ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИУНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ

СЛУЖБИ УКРАЇНИНАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Сибірянська Ю. В., Тимченко О. М., Коротун В. І., Гороховець Є. В., Задорожня Л. А., Лисецька Н. М.,

Новицький С. В., Поліщук Є. А.

ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ТА ЄДИНИЙ

СОЦІАЛЬНИЙ ВНЕСОК: НОВАЦІЇ РЕФОРМ ТА ЇХ НАСЛІДКИ

Монографія

Київ • Алерта • 2018

УДК 336.226.11(477)ББК 65.9(4Укр)261.411.2 П44

Рекомендовано до друку Вченою радою УДФСУ(протокол № 10 від 25.10.2018)

Рецензенти:В. В. Зимовець – доктор економічних наук, старший науковий співробітник,

завідувач відділу фінансів реального сектора Державної установи «Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України»;

В. М. Опарін – доктор економічних наук, професор, професор кафедри фінансів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»;

К. І. Швабій – доктор економічних наук, професор, директор Навчально-наукового інституту економіки, оподаткування та митної справи Університету державної фіскальної служби України.

Авторський колектив: Сибірянська Ю. В. (2.2, 3.1–3.3, 4.3, висновки), Тимченко О. М. (вступ,

3.1–3.3, 4.1–4.3, висновки), Коротун В. І. (3.1), Гороховець Є. В. (2.4), Задорожня Л. А. (1.1–1.3, 2.1, 2.3, 4.2, висновки), Лисецька Н. М. (3.2), Новицький С. В. (3.3), Поліщук Є. А. (2.2, 4.3).

Податок на доходи фізичних осіб та єдиний соціальний внесок: новації реформ та їх наслідки: монографія. К.: Алерта, 2018. 442 с. (Серія «Податкова та митна справа в Україні», т. 124).

ISBN 978-617-566-555-8У монографії досліджено фіскальні та регулятивні ефекти податку на дохо-

ди фізичних осіб та єдиного соціального внеску, висвітлено міжнародну прак-тику формування та подання звітності з податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску. Проведено комплексне оцінювання ефективності реформування податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального вне-ску в Україні, а також розроблено засади уніфікації звітності та запропоновано авторську модель звітності з податку на доходи фізичних осіб та єдиного со-ціального внеску.

Представлено рекомендації, спрямовані на вдосконалення адмініструван-ня податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску, зниження вартості дотримання податкового законодавства, що за умови їх практичної ре-алізації здатні стати імпульсом для покращання позицій України у світовому рейтингу країн за рівнем сприятливості умов для ведення бізнесу.

Видання розраховане на широкий загал читачів, які цікавляться питаннями оподаткування доходів фізичних осіб.

За повного або часткового відтворення матеріалів цієї публікаціїпосилання на видання обов’язкове

УДК 336.226.11(477)

П44

ISBN 978-617-566-555-8

© Авторський колектив, 2018© Університет державної

фіскальної служби України, 2018

3

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень ................................................................................... 5 Вступ ......................................................................................................................... 6 Розділ 1. Прагматика справляння та адміністрування податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску у період з 2004 до 2014 року. Необхідність у реформах ...................................................................................... 12

1.1. Дескриптивний аналіз бази оподаткування доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску .............................................................................. 12 1.2. Фіскальні та регулятивні властивості податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску ......................................................................... 35 1.3. Оцінювання фіскальної та регулятивної ефективності податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску ................................... 57

Розділ 2. Фіскальні та соціальні ефекти реформ податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску 2014–2017 років ........................................ 79

2.1. Зміст заходів реформування податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску у 2014–2017 роках ............................................. 79 2.2. Фіскальні наслідки реформи оподаткування доходів громадян у 2014–2017 роках ......................................................................................................... 109 2.3. Регулятивні ефекти податку на доходи фізичних осіб унаслідок реформування ................................................................................................... 136 2.4. Фіскальні та соціальні наслідки реформування єдиного соціального внеску ................................................................................................................ 149

Розділ 3. Уніфікація звітності з податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску .............................................................................................. 167

3.1. Засади уніфікації звітності з податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску ............................................................................ 167 3.2. Зарубіжний досвід формування та подання звітності з податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску ................................. 214 3.3. Модель уніфікованої форми звітності з податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску................................................................ 256

4

Розділ 4. Невирішені проблеми реформи та напрями вдосконалення справляння й адміністрування податку на доходи фізичних осіб і єдиного соціального внеску в Україні ............................................................................. 278

4.1. Вирівнювання податкового навантаження на доходи громадян у контексті реалізації принципу справедливості оподаткування ................... 278 4.2. Концепція декларування доходів громадян в Україні та попередження девіантної поведінки платників податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску ........................................................................................... 299 4.3. Використання комп’ютерних інформаційних технологій для моніторингу та контролю за справлянням податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску ........................................................................ 320

Висновки .............................................................................................................. 339 Список використаних джерел ............................................................................ 344 Додатки…………..……………………………………………………….….….364

5

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВВП – валовий внутрішній продукт;

ДФС – Державна фіскальна служба;

ЄС – Європейський Союз;

ЄСВ – єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне

страхування;

ЗБУ – Зведений бюджет України;

ІКТ – інформаційно-комунікаційні технології;

МВФ – Міжнародний валютний фонд;

МЗП – мінімальна заробітна плата;

НБУ – Національний банк України;

ОЕСР – Організація економічного співробітництва і розвитку;

ПДФО – податок на доходи фізичних осіб;

ПКУ – Податковий кодекс України ;

ПСП – податкова соціальна пільга;

СГД – суб’єкти господарської діяльності.

6

ВСТУП

Упровадження новацій завжди потребує оцінювання їхніх наслідків як

на початку, так і у процесі їх реалізації. Це запорука успіху реформ, зокрема

у сфері оподаткування. Особливо актуальним це питання є для України.

Фактично весь період розвитку України як незалежної держави – це

нескінченний процес реформування. Кожна наступна реформа приходить на

зміну попередній, проте залишаються невирішені питання та виникають нові

проблеми, які знову потребують новацій.

Курс України на євроінтеграцію поставив податкову реформу у ряд

першочергових, що свідчить про її вагомість. Саме тому ми поставимо за

мету оцінити наслідки податкової реформи, яка розпочалася у 2014 році,

виявити проблеми та запропонувати шляхи їх вирішення. Однак у

допитливого читача може виникнути питання, чому для дослідження обрано

податок на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) та єдиний внесок на

обов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) – два різні за

сутнісними ознаками платежі.

Податок на доходи фізичних осіб формує близько 16 % податкових

надходжень зведеного бюджету України, посідаючи друге місце серед

фіскальних інструментів держави і будучи основним джерелом фінансових

ресурсів місцевих органів влади. Проте фіскальний та регулювальний

потенціал цього податку не реалізований. Це зумовлено високим рівнем

тіньових доходів населення, помилками при розробленні механізму

функціонування ПДФО, прорахунками в адмініструванні. Як відомо, однією

з новацій було запровадження єдиної ставки ПДФО у розмірі 18 %. Чи

правильним було так рішення? До яких фіскальних і регулювальних ефектів

7

воно призвело? Відповіді на ці запитання намагалися знайти автори

монографії.

Незважаючи на сутнісні відмінності, у тісному взаємозв’язку з ПДФО

функціонує ЄСВ. Обидва платежі мають майже ідентичну базу для

нарахування і у сукупності створюють навантаження, наслідком якого є

приховування доходів для нарахування ПДФО і ЄСВ. Дисбаланс доходів і

видатків Пенсійного фонду України, який покривається за рахунок

бюджетних коштів, свідчить про невиконання ЄСВ цільового призначення та

фіскальної функції. Це вимагає пошуку шляхів його вдосконалення. Зміни

необхідні не лише у побудові механізму його функціонування, а й в

адмініструванні, зокрема у принципах та порядку формування та подання

звітності з ЄСВ. Ідеться про уніфікацію форм звітності з ПДФО та ЄСВ.

Зауважимо, що це питання постало ще у січні 2014 р. Було запропоновано

два шляхи уніфікації: 1) приєднання відомостей про сплату ЄСВ до форми

1ДФ для податкових агентів та загальної декларації про доходи для фізичних

осіб підприємців або навпаки; 2) внесення записів про нарахування ПДФО до

звітності зі сплати єдиного внеску, причому шляхом створення окремої

форми на кшталт 1ДФ. Із метою залучення бізнесу для обговорення

зазначених ініціатив триває опитування платників податків. Станом на 1

березня 2017 р. (дату початку наукового пошуку) в опитуванні взяло участь

31 333 суб’єкти господарської діяльності, з яких 92,2 % висловилися за

впровадження об’єднаної звітності з ПДФО та ЄВ (результати опитування

можна вважати надійними, оскільки репрезентативною вибіркою є 4 151+2 %

респондентів за наявних 1,9 млн СГД в Україні та ступеня надійності 99 %).

Крім того, тільки 928 респондентів (тобто лише 3 % від тих, хто висловися за

об’єднання звітності) проголосувало за вибір одного із двох запропонованих

способів уніфікації. Це означає, що статистична вибірка є

нерепрезентативною. Для порівняння зазначимо, що на 7 жовтня 2018 р.

(дату завершення проекту) в опитуванні взяло участь 76 419 респондентів, з

яких 99,3 % висловилося за об’єднання. Однак щодо способів об’єднання, то

8

вибір зробили лише 2,4 % опитаних. Думки розділилися так: 55,9 %

респондентів вважають, що створення нової об’єднаної табличної форми

звітності має відбуватися завдяки інтеграції показників з податкового

розрахунку форми 1ДФ, а 44,1 % – шляхом доповнення звітності з ЄСВ

окремою звітністю з ПДФО (за формою, аналогічною діючій 1ДФ). На основі

наведених даних можна зробити висновок, що завдання уніфікації звітності з

ПДФО і ЄВ є складним і через чотири роки після виникнення ідеї цього

процесу немає чіткого розуміння, у який спосіб необхідно діяти, який підхід

обрати для досягнення мети спрощення, економії часу та зручності

звітування для суб’єктів оподаткування.

Отже, ураховуючи необхідність у підвищенні ступеня реалізації

фіскального та регулювального потенціалу ПДФО та ЄСВ забезпечення

фіскальної консолідації та збалансованості бюджетів різних рівнів і

Пенсійного фонду, необхідним є вдосконалення механізмів справляння

ПДФО та ЄСВ, розроблення комплексу заходів щодо спрощення податкового

адміністрування та підвищення ефективності податкового контролю.

Уніфікація звітності, зменшення кількості її форм та оптимізація

інформаційного наповнення звітних документів, зокрема з ПДФО та ЄСВ, у

цьому контексті є актуальним питанням реформування системи

адміністрування податків. Вважаємо, що ухвалення обґрунтованих

управлінських рішень щодо вирішення цього питання, насправді, може

привести до скорочення часу, що витрачається як платниками на заповнення

і подання звітності, так і працівниками фіскальних органів на зведення,

обробку та аналіз даних, що містяться у поданих документах. Удосконалення

змісту звітних форм також може мати наслідком спрощення контрольних

процедур і підвищення їх результативності та ефективності. Успішна

уніфікація звітності більш повній реалізації принципу зручності

оподаткування, який є класичним і у теоретичному контексті, і у практичній

площині, оскільки покладений в основу податкового законодавства України.

9

Автори монографії подолали непростий шлях, щоб досягти поставленої

мети. Щодо уніфікації звітності, то доводилося генерувати ідеї, фактично не

маючи доробку з цього питання у вітчизняній науці. Спочатку було

опрацьовано висунуті Державною фіскальною службою України варіанти

запровадження уніфікованої форми звітності, а саме: або шляхом приєднання

відомостей про сплату ЄСВ до форми 1ДФ, або внесенням записів про

нарахування ПДФО до звітності зі сплати єдиного внеску, причому через

створення окремої форми на кшталт 1ДФ, і запропоновано гіпотезу про

неможливість реалізації жодної з них. Ця гіпотеза підтвердилася лише

частково. Було зроблено спробу розробити третій варіант уніфікованої форми

з урахуванням зарубіжного досвіду. Уперше досліджено підходи та

принципи формування звітності з індивідуального прибуткового податку та

соціальних внесків у країнах світу, у більшості з яких, поряд з

накопичувальною системою пенсійного забезпечення, існує солідарна, як

базовий рівень пенсійного забезпечення. У цій частині монографії міститься

нова цікава інформація про дизайн і змістове наповнення єдиних форм

звітності з ПДФО та ЄСВ, а також авторські порівняння і висновки щодо

доцільності запозичення зарубіжного досвіду під час об’єднання звітності з

ПДФО і ЄСВ в Україні. Доробок авторів утілений у запропонованій моделі

уніфікованої форми, яка представлена у монографії.

Науковою новизною, на нашу думку, вирізняються також наукові

розробки, пов’язані з виявленням і систематизацією ризиків уніфікації

звітності, проблемами її впровадження. Завдання уніфікації постало в той

час, коли остаточно не вирішені важливі аспекти пенсійної реформи, зокрема

взаємозв’язок єдиного внеску з майбутніми пенсійними виплатами. Крім

того, залишається відкритим питання, чи будуть ПДФО і ЄСВ функціонувати

як окремі платежі, чи будуть вони об’єднані в один податок. Щодо цього, то

ми маємо свою чітку позицію, яка висловлена у науковій праці. У зв’язку з

цим нова уніфікована форма звітності, звичайно, буде потребувати

відповідної трансформації у процесі вирішення зазначених вище питань.

10

Розробляючи пропозиції щодо напрямів удосконалення механізмів

справляння ПДФО і ЄСВ, ми також звернулися до зарубіжної практики

оподаткування. На наше глибоке переконання, в умовах нерівномірного

розподілу доходів між верствами населення застосування єдиної ставки

ПДФО є несправедливим. Тому у монографії наведені авторські розробки

щодо побудови прогресивної шкали оподаткування доходів громадян в

Україні. На розсуд читача представлено новий підхід до оцінювання

податкового навантаження з урахування показника ВВП на душу населення

та купівельної спроможності громадян. Висновки авторів ґрунтуються на

вивченні підходів до побудови прогресивних шкал оподаткування доходів

фізичних осіб у країнах світу. Розроблено віртуальні моделі прогресивних

шкал, які показують, яким було б податкове навантаження на доходи

громадян в Україні, якби застосовувалися ставки оподаткування, установлені

у країнах Європейського союзу та США.

У монографії пропонується власний авторський концепт декларування

доходів громадян, в основі якого лежить принцип загальності. Ідея

спрямована на посилення відповідальності кожного громадянина за

правдивість інформації про отримані доходи і сплачені суми ПДФО. У

безпосередньому взаємозв’язку з декларуванням постає питання доцільності

використання комп’ютерних технологій в адмініструванні ПДФО та ЄСВ.

Ідея полягає в тому, щоб правильно побудувати електронні бази даних та

узгодити їх між собою, із забезпеченням доступу фіскальних органів до них з

метою встановлення достовірності задекларованих громадянами доходів.

Адже без відповідного контролю сподіватися на те, що загальне

декларування матиме очікуваний ефект, марно. Пропозиції щодо окресленого

спрямовані на запобігання приховуванню доходів від оподаткування.

Втілення їх у життя, на нашу думку, може сприяти реалізації фіскального

потенціалу ПДФО та ЄСВ.

Насамкінець потрібно зазначити, що ми не претендуємо на

беззаперечність наукових напрацювань, представлених у монографії. Адже

11

дискусійними є питання методів визначення податкового навантаження та

підходів до вибору ставок оподаткування – пропорційної чи прогресивних,

пропонуються досить жорсткі методи контролю, реалізація яких потребує

перегляду ставлення до банківської таємниці. Ми сподіваємося на

конструктивну наукову дискусію, у ході якої будуть знайдені найкращі

варіанти вдосконалення механізмів справляння та адміністрування ПДФО та

ЄСВ, відповіді на сучасні виклики.

12

РОЗДІЛ 1

ПРАГМАТИКА СПРАВЛЯННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКУ

НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ТА ЄДИНОГО СОЦІАЛЬНОГО

ВНЕСКУ У ПЕРІОД З 2004 ДО 2014 РОКУ. НЕОБХІДНІСТЬ У

РЕФОРМАХ

1.1. Дескриптивний аналіз бази оподаткування доходів фізичних

осіб та єдиного соціального внеску

У контексті персонального прибуткового оподаткування визначальним

фактором є доходи населення. Саме структура, динаміка доходів населення

формують можливості оподаткування ПДФО та справляння ЄСВ.

Відповідно, основні джерела доходів населення входять до бази

оподаткування ПДФО та ЄСВ в Україні.

О. Соколов запропонував під доходом (з податкового погляду)

розуміти всі надходження, що виникають на основі процесу ціноутворення,

за винятком надходжень від продажу майна1. А тому і в контексті

персонального прибуткового оподаткування логічно було б розглядати дохід

до оподаткування лише з урахуванням певних витрат на проживання

(наприклад, прожиткового мінімуму). Інший підхід може полягати у

застосуванні ставки 0 % до доходів, що є нижчими за певний мінімально

необхідний рівень доходів. Це забезпечує справедливість оподаткування, а

також дозволяє залишити стимули до праці (зокрема, низькооплачуваної та

низькокваліфікованої) та уникнути трансакційних витрат, які могли б

виникнути спочатку при оподаткуванні, а потім при наданні соціальної

допомоги.

1 Соколов А. А. Теория налогов. Москва: ЮрИнфоР-Пресс, 2003. С. 132.

13

До оподатковуваного доходу можуть входити різні категорії доходів

(трудові, підприємницькі, інвестиційні, доходи від власності, соціальні

державні соціальні трансферти та родинна допомога і трансферти). При

цьому найчастіше соціальні трансферти від держави не оподатковуються.

Також певні види доходів можуть не входити до бази оподаткування через

обраний вектор державної політики (пенсії, стипендії, доходи у вигляді

спадщини, подарунків тощо2), а також складність їх внесення до бази

оподаткування та, як наслідок, підвищення витрат на адміністрування.

Науковець Е. Селігман3 зазначав, що «дохід фізичної особи – це потік

багатства, а тому він завжди повинен оцінюватися за визначений період, і,

коли йдеться про дохід для цілей оподаткування, ми маємо на увазі річний

дохід. Він використовується власником для цілей споживання і, таким чином,

зберігає капітал». З огляду на те, що деякі доходи є малопридатними для

персонального прибуткового оподаткування (спадщина чи подарунки), була

сформована ідея щодо необхідності в урахуванні ознаки регулярності

доходів. Це означає, що якісь непередбачувані одноразові доходи не варто

вносити до бази оподаткування ПДФО. Крім того, для цілей оподаткування

важливо використовувати грошові доходи (при цьому не застосовуючи

психологічної оцінки доходів: якщо два власники будинків здають їх в

оренду, то доцільно оподатковувати тільки того з них, який отримує за це

грошову винагороду, і, відповідно, не оподатковувати власника, який надає

житло на безоплатній основі близькій особі), тому що їх можна легко

обчислити. При цьому розмір оподатковуваного доходу повинен бути дещо

вищим від чистого доходу. Для забезпечення принципів рівності та

універсальності при справедливому оподаткуванні потрібно враховувати

диференціацію доходів (залежно від джерел доходів) та градацію (залежно

від сум доходів).

2 Задорожня Л. А. Компаративний аналіз баз оподаткування персонального прибуткового податку у ЄС та Україні. Економіст. 2016. № 11 (361). С. 26–32. 3 Seligman E. R. A. The income tax: a study of the history, theory, and practice of income taxation at home and abroad. The Lawbook Exchange, Ltd., 1914. URL: https ://goo.gl/bUJuAf. (last accessed: 05.09.2018).

14

Як зазначав О. Соколов, прибутковому оподаткуванню (ураховуючи те,

що ПДФО достатньо еластичний податок і його ставки можна порівняно

легко підвищувати та знижувати) повинен підлягати лише чистий дохід, бо

інакше воно створюватиме спротив не лише простому, а й розширеному

відтворенню капіталу. Дохід виникає унаслідок зівставлення надходжень і

витрат, а тому спадщина, отримана безоплатно, страхова сума або виграш в

лотереї, у якій білет був отриманий безоплатно, не може вважатися

оподатковуваним доходом з теоретичного погляду. А тому вважається, що

ПДФО не є достатнім інструментом для оподаткування доходів від приросту

майна (спадщини, виграшу тощо)4. Саме концепція оподатковуваного доходу

визначає базу оподаткування, яка закріплюється нормативно-правовими

актами.

Отже, під час визначення оподатковуваного доходу важливим є зв’язок

між доходами та діяльністю, у результаті яких вони були отримані. Але у

контексті забезпечення справедливості оподаткування навіть

непередбачувані доходи можуть бути оподатковані.

У процесі оподаткування доходів фізичних осіб використовуються такі

терміни: «адміністрування», «сплата», «справляння» та «стягнення» податків.

З огляду на те, що відповідно до підп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПКУ одним із

обов’язків платника податків є зобов’язання сплачувати податки та збори у

строки та у розмірах, установлених ПКУ та законодавством із питань митної

справи, саме «сплата податків» є центральним поняттям у процесі виконання

податкових зобов’язань.

Оскільки відповідно до ст. 1 ПКУ саме ПКУ регулює відносини, які

виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний

перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх

адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки,

компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових

осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення 4 Соколов А. А. Теория налогов. Москва: ЮрИнфоР-Пресс, 2003. c. 135 – 136, 139, 145.

15

податкового законодавства, то поняття «справляння» має широкий зміст.

Справляння ПДФО відповідно до норм ПКУ (підрозділ 1 розділу ХХ

«Перехідні положення») містить інформацію щодо окремих аспектів

визначення податкового зобов’язання з ПДФО через, зокрема, і невключення

ряду доходів до оподатковуваного доходу. Окрім того, у науковій літературі

термін «справляння» часто ототожнюється із терміном «оподаткування».

Термін «стягнення» використовується у податковому законодавстві в

контексті погашення боргових зобов’язань платників податків. Згідно зі

ст. 42 ПКУ органами стягнення є виключно контролюючі органи,

уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення

податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах

повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Орган

стягнення уповноважений звертатися до суду з позовом про стягнення суми

податкового боргу платника податку – фізичної особи (ст. 87 ПКУ).

Згідно із підп. 14.1.1-1 п. 14.1 ст. 14 ПКУ адміністрування податків,

зборів, митних платежів, ЄСВ та інших платежів відповідно до

законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі

органи, – це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх

посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та

митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і

платників єдиного внеску та об’єктів оподаткування, забезпечують сервісне

обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою

податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Згідно з наведеним вище, саме термін «адміністрування податків» є

комплексним.

Варто зазначити, що в частині справляння ЄСВ у Законі України «Про

збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне

страхування» термін «адміністрування ЄСВ» розглядається дещо вужче, як

одна зі складових справляння. Зокрема, визначено, що завданнями

центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та

16

реалізує державну податкову і митну політику, є, по-перше, забезпечення

адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, а також ведення обліку

надходжень від його сплати та контроль за сплатою ЄСВ. При цьому

погоджуємося з позицією Д. Гетманцева, Ю. Коваля та М. Нечай, що у

цьому законі була спроба визначити стадії адміністрування (тобто збір, облік

та контроль за сплатою ЄСВ), незважаючи на те, що цей перелік не є

вичерпним5.

Щодо вдосконалення адміністрування ПДФО та ЄСВ, то було б

доцільно запозичити досвід Швеції з обліку платників податків. Зокрема,

податковий номер фізичних осіб використовується для всіх видів державного

обліку: податкового, медичного, пенсійного, міграційного тощо6.

Загалом сплата ПДФО (як в Україні, так і в інших державах)

відбувається за однією з двох систем: PAYE (pay as you earn) – сплата

податку у міру того, як отримується дохід, та PAYG (pay as you go) – сплата

податку залежить від законодавчо визначеного обов’язку оподаткувати

отримані у звітному періоді доходи. PAYE найчастіше застосовується до

трудових доходів (наприклад, у США – withholding income tax; у

Сполученому Королівстві, Новій Зеландії та Ірландії – система

адміністрування податків із заробітної плати – PAYE, в Австралії – PAYG)7, а

також він може застосовуватися до інших видів доходів, обов’язок

утримання та сплати яких покладено на податкових агентів, як-от дивіденди

та проценти (табл. 1.1).

Сплата податку можлива через утримання суми ПДФО податковим

агентом (найчастіше роботодавцем) або платником податку за результатами

річного декларування. Утримання ПДФО набуло найбільшого поширення

щодо заробітної плати як джерела доходу. Це дозволяє звузити коло осіб, що

підпадають під контроль, та уніфікувати їх аудит. Утримання ПДФО та 5 Гетманцев Д. О., Коваль Ю. А., Нечай М. В. Адміністрування податкових платежів: проблеми теорії та практики: наук.-практ. посіб. Київ: Юрінком Інтер, 2017. С. 72. 6 Демиденко О. Є. Зарубіжний досвід адміністрування податків та можливості його використання в Україні. Наше право. 2013. № 7. С. 189–195. 7 Pay-as-you-earn tax. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Pay-as-you-earn_tax. (last accessed: 05.09.2018).

17

інших податків (що підлягають утриманню та подальшому перерахуванню до

бюджету) спрощує адміністрування. Також цей підхід дозволяє забезпечити

високу передбачуваність надходжень ПДФО.

Таблиця 1.1

Системи сплати персонального прибуткового податку

Відповідальний за сплату та

перерахування до бюджету ПДФО

Спосіб сплати податку Основні види доходів

PAYE Податковий агент У джерела Трудові доходи

PAYG Фізична особа Деклараційний

Доходи від самозайнятості, пасивні

доходи, спадщина та інші доходи, отримані не на

постійній основі (виграші, призи, подарунки тощо)

Деклараційний і кадастровий

Доходи від здачі в оренду майна

Джерело: складено автором.

Сплата ПДФО за результатами річного декларування може бути

єдиним або допоміжним методом виконання податкових зобов’язань

фізичною особою. Основною його перевагою є врахування всіх обставин при

визначенні податкових зобов’язань: податкового статусу, усіх видів доходів,

збитків минулих періодів, можливості застосування пільг та знижок тощо.

Недоліками для платників податків є необхідність у підготовці та поданні

декларації, а для держави – надходження від податку відбуваються лише раз

на рік, а також складність контролю за перевіркою правильності й

достовірності інформації, що зазначена платником податку у декларації.

Ефективність адміністрування ПДФО може бути підсилена

врахуванням диверсифікації платників залежно від їх соціально-економічних

характеристик: одинак чи одружений, самотній батько/мати, має/мають на

утриманні одну, двоє чи більше дітей тощо. Вважається, що це сприяє більш

справедливому персональному оподаткуванню, а тому поширене в ряді країн.

18

Наприклад, у США є п’ять таких категорій, а у Німеччині – шість (табл. 1.2).

Також це може бути критерієм для вибіркових перевірок декларацій про

майновий стан і доходи для забезпечення контролю повноти визначених

зобов’язань у процесі адміністрування податків у розрізі категорій платників

податків.

Таблиця 1.2

Порівняльна класифікація платників ПДФО у США та Німеччині США Німеччина

1) одинак; 2) голова сім’ї; 3) одружені, що подають спільну

декларацію; 4) одружені, що окремо подають

декларації. 5) вдівець (вдова) із дитиною на

утриманні

1) неодружені працюючі без дітей; 2) неодружені, розлучені, овдовілі; 3) одружені, за умови, що в сім’ї

працює один з подружжя; якщо працюють обоє, то один із них може за спільною згодою перейти до V класу;

4) працюють обоє з подружжя, але оподатковуються нарізно;

5) одружені працюючі, один із них оподатковується за умовами ІІІ класу;

6) працюючі, які одержують заробітну плату в кількох місцях

Джерело: складено автором за даними8,9.

В Україні платників ПДФО можна згрупувати в дещо інші категорії.

По-перше, з огляду на дані, що зазначаються в декларації про майновий стан

і доходи, можна поділяти за резидентським статусом платника податків на

резидентів і нерезидентів, а також за категорією платника (громадянин,

особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, та підприємець). По-

друге, соціальний статус враховується при наданні податкових соціальних

пільг за умови, що розмір доходу у вигляді заробітної плати не перевищує

суми місячного прожиткового мінімуму, помноженого на коефіцієнт 1,4.

Основними джерелами інформації щодо доходів населення України, а

саме працездатного населення, є дані Державної служби статистики України

про обстеження домогосподарств, а також дані ДФС щодо доходів громадян

(форма 1ДФ та декларації про майновий стан і доходи). При цьому потрібно 8 Internal Revenue Service. URL: https://www.irs.gov/. (last accessed: 05.09.2018). 9 Помулєва В. М. Соціальні аспекти податку на доходи фізичних осіб: світовий та вітчизняний досвід. Сталий розвиток економіки. 2013. № 1 (18). С. 354–357.

19

зауважити, що у формі 1ДФ зазначаються сума нарахованого та виплаченого

доходу (хоча здебільшого вона застосовується до трудових доходів, у ній

також відображається оподаткування процентів та військовий збір) і, як

наслідок, сплачені податки, тоді як декларація про майновий стан і доходи

містить більш розширену інформацію, що може стати цінним джерелом для

визначення та аналізу регулятивних ефектів у випадку оприлюднення

знеособленої інформації. Однак існує взаємна невідповідність цих даних або

їх суперечність, що констатувалося науковцями і у 2000 р.,10 і в наші дні11.

Але зупинимося детальніше на складових доходів населення, яких,

згідно з використовуваною методологією Державної служби статистики

України, є чотири: заробітна плата, прибуток та змішаний дохід, доходи від

власності (одержані), а також соціальні допомоги та інші одержані поточні

трансферти. На рис. 1.1 показано динаміку структури доходів населення

України у 2002–2017 рр.

Рис. 1.1. Структура доходів населення України у 2002–2017 рр. Джерело: побудовано автором за даними12.

10Лекарь С., Азаров Н., Лощинин М., Чушкал Д. Эконометрия физических лиц Украины. Економіст. 2000. № 1. С. 37–53. 11Швабій К. І. Регулятивна ефективність податку на доходи фізичних осіб в Україні. Фінанси України. 2013. № 4. С. 27–44. 12 Державна служба статистики України. URL: www.ukrstat.gov.ua. (дата звернення: 05.10.2018).

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

70%

80%

90%

100%

І ІІ ІІІIV І ІІ ІІІIV І ІІ ІІІIV І ІІ ІІІIV І ІІ ІІІIV І ІІ ІІІIV І ІІ ІІІIV І ІІ ІІІIV І ІІ ІІІIV І ІІ ІІІIV І ІІ ІІІIV І ІІ ІІІIV І ІІ ІІІIV І ІІ ІІІIV І ІІ ІІІIV І ІІ ІІІIV

2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

Соціальні допомоги та інші одержані поточні трансфертиДоходи від власності (одержані)Прибуток та змішаний доходЗаробітна плата

20

Щоквартальні дані свідчать про те, що частка заробітної плати

варіювалася в межах 36,3–51,0 %, прибуток та змішаний дохід – 5,2–24,8 %,

доходи від власності (одержані) – 1,9–10,4 %, соціальні допомоги та інші

поточні трансферти – 30,8–46,7 %. Варто зазначити, що у них чітко виражена

сезонність. У структурі доходів населення заробітна плата й соціальні

допомоги та інші одержані поточні трансферти сумарно становили від

70,8 до 89,2 %. Це вказує на залишкову значущість доходів від власності та

прибутку і змішаного доходу.

У структурі доходів населення значну частку становлять соціальні

допомоги та інші одержані поточні трансферти. Це пов’язано зі значною

соціальною орієнтованістю бюджетування. Але цей підхід набув значного

поширення. Під час порівняння цього виду доходу із заробітною платою, він

може бути рівним або навіть й перевищувати його. Проте це суперечить

практиці таких держав, як США, Болгарія, Росія.

Варто зазначити, що показник «соціальні допомоги та інші одержані

поточні трансферти» охоплює соціальні допомоги, інші поточні трансферти

та соціальні трансферти в натурі. При цьому, наприклад, у 2017 р. питома

вага соціальних допомог у доходах населення становила 15,9 %, інших

поточних трансфертів – 4,1 %, соціальних трансфертів у натурі – 15,2 %.

Частка соціальних допомог та інших одержаних поточних трансфертів

у структурі доходів населення України варіювалася від 30,8 до 46,7 % у

2002–2015 рр. Оскільки такі види доходів рідко оподатковуються, це знижує

можливості регулятивної ефективності ПДФО. Крім того, це є свідченням

значної участі держави у перерозподільних процесах, що вказує на соціально

орієнтований шлях розвитку.

Є різні підходи до розподілу населення за доходами. Один з них

доводить факт існування середнього класу фізичних осіб – 55 % усього

населення (IV квартал 1999 р.), що забезпечував 52 % загального доходу та

44 % загальних податків. Водночас дуже багаті фізичні особи становили

11 %, мали 44 % загального доходу та сплатили 53 % загального податку.

21

Незаможні фізичні особи при цьому становили 34 % населення, доходи їх не

перевищували 4 % загальних, а податки становили лише 2 %13.Такий

розподіл свідчить про достатньо напружену ситуацію, яка водночас є і

наслідком високого рівня стратифікації та причиною її подальшого розвитку.

К. Швабій зазначає, що в нижчій децильній групі населення приріст на

рівні, вищому від середнього, відбувався завдяки вторинному перерозподілу

доходів через систему соціальних трансфертів. Водночас населення, що

належить до вищої децильної групи, має первинний перерозподіл доходів.

Крім того, найбільшу вигоду від економічного зростання отримували

здебільшого найбагатші верстви населення. Натомість найбідніші верстви

населення – лише у 2002–2003 рр.14. Результати досліджень О. Гордей щодо

розподілу населення за доходами у 2009–2010 рр. свідчать про те, що 93,9 %

населення отримали 62,3 % загальних доходів, тоді як на 6,1 % населення

припадає 37,7 %15.

З огляду на недостатнє статистичне забезпечення доходів як категорії,

що підлягає оподаткуванню, вважаємо за доцільне аналізувати

середньодушові еквівалентні грошові доходи домогосподарств. Не зважаючи

на методологічні зміни протягом 2000–2014 рр., варто відзначити швидку

зміну шкали доходів (витрат): якщо у 2000 р. актуальною була шкала від 180

до понад 300 грн (4 діапазони), у 2006 – від 180 грн до понад 720 грн

(11 діапазонів), у 2014 р. – від 480 грн до понад 3 720 грн (11 діапазонів), а у

2017 р. – від 1920 грн до понад 5 160 грн. Це опосередковано вказує на

швидке зростання доходів, хоча, з іншого боку, у цьому є значна інфляційна

складова.

Розподіл домогосподарств за розміром середньодушових еквівалентних

грошових доходів у 2012–2014 рр. не зазнав суттєвих змін, проте варто

13 Азаров Н., Лекарь С., Лощинин М., Чушкал Д. Эконометрия физических лиц Украины. Економіст. 2000. № 1. С. 37–53. 14 Швабій К. І. Довгострокова тенденція розподілу доходів населення в Україні. Фінанси України. 2010. № 1. С. 77–86. 15Гордей О. Д. Фінансове забезпечення рівня життя населення: монографія; Національний університет ДПС України. Ірпінь, 2012. С. 176.

22

підкреслити певне переміщення доходів на рис. 1.2 праворуч, що свідчить

про позитивні зрушення у фінансах домогосподарств. За досліджуваний

період у середньому 41 % домогосподарств мали середньодушові

еквівалентні грошові доходи до 1 560 грн. Ще 19 % мали доходи від 1 560 до

1 920 грн.

Примітки: 1. Без урахування частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях. 2. Дані у 2015–2016 рр. відображено щодо доходів «понад 3 720 грн».

Рис. 1.2. Щільність розподілу домогосподарств за розміром

середньодушових еквівалентних грошових доходів на місяць в Україні у

2012–2017 рр. Джерело: складено автором за даними16. Статистика грошових доходів домогосподарств України (табл. 1.3)

демонструє їх зростання у 2013 р. на 130 %, а у 2017 р. – на 229 % порівняно

з даними 2010 р. При цьому їх основними складовими є оплата праці та

пенсії. За досліджуваний період оплата праці зросла на 258 %, тоді як пенсії –

16 Державна служба статистики України. URL: www.ukrstat.gov.ua (дата звернення: 05.10.2018).

0.4

3.1

13.8

24.0

19.3

13.3

8.95.9

3.82.2

5.1

0

5

10

15

20

25

30

%

2012 р.

2013 р.

2014 р.

Середнє значення у 2012-2014 рр.

20.2

13.814.4

12.09.1 7.7

11.9

2.1 2.11.7

4.9

0

5

10

15

20

25

30

35

40

%

2015 р.

2016 р.

2017 р.

Середнє значення у 2015-2017 рр.

23

на 177 %. Варто відзначити суттєве зростання допомог, пільг, субсидій та

компенсаційних виплат, що надані у готівковій формі, – на 258 % (найбільше

зросли субсидії та пільги готівкою на оплату житлово-комунальних послуг,

електроенергії та палива – на 1 333 %, допомога малозабезпеченим сім’ям –

на 685 %, та допомога на дітей – на 215 %).

Таблиця 1.3

Динаміка і складові грошових доходів домогосподарств у середньому за

місяць у розрахунку на одне домогосподарство, грн 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 Оплата праці 1660 1894 2108 2267 2228 2471 2915 4280 Доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості 214 180 171 182 239 286 325 365

Доходи від продажу сільськогосподарської продукції 119 122 118 124 149 178 187 242

Доходи від продажу особистого і домашнього майна 5 5 5 1 2 4 –

–

Доходи від продажу нерухомості 11 15 4 17 2 2 – – Доходи від власності (дивіденди від акцій та інших цінних паперів, відсотки за вкладами, доходи від здачі внайми нерухомості тощо)

21 26 33 34 44 59 59 112

Пенсії 791 857 972 1040 1044 1117 1211 1401 Стипендії 22 23 26 27 31 32 31 28 Допомоги, пільги, субсидії та компенсаційні виплати, надані готівкою

86 98 122 141 154 172 195 222

у тому числі: допомога по безробіттю 7 9 10 10 11 14 17 20 допомога малозабезпеченим сім’ям 4 6 5 8 10 15 22 25 допомоги на дітей 61 69 87 104 114 114 117 131 субсидії та пільги готівкою на оплату житлово-комунальних послуг, електроенергії та палива

0,6 0,6 0,8 0,8 1,1 2,6 6 8

інші 14 14 19 19 18 26 32 38 Грошова допомога від родичів та інших осіб 161 189 177 192 203 286 324 368

Аліменти 10 12 11 13 13 14 12 19 Інші грошові доходи 27 33 40 35 55 62 79 111 Грошові доходи, усього 3126 3453 3788 4073 4161 4676 5368 7146

Джерело: складено автором за даними17.

17 Державна служба статистики України. URL: www.ukrstat.gov.ua (дата звернення: 05.10.2018).

24

Зростання соціальних виплат вищими темпами, ніж оплата праці й

доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості, є свідченням

наявності дисбалансу у фінансах домогосподарств. Особливо негативним є

номінальне зменшення доходів від підприємницької діяльності та

самозайнятості на 43 грн у 2012 р., або 25 % . У 2011 р. їх частка у грошових

доходах становила 6,9 %, у 2012–2013 р. – 4,5 %, у 2014 р. – 5,7 %, а у 2015 р.

– 6,1 %. Це підтверджує низький розвиток малого бізнесу в Україні та

негативні тенденції у ньому. Особливо критичним для економіки є зниження

частки доходів від підприємницької діяльності у грошових доходах

домогосподарств, що можна пояснити значним рівнем бюрократизації всіх

процедур, пов’язаних із відкриттям та веденням бізнесу, а також тим, що

значна частка працездатного населення працює за кордоном на офіційній або

й неофіційній основі.

При цьому однією з детермінант регулятивної ефективності

персонального прибуткового податку в контексті аналізу доходів населення є

його відповідність фактичній структурі домогосподарств. В Україні

найбільшою є частка домогосподарств, що складається з двох членів, –

29,10 % (частка домогосподарств, що налічували три особи – 27 %, а одну

особу – 23 %)18.

Дуже важливими в аспекті аналізу фінансів домогосподарств є сукупні

ресурси (табл. 1.4). Вони являють собою суму загальних доходів (грошових і

негрошових) та використаних заощаджень, позик, повернених

домогосподарствам боргів. Негрошові доходи складаються зі спожитої

продукції, що отримана з особистого підсобного господарства та від

самозаготівель, безготівкових пільг та субсидій, а також допомоги від

родичів та інших осіб продовольчими товарами. При цьому негрошові

доходи за досліджуваний період мали значно менший приріст, ніж грошові, –

лише 5 %. Суттєве зростання грошових доходів спостерігалося у 2017 р.,

18 Державна служба статистики України. URL: www.ukrstat.gov.ua (дата звернення: 05.10.2018).

25

коли, порівняно з попереднім роком, вони зросли на 1 778 грн, тобто на

третину.

Таблиця 1.4

Статистика сукупних ресурсів домогосподарств у середньому за місяць у

розрахунку на одне домогосподарство, грн 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 Грошові доходи 3126 3453 3788 4073 4161 4676 5368 7146 Вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства та від самозаготівель

167 175 151 169 210 268 305 334

Пільги та субсидії безготівкові на оплату житлово-комунальних послуг, електроенергії та палива

18 22 22 20 19 68 292 380

Пільги безготівкові на оплату товарів та послуг з охорони здоров’я, туристичних послуг, путівок на бази відпочинку тощо

9 11 12 13 9 9 11 17

Пільги безготівкові на оплату послуг транспорту, зв’язку 6 7 7 8 8 10 12 14

Грошова оцінка допомоги від родичів та інших осіб продовольчими товарами

52 54 53 54 65 91 108 122

Негрошові доходи 251 268 245 264 310 446 727 867 Усього загальних доходів 3377 3721 4033 4337 4471 5122 6095 8013 Використання заощаджень, позики, повернені домогосподарству борги

92 121 101 117 88 104 110 143

Усього сукупних ресурсів 3469 3842 4134 4454 4563 5232 6239 8165 Кількість домогосподарств (тисяч) 17050 17023 16984 16959 14456 15074 15033 148986 Середній еквівалентний розмір домогосподарства (осіб) 2,59 2,11 2,11 2,11 2,10 2,11 2,11 2,11

Джерело: складено автором за даними19.

Статистичні дані щодо сукупних ресурсів домогосподарств за 2016 р.

вказують на те, що, незважаючи на номінальне зростання негрошових

доходів, їх структура залишається сталою, за винятком того факту, що сума

пільг і субсидій, наданих на оплату житлово-комунальних послуг,

електроенергії та палива із 68 грн у 2015 р. зросла до 292 грн у 2016 р. Дані

щодо сукупних ресурсів домогосподарств за 2017 р. свідчать про суттєве

зростання. Пільги та субсидії безготівкові на оплату житлово-комунальних

послуг, електроенергії та палива сягнули максимального значення у 2017 р. – 19 Державна служба статистики України. URL: www.ukrstat.gov.ua (дата звернення: 05.10.2018).

26

380 грн за місяць у розрахунку на одне домогосподарство. При цьому

указаний показник збільшився на 2 011 % у порівнянні з 2010 р..

Максимальні значення пільг безготівкових на оплату товарів та послуг з

охорони здоров’я, туристичних послуг, путівок на бази відпочинку та на

оплату послуг транспорту, зв’язку були у 2017 р. При цьому сукупні ресурси

за 2010–2015 рр. зросли на 151 %. І лише на 113 % зросли суми використаних

заощаджень, позик та повернутих боргів.

На нашу думку, раціонально проводити державну політику зі

зменшення безготівкових пільг та субсидій. Це пов’язано зі складністю

прогнозування та контролем за їх цільовим наданням. Більш прогресивною є

монетизація пільг та субсидій, тому що це дозволяє більш точно

відслідкувати кошти, а також дає змогу отримувачу скористатися ними

максимально ефективно, використавши всі можливості оптимізації витрат.

При цьому надавачам послуг отримувачам пільг не буде потреби завищувати

ціни на товари/продукцію, оскільки особа, яка розпоряджається коштами,

отриманими від застосування пільги, буде зацікавлена в оптимальному

поєднанні ціни та якості. Таким чином, отримувач пільг з-поміж двох

товарів/послуг однакової якості вибере дешевший, що сприятиме певному

пожвавленню на споживчих ринках. Монетизація пільг вигідна і

постачальникам товарів/послуг, адже розрахунки з отримувачами пільг

відбуватимуться швидше, ніж розрахунки з бюджетом.

Оскільки заробітна плата є основною складовою грошових доходів

населення, вона потребує більш детального аналізу. Карл Маркс у своїй

роботі зазначав, що капітал – прибуток (підприємницький дохід плюс

відсоток), земля – земельна рента, праця – заробітна плата, які являють

собою триєдину формулу, що охоплює всі таємниці суспільного процесу

виробництва20. Незважаючи на те, що ціна праці є ірраціональною (за

визанченням Карла Маркса), вона є одним із базових індикаторів, що

20 Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. Т. 3. Кн. 3: Процесс капиталистического производства, взятый в целом. Ч. 2 / под ред. Ф. Энгельса. Москва: Политиздат, 1989. VI. С. 886.

27

враховується при оцінці якості життя і часто виступає основою для

персонального прибуткового оподаткування та нарахування соціальних

страхових внесків.

При невідповідності ціни порушується принцип справедливості. При

цьому справедлива ціна складається з собівартості та мінімальної націнки,

що потрібна «для підтримання мінімуму життєвих потреб продавцю»21.

За своїм поведінковим ефектом інститут заробітної плати є досить

повільним (наприклад, порівняно з фондовим ринком): він нешвидко реагує

на зміни в економіці та не реагує на очікування кризи, наростання

негативних явищ в економіці. Це стосується і періоду відновлення: заробітні

плати найчастіше повільно зростають. А тому його реформування апріорі не

може дати швидких результатів.

Варто зазначити, що у 2017 р. спостерігалося значне зростання

номінальнї заробітної плати – до 7 104 грн у середньому за місяць (тобто

показник 2016 р. перевищено на 1 921 грн. При цьому аналіз змін оплати

праці найманих працівників у гендерному розрізі, проведений

О. Коломійцем, засвідчив, що оплата праці у чоловіків зросла більше: у

Сумській області для чоловіків різниця між середньою заробітною платою у

IV та І кварталах становила 1 758 грн, водночас для жінок – 1 031 грн; у

Запорізькій області зміни становили 2 083 грн та 1 430 грн22.

Вирішення проблем із заробітною платою у всіх державах

відрізняється. У Сінгапурі у 1972 р. було створено Національну раду із

заробітної плати. Її члени, що були керівниками профспілок, а також

урядовці дійшли до висновку про необхідність у контролі за зростання

заробітної плати. Було визначено, що темп зростання заробітної плати не

може перевищувати темпу зростання продуктивності праці23.

21 Камінська Т. Г. Облік і контроль кругообороту капіталу : монографія. Київ, 2013. С. 371. 22 Коломієць О. Зарплатні тенденції. Вісник. Рейтинг. 2018. № 1–2. С. 84–86. 23 Куан Ю Ли. Из третьего мира в первый. История Сингапура 1965–2000: Манн, Иванов и Фербер, 2013. С. 80.

28

Продуктивність праці як обсяг виробництва на одного працівника є

відображенням тенденції до зростання/зниження рівня життя людини. На це

впливають два фактори: засоби