Хто META Іван 3,21 · 2013. 8. 22. · ТРАВЕНЬ 2013 БОЖОГО ЧИСЛО 94/ 5 ЧАСОПИСЛЬВІВСЬКОЇАРХИЄПАРХІЇУКРАЇНСЬКОЇГРЕКО

ТРАВЕН

Ь

2013 РОКУ

БОЖОГО

ЧИСЛО

94/ 5

ЧАСОПИС ЛЬВІВСЬКОЇ АРХИЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

METAХто правду чинить –

іде до світлаІван 3,21

Земний шлях Ісуса Христа закінчився, але Його спасенна місіяпродовжує жити в конкретних людських душах. Він помер нахресті, але воскрес із гробу, що Його пильно стерегла підібранапервосвящениками та фарисеями сторожа (пор. Мт. 27, 65-66). Господь Своєю смертю переміг диявольську смертельнутемнотугріха. Страшенно змучений, скатований, дощенту обезсиленийХристос швидко віддав духа в руки Небесного Отця, коли Його,прибитого, підняли вгору на хресті (пор. Лк. 23, 46).Йосиф Ариматейський сміливо прибув до Пилата, просячи до-

зволу похоронити пресвяте Тіло Ісуса. Купив полотно, обгорнувмертве Тіло і без жодних похоронних процесій поклав його у ви-січеному в скелі гробі та закрив, прикотивши великий тяжкийкамінь. Свідками цього простого похоронного процесу була малагрупка осіб, зокрема,Марія МагдалинатаМарія, мати Йосифа.Цебуло, за їхнім міркуванням, тимчасове поховання, бо після суботиМарія Магдалина, Марія, мати Якова, та Соломія приближалися з

купленими пахощами раннього ранку до гробу,щоб побачититілоГоспода й намастити його. Даремно журилися важким каменем,що закривав гріб Ісуса. Чомусь не думали про сторожу та печа-ті. Єдиний камінь був для них великою перешкодою. Незабаромці жінки стали свідками неймовірного дива – камінь відкочений,печаті збережені, сторожа відсутня, бо втекла. «На це бо Хрис-тос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати»(Рм. 14, 9).Жодна людська сила та безпека не допомогла?! Син Божий, Ісус

Христос, воскрес із мертвих! Душа Його ввійшла у Тіло, оживилайого й забрала із гробу. Сторожа заніміла з побаченого дива. Неспромоглася нічим перешкодити воскресінню та поверненню дожиття Ісуса: усе залишили, побігли у місто, щоб сповістити без-заперечну правду первосвященикам та старшині юдейській; а ті– давши воякам-сторожам гроші, порадили говорити проти самихсебе, щотіло вночі викрали. Що це була за військова сторожа, якадозволила б украсти тіло? Хто викрадає мертву та ще й голулюдину? Таких охоронців чекала смерть.Яка спритна диявольськавидумка! Це – брехня, що не бажає погодитися із правдою, доко-наним фактом воскресіння Господнього. А тим часом Христосвоскрес та являвся різним особам, Своїм апостолам та учням!Воскресіння Христове – незаперечна правда, яка служить вели-

ким підтвердженням про воскресіння тіл усього людського роду.Це – тріумф, сила, перемога, істина, що засвідчує відповідаль-ність за наше теперішнє й майбутнє вічне життя! «Уповай наГоспода й чини добро, щоб жити на землі й безпечним бути» (Пс.37, 3). Духовне добро допоможе нам присвоїти прощення, духовнідари, спасення, любов до нашого Спасителя та вічне щасливежиття з Ним. Відкиньмо темряву, а одягнімося у Христове світ-ло! Проженімо гріх, а приймімо осяяні дари Христа! Погорджуймотимчасовою смертю тіла, дозволяючи огорнути себе тепломХристового воскресіння! Хай воскресіння Господнє і Його любовзапалюють нас до щирого служіння Небесному Отцеві, як єдиноїмети нашого життя! Покиньмо сьогодні дружбу із гріхом – хайєдиним нашим другом та приятелем буде Ісус Христос та усе,що в Ньому! Господи Ісусе Христе, змилуйся над нами!Хай світло Господнього воскресіння своїм чистимта життєдай-

ним промінням загляне у кожне людське серце! Воскреслий СинуБожий, дай нам мужності крокувати правдою в житті, проголо-шувати та боронити її, навіть коштом повиснути на хресті, боза тим слідує життя у вічному щасливому воскресінні! Боже наш,огорни Своєю любов’ю та воскресінням усіх людей: немовлят ідорослих, дітей і старших, хворих та немічних, сильних і здоро-вих, у в’язницях та лікарнях, в подорожах і забутих, безсильних іволодарів світу, – приверни усіх до Себе і спаси!Сердечно усіх вітаю й бажаю радості від світлого свята во-

скресіння Христового! Христос воскрес! Воістину воскрес!

Благословення Господнє на Вас!† ІГОР,

Митрополит Львівський УГКЦ

Дано у Львовіпри Архикатедральному соборі

св. Юра19 квітня 2013 року Божого,

у день святителя Методія,учителя слов’ян

В е л и к од н є п о с л а н н я Ми т р о п о л и т а Л ь в і в с ь к о г о

Всесвітлішим та Всечеснішим отцям,Високопреподобним і Преподобним отцям, ченцямта черницям, дорогим та достойним мирянам

Львівської АрхиєпархіїМир усім Вам у Господі та Боже благословення!

Христос Воскрес !

ТРАВЕНЬ РОКУ БОЖОГО ЧИСЛО2

При

підготовціінформ

аційногоблоку

використаноматеріали

Прес-служ

биЛьвівськоїархиєпархії

Кількома рядкамиЗ життя Львівської архиєпархії

Патріярх завітавдо сестер-служебниць

16 квітня Патрі-ярх нашої Церк-ви БлаженнішийСвятослав відвідавпровінційну оби-тель Згромаджен-ня сестер-служеб-ниць НепорочноїД і ви Мар і ї (м .Львів, вул. Пасіч-на, 8). У проповідіпід час Богослужін-ня ПредстоятельУГКЦ поділивсяроздумами над

Божим Словом ,зокрема, заохотивсестер вчитисявід Сина Божоговіддавати Боговівсе, що ми маємо,і бути готовимиприйняти все те,що Він нам дає.Блаженніший Свя-тослав побажав,щоб «час Великогопосту став часомбогопізнання нечерез гарні слова,

а через власнийдосвід отриманняі дарування тоговсього, що Господьнам дарує».

На завершенняПершоієрарх при-вітав нову провін-ційну управу сес-тер-служебниць і

запевнив у своїймолитві.

Повідомилисестри-служебниці

Митрополит Ігормолився разом ізсемінаристами

У середу по четвертійнеділі Великого постуВисокопреосвященнийвладика Ігор, Архиє-пископ і МитрополитЛьвівський , відвідавЛьвівську духовну се-мінарію Святого Духа.Тут, у супроводі управи

семінарії, при співі її ви-хованців та прихожан,архиєрей відслуживЛітурґію Напередосвя-чених Дарів та Утренюз поклонами.У своєму слові Кир

Ігор звернувся до семі-наристів, наголошуючи

на важливості молитвиі цілковитої відданостіБогові осіб, які готують-ся до прийняття свя-тої Тайни Священства.Владика, зокрема, на-голосив на важливостіпосвяти, готовності від-датися на Божу волюта вмінні Його слухати.«Господь Бог має Своїплани виховання люди-ни й зовсім не допускає,щоб людина вказувалаБогові, в який спосібВін повинен її вихову-

вати та приготовлятидо вічного щасливогожиття», – підкресливпроповідник.Насамкінець Митро-

полит звернувся до се-мінарійної спільноти зглибокою батьківськоюнастановою: «Виганяй-мо молитвою та по-стом усі неупорядкованіпристрасні почуваннята готуймо нашу душудо важливої зустрічі зБогом, яка відбудетьсянезабаром!»

На 20-ліття храмузавітавМитрополитУ четверту неділю Великого посту Високопре-

освященний Митрополит Ігор відвідав парафіюУспіння Пресвятої Богородиці, що в с. ЛапаївкаСокільницького протопресвітерату. ПастирськийвізитМитрополита відбувся з нагоди 20-ліття побу-дови храму. Тут архиєрей відслужив АрхиєрейськуБожественну Літурґію, в якій йому співслужилиадміністратор храму о. Інокентій Волошин та о.Андріан Марцін, о. Степан Глушак ї о. МихайлоСтахнів.У своєму слові Високопреосвященний владика

наголосив на важливості віри в житті християнина,а також підкреслив, що християнин має уникатилицемірства і бути правдивим з Богом: «Віра в Бога– необхідна річ до спасіння кожної людини. Хтоне вірує в Бога та не живе згідно з даними людямЗаповідями Божими, така особа прирікає себе навічну загибель, на відкинення від Господа та вічнумуку. Жити вірою – означає цілковито довіритисвоє життя Господові, усе покласти в Його руки,

а зі свого боку – пізнавати Його волю та чинитиусе необхідне, що Йому до вподоби. Бо людина,яка мовить, що вірить у Господа, а живе так, як їйзаманеться, й бажає, щоб Бог пристосовувавсядо її життя, це – не віра, а спокушання Бога», – резюмував проповідник.Після завершення Літурґії о. Інокентій подякував

Митрополитові за спільну молитву з нагодиювілеюхраму, а також за постійну батьківську опіку.

У четверту неділюВеликого посту у храміВоскресіння Христово-го (м. Львів, вул. Горо-доцька, 319а) звучалидуховні твори страс-ного характеру у вико-нанні бандуриста й лір-ника Юліана Китастогота заслуженої хоровоїкапели «Боян». Метацього заходу – допо-могти молільникам за-

глибитись у суть Вели-кого посту. Як повідо-мив сотрудник храмуо. Тарас Грем, післякожної БожественноїЛітурґії, що служиласьу храмі, відомий банду-рист та лірник викону-вав на бандурі покаянніпсалми та канти, які за-становляли слухачів домолитовних роздумів.Також увечер і па -

рафіяни храму моли-лись Хресну дорогуза участю заслуженоїхорової капели «Боян», керівником якої є Ва-силь Чучман. Духовнірозважання, які чита-ли священнослужите-лі, переплітались підчас Хресної дороги зістрасними піснями вчудовому виконанніхорової капели.

Унісонмолитвитамузичнихстраснихтворів

ХРЕСНА ХОДА У ЛЬВОВІ…У Хрестопоклонну неділю, на яку цьогоріч за

збігом припав празник Благовіщення ПресвятоїБогородиці, вулицями Львова пройшла моли-товна Хресна дорога, організована Львівськоюархиєпархією УГКЦ. Участь у ній взяли близько20 тис. осіб. Очолив хресну ходу владика Ігор,Архиєпископ і Митрополит Львівський.

…І В ТЕРНОПОЛІУ Тернополі відбулася Хресна хода, в якій

узяли участь, за різними оцінками, до 15 тисячвірних. Першим 80-кілограмовий хрест разом зісвящениками ніс владика Василій (Семенюк), Архиєпископ іМитрополит Тернопільсько-Зборів-ський.Молитовну процесію, яка йшла централь-ними вулицями Тернополя приблизно 3 години,складали понад 100 священиків, члени монашихзгромаджень, представники влади і молодіжнихспільнот, військові, міліція, працівники культури,медицини та освіти.

ХРЕСНА ДОРОГА НЕНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИВ ЧОРТКОВІ

З благословення владики Дмитра (Григорака),єпарха Бучацького, в катедральному соборіВерховних апостолів Петра і Павла м. Чортковавідбулася імпровізована Хресна дорога ненаро-дженої дитини. Учасниками були діти 1-3 класівмісцевої ґімназії ім. о. Маркіяна Шашкевича, яківідвідують недільну школу при монастирі сестерЗгромадження Пресвятої Родини.

ВИХОВАНЦІ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ ВЗЯЛИУЧАСТЬ У ХРЕСНІЙ ДОРОЗІ

Днями вихованці Бережанської виправноїколонії, що на Тернопільщині, та її працівникивдруге взяли участь у Хресній дорозі. Хлопцімалиможливість висповідатися і прийнятиСвятеПричастя.

МОЛИТОВНИК ДЛЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ17 квітня в Центральному будинку офіцерів

Збройних сил України у Києві відбулася пре-зентація молитовника для військовослужбовців«Молись і служи!». Захід було організовано запідтримки Департаменту соціальної та гумані-тарної політики Міністерства оборони України.

ВЛАДИКА ВЕНЕДИКТ ВІДВІДАВСХІДНУ КОЛЕҐІЮ В АЙХШТЕТТІ

10-15 квітня, в рамках робочої поїздки до Ні-меччини, владика Венедикт, єпископ-помічникЛьвівський, здійснив візит до Східної Колеґії(Collegium Orientale), що в місті Айхштетт (Ба-варія). Під час візиту архиєрей особисто поспіл-кувався зі студентами та керівництвом Колеґії,а також відвідав місцевого римо-католицькогоєпископа Ґреґора Марію Ганке.

РЕҐІОНАЛЬНА КОНФЕРЕНЦІЯ В ОДЕСІЗ 8 по 11 квітня в Одесі тривала реґіональна

конференція Міжнародної християнської мор-ської асоціації (ICMA), в якій взяли участь морськікапелани чотирьох християнських деномінацій,які служать у портах Середземного і Чорногоморів та Близького Сходу, а також запрошеніпредставники профспілкових, державних тагромадських організацій, що працюють сферімореплавства.

ХРЕСНА ДОРОГА У ПРИЛУЦЬКІЙ КОЛОНІЇДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

13 квітня в Прилуцькій виховній колонії волон-тери пенітенціарного душпастирства зустрілися зпідлітками, які є вихідцями різних реґіонів країни.Їх зараз у колонії – близько 300. Вихованці таволонтери взяли участь у Хресній дорозі – моли-товних роздумах про страсті Христові, про досвідВеликого посту як дороги покаяння.

МЕТА ЧАСОПИС ЛЬВІВСЬКОЇ АРХИЄПАРХІЇ УГКЦ 3

Кількома рядкамиГарнізоннийхрам уЛьвовівітав високих

гостей

Від часу, коли для богослу-жінь відкрили гарнізонний храмсвятих апостолів Петра і Павлау м. Львові, у ньому побувалочимало гостей і зацікавленихосіб. Ось і зовсім недавно сюдиу супроводі керівників Західногооперативного командування за-

вітав перший заступник міністраоборониУкраїниОлександрОлій-ник. Тут високий гість зустрівся ізнастоятелем храму та головнимвійськовим капеланом Львівськоїархиєпархії УГКЦ о. СтепаномСусом. Настоятель храму озна-йомив гостей з історією святині, її

цінними пам’ятками. Військовикибули вражені величчю та красоюгарнізонного храму.Заступник міністра оборони

України висловив своє захоплен-ня від того, що такий величнийхрам призначено для духовнихпотреб військовослужбовців тачленів їхніх сімей і був відкритийз нагоди 20-ї річниці утворенняЗбройних сил України саме застаранням військовослужбовців.«Ті люди, які моляться у цьомухрамі, повинні вважати себе най-багатшими людьми», – відзначивна завершення зустрічі високопо-садовець із Києва.

Духовне слово длясвященичих дружин

У суботу після праз-ника Благов іщеннядо Львівської духо -вної семінарії СвятогоДуха з’їхалися дружи-ни священнослужителівЛьвівської митрополії.Тут для них відбували-ся одноденні велико-посні реколекції, котріталановито провадив

ієромонах Ігор Колісник,протоігумен Львівськоїпровінції Згромадженняотців-редемптористів.У реколекційних наукахвін акцентував на важли-вості віри під час звичай-них, щоденних життєвихситуацій, які вимагаютьвеликої витривалості татерпеливості.

Духовна віднова розпо-чалася АрхиєрейськоюБожественноюЛітургією,яку очолив Високопреос-вященний владика Ігор,Архиєпископ і Митропо-лит Львівський. У своємуслові архиєрей закликавдбати про духовний станта скріплюватись у вірі.Крім того, владика Ігорнаголосив, що необхід-но терпеливо прямува-ти до вдосконалення:«Християни подібні досирого дерева, кинутогоу вогонь, яке піниться,не бажає горіти, з якого

виходить вода, парує, ви-сушується, і тоді поволійого огортає полум’я йвоно починає горіти. За-глядаймо часто у нашудушу й просімо Господата наших ближніх, щобдопомагали нам в її очи-щенні, не гніваючись наприкрі слова чи незгодиз нашими поглядами».Додамо,щов часі, коли

мами слухали духовнінауки, з дітьми працю-вали аніматори з парафіїсвв. Володимира і Ольги(вул. Симоненка, 5а).

Євангелізаційнімісії в Рудно

Упродовж трьох днів, з 14 по 16 квітня, тривалиєвангелізаційні місії у парафії Воздвиження Чесно-го Хреста (м. Львів-Рудно), адміністратором якої єо. Теодор Заблоцький.

«Блаженні новомученики УГКЦ – свідки прав-дивої віри» – саме під такою назвою відбувалисьмісії, організовані Комісією Львівської архиєпархіїз питань євангелізації.До місій активно долучились сестри-василіянки,

які привезли сюди мощі блаженного священному-ченика Василія Величковського. Зазначимо, що цімощі перебуватимуть у парафіяльному храмі по-стійно. Також монахині відвідали місцеву середнюзагальноосвітню школу № 74. Під час зустрічейзі школярами монахині виголосили ряд духовнихнаук про свідчення віри в житті цього блаженного.Додамо, що після богослужень ректор Василі-

янського інституту філософсько-богословськихстудій ім.Й.Рутського,що у Брюховичах, ієромонах

Йосафат Хаймик,ЧСВВ провів у храмі чудові реко-лекційні науки. Реколектант на основі недільногоєвангелія про уздоровлення німого поділився зчисленною громадою своїми роздумами. Він на-голосив, що необхідно не лише чути слово Боже,а з вірою приймати його до свого серця.Як повідомив о. Теодор Заблоцький, віряни па-

рафіяльної спільноти радо приходили на духовнінауки, багато з них приступили до святих ТайнПокаяння та Євхаристії.

Молодіжні реколекції в БрюховичахУпродовж трьох днів, з 5 по 7

квітня, у Василіянському інсти-туті філософсько-богословськихстудій в смт. Брюховичі тривалимолодіжні реколекції на тему«Все своє життя Христу Боговівіддаймо».Реколекційні науки провадив о.

Василь Огірко, ЧСВВ. Він провівп’ять наук, які безпосередньостосувалися значення Бога та

довіри Йому в нашому житті.Учасники реколекцій, віком 13-15років, охоче брали участь внауках та інтерактивних іграх, якібули частиною духовної віднови.Як повідомили організатори,

молодь позитивно сприйняла ре-колекції.Чимало з них висловилибажання, щоби подібні заходивідбувалися частіше.

МІСІЇ ТВЕРЕЗОСТІ В УГКЦ ТРИВАЮТЬ11 квітня в парафії Пресвятої Трійці у с. Терно-

виці, що на Яворівщині, відбулися місії тверезос-ті. Одразу зауважимо, що вже певний час у ційпарафії люди не справляють поминок, як одну знагод для вживання алкоголю, – повідомив д-нТарас Гадомський.

ПЛЕКАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІУ БРОДІВСЬКІЙ ҐІМНАЗІЇ

12 квітня у Бродівській ґімназії ім. Івана Труша, врамках тижня духовності, відбувся урок-плеканняекологічної відповідальності. Захід провів головаЕкологічної комісії Сокальсько-Жовківської єпархіїо. Тарас Дзьоба.

У РИМІ ВІДІЙШЛА ПО ВІЧНУ НАГОРОДУСЕСТРА-СЛУЖЕБНИЦЯ СОФІЯ МУДРА

Уранці 12 квітня в Римі, на 70-му році чернечогопокликання, відійшла до вічності сестра-служеб-ниця Софія Анастасія Мудра – рідна сестра вла-дики Софрона Мудрого, ЧСВВ. Вона народилася8 лютого 1922 року в Золочеві на Львівщині, 1943 року вступила до Згромадження сестер-служеб-ниць Непорочної Діви Марії, склавши вічні обіти1959 року.

У ДРОГОБИЦЬКІЙ СЕМІНАРІЇ ПОМ’ЯНУЛИВЛАДИКУ ЮЛІАНА (ВОРОНОВСЬКОГО)

8 квітня, напередодні 40-го дня після смертіпершого єпископа Самбірсько-Дрогобицькоїєпархії УКГЦ та засновника Дрогобицької духо-вної семінарії владики Юліана (Вороновського),семінаристи підготували Вечір пам’яті. Молитва іспогади – ось два аспекти, на яких наголошувалицього вечора.

ВЛАДИКА ГЛІБ ВІДВІДАВ ВІРНИХ УГКЦВ ІРЛАНДІЇ

7 квітня, на свято Благовіщення та в Хрестопо-клонну неділю, владика Гліб (Лончина), єпископєпархії Пресвятої Родини з осідком у Лондоні,відвідав вірних Української Греко-КатолицькоїЦеркви в Ірландії, де в храмі БлаженногоМиколаяЧарнецького м. Дубліна відслужив БожественнуЛітурґію.

УКРАЇНЦІ РИГИ ОТРИМАЛИ СВЯЩЕНИКА31 березня в ризькій парафії УГКЦ (Латвія) роз-

почав душпастирське служіння о.РоманСапужак,який виявив бажання працювати для українськоїдіаспори і був переведений до Риги.

БЛИЗЬКО ШЕСТИ ТИСЯЧ ШКОЛЯРІВ ВЗЯЛОУЧАСТЬ У ПРОЩІ ДО МОЩЕЙ

СВЯТОГО ДОНА БОСКО8 квітня, з нагоди перебування в м. Львові

мощей Дона Боско – покровителя дітей, молоді,батьків і педагогів, відбулася проща учнів шкілміста до храму Покрова Пресвятої Богородиці(вул. Личаківська, 175), де з 6 квітня виставленосвятиню для вшанування і молитви всіх охочих.

СЕМІНАРИ НА ТЕМУ «АЛКОГОЛЬ ТА ПРАВДАПРО НЬОГО»

9-го квітня у львівських загальноосвітніх серед-ніх школах№ 27 та№ 52 були проведені семінарина тему «Алкоголь та правда про нього». Вониорганізовані підкомісією «За тверезість життя» уЛьвівській архиєпархії.Провів семінари працівникпідкомісії диякон Тарас Гадомський.

ВЕЛИКОПОСНІ РЕКОЛЕКЦІЇДЛЯ ГРЕКО-КАТОЛИКІВ У РОСІЇ

5-7 квітня в греко-католицькій парафії м.МегіонХанти-Мансійського округу Росії відбулися ве-ликопосні реколекції для мирян. Духовні вправипровів протоієрей Андрій Звєрєв – парох парафіїсв. священномученика Йосафата м. КопєйськЧелябінської області, – повідомив адміністраторпарафії о. Василь Мельникович.


У катедральномусоборі Верховнихапостолів Петра іПавла м. Чортко-ва протягом 6-15 квітня перебувалакопія Туринськоїплащаниц і . Досвятині мали мож-ливість прийти якмісцеві жителі, так і

(у визначений час)вірні з деканатівєпархії. Вшануватиплащаницю актив-но приходили сту-денти та учні шкілміста. Зокрема, засприяння директо-ра Чортківської ґім-назії імені о. Мар-кіяна Шашкевича,

ґімназисти трьохвікових категорійа к т и вно вз ялиучасть у прощі доплащаниці.В часі перебу-

вання копії Турин-ської плащаниціу храмі за участюсвящеників єпархіївідбулося Велике

соборування: ба-гато потребуючихмогли випрошува-ти ласку оздоров-лення для душі і

тіла. Близько тися-чі вірних того дняприступили до свя-тих Таїнств Сповідіта Євхаристії.

З життя УГКЦ Патріярх завітавдо наймолодшої

парафії

У четверту неділю Великого посту Бла-женніший Святослав (Шевчук) молився у с.Северинівці, що на Київщині – в одній із най-молодших парафій Київської архиєпархії УГКЦ.Таким жестом Глава Церкви хотів запевнитивірних цієї парафії, що ієрархія Церкви про нихпам’ятає та всіляко їх підтримує.

– Ми часом не вповні усвідомлюємо того,що людина є духовною істотою , – сказав

Блаженніший Святослав під час проповіді наБожественній Літурґії. – Адже все те, що знами відбувається в тілесному, матеріальномусвіті, навіть наші психологічні переживання, євиявом духовної сфери людини.Глава УГКЦ пригадав, що цього року, який є

Роком віри, католики світу дякують Господу задар віри, який «стільки часу на наших земляхплодоносить».

– Просимо Бога, щоб Він робив нас щоразубільшими у вірі. Адже якщо Дух Божий будесеред нас і в нас, то всі гріхи і немочі можнабуде подолати, – завершив він.Після Літурґії Патріярх поспілкувався з па-

рафіянами, оглянув катехитичний клас та від-відав будівництво храму.

УМиколаєвізведуть першийгреко-католиць-

кий храм14 квітня влади-

ка Василь (Івасюк),екзарх Одесько-Кримський УГКЦ,за участю деканаМиколаївськогодеканату РоманБалита, священи-ків та інших духо-вних осіб екзарха-ту освятив хрест ітериторію під бу-дівництво першогогреко-католицько-го храму у Мико-

лаєві. За словамивладики Василя,будівництво храму– це благословен-ня і милість Божадля людей, які тутпроживають.Як відомо, греко-

католицька гро-мада в Миколаєвібула зареєстро-вана в 2005 році.І лише у 2012 роціїй було виділеноземельну ділян-

ку під побудовухраму в обласно-му центрі. Першийгреко-католицькийхрам тут буде зве-дено в береговійзоні мікрорайонуПівнічний, на вул.Архітектора Ста-рова.

– На час мого

приходу до Ми -колаєва, – розпо-відає настоятельгреко-католицькоїгромади о. ТарасПавлюс, – в пара-фії налічувалосявсього восьмероосіб. В даний часу нас щотижнявідбуваються бо-

гослужіння в ри-мо-католицькомукостелі, оскількипоки що не маємосвого приміщення.На Літурґію при-ходить близько50-60 осіб. А самагромада налічуєнабагато більше,понад 150 осіб.

УЧернівцяхпройшлаекуменічна

Хресна хода

У четверт у нед і -лю Великого постувулицями Чернівцівпройшла екуменічнаХресна хода. Захід ізблагословення влади-ки Миколи (Сімкайла),

єпарха Коломийсько-Чернівецького, очоливо. Валерій Сиротюк,вікарій Буковинський.У ході разом із духо-венством УГКЦ та РКЦмолився вірменський

священик Нерсес , – пов ідомив Антон ійРомко.Цього року тексти

для роздумів читаличлени братства та се-стрицтва собору Успін-ня Пресвятої Богоро-диці. Одну зі стаційзачитував шестирічнийТарас, учень недільноїшколи . Після цьогобіля хреста зібралося

багато дітей, які згодомнесли хрест.Майже три години

буковинці жили жит-тям біблійного народучасів Христа. Останніхвилини духовного дій-ства – поцілунок древа,на якому вмирав СинБожий, – проходили успівкатедральному со-борі Успіння ПресвятоїБогородиці.

УЧортковіперебувала копія

Туринської плащаниці

УКРАЇНЦІ ПРАЗНИКУЮТЬ У МАДРИДІ7 квітня у парафії Благовіщення Пресвятої

Діви Марії, що в Мадриді, відзначили храмовесвято. Сюди завітав владика Діонісій (Ляхович),Апостольський візитатор для українських греко-католиків Італії та Іспанії, де відслужив Боже-ственну Літурґію.

КОМПАНІЯ LIFE:) – «КАРІТАСУ УКРАЇНИ»У рамках соціального проекту «Час добрих

вчинків!» оператор мобільного зв’язку life:) пере-дав майже 400 мобільних телефонів підопічним«Карітасу України».Через реґіональні організації«Карітасу» телефони зі стартовими пакетамибудуть передані представникам незахищенихверств населення у Києві, Тернополі, Львові,Дрогобичі і Бродах.

ВЕЛИКОПОСНІ РЕКОЛЕКЦІЇ ДЛЯПРАЦІВНИКІВ ПАТРІАРШОЇ КУРІЇ УГКЦ

3-5 квітня у реколекційно-відпочинковомукомплесі Львівської архиєпархії УГКЦ відбулисявеликопісні реколекції під гаслом «Бог обернувусе на добре», які для працівників Патріаршоїкурії УГКЦ провів владика Богдан (Дзюрах), Ад-міністратор Патріаршої курії УГКЦ.

ЮВІЛЕЙ ВЛАДИКИ СОФРОНА МУДРОГО27 листопада цього року владиці Софронові

(Мудрому) виповнюється 90 років. З цієї нагодив Івано-Франківську створили організаційнийкомітет, який планує та організовує заходи, при-урочені святкуванню. Вже розпочали роботу наддокументальнимфільмом про владику Софрона.

ВИСОКІ РОЗМОВИ ПРО ЮВІЛЕЙХРИЩЕННЯ РУСІ-УКРАЇНИ

Блаженніший Святослав (Шевчук) узяв участьу зустрічі Президента України Віктора Янукови-ча із Всеукраїнською радою Церков і релігійнихорганізацій. Зустріч була відзначенню 1025-річчязапровадження християнства в Київській Русі.

У СЛАВУТИЧІ ОСВЯТИЛИ ХРЕСТПІД ЗАБУДОВУ ХРАМУ

У м. Славутичі (Київщина) владика Йосиф(Мілян), Єпископ-помічник Київської архиєпархіїУГКЦ, освятив хрест та місце під забудову храмуСвятого АрхистратигаМихаїла УГКЦ.Урочистостірозпочалися Архиєрейською БожественноюЛітургією Василя Великого, яку очолив владикаЙосиф.

У МАДРИДІ ПРОВЕЛИ ВЕЧІР-РЕКВІЄМ,ПРИСВЯЧЕНИЙ УКРАЇНСЬКИМ

НОВОМУЧЕНИКАМВ українській парафії Благовіщення Пресвятої

Діви Марії м. Мадрида відбувся вечір-реквієм,присвячений 50-річчю виходу з тюремного за-слання Патріарха УГКЦ Йосифа (Сліпого) тавшануванню нових священномучеників УГКЦ,беатифікованих Папою ІваномПавлом ІІ 27 черв-ня 2001 року у Львові. Захід проведено в рамках1025-річчя Хрищення Русі-України та Року віри.

ПАЛОМНИЦТВО ДО СВЯТОГО КЛИМЕНТАНещодавно відбулося паломництво духовен-

ства Херсонського деканатуОдесько-Кримськогоекзархату УГКЦ до храму Пресвятої Тройці, щоу смт Відрадне (Автономна Республіка Крим). Проща була приурочена до Року віри.

ВЕЛИКОПОСНІ РЕКОЛЕКЦІЇ В БАРСЕЛОНІДля українців в Іспанії, в храмі Матері Божої

Неустанної Помочі, що в Барселоні, де душпас-тирюють отці редемптористи, відбулися триденніреколекції під проводом о. Євгена Небесняка,салезіанина.

Матеріали 4-5 сторінок

підготувалидепартамент

інформаціїУГК

Ц,іредакція

газети «Мета»


В часі Великого посту пара-фіяльна спільнота катедраль-ного собору Покрова Пре-святої Богородиці УГКЦ м .Донецька вшанувала пам’ятьабортованих дітей. Про абортта його наслідки розповілаприсутн ім параф іянам с .Єроніма Вовчак, СНДМ. Післяцього усі помолилися Хреснудорогу ненародженої дитини,яку провадила с . Єронімаспільно з парафіяльною мо-

лоддю . Наостанок до усіхприсутніх звернувся владикаСтепан (Меньок), екзарх До-нецько -Харк івський УГКЦ ,який назвав аборт «сучаснимгеноцидом», адже щороку, зайого словами, у всьому світівбивають близько 54 міль-йонів ненароджених дітей .В Україн і офіц ійно зареє -стровано смерть від абортублизько 30 мільйонів дітей.

У другу неділю Вели-кого Посту на парафіїСвятого Володимираміста Черкас відбулисящорічні триденні Вели-копосні реколекції, якіна запрошення адмі-

ністратора парафії о.Петра Кічули провадиво. Віталій Воєца. Цьогороку темою реколекційбуло – «Віра, і яка вонає у мені». У своїх на-уках отець-реколектант

також заторкнув питанняспіввідношення хворобитіла та душі, поняття іважливість тиші та сти-шення у нашому житті,глибшого усвідомленняважливості Таїнства По-каяння, а також дружби,яку можемо мати нелише від людей, але йвід самого Ісуса Христа.Також на запрошення

настоятеля відгукнувсявипускник Дрогобицькоїдуховної семінарії бр.

Іван Ковальчук, якийвиголосив науки проважливість віри длякожної людини та рольПречистої Богородиці упитанні нашого особис-того спасіння.На завершення ре-

колекцій відбулося со-борування вірних та назгадку були роздані об-разочки.

ПовідомилаГалина КІЧУЛА

З життя УГКЦВеликопосніреколекції

в місті Черкаси

«Шлях болю» вІвано-ФранківськуУчасники молодіжної

християнської спільноти«ЯЖИВУ»,щопри пара-фії Покрова ПресвятоїБогородиці м. Вінниці,під проводом о. ТеодосіяСавчука, ВС, здійснилипоїздку до Івано-Фран-ківська. Молодь показу-вала виставу під назвою«Шлях болю», сюжетомякої були останні годинижиття Господа нашогоІсуса Христа та їх зна-чення у житті людини.Дебют вистави від-

бувся у селі Микитинціпід Івано-Франківськом,у рідному селі о. Тео-

досія. У виступі такожбрав участь народнийаматорський хор духо-вної музики «Сяйво». Учасники вистави малинагоду побувати у музеїісторії села та служитиБожественну Літурґію упарафіяльному храмі.Жителі села тепло при-йняли гостей, а також,показуючи прикладсправжнього християни-на, нагодували і прийня-ли молодь на ночівлю.Наступного дня вінни-

чани виступали у храміСвв. Кирила та Мето-дія в селі Крихівці, що

знаходиться під опікоюотців згромадження Во-плоченого Слова. Післявиступу учасники побу-вали у Домі Милосердя,яким опікуються сестри-монахині Чернечої Роди-ни Воплоченого Слова.Вистава розчулила

людей до сліз. Хочеться

вірити в те,що особливоу час Великого постукожен задумається надсвоїм життям, над скоє-ними гріхами, які сталипричиною страждань ісмерті Ісуса Христа.

Оксана ФІЛЬ,учасниця спільноти

«Я ЖИВУ».

В Донецьку молилися заабортованих дітей

У Венґожевівідбулися

Таворські говінняЦього року у Святомихайлівському василіян-

ському монастирі у Венґожеві (Польща) відбулисячергові духовні вправи під духовнимпроводом ієрм.Ігоря Гарасима ЧСВВ, на які приїхали люди з Вар-шави,Ольштина,Срокова,ЛідзбаркаВармінського,Ґурова, а також з міста Радехів Львівської області.Цьогорічні Таворські говіння – саме таку назву

мають ці духовні вправи – відбуваються в часіВеликого Посту. Щоб учасники говінь могли кращепізнати живу традицію Східної Церкви, у четверта п’ятницю служилася свята Літурґія Перед-шеосвячених Дарів, яку супроводжували співомпарафіяни з Гіжицька Богдан П’єтночка та Роман

Туз – випускники реґентського інституту в Пере-мишлі. Учасники спільно читали Євангеліє відМатея, спільно ділилися своїми думками, а також,окрім церковного правила, мали духовні науки прохристиянську свободу.

Ієромонах Ігор ГАРАСИМ, ЧСВВ

«Хресту твоєму поклоняємось, Владико, і святевоскресіння Твоє славимо!»Цяпрекраснамолитвапоклоніння хресту, тобто визнання терпіння Хрис-та і перемога Життя над смертю – воскресінняІсуса – присутня як у західній (у римо-католиків),так і в східній літурґійній традиції.Під спів саме цієї молитви у Донецьку 24 бе-

резня, в першу неділю Великого посту та у святоВербної неділі за римо-католицьким церковнимкалендарем, почалася спільна хресна хода відгреко-католицького катедрального храму ПокроваПресвятої Богородиці до римо-католицького косте-лу св.Йосифа. Таким чином уже другий рік поспільхристияни двох обрядів звершують спільну ходу,молитовно переживаючи страждання Христа,щобне тільки виявити і зміцнити свою віру, але й за-свідчити єдність Вселенської Христової Церкви,яка насправді дихає двома «легенями» східної ізахідної традицій, а також з метою євангелізації.Міська влада Донецька прихильно поставилася

до цього молитовного заходу і надала у супровідвідділ правоохоронців, які подбали про безпекухресної ходи, за що учасники заходу щиро їмвдячні. Це, окрім іншого, підкреслив о. Річард узавершальному слові в костелі.Хресну ходу очолили священики: греко-като-

лицькі – о. Роман Вовк, о. Лев Кметко, о. МихайлоЗаверчук, о. Сергій Паламарчук; римо-католиць-кий – о. Річард, а також сестри-служебниці Непо-рочної Діви Марії та черниці Римо-КатолицькоїЦеркви.Серед учасників ходи була і молодь, і люди як

середнього, так і старшого віку. І всі долали цюдорогу, неначе справді брали участь у хресній ходіСпасителя на Голготу.На кожній стації з короткими зупинками читало-

ся розважання страстей Хресної дороги Христа.Сміливий і рішучий дівочий голос, підсиленийколонкою мегафону, під час усієї дороги співавмолитовні пісні, і їх підхоплювали усі.Погода в цей день була холодно-вітряною, зі

сніговієм та хурделицею, однак вірян на хреснуходу зібралося майже сто осіб. Час від часу про-бивалося з-за хмар сонячне проміння, і це вигля-дало, наче Бог посилає промені Своєї благодатіна окутане негожою похмурістю місто. І справді,сонячне проміння в таку погоду – це образ щедроїБожої руки і мов подих вічної Любові, що прагнерозвіяти похмурі хмари невірства багатьох. Алехто і як сприймає її, цю благодать, особливо колийдеться про тих, хто зустрічав дорогою ту хреснуходу? Хоч перехожі з цікавістю спостерігали занею, та, здається, мало хто розумів, що це від-бувається. Ніхто не сумнівався лише в тому, щоце – реліґійний похід. Хтось з перехожих навітьзапитав, кого це ховають… Деколи думається,скільки ж то ще потрібно живого і життєдайногоЄвангельського Слова, щоб розбудити часто охо-плене, на жаль, не лише негожою похмурістю, алей сном невірства місто!Розважання першої стації Хресної дороги від-

булося у храмі Покрова Пресвятої Богородиці(УГКЦ), коли до вірних з пастирським словом про-мовляли і владика Степан (Меньок), екзарх Доне-цько-Харківський УГКЦ, і парох римо-католицькоїспільноти о. Річард.У греко-католицькій церкві св.Миколая молили-

ся восьму стацію, згадуючи під час розважання пропобожних єрусалимських жінок, які з гірким плачемі співчуттям слідували за Христом страсною до-рогою на місце розп’яття. «Не плачте наді мною,а плачте над собою та над вашими дітьми!» (Лк.23.28) – так промовив Спаситель до них. Любов іспівчуття до людей перевищуєфізичний біль ІсусаХриста. І чи це не виклик для нас?..Наблизившись до костелу св.Йосифа і завершу-

ючи ходу, віряни молитовно розважали над остан-ньою стацією Хресної дороги, коли Ісуса Христавкладають до гробу. Уже в самому костелі словаподяки за спільну молитву висловили о. Річард івладика Степан.Похід закінчився. Однак вірні не хотіли роз-

ходитися! Щось об’єднало усіх. Ось так спільнамолитва робить нас однією духовною родиною.Окрім того, ми чітко зрозуміли у ті хвилини, щояк би ми, віруючі, не були розкидані чи у нашомувеликому місті, чи й у цілому світі, вона – молитва,нас об’єднує. І ще – що нас, християн, є багато.

Учасник хресної ходи

Хресна ходав Донецьку


http://ww

w.invictory.org/new

s/ Християнський

погляд». biblepravda.com/ K

atolik.ru CN

L-NEW

S – християнськіновини http://latelynews.org

Мандруючи інтернетом

Âàòèêàí çàêëèêàº ïðèïèíèòè äèñêðèì³íàö³þ õðèñòèÿí ó ªâðîï³Ватикан стурбований

відсутністючуйностісередєвропейського населеннящодо проблемидискримі-нації християн на конти-ненті. Представник держ-секретаріату Ватикану о.Флоріан Кольфхаус по-яснив в інтерв’ю порталуdomradio.de, що,незважа-ючинавідсутність прямихпереслідувань християнза віру, в Європі зафіксо-вані численні факти дис-кримінації християн.Акти вандалізму щодо

святинь поступово пере-творюються на звичне

явище, регулярно фіксу-ються в різних європей-ських країнах.Наприклад,у Німеччині щорічно здій-снюються від 300 до 400 актіввандалізмувцерквахта на християнських кла-довищах.Близько 400 ви-падківдискримінаціїщодопредставників реліґійнихустанов зафіксовано заперші 10 місяців 2012 року у Франції. Статис-тика інших європейськихдержав також невтішна.

«При цьому повідо-млення про протиправнідії щодо християнських

установ вкрай рідко пу-блікуються в ЗМІ. Колищо-небудь подібне тра-пляється стосовно, на-приклад, синагоги, то миспостерігаємо хвилю зро-зумілого обурення в ЗМІ,а що до християнськиххрамів і кладовищ, то вЄвропі бракує чутливостістосовно антихристиян-ських акцій», – з жалемпрокоментував ситуаціюо. Кольфхаус.Він вважає,що необхідно привертатидо цього увагу на політич-ному рівні.

«Киріос»

Ïàïà ïðèçíà÷èâ êîì³ñ³þ, ÿêà äîïîìàãàòèìå ðåôîðìóâàòè Êóð³þДержавний секретарі-

ат Ватикану повідомивпро те, що Папа Фран-циск іменував комісію здев’яти кардиналів, якідопомагатимуть йомуреформувати ватикан-ську бюрократію. Такурекомендацію кардиналивисловили ще під часобговорень напередодніконклаву.У списку обраних кар-

диналів є представникиусіх п’яти континентів.Двоє з них представля-ють Європу – традиційнесерце Церкви, і лишеодин із них – італієць.Координаторомцієї групиПапа призначив карди-нала Оскара РодріґесаМарадьяґу з Гондурасу.

До складу комісії уві-йшли:кардинал Джузеппе

Бертелло, президент Гу-бернаторства міста-дер-жави Ватикан;кардинал Франсіско

Хав’єр Еррасуріс Осса,Архиєпископ-емеритСаньтьяґо-де-Чилі (Чилі);кардиналОсвальд Ґра-

сіас, Архиєпископ Бом-бею (Індія);кардинал Рейнхард

Маркс , АрхиєпископМюнхена та Фрайзинґа(Німеччина);кардинал Лоран Мон-

сенґвоПасіня,Архиєпис-коп Кіншаси (Демокра-тична Республіка Конго);кардинал Шон Патрік

О’Меллі, Архиєпископ

Бостона (США);кардинал Джордж

Пелл, Архиєпископ Сід-нею (Австралія);кардинал Оскар Ан-

дрес Родріґес Марадья-ґа, Архиєпископ Тегусі-гальпи (Гондурас) – вролікоординатора;

ЄпископМарчеллоСе-мераро зАльбано (Італія)– в ролі секретаря.Перша зустріч членів

цієї групи запланованана 1-3 жовтня 2013 року,однак Святіший Отецьвже контактує із вищезаз-наченими кардиналами.

ЧЕРЕЗ ЗРОСТАННЯ ПОКЛИКАНЬСША РОЗБУДОВУЮТЬ СЕМІНАРІЮ У РИМІАмериканська семінарія в Римі вщерть пере-

повнена студентами: зараз там навчаються 250 семінаристів, а охочих вступити є значно більше.З огляду на це там прийняли рішення побудуватинове, 10-поверхове крило семінарії, розташованоїна пагорбі Янікулум. У фундамент вже заклалиперший камінь. Будівлю планують здати в екс-плуатацію восени наступного року. Гроші на бу-дівництво – 8,5 млн. доларів – пожертвувала однаамериканська родина.

– Нова будівля, – пояснює віце-ректор Папськоїпівнічноамериканської семінарії о.МайклФармер,– потрібна насамперед тому, що вже кілька роківохочих вчитися у семінарії більше, аніж вона можевмістити. Нині у нас – понад 250 семінаристів. Ібільше місць немає. Також нам потрібні місця длятих лекцій, які 50 років тому ще не викладали, на-приклад, з гомілетики. Така переповненість нашоїсемінарії в основному пов’язана з тим,що уЦерквів СполученихШтатах зростає кількість покликань;крім цього, в нашій семінарії готуються до служіннятакож і семінаристи Канади та Австралії.

http://pl.radiovaticana.va

Çà 13 ðîê³â ê³ëüê³ñòü ïàëåñòèíñüêèõ õðèñòèÿí ñêîðîòèëàñÿ âäâ³÷³Кількість християн на території

Палестини в період 2000-2013 рр. скоротилася вдвічі: якщо напочатку тисячоліття християн-ство тут сповідували 2% насе-лення, то через 13 років – лише1%. Такі результати дослідження,проведеного палестинськоюхристиянкою – викладачем між-народного права, членом му-сульмансько-християнськогоКомітету зі збереження Єру-салиму і Святої Землі ХанноюІссою. Зменшення чисельностіхристиян на Близькому Сходідослідниця називає «соціальноюкатастрофою».Сьогодні близько 47 тис. хрис-

тиян живе на зайнятих Ізраїлемв 1967 році палестинських те-риторіях, і ще 110 тис. християн

проживає на землях, де в 1948 році виникла Ізраїльська дер-жава. Цікаво, що в 1948 році вЄрусалимі налічувалося 27 тис.християн, а зараз – близько 5 тис.Різке скорочення частки хрис-

тиян в Палестині є, по-перше,наслідком еміґрації, а, по-друге,обумовлено низьким темпомпри-росту християнського населення

порівняно з мусульманським.На думку о. Мануеля Мусала-

ма, який довший час служив водному з храмів сектора Газа,необхідно створити протидіюполітичним, економічним та со-ціальним чинникам, які спричи-нюють вимушену еміґрацію хрис-тиян. Зокрема, про причини емі-ґрації християн з палестинськихтериторій священик говоритьтаке: «Християни виїжджають зГази та інших міст, оскільки тутвідсутні гідні умови для життя.Вони продають свої квартирив Єрусалимі, оскільки за них їмпропонують величезні суми, наякі вони можуть купити житло наЗаході, де, на їхню думку, зна-йдуть краще життя».

Fides

Софію Київську та Ки-єво-Печерську Лавру не-вдовзі можуть виключитиз переліку об’єктів охоро-ни культурної та історич-ної спадщини ЮНЕСКО.Такі дані побутують у Ко-місії з культури Київради.За словами голови ко-

місії Дмитра Нікульши-на, нещодавно депутатиКиївради проіґнорувалидокумент, що регламен-

тує діяльність у буфернійзоні пам’яток. Подейку-ють, що Київ можуть заце виключити зі спискуохоронної зони ЮНЕС-КО. Попри це, нещодав-но Вищий господарськийсуд України зобов’язавКиївраду укласти договірщодо оренди ділянки зтовариством «Дікас», який дозволить будівни-цтво 47-метрової «висо-

тки» поблизу Софії Київ-ської. У цьому договорійдеться про землю наперетині вул.Стрілецькоїта Георгіївського про-вулку.Нагадаємо, що від-

недавна Київ інспектуєкомісія ЮНЕСКО. Вартозазначити, що представ-ники комісії не оминулиувагою й буферну зонуСофії Київської, пробле-

ма якої уже не впершевисвітлюється у ЗМІ тавикликає досить нео-днозначні погляди щодоякої б то не було діяль-ності у ній.

«Киріос»

Óêðà¿íñüê³ ñâÿòèí³ íà ãðàí³ âèêëþ÷åííÿ ç ÞÍÅÑÊÎ

НА СІЦИЛІЇ ВБИВАЮТЬЗА ПОГАНУ ПРОПОВІДЬ

33-річний безробітний Антоніо Інкандела за-арештований за звинуваченням у вбивстві свя-щеника. У поліції він заявив, що не зміг витерпітипроповідь о.Мікеле Ді Стефано, яка здалася йомунизькопробною. За це він і побив літнього свяще-ника. Інкандела пояснив, що не мав наміру вбитисвященика, а тільки хотів «дати йому урок», алене розрахував своєї сили і забив сільського падрена смерть.Інцидент стався 27 лютого в невеликому селищі

Уммарі на західному узбережжі Сіцилії, поблизуТрапані. Убивця накинувся на о. Мікеле Ді Сте-фано під час сну останнього і почав бити рукоят-кою мотики. Він не тільки убив, але й пограбувавсвященика. Його затримали, коли злочинецьспробував використовувати банківську кредитнукартку священика в банкоматі, – повідомили пред-ставники поліції.Розслідування триває. Не виключено, що пояс-

нення вбивці вигадані ним з метою применшитисвою вину.

ДЛЯ БУДІВНИЦТВА МЕЧЕТЕЙ І ЦЕРКОВПОТРІБНЕ ЄДИНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Коптський патріарх Тавадрос II запросив право-вої допомоги для будівництва церков у Єгипті. Назустрічі з представниками радишури, які прийшлидо патріарха висловити свої співчуття з приводуостанніх нападів на місцевих християн, главаКоптської Церкви заявив, що Єгипту необхіднезаконодавство, яке перешкоджало би розвиткуреліґійних конфліктів.Багато мусульман виступає проти твореного

екстремістами беззаконня, але «одних добрих по-чуттів» недостатньо. Згідно з заявою члена шуриНадії Хенрі, патріарх Тавадрос II зажадав у полі-тиків єдиного законодавства стосовно принципівбудівництва мусульманських і християнських куль-тових споруд. У 2011 році правляча тоді Верховнарада збройних сил пообіцяла християнам подібнийзакон, але його так і не було прийнято.Зараз копти вимагають зняття обмежень на

будівництво та реконструкцію церков. За данимиєгипетського міністерства у справах реліґій, в країнінараховується близько 92 тис. мечетей. Кількістьцерков, згідно з газетою «Аль-Ахрам», не переви-щує 2,5 тисячі.До слова кажучи, за нещодавній напад ісламістів

на собор св. Марка в Каїрі було заарештовано...коптів.

«Киріос»


http

://w

ww.

invi

ctor

y.or

g/ne

ws/

Християнський

погляд

». b

ible

prav

da.c

om/ K

atol

ik.ru

CN

L-N

EWS

– християнськіновини

http

://la

tely

new

s.org

ªïèñêîï ðîçêðèâ ì³æíàðîäíó çìîâó ç³ ñêîðî÷åííÿ íàñåëåííÿ Çåìë³Єпископ міста Алькала-де-

Енарес (Іспанія) Хуан АнтоніоРейґ Пла звинувачує університе-ти, політичні партії, профспілки,а також ООН, ЮНЕСКО та деякіінші політичні інститути у фінан-суванні проектів, спрямованихна скорочення народонаселення,повідомляє «La Vanguardia» встатті, підготовленій за матеріа-лами аґентства «Europa Press». Таким чином священнослужительвключився в дебати про іспан-ський закон щодо абортів.

«Це грандіозний проект всьогоцього міжнародного комплексу– зменшити число їдців, щоб застолом не додавалося народу», – заявив монс.Рейґ Пла в інтерв’ю,зіславшись на слова Папи ІванаПавла II в енцикліці «Evangelium Vitae» від 1995 року.За словами єпископа, корінна

причина – парадигма, породжена«сексуальною революцією», щомає продовження в «антрополо-гічній революції, яка бажає змі-нити природу людини». В Іспанії

він нарахував 17 законів та указів«проти життя, шлюбу і сім’ї».

Çàìàõ íà ñòàðîäàâí³é ãîäèííèê

У древньому католицькому со-борі французького Ліона іранецьрозбив астрономічний годинник.За інформацією видання «Le Progres», 28-річний громадянинІрану, перебуваючи в соборі Сен-

Жан, залізним прутом спробуваввивести з ладу механізм годинни-ка, датованого XIV століттям. Хочвандала невдовзі було заарешто-вано, однак частина механізмупостраждала.Погромник пояснивсвої дії тим, що величність годин-ника заважає зосередитися намолитві.ЛіонськийсоборСен-Жан,будів-

ництвоякого триваловперіод з XII по XV ст., є об’єктом ВсесвітньоїспадщиниЮНЕСКО. У храмі зна-ходиться діючий астрономічнийгодинник, що є найстаршим уФранції і одним із найстарших у

світі. Його було сконструйованов XIV ст., а в останній чверті XVI ст., після пошкодження його гуге-нотами, – реставровано. У XVIII ст. на ньому з’явився хвилиннийциферблат зі стрілкою. Годинникпоказує години, хвилини, дату, по-ложення Місяця і Сонця відносноЗемлі, а також схід найбільшяскравих зірок над Ліоном. Пере-дзвін годинника супроводжуєтьсярухом ляльок-автоматів, що роз-міщені у верхній частині годинникаі зображують сценки на реліґійнітеми, і лунає 4 рази на день.

Cедмица.RU

Â ªðóñàëèì³ ç’ÿâèòüñÿ ìóçåé ³ñòîð³¿ õðèñòèÿíñòâà«Terra Sancta Museum», який

відкриється Єрусалимі на Via Dolorosa (Хресна Дорога) в 2015 році, розповідатиме про корінняхристиянства і сучасного релі-ґійного життя на Святій Землі.Про це в інтерв’ю Радіо Ватиканповідомив францисканський кус-тод Святої Землі П’єр-БаттістаПіццабалла, який є одним з ко-ординаторів проекту. На думкуорганізаторів музею, у зв’язку зослабленням християнства наєвропейському континенті вини-кла необхідність задуматися надйого витоками.

До музею запрошуватимутьлюдей різних віровизнань. Істо-ричні факти, зокрема, й історіюІзраїлю, буде подано в «пози-тивному руслі, без провокацій»,з розрахунком на те, що музейстане місцем зустрічей для пред-ставників різних реліґій.Що ж стосується самого му-

зейного комплексу, то він розки-неться на площі 2 тис. кв. м і міс-титиме предмети археологічнихрозкопок, історичні артефакти,мультимедіа тощо. На початкуVia Dolorosa буде представленааудіо-візуальна частина про іс-

торію шляху Христа на Голгофу іхраму Гробу Господнього. Музейтакож розповість про історіюфранцисканської кустодії СвятоїЗемлі від часу хрестових походівдо сучасності.

CNL-NEWS

Âåëèêäåíü ó Òóðå÷÷èí³ áåç ñâÿùåíèêà

Десятки вірмен зі-бралися 31 березня увідреставрованій черезмайже століття вірмен-ській церкві «Сурб Кіра-кос» у Діарбекірі (містота район на південномусході Туреччини),абивід-

святкувати Великдень.Однак так сталося, щоприсутні були змушенівідсвяткуватиВеликденьбез священнослужителя,оскільки Константино-польська єпархія не змо-гла надіслати до церкви

священика. В єпархії по-відомили,щосвященик зіСтамбуламоже приїхатилише тижнем пізніше.Варто відзначити, що

споруджена в 1376 році уДіарбекірі церква «СурбКіракос» має 1400 моли-товних місць. Її дзвіницюв 1913 році було зруйно-вано ударом блискавки,після чого місцеві вірме-ни звели нову дзвіницю,дзвін якої був відлитийіз суміші золота і срібла.Але вже в наступному1914 році дзвіницю зновубуло зруйновано. Цього

разу – турками. Відтакцерква «Сурб Кіракос»зісталапокинутоюнапри-зволяще.Та нещодавно вірмен-

ські вихідці з Діарбекі-ру створили у Стамбуліфонд «Сурб Кіракос», покликаний для віднов-лення храму. 70% ви-трат на відновлювальніроботи (а це – 2,5 млн.доларів) взяв на себе ві-рменський фонд, а 30% –мерія Діарбекіру.Такимчином, церква отрималанове життя.

CNL-NEWS

²íîêîíôåñ³éí³ ñâÿùåíèêè ïåðåõîäÿòü äî Êàòîëèöüêî¿ ÖåðêâèАрхиєпископ Ґерхард Мюллер відкрив у Пап-

ському університеті св. Хреста конференцію натему віри та канонічного права. У вступномуслові ієрарх зазначив, що сьогодні Євангелієстикається з домінуючою ментальністю, яка ба-зується на пошуку суб’єктивного та індивідуаль-ного задоволення, а тому проголошення БожогоСлова сьогодні – це дуже невигідна справа.Попри те, щотижня у середньому 3-4 свяще-

ники з інших християнських конфесій просятьприйняти їх до лона Католицької Церкви. За йогословами, це – нова тенденція, яка останнімироками набирає обертів.Архиєпископ також нагадав, що важливий

обов’язок кожного члена Церкви – поглиблюва-ти свою католицьку ідентичність та розуміннявласної віри.

Радіо Ватикан

ХРАМАМ НА АРАВІЙСЬКОМУПІВОСТРОВІ

ЗАГРОЖУЄ ЗНИЩЕННЯВеликий муфтій Саудівської Аравії шейх Абдул

Азіз бін Абдулла на зустрічі з делегацією Кувейтузаявив, що всі християнські церкви на Аравій-ському півострові повинні бути знищені. Такекатегоричне твердження пролунало у відповідьна питання, пов’язане з ім’ям одного кувейтськогопарламентарія, який не так давно також вимагавзруйнування всіх церков у своїй країні або, що-найменше, заборони на будівництво нових. Томукувейтська делегація захотіла вислухати думкустосовно цієї проблематики головного реліґійно-го авторитета в цій країні суворого ісламу, тіснопов’язаного з саудівськоюмонархією.На цеАбдулАзіз бін Абдулла заявив: «Кувейт – це частинаАравійського півострова, і тому всі церкви, які тутзнаходяться, необхідно зруйнувати».Тим часом, у самій Саудівській Аравії проживає

близько 1,5 мільйона християн.Радіо Ватикан

В ОБ’ЄКТИВІ – АМЕРИКАНСЬКИЙ ПРЕЗИДЕНТГлядачі американського історичного телеканалу,

помітивши разючу схожість актора, що виконуєроль диявола в біблійному серіалі, і свого пре-зидента, звинуватили продюсерів телевізійногомінісеріалу «Біблія» в тому, що на роль Сатани впроекті був обраний актор, як дві краплі води схо-жий на президента Барака Обаму. Новина спри-чинила нездоровий ажіотаж, і фотографії лідераСША та марокканського актора Мохамеда МехдіОуазанні блискавично поширилися в соціальнихмережах, викликавши бурю емоцій у користувачів.Але, виявляється, не все так просто. Як свід-

чать результати опитування, опублікованогонещодавно американською організацією «Public Policy Polling», кожен четвертий громадян СШАвважає, що президент країни Барак Обама можебути антихристом. Також підсумки цього дослі-дження показують, що хоч 13% громадян країнине впевнені в тому, що Б.Обама є справді анти-христом, проте допускають таку можливість. Але73% респондентів таки твердять, що президентСША – не антихрист.Що ж стосується виконавчого продюсера сері-

алу «Біблія» Марка Бернетта, то він поки що ніякне прокоментував нові нападки на адресу своговитвору.

latelynews.org

КІЛЬКІСТЬ ВІРУЮЧИХ У ПОЛЬЩІЗНИЖУЄТЬСЯ

Польська Католицька Церква відзначає значнезниження реліґійності в суспільстві. Згідно з да-ними Інституту статистики Католицької Церкви вПольщі, за останні 20 років у країні стало на 9% менше віруючих громадян: якщо в 1991 році ві-руючими себе називали 89,9% дорослих поляків,то в 2012-му їх стало 80,9%. Разом з тим, числореспондентів, які назвали себе глибоко віруючи-ми, з 1991 року подвоїлося і становить 20,1%. Доневіруючих же зараховують себе 2,9% поляків (у1991 році їх було 1,5%), а 57,5% ствердили, щощотижня відвідують церкву.Конференція католицьких єпископів Польщі

назвала «тривожним» факт зниження віри середмолодих поляків.Загалом у Польщі близько 85% населення є

католиками, 1,3% – православними, близько0,7% – протестантами, 0,3% – членами іншихреліґійних громад.Згідно зі статистикою, в останні роки все менше

поляків поділяють негативне ставлення Католиць-кої Церкви до абортів та евтаназії.Однак кількістьтих, хто підтримує негативне ставлення Церквидо дошлюбного статевого життя і контрацептивів,дещо зросла.

Седмица.Ru

КВІТЕНЬ РОКУ БОЖОГО ЧИСЛО8 Папа зблизька

ЦюмолитвуПапаФранциск написав,щебудучиАрхиєпископом Буенос-Айреса. Ось п’ять кроківцієї молитви:

Крок 1Великий палець є тим пальцем, що розташований

найближче до тебе.Почни своюмолитву,молячися затих, хто тобі найближчий. Це – ті люди, яких тобі най-легшепригадати.Молися за тих, кого любити є нашим«солодким обов’язком».

Крок 2Сусіднійпалець – вказівний.Помолисязатих,хтоза-

ймаєтьсянавчанням,вихованнямілікуванням.Цілюдипотребують підтримки і мудрості, щоби вести інших увідповідномунапрямку.Нехайвонибудутьзавждипри-сутні у твоїх молитвах.

Крок 3Середнійпалецьєнайвищимсередпальців.Віннага-

дуєнампронашихкерівників,лідерів,управителів,тих,хто є при владі.Ці особи потребують Божого проводу.

Крок 4Наступний палець – безіменний. Цікаво, що він є

нашим найслабшим пальцем. Він нагадує нам, щослідмолитися за слабких, хворих, засмучених,а такожтих, хто обтяжений проблемами.Ці особи потребуютьтвоєї молитви.

Крок 5Назавершення – мізинець,найменшийзівсіхпальців.

Він повинен нагадувати про молитву за себе самого.Колизавершишмолитисязачотиризгаданівищегрупилюдей,тозможешподивитисьнавласніпотребиз іншоїточки зору і будеш готовий помолитись за себе самогов більш правдивий та ефективний спосіб.

Амінь.

За матеріалами deon.pl

Про покликання ПапиФранциска:чому він вирішив стати священиком?

Як сталось так, що хімік-лаборант, шанувальникфутболу і танго став священиком, розпочавшитаким чином шлях, який в результаті привів йогона Престіл св.Петра?Його життя назавжди зміниводин день…Хорхе Маріо було 17 років, і разом з друзями

він збирався на прогулянку. Це було 21 вересня1953 року. В південній частині півкулі цей період– початок весни і традиційний «день прогулянок».Однак спершу, як побожний хлопець, якого добревиховала бабуся, на хвильку зайшов до своєї па-

рафіяльної церкви св. Йосифа в районі Флорес,що на алеї Рівадавія 6900. Тут він побачив, що усповідальниці сидить священик, якого він ранішеніколи не зустрічав. Хорхе відчув якийсь стимул і,сам не розуміючи чому, пішов сповідатися.

«Під час сповіді відбувалосьщось дивне,що я неміг контролювати, наче хтось вдарив мене, коли вмене були опущені руки. Раптом я усвідомив, щоБог чекає на мене, що він увесь час чекав мене злюбов’ю і розумінням. Коли я вийшов з храму, товже знав, що хочу стати священиком.В цей день я вже не пішов на прогулянку. І хоча

я закінчив школу, потім працював у лабораторії, адо семінарії поступив лише через 4 роки, та вжевід того моменту я знав, що маю стати священи-ком, – розповідає він. – Тоді я також зрозумів, щоБог завжди є першим. Хтось може Його шукати,але власне Бог завжди перший шукає цю людину.Хтось може вийти Йому назустріч, але власне Богперший виходить на цю зустріч.Пророку Єремії Богсказав,що є мигдальною галузкою. А мигдаль – цеперша рослина, яка розквітає весною. Бог завждилюбить перший. Тоді мене також вразила великалюбов, з якою Бог вийшов мені назустріч».Голос Бога 17-літній ХорхеМаріо відчув настільки

сильно, що він назнаменував усю його подальшудушпастирську працю.Через багато років, коли вінстав уже єпископом, своїм гаслом вибрав цитату злиста св.БедиПреподобного,монаха-бенедиктин-

ця, котрий жив на зламі VII i VIII століть.Ця цитата,яка описує, як Ісус покликав апостола Матея, на-гадала єпископу Берґольйо момент його власногопокликання: «Miserando atque eligendo» («Поглянувз милосердям і вибрав»). «Власне, так було зі мноютоді, в моїй парафіяльній церкві в районі Флорес:Бог подивився на мене з милосердям і вибравмене. Зараз це – моє душпастирське гасло.Власнетак я хочу поводитися з людьми, наслідуючи Госпо-да. Хочу дивитися на них з милосердям, наче ви-бираю їх для Нього. «Бог просить тебе лише, щобти дозволив Йому любити тебе,щоб ти не відкинувцієї любові», – це я відчув під час тієї сповіді і цехочу передавати людям», – розповідає кардиналБерґольйо у книжці «Єзуїт».Той священик – отець Дуарте – досі залишається

у подячних молитвах Папи. А під час інавґураціїпонтифікату дійшло до цікавого співпадіння, якеознаменувало духовне життя Папи Франциска.Його парафіяльна церква носила назву Сан Хосе,тобто св.Йосифа. Там 17-річний ХорхеМаріо Бер-ґольйо відчув голос Бога, що кликав його. Літурґіяінавґурації понтифікату відбулася майже через 60 років, і також на початку весни, але в північні пів-кулі, тобто в березні. А саме 19 березня, на святосв.Йосифа, покровителя його першої парафіяльноїцеркви, новий Папа значну частину своєї проповідіприсвятив опікуну Марії та Ісуса.Мабуть, думкамивін сягав того першого дня весни 60 років тому.

НайважливішалюдинавжиттіПапиСьогодні Папа Франциск з перспективи багатьох років оцінює, що найваж-

ливішою особою не лише в молодості, але й у всьому його житті була бабусяРоза (На сімейномуфото , сидить праворуч, друга).Власне, вона – традиційнаі побожна пані родом з північної Італії – найбільшою мірою формувала йогоособистість і побожність.Він і досі з ніжністю згадує ті поради, які вона йому давала, і те, що вона

завжди його підтримувала. «Я ніколи не забуду, як вона відреагувала на моєрішення вступити до духовної семінарії.Вона сказала: «Якщо Бог тебе кличе,то благословить це. Але прошу тебе: ніколи не забувай, що двері дому длятебе завжди відкриті, і ніхто тобі не докорятиме, якщо вирішиш повернутисьназад». Ці слова не лише додали мені заохоти – я завжди згадую їх, коли домене приходить хтось, хто має прийняти важливе рішення в житті і чекає відмене поради. Я стараюсь підійти до того так, як це зробила тоді моя бабуся.Це була для мене добра наука», – визнає Папа.У своєму бревіарії, який завжди носить з собою, він досі зберігає листи,

які до нього писала бабуся. «Особливо цінним є лист від 1967 року, якийвона написала наполовину італійською, а наполовину іспанською мовою.Вона підготувала його до дня моїх священичих свячень ще за два роки дотого, бо переживала, що може не дожити до того дня. Вона заповідала, щобцей лист мені передали разом з подарунком, який вона також приготувалазаздалегідь».

«Вона щасливо дожила до того моменту і змогла особисто вручити меніі листа, і подарунок», – розповідає Папа, витягуючи з бревіарія пожовті-лий листок, і зворушливо зачитує: «В цей прекрасний день, коли у своїхпосвячених руках можеш тримати Христа-Спасителя, і коли перед тобоювідкривається широкий шлях до найглибшого апостольства, даю тобі цей

скромний подарунок, який має дуже малу матеріальну вартість, але дужевелику духовну цінність».В іншому місці бревіарію Папа Франциск зберігає інший папірець – заповіт

бабусі. Авторам книжки «Єзуїт» він зачитав його фрагмент: «Щоб мої внуки,яким я віддала все найкраще, що мала у своєму серці, жили довго і щасли-во. Але якщо одного дня біль, хвороба чи втрата коханої людини введе їх увідчай, нехай пам’ятають, що одне зітхання в бік дарохранильниці, де пере-буває найбільший і найдостойніший Мученик, і єдиний погляд на Марію біляпідніжжя хреста, приведуть до того, що на них виллється крапля бальзаму,який лікує найглибші і найболючіші рани».

popefrancis.org.ua (фото Ассошейтед Прес)

Молитвап’ятипальцівПапиФранциска

ПапаФранциск відмовився від послуг персональногоавто і їде разом з кардиналами у салоні мікроавтобусана другий день після обрання. (Фото на мобільнийтелефон Антоніо Луїса Кателана)

МЕТА ЧАСОПИС ЛЬВІВСЬКОЇ АРХИЄПАРХІЇ УГКЦ 9Символ Віри

Неймовірно – не -йму(маю) -віри

Чимало з нас споти-кається на останньомуреченні Символу віри:вірю у воскресіння плоті,у життя вічне. Що стоїтьза цією істиною віри?Коли афіняни почули

від св.Павла про воскре-сіння – одні його висмія-ли, а інші, йдучи собі геть,казали: «Послухаємо проце іншим разом» (пор.Діян. 17, 32). Причина ле-жить, імовірно, в уявлен-нях (поняттях), які НовийЗавіт перейняв із ранньо-юдейської апокаліптики іякі потім століттями пере-ймало без підправленьцерковне передання (які християнське мисте-цтво), а саме:що «остан-нього дня» (підсумкового,останнього = остаточно-го) нашого відліку часу,коли Господь відкритоприйде на землю вдруге,відкриватимуться гроби,а останки всіх померлихбудуть наново оживлені,так що всі люди зможутьзібратися перед лицемХриста-Судді, який «за-читає їм вирок, хто на щозаслужив».Однак чимало вірних, а

також більшість теологівпереконані, що ми мо-жемо також уявити собівоскресіння інакше, ніжу рамках цієї масивноїтілесно-реалістичної мо-делі, і при цьому нічого невтратити з обов’язковогосенсу нашої віри. І сьо-годні значно сильнішепідкреслюєтьсяЄДНІСТЬтіла й душі в людині, при-чому так само і стосовноповноти життя у Бога. Аце означає: ми віримо,що по смерті кожна лю-дина «з тілом і душею», а, отже, з усім, що в нійє людського, та з усієюстрокатою історією свогожиття, з усім, що вонапереживала і вистражда-ла, що зробила або чомуне дала ради, – з усімоцим вона стане лице влице з Божою любов’ю,перед воскреслим ІсусомХристом.Тіло у цьому контексті –

точнісінько як у Євхарис-тії, коли ми приймаємо

ТІЛО Христа (власне ка-жучи, Воскреслого), – тоне біологічний організм зішкірою, м’язами та кіст-ками, а те, що св. Павлоназиває «пневматичним»(духовним) «Тілом во-скресіння» (пор. 1 Кор 15, 44) [автор не згадуєЄвха-ристійні чуда, а говоритьвиключно про Гостію.– Прим. пер.]. У процесівоскресіння буде «збе-режене» все те з нашогоземного життя, з нашоїминулої тілесності та їїпізнання і щастя, любовій радості, що у Бога маєзначення для спасіннялюдини.КОРОННИЙ ДОКАЗІз незаперечною силою

тутможепостати питанняпро джерела упевненос-ті у воскресінні Ісуса.Так, доступна віруючимбаза джерел недостат-ня для того, щоби матиоб’єктивну впевненість уцьому питанні. Ми може-мо тільки ствердитифакт,що існує віра у воскресін-ня. Навіть розповіді пропорожній гріб не містятьу собі вирішальної вказів-ки, що тілесне воскресін-ня насправді відбулося.Наприклад, порожній грібможна пояснити перене-сенням тіла в інше місце,адже Ісус був похованийЙосифомАриматейськиму своїй гробниці тим-часово. Розповіді пропорожній гріб можутьбути також наслідком«віри воскресіння»: Ісусоб’явився своїм учням,і ця подія обросталащораз то новими подро-бицями.Воскресіння Ісуса не-

можливо довести. Однакдуже серйозно схилятидо замислення може – після того, як минулодві тисячі років, – фактіснування Церкви, який,безсумнівно, є своєрід-ним коронним доказомна користь воскресіння.Свідками воскресіння єнезліченні тлуми людей,які завдяки своїй вірі уВоскреслого отрималиміць і відвагу формувативласнежиття: вони стали

кваліфікованими свід-ками воскресіння Ісуса.Що точно було причиною«віри воскресіння» – мине знаємо;можемо тількинепорушно вірити в цейелемент.Подією важливішою,

ніж історично недоступ-ний факт, є питання: щосаме ВІРА у воскресін-ня означає сьогодні длянас? Ісус із Назаретупомер, як кожна людина.Але Дух Божий, якого Вінпроголошував і який уНьому жив, – живе й на-далі. І томуЙого прихиль-ники сприймають Йогонавіть дві-тисячі-якогосьроку по Його смерті якпостійно Живого і йдутьза Ним. Убивці Ісуса зро-билимертвим тількиЙоготіло. Попри це, Його Духдіє далі.Вірити у воскресіння

Ісуса означаєще й те,щоіснує нове, вічне життя.Від самого воскресінняхристияни мають надію,що по смерті життя незгасає, а лише почина-ється. Провина, страж-дання і смерть не маютьостаточного слова.

ПОРОЖНІЙ ГРІБХристияни вірять у во-

скресіння Ісуса. Ісус ісам вірив у своє воскре-сіння. Без Великодня Вінбув би тільки такою собіісторичною постаттю.Однак для християн Вінє постаттю часів – ни-нішніх і прийдешніх: Він– Господь своєї Церкви,Представник людей, якийсидить по правиці Отця,Син Божий, який прийдезнову, щоби доповнити(=зробити повним) еонБожого панування.А між тим, у питанні

воскресіння ми стикає-мося з сумнівами у самихбіблійних розповідях, такніби об’явлення Настав-ника були чистісінькоюмаячнею. Що це – щи-рість чи стратегія? Зізна-ймося:напевно,намбулоби легше, якби ми немали сумнівів у цьомумо-менті, не було в нас жод-ного скептицизму,якбинезалишалося місця ні наякі питання.Однак ця по-зиція була би нещирою.Самі Ісусові учні немоглиувірувати – не йняли віри– в те, що сталося: по-мерлий Ісус знову живе,дає бачити себе у славіБога.Великодні розповідіне вичищено спеціально– вони прості й точні. Це– гра відкритими картами.Ті описи та розповіді по-казують,якжеважкобулопервісній християнськійспільноті вкласти у свою

свідомість, побороти не-розуміння і прийняти вірувоскресіння. І тому по ни-нішній день ці оповіданняприймаються з тверезимзадоволенням.Спитаймо одразу: «гріб

був порожній» – чи ціслова потрібно сприй-мати тільки символічно?Відповідаємо: порожнійгріб є символом тілесноговоскресіння.Але якби вінбув «тільки» символом,то не міг би в такому разістати ніяким знаком віри;християнська віра завждимає справу з конкретноюісторією.Унас, вочевидь, є певні

труднощі з тим,щоби зна-йти природне поясненняпорожнього гробу. Однакхто замислиться над цимглибше, той дійде висно-вку, що «природне» по-яснення цьогофеноменує взагалі неможливим.Можливим може бутиєдино лише Боже витлу-мачення: що Син Божийпереступив межі смерті,оскільки Бог ніколи недозволяє, аби Його пра-ведники були приреченіна знищення.Жінки, які недільного

ранку поспішають ра-ненько до могили, в якійучора спочив Господь,знаходять – згідно з єван-гельськими описами – насамперед порожнійгріб. Питання: чому їхнєсвідчення не було до-стовірне, чому учні про-пустили його повз вуха,мов жіночі теревені? Осьдва аргументи: оскількице були жінки – тобто іс-тоти загалом легковірні,які швидко впадають вістерику; а ще тому, щовони розповідали щосьнеймовірне. «З гробу щеніхто не повертався» – так каже здоровий глузді так вчить усезагальнийдосвід.Однак віра бачитьглибше. Богу подяка, щосправа не завершиласяна скептицизмі чоловіківщодо великоднього по-слання жінок! В іншомуразі ми б не могли читатипро цю новину в НовомуЗавіті.

ПИТАННЯПоставмо собі на -

ступне запитання: чомуєвангелисти не описуютьперебігу воскресіння?Фактично, Євангелія ін-формують, що гріб Ісусазнайдено порожнім і щоІсус об’явився спільнотіучнів. Однак ніде не опи-сано самого воскресін-ня. Ситуація змінюєтьсялише пізніше, в апокри-фах. Чому? Тому що во-скресіння виходить поза

історичні рамки, а людямрозповідатиможна тількипро те, що сталося абомогло статися в історії.Великодні оповіді Ново-го Завіту не є байками– вони становлять лишепочаткові свідчення пронеймовірну подію.Нас інтриґує факт, що

учні не впізнали Воскрес-лого.Чому?ХібажВін такзмінився? Те, що учнямсправляє труднощі іден-тифікація,щовонимаютьсправу безпосередньо зВоскреслим Ісусом, – ста-новить провідний мотиввеликодніх Євангелій.МаріяМагдалина спершуприйняла Його за садів-ника; апостоли гадали,що бачать привид; учнямз Емауса видалося, щодо них долучився не-знайомий подорожній,мандрівний грек. Причи-на цього замішання кри-ється не в тій обставині,що Ісус якимось чиноммаскувався чи сильнозмінився; вона означаєфакт,що немає нікого та-кого, як той Ісус, оскількисценарій приховує в собінеймовірну подію:що во-скрес Той, хто насправдіпомер.Святий Лука дуже ви-

разно описує тілеснийвимір воскресіння: наочах апостолів Ісус вжи-ває їжу. Чому Він такробить? Лука в усьомусвоєму Євангелії дужевиразно підкреслює ті-лесність Ісуса, Його фі-зичну присутність. Ісус неприсутній тільки «духом»– Він стає перед людь-ми з душею і тілом. Цяпозиція не змінюєтьсячерез Його воскресіння змертвих. Ісус залишаєть-ся собою в кожній п’яді.Однак Він змушений,– як каже Лука, – проде-монструвати себе передучнями, які не ймуть віри,що щось таке могло ста-тися насправді. І звідси– своєрідна тілесністьу представленні реаль-ності. В акті воскресінняєвангелист Лука осо-бливо підкреслив одиносновоположниймомент:Ісус постав із мертвих якцілісна людина.Привертає до себе

увагу ще один нюанс.Питання: чому у вели-кодній розповіді у св.Івана Марія Магдали-на не могла торкнутисяІсуса? Точніше кажучи,у тому саду Магдалинаще, власне, не зустрі-ла Ісуса Воскреслого,а тільки Ісуса, який по-стає з мертвих, який щеперебував на шляху до

Отця. На цьому шляхуВін був дуже близькобіля Марії: звертався доНеї на ім’я (ситуація по-дібна до хрищення). Вінвисушує її сльози, хочаще перебуває на шляхудо свого Отця. І це ство-рює певну дистанцію.«Не торкайся Мене!» – вцьому криється підставадля факту, що воскресін-ня Ісуса фактично заразі здійснюється – для спа-сіння всіх людей, в томучислі і Марії Магдали-ни. А вже піднісшися доОтця, Ісус може в низцісвоїх об’явлень як Во-скреслий запропонуватиТомі не те що торкнутисяран, завданих Йому підчас тортур,анавіть дослі-дити їх, – якщо той інакшене спроможен увірувати.

СМЕРТЬ ПІСЛЯВОСКРЕСІННЯ

Наприкінці насуваєтьсяпитання конклюзивно-го (підсумкового) харак-теру: що має мова проВоскресіння до Старо-го Завіту? Ми кажемо:«Воскрес у третій день,згідно з Писанням». Цеформулюванняміститьсяу найстаршому сповідан-ні християнської віри. УНовому Завіті Старийчитається очима Ісуса.А в такому разі це є – якзагалом у реліґії, так і втечіях юдаїзму – сповід-уванням віри в єдиногоБога, який воскрешаєпомерлих.Віра у воскресіння, над

якою роздумують з по-зицій історії реліґії, у Ста-рому Завіті з’являєтьсядоволі пізно – більшепідтримується надіяна справедливість дляжертв, яким на цьомусвіті неможливо було до-помогти. По стороні цихжертв стає Ісус.Хоч би як там було –

Ісус постав із мертвих – асмерть залишається йнадалі і продовжує зби-рати свої жнива. Як жеможна витримати гостренапруження поміж віроюта людським досвідом?Ну, то дивіться: Ісус необіцяв, що смерті вжебільше не буде, чи небуде вже більше страж-дання і мук.Він натомістьзапевнив, що Бог знахо-диться близько в моментпомирання, у стражданні,в безнадійних ситуаціях.І заради цієї нескінченоїблизькості Ісус жертвуєСебе сповна. Він не по-став із мертвих зарадитого, щоби спастися, – але щоби спасати нас.

о. Альфонс ЮзефСКОВРОНЕК, deon.pl

Картина італійського художникаКараваджоМіке-ланджело (Caravaggio) (1573-1610) «ЗапевненняТоми».

ТРАВЕНЬ РОКУ БОЖОГО ЧИСЛО10 ТТТТОбережно, загроза!

«РЕЄСТРАЦІЯ ГРУПИ ДОГНАЛА БУМЕРАНГОМ

Священик УГКЦ о .ОрестВільчинськийще з2004 року уважно слідкуєза діяльністюреліґійногоугрупування АнтонінаДогнала, відомим ще як«підгорецькі отці». Бага-тьохлюдей,якіпотрапи-ли до цього угрупування,йому вдалося врятуватиособисто. За це догналі-типіддалийого анатемі.Щоправда, священика

це не зупинило. Навпа-ки, він з подвійною енер-гією почав викривати«підгорецьких отців» тадопомагати людям, якімають з ними клопоти.Нині, за спостережен-

нями о. Ореста, догна-літи дещо активізувалисвою діяльність. А щесвященик не виключає,що вони зможуть вре-штідобитисяреєстраціїна загальноукраїнськомурівні. Однак, у такомуразі постраждає не такУГКЦ, як прості люди,особливо на Сході таЦентрі України, та дер-жава,дляякої реєстраціяцієї групи повернетьсябумерангом.

– На якому рівні роз-витку зараз перебуваєреліґійне угрупування,очолюване Догналом?

–Останні повідомлен-ня, які до нас надходять,свідчать про деяку акти-візацію діяльності цьогоугрупування. Скажімо,на початку березня у Зо-лочеві,щонаЛьвівщині,вони досить «успішно»провели свої акції протиювенальної юстиції.Догналіти ходили пошколах і залякували

учнів та батьків, роз-повідаючи, що у разі їїзапровадженнядержававідбиратимеукраїнськихдітей і віддаватиме їх наЗахід гомосексуальнимпарам. За деякими да-ними, їм вдалося про-вести «роз’яснювальну»роботу практично в усіхшколах Золочівськогорайону.Зрозуміло, що все,

що вони говорили, – байки, проте чималолюдей серйозно сприй-няли слова сектантів.Дехто готовийбувзабра-ти своїх дітей зі школивзагалі. Керівництвооднієї із золочівськихшкіл, аби запобігти па-ніці, провело збори.Алетуди з’явилися сектантиі спробували зірватизустріч, роздавали своїлетючки.Більшість із до-гналітів,що цікаво, булинемісцеві.Активізувалися у бо-

ротьбі з ювенальноююстицією догналіти і уЛьвові. Якщо ранішевони обліплювали стінинаклейками, то теперпочали розносити лис-тівки із застереженнямипротиювенальної юсти-ції по домівках львів’ян.Цей метод «роботи знаселенням» вонипере-йняли у Свідків Єгови.Щоправда, на відмінувід останніх, вони нама-гаються уникати розмовпро свою конфесійнуприналежність і дужеобурюються, коли їх за-питують про зв’язок зАнтоніном Догналом та«підгорецькими отця-ми».

Очевидно, що візитипо квартирах – лишеперший крок. Потім,можнапрогнозувати,до-гналіти почнутьвербува-тилюдей,які поведутьсяна їхні листівки, і станутьвикористовувати їх усвоїх протестних акціях.А далі діятимуть за на-лагодженою схемою.

– Якою є чисельністьдогналітів, можна хочорієнтовно щось про цесказати?

– Орієнтовно їхнєядростановить 300 осіб,твердих переконанихдогналітів. Якщо засто-сувати тут закони соціо-логічної поведінки сект,то цю цифру потрібнопомножити на десять,щоб отримати більш-менш реальну кількістьлюдей, напряму чи опо-середковановтягненихусекту. В такому випадкуйдеться про приблиз-но 3 тисячі людей, якітам «крутяться» більш-менш постійно.

– Відомо, що є рішен-ня суду про депортаціюАнтоніна Догнала, а самвінпереховується відпра-воохоронців. Якщо йогосхоплять і витурять зУкраїни, це якось позна-читься на діяльностіреліґійного угрупування?

– Антонін Догнал єцентральною особою вгрупі.Алеприсучасномурозвитку комунікацій вінспокійно зможеспілкува-тися зі своїми адептами,наприклад, по скайпу, чивикористовуватиме іншісучасні засоби комуні-кацій. Тому питання, чиця група без Догналаперестане існувати абопіде на спад – залиша-ється відкритим. Звісно,депортація зменшила

б їхню активність, алещобцебув смертельнийудар, то навряд чи.

– Факт депортації де-моралізуюче вплинув бина цю групу?

– Тут варто глянутина специфіку людей, якійого оточують. Догналстворив організаціютакого собі тоталітар-ного характеру, ґуру-їстського типу, де одначи кілька осіб із єрархіїпрактично визначаютьусе. Послідовники До-гнала безмежно вірятьйому та іншим лідерамугрупування. Ці людиготові до мучеництва,до терпіння, до пере-слідування. Вони цього,зрештою, очікують, воницього прагнуть.Томуде-портація Догнала моглаб навпаки пробудитив них відчуття власноїзначимості, відчуття пе-реслідуваності, якогосьнездорового елітизму.

– Їм бракує своїх «свя-тих»?

– Мучеників. Кожнасекта прагнемати своїх,якщо немучеників, то іс-повідників власної віри. Ів цьому випадку догна-літи не є винятком. Не-безпека полягає в тому,що догналіти колись ви-користають можливістьотримати свого мучени-ка. Зараз вони воюютьпроти запровадженняювенальної юстиції – обклеюють будинкилистівками, ходять поквартирах і наказуютьлюдям не впускати со-ціальних працівників.Вони свідомо кидаютьлюдей «у бій», створю-ють конфліктні ситуаціїяк для своїх, так і длячужих. Бо якщо хтосьсьогодні прожене со-

ціального працівника,то завтра він прийде іздільничним, потім – зордером.Утакої людинивиникнуть проблеми напорожньому місці.

– У цій групі є чималоосвічених людей. Що їхтам тримає? Ви маєтеякесь пояснення?

– Значна частинанашої інтеліґенції сфор-мувалась у радянськийчас, коли атеїзм був сво-єрідною державноюре-ліґією.Ці люди не моглипройтиналежної катехи-зації і практичнонемали

зв’язків зі священиками,у якихможна було б зна-йти відповіді на важливіпитання. Їхній реліґійнийрівень знань був міні-мальний. Після виходуЦеркви з підпілля час-тина інтеліґенції і надалізалишилась осторонь– ніби й прийшли дохраму, але у Церкву такі не увійшли до кінця.Думали, очевидно, щорозумна людина зможесамотужки поповнитибрак реліґійного знання.У якийсь момент вонинатрапилинадогналітів,і ті «допомогли». Це – одна причина.З іншого боку, освічені

людибільшевідчуваютьрозчарування від по-літичної, економічної,

соціальної, гуманітарноїситуації у державі. Зне-віраштовхає їх на пошукчогось кращого.Вонихо-чуть змінити своєжиття,стати причетним до яко-їсь важливої справи.А догналізм їм якразсхожі речі і пропонує (чи,краще сказати, сурогатитаких речей).

– Цікаво було б знати,звідки догналіти берутькошти. Вони здійсню-ють вояжі по Україніцілими групами. Такі по-дорожі не кожному покишені.

– Догналіти зазвичай«працюють» з цільовоюаудиторією – вчителями,викладачами, лікаря-ми, – тобто з тими, хтомає доступ до іншихлюдей. Ще одна кате-горія людей, до якихнебайдужі догналіти,– це підприємці, бо під-приємці мають відповід-ний статус у суспільстві,широке коло комунікації.А, крім того, ці людиможуть дещо проспон-сорувати.Про інші джерела фі-

нансування наразі неварто говорити, поки немаємо якогось явногодокументального під-твердження.Миможемотільки здогадуватися,звідки гроші.Мибачимо,щодогналіти синхронновиступають з прихиль-никами «Русского міра»в Україні.Останні виступи групи

Догнала такождопевноїміри пов’язані з політич-ними подіями. Зараз ви-рішується питання, кудиУкраїні прямувати: у Єв-росоюзчиМитнийСоюз.Ось, власне, на тлі цієїборотьби між західнимі східним вектором ін-теґрації активізуютьсядогналіти. Я особистозауважив синхронністьїхніх виступів з активі-зацієюнашогопівнічногосусіда на прикладі війниз Грузією. До початкувоєнних дій вони пере-бували у тіні, були від-сутні в інформаційному


полі. І тут, коли війна зГрузією вибухнула, до-гналіти активізувались.І так кожного разу: акти-візується «Русскій мір»– піднімається групаДогнала. Можливо, цевипадковість,але занад-то часто трапляються ціспівпадіння.На моє переконання,

за догналітами стоятьвпливові зовнішні сили.Якась частина цьогоугрупування, звісно,вва-жає, що вони роблятьдобрі речі, а невеличкагрупа осіб ними маніпу-лює. Проаналізувавшидіяльність угрупуванняДогнала, можна дійтивисновку,щовони нама-гаються посіяти реліґій-ну сварку насамперед вГаличині адже Галичинаєсвоєріднимфорпостомнаціональної ідеї.Тут зо-середжені міцні парафіїУГКЦ, УАПЦ, УПЦ КП.Граючи на певній спе-цифіці нашого реґіону,ті, хто має у цьому свійінтерес, намагаютьсяпідкласти сюди таку собіреліґійну бомбу.

–НаСходіУкраїнивонитакож проводять своюдіяльність?

– Так. Є інформація,щовони «плідно»попра-цювали у Полтавській,Миколаївській областях,в Києві. Там вони себеназивають не греко-ка-толиками, а вірянамиправовірної Православ-ної Церкви або Пра-вославної КафолічноїЦеркви (назва, яку РПЦвживала до 1917 року). Тобто застосовують ди-ференційований підхіду залежності від регіону.

– До останнього часудогналітам відмовляли удержавнійреєстрації.Чипостраждала б УГКЦ,якби їх визнали?

– Церква від того недуже постраждала б.Догналіти вже практич-но сформували своюгрупу.Завдяки інформа-ційній політиціЦеркви таЗМІ ще більше розрос-тися їм дуже складно.На Заході України людивже поінформовані проних. Тому поширюватисвій вплив вони можутьхіба на Сході.Дотого,жназва «Укра-

їнська Греко-КатолицькаЦерква» – це, так бимовити, бренд. Без до-зволу проводу Церквижодна структура не маєправа вживати ці слова,а догналіти, як відомо,хотіли б називати себе

«правовірними» гре-ко-католиками. Можна,звісно, було б махнутирукою, якби державапорушила законодав-ство і все таки взялата й зареєструвала до-гналітів. Але реєстраціяреліґійного угрупування,відомого своїми сканда-лами,далобдогналітамзаконні підстави для ді-яльності.Вониботрима-личималопреференцій,реєстрація відкрила бширше поле для вербу-вання, вони отрималиб можливість більшоговпливу на людей. І вцьому випадку постраж-дали б прості люди.Длябагатьох це обернулосяб на трагедію – втратоюгрошей, сім’ї, душевноюпорожнечею…З іншого боку, у разі

реєстрації групи Догна-ла держава зіткнеться зпосиленоюактивізацієюїхніх т.зв. антиювеналь-них, антигендерних про-тестів. Державні мужі,відтак, змушені будутьрахуватися з їхньою ра-дикальною позицією.

– Чому голос УГКЦта інших традиційнихЦерков у цих питанняхзвучить так тихо?

– Це не зовсім так. Ікатолицькі, і православнієрархи не раз протесту-вали проти необмеже-ного лібералізму, якийрано чи пізно призведедо диктатури релятивіз-му. Але держава, сус-пільство, ЗМІ, на жаль,не прислухаються доцих голосів. І ця про-блема характерна нетільки для України. На-приклад, 24 березняцього року в Парижі від-булася маніфестаціяпроти гомосексуалізму,участь у якій взяло до1,5мільйонафранцузів.Протесвітові ЗМІ чомусь«не помітили» цієї події.

– Догнал і його послі-довники не один рік без-карно діяли у церковномусередовищі. Чому їх од-разу не викрили і не екс-комунікували?

– Церква ніколи неробить поспішних кро-ків. На перших порахцерковне керівництвоне мало достовірної ін-формації про догналітів.Різне про них говорили,але чутки не є підставоюдля серйозного розслі-дування. Коли ситуаціяпрояснилася, то Церквапочала застосовуватиадекватні заходи.Однакдогналіти , на жаль,

вже встигли наробитишкоди.І ще один момент – це

їхня унікальна мімікрія.Я розмовляв з багатьмалюдьми, які потрапилидо них чи були присут-німи на їхніх зібраннях.Люди були переконані,що перебувають міжправдивими греко-като-ликами. Їх, щоправда,все,щовідбувалося,ди-вувало.Цямімікрія даладогналітам можливістьдіяти безперешкодно, івони цей шанс викорис-товували і в серединіУГКЦ.Вони весь час ви-ражалипослухзаконнимнастоятелям чину, по-слух місцевому єписко-пу, Блаженнішому, Папі.Цікаво спостерігати роз-виток цього процесу. Аколи василіянський чинне погодився з їхнімивимогами, то василіянистали для догналітівстрашним осередкомзла. Коли БлаженнішийЛюбомир відмовився їхвизнати, то став раптомдля них єретиком. Вониочікували, що їх підтри-має Папа Іван Павло ІІ,а коли цього не сталося,то вони його «екскомуні-кували», а потім – і ПапуВенедикта ХVІ.

–ОтчеОресте,як відо-мо, догналіти прокляличималолюдей.Чидіє їхнєпрокляття?Щоробититим людям, яких вонипіддали анатемі?

– Догналіти справдіпрокляли чималомирянта священнослужителів.Але боятися цього неварто. Святе Письмодуже чітко каже, що не-заслужене прокляття незбудеться.Догналіти проклина-

ють людей за те, щовони буцімто зреклисяХриста. Мене вони тежвикляли. Але я був і за-лишаюся в КатолицькійЦеркві, намагаюся бутиїй вірним максимальноу всьому. І я особистоне відчуваю дії їхньогопрокляття. Те саме – і зіншими людьми. Отож,ці їхні прокляття – пус-тий звук. І цього, ще разкажу, не варто боятися.За усі свої слова, в томучислі й за незаслуженіпрокляття, вони одно-го дня відповідатимутьперед Богом. Зрештою,як і кожен, хто поводить-ся подібним чином.

РозмовлявЮрій ОЛЕНЕЦЬ,

РІСУ

ВДАРИТЬ ПО ДЕРЖАВІ», – о . ОРЕСТ ВІЛЬЧИНСЬКИЙ


Складні питання Хто такий Папа Римськийі які межі його влади?

(Закінчення у колонці на 13 сторінці.)

ßê õðèñòèÿíèí ïîâèíåí ñòàâèòèñÿ äî àñòðîëîã³¿ òà ãîðîñêîï³â?

Російська служба Радіо Ватиканвідповідає на запитання читачів

Спочатку слово «астрологія» було синонімом«астрономії» – науки про зірки. Ці два слова вжи-валися в одному значенні аж до першого століттяхристиянської ери і навіть пізніше. Тепер астроло-гія позначає сукупність практик, які претендують навивчення різних впливів небесних тіл на людину,що нібито визначають риси її характеру, її рішеннята дії, а також різні історичні події.Колискою астрології був Вавилон: про це свід-

чать тисячі глиняних дощечок ассирійського царяАшшурбанапала (7 століття до Р.Х.). З Ассиріїастрологія поширилася вПерсії, Індії, Китаї, а пізні-ше проникла до Греції та Риму.При цьомуРимськаімперія, а потім і Церква активно боролися протиастрологічних практик.Астрологія знову розквітла в середні віки, перш

за все завдяки арабам.Аж до XVIII століття астро-логія була широко популярна і практикувалася восновному серед простого народу. Та й у наші дні унеї є чималошанувальників, судячи з довіри горо-скопам та важливості, яку надають її прогнозам.Насправді астрологія є всього лише стародавнім

методом ворожби, і вже від початку Церква за-судила цю практику. Толедський собор ухвалив:«Якщо хтось думає, що треба вірити астрології,нехай буде на того анатема». Собор мав на увазідосить поширене уявлення, згідно з яким, людськідії треба було приписувати зіркам, а в кінці – Бого-ві.Отже, заперечувалася свобода людини.СвятийАвгустин писав з цього приводу: «Астрологи пре-тендують на те, що неминуча причина гріха є нанебесах: винні Венера, Сатурн або Марс, які зму-сили нас зробити те чи інше, – щоби виправдатилюдину, плоть і кров, з гордістю, і звинуватити Того,Хто створив і тримає небо та зірки».І ще: «Треба визнати,що коли астрологи кажуть

правду, то це відбувається під окультним впливом,якому піддаються людські душі, не усвідомлюючицього. І оскільки це відбувається з метою обманулюдей, то дія ця виходить від нечистих духів іспокусників, яким дещо відомо про земні речі.Ось чому добрий християнин повинен остеріга-тися астрологів і всіх, хто вдається до мистецтвапрорікання, особливо, коли пророкують правду,щоб вони не звабили його душу за допомогоюспілкування з бісами і згоди з ними».Безумовно, небесні тіла, і особливо Місяць,

мають певний вплив на природу (досить згада-ти, як важливі фази Місяця для хліборобів, коливони збираються сіяти або переливати вино). Не-бесні світила, поряд з іншими метеорологічнимичинниками, можуть впливати на настрій людиниі на такі події, як пологи. Але вони, – як писав св.Тома Аквінський, – «не можуть прямо впливати наінтелект і волю. Людина має здатність до суджен-ня і міркування про те, що вона може зробити, – іце стосується як використання зовнішніх речей,так і того, чи заохочувати, чи відкидати внутрішніпристрасті. Це було б марним, якщо б наша волязалежала від зірок і не була б у нашій владі. Таким

Папа зблизькаКИМ Є ПАПА РИМСЬКИЙ?Папа, Єпископ Риму і Наступ-

ник св.Петра – постійне і видименачало та основа єдності Церкви,являється главою Колеґії єпис-копів, Намісником Ісуса Христа іПастирем усієї Церкви на землі.Посада Папи є довічною, протеє можливість добровільно зрек-тися її, як це сталось у випадку зВенедиктом XVI, який 28 лютогоцього року зрікся престолу св.Петра. Після смертіабо зречення Папискликається конклав– зібрання кардина-лів Святої РимськоїЦеркви – для обраннянового Папи. Папа,що означає «ЄпископРиму», є найвищимкерівником Католиць-кої Церкви. Кожен об-раний Папа, як єпис-коп, є наступникомсвятого Петра. Йомупідпорядковується ду-ховенство всього като-лицького світу.Папа є намісникомСамого Бога і володіє найвищоювладою у всій Католицькій Церкві.Ця влада носить назву «примат», тобто – першість у всьому.БІБЛІЙНІ ПІДСТАВИ ВЛАДИРИМСЬКОГО ЄПИСКОПАЄпископи Риму основують

свою першість на апостольськійспадкоємності. При тому ствер-джується,що першимЄпископомРиму був апостол Петро, – якийпомер мученичою смертю.Петробув учнем Ісуса, від котрогоотримав особливу владу. Цьомуположенню особливо чинили опіргрецькі патріархи та єпископи,які приймали лише почесну пер-шість Єпископа Риму. Суперечкапро першість єпископів Риму іпризвела в 1054 році до поділухристиянства на два табори.Ось основні євангельські ар-

ґументи, котрі наводяться като-лицькими богословами, що під-тверджують особливу – позиціюЄпископа Риму:Євангеліє від Матея (Мт. 16,

18-19)«Тож і Я тобі заявляю, що ти

– Петро (скеля), і що Я на ційскелі збудую Мою Церкву й щопекельні ворота її не подолають.Я дам тобі ключі Небесного Цар-ства, і що ти на землі зв’яжеш,те буде зв’язане на небі; і те, щоти на землі розв’яжеш, те будерозв’язане й на небі».Євангеліє від Луки (Лк 22, 31-

32)«ОСимоне,Симоне!Ось Сата-

на наставав,щоб просіяти вас, якпшеницю, та Я молився за тебе,щоб віра твоя не послабла, а тиколись, навернувшись, утвер-джуй своїх братів».Євангеліє від Івана (Ів. 21, 15-

17)«Коли ж поснідали, каже Ісус

до Симона Петра: «СимонеЙонин! Чи любиш тиМене більш,ніж оці?» – «Так, Господи, – від-рікає той Йому, – Ти знаєш,що люблю Тебе». Тож мовить

йому: «Паси Мої ягнята!» І знову,вдруге каже до нього: «СимонеЙонин! Чи любиш Мене?» «Так,Господи, – відвічає Йому, – Тизнаєш,що люблюТебе». І мовитьйому: «Паси Мої вівці!» І втретєйому каже: «Симоне Йонин! Чилюбиш ти Мене?» І засмутився

Петро, що аж утретє його питає:«Чи любиш Мене», – то й кажеЙому: «Господи, Ти все знаєш, Тизнаєш, що Тебе люблю!» І кажейому Ісус: «Паси Мої вівці!»

ВЛАДА ПАПИВ Католицькій Церкві влада

Папи носить винятковий харак-тер. Словами догматичної кон-ституції «Pastor aeternus» (1870 р.) її можна визначити наступнимчином: «Вища і повна владаюрисдикції над ВселенськоюЦерквою однаково як у справахвіри і моралі, так і в справах дис-ципліни і управління», а такожвлада «істинно єпископська,звичайна і безпосередня надкожною без винятку Церквою інад кожним без винятку свяще-ником і віруючим, незалежно відбудь-якої людської влади» (кан.218, № 1-2).У питаннях віровчення і мора-

лі Папа не може помилятися, ійого постанови є непомильними.Свою владу Папа здійснює черезРимську Курію, яка має право навирішення особливо складнихсправ.Привілеєм Папи є скликання

Вселенських Соборів – зборівєпископату Католицької Церкви.Папа провадить засідання Собо-рів (особисто або за допомогоюуповноважених осіб), затверджуєприйняті рішення, переноситьабо розпускає Собори.Єпископи, які перебувають у

сопричасті з Папою, творять Учи-тельський уряд Церкви. Оскількиєпископи є справжніми свідкамиапостольської віри, що наділеніХристовою владою, тому на нихі покладено обов’язок вірно йавторитетно голосити Євангеліє.Папі належить найвища судова

влада в Церкві. Він розглядаєспори, що стосуються дійсностішлюбу, чернечих обітів, правана викладання католицької те-ології у школах. Забороняєтьсязвертатися до світському суду зоскарженням вироку, винесеногоПапою.

СВІТСЬКА ВЛАДА ПАПИПапа – глава держави Ватикан.

ТИТУЛИ ПАПИОфіційні титули Папи Римсько-

го:Єпископ Риму,Вікарій Христа,Наступник Князя Апостолів, Вер-ховний Первосвященик Вселен-ської Церкви, Великий Понтифік,

[Патріарх Заходу],При-мас Італії,Архиєпископі митрополит Римськоїпровінції, Суверен міс-та-держави Ватикан,раб рабів Божих.Вищеперелічені титу-

ли відображають різно-манітність функцій ісфер діяльності Папи.У деяких папських до-кументах подаютьсявсі згадані титули. За-звичай же, під підпи-сом Папи знаходитьсятитул, який застосо-

вується до відповідного змістудокумента. Так, якщо документстосується тільки території Ва-тикану, то Папа підписується якСуверен міста-держави Ватикан.Якщож зміст документа стосуєть-ся справ віри і моральності,Папапідписується як Вікарій Христа.СИМВОЛИ ПАПСЬКОЇ ВЛАДИОдним із символів Наступника

святого Петра служить пасторал– папська палиця, виготовлена здорогоцінного металу й увінчанахрестом.Піюска (пілеолус) – маленька

кругла шапочка білого кольору,яку Папа накладає на голову.Палій (омофор) – є символом

папської апостольської влади,який надягають на орнат (літур-ґічну одіж) під час проведення лі-турґії. Палій являє собою стрічкуз вибіленої вовни двох ягнят, якихПапа благословляє в день святасвятої Аґнеси, що припадає на21 січня.Перстень Рибалки – папський

перстень покликаний нагадуватипро те, що Понтифік є спадкоєм-цем апостола Петра, який буврибалкою. На ньому зображе-ний сам апостол, що закидає зчовна у воду рибальську снасть,а навколо цього образу виграві-ювано ім’я Папи. Папа отримуєцей перстень від декана Колеґіїкардиналів під час урочистоїСвятої Меси, якою починаєть-ся його понтифікат. Врученняперсня символізує зарученняПапи зі своєю Церквою. Післяпідтвердження смерті правлячогоПапи чи його зречення з посадипапський кардинал-камерленґов присутності трьох інших кар-диналів ламає перстень, що єзнаком того,щоданий понтифікатзавершився.Папа – єдиний, хто поза літур-

ґією носить білу сутану та білийпояс із вишитим гербом.

о. Юрій МАРТИНОВИЧ(Перелад з російської Богдан

ЯРОВИЙ)


Активна участь у Боже-ственній Літургії зі знаннямїї суті та змісту особливо по-трібна ще й тому, що в нашиххрамах – храмах Церков схід-ного (візантійського) обряду– Літургія відправляєтьсямайже протягом двох годин,і присутні у храмі при цьомустоять. Безумовно, пасивнопровівши цей час, людинавийде з храму фізично втом-леною (адже простояла наодному місці дві години) тадушевно розчарованою, томущо не отримала освяченняСвятим Духом (адже булатільки фізично присутньою наспільній молитві). За даними Центру Разум-

кова, на початок 2011 рокукількість українців, які назвалисебе віруючими, становила 71 %. Натомість тільки 15,7 % зних регулярно (не менше ніжодин раз на тиждень) відвід-ують храм для участі в спільніймолитві і, як правило, це людистаршого віку. Чому ж так? На-певно, однією з причин цьогоє те, що більшість віруючих незнає суті Божественної Літургії ітому не відчуває її благодатноїдії (для прикладу уявімо собі,що ми прийшли на найкращу ви-ставу сьогодення, яка триває двігодини, але за невідомим намсюжетом і не зовсім зрозумілоюнам формою виконання та щей у залі без крісел. Результатомвідвідування такої вистави будеповна відсутність бажання від-відати щось подібне знову).Отже, одним із найголовніших

завдань священнослужителів,батьків та учителів щодо за-лучення парафіян, у тому числідітей і учнів, до відвідуванняхраму для свідомої участі в Бо-жественній Літургії є їх відповід-не навчання з метою доведеннядо них суті, змісту та значенняцієї спільної молитви. Рівеньцих знань повинен бути таким,щоб вони могли активно братиучасть у спільній молитві доБога в храмі – Божественній Лі-тургії, отримуючи та відчуваючитілом і душею її благодатну дію.

ХРАМ БОЖИЙ(місце звершенняСлужби Божої)

Храм Божий – це культоваспоруда, яка своїм зовнішнімвиглядом відрізняється відінших будівель, і до якої віруючізбираються для християнськихбогослужінь (спільних молитов).Такі будівлі ще називають церк-вами, тому що слово «церква»походить від грецького «кіріа-кон», посередником для якогобуло німецьке «кірхе», що озна-чає Дім Божий. Віруючі в храмахтакож отримують (приймають)Святі Таїнства Христової Церк-ви – Хрещення, Миропомазан-ня, Євхаристії (Причастя), По-каяння (Сповіді), Священства

(Висвячення, Рукоположення), Єлеопомазання (Соборуван-ня, Єлеосвячення), Подружжя(Шлюбу, Вінчання). Таїнстваустановив Ісус Христос і в цихсвященодіяннях у храмі, череззовнішній обряд, людині тайнота невидимо передається благо-дать Святого Духа – спасаючасила Божа.Храм Божий – центр духовного

життя (молитви і любові) лю-дини, в ньому вона навчаєтьсяхристиянського способу життя ідуховно зростає. Це місце, денаша стражденна та скорботнадуша може віднайти розрадута втіху. У храмі особливо від-чувається Благодать Божа .Помолившись у храмі, віруючалюдина виходить очищеною тазбагаченою духовно.Перший храм для поклоніння

Господу Богу збудував цар Со-ломон в Єрусалимі у часи Ста-рого Завіту (близько 960 рокудо н. е). До цього богослужіннявідбувалися на жертовникахпід відкритим небом. Для об-лаштування жертовника, а в по-дальшому і будівництва храму,завжди вибирали місця, де Богвже являв людині якесь знамен-ня, або місця, які своєю велич-ністю, таємничістю чи красоюспонукали людину до роздумівпро Божі силу та премудрість.Перші християни, оберігаю-

чись від переслідувань з бокуєвреїв та представників ор-ганів влади, збиралися дляздійснення церковних службу при¬ватних домах, навіть утаємних місцях під землею – катакомбах, печерах тощо.Починаючи з IV століття, коли

християнство вже в багатьохдержавах утвердилось як осно-вна релігія, розпочали будуватипрекрасні святині, які своїм зо-внішнім виглядом і внутрішнімоздобленням дійшли і до нашогочасу.

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯДІ ВНУТРІШНЄ

ОЗДОБЛЕННЯ ХРАМУЗа зовнішнім виглядом храми

бувають різні. Іноді їх будують увигляді корабля, що символізує

те, що через море життя донебесної пристані може при-вести тільки Церква Христо-ва, іноді надають їм круг¬лоїформи (означає вічне існу-вання Церкви), а подекуди– форми хреста (нагадує, щохрест є правдивою основоюЦеркви). Над серединою храму об-

лаштовують купол із хрестомна славу Глави Церкви – ІсусаХриста, розп’ятого на хресті.Іноді облаштовують три, п’ять,сім, дев’ять або тринадцятькуполів. Три куполи вказуютьна найбільше таїнство віри – один Бог у трьох Особах, п’ятькуполів (один центральний ічотири з боків) символізуютьІсуса Христа і чотирьох єван-

гелістів, у семи куполах Церквапригадує сім святих Таїнств, яківстановив Ісус Христос, дев’ятькуполів символізують дев’ятьплодів Святого Духа і тринад-цять – Ісуса Христа і дванадцятьапостолів.Храми будують традиційно з

входом із заходу на схід. Підви-щення перед входом до храмуназивається папертю. Храмподіляється на три частини: при-твор, середня частина храмута вівтар. Вівтар від середньоїчастини храму відокремлюєтьсяіконостасом.Святі ікони (образи), якими

оздоблюють християнські храми, є для віруючих об’єктами осо-бливого шанування. Кількістьікон залежить від конструкціїхраму, його історії, та місцевихзвичаїв. Розміщують їх на сті-нах в особливих великих рамах– кіотах, але найбільше – віконостасі, який є невід’ємноючастиною християнських хра-мів за східним (візантійським)обрядом.Притвор – це частина храму

від входу, де в стародавні часистояли ті, які каялися, і огла-шенні – ті, які готувалися дохрещення.Середня частина храму (храм

вірних) – це місце, де перебува-ють усі віруючі, які прийшли мо-литися. У його передній частиніперед іконостасом з обох боківвлаштовані кліроси, на якихстоять півчі, читці, причетникита інші особи, які допомага-ють співати чи читати під часбогослужіння. По боках серед-ньої частини храму розміщеніхоругви – церковні знамена,що висять на древках з пере-кладиною у вигляді прапора іззображенням святого чи свят-кової події. Хоругви виносятьпід час урочистих процесій тахресних ходів і вони, як знамена,символізують тріумф ХристовоїЦеркви.

Божественна Літургіяу житті мирянина

Богдан КУДЕРЕВКО

Далі – у наступних числах газе-ти «Мета».

(Закінчення, початок на 12 стор.)

чином, світила не можуть бути причиною рішеньнашої волі».Астрологія, що претендує на наукову класи-

фікацію згідно з сузір’ями, насправді абсолютнонездатна створити індивідуальний гороскоп длякожної окремої людини. Положення зірок длятих, хто народився майже в один і той же час,одне і те ж. Виходить, що для цих людей горо-скоп, а, значить, і доля,мають збігатися.Десяткилюдей мали такий же гороскоп, як Наполеон,Ґьоте чи Ганді, але не можна сказати, що всівони моли одну долю і характер. Зрештою, ценеможливо навіть для близнюків.Попри те, гороскоп є однією з найбільш по-

пулярних форм астрології. Для багатьох це якгра або мода, для інших – дороговказ у житті.На жаль, такі люди приймають свої рішення за-лежно від прочитаних знаків зодіаку.Найчастіше гороскопами захоплюються люди

мирські, далекі від Церкви, що не вірять у Богаі не практикують жодної реліґії. Саме про нихписав святий апостол Павло: «Називаючи себемудрими, стали дурними» (Рм. 1, 22).Катехизм Католицької Церкви однозначно

засуджує астрологію, стверджуючи, що вонасуперечить вірі в абсолютне панування Боганад нашим життям. Ось текст Катехизму: «Усіформи ворожбитства треба відкинути: вдаваннядо сатани чи до демонів, викликання померлихчи інші дії, що помилково передбачають «роз-криття» майбутнього. Звертання до гороскопів,астрології, хіромантії, тлумачення віщувань ідолі, явища ясновидіння, вдавання до медіу-мів містять у собі прагнення до панування надчасом, над історією і, зрештою, над людьми, які бажання увійти в спілку з окультними силами.Вони вступають у суперечність із вшануванням іповагою, які поєднані з любовним страхом,що їхми зобов’язані віддавати єдиному Богові» (2116). «Бог може об’явити майбутнє Своїм пророкамчи іншим святим.Однак праведна християнськаповедінка полягає в тому, щоби з довірою від-давати себе в руки Божого Провидіння в тому,що стосується майбутнього, й відкидати всякунездорову цікавість із цього приводу» (2115).Той факт, що передбачення іноді збуваються,

не означає, що використаний метод є добрим.Святий Павло також писав, що диявол може зо-дягнутися як ангел світла. Вдаватися до астро-логії, знаючи, що Бог і Церква її засуджують,означає довірити власне життя іншим силам, якіне походять від Бога.Тим, кому важко відмовитися від захоплення

гороскопами і передбаченнями,можна порадитищодня читати хоча б один вірш зі Святого Пись-ма: в ньому міститься світло, яке незрівнянноперевершує всі небесні світила.Слово Боже очи-щає й освячує нашу душу, тоді як астрологія – цене тільки марна трата часу, але й веде в хибномунапрямку. І ще: ті, хто займається астрологією,знаючи про те,що її не схвалює Церква, повинніпокаятися в цьому на сповіді.

ТРАВЕНЬ РОКУ БОЖОГО ЧИСЛО14ХРИСТИЯНСЬКИЙ КЛУБ

ЗНАЙОМСТВ“НАША ДРУЖНА РОДИНА”

Íåõàé ó ñ ³ì ïîùà ñ ò è ò ü ó æèò ò ³ !

І сказав Господь Бог:Не добре, щоб бути чоловіку

самотнім. Створю йому поміч,подібну до нього.

(Буття 2-18)

Мабуть не помилюся, якщо скажу, що цей листздивує багатьох членів Клубу знайомств «Нашадружна родина», котрі у цьому випуску газети«Мета» побачать клубну сторінку у незвичномувигляді, і якої, очевидно, з нетерпінням очікувалипротягом місяця. І, напевно, прочитавши цьоголиста, зістануть засмученими від отриманої ін-формації. Річ у тім, що оцим своїм прощальнимлистом-зверненням до всіх членів християнськогоКлубу знайомств «Наша дружна родина» офіційноповідомляю про закриття цього Клубу.Щомісяця, починаючи з січня 2008 року і закін-

чуючи квітнем 2013 року, на сторінках часопису«Мета» наші читачі мали змогу отримувати інфор-мацію, знайомитися, зустрічатися і робити власнийнезалежний вибір стосовно подальших стосунків,як товариських, так і з перспективою створенняшлюбу. Власне, всі бажаючі і ввійшли до благо-словенної Церквою структури під назвою – Клубзнайомств «Наша дружна родина». Цей Клуб по-став з благословення керівництва Львівської Ар-хиєпархії УГКЦ і діяв завдяки розумінню, підтримціта постійному сприянню головного редакторагазети о. Івана Галімурки, творчій праці технічногоредактора газети п. В’ячеслава Чижевського, атакож постійній роботі засновника і координатораКЗНДР п. Олександра Романюка.Основним задумом при створенні КЗНДР було

створення такої собі «оази чистоти» для христи-янина з усіма його життєвими клопотами і метуш-нею в мирському житті, такого собі християнськогоосередку для людей у вірі, де вони мали би змогузнайомитися, започатковувати різні форми спіл-кування з рівними собі, створювати сім’ї тощо.Тому ті особи, які, зрозумівши суть даного задуму,звернулися до нас за допомогою й отримали її,сьогодні свідчать своїми вдячними листами пропотребу і важливість існування та роботи такогозгромадження.Нагадавши про цю засадничу концепцію в ді-

яльності КЗНДР, дозволю собі, правда, вже направах екс-керівника Клубу, звернутися до всіхчитачів газети «Мета» з декількома запитаннями

«Для кого?».Для кого була розроблена концепція діяльності

КЗНДР, узгоджені засади діяльності Клубу, отрима-но благословення для започаткування діяльностіКлубу знайомств?Для кого щомісячно, впродовж більше шести

років, друкувались оголошення самотніх християн,які бажають познайомитися з особою у вірі (щопроводилося з дозволу і при безпосередньомусприянні у вирішенні проблеми самотності голо-вним редактором газети)?Для кого координатор Клубу проводив свою

постійну, напружену, матеріально витратну, алезовсім ним не афішовану, роботу із вдосконаленнязасадничої та концептуальної діяльності цьогоКлубу з метою максимального захисту кожногочлена спільноти?Для кого він же щоденно чекав біля телефону з

надією,що хтось звернеться з проханням, а такожпроводив індивідуальні, щонайменше по 25-30 хвилин, розмови з кожним потенційним членом зознайомлення його з засадами діяльності Клубу?Зараз можемо сказати, що діяльність Клубу

протягом всього часу відбувалася виключно зарахунок власних сил і коштів. За такою ж схемоюпроводилися неодноразові участі у Хресних до-рогах з банером Клубу, роздача візитівок Клубу,неодноразові виступи на радіо «Воскресіння», поїздки в духовні паломницькі центри Львівщини,винаймання «фури» для поїздки з клубною сим-волікою до Києва. Безперечно, що написання іредагування клубної сторінки у кожному випускугазети «Мета» і ще інші, тому подібні, справи длякористі спільноти у Клубі також вимагали часу ізусиль. Отож, для кого все це?Відповідь якось напрошується сама собою – для

всіх потребуючих, хто у вірі і з надією звернувся доКлубу, для всіх членів клубної спільноти.На жаль,таких виявилося лише 124 особи, які були членамиКлубу знайомств.Погодьмося,що на майже міль-йонний Львів цього явно замало. І це при тому,щоаналогічних християнських Клубів знайомств досьогоднішнього дня ніхто не започаткував, прощо

у своєму виступі на Соборі УГКЦ в Канаді в 2012 році говорив Блаженніший Святослав (Шевчук). Чомусь ті тисячі, десятки тисяч, сотні тисяч оди-ноких потребуючих осіб, для яких і створюваласьнаша спільнота, до нас не зверталися. Може, незнали, а,може, й не хотіли.Якщо не знали, то чомуїхні рідні, близькі і знайомі, котрі ходять до церкви,де є і реклама, і газети, й оголошення священників,були байдужими до проблеми самотності своїхнайближчих осіб і їм про це не повідомили? Якщож не хотіли – ми їх не судимо.Проаналізувавши на нашому спільному зібран-

ні наші здобутки й напрацювання, ми дійшливисновку, що наші зусилля і ця наша праця вконкретному напрямку виявилися непотрібними імалоефективними. На результат нашої праці незнайшлося потребуючих.Через те й було прийнятоспільне рішення про недоцільність подальшої ді-яльності нашої спільноти і постанову про закриттяхристиянського Клубу знайомств «Наша дружнародина» (КЗНДР).На закінчення свого листа-звернення хочу ви-

словити своє тверде переконання в тому, що нашВсемогутній і Милосердний Господь, бачачи і зна-ючи про потреби своїх вірних, які звертаються доНього, в особливий спосіб і дуже скоро зішле своєщедре Благословення всім без винятку особам,які у вірі і потребі звернулися до освяченої нимінституції і стали членами КЗНДР.А від себе особисто хочу щиро подякувати всім

колишнім членам Клубу за співпрацю, за допомогумені. Прошу вибачення у тих осіб, кому, може,неналежно вділив своєї уваги або не так зрозумівкогось. Щиро бажаю всім Вам по вірі вашій і помилості Господній зрозуміти і прийняти щастя,дароване Вам від Творця, зустріти ту єдину (єди-ного), призначену (призначеного) тільки для Вас,створити щасливий у любові сімейний шлюбнийсоюз зі своєю (своїм) обраницею (обраником). Інехай Вам усім пощастить у житті!

З повагою і любов’ю до всіх Вас – Олександр РОМАНЮК.

Мандруючи інтернетом

Обрання нового Римського Архиєрея і, зокрема,його перші – кардинально відмінні від попередни-ка – риси та кроки навіюють на думки про новийкурс та можливі зміни, які чекатимуть ХристовуЦеркву,можливо, вже у найближчомумайбутньому.Греко- й римо-католики України покладають великінадії на ймовірний візит Його Святості до України;католики й загалом християни всього світу радіютьтому скромному способу життя, яке вів кардиналХорхе Маріо Берґольйо, а Вселенський ПатріархВарфоломій сподівається на подальшу екуменічнуспівпрацю.Москва, не бажаючи залишатися осторонь цієї

справді важливої світової події, також нагадує просебе. От тільки нічого нового сказати не може.Тому, поки УПЦ (МП) вітає греко-католиків та римо-католиків України з обранням нового Папи, РПЦ

уже вкотре заявляє про якісь «утиски православ’я»на Західній Україні як нібито «головну перепону»для можливої зустрічі Римського Архиєрея Фран-циска і Московського Патріарха Кіріла.Втім, Москва не стільки прагне екуменізму (до

якого сама іще не готова), скільки має на меті іншіцілі – корисливі. Наш північно-східний сусід грає унецерковну політичну гру, завдяки якій намагаєтьсяруками Ватикану вплинути на УГКЦ. Звісно, в своїхінтересах. Якщо би Патріарх Кіріл справді хотівсісти з Папою за стіл переговорів, то не ставив битаких ультиматумів чи вимог, а натомість шукав бидля цього можливості.УГКЦ знову заговорила про визнання патріарха-

ту. Я вже мав можливість чути від певних осіб, щоякщо Ватикан надасть УГКЦ статус патріархату, тоце негативно вплине на його відносини з РПЦ.При-

гадалася мені тоді одна приказка, яка звучить так:«При чому тут міліція, якщо грім порося забив?»Так от – при чому тут Москва, якщо йдеться просправи інших Церков?Проте РПЦ вигідна така ситуація, в якій під

маскою екуменізму можна добиватися власних,не надто екуменічних цілей: за кошт католицькихблагодійних організацій реалізовувати різні про-екти, отримувати в дарунок храми у Європі тощо.Яснаріч,щоХристоваЦерквамуситьоб’єднатися,

однак для реалізації цього всім нам требащиро ба-жати такої цілі, не використовуючи лицемірно еку-менізм для маніпуляцій на власну користь чи длятого,щоб позбутися своїх «реліґійних конкурентів». І тому, поки в артерії екуменізму кишітимуть вірусилукавства, доти нам єдиної Церкви не бачити.

о. Тарас ДЗЬОБА, «Киріос»

Екуменізм чи забавка?Як Російська Православна Церква бавиться з Ватиканом в «екуменізм»


Чимало деканів врештіне вистояли перед цієюгрубоюнавальноюсилоюі зі стисненими болемсерцями таки погодили-ся «з’єднатися» із Пра-вославною РосійськоюЦерквою.Багато з нихна-діялися при цьому,що цебуделишекороткочасний

компроміс. Та компромісвиявився і тривалим, іболюче важким, і не всіхурятував від подальшихрепресій. Бо не один, хтоне зумів скривати свої пе-реконання талицемірити,був арештований і післятак званого «з’єдинення». Якприклад,можна згада-ти долюЯричівського де-кана о. Миколи Землин-ського. Маючи дев’ятеродітей, отець-декан не від-важився на категоричнувідмову від нав’язуваногоправослав’я і був учасни-комсумнозвісного собору1946 року. Та в січні 1950 року все ж був зааре-штований і запроторе-ний до табору суворогорежиму в Мордовії. Тамзустрівся змитрополитомЙосифом Сліпим і від-кликав перед ним своє«православ’я». Повер-нувшись із ув’язнення,був підпільним греко-ка-толицьким священиком.Отці-декани, які твердо

стояли на своєму, булизаарештовані зразу післяневдалих для совєтськоївлади конференцій .Майже ніхто з них неуникнув недремного окамстивої влади.А за нимимасово арештовувалиінших непокірних. Ре-пресованими були тисячіукраїнських священиків…

Багато душпастирів заги-нули в ув’язненні…Такою була «підготов-

ка» до скликання собо-ру, нібито УГКЦ, якийповинен був остаточнозліквідувати цю Церкву.При цьому хтось із ініці-аторів таки додумався,що, згідно з канонами

Церкви, Собор не можевідбуватися за відсут-ності єпископа – рішенняйого не будуть дійсними.Анатойчасужевсі греко-католицькі єпископибулиарештовані…Гарячковошукаючи ви-

ходу із «пікантної» си-туації, було вирішенотерміново висвятити допочатку Собору іншихєпископів, аби такимчином створити види-мість його законності.Отож, 24-25 лютого 1946 року Київський митро-полит Російської Право-славної Церкви Йоантайкома висвятив наєпископів двох членів«Ініціативної групи» – о.Михайла Мельника та о.Антонія Пельвецького.Але ж вони стали не гре-ко-католицькими, а пра-вославними єпископа-ми! Отже, вони не моглиочолювати Собор УГКЦ,а, значить, усі рішеннятакого собору не моглимати законної сили.Томуцей собор став псевдо-собором.Відбувся псевдособор

8-10 березня 1946 року.Головним дириґентомтієї комедії був полковникКДБ Пирогов. Правдамий неправдами зігналидо собору св. Юра 216 заляканих, стероризо-

ваних священиків і 19 мирян (при цьому деко-го привезли насильно) іприступили до роботи.Офіційно керівникамиСобору були о. д-р Гав-риїл Костельник, єпископРПЦ М.Мельник та єпис-коп РПЦ А.Пельвецький.

На кінострічці, що за-фіксувала роботу цьогопсевдособору, можнабачити вельми стриво-жені, суворі обличчя де-легатів. Тим не менше,«Собор»,надумкувлади,«пройшов успішно». Всіприготовлені заздалегідьрішення були прийняті«одноголосно» (за цимбуло кому наглядати!). Ось цей «собор» нібитой уневажнив Унію 1596 року й «законно» під-порядкував УкраїнськуКатолицьку Церкву Ро-сійській ПравославнійЦеркві.На закінчення «собо-

ру» відбулася «урочиставідправа», в якій при-йняли участь ієрархиРосійської ПравославноїЦерквимитрополитЙоан(Київ), єпископ Макарій(Львів) та єпископ Не-стор (Мукачево). Буловислано вітальні теле-грами Патріарху РПЦАлексію,ЙосифуСталіну,Голові РНКУРСР, а також«послання» до віруючихі духовенства ЗахідноїУкраїни…УГКЦ була зліквідова-

на, оголошена поза зако-ном, проте,як виявилося,жила, творила й розви-валася в підпіллі. Прицьому підпільна Україн-ська Церква явила всьо-

му світові надзвичайнувелич духу, стійкості йжертовності, на які вартоі в нашчас рівнятися усімсправжнім християнам!Жорстока тоталітарна

система зламала життячисленним українськимдушпастирям і ревниммирянам, та не зламалаїхнього духу, не захиталаїхньої всеперемагаючоївіри. Випивши до дначашу терпінь, відійшливони до Господа. А намзалишили зразок вірностій відданості своїй віріі своїй Церкві. І нашимобов’язком є у рік слав-ного ювілею ХрищенняУкраїни пам’ятати проце та у новітніх обстави-нах плекати, зміцнюватинашу віру.Знаменно,щосамецей

2013-й рік проголошеноВселенською ЦерквоюрокомВІРИ. З цієї нагодиБлаженніший Святос-лав звернувся до вірнихУГКЦ з «Посланням», у якому підкреслив, щоцього року українці по-винні згадати видатнуподію далекого 988 року,коли ми прийняли Во-лодимирове Хрищення,проаналізувати,якемісцепосідає християнськавіра в нашому побуті, та,краще пізнавши основніїї постулати, надихнутиними своє життя і діяль-ність.

«Наша віра, – наголо-шує Блаженніший Свя-тослав, – має стати длянас джерелом любові доближнього та основоюправедного християн-ського життя. Крім піз-нання віри, маємо житиі ділитися нею поза хра-мом чи рідною домівкою,вносити її в культурне,суспільно-політичне йекономічне життя». Очевидно, ці слова ак-

туальні для християн усіхконфесій.Тожприслухай-мося до них, зробімо цейзаклик орієнтиром длянашої діяльності у всіхнапрямках суспільногожиття. Адже, лише від-новивши свою христи-янську сутність, Україназможедосягнути розквітуй успіхів у забезпеченнісправедливого й благо-датного для всіх суспіль-ства.

Знати правду...

Лідія КУПЧИК,голова

Львівської міської«Ліги українських жінок»

1 0 2 5 -л і т тя Хрищення Укра ї нита р і чниця псевдособору 1 9 4 6 року

Виступ о. Гавриїла Костельника 8 березня 1946 року під час відкриттяЛьвів-ського псевдособору.

(Закінчення, початок у 92/3 числі «Мети»за березень 2013 р.)

Складні питанняÊîãî áóäå á³ëüøå –

ñïàñåííèõ ÷è çàñóäæåíèõ?Російська служба Радіо Ватиканвідповідає на запитання читачів

Питання: «Останнього дня» Христосприйде судити живих і мертвих. Кого будебільше – тих, хто воскресне, чи тих, хтопотрапить у пекло?Відповідь:Читаємо в 5-му розділі Євангелія від

Івана: «Не дивуйтеся з цього, бо надходить час,коли всі, хто в гробах, голос Його вчують, і вийдутьті,що чинили добро, на воскресіння життя.А ті,щозло чинили, – воскреснуть на Суд» (Ів. 5, 28-29).Так що воскреснуть усі. Не деякі, а всі, тобто і

нерозкаяні також.Але одні воскреснуть тілом,щобувійти в Рай, а інші – щоби вирушити в пекло. Іблаженство або мука назавжди охопить не тількидушу, а й тіло.Кого ж буде більше – врятованих чи засуджених?

Це запитання задали і Господеві. Тому жодна від-повідь не буде правильнішою, ніж та, яку дав Він.Це запитання і ця відповідь настільки важливі,що Святий Дух спонукав євангелиста Луку їх за-писати: «Силкуйтеся ввійти через тісні ворота;багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти та незможуть. І як Господар устане й замкне двері, а ви,зоставшися знадвору, почнете стукати в двері таказати: Господи, відчини нам! – Він відповість вам:Не знаю вас, звідкіля ви. Тоді ви почнете казати:Ми їли й пили перед Тобою, і Ти навчав нас намайданах наших. Та Він відповість: Кажу бо вам:Не знаю вас, звідкіля ви; геть від Мене всі ви, щочините неправду! Там буде плач і скрегіт зубів,коли побачите Авраама, Ісаака і Якова та проро-ків усіх у Царстві Божім, себе ж самих викинутихназовні. Прийдуть від сходу й від заходу, від пів-ночі й від півдня і возсядуть у Царстві Божім. Тодіостанні стануть першими, а перші – останніми»(Лк. 13, 24-30).З одного боку, Ісус стверджує, що для спасіння

потрібне певне зусилля. До життя вічного ведутьвузькі ворота. Він каже, що багато хто захоче уві-йти, але не зможе. Однак це «багато» не означає,що їх більше, ніж засуджених. Він говорить тільки,що багато загине.Ісус говорить також, що щоби врятуватися, не-

достатньо брати участь у Євхаристії («Ми їли йпили перед Тобою») і недостатньо слухати про-повіді або вивчати богослов’я («Ти навчав нас намайданах наших»). А ще Господь говорить, щоінші (можливо, нехрищені) «прийдуть від сходута заходу, від півночі й півдня і возсядуть у Цар-стві Божім», – оскільки вони чинили по совісті і здоброго наміру. Ці слова сповнюють надією напорятунок нехристиян.ЄвангелистМатей відтворює ті ж слова: «Входь-

те тісними дверима, бо просторі ті двері й розлогата дорога, що веде на погибель, і багато неюходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, щоведе до життя, і мало таких, що її знаходять» (Мт.7, 13-14). Тут слова Ісуса передані по-іншому: Вінстверджує, що «мало» увійде через тісні двері, аось на погибель вирушить «багато». Вузькі дверіозначають дотримання заповідей згідно з відпо-віддю, яку дав Господь юнакові, коли той запитав,що потрібно, щоб увійти в життя вічне: «Як хочешувійти в життя, додержуй заповідей» (Мт. 19, 17). А широким шляхом ідуть ті, які чинять відповіднодо своїх поганих нахилів і примх.

Страшний суд;Візантія.Константинопіль; X ст.; Місцезнаходження:Лондон.МузейВікторії іАльбертаматеріал: кістка; техніка: різьба по кістці.

МЕТА ЧАСОПИС ЛЬВІВСЬКОЇ АРХИЄПАРХІЇ УГКЦ16

Редакція залишає за собою право скорочуватиі редагувати матеріали. За достовірність фактів

відповідає автор.Рекламні оголошення приймаються вичитаними

і відредагованими рекламодавцем.Матеріали не рецензуються і не повертаються.

Редакція може не поділяти думку автора.Друк: ПрАТ «Видавничий Дім «Високий Замок»Тираж: 6500 примірників, Замовл.№___________

При передруку матеріалів посилання на газету «МЕТА» обов’язкове!

Свідоцтво про реєстраціюКВ 4266

У т р а в н іс в я т к у ю т ь ю в і л е ї :

35-річчя священства – о. Іван Кащук (25.05)30-річчя священства – о. Олексій Васьків (09.05)25-річчясвященства – о.АнатолійДуда-Квасняк (28.05)20-річчя священства – о. МиколаШевчук (27.05)15-річчя священства – о. Любомир Франків (10.05)15-річчя священства – о. Тарас Боровець (21.05)5-річчя священства – о. Богдан Грушевський (06.05)5-річчясвященства – о.ВолодимирСтефанишин (08.05)

90-річчя уродин – о. Петро Кушнерик (03.05)60-річчя уродин – о. Олег Зубик (18.05)45-річчя уродин – о. МиколаШевчук (18.05)40-річчя уродин – о. Андрій Кендзьор (20.05)40-річчя уродин – о. Зіновій Боднар (29.05)40-річчя уродин – о. Андрій Дубан (30.05)40-річчя уродин – о. Володимир Волошин (31.05)35-річчя уродин – о. Тарас Окіс (17.05)35-річчя уродин – о. Ярослав Котлінський (19.05)30-річчя уродин – о. Роман Яцик (19.05)30-річчя уродин – о. Богдан Кулик (31.05)

ОТЦІ-ПУСТЕЛЬНИКИСМІЮТЬСЯ

He говоріть мені про ченців, які ніколи не сміються.Це смішно...

– Якщо ти нічого не бачиш, то для чого тримаєш біля себе за-свічену лампу? – запитали брати одного сліпого старця, що сидівкрай дороги.

– Аби перехожі не натикалися на мене вночі, – відповів той.

В одному селі поширилась чутка, що в сусідньому великомумонастирі змінився настоятель. Тут же з’явився в воротах монас-тиря якийсь бідняк у лахмітті і, побачивши настоятеля, підійшовдо нього.

– Отче, – каже, – я добре знав колишнього настоятеля, якийбув дуже щедрий до мене. Сподіваюся, що і ти будеш щедрим...

– Зрозуміло, брате. Але, бачиш, старий настоятель – це я, ановий з’явиться днів через десять...

Отець Євлогій був одного дня таким засмученим, що ніяк не мігцього приховати.

– Чому ти сумуєш, отче? – запитує його один старець.– Бо я засумнівався в здатності братів пізнавати великі Божі

істини. Тричі показував я їм льняну латочку з намальованою наній червоною крапкою і запитував, що вони бачать, і тричі вонивідповідали: «Маленьку червону крапку». І ніхто не сказав: «Ла-точку льону».

Один недобрий чоловік взявся якось дошкуляти старцеві своїмибезглуздими запитаннями:

–Невже ти, будучи таким розумним, вважаєш заможливе,щобиЙона вижив, провівши три дні в череві кита?

–Не знаю, – відповів старець, – але я обов’язково його запитаю,коли побачуся з ним у раю.

– А раптом він у пеклі?– Тоді ти сам його запитаєш.

На порозі церкви одного монастиря сиділа бідна людина, щопросила милостиню.

– І не соромно тобі? – зауважив йому настоятель. – Місяць томути був сліпим, а сьогодні вже однорукий!

– Не гнівайся, отче, але краще радій. Я й справді знайшов зір ітак розхвилювався через це, що у мене відпала рука.

Звичайне чудо...

ªâõàðèñò³éíå ÷óäî â Áóåíîñ-Àéðåñ³ çà ÷àñ³â êàðäèíàëà Áåð´îëüéî

Останнє євхаристійне чудов Католицькій Церкві, ви-знане Церквою справді ав-тентичним чудом, сталося1996 року в Буенос-Айресі, вчасі, коли теперішній ПапаФранциск був архипастирему цьому місті. Тоді освяченагостія (хліб, який вжива-ється до св. Причасття)перетворилася на Тіло і Кров.Сталось це так.Недільного дня 18 серпня

1996рокублизько 19-ї годинио.АлесандроПезетвідправивСлужбу Божу.По її закінченнідо нього підійшла парафіян-ка, яка повідомила, що наодному з бічних престолівна свічнику лежить гостія.Коли о.Пезет справді виявиву вказаному місці гостію,то побачив, що вона була втакому стані, коли спожитиїї було неможливо. Тому вінпоклав її в посудину з водоюі поставив у кивот в каплиціПресвятоїЄвхаристії.Таколив понеділок він відкрив цейкивот, то з подивом побачив,що гостія перетворилася нам’язову тканину і кров.Процесвященик повідомив карди-

нала Хорхе Берґольйо, якийпризначивофіційнецерковнерозслідуванняцього випадку.Кілька років гостія зберіга-

лася в одному з кивотів архи-єпархії у таємниці.За цей часвонанетількинезіпсувалася,але й збільшилася в розмірі.Це вже само по собі було не-звичайнимфеноменом.Тому1999 року кардиналБерґоль-йо вирішив дати кусочок цієїгостії, яка перетворилася натканину, для наукового до-слідження.

5 жовтня 1999 року, в при-сутності офіційних представ-ників архиєпархії, вчені взялифрагмент гостії надосліджен-ня.Прицьомуархиєпархія ненадала науковцям жодної ін-формації, яка могла би впли-нути на результати аналізів.Дослідження у Нью-Йорку

проводив відомий американ-ськийкардіолог і патологоана-том д-р Фредерік Цуґібе. Вінпідтвердив, що йдеться прочастину тканини серцевогом’яза стінки лівого серцевогошлуночка. М’язева тканинає справді людською і маєсвою власну ДНК. На думку

вченого,м’язпоходить зорга-нізму, який перебуває у станізапального процесу, оскількивиявлено велику кількістьбілих кров’яних тілець, яказначно перевищує норму.Це справді жахнуло вчено-го, оскільки такі показникисвідчили, на його думку, проте, що м’язева тканина булавзята з живого людськогосерця.Щобільше,білі кров’янітільця проникли в тканинум’язу, а це, на думку вченого,свідчить про те, що м’яз на-лежить людині, яка терпіластрашні фізичні болі.Аби краще зрозуміти ситу-

ацію, представники Церквизапитали в американськогоспеціаліста, який провадиваналізи і презентуваврезуль-тати, як довго білі кров’янітільця могли залишатисяживими, якщо би м’язеватканина перебувала у воді.Доктор Ціґібе відповів, щокілька хвилин, не більше.Коли він отримав пояснення,що ця тканина кілька місяцівзберігалася у дистильованійводі, топідтвердив,щонемаєнаукового пояснення такомуявищу. Коли ж науковцю по-відомили, про що йдеться– що це частина гостії, якаперетворилася на м’язевутканину, доктор Цуґібе від-повів: «В який спосіб і з якоїпричинипріснийхлібмігпере-творитисянаживийлюдськийм’яз зживою кров’ю,наука неможедативідповіді.Цеєпозакомпетентністю науки».Отож, за наслідками офі-

ційного церковного розсліду-вання, компетентнацерковнавлада визнала цей випадокавтентичним євхаристійнимчудом.

За матеріалами bitno.net

Ó ´ðîò³ Ä³âè Ìàð³¿ â³äáóëîñÿ «íåç’ÿñîâíå çö³ëåííÿ»74-річний Жан Ке-

ре-Ремон катастро-фічно втрачав зір.Понад 10 років томувін натрапив на мінучасів II Світової війниі втратив одне око.Але й на друге окобачив щораз гірше.Тому, щоби врятува-ти зір, літній люди-ні було призначенооперацію на сітків-ці. Однак хірургічневтручання не зна-добилося: Кере-Ре-мон «нез ’ясовнимчином» зцілився ,вмиваючись водоюу ґроті Діви Маріїв Ремоні (департа-мент Ду у Франції).За словами зціле-

ного, він прийшов

до ґроту, в якомуспоруджено каплицюБожої Матері, обмивнедуже око водою зджерела, помоливсядо Пречистої ДівиМарії і попросиввідслужити Месу зайого здоров’я. По-вернувшись додому,Кере-Ремон взяв уруки газету і з по-дивом відзначив, щобільше не потребуєлупи, якою користу-вався для читаннядрібного шрифту.Він також відчув ,що його око сприй-має більше світла.Офтальмолог, якийлікував похилогофранцуза, конста-тував поліпшення

зору з 30 до 70% іскасував операцію.Що ж стосується

церковної влади, тотут поставилися доцього випадку з обе-режністю. У Безан-сонській архиєпархії,в якій знаходитьсяґрот-каплиця, за-явили, що не маютьу своєму розпоря-

дженні жодних ме-дичних доказів зці-лення. «Якщо ця лю-дина справді отри-мала полегшення,то можна лише пора-діти цьому і подяку-вати Господу Богу»,– констатував архи-єпископ БезансонаАндре Лакрамп.

Благовест-инфо

Documents

Хто META Іван 3,21 · 2013. 8. 22. · ТРАВЕНЬ 2013 БОЖОГО ЧИСЛО 94/ 5 ЧАСОПИСЛЬВІВСЬКОЇАРХИЄПАРХІЇУКРАЇНСЬКОЇГРЕКО