутній врожай продукції рослинництва. Тому що сільськогосподарськіроботи ведуться, як правило на відкритому повітрі, тому саме погода можевпливатинавитратитаобсягивиробництвапродукції.

Головною відмінність сільськогосподарської галузі від інших галузейпромисловості є використання землі, як основного засобу виробництва. Приправильному використанні вона не лише не виснажується, але і навпакипідвищує свою родючість. Саме тому на землю не нараховується амортизація.Протепідвищенняродючостіґрунтупотребуєдодатковихвитрат,яківідповідноповиннівідображатисьвобліку.

Процес виробництва сільськогосподарської продукції тісно пов`язаний зприроднім процесом біологічних перетворень, тому що господарствазаймаються вирощуванням біологічних активів рослинництва і тваринництва.


303

Саме тому при розрахунку їх собівартості основними є види і порядок їхвирощування.

Щеоднієюособливістюуправлінськогооблікув сільськомугосподарстві єнерівномірний вихід продукції протягом звітного періоду при рівномірнихвитратах. Це спричинено тим, що деякі біологічні активи отримується лишеодинразнарік,авитратинаїхвирощуваннянесутьсяпостійно.Томупооднихвидах біологічних активів необхідно щомісяця визначати собівартість 1 цпродукції,апоінших–витратинаоднуголову,взалежностівідїхвиду.

Отже, всі особливості сільськогосподарського виробництва повинні бутивраховані при побудові системи обліку. На нашу думку, лише бухгалтерськийоблік,веденняякогозаконодавчозакріплене,неможезабезпечитивсієїповнотинеобхідної для керівництва інформації. Керівникам сільськогосподарськихпідприємств необхідно залучати висококваліфікованих фахівців зуправлінськогообліку,дляефективноїдіяльностіпідприємствавцілому.


1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність вУкраїні»: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/.

2. Соколов, Я. В. Бухгалтерский учет: от истоков до нашых дней [Текст] :Учебноепособиедлявузов/Я.В.Соколов.–М.:Аудит,ЮНИТИ,1996.–638с.

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/


304

УДК657.37:657.371ОлійникСвітлана

к.е.н.,доцентНаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни

м.Київ

РОЛЬІНВЕНТАРИЗАЦІЇВФОРМУВАННІДОСТОВІРНОЇФІНАНСОВОЇЗВІТНОСТІТАШЛЯХИЇЇВДОСКОНАЛЕННЯ

Анотація

У статті висвітлено сутність інвентаризації як елементу методу бухгалтерськогообліку, її зміст, місце і роль у формуванні достовірних показників фінансової звітності,проаналізовано сучасний стан інвентаризаційної роботи на підприємствах та шляхи їївдосконалення.

Ключові слова: Інвентаризація, фінансова звітність, облік, матеріально–відповідальніособи.

Інвентаризація сьогодні – це не лише теоретичне підґрунтя

бухгалтерськогообліку і господарськогоконтролю, алейорганізаційнаформа,якавикористовуєтьсядлявиявленнятаоцінкифактичногостанумайновоїбази,підвищення ефективності використання ресурсів, контролю за роботоюматеріально-відповідальних осіб, а також виявлення порушень в організаціїобліку майна, і причин, які породжують відхилення між його фактичноюнаявністюіданимиобліку.

Однак в частині розробки проведення інвентаризацій спеціальналітература з питань бухгалтерського обліку, контролю вже відстає від вимогпрактики. ЇЇ автори обмежуються лише описом інструктивних матеріалів ітехніки проведення інвентаризації(що і коли треба інвентаризувати).Літературні джерела, чинні положення та інструкції не розкривають питаньметодики проведення інвентаризації, тобто яким способом її потрібноздійснювати.

Питання інвентаризації висвітлювалось в працях різних авторів. Окреміпроблеми в різний час в своїх працях розглядали професори М.Г. Бєлов,Ф.Ф.Бутинець, П.І. Гайдуцький, Л.М. Крамановський, М.В. Кужельний,Ю.Я.Литвин, В.Г. Макаров, М.Я. Штейнманта, С.В. Бардаш, проф. В.Д. Андрєєв,проф. В.В. Сопко, д.е.н. В.С. Рудницький та інші. Серед зарубіжних вченихособливості проведення інвентаризації знайшли своє відображення в роботахЯ.В.Соколова,Н.С.Помазкова,таінших.

Метою статті є визначення сутності, змісту, ролі інвентаризації вгосподарській діяльності підприємств , обґрунтування значення та місцяінвентаризації як невід’ємної складової формування достовірної фінансовоїзвітності.

Аналіз фінансово-майнового стану та аналіз фінансово-господарськоїдіяльностіпідприємстваможливийлишезанаявностівихіднихданихдляйогопроведення. Вихідні дані, в свою чергу, можна почерпнути лише з данихбухгалтерського обліку. Для цього перед складанням річної звітності на


305

підприємстві обов’язково проводиться інвентаризація. Інвентаризаціязабезпечує дотримання таких вимог до балансу і звітності як правдивість іреальність. Проведення інвентаризації дає можливість отримати інформаціюбез якої такі елементи, як баланс та звітність втрачають функцію способупізнаннядійсності.Отже,рольінвентаризаціїочевидна.

Результати інвентаризаційної роботи мають висвітлюватися в примітках(пояснювальній записці) до річного фінансового (бухгалтерського) звіту, щодасть змогу його зовнішнім користувачам дістати відповідну аналітичнуінформацію.

Вважаємо, що значного покращення інвентаризаційної роботи можнадосягнути за рахунок більш повного використання можливостей і прийомівекономічного аналізу. Так, наприклад, аналізуючи витрати на проведенняінвентаризації з додатковими доходами, отриманими від відшкодованогоматеріального збитку, можна визначити ефективність проведенняінвентаризацій. Проаналізувавши матеріали інвентаризації, а саме кількістьвідшкодованих і невідшкодованих нестач, можна виявити вплив результатівінвентаризації на фінансовий стан підприємства. Оскільки недотриманнядоходівведедозменшеннявласнихоборотнихкоштівпідприємства.

Про регулярність проведення інвентаризацій можна судитипроаналізувавшивиконанняплануінвентаризаційінетількивціломузарік,айза окремі його періоди (місяць, квартал). Регулярність проведенняінвентаризаційдаєзмогувчасновиявлятинедобросовіснихпрацівників.

Отже,аналізпроведенняінвентаризаційєнадійнимгарантомефективностібудь-якого виробничого чи торгового підприємства, оскільки під час аналізуможна розв’язати різні завдання. А саме: оцінити загальний стан збереженнятоварно-матеріальних цінностей на підприємстві; оцінити виконання планупроведення інвентаризацій у цілому і окремо по періодах (місяць, квартал);вивчити динаміку результатів проведення інвентаризацій за попередній іпоточний періоди; визначити та обчислити вплив основних чинників нарезультати проведення інвентаризацій (плановість, передача товарно-матеріальних цінностей, звірка розрахунків тощо); визначити та обчислитивплив суми нестач на товарообіг; здійснити аналіз кількості випадків і суминестачокремопоматеріальновідповідальнимособам;визначититаобчислитивплив таких чинників, як вік, стаж матеріально відповідальних осіб і причинивиникненнянестач ірозкрадань;провестианалізнестач ірозкраданьвціломупопідприємствуіврозрізівідділень,яківходятьдоскладупідприємстватаін.

Якджереломаналізуслідвикористовуватипланирозподілуінвентаризаційміж посадовими особами, книги реєстрації контрольних перевірокінвентаризацій, табелі обліку робочого часу, оперативні дані по нестачам ірозкраданням, первинні документації, інвентаризаційні описи товарів,порівняльні відомості результатів інвентаризації товарів, накази порезультатампроведенихінвентаризацій.

Проведення інвентаризації є обов’язковим для підтвердженнядостовірності звітності. Але питанням порядку та методики здійсненняінвентаризаціїпідчасаудитуувагапровіднихвченихнеприділялася.


306

З приводу присутності аудитора під час інвентаризації науковці теж немають одностайної думки. Одні вважають,що аудитор не повинен входити доскладу інвентаризаційноїкомісії, алишеспостерігатиза їїпроведенням, інші–вважають,щоаудиторвзагаліневідповідаєзапроведенняінвентаризації.

Аудиторські процедуривключаютьперевіркупланів і нагляд за процесомінвентаризації,врезультатічоговизначаєтьсянаявність іправильністьоцінкимайнагосподарюючогосуб’єкта.Томудляпідвищеннядостовірностіотриманихаудиторськихдоказів,доцільноаудиторамзабезпечитисвоюприсутністьхочабнадвохінвентаризаціях:однійдозвітноїдатиідругій–після.

Отже,незважаючинате,щобільшістьаудиторів-практиківприпроведенніаудиту віддають перевагу документальним прийомам, проведенняінвентаризаціїприаудитізапасівзалишаєтьсявкрайнеобхідноюаудиторськоюпроцедурою(3).

“З метою можливості проведення інвентаризації в ході аудитузапропоновано: передбачати в договорі на проведення аудиту проведенняінвентаризації, на законодавчому рівні врегулювати обов’язки підприємстваукладатидоговірнапроведенняаудитудозавершеннязвітногоперіодузметоюзабезпечення можливості присутності аудитора під час проведення річноїінвентаризації, у випадку не проведення інвентаризації під час аудиту ваудиторськомувисновкуцеслідоприлюднювати(2)”.

Нанашпоглядоднимізспособівпокращенняпроведенняінвентаризаціїєтакожзастосуванняприцьомукомп’ютернихтехнологій.

Можна майже повністю комп’ютеризувати процес проведенняінвентаризації товарів, тобто штучних предметів, на яких можна проставитиштрих-коди. Таке проведення інвентаризації розв’язує відразу декількапроблемних питань, а саме: дотримання об’єктивності, точність результатів,термінпроведення,зменшенняобсягутрудовихзатрат.

Комп’ютеризаціяпроцедуриздійснення інвентаризаціїцінностейпотребуєствореннякомп’ютернихпрограмблокупроведення інвентаризаціїцінностей іоформлення її результатів. Програма виконання процедур інвентаризації прикомп’ютеризації здійснюється за заданим алгоритмом, за допомогою якоговиконуєтьсяпрограмапослідовностіпроцедурконтролюпідчасінвентаризаціїцінностей,щозабезпечуєдосягненнябажаногорезультату.

В умовах застосування комп’ютерної техніки і програм бухгалтерськогооблікуєможливістьпобудуватитакуструктуруаналітичногооблікупорахунку“Недостачі і втрати від псування цінностей”, яка дозволить мати будь-якуінформаціюдляпотребуправління.

Такимчином,організація інвентаризаціїпотребуєвирішеннярядупитань.На нашу думку, таку роботу слід проводити невідкладно, щоб у найближчомумайбутньомувласникмавзмогувідчутиефектвідпроведенняінвентаризації.


1. Бардаш, С.В. Інвентаризація при аудиті виробничих запасів [Текст] /С.В.Бардаш // Удосконалення національних нормативів аудиту : мат-лиРеспубліканська наук.-практ. конф. з аудиту. — Житомир : ЖІТІ. — 2000. —


307

С.108–111.2. Петренко, Н.І. Організація і методика аудиту в Україні Організація і

методика аудиту в Україні [Текст] : Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04/ПетренкоНаталія Іванівна ;Національнийаграрнийун-т.—К.,2004.—20 с.:рис.,табл.

Проведення інвентаризації на підприємстві перед складанням річноїфінансової звітності. [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://consultant.parus.ua/_advice_view.asp?rnx=0588Wd3d11ddab0b654e7f5aa12d5b92d81ae.—Назвазекрана.—Датазвернення:7.05.2014р.)

3. Пархоменко, В. Інвентаризація — інструмент забезпеченнядостовірностіфінансовоїзвітності»/В.Пархоменко//ВісникподатковоїслужбиУкраїни.—19.11.2012.—№43.—С.20–29.

4. Терехов, А.А. Контроль и аудит : основные методические приемы итехнология [Текст] / А.А.Терехов. М.А.Терехов. — М.: Финансы и статистика,1998.—208с.

УДК65.012.7

ПоливанаЛюдмилак.е.н.,доцент

Харківськийнаціональнийуніверситетсільськогогосподарстваім.П.Василенка

м.Харків

НЕОБХІДНІСТЬВНУТРІШНЬОГОКОНТРОЛЮВСИСТЕМІБУХГАЛТЕРСЬКОГООБЛІКУВПЕРІОДСУЧАСНОСТІ

Анотація

У статті розглянуто необхідність внутрішнього контролю в системі бухгалтерськогообліку в період сучасності та доведено, що завдяки належному контролю системабухгалтерськогооблікутафінансовоїзвітностіможебутинадійноюгарантієюдостовірностірезультатівфінансово-господарськоїдіяльностіпідприємств.

Ключові слова: система внутрішнього контролю, фінансова звітність, внутрішнійконтроль.

СистемабухгалтерськогооблікутафінансовоїзвітностівУкраїніпостійно

потребує реформування, запровадження методології розкриття економічноїінформації за міжнародними стандартами для забезпечення відкритості,прозорості та зіставностіфінансовоїзвітності суб'єктів господарювання.Разоміз удосконаленням системи бухгалтерського обліку постає необхідність вудосконаленні контролю системи бухгалтерського обліку та фінансовоїзвітності. Усвідомлення важливості внутрішнього контролю як ключовогоелементу управління підприємством дедалі зростає в Україні. Адже сприяти


308

безпеці активів підприємства та інвестицій акціонерів може тільки правильнопродуманатаорганізованасистемавнутрішньогоконтролю(СВК).

Вагомий внесок у дослідження місця та ролі контролю в системібухгалтерськогооблікузробилитаківідомівченіяк:Н.О.Алексєєва,М.Т.Білуха,Ф.Ф. Бутинець, Н.Г. Виговська, Є.В. Калюга, С.М. Петренко, А.М. Ткаченко,Т.В.Фоміна, Г.М.Яровенко, аледеякіпроблеми та ряд їх аспектів залишаютьсянедостатньорозкритимитапотребуютьподальшогодослідження.

Метою дослідження є наукове обґрунтування визначення необхідностівнутрішньогоконтролювсистемібухгалтерськогооблікувперіодсучасності.

На організацію діючого внутрішнього контролю вказано у Законі Українивід 16.07.99 №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність вУкраїні», відповідно до якого питання організації бухгалтерського обліку напідприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженогооргану відповідно до законодавства та установчих документів. У світовійпрактиці під «внутрішнім контролем» розуміють процес, спрямований надосягненнястратегічнихдовгостроковихцілейкомпанії,щоієрезультатомдійкерівництвазпланування,організації,моніторингудіяльностікомпаніївціломутаїїокремихпідрозділів[1].

На розвиток функції контролю в Росії і Україні вплинули ідеї німецькоїнаукової школи. Акцент на процедурному, математичному аспекті не дававможливості розглядати функції обліку і контролю, не ототожнюючи їх. Цепризводило до того, що на елементи методу бухгалтерського облікупокладалися«надії»зреалізаціїконтрольноїфункціїобліку[2].

На сьогодні для більшості крупних міжнародних компаній актуальним єзавдання забезпечення відповідності вимогам зовнішнього законодавстварізних країн. Найбільш жорсткими вважаються вимоги, що вступили в дію уберезні 2005 року в USA з прийняттям закону Сарбейнса – Оксли, за якимкерівництву компаній було надано зобов’язання підтверджувати правильністьфінансової звітності особисто, а також свою відповідальність за ефективністьСВК, та, в першу чергу, при підготовці фінансової звітності. Окрім цього, длявідповідності закону необхідно отримати висновок зовнішнього аудитора проефективністьСВКкомпанії.Законодавствотакоготипуіснуєвбагатьохкраїнах,наприклад, уВеликобританії,Канаді та ін. Сліднаголоситина тому,щовРосіїтакожприймаютьсявідповіднікрокивданомунапряму.Увідповідностізіст.19Федерального закону «Про бухгалтерський облік» економічний суб’єкт,бухгалтерська (фінансова) звітність якого підлягає обов’язковому аудиту,зобов’язаний організувати та здійснювати внутрішній контроль веденнябухгалтерського обліку та складання бухгалтерської (фінансової) звітності (завиключенням випадків, коли його керівник прийняв зобов’язання веденнябухгалтерськогооблікунасебе)[3].

Основною проблемою СВК на Україні в сучасний період є не зовсімдосконалезаконодавство.Нажаль,насьогоднівУкраїнінеіснуєбазовогозакону,який би встановлював основні поняття у сфері СВК, чітко розподіляв бизавдання,функції та повноваженняміжорганамидержавної тамісцевої влади,регламентував відносини між суб'єктами та об'єктами контролю.


309

Удосконалення СВК у бухгалтерському обліку та фінансової звітностіпідприємств має починатися із удосконалення методики контролю, тобтоприйняття нормативно-правових документів та методичних рекомендацій, щомають чітко і недвозначно регулювати всі аспекти здійснення контролюсистеми бухгалтерського обліку та фінансової звітності на підприємствіспираючись на світовий досвід вищих органів державного фінансовогоконтролю з питань і особливостей проведення перевірки системибухгалтерськогообліку.

Тому,побудоваСВКвсистемібухгалтерськогооблікуповиннаґрунтуватисянапевнихметодологічнихконструкціях-принципахтавимогах.Узв'язкузцимвиникає необхідність у формуванні концептуальної моделі внутрішньогоконтролювсистемібухгалтерськогооблікутапостійноїїїадаптаціїдомінливихумов її зовнішнього оточення, що є важливим стратегічним завданнямсьогодення. Концептуальна модель СВК на підприємстві в системібухгалтерськогооблікуповиннапочинатисьзорганізаціїслужбивнутрішньогоконтролюнапідприємстві.

Так, може бути організований окремий структурний підрозділ абовідокремленапосадоваособадлявиконанняпроцедурвнутрішньогоконтролю.Перелік функцій і завдань, які входять до обов’язків служби, визначається влокально – нормативному документі (Наказі про облікову політикупідприємства). Також обов’язки по здійсненню функцій внутрішньогоконтролера повинні бути розкриті в посадових інструкціях робітниківпідрозділу. Але, не виключаємо і іншу можливість – заключення відповідногодоговорузконтрагентом,якийспеціалізуєтьсянанаданніпослугвнутрішньогоконтролю.ВНаказіпрообліковуполітикупідприємстваповинніміститисяданіпровнутрішнійконтроль, системуорганіввнутрішньогоконтролю,порядок їхстворення та правомірності. Головною метою СВК в системі бухгалтерськогооблікуєкоординаціязпитаньпостановкибухгалтерськогообліку,податковогообліку та управлінського обліку, забезпечення єдиного підходу привідображенні на рахунках бухгалтерського обліку, в регістрах податковогообліку господарських операцій, проведення внутрішнього аудиту з питаньдотримання положень про облікову політику підприємства для цілейбухгалтерського та податкового обліку, здійснення повного контролю закінцевими результатами діяльності при дотриманні встановленої методологіїбухгалтерського та податкового обліку. Саме внутрішній контроль повиненсприяти поєднанню всієї сукупності фінансово – господарської діяльностіпідприємства в єдину систему бухгалтерського обліку та забезпечувати їїбезперебійнефункціонування.

З метою дотримання вимог до організації в частині здійсненнявнутрішнього контролю ведення бухгалтерського обліку та складанняфінансової звітності економічний суб’єкт повинен побудувати внутрішнійконтроль з достатнім рівнем формалізації. З метою формалізації СВК надпроцесомпідготовкифінансової звітностіпідприємству слід:розкрити головнібізнес–процеси,щовпливаютьнапідготовкуфінансовоїзвітності;розмежувативідповідальність за виконання контрольних процедур та забезпечити їх


310

ефективне виконання; проводити періодичну актуалізацію елементіввнутрішнього контролю; здійснювати постійний моніторинг та регулярнуоцінку ефективності контрольних процедур. На підприємстві повинні бутирозроблені головні нормативні документи, що регламентують порядок тапринципифункціонуванняСВК.

Нормативнідокументивгалузівнутрішньогоконтролюповиннівизначати:мету та принципи побудови СВК, розподіл функцій суб’єктів внутрішньогоконтролю, основні кроки та процедури процесу внутрішнього контролю,відповідальних осіб та строки їх виконання, оновлення опису процесів СВК,планування та проведення оцінки ефективності СВК, підготовка та наданнязвітності про стан СВК. Нормативні документи підприємства, до якихвідносяться регламент взаємодії підрозділів та робітників, положення пропідрозділи, інструкції, повинні розроблятися у відповідності з нормативно –правовими актами України. Ключовим елементом для побудови СВКбухгалтерського обліку є ефективний взаємозв’язок між підрозділамиорганізації. Виконавцямиконтрольних процедур врамкахСВКможуть бутинетількипрацівникибухгалтерії,але іпрацівникиіншихструктурнихпідрозділів.Напідприємствіповиннібутивизначенітаформалізованіпорядокіпроцедуриздійснення всіх форм моніторингу СВК над процесом підготовки фінансовоїзвітності, включаючи: мету проведення моніторингу, його види, порядокплануваннятапорядокздійсненнявидівмоніторингу,методидокументуваннярезультатів, порядок надання звітності про поточний стан СВК над процесомпідготовкифінансової звітності зацікавленимкористувачам.Припобудові СВКнад процесом підготовки фінансової звітності слід застосовувати ризико-орієнтованийпідхід,якийпередбачаєвпровадженняелементівСВКувсііснуючібізнес – процеси, що впливають на фінансову звітність. Підприємству слідвизначити процеси та процедури здійснення всіх форм моніторингу СВК надпроцесом підготовки фінансової звітності, включаючи порядок проведенняоцінки, оформлення результатів та надання їх органам управління. Напідприємстві повинен бути розроблений механізм оцінки та формуваннявисновкупроефективністьСВКнадпроцесомпідготовкифінансовоїзвітності.

Такожслідрозробитивнутрішнінормативнідокументи,щорегламентуютьпорядок проведення оцінки, порядок документування результатів оцінки тавстановлюють критерії ефективності контрольних процедур. За підсумкамипроведеної оцінки керівники структурнихпідрозділів повинні розробитипланміроприємств по удосконаленню СВК над процесом підготовки фінансовоїзвітності.РезультатиоцінкиСВКнадпроцесомпідготовкифінансовоїзвітностіповинні бути задокументовані належним чином та можуть бути використаніпри підготовці річного звіту. Публічне розкриття інформації про стан СВК всистемі бухгалтерського обліку є доброю практикою ведення бізнесу та можесприятипідвищеннюінвестиційноїпривабливостіпідприємства.ПобудоваСВКбудеоднією з умовдля забезпеченняоперативногоконтролюнадфінансово –господарською діяльністю підприємства, ефективного управління майном,забезпечення його схоронності, попередження негативних явищ та втрат тазабезпеченнярозвиткупідприємстванадовготривалуперспективу.


311

Підбиваючи підсумки вищезазначеного слід зробити висновок, щобухгалтерський облік і фінансова звітність підприємств в Україні є найбільшпроблемною ділянкою в системі контролю і потребує негайного переходу нановий удосконалений рівень. Внутрішній контроль повинен бути регулярнимпроцесом, саме цьому він потребує правильного планування, проведення,виконаннятаудосконалення.Аджесамезавдякиналежномуконтролюсистемабухгалтерського обліку тафінансової звітності може бутинадійною гарантієюдостовірності результатівфінансово-господарської діяльності підприємств длямаксимального задоволення інформаційних потреб зовнішніх і внутрішніхкористувачів, що особливо необхідно для залучення іноземних інвестицій внаціональнуекономіку.


1. Ковтун, Т.В. Система внутрішнього контролю як невід'ємний елементопераційної системи підприємства [Текст] / Т.В. Ковтун // ВісникХмельницькогонаціональногоуніверситету.—2009.—№6.—Т.1.—С.165-170.

2. Петренко, С.М. Інформаційне забезпечення внутрішнього контролю[Текст] : теорія, методологія, організація : Дис. док. екон. наук: 08.00.09 /Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського./С.М.Петренко.–Д.,–2009.–362с.

3. Федеральный закон от 06.12.2011 №402-ФЗ (ред. от 28.12.2013) "Обухгалтерском учете" (с изм. и доп., вступ. в силу с 01.01.2014) //http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_156037.


312

УДК657:336.563ПрокопишинОксана

к.е.н.,в.о.доцентаЛьвівськийнаціональнийаграрнийуніверситет

м.Дубляни

ОСОБЛИВОСТІОБЛІКУГУМАНІТАРНОЇДОПОМОГИ

АнотаціяУ статті наведено особливості надходження гуманітарної допомоги в Україну, вимоги

дообліку та митного оформлення. Обґрунтовано необхідність цільового характерувикористаннятакоїдопомоги.

Ключовіслова:гуманітарнадопомога,донор,отримувач,цільовийхарактер,пільга.Вумовахекономічноїкризитафінансовоїнестабільностівиникаєпотребав

отриманні гуманітарної допомоги донорів з-за кордону у формі грошовихкоштів,товарно-матеріальнихцінностей,атакожувиглядіробіт іпослуг.Такадопомога дає змогу підприємствам ефективно функціонувати, створюючиконкурентнесередовищеунесприятливиймомент.Саметомуорганізаціяоблікугуманітарноїдопомогистаєважливимаспектомудіяльностітакихпідприємств.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» від22.10.1999р.№1192-XIVгуманітарнадопомога–цецільоваадреснабезоплатнадопомогаугрошовійабонатуральнійформі,увиглядібезповоротноїфінансовоїдопомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконанняробіт, надання послуг,що надається іноземними та вітчизняними донорами ізгуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або закордоном, які потребують її у зв’язку зі соціальною незахищеністю,матеріальноюнезабезпеченістю,важкимфінансовимстановищем,виникненнямнадзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій іепізоотій,екологічних,техногеннихтаіншихкатастроф,якістворюютьзагрозудля життя і здоров’я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичнихосіб, а такождляпідготовкидо збройного захистудержавита її захисту уразізбройноїагресіїабозбройногоконфлікту[1].

Гуманітарна допомога – різновид благодійництва, і її потрібноспрямовувативідповіднодообставин,об'єктивнихпотреб,згодиїїотримувачівта за умови дотримання вимогстатті 3 Закону України «Про благодійнудіяльністьтаблагодійніорганізації»від8квітня2014р.№1190-VII[2].

Підставою для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмовазгодаотримувачатакоїдопомогинаїїодержання.

Донор надсилає письмову пропозицію отримувачу. Після письмової згодиостанньоговідбуваєтьсяфактичненаданнягуманітарноїдопомогизподальшимїївідображеннямвобліку.

При цьому суб’єкти господарювання мають бути зазначені в Єдиномуреєстріотримувачів гуманітарної допомоги,зареєстрованомуПостановоюКМУвід30.01.2013 р.№39«Про затвердження Порядку реєстрації отримувачівгуманітарної допомоги» [3]. Окрім того, вони мають бути акредитовані в


313

митному органі за місцем реєстрації, якщо допомога надходить з-за кордону.Товари (предмети), що ввозять (пересилають) як гуманітарну допомогу,підлягають першочерговому безкоштовному спрощеному декларуваннюмитниморганамУкраїнивідповіднимиустановамитаорганізаціяминезалежновід форми власності, з обов’язковим проставленням у товаросупровіднихдокументах, вантажних митних деклараціях клейма «Гуманітарна допомога.Продажзаборонено»,засвідченогопечаткоюмитника[4].

Обсяги та номенклатура сільськогосподарської продукції, продовольства,друкованоїпродукції,будівельнихматеріалівтаіншихтоварів,якіможутьбутиввезенівУкраїнуякгуманітарнадопомога,визначаєКабінетМіністрівУкраїни.Ввезена гуманітарна допомога, більша за встановлений обсяг, підлягаєоподаткуваннюназагальнихпідставах[5,с.132-133].

Доречі,гуманітарнудопомогу,якунадаєУкраїна,уразіїївивезеннязамежімитної території держави, також звільняють від сплати вивізного мита. Крімтого, відповідно до статті8 Закону «Про гуманітарну допомогу» митнеоформленнявантажівізгуманітарноюдопомогоюздійснюютьбезсправлянняіплатизавиконаннямитнихформальностейпозамісцемрозташуваннямитнихорганівабопозаробочимчасом,встановленимдлямитнихорганів.Такупільгунадаютьлишезанаявностірішеннявідповіднихкомісійзпитаньгуманітарноїдопомогипровизнаннятакихвантажів(товарів)гуманітарноюдопомогою[1].

Окрім того, гуманітарну допомогу можуть надавати як у формі грошовихкоштів,товарно-матеріальнихцінностей,такіувиглядіробітіпослуг.

Заотримання іноземноївалюти,яканадійшлаякгуманітарнадопомоганарахуноквіноземнійвалютіотримувачагуманітарноїдопомоги,вінякюридичнаособа-резидент повинен здійснювати її облік окремо. На рахункахбухгалтерського обліку підприємство-отримувач грошових коштів в іноземнійвалютівідображатимекореспонденцією:Дт312–Кт48[6,с.25].

Одночасно з надходженням гуманітарної допомоги підприємство маєвизнати дохід від безоплатно отриманих активів (745 «Дохід від безоплатноодержанихактивів»),щовідображатиметьсякореспонденцією:Дт48–Кт745.

Якщовиконаніроботигуманітарноїдопомогимаютькапітальнийхарактер(будівництво, спорудження), то їх вартість відображається за дебетомрахунка15«Капітальніінвестиції»ікредитомрахунка48[7].

Митна вартість отриманих від іноземних донорів товарно-матеріальнихцінностей,виконанихнимиробіт,наданихпослугтаодержанаіноземнавалютавідображаються у бухгалтерському обліку і звітності у грошовій одиниціУкраїниперерахункомсумив іноземнійвалютізакурсомНаціональногобанкуУкраїни,щоіснувавнамоментмитногооформленнядопомоги[8].

Бухгалтерамотримувачівгуманітарноїдопомогитребапам’ятати,щовразівідсутностіоблікуотриманнятацільовоговикористаннягуманітарноїдопомогиїї вважають використаною не за цільовим призначенням, а порушеннягуманітарного законодавства спричинює кримінальну або адміністративнувідповідальність.

Отже, облік гуманітарної допомоги – надзвичайно важливий і вимагаєфахового підходу, оскільки потрібно дотримуватися норм законодавства та


314

основнихположеньбухгалтерськогообліку.

Списоквикористанихджерел1. Прогуманітарнудопомогу:ЗаконУкраїнивід22.10.1999р.№1192-XIV(зі

змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:www.rada.gov.ua.

2. Про благодійну діяльність та благодійні організації: Закон України від8квітня 2014 р. № 1190-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T125073.html. — Назва з екрана. —Датазвернення:7.05.2014р.

3. Про затвердження Порядку реєстрації отримувачів гуманітарноїдопомоги:застаномна30.01.2013р.[Електроннийресурс]:[оф.текст]/КабінетМіністрівУкраїни;Постанова,Порядок від30.01.2013№39.—Режимдоступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/39-2013-%D0%BF. — Назва з екрана. —Датазвернення:7.05.2014р.

4. МитнийкодексУкраїнивід11.07.2002р.№92-IV[Електроннийресурс].–Режим доступу : www.rada.gou/ua. — Назва з екрана. — Дата звернення :7.05.2014р.)

5. Дубініна А.А. Основи митної справи в Україні [Текст] : навч. посіб. /А.А.Дубініна,С.В.Сорокіна.–К.:Професіонал,2004.–360с.

6. Зварич, М. Гуманітарна допомога та благодійні внески бюджетнимустановам[Текст]/М.Зварич,Р.Бойко//Дебет-Кредит.–2001.–№1.–.24-27.

7. Про порядок бухгалтерського обліку гуманітарної допомоги : НаказМіністерства фінансів України від 14.12.99 р. №298 [Електронний ресурс]. –Режим доступу:www.rada.gov.ua. — Назва з екрана. — Дата звернення :7.05.2014р.)

8. Погорєлова, Н. Облік гуманітарної допомоги, отриманої неприбутковоюорганізацієювіноземнійвалюті[Електроннийресурс]/Н.Погорєлова.–Режимдоступу : http://charity.org.ua/library/files/Oblik.doc. — Назва з екрана.— Датазвернення:7.05.2014р.

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T125073.html

http://zakon.rada.gov.ua/go/39-2013-%D0%BF

http://zakon.rada.gov.ua/go/39-2013-%D0%BF

http://www.rada.gou/ua

http://www.rada.gov.ua/

http://charity.org.ua/library/files/Oblik.doc


315

УДК658.1СеменюкЛюдмила

аспірантЛьвівськийнаціональнийуніверситетіменіІванаФранка

м.Львів

РОЗРОБКААНАЛІТИЧНОЇПОЛІТИКИПІДПРИЄМСТВА

АнотаціяУ статті розглянуто питання розробки аналітичної політики підприємства, що є

фактором успішного формування аналітичної функції та руху у напрямку обраної стратегії.Запропоновано трактування аналітичної політики, визначено її основні завдання, доповненопринципинаякихвонаповиннабазуватисятаетапиїїрозробки.

Ключові слова: аналітична політика, аналітика господарської діяльності, принципианалітики,завданняаналітичноїполітики,етапиорганізаціїаналітичногопроцесу.

На етапі становлення бухгалтерського обліку в Україні, роль аналізу напідприємствах була не значною. Проте, із розвитком управлінського тастратегічного обліку, аналіз, в системі управління підприємством, ставвідігравати ключову, невід’ємну роль. На сьогоднішній день, середні та великікомпанії, створюють відділи та департаменти, які займаються аналізом усіхаспектів та ланок роботи підприємства, надають інформацію управлінськомуапаратучерезвизначенусистемупоказників.

Аналітичнуроботу здійснюютьперіодично усі підрозділи, вчастині їхньоїкомпетенції, проте,дужечасто,розрахунокодного і тогожпоказникарізнимипідрозділамиможевідрізнятися черезвідсутність єдиної аналітичноїполітикипідприємства.Різнетрактуванняекономічнихявищтаздійсненняприпущень,врамках одного підприємства, говорить про те, що поняття єдиної аналітичноїполітики потребує додаткових досліджень та запровадження їх результатів уширокупрактику.

Питання організації аналітичної роботи на підприємстві досліджувалиБутинець Ф.Ф., Купалова Г.І., Косова Т.Д., Шурпенкова Р.К., Черниш С.С.,Балабанов І.Т., Беристайн Л.А., Карлін Т.Р., Ковальов А.П., Сіменко В.В.,КовальовІ.В.,СавицькаГ.В.таінші.

Купалова Г.І. зазначає, що аналітична служба – це один із центральнихпідрозділів, який відповідає за підготовку та обґрунтування основнихстратегічних рішень та відслідковує загальну картину бізнесу господарськогосуб'єкта (підприємства, фірми, організації) [1]. Основну увагу науковецьприділяєаналітичнійслужбітаорганізаціїїїроботи.

Косова Т.Д. зазначає, що організація аналітичної роботи на підприємствівключає: розробку загальних засад і порядку проведення аналізу; плануванняроботивцілому,окремихїїробіттаетапів;матеріальне,науково-методичнетакадрове забезпечення; загальне керівництво; прийом виконаних аналітичнихробіт,порядокїхоформлення;контрользареалізацієюнапрактицірозробленихзаходівізметоюполіпшеннядіяльностіпідприємства[2].

На думку Черниша С.С., організація аналітичної роботи на підприємстві

http://teacode.com/online/udc/65/658.1.html


316

включаєрозглядтакихосновнихпитань:виділеннясуб'єктів іоб'єктіваналізу,вибір організаційних форм його проведення залежно від організаційноїструктури управління на підприємстві та розподіл обов'язків між окремимипрацівниками,складанняпрограмиабопланупроведенняаналізу,інформаційнета методичне забезпечення аналізу,аналітична обробка даних, оформленнярезультатів аналізу, узагальнення результатів аналізу, подання висновків іпропозицій[3].

На нашу думку, вихідним фактором успішного формування аналітичноїфункціїнапідприємствієформуванняаналітичноїполітикипідприємства.

Аналітична політика підприємства – це методологія проведенняусестороннього аналізу роботи підприємства, що базується на узгодженихпринципах, методах та процедурах і спрямована на реалізацію стратегічнихпланівкомпанії.

Мипропонуємовиділити такі завданняформуванняаналітичноїполітикинапідприємстві:

1. Організація аналітики на підприємстві, яка відповідає цілямстратегічногорозвиткукомпанії;

2. Визначення аналітичних показників, які найкраще відображаютьдіяльністьпроектів,підрозділів,напрямків;

3. Пристосування аналітичної функції під специфіку діяльностіпідприємства;

4. Окреслення джерел інформації, що використовуються для проведенняаналітики;

5. Регламентація порядку розрахунку найважливіших показників длякомпанії;

6. Встановлення допустимих похибок, для різних показників та різнихтипіваналізу;

7. Формуванняорганізаційноїструктурианалітичнихпідрозділів.8. Встановлення переліку аналітичних звітів, термінів подання, виходячи

ізгрупкористувачів,якимповиннабутинаданаданаінформація.Формування аналітичної політики, що буде враховує усі вище перелічені

завдання,дастьзмогупобудуватинапідприємствієдину,узгодженуаналітичнусистему.

Аналітична політика підприємства повинна будуватися на принципаханалізу господарської діяльності. Сіменко І.В. [4] та Купалова Г.І. [1], зокрема,виділяють такі принципи: державний підхід, науковість, комплексність,системність, об'єктивність, точність, дієвість, плановість, оперативність,ефективність,порівняльності,демократичності,доступності.

Ми пропонуємо, доповнити існуючі принципи здійснення аналітикигосподарськоїдіяльностіпідприємства,наступнимипринципами:

- принцип відповідності стратегії - аналітичний процес повинен бутиспрямованийнадосягненнястратегічнихпланівкомпанії.Системааналітичнихзвітів не повинна бути відірваною від стратегії компанії, а повинна бути їїпродовженням.

- принцип єдності – кожен проведений аналіз повинен бути структурним


317

елементом більш комплексного аналізу, що в сукупності формує аналітичнуфункцію підприємства. Так, наприклад, якщо компанія розглядає можливістьпідняттяціннавласнупродукцію,торезультатидослідженьвідділумаркетингупо чутливості споживача до зміни цін на продукцію компанії, та результатифінансово-аналітичного відділу по аналізу структури продажу, повинні бутиосновою для проведення аналізу можливості підняття цін на продукціюпідприємства.

- принципавтоматизації - аналітичнийпроцес повинен бутимаксимальноавтоматизованим, що зменшує можливість помилок та скорочує час наотримання необхідних розрахунків, показників. В умовах сучасного розвитку,наявністьефективних системобліку, аналізучиконтролінгуможестатитакожперевагоюнаринкуупорівняннізіншимиконкурентамигалузі.

Ми вважаємо, що організація аналітичного процесу на підприємстві, якоднієї зневід’ємнихланок,нашляхудосягненнястратегічнихпланів компанії,складаєтьсязнаступнихетапів:

1.Визначеннястратегіїрозвиткупідприємства;2.Деталізаціястратегіїпідприємствадлянапрямківбізнесу;3. Визначення ключових управлінських задач необхідних для досягнення

стратегії;4. Визначенняключовихпоказників, які свідчитимутьпрорухунапрямку

стратегії;5.Визначенняоб’єктівтасуб’єктіваналізу;6.Побудоваорганізаційноїструктурианалітичногопідрозділу;7. Узгодження методів та процедур проведення аналізу, алгоритму

розрахунку ключових фінансових та не фінансових показників роботипідприємства;

8. Формування детального плану роботи підрозділу для забезпеченняінформацієюуправлінців;

9. Розробка аналітичного регламенту – дати, терміни, перелік осібвідповідальних за розрахунки показників, аналітичні дані та висновки,погодженнярозрахунківтаперелікосіб,якіповинніотриматикінцевідані;

10. Безпосередньо реалізація аналітичної функції та забезпеченняінформацією;

11. Коригування організаційної структури та/або методів та процедур,аналітичного регламенту у разі зміни стратегії компанії або часткової зміниокремих елементів стратегії, виявлення кращих методів чи прийомівпроведення аналізу, які матимуть вплив на прийняття рішень у даному видібізнесу.

Отже,аналітичнаполітика єфакторомуспішногоформуванняаналітичноїфункції на підприємстві та його руху у напрямку обраної стратегії.Впровадженняїїуширокупрактику,дастьзмогууникнутирізноготрактуванняекономічних явищ та процесів в рамках підприємства, забезпечить єдність урозрахункахключовихпоказників.


318

Списоквикористанихджерел1.КупаловаГ.І.Теоріяекономічногоаналізу:навч.посіб./КупаловаГ.І.-К.:

Знання,2008.-639с.2.Організаціяіметодикаекономічногоаналізу:навч.посіб./Т.Д.Косова,П.

М.Сухарев,Л.О.Ващенко[таін.].-К.:Центручбовоїлітератури,2012.-528с.3.ЧернишС.С.Економічнийаналіз:[Навчальнийпосібник]/С.С.Черниш.–

К.:Центручбовоїлітератури,2010.–312с.4.Навчальнийпосібник/зазаг.ред. І.В.Сіменко,Т.Д.Косової.—К.:Центр

учбовоїлітератури,2013.—384с.

УДК657.24

ТалькоТетянавикладач


ПРОБЛЕМИОБЛІКУВИТРАТПІДПРИЄМСТВАТАЇХВИРІШЕННЯВУКРАЇНІ

Анотація

У статті проведений загальний огляд сучасного стану обліку витрат на виробництво,визначеніперевагитанедолікининішньогостануізапропонованінапрямкирозвиткуперевагізметоюйоговдосконалення.

Ключові слова: облік витрат, теорії витрат, систематизація витрат, групуваннявитратзаекономічнимиелементами.

У системі обліку інформація про витрати підприємства є надзвичайно

цінною, багатогранною й швидкоплинною. За значенням для її користувачіввона займає місце поряд з інформацією про активи, зобов’язання та капіталпідприємства.

Обліквитратпідприємствапостійнорозвиваєтьсяйполіпшуєтьсяузв’язкуіз удосконаленням комп’ютерної техніки і комунікаційного середовища,методології йорганізації бухгалтерськогооблікуяк основного інформаційногоджерелапровитратипідприємства.

Дозагальнихпроблемвітчизняногооблікуможнавіднеститакі:теоретичні,методологічні,технологічні,організаційні,кадрові,фінансові,масштабні,рівневітощо.

Основною проблемою обліку витрат підприємства в Україні є проблемаповнотита своєчасності їхвідображенняу системі обліку.Цяпроблемадоситьбагатопланова, надзвичайно складна й стосується всього нашого суспільноголаду, особливо системи влади, способу життя, системи оподаткування йтіньовогосегментаукраїнськоїекономіки.

Нині переважна більшість вітчизняних підприємств відображує власні


319

витратинеповністю.Найбільшийвідсотоквитрат,щозалишаєтьсяпозаобліком,належитьдовитратнаоплатупраці,томунемаєнічогодивного,щовнауковомуобігу з’явивсятермін«тіньова зарплата».Джереломкоштівдляпокриттятакоїзаробітної плати виступають «тіньові доходи», які виникають за рахуноквартості необлікованої реалізованої продукції (робіт,послуг). Основні причини«тіньовоїзарплати»і«тіньовихдоходів»:

- «вульгаризація» ПДВ і значний відсоток відрахувань від фонду оплатипрацідосоціальнихфондів,щопосилює«податковийтягар»напідприємства інедаєїмнормальнорозвиватися;

- високий рівень корупції в державних і місцевих органах влади, щопередбачає систему хабарів, які опосередковано впливають як на фактичнусобівартістьпродукції(робіт,послуг),такінасправедливуцінупродажу;

- відсутність дієвих нормативно-правових актів України, які б жорсткообмежувалинадмірнезбагаченняпевнихфізичнихосіб(утомучислізарахуноквитрат,віднесенихнаюридичнихосіб);

- низька ефективність чинних форм, видів, типів систем і механізмівекономічного контролю в Україні, що призводить до порушення такихспецифічних принципів контролю, як всебічність і всеосяжність, системність ібезперервність, дієвість, відкритість (гласність) інформації про результатиревізії.

Наступною є проблема забезпечення максимальної оперативності тадостатньої аналітичності вихідної інформації про витрати підприємства.Інформація потрібна індивідуальному споживачу в певнумить для вирішенняконкретного управлінського завдання. Якщо споживач інформації протягомкороткого проміжку часу (секунди, хвилини, години, дня) отримує необхіднуйому інформацію у достатньому обсязі та в тому інформаційному зрізі, якиййого цікавить, то проблеми забезпечення максимальної оперативностіінформації для нього будуть вирішені. Якщо необхідну інформацію суттєвозатримують або не надають взагалі, то виникають значні суттєві труднощі якдля самого підприємства (воно втрачає позитивний імідж, зазнає фінансовихвтрат),такідляйогоклієнтів,партнерів,державнихорганів(зростаютьризикинеплатежів,недооцінкиситуаціїнаринку).

Длязабезпеченнядостатньоїаналітичностіінформаціїїїпотрібнозавчасноперевіритищодовідповідностісучаснимвимогам:порівнянності,однозначностітлумачення, достовірності, дохідливості й доречності. «Сира»,«невідкалібрована», не згрупована, належно не оформлена інформація провитрати підприємства може на деякий час загальмувати процес первинноїобробкианалітичноїінформації,призвестидопомилковоїоцінкиздійснюванихпідприємством господарських процесів, занизити або завищити деякі витратитощо.

Проблемою обліку витрат підприємства є проблема створення єдиноїінформаційної загальнодержавної (міжгалузевої) бази норм і нормативів дляобліку та контролюза витратамипідприємства. Така інформаційнабаза вкрайнеобхідна Україні, адже, як свідчать статистичні дані, матеріаломісткістьвітчизняноїпродукціїудва-триразивища,ніжукраїнахЗаходу.Цеможе,попри


320

всі інші чинники, означати, що в нашій державі вагома частка списаних навитрати виробництва матеріальних цінностей розкрадається чи насправдівикористовується на виробництво тіньової продукції, яку підприємство необліковуєізаякунеплатитьніякихподатків,зборів,платежів.

Нормативна база, створена в нашій державі у 60-80-х роках 20 ст.,безнадійнозастаріла.Тількиокреміпідприємстваневідмовилисявідствореноїунихнормативноїбази,розвинулитаполіпшилиїї,щобінинівикористовуватидляпотребвнутрішньогосподарськогоконтролю.

Розробка і запровадження норм і нормативів сприяють наведеннюелементарногопорядкутадисциплінивпідприємстві,томунашазаконодавчаівиконавча влада зобов’язані приділяти цьому питанню більше уваги з метоюскороченнясумнепродуктивнихвитрат(втрат)підприємства.

Довгострокова витратна політика підприємства має враховувати, щолюдські ресурси підприємства – це основні витратнодоцільні чинники йогогосподарсько-фінансовоїдіяльності.

Підвитратноюполітикоюпідприємстваслідрозумітиполітику,спрямованунамінімізаціюсвоїхвитратзаумовидотриманняосновнихпостулатіврозвиткунаціональної економіки, реалістичного прогнозу глобальних тенденцій таврахуваннянизкибазовихсуспільнихвимог.

Метоювитратноїполітикипідприємстваєйогоцілеспрямованість,щомаєзабезпечитийомумінімальноможливі(завідповіднихумов)витрати.Об’єктамивитратноїполітикипідприємствавиступаютьмісцяйточкивитрат.Суб’єктамицієї політики є посадові, матеріально відповідальні, підзвітній залучені особи,працівникипідприємства,причетнідоформуваннявитрат.

Проблемаматеріально-технічногойорганізаційногозабезпеченняполягаєвтому,наскількидостатньопідприємствозабезпеченесучаснимиматеріально-технічними засобами і який рівень організації та ефективності веденняпервинного та зведеного обліку, внутрішньогосподарського контролю,формування звітної інформації. На вирішення цього питання має бутиспрямована послідовна стратегія розвитку підприємства, яка б передбачалаоновлення, закупівлю, облаштування, використання й фінансуванняматеріально-технічнихзасобів,проведенняорганізаційнихзаходів,спрямованихнавиведенняпідприємстванановітніпросториінформаційноїекономіки.


1.Чумаченко, М. Економічна робота на підприємстві та П(С)БО 16«Витрати»[Текст]/М.Чумаченко,І.Білоусова//Бухгалтерськийоблікіаудит.–2007.–№3.–С.13-16.

2.ЧумаченкоМ.П(С)БО16«Витрати»такиперешкоджаєекономічнійроботі[Текст] / М.Чумаченко, І. Білоусова // Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. –№10.–С.3-10.

3.Голов, С. Чи перешкоджає П(С)БО 16 «Витрати» економічній роботі напідприємстві?[Текст]/С.Голов//Бухгалтерськийоблікіаудит.–2007.–№5.–С.3-10.

4.Ластовецький,В.Інформаційнезабезпеченняпідприємницькоїдіяльності


321

[Текст]/В.Ластовецький//Бухгалтерськийоблік іаудит.–2006.–№10.–С.7-10.

УДК634.11:657.62:634

ЦикалюкОлександраспірант

Уманськийнаціональнийуніверситетсадівництвам.Умань

ВПЛИВСОРТОВОГОСКЛАДУНАСАДЖЕНЬНАОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНЕ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯГАЛУЗІСАДІВНИЦТВА

АнотаціяУ статті досліджено біологічно-економічні характеристики найпоширеніших сортів

яблуніВінницькоїобласті,таїхвпливнапобудовусистемиобліково-аналітичногозабезпеченняуправлінняконкурентоспроможнимвиробництвомпродукціїгалузісадівництварегіону.

Ключовіслова:садівництво,собівартістьпродукції,конкурентоспроможність,обліково-аналітичнезабезпечення.

В умовах планово-розподільчої системи садівництво являлось

високоефективною галуззю, особливо у спеціалізованих господарствах, середякихвиділялисягосподарстваВінничини.Рядвчених-економістівстверджують,щоуперіодстрімкогорозвиткуаграрногосекторуекономікихарактерноюбулавитратна модель цінотворення, економічна сутність якої полягала в тому, щоформування ціни розпочинається з витрат на виробництво і закінчуєтьсяроздрібною ціною кінцевого продукту [5, с. 30]. Держава здебільшоговиконувала функцію збуту продукції, шляхом державного замовлення,виділяючи кошти на створення нових садів, матеріальне та фінансовезабезпечення садівничих господарств. Основними завданнями обліково-аналітичної роботи на той час було дотримання планових показниківвиробництва,собівартостітаприбутковостіусадівничихпідприємствах.

Сучасні ринкові умови господарювання, висока конкуренція та прагненняотримати якомога більший прибуток, ставлять нові вимоги до обіково-аналітичної інформації у садівничих підприємствах. Господарства-виробникизмушені принципово змінити підхід до формування витрат на виробництвопродукції.Такіпідприємствапостійноповинніконтролюватисвоївитрати,щобнеперевищитиринковувартістьсадовоїпродукції.Вумовахринковоїекономікицінанасадовупродукціюформуєтьсяпіддієюнелишепропозиції, айпопиту.Тому система обліково-аналітичного забезпечення управління садівничимигосподарствамимаєбутизорієнтовананапідвищенняконкурентоспроможностіпродукціїсадівництва,якухарактеризуютьвисокаякість,низькасобівартістьтаприйнятнацінареалізації,якіповиннізнайтисвоєвідображеннявційсистемі.


322

Питання обіково-аналітичного забезпечення управлінняконкурентоспроможністю сільськогосподарськихпідприємств розглядаються впрацях вчених-економістів: О. Гудзинського, Г. Кірейцева, Т.Пахомової,В.Савчука. Зокрема, автори зазначають, що підтримання на належному рівніконкурентної позиції підприємства – це головна загальносистемна тавнутрішньосистемнастратегіяйогофункціонуванняіподальшогорозвитку,якапокладається на обліково-аналітичний механізм [2,с.66]. Питанняконкурентоспроможності продукції розглядаються у працях Ф. Бутинця, Ф.Котлера,М.Портера,П.Саблука,В.Сопка,М.Чумаченка,зокремавсадівництві–О. Єрмакова, А. Григоренка, В. Рульєва. Однак питання щодо обліково-аналітичного забезпечення конкурентоспроможного виробництва садовоїпродукціїнезнайшлиналежноговідображеннявпрацяхпровіднихзарубіжнихтавітчизнянихвчених.

Конкурентоспроможність продукції, в тому числі і садівничої, на думкувчених, це можливість продукції відповідати вимогам конкурентного ринку,вимогампокупцівупорівняннізаналогічноюпродукцією,якапредставленанаринку [1, с.13]. Зазвичай, покупців садівничоїпродукції цікавить, першза все,невисокацінатаякістьплодів.Термін«якістьпродукціїсадівництва»фактичностосуєтьсяякості певноїпартії продукції, якавизначає її біологічну та харчовуцінність[4,с.50].Утойжечасвиробникисадівницькоїпродукціїзацікавленнівтакій ціні на свою продукцію, яка б покривала витрати та відповіднозабезпечувала б виробника необхідним рівнем прибутку та рентабельностівиробництва.

Аналізуючирівеньцінреалізаціїсадівницькоїпродукціїтаїїсобівартістьутипових господарствах, які входять до регіонального об'єднання„Вінницясадвинпром” (рис.1), необхідновідмітити,щов деяких господарствахреалізаційна ціна відповідає рівню собівартості продукції, а в окремихгосподарствахрівеньсобівартостівиробництваперевищивреалізаційнуціну.

200205210215220225230235240245250

СВ

АТ

"Под

ілля

"

ТОВ

"Між

лісс

я"

СВ

АТ

"Жор

нищ

е"

АТ

"Сад

Укра

їни"

ПП

"Д

ари

саді

в"

грн/

ц

Собівартість 1 ц продукції, грн Реалізаційна ціна 1 ц, грн

Рис.1.Співвідношеннясобівартостісадівничоїпродукціїтаціниїїреалізаціїв

окремихсадівничихгосподарствахВінницькоїобласті,2012р.


323

Оскільки визначальний вплив на ціну продукції має її якість, зовнішнійвигляд, відповідні смакові властивості, величина плоду чи ягоди, та іншітехнічні і харчові характеристики, які формуються та змінюються в процесівирощування, збирання, використання продукції, тому найбільший відсотокконкурентоспроможності садівницької продукції формується власне під часвиробничого процесу. Інші важливі чинники конкурентоспроможностіформуються на стадії реалізації та споживання і використання. Привирощуванні садової продукції особливу увагу необхідно приділятиправильномупідборусорту,якомувластивівисокітоварніякості:хорошийсмак,приваблива форма, високий вихід стандартної продукції, транспортабельністьтощо,атакожзабезпеченнянеобхідногоконтролюякостіпродукції.Насьогоднів українських садкахвирощуютьбіля40 видівплодових і ягідних культур, якіподіляють на групи за ботанічними та виробничими ознаками, за типомнадземної частини, за тривалістю життя тощо, тому важлива роль належитьобґрунтуванню найперспективніших сортів, які відповідали б запитамспоживачаівиробника.

Сорт визначає не лише видову структуру продукції, але й низкуорганізаційно-економічних чинників (собівартість, трудомісткість,капіталомісткість продукції), які безпосередньо впливають на кінцевийрезультатвиробництва.Важливістьрайонування садівництвата встановленняпорайонного асортиментуплодових і ягіднихкультурвпершебулодоведеновнаукових працяхЛ. Симиренка. Який стверджував, що багатство комерційногосаду ґрунтується не на основі великої різноманітності сортів, а саме наобмеженомуасортиментінебагатьохїх,алецінних[6,с.12].

УвидовійструктуріплодоягіднихнасадженьВінницькоїобластіпереважаєяблуня – 89%, інші культури займають 11%, серед них: груша, вишня, слива,грецький горіх, черешня, абрикос, смородина, суниці, полуниці, малина,виноград[3].

Для забезпечення конкурентоспроможного виробництва продукціїсадівництва необхідно повною мірою враховувати генетичний потенціалкожного окремого сорту та відповідність його грунтово-кліматичним умовамрегіону. Такий підхід дасть змогу господарству певним чином управлятивитратамитаціноюреалізаціїсадівницькоїпродукції.

Керівникам садівничих господарств для належного управління необхіднадостовірна обліково-аналітична інформація щодо витрат, доходів, результатівдіяльності. Практика ведення бухгалтерського обліку на підприємствахВінничини показала, що здебільшого об’єктами обліку витрат на садовінасадження є наступні види: сади плодові, ягідники, сади зерняткові тощо,тобто окремі територіальні ділянки під конкретним видом насаджень. Укварталі промислового саду розміщують від трьох до п'яти сортів, що добревзаємозапилюються, з однаковими строками цвітіння дерев і достиганнямплодів,вступувпоруплодоношеннятатривалостіексплуатації.

Дляузагальненняінформаціїпробіологічніперетвореннявсадівництвінапрактицігосподарствавикористовуютьвоблікурахунок23„Виробництво”,дляякого передбачений окремий субрахунок 231 „Біологічні перетворення в


324

садівництві”. Однак, така практика обліку виробничих витрат не забезпечуєнадходження необхідгої інформації для керівників, зокрема для прийняттявиваженихуправлінськихрішеньщодоекономічноїтасоціальноїефективностівиробництва продукції садівництва за її видовою структурою. На нашу думку,такі аналітичні субрахунки, які б містили інформацію щодо витрат та виходупродукції за окремими культурами та сортами, мають бути передбачені вуправлінськомуоблікусадівничихгосподарств,зметоюотриманняоперативноїінформаціїпрозабезпеченняформуванняконкурентоспроможностіпродукції.

Аналіз діючої системи бухгалтерського обліку у садівничих господарствахсвідчитьпроте,щонапідприємствахвідсутня інформації,якабзабезпечувалаекономічнийконтрольякостівиробленоїпродукції,щовиробляється.Відсутніутаких підприємствах і лабораторії з визначення якості продукції, щоунеможливлюєоб'єктивнуоцінкувзаємозв'язкувитраттаякостіпродукції.

Аналізуючирівеньцінреалізаціїсадівницькоїпродукціїтаїїсобівартістьутипових господарствах, які входять до регіонального об’єднання„Вінницясадвинпром” необхідно відмітити, що в деяких господарствахреалізаційна ціна відповідає рівню собівартості продукції, а в окремих рівеньсобівартості виробництва перевищує реалізаційну ціну. Для забезпеченняконкурентоспроможноговиробництвасадовоїпродукціїкерівникигосподарствпотребуютьдостовірноїінформації,якаповногоміроювраховуєгенетичнийтаекономічний потенціал кожного окремого сорту. Таку інформацію можнаотримати завдяки належній організації бухгалтерського, зокремауправлінськогооблікутаекономічногоаналізу.


1.БородинК.Конкурентоспособностьврыночнойэкономике/К.Бородин–М.:ТЕИС,2005.–120с.

2. Гудзинський О. Д. Обліково-аналітичний механізм менеджментупідприємств (теоретико-методологічний аспект) : монографія /О.Д.Гудзинський,Г.Г.Кірейцев,Т.М.Пахомова,В.К.Савчук.–К.:ІПКДСЗУ,2009.–226с.

3.Збірурожаюсільськогосподарськихкультур,плодів,ягідтавиноградуврегіонах України у 2008 році: статистичний бюлетень / Державний комітетстатистикиУкраїни.–К.2009.–136с.

4. Легеза Д. Г. Проблеми якості та конкурентоспроможності плодовоїпродукції/Д.Г.Легеза//Агроінком.–2002.–№4-7.–С.50–52.

5.МалікМ.Й.Конкурентоспроможністьаграрнихпідприємств:методологіяімеханізми:монографія/М.Й.Малік,О.А.Нужна.–К.:ННЦІАЕ,2007.–270с.

6.ШестопальО.М.Промисловевітчизнянесадівництвоізадоволеннявимогринку/О.М.Шестопаль//Сад,виноградівиноУкраїни.–2003.–№5–6.–С.12–15.


325

УДК:631.162:657.6ЦіцькаНадія

к.е.н.,в.о.доцентаЛьвівськийнаціональнийаграрнийуніверситет

м.Дубляни

РЕМОНТОСНОВНИХЗАСОБІВЯКОБ’ЄКТУПРАВЛІНСЬКОГОТАПОДАТКОВОГООБЛІКУ

Анотація

Об'єктиіметодиоблікувитраттакалькулюваннясобівартостіпродукції,робіт,послугєодним з основних питань управлінського обліку. У статті розглянуто проблемні моментиоблікувитратнаремонтосновнихзасобів,якоднієїізскладовихуправлінськогообліку.

Ключовіслова:основнізасоби,капітальнийремонт,поточнийремонт,облік,витрати.Перехід України на нову систему бухгалтерського обліку, пов’язану із

впровадженням національних та міжнародних стандартів бухгалтерськогообліку,суттєвовплинувінаорганізаціюінаметодикуведенняоблікувитратнаремонт основних засобів.Проблеми обліку витрат на ремонт основних засобівдосліджують багато вітчизняних вчених-економістів. В спеціальній таекономічнійлітературівисвітлюютьсяпроблемиоблікуремонту,відповіднодонаціональнихстандартівбухгалтерськогооблікутаподатковогозаконодавства.Проте, деякі питання залишають невирішеними та потребують подальшогодослідження.

Методичнірекомендаціїзпланування,облікуікалькулюваннясобівартостіпродукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств затвердженінаказом Мінагрополітики України від 18 травня 2001 р. [1] визначають, щооб'єктомоблікувиробничихвитратівизначеннясобівартостівитратнаремонтосновнихзасобівєпоточнийікапітальнийремонтбудівельіспоруд,машинтаобладнання,транспортнихзасобівтощо.Об'єктомкалькулюванняробітіпослугє об'єкт поточного і капітального ремонту, одиниця калькулювання – однаодиниця.

Залежно від видів ремонту основних засобів об'єкти обліку витрат напоточний ремонт можуть об'єднуватися у групи однотипного і різнотипногообладнання, окремий інвентарний об'єкт; по капітальному – окремийінвентарнийоб'єкт,групирізнотипногообладнання.

З упровадженням національних П(С)БО обліку капітальних інвестицій, втомучисліоблікуполіпшенняосновнихзасобів,приділяєтьсянедостатньоува-ги.ВідсутністьуП(С)БО№7«Основнізасоби»[3]чіткоговизначенняпоняттятаскладу капітальних інвестицій призводить до низки питань, які пов'язані звизначенням суті капітального ремонту та відображенням даних витрат нарахунках бухгалтерського обліку.Вньомуу загальномувигляді висвітлюєтьсяпитання обліку витрат на поліпшення основних засобів. Критерієм розподілутаких витрат на капітальні та поточні є можливість цих витрат збільшитимайбутні економічні вигоди, первісно очікуваних від використання об'єктаосновнихзасобів.


326

Більш детально дане питання розкрито у Методичних рекомендаціях ізбухгалтерського обліку основних засобів [2], згідно з якими витрати на капі-тальний ремонт можуть відображатися двояко: по-перше, вони можутьвідноситисядовитратвідповідногоперіоду,по-друге,вважатисякапітальнимиінвестиціями. Другий варіант використовується, якщо дані витрати можнаідентифікувати з окремою замортизованою частиною основних засобів або,виходячизцінипридбанняоб'єктаосновнихзасобів,цівитратинеобхіднобудепровести в майбутньому для доведення об'єкта до стану, придатного для ви-користання.

Ряд провідних вчених економістів пропонують відносити витрати накапітальнийремонтоб'єктівосновнихзасобівдовитратопераційноїдіяльності,хоча існують і такі, що пропонують відображати дані витрати у складі іншихвитратзвичайноїдіяльності.

Невартопогоджуватисязточкоюзорущодовизнаннявсіхремонтнихробітвитратами виробництва. Дійсно, поточний ремонт можна вважати витратамивиробництва, оскільки його проводять без істотного розбирання обладнання,але якщо здійснюється, наприклад, капітальний ремонт, то він є найбільшзначним ремонтним заходом, який включає демонтаж обладнання тавідправлення його до ремонтного цеху, внаслідок чого собівартістькапітальногоремонтузначнобільшазасобівартістьпоточного.

З 1 квітня 2011 року – час вступу в дію Податкового Кодексу України,первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних ізремонтомтаполіпшеннямоб’єктівосновнихзасобів(модернізація,модифікація,добудова, дообладнання, реконструкція), що призводить до зростаннямайбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об’єктів усумі,щоперевищує10%сукупноїбалансовоївартостівсіхгрупосновнихзасобів,що підлягають амортизації, на початок звітного податкового періоду звіднесенням суми поліпшення на об’єкт основних засобів, щодо якогоздійснювавсяремонтнаполіпшення. Сумавитрат,щопов’язаназ ремонтомтаполіпшенням об’єктів основних засобів, у розмірі, що не перевищують 10%сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітногороку, відноситься до витрат того звітного періоду, в якому такі ремонт таполіпшеннябулиздійснені[4].

Практично такий самий розподіл витрат існував і до прийняття даногозаконодавчого акту. Отже, новий Податковий Кодекс України змін щодорозмежування і списання витрат на ремонт основних засобів не вніс. На нашудумкутака,нічимнеобґрунтована,штучнонав'язанавідсотковаставканеможевиступати об'єктивним критерієм розмежування витрат на поліпшенняосновнихзасобівнакапітальнітапоточні.

Крімцього,відповіднодоновогоПодатковогокодексуУкраїнивитратинаремонт основних засобів не відносять до витрат операційної діяльності, авідображаютьускладііншихвитрат.

Нанашудумку,витратинакапітальнийремонтосновнихзасобів,навідмінувід витрат на поточний ремонт не повинні в повному обсязі включатися дособівартості продукції у тому періоді, коли проводився капітальний ремонт,


327

оскількивонимаютьрізніперіодипроведення,причиниіхарактерздійснення,атакож суттєво відрізняються за своєю вартістю. Такі витрати пропонуєтьсяобліковувати на спеціальному субрахунку «Капітальний ремонт основнихзасобів» до рахунку 15 «Капітальні інвестиції» і в подальшому списувати зарахунокспеціальноствореногозабезпеченнянапокриттявитратзкапітальногоремонту основних засобів або відносити на збільшення первісної вартостівідремонтованогооб’єктаосновнихзасобів.


1.Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулюваннясобівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств,затвердженінаказомМіністерствааграрноїполітикиУкраїнивід18.05.2001р.№132 [Електронний ресурс] : Режим доступуhttp://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T312500.html

2.Методичні рекомендації з бухгалтерському обліку основних засобів,затвердженінаказомМіністерствафінансівУкраїнивід30.09.2003№561//Всепробухгалтерськийоблік-2003,-№104.-С.11-36.

3.Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основних засобів»,затвердженоНаказомМіністерствафінансівУкраїнивід27.04.2000№92//Всепробухгалтерськийоблік,-2009.-№10.-С.34-39.

4.ПодатковийкодексУкраїни:застаномна1квітня2011р./ВерховнаРадаУкраїни. [Електронний ресурс] : Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17.

5.Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування ізвітність:підручник/Н.М.Ткаченко.–3-тєвид.допов. іперероб.–К. :Алеута,2008.–926с.


328

УДК657.6ЧерненькаЛюдмила


м.Ірпінь

ДЕРЖАВНАКАЗНАЧЕЙСЬКАСЛУЖБАЯКСУБ’ЄКТФІНАНСОВОГОКОНТРОЛЮ

АнотаціяУ статті визначено особливості проведення фінансового контролю Державною

казначейськоюслужбоюУкраїни,проаналізованопоказникиїїдіяльності.Ключовіслова:ДержавнаказначейськаслужбаУкраїни,фінансовийконтроль,попередній

контроль,поточнийконтроль,наступнийконтроль,правопорушення.Попередженнябюджетно-фінансовихзловживаньтазлочинів,покращення

фінансової дисципліни є запорукою ефективного функціонування державнихфінансів,якспецифічноговидуекономічнихвідносин.Визначальнарольвцьомунапрямку діяльності є реалізація казначейського фінансового контролю заповнотоюта своєчасністюформування та надходження доходівдо бюджету, атакож за законністю та ефективністю використання бюджетних коштів, що взагальному підсумку повинно забезпечити зростання соціально-економічноїзахищеностігромадянУкраїни.

Фінансовий контроль являє собою сукупність видів, форм і методівперевіркизаконностіідоцільностіздійсненняфінансовихопераційтареалізаціїна цій основі завданьфінансової політики [1]. При цьому суть казначейськогоконтролю,яквидуфінансовогоконтролюполягаєуздійсненніуповноваженимисуб’єктамиорганівДержавноїказначейськоїслужбиУкраїниконтролюючихдійзметоювизначенняфактичноївідповідностізаконодавствупевноїдіяльностічифінансовихоперацій,реалізаціївизначенихповноваженьабоугод,пов’язанихзнадходженнямчивикористаннямкоштіввходівиконаннябюджетів[2].

КазначейськийконтрольсьогоднівУкраїнівідіграєзначнобільшурольніжу розвинених країнах, що пояснюється відсутністю громадського контролю,який повинен забезпечувати високий рівень фінансової дисципліни налокальномурівні,прибезпосередньомувиконаннірозпорядникамикоштівсвоїхпрямихобов’язків.Алезатихумов,щонасьогоднісклалисявУкраїні,самедляорганів Державної казначейської служби України делеговані ці повноваження.Хоча можливо в майбутньому, коли рівень свідомості і відповідальностінаселеннянабудезначновищогорівня, значенняказначейськогоконтролюнебудетакимзатребуваним.

Таким чином, повноваження Державної казначейської служби Українизакріпленівст.112БюджетногоКодексуУкраїни.Донихналежитьздійсненняконтролю за веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витратдержавногобюджетутамісцевихбюджетів,складаннямтаподаннямфінансовоїі бюджетної звітності, бюджетними повноваженнями при зарахуваннінадходжень бюджету, відповідністю кошторисів розпорядників бюджетнихкоштів показникам розпису бюджету, відповідністю взятих бюджетних


329

зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетнимасигнуванням, паспорту бюджетної програми, відповідністю платежів взятимбюджетнимзобов’язаннямтавідповіднимбюджетнимасигнуванням.

Державна казначейська служба України також вмежах своїх повноваженьзабезпечує організацію та координацію діяльності головних бухгалтерівбюджетнихустановтаконтрользавиконаннямнимисвоїхповноваженьшляхомоцінкиїхдіяльності[3].

Оскільки відповідно до чинного законодавства на органи Державноїказначейської служби покладені функції виконання видаткової частиниДержавного бюджету України, та безпосереднє ведення касовогообслуговування операцій з бюджетними коштами, дозволяє не тількиконтролювати виконання бюджетів всіх рівнів, а й попереджувати настаннянебажанихдлядержавинаслідківупроцесівиконаннябюджетів.Такимчином,казначейський контроль включає в себе попередній та поточний фінансовийконтроль.

Попередній контроль, що передує здійсненню операцій надходження тавитрачання коштівпроводитьсяна етапі реєстрації зобов’язаньрозпорядниківбюджетнихкоштівтаприперевірцівідповідностіплатіжнихдокументіввзятимбюджетнимзобов’язанням.

Поточний контроль, що проводиться у процесі здійснення видатківвключає перевірку відповідності платіжних документів затвердженимкошторисам, відповідності бюджетним призначенням та виділенимасигнуваннямзгіднодозатвердженогоЗаконуУкраїнипроДержавнийбюджет.Також він включає контроль за повнотою та своєчасністю перерахуванняплатежів у загальнодержавні фонди при отриманні готівки для виплатизаробітної плати, контроль наявності підтвердних документів при отриманніготівкинаоплатутоварно-матеріальнихцінностей.

Поточнийконтроль,щопроводитьсяпісляздійсненнявидатківпередбачаєконтроль відображення здійсненних операцій у бухгалтерському облікурозпорядникабюджетнихкоштів,контрользавідповідністювзятихзобов’язаньдоведеним асигнуванням, а також даних бухгалтерського обліку казначействаданимоблікурозпорядникабюджетнихкоштів[4].

Протереалізаціяказначейськогоконтролювповномуобсязіможливалишепридотриманнізагальнихпринципівфінансовогоконтролю,асаме:законності,об’єктивності, поєднання державних, регіональних і приватних інтересів,розподілу контрольних повноважень, повноти охоплення об’єктів контролем,достовірності фактичної інформації, збалансованості контрольних дій,превентивності контрольних дій, самодостатності системи контролю,ефективностітавідповідальності.ТількизатакихумовДержавнаказначейськаслужба України забезпечить дієвий попередній та поточний контроль завикористаннямбюджетнихкоштівінедопущенняїхнецільовоговикористання.

Якщо проаналізувати дані результатів попереднього та поточногоконтролю Державної казначейської служби України, контролюючим органомстаном на 11.2012 року було попереджено 34860 правопорушень, щовідповідало1276,1млн.грн.


330

Станом на 11.2013 року порівняно з попереднім роком кількістьпопередженихправопорушеньконтролюючиморганом буламеншоюна 21507випадків і становила13353,протезагальна їх сумазрослана1241,6млн. грн. ісклала2517,7млн.грн.

За відповідний період 2012 року кількість виявлених і попередженихправопорушень зменшилася на 4414 випадків або 33,1% ніж у попередньомуроціісклала8939загальноювартістю1616,8млн.грн.[5].

Отже, проведений вище аналіз засвідчує особливу роль Державноїказначейськоїслужби,оскількисамедіяльністьцьогоорганудозволяєнетількимінімізувативтратибюджетів,айвзагаліпопереджуєнастаннятакихподій.

Напрямки підвищення ефективності фінансового контролю в органахказначейства:

– своєчасне доведення інформації, отриманої органами казначейства приздійсненні превентивного контролю, до органів, які здійснюють наступнийконтроль,щобудесприятиреалізаціїодногозпріоритетнихзавданьДержавноїказначейської служби України, а саме, координації роботи казначейства зДержавною фінансовою інспекцією в частині своєчасної кваліфікації таупередженняпорушеньупроцесівиконаннябюджету;

– запровадження аудиту в органах казначейства, що буде сприятипідвищеннюефективності й результативності діяльності органів казначействатаякостізвітності;

– систематичне проведення казначейством семінарів-нарад звідповідальними працівниками бухгалтерських служб розпорядників іодержувачів бюджетних коштів щодо вивчення і роз’яснення законодавчихактівзпитаньказначейськогообслуговуваннябюджетнихкоштівтазміндоних[6].

Реалізація намічених цілей повинна забезпечити підвищенняказначейського фінансового контролю, а так і покращення фінансовоїдисциплінивцілому.

ДержавнаказначейськаслужбаУкраїниєважливимсуб’єктомфінансовогоконтролю,оскільки самевонореалізовуєпопередній контрольтаконтрольнастадії здійснення платежів при виконанні бюджетів усіх рівнів. Постійнийхарактерйогопроведеннядозволяєакумулюватифінансовіресурсидержавинаналежному рівні, уникаючи їх нецільового використання. Проте невід’ємнимелементом його реалізації повинно стати постійне вдосконалення діяльностіконтролюючогооргану,щозабезпечитьякісневиконаннябюджетноїполітикинавсіхрівнях.


1. Опарін,В.М.Фінанси [Текст] : навчальнийпосібник /В.М.Опарін. –2-гевид.,доп.іперероб.–К.:КНЕУ,2002.–240с.

2. Теленик, С. С. Особливості казначейського контролюу сфері виконаннямісцевих бюджетів в Україні [Електронний ресурс] / С.С.Теленик. – Режимдоступу:http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11tccbvu.pdf. — Назва зерканаю.—Датазвернення:12.05.2014.

http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11tccbvu.pdf


331

3.БюджетнийкодексУкраїнивід8липня2010р.№2456-VI[Електроннийресурс].–Режимдоступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17.—Назвазерканаю.—Датазвернення:12.05.2014.

4. Клець Л.Є. Бюджетний менеджмент [Електронний ресурс]. – Режимдоступу:http://pidruchniki.ws/1584072036601/ekonomika/byudzhetniy_menedzhment_-_klets_lye.—Назвазерканаю.—Датазвернення:12.05.2014.

5. Державна казначейська служба Уккраїни – Режим доступу:http://www.google.com.ua/url.—Назвазерканаю.—Датазвернення:12.05.2014.

6.ДеркачМ.І.ДейкалоЛ.Є.ЧубакА.Ю.Напрямкипідвищенняефективностіказначейського контролю [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vddfa/2012_1/Derkach.pdf. — Назва зерканаю.—Датазвернення:12.05.2014.


http://pidruchniki.ws/1584072036601/ekonomika/byudzhetniy_

http://www.google.com.ua/url

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vddfa/2012_1/Derkach.pdf


332

УДК378:334БелецкаяЛюдмила

к.пед.н.,доцентБорздоваТатьяна

к.техн.н.,доцент,заведующийкафедройМинковскаяЮлия

к.э.н.,доценткафедрыБелорусскийгосударственныйуниверситет

г.Минск,Беларусь

БИЗНЕС-АНАЛИЗВДИСТАНЦИОННОМОБУЧЕНИИ

АннотацияДаннаястатьяпосвященаактуальнойтематикедистанционногообразованиявзрослых.

В ней рассматриваются вопросы разработки курса для дистанционного обучения в областибизнес-анализасцельюповышенияквалификациипредпринимателей.

Ключевыеслова:дистанционноеобучение,бизнес-образование,бизнес-анализ.После 1945 года образование во всем мире стало развиваться темпами,

какихнезналаисториячеловечества.Вомногихстранахчисленностьучащихсяразличных возрастных категорий выросла более чем вдвое. Расходы наобучение увеличивались в еще большей пропорции. В развитых странахобразование встало в один ряд с крупнейшими отраслями экономики. Стольбурный процесс поставил перед педагогической наукой ряд новых проблем,связанных с вопросами исследования нововведений и технотизации вобразовании.Еслиучесть,чтосмоментауяснениясутипроблемыдовнедренияеерешения впрактикуобученияпроходит значительное время, то становитсяочевиднойвсяважностьопережающегопрактикудидактическогоисследованиядистанционного обучения различных категорий учащихся, в том числе,взрослых.

Актуальность многоаспектного исследования дистанционного обучения взначительной мере также связана с тем, что последнее призвано обеспечитьактивноеучастиевсехбезисключениясубъектоввэкономической,социальнойи культурной жизни общества через доступность знаний всем желающим,включая их в обучение независимо от возраста, способностей и уровняобразованности. Как показывает практика, дистанционное обучение, какфеномен второй половины ХХ века, позволяет снять ограничения по числу

РРООЛЛЬЬІІННФФООРРММААЦЦІІЙЙННИИХХТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЙЙУУЗЗААББЕЕЗЗППЕЕЧЧЕЕННННІІССТТААЛЛООГГООРРООЗЗВВИИТТККУУЕЕККООННООММІІККИИ


333

учащихсяиобусловливаетадаптациюсистемыобразованиякбыстрым,частыми внезапным изменениям с темпами, какие в настоящее время не можетвыдержатьникакоепромышленноеиликоммерческоеучреждение.

Создание и развитие дистанционного обучения представляетсянеотъемлемым условием сокращения имеющего место объективногоинформационного запаздывания системы образования. Однако, анализируяданную проблему, следует иметь в виду, что задача состоит в том, чтобы изинформационнойкартинымиравыбратьипредложитькусвоениюучащемусятакой минимум инвариантных данных, которые имеют воспитательнуюзначимость и являются достаточными как для дальнейшего расширенияличностныхзнаний,такидляформированиясовременногостилямышления.

Вместе с тем, важно подчеркнуть, что при построении концептуальноймоделидистанционногообучениянеобходимоучитывать семьпедагогическихиэкономическихпринципов,определяющихэффективностьфункционированиялюбой дидактической системы: принцип индивидуальных различий; принципсамостоятельного учения; принцип сочетания человеческой энергии итехнических возможностей; принцип экономии в результате укрупнениямасштабовпроизводства;принципразделениятруда;принципконцентрацииикритическоймассы;принципоптимизации.Этипринципывсвоейсовокупностимогут стать мощным инструментом совершенствования образовательнойсреды,таккакимиможноруководствоватьсявсамыхразнообразныхситуациях.

Оптимальное решение с чисто экономической точки зрения не всегдасовпадает с педагогическим оптимумом. Поэтому на практике следует искатьнаиболееудобныйкомпромиссприпереходеотабстрактнойформыпринциповкихконкретизации.Сказанноенашлосвоеотражениеприразработкеавторамикурса и подготовке соответствующих методических разработок длядистанционного обучения с целью повышения квалификациипредпринимателейвобластибизнес-анализа.Вчастности,врезультатеотбораи компоновки содержания общий тематический курс бизнес-анализа условноразделенначетырекрупныхблока,каждыйизкоторых,всвоюочередь,состоитизотдельных логическивзаимосвязанныхкомпонентов.Следуетотметитьтотфакт, что при реализации обучения данному курсу учащемуся не обязательноизучатьвеськурсцеликом:онможетобратитьсяктойтеме,котораяинтересуетегобольшевсего,иприменитьполученнуюинформациюнапрактике.

1. Финансовый отчет и его анализ. В этой части определяются основныефинансовыепонятияиинструменты.

- Финансовыеотчеты.Каквестиучет.Использованиефинансовогоотчета.Оработестекущимиинетекущимистатьями.Работастекущимбухгалтерскимучетом. Метод учета издержек и доходов. От главной книги – к финансовомуотчету.Вводданныхглавнойкнигивфинансовыйотчет.

- Бухгалтерский отчет: управление текущими активами. Созданиебухгалтерского отчета. Статьи баланса. Дебет и кредит, сальдо. Составлениебалансатекущихактивов.

- Оценка товарно-материальных запасов для балансового отчета. Четыреметода оценки товарно-материальных запасов: FIFO, LIFO, метод средней


334

стоимости, метод точного определения. Скидки на покупку. Системыпостояннойипериодическойинвентаризации.Коэффициентоборачиваемости.

- Баланс: пассив и собственный капитал. Главная книга,специализированные журналы. Оборотная ведомость, ее формирование.Автоматизация процесса переноса. Расчет краткосрочных обязательств.Составлениебалансапассивовисобственногокапитала.

- Оборотные средства и анализ движения денежных средств. Денежныесредстваилиоборотныйкапитал.Определениеобъемаоборотногокапиталаиизмененийвнем.Определениедвиженияденежныхсредствииханализ.

- Анализ баланса. Горизонтальный и вертикальный анализ финансовыхотчетов.

- Анализ коэффициентов. Анализ показателей прибыльности,ликвидностииактивности.

2. Финансовыйконтрольипланирование.Вданнойчастирассматриваютсяметоды управления бюджетом, в частности план финансовой деятельности,прогноз и процедуры контроля качества, включая измерение параметровпроизводственногопроцессаианализпогрешностей.

- Составление бюджета компании и циклы планирования. Разработкапланов финансовой деятельности предприятия. От планов финансовойдеятельности к составлению бюджета компании. Приведение бюджета всоответствиесбизнес-планом.

- Прогнозирование и перспективные оценки. Прогнозирование сприменением метода скользящего среднего, с помощью функций регрессии, сиспользованием функции экспоненциального сглаживания. Составлениелинейных и нелинейных прогнозов. Графики корреляции для идентификациимодели.

- Определение уровня качества. Применение статистического методауправления. Выборочный контроль элементов продукции конечной ибесконечной генеральной совокупности. Выборочный контроль брака вэлементахпродукции.

3. Инвестиционные решения. В этой части представлен анализ деловыхпредложенийипланированиеприбыли.

- Исследование бизнес-ситуации: инвестирование. Разработка бизнес-ситуации.Разработкамодели.

- Исследование критериев принятия решения для бизнес-анализа.Будущая стоимость, настоящая стоимость и чистая настоящая стоимость.Уменьшениепериодаокупаемостиинвестиций.

- Анализ чувствительности бизнес-ситуаций. Управление с помощьюсценариев. Оценка дохода. Вычисление внутренней оборачиваемости, индексаприбыльностиит.д.

- Планирование прибыли. Анализ операционного и финансовоголивериджа.Коэффициентызадолженностиикратностипроцентов.

- Инвестиционные решения с учетом фактора неопределенности.Применение регрессионного анализа в ходе принятия решения. Применениедоверительных интервалов при проведении исследования рынка и их


335

усовершенствование.- Фиксированные активы. Определение первоначальной стоимости

активов.Выбориздержекиактивов.Амортизацияактивов.Методыначисленияамортизации.

4. Продажиимаркетинг.Здесьречьидетобанализесбыта,окалькуляциисебестоимостииценообразовании,обанализеприбыли.

- Анализпродажимаркетинга.Требованияксоставлениюкарт.Созданиекарт.Анализотклонений.Анализнормированныхотклонений.Географическоепредставлениенаблюдавшихсяиуточненныхзначений.

- Регистрация дохода. Метод степени завершенности. Методвыполненного контракта. Признание доходов по завершении производства.Регистрациядоходасиспользованиемметодамоментапродажи,приполученииденежных средств, рассрочке платежа. Метод возмещения расходов.Регистрация доходов в различных отраслях экономики. Влияние методоврегистрациидоходов.

- Финансовыйанализ.Определениефинансовогоположениякомпаниикакрезультатафинансовыхоперацийипроизводственнойдеятельности.

- Анализпределапогашенияпостоянныхиздержекидоходов.Вычислениепредела погашения постоянных издержек и доходов и составлениепредложений. Точка безубыточности в единицах продукции и в денежномвыражении. Анализ разницы между продажной ценой и себестоимостьюэлементовпроизводства.

- Определениеценыииздержек.Методваловыхипредельныхиздержек.Применение метода предельных издержек для определения цены. Оценкавлиянияперекрестнойэластичности.Анализобъемапродажимаркетинга.


336

УДК63.006:658.012.22ГерасимоваОксана

к.т.н.,доцентГВУЗ«Приднепровскаягосударственнаяакадемия

строительстваиархитектуры»г.Днепропетровск

СОЗДАНИЕКРИТЕРИЯЭФФЕКТИВНОСТИСИСТЕМУПРАВЛЕНИЯ

СИСПОЛЬЗОВАНИЕМТЕОРИИВЕРОЯТНОСТИ

АннотацияВ статье рассмотрены способы объединения частных критериев эффективности

системыуправлениявединыйобщийкритерий.Показано,чтоприсозданиисистемуправленияважно получить наилучшую совокупность всех частных характеристик, т.е. получитьнаилучшеезначениекритерияэффективности.

Ключевые слова: управление проектами, критерий эффективности, ценообразование,доход,риск.

В Китае существует образная интерпретация кризиса или переломного

момента, которая отображается двумя иероглифами: верхний иероглифобозначает опасность, а нижний указывает на скрытую благоприятнуювозможность [1]. Финансовый кризис, который нарушил привычные схемыпривлечения кредитных средств, заставит девелоперов кардинальнопересмотреть политику ценообразования. Снижение уровня рентабельностистановится катализатором банкротства для тех строительных компаний,которые привыкли продавать продукцию по завышенным ценам без учетавозможныхрисков.

Рассматривая возможность получения дохода от реализации проекта, мына самом деле сталкиваемся с проблемой определения некоторой случайнойвеличины. Последняя становится известной, если известно ее распределение(плотность или функция распределения). Подавляющее большинствопроцессов, которые сознательно управляются человеком, стремятся кнормальному закону распределения случайной переменной. Так, Е.Вентцель иЛ.Овчароввыделяютнормальныйзаконраспределения(законГаусса),который«играетисключительноважнуюрольв теориивероятностейизанимаетсредидругих законов особое положение» [2, с.161]. В свою очередь, С.Воробьев иК.Балдин отмечают, что предпринимательские риски описываютсяравномернымраспределениемиегочастнымслучаемБета-распределением[1].Следует также отметить работы А.Марюты, в которых был рассмотренинформационный показатель риска стабильности (или нестабильности)производственно-экономической системы управления для текущего анализа сцелью определения целесообразности стабилизации процесса исходя изпредположения, что закон распределения случайного экономическогопоказателянормальный [3;4;5].Однаковспециализированнойлитературепоуправлению проектами законы распределения анализируются поверхностно,безучетаспецификиинвестиционногопроектирования.


337

В курсе теории вероятности доказано, что нормальное распределениеобладаетсвойствомустойчивости,чтоиграетособенноважнуюрольвсистемахуправления. Так или иначе, «концепция управления связана с решением двухсопряженныхзадачэкономическогоразвития:обеспечениемегостабильностииповышениемэффективностина базеразличныхнововведений» [6, с.82].Такойсинтезпорождаетпонятие«гибкости»,т.е.приспособляемостисистемы,котороеориентировано на деятельность системы управления, а не на сам объектуправления.Поэтомуцелью статьиявляется созданиекритерияэффективногоуправляющегомеханизма,способногообеспечитьуспешноефункционированиесистемывширокомизаранеенезаданномдиапазонеусловий.

Риск представляет собой весы, чаша которых может качнуться как всторонууспеха,такивсторонунеудачи,т.е.вероятностнымсобытием,котороеможетпроизойти,аможетинепроизойти.КакуказываетП.Джалота,мычастобываем слишком большими оптимистами и просто не замечаем риски, желая,чтобыонинеслучались[7].Такоеотношениесразужеприводиткпроблемамвпроекте в случае материализации событий риска, что для долгосрочныхинвестиционно-строительных проектов вполне вероятно.Поэтому управлениерискаминазываютпервойсредилучшихпрактикуправленияпроектами.

Наиболее распространенным видом управленческой деятельностиявляетсяпринятиерешенийвусловияхнеполнойинформации,чтосопряженоснеизбежнымриском.Теориястатистическихрешенийпредставляетсобойпоископтимального поведения в условиях неопределенности (неточностиинформации). Следствием неопределенности является риск. Современнаяконцепциястатистическогорешениясчитаетповедениеоптимальным,еслиономинимизирует риск, т.е. математическое ожидание убытков. Следовательно,общийкритерийэффективностисистемыможетбытьпостроеннабазетеориистатистическихрешений.

В качестве общего критерия системы можно принять средний рисксистемы, афункциюпотерьпринятькакчастныйкритерий ее эффективности(условнуювероятностьвыполненияпоставленнойконечнойзадачиуправленияилиматематическоеожиданиеэффектауправления).

Функция случайной величины характеризует степень организациипроизводственно-экономической системы. Если деятельность являетсярегулируемой, ей будет соответствовать нормальный закон распределения. Вслучаееслипроцессявляетсянеуправляемымилиполностьюнестабильным,тоему будет соответствовать равномерный закон распределения вероятностей.Например, количество несчастных случаев предполагают распределенными позакону Пуассона, а длительность безотказной работы прибора подчиненапоказательномузаконураспределения.

Нормальный закон распределения в управлении проектами наиболеераспространен: достаточно вспомнить «S»-образную кривую графическогоотчетаозатратах[8].Формуланормальногораспределениязначенияслучайнойвеличиныхимеетвид:

2

2

2)(

21)( x

xmx

x

exf s

ps

--

=, (1)


338

где f(x) – вероятность принятия случайной величиной значения х; mx –математическое ожидание (или среднее значение случайной величины х);σx –среднееквадратичноеотклонение.

В случае если ошибка системы имеет нормальное распределение сплотностью вероятности в момент времени t, формула (1) примет следующийвид:

( )[ ]

etm

t

ttf

2)(

)(22

1

)(21,

eees

espe

--

=. (2)

На основании формулы (1) найдем выражение общего критерия

эффективностидлясистемыуправления[ ]

esp

eees

e

ae dt

ptW eetm

t

Г

2)()(22

1

2

)(21)(

--

ò¥

¥-

-=

. (3)Таким образом, в бизнесе наиболее вероятным положительным исходом

является тот, который имеет наименьшую доходность [2]. Концептуальнаязакономерность, связывающая доходность и вероятность успеха, отображаеттот факт, что увеличение доходности обязательно сопровождаетсяуменьшением вероятности успеха. Основным требованием, предъявляемым квыбранномурешению,являетсяегоПарето-оптимальность,однаковработах[3,9] отмечается, что известные способы формализации количественногообоснования решенияпонесколькимкритериямещедоконцане определены.Окончательный выбор решения зависит, прежде всего, от руководителяпроекта, который на основании статистических данных должен всестороннееоценить преимущества и недостатки всех видов решений и на этой основевыбратьлучшее.

Рассмотренныеспособыобъединениячастныхкритериеввединыйобщийкритерий эффективности системы показывают, что конечный результатуправления зависит не от одной какой-либо частной характеристики –точности,надежности,эффективностидействияотдельныхэлементовсистемы,аотихкомбинации.Поэтомуприсозданиисистемуправленияважнополучитьнаилучшуюсовокупностьвсехчастныххарактеристик,т.е.получитьнаилучшеезначениеобщегокритерияэффективности.


1.Воробьев,С.Н.Управлениерискамивпредпринимательстве[Текст]/С.Н.Воробьев, К.В. Балдин. - М: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К0»,2005.–772с.

2. Вентцель, Е. С. Теория вероятностей и ее инженерные приложения[Текст]/Е.С.Вентцель,Л.А.Овчаров.–М.:Наука.–1988.–480с.

3.Марюта,А.Н.,НовицкийИ.В.Эффективностьмногокритериальныхзадачэкономики [Текст]/А.Н.Марюта,И.В.Новицкий.–Дн-ск:Наукаиобразование,2005.–217с.

4.Марюта,А.Н.Статистическиеметодыимоделивэкономике[Текст]/А.Н.Марюта,Н.Е.Бойцун.–Дн-ск:Пороги,2002.–384с.


339

5. Елисеева, О.К. Диагностика и управление производственно-экономическими системами [Текст] / О.К. Елисеева, А.Н.Марюта, В.Н. Узунов –Дн-ск:Наукаиобразование,2004.–191с.

6. Вилкас, Э.Й., Майминас Е. З. Решения: теория, информация,моделирование[Текст]/Э.Й.Вилкас,Е.З.Майминас.–М.:Радиоисвязь,1981.–328с.

7.Джалота,Панкаж.Управлениепрограммнымпроектомнапрактике:Пер.сангл[Текст]/ПанкажДжалота.–М.:Лори,2005.–223с.

8.Словник-довідникзпитаньуправлінняпроектами[Текст]/С.Д.Бушуєв,Українська асоціація управління проектами – К.: Видавничий дім „ДеловаяУкраина”,2001.–640с.

9. Росин, М.Ф. Статистическая динамика и теория эффективности системуправления[Текст]/М.Ф.Росин,В.С.Булыгин–М.Машиностроение,1981.–312с.

УДК004.9:334.78

КовальОксанааспірант

Чернігівськийнаціональнийтехнологічнийуніверситетм.Чернігів

ТЕОРЕТИЧНІОСНОВИВІРТУАЛІЗАЦІЇБІЗНЕСУ

Анотація

У статті розглянуто теоретичні засади віртуалізації бізнесу та передумови дляформування віртуальних підприємств. Такожрозглянуто вплив інформаційнихтехнологій набізнес середу та створення нових форм підприємств як наслідок поширення інформаційнихтехнологій.

Ключовіслова:інформаційнітехнологіївбізнесі,віртуалізація,віртуальніпідприємства.В умовах глобалізації перед Україною нагально постало питання

структурної перебудови підприємств з метою збільшення їхконкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Цьомузначноюміроюмаєсприятирозвитокінноваційнихструктуррізноготипу,якийактивізувавсяупосткризовийперіод.

За допомогою глобальних мереж стали можливими перетворення якзовнішніх відносин між компаніями та їхніми партнерами чи клієнтами, так івнутрішньої структури самих компаній. Есперти зазначають, що основитрадиційної економіки та принципи ведення бізнесу знаходяться сьогодні напорозіреволюційнихзмін.

ШвидкепоширенняІнтернетсприявпоявіновоїформибізнесу–віртуальнепідприємство. Такі підприємства відрізняються від традиційних форм


340

підприємництва тим, що ряд функцій або всі функції такого суб’єктугосподарювання є віртуалізованими, тобто, реалізовуються за допомогоюІнтернет-такомп’ютернихтехнологій.

Концепціявіртуальнихпідприємствз’явиласьбільше10роківтомууроботіУ.ДевідоутаМ.Мелоуна«Віртуальнакорпорація»[1].Якзазначеновційроботівіртуальне підприємство створюється шляхом відбору людських, фінансових,матеріальних, організаційно-технологічних та інших ресурсів з різнихпідприємствтаїхінтеграціїзвикористаннямкомп’ютернихмереж,щодозволяєсформуватигнучкутадинамічнуорганізаційнуструктуру.

Однією з головних передумов поширення віртуальних підприємств сталадоступність персональних комп’ютерів у розвинених країнах, зокрема, США таВеликобританіїнапочатку70-хроків.Рядспеціалістівпочаливикористовуватиїх вдома для виконання певних замовлень та завдань. Технології дозволяютьстворювати умови для постійного обміну інформацією для передачірозпорядженьтаданихміжвіддаленимиробочимимісцямитаголовнимофісом.Багатофункціональність домашніх комп’ютерів та високий розвитоккомунікаційнихтехнологійдозволилипіднятиефективністьдомашніхробочихмісцьдорівняофісних,щосталопочаткомрозвиткувіртуальнихструктур.

За допомогою глобальних мереж стали можливими перетворення якзовнішніх відносин між компаніями та їхніми партнерами чи клієнтами, так івнутрішньої структури самих компаній. Есперти зазначають, що основитрадиційноїекономікитапринципиведеннябізнесузмінюютьсядлятого,щобвіповідати вимогам сучасності. Акцент підприємців зміщується на початковістадіїжиттєвогоциклупродукту або технології, у першучергу—на інновації.Аленавітьвеликі транснаціональні корпорації не завжди здатні застосовувативсінеобхідніінструментидляутриманняринковихпозиційітомузалучаютьдоспівробітництва інші компанії. Сьогодні віртуальні організації є дужепоширеним явищем і дослідження 80 компаній-розробників програмногозабезпечення доводить високу ефективність таких структур у порівнянні зтрадиційними як у питанні внутрішньої структури компаніїї, так і в побудовівідносинззовнішнімиагентами[2].

В основі віртуалізації виробництва полягає взаємозв’язок бізнес-процесів,який направлений на таку організацію конкретного механізму виробництватоварівабонаданняпослугнатериторіальнорозподіленихпідприємствах,приякіймаксимально виявляються ключові компетенції організації, колективів талюдей. Створення віртуального підприємства пов’язане з інтелектуальниммоделюванням взаємодії складних, неоднорідних, відокремлених один відодного агентів. Агенти віртуального підприємства розробляють спільнийпроект, знаходяться між собою у відносинах партнерства, кооперації,співробітництва,координаціїтощо.

Напрактиці існуєбезліч в тій чи іншіймірі “віртуалізованих” організацій.Слідзазначити,щодоситьчастопідвіртуальнимиорганізаціямиувиробництвірозуміють ту чи іншу форму організації взаємодії підприємств в областілогістики і матеріально-технічного постачання. В цілому віртуальніорганізаційні форми - це динамічні мережеві об'єднання людей, колективів і


341

підприємств.Серед основних передумов виникнення віртуальних організацій можна

виділитинаступні:· економічніфактори;· розвитокінформаційнихтехнологійізокремаІнтернет-технологій;· організаційні — наявність потенційних учасників віртуального

підприємстватамережногоброкерауWeb-середовищі.Основним технологічним засобом для створення та функціонування

віртуальнихструктурєбізнес-процесабоworkflow,тобто,сукупністьоднієїабобільшої кількості пов’язаних між собою процедур чи операцій, які спільнодозволяють реалізувати деяку бізнес-задачу або політичну мету підприємства,як правило, в межах його організаційної структури, що описує функціональніроліівідносини[3].

Особливості українського економічного устрою та законодавстваускладнюють широке використання віртуальних організацій з огляду нанедостатнє регулювання питань діяльності таких підприємств, процесурегістрації та легалізації працевлаштованих. Також, зважаючи на географічнунеобмеженість віртуальних підприємств, постає проблема регулюваннядіяльностіміжнароднихвіртуальнихпідприємствнатериторіїУкраїни.

Економічні перетворення, політика економічних і державних структурзагострюють потребу в розвитку малого підприємництва в Україні як основиекономічноїстабільності,безпекиіпідвищеннядобробутунаселення.Розвитоквіртуальних організацій є інноваційним шляхом розвитку підприємництва вУкраїні. Не зважаючи на недостатній рівень розвитку віртуального бізнесу тайого регулювання в Україні сьогодні, створення віртуальних структур є маєзначну економічну доцільність з огляду на порівняно меншу кількістьнеобхідних ресурсів для функціонування такого підприємства та значнобільший доступ до ресурсів, оскільки немає обмеженості географічнимикордонами.Втойжечас,інформатизаціясуспільства,доступдомережіІнтернет,поширення інформаційних технологій та можливості застосування цихтехнологій у різних секторах економіки, створюють умови для поширеннявіртуальнихпідприємствтаінтегрованихструктур.


1. WilliamH.Davidow,Michael S.MaloneTheVirtualCorporation: StructuringandRevitalizingtheCorporationforthe21stCentury.–KirkusReviewIssues,1992.

2. Козак, І. А. Інформаційні технології віртуальних організацій [Текст] :навч.посіб.—К.:КНЕУ,2005.—336с.

3. Макарова,М.В. Електронна комерція [Текст] : посібник для студ. вищихнавчальнихзакладів.–К.:Видавничийцентр“Академія”,2002.–272с.


342

УДК374.71КошикВікторія


м.Ірпінь

АВТОМАТИЗАЦІЯОБЛІКУПРАЦІТАЗАРОБІТНОЇПЛАТИНАСУЧАСНОМУЕТАПІ

Анотація

У статті розглянуто питання автоматизації ведення кадрового обліку та облікузаробітноїплатинасучасномупідприємстві,висвітленопроблемиавтоматизаціїоблікупраці,охарактеризовано спеціалізовані програмні продукти та розглянуто особливості веденняоблікупрацітазаробітноїплатиуконфігурації«1С:Бухгалтерія8.2».

Ключовіслова:персонал,заробітнаплата,кадровийоблік,проблемиведенняоблікупраці,програмніпродукти.

Персонал – це найбільш цінний ресурс будь-якої компанії, який поряд

зіншими ресурсами потребує обліку та ефективного управління. Від того, якпобудованоуправлінняперсоналом,убагатьохвипадкахзалежитьефективністьроботи підприємства в цілому. Тому питання обліку заробітної плати завждизнаходятьсяуцентріувагикерівництва.

Веденняоблікупраці,нарахуваннятавиплатизаробітноїплатиєважливимелементом системи обліку та управління підприємством, оскільки, з одногобоку, допомагає визначити суму витрат підприємства на оплату праці івідповідновизначитифактичнусобівартістьвиготовленоїпродукції,виконанихробіт та наданих послуг, з іншого боку, дозволяє максимально ефективновикористовувати наявні трудові ресурси підприємства. Незважаючи на значнуважливість автоматизації обліку праці та її оплати для облікової системипідприємства, автоматизація обліку праці та її оплати є найскладнішоюділянкою автоматизації обліку підприємства, що обумовлено такимипроблемами:

- складність розрахунку та різноманітність структур заробітної платипрацівниківрізнихпідприємств;

- постійна зміна нормативних документів, що визначають порядокнарахуваннязаробітноїплати,здійсненнянарахуваньтаутриманьзнеї;

- неоднозначністьтрактуваннячинногозаконодавства;- різноманітність алгоритмів здійснення допоміжних розрахунків за

різнимивидамитаумовамивиплат;- різнийпорядокутриманняподаткунадоходифізичнихосібтавнесків

дофондівсоціальногострахуванняіпенсійногофондузрізнихвидіввиплат;- наявнірозбіжностіперіодунарахуваннятавиплатизаробітноїплатив

залежностівідособливостейроботипідприємств[2,c.261].Основнимизасадамиведенняоблікупрацітаїїоплатиє:- інтеграціякадровогообліку,облікупрацітаїїоплативєдинеціле;- централізаціяобробкиінформаціїзоблікупрацітаїїоплати;


343

- автоматизований збір інформації про вихід працівників на роботу тавідпрацьованийнимичас;

- автоматизаціятиповихрозрахунковихоперацій;- автоматизований контроль за правильністю проведення ручних

розрахунківтакоригувань.Дляавтоматизаціїоблікунарахуваннязаробітноїплатирозробленадосить

значнакількість спеціалізованихмодулів у рамкахприкладних бухгалтерськихпакетів(наприклад,«Акцент»,«Парус»та«1С:Підприємство»)[1,с.248].

Аналіз відповідного програмного забезпечення показав, що убільшостібухгалтерських програм розрахунки заробітної плати запрограмовані напримітивномурівні–почасовазарплатабезбудь-якихдодатковихрозрахунків.Всі інші розрахунки бухгалтер повинен виконувати вручну. Навіть для малихпідприємствценедужезручнийспосіб.

Що стосується найбільш нових програмних засобів для автоматизаціїобліку заробітної плати, то слід відмітити сучасний інструмент автоматизаціїзадач управління персоналом, ведення кадрового обліку та розрахунків позаробітній платі у відповідності з вимогами законодавства– спеціалізовануконфігурацію «1С:Зарплата та Управління персоналом для України». Цеприкладне рішення використовується великими підприємствами із різнимиформамиоплатипраці(погодинна,відрядна,акордна,задоговорамицивільно-правового характеру тощо), із широким списком доплат і утримань, та навітьпростозвеликоюкількістюпрацівників(понад100осіб).

Облікпраціізаробітноїплатиможнавестиіуконфігурації«1С:БухгалтеріядляУкраїни8.2».

На багатьох невеликих фірмах на бухгалтера часом покладають багатододаткових обов'язків, серед яких і ведення кадрового обліку. У конфігурації«1С:Бухгалтерія8.2»документообігрозділівкадровогооблікутаоблікуоплатипраціпов'язані:кадровіданієпідґрунтямоблікуоплатипраці.

Слід зазначити, що можливості ведення кадрового обліку в більшостіоблікових програм є достатньо обмеженими, оскільки не всі програмипередбачаютьможливістьведеннякадровогооблікувповномуобсязі.

У конфігурації «1С:Бухгалтерія 8.2» можна вести повноцінний кадровийоблік.Втаблиці1наведенодокументи,якимиоформляютьсяупрограміосновнікадровіоперації.

Програма дозволяє автоматично нараховувати працівникам зарплату загодинною тарифною ставкою та здійснювати індексацію. Вручну можнадодавати будь-які нові нарахування, але щодо них необхідно вводити вжерозраховані суми. Нарахування ведуться за відпрацьованим часом, зазначенимбезпосередньовдокументах.Алгоритмвиплатизарплатидозволяєоформлятиперерахуваннякоштівнабанківськірахункитаздійснювативиплатучерезкасу.

Усистеміпроводитьсянастроюваннявідображеннянарахувань(утримань),відображеннявитратнаоплатупраці,нарахуваньвнесківдосоціальнихфондіву бухгалтерському та податковому обліку, що розраховуються автоматично.Після закінчення звітного періоду можна автоматично сформуватирегламентованізвітищодофізичнихосіб,звітидофондів,статистичнузвітність


344

тощо[3,c.346].Таблиця1

Кадровіопераціївпрограмі«1С:Бухгалтерія8.2»Операція Документ«1С:Бухгалтерськийоблікдля

України8.2»Реєстраціяновихпрацівників «Прийомнароботуворганізацію»—

призначенийдляналаштуванняведенняоблікурозрахунківіззаробітноїплати

Переведенняпрацівникадоіншогопідрозділу,змінапосади,змінатабельногономера,змінарозмірунарахуваннязарплати

«Кадровепереміщенняорганізацій»—призначенийдляналаштуванняабозмінинастройокведенняоблікурозрахунківіззаробітноїплати

Відрядженняпрацівників «Відрядженняорганізацій»—використовуєтьсядлядрукуваннябланкапосвідченняпровідрядження

Звільненнязорганізації «Звільненнязорганізацій»—реєструєзвільненняпрацівниківтаприпиняєщодопрацівникарозрахункипозаробітнійплаті

Таким чином, підводячи підсумок до вище викладеного матеріалу, слід

зазначити,щодляповного,ефективноготасистематичногооблікунарахуваннязаробітної плати на підприємстві є досить значна кількість спеціалізованихпрограмних продуктів, які постійно поповнюються та розвиваються. Останніпрограмні продукти відомих розробниківмають більше засобів налаштуваннядопотребпідприємстврізногорівня.

Але використання будь-яких програмних засобів вимагає від бухгалтерапідвищеннякваліфікаціїтаінформаційноїкомпетенції.


1. Войтюшенко, Н.М., Інформаційні системи і технології в обліку [Текст] :навч.посіб.—Донецьк:ДонНУЕТ,2009.—340с.

2. Клименко,О.В. Інформаційнісистемиітехнологіївобліку[Текст] :навч.посібник.—К.,2008.—320с.

3. Сараєва, Г. 1С: Бухгалтерія 8.2 : доступно для бухгалтера / Г.Сараєва,Л.Власенко.—Х.:Фактор,2011.—528с.

4. «1С» в Україні [Електронний ресурс] : [офіц. сайт представництвакомпанії] : укр. версія. – Режим доступу:http://its.1C.ua/.— Назва з еркана.—Датазвернення:12.05.2014.

http://its.1c.ua/


345

УДК347.7НіколаєнкоВасиль

студентНаціональнийТехнічнийУніверситетУкраїни

"КиївськийПолітехнічнийІнститут"м.Київ

КРИПТОВАЛЮТАВСВІТОВІЙЕКОНОМІЦІ

Анотація

УстаттірозглянутопитаннявикористаннякриптовалютиBitcoin,основніпринципиїїроботитавпливунаекономіку.

Ключовіслова:Bitcoin,криптовалюта,Bitcoinвекономіці.Криптовалюта – вид цифрової валюти емісія і облік якої ґрунтується на

криптографічних методах, наприклад асиметричному шифруванню, афункціонування системи відбувається децентралізовано в розподіленійкомп’ютерній мережі. В криптовалют, по замовчуванню, не передбаченопримусового повернення платежів, однак існує можливість угоди за участіпосередника,колидлязавершеннячивідміниугодинеобхіднопогодженнявсіхтрьох сторін або будь-яких двох сторін. Гроші не можуть бути примусовозаморожені або вилучені без доступу до приватного ключа власника. Протеучасники угоди можуть добровільно на певний час взаємно блокувати своїкоштивякостізавдатку.Якправиловкриптовалютієверхнямежазагальногообсягу емісії. Всі існуючі на даний момент криптовалюти використовуютьсяпсевдонімно – всі транзакції публічні, але прив’язки до конкретної людини зазамовчуванням немає, однак особа користувача може бути встановлена якщовідоманеобхіднадодатковаінформація.

Криптографіязметоюконфіденційнихплатежівпочалавикористовуватисяв 90-тих роках в системі DigiCash, однак ця система була централізованою, авперше термін криптовалюта почав використовуватися після виникненняпіринговоїплатіжноїсистемиBitcoin,якабуластворенау2009роцітабазуєтьсянасамоопублікованомудокументіСатосіНакамото.

СистемаBitcoin(BTC)використовуєрозподіленувмережієдинубазуданих,яка включена в децентралізовану однорангову мережу, яка використовуєелектронно-цифровий підпис і підтримується протоколом proof-of-work длязабезпечення безпеки та легітимності наявних в обігу коштів. База данихпублічно зберігає інформацію про всі транзакції в незашифрованому вигляді,проте з використанням підпису захешованого по алгоритму SHA-256. ДлязменшеннярозміруБДвикористовуєтьсядеревовиднехешування.

ВBTC існує два способи отриманнямонетBitCoin: генераціямонет своїмисилами, або їх покупка за якусь традиційну валюту (звичайний спосібконвертації валют). У момент запуску системи нафазі її «розігріву» (bootstrapstage)математичностворенаситуація,колигенеруваннямонетдоситьпроста ідоступна всім процедура. Генерація монет відбувається за допомогоюспеціалізованого програмного забезпечення – клієнта BitCoin, який


346

використовуєнаявніобчислювальніпотужності.Обсягемісіїалгоритмічнообмеженийтакимчиномщобзагальнакількість

емітованих bitcoin не перевищила 21 мільйон. Спочатку розмір винагороди закожен створений блок складав 50 bitcoin-монет. Після формування 210000блоківрозмірвинагороди зменшуєтьсявдвічі.28 листопада2012 року сталосяпершезменшенняемісійноїскладовоївинагородиз50до25bitcoin.На6930000блоціемісіябудезупиненаповністю,тобтоформуванняблоківпродовжиться інадалі, проте за них вже не буде нараховуватися винагорода емітованимиbitcoin. Це означає, що в міру розвитку системи і збільшення грошової маси всистемі, генерація нових монет стає все складнішим обчислювальнимзавданням,вимагаючивсебільшересурсів.Такимчином,якщоспочаткусистемаактивно залучаєширокі маси учасників мотивацією досить легко збагатитися(що в рамках жорсткої капіталістичної системи, в якій всі ми живемо, працюєкраще будь-якої реклами), то на якійсь стадії постійного подорожчаннягенерації грошей стає вигідніше купувати вже готові монети, ніж намагатисязгенерувати їх—що запускає вже стандартну біржову торгівлю, породжуючиконвертованістьізовнішнійпопитнаBTC.

Криптовалюти по своїй суті позбавлені можливості виникнення інфляції,так як їх кількість, як і кількість золота на Землі, обмежена алгоритмом.Щобстворювати нові bitcoin необхідно затратити час та енергію, саме тому вонимаютьцінність,якізолото.Тому,якіувипадкуззолотом,колибільшачастинамонет буде видобута, ціна буде рости. Це може статися тільки у випадкувизнанняbitcoinувсьомусвіті,коливсебільшійкількостілюдейпотрібнобудевсе більше монет. І щоб компенсувати обмежену кількість монет – вартістьоднієїбудерости.

Привикористанніbitcoinвпершучергузвертаєшувагунарядпереваг:· анонімність. Порівняно з національними валютами перекази

криптовалютинеможливоконтролювати.· швидкість переказу. Мінімальний час здійснення переказу становить

кількахвилин,втойчасякбанківськийпереказможетриватикількаднів.· мала комісія. Мінімальна комісія переказу bitcoin становить 0.0001 btc,

щоробитьїїпрактичнонесуттєвою.Проте ці самі переваги криптовалюти вже негативно впливають на

національну валюту, за допомогою якої держава може контролювати багатосфер суспільства. І при рості популярності криптовалюти зменшуєтьсядержавний вплив. Анонімність bitcoin заважає державі контролюватипереміщенняфінансів,ацеробитьможливимбезперешкодневиведеннякоштівз країни. Також bitcoin створює кращі умови для обігу заборонених танелегальних товарів всередині країни. Тому криптовалюта не вигідна длядержави і всі країни з часом будуть намагатися заборонити bitcoin абошукатимутьметодирегулюваннякриптовалют.

Недивлячисьнавагоміперевагиbitcoinпередтрадиційнимигрошима,вінне підходить для використання в якості основної валюти для повноцінноїекономіки. Основною причиною цього є дефляційна природа. Дефляціяприводить до того, що люди починають більше накопичувати і менше


347

витрачати,щонегативновпливаєнавиробництвотоварівтапослуг.Внаслідоктакого підходу всеменше людей будутьщось виробляти,що в результаті вб’євсюекономіку.

Bitcoin в тому вигляді, в якому він існує зараз, неможе стати замінникомтрадиційних грошей, і не підходить на роль основної валюти для світовоїекономіки. Щоб побудувати економіку на криптовалютах потрібно багатозмінити,щоб,не втратившисвоїхпереваг,криптовалюта сталабільшсхожанатрадиційнігроші.


1. Сайт«BitcoinWiki».URL:http://ru.bitcoinwiki.org/.2. Російськомовний інформаційний сайт про криптовалюту Bitcoin URL:

http://btcsec.com/.3. ОфіційнийсайтBitcoin.URL:https://bitcoin.org/ru/.4. Стаття «Bitcoin. Как это работает» URL:

http://habrahabr.ru/post/114642/.

УДК681.325

ПоліщукМаргаритаслухачмагістратури

ОгневаАллак.т.н.,доцент


КОМП’ЮТЕРИЗАЦІЯБУХГАЛТЕРСЬКОГООБЛІКУВИТРАТПІДПРИЄМСТВ

Анотоція

Встаттірозглянутопитаннякомп’ютеризаціїоблікувитратпідприємства,зв'язокміжсистемамибухгалтерськогооблікутатехнологіїоблікувитратзадопомогоюнайпоширенішоїсистемиобліку«1С:Підприємство».

Ключовіслова:комп’ютеризація,підприємство,автоматизованеробочемісце.Будь-яке підприємство в процесі своєї діяльності стикається завжди з

певнимивитратамиматеріальних,трудових,грошових,інформаційнихтаіншихресурсівнавиготовлення,зберігання,транспортування

Питання проведення комп’ютеризації обліку витрат підприємствадосліджувалось багатьма авторами. Зокрема дане питання досліджували: Т.А.Бутинець, Л.В. Чижевська, С.Л. Береза В.М, Панасюк, Є.К. Ковальчук, С.В.Бобрівецьтаіншими.

Метою дослідженняє вивчення особливостей функціонуваннябухгалтерськогооблікувитратпідприємств,перевагтанедоліківвпровадження

http://ru.bitcoinwiki.org/

https://bitcoin.org/ru/

http://habrahabr.ru/post/114642/


348

автоматизованихсистемнапідприємствах.Автоматизація обліку дозволяє значно полегшити роботу бухгалтерії в

цілому та кожного бухгалтера окремо, особливо при впровадженнітелекомунікаційного обміну інформацією між автоматизованим робочимимісцями (АРМ) облікових працівників з використанням комп’ютернихмереж.Безпосередньо облік витрат на виробництві пов’язаний із суміжнимиділянкамиоблікутапідсистемамиінформаційноїсистемипідприємства.

Для належного організування і функціонуванняАРМ бухгалтера по облікувитратнавиробництвоважливимєформуваннянамашиннихносіяхнеобхідноївихідної інформації,щовиникаєприрозв’язанні завдань з облікунеоборотнихактивів, виробничих запасів, заробітної плати, фінансово-розрахунковихоперацій, обліку готової продукції та її реалізації. Уся ця інформація повиннабути представлена у вигляді єдиної бази даних бухгалтерських записіввідповіднодовимогАРМбухгалтеразоблікувитратнавиробництво[3].

Обліквитратнавиробництвоорганізовується увигляді відповідної схемиробочих місць, яка відображає взаємодію різних працівників при реалізаціїобліковихфункцій.До схемиповинні входити робочімісця всіх співробітників,функціональні обов’язки яких певною мірою пов’язані з веденнямбухгалтерськогообліку.Ацене тількиособи,які здійснюютьдокументування,систематизацію та узагальнення інформації, використовують цю інформаціюпри виконанні функцій бухгалтерського обліку та керування, а й технічнийперсонал, який забезпечує оформлення документів, їх архівування,відображеннятощо.

Поділяють АРМ бухгалтера з обліку витрат на виробництво на трикатегорії.

АРМ І категорії призначено для формування та підготовки первинноїінформації, що формується безпосередньо на місцях виникнення інформації.АРМвирішує завдання обліку витратна виробництво, яке стосується окремихпідрозділів і дозволяє організувати систематичне та своєчасне виявленнявідхилень від нормальних умов, проводити оперативний облік і здійснювативнутрішнійаудит.

АРМ II категорії контролюється інформація, одержувана зАРМ І категорії,вирішуютьсярегламентнітазапитовізавданнязоблікувитратнавиробництвовціломупопідприємству.

АРМ IIIкатегоріїпризначенодляаналізуроботиструктурнихпідрозділів іпідприємства в цілому, узагальнення зведених даних витрат на виробництво,здійснення оперативного контролю за використанням трудових, матеріальнихресурсівігрошовихкоштів,організаціївнутрішньогоаудиту[2].

В Україні представлено широкий спектр програм з автоматизації,найпоширенішими з яких і найбільш адаптованими до української системиведення обліку є пакети «1С: Підприємство».Для списання без норм в «1С:Підприємство» використовують документи «Акт списання» та «Акт виконанихробіт». Проводка в документі списання має списувати товарно-матеріальніцінностізкредитурахункувдебетрахунку«Виробництво».

Прибуткування готової продукції здійснюється за допомогою документу


349

«Прибуткова накладна» з використанням того самого контрагента«Виробництво». Проводка в документі прибуткування має виконуватиприбуткуванняготовоїпродукціїзкредитурахунку«Виробництво».

Документ «Акт виконаних робіт» використовується при реалізації послугіншим організаціям або населенню та при списанні оборотних активів,необхіднихдлянаданняпослуг.

Документ«Акт списання»дозволяєвиконатисписанняоборотнихактивівпідприємства (товарів, матеріалів тощо) з вибракування та списання навиробництво.Длясписаннянарізнірахункислідзаводитирізнихконтрагентів.Уконтрагентівсписаннярахунківукартціконтрагентаповиннібутинастроєнівідповіднодогосподарськоїопераціїдокументу.Такожупроводкахдокументуможнавикористовуватирахуноквитратпідрозділуабоконстанти[1]

Щодоприбуткування готовоїпродукції,тонеобхіднопідкреслити,щодляодночасного списання матеріалів та інших витрат на її виготовленняпризначенодокумент«Комплектація».Припроведеннідокументакомплектуючісписуються зі складу, а зібраний комплект (товар або готова продукція)прибуткуєтьсянасклад.

Привведенніновогодокументасистемаавтоматичнозаповнюєвідповідніреквізити (номер документу, дата, фірма, підрозділ-відправник, підрозділ,операціядокументу,використовуванірахунки,сумазадокументом)[4].

Для розподілу непрямих витрат на виробництво (нарахованої зарплати,амортизаційних відрахувань тощо) в кінці звітного періоду використовуєтьсяспеціальнаобробка «Розподіл витрат», якадає змогу автоматично сформуватипроводкибухгалтерськогообліку.

Для формування і розрахунку витрат, що списуються на собівартістьпродукції за статтями витрат, а також для визначення незавершеноговиробництваформується «Оборотна відомість». Приформуванні цієї відомостібухгалтер може вибрати угрупування для отримання інформації: за об’єктомобліку, за статтею витрат, структурним підрозділом, за підприємством, зарахунком,субрахунком,кодоманалітичногообліку[2].

Такимчином,використанняелектронно-обчислювальноїтехнікинетількизначноспрощуєобліковийпроцес,айпідвищуєкультурууправління,підвищуєступіньнадійності ідостовірності інформації, їїоперативність,покращуєумовиїї зберігання і багаторазового використання при ефективному захисті як відруйнування,так івіднесанкціонованогодоступу.Бухгалтерздійснюєконтрольза статтямивитрат, з виявленнямпричинвідхилень іфакторів,щовпливаютьна їхнє виникнення.А керівники підприємства, маючи таку інформацію,оперативно здійснюють необхідні корективи виробничої діяльності з метоюотриманнянайбільшогоефектушляхомзниженнявитратнавиробництво.


1.ГалузінародногогосподарстваУкраїни(ЗКГНГ):Затв.наказомМінстатуУкраїнивід24.01.2007№21.

2.Бутинець,Т.А.Бухгалтерськийоблік[Текст]:навч.посіб.длястуд.вузів/Т.А.Бутинець,Л.В.Чижевська,С.Л.Береза.–Житомир:ЖІТІ,2010.–672с.


350

3.Панасюк,В.М.Податковийоблік[Текст]:навч.посіб./В.М.Панасюк,Є.К.Ковальчук,С.В.Бобрівець.–Тернопіль:Карт-бланш,2009.–260с.

4.Облікуселянському(фермерському)господарстві[Текст]:Посібник/Заред.М.Я.Дем’яненка.–К.:ІАЕ,2006.–403с.

УДК657.1.011.56

ТкальЯрмілак.е.н.,доцент

Сумськийнаціональнийаграрнийуніверситетм.Суми

ОСНОВНІЗАВДАННЯТАЗНАЧЕННЯАВТОМАТИЗОВАНОЇСИСТЕМИОБЛІКУ

Анотація

У статті обґрунтовано основні завдання автоматизованої системи обліку. Визначенопередумови та результати, а зокрема основні переваги та недоліки впровадженняінформаційнихсистемоблікунапідприємствах.

Ключовіслова:інформаційнісистеми,обліковіпроцеси,технологіїобліку,документообіг,ефективність.

У сучасних умовах вітчизняні підприємства в якості цінного ресурсу

розглядають інформацію. Обчислювальна техніка суттєво підвищує якістьобробки облікової інформації. Тому з метоюотримання інформації, необхідноїдля управління виробничої та господарської діяльності, підприємствавпроваджуютьавтоматизовануформубухгалтерськогообліку.

Особливий внесок у розв’язання теоретичних і методологічних питаньформування та розвитку автоматизованої системи бухгалтерського облікузробили такі видатні вчені: І.О.Белебеха, Ф.Ф.Бутинець, Р.М.Захарченко,С.В.Івахненков,М.В.Карамушка,Т.Г.Кірюшатова,М.М.Коцупатрий,М.Ф.Огійчук,В.Є.Ходаковтаінші.Науковітеоретичнітапрактичнірозробкиданоїпроблемиєдоситьактуальними.

Вумовахсучасногоінформаційногосуспільстваубухгалтерівєвибір–абозалишитисьумежахтрадиційногорозумінняфаху,абоопануватиновізнання ібратиучастьуреформуванніекономічнихсистемпідприємств.

Автоматизована система обліку повинна забезпечувати: постійнеспостереження за поточним станомоб'єкта управління та його характеристик;адаптацію до прийнятої практики бізнесу та модифікації, якщо така практиказмінюється; підтримку професійної діяльності управлінських працівників;взаємодіюз управлінськимперсоналом; здійснення збираннята аналізуданихдля управління й автоматичного виконання програмних засобів при настанніконкретного моменту з формуваннямнеобхідної звітності; реалізацію системирекомендацій для користувачів; ефективне збереження даних та можливість


351

доступудонихкінцевогокористувачазісвогоробочогомісця[1,с.17].Вигода чи невигода впровадження інформаційної системи означає

відповідність чиневідповідністьрезультатівроботи системиметій завданнямпідприємства. Вибір інформаційної системи, а також постановку завдань слідпроводити, виходячи з рамок довгострокового економічного планування.Основними вигодами від впровадження автоматизованої системи обліку єзниження операційних і управлінських витрат, економія коштів, зменшенняциклу реалізації продукції, зниження комерційних витрат, зменшеннядебіторськоїзаборгованості[2,с.29].

Привведеніавтоматизованоїсистемиоблікунапідприємстві, першзавсе,необхіднооцінитиризиквідставаннявідконкурентівурезультатінеминучогостаріння комп’ютерної програми, тому що програмні продукти, як і інші видиматеріальних активів, мають надзвичайно високу швидкість заміни новимивидами або версіями. Далі слід оцінити масштаби комп’ютеризації. Саме післятого,якспланованопроцесорганізаціїоблікутавизначенімасштабиізавданнякомп’ютеризації бухгалтерського обліку, слід приділити увагу безпосередньопитаннювиборупрограмногопродукту[3,с.195].

Автоматизаціяобліковихпроцесівповиннасприятиправильнійорганізаціїобліку підприємств з мінімальним обсягом початкових інвестицій. Очікуванівигоди від впровадження автоматизованої системи обліку, можуть бутинаступні: підвищення ефективності діяльності підприємства; своєчасністьприйняття управлінських рішень; ефективне управління кадрами; підвищенняефективності праці працівників; ефективний контроль за заборгованістю;ефективне управління коштами підприємства; контроль за результатамидіяльностіпідприємстватощо.

Проте, слід очікувати і деякі проблеми, які можуть виникнути напідприємстві при впровадженні автоматизованої системи обліку, а зокрема:навчання персоналу, підготовка бухгалтерського обліку до автоматизації,введення облікових даних, витрати на технічну підтримку, витрати наперіодичніоновленняпрограмногопродукту.

Розвиток електронного документообігу потребує професійних підходів,чіткої взаємодії галузей знань. А це, як правило, впливає на результат відвпровадження автоматизованої системи обліку, зокрема: підтримкаефективногонакопичення,керуванняідоступудоінформації;економіяресурсівза рахунок скорочення витрат на керування потоками документів; усуненнядублювання; забезпечення авторизації доступу до інформації за рахунокнаданих повноважень; протоколювання діяльності підприємства; виключеннянеобхідностізбереженняпаперовихдокументів.

Найбільш ефективним є варіант, при якому за основу побудовиінформаційної системи вибирається перевірений ринком програмнийінструментарій, що дозволяє гнучко налаштувати функції інформаційноїсистеми під потреби підприємства і здатний інтегруватися із стороннімирозробками,впершучергу,щовжеексплуатуютьсянапідприємстві.

Для багатьох підприємств виявляється істотною можливість поетапноговпровадження інформаційної системи з можливістю першочергової


352

автоматизаціїнайбільшпроблемнихділянок.Можнавпроваджуватимодулі,щодозволятьпроводитипоетапневведеннявексплуатаціюінформаційноїсистеми.Спочатку можливо автоматизувати діяльність окремих підрозділів, потімпідключити до системи бухгалтерію, що створить умови для контролю рухуресурсів, після чого можна ввести в експлуатацію систему бюджетування, щоавтоматизуєформування і контроль виконання планів, а також інші елементиінформаційноїсистеми.

У залежності від можливостей підприємства інвестувати в створенняінформаційної системи, від впровадження автоматизованої системи облікуможливе отримання відповідного ефекту, у тому числі й економічного. Аджеважливою характеристикою є оцінка саме економічного ефекту відвпровадженняавтоматизованоїсистеми.Так,наекономічніпоказникисуб’єктауправліннясправляєістотнийвпливбезлічфакторів,середяких:вдосконаленнятехнології виробництва, зміна номенклатури продукції, кваліфікаціяпрацівників, організація виробництва. Показники економічної ефективностіінформаційнихсистемвченіподіляютьнапрямітапобічні.Прямі,усвоючергу,поділяються на трудові й вартісні, а побічні – на вартісні та якісні. Результатрозрахунку ефективності інформаційних систем можна подати сумарноюефективністю,якаскладаєтьсязпрямоїтапобічноїефективності,виражаєтьсяводнакових одиницях і стосується одного й того самого часу. Як критерійекономічної ефективності слід прийняти максимум продуктивності суспільноїпраці або мінімум суспільно необхідних витрат сукупної праці на одиницювироблюваноїпродукції(робіт,послуг).Такожменшакількістьматеріалізованоївтехнічнихзасобахпрацізамінюєбільшукількістьживоїпраці,вцьомуполягаєекономічний ефект впровадження комп’ютерної техніки, і на її основіінформаційнихтехнологійісистем[4,с.95].

Передумовивпровадженняавтоматизованоїсистемиможутьбутирізними,алеможнавиділитизавданнядляпідприємств:можливістьпідвищитиякість ідостовірність нормативно-довідкової інформації за рахунок усуненнядублювання довідкових даних, оптимізації регламентів її ведення, скороченнярутиннихоперацій.Урезультатівпровадженняавтоматизованоїсистемиоблікуможе принести значні переваги: економію коштів; зниження витрат наздійснення інформаційного обміну даними, підвищення оперативностіінформаційноїсистеми;запобіганнявтратамвідпомилокузвітності.

Таким чином, вибір стратегії автоматизації і розвитку системи євідповідальним кроком. Метою функціонування автоматизованої системибухгалтерського обліку на підприємстві має бути забезпечення зацікавленихосібфінансовоюінформацієюдляприйняттяобґрунтованихрішеньпривиборіальтернативнихваріантіввикористанняобмеженихресурсів.Проте,технологіядосягнення бажаного результату не є очевидною. Необхідно орієнтуватися наістотні переваги, що можуть бути направлені на ефективне вирішенняконкретних поточних завдань, та не забувати про існуючі загрози. Так, придосягненні бажаного результату автоматизація бухгалтерського облікупідприємства: користуватися базою даних, що відображає всю необхіднуінформацію про діяльність підприємства; чітко розмежувати доступ до


353

інформації для будь-якого співробітника; формувати повну і достовірнузвітність про діяльність підприємства; оперативного отримувати інформаціюдля подальшого її опрацювання керівництвом з метою прийняття більшзважених і обґрунтованих управлінських рішень; підвищити ефективністьроботипідприємствавцілому.

Списоквикористанихджерел1. Ходаков В.Є., Кірюшатова Т.Г., Захарченко Р.М., Карамушка М.В.

Компютернітехнологіїобробкиоблікової інформації.НавчальнийпосібникдлястудентівВУЗів/підред.В.Є.Ходакова.–Херсон:ОлдіПлюс,Київ:Ліра-К,2012.–534с.

2. Кузьмінський Ю. Оцінка ефективності впровадження інформаційнихтехнологій у бухгалтерський облік [Текст] / Ю. Кузьмінський ///Бухгалтерськийоблікіаудит:Всеукраїнськийщомісячнийнауково-практичнийжурнал.–2011.–№7.–С.27-31.

3. Левицька С.О. Автоматизація бухгалтерського обліку як визначальнийфактор ефективності облікової системивітчизнянихпідприємств [Текст] /С.О.Левицька, А.В. Романюк // Вісник Національного університету водногогосподарстватаприродокористування.–2010.–№2.–С.156-163.

4. Писаревська Т.А. Інформаційні системи і технології в управліннітрудовими ресурсами. Навчальний посібник. / Т.А. Писаревська. – 2-ге вид.,перероб.ідоп.–К.:КНЕУ,2000.–279с.


354

УДК658.84:004.738+334.012.64:658.589(477)ШалеваОлександра

к.е.н.,доцентЛьвівськакомерційнаакадемія

м.Львів

ВПЛИВТЕХНОЛОГІЙЕЛЕКТРОННОЇКОМЕРЦІЇНАРОЗВИТОКМАЛИХІННОВАЦІЙНИХПІДПРИЄМСТВВУКРАЇНІ

Анотація

Досліджено рольмалих інноваційних підприємств в економіці України, зазначено основніперевагивпровадженнядлянихпідходівелектронноїкомерції.Визначеноумовитачинники,щовпливають на перехід малих інноваційних підприємств на технології електронної комерції всучаснихумовах.

Ключові слова: мале підприємство, інновація, інноваційна діяльність, електроннакомерція,електроннийринок.

Визначальним чинником забезпечення конкурентоспроможності

національної економіки, формування прогресивних змін і сталого соціально-економічногорозвиткубудь-якоїдержавиєінновації,щовиражаютьсявновихнауковихзнаннях,товарах,послугах,технологіях.

Як показує світовий досвід, в умовах ринкової економіки ефективнимджерелом забезпечення інноваційного розвитку є малі інноваційніпідприємства.

Малий бізнес є поширеною та ефективною формою господарювання, щоздатнаоперативнореагуватинакон’юнктуруринкутазабезпечуватинеобхіднугнучкість ринкової економіки, мобілізувати значні фінансові й виробничіресурсинаселення. Самемалийбізнес створює50-60% валового внутрішньогопродукту в країнах з ринковою економікою та може стати вирішальнимфакторомуподоланнірядусоціально-економічнихпроблемсуспільства[1].

Напочатку2013р.вУкраїніналічувалося150,8тис.малихпідприємств,щосклало93,7%відзагальноїкількостіусіхпідприємств-суб'єктівпідприємницькоїдіяльності.ЦесвідчитьпрозначнузалежністьрівнярозвиткуекономікиУкраїнивідактивностісуб’єктівмалогобізнесу.

Аналіз сучасного стану інноваційної діяльності вітчизняних малихпідприємствсвідчитьпроте,щоїїрівеньзалишаєтьсянезадовільним,навідмінувід іноземних фірм, які надають великого значення вкладанню коштів уінновації. Зокрема у 2012 році інноваційною діяльністю у промисловостізаймалосялише17,4%відзагальноїкількостіпідприємств[2].

Слід зазначити, що протягом 2000-2012 рр. частка реалізованоїінноваційноїпродукціїв загальномуобсязіпромисловоїскоротиласяз6,9% до3,3%.Зацейжеперіодскоротиласякількістьорганізацій,яківиконуютьнауковідослідження ірозробки(з1490до1208), зменшиласячисельністьнауковців (з120,7тис.до82тис.осіб)тощо[2].

З державного бюджету фінансування інноваційної діяльностіздійснювалосялишенарівні1-3%.Водночасдержавнезамовленнянанауково-


355

технічнупродукціюу2012р.складало7%,щосвідчитьпроненалежнийрівеньувагидержавидостануінноваційноїдіяльності[3].

Як наслідок малі інвестиційні підприємства за відсутності необхідногофінансового та кадрового забезпечення стикаються зі значними труднощамистосовно реалізації інноваційних проектів та, перш за все, в конкурентнійборотьбі.Втакихумоваходнимізможливихшляхіввирішеннявищезазначенихпроблемможестатизастосуваннятехнологійелектронноїкомерції.

Електроннакомерція–цекомерційнавзаємодіясуб’єктівбізнесузприводукупівлі-продажу товарів та послуг з використанням інформаційнихкомунікаційних технологій. Сюди відносять електронний документообіг,електронний рух капіталу, електронну торгівлю, обіг електронних грошей,електронниймаркетинг,електроннийбанкінг,електронністраховіпослуги[4].

Саме електронний ринок на сьогоднішній день є найбільш динамічним іперспективним:прирістйогооборотуу2013р.допопередньогорокувУкраїніскладав приблизно 45%. Слід врахувати, що за даними експертів понад 50%електроннихугодприпадаєсаменамалітасередніпідприємства.

Якпоказуєпрактика,перехідвітчизнянихмалихінноваційнихпідприємствдотехнологійелектронноїкомерціївизначаєтьсярядомчинників(табл.1).

Таблиця1Чинники,щовпливаютьназапровадженнятехнологійелектронної

комерціїмалимиінноваційнимипідприємствамиГрупа

чинниківСприятливі Несприятливі

Політико-правові

Програмнадержавнапідтримкарозвиткуінформаційноїінфраструктури;відсутністьадміністративнихіподатковихбар'єрів.

Відсутністьвітчизняногозаконодавстващодорегулюванняелектронноїкомерції;обмеженнящодопатентноготаліцензійногозаконодавства.

Економіко-технологічні

Наявністьвідповідноїгосподарської,науково-технічноїтакадровоїінфраструктури;наявністьрезервуматеріально-технічнихіфінансовихзасобів.

Низькийрівеньрозвиткутехнологічноїінфраструктуриелектронноїкомерції;браккоштівдляфінансуванняпереходунаелектроннийринок;високийрівеньекономічногоризику.

Організаційно-управлінські

Інноваційнийхарактеросновноговидудіяльностіпідприємства;гнучкістьідецентралізаціяорганізаційноїструктурипідприємства;автономністьіадаптивністьпідприємствадовимогринку.

Бракінформаціїпроновітехнологіїтаринкизбуту;орієнтаціянатрадиційніринкизбуту;складністьміжсуб'єктноївзаємодії;усталенаорганізаційнапобудова;відсутністькваліфікованихкадрів.

Соціально-психологічні

Сприйняттянеобхідностіпереходуназасадиінформаційногосуспільстватаінноваційноїекономіки;забезпеченняможливостісамореалізаціїпідприємців.

Негативніуявленнящодонадійностітабезпечностіелектронногоринку;складністьрозумінняівикористаннятехнологійелектронноїкомерції;страхпередпоразкоюубізнесі.


356

При цьому застосування електронної комерції для малих інноваційнихпідприємств завдяки їх зацікавленості в нововведеннях, оперативномуреагуваннюна зміни попиту та ефективним внутрішнім комунікаціям має рядпереваг[5].

Першза все, вихідна електроннийринокдає такимпідприємствам змогусуттєво розширити масштаби бізнесу. Як наслідок, вони отримують вихід нанові міжрегіональні таміжнародні ринки, забезпечують встановлення діловихконтактів і пошук нових клієнтів поза межами традиційних збутових мереж,розширеннямежрекламногопокриття,формуваннякон’юнктурицін врежиміреальногочасу.

При цьому розширення масштабів бізнесу супроводжується зниженнямтранзакційних витрат, що на реальному ринку є практично неможливим.Зокремазменшуютьсявитрати,пов’язанізпереходаминановісегментиринку;на організацію і ведення бізнесу; підтримку комунікацій; проведеннямаркетинговихдосліджень.

Водночас малі інноваційні підприємства отримують можливість активнопозиціонувати власні інноваціїшляхом повногой оперативного інформуванняпро них максимальної кількості потенційних клієнтів з використанняммультимедійних інтерактивних засобів, проведенням ефективнихмаркетинговихдосліджень.Такожодночасноможепроводитисяоцінказагрозіперевагпідприємствавконкурентнійборотьбі.

Крім того, застосування технологій електронної комерції сприяєпідвищеннюрівняобслуговуванняспоживачів.Самезадопомогоюспецифічногоінструментарію електронної комерції підприємства мають змогу надаватиповну й оперативну інформацію про товари та послуги; розширити перелік ізбільшитиобсягпослуг,які,дотогож,можутьнадаватисямаксимальноширокійаудиторії клієнтів; зменшити час на взаємодію з клієнтами і діловимипартнерами;персоналізувативзаємодіюзклієнтамиіділовимипартнерами.

Враховуючите,щоелектроннакомерціяєважливимзасобомзабезпеченнявідповідності інформаційної інфраструктури вітчизняного ринку сучаснимміжнародним вимогам, виникає ряд проблем, які потребують вирішення іпідтримки малих інноваційних підприємств на державному рівні. В цьомувипадкуслідзабезпечитивиконаннятакихзавдань:

- формуваннястійкогоімасштабногоелектронногоринкуувітчизняномуінформаційномупросторі;

- формування та удосконалення інституційного механізму електронногоринку загалом і стосовно реалізації інноваційного потенціалу малихпідприємств;

- удосконалення інформаційної інфраструктури електронного ринку зметоюактивногозалученнядоньогомалихінноваційнихпідприємств.

Ефективне вирішення вищезазначених проблем дозволить українськиммалим інноваційним підприємствам забезпечити досягнення активнихконкурентнихперевагякнавнутрішньому,такінаміжнароднихринках.


357

Списоквикористанихджерел1. Шевченко О. М. Малі інноваційні підприємства в Україні : проблеми та

перспективи розвитку / О. М. Шевченко. – [Електронний ресурс] – Режимдоступу:http://www.rusnauka.com/2_KAND_2014/Economics/14_15508.doc.htm.

2. НауковатаінноваційнадіяльністьвУкраїніу2012році:стат.зб.–К.:ДП"Інформаційно-видавничийцентрДержстатуУкраїни",2013.–287с.

3. ПолковниченкоС.О.ОцінкаінноваційногорозвиткуекономікиУкраїни/С. О. Полковниченко, О. В. Левківський, В. В. Левківський // Науковий вісникЧДІЕУ.–2012.–№2(14).–С.78-87.

4. Шалева О. І. Електронна комерція : навч. посібник / О. І. Шалева – К. :Центручбовоїлітератури,2011.–216с.

5. Валько Д. В. Роль электронной торговли в развитии инновационныхпредприятий России / Д. В. Валько // Экономические исследования – Тверь :Центрэкономическихисследований.–2012.–№2.–С.5-13.

358

ВІДОМОСТІПРОАВТОРІВАмелинаАлина,студентка,Донецкийнациональныйуниверситетэкономикииторговлиим.М.И.Туган-Барановского,г.ДонецкАнтощенковаВіталіна,к.е.н.,асистент,ХарківськийнаціональнийтехнічнийуніверситетсільськогогосподарстваіменіПетраВасиленка,м.ХарківАртемоваАнастасия,к.э.н.,доценткафедры,Донецкийнациональныйтехническийуниверситет,г.ДонецкБаллаІнна,к.е.н.,в.о.доцента,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийБарабашЛюдмила,к.е.н,с.н.с.,завідувачвідділу,ІнститутсадівництваНААН,м.КиївБатировБатир,студентмагістратури,ХарківськийнаціональнийтехнічнийуніверситетсільськогогосподарстваіменіПетраВасиленка,м.ХарківБелецкаяЛюдмила,к.пед.н.,доцент,Белорусскийгосударственныйуниверситет,г.Минск,БеларусьБіликЮлія,асистент,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийБобирецьЯна,студентка,НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни,м.КиївБогданюкОлена,к.е.н.,старшийвикладач,НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни,м.КиївБорздоваТатьяна,к.техн.н.,доцент,заведующийкафедрой,Белорусскийгосударственныйуниверситет,г.Минск,БеларусьБушуєваІнна,к.фарм.н.,доцент,Запорізькийдержавниймедичнийуніверситет,м.ЗапоріжжяВатаманюк-ЗелінськаУляна,к.е.н.,доцент,Львівськадержавнафінансоваакадемія,м.ЛьвівВітренкоОлена,к.е.н.,доцент,ДВНЗ«Донецькийнаціональнийтехнічнийуніверситет»,м.ДонецькВолянськаІлона,студентка,Київськийнаціональнийлінгвістичнийуніверситет,м.КиївГаленкоОлександр,к.е.н.,доцент,Білоцерківськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.БілаЦеркваГалімонАндрій,магістр,НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни,м.КиївГарасимМикола,к.е.н.,доцент,Львівськадержавнафінансоваакадемія,м.ЛьвівГарасимПетро,д.е.н.,професор,Львівськадержавнафінансоваакадемія,м.ЛьвівГаркушаНаталя,к.е.н.,доцент,Харківськийдержавнийуніверситетхарчуваннятаторгівлі,м.ХарківГерасимоваОксана,к.т.н.,доцент,ГВУЗ«Приднепровскаягосударственнаяакадеміястроительстваиархитектуры»,г.ДнепропетровскГирникЛілія,викладач,Східноєвропейськийуніверситетекономікиіменеджменту,м.ЧеркасиГлущенкоЕгор,магістрант,Национальныйаэрокосмическийуніверситетим.Н.Е.Жуковского«ХАИ»,г.ХарьковГоловатаЮлія,студенткамагістратури,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам'янець-ПодільськийГолохоринськийЮрій,науковийспівробітник,БуковинськадержавнасільськогосподарськадосліднастанціяНААН,м.ЧернівціГонтарДар’я,аспірант,Харківськийнаціональнийекономічнийуніверситетім.С.Кузнеця,м.Харків

359

ГорбатюкМарія,викладач,БерезнівськийлісотехнічнийколеджНУВГП,м.БерезнеГорпинічОльга,викладач,ВПНУБіПУкраїни«Ірпінськийекономічнийколедж»,м.ІрпіньГромоваТетяна,к.е.н.,доцент,НаціональнийуніверситетдержавноїподатковоїслужбиУкраїни,м.ІрпіньГрублякОксана,к.е.н.,старшийвикладач,Буковинськийдержавнийфінансово-економічнийуніверситет,м.ЧернівціГуменюкІрина,старшийвикладач,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийГурськаЛариса,викладач,ВПНУБіПУкраїни«Ірпінськийекономічнийколедж»,м.ІрпіньДалєвськаТетяна,аспірант,Київськийнаціональнийторговельно-економічнийуніверситет,м.КиївДейнекаВікторія,заступникдиректораНауково-дослідногоінститутуфінансовогоправа,НаціональнийуніверситетДПСУкраїни,м.ІрпіньДерев’янкоСвітлана,к.е.н.,доцент,НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни,м.КиївДовбенкоВячеслав,к.е.н.,доцент,Національнийуніверситет«Львівськаполітехніка»,м.ЛьвівДудкоНадія,студентка,Сумськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.СумиЄнаГанна,магістрант,ДВНЗ«Донецькийнаціональнийтехнічнийуніверситет»,м.ДонецькЄремейчукРаїса,к.е.н.,доцент,Харківськийнаціональнийекономічнийуніверситетім.С.Кузнеця,м.ХарківЖовтівськаОлена,магістрант,Хмельницькийнаціональнийуніверситет,м.ХмельницькийЗамригаАртур,здобувач,ННЦ«Інститутаграрноїекономіки»НААН,м.КиївЗгащакАльона,студентка,Хмельницькийнаціональнийуніверситет,м.ХмельницькийЗеленськийАндрій,асистент,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийІльїнаМарія,к.соц.н.,с.н.с.,старшийнауковийспівробітник,ДУ«ІнститутекономікиприродокористуваннятасталогорозвиткуНАНУкраїни»,м.КиївКалинкаАндрій,к.с.-г.н.,с.н.с.,завідувачлабораторії,БуковинськадержавнасільськогосподарськадосліднастанціяНААН,м.ЧернівціКармазінВікторія,асистент,БілоцерківськийінститутекономікитауправлінняВНЗ«Університет«Україна»,м.БілаЦеркваКириленкоТетяна,викладач,ВПНУБіПУкраїни«Ірпінськийекономічнийколедж»,м.ІрпіньКлєпчеваОльга,здобувач,Харківськийнаціональнийаграрнийуніверситетім.В.В.Докучаєва,м.ХарківКовальОксана,аспірант,Чернігівськийнаціональнийтехнологічнийуніверситет,м.ЧернігівКовальчукТетяна,студентка,Національнийавіаційнийуніверситет,м.КиївКореницинаТатьяна,к.э.н.,старшийпреподователь,Донецкийнациональныйуниверситетэкономикииторговлиим.М.И.Туган-Барановского,г.ДонецкКоржМарина,старшийвикладач,НаціональнийуніверситетДПСУкраїни,м.ІрпіньКорнухОксана,к.е.н.,доцент,ДВНЗ«Криворізькийнаціональнийуніверситет»,м.КривийРігКорчинськийІван,к.е.н.,доцент,Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.Дубляни

360

КошикВікторія,викладач,ВПНУБіПУкраїни«Ірпінськийекономічнийколедж»,м.ІрпіньКравчукАнастасія,студентка,Буковинськийдержавнийфінансово-економічнийуніверситет,м.ЧернівціКудрявцевАнтон,слухачмагістратури,Донбаськийдержавнийтехнічнийуніверситет,м.АлчевськКупчинськаНаталія,магістрант,Хмельницькийнаціональнийуніверситет,м.ХмельницькийЛаврукОксана,к.е.н.,доцент,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийЛазебнаЛюдмила,викладач,ВПНУБіПУкраїни«Ірпінськийекономічнийколедж»,м.ІрпіньЛісовськаНаталія,викладач,ВПНУБіПУкраїни«Ірпінськийекономічнийколедж»,м.ІрпіньЛіщинськийМихайло,аспірант,НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни,м.КиївЛободаНаталя,к.е.н.,Львівськадержавнафінансоваакадемія,м.ЛьвівЛопатовськийВіктор,к.е.н.,доцент,Хмельницькийнаціональнийуніверситет,м.ХмельницькийЛосіцькаТетяна,к.е.н.,викладач,ВПНУБіПУкраїни«Ірпінськийекономічнийколедж»,м.ІрпіньЛук’янюкМирослава,аспірант,Державнанавчально-науковаустанова«Академіяфінансовогоуправління»,м.КиївЛупехаІнна,аспірант,ННЦ«ІнститутземлеробстваНААН»,смт.Чабани,Київськаобл.ЛютикОлександр,студент,Буковинськийдержавнийфінансово-економічнийуніверситет,м.ЧернівціМарчишинІнна,магістр,Хмельницькийнаціональнийуніверситет,м.ХмельницькийМахометЮлія,аспірант,Луцькийнаціональнийтехнічнийуніверситет,м.ЛуцькМеденцеваМария,студентка,Донецкийнациональныйтехническийуниверситет,г.ДонецкМельничукОксана,к.е.н.,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийМинковскаяЮлия,к.э.н.,доценткафедры,Белорусскийгосударственныйуниверситет,г.Минск,БеларусьМихайловськаІрина,к.е.н.,професоркафедри,Хмельницькийнаціональнийуніверситет,м.ХмельницькийНіколаєнкоВасиль,студент,НаціональнийТехнічнийУніверситетУкраїни"КиївськийПолітехнічнийІнститут",м.КиївОгневаАлла,к.т.н.,доцент,Хмельницькийнаціональнийуніверситет,м.ХмельницькийОдинакТетяна,стажист-дослідник,Тернопільськийнаціональнийекономічнийуніверситет,м.ТернопільОжелевськаТетяна,к.е.н.,доцент,Київськийнаціональнийторговельно-економічнийуніверситет,м.КиївОксенюкОксана,аспірант,ЛьвівськийнаціональнийуніверситетіменіІванаФранка,м.ЛьвівОлійникОльга,к.е.н.,старшийнауковийспівробітник,ТернопільськадержавнасільськогосподарськадосліднастанціяІнститутукормівтасільськогогосподарстваПоділляНААН,м.ТернопільОлійникСвітлана,к.е.н.,доцент,НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни,м.Київ

361

ОсадчаДар’я,слухачмагістратури,Київськийнаціональнийторговельно-економічнийуніверситет,м.КиївОстапенкоВасиль,студент,КиївськийнаціональнийуніверситетіменіТ.Шевченка,м.КиївПавленкоВіта,к.е.н.,доцент,Вінницькийторговельно–економічнийінститутКНТЕУ,м.ВінницяПавлікІрина,студентка,ЛьвівськийнаціональнийуніверситетіменіІванаФранка,м.ЛьвівПарфоноваАнастасія,студент,Одеськадержавнаакадеміябудівництватаархітектури,м.ОдесаПенцакОлена,студентка,Хмельницькийнаціональнийуніверситет,м.ХмельницькийПетрикВалерия,к.т.н.,доцент,Национальныйаэрокосмическийуніверситетим.Н.Е.Жуковского«ХАИ»,г.ХарьковПетрукНаталія,студенткамагістратури,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийПогобаловаОлена,викладач,Луганськийколеджбудівництва,економікитаправа,м.ЛуганськПожарТетяна,к.е.н.,старшийвикладач,ДВНЗ«УкраїнськаакадеміябанківськоїсправиНаціональногобанкуУкраїни»,м.СумиПоливанаЛюдмила,к.е.н.,доцент,Харківськийнаціональнийуніверситетсільськогогосподарстваім.П.Василенка,м.ХарківПоліщукМаргарита,слухачмагістратури,Хмельницькийнаціональнийуніверситет,м.ХмельницькийПрадунОлена,магістрант,Хмельницькийнаціональнийуніверситет,м.ХмельницькийПрокопишинОксана,к.е.н.,в.о.доцента,Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ДубляниПрутськаТетяна,аспірант,Вінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ВінницяРадченкоОксана,к.е.н.,с.н.с.,ННЦ«Інститутаграрноїекономіки»НААН,м.КиївРедькоОлена,викладач,ВПНУБіПУкраїни«Ірпінськийекономічнийколедж»,м.ІрпіньРозумовичНаталія,здобувач,Хмельницькийнаціональнийуніверситет,м.ХмельницькийРойкоІгор,аспірант,ДВНЗ«КиївськийнаціональнийекономічнийуніверситетіменіВадимаГетьмана»,м.КиївСаваАндрій,к.е.н.,с.н.с.,завідувачвідділу,ТернопільськадержавнасільськогосподарськадосліднастанціяІнститутукормівтасільськогогосподарстваПоділляНААН,м.ТернопільСаєнкоМихайло,к.е.н.,доцент,старшийнауковийспівробітник,ТернопільськадержавнасільськогосподарськадосліднастанціяІнститутукормівтасільськогогосподарстваПоділляНААН,м.ТернопільСаранчукІван,к.с.-г.н.,с.н.с.,БуковинськадержавнасільськогосподарськадосліднастанціяНААН,м.ЧернівціСеменишенаНаталія,к.е.н.,доценткафедри,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам'янець-ПодільськийСеменюкЛюдмила,аспірант,ЛьвівськийнаціональнийуніверситетіменіІванаФранка,м.ЛьвівСидорукБорис,к.е.н.,с.н.с.,завідувачлабораторії,аграрноїекономіки,ТернопільськадержавнасільськогосподарськадосліднастанціяІнститутукормівтасільськогогосподарстваПоділляНААН,м.Тернопіль

362

СкибаГанна,к.е.н.,доцент,ДВНЗ«Київськийуніверситетуправліннятапідприємництва»,м.КиївСлепухінаІнна,викладач,ХерсонськийінститутМАУП,м.ХерсонСороківськаМарія,к.е.н.,доцент,Львівськакомерційнаакадемія,м.ЛьвівСтоволосНадія,к.е.н.,доцент,Сумськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.СумиСтояненкоІрина,к.е.н.,доцент,Київськийнаціональнийторговельно-економічнийуніверситет,м.КиївТалькоТетяна,викладач,ВПНУБіПУкраїни«Ірпінськийекономічнийколедж»,м.ІрпіньТарзимановаХристина,магістрант,Львівськакомерційнаакадемія,м.ЛьвівТкальЯрміла,к.е.н.,доцент,Сумськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.СумиТкаченкоІрина,слухачмагістратури,Львівськакомерційнаакадемія,м.ЛьвівТретякНаталя,к.е.н.,доцент,ЧеркаськийінститутбанківськоїсправиУніверситетубанківськоїсправиНБУ,м.ЧеркасиУсмединськаІрина,студентка,НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни,м.КиївФризюкЛюдмила,завідувачлабораторії,ІнститутсадівництваНААН,м.КиївХарченкоТетяна,аспірант,Сумськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.СумиХільськаІрина,к.е.н.,доцент,Вінницькийторговельно–економічнийінститутКНТЕУ,м.ВінницяХлестоваЕлена,студентка,Донецкийнациональныйтехническийуниверситет,г.ДонецкЦикалюкОлександр,аспірант,Уманськийнаціональнийуніверситетсадівництва,м.УманьЦіцькаНадія,к.е.н.,в.о.доцента,Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ДубляниЧабанАндрій,магістрант,Буковинськийдержавнийфінансово-економічнийуніверситет,м.ЧернівціЧеркасоваСвітлана,к.е.н.,доцент,Львівськакомерційнаакадемія,м.ЛьвівЧерненкоЮлія,аспірант,Харківськийнаціональнийаграрнийуніверситетім.В.В.Докучаєва,м.ХарківЧерненькаЛюдмила,викладач,ВПНУБіПУкраїни«Ірпінськийекономічнийколедж»,м.ІрпіньЧернушкінаОксана,к.е.н.,доцент,Хмельницькийнаціональнийуніверситет,м.ХмельницькийЧернявськаІрина,к.е.н.,старшийвикладач,Дніпродзержинськийдержавнийтехнічнийуніверситет,м.ДніпродзержинськШалеваОлександра,к.е.н.,доцент,Львівськакомерційнаакадемія,м.ЛьвівЩербаковаТоміла,к.е.н.,доцент,Київськийнаціональнийторговельно-економічнийуніверситет,м.КиївЩербатаІрина,к.е.н.,доцент,Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.Дубляни

363

ЕЕККООННООММІІЧЧННИИЙЙДДИИССККУУРРСС

TTHHEEEECCOONNOOMMIICCDDIISSCCOOUURRSSEE

Міжнароднийзбірникнауковихпраць

Internationalcollectionofscientificpapers

Випуск2

Issue2

Відповідальнийредактор:к.е.н.,доцент,Н.В.Семенишена

Contributingeditor:

Ph.D.,associateProfessor,N.V.Semenyshena

Адресаредакції:КафедраоблікуіаудитуННІБІФПДАТУ

вул.Шевченка,13,м.Кам’янець-ПодільськийХмельницькаобл.,32300

Видавець:

Видавництво«Крок»вул.Гайова,56,м.Тернопіль,46006

тел.+38096-9431704

___________________________________________________________________

Підписанододруку05.06.2014р.Формат60х90/16.Папірофсетний.ГарнітураCambria.Умовн.друк.арк.21,69

Тираж300.Замовлення№167.___________________________________________________________________

ВіддрукованозготовихдіапозитивіввСМП«ТАЙП»

вул.Чернівецька,44б,м.Тернопіль,46000Тел.+380352527500;+380352522616

Documents

uCozsophus.at.ua/Zb_KM_05_2014.pdf · 2 ¢ 33:336.531.2:330.53.061.3 65.052.9 (4 Ö Í Ó)2 45 Í Ñ Ð Ñ Ï ê Ú Ð Ë Ç Ë Ô Í Ö Ó : міжнародний збірник