МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

М.А. ОКЛАНДЕР

ЛОГІСТИКА

Затверджено Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентіввищих навчальних закладів

Київ«Центр учбової літератури»

2008

ББК 65.40я73 О(50УДК 65.012.34 (075.8)

Гриф наданоМіністерством освіти і науки України

(Лист № 1.4/18–Г–1316 від 25.07.2007 р.)

Рецензенти:Амоша О. І. — академік НАН України, доктор економічних наук, професор,

Інститут економіки промисловості НАН України;Войчак А. В. — доктор економічних наук, професор, Київський національний

економічний університет;Крикавський Є. В. — доктор економічних наук, професор, Національний уні(

верситет “Львівська політехніка”.

Окландер М.А.О(50 Логістика: Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 346 с.

ISBN 978(966(364(675(6

У підручнику запропоновано концептуальні, методологічні та методичні поло(ження логістики, принципи та компоненти логістичної системи підприємства. Сфор(мульовано методологію логістичного підходу. Розглянуто теоретико(прикладні по(ложення формування логістичних механізмів адаптації підприємства до зовнішньогосередовища. Показано взаємозв’язок логістики і маркетингу. Викладено теоріюмакромаркетингової підтримки функціонування логістичної системи підприємства.Доведено універсальний характер концепції та методології логістики. Подано схе(ми, таблиці, вправи для самостійної роботи.

Для викладачів та студентів економічних спеціальностей, науковців.

ББК 65.40я73

ISBN 978�966�364�675�6 © М.А. Окландер, 2008

© Центр учбової літератури, 2008

3

ЗМІСТ

Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Розділ 1. Вступ в логістику . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61.1. Історія виникнення логістики . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61.2. Етапи формування теорії логістики . . . . . . . . . . . . . 91.3. Генезис логістики в Україні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 231.4. Актуальність логістики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29

Розділ 2. Логістична система підприємства . . . . . . . . . . . . . 332.1. Концепція та методологія логістики . . . . . . . . . . . . . 332.2. Логістичний підхід як загальнонаукова методоло-гія досліджень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 502.3. Принципи побудови логістичної системи. . . . . . . . . 542.4. Організація логістики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56

Розділ 3. Компоненти логістичної системи . . . . . . . . . . . . . . 633.1. Місцезнаходження і розпланування . . . . . . . . . . . . . 633.2. Комунікація. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 693.3. Транспорт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 873.4. Запаси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1133.5. Склади та упаковка. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 137

Розділ 4. Функції логістичної системи підприємства . . . . . 1594.1. Постачання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1594.2. Підтримка виробництва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1744.3. Фізичний розподіл . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 186

Розділ 5. Планування логістичної системи підприємства 2025.1. Логістичний сервіс . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2025.2. Логістичні витрати . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2115.3. Логістичний цикл . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 215

4

Розділ 6. Логістика і маркетинг. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2276.1. Співвідношення логістичної та маркетинговоїсистем . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2276.2. Аудит логістики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2336.3. Логістичні потреби маркетингу . . . . . . . . . . . . . . . . . 2346.4. Статистична звітність логістики . . . . . . . . . . . . . . . . 2456.5. Необхідність макромаркетингової підтримки фун-кціонування логістичних систем . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2486.6. Сутність та зміст макромаркетингової підтримкифункціонування логістичних систем . . . . . . . . . . . . . . . . 2596.7. Пріоритети та ефективність макромаркетинговоїпідтримки логістичних систем підприємств . . . . . . . . . . 277

Розділ 7. Універсальний характер концепціїта методології логістики. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2897.1. Вплив логістичної системи на результати госпо-дарської діяльності підприємства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2897.2. Дослідження залежності логістичних витрат відвеличини матеріальних запасів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2987.3. Дослідження залежності собівартості продукціївід величини логістичних витрат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3097.4. Логістичний підхід в управлінні кадрами. . . . . . . . . 316

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 332

Завдання для самостійної роботи студентів . . . . . . . . . . . . 333

Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 342

5

ВСТУП

Для реалізації стратегії сталого випереджаючого розвитку еконо-міки України необхідно, щоб перетворення на мікрорівні постійно йорганічно поєднувалося з адекватною політикою органів державноїта місцевої влади. На сучасному етапі існує необхідність у збалансо-ваному підході до розгляду умов функціонування підприємства.Економічна політика може бути результативною тільки тоді, коливектор змін збігається на всіх рівнях управління підприємствами.

Економіка України повинна стати конкурентоспроможною.Тому актуальним є вивчення теоретико-прикладних положень фо-рмування, функціонування та державної підтримки логістичноїсистеми підприємства. Використання інструментів логістики дастьзмогу поліпшити внутрішнє та сформувати сприятливе зовнішнєсередовище господарювання підприємства. У цьому зв’язку одні-єю із стратегічних цілей є спроба використати концепцію і мето-дологію логістики для удосконалення логістичної системи підпри-ємства, оптимізації різноманітних ресурсопотокових процесів.

Логістика — це концепція, інтегрована функція (існує уформі логістичної системи), наукова дисципліна про управ-ління потоками в мікроекономічних системах.

У підручнику систематизовано авторські дослідження теоре-тичних і прикладних аспектів логістики у їхній взаємодії із зов-нішнім середовищем господарювання. Його особливістю є те, щопри викладенні теорії логістики розглянуто макромаркетинговупідтримку логістичних систем підприємств.

Метою вивчення логістики є розгляд цієї дисципліни як:— образу мислення (концепції, філософії, методології), що

може бути використаний при вирішенні різноманітних проблем;— інтегрованої функції підприємства, що існує у формі логіс-

тичної системи;— міждисциплінарної науки, що займається пошуком органі-

заційно-управлінських механізмів підвищення ефективності ре-сурсопотокових процесів.

Підручник підготовлений для вивчення дисципліни «Логісти-ка» відповідно до галузевих стандартів вищої освіти України.

6

ВСТУПВ ЛОГІСТИКУ

1.1. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ЛОГІСТИКИ

Етимологія поняття «логістика» нез’ясована. Найбільш поши-рені дві версії. За однією з них, воно походить від грецького сло-ва logistikos — обчислювати, розмірковувати, за іншою — відфранцузького loger — постачати, розквартировувати. Проте тра-пляються і інші варіанти, зокрема — від давньогерманськогоlaubja — склад, зберігання.

Семантика поняття «логістика» також неоднозначна. У Ста-родавній Греції так називали прикладну математику; у Римськійімперії — діяльність щодо забезпечення військ продовольствомта житлом; у Візантії — процес комплексного вирішення різно-манітних проблем, пов’язаних з рухом і тиловим забезпеченнямармії.

Візантійський імператор Leontos VI (865—912) називав стра-тегію, тактику і логістику трьома категоріями військового мисте-цтва. Він писав: «Завдання логістики — сплачувати платню армії,належним чином озброювати і розподіляти її, постачати зброю тавійськове майно, своєчасно і повною мірою турбуватися про їїпотреби та відповідно готувати кожний акт військового походу,тобто розраховувати простір і час, робити правильний аналіз міс-цевості з точки зору пересування армії, а також сили опору про-тивника і відповідно до цих функцій управляти й керувати, од-ним словом, розпоряджатися рухом і розподілом власнихзбройних сил».

У тому ж трактуванні термін «логістика» трапляється в доку-ментах Французької королівської армії короля ЛюдовикаXIV (1638—1715). Проте в той же хронологічний період німець-кий філософ, математик, фізик, мовознавець Leibniz G. V.(1646—1716) використовує його в значенні математична логіка.Остаточно з математичною логікою цей термін ототожнюють пі-сля Женевського філософського конгресу (вересень 1904).

Значний вклад у розвиток військової логістики вніс військо-вий теоретик і історик Jomini A. H. (1779—1869), який служив з

РОЗДІЛ

1

7

1798 р. у швейцарській армії, з 1804 — у французькій, а з1813 р. — у російській під іменем Генріха Веніаміновича в чинігенерала від інфантерії. Після узагальнення досвіду наполеонів-ських війн він визначав логістику як мистецтво матеріально-продовольчого забезпечення армії, «міст між економікою нації тадіючою армією». Праці Jomini A. H. в кінці XIX ст. були видані уСША. Там його теоретична спадщина знайшла практичне втілен-ня. В роки Другої світової війни це дозволило організувати стабі-льне постачання армії внаслідок чіткої координації дій підпри-ємств військово-промислового комплексу, торгівлі, транспорту.

Таким чином, до кінця Другої світової війни термін «логісти-ка» трактувався двояко:

— військова логістика — напрям військової науки, пов’язанийіз рухом та постачанням армії;

— філософська логістика чи математична логіка — напрямфілософії, пов’язаний з використанням математичного апаратудля доказу дедуктивних тверджень.

У 1951 р. співробітник американської компанії «RANDCorporation», фахівець у галузі системного аналізу Morgenstern O.вперше вказав на можливість використання положень військовоїлогістики в економіці. Він писав: «…існує абсолютна схожістьміж управлінням забезпечення військ та управлінням матеріаль-ними ресурсами в промисловості». Дещо пізніше як синонімипоняття «управління матеріальними ресурсами» американськіекономісти стали використовувати терміни «управління матеріа-льним потоком», «логістика», «рохрематика»1.

Так у 50-х роках ХХ ст. виникло третє тлумачення терміна«логістика» — економічна логістика (далі — логістика).

Економісти повинні розглядати логістику як:— концепцію (філософію) економічної діяльності;— інтегровану функцію управління матеріальним потоком,

що існує у формі логістичної підсистеми в мікроекономічних си-стемах;

— міждисциплінарну науку, пов’язану з пошуком організа-ційно-управлінських резервів підвищення ефективності такогоуправління.

Серед найбільш авторитетних економічних видань і журналівлогістичної спрямованості такі, як: «Inbound Logistics»,«Distribution», «International Journal of Logistics Management»,

1 Рохрематика від грец. rhoe — потік і chrema — об’єкти (матеріали, товари, інфо-

рмація та ін.).

8

«Journal of Purchasing and Material Management», «Journal ofBusiness Logistics», «Modern Material Handling», «Proceedings ofthe Annual Conference of the Council of Logistics Management»,«Production and Inventory Management», «Transportation Journal»,(США), «Asia Pacific International Journal of Business Logistics»,«Containerisation International», «International Journal of PhysicalDistribution and Logistics Management», «Freight Management»,«Journal of Transport Economics and Policy», «Logistics InformationManagement», «Logistics», «Storage Handling Distribution», (Вели-кобританія), «Logistics and Transportation Review», «CanadianTransportation and Distribution Management» (Канада), «Fördernund Heben», «Fördermitte Jornal», «Logistik Spertrum», «Transportund Lager» (Німеччина), «Logistica», «Trasporti Industriali» (Іта-лія), «Logistiques Magazine» (Франція), «Tara», «Transport»,«Forder— und Lagertechnik» (Швейцарія).

Можна стверджувати, що теорія логістики в сучасному вигля-ді сформувалася в США. Вирішальний внесок у її створення, ви-користання та розвиток внесли американські фахівці Ballou R. H.,Bardi E. J., Blanchard B. S., Bowersox D. J., Closs D. J., CopacinoW. C., Coyle J. J., Daskin M. S., Glaskowsky N. A., Helferich O. K.,Heskett J. L., Irvie R. M., Magee J. F., Miles R. T., Myers M. S.,Rosenfield D. B., Shapiro R. D., Slater A. G. та ін.

Американська рада з управління логістикою (Council ofLogistics Management) спочатку вважала, що «логістика — цепроцес планування, реалізації та управління ефективним еконо-мічним рухом і зберіганням сировинних матеріалів, незаверше-ного виробництва, готової продукції та пов’язаної з усім цим ін-формації з пункту виробництва в пункт споживання з метоюзабезпечення відповідності вимогам споживача». Пізніше вонадала більш універсальне тлумачення, додавши до матеріальногопотоку послуги: «логістика — це процес планування, управлінняі контролю ефективного (з точки зору зниження витрат) потокузапасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, гото-вої продукції, послуг і відповідної інформації від місця виник-нення цього потоку до місця його споживання (включаючи ім-порт, експорт, внутрішні та зовнішні переміщення) з метоюповного задоволення попиту споживачів».

Крім цих класичних визначень логістики, відомі ще такі:Ballou R. H. — це планування, організація і контроль усіх видів

діяльності щодо переміщення і складування, які забезпечують про-ходження матеріального потоку від пункту закупки сировини допункту кінцевого споживання і відповідного інформаційного потоку.

9

Magee J. F., Copacino W. C., Rosenfield D. B. — це мистецтвоуправління потоком матеріалів і товарів від зовнішнього джереладо споживача.

Miles R. T. — це процес управління рухом і зберіганням сиро-вини, незавершеного виробництва і готової продукції в господар-ському обігу від моменту сплати грошей постачальникам до мо-менту отримання грошей за доставку готової продукції спожи-вачам.

Heskett J. L. — це сукупність видів діяльності по управліннюпотоками продукції, координації виробництва і ринків збуту припевному рівні послуг з мінімальними витратами.

Фахівці консалтингової компанії «Coopers and Lybrand» — цеуправління складуванням і переміщенням сировини, матеріалів,комплектуючих виробів та готової продукції від постачальникачерез фірму-продуцента до споживачів.

Можна продовжити цитування численних формулювань ви-значень логістики, адже теорія логістики розповсюджена в бага-тьох країнах світу. Проте таке питання не є дискусійним. У кла-сичному розумінні до логістики включають усі аспекти, щопов’язані з управлінням рухом та зберіганням матеріалів і товарівпідприємства від первинного джерела до кінцевого споживача.

Під терміном «управління» слід розуміти цілеспрямовану дія-льність, що здійснюється через планування, координацію, моти-вацію, організацію, реалізацію, облік, контроль, аналіз, регулю-вання. Під терміном «матеріали» — усі види предметів праці, щонадходять на підприємство (сировина, матеріали, напівфабрика-ти, комплектуючи вироби), а також переміщуються і зберігають-ся в межах підприємства незалежно від ступеня їхньої готовності(незавершене виробництво, брак, відходи). Під терміном «това-ри» — готову продукцію і сервіс.

1.2. ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ТЕОРІЇ ЛОГІСТИКИ

Кожний етап формування теорії логістики характеризуєтьсявідповідними концептуальними підходами.

Першим етапом еволюції, періодом виникнення і криста-лізації теорії логістики є десятиріччя з 1956 по 1965 рр. Появатеорії логістики в цей час зумовлена двома причинами. Першаполягала в трансформації економічного клімату, що почалася ізсередини 50-х років ХХ ст. Зростання продуктивності праці, за-гострення конкуренції об’єктивно сприяли зародженню тенденції

10

зниження прибутку та стимулювали пошук резервів зменшеннясобівартості товарів. Друга причина — в постіндустріальній ре-волюції, яка зумовила модернізацію технологій і масове розпо-всюдження комп’ютерів. Наявність великої кількості ефективної,доступної комп’ютерної техніки нового покоління забезпечуваламожливість зменшити логістичні витрати.

Формування теорії логістики здійснювалося внаслідок посту-пового синтезу чотирьох концепцій:

— аналізу загальних витрат;— системного підходу;— поліпшення сервісу;— уваги до каналів фізичного розподілу.Аналіз загальних витрат. У 1956 р. вчені Гарвардського уні-

верситету Lewis H. T., Gulliton J. W., Steel J. D. при обґрунтуваннівисоких тарифів на авіаперевезення вантажів розробили концеп-цію аналізу загальних витрат (метод «TDC» — total distributioncost, «принцип однієї парасольки»), яка включає всі витрати, зу-мовлені виконанням логістичних операцій. Вони довели, що вдеяких випадках зростання транспортних витрат при повітрянихперевезеннях порівняно з наземним чи морським транспортомперекривається економією на інших елементах витрат (зберіган-ня, навантаження, перевантаження та ін.), що веде до зниженнязагальних витрат.

Пізніше до такого самого висновку дійшли спеціалісти фірми«Peugeot», які реалізували проект з постачання напівфабрикатамита комплектуючими виробами повітряним шляхом складальногозаводу в місті Кадун (Нігерія). Із міста Сошо (Франція) деталі тавузли автомобілів надходили в аеропорт міста Сатола (Франція),де навантажувались на борт літака, що обслуговував повітрянийміст Франція—Нігерія з обсягом перевезень 1000 т за тиждень.Після приземлення в аеропорту міста Кано (Нігерія) вантаж наавтомобілях транспортувався в Кадун, де в той самий день з ньо-го складали автомобілі. При авіаперевезеннях загальні витрати надоставку виявлялися нижчими, ніж при використанні інших видівтранспорту, забезпечувалася висока швидкість, надійність, гнуч-кість та якість поставок. Концепція аналізу загальних витрат, якметод оцінювання ефективності логістичної діяльності, спрямо-вує зусилля на мінімізацію не локальних, а загальних витрат.Системний підхід. Реалізація концепції аналізу загальних ви-

трат привела до розуміння того, що мета логістики може бути до-сягнута тільки в результаті використання концепції системногопідходу. Підприємство починає розглядатися як виробнича сис-

11

тема, що складається з певної кількості достатньо автономнихпідсистем, кожна з яких, у свою чергу, є системою (маркетинг,менеджмент, логістика, інжиніринг, фінанси та ін.). Так, Joung S.зазначав: «…підприємство — це гнучка система, що перетворюєпотоки матеріалів, інформації, робочої сили….».

Логістична система підприємства стає самостійним предметомвивчення і вдосконалення. Як наслідок з’являється поняття «ма-теріальний потік» — сукупність сировини, матеріалів, напівфа-брикатів, комплектуючих виробів, які рухаються від постачаль-ників, у вигляді предметів праці надходять у виробничіпідрозділи підприємства і, перетворюючись там на готові проду-кти праці, через канали фізичного розподілу доводяться до спо-живачів. Циркуляція охоплює надходження матеріальних ресур-сів на склад, переміщення їх до цеху на початкову операцію,транспортування незавершених продуктів праці в межах цеху,між цехами і, наприкінці, після закінчення всіх операцій перемі-щення готових продуктів праці за межі підприємства у сферуспоживання.

Комплексне розглядання формально різнорідних, але за зміс-том єдиних операцій з переміщення та зберігання відіграє важли-ву роль. Функції, які в сукупності супроводжують матеріальнийпотік підприємства, технологічно пов’язані, а локальні витрати,ним зумовлені, економічно залежні. Це означає, що зміни в од-ному виді діяльності впливають на інші, а спроби зниженняокремих витрат можуть призвести до збільшення загальних ви-трат. Наприклад, недостатньо оперативні дії служб постачанняможуть негативно вплинути на роботу виробничо-диспетчер-ського відділу, а в результаті дезорганізується діяльність збуто-вого апарату. Бажання оптимізувати роботу виробничих підроз-ділів може призвести до перевантаження складів одними видамипродукції і несвоєчасного забезпечення іншими. Малі витрати натранспортування можуть стати недоцільними, якщо транспортнаслужба досягає їх, приносячи в жертву швидкість та надійністьдоставки, або якщо це вимагає зростання витрат на упаковку.Чим більший розмір партії деталей, що запускається у виробниц-тво, тим менші витрати на переналадку обладнання, проте збіль-шуються витрати на збереження незавершеного виробництва.І, навпаки, із зменшенням обсягу партії витрати на зберігання за-пасу деталей знижуються, а витрати на переналадку зростають.Розміщення виробничих потужностей, складів, пунктів технічно-го контролю впливає на витрати по внутрішньозаводських пере-міщеннях.

12

Для матеріального потоку підприємства головною характери-стикою є його безперервність. Його учасники повинні забезпечу-вати один одного і споживача «точно вчасно». Тому взаємо-зв’язки між функціями матеріального потоку, з одного боку, іцільова спрямованність такого потоку, з іншого, зумовили ство-рення логістичної системи. В її рамках забезпечується об’єд-нання та координація взаємопов’язаних функцій матеріальногопотоку. Контролюються всі аспекти, що мають відношення допереміщення та зберігання матеріалів і продуктів у галузях по-стачання, підтримки виробництва, фізичного розподілу. Вирішу-ються конфлікти, ліквідуються протиріччя між функціями, і, відеалі, отримується оптимальний кінцевий результат, що є метоюлогістики.Поліпшення сервісу. Від початку 60-х років горизонт теорії

логістики розширився внаслідок техобслуговування1 яке вико-ристовувалося в той час, передусім, у галузях військово-промислового комплексу. Сервіс почали відносити до логісти-ки. При цьому він здійснювався за стандартною процедурою:обговорення із замовником вимог до сервісу на стадії розробкиобладнання; визначення переліку послуг, що надаються, приукладанні контракту на поставку; навчання персоналу і підгото-вка потрібної технічної документації; створення і вдосконален-ня інфраструктури техобслуговування. Пізніше намагання ви-рішувати питання якісного сервісу в процесі розробки виробівстало характерним не тільки для виробників високотехнологіч-ного обладнання.

Американський економіст Levitt T. вказував на цю обставину:«Істотна можливість поліпшення сервісу полягає в опрацюванніпитання про його надання одночасно з розробкою виробу. Кра-щий варіант вирішення цієї проблеми, на мій погляд, був впрова-джений і широко разрекламований компанією «Motorola» під часвиробництва телевізорів. Компанія відмовилася від традиційногошляху розширення потужностей по ремонту, при якому високаякість обслуговування досягалася за рахунок відповідної кваліфі-кації майстрів. Їх телевізор складається з ряду модулів, і поломкаліквідується заміною несправного модуля. Подібне використаннявійськової концепції «третій ешелон техобслуговування» дозво-ляє скоротити терміни ремонту».

1 Це явище виникло в американській армії при експлуатації систем озброєння, до

яких ставилися підвищенні вимоги щодо підтримання жорстко регламентованих параме-трів функціонування.

13

Кожний різновид сервісу характеризується певним наборомоперацій, величиною витрат, стандартом якості. Концепція по-ліпшення сервісу стала потужним імпульсом розвитку та значно-го поширення концепції логістики. Вдосконалення логістичноїсистеми стало досягатися внаслідок мінімізації загальних витрат іполіпшення сервісу.Увага до каналів фізичного розподілу. Масове поширення ма-

ркетингу зумовило істотне ускладнення робіт з фізичного розпо-ділу товарів1. Погіршилася взаємодія між виробничими та збуто-вими підрозділами підприємства, збільшилися товарні запаси.Проте в спеціальній літературі проблемі фізичного розподілу неприділялося належної уваги.

Так, американський фахівець Converse P. D. відзначав:«...вивчаючи ринкову ситуацію і діяльність комерційних служб,чітко розумієш, що проблеми фізичного розподілу явно не дооці-нюються у порівняно з проблемами аналізу маркетингового сере-довища, стимулювання збуту, хоч вони є не менш важливі. Я ба-гато років вивчаю спеціальну літературу і повинен констатувати,що статті, присвячені фізичному розподілу, трапляються дужерідко». Більше того, інформація, що надходить від каналів фізич-ного розподілу, потрібна для управління запасами, вибору раціо-нального розміщення, синхронізації часу та місця поставки. Самеця синхронізація стала новацією в розумінні логістичного проце-су і в подальшому стала теоретичною основою системи «точновчасно».

Важливість цієї проблеми була усвідомлена, і протягом1962—1963 років у Сполучених Штатах Америки була сформо-вана Національна рада з управління фізичним розподілом(NCPDM — National Council of Physical Distribution Mana-gement) — професійна організація, створена для вдосконаленнявідповідної теорії і практики2. В результаті через деякий часз’явилися рекомендації щодо реорганізації структури управління

1 У 1948 р. Американська асоціація маркетингу цей термін визначила так: «Фізичнийрозподіл — це вантажопереробка і транспортування товарів від місця виробництва домісця споживання».

2 За визначенням Національної ради з управління фізичним розподілом: «Управлін-ня фізичним розподілом продукції — це термін, що характеризує галузь менеджменту,яка охоплює широкий набір дій, пов’язаних з організацією ефективного переміщенняпотоків готової продукції від кінця виробничої лінії до споживачів і в деяких випадкахвключаючих переміщення сировини від джерел постачання до місця оброблення. Сюдивходять: транспортування, переміщення матеріалів і готової продукції в ході обробленнята збуту, оброблення і виконання замовлень споживачів, упакування, контроль запасів,розміщення виробничих потужностей та складів, складання прогнозів продаж і обслуго-вування споживачів».

14

підприємством. Виник новий підхід організаційного вдоскона-лення управління матеріальним потоком у сфері розподілу това-рів — «управління фізичним розподілом» (physical distributionmanagement). Одним з перших його запропонував американськийекономіст Druker P.

У рамках відділу управління фізичним розподілом (physicaldistribution management department), — так назвали новий інтег-рований підрозділ, — задумувалось об’єднати операції, пов’язаніз рухом і зберіганням товарно-матеріальних цінностей, які вико-нуються в «економічному просторі» між зберіганням готовоїпродукції на території підприємства і сферою споживання(рис. 1.1).

Керівник фізичним розподілом

Група позв’язках із

споживачами

Група розробкиплану фізичного

розподілу

Група визначеннявитрат, пов’язаних з

управліннямфізичним розподілом

(центр витрат)

Група сервісу

Інфраструктурафізичного розподілу

Група доставки готовоїпродукції

Група зберіганняі відвантаження готової

продукції

Рис. 1.1. Типовий варіант організаційної структуривідділу управління фізичним розподілом

Для підприємств, що випускають широкий асортимент виро-бів, обслуговують велику кількість територіально відокремленихспоживачів і мають розвинуту розподільчу мережу, пріоритетомструктурних змін вважалась фіксація зусиль на зниженні витрат уканалах фізичного розподілу.

Акцент пропонувалося зробити на зменшенні надлишковихтоварних запасів, використанні прогресивних видів тари, раціо-нальному розміщенні фірмових магазинів, станцій технічного об-слуговування, гарантійних майстерень, регіональних складськихкомплексів, виборі найкращих маршрутів руху і транспортнихзасобів. Це ставало важливим як з точки зору економізації поста-вок, так і для забезпечення високого стандарту якості сервісу.

15

Не можна було ігнорувати тієї обставини, що в змінених еко-номічних умовах принципове значення стала мати «близькість доспоживача», максимальне задоволення його вимог не тільки впроцесі поставок, а й після їх закінчення. Тому доцільно, щобзбутова функція продовжувалась після відвантаження, втягуючиу сферу свого призначення споживання доставленої продукції.Під цим розумілась допомога в організації ремонтних і пуско-налагоджувальних робіт, модернізації раніше поставленого обла-днання, навчанні і перепідготовці фахівців для його експлуатації,інші форми сервісу.

Відділ збуту не міг самостійно виконувати такий комплексзаходів, оскільки протягом усього шляху від постачальниківпродукції до споживачів була потрібна координація дій спеці-алістів різних служб. У цьому зв’язку поява інтегрованого під-розділу, що контролював розподільчу діяльність у цілому,економічно виправдана, передусім для підприємств, які малитруднощі збуту.

Другим етапом еволюції, періодом впровадження і експе-риментальної апробації теорії логістики, є п’ятиріччя 1966—1970 рр. За різними оцінками, відділи управління фізичним розпо-ділом були створені в 15—20 % американських компаній, щоспеціалізувалися на реалізації споживчих товарів щоденного по-питу. За даними NCPDM, отриманими внаслідок опитуванняпредставників 59 великих корпорацій, що виробляють споживчітовари, 93 % мали такі централізовані відділи, причому 60 % зних здійснювали таку реорганізацію протягом 1967—1970 рр. Нацих підприємствах витрати, зумовлені вихідним матеріальнимпотоком, становили 20—50 % обсягу продаж, тому вдосконален-ня управління фізичним розподілом розглядалося як засіб скоро-чення витрат обігу і збільшення прибутку.

Американські фахівці відзначали, що централізація управ-ління фізичним розподілом приносить позитивні результати: на20—50 % скорочуються запаси готової продукції, у 2—3 разизменшується час виконання замовлень, знижуються транспортнівитрати. Так, у корпорації «Borg Warner» внаслідок створенняцентралізованого відділу, в якому виконувалися функції про-гнозування попиту, оперативно-календарного планування виро-бництва, приймання замовлень, організації зберігання і транс-портування товарів, сервісу, вдалось скоротити час виконаннязамовлень з 20 до 4—5 днів та зменшити запаси готової продук-ції на 50 %. Наукова гіпотеза отримала підтвердження(табл. 1.1).

16

Таблиця 1.1РЕЗУЛЬТАТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ВІДДІЛІВУПРАВЛІННЯ ФІЗИЧНИМ РОЗПОДІЛОМ

Результат, %

Показники немаєполіп-шень

деякіполіп-шення

значніполіп-шення

не від-повіли усього

Рівень запасів 5 33 42 20 100

Кількість замовлень 6 32 37 25 100

Координація підрозділів 3 44 36 17 100

Час виконання замовлення 12 25 47 16 100

Виконання плану постачання 3 41 39 17 100

Рівень запасів за межамипідприємства

2 34 44 20 100

Розміщення складів готовоїпродукції

10 39 27 24 100

Відділи управління фізичним розподілом були створені в та-ких підприємствах, як «Taxies Instruments», «Eaton», «PepperigFarm», «Borg Warner», «Johnson & Johnson», «Sherwin William’s».Перед їхніми керівниками ставилося завдання скоординуватиплани виробництва і фізичного розподілу, щоб забезпечити міні-мальні витрати на збереження і рух готової продукції при потріб-ному рівні якості сервісу.

Слід визнати, що певні сили протистояли втіленню теорії ло-гістики. Частина з них (керівники самостійних підрозділів — від-ділів постачання, збуту, транспорту, сервісу) негативно відноси-лись до організаційного інтегрування у формі відділу управлінняфізичним розподілом, розуміючи, що подібні перетворення за-лишають їх без влади і повноважень. Інші не довіряли доказамтеоретиків і, не маючи твердих гарантій успіху, не бажали ризи-кувати, очікуючи подальшого розвитку подій.

Третім етапом еволюції, періодом зміни пріоритетів теоріїлогістики, є десятиріччя 1971—1979 рр. Погіршення соціально-економічного стану багатьох країн, зумовило пошук нових не-традиційних рішень, спрямованих на оздоровлення ситуації. Зок-рема, увагу економістів знову привернула логістика, але вже віншому ракурсі. В цей час країни ОPEC наклали ембарго на по-стачання нафти в Сполучені Штати Америки. Вперше після за-

17

кінчення Другої світової війни склалася критична ситуація із за-безпеченням енергоносіями. Паливно-енергетична криза сприялапояві «ланцюгової реакції» різноманітних дефіцитів, які привелидо стагфляції і високого рівня безробіття. Крім того, економічнакриза поглиблювалася кризою екологічною.

У 1974 р. перед відкриттям I Європейського конгресу з питаньматеріальних потоків до поняття «логістика» було внесено дода-ткове тлумачення: «Після того, як логістика зайняла постійне мі-сце у збройних силах і арміях багатьох країн світу, прийшов часаналогічно розглядати проблеми розподілу часу, простору і кош-тів на промислових підприємствах і в народному господарствікраїн світу. Відносно логістики промисловості і народного гос-подарства слід детально розглядати не тільки процеси в матеріа-льних потоках, але й потік інформації від систем «людина—ма-шина» і «машина—машина» для всіх просторово-часовихпроцесів у промисловості, торгівлі та сфері послуг».

Отже, під впливом економіко-екологічних факторів увага усфері логістики змістилася на вирішення проблем постачання, атакож скорочення втрат енергоносіїв при транспортуванні і збе-реженні.

Для матеріаломістких виробництв «напрямом головного уда-ру» організаційних перетворень стала концентрація зусиль назниженні витрат, що супроводжують рух технологічного конвеє-ру продуктопостачання на етапах постачання і виробництва.У цьому зв’язку значне поширення отримав підхід — управлінняматеріалами (materials management), який передбачає організа-ційне удосконалення системи управління матеріальним потокомвід моменту закупки до передачі готової продукції на склад під-приємства.

У рамках відділу управління матеріалами (materialsmanagement department), — так назвали новий інтегрований під-розділ, — об’єднуються операції, що пов’язані з рухом і збері-ганням товарно-матеріальних цінностей і виконуються в «еконо-мічному просторі» між постачальниками і крайньою межеювиробничого процесу — зберіганням готової продукції на складізбуту підприємства (рис. 1.2).

Американський економіст Groubean V., який одним з першихзапропонував такий підхід, писав: «Управління матеріалами —це сфера промислового управління, що охоплює дії щодо при-дбання і використання матеріальних ресурсів, які споживаютьсяв ході виробництва готової продукції». Перевагою такого підходує «…інтегроване управління всім набором функцій, пов’язаних з

18

управлінням матеріальним потоком при його русі від постачаль-ників до кінця виробничої лінії». Внаслідок цього настає«…поліпшення координації дій усіх менеджерів, що берутьучасть в управлінні матеріалами, більш оперативно вирішуютьсяі ув’язуються конфліктні цілі та інтереси індивідів».

Група по зв’язках зпостачальниками

Група здійсненнявнутрішньозаводських

переміщень

Група розробкиплану управлінняматеріалами

Група доведенняпредметів постачаннядо місць виробничого

споживання

Група прийманняі зберігання предметів

постачання

Група доставкипредметів постачання

Група визначеннявитрат, пов’язанихз управліннямматеріалами

(центр витрат)

Група зберіганнянезавершеноговиробництва

Група зберігання івідвантаження готової

продукції

Керуючий матеріалами

Рис. 1.2. Типовий варіант структуривідділу управління матеріалами

Таке організаційне рішення стало наслідком нерозвинутостівласної мережі розподілу підприємств, величина збутових витратяких відносно мала, а матеріальні витрати становлять 40—60 %обсягу продаж. Відділи управління матеріалами знайшли значнепоширення в провідних корпораціях США, таких як «GeneralElectric», «Dupon», «Westingaus», «Macgrow Addison», «Avko» і,як видно з рис. 1.3, в багатьох галузях американської промисло-вості.

19

Впровадження, %Галузьпромисловості 0 10 20 30 40 50 60

Аерокосмічна

Інструментальната оптична

Транспортне ма-шинобудування

Електронна таелектротехнічна

Машинобудування та верстатобу-дування

Гумотехнічна

Металургійна

Деревообробна

Хімічна та фар-мацевтична

Харчова

Інші

Рис. 1.3. Масштаби впровадження відділів управління матеріаламив галузях промисловості США

Реорганізація структури управління, створення вказаної інтег-рованої форми надало потужного імпульсу подоланню перепон,що стояли на шляху сталого розвитку підприємств, підвищеннюконкурентоспроможності. Перед керівниками відділів управлінняматеріалами ставилося завдання організувати раціональну систе-му закупок, транспортування, складування, скоординувати планипостачання і виробництва.

Традиційні методи матеріально-технічного забезпечення пе-рестали відповідати вимогам господарської практики. Націленана попит реактивна закупка змінила рутинну процедуру складан-ня довгострокових планів постачання. Почали розроблятися опе-ративні плани закупок для виробництва продукції, що ліквідува-ла товарний дефіцит. Розширилася практика використання постав-ки «точно вчасно» і довгострокових господарських зв’язків з по-стачальниками. Економічний ефект проявився в зменшенні запа-

20

сів у середньому на 20—40 %. У табл. 1.2 представлена інформа-ція про розподіл операцій у відділах управління матеріалами за-лежно від обсягів продаж.

Таблиця 1.2РОЗПОДІЛ ОПЕРАЦІЙ У ВІДДІЛАХ УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛАМИ

ЗАЛЕЖНО ВІД ОБСЯГІВ ПРОДАЖ АМЕРИКАНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ, %

Обсяг продаж, млн дол.

Операціяу серед-

ньом

у

понад

1000

250—

1000

100—

250

50—

100

25—

50

10—

25

5—10

до 5

Контроль запасів 78 62 74 60 79 75 76 96 100

Закупки 77 48 79 75 73 66 74 88 100

Зберігання предме-тів постачання

69 41 65 50 57 62 59 60 76

Постачання цехів 68 43 61 57 67 65 67 69 85

Перевезення 57 70 59 56 63 53 50 54 65

Виробничий кон-троль

56 57 35 50 52 53 55 83 73

Зберігання незавер-шеного виробництва

52 49 39 57 55 53 49 48 62

Внутрішньозавод-ські переміщення

50 30 48 43 50 50 49 53 71

Відвантаженняпродукції

50 48 41 37 54 51 47 57 82

Зберігання допомі-жних матеріалів

37 35 45 29 44 32 33 37 38

Розподіл продукції 36 41 34 40 39 31 36 35 34

Таким чином, відділ управління матеріалами — це організа-ційний механізм зниження витрат, що виникають на етапах по-стачання і виробництва, а відділ управління фізичним розподі-лом — аналогічний засіб зменшення витрат, але вже в сферізбутових відносин. Обидва варіанти побудови інтегрованого під-розділу ґрунтуються на розділенні матеріального потоку і єокремими випадками загального організаційного рішення —управління матеріальним потоком (logistics management). Його

21

американські спеціалісти рекомендували підприємствам, які не-залежно від виробничого профілю трапляються з багатьма взає-мопов’язаними і, одночасно, різнорідними проблемами, що по-требують для вирішення координації дій фахівців усіх служб,через які проходить матеріальний потік у цілому.

У рамках відділу управління матеріальним потоком (logisticsmanagement department), — так назвали новий інтегрований підроз-діл, — об’єднуються операції, що пов’язані з рухом і зберіганнямтоварно-матеріальних цінностей і виконуються в «економічномупросторі» між постачальниками та сферою споживання (рис. 1.4).

Група прийманняі зберігання предметів

постачання

Група доставкипредметів постачання

Група позв’язках з

постачальниками

Групапо зв’язках

із споживачами

Група розробкиплану логістики

Група визначеннялогістичнихвитрат (центр

витрат)

Керуючий логістикою

Група сервісу

Група здійсненнявнутрішньозаводських

переміщень

Група доведення пред-метів постачання

до місць виробничогоспоживання

Група зберіганнянезавершеноговиробництва

Група зберіганняі відвантаження готової

продукції

Інфраструктурафізичного розподілу

Група доставки готовоїпродукції

Рис. 1.4. Типовий варіантструктури відділу логістики

22

Четвертим етапом еволюції теорії, періодом значних тех-ніко-технологічних змін логістики, є п’ятиріччя 1980—1985 рр. Серед них — три найбільш значущих:

— автомобілізація і модернізація транспорту;— поява персональних комп’ютерів;— удосконалення засобів зв’язку.Автомобілізація і модернізація транспорту. У результаті

сформувався економічний інтерес до розкриття потенціалу, за-кладеного в цих прогресивних перетвореннях. Увага була прику-та до позитивного вирішення проблем, пов’язаних з переміщен-ням товарно-матеріальних цінностей. Навіть незначне зниженнятранспортних витрат, що за даними статистики становить — 5—10 % обсягу реалізації підприємства, дає швидке зростання прибу-тку. Вдосконалення транспортної системи стало своєрідним «ло-комотивом» логістики.Поява персональних комп’ютерів. Починаючи з 1970 р., цей

факт відіграв більш значиму роль, ніж усі інші передумови, разомузяті. Нині комп’ютерною технікою обладнані практично всі під-приємства. Вона забезпечує користувачеві контроль, відстеженняі вирішення великої кількості операцій під час координації функ-цій матеріального потоку.Удосконалення засобів зв’язку. Взаємовідносини типу «комп’ю-

тер—комп’ютер» зумовили вдосконалення засобів зв’язку. Супу-тникові космічні системи, забезпечуючи можливість передачі зо-браження, звуку, письмових повідомлень, дозволяли миттєвозв’язуватися з будь-якою точкою земної кулі. У результаті вини-кнення нових комунікаційних засобів інформаційний потік ставдешевшим, в той час як інші статті логістичних витрат рівномір-но збільшувалися. Модернізація засобів зв’язку, сприяючи коор-динації логістичних дій, стимулювала зростання ефективності іпопулярності логістики.

У 1985 р. Національна рада з управління фізичним розподілом бу-ла офіційно перейменована на Раду з управління логістикою. Тим са-мим формально було визнано розширення простору для логістики.

П’ятим етапом еволюції теорії, який почався в 1986 р. ітриває до цього часу, є період подальшої інтеграції логістики.Щонайменше через п’ять причин подальша інтергація пов’язана звикористанням логістичних систем, у межах яких тільки й мож-ливий високий ступінь координації логістичних функцій. Логіс-тична система підприємства:

— сприяє автоматизації навантажувально-розвантажувальнихі транспортно-складських робіт;

23

— володіє потужним потенціалом оптимізації матеріальногопотоку;

— забезпечує надійний контроль над кожною логістичноюоперацією з метою їх просторово-часової синхронізації;

— узгоджує інтереси постачальника і споживача;— дає змогу впроваджувати будь-які новаторські, нетрадицій-

ні рішення.

1.3. ГЕНЕЗИС ЛОГІСТИКИ В УКРАЇНІ

Історія появи логістики в Україні сягає в часи колишнього Ра-дянського Союзу, хоча сам термін «логістика» на цій територіїпочав широко використовуватися фахівцями лише з кінця 80-хроків ХХ ст. Раніше панівною була точка зору, що такі методи, яклогістика є виключно засобами наживи капіталістичних фірм ітому не потрібні для соціалізму, оскільки народногосподарськіінтереси стоять вище від інтересів окремих підприємств.

Між тим, інтегровані концепції управління постачанням, ви-робництвом і збутом як єдиним матеріальним потоком на окре-мих підприємствах розроблялись, і цей передовий досвід пропа-гувався. Наприклад, система безперервного оперативного плану-вання та управління виробництвом була впроваджена в березні1962 р. на Новочеркаському електровозобудівному заводі («до-бово-комплектна система», «новочеркаський метод»). Відповіднодо цього методу була створена безперервна інформаційна систе-ма — картотеки пропорційності в кожному підрозділі, роботавсіх ланок підлягала ритму, заданому єдиним наскрізним план-графіком підприємства. Якщо не вдавалося впровадити добово-комплектну систему на всіх стадіях виробництва, то фахівці про-понували використовувати її тільки для оптимізації процесів по-стачання підприємств. Добово-комплектна система виробництване знайшла масового використання з ряду причин. Головна зних — існування державної централізовано-розподільчої системиматеріально-технічного постачання. У тих умовах практично не-можливо було забезпечити надходження матеріальних ресурсів«точно вчасно». Тому аритмічна робота на наступних етапах ви-робництва і товароруху була зумовлена та запрограмована.

На початку 70-х років використання системного підходу булодомінуючою методологією світової економічної науки. В межахцієї тенденції, у той же період, в Радянському Союзі видаютьсяперекладні роботи, в яких з’являються синонімічні поняття

24

«управління матеріальними ресурсами», «управління матеріала-ми», «управління матеріальним потоком», «рохрематика». В цихпублікаціях відзначалося, що «Рохрематика — це наука проуправління матеріальними потоками, які беруть свій початок біляджерел сировини і проходять багато стадій оброблення, включа-ючи розподіл кінцевого продукту. …Мета рохрематики полягає втому, щоб скоротити загальний час проходження (цикл) матеріа-льного потоку і загальні витрати, що відносяться до цього пото-ку». Радянська економічна наука продовжувала пошук «рятівнихрецептів» підвищення ефективності виробництва, широко вико-ристовуючи системний підхід, який забезпечував би ефективнукомплексну організацію всього процесу виробництва — від по-стачання підприємства до поставок готової продукції споживачеві.

У СРСР протягом 80-х років було досягнуто значних резуль-татів у практичному втіленні концепції управління матеріальнимпотоком на всіх ієрархічних рівнях економічної системи. В умо-вах адміністративно-командної системи, де народногосподарсь-кий комплекс розглядався як одне підприємство, а уряд — як йо-го адміністрація, такий науковий підхід був коректним ідоцільним. Наприклад, на макрорівні успішно вирішувалися про-блеми управління матеріальним потоком на транспортних вузлах(Одеса-порт, Ленінград-порт та ін.), де узгоджувалися матеріаль-ні та інформаційні потоки різних міністерств. Основою міжвідо-мчої координації стала операційна система, що ґрунтувалася наєдиному оперативно-календарному плані. Така форма порушення«відомчих бар’єрів» забезпечувала розробку і вибір раціонально-го варіанту транспортування вантажів.

На мезорівні проявом концепції управління матеріальним по-током було впровадження Міністерством шляхів сполученняСРСР (на полігоні Південної та Південно-Східної залізниць приперевезенні руди із Стойленського та Лебединського гірничо-збагачувальних комбінатів на Новолипецький металургійнийкомбінат) єдиної міжгалузевої технології «Ритм», яка розрахова-на на організацію перевезень сировини та палива між безперерв-но діючими великими виробниками і споживачами продукції засистемою «точно вчасно».

На мікрорівні концепція управління матеріальним потокомвпроваджувалася на промислових підприємствах. Так, на Ленін-градському оптико-механічному об’єднанні було розроблено від-повідну систему, яка дозволяла збільшити гнучкість виробницт-ва, істотно не підвищуючи витрат. Вона включала створенняпостійних замкнутих контурів руху матеріалів; збільшення кіль-

25

кості можливих суміжних ділянок комплектації; організаціюпланування, виходячи з раціональних схем руху матеріалів. НаМосковському автозаводі ім. Ленінського комсомолу було ство-рено інформаційну систему контролю руху матеріалів уздовж го-ловного конвейєра.

У кінці 80-х — на початку 90-х років почали здійснюватисяенергійні спроби здійснити перехід від командно-адміністратив-ної до ліберально-індикативної економічної системи. У зв’язку зцим у фаховій літературі з’являється новий термін «логістика»,який уже широко використовувався іноземними спеціалістами.

Презентація терміна «логістика» сталася в 1988 р. в Ленінгра-ді, де з 29 листопада по 6 грудня відбулася Міжнародна виставка«Логістика-88». Логістика там трактувалася як наука і практикауправління матеріалопотоками. В 1989 р. у журналі «Подъёмно-транспортная техника и склады» вперше з’явилася рубрика «Ло-гістика», яка відкрилася статею «Логістика — нова наука». У1990 р. рубрика «Логістика: теорія і практика» виникла в журналі«Материально-техническое снабжение» і потім вона була збере-жена в його правонаступнику — журналі «РИСК». В листопаді1989 р. за ініціативою редакцій журналів «Подъёмно-транспорт-ная техника и склады» і «Материально-техническое снабжение»було проведено перший у колишньому СРСР науково-практич-ний семінар на тему: «Логістика: проблеми та перспективи».У Москві в червні 1991 р. на установчій конференції було ство-рено Всесоюзну асоціацію логістики. Після розпаду СРСР її пра-вонаступником стала Асоціація логістики Російської Федерації.

Зараз в Україні регулярно проводяться конференції, семінари,присвячені теоретичним і практичним проблемам використаннялогістики. У вищих навчальних закладах викладається дисциплі-на «Логістика».

Деякі українські фахівці починають використовувати терміни«макро- і мезологістика». Вперше думка про існування макроло-гістики була опублікована в колективній монографії «Ринок і ло-гістика». Ця перша в СНД наукова праця з проблем логістики ви-йшла під егідою Асоціації логістики Росії. Її авторський колективпереважно складався з учених Інституту досліджень товароруху ікон’юнктури оптового ринку, який став правонаступником Нау-ково-дослідного інституту матеріально-технічного постачанняГоспостачу СРСР. Позиція інституту практично завжди полягалав розгляді усіх питань крізь призму макроекономічних процесів.Фахівці, що більше чверті сторіччя були пов’язані з розробкоюрекомендацій з удосконалення загальнодержавної системи мате-

26

ріально-технічного постачання, думається, просто з інерції мис-лення, необґрунтовано перенесли концепцію логістики на макро-економічний рівень. В багатьох працях думка про існування мак-ро- і мезологістики трапляється й нині.

Тобто деякі українські вчені вважають, що поряд з мікрологіс-тикою існують макрологістика — як інфраструктура економікикраїни чи групи країн, та металогістика — інфраструктура еко-номіки регіону. Сферою такого застосування, на їх погляд, маєбути управління національними і регіональними ресурсопотока-ми, вирішення проблем раціональної організації транспортнихпотоків, розвиток шляхів сполучення, комплексів по перевалці таобробленню вантажів, розвиток інформаційної інфраструктури.Проте немає ніяких підстав для ототожнення понять «ринковаінфраструктура» країни чи регіону з поняттям «логістика». Кож-не з них має специфічні цільову спрямованність, економічну сут-ність та зміст. Не наводиться достатньо переконливих аргументівможливості такої інтерпретації концепції та методології логістики.

Неможна ідентифікувати поняття «інфраструктура держави» і«макрологістика», «інфраструктура регіону» і «мезологістика»,«місцева інфраструктура» і «муніципальна логістика». Під інфра-структурою розуміють сукупність матеріально-технічних систем(об’єктів), що забезпечують виконання основних функцій у різ-них сферах та галузях діяльності. Тобто інфраструктура — цекомплекс організацій різної галузевої належності, а логістика —комплекс видів діяльності (інтегрована функція).

Можна натрапили на відверто помилкові точки зору, згідно зякими до суб’єктів макрологістики відносять постачальників,транспорт, оптових посередників, споживачів тощо, а до суб’єк-тів мікрологістики — функціональні відділи підприємства: заку-півлі, планування й организації виробництва, збуту та ін., а мезо-логістикою називають логістику корпорації. Загальновідомо, щопідприємство з його функціональними підрозділами чи корпора-ція — це мікроекономічний рівень.

Деякі фахівці проблему створення транспортних коридорів натериторії України відносять до макрологістики. Дійсно, глобаль-ні політичні, економічні та соціальні зміни у світовій спільнотівимагають перегляду поглядів на оптимізацію господарськихміжнародних зв’язків. Безумовно, Україна зацікавлена у створен-ні сучасних транспортних коридорів та мережі прикордонних пе-реходів з високою якістю і широким набором сервісу. Проте цяпроблематика у вузькому розумінні безпосередньо пов’язана зпроблемою розвитку транспортно-шляхового комплексу держа-

27

ви, а в широкому розумінні — з питанням державної підтримкирозвитку ринкової інфраструктури країни. Але це не логістика,хоча вирішення цих проблем і дасть можливість удосконалюватилогістичну діяльність підприємств за рахунок скорочення витратна виконання зовнішньоекономічних операцій і поліпшення логі-стичного сервісу.

Вчені і практичні працівники користуються також поняттям«глобальна логістична стратегія». Воно трактується вкрай неаде-кватно — як інтеграційна діяльність країн Європейського Союзу(ЄС). Доцільніше було б трактувати це поняття як єврологісти-ка — процес впровадження на підприємствах країн ЄС універса-льних європейських стандартів у сфері логістики. Отже, євроло-гістика — це логістична діяльність підприємств, що здійснюєтьсяза стандартами ЄС.

У сучасних економічних умовах, на відміну від часу існуванняадміністративно-командної економіки, логістику є сенс розгляда-ти лише на мікроекономічному рівні, і це підтверджується всімаїї класичними визначеннями та даними західних фахівців. Так,при опитуванні представників 500 німецьких підприємств базо-вими завданнями логістики було названо вдосконалення такихмікроекономічних процесів, як: розташування — 63 %; внутрі-шніх перевезень на підприємстві — 64 %; збуту — 84 %; складу-вання — 83 %.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування(суб’єкти управління макро- і мезоекономічних систем), маючивплив на ринкові процеси, не є суб’єктами господарювання і лан-ками логістичного ланцюга. Вони безпосередньо не займаютьсязакупками, підтримкою виробництва, фізичним розподілом, на-вантаженням, розвантаженням, складуванням, транспортуван-ням, утилізацією, сервісом та ін. Тому в їхній структурі є абсурд-ним створення логістичної системи. У цьому зв’язку вряд чикоректно ототожнювати державну підтримку для створення умовефективного функціонування підприємств з логістичною діяльні-стю органів влади. Методи державного управління включають:державне прогнозування (стратегічне управління); науково-мето-дичне забезпечення розвитку (індикативне управління); пряме іопосередковане управління за допомогою економіко-правовихметодів, а їх ніяк не можна вважати інструментами логістики.Логістика є економічною категорією, яка відображає процеси, щовідбуваються тільки в діяльності суб’єктів господарювання. Реа-лізація її концепції, методології і технології забезпечує підви-щення конкурентоспроможності підприємства.

28

Взагалі, впровадження логістичного підходу в діяльністьукраїнських підприємств передбачає вирішення трьох про-блем:

• освоєння накопичених світовою наукою знань;• введення їх у науковий обіг і процес викладання;• адаптація запозиченних знань до економічних реалій дер-

жави.Незважаючи на те, що на момент появи суверенної України в

теорії логістики вже був накопичений хоча і незначний, але все-таки певний багаж знань, фахівці тільки наближуються до вирі-шення першого завдання. Основні помилки, яких припускаютьсяфахівці, можна розподілити на три групи:

• перша — підміна предмету дослідження. Замість того, щобаналізувати і давати пропозиції щодо удосконалення логістичноїсистеми, розглядається сукупність її компонентів. З’являютьсянавчальні посібники і монографії, яким властивий поверхневийрозгляд суми традиційних загальновідомих функціональних га-лузей логістики без взаємозв’язку між ними, що видається за ло-гістику. Такий погляд збіднює знання про функції, операції такомпоненти логістики і не дає уявлення про саму логістику. Це єрегресом порівняно з минулим, оскільки фундаментальні праці зфункціональних галузей логістики відкидаються, а відповіднірозділи в нових посібниках скорочені і мають мінімум потрібноїінформації;

• друга помилка — досить часто трапляються праці, в якихвідсутнє глибоке розуміння суті логістики як інструменту ринко-вої економіки, що існує тільки у формі логістичної системи під-приємства. Результатом такого нерозуміння є плутанина в тлума-ченнях;

• третя — оскільки матеріальний потік має міжфункціональ-ний синтетичний характер, то як різновиди логістики виділяютьзакупівельну, виробничу, розподільчу, транспортну, складську,інформаційну та інші логістики. При цьому абсолютно незрозу-міло, чим, скажімо, закупівельна логістика відрізняється від ма-теріально-технічного постачання чи розподільча логістика — відзбуту. Кожен з названих і не названих компонентів логістики до-статньо повно вивчений і описаний у спеціальній літературі. Но-визна ж логістичного підходу полягає в системній інтеграції і ко-ординації, в розгляді механізмів їх динамічної взаємодії з метоюдосягнення потрібного результату. Тому є сенс приєднатися доточки зору, щоб більш коректно вести мову не про види логісти-ки, а про її функціональні галузі.

29

1.4. АКТУАЛЬНІСТЬ ЛОГІСТИКИ

У найзагальнішому вигляді під ринковою розуміється системавиробничих відносин, у рамках якої економічно самостійні під-приємці мають можливість здійснювати господарську діяльністьна основі конкуренції, вільного вибору продавців та покупців привідповідній динаміці цін. Серед інших є така класифікація видівринку: ринок продавця і ринок покупця. У першому випадкуйдеться про ринок, на якому економічна влада належить продав-цеві, і для того щоб укладалися угоди, порівняно більшу актив-ність слід проявляти покупцеві, в другому — економічна владаналежить покупцеві і для того щоб укладалися угоди, порівнянобільшу активність слід проявляти продавцеві. Ринок продавцяхарактеризується перевищенням попиту над пропозицією, моно-полією серед продавців, конкуренцією серед покупців, а ринокпокупця — перевищенням пропозиції над попитом, конкуренці-єю серед продавців.

Отже, командна економіка — це по суті ринок продавця, і ри-нкову трансформацію виробничих відносин в Україні слід розу-міти як перехід від ринку продавця до ринку покупця. На ринкупокупця успіх приходить тільки до тих продавців, що задоволь-няють попит. При цьому покупці мають можливість вибиративироби, що задовольняють їх платоспроможну потребу. Але мо-жливості ринку не безмежні. Він неспроможний гарантувати ви-рішення всіх соціально-економічних проблем сучасного суспіль-ства. Йдеться не про недоліки, а про обмеженість реальнихпотенцій ринкового механізму.

Обґрунтовуючи актуальність використання принципів і мето-дів логістики, слід врахувати кардинальні зміни, що відбулися востаннє десятиріччя у сфері реалізації готової продукції. До нихможна віднести: перетворення ринку продавця на ринок покупця(для якого характерне перевищення пропозиції над попитом), по-силення конкурентної боротьби між суб’єктами господарювання,поступове поширення концепції маркетингу з її «орієнтацією наспоживача» і як результат — зростання насиченості, ширини,глибини товарного асортименту. Ускладнилося прогнозуванняпопиту, зросли матеріальні запаси, збільшилися складські ітранспортні витрати. Гостро постала проблема раціональногопланування постачання, виробництва і збуту, які повинні бутизорієнтовані на задоволення попиту з мінімальними витратами.Виникла необхідність посилити координацію між взаємо-пов’язаними видами діяльності, тобто організацією виробництва,

30

збуту, закупівель, зберігання і транспортування як єдиного мате-ріального потоку. Отже, вирішення проблем, що виникли остан-нім часом, пов’язуються зі збільшенням використання концепціїлогістики.

Сучасне зовнішнє середовище господарювання підприємствпотребує адекватних підходів до управління системами, що реа-лізують операції по переміщенню і зберіганню в логістичномуциклі. Інтерес до логістики зумовлений актуалізацією проблемивиживання та підвищення конкурентоспроможності в умовах ри-нку покупця, оскільки логістичний підхід є важливою складовоюв забезпеченні адаптивності мікроекономічних систем.

Логістика є ефективним методом господарської практики.Оскільки наукові дослідження з конкретних економічних про-блем можуть досягнути потрібного рівня обґрунтованості та до-стовірності лише з урахуванням характеру існуючих виробничихвідносин у суспільстві, то доцільно розглянути відповідність ме-тодів логістики характеру існуючих виробничих відносин вУкраїні.

Виробничі відносини — це відносини між людьми з приводувиробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.На відміну від відносин господарювання (господарської практи-ки) і політико-правових норм, що їх регулюють, виробничі відно-сини є об’єктивними. Вони визначаються характером і рівнемрозвитку продуктивних сил і, в свою чергу, зумовлюють специ-фічні риси інших суспільних відносин — політичних, правовихта ін. Але спочатку потрібно розглянути спосіб зв’язку виробни-цтва і споживання.

Нині в Україні товарне виробництво отримало новий імпульсрозвитку. Протиріччя товарного виробництва виникають у ре-зультаті другої форми суспільного розподілу праці. Виробникивиступають як економічно відокремлені, ізольовані юридичніособи. Ринковий зв’язок між ними, внаслідок спеціалізації, можездійснюватися лише в товарній формі. Ринкова форма зв’язкустворює таку суб’єктно-об’єктну структуру відносин між вироб-ником і споживачем: «виробник ↔ |продукт—товар—цінність| ↔споживач». Відносини вартості виникають тільки в тому випад-ку, якщо в споживача з’являється ситуація вибору, що породжуєнеобхідність порівняння і визначення споживацької переваги засхемою: «необхідність вибору—порівняння—перевага».

Основним недоліком товарного виробництва є нераціональнівтрати живої та уречевленої праці. Значна кількість продуктівпраці в межах ринкової форми зв’язку не стають товарними тіла-

31

ми, тобто не задовольняють попиту (не продаються) і, відповід-но, виробляються марно. Конкретна праця, затрачена на їхнє ви-робництво, не проявляється як абстрактна. Витрати живої та уре-чевленої праці не визнаються суспільством як необхідні і самеринок здатний забезпечити задоволення найрізноманітніших по-треб споживачів.

Вказаний недолік долається шляхом поширення планомірноїформи зв’язку виробництва та споживання (укладання договорівна поставку продуктів праці). У цьому випадку виробництвоздійснюється на відомий ринок і вже сам факт виготовлення про-дукту свідчить про безпосередньо суспільний характер праці.Формується нова суб’єктно-об’єктна структура відносин між ви-робником і споживачем: «виробник ↔ |продукт—цінність| ↔споживач». Витрати визнаються суспільно необхідними не настадії обігу (на ринку), а вже на стадії виробництва. Визначенняспоживацьких переваг здійснюється до початку етапу виробниц-тва, тобто також не на ринку. Виробляється лише те, на що є за-мовлення, а отже те, що задовольняє попит. Поширення практикиукладання господарських договорів закладає основу формуваннянових виробничих відносин посттоварного типу. Вихідним від-ношенням виробничих відносин в Україні є синтез безпосередньосуспільної (планомірної) і ринкової форм зв’язку виробництва таспоживання.

Отже, виробничі відносини в Україні можуть бути класифіко-вані як такі, в рамках яких співіснують різні економічні начала —товарна і посттоварна форми виробництва. Відома точка зору, щосвітова економіка знаходиться у фазі переходу від товарної сис-теми виробництва до системи планомірних зв’язків. При цьомуперехідність визначається як єдність та боротьба протилежнихначал — ринкової і безпосередньо суспільної форм зв’язків. Дій-сність починає переростати економічні межі товарного виробни-цтва, і частка безпосередньо суспільних відносин збільшується.Тому вектор еволюції суспільних форм виробництва спрямовановід товарної форми як загальної форми виробництва до планомі-рної, а тому безпосередньо суспільної форми зв’язку.

На відміну, наприклад, від маркетингу, який одночасно функ-ціонує в рамках ринкових і планомірних зв’язків, логістика при-значена для реалізації тільки планомірних зв’язків, це ін-струмент їх оптимізації. Операційні логістичні системи, щонезалежно від виду ґрунтуються на плані поставок, є формамиіснування раціонального процесу управління матеріальним пото-ком підприємства.

32

Таким чином логістика як ефективний інструмент господарсь-кої практики повністю відповідає характеру виробничих відно-син в Україні, для яких властиве співіснування ринкових і пла-номірних форм зв’язку виробництва та споживання. Логістика єіманентно властивим атрибутом сучасних виробничих відносин.

Запитання для самоконтролю

1. Що являє собою логістика?2. Як трактувався термін «логістика» до кінця Другої світо-

вої війни?3. Прокоментуйте етимологію і семантику поняття логіс-

тика.4. Дайте загальну характеристику етапам еволюції логіс-

тики.5. Назвіть причини появи третього етапу еволюції логістики.6. У чому полягає замість п’ятого етапу еволюції логістики?7. З яких субконцепцій сформувалася концепція логістики?8. Які класичні організаційні рішення існують у логістиці?9. У чому полягають причини актуальності логістики в

Україні?10. Для якої форми зв’язку «виробництво—споживання» вла-

стива логістика?

33

ЛОГІСТИЧНАСИСТЕМА ПІДПРИЄМСТВА

2.1. КОНЦЕПЦІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ЛОГІСТИКИ

Концепція логістики — це образ мислення, філософія діяльно-сті, згідно з якою слід уникати часткової оптимізації зведених ра-зом логістичних функцій через виявлення реальних можливостейдля їх балансу і забезпечення поставки товарів «точно вчасно».Зусилля повинні бути спрямовані на оптимізацію логістики як ін-тегрованої функції управління матеріальним потоком підприємс-тва. Концепція потребує координації всіх систем руху та збері-гання матеріалів і товарів. У результаті створюється логістичнасистема підприємства — єдино можлива форма існування логіс-тики як інтегрованої функції управління матеріальним потоком.Комбінація людино-машинних факторів породжує ефективні ло-гістичні системи підприємств, що забезпечують перемогу в кон-курентній боротьбі. Сутність концепції полягає в розробленні тавпровадженні логістичної системи підприємства.

Метою логістики є сервіс — поставка товарів «точно вчасно»(just in time), тобто «…ensuring the availability of the right product,in the right quantity and the right condition, at the right place, at theright time, for the right customer, at the right cost». Це переклада-ється як забезпечення необхідними товарами в необхідній кіль-кості в потрібний час у потрібне місце з мінімальними витратами,що зумовлені рухом та зберіганням матеріалів і товарів (матеріа-льним потоком), при потрібній якості обслуговування певнихспоживачів.

Доцільно виділити «сім правил логістики», або «комплекс логі-стики» (комплекс «7R»): Right product — вантаж; Right quantity —кількість; Right time — час; Right place — місце; Right cost — ви-трати; Right condition — якість; Right customer — споживач.

Для досягнення вказаної мети слід вирішити п’ять завдань.Забезпечити мінімум протиріч. Протиріччям слід вважати

кожний факт, результатом якого є дисбаланс між елементамикомплексу логістики. Потенційні джерела таких протиріч пови-нні постійно знаходитися під контролем.

34

Забезпечити мінімум запасів. Він досягається при асортиме-нтній відповідності між обсягом наявних ресурсів і обсягом їхспоживання. Запаси доцільно зменшувати до того мінімальноможливого рівня, при якому виконання договірних зобов’язаньне підлягає сумніву. Той рівень запасів, при якому логістичні ви-трати зводяться до мінімуму, за умови забезпечення потрібноїякості сервісу, є мінімальним. Для досягнення мінімуму запасівнеобхідно в комплексі вирішувати питання місцезнаходження ірозпланування, комунікації, транспорту, складування і упаковки.Зростаючою популярністю користується концепція «0 запасу»(нульового запасу). При мінімумі запасів потенційні джерелапротиріч виявляються досить швидко. У решті випадків це відбу-вається повільніше. Проте, приймаючи рішення про скороченнякількості товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться назбереженні, слід мати на увазі, що запаси можуть бути раціона-льним вкладенням капіталу і приносити відчутну фінансову від-дачу.

Забезпечити максимум транспортної консолідації. Транс-портні витрати належать до найбільш значних статей логістичнихвитрат. Вони прямо пов’язані з обсягами переміщуваних ванта-жів, дальністю перевезень, видом транспорту. Реалізація концеп-ції логістики забезпечує поставку «точно вчасно» для всіх ванта-жів незалежно від габаритів. При цьому досягнення її метинеможливе без інкорпорування кожної транспортно-переміщу-ючої дії в єдиний синхронізований у просторі і часі «логістичнийконвеєр продуктопостачання» від постачальника до споживача,що функціонує «точно вчасно».

Забезпечити контроль якості поступаючих ресурсів. Кон-цепція «0 дефекта» (нульового дефекта) передбачає, що товарно-матеріальні цінності, які не відповідають прийнятим стандартам,негайно видаляються з матеріального потоку. Як наслідок логіс-тичний процес нерідко переривається, і це завдає збитків. Протеретельний контроль якості матеріалів і товарів є попередньоюумовою досягнення мети логістики.

Забезпечити підтримку життєвого циклу товару. Воназдійснюється за рахунок сервісу, який виник і розвивався як реа-кція конкурентів на необхідність задоволення попиту. Концепціяобслуговування є проявом феномену глобалізації, сутність якогопередає вислів: «Ви кажете нам про свою проблему, а ми робимовсе інше». Сервіс, з одного боку, можна вважати стимулом дляспоживача, а з другого — підтримкою життєвого циклу товару.Levitt T. писав: «Пропонуючи клієнтові послугу, фірма майже

35

завжди діє у своїх власних інтересах. Її надання є умовою укла-дання та успішного виконання угоди, так як і виробництво това-ру». Надання сервісу, з великою ймовірністю, означає продов-ження із споживачем зв’язку до наступної покупки.

Концепція логістики ґрунтується на принципі комплексностіі синхронності, який проявляється в трьох теоретичних поло-женнях:

— розгляд руху і зберігання матеріалів, товарів, інформаціївід первинного джерела до кінцевого споживача як єдиного ма-теріального і інформаційного потоків підприємства;

— впровадження логістичної системи підприємства — органі-заційно-управлінського механізму координації дій фахівців різ-них служб, що управляють матеріальним потоком;

— використання агрегованого показника ефективності функ-ціонування логістичної системи підприємства, який, крім витрат,пов’язаних з матеріальним потоком, враховує втрати прибуткувнаслідок невикористаних (втрачених) можливостей, зумовленихіснуванням матеріальних запасів.Розгляд руху і зберігання матеріалів, товарів, інформації від

первинного джерела до кінцевого споживача як єдиного матері-ального і інформаційного потоків підприємства.

У самому загальному вигляді логістичний процес можнауявити як ланцюг з трьома ланками «постачальники — підпри-ємство — споживачі», по яких рухаються два взаємопов’язанихпотоки: матеріальний, що збільшує вартість, та інформаційний(рис. 2.1).

Матеріальний потік являє собою рух та зберігання матеріалів ітоварів, які починаються з транспортування від постачальниківсировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів ізакінчується післяпродажним сервісом для споживачів. Він є ін-теграцією трьох логістичних функцій (функціональних сфер):

— постачання,— підтримки виробництва,— фізичного розподілу.Постачання пов’язане з рухом сировини, матеріалів, напівфа-

брикатів, комплектуючих виробів між ланками «постачальни-ки — підприємство». Підтримка виробництва — з рухом та збе-ріганням матеріалів між стадіями виробництва в межах ланки«підприємство». Фізичний розподіл — з рухом та зберіганнямготової продукції між ланками «підприємство — споживачі». По-стачання та фізичний розподіл є зовнішніми частинами матеріа-льного потоку, а підтримка виробництва — внутрішньою.

36

Інформаційнийпотік

Функціїі операції 1

Матеріальнийпотік

ПрогнозуванняАналіз поточного стануОперативно-календарне плануван-няПланування потреби в матеріалахСервісТранспортування готової продукціїЗберігання запасів готової продукціїв торгових представництвахТранспортування готової продукції зпідприємства в торгові представниц-тваФізичний розподілУпаковкаЗберігання запасів готової продукціїна підприємствіВнутрішньозаводські переміщенняПідтримка виробництваЗберігання виробничих запасівТранспортування сировини, матеріа-лів, напівфабрикатів, комплектуючихвиробівПостачання

Рис. 2.1. Схема матеріальногота інформаційного потоків підприємства

Інформаційний потік являє собою рух та зберігання інформа-ції. Він передує матеріальному потоку і є необхідним для коор-динації логістичних функцій за рахунок виконання чотирьох фу-нкцій: продуктово-ринкового прогнозування; аналізу поточногостану; оперативно-календарного планування матеріального пото-ку; планування потреби в матеріалах. Як правило, в існуючихдефініціях логістики йдеться про управління матеріальним і від-повідним інформаційним потоком. Але, оскільки управляти ма-теріальним і будь-яким іншим потоком без управління інформа-ційним потоком неможливо, то згадування інформаційногопотоку не обов’язкове. Інформація — це той первинний матеріал,який при кваліфікованому зборі, передачі, вивченні тільки й до-зволяє отримати потрібний результат. Тому поняття «інформа-ційний потік» у визначенні логістики можна використовувати заумовчанням, тобто мати на увазі, але не використовувати.

Логістичні функції складаються з логістичних операцій, і ко-жна збільшує вартість матеріального потоку до того часу, поки

1 Курсивом виділено логістичні функції.

37

матеріали повністю не трансформуються в товари, що поставля-ються споживачам «точно вчасно» (табл. 2.1).

Таблиця 2.1ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ЛОГІСТИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА

Функції логістики Основні логістичні операції

Фізичний розподіл Координація з планом маркетингу, прогнозування по-питу, сервіс, опе-ративно-календарне плануваннятранспортування готової продукції, управління запа-сами готової продукції, оброблення замовлень, скла-дування готової продукції, навантажувально-розван-тажувальні і транспортно-складські роботи з готовоюпродукцією, постачання готової продукції, облік запа-сів готової продукції

Підтримка вироб-ництва

Координація з планом фізичного розподілу, оператив-но-календарне планування руху незавершеного виро-бництва, внутрішньозаводські переміщення матеріа-лів, навантажувально-розвантажувальні і тран-спорт-но-складські роботи з незавершеним виробництвом,доведення сировини, матеріалів, напівфабрикатів,комплектуючих виробів до ви-робничих підрозділів,складування незавершеного виробництва, облік запа-сів незавершеного виробництва

Постачання Координація з оперативно-календарним планом виро-бництва, вибір і проведення переговорів з постачаль-никами, планування потреби в ма-теріалах, складанняоперативно-календарного плану постачання, тран-спортування сировини, матеріалів, напівфабрикатів,комплектуючих виробів, складування виробничих за-пасів, навантажувально-роз-вантажувальні і транспор-тно-складські роботи з предметами постачання

Впровадження логістичної системи підприємства — органі-заційно-управлінського механізму координації дій фахівців різнихслужб, що управляють матеріальним потоком.

Поняття «логістична система» вживається щодо суб’єктауправління, що впливає на об’єкт — матеріальний потік. Це ор-ганізаційно-управлінський механізм, пов’язаний з досягненнямпотрібного рівня інтеграції логістичних функцій за рахунок орга-нізаційних перетворень в структурі управління та впровадженняспеціально розроблених управлінських процедур (операційнихсистем), основою яких є планування постачання, підтримка ви-робництва і фізичного розподілу як єдиного матеріального пото-

38

ку. Таким чином, наявність організаційного механізму координа-ції, який інтегрує зусилля функціональних відділів, що ранішевиконували свої завдання ізольовано, доповнюється паралельнимудосконаленням управлінських координуючих процедур.Організаційний механізм, перетинаючи функціональні межі, за

рахунок більш гнучкої координації спрямовує їхні дії на досяг-нення мети логістики. Організаційне об’єднання в одному інтег-рованому відділі вирішує завдання координації дій традиційнихфункціональних підрозділів. Відділ є не моно-, а міжфункціона-льним і відповідає за виконання набору логістичних дій. На чолізнаходиться керуючий матеріальним потоком, який підзвітнийпершому керівникові, встановлює оперативні цілі, відповідає заудосконалення системи та кінцеві результати її діяльності. Такаструктура доцільна в тій мірі, в якій слугує координації логістич-них функцій. Різноманітність особливостей підприємств і про-блем, що стоять перед ними, детермінують поліваріантність ор-ганізаційних рішень управління матеріальним потоком. Побудоваможе бути різною і залежить від характеру продукції, матеріало-місткості, кількості споживачів, рівня каналу фізичного розподі-лу та ін. Тому нарівні з поняттям «логістика» («управління мате-ріальним потоком»), виділяють ще два терміни: «управлінняматеріалами» і «управління фізичним розподілом». Перший на-лежить до руху матеріалів від постачальників і далі в межах під-приємства, другий — до фізичного розподілу товарів. Викорис-тання трьох понять знаходить відображення у створенні відповід-них інтегрованих структур трьох модифікацій — відділів управ-ління рухом товарно-матеріальних цінностей, що мають, як пока-зано на рис. 2.2, специфічні сфери відповідальності.

Таким чином, концепція логістики передбачає передачу від-повідальності за управління матеріальним потоком підприємстваодному інтегрованому підрозділу. Вважається, що це поліпшуєкоординацію. Проте є підприємства, які, формально не маючивідділу логістики, все-таки працюють досить ефективно. Інші та-кий відділ мають і також досягають високих результатів. Голо-вне в концепції логістики — стимулювати філософію, щоспонукає усі рівні і структури управління підприємства мис-лити і діяти системно у межах інтеграції логістичних можли-востей і раціональної економії.Управлінський механізм також внаслідок більш гнучкої коор-

динації спрямовує дії підрозділів підприємства на досягненняконцептуальної мети логістики. Розрізняють два види операцій-них систем: «тягнучі» (англ. pull) і «штовхаючі» (англ. push).

39

Споживачі

Рух і

зберігання

незавер-

шеного

виробництва

Рух і

зберігання

готової

продукції на

підприємстві

Рух і збері

-гання готової

продукції за

межами

підприємства

Постачальники

Управління матеріалами

(Mat

eria

ls m

anag

emen

t)Управління фізичним

розподілом

(Phy

sica

l Dis

tribu

tion

man

agem

ent)

Управління матеріальним

потоком

(Log

istic

s man

agem

ent)

Рух

і зберігання

виробничих

запасів Рис.

2.2

. Схема

розподілу

сфер відповідальності

між

різними

видами організаційних

рішень у логістиці

39

40

Операційна система «Kanban» належить до розряду «тягну-чих». Її сутність у тому, що на кожну дільницю виробництвапоставляється тільки та кількість деталей та вузлів, яка необ-хідна для своєчасного випуску готової продукції. Засобом пе-редачі замовлення на поставку є картки, що циркулюють як насамому підприємстві, так і між ним та контрагентами. Поку-пець готової продукції і потім кожна наступна в технологічно-му ланцюгу дільниця диктують асортиментну програму попе-редній, яка дізнається про своє завдання, коли з подальшоїнадходить оформлене в картці замовлення. Обумовлений пла-ном постачання, графік виробництва має тільки збиральнийконвейєр, який за допомогою карток «розкручує клубок інфо-рмації» у зворотний бік. Таким чином, оперативно-кален-дарний план матеріального потоку формується рухом карток,забезпечуючи поставку «точно вчасно». Необхідні матеріали ітовари в необхідній кількості в потрібний час «витягуються» внеобхідне місце робітниками, що знаходяться на подальшихділянках виробничого процесу. В результаті готові виробинадходять до моменту продажу, комплектуючі вузли — до мо-менту збирання готових виробів, деталі — до моменту збиран-ня комплектуючих вузлів, сировина і матеріали — до моментувиготовлення деталей. У цьому зв’язку як синоніми цієї систе-ми використовують такі терміни: «система контролю виробни-чих запасів», «виробництво без запасів», а Shonberger R.J. на-звав її методом організації виробництва за принципом «ізложки прямо в рот».

Система «Kanban» реалізована на таких підприємствах якGeneral Motors, Massey-Ferguson, Renault. Аналіз діяльності бі-льше ніж 80 німецьких фірм показав, що завдяки її впроваджен-ню виробничі запаси знижуються в середньому на 50 %, запасиготової продукції — на 80 %, продуктивність праці зростає на20—50 %. Разом з тим фахівці зазначають, що відсутність стра-хових запасів при умові порушень постачальниками договірнихзобов’язань часто призводить до зупинок виробничого процесу.Тому більшість неяпонських фірм працюють, не керуючись кон-цепцією «0 запасу» (нульового запасу).

Операційна система «MRP-1» (англ. materials requirementsplanning — планування потреби в матеріалах) належить до роз-ряду «штовхаючих». Це комп’ютеризований метод визначенняпотреби в матеріалах на різних стадіях виробничого процесу. Си-стема, як видно з рис. 2.3, має широкий набір машинних програм,який забезпечує узгодження логістичних функцій.

41

Портфель замовлень Прогнози замовлень

Файл розрахунків:• нормування витратматеріалів;• планування потребив матеріалах;• корекція запасів;• корекція термінівпоставок

Графік дій:• які матеріали заку-повувати?• кількість матеріалів,що закуповуються?• які замовлення ану-лювати?• які матеріали слідпродавати?• реальність графікузакупок?

Контрольі регулювання рухута використанняматеріальнихресурсів

у виробничихпідрозділах

Складанняі корекціяграфіків

завантаженняобладнання

Файл запасів:

• на балансі;• тих, що форму-ються;• терміни поставок

Файл матеріалів:• асортимент мате-ріалів;• специфікація го-тової продукції

Розробка графікувиробництва:

• що виробляти?• коли виробляти?

Удосконалення тех-нології виробництваі конструкційнихособливостей

готової продукції

Інформаціяпро рух

і регулюваннязапасів

Рис. 2.3. Схема функціонування операційної систем «MRP-1»

На підставі файлу фізичного розподілу відповідно формують-ся файли виробництва і постачання. Рух матеріальних ресурсіврозраховано в просторі і часі точно на потреби наступної стадії.Відповідно до плану необхідні матеріали «виштовхуються» робі-тниками, що знаходяться на попередніх етапах виробничого про-цесу і надходять на наступні, в необхідній кількості, в потрібнийчас, в потрібне місце незалежно від того, чи потрібні вони тамфактично в такій кількості на даний час. Використання системи«MRP-1» дає можливість зменшити рівень запасів, прискорити їхобіг, скоротити кількість випадків невиконання договірних зо-бов’язань по поставках готової продукції.

42

Плануванняресурсів

Плануваннявиробництва

Управлінняфізичнимрозподілом

Графіквиробництва

Попередній графікзавантаженнявиробничихпотужностей

Плануванняпотреби вматеріалах

(система «MRP-1»)

Кінцевий планзавантаженнявиробничихпотужностейі потреби

в матеріалах

Розміщеннязамовлень

Деталізованийплан завантаження

потужностей

Закупки

Контрольвиробничихпроцесів

Інформаціяпро потребив матеріалахз розподіломза часовимиінтервалами

Система контролюза виконанням

постачальникамидоговірнихзобов’язань

Файлтехнологічноїінформації

Файлматеріалів

Даніпро станзапасу

Рис. 2.4. Схема функціонування операційної системи «MRP-2»

43

Операційна система «MRP-2» (англ. manufacturing resourcesplanning — планування виробничих ресурсів) за гамою функцій,що виконуються, розглядається як друге покоління системи«MRP-1». Крім функцій останньої, як це показано на рис. 2.4, во-на виконує функції управління технологічним процесом, автома-тичного проектування та багато інших. Вихідна інформація пропараметри матеріального потоку видається в розрізі постачаль-ників, споживачів, асортиментних позицій матеріалів і товарів.Наприклад, у корпорації Diamond International видається 26 вихі-дних форм, у тому числі «Аналіз виконання постачальниками до-говірних зобов’язань», «Обсяг реалізованої продукції», «Прогнозпродаж», «Аналіз відвантаження». Використання системи «MRP-2» дає можливість в зменшити матеріальні запаси середньому на17 %, матеріальні витрати — на 7 %, збільшити рентабельністьвиробництва на 10 %, обсяг послуг — на 16 %.

Комбінована операційна система «Kanban—MRP-2» повиннасинтезувати переваги та нівелювати недоліки обох систем. Пере-вагою є відсутність запасів, а недоліком — наявність страховихзапасів. При цьому «MRP-2», як це видно з рис. 2.5, використову-ється для планування матеріального потоку, а «Kanban» — дляйого оперативного контролю і регулювання.

Операційна система «OPT» (англ. optimized productiontechnologies — оптимізовані виробничі технології) розвиває ідеїсистем «Kanban» і «MRP». Її найважливіша особливість — вияв-лення у виробництві «вузьких місць», так званих критичних ре-сурсів (запаси, обладнання, персонал та ін.). Від ефективності ви-користання критичних ресурсів залежать темпи розвиткувиробництва, їх втрата вкрай негативно впливає на результативиробничо-господарської діяльності. В той же час підвищенняефективності використання некритичних ресурсів практично невідчувається. У програмно-математичному забезпеченні системи,як це показано на рис. 2.6, є модулі, за рахунок яких здійснюєтьсяаналіз виробничих ресурсів: виконується пошук, ранжування іоптимізація критичних, виявляються і ранжуються некритичні.Система «OPT» використовується на підприємствах Ford, GeneralElectric, Westinghouse.

Операційна система «ДДБ» (автоматизована дубль двухбункернаумовно добово-комплектна) підтримує безперервність матеріально-го потоку з мінімальними витратами, пов’язаними з рухом та збері-ганням, при потрібній якості сервісу. Це здійснюється за рахунокоптимізації комплектності і величини запасів, обсягів партії постав-ки та виробництва, точок замовлення, часу упередження (§ 3.4).

44

Плануваннявиробництва

Плануванняпотребив ресурсах

Плануванняфізичногорозподілу

Попередній графікзавантаженнявиробничихпотужностей

Графіквиробництва

Розробка графікапоставок

Розробка графікавиробництва

Файлматеріалів

Плануванняпотреби вматеріалах

Картки«Kanban»

Управліннязакупками

Графікзбирання готової

продукції

ПрогнозуванняУправліннязамовленнямиспоживачів

Управліннязапасами

Рис. 2.5. Схема функціонування комбінованоїопераційної системи «Kanban-MRP-2»

Використання агрегованого показника ефективності функці-онування логістичної системи підприємства, який, крім витрат,пов’язаних з матеріальним потоком, враховує втрати прибуткувнаслідок невикористаних (втрачених) можливостей, зумовленихіснуванням матеріальних запасів. Критерій ефективності функ-ціонування логістичної системи підприємства полягає в максимі-зації прибутку на одиницю логістичних витрат за умови забезпе-чення потрібної якості сервісу, тобто 100 % виконання договір-них зобов’язань. Такий критерій обрано, виходячи з того, що ло-гістична система є однією з підсистем мікроекономічної системи.Ефективність діяльності підсистеми потрібно визначати залежновід її вкладу в діяльність системи. Чим результативніша роботасистеми за умови зменшення відповідних витрат підсистеми, тимефективніша її робота. На основі цього критерію доцільно вико-ристовувати агрегований показник ефективності функціонуваннялогістичної системи підприємства, який по суті є рентабельністюлогістичних витрат.

45

МодульБІЛДНЕТ

МодульСЕРВ

МодульСПЛІТ

МодульОПТ

МодульСЕРВ

Початок

Введенняданих

ФайлтехнологічнихмаршрутівФайл потреби

в матеріальнихресурсах

Файлтехнологічнихмаршрутів

Друк розрахункуЗавантаженняі використання

ресурсів

Включити ресурсу категоріюкритичнихресурсів

Чимає графіквиробництвапомилки?(наступнаітерація)

Графіквиробництваможе бути

використаний?(кінецьітерації)

Кінець

Ні

ТакНі

Так

Рис. 2.6. Схема алгоритму формування оптимального графікаматеріального потоку в операційній системі «OPT»

46

Методика розрахунку агрегованого показника ефективностіфункціонування логістичної системи підприємства ( логА ) має та-кий вигляд:

логлог В

ПА = max→ ,

при ∑∑= =

k

l

p

zlza

1 1=∑∑

= =

k

l

p

zlzb

1 1,

де П — прибуток від реалізації готової продукції;логВ — логістичні витрати;

a lz — обсяг поставок готової продукції l виду z споживачеві(l = k,1 ), (z = p,1 );

b lz — попит на готову продукцію l виду z споживача,(l = k,1 ), (z = p,1 ).

,ВВВВ прибзберрухлог ++=

де рухВ — витрати руху матеріалів;В збер — витрати на зберігання матеріалів;В приб — втрати прибутку внаслідок невикористаних (втраче-

них) можливостей, зумовлених існуванням матеріальних запасів.

рухВ =∑=

m

i 1З

i

ii ОД +∑

=

n

j 1З

j

jjОД

,

де З i — транспортно-заготівельні витрати на одну поставку iпредмету постачання (i = m,1 );

Д i — обсяг закупки i предмету постачання;О i — розмір однієї партії поставки i предмету постачання;З j — витрати на одну переналадку обладнання при виробниц-

тві j деталі, включаючи витрати на внутрішньозаводські перемі-щення (j = n,1 )1;

Д j — обсяг виробництва j деталі;О j — розмір однієї партії виробництва j деталі.

1 При управлінні запасами незавершеного виробництва витрати, що припадають на

одну переналадку обладнання при виробництві j деталі, за економічним змістом прирів-нюються до транспортно-заготівельних витрат на одну поставку i предмету постачання.

47

зберВ =∑=

m

i 1iM Х i +∑

=

n

j 1jj XM ,

де M i — середній розмір виробничих запасів i предмету поста-чання;Х i — витрати на зберігання, що припадають на гривню запасу

i предмету постачання;M j — середній розмір запасів незавершеного виробництва j

деталі;Х j — витрати на зберігання, що припадають на гривню запасу

j деталі.

В приб =∑=

m

i 1iiMР Ц ,

де Р — рентабельність виробництва;Ц i — ціна одиниці i предмету постачання;

∑∑= =

=m

i

n

jijAA

1 1,

де ijА — агрегований показник ефективності функціонування ло-гістичної системи по відношенню до (ij) елементарного матеріа-льного потоку підприємства.

Агрегований показник ефективності функціонування логісти-чної системи підприємства приймає мінімальне значення при оп-тимізації обсягів партій закупки i предмету постачання ( )

iOonm та

партій виробництва j деталі ( )j

Oonm . Згідно з формулою Harris,вони дорівнюють:

iOonm =

ii

ii

СPX ⋅⋅⋅⋅ ДЗ2 ,

jOonm =

jj

jj

СPX ⋅⋅

⋅⋅ ДЗ2,

де JС — собівартість j деталі.Дані економіко-математичні вирази дозволяють отримати оп-

тимальну кількість поставок i предмета постачання за певний пе-ріод (n i ), оптимальний інтервал між черговими поставками, на-приклад, на протязі року (t i ), оптимальна кількість переналадок jдеталі за відповідний період )( jn , оптимальний інтервал між по-слідовними партіями виробництва, наприклад, на протязі року

48

( jt ), оптимальні значення виробничих запасів та запасів незавер-шеного виробництва1 та ін.:

n i =i

Oi

onm

Д ; t i =in

360 ; jn =j

Oj

onm

Д; jt =

jn360 .

Оптимізація ціни предметів постачання та собівартості дета-лей повністю залежать від кваліфікації працівників закупівельнихі виробничих підрозділів підприємств.

Цей показник може бути використаний при визначенні дина-міки ефективності логістики не тільки на одному підприємстві.Він підходить і для порівняння різних підприємств незалежно відформ власності, галузевої та відомчої належності, характеру про-дукції, що реалізується.

Приклад. АТ «Мікрон» спеціалізується на випуску прецизій-них верстатів. Для їх виробництва закуповується 250 наймену-вань предметів постачання (m), із яких виробляється 127 позиційдеталей (n). Як видно з табл. 2.2, підприємство закуповує сталь(i), з якої виробляють кільця (j), тому матеріальний потік цьогопідприємства формується з великої кількості елементарних (ij)матеріальних потоків.

Таблиця 2.2ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ АТ «Мікрон»

Назва показників Базовий рік Звітний рік

Транспортно-заготівельні витрати на одну поста-вку сталі (З i ), грн

480 430

Обсяг закупки сталі (Д i ), т 40 36

Розмір однієї партії поставки сталі (О i ), т 10 9

Витрати на одну переналадку обладнання привиробництві кілець, включаючи витрати на внут-рішньозаводські переміщення (З j ), грн

160 130

Обсяг виробництва кілець (Д j ), шт. 800 720

Розмір однієї партії виробництва кілець (О j ), шт. 400 360

1 Якщо на підприємстві розраховані їх мінімальні значення.

49

Закінчення табл. 2.2

Назва показників Базовий рік Звітний рік

Середній розмір виробничих запасів сталі ( M i ), т 10 10

Витрати по зберіганню, що припадають на грив-ню запасу сталі (Х i ), грн

560 560

Середній розмір запасів незавершеного виробни-цтва кілець ( M j ), шт

300 270

Витрати по зберіганню, що припадають на грив-ню запасу кілець (Х j ), грн

4,7 4,7

Рентабельність виробництва (Р) 0,14 0,13

Ціна 1 т сталі (Ц i ), грн 600 650

Собівартість 1 кільця (Ц j ), грн 17 21

Виконання договірних зобов’язань, % 100 100

Прибуток від реалізації верстатів (П), грн 160 000 132 000

Розрахунки показують, що по відношенню до елементарногоматеріального потоку (ij) логістична система АТ «Мікрон» функ-ціонувала ефективніше в базовому, ніж у звітному році. При100 % виконанні договірних зобов’язань за обидва періоди у ба-зовому році прибуток від реалізованої продукції на одну гривнюлогістичних витрат був вищим, що зумовило краще значення аг-регованого показника за цей період. Аналогічно можна визначи-ти значення агрегованого показника для інших елементарних ма-теріальних потоків, а потім, підсумовуючи їх, знайти його дляматеріального потоку підприємства в цілому.

Методологія логістики ґрунтується на трьох положеннях, якіє проявом комплексності та синхронності в логістиці:

— виділення матеріального потоку як цілісного об’єктауправління;

— побудова логістичної системи, яка реалізує ефект за раху-нок координації заходів з раціоналізації тари, уніфікації вантаж-них одиниць, оптимізації розміру замовлення та рівня запасів,вибору оптимальних маршрутів переміщення, удосконаленняскладування та ін.;

50

— врахування інтегральних, а не локальних витрат, що супро-воджують матеріальний потік.

Отже, комплексність і синхронність проявляються в оптиміза-ції матеріального потоку в цілому, при якісному виконанні йогоокремих функцій на потрібному рівні. Потоку приділяється бі-льше уваги, ніж окремим функціям, що до нього входять.

Теорія логістики актуальна для всіх підприємств, оскільки по-треба в координації взаємопов’язаних дій, зумовлених рухом ізберіганням, є всюди і завжди. Логістика відповідно до галузевоїта відомчої належності підприємств класифікується на промис-лову, сільськогосподарську, будівельну, комерційну, банківську,туристичну та ін. Більше того, вона є соціально значущим елеме-нтом, адже невиконання договірних зобов’язань, низька якістьсервісу наносять шкоду споживачеві, економіці країни в цілому.

2.2. ЛОГІСТИЧНИЙ ПІДХІДЯК ЗАГАЛЬНОНАУКОВА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

В економічній науці пануючими є дві методології дослі-джень — функціональний та системний підходи. Між тим, сис-темний підхід не є методологією логістики, оскільки в теорії сис-тем відсутня така категорія, як «втрати прибутку, зумовленінераціональним використанням ресурсів». Проте це поняття за-стосовується в логістиці.

Поняття «логістичний підхід» більшість учених ототожнює зсистемним підходом і вважає, що системний підхід є тією мето-дологією логістики, яка дозволяє приймати оптимальні рішення усфері підприємництва. Отже, логістичний та системний підходивважаються синонімічними поняттями. Така позиція звужуєспектр загальнонаукових підходів рішення економічних проблем.

У логістиці використовується інший, похідний від системного,схожий, проте не тотожний йому, підхід. Цей підхід збагачує си-стемний підхід, розвиває його. Він оптимізує вирішення різнома-нітних проблем. Саме його можна назвати логістичним підходом,якому властиві певні особливості, специфічність та універсаль-ність.

Логістичний підхід є загальнонауковою методологією дослі-джень, сутність якої складають три принципові положення:

— взаємопов’язані функції розглядаються як єдиний потік;— для управління потоком створюється відповідна система,

тобто організаційно-управлінський механізм. В рамках таких

51

систем, по-перше, сумарний ефект від оптимізації потоку можезначно перевищувати прибуток від локальної оптимізації окре-мих його функцій та операцій; по-друге, здійснюється перероз-поділ витрат, при якому їх збільшення в одній ділянці дає еконо-мію в іншій та по системі в цілому;

— оцінювання ефективності функціонування системи управ-ління потоком здійснюється з урахуванням не тільки витрат, аще й втрат прибутку, зумовлених нераціональним використан-ням ресурсів потоку.

Логістичний підхід є окремою загальнонауковою методологі-єю, що характеризується певними специфічними ознаками. Самеспецифічна методика оцінювання ефективності системи управ-ління відрізняє логістичний від системного підходу. Використан-ня логістичного підходу дасть можливість оптимізувати витратисистеми і стимулювати максимальне використання її наявних ре-зервів. Він дозволяє формувати логістичні механізми вирішенняне тільки виключно логістичних, а й інших економічних проблемпідприємства, оскільки будь-який процес можна розглядати якпотік, що потребує оптимізації для досягнення мети свого руху.

Таким чином, логістичний підхід — це «погляд на ліс в ціло-му, а не на кожне дерево окремо». Він передбачає оптимізаціюроботи системи, а не її складових частин і доводить, що ефектив-ність функцій, які оцінюються автономно від взаємопов’язанихвидів діяльності, істотно відрізняється від ефективності тих жефункцій, що розглядаються як невід’ємна частина єдиного про-цесу. В результаті рекомендується пошук компромісів між функ-ціями, які в сукупності формують потоковий процес.

В Україні масовому використанню логістичного підходу пе-решкоджає те, що побудова організаційних структур управлінняна підприємствах ґрунтується на концепції розподілу праціTaylor F. Ця модель передбачає розподіл кожного господарськогопроцесу на велику кількість елементів. В результаті закономір-ним є ускладнення міжфункціональної координації, виникненнякомунікаційних бар’єрів, зниження обіговості коштів, падіннярентабельності. На нинішньому етапі розвитку суспільного виро-бництва використання суб’єктами господарювання ідеологіїTaylor F. є контрпродуктивним, оскільки пріоритетними характе-ристиками їх діяльності стають адаптивність і динамізм.

Конструктивною альтернативою ідеології Taylor F. є викорис-тання українськими суб’єктами господарювання логістичногопідходу. Найбільш розповсюдженою помилкою є ототожненнялогістики з логістичним підходом. Між тим, логістика — це

52

управління матеріальним потоком, а логістичний підхід — цеуніверсальний інструмент вирішення різноманітних проблем. Ійого використання веде до позитивних, в ідеалі оптимальних ре-зультатів.

У контексті усунення недоліків моделі Taylor F. виникли чо-тири взаємопов’язані тенденції, які можна вважати проявом ідео-логії логістичного підходу, що має універсальний характер:

• об’єднання локальних функцій підприємства в інтегральніфункції, тобто бізнес-процеси;

• скорочення загальної кількості функцій;• структурування організацій на основі інтегральних функцій;• оптимізація бізнес-процесів у цілому.Як видно з табл. 2.3, структурування підприємств на основі бі-

знес-процесів спостерігається в процесі переходу від індустріа-льного до постіндустріального суспільства.

Таблиця 2.3ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПЕРЕХОДУ ВІД ІНДУСТРІАЛЬНОГО

ДО ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА

Тепер У майбутньому

Лінійні ринкові прогнози Ситуативна інформація про ринок

Циклічне планування Планування, орієнтоване на подію

Масове виробництво (economies ofscale — економія за рахунок масо-вості виробництва)

Індивідуальне виробництво (economiesof scope — економія за рахунок інди-відуалізації виробництва)

Непристосовані до швидкої пере-наладки виробничі потужності

Гнучкі виробничі потужності

Тривалі терміни логістичногоциклу

Короткі терміни логістичного циклу

Оптимізація функцій Оптимізація міжфункціональних про-цесів (бізнес-процесів)

Ненадійні терміни Надійні терміни

Мала глибина оброблення, багатовідходів

Велика глибина оброблення, безвідхо-дне виробництво

Формування запасів Виготовлення на замовлення

Капіталовкладення в обігові кошти Капіталовкладення в основні кошти

Збут з великою кількістю складів Збут з малою кількістю складів

Функціональне управління Управління матеріальним потоком

53

Porter M. ввів поняття «бізнес-процес» для визначення інтег-рації послідовних однорідних локальних фунцій, яка дає значу-щий для споживача результат. Логістика — бізнес-процес, щоскладається з трьох локальних бізнес-функцій: постачання, під-тримка виробництва, фізичний розподіл.

Porter M. визначив процес виробництва як інтегральну взає-модію бізнес-процесів, що виходять за межі кількох традиційнихпідрозділів підприємства. Метою такої ідеології є спрощення,уніфікація та оптимізація бізнес-процесу в цілому, а не окремихбізнес-функцій. Перехід від локальних до інтегрованих функційприводить до стратегічних змін у таких сферах, як: кількість фу-нкцій і відділів; розподіл праці; професійна підготовка; процесприйняття і виконання рішень; міжфункціональна взаємодія; ко-нтролінг (табл. 2.4).

Таблиця 2.4КОНЦЕПТУАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ МЕТОДОЛОГІЧНИХ ПІДХОДІВДО ОРГАНІЗАЦІЙНО-СТРУКТУРНОЇ ПОБУДОВИ ПІДПРИЄМСТВА

Методологічний підхідСфера відмінностей

підхід Taylor F логістичний підхід

Кількість функцій і відді-лів

Збільшення кількостіфункцій

Зменшення кількостіфункцій

Розподіл праці Збільшення розподілупраці

Зменшення розподілупраці

Професійна підготовка Спеціалізація праців-ників

Універсалізація пра-цівників

Процес прийняття і вико-нання рішень

Процеси прийняття івиконання рішеннярозділені

Процеси прийняття івиконання рішенняоб’єднані

Міжфункціональна взає-модія

Збільшення коорди-нації

Зменшення координа-ції

Контролінг Збільшення обсягів Зменшення обсягів

Одним із інноваційних підходів, що дозволяє підвищити конку-рентоспроможність підприємства, є процесно-орієнтоване управ-ління, відоме як метод ABM (Activity-based Management).

Процесно-орієнтоване управління — це методологія, яка до-зволяє підприємству підвищити цінність продукції для спожива-чів, а також рівень прибутковості шляхом зосередження уваги не

54

на локальних функціях, а на бізнес-процесах (інтегрованих функ-ціях). Такий підхід дозволяє зменшувати витрати, усуваючи не-рентабельні роботи. Бізнес-процеси є сутністю методології ABM.На їх основі визначається фінансова ефективність роботи, фор-мується бізнес-культура, здійснюється перехід до якісно новоїорганізаційної структури.

2.3. ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИЛОГІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ

Концепція логістики базується, зокрема, на концепції аналізузагальних витрат, яка вперше була викладена Lewis H. T.,Culliton J. W., Steel J. D. в праці «The Role of Air Freight inPhysical Distribution». На прикладі авіафрахту ними було запро-поновано і апробовано методику вибору оптимального рішення.Показано, що збільшення транспортних витрат виправдано (призменшенні інших груп витрат), оскільки загальні, тобто логістич-ні витрати в цілому, знижуються. Доведено, що шляхом розумноїінтеграції всіх компонентів логістики можна успішно виконуватипоставлені завдання при загальній економії коштів. Концепціязагальних витрат стала субстанцією того, що логістику слід трак-тувати як систему інтегрованих дій.

Для досягнення мети логістики в межах логістичної системипідприємства необхідна інтеграція, що здійснюється в трьох на-прямах. По-перше, в функціональних ланках (фізичний розподіл,підтримка виробництва, постачання) її компоненти (місцезнахо-дження і розпланування, комунікація, транспорт, запаси, склади іупаковка) повинні бути інтегровані на основі загальних витрат.По-друге, фізичний розподіл, підтримка виробництва, постачанняв одному логістичному зусиллі повинні бути скоординовані вєдиний матеріальний потік. По-третє, логістична політика пови-нна бути взаємозв’язана з усіма іншими частинами економічноїполітики підприємства.

Як показано на рис. 2.7, логістичний ланцюг призначений длятого, щоб матеріали і товари могли долати простір і час.

При побудові логістичної системи підприємства необхідно ке-руватися чотирма принципами:

— узгодженість дій;— націлення на інтегральну ефективність;— функціональність взаємодії;— досягнення синергічного ефекту.

55

ПОСТА-ЧАЛЬ-НИКИ

Поста-чання

Підтримкавиробництва

Фізичнийрозподіл

СПОЖИ-ВАЧІ

МАТЕРІАЛЬНИЙПОТІК

ІНФОРМАЦІЙНИЙПОТІК

ПІДПРИЄМСТВО

Рис. 2.7. Схема логістичного ланцюгаі функцій логістики підприємства

Узгодженість дій. Нерідко, всупереч здоровому глузду, логіс-тична діяльність виконується безсистемно, відповідні компонен-ти розглядаються на сепаратистській основі, а оцінка ефективно-сті ізольованих дій була і залишається серйозним бар’єром нашляху досягнення мети логістики. В рамках логістичної системимета повинна досягатися за рахунок координації дій компонентів.

Націлення на інтегральну ефективність. Кожний компонентлогістичної системи має певну межу досягнення потенційної ефек-тивності. Проте результат діяльності повинен оцінюватися не зареально досягнутою індивідуальною ефективністю, а за внеском упідвищення інтегральної ефективності системи в цілому. Увагаповинна приділятися координації її складових частин.

Функціональність взаємодії. Кожний компонент повиненвиконувати певну, тільки йому властиву, специфічну функцію.Це дозволяє стимулювати чи створювати перепони координаціїміж ними. Перше має місце, коли функція виконується ідеально,друге — в протилежному випадку.

Досягнення синергічного ефекту. Компоненти, об’єднані влогістичну систему, діючи на комбінованій основі, повинніотримувати більший результат, ніж сумарні можливості їх інди-відуальних безсистемних дій. Збільшення результату називаютьсинергічним ефектом чи ефектом взаємодії, якого поза системоюдосягнути неможливо. Синергізм виникає, коли частини системифункціонують як взаємопов’язані.

56

Логістична система підприємства складається з п’яти компо-нентів:

— місцезнаходження і розпланування;— комунікація;— транспорт; — запаси; — склади і упаковка.Підприємство може мати власні компоненти логістичної сис-

теми, а може включати до неї відповідні компоненти інших під-приємств. Коли існує дисбаланс між цими компонентами, то зме-ншуються прибутки. Для досягнення балансу необхідно ідостатньо, щоб між компонентами існувала координація на осно-ві системного підходу. Саме таким чином вони ув’язуються в ло-гістичну систему.

У межах логістики відбулася раціоналізація, тобто інтеграція ісинхронізація взаємопов’язаних:логістичних компонентів — розміщення та розпланування,

комунікації, транспортування, управління запасами, складуванняі упаковки в єдину систему;логістичних функцій — постачання, підтримки виробництва,

фізичного розподілу.Такий підхід дає позитивні результати в короткі терміни і з

мінімальними фінансовими витратами і тому привертає увагуфахівців.

2.4. ОРГАНІЗАЦІЯ ЛОГІСТИКИ

У сучасних умовах існування ринку покупця актуальність ло-гістики зумовлена тим, що на українських підприємствах при по-будові організаційних структур управління значно поширенийфункціональний підхід, при якому, звичайно, проявляється такепротиріччя. З одного боку, управлінню матеріальним потокомвластивий міжфункціональний характер, тобто успішне досяг-нення мети логістики залежить від діяльності багатьох функціо-нальних підрозділів. З іншого, — децентралізована відповідаль-ність за здійснення логістичних функцій між відділами, щомають різні, нерідко протилежні оперативні цілі, робить практи-чно неможливим досягнення мети логістики внаслідок акценто-ваної уваги на виконанні індивідуальних функцій. Недостатнякоординація між останніми призводить до збільшення витрат іочевидного зниження прибутку. А втім, саме прибуток, а не ло-

57

кальні досягнення окремих служб є узагальнюючим показникомдіяльності системи в цілому. Причинами цього є недоліки існую-чого організаційно-управлінського механізму:

— управлінський механізм характеризується тим, що нерідко від-сутня точна дата відвантаження. Запуск партій деталей, а також ку-півля предметів постачання здійснюються не в міру скорочення за-пасу до точки замовлення, а спорадично. У цьому випадку розмірипартій, що закуповуються та запускаються, неекономічні, а великізапаси маскують неефективність управлінських процедур. Оскількиневідомий точний термін відвантаження, то дата випуску готовоговиробу встановлюється, виходячи з графіку його запуску у виробни-цтво. Потенціальний товар виробляється не тоді, коли потрібно спо-живачеві, а тоді коли це вигідно виробнику. Отже, недоліки вироб-ничо-збутової координації проявляються в неякісному обслуго-вуванні клієнтів. Закономірністю є відносні простої — господарськаситуація, при якій планові завдання втрачають регулююче значення ізамість того, щоб виробляти необхідні вироби в необхідний час ви-готовляються непотрібні на даний час. Відносні простої сприяютьутворенню некомплектних запасів незавершеного виробництва ізростанню логістичних витрат. Декоративність оперативно-кален-дарних планів виробництва значною мірою зумовлена неузгодженіс-тю процесів виробничого споживання і матеріального забезпечення;

— організаційний механізм характеризується тим, що підпри-ємства мають функціональні схеми організації. Їх монофункціо-нальні відділи роз’єднані, інформаційні зв’язки розвинуті слабко,висота розділяючих бар’єрів дуже велика, а спеціалізація потре-бує немалих зусиль на координацію. Для такої організаційної по-будови характерними є також: повільний процес прийняття рі-шень; ієрархічний порядок взаємовідносин; відсутність взаємо-розуміння між представниками спеціалізованих служб; слабкізв’язки по горизонталі; розвинута система вертикальних взаємодій.

Функціональний підхід робить систему дуже консервативноюдо інновацій, хворобливо реагуючою на кожну зміну: збільшу-ються матеріальні запаси на усіх етапах «технологічного кон-вейєру продуктопостачання»; «закриваються очі» на неритміч-ність; усуваються її наслідки, а не причини.

Функціональна організація не завжди забезпечує досягненнямети логістики за рахунок керування «зверху» та адміністративнихметодів координації. Вирішити це протиріччя можна, реалізуючиконцепцію і методологію логістики. Повинен впроваджуватисяновий логістичний організаційно-управлінський механізм саморе-гулювання, що бере курс на розвиток інтеграційних процесів, при

58

якому більшість протиріч вирішується «знизу». При логістичномупідході організаційні форми з монофункціональних повинні пере-творитися на багатофункціональні з «орієнтацією на споживача».

Приклад. АТ «Одеський завод БОМ» (будівельно-оброб-лювальних машин) є типовим представником української еконо-міки у плані організації логістичної діяльності підприємств (рис. 2.8).

Постачання, складське господарство, транспорт, збут закріп-лені за заступником директора з маркетингу, а планування виро-бництва підлягає заступникові з виробництва. Види діяльності,що становлять матеріальний потік, роззосереджені, а сам він роз-поділений на функціональні блоки:

— рух матеріальних ресурсів на стадії постачання;— рух матеріальних ресурсів на стадії виробництва;— рух матеріальних ресурсів на стадії збуту.При цьому відсутня необхідна координація між департамен-

том маркетингу і виробничо-диспетчерським відділом. В резуль-таті виникає, як мінімум, два негативних наслідки, що призво-дять до зниження конкурентоспроможності:

а) зростають залишки запасів готової продукції, що веде дозаморожування обігових коштів, виникають втрати прибуткувнаслідок втрачених можливостей;

б) при отриманні конкретних замовлень з’являється необхід-ність у доопрацюванні та переробленні готової продукції, що вжезнаходиться на складі. Виникають збитки.

До організаційної структури департаменту маркетингу вхо-дять відділи збуту, матеріально-технічного постачання, митногооформлення, товарного менеджменту і нових технологій, ком-плектації, бюро інформації, складське господарство. Очевидно,що до складу департаменту помилково включені відділи матеріа-льно-технічного постачання та комплектації. Разом з тим деякікласичні маркетингові функції не здійснюються.

Удосконалення системи управління в АТ «Одеський заводБОМ» є можливим за рахунок укрупнення та створення інтегро-ваних відділів. Це дасть можливість поліпшити координацію вза-ємопов’язаних функцій, зробить організаційну структуру більшадаптивною. Було б доцільно привести у відповідність з теорієюнабір функцій відділу маркетингу. Відділ маркетингу повиненстати центром стратегічних досліджень, що розробляє стратегію ітактику підвищення конкурентоспроможності підприємства і дляцього повинен містити сектора маркетингової інформації, асор-тиментної політики, комунікації.

59

ТЕХНІЧНИЙ

ДИРЕ

КТО

Р(заступник

ген.

дирек

-тора)

Відділ гол.

конструктора

Відділ гол.

металурга

Енерго

-мех

.відділ

Лабо-

раторія Ремо

-нтний цех

Інструмента-

льний цех

(допом

іжне

виробництво)

ДИРЕ

КТО

РЗ МАРК

Е-ТИ

НГУ

Відділ збуту

Відділ товар-

ного

менедж

-менту і нових

технологій

Відділ мат.

-тех.

поста

-чання

Відділ ком-

плектації

Відділ інфо

р-мації

Складське

го-

сподарство

ДИРЕ

КТО

РЗ ВИРО

Б-НИЦТВ

АВиробничо

-диспетчерсь-

кий відділ

Цехи і від

-ділки

Інструмента-

льний цех

(основне

ви-

робництво)

ДИРЕ

КТО

Р ІЗ

ЗАГА

ЛЬН

ИХ

ПИТА

НЬ

Відділ інвес-

тицій та

на-

гляду за

бу-

динками і

спорудами

Ремо

нтно

-будівельна

ді-

лянка

Госпділянка

Медпункт

Ділянка

з екс-

плуатації ж

ит-

лового

фонду

ДИРЕ

КТО

РЗ БЕ

ЗПЕК

ИРежим

но-

секретний

відділ

Служба

без

-пеки

та охо-

рони

ДИРЕ

КТО

РЗ ЯКОСТІ

Відділ техніч

-ного

контролю

Відділ управ-

ління якістю

ГОЛОВНИЙ

БУХГА

ЛТЕ

РБухгалтерія

Плановий

відділ

Бюро

норму

-вання праці

та з/п

Фінансовий

відділ

Юридичний

відділ

Авто-

транс-

портний

цех

Відділ

охорони

праці і

техніки

безпеки

Відділ

кадрів

і підго

-товки

кадрів

РАДА

ДИРЕ

КТО

РІВ

(ГЕН

ЕРАЛЬН

ИЙ

ДИРЕ

КТО

Р)

Рис.

2.8

. Діюча

типова система управління

підприємства

(на прикладі

АТ

«Одеський завод БО

М»

59

60

Враховуючи, що на підприємстві немає відділу логістики, із йо-го створенням поліпшитися координація між взаємопов’язанимифункціями постачання, підтримки виробництва, збуту. Зміни усфері збуту будуть оперативно враховані в подальших сферах ви-робництва і постачання. Це дасть змогу усунути з виробничогопроцесу все непотрібне, надлишкове, нераціональне та дозволитьзабезпечити постачання «точно вчасно». Готова продукція вироб-лятиметься тільки за замовленнями і на поповнення нормативнихзапасів. При цьому відділу збуту повинні підлягати регіональні то-рговельні представництва, що мають у складі фірмові магазини,сервісні центри та мережу торгових агентів (рис. 2.9).

Регіональний менеджерзі збуту

Торговельнепредставництво

Начальник

Секторпостачання

Виробничо-диспетчерськийсектор

Секторзбуту

Фірмовий магазин(готова продукція,

запчастини,каталоги)

Сервісний центр(консультації,

ремонт, наладка,лізинг тощо)

Мережа торговихагентів

Рис. 2.9. Схема типової організаційної структуривідділу логістики підприємства

Наведений приклад адекватно відображає проблемну ситуа-цію, що склалася з впровадженням концепції логістики в практи-ку господарської діяльності. Відділів логістики на українськихпідприємствах, як правило, немає. Виключеннями є окремі спіль-ні підприємства, на яких іноземні інвестори переносять прогре-сивний досвід у вітчизняний бізнес.

Наслідком реформування економіки України стала поява ве-ликої кількості юридичних осіб. Це стимулює наростання проце-

61

сів суспільного розподілу праці, для яких властива поява все бі-льшої кількості спеціалізованих суб’єктів господарювання, а зна-чить, і нових логістичних ланцюгів. Переваги спеціалізації не ви-ключають виникнення нових макроекономічних проблем.Зокрема, до них належать погіршення показників запасомісткос-ті, запасовіддачі та запасоозброєнності економіки України. Ціпоказники розраховуються за такими формулами:

%,100ВВПЗМ ⋅=

де М — запасомісткість ВВП України, %;З — середньорічна вартість матеріальних запасів, млн грн;ВВП — валовий внутрішній продукт, млн грн.

%,100З

ВВПВ ⋅=

де В — запасовіддача ВВП України, %.

,КЗО =

де О — запасоозброєність економіки України, грн/особу;К — кількість населення, зайнятого у галузях економіки, млн.Ці проблеми макроекономічного характеру можуть бути ус-

пішно вирішені на мікроекономічному рівні. Проблему оптиміза-ції запасів підприємств покликана вирішувати логістика. Універ-сальний характер її теорії проявляється в тому, що вона можебути використана для трансформації та адаптації мікроекономіч-них систем усіх галузей економіки.

За допомогою впровадження логістичної системи для підпри-ємств з’являється можливість вишукувати резерви, що компен-сують додаткові витрати на задоволення зростаючих запитівспоживачів і підвищення якості їх обслуговування. У рамках ло-гістичної системи інтегральна оптимізація досягається за рахунокраціонального розміщення і розпланування виробничих та склад-ських комплексів, розрахунку оптимальної величини та інтервалупартії постачання, впровадження ефективних навантажувально-розвантажувальних та транспортно-складських технологій, фор-мування раціональних господарських зв’язків тощо.

Ніщо так не постійне, як зміни. Це твердження все частішевикористовується для характеристики організаційної структурипідприємства. Жорсткі організаційні структури пішли в минуле.

62

Орієнтація на мінливі потреби ринку й необхідність адаптації доних потребують постійної реструктуризації підприємств. Визна-чальним для прийняття рішення про використання логістики єможливості, по-перше, ліквідації як дефіциту, так й надлишківтоварно-матеріальних ресурсів і, по-друге, економії в непомірновеликих витратах на складські приміщення. В результаті позити-вний вплив від широкомасштабного поширення логістики в еко-номічній системі держави полягатиме в тому, що частка сукуп-них запасів у валовому внутрішньому продукті скорочувати-меться.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке «сім правил логістики»?2. Дайте характеристику принципу концепції логістики?3. У чому проявляється зміст логістичного підходу?4. Назвіть відмінність логістичного підходу від системного?5. Дайте визначення поняття «матеріальній потік»?6. На яких принципах ґрунтується логістична система?7. Назвіть компоненти та функції логістичної системи?8. Якою є структура відділу логістики підприємства?

63

КОМПОНЕНТИЛОГІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ

3.1. МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ І РОЗПЛАНУВАННЯ

Планування логістичної системи повинно починатися з прос-торової економіки, тобто вибору раціонального економіко-геогра-фічного місцезнаходження, включаючи відповідне розміщеннявиробничих приміщень, споруд, складів, магазинів. Зневага допершочергового вирішення цих проблем, недооцінювання їхньоїзначущості може коштувати перемоги в конкурентній боротьбі.

Питання оптимального розміщення виробництва, економічноїорганізації простору здавна цікавили фахівців, але перші роботищодо цієї проблеми з’явились у ХІХ ст., зокрема твори Von Thunen.Основи теорії просторової економіки були закладені в першій поло-вині ХХ ст. німецьким ученим Weber. Специфічною рисою теорійцих вчених є абстрагування простору як такого, виділення його змножини інших факторів, які впливають на економіку. Перевагоютакого трактування є можливість аналізу ролі просторової складовоїу комплексі передумов і чинників економічного розвитку.

Засновники теорії просторової економіки (у США її назива-ють регіональною наукою) розглядали економічний простір якповерхню з рівномірно розташованими об’єктами господарства йнаселеними пунктами. Це дозволяло виявити просторові законо-мірності й визначити їх методами геометрії.

Von Thunen одним з перших звернув увагу на важливість ра-ціонального розташування виробництва для скорочення транспо-ртних витрат, поставив економічний розвиток у функціональнузалежність від ціни землі. Остання, на його думку, знаходиться вобернено пропорційній залежності від відстані до ринків збуту.

Weber при прийнятті рішення про розташування підприємстварекомендував використовувати індекс матеріалів, який дорівнюєчастці матеріальних витрат у собівартості. Він запропонував ма-теріаломісткі виробництва розміщувати біля джерел постачання,нематеріаломісткі — поряд з цільовими сегментами ринку. Дляінших підприємств виправдане проміжне чи зручне місцерозта-шування.

64

Багато послідовників Von Thunen и Weber виділяли важли-вість раціонального розташування виробництва для фундамента-льного вирішення транспортних проблем. Від географічно вигід-ного місця виробництва логістичне планування через транспортніланки об’єднує комунікацію, запаси, склади і упаковку в інтегро-вану систему. Отже, економіко-географічне розташування під-приємства значно впливає на розмір витрат, що потрібні для до-сягнення потрібного рівня логістичного сервісу.

Теорія «концентричних кілець» Von Thunen. Вивчаючи пи-тання утворення ренти, Von Thunen виявив вплив міста-ринку насільськогосподарську спеціалізацію території, припускаючи, щовона однаково родюча. Місто розташоване в центрі, і чим далі віднього, тим більші транспортні витрати для сільськогосподарсь-ких виробників. Тому для кожного сільськогосподарського виро-бництва є поріг збитковості. Він визначається відстанню доцентра. Отже, Von Thunen залежно від відстані до центра обґрун-тував зональність сільськогосподарського виробництва. Прицьому, як показано на рис. 3.1, навкола міста-ринку було виділе-но шість зон.

R

654321

місто-ринок

Рис. 3.1. «Концентричні кільця» за Von Thunen:1 — овочівництво й молочне тваринництво;

3 — лісове господарство; 3 — зернові культури;4 — кормові культури; 5 — трипільна сівозміна;

6 — екстенсивне тваринництво;R — відстань від центра

65

Теорія «штандартів» Weber. Якщо розглядати розташуванняджерел сировини й споживачів продукції в певних місцях вироб-ництва, то можна знайти точку в просторі, де витрати на переве-зення будуть мінімальні. Таку точку Weber вважав оптимальниммісцем для розташування виробництва. За наявності двох пунктівсировини та одного пункту споживання він будував трикутник,усередині якого визначав вихідну точку (рис. 3.2).

А

С

В

r1

r3

P0

r2

Рис. 3.2. Трикутник розміщення за Weber

У пунктах A і C (рис. 3.2) знаходяться джерела сировини, упункті B — споживач готової продукції. Транспортні витрати незалежать від виду вантажу, а лише від маси й відстані. У такихвипадках маси вантажів можна уподібнити до сил і позначити ( 1r ,

2r , 3r ). Точка рівноваги 0Р відшуковується за методом побудовипаралелограма. Розміщення точки 0Р є ідеальним, якщо врахову-вати лише cировинний і споживчий чинник. Під час прояву но-вих чинників, наприклад, чинника робочої сили, точка 0Р зміщу-ється.

Схему Weber розвинув Palander, який накреслив на ній ізо-лінії, що відповідають змінам транспортних тарифів і вартостісировини. У зв’язку зі зміною транспортних тарифів може ви-никнути кілька точок 0Р з мінімальними транспортними ви-тратами.

66

«Система шестикутників» Kristaler-Lesh. Обидва німецькихвчених сформували свої теорії у 30-ті роки XX ст. При цьомуKristaler розробив теорію «центральних місць», які забезпечуютьнавколишній простір товарами і послугами, а Lesh розвинув її,створивши загальну теорію просторової економіки.

Вихідною точкою, в міркуваннях Kristaler і Lesh, є шестикут-ник як ідеальна форма розміщення виробництва. На рівнині з рі-вномірним поділом сировинних і трудових ресурсів формою ри-нку, що тяжіє до одиничного центра, буде круг (відстань відцентра до будь-якої точки є однаковою). Інший центр утворюєкруг, третій — круг тощо. Проте круг не є ідеальною формою за-повнення економічного простору, бо, прилягаючи один до одно-го, вони творять незаповнений простір. Краще «пакуються» впи-сані в коло шестикутники. У системі шестикутників запов-нюється весь простір. Не залишається території поза ринковоюзоною, як це трапляється у випадку з кругами. Потім Lesh розбу-дував мережу шестикутників більших розмірів, які накриваютьувесь простір території з урахуванням виробництва різної проду-кції і кожний споживач всім забезпечений. Він визначив відстаньміж конкуруючими центрами за такою формулою:

∑= nab ,

де b — відстань між центрами;a — відстань між центром і споживачами;n — кількість споживачів кожного центра.Kristaler побудував мережу шестикутників за принципом ви-

значення рангів центральних міст — залежно від масштабів і фу-нкціонального призначення. У центрі мережі — найбільше бага-тофункціональне місто; потім виділяються центри першого,другого, третього і подальшого порядків. Отже, він створив ієра-рхію центральних місць за функціональним призначенням і сту-пенем впливу на навколишній простір. З кожним щаблем зонавпливу утричі збільшується відносно попередньої — від цьогозалежить і населення центру.

За допомогою теорії просторової економіки можна вирішува-ти завдання локалізації об’єкта методами аналітичної геометрії таматематичного аналізу. Порівняльна ефективність обчислюєтьсяпри виборі з кількох варіантів такого, де ефект досягається занайменших витрат.

Розпланування або існуюче на підприємстві розташуванняспоруд та обладнання також сильно впливає на логістичні витра-

67

ти. Дослідження продемонстрували, що в багатьох випадках цейзв’язок не враховується:

— маршрути руху деталей у технологічному процесі складні;— мають місце зворотні рухи;— не використовуються резерви скорочення відстаней цирку-

ляції;— при широкому впровадженні засобів механізації (конвеєри,

крани, лебідки, безрельсові навантажувачі та ін.), витрати на ор-ганізацію внутрішньозаводського сполучення істотні.

Однією з причин такого стану є те, що при розробленні роз-планування підприємства не завжди беруться до уваги можливо-сті їх зменшення.

Приклад. На ТОВ «Стальканат» в цеху стального дроту,відповідно до технологічного режиму, дріт з дільниці випалутранспортується до суміжної дільниці безперервного травлен-ня в об’їзд (відстань 500 метрів) на електронавантажувачі(рис. 3.3).

Дільницябезперевноготравлення

Дільницявипалу

існуючий маршрут транспортування дротумаршрут транспортування дроту, що пропонується

500 м

20 м

Рис. 3.3. Схема розпланування цеху сталевогодроту ТОВ «Стальканат»

Тим часом, достатньо в суміжній стіні зробити прохід, щобкатушки з дротом без перешкод для виконання інших технологі-чних операцій, після випалу транспортувалися на наступну опе-рацію травлення по трасі, довжина якої в 25 разів коротша. Причому немає абсолютно ніяких перешкод для того, щоб на найко-ротшій відстані прокласти між суміжними дільницями рейковийшлях і за допомогою передаточного візка з електроприводом пе-

68

реміщувати вантаж безпосередньо від печей до травильних агре-гатів. На обох взаємопов’язаних дільницях є допоміжні підвіснізасоби — мостовий кран і кран-балка. За їх допомогою можна за-вантажувати і розвантажувати візки з катушками з дротом. Еко-номічні наслідки реконструкції очевидні. Відпадає необхідністьвикористовувати спеціальний транспортний персонал, скорочу-ється тривалість виробничого циклу, зменшується обсяг незаве-ршеного виробництва, підвищується його ритмічність. Крім того,візки дешевші і їх легше ремонтувати, ніж електронавантажувач.

Переміщення матеріалів дозволяє об’єднати окремі стадіїпроцесу виробництва. Матеріалорух може уповільнити або при-скорити процес виробництва, сприяючи тим самим зменшеннюабо зростанню маси вартості, що виробляється, і в її складі дода-ної вартості за одиницю часу. На систему циркуляції матеріаль-них ресурсів впливає розпланування споруд та обладнання. Ідеа-льним шляхом вирішення транспортно-переміщуючих проблем єпередбачення можливостей їх виникнення. Тому при проекту-ванні нових та реконструкції діючих підприємств потрібно, щобтранспортно-переміщуючі питання вирішувалися паралельно танарівні з іншими.

Організація внутрішньозаводських переміщень у процесі розпла-нування підприємства повинна ґрунтуватися на трьох принципах.Елімінованості переміщень. Процес відтворення на підприєм-

ствах складається з трьох основних видів операцій: оброблення,складання і циркуляції. Багато видів переміщень (підйоми, опус-кання, транспортування) фактично виявляються непотрібними зточки зору виробничої необхідності та економічної доцільності.Потрібно за можливістю усувати переміщення сирого матерілу тавиробів. Ті переміщення, які усунути неможливо, мають за мож-ливістю, бути механізовані або автоматизовані. Дистанцію рухуконвеєра продуктопостачання потрібно мінімізувати.Раціоналізації схем переміщень. Орбіта циркуляції матеріаль-

ного потоку у формі прямої лінії не є найкоротшою відстанню вдеяких випадках (наприклад, коли на шляху знаходиться нерухо-мий об’єкт). У цьому випадку тільки комплексний розгляд про-блеми дасть змогу вибрати раціональний шлях. Під раціональ-ною схемою переміщень розуміють таку траєкторію руху конве-єра продуктопостачання, яка в даний момент відповідає вибра-ному на підприємстві критерію оптимальності переміщень (міні-мізація часу, витрат, ресурсів та ін.).Найбільш повного використання транспортно-переміщуючих

засобів. У процесі внутрішньозаводських переміщень коефіцієнт

69

інтегрального завантаження засобів сполучення повинен набли-жатися до одиниці. Такий рівень можна отримати, зокрема, за ра-хунок скорочення втрат часу на порожні переміщення і втратичасу в пунктах зупинки, збалансування маси вантажів з вантажо-підйомністю (місткістю) засобів циркуляції.

Раціональне планування складу повинно задовольняти такимвимогам:

• внутрішньоскладське переміщення товарно-матеріальнихцінностей повинно бути, як правило, прямоточним — від ділянкиприймання до місця зберігання і далі до ділянки відвантаження;

• головні проходи (проїзди) прокладають між ділянками при-ймання і відвантаження у вигляді коридорів між протилежнимиворотами;

• конструкція складу повинно бути адекватною габаритампідйомно-транспортного обладнання та товарно-матеріальнихцінностей.

Ефективність логістики багато в чому обмежена місцезнахо-дженням і розплануванням підприємства.

3.2. КОМУНІКАЦІЯ

Комунікація — це виконання операцій зі збирання, фіксації,передачі, оброблення й зберігання інформації щодо різних аспек-тів функціонування підприємства.

Термін «інформація» походить від лат. information — пояс-нення. За звичай цей термін пов’язують з певним об’єктом, влас-тивості якого інформація відображає. В діяльності підприємствапід інформацією розуміють знання, повідомлення, що є об’єк-тами зберігання, перетворення, передачі та допомагають вирішу-вати поставлене завдання. Оскільки в даному контексті підпри-ємство розглядається як мікроекономічна система, то йдеться проекономічну інформацію, яка відображає дані в трьох формах: си-мвольній, текстовій, графічній.

Комунікація забезпечує координацію і баланс усіх компонен-тів логістичної системи, при чому чим швидше рухається інфор-маційний потік, тим тісніша координація. Комунікація надає ло-гістичній системі динамічності, а якісна і своєчасна інфор-мація — стабільності. Навпаки, недостовірна інформація можеспричинювати серйозні проблеми в системі: призвести до збіль-шення логістичних витрат і негативно вплинути на результатипродаж. Зрив комунікації сприятиме поширенню помилок. При-

70

чини, за якими інформація може бути некоректною, поділяютьсяна дві основні групи: помилки в прогнозуванні попиту і оціню-ванні майбутніх логістичних дій; помилки у визначенні розмірівнакопичених запасів товарно-матеріальних цінностей для ініцію-вання теперішнього матеріального потоку. Таким чином, необ-хідно передбачити функціонування механізму, який повиненздійснювати коригуючий вплив. Планування логістичної системиповинно упорядкувати інформаційний потік.

Економіка України характеризується «постіндустріальним ве-ктором» трансформаційної політики: переходом від індустріаль-ного до постіндустріального суспільства. Основний зміст цьогопроцесу полягає в двоєдиному процесі трансформації продуктив-них сил та виробничих відносин. Ринкові трансформації можутьбути ефективними, якщо вони підкріплені системними техноло-гічними трансформаціями. Стратегія випереджаючого соціально-економічного розвитку країни повинна бути інноваційною, а на-прям розвитку — від індустріальної економіки до інформаційної(рис. 3.4).

Інформаційна економіка

Трансформаціяпродуктивних сил

Трансформація виробничихвідносин

Трансформація способу виробництва

Адміністративно-команднівідносини

Ринкові відносини

Індустріальні технології

Постіндустріальні технології

Рис. 3.4. Схема змісту переходу від індустріальногодо постіндустріального суспільства в Україні

Перехід від індустріального до постіндустріального суспільс-тва відбувається за рахунок переозброєння матеріального вироб-ництва на основі найновіших інформаційних технологій.

Інформаційна технологія — це комплекс методів і процедур,що реалізують завдання збору, передачі, оброблення, зберігання

71

та доведення до користувачів інформації з використанням ком-плексу технічних засобів.

При цьому від персоналу вимагаються раціональні й швидкідії, і відповідно підвищуються вимоги до кількості, якості та опе-ративності отримання, оброблення та надання інформації. Прак-тика показує, що успішні підприємства мають ефективні методиуправління інформаційними потоками з використанням високихтехнологій. Найперспективнішою формою управління є така, щоґрунтується на інтегрованих стандартних програмних продуктах,які підтримують матеріально-інформаційні потоки.

На впровадження нових інформаційних технологій значнийвплив має також динамічний розвиток нових поколінь апаратнихзасобів. Простежується такий тренд — персональні комп’ютери,портативні комп’ютери, кишенькові комп’ютери, персональніелектронні секретарі, комп’ютери із безпровідними модемами,наручні годинники із вмонтованими комп’ютерами, автомобілі зкомп’ютерами, що мають вихід в Інтернет, та ін. Нові технологіїкомунікацій дають можливість здійснювати доступ до інформа-ційних систем компаній у формі телефонних ліній, мобільноготелефонного зв’язку, супутникових технологій. Електронні засо-би комунікацій, що ґрунтуються на сітьових стандартах (Інтер-нет, Інтранет, Екстранет) змінюють способи взаємодії, характер іякість взаємин працівників як на підприємстві, так і з партнерамипо бізнесу. Така технологія значно полегшує процедуру пошуку івідбору інформації. Пошук прискорюється, оскільки значно роз-ширюється база даних.

Раціональна інформаційно-обчислювальна інфраструктурапідприємства може бути створена тільки за умови, що програмней апаратне забезпечення повинні відповідати двом умовам. По-перше, відкритість, тобто одна інформаційна система повинналегко інтегруватися з іншими системами. По-друге, вони повиннібути гнучкими і мати можливість адекватно розвиватися в мірузмін на підприємстві. Таким чином, розроблення та використанняінформаційно-інтелектуальних технологій, нових поколінь про-грамних і апаратних засобів, впровадження нових форм організа-ції виробництва є принциповою умовою реалізації стратегії ви-переджаючого розвитку.

Інформаційна система є комунікаційною системою, яка зарахунок інформаційних технологій, забезпечує працівників під-приємства інформацією. Отже, комунікація стає можливою за на-явності інформаційних систем, які управляють інформаційнимпотоком (рис. 3.5).

72

Джерелоінформації

Передавач Каналзв’язку Приймач Отримувач

інформації

Рис. 3.5. Схема інформаційної системи підприємства

Для обміну, перетворення, передачі інформації повиннебути джерело інформації, передавач, канал зв’язку, приймач іотримувач інформації. Середовище передачі поєднує джерелоі отримувача інформації в інформаційну систему. Зростаючіінформаційні потоки призводять до необхідності поліпшеннятехнологічності інформаційних процесів, тобто використан-ня в інформаційних системах сучасних інформаційних техно-логій.

Отже, інформаційна система є людино-машинною системою,апаратно-програмним комплексом, що отримує, збирає, накопи-чує, зберігає, шукає, обробляє, аналізує, видає і передає інформа-цію. Цій системі повинні бути властиві гнучкість, мобільність таадаптивність до зовнішніх впливів.

Процедура розроблення інформаційної системи складається зтаких етапів:

1) формування вимог до інформаційної системи (описанняпредметної сфери та виявлення існуючих проблем);

2) розроблення концепції інформаційної системи (формулю-вання основної ідеї, оцінювання необхідних ресурсів);

3) технічне завдання (визначення вимог та порядку створенняінформаційної системи);

4) ескізний проект (постановка завдань, пошук методів розра-хунків, розроблення вхідних та вихідних форм, побудова матема-тико-статистичних моделей, планування структури бази даних,вибір системи оброблення даних);

5) технічний проект (оброблення проектних рішень);6) робоча документація (створення проектних документів);7) введення в експлуатацію;8) супроводження інформаційної системи.Методологія функціонування інформаційної системи. Ме-

тою інформаційної системи є підвищення продуктивності та яко-сті праці шляхом збільшення ступеня інформаційного оснащеннякористувачів і скорочення термінів оброблення інформації.

Досягнення цієї мети стає можливим при вирішенні таких за-вдань:

1) отримання і збір первинних даних;2) накопичення і збереження;

73

3) пошук і оформлення, що включає відбір даних і заповненнявідповідного носія;

4) оброблення та аналіз, що включає сортування, упорядку-вання, зведення, групування та представлення в потрібній формі;

5) передача і зберігання.Створення інформаційної системи ґрунтується на таких прин-

ципах:• системності — встановлюються такі зв’язки між елемента-

ми, які при декомпозиції забезпечують цілісність;• відкритості — передбачається розвиток за рахунок попов-

нення та оновлення структури та змісту;• сумісності — застосовуються інтерфейси, за допомогою

яких підтримується взаємодія з іншими системами;• стандартизації — використовуються типові, уніфіковані,

стандартизовані програмні, інформаційні, технічні проекти;• ефективності — досягається раціональне співвідношення

між затратами та ефектом.Структура інформаційної системи може бути класифікована за

рівнями узагальнення великим, середнім і низьким:Високий рівень узагальнення. Виділяються найбільш принци-

пові складові — інформаційна база та система управління нею:• інформаційна база — це упорядкована сукупність бази даних

і бази програм. База даних — це сукупність первинної та вторин-ної інформації, яка необхідна для вирішення завдань користувача.База програм — це сукупність системних та прикладних програм,що дозволяють користувачеві вирішувати його завдання. Розріз-няють бази загального та персонального призначення;

• система управління — це сукупність різноманітних засобівуправління інформаційною базою та взаємодією з користувачем.Середній рівень узагальнення. Складові розділяються залежно

від їх місця й ролі в інформаційній системі:• інформаційна база поділяється на такі компоненти:— інформаційні — це сукупність даних, представлених для

оброблення;— функціональні — це функції, завдання;— програмні — це програмні модулі;• система управління поділяється на такі компоненти:— технічні — це комп’ютер, оргтехніка, обладнання мереж,

пристрої, компоненти, канали зв’язку;— організаційні — це форми організації персоналу;— методичні — це пакет правил, інструкцій, алгоритмів для

функціонування інформаційної системи.

74

Низький рівень узагальнення. Подальша деталізація складовихзалежно від їхнього призначення (рис. 3.6):

Інформаційна система

Організаційнікомпоненти

Функціо-нальнізавдання

Інформаційнезабезпечення

Програмнезабезпечення

Технічнезабезпечення

Правовезабезпечення

Лінгвістичнезабезпечення

Моделі,алгоритмиобробленняінформації

Компонентисистеми

оброблення даних

Функціональнапідсистема (модулі,бізнес-додатки)

Функціональнікомпоненти

Організа-ційна

структура

Персонал,регламентроботи

Рис. 3.6. Структура інформаційної системи підприємства

• функціональні компоненти:— функціональні завдання;— моделі, алгоритми оброблення інформації;• компоненти системи оброблення даних:— інформаційне забезпечення — це сукупність нормативно-

довідкової інформації, класифікаторів техніко-економічної інфо-рмації, уніфікованих документів;

— програмне забезпечення — це сукупність програм оброб-лення даних. Загальне програмне забезпечення (системні програ-ми) — операційні системи, інструментальні пакети програм, сер-вісні програми та інші програмні засоби, що необхідні дляорганізації обчислювального процесу. Спеціальне програмне за-безпечення (прикладні програми) — програми, що розробляють-ся для певної інформаційної системи;

75

— технічне забезпечення — це сукупність технічних засобівотримання, введення, підготовки, перетворення, оброблення, збе-рігання, реєстрації, виведення, відображення, передачі інформації;

— правове забезпечення — це сукупність норм, що містятьсяв нормативних актах і директивних документах щодо правовогорегулювання порядку створення та використання інформаційноїсистеми;

— лінгвістичне забезпечення — це сукупність мовних засобівформалізації людської мови при функціонуванні інформаційноїсистеми;

• організаційні компоненти:— організаційна структура;— персонал, регламент роботи.Доцільно виділяти режими роботи і режими експлуатації ін-

формаційних систем. Показники режимів роботи характеризуютьстан машинної системи. Режим роботи системи може бути одно-чи багатопроцесорним. Режими експлуатації характеризують ро-боту користувачів і може бути побудований на принципах off-lineчи on-line.

Режим пакетного оброблення off-line — це об’єднання кількохпрограмних продуктів у групу, яку називають пакетом. Приско-рення видачі результату за даного режиму є можливим за раху-нок паралельного оброблення чи квантування часу пакетного об-роблення. Тобто кожній програмі з пакету виділяється квантчасу, після закінчення якого починає працювати інша програма.

Режим оброблення on-line — це безпосередній оперативнийдоступ користувача до роботи з програмним продуктом без лімі-тування часу та очікування черги.

Режим оброблення time-sharing— це комбінація двох попере-дніх підходів.

Вибір режиму експлуатації визначається параметрами за-вдань, що вирішуються. Коли користувач обробляє невеликийобсяг інформації і має доступ до терміналу, то доцільно викорис-товувати режим on-line. При значному обсязі інформації та не-критичності часу оброблення користуються режимом off-line.

Інформаційні системи можуть бути класифіковані за такимиознаками:

1. Функціональне призначення:— системи автоматизованого оформлення документації;— системи автоматизованого проектування;— системи управління базами даних;— системи управління технологічними процесами;

76

— системи автоматизованого управління підприємствами;— системи обробки економічної інформації;— системи виконання математичних розрахунків.2. Масштаб використання:— системи робочих місць;— системи підрозділів підприємства;— системи підприємств.3. Ступінь автоматизації робіт:— системи механізовані;— системи автоматизовані;— системи автоматичні.4. Спосіб вирішення завдань:— системи, в яких задано алгоритм вирішення завдання;— системи, в яких не задано алгоритму вирішення завдання,

тобто інтелектуальні.5. Прибутковість використання:— системи комерційні;— системи некомерційні.6. Спосіб використання:— системи локальні;— системи сітьові.Ефективність функціонування інформаційної системи. Ро-

бота інформаційної системи характеризується певними показни-ками.Функціональна повнота — це показник, що характеризує рі-

вень автоматизації управлінських робіт, тобто відношення сферавтоматизованого оброблення інформації до сфері обробленняінформації всією системою управління. Коефіцієнт функціональ-ної повноти розраховують за формулою

,ППК а

f =

де fК — коефіцієнт функціональної повноти;аП — показники одержані автоматично;

П — кількість показників.Своєчасність — це показник, що характеризує можливість

одержання необхідної інформації, тобто він визначається кі-лькістю значень показників, отриманих протягом плановоготерміну і значень показників, отриманих за межами планово-

77

го терміну. Коефіцієнт своєчасності розраховується за фор-мулою

,ПППКп

зпс

−=

де сК — коефіцієнт своєчасності;пП — кількість показників, одержаних за плановим тер-

міном;зП — кількість показників, одержаних із затримкою.

Функціональна надійність — це показник, що характеризуєможливість інформаційної системи реалізовувати функції компо-нентів системи оброблення даних з певним ступенем надійності.Рівень надійності (безвідмовності, ремонтопридатності, довгові-чності) залежить від таких факторів:

— складу та рівня надійності технічних засобів;— складу та рівня надійності програмних засобів;— раціонального розподілу завдань між технічними засобами,

програмним забезпеченням і персоналом;— рівня кваліфікації персоналу, організації робіт та рівня на-

дійності дій персоналу;— режимів, параметрів і організаційних форм експлуатації

технічних засобів;— рівня застосування методів і засобів технічної діагнос-

тики;— реальних умов функціонування.Адаптивна надійність — це показник, що характеризує здат-

ність виконувати функції при зміні реальних умов функціону-вання у встановлених при проектуванні межах. Коефіцієнт адап-тивної надійності розраховують за формулою

РВ

ВА ТТ

ТК+

= ,

де ВТ — cередній час між відмовами;РТ — cередній час ремонту.

Час вирішення завдання — це показник, що характеризує пе-ріод між надходженням вхідної інформації та отриманням бажа-них результатів.Економічний ефект — це показник, що характеризує здатність

поліпшувати економічний стан підприємства внаслідок впрова-

78

дження інформаційної системи. Економічний ефект розрахову-ють за формулою

%100ВПE ⋅= ,

де E — економічний ефект,П — прибуток від впровадження інформаційної системи;В — витрати на розроблення та впровадження інформаційної

системи.Оцінювання економічного ефекту впровадження інформацій-

ної системи дозволяє:• оцінити обсяг капітальних та поточних витрат на створення,

впровадження, експлуатацію інформаційної системи;• оцінити результати, що очікуються від впровадження інфо-

рмаційної системи;• порівняти економічну ефективність певної інформаційної

системи з іншими;• установити доцільність використання інформаційної сис-

теми;• визначити, які види робіт, яких підрозділів підприємства до-

цільно виконувати за допомогою інформаційної системи;• вибрати раціональний варіант інформаційної системи;• визначити оптимальний склад методів і засобів автоматиза-

ції проектування для підприємства.Джерелами економічного ефекту від впровадження інформа-

ційної системи на підприємстві є:— зниження трудомісткості;— економія виробничих ресурсів;— зниження браку, підвищення якості продукції, скорочення

термінів виконанняя замовлень, збільшення обсягів збуту проду-кції за рахунок підвищенняя оперативності та якості управлінсь-ких рішень;

— додатковий дохід, який за відсутності інформаційної систе-ми не міг бути отриманий;

— підвищення ефективності праці співробітників, що працю-ють з інформаційною системою під впливом соціально-психологічних факторів.

Умови впровадження інформаційної системи. Критерій до-цільності впровадження інформаційної системи може бути роз-рахований за формулою

79

∑= +

−=

n

iiii

рВQNPV

0 )1( > 0,

де NPV — чистий приведений дохід;iQ — обсяг продажу продукції в i періоді;iВ — витрати i періоду. При 0=i враховуються витрати до

початку експлуатації інформаційної системи (витрати на роз-робку);

p — норма дисконту;n — життєвий цикл інформаційної системи.Витрати i періоду розраховують за формулою

iii ПКВ += ,

де ii П,К — капітальні та поточні витрати в i періоді.Класифікація витрат інформаційної системи:• капітальні витрати:— на придбання комп’ютерної техніки;— на придбання програмного забезпечення;— на монтаж і наладку комплексу технічних засобів;• поточні витрати:— на заробітну платню;— на технічне навчання персоналу;— на технічне обслуговування та модернізацію, включаючи

амортизаційні відрахування;— на електроенергію;— на отримання інформації через Інтернет;— на матеріальні витрати.Впровадження інформаційної системи є ефективним, якщо

справдяться такі вирази:1) індекс рентабельності, що розраховується як відношення

приведених результатів до приведених витрат, повинен бути неменшим за одиницю:

( )1

)1(В

1P

0

0 ≥+

+=

−

=

−

=

∑

∑

in

ii

in

ii

p

pQI .

де PI — індекс рентабельності.2) внутрішня норма прибутковості, що розраховується як ста-

вка процента, при якій проект є беззбитковим (визначається шля-

80

хом вирішення рівняння відносно IRR), повинна бути більше но-рми дисконту:

∑=

=+−n

ii

ii

IRRВQ

00

)1(.

де IRR — внутрішня норма прибутковості.3) період окупності інформаційної системи не повинен бути

більшим життєвого циклу інформаційної системи:

жц)1(1

00

)1(

)1()1(Tm

pQ

pQpВТ m

m

m

i

ii

in

ii

≤++

+−+= +−

+

=

−−

=∑∑

,

де Т — період окупності інформаційної системи;жцТ — життєвий цикл інформаційної системи.

m — номер розрахункового року, тобто року, який передуєроку, в якому результати дорівнюють або більші від витрат.

Інформаційні системи управління ресурсами підприємс-тва. Ефективним напрямом перетворень індустріальної еконо-міки в інформаційну є впровадження на українських підприєм-ствах інформаційних систем, таких, наприклад, як системауправління ресурсами підприємства (ERP — EnterpriseResource Planning) R3 німецької компанії SAP AG. Ця фірма єсвітовим лідером у галузі ERP-рішень, а її продукт — системауправління ресурсами підприємства SAP R/3 (стандартний ін-тегрований програмний засіб) демонструє високі результати зарахунок можливості інтеграції різних програмно-апаратнихприладів і користується значним авторитетом у світі. Відкри-тість, гнучкість, об’єктна орієнтація, модульність, а також ши-рокий спектр функціональних можливостей роблять системуSAP R/3 оптимальним рішенням для підприємств усіх секторівнаціональної економіки.

ERP-система SAP R/3 структурована як стандартна програ-мна система, що може впроваджуватися на підприємствах, ор-ганізаційна побудова яких орієнтована як на локальні, так і наінтегровані функції. Наприклад, в її програмному забезпечені,як показано на рис. 3.7, є і модуль бізнес-процесу логістика(LO), і всі три модулі її локальних функцій — постачання(MM), регулювання та планування виробництва (PP), збу-ту (SD).

81

Базовий модуль(BC)

Модуль обліку і звітності(FI)

Модуль постачання(MM)

Модуль проектів(PS)

Модуль регулювання і плану-вання виробництва (PP)

Модуль техобслуговуванняі ремонту обладнання (PM)

Модуль контролінгу(CO)

Модуль фінансовогоменеджменту (TR)

Модуль управлінняінвестиціями (IM)

Модуль адмініструванняперсоналу (PA)

Модуль контролінгу діяльностіпідприємства (EC)

Модуль планування персоналу(PD)

Модуль управлінняякістю (QM)

Модуль логістики(LO)

Модуль збуту(SD)

Модуль компонентів, загальнихдля всіх додатків (CA)

ERP система SAP R/3

Рис. 3.7. Модульна структурасистеми SAP R/3

Об’єктна орієнтація цієї системи дає можливість «розморози-ти» (переглянути і змінити) існуючу нераціональну структуру,процедури і правила. Позитивний ефект ERP-систем значною мі-рою обумовлений тим, що в процесі їх впровадження відбуваєть-ся упорядкування інформаційних та матеріальних потоків на під-приємстві. Перед впровадженням системи SAP R/3 необхіднодіагностувати ефективність логістики на підприємстві і виявитидоцільність створення відділу логістики.

Середні за розмірами підприємства віддають перевагу такимERP-системам, як Axapta, Concorde, Navision, «Галактика». Цісистеми забезпечують необхідні функції управління процесом«від замовлення до оплати» і коштують відносно недорого. Ве-ликі підприємства найчастіше впроваджують потужні ERP-системи — Oracle чи SAP R/3.

ERP-системи мають модульну структуру: кожний модуль ви-рішує завдання, пов’язані з певним напрямком діяльності підпри-ємства (табл. 3.1).

82

Таблиця 3.1СТАНДАРТНА МОДУЛЬНА СТРУКТУРА ERP-СИСТЕМИ

Бізнес-напрям Зміст модуля

Адміністративний контур Управління проектами, система документо-обігу

Маркетинговий контур Маркетингові функції

Логістичний контур Логістичні функції

Виробничий контур Технічне, технологічне, конструкторськезабезпечення виробництва

Обліково-фінансовий контур Управління фінансами, бухгалтерський об-лік, податковий облік

Контур управління трудовимиресурсами

Облік кадрів, зарплата, табельний облік,професіональне навчання

У сучасних умовах комплексне вирішення усіх завдань засо-бами однієї системи, як правило, неможливе. Тому з’явилася тен-денція використання модулів з тих систем, які найбільш присто-совані для вирішення конкретного завдання, а потім інтегруватиїх у комбіновану систему.

Інформаційна система є засобом, за допомогою якого реалізу-ються управлінські та господарські функції. Для досягнення ефек-ту від її впровадження необхідно зосередитися на тому процесі,підвищення результативності якого дасть змогу отримати найбі-льшу віддачу. В умовах глобалізації, комп’ютеризації, екологізаціїсвітових зв’язків така стратегія може бути реалізована тільки привирішенні багатьох проблем, у тому числі підвищенні ефективнос-ті логістики. Практика свідчить, що найчастіше це зниженняскладських і транспортних витрат логістики. Інтеграція управлінняматеріальними потокам в стандартну архітектуру ERP-системи даєпереваги тоді, коли функції логістики розглядаються як єдине цілета керуються із одного центру (відділу логістики).

Інформаційні логістичні системи. Можна виділити переду-мови та причини актуальності використання інформаційних логі-стичних систем підприємствами України.

Передумови:• відсутність інших внутрішніх резервів підвищення ефектив-

ності управління підприємством;• готовність менеджерів підприємств до активного викорис-

тання інформаційних логістичних систем;

83

• наявність фінансових ресурсів, достатня кількість кваліфіко-ваних співробітників;

• наявність економічного обгрунтування зробленого вибору.Причини:• глобальна комп’ютеризація;• нове покоління апаратних і програмних засобів;• нові технології комунікацій.• збільшення обсягів інформації;• підвищення вимог до своєчасності отримання і швидкості

передачі інформації;• раціональні методи управління інформаційними потоками

базуються на прогресивних технологіях;• перехід від локальних до інтегрованих функцій.Інформаційно-логістична система є спеціалізованим рішен-

ням для автоматизації логістики. Її часто називають «системауправління ланцюгами постачань» (SCM — Supply ChainManagement System). Фахівці дають таке визначення SCM:«Цілісна орієнтована на клієнта система узгоджених інтегро-ваних дій між партнерами чи учасниками в логістиці на протя-зі усього кругообігу створення цінності, починаючи з бажанняклієнта, яке має вирішальне значення для закупки сировини таматеріалів і закінчуючи надходженням товару споживачеві іутилізацією відходів, що супроводжується інформаційним тагрошовим потоками». Деякі фахівці віддають перевагу скоро-ченому визначенню: «SCM — це оптимізація ланцюга процесулогістики не тільки на самому підприємстві, але і від постача-льника до клієнта».

Система управління ланцюгами постачань — апаратно-прог-рамний комплекс, призначений для поліпшення методів пошукупредметів закупівлі; оптимізації процесу підтримки виробництватоварів (включаючи переміщення і зберігання), а також раціона-лізація відносин з покупцями (табл. 3.2).

Виділяють такі основні складові SCM:Планування логістичного ланцюга (постачальник — підприєм-

ство — споживач). Йдеться про оптимізацію пошуку та виборуконтрагентів господарської діяльності.Управління постачанням. Розробляється план постачання, що

містить перелік постачальників з деталізацією цін, форм доставкита оплати, а також методики оцінки ефективності співпраці з по-стачальниками. Вирішуються завдання автоматизації обліку по-ставок, обігу у роботі виробничих складів, передачі предметів за-купівлі в цехи.

84

Таблиця 3.2ОРІЄНТАЦІЯ І АТРИБУТИ SCM

Основні цілі Актуальність Переваги

♦ Скорочення потріб-ного часу;♦ Зниження витрат;♦ Забезпечення можли-вості мати у наявностітоварно-матеріальніцінності;♦ Збереження якості;♦ Забезпечення ліквід-ності товарів

♦ Фактор конкурентноїборотьби;♦Фактор підвищеннястандарту якості поста-вок товарів;♦Фактор скороченняоборотних коштів у за-пасах;♦ Фактор впроваджен-ня сучасних методівтранспортування і скла-дування;♦ Можливість користу-вання великим масивомінформації;♦Фактор оптимізації вланцюгу «постачаль-ник — підприємство—покупець»

♦ Короткий термін реа-гування на запит клієнта;♦ Високий рівень сер-вісу;♦ Гнучкість при реалі-зації замовлення;♦Використання всіхможливостей економіївитрат

Управління виробництвом. Розробляється оперативно-кален-дарний план виробництва, що забезпечує безперебійність проце-су виробництва без очікувань та простоїв, оптимальність розмірівпартій у виробництві, зведення до мінімуму перевезень у межахпідприємства, узгодження часу циклу роботи окремих верстатів(паралельне виготовлення необхідної кількості комплектуючихдля одного продукту різними верстатами в один період часу),зведення до мінімуму проміжного зберігання тощо.Управління збутом. Розробляється план поставок готової про-

дукції з деталізацією споживачів, форм доставки та оплати, а та-кож методики оцінювання ефективності співпраці із споживача-ми. Формується банк замовлень, контролюється виконання замов-лень і здійснення оплат, мережа складів збуту.Зворотний зв’язок. Складова, що відповідає за реєстрацію ре-

кламацій і недоліків роботи, здійснення коригуючого впливу.Передумовами впровадження системи SCM є наявність:• спеціалізованих програмно-апаратних модулів;• функціонування на підприємстві ERP-системи;• підготовленого персоналу;• існування в структурі підприємства відділу логістики;

85

• доступність системи (надійність обладнання і якісний до-ступ до Інтернету);

• перехід на електронний документообіг.Впровадження SCM, в певному розумінні, дозволяє перейти

від роботи з товаром до роботи з клієнтом. Йдеться про матеріа-лізацію не тільки логістичного, а й маркетингового підходу «орі-єнтації на споживача». В минулому підприємства розроблялиroad map (стратегію розвитку продуктової лінії), а на її базі виго-товляли товари. У подальшому обсяги виробництва рентабельноїпродукції збільшувались, а збиткової припинялися.

Система SCM підриває товарне виробництво і прискорює пе-рехід до безпосередньо суспільної форми виробництва, оскількиробить акцент і оперативно реагує лише на замовлення клієнтів.Зараз road map тільки задає вектор потенціального розвитку то-варного асортименту, а вже замовлення стають поштовхом виро-бництва потрібної продукції.

Придатним засобом для управління ефективністю логістично-го ланцюга можуть служити так звані KPI (Key PerformanceIndicators), або основні показники ефективності. На основі KPIефективність бізнес-процесів можна розглянути з погляду власнепідприємства (в часі), декількох підприємств-учасників загально-го логістичного ланцюга, а також порівняно з іншими схожимипідприємствами. Як правило, використовується кілька методівмоделювання процесів і виміру ефективності логістичного лан-цюга. До найбільш поширених можна віднести Supply ChainOperations Reference Model (SCOR) і Balanced Scorecard.

SCOR, розроблена Supply Chain Council, являє собою модель,що поєднує оптимізацію бізнес-процесу, еталонне тестування іперевірену бізнес-практику.

Модель Balanced Scorecard являє собою концепцію структуриробіт на базі чотирьох основних принципів: інновація, навчання,клієнт і фінанси. Це дозволяє підприємству вийти за межі оцінкитільки фінансових даних.

Рішенні mySAP SCM, що розроблене компанією SAP, вдаловикористані переваги обох моделей. Управління ефективністюлогістичного ланцюга за допомогою рішення mySAP SCM під-тримує вибір, аналіз і підтвердження KPI з метою оптимізаціїусіх бізнес-процесів підприємства в стратегічному й оперативно-му відношенні.

З появою Інтернету істотно змінився підхід до виміру прибут-ку підприємства. Цей підхід викликав появу KPI, що дозволяютьточно оцінити стабільність підприємства. Щоб досягти успіхів у

86

динамічному бізнес-середовищі, підприємствам необхідні SCM-показники, на основі яких можна простежити динаміку стратегі-чних цілей і збільшити прибуток на інвестований у логістику ка-пітал.

Очікуваний ефект багато в чому залежить від класу системи. Іякщо ефективність використання локальної системи проявляєть-ся у зниженні трудовитрат у кожному підрозділі, то від впрова-дження комплексної інтегрованої системи можна чекати більшвідчутного ефекту. Найбільшу віддачу дають ERP-системи. Неза-лежні експерти, вивчивши ефект від впровадження подібних сис-тем на великих промислових підприємствах, відзначають, що во-ни дозволяють:

• скоротити витрати на розробку і виготовлення продукціїна 33 %;

• скоротити виробничий цикл більше ніж на 30 % для базовихвиробів і більше ніж на 50 % для замовлених;

• підвищити якість, знизити повторне оброблення на 50 % ізабезпечити 98 % постачань точно вчасно;

• забезпечити сертифікацію по ISO 9000.Системa CRM (CRM — Customer Relationship Management) за

визначенням повиннa автоматизувати облік взаємодій із замов-никами. Серед цілей упровадження системи CRM можна виділи-ти такі: придбання нових клієнтів, утримання вже наявних і зрос-тання обсягів реалізації компанії. Вважається, що робота ізсистемою робить можливою постійну зміну стратегії компанії,постійне поліпшення бізнесу.

Аналітики стверджують про настання нової епохи — епохиглобального керування ефективністю корпорації (CPM —Corporate Performance Management). Концепція керування ефек-тивністю дає змогу з’ясувати, як саме можна підвищити продук-тивність корпорації. Ключову роль у концепції CPM відіграє під-тримка прийняття рішень. Робота CPM-системи складається ізтрьох фаз, що створюють замкнутий цикл управління компанією.Після визначення цілей корпорації розробляються детальні стра-тегії. На другому етапі здійснюється аналіз виконаних дій. У фі-нальній частині фактичні результати діяльності порівнюються зпередбачуваними, а потім, за необхідності, цілі роботи корпора-ції коригуються.

Щоб реалізувати замкнутий цикл керування компанією, необ-хідна тісна інтеграція різних бізнесів-додатків. Таким чином,прийняття концепції передбачає постійний обмін оперативноюінформацією між системою планування ресурсів підприємства

87

(ERP), системою керування взаєминами із клієнтами (CRM) і си-стемою керування ланцюгами постачань (SCM).

Основним завданням CPM-систем є підтримка та автоматиза-ція циклу керування компанією. Упровадження такої системи єаналогічним автоматизації планування ресурсами підприємства(ERP), проте CPM вирішує завдання більш високого рівня. Сис-теми ERP, CRM і SCM створювалися для автоматизації рядупроцесів з метою підвищення ефективності роботи компанії. Так,CRM-системи призначені для повнішого задоволення потреб клі-єнтів; SCM-системи дозволяють оптимізувати ланцюги поста-чань. Робота CPM будується на основі даних, що надані система-ми ERP, CRM і SCM.

3.3. ТРАНСПОРТ

Транспорт — сукупність засобів, що здійснюють перевезен-ня. В логістичній системі транспорт використовується у двохформах:

— приватній — власний транспортний парк;— контрактній — послуги транспортних організацій.До кінця XVIII ст. найбільше розповсюдження в комерції мав

водний транспорт. Наземний транспорт коштував дорого і харак-теризувався дуже невисокою швидкістю пересування. Тому еко-номічне життя концентрувалося біля портових міст. Нині транс-портна система надзвичайно розгалужена і складається завтомобільного, водного, залізничного, повітряного і трубопрові-дного транспорту. Для кожної логістичної системи властива спе-цифічна транспортна альтернатива. Транспорт, забезпечуючи по-долання простору, створює умови для спеціалізації і дозволяєзробити товарно-матеріальні цінності, видобуті чи вироблені водному місці, корисними для споживання в іншому. Його за-вдання — забезпечення своєчасного та обережного доставленнявантажів із місць відправлення до місць призначення.Вантаж — це товарно-матеріальні цінності, прийняті транс-

портом до перевезення. Саме перевезення вантажів є продукцієютранспорту, тобто ефект транспорту пов’язаний з перевезеннями.Особливості транспортної продукції у тому, що вона не має зов-нішньої форми і не складується. Тому транспорт повинен мати«запас міцності» виробничої та пропускної здатності.Транспортна характеристика вантажу — це сукупність ат-

рибутів, що визначають умови і техніку перевезень, навантажен-

88

ня-розвантаження, зберігання. Сюди включають режим зберіган-ня, спосіб упакування, процедуру навантаження-розвантаження,порядок транспортування, фізико-химічні властивості, розміри,обсяг, масу, форму пред’явлення до перевезення.Транспортабельний стан вантажу виникає в тому випадку,

якщо фактична транспортна характеристика співпадає з номіна-льною.Транспортна класифікація вантажів встановлює зв’язок між

їхніми властивостями та технологією транспортування (рис. 3.8).

Вантажі

Масові Загальні (генеральні) Особливорежимні

Наливні

Навалювальні

Насипні

Лісові

Мішкові

Контейнерні

та пакетні

Інші ш

тучні в

тарі

Метали та

метвироби

Важ

ковагові

та негабаритні

Небезпечні

Швидкопсувні

Живність і сирі тваринні продукти

Рис. 3.8. Транспортна класифікація вантажів

За цією класифікацією вантажі поділяються на три групи:• масові — наливні, навалювальні, насипні, лісові. Наливні

вантажі перевозять в цистернах, танкерах, бензовозах. Навалюва-льні (вугілля, пісок, гравій, камінь) та насипні (зерно, насіннясільськогосподарських культур) вантажі перевозять без тари. Долісових вантажів відносять круглий ліс, пиломатеріали, фанеру,інші вироби з деревини;

• загальні (генеральні) — штучні вантажі, які перевозять вупакованому вигляді (мішкові, контейнерні та пакетні, кипові,

89

катно-бочкові, ящикові) чи без упаковки (метал в болванках, цег-ла тощо). Генеральні вантажі ділять на негабаритні (довгомірні),важковагові, легковагові. Негабаритним називають вантаж, якийза розмірами виходить за межі габариту рухомого складу. Важ-коваговими на водному транспорті вважають вантаж, що має ма-су одного місця більше 1 т, на залізничному — більше 0,5 т, наавтомобільному — більше 30 т. Легковаговим називають вантаж,1 т якого займає обсяг більше ніж 2 м3 (вата, сірники тощо);

• особливорежимні — вантажі, які перевозять та зберігають заумови дотримання спеціальних правил. До них відносять небез-печні та швидкопсувні вантажі, живність і сирі тваринні продук-ти. Небезпечні вантажі за характером небезпеки, технічнимиумовами перевезень і зберігання класифікують на 9 класів, якідалі диференціються на підкласи, категорії, групи.

Класифікація небезпечних вантажів:1 клас — вибухові речовини;2 клас — гази стиснені, зріджені і розчинені під тиском;3 клас — легкозаймисті рідини;4 клас — легкозаймисті речовини і матеріали;5 клас — окислюючі речовини та органічні перекиси;6 клас — отруйні (токсичні) речовини;7 клас — радіоактивні та інфекційні речовини;8 клас — їдкі та корозійні речовини;9 клас — інші небезпечні вантажі.Загальна маса вантажу і упакування називається масою брут-

то, чиста маса вантажу — масою нетто.Об’ємна (насипна) маса вантажу — це маса 1 м3 вантажу

( 3мт ⋅ ).Питомий обсяг вантажу — це обсяг, який займає 1 т вантажу

( /т)м3 .Щільність вантажу — це маса, що припадає на 1 м3 вантажу

( 3т/м ).Габаритний обсяг вантажу дорівнює добутку його розмірів —

довжини, ширини, висоти.Питомий обсяг місця визначається відношенням габаритного

обсягу місця до загальної маси місця.У транспортній системі розрізняють:• шляхи сполучення — залізниці, автомобільні шляхи, морсь-

кі і річкові шляхи, трубопроводи, повітряні лінії;• засоби сполучення чи транспортні засоби — вагони, локо-

мотиви, автомобілі, судна, інший рухомий склад;

90

• технічні пристрої та споруди — станції, депо, порти, майс-терні, ремонтні підприємства, шляхове господарство, дорожнєгосподарство, підприємства технічного обслуговування та ін.

Транспорт може бути класифікований за такими ознаками:• призначення — внутрішній (технологічний), що забезпечує

процес виробництва, та зовнішній, що обслуговує сферу обігу;• вид шляхів сполучення — залізничний, водний (морський,

річковий), автомобільний, повітряний, трубопровідний.Три найбільш важливі показники характеризують роботу

транспорту:— витрати;— швидкість;— постійність.Транспортні витрати — це сума грошових витрат на оплату

транспортних послуг і використання власного та орендованоготранспорту. Логістична система націлена на таку оптимізаціютранспортних витрат, яка призводить до мінімізації загальних ви-трат. Співвідношення транспортних витрат і якості сервісу зав-жди повинно бути компромісним у тому розумінні, що інколиперевагу слід віддавати способам, які дозволяють повільно зни-жувати загальні витрати при потрібній якості сервісу, а інколи цеслід робити більш радикально.Швидкість транспорту — це час, що потрібен для транспорту-

вання з пункту відправки в пункт призначення. Витрати і швидкістьвзаємопов’язані. У багатьох випадках, чим вища швидкість тим ко-ротший час транспортного обслуговування і тим більші витрати.Постійність транспорту — це ступінь відхилень фактичної

швидкості від планової. За їхньої відсутності транспортуванняназивають постійним. У більшості випадків це найважливіша ха-рактеристика. Помилки транспортного обслуговування спричи-няють виснаження (перевантаження) матеріального потоку. У ло-гістичній системі повинен бути надійний контроль запасів,складовою частиною якого є захист від порушень графіка рухутранспорту.

Техніко-економічні особливості різних видів транспорту зу-мовлюють наявність у них переваг та недоліків (табл. 3.3).

Техніко-економічними показниками роботи транспорту єобсяг перевезень, вантажопотік, коефіцієнт нерівномірності ван-тажопотоку за напрямками, вантажообіг, вантажонапруженість,коефіцієнт повторності перевезень, відстань перевезень, термінидоставлення вантажів, собівартість перевезень, продуктивністьтранспортних засобів, продуктивність праці.

91

Таблиця 3.3ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ОКРЕМИХ ВИДІВ ТРАНСПОРТУ

Вид транспорту Перевага Недолік

Залізничний • Спорудження шляхів сполу-чення на будь-якій сухопутнійтериторії;• Висока провізна і пропускназдатність;• Регулярність перевезень неза-лежно від кліматичних умов;• Невисока собівартість перевезень;• Висока швидкість доставленнявантажів і менший, ніж на річко-вому транспорті шлях руху;• Високі показники використан-ня шляху і рухомого складу

• Необхідність значних інвес-тицій в будівництво засобів ішляхів сполучення, технічнихпристроїв та споруд транспорту

Водний(морський)

• Можливість масових міжкон-тинентальних перевезень;• Низька собівартість перевезеньна далекі відстані;• Необмежена пропускна і висо-ка провізна здатність;• Вища, ніж на річковому транс-порті швидкість руху;• Малі інвестиції на організаціюсудноплавства

• Залежність від природно-гео-графічних та навігаційних умов;• Необхідність створення по-ртового господарства

Водний(річковий)

• Висока провізна здатність наглибоководних річках;• Невелика собівартість перевезень;• Малі інвестиції на організаціюсудноплавства

• Нерівномірність глибин річок;• Сезонність роботи;• Невелика швидкість переве-зень

Автомо-більний

• Маневровість і рухомість;• Висока швидкість доставлення;• Доставки продукції зі складувідправника до складу отримува-ча без проміжних перевантажень;• Незначні інвестиції в освоєннямалого вантажообігу на невеликівідстані

• Низька продуктивність праці;• Низький рівень експлуата-ційних показників

Повітряний • Висока швидкість доставлення;• велика дальність безпосадоч-ного польоту

• Висока собівартість переве-зень, що визначає його викори-стання переважно як пасажир-ського транспорту

Трубопро-відний

• Прокладення трубопроводів таперекачування вантажів в масо-вих розмірах є можливим повсюди;• Низька собівартість;• Герметизація транспортування;• Автоматизація операцій нали-ву, перекачки, зливання;• Малі інвестиції на організаціютранспортування

• Вузька спеціалізація

92

Обсяг перевезень — кількість перевезених вантажів, т.Вантажопотік — кількість вантажів, що перевозяться в од-

ному напрямку за певний період часу, т.Коефіцієнт нерівномірності вантажопотоку за напрямками.

В прямому напрямку потрібна більша кількість вантажів, у зво-ротному — менша. Цей показник розраховується за формулою

ЗВ

ПР

QQ

=η′ ,

де η′ — коефіцієнт нерівномірності вантажів вантажопотоку занапрямками;

ПРQ — вантажопотік в прямому напрямку, т;ЗВQ — вантажопотік в зворотному напрямку, т.

Вантажообіг — кількість перевезених вантажів з урахуван-ням дальності транспортування, кмт ⋅ . На морському транспорті,

милят ⋅ (1 км852,1миля = ).Вантажонапруженість — вантажобіг на 1 км шляхів сполу-

чення, км/км⋅т .Коефіцієнт повторності перевезень — відношення обсягу

перевезеного вантажу до обсягу його продуктивності. Цей показ-ник розраховується за формулою

В

П

QQ

=η ,

де η — коефіцієнт повторності перевезень;ПQ — обсяг перевезеного вантажу, т;ВQ — обсяг виробництва вантажів, т.

Відстань перевезень — це простір між місцем відправлення тамісцем призначення.Терміни доставлення вантажів — це час, на протязі якого ва-

нтаж, прийнятий до перевезення, доставлено покупцеві. Цей по-казник розраховується за формулою

ДОДН

ПК tvltT ++= ,

де T — терміни доставлення вантажів, діб ;ПКt — час на початково-кінцеві операції, діб ;

l — відстань перевозень, км ;Нv — норма пробігу транспортного засобу, км/добу ;ДОДt — час на додаткові операції, діб .

93

Собівартість перевезень — це витрати на транспортуваннявантажів з пункту відправлення в пункт призначення. Вони мо-жуть бути розраховані двома методами, ґрунтуючись:

а) на транспортних тарифах і розцінках за виконання наванта-жувально-розвантажувальних, транспортно-експедиційних та ін-ших робіт;

б) на приведених витратах, які включають поточні витрати івідрахування від капітальних витрат. Розрахунок здійснюється заформулою:

)С(ВЕВВ ВКНППРИВ ++= ,

де ПРИВВ — приведені витрати на транспортування вантажу, грн;ПВ — поточні експлуатаційні витрати на транспортування ва-

нтажу, грн;НЕ — коефіцієнт ефективності капітальних витрат;КВ — капітальні витрати (інвестиції) в основні фонди транс-

портних засобів, грн;ВС — вартість вантажу, що перевозиться, грн.

Продуктивність транспортних засобів — обсяг перевезеньна одиницю рухомого складу в одиницю часу.Продуктивність праці — обсяг перевезень на чисельність

працюючих.Важливим інструментом покращення техніко-економіч-

них показників роботи транспорту є раціоналізація перевезеньвантажів.

Раціоналізація перевезень вантажів дозволяє:— скоротити транспортну роботу ( кмт ⋅ );— зменшити транспортні витрати (грн);— знизити витрати палива, електроенергії;— скоротити кількість товарно-матеріальних цінностей, що

відволікаються із сфери виробництва в сферу обігу;— прискорити обіговість оборотних засобів;— скоротити терміни доставки;— знизити дальність;— розвантажити вантажонапружені транспортні напрямки.Нераціональними називаються перевезення, які при існуючо-

му розташуванні постачальників і покупців викликають надмірнівитрати. До таких перевезень відносяться: надмірно далекі; зу-стрічні; повторні; кружні; дрібні; перевезення, для яких доціль-ніше використовувати інші види транспорту (табл. 3.4).

94

Таблиця 3.4

ВИДИ НЕРАЦІОНАЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ВАНТАЖІВ

Вид нераціональногоперевезення Характеристика

Надмірно далекі Перевезення вантажів за межами зон, встановле-них схемами нормальних напрямків вантажопото-ків, що були розроблені виходячи із існуючогорозташування постачальників і покупців та транс-портної мережі

Зустрічні Перевезення взаємозамінних вантажів у зустріч-них напрямках

Повторні Перевезення, при яких завозять таку ж продукцію,яку і вивозять

Кружні Перевезення, які виникають в результаті відхилен-ня від найкоротших маршрутів

Дрібні Перевезення, при яких необґрунтовано дублюєтьсяпоставка однорідного вантажу з кількох джерелпостачання одному покупцеві (подрібнення в про-сторі).Перевезення, при яких поставки однорідного ван-тажу з одного джерела постачання одному покуп-цеві необґрунтовано подрібнюються на малі партії(подрібнення у часі)

Перевезення, для якихдоцільніше використо-вувати інші види тран-спорту

Перевезення, які при використанні інших видівтранспорту дозволяють зменшити витрати призбереженні якості транспортних послуг

Для мінімізації транспортних витрат необхідно використову-вати оптимальний вид транспорту — найдоцільніший для певно-го виду вантажу та відстані.

Внутрішній (технологічний) транспорт забезпечує перемі-щення предметів праці для підтримки виробничих процесів умежах підприємства. Він може бути класифікований за такимиознаками:

• призначення — зовнішній, міжцеховий, внутрішньоцеховий,робочого місця;

• вид — рейковий, наземний залізничний транспорт (електро-вози, тепловози, спеціальні платформи), підвісний рейковий ібезрейковий, автомобільний, механічний (тягачі, електрокари,автокари), водний (тягачі, баржі тощо), вантажопідйомні механі-

95

зми (підйомники, крани тощо), трубопроводи, конвеєри (стрічко-ві, пластинчасті, скребкові конвеєри, транспортери);

• принцип дії — періодично діючий, безперервно діючий.Транспортне господарство підприємства включає:• транспортні цехи (залізничні, автомобільні, змішані);• пристрої і комунікації;• рейкові та безрейкові шляхи;• депо, гаражі, заправні пристрої;• вантажно-розвантажувальні засоби;Вантажообіг технологічного транспорту — це сума внутрі-

шньозаводських вантажопотоків підприємства. Для його визна-чення складається шахова відомість за певний термін (табл. 3.5).

Таблиця 3.5ШАХОВА ВІДОМІСТЬ

ВАНТАЖООБІГУ ПІДПРИЄМСТВА, т

Споживач

Постачальник

склад

виробничий

заготівель

-ний цех

механічний

цех

складальни

й цех

склад

готової

продукції

всього

відправлено

Виробничий склад × 300 150 50 1 501

Заготівельний цех — × 250 20 — 270

Механічний цех — — × 300 40 340

Складальний цех — — — × 300 300

Склад готової проду-кції

— — — — × —

Усього — 300 400 370 341 1411

Обгрунтуванням для організації міжцехових і зовнішніх ван-тажопотоків і планування роботи є діаграма вантажопотоків —графічне зображення шахової відомості на генеральному планіпідприємства (рис. 3.9).

Діаграма вантажопотоків підприємства дає змогу:• раціоналізувати маршрути, виявити і по можливості ліквіду-

вати нераціональні перевезення вантажів;• скоротити шляхи переміщення вантажів;• розрахувати, пропускну спроможність транспортних шляхів.

96

1

300

300504020

150250

300 Виробничийсклад

Механічнийцех

Складальнийцех

Склад готовоїпродукції

Заготівельнийцех

Зовнішнійтранспорт

Рис. 3.9. Діаграма вантажопотоків підприємства

Маршрути переміщення внутрішнього транспорту організу-ються так, щоб забезпечити раціональне використання транспор-тних засобів за вантажопідіймальністю і часом.

Внутрішньозаводські перевезення підприємства за характероморганізації класифікуються за такими ознаками:

• випадкові заяви — разові;• планові заяви — маршрутні. У свою чергу, маршрутні пере-

везення діляться на маятникові та кільцеві (рис. 3.10).

А Б А

А Б А

Г

В

Б

Д

а б

гв

Б В Г

Перевезення:а — одностороннє човникове (маятникове);б — двостороннє човникове (маятникове);в — променеве;г — кільцеве.

рейс з вантажем рейс без вантажу

Рис. 3.10. Схема маршрутнихперевезень внутрішнього транспорту

97

Планування роботи внутрішнього транспорту підприємствапередбачає наявність техніко-економічного обґрунтування:

• план перевезень і вантажно-розвантажувальних робіт;• план по праці;• план собівартості перевезень і вантажно-розвантажувальних

робіт;• план організаційно-технічних заходів;• план використання основних фондів (фондовіддача, коефіці-

єнт випуску транспортних засобів на лінію, коефіцієнт викорис-тання вантажопідіймальності транспортних засобів, час простоютранспорту під завантаженням).

Залізничний транспорт. До технічних пристроїв та спорудцього виду транспорту відносять: шляхове господарство, вагоннегосподарство, локомотивне господарство, вантажні станції, дис-танції (вантажні двори), товарні контори, товарні каси, контейне-рні пункти, вантажне та вагове господарство та ін.

Вагонний парк складається з пасажирських і вантажних вагонів.Вантажні вагони можуть бути класифіковані за такими озна-

ками:1) спеціалізація — спеціалізовані (цемент, кислоти), універса-

льні;2) призначення — криті, напіввагони, платформи, цистерни.

Криті для вантажів, що бояться атмосферного впливу. Напівваго-ни — для навалювальних та лісових вантажів. Платформи — длядовгомірних та громіздких вантажів. Цистерни — для наливнихвантажів;

3) вантажопідйомність — до 400 т, понад 400 т (важковаговіта великогабаритні вантажі перевозять в транспортерах вантажо-підйомністю понад 400 т);

4) конструкція або тип вагона — чотиривісний суцільномета-левий, восьмивісний напіввагон суцільнометалевий, чотиривіснаплатформа з металевими бортами, двадцятивісний транспортер,чотиривісний автономний рефрижераторний вагон тощо.

Вантажна станція — це комплекс шляхових і вантажних при-строїв, технічних та службових приміщень, що призначені длявиконання вантажних операцій. Вантажні операції, що викону-ються на кожній станції, вказані в їх Алфавітному списку.

Вантажні станції можуть бути класифіковані за наступнимиознаками:

1) вид операцій — навантажувальні, розвантажувальні, наван-тажувально-розвантажувальні, перевантажувальні;

2) спеціалізація — спеціалізовані, універсальні.

98

Дистанція (вантажний двір) — це комплекс споруд, пристроїв,шляхів, що призначені для здійснення приймання, навантажу-вання, розвантажування, видачі, сортування, зберігання вантажів.

Товарна контора — це комплекс споруд, пристроїв, призначе-них для оформлення документів на вантаж, здійснення грошовихрозрахунків, стягнення зборів і штрафів, інформування про при-буття вантажів, приймання заявок, диспетчеризація перевезень.

Вантажні залізничні сполучення можуть бути класифікованіза такими ознаками:

• спосіб виконання — місцеве, пряме, пряме змішане, прямеміжнародне. Місцеве — в межах однієї дороги. Пряме — в межахдвох і більше доріг. Пряме змішане (залізнично-водне, залізнич-но-автомобільне, залізнично-повітряне) — перевезення за єдинимперевізним документом з використанням залізничного та іншоговиду транспорту. Пряме міжнародне — перевезення за єдинимперевізним документом з використанням доріг двох і більшедержав;

• розмір партії вантажу, прийнятої по одній накладній — дрі-бна, малотоннажна, повагонна, групова, маршрутна. Дрібна від-правка — партія вантажу масою не більше ніж 5 т і обсягом небільше ніж 3

1 місткості критого чотиривісного вагона (напівва-гона, площі чотиривісної платформи). Допускається дрібна від-правка до 10 т. Малотоннажна відправка — партія вантажу ма-сою 10—20 т і обсягом не більше ніж 2

1 місткості критогочотиривісного вагона. Повагонна відправка — партія вантажа,що займає вагон. Групова відправка — партія вантажу, що займаєбільше одного вагона, але не менше маршруту (поїзда). Маршру-тна відправка — партія вантажу, що займає маршрут.

Дрібні відправки перевозять у збірних вагонах, які залежно відпризначення вантажу поділяються на збірні прямі, збірні перева-нтажувальні, збірні прямі ділянкові, збірно-роздавальні.

Збірні прямі вагони завантажуються дрібними відправкамивантажів призначенням на одну станцію. Збірні перевантажува-льні вагони — на різні станції призначення кількох сортувальнихділянок чи на вхідну станцію залізниці призначення. Збірні пряміділянкові вагони — на різні станції призначення одної сортува-льної ділянки, обмеженої двома сусідніми пунктами сортуваннядрібних відправок. Збірно-роздавальні вагони знаходяться в обігуміж двома суміжними вантажосортувальними станціями і вико-ристовуються для збору дрібних відправок з проміжних станцій іїх розвозу.

99

Швидкість доставлення поділяють на вантажну — переве-зення здійснюються звичайним вантажним поїздом; велику — пе-ревезення здійснюються швидким вантажним поїздом; пасажир-ську — перевезення здійснюються пасажирським поїздом.

Техніко-економічними показниками залізничного транс-порту є вантажопідйомність вагона, місткість вагона, технічнийкоефіцієнт тари вагона, навантажувальний коефіцієнт тари ваго-на, коефіцієнт питомого обсягу вагона, коефіцієнт питомої ван-тажопідйомності вагона, коефіцієнт використання вантажопід-йомності вагона, коефіцієнт використання місткості вагона,технічна норма завантаження вагона.Вантажопідйомність вагона — це маса вантажу в тоннах, яка

може бути завантажена у вагон.Місткість вагона — це об’єм вагона в кубічних метрах.Технічний коефіцієнт тари вагона — це відношення маси та-

ри вагона до його вантажопідйомності. Цей показник розрахову-ється за формулою

qPkТ T= ,

де Тk — технічний коефіцієнт тари вагона;TP — маса тари, т;

q — вантажопідйомність вагона, т.Навантажувальний коефіцієнт тари вагона — це відношення

маси тари вагона до маси вантажу, що знаходиться в ньому. Цейпоказник розраховується за формулою

ВАНТ

ТНТ Р

Pk = ,

де НТk — навантажувальний коефіцієнт тари вагона;TP — маса тари, т;ВАНТP — маса вантажу, т.Коефіцієнт питомого обсягу вагона — це відношення обсягу

вагона до його вантажопідйомності. Цей показник розраховуєть-ся за формулою

qk ВПО

П= ,

де ПОk — коефіцієнт питомого обсягу вагона, /тм3 .ВП — об’єм вагона, м 3 .

100

Коефіцієнт питомої вантажопідйомності вагона — це від-ношення вантажопідйомності вагона до його обсягу. Цей показ-ник розраховується за формулою

ВПВ П

qk = ,

де ПВk — коефіцієнт питомої вантажопідйомності вагона, 3т/м .Коефіцієнт використання вантажопідйомності вагона — це

відношення маси вантажу у вагоні до його вантажопідйомності.Цей показник розраховується за формулою

qPk ВАНТ

В = ,

де Вk — коефіцієнт використання вантажопідйомності вагона.Коефіцієнт використання місткості вагона— це відношення

обсягу вантажу у вагоні до його місткості. Цей показник розра-ховується за формулою

В

ОВМ П

П=k ,

де Мk — коефіцієнт використання місткості вагона;ОВП — об’єм вантажу у вагоні, м 3 .

Технічна норма завантаження вагона — це кількість вантажу,яке повинно бути завантажено у вагон певного типу при оптима-льному використанні його вантажопідйомності та місткості. Цейпоказник розраховується за такими формулами

Для критого вагона:

,ОП ВВКР kP =

де КРP — технічна норма завантаження критого вагона;О — об’єм маси вантажу, 3т/м .

для відкритого вагона:

,)ОПП( ШОВВІДКР +=P

де КРP — технічна норма завантаження відкритого вагона;ОВП — об’єм основної частини вантажу, 3м ;ШП — об’єм «шапки», 3м .

101

Водний транспорт. До технічних пристроїв та споруд морсь-кого і річкового транспорту відносять: флот (судна), портове гос-подарство, пристані.

Водні судна можуть бути класифіковані за такими ознаками:1) призначення — транспортні, технічні, допоміжні;2) об’єкт перевезень — пасажирські, вантажні, грузо-

пасажирські;3) вид водного шляху сполучення — морські, річкові;4) тип вантажів — судна річкового флоту поділяються на су-

ховантажні, нафтоналивні, рефрижераторні. Судна морськогофлоту поділяються на суховантажні, наливні, комбіновані. Середсуховантажних суден виділяють ті, що призначені для перевезеньгенеральних вантажів та перевезень масових вантажів. Судна дляперевезень генеральних вантажів поділяються на звичайні та ре-фрижераторні, а також на спеціалізовані (залізничні та автомобі-льні пороми, контейнеровози) і комбіновані. Судна для переве-зень масових вантажів поділяються на вузькоспеціалізовані(вугле-, рудо-, лісо-, зерновози) і судна суміщеної спеціалізації(вуглерудо-, лісозерно- бавовно-лісовози). Наливні судна поді-ляють на нафто-, продуктонафто-, газо-, спирто-, масловози.Комбіновані судна — рудонафтовози;

5) умови плавання — судна річкового флоту поділяються нарічкові, озерні, змішаного (річка—море) плавання. Судна морсь-кого флоту поділяються на океанські, морські (малотоннажні,прибережного плавання, змішаного (море—ріка) плавання, льо-дового плавання);

6) спосіб руху — самохідні, несамохідні (баржі).Порт — це прибережний транспортний пункт, який оснаще-

ний спорудами, пристроями, обладнанням, що дозволяють за-безпечити прийомку/відвантаження навантаження/розван-таження суден, вагонів, автотранспорту, навігаційне обслуго-вування суден, а також інші операції, що пов’язані з обслуго-вуванням вантажів вантажовідправників, вантажоотримувачів,перевізників.

Водні порти можуть бути класифіковані за такими ознаками:1) вид водного шляху сполучень — морські, річкові;2) тип перевезень — вантажні, пасажирські, об’єднанні;3) спеціалізація — загального користування, спеціалізовані.Пристань — це прибережний транспортний пункт, який осна-

щений пристроями, що дозволяють забезпечити прийомку/від-вантаження навантаження/розвантаження суден, вагонів, авто-транспорту.

102

Порти, пристані, технічний, допоміжний флот покликані за-безпечити ефективну роботу транспортного флоту.

Вантажні морські сполучення можуть бути класифіковані затакими ознаками:

• тип вантажу— суховантажні і наливні;• вид плавання — малий і великий каботаж, закордонне пла-

вання. Малий каботаж — плавання суден у межах суміжних мор-ських басейнів без заходу в територіальні води інших держав.Великий каботаж — плавання суден між портами в межах однієїкраїни, що розташовані в різних морських басейнах. Закордоннеплавання — плавання в порти інших держав;

• спосіб виконання — міжпортове, пряме водне, пряме зміша-не. Міжпортове — перевезення здійснюються від одного морсь-кого порту до іншого. Пряме водне — від одного морського пор-ту до річкового, причому на морському відрізку шляху пере-везення виконують морські судна, на річковому — річкові. Пря-ме змішане — в перевозеннях беруть участь кілька видів транс-порту.

Вантажні річкові сполучення можуть бути класифіковані затакими ознаками:

• спосіб виконання — внутрішнє водне, пряме внутрішнє во-дне, пряме водне, пряме змішане сообщение. Внутрішнє вод-не — в межах одного річкового пароплавства. Пряме внутрішнєводне — в межах суміжних річкових пароплавств. Пряме вод-не — з участю річкових і морських пароплавств. Пряме змішане(залізнично-водне, водно-автомобільне) — перевезення за єди-ним перевізним документом з участю водного та іншого видутранспорту;

• розмір партії вантажу, прийнятої за однією накладною, —дрібна, збірна, суднова. Дрібна партія — маса вантажу не більшеніж 20 т. Збірна партія — понад 20 т, що пред’явлено до переве-зення в кількості: а) недостатній для завантаження одного судна;б) достатній для завантаження одного судна, але адресованій урізні пункти призначення чи в один пункт призначення різнимиотримувачами, через що необхідно відокремлювати один вантажвід іншого. Суднова партія — вантаж одного найменування чиоднорідний вантаж, що прямує в один пункт призначення в кіль-кості, достатній для повного завантаження судна до його техніч-ної норми.

Техніко-економічними показниками водного транспорту єводотоннажність, вантажопідйомність, вантажомісткість, час до-ставлення вантажу морським транспортом, час доставлення ван-

103

тажу річковим транспортом, розміри судна (довжина, ширина,висота борту), осадка в завантаженому і порожньому стані.Водотоннажність — це маса чи обсяг води, що виштовхуєть-

ся плаваючим судном.Повна вантажопідйомність судна (дедвейт) — це маса ван-

тажу, яку може прийняти судно понад власну масу до осадки політню вантажну марку. Отже, це сума маси службового вантажу(вода, паливо, провіант) та вантажу, що перевозиться. Цей показ-ник розраховують за формулою

БВПВП ВВД −= ,

де ПД — повна вантажопідйомність судна (дедвейт), т;ПВВ — водотоннажність судна з повним вантажем, т;БВВ — водотоннажність судна без вантажу, т.

Чиста вантажопідйомність судна — це маса вантажу, щоперевозиться. Цей показник розраховують за формулою

СДД ПЧ −= ,

де ЧД — чиста вантажопідйомність судна, т;С — маса службового вантажу, тобто маса суднових запасів

води, палива, провіанту тощо, т.Вантажомісткість судна — це здатність вміщати вантаж пе-

вного об’єму. Одинарна вантажомісткість передбачає одночасневикористання об’єму усіх вантажних приміщень, подвійна — рі-зночасне використання.Питома вантажомісткість судна показує, скільки кубічних

метрів місткості судна припадає на 1 т чистої вантажопідйомнос-ті. Цей показник розраховують за формулою

Ч

СУДПИТ Д

VV = ,

де ПИТV — питома вантажомісткість судна, /тм3 ;СУДV — вантажомісткість судна, 3м .Регістрова місткість судна — це місткість в регістрових

тоннах ( 32,83мтег.р1 = ). Повна регістрова місткість включаєоб’єм приміщень, розташованих під верхньою палубою, та по-стійних критих надбудов над нею без урахування баластних цис-терн у подвійному дні, люкових просторів). Чиста регістрова міс-ткість дорівнює об’єму експлуатаційних комерційних приміщень

104

судна. Цей показник використовується для нарахувань судновихзборів у морських портах.Час доставки вантажу морським транспортом розрахову-

ють за альтернативними формулами:

ДОДСТД tttТ ++= ,

де Т — час доставки вантажу морским транспортом, год;Дt — час, протягом якого вантаж знаходиться в дорозі, год;СТt — час стоянки під вантажними операціями, год;ДОДt — час на додаткові операції, год;

ДОДЧ

СУД

α2 tМD

vLТ ++= ,

де L — відстань між портами, милі;СУДv — експлуатаційна швидкість судна, миль/добу ;α2 — коефіцієнт використання вантажопідйомності судна з

урахуванням навантаження і вивантаження;М — середньозважена добова норма вантажних робіт у порту

відправлення і призначення, т/добу .

КОМvLТ = ,

де КОМv — комерційна швидкість судна для певного пароплавст-ва та конкретної лінії, миль/добу ;

ДОДЧ

СУД

КОМ 2 tMD

vL

Lv+

α+

= .

Час доставки вантажу річковим транспортом розраховуютьза формулою

ДОДНl tv

tT ++= ,

де Т — час доставки вантажу річковим транспортом, діб;Нt — час накопичення складу, формування і відправки ванта-

жів, діб;l — відстань перевезень, км;v — норма добового пробігу, км/добу;

105

ДОДt — час на додаткові операції (перевалка, пропуск черезшлюзи), діб .

Автомобільний транспорт. До технічних пристроїв та спо-руд автомобільного транспорту належать: рухомий склад, авто-транспортні підприємства, автомобільні дороги.

Рухомий склад — це автомобілі, тягачі, причепи, напівприче-пи. Маршрут руху — шлях слідування рухомого складу при здій-сненні перевезень.

Автомобілі можуть бути класифіковані за:1) призначенням — транспортні (вантажні, пасажирські), спе-

ціального призначення (пожежні, автокрани, медичні тощо). Усвою чергу, пасажирські автомобілі поділяються на легкові та ав-тобуси.

Вантажні автомобілі можуть бути класифіковані за такимиознаками:

1) конструкція — одиночні та автопоїзд (бортовий автомобільс причепом, сідельний автомобіль-тягач з напівпричепом);

2) розмірність — особливо мала вантажопідйомність (до 5,0 т)на базі легкового автомобіля, мала вантажопідйомність ( 5,0 —

0,2 т), середня вантажопідйомність ( 0,2 — 0,5 т), велика вантажо-підйомність ( 0,5 — 0,15 т), особливо велика вантажопідйомність(понад 0,15 т);

3) спеціалізація — універсальні з кузовом у вигляді борто-вої платформи і спеціалізовані для перевезень певних вантажів(автомобілі-самоскиди, цистерни, фургони, цементовози, лісо-вози);

4) дальність перевезень — для місцевих перевезень (до50 км), для дальніх, у тому числі міжміських і міжнародних.

Автомобілі-тягачі — це автомобілі, що пристосовані для бук-сирування причепів. Причепи бувають одновісними, двовісними,багатовісними, на гусеничному ходу, напівпричепи (сідельніпричепи) — відрізняють від причепів тим, що частина їх власноїмаси та маси вантажу передається на раму тягача. Напівпричепиможуть бути одновісними і двовісними.

Автотранспортні підприємства — це підприємства, що здійс-нюють перевезення вантажів чи пасажирів, зберігання, технічнеобслуговування, постачання запасними частинами і ремонт ру-хомого складу.

Сукупність автомобілів, тягачів, причепів, напівпричепів, щознаходяться на балансі автотранспортного підприємства, назива-ється списочним парком рухомого складу.

106

Автотранспортні підприємства можуть бути класифіковані затакими ознаками:

1) підпорядкованість — відомча, загального користування;2) вид робіт — вантажні, пасажирські, комбіновані;3) категорія (кількість автомобілів): I категорія (понад 800); II

категорія ( 501—800 ); III категорія ( 251 — 500 ); IV категорія(101 — 250 ); V категорія ( 50 —100 ).

Крім універсальних автотранспортних підприємств, що здійс-нюють усі виробничі функції автотранспорту в комплексі, існуютьспеціалізовані підприємства з виконання окремих функцій по збері-ганню, технічному обслуговуванню, ремонту рухомого складу. На-приклад, гаражі-стоянки, автозаправні станції, станції технічногообслуговування, ремонтно-зарядні акумуляторні станції, шиноре-монтні майстерні, авторемонтні та агрегатно-ремонтні підприємства.

Вантажні автомобільні сполучення можуть бути класифікова-ні за такими ознаками:

• організація — централізовані та децентралізовані. Централі-зовані — автотранспортні підприємства організують доставленнявантажів покупцям. Децентрализовані — покупці самостійно за-безпечують отримання вантажів;

• розмір партії вантажу — масові та дрібнопартіонні. Масо-ве — перевезення великого об’єму однорідного вантажу. Великапартія дорівнює номінальній вантажопійомності автомобіля ( q ),але не менше γq (де −γ статистичний коефіцієнт використаннявантажопійомності). Дрібнопартіонна поставка — партія вантажу

масою від 10 кг до т2γq ;

• територіальність — міжнародні, міжміські, міські, примісь-кі, внутрішньорайонні, міжрайонні;

• спосіб виконання — місцеві, прямого сполучення, змішано-го сполучення, комбінованого сполучення. Місцеві — здійсню-ються одним автотранспортним підприємством. Прямого сполу-чення — при перевезенні задіяні кілька автотранспортнихпідприємств. Змішаного сполучення — перевезення двома чи кі-лькома видами транспорту. Комбінованого сполучення — зміша-не сполучення без перевантаження з одного на інший вид транс-порту за рахунок використання спеціальних пристроїв, напри-клад, напівпричепів-контрейлерів;

• час виконання — постійні, сезонні, часові. Постійні здійс-нюються безперервно протягом року. Сезонні — періодично впевний час року. Часові мають епізодичний характер;

107

• маршрут руху — маятникові, кільцеві. Маятникові сполу-чення характеризуються повторенням шляху слідування міждвома вантажними пунктами. Серед них виділяють із зворотнімпорожнім пробігом; із зворотнім не повністю завантаженим про-бігом; із зворотнім завантаженим пробігом. Кільцеві сполученнявідзначаються замкнутим маршрутом руху, який сполучає кількавантажних пунктів. Їх різновидом є розвізні (збірні) маршрути, наяких відбувається поступове завантаження чи розвантаження то-варно-матеріальних цінностей.

Доцільність використання рухомого складу певного типу зу-мовлена двома факторами: по-перше, умовами експлуатації; по-друге, техніко-економічними показниками.

Техніко-економічними показниками автомобільного тран-спорту є габарити, маса, прохідність, стійкість до перевертання,маневровість, надійність, динамічні якості, економічність, ванта-жомісткість, питома об’ємна вантажопідйомність, питома площакузова, їздка, обіг, коефіцієнт технічної готовності парку автомо-білів за один робочий день, коефіцієнт випуску автомобілів заодин робочий день, коефіцієнт використання автомобілів за пев-ний період, коефіцієнт статичного використання вантажопідйом-ності, коефіцієнт динамічного використання вантажопідйомності,коефіцієнт використання пробігу, середня відстань їздки з ванта-жем, середня відстань перевезень, технічна швидкість, експлуа-таційна швидкість, кількість їздок, час одної їздки, продуктив-ність рухомого складу за час у наряді, собівартість,продуктивність, енергомісткість, матеріаломісткість, шиноміст-кість.Габарити рухомого складу характеризуються його розмірами.Маса характеризується показниками власної маси, маси в

спорядженому стані, вантажопідйомністю, повною масою ав-томобіля.Прохідність характеризується дорожнім отвором (відстань

між найнижчою точкою автомобіля та дорогою) і радіусом по-здовжньої та поперечної прохідності.Стійкість до перевертання, тобто здатність рухатися по до-

розі без заносів і перевертання буває поздовжньою, поперечною іна повороті.Маневровість визначається здатністю оперативно змінювати

швидкість та напрям руху, а також негайно і безпечно зупинятися.Надійність характеризується цикловим та амортизаційним

пробігами, а також витратами на технічне обслуговування і ре-монт на одиницю транспортної роботи чи пробігу.

108

Економічність розрізняють паливну і загальну. Під паливноюекономічністю розуміють витрату палива на 100 т/км транспорт-ної роботи чи 100 км пробігу. Загальна економічність являє со-бою сумарні витрати на експлуатацію автомобіля на одиницютранспортної роботи.Вантажомісткість вантажного автомобіля — це максимальна

розрахункова кількість вантажу, яка може бути перевезена одночасно.Питома об’ємна вантажопідйомність автомобіля залежить

від вантажопідйомності та внутрішніх розмірів кузова. Цей пока-зник розраховують за формулою

КVqq Н

ПИТ = ,

де ПИТq — питома об’ємна вантажопідйомність автомобіля, 3т/м ;Нq — номінальна вантажопідйомність автомобіля, т;КV — повний об’єм кузова автомобіля, м3.

Питома площа кузова автомобіля обумовлена величиною но-мінальної вантажопідйомності та значенням корисної площі полакузова. Цей показник розраховують за формулою

К

НПИТ F

qf = ,

де ПИТf — питома площа кузова автомобіля, 2т/м ;КF — корисна площа підлоги кузова автомобіля, 2м .

Їздка автомобіля — це цикл транспортної роботи, що склада-ється з навантаження, руху з вантажем, розвантаження і руху безвантажу для подачі під наступне завантаження.Час їздки автомобіля розраховують за формулами

РБВПРРЗВПНЇЗД ttttt +++= ,де ЇЗДt — час їздки, год;

ПНt — час простою під навантаженням, год;РЗВt — час руху з вантажем, год;ПРt — час простою під розвантаженням, год;РБВt — час руху без вантажу, год.

ПРПНЇЗД

ЇЗДЇЗД −+= t

vl

t ,

де ЇЗДl — загальний пробіг за їздку, що дорівнює сумі пробігів зачас руху з вантажем і без вантажу ( РБВРЗВ tt + ), км;

109

ЇЗДv — середня швидкість за час їздки, км/год ;ПРПН−t — час простою під навантаженням і розвантажен-

ням, год.Обіг автомобіля — це такі одна чи декілька їздок, у кінці яких

транспортний засіб повертається в початковий пункт наванта-ження.Коефіцієнт технічної готовності парку автомобілів за один

робочий день розраховують за формулою

С

Г

АА

Т =α ,

де Тα — коефіцієнт технічної готовності парку автомобілів заодин робочий день;

ГА — кількість одиниць рухомого складу, що готові до екс-плуатації, шт.;

СА — списочний парк рухомого складу, шт.Коефіцієнт випуску автомобілів за один робочий день розра-

ховують за формулою

С

ЕВ А

А1

1=α ,

де 1Вα — коефіцієнт випуску автомобілів за один робочий день;

1ЕА — кількість одиниць рухомого складу, що знаходяться в

експлуатації за один робочий день, шт.Коефіцієнт використання автомобілів за певний період роз-

раховується за формулою

С

ЕВ А

А=α ,

де Вα — коефіцієнт використання автомобілів за певний період;ЕА — кількість одиниць рухомого складу, що знаходяться в

експлуатації у певний період, шт.Коефіцієнт статичного використання вантажопідйомності

розраховують за формулою

М

ФСТ Q

Q=γ ,

де СТγ — коефіцієнт статистичного використання вантажопідйо-мності;

110

ФQ — кількість фактично перевезеного вантажу, т;МQ — максимально можлива кількість вантажу, який міг бути

перевезеним, т.Коефіцієнт динамічного використання вантажопідйомності

розраховують за формулою

М

ФДγ P

P= ,

де Дγ — коефіцієнт динамічного використання вантажопідйом-ності;

ФP — фактичний вантажообіг, т · км;МP — максимально можлива транспортна робота, т · км.Коефіцієнт використання пробігу розраховують за формулою

ЗАГ

ЗАВ

ll

=β ,

де β — коефіцієнт використання пробігу;ЗАВl — завантажений пробіг, км;ЗАГl — загальний пробіг, км.Середню відстань їздки з вантажем розраховують за фор-

мулою

ЇЗД

ЗАВЇВ n

ll = ,

де ЇВl — середня відстань їздки з вантажем, км;ЇЗДn — кількість їздок.Середню відстань перевезень розраховують за формулою

∑∑=

QРlП ,

де Пl — середня відстань перевезень, км;P — транспортна робота, т · км;Q — обсяг перевезень, т.Технічну швидкість розраховують за формулою

РБВ

ЗАГТ t

lv = ,

де Тv — технічна швидкість, км/ч.

111

Експлуатаційну швидкість розраховують за формулою

Н

ЗАГЕК Т

lv = ,

де ЕКv — експлуатаційна швидкість, км/ч;НТ — час в наряді, ч.

Кількість їздок розраховують за формулою

ЇЗД

НЇЗД t

Тn = ,

де ЇЗДn — кількість їздок.Час одної їздки розраховують за формулою

+β

=Tv

lt ЗАВЇЗД ПРПН−t .

Продуктивність рухомого складу за час у наряді розрахову-ють за формулою

ЇЗДСТН nqQ γ= ,

де Q — продуктивність рухомого складу за час у наряді, т.Якщо підставити в формулу розрахунку продуктивності рухо-

мого складу за час у наряді формули розрахунку кількості їздок( ЇЗДn ) та часу однієї їздки ( ЇЗДt ), то отримаємо вираз:

ЇЗДСТН nqQ γ=ПРПНTЕГ

TНСТН

ПРПНT

ЗАВ

НСТН

ЇЗД

НСТН

−−

β+βγ

=+

β

γ=

γ=

tvlvTq

tv

lTq

tTq .

Собівартість автомобільних перевезень — це грошовий ви-раз витрат, що пов’язані з виробничо-господарською діяльністюавтотранспортного підприємства. Розрізняють повну собівартістьі собівартість на одиницю транспортної роботи (1 т · км або10 т · км).

Повну собівартість розраховують за формулою

ПОСТЗМІНПОВ SSS +=∑ ,де ∑ ПОВS — повна собівартість, грн;

ЗМІНS — змінні витрати. Залежать від пробігу автомобіля, то-му розраховуються на 1 км пробігу. До них належать витрати напаливо, мастильні матеріали, технічне обслуговування і ремонт,

112

відновлення і ремонт шин, амортизація рухомого складу на капі-тальний ремонт;

ПОСТS — постійні витрати. Не залежать від пробігу автомобі-ля, тому нараховуються на 1 год перебування автомобілів на під-приємстві. До них належать заробітна плата водіїв, накладні ви-трати, амортизація рухомого складу на повне відновлення.

Собівартість на одиницю транспортної роботи розраховуютьза формулою

∑=⋅

Ф

ПОВкмт P

SS ,

де кмт⋅S — собівартість на одиницю транспортної роботи, грн;ФP — фактично виконаний вантажообіг, т · км.

Калькуляція собівартості автомобільних перевезень показанав табл. 3.6.

Таблиця 3.6КАЛЬКУЛЯЦІЯ СОБІВАРТОСТІ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ*

Калькуляція собівартостіСтаття витрат

Повнасобівартість,тис. грн 1 т · км 1 км 1 ч

Заробітна плата водіїв знарахуванням на соціаль-не страхування

+ + — + (умо-вно)

Накладні витрати + + — +

Амортизаційні відрахуван-ня (в частині, призначенійна повне відновлення)

+ + — +

Паливо + + + —

Мастильні та обтиральніматеріали

+ + + —

Технічне обслуговуваннята ремонт рухомого складу

+ + + —

Відновлення і ремонт шин + + + —

Амортизація рухомого скла-ду (в частині, призначенійна капітальний ремонт)

+ + + —

Разом

* Знаком (+, –) відмічені статті витрат, які, відповідно, розраховуються чи не розра-ховуються за вказаним показником.

113

3.4. ЗАПАСИ

Концепція логістики передбачає, що в ідеалі, здійснення ви-робничого процесу не потребує утримання запасів. Альтернати-вою накопиченню товарно-матеріальних цінностей є отриманнянеобхідних матеріалів у необхідній кількості в потрібний час употрібному місці з мінімальними затратами, пов’язаними з ру-хом, при потрібній якості сервісу. Це зменшує запаси практичнодо абсолютного мінімуму, так що економія на витратах по збері-ганню перевищує неминуче збільшення транспортно-заготовчихвитрат. Надлишкові запаси використовуються на всяк випадок,як своєрідне страхування. Вони збільшують затрати, зменшуютьприбутки і, відповідно, конкурентоспроможність. Тому повністюналагоджена логістична система не повинна мати надлишковихзапасів. В ній існує надійний контроль, з тим щоб забезпечитимінімально можливий рівень запасів, які поділяються на поточні,підготовчі, страхові, сезоні.

У цілому на формування політики запасів впливають п’ятьосновних факторів:

• кількість покупців;• характеристики товарного асортименту;• робота транспорту;• стан виробництва;• дії конкурентів.Логістична система націлена на постійне зниження запасів за

умови підтримання потрібного рівня якості сервісу.Проблема управління запасами теоретично вирішується за до-

помогою різноманітних економіко-математичних варіацій як за-дача на мінімум витрат, зумовлених створенням та збереженнямзапасів. Це не означає досягнення найнижчих витрат збереженнязапасів чи вкладення коштів у матеріали, як це часто і помилкововважають. Враховуються усі елементи витрат, зумовлених запа-сами.

Сумарна величина витрат по створенню і зберіганню запасівмає такі основні складові:

1) ціна (собівартість);2) заготовчі витрати;3) витрати зберігання;4) втрати прибутку внаслідок закупівлі і зберігання запасів;5) інші.Ціна (собівартість). Вартість виробу, що зберігається, визна-

чається або його ціною в момент закупівлі від зовнішнього дже-

114

рела (постачальника), або собівартістю при виробництві безпосе-редньо на підприємстві. У першому випадку йдеться про вироб-ничі запаси, у другому — про незавершене виробництво. Причо-му вартість останнього детермінована ступенем його оброблення.У міру послідовного проходження матеріалу через стадії вироб-ництва до вартості, крім витрат, пов’язаних з придбанням, аку-мулюються інші елементи витрат.

Ціна матеріалів, що купуються, коливається навколо середньоїі тому, певною мірою, визначає політику закупівель. Це визначає,що відділ логістики формує матеріальні резерви адекватно станумаркетингового середовища.

Так, політика закупівель за низькими цінами реалізується утрьох формах:

• закупівлі виконуються в надмірній кількості, коли ціна стаєнижчою за середній рівень;

• закупівлі здійснюються у надмірній кількості, коли нада-ються відповідні знижки;

• здійснюються форвардні угоди з приводу ще не виробленоготовару за ціною, яка вища за поточну, але нижча за очікувану.

Економія від проведення такої політики зіставляється з вели-чиною витрат, пов’язаних із зберіганням, переміщенням матеріа-лів, їх обесціненням в результаті зберігання, з втратою прибуткувнаслідок втрачених (невикористаних) можливостей після вкла-дення оборотних коштів в запаси та ін.

Заготовчі витрати. Заготовчі витрати, що пов’язані із ство-ренням запасу, включають такі витрати:

1) зовнішні поставки та відтворення виробничих запасів:• на утримання закупівельних підрозділів;• на оформлення та розміщення замовлень;• на укладання господарських угод з постачальниками;• на відрядження;• на комунікацію;• на завезення і розвантаження предметів постачання;• на кількісно-якісну приймання та складське розміщення;• на облік заготовчих операцій;• на проведення розрахунків за поставками;• інші;2) постачання на самому підприємстві та створення заділів:• на утримання виробничо-диспетчерського підрозділу;• на внутрішньозаводські транспортно-переміщуючі операції;• на складання графіків руху деталей у процесі оброблення;• на переналагодження обладнання;

115

• втрати прибутку, пов’язані з перервами;• інші.У процесі створення запасів розрізняють постійні витрати, що

залишаються незмінними при зміні кількості поставок, та змінні,величина яких прямо пропорційно залежить від названого пара-метра. Так, заробітна плата співробітників відділу постачання(постійні витрати) не залежить від дій прийнятого по відношен-ню до створення запасів. Навпаки, складові, що відповідаютьзмінним витратам, зростають при збільшенні обсягу матеріалів,що закуповуються або запускаються у виробництво (наприклад,на завезення та вивантаження предметів постачання, на внутріш-ньозаводські транспортно-переміщуючі операції).

Витрати зберігання. Витрати зберігання, що пов’язані зістворенням запасів, як правило, залишаються незмінними (по-стійними) до їх певного рівня. При надходженні на збереженнядодаткової кількості необхідних матеріалів величина цих витратпочинає варіюватися. З’являються змінні складові, які, власне, і єпредметом управління запасами. Витрати зберігання включаютьтакі елементи:

• на заробітну плату складського персоналу;• на оренду та утримання складських приміщень, споруд, ін-

вентаря;• на виконання складських операцій;• на відшкодування втрат від виконання складських операцій;• на облік матеріалів;• непродуктивні витрати (недостачі, втрати, збитки).Втрати прибутку, внаслідок втрачених (невикористаних)

можливостей, що пов’язані зі створенням та збереженням за-пасів. Створюючи та зберігаючи запаси, підприємство тим самимвідмовляється від інших варіантів використання грошових кош-тів, які потенційно могли б забезпечити зростання прибутку. Ви-никають витрати у формі втрати прибутку, внаслідок втраченихможливостей, які разом з витратами зберігання складають цінуутримання запасів. Ці втрати дорівнюють добутку рентабельностівиробництва на середню вартість товарно-матеріальних ціннос-тей, що знаходяться в запасах.

Інші. Серед інших виділяють дві групи витрат, що пов’язані знеобхідністю термінового поповнення запасів:

• на прийняття невідкладних заходів по забезпеченню по-стачання (різниця між нормальними витратами закупівлі абозапуску у виробництво та аналогічними надзвичайними витра-тами);

116

• втрати від скорочення обсягів виробництва і постачання увипадках, коли прийняття термінових заходів не призводить допозитивних результатів і в кінцевому випадку не вдається задо-вольнити попит.

Різноманітні статті витрат управління запасами знаходяться в пев-ній залежності від обсягу поставок. Витрати збереження і втрати при-бутку, внаслідок втрачених можливостей, що пов’язані зі створеннямта збереженням запасів, зростуть разом зі збільшенням розміру поста-вок, оскільки ця обставина призводить до досягнення більш високогорівня запасів. В умовах заданого обсягу попиту зменшення розмірупоставок означає, що потрібно збільшити їхню кількість. І, відповідно,стимулюється зростання заготовчих витрат. З іншого боку, при збіль-шенні кількості поставок має місце зменшення рівня запасів, виникаєвірогідність нестачі запасів та збільшення інших витрат.

Таким чином, сукупні витрати, що пов’язані із створенням таутриманням запасів, — це сума витрат, величина яких змінюєть-ся як у прямій, так і в зворотній пропорційній залежності відрозміру поставки:

• витрати, величина яких змінюється в прямій пропорційнійзалежності від розміру поставок, — витрати зберігання та втратиприбутку, внаслідок втрачених можливостей, що пов’язані зістворенням та збереженням запасів;

• витрати, величина яких змінюється в зворотній пропорцій-ній залежності від розміру поставок, — заготовчі витрати.

На рис. 3.11 показано залежності, що існують між названимивидами витрат управління запасами.

Відстань ОА на осі ординат показує значення найменших за-гальних витрат, що зумовлені створенням та утриманням запасів,а відстань (ОД) на осі абсцис — відповідний їм розмір поставки,який називають економічним.

Економіко-математичні моделі управління запасами дають мож-ливість отримати кількісні оцінки залежностей, що показані нарис. 3.11 і на цій основі визначити економічний розмір партії поста-вки предметів постачання; економічний обсяг партії виробництвапродукції; мінімальну величину загальних витрат, що зумовленістворенням та утриманням виробничих запасів; мінімальну величи-ну загальних витрат, що зумовлені створенням та утриманням запа-сів незавершеного виробництва. В багатьох працях рекомендуєтьсявикористовувати модель Гарріса Ф., яка ґрунтується на ряді умов:

• величина попиту на готову продукцію протягом року фіксо-вана, тому відома необхідна кількість предметів постачання і де-талей, що входять до неї;

117

• ціна предметів постачання і собівартість незавершеного ви-робництва не змінюються протягом даного періоду1. Проте допу-скається зміна ціни в залежності від розміру поставок (знижка закількість);

• поставки виконуються у встановлені терміни, отже, час упе-редження відомий і постійний. Це виключає виникнення іншихвитрат.

1) — витрати зберігання і втрати прибутку, внас-лідок втрачених можливостей, що пов’язані зістворенням та збереженням запасів; 1) — заго-товчі витрати

Витрати

2)

1)

А

ДО Розмірпоставки

Рис. 3.11. Функціональна залежністьвитрат управління запасами від розміру поставок

Час упередження — це період поповнення запасів, який по-трібен для завезення економічного розміру партії поставкипредметів постачання чи виготовлення економічної партії де-талей.Економічний розмір партії поставки — це така кількість

предметів постачання, які закуповуються, що мінімізує витрати,пов’язані з відновленням та збереженням виробничих запасів.Економічний обсяг партії виробництва — це така кількість

виготовлюваної продукції, яка мінімізує витрати, пов’язані з від-новленням та збереженням незавершеного виробництва.

1 Якщо ціна і собівартість змінюються, то потрібно використовувати поправочні ко-ефіцієнти.

118

Мінімум запасу — це такий рівень, нижче від якого запас неповинен знижуватися. Це страховий резерв для відтворення не-передбачених витрат матеріалів. Якщо він досягається в моментпоповнення запасу економічним розміром партії поставки (еко-номічним обсягом партії виробництва), то запас буде доведено домаксимального значення.Максимум запасу — це рівень, який не повинен бути переви-

щеним.Точка замовлення — це величина запасу, по досягненню якої

потрібно повторити замовлення на поставку або виробництво.Вона дорівнює мінімуму запасу, збільшеному на кількість мате-ріалів, які будуть використані з моменту розміщення замовленнядо їх отримання, тобто за час упередження.

Один з найбільш розповсюджених методів управління запаса-ми — «максимум-мінімум» ґрунтується на визначенні усіх вказа-них параметрів. Механізм його функціонування полягає в тако-му. Як тільки величина запасу предметів постачання або деталейдосягає точки замовлення, починається робота, пов’язана з йогооформленням та поставкою (переналагодженням обладнання).При надходженні економічного розміру партії поставки предме-тів постачання чи виготовленні економічного обсягу продукціївеличина відповідного запасу стає максимальною. На випадокнепередбачених обставин існує мінімальний запас, оскільки не-визначеність у цьому випадку піддається аналітичному розраху-нку. Введемо позначення:

З i — транспортно-заготовчі витрати, що припадають на однупоставку i предмета постачання, (i = m,1 );

З j — витрати, що припадають на одне переналагодження об-ладнання при виробництві j деталі (j = n,1 );

Д i — обсяг закупки i предмету постачання;Д j — обсяг виробництва j деталі;О i — розмір однієї партії поставки i предмета постачання;О j — розмір однієї партії виробництва j деталі;M i — середній розмір запасів i предмету постачання;M j — середній розмір запасів j деталі;Хi — витрати зберігання, що припадають на гривню запасу i

предмета постачання;Хj — витрати зберігання, що припадають на гривню запасу j

деталі;

119

Ц i — ціна одиниці i предмету постачання;Ц j — собівартість j деталі;Р — рентабельність виробництва, що визначається відношен-

ням прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів.Заготовчі витрати по поставці i предмету постачання за пев-

ний період дорівнюють добутку транспортно-заготовчих витрат,що припадають на одну поставку i предмету постачання на кіль-кість поставок за цей період:

Z= Зi

ii ОД .

Витрати зберігання і втрати прибутку, внаслідок втраченихможливостей, пов’язаних зі створенням та зберіганням запасів iпредмета постачання за певний період, дорівнюють1:

Y=( iM ⋅X i +Р⋅ iM ⋅Ц i )= iM ⋅(X i +Р⋅Ц i )=2

iО ⋅(X i +Р⋅Ц i ).

З рис. 3.11 видно, що економічний розмір партії поставки iпредмету постачання може бути розрахований за допомогою рів-няння

З i

ii ОД =

2iО ⋅(X i +Р⋅Ц i ).

Звідси економічний розмір партії поставки i предмету поста-чання (

iОonm ) дорівнює:

iОonm =

ii

ii

PX ЦДЗ2⋅⋅⋅⋅ .

З отриманого виразу можна отримати оптимальну кількістьпоставок i предмету постачання (n i ) і оптимальний інтервал міжпоставками (t i ):

n i =i

Оi

onm

Д ; t i =n

360 .

1 Середній розмір запасів з деякою мірою умовності прирівнюють до половини роз-

міру однієї партії поставок.

120

На рис. 3.12 показано характер поповнення та витрачання за-пасів i предмету постачання за рік, який ілюструє наведені зале-жності.

Запас

200

150

100

50

т. з.•

0 1 рік Час

Рис. 3.12. Схема безперервного поповненнята витрачання запасів i предмету постачання за рік

Максимальна норма запасу дорівнює 200 од., мінімальна —50 од. Економічний розмір замовлення — 150 од., отже, середнійрозмір запасу — 75 од. Здійснюється три поставки на рік з інтер-валом 4 місяці. Точка замовлення (т. з.) — 100 од. Тому час упе-редження — це період, протягом якого запас витрачається від100 до 50 од, зберігання а потім одномоментно поповнюється до200 од.

Порівняємо процес закупки i предмету постачання із ситуаці-єю, коли підприємство самостійно виробляє j деталі. На рис. 3.13показано характер поповнення та витрачання запасів j деталі, щовиготовляється і споживається самим підприємством.

Максимальна норма запасу дорівнює 200 од., мінімальна —50 од. Економічний розмір замовлення — 150 од., отже, середнійрозмір запасу — 75 од. Здійснюється 2 запуски j деталі на рік зінтервалом 6 місяців. Точка замовлення (т. з.) — 100 од. Тому часупереждення — це період, протягом якого запас витрачається від100 до 50 од., зберігання а потім протягом певного часу попов-нюється до 200 од.

121

Запас

200

150

100

15

т. з. •

0 1 год Час

Рис. 3.13. Схема безперервного поповненнята витрачання запасів j деталі за рік

Відстань між проекціями на вісь абсцис точки замовлення тамінімального замовлення становить час, який потрібен на прове-дення підготовчо-кінцевих робіт (налагодження обладнання,транспортно-переміщувальні операції тощо).

Головна відмінність між характером поповнення та витрачан-ня запасів i предмету постачання від аналогічного процесу повідношенню до j деталі полягає в часовій продовженості періодупоповнення. У першому випадку це момент часу надходженняекономічної партії i предмета постачання на підприємство, у дру-гому — це інтервал часу, необхідний для самостійного виробни-цтва економічної партії j деталі.

Заготовчі витрати по виробництву j деталі за певний періоддорівнюють добутку витрат, що припадають на одне переналаго-дження обладнання при виробництві j деталі, на кількість пере-налагоджень за цей період:

Z = j

jj мД

З ⋅ .

Витрати зберігання і втрати прибутку внаслідок втраченихможливостей, пов’язаних зі створенням та зберіганням запасів jдеталі, дорівнюють:

Y = ( jM ⋅X j + Р⋅ jM ⋅Ц j )= jM ⋅(X j + Р⋅Ц j )=2

jO⋅(X j + Р⋅Ц j ).

122

З рис. 3.13 видно, що економічний розмір партії виробництва jдеталі може бути розрахований із рівняння

j

jj ОД

З ⋅ =2

jО ⋅(X j +Р⋅Ц j ).

Звідси економічний розмір партії виробництва j деталі i

Оonm

дорівнює:

iОonm =

jj

jj

PX ЦДЗ2⋅⋅

⋅⋅.

З отриманого виразу можна отримати оптимальну кількістьпереналагоджень j деталі )( jn та оптимальний інтервал між ви-робництвом ( jt ):

jn =i

Оj

onm

Д, jt =

jn360 .

Передумовою використання методу «максимум-мінімум»,який нерідко називають методом регулювання запасів по точцізамовлення, як уже зазначалось, є розрахунок основних пара-метрів матеріального потоку. Проте, враховуючи що на під-приємствах закуповують, виробляють та зберігають тисячіасортиментних позицій, ця задача дуже трудомістка і наврядчи доцільна. З точки зору мінімізації витрат, зумовлених ство-ренням та збереженням запасів, нераціонально приділяти од-накову увагу позиціям з часткою вагою в матеріальних витра-тах. Це положення, відоме як принцип Парето, лежить в основіметоду «АВС».

До групи «А» належить 10—15 % позицій, що закуповуються(виробляються), які становлять 70—80 % їхньої загальної вартос-ті або незалежно від вартості відносяться до дефіцитних позицій,що потребують особливого контролю. До групи «В» належить —20—25 % позицій, на які припадає така сама частка в загальнійвартості. До групи належить — «С» 60—70 % різновидностей,що представляють останні 5—10 %. Використання методу«АВС» дає змогу значно спростити роботу по управлінню запа-сами, зосередивши основну увагу на порівняно невеликій кілько-сті найменувань дорогих і дефіцитних матеріалів. Метод «макси-

123

мум-мінімум» — це засіб безперервного контролю запасів кате-горій «А» і «В».

Дубль двобункерна умовно добово-комплектна системауправління запасами («ДДБ»). «Двобункерна система» управ-ління запасами є формою реалізації системи «максимум-міні-мум», яка дає змогу безперервно контролювати рівень запасів.Класичний механізм функціонування «двобункерної системи»реалізується так.

У першому бункері зберігаються запаси, величина яких від-повідає точці замовлення. Інші запаси, які споживатимутьсянасамперед, містяться в другому бункері. Його вичерпання си-гналізує про настання моменту повторення замовлення на по-повнення обох бункерів, оскільки поки здійснюється поставказа знову виданим замовленням (цей період називається часомупередження) витрачається вміст першого бункера. Цикліч-ність у споживанні та поповненні запасів виключає потребу уведенні карток їх обліку. Значення цієї системи полягає в тому,що, з одного боку, вона відвертає утворення понаднорматив-них запасів одного типосорторозміру, а з другого — не дає їмвичерпатися. Проте «двобункерна система» має два суттєвихнедоліки:

• по-перше, два бункери поєднуються в систему для управ-ління запасами одного виду: або виробничих, що закуповуютьсявід зовнішніх джерел, або запасів незавершеного виробництва,що самостійно виробляються підприємством;

• по-друге, внаслідок використання «двобункерної системи»не можна оптимізувати показник комплектності запасів, який за-лежить від того, наскільки синхронно (відповідно до потрібногоритму) функціонують підрозділи підприємства. Кожний підроз-діл працює відповідно до свого плану і ритму, які, як правило,недостатньо пов’язані з ритмом, характерним для інших підроз-ділів. Неузгодженість дій проявляється в дефіциті одних та над-лишку інших матеріальних ресурсів, тобто в некомплектності за-пасів підприємства.

Щоб усунути ці недоліки, «двобункерну систему» доповнилище двома бункерами та механізмом підтримання комплектностізапасів. Так була створена нова система з назвою «дубль двобун-керна умовно добово-комплектна система» управління запасамиабо система «ДДБ» (дубль двох бункерів)1.

1 Окландер М. А. Маркетинг и логистика в предпринимательстве. — Одесса:

АП НТиЭИ, 1996. — 104 с.

124

Система «ДДБ» призначена для контролю витрат, пов’язанихз матеріальним потоком підприємства. Механізм функціонуваннясистеми «двох бункерів» є універсальним і пристосованим длярегулювання як виробничих, так і запасів незавершеного вироб-ництва. Перша пара бункерів призначена для управління вироб-ничими запасами, друга — для управління запасами незаверше-ного виробництва. Тому можна послідовно поєднати дві парибункерів, отримавши в результаті «дубль двобункерну систему»управління матеріальним потоком. Кількість перших пар бунке-рів для управління виробничими запасами дорівнює кількостіасортиментних позицій предметів постачання, що споживаються,а кількість других пар бункерів для управління запасами незаве-ршеного виробництва дорівнює кількості детелей, що виготов-ляються.

На рис. 3.14 представлено механізм функціонування «дубльдвобункерної системи». Мінімізація витрат, що супроводжу-ють матеріальний потік, передбачає адекватність фактичнихпараметрів руху матеріальних ресурсів економіко-математичним моделям, що характеризують найважливішісторони цього процесу:

— економічний обсяг постачання;— економічний обсяг виробництва;— мінімальний і максимальний запаси;— точка замовлення.Уявимо, що l вид предмету постачання потрібен для виго-

товлення j різновидності деталі в z цеху. Перша пара бунке-рів керує параметрами руху l предмету постачання, а дру-га — параметрами руху jz деталі. Разом дві пари бункерівмінімізують витрати, що пов’язані з ljz матеріальним пото-ком, тією мірою, якою вдається оптимізація таких показників,як обсяг поставки партії l предмету постачання )( lО , йогомаксимальний )(max l і мінімальний )(minl запас, точка замов-лення ).т.з( l , час упередження )( .упр lt , обсяг виробництва партіїjz деталі )( jzO , її максимальний )(max jz і мінімальний запас

)(min jz , точка замовлення ).т.з( jz , час упередження )( .упр jzt , часпереналагодження обладнання )( .пер jzt , період поповнення за-пасу )( .поп jzt .

125

lzm

in

lzз

т..

jz

max

jz

О

jz

t.

пер

jz

t.

поп

jz

t.

упр

l

min

Запас

lматеріалу

l

max

lз

т..

2-й бункер

1-ої

пари

1-й бункер

1-ої

пари

l

t.

упр

Час

1-й бункер

2-ої пари

2-й бункер

2-ої пари

Запас

jzдеталі

l

О

Час

Рис.

3.1

4. М

еханізм фу

нкціонування

«дубль двобункерної

системи

»

125

126

Щоб забезпечити комплектність запасів, можна скласти єди-ний наскрізний план-графік управління матеріальним потоком.При його розробленні використовується поняття «умовний добо-вий комплект виробництва», до якого входить умовна кількістьготової продукції, яка за добу повинна бути вироблена підприєм-ством, щоб асортиментна програма виробництва за певний періодчасу була виконана. Умовний добовий комплект виробництва єпланово-обліковою одиницею єдиного наскрізного плана-графі-ка, яку розраховують за формулою

ДД...

Д...

ДД12∑==+++++=

d

ii

diiPРРРРС ,

де C — умовний добовий комплект виробництва;iP — програма виробництва i асортиментної позиції готової

продукції за певний період, ( )di ,1= ;d — кількість асортиментних позицій готової продукції за

певний період;Д — кількість робочих днів у певному періоді.Оскільки кількість умовних добових комплектів виробництва

залежить від кількость робочих днів у певному періоді, то можнапобудувати єдиний наскрізний план-графік (рис. 3.15).

Дата 3 4 5 10 11 12 15 16 17 18 19 22 23 24 25 26 29 30 31

Номер умо-вного добо-вого ком-плектувироб-ництва

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Рис. 3.15. Єдиний наскрізний план-графікза місяць поточного року (наприклад, травень)

Єдиним наскрізним план-графік називається тому, що регу-лює асортимент і обсяги добових завдань усіх учасників вироб-ничого процесу. Один і той самий номер умовного добовогокомплекту виробництва одночасно (в один робочий день) зада-ється всім службам і цехам підприємства, і як резонатор, синхро-нізує темп їхньої роботи. Якщо різні підрозділи діють ритмічно,відповідно до наскрізного плану графіка, то забезпечується ком-плектність запасів.

127

Проте реально скласти план-графік, єдиний для всіх підрозді-лів підприємства, неможливо, доки не буде нейтралізована кіль-кісно-часова асинхронність у їхніх діях. Виробничі, оброблюва-льні, збутові підрозділи знаходяться на різних стадіяхтехнологічного процесу і тому поставляють чи виготовляють ви-роби з часовим і, відповідно, кількісним випередженням попере-дніх дільниць порівняно з наступними. Тому один і той самийномер умовного добового комплекту виробництва не може бутиодночасно (в один і той самий день) заданий усім відділам і це-хам підприємства. Для вирішення цієї проблеми потрібно абстра-гуватися від випереджень. Оскільки вони знаходять вираз у нор-мативах незавершеного виробництва, то їх умовно можна зняти зоперативного обліку по кожному номенклатурному номеру мате-ріального потоку.

Отже, необхідною і достатньою умовою складання єдиногонаскрізного плану-графіка для всіх підрозділів підприємства, не-залежно від їхнього місця в технологічному ланцюгу, є умовазняття з оперативного обліку норм незавершеного виробництвапо кожному різновиду предметів постачання і деталей. Тим са-мим нейтралізується, викликане різною технологічною послідов-ністю у виготовленні готової продукції, кількісно-часове випере-дження попередніх підрозділів порівняно з наступними. Усіучасники виробничого процесу отримують можливість синхроні-зувати дії, підкорившись ритму, який задає єдиний наскрізнийплан-графік.

Норматив незавершеного виробництва по кожному номенкла-турному номеру деталі розраховують за формулою

∑+=

=p

zzjzjjz t

1KН ,

де jzН — норматив незвершеного виробництва j деталі, що об-робляється в z цеху ( )pz ,1= ;

p — кількість цехів, через які прокладено технологічний ма-ршрут j деталі;

jK — умовна кількість j деталі в умовному добовому ком-плекті виробництва;

∑+=

p

zzjzt

1 — сума циклів виробництва j деталі, що обробляється

в z цеху, в наступних )1( +z цехах, аж до останнього p цеху, чичасове випередження виробництва j деталі;

128

Потребу в матеріальних ресурсах на створення нормативу не-завершеного виробництва по кожному номенклатурному номерудеталі розраховують за формулою

jjljl tKCН = ,де lН — потреба у l предметі постачання на створення нормати-ву незавершеного виробництва j деталі;

ljC — норма витрат l предмету постачання на виробництво jдеталі;

jt — виробничий цикл j деталі.Після проведення інвентаризації виробничих запасів і незаве-

ршеного виробництва величини lН і jzН одночасно умовно зні-маються з оперативного обліку по кожній l різновидності пред-метів постачання і кожній j деталі. Це дасть можливістьпоставити підрозділи підприємства в рівні стартові умови. Такимчином, матеріальна потреба на створення нормативу незаверше-ного виробництва і сам норматив незавершеного виробництва ні-би бронюються. На єдиному наскрізному плані-графіку в моментінвентаризації і після її проведення оперативно враховуютьсяпредмети постачання, що поставляються, і деталі, які виробля-ються. Причому враховуються в умовних добових комплектахвиробництва.

Початковий (на момент інвентаризації) номер умовного добо-вого комплекту виробництва, який забезпечений конкретнимпредметом постачання, розраховуються за формулою

l

llll C

HMBN −+= ,

де lN — початковий (на момент інвентаризації) номер умовногодобового комплекту виробництва, який забезпечений l видомпредмету постачання;

lB — інвентарна наявність l виду предмету постачання;lM — інвентарна наявність l виду предмету постачання в не-

завершеному виробництві;lC — норма витрат l виду предмету постачання на умовний

добовий комплект виробництва.Норму витрат конкретного виду предмету постачання на умо-

вний добовий виробництва розраховують за формулою

∑=

=n

jjljl KCС

1.

129

Початковий (на момент інвентаризації) номер умовного до-бового комплекту виробництва, який забезпечений конкретноюдеталлю, що виробляється в певному цеху, розраховують за фор-мулою

j

jz

p

zzjz

jz K

HBN

−=

∑+= 1 ,

де jzN — початковий (на момент інвентаризації) номер умовногодобового комплекту виробництва, який забезпечений j різнови-дністю деталі, що обробляється в z цеху;

∑+=

p

zzjzB

1 — сумарна інвентарна наявність j деталі, що оброб-

ляється в z цеху, в наступних )1( +z аж до останнього p цехах.Черговий номер умовного добового комплекту виробництва,

забезпечений конкретним предметом постачання, розраховуютьза формулою

,lll NNN ∆+=′

де ′lN — черговий номер умовного добового комплекту вироб-

ництва, який забезпечений l видом предмета постачання;lN∆ — кількість номерів умовних добових комплектів вироб-

ництва в результаті поставки, забезпечених l видом предметапостачання.

Кількість номерів умовних добових комплектів виробництва врезультаті поставки, забезпечених конкретним видом предметапостачання, розраховують за формулою

l

ll C

ON =∆ ,

де lO — обсяг постачання партії l виду предмету постачання.Черговий номер умовного добового комплекту виробництва,

забезпечений конкретною деталлю, яка виробляється в певномуцеху, розраховують за формулою

jzjzjz NNN ∆+=′ ,

де ′jzN — черговий номер умовного добового комплекту вироб-

ництва, який забезпечений j різновидом деталі, яка обробляєтьсяв z цеху;

130

jzN∆ — кількість номерів умовних добових комплектів виро-бництва в результаті виробництва в z цеху, забезпечених j різ-новидом деталі.

Кількість номерів умовних добових комплектів в результатівиробництва у певному цеху, забезпечених конкретною деталлю,розраховують за формулою

j

jzjz K

ON =∆ ,

де jzO — обсяг виробництва партії j різновиду деталі в z цеху.Механізм функціонування умовної добово-комплектної сис-

теми планування і обліку матеріального потоку показано на єди-ному наскрізному плані-графіку (рис. 3.16).

плД∇

Дата/Номер умовного добового комплекту виробництва

3 4 5 10 11 12 15 16 17 18 19 22 23 24 25 26 29 30 31

Номенк-латурнийномер lпредметупостачан-ня чи jzдеталі

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Фактичназабезпе-ченістьплановогономерадобовогокомплектувироб-ництва

ФД

ФД

ФД

Рис. 3.16. Фактична забезпеченість плановогономера добового комплекту виробництва

Забезпеченість планового номера умовного добового компле-кту виробництва l видом предмета постачання чи jz різновидомдеталі характеризується розміщенням фактичної забезпеченостівідносно планової дати. Можливі три варіанти розміщення:

— фактична забезпеченість )(ДФ є меншою, ніж планова( плД ), тобто Ф(Д < )Дпл ;

— фактична забезпеченість )(ДФ збігається з плановою ( плД ),тобто )Д(Д плФ = ;

131

— фактична забезпеченість )(ДФ є більшою, ніж планова( плД ), тобто Ф(Д > )Дпл .

Зіставлення фактичної забезпеченості на певну дату між l ви-дами предметів постачання та j z різновидами деталей дає мож-ливість виявити міру синхронності дій підрозділів підприємствачи, що є те саме, покаже стан комплектності запасів (рис. 3.17).

плД∇

Дата/Номер умовного добового комплекту виробництва3 4 5 10 11 12 15 16 17 18 19 22 23 24 25 26 29 30 31Номенкла-

турний но-мер l

предметупостачаннячи jz деталі Н

омер

підрозді-

лу підприємства

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

412000084

368000036

764000048

11

23

38

ФД

ФД

ФД

Рис. 3.17. Графік синхроності дій підрозділів підприємства

Таким чином, з одного боку, є «дубль двобункерна система»управління запасами, а з іншого — «умовно добово-комплектнасистема» управління їх комплектністю. Отже, «дубль двобункер-на умовно добово-комплектна система», крім названих парамет-рів, може оптимізувати комплектність запасів.

На рис. 3.18 представлено механізм функціонування системи«ДДБ». Після проведення суцільної інвентаризації виробничихзапасів і запасів незавершеного виробництва величині )min( llН +і )min( jzjzН + одночасно умовно знімаються з оперативного об-ліку по кожному з l предметів постачання та кожної jz різнови-дності деталі. Ця акція, по-перше, поставить підрозділи підпри-ємства в одні стартові умови і, по-друге, дасть можливістьз’ясувати сумарний розмір запасів, які закладаються в першихбункерах обох пар.

Вміст перших бункерів є непорушним і «розпечатується» векстреному випадку — якщо не буде забезпечено певний номерумовного добового комплекту виробництва. В других бункерах

132

зберігаються матеріальні ресурси, які постачаються (1 пара) тавироблювані (2 пара), які витрачаються насамперед. Зниженнярівня запасів у других бункерах обох пар до точки замовленнясигналізує про настання моменту видачі замовлення на їхнє мак-симальне поповнення. При цьому обсяги партій поставок та їхнірозміри економічні.

Початковий (на момент інвентаризації) номер умовного добо-вого комплекту виробництва, забезпечений конкретним предме-том постачання розраховують за формулою

l

lllll C

HMBN )min( +−+= ,

де lmin — мінімальний запас l виду предмету постачання, щорозраховується статистичним методом.

Величину сумарного запасу конкретного виду предмету по-стачання, який умовно знімається з оперативного обліку (в до-бах) розраховують за формулою

l

llll C

HH min)min( +=′+ ,

де )min( ′+ llH — величина сумарного запасу l виду предметупостачання, який умовно знімається з оперативного обліку, діб .

Час упередження для l виду предмету постачання позначи-мо — lt .упр .

Черговий номер умовного добового комплекту виробництва,який забезпечений конкретним предметом постачання, розрахо-вують за формулою

,.опт lll NNN ∆+=′

де lN .опт∆ — оптимальна кількість номерів умовних добових ком-плектів виробництва в результаті економічного обсягу поставкизабезпечених l видом предмету постачання.

Оптимальну кількість номерів умовних добових комплектіввиробництва в результаті економічного обсягу поставки, забезпе-чених l видом предмету постачання, розраховують за формулою

l

ll C

ON .опт.опт =∆ ,

де lO .опт — економічний обсяг поставки l виду предмету поста-чання.

133

Hjz +

jzm

in

l

Оопт.

jz

зт

..

jz

max

jz

Оопт.

jz

t.

пер

jz

t.

поп

jz

t.

упр

Hl +

lm

in

Запас

lматеріалу

l

max

lз

т..

2-й бункер

1-ої

пари

1-й бункер

1-ої

пари

l

t.

упр

Час

1-й бункер

2-ої пари

2-й бункер

2-ої пари

Запас

jzдеталі Час

Рис.

3.1

8. М

еханізм фу

нкціонування

«дубль

двобункерної умовно добово

-ком

плектної

системи

» (системи

«ДДБ»

)

133

134

Початковий (на момент інвентаризації) номер умовного добо-вого комплекту виробництва, забезпечений конкретною деталлю,яка виробляється в певному цеху, розраховують за формулою

j

jzjz

p

zzjz

jz K

HBN

)min(1

+−=

∑+= ,

де jzmin — мінімальний запас j різновиду деталі, що виробляєть-ся в z цеху, розраховується статистичним методом.

Величину сумарного запасу конкретної деталі, яка виробля-ється в певному цеху, що умовно знімається з оперативного облі-ку (в днях) розраховую за формулою

j

jzjzjzjz K

HH

min)min(

+=′+ ,

де )min( ′+ jzjzH — величина сумарного запасу j різновиду дета-лі, яка виробляється в z цеху, що умовно знімається з оператив-ного обліку, в добах.

Час упередження для j різновиду деталі, що виробляється уz цеху, позначимо jzt .упр . Його розраховують за формулою

=jzt .упр +jzt .пер jzt .поп ,

де jzt .упр — час для переналагодження обладнання при виробниц-

тві j різновиду деталі в z цеху;jzt .пер — період поповнення запасів j різновиду деталі, що ви-

робляється в z цеху.Черговий номер умовного добового комплекту виробництва,

який забезпечений конкретною деталлю, що виробляється в пев-ному цеху, розраховують за формулою

,.опт jzjzjz NNN ∆+=′

де jzN .опт∆ — оптимальна кількість номерів умовних добовихкомплектів виробництва в результаті економічного обсягу виро-бництва в z цеху, забезпечений j різновидом деталі.

Оптимальну кількість номерів умовних добових комплектіввиробництва в результаті економічного обсягу виробництва в пе-

135

вному цеху, забезпечений конкретною деталлю розраховують заформулою

j

jzjz К

ОN .опт

.опт =∆ ,

де jzO .опт — економічний обсяг виробництва партії j різновидудеталі в z цеху.

Єдиний наскрізний план-графік може бути розподілений назони стану запасів, які оцінюють за розміщенням фактичної за-безпеченості )(ДФ відносно планової ( плД ). Довжина зон для ко-жного номенклатурного номера матеріального потоку постійна, амежі їх змінюються разом з плановою датою.

Як показано на рис. 3.19, фактична забезпеченість l видомпредмета постачання чи jz деталлю свідчить про стан запасів.

Дата точки замовлення l.т.з( чи ).т.з jz міститься з правого бо-ку від планової дати ( плД ) на величину часу упередження lt .упр(чи ).упр jzt . Розміщення фактичної забезпеченості )(ДФ зліва відпланової дати на величину більшу, ніж )min( ′+ llH чи

)min( ′+ jzjzH , свідчить про невиконання планового завдання івідсутності запасів. Збігання )(ДФ і ( плД ) свідчить про виконанняпланового завдання і знаходженні запасів на рівні )min( ′+ llH чи

)min( ′+ jzjzH . Розміщення )(ДФ правіше від ( плД ) на величину,більшу ніж lll NH .опт)min( ∆+′+ чи jzjzjz NH .опт)min( ∆+′+ , свідчитьпро виконання планового завдання і наявність понаднормативнихзапасів.

У процесі впровадження системи управління запасами «ДДБ»матеріальні ресурси потрібно класифікувати за методом «АВС».Особливу увагу рекомендується звертати на оптимізацію параме-трів руху предметів постачання і деталей «А» і «В», сприяючизнаходженню фактичної забезпеченості в центральних зонах, —між зоною зриву виконання планового завдання, що характеризу-ється відсутністю запасів предметів постачання чи деталей, і зо-ною понаднормативних запасів, що відрізняються їх надлишком.

Проаналізувавши єдині наскрізні плани-графіки, можна фор-мувати управлінські рішення, які проявляються в складанні чер-говості закупівлі l видів предметів постачання при розробленнівідділами постачання добових завдань і запуску у виробництво jрізновидів деталей при розробленні z цехами добових завдань.

136

lt

.упр

чи

jzt

.упр

плД

l.

т.з

чи

jz.т.з

Ф

Д

∇∇

∇

Дата/Ном

ер умо

вного добового

ком

плекту

виробництва

34

510

1112

1516

1718

1922

2324

2526

2930

31

Ном

енклату-

рний

ном

ер l

предмету

постачання

чи

jz деталі

12

34

56

78

910

1112

1314

1516

1718

19

Фактична

за-

безпеченість

планового

но-

мера

добового

комп

лекту

ви-

робництва

Зона

Зона

Зона

Зона

відсутності

використання

допустим

ого

понаднормативних

запасів

запасів підвищ

ення

запасів

запасів

— більш

их)

min

(′

+l

lH

чи

)m

in(

′+

ll

H чи

lm

ax чи

jzm

ax)

min

(′

+jz

jzH

)m

in(

′+

jzjz

H

Рис.

3.1

9. Фактична забезпеченість

l видом

предм

ету постачання

чи

jz деталлю

із зо

нами

стану

запасів

136

137

3.5. СКЛАДИ ТА УПАКОВКА

Склад — це спеціальне місце збереження запасів, що забезпе-чує триєдину місію — концентрацію запасів, збереження запасів,обслуговування споживачів.

Склади — вічний супутник запасів. Вони завжди знаходять-ся в логістичній системі, коли і оскільки в ній створюються за-паси. Це спеціальна споруда, призначена для їх утримання. Які запаси, склади неминуче збільшують витрати на зберігання.Розміщення і розпланування, комунікація, транспорт, запаси єчотирма центральними структуроутворювальними компонен-тами логістичної системи. Заключна ланка її проектування —склади і упаковка. У цьому останньому, п’ятому компоненті,як у фокусі, сконцентровані всі попередні. Склади повинні бу-ти вдало розташовані і раціонально розплановані. Через кому-нікацію і транспорт підключені відповідно до інформаційного іматеріального потоків. І нарешті, там в упаковці поміщаютьсязапаси. По суті, будь-який склад являє собою мінілогістичнусистему. Оскільки на підприємстві функціонує кілька складів,то витрати щодо зберігання становлять значну частку логісти-чних (загальних) витрат — важливої складової частини собіва-ртості.

Склади матеріальних запасів належать до вузлів логістичноїсистеми, тільки якщо в результаті цього зростає обсяг продаж чизменшуються логістичні витрати. Рішення про їх включення по-винно бути обґрунтоване поліпшенням сервісу чи наданням ін-ших конкурентних переваг. Існує декілька підходів до місць дис-клокації складів.

Hoover E. M. запропонував ідентифікувати їх як ринкове по-зицінювання, виробниче позицінювання і проміжне позиціню-вання.Ринково позиційовані склади розташовуються в місцях найбі-

льшого зосередження основних споживачів. Підприємство пе-ремагає в конкурентній боротьбі, коли його товари починаютькористуватися попитом на багатьох сегментах ринку. В цьомузв’язку стратегія маркетингу може бути спрямована на децент-ралізацію запасів готової продукції та їх розміщення поблизупотенційних споживачів. Це дозволяє забезпечувати більш якіс-ний сервіс. На складі постійно підтримується нормативний рі-вень запасів, товарний асортимент яких характеризується мак-симальною насиченістю, шириною і глибиною. Матеріальні

138

цінності закуповуються для малих (що мають відносно незнач-ний попит) споживачів, яким невигідно здійснювати закупки вневеликій кількості у підприємств-виробників. Ринково позиці-йовані склади розповсюджені в харчовій промисловості, авто-мобілебудуванні.Виробничо позиційовані склади розташовуються в місцях

найбільшого зосередження основних продуцентів. Кожний зних з відповідної номенклатури відвантажує продукцію насклад, де вона акумулюється. І потім малі споживачі можуть за-довольняти попит на всю гаму потрібних товарно-матеріальнихцінностей, звертаючись тільки до одного постачальника. Крімцього, внаслідок спільної комплектації вантажів у клієнтівз’являється можливість істотно зменшити транспортні витрати.Виробничо позиційовані склади розповсюджені у хлібопекарсь-кій промисловості.Проміжно позиційовані склади розташовуються між основни-

ми споживачами і основними продуцентами. Як ринково позиці-йовані та виробничо позиційовані склади, вони також поліпшу-ють сервіс і знижують логістичні витрати. Наприклад, під-приємства алюмінієвої промисловості тяжіють до джерел елект-роенергії і сировини і, як правило, віддалені від ринків збуту.Тому для них необхідне співробітництво з проміжно позиційова-ними складами.

Таким чином, склад як засіб консолідації товарно-матері-альних цінностей включається в логістичну систему тоді, колирезультатом стає зростання якості обслуговування і зменшеннялогістичних витрат внаслідок зниження їх транспортної складо-вої і витрат на утримання запасів.

Склади, як видно з рис. 3.20, можуть бути класифіковані за та-кими ознаками:

1) призначення — матеріальні, внутрішньовиробничі, товарні.В свою чергу, внутрішньовиробничі поділяються на міжцехові тацехові;

2) спеціалізація — спеціалізовані, універсальні;3) конструкція — закриті, напівзакриті (накриття), відкриті

(майданчики), спеціальної конструкції (бункери, резервуари). Всвою чергу, закриті поділяються на ті, що опалюються і ті, що неопалюються;

4) масштаб обслуговування — центральні, цехові, дільничі;5) вогнестійкість — неспалимі, напівспалимі, спалимі;6) механізація — немеханізовані, механізовані, автоматизо-

вані.

139

Склади

Призначення Цехові

МіжцеховіСпеціалізація

Конструкція

Масштаб

обслуговування

Вогнестійкість

Механізація

Опалюються

Не опалюються

Матеріальні

Внутрішньовиробничі

Товарні

Спеціалізовані

Універсальні

Закриті

Напівзакриті

Відткриті

Спеціальної конструкції

Центральні

Цехові

Дільничі

Неспалимі

Напівспалимі

Спалимі

Механізовані

Автоматизовані

Немеханізовані

Рис.

3.2

0. Класифікація складів

139

140

Функції складів:• приймання матеріальних ресурсів від постачальників;• облік надходження, зберігання та відвантаження матеріаль-

них ресурсів;• збереження, кількості і якості матеріальних ресурсів;• раціональне розміщення матеріальних ресурсів на майдан-

чику складу;• контроль і підтримання нормативного рівня і комплектності

запасів;• формування відповідного переліку тари для збереження си-

пучих, подрібнених матеріальних ресурсів;• підготування матеріальних ресурсів до виробництва і своє-

часна подача їх на робочі місця;• збереження сезонних запасів (за необхідності).Вантажі, що надходять на склад, проходять кількісну та якісну

перевірку. Кількісна перевірка полягає в порівнянні обсягу мате-ріалу, що надійшов, із кількістю, зазначеною в супровідних до-кументах. Якісна перевірка здійснюється органами технічногоконтролю із залученням у необхідних випадках спеціалізованихлабораторій.

Раціональне розміщення складів на території підприємства за-безпечує прямоточність руху вантажів, запобігає появі зустріч-них потоків і мінімізує відстань переміщення. Прийняті на складматеріали розміщуються з дотриманням вимог, що забезпечуютьїх належне збереження на спеціальних ділянках (стелажах), тимсамим сприяючи прямоточності їх переміщення.

Основні матеріали в масовому і великосерійному виробництвівідпускаються по планах-картах, складених відділом матеріаль-но-технічного постачання. В них указуються встановлений міся-чний ліміт по кожному виду матеріалів, терміни і партії їх подачіу виробництво. Видача матеріалів оформлюється приймально-здавальними накладними. В умовах серійного й одиничного ви-робництва основні і допоміжні матеріали, а також допоміжні ма-теріали в масовому та великосерійному виробництвах відпуска-ються за разовими вимогами відповідно до лімітних карт івідомостей.

Розрахунок загальної площі складу здійснюється за фор-мулою

,Д СЕК SSSSS +++=

де S — загальна площа складу, м 2 ;

141

S К — корисна площа складу, тобто зайнята вантажами, сте-лажами, штабелями, м 2 ;

S Е — експедиційна, тобто приймально-відпускна площаскладу, на якій виконуються навантажувально-розвантажувальніта транспортно-складські роботи, м 2 ;

S Д — допоміжна площа складу, тобто проходи і проїзди, м 2 ;S С — службова площа складу, тобто адміністративно-

побутові приміщення, м 2 .Корисна площа складу визначається двома методами:1) за навантаженням на 1 м 2 площі;2) за коефіцієнтом завантаження об’єму:а) без укладання в упаковку;б) з укладанням в упаковку.Розрахунок корисної площі складу за навантаженням на 1 м 2

площі здійснюється за такими формулами.для спеціалізованих складів товарно-матеріальних цінностей iвиду:

,Кi

ii

i

i tqQSσ

=σ

=

де iQ — обсяг товарно-матеріальних цінностей i виду, т;iq — добові витрати товарно-матеріальних цінностей i ви-

ду, т;it — час зберігання на складі товарно-матеріальних цінностей

i виду, дн;iσ — норма навантаження на 1 м 2 площі для i виду товарно-

матеріальних цінностей, т;для універсальних складів товарно-матеріальних цінностей i, j,…, z видів:

,......

zji

zjiК

QQQQSχσ++βσ+ασ

χ++β+α=

σ=

де Q і σ — середньозважені величини товарно-матеріальнихцінностей і норм навантаження на 1 м 2 площі для i, j, …, z видівтоварно-матеріальних цінностей;

βα, ,…,χ — частки товарно-матеріальних цінностей i, j, … z,видів у загальному обсязі запасів.

142

Розрахунок корисної площі складу за коефіцієнтом заванта-ження об’єму без укладання в упакування здійснюють за формулою

,АВNSК =де А, В — довжина і ширина стелажа, м;

N — кількість стелажів, шт.Кількість стелажів розраховуються за формулою

,EQN =

де Е — місткість стелажа з товарно-матеріальними цінностями напіддонах, т.

Місткість стелажа розраховують за формулою,СТβγ=VЕ

де СТV — об’єм стелажа, м 3 ;β — коефіцієнт заповнення об’єму стелажа;γ — вага товарно-матеріальних цінностей, яка завантажується

в стелаж, на 1 м 3 , т/м 3 .Коефіцієнт заповнення об’єму стелажа розраховують за формулою

,СТ

ТМЦ

VV

=β

де ТМЦV — об’єм товарно-матеріальних цінностей, м 3 .Розрахунок корисної площі складу за коефіцієнтом заванта-

ження об’єму з укладанням в упакування здійснюють за формулою

,К mabNS β′

=

де a, b — довжина і ширина одиниці упаковочного місця, м;N — кількість упаковочних місць, шт;β′ — коефіцієнт нещільності укладання упаковочних місць,

2,11,1 ÷=β′ ;m — кількість рядів упаковочних місць за висотою.Корисна площа складу є провідною характеристикою за якою

можна орієнтовно розрахувати загальну площу складу, ґрунтуючись:а) на коефіцієнті використання загальної площі складу. Розра-

хунок здійснюють за формулою

,α

= КSS

де α — коефіцієнті використання загальної площі складу,6,03,0 ÷=α ;

143

б) на об’ємі товарно-матеріальних цінностей, що зберігаються.Розрахунок здійснюють за формулою

σα=

QS .

Розрахунок експедиційної площі складу здійснюють за фор-мулою

ВПЕ SSS += ,де ПS , ВS — площа ділянок прийомки/відвантаження товарно-матеріальних цінностей, м 2 .

Площу ділянок прийомки/відвантаження складу розраховуютьза формулами

ПП1

П

1

ПППП 365

tkqtkQSσ

=σ

= ;

ВВ1

В

1

ВВВВ 255

tkqtkQSσ

=σ

= ,

де ПQ , ВQ — річний об’єм прийомки/відвантаження товарно-матеріальних цінностей, т;

Пk , Вk — коефіцієнт нерівномірності прийомки/від-вантаження товарно-матеріальних цінностей, 6,13,1П ÷=k ,

3,11,1В ÷=k ;Пt , Вt — період знаходження товарно-матеріальних цінностей

на ділянці прийомки/відвантаження, дн;Пq , Вq — добовий об’єм прийомки/відвантаження товарно-

матеріальних цінностей, т;255 — період прийомки/відвантаження товарно-матеріальних

цінностей на протязі року, дн.;1σ — норма навантаження на 1 м 2 площі ділянки прийом-

ки/відвантаження:• для спеціалізованих складів, σ=σ 25,01 ;• для універсальних складів, σ=σ 25,01 .Площі ділянок прийомки/відвантаження складу розраховують

також за альтернативними формулами.При прийомці/відвантаженні в залізничних вагонах:

snS 3П(В) = ,

де s — площа вагона, м 2 ;

144

n — добова кількість вагонів, що одночасно обслугову-ються, шт.

При прийомці/відвантаженні в автомобільному транспорті:

П(В)П(В)П(В) qsS = ,

де П(В)s — питома площа ділянки прийомки/відвантаження на 1 тдобового об’єму прийомки/відвантаження товарно-матеріальнихцінностей, П(В)s 5,22 ÷= , м 2 /т.

Довжина навантажувально-розвантажувального фронту зале-жить від максимальної кількості та розмірів транспортних засобіводночасної подачі, а також відстані між суміжними транспорт-ними засобами. Її розраховують за формулою

1)1( lNNlL −+= ,де L — довжина навантажувально-розвантажувального фрон-ту, м;

N — максимальна кількість транспортних засобів в одночас-ній подачі, шт.;

l — довжина (ширина) транспортного засобу, м;1l — відстань між суміжними транспортними засобами, м.Допоміжну площу складу визначають як суму площ усіх про-

ходів (проїздів).Ширину проходу встановлюють у межах 2,17,0 ÷ м.Ширину проїзду розраховують за такими формулами:

crbВ ++= ;

cbВ 32 += ,де B — ширина проїзду, м;

b — ширина транспортного засобу, м;r — внутрішній радіус повороту транспортного засобу, м;c — ширина зазору між транспортными засобами, а також між

ними та місцями збереження, c = 0,2 м.Службову площу складу розраховують за будівельними і сані-

тарними нормами.Вимоги зберігання визначаються умовами і технікою збері-

гання.Умови зберігання — це фізико-хімічні параметри середовища

зберігання. Найкращими умовами вважаються: температура збе-рігання 1210 +÷+ ºС, відносна вологість %6020 ÷ , достатня вен-тиляція і чистота.

145

Техніка зберігання — це порядок розташування і спосіб збері-гання.

Порядок розташування буває партіонний та комплектний.Партію складає сукупність однорідних матеріальних запасів.Комплект — сукупність різнородних матеріальних запасів, якіспоживаються разом.

Спосіб зберігання існує підлоговий, підвісний та комбінова-ний. У свою чергу, підлоговий спосіб зберігання буває:

• штабельний — товарно-матеріальні цінності укладаютьсяодне на одне;

• стелажний — зберігання здійснюється не на інших товарах,а на стелажах;

• змішаний.Підвісний спосіб зберігання вважається рухомим. Він характери-

зується тим, що при відборі деяких одиниць вантажу пересуваєтьсявся партія чи комплект зберігання. Пересування може ґрунтуватисяна силі гравітації чи силі тяги. Тому підвісний спосіб за характеромрухомої сили поділяється на гравітаційно-рухомий та примусово-рухомий. У першому випадку товарно-матеріальні цінності знахо-дяться на похило встановлених стелажах (кут нахилу 53÷ º) у дру-гому — на підвісних конвеєрах, елеваторах та ін.

Товарно-матеріальні цінності за вимогами зберігання можутьбути класифіковані за такими ознаками:

1) реакція на умови зберігання — схильні до псування і ті, щоне псуються. У свою чергу, схильні до псування бояться і не бо-яться низьких (високих) температур. Серед тих, що бояться низь-ких (або високих) температур виділяють ті, що не можуть збері-гатися поруч одне з одним, та вогненебезпечні — легко-спалахуючі, горючі, самоспалахуючі;

2) термін зберігання — короткий, довгий.Відпуск товарно-матеріальних цінностей зі складу включає

чотири операції:1) відбір із місць зберігання;2) підготовка до відвантаження;3) оформлення супровідних документів;4) навантаження на транспортні засоби.Обладнання для зберігання — це пристрої, що забезпечують

раціональне використання простору складу, навантажувально-розвантажувальних і транспортних засобів.

Основне обладнання для зберігання — це стелажі, що є стаці-онарним, тобто нерухомим обладнанням. Технологічні схемирозташування стелажів називаються план-карти.

146

Стелажі можуть бути класифіковані за такими ознаками:1) спеціалізація — спеціальні, універсальні. У свою чергу,

спеціальні поділяються на стоякові, консольні, елеваторні;2) матеріал виготовлення — металеві, залізобетонні, де-

рев’яні, комбіновані;3) монолітність конструкції — збірні, нерозбірні;4) конструкція поверхні для вантажів — поличні, безполичні,

гребінчасті, конвеєрні. У свою чергу, поличні поділяються наплоскі-горизонтальні, плоскі-нахилені (гравітаційні);

5) мобільність використання — стаціонарні, напівстаціонарні,нестаціонарні;

6) статичність зберігання — нерухоме, рухоме;7) спрямованість навантаження-розвантаження — поздовжнє,

вертикальне, поперечне.Кількість стелажів розраховують за формулою

СТ

max

qQМ = ,

де М — кількість стелажів, шт.;maxQ — максимальний запас для зберігання товарно-

матеріальних цінностей, т;СТq — місткість стелажу, т.

Стелаж, як правило, складається з комірок, місткість яких ви-значають за формулою

nqq СТ

КОМ = ,

де КОМq — місткість комірок стелажу, т;n — кількість комірок у стелажі, шт.Кількість стелажів з фіксацією місткості комірок визначають

за формулою

nykhblQМ МАХ= ,

де l — довжина комірки, м;b — ширина комірки, м;h — висота комірки, м;k — коефіцієнт заповнення об’єму комірки, разів;y — об’ємна маса, т/м 3 .

147

На відміну від стелажів, піддони та контейнери є рухомим об-ладнанням для зберігання.

Піддон приназначений для формування штабеля тарно-штучних товарно-матеріальних цінностей. Завантажений піддонутворює грузовий пакет.

Контейнери поділяються на універсальні та спеціальні.Кількість піддонів (контейнерів) визначають за формулою

∑=

++++=m

iNNNNNN

1РЕЗРЕМСПОЖПІДПОСТП(К) )( ,

де П(К)N — кількість піддонів (контейнерів), шт.;m — кількість товарних груп, що повинні зберігатися на під-

донах (у контейнерах), шт.;ПОСТN — кількість піддонів (контейнерів), що знаходяться у

постачальників, шт.;ПІДN — кількість піддонів (контейнерів), що знаходяться на

підприємстві, шт.;СПОЖN — кількість піддонів (контейнерів), що знаходяться у

споживачів, шт.;РЕМN — кількість піддонів (контейнерів), що знаходяться у

ремонті, шт.;РЕЗN — кількість піддонів (контейнерів), що знаходяться у ре-

зерві, шт.Кількість піддонів (контейнерів) для зберігання товарно-

матеріальних цінностей однорідної групи визначають за формулою

qQN =ПІД ,

де Q — середньорічний запас товарно-матеріальних цінностейоднорідної групи, т;

q — середньозважена вантажомісткість піддонів (контейне-рів) по товарно-матеріальним цінностям однорідної групи, т.

Обладнання для зважування поділяється на пристрої зага-льного призначення, технологічне, метрологічне, лабораторне,спеціальне. На складах, як правило, користуються вагами загаль-ного призначення.

Ваги загального призначення можуть бути класифіковані затакими ознаками:

1) конструкція — гирні, шкальні, шкально-гирні, напівавтома-тичні, автоматичні;

148

2) мобільність використання — стаціонарні, пересувні;3) місце встановлення — настільні, платформні, автомобільні,

вагонні, кранові, конвеєрні, бункерні.Продуктивність вагів визначають за формулою

tkqkP ЧГ

Ч 3600= ,

де ЧP — продуктивність вагів, т/год;q — вантажопідйомність вагів, т;Гk — коефіцієнт використання вагів за вантажопідйомністю,

разів;Чk — коефіцієнт використання вагів за часом, разів;

t — тривалість одного зважування, с.Кількість вагів при однозмінній роботі визначають за форму-

лою

Ч

З

8PQN = ,

де ЗQ — маса товарно-матеріальних цінностей, що повинні бутизважені за зміну, т.

Підйомно-транспортне обладнання — це машини та при-строї для виконання навантажувально-розвантажувальних ітранспортно-складських робіт.

Підйомно-транспортне обладнання може бути класифікованеза такими ознаками:

1) продуктивність і механізація — основні та допоміжні засо-би механізації;

2) спрямованність переміщення — горизонтального та слабопохилого, вертикального і різко похилого, комбінованого;

3) характер впливу — періодичного і безперервного;4) тип приводу — електричний, внутрішнього згорання, граві-

таційний, ручний;5) мобільність використання — стаціонарні, напівстаціонарні,

пересувні.До основних засобів належать електро- і автонавантажувачі,

електро- і автовізки, конвеєри, мостові та козлові крани, електро-талі тощо.

До допоміжних — ручні вантажні візки, роликові доріжки,підйомники з нахилом і спуском, консольні електричні стаціона-рні крани (настінні та наколонні), блоки, тали, лебідки, важільніпристрої та ін. До обладнання горизонтального та слабо похилого

149

переміщення відносяться електрокари, електросамоскиди, авто-кари, автонавантажувачі, автовізки, конвеєри. Конвеєри буваютьстаціонарні та рухомі і залежно від конструкції вантажоперенос-ного елементу поділяються на стрічкові, пластинчасті, скребкові,роликові, гвинтові, підвісні, візкові тощо.

До обладнання вертикального і різко похилого переміщеннявідносяться вантажні ліфти, електроштабелери, ковшові підйом-ники, елеватори. Елеватори бувають стаціонарні та рухомі і за-лежно від конструкції вантажопереносного елемента поділяютьсяна ковшові, поличні, колискові. Крім того, стаціонарні елеваторизалежно від роду тягового елемента поділяються на стрічкові, ла-нцюжні, канатні.

До обладнання комбінованого переміщення відносяться кра-ни, підлогові підйомно-транспортні засоби.

Крани, як видно з рис. 3.21, можуть бути класифіковані за та-кими ознаками:

1) тип приводу — електричний, внутрішнього згорання;2) мобільність використання — стаціонарні, напівстаціонарні,

нестаціонарні.Стаціонарні крани поділяються на повноповоротні (на колоні)

і неповноповоротні (прикріплені до стіни). До неповноповорот-них належать крани—укосини і консольні крани.

Напівстаціонарні крани бувають прольотні та поворотні. Допрольотних належать мостові (опорні, підвісні), козлові, бал-кові.

Нестаціонарні крани поділяються на автомобільні, гусеничні,залізничні, плавучі, повітряні.

Окремо виділяють контейнерні крани — козлові та мостовікрани, які оснащені спредером — спеціальною рамною конс-трукцією, що наводиться на контейнер для захвату. Морськіпорти оснащаються причальними перевантажувачами, дляяких характерна велика продуктивність. До засобів вантажноїоброблення великотоннажних контейнерів належать козловийконтейнерний кран на пневмоколісному ходу, контейнернийпортальний навантажувач, контейнерний автонавантажувач,автомобілі та напівпричепи, контейнеровози-самонавантажу-вачі.

Підлоговими підйомно-транспортними засобами називаютьелектронавантажувачі та автонавантажувачі, які, залежно від ха-рактеру вантажу, оснащуються різноманітними зйомними ванта-жоутримувачами — боковими затисками, вилами, грейферами,ковшами, гаками, стрілами, штирями тощо.

150

Крани

Стаціонарні

Консольні крани

Крани-укосини

Опорні

Одноконсольні

Двоконсольні

Безконсольні

Підвісні

Портальні

Залізничні

Плавучі

Гусеничні

Штабелери

Звичайні (з гаком)

Напівстаціонарні

Грейферні

Магнітні

Баштові

Автомобільні

Нестаціонарні

Повітряні

Повноповоротні

Неповноповоротні

На колоні

Прикріплені

достіни

Прольотні

Поворотні

Мостові

Козлові

Балкові

Рис.

3.2

1. Класифікація кранів

150

151

Розрахунок технічної продуктивності підйомно-транспорт-ного обладнання циклічної дії здійснюють за формулою

α= nqPЧ ,

де ЧP — продуктивність підйомно-транспортного обладнання, чт ;

n — кількість циклів, що виконуються за 1 годину, разів;q — вантажопідйомність підйомно-транспортного обладнання, т;α — коефіцієнт використання підйомно-транспортного обла-

днання, .8,05,0 ÷=αКількість циклів, що виконуються за 1 годину, розраховують

за формулою

Тn 3600= ,

де Т — повний час, необхідний для здійснення 1 циклу, с.Повний час, необхідний для здійснення 1 циклу, розраховують

за формулою

∑+++= ttttТ ТРП ,

де ТР ttt ,,П — час на навантаження, розвантаження, транспорту-вання з місця навантаження до місця розвантаження і назад, с;

∑ t — сумарні витрати часу на інші операції і простої, с.Розрахунок технічної продуктивності підйомно-транспорт-

ного обладнання безперервної дії здійснюють за формулою

vqPЧ 16,3= ,

де 1q — середня інтенсивність навантаження на 1 м довжини повер-

хні для вантажів (стрічки) підйомно-транспортного обладнання, мкг ;

v — швидкість транспортування товарно-матеріальних цінно-

стей, см .

Технічну продуктивність транспортування сипучих товарно-матеріальних цінностей визначають за формулою

FyvP 3600Ч = , тобто Fyq =1 ,де F — площа поперечного перетину товарно-матеріальних цін-ностей, 2м ;

152

y — об’ємна (насипна) маса товарно-матеріальних ціннос-

тей, 2мт .

Технічну продуктивність транспортування однотипових шту-чних та затарених товарно-матеріальних цінностей визначаютьсяза двома формулами:

vaqPЧ 6,3= ; (

чт ) тобто

aqq =1 ;

av3600PЧ = (

чшт. ),

де q — маса одиниці товарно-матеріальних цінностей, т;a — відстань між товарно-матеріальними цінностями, м.Технічну продуктивність елеватора визначають за формулою

yvaiPЧ 13600 ϕ= , тобто y

aiq 11 ϕ= ,

де i — місткість ковша, м 3 ;a — відстань між ковшами, м;

1ϕ — коефіцієнт заповнення ковша, разів.Кількість підйомно-транспортного обладнання визначають за

формулою

ЧД

Д

PtQ

m = ,

де m — кількість підйомно-транспортного обладнання, шт.;ДQ — об’єм товарно-матеріальних цінностей, що повинні бу-

ти оброблені за добу (зміну), т;Дt — час роботи підйомно-транспортного обладнання за добу

(зміну), год.Техніко-економічними показниками роботи складу є ван-

тажообіг, вантажопереробка, коефіцієнт перероблення вантажів,товарообіг, проектна потужність, фактична потужність, коефіці-єнт освоєння потужності, вантажонапруженість, ступінь викори-стання площі, ступінь використання об’єму, ефективність вико-ристання підйомно-транспортного обладнання по вантажопід-йомності, ефективність використання підйомно-транспортногообладнання за часом, ефективність використання персоналу.

153

Вантажообіг — це кількість товарно-матеріальних цінностейв натуральному виразі, що відпущені споживачам за певний пері-од. Цей показник розраховують за формулою

2ВП QQВ +

= ,

де В — вантажообіг складу, т;ПQ , ВQ — обсяг прийомки/відвантаження товарно-

матеріальних цінностей, т.Вантажопереробка — це обсяг навантажувально-

розвантажувальних, перевантажувальних операцій в натурально-му виразі за певний період. Цей показник розраховують за фор-мулою

ВП =∑=

m

iIQ

1,

де ВП — вантажопереробка складу, т;i — навантажувально-розвантажувальна, перевантажувальна

операція, mi ,1= ;

∑=

m

iiQ

1 — обсяг навантажувально-розвантажувальних, переван-

тажувальних операцій, т.Коефіцієнт переробки вантажів — це обсяг перевалочних

операцій за певний період. Цей показник розраховують за фор-мулою

ВВП

=k ,

де k — коефіцієнт переробки вантажів.Товарообіг — це кількість товарно-матеріальних цінностей у

вартісному виразі, що відпущені споживачам за певний період.Цей показник розраховують за формулою

2ТТТ ВП +

= ,

де Т — товарообіг складу, грн;ПТ , ВТ — обсяг прийомки/відвантаження товарно-матеріаль-

них цінностей, грн.

154

Проектна потужність — це максимальний вантажообіг,який був запланований при проектуванні складу за певний періодчасу. Цей показник розраховують за формулою

ЗtSМ σ

= ,

де М — проектна потужність складу, т;S — корисна площа складу, м²;σ — норма навантаження на 1 м² корисної площі залежно від

виду товарно-матеріальних цінностей, т/м²;t — період часу, дн;З — середньорічна норма складських запасів, дн.Фактична потужність — це реальне завантаження складу,

тобто відхилення від проектної величини. Розраховується за ви-щенаведеною формулою на основі фактичних даних.Коефіцієнт освоєння потужності — це ступінь досягнення

проектних показників, що визначається як відношення фактичноїпотужності до проектної.Вантажонапруженість — це вантажообіг на 1 м2 корисної

площі складу за певний період часу. Цей показник розраховуютьза формулою

RSВв = ,

де в — вантажонапруженність складу, т/м².Ступінь використання площі — це частка корисної площі

в загальній площі складу. Цей показник розраховують за фор-мулою

SSК=α ,

де α — коефіцієнт використання площі складу, 6,03,0 ÷=α .Ступінь використання об’єму складу — це частка корисного

об’єму в загальному об’ємі складу. Цей показник розраховуютьза формулою

VVК=β ,

де β — коефіцієнт використання об’єму складу, 4,015,0 ÷=β .

155

Ефективність використання підйомно-транспортного обла-днання за вантажопідйомністю — це коефіцієнт інтенсивноговикористання. Цей показник розраховують за формулою

Н

ФІНТ q

qа = ,

де ІНТа — коефіцієнт інтенсивного використання підйомно-транспортного обладнання;

Фq — середнє фактичне навантаження підйомно-транспорт-ного обладнання, т;

Нq — номінальна вантажопідйомність підйомно-транспортного обладнання, т.Ефективність використання підйомно-транспортного обла-

днання за часом — це коефіцієнт екстенсивного використання.Цей показник розраховують за формулою

ЗАГ

ФЕКСТа

tt

= ,

де ЕКСТа — коефіцієнт екстенсивного використання підйомно-транспортного обладнання;

Фt — середній час фактичної роботи підйомно-транспортногообладнання, год;

ЗАГt — загальна тривалість робочого часу за даний період, год.Ефективність використання персоналу — це продуктивність

праці робітників складу. Цей показник розраховують за фор-мулою

nВП = ,

де П — продуктивність праці робітників складу, т/зміну;В — вантажообіг складу, т;n — кількість робітників на складі.Упаковка — це тара з маркуванням, у яку поміщають товар-

но-матеріальні цінності. Тара є конструкцією, в якій міститьсяречовина, а маркування складається з ярликів, етикеток, надпи-сів, зображень, що наносяться на тару.

Упаковка, поряд з механізацією і автоматизацією навантажува-льно-розвантажувальних і транспортно-складських робіт, значнополегшує виконання логістичних операцій та сприяє скороченнюлогістичних витрат. Складування товарно-матеріальних цінностей

156

може здійснюватися в індивідуальних одиницях зберігання, якінерідко групуються в лоти і розміщуються в контейнерах.

Розрізняють шість функцій упаковки:• захист;• зберігання;• транспортування;• використання;• інформування;• комунікація.Таким чином, з одного боку, упаковка — це засіб захисту то-

варно-матеріальних цінностей при зберіганні, транспортуванні тавикористанні, а з іншого — спосіб привертання уваги споживачівза рахунок інформаційного і комунікативного впливу. Тому упа-ковка відноситься до ключових факторів комерційного успіху,дозволяючи позиціонувати товар і підвищувати конкурентоспро-можність підприємства.

Тара може бути класифікована за такими ознаками:1) міра дотику до товару — внутрішня, зовнішня;2) призначення — споживча, виробнича, транспортна. В свою

чергу, транспортна поділяється на універсальну і спеціальну;3) кратність використання — одноразова, повторна, багато-

оборотна;4) опірність зовнішньому фізичному впливу — жорстка, на-

півжорстка, м’яка;5) вид матеріалу — дерев’яна, металева, скляна, картонна, па-

перова, текстильна, пластмасова;6) конструкція — нерозбірна, розбірна, складна, закрита із за-

твором, відкрита без затвору, штабельована, щільна, решітчаста,прозора;

7) дотримання внутрішньотарних умов зберігання — ізотер-мічна, герметична, ізобарична, пило-, світло-, жиро-, газо-, паро-,рідинонепроникна.

Тара характеризується рядом показників:абсолютна маса — різниця між масою брутто и нетто;відносна маса — відношення маса тари до маси вантажу;коефіцієнт власної маси — відношення маси тари до її корис-

ного об’єму;об’ємна маса — відношення маси тари до її об’єму.Отже, тара повинна мати:• мінімальне відношення особистої маси до маси вантажу;• міцність та надійність конструкції, з метою забезпечення

збереженості товарно-матеріальних цінностей;

157

• дешевизна виготовлення;• зручність упакування і розпакування;• портативність і, за певних умов, оформлення, що запам’я-

товується;• комфортабельність перевезень у порожньому та завантаже-

ному стані.Для збереження тари, збільшення терміну використання, захи-

сту вантажу від ударів, псування використовують упакувальніматеріали.

Упакувальні матеріали залежно від призначення поділяють надві групи:

1) прокладочні, підстилочні, загортувальні;2) крепіжні.Потреби в тарі розраховують за формулою

nkQR = ,

де R — потреба в тарі, шт.;Q — об’єм продукції, що затарюється, т;n — кількість продукції, що поміщається в одиницю тари, т;k — коефіцієнт обороту тари (кількість обертів тари між про-

давцем та покупцем), разів.Потреби в упакувальних матеріалах розраховують за формулою

QmU = ,де U — потреба в упакувальних матеріалах, шт.;

Q —об’єм продукції, що упаковується, т;m — норма витрат упакувальних матеріалів на одиницю про-

дукції, шт.Маркування тари ідентифікує товар, надає споживачеві інфо-

рмацію про його характеристики. Такі, наприклад, як назва, зо-браження, штриховий код, вага, сорт, розмір, ціна, вимоги збері-гання, правила експлуатації, склад, калорійність, дата виготов-лення, термін придатності, рецептура приготування.

Таким чином, маркування буває:• товарне — найменування підприємства-виробника, товару,

сорту;• прейскурантне — штриховий код;• відправне — найменування підприємства-відправника, стан-

ції відправлення і призначення;• вантажне —кількість місць, маса;• спеціальна — умовно-ілюструюча, правила експлуатації.

158

Запитання для самоконтролю

1. За яким показником приймають рішення про розміщенняпідприємства?

2. Назвіть принципи організації внутрішньозаводських пере-міщень, які необхідно враховувати в процесі розпланування під-приємства.

3. Наведіть класифікацію структури інформаційної системиза рівнями узагальнення.

4. Які показники характеризують роботу інформаційної си-стеми?

5. За якою формулою можна розрахувати критерій доцільно-сті впровадження інформаційної системи?

6. Прокоментуйте умови впровадження інформаційної сис-теми.

7. Перерахуйте і дайте характеристику видам нераціона-льних перевезень вантажів.

8. Що таке технічна норма завантаження вагона?9. Дайте порівняльну характеристику класифікацій ванта-

жних морських і річкових сполучень.10. Які коефіцієнти є серед техніко-економічних показників

роботи автомобільного транспорту?11. Дайте визначення поняттям «час упередження», «еко-

номічний розмір партії поставки», «економічний обсяг партіївиробництва», «мінімум запасу», «максимум запасу», «точказамовлення».

12. У чому сутність принципу Парето та методу «АВС»?13. Назвіть умови використання моделі Гарріса Ф. і поясніть

методику розрахунку економічного розміру партії поставки.14. За якими ознаками класифікують склади?15. Як розраховують загальну площу складу?16. Наведіть техніко-економічні показники роботи складу.

159

ФУНКЦІЇ ЛОГІСТИЧНОЇСИСТЕМИ ПІДПРИЄМСТВА

4.1. ПОСТАЧАННЯ

План матеріально-технічного постачання підприємства — цесукупність планово-розрахункових документів, у яких обґрунто-вується виробнича потреба в матеріальних ресурсах та визнача-ються джерела їх задоволення. Засобом його розробки є матеріа-льний баланс.

Матеріальний баланс — це плановий механізм, за допомогоюякого розрахунками ув’язують виробничі потреби в матеріальнихресурсах з можливостями їх задоволення.

Матеріальний баланс можна представити в такому вигляді:FQQWUKP +=++++ 12 ,

де P — потреба в матеріальних ресурсах на основне виробницт-во в плановому періоді, од.;

K — потреба в матеріальних ресурсах на капітальне будівни-цтво в плановому періоді, од.;

U — потреба в матеріальних ресурсах на ремонтно-експлуатаційні потреби в плановому періоді, од.;

W — потреба в матеріальних ресурсах на експериментально-конструкторські та науково-дослідні роботи в плановому пері-оді, од.;

2Q — обсяг матеріальних ресурсів для утворення норматив-них залишків матеріальних ресурсів на кінець планового періоду(виробничих запасів), од.;

1Q — очікувані залишки матеріальних ресурсів на початокпланового періоду, од.;

F — обсяг матеріальних ресурсів, які потрібно закупити вплановому періоді, од.

Основним призначенням матеріального балансу є розрахунокобсягів матеріальних ресурсів, що підлягають закупці в планово-му періоді. Цей показник розраховують за формулою

12 QQWUKPF −++++= .

160

Потребу в матеріальних ресурсах на основне виробництвовизначають

1) методом прямого розрахунку;2) методом динамічних коефіцієнтів.Метод прямого розрахунку полягає в множенні норми витрат

матеріальних ресурсів на плановий обсяг виробництва готовоїпродукції за формулою

∑=

=n

jjiji QaP

1,

де iP — потреба в i матеріальних ресурсах для виконання виро-бничої програми підприємства, од.;

ija — норма витрат матеріальних ресурсів i виду на виробни-цтво одиниці готової продукції j виду, од.;

jQ — обсяг виробництва готової продукції j виду, шт.Існує кілька різновидностей методу прямого розрахунку:• подетальний;• повирібний;• за типовими представниками;• за аналогією.На підприємствах масово-поточного виробництва з невеликою

номенклатурою виробів доцільно використовувати подетальнийметод розрахунку. При подетальному методі потребу розрахову-ють за формулою

∑=

=n

jjiji SaP

1,

де ija — норма витрат матеріальних ресурсів i виду на виробни-цтво одиниці деталі j виду, од.;

jS — обсяг виробництва деталей j виду, шт.На підприємствах серійного виробництва доцільно викорис-

товувати повирібний метод. При повирібному методі потребурозраховують за формулою

∑=

=n

jjiji KaP

1,

де ija — норма витрат матеріальних ресурсів i виду на виробни-цтво одиниці виробу j виду, од.;

jК — обсяг виробництва виробів j виду, шт.

161

При багатономенклатурному виробництві доцільно викорис-товувати метод за типовими представниками. Таким приймаєтьсяодин виріб, що з найбільшою точністю відображає середні витра-ти матеріальних ресурсів на всі вироби, які він представляє. Приметоді за типовими представниками потребу розраховують заформулою

aQP = ,

де a — норма витрат матеріальних ресурсів на виробництвоодиниці типового представника, од.;

Q — обсяг виробництва готової продукції усіх номенклатур-них груп, шт.

Якщо на підприємстві відсутні норми витрат матеріальних ре-сурсів на заплановані до випуску нові вироби, можна використа-ти метод за аналогією: нові вироби прирівнюють до аналогічних,на виробництво яких є норми витрат матеріальних ресурсів. Приметоді за аналогією потребу розраховують за формулою

aQkP = ,де k — коефіцієнт, що враховує особливості споживання матері-альних ресурсів при виробництві нового виробу (наприклад,

А

Н

MM

=k ;

НM — маса нового виробу;АM — маса аналогічного виробу, у якому використано той

самий матеріальний ресурс).Метод динамічних коефіцієнтів полягає в використанні інфо-

рмації за базовий період, відкоригованій на відповідний коефіці-єнт. У цьому буває необхідність, якщо на етапі розрахунку щенемає даних про обсяги виробничої програми в натуральномувиразі і норм витрат матеріальних ресурсів. При методі динаміч-них коефіцієнтів потребу розраховують за формулою

НВПФ ККPP = ,

де ФP — фактичні витрати матеріальних ресурсів у базовому пе-ріоді, од.;

ВПК — індекс змін виробничої програми;

ПЛФФВП ППРК = ,де ФП — фактичний обсяг виробництва готової продукції в базо-вому періоді у грошовому виразі, грн;

162

ПЛП — обсяг виробництва готової продукції в плановому пе-ріоді у грошовому виразі, грн;

НК — індекс середнього зниження норм витрат матеріальнихресурсів (наприклад, при зниженні на 5 % 95,0КН = ).

У галузях хімічної промисловості потребу в матеріальних ре-сурсах розраховують за формулою

СГП

ГС

К)МК(100К100П0P

−= ,

де П — програма виробництва готової продукції, од.;СМ — молекулярна маса вихідної сировини, од.;СК — вміст чистої речовини у вихідній сировині, %;ГМ — молекулярна маса готової продукції, од.;ГК — вміст чистої речовини у готовій продукції, %;ПК — сумарна кількість втрат чистої речовини в процесі виго-

товлення продукції, %.До потреби в матеріальних ресурсах на основне виробництво

включається потреба в матеріальних ресурсах на зміну незавер-шеного виробництва. Ці потреби розраховують за формулою

∑=

−=n

ii

1ОННВ )НД(ДР ,

де НВР — потреба в матеріальних ресурсах на зміну незаверше-ного виробництва, од.;

НД — нормативний обсяг незавершеного виробництва на кі-нець планового періоду, од.;

ОД — очікуваний обсяг незавершеного виробництва на поча-ток періоду, од.;

iН — норма витрат матеріальних ресурсів на виріб (де-таль), од.;

n — кількість найменувань виробів (деталей).Потребу в матеріальних ресурсах на зміну незавершеного

виробництва розраховують також за нормами витрат матеріа-льних ресурсів на 1 тис. грн незавершеного виробництва. Спо-чатку визначають коефіцієнт, на який повинна бути збільшеначи зменшена сума незавершеного виробництва до кінця плано-вого періоду. Потім на визначений коефіцієнт збільшується чизменшується потреба в матеріальних ресурсах, розрахована на

163

випуск товарної продукції. Коефіцієнт визначають за форму-лою

100ПММ ПК

НВ ⋅−

=k %,

де НВk — коефіцієнт, на який повинна бути збільшена чи змен-шена сума незавершеного виробництва до кінця планового пері-оду, %;

КМ — сума незавершеного виробництва на кінець плановогоперіоду, тис. грн;

МП — сума незавершеного виробництва на початок плановогоперіоду, тис. грн;

П — програма товарного випуску продукції, тис. грн.Потреба в матеріальних ресурсах на капітальне будівниц-

тво визначається з врахуванням багатоканальності надходженьматеріальних ресурсів для забезпечення будівельно-монтажнихробіт:

• при підрядному способі будівництва;• при будівництві власними силами підприємства.При підрядному способі будівництва підрядник забезпечує

будівництво власними матеріальними ресурсами.При будівництві власними силами підприємства потреба в ма-

теріальних ресурсах повинна розраховуватись на основі по-об’єктного планування з виділенням окремих етапів робіт.

Для цьому застосовують метод прямого розрахунку при мно-женні норм витрат матеріальних ресурсів, що зафіксовані в буді-вельних нормах і правилах на обсяг будівельно-монтажних робіт.Потребу слід визначати диференційовано:

— за промисловими, унікальними, індивідуальними та інши-ми об’єктами;

— за об’єктами житлового, культурно-побутового та іншогопризначення.

Матеріальні ресурси на ремонтно-експлуатаційні потребипланують методом прямого розрахунку за нормами витрат мате-ріальних ресурсів на прийняту одиницю ремонтних робіт і обся-гами ремонтних робіт за формулою

∑=

=n

jjiji VaP

1,

де iP — потреба в i виді матеріальних ресурсів на ремонтні ро-боти j виду, од;

164

ija — норма витрат матеріальних ресурсів i виду на виконан-ня одиниці ремонтних робіт j виду, од.;

jV — обсяг ремонтних робіт j виду, ремонтних робіт j ви-ду, од.

Якщо потребу в матеріальних ресурсах на заплановані ремон-тні роботи неможливо визначити методом прямого розрахункучерез значну трудомісткість та за інших обставин, то застосову-ють метод за аналогією. У цьому випадку визначають потребу наремонт одного типу обладнання, до якого з використанням відпо-відних коефіцієнтів можна прирівняти витрати на ремонт іншихтипів обладнання.

За наявності даних про матеріаломісткість ремонтних робіт іструктуру матеріальних витрат розрахунок здійснюють за фор-мулою

SVPi

СПKK= ,

де V — обсяг ремонтних робіт, грн;ПK — частка матеріальних витрат в вартості ремонтних ро-

біт, %;СК — частка витрат матеріальних ресурсів i виду в матеріа-

льних витратах на ремонтні роботи, %;S — ціна матеріального ресурсу, грн/од.Потреба в матеріальних ресурсах на експериментально-

конструкторські та науково-дослідні роботи визначається наоснові заявок конструкторських і технологічних відділів, зроб-лених методом прямого розрахунку за типовими представни-ками.

Обсяг матеріальних ресурсів для утворення нормативнихзалишків матеріальних ресурсів на кінець планового періоду(виробничий запас). Нормою виробничого запасу є мінімальнакількість матеріальних ресурсів, яка забезпечує безперервністьвиробничого процесу. Виробничий запас поділяється на поточ-ний, підготовчий і страховий1.

Поточний виробничий запас призначається для забезпеченнянормального ходу виробничого процесу у зв’язку з неспівпадан-ням термінів надходження матеріальних ресурсів від постачаль-ників з ритмом їхнього виробничого використання. Отже, його

1 Крім названих видів запасу, є ще й сезонний запас.

165

величина є функцією від режиму поповнення ресурсів та інтен-сивності їх споживання:

,П TRQ ×=

де ПQ — величина поточного виробничий запасу, од.;R — середньодобова витрата матеріальних ресурсів, од.;T — інтервал поставки, діб.Підготовчий виробничий запас призначається для забезпечен-

ня виробництва в тих випадках, коли матеріальні ресурси, щонадходять, повинні бути підготовлені до виробничого споживан-ня. Планову величину підготовчого запасу рекомендується вста-новлювати диференційовано для кожного підприємства залежновід часу, потрібного для здійснення спеціальних підготовчихоперацій (сушці, комплектуванню, витримці, розкрою та ін.).

Страховий виробничий запас призначається для забезпеченнявиробництва матеріальними ресурсами, коли інші види запасувичерпані. Додавання в логістичну систему складів суттєво впли-ває на рівень страхового запасу. Навпаки, поточний запас не єфункцією від кількості складів, оскільки залежить тільки від по-питу на реалізовану продукцію. Планову величину страховогозапасу рекомендується встановлювати за формулою

)( TTTRQS ′′′+′′+′×= ,де SQ — величина страхового виробничий запасу, од.;

Т ′ — час для організації відвантаження товару постачальни-ком, діб;

Т ′′ — час транспортування товару (перебування товару в до-розі), діб;

Т ′′′ — час для кількісної і якісної прийомки товару, діб.Після розрахунку окремих видів виробничого запасу визнача-

ють їх нормативну величину за формулою

2Q = ПQ + ПІДГQ + SQ ,

де ПІДГQ — величина підготовчого виробничий запасу, од.Для логістичної системи підприємства середній рівень запасу

повинен дорівнювати

Q ∑=

=n

i

iP1 2 + SQ ,

де Q — середній рівень запасу, од.;n — кількість поставок;

166

iP — середній розмір поставки, який повинен бути максима-льно наближеним до економічного розміру поставки EOQ(EOQ — economic order quantify), од.

Очікувані залишки матеріальних ресурсів на початок пла-нового періоду — це передбачувана наявність матеріальних ре-сурсів на складах і в цехах підприємства на початок планового пе-ріоду. Величину очікуваних залишків розраховують за формулою

,ВНО ООФ1 −+=Q

де 1Q — очікувані залишки матеріальних ресурсів на початокпланового періоду, од.;

ФО — фактичний залишок на перше число місяця, в якомурозробляється план постачання, од.;

ОН — очікувані надходження матеріальних ресурсів за періодміж датою, на яку встановлено фактичний залишок, і початкомпланового періоду, од.;

ОВ — очікувані витрати матеріальних ресурсів за період міждатою, на яку встановлено фактичний залишок, і початком пла-нового періоду, од.

Обсяг матеріальних ресурсів, які потрібно закупити вплановому періоді, — це кількість ресурсів, які дають змогу ре-алізувати план матеріально-технічного постачання підприємства,організується шляхом придбання сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів тощо.

План матеріально-технічного постачання передбачає такі етапи:• вибір постачальника;• укладання договору на постачання;• складання плану-графіка завезення економічного розміру

партій поставок;• вибір форми постачання.Вибір постачальника за параметричним методом проводиться

в три етапи.• перший етап — формування пакету ключових факторів;• другий етап — оцінювання діяльності постачальників за ко-

жним фактором;• третій етап — розрахунок рейтингу постачальника.Ключовими є цінові та нецінові фактори, що можуть дати по-

стачальникові переваги перед конкурентами. До таких факторівналежать:

1) якість товарів;2) терміни постачань;

167

3) наявність тривалих господарських зв’язків;4) гнучкість, оперативність постачань;5) транспортні витрати;6) характеристика товарного асортименту;7) політика ціноутворення;8) форма оплати;9) сервіс;10) ступінь оновлення товарного асортименту.Кількісно діяльність постачальників може бути оцінена за

10 бальною системою. Оцінка кожного фактора називається па-раметричний індекс фактора. Значимість факторів різна, томукожному з них відповідає певна вага.

Введемо позначення:j — ключовий фактор пакета, nj ,1= ;n — кількість ключових факторів пакета;

ijx — параметричний індекс j ключового фактора пакета iпостачальника;

ija — вага або значимість параметричного індексу j ключо-вого фактора пакета i постачальника.

Розрахунок рейтингу постачальників, як видно з табл. 4.1,може бути здійснений за формулою

∑=

=n

jijiji xaA

1,

де iA — рейтинг i постачальника.Видно, що другий постачальник має найбільший рейтинг се-

ред постачальників. На основі таких розрахунків здійснюєтьсявибір постачальника.

Для підтримання ефективного рівня ділових відносин міжспоживачем і постачальником укладається договір-постачання. Уцьому юридичному документі фіксуються:

• права, обов’язки і відповідальність сторін;• дата і місце укладання;• сторони і предмет угоди;• якість, кількість і маркування товару;• ціна і дата постачання;• форс-мажорні обставини;• можливі причини зриву умов договору;• санкції, що будуть застосовані до винних.

168

Таблиця 4.1КІЛЬКІСНА ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ПОСТАЧАЛЬНИКІВ

Параметричний індекс j ключового факторапакета і постачальника ( 101 ≤≤ ijx )

Ключовий факторпакета ( j )

Значимістьпараметрич-ного індексуj ключовогофактора паке-та і постача-льника (

ija )1-й поста-чальник

2-й поста-чальник

3-й поста-чальник

4-й поста-чальник

Якість товарів 0,2 7 7 5 4

Терміни постачань 0,15 7 7 7 7

Наявність тривалихгосподарськихзв’язків

0,12 6 6 4 6

Гнучкість, операти-вність постачання

0,12 7 7 5 4

Транспортні витрати 0,1 5 5 3 7

Характеристика то-варного асортименту

0,08 4 7 3 8

Політика ціноутво-рення

0,08 7 5 4 8

Форма оплати 0,06 5 5 5 4

Сервіс 0,06 3 4 3 5

Ступінь оновленнятоварного асорти-менту

0,03 4 6 3 8

Рейтинг постачаль-ників )( iA

5,99 6,19 4,56 5,81

Розрізняють дві форми постачання: транзитна і складська.Кожна з них має переваги і недоліки. Вибір форми здійснюєтьсяна основі оцінки економічної доцільності. При транзитній форміпостачання підприємство отримує матеріальні ресурси безпосе-редньо від постачальника, що істотно прискорює доставку таскорочує транспортно-заготівельні витрати, але її використанняпри невеликих розмірах потреби (нижчих транзитних норм від-вантаження) призводить до утворення наднормативних запасів іпов’язаних з цим витрат. При складській формі постачання під-приємство отримує матеріальні ресурси зі складів посередників,що дає змогу отримувати необхідні матеріали необхідної кілько-сті, але збільшує витрати на транспортування, навантажувально-розвантажувальні роботи, сплату націнок тощо.

169

Для техніко-економічного обґрунтування вибору форм поста-чання можна скористатися таким критерієм. Склад посередникаповинен бути включеним до логістичної системи підприємства заумови, що витрати при складській поставці не більші від витратпо транзиту. Формально цей вираз має такий вигляд:

К Н · С СКЛ ≤ (К тр · С тр ) +

+ (К тр − К Н ) · С З ,

де К Н — виробнича потреба підприємства, од.;С СКЛ — транспортно-заготовчі витрати при складській формі

постачання, грн;

К тр — транзитна норма відвантаження, од.;

С тр — транспортно-заготовчі витрати при транзитній форміпостачання, грн;

С З — витрати на утримання одиниці запасу, грн.Післе вибору форми постачання потрібно встановити госпо-

дарські зв’язки з постачальниками матеріальних ресурсів. Інакшеїх називають ланцюгами постачання.

Господарські зв’язки — це сукупність планово-економічнихта організаційно-правових взаємовідносин між постачальникамита споживачами матеріальних ресурсів.

Постачання цехів матеріальними ресурсами є завершаль-ним актом організації постачання і включає ряд послідовнихетапів:

• визначення потреби цехів в матеріальних ресурсах на запла-нований період;

• встановлення нормативу цехових запасів матеріальних ре-сурсів;

• визначення очікуваних залишків матеріальних ресурсів вцехах на початок запланованого періоду;

• встановлення лімітів відпуску матеріальних ресурсів цехам;• встановлення активного чи пасивного способу постачання

цехів матеріальними ресурсами;• розроблення схем і графіків постачання матеріальними ре-

сурсами цехів підприємства;• розроблення заходів з попередньої підготовки матеріальних

ресурсів до споживання.

170

Потреба цехів у матеріальних ресурсах на планований періодвизначається методом прямого розрахунку за формулою

∑=

=m

ijiji RnР

1,

де ijn — норма витрат матеріальних ресурсів i виду на виробни-цтво одиниці деталі (виробу) j виду, од.;

jR — обсяг виробничої програми цеху з випуску виду деталей(виробів) j виду, шт.

Норматив цехових запасів матеріальних ресурсів встановлю-ється, виходячи з необхідності забезпечення безперебійного по-стачання робочих місць в інтервалі між двома черговими надхо-дженнями зі складів підприємства, а також часу, прийомки,перевірки та підготовки до виробничого споживання отриманихматеріальних ресурсів. Отже, він включає цеховий поточний іпідготовчий запас.

Обсяг очікуваних залишків матеріальних ресурсів у цехах напочаток планованого періоду розраховують за формулою

,ВНОО ОЧОЧФОЧ −+=

де ФО — фактичний залишок на перше число місяця, в якомурозробляється план постачання цеху, од.;

ОЧН — очікувані надходження матеріальних ресурсів у цех заперіод між датою, на яку встановлено фактичний залишок, і по-чатком планового періоду, од.;

ОЧВ — очікувані витрати матеріальних ресурсів в цеху за пе-ріод між датою, на яку встановлено фактичний залишок, і почат-ком планового періоду, од.

Лімітування постачання цехів — це відпуск матеріальних ре-сурсів у розмірах, обумовлених їх виробничою потребою протя-гом планового періоду.

Ліміт відпуску матеріальних ресурсів цехам розраховують заформулою

iiii OZPL −+= ,

де iL — ліміт відпуску матеріальних ресурсів i виду, од.;iP — потреба цеху в матеріальних ресурсів i виду, од.;iZ — запланований цеху запас матеріальних ресурсів i виду, од.;iO — залишок матеріальних ресурсів i виду на початок пла-

нованого періоду, од.

171

Лімітування доцільно здійснювати один раз на місяць. Основ-ними документами для оформлення багатократного відпуску ма-теріалів цехам є лімітні або лімітно-забірні карти, які розрахову-ють на основі затверджених норм і планового завдання (рис. 4.1).

Форма 1ЛІМІТНА КАРТА

ПідприємствоВМТП

Зіскла-ду №

Цех№

Замовлен-ня №

Лімітна картана _____ рік

Номен-клату-рний №______рік

Найменуванняматеріалу

Мар-ка

Роз-мір

Одиницявимірю-вання

Попере-дній лі-міт

Остаточ-нийліміт

Плано-ва ціна______грн.

Матеріали по лімітній картідовіряється отримати ______________, Начальник ВМТП _______________підпис якого засвідчується

Начальник цеху_________________ Керівник групи ____________________

Бухгалтер _________________

________________________(підпис довіреної особи)

Затребувано Відпущено

Дата Кількість Підпис Кіль-кість

Підписотриму-вача

Заліклімітуза замі-ною

Зали-шок

ВізаВТК

Усього відпущено

Завідувач складом

Рис. 4.1. Лімітна карта

Разові видачі здійснюються на підставі вимог на відпуск мате-ріалів. Щоб скоротити непродуктивні витрати матеріальних ре-сурсів, необхідно, щоб цехи отримували усі матеріали за ліміт-

172

ними картами. Якщо цех не вкладається у виділений ліміт, то пе-ред відділом головного технолога ставиться питання про коригу-вання нормативів. Якщо ж виявляється, що цех допустив брак і узв’язку з цим перевитрату матеріалів, то керівництво цеху пови-нно встановити причини допущеної перевитрати і вжити заходівдо її усунення.

Після розрахунку лімітів відпустку матеріальних ресурсів це-хам потрібно встановити спосіб їх постачання. Існує два такі спо-соби: пасивний і активний.

Пасивний спосіб полягає в тому, що працівники цеху саміотримують матеріальні ресурси зі складу матеріально-технічногопостачання підприємства. Вони своїми засобами здійснюють на-вантаження, транспортування і розвантаження виділених лімітіввідпуску матеріальних ресурсів. Цей спосіб використовується,якщо неможливо точно встановити терміни доставлення матеріа-льних ресурсів. Тоді характер і кількість спожитих матеріальнихресурсів визначають оперативно.

Активний спосіб полягає в тому, що подачу матеріальних ре-сурсів в цехи зі складу матеріально-технічного постачання підпри-ємства здійснюють працівники відділу матеріально-технічного по-стачання. Цей спосіб постачання має переваги перед пасивним:

— поліпшується організація доставки матеріальних ресурсів зіскладу до місця споживання;

— зменшуються витрати на внутрішні перевезення в наслідокповнішого використання вантажопідйомності транспорту;

— ліквідуються понаднормативні запаси в цехах і скорочуєть-ся час документообігу;

— поліпшується використання транспортних засобів завдякискороченню їх простоїв під завантаженням та розвантаженням;

— сприяє впровадженню транзитної форми постачання, приякій надіслані на підприємство матеріальні ресурси не розванта-жуються на постачальницьких складах підприємства, а завозять-ся прямо на місця їх безпосереднього споживання. При цьомузначно зменшується обсяг навантажувально-розвантажувальнихробіт, поліпшується використання складських площ, прискорю-ється обіг матеріальних засобів.

При активному способі постачання цехів матеріальними ре-сурсами розробляються схеми і графіки організації внутрішньо-заводського матеріально-технічного забезпечення виробництва.Ці схеми регламентують централізований відпуск матеріальнихресурсів у виробництво і фактично є завданням працівникамскладу на подачу матеріалів до цехів за днями і годинами.

173

При активному способі постачання доцільно складати графікиу вигляді схем замкнутого (кільцевого) маршруту подачі матеріа-лів цехам підприємства (рис. 4.2).

8.10—8.20

1

5

3

6

7

2

4

9.10—9.20

9.00—9.10

8.20—8.30

8.30—8.40

8.50—9.00

8.40—8.50

склад матеріально-технічного постачанняпідприємства

номер цеху-споживача матеріальних ресурсів

Рис. 4.2. Схема доставки матеріальнихресурсів у цехи підприємства

На схемі встановлюють час завезення матеріалів та інтервалив постачанні цехів, які визначаються з досвіду роботи. Наявністьтаких схем і графіків дисциплінує працівників, що організуютьпроцес матеріально-технічного постачання робочих місць, і даєзмогу реалізувати переваги активної форми постачання.

Значний економічний ефект дає попередня підготовка матері-альних ресурсів до виробничого споживання: вивільнення відупакування, складання в тару, сортування по групам, розкрій то-що. Це потребує організації при складах цехів зі спеціалізовани-ми заготівельними дільницями, робота яких повинна бути узго-джена з ритмом виробничогопроцеса. При такій організаціїпостачання цехи отримують матеріальні ресурси в підготовлено-му для виробничого споживання стані, знижуються втрати прирозкрійних операціях, раціональніше використовуються відходів.

Велике значення має якість матеріальних ресурсів, що спожи-ваються цехами підприємства. Тому відділу матеріально-тех-

174

нічного постачання потрібно забезпечити відпуск цехам якіснихматеріалів. Для цього використовуються стандарти, що регламе-нтують управління якістю матеріалів на стадії зберігання наскладах.

При організації процесу подачі матеріальних ресурсів на ро-бочі місця відділ матеріально-технічного постачання повинен ор-ганізувати контроль за використанням матеріальних ресурсів уцехах на основі аналізу лімітної документації, оперативної та бу-хгалтерської звітності цехів. Необхідно виявляти напрямк вико-ристання замовленних матеріалів, встановлювати виконання за-тверджених норм витрат, контролювати правильність зберіганняі відпуску матеріалів в цехах.

4.2. ПІДТРИМКА ВИРОБНИЦТВА

На початку XX ст. під впливом науково-технічної революціїобновився теоретичний арсенал менеджерів — виникла концеп-ція «наукового управління виробництвом» Frederick Taylor’s.Аналогічно цьому в другій половині століття під впливом науко-во-технічного прогресу та різкої зміни економічного кліматуз’явилася стратегія ринково орієнтованого виробництва, яка зна-чно вплинула на розвиток логістики.

Сутність стратегії ринково орієнтованого виробництва мо-же бути виражена двома характеристиками:

— товар не виробляється, поки на нього немає замовленняспоживача;

— реакція на попит настільки швидка, наскільки це можливо.Стратегія ринково орієнтованого виробництва чи «тягнуча»

стратегія організації циклу підтримки виробництва, на відмінувід «штовхаючої» стратегії, надає гнучкості логістичній системі,забезпечуючи узгодженість попиту і пропозиції, саме за рахуноктого, що раніше надходження замовлення її робота неможлива1.

Традиційно виробництво класифікується як заготовче, оброб-не, збиральне та інженерне забезпечення. Тягнуча стратегіявпливає на всі його складові. При цьому, якщо штовхаюча стра-тегія передбачає досягнення максимуму гнучкості за рахунокутримання відносно великих запасів і збільшення циклу вироб-

1 Тягнуча стратегія передбачає, що подальші дільниці виробництва «витягують» не-обхідну продукцію в необхідній кількості в потрібний час із попередніх дільниць, а што-вхаюча, навпаки, — попередні дільниці «виштовхують» вироби на подальші незалежновід того, потрібні вони в даний момент у такому обсязі чи ні.

175

ництва (виготовляється більше, ніж потрібно на даний момент),то для тягнучої це неприйнятно.

Ідеалом філософії «витягування» є підвищення ефективнос-ті усуненням непотрібного виробництва, надмірних запасів,простоюючих основних фондів, надлишкових трудових ресур-сів, ліквідації втрат. За цією раціональною логікою, що прони-зує логістичну систему, кожний її компонент, кожну функціюта операцію, предмети постачання повинні своєчасно в необ-хідній кількості та якості забезпечувати ринково орієнтованийпроцес виробництва. Попит же звичайно задовольняється в то-чній відповідності до побажань клієнтів або, в крайньому ви-падку, з найменшими допустимими відхиленнями. Отже, адек-ватно ступеню використання стратегії ринково орієнтованоговиробництва запобігається виникнення логістичних протиріч.Кінцевий вибір на користь цієї стратегії, що реалізується тіль-ки за допомогою логістичної системи, робиться з причини їїфокусування на мінімізації витрат, залученні покупців і, в кін-цевому рахунку, підвищенні конкурентоспроможності підпри-ємства.

Підтвердженням міжнародного визнання, авторитету та ефек-тивності стратегії ринково орієнтованого виробництва є розпо-всюдження однієї з її форм — стратегії «точно вчасно».

Вперше ця модифікація «тягнучої» стратегії виробництва булаапробована в Японії, де в 1950 р. фірма «Toyota Motor Company»впровадила систему «Kanban». Наслідки цієї події мали історич-не значення. Успіх перевершив усі очікування. Система «точновчасно» набула світової слави і стала популярною завдяки імане-нтно властивому їй потужному очищуючому ефекту, який виво-дить з виробництва все надлишкове та непотрібне для задоволен-ня попиту. Цей раціональний підхід до організації циклупідтримки виробництва дозволяє значно зменшити собівартістьготової продукції переважно за рахунок мінімізації вкладенихобігових коштів у матеріальні запаси (виробництво «з нульовимчи мінімальним запасом»). Його логіка — виробляти тільки тоді,коли потрібно, і настільки ефективно, наскільки це можливо, ви-ключивши надлишкові запаси, нераціональні втрати, дублюванняфункцій. Особливість філософії «точно вчасно» полягає в тому,що вона породжує впевненість, що запаси маскують проблеми,будучи тим «буфером», який дозволяє не тільки їх не вирішува-ти, але інколи і не помічати. З цієї точки зору, зменшення запасівоб’єктивно сприяє виявленню «вузьких місць» виробництва.Тобто проблеми повинні усуватися раніше, ніж розпочинаються

176

конкретні кроки, що спрямовані на мінімізацію «бездіючих ре-сурсів».

Першочергову увагу стратегія приділяє якості, яка забезпечуєвиробництво продуктів праці без браку («з нульовими дефекта-ми») і дає змогу витримувати потрібну швидкість матеріальногопотоку. У сфері виробництва переміщуються тільки матеріалипотрібної якості і для цього використовується певна система кон-тролю матеріального потоку. Високопродуктивне, таке, що шви-дко переналагоджується, одиничне виробництво може своєчаснореагувати на численні та різноманітні замовлення споживачів.

Зрозуміло, що поширення системи «точно вчасно» в усьомусвіті приводить до її удосконалення в напрямі досягнення макси-мальної гнучкості та оперативності виробництва. Збагачення від-бувається внаслідок обміну корпоративних культур, організації,технології виробництва. В результаті в цей час система «точновчасно» є конгломератом шести відносно самостійних концепцій,що можуть використовуватись на всіх стадіях виробництва:

— мінімізації розмірів партій та беззаперечного виконання уз-годженого графіка поставок;

— вирівнювання завантаження виробництва;— раціонального розташування виробничого обладнання;— статистичного контролю якості технологічного процесу;— превентивного усунення проблем виробництва;— командного підходу.Мінімізація розмірів партій та беззаперечного виконання

узгодженого графіка поставок. Одним із шляхів скорочення за-пасів є мінімізація розмірів партій виробів, що переміщуються.Для того щоб це стало економічно вигідним, потрібно знизитисобівартість виробів, збільшити частоту їхніх поставок. Обов’я-зковою умовою також вважається ретельне виконання узгодже-ного між підрозділами підприємства графіка поставок. Практикасвідчить, що реалізація даної концепції повсюдно стає каталіза-тором використання новаторських виробничих рішень і проце-дур. Відсталі, малоефективні технології заміняються прогресив-ними, висопродуктивні автомати і роботи використовуютьсявсюди, зокрема, при здійсненні навантажувально-розвантажу-вальних і транспортно-складських робіт. На відміну від застарі-лого виробництва, де поставка була рідшою (поквартальною, по-місячною, подекадною), модернізоване функціонує як добре на-лагоджений «технологічний конвеєр продуктопостачання», вякому часта (подобова, почасова, похвилинна) поставка є єдиноможливою формою існування. Разом з тим логістична система

177

повинна мати такий самий ступінь гнучкості, щоб забезпечувативиробництву достатню адаптивність до різних варіацій розмірівпартій, що переміщуються, та часових інтервалів поставок.

Вирівнювання завантаження виробництва. Іншим спосо-бом скорочення запасів є вирівнювання завантаження виробниц-тва таким чином, щоб синхронізувати роботу суміжних дільниць.Ідеальне балансування має місце тоді, коли з попередніх робочихмісць на подальші надходить рівно стільки предметів праці, скі-льки потрібно на даний момент. Максимальна синхронізація сві-дчить про добре настроювання виробництва, вона звичайно під-тримується завдяки раціональним процедурам оперативно-календарного планування (система «Kanban» у цьому розумін-ні — виняток, оскільки там використовуються не графіки вироб-ництва, а спеціальний набір карт). Оперативно-календарні планивиробництва повинні забезпечувати оптимальне співвідношеннявиробничих потужностей, матеріальних і трудових ресурсів; мак-симальне задоволення попиту за якісними, кількісними, вартіс-ними і часовими параметрами. Ці плани ґрунтуються на планахпоставок, а при розробці за точку їх відрахунку беруться конкре-тні дати відвантажень. Зрозуміло, що в міру необхідності графікикоригуються для вирівнювання завантаження виробництва.

Раціональне розміщення виробничого обладнання. Важли-вим механізмом підвищення ефективності транспортно-пере-міщуючих операцій, контролю якості і зниження логістичних ви-трат є раціональне розміщення виробничого обладнання в межахгрупової технології. Цей захід дає змогу усунути непотрібні пе-реміщення, мінімізувати їх дистанцію, відвернути можливі втра-ти, цілеспрямовано сконцентрувати увагу на основних операціях.Концепція групової технології передбачає, що товарний асорти-мент підприємства диференційовано за ознакою схожості техно-логічного маршруту і для кожної такої групи створюються тех-нологічно замкнені дільниці. Ідентичне обладнання не зосе-реджене в одному місці, а розосереджене по всьому виробництвуу відповідно до логіки виготовлення різних товарних груп.

Статистичний контроль якості технологічного процесу.Висока якість товарів є бажаною характеристикою для будь-якого виробництва. Це очевидно, оскільки випуск товарів низькоїякості обов’язково супроводжується гамою негативних фактів іпрорахунків (надмірні матеріальні запаси, поворотні переміщен-ня, перманентні коректування планів, понаднормативні відходивиробництва і рівень браку, недостатні професійні і моральнікондиції персоналу, незадоволеність споживачів). Узагальнено

178

всі недоліки проявляються в неконкурентоспроможності підпри-ємства. Враховуючи це, в стратегії «точно вчасно» використову-ється процедура статистичного контролю технологічного проце-су, яка ґрунтується на вибірковому тестуванні найбільш істотнихоперацій. Йдеться про те, що виробництво — це серія повторю-ваних технолого-логістичних операцій, а даному контролю під-даються лише деякі з них (одна, дві, більша кількість), що справ-ляють домінуючий вплив на якість виробів. За допомогоюіндикаторів відстежуються стани цих процесів, і якщо є відхи-лення від норм, то фіксуються і своєчасно усуваються неполадки.Причини, які їх спричнюють, діляться на загальні і спеціальні.Перші зумовлюють відхилення нижче, а другі — вище від грани-чно допустимих значень. Використання статистичного контролюякості позбавляє сенсу проводити суцільні інспекції якості това-рів, що випускаються. Він економічний, більш передбачуваний,точніше ідентифікує причини відхилень і несправностей, своєча-сно, успішно і надійно їх усуває.Превентивне усунення проблем виробництва. Ще одною кри-

тичною складовою стратегії «точно вчасно» є концепція превен-тивної підтримки виробництва. Її суть — у знаходженні і нейтра-лізації причин розбалансування господарських процесів раніше,ніж виникнуть небажані наслідки, які в кінцевому рахунку мо-жуть знизити конкурентоспроможність підприємства. Цей підхіддіаметрально протилежний традиційній філософії, коли негативнінаслідки усуваються після їх виникнення. Наприклад, загально-відома ситуація, коли підприємство не виконує договірних зо-бов’язань через вичерпання певної різновидності матеріальнихзапасів. І відразу виявляється маса «несподіваних» складностей:виявляється, зовнішні постачальники давно систематично пору-шують графіки завезень, внутрішні постачальники (підрозділипідприємства) — графік внутрішньозаводських поставок, потре-бують оновлення і модернізації транспортний парк і складськегосподарство. Ці й багато інших питань своєчасно не вирішують-ся. Хоча здоровий глузд підказує, і досвід використання концеп-ції превентивної підтримки виробництва доводить, що відвер-нення виникнення проблем потребує менших витрат, ніжусунення їхніх негативних наслідків.

Командний підхід. Ідеальний результат від використання страте-гії «точно вчасно» залежить і від суб’єктивного фактора виробницт-ва — команди її виконавців. Ефективність функціонування системивизначена внеском кожного фахівця і узгодженістю взаємодії всіхчленів команди, що усвідомлюють відповідальність у досягненні ме-

179

ти. Для цього, зокрема, потрібна обізнаність колективу про реальнуситуацію, постійне підвищення професіоналізму, налагодження ді-лових відносин із суб’єктами мікромаркетингового середовища, атакож врахування факторів макромаркетингового середовища.

Таким чином, якісні характеристики стратегії ринково орієн-тованого виробництва дають підстави зробити висновок, що їїпоява знаменує початок нової ери виробництва. Втілення ідеоло-гії «точно вчасно» можливе при гнучкому оперативно-вироб-ничому плануванні виробництва в рамках логістичної системи.

Оперативно-виробниче планування. Може бути класифіко-ване за такими ознаками:

1) рівень планування — заводський, цеховий, дільничий;2) масштаб та період планування — об’ємне, календарне, опе-

ративне;3) етап планування — попередні розрахунки, плани.Система оперативно-календарного планування як управлінсь-

кий механізм — це сукупність процедур, зумовлена обраноюпланово-обліковою одиницею, складом календарно-планових но-рмативів, порядком оформлення і руху планової й облікової до-кументації (рис. 4.3).

Ця система складається з таких процедур:• вибір планово-облікових одиниць;• розрахунок завантаження обладнання і виробничих площ;• розробка календарно-планових нормативів;• формування цехових виробничих програм (об’ємне плану-

вання);• формування міжцехових виробничих графіків (календарне

планування);• формування змінно-добових завдань (оперативне планування).Вибір планово-облікових одиниць. Планово-облікова одиниця —

це одиниця виміру виробничої програми, адекватна рівню операти-вного планування, — від більших одиниць на рівні підприємства(замовлення, машино-комплект, груповий комплект, сутко-комплект)до менших на цеховому та дільничому рівнях (деталь, операція).Розрахунок завантаження обладнання і виробничих площ1.

Виконується при врахуванні таких основних чинників:• ємність ринку збуту — прогнозований обсяг продаж про-

дукції);

1 Виробничі площі зайняті виробничим устаткуванням, верстатами, складальними

стендами, транспортними засобами, запасами деталей і вузлів на робочих місцях, прохо-дами між устаткуванням і робочими місцями.

180

• точка беззбитковості — обсяг реалізації продукції, за якогодосягається рівність між обсягом продаж продукції та її повноюсобівартостю.

Розробказміннодобових

завдань

Етап (черговість) планування

Попереднірозрахунки

Плани

Міжцеховепланування

Цеховепланування

Рівень

планування

Оперативне

планування

Календарне

планування

Об’ємне

планування

Вибір планово-обліковиходиниць.Розрахунокнавантаженняобладнанняі виробничих

площ

Формуванняцехових

виробничихпрограм(об’ємне

планування)

Розробкацехових планіввиробництва

Розробкакалендарно-плановихнормативів

Формуванняміжцеховихвиробничихграфіків

(календарнепланування)

Розробкацехових графіківвиробництва

Рис. 4.3. Система оперативно-виробничогопланування підприємства

Розробка календарно-планових нормативів. Ці нормативи всукупності є характеристикою організації виробничого процесу.До календарно-планових нормативів відносяться:

— тривалість виробничого циклу;— розмір партії виробництва;— велична випередження запуску продукції у виробництво;— періодичність запуску продукції у виробництво;— розмір запасів незавершеного виробництва тощо.

181

Формування цехових виробничих програм (об’ємне плануван-ня). Передбачає розподіл обсягів робіт по підрозділам і плановимтермінам (1 рік). При складанні програми оперативно-вироб-ничого планування використовують тану інформацію:

— річна програма;— портфель замовлень на постачання продукції;— календарно-планові нормативи;— норми трудомісткості;— результати розрахунку завантаження і продуктивності об-

ладнання та виробничих площ;— результати техніко-економічного аналізу роботи цехів за

попередній термін.Формування міжцехових виробничих графіків (календарне

планування). Передбачає визначення планових термінів початку ізакінчення робіт у цехах, міжцехових термінів передачі продукції(місяць, квартал). Для міжцехового планування і контролю за ви-конанням планових завдань використовуються різноманітні гра-фіки (лінійні, циклові, мережеві та ін.). До основних завдань ка-лендарного виробничого планування належать:

— визначення вихідних даних для розрахунку планових за-вдань;

— складання місячних завдань та планів виробництва для це-хів і підприємства;

— складання зведених міжцехових календарних графіків ви-робництва і комплектації продукції.Формування змінно-добових завдань (оперативне планування).

Передбачає розробку виробничих завдань по виробам у плановийтермін (декада, тиждень, доба, зміна, година). До основних за-вдань оперативного виробничого планування належать:

— перевірка відповідності місячного плану наявним можли-востям;

— розроблення номенклатурних планів дільниць, змін,бригад;

— розроблення графіків виготовлення продукції в цехах і надільницях на плановий період;

— розроблення змінно-добових завдань дільницям, бригадамробітників по номенклатурі на декаду, зміну;

— організація контролю і обліку виконання завдань цехам, ді-льницям, бригадам.

Завдання оперативно-виробничого планування — організаціяруху предметів праці в часі і просторі для забезпечення необхід-ного ритму. Функціонування системи оперативно-виробничого

182

планування дозволяє скоординувати діяльність підрозділів під-приємства за умовою наявності наступної нормативної бази:

1) календарно-планових нормативів;2) норм витрат матеріалів;3) норм використання виробничих потужностей;4) норм запасів незавершеного виробництва.До критеріїв оцінки ефективності системи оперативно-

виробничого планування відносяться ритмічність роботи вироб-ничих підрозділів підприємства, рівень використання виробни-чих потужностей, тривалість циклу виробництва, розмір запасівнезавершеного виробництва. Оперативно-календарне плануванняповинно сприяти впровадженню групового методу обробки дета-лей. Останній широко використовується в серійному виробницт-ві. Цей метод створює передумови для використання елементівпотокового виробництва в одиничному і дрібносерійному вироб-ництві. Цьому сприяє формування груп конструктивно і техноло-гічно схожих деталей і вузлів, груп з однаковими термінами по-дачі на складання і з однаковою тривалістю виробничого циклу.У цьому відношенні важливу роль покликана відіграти уніфіка-ція і стандартизація конструкцій виробів.

Найчастіше використовуються три види систем оперативно-виробничого планування:

— позаказна;— комплектна;— подетальна.Позаказна система. В якості планово-облікової одиниці для

підприємства та його складальних цехів може використовуватисязамовлення на виготовлення виробів, а для заготівельних і обро-бних цехів — комплект деталей і вузлів для прийнятих замов-лень.

Основою для розробки плану виробництва є календарно-планові нормативи, що включають тривалість виробничого циклуі циклові графіки по окремих виробах, календарні випередженняпо запуску і випуску виробу по окремих стадіях виробничогопроцесу, календарні графіки виконання замовлень.

Позаказна система календарного планування включає:а) документальне оформлення замовлення;б) формування «портфеля замовлень» на календарний період;в) розподіл програмного завдання по цехах, дільницях і кале-

ндарних відрізках часу.Оформлення замовлення включає такі види робіт:1) реєстрація замовлення в журналі;

183

2) розгляд креслень і технічних умов замовника, узгодженнявсіх технічних даних. Визначення групи складності виробу, кіль-кості оригінальних деталей;

3) укрупнений розрахунок обсягу робіт з технологічної підго-товки виробництва. Попередній розрахунок потреби в матеріа-лах, трудомісткості виконання замовлення;

4) визначення термінів одержання матеріально-технічних ре-сурсів;

5) встановлення термінів виконання замовлення;6) складання калькуляції;7) визначення ціни;8) складання проекту договору і відправка замовникові;9) одержання від замовника підписаного договору;10) відкриття замовлення.Кожному замовленню привласнюється номер. Сукупність усіх

замовлень називається портфелем замовлень. Він є центральнимдокументом планування. Програмне завдання по підрозділах ікалендарних відрізках часу розподіляється за допомогою сітко-вих графіків. На їхній основі визначаються нормативні випере-дження і тривалість циклу виробництва виробу. Графіки в оди-ничному і дрібносерійному виробництві рекомендується скла-дати за методом типового представника. На основі календарнихграфіків по окремих замовленнях складається загальний графікна весь портфель замовлень по підприємству.

Основним плановим періодом є місяць. Склад місячної про-грами визначається підбором з портфеля замовлень такої номен-клатури виробів і видів робіт, що відповідають договірним тер-мінам виконання замовлень і забезпечують рівномірне заван-таження виробничих потужностей. Подальшу диференціацію ви-робничої програми здійснюють до виробничих ділянок і робочихмісць у подетальному вираженні. Таким чином, для розробки ви-робничої програми дільницями цехова програма, виражена вкомплектах, піддається деталізації на основі позаказних і вузло-вих специфікацій. Далі проводяться розрахунки пропускноїспроможності устаткування, встановлюється змінність роботи ді-льниць, уточнюється потреба в робочій силі. При розробці змін-но-добових завдань для дільниць, змін і окремих робочих місцьвключаються тільки ті роботи, які забезпечені всім необхідним:технічною документацією, оснащенням, матеріально-технічнимиресурсами.

Позамовно-партіонна система оперативно-календарного пла-нування характеризується тим, що 50—60 деталей різних ком-

184

плектів об’єднуються в партію, що є єдиною планово-обліковоюодиницею. За цією системою маожна значно скоротити кількістьпланово-облікових одиниць і укрупнити партію випуску уніфіко-ваних деталей.

Комплектна система. За планово-облікову одиницю прийма-ють комплекти деталей. До комплектних належать такі системи:

1) комплектно-вузлова;2) комплектно-групова;3) машино-комплектна;4) умовно-комплектна.Комплектно-вузлова система характеризується групуванням

деталей залежно від порядку введення їх у готовий виріб, тобтовід поєднання їх у вузли. Планово-обліковою одиницею є ком-плект деталей, що утворює технологічний вузол. Деталі запуска-ються у виробництво групами залежно від термінів складання.Такий порядок запуску скорочує розмір незавершеного виробни-цтва і потребу в складських площах. Ця система застосовується водиничному і дрібносерійному виробництвах з тривалим цикломскладання. Їх недоліком є те, що в разі затримки випуску однієїдеталі може бути зупинений весь складальний процес, зірвановиконання виробничої програми.

Комплектно-групова система характеризується тим, що пла-ново-обліковою одиницею є група деталей, підібрана за подібни-ми ознаками (однакова тривалість виробничого циклу, одночас-ність подачі на складання, однаковий технологічний маршруттощо). Для кожної групи деталей з однаковою тривалістю циклувиготовлення й однаковим технологічним міжцеховим маршру-том встановлюються диференційовані випередження по їхньомузапуску в оброблення.

Машино-комплектна система має в якості планово-обліковоїодиниці повний комплект деталей, що йде на виготовлення одно-го виробу. Виготовлення деталей і складальних одиниць для ко-жного виробу наступним цехом починається лише після поста-чання попереднім цехом усіх вхідних деталей і складальниходиниць. Більшість деталей комплекту випускається раніше відзагального терміну готовності комплекту і пролежує в очікуванніміжцехових передач. Це приводить до збільшення обсягу незаве-ршеного виробництва, що обмежує можливості застосуваннямашинокомплектної системи. Тому сфера ефективного викорис-тання даної системи обмежується умовами середньосерійного ікрупносерійного виробництва, коли кількість вхідних у машино-комплект деталей невелика.

185

Умовно-комплектна система чи система безперервного опера-тивно-виробничого планування за планово-облікову одиницюприймає «добокомплект», тобто щоденну норму потреби детале-комплектів, виходячи з добового обсягу здачі готової продукції.Кожному добокомплекту привласнюється порядковий номер,прирівнюваний до робочого дня в році. Процес виробництва яв-ляє собою рівномірний рух усіх деталей і вузлів у заданих пропо-рціях за технологічними стадіями оброблення і складання. Ця си-стема моделює щоденний хід виробництва за допомогою карто-теки пропорцінності, що забезпечує наочний контроль комплект-ного ходу виробництва.

Подетальна система. За планово-облікову одиницю прийма-ють деталь кожного найменування. До подетальних належать та-кі системи:

1) складська;2) за нормами запасів;3) за стандартними термінами;4) по тактом потокової лінії.Складська система полягає в підтриманні складських запасів на

рівні нормативної комплектності деталей, що гарантує безперебійнезабезпечення складальних робіт. Планово-обліковою одиницею єрозмір партії деталей. При визначенні планового завдання викорис-товуються дані про фактичні залишки деталей на початок плановогоперіоду і рівнях величини складського запасу: мінімального, мак-симального і запасу, що відповідає «точці» замовлення. Впрова-дження цієї системи вимагає організації чіткого щоденного контро-лю за станом складських запасів. При зниженні величини запасу дорівня, що відповідає «точці» замовлення, необхідно почати вигото-влення чергової партії відповідних деталей. Така система ґрунтуєть-ся на календарно-планових нормативах, до яких належать:

• величина партії предметів праці;• періодичність повторення запуску партії предметів праці;• тривалість виробничого циклу виготовлення партії загото-

вок, деталей і складальних одиниць;• величина календарних випереджень по запуску і випуску

партії предметів праці;• нормативний рівень незавершеного виробництва.Система по нормах запасів передбачає створення і підтриман-

ня запасів деталей і вузлів на всіх стадіях виробничого процесу.При цьому повинні дотримуватися рівні незнижуваної частиницих запасів по кожній деталі, кожному вузлу. Планово-обліковоюодиницею є умовний комплект, тобто кількість деталей, що за-

186

безпечує заданий добовий випуск продукції. До основних кален-дарно-планових нормативів відносяться: параметри потокових лі-ній (такт, темп, ритм, швидкість конвеєра тощо) і обсяги запасів.Регламентовані запаси на всіх стадіях виробничого процесу забез-печують безперебійну, у заданому такті роботу потокових ліній.

Залежно від місця розташування запаси поділяються на цик-лові (лінійні) і складські (міжлінійні, міжцехові). Циклові запаси,в свою чергу, поділяються на: технологічні, транспортні і страхо-ві. Технологічні запасли являють собою деталі і вузли, що знахо-дяться безпосередньо на робочих місцях чи на обробці на конт-рольних операціях. Величина цих запасів залежить від кількостіробочих місць на кожній операції і кількості деталей, одночаснооброблюваних на кожному робочому місці. Транспортний запасна потокових лініях включає всі деталі, що знаходяться на транс-портних пристроях, і залежить від порядку передачі деталей зоперації на операцію, від довжини транспортного пристрою і від-стані між центрами виробів на цьому пристрої. Транспортний за-пас при використанні сковзала чи схилів визначається довжиноюсхилу чи сковзала і відстанню між центрами деталей, що транс-портуються. Величина транспортного запасу на безперервно-потокових лініях з пульсуючим конвеєром дорівнює нулю. Стра-ховий запас на лінії встановлюється в обсягах, зумовлених відхи-леннями від такту в роботі потокових ліній, і створюється длякомпенсації збоїв. Складські (міжлінійні) оборотні запаси зумов-лені розходженням продуктивності ліній, що подають і спожи-вають, а отже, і неоднаковим часом їх роботи.

Система по стандартних термінах встановлює та підтримуєвизначену періодичність партіонного виготовлення деталей постандартних календарних термінах, які мають бути пов’язані зтермінами подачі деталей на складання. Планово-обліковою оди-ницею є партія деталей.

Система по такту потокової лінії вирівнює продуктивністьусіх виробничих ланок по такту випуску готових виробів. Плано-во-обліковою одиницею є готовий виріб, деталь, заготовка.

4.3. ФІЗИЧНИЙ РОЗПОДІЛ

Збут це кінцевий процес у діяльності підприємства. В умовахвеличезного різноманіття товарів, перенасиченості ринку прода-вати важче, ніж виробляти. Тому проблемою № 1 ринкової еко-номіки вільного підприємництва була і залишається проблема

187

збуту. Вона знаходиться в центрі уваги будь-якого підприємства.У сфері збуту покупець або визнає, або не визнає всі умови кори-сними та потрібними для себе і, відповідно, купує чи не купуєпродукцію. Поняття «збут» включає такий перелік операцій:транспортування, зберігання, доробка, передпродажна підготов-ка, продаж, сервіс. Фізичний розподіл є технічною складовоюзбуту товарів (транспортування, зберігання, доробка, передпро-дажна підготовка, сервіс), а продаж — його вартісна складова.Збут — це здійснення акту продажу з фізичним розподілом то-

варів з місць виробництва в місця споживання по каналам фізично-го розподілу. Отже, існування каналів фізичного розподілу пов’я-зано з необхідністю переміщення товарів від продавця до споживача.

Функції каналу фізичного розподілу:1) аналіз — збір інформації, необхідної для прийняття рішень

і полегшення продаж;2) встановлення контактів — налагодження і підтримка зв’яз-

ків з потенційним покупцем;3) пристосування товару — підготовка товару для відповідно-

сті його вимогам покупця (виробництво, сортування, монтаж,упакування);

4) проведення переговорів — узгодження цін та інших умовдля подальшого здійснення акту передачі власності чи володіння;

5) організація руху товарів — транспортування і складуваннятоварів;

6) фінансування — пошук і використання коштів для покрит-тя витрат з функціонування каналу;

7) прийняття ризику — прийняття на себе відповідальності зафункціонування каналу.

Виконання перших чотирьох функцій сприяє укладенню угод,а останніх трьох — завершенню вже здійснених угод. Сучаснітенденції розвитку товарних ринків України свідчать про поси-лення ролі однієї з функцій фізичного розподілу — налагодженняі підтримка зв’язків з потенційним покупцем. Тобто зростає не-обхідність вдосконалення і підвищення ефективності стосунків«постачальник-покупець».

Для встановлення рівня задоволення взаємостосунками постачаль-ника і покупця використовується модель Ліндерса—Фірона (рис. 4.2).

Модель свідчить про існування чотирьох типів таких відносин:• тип А — задоволенні обидві сторони;• тип B — задоволений тільки покупець;• тип C — задоволений тільки постачальник;• тип D — жодна зі сторін не задоволена.

188

(0,10) (5,10) (10,10)

Повне

задоволення

(0,5)

СПокупець

не задоволений.Постачальникзадоволений

АПокупець

Задоволений.Постачальникзадоволений

(10,5)

ЗАДО

ВОЛЕННЯ

ПОСТАЧАЛЬНИКА

Часткове

задоволення D

Покупецьне задоволений.Постачальникне задоволений

BПокупець

Задоволений.Постачальникне задоволений

(0,0) (5,0) (10,0)

Загальне Часткове Повне

незадоволення задоволення задоволення

ЗАДОВОЛЕННЯ ПОКУПЦЯ

Рис. 4.2. Модель оцінки стосунків«постачальник-покупець» Ліндерса—Фірона

Отже, координацію співпраці між постачальником і покупцемможна класифікувати так:

— зв’язки типу B і C — налагоджуються за умови домінаціїодного підприємства над іншим (стратегія домінації). Ця страте-гія доцільна в ситуації, коли в підприємства-домінанта є свободавибору партнера, у підприємства-рецесора такої свободи виборунемає;

— зв’язки типу А — налагоджуються при умові згоди обохсторін на довготривалі стосунки, вільний обмін інформацією(стратегія кооперації). Ця стратегія доцільна в ситуації, колив обох підприємств-контрагентів є альтернатива вибору парт-нера;

— зв’язки типу D — контрпродуктивне партнерство невигіднежодній із сторін (стратегія виживання). Ця стратегія може існу-вати в ситуації, коли в обох підприємств-контрагентів немає аль-тернативи вибору партнера або співробітництво знаходиться нафазі спаду.

189

Передумовою налагодження довготривалих зв’язків типу Ає раціональний вибір постачальників і оптимальний вибір ці-льових сегментів ринку, серед яких можуть бути кінцеві спо-живачі, а можуть бути посередники. У цьому контексті ін-струментом гармонізації відносин є стимулювання постачаль-ником покупця.

До методів стимулювання належать:— знижка — зниження ціни залежно від ряду факторів;— залік — виплати виробниками грошових компенсацій в об-

мін на рекламу та мерчендайзинг товару;— товарний кредит — постачання товару під реалізацію;— заміна товару — якщо одне з найменувань товару погано

розкуповується, його можна замінити;— дроблення партій — поштучна пропозиція товара по опто-

вій ціні;— премії за лояльність —залежно від терміну співробітництва

виплата грошових винагород;— конкурси — змагання між клієнтами за кращі показники

роботи і нагорода переможців путівками, преміями, цінними при-зами тощо;

— навчання, консультації — допомога посередникам з метоюпідвищення продажів;

— організація професійних зустрічей і спеціалізованих вис-тавок;

— надання представницьких матеріалів з рекламою торгове-льної марки виробника;

— організація сервісу.Крім того, можна виділити методи стимулювання для товарів

промислового призначення: постачання запасних частин; мон-таж, налагодження обладнання; навчання персоналу для роботина обладнанні; ремонт устаткування; оренда устаткування; гаран-тійне і післягарантійне обслуговування; прийом устаткування,що вийшло з ладу.

Максимальне задоволення попиту є можливим за умови побу-дови раціональної системи фізичного розподілу (рис. 4.3).

Планування обсягів фізичного розподілу. План поста-чання готової продукції — це сукупність планово-роз-рахункових документів, які містять номенклатуру продукції,що поставляється, вимоги до її якості, кількість і терміни по-стачання.

190

Побудова системи фізичного розподілу

Стратегіїфізичногорозподілу

Каналифізичногорозподілу

Формифізичногорозподілу

Споживачі

Методи аналізу ефективностіканалу фізичного розподілу

Система маркетингової інформації

Маркетингове середовищепідприємства

Планування обсягів фізичногорозподілу

Рис. 4.3. Схема побудовисистеми фізичного розподілу

Обсяг постачання в плановому періоді розраховують за фор-мулою

21 OOP −σ+= ,

де P — обсяг постачання в плановому періоді, од.;1O — очікувані залишки готової продукції на початок плано-

вого періоду, од.;2O — нормативні залишки готової продукції на кінець плано-

вого періоду, од.;σ — обсяг виробництва готової продукції в плановому пері-

оді. Визначається на основі портфеля замовлень, од.

191

Очікувані залишки готової продукції на початок плановогоперіоду розраховуються за формулою:

OО POO −σ+= Ф1 ,

де ФO — обсяг фактичних залишків готової продукції на 1 числомісяця, у якому складається план постачання, од.;

Оσ — очікуваний обсяг виробництва між 1-м числом місяця, уякому складається план постачання та початком планового пері-оду, од.;

OP — очікуваний обсяг постачання між 1-м числом місяця, уякому складається план постачання та початком планового пері-оду, од.

Нормативні залишки готової продукції на кінець плановогоперіоду розраховують за формулою

ТНO ⋅=2 ,

де Н — середньодобове надходження готової продукції від ви-робництва на склад, од.;Т — середній час знаходження готової продукції на скла-

ді, діб.Обсяг реалізації в плановому періоді розраховують за фор-

мулою

21 НПНПТП −+=R ,

де R — обсяг реалізації в плановому періоді, грн;ТП — запланований обсяг товарної продукції, грн;

1НП — залишки нереалізованої продукції на початок плано-вого періоду, грн;

2НП — залишки нереалізованої продукції на кінець плановогоперіоду, грн.

Стратегії фізичного розподілу. Як показано на рис. 4.4, існуєп’ять стратегій:

1) ешелонована;2) пряма;3) гнучка;

192

4) відстрочки;5) навантажувальної консолідації.Ешелонована стратегія. Сутність ешелонованої стратегії по-

лягає в тому, що готова продукція повинна попадати до кінцево-го споживача за участю, як мінімум, одного посередника. Понят-тя «ешелон» використовується для відображення сукупностіторгово-посередницьких організацій, що знаходяться в каналі фі-зичного розподілу. Ширина каналу обумовлена обраним видомешелонованої стратегії. Їх три:

• стратегія інтенсивного розподілу — використовується мак-симальна кількість посередницьких організацій;

• стратегія ексклюзивного розподілу — залучається одна по-середницька організація (ставиться умова заборони торгівлі това-рами інших підприємств);

• стратегія селективного розподілу — залучають більше одні-єї, але менше максимально можливої кількості посередницькихорганізацій.

Для ешелонованої стратегії характерна поставка товарів то-ргово-посередницьким організаціям, які отримуючи великіпартії товарів, концентрують запаси на складах, а потім реалі-зують їх дрібним споживачам. Акумулювання товарно-матеріальних цінностей у сфері обігу дозволяє забезпечити по-трібну насиченість, ширину, глибину асортименту, комплекс-ність та своєчасність поставок при відносно менших транспор-тних витратах. Це найкоротший шлях до поставки «точновчасно», що стимулює довгострокові господарські зв’язки.Тобто в ряді випадків, а саме, коли готова продукція потрібнаспоживачу в невеликих кількостях, з одного боку, а з іншо-го — маркетингові посередники з високою репутацією знахо-дяться недалеко від цих дрібних споживачів, ешелонованастратегія фізичного розподілу може виявитися дуже ефектив-ною за рахунок встановлення балансу між витратами та якістюсервісу. Частіше вона використовується при реалізації спожи-вацьких товарів.Пряма стратегія. На відміну від ешелонованої, сутність пря-

мої стратегії полягає в тому, що готова продукція повинна попа-дати до кінцевого споживача без участі посередників. Найбільшерозповсюдження пряма стратегія знаходить при реалізації інвес-тиційних товарів, якщо вона економічно більш ефективна і за-безпечує потрібне різноманіття сервісу порівняно з ешелонова-ною стратегію.

193

СТР

АТЕ

ГІЇ Ф

ІЗИЧН

ОГО

РОЗП

ОДІЛУ

Ешелонована

Інтенсивного розподілу

Ексклюзивного розподілу

Селективного розподілу

Випадкова

Планова

Пряма

Гнучка

Відстрочки

Збирання

Географічної

Навантажувальної

консолідації

Географічної

Запланованої

Договірної

Рис.

4.4

. Схема

стратегій

фізичного

розподілу

підприємства

193

194

Гнучка стратегія. Вибір певної стратегії зумовлюється тим,наскільки вона здатна в конкретних умовах оптимізувати товарнізапаси та забезпечити поставку «точно вчасно». В цьому зв’язкуешелонована і пряма стратегії фізичного розподілу використову-ються значно рідше, ніж їх узагальнений, комбінований варі-ант — гнучка стратегія. За нею доведення готової продукції доспоживачів може використовуватись як з участю, так і без участіпосередників. Саме внаслідок своєї адаптивності, гнучка страте-гія є більш економічною і підходить за якістю сервісу. Виділяютьдва різновиди гнучких стратегій:

• випадкова гнучка стратегія стає такою не внаслідок ранішескладеного плану, а за обставинами. Наприклад, у кінцевогоспоживача раптом може змінитися виробнича потреба чи попит івін відмовляється від замовленої продукції. В цій ситуації поста-чальник об’єктивно повинен швидко знайти нового клієнта,яким, що не виключено, виявиться посередник;

• планова гнучка стратегія, на відміну від випадкової, стає та-кою не від зміни обставин, а відповідно до плану. Підприємствоутримує запаси готової продукції і на власному складі, і в посе-редників. Цей варіант гнучкого розподілу взаємовигідний дляусіх учасників комерційних угод. Постачальник досягає знижен-ня складських витрат, збільшення обсягу реалізації та прибутку;посередник — максимального розширення товарного асортимен-ту, потенційної привабливості та рентабельності; споживач —потрібної якості сервісу і задоволення попиту.Стратегія відстрочки. Рекомендує оригінальний спосіб ство-

рення умов для здійснення поставки «точно вчасно». Фінішнезбирання готової продукції відкладається до того моменту, покина підприємство не надійде замовлення, яке відображає індивіду-альний попит в усій його кількісно-якісній багатозначності. Ра-зом з акумулюванням запасів інгредієнтів, що необхідні для кін-цевого збирання, це автоматично ліквідує небезпеку виконанняпоставок, якість сервісу яких відштовхує споживачів від співро-бітництва. Розрізняють два різновиди стратегії відстрочки:

• стратегія відстрочки збирання передбачає, що продукт працізнаходиться в циклі виробництва в нейтральному положенні(у стані, не призначеному для конкретного споживача) так довго,наскільки це потрібно підприємству і його клієнтам. Так, підпри-ємства роздрібної торгівлі звичайно продають фарби, не маючи усвоєму розпорядженні всю потенційно можливу кольорову гаму.Вони мають лише базові кольори, які після отримання замовленнязмішуються за спеціальною рецептурою. В результаті отримується

195

потрібна кольорова палітра. Аналогічна ситуація характерна, зок-рема, для фізичного розподілу деяких видів газових сумішей. Увиробництві комп’ютерної техніки та автомобілебудуванні нарос-тає тенденція, коли базова модель випускається підприємством, аїї кінцеве доведення відповідно до побажань замовника викону-ється торговим посередником. Отже, стратегія відстрочки збиран-ня є механізмом зменшення кількості запасів готової продукції приодночасній максимальній «орієнтації на споживача». В цьомузв’язку можна відмітити два достоїнства цієї стратегії: по-перше,вона перешкоджає скороченню обсягу реалізації; по-друге — сти-мулює більш раціональне використання складів готової продукції іактивізує роботу торгових посередників у напрямку виконання ба-гатьох фінішних операцій виробничого характеру;

• стратегія географічної відстрочки передбачає, що на складіготової продукції підприємства зберігається повний асортиментвиробів, що реалізуються, а торгові посередники при цьому ма-ють або каталоги з їх детальним описом, або виставкові зразки.Наприклад, широке розповсюдження вона знайшла при продажумеблів. Торгові представники, що знаходяться в різних географі-чних точках, приймають замовлення, передають їх на підприємс-тво і потім, отримуючи через певний час товар, задовольняютьспецифічний попит споживачів. Останні отримують можливістьнейтралізувати негативні наслідки віддаленості від підприємства.Результативність даної стратегії зумовлена тим, наскільки швид-ко і точно здійснюється комунікація та передається замовлення, атакож — як швидко наступає реакція у відповідь, тобто надхо-дить потрібний вантаж. Це скорочує кошти на виготовлення,транспортування і збереження виробів, оскільки вбік споживачівпереміщуються лише вже куплені. Забезпечується ефективнийконтроль виробництва, економічність, якісний сервіс.

Таким чином, два види стратегій відстрочки фізичного розподі-лу пропонують відповідні варіанти затримки виробництва і транс-портування готової продукції до моменту, поки на неї не отриманозамовлення. Стримування передчасної поставки відбувається задопомогою різних методів. Стратегія відстрочки збирання орієнтуєна зберігання максимально вузького асортименту виробів, із якихпісля отримання замовлення, виробляється необхідний товар.Стратегія географічної відстрочки, в свою чергу, орієнтує на збері-гання максимально широкого асортименту виробів, із яких післяотримання замовлення транспортується потрібний товар в регіона-льне торгове представництво. Обидві стратегії відстрочки є раціо-нальною альтернативою марнотратній роботі на невідомий ринок,

196

коли спочатку здійснюється виробництво і транспортування про-дукції, а лиш потім намагаються знайти покупця.Стратегія навантажувальної консолідації є одним з найпо-

тужніших засобів зменшення транспортних витрат. Її сутністьполягає в тому, що малі партії вантажів по можливості об’єд-нуються у великі. Цей захід дозволяє скоротити вартість перемі-щення одиниці вантажу і, відповідно, частку транспортних ви-трат у собівартості та ціні готової продукції. Оскільки величинатранспортних витрат при поставках знаходиться в прямій пропо-рційній залежності від величини попиту, то реалізація програминавантажувальної консолідації є тим компромісом, який дозволяєі клієнтуру задовольнити, і досягти економії на доставці. Плану-вання такої програми повинно ґрунтуватися на плані фізичногорозподілу. Пріоритетом тут є задоволення попиту. Розрізняютьтри види стратегії навантажувальної консолідації:

• стратегія географічної навантажувальної консолідації пе-редбачає, що підприємство об’єднує малі партії вантажів, якійдуть в одному територіальному напрямку і мають загальнустанцію призначення, у великі. Цей тип консолідації не пере-риває природного маршруту поставок і може реалізуватисятрьома способами: самим підприємством; одним з підпри-ємств, що беруть участь у комбінуванні; незалежною транспо-ртною організацією;

• стратегія запланованої навантажувальної консолідації перед-бачає, що на підприємстві формуються поставки великих партійготової продукції для окремого споживача. Пріоритетом такогопланування є задоволення попиту, а виконання договірних зо-бов’язань за поставками «точно вчасно» вважається критерієм йо-го якості. Слід відмітити, що запланована навантажувальна консо-лідація знаходиться в конфлікті з попитом. Наприклад, у спожи-вача може помінятися потреба і йому не знадобиться та кількістьвиробів, яка планується до відвантаження в даний момент. Протепотрібно знайти компромісний варіант, який би забезпечив потрі-бний стандарт якості сервісу і прибуток від консолідації. Зрозумі-ло, що план відгрузочної консолідації є частиною плану поставки;

• стратегія договірної навантажувальної консолідації (централі-зованої доставки вантажів) передбачає, що на складі готової про-дукції підприємства консолідуються товари, призначені для спо-живачів, з якими укладені договори. При чому це звичайно дрібніспоживачі, що, як і постачальник, намагаються досягти економіїна транспортних витратах. Агрегований вантаж одним транспорт-ним засобом централізовано доставляється всім зацікавленим.

197

Таким чином, у підприємства завжди існує набір різних стра-тегій фізичного розподілу, кожна з яких може використовуватисязалежно від обставин. У конкретній ситуації повинні вибиратисяоптимальні варіанти, що забезпечують можливості для маневру-вання з метою завоювання лідерства на ринку.

Канал і форми фізичного розподілу. Намагаючись забезпечи-ти доставку товара покупцеві «точно вчасно», продавець обов’я-зково натикається на проблему вибору оптимального каналу і фо-рми фізичного розподілу з багатьох варіантів господарської прак-тики. Отже, ефективність управління фізичним розподілом такожзалежить від ступеня сформованості його інфраструктури.Інфраструктура фізичного розподілу — це комплекс галузей,

сфер діяльності, що безпосередньо не беруть участі в процесі ма-теріального виробництва, проте створюють необхідні умови дляйого здійснення. Її розвиток обумовлюється мірою корисностідля підприємств. Це означає, що підприємству повинно бути ви-гідно мати справу з посередником, а не прямо з продавцем чи кі-нцевим споживачем.

Мережа посередників є змістом інфраструктури товарного ри-нку. Вони повинні організовувати роботу таким чином, щоб ви-сокий рівень обслуговування та помірні ціни підштовхували по-тенційних клієнтів до співробітництва. Ефект сервісної діяль-ності проявляється не в галузях інфраструктури товарного ринку,а в галузях матеріального виробництва.

Діяльність в сфері інфраструктури товарного ринку не може ма-ти замкненого галузевого характеру, вона просторово розімкнутаміжгалузевими зв’язками. Продавці використовують канали фізич-ного розподілу з участю посередників тільки в тих випадках, коливинагорода, яка виплачується посередникам, є нижчою, ніж можли-ві витрати при самостійній організації збуту. Отже, незважаючи нате, що вони беруть за свої послуги певну винагороду, їх участь в ка-налах розподілу надає продавцям та покупцям переваги.

Посередники, забезпечуючи товарні потоки, є зв’язуючоюланкою між виробництвом і споживанням. При цьому розрізня-ють оптових та роздрібних посередників. Споживачами оптовихпосередників є проміжні покупці, а роздрібних — кінцеві.

Оптовий посередник — це підприємство, що здійснює діяль-ність із продажу товарів для професійного використання.

Оптово-посередницькі підприємства можна класифікувати затакими ознаками:

— ступінь підлеглості — формально незалежні: виступаютьвід свого імені, за дорученням і за рахунок клієнтів (брокери, ко-

198

місіонери, консигнатори); залежні: виступають від імені, за дору-ченням і за рахунок клієнтів (торгові агенти — дистриб’ютори,комівояжери); незалежні: виступають від свого імені і за свій ра-хунок (дилери);

— форма доходу — формально незалежні та залежні, отри-мують винагороду у вигляді процента від суми угод, що укладеніпри їх сприянні, незалежні отримують прибуток у вигляді різниціцін купівлі та продажу;

— ступінь функціональної універсалізації — функціонально-універсальні, функціонально-спеціалізовані;

— ступінь товарної універсалізації — товарно-універсальні,товарно-спеціалізовані;

— наявність складського господарства — мають, орендують,не мають складських потужностей;

— район діяльності — обмежені, необмежені конкретним ра-йоном діяльності;

— тривалість взаємовідносин з клієнтурою — підтримуютьтривалі, короткотермінові, епізодичні контакти;

— обсяг товарообігу — великі, середні, малі.Новою формою організації оптової торгівлі є магазини типу

«кеш енд керрі» — означає «оплата готівкою плюс самовивіз». Вкласичному варіанті це склад-магазин великої площі, орієнтова-ний на оптових покупців, які переважно закуповують товари дляподальшого перепродажу.

Організованим місцем укладення оптово-посередницьких угодє товарні біржі. Товарна біржа — це організований ринок, спеці-альне місце, де, керуючись єдиними правилами торгівлі, продавціта покупці опосередковано, за допомогою брокерів можуть укла-дати угоди. Єдині правила торгівлі зобов’язують працівників то-варних бірж, по-перше, надавати однакові можливості для всіхучасників торгів і, по-друге, оперативно інформувати їх про рі-вень та динаміку цін.

Діяльність товарних бірж уніфікована та передбачає виконан-ня ряду умов:

1) виключення вибіркового і пріоритетного доступу до інфор-мації;

2) безумовне виконання взятих на себе зобов’язань;3) рівноправ’я та свобода дій усіх учасників торгів;4) дотримання регламенту ведення торгів і порядку фінансо-

вих розрахунків;5) використання уніфікованих форм документів.Товарні біржі можна класифікувати за такими ознаками:

199

— регіон дій — національні, міжрегіональні, міжнародні;— ширина асортименту — вузькоспеціалізовані, спеціалізова-

ні, універсальні;— тип угод — з реальним товаром, ф’ючерсні, опціонні, ком-

плексні;— ступінь відкритості — відкриті, закриті;— організаційно-правова форма — у вигляді акціонерного то-

вариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо.Характеризуючи стан і сучасні тенденції розвитку оптових

посередників в Україні, можна констатувати, що серед широкогоспектру таких посередників державного регулювання найбільшепотребують товарні біржі.

Роздрібна торгівля — діяльність із продажу товарів для осо-бистого використання.

Роздрібно-посередницькі підприємства можна класифікуватиза низкою ознак.

1. Кількість послуг, що надаються:— самообслуговування — роздрібні магазини-склади, бака-

лійно-гастрономічні магазини, магазини знижених цін, підприєм-ства посилторгу, торговельні автомати;

— обмежене обслуговування — торгівля з розносом товарів,універмаги, продаж по телефону, галантерейні магазини;

— повне обслуговування — спеціалізовані магазини, бу-тики.

2. Ширина товарного асортименту:— вузька — спеціалізовані магазини;— середня — бентам (невеликий цілодобовий магазин само-

обслуговування), універмаги, універсами;— велика — супермаркет, гіпермаркет;— комбінована — торговельний комплекс, торговий дім.3. Насиченість товарного асортименту:— ненасичений — невеликі універсами, роздрібні підприємс-

тва послуг;— насичений — універсами, універмаги, супермаркети, гі-

пермаркети.4. Ціновий образ:— низькі ціни — магазини знижених цін (діскаунтний, комі-

сійний);— середні ціни — бакалійно-гастрономічні магазини, універ-

маги, вулична торгівля (лотки, контейнери, автофургони, намети);— високі ціни — магазини модних товарів, фірмова торгівля

відомих брендів.

200

5. Форма обслуговування:— відсутність особистої зустрічі продавця і покупця — замо-

влення поштою, телефоном, через каталоги;— наявність особистої зустрічі продавця і покупця — тради-

ційні магазини;— спілкування покупця з механічними чи електронними при-

строями — торговельні автомати, через комп’ютерні мережі.6. Розміщення:— центральний діловий район;— регіональний торговий центр;— районний торговий центр;— торговий центр мікрорайону.Роздрібна торгівля орієнтується на кінцевих споживачів і век-

тор її розвитку відповідає світовим тенденціям. В Україні форму-ється мережевий ринок роздрібної торгівлі.

Торговельні мережі включають нові формати магазинів: гі-пермаркети, супермаркети, дискаунтери (економічні супермарке-ти), конвініенс.

Конвініенс — роздрібний магазин «коло дому», на АЗС. Головнівідмінності такого магазину — невелика площа (до 400 м2), близ-кість до покупця, відпрацьований вузький товарний асортимент.

Класичний супермаркет — магазин самообслуговування зєдиним розрахунковим вузлом з середньою торговою площею600—1800 м2, який розташований, як правило, в жилому сек-торі.

Економічний супермаркет — магазин самообслуговування зєдиним розрахунковим вузлом, який реалізує, в основному, про-довольчі та частково непродовольчі товари повсякденого попиту.Від класичного супермаркету відрізняється більш скромнішимоформленням торгового залу й найменшим товарним асортимен-том (до 1500—2000 найменувань і включає тільки ходові това-ри).Середня торгова площа 250—400 м2.

Гіпермаркет — магазин самообслуговування з єдиним розра-хунковим вузлом з великою площею (не менше ніж 2,5 тис. м2) тарозширеним товарним асортиментом непродовольчої групи. Спів-відношення продовольчих та непродовольчих товарів в гіпермар-кетах становить приблизно 60/40.

Динамічне формування в Україні торговельних мереж є пози-тивним. Воно сприяє пониженню загального рівня цін. Стимулюєрозвиток вітчизняних виробників, збут готової продукції якихзбільшується.

201

Однією з умов успішності роздрібної торгівлі є вибір оптима-льного місця розташування підприємства. На вибір цього місцявпливає комплекс факторів:

— розміщення на шляху руху людських потоків — центральначастина міста, основні транспортні магістралі, зони метро, вулицііз значними людськимипотоками;

— рівень витрат на оренду чи купівлю приміщення для підприємства;— ізольоване чи групове розміщення підприємств торгівлі;— зону тяжіння покупця — це відстань від магазину до місця

проживання чи проходження на роботу (з роботи), оптимальноює відстань 400—800 м;

— наявність у зоні магазину діючих торговельних точок ана-логічного профілю (кількість, тип і розмір таких підприємств);

— маршрути руху транспорту і маршрути пішоходів;— кількість проживаючих у районі;— кількість приїжджаючих на роботу з інших районів міста;— інформація про потреби в товарах, що планує продавати

новий магазин;— потенційна кількість покупців, що будуть користуватися

послугами нового роздрібного магазину, що відкрився.

Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення, вкажіть призначення і наведіть мето-дику розрахунку матеріального балансу підприємства.

2. Перерахуйте виробничі потреби підприємства в матеріа-льних ресурсах і прокоментуйте кожну.

3. За допомогою яких методів визначається потреба під-приємства в матеріальних ресурсах на основне виробництво?

4. Що таке стратегія ринково орієнтованого виробництва?5. Охарактеризуйте стратегії фізичного розподілу.6. Які є різновиди стратегії відстрочки?7. Які є різновиди стратегії навантажувальної консолідації?8. Які функції виконує канал фізичного розподілу?9. Для чого використовується модель оцінки стосунків «по-

стачальник-покупець» Ліндерса—Фірона і які типи відносин во-на виділяє?

10. Поясніть конструкцію систему фізичного розподілу.11. У чому сутність методик розрахунку обсягів постачання

та реалізації готової продукції в плановому періоді.12. Наведіть методику розрахунку нормативних залишків

готової продукції на кінець планового періоду.

202

ПЛАНУВАННЯ ЛОГІСТИЧНОЇСИСТЕМИ ПІДПРИЄМСТВА

5.1. ЛОГІСТИЧНИЙ СЕРВІС

Підприємництво — це форма виробничо-господарської діяльно-сті, для якої властивий такий комплекс вимог: свобода у виборі на-прямів та методів діяльності, самостійність прийняття рішень, від-повідальність за них, їх наслідки і пов’язаний з цим ризик, орієн-тація на досягнення комерційного успіху (отримання прибутку).В сучасних умовах розвиток підприємництва зумовлений ступенемйого необхідності для споживачів. Підприємці повинні працюватитак, щоб високий рівень обслуговування та помірні ціни стимулю-вали потенційних клієнтів до взаємовигідного співробітництва.

Серед чинників, що є визначальними при виборі постачальників,одне з перших місць посідає якість обслуговування клієнтів. Кращіпідприємства буквально одержимі обслуговуванням, розглядаючийого як одну з найважливіших стратегічних установок діяльності,що розрахована на завоювання вірності споживача та довгостроковезростання доходів. Оскільки сервіс є логістичною операцією, то до-цільно говорити про значення логістики для розвитку підприємниц-тва. Логістична система підприємства забезпечує необхідний набірпослуг при максимально можливому зменшенні асоційованих ви-трат, що зумовлені виконанням логістичних операцій.

У цьому зв’язку логістична політика розробляється з ураху-ванням двох чинників — бажаного рівня сервісу і мінімальноївеличини логістичних витрат. Логістична система встановлюєміж ними баланс, вигідний як споживачеві, так і постачальнику.Мета логістичної політики — балансувати рівень сервісу і вели-чину логістичних витрат для підвищення конкурентоспроможно-сті підприємства. Практично будь-який рівень сервісу досягаєть-ся при прийнятних логістичних витратах.

Загальноприйнятого визначення сервісу поки що не існує. До-цільно розглянути три тлумачення:

— сервіс як функція;— сервіс як рівень реалізації дій;— сервіс як філософія менеджменту.

203

Перше розглядає сервіс як цілеспрямований вид діяльності, якпроцес, що управляється, і результат якого зумовлений адекват-ністю виконання запланованих дій. Друге визначає його в межахдекількох рівнів виконання. Так, при 7-добовій тривалості логіс-тичного циклу має місце один рівень стану обслуговування, при10-добовій — інший. Те саме відноситься до 3- та 5-добового за-пасу готової продукції. Відносна значимість різних величин дляспоживача може змінюватися. При надмірному попиті спожива-чів може більше цікавити час доставки товару, при падаючому —набір послуг. Третє ототожнює сервіс із ринково орієнтованоюфілософією, що забезпечує оптимальне співвідношення витра-ти/сервіс. Дух філософії обслуговування повинен пронизуватидіяльність усіх підрозділів підприємства. Кожна акція повиннастати його матеріальним втіленням. Виконання програм обслуго-вування гармонійно інтегрує особливості, що властиві всім вка-заним тлумаченням.

Логістичний сервіс являє собою комплекс послуг, що нада-ються споживачеві. При цьому його основа складається з такихшести принципів:

— обов’язковості пропозиції. Підприємство, що реалізує ви-роби, які потребують обслуговування, але не пропонує спожива-чу ніяких видів сервісу, приречене на поразку в конкурентній бо-ротьбі;

— необов’язковості використання. Підприємство зобов’язанепропонувати, але не може нав’язувати клієнтам сервіс, оскількивибір покупця має бути абсолютно вільним;

— еластичності. Пакет послуг, що надаються, повинен бутидостатньо широким — від мінімально потрібних до максимальнодоцільних;

— зручності. Сервіс має надаватися в тому місці, в такий час ів такій формі, які влаштовували б покупця;

— раціональної цінової політики. Сервіс повинен бути не сті-льки джерелом додаткового прибутку, скільки стимулом дляпридбання товарів і засобом зміцнення довіри покупця до під-приємства;

— інформаційної віддачі. У процессі надання послуг потрі-бно організувати збір інформації про всі сторони експлуатаціїтоварів, про оцінки клієнтів, про поведінку і форми сервісуконкурентів.

Логістичний сервіс, як це показано на рис. 5.1, класифікуєтьсяза трьома ознаками.

204

Передпродажний Жорсткий

М’який

Логістичний сервіс

Час здійснення Зміст робіт Відношення до споживача

Непрямий

Прямий

Післяпродажний

ПостгарантійнийГарантійний

Рис. 5.1. Класифікація логістичного сервісу підприємства

За часом здійснення — передпродажний і післяпродажний.Останній поділяється на гарантійний та постгарантійний.

За змістом робіт — жорсткий і м’який. Жорсткий сервіс вклю-чає послуги, пов’язані із забезпеченням працездатності, безвід-мовності та зумовлених параметрів експлуатації товару.М’який — послуги, пов’язані з ефективнішою експлуатацією то-вару, а також із розширенням сфери його використання.

За його відношенням до споживача — прямий і непрямий.Прямий сервіс включає послуги, спрямовані на безпосередньогоспоживача, непрямий — послуги, що не мають до такого спожи-вача прямого відношення.

Американські спеціалісти La Londe B. J., Zinszer P. H. провелидослідження щодо виявлення показників стану сервісу і визна-чення їхньої відносної важливості для промислових і комерцій-них сегментів ринку. Ця інформація є дуже важливою для розу-міння важелів та стимулів розвитку українського підприєм-ництва. Стан обслуговування характеризується трьома групамиіндикаторів:

— корисність;— оперативність;— якість.Корисність відображає можливість сервісу забезпечувати про-

даж товару відповідно до вимог покупця і оцінюється в процентахза допомогою показника «наявність товару». Так, якщо потрібнийтовар в потрібній кількості надходить за проханням покупця в 95випадках із 100, то корисність сервісу дорівнює 95 %.

Оперативність відображає можливості сервісу забезпечу-вати адекватне пристосування до вимог покупця і оцінюється

205

трьома показниками: «логістичний цикл», «гнучкість системирозподілу», «усунення некоректного управління». Логістичнийцикл показує здатність сервісу пристосуватись до часових па-раметрів вимог клієнта, тобто визначає час від моменту реєст-рації замовлення до факту його виконання, включаючи плано-вий час збільшений на час відхилень. Гнучкість системирозподілу демонструє здатність сервісу пристосовуватись доспецифічних вимог замовника з приводу забезпечення особли-вих умов завантаження, розвантаження, упаковки, транспорту-вання, зберігання, експедування, порядків повернення, замінита ін. Усунення некоректного управління свідчить про здат-ність сервісу ліквідувати негативні наслідки допущених влас-них помилок і відшкодовувати нанесені збитки. Помилки мо-жуть мати місце в процесі реєстрації замовлення, відвантажен-ня, виставлення рахунку тощо.Якість відображає можливість сервісу забезпечувати до- і пі-

сляпродажне задоволення виробничих потреб покупця і оціню-ється за допомогою показників «інформаційне забезпечення»,«підтримка життєвого циклу товару» та ін. Інформаційне забез-печення допомагає клієнту прийняти оптимальне рішення, якепов’язане з вибором продавця логістичної послуги. Природно,що отримання достовірної, повної, своєчасної інформації простан найбільш важливих характеристик виробничо-господарськоїдіяльності продавця є передумовою ефективного вирішення про-блем споживачів. Підтримка життєвого циклу товару досягаєтьсяза рахунок ремонту, надання додаткових послуг, технічного кон-сультування та інших видів послуг.

Щоб бути ефективною, логістична система повинна підтриму-вати потрібний рівень кожного показника. Тому важливою є про-блема їх моніторингу та виміру всіх елементів комплексу логіс-тики.

Вимірювання корисності сервісу проявляється через оцінкукорисності запасу. Звичайно це здійснюється за допомогою ви-значення коефіцієнта обіговості запасів, який дорівнює відно-шенню обсягу продаж до середньої величини запасів за відповід-ний період. Також доцільним є використання таких показників,як: частка замовлень на товар, що знаходиться в запасі; частотавідмов від замовлення; частота повернення відвантаженної про-дукції і грошей.

Вимірювання оперативності сервісу полягає в оцінюванніступеня впливу непередбачених обставин на логістичний цикл.Наприклад, логістичний цикл торговельно-посередницької орга-

206

нізації складається з чотирьох елементів: час прийому замовлен-ня, час оброблення замовлення, час виконання замовлення і часдоставки замовлення. П’ятим елементом є понадпланові затрим-ки в одному чи кількох вказаних елементах. Використання стати-стичних методик дозволяє визначити їх часові середньостатисти-чні відхилення від нормативних значень і усунути причинивиникнення. Увага акцентується на розробці механізму вилучен-ня і протидії «нештатним» ситуаціям.

Вимірювання якості сервісу може здійснюватися за допомо-гою таких показників, як: частка поставки товарів по кількості,якості і асортименту не відповідаючих договірним зобов’язан-ням, частка поставки товарів по невірному адресу; частка несвоє-часної поставки товарів.

Проведено дослідження щодо визначення відносної важливос-ті показників стану сервісу для 25 підприємств харчової промис-ловості та 25 торговельних підприємств (табл. 5.1).

Стан сервісу оцінюється за допомогою системи маркетинговоїінформації. Сучасні інформаційні технології забезпечують збір,зберігання і аналіз необхідних фактологічних даних. Для оцінкистану сервісу потрібно вибрати оптимальні режими, одиниці і рі-вні виміру його параметрів. Режими виміру параметрів схильнідо варіацій: в одних випадках можливі одночасні виміри параме-трів показників сервісу, в інших — обов’язковим є їх перманент-не відстежування на протязі довгого періоду. Одиниці виміруможуть натуральними та вартісними. Різноманітні і рівні вимі-ру — товарний асортимент, товарна група, асортиментна позиція,підприємство, структурний підрозділ та ін. У результаті розроб-ляються програми обслуговування споживачів, що ідеально вра-ховують попит. І тоді виникає проблема ефективного адміністру-вання сервісу, тобто створення результативного механізмувиконання цих програм.

В процесі здійснення сервісної діяльності потрібно розрізнятиоперативну та аналітичну складові. Оперативна діяльність вклю-чає виконання і контроль за ходом виконання запланованих захо-дів. Увага акцентується на ефективності обслуговування спожи-вачів — швидкості, акуратності та економічності. Аналітичнадіяльність включає вивчення споживачів, збір і дослідження кон-курентоспроможних ідей, прогресивного досвіду, визначенняумов адаптації до споживачів. Використання отриманої маркети-нгової інформації створює передумови для розробки рекоменда-цій щодо удосконалення сервісу та зменшення витрат по обслу-говуванню.

207

Таблиця

5.1

РАНЖУВАННЯ

ПОКАЗН

ИКІВ

СТАНУ

СЕРВ

ІСУ

ЗА РЕЗУ

ЛЬТАТАМИ

ОПИТУВАННЯ

ПРЕ

ДСТАВНИКІВ

ПІДПРИ

ЄМСТВ

Важ

ливість,

(%)

№ з/п

Показники

Харчова

проми

словість

Торгівля

1Наявність товару

44,7

46,0

2Логістичний цикл

17,3

22,2

а. Тривалість прийому замо

влення

4,2

5,1

b. Тривалість виконання замо

влення

4,1

4,2

c. Тривалість сортування

і відвантаження

3,8

7,3

d. Тривалість транспортування

5,2

5,6

3Гнучкість системи розподілу

10,5

12,1

а. Порядок

відвантаж

ення

4,1

3,9

b. Порядок

повернення

2,3

2,7

c. Порядок

заміни

1,4

2,7

d. Порядок

транспортування

2,7

2,8

4Усунення некоректного

управління

7,0

7,1

а. Адм

іністративні

пом

илки

2,0

1,1

b. Пом

илки

підбору

1,3

1,6

c. Пом

илки

відвантаж

ення

1,1

2,2

207

208

Закінчення

табл.

5.1

Важ

ливість,

(%)

№ з/п

Показники

Харчова

проми

словість

Торгівля

d. Втрати при зберіганні

1,1

0,8

e. Брак на

підприємстві

0,7

0,7

f. Втрати при транспортуванні

0,6

0,8

g. Інші

0,2

0,0

5Інформаційне забезпечення

11,4

12,2

a. Стан запасів

4,2

4,6

b. Планові

показники

3,3

3,3

c. Фактична база

даних

3,7

4,0

d. Інші

0,2

0,3

6Підтримка життєвого циклу товару

8,1

0,4

a. Ремонт

2,1

0,1

b. Додаткові

послуги

3,1

0,1

c. Технічне консультування

2,0

0,1

d. Інші

0,9

0,1

7

Інші

1,0

0,0

Всього

100,

010

0,0

208

209

Вивчення споживачів дасть змогу виявити, де не забезпечуєть-ся адекватний сервіс і в яких місцях його поліпшення здатне при-вести до збільшення обсягу продажу та прибутків. Збір конкурен-тоспроможних ідей та дослідження прогресивного досвіду сприяєвизначенню ринкових і маркетингових можливостей, які можутьбути використані при розробці стратегії і тактики сервісу. Визна-чення умов адаптації до споживачів стимулює пошук інструментіві методів забезпечення максимального задоволення станом обслу-говування. Це потребує посилення координації і інтенсивності ін-формаційних обмінів з клієнтурою. Аналітична діяльність створюєпередумови для підвищення ефективності оперативної діяльностіта забезпечення раціонального вирішення проблем споживачів.Для цього алгоритм логістичного сервісу, як це видно з рис. 5.2,складається з аудиту, стандартизації, менеджменту, ревізії.

Аудит сервісу спрямований на перевірку стану таких показни-ків, як наявність товару, логістичний цикл, гнучкість системирозподілу, усунення некоректного управління, інформаційне за-безпечення, підтримка життєвого циклу товару та ін. Встановлю-ється сервісний потенціал підприємства, обґрунтовується вибірцільових сегментів ринку, ідентифікується попит і маркетинговіможливості, прогнозуються перспективи розвитку.

Стандартизація виконується на основі визначення специфіч-них завдань маркетингу. Після цього для кожного цільового сег-менту ринку встановлюються нормативи показників обслугову-вання споживачів. Так, корисність сервісу, що оцінюється показ-ником «наявність товару», може дорівнювати 90 %, його опера-тивність, яка виражена через показник «логістичний цикл», —7 діб та ін. При цьому кількісні значення стандартів відбираютьсяз урахуванням двох положень. З одного боку, їх рівень не можебути нижчим від відповідних даних конкурентів. З іншого боку,ці величини не повинні бути завищеними. Зіставляються обсягипродажу, що досягаються при вибраних стандартах сервісу з по-несеними логістичними витратами. Орієнтиром є максимізаціяотриманого прибутку.

Менеджмент — це управління персоналом, який має відно-шення до надання послуг споживачам. Системи, процедури, ква-ліфікація працівників повинні задовольняти певним вимогам і за-безпечувати результативне вирішення проблеми сервісу.

Ревізія орієнтована на відвернення виникнення недопустимихвідхилень фактичних значень показників обслуговування від но-рмативних. Якщо такі варіації ідентифікуються, то потрібносвоєчасно ініціювати компенсаторні процедури адаптації.

210

Менеджмент

ПлануванняРеалізаціяОблік, контроль, аналізРегулюванняОрганізація

Ревізія

Моніторинг діяльностіМоніторинг споживачівМоніторинг конкурентів

Стандартизація

Визначення завданьРанжування показниківВстановлення стандартів

Аудит

Потенціал підприємстваПопитПотенціал конкурентів

Корекціяаудиту

Корекціястандартизації

Корекціяменеджменту

Якіснийсервіс?

Ні Так

Рис. 5.2. Алгоритм логістичного сервісу підприємства

211

Логістичні витрати і логістичний сервіс, як правило, перебу-вають у прямо пропорціональній залежності. Якісний сервіс зав-жди є досить дорогим, і зростання витрат, звичайно, його поліп-шує. Разом з тим, тут можливі винятки. У 95 % випадків таквідбувається тоді, коли підприємства штучно завищують стан-дарт якості сервісу та в односторонньому порядку беруть амбі-ційні зобов’язання щодо надання непотрібних клієнтам послуг.Логістична політика розробляється таким чином, щоб логістичнасистема створювала певний рівень якості сервісу при мінімальноможливих логістичних затратах.

5.2. ЛОГІСТИЧНІ ВИТРАТИ

Логістичними слід вважати витрати, пов’язані з рухом та збері-ганням товарно-матеріальних цінностей від первинного джереладо кінцевого споживача. Абсолютно точний їх розрахунок є дужескладним, оскільки сучасна теорія і практика бухгалтерського об-ліку «проходять мимо» таких затрат. Немає наукових рекоменда-цій зі структури та методики розрахунку. Немає відповідних формзвітності. Все це і зумовлює той факт, що логістичні витрати пере-бувають поза контролем керівництва підприємств, тому існує не-обхідність удосконалення інформаційної системи бухгалтерськогообліку. І суть не в тому, щоб конструювати нові дані (більша їх ча-стина вже існує в тій чи іншій формі), а в тому, що ці дані повиннібути класифіковані відповідно до потреб логістики.

В основі класифікації логістичних витрат повинні знаходитисьдві групи витрат: перша пов’язана з рухом, друга — із зберіган-ням. Проте наведений в табл. 5.2 перелік має загальний характер.Його можна деталізувати.

Таблиця 5.2ЗАГАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК ЛОГІСТИЧНИХ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

Транспортні витрати Складські витрати

ТарифиСтрахуванняАдміністративні

ЗберіганняІнвестиціїСтрахуванняПсуванняКомунікаціяНавантажувально-розвантажувальні роботиУпаковкаУправління запасамиАдміністративні

212

Деталізований перелік витрат, який може використовуватисяна практиці, достатньо великий. Зокрема, до цього переліку вхо-дять витрати на: утримання закупівельних підрозділів; оформ-лення і розміщення замовлень; укладання господарських догово-рів з постачальниками; відрядження до постачальників; комуні-кацію; завезення і розвантаження предметів постачання; кількіс-но-якісне приймання і складське розміщення; облік заготовчихоперацій; проведення розрахунків за поставками; утримання ви-робничо-диспетчерського підрозділу; внутрішньозаводські опе-рації з переміщення; складання оперативно-календарних графіківруху деталей в процесі оброблення; переналагодження обладнан-ня; втрати прибутку, пов’язані з перервами; заробітну платускладського персоналу; оренду і утримання складських примі-щень, споруд, інвентаря; виконання складських операцій; від-шкодовування втрат від виконання складських операцій; облікматеріалів; недостачі, втрати, збитки; прийняття невідкладнихзаходів щодо забезпечення поставок; втрати від скорочення обся-гів виробництва і поставок у випадках, коли прийняття невідкла-дних заходів не призводить до позитивних результатів і у кінце-вому рахунку не вдається задовольнити попит та ін.

Два принципи узагальненої класифікації логістичних витратпідприємства:

1) до складу логістичних витрат, крім власних, слід включативтрати прибутку внаслідок невикористаних можливостей;

2) у складі логістичних витрат доцільніше хоча б приблизновраховувати «вагомі» статті, ніж реєструвати «неістотні» лишезаради точності обліку (звичайно, якщо при цьому не будуть до-пущені ще більші помилки).

Ґрунтуючись на цих принципах, можлива така узагальненакласифікація логістичних витрат підприємства:

— на оформлення замовлень і вибір постачальника;— на підтримання контактів з постачальниками;— на доставку;— на навантажувально-розвантажувальні та транспортно-склад-

ські роботи;— на складання графіків виробництва;— на переналагодження виробництва;— на внутрішньозаводські переміщення;— на складування;— на підтримання контактів із споживачами;— на відправку;— втрати прибутку внаслідок невикористаних можливостей.

213

Для підприємств різної галузевої чи відомчої належності зна-чущість кожного елемента класифікації логістичних витрат різна.

Розрахунок логістичних витрат рекомендується здійснюватиза такою методикою. До витрат з оформлення замовлень і виборупостачальників, складання графіків виробництва, переналаго-дження устаткування, внутрішньозаводського переміщення, під-тримки контактів зі споживачами відносять заробітну плату спе-ціалістів, що виконують відповідні функції. Джерелом інформаціїє штатний розклад. Величини витрат з доставки і відправленняберуть з форми 1С «Звіт про собівартість». Дві статті витрат роз-раховують виходячи із середньорічної вартості матеріальних за-пасів, яка, в свою чергу, розраховується за даними форми 1 «Ба-ланс підприємства». Витрати з навантажувально-розвантажу-вальних і транспортно-складських робіт дорівнюють 10 % серед-ньорічної вартості матеріальних запасів, а втрати прибутку вна-слідок невикористаних можливостей — проценту рентабельностівиробництва, помноженому на середньорічну вартість матеріаль-них запасів. Витрати на складування дорівнюють сумі амортиза-ційних нарахувань і зарплати складського персоналу. До витратпідтримки контактів з постачальниками відносяться витрати навідрядження працівників закупівельних служб.

Отримані значення логістичних витрат виявляться меншимиза реальні, оскільки не враховано багато інших статей. Але навітьзанижені, вони складають значну частку в повній собівартості тав обсягу реалізації, будучи своєрідною ціною за якісний логісти-чний сервіс. Саме це є головною причиною, що зумовлює актуа-льність логістики за сучасних економічних умов.

Крім того, логістичні витрати, як це показано на рис. 5.3, про-понується розрізняти за двома ознаками:

а) по відношенню до здійснення логістичних операцій;б) по відношенню до варіювання обсягу матеріального потоку.

Відношення до здійсненнялогістичних операцій

Відношення до варіювання обсягуматеріального потоку

Логістичі витрати

Прямі Постійні ЗмінніНепрямі

Рис. 5.3. Класифікація логістичих витрат підприємства

214

По відношенню до здійснення логістичних операцій витра-ти можуть бути прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньозумовлені виконанням логістичних операцій. До них слід від-носити витрати на упаковку, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, комунікацію, адміністративні та ін.Непрямі затрати не мають безпосереднього відношення до ви-конання логістичних операцій. Вони спрямовуються на будів-ництво, купівлю чи оренду основних виробничих фондів логіс-тичного призначення (складські приміщення, складськеобладнання, транспортні засоби та ін.).

В результаті виконання логістичних операцій можуть вини-кати втрати прибутку внаслідок невикористаних можливостей.Найрозповсюдженішим різновидом таких втрат прибутку єутримання матеріальних запасів. Зберігаючи запаси, підприєм-ство тим самим відмовляється від інших варіантів інвестуван-ня коштів, які потенційно могли б забезпечити збільшенняприбутку. Виникає втрата у формі невикористаних можливос-тей. Ціною утримання матеріальних запасів на складах підпри-ємства, крім витрат зберігання, є втрата частини прибутку.Тобто додатковий прибуток може бути отриманий за рахунокліквідації чи зменшення запасів. Відповідно до цього, економі-чний результат скорочення запасів оцінюється шляхом пере-множення вивільненої з обігу величини обігових засобів напоказник рентабельності виробництва.

По відношенню до варіювання обсягу матеріального потокулогістичні витрати розрізняються на постійні і змінні. Перші незмінюються з варіюванням обсягу матеріального потоку, а дру-гі — змінюються.

Різні статті змінних логістичних витрат знаходяться в різнійзалежності від обсягу поставок. Витрати зберігання і втрати при-бутку внаслідок втрачених можливостей, пов’язаних із створен-ням і зберіганням запасів, збільшуються разом із зростаннямрозміру поставок, оскільки дана обставина призводить до досяг-нення більш високого рівня запасів. В умовах заданого обсягупопиту зменшення розміру поставок означає, що повинна зростиїхня кількість. Відповідно, стимулюється збільшення заготовчихвитрат. З іншого боку, при зростанні кількості поставок має місцезменшення рівня запасів, виникає вірогідність виснаження запа-сів і збільшення інших витрат (прийняття невідкладних заходівщодо забезпечення поставок та втрати від скорочення обсягів ви-робництва і поставок).

215

Отже, логістичні витрати — це сума витрат, величина якихзмінюється як у прямій, так і зворотно-пропорційній залежностівід розміру поставок:

— витрати, які змінюються в прямо пропорційній залежностівід розміру поставок — витрати зберігання і втрати прибуткувнаслідок втрачених (невикористаних) можливостей, пов’язанихзі створенням і зберіганням запасів;

— витрати, які змінюються в зворотно-пропорційній залежно-сті від розміру поставок, — транспортно-заготівельні витрати.

Оскільки логістична політика розробляється на підставі логіс-тичних витрат, вони повинні знаходитися під постійним контро-лем адміністрації підприємства. За рахунок здійснення раціона-льної політики логістична система повинна вносити вклад вотримання підприємством максимального прибутку. Тому додат-кові логістичні витрати доцільно збільшувати лише до точки рів-новаги, в якій маржинальні витрати дорівнюють маржинальнимдоходам, бо після проходження цієї точки підприємство не отри-мує прибуток. У цьому зв’язку виникають такі основні проблеми:облік і оцінка маржинальних витрат, виділення з них логістичноїскладової; визначення в рамках логістичних маржинальних ви-трат частки кожного компонента логістичної системи; інертністьлогістичних витрат (договір оренди, договір поставки, контрактпо найму та ін.), внаслідок якої неможливе їхнє швидке модифі-кування; складність визначення функціональної залежності вели-чини прибутку від додаткових логістичних витрат.

Будь-яке підприємство намагається адаптуватися до умов зов-нішнього середовища. Залежно від здійснюваної логістичної по-літики підприємство самостійно встановлює певний стандартякості сервісу і конкретну величину логістичних витрат. Протевнаслідок того, що це середовище привносить постійні зміни, ви-никає проблема непевності тривалості логістичного циклу. Самедля її вирішення здійснюється його планування. Логістична сис-тема дає змогу оптимізувати тривалість логістичного циклу.

5.3. ЛОГІСТИЧНИЙ ЦИКЛ

Поняття «логістичний цикл» наближає до розуміння анатоміїлогістики. Розрізняють три тлумачення, які в сукупності розкри-вають його зміст: концепція досягнення інтеграції логістичнихфункцій; інтервал часу між оформленням замовлення на поставкуі власне доставкою замовлених товарів на склад споживача;конструкція, що складається із вузлів та ланок. Під вузлами, як

216

це видно з рис. 5.4, розуміють інституційні одиниці і їх структур-ні підрозділи, а під ланками — транспорт і комунікацію.

Постачальники

Заготовчевиробництво

Обробневиробництво

Складальневиробництво

Склад готовоїпродукції

Споживачі

вузлитранспортні ланкикомунікаційні ланки

ЦИКЛ

ПОСТАЧАННЯ

ЦИКЛ

ПІДТРИМКИ

ВИРОБНИЦТВА

ЦИКЛ

ФІЗИЧНОГО

РОЗПОДІЛУ

ЛОГІСТИЧНИЙ

ЦИКЛ

Рис. 5.4. Схема логістичного циклу підприємства

Логістичний цикл складається з трьох функціональних циклів:— циклу постачання;— циклу підтримки виробництва;— циклу фізичного розподілу.Кожен з них має специфічну мету, особливість, відповідаль-

ність.Цикл постачання має відношення до поставки сировини, ма-

теріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів від постачаль-ників на підприємство. В загальному вигляді він складається зчотирьох взаємопов’язаних видів діяльності: пошук, оцінка і ви-бір постачальників; формулювання, оформлення і передача замо-влення; транспортування замовленної продукції; прийом, конт-

217

роль і оприходування предметів постачання. Рух у цьому цикліповинен бути підпорядкованим надходженню предметів поста-чання на склад підприємства «точно вчасно». Ця точка є кінцемциклу постачання і одночасно початком циклу підтримки вироб-ництва.

Практика постачання під впливом теорії логістики змінюєть-ся. На відміну від минулого, коли угода автоматично укладаласяз тими, хто пропонував товари за найнижчими цінами, в сучаснихумовах перевагу віддають постачальникам, які забезпечують не-обхідний рівень якості сервісу. При цьому споживачі зменшуютькількість постачальників, віддають перевагу тривалим господар-ським зв’язкам, відносини набувають характеру взаємовигідногопартнерства, стають виваженими і відповідальними. Про важли-вість раціоналізації постачання свідчить той факт, що в серед-ньому по промисловості матеріальні витрати складають 40—60 % від собівартості готової продукції.

У логістичній системі повинні використовуватися раціональніформи організації циклу постачання, які повинні складатися з чо-тирьох процедур:

— визначення потреби виробництва в матеріально-технічнихресурсах;

— збирання інформації про постачальників;— вибір постачальників;— виконання запланованого графіка завезення.Визначення потреби виробництва в матеріально-технічних

ресурсах є початком, що слугує основою для подальшої діяльнос-ті з їх постачання. Всі існуючі види потреб — на основне вироб-ництво, ремонтно-експлуатаційні потреби, капітальне будівницт-во, дослідно-конструкторські роботи тощо враховуються успецифікаціях. До розрахунку приймаються можливі зміни масифакторів — передусім, нормативної якості готової продукції, ча-су завантаження обладнання, стану інженерної підтримки (техні-ки, технології, конструкції), пропускної здатності складських по-тужностей. Глибоке знання виробничих потреб необхідно длявизначення пріоритетів постачання і розробки критерію оціню-вання вибору постачальників.Збір інформації про постачальників охоплює усі сторони їх

діяльності. Але насамперед аналізуються питання, які мають від-ношення до здатності продавати високоякісні вироби. Добира-ються докази, що специфічний рівень якості забезпечується недискретно, а перманентно. Що постачальники не тільки декла-рують, а й можуть стабільно виконувати договірні зобов’язання.

218

Останнім часом вони об’єктивно вимушені «повернутися лицемдо споживача» і на практиці керуватися концепцією маркетингу,надавати надійні гарантії, що підтверджують рішучість задоволь-няти попит, захищати інтереси клієнтів, продавати конкуренто-спроможну продукцію (яка в ряді випадків за технічними, еконо-мічними, нормативними, патентно-правовими показникамивідповідає кращим світовим зразкам). Поряд з цим, вони пропо-нують раціональні обсяги однієї партії матеріальних ресурсів ічастоти поставок, справедливі ціни. Оптимізація названих пара-метрів вхідного матеріального потоку необхідна споживачам длямінімізації постачальницьких затрат.

Однією із найрозповсюдженіших помилок фахівців з поста-чання є намагання закуповувати товари, в яких найменша ціна.Це не завжди доцільно, оскільки може призвести до зростаннясукупних витрат, пов’язаних зі створенням і збереженням вироб-ничих запасів. Ефективніше, щоб цінова політика варіюваласяадекватно рівню якості готової продукції і постійності поставок.Невисокі значення цих параметрів наносять підприємству біль-шої шкоди, ніж економія матеріальних затрат за рахунок змен-шення закупівельних цін.

Раціональним формам організації циклу постачання властиванаявність трьох атрибутів. По-перше, налагоджена система дійо-вого вхідного контролю якості матеріалів, що надходять, якасвоєчасно виявляє серед них некондиційні ще до того, як вонистануть складовою частиною готової продукції. По-друге, ефек-тивна система придбання матеріалів. Нерідко постачальник про-понує якісні товари за найменшими цінами, але постачальницьківитрати виявляються такими великими, що це стає істотною пе-репоною на шляху розвитку підприємства. Тому всі компонентитакої системи — місцерозташування і розпланування, комуніка-ція, транспорт, запаси, склади і упаковка повинні бути оптималь-но інтегровані. І нарешті, третім атрибутом є час купівлі. Відомо,що кон’юнктура ринку дуже мінлива, і прийняття рішень віднос-но закупок товарів завжди несе в собі елемент ризику. Треба ма-ти достатній досвід, розвинуту інтуїцію, глибокі теоретичнізнання, щоб володіти мистецтвом точного прогнозування ціновоїдинаміки в умовах невизначеності ринку.Вибір постачальників здійснюється, виходячи з результатів

аналізу вартісних показників співробітництва, ступеня ризику,репутації. При цьому з відібраними джерелами постачання доці-льно укладати довготермінові угоди, тоді вони з більшою вірогі-дністю зможуть забезпечити безперервність виробничого проце-

219

су. Про важливість тривалого співробітництва свідчать дані провтрати, що виникають при зривах. Вони лягають тягарем на собі-вартість, порушують потрібні режими сервісу, знижують конку-рентоспроможність підприємства. Останнім часом споживачі на-магаються зменшувати кількість постачальників. У цього є своїдостоїнства і недоліки. До перших, насамперед, слід віднестипартнерські, довірчі відносини, до других — великий ризик.Виконання запланованого графіка завезення. Для цього як-

найшвидше повинен бути налагоджений інформаційний обмін.При реалізації стратегії ринково орієнтованого виробництва успоживачів неминуче виникають численні зміни планів виробни-цтва, і постачальники повинні бути готовими до адекватних ко-ригувань планів. Стабільність постачання вимагає відданості ко-нтрагентів діловій етиці, що передбачає відповідальність, від-критість і чесність у відносинах, готовність допомагати і йти накомпроміси.

Цикл підтримки виробництва — це відносна новація логіс-тики. Він відіграє зв’язуючу роль між циклами постачання і фі-зичного розподілу. Якщо останні охоплюють частково невизна-чені зовнішні контакти з постачальниками і споживачами, тоцикл підтримки виробництва має відношення до передбаченогографіком внутрішнього переміщення і зберігання сировини, ма-теріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, незавершено-го виробництва, готової продукції в межах підприємства. Томутут можливий відносно більший контроль матеріального потоку.Максимальне використання цього контролю є основним аргуме-нтом на користь розгляду підтримки виробництва як самостійноїділянки логістики.

Таким чином, переміщення і зберігання матеріального потокуна самому підприємстві (внутрішня частина матеріального пото-ку) класифікується як підтримка виробництва. Система підтрим-ки виробництва контролює: рух та зберігання сировини, матеріа-лів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів після оприбутку-вання на складі; незавершеного виробництва після початковоговиготовлення; готової продукції аж до оприбуткування на відпо-відному складі підприємства.

Єдність логістики і виробництва полягає, передусім, у вико-ристанні раціональних процедур контролю для визначення, що,де, коли випускається. При цьому розподіл відповідальності міжлогістикою і виробництвом абсолютно чіткий і ясний. Виробниц-тво займається тим, як виготовляти продукцію, і ці техніко-технологічні питання не є предметом розгляду логістики. Навпа-

220

ки, підтримка виробництва — це функціональна сфера логістики,яка має відношення до внутрішньої частини матеріального пото-ку, до внутрішньозаводського руху і зберігання матеріальних ре-сурсів.

У процесі виробництва всі матеріали повинні бути поставлені«точно вчасно». Складність циклу підтримки виробництва пере-вищує складність інших циклів. На підприємствах здійснюєтьсябагато транспортно-переміщуючих операцій. Велика кількістьнайменувань матеріалів зі складів розподіляється на різні стадіївиробництва, там відбувається «народження» продуктів праці,які переміщуються між робочими місцями, дільницями, цехами,складами. Рух у цьому циклі повинен бути підпорядкованим над-ходженню готової продукції на відповідний склад підприємства«точно вчасно». Ця точка є кінцем циклу підтримки виробництваі одночасно початком циклу фізичного розподілу.

Таким чином, існує головна особливість циклу підтримки ви-робництва порівняно з циклами фізичного розподілу і постачан-ня — його операції обмежені рухом на самому підприємстві ізнаходяться під постійним контролем. Диспетчеризація траєкто-рії переміщення проводиться ефективніше, швидше перебира-ються можливі альтернативні варіанти, завчасно відвертаються іоперативно усуваються «нештатні ситуації».

Цикл фізичного розподілу має відношення до постачання го-тової продукції, яка забезпечує прибутковість угод. Він знахо-диться на перетині маркетингу і логістики. Збільшуючий вартістьматеріальний потік досягає фінішу у сфері фізичного розподілу,тому товар тут має найбільшу вартість, додану, в тому числі, ло-гістичними операціями. Максимальний прибуток досягається,коли поставка виконується «точно вчасно».

У загальному вигляді цикл фізичного розподілу складається зшести взаємопов’язаних видів діяльності: оприходування готовоїпродукції на складі; зберігання готової продукції на складі; відбірготової продукції зі складу; навантажувально-розвантажувальні ітранспортно-складські роботи; поставка (відпуск) готової проду-кції споживачам, сервіс.

Цикл фізичного розподілу здійснюється між виробництвом іспоживачами. У зв’язку з цим йому властиве певне протиріччя. Зодного боку, маркетинг для задоволення попиту спрямований дорізноманіття виробів, з іншого боку, виробництво для зменшеннявитрат зацікавлене в їхній одноманітності. Традиційний спосібвирішення цього виробничо-ринкового конфлікту полягає у на-копиченні різних великих запасів на складі готової продукції, яка

221

потім ризикує бути поставленою без сервісного забезпечення «неточно вчасно». Завдяки плануванню логістики в ідеалі цього невідбувається. Здатність логістики стимулювати продажі є ключо-вим фактором комерційного успіху підприємства.

Цикл фізичного розподілу впливає і по суті приводить у діюцикли підтримки виробництва і постачання. Тому внаслідок орі-єнтації на споживача, його складові частини повинні бути при-вабливішими, ніж у них. Увага до запитів клієнтів надає фізич-ному розподілу адаптивності, динамізму, спрощує укладанняугод, поліпшує точність прогнозування, створює умови для ма-неврування при виконанні договірних зобов’язань (пропозиціятоварів-субститутів, гнучка цінова політики та ін.).

Багатоваріантність форм організації циклу фізичного роз-поділу визначає складність проектування відповідних опера-ційних систем. Їм повинні бути властиві адаптивність та гнуч-кість, тобто механізми, що забезпечать синхронізацію попиту іпропозиції. А також висока технологічна оснащеність і проду-ктивність.

Процес планування і функціонування логістичного циклу, якце видно з рис. 5.5, реалізується з урахуванням наслідків моніто-рингу навколишнього середовища і аналізу господарської діяль-ності підприємства. Каналами прямого і зворотного зв’язку вінорганічно об’єднує в єдиний замкнутий контур планування і ви-конання логістичних функцій з їх оперативними результатами.Потенціал механізму логістичного планування грунтується наможливостях комп’ютерної технології інтегрувати бази данихпро попит, запаси, витрати, ціни, тарифи, інші параметри фунці-ональних циклів і, аналізуючи їх, видавати оптимальні рішення.Структура планування логістичного циклу складається з чоти-рьох процедур:

— планування поставок готової продукції;— оперативно-календарне планування виробництва;— планування потреби в матеріалах;— техніко-економічне обґрунтування проектів.Планування поставок готової продукції. Планування поста-

вок готової продукції полягає у визначенні часу, обсягу і адреса-та. Розрізняють чотири його елементи:

— прогнозування попиту (збуту);— визначення поточного попиту (формування портфеля замо-

влень);— планування запасів готової продукції;— планування зверхнормативних запасів готової продукції.

222

Аналізгосподарськоїдіяльності

Бізнес-план

Моніторингнавколишньогосередовища

ПЛАН ЛОГІСТИКИПостачання Підтримка виробництва Фізичний розподіл

ПЛАНУВАННЯ ПОСТАВОКГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ (ГП)

Оперативно-календарне плануваннявиробництва

Планування потреби в матеріалах

Виконання оперативно-календарногоплану виробництва

Виконання оперативно-календарногоплану поставок ГП

Оперативні результати

Виконання оперативно-календарногоплану постачання

Техніко-економічне обґрунтуванняпроектів

Прогнозуванняпопиту (збуту)

Визначення поточногопопиту (формуванняпортфеля замовлень)

Плануваннязапасів ГП

Плануваннязверхнорматив-них запасів ГП

Реалістично

Ні

Так

Рис. 5.5. Алгоритм плануванняі функціонування логістичного циклу підприємства

223

Прогнозування попиту (збуту) являє собою оцінюванняможливого збуту в майбутньому. Це дуже складне питання,оскільки покупці вільні у виборі того, що, де і коли вони ку-пують. У зв’язку з тим, що попит є залежним, для його прогно-зування, використовуються різні логічні і математико-стати-стичні методики, що ґрунтуються на здоровому глузді, точно-му розрахунку, інтуїції, досвіді. Прогнозування збуту викорис-товується при розробці перспективних планів поставок готовоїпродукції.Визначення поточного попиту (формування портфеля замов-

лень) являє собою своєрідний «гальмівний механізм» логістичноїсистеми. Коли замовлення на поставку готової продукції є, вонапрацює, коли їх немає — зупиняється. Причому чим більше за-мовлень, тим інтенсивніша робота. І навпаки. Замовлення спожи-вачів як форма прояву попиту тиснуть на підприємство. Вико-нання договірних зобов’язань є відповідною реакцією на прий-няті до виконання замовлення.Планування запасів готової продукції здійснюється після ана-

лізу сформованого портфеля замовлень і включає розробку від-повідної стратегії їх утворення і контролю. Оцінка фактичної на-явності запасів тотожна визначенню можливості здійсненняпоставок готової продукції, а значить, реальності виконання кон-трактів і задоволення попиту. Надійні системи контролю своєча-сно сигналізують про вихід за рамки максимального і мінімаль-ного рівнів.Планування наднормативних запасів готової продукції є за-

ключним аспектом складання плану поставок. За деякими асор-тиментними позиціями необхідно створювати сезонні запаси, якіповинні нормалізувати роботу підприємства під час сезонної пе-рерви у виробництві, споживанні чи транспортуванні. За інши-ми — у випадку надмірного попиту нарощуються резервні запасидля забезпечення потрібної якості сервісу.

Отже, план поставок готової продукції — це документ, якийвідображає оцінку місткості ринку і ґрунтується на прогнозуван-ні попиту, формуванні портфеля замовлень, плануванні запасів і,якщо потрібно, плануванні наднормативних запасів. Він є спосо-бом «витягування» готової продукції із сфери виробництва, іні-ціюючи тим самим її позиціонування на ринку.

Оперативно-календарне планування виробництва полягаєу визначенні часу і обсягу випуску готової продукції відповіднодо плану поставок. Тим самим узгоджуються попит і пропозиція,вирішуються конфлікти між виробництвом і ринком. При розро-

224

бленні плану виробництва забезпечуються умови для створеннятакої ситуації, коли постачання закуповує матеріальні компонен-ти, необхідні для виготовлення того, що випускає виробництво іпродає маркетинг. А в ідеалі досягається намічений результат зприбутку. Щоб цього досягнути, плану виробництва повинні бу-ти властиві чотири характеристики: базування на плані поставок;поєднання стабільності та гнучкості; кореляція з іншими розді-лами бізнес-плану; він повинен передувати плануванню потребив матеріалах і плануванню техніко-економічного обґрунтуванняпроектів.

Планування потреби в матеріалах полягає у визначенніобсягу сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфа-брикатів, необхідних для випуску готової продукції відповіднодо плану виробництва. Акцент робиться на точному визначенніпотреби виробництва в предметах постачання при мінімізаціївідповідних запасів. У цілому виробничі потреби залежні відпопиту на готову продукцію і ґрунтуються на плані виробницт-ва. Отже, план матеріально-технічного постачання містить ін-формацію про мінімальну кількість усіх предметів закупки, щопотрібні для виконання плану виробництва в розрізі постачаль-ників.

Техніко-економічне обґрунтування проектів полягає воцінюванні реальності і доцільності виконання розробленогоплану логістики. Нерідко він виявляється нерентабельним, непідкріпленим якими-небудь ресурсами чи з великим терміномокупності витрат. Складність цього процесу полягає у викорис-танні спеціальних методик розрахунку, що використовуютьсядля кожного етапу роботи. Отримані результати зіставляються зідеальними. Проект проходить експертизу. Неефективні рішен-ня відкидаються, корисні і ефективні залишаються і удоскона-люються. Наприклад, зменшити вартість проекту можна за ра-хунок скорочення робочого часу, переводу фахівців на кон-трактну систему оплати праці, залучення надомників, більш ра-ціональної розстановки кадрів і перерозподілу функціональнихобов’язків, ревізії плану виробництва. Ступінь прибутковостісфери виробництва обмежена, передусім, можливостями облад-нання. В комерційній сфері вона зумовлена раціональністюспіввідношення між такими факторами, як ціни закупки і про-дажу, розмір середньорічних запасів, якість сервісу, рівень за-робітної плати.

При розробці плану поставок готової продукції вказані видидіяльності здійснюються по кожній асортиментній позиції, а по-

225

тім результати у вартісній формі агрегуються по всьому товар-ному асортименту. Після того, як ідентифікована прийнятністьплану логістики, тобто отримано позитивне техніко-економічнеобґрунтування проекту, він визнається реалістичним і прийма-ється до виконання. Це є передумовою успішного здійснення ін-ших функціональних планів та бізнес-плану підприємства в ці-лому.

Алгоритм планування логістики універсальний, оскільки можевикористовуватись на будь-яких підприємствах. На його основібудується адекватна профілю підприємства структура. Напри-клад, плани логістики на промисловому підприємстві, в торговійорганізації чи лікарні мають різну конфігурацію. В останніх двохвипадках відсутня сфера виробництва і, відповідно, із конструк-ції випадає відповідний елемент. Раціональна технологія плану-вання і контролю логістики забезпечує кожному підприємствумаксимум комерційного успіху. В цьому зв’язку потрібно відзна-чити три положення.

1. В результаті професійного відношення до розробки планулогістики уявляється можливим підвищити рентабельність виро-бництва щонайменше на 10 %. Досягається це, передусім, за ра-хунок усунення надмірних та надлишкових запасів. І хоча мінімі-зація запасів — пріоритетне завдання логістики, однакововажливими є й інші — мінімум протиріч, максимум транспортноїконсолідації, контроль якості поступаючих ресурсів, підтримкажиттєвого циклу товару.

2. Помилковим і навіть небезпечним є прагнення до міні-мізації матеріальних запасів абсолютно за всіма позиціями.Динамічність маркетингового середовища робить виправда-ним створення спекулятивних матеріальних запасів. Напри-клад, для забезпечення потрібної якості сервісу, задоволеннясезонного попиту, захисту від виробничих простоїв, оптимі-зації логістичних витрат, накопичення дефіцитних предметівпостачання.

3. Координація логістики з іншими сферами корпоративнихзусиль реалізується за рахунок включення плану логістики в біз-нес-план.

У рамках логістичної системи підприємства завжди існуєнабір стратегій функціональних циклів. У конкретній ситуаціїповинні вибиратися оптимальні варіанти, що забезпечуютьможливості для маневрування, щоб завоювати лідерство наринку.

226

Запитання для самоконтролю

1. Назвіть принципи і класифікуйте логістичний сервіс.2. Назвіть принципи і класифікуйте логістичні витрати.3. Наведіть методику розрахунку логістичних витрат.4. Що таке втрати прибутку внаслідок утворення запасів?5. Що таке логістичний цикл і з яких елементів він склада-

ється?6. Яким є алгоритм планування логістичного циклу?7. Наведіть позитивні наслідки використання технології

планування і контролю логістики.

227

ЛОГІСТИКАІ МАРКЕТИНГ

6.1. СПІВВІДНОШЕННЯ ЛОГІСТИЧНОЇТА МАРКЕТИНГОВОЇ СИСТЕМ

Маркетинг1, менеджмент, інжиніринг, облік і аудит, інвести-ції, інновації, фінанси та інші фактори складають внутрішнє се-редовище логістичної системи підприємства. Іманентним атрибу-том концепції маркетингу є орієнтація на споживача. Усі під-системи економічної системи підприємства повинні синхронізу-вати діяльність у напрямі досягнення цієї фундаментальної мети.Призначення плану логістики, який є складовою бізнес-плану,полягає у сприянні виконанню бізнес-плану в частині, що стосу-ється логістичних функцій — фізичного розподілу, підтримкивиробництва, постачання.

Питання про співвідношення логістики і маркетингу підпри-ємства дискусійне. Існують різні точки зору: логістика — це час-тина маркетингу; маркетинг — це частина логістики; логістика імаркетинг — це самостійні науки. Доцільно вважати логістику імаркетинг самостійними концепціями, інтегрованими видами ді-яльності, науковими теоріями.

Для реалізації концепції логістики з’являється гостра необхід-ність у використанні маркетингу. У рамках маркетингової філо-софії концепція логістики спрямовує діяльність підприємства домінімізації сукупних витрат, що супроводжують рух та зберіган-ня товарно-матеріальних цінностей, починаючи від вибору по-стачальників і закінчуючи післяпродажним сервісом. Керуючиськонцепцією маркетингу, фахівці підприємства виявляють, ство-рюють, змінюють, стимулюють попит. При використанні конце-пції логістики у них з’являється можливість його задовольняти змінімальними витратами, що супроводжують матеріальний потік.Визначимо взаємозв’язок логістики і маркетингу підприємства, їхспільність («зони перехрещення») та специфічність.

1 1 У цьому розділі під поняттям маркетинг розуміється виключно одна з йогоформ — мікромаркетинг.

228

Логістика і маркетинг мають багато спільного.По-перше, концепції і логістики, і маркетингу — це образ ми-

слення, філософія.По-друге, концепції і логістики, і маркетингу грунтуються на

принципі комплексності і синхронності.По-третє, і логістика, і маркетинг — це образ дії, інтегровані

функції економічних систем.По-четверте, і логістика, і маркетинг мають агреговані показ-

ники ефективності.По-п’яте, і логістика, і маркетинг існують тільки у формі сис-

тем, тобто мають системний характер. Якщо концепції логістикиі маркетингу — це образ мислення, що визначає мету і принциппідприємницької діяльності, то логістична і маркетингова систе-ми — це образ дії, засоби реалізації концепцій. Якщо концепціїлогістики і маркетингу — це спрямованість ділового мислення,то логістична і маркетингова системи — це спрямованість дій усфері бізнесу. Особливо підкреслимо, що системний характер ло-гістики і маркетингу детерміновано концептуальним принципомкомплексності і синхронності.

По-шосте, і логістика, і маркетинг — це міждисциплінарнінауки.

По-сьоме, концепції та методології і логістики, і маркетингуносять універсальний характер.

По-восьме, і логістика, і маркетинг відповідають характеру іс-нуючих виробничих відносин.

По-дев’яте, логістика, як і маркетинг — це інструменти гар-монізації відносин з узгодження інтересів держави, діячів ринкута населення.

Логістика і маркетинг мають певні відмінності.По-перше, універсалізм концепцій логістики і маркетингу ав-

тор тлумачить по-різному. Універсалізм концепції логістики про-являється в тому, що вона може використовуватися на підприєм-ствах різної галузевої належності для оптимізації різноманітнихресурсопотокових процесів. Логістичні системи можуть бутисформовані тільки на мікроекономічному рівні. Маркетингові жсистеми можуть бути створені на макро-, мезо- та мікрорівнях.Макромаркетингова система може бути підсистемою системиуправління уряду, мезомаркетингова — підсистемою системиуправління місцевої державної адміністрації та органів місцевогосамоврядування, мікромаркетингова — підсистемою системиуправління підприємства. Між ними повинна існувати жорсткаієрархія. Макромаркетинг створює сприятливі умови для форму-

229

вання і розвитку мезомаркетингу, а той, у свою чергу, — для мік-ромаркетингу (рис. 6.1).

МАКРОМАРКЕТИНГОВА СИСТЕМА(підсистема економічної системи уряду країни)

МЕЗОМАРКЕТИНГОВА СИСТЕМА(підсистема економічної системи місцевої державноїадміністрації та органів місцевого самоврядування)

МІКРОМАРКЕТИНГОВА СИСТЕМА(підсистема економічної системи підприємства)

СПОЖИВАЧІ

Рис. 6.1. Схема ієрархії маркетингових систем

По-друге, логістика функціонує тільки в умовах планомірнихзв’язків між виробництвом та споживанням, оскільки при відсут-ності договірних відносин між виробником та споживачем немаєсенсу використовувати логістику. У той же час маркетинг — цедіяльність, що властива як ринковим, так і планомірним формамзв’язків виробництва та споживання. В умовах ринкових зв’язківміж виробництвом та споживанням за рахунок маркетингової ді-яльності виробник збільшує вірогідність того, що його безпосе-редньо приватна праця проявиться як опосередковано суспільна,конкретна праця — як абстрактна, а суспільний зв’язок про-явиться у формі мінової вартості. І якщо суспільна форма проду-кту праці стане товарною, то це стане наслідком та підтверджен-ням ефективності маркетингових зусиль. Тобто маркетинг — цеспосіб зниження ризику в динамічних, невизначених, слабо про-гнозованих умовах товарного виробництва. Це засіб продовжен-ня довголіття товарного виробництва, форма вирішення йогопротиріч та недоліку з нераціональних втрат ресурсів, що прояв-ляються зростанні запасів готової продукції. В ідеалі, ефективнамаркетингова діяльність сприяє встановленню планомірних від-носин, тобто спрямована на виробництво за замовленнями. Біль-ше того, частиною змісту маркетингу є формування планомірнихвідносин. Виходить, що маркетинг реанімує товарне виробництво

230

і підриває його одночасно. Перше — в оперативно-тактичномуконтексті, друге — в стратегічному. Таким чином, маркетингувластивий подвійний характер. З одного боку, маркетинг — цецілком ринковий інструмент надання тривалості життєвому цик-лу товарного виробництва і його адаптації та еволюції в сучаснихумовах. З іншого боку, маркетинг підриває товарне виробництво,сприяючи становленню планомірної, тобто безпосередньо суспі-льної форми зв’язку.

На підприємстві логістична та маркетингова системи маютьспільну зону — функцію фізичного розподілу. Дійсно, логістикаскладається із трьох функцій: постачання, підтримка виробницт-ва, фізичний розподіл. Маркетинг — із п’яти: аналіз маркетинго-вого середовища і розробка стратегії маркетингу, товарна політи-ка, ціноутворення, фізичний розподіл, просування. На пере-хрещенні логістики і маркетингу, як це видно з рис. 6.2, знахо-диться фізичний розподіл.

ЛОГІСТИКА МАРКЕТИНГПостачання

Фізичнийрозподіл

Підтримкавиробництва

Аналіз маркетинговогосередовища і розробкастратегії маркетингу

Товарна політика

Ціноутворення

Просування

Рис. 6.2. Схема співвідношення маркетингу і логістики підприємстваУ сучасних умовах зростає значення маркетингу і логістики в ді-

яльності українських підприємств. Оптимізація збуту здійснюєтьсяза рахунок реалізації комплексу маркетингу (комплексу «4Р»):

Product — товар;Price — ціна;Place — місце;Promotion — просування.Концепція логістики не тільки проголошує пріоритет спожи-

вача, а й гармонізує інтереси постачальника та споживача за ра-хунок комплексу логістики (комплексу «7R»):

Right product—вантаж;Right quantity — кількість;

231

Right time — час;Right place — місце;Right cost — витрати;Right condition — якість;Right customer — споживач.У стратегію маркетингу повинна бути інтегрована ефекти-

вна стратегія логістики. Більше того, стратегія маркетингубез урахування стратегії логістики, яка сприяє досягненнюмаксимальної пристосованості суб’єкта господарювання домінливої ситуації на ринку з найменшими витратами, підви-щенню ринкової частки і отриманню переваг перед конкурен-тами, нереальна.

Взаємодія маркетингу та логістики на підприємстві представ-лена у вигляді схеми співвідношення маркетингового і логістич-ного комплексів. Комплекс логістики є складовою частиноюкомплексу маркетингу, тому значення логістики в рамках марке-тингу теоретично повністю очевидне (рис. 6.3).

Витрати — з мінімальними витратами

Якість — при потрібній якості сервісу

Споживач — певному споживачеві

Вантаж — необхідні товари

Час — у потрібний час

Місце — в потрібне місце

Кількість — у необхідній кількості

Товар

Ціна

Логістика

Просування

Рис. 6.3. Схема співвідношення комплексівмаркетингу і логістики підприємства

Проведено дослідження відносної важливості логістики в ра-мках комплексу маркетингу. Отримані відповіді представників

232

ста підприємств на запитання про негативні наслідки невиконан-ня договірних зобов’язань по поставках предметів постачання(табл. 6.1) і про ранжування елементів комплекса маркетингу заступенем їх впливу на отримання прибутку (табл. 6.2: 1 — мак-симальна значимість, 4 — мінімальна значимість).

Таблиця 6.1НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ НЕВИКОНАННЯ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

ПО ПОСТАВКАХ ПРЕДМЕТІВ ПОСТАЧАННЯ, ЯКІ ВИЯВЛЕНІ В РЕЗУЛЬТАТІОПИТУВАННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВ

Варіанти негативних наслідків % до кількості опитаних

Зниження обсягу виробництва 72

Зниження виробничих запасів 65

Порушення ритмічності виробництва 63

Порушення договірних зобов’язань по поставкахготової продукції

51

Втрата клієнтури 49

Зниження ефективності заходів з просуваннятовару

35

Виникнення необхідності пошуку нових постача-льниківв

33

Таблиця 6.2РАНЖУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ КОМПЛЕКСУ МАРКЕТИНГУ

ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ОПИТУВАННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВ

Значимість елементів за галузями, балиЕлементикомплексумаркетингу машино-

будуваннясільське го-сподарство

транс-порт торгівля

Середнійбал за всімагалузями

Товар 1 2 4 4 3

Ціна 3 1 2 1 1

Логістика 2 3 1 2 2

Просування 4 4 3 3 4

Результати дослідження свідчать про практичну важливістьлогістики в маркетингу. В середньому логістика знаходиться надругому місці в рейтингу елементів комплексу маркетингу. Най-

233

більша значимість комплексу логістики відзначається в транспо-ртній галузі, найменша — в сільському господарстві. Поліпшен-ня логістичного сервісу на 1 % приводить до збільшення часткиринку на 1 %. Вірно і зворотне, неконкурентоспроможний логіс-тичний сервіс зменшує ринкову частку.

У демократичних обставинах вільного підприємництва коме-рційний успіх приходить тільки до тих продавців, які задоволь-няють попит. Тому вони намагаються збувати, а значить вироб-ляти чи закуповувати те, що продається. Покупці при цьомумають можливість вибирати вироби, що найповніше задовольня-ють їх платоспроможну потребу. У кінцевому рахунку «орієнта-ція на споживача» сприяє підвищенню рентабельності підприєм-ницької діяльності. Отже, товар повинен бути доставленийпокупцеві «точно вчасно».

Намагаючись забезпечити досягнення цієї мети, продавецьобов’язково натикається на проблему вибору оптимального кана-лу фізичного розподілу з багатьох варіантів господарської прак-тики. При цьому особливо важливо використовувати системнийпідхід при організації фізичного розподілу. У зв’язку з цимз’являється гостра необхідність у використанні логістики для ре-алізації концепції маркетингу.

На думку більшості фахівців, логістичний підхід передбачає:підтримання в місцях споживання на необхідному рівні запасівготової продукції у широкому асортименті; використання широ-кого параметричного ряду тари, що дозволить інтенсифікуватипроцес формування різних партій поставок товарів; використаннятранспортних засобів, які дасть можливість формувати невеликіпартії відправки товарів і забезпечувати високу швидкість доста-вки; використання різноманітних комунікаційних каналів дляотримання і передачі інформації, потрібної для ефективногоуправління товарорухом; автоматизація технології маркіруванняпродукції і контроля її руху та зберігання до місця споживання;створення самостійних підрозділів, цілком спеціалізованих навиконанні функцій, пов’язаних з організацією і здійсненням то-вароруху; звернення до послуг торгівельних посередників, щовиступають у ролі покупців продукції.

6.2. АУДИТ ЛОГІСТИКИ

Враховуючи характер співвідношення маркетингу і логістики,можна стверджувати, що ефективність маркетингу впливає на

234

ефективність логістики. І навпаки. Ефективність логістики зумо-влює ефективність маркетингу. Тому конкурентоспроможністьпідприємства безпосередньо пов’язана з питаннями удоскона-лення маркетингової та логістичної діяльності. Вони повиннізнаходитися під постійним контролем фахівців. Аудит маркетин-гу і логістики слід прирівняти за значенням до аудиту бухгалтер-ського обліку.

Проблеми аудиту маркетингу досить повно освітлені в спеціа-льній літературі. Аудиту логістики приділено значно менше ува-ги. Те що опубліковано, належить, передусім, до організації на-вантажувально-розвантажувальних і транспортно-складськихробіт, які є лише частиною логістичних операцій. Тому пропону-ється перелік питань ситуаційного аналізу стану логістики під-приємства (табл. 6.3).

6.3. ЛОГІСТИЧНІ ПОТРЕБИ МАРКЕТИНГУ

Логістичні потреби маркетингу підрозділяються на два види:специфічні та універсальні. Специфічні обумовлені характеромпродукції, потребами і типом споживача. Універсальні у цьомурозумінні незмінні і є наслідком необхідності підвищення конку-рентоспроможності підприємства.

Специфічні логістичні потреби визначаються типом клієн-тури. Як правило, набір та інтенсивність виконання логістичнихоперацій різні для споживчого ринку і ринку інвестиційних то-варів.

Staudt T. A., Taylor D. A., Bowersox D. J. запропонували кла-сифікацію специфічних логістичних операцій, яка ґрунтується наодній ознаці — час здійснення відносно поставки. Відповідно донеї виділяють три різновидності логістичних операцій:

— до поставки;— під час поставки;— після поставки.Логістичні операції, що здійснюються до поставки, спрямо-

вані на формулювання і узгодження умов співробітництва, якісприятимуть бажанню контрагентів підписати контракт. До нихналежать: розробка і узгодження логістичної політики, вибір ор-ганізаційної структури відділу логістики і операційної системи,розробка плану логістики.

235

Таблиця

6.3

АУДИТ

ЛОГІСТИКИ

ПІДПРИ

ЄМСТВА

Ком

понент

,фу

нкція,

операція

Питання

Організація

логіс-

тики

1. Чи є керуючий логістикою

і яка його

кваліфікація?

2.Чи

є спеціалізований

підрозділ

, що відповідає

за виконання логістичних фу

нкцій

(відділ

управління

матеріалами

, відділ управління

фізичним розподілом

, відділ логістики)?

3. Який рівень

кваліфікації співробітників віділу

логістики?

4. Чи відповідає

організація

логістики

існуючим ум

овам?

5. Чи розуміє персонал

концепцію

логістики

і чи

є практичні

результати її впровадж

ення?

6. Чи мо

жливе

удосконалення

організації логістики?

Планування

логіс-

тики

7. Чи є план

логістики

в структурі

бізнес-плану?

8. Якого

типу операційна

система

використовується

(«штовхаю

чого

», «тягнучого»

, ком

біно

-ваного

)?

9. Чи мо

жливе

удосконалення

планування логістики?

Економіка логістики

10. Я

кою

є динаміка частки

логістичних

витрат в обсязі

продаж?

11. Я

кою

є динаміка агрегованого

показника

ефективності логістики?

12. Ч

и мо

жливо

оптим

ізувати агрегований показник

ефективності логістики

?

235

236

Продовж

ення

табл.

6.3

Ком

понент

,фу

нкція,

операція

Питання

Місцезнаходження

і розпланування

13. Я

кими

є відстані від

постачальників і до спож

ивачів?

14.Ч

и існують

раціональні

транспортні

магістралі завозу

предм

етів

постачання і відправки

готової продукції?

15.Ч

и задовольняють

параметри

співробітництва

з постачальниками

, у том

у числі витрати

на

доставку

, якість матеріалів

, надійність?

16.Ч

и задовольняють

параметри

співробітництва

із спож

ивачами,

у том

у числі витрати на

відправку?

17.Ч

и є альтернативні варіанти оптимізації зовнішнього вхідного

і вихідного

матеріального

потоку

за рахунок

зміни місцезнаходж

ення?

18. Ч

и забезпечує

існуюче

розпланування

оптим

альність

внутрішнього матеріального потоку

:* чи

мож

на усунути

переміщення?

* чи

рухаю

ться

матеріали

по прямій

лінії?

* чи

мож

на звести

до мініму

му нераціональні

переміщення?

* чи

розташовані по сусідству технологічні

сум

іжні

ділянки?

* чи

ефективно

використовуються

виробничі

площі і

обсяги?

* чи

ефективно

використовується підйом

но-транспортне

обладнання?

* чи

відповідає розміщення

складів

логіці технологічного процесу?

* чи

сприяє розміщення

обладнання мінімізації часу і витрат на

виконання

логістичних

опе

-рацій?

* чи

відповідають

проїзди

необхідним вимо

гам?

* чи

достатня ширина проїздів

для

роботи підйом

но-транспортного

обладнання?

* чи

розмічені

проїзди

потрібним

чином

?* чи

багато проїздів

загром

аджені (звуж

ені)?

* у якому стані знаходиться

підлога

в проїздах,

місцях установки обладнання

?*чи

організовані р

обочі м

ісця

таким

чином

, щоб

оператор здійснював рух за

найкоротш

иммарш

рутом?

* чи

узгоджую

ться

питання

розпланування

з відділом

логістики

?19

. Чи мо

жливе

удосконалення

розпланування?

236

237

Транспорт

20. Ч

и мо

жливе

вільне маневрування

транспортних засобів на

перехрестях

проїздів?

21. Ч

и не

утрудню

є рух транспортних

засобів пересування персоналу?

22.Ч

и дотрим

уються

оператори

підйомн

о-транспортного обладнання

безпечної

швидкості

руху

?23

.Чи зведені до

мінімум

а втрати

часу робітників

основного

виробництва

на виконання

транспортних

операцій?

24. Ч

и забезпечені робочі м

ісця

необхідними

матеріалами

?25

.Чи бувають

простої

з вини транспорту

, через

які

закінчується подача

матеріалів на

робочі

місця?

26. Н

аскільки

широко використовую

ться

транспортні

засоби

для

подачі м

атеріалов?

27. Ч

и мо

жливо

удосконалити транспорт?

Склади і упаковка

28. Ч

и достатньо складських

площ

?29

. Чи ефективно використовую

ться

стелажі?

30. Ч

и оптимальний вибір конструкцій стелаж

ів, піддонів,

контейнерів

?31

. Чи існують

посадові інструкції для

складських працівників?

32. Ч

и належним чином утриму

ється складське обладнання

і пристрої

?33

. Чи ефективно використовується

складське

підйомн

о-транспортне обладнання

?34

. Чи існує у відділі логістики

посада інженера з у

паковки?

35. Ч

и ефективно він виконує свої

функції?

36. Ч

и використовується

концепція

грузової одиниці

?37

. Чи розроблені

інструкції по

упаковці?

38. Н

аскільки

постачальники

дотриму

ються

правил упаковки

?39

. Чи мо

жливе

удосконалення

складів

і упаковки

?

237

238

Закінчення

табл.

6.3

Ком

понент

,фу

нкція,

операція

Питання

Запаси

40. Ч

и витрим

уються

нормативи

матеріальних запасів?

41. Ч

и забезпечується

ком

плектність

необхідних запасів?

42. Ч

и здійснюється закупка предметів постачання

економічним

и партіями

та своєчасно?

43. Ч

и здійснюється запуск

матеріалів у виробництво економ

ічними

партіями та

своєчасно

?

44. Ч

и витрим

ується

планова

частота

закупок?

45. Ч

и мо

жливе

удосконалення

управління запасами

?

46. Ч

и забезпечує

ком

унікаційна

система

своєчасність,

достовірність

і надійність

передачі ін-

форм

ації?

47. Н

аскільки

економічна кому

нікаційна система?

Ком

унікація

48. Я

кими

є головні

недоліки кому

нікаційної

системи

?

49. Ч

и мо

жливо

удосконалити кому

нікаційну систему?

Сервіс

50. Ч

и є стандарт

якості обслуговування?

51. Я

кою

є динаміка виконання договірних

зобов’язань?

52. Ч

и приймаються

санкції до

робітників,

що винні у

поруш

енні

договірних зобов’язань?

53. Ч

и мо

жливо

удосконалити сервіс

?

238

239

Логістичні операції, що здійснюються під час поставки,спрямовані на реалізацію юридично оформлених домовленостей.До них належать: розміщення і розпланування, управління запа-сами, складування та упаковка, навантажувально-розвантажу-вальні роботи, транспортування, експедирування, комунікація,своєчасна корекція помилок і ліквідація шкоди.Логістичні операції, що здійснюються після поставки, спря-

мовані на підтримку оптимальних експлуатаційних характерис-тик купленого товару і створення умов для тривалого співробіт-ництва. До них належить логістичний сервіс: монтаж, нала-годження, забезпечення запасними частинами, ремонт, модерні-зація, розгляд претензій і прийом поверненого товару, заміна то-вару тощо.

Універсальні логістичні потреби забезпечують активну під-тримку маркетингу для підвищення прибутковості і конкуренто-спроможності здійснюваної діяльності незалежно від типу спо-живача і характеру продукції, що реалізується. Економічнасвоєчасна поставка, раціональне зберігання, якісний логістичнийсервіс становлять нині стратегічне джерело конкурентної перева-ги. Від «останнього рубежа економії», «непізнаного материкаекономіки» та «Попелюшки компанії», як їх називали раніше,підрозділи, що виконують логістичні функції та операції, підня-лись на вищий щабень ієрархічної піраміди управлінського апа-рату підприємства. «Тепер стратегія фірм розробляється з участюкерівництва вказаних підрозділів».

Універсальні логістичні потреби виникають у чотирьох формах:— тактичних адаптацій;— підтримки нового товару;— визначення співвідношення прибуток/витрати;— підтримки каналу фізичного розподілу.Тактичні адаптації здійснюються протягом усього життєвого

циклу товару (рис. 6.4). Маркетинг мікс різний для кожної із чо-тирьох його стадій. Тому відповідно варіюється склад і динамікалогістичних операцій.

На стадії впровадження нового товару необхідний високийступінь логістичної оперативності. Головне завдання логістики вконтексті підтримки маркетингових зусиль для знаходження сво-го споживача і завоювання популярності товару — забезпеченнянеобхідного рівня корисного запасу і високої якості сервісу вумовах максимальної невизначеності. Так, підприємства роздріб-ної торгівлі звичайно закуповують пробну партію нового товарув незначній кількості. Якщо товар починає користуватися повно-

240

цінним чи надмірним попитом, то важливо швидко докупити до-даткові партії. Дефіцит протягом цього критичного часу вкрайнебажаний і може нейтралізувати ефект від реалізації прийнятоїмаркетингової стратегії. Відповідно, оскільки продавці страху-ються від можливих ризиків і не зберігають значних запасів но-вих товарів, то поставки здійснюються малими партіями. В ре-зультаті цього якісний логістичний сервіс досягається за рахунокзначних логістичних витрат.

1. Впровадження (дитинство)

2. Ріст(юність)

3. Насичення(зрілість)

4. Спад(старість)

Час

Продаж

Рис. 6.4. Крива життєвого циклу товару

На стадії зростання товар отримує визнання споживача, зрос-тають обсяги продажу і прибутку, збільшується передбачуваністьугод. Продавці створюють певні товарні запаси, поставки стаютьвеликими і здійснюються рідше. Підприємства проводять жорст-кий контроль логістичних операцій, намагаючись досягти макси-мальної економічної ефективності. Акцент логістики зміщуєтьсяв бік більш збалансованих відносин сервіс/витрати. У результатіцього якісний логістичний сервіс досягається при відносномузниженні логістичних витрат.

На стадії насичення товар натрапляє на інтенсивну конкурен-цію, обсяги продаж і прибутку спочатку стабілізуються, а потімзнижуються. Логістичні дії стають селективними. У результатіцього на цільових сегментах ринку якісний логістичний сервісдосягається за рахунок значних логістичних витрат.

На стадії спаду обсяг продаж товару постійно знижується,зменшується прибуток. Виникає дилема: забирати товар з ринку,

241

чи намагатися його реанімувати. Якщо приймається рішенняпродовжувати життя товару, то якісний логістичний сервіс дося-гається за рахунок значних логістичних витрат. Мінімізація ри-зику стає більш важливою, ніж мінімізація логістичних витрат дотого часу, поки є загроза «смерті товару» (товар перестає прода-ватися).

Таким чином, у межах стратегії маркетингу, що реалізується,підприємства здійснюють тактичні адаптації. При цьому універ-сальні логістичні потреби, так само, як і універсальні потребиінших елементів комплексу маркетингу, варіюються. Характерзмін на різних етапах життєвого циклу товару потребує забезпе-чення стабільної якості логістичного сервісу і неоднакову вели-чину логістичних витрат. Співвідношення сервіс/витрати зумов-люється станом маркетингового середовища і спрямоване назабезпечення прибутковості та підвищення конкурентоспромож-ності інституційних одиниць.Підтримка нового товару нерозривно пов’язана з пошуком

відповіді на питання, відоме в зарубіжній економічній теорії та го-сподарській практиці як МОВ («Make or Buy» — «зробити чи ку-пити»). Логістична підтримка нового товару ускладнюється, якщона стадії впровадження життєвого циклу знаходиться не одна, а кі-лька товарних груп одночасно. У цьому зв’язку універсальні логіс-тичні потреби виникають щонайменше в трьох випадках.

По-перше, поява нових товарних груп потребує збільшеннякількості відповідного пакувального, складського, транспортно-го, допоміжного та іншого спеціального логістичного обладнан-ня. Тому логістична система повинна бути гнучкою в тому розу-мінні, що її обладнання за всіма параметрами вимушено при-стосовується до змін характеристик товарного асортименту.

По-друге, розширення товарних груп зумовлює появу великоїкількості каналів фізичного розподілу. Причому для кожного ці-льового сегмента ринку властиві специфічні вимоги за стандар-тами якості логістичного сервісу. Враховуючи, що споживачіуникають співробітництва тільки з одним продавцем, кожним ка-налом надходить відносно незначний обсяг готової продукції.Створюються несприятливі передумови для об’єднання вантажів,що викликає зростання логістичних витрат. Логістична системаповинна бути гнучкою в тому розумінні, що її канали фізичногорозподілу за всіма параметрами вимушені пристосовуватися дозмін характеристик товарного асортименту.

По-третє, виникнення нових товарних груп, як правило, відбу-вається після вивчення попиту. Логістика не повинна негативно

242

впливати на «ринкову долю» нового товару і зобов’язана всілякосприяти збільшенню обсягів продаж на стадії впровадження. Ра-зом з тим, універсальні логістичні потреби не можуть задоволь-нятися будь-якою ціною. Логістична система повинна бути гнуч-кою, ще й у тому розумінні, що її внесок у прибуток під-приємства повинен бути оптимізованим. Для цього потрібноуникати нераціонального логістичного сервісу, що найчастішепроявляється в необґрунтованому завищенні стандартів якостілогістичного сервісу. Не завжди збільшення швидкості і складупослуг, що надаються, економічно доцільне і відповідає попиту.Витрати, що забезпечують це збільшення, часто зростають шви-дше, ніж відповідний прибуток. Підприємства, які пропонуютьнадмірно високий рівень сервісу, стикаються з завищеними логі-стичними витратами і збитками. Тому одне із головних завданьпланування логістики — призупинити тенденцію надсервісу і за-мінити її практикою максимального наближення до бажаного рі-вня логістичного обслуговування. Сучасні техніка і технологіялогістики можуть забезпечити будь-який рівень стандарту якостілогістичного сервісу, за який споживач готовий заплатити. Протеідеального результату можна досягти, емпірічно вибираючи та-кий рівень і таку ступінь відповідальності перед споживачем, якісприяють підтримці прийнятного обсягу продаж і отриманню оп-тимального прибутку. Після чого необхідно сформулювати і за-пропонувати чітку, ясну і зрозумілу логістичну політику.

Крім того, гнучка логістична система повинна враховуватисучасні тенденції перетворень комерційної мережі у зв’язку зрозмиванням профілю роздрібної торгівлі. Менше стає спеціалі-зованих підприємств, більше універсальних. Сучасне торговепідприємство, як правило, має у своєму складі відділи господар-ських товарів, косметики, продовольчих товарів та ін. Зміни вструктурі та характері діяльності підприємств роздрібної торгівліускладнюють роботу логістичної системи у сфері фізичного роз-поділу. Якщо раніше готова продукція відвантажувалась кількомоптовим торговцям, то зараз мають місце різні способи доставкитоварів більшій кількості споживачів — підприємствам роздріб-ної торгівлі. Для такого мультиканального фізичного розподілувластиве зменшення розміру однієї поставки, збільшення чисель-ності вимог за стандартами якості логістичного сервісу і зростан-ня відповідних витрат.Визначення співвідношення прибуток/витрати є передумовою

прийняття рішення про рівень логістичного сервісу і ключовоюосновою здійснюваної логістичної політики. Виконується порів-

243

няння розміру очікуваного прибутку з витратами, що забезпечатьпевний рівень якості логістичного сервісу. Необхідно, щоб рівеньсервісу був виправданий граничним значенням рентабельностілогістики. Це завдання може бути ототожнене з проблемою ви-явлення максимального співвідношення між прибутком, отрима-ним від певних запасів, з витратами на їх створення і утримання.

Як видно з рис. 6.5, вищий рівень логістичного сервісу потре-бує збільшення витрат на управління запасами. Правильно і зво-ротне: так, зменшення рівня сервісу з 98 % до 90 % зумовлюєзниження витрат на управління запасами на 20 000 грн. Протепри його зростанні від 95 % до 100 % витрати на управління за-пасами збільшуються на 40 000 грн.

Витрати науправліннязапасами,

(грн)

120 000

110 000

100 000

90 000

80 000

90 92 94 96 98 100 Рівень сервісу, %

Рис. 6.5. Графік залежності рівня сервісувід витрат на управління запасами

Якщо вплив зміни рівня логістичного сервісу на логістичнівитрати визначити легко, то виконати прогнозування відповідноївеличини прибутку складніше. Зрозуміло одне: збільшення рівнялогістичного сервісу виправдане в тому випадку, якщо з великоюймовірністю це приведе до такого зростання обсягу продаж, щопідприємство отримає запланований прибуток.Підтримка каналу фізичного розподілу пов’язана з необхідніс-

тю переміщення товарів від продавця до споживача. Це кульмі-наційна частина логістики і, відповідно, маркетингу. Американ-ська асоціація маркетингу (AMA — American Marketing As-sociation) визначає канал фізичного розподілу як структуру, що

244

складається з посередників, які, приймаючи права власності, до-водять товар від першого до останнього власника. Існує, як пока-зано на рис. 6.6, багато альтернативних каналів фізичного розпо-ділу. Їх характеризують два показники:

— довжина — кількість посередницьких ланок;— ширина — максимальна кількість організацій, що діють у

кожній ланці.

Підприємства

Споживачі

Роздрібні торговці

Оптові торговці

ПІДПРИЄМСТВА

Рис. 6.6. Схема альтернативних каналівфізичного розподілу підприємства

При цьому ширина каналу багато в чому зумовлена стратегієюфізичного розподілу, що використовується.

Staudt T. A., Taylor D. A., Bowersox D. J. виділяють чотири фа-ктори, що виправдовують наявність посередників у каналі фізич-ного розподілу:

— мінімізація кількості угод;— збереження товарно-матеріальних цінностей;— близькість до споживача;— надання відстрочки виробництва і реалізації.Розрізняють чотири методи аналізу каналу фізичного розподілу:1) інституційний — фокусує увагу на класифікації посередни-

ків (залежні чи незалежні; універсальні чи спеціалізовані; броке-ри, комісіонери, консігнатори, ділери, комівояжери, дистриб’ю-тори та ін.);

245

2) графічний — забезпечує наочне уявлення про структуруканалу фізичного розподілу;

3) інституційно–графічний — комбінує графічне зображеннятраєкторії переміщення товарів з аналізом задіяних при цьомупосередницьких інститутів;

4) функціональний — концентрує зусилля на розгляді опера-ційних блоків, що склалися між учасниками каналу розподілу(операції маркетингу; операції логістики).

У контексті функціонального підходу зрозуміло, що каналрозподілу може бути розділений на дві головні складові:

— маркетинговий канал (канал угод);— логістичний канал (канал переміщувальних і зберігаючих

операцій).У маркетинговому каналі посередники досягають домовлено-

стей про здійснення актів «купівлі-продажу». Його мета — опти-мізація маркетингової діяльності. Учасники (дилери, комівояже-ри, дистриб’ютори та ін.), пов’язані з оптимізацією збуту,виконують комерційні акції, укладають угоди, займаються адмі-ніструванням.

У логістичному каналі посередники залучені до реалізації до-сягнутих домовленостей. Його мета — оптимізація логістичноїдіяльності. Учасники (транспортно-експедиційні і складські ор-ганізації чи відповідні підрозділи маркетингових посередників),пов’язані з вирішенням проблем переміщення в просторі і часі,здійснюють управління запасами, транспортування, складування,комунікацію. Вказана диференціація є відображенням процесівспеціалізації маркетингу і логістики.

6.4. СТАТИСТИЧНА ЗВІТНІСТЬ ЛОГІСТИКИ

Важливою проблемою, від раціонального вирішення якої за-лежить повномасштабне використання логістики та маркетингу вдіяльності підприємств, є удосконалення обліку відповідних ви-трат. Насамперед це дасть можливість створити передумови дляточнішого розрахунку ефективності логістичної та маркетинговоїдіяльності.

Нормативи бухгалтерського обліку такі, що всі субфункції ло-гістики і маркетингу відображаються в різних регістрах, і було бдоцільно в бухгалтерській та статистичній звітності підприємстввиділити в окрему статтю логістичні витрати та маркетингові ви-трати. При цьому йдеться не про зміни в стандарті обліку витрат

246

на виробництво, а лише у формі 2 «Звіт про фінансові результа-ти». Тобто така невелика зміна у звітності не ускладнить обліко-ву роботу, але дасть змогу кожному підприємству підрахуватиефективність проведення логістичних і маркетингових заходів тавизначити їхній вплив на зміну обсягу реалізації продукції. Доці-льно впровадити в практику обліку підприємств форми статисти-чної звітності наведені в, табл. 6.4 і 6.5.

Таблиця 6.4ЗВІТ ПРО ЛОГІСТИЧНІ ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВА

за_____________ 20___ року

У тому числі витрати

Назва показникаУсьо-го ви-трат

на по-стачан-ня

на підтримкувиробництва

на збутпродук-

ції

Логістичні витрати, всього

в тому числі:

Матеріальні витрати

Амортизація основних фондів

Витрати на оплату праці

з них:

оплата праці залучених праців-ників

Відрахування на соціальні за-ходи

Витрати на відрядження

Витрати на доставку

Витрати на навантажувально-розвантажувальні та транспор-тно-складські роботи

Витрати на складування

Витрати на відправку

Втрати прибутку внаслідок не-використаних можливостей,пов’язаних зі створенням і збе-ріганням запасів

Інші витрати

247

Таблиця 6.5

ЗВІТ ПРО МАРКЕТИНГОВІ ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВАза_____________ 20___ року

У тому числі витрати

Найменування показника Всьоговитрат на дослі-

дження на збутпродукції

на просу-вання

Маркетингові витрати, всього

у тому числі:

Матеріальні витрати

Амортизація основних фондів

Витрати на оплату праці

з них:

оплата праці залучених праців-ників

Відрахування на соціальні за-ходи

Витрати на відрядження

Інші витрати

Наявність таких статей у статистичній звітності підприємств,наприклад у звіті про основні показники діяльності підприємства(форма № 1-підприємництво), вирішить проблему обліку логіс-тики та маркетингу, оскільки таку форму звітності за результата-ми року подають усі, в тому числі малі підприємства всіх видівекономічної діяльності. Усі ці витрати детально за кожним еле-ментом відділ бухгалтерського обліку представляє у журналах-ордерах № 5 та № 5А. Для заповнення запропонованих форм зві-тності потрібно лише виділити із загальної суми витрат підпри-ємства витрати, пов’язані з роботою відділів логістики та марке-тингу. Звичайно, це додатковий обсяг роботи для відділу бух-галтерії, але необхідність такого обліку очевидна.

Для аналізу впливу відповідних витрат на зміну обсягів реалі-зації продукції та суму додатково одержаного прибутку можназастосувати методів вивчення взаємозв’язків, зокрема індексногота регресійно-кореляційний. Індексний метод дозволяє проаналі-

248

зувати функціональні взаємозв’язки, регресійно-кореляційний —стохастичні взаємозв’язки між показниками. Використання такихметодів дає змогу кількісно визначити вплив чинників, у даномувипадку — логістичних і маркетингових витрат, на результатидіяльності підприємства.

Регресійна модель зв’язку має такий вигляд (у випадку ліній-ної форми):

nn xaxaxaaY ++++= ...22110 ,

де Y — прибуток або обсяг реалізованої продукції;nx — статті логістичних чи маркетингових витрат;na — коефіцієнти регресії.

У такій моделі зв’язку результативним показником (Y) можебути сума прибутку, вартість реалізованої продукції або іншийфінансовий показник, а чинниками (x) — окремі елементи логіс-тичних чи маркетингових витрат. Одержані після розрахунків заданими звітності значення коефіцієнтів регресії ( ),..., 21 nааа пока-жуть напрям та величину впливу кожного елемента витрат на ре-зультативний показник. А реалізація кореляційної частини мето-ду, тобто розрахунок показників кореляції, дисперсій, показниківваріації тощо, дасть змогу виявити тісноту зв’язку між результа-тивним показником та чинниками. Крім того, за допомогою ме-тодів регресій і кореляцій можна розрахувати на підприємствінауково обґрунтовані прогнозні показники і таким чином спла-нувати відповідні дії й спрямувати їх у певне русло для станов-лення найбільш прибуткового та ефективного виробництва.

6.5. НЕОБХІДНІСТЬ МАКРОМАРКЕТИНГОВОЇ ПІДТРИМКИФУНКЦІОНУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

Кожне підприємство знаходиться в певному зовнішньому се-редовищі, що являє собою сукупність факторів надлокального рі-вня. Ці фактори впливають на будь-яке підприємство, проте ке-рувати ними з локального рівня неможливо. Зате макроеконо-мічний фактор може бути контрольованим і керованим держав-ною владою. Для підвищення ефективності діяльності підпри-ємств потрібно, щоб маркетингом займалися органи державногоуправління всіх рівнів, а також органи місцевого самоврядування(макро- і мезомаркетинг).

Маркетинг у діяльності інституційних одиниць виступає намікрорівні як інструмент адаптації і вбудови підприємств у мак-

249

ромаркетингове середовище. Враховуючи, що маркетинг — цеідеологія, теорія і практика конкурентної боротьби, спосіб під-вищення конкурентоспроможності економічних систем, можназробити висновок, що в Україні не створено маркетингової сис-теми країни, яка б охоплювала всі ієрархічні рівні управління.

Маркетинг не поставлено належним чином не тільки на мік-роекономічному рівні в діяльності багатьох підприємств, вінпрактично не знайшов системного використання ні на мезоеко-номічному рівні в діяльності регіональних органів державногоуправління, ні на макроекономічному рівні в діяльності уряду.Отже, для підвищення конкурентоспроможності економікиУкраїни та створення маркетингової системи країни маркетингповинен проникнути в різні сфери життя суспільства.

При вивченні співвідношення логістики та маркетингу з полязору фахівців звичайно випадає, що, крім мікромаркетингу, є ма-кромаркетинг, який істотно впливає на функціонування логісти-чної системи підприємства.

Навіть оптимістичні прогнози можуть бути втілені в реаль-ність тільки за умови розуміння того, наскільки внутрішні і зов-нішні фактори впливають на їхню реалізцію. У бізнесі постійнітільки зміни зовнішнього середовища. З врахуванням цієї обста-вини в розроблений план логістики слід постійно вносити корек-тиви. Звичайно на логістику впливають вісім факторів зовніш-нього середовища. З урахуванням цього необхідні моніторингстану і об’єктивна оцінка їх впливу на ефективність функціону-вання логістичної системи підприємства (рис. 6.7).

Конкурентний. Аналіз діяльності конкурентів (ціни, прибу-ток, постачальники, споживачі та ін.) є важливими, передусім,для визначення мінімального рівня обслуговування, який можезадовольнити споживачів.

Георинковий. Ефективність логістичних дій прямо залежитьвід місця знаходження їх участників. Наприклад, Бюро з перепи-су населення США склало прогноз, який свідчить про те, що напочатку ХХІ ст. 60 % жителів цієї країни будуть мешкати в Пів-денних та Західних штатах. Там же будуть сконцентровані голо-вні фінансові ресурси країни. Врахувавши цю інформацію, багатофірм (а серед них такі велетні, як McDonald’s, Southland) прийня-ли рішення про нове позиціювання на ринку, зміщення акцентів урозташуванні своєї комерційної мережі.

Техніко-технологічний. Роботи, комп’ютери, відеокамери,засоби комунікацій, складування, транспортування, упаковка, ав-томатизовані системи управління матеріальним потоком, а також

250

багато інших матеріальних проявів науково-технічного прогрес-су, які ще недавно не використовувались у бізнесі, виявляють си-льний тиск на ефективність функціонування логістичної системи.

Соціально-економічний

фактор

Гео-ринковийфактор

Конкурентнийфактор

Бізнес-планпідприємства

Логістика

МенеджментІнжиніринг

Маркетинг Фінанси

Інвестиції

Факторступеня

державногорегулювання

Фактортенденціїрозвиткусервісу

Паливно-енергетичний

фактор

Факторструктури

логістичноголанцюга

Техніко-технологіч-ний фактор

Рис. 6.7. Макромаркетингове середовище логістики підприємства

Паливно-енергетичний. Залежність логістичних операцій віднафтопродуктів буде залишатися ще досить довго. Між тим, тра-диційні джерела енергії є вичерпно-невідновлюваними природ-

251

ними ресурсами, їхня кількість на планеті зменшується, вартістьзбільшується, а наслідки використання згубно впливають наякість середовища життя людини. Тому слід завчасно проводитиексперименти і апробування альтернативних джерел енергії. Уцьому зв’язку вже існують песимістичні та оптимістичні прогно-зи щодо конкретних замінників. Важливо, щоб перехід на кращі зних відбувся раніше, ніж може виникнути критична ситуація.

Соціально-економічний. Стан банківської, бюджетної, пода-ткової, кредитно-фінансової системи, рівень прибутків населен-ня, ступінь ділової активності суб’єктів господарювання, політи-ка у сфері ціноутворення, образ життя, традиції, звичаї, очіку-вання та велика кількість аналогічних обставин значною міроювпливають на ефективність функціонування логістичної системипідприємства.

Структура логістичного ланцюга. Різноманітні варіантиформ постачання та фізичного розподілу, характер взаємовідно-син між учасниками цих процесів надають відповідний відтінокхарактеру логістичної системи. В одних випадках використову-ється прямий маркетинг, у других — непрямий маркетинг, у тре-тіх — вузькі канали розподілу, в четвертих — широкі каналирозподілу, у п’ятих — є багато постачальників, у шостих їх кіль-кість зведена до мінімуму тощо.

Тенденції розвитку сервісу. Логістичній системі властивагнучкість щодо набору послуг, який надається споживачам.У зв’язку з посиленням конкуренції та загостренням проблемиреалізації збільшується кількість грошових коштів, що спрямо-вуються на обслуговування. Це дає змогу збільшити видове різ-номаніття та нарощувати обсяги сервісу.

Ступінь державного регулювання. Протягом останнього де-сятиріччя найбільш помітні зміни серед факторів зовнішньогосередовища логістики відбулися в структурі державного управ-ління. Природно, що лібералізація управління економічнимипроцесами в усіх ланках логістичного ланцюга впливає на особ-ливості та результативність логістичної діяльності. На сучасномуетапі розвитку економіки України більшість фахівців вважають,що подальше зростання неможливе без посилення регулюючоїфункції держави.

У світовій економічній теорії існує декілька напрямів обґрун-тування зростання масштабів державного регулювання економі-чного та соціального життя. Перша група теорій пов’язує збіль-шення ролі держави з функцією забезпечення економічногозростання, тобто держава повинна виступати «локомотивом»

252

економічних перетворень, акумулюючи цілеспрямовані зусилляна технічному переозброєнні галузей, розробці цільових науко-вих програм, зростанні інвестицій, структурній політиці. Дру-га — акцентує увагу на впливі внутрішніх політичних процесів,зокрема, відзначається величезна роль законодавства, яка неми-нуче веде до посилення значення держави як виразника і коорди-натора інтересів різних суспільних груп. Третя — пов’язує зрос-тання ролі держави з вимогами соціального середовища,наприклад, з технічним прогресом, демографічними змінами. Ін-ші теоретики обґрунтовують розширення функцій держави їївнутрішньою природою і динамікою розвитку. Наприклад, теоріясуспільного вибору трактує державу як своєрідну монополію, якасхильна до самовідтворення, контролю та «не любить» самооб-межень.

Економічна роль держави в ринковій економіці має межі, пев-ну нішу, де вона дає максимальний ефект. При цьому основніекономічні школи приймають такі напрями державного втручан-ня в економіку:

— стимулювання економічного зростання;— вироблення і забезпечення реалізації національних пріори-

тетів1;— емісія грошей і грошове регулювання;— виробництво суспільних благ (товарів);— створення і підтримка правової бази ринкових відносин;— підтримка конкурентного середовища і заходи, спрямовані

на недопущення монополізації економіки;— мінімізація негативних побічних ефектів від ринкової ді-

яльності, зокрема, діяльність з охорони навколишнього сере-довища;

— подолання надмірної соціальної диференціації у суспільст-ві, підтримка соціально незахищених верств населення;

— інтеграція країни в міжнародне економічне співтова-риство;

— здійснення структурної перебудови економіки.

1 Серед національних пріоритетів для України можна виділити кілька головних. По-перше, це подальша стабілізація економічного зростання, вироблення збалансованої ма-кроекономічної політики з метою подальшого досягнення стійкого розвитку з урахуван-ням екологічних і соціальних вимог. По-друге, сприяння зростанню продуктивностіпраці через здійснення інноваційної політики, передусім, для прискореного розвиткуНТР і фундаментальної науки, підтримки інформаційних технологій. По-третє, всілякесприяння розвитку освіти і підвищенню кваліфікації робочої сили. По-четверте, забезпе-чення соціальної функції держави через оптимізацію програм у сфері соціального та пе-нсійного забезпечення. По-п’яте, поліпшення навколишнього природного середовища.

253

У нинішній час головною є проблема посилення конкурен-тоспроможності української економіки. Підвищення конкурен-тоспроможності національної економіки можна здійснити зарахунок посилення ролі держави. Це зумовлено такими чинни-ками:

— керівництвом держави прийнято стратегію випереджаючо-го розвитку економіки України, яка передбачає збільшення сере-дньорічного темпу зростання ВВП. Теоретичною основою цієїстратегії є відповідна теорія випереджаючого розвитку. Вонаґрунтується на положенні про визначальну роль держави, дообов’язків якої входить всебічно сприяти реалізації конкурентнихпереваг національної економіки;

— світовий досвід доводить необхідність зростання ролі держа-ви на найскладніших етапах розвитку. Саме активне втручаннядержави в економічні процеси забезпечило соціально-економічнийпрорив у США в 30-ті роки, в Японії — після Другої світової війни,в країнах Західної Європи — в 70-ті роки, в країнах Південно-Східної Азії — в цей час (наприклад, Південна Корея за останні35 років внаслідок державного регулювання збільшила ВВП з 2 млрддо 500 млрд дол., а на душу населення — з 85 до 10 тис. дол.);

— про необхідність посилення дієздатності держави говорятьфахівці з міжнародних фінансових організацій. У спеціальному до-слідженні Всесвітнього банку на тему «Держава в світі, що міняєть-ся» відмічається: «Низький рівень дієздатності держави в багатьохкраїнах СНД є серйозною і зростаючою перепоною для досягненняпрогресу в більшості галузей економічної та соціальної політики».

Отже, в умовах, коли на перше місце виступають завданняекономічного зростання, проблема зміцнення регулюючої функ-ції держави стає ключовою. Посилення дієздатності держави, зо-крема, передбачає створення державою економічних передумовреалізації конкурентних переваг української економіки. В ситуа-ції, коли вони не можуть бути реалізовані автоматично, державаповинна виступити в ролі суб’єкта, який посилює ринкові меха-нізми, доробляє те, що ринок зробити не здатен1.

1 В економічній політиці панували то концепції, що відстоювали посилення ролідержави в економічних процесах (насамперед, кейнсіанство, яке превалювало в еконо-мічній теорії та практиці господарського регулювання протягом багатьох десятилітьХХ ст. приблизно до кінця 70-х років), то концепції, що робили ставку на ринкові сили векономіці, на підприємництво і на підтримку державою саме цих сил та ґрунтувались наточці зору, що державне втручання пригнічує суттєві основи ринкового механізму, кон-куренцію, самостійність товаровиробників, порушує економічні пропорції (монетаризм,економіка пропозиції, неолібералізм і інші економічні теорії, що набули особливоговпливу у 80-і та 90-і роками ХХ ст.).

254

Досвід останнього століття свідчить, що ринковий меха-нізм, при всій його здатності гнучко адаптуватися до змін усоціально-політичному і економічному житті, до швидкогорозвитку продуктивних сил, виявився малоефективним для ви-рішення цілого ряду антикризових, соціальних, екологічних,науково-технічних та регіональних проблем. На сучасномуетапі розвитку необхідний синтез ринкового і державного ре-гулювання економіки. Співвідношення цих двох складових неє чимось сталим, воно може змінюватись. Економічними про-цесами слід керувати за допомогою економічних і правовихмеханізмів, а не директив. У той же час адміністративні мето-ди повинні використовуватись у тих сферах, де вони доцільні.Зокрема, користування національним багатством (корисні ко-палини, земля, водні і рослинні ресурси), ліцензування, боро-тьба з монополізмом, вирішення проблем екології, допомогабезробітним, виплати багатодітним сім’ям, визначення мініма-льної заробітної плати, захист національних інтересів у зовні-шньоекономічних зв’язках, забезпечення дотримання правовихнорм підприємництва та ін.

Логістика — це інструмент гармонізації відносин з узгоджен-ня інтересів держави, діячів ринку та населення. Ця гармонізаціядосягається в результаті раціоналізації виконання логістичнихфункцій підприємствами і дозволяє успішно вирішувати типовізавдання соціально-економічного розвитку територій (табл. 6.6).Наприклад, при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, приміграції населення, в природокористуванні, у забезпеченнізбройних сил та інших силових міністерств, у роботі міськоготранспорту та ін.

Таким чином, логістика є інструментом ринкової орієнтаціїпідприємницької діяльності. Вона має специфічний набір при-йомів (організаційно-управлінських механізмів) узгодження ін-тересів контрагентів ділових відносин. Держава при цьому заці-кавлена, щоб названі механізми використовували усі під-приємства. У такому випадку при отриманні позитивних ре-зультатів відбудеться синхронізація інтересів держави, підпри-ємств та населення.

255

Таблиця

6.6

ТИПОВІ З

АВДАННЯ

ЕКОНОМІЧНОЇ С

ИСТЕМИ

ТЕРИ

ТОРІЇ, ЯКІ В

ИРІШУЮТЬС

ЯПРИ

ВИКОРИ

СТАННІ П

ІДПРИ

ЄМСТВАМИ

ІНСТРУ

МЕНТАРІЮ

ЛОГІСТИКИ

Значення

для

території

Терм

ін планування

Типові

завдання

стратегічне

тактичне

опера-

тивне

довготермі

-новий

середньоте

-рм

іновий

короткотер

-міновий

1. Економічна

політик

а

Здійснення

міжфірм

ової

координації,

виходячи

з необхідності ком

плексного

економ

ічного

розвитку.

++++

++

Регулю

вання пропорцій у використан

-ні

мінерально-сиро

-винних,

паливно

-енергетичних

, водних,

земельних

, тру

-дових та

інших

ресурсів.

++++

++

Розвиток

виробничої інф

раструктури.

++++

++

Удосконалення

структури

господарсь-

кого

ком

плексу

.++

++

Створення

умо

в для фо

рмування

віль-

них економ

ічних зон

+++

++++

++

255

256

Закінчення

табл.

6.6

Значення

для

території

Терм

ін планування

Типові

завдання

стратегічне

тактичне

опера-

тивне

довготермі

-новий

середньоте

-рм

іновий

короткотер

-міновий

2. Соціальна

політик

а

Розвиток

соціальної інф

раструктури.

++++

Забезпечення

ресурсами

підприємств

соціальної

сфери

.++

++

Надання

допом

оги населенню

, що по

-страждало

в результаті надзвичайних

ситуацій

+++

+

3. Екологічна політика

Екологічно

обґрунтоване розміщення

виробничих

сил

.++

+++

Раціональне використання

природних

ресурсів

.++

+++

Збереж

ення

і відновлення

природних

комп

лексів

.++

+

Запобігання і ліквідація

надзвичайних

ситуацій

.+

+++

Організація

раціонального

викорис-

тання,

переробки

та утилізації відходів

+++

++

256

257

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,керуючись концепцією індикативного втручання в економіку, зарахунок традиційної системи методів державного регулюваннястворюють сприятливі умови зовнішнього середовища для під-вищення конкурентоспроможності підприємств і якості життянаселення (рис. 6.8).

Система традиційних економічнихметодів державного регулювання

діяльності підприємств

Програми

Пільги

Бюджет

Цінніпапери

Проценти

Резерви

Податки

Ціни

Кредити

Інвестиції

Тарифи

Амортизаційнівідрахування

Мито

Спеціальніфонди

Субсидії

Державнізамовлення

Технополіси

Вільні економічнізони

Залученняприватногокапіталу

Рис. 6.8. Схема традиційної системи економічнихметодів державного регулювання діяльності підприємств

Державний вплив на діяльність логістичних систем підпри-ємств можна звести до використання таких методів:

— індикативних (методичні рекомендації організації і технологіїгосподарської діяльності) — сприяють координації діяльності логіс-тичних систем підприємств завдяки розповсюдженню інформаціїпро прогресивний досвід та впровадженню наукових розробок;

— непрямого управління (економічна підтримка підпри-ємств) — сприяють підтримці ефективних інновацій, розвиткуінтеграційних процесів у логістичних системах;

— прямого управління (регулювання діяльності природнихмонополій, державні закупки) — сприяють забезпеченню поста-

258

чання продукції для державних потреб та виконання цільовихдержавних програм.

Враховуючи значення фактора «ступінь державного регулю-вання», а також необхідність посилення дієздатності держав всучасних умовах, як інструмент державної підтримки діяльностілогістичної системи підприємства доцільно використовувати ма-ркетинг. Формування макро- і мезомаркетингової системи, тобтосистеми маркетингової діяльності органів державного управліннята органів місцевого самоврядування, необхідно розглядати вкомплексі з іншими напрямами управління національною еконо-мікою та державного будівництва.

Макромаркетинг дозволяє створити нову систему методівдержавного регулювання діяльності підприємств, які зможутьформувати сприятливе зовнішнє середовище господарюванняпідприємств. Так, останнім часом поширилася практика налаго-дження зв’язків із громадськістю. Все частіше державні установивикористовують інструменти реклами. Метою реклами, де ініціа-торами стають державні установи, найчастіше є пропаганда дер-жавних суспільно важливих ідей, висвітлення позитивних ре-зультатів своєї роботи тощо. Найактивнішими учасниками є таківідомства державної виконавчої влади, як Державна податковаадміністрація, Державна автомобільна інспекція, Міністерствооборони. Значну кількість заходів з пропаганди ідей, сприятли-вих для розвитку міст, починають здійснювати міські влади.

В індустріально розвинутих країнах уряди, адміністрації зе-мель, штатів, кантонів, департаментів, міст використовують мар-кетинг для активізації соціально-економічного розвитку. Напри-клад, на замовлення Європейської комісії експертами-маркето-логами була розроблена стратегія формування позитивної суспі-льної думки з питання заміни національних валют країн ЄС наєвро. Адміністрація Президента США посідає двадцять четвертемісце серед найбільших рекламодавців світу. Уряди багатьохкраїн використовують технології маркетингу при проведенніпрограм боротьби з алкоголізмом, курінням і наркоманією, збе-реження електроенергії, дотримання правил дорожнього руху.У Франції за допомогою маркетингу було вирішено проблемунерівномірного розміщення виробничих сил. У Швейцарії, Іспа-нії, Німеччині координаційним механізмом регулювання індуст-рії туризму є маркетингові системи цих країн. Їх організаційнимиелементами — носіями маркетингових функцій — є центральніта регіональні органи державної влади, національні та регіональ-ні туристичні асоціації, туристичні підприємства.

259

В США адміністрація штату Пенсільванія використала регіона-льний маркетинг для трансформації економічної структури Пітсбу-ргської агломерації — одного з центрів світового сталеливарноговиробництва. Після аналізу маркетингового середовища з викорис-танням класичного маркетингового інструментарію було розробле-но стратегію розвитку Пітсбургського регіону. Нині Пітсбург — церегіон індустрії сервісу, охорони здоров’я, освіти, прецизійних тех-нологій, легкої промисловості, сталеливарного виробництва. Протев ньому зайнято менше 5 % працездатного населення. В кінці 90-хрр. ХХ ст., Пітсбург було визнано «Кращим для проживання містомв США», він увійшов до десятки кращих американських міст за рів-нем урбанізації і охорони здоров’я жителів, хоча в 70-х роках це буводин із найбільш забруднених регіонів США. Цей досвід був вико-ристаний у багатьох країнах світу — Норвегії, Ірландії, Греції, Ту-реччині та ін. Зокрема, в Росії, в Кузбасі, при пошуку оптимальнихмеханізмів вирішення кризової ситуації (регіон мав вугільно-металургійну спеціалізацію і нерозвинуту соціальну сферу) булорозроблено специфічну модель регіонального маркетингу. Пошу-ком адекватних моделей маркетингової діяльності займаються в ін-ших суб’єктах Російської Федерації.

Традиційною сферою діяльності міських властей за кордономстав муніципальний маркетинг — використання інструментів ма-ркетингу з метою розвитку міста, підвищення конкурентоспро-можності його інституційних одиниць і забезпечення добробутунаселення. Це система заходів по залученню до міста нових еко-номічних агентів та інвестицій шляхом розповсюдження інфор-мації та друкованих матеріалів про місто, цілеспрямованих візи-тів міських керівників, зустрічей з потенційними інвесторами та ін.

Прогресивний зарубіжний досвід свідчить про те, що макро-маркетинг повинен ґрунтуватися на ретельному врахуванні по-треб населення, стану і динаміки ринків, інтересів держави таокремих підприємств; створенні умов для їх максимальної адап-тації до змін зовнішнього середовища.

6.6. СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ МАКРОМАРКЕТИНГОВОЇ ПІДТРИМКИФУНКЦІОНУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

Поняття «територіальний маркетинг» (національний, регіональ-ний, муніципальний) — це використання концепції, методології ітехнології маркетингу суб’єктами управління економічних системмакро- і мезорівнів. Отже, це макромаркетинг і мезомаркетинг. ДляУкраїни національний маркетинг — це маркетинг у діяльності уряду

260

України, регіональний маркетинг — це маркетинг у діяльності регіо-нальних органів державного управління (місцевих державних адміні-страцій, уряду Автономної Республіки Крим), муніципальний марке-тинг — це маркетинг у діяльності органів місцевого самоврядування.

Під категорією «маркетингова діяльність органів державногоуправління та органів місцевого самоврядування» (макро- і мезомар-кетинг) слід розуміти використання концепції, методології, техноло-гії маркетингу органами державної влади центрального та місцевогорівнів і органами місцевого самоврядування. Можна запропонуватисхему такої діяльності, що, як це показано на рис. 6.9, включає:

— моніторинг зовнішнього середовища;— вибір пріоритетів економічного розвитку території і вста-

новлення параметрів оптимальної структури господарськогокомплексу;

— формування оптимальної структури господарського ком-плексу території;

— оцінку внеску валової доданої вартості підприємств певнихгосподарських комплексів у валовий внутрішній продукт (валовудодану вартість) економічної системи;

— створення сприятливого податкового клімату (податки —це ціна, за яку органи державного управління та місцевого само-врядування надають владні послуги);

— сприяння у встановленні ділових відносин між суб’єктамигосподарювання;

— стимулювання роботи підприємств у пріоритетних напря-мах і поширення інформації про переваги такої роботи;

— оцінку результатів і залежно від них корекцію подаль-ших дій.

Маркетингова діяльність органів державного управління маєбагатопланове значення:

• економічна роль — економічно зацікавлює у згортанні ви-робництва одних і нарощуванні виробництва інших товарів, гар-монізує інтереси всіх суб’єктів ринку, оптимізує структуру гос-подарського комплексу;

• суспільно-політична роль — встановлює стандарти соціаль-ної поведінки, формує представництво політичних партій у стру-ктурі гілок влади та споживацькі уподобання;

• ідеологічна роль — сприяє поширенню певної ідеології;• освітньо-виховна — сприяє поширенню нових знань, при-

щеплює різноманітні практичні навички;• психологічна роль — формує психологічні установки, хара-

ктер реакції, психологічний клімат.

261

Результат позитивний Результат негативний

Оцінка результатів

Формування оптимальної структури господарськогокомплексу території

Створення спри-ятливого подат-кового клімату

Стимулюванняроботи підпри-ємств в пріо-ритетних на-прямах ірозповсю-

дження інфор-мації про пере-

вагитакої роботи

Сприяння увстановленні ді-лових відносинміж суб’єктамигосподарювання

Оцінка внескувалової доданоївартості під-приємств пев-них господар-

ськихкомплексів уваловий внут-рішній продукт(валову доданувартість) еко-номічної сис-

теми

Моніторинг зовнішнього середовища

Вибір пріоритетів економічного розвитку території і встановленняпараметрів оптимальної структури господарського комплексу

Рис. 6.9. Схема маркетингової діяльності органів державногоуправління та місцевого самоврядування (макро- і мезомаркетингу)Єдино можливою формою існування макромаркетингу є тери-

торіальна маркетингова система, яка є підсистемою економічноїсистеми території. При цьому під територіальною маркетинго-вою системою розуміють організаційно-управлінський механізм,тобто взяті в сукупності підрозділ маркетингу органу виконавчоївлади та план маркетингу — розділ програми соціально-еконо-мічного та культурного розвитку.Організаційний механізм у формі підрозділу маркетингу орга-

ну виконавчої влади повинен систематично виявляти, які марке-тингові рішення і дії необхідні для розвитку ділової активностіпідприємств і підвищення якості життя населення. Схема типовоїорганізаційної структури підрозділу маркетингу органів виконав-чої влади, як це показано на рис. 6.10, повинна бути побудованаза функціональним типом. Кількість секторів, типовий зміст їхроботи і перелік обов’язків співробітників секторів визначаютьсязавданнями щодо формування плану маркетингу органів вико-навчої влади території (табл. 6.7).

262

Начальник

підрозділу маркетингу

Заступник начальника

підрозділу маркетингу

:• Складання

плану

маркетингу

Сектор

моніторин

гу• Ком

плексне дослідження

ринку

• Аналіз мо

жливостей

гос

-подарства території

• Визначення

маркетинго

-вих

можливостей

, ранж

у-вання пріоритетів

• Розробка

стратегій

мар-

кетингу

господарського

комп

лексу території

Сектор структурної

і податкової політик

и• Визначення

оптимальної

функціональної

і вартісної

структури у ВВП

чи ВДВ

• Визначення розмірів

по-

датків

і зборів

Сектор оптимізації гос-

подарських

зв’язків

• Пош

ук місця

господар-

ського

ком

плексу

терито-

рії в

системі

національно

-го

і міжнародного розпо-

ділу

праці

• Підготовка

матеріалів

для укладання угод

про

співробітництво території

Сектор просування

• Пош

ирення

позитив-

ної інфо

рмації

про те

-риторію

• Регулю

вання дотацій-

ної,

інвестиційної

такредитної політики

• Форму

вання

приваб

-ливого

іміджу території

Рис.

6.1

0. Схема

типової

організаційної структури

підрозділу маркетингу

органів

виконавчої влади

262

263

Таблиця

6.7

ТИПОВИЙ

ЗМІСТ

РОБОТИ

І ФУНКЦІО

НАЛЬНІ О

БОВ

’ЯЗК

ИСПІВРО

БІТНИКІВ

ПІДРО

ЗДІЛУ

МАРК

ЕТИНГУ

ОРГ

АНІВ

ВИКОНАВЧОЇ В

ЛАДИ

Зміст роботи

сектора

Функціональні

обов’язки

співробітників сектора

Сектор моніторин

гу—

створює систему

маркетингової інфо

рмації,

за

допомо

гою

якої

збирає інфо

рмацію

про

маркетингове

середовище території і обґрунтовує її мар-

кетингові м

ожливості (генерує конструкти

-вні ідеї п

ро те,

як і за рахунок чого

мож

назаробити

гроші в

бюдж

ет території)

, визна

-чає пріоритетні напрями розвитку

госпо

-дарської

діяльності підприємств.

Здійсню

ємо

ніторинг

законів

, указів

, постанов

, роз-

порядж

ень,

що приймаються

, засобів

масо-

вої інфо

рмації;

вивчення

прогресивного

досвіду,

спеціальної

літератури,

статистич

-них даних;

входж

ення

в інф

ормаційні ме

-режі; маркетингові

дослідж

ення

• здійснювати

формулю

вання ц

ілей

і завдань, що стоять

перед

територією

;• виявляти

проблеми і обґрунтовувати необхідність

проведення марке-

тингових

дослідж

ень;

• проводити маркетингові

дослідж

ення

та інтерпретувати

отрим

ані ре-

зультати

;• відбирати дж

ерела інфо

рмації;

•фо

рмувати банк

даних

про

маркетингове середовище території на

основі

отрим

аної

первинної

та вторинної інф

ормації;

• виявляти

цільові

сегменти ринку для розвитку

територіальних між

-галузевих комп

лексів

;•проводити комп

лексне

вивчення та

прогнозування

потреб населення

території;

• виконувати

аналіз зібраної інф

ормації;

•здійснювати

контроль ефективності

територіального

маркетингу за

допомо

гою

інтегрального показника;

• складати

звіти про результати

проведеної роботи

Сектор структурної і податкової

політи-

ки —

визначає існуючу

і розраховує

опти-

мальну

структуру

ВВП

чи ВДВ

території,

пропонує

систему

податкових заходів для

досягнення

такої

оптим

альної

структури

• розраховувати внесок

кож

ного

територіального

господарського ком-

плексу

(галузі) у ВВП

чи ВДВ

території;

• розраховувати коефіцієнт

ефективності використання

наявного ре

-сурсного

потенціалу кожного

територіального

господарського комп

ле-

ксу

(галузі);

• прогнозувати

орієнтири

оптим

ізації кожного

територіального

госпо

-дарського комп

лексу

(галузі) у ВВП

чи ВДВ

території;

•розробляти

реком

ендації за

ставками держ

авних податків

, місцевих

податків

та зборів

, кредитної

і бю

джетної політики;

• пропонувати дж

ерела фінансування

для

розвитку територіальних

го-

сподарських комп

лексів

(галузей

)

263

264

Закінчення

табл.

6.7

Зміст роботи

сектора

Функціональні

обов’язки

співробітників сектора

Сектор оптимізації господарськи

х зв

’яз-

ків

— надає

інф

ормацію

, огляди

про

фак

-тори

та тенденції розвитку маркетингового

середовища,

сприяє встановленню

зв’язків

між

суб

’єктами господарювання

• надавати

інфо

рмацію

про

бізнес на

території,

розвиток ділової акти-

вності

;

•надавати

інф

ормацію

про

програми фінансової

підтрим

ки розвитку

пріоритетних

територіальних господарських комп

лексів

(галузей)

, у

тому

числі

про

нормативні акти

, пільгові

кредити

, підтримку іннова

-ційного розвитку

, ярм

арки

, виставки тощо;

•надавати

послуги

з вибору об

’єкта для співробітництва на

території

країни

, регіону

, міста

;

•надавати

інфо

рмацію

суб’єктам

господарювання та

потенційним

партнерам;

•фо

рмувати і поповнювати

банк даних потенційних партнерів для

суб’єктів господарювання;

• надавати

методичну

допом

огу служ

бам маркетингу

, що фу

нкціону-

ють

на мікроекономічном

у рівні господарю

вання;

•організовувати

тематичні

семінари маркетингової спрямованості

, як

для навчання

, так

і для обміну

прогресивним вітчизняним та

зарубіж

-ним досвідом

264

265

Сектор просування

— створює комп

лекс

просування

, що складається з реклами,

за-

собів прискорення і/чи посилення позитив-

ної реакції економ

ічних агентів,

пропаган-

ди, особистих контактів.

Займається фо

р-му

ванням

позитивної гром

адської думки і

сприятливого

іміджу органів влади та

тери-

торії в

цілом

у. Здійсню

є рекламні

кампанії,

презентації, пряме розсилання

, проведення

ярмарок,

фестивалів,

спортивних заходів,

розповсю

дження

інфо

рмаційних

друкова-

них матеріалів

• розробляти

систему

кредитних

, дотаційних,

інвестиційних заходів;

• висвітлю

вати

економічні, соціальні, спортивні, культурні, науково-

технічні

, медицинські

, екологічні та інші у

спіхи території, створю

ючи

уявлення

про

неї

як місце з привабливими

умо

вами

життя

, рекреації,

господарської діяльності;

•підтриму

вати

популярність і інтерес до

території,

використовуючи

різні інфо

рмаційні

приводи

: день

міста

; день

сміху

; створення героїв

,символів

, ритуалів,

традицій;

проведення великих спортивних

і культу

-рних

заходів,

конференцій

;

• популяризувати

територію

в цілому;

• стриму

вати

розповсюдж

ення

негативної інф

ормації про

територію

;

• фо

рмувати патріотизм

, пропагувати

здоровий спосіб

життя

— марке

-тинг

ідей

;

•культивувати

популярність,

високий

авторитет

, повагу

до перш

ихдерж

авних осіб

країни,

регіону

, міста

— маркетинг

осіб;

• сприяти додатковим

надходж

енням до

бюдж

ету,

підвищенню

конку

-рентоспром

ожності території і збільш

енню

мож

ливості більш

продук-

тивного вирішення

соціально

-економічних

питань

265

266

Отже, підрозділ маркетингу органів державної влади — це ор-ганізаційний механізм здійснення маркетингової діяльності. Про-те для ефективного виконання своєї місії організаційний меха-нізм повинен бути доповнений управлінським (процедурним,технологічним) механізмом (рис. 6.11).

За допомогою зазначеної технології підрозділу маркетингуслід розробляти перелік взаємопов’язаних маркетингових захо-дів, тобто план маркетингу органу виконавчої влади.

У секторі моніторингу відділу маркетингу органу виконавчоївлади для аналізу маркетингового середовища створюється сис-тема маркетингової інформації, визначаються зовнішні факторивпливу, сильні та слабкі сторони, ринкові та маркетингові мож-ливості (рис. 6.12). Система повинна отримувати необхідну мар-кетингову інформацію, завдяки якій маркетологи зможуть іден-тифікувати ринкові і маркетингові можливості та розроблятивідповідні комплекси макромаркетингу.

Комплексмаркетингу

Маркетинговесередовище

Система маркетинговоїінформації

Зовнішняінформація

цВнутрішнязвітність

Маркетинговідослідження

Аналізінформації

Інформація проодин фактор мар-кетингового се-редовища — по-тенціал території

Інформація проінші фактори

маркетинговогосередовища

Сім етапів мар-кетингового до-

слідження

Банк статистич-них методик таекономіко-

математичнихмоделей

Рис. 6.12. Схема системимаркетингової інформації підрозділумаркетингу органу виконавчої влади

267

Стратегічний маркетинг• визначення стратегії маркетингу• сегментування ринку• вибір цільового сегменту• позиціонування

Операційний маркетинг• розробка комплексу маркетингу• розробка плану маркетингу• відсліжування і фіксація проміжних ре-зультатів

Маркетинговий синтез• формулювання мети для кожної марке-тингової можливості• визначення переліку та ієрархії завдань,вирішення яких необхідно для досягнен-ня поставленої мети

Маркетинговий аналіз• аналіз маркетингового середовища те-риторії• пошук ринкових і маркетингових мож-ливостей (STEP і SWOT-аналіз)• прогноз варіантів розвитку території• вибір пріоритетних маркетингових мо-жливостей

Маркетинговий контроль• розрахунок ефективності маркетингу• корекція планів маркетингу

Чи досягнутіпоставлені

цілі структурноїперебудови?

Ні Так

Рис. 6.11. Алгоритм технології макромаркетингу (мезомаркетингу)

268

Під комплексом макромаркетингу слід розуміти набір контро-льованих змінних факторів, сукупність яких (структурна політи-ка, податкова політика, сприяння у формуванні каналів фізичногорозподілу суб’єктів господарювання, комунікації) може бути ви-користана для розробки плану маркетингу органу виконавчоївлади (табл. 6.8).

Таблиця 6.8СТРУКТУРА І ЗМІСТ КОМПЛЕКСУ МАКРОМАРКЕТИНГУ (мезомаркетингу)

Назва елемента комплексу Зміст діяльності елементів комплексу

Структурна політика Формування раціональної функціональної і вар-тісної структури господарського комплексу те-риторії

Податкова політика Встановлення розмірів податків і зборів

Сприяння у формуванніканалів фізичного роз-поділу суб’єктів госпо-дарювання

Надання ділової інформації суб’єктам господа-рювання, укладення договірних відносин з ін-шими територіями

Комунікації Звільнення від податків, зменшення ставок пода-тків, надання податкових кредитів і канікул, до-тації, позики, гарантії займів, організація виста-вок і ярмарок, проведення кампаній зформування та підтримки позитивного іміджутериторії

Складовою частиною комплексу макромаркетингу є комплекскомунікації:

• реклама. Макромаркетингова реклама може бути класифіко-вана як іміджева, рубрична, порівняльна, інформативна, підтри-муюча, нагадувальна, пояснювально-пропагандистська;

• засоби прискорення і/чи посилення позитивної реакції еко-номічних агентів — це демонстрація переваг і можливостейоб’єктів, що знаходяться на території; організація ознайомлюва-льних поїздок, надання інформації і послуг; політична і криміно-генна ситуації; режим екологічної безпеки; ставки податків і збо-рів; рівень доходів населення; тип попиту; сукупність культурнихтрадицій і надбань та ін.;

• пропаганда («PR») — це проведення прес-конференцій,брифінгів, круглих столів для розповсюдження в засобах масовоїінформації відомостей про переваги території, корекції несприят-ливого уявлення про цю територію, забезпечення її позитивногоіміджу, роз’яснення громадськості політики органів виконавчої

269

влади, постійне інформування про результати проведеної роботиз точки зору задоволення інтересів суб’єктів господарювання інаселення та ін. Фахівці з «PR» можуть запропонувати організу-вати проведення наукових конференцій, урочистих заходів, ху-дожніх та науково-технічних виставок, експозицій досягненьучених, презентацій, ярмарок, спортивних змагань, що дозволитьдосягнути запланованого ефекту;

• особисті контакти трансформуються в такі заходи: предста-вництва на інших територіях, знаходження і залучення потенцій-них інвесторів, розповсюдження інформації про переваги терито-рії на переговорах, встановлення довготермінових контактів івикладення аргументів на користь даної території.

Ефективність здійснення комплексу комунікації органу вико-навчої влади території можна оцінювати за допомогою двох по-казників:

— додаткові надходження до бюджету, отримані після здійс-нення комплексу комунікації;

— рентабельність комплексу комунікації.Додаткові надходження до бюджету, отримані після здійснен-

ня комплексу комунікації, розраховують за формулоюВ,)П(ПД 01 −−=

де Д — додаткові надходження до бюджету, отримані після здій-снення комплексу комунікації;

П1 — сума податкових надходжень до бюджету після здійс-нення комплексу комунікації;

П0 — сума податкових надходжень до бюджету до здійсненнякомплексу комунікації;

В — витрати на здійснення комплексу комунікації.Рентабельність комплексу комунікації розраховують за фор-

мулою

%100ВДР ⋅= ,

де Р — рентабельність комплексу комунікації.Державна підтримка функціонування логістичних систем під-

приємств здійснюється відповідними секторами відділу маркети-нгу органу виконавчої влади. Селективна підтримка надаєтьсянасамперед підприємствам, які зайняті матеріально-технічнимзабезпеченням соціальної сфери, постачають продукцію для дер-жавних потреб, беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайнихситуацій, працюють у пріоритетних господарських комплексах.

270

Сектор моніторингу:• аналізує маркетингове середовище за допомогою системи

маркетингової інформації, діагностує стан логістичних систем тарозробляє методичні матеріали індикативного характеру з удо-сконалення їхньої роботи;

• накопичує інформацію про особливості функціонування ло-гістичних систем підприємств різної галузевої та відомчої нале-жності, форм власності, характеру готової продукції, організа-ційно-правової форми та ін.;

• складає прогнози розвитку мережі товарних потоків, щомають пріоритетне значення для забезпечення господарськихзв’язків;

• розповсюджує прогресивний практичний досвід функціону-вання логістичних систем підприємств;

• сприяє впровадженню найновіших наукових розробок логіс-тичної спрямованості.

Сектор оптимізації господарських зв’язків:• здійснює закупівлі по державних замовленнях, при цьому

забезпечуючи ефективне витрачання бюджетних коштів;• організує торги (конкурси, тендери) по розподілу державних

замовлень;• формує систему державних замовлень та поставок продукції

для державних потреб.Сектор просування:• здійснює економічне стимулювання, спрямоване на поліп-

шення результатів функціонування логістичних систем;• забезпечує звільнення від податків, зменшення ставок пода-

тків, надання податкових кредитів і канікул, дотації, позики, га-рантії займів підприємствам, що зайняті обслуговуванням органі-зацій соціальної сфери та постачанням продукції для державнихпотреб;

• забезпечує виділення пільгових кредитів при здійсненні за-купівель, завезення продукції та створення запасів на випадокнадзвичайних ситуацій;

• організує проведення виставок і ярмарок з метою формуван-ня господарських зв’язків.

З аналізу взаємодії мікро- та макромаркетингу з логістичнимменеджментом підприємств можна дати класифікацію співвід-ношення мікро- та макромаркетингу (табл. 6.9) і як узагальненийвисновок — класифікацію маркетингу (табл. 6.10).

271

Таблиця

6.9

СПІВВІДНОШЕННЯ

МІКРО

МАРК

ЕТИНГУ

ТА

МАКРО

МАРК

ЕТИНГУ

Концептуально

-методологічні

характеристики

Мікромаркетинг

Макромаркетинг

(мезомаркетинг

)

Рівень

економічної

системи

, на

яком

у застосовується

концепція

соціальноетичного маркетингу

• мікрорівень

(підприємства та

органі-

зації)

•макрорівень,

мезорівень

(органи

держ

авного

управління та

органи міс-

цевого

самоврядування)

Сектор інституційної одиниці

• нефінансових

корпорацій;

• фінансових

корпорацій;

• некомерційних організацій

• загального

державного

управління

Передум

ови актуальності

• трансформація ринку продавця

в ри-

нок пок упця

(посилення

конкуренції,

загострення збутових

проблем

)

•демо

кратизація

держ

ави,

інститути

якої

повинні

враховувати

потреби

еле

-кторату;

• децентралізація влади і п

ередача ба

-гатьох

повноважень місцевим

органам

держ

авного

управління і органам міс-

цевого

самоврядування;

• зміни концепції економ

ічної політи

-ки

з телеологічної на генетичну

Особливості

• попит важливіший

за товар

;• товар розглядається у контексті кін-

цевого

використання;

•прибуток

важливіший

за

обсяг

продаж

•ціни

на владні

послуги

форму

ються

не кон

’юнктурою

ринку

, а в

результаті

держ

авного

і регіонального управління

;• на

зміст

та обсяг держ

авних і регіо-

нальних владних послуг

впливаю

ть по-

літичні ф

актори

;• органи

державного

управління та

мі-

сцевого само

врядування

слабо

сприй

-мають

інновації, сильний вплив мають

політичні та корпоративні

інтереси

.

271

272

Закінчення

табл.

6.9

Концептуально

-методологічні

характеристики

Мікромаркетинг

Макромаркетинг

(мезомаркетинг

)

Сутність

маркетингового підходу

• орієнтація

на спож

ивачів

Тлум

ачення

сутності маркетин

-гового

підходу

•націленість

на задоволення

попиту

спож

ивачів

у інвестиційних

чи спож

и-вчих

товарах

•націленість на

задоволення

потреб

спож

ивачів

у послугах органів держ

ав-

ного

управління та

органів

місцевого

само

врядування

Мета

Триєдина

:• задоволення попиту

;• отримання прибутку

;• турбота про нейтралізацію

негатив

-них наслідків господарської діяльності

підприємства

Триєдина

:•створення

сприятливих

зовнішніх

умов

форму

вання конкурентних

пере-

ваг підприємств і підвищ

ення

якості

життя

населення

;• збільш

ення

надходж

ень до

бюдж

ету;

• турбота про нейтралізацію

негатив

-них наслідків господарської діяльності

підприємств

Тлум

ачення

обм

іну

• кожна

сторона

в результаті взаємодії досягає своєї м

ети

Зміст

•аналіз

маркетингового середовища і

розробка

стратегії маркетингу

;• товарна і цінова політика

;• фізичний

розподіл товару

;• просування

•аналіз

маркетингового середовища і

розробка

стратегії маркетингу

;• структурна

і податкова політика

;• сприяння

у ф

орму

ванні каналів фі

-зичного

розподілу

суб’єктів господа-

рювання;

• просування

272

273

Принцип

• комп

лексності і

синхронності

Ком

плекс маркетингу

• товар;

• ціна

;

• місце;

• просування

• структурна

політика;

• податкова політика

;

• сприяння

у ф

орму

ванні каналів фі

-зичного розподілу;

• просування

Ком

плекс просування

• реклама;

• особистий продаж

;

• методи

стиму

лювання збуту;

• пропаганда

(«PR

»)

• реклама;

• особисті

контакти;

•засоби

прискорення

і/чи посилення

позитивної

реакції економічних агентів;

• пропаганда

(«PR

»)

Форма

прояву

• маркетингова

система

Атрибути підрозділу

маркетингу

• мо

ніторинг

середовищ

а;• орієнтація

на спож

ивача і конкурентів

;• міжфу

нкціональна координація

Блоки управлінського

механізму

• маркетинговий аналіз

;• маркетинговий синтез

;• стратегічний

маркетинг

;• операційний маркетинг;

• маркетинговий контроль

Критерій ефективності

• рівень

результативних показників

відносно середньоринкових

чи норм

ативних

273

274

Таблиця

6.10

КЛАСИФІКАЦІЯ

МАРК

ЕТИНГУ

Ознаки

Види маркетингу

Об’єкт просування

та фізичного розподілу

• маркетинг продукції;

• маркетинг владних послуг

(маркетинг

території)

Ієрархічний рівень

економічної

системи

• макром

аркетинг

;• мезомаркетинг;

• мікром

аркетинг

Ієрархічний рівень

маркетингу владних послуг

• національний

;• регіональний

;• му

ніципальний

Сектор інституційної одиниці

• корпоративний;

• держ

авний;

• некомерційний

Ком

ерційна спрямо

ваність інституційних

оди-

ниць

• комерційний;

• некомерційний

Соціальна

спрямованість

інституційних одиниць

• класичний;

• соціально-етичний

Галузева

чи відомч

а належність інституційних

одиниць

• пром

исловий;

• транспортний

;• будівельний та

ін.

Характер продукції, що реалізується

• інвестиційних товарів;

• спож

ивчих товарів;

• послуг

Відношення

до розробки

стратегії

• стратегічний

;• операційний

274

275

Наявність

сегментації ринку

• масовий;

• товарно-диференційований

;• цільовой

Стратегія

вибору цільових

сегментів

ринку

• недиференційований

;• диференційований

;• концентрований

Стратегія

впровадження

товару-новинки на

ринок

• інтенсивний;

• вибіркового проникнення;

• широкого проникнення;

• пасивний

Рівень

каналу фізичного розподілу

• прямий

;• непрямий

Тип попиту

• конверсійний

;• стим

улюючий;

• розвиваю

чий;

• ремаркетинг;

• синхромаркетинг;

• підтриму

ючий;

• демаркетинг;

• протидіючий

Чисельність каналів фізичного розподілу

• одноканальний;

• багатоканальний

(мультим

аркетинг

)

Спрямованість

на внутрішній чи

міжнародний

ринок

• внутрішній;

• міжнародний

Стратегія

фізичного

розподілу

• інтенсивний;

• ексклю

зивний

;• селективний

275

276

Уряд України, обласні та міські державні адміністрації, ви-конавчі комітети міських рад, надаючи «владні послуги» спо-живачам, повинні здійснювати маркетингову діяльність. Зок-рема, реклама, презентації, пряме розсилання, особистіконтакти з потенційними партнерами, ділові візити, ярмарки,фестивалі, спортивні заходи, полегшення податкового тягаря,надання субсидій, пільгових кредитів певною мірою можутьсприяти підвищенню конкурентоспроможності підприємств,що знаходяться на відповідній території. Якщо для вирівню-вання дисбалансу між економічними секторами потрібні стру-ктурні зміни в економіці, держава реалізує відповідний планмаркетингу. Отже, держава за допомогою маркетингових тех-нологій визначає економічні пріоритети і реалізує відповіднийплан маркетингу. Таким чином, в ідеалі, здається можливимадаптувати деформовану структуру господарського комплексудо потреб суспільства.

Проблема підвищення конкурентоспроможності економікиУкраїни безпосередньо пов’язана з формуванням маркетинговоїсистеми країни, що, як це видно з рис. 6.13, становить органічнуєдність територіального та фірмового маркетингу.

Маркетингова система України повинна складатися із під-системи національного маркетингу, підсистеми регіональногомаркетингу, підсистеми муніципального маркетингу, підсис-теми фірмового маркетингу. Національний, регіональний, му-ніципальний маркетинг в міру своєї компетенції повинні ство-рювати сприятливі зовнішні умови для підвищення ефектив-ності фірмового маркетингу, наповнення бюджетів всіх рівнів,підвищення якості життя населення. Отже, розповсюдженняконцепції і методології маркетингу повинно відбуватися якодночасне становлення по горизонталі (на мікрорівні) та повертикалі (на макро- і мезорівнях) з метою ефективного розви-тку відповідних економічних систем — підприємств, регіонів,держави.

Маркетингова система країни є механізмом тісного поєд-нання політики системних реформ та економічного зростанняз активною і сильною соціальною політикою. Маркетинг по-винен проникнути в діяльність інституційних одиниць усіхсекторів національної економіки, зокрема, в діяльність уря-ду України, регіональних органів державного управління, ор-ганів місцевого самоврядування, всіх суб’єктів господарю-вання.

277

МАРКЕ-ТИНГОВАСИСТЕМАУРЯДУ

(МАКРО-МАРКЕТИНГ,

НАЦІОНАЛЬНИЙМАРКЕТИНГ)

МАРКЕТИНГОВІ СИСТЕМИРЕГІОНАЛЬНИХ ОРГАНІВ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ(МЕЗОМАРКЕТИНГ,

РЕГІОНАЛЬНИЙ МАРКЕТИНГ)

МАРКЕТИНГОВІ СИСТЕМИ ОРГАНІВМІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

(МЕЗОМАРКЕТИНГ, МУНІЦИПАЛЬНИЙМАРКЕТИНГ)

МАРКЕТИНГОВІ СИСТЕМИ СУБ’ЄКТІВГОСПОДАРЮВАННЯ

(МІКРОМАРКЕТИНГ, ФІРМОВИЙ МАРКЕТИНГ)

ТЕРИТОРІАЛЬНИЙМАРКЕТИНГ

МАРКЕТИНГПРОДУКЦІЇ

Рис. 6.13. Схема маркетингової системи країни

6.7. ПРІОРИТЕТИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ МАКРОМАРКЕТИНГОВОЇПІДТРИМКИ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ ПІДПРИЄМСТВ

Для того щоб система державної підтримки логістичних сис-тем підприємств працювала ефективно і могла вносити певнийвклад у вирішення найскладніших завдань розвитку економічноїсистеми в цілому, органи виконавчої влади повинні виявляти ма-ркетингові можливості території (пріоритети). Центральні та ре-гіональні органи влади, органи місцевого самоврядування пови-нні шукати шляхи переходу до тактики соціально-економічнихпроривів у тих сферах, де вони можуть дати відносно швидкийефект у поповненні відповідних бюджетів.

Існуючі класичні моделі стратегічного аналізу і плануваннярозвитку (модель BCG, модель GE/McKinsey, модель Shell/DPM,модель ADL/LC, модель Hofer-Schendel) ґрунтуються на концеп-

278

ції життєвого циклу товару, яка доцільна на мікрорівні. Вибірпріоритетів для селективної підтримки в макромаркетингу пови-нен мати іншу схему аналізу.

Leersnyder J.-M., Ourset R., Van Blockstal A. запропонувалиграфічну модель для визначення конкурентоспроможності під-приємств. У класичному варіанті цієї моделі використовують ві-сім векторів: концепція товару чи послуги, якість, ціна, фінанси,торгівля, комунікаційна політика підприємства, передпродажнапідготовка, післяпродажна підготовка.

Така модель може бути використана і для визначення пріори-тетів макромаркетингу — соціально значимих напрямів діяльно-сті, для яких насамперед слід створювати сприятливі зовнішніумови розвитку. Це повинна бути багатофакторна (багатовектор-на) модель визначення різних груп територіально і технологічновзаємопов’язаних та взаємодоповнюючих підприємств, яким до-цільно надавати державну підтримку.

При побудові графічної багатовекторної моделі на радіусах-векторах відображаються певні значення показників, що характе-ризують стан кожного оцінюваного кластера територіальної еко-номічної системи (країна, регіон, місто). Сполучивши між собоюкінці відрізків, отримаємо «багатокутник конкурентоспроможно-сті». В процесі адаптації вказаної моделі для вирішення новогозавдання першочерговим є вибір показників, які дозволять визна-чити такі пріоритети.

До переліку показників оцінки пріоритетності кластерів, яківідповідають радіус-векторам графічної багатовекторної моделі,можна віднести такі:

1) загальний обсяг виробництва;2) рівень продуктивності праці;3) наявність матеріально-технічної бази;4) рентабельність (збитковість) продукції;5) частка прибуткових підприємств;6) обіговість грошових коштів;7) кількість зайнятих;8) внесок у ВВП (ВДВ);9) частка експорту в обсязі продажу території;10) наявність підготовлених кадрів;11) введення в дію основних фондів;12) індекс виробництва.Оцінювання потенційних можливостей кожного кластера

здійснюється залежно від відповідної площі багатокутника. Чимбільша ця площа, тим вищий рейтинг конкурентоспроможності

279

кластера. Таким чином, площа такого багатокутника стає своєрі-дним критерієм конкурентоспроможності кластера. При цьомупід критерієм розуміють спосіб оцінювання обґрунтованості ви-бору пріоритетних напрямів діяльності в територіальній економі-чній системі.

Побудова графічної багатовекторної моделі здійснюється затаким алгоритмом:

1. Кути між радіус-векторами встановлюються однаковими івизначаються за формулою

α =m

360 ,

де α — кути між радіус-векторами;m — кількість радіус-векторів, що використовуються в моделі.2. Довжину i-го радіус-вектора для показників, темп росту

яких є бажаним і відображає підвищення рівня конкурентоспро-можності кластера, визначають за такими формулами:

,max

ФАКТ

i

i

XX

Ri =

де iR — нормована довжина i-го радіус-вектора, mi ,1= ;

iXФАКТ — фактичне значення показника і-го радіус-вектора1;iХmax — максимальне значення показника і-го радіус-вектора.

ii XR maxmax 1== ,

де iRmax — максимальна нормована довжина i-го радіус-вектораприрівнюється до одиниці при максимальному значенні відпові-дного показника.

3. Довжину i-го радіус-вектора для показників, темп ростуяких не є бажаним і відображає зниження рівня конкурентоспро-можності кластера, визначаються за такими формулами:

,ФАКТ

min

i

i

XX

Ri =

де i

Хmin — мінімальне значення показника і-го радіус-вектора.

1 Значення вибраних показників, які не можуть бути знайдені через відсутність ме-тодик чи відповідних даних, встановлюються за експертною оцінкою.

280

ii XR minmax 1== ,

де iRmax — максимальна нормована довжина i-го радіус-вектораприрівнюється до одиниці при мінімальному значенні відповід-ного показника.

4. Площу «багатокутника конкурентоспроможності» визнача-ють за формулою

5,0КЛ =J

S · sіn α · (Х1 · Х2 + Х2 · Х3 + Х3 · Х4 +…+ Х 1−m · Х m ),

де J

SКЛ — площа багатокутника конкурентоспроможності j клас-тера, ;,1 nj =

n — кількість кластерів в структурі господарського комплексутериторії.

Таким чином, площа багатокутника конкурентоспроможностіє функцією від довжини радіус-векторів:

=J

SКЛ f (Х1, Х2, Х3, Х4, …, Х 1−m , Х m ).

Різниця площ багатокутників конкурентоспроможності клас-терів буде відображати їх відносну пріоритетність. Отже, умоваконкурентоспроможності, наприклад кластера 1 над кластером 2,має такий вигляд:

1КЛS –2КЛS > 0.

Приклад. Для порівняння візьмемо машинобудівний і агро-промисловий комплекси Одеської області (табл. 6.11).

Таблиця 6.11ЗНАЧЕННЯ РАДІУС-ВЕКТОРІВ

ДЛЯ «БАГАТОКУТНИКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ»

Машинобудівнийкомплекс

Агропромисловийкомплекс

Назва показника

факт

.

нормована

довж

ина ра

-діус

-вектора

факт

.

нормована

довж

ина ра

-діус

-вектора

Загальний обсяг виробництва, млн дол. 633,6 0,9 698,7 1

Рівень продуктивності праці, дол/чол. 717 0,14 5070 1

Наявність матеріально-технічної бази,млн дол.

1383 0,86 1613 1

281

Закінчення табл. 6.11

Машинобудівнийкомплекс

Агропромисловийкомплекс

Назва показника

факт

.

нормована

довж

ина ра

-діус

-вектора

факт

.

нормована

довж

ина ра

-діус

-вектора

Рентабельність (збитковість) продукції, % 1,9 1 –5,1 0,1

Частка прибуткових підприємств, % 50,8 1 33,4 0,67

Обіговість грошових коштів 3,6 0,71 5,1 1

Кількість зайнятих, тис. чол. 137,8 0,61 225,5 1

Внесок у ВДВ, % 13,0 0,8 16,0 1

Частка експорту в обсязі продажу території 10,18 0,8 12,41 1

Наявність підготовлених кадрів (експертнаоцінка)

— 1 — 1

Введення в дію основних фондів, млн дол. 17,7 1 11,4 0,64

Індекси виробництва, % до базисного року 48,5 0,46 104,7 1

На основі цієї інформації побудуємо «багатокутник конкурен-тоспроможності» машинобудівного та агропромислового ком-плексів Одеської області (рис. 6.14).

00,20,40,60,8

11

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Машинобудівнийкомплекс

Агропромисловийкомплекс

Рис. 6.14. «Багатокутник конкурентоспроможності»машинобудівного та агропромислового комплексів Одеської області

282

Площа багатокутника конкурентоспроможності машинобуді-вного комплекса дорівнює:

.46,1)46,01180,080,061,0

71,01186,014,090,0(235,0МАШ

=⋅+⋅+⋅+

+⋅+⋅+⋅⋅⋅=S

Площа багатокутника конкурентоспроможності агропромис-лового комплекса дорівнює:

10,1)164,01111167,01,0111(5,05,0АГРО =⋅+⋅+⋅+⋅+⋅+⋅⋅⋅=S .

Різниця площ багатокутників конкурентоспроможності цихкластерів дорівнює:

АГРОS – 24,0МАШ =S .

Отже, агропромисловий комплекс має більшу конкурентосп-роможність відносно машинобудівного комплекса. Маючи ре-зультати такого аналізу, маркетологи можуть розпочинати розро-бляти відповідні комплекси маркетингу.

Найістотнішим у маркетинговому плануванні є те, що державанікому не наказує, не нав’язує своєї волі. Кожне підприємствозалишається автономним суб’єктом господарювання. План мар-кетингу держави тільки орієнтує підприємців певних секторівекономіки у виборі рішення. Маркетинговими заходами державаздатна створити більш сприятливі умови для перспективних га-лузей національної економіки і тим самим адаптувати її структу-ру до потреб суспільства.

Важливим питанням формування системи макромаркетингу єпроблема визначення критерію і показника ефективності її функ-ціонування. Існує багато точок зору щодо набору індикаторівконкурентоспроможності країн та регіонів.

В США однією з пропозицій є використання таких узагальне-них індексів: індекс економічної активності (зростання зайнятос-ті, доходів, рівень бідності, екологічні і соціальні умови); індексділової життєздатності (рівень інвестицій, темпи створення і за-криття підприємств); індекс потенціалу зростання (середній осві-тній рівень працездатного населення, кількість наукових дослі-джень, розвиток інфраструктури); податково-фіскальний індекс(рівень місцевих податків і зборів). У пакеті з ними рекоменду-ється використовувати систему громадянських індексів, що хара-ктеризують участь населення території в прийнятті рішень з міс-

283

цевих питань, ефективність роботи місцевої адміністрації, станкомунікацій та ін.

У Росії Є. В. Песоцька рекомендує вимірювати ефективністьмакро- і мезомаркетингу за допомогою різних варіацій показникаякості життя. Але фахівці ще не виробили загальновизнаних ме-тодичних підходів до визначення змісту поняття «якість життя»1.Усі вони можуть бути розділені на дві групи.

Одні вважають, що поняття «якість життя» пов’язано з понят-тям добробуту і формується під впливом багатьох об’єктивнихфакторів: забезпечення продуктами харчування, побутовими по-слугами, житлом, розвиненістю систем охорони здоров’я, освіти ікультури, станом навколишнього середовища, величиною дохо-дів населення, рівнем зайнятості та інфляції, безпекою життєдія-льності та ін. За таких теоретичних засад якість життя визнача-ється за допомогою системи об’єктивних статистичнихпоказників і графічно відображається на карті «якості життя».

Інші концептуально поділяють цю точку зору, проте, на їх ду-мку, йдеться не тільки про об’єктивні фактори, що забезпечуютьдобробут людини (харчування, житло, зайнятість та ін.), а й пройого суб’єктивне розуміння щастя, добробуту, задоволення ста-ном здоров’я, сімейними відносинами, роботою, фінансовим по-ложенням, рівнем освіти, самооцінкою, здатністю до творчості таін. Відповідно до цього трактування, якість життя може бути ви-явлена через систему об’єктивних і суб’єктивних оцінок (набірпоказників, фактичні значення яких порівнюються з норматив-ними, а також результатів проведених маркетингових дослідженьу формі опитувань). Очевидно, що другий підхід потребує більшечасу, коштів і працівників, а тому може використовуватися лишеперіодично.

При аналізі ефективності маркетингової діяльності в межахмакро- і мезоекономічних систем не можна обмежитися тількипоказником якості життя. Маркетингова система органу вико-навчої влади створюється для досягнення не однієї, а триєдиноїмети.

Оскільки маркетинг здійснюється з метою досягнення показ-ників, що перевищують нормативні чи середні, критерієм ефек-

1 До кінця 80-х років XX ст. в світі панувала концепція рівня життя населення, якаґрунтувалася на вартісних показниках, що розрахувавалися як відношення величиниВВП чи НД на душу населення. За визначенням ООН (1961), рівень життя включає: здо-ров’я, споживання продуктів харчування, вид занять і діяльності, житлові умови, соціа-льне забезпечення, одяг, відпочинок і вільний час, права людини. В 1990 р. ООН ввелаінтегральний показник — індекс людського розвитку (ІЛР), що має три складові: трива-лість життя, рівень освіти та рівень життя.

284

тивності функціонування маркетингової системи органу вико-навчої влади можна вважати такий стан, коли її характеристикине менші ніж нормативні чи середні (на певній території — сві-тові, європейські, національні, регіональні) показники. Тобто чимвищі результативні індикатори діяльності маркетингової системиоргану виконавчої влади порівняно з відповідними нормативни-ми чи середніми на певній території, тим ефективніше вона фун-кціонує.

На основі цього критерію розраховують інтегральний показ-ник ефективності функціонування маркетингової системи органувиконавчої влади, за допомогою якого можна контролювати, якзадовольняються потреби:

— формування довготермінових конкурентних переваг юри-дичних осіб і підвищення якості життя населення;

— збільшення надходжень до бюджету;— нейтралізації негативних наслідків господарської діяльності.Ці потреби різнохарактерні, і тому відповідні локальні показ-

ники мають різну розмірність. Тому потрібно використовуватиіндексну форму виразу, при якій вплив розмірності усуваєтьсяі з’являється можливість для проведення математичних розра-хунків.

Алгоритм методики розрахунку інтегрального показника ефе-ктивності функціонування маркетингової системи органу вико-навчої влади містить шість етапів.

Перший — вибір, ранжування і визначення рівня локальнихпоказників: задоволення інтересів споживачів (суб’єктів господа-рювання та населення), задоволення інтересів органу виконавчоївлади, задоволення інтересів суспільства. Використовуються такілокальні показники:

1. Показники задоволення інтересів споживачів.1.1. Показники підвищення конкурентоспроможності суб’єк-

тів господарювання:• виробництво ВВП чи ВДВ на душу населення;• величина інвестицій на душу населення;• витрати на інновації на душу населення;• середній освітній рівень працюючих;• рентабельність господарської діяльності;• чистий експорт.1.2. Показники якості життя населення:• тривалість життя;• рівень освіти населення;• рівень зайнятості;

285

• рівень інфляції;• рівень середньодушового доходу;• обсяг заощаджень у банках на душу населення;• рівень бідності (мінімальний споживчий бюджет);• забезпеченність населення житлом.2. Показники задоволення інтересів органу виконавчої влади:• обсяг податкових надходжень та зборів;• ступінь дефіцитності бюджету.3. Показники задоволення інтересів суспільства1:• природний приріст (+), скорочення (–) населення;• коефіцієнт злочинності;• коефіцієнт злочинності по особливо важких злочинах;• коефіцієнт захворюванності населення особливо небезпеч-

ними інфекційними хворобами;• коефіцієнт захворюванності на СНІД;• ступінь відповідності питної води світовим стандартам;• ступінь відповідності атмосферного повітря світовим стан-

дартам.Другий — розподіл вибраних показників на дві групи: для

яких зростання є бажаним і для яких зростання є небажаним(табл. 6.12).

Таблиця 6.12РОЗПОДІЛ ЛОКАЛЬНИХ ПОКАЗНИКІВ

Показники, для яких зростання є бажаним(група 1)

Показники, для яких зростання є небажаним(група 2)

1. Показники задоволення інтересів спожи-вачів.1.1. Показники підвищення конкурентосп-роможності суб’єктів господарювання:• виробництво ВВП чи ВДВ на душу на-селення;• величина інвестицій на душу населення;• витрати на інновації на душу населення;• середній освітній рівень працюючих;• рентабельність господарської діяльності;• чистий експорт.1.2. Показники якості життя населення:• тривалість життя;• рівень освіти населення;• рівень зайнятості;• рівень середньодушового доходу;• обсяг заощаджень у банках на душу на-селення;• забезпеченість населення житлом

1. Показники задоволення інтересівспоживачів.1.1. Показники підвищення конкурен-тоспроможності суб’єктів господарю-вання:• немає1.2. Показники якості життя населення:• рівень інфляції;• рівень бідності (мінімальний спожи-вчий бюджет)

1 У цій групі показників усі коефіцієнти розраховуються на 100 тис. населення.

286

Закінчення табл. 6.12

Показники, для яких зростання є бажаним(група 1)

Показники, для яких зростання є небажаним(група 2)

2. Показники задоволення інтересів органувиконавчої влади:• обсяг податкових надходжень та зборів

2. Показники задоволення інтересів ор-гану виконавчої влади:• ступінь дефіцитності бюджету

3. Показники задоволення інтересів суспі-льства:• природний приріст (+) населення;• ступінь відповідності питної води світо-вим стандартам;• ступінь відповідності атмосферного по-вітря світовим стандартам

3. Показники задоволення інтересів су-спільства:• природне скорочення (–) населення;• коефіцієнт злочинності;• коефіцієнт злочинності по особливоважких злочинах;• коефіцієнт захворюваності населенняособливо небезпечними інфекційнимихворобами;• коефіцієнт захворюваності на СНІД

Третій — визначення індексів для кожного локального показ-ника окремо в групі 1 і в групі 2.

У групі 1 індекс розраховують за формулою

i

iiІ

н

ф

ПП

= ,

де iІ — індекс i-го локального показника, ni ,1= ;n — кількість показників;ПФi — фактичний рівень i локального показника;

НiП — нормативний чи середньонаціональний рівень i-го ло-кального показника.

У групі 2 індекс розраховують за формулою

і

і

Ф

Н

П

П=iІ .

Четвертий — присвоєння кожному локальному показникувагового коефіцієнту ( iϕ ). Процес може відбуватися у двохформах:

а) для забезпечення обґрунтованості і достовірності результа-тів рекомендується використовувати метод експертної оцінки.При цьому слід забезпечити точність та ясність поставлених пи-тань, залучити достатньо широке коло експертів, забезпечити по-вну незалежність суджень;

287

б) з враховуванням місця показника (m), яке він займає в кож-ному переліку. На першому місці розташовується найбільш зна-чимі показники, далі в порядку зменшення значущості. Його ви-значають за формулою

12 +=ϕ mim .

П’ятий — визначення системи інтегральних локальних пока-зників: задоволення інтересів споживачів [підвищення конкурен-тоспроможності суб’єктів господарювання ( 1Е ) та якості життянаселення ( 2Е )]; задоволення інтересів органу виконавчої влади( 3Е ); задоволення інтересів суспільства ( 4Е ).

Е 1

Е 2

Е = Е 3 .

Е 4

При цьому кожний з чотирьох інтегральних локальних показ-ників визначають за формулою

Е = i

n

ii I∑

=ϕ

1.

Шостий — визначення інтегрального показника ефективностіфункціонування маркетингової системи органу виконавчої владияк середньої арифметичної інтегральних локальних показників,оскільки вони є рівноважливими:

Е =4

4321 ЕЕЕЕ +++ .

Цей інтегральний показник одночасно виступає як орієнтир тапідсумкова характеристика в макро- та мезомаркетингу. За допо-могою методів інженерного прогнозування він дозволяє розкритиструктурні компоненти маркетингової діяльності органів вико-навчої влади.

288

Запитання для самоконтролю

1. Які існують точки зору щодо питання про співвідношеннялогістики і маркетингу підприємства?

2. Що спільного мають логістика і маркетинг?3. Які відмінності між логістикою і маркетингом?4. Які найважливіші питання ситуаційного аналізу стану ло-

гістики підприємства?5. Назвіть логістичні потреби маркетингу.6. Охарактеризуйте форми статистичної звітності логіс-

тики і маркетингу.7. Чим зумовлена необхідність макромаркетингової підтри-

мки логістичної системи підприємства?8. Яка структура комплексу макромаркетингу?9. Яка структура і показники ефективності комплексу дер-

жавних маркетингових комунікацій?10. За якими показниками визначають пріоритети держав-

ної підтримки логістичної системи підприємства?

289

УНІВЕРСАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР КОНЦЕПЦІЇТА МЕТОДОЛОГІЇ ЛОГІСТИКИ

7.1. ВПЛИВ ЛОГІСТИЧНОЇ СИСТЕМИНА РЕЗУЛЬТАТИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Моделювання впливу логістичної системи на результати гос-подарської діяльності підприємства починається з апріорногоекономічного аналізу предмету дослідження, який складається здвох основних стадій:

1) вибір показників результативної ознаки і визначення голо-вних чинників, виконання канонічного аналізу;

2) встановлення напряму та висування гіпотез про формузв’язку між результативною ознакою і чинниками;

За рахунок створення логістичної системи оптимізуютьсялогістичні витрати. Логістичними слід вважати витрати,пов’язані з рухом та зберіганням товарно-матеріальних ціннос-тей від первинного джерела до кінцевого споживача. Припус-каючи, що ці витрати пропорційні обсягу матеріальних запасів,саме вони є агрегованою характеристикою окремих складовихлогістичних витрат. Отже, логістична система регулює обсягизапасів. Витрати на їх утворення та збереження впливають насобівартість. Механізм цього впливу безпосередній. Він відбу-вається при скороченні транспортних і/чи складських витрат.Крім того, наявність виробничих запасів зумовлює виникненнявтрат прибутку внаслідок втрачених можливостей, зумовленихїх існуванням.

Чим менші матеріальні запаси, тим менші витрати та втратиприбутку, менша собівартість і більший прибуток. Знижувати ви-трати за рахунок створення логістичної системи і таким чиномзбільшувати прибуток нерідко буває простіше, ніж збільшуватиприбуток за рахунок зростання обсягу продаж. Таким є механізмвпливу логістичної системи на ефективність господарської діяль-ності підприємства.

Обсяг виробничих запасів більшою мірою визначаєтьсяефективністю функціонування постачальницького апарату.Обсяг запасів незавершеного виробництва визначається особ-

290

ливостями технологічного процесу, ступенем раціональностіпроцедур його оперативно-календарного планування та впли-вом випадкових факторів. Обсяг запасів готової продукції ви-значається їх середньодобовим надходженням на склад та се-реднім часом знаходження на складі. Отже, можна зробититакі висновки:

1. Запаси, витрати на які складають основу логістичнихвитрат, об’єктивно обумовлені. Дійсно, час виконання кожно-го окремого технологічного процесу знаходиться під впливомвеликої кількості незначно діючих факторів і можуть вважа-тися випадковою величиною. Згідно з центральною гранич-ною теоремою теорії вірогідності, її можна вважати розподі-леною за нормальним закону. Саме тому на межі двохтехнологічних процесів об’єктивно можуть виникнути таківаріанти ситуацій.Оптимістичний варіант — потреби в нормативному запасі

не виникає. Якщо попередня ланка витрачає більше часу, томожлива оцінка ситуації, при якій передбачається, що наступ-на ланка також витрачає більше часу. Припускаючи, що часвиконання робіт є випадковою величиною, можна для заданоїймовірності визначити його відповідні зміни. Якщо продукти-вність виконання робіт на цих ланках однакова, отримаємо, щозниження кількості продукції, яку виробляють обидві лан-ки, буде також однаковою. Вірогідність такого випадку вкраймала.Помірний оптимізм — потрібен нормативний запас, обсяг

якого із заданою надійністю (ймовірністю) можна встановити,виходячи із специфіки технологічного процесу. Утворюватисязапаси можуть за таких обставин:

— скороченням часу виконання попередньої операції;— збільшенням часу виконання наступної операції.У випадку, коли на попередній ланці зменшується час вико-

нання операції, а на наступній не змінюється, виникає ситуація,при якій норматив запасу може бути визначено як результатмноження середнього часу зменшення технологічного періодупопереднього етапу на продуктивність його роботи. Мінімальнийобсяг нормативного запасу детерміновано випадком, коли факти-чний час виконання робіт на попередній операції мінімально три-валіший від нормативного, а наступна операція здійснюється згі-дно з технологією чи мінімально швидше.Песимістичний варіант — нормативного запасу може не ви-

стачити, і є технологічний процес переривається. Така ситуація

291

можлива в разі збільшення часу виконання попередньої операції ізначного зменшення часу виконання наступної.

2. Витрати на утримання запасів не є безперервною функці-єю його обсягу. На підприємстві, де в наявності є склад крити-чної (граничної) місткості ( критV ), складські витрати при обсязізберігання менші за критV будемо вважати умовно постійними,тобто не залежними від обсягу зберігання. Якщо обсяг необ-хідного зберігання перевищує критV , то потрібно або розуміти,що виникнуть додаткові втрати, зумовлені псуванням запасів,або здійснити додаткові витрати на розширення складськихпотужностей. В обох випадках при перевищенні критV витратизростають стрибкоподібно (дискретно). Такі міркування віді-грають істотну роль на етапі проектування логістичної системипідприємства, коли є можливість визначити з одного боку мак-симальний обсяг матеріальних запасів, з іншого — вид логіс-тичної операційної системи і на цій інформаційній базі визна-чати потужність складських споруд. Отже, найефективнішерегулювати складські витрати можливо на етапі проектування.У межах діючого підприємства величина критV детермінує про-цедуру управління запасами.

Вплив логістичної системи на результати господарської дія-льності підприємства розглянемо на прикладі ТОВ «Стальканат»(табл. 7.1).

Методика кількісної оцінки впливу логістичної системи на ре-зультати господарської діяльності ґрунтується на канонічному такореляційно-регресійному аналізі і вивчає взаємний вплив фак-торів та параметрів діяльності підприємства. Вона ґрунтується напринципі «набігаючої хвилі». Як показано на рис. 7.1, її алгоритмполягає в послідовному виявленні впливу:

а) усіх видів матеріальних запасів на логістичні витрати;б) логістичних витрат на собівартість;в) собівартості на прибуток від реалізації;г) порівняння можливостей та ефекту від зниження логістич-

них витрат з можливостями та ефектом від зростання обсягів ре-алізації готової продукції.

292

Таблиця

7.1

РЕЗУ

ЛЬТ

АТИ

ГОСПОДАРС

ЬКОЇ Д

ІЯЛЬНОСТІ Т

А РІВЕНЬ

МАТЕРІАЛЬНИХ

ЗАПАСІВ

ТОВ

«Стальканат»

(на

1 чи

сло календарного

місяця поточного року

), тис.

грн

Результати

господарської діяльності

Матеріальні

запаси

Терм

інприбуток

від

реалізації

стального

дроту

собівар-

тість

логістичні

витрати

виробничі

волочильне

відділення

дільниця

випалу

дільниця

оміднення

дільниця

пакування

товарні

1.01

3340

8326

7,4

771

229

477

1917

610

08

1.02

783

3880

276,

083

325

144

728

353

877

1.03

168

5841

363,

034

5437

850

419

536

354

4

1.04

1753

4321

352,

050

8528

154

690

488

681

1.05

1458

4155

276,

869

1324

146

810

164

868

1

1.06

961

3415

223,

933

4429

956

465

503

751

1.07

1240

4043

284,

814

6120

350

739

527

899

1.08

161

3129

210,

545

736

342

359

371

537

1.09

–59

2975

206,

551

714

751

013

523

781

1.10

429

2202

92,0

193

7112

912

6837

0

1.11

557

2394

111,

110

110

917

410

421

443

1.12

1038

3434

207,

181

218

416

18

9850

0

Середнє

зна-

чення

710,

1666

6736

5623

9,25

833

1995

,08

229,

667

409,

167

71,2

530

3,25

672,

667

Середнє

квадра

-тичне відхилення

566,

5238

7993

1,09

8879

,018

863

2113

,46

89,9

873

151,

794

54,0

2820

9,25

518

9,86

1

292

293

1 Вибір результативних показників і головних чинників

2 Канонічний аналіз між групами показників і головних чинників

4 Кореляційно-регресійний аналіз залежності логістичних витрат від ве-личини матеріальних запасів і статистичний аналіз побудованої регресій-ної моделі

6 Кореляційно-регресійний аналіз залежності собівартості від логістичнихвитрат та прибутку від собівартості і статистичний аналіз побудованих ре-гресійних моделей

8 Порівняння можливостей та ефекту від зниження логістичних витрат зможливостями та ефектом від зростання обсягів реалізації готової проду-кції. Прийняття управлінських рішень

3Точність канонічної

моделі

5Статистичнозначуща

7Статистичнозначуща

1Низька

Ні Кінець

Висока

Так

Так

Ні Кінець

Рис. 7.1. Алгоритм методики кількісного оцінювання впливу логістичноїсистеми на результати господарської діяльності підприємства

294

Отже, спочатку потрібно знайти вплив матеріальних запасівна логістичні витрати, потім — логістичних витрат на собівар-тість, а тоді — собівартості на прибуток. Потім слід порівнятиотриманий ефект з ефектом від впливу зростання обсягів реаліза-ції готової продукції на прибуток. Введемо позначення:

1y — прибуток від реалізації стального дроту, тис. грн;2y — собівартість сталевого дроту, тис. грн;

x — логістичні витрати, тис. грн;1х — виробничі запаси катанки, тис. грн;2х — запаси незавершеного виробництва волочильного відді-

лення, тис. грн;3х — запаси незавершеного виробництва дільниці випалу,

тис. грн;4х — запаси незавершеного виробництва дільниці оміднення,

тис. грн;5х — запаси незавершеного виробництва дільниці пакування,

тис. грн;6х — товарні запаси сталевого дроту, тис. грн.

Таким чином, до переліку показників результативної ознакиналежать показники ( 21, yy ) — прибуток і собівартість; до голо-вних чинників — показники ),,,,,,( 654321 xxxxxxx — відповідно ло-гістичні витрати та матеріальні запаси (виробничі, запаси незаве-ршеного виробництва на кожній стадії технологічного процесу,товарні). Проте мета та логіка дослідження визначає, що логісти-чні витрати виступають і як результуючий показник, і як голо-вний чинник.

Лінійна гіпотеза про математичну форму зв’язку між резуль-тативними та чинниковими змінними є первинною, основною. Упрацях багатьох авторів, що досліджували матрицю побудови ре-гресійних моделей, вказується на недостатню коректність вико-ристання лінійних моделей. Дійсно, в явищах природи та еконо-міки не часто спостерігаються лінійні залежності. Припущенняпро таку залежність робиться для спрощення процедури дослі-дження та інтерпретації його результатів.

У даному випадку лінійні моделі впливу запасів на результатигосподарської діяльності підприємства можуть бути ефективни-ми. Очевидно, що на кожному етапі виробничого процесу пови-нні існувати нормативні запаси (

НОРМiX ), витрати на якіоб’єктивно обумовлені. Отже, змінюючи логістичні витрати,з’являється можливість регулювати не просто обсяги запасів, а

295

обсяги понаднормативних запасів (НОРМii xx − ) і оцінювати їх

вплив на результати господарської діяльності підприємства. Та-ким чином, залежність повинна мати лінійний вигляд:

)(НОРМii xxfy −= . При побудові лінійної моделі, наприклад

)(НОРМ10 ii xxaay −+= , її можна привести до вигляду

ii xaxaay 110 )(НОРМ

+−= . Вираз у дужках є постійною величиною і,отже, результуючий показник залежить від головного чинника —запасів. Характер залежності в обох випадках однаковий і відріз-няється лише константою.

Взаємозв’язки між групами ознак, за якими ведеться спосте-реження, повинні вивчатися на базі канонічного аналізу. За до-помогою системи STATISTICA проведемо найважливіші етапиканонічного аналізу даних табл. 7.1. Розглянемо його основніпідсумки (див. табл. 7.2).

Таблиця 7.2

ОСНОВНІ ПІДСУМКИ КАНОНІЧНОГО АНАЛІЗУ

Canonical Analysis Summary (new.sta)Canonical R: 0,98805ChiІ (14) = 30,732; p = 0,00606

Left set Right setNo. of variables 2 7Variance extracted 100,000 % 53,0420 %Total redundancy 87,8378 % 49,3358 %Variables: 1 VAR1 VAR32 VAR2 VAR43 VAR54 VAR65 VAR76 VAR87 VAR9

• Величина першого канонічного коефіцієнта кореляції( R = 0,988) вказує на дуже тісний кореляційний зв’язок між гру-пами змінних.

• Значення критерію «хі-квадрат», знайденого для 14 (2×7)ступенів вільності (ChiІ = 30,732). Воно має ймовірність помилки1-го роду (p = 0,00606). Оскільки (р < 0,05), то нульова гіпотеза( 0H : R = 0) відхиляється і виявлена канонічна кореляція міжознаками вважається статистично значимою, істотною.

• Загальна частка дисперсії ознак першої малої групи ( 21, yy ),виділеної за допомогою першої канонічної змінної, становить

296

100 %. А загальна частка дисперсії ознак другої великої групи),,,,,,( 654321 xxxxxxx , виділеної за допомогою першої канонічної

змінної, становить 53,0 %. При цьому понад 87,8 % варіації ознак( 21, yy ) визначається зміною виділених семи логістичних факто-рів. У той же час самі ці логістичні фактори на 49,3 % детермі-нуються зміною основних результативних показників господар-ської діяльності ( 21, yy ). Наведені результати свідчать про доситьвисоку точність побудованої канонічної моделі: усього 12,2 %варіації результативних показників ( 21, yy ) залежить від інших,неврахованих у моделі, факторів.

Щоб з’ясувати гіпотетичну наявність лінійної кореляційноїзалежності між результативною ознакою та чинниками на підста-ві вихідної інформації, розраховано матриці коефіцієнтів парноїкореляції згідно з формулою

,)()(

ixx

iiyx N

xxyyrσσ

−⋅−= ∑ (7.1)

де yxr — коефіцієнт парної кореляції;xy, — середні значення змінних xy, ;

xyσσ — середні квадратичні відхилення змінних xy, .Коефіцієнт парної кореляції не залежить від початку відліку і

одиниць виміру. Він приймає значення від –1 до +1, включаючи0. В останньому випадку змінні вважаються незалежними. Нега-тивна величина ( yxr ) вказує на зворотній зв’язок між ознаками, апозитивна — на прямий. При | yxr | = 1 зв’язок є функціональним,тобто ніякі інші чинники, крім даного, не впливають на варіаціюрезультативної ознаки.

Коефіцієнт парної кореляції тлумачиться так:1) при 0 ≤ | yxr | ≤ 0,3 слабкий зв’язок;2) при 0,3 < | yxr | ≤ 0,7 середній зв’язок;3) при 0,7 < | yxr | ≤ 1 тісний зв’язок.Необхідно мати на увазі, що сама по собі величина коефіцієн-

та парної кореляції, навіть близька до одиниці, не є доказом на-явності причинно-наслідкового зв’язку між змінними, що вивча-ються. Вона характеризує лише міру кореляції між ними.

З матриці зв’язків між результативними показниками, матрицізв’язків між результативними показниками та головними чинни-

297

ками, матриці зв’язків між головними чинниками можна зробитипевні висновки (табл. 7.3—7.5).

Таблиця 7.3МАТРИЦЯ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ РЕЗУЛЬТАТИВНИМИ ПОКАЗНИКАМИ

Correlations, left set (new. sta)

VAR1 VAR2

VAR1 1,0000 0,1732

VAR2 0,1732 1,0000

Таблиця 7.4МАТРИЦЯ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ РЕЗУЛЬТАТИВНИМИПОКАЗНИКАМИ ТА ГОЛОВНИМИ ЧИННИКАМИ

Correlations, left set with right set (new.sta)

VAR3 VAR4 VAR5 VAR6 VAR7 VAR8 VAR9

VAR1 0,32378 0,64722 0,04142 0,127 –0,1718 0,63053 0,05183

VAR2 0,93568 0,57051 0,71661 0,6184 0,45826 0,56443 0,35459

Таблиця 7.5МАТРИЦЯ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ ГОЛОВНИМИ ЧИННИКАМИ

Correlations, right set (new.sta)

VAR3 VAR4 VAR5 VAR6 VAR7 VAR8 VAR9

VAR3 1,00000 0,61383 0,72924 0,76716 0,36965 0,66113 0,50707

VAR4 0,61383 1,00000 0,43824 0,50749 0,40284 0,77497 0,09327

VAR5 0,72924 0,43824 1,00000 0,66082 0,35359 0,63834 0,20264

VAR6 0,76716 0,50749 0,66082 1,00000 0,38208 0,66427 0,70808

VAR7 0,36965 0,40284 0,35359 0,38208 1,00000 0,11888 –0,1606

VAR8 0,66113 0,77497 0,63834 0,66427 0,11888 1,00000 0,34068

VAR9 0,50707 0,09327 0,20264 0,70808 –0,1606 0,34068 1,00000

Перша кореляційна матриця вказує на дуже слабкі зв’язки міжрезультативними показниками ( r = 0,173). Друга кореляційна ма-триця вказує на а) тісні і середні зв’язки між результативнимипоказниками з величиною логістичних витрат ( r > 0,323); б) заокремими позиціями середні і слабкі зв’язки між результативни-ми показниками з матеріальними запасами (0,172 < r < 0,647).

298

Третя матриця вказує на тісні і середні зв’язки між логістичнимивитратами і матеріальними запасами, а також характеризує тісно-ту зв’язків між окремими видами матеріальних запасів — в осно-вному слабкі і середні.

7.2. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ ЛОГІСТИЧНИХ ВИТРАТВІД ВЕЛИЧИНИ МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАПАСІВ

Канонічний і кореляційно-регресійний аналіз (КРА) показу-ють, що на виробництві має місце залежність логістичних витрат( x ) від величини матеріальних запасів ),,,,,( 654321 xxxxxx . Знакикоефіцієнтів регресії дають інформацію про напрямок зв’язкуміж цими чинниками. З економічної теорії відомо, що зростанняматеріальних запасів прямо впливає на рівень логістичних ви-трат, тобто знаки коефіцієнтів регресії при цих чинниках у май-бутньої моделі позитивні. Ті чинники, що мають знаки коефіціє-нтів регресії, протилежні теоретичним уявленням, повиннівилучатися з майбутньої моделі.

Матриця коефіцієнтів парної кореляції, як видно з табл. 7.5, єсиметричною квадратною матрицею з одиницями на головній діа-гоналі. Її аналіз показує, що знак коефіцієнтів парної кореляції збі-гається з економічними уявленнями про напрям впливу рівня ма-теріальних запасів на логістичні витрати, за винятком ( 4х ). Такожлогістичні витрати досить тісно пов’язані з усіма видами матеріа-льних запасів, знову за винятком ( 4х ). Крім того, спостерігаютьсятісні залежності і між самими матеріальними запасами (наприклад

15r = 0,77497), що може призвести до небажаних наслідків у вимі-рюванні впливу чинників на результативний показник.

Побудуємо множинну регресійну модель за допомогою мето-ду виключення змінних. Тобто у вихідне рівняння регресії вклю-чимо усі без винятку чинники, а потім на базі t-критерію Стью-дента будемо здійснювати покрокове виключення змінних.У загальному випадку вона має такий вигляд:

6655443322110 xaxaxaxaxaxaax ++++++= , (7.2)

Розглянемо розрахунок коефіцієнтів множинної лінійної ре-гресії за даними, що характеризують залежність величини логіс-тичних витрат від рівня матеріальних запасів. У межах викладе-ної теорії із застосуванням редактора Excel можна запропонуватиметод побудови рівняння регресії на основі вбудованого блокаКРА. Для цього треба утворити документ Excel, відкрити робочу

299

книгу і ввести в стовпчики таблиці, що розташовані поряд, вихі-дні дані по кожній змінній. Далі виконуються команди:

«Сервіс» — «Надстройки» — активізувати «Пакет аналізу» (вменю «Сервіс» з’являється опція «Аналіз даних») і знову «Сер-віс» — «Аналіз даних» — «Регресія» — «ОК». В електроннійтаблиці виникає діалогове вікно, в якому вказуються вихідні дані:

1) адреси комірок ( y );2) адреси комірок ( x );3) рівень надійності (95 %);4) вивід результатів на новий робочий лист (активізувати).

Після команди «ОК» на новому робочому листі книги Excelз’являється розрахункова табл. 7.6.

Не розглядаючи докладно всі статистичні параметри табл. 7.6,відмітимо, що значення коефіцієнтів регресії знаходяться в її ни-жній лівій частині в стовпчику «Коефіциєнти» у рядку « y — пе-рехрещення» — ( 0a ), у рядку «Змінна 1x » — ( 1a ). Розглянемо ре-зультати розрахунків коефіцієнтів множинної лінійної регресії(після виключення усіх статистично незначущих змінних), щохарактеризують залежність величини логістичних витрат від рів-ня матеріальних запасів (див. табл. 7.6).

Аналіз величини t-критерію та його значущості свідчить проте, що всі чинники, котрі залишилися в моделі, суттєво вплива-ють на змінну ( x ). Тобто процедура виключення незначущихзмінних закінчилася. Рівняння регресії, що описує залежність рі-вня логістичних витрат від величини матеріальних запасів, маєтакий вигляд:

621 1552399,0434630495,0013539319,000141667,8 xxxx +++= (7.3)

Статистичний аналіз побудованої в ході КРА множинної ре-гресійної моделі здійснюється за допомогою таких показників:

1) тісноти кореляційного зв’язку;2) точності;3) надійності;Тіснота кореляційного зв’язку. Взагалі показником тісноти коре-

ляційного зв’язку для будь-якої моделі (лінійної і нелінійної, парноїі множинної) є коефіцієнт множинної кореляції ( R ). Його величинавикористовується як міра тісноти зв’язку між результативною озна-кою і чинниками, що увійшли до рівняння регресії. Для парної лі-нійної моделі =R | yxr |, тобто коефіцієнт множинної кореляції збіга-ється з абсолютною величиною коефіцієнта парної кореляції. Rзмінюється від нуля до одиниці і тлумачиться аналогічно | yxr |.

300

Таблиця

7.6

РЕЗУ

ЛЬТ

АТИ

РОЗРАХУНКІВ

КОЕФІЦ

ІЄНТІВ

МНОЖИННОЇ Л

ІНІЙ

НОЇ Р

ЕГР

ЕСІЇ

Висновок підсум

ків

Регресійна

статистика

Множинний

R0,

8788

4640

5

R-квадрат

0,77

2371

004

Нормо

ваний

R-квадрат

0,68

7010

131

Стандартна

поми

лка

46,1

7322

39

Спосте-

реження

12

Дисперсійний аналіз

dfSS

MS

FЗначущість

F

Регресія

357

872,

0363

319

290,

6787

89,

0483

0250

50,

0059

7379

7

Залишок

817

055,

7328

421

31,9

6660

5

Підсумо

к11

7492

7,76

917

Коефіцієнти

Стандартна

поми

лка

t-статистика

P-значення

Ниж

ні 9

5 %

Верхні 9

5 %

y—

пере-

хрещ

ення

8,00

1416

6755

,126

8014

0,14

5145

672

0,88

8186

124

–119

,121

2977

135,

1241

311

Змінна

1x

0,01

3539

319

0,00

4621

496

2,92

9640

178

0,01

9008

615

0,00

2640

768

0,02

9719

407

300

301

Змінна

2x

0,43

4630

495

0,16

7548

655

2,59

4055

408

0,03

1911

299

0,04

8262

353

0,82

0998

636

Змінна

6x

0,15

5239

905

0,06

2968

532,

4653

5696

80,

0389

9169

80,

0100

8345

70,

3205

6326

7

Висновок залишку

Спостере-

ження

Передбачене

xЗалишки

127

4,45

2439

4–7

,052

4393

62

226

4,51

7320

511

,482

6795

1

330

3,50

7060

959

,492

9391

4

430

4,69

8399

747

,301

6003

3

531

2,06

3055

6–3

5,26

3055

58

629

9,81

6587

–75,

9165

8699

725

5,57

3027

229

,226

9728

2

825

5,32

3584

1–4

4,82

3584

13

920

0,13

4293

36,

3657

0673

6

1098

,912

0352

6–6

,912

0352

63

1112

5,51

4889

7–1

4,41

4889

75

1217

6,58

7307

530

,512

6925

4

301

302

Статистичний аналіз побудованої в ході КРА множинної ре-гресійної моделі показує, що спостерігається досить тісний коре-ляційний зв’язок між результативною та чинниковими ознаками,оскільки коефіцієнт множинної кореляції близький до одиниці(R = 0,8788).Точність. Абсолютною мірою точності побудованої парної

моделі служить середня квадратична (стандартна) помилка ре-гресії ( yS ). її розраховують за формулою

=yS [( )

2

2

−−∑

Nyy ii ] 2

1

. (7.4)

Для рівняння (7.3) її розраховують автоматично в процесі зна-ходження коефіцієнтів регресії ( xS = 46,173 — табл. 7.6, рядок«Стандартна помилка»). Можна дати таку рекомендацію по тлу-маченню величини ( yS ): для одних і тих самих вихідних данихменша стандартна помилка відповідає більш точній моделі. Се-редня квадратична (стандартна) помилка регресії (7.3) ( xS == 46,173) не дуже велика, тобто отримана модель є точною.

Треба пам’ятати, що ( yS ) залежить від одиниць вимірюваннярезультативної ознаки ( y ). Щоб отримати відносну характерис-тику точності регресійного рівняння користуються квадратом ко-ефіцієнта множинної кореляції ( 2R ), який називається коефіцієн-том детермінації. Виражений у відсотках, коефіцієнт детермінаціїпоказує долю варіації результативної ознаки ( y ), що пояснюєть-ся чинниками, які увійшли до рівняння регресії.

Для парної лінійної моделі ( 2R = 2yxr ), тобто коефіцієнт детер-

мінації дорівнює квадрату коефіцієнта парної кореляції і показуєчастку варіації результативної ознаки ( y ), що пояснюється чин-ником ( x ). Для рівняння (7.3) коефіцієнт детермінації теж розра-ховують автоматично в процесі знаходження коефіцієнтів регре-сії ( 2R =0,77237 — табл. 7.6, рядок «R-квадрат»). Він показує, що77,2 % варіації логістичних витрат пояснюється зміною матеріа-льних запасів ( 621 ,, xxx ). На частку чинників, які не увійшли дорівняння (7.3), приходиться 22,8 % варіації результативної озна-ки ( x ).

Для малих вибірок (N < 20) при побудові будь-яких регресій-них моделей знаходять також нормований коефіцієнт детерміна-ції ( 2

НR ). Він завжди нижчий за ( 2R ) і враховує співвідношення

303

числа спостережень (N) і кількості коефіцієнтів рівняння регресії(m). При N → ∞, 2

НR → 2R . Але на малих вибірках 2НR може сут-

тєво відрізнятися від 2R . Для парної лінійної моделі нормованийкоефіцієнт детермінації розраховують за формулою

2НR =1 – (1 – yxr

2) .

21

−−

⋅NN (7.5)

Для рівняння (7.3) вибірка дійсно мала (N = 12), тому доці-льно розглянути нормований коефіцієнт детермінації. Його ве-личину знаходять автоматично в процесі знаходження коефіці-єнтів регресії ( 2

НR = 0,6870 — табл. 7.6, рядок «Нормований R-квадрат»). Величина ( 2

НR ) показує, що, незважаючи на малувибірку, регресійна модель (7.3) є досить точною: з урахуван-ням співвідношення (N і m) більше ніж 68 % варіації логістич-них витрат пояснюється зміною величини трьох видів матеріа-льних запасів.Надійність. Надійність побудованої моделі (7.3) визнача-

ється надійністю множинних кореляційних зв’язків та надійні-стю окремих коефіцієнтів регресії. По-перше, перевіряєтьсястатистична значущість рівняння регресії у цілому, тобтомножинних кореляційних зв’язків між ознаками, що вивчають-ся. Якщо станеться, що модель ненадійна в цілому, то другийкрок (перевірку значущості окремих коефіцієнтів) робити немає сенсу.

Перевірка статистичної значущості моделі в цілому тотожнатестуванню надійності множинних кореляційних зв’язків, тобтоперевірці нульової гіпотези ( 0H : R = 0) проти альтернативи( 0H : R >0). Оскільки для парного лінійного рівняння yxrR = , томожна стверджувати, що побудована регресійна модель у ціломуі коефіцієнт ( 1a ) будуть статистично значущі, якщо відхиляєтьсянульова гіпотеза ( 0H : yxr = 0).

Іншими словами, перевірка надійності моделі (коефіцієнта 1a )зводиться по суті до перевірки статистичної значущості коефіці-єнта парної кореляції ( yxr ). Це перший підхід до визначення на-дійності побудованого рівняння регресії. Другий підхід випливаєз таких міркувань. Відомо, що t — розподіл Стьюдентапов’язаний з F — розподілом Фішера таким чином:

kk Ft ;1;;2

αα = . (7.6)

304

Тобто квадрат будь-якої t — статистики з рівнем значущості(α) i числом ступенів вільності ( k ) дорівнює F — критерію Фі-шера з рівнем значущості (α) i числом ступенів вільності 11 =k і

kk =2 . З врахуванням (7.6) формула для перевірки нульової гіпо-тези ( 0H : yxr = 0) набуває вигляду:

yx

yx

rNr

F 2

2

1)2(

−

−= . (7.7)

В умовах справедливості нульової гіпотези ( 0: 20 =yxrH ) проти

альтернативи ( yxА rH 2: > 0) статистика (7.7) підпорядковуєтьсяF — розподілу Фішера з рівнем значущості (α) та числом ступе-нів вільності 11 =k і 22 −= Nk .

Розглянемо перевірку 95 %-ої надійності (α = 0,05) множинноїлінійної регресійної моделі (7.3), що пояснює залежність варіаціїлогістичних витрат зміною обсягів матеріальних запасів. З цієюметою використовується F — критерій Фішера з рівнем значу-щості (α) i числом ступенів вільності ( 11 −= mk і mNk −=2 ). Йогорозраховують за формулою

)1()1()(

2

2

−⋅−−

=mRmNRF , (7.8)

де m — число невідомих коефіцієнтів регресії, включаючи 0a .Вживання критерію (7.8) здійснюється згідно із загальною

схемою перевірки статистичних гіпотез (в традиційному чи су-часному підходах).

Використуємо сучасний підхід до застосування F -критеріюдля α = 0,05. Оскільки рівень розрахункової значущості F —критерію суттєво нижчий за прийнятий (0,00597 < 0,05), тобтопопадає в критичну область, то нульова гіпотеза ( 0H : R = 0) від-хиляється і з достовірністю 99,4 % ((1 – 0,00597) · 100 %) можнастверджувати, що множинна регресійна модель (7.3) у ціломустатистично значуща, надійна.

Перевірка надійності окремих коефіцієнтів регресії проводи-лася в процесі виключення незначущих чинників по t-критеріюСтьюдента, тому всі змінні, що увійшли до рівняння (7.3), є на-дійними, суттєво відмінними від нуля.

Далі розраховуються )1( α− %-ві нижні та верхні довірчі ін-тервали коефіцієнтів регресії ( iki Sta ;α± ). Звичайно розглядаються

305

95 %-ві довірчі інтервали коефіцієнтів, які наводяться у стовпчи-ках «Нижні 95 %» і «Верхні 95 %» (див. табл. 7.6).

Після побудови рівняння регресії, що адекватно описує еко-номічний об’єкт дослідження, перейдемо до його практичногозастосування. Останнє звичайно складається з п’яти основнихнапрямів.

1. Характеристика середнього рівня результативної ознаки ( x )при ( ix = 0), якщо це значення входить в область визначення чин-ника ( ix ) за допомогою коефіцієнта регресії ( 0a ).

2. Характеристика середнього абсолютного впливу чинника( ix ) на результативну ознаку ( x ) за допомогою коефіцієнта ре-гресії ( 1a ).

3. Характеристика середнього відносного впливу чинника ( ix )на результативну ознаку ( x ) за допомогою коефіцієнта еластич-ності (Є).

4. Характеристика середнього впливу чинника ( ix ) на резуль-тативну ознаку ( x ) з урахуванням ступеня коливання змінної ( ix )за допомогою бета-коефіцієнта (β ).

5. Побудова точкового та інтервального прогнозів на основірівняння регресії.

Розглянемо вказані напрями застосування регресійної моделі(7.3), яка відбиває залежність логістичних витрат ( x ) від величи-ни матеріальних запасів ( 621 ,, xxx ).

1. Оскільки значення ( 0=ix , тобто нульові матеріальні запаси)в сучасних економічних умовах явище практично неможливе,тобто не входить в область визначення чинників, то величина ко-ефіцієнта 00141667,80 =a економічного змісту не має. Вона можетлумачитися тільки геометрично — це точка перетину гіперпло-щини регресії з віссю ОY.

2. Коефіцієнти регресії ( 621 ,, aaa ) показують, як зі зміною від-повідних матеріальних запасів на одну тисячу гривень змінюють-ся в середньому логістичні витрати (у тис. грн). Так, зростаннявиробничих запасів катанки на 1 тис. грн призводить до підви-щення логістичних витрат в середньому на 13,5 грн, зростаннязапасів незавершеного виробництва волочильного відділення на1 тис. грн призводить до підвищення логістичних витрат в серед-ньому на 434,6 грн, зміна товарних запасів стального дроту на1 тис. грн призводить до зміни логістичних витрат в середньомуна 155,2 грн. Тобто максимальний абсолютний вплив на величи-

306

ну логістичних витрат має розмір запасів незавершеного вироб-ництва волочильного відділення.

3. Звичайно еластичність визначають для «середнього» спо-стереження статистичної сукупності, тобто для ;ii xx = xx = і фо-рмула коефіцієнта еластичності має вираз:

⋅=yха i1E 100 %. (7.9)

Коефіцієнт еластичності показує, на скільки відсотків у серед-ньому змінюється результативна ознака ( x ) зі зміною чинника( ix ) на один відсоток (у 1,01 рази). Розрахуємо коефіцієнти елас-тичності моделі (7.3):

⋅⋅

=25833,239

08,1995013539,0E1 100 % = 0,113 %;

⋅⋅

=25833,239

667,22943463,0E2 100 % = 0,417 %;

⋅⋅

=25833,239

667,6721552399,0E6 100 % = 0,436 %.

Знайдені коефіцієнти еластичності показують, що зі зміноюзапасів катанки на 1 % логістичні витрати змінюються в серед-ньому на 0,113 %, зростання запасів незавершеного виробництваволочильного відділення на 1 % призводить до підвищення логіс-тичних витрат у середньому на 0,417 %, зміна товарних запасівстального дроту на 1 % веде до зміни логістичних витрат в сере-дньому на 0,436 %. Тобто максимальний відносний вплив на ве-личину логістичних витрат має розмір товарних запасів стально-го дроту.

4. Щоб визначити середній вплив чинника ( ix ) на результати-вну ознаку ( x ) з урахуванням ступеню коливання змінної ( ix )розраховують бета-коефіцієнт (β ). Він показує, на скільки серед-ніх квадратичних відхилень в середньому змінюється результа-тивна ознака ( x ) зі зміною чинника ( ix ) на одне своє середнєквадратичне відхилення:

x

xiaσ

σ=β 1 ,

307

для парної моделі

ii

xxx

x ra

=σ

σ=β 1 . (7.10)

Розрахуємо бета-коефіцієнти моделі (7.3):

;362118,0018863,79

46,2113013539,01 =

⋅=β

;49496,0018863,79

9873,8943463,02 =

⋅=β

;373,0018863,79

861,1891552399,03 =

⋅=β

Знайдені бета-коефіцієнти показують, що зі зміною запасів ка-танки на одне своє середньоквадратичне відхилення логістичнівитрати змінюються в середньому на 0,362 своїх середньоквадра-тичних відхилень. Зростання запасів незавершеного виробництваволочильного відділення на одне своє середньоквадратичне від-хилення призводить до підвищення логістичних витрат в серед-ньому на 0,495 своїх середньоквадратичних відхилень. Зміна то-варних запасів сталевого дроту на одне своє середньо-квадратичне відхилення веде до зміни логістичних витрат в сере-дньому на 0,373 своїх середньоквадратичних відхилень. Це озна-чає, що на ТОВ «Стальканат» існують певні резерви зниженнялогістичних витрат за рахунок чинників, котрі моделюються.Причому максимальний резерв зниження величини логістичнихвитрат прихований у матеріальних запасів волочильного відді-лення.

5. Отриману адекватну модель (7.3) можна використовуватияк інструмент прогнозу логістичних витрат залежно від змінирозміру матеріальних запасів. При цьому будуються прогнозидвох типів: точкові та інтервальні.

Точковий прогноз дає значення результативної ознаки длявідповідного рівня ( LNx + ) за допомогою екстраполяції отримано-го рівняння регресії

ŷ LN + LNxaa ++= 10 . (7.11)

Однак слід пам’ятати, що модель (7.3) є вибірковою (міститьможливі випадкові та систематичні помилки), тому ймовірність

308

збігання точкового прогнозу (ŷ LN + ) з реальним майбутнім зна-ченням результативної ознаки практично дорівнює нулю. В такійситуації більш привабливим є прогнозування на основі побудовидовірчого інтервалу для точки (ŷ LN + ) з наперед заданою достові-рністю. Довірчий інтервал прогнозу будується на основі загаль-ного співвідношення

ŷ LN + ∆± , (7.12)

де ∆ — гранична помилка прогнозу.Воно є базовим і використовується для визначення довір-

чих інтервалів прогнозу, побудованих за допомогою будь-якихмоделей лінійної регресії, знайдених за методом найменших ква-дратів.

Доведено, що для парної лінійної моделі гранична помилкапрогнозу з достовірністю 100)1( ⋅α− % має вигляд:

21

2

2

2; )()(11

−−

+

+⋅=∆

∑+

−α xxxx

NSt

i

LNyN . (7.13)

При цьому застосовується табличне значення t — критеріюСтьюдента з рівнем значущості (α i k = N – 1), ступенями віль-ності у випадку двосторонньої перевірки.

Аналіз формули (7.13) показує, що величина (∆ ) прямо зале-жить від трьох чинників і зворотно від одного:

• зростання необхідної достовірності призводить до зниженнярівня значущості (α ) та підвищення табличного значення 2; −α Ntрозподілу Стьюдента і величини (∆ );

• величина стандартної помилки регресії ( yS ) прямо впливаєна розмір (∆ );

• збільшенням ( L — періоду упередження) зростає різниця( xx LN −+ ) і величина самої граничної помилки прогнозу; найточ-ніший прогноз можна отримати при інтерполяції, коли ( xx LN =+ );

• при →N ∞, величина N1 знижується, тобто підвищення об-

сягу статистичної сукупності спостережень зворотно впливає нарозмір (∆ ).

Але тут треба мати на увазі той факт, що побудова точковогопрогнозу відбувається за формулою (7.11) і ніяких проблем невикликає, однак розрахунок граничної помилки та довірчого ін-тервалу прогнозу на базі формул (7.12, 7.13) сильно ускладню-

309

ється внаслідок використання множинного рівняння регресії і по-требує додаткових обчислювальних програм.

7.3. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇВІД ВЕЛИЧИНИ ЛОГІСТИЧНИХ ВИТРАТ

Оскільки показники змінних 2(y , )x визначені заздалегідь, товстановимо напрям зв’язку між ними. З економічної теорії відомо,що зростання логістичних витрат прямо впливає на рівень собівар-тості продукції. Отже, у дослідженні лінійна гіпотеза про матема-тичну форму зв’язку між змінними є головною, первинною. Оста-точні висновки щодо справедливості гіпотези робляться в ходіКРА, після застосування критеріїв математичної статистики.

Щоб з’ясувати наявність лінійної кореляційної залежності міжрезультативною ознакою )( 2y та чинником )(x , можна викорис-товувати коефіцієнт парної кореляції (7.1). Розрахунок ( yxr ) бу-демо вести за допомогою електронних таблиць редактора Excel.В результаті, як видно з табл. 7.4, отримаємо ( 0,93568=yxr ).

Знак коефіцієнта парної кореляції збігається з економічнимиуявленнями про напрям впливу рівня логістичних витрат на собі-вартість продукції. Величина ( yxr ) близька до 1, тому можнастверджувати про наявність дуже тісного прямого зв’язку міжзмінними )( 2y і )(x .

Побудова регресійної моделі ( xaay 102 += ), котра адекватно від-биває залежність між економічними ознаками, здійснюється за до-помогою методу найменших квадратів, суть якого полягає в мінімі-зації суми квадратів відхилень розрахункових значень резуль-тативної ознаки від фактичних. Теорема Гауса—Маркова доводить,що оцінки, отримані за методом найменших квадратів, найкращі:вони лінійні, без систематичних помилок, мають найменшу диспер-сію (випадкову помилку) з усіх можливих засобів оцінювання.

Щоб знайти мінімум складної функції, яка залежить від пара-метрів ( 0a ) і ( 1a ), треба визначити перші частинні похідні по цимзмінним і прирівняти їх до нуля. В результаті отримаємо системунормальних рівнянь для лінійної залежності у такому вигляді:

∑∑ =+ yxaNa 10 ;

∑ ∑ ∑=+ ,210 xyxaxa (7.14)

де N — об’єм статистичної сукупності спостережень.

310

Рішення цієї системи в загальному вигляді дає такі значенняпараметрів:

∑ ∑ ∑∑ ∑ ∑ ∑

−−

=xxxN

xyxxya 2

2

0 ;

∑ ∑ ∑∑ ∑∑

−−

=xxxNxyyxNa 21 . (7.15)

Якщо чисельник і знаменник виразу ( 1a ) поділити на ( 2N ), топісля нескладних перетворювань отримаємо:

x

yyx

x

yx ra

σ

σ=

σ

σ= 21 . (7.16)

Коефіцієнт регресії ( 1a ) має той самий знак, що й коефіцієнтпарної кореляції між результативною та чинниковою ознаками.З першого рівняння системи (7.14) отримаємо:

.10 xaya −= (7.17)

Таким чином, якщо на попередніх етапах КРА визначені ве-личини ( xyr xyyx ,,,, σσ ), то розрахунок коефіцієнтів регресії, згідноз формулами (7.16, 7.17), не викликає труднощів.

Розрахунок коефіцієнтів парної лінійної регресії, що характе-ризують залежність рівня собівартості продукції від логістичнихвитрат, виконано з застосуванням редактора Excel (табл. 7.7).

Таким чином, рівняння регресії, що описує залежність рівнясобівартості продукції від логістичних витрат, має вигляд:

ŷ 2 x02538,11085,1018 += . (7.18)

Статистичний аналіз побудованої у ході КРА парної регре-сійної моделі здійснюється за допомогою тих самих показни-ків, що були використані в ході КРА множинної регресійноїмоделі.Тіснота кореляційного зв’язку. Для парної регресійної мо-

делі (7.18) ( =R | yxr | = 0,935683), тому можна казати про дужетісний кореляційний зв’язок, що характеризує залежність їїзмінних.

311

Таблиця

7.7

РЕЗУ

ЛЬТ

АТИ

РОЗРАХУНКІВ

КОЕФІЦ

ІЄНТІВ

ПАРН

ОЇ Л

ІНІЙ

НОЇ Р

ЕГР

ЕСІЇ

Висновок підсум

ків

Регресійна

статистика

Множинний

R0,

9356

83

R-квадрат

0,87

5502

Нормо

ваний

R-квадрат

0,86

3053

Стандартна

поми

лка

359,

8876

Спостереж

ення

12

Дисперсійний аналіз

dfSS

MS

FЗначимість

F

Регресія

191

0814

991

0814

970

,322

817,

78E-

06

Залишок

1012

9519

112

9519

,1

Підсумо

к11

1040

3340

Коефіцієнти

Стандартна

поми

лка

t-статистика

P-значення

Ниж

ні 9

5 %

Верхні 9

5 %

y-перехрещення

1018

,085

331,

2784

3,07

3201

0,01

1776

279,

9509

1756

,22

Змінна

1x

11,0

2538

1,31

4757

8,38

587

7,78

E-06

8,09

592

13,9

5484

311

312

Закінчення

табл.

7.7

Висновок залишку

Спостереж

ення

Передбачене

yЗалишки

139

66,2

7311

6,72

74

240

61,0

91–1

81,0

91

350

20,2

9982

0,70

08

448

99,0

2–5

78,0

2

540

69,9

1185

,088

77

634

86,6

69–7

1,66

85

741

58,1

14–1

15,1

14

833

38,9

28–2

09,9

28

932

94,8

27–3

19,8

27

1020

32,4

2116

9,57

94

1122

43,0

0515

0,99

46

1233

01,4

4213

2,55

79

312

313

Точність. Для парної регресійної моделі (7.18) точність вимі-рюється за допомогою трьох показників: а) середньої квадратич-ної (стандартної) помилки регресії ( yS ); б) коефіцієнта детермі-нації, який дорівнює квадрату коефіцієнта парної кореляції( 2R = 2

yxr ); в) нормованого коефіцієнта детермінації ( 2НR ).

Середня квадратична (стандартна) помилка регресії( xS = 359,8876). Коефіцієнт детермінації ( 2R = 0,875502), тобтовін показує, що 87,6 % варіації собівартості продукції пояснюєть-ся зміною логістичних витрат. На частку чинників, які не увійш-ли до моделі, припадає лише 12,4 % варіації результативної озна-ки ( y ). Величина нормованого коефіцієнта детермінації( 2

НR = 0,863053) показує, що, не зважаючи на малу вибірку, ре-гресійна модель є дуже точною: з урахуванням співвідношення(N) і (m) більше 86 % варіації собівартості продукції пояснюєтьсязміною логістичних витрат.Надійність. Розглянемо перевірку 95 %-ої надійності

)05,0( =α парної лінійної регресії (7.18), що характеризує залеж-ність варіації собівартості продукції пояснюється зміною логіс-тичних витрат за допомогою F -критерію Фішера (7.8).

Сучасний підхід до застосування F -критерію використову-ється у випадку, коли розрахунки коефіцієнтів рівняння здійсню-валися за допомогою методу на основі вбудованого блоку КРА.У табл. 7.7 у стовпчиках «F», «Значущість F» наводяться розра-хункове значення F — критерію Фішера (70,32281) та йогор-значущість (7,78E – 06). Згідно зі схемою перевірки статистич-них гіпотез, вона порівнюється з прийнятим рівнем значущості(α = 0,05).

Оскільки рівень розрахункової значущості F -критерію суттє-во нижчий від прийнятого (7,78E – 06 < 0,05), тобто потрапляє вкритичну область, то нульова гіпотеза ( 0H : yxr2 = 0) відхиляється із достовірністю 99,999 % [(1 – 7,78E – 06) · 100 %] можна ствер-джувати, що множинна регресійна модель (7.18) у цілому статис-тично значуща, надійна.

Для перевірки надійності окремих коефіцієнтів парної регресіїз початку розраховують стандартні помилки коефіцієнтів регресії( 0a ) і ( 1a ):

21

2

2

0 )(

−⋅=

∑∑

xxNxSS

i

iy ,

21

21 )(1

−⋅= ∑ xx

NSS iy . (7.19)

314

У табл. 7.7 їх значення можна знайти в стовпчику «Стандарт-на помилка» ( 0S = 331,2784, 1S = 1,314757).

Доведено, що в умові справедливості нульової гіпотези( 0H : ia = 0) проти альтернативи ( 0H : ia ≠ 0, 1,0=i ) відношеннявідповідного коефіцієнта регресії до його стандартної помилки

( it =i

i

Sa ) підпорядковується t — розподілу Стьюдента з рівнем

значущості (α) та числом ступенів вільності 2−= Nk . Викорис-таємо сучасний варіант схеми для перевірки 95 %-ої надійності(α = 0,05) коефіцієнта ( 1a ) рівняння (7.18), що характеризує зале-жність собівартості продукції від величини логістичних витрат.

Згідно зі схемою, рівень р-значущості коефіцієнта регpесії ( 1a )потрапляє в критичну область (7,78E – 06<0,05) і нульова гіпоте-за ( 0H : ia = 0) відхиляється. Тому з достовірністю більшою ніж99,999 % можна стверджувати, що коефіцієнт регресії ( 1a ) суттє-во відрізняється від нуля. В протилежному випадку (коли 1р >α інульова гіпотеза 0H : ia = 0 не відхиляється) треба використовува-ти модель ( 0ay = ), графік якої проходить паралельно осі OX навідстані ( 0a = y ) і чинник ( x ) ніяк не впливає на результативнуознаку ( 2y ).

Далі розраховуються )1( α− %-ві нижні та верхні довірчі ін-тервали коефіцієнтів регресії ( iki Sta ;α± ). Звичайно розглядаються95 %-ві довірчі інтервали коефіцієнтів, які наводяться у стовпчи-ках «Нижні 95 %» і «Верхні 95 %» (див. табл. 7.7):

279,9509 ≤ 0a ≤ 1756,22;

8,09592 ≤ 1a ≤ 13,95484.

Тобто з ймовірністю 95 % можна стверджувати, що вибірковізначення розрахованих коефіцієнтів регресії рівняння (7.18) зна-ходяться у вказаних інтервалах.

Розглянемо напрями застосування регресійної моделі (7.18),яка адекватно відбиває залежність собівартості продукції ( 2y ) відвеличини логістичних витрат ( x ).

1. Оскільки значення ( x = 0, тобто нульові логістичні витрати)в сучасних економічних умовах явище практично неможливе,тобто не входить в область визначення чинників, то величина ко-ефіцієнта 1018,0850 =a (тис. грн) економічного змісту не має.

315

Вона може тлумачитися тільки геометрично — це точка перетинугіперплощини регресії з віссю ОY.

2. Коефіцієнт ( 1a ) показує, що зі зростанням логістичних ви-трат на одну тисячу гривень собівартість піднімається в серед-ньому на 11,02538 тис. грн.

3. Коефіцієнт еластичності показує, на скільки відсотків у се-редньому змінюється результативна ознака ( y ) зі зміною чинни-ка ( x ) на один відсоток (у 1,01 рази). Розрахуємо коефіцієнт ела-стичності моделі (7.18):

⋅⋅

=3656

25833,23902538,11E 100 % = 0,72153 %.

Знайдений коефіцієнт еластичності показує, що зі зростаннямлогістичних витрат на 1 % собівартість продукції піднімається всередньому (за період, що вивчається) на 0,72 %.

4. Бета-коефіцієнт показує, на скільки середніх квадратичнихвідхилень у середньому змінюється результативна ознака ( y ) зізміною чинника ( x ) на одне своє середнє квадратичне відхилен-ня. Розрахуємо бета-коефіцієнт моделі (7.18):

.93568,00988,931

018863,7902538,11=

⋅=β

Його значення збігається з величиною коефіцієнта парної ко-реляції ( yxr = 0,93568), який був отриманий за формулою (7.1).Бета-коефіцієнт показує, що зі зниженням логістичних витрат наодне середнє квадратичне відхилення собівартість продукції зме-ншиться в середньому (за період, що вивчається) на 0,936 своїхсередніх квадратичних відхилень, тобто можна констатувати, щочинник )(x містить у своєму розвитку значні резерви зниженнявитрат на виробництво.

5. Отриману адекватну модель (7.18) можна використовуватияк інструмент прогнозу собівартості продукції залежно від змінилогістичних витрат у виробництві. На основі рівняння (7.11) по-будуємо точковий прогноз і з достовірністю 95 % інтервальнийпрогноз собівартості продукції для рівня логістичних витрат увиробництві ( LNx + = 300 тис. грн). Точковий прогноз визнача-ють так:

7,432530002538,11085,1018 =⋅+=+LNy (тис. грн).

316

Отже, при рівні логістичних витрат у розмірі 300 тис. грн слідочікувати собівартість продукції на рівні приблизно4325,7 тис. грн.

За формулами (7.12, 7.13) можна знайти (∆ ) і побудувати до-вірчий інтервал отриманого точкового прогнозу за такими дани-ми: ;5,0=α ;12=N 10;05,0t = 2,2281; yS = 359,8876; 2)( xx LN −+ == (300 – 239,25833)2 = 3689,55; ∑ − 2)( xxi = 74927,8. Отже, він бу-де мати такий вигляд:

.365,8537,4325)8,74927

55,36891211(8876,3592281,27,4325 2

1

±=++⋅⋅±

Таким чином, можна стверджувати, що при незмінних для да-ної сукупності спостережень обставинах ріст логістичних витрату виробництві до 300 тис. грн супроводжуватиметься підвищен-ням собівартості продукції в середньому до 4325,7 тис. грн, рі-вень якої з достовірністю 95 % буде перебувати в межах від3472,33 до 5179,06 тис. грн.

Побудова та інтерпретація адекватної парної регресійної мо-делі залежності прибутку від реалізації )( 1y від величини собіва-ртості продукції )( 2y здійснюється відповідно до попередньоїсхеми.

Додатковий прибуток від зниження логістичних витрат)П( Л∆ порівнюється з можливостями отримання такого самого

прибутку від зростання обсягів реалізації готової продукції).(∆∆Р Якщо отримання )(∆∆Р є неможливим з певних вироб-

ничих і/чи кон’юнктурних причин, то зниження логістичних ви-трат стає пріоритетним джерелом підвищення ефективності ви-робництва.

7.4. ЛОГІСТИЧНИЙ ПІДХІД В УПРАВЛІННІ КАДРАМИ

Американський спеціаліст Porter M. у 80-х роках ХХ ст. якрозділ загальної теорії конкурентоспроможності економічних си-стем запропонував теорію ланцюга цінності. Її суть полягає в то-му, що діяльність компанії класифікується на п’ять первинних ічотири підтримуючіх функції (цінних видів діяльності). Всьоговиділено дев’ять категорій цінних видів діяльності, від яких за-лежить рентабельність та конкурентоздатність. Бізнес досягаєконкурентної переваги і виявляється прибутковим, коли компанія

317

виконує їх з нижчими витратами чи настільки якісно, що є грунтдля встановлення вищої ціни.

Дев’ять взаємозалежних і взаємопов’язаних цінних видів дія-льності складають ланцюг цінності компанїї. Призначення такоголанцюга полягає у виборі таких варіантів реалізації цінних видівдіяльності, що приводять до оптимізації у всьому ланцюгу. Самедосягнення оптимізації зумовлює необхідність прийняття комп-ромісних рішень та скоординованості дій. Наприклад, високі ви-трати на виконання науково-дослідних і конструкторських робіт,зростання інвестицій на модернізацію технологічного процесуможуть знизити собівартість післяпродажного сервісу.

Ланцюг цінності компанії, в свою чергу, є частиною потокувидів діяльності, які називаються системою цінностей. Як пока-зано на рис. 7.2, система цінностей включає ланцюги цінності по-стачальників, підприємства, покупців.

Ланцюг цінностіпостачальників

Ланцюгцінностіфірми

Ланцюг цінностіканалів збуту

Ланцюг цінностіпокупців

Верхній рівеньцінності

Цінністьфірми

Нижній рівень цінності

Рис. 7.2. Система цінностей за Porter M

Отже, компанія може підвищити конкурентоспроможність зарахунок оптимізації і необхідної координації свого ланцюга цін-ності із суміжними ланцюгами постачальників і покупців. Так,виробник кондитерських виробів може ліквідувати деякі етапитехнологічного процесу і отримати відповідну економію, якщо зарахунок посилення координації з постачальниками зможе домо-витися про постачання шоколаду у рідкій формі.

Заслуговує на увагу той факт, що в основі концепції ланцюгацінності лежить методологія логістики. Це дає змогу припустити,що логістичний підхід (методологія логістики) може бути вико-ристаний не тільки для вирішення виключно логістичних, а й ін-ших економічних проблем підприємства. Уже робляться спробивикористання його для вирішення багатьох економічних проблемпідприємства, зокрема: поліпшення фінансового обслуговування,інвестиційного забезпечення, туристичного сервісу та ін.

Універсальність логістичного підходу полягає в тому, що вінможе бути використаним для оптимізації управління всіма ресур-сними потоками, а не лише матеріальними. Зокрема, концепцію і

318

методологію логістики можна використати для оптимізаціїуправління трудоресурсним потоком (управління персоналом,управління кадрами, управління трудовими ресурсами) підпри-ємства.

При побудові організаційних структур управління українськихпідприємств розповсюджений функціональний підхід. Це зумов-лює розподіл єдиного процесу набору, підготовки, розстановки,перепідготовки, професійно-кваліфікаційного росту кадрів, опла-ти і стимулювання праці на ряд відокремлених функцій, які здій-снюються згідно з різними планами. Кожний функціональний ке-рівник несе відповідальність за роботу з кадрами тільки в межахвідповідного підрозділу: відділу кадрів, відділу технічного на-вчання, відділу праці і заробітної плати. При цьому увага акцен-тується на індивідуальній ефективності. Забезпеченню взаємодіїз набору, підготовки, розстановки, перепідготовки, професійно-кваліфікаційного зростання кадрів, оплати і стимулювання працівідводиться другорядна роль.

Аналіз кадрової роботи на підприємствах показує, що єдинийорганізаційний механізм такої системи поки що відсутній. Кад-рова робота, як це показано на рис. 7.3, розподілена між кількомасамостійними, відносно обособленими структурними підрозділа-ми, що підлеглі різним керівникам.

Директор

Заступникдиректора з кадрів

Відділкадрів

Головнийінженер

Відділ підготовкикадрів

Відділ праці ізаробітної плати

Заступник директораз економіки

Рис. 7.3. Схема типової організаційної структуриуправління кадровою роботою підприємства

Набір, підготовка, розстановка, перепідготовка, професійно-кваліфікаційне зростання кадрів, оплата і стимулювання праці —головні взаємопов’язані і взаємообумовлені функції єдиногопроцесу руху кадрів розподілені так: набір здійснює відділ кад-рів; підготовку, перепідготовку, фіксування професійно-кваліфі-

319

каційних розрядів — відділ підготовки кадрів; оплату і стимулю-вання праці — відділ праці і заробітної плати; розстановкою іпрофесійним просуванням, у повному розумінні цього слова, незаймається жоден з названих підрозділів. При цьому відділ кадрівпідлягає заступникові директора з кадрів, відділ підготовки кад-рів — головному інженерові, відділ праці і заробітної плати —заступникові директора з економіки.

Організаційна роз’єднаність призводить до нестачі координа-ції в діяльності кадрових підрозділів, яка проявляється у відсут-ності зв’язку між кадровим забезпеченням і техніко-технологіч-ним рівнем виробництва. Вони пасивні, не проводять політики,спрямованої на формування адекватної кількісно-якісної струк-тури трудових ресурсів. Зміст їхньої діяльності має переважнообліковий характер, що переконливо проявляється в організацій-ній будові і штатному розкладі: реєструюча спрямованність зу-мовлює відносно невелику чисельність, невисокий професійний іосвітній рівень, передусім, працівників відділу кадрів. Значна кі-лькість керівників різних рангів і службовців кадрових підрозді-лів не відносять удосконалення кадрової роботи до критичнихфакторів комерційного успіху. Все це в сукупності знижує кон-курентоспроможність українських підприємств.

Нині кадрова політика стає справою виключно локальною.Тому необхідно привести у відповідність до нових реалій страте-гію, тактику, організаційну структуру, зміст діяльності кадровихпідрозділів. Потрібно розробити організаційно-управлінськиймеханізм активізації трудоресурсного фактора, сформулюватикритерій і створити методику розрахунку показника ефективнос-ті його функціонування.

Для досягнення такого результату кадровий менеджмент доці-льно здійснювати, керуючись концепцією і методологією логісти-ки. Вирішення проблеми можливе за допомогою спеціального ор-ганізаційно-управлінського механізму — системи управліннякадрами. За її допомогою можливо усунути появу часткової опти-мізації окремих компонентів кадрової роботи, яка може наноситишкоду ефективності діяльності системи управління підприємством.

Концепція і методологія логістики при використанні в кадро-вому менеджменті може бути інтерпретована так.

Управління трудовими ресурсами підприємства — це методпідвищення соціально-економічної ефективності використаннятрудових ресурсів за рахунок організаційно-управлінського ме-ханізму координації кадрових функцій (системи управління тру-довими ресурсами).

320

Мета управління трудовими ресурсами підприємства — опти-мізація соціально-економічної ефективності їх використання.

Сутність управління трудовими ресурсами підприємства по-лягає в тому, щоб впроваджуючи відповідні системи, отримуватидодатковий ефект за рахунок раціональної взаємодії кадровихфункцій. Цей синергічний ефект забезпечує досягнення постав-леної мети.

Зміст управління трудовими ресурсами підприємства — цесукупність семи кадрових функцій: набір, підготовка, розстанов-ка, перепідготовка, професійно-кваліфікаційне зростання кадрів,оплата і стимулювання праці.

Управління персоналом підприємства повинно ґрунтуватисяна принципі комплексності і синхронності, який проявляється втрьох теоретичних положеннях:

— розгляд набору, підготовки, розстановки, перепідготовки,професійно-кваліфікаційного зростання кадрів, оплати і стимулю-вання праці як єдиного процесу руху кадрів (трудового потоку);

— впровадження системи управління персоналом — організа-ційно-управлінського механізму координації дій фахівців різнихслужб, що керують трудовим потоком;

— використання агрегованого показника ефективності функ-ціонування системи управління персоналом, який окрім витрат,обумовлених рухом кадрів (набором, підготовкою, розстановкою,перепідготовкою, професійно-кваліфікаційним зростанням кад-рів, оплатою і стимулюванням праці), враховує втрати прибуткувнаслідок невикористаних (втрачених) можливостей, обумовле-них нераціональним використанням трудових ресурсів.

Поняття «система управління трудовими ресурсами підприєм-ства» — вживається відносно суб’єкта управління, що впливає наоб’єкт — трудовий потік. Це організаційно-управлінський меха-нізм, пов’язаний з досягненням потрібного рівня інтеграції кад-рових функцій за рахунок організаційних перетворень у структу-рі управління та впровадження спеціально розробленихуправлінських процедур (операційних систем), основою яких єпланування кадрового забезпечення виробництва. Тобто це інте-грована організаційна форма (єдина кадрова служба), яка в діяль-ності керується управлінською процедурою (операційною систе-мою) у формі плану кадрового забезпечення виробництва.Організаційний механізм являє собою інтегровану організацій-

ну форму — єдину кадрову службу, що повинна, як це показано нарис. 7.4, стати кадровим центром підприємства, осередком усіхповноважень у сфері управління трудовими ресурсами. Начальник

321

кадрової служби повинен одночасно обіймати посаду заступникадиректора з кадрів. Така служба буде складатися з кількох підроз-ділів. Набір і розстановка закріплюються за відділом кадрів; підго-товка, перепідготовка і професійно-кваліфікаційне зростання — завідділом професійного навчання; оплата і матеріальне стимулю-вання праці — за відділом праці і заробітної плати; додаткове сти-мулювання — за відділом програм соціального забезпечення.

Відділ кадрів складається з: сектора планування трудових ре-сурсів; сектора набору кадрів; сектора кар’єрного росту.

Сектор планування трудових ресурсів розробляє стратегію,тактику і план кадрового забезпечення виробництва.

Стратегія кадрової служби може бути названа стратегією забез-печення трудовими ресурсами «точно вчасно». Тобто певні трудовіресурси повинні знаходитись на підприємстві в необхідній кількостінеобхідної якості в потрібний час у потрібному місці з мінімальни-ми витратами, зумовленими їх рухом. В рамках запропонованоїстратегії рекомендується тактика кадрової служби (рис. 7.5).

На основі аналізу плану технічного переозброєння і впрова-дження нової техніки (блок 1) розробляється проект потрібноїпрофесійно-кваліфікаційної структури кадрів (блок 2). На основізіставлення цієї інформації зі станом наявної професійно-кваліфікаційної структури кадрів (блок 3) складається план кадро-вого забезпечення виробництва (блок 4). Так визначається потребав кадрах у розрізі професійно-кваліфікаційних груп на запланова-ний період. На основі плану кадрового забезпечення виробництвавиділяється наявний контингент кадрів у розрізі професійно-кваліфікаційних груп: з одного боку, таких, що відповідають новійпрофесійно-кваліфікаційній структурі (блок 5), а з іншого — що невідповідають новій професійно-кваліфікаційній структурі (блок 6),остання група в першу чергу стає об’єктом соціологічних дослі-джень з питань трудових намірів (блок 7). На основі таких дослі-джень визначаються групи працівників, що підлягають підвищен-ню кваліфікації, навчанню новій професії, а також вивільненню(блок 8). В результаті формуються план набору нового континген-ту кадрів (блок 9), організується їх професійне навчання (блоки10—13)1. Отже, в рамках цього сектора розробляється управлінсь-кий механізм керування трудовими ресурсами.

11 Під терміном «професійне навчання» слід розуміти підготовку, перепідготовку,

підвищення кваліфікації, які повинні носити випереджальний характер по відношеннюдо виробничо-технічного розвитку підприємства.

322

Набір

Розста

-новка

Перепідготовка

Професійно-

кваліфікаційне

зростання

Оплата

праці

Стиму

лювання

праці

Відділ

кадрів

Підготовка

Відділ

проф

есійного

навчання

Відділ праці

і заробітної плати

Відділ програм

соціального забезпечення

Сектор планування

трудових

ресурсів

Сектор набору

кадрів

Сектор кар’єрного

росту

Сектор проф

есійного

навчання

робітників

Сектор проф

есійного

навчання

адміністративно-

управлінського

персоналу

Сектор оплати

праці

Сектор

матеріального

стим

улювання

Сектор

норм

ування

праці

ФУНКЦІЇ

КАДРО

ВОЇ С

ЛУЖБИ

Начальник

кадрової служби

(Заст.директора з к

адрів)

Рис.

7.4

. Схема

типової

організаційної структури

кадрової служби

підприємства

322

323

Реалізація стратегії забезпечення трудовими ресурсами «точно вчасно»

Оплатапраці

Забезпечення потреби в кадрах (набору,підготовки, розстановки,

перепідготовки, професійно-кваліфікаційного росту кадрів)

Стимулюванняпраці

Аналіз плану технічного переозброєнняі впровадження нової техніки

Проект потрібної професійно-кваліфікаційної структури кадрів

Аналіз наявної професійно-кваліфікаційної структури кадрів

План кадрового забезпечения производства

Виділення наявногоконтингенту кадрів, який

відповідає новій професійно-кваліфікаційній структурі

кадрів

Планнаборунового

контингенту кадрів

Виділення наявного контингентукадрів, який не відповідає новійпрофесійно-кваліфікаційній

структурі кадрів

Аналіз трудовихнамірів

Групапрацівників, щопідлягаютьпідвищеннюкваліфікації

Групапрацівників,що підлягаютьнавчанню

новій професії

Групапрацівників, щопідлягаютьзвільненню

Формуваннянавчально-методичноїі виробничої базипрофесійногонавчання

Планування підготовки,перепідготовки і підвищеннякваліфікації

кадрів

Укладання договорівна цільову підготовку,

перепідготовку іпідвищення

кваліфікації кадрів

Визначення термінів,форм і методів

професійної підготовки кадрівна власній навчальній

базі

1

2 3

4

5 9 6

87

1110

1213

Рис. 7.5. Схема тактики кадрової служби підприємства

324

Управлінський механізм також за рахунок більш гнучкої коор-динації спрямовує дію служби на досягнення концептуальної ме-ти управління трудовими ресурсами підприємства. У відповідно-сті до запропонованої тактики кадрової служби підприємства утабл. 7.8 наводиться операційна система управління трудовимиресурсами, яка представлена у вигляді плану кадрового забезпе-чення виробництва.

Сектор набору кадрів проводить: прийом і відбір персоналу,тестування та інтерв’ювання працівників; розстановку кадрів попідрозділах, ділянках, робочих місцях, управління адаптацією,закріпленням, ротацією, внутрішньовиробничими переміщення-ми кадрів, формуванням стабільного і гнучкого трудового колек-тиву; співробітництво із навчальними закладами, суб’єктами ре-гіональної системи управління зайнятістю.

Для реалізації запропонованої стратегії забезпечення підпри-ємства трудовими ресурсами «точно вчасно», втілення адекватноїтактики і плану кадрового забезпечення виробництва повиннабути створена раціональна система взаємовідносин кадровоїслужби з постачальниками цих ресурсів — рекрутськими фірма-ми і навчальними закладами. Наприклад, встановлення і розвитокдоговірних зв’язків в підсистемі «кадрова служба підприємства—заклади професійного навчання». Оскільки кадрова служба за-цікавлена у високому професіональному рівні працівника, вонаповинна в певних формах брати участь у виконанні свого замов-лення. Найефективніші з них: використання в процесі навчаннягосподарських ситуацій, характерних для підприємства; підгото-вка тематики курсових і дипломних робіт для вирішення його ак-туальних проблем; проведення спільних техніко-економічних до-сліджень фахівцями навчального закладу і підприємства іззалученням студентів — майбутніх працівників. Протягом усьогопроцесу навчання працівники сектора набору кадрів повинні по-стійно спостерігати і оцінювати особисті характеристики потен-ційного працівника, його професійну підготовленість, ступіньсформованості професійних інтересів, ділові якості.

Сектор кар’єрного росту здійснює: планування діловоїкар’єри, оцінку трудового потенціалу і рівня його використання,атестацію спеціалістів, формування резерву на висування, профе-сійно-кваліфікаційне просування. В його функції повинна входи-ти організація централізованого обліку звільнених робочих місць,систематичний збір інформації про зміни і вимоги до кандидатівна вакансії, виявлення підходящих кандидатур з наявного складупрацюючих.

325

Таблиця 7.8ТИПОВИЙ ПЛАН КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА

Зміст Термін Викона-вець

Розробка проекту потрібної професійно-кваліфікаційноїструктури кадрів

Визначення додаткової потреби в трудових ресурсах наоснові співставлення потрібної і наявної професійно-кваліфікаційної структури кадрів

Виконання балансових розрахунків джерел задоволеннядодаткової потреби в кадрах у розрізі професійно-кваліфікаційних груп:* масштаби професійного навчання працюючих;* набір працівників зі сторони;* набір випускників навчальних закладів

Укладання договорів на професійне навчання із сторон-німи організаціями

Підготовка навчально-методичних матеріалів для про-фесійного навчання на власній базі

Проведення атестації працівників з метою виявленняступеня відповідності їх фактичних професійних нави-чок та вмінь потрібним

Проведення соціологічних досліджень у колективі з ме-тою виявлення трудових намірів

Визначення напрямків кадрових розстановок і переміщень

Створення власної навчальної бази:* навчальні тренажери, інше навчальне обладнання, на-очні посібники;* розробка навчальних планів, програм курсів, підбірвикладачів

Ранжування відібраного для професійного навчання ко-нтингенту працівників в залежності від порядку вве-дення нового обладнання

Визначення термінів, форм і методів навчання

Здійснення процесу навчання

Здійснення кадрових розстановок і переміщень

Відділ професійного навчання складається з: сектора профе-сійного навчання робітників; сектора професійного навчання ад-міністративно-управлінського персоналу.

326

Сектор професійного навчання робітників займається організаці-єю підготовки, перепідготовки і професійно-кваліфікаційним рос-том робітників. Характерною рисою цього процесу є переважне ви-користання внутрішньофірмових форм, які забезпечують індиві-дуалізацію, гнучкість і пристосування навчання до особливостейпідприємства. Для цього доцільно використовувати модульний ме-тод, при якому навчальний матеріал складається із модульних оди-ниць, що представляють собою обсяг знань і умінь, потрібних длявиконання логічно закінченої частини роботи. При виникненні не-обхідності (зміні технології, заміні обладнання, випуску нової про-дукції та ін.) працівник додатково вивчає нові модульні одиниці.

Сектор професійного навчання адміністративно-управлін-ського персоналу займається організацією підготовки, перепідго-товки і професійно-кваліфікаційним ростом фахівців, службовціві керівництва. Характерною рисою цього процесу є переважневикористання позафірмових форм, хоча використовуються і вну-трішньофірмові методи. В рамках останньої форми логічним бу-де впровадження трьохступеневої системи підвищення кваліфі-кації. На першому етапі слухачі набувають знання і навички зменеджменту, вивчають особливості організаційної структури іринкової політики свого підприємства, оволодівають методикоюсамонавчання. На другому етапі основу підготовки становить ви-вчення прикладних аспектів маркетингу, фінансів, бухгалтерсь-кого обліку, планування і організації виробництва. Загальною за-кономірністю на цьому етапі є диференціація і адаптація програмза ознакою рівня посади, що обіймається. На третьому — набу-ваються навички прийняття рішень, розробки загальнокорпора-тивної стратегії, оцінки ефективності діяльності персоналу.

Відділ праці і заробітної плати складається з: сектора оплатипраці, сектора матеріального стимулювання, сектора нормуванняпраці. Форми оплати і стимулювання праці, що можуть бути ви-користані кадровою службою підприємства достатньо різномані-тні. Цей відділ, як показано на рис. 7.6, використовує виключноосновні форми матеріальної винагороди.

Відділ програм соціального забезпечення займається стиму-люванням високоефективної праці персоналу підприємства шля-хом розробки і реалізації систем додаткових соціальних виплат ісоціальних програм. Їх перелік, як це видно з рис. 7.6, дано підназвою «додаткові форми стимулювання».

Система соціальних програм повинна давати можливість залуча-ти і утримувати цінних працівників, пристосовуватись до податко-вої політики держави, реагувати на соціальні вимоги. Сюди доціль-

327

но включити програми охорони здоров’я, соціального страхування,пенсійного забезпечення, заощаджень, допомоги у навчанні, під-тримки професійного росту, організації відпочинку та ін.

Підвищення кадрового потенціалу підприємства вимагає здійс-нення постійного контролю ефективності діяльності кадрової служби.

Заробітнаплата

Премії

Участь вакціонерному

капіталіПенсії

Відпустки

Компенсація витратна освіту

Отриманнякредитів

Стипендії

Організація відпочинку працівниківі членів їх сімей

Субсидії на харчування

Дотації на транспортні витрати

Оплачені дні непрацездатності

Страхування життя працівниківі членів їх сімей

Додаткові вихідні і святкові дні

Медицинське обслуговування

Основні формиматеріальної винагороди

(Відділ праці і заробітноїплати)

Додаткові формистимулювання

(Відділ програмсоціальногозабезпечення)

Рис. 7.6. Форми оплати і стимулювання праці, які можутьбути використані кадровою службою підприємства

328

Критерій ефективності функціонування системи управліннятрудовими ресурсами підприємства полягає полягає в максиміза-ції прибутку на одиницю трудових витрат при умові забезпечен-ня потрібної якості сервісу, тобто 100 % виконання договірнихзобов’язань. Такий критерій обрано, виходячи з того, що системауправління трудовими ресурсами є однією з підсистем системиуправління підприємством.

Відомо, що ефективність діяльності підсистеми потрібно ви-значати залежно від вкладу в діяльність системи, тобто чим бі-льший прибуток від реалізації готової продукції на одиницю су-купних витрат, пов’язаних з рухом трудових ресурсів (вклю-чаючи вказані втрати прибутку), за умови 100 % виконання дого-вірних зобов’язань, тим ефективнішим є управління трудовимиресурсами підприємства.

На основі рекомендованого критерію доцільно використову-вати агрегований показник ефективності функціонування системиуправління трудовими ресурсами підприємства, який окрім ви-трат, що обумовлені їх рухом (набором, підготовкою, розстанов-кою, перепідготовкою, професійно-кваліфікаційним зростаннямкадрів, оплатою і стимулюванням праці) враховує втрати прибут-ку внаслідок невикористаних (втрачених) можливостей, зумовле-них нераціональним використанням трудових ресурсів. На агре-гований показник накладається одне обмеження — якіснеобслуговування споживачів, яке проявляється в мірі виконанняпідприємством договірних зобов’язань.

Новизна запропонованого показника полягає в тому, що, крімвитрат, пов’язаних з виконанням кадрових функцій, у ньому вра-ховуються втрати прибутку внаслідок невикористаних (втраче-них) можливостей, які викликані нераціональним використаннямкадрів. Таких втрат може бути багато: через плинність кадрів, ви-сокий рівень браку, нераціональну розстановку кадрів, зверхнор-мативні строки переходу на випуск нової продукції та ін.

Нижче наведена методика розрахунку агрегованого показникаефективності функціонування системи управління трудовими ре-сурсами підприємства ( трудА ):

трудтруд В

ПА = max→ ,

при ∑∑= =

k

l

p

zlza

1 1=∑∑

= =

k

l

p

zlzb

1 1,

де П — прибуток від реалізації готової продукції;

329

трудВ — трудові витрати;a lz — обсяг поставок готової продукції l виду z споживачеві,

(l = k,1 ), (z = p,1 );b lz — попит на готову продукцію l виду z споживача,

(l = k,1 ), (z = p,1 ).

∑ ∑= =

+=7

1 1труд ВВВ

i

n

jjі ,

де іВ — витрати по і виду функції кадрової служби;i — вид функції кадрової служби (набір, підготовка, розстано-

вка, перепідготовка, професійно-кваліфікаційне зростання кадрів,оплата і стимулювання праці), (i= 7,1 );

jВ — втрати прибутку внаслідок невикористаних (втрачених)можливостей;

j — вид втрат, (j = n,1 ).Під втратами прибутку внаслідок невикористаних (втрачених)

можливостей, обумовлених нераціональним використанням тру-дових ресурсів, розуміються втрати прибутку, обумовлені нера-ціональним використанням найчисельнішої категорії працюю-чих — робітників.

Втрати прибутку внаслідок невикористаних (втрачених) мож-ливостей робітників можуть бути виявлені через відповідні втра-ти, які виникають на підприємстві тому, що реальна продуктив-ність праці є меншою за потенціальну. Серед основних причинвідносно низької продуктивності праці, як відомо, виділяють:плинність кадрів, рівень браку, наднормативні строки переходуна випуск нової продукції і/або освоєння нової техніки. Такимчином, втрати прибутку внаслідок невикористаних (втрачених)можливостей, з певною часткою умовності, можуть бути прирів-нені до суми втрат прибутку, обумовлених зверхнормативноюплинністю кадрів ),(Впл втрат прибутку, що супроводжують ви-сокий рівень браку ),(Вбрак втрат прибутку, що пов’язані з надно-рмативними строками переходу на випуск нової продукції і/абоосвоєння нової техніки )(Встрок :

В = строкбракпл ВВВ ++ .

330

У свою чергу:

,)НН(В1

фактпланпл iiР

m

i∑=

⋅−=

де iпланН — планова норма виробітку i робітника, у вартісному

вираженні;iфактН — фактична норма виробітку i робітника у період впра-

цювання, у вартісному вираженні;Р — середня рентабельність продукції;i — кожний знову прийнятий робітник;m — кількість знову прийнятих робітників.

,БВ1

фактбрак Рm

ii⋅= ∑

=

де iфактБ — фактичний обсяг браку i робітника, у вартісному ви-

раженні;i — кожний робітник, що вчинив брак;m — кількість робітників, що вчинили брак.

,)( планфакт1

планстрок РТTОВjjj

h

j⋅−⋅= ∑

=

де j

Оплан — плановий добовий обсяг виробництва j підрозділу, увартісному вираженні;

jТфакт — фактичні строки переходу на випуск нової продукції

і/або освоєння нової техніки для j підрозділу, у днях;j

Тплан — планові строки переходу на випуск нової продукціїі/або освоєння нової техніки для j підрозділу, у днях;

j — кожний відповідний підрозділ;h — кількість відповідних підрозділів.Запропонований показник може бути використаним не тільки

при визначені динаміки результативності управління трудовимиресурсами на одному підприємстві, він також може бути застосо-ваний при порівнянні ефективності вказаної діяльності на різнихпідприємствах незалежно від форми власності, галузевої чи ві-домчої належності, характеру продукції, що реалізується, розмі-рів підприємства та ін.

Отже, методологія логістики може бути використана не тількидля вирішення виключно логістичних, але й інших економічнихпроблем підприємства.

331

Запитання для самоконтролю

1. З яких стадій складається апріорний економічний аналіз упроцесі моделювання впливу логістичної системи на резуль-тати господарської діяльності підприємства?

2. На яких методах ґрунтується кількісна оцінка впливу логі-стичної системи на результати господарської діяльності під-приємства?

3. Який алгоритм кількісного оцінювання впливу логістичноїсистеми на результати господарської діяльності підприємства?

4. Який підхід найбільше поширений при побудові системиуправління кадрами підприємства?

5. До яких наслідків призводить організаційна роз’єднаністькадрових підрозділів підприємства?

6. Як може бути інтерпретована концепція і методологіялогістики в кадровому менеджменті?

7. Наведіть схему тактики дій кадрової служби підприємства.8. У чому сутність критерію ефективності функціонування

системи управління кадрами підприємства?9. Прокоментуйте методику розрахунку агрегованого пока-

зника ефективності функціонування системи управління кад-рами підприємства.

10. Що розуміють під втратами прибутку внаслідок невико-ристаних можливостей, зумовлених нераціональним викорис-танням трудових ресурсів?

332

ВИСНОВКИ

Логістика як наука — це сукупність рекомендацій щодо роз-робки і впровадження логістичної системи, яка забезпечує поста-вку «точно вчасно».

На відміну від таких дисциплін, як «Комерційна діяльність»,«Управління системами переробки вантажів», «Тара і упаковка»,«Вантажні перевезення і тарифи», «Оперативно-календарне пла-нування виробництва», рекомендації яких спрямовані на мінімі-зацію локальних витрат (постачальницьких, складських, транс-портних, збутових), міждисциплінарний курс «Логістика» міс-тить пропозиції щодо мінімізації інтегральних витрат, які пов’я-зані з матеріальним потоком.

Реалізація теоретичних положень логістики, в середньому, даєможливість скоротити витрати по транспортуванню та збережен-ню на 15—20 %; зменшити рівень запасів на 50 %, знизити три-валість робочого циклу на 50—70 %; скоротити час руху продук-ції приблизно на 25—30 %; знизити рівень запасів продукції успоживачів на 30—50 %; забезпечити комплексний облік усіх ви-трат на завезення і вивезення вантажів, підвищити рівень транс-портного обслуговування. Наприклад, на підприємствах «Ford»рівень запасів зменшився на 40 %, такий самий відсоток скоро-чення «бездіючих ресурсів» спостерігався в корпорації «GeneralMotors», яка планує довести його значення до 60 %. Тривалістьробочого циклу на «Toyota Motor Company» у 5 разів менша, ніжна кращих автомобілебудівних фірмах США і в 10 разів менша,ніж на «ВАЗі». Поряд із зниженням витрат, використання логіс-тичної системи забезпечує 100 % виконання договірних зо-бов’язань, тобто високий рівень якості сервісу.

333

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇРОБОТИ СТУДЕНТІВ

ТЕМИ ДЛЯ РЕФЕРАТІВ

1. Концепція логістики. Сутність, мета і завдання логістики.2. Еволюція концепції логістики.3. Логістичний підхід як методологія логістики.4. Логістичні функції та операції.5. Матеріальний потік.6. Логістичний ланцюг.7. Компонени логістичної системи.8. Логістична система.9. «Штовхаючі» і «тянучі» операційні системи. Система канбан.

10. Організація логістики.11. Логістичний сервіс.12. Логістичні витрати.13. Ефективність логістики.14. Втрати прибутку внаслідок втрачених можливостей, що пов’язані

з утворенням запасів.15. Управління запасами. Модель Гарріса.16. Вибір форми постачання матеріальними ресурсами.17. Канали фізичного розподілу.18. Планування логістичної системи.19. Логістичний цикл.20. Стратегії функціональних циклів логістики.21. Раціональні форми розташування обладнання. Графік Ганта.22. Планування обсягів продажу та нормування запасів готової про-

дукції.23. Матеріальний баланс підприємства. Види та розрахунок потреб у

матеріальних ресурсах.24. Універсальний характер концепції та методології логістики.25. Кадрова логістика.

334

ТЕСТИ

Тест 1.

Поставте замість пропусків необхідний термін.Під поняттям «логістика» у ______________ розумілася прикладна

математика; у ______________ — діяльність по забезпеченню військпродовольством та житлом; у ____________ — процес комплексноговирішення різноманітних проблем, пов’язаних з рухом і тиловим забез-печенням армії

Тест 2.

Економічна логістика виникла в _______ роках ХХ ст.

Тест 3.

Метою логістики є сервіс — поставка товарів ______________.

Тест 4.

Комплекс логістики включає _______________ елементів.

Тест 4.

___________________ складаються із логістичних операцій.

Тест 5.

Операційна система «Kanban» відноситься до разряду_____________.

Тест 6.

Втрати прибутку, внаслідок втрачених можливостей, що пов’язані іззбереженням матеріальних запасів дорівнюють добутку _____________на середню вартість цих запасів за певний період.

335

Тест 7.При _____________ способі подачі працівники цеху отримують ма-

теріальні ресурси зі складу матеріально-технічного постачання підпри-ємства.

Тест 8.Вкажіть функцію логістики:1) реклама;2) збут;3) управління запасами;4) встановлення цін на транспортні послуги;5) формування сприятливої суспільної думки.

Тест 9.Дайте визначення логістики:1) організація перевезень;2) підприємницька діяльність;3) наука управління матеріальним потоком;4) мистецтво комерції;5) інтеграція техніки і технології.

Тест 10.Що є об’єктом вивчення логістики?1) процес комерції;2) кон’юнктура окремих товарів;3) усі відповіді;4) процес виробництва;5) рух і зберігання товарно-матеріальних цінностей від постачаль-

ника до кінцевого споживача.

Тест 11.

Яке з рішень приймається службою логістики?1) розмір упаковки;2) текст на упаковці;3) малюнок на упаковці;4) колір упаковки;5) усі відповіді.

Тест 12.

Який запас є виробничим?1) запас у дорозі;2) запас на складах оптових організацій;

336

3) запас на складі служби постачання;4) запас на складі;5) служби збуту.

Тест 13.

Який елемент не входить до змісту поняття «точно вчасно»?1) витрати;2) якість;3) сервіс;4) кількість;5) час.

Тест 14.Що не є компонентом логістичної системи?1) запаси;2) транспорт;3) склади;4) комунікація;5) постачання.

Тест 15.Незалежний посередник — це:1) дилер;2) брокер;3) маклер;4) консигнатор;5) комісіонер.

Тест 16.В логістичному каналі 5 оптових посередників і 3 роздрібних.

Яка його довжина?1) 0;2) 1;3) 2;4) 3;5) 4.

Тест 17.У логістичному каналі 5 оптових посередників і 3 роздрібних.

Яка його ширина?1) 5;2) 6;

337

3) 7;4) 8;5) 9.

Тест 18.Що є компонентом логістичної системи?1) постачання;2) підтримка виробництва;3) збут;4) інформація;5) запаси.

Тест 19.Продавець має на певній території двох представників з 23-х

бажаючих. Яку стратегію фізичного розподілу він проводить?1) інтенсивну;2) ексклюзивну;3) селективну;4) агресивну;5) коаліційну.

Тест 20.

Залежний посередник — це:1) дилер;2) брокер;3) маклер;4) торговий агент;5) комісіонер.

Тест 21.

Вкажіть логістичні функції:1) склади і упаковка;2) постачання і збут;3) техніка і технологія;4) транспортування і складування;5) розпланування і упаковка.

Тест 22.

Комісіонер діє1) від свого імені і за свій рахунок;2) від свого імені і за рахунок клієнта;

338

3) від свого імені;4) за рахунок клієнта;5) усі відповіді.

Тест 23.

Вкажіть функцію, загальну для маркетингу і логістики1) виробництво;2) реклама;3) постачання;4) збут;5) ціноутворення.

Тест 24.

Продавець має на певній території має 23-х представників з 23-хбажаючих. Яку політику розподілу він проводить?

1) агресивну;2) ексклюзивну;3) селективну;4) інтенсивну;5) коаліційну.

Тест 25.

Що не є компонентом логістичної системи?1) склади;2) транспорт;3) запаси;4) збут;5) комунікація.

339

ЗАДАЧІ

Задача 1. За даними табл. 1 розрахуйте показники обіговості запа-сів фарби за кожною позицією товарного асортименту — коефіцієнтобіговості (разів) та час обігу запасів (діб).

Таблиця 1

Товар Середньорічний запас, т Реалізація

А 90 240

Б 45 120

В 36 80

Задача 2. За даними табл. 2 розрахуйте втрати прибутку, внаслідокневикористаних можливостей, що пов’язані з утворенням матеріальнихзапасів фарби.

Таблиця 2

Назва показника Базовий рік Звітний рік

Виробничі запаси 1500 1200

Незавершене виробництво 700 800

Готова продукція 2000 2200

Прибуток — 1400

Вартість ОВФ 15 000 15 000

Вартість обігових коштів 30 000 27 000

Задача 3. Підприємству в плановому році необхідно виконати ре-монтні роботи на суму 20 тис. грн. Із звітних даних минулих років ві-домо, що частка матеріальних витрат у загальній вартості ремонтнихробіт становить 50 %. Визначте потребу в лакофарбових матеріалах,

340

якщо в загальних витратах матеріальних ресурсів вони становлять18 %, а їх планова ціна — 45 грн за 1 м

3.

Задача 4. На комбінаті залізобетонних виробів з неперервним цик-лом виробництва середньодобові надхождення і відвантаження виробуА на склад і зі складу готової продукції відповідно становлять 1600 і1200 шт. Час знаходження продукції на складі від моменту надходжен-ня до моменту відвантаження становить в середньому вісім діб. Оптоваціна одного виробу — 10 грн. Визначте норматив запасів готової про-дукції в натуральному та грошовому виразах, а також у днях обіговості.

Задача 5. На підприємстві планується виробити товарної продукціїна суму 55 млн грн. На початок року залишки нереалізованної продук-ції очікуються на суму 6,2 млн грн. На кінець року величина норматив-ного запасу повинна становити 14 діб. Середньодобові відвантаженнявиробу зі складу готової продукції становлять 200 шт. Оптова ціна од-ного виробу — 150 грн. Визначте плановий обсяг продукції, яка реалі-зується.

Задача 6. Хлібзавод використовує 10 т борошна на місяць. Транзи-тна норма відвантаження борошна з елеватора — 64 т. Заготівельні ви-трати на закупівлю 1 т борошна при транзитній формі постачання ста-новлять 30 грошових одиниць, а при складській — 40. Витрати назберігання 1 т борошна 20 грошових одиниць. Виберіть раціональнуформу постачання борошна.

Задача 7. На підприємстві середньодобові надхождення і відван-таження виробу А на склад і зі складу готової продукції відповідно ста-новлять 600 і 400 шт. Час знаходження продукції на складі від моментунадходження до моменту відвантаження в середньому становить тридоби. Оптова ціна одного виробу — 18 грн. Визначте норматив запасівготової продукції в натуральному та грошовому виразах, а також у дняхобіговості.

Задача 8. Визначте річні логістичні витрати підприємства за дани-ми табл. 3—5.

Таблиця 3ЗАЛИШОК МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА

Вид запасу Базовий рік Звітний рік

Виробничі запаси 13 000 10 000

Незавершене виробництво 40 000 38 000

Готова продукція 60 000 70 000

341

Таблиця 4ПОКАЗНИКИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Назва показника Значення

Витрати по постачанню 40 000

Витрати по відправленню 50 000

Прибуток 30 000

Середньорічна вартість ОВФ 100 000

Середньорічна вартість обігових коштів 90 000

Таблиця 5ФРАГМЕНТ ШТАТНОГО РОЗПИСУ

Підрозділ Чисельність Квартальна зарплата

Закупівлі 5 390

Кооперації 3 480

Комплектації 7 330

Виробничо-диспетчерський 8 570

Збуту 3 330

Транспорту 9 480

Наладки 11 450

Задача 9. Підприємство закуповує 1000 одиниць виробів по 7 грнза одиницю. На діловодства, телефонні розмови, утримання персоналув перерахунку на одне замовлення знадобиться 30 грн. Зберігання про-дукції коштуватиме 0,9 грн за одиницю. Визначте розмір оптимальноїпартії замовлення і кількість необхідних замовлень.

342

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аллегри Т. Транспортно-складские работы: Пер. с англ. Ю. К. Тру-бина. — М.: Машиностроение, 1989. — 336 с.

2. Береза А. М. Основи створення інформаційних систем: Навч. по-сібник. — К.: КНЕУ, 2001. — 214 с.

3. Вирабов С. А. Складское и тарное хозяйство: Учеб. пособие. —К.: Выща шк., 1989. — 304 с.

4. Грачёв М. Суперкадры. Управление персоналом в международ-ной корпорации. — М.: Дело ЛТД, 1993. — 208 с.

5. Джонсон Р., Каст Ф., Розенцвейг Д. Системы и руководство. —М.: Сов. радио, 1971. — 648 с.

6. Кальченко А. Г. Логістика: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. — 148 с.7. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. / Общ. ред. и вступ.

ст. Е. М. Пеньковой. — М.: Прогресс, 1990. — 736 с.8. Крикавський Є. Логістика. Для економістів: Підручник. — Львів:

Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2004. — 448 с.9. Линдерс М., Фирон Х. Управление снабжением и запасами. Логістика:

Пер. с англ. — Спб.: ООО «Издательство Полигон», 1999. — 768 с.10. Маркетинг у секторах національної економіки: Монографія / За

ред. М. А. Окландера. — Одеса: Астропринт, 2004. — 408 с.11. Мате Э., Тиксье Д. Материально-техническое обеспечение дея-

тельности предприятия: Пер. с франц. — М.: Прогресс, 1993. — 160 с.12. Мельник Л. Г., Ильяшенко С. Н., Касьяненко В. А. Экономика ин-

формации и информационные системы предприятия: Учеб. пособие. —Сумы: Университетская книга, 2004. — 400 с.

13. Невелев А. М., Касьян И. И. Материально-техническое снабжениеи сбыт на промышленном предприятии. — К.: Техника, 1988. — 200 с.

14. Неруш Ю. М., Лозовой Я. Д., Шабанов Б. В. Грузовые перевозки итарифы: Учеб. пособие для вузов / Под ред. Ю. М. Неруша — М.:Транспорт, 1988. — 288 с.

15. Окландер М. А. Маркетинг и логистика в предпринимательст-ве. — Одесса: АП НТиЭИ, 1996. — 104 с.

16. Окландер М. А. Контуры экономической логистики. — К.: Наук.думка, 2000. — 176 с.

343

17. Окландер М. А. Проблеми формування маркетингової системикраїни. — К.: Наук. думка, 2002. — 168 с.

18. Окландер М. А. Логістична система підприємства: Моногра-фія. — Одеса: Астропринт, 2004. — 312 с.

19. Окландер М. А., Хромов О. П. Промислова логістика: Навч. посі-бник. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 222 с.

20. Окландер М. А. Логістика: Навч. посібник. — К.: Зовнішня торгі-вля, 2005. — 234 с.

21. Портер М. Э. Конкуренция: Пер. с англ.: Учеб. пособие. — М.:Издат. дом Вильямс, 2000. — 495 с.

22. Рынок и логистика / Под ред. М. П. Гордона. — М.: Экономика,1993. — 143 с.

23. Щербаков В. Г. Маркетингова політика розподілу: Навч. посіб-ник. — Х.: ВД «ІНЖЕК», 2004. — 176 с.

24. Янковой А. Г. Многомерный анализ в системе STATISTICA.Вып. 1. — Одесса: Оптимум, 2001. — 216 с.

25. Янковой А. Г. Многомерный анализ в системе STATISTICA.Вып. 2. — Одесса: Оптимум, 2002. — 325 с.

26. Янковой А. Г. Моделювання парних зв’язків в економіці: Навч.посібник. — Одеса: Оптимум, 2001. — 198 с.

27. Ammer D. Materials Management. — Homewood, Irvin, 1974. — P. 284.28. Baily P., Farmer D. Managing Materials in Industry. — London:

1973. — 245 р.29. Ballou R. H. Basic business logistics. — New York, 1987. — 438 p.30. Bose G. J., Rao Ashok. Implementing JIT with MRP-2 creates hybrid

manufacturing environment // Industrial Engineering — 1987. — № 9. — P. 49—53.31. Bowersox D. J., Closs D. J. Logistical Management. The Integrated Supply

Chain Process. — N. Y.: McGraw-Hill Companies Inc., 1996. — 375 p.32. Bowersox D. J., Closs D. J., Helferich O. K. Logistical Management.

A Systems Integration of Physical Ddistribution, Manufacturing Support,and Materials Procurement. — New York: Macmillan Publishing Company,London: Collier Macmillan Publishers, 1986. — 586 p.

33. Broggi M. Logistik — was heisst das eigentlich? // SchweizerischeHandelszeitung (SHZ). — 1987. — № 4. — P. 49.

34. Busher J., Tyndall G. Logistics excellence // Management Ac-counting. — 1987. — № 8. — P. 32—39.

35. Converse P. D. The Other Half of Marketing // Twenty-Sixth BostonConference on Distribution. — Boston, 1954. — P. 22.

36. Council of Logistics Management. Annial Report. — Oakbrook (III.),1985. — 123 р.

37. Coyle J. J., Bardi E. J., Langley C. J. J. The Management of BusinessLogistics. 5ed. — St. Paul (Minn.): West Publishing Co., 1992. — 231 р.

38. Davenport Fr. J. Financial management through MRP // Productionand Inventory Management. — 1983. — № 2. — P. 63—70.

39. Groubean V. Materials Management — A Realistic Appraisal.Management Report. — AMA, 1959. — № 35. — P. 6.

344

40. Heskett J. L. Logistics: Essential to Strategy // Harvard BusinessReview. — 1977. — November-December. — Р. 4.

41. Hoover E. M. The Location of Economic Activity. — New York: McGraw-Hill Book Company, 1938. — P. 35.

42. International Journal of Physical Distribution and LogisticsManagement. — 1972. — Vol. 3, № 2. — P. 128.

43. International Journal of Physical Distribution and LogisticsManagement. — 1974. — Vol.4, № 3. — 251 р.

44. Journal of Business Logistics. — 1986. — Vol 7, № 2. — 35 р.45. La Londe B. J., Zinszer P. H. Customer Service: Meaning and

Measurement. — Chicago: National Council of Physical DistributionManagement, 1976. — 321 р.

46. Levitt T. The Industrialisation of Servise // Harvard BusinessReview. — 1976. — September—October. — Р. 25—27.

47. Levitt T. Production Line Approach to Servise // Harvard BusinessReview. — 1972. — September—October. — Р. 14—17.

48. Lewis H. T., Culliton J. W., Steel J. D. The Role of Air Freight inPhysical Distribution. — Boston: Division of Research, Graduate School ofBusiness Administration Harvard University, 1956. — 280 р.

49. Magee J. F., Copacino W. C., Rosenfield D. B. Modern LogisticsManagement. — New York, 1985. — P. 1—29.

50. Metzger A. F. MRP 2 (manufacturing resource planning) practicaltheory and implementation // Production and Inventory Management. —1984. — № 2. — P. 49 — 60.

51. Miles R. T. The role of logistics in developing business strategy. Proc.7th Int. Logistics Congress. — 1987. — P. 95—100.

52. Morgenstern O. Note on the Formulation of the Study of Logistics /The RAND Corporation Papers. New York. — 1951. — 75 р.

53. Muller E. Logistik fur jedermann // Frauendfeld. — 1984. — № 5. — P. 11.54. Niggemann R. C. Logistik im Handelsbereich. — München: Ukrai-

nisch-Bayerisches Management-Trainingszentrum, 1999. — 60 s.55. Peters H. R. Stundladen der Mesoökonomie und strukturpolitik. —

Bern-Stuttgart, — 1981. — 31 s.56. Physical Distribution Management. Special Report // Business

Management. — 1969. — № 6. — P. 42.57. Rebstock M., Hildebrand K. SAP R/3 fur Мanager Michael Rebstock

/ Knut Hildebrand (Hrsg.) — 1. Aufl. — Bonn: ITP, 1998. — 208 s.58. Shonberger R. J. Japanese Manufacturing Techniques. — New York:

Macmillian Free Press. — 1982. — 327 р.59. Smart V. Brussels ask admen how to sell the euro // The European. —

1996. — 18—24 January. — P. 1.60. Staudt T. A., Taylor D. A., Bowersox D. J. A Managerial Introduction

to Marketing. 3rd ed. — Englewood Cliffs, N. J.: Prentice-Hall, Inc.,1976. — P. 53.

61. Young S. Organization as a Total System // California managementreview. — 1968. — № 2. — P. 21.

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Михайло Анатолійович ОКЛАНДЕР

ЛОГІСТИКАПідручник

Керівник видавничих проектів – Б.А.СладкевичДрукується в авторській редакції

Дизайн обкладинки – О.С. Молчанова

Підписано до друку 29.02.2008. Формат 60x84 1/16.Друк офсетний. Гарнітура PetersburgC.

Умовн. друк. арк. 22.Наклад 1000 прим.

Видавництво “Центр учбової літератури”вул. Електриків, 23

м. Київ, 04176тел./факс 425(01(34, тел. 451(65(95, 425(04(47, 425(20(63

8(800(501(68(00 (безкоштовно в межах України)e(mail: office@uabook.com

сайт: WWW.CUL.COM.UA

Свідоцтво ДК №2458 від 30.03.2006