ВИГЛЯДИ. РОЗРІЗИk406.khai.edu/uploads/editor/21/10021/sitepage_35/files/andrenko... · вується штриховка за ГОСТ 2.306-68. Те, що контактує

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»

ВИГЛЯДИ. РОЗРІЗИ

Навчальний посібник до практичних занять

і варіанти завдань

Харків «ХАІ» 2017

УДК 744.43 (076.5) ББК 30.11я73

В42

Колектив авторів : Ю. Г. Андренко, Ю. А. Кузнєцова, К. П. Мсаллам, О. І. Панченко,

В. М. Степаненко, Т. Ю. Боборикіна

Рецензенти : канд. техн. наук, доц. В. В. Утьонкова, канд. архітектури, доц. І. В. Ладигіна

Вигляди. Розрізи [Текст] : навч. посіб. до практ. занять і В42 варіанти завдань / Ю. Г. Андренко, Ю. А. Кузнєцова, К. П. Мсаллам

та ін. – Харків : Нац. аерокосм. ун-т ім. М. Є. Жуковського «Харків. авіац. ін-т», 2017. – 72 с.

ISBN 978-966-662-539-0

Викладено правила зображень і позначень виглядів, розрізів, перерізів на

кресленнях. Описано послідовність виконання креслень з простими і складними

розрізами. Подано зразки креслень типових деталей з різними видами розрізів.

У додатку наведено варіанти завдань для роботи в аудиторії та самостійної ро-

боти.

Для студентів технічних ВНЗ.

Іл. 38. Бібліогр. : 6 назв

УДК 744.43(076.5) ББК 30.11я73

© Колектив авторів, 2017 © Національний аерокосмічний

університет ім. М.Є. Жуковського ISBN 978-966-662-539-0 «Харківський авіаційний інститут», 2017

3

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Одним із основних видів професійної діяльності майбутніх інженерних кадрів є

виконання машинобудівних креслень. Основним елементом машинобудівного крес-лення є зображення. Провідною ідеєю курсу є відпрацювання практичних навичок по-будови зображень методом прямокутного проеціювання і оформлення їх відповідно до вимог ЄСКД. Серед базових тем у відпрацюванні таких навичок є тема «Проекційне креслення». Набуття практичних навичок із зазначеної теми сприятиме розвитку про-фесійного мислення і формуванню професійного самовизначення майбутніх інженер-них кадрів.

Цілі завдання

1. Вивчити загальні теоретичні положення і вимоги стандартів ЄСКД щодо зага-

льних правил побудови зображень методом прямокутного проеціювання

(ГОСТ 2.305-68).

2. Набути практичних навичок побудови проекцій ліній перетину просторових фі-

гур, а також виконання необхідних виглядів, розрізів, перерізів тощо.

3. Набути практичних навичок у нанесенні розмірів на машинобудівному крес-

ленні відповідно до вимог ГОСТ 2.307-68.

Обсяг та зміст завдання Виконання завдання з проекційного креслення передбачає виконання робочого

креслення завдання за варіантом (таблиці подано у додатках) на форматі А3. Послідо-вність виконання робочого креслення буде наведено далі.

Перед початком практичної роботи, що пов’язана із кресленням зображення де-талі, передбачається вивчення основних положень ГОСТ 2.305-68 «Зображення – ви-гляди, розрізи, перерізи». Вивчення термінології, основних теоретичних положень цьо-го стандарту, позначень, умовностей і спрощень, що застосовуються під час виконання креслень, надасть можливість студентам ефективно організувати свою навчально-пізнавальну діяльність і набути практичних креслярських навичок.

ВИГЛЯДИ

Правила зображення предметів на кресленнях установлено ГОСТ 2.305-68. Зо-браження предметів має відбуватися за правилами прямокутного проеціювання. При цьому предмет розміщують між спостерігачем і відповідною площиною проекцій. Як ос-новні площини проекцій умовно приймають шість граней куба, усередині якого розмі-щується предмет.

Виглядом називають зображення повернутої до спостерігача видимої поверхні предмета. Щоб уникнути великої кількості зображень, допускається лінії невидимого контуру зображати штриховими. Вигляди на основних площинах проекцій є основни-ми. Вони мають такі назви: 1 – вигляд спереду (головний вигляд); 2 – вигляд зверху; 3 – вигляд зліва; 4 – вигляд справа; 5 – вигляд знизу; 6 – вигляд ззаду (рис.1).

Позначення виглядів. Вигляди, розміщені на одному аркуші, у проекційному зв’язку не потребують додаткового позначення. Якщо порушено проекційний зв’язок або вигляди відокремлені іншими зображеннями або виконані на різних аркушах, то ви-гляд супроводжують великою літерою українського алфавіту, а напрям зору (проецію-вання) показують стрілкою з тією самою великою літерою.

4

Рис. 1

Додатковими називають вигляди, утворені внаслідок проеціювання на довільну

площину, не паралельну основним площинам проекцій. Потреба у використанні цих ви-глядів виникає тоді, коли частина предмета нахилена до основних площин проекцій і зображується на них у спотвореному вигляді. У цих випадках елементи предметів, що похилі до основних площин, проецюють на додаткові площини, які розташовують пара-лельно цим елементам (рис. 2).

Додатковий вигляд потребує позначення стрілкою із напрямом зору (проецію-вання) у тому випадку, коли додатковий вигляд розміщено не в безпосередньому зв’язку з відповідним зображенням (рис. 2).

Додатковий вигляд можна повертати. Тоді до його напису додається знак . Зображення окремої обмеженої частини поверхні предмета називають місцевим

виглядом. Він може обмежуватися хвилястою лінією обриву, а може і не обмежувати-ся. Місцевий вигляд має бути позначений так само, як і додаткові (рис. 3, 4).

5

Рис. 2

Рис. 3

6

Рис. 4

РОЗРІЗИ

Розріз – це зображення предмета, який умовно перетнуто однією або декілько-ма площинами, при цьому умовне розсікання предмета належить тільки до даного роз-різу і не супроводжується змінами на інших зображеннях того самого предмета.

Площини, що застосовують для умовного розсікання предмета, називають січ-ними. Їх вибирають таким чином, щоб можна було найбільш детально зобразити внут-рішні форми предмета. При цьому на розрізі зображують те, що розміщено в січних площинах і за ними. Допускається показувати не все, що розміщено за січними площи-нами, якщо це несуттєво для повного уявлення предмета.

Внутрішні контури предмета на розрізі зображують суцільними основними лінія-ми. Для графічного зображення матеріалу, з яким контактує січна площина, використо-вується штриховка за ГОСТ 2.306-68. Те, що контактує із січною площиною, називаєть-ся перерізом і штрихується на кресленні. Не штрихуються ті місця, де січна площина проходить через пустоти (отвори).

Отже, щоб подати розріз треба: 1) у потрібному місці предмета провести січну площину (рис. 5);

7

Рис. 5

2) частину предмета, розміщену між спостерігачем і січною площиною, умовно відкинути (рис. 6);

Рис. 6

8

3) частину, що залишилася, спроеціювати на відповідну площину проекцій і зо-бразити на місці одного з основних виглядів або на вільному полі креслення (рис. 7);

Рис. 7 4) оформити розріз, якщо потрібно, відповідним написом (рис. 8). Важливо пам’ятати, що розріз є умовним зображенням і умовне розсічення сто-

сується тільки зображуваного розрізу і не змінює інших зображень предмета.

Рис. 8

9

Класифікація розрізів Згідно з ГОСТ 2.305-68 класифікація розрізів відбувається:

1) залежно від положення січної площини відносно горизонтальної площини про-екцій:

– похилі – січна площина утворює з горизонтальною площиною кут, що відрізня-ється від прямого. Такі розрізи актуальні за наявності похилих елементів у предмета. Похилий розріз проецюється на додаткову площину, паралельну січній, яка потім сумі-щується з площиною рисунка (рис. 9);

Рис. 9

– горизонтальні – січна площина паралельна горизонтальній площині проекцій.

Найчастіше цей розріз розміщують на місці виглядів зверху або знизу (рис. 10);

Рис. 10

10

– вертикальні – січна площина вертикальна (перпендикулярна до горизонтальної площини проекцій). У свою чергу, вертикальні розрізи бувають фронтальні, якщо січна площина фронтальна, та профільні, якщо січна площина профільна (рис. 11);

Рис. 11

11

2) залежно від положення січної площини відносно предмета: – поздовжні – січна площина спрямована уздовж предмета; – поперечні – січна площина спрямована перпендикулярно до довжини або висоти

предмета; 3) залежно від кількості січних площин розрізи бувають:

– прості – утворюються за допомогою виключно однієї площини. Усі наведені ви-ще розрізи є простими;

– складні – утворюються при двох і більше січних площинах. Ці розрізи бувають: • ступінчасті, що утворені паралельними січними площинами (межі кожної

з площин на зображеннях не показують) (рис. 12);

Рис. 12

12

Рис. 13

• ламані, що утворені непаралельними січними площинами, причому одна площина або кілька зазвичай похилі до основних площин проекцій. Для зображення ламаних розрізів одну січну площину розміщують пара-лельно будь-якій основній, а другу – повертають до сумі-щення із першою. При цьому напрям повороту може не збігатися з напрямом погля-ду. Виконуючи цей поворот, елементи предмета, що роз-ташовані за нею, викреслю-ють так, як вони проецюються на відповідну площину, з якою виконується суміщення (рис. 13, 14);

Рис. 14

4) залежно від повноти виконання розрізи поділяють:

13

– на повні – зображення, що розкриває внутрішню будову предмета по всьому пе-рерізу, тобто коли січна площина наскрізь перерізає предмет;

– місцеві – зображення, яке дозволяє виявити будову пред-мета в окремому обмеженому місці. Місцевий розріз на вигляді виділяють хвилястою лінією, яка не має збігатися з лініями конту-ру (рис. 15).

Рис. 15

Позначення розрізів Фронтальні та профільні прості розрізи найчастіше розміщують на місцях відпо-

відних основних виглядів. Так, фронтальний розріз розміщують на місці вигляду спере-ду, профільний – на місці вигляду зліва, а горизонтальний – на місці вигляду зверху.

У тому випадку, коли січна площина розрізу збігається з площиною симетрії пре-дмета, а відповідні зображення розміщені на одному й тому ж аркуші у проекційному зв’язку й не розділені іншими зображеннями, то положення січної площини не позна-чають і не надписують розріз (рис. 16).

Рис. 16

На кресленнях положення січної площини розрізу позначають розімкнутою пото-

вщеною лінією зі стрілками й прописними літерами української абетки. Початкові й кін-цеві штрихи потовщеної лінії не повинні перетинати контур зображення. Стрілки вказу-ють напрям погляду під час проеціювання. Літери наносять біля стрілок, які показують напрямок погляду, та в місцях перетину зі сторони зовнішнього кута. Розріз позначають написом із двох однакових великих літер через тире, наприклад «А – А», «Б – Б». Роз-мір літер на 1 – 2 номери більший, ніж розмірні числа на кресленні. Товщина потовще-

14

ної лінії – (1…1,5)S, де S – товщина ліній видимого контуру предмета; довжина штрихів потовщеної лінії – 8…20 мм (рис. 17).

Рис. 17

Рис. 18

Прості похилі розрізи позна-чають завжди. Літери, які ста-влять біля штрихів потовщеної лінії, не повинні мати нахилу відповідно до нахилу самих штрихів, напис виконують го-ризонтально. При повертанні похилого розрізу до напису додають знак (рис. 18).

Складні розрізи також позначають завжди. Крім початкового і кінцевого штрихів у

місцях переходу однієї січної площини в іншу ставлять кутики без букв. Літери проста-вляють лише на кінцевих штрихах розімкнутої потовщеної лінії, що мають стрілки (рис. 19).

Місцеві розрізи, як правило, не позначають і не надписують (рис. 20).

Рис. 19

Рис. 20

Поєднання частини вигляду з частиною розрізу. У тому випадку, коли де-

таль проектується у вигляді симетричної фігури, можна поєднати в одному зображенні половину вигляду із половиною відповідного розрізу. Це надасть більшої наочності кресленню. Лінією розділення вигляду і розрізу є вісь симетрії фігури, тобто штрихпунк-

15

тирна тонка лінія. У таких випадках невидимий контур предмета штриховими лініями на вигляді не показують (рис. 21).

Рис. 21

Якщо контурна лінія креслення збігається з віссю симетрії, що може призвести

до непорозуміння, межу між виглядом і розрізом позначають тонкою хвилястою лінією обриву. На рис. 22 – 24 показано, як проводити хвилясту лінію за наявності в деталі внутрішнього ребра (рис. 22), зовнішнього (рис. 23) або одночасно обох (рис. 24).

Рис. 22

16

Рис. 23

Рис. 24

17

Для несиметричних деталей лінією розділення частини розрізу і вигляду є лише хвиляста лінія, яку можна провести в будь-якому місці зображення (рис. 25, 26).

Рис. 25

Рис. 26

ПЕРЕРІЗИ

Переріз – це зображення плоскої фігури, що утворюється при умовному перетині предмета однією або декількома січними площинами. При цьому результатом для зо-браження є тільки те, що розміщено в січних площинах (контактує із січними площина-ми) (рис. 27).

Різницею між розрізом і перерізом є те, що переріз є складовою розрізу. Переріз заштриховують відповідно до матеріалу деталі.

Отже, для утворення перерізу треба: 1) у належному місці креслення провести січну площину; 2) фігуру, утворену в перерізі, повернути в положення, паралельне площині

проекцій; 3) на вільному місці поля креслення побудувати переріз і в разі потреби офор-

мити його написом.

18

Рис. 27 Перерізи, які не входять до складу розрізів, поділяють на винесені та накладені.

Для наочності зображення креслення перевага надається винесеним перерізам (рис. 28), їх допускається розташовувати у розриві між частинами одного і того ж ви-гляду. Перерізи називають накладеними, якщо вони розміщені на самому зображенні предмета. Контур накладеного перерізу обводять суцільними тонкими лініями, при цьому контур зображення в місці розташування накладеного перерізу не переривають і заштриховують.

Контур винесеного перерізу зображують суцільними основними лініями.

Рис. 28

19

Деякі можливі випадки виконання перерізів 1. Переріз являє собою симетричну фігуру, розміщену на продовженні сліду січ-

ної площини. Вісь симетрії перерізу зображають тонкою штрихпунктирною лінією без позначення літерами та стрілками і лінію перерізу не проводять. Аналогічним є вико-нання симетричних перерізів, розміщених у розриві між частинами того ж самого зо-браження (рис. 29).

2. Перерізом є симетрична фігура, розташована на довільному місці креслен-ня. У цьому разі лінію перетину позначають і сам переріз супроводять написом (рис. 29).

Рис. 29

3. Переріз являє собою несиметричну фігуру. У цьому випадку лінію перетину позначають і переріз супроводять написом. Коли несиметричний переріз розташований у розриві між частинами зображення, лінію перетину і стрілки проводять, але не позна-чають літерами і переріз не надписують (рис. 30).

Рис. 30

Винесені перерізи за своєю будовою і розташуванням мають відповідати напря-

му, показаному стрілками. Дозволяється розташовувати перерізи на будь-якому місці з

20

повертанням зображення. Напрям січної площини повинен бути таким, щоб утворюва-лися лише нормальні поперечні перерізи.

Рис. 31

Якщо січна площина проходить через вісь поверхні обертання, яка обмежує отвори або заглибини, то контур такої заглибини або отвору показують повністю (як розріз) (рис. 31).

Позначення перерізів на кресленні не відрізняється від позначення розрізів

(див. «Позначення розрізів»).

ВИНОСНІ ЕЛЕМЕНТИ Виносний елемент – це зображення у збільшеному масштабі частини предме-

та, що містить елементи, яких немає на основному зображенні. Виносні елементи за-стосовують тоді, коли потрібні додаткові пояснення щодо форми, розмірів та інших да-них або елементів складних контурів деталей: проточок, галтелей, розточок, профілю спеціальної різі тощо.

Виносний елемент може відрізнятися за змістом від основного зображення.

Рис. 32

Під час використання ви-носного елемента відповідне місце на вигляді, розрізі, пере-різі відмічають замкненою су-цільною тонкою лінією, колом, овалом тощо й позначають прописною літерою української абетки. На вільному полі крес-лення виконують детальне зо-браження виносного елемента із зазначенням масштабу у ду-жках біля літери (рис. 32).

ПОРЯДОК І МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

«ПРОЕКЦІЙНЕ КРЕСЛЕННЯ» Завдання «Проекційне креслення» передбачає виконання креслень деталей за

варіантами на форматі А3. Перед студентом ставиться задача: виконати побудову трьох виглядів деталі за двома поданими (або тільки двох виглядів), а також за допо-

21

могою розрізів показати внутрішню будову запропонованої деталі. Після завершення побудов виконати нанесення розмірів і штриховки.

Робоче креслення деталі рекомендовано виконувати у такій послідовності: 1. Розпочати роботу з ретельного аналізу деталі за двома виглядами (вигляд

зверху і головний вигляд): розділити на складові поверхні та визначити розміри, що ві-дповідають кожному з них.

2. Вибрати масштаб для виконання креслення деталі з урахуванням розмірів формату А3.

3. Визначити робоче поле креслення, відокремивши місце для основного напису, додаткової графи (ГОСТ 2.104-2006) та умовно поділити його для виконання трьох ви-глядів, залишити місце для розмірів (між проекціями) і для зображення перерізу (вільне поле).

4. Провести осьові лінії деталі. 5. За вибраним масштабом і враховуючи розміри деталі, що зазначені у завдан-

ні, побудувати два поданих вигляди. Побудову бажано розпочинати із вигляду зверху (горизонтальної проекції) (рис. 33).

6. Доповнити креслення виглядом зліва, а також лініями взаємного перетину по-верхонь зовнішніх і внутрішніх (лініями невидимого контуру) (рис. 34).

7. Для виявлення внутрішньої конструкції деталі виконати необхідні розрізи. 8. Якщо деталь симетрична, то можна виконати суміщення половини вигляду із

половиною розрізу на фронтальній і профільній проекціях. Лінії невидимого контуру зі сторони вигляду видалити. Нанести штриховку на переріз (рис. 35).

Рис. 33

Рис. 34

Рис. 35

9. Виконати оформлення розрізів, а саме: для ступінчастого фронтального розрі-зу нанести суцільну розімкнену потовщену лінію, позначити переходи між паралельни-ми площинами за допомогою потовщених кутиків, поставити стрілки напряму погляду та літери. Простий профільний розріз не потребує позначень, якщо деталь симетрична відносно січної площини (рис. 36).

10. Наступним кроком у виконанні проекційного креслення є нанесення розмірів (ГОСТ 2.307-68). Розміри, які наносяться на кресленні, мають відповідати дійсній вели-чині деталі незалежно від масштабу її зображення. Розміри, які належать до зовнішніх поверхонь деталі, проставити зі сторони вигляду, а розміри, які належать до внутріш-ньої будови деталі, – зі сторони розрізу. Кожен розмір нанести на кресленні один раз.

22

Розміри мають визначати габаритні розміри деталі, форму елементів деталі, взаємне положення елементів деталі (рис. 37).

11. Заповнити основний напис і додаткову графу, погодити креслення із викла-дачем і навести креслення (рис. 37).

Рис. 36

Рис. 37

Зразки виконання креслень наведено в додатках до навчального посібника.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ 1. Назвіть основні площини проекцій. Яким способом проектування користуються

в кресленні? 2. Що називається виглядом і як їх поділяють? 3. Назвіть основні вигляди. Як вони розміщені на комплексному вигляді? 4. В яких випадках слід надписувати основні вигляди і як саме? 5. Які вигляди називають додатковими? Як їх треба розміщувати на кресленні? 6. Які вигляди називають місцевими? Як їх треба розміщувати на кресленні і

надписувати? 7. Для чого на кресленні роблять розрізи? Що називається розрізом? 8. У чому різниця між розрізом і перерізом? 9. В якій послідовності виконується розріз предмета?

10. Як поділяють розрізи залежно від положення січної площини відносно основ-них розмірів предмета?

11. Як поділяють розрізи залежно від кількості січних площин? 12. Як поділяють розрізи залежно від повноти їх виконання? 13. Як виконують ступінчастий і ламаний розрізи?

23

14. Як виконують місцевий розріз? 15. В яких випадках треба позначати прості розрізи? 16. Як позначають складні ступінчасті ламані розрізи? 17. В яких випадках частину вигляду поєднують із частиною розрізу? Як оформ-

ляють таке комбіноване зображення? 18. Як треба виконувати розрізи, коли ребро деталі збігається з осьовою лінією,

що поєднує вигляд із розрізом? 19. Що називається перерізом? В якій послідовності виконують переріз предмета? 20. Чи є переріз умовним зображенням? 21. Як поділяють перерізи? 22. Як виконують винесений переріз, якщо він є симетричною фігурою, несимет-

ричною фігурою? 23. Як виконують накладені перерізи? 24. Як виконують перерізи, коли січна площина проходить через вісь поверхні

обертання, що обмежує круглі отвори або заглибини? 25. Що називається виносним елементом? Як виконують виносні елементи? 26. Яку умовність застосовують при зображенні симетричних фігур? 27. Як зображати предмет, що має кілька однакових рівномірно розташованих

елементів? 28. Як зображують предмети, що мають уклон або конусність незначної величи-

ни? 29. Як показують у розрізі болти, гвинти, вали, шатуни, шпильки? 30. Як зображують у розрізі ребра жорсткості або тонкі стінки?

24

Додаток 1 ВАРІАНТИ ЗАВДАНЬ НА ТЕМУ «ПРОСТІ РОЗРІЗИ»

На ватмані формату А3 побудувати три види моделі в масштабі 1:1 за двома заданими; на головному вигляді побудувати простий фронтальний розріз; на вигляді зліва побудувати простий профільний розріз. Приклад виконання наведено на рис. Д.1.1.

Рис. Д.1.1

25

Продовження дод. 1

Рис. Д.1.2

26


Продовження рис. Д.1.2

27



28



29



30



31



32

Закінчення дод.1

Закінчення рис. Д.1.2

33

Додаток 2 ВАРІАНТИ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ НА ТЕМУ «ПРОСТІ РОЗРІЗИ»

На ватмані формату А3 побудувати три вигляди моделі в масштабі 1:1 за двома заданими; на головному вигляді побудувати простий фронтальний розріз; на вигляді зліва побудувати простий профільний розріз. Приклад виконання наведено на рис. Д.2.1.

Рис. Д.2.1

34


Рис. Д.2.2

35



36



37



38



39



40



41

Закінчення дод. 2


42

Додаток 3 ВАРІАНТИ ЗАВДАНЬ НА ТЕМУ «СКЛАДНІ СТУПІНЧАСТІ РОЗРІЗИ»

На ватмані формату А3 побудувати три вигляди моделі в масштабі 1:1 за двома заданими; на головному вигляді задати самостійно та побудувати фронтальний ступін-частий розріз; на вигляді зліва задати самостійно та побудувати простий профільний розріз. Приклад виконання наведено на рис. Д.3.1.

Рис. Д.3.1

43


Рис. Д.3.2

44

Продовження дод.3


45



46



47



48



49



50



51

Додаток 4 ВАРІАНТИ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ НА ТЕМУ «СКЛАДНІ СТУПІНЧАСТІ РОЗРІЗИ»

На ватмані формату А3 побудувати три вигляди моделі в масштабі 1:1 за двома заданими; на головному вигляді побудувати фронтальний ступінчастий розріз А–А; на вигляді зліва задати самостійно та побудувати простий профільний розріз. Приклад ви-конання наведено на рис. Д.4.1.

Рис. Д.4.1

52


Рис. Д.4.2

53



54

Продовження дод.4


55



56



57



58



59



60

Додаток 5 ВАРІАНТИ ЗАВДАНЬ НА ТЕМУ «СКЛАДНІ ЛАМАНІ РОЗРІЗИ»

На ватмані формату А3 (вертикально або горизонтально орієнтованому) побуду-вати два вигляди моделі в масштабі 2:1; на головному вигляді побудувати ламаний ро-зріз А–А. Приклад виконання наведено на рис. Д.5.1 або на рис. Д.5.2.

Рис. Д.5.1

61


Рис. Д.5.2

62


Рис. Д.5.3

63



64



65



66



67



68



69



70

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК 1. Інженерна та комп’ютерна графіка : підруч. / В. Є. Михайленко, В. М. Найдиш,

А. М. Підкоритов, І. А. Скидан; за ред. В. Є. Михайленка. – Киів: Вища шк., 2000. – 342 с.

2. Инженерная графика : учеб.-метод. пособие для студентов фак-та заоч. обра-зования/ В. И. Кирюшко, Ю. Г. Литвин, В. А. Подгорный и др. – Харьков : Харьков. авиац. ин-т, 1998. – Ч.1. – 129 с.

3. Хаскін, А. М. Креслення : підруч. / А. М. Хаскін. – Киів : Вища шк., 1976. – 436 с. 4. ГОСТ 2.305-68 Изображения – виды, разрезы, сечения. – М : Изд-во стандар-

тов, 1977. – 34 с. 5. ГОСТ 2.307-68 Нанесение размеров и предельных отклонений. – М : Изд-во

стандартов, 1977. – 47 с. 6. ГОСТ 2.104-68 Основные надписи. – М : Изд-во стандартов, 1977. – 12 с. 7. http://kreslennja.com.ua/tests.php 8. http://disted.edu.vn.ua/courses/learn/1279

71

ЗМІСТ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ....................................................................................... 3 ВИГЛЯДИ ............................................................................................................... 3 РОЗРІЗИ …….......................................................................................................... 6

Класифікація розрізі …….........................................................................…….. 9 Позначення розрізів …...................................................................................... 13

ПЕРЕРІЗИ ……..................................................................................................... 17

Деякі можливі випадки виконання перерізів ……............................................. 19 ВИНОСНІ ЕЛЕМЕНТИ …….................................................................................... 20 ПОРЯДОК І МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ «ПРОЕКЦІЙНЕ КРЕСЛЕННЯ» …........................................................................... 20 КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ……........................................................................... 22 Додаток 1 ……....................................................................................................... 24 Додаток 2 ……....................................................................................................... 33 Додаток 3 ……....................................................................................................... 42 Додаток 4 ……....................................................................................................... 51 Додаток 5 ……....................................................................................................... 60 БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК …............................................................................ 70

Навчальне видання

Андренко Юлія Геннадіївна, Кузнєцова Юлія Анатоліївна, Мсаллам Катерина Петрівна

та ін.

ВИГЛЯДИ. РОЗРІЗИ

Редактор Н. М. Сікульська

Зв. план, 2017 Підписано до друку 07.04.2017 Формат 60х84 1/8. Папір офс. № 2. Офс. друк Ум. друк. арк. 4. Обл.-вид. арк. 4,5. Наклад 100 пр. Замовлення 115. Ціна вільна

Видавець і виготовлювач Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського

«Харківський авіаційний інститут» 61070, Харків-70, вул. Чкалова, 17

http://www.khai.edu Видавничий центр «ХАІ»

61070, Харків-70, вул. Чкалова, 17 [email protected]

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів

видавничої продукції сер. ДК № 391 від 30.03.2001

Documents

ВИГЛЯДИ. РОЗРІЗИk406.khai.edu/uploads/editor/21/10021/sitepage_35/files/andrenko... · вується штриховка за ГОСТ 2.306-68. Те, що контактує