-
Н.Й. РОМАНЮК
СІЛЬСЬКІ ПІДПРИЄМЦІ І ПІДПРИЄМНИЦТВО: 1861–1914 рр. (ЗА
МАТЕРІАЛАМИ КИЇВСЬКОЇ,
ПОДІЛЬСЬКОЇ І ВОЛИНСЬКОЇ ГУБЕРНІЙ)
Житомир «Полісся» 2012
-
ББК 63.3 (4 УКР) 5 Р 69 УДК 94 (477) «1861/1914»
Друкується за рішенням вченої радиНаціонального педагогічного
університету ім. М. Драгоманова
(протокол № 6 від 26 грудня 2012 р.)
Рецензенти:Каденюк О.С., доктор історичних наук;Панченко П.П.,
доктор історичних наук;Зінчук Т.О., доктор економічних наук.
Романюк Н.Й.Сільські підприємці і підприємництво: 1861–1914 рр.
(за
матеріалами Київської, Подільської і Волинської губерній). –
Житомир:Полісся, 2012. – 600 с.
ISBN 978-966-655-670-0
У монографії висвітлюються тенденції і особливості
розвиткупідприємництва в сільському господарстві, промисловості,
торгівлі і вкредитно-банківській системі в другій половині ХІХ – на
початкуХХ ст. за матеріалами Київської, Подільської і Волинської
губерній.
Наукове дослідження – одна із новаторських праць в
українськійісторіографії. Для науковців, педагогів, студентів вищих
навчальнихзакладів, краєзнавців.
ББК 63.3 (4 УКР) 5
ISBN 978-966-655-670-0 © Романюк Н.Й., 2012© Видавництво
«Полісся», жудожнє оформлення, 2012
2
-
ПЕРЕДМОВАРеформи, що проводяться в Україні з часу набуття
нею
незалежності, зумовили процес входження країни в
ринковуекономіку, невід’ємною складовою якої є
розвитокпідприємництва та комерційної діяльності. Пошук
шляхівпокращання ситуації в соціально-економічній сфері
життясучасного українського суспільства також зумовлює
актуальністьзвернення до історії розвитку підприємництва, його
об’єктивноїоцінки.
На сучасному етапі існує багато трактувань підприємництва.Так,
законодавчо визначено, що підприємницька діяльністьхарактеризується
як «самостійна, ініціативна, систематична, навласний ризик
діяльність з виробництва продукції, надання послугі заняття
торгівлею з метою одержання прибутку»1.
Підприємництво також розглядають як динамічний, активнийелемент
бізнесу, що являє собою ініціативну, самостійнудіяльність, що
здійснюється на власний ризик і під майновувідповідальність
громадянами, об'єднаннями громадян звиробництва продукції,
виконання робіт, надання послуг з метоюотримання прибутку2.
Крім того, підприємництво є особливим видом
економічноїактивності, під якою мають на увазі доцільну
діяльність,спрямовану на одержання прибутку, засновану на
самостійнійініціативі, відповідальності й інноваційній
підприємницькій ідеї3.
Підприємництвом визначають особливий тип людськоїдіяльності, що
зорієнтована на успіх, а отже, передусім наотримання прибутку,
передбачає новаторство, як основний засібдіяльності, ґрунтується на
принципах і вимогах, що найбільшповно реалізуються при
товарно-грошових відносинах4.
1 Про підприємництво. Закон УРСР. 7 лютого 1991 року. Нові
Закони. – К., 1991.– С. 49.2 Киселев А.П. Теория и практика
современного бизнеса (или как создать фирмуи работать на себя). –
К.: Либра, 1995. – С. 30.3 Подсолонко В.А. та ін. Підприємництво. –
К.: Центр навчальної літератури,2003. – С. 15.4 Основи
підприємницької діяльності та агробізнесу // За ред. М.М. Ільчука.
–К.: Вища освіта, 2002. – С. 9.
3
-
Отже, підприємництво є функцією будь-якої економічноїсистеми,
але його існування залежить від громадсько-політичногосередовища,
яке визначає його можливості, види та мотивацію.Особливістю
підприємницької діяльності є те, що у процесіреалізації інтересу в
особистому збагаченні підприємець сприяєнайефективнішому
задоволенню потреб суспільства.
В останні десятиліття з’явилося чимало економічної,історичної і
довідкової літератури, присвяченої історіїпідприємництва в
дореволюційній Росії, в якій висвітлюютьсярегіональні особливості
його становлення та розвитку, набутийдосвід і проблеми, з якими
стикалися підприємці та державніоргани влади, перспективи розвитку
підприємництва в сучаснихумовах. Наукові дослідження розкривають
найважливіші аспектибагатогранної підприємницької діяльності в
минулому —соціально-економічні проблеми формування й розвитку
торгово-промислового класу, історію купецьких династій,
становленнякредитно-банківської системи, розвиток малого і
середньогобізнесу, регіональної спеціалізації виробництва тощо.
Однак потребує подальшого дослідження, переглядузастарілих
стереотипів своєрідність соціально-економічногорозвитку українських
земель у складі Російської імперії в другійполовині ХІХ – на
початку ХХ ст., коли під впливом реформ 60-70-х рр. ХХ ст.,
особливо скасування кріпосного права,відбувалося формування
ринкової економіки, активізаціяпідприємницької діяльності
По-різному виявлялися чинники становлення і
розвиткупідприємництва, діяльності підприємців та їх організацій
всуспільно-політичному і соціально-економічному розвиткуукраїнських
губерній. Так, у Донбасі підприємці відігравализначну роль у
розвитку галузей важкої промисловості (вугільній,металургійній,
металообробній, видобувній, хімічній). Відповіднодослідники
переважно висвітлюють питання становлення ірозвитку промислової
інфраструктури в регіоні. Підприємціпівдня України, маючи легкий
доступ до чорноморських портів,перетворювали свої підприємства на
потужні центри комерційногозернового господарства і тонкорунного
вівчарства. У губерніях
4
-
Південно-Західного краю, що спеціалізувалися на
вирощуванніозимої пшениці, цукрових буряків, картоплі та хмелю,
підприємцівідігравали значну роль переважно у розвитку аграрного
сектората підприємств переробної промисловості.
На даний час відсутнє узагальнене дослідження історіїрозвитку
підприємництва в Київській, Подільській і Волинськійгуберніях у
другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., коли булидосягнуті вагомі
результати підприємницької діяльності. Томудослідник вважає
доцільним продовжити вивчення проблемирозвитку підприємництва в
Україні з урахуванням особливостейрегіонів.
Актуальність даної теми полягає і в тому, що важливо інеобхідно
розкрити особливості, специфіку становлення тарозвитку
підприємництва з урахуванням природно-кліматичнихумов, особливостей
розвитку економіки, соціально-етнічногоскладу населення,
організаційної діяльності місцевих органіввлади.
Предметом дослідження є роль сільських підприємців уекономічному
і соціальному розвитку губерній Південно-Західного краю (1861–1914
рр.), насамперед сільськогогосподарства і підприємств переробної
промисловості, зокрема,цукрової, які займали провідне місце в
економіці цього регіону.Адже до краю завжди була прикута особлива
увага царськоївлади. З цим пов’язане утворення окремого Київського
генерал-губернаторства з особливими повноваженнями у
межахВолинської, Київської і Подільської губерній.
Законодавствопередбачало окремі положення щодо цього регіону. Тому
єактуальним і цікавим вивчення економічного життя цихукраїнських
губерній у пореформений період.
Узагальнення досвіду, розкриття позитивних і негативнихсторін
діяльності підприємців у другій половині ХІХ – на початку
Південно-Західний край – адміністративно-територіальна одиниця
Російськоїімперії (1832–1914 рр.), обєднувала Київську, Подільську
і Волинську губернії.Офіційна назва – Київське
генерал–губернаторство. – Українська Радянськаенциклопедія. – Т. 8.
– Вид-ня 2-ге. – К. 1982. – С. 332.
5
-
ХХ ст., коли відбувалися зміни у соціально-економічному життіпід
впливом реформ, технічного прогресу та формування новихсоціальних
верств, має важливе значення для визначенняпринципів, конкретних
завдань і форм діяльності підприємців всучасній Україні, де
проводяться заходи щодо поглибленнядемократичних принципів розвитку
суспільства, активізаціїгромадян у здійсненні економічних
перетворень, підвищеннідобробуту народу.
6
-
Р о з д і л 1
ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛА
1.1. Стан наукової розробки проблемиІсторія підприємництва в
Україні належить до числа ще
недостатньо досліджених проблем, що викликає неоднозначні,часом
суперечливі оцінки істориків, економістів, політологів. Їївивчення,
як і вивчення соціально-економічних процесів у цілому,проходить у
своїй еволюції кілька умовних етапів. У вивченніісторії
підприємництва в Київській, Подільській і Волинськійгуберніях у
другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. можнавиділити чотири
основних періоди: перший – друга половина ХІХ –початок ХХ ст. (до
1917 р.), другий – 20–40-і рр. ХХ ст., третій –50–80-ті рр. ХХ ст.,
четвертий – 90-ті рр. ХХ – початок ХХІ ст.
Для дореволюційної історіографії були характерними
праціісториків, економістів, етнографів, демографів, статистиків
іпубліцистів, присвячених вивченню економічного стану,соціального і
національного складу населення Російської імперіїта її окремих
регіонів, для яких характерною є описовість і бракпорівняльного
аналізу. Вони розглядали питання соціально-економічного розвитку в
контексті загальної характеристикипевного регіону, Російської
імперії взагалі, або ж подавалися лишестатистичні аспекти, не
вдаючись до необхідного науковогоаналізу.
Значну увагу аналізу емпіричних фактографічних матеріаліввище
зазначених питань приділяли фахівці Генерального штабуросійської
армії. Вони уклали загальні військово-статистичнізбірники, в яких
поряд з іншими матеріалами були вміщені йвійськово-статистичні
огляди відомостей по губерніяхПравобережної України. Зокрема, у
70-х роках ХІХ ст. проблемиіноземної колонізації Південно-Західного
краю аналізували окреміцарські чиновники, зокрема статський радник
О. Воронін. Йогопраця «Об иностранных поселенцах в Юго-Западном
крае»містить багату фактографію й статистичні дані, архівні
7
-
документи, що були доступні автору, а тому певною мірою
маютьхарактер першоджерела. Цінність дослідження О. Воронінаполягає
й у тому, що в ньому міститься унікальний матеріал, якийвисвітлює
процес німецької колонізації на Волині. Проте працяохоплює лише
короткий період 1863 – 1871 рр., тобто початковийетап регіональної
еміграції5.
На початку 80-х рр. ХІХ ст. з’явилося ряд досліджень, щомали
оглядово-аналітичний, узагальнюючий характер. Насампереддо них слід
віднести праці А. Забєліна6, в яких здійснюєтьсяспроба
проаналізувати причини еміграції, географію розселеннянімців і
чехів, показати динаміку зростання їхньогоземлеволодіння в
губерніях Південно-Західного краю. Про чеськуеміграцію на Волинь в
загальних рисах йдеться в історичномунарисі, що вийшов у світ 1888
р. завдяки відомому російськомудіячеві П. Батюшкову7.
З’являються спеціальні праці Д. Воєйкова і В. Загоскіна,Ю.
Янсона, П. Кованька, в яких наведені документи та
статистичніматеріали про землеволодіння в Україні, як в цілому, так
і попевних регіонах, про соціальне становище власників землі
доселянської реформи 1861 р., показані відповідні зміни,
щовідбулися в результаті її здійснення8.
В цей період створено основу джерельної бази, на якій
пізнішеґрунтувалася переважна більшість досліджень. Ідеться
прочисленні видання державної та земської статистики, а також5
Военно-статистический сборник. – Вып. ІV. – Россия. Составлен
офицерамигенерального штаба под общей редакцией Н.Н. Обручева. –
СПб., 1871;Воронин А. Об иностранных поселенцах в Юго-Западном
крае. – К., 1871. 6 Забелин А. Военно-статистическое обозрение
Волынской губернии. – Ч.1. –К.,1887; Топографическо-статистические
материалы с приложением 4-х картЮго-Западного края. – Т. 7. –
Киевская, Подольская, Волынская губернии. –К., 1882.7 Волынь.
Исторические судьбы Юго-Западного края. – СПб., 1888.8 Воейков Д.,
Загоскин В. Киевская губерния. Статистические сведения
ораспределении землевладений, о ценности имений и о крестьянском
деле. –СПб., 1867; Янсон Ю. Опыт статистического исследования о
крестьянскихнаделах и платежах. – СПб.: Изд. М. Стасюкевича, 1877.
– 130 с.; Кованько П.Освобождение крестьян и обязательный выкуп. На
основании архивногоматериала. Вырезка из журнала «Руская мысль».
Кн. VI, 1912 г. – С. 1–37.
8
-
щорічну публікацію звітів про діяльність Селянського (з 1883
р.)та Дворянського (з 1886 р.) земельних банків, які
відіграваливажливу роль при купівлі-продажу землі9.
Представляють інтерес дослідження таких авторів, якП.А.
Тутковський, Л.В. Ходський, в яких дається загальнахарактеристика
стану економіки губерній ПравобережноїУкраїни10. Зокрема, Л.В.
Ходський у своїй праці «Земля иземледелец. Экономическое и
статистическое исследование»зробив аналіз економічної суті
селянської земельної реформи1861 р., навів статистичні відомості
розподілу поземельноївласності на основі обслідування, проведеного
в 1878-1879 рр. в49 губерніях Російської імперії11.
Варто відмітити праці А. Дем’яненка, А. Братчиковa12, в
якихрозкрито функціонування ярмарків, їхню роль у
внутрішнійторгівлі Правобережної України, проаналізовано
становищехарчової промисловості Правобережжя та її значення для
Українив цілому. Роль ярмарків, їхнє місце у внутрішній
торгівлі
9 Карелин А. Общинное владение в России. – Санкт-Петербург,
1893; ИсаевА.А. Настоящее и будущее русского общественного
хозяйства. – Санкт-Петербург, 1890; Фортунатов А.
Сельскохозяйственная статистика. – К., 1902;Скалой В.Ю.
Крестьянский банк и его недоимки (1882-1892 гг.) // Очерки
покрестьянскому вопросу: Собрание статей под ред. проф.
Московскогоуниверситета А.А. Мануилова. – Вып. ІІ. – Москва, 1905.
– С. 1-73;Никонов С.П. Крестьянский правопорядок и его желательное
будущее. – X.,1906; Рклицкий М.В. Из прошлого и настоящего
чернозёмной деревни. –Полтава, 1914 та ін.10 Тутковский П.А.
Антропологические этюды по Волыни. – 1915; Ходский Л.В.Земля и
земледелец. Экономическое и статистическое исследование. В
двухтомах. – СПб.: Типография М.М. Стасюлевича, 1891. – Т. 1. – 266
с.; Т. 2. – С.314 с.11 Ходский Л.В. Земля и земледелец.
Экономическое и статистическоеисследование. В двух томах. – СПб.:
Типография М.М. Стасюлевича, 1891. – Т.2. – С. 9-11.12 Демьяненко
А. Статистические сведения о Подольской губернии за 1862, 1863и
1864 годы. – Каменец-Подольский, 1865; Братчиков А. Материалы
дляисследования Волынской губернии в статистическом,
этнографическом,сельськохозяйственных и других отношениях. Выпуск
1. – Житомир, 1868.
9
-
Правобережної України вивчав В. Денисов13, який побіжноторкався
аналізу торгівлі товарами харчової промисловості.Становище і
розвиток окремих галузей харчової промисловостірегіону досліджував
М. Новинський14. Автор проаналізуваввипуск продукції винокурних
заводів Волині, їхню матеріально-технічну та сировинну базу
Вийшли праці, що стосувалися безпосередньо Правобережжяабо
навіть окремих його частин. До проблем землеволодіння
тагосподарювання українців і національних меншин побіжнозверталися
російські вчені Л. Лічков, К. Струц, І. Толмачов,А. Веліцин15.
Передусім слід відзначити статтю Л. Лічкова «Юго-Западный край по
данным переписи 1897 года» та короткийстатистично-економічний нарис
К.П. Струца «Киевская губернияи г. Киев», де висвітлено питання про
національний складПравобережжя та Київщини.
Дослідженню економічного розвитку губерній Південно-Західного
краю приділяли увагу М. Симашкевич, В. Гульдман,М. Петров16. У
своїх працях вони аналізують результатиВсеросійського перепису
населення 1897 р., наводять відомостіщодо національного складу
населення Правобережжя. На основіперепису 1897 р. опубліковано ряд
довідкових видань, зокрема«Статистический справочник по Югу
России»17, де подано дані
13 Денисов В.И. Ярмарки. – СПб., 1911.14 Новинский М.Г.
Винокуренная промышленность Волынской губернии.(Оттиск из Трудов
Киевского Агрономического Общества). – К., 1913.15 Велицин А.
Иностранная колонизация в России // Русский вестник. – 1889. –№ 2;
Личков Л. Юго-Западный край по данным переписи 1897 г. //
Киевскаястарина. – 1905. – № 9; Струц К.П. Киевская губерния и г.
Киев. Краткий стат.-экон. очерк. – К., 1907. – 44 с.; Толмачов И.Н.
Юго-Западный край.Статистическое обозрение. – Т. 1 – К., 1897. 16
Симашкевич М. Историко-географический и этнографический
очеркПодолии / Изд. Подольських епархиальных ведомостей. –
Каменец-Подольский,1875; Гульдман В.К. Поместное землевладение в
Подольской губернии. –Каменец-Подольский. Тип С.П. Киржатского,
1903. – 867 с.; Петров Н.И.Подолия. Историческое описание. – СПб.
Изд. При М-ве внутренних дел, 1891.– 100 с. 17 Статистический
справочник по Югу России. – Полтава, 1910.
-
про господарську зайнятість, національний та конфесійний
складнаселення всіх українських губерній у т. ч.
Волинської,Подільської та Київської. Соціально-економічним
аспектамрозвитку Подільської губернії присвячено роботу В.
Гульдмана«Подольская губерния. Опыт
географическо-статистическогоописания»18. У ній автор з’ясував
генезис торгівельного обігу впореформений час, зміни у стаціонарній
та ярмарковій торгівлі.
Змістовною є стаття відомого економіста і громадсько-політичного
діяча М.В. Порша «Статистика землевладения1905 г.», вона стала
першою в Україні, побудованою на матеріалахбагатотомного видання
центрального статистичного комітетуміністерства внутрішніх справ19.
У ній автор детальнопроаналізував зміни, що сталися у
землеволодінні різних категорійвласників протягом 1877-1905 pp.
Аналіз еволюції земельноївласності в Україні було зроблено не
тільки за соціальною, але йза національною належністю
землевласників. Ця стаття сталалогічним продовженням попередньої
публікації автора «Ізстатистики України», підготовленої на основі
данихВсеросійського перепису 1897 p.20, де певне місце також
відведенохарактеристиці приватної земельної власності в Україні,
показаногосподарську зайнятість національних груп населення.
Дослідникзазначав, що у губерніях Південно-Західного краю
українцістановили абсолютну більшість населення. Визначаючи
ареалирозселення національних меншин, він вказував, що
росіяннайменше мешкало на Волині та Поділлі, більшість поляків
ієвреїв мешкали на Київщині, Волині та Поділлі, німці і чехи –
наВолині21.
Монографія економіста О. Зака «Крестьянский поземельныйбанк:
1883-1910 гг.» присвячена характеристиці діяльності
18 Гульдман В.К. Подольская губерния. Опыт
географическо-статистическогоописания / Изд. Подольского
губернского стат. Комитета. – Каменец-Подольский, 1889. – 120 с.19
Порш М. Статистика землеволодіння в 1905 р. і мобілізація
земельноївласності на Україні від 1877 р. і до 1905 р. // Україна.
– 1907. - № 4. – С. 146-180. 20 Порш М. Із статистики України //
Україна. – 1907. - № 3. – С. 20-46.21 Порш М. Вказана праця. – С.
8-9.
11
-
Селянського поземельного банку наприкінці XIX – на початкуXX
ст.22. Автор ґрунтовного дослідження не тільки детальновисвітлює
умови появи та діяльності банку, як фінансово-кредитної установи,
але й аналізує рух цін на землю по роках,причини їх підвищення,
специфіку видачі позик окремимкатегоріям власників тощо. Цікавий
фактичний матеріалнаведено з приводу махінацій чиновників банку при
купівлі землінижчими категоріями сільського населення. Аналізуючи
продажземлі дворянами, автор дійшов висновку про те, що в
умовахпершої російської революції до традиційних економічних
причинцього явища додалися й причини політичного змісту, а саме
–страх перед можливістю експропріації23.
Більш цікавими для нас можуть бути, в сенсі вивченнявказаної
проблеми, дослідження А.М. Ярошевича , І.І. Засухіна24,в яких
висвітлюються особливості ведення сільськогогосподарства німецькими
і чеськими колоністами порівняно згосподарствами українського
населення. Серед них вартовиділити працю економіста А. Ярошевича
«Общий очеркэкономической жизни Юго-Западного края», який зібрав
іобробив документальний матеріал, що відображає зміни урозвитку
всіх галузей народного господарства на принципахпідприємництва,
також навів статистичні дані про кількіснийсклад національних груп
Правобережної України, їх соціальнустратифікацію, громадське
становище, господарські заняття, місцярозселення по губерніях і
повітах25.22 Зак А.Н. Крестьянский поземельный банк: 1883-1910 гг.
– Москва, 1911. – 607 с.23 Зак А.Н. Вказана праця. – С. 141-145,
339.24 Ярошевич А.И. Очерки экономической жизни Юго-Западного края.
– Б.м.,1908-1912. – Вып. 1-5. Ярошевич А.И. Общий очерк
экономической жизниЮго-Западного края. Вып. 6. – К. 1913. – 29 с.;
Ярошевич А.И. Очерк хуторскиххозяйств Киевской губернии. Результаты
обследования, произведённого в 1908-1909 гг. Т. 1. – К., 1922;
Хуторские хозяйства Киевской губернии. Результатыобследования,
произведенного в 1908 – 1909 гг. В 2 т. – Т. 2. – К., 1911. – 309
с.;Засухин И. О положенни хмелеводства на Волыни и мерах к его
улучшению иразвититю // Сельскохозяйственная хроника Волынской
губернии. – № 2. –1910. – С. 22-40.25 Ярошевич А.И. Общий очерк
экономической жизни Юго-Западного края //Юго-Западный край в
экономическом отношении. Сборник статей подредакцией А.И.
Ярошевича. – К., 1913. Вып. 7.
12
-
Інший економіст І.І. Засухін у статті «Хмелеводство наВолыни»
відзначає роль чеських колоністів у поширенні середмісцевого
українського населення Волині такої галузі сільськогогосподарства
як хмелярство.26 Основним матеріалом длянаписання цієї праці, як і
вищезгаданих, послужили результатиперепису 1897 року.
Багатоплановими за змістовною спрямованістю є статтіА.Ф.
Селіванова «Волынская губерния», «Киевская губерния»,«Подольская
губерния»27. По-перше, в них висвітлюютьсягеографічно-кліматичні
особливості губерній (з розкриттямособливостей по окремих повітах).
По-друге, вказано на існуванняприродних копалин та показано як
наявність їх впливала наекономічний розвиток краю. По-третє,
наводяться ікоментуються зведені дані про чисельність населення за
етнічноюналежністю, місцем проживання (у містах, містечках, селах
тахуторах), віросповіданням, належністю до соціальних верств.
По-четверте, охарактеризовано стан промисловості за
виробничоюознакою, чисельністю працюючих; обґрунтовано висновок, що
вгуберніях краю в ХІХ ст. переважали дрібні, з примітивноютехнікою,
кустарні підприємства. По-п’яте, наведені матеріалипро
підприємства, що діяли на основі переробкисільськогосподарської
сировини (цукрові, винокурні,борошномельні, тютюнові, фарфорові та
ін.). По-шосте,проаналізовано стан торгівлі (наявність дрібних
крамниць;розвиток ринку; організація і проведення ярмарків.
По-сьоме,розглянуто питання про розвиток освіти (наявність
гімназій,
26 Засухин И. Хмелеводство на Волыни // Юго-Западный край в
экономическомотношении. Сборник статей под редакцией А.И.
Ярошевича. – К., 1913. Вып. 7. –С. 54-56.27 Селиванов А.Ф.
Волынская губерния. – С. 119-124 // Энциклопедическийсловарь. Ф.А.
Брокгауз, И.А. Ефрон. – СПб.: Типо – Литография И.А. Ефрона,1892.
Т. VII. – 480 с.; Селиванов А.Ф. Киевская губерния. – С. 257-260
//Энциклопедический словарь .... СПб., 1898. Т. ХV. – 478 с.;
Селиванов А.Ф.Подольская губерния. – С. 96-98 // Энциклопедический
словарь … – СПб., 1898.Т. ХХІV. – 958 с.
13
-
реальних училищ, духовних семінарій, учительських
курсівтощо).
Відомий вчений-економіст, доцент кафедри політичноїекономії і
статистики університету св. Володимира М.І. Зібер1869 р.
опублікував брошуру «Потребительские общества»28, вякій виклав суть
і соціальне значення споживчої кооперації,показав основні завдання
і види діяльності споживчих товариств:постачання своїм членам
харчових продуктів та інших припасів,торгівля на власних складах,
укладання договорів ізпостачальниками і утворення закладів для
виробництва предметівспоживання. У праці вказані українські
місцевості, де діяликооперативні товариства, зокрема на
Київщині.
В інших своїх працях М.І. Зібер досліджує особливостірозвитку
капіталістичного виробництва у трьох його основнихфазах – ремесло,
мануфактура, фабрика. Аналізує різні формиобщинної господарської
діяльності – полювання, рибальство,скотарство, землеробство, роботи
з випалювання лісів тазрошенню полів, будівництво житла тощо. Автор
робить спробудовести, що общинні форми господарства
представляютьуніверсальні компактності економічної діяльності
людськихспільнот.29
Окремі аспекти впливу кредитно-банківської системи нарозвиток
підприємництва в другій половині ХІХ – на початку ХХст. відображені
в працях про формування та функціонуваннякредитно-банківської
системи в сільському господарстві. В рядіпублікацій Д. Піхно, П.
Мічуліна, А. Васильчикова, І. Левіна
28 Зибер Н.И. Потребительские общества. – С. 613-644 /
Кооперация. Страницыистории. М.: ИНФРА-М, 2003.– 798 с.29 Зибер
Н.И. Очерки первобытной экономической культуры. Очеркипервобытной
экономической культуры. 2-е изд., испр. – Санкт-Петербург, 1899.–
574 с.; Зибер Н.И. Давид Рикардо и Карл Маркс в их
общественно-экономических исследованиях. Опыт
критико-экономического исследования. –3-е изд. – С.-Пб.: Т-во И.Д.
Сытина. Отд. Н.А. Рубакина, 1897. – 548 c.;Зибер Н.И. Собрание
сочинений. – СПб., 1900. Т. 1: Вопросы землевладения
ипромышленности. – 708 с.
14
-
висвітлюється діяльність Селянського поземельного банку,
цьомуперіодично присвячувалися спеціальні оглядові матеріали30.
У працях І. Рудченка, Т. Осадчого проаналізована аграрнаполітика
царського уряду, показано стан дворянськогоземлеволодіння, розкрито
певні аспекти підприємництва врозвитку аграрного сектора
Південно-Західного краю Ці роботимістять значну фактологічну
інформацію про аграрну історіюкраю31.
Особливості поступу підприємництва у процесі
здійсненнябуржуазних реформ 1860-70-х рр., столипінської
аграрноїреформи початку ХХ ст. побіжно відображено у працяхА.
Кауфмана, С. Прокоповича, С. Булгакова, І. Чернишова,Й.
Огановського, В. Дроздова, В. Святловського, Є. Постенкова,А.
Цехановського32.
На особливу увагу заслуговує монографія В.В.
Святловського«Мобилизация земельной собственности в России
(1861-1908 гг.)»33. Вона стала своєрідним підсумком
багаторічної
30 Пихно Д.И. Комерческие операции Государственного банка. – К.,
1876;Мичулин П.П. Наша банковская политика. – Харьков, 1904;
Васильчиков А.Мелкий земельный кредит. – СПг, 1886; Левин И.И.
Акционерныекоммерческие банки в России. – Том І. – П-г, 1917; Обзор
деятельностикрестьянского Поземельного банка по покупке и продаже
земли за 1906-1910 гг.– СПб., 1910.31 Рудченко И.Я. Записка о
землевладении в Юго-Западном крае. – К., 1882. –180 с.; Осадчий
Т.И. Земля и земледельцы в Юго-Западном крае (на Украине,Подолии и
Волыни). – К., 1899.32 Кауфман А. Аграрный вопрос в России. Курс
пед. у-та. – Изд. 2-е. – М., 1918.– 167 с.; Прокопович С. Аграрный
кризис и мероприятия правительства. – М.,1912. – 223 с.; Бултаков
С.Н. Капитализм и земледелие. – СПб, 1909 – 1914. В 2-х т.;
Чернишев И.В. Община после 9-го ноября 1906 г. (по анкете
ВольногоЭкономического общества). – Пгр., 1917; Огановский Й.
Аграрная эволюция вРоссии после 1906 г. – М., 1918; Дроздов В.П.
Около земли. Очерки поземлеустройству. – М.,1909; Святловский В.В.
Мобилизация земельнойсобственности в России. СПб., 1911; Постенков
Е. Южнорусское крестьянскоехозяйство. – М., 1891; Цехановский А.Ю.
Исторический обзор свекло-сахарнойпромышленности (1800-1904). – К.
1904.33 Святловский В.В. Мобилизация земельной собственности в
России (1861-1908 гг.). – Изд. 2-е, пересмотр. и доп. – СПб., 1911.
– 152 с.
15
-
діяльності дослідника на посаді керівника спеціального
підрозділу(«Особого совещания») при департаменті окладних
зборівміністерства фінансів, яке впродовж багатьох років
займалосяпідготовкою та виданням «Материалов по статистике
движенияземлевладения в России», в якому відображено
купівлю-продажземельної власності з 1863 по 1910 pp. Автор детально
розповідаєпро історію та методику роботи над підготовкою
відповідногостатистичного матеріалу. Окрім того, у роботі дано
кваліфікованийаналіз історії даного питання у Західній Європі, а
також ґрунтовнухарактеристику і критичний аналіз земельних
переписів ЦСКМВС 1877, 1887 і 1905 pp., огляд руху дворянського й
селянськогоземлеволодіння у 1863-1910 pp. тощо.
Монографія В. Святловського – одна із найзмістовнішихпраць,
присвячених купівлі-продажу землі, у тому числі й наукраїнських
землях, яка й сьогодні не втратила свого науковогозначення. Вона
забезпечена цікавими статистичними додатками, вяких відображено
динаміку земельної власності впродовж 1863-1902 pp. Можна сказати,
що дана праця підбила певний підсумокпід науковою розробкою
проблеми ринкових поземельнихвідносин кінця XIX — початку XX
ст.
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. опубліковано рядофіційних
документів34, в яких міститься фактологічний матеріалта даються
певні оцінки результативності згаданих реформ.1915 р. з'явилася
підбірка законодавчих актів про купівлю-продажта оренду землі,
упорядкована О. Тютчевим на основі Зводузаконів Російської
імперії35. Уже після повалення самодержавства
34 Доклад высочайше учрежденной комиссии для исследования
нынешнегоположения сельского хозяйства. Приложение ІІ, отд. V. –
СПб., 1879;Материалы высочайше учрежденной 16 ноября 1901 г.
комиссии поисследованию вопроса о движении с 1861 по 1900 г.
Благосостояния сельскогонаселения среднеземледельческих губерний
сравнительно с другимиместностями Европейской России. Вып. І-ІІІ. –
СПб., 1903.35 Тютчев А.П. Покупка, продажа и аренда земель. –
Петроград, 1915.
16
-
та в роки громадянської війни, ряд брошур і статей
булипідготовлені як російськими36, так і українськими37
авторами.
Підприємницькі засади господарювання в губерніях
Південно-Західного краю швидкими темпами розвивалися у другій
половиніХІХ – на початку ХХ ст., коли в Російській імперії
утверджувалисяринкові відносини. Цьому сприяли
природно-кліматичніособливості краю, наявність на території цього
регіонурізноманітних природних ресурсів (корисних копалин,
лісів,річок), певні етнічні і демографічні чинники, про що йдеться
уряді праць довідкового характеру.38 В довідковій
літературіподаються статистичні дані про розвиток
промисловості,сільського господарства, торгівлі, транспорту, а
також данідемографічного характеру.
Серед праць, які містять значний статистичний матеріал,
слідвиділити трьохтомне видання «Вся Россия» (1912-1913).39
Упершому томі є нарис А.І. Ярошевича «Юго-Западный край», а
36 Александров [без ініціалів]. Некоторые данные по аграрному
вопросу:Статистика землевладения в 44 губерниях. – Петроград, 1917;
Рихтер Д.И.Сколько земли в России и кто этой землёй владеет. –
Петроград, 1917 та ін.37 Ваєр М. Земельна реформа і основи
земельної політики на Україні. – К., 1917; Ковалевський М. Про
нарізку землі. – Кам'янець-Подільський, 1919.38 Семенов П.П.
Географическо-статистический словарь Российской империи –СПб, 1873;
Список фабрик и заводов Европейской России (Под ред.В.Е. Варвари).
– СПб., 1903. – 838 с.; Фабрично-заводские предприятияРоссийской
империи. – СПб, 1909; Весь Юго-Западный край. Справочная
книгаторгово-промышленных и фабрично-заводских
предприятий,административных учреждений и крупного землевладения в
губерніяхКиевской, Волынской и Подольской на 1906 – 1907 гг. – К.
1906 – 1907; ВесьЮго-Западный край. Справочная и адресная книга по
Киевской, Подольской иВолынской губерниях. – К., 1914. – С. 70–96;
Памятная книжка Волынскойгубернии на 1900 год. – Житомир, 1914;
Памятная книжка Волынской губернииза 1914 год. – Житомир, 1914;
Обзор Волынской губернии за 1914 год. –Житомир, 1915.39 Вся Россия.
Справочная книга российской промышленности, торговли,
с/хоз.,администрации, представителей общественной и частной службы
иэкономической деятельности и др. / Под ред. профессора Л.Н.
Яснопольського.– К.: Изд-е т-ва Л.М. Фиш, 1912 (т. І, ІІ), 1913 (т.
ІІІ). – 4350 с.
-
також нариси про міста Київ, Житомир, Бердичів. У другомі томіу
фабрично-заводському відділі вміщено відомості про фабрики ізаводи
із зазначенням прізвищ власників, місця розташування,року
заснування, чисельності робітників, річного обороту,механічного
обладнання. У сільськогосподарському відділівміщено відомості про
землевласників всіх губерній;сільгосптовариства, земські
сільгосподарські склади та ін.
Видання «Весь Юго-Западный край: Справочная и адреснаякнига»40
складається з двох частин. В першій частині наводитьсядетальна
характеристика економічного життя Південно-Західногокраю шляхом
загального огляду, статистичних нарисів, щоприсвячені висвітленню
різних галузей промисловості,торгівельної діяльності, шляхів
сполучення, кооперації.
Друга частина складена за географічною системою, головнийпринцип
якої – за одиницю дослідження взято кожний населенийпункт,
незалежно від його масштабів. Редакція включила увидання 2,5 тис.
населених пунктів трьох губерній – Київської,Подільської,
Волинської. По кожному пункту наведені дані пройого населення і всі
наявні у ньому адміністративні і громадськізаклади, промислові і
торгівельні підприємства та іншаінформація.
Обширний статистичний матеріал по кустарній
промисловостіПівденно-Західного краю міститься у спеціальних
виданнях істаттях.41 Зокрема, у двохтомному виданні
«Кустарнаяпромышленность в Киевской губернии» наведені підсумки
40 Весь Юго-Западный край: Справочная и адресная книга по
Киевской,Подольской и Волынской губернии. – К., 1914.41 Кустарная
промышленность в Киевской губернии / В 2-х томах. – К., 1912.т. 1.
– 320 с.; т. 2. – 111 с.; Кустарные промыслы у Волынской губернии
поданным сельско-хозяйственной статистики. Изд-е Волынского
губернскогоземства. – Житомир. 1914. – 41 с.; Прусевич О.
Кооперация среди кустарейПодольской губерниии // Экономическая
жизнь Подолии. – 1913. – № 12;Прусевич О. Ткачество в школах и
учебно-показательных мастерскихПодольской губернии // Экономическая
жизнь Подолии. – 1913. – № 23;Прусевич О. Кустарная промышленность
в Подольской губернии //Экономическая жизнь Подолии. – 1913. – №
14.
18
-
анкетного і місцево-територіального обстеження,
проведеногоКиївською губернською земською управою, які свідчать,
щокустарні промисли на початку ХХ ст. мали масовий характер,
длязначної частини населення нерідко були єдиним засобом
доіснування. У кожному із селищ губернії були різні
промисли,населення яких становило майже третину усього
населеннягубернії.42
Майже в кожному українському селі були вітряки і млини,рудні,
кузні та гончарні, винниці, броварні, олійні та
бджолярні.Найбільший розвиток отримали промисли з обробки
тканин,дерева, шкіри, металу, прута, глини, каменю, виготовлення
одягу,лісові промисли тощо, в основному були спрямовані
навиготовлення виробів, які задовольняли потреби місцевого
ринку.
В працях В. Антоновича, М. Драгоманова, А. Суботіна та
ін.розглядалися питання національної політики російського
царизму,досліджувалася національна структура населення України
і,зокрема, роль різних етносів у соціально-економічному
розвиткуПравобережжя ХІХ – початку ХХ ст.43.
Зокрема, дослідження дворянства Правобережної Україниздійснював
В. Антонович. Особливу увагу в його працяхприділено стосункам між
поляками та українцями, аналізугосподарського життя магнатів та
шляхти на Волині у 60-80-х рр. XIX ст.44 Подвижницьку роботу з
вивчення краю провіввідомий український етнограф П. Чубинський,
який,здійснивши три експедиції по території Південно-Західногокраю,
зібрав цінний фактичний і статистичний матеріал із життяетнічних
груп регіону та систематизував його у спеціальному
42 Кустарная промышленность в Киевской губернии ... – Т. 2. – С.
11.43 Драгоманов М.П. Евреи и поляки в Юго-Западном крае // Вестник
Европы. –1875. – Т. 4. – Кн. 7. – С. 113-179; Субботин А.П.
Єврейській вопросъ въ егоправильномъ освещеніи. – СПб., 1903. – 123
с.44 Антонович В.Б. О происхождении шляхетских родов в Юго-Западной
России.Извл. из 1-го тома IV части Архива Юго-Западной России, изд.
Киевскойкомиссией для разбора древних актов. – К., 1867; Його ж.
ДворянствоВолынской губернии. – Житомир, 1867.
19
-
томі видання45. Він одним із перших зробив спробу показатисферу
зайнятості, розкрити особливості господарюваннянаціональних меншин.
У «Нарисі ополячення Південно-Західного краю» дослідник указував на
визначальну рольпольської еліти в регіоні46.
До проблем польської національної общини звертались якнауковці,
так і публіцисти. Прикладом цьому може служитиброшура «Польские
колонии в Юго-Западном крае на счетрусской казны». Хоча брошура має
явне протипольськеспрямування, однак вона певною мірою висвітлює і
такупроблему, як наділення дрібної польської шляхти відчуженою
відпоміщиків землею згідно закону 1885 р.47.
На основі різноманітного статистичного матеріалу
аналізувалистановише іноземних колоністів у Південно-Західному краї
такіросійські дослідники, як Е. Картовець, С. Корф іС.
Громачевський48, окремі їх оцінки самого процесу колонізації тайого
наслідків відзначаються об'єктивністю та виваженістю йзаслуговують
на увагу. У своїх працях автори висвітлили політикусамодержавства
щодо зменшення впливу польськихземлевласників в регіоні, приділили
увагу аналізу законодавчоїбази трансформації південно-західного
шляхетства в дворянство,розкрили вплив обмежувальних законів про
землеволодіння назміну чисельності польського населення краю у
другій половиніХІХ ст.
45 Труды этнографическо-статистической экспедиции в Юго-Западном
крае,снаряженной Императорским русским географическим обществом.
Юго-Западный отдел. Материалы и исследования, собранные П.П.
Чубинским. – Т. 7. – СПб., 1872.46 ЦДІАУК. – Ф. 442. – Оп. 53. –
Спр. 353.47 Польские колонии в Юго-Западном крае на счет русской
казны. – К., 1910.48 Картовец Е. Обрусение землевладения в
Юго-Западном крае. – К., 1877;Корф С.А. Дворянство и его сословное
управление за столетие 1762-1855. –СПб., 1906. – 720 с.;
Громачевский С.Г. Ограничительные законы поземлевладению в Западном
крае с историческим обзором их, заюнодательнымимотивами и
разъяснениями. – СПб, 1904. – 173 с.
-
Про етнічний аспект підприємницької діяльності йдеться упраці
А.П. Суботіна «Єврейській вопросъ въ его правильномъосвещеніи»,49 в
якій він наводить оцінки І.С. Бліоха комерційноїдіяльності євреїв,
що спростовують офіційні дані стосовно того,що євреї, складаючи
10-12 % усього населення, серед торговцівстановили 75 %. До того ж,
вносили в цю сферу не завждивисокоморальні засоби конкуретної
боротьби.
Увагу багатьох дослідників привертали єврейські
землеробськіколонії. Так, І. Кальберін описує економічний стан
фастівських тачигиринських єврейських землеробських колоній
Київщини, щодає змогу уявити загальне становище господарств
євреїв-колоністів, які створювались у царській Росії. Дослідник
подаєдосить детальну інформацію щодо стратифікації
колоністів,кількості землі, худоби, інвентаря, яким вони
володіють.50
В історичному, економічному і побутовому
відношенняхпредставляють інтерес статистичні нариси, газетні
статтіЛ.І. Похилевича, К.П. Сулими, О.І. Косича та огляди, записки
різнихкомісій, які вивчали господарства Південно-Західного
краю.51
Зокрема, в праці Л.І. Похилевича «Сказание о
населенныхместностях Киевской губернии» подається короткий огляд
історіїзаснування та розвитку міст і сіл Київської губернії, яка і
нині
49 Субботин А.П. Єврейській вопросъ въ его правильномъ
освещеніи. – СПб.,1903. Б. м., Б. г. – 123 с.50 Кальберин И.
Фастовские и чигиринские еврейские земледельческие колонии.– К.,
1905. – С. 18.51 Похилевич Л. Сказание о населенных местностях
Киевской губернии. – К.,1864. – 764 с.; Похилевич Л. О
землевладении в Киевской губернии. Под симрукописным названием
соединены автором в одном переплете три печатныеброшуры: а) Список
землевладельцев 8-ми уездов Киевской губернии – 53 с.;б) Роспись
землевладения в Радомисльском уезде Киевской губернии – 24 с.;в)
Роспись землевладения в уездах Киевской губернии – 65 с. – К.,
1882-1885;Похилевич Л. Уезды Киевский и Радомысльский.
Статистические иисторические заметки о всех населенных местностях в
этих уездах и сподробными картами их. – К., 1887. – 305 с.; Сулима
К.П. Свеклосахарноепроизводство в санитарном отношении. –
Киевлянин. – 1892, 10 июня. - № 159;17 июня. - № 166; Косич А.И. г.
Бердичев и Бердичевский уезд. – К., 1901. –43 с.; Труды комиссии по
изучению хозяйств Юго-Западного края. Вып. І. – К.:Товарищество
«Печатня С.П. Яковлева», 1912. – 66 с.
21
-
може слугувати довідником для тих, хто цікавиться
історієюминулого. Стаття К.П. Сулими «Свеклосахарное производство
всанитарном отношении» містить цінні матеріали, зібрані
самимавтором, який вивчав санітарні умови життя робітників
набагатьох заводах.
Значним у вивчення історії харчової промисловості є внесокМ.О.
Толпигіна52. Його перу належить більше сотні праць, щомістять
чисельний статистичний матеріал з проблем становища ірозвитку
харчової промисловості. Вивченню розвитку цукровоїпромисловості
присвячено роботу К. Воблого53. У ній простеженозародження цукрової
промисловості, промисловий переворот у ційгалузі, головні показники
розвитку заводів, торгівля цукром,становище робітників та
службовців, урядова політика в галузіцукрової промисловості тощо.
Однак поза увагою авторазалишилися питання формування буржуазії,
робітників і технічноїінтелігенції.
Увагу вчених привертало питання щодо ролі іноземнихкапіталів в
економічному розвитку Росії. В цьому плані, вагомезначення до цього
часу зберігають статистико-економічні праціП.В. Оля54, який
підрахував розмір іноземного капіталу за низкуроків по всім галузям
народного господарства дореволюційноїРосії. Цифри П.В. Оля широко
використовувалися радянськимидослідниками.
За роки радянської влади історія підприємництва в
Україніподавалася переважно у контексті гноблення,
експлуатаціївласником найманих трудівників, але таке однобічне
баченняцього економічного явища не розкривало його
багатогранності.Праці радянських дослідників характеризуються
різкою критикою52 Толпыгин М.А. Ежегодник по сахарной
промышленности Росийской империиза 1906-1907 гг. – Выпуск. I. – К.,
1908. Толпыгин М.А. Обзор сахарнойпромышленности в России с 1-го
декабря 1908 г. по 1-е декабря 1909-10 гг., поданным собранным
Акцизным Ведомством // Записки по свеклосахарнойпромышленности.
Изд-е Отделения Императорского русского техническогообщества. – Т.
XL. – 1910, 1 марта. - № 3.53 Воблий К.Г. К вопросу о причинах
современной дороговизны. – К., 1915.54 Оль П.В. Иностранные
капиталы России. – П-г., 1922; Оль П.В. Иностранныекапиталы в
народном хозяйстве дореволюционной России. – Л., 1925.
22
-
усіх, без винятку, законодавчих актів царського уряду, включаючи
ітих, в яких були визначені заходи щодо напрямів та
формстимулювання розвитку підприємництва в конкретних
регіонахРосії, в тому числі і в Україні. Тематикою, що превалювала,
буловивчення історії робітничого класу, його
формування,пролетарського і селянського руху тощо.
Це був найбільш складний період як для історичної наукивзагалі,
так і для вивчення означеної проблеми зокрема.Розбалансованість
архівної справи, внутрішньополітичнаборотьба та небезпека нової
зовнішньої загрози – ці та іншіфактори аж ніяк не сприяли плідній
науковій роботі.
Тим не менше, 1920-ті pp. позначилися появою цілого
рядупублікацій, проте головний об'єкт нашого
дослідженнявисвітлювався побіжно, зокрема в контексті розробки
участіселянства у суспільно-політичному русі початку XX ст.
Авториторкалися проблем еволюції земельної власності та
ринковихпоземельних відносин, у тому числі й у межах України.
Слід перш за все відзначити праці істориків та
економістів,провідних на той час вчених Л. Хрящової55, О.
Чаянова56,П. Маслова57, О. Шестакова58 та інших, різнопланові
дослідженняяких містили цінний фактичний матеріал із багатьох
проблемсоціально-економічної історії. Зокрема, в брошурі Л.
Хрящової«Группы и классы в крестьянстве» чи не вперше в
історичнійнауці було дано характеристику найзаможнішого
прошаркутогочасного сільського населення – куркульства59.
Впродовж 1930-х – першої половини 1940-х pp. серйознанаукова
розробка аграрних проблем фактично припинилася.
55 Хрящёва Л.И. Группы и классы в крестьянстве: К XIII съезду
РКП(б). –Москва, 1924.56 Чаянов А., Студенский Г. История бюджетных
исследований. – Изд. 2-е, доп.– Москва, 1922.57 Маслов П.П.
Крестьянское движение в России: Аграрный вопрос в России: В2 кн. –
Кн. 1. – Москва, 1923.58 Шестаков А.В. Очерки по сельскому
хозяйству и крестьянскому движению вгоды войны и перед Октябрём
1917 г. – Москва, 1927.59 Хрящёва Л.И. Вказана праця. – С. 39.
23
-
Винятком стали праці В. Погребинського, В. Мороховця,Н.
Шахназарова, П. Єфремова та Ф. Лося60, в яких побіжнозгадується і
питання купівлі-продажу поміщицької землі. І тількина рубежі
1940-1950-х pp. з'являються ґрунтовні праціП. Лященка, С.
Покровського та П. Хромова.61 (П. Лященкопідготував черговий том з
історії народного господарства СРСР, аС. Покровський – монографію
про економічний розвитокРосійської імперії у XIX – на початку XX
ст.). В них певне місцевідведено характеристиці еволюції земельної
власності, у тому,числі й на українських землях.
Найбільш плідним у науковому аспекті вивчення ринковихвідносин в
Україні, був початок 1950-х – кінець 1980-х pp. Доцього
спричинилося закінчення війни, розвінчання культу особиЙ. Сталіна,
початок «відлиги» у суспільному житті тощо. Донаукової роботи
повернулася значна частина вчених, репресованиху сталінські часи.
Провідні наукові установи поповнилисяталановитою молоддю. Все це
створило належні умови дляплідних наукових осмислень різних проблем
соціально-економічної історії. Щоправда більшість авторів, чиї
роботиз'явились у 1950-х pp., мало торкалися проблем
самепідприємництва, розвитку ринкових відносин в
народномугосподарстві62. Як правило, вони лише згадували їх у
контексті
60 Погребинський О. Столипінська реформа на Україні. – Х., 1931.
– 128 с.;Шахназаров Н.Д. «Крестьянская реформа» 1861 года и
крестьянство после«освобождения». – Ленинград, 1934; Ефремов П.Н.
Столыпинская аграрнаяполитика. – Москва, 1941; Лось Ф.Є. Україна в
роки столипінської реакції. – К.,1944. – 139 с.;61 Лященко П.И.
История народного хозяйства СССР. – Т. ІІ: Капитализм. –Москва,
1948; Покровский С.А. Внешняя торговля и внешняяя торговаяполитика
России. М.: Международная книга, 1947. – 403 с.; Хромов
П.А.Экономическое развитие России в XIX – XX веках: 1800-1917. –
Москва, 1950.62 Горбатюк В.П. Развитие капитализма в земледелии и
буржуазное разложениекрестьянства на Украине во второй половине XIX
века: Автореф. дисс. ... канд.ист. наук. – Львов, 1951; Гирич М.И.
Революционное движение наЛевобережной Украине в 1904 году: Автореф.
дисс. ... канд. ист. наук. – Львов,1951; Емелях Л.И. Крестьянское
движение в Полтавской и Харьковскойгуберниях в 1902 году //
Исторические записки (АН СССР). – Т. 38. – Москва,
24
-
вивчення передісторії та історії першої російської
революції,робітничого та селянського руху тощо.
Значна кількість праць радянських істориків присвячена
темірозкладу феодально-кріпосницьких відносин, суспільногорозвитку
українських земель кінця XIX – початку XX ст. Середних слід
виділити праці П. Зайончковського, М. Лещенка,Д. Пойди, в яких
розглядаються особливості проведення реформи1861 р. на
Правобережжі, що переслідувала мету збільшенняросійського
землеволодіння63.
У масштабах України дослідження еволюції
дворянськогоземлеволодіння в пореформенний період аналізували Л.
Іванов,Р. Попова. Вони висвітлювали такі аспекти, як
дворянськеземлеволодіння та підприємництво, співвідношення
відробітковоїта капіталістичної систем64. С. Макарчук
характеризує
1951. – С. 154-175; Михайлюк А.Г. Крестьянское движение на
ЛевобережнойУкраине в 1905-1907 гг. // Исторические записки (АН
СССР). – Т. 49. – Москва,1954. – С. 165-201; Лось Ф.Е. Формирование
рабочего класса на Украине и егореволюционная борьба в конце XIX и
начале XX века (конец XIX ст. – 1904 г.). –К., 1955; Рубач M.A.
Очерки истории революционного преобразованияаграрных отношений на
Украине. – К., 1956; Иванов Л.М. Распределениеземлевладения на
Украине накануне революции 1905-1907 гг. // Историческиезаписки (АН
СССР). – Т. 60. – Москва, 1957. – С. 176-214; Бедин
В.В.Крестьянство Полтавской губернии накануне движения 1902 г. //
Научныедоклады высшей школы. – 1958. - № 3. – С. 68-82;
Зайончковский П.А.Проведение в жизнь крестьянской реформы 1861
года. – Москва, 1958;Першин П.М. Нариси аграрної революції в Росії.
– К., 1959; Гусятников П.С.Назревание революционного кризиса в
России в начале XX века. – Москва,1959; Олійник Л., Гора О.
Селянський рух на Чернігівщині у 1905-1907 pp. – К.,1959 та ін.63
Зайончковский П.А. Проведение в жизнь крестьянской реформы 1861 г.
– М.:Соцэкгиз, 1958. – 470 с.; Лещенко Н.Н. Крестьянское движение
на Украине всвязи с проведением реформы 1861 года (60-е годы XIX
ст.). – К.: Изд-во АНУССР, 1959. – 524 с.; Пойда Д.П. Крестьянское
движение на ІІравобережнойУкраине в пореформенный перпод (1866-1900
гг.). – Днепропетровск, 1960. –165 с.64 Иванов Л.М. О
капиталистической и отработочной системах в сельскомхозяйстве
помещиков на Украине в конце XIX в. // Вопросы истории
сельскогохозяйства, крестьянства, революционного движения в России.
– М., 1961. – С.312-357; Попова Р.С. Помещичье предпринимательство
в период кризи
