WWW.PEDPRESA.UA ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: 40123

О Ф І Ц І Й Н Е В И Д А Н Н Я М І Н І СТ Е Р СТ В А О С В І Т И І Н АУ К И У К РА Ї Н И

# 22 (1341) 3 червня 2013 року

О Ф І Ц І Й Н Е В И Д А Н Н Я М І Н І СТ Е Р СТ В А О С В І Т И І Н АУ К И У К РА Ї Н И

# 45 (1413) 1 грудня 2014 року

ПРАВО НА ОСВІТУ ЕНЕРГІЮ – З ПОВІТРЯ, ДЕТАЛІ – З ВІДХОДІВСПІЛКА РЕКТОРІВЯк сьогодні комплексно вирішити проблеми тисяч людей, що проживають у зоні проведення антитерористичної операції або стали вимушеними переселенцями? Як забезпечити їхнє фундаментальне право на освіту?

Молодіжні інноваційні проекти визначатимуть майбутнє держави. У цьому можна було переконатися під час всеукраїнської науково-технічної виставки-конкурсу, організованоїМалою академією наук

На засіданні Спілки ректорів ВНЗ України обговорили результати п’ятирічної роботи організації, окреслили новий план дій і обрали керівника

6

4 12

У ВІйНІ ПЕРЕМАГАЄ ВЧИТЕЛЬ

Збирати й розбирати автомат, влучно стріляти, правильно займати вогневу позицію і щосекунди

бути готовими до захисту своєї держави, – цього варто навчитися ще у школі. Якою має стати нова

програма із «Захисту Вітчизни», хто повинен навчати старшокласників «азів» військової підготовки?

НА ПОСАДІ

Новий Закон «Про вищу освіту» – не ідеальний. Головне, що документ надає великі можливості українським університетам, питання лише в тому, чи зможуть вони ними скористатися. Наша академія буде робити все для того, щоб ці можливості використати

стор.

8

президент національного університету «києво-могилянська академія»

андрій МеЛеШеВич:Новий Закон «Про вищу освіту» –

що документ надає великі

президент національного університету «києво-могилянська академія»

МеЛеШеВич:

стор.

7

2 «освіта України»

За матеріалами прес-служб мон, урядового порталу, власних кореспондентів

реорганіЗація

ІІТЗО ЛІКВІДОВАНО

іСторія уКраїни

ПРО МАйДАН І ВІЙНУ

вища оСвіта

ДИПЛОМИ ДЛЯ КРИМЧАН

пто

ПОТРІБНА КОНЦЕПЦІЯ РЕфОРМУВАННЯ

26 листопада на засіданні Кабміну з ініціативи керівництва Міністер-

ства освіти і науки прийнято рішення про ліквідацію Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН.

На базі цієї структури буде створе-но дві нові установи: Інститут модерні-зації змісту освіти, основним завданням якого буде розробка навчальних планів, програм та підручників відповідно до оновлених державних стандартів, та Ін-

ститут освітньої аналітики, який забезпе-чить якісний збір, аналіз та узагальнен-ня необхідної статистичної інформації на основі якої можуть бути прийняті кон-цептуально нові якісні рішення стосов-но реформування сфери освіти.

Міністерство обіцяє забезпечити максимальну прозорість роботи но-востворених інституцій. Їх штат буде формуватися на засадах відкритості та прозорості конкурсних процедур з метою призначення справді фахових і кваліфікованих працівників.

для учнів 11-х класів розроблять па-раграф про Революцію гідності та

воєнні події на сході. Про це йшлося на засіданні робочої групи щодо підготов-ки інформаційно-методичних матеріа-лів про події в Україні 2013–2014 ро-ків з участю заступника міністра освіти і науки Павла Полянського.

Нині експерти розробляють матері-али у двох форматах: методично-на-уковий матеріал для вчителів, додаток у вигляді окремого параграфу до підруч-ників з історії України для випускних

класів. На відміну від розширеного ме-тодичного матеріалу, додаток до підруч-ників буде більш стислим, половину обсягу займатиме змістовна інфогра-фіка та ілюстрації. За словами Павла Полянського, параграф має бути побу-дований на «відкритих» питаннях, що не мають готової однозначної відпові-ді, запитаннях та обговореннях учнів, а не на монологічному викладі матеріалу.

Над створенням методичного мате-ріалу для педагогів та параграфу для учнів працюють дві групи експертів та істориків. Матеріал буде підготовлений уже до початку 2015 року.

Міністерство освіти і науки продовжує обмін дипломів про здобуття вищої освіти у кримських вищих навчальних закладах у 2014 році на документи

про вищу освіту державного зразка. Порядок обміну затверджено наказом Мі-ністерства освіти і науки України від 28 травня 2014 р. №655, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 2014 р. за №593/25370 «Про затвер-дження Порядку замовлення та видачі документів про вищу освіту державно-го зразка та додатків до них випускникам вищих навчальних закладів, розта-шованих на тимчасово окупованій території України, в 2014 році».

Сьогодні на розгляд 49 університетів, академій та 4 коледжів, що знаходять-ся у різних регіонах України, направлено понад 500 заяв від випускників ВНЗ, розташованих в Автономній Республіці Крим.

За результатами робочої поїздки до Бель-гії та Нідерландів міністр освіти і на-

уки України Сергій Квіт провів засідання експертної групи з реформування систе-ми професійної освіти в Україні.

Міністр наголосив, що реформу профе-сійної освіти слід здійснювати синхронно з упровадженям нового закону «Про вищу освіту», а також у широкому контексті кон-цепції децентралізації. Суспільство вимагає,

а керівництво міністерства має політичну волю до того, щоб, опираючись на екс-пертне середовище, використавши кращі зарубіжні підходи, реформувати україн-ську професійну освіту. При цьому, наголосив Сергій Квіт, має бути збережена в освіті наявна сьогодні матеріальна база та інтелектуальні ресурси системи ПТО.

Президент Міжнародного фонду досліджень освітньої політики Тарас Фініков зробив презентацію нідерландської моделі професійної освіти, особливу увагу приділивши досвіду оптимізації мережі та створенню багатопрофільних профе-сійних коледжів, механізму фінансування та управління тощо.

Учасники засідання дійшли спільного рішення про необхідність розроблення концепції реформування професійної освіти та за результатами її громадсько-го обговорення передбачити відповідні норми в новому рамковому законодав-стві про освіту. Разом із тим, ряд кроків планується здійснити ще до завер-шення законотворчого процесу.

очіКуючи реФорм

ОСВІТА: ПАРЛАМЕНТСЬКА ПЕРСПЕКТИВА

іКт

РОЗРОБИТИ НОВІ СанПІНи

аКреДитаційна КоміСія

«КУК» БЕЗ ЛІЦЕНЗІї

Минулого тижня запрацювала Вер хов на Рада Украї-ни VIII скликання. У коаліційній угоді, яку підпи-

сали 5 партій – «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка та ВО «Батьківщина», окремий розділ при-свячено соціально-гуманітарній реформі. Підрозділ 2 має

назву «Якісна освіта. Сучасна наука та інновації». Які ж завдання постави-ли перед собою парламентарі?

Наприклад, протягом 2015 року планується ухвалення нового Закону «Про освіту» – з метою підвищення якості української освіти та забезпечення рів-них можливостей доступу до якісної освіти кожної дитини, незалежно від фізичних можливостей, соціального статусу та місця проживання родини.

В умовах ощадливого використання бюджетних коштів парламентарі став-лять за мету не допустити зменшення рівня оплати праці педагогічних пра-цівників. Планується і реформування системи оплати праці педагогів – із поступовим запровадженням стимулюючих доплат і кар’єрного просуван-ня для вчителів, які підтвердили свій професійний рівень під час незалеж-ної атестації.

У тексті угоди передбачено поширення зовнішнього оцінювання і моніто-рингу якості на різних рівнях освіти. Новий парламент також має на меті поступовий перехід до 12-річного терміну здобуття середньої освіти з реа-лізацією профільного навчання, поглиблення вивчення англійської мови на всіх рівнях освіти.

Не забули депутати і про вищу та професійну освіту. На основі ухвале-ного Закону «Про вищу освіту» передбачається утвердження реальної уні-верситетської автономії, розвиток наукових досліджень, забезпечення спра-ведливого прозорого вступу та викорінення хабарництва у ВНЗ. Крім того (увага!), заплановано внесення змін до Бюджетного Кодексу в частині за-безпечення автономних прав ВНЗ із використання зароблених ними коштів та грантів.

Також коаліційна угода передбачає ухвалення нових Законів України «Про професійну освіту» і «Про науку і науково-технічну діяльність».

чинні санітарні правила та норми викорис-тання комп’ютерної техніки у навчально-

виховному процесі потребують перегляду. Про це йдеться листі МОН від 26.11.2014 р. №1/10-3317 до Кабінету Міністрів.

Старі правила затверджено ще 1998 року, тож у зв’язку з розвитком інформаційно-комунікаційних технологій та впроваджен-

ням їх в освітній процес, вони застаріли. Зокрема, у них не передбачено ви-користання в навчальних закладах бездротових телекомунікаційних стандартів (Wi-Fi, Bluetooth, UMTS тощо), не враховано можливості використання відео-моніторів на основі технологій зі зниженим рівнем опромінення, наприклад, LCD й LED, застосування маніпуляторів типу «тачпад» тощо.

Необхідно також переглянути норми безперервної роботи з екраном персо-нального комп’ютера для учнів різного віку, норми площі на одного учня, вра-ховуючи ергономічні особливості та актуальні рівні опромінення, що створю-ється сучасними типами таких пристроїв.

Тож міністерство просить доручити МОЗ, Державній санітарно-епідеміоло-гічній службі спільно з МОН розробити принципово нові Державні санітарні правила та норми.

акредитаційна комісія МОН позбави-ла ліцензії приватний заклад «Ки-

ївський університет культури» та всі його регіональні філії. Також за фактом подання недостовірної інформації ко-місія прийняла рішення про передачу документів приватного закладу «Київ-ський університет культури» до Гене-ральної прокуратури України.

Нагадаємо, міжгалузева рада з ви-щої освіти розглядає висновки екс-пертних комісій МОН та документи, що надаються навчальним закладом при виявленні певних недоліків. Як по-відомив голова експертної ради Юрій Якименко, ніяких додаткових доку-ментів від приватного вищого навчаль-ного закладу «Київський університет культури» рада не отримала, а у ви-сновках експертизи вказано, що при-

ватний вищий навчальний заклад пе-решкоджав роботі комісії.

Окрім того, встановлено, що за вка-заною адресою приватний ВНЗ «Ки-ївський університет культури» відсут-ній. Представники цього закладу на засідання Акредитаційної комісії не з’явилися.

За даними Єдиної державної елек-тронної бази з питань освіти, до сьо-годні у цьому приватному виші навча-лися близько трьох тисяч студентів.

ГоловНеза тиЖдень

ПочатКоВа ВійсьКоВа ПідГотоВКа МаЄ стати одНиМ іЗ ГоЛоВНих ПредМетіВ У ШКоЛі – саме там Закладаються осноВи ВійськоВо-патріотичного ВихоВання

Президент України Петро ПОРОШЕНКО, урочисте засідання Верховної Ради України, 27 листопада 2014 року

за тиЖденьза тиЖдень

ПочатКоВа ВійсьКоВа ПідГотоВКа МаЄ стати

3№ 45, 1 грудня 2014 року

Дніпропетровщина

ПРАПОР ВІД «КІБОРГІВ»

полтавщина

НАВЧАЄМОСЯ ЗАОЩАДЖУВАТИ

Хмельниччина

ЯК СТУДЕНТИ ЗАКОН ІМПЛЕМЕНТУВАЛИ

оДещина

ПЕДАГОГІЧНЕ ВОЛОНТЕРСТВО

Музей бойової слави Марганецької школи №3 прикрашатиме справ-

жнє бойове знамено – синьо-жовтий стяг, що донедавна майорів на броне-машині однієї з аеромобільних бригад АТО. Це подарунок від захисників Донецького аеропорту, який бійці (з власними підписами) передали дітям на знак подяки за зібрані ними теплі речі, спальники та їжу.

Допомогу бійцям марганецькі шко-лярі зібрали під час благодійного яр-марку, на який разом із батьками го-тували наїдки і за символічну плату продавали їх усім охочим. Сюди ж не-байдужі місцеві мешканці принагід-но зносили необхідні для бійців речі: ковдри, спальні мішки, а також їжу:

овочі, консервацію, солодощі і пит-ну воду. Усе зібране активісти пере-дали до зони АТО через волонтерів. Вони і привезли прапор від «кібор-гів», який тепер на почесному місці у шкільному музеї. А дітлахи най-ближчим часом збираються влашту-вати ще один ярмарок.

У 2014–2015 навчальному році 9 шкіл Полтавської області впрова-

джують мікропроект «Енергія у шко-лах міста», метою якого є виховання у молоді ощадливого ставлення до енер-гії та активізація дослідницької діяль-ності в галузі енергозбереження.

У рамках його реалізації передба-чено дослідження споживання енер-гетичних ресурсів школи та пошук основних причин перевитрат, що дасть змогу розробити пропозиції щодо скорочення споживання енер-горесурсів у школах та побуті. Та-кий проект дає змогу об’єднати на-

вчання з активною діяльністю учнів, сприяє свідомому ставленню до про-блем суспільства, та формуванню ак-тивної громадської позиції.

19 листопада 2014 року у Полтав-ському обласному інституті післяди-пломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського під час координацій-ної наради було проаналізовано хід виконання плану впровадження про-екту, заслухано звіти керівників ро-бочих груп шкіл. Також відбувся об-мін досвідом та презентація ідей, що вже реалізовані у школах із початку навчального року.

У Хмельницькому національному університеті зібрались студенти з усієї кра-їни. Їх об’єднав всеукраїнський круглий стіл «Імплементація Закону Украї-

ни «Про вищу освіту: студентський погляд», який організували ВМГО «Націо-нальний студентський союз» та Студентська рада ХНУ за підтримки МОН.

Круглий стіл відбувся у 3 етапи: на першому студентам було презенто-вано історичну довідку про становлення системи вищої освіти України та обговорено міжнародний досвід законодавчого регулювання сфери вищої освіти на прикладі Литви, Естонії, Польщі, Норвегії; на другому дискуту-вали навколо інновацій Закону України «Про вищу освіту», зокрема об-говорювали принципи автономії ВНЗ; третій був присвячений перспекти-ві розвитку студентського самоврядування. За підсумками круглого столу сформована резолюція, що відображає студентське бачення впроваджен-ня нового закону.

Волонтерський рух Південноукраїнського національного педагогічного уні-верситету імені Костянтина Ушинського підтримує захисників нашої Ві-

тчизни, що беруть участь у бойових діях на території Донецької і Луган-ської областей.

Так, викладачі кафедри теорії та методики практичної психології від по-чатку бойових дій на волонтерських засадах надають психологічну допомогу військовим, які постраждали, захищаючи українську державу.

Викладачі кафедри педагогіки за зібрані власні кошти придбали і переда-ли військовим Південного регіонального управління прикордонної служби

України, які від’їжджали на Донбас, бронежилети, анти-септичні та знеболювальні препарати, різні продукти та дитячі малюнки, а студен-ти і викладачі інших кафедр за зібрані кошти відремон-тували 2 спеціально облад-наних військових автомобі-лі та передали від них ключі офіцерам Збройних сил.

луганщина

НАУКОВИй ВАНТАж

Київ

«РОЗСЕКРЕЧЕНА ПАМ’ЯТЬ»

чернігівщина

МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ

Сумщина

ДОПОМОГА ІНОЗЕМцІВ

Луганське обласне відділення Ма-лої академії наук, яке змушене

було евакуюватися з окупованої те-риторії до Рубіжного, отримало від НЦ «Мала академія Наук Украї-ни» гуманітарно-наукову допомо-гу – повністю укомплектований комп’ютерний клас (15 ноут буків і 500 примірників методичної літера-тури). «Науковий вантаж» дістався Луганщини у складі гуманітарного автопоїзду, який доправляв медичне обладнання, ліки та харчі для бійців і переселенців.

Фахівці малої академії наук, які су-проводжували цю «гуманітарку», та-кож провели лекторій «Наука ХХІ століття: перспективні напрями роз-витку» для школярів і педагогів Сє-вєродонецька. Директор МАН Оксен Лісовий вважає, що фахівці Центру і

надалі мають виїжджати на схід, щоб проводити там природничі й гумані-тарні лекторії, а заодно здійснюва-ти патріотично-виховну роботу. Це допоможе мешканцям звільнених те-риторій відчути себе частиною єди-ної України.

20 листопада 2014 року в Музеї іс-торії КНУ відкрилась виставка

архівних документів під назвою «Роз-секречена пам'ять», присвячена Голо-домору 1932–1933 років в Україні.

Виставка презентує усі наявні і роз-секречені у СБУ архівні документи ра-дянських органів державної безпеки, що висвітлюють одну із найстрашні-ших і найтрагічніших сторінок в істо-рії українського народу – Голодомор 1932–1933 років, що забрав життя у майже 10 млн. наших співвітчизни-ків. Це був справжній геноцид етніч-них українців.

Відвідувачі побачать копії таємних документів та фотографій, серед яких

є накази, директиви, документи ді-ловодства та оперативно-статистична звітність ДПУ УРСР про репресії на селі. А також – архівні кримінальні справи жертв каральної політики ко-муністичного режиму, свідчення оче-видців, листи селян, червоноармійців, представників інших верств населен-ня України.

Нещодавно у селищі Крупичполе Ічнян-ського району Чернігівської області

відбулася непересічна подія: на базі міс-цевої школи відкрився дитячий садок, розрахований на 15 місць. Це стало мож-ливим завдяки спільним зусиллям орга-нів виконавчої влади, місцевого самовря-дування та спонсорській допомозі.

Привітати дорослих і найменших мешканців села з довгоочікуваним свя-том прийшло все місцеве керівництво, очільники місцевих сільськогосподар-ських підприємств, а також представники громадськості.

Приміщення колишньої школи перетворилося на сучасний дитячий садок після проведення капітального ремонту. Заклад естетично оформлений, затишні дитячі кімнати оснащені новими зручними меблями та необхідною технікою.

У Сумському державному універ-ситеті відбулася зворушлива по-

дія: іноземні студенти провели благо-дійну акцію на допомогу українським бійцям у зоні АТО. Організував подію відділ із роботи зі студентською мо-лоддю в гуртожитках.

Близько 100 студентів із Іраку, Ніге-рії, Палестини, Туркменістану, Узбе-кистану, Судану тощо зібрали теплий одяг для військових Сумського арти-

лерійського полку. Активісти передали зібрані речі волонтерам, а ті надали представникам СумДУ перелік медикаментів, необхідних для лікування сум-ських військовослужбовців. Тож найближчим часом у Сумському державно-му університеті стартує збір коштів на придбання ліків.

НовиНиз областей

За матеріалами департаментів освіти і науки облдержадміністрацій, навчальних закладів

4 «Освіта України»тема

Гостра

Крім цього документа, сьогодні також розроблено проект розпорядження Кабінету Міністрів України (який

вже знаходиться на стадії погодження), що регламентуватиме, яким чином осо-би зі статусом «вільних слухачів» ста-нуть «повноцінними студентами».

ПробЛеМи «НорМатиВКи»Коло питань, для врегулювання яких потрібні зміни у нормативно-правовій базі, окреслив ректор Донецького на-ціонального університету Роман Гри-нюк. Нагадаємо, цей виш нещодавно переїхав до Вінниці. Але для того, щоб «стовідсотково» розпочати навчальний процес, необхідно оновити матеріаль-но-технічну базу. На жаль, все навчаль-не обладнання, обладнання лаборато-рій, комп’ютери, навчальна література і багато іншого залишились у Донецьку. І перевезти все це сьогодні неможливо.

Роман Федорович нагадує про поста-нову Кабміну №65, за якою (з метою економії бюджетних коштів) навчаль-ні заклади не мають права закупову-вати ані комп’ютерну техніку, ані меб-лі, тобто обмежені у відповідних діях щодо відновлення матеріально-техніч-ної бази. На думку ректора, потрібно на певний час призупинити дію окре-мих пунктів цієї постанови.

– Прийнято новий Закон «Про вищу освіту», – продовжує Роман Гри-нюк. – У ньому дуже добре прописа-ли норму, що сам навчальний заклад обирає форму банківського обслугову-вання. Це можуть бути казначейські спеціальні рахунки, поточні рахунки у державних банках.

Але ми не можемо сьогодні руха-тися в цьому напрямі, адже потрібно внести зміни до Бюджетного кодексу.

Ще один проблемний момент для ви-шів-переселенців – закон «Про дер-жавні закупівлі». Наприклад, у Вінни-ці ДонНУ передають два гуртожитки, які нині в аварійному стані.

– Для того, щоб їх відремонтувати, потрібно більше мільйона гривень, – розповідає Роман Гринюк. – Передба-чаються певні тендерні процедури, які тривають надто довго.

Ще одна проблема стосовно викла-дачів і співробітників – урегулювання трудових відносин між навчальним за-кладом, який переміщено із зони АТО, і працівником, який не переїхав разом із закладом. І тут потрібні зміни до Ко-дексу законів про працю.

– У мене як ректора сьогодні ви-никає питання, як звільнити виклада-ча, який залишився у Донецькому уні-верситеті так званої ДНР, – говорить Роман Федорович. – Кодекс не дає нам відповіді на нього. А якщо і дає, то передбачає «важкі» процедури, які вимагають фінансової компенсації від закладу за відмову від переїзду в іншу місцевість.

ПитаННя щодо ВиКЛадачіВМіністр освіти і науки Сергій Квіт по-годжується із тим, що новий парламент першочергово повинен унести зміни до Бюджетного кодексу, адже це питання насправді є критичним. Після внесен-ня змін університети зможуть розпоря-джатися власними коштами повною мі-рою. Зауважимо, що необхідність змін

до Бюджетного кодексу прописано у коаліційній угоді.

Відповіді на деякі з питань, які окрес-лив Роман Гринюк, дасть у разі ухва-лення законопроект про забезпечення права на освіту. Наприклад, у ньому є норма, що дає підстави для звільнен-ня працівника, який не переїхав ра-зом із закладом.

– Викладачі, які станом на 1 ве-ресня 2014 року не переїхали зі свої-ми ВНЗ в інші регіони України, зали-шилися працювати на підконтрольних терористам територіях, вважатимуться звільненими, – наголосив Сергій Квіт.

ЗМіНа статУсУ «ВіЛьНих сЛУхачіВ»Студенти, які перемістились із вишів Донецька і Луганська і мають статус тимчасово допущених до занять, по-винні до 12 грудня визначитись і на-писати заяву. У ній – повідомити, де вони хочуть навчатися далі – або в тих ВНЗ, де вони тепер є «вільними слуха-чами», або перейти на навчання у рід-ні виші, які перемістились з Донбасу.

– За цими студентами наступного семестру «прийде» їхнє державне за-мовлення, адже тепер університети на-вчають їх фактично безкоштовно, – по-яснює Сергій Квіт. – Ми працювали з ректорами, переконували їх. Тож нині немає жодного студента, який би хотів вчитись і не робить цього.

Щодо контрактників, то студентам, які навчались у вишах Донбасу і пере-велись до інших українських ВНЗ, пла-та за навчання збільшуватися не буде. Це питання регламентується відповід-ною урядовою постановою.

УКраїНсьКі атестати і диПЛоМиНа окупованих територіях Донбасу за-лишилась певна кількість учнів, учителів, студентів і викладачів – із різних при-чин. Насамперед це соціальні проблеми. Боязно покинути житло, нема на кого залишити батьків похилого віку. Триває

Викладачі, які не переїхали Зі сВоїми ВнЗ В інші регіони України, Залишилися працюВати на підконтрольних терористам територіях, ВВажатиМУться ЗВіЛьНеНиМи

мовою СтатиСтиКи

На 21 листопада 2014 року в системі загальної середньої освіти понад 55 тисяч дітей Донбасу змінили місце навчання, в системі дошкільної освіти – 9 тисяч 754 дітей.За даними ЄДЕБО, станом на 12 листопада до ВНЗ І–ІVрівнів акредитації у статусі тимчасово допущених до занять переведено 5 тис. 538 студентів (на денну форму – 5 тис. 530).З вишів Луганської області на постійній основі переведено 3 тис. 163 студенти (на денну фор-му – 2 тис. 885), Донецької області – 2 тис. 366 (на денну форму – 2 тис. 067).

До теми

ситУаЦія У МедичНих ВиШахПитаннями переселенців переймаються в усіх міністерствах, що мають у своєму підпорядкуванні навчальні заклади. Так, начальник відділу освіти і науки Міністерства охорони здоров’я Олександр ВОЛОСОВЕЦЬ поінформував про ситуацію з медичними вишами:– У співпраці з МОН і місцевою державною владою ми евакуювали медуніверситети Донецька і Луганська – до Червоного Лиману і Рубіжного відповідно. 1700 студентів перевели до інших навчальних закладів. Лише до Національного медичного університету імені Олександра Бого-мольця переїхали близько 500 студентів з Донбасу. це було непросто, адже є проблема гур-тожитків, матеріально-технічної бази. Студенти ставлять запитання, коли їм дадуть стипендії. Те саме і з викладачами Донбасу, які пишуть листи нашому міністру з проханням вирішити їхні соціальні проблеми.Ми готові забрати усіх наших студентів – і медуніверситетів, і медичних коледжів – чого б це нам не вартувало. це стосується, крім того, лікарів-інтернів, клінічних ординаторів, аспірантів.Вони – майбутнє Донбасу, і ми не можемо про це забувати. Впевнений, що вони повернуться на Донбас «більшими українцями», ніж є тепер. Вважаю також, що потрібно започаткувати всеукраїн-ську акцію «Допоможи університетам Донбасу», до якої б долучились усі виші нашої держави.

ПЕРЕЛІК ВИЩИх НАВЧАЛЬНИх ЗАКЛАДІВ ДЕРЖАВНОї фОРМИ ВЛАСНОСТІ, ЯКІ ЕВАКУйОВАНО З ЗОНИ АТО

Назва ВНЗПрізвище, ім’я, по бать-

кові керівника вищо-го навчального закладу

Куди евакуйовано (адреса)Контактні телефони

Вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації

Донецький національний університет

Гринюк Роман Федоровичм. Вінниця, вул. 600-річчя, 21. Наказ МОН від 30.09.2014 р. №1084

050-326-61-57 050-800-98-89

Донецький юридичний інститут МВС України

Перший проректор Мозуляка Олексій Олексійович

м. Кривий Ріг, 7-й зарічний мікрорайон, 24. Наказ МВС від 30.09.2014 р. №1010

050-366-52-95

Донецький національний технічний університет

Ляшко Ярослав Олександрович

Донецька обл., м. Красноармійськ, пл. Шибан-кова, 2. Наказ МОН від 03.10.2014 р. №1129

062-392-0309

Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка

Курило Віталій СеменовичЛуганська обл., м. Старобільськ, пл. Гого-ля, 1. Наказ МОН від 03.10.2014 р. №1128

050-328-87-90

Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля

Голубенко Олександр Леонідович

Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр. Радянський, 59а. Наказ МОН від 06.10.2014 р. №1132

(06452) 4-03-42

Луганський державний універси-тет внутрішніх справ

Комарницький Віталій Мар`янович

м. Суми, вул. Миру, 24. Наказ МВС від 06.10.2014 р. №1025

050-474-08-84

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського

В.о. ректора Чернега Оксана Богданівна

Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Курчатова, 13. Наказ МОН від 17.10.2014 р. №1178

(0564) 65-47-22

Луганський національний аграрний університет

Брагінець Микола Володимирович

м. Харків, вул. Артема, 44. Наказ Мін-агрополітики від 20.10.2014 р. №408

057-752-37-66 067-853-86-19

Донбаський державний технічний університет

Антощенко Микола ІвановичЛуганська обл., м. Лисичанськ, пр. Леніна, 84. Наказ МОН від 23.10.2014 р. №1197

(06451)7-20-24 (06451)7-21-85 (06442)2-31-23

Горлівський інститут іноземних мов Донбаського державного педагогічного університету

Директор Докошенко Віктор Миколайович. Ректор Омель-ченко Світлана Олександрівна

Донецька обл., м. Артемівськ, вул. Арте-ма, 8. Наказ МОН від 31.10.2014 р. №1242

(0627) 42-24-22 066-204-03-38

Донецький державний університет управління

В.о ректора Марова Світлана Феліксівна

Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Карпінсько-го, 58. Наказ МОН від 18.11.2014 р. №1348

(0629)38-82-99

Луганський державний медичний університет

В.о. ректора Іоффе Ігор Володимирович

Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Будівельни-ків, 32. Наказ МОЗ від 21.10.2014 р. №737

063-380-23-49 095-031-54-57 097-856-39-24

Донецький національний медичний університет

Доманський Юрій ВасильовичДонецька обл., м. Красний Лиман, вул. Кіро-ва, 27. Наказ МОЗ від 31.10.2014 р. №797

099-223-40-15

Вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації

Первомайський індустріально-педагогічний технікум

В.о. Себко Дмитро Миколайович

Луганська обл. м. Рубіжне, вул. Померанчу-ка, 28. Наказ МОН від 07.11.2014 р. №1284

050-622-23-67 (0645)54-57-51

Стаханівський педагогічний ко-ледж Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка

Васильченко Татяна Іванівна Луганська обл., м. Лисичанськ (розпочато переведення)

050-569-88-90

ПРАВО НА ОСВІТУМасштаби збройного конфлікту на сході країни і внутрішня міграція поставили перед освітянами чимало викликів. Як сьогодні комплексно вирішити проблеми тисяч людей, що опинились у непростій ситуації, як забезпечити їхнє фундаментальне право на освіту? Про це говорили під час круглого столу, на якому презентували проект Закону України «Про забезпечення права на освіту осіб, які проживають на території проведення АТО або переселились з неї під час її проведення».

5№ 45, 1 грудня 2014 року

заступника Міністра освіти і науки України – керівника апарату (1 штатна одиниця).У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які вільно володіють державною мовою, ма-ють повну вищу освіту, стаж державної служби чи служби в органах місцевого самоврядуван-ня не менш як п’ять років, займають (займали) посади в державних органах чи органах місце-вого самоврядування не нижче четвертої категорії.

Документи приймаються протягом 30 календарних днів з дня опублікування оголошення про конкурс за адресою:

м. Київ-135, проспект Перемоги, 10, Міністерство освіти і науки України.До заяви про участь у конкурсі на ім’я міністра додаються: особовий листок з обліку кадрів, копії документів про освіту з додатками, наукові ступені і вчені звання, копії паспорта грома-дянина України та військового квитка, 2 фотокартки розміром 4 х 6.

Додаткова інформація надається кадровою службою за тел. 481-47-90.

ректора Національного університету харчових технологій.У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які вільно володіють українською мовою, мають вчене звання та науковий ступінь і стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників не менш як десять років.

Строк подання заяв – два місяці з дня опублікування оголошення.Особи, які бажають узяти участь у конкурсі, подають такі документи: заяву на участь у конкурсі, осо-бовий листок з обліку кадрів з фотографією, автобіографію, копії документів про вищу освіту, наукові ступені та вчені звання, довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду, яка видається відповідно до Порядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 р. №1465 (Офіційний вісник України, 2000 р., №39, ст. 1656); копію паспорта, засвідчену претендентом; копію трудової книжки.

Документи надсилати на адресу: 01135, м. Київ-135, проспект Перемоги, 10, Міністерство освіти і науки України. Телефон для довідок: 481-32-35.

МіНістерстВо осВіти і НаУКи УКраїНи оГоЛоШУЄ КоНКУрс На форМУВаННя КадроВоГо реЗерВУ На ПосадУ:

МіНістерстВо осВіти і НаУКи УКраїНи оГоЛоШУЄ КоНКУрс На ЗайНяття Посади:

Ціл

ком

оф

іцій

но

Ціл

ком

оф

іцій

но

темаГостра

й інформаційна війна. Наприклад, доне-цьким студентам обіцяють дипломи ро-сійського зразка, а викладачам – зар-плати як у ВНЗ північного сусіда.

Сергій Квіт запевнив, що всім випуск никам шкіл і університетів, що знаходяться на окупованих територіях, нададуть можливість отримати укра-їнські дипломи й атестати. Для цього потрібно буде підтвердити свої знання. Відповідні механізми ще розробляють-ся, але, вочевидь, буде використано дис-танційні форми навчання й екстернат.

стиПеНдії і ЗарПЛатиВільним слухачам, які визначаться, в якому ВНЗ навчатимуться далі, будуть виплачуватися стипендії. Гроші, забор-говані за перший семестр, вони також отримають.

– Коли буде виплачено кошти, зна-чною мірою залежить від активності університету, від того, чи оформив він усі документи, – наголошує міністр. – Наприклад, немає питань з Донецьким національним університетом і Луган-

ським національним університетом іме-ні Тараса Шевченка (останній переїхав у свій кампус до Старобільська, студен-ти й викладачі вже отримують гроші).

– Наша фінансова система така складна, що не дає змоги протягом одно-го дня чи навіть місяця вирішити важли-ві питання, – розповідає про перипетії ДонНУ Роман Гринюк. – Коли ми зна-ходились у Донецьку, у нас були рахун-ки в місцевому казначействі. Після за-хоплення воно пере їхало до Маріу поля. Коли вийшов наказ МОН і ми були пере-міщені до Вінниці, нам довелося понови-ти всі документи, адже асигнування були в Маріуполі. На сьогодні ми маємо асиг-нування у Вінниці, відкрили всі поточні рахунки. Вже наприкінці тижня будемо виплачувати людям кошти. Спочатку це буде повернення боргів за липень–сер-пень, а вже на початку грудня наші ви-кладачі і студенти отримають стипендії і зарплати за вересень–листопад.

Про ВНУтріШНі реЗерВи

Голова Комітету Верховної Ради Украї-ни з питань науки і освіти Лілія Грине-вич вважає, що закон «Про забезпечен-ня права на освіту осіб, які проживають на території проведення АТО або пере-селилися з неї під час її проведення» в новому парламенті потрібно прий-мати насамперед. На її думку, Мінфін має виробити до цього законопроекту фінансову частину, щоб він зміг реаль-но запрацювати за принципом «гроші ходять за дитиною».

Також голова профільного комітету наголосила, що система освіти допома-гає навчанню переселенців – дітей і студентів – за рахунок внутрішніх ре-зервів. Лише до столиці переїхало 10 тисяч дітей, відповідно зростає і напов-нюваність класів.

– Сьогодні у столиці маємо про-блеми із забезпеченням дошкільною освітою навіть киян, але ми все одно влаштовуємо до ДНЗ дітей переселен-ців, – розповідає Лілія Михайлівна.

Сьогодні маємо 11 ВНЗ, переміще-них із зони АТО, що підпорядковані МОН. Але нині вони також розвива-ються за рахунок внутрішніх резервів.

– Коли університет потрапляє в інше місто і йому потрібні і примі-щення, і матеріальна база, він стикаєть-ся з обов’язковим пошуком ресурсів, і це теж повинен передбачити бюджет 2015-го року, – вважає голова про-фільного комітету.

сПростити отриМаННя доПоМоГиЩе одна проблема – наукові інституції, які теж змушені стати переселенцями. Як зауважила Лілія Гриневич, якщо го-ворити про вдосконалення нормативно-правової бази, то потрібно також подба-ти про зміну порядку перевезення через нашу митницю матеріально-технічної до-помоги для ВНЗ і наукових установ.

– Наші попередні переговори з між-народними партнерами свідчать про те,

що вони готові надати комп’ютерну тех-ніку для університетів, – розповіла Лілія Михайлвіна. – Вона не нова, але для нас це – порятунок, щоб університети мо-гли організовувати навчальний процес.

ГУМаНітарНа КатастрофаНа сьогодні із зони проведення АТО до інших регіонів України переселено 458 тис. 148 осіб, із них 124 тис. 302 дитини. Якщо говорити про Крим, то це ще плюс 19 тис. 450 осіб. Тобто ко-жен сотий житель України став виму-шеним переселенцем. Йдеться фактич-но про гуманітарну катастрофу.

Уповноважена Президента України з мирного врегулювання конфлікту в До-нецькій та Луганській областях Ірина Геращенко зазначає, що українська вла-да зіткнулась з величезним комплексом проблем, які ми маємо вирішити для того, щоб допомогти цим людям адапту-ватися на нових місцях. А у разі повер-нення на звільнені території – реінте-груватись. До вирішення цих непростих проблем сьогодні повинні бути залуче-ні повною мірою і Кабмін, і Верховна Рада України, вважає пані Ірина.

Позаминулого тижня президент під-писав закон про права і свободи осіб, які виявилися вимушеними переселен-цями. Цей документ – далеко не іде-альний, визнає Ірина Геращенко, але сприятиме вирішенню великого комп-лексу проблем вимушених переселен-ців і допоможе спростити реєстрацію цих осіб. Це полегшить доступ до ме-дицини й освіти.

Коментуючи презентований проект закону, пані Ірина зауважила, що цей документ демонструє громадськості кон-кретне рішення актуальних проблем.

– Сьогодні на тій території, яка зна-ходиться під контролем бойовиків, на жаль, ми не можемо гарантувати за-безпечення елементарних прав люди-

ни, – зазначила вона. – Але влада думає про дітей, які там навчаються: як їм потім отримати вищу освіту, що буде з їхніми дипломами й атестатами і як сприяти учням з цих територій в отриманні повноцінної освіти.

Минулого тижня представник упо-вноваженого Верховної Ради з прав лю-дини з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності Аксана Філіпішина повідомила, що під час бойових дій на Донбасі пошко-джень різного ступеня зазнали близь-ко 300 освітніх установ.

У цьому контексті Ірина Геращенко наголосила, що для відновлення Дон-басу потрібно залучати донорські ко-шти. Вона проанонсувала, що на січень з ініціативи Президента й уряду го-тується велика конференція «донорів» щодо відбудови територій Донбасу, що знаходяться під контролем української влади, зокрема, увагу буде приділено проектам у галузі освіти й медицини.

дмитро ШУЛіКіН,«освіта України». Фото автора

УсіМ ВиПУсКНиКаМ ШКіЛ і УНіВерситетіВ, що ЗНаходяться На оКУПоВаНих територіях, НададУть МожЛиВість отриМати УКраїНсьКі диПЛоМи й атестати. ВідпоВідні механіЗми ще бУдУть роЗроблені, але, ВочеВидь, бУде Використано дистанційні Форми наВчання й екстернат

Соціальна політиКа

адресНа доПоМоГаЗаступник міністра соціальної політики – керів-ник апарату Віктор Іванкевич під час круг-лого столу розповів, що при відомстві працює комісія, яка спроможна вирішити питання щодо надання статусу вантажу з гуманітарної допомо-ги для переселенців протягом 7–8 діб. Щодо надання допомоги у зоні АТО, то це справа однієї доби – запевняє посадовець.Віктор Іванкевич також зазначив, що процеду-ру реєстрації сімей переселенців, у складі яких є діти та студенти, спрощено. Так, повнолітні студенти, ставши на облік, можуть претендува-ти на отримання адресної допомоги у розмірі 442 гривень, як і працездатні особи.

ПРАВО НА ОСВІТУ

6 «Освіта України»освіта

вища

спілка ректорів України також по-ступово стає потужною самостій-ною інтелектуальною інституцією,

впливає на розвиток держави, беручи участь у розробці законопроектів й ін-ших рішень. Про це говорили учасники загальних зборів організації, які приї-хали до Києва, щоб обговорити резуль-тати п’ятирічної роботи Спілки, склас-ти новий план дій і обрати керівника.

Розмова була чесною і відвертою. Президент Спілки Леонід Губерський констатував: Революція гідності зміни-ла країну. Громадські організації та гро-мадянське суспільство отримали мож-ливість впливати на розвиток держави. Цією можливістю потрібно скористати-ся: треба зміцнювати авторитет спіл-ки, займати конструктивну і принципо-ву позицію щодо найгостріших питань розвитку вищої школи.

У ШКоЛУ – З реКторсьКиМ ПортфеЛеМРектор Київського університету імені Бориса Грінченка Віктор Огнев’юк з та-кою позицією згоден. Університетські спільноти не можуть бути поза політи-кою, адже освітня політика – складова державної. На його думку, варто вне-сти зміни до закону «Про вищу осві-ту» і передбачити інституцію Спілки ректорів як суб’єкта освітньої політи-ки в галузі вищої освіти.

– Але для того, щоб на ректорів і спілку зважали, потрібно, зокрема, на-завжди відмовитися від «угодовської» позиції, – вважає Віктор Олексан-дрович. – Будемо чесні: багато хто з нас підтримували законопроекти «Про вищу освіту», а цього категорично не можна було робити.

Для того, щоб убезпечити незалеж-ність організації та посилити її вплив на ухвалення рішень щодо вищої школи, ректор пропонує підписати з міністром освіти і науки добровільну угоду – про право вето Спілки на ухвалення рішень у галузі вищої освіти.

Окрім того, Віктор Огнев’юк за-пропонував подумати, як делегувати (висувати кандидатами в депутати, підтримувати на виборах тощо) пред-ставників університетської науки до парламенту. Адже нинішня ситуація, коли представників вишів у парламен-ті можна полічити на пальцях одні-єї руки (і пальці ще залишаться) не є нормальною.

Для ректорів-новачків Віктор Олек-сандрович пропонує організувати спе-ціальну школу. На його думку, зна-

йдеться чимало охочих опанувати «премудрості» управління та перейня-ти досвід провідних університетів.

брати «Під КоЗироК» Не ПотрібНоПро важливість незалежності науко-вої еліти говорили й інші учасники. Ректор Київської політехніки Михай-ло Згуровський відзначив, що завдя-ки закону про вищу освіту «дрібнень-кий чиновничок» уже не диктуватиме ректорам «політику партії». І керівники

вишів не мусять «під козирок» вико-нувати вказівки політиків чи заявляти про підтримку перед черговими вибо-рами. Тим більше, що політики часто змінюються, а їхні думки та пропозиції часто є незрілими та кон’юнктурними. Найважливіша місія організації: пере-ймати досвід найкращих наукових се-редовищ світу і пропонувати зміни до українського законодавства.

Не стоЛиЦею ЄдиНоюРектори з багатьох міст України на-полягали: потрібно активізувати робо-ту регіональних осередків організації. Адже саме в областях є новатор-ський досвід, а наукові школи бага-тьох «провінційних» університетів на-пряму співпрацюють з європейськими вишами. Іншими словами – «не сто-лицею єдиною».

Ректор Одеського державного еко-логічного університету Сергій Степа-ненко нагадав, що завдання спілки – захищати інтереси вищих навчальних закладів. Зокрема й регіональних! На його думку, норми прикінцевих поло-жень закону, що передбачають пере-дачу 20 відсотків державного замов-лення бакалаврів із регіональних ВНЗ до столичних вишів – неоднозначні.

– Конкурсний бал у столиці справ-ді вищий, але не тільки тому, що на-

вчання якісніше, – пояснює Сергій Миколайович. – Конкурс вищий, бо навчатися у Києві престижніше. Окрім того, випускники столичних ВНЗ на-вряд чи повернуться працювати в ре-гіони. Це може призвести до відтоку фахівців з областей. Тому варто пере-глянути форми впровадження принци-пу «гроші ідуть за студентом».

ЗаВдаННя №1Європейський досвід демонструє: еко-номічну кризу легше долають країни, які не заощаджують на освіті. А якість підготовки у ВНЗ, на думку голови профспілки працівників освіти і нау-ки України Георгія Труханова, дуже залежить від фінансування.

– Наше завдання номер один – узяти участь у формуванні державно-го бюджету країни, – наполягає Геор-

гій Федорович. – У цьому документі мають бути цифри, які дадуть змогу реалізувати новий Закон «Про вищу освіту». І під час проведення реформ потрібно пам’ятати: освіта є соціаль-ним ліфтом, який допомагає зменшити нерівність. Скорочення у вищій школі може різко збільшити кількість безро-бітних. У перехідний період важливо не допустити скорочення викладачів ВНЗ і кількості студентів.

Для того, щоб пропозиції ректорів «чули» при ухваленні законів чи інших важливих рішень, ректор Національно-го університету біоресурсів і природоко-ристування Станіслав Ніколаєнко про-понує відпрацювати механізм взаємодії з усіма фракціями Верховної Ради Укра-їни. А ще – запровадити щоквартальні зустрічі-діалоги з МОН. Не варто недо-оцінювати й інформаційну політику.

– Дехто вважає, що ректор – це якийсь корупціонер, представник за-стійного періоду, який тягне Україну в минуле, – каже Станіслав Микола-йович. – Тому потрібно бути відкри-тими, контактувати зі студентськими спілками й ЗМІ.

Президентом Спілки одноголосно переобрали ректора Київського націо-нального університету імені Тараса Шевченка Леоніда Губерського. Він ко-ротко окреслив завдання, які стоять пе-ред громадською організацією в ці не-прості часи. Пожартував, що і спілка, і університети «пережили Крим, Рим і донецьких татар» і навчилися відстою-вати свої інтереси.

– В умовах розширення автоно-мій вишів Спілка ректорів може ста-ти організаційним і консультаційним центром для всієї системи вищої осві-ти, – переконаний Леонід Васильович.

На думку ректора КНУ, ухвалення Закону «Про вищу освіту» не означає автоматичного отримання автономії ВНЗ. Щоб не зупинитися й не наро-бити помилок, потрібно разом шука-ти і відстоювати оптимальні шляхи за-стосування на практиці незалежності університетів. За результатами юри-дичної та економічної оцінки спеці-альних фондів, яку провели фахівці провідних українських ВНЗ, уже під-готовлені аналітичні довідки та проек-ти змін до бюджетного кодексу і за-кону «Про вищу освіту» щодо коштів спеціальних фондів університетів. За фінансову незалежність ще доведеть-ся поборотися.

світлана ГаЛата, «освіта України»

СПІЛКА РЕКТОРІВ: ЗАВДАННЯ НА П’ЯТИРІЧКУ У світі конкуренція університетів (і їх ректорів) є «локомотивом» напрацювання нових шляхів розвитку суспільства. Саме в університетах, наукових школах створюються найновіші, «проривні» знання. А рішення конференцій ректорів дуже часто змінюють політичний курс країн щодо наукового чи освітнього розвитку.

до обговорення долучили-ся представники Мінагро-політики, парламентсько-

го Комітету з питань науки і освіти, ректори аграрних ВНЗ, голови науково-методичних комісій та провідних фахівців аграрної галузі.

Директор департаменту на-уково-освітнього забезпечення та соціального розвитку АПК

Сергій Кадигроб зазначає, що питання переліку галузей знань і спеціальностей витікає з глобаль-ної проблеми – зменшення від-стані між роботодавцем і тими, хто надає освітні послуги. Тому треба знайти «золоту середину», адже існує потреба і у вузькоспе-ціалізованих фахівцях – агроно-мах, зоотехніках тощо, а також у менеджерах середньої ланки,

які повинні забезпечити управ-ління, наприклад, фермерським господарством.

Заступник завідувача кабіне-ту навчально-методичного за-безпечення технічної та еконо-мічної освіти НМЦ «Агроосвіта» Марина Ковальчук представи-ла пропозиції від аграрних ВНЗ до переліку галузей знань і спе-ціальностей. Ці пропозиції «пі-дігнали» до Міжнародної стан-дартної класифікації освіти, також проекту Національної стандартної класифікації осві-ти, який розробила Національ-на академія педагогічних наук.

Наприклад, аграрії про-понують до широкої галу-зі «Інженерія, виробництво та будівництво» додати вузькі – «Інженерія агропромислового виробництва» й «Геодезія, кар-тографія та землеустрій».

Або, приміром, вузьку галузь «Харчова промисловість» до-дати як складову широкої – «Сільське, лісове, рибне госпо-дарство, переробка їх продукції та ветеринарія». В МСКО вона представлена як спеціалізація «Виробництво продуктів харчу-вання» у вузькій галузі «Вироб-ничі і оброблювальні галузі». За-значимо, у національної вищій освіті харчова промисловість за-вжди була окремою галуззю.

Представники аграрних ВНЗ жваво долучилися до дискусії. Думки були різноманітними, але загальний лейтмотив висту-пів був таким – втрата у пе-реліку багатьох аграрних спе-ціальностей або їх некоректне трактування призведе до втра-ти якості знань студентів.

Головний консультант комі-тету Верховної Ради з питань

освіти і науки Олена Козієв-ська закликала за результата-ми дискусії надати конкретні пропозиції щодо вдосконален-ня нормативно-правової бази. Роботи в цьому напрямі сила-силенна – новий закон ви-магає.

Підсумовуючи плідну дис-кусію, в.о. директора НМЦ «Агро освіта» Микола Хомен-ко зазначив, що всі пропозиції щодо переліку галузей і спеці-альностей – і вироблені ра-ніше й озвучені на нараді – були передані до Міністерства освіти і науки й інших органів державної влади. Також Мико-ла Павлович запропонував із складу голів науково-методич-них комісій, провідних фахів-ців створити раду НМЦ.

дмитро ШУЛіКіН, «освіта України»

внЗ

ПРОПОЗИцІЇ АГРАРІїВОдним із заходів у рамках упровадження нового Закону України «Про вищу освіту» є створення нового переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюватиметься підготовка здобувачів вищої освіти. це була основна тема наради з питань науково-методичного забезпечення підготовки фахівців у ВНЗ Мінагрополітики, що відбулася в НМц «Агроосвіта».

7№ 45, 1 грудня 2014 рокупосадіНа

17 листопада прихиль-ник політики відкри-тих дверей, декан

факультету правничих наук, доктор філософії в галузі по-літології Андрій Мелешевич переміг на президентських виборах НаУКМА, ставши третім очільником Києво-Мо-гилянської «республіки», піс-ля В’ячеслава Брюховецького й Сергія Квіта. І залишаю-чись вірним своїм принципам, знову відкрив двері. Цього разу – перед журналістами.

Представникам ЗМІ Ан-дрій Анатолійович розпо-вів про перші кроки, які він збирається зробити на новій посаді. Насамперед це ство-рення стратегічного плану розвитку НаУКМА. Попере-дній був розроблений ще 2004 року, тож у 2015-му він до-бігає кінця. Тож першим за-вданням є створення робочої групи, до якої будуть запро-шені всі викладачі, співробіт-ники, студенти і випускники університету. Мета – розроб-ка нового стратегічного плану, фундаментального документа, який обумовить розвиток ака-демії на наступні десять років. Цей документ повинен відпо-вісти на багато запитань: «Там мають бути і наше бачення розвитку, і цілі розвитку, ана-ліз ситуації і в країні, і в ака-демії. А також – визначення чітких перспектив розвитку тих галузей, на які ми зби-раємося звертати увагу». За словами очільника вишу, після обговорення запропоновано-го робочою групою варіанту документа він буде затвер-джений усією могилянською спільнотою.

УЗаКоНеНа аЛьтерНатиВаНаступний напрям, на який збирається спрямувати свою енергію новий президент – питання фінансування універ-ситету. «Ми всі розуміємо ту ситуацію, в якій нині знахо-диться країна, – зазначив Ан-дрій Мелешевич, – і при всій повазі до нашого уряду і мі-ністерства фінансів, відверто скажу, що збільшення фінан-сування на потреби освіти не

буде. Нам би залишити те, що є». Водночас президент НаУ-КМА нагадав, що новий за-кон про вищу освіту (одним із співавторів якого, до речі, є він сам) надає можливості кожному українському вишу шукати альтернативні джере-ла фінансування. Адже тепер вітчизняні ВНЗ матимуть ре-альні важелі автономії – ад-міністративної, організаційної та фінансової. І, безумовно, Києво-Могилянська академія намагатиметься використати це повною мірою.

Насамперед ідеться про створення дієвого структур-ного підрозділу, який би за-ймався фандрейзингом – за-лученням коштів для розвитку університету. Андрій Анатолі-йович нагадав, що будь-який західний університет, амери-канський чи європейський, має потужний відділ фан-дрейзингу з великою кількіс-тю (близько сотні) працівни-ків, чия робота дає можливість залучати гроші, необхідні для діяльності ВНЗ. Наступний крок – створення ендаумен-та (сталого фонду розвитку університету), що регламенту-ється новим законом. Кожен український виш може і має працювати над його створен-ням, адже це відкриває нові можливості для закладу і ро-бить його більш незалежним від державних органів та ін-ших інституцій.

ГраНт – Це Не ЛайКаДо речі, стосовно грошей. Під час прес-конференції прези-денту НаУКМА нагадали ви-словлювання першого заступ-ника міністра освіти Інни Совсун стосовно того, що ВНЗ мають заробляти на на-уці. І запитали: як Могилян-ка збирається це робити? На що Андрій Мелешевич навів приклад Польської академії наук, яка фінансується без-посередньо з державного бю-джету та з двох фондів (при-кладних і фундаментальних досліджень), створених там-тешнім міністерством осві-ти. Вона оголошує конкурси, в яких можуть брати участь

і наукові заклади, і універ-ситети. На думку президента Могилянки, в Україні теж не завадить придивитися до цьо-го досвіду і створити умови для того, щоб інститути НАН і вищі навчальні заклади на рівних змагалися між собою.

– Окрім того, ми мо-жемо брати участь у різ-них європейських програ-мах, – наголосив Андрій Анатолійович. – Приміром, Києво-Могилянська акаде-мія – єдиний в Україні уні-верситет, який має Центр до-сконалості Жана Моне. І я як один з засновників цьо-го центру можу сказати, що це справді непогане фінансу-вання: і для допомоги нашим викладачам у проведенні кур-сів, пов’язаних з європейськи-ми студіями, і для організації наукових заходів та конфе-ренцій, і для запрошення до України з презентаціями та лекціями зарубіжних фахів-ців. Це також певна підтрим-ка на наукові дослідження. Загалом є два способи фінан-сування: бюджетне і гранто-ве. Гранти – це не лайка. На них фактично живуть захід-ні університети. Замість не-гативних конотацій цього сло-ва нам потрібно створювати грантову культуру. Навчатися прозоро і чесно писати й ад-мініструвати гранти, а потім звітувати за них. Тоді матиме-мо можливості для того, щоб розвивати вітчизняну науку.

PhD ЗаМість КаНдМіНіМУМУСеред своїх пріоритетів пре-зидент НаУКМА назвав і ство-рення дієвих докторських програм. Знову-таки, перед-бачених новим Законом «Про вищу освіту». Це те, що має замінити аспірантуру радян-ського зразка, яка була ще донедавна.

– Я не критикую огульно цю інституцію, – каже про-фесор. – Часто аспірантура була ефективною й готувала дуже непоганих фахівців. Але загалом відсоток тих, хто до-ходив до кінця і захищався, є досить маленьким, якщо по-рівнювати зі структуровани-ми докторськими програмами західного зразка. Закон про вищу освіту встановлює саме такі PhD-програми. Кандидат-ських дисертацій більше не буде. Є суттєві, філософські відмінності між радянською і пострадянською аспіранту-рою і цими структуровани-ми західними програмами. Одна із найбільш важливих відмінностей – це те, що вони мають потужний освіт-ній компонент, з яким колиш-

ня аспірантура жодним чином не може порівнятися. Згідно з Законом «Про вищу осві-ту» людина, яка хоче отрима-ти ступінь PhD, має прослуха-ти академічні курси – від 30 до 60 європейських кредитів. Києво-Могилянська академія має вигідне становище, тому що ми вже створили таку док-торську програму, вона існує років 5-6. Звичайно, держава її не визнавала і не фінансува-ла, але досвід вже є. Наш док-торант писав дисертацію і в Києво-Могилянській академії, і в якомусь західному універ-ситеті, отримував два дипло-ми. Тепер із набуттям чин-ності нового закону питання легалізації програм відпало. І одним з наших першочер-гових кроків, звичайно, буде подальший розвиток доктор-ської школи. Саме нині пра-цює робоча група, яка думає, як розвивати ці програми.

деМоКратія беЗ КордоНіВКиєво-Могилянська академія завжди славилася своєю де-мократичністю і відсутністю авторитаризму. Але доскона-лість, як кажуть, меж не має. Тим більше, якщо це передба-чено новими правилами, що дають змогу і далі демокра-тизувати процес прийняття рішень. Скажімо, раніше (за старим законодавством) за-конодавча і виконавча влада ВНЗ була зосереджена в од-них руках і ставала абсолют-ною: ректор або президент вишу був водночас і головою Вченої ради. Якщо спроекту-вати цю ситуацію на суспіль-ство – це якби президент країни обіймав і посаду спі-кера парламента. Так от, но-вий Закон «Про вищу осві-ту» дозволяє ці дві посади роз’єднати, і тому очільник Могилянки, як один із першо-чергових кроків, задекларував Оголошення виборів голови вченої ради. «І це, я вас точ-но запевняю, буде не прези-дент академії», – сказав він. І додав, що, оскільки згідно з новим законодавством вче-на рада зобов’язана прийма-ти щорічний бюджет ВНЗ і потім заслуховувати фінансо-

вий звіт, таке розділення за-конодавчої і виконавчої гілок влади сприятиме фінансовій прозорості діяльності кожно-го українського вишу.

ВідстУПати НіКУдиАндрій Мелешевич має досить амбітну мету вивести акаде-мію у рейтинг 500 кращих уні-верситетів світу. Це навіть на-писано у його передвиборчій програмі. «Я вважаю, що рей-тинги – це ефективний ін-струмент визначення якості освіти, – говорить пан пре-зидент. – Є три основні: Шан-хайський, куди ми навряд чи потрапимо, тому що він ура-ховує абсолютні показники і нам важко буде змагатися в кількості публікацій із нобе-лівськими лауреатами. Але є інші – QS World University Rankings і Times Higher Education World University Rankings, які беруть відносні цифри або репутаційні дані. Там можна позмагатися. По-трапити до цих рейтингів над-звичайно важко, але якщо ми не матимемо такої мети, пев-но ніколи цього не досягнемо.

…А новий Закон «Про вищу освіту» Андрій Анатолійович насправді не вважає ідеаль-ним. Каже: головне, що доку-мент надає великі можливос-ті українським університетам. Питання лише в тому, чи змо-жуть вони ними скористати-ся. І запевняє: Києво-Моги-лянська академія буде робити все для того, щоб ці можли-вості використати.

Звичайно, буде. Бо іншого виходу у неї немає. Її новий президент є першим очільни-ком українського вишу, об-раним за новою процедурою. Тобто Могилянка фактично стала «полігоном» для випро-бовування законодавчих но-вацій. А коли відчуваєш себе пілотом і першопрохідником, «планку» можна лише підні-мати. Бо хочеш – не хочеш, а на тебе рівнятимуться. Тож цілком можливо, що комусь із нинішньої п’ятисотки кращих ВНЗ світу незабаром таки до-ведеться посунутись…

Наталія КУЛиК, «освіта України»

Андрій МЕЛЕШЕВИЧ: НАША МЕТА – ВИВЕСТИ МОГИЛЯНКУ В 500 КРАЩИХ ВНЗ СВІТУЩе у бутність деканом він ніколи не зачиняв дверей свого кабінету. Кожен міг прийти туди без жодного запису в будь-який час. цей спосіб спілкування адміністрації з викладачами і студентами Андрій МЕЛЕШЕВИЧ уподобав ще під час свого 15-річного перебування у США, а після повернення в Україну у 2005 році й сам почав його практикувати. «Фактично це те, що називається політика відкритих дверей. Якщо керівник зачиняє двері перед носом викладача чи студента, то він втрачає з ними зв’язок. Я цього зв’язку намагаюся не втрачати», – говорив він ще півроку тому. І можливо, саме через цей – невтрачений – зв'язок Могилянка довірила йому своє майбутнє.

7

НАША МЕТА – ВИВЕСТИ МОГИЛЯНКУ

8 «освіта України»патріотів

Коло

Цей період – від Майда-ну Революції гідності – засвідчив і довів: Украї-

на – єдина, і вона – частина Європи, українці – нація, що усвідомила своє призначення, а рівень патріотизму лише за кілька місяців сягнув ніколи не бачених досі висот.

Любов до своєї країни ще донедавна висловлювати було не прийнято – навпаки, зма-галися, хто краще й влучні-ше її зневажить. Ледь не в один момент усе змінилося. Нині мода на все українське: чи не на кожному шкільно-му наплічнику чи жіночій су-мочці – синьо-жовті стрічки, на автомобілях – українські прапорці.

Студенти першими вийшли на Майдан, нині багато з них воюють на сході України, створюють волонтерські орга-нізації. Молодь укотре довела, що саме вона є рушійною си-лою поступу. Діти – від най-

менших – патріоти. Вони як належне сприймають ранко-ве виконання гімну у школі (ще донедавна таке й уяви-ти було годі!), віддають свої кишенькові гроші на потреби воїнів. З тією ж метою вла-штовують ярмарки, на яких продають зроблені власноруч вироби.

Та чи насправді патріо-тизм – «тренд» тільки цьо-го року? Уявіть собі, 12 років тому за часів президентства Леоніда Кучми була затвер-джена Концепція допризовної підготовки і військово-патріо-тичного виховання молоді. Відповідний указ №948 2002 року був підписаний Главою держави. Концепція передба-чає «формування у молоді ви-сокої патріотичної свідомості, національної гідності, готов-ності до виконання грома-дянського і конституційного обов'язку щодо захисту націо-нальних інтересів України».

Також необхідним є «на-буття практичних навичок з основ військової справи, зо-крема з вогневої, тактичної, прикладної фізичної та меди-ко-санітарної підготовки», – йдеться у тексті Концепції. Але на тлі суспільної обста-новки, коли в країні навіть ар-мія поступово була приведена до плачевного стану, згадана концепція більше функціону-вала на папері, ніж у шкіль-них стінах.

ПредМет ххі стоЛіття Сьогодні стало зрозумілим, що «Захист Вітчизни» – не «другосортний» предмет. Адже

коли в державі, будьмо відвер-ті, йде війна, на фронт від-правляються і мобілізовані, і добровольці. Багато з них не служили в армії та не мали військової кафедри у ВНЗ. Натомість знання, отримані у школі, як виявилося, стали у пригоді. Усі старшокласники вивчали курс «Захист Вітчиз-ни», до цього – ДП (допризов-на підготовка), а хтось – ще радянську ПВП (початкова вій-ськова підготовка).

Навчаючись в радянський чи й пострадянський час у дев’ятих-десятих класах, хто б міг подумати, що саме ці знан ня знадобляться?! Тоді цей предмет сприймався, ма-буть, як атавізм, щось не дуже потрібне, а данина подвигу ді-дів у війні, яка давно вже від-гриміла. І ось… ХХІ століт-тя, центр Європи, підступний напад…

Здивувала реакція чоловіків: вони пішли на війну. Не шу-кали причин і виправдань, не ховалися, не скиглили. Вони гинуть, повертаються інваліда-ми, але – воюють. Без тепло-го одягу, в неналежних умовах, без боєприпасів, часто – на-віть без води і їжі. Якби мене ще рік тому спитали: «А якщо, не приведи Боже, війна?» Я б з упевненістю відповіла: «А нема кому воювати. Україну би про-сто «здали!». Визнаю: я поми-лилася. Є у нас патріоти, і для них головний аргумент: якщо

не я, то хто? Хто захистить ма-тусь, коханих, дітей, свої до-мівки? – Воїни.

біЛоЦерКіВсьКа ЗВитяГа Шлях до усвідомлення своєї ролі і місця в сучасному світі сьогоднішні бійці, які героїчно захищають Україну, пройшли, так би мовити, «екстерном». Безумовно, стало зрозумілим, що патріотичному та військо-вому вихованню молоді по-трібно приділяти значно біль-ше уваги. Саме тому в Білій Церкві, на базі загальноосвіт-ньої школи №8, було створено навчально-виховне об’єднання «Звитяга».

Суть нововведення в тому, що юнаки 10–11-х класів про-ходять предмет «Захист Ві-тчизни» на базі «Звитяги», раз на тиждень приїжджаючи в мік рорайон «Гайок».

– У «Звитязі» велику ува-гу приділяють вивченню іс-торії України, патріотичному вихованню, військово-спор-тивній підготовці. Кожен із юнаків незалежної України має бути готовим її захища-ти. Тому дуже важливо мати не лише теоретичні військові знання, а й практичні нави-чки зі стрільби, метання гра-нат тощо. Всі хлопці відвіду-ють заняття із задоволенням, адже викладачі умілі та ком-петентні, – говорить учень 11-А класу Білоцерківської за-гальноосвітньої школи №5 Ні-кіта Коханевич.

Дівчата відвідують уроки ме-дичної підготовки на Станції юних натуралістів. Тут вони навчаються, як діяти у разі виникнення надзвичайних си-туацій, надавати першу ме-дичну допомогу. Старшоклас-ники, котрі за релігійними чи іншими переконаннями не бе-руть до рук зброї, разом із дів-чатами опановують, як роби-ти штучне дихання, правильно розташовувати та переносити поранених на ношах тощо.

У ВІЙНІ ПЕРЕМАГАЄ ВЧИТЕЛЬ

Схід України у вогні… Останній рік став, мабуть, найбільш «урожайним» на доленосні події не лише за час нашої Незалежності.

–У Білій церкві ми вирішили створити єдиний центр допризовної підготовки

школярів міста, де сконцентрувати військо-во-спортивну базу, професійні кадри. Мета – посилення військово-патріотичного виховання, піднесення на відповідний рівень викладання предмета «Захист Вітчизни», що передбаче-но постановою Верховної Ради України від 17 квітня 2014 року №1220-VІІ «Про додат-кові заходи для зміцнення обороноздатності України», – розповідає начальник Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради Юрій Петрик. – Ідея виникла після аналі-зу навчально-матеріальної бази та кадрово-го складу вчителів «Захист Вітчизни». База з предмета в більшості закладів не дозволя-ла якісно виконати навчальну програму. 75% учителів, що викладали предмет, були або су-місниками, або фахівцями з інших предметів: фізичної культури, математики, образотворчо-го мистецтва, які «довантажувалися» година-ми предмета «Захист Вітчизни».

Наказом МОН України від 29.05.2014 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 27.08.2010 №834» замість однієї години на тиждень на вивчення пред-мета «Захист Вітчизни» у 10-11-х класах за-гальноосвітніх навчальних закладів передбаче-но півтори години.

Усім зрозуміло, що стан викладання предмета «Захист Вітчизни» необхідно піднести на якіс-но новий рівень. Зробити це у кожному закладі й дуже швидко неможливо. В Білій церкві на пропозицію депутатської комісії з питань освіти, культури, мов, духовності молоді та спорту місь-ка рада 21 серпня 2014 року прийняла рішення №1258-61-VІ про створення навчально-виховного об’єднання «Звитяга» у складі загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №8. На базі цього навчаль-ного закладу й було засновано центр військо-

во-патріотичного виховання та допризовної під-готовки «Звитяга».

Переваги у вивченні «Захисту Вітчизни» на базі БНВО «Звитяга» очевидні. Учні всіх за-гальноосвітніх закладів мають змогу опанову-вати предмет на одному – якісному рівні (1,5 години на тиждень для всіх закладів, зокрема спеціалізованих шкіл). Є необхідна навчально-матеріальна база, що забезпечує виконання про-грами, створено п’ять кабінетів «Захисту Вітчиз-ни», в яких проходять заняття. Обладнана смуга перешкод, використовуються два спортивні зали, стадіон. Тир, який відповідає вимогам для тре-нування зі стрільби офіцерського складу, нині на ремонті. Тож заняття відбуваються в орен-дованому тирі ТОВ «Мисливець».

Заклад знаходиться на території колишнього військового містечка «Гайок», де можна викорис-

товувати для занять з тактики покинуті форти-фікаційні споруди та територію лісопа рку. Про-фесійні кадри – бойові офіцери, учасники АТО, підбір яких здійснювався за погодженням із вій-ськовим комісаріатом.

Також укладено угоду про співпрацю з коман-дуванням 72-ї окремої механізованої бригади про доукомплектування кабінетів БНВО «Звитяга» на-вчальною зброєю, муляжами зброї та боєприпа-сів, засобами індивідуального захисту тощо. Нала-годжена співпраця з Білоцерківським військовим госпіталем, Товариством Червоного Хреста. На базі БНВО «Звитяга» діють гуртки військово-патріотичного напряму: рукопашного бою, кульо-вої стрільби, юних медиків, медичної психології.

Зрозуміло, що зробити все це в окремому закладі було б неможливо, та й нераціонально створювати потужну базу, що використовувала-ся би 2–3 години на тиждень. Тому відкриття центру «Звитяга» є доцільним і перспективним кроком. Майбутнє саме за такою формою ор-ганізації вивчення предмета «Захист Вітчизни».

ДумКа управлінця

ЯКІСНО НОВИй РІВЕНЬ

9№ 45, 1 грудня 2014 рокупатріотів

Коло

На ВиМоГУ часУ

Створення БНВО «Звитяга» було вимогою часу: коли на сході краї-ни точаться бої, не можна не дума-ти про те, хто захищатиме Україну завтра. Війна, врешті-решт, закін-читься, але сьогоднішні школярі просто зобов’язані бути готовими до припинення будь-якої агресії у майбутньому.

Марина Кожедуб – викла-дач курсу «Захист Вітчизни», волонтерка Товариства Червоно-го Хреста України, вважає, що невід’ємною складовою людсько-го щастя є робота, від якої лю-дина отримує задоволення. Саме у праці, спрямованій на навчан-ня молоді, вона вбачає сенс сво-го життя.

– Щодня до наших класів при-ходять дівчата, яким ми даємо на-вички надання першої медичної допомоги та поведінки під час надзвичайних ситуацій. Важливо, що БНВО «Звитяга» тісно спів-працює з Товариством Червоно-го Хреста України – неприбутко-вою гуманітарною організацією, покликаною захищати життя лю-дей і полегшувати їхні страж-дання. Організація навчального процесу в центрі військово-пат-ріотичного виховання і допризо-вної підготовки молоді чітка і ла-конічна. На мою думку, система працює на «відмінно». Очі дітей сповнені зацікавленням і бажан-ням, – зазначає вона.

сЛоВо старШоКЛасНиКаМ – Ще зовсім недавно ми з од-нокласниками думали лише про те, як будемо складати іспити, які навчальні заклади оберемо, мріяли про безтурботний, весе-лий випускний вечір… Та в один момент всі раптом подоросліша-ли, усвідомивши назавжди, що «мир» і «спокій» – дуже крих-кі поняття, – розповідає учени-ця 11-А класу загальноосвітньої школи №8 Анастасія Король. – Сьогодні ми зрозуміли: кожна людина повинна вміти чітко і дуже швидко надати кваліфіко-вану першу медичну долікарську допомогу тим, хто її потребує, та й самим собі. Нас навчають

правильно поводитися в надзви-чайних ситуаціях, надавати ква-ліфіковану допомогу, психологіч-ну й медичну. Здобуті теоретичні знан ня ми відразу відпрацьову-ємо практи чно. Нещодавно вчи-лися проводити серцево-легене-ву реанімацію, тренуючись на спеціальних манекенах. І нехай здобуті знання нам не доведеть-ся застосовувати у реальному житті, але володіти ними пови-нен кожен!

– Нам цікаво навчатися у Цен-трі військово-патріотичного вихо-вання і допризовної підготовки. Перед початком занять є шику-вання, під час якого вирішуються організаційні питання. Ставлення вчителя до учнів дуже толерант-не, – ділиться враженнями оди-надцятикласник Білоцерківської спеціалізованої природничо-мате-матичної школи №16 ім. М.О. Ки-риленка Дмитро Вербицький. – Для проведення практичних занять є спортивний майданчик зі сму-гою перешкод, поле для метання гранат. У класній кімнаті – стен-ди, таблиці. Ще б оснастити на-вчальні кабінети мультимедійним обладнанням!

– Раніше, йдучи шкільним двором, я спостерігав, як хлоп-ці-старшокласники шикуються на плацу, виконують команди вій-ськового керівника. І, зізнаюся, мріяв про те, що скоро й сам буду таким, як вони. Мені дуже хотіло-ся, наприклад, дізнатися про різ-ні види зброї, її будову, навчитися добре стріляти по мішенях. Адже кожен хлопець – це майбутній захисник Батьківщини, і, закін-чивши школу, повинен мати пев-ні знання та навички з військової справи. Яким же було моє зди-вування, коли дізнався, що цей предмет буде викладатися погли-блено, в окремому навчальному закладі, із залученням військо-вих фахівців, що буду тримати в руках справжній автомат і вже через якийсь час зумію швидко розібрати й зібрати його, – роз-повідає десятикласник Білоцер-ківської загальноосвітньої школи №11 Владислав Ткаченко.

оксана КриНиЦьКа, для «освіти України»

оЗНаКа НорМаЛьНоГо сУсПіЛьстВа

Борис СКРЕБЦОВ, головний отаман Українського ди-тячо-юнацького товариства «Січ»: – Події останнього року допомогли нам зрозуміти: мілітаризм нам потрібен. Більше того, «здоровий мі-літаризм» – ознака

нормального суспільства. У Швейцарії я бачив, як вулицями женеви крокують чоловіки (різного віку) у військових одностроях, а ними командує начальник пожежного управління. Перехожі зупи-нялися і віддавали їм честь. Військово-патріотичне виховання у школах потріб-не. Але обмежуватись тільки початковою військо-вою підготовкою у старших класах неправильно. За радянських часів був комплекс ГТО, уроки ку-льової стрільби. Свої кадри і методичні напрацювання системі осві-ти пропонують і «Пласт», і «Січ». Але навіть ра-зом узяті ці організації не зможуть забезпечити кадрами всі школи чи відділи освіти. Потрібна по-слідовна державна політика. Нині уже всі розу-міють, що ми живемо під «дамокловим мечем» військової загрози. Тому до підготовки захисни-ків Вітчизни потрібно поставитись дуже серйозно.

світлана ГаЛата, «освіта України»

рівняйСь! СтрунКо!

ЗДОРОВИЙ МІЛІТАРИЗМ НЕОБхІДНИйВ Україні спостерігається бум військових курсів: і чоловіки, і жінки хочуть отримати знання про зброю, першу медичну допомогу, тактику ведення бою тощо. Багато хто каже: шкодуємо, що не отримали цих знань ще у школі. У відповідь на запит суспільства ЗОШ також виявили ініціативу: на Вінниччині, наприклад, почали вивчення вступного курсу до предмета «Захист Вітчизни» у 8-9-х класах. На уроках розкажуть про структуру Збройних сил України, правила, які існують у війську, основи першої медичної допомоги. Курс військової підготовки запроваджують і в школах Прикарпаття. Також робоча група Громадської ради при Міністерстві освіти і науки розробляє методичні рекомендації з патріотичного виховання дітей та учнівської молоді. «ОУ» поцікавилася в активістів дитячо-юнацьких організацій України – членів робочої групи – якою має бути початкова військова підготовка у школі?

КоЗаЦьКа ПедаГоГіКаАнатолій ГРИВА, голова громадської організації «Молодіжний клуб «Джура»:

– Військова підготовка у школі має бути обов’язково! Її мета – дати юнакам (а часто й дівчатам) початкові знання, з якими вони зможуть швидко адап-туватися у війську. Одного року строкової служби мало, щоб юнак став сол-датом, міг воювати і перемагати. В радянський час початкова військова під-готовка була обов’язковою, потім її скоротили до предмета «Захист Вітчизни». Мовляв, війни не буде, навколо нас друзі. Але, як засвідчило життя, до за-хисту своєї країни наша молодь має бути готова повсякчас.Усеукраїнська дитячо-юнацька військово-патріотична гра «Сокіл» («Джура») діє в системі освіти з 2003 року. Вона результативна і може стати основою загальнодержавної системи. Нині можна почути пропозиції: мовляв, давайте проведемо експеримент, подивимося, як піде справа. Але якщо проводити вічні експерименти, то коли ж виховувати дітей? У грі «Джура» є районний, обласний і всеукраїнський етапи. Поки що шкіл, які беруть участь у грі, не надто багато. Але з кожним роком їх кількість збільшується, накопичується позитивний досвід. Учні приєднуються до гри, бо бачать, що діти з сусідньої школи, які беруть участь у змаганнях і відвідують гуртки «Джура», мають кращі успіхи у навчанні, спорті. Вони вже не просто учні, а майбутні козаки! Дуже багато залежить від педагога. До речі, нещодавно МОН затвердило програму гуртка козацько-лицарсько-го виховання «Джура». Виховання краще починати ще в молодших класах. Діти 1–4 класів – козачата, 5–9 – джури, а старшокласники – молоді козаки. Наша система виховання – це козацька педагогіка. За роки шко-ли виховуємо громадянина-патріота. Упровадження «Джури» у школах зазвичай доручали вчителям предмета «Захист Вітчизни». І ми «на ходу» почали думати, як усе зв’язати в одну систему. І придумали. Гра має вій-ськово-патріотичний блок. Крім того, накопичено досвід початкової військової підготовки для старших класів. До речі, пропонуємо об’єднати військові збори для учнів десятих класів із районним етапом гри «Джура». Багато вчителів, які викладають предмет, це підтримують. Серед викладачів «Захисту Вітчизни» дуже багато саме ак-тивістів «Молодіжного клубу «Джура». Наприклад, учитель із міста Дубно Микола Тирик веде гуртки, у які бере навіть дітей із особливими потребами. Відмінні результати виховання, наприклад, демонструють учитель з Кролевецького району Сумщини Станіслав Жолобко і педагог зі Сміли, що на Черкащині, Віктор Шевчук. Усіх не перелічиш. За роки проведення гри «Джура» утворилося середовище, своєрідний клуб.Один із напрямів нашої підготовки – бойова. Наші старшокласники (ми називаємо їх молодими козаками) навчаються стріляти бойовими патронами зі справжньої зброї. Наприклад, школярі тренувалися на поліго-ні артилерійської бригаді в Запоріжжі. Багато наших вихованців (і вихователів) нині воюють у зоні бойових дій. Я глибоко переконаний, що у війні перемагає не генерал, а вчитель!

УчитеЛі іЗ ЗоНи ато

Дмитро КОЛЕСНИК, виконавчий директор Національної скаутської організація «Пласт»: – Ініціатива МОН щодо вдосконалення військової підготовки у школах (зо-крема, у формі посилення предмета «Захист Вітчиз-ни») – правильна. На нашу думку, потрібно створити окремий відділ військово-патріотичного ви-ховання молоді в центральному апараті міністерства. Потім – відділи військово-патріотичного виховання мо-лоді при обласних управліннях освіти із представників громадських організацій та ветеранів східного фронту. У кожному районному відділі освіти має бути посада спеціаліста з військово-патріотичного виховання, який здійснюватиме комунікацію з педагогами-ентузіаста-ми в школах та викладачами допризовної підготовки. Основним завданням цих відділів та спеціалістів у системі освіти має стати розвиток позашкільної військово-спор-тивної гри «Джура», яка вже довела свою ефективність. Найважливіше – це кадри. Викладати допризовну підго-товку мають люди, які брали участь у Антитерористич ній операції на сході. Викладач має бути патріотом Украї-ни і виховувати особистим прикладом. Для цих людей потрібно розробити спеціальні курси, після яких вони зможуть працювати у школах. «Пласт» готовий запропонувати фахівців (у кожній області), які вміють працювати з дітьми.

10 «освіта України»обговорення

ГромадсьКе

реакція на неї є на всіх рів-нях. У квітні Верховна Рада прийняла постанову «Про

додаткові заходи для зміцнен-ня обороноздатності країни». У травні МОН – на радість ви-кладачам предмета, котрі на-рікали на неможливість вихо-вати захисника Вітчизни за 70 годин навчання упродовж 10-го й 11-го класів, – видало наказ про зміни до Типових навчаль-них планів для старшої школи. Ним передбачено збільшення годин на тиждень до 1,5.

дЛя ЗМіЦНеННя обороНоЗдатНості17 листопада з’явилося дору-чення прем’єра Арсенія Яце-нюка до Указу президента «Про рішення Ради національ-ної безпеки і оборони України від 12 вересня 2014 року «Про комплекс заходів щодо зміц-нення обороноздатності дер-жави». Міністерство наказом №1232 затвердило План за-ходів щодо посилення націо-нально-патріотичного вихован-ня дітей та учнівської молоді, в якому, зокрема, передбаче-но до 1 серпня 2015 року до-опрацювати програму з пред-мета спільно з Міноборони, МВС, ДСНС – у бік розши-рення змісту та забезпечен-ня практичної спрямованос-ті розділів з основ цивільного захисту та початкової військо-вої підготовки. Проект програ-ми вже оприлюднено на сайті МОН – його можна перегля-нути у розділі «Громадське об-говорення» – «2014 рік».

У пояснювальній запис-ці вказано мету навчального предмета «Захист Вітчизни» і складові навчальної програ-

ми: крім пояснювальної запис-ки, це тематичний план №1 для юнаків, план проведен-ня військово-польових зборів, зміст навчального матеріалу та державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки для юнаків, тематичний план №2 для дівчат та юнаків, які за станом здоров’я або релі-гійними поглядами не вивча-ють основи військової справи, зміст навчального матеріалу та державні вимоги до рівня за-гальноосвітньої підготовки для учнів цієї категорії, додатки (критерії оцінювання навчаль-них досягнень учнів, перелік об’єктів навчально-матеріаль-ної бази, заходи безпеки на заняттях, нормативи та окре-мі положення курсу стрільб).

У проекті навчальної програ-ми зазначено, що на проведен-ня військово-польових зборів (занять у лікувально-оздоров-чому закладі) відводиться 18 годин (три дні). Проводити їх належить на базі військових частин, військкоматів та базо-вих навчальних закладів, такі збори організовуються та про-водяться районними військко-матами й органами місцево-го самоврядування. Програма для проведення навчально-по-льових зборів (занять), як і ра-ніше, не залежить від щотиж-невого навантаження. Планом

проведення військово-польо-вих зборів передбачено 12 го-дин тактичної підготовки (їх кількість залишено без змін), 4 – вогневої (раніше – 2, на збільшенні годин вогневої під-готовки наполягали «воєнру-ки»), 2 години відведено вій-ськово-спортивному святу.

Практичне закріплення те-оретичного матеріалу з розді-лу «Основи цивільного захис-ту» також передбачається під час проведення тижнів без-пеки життєдіяльності та днів цивільного захисту. Згідно з цією складовою програми, до заходів військово-патріотично-го виховання у розділ річно-го плану навчального закладу включається вивчення тради-цій, історії, духовної спадщи-ни, символіки, звичаїв укра-їнського народу, національної гідності, культури міжнаціо-нальних відносин, морально-психологічних якостей грома-дянина, патріота. Передбачено організацію відвідування учня-ми військових частин або вій-ськових навчальних закладів (для ознайомлення зі зброєю, бойовою технікою, побутом військовослужбовців), відвіду-вання військових музеїв та зу-стрічі з ветеранами Збройних сил, а також проведення ту-ристичного походу військово-патріотичної тематики.

ПЛаН №1 і №2

Тематичний план №1 (для юна-ків) передбачає такі розділи:

– І, «Збройні сили України на сучасному етапі» – 9/7/4 години замість 8/6/4 (три теми, зокрема введено «Основи між-народного гуманітарного пра-ва», у попередній програ-мі «Міжнародне гуманітарне право про захист жертв вій-ни» було окремим розділом (три теми));

– ІІ, «Військові статути Збройних сил України» – 28/22/15 замість 9/6/4 (чоти-ри теми, зокрема «Стройові прийоми і рух без зброї та зі зброєю», «Строї відділення», що раніше належали до роз-ділу «Стройова підготовка»);

– ІІІ, «Вогнева підготов-ка» – 31/22/16 годин замість 22/17/11 (чотири теми, додало-ся «Ведення вогню з місця по нерухомих цілях і цілях, що з’являються»);

– IV, «Тактична підго-товка» – 32/23/19 замість 32/25/17 (п’ять тем, зокрема «Основи військової топогра-фії», що раніше були окремим розділом);

– V, «Прикладна фізична підготовка» – 8/4/3 замість 18/14/8 (єдина тема – «Осно-ви самозахисту», від «Гімнас-тики», «Прискореного тре-

нування та легкої атлетики», «Подолання перешкод» відмо-вилися);

– VI, «Основи цивільного захисту» – 20/16/6 замість 21/14/10 (чотири теми, введе-но «Сучасні звичайні засоби ураження»);

– VII, «Основи медико-са-нітарної підготовки» – 9/8/4 замість 7/5/4 «Військово-ме-дичної підготовки» (три теми, зокрема школярі вивчатимуть ознаки клінічної та біологічної смерті, методи оживлення по-терпілих).

Тематичний план №2 вклю-чає лише два останні розділи з попереднього: на «Основи медико-санітарної підготовки» передбачено 120/89/64 години, на «Основи цивільного захис-ту» – 20/16/6.

Змінено Рекомендований перелік основних об’єктів навчально-матеріальної бази предмету «Захист Вітчизни»: з нього вилучено місця для вогневої підготовки та метан-ня ручних гранат, навчаль-но-тренувальний комплекс, навчальне місце «Основи са-мозахисту» (натомість введе-но навчальне місце для за-нять з фізичної підготовки). Натомість окремим пунктом зазначено – «Табельна зброя і майно».

P.S. На сайті МОН вказа-но електронні адреси, на які слід надсилати зауваження та пропозиції.

НОВИЙ «ЗАхИСТ ВІТЧИЗНИ»

На сайті Міністерства освіти і науки оприлюднили проект навчальної програми «Захист Вітчизни»Полярність думок щодо однієї години предмета на тиждень в інваріантній складовій програми виникла не вчора. Та питання поставило руба саме життя: ті, хто іронічно запитував: «З ким воювати будемо?», на жаль, отримали відповідь.

–днями на сайті МОН оприлюд-нено для громадського обгово-рення Проект навчальної про-

грами «Захист Вітчизни». Сподіваюся на конструктивні пропозиції від колег з усієї України, а також на те, що ці пропозиції будуть ураховані.

Не секрет, що десятиліттями наш предмет знищувався і пригнічувався. Результат не забарився – бачимо си-туацію на сході. Нині «Захистові Вітчиз-ни» починають приділяти більше уваги. До речі, у Росії цей предмет має назву «Основы военной службы» і виклада-

ється в межах ОБЖ («Основы безопас-ности жизнедеятельности»). Напередод-ні нового навчального року в Державній Думі був представлений законопроект щодо повернення «Начальной воен-ной под готовки» та збільшення його навчального наповнення (2 години на тиждень, вивчення з 9-го класу). Мо-тив – необхідність посилення готовнос-ті юнаків до строкової служби.

У нашому проекті маємо варіанти вивчення – 2, 1,5 та 1 година на тиж-день. Це не дасть змоги учням доскона-ло оволодіти програмним матеріалом,

дозволятиме й надалі економити ко-шти на кількості годин.

Хочеться вірити, що буде здійсне-но зазначене в листі-зверненні МОН до Міністерства оборони забезпечен-ня шкіл навчальною зброєю, муляжа-ми зброї, засобами захисту тощо.

Наш предмет доцільно зробити на 60–75% практичним (нині – 5–15%). Якщо у класі навчити юнака вправно розбирати справжній автомат, вийшов-ши на тактику з дерев’яним макетом, він поводитиметься з ним аналогічно: визначатиме точку прицілювання, за-йматиме вогневу позицію, діятиме за ввідною командою тощо. З пропонова-ним поділом на групи юнаків та дівчат (тематичні плани №1, №2) я не цілком згоден. Вважаю доцільним перегляну-ти тематичний план №2 для дівчат та юнаків, які за станом здоров’я або ре-лігійними поглядами не вивчають осно-

ви військової справи. Дівчатам, котрі не оберуть професії військового, теж варто було б ознайомитися з будовою зброї (АК), хоча б упродовж одного-двох уроків.

В умовах колишньої демілітари-зації суспільства і освітніх закладів предмет «Захист Вітчизни» став до-датком годин для когось із учителів, його викладають і жінки. Вважаю за доцільне повернення в школи поса-ди окремого працівника, наділеного певними адміністративними функці-ями, обов’язками на кшталт радян-ського воєнрука. Це міг би бути за-ступник директора з патріотичного виховання, який би опікувався питан-нями дисципліни в школі, співпрацею з кримінальною міліцією у справах дітей, ДАІ, ДСНСУ, військкоматом тощо. Він також може очолити штаб цивільного захисту закладу.

Коментар

БІЛЬШЕ ПРАКТИКИВіктор ПОЛІЩУК, учитель «Захисту Вітчизни» Нововолинської гімназії Нововолинської міської ради Волинської області, керівник міського методичного об’єднання вчителів предмета

шпальту підготувала Валентина сороКа, «освіта України»

11№ 45, 1 грудня 2014 року

сШа: «НайКращі КаНіКУЛи – У ВійсьКоВоМУ таборі»

Військові сили Сполучених Штатів Америки формуються на добровільних засадах, тому педагогічний досвід мотивації до служби в американський армії вартий уваги. Після вій-ни у В’єтнамі кількість охочих

служити в армії різко скороти-лася. Ситуація змінилася піс-ля терористичного акту 11 ве-ресня 2001 року, але з часом патріотичні настрої поступо-во почали зменшуватися. Вій-ськові відомства застосували ряд заходів організаційного і фінансового характеру для за-лучення більшої кількості до-бровольців. Можна означити кілька чинників, які дали змо-гу зробити військову служ-бу привабливішою, престиж-нішою і вигіднішою. Один із них – самовдосконалення. Служба в армії – і про це на-голошують у суспільстві – по-зитивно впливає на особистіс-ний розвиток молодої людини: вона стає відповідальнішою, впевненішою у власних си-лах та фізичній підготовці. Звичайно, велику увагу при-діляють патріотичній складо-вій служби у збройних силах. Ще один фактор збільшення популярності – різноманітні пільги для військовослужбов-ців, так званий соціальний па-кет, фінансове забезпечення після виходу на пенсію. За-охочують також можливістю набуття корисних професій-них навичок під час служби, які стануть у нагоді при по-тенційному працевлаштуванні в іншій сфері діяльності. Де-хто з молодих людей вважає, що служба в армії США дасть змогу «побачити світ» – по-їхати в інші країни у складі військових місій. Досить ба-гато й тих, хто йде служити тимчасово, щоб за цей час ро-зібратися у собі, впорядкувати думки і життєві плани. Армія для таких осіб – своєрідний «тайм-аут» у структурованому соціальному житті.

Майбутніх солдатів до лав збройних сил США також при-ваблюють пільгами на навчан-ня. Адже в армії позитивно

ставляться до отримання вій-ськовими освіти. Студента в погонах забезпечують необхід-ною комп’ютерною технікою і щороку виділяють певні кошти на оплату освіти.

У Сполучених Штатах Аме-рики багато уваги приділяють формуванню мотивації до вій-ськової служби у школярів

14–17 років. Розроблено ме-тодичні рекомендації для пе-дагогів, які працюють із під-літками. У цих документах є план роботи і календар захо-дів патріотичного спрямуван-ня. Педагогам рекомендують створювати позитивний образ армії, позиціонувати її як один із шляхів вибору майбутньої професії. Ефективною техно-логією впливу є відвідування військових тренувальних табо-рів – ознайомлення з умовами проходження військової служ-би під гаслом «Найкращі кані-кули – у військовому таборі!». Школярі бачать реальні будні солдатів, носять форму, вивча-ють військову техніку, займа-ються фізичною підготовкою, стріляють з різних видів зброї.

Військові сили США витра-чають мільярди доларів на со-ціальну рекламу, щоб переко-нати школярів у необхідності служити в армії.

Китай: ідеоЛоГія – НайКраща МотиВаЦія Зовсім інші підходи до моти-вації допризовників у Китаї. У зв’язку з тим, що там велика кількість населення і достат-ньо добровольців, призов до

армії фактично не проводить-ся. Натомість система мотива-ції до служби в армії визнача-ється факторами, які пов’язані з традицією і культурою. Націо-нальний прапор вважають сим-волом честі, мужності допри-зовника, у центрах підготовки та у військових частинах де-монструють фотографії націо-нальних героїв, позиціонують їх як взірець для наслідування. Також широко застосовуєть-ся нематеріальне, мотивацій-не стимулювання. Наприклад, персонал, який краще забез-печує прибирання приміщен-ня, може отримати на тиждень червоний прапорець. А призов-ники, які добре навчаються, ма-тимуть звання «взірця для на-слідування».

іЗраїЛь: «УхиЛьНиКаМ – ГаНьба!» В Ізраїлі розробником систе-ми формування мотивації до військової служби був началь-ник Генерального штабу Армії оборони Ізраїлю Амнон Лип-кін-Шахак. Він запропонував

генералітету регулярно зустрі-чатися зі школярами. Опиту-вання 1980, 1984 і 1988 років свідчать, що приблизно 90% старшокласників виявили го-товність служити у збройних силах. Згідно із подальшими дослідженнями, кількість стар-шокласників, охочих служити в армії, скоротилася до 75%, а потім – щороку на 2%. По-при це, призов до армії мав обов’язковий характер і для хлопців, і для дівчат, і навіть

для деяких категорій інвалідів. Для віруючих рекрутів була розроблена система альтер-нативної армійської служби. Уникнути її стало практично неможливо – за це передба-чена кримінальна відповідаль-ність і заборона працювати на державній службі у май-бутньому.

У цій країні розробили влас-ну систему мотивації до вій-ськової служби, побудовану на загальних суспільних, ідео-

логічних та релігійних ціннос-тях. У вересні 2012 року в Єру-салимі відбулася конференція директорів шкіл, присвячена підвищенню мотивації шко-лярів до служби в армії. Мі-ністр освіти Гідеон Саар у своєму виступі відзначив ви-значальну роль ЗМІ у цьому процесі: якби вони щодня не говорили молоді про необхід-ність служити, то, можливо, вона і не вважали б це сво-їм обов’язком. А міністр обо-рони Ехуд Барак сказав, що Ізраїль мусить повернутися до тих днів, коли військовою службою пишалися, а ухиль-ник мав на собі відбиток Ка-їна. Він розповів про програ-му Генерального штабу армії, спрямовану на підвищення боє здатності армії і мотивації військових, важливою части-ною якої є зустрічі рекрутів із військовослужбовцями, які відзначилися під час військо-вих дій, отримали нагороди. Програма Міністерства обо-рони передбачає співпрацю з Міністерством освіти, органа-ми місцевої влади, адміністра-ціями шкіл.

біЛорУсь: сЛУжба В реЗерВі

Значний інтерес викликає нововведення у Білорусі. Там у 2003 році запровади-ли новий вид армії – служ-бу в резерві, який пов’язує інтереси особистості та по-треби держави у підготовці військового резерву. Впро-вадження такого виду служ-би із уведенням деяких соці-альних гарантій знімає багато проблем, пов’язаних із моти-вацією кваліфікованих при-зовників. Такий механізм передбачає підготовку вій-ськового резерву з числа гро-мадян, які не призивалися на строкову службу, без припи-нення ними основної трудо-вої діяльності. На таку служ-бу призиваються здебільшого громадяни із числа висо-кокваліфікованих працівни-ків, діячі науки, спортсмени тощо – люди, перерва у тру-довій діяльності яких на пе-ріод проходження строкової військової служби шкодить інтересам держави.

Термін служби у резер-ві – різний: для громадян, які пройшли підготовку на військових кафедрах або фа-культетах університетів, – один навчальний рік; для осіб з вищою освітою – два на-вчальних роки; для громадян без вищої освіти – три. Ре-зервісти залучаються до за-нять і зборів, які проводяться за затвердженими програма-ми у військових частинах, де вони перебувають на обліку. Термін занять і навчальних зборів такий: для першого року – від 300 до 850 го-дин, залежно від отримання резервістами військової спе-ціальності; для другого і тре-тього року – 250 годин на рік. Таким чином, у 2004 році на службу до резерву було залу-чено більше 800 осіб, із яких 730 мали вищу освіту. Почи-наючи з 2005-го, на цей вид служби щороку призивають до 3000 резервістів.

Віт МУдріК, старший науковий співробітник інституту проблем

виховання напн України

досвідміжНародНий

хТО У СТРОЮ?Держави по-різному підходять до вирішення питання: хто ж буде захищати їхню незалежність і цілісність, якими мають бути ці люди і як їх потрібно залучати до цієї надважливої справи.

12 «освіта України»науки

майбутНє

денис Самсонов, одинад-цятикласник навчаль-но-виховного комплексу

«Олександрійський колегіум-спеціалізована школа», що на Кіровоградщині, презентує про-ект «Роботизоване промислове виробництво майбутнього». На-зва – аж занадто загальна, тож цікавимося, про яке виробни-цтво йдеться. І розуміємо: про ощадливе.

3D-МайбУтНЄ– Робота малих та середніх машинобудівних підприємств дуже залежить від постачання комплектуючих, – говорить Денис. – А при обробці мета-лів утворюється багато відходів: під час обробки на станку одно-го кілограма металу 150 грамів фактично викидають. Я пропо-ную принципово нову техно-логію 3D-друку металом, що базується на принципі елек-тролізу – виділенні іонів та їх

осадженні на одній із пластин під дією постійного електрич-ного струму. З допомогою цієї технології для виробництва но-вих деталей можна використо-вувати металеві відходи.

Хлопець показує макет май-бутнього виробу, який спершу викликає посмішку, бо склада-ється з частин двох пластико-вих пляшок з-під води. Але ви-нахідник зауважує – головне не форма, а зміст:

– Потоком іонів управляємо за допомогою системи керуван-ня, що складається з двох пар котушок, які створюють магніт-не поле. Від сили змінного стру-му, що подається до котушок, змінюється і траєкторія руху іонів, які направлено осаджу-ються на металеву пластину.

Денис упевнений, що прилад, що працюватиме за цією тех-нологією, може стати альтер-нативою всім сучасним метало-обробним верстатам:

– Фрезерний, та й усі інші станки можна буде замінити одним таким 3D принтером, що виконуватиме всі необхід-

ні технологічні операції на під-приємстві.

Нині хлопець працює над блоком керування процесом і думає про необхідність напи-сання програмного продукту для комп’ютера, адже спочатку необхідно створити 3D-модель, обрахувати координати й необ-хідну силу струму. Говорить, що спектр використання цієї техно-логії надзвичайно широкий: від виготовлення мікросхем до зви-чайного автомобільного вала.

– Напрям роботи – дуже перспективний, адже на-віть Сполучені Штати Амери-ки пов’язують розвиток сво-єї промисловості з 3D-друком. Наші онуки, напевне, навіть не пам’ятатимуть тих часів, коли 3D-друку не було – він стане звичним явищем, – упевнений юний винахідник. Цьогорічний випускник планує навчатися у Київській політехніці й, зви-чайно, продовжувати працюва-ти над власним проектом.

стрУМ – іЗ Неба Нині енергетика стає одним із найважливіших чинників роз-

витку будь-якої країни, для нашої ж ця тема є особливо гострою. Видобувати електро-енергію з атмосфери пропонує Самуїл Кругляк, учень десято-го класу Ліцею інформаційних технологій Олександрійської міської ради Кіровоградської області. Для цього треба побу-дувати спеціальну електростан-цію-башту.

– Складатиметься вона з активного блискавкозахисни-ка та напівсферичної сітчастої конструкції, навколо якої роз-ташовуватимуться електроди: один – заземлений, інший – піднятий угору, – розповідає про винахід хлопець. – Башта іонізуватиме атмосферу. На ви-соті більш як 150 метрів, є пози-тивно заряджені частинки, які можна конденсувати на пласти-нах. Струм отримуємо завдяки різниці потенціалів, він збира-тиметься на конденсаторі і по-траплятиме у перетворювач, а потім уже цей струм можна направляти споживачу. Потуж-ність такої електростанції – 350 мегават. Висота башти – 50 ме-трів, висота електродів – 150 метрів. Ми вже провели експе-римент, і практично виміряли різницю потенціалів, для цього один електрод за допомогою ди-рижабля підняли на висоту сто метрів.

Сучасні героїчні та трагіч-ні події в Україні також зна-йшли відгук у роботах юних винахідників. Наприклад, оди-надцятикласниця столичного навчально-виховного комплек-су «Домінанта» Анна Солод-ка на виставці демонструвала магнітну систему захисту вій-ськовослужбовців від уражаю-чих елементів системи залпово-го вогню.

стВорити УМоВи Усього більш як сто наукових робіт учасників з усієї України змогли оцінити і пересічні гос-ті свята, і професура з Націо-нальної академії наук України та провідних вишів. Свої робо-

ти біля стендів та постерів пре-зентували самі автори, тож усі охочі могли дізнатися про роз-робки з перших уст. Та й самі учасники вдивлялися в роботи своїх колег та вишукували ціка-винки. Проекти були представ-лені тематично: електроніка і приладобудування, матеріало-знавство та перспективні тех-нології, машинобудування, ін-формаційно-телекомунікаційні системи й технології, екологія та ресурсозбереження, техніч-на творчість і винахідництво, робототехніка та робототехніч-ні системи.

Такий конкурс відбувається п’ятий рік поспіль, розповідає директор Національного центру «Мала академія наук України» Оксен Лісовий. Мета – сти-мулювати розвиток технічної творчості й винахідництва в Україні.

– Ми в академії прийня-ли рішення, що технічний на-прям потребує окремого заходу. Адже хотіли створити середови-ще, в якому юнацтво одержува-ло б орієнтири – демонструва-ло свої здобутки і порівнювало свої наукові роботи, – говорить Оксен Васильович. – Конкурс-виставка також демонструє су-спільству потенціал творчої мо-лоді, звертає на нього увагу і державних діячів, і потенцій-них інвесторів. Ми показуємо, що креативні молоді люди –

є, але якщо в України не бу-дуть розвиватися високотехно-логічні виробництва, ми таких юних інтелектуалів втрачатиме-мо – вони з часом працювати-муть на інші держави. Тож нам потрібно створити гідні умови тут, в нашій країні.

сПраВа МоЛодих – Не можна побудувати інно-ваційну економіку без першо-класної освіти і досліджень, на-уки і технології. Немає іншого рецепту, – переконана Наталія Шульга, виконавчий директор Українського наукового клубу, голова комісії Київради з пи-тань освіти, науки та інновацій-ної політики. – Тому суспіль-ство має заохочувати молодь, школярів обирати майбутню професію у цих галузях. Адже в усьому світі інновації – це справа молодих.

Посадовець зауважує, що по-тужними осередками молодіж-ної наукової діяльності мали би бути звичайні школи. Од-нак нині бракує технологічних можливостей і обладнання для того, щоб добре оснастити біль-шість закладів. Тому функцію виховання у дітей потягу до до-слідницької роботи та винахід-ництва взяла на себе Мала ака-демія наук. Але і про школи не треба забувати.

– Як депутат Київради, працюватиму над створенням цільової п’ятирічної міської програми «Наука – школі, на-ука – місту», – говорить На-талія Шульга.

«Головним біцепсом сучас-ності» назвав знання під час спілкування з учасниками ви-ставки народний депутат Віктор Кривенко. Він є керівником на-ціональних проектів «Технопо-ліс» та «Індустріальні парки України».

– У світі відбуваються гло-бальні війни за якісні кадри. Утворюються державні служби пошуку талантів, дітей «супрово-джують» уже після першої пере-моги на олімпіаді, – розповідає Віктор Кривенко. – Умовляють батьків не виїжджати: всі розу-міють, що освічені люди є базою кожної держави. Фантастичні кошти також витрачаються для того, щоб «переманити» дітей із батьками, мотивувати до переїз-ду за кордон. Треба відходити від таких сценаріїв, треба працюва-ти, щоб творча молодь могла ре-алізувати себе в Україні.

Максим КородеНКо, «освіта України». Фото автора

ЕНЕРГІЮ – З ПОВІТРЯ, ДЕТАЛІ – З ВІДхОДІВ

Юні винахідники продемонстрували свої здобутки на Всеукраїнській науково-технічній виставці-конкурсі молодіжних інноваційних проектів «Майбутнє України».

Денис Самсонов

Самуїл Кругляк

Анна Солодка

13№ 45, 1 грудня 2014 рокунауки

майбутНє

реВоЛюЦійНа «ШтУКоВиНа»

Біографія Жоржа Шарпа-ка вміщується у кілька ряд-ків, проте вони – дуже про-мовисті. 1945-й – звільнений з концтабору, 1946-й – отри-мав французьке громадянство, 1947-й – закінчив Гірничу школу Парижа. 1959-й – по-чав працювати в Європейській організації з ядерних дослі-джень (славнозвісний CERN). А 1992-го отримав Нобелівську премію за «винахід та вдоско-налення детекторів частинок, особливо – багатопровідної пропорційної камери». Непо-свяченим науковець поясню-вав, що його винахід – «не-величка штуковина, 10 на 10 сантиметрів». Проте вона да-вала можливість збільшити швидкість збирання інфор-мації у сотні разів: тепер без «детектора Шарпака» не об-ходиться майже жоден екс-перимент у фізиці високих енергій. Завдяки винаходові в CERN розпочалися революцій-ні дослідження, їх результатом стало відкриття бозону Хіггса.

Премію імені видатного спів-вітчизника нині – з нагоди 90-річчя від дня його народжен-ня – вручали вперше. «По-сольство Франції в Україні та Мала академія наук проголоси-ли 2014-й роком Жоржа Шар-пака, – каже перекладач Іван Рябчій, завдяки якому книжку вченого «Спогади вигнанця, фі-зика та громадянина світу» те-пер можна прочитати україн-ською (її цьогоріч надрукувало видавництво «Кальварія»). – У «Львівській політехніці» відбу-лася міні-конференція, присвя-чена 90-й річниці від дня на-родження Жоржа Шарпака та 60-річчю Європейської органі-зації з ядерних досліджень, де він працював».

ПреМія дЛя НайКращихПремією імені Шарпака наго-роджують його найталановиті-ших послідовників – студентів і школярів, які роблять само-стійні кроки у фізиці. «Моло-ді українські науковці мають творчий потенціал для того, щоб реалізувати виклики на-уки ХХІ століття. Саме для під-тримки талановитої молоді не-байдужі меценати створюють преміальний фонд імені Жор-жа Шарпака», – пояснює пре-зидент Малої академії наук України Станіслав Довгий, з чиєї ініціативи було заснова-но нагороду.

Першими її отримали троє українських школярів та троє студентів Київського націо-нального університету іме-ні Тараса Шевченка. «Школя-рі, яких нагородили премією Шарпака, – це переможці не лише всеукраїнського етапу конкурсу-захисту робіт членів Малої академії наук, всеукра-їнської науково-технічної ви-ставки-конкурсу молодіжних інноваційних проектів «Май-бутнє України», а й міжна-родних конкурсів, – коментує виконавчий директор «Асоціа-ції випускників Малої академії наук України» Євген Кудря-вець. – Ці учні показали най-

кращі результати впродовж свого навчання в Малій ака-демії. З найкращих «манівців» обрали тих, хто гідні отримати премію цього року. А найкра-щих студентів висували вчені ради факультетів».

еНерГія хВиЛьОдин із нагороджених шко-лярів – учень Миколаївсько-го морського ліцею імені про-фесора Александрова Андрій Бурунін, котрий винайшов проект хвильової електростан-ції, завдяки якій енергія мор-ських хвиль перетворюється на електричну та механічну. Учень розробив установку, ма-кет якої уже було випробува-но. Порівняно з аналогічними пристроями, цей значно про-стіший – і, відповідно, дешев-ший. Ціна, названа автором, спочатку приголомшує: міль-йон гривень. Та альтернатив-ні варіанти, каже Андрій, ко-штують мільйони доларів. До того ж його винахід розрахо-ваний саме на українські аква-торії – Азовське і Чорне моря. Хлопець міркує про актуаль-ність свого проекту:

– Проблема екології, ресур-созбереження у ХХІ столітті стає дедалі гострішою: чинни-ків забруднення дуже багато, а способів їх нейтралізації – на-впаки, вкрай мало. Нам потріб-но шукати нові шляхи одер-жання енергії.

Премію імені Шарпака він вважає поштовхом до продо-вження роботи. На часі, каже, випробування вже не макета установки, а «чинного» при-строю. Лауреат не виключає, що може розширити коло сво-їх інтересів, не замикаючись на екології та хвильових елек-тростанціях. На нього дуже яскраві враження справив CERN: «Це як свята обитель для науковців з усього світу, і перший детектор центру ство-рив Жорж Шарпак. Те, що я побував у CERN у 15 років, – надзвичайно велике досягнен-ня для підлітка. Це спонукає рухатися далі».

очищеННя Води «3 В 1»

«Автор принципово нової тех-нології очищення технічної води» – так кажуть у МАН про Віктора Куриленка, учня Криворізького гуманітарно-технічного ліцею №129. Він, мов той чарівник, що за до-помогою оригінальних алюмі-нієвих електродів особливої форми (вони схожі на хви-лястий брикет «Мівіни») пе-ретворює стоки на технічну воду.

– Коли електродами про-тікає струм, відбувається процес електролізу (це, на-гадаємо, «розклад речовин постійним електричним стру-мом», – Авт.). Якщо додати у розчин, що потребує очищен-ня, кухонну сіль, відбуваєть-ся одразу три різні процеси: власне електроліз, хлоруван-ня та коагуляція, – пояснює винахідник. – На разі ці про-цеси окремі й послідовні. За-вдяки комбінуванню цих спо-собів у моїй установці значно розширюється спектр шкідли-вих речовин, яких можна по-збутися. Це, зокрема, іони

важких металів, солі, органіч-ні й біологічні забруднювачі.

До того ж ідеться не лише про господарсько-побутові сто-ки житлових будинків, а й про воду, використану школами, закладами харчування, відхо-ди підприємств, які не завжди переймаються тим, що виті-кає з їхніх труб. Обробку за допомогою 3D-електродів мож-на розглядати і як підготовку до очищення з використанням мембранних технологій: на цьо-му етапі вже можна одержати… чисту питну воду!

Першою задумкою Віктора була установка для отриман-ня водню… для підводного чов-на – навчаючись у 5 класі, Хлопець відвідував судномо-дельний гурток. «Потім заціка-вився системою для отриман-ня електроенергії, – згадує він. – Бажав брати участь у конкурсі «Всеукраїнський юнацький водний приз», тому вирішив зробити пристрій, що має стосунок до води. Почав досліджувати процеси, які мо-жуть відбуватися при електро-лізі. І виявив, що при цьому вода очищується».

Старшокласник уже є влас-ником двох патентів Украї-ни – на власне електрод та на метод очищення – та очі-кує позитивного рішення щодо третього патенту, на модифіка-цію пристрою. За кілька днів до нагородження премією іме-ні Шарпака – під час вистав-ки-конкурсу «Майбутнє Укра-їни» – йому вже надійшла пропозиція щодо купівлі уста-новки. Тож тепер він працює над тим, аби довести: електро-ди можуть забезпечити потріб-ну підприємству потужність. І не припиняє вдосконалювати винахід.

діВчата і КВаНтоВа фіЗиКаОлена Гринькевич – сту-дентка фізичного факультету КНУ, яка навчається на кафе-дрі квантової теорії поля. Коли була ученицею Тернопільсько-го технічного ліцею, брала участь у конкурсі-захисті робіт членів МАН – досліджувала сили інерції у природі та тех-ніці. Школярка поставила під сумнів точність формули, наве-деної у книзі відомого фізика Річарда Фейнмана: «Там було досить грубе округлення – ми розібрали теорію докладніше й описали її точніше», – пояс-нює Олена.

Тепер вона не просто від-мінниця, а й студентка, ко-тра займається науковими до-слідженнями. Каже, знання для фізика – лише база, по-

трібно робити дослідження та презентувати їх. Тому вже виступала на кількох конфе-ренціях, тепер готується до видання результатів своєї ро-боти. Теми, над якими працює Олена, пов’язані з тривимірни-ми вихоровими комплексами та солітонами – специфічни-ми хвилями, що не впливають одна на одну при взаємодії, тому можуть бути використа-ні для передачі інформації.

Премію, вважає, отримала саме за свої наукові досягнен-ня. Нагорода для неї – під-твердження правильності об-раного шляху: «Таки потрібно залишатися в науці, а не йти, приміром, у популярну й опла-чувану ІТ-галузь, – міркує ді-вчина. – Я зрозуміла, що мої досягнення чогось варті. Тож звертати на манівці не буду, вступатиму в аспірантуру».

ПерсПеКтиВи ЄвроМаННа заході в університеті Шев-ченка, в якому брали участь посол Франції в Україні Ален Ремі, почесний президент Міжнародного руху за науко-во-технічне дозвілля MILSET Жан-Клод Гіродон, ректор Ки-ївського національного універ-ситету імені Тараса Шевченка Леонід Губерський і президент МАНУ Станіслав Довгий, від-булося також підписання ме-морандумів про співпрацю MILSET, новоствореної міжна-родної асоціації «Європейська Мала академія наук» та КНУ.

– ЄвроМАН щойно ство-рений громадською організа-цією «Асоціація випускників Малої академії наук» та Всеу-країнським благодійним фон-дом підтримки обдарованих дітей України, – пояснює Євген Кудрявець. – Це гро-мадська спілка, сформована з метою поширення на укового й інтелектуального потенціа-лу української молоді на єв-ропейському просторі. Спілка буде відкритою для вступу єв-ропейських організацій: Євро-МАН об’єднуватиме тих, хто підтримує розвиток освіти та науки.

Реалізовувати ці завдан-ня планують через проведен-ня «синергетичних» заходів в Україні та в європейських кра-їнах, де презентуватимуть на-укові доробки, інтелектуальні проекти, знаходитимуть парт-нерів. На думку Євгена, ство-рення ЄвроМАН сприятиме поширенню наукових ідей, по-дальшому єднанню України та Євросоюзу.

Валентина сороКа, «освіта України»

МАН БЕЗ КОРДОНІВНайкращих молодих науковців нагородили премією імені Жоржа Шарпака – видатного фізика, лауреата Нобелівської премії

Учений, про якого не кожен із нас чув, – винахідник так званих «камер Шарпака», що є детекторами елементарних частинок. Георгій Харпак народився на Волині 1924-го, на початку 1930-х родина емігрувала до Франції. У 19 років він став учасником Руху Опору, а за рік, у 1944-му, потрапив до концтабору Дахау. Вижити йому вдалося завдяки вмінню говорити кількома мовами…

14 «освіта України»із письменником

Зустріч

словник 85-річного Пав-личка ще оновлюється: там є і «тітушки», і «Не-

бесна сотня». А сам Дмитро Васильович дивує не лише яс-ністю розуму, а й своєю пози-цією «активного українця»: він не сидить у капцях із газетою в руках, читаючи новини, а все ще створює їх. Приміром, між численними поїздками та захо-дами знайшов час, щоб зустрі-тися зі студентами Київсько-го національного університету імені Тараса Шевченка. Роз-повідав про молодість, відпо-відав на запитання, міркував про сьогодення.

ПроШУ ПаНі, я Не ПоЛяК– Я своїх учителів любив, у мене вони були хороші. Що-правда, в першому класі (бать-

ко віддав мене до польської школи, де я був єдиним укра-їнцем у класі, решта – євреї та поляки) вчителька-поль-ка била мене лінійкою, коли я не хотів сказати, що я по-ляк. Треба було читати віршик: «Хто ти єстеш? – Поляк ма-лий». Я казав: «Прошу пані, я не поляк!». З першого кла-су я став великим дипломатом: якщо євреї били поляків, то за-хищав поляків, а коли навпа-ки – захищав євреїв. Тобто вчився бути інтернаціоналіс-том. Це мені допомогло: коли я приїхав послом до Польщі і виступив перед рештою по-слів польською мовою, мене одразу обрали головою клубу амбасадорів, які розмовляють польською. Я міг розмовляти з президентом Кваснєвським, із прем’єром… Учіться володі-ти іншими мовами!

КарабіН і торбиНКа: УПа– Я навчався в Коломийській гімназії із часів німецької оку-пації, 1942–1943 року. Навес-ні 1944-го до нас уже набли-жалася радянська армія, німці тікали. Я повернувся у своє село. Відкопав карабін бра-та, розстріляного гестапівця-ми. УПА тоді фактично оголо-сила мобілізацію. Я подумав: якщо піду добровольцем, змо-жу наздогнати тих українців, що служили в гестапо. Я знав навіть ім’я того, хто стріляв братові у потилицю. Це був квітень 1945-го, мені – 16 ро-ків. Пішло по шестеро хлопців з нашого села і з сусіднього. Ми приєдналися до сотні іме-ні Колодзінського, нею коман-дував «Спартан» – Михай-ло Москалюк з села Іванівці. Мій карабін був десятизаряд-ний: у карабіни заряджають зазвичай по п’ять набоїв, а в цей – одразу десять. Мав я і

дев’яносто набоїв до нього. А на плечі торба, у ній – шма-ток сала і хліб. Їжу ми діста-вали вночі – в людей у су-сідніх селах.

В УПА я пробув два місяці, мав псевдонім Дорошенко. Це був час, коли переможна ра-дянська армія верталася з Ні-меччини. Пам’ятаю, як 9 трав-ня сотенний покликав мене до свого намету (сотня сто-яла в лісі, ми спали на сме-рековому гіллі, не мали де митися і не могли палити вогнища, ховалися глибоко в печерах, щоб з літака не було видно вогню) – і я пе-реклав йому почуте по радіо: радянська армія зустрілася з американською над Ельбою, солдати сміються й обніма-ються. Він сказав: «Кінець нам». Ми думали, що амери-канці можуть прийти нас ви-зволяти. Це була велика ілю-зія… Сотенний вистроїв нас: «Хлопці, здати зброю – марш додому!». Вирвав у мене деся-тизарядку з рук і метнув на купу автоматів, що їх склали мої друзі. Вона так забриніла, що я й донині чую той звук…

до ЛьВоВа – На дахУ ПотяГа– Я дуже хотів учитися в Ки-єві. Але до Київського уні-верситету мене не прийня-ли. Я взяв довідку зі своїми оцінками, атестат, і поїхав в уряд – при ньому була уста-нова, що займалася вищими навчальними закладами. Три дні стояв під дверима ди-ректора разом із генерала-ми і полковниками, які при-йшли з тієї ж причини, що і я: несправедливо постави-ли оцінки, не прийняли осо-бу в університет. Директор подивився мій атестат, оцін-ки з університету, і написав

проректору Львівського уні-верситету імені Івана Франка: дозволяється прийняти Дми-тра Павличка на історичний факультет.

У Києві жила моя вчитель-ка Анастасія Корсунівська: вона вчила мене у восьмо-му і дев’ятому класі, а коли я став десятикласником, на-писала звідси мені листа в Яблунів: «Приїжджай, Дми-тре, я тобі допоможу вступи-ти в університет у Києві». Тут я жив спочатку у неї, на По-долі. Потім – у гуртожитку. Брат дав мені на місяць пере-бування у столиці 600 карбо-ванців – великі гроші! Я їх витратив дуже швидко: у гур-тожитку була кімната, де жило 10 чи 12 дівчат – дуже гарних. Я їм купував квитки в кіно, і мій гаманець скоро схуд. Коли мені сказали, що я не став сту-дентом, грошей уже не було. Я пішов до своєї вчительки, вона купила мені квиток до Львова. А сісти на поїзд я не зумів: у 1948 році вся східна Украї-на, де ще був голод, їхала на захід. Іти знову до вчительки було соромно. Наступного дня я прийшов на вокзал за дві го-дини до відправлення поїзда, виліз на дах...

У Львові кілька днів не міг пробитися до проректо-ра, професора Леуцького. Спав на лавчині в парку пе-ред університетом. Леуць-кий наді мною змилосердив-ся: прийом закінчено, завтра розпочинаються заняття, а він телефонує до декана історич-ного факультету. Той каже: «Все заповнено, немає міс-ця». Леуцький до мене: «Є ж філологічний факультет, укра-їнське відділення. Одне місце вільне». Так я поступив туди, куди і треба було йти відразу. За своїм покликанням.

Нас об’ЄдНаЛа ЗеМЛя

– Я йшов сюди і думав: що маю говорити? Хотів вам пред-ставитися і сказати, що думаю про сьогоднішню ситуацію. Частина парламенту нині – за російську ідею. Вони гово-ритимуть про те, щоб Україна була цілою, – але їм не мож-на вірити ні в чому! «Нам тре-ба миру» означає віддати Дон-бас і забути про Крим. Якщо ми станемо на кордоні – Ро-сія візьме танки і піде на нас. А не зробимо цього – добро-вільно віддамо шматок нашої землі. За що тоді гинули хлоп-ці? Я не знаю, що робити. Не знаю, як буде розвиватися іс-торія, але іншого шляху, крім Європи, у нас немає.

Тільки з західним світом мож-на зберегти свою націю, мову, майбутнє. Правду кажуть: Пу-тіну потрібне наше майбутнє. Щоб ми перестали думати про себе як про окремий народ. Ра-ніше я думав: Україна там, де українська мова. Але наші во-роги на фронті слухають укра-їнську армію – а вона гово-рить російською. Вони думали, що там бандерівці стоять. А це хлопці зі сходу, Донецька… Отже, є щось інше, навіть вище від мови. Нас об’єднала земля. Ми підросли: уже немає ворож-нечі між тими, хто говорить різ-ними мовами і ходить до різ-них церков.

Створилася нація – дякувати Путіну. Нас ніколи б так ніхто не виховав, як це робить чужа зброя, що каже: ти раб! Ні, я не раб, я на цій землі народився, я її люблю і за неї помру! Оце по-чуття до рідної землі – найви-ще. Ми повинні зрозуміти, що є стрижнем єдності. І в жодно-му разі не провокувати «недо-вихованих» в українському дусі. Україна виховає нас всіх, а нам треба подумати, як оборонити її. Ми воюємо з Москвою за не-залежність тисячу років – на-решті пора перемагати!

Валентина сороКа, «освіта України»

НАРЕШТІ ПОРА ПЕРЕМАГАТИ!Дмитро Павличко – про своє минуле і майбутнє країни

Поет, перекладач, дипломат Дмитро ПАВЛИЧКО – один із небагатьох сучасників, кого молодь знає не лише зі шкільних підручників, а й, приміром, з виступів на Майдані під час Революції гідності, зі слів на захист льотчиці Надії Савченко; чиї поезії не «застигли» списком виданих збірок, а доповнюються, скажімо, «Віршами з Майдану».

Кафедра анатомії, фізіології і спортивної медициниПрофесора (доктор медичних наук). Дисципліна «Анатомія людини»

1 місце

Доцента (кандидат наук). Дисципліна «Медико-біологічні основи фізичної культури і спорту»

1 місце

Доцента 0,5 ст. (кандидат наук, доцент). Дисципліна «Анатомія людини»

1 місце

Старшого викладача. Дисципліна «Спортивна медицина» 1 місцеВикладача. Дисципліни «Охорона праці», «Безпека життєдіяльності»

1 місце

Кафедра історії спортивного і олімпійського рухуПрофесора (кандидат наук з фізичного виховання і спорту або доктор)

1 місце

Кафедра легкої атлетики, зимових видів та велосипедного спорту

Старшого викладача 0,5 ст. Дисципліни з легкої атлетики 1 місцеВикладача. Дисципліни з легкої атлетики 2 місцяВикладача 0,5 ст. Дисципліни з легкої атлетики 1 місцеВикладача. Дисципліни з лижного спорту 1 місцеВикладача 0,5 ст. Дисципліни з лижного спорту 1 місце

Кафедра спортивних видів гімнастикиВикладача 0,5 ст. Дисципліни з художньої гімнастики 1 місце Кафедра спортивних єдиноборств та силових видів спортуСтаршого викладача 0,5 ст. Дисципліни з силових видів спорту 1 місце

Кафедра спортивних ігорСтаршого викладача. Дисципліна «Теорія і методика викладання обраного виду спорту (хокей з шайбою)»

1 місце

Викладача. Дисципліна «Теорія і методика викладання обраного виду спорту (баскетбол)»

1 місце

Кафедра здоров’я, фітнесу і рекреаціїЗавідувача кафедри (кандидат або доктор наук, доцент або професор)

1 місце

Доцента кафедри (кандидат наук з фізичного виховання і спорту) 1 місцеКафедра української та іноземних мов

Доцента (кандидат філологічних наук, доцент). Дисципліна «Іноземна мова (англійська мова)»

1 місце

Викладача (кандидат філологічних наук). Дисципліна «Українська мова за професійним спрямуванням»

1 місце

Кафедра туризмуВикладача 0,5 ст. Дисципліна «Основи туризмознавства» 1 місце

Кафедра психології і педагогікиВикладача 0,5 ст. Дисципліна «Педагогіка» 1 місце

Кафедра кінезіологіїЗавідувача кафедри (кандидат або доктор наук, професор) 1 місцеВикладача. Дисципліна «Комп’ютерна техніка та методи математичної статистики»

1 місце

Кафедра теорії і методики спортивної підготовки і резервних можливостей спортсменів

Завідувача кафедри (доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор)

1 місце

Професора 0,5 ст. (доктор наук з фізичного виховання і спорту)

1 місце

Термін подання заяв – місяць із дня опублікування. Документи – заяву, особовий листок із обліку кадрів з фотографією, ав-тобіографію, копії документів про повну вищу освіту, науковий ступінь та вчене звання, список друкованих праць і винаходів, завірені у встановлен-ному порядку. Науково-педагогічні працівники університету для участі в кон-курсі подають заяву на ім'я ректора та оновлений список наукових праць.житловою площею університет не забезпечує.Документи надсилати на адресу: 03680, м. Київ, вул. фізкультури, 1,

корпус 1, поверх 3, кабінет №317 (канцелярія), кабінет №321 (відділ кадрів). Телефон для довідок: 287-63-38.

НаЦіоНаЛьНий УНіВерситет фіЗичНоГо ВихоВаННя і сПортУ УКраїНи оГоЛоШУЄ КоНКУрс На ЗаМіщеННя Посад:

Рекл

ама

15№ 45, 1 грудня 2014 року КНиГапам’яті

У свої дев’ятнадцять Святослав уже чітко розумів силу ідеї та відпові-дальності, адже юнаку було з кого

брати приклад.

ЛиЦар З діда-Прадіда Батько Святослава згадує: «Святко пи-шався своїм дідом, моїм батьком Олек-сандром Могильним, який пройшов дві війни: з гітлерівською Німеччиною і з тією Японією, мову і культуру якої по-тім з любов’ю вивчав мій син – його онук. Польські ж і литовські наші пред-ки служили в королівських військах у часи Хмельниччини, і наш рід дивним чином об’єднав нащадків колишніх су-противників. Тому в домі нашому за-вжди з любов’ю та пошаною стави-лися і до українського козацтва, і до польського та литовського лицарства. Ми не розділяли їх, як не можна роз-ділити предків. І Святко виховувався у традиції пошани до всіх трьох народів, кров яких текла в його жилах».

З початком Революції гідності роди-на Горбенків відчула поклик до захисту своїх поглядів й усієї країни. Батько – Сергій Олександрович – стає лікарем Майдану в Києві з початку перших кри-вавих сутичок. А Святослав вступає до лав Самооборони нечисленного Харків-ського Майдану, за що хлопця переслі-дували злочинні місцеві провладні (на той час) формування. Щоби убезпечи-ти сина, бо ж того не збиралася роби-ти тогочасна міліція, батько переводить Святослава навчатися до Києва. Нині Сергій Горбенко вважає, що син став київським студентом, бо «так, вочевидь, скеровувала його доля».

На фроНт Святослав мав неабияку пам’ять, лю-бив історію, знав іноземні мови (вільно володів англійською, розмовляв фран-цузькою, опановував японську і читав польською). Брав участь у шкільних олімпіадах ще з часів навчання в лі-цеї. ЗНО, складене на 200 балів, від-кривало хлопцеві дорогу в КНУ імені Тараса Шевченка, Києво-Могилянську академію. Але через вік (Святославу було лише 15, коли він закінчив шко-лу) було обрано ближчі університети, (Горбенки жили тоді в Полтаві). Так Святослав починає вивчати японську та англійську філологію в Харківсько-му національному педагогічному уні-верситеті імені Григорія Сковороди. І в той же час навчається заочно на іс-торичному факультеті Харківського на-ціонального університету імені Василя Каразіна. На третьому році навчання хлопець вступає ще й на військову ка-федру Харківського танкового учили-

ща. Влітку цього року ще встиг скласти іспити й отримати подання на звання молодшого лейтенанта. Погони отри-мати не встиг – став добровольцем, пройшов військові навчання. А далі – на фронт.

Зі спогадів батька: «Я не кажу, що він помилився, коли пішов у бій за свя-ту справу, але дуже шкодую, що тоді, 17 серпня, таємно, не поговоривши зі мною і мамою, він поїхав, залишив-ши лише листа. Я чекав його в Киє-ві 18 серпня, але він опинився у вій-ськовому навчальному центрі «Десна», де записався до Добровольчого Україн-ського Корпусу «Правий сектор». Ми пережили страшні три тижні невідо-мості і пошуків, адже звідти він уже не міг нам зателефонувати. З допомогою друзів я знайшов його лише 9 вересня, перед відправкою на фронт, у «Десні». Це була незабутня, наша остання зу-стріч із ним, живим».

сПраВжНі ПобратиМи

Саме в «Десні» викристалізовувалося поняття дружби. Між навчаннями вій-ськової справи, тренуваннями на полі-гонах були і хвилини дозвілля. Одна з бійців, дівчина з позивним Северина, згадує серпневі будні на базі: «У нас там така забавка була: грати з солдата-ми в регбі. Команда наших і команда солдатиків. А вони всі такі метр і трош-ки, малі такі, а наші здорові, міцні. Ну і Скельд (позивний Святослава – Авт.) же такий високий, красень. І ці малі, жваві, бігають під ногами туди-сюди, кидають м’яч, виграють. І от малень-кий солдатик, хрущик, якого ще треба пошукати, підбігає до Скельда позаду, схопив його і кричить: «Дивіться, якого я тримаю». Справді ж був, ніби скеля».

12 вересня в зону проведення АТО вкотре виїхала машина з новими бійця-ми. Серед них були Штандарт і Гал, – побратими, яких Святослав не міг від-пустити самих. Він відчував обов’язок їхати на війну разом із ними, попри від-мовляння батька. «Ми були разом тут, будемо разом і там. Утім, не думай, що мене до війни де-небудь підготували би краще. Тут добре навчають, та і побра-тимів таких справжніх, як тут, уже не буде», – так сказав Святослав батько-ві перед від’їздом.

– І я відпустив його, – згадує бать-ко, – і, знявши з шиї іконку з хрес-том, які носив мій дід під час війни, а я – на Майдані, одягнув йому на шию і благословив.

Коли машина, що мала їхати в АТО, була вже на старті, Северина, яка за-лишалася на базі, згадує: «Ми стоїмо, і я така щаслива, що їх побачила, можу хлопців провести. І перше, що зробив

Скельд, підбіг до мене, взяв на руки і почав кружляти… А потім хлопці вже сідають в автобуси, попрощалися. Під-ходить до мене Штандарт, кладе в руку патрон. А Скельд підбігає і кладе мені свій у руку. І я стою з двома патро-нами, а в мене сльози на очах, а я не смію плакати…»

остаННій ПостріЛПро життя під час війни вдалося ді-знатися, поспілкувавшись із побрати-мами Святослава, які перебували на ротації. Вони визнають, що юнакам у 18–20-річному віці складно сказати батькам про свій вибір, свій обов’язок перед собою і країною, яку їдеш захи-щати. Але, за словами молодих воїнів, у гарячі точки з військових баз забира-ють лише добровольців. Силою не тяг-

нуть, лише якщо є усвідомлення небез-пеки і підготовка належна. У Скельда було і те, й інше.

Про гарячу ситуацію 3 жовтня вда-лося дізнатися від кількох побрати-мів – «кіборгів», як тепер їх нази-вають. Вони захищають територію аеропорту Донецька.

– Нас спочатку штурмували у старій частині терміналу, але ми зачистили бу-дівлю, закидали димами, гранатами, – розповідає Штандарт, – та поранених багато було. Скельд допомагав їх пере-носити. Ми з хлопцями прикривали, щоб вони з 300-тими пройшли.

Побратим Чуб, який брав участь ще у звільненні Слов’янська, а після аеро-порту потрапив до лікарні на півроку з травмованою ногою, згадує: «Прибі-гли і кажуть, що є поранений на дру-гому поверсі. Питають: чи є санітар? Я – не санітар, але трохи щось бачив, знаю. Побігли подивитися. Там чоло-вік, якого теж добряче зачепило і ру-хатися не може. Пізніше виявилося, що зламано кістки тазу. Ми зі Скель-дом його на ноші поклали і почали спускати з другого поверху. І саме в кут вікна танк влучив. Ми вже завер-нули, а вибух – сильний, хвилею на-криває. Я розвертаюсь, а Скельд вже в крові, буквально за секунду – сонну артерію смертельно пошкодили улам-ки, травмовано руку…»

Бійці намагалися врятувати побра-тима, але марно. За життя відчайдуш-но боролися, але за три хвилини хлоп-ця не стало…

– Скельд був християнином, а не-має більшої честі, ніж віддати життя за ближнього свого, – говорить Чуб. – Він зробив саме так.

Побратим із позивним Гал згадує миті прощання: «Тіло завезли на базу в Дніпрі. Капелан відправив панахи-ду. Дали залп. Підходиш попрощатися, нахиляєшся до вже холодного тіла по-братима і намагаєшся зігріти руку об ствол автомата...» Поховали героя на Берковецькому кладовищі.

На похороні промовили слова, які втішають і тримають тепер рідних: батька, матір і старшу сестричку: «Те-пер на небі збираються душі наших предків, наших героїв, видатних укра-їнців ще з Русі, лицарів, козаків, Героїв ОУН–УПА і Небесної сотні, Героїв, що загинули в АТО. Всі вони об’єднуються і стають щитом для нашої України – небесним полком, що береже нас і до-помагає захищати нашу землю. І Свя-тослав приєднався до них».

Вічна пам’ять Героям!

Каріна дороШеНКо, для «освіти України»

БОЄЦЬ НЕБЕСНОГО

ПОЛКУУ квітні 2014 року на третій курс спеціальності «японська мова і література та переклад» Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка перевівся студент Святослав ГОРБЕНКО. За покликом Батьківщини він став добровольцем, поїхав у зону проведення антитерористичної операції і на двадцятому році життя загинув під час захисту Донецького аеропорту.

сВятосЛаВ МаВ НеабияКУ ПаМ’ять, ЛюбиВ історію, ЗНаВ іНоЗеМНі МоВи (Вільно ВолодіВ англійською, роЗмоВляВ ФранцУЗькою, опаноВУВаВ японськУ і читаВ польською). Зно склаВ на 200 баліВ

16 «освіта України»

КОМПЛЕКТИ

ПЕРЕДПЛАТА–2015

98966 ІНФОРМАЦІЙНИЙГазета «Освіта України», журнал «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України» 89,35 178,70 268,05 536,10 1072,20

89381 ВСЯ ПЕДАГОГІЧНА ПРЕСАВсі видання — — — 3468,58 6937,16

08353

ВИЩА ШКОЛАГазети: «Освіта України», «Педагогічна газета»; журнали: «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України», «Педагогіка і психологія. Вісник Національної академії педагогічних наук України», «Вища освіта України», «Cпецвипуск газети «Освіта України»

— — — 1649,29 3284,58

98964

ШКІЛЬНИЙГазета «Освіта України»; журнали: «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України», «Біологія і хімія в рідній школі», «Географія та економіка в рідній школі», «Історія в рідній школі», «Іноземні мови в школах України», «Математика в рідній школі», «Фізика і астрономія в рідній школі», «Українська мова і література в школах України», «Всесвітня література в школах України», «Фізичне виховання в школах України», «Трудова підготовка в рідній школі», «Русская словесность в школах Украины», «Особлива дитина: навчання і виховання»

— — — 2230,19 4460,38

КККОООМММПППЛЛЛЕЕЕКККТТТИИИ

Індекс Назва видання Періодичність виходу на рік 1 міс. 2 міс. 3 міс. 6 міс. 12 міс.

Вартість передплати, грн

40123 газета «ОСВIТА УКРАЇНИ» щотижнево 52,00 104,00 156,00 312,00 624,00

68832 ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗБІРНИК ТА КОМЕНТАРІ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 12 46,35 92,70 139,05 278,10 556,20

68836 СПЕЦВИПУСК ГАЗЕТИ «ОСВІТА УКРАЇНИ» 12 151,47 302,94 454,41 908,82 1817,14

68829 ВСЕСВІТНЯ ЛІТЕРАТУРА В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 12 30,60 61,20 91,80 183,60 367,20

68830 ГЕОГРАФІЯ ТА ЕКОНОМІКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10 364,20

68833 ІСТОРІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10 364,20

68834 МАТЕМАТИКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10 364,20

68838 УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 12 30,85 61,70 92,55 185,10 370,20

30670 ПЕДАГОГІЧНА ГАЗЕТА 6 — 11,34 — 34,02 68,04

40428 РУССКАЯ СЛОВЕСНОСТЬ В ШКОЛАХ УКРАИНЫ 6 — 45,60 — 136,80 273,60

68828 БІОЛОГІЯ І ХІМІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05 272,10

68831 ІНОЗЕМНІ МОВИ В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 6 — 45,85 — 137,55 275,10

68837 ТРУДОВА ПІДГОТОВКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05 272,10

68839 ФІЗИКА ТА АСТРОНОМІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05 272,10

68840 ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05 272,10

23823 ВИЩА ОСВIТА УКРАЇНИ 4 — — 71,85 143,70 287,40

68835 ОСОБЛИВА ДИТИНА: НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ 4 — — 71,85 143,70 287,40

74105 ПЕДАГОГIКА I ПСИХОЛОГIЯ. ВIСНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМIЇ ПЕДАГОГIЧНИХ НАУК УКРАЇНИ 4 — — 71,85 143,70 287,40

48764 ПРОФЕСIЙНО-ТЕХНIЧНА ОСВIТА 4 — — 71,60 143,20 286,40

03680, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 3,тел.: (044) 456-37-02, факс: (044) 456-37-43, e-mail: info@pedpresa.ua

ДОКЛАДНІШЕ НА САЙТІ PEDPRESA.UA

Оглядач – Дарина МАТАТ

журналісти – Світлана ГАЛАТА, Валентина СОРОКА

Спеціальний кореспондент – Наталія КУЛИК

Літературні редактори – Оксана ЖОВАНИК, Олена ЄСІПОВА

Верстальники – Віталій СІГНАТУЛІН, Віктор ДЯЧЕНКО

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

Рукописи не повертаємо.

Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

При використанні наших публікаційпосилання на газету «Освіта України» обов’язкове.

Відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори та рекламодавці.

Адреса редакції: 03680, м. Київ, вул. Довженка, 3.Тел.: (044) 456-3739, 456-3702 (приймальня), факс: (044) 456-3743.e-mail: osvita@pedpresa.com.uawww.pedpresa.ua

Газету надруковано в друкарні ТОВ «Фірма «Антологія»м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13, тел./факс: (044) 443-08-08.Друк офсетний. Зам. № 680-11-14 від 27 листопада 2014 року.

Реєстраційне свідоцтво: КВ № 2770 від 27.08.1997 р.

Директор видавництва

«Педагогічна преса» –

Олексій ОСЬКІН

Головний редактор –

Максим КОРОДЕНКО

Відповідальний секретар –

Світлана КУШПІЙ

Завідуючі відділами –

Дмитро ШУЛІКІН, Ольга КОВАЛЕНКО

Газета

Передплатний індекс: 40123

виходить щопонеділка

Наклад у грудні: 20 104 примірників

Засновники:Міністерство освіти і науки України, Національна академія педагогічних наук України,

Профспілка працівників освіти і науки, ДІВП Видавництво «Педагогічна преса».

Видавець:

Рекламний відділ: тел.: (044) 456-3702.

О Ф І Ц І Й Н Е В И Д А Н Н Я М І Н І СТ Е Р СТ В А О С В І Т И І Н АУ К И У К РА Ї Н И

# 22 (1341) 3 червня 2013 року

О Ф І Ц І Й Н Е В И Д А Н Н Я М І Н І СТ Е Р СТ В А О С В І Т И І Н АУ К И У К РА Ї Н И

# 45 (1413) 1 грудня 2014 року

знативарто

38 тисяч гривень, на які буде придбано вкрай важливий для наших захисників кровоспинний «целокс», зібрали завдяки благодійному балу, ініційованому

Київським національним університетом імені Тараса Шевченка. «Студентський фронт КНУ» запропонував долучитися до акції «Благодійний віденський бал на підтрим-

ку бійців АТО» і студентам інших вишів. Щоб приєднатися до дам у вечірніх сук-нях і кавалерів у фраках, потрібно було придбати запрошення вартістю 300 грн. До організації свята – так без перебільшення можна назвати подію, що залиши-ла незабутні спогади, – доклали зусиль чимало людей, віддавши цій справі час-

точку своєї душі: педагоги, котрі навчали танцювати, ведучий, оркестранти і ди-ригент, спонсори, ті, хто допомагав поширювати інформацію… Та головне, заради

чого йшли на бал, – мабуть, не приємна розвага, а усвідомлення свого внеску у спільну справу, допомогу «тилу» студентам, аспірантам і викладачам, котрі нині

ризикують життям на сході України.Благодійний бал – не єдиний захід КНУ на підтримку бійців АТО. Упро-

довж двох місяців було, зокрема, створено базу даних студентів, котрі бажають бути репетиторами, волонтерами чи донорами, проведено уні-

верситетський збір медикаментів, теплого одягу та військової фор-ми, проект «Стань донором – урятуй життя». Щоб купити необ-

хідне для студентів і випускників, які нині у зоні бойових дій, змогли зібрати понад 300 тисяч гривень. Неабияким досягнен-ням є створення у КНУ первинної організації Товариства Чер-воного Хреста України: завдяки цьому студенти можуть прохо-

дити медичні курси та отримувати сертифікати.

ФотоФаКт

БЛАГОДІйНИй ТАНОК

16

38 тисяч гривень, на які буде придбано вкрай важливий для наших захисників кровоспинний «целокс», зібрали завдяки благодійному балу, ініційованому

Київським національним університетом імені Тараса Шевченка. «Студентський фронт КНУ» запропонував долучитися до акції «Благодійний віденський бал на підтрим-

ку бійців АТО» і студентам інших вишів. Щоб приєднатися до дам у вечірніх сук-нях і кавалерів у фраках, потрібно було придбати запрошення вартістю 300 грн. До організації свята – так без перебільшення можна назвати подію, що залиши-ла незабутні спогади, – доклали зусиль чимало людей, віддавши цій справі час-

точку своєї душі: педагоги, котрі навчали танцювати, ведучий, оркестранти і ди-ригент, спонсори, ті, хто допомагав поширювати інформацію… Та головне, заради

чого йшли на бал, – мабуть, не приємна розвага, а усвідомлення свого внеску у спільну справу, допомогу «тилу» студентам, аспірантам і викладачам, котрі нині

ризикують життям на сході України.Благодійний бал – не єдиний захід КНУ на підтримку бійців АТО. Упро-

довж двох місяців було, зокрема, створено базу даних студентів, котрі бажають бути репетиторами, волонтерами чи донорами, проведено уні-

верситетський збір медикаментів, теплого одягу та військової фор-ми, проект «Стань донором – урятуй життя». Щоб купити необ-

хідне для студентів і випускників, які нині у зоні бойових дій, змогли зібрати понад 300 тисяч гривень. Неабияким досягнен-

дити медичні курси та отримувати сертифікати.

ФотоФаКт

БЛАГОДІйНИй