ДОДАТОК 4ДОДАТОК 4

ОСОБЛИВОСТІ ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯОСОБЛИВОСТІ ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ

ТА РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬТА РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬККОЇОЇ

МАТЕМАТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇМАТЕМАТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

У період становлення та розбудови української національної освіти

особливого значення набуває розвиток і збагачення поняттєво-термінного апарату

математики. Наше прагнення до знань ґрунтується та формується у мовному

довкіллі, де сама мова стає критерієм того, що можна пізнати. І те, наскільки

вдалою буде термінологія, визначатиме успіх розвитку української математики

взагалі. Дослідимо ж, особливості становлення й розвитку української

математичної термінології.

На превеликий жаль, мав рацію Іван Франко, коли

говорив, що історія формування української мови – це

постійне долання політичних перешкод і заборон. У період

життя українського народу в самостійній державі,

засвідченого пам’ятками IX-XIV ст., його літературною

мовою була чужа староболгарська (церковнослов’янська).

Коли ж її витіснила мова, витворена на живій, народній

основі, український народ став бездержавним (друга

половина XIV ст.). Тому на початку XIX ст. наука, політика і філософія все ще не

були україномовні. Ясна річ, потрібно було творити й найпростіші звороти для

вираження наукових понять, зокрема математичних. Особливо важливі періоди в

процесі творення й укладання нової української наукової (математичної)

термінології, з огляду на загальномовні тенденції, поділяють на декілька періодів.

Далі наведена їх характеристика.

138138

Іван Франко

Етнографічний періодЕтнографічний період

З літератури ми дізналися, що українська математична термінологія почала

формуватись у другій половині XIX ст. Відродження, національність, культура,

народ – це ті ключові слова, якими можна визначати, на думку багатьох

українських культурологів та істориків, параметри культурного дискурсу епохи.

Перші спроби широко поставити проблему української наукової термінології

беруть початок від 60-х рр. XIX ст. і саме з питання пошуків народного терміна.

Першою ж, на думку дослідників, з’явилася невеличка друкована праця з

термінології “Заметка о русинской термінології” М. Левченка в журналі

“Основа” у липні 1861 р. На думку Левченка, термінологія західних народів

формувалася значною мірою в середні віки і розрахована вона була на те, що

наукову мову не могли зрозуміти прості люди. Особливу увагу Левченко звертав

на незрозумілу термінологію математичних наук, що, на його думку, повинні

посісти важливе місце в народній освіті. Тому треба уникати принаймні таких

слів іншомовного походження, як наприклад, паралелепіпед або слів з літерою

“ф” (натомість треба казати арифметика – аритметика, апофема – апотема,

логарифм – логаритм і т. д.). Наприкінці автор подає невеличкого словничка, де,

виходячи з цього принципу, робить спробу дати переклади кількох десятків

інтернаціональних термінів, зокрема математичних: алгебра – німа щотниця, або

німощоть, арифметика – щотниця, аналіз – разборъ, математика – численниця і

т. д.

У Галичині між 1864 і 1879 рр. виходять шістьома випусками: “Початки до

уложення номенклатури і термінології природописної народньої” Івана

Верхратського. Цим працям, разом з довгою низкою його пізніших розвідок,

кінчаючи 1909 роком, належить виняткове значення. Деякі вчені вважають

Верхратського основоположником української термінологічної справи.

Верхратський посідає незалежне місце між прагненням Левченка повністю

звільнити мову від чужих слів та наступними, інтернаціональними тенденціями.

139139

У грудні 1893 року Філологічна Секція Львівського Наукового товариства

склала відозву “До земляків”, яку було надруковано в “Зорі”, прохаючи подавати

Науковому товариству відомості про “замітні признаки говорів місцевих”.

Хоч українська термінологія творилася на різних територіях України, які

належали до різних держав, під час її вироблення чітко виявилася єдність

письменників, суспільно-політичних діячів, учених усієї України. Розбудова

термінологічних систем здійснювалася і наддніпрянцями

(А. Кримський, Б. Грінченко, Г. Стешенко), і наддністрянцями

(І. Верхратський, М. Пачовський, І. Франко).

Саме про цей період І. Франко писав, що українська мова

збагачується новими термінами та висловами відповідно до

прогресу сучасної цивілізації. Увійшли в історію української

науки і її мови драгоманівська “Громада”

(1878-1882) з найрізноманітнішим науковим та науково-

публіцистичним матеріалом. Зрештою, систематичну роботу,

спрямовану на вироблення української наукової мови, 1892 р.

починає проводити Наукове товариство ім. Т. Шевченка у

Львові. Матеріали до математичної термінології доктора

В. Левицького, надруковані в VIII томі Збірника

Математично-природописно-лікарської Секції Львівського

Наукового товариства ім. Шевченка, стали важливим джерелом подальшої

термінологічної роботи.

Українські наукові товариства і термінологіяУкраїнські наукові товариства і термінологія

Другий період пов’язаний з утворенням наукових товариств у Східній

Україні (1913 р. – Київ, 1918 р. – Луганськ), які також починають друкувати

наукові праці українською.

У 1916-1917 рр. проводилася підготовча робота до викладання в українській

школі, тому гурток київських математиків-українців намагався встановити

140140

Борис Грінченко

Михайло Драгоманов

термінологію – головним чином арифметичну – бо термінологія, яку вживали в

галицьких підручниках, у багатьох випадках не надавалася до вжитку. Наслідком

цієї роботи була “Програма систематичного курсу арифметики”, яку видало

Товариство шкільної освіти в 1917 р., а трохи згодом, того самого року,

Товариство шкільної освіти спільно з Українським Науковим товариством видали

проекти алгебраїчної та геометричної термінології.

У зв’язку з широким розвитком української школи в 1917 і 1918 рр. згадані

проекти швидко розійшлися, а з нової математичної літератури з відповідною

мовою та термінологією в Києві з’явилися тільки дві частини систематичного

курсу арифметики В. Шарка та арифметичний задачник Н. Шульгіної-Іщук.

У провінції вийшло кілька підручників з теорії арифметики та арифметичних

задачників, але кожний автор дотримується в них своєї термінології – це й

викликало плутанину.

За той час наспіла потреба вже й на термінологію з вищої математики.

Її здебільшого треба було утворити наново, бо та термінологія, яку вживали в

математичних виданнях Львівського Наукового Товариства ім. Т. Шевченка, так

само не зовсім надавалася до вжитку. Тоді в Термінологічній Комісії Природничої

Секції Українського Наукового Товариства постало питання про організацію

окремої математичної підкомісії, яка й зайнялася б систематизацією тієї

термінології, що її вживалася в тодішніх підручниках, та доповненням її.

Математична Підкомісія організувалася весною 1919 р., а влітку доручила

Ф. Калиновичу зібрати й систематизувати математичний термінологічний

матеріал у проект словника. Тоді ж таки Підкомісія вирішила складати

українсько-російсько-німецько-французького словника. Цей математичний

термінологічний словник – точніше проект словника, не ставив завдання подати

всю математичну термінологію. Його головна мета полягала в уніфікації шкільної

термінології. У 1923 р. виходить перша частина словника (чиста математика), а

інші дві (механічна та астрономічна термінологія) готуються до друку та виходять

у світ у 1924 р.

141141

Уже в 1919 р. та першій половині 1920 р. зібрано було майже весь матеріал,

що увійшов до цього словника. Більшість матеріалу вибрав сам Ф. Калинович,

виписуючи його на окремі картки, як це було заведено в Термінологічній комісії.

Уже можна було приступити до остаточного редагування та видання словника.

Але за цей час сталися значні зміни. Більшість членів Математичної підкомісії

первісного складу виїхали з Києва; редагування словника відклалося, хоча була

надія, що члени повернуться до Києва. До того ж становище друкарської справи

настільки погіршало, що про видання словника не могло бути й мови.

За цей час Українське Наукове товариство злилося з Українською академією

наук, а на місці Термінологічної комісії з Термінологічних установ академії та

Наукового товариства постав Інститут наукової мови Всеукраїнської академії

наук. Математична підкомісія перетворилася в Математичну секцію

Природничого відділу цього Інституту. Аж весною 1922 р., коли з’явилася

можливість видати словника, Математична секція приступила до остаточного

редагування матеріалів. Отже, словник Калиновича охоплює далеко не всю

термінологію. Але роботи над систематизацією математичної термінології Секція

на цьому словнику не припинила, а далі збирала матеріали, щоб за найближчої

можливості видати словник, що охопив би повно всі галузі математики.

Золотий періодЗолотий період

Третій – золотий – період термінознавства відкривається створенням

Інституту української наукової мови (ІУНМ). Навколо цього найавторитетнішого

наукового центру, який координував термінологічну працю в усій Україні,

гуртувалися висококваліфіковані фахівці природничих та технічних наук і

мовознавці, які уклали та видали понад 40 термінологічних словників з різних

галузей науки і техніки.

Інститут наукової мови було утворено 1921 р. після об’єднання Українського

Наукового товариства з Академією наук. Від своїх попередників інститут одержав

багату спадщину термінологічного матеріалу. Інститут збирав народні терміни й

142142

назви, старі і нові літературні матеріали з наукової термінології і номенклатури,

критично вивчав їх, систематизував, брав на себе редагування термінів у різних

виданнях, організував консультації. Інститут поділявся на відділи, а кожен відділ

– на секції, органами Інституту були Рада Інституту та Президія Інституту.

Інститут одержував колосальні матеріали з різних місць України і в основу своєї

праці вклав народну мову. У 1925 р. в його розпорядженні було вже сотні тисяч

карток. Протягом 1924 р. Інститут видав ряд спеціальних словників. Зокрема,

математична комісія здала до друку Словник математичної термінології (СМТ),

який склав Ф. Калинович чотирма мовами.

У Харкові було створено постійне представництво Інституту, а також

Українське Товариство допомоги розвиткові та поширенню української наукової

мови.

У листопаді 1926 р. було організовано Бюро народних термінологічних

матеріалів ІУНМ, яке намагалося створити мережу дописувачів, котрі постачали б

Інституту записані на картки народні терміни. Звертаючись до українського

громадянства, ІУНМ пропонує програми та інструкції для дописувачів.

Інструкція Бюро до збирання математичних народних термінів містить

детальну інформацію про коло питань, що цікавили Математичну секцію. По-

перше, це лічба та дії з числами. По-друге, це народні задачі, що мають

математичний характер, та способи їх розв’язувати, а також народні прислів’я й

загадки математичного характеру. Крім цього, назви геометричних фігур, про які

люди мали уявлення. Такі фігури, мабуть, можна знайти в орнаменті будівель, в

оздобленні різних виробів, а саме: на тканинах, писанках, у мережках тощо.

Дописувачам пропоновано також подати малюнок таких фігур.

Зрештою, заклик збирати народні терміни й організація відповідних

етнографічних експедицій стає основним мотивом термінологічної практики в

Україні 20-30-х рр. Завдяки такій організації своєї діяльності щодо наукової мови

на означення наукових понять ІУНМ або “черпає терміни зі скарбниці народної

143143

мови, або творить їх на підставі живих народних схем [30] 1”. Вважвлося за

доцільне збагачувати літературну мови матеріалом різних діалектів. Відповідно

до цього натрапляємо на згадки про діалектологічні експедиції, збирання

діалектного матеріалу, використання його в загальних і термінологічних

словниках.

Усі провідні мовознавці погоджувалися, що треба використовувати

внутрішні мовні ресурси, а передусім ресурси незіпсованої народної мови, але про

те, як далеко слід іти в цьому напрямі, думки розбігалися. Вважається, що можна

говорити про дві основні тенденції. Одна група вчених, яку називають

поміркованими пуристами, вважала, що досить заповнити мовні прогалини, куди

дотепер звичайно потрапляли російські слова як своєрідні готові формули. Друга

група, так звані крайні пуристи, пропонувала (на додаток) замінити елементи, що

сприймалися як невластиві українській мові, на питомо національні. Крайні

пуристи були сильніші в Києві, помірковані – у Харкові.

Впливи пуристичних тенденцій позначилися на багатьох термінологічних

словниках, зокрема на математичних словниках Ф. Калиновича та

М. Чайковського. Створювалися синонімічні паралелі, що полягали у

співіснуванні запозиченого елемента з елементом рідної мови. Чужомовні

елементи приймалися лише в крайніх випадках, коли неможливо було висловити

ту чи іншу думку засобами української мови.

У передмові до свого “Систематичного словника української математичної

термінології” (ССМТ) Чайковський зауважує, що “не варто занадто засмічувати

нашу мову чужими словами”, але вже в наступному реченні закликає до

обережності та застерігає від іншої крайності: “повна націоналізація була б так

само недоцільною”, бо багато слів закоренилися в нашій мові так, що не слід їх

викидати.

1 [30] Шаповал Олена. Загальномовні тенденції в історії становлення та розвитку української наукової термінології на прикладі математичної терміносистеми // Українська мова та література. – 2003. – № 35 (339). – С. 12-20.

144144

У ССМТ інтернаціональні терміни становлять приблизно 19 %, з них майже

10 % без українського відповідника. Показово, що сучасні математичні словники

майже на 90 % складено з інтернаціональних термінів. При такому

співвідношенні цілком виважений для потреб шкільної освіти словник

Чайковського виглядає “недозволеною крайністю”, хоча переважна більшість

поданих термінів (що збиралися на Галичині) та засади укладання збігаються з

позицією академічного словника Ф. Калиновича. М. Чайковський та

Ф. Калинович увели до своїх словників багато термінів елементарної математики

з давньої математичної української мови (замінено екватор на рівник,

паралельний на рівнобіжний, конус на стіжок, циліндр на валець, полюс на бігун,

сектор на витинок). Таким чином, обидва словники надають нам можливість

бачити зв’язок сучасної мови з давньою, зокрема, відкривають шлях до підведеня

під сучасну математичну мову історичного ґрунту.

Отже, на початку XX ст. українська народницька тенденція досягла свого

апогею в термінотворчому процесі. В українському термінотворенні намагалися

розв’язати проблему, якою в той час переймалися західні філософи культури.

Проблема була сформульована у шокуючій тезі Ортеґи-та-Ґассета: “Термінологія

абсолютно протилежна мові”.

Це звинувачення, на думку спеціалістів, не стосується

українських математичних термінів того часу.

Порівняльний аналіз загальномовних тенденцій білоруської

та української математичної термінології 20-30-х рр.

доводить перевагу принципів, за якими укладалася саме

українська. Білоруська наукова мова навряд чи багато

виграла, вважав Калинович, замінивши білоруські терміни

на лише інтернаціональні. Калинович, мабуть, ще не відчувши зміни політичного

курсу партії, шукав психологічні мотиви такої різкої відмови білорусів від

народних термінів у новому виданні їхнього математичного термінологічного

словника.

145145

Хосе Оттеґа-та-Ґассет

У 1923-1932 рр. в УРСР вийшло друком принаймні 52 назви термінологічних

і галузевих словників. Під кінець цього десятиліття на стадії друкування було

8 словників, а 4 були здані до друку. У рукопису або на етапі опрацювання було

принаймні 13 додаткових словників. Таке творче зусилля не має, мабуть,

прецеденту в історії лексикографії будь-якого народу. Тому маємо повне право

десятиріччя 1923-1932-х рр. назвати “золотим десятиріччям” української

термінології.

ВУАН, процес СВУ, ліквідація ІУНМ та негараздиВУАН, процес СВУ, ліквідація ІУНМ та негаразди

термінознавстватермінознавства

Головною подією, що не лише проклала межу між двома періодами в історії

Української академії наук, а взагалі, між двома Академіями, що були подібні одна

до одної лише назвою, був процес, пов′язаний зі “Спілкою визволення України”,

більш відомої під скороченою назвою “СВУ”.

Процес СВУ торкнувся величезної кількості людей. Заарештовано було

тисячі людей, учених і селян, літніх і молодих.

Судовий процес СВУ тривав з 9 березня до 19 квітня 1930 р. Українська

академія наук була фактично ліквідована. Вона опинилася в становищі

контрреволюційної установи, саме існування якої трималося на волосинці.

Математичний відділ ІУНМ постраждав, втративши Вадима Шарка та директора

інституту, математика за фахом, Григора Холодного, співавтора Калиновича у

виданнях другої та третьої частини словника математичної термінології.

Втім катастрофічне становище для Академії наук настало в з 1933 р., коли

боротьба з “буржуазним націоналізмом” досягла апогею. Приїзд в Україну 2-го

секретаря ЦК КП(б)У П. Постишева, самогубство М. Скрипника, нові політичні

процеси – зокрема щодо УВО (Української Військової Організації), свідчили про

дальше загострення політики більшовиків щодо націоналістичних настроїв в

Україні.

146146

Таким чином, період українізації, а тим самим і збирання лексичних

матеріалів та розроблювання народної термінології, незабаром завершився і для

України. Так звана “лінія Скрипника” була звинувачена у штучному відриві

української мови від російської через заміну слів, що нагадували російські,

польські, чеські або німецькі еквіваленти. Культурна революція мала на меті

“перебудувати всю дотеперішню культуру людства, керуючись методою

революційної матеріалістичної діалектики [31] 2”. І перебудувала…

У 1930 р. ІУНМ було ліквідовано, словники золотого десятиріччя засуджено

за “націоналістичне шкідництво”, усі надруковані вже словники усунено з

книгарень і бібліотек. Знищено також усі словники, що були в друку чи на різних

стадіях опрацювання, а також здобутки Бюро народних термінів.

Щоб заповнити витворений вакуум у термінологічному мововжитку,

“вичищена” та переорганізована Академія наук випустила в 1934-1935 рр. серію

“термінологічних бюлетенів”. Ці видання, кожне від 60 до 80 сторінок друку,

крім статей з дальшим осудом “українізаційної термінології”, вміщали також

“виправлення” словництва своєї ділянки науки і техніки. Автори математичного

бюлетеня пишуть: “Куди скеровували свою шкідницьку роботу автори СМТ? По-

перше, на відрив української наукової термінології від термінології, вживаної в

усіх культурних мовах, від термінології інтернаціональної. З цією метою

інтернаціоналізми свідомо уникались, а замість них подавались звичайно вигадані

новотвори, рідше слова, які в живій мові мають зовсім інше значення. Так,

виконуючи на своїй ділянці завдання української контрреволюції, автори та

редактори СМТ спотворювали українську мову [30] 3”. Літературні джерела

наведено в СМТ для того, щоб надати цій своїй “роботі” видимість

“об’єктивності”, зауважують автори бюлетеня, звинувачуючи в тенденційному

підході автора СМТ.2 [31] Шаповал Олена. Історія становлення та розвитку української наукової

термінології (на прикладі математичної терміносистеми) // Математика в школах України . – 2003. – № 5 (17). – С. 19-20.

3 [30] Шаповал Олена. Загальномовні тенденції в історії становлення та розвитку української наукової термінології на прикладі математичної терміносистеми / / Українська мова та література. – 2003 – № 35 (339). – С. 12-20.

147147

Автори бюлетеня, аналізуючи СМТ, суворо зауважують, що в деяких

випадках і на першому, і на другому місці після вигаданих термінів, подавалися

терміни, спільні для української і російської мов, але в складених термінах і в

похідних фігурують тільки новотвори. Крім того, вони завзято звинувачували

СМТ у поширюванні суфікса –овий для творення прикметників (квадратовий

замість квадратний, кубовий замість кубічний), та префікса при

(околомеридианный – припівденниковий, околополярный – прибігуновий). Терміни

“гіпотеза” та “період” в словнику подаються з недопустимими, на думку авторів

бюлетеня, наголосами на е та о відповідно. Крім цього, СМТ дорікали, що

родовий відмінок належності в складених термінах тенденційно уникається,

замість нього словник подає присвійні прикметники: гіпотеза Лапласа – гіпотеза

Ляплясова, система Птолемея, Коперника – уклад Птолемеїв, Коперників.

Авторам бюлетеня дуже не подобалася стратегія моделювання за народними

схемами, яку активно використовували термінологи ІУНМ: “У тих випадках, де

українська мова таких прикметників не знає, доводилося авторам словника

(СМТ) ставати на свій звичайний шкідницький шлях, на шлях вигадництва”.

У чотирьох з названих бюлетенів було “виправлено” чотирнадцять з

половиною тисяч термінів. Деякі уявлення про масштаби цієї “чистки” дістанемо,

порівнюючи кількість виправлених термінів із загальним числом усіх термінів у

чищених словниках. Такий розрахунок свідчить, що в них “деукраїнізовано”

приблизно 50-80 відсотків оригінальних термінів. Ця зросійщена

(“інтернаціоналізована”) термінологія п’ятьох бюлетенів лягла в основу

термінологічного мововжитку в УРСР у наступні роки.

Деякі вчені вважають, що сьогодні доречно повернутися до уточнення цілої

низки математичних термінів, і особливо інтернаціоналізмів. Це уточнення, на

думку учених цієї групи, полягає в правильному виборі родового закінчення

(аналіза, синтеза, діагоналя), можливе повернення до форм присвійності (аналогії

Непе, Декартів уклад). Ці ж учені пропонують “толерувати змінений правопис у

148148

словах”: апофема – апотема, бінормаль – бінормаля, логарифм – логаритм,

проект – проєкт, радіус – радіюс, суміжний – сумежний і т. д.

Українська математична термінологія та сучасністьУкраїнська математична термінологія та сучасність

Видавничу діяльність на полі термінології УРСР поновлено було аж 1959 р.

Тоді Словникова комісія Академії наук УРСР почала видавати серію російсько-

українських термінологічних словників, яка досі ще не закінчена. Очевидно,

режим вважав, що для “одного радянського народу” вони зайві. У передмові до

нової термінологічної серії про розгром української термінології “золотого

десятиліття” згадано двома реченнями: “Термінологічні словники з деяких галузей

знання, видані на Україні 20-30 років тому, тепер застаріли і втратили

практичну цінність. Крім того, вони мають серйозні методологічні помилки

[30]  4”.

Повного й точного бібліографічного опису термінологічних словників, що

з’являються від 1957 р., мабуть, немає. Цінним здобутком української науки, а

також і термінології, зокрема математичної, треба вважати двотомну

“Енциклопедію кібернетики” (Київ, 1973). Це перша такого роду праця у

слов’янському світі. Крім цього, починаючи з 1960-х рр. у термінологічній

українській науці здійснено немало монографічних досліджень і видано значну

кільеість словників, наприклад часто вживаних фахівцями перекладних словників.

Нове покоління національних словників, яке враховує принципи

лексикографії 1920-193-х рр. та надбання ІУНМ, презентують “Англо-

український словник з програмування і математики”, унікальний “Українсько-

англійський словник природничих термінів із префіксом не-”, а також “Російсько-

український словник наукової і технічної мови, термінології процесових понять”.

На думку авторів цих словників, найдоцільнішим є підхід, коли прагнуть дати

якомога більше терміноваріантів. Користувач має змогу вибрати той варіант

4 [30] Шаповал Олена. Загальномовні тенденції в історії становлення та розвитку української наукової термінології на прикладі математичної терміносистеми // Українська мова та література. – 2003. – № 35 (339). – С. 12-20.

149149

терміна, який йому дозволяє найбільш влучно і ясно виразити свою думку.

Обмежувати його на підставі якихось формальних приписів чи власних уподобань

не варто. Один із способів повернути до вжитку репресованого чи забутого

терміна – поставити його в один синонімічний ряд із теперішніми термінами.

Авторське ставлення можна передати порядком розташування слів у

синонімічному ряді, а користувач вільний вжити ті чи інші слова згідно зі своєю

шкалою переваг. Це є один із способів посприяти процесові природного відбору

термінів.

ВисновкиВисновки

Підсумовуючи сказане, можна вважати, що в 1929 р. філософія народництва,

як засадничий принцип української термінології, зазнала нищівного удару від

комуністичного режиму в метафоричному та в буквальному сенсі. У подальші

роки, після розгрому “націоналістичних елементів”, термінологічне планування в

Україні було спрямоване на зближення українських галузевих терміносистем з

російською мовою, зокрема на штучне усунення розрізнюваних питомо

українських одиниць та структурне спотворення мови. Тепер маємо перспективу

повернення українських народних термінів. Пропонований нижче словничок – це

перша спроба вчених-термінологів відновити репресовані математичні терміни,

хоча приживуться вони, чи ні, покаже час.

Перелік деяких репресованих математичних термінівПерелік деяких репресованих математичних термінів

Курсивом подано репресовані математичні терміни

150150

АА

абсолютний – безоглядний

абстрактний – умозорний

альтернативний – знакозмінний

аналіз – розбір

аналогії Непера – аналогії

Неперові

антиінволюція – протиінволюція

антипроективність –

протиметкість

аполярний – безбігуновий

аргумент складений – аргумент

зложений

арифметика – щотниця

афінний – посвоячений

ББ

бінарний – двійковий

біном – двоквадратовий двочлен

бінормаль – двонормальна

біполярний – двобігуновий

бісектриса – рівнодільна двосічна

біциклічний – двоциклічний

біциркулярний – двоциркулярий

брати в дужки – брати за дужки

бути конгруентним – конгрувати

ВВ

варіація – розкладка

величина – великість

величина (ір)раціональна –

(не)вимірна

величина кон(тра)гредієнтна –

(не)згідна (в теорії форм)

величина трансцендентна –

переступна

вертикальний – прямовисний

вертикальні кути – вершкові

кути

взяти в квадратні дужки –

заклямрувати

вимір – помір

виностити множник за знак

кореня – брати чинник поза знак

кореня

відрізок – відтинок

вітка – гілка, галузь

внутрішній – середовий

ГГ

гармонічний – гармонійний

геометрія проективна –

геометрія метова

гіпербола рівнобічна – рівнеосева

гіпереліптичний – наделіптичний

(позаеліптичний)

гіперквадратний –

надквадратний

гіпернормальний –

наднормальний

151151

гіперортогональний –

надортогональний

гіпотенуза – протипрямка

гомографія – посвоячення

гомологічний – відповідний

гомотетичний – подібно

положений (на площі)

гомотетія – подібне положення

горизонт – позем

горизонтальний – поземний

градус – степінь друговий,

луковий

границя верхня – границя

горішня

група – гурт

група дискретна – переривна

група первісна – примітивна

група транзитивна – перехідна

ДД

девіація – збочення

дегенерація – звиріднення

дисперсія – розсів

диференціал – ріжничка

диференціальність –

спроможність ріжничкування

диференціація – ріжничкування

диференціювати,

продиференціювати –

ріжничкувати, зріжничкувати

діагональ – косина

діаметр – поперечник

ділене – діленик

добувати корінь добута –

корінювати; прокорінювати

доведення – доказ

доданок – додатник

достатній і необхідний –

вистарчаючий і конечний

дотична внутрішня – середова

дріб періодичний – наворотний

дуга – лук

ЕЕ

екватор – рівник

екваторіальний – рівниковий

екстремум – екстрем

ексцентричність –

позаосередковість

ексцентричність лінійна –

відосередність

ексцес сферичний – переповнення

екцентричне коло –

позааосередкове

елемент – первень

ЗЗ

задача на побудову – задача

конструкційна

закон асоціативний (сполучний)

– злучний

152152

закон дистрибутивний

(розподільний) – розлучний

збіжності круг – збіжності

перстень

зменшуване – зменшеник

значення – вартість

зовнішній – околишній

ІІ

ізольований – самотній

імпримітивний – непервісний

інваріант – незмінник

індикатриса – лінія показна

(ін)транзитивний –

(не)перехідний

КК

катет – прямка

кільце кругове – перстень

круговий

коефіцієнт – сучинник

комбінаторика – теорія сполук

конус – валець

концентричний –

спільнеосередковий

координата – сурядна

косокутний – скіснокутній

ММ

матриця – матиця

маятник – вагало

медіана – досередня

(трикутника)

меридіан – південник

множене – множеник

НН

(не)залежна змінна –

(не)залежник

(не)лишок – (не)лишка (в теорії

чисел) дріб

неперевно зростаючий –

безнастанно росту чий

(не)правильний дріб – (не)істий

нескінченний – безконечний

ОО

область – обсяг (царина)

обшир – протяжіння

однозначний – одновартісний

ознака рівності – ознака

пристойності

ореол – облямівка

ПП

паралелограм – рівнобіжник

паралельні – рівнобіжні

параметр – змінник

перевірка (рівняння) – проба

периметр – обвід (трикутника,

кола)

периферійний – обводовий

перпендикуляр – сторч

153153

перпендикулярний – сторчовий

півпериметр – півобвід

підносити до степеня –

степенювати

підносити до 2-го степеня –

квадратувати

підносити до 3-го степеня –

кубувати

піраміда – остриця

поверхневий шар – надповерхня

полюс – бігун

призма – граняк, граностовп

(простий, скісний, тристінний)

прогресія – поступ

проекція – долішній мет

пряма – проста

прямокутний паралелепіпед –

прямостінник прямокутній,

рівнобіжностінник

РР

радіус, луч – промінь

радіус-вектор – промінь-

провідник

раціональний – вимірний

рівняння вищоступневе –

вищорядне

рівняння квадратне – квадратове

рід – рідня

розв’язок – розвязка

СС

сектор – вирізок

система – уклад

система еквівалентна –

рівноважна

система трикратна – потрійна

сімейство – громада

складений – зложений (зложений

аргумент, зложена вартість,

зложене відношення, зложені

відсотки, зложена група,

зложений дріб, зложена

імовірність, зложена одиниця,

зложене підставлення, зложене

правило спілки, зложене правило

трьох, зложена пропорція,

зложений рахунок спілки,

зложена функція, зложене число,

зложити, зложність, зложення)

слід – прослідок

сподівання – надія

(математична)

спряжений – долучений

сторона, бік – рамено

субдетермінант – підвизначник

сукупність – збір

сумісність – згідність

ТТ

тіло обертання – тіло оборотове

154154

тінь падіння – тінь впадова

товщина – грубина

точка зору – точка зорова

трансцендентність – переступ

трапеція – трапез (кривобічний,

рівнобічний)

трикутник рівнобедренний –

рівнораменний

трикутник рівносторонній –

рівнобічний

ХХ

хорда – тятива

ФФ

фокус – огнище

формула – взір (взірець)

ЦЦ

центр – осередок

центральний – осередковий

155155

156156