Особливості праці та захисту прав неповнолітніхdpssp.zt.gov.ua/news/news2019/pracya_nepovnolitni.pdf · Утримання та виховання

Житомирська обласна державна адміністрація

Департамент праці, соціальної та сімейної політики облдержадміністрації

Особливості праці та захисту прав

неповнолітніх

Інформаційний збірник

Житомир 2019

2

Інформаційний збірник містить нормативно - правові документи, які

регламентують працю неповнолітніх відповідно до чинного законодавства

України, та підготовлений на допомогу батькам, роботодавцям.

Автори збірника:

Бойм Світлана Миколаївна - заступник директора департаменту праці,

соціальної та сімейної політики облдержадміністрації;

Громова Ольга Африканівна - головний спеціаліст департаменту праці,

соціальної та сімейної політики облдержадміністрації.

Однією з найважливіших проблем сучасного суспільства, які мають

глибокі соціальні корені, є використання праці дітей. Серед законодавчо

регламентованих прав неповнолітніх право на працю і її безпечні умови

знаходить юридичне закріплення у правових актах міжнародного та

національного законодавства.

Не зважаючи на цілком природне прагнення законодавців багатьох

держав обмежити використання праці неповнолітніх, це не завжди

узгоджується з реальними умовами життя суспільства. Перш за все, у

використанні праці дітей, не завжди легальної, зацікавлені роботодавці, тому

що праця цієї категорії працівників, як правило, малооплачувана, крім того,

малолітні працівники не в змозі самостійно відстояти свої трудові права.

Однак, є й зворотний бік цієї проблеми. Праця є формою

індивідуалізації особистості і багато підлітків прагнуть самоствердитися за

допомогою роботи. Крім того, це дозволяє заробити кишенькові гроші і

витрачати їх без дозволу батьків, що підвищує мотивацію дитячої праці.

Чинне законодавство України, нормативні акти, що стосуються праці

дітей, спрямовані на вилучення тих видів робіт, які справляють шкідливий

вплив на здоров'я та розвиток дитини, створення умов для всебічного

розвитку дітей, зокрема, розвиток творчих здібностей, формування

позитивних настанов на суспільно корисну трудову діяльність; створення

умов для реалізації трудової активності дітей і підлітків у належних

санітарно-гігієнічних умовах, які сприяють розвитку дитини.

3

Особливості регулювання праці неповнолітніх відповідно до

чинного законодавства України

Згідно з ст. 43 Конституції України забороняється використання

примусової праці, а також праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для

їхнього здоров'я роботах.

Статтею 52 Конституції України передбачено, що діти рівні у своїх

правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі

чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація

переслідуються за законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського

піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує

благодійницьку діяльність щодо дітей.

Особливості праці неповнолітніх регулюються Кодексом законів про

працю України, Законами України «Про відпустки», «Про охорону праці»,

«Про охорону дитинства», «Про зайнятість населення», нормативними

актами Кабінету Міністрів України та профільних міністерств.

Глава XIII Кодексу законів про працю України повністю

присвячена праці молоді.

Стаття 187. Права неповнолітніх у трудових правовідносинах

Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у

трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі

охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці

користуються пільгами, встановленими законодавством України.

(Стаття 187 із змінами, внесеними згідно із Законом № 263/95-ВР від

05.07.95)

Стаття 188. Вік, з якого допускається прийняття на роботу

Не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років.

За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як

виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.

Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття

на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх

спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає

шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час

по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або

особи, що його замінює.

(Стаття 188 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 4617-10 від

24.01.83; Законами№ 871-12 від 20.03.91, № 2418-12 від 05.06.92)

Стаття 189. Облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років

На кожному підприємстві, в установі, організації має вестися

спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із

зазначенням дати їх народження.

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/263/95-%D0%B2%D1%80


http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4617-10




4

Стаття 190. Роботи, на яких забороняється застосування праці осіб

молодше вісімнадцяти років

Забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на

важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці,

а також на підземних роботах.

Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до

підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них

граничні норми.

Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами

праці, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей

особами молодше вісімнадцяти років затверджуються центральним органом

виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері

охорони здоров’я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади,

що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

(Стаття 190 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3694-12 від

15.12.93, № 5462-VI від 16.10.2012)

Стаття 191. Медичні огляди осіб молодше вісімнадцяти років

Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише

після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення

21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові.

(Стаття 191 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3694-12 від

15.12.93)

Стаття 192. Заборона залучати працівників молодше вісімнадцяти

років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні

Забороняється залучати працівників молодше вісімнадцяти років до

нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.


15.12.93)

Стаття 193. Норми виробітку для молодих робітників

Для робітників віком до вісімнадцяти років норми виробітку

встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих робітників

пропорціонально скороченому робочому часу для осіб, що не досягли

вісімнадцяти років.

Для молодих робітників, які поступають на підприємство, в

організацію після закінчення загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних

навчальних закладів, курсів, а також для тих, що пройшли навчання

безпосередньо на виробництві, в передбачених законодавством випадках і

розмірах та на визначені ним строки можуть затверджуватись знижені норми

виробітку. Ці норми затверджуються власником або уповноваженим ним

органом за погодженням з профспілковим комітетом.


24.01.83)



http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5462-17/paran15#n15







5

Стаття 194. Оплата праці працівників молодше вісімнадцяти років

при скороченій тривалості щоденної роботи

Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при

скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як

працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Праця працівників молодше вісімнадцяти років, допущених до

відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для

дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який

тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю

щоденної роботи дорослих працівників.

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і

середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від

навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно

від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до

заробітної плати.


20.03.91)

Стаття 195. Відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років

Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років надаються

у зручний для них час.

Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років повної

тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання

шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в

установі, організації.


29.07.81; в редакції Закону № 117-XIV від 18.09.98)

Стаття 196. Додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню

Для працевлаштування молоді, яка закінчила або припинила навчання

у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах,

звільнилася із строкової військової служби, військової служби за призовом

під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб

офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби (протягом

шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і

вперше приймається на роботу, дітей-сиріт та дітей, позбавлених

батьківського піклування, осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою

одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися

на роботу, а також інших категорій осіб, які мають додаткові гарантії у

сприянні працевлаштуванню, підприємствам, установам та організаціям

встановлюється квота відповідно до Закону України «Про зайнятість

населення».


29.07.81; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 263/95-ВР від 05.07.95, № 5462-

VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 77-VIII від 28.12.2014; із змінами,

внесеними згідно із Законом № 259-VIII від 18.03.2015)















6

Довідково: статтею 14 Закону України «Про зайнятість

населення» визначено категорії громадян, що мають додаткові

гарантії у сприянні працевлаштуванню, у тому числі і молодь.

Стаття 14. Категорії громадян, що мають додаткові гарантії у

сприянні працевлаштуванню (витяг)

1. До категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні

працевлаштуванню, належать:

2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи,

яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх

замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

4) молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх,

професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової

військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести

місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше

приймається на роботу;

7) особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків

або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу.

2. Для працевлаштування зазначених у частині першій цієї статті

громадян (крім осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку,

встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування», норматив працевлаштування на роботу

яких встановлюється згідно із Законом України «Про основи соціальної

захищеності осіб з інвалідністю в Україні») підприємствам, установам та

організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб

встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності

штатних працівників за попередній календарний рік. 3. Роботодавці самостійно розраховують квоту, зазначену в частині

другій цієї статті, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної

зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і

належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім осіб з

інвалідністю), та забезпечують їх працевлаштування самостійно.

Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної

категорії громадян до центрального органу виконавчої влади, що реалізує

державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Обов'язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається

працевлаштування таких громадян відповідно до вимог частини другої цієї

статті, про що роботодавці інформують щороку центральний орган

виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості

населення та трудової міграції, у встановленому ним порядку.

Стаття 197. Надання молоді першого робочого місця

Працездатній молоді - громадянам України віком від 15 до 28 років

після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних

навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної

підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової

служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15



https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0841-13#n13

7

період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або

альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк

не менше двох років.

Молодим спеціалістам - випускникам державних навчальних закладів,

потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами,

організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у

порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

(Стаття 197 в редакції Закону № 263/95-ВР від 05.07.95; із змінами,

внесеними згідно із Законом № 259-VIII від 18.03.2015)

Стаття 198. Обмеження звільнення працівників молодше

вісімнадцяти років

Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи

власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання

загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у

справах дітей. При цьому звільнення з підстав, зазначених в пунктах 1, 2 і 6

статті 40 цього Кодексу, провадиться лише у виняткових випадках і не

допускається без працевлаштування.

(Стаття 198 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від

07.02.2007)

Стаття 199. Розірвання трудового договору з неповнолітнім на

вимогу його батьків або інших осіб

Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також

державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за

додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання

трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли

продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує

його законні інтереси.

(Стаття 199 із змінами, внесеними згідно із Законом № 6/95-ВР від

19.01.95)

Стаття 200. Участь молодіжних організацій у розгляді питань

праці і побуту молоді

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий

представник) підприємства, установи, організації і власник або

уповноважений ним орган розглядають питання про заохочення молодих

працівників, розподіл для них житла і місць в гуртожитках, охорону праці, їх

звільнення, використання коштів на розвиток культурно-масової і спортивної

роботи за участю представника молодіжної організації на умовах, визначених

колективним договором.


24.01.83; Законом№ 871-12 від 20.03.91; в редакції Закону № 263/95-ВР від

05.07.95, із змінами, внесеними згідно із Законом № 1096-IV від 10.07.2003)













8

Крім цього згідно з:

- статтею 26 КЗпП України при прийнятті на роботу осіб, які не

досягли вісімнадцяти років не встановлюється випробування;

- статтею 51 КЗпП України скорочена тривалість робочого часу

встановлюється: для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на

тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які

працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального

року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини

максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому

цього пункту для осіб відповідного віку;

- статтею 169 КЗпП України власник або уповноважений ним орган

зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при

прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності)

медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із

шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у

професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду

осіб віком до 21 року.

Порядок надання відпусток

Регулюється Кодексом законів про працю України та Законом

України «Про відпустки»

Відповідно до ст.75 КЗпП України та ст.6 Закону України «Про

відпустки» особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна

відпустка тривалістю 31 календарний день.


відпустки» особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів

відпусток грошовою компенсацією не допускається.


відпустки» щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років

надаються у зручний для них час.





Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від

виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу

проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання

заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших

робіт, передбачених навчальною програмою (ст.10 Закону України «Про

відпустки»).

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх

(змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при

загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з

9

таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку

навчання в цих закладах (ст.10 Закону України «Про відпустки»).

Відповідно до ст.11 Закону України «Про відпустки» забороняється

ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом робочого року

особам віком до вісімнадцяти років.

Закон України «Про охорону дитинства»

Стаття 21. Дитина і праця

Порядок застосування праці дітей визначається законодавством

України про працю.

Вік, з якого допускається прийняття дитини на роботу, становить

16 років. Діти, які досягли 15-річного віку, можуть прийматися на роботу, що

не завдає шкоди їх здоров’ю і навчанню, за згодою одного з батьків або

особи, яка замінює батьків.

Для дітей, молодших 16 років, тривалість робочого часу обмежується

відповідно до потреб їх розвитку та професійної підготовки. Час, витрачений

дитиною за згодою власника або уповноваженого ним органу на професійну

підготовку в межах встановленого законодавством робочого часу,

зараховується як робочий час.

Забороняється залучення дітей до найгірших форм дитячої праці, участі

у важких роботах і роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а

також на підземних роботах та до праці понад встановлений законодавством

скорочений робочий час.

(Частина четверта статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом

№ 2414-IV від 03.02.2005)

До найгірших форм дитячої праці належать:

усі форми рабства або практика, подібна до рабства, зокрема, продаж

дітей та торгівля ними, боргова залежність, а також примусова чи

обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей

для використання їх у збройних конфліктах;

використання, вербування або пропонування дитини для зайняття

проституцією, виробництва порнографічної продукції чи порнографічних

вистав;

використання, вербування або пропонування дитини для незаконної

діяльності;

робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується,

може завдати шкоди фізичному або психічному здоров’ю дитини.

(Статтю 21 доповнено частиною згідно із Законом №2414-IV від

03.02.2005)

Діти приймаються на роботу лише після попереднього медичного

огляду за наявності письмового медичного висновку про відсутність

протипоказань для участі у трудовій діяльності та в подальшому до

досягнення 21 року щорічно підлягають обов’язковим профілактичним

медичним оглядам.




10

Участь у трудовій діяльності дітей з інвалідністю та дітей з вадами

фізичного та розумового розвитку забезпечується шляхом створення

відповідної мережі робочих місць.

З метою захисту своїх трудових прав діти, які працюють, можуть

створювати професійні спілки або вступати до існуючих професійних спілок

у порядку, встановленому законодавством України.

Державний контроль і нагляд за додержанням трудових прав дитини

забезпечується в порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 22. Право на зайняття підприємницькою діяльністю

Діти, які досягли 16-річного віку, мають право займатися

підприємницькою діяльністю, можуть бути членами колективного

сільськогосподарського підприємства та членами селянського

(фермерського) господарства в порядку, встановленому законом.

Закон України «Про охорону праці»

Стаття 11. Охорона праці неповнолітніх

Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і

на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних

роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до


граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і

небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення

важких речей, що затверджуються центральним органом виконавчої влади,

що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього

медичного огляду.

Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій,

пов'язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними

умовами праці, визначається положенням, яке затверджується центральним

органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у

сфері охорони праці.

(Частина третя статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом №

5459-VI від 16.10.2012)

Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого

часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються

законом.

Стаття 17. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій

Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та

організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і

періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників,

зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними

умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного

обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами

періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен

забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5459-17#n146


11

проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких

несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного

висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення

медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що

забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Цивільним кодексом України передбачено:

Стаття 31. Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не

досягла чотирнадцяти років

1. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа),

має право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.

Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє

побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному

розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;

2) здійснювати особисті немайнові права на результати

інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

Стаття 32. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від

чотирнадцяти до вісімнадцяти років

1. Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична

особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має

право:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або

іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної,

творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не

заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та

розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на

рахунку).

2. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків

(усиновлювачів) або піклувальників.

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних

засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально

посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу

опіки та піклування.

3. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що

внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її

ім'я, за згодою органу опіки та піклуваннята батьків (усиновлювачів) або

піклувальника.

12

4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути

одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та

піклування відповідно до закону.

5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків

(усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити

право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком,

стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права.

Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього

права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.

6. Порядок обмеження цивільної дієздатності неповнолітньої особи

встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

(Із змінами, внесеними згідно із законами України від 02.06.2005 р.

№ 2620-IV, від 15.12.2005 р. № 3201-IV, від 19.04.2011 р. № 3234-VI)

Стаття 33. Цивільна відповідальність неповнолітньої особи

1. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення

договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону.

2. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення

договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника.

Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків,

додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або

піклувальник.

3. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею

іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.

Стаття 34. Повна цивільна дієздатність

1. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла

вісімнадцяти років (повноліття).

2. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття,

вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття

набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з

протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна

дієздатність зберігається.

Стаття 35. Надання повної цивільної дієздатності

1. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка

досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також

неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини.

2. Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням

органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою

згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої

згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

13

3. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка

досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою

діяльністю.

За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів),

піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути

зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної

цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

4. Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на

усі цивільні права та обов'язки.

5. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною

особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність

зберігається.

Наказами Міністерства охорони здоров’я України затверджено:

- від 31 березня 1994 року №46 «Перелік важких робіт і робіт із

шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється

застосування праці неповнолітніх»;

- від 22 березня 1996 року №59 «Граничні норми підіймання важких

речей неповнолітніми».

Україною ратифіковано наступні Конвенції Міжнародної

організації праці щодо праці неповнолітніх:

- у 1979 році № 138 «Мінімальний вік» про мінімальний вік для

прийому на роботу.

Кожний член Організації, для якого ця Конвенція є чинною, зобов’я-

зується здійснювати національну політику, що має на меті забезпечення

ефективної ліквідації дитячої праці й поступове підвищення мінімального

віку для прийому на роботу до рівня, який відповідає найповнішому фізич-

ному та розумовому розвиткові підлітків.

- у 2000 році № 182 «Найгірші форми дитячої праці» про заборону

та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці.

Кожна держава-член, яка ратифікує цю Конвенцію, негайно вживає

ефективних заходів щодо забезпечення в терміновому порядку заборони та

ліквідації найгірших форм дитячої праці.

Україна 27 вересня 1991 р. ратифікувала Конвенцію ООН про права

дитини, статтею 32 якої передбачено:

1. Держави-учасниці визнають право дитини на захист від економічної

експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може являти небезпеку

для здоров'я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її

здоров'ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному

розвитку.

14

2. Держави-учасниці вживають законодавчі, адміністративні і соціальні

заходи, а також заходи в галузі освіти, з тим щоб забезпечити здійснення цієї

статті. 3 цією метою, керуючись відповідними положеннями інших

міжнародних документів, Держави-учасниці, зокрема:

а) встановлюють мінімальний вік для прийому на роботу;

b) визначають необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня й умови

праці;

с) передбачають відповідні види покарань або інші санкції для

забезпечення ефективного здійснення цієї статті.

Відповідальність за порушення законодавства щодо

використання праці неповнолітніх

У Кримінальному кодексі України встановлена відповідальність

за експлуатацію праці дітей.

Стаття 149. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо

людини

1. Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом

якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача

або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням

обману, шантажу чи уразливого стану особи, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо

неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою

змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового

становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій

залежності, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя

чи здоров'я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування

такого насильства, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти

років з конфіскацією майна або без такої.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті,вчинені

щодо малолітнього, або організованою групою, або поєднані з насильством,

небезпечним для життя або здоров'я потерпілого чи його близьких, або з

погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі

наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти


Під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти всі форми

сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю

або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства,

підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів,

15

проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з

метою наживи, примусову вагітність, втягнення у злочинну діяльність,

використання у збройних конфліктах тощо.

Стаття 150. Експлуатація дітей

1. Експлуатація дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством

дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням

волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні

посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили

істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини,

або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною

діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені

організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною

діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 150-1. Використання малолітньої дитини для заняття

жебрацтвом

1. Використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої

дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей,

речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб), -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або

позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені щодо чужої малолітньої дитини або пов'язані із

застосуванням насильства чи погрозою його застосування, а так само вчинені

повторно або особою, яка раніше скоїла один із злочинів, передбачених

статтями 150, 303, 304 цього Кодексу, або за попередньою змовою групою

осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або

позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.


організованою групою, а також якщо внаслідок таких дій дитині спричинені

середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти

років.

16

Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено здійснення державного нагляду за додержанням законодавства

про працю.

Стаття 230-1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує

державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням

законодавства про працю

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з

питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю,

розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з

невиконанням законних вимог посадових осіб цих органів або створенням

перешкод для діяльності цих органів (стаття 188-6).

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну

політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про

працю, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати

адміністративні стягнення мають право:

посадові особи, уповноважені керівником центрального органу

виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та

контролю за додержанням законодавства про працю, - штраф до вісімдесяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну

політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про

працю, його заступники та уповноважені ним посадові особи - штраф до ста

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(Кодекс доповнено статтею 230-1 згідно із Законом № 666/97-ВР від

21.11.97; в редакції Закону № 1725-IV від 18.05.2004; із змінами, внесеними

згідно із Законами № 1027-VI від 19.02.2009, № 5462-VI від 16.10.2012)

Стаття 188-6. Невиконання законних вимог посадових осіб

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з


або створення перешкод для діяльності цього органу

Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу

виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та

контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення

порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне

соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цього органу -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти

до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


19.01.95, із змінами, внесеними згідно із Законами № 55/97-ВР від

07.02.97, № 666/97-ВР від 21.11.97; в редакції Закону № 1725-IV від

18.05.2004; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1027-VI від

19.02.2009, № 5462-VI від 16.10.2012)



https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/666/97-%D0%B2%D1%80















17

Стаття 41. Порушення вимог законодавства про працю та про

охорону праці

Порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій,

заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання

посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми

власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі

колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на

даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи -

підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату

тощо), визначеного Законом України «Про звернення громадян», або надання

зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну

проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її

проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю, -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств,

установ і організацій незалежно від форми власності та громадян -

суб’єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста


Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого

частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано

адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо

неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх

замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, -


установ і організацій незалежно від форми власності та громадян -

суб’єктів підприємницької діяльності від ста до трьохсот


Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового

договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства

та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для

вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового

договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи

без громадянства, -


установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб -

підприємців, які використовують найману працю, від п’ятисот до однієї

тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого

частиною третьою цієї статті, за яке особу вже було піддано

адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств,

установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб -

підприємців, які використовують найману працю, від однієї тисячі до

двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


18

Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про

охорону праці, крім порушення, передбаченого частиною шостою цієї статті,-

тягне за собою накладення штрафу на працівників від чотирьох до

десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових

осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та

громадян - суб’єктів підприємницької діяльності - від двадцяти до

сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення встановленого порядку повідомлення (надання інформації)

центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у

сфері охорони праці, про нещасний випадок на виробництві, -


установ, організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб -

підприємців, які використовують найману працю, і на фізичних осіб, які

не мають статусу підприємців та використовують найману працю, від

двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які

залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про

військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову)

службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», -


установ і організацій незалежно від форми власності та фізичних осіб -

підприємців, які використовують найману працю, від п’ятдесяти до ста


(Стаття 41 із змінами, внесеними згідно із Законами № 8/95-ВР від

19.01.95, № 55/97-ВР від 07.02.97, № 1979-III від 21.09.2000, № 1027-VI від

19.02.2009, № 4714-VI від 17.05.2012, № 4837-VI від 24.05.2012; в редакції

Закону № 77-VIII від 28.12.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом

№ 734-VIII від 03.11.2015)

Стаття 41-1. Ухилення від участі в переговорах щодо укладення,

зміни або доповнення колективного договору, угоди

Ухилення осіб, які представляють власників або уповноважені ними

органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи,

представників трудових колективів від участі в переговорах щодо укладення,

зміни чи доповнення колективного договору, угоди, умисне порушення

встановленого законодавством строку початку переговорів або

незабезпечення роботи комісій з представників сторін чи примирних комісій

у визначений сторонами переговорів строк, -

тягне за собою накладення штрафу від трьох до десяти



19.01.95, із змінами, внесеними згідно із Законом № 55/97-ВР від 07.02.97)



















19

Стаття 41-2. Порушення чи невиконання колективного договору,

угоди

Порушення чи невиконання зобов'язань щодо колективного договору,

угоди особами, які представляють власників або уповноважені ними органи

чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи

представниками трудових колективів, -

тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста




Стаття 41-3. Ненадання інформації для ведення колективних

переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних

договорів, угод

Ненадання особами, які представляють власників або уповноважені

ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом

органи, представниками трудових колективів інформації, необхідної для

ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням

колективних договорів, угод, -

тягне за собою накладення штрафу від одного до п'яти


Кодекс доповнено статтею 41-3 згідно із Законом № 8/95-ВР від


Кодексом законів про працю України передбачено

відповідальність за порушення законодавства про працю.

Стаття 265. Відповідальність за порушення законодавства про

працю

Посадові особи органів державної влади та органів місцевого

самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні

законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним

законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману

працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового

договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у

разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на

підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та

сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне

страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної

заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за

кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших

виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць,







20

виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної

заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у

десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої

законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо

якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які

залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про

військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову)

службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», - у

десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої

законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо

якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання

законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у

трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом

на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при

проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці

другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної

плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених

абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної

плати.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є

фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських

санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з


у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть

бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині

четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю)

на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником,

який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення

періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі

фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на

підприємстві, в установі, організації.

Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що

реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням

законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої

служби.

штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.


15.12.93; в редакції Закону № 77-VIII від 28.12.2014; із змінами, внесеними







http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/509-2013-%D0%BF/paran8#n8




21

згідно із Законами № 734-VIII від 03.11.2015, № 1404-VIII від 02.06.2016,

№ 1774-VIII від 06.12.2016)

ЗАПИТАННЯ - ВІДПОВІДІ

Застосування трудового законодавства при

працевлаштуванні неповнолітніх

Запитання: Якого віку дитина вважається неповнолітньою?

Відповідь: Згідно з статтею 6 Сімейного кодексу України правовий

статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти

років.

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до

вісімнадцяти років.

Запитання: З якого віку дозволяється працевлаштування

неповнолітніх?

Відповідь: Згідно з ст.188 Кодексу законів про працю України не

допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років.

За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як

виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.

Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття

на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх

спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає

шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час

по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або

особи, що його замінює.

Запитання: Які особливості праці неповнолітніх?

Відповідь:

Згідно з ст.24 КЗпП України з неповнолітньою особою трудовий

договір обов’язково укладається у письмовій формі.

Неповнолітнім особам під час прийому на роботу випробувальний

термін не встановлюється (ст. 26 КЗпП).

Відповідно до ст. 51 КЗпП скорочена тривалість робочого часу

встановлюється: для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на

тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які

працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального

року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини

максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому

цього пункту для осіб відповідного віку.

Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу

лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення

21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові (ст. 191

КЗпП).




22


нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП ).

На кожному підприємстві, в установі, організації має вестися

спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із

зазначенням дати їх народження (ст. 189 КЗпП).

Забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років

на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами

праці, а також на підземних роботах.



граничні норми (ст. 190 КЗпП).


нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні (ст.192 КЗпП).

Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при

скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як

працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи

(ст. 194 КЗпП).

Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років

надаються у зручний для них час (ст.195 КЗпП).

Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також

державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за

додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання

трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли

продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує

його законні інтереси (ст.199 КЗпП).


відпустки» особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна

відпустка тривалістю 31 календарний день.


відпустки» особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів

відпусток грошовою компенсацією не допускається.


відпустки» щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років

надаються у зручний для них час.

Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років

повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання



Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від

виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу

проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання

заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших

робіт, передбачених навчальною програмою (ст.10 Закону України «Про

відпустки»).

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх

вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами

23

навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням

надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до

початку навчання в цих закладах (ст.10 Закону України «Про відпустки»).

Запитання: Чи може керівник підприємства звільнити з роботи за

прогул 16-річну школярку без виплати заробітної плати за

відпрацьований місяць.

Відповідь: Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з

ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається тільки за

згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх.

Окрім того, якщо неповнолітній працівник є членом профспілки, то

звільнення за прогул має погоджуватися з виборним органом первинної

профспілкової організації.

Виплата заробітної плати проводиться за фактично відпрацьований час

згідно з чинним законодавством.

Запитання: Трудовим договором, укладеним з неповнолітнім,

передбачено виконання обов’язків з розповсюдження рекламних

матеріалів. Чи має право керівник вимагати від неповнолітнього

працівника здійснення робіт з розвантаження рекламної продукції?

Відповідь: Відповідно до ст.190 КЗпП України забороняється

застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на

роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на

підземних роботах.



граничні норми.

Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами

праці, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей

особами молодше вісімнадцяти років затверджуються центральним органом

виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері

охорони здоров’я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади,

що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Крім того, у разі якщо трудовим договором не було передбачено

виконання обов’язків з підіймання та переміщенням важких речей, працівник

має право відмовитися від виконання обов’язків, не обумовлених трудовим

договором.

Запитання: Чи має право керівник відмовити неповнолітньому

працівнику надати відпустку в літній період, мотивуючі тим, що влітку

більшість працівників перебуватиме у відпустці?

Відповідь: Відповідно до ст. 195 КЗпП України щорічні відпустки

працівникам віком до вісімнадцяти років надаються у зручний для них час.




установі, організації. Тому неповнолітньому працівникові необхідно

24

наполягти на наданні йому відпустки відповідно до законодавства у зручний

для нього час.

Запитання: Чи може керівник вимагати від неповнолітнього

(17-річного) працівника укладення договору про повну матеріальну

відповідальність?

Відповідь: Згідно з ст. 135-1 КЗпП України неповнолітні працівники не

можуть нести повну матеріальну відповідальність на підставі договору про

індивідуальну чи колективну (бригадну) матеріальну відповідальність до

досягнення ними вісімнадцятирічного віку.

Запитання: Чи може суб'єкт господарювання укласти цивільно-

правовий договір з особою, якій ще не виповнилось 18 років?

Відповідь: Для виконання певної роботи (надання послуги)

підприємство може залучати неповнолітніх осіб на підставі цивільно-

правового договору (далі - ЦПД). Порядок укладення ЦПД

регулює Цивільний кодекс України ( далі – ЦКУ).

Але при укладенні цивільно-правового договору необхідно

враховувати, що згідно з п. 2 ст. 203 ЦКУ особа, яка здійснює правочин,

зокрема укладає ЦПД, повинна мати необхідний обсяг цивільної

дієздатності.

Відповідно до ст.32 Цивільного кодексу України неповнолітня особа у

загальному випадку має неповну цивільну дієздатність.

Виняток складають неповнолітні, які: перебувають у шлюбі, записані

матір’ю/батьком дитини, досягли 16 років і працюють за трудовим

договором, досягли 16 років і зареєстровані підприємцями. Такі юні

громадяни мають повну цивільну дієздатність (ст. 34 і 35 ЦКУ).

Враховуючі зазначене, неповнолітня особа віком від 14 до 18 років,

якій не надано повну цивільну дієздатність, не може самостійно укладати

ЦПД на виконання робіт або надання послуг. Тому такі договори з ними

укладаються тільки з відома батьків (усиновителів) або піклувальників.

Запитання: Чи може бути визнана безробітною особа, молодша 18-

річного віку?

Відповідь: Відповідно до підпункту 8 пункту 1 статті 1 Закону України

«Про зайнятість населення» (далі - Закон) зареєстрований безробітний -

особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у

сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та

здатна приступити до роботи.

Відповідно до ст. 43 Закону статусу безробітного може набути особа

працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або

за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших

передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до

роботи.

Підпунктом 13 пункту 1 статті 1 Закону визначено, що особи

працездатного віку - це особи віком від 16 років, які не досягли

встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове

https://i.factor.ua/ukr/law-54/section-296/article-5426



25

державне пенсійне страхування» пенсійного віку. Інших будь-яких умов для

визначення особи працездатного віку законодавством не визначено.

Запитання: Чи може отримати виплату допомоги по безробіттю

одноразово для організації підприємницької діяльності особа, молодша

18-річного віку?

Відповідь: Відповідно до п.1 розділу VII Порядку надання допомоги

по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації

безробітним підприємницької діяльності, затвердженого Наказом

Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015р. № 613

зареєстрованим безробітним з числа застрахованих осіб, яким виповнилося

18 років та які не можуть бути працевлаштовані за сприяння центру

зайнятості протягом місяця у зв’язку з відсутністю на ринку праці

підходящої роботи, за їхнім бажанням допомога по безробіттю може

виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності.

Запитання: Які додаткові гарантії мають громадяни, які

недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці, зокрема молодь?

Відповідь: Згідно з ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення»

(далі - Закон) молодь, яка закінчила або припинила навчання у

загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах,

звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби

(протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи

служби) і яка вперше приймається на роботу, діти-сироти та діти, позбавлені

батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою

одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися

на роботу належать до категорії громадян, що мають додаткові гарантії у

сприянні працевлаштуванню.

Для працевлаштування зазначених громадян підприємствам, установам

та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб

встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності

штатних працівників за попередній календарний рік.

Роботодавці самостійно розраховують квоту, з урахуванням

чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на

підприємствах, в установах та організаціях і належать до таких, що

неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх

працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням

для працевлаштування даної категорії громадян до центрального органу

виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості

населення та трудової міграції.

Обов'язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається

працевлаштування таких громадян, про що роботодавці інформують щороку

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері

зайнятості населення та трудової міграції, у встановленому ним порядку.

Статтею 26 Закону передбачено компенсацію 100% фактичних витрат

зі сплати ЄСВ роботодавцям, які працевлаштовують на строк не менше 2-х

років соціально незахищених громадян, направлених центром зайнятості.

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0841-13/paran13#n13

26

Запитання: Яка тривалість та розмір допомоги по безробіттю для

молоді, зокрема для незастрахованих осіб.

Відповідь: Відповідно до п.3 розділу ІІ Порядку надання допомоги по

безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним

підриємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства соціальної

політики України 15.06.2015 № 613 молоді, яка закінчила або припинила

навчання в загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних

закладах, звільнилася зі строкової військової служби та потребує сприяння в

працевлаштуванні на перше робоче місце, у разі реєстрації в установленому

порядку як безробітної надається допомога по безробіттю тривалістю

180 календарних днів протягом двох років з дня її призначення в

мінімальному розмірі, що встановлюється правлінням Фонду

загальнообов’язкового державного соціального страхування України на

випадок безробіття (з 01.01.2019 року мінімальний розмір допомоги по

безробіттю становить 610 грн.).

Можливості отримання професійно-технічної

освіти Професійно-технічна освіта – невід’ємна складова освітянської галузі,

основним завданням якої є задоволення поточних та перспективних потреб

виробництва у кваліфікованих робітничих кадрах.

Професійно-технічна освіта відзначається доступністю надання освітніх

послуг. Учні професійно-технічних навчальних закладів здобувають робітничу

кваліфікацію поряд з отриманням базової та повної загальної середньої освіти;

можуть навчатися без отримання повної загальної середньої освіти та на базі

повної загальної середньої освіти; здобувають вищу освіту на рівні кваліфікаційних

вимог молодшого спеціаліста; робітничу кваліфікацію отримують діти із

обмеженнями життєдіяльності; здійснюється підготовка, перепідготовка та

підвищення кваліфікації незайнятого населення.

Випускники професійно-технічних навчальних закладів мають можливість

продовжити навчання у ВНЗ за професійним спрямуванням на ІІ – ІІІ курсі.

Необхідні документи для вступу

Згідно з Законом України «Про професійно-технічну освіту» прийом

громадян до професійно-технічних навчальних закладів здійснюється в порядку,

встановленому навчальним закладом на підставі типових правил прийому до

професійно-технічних навчальних закладів, якими встановлено наступний перелік

документів, необхідних для вступу до професійно-технічного навчального закладу:

1. Заява на ім’я директора навчального закладу;

2. Оригінал документу про базову загальну середню освіту (свідоцтво) та

додаток або оригінал документу про повну загальну середню освіту (атестат)

та додаток;

3. Свідоцтво про народження (для осіб, які за віком не мають паспорта) +

копія;

4. Паспорт (при наявності) + копія;

5. Медична довідка за формою 086-у;

6. Довідка про реєстрацію місця проживання/перебування;

7. Довідка з місця проживання сім’ї та реєстрація;

27

8. Ідентифікаційний код + копія;

9. 6 фотокарток розміром 3 х 4 см.

В Україні за останні 10 років склалася парадоксальна ситуація: більшість

випускників ПТУ не можуть знайти роботу, в той час як на ринку праці

відчувається величезний дефіцит працівників робочих спеціальностей.

Проблема криється в невідповідності обсягів та напрямів професійного

навчання потребам економіки та ринку праці. Роботодавці нарікають на

недостатній рівень якості професійної підготовки.

Важливим чинником забезпечення якісної освіти є формування оптимальної

мережі закладів професійної освіти.

За останні роки у системі професійної освіти області відбулися певні зміни,

що викликано передусім реагуванням на вимоги ринку праці, збалансуванням його

потреб та пропозицій.

Мережа державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти

складає 22 заклади (4 вищих професійних училища, 3 центри професійно-

технічної освіти, 12 професійних ліцеїв, 3 професійно-технічних училища) та

1 заклад з 3-ма філіями при установах виконання покарань. У закладах

професійної (професійно-технічної) освіти навчаються 7,3 тис. осіб.

За останні роки відбулися певні зміни у мережі закладів професійної

(професійно-технічної) освіти, що викликано передусім реагуванням на

вимоги ринку праці, збалансуванням його потреб та пропозицій,

демографічною ситуацією.

Так упродовж 2017-2018 років 8 ПТНЗ реорганізовано шляхом

приєднання та створення більш потужних навчальних закладів, у яких в

даний час зосереджено матеріально-технічну, навчально-виробничу базу та

кадровий потенціал. Зменшення кількості закладів відбулося за рахунок

укрупнення навчальних закладів. Спостерігається також тенденція зміни

мережі училищі і за галузевим спрямуванням. Так, 2 навчальні заклади –

громадського харчування та сфери послуг – припинили свою діяльність,

натомість приєднавшись до ПТНЗ промислового спрямування.

В області діють 8 навчально-практичних центрів професійної

(професійно-технічної) освіти за галузевим спрямуванням:

будівельного напряму - 4, а саме:

на базі Центру професійно-технічної освіти м. Житомира – 3

(створених спільно з ТОВ «СНєЖКА», кампанією «Хенкель-Баутехнік»

Україна» та з професії «Монтажник санітарно-технічних систем та

устаткування» - за державні кошти;

на базі Бердичівського професійного будівельного ліцею – 1 (з

опоряджувальних професій);

громадського харчування – 1 на базі ДНЗ «Центр сфери

обслуговування м.Житомира» спільно з асоціацією кулінарів м. Житомира;

швейного напряму – 1 на базі ДНЗ «Центр сфери обслуговування

м.Житомира» - за державні кошти;

зварювальних технологій - 1 на базі Головинського вищого

професійного училища нерудних технологій - за державні кошти;

електротехнічного напряму -1- на базі Професійно-технічного училища

№ 4 м. Бердичева -за державні кошти.

28

У 2018 року відкрито 2 центри (за державні кошти) з професій:

зварювальних технологій та електротехнічного напряму.

У 2019 році підготовлено пропозиції щодо відкриття в області ще 2-з

таких центрів, зокрема – з професії «Монтажник систем утеплення будівель»

на базі Бердичівського професійного будівельного ліцею та слюсарного

напряму на базі Центру професійно-технічної освіти м. Житомира.

Запроваджено новий Порядок формування регіонального замовлення

на підготовку фахівців та робітничих кадрів, затверджений розпорядженням

голови облдержадміністрації від 28.02.2017 № 70.

Згідно нового Порядку регіональне замовлення на підготовку

робітничих кадрів формується департаментом агропромислового розвитку

та економічної політики спільно з управлінням освіти і науки

облдержадміністрації; департаментом фінансів; службою зайнятості;

об´єднанням організацій роботодавців; Житомирською міською радою для

м. Житомира та іншими зацікавленими сторонами.

У 2018 році до закладів професійної (професійно-технічної) освіти

прийнято: за регіональним замовленням 2897 осіб (86% замовлення), за

державним – 326 осіб (79% замовлення) та 285 слухачів у навчальних

закладах при установах виконання покарань.

У 10 –ти навчальних закладах здійснюється підготовка за професіями

загальнодержавного значення: (верстатник широкого профілю, токар,

слюсар дорожньо-будівельних машин та тракторів, верстатник

деревообробних верстатів, живописець, слюсар-ремонтник).

З вересня 2017 року в області започатковано дієву співпрацю 2-х

ПТНЗ з роботодавцями щодо упровадження в начальний процес дуальної

форми навчання: теоретична підготовка – у навчальному закладі,

практична підготовка, виробнича практика – на виробництві.

У 2018-2019 навчальному році продовжено впровадження елементів

дуальної форми навчання, що здійснюється вже у 6 закладах професійної

(професійно-технічної) освіти з 11 професій. Наприклад, ДНЗ «Центр сфери

обслуговування м.Житомира» і ПрАТ «Золотий коровай» з професії

«Пекар. Кондтер» та ДНЗ «Малинський професійний ліцей» і ТОВ

«Ельфа» з професії «Кравець. Закрійник».

У 2018 році випущено 3,3 тис. кваліфікованих робітників;

працевлаштування випускників – 85%.

За останній рік в області спостерігається зростання відсотку

працевлаштування випускників ПТНЗ, це 82 %, у порівнянні з попередніми

роками, 78 %, 80 %.

Це пояснюється як заходами на державному рівні, зокрема легалізацією

виплати заробітної плати, підвищення мінімальної заробітної плати так

коригування напрямів та обсягів підготовки.

Водночас, існує проблема закріплення випускників на першому

робочому місці, якщо раніше причинами цього була низька заробітна плата,

відсутність соціального пакету, належних умов. То сьогодні виникла нова

проблема, а саме: відтік кадрів за кордон.

29

Основними напрямами діяльності системи професійно-технічної

освіти є:

1. Продовження упорядкування мережі закладів професійної

(професійно-технічної) освіти.

2. Проведення роботи по подоланню дисбалансу між попитом і

пропозицією робочої сили (спільна робота з соціальними партнерами, участь

у пілотних проектах, дослідженнях, моніторинг ринку праці), формування

обгрунтованого регіонального замовлення.

3. Розвиток державно-приватного партнерства: діяльність ради

професійної освіти, співпраця та залучення роботодавців до підготовки

робітничих кадрів.

Професійно-технічні навчальні заклади м. Житомира та

Житомирської області

Головинське вище професійне училище нерудних технологій

Бердичівський професійний будівельний ліцей

Професійно-технічне училище № 4 м. Бердичева

Житомирський професійний політехнічний ліцей

Державний навчальний заклад «Новоград-Волинське вище професійне училище» Державний навчальний заклад «Центр сфери обслуговування м. Житомира»

Державний навчальний заклад «Олевський професійний ліцей»

Баранівський професійний ліцей

Професійно-технічне училище № 12 м. Бердичева

Державний навчальний заклад «Житомирське вище професійне технологічне училище» Центр професійно-технічної освіти м. Житомира

Професійно-технічне училище № 16 м. Коростеня

Державний навчальний заклад «Центр легкої промисловості та побутового обслуговування м. Житомира» Турчинівський професійний ліцей

Андрушівський професійний ліцей

Державний навчальний заклад «Бердичівське вище професійне училище»

Державний професійно-технічний навчальний заклад «Радомишльський професійний ліцей» Овруцький професійний ліцей

Державний навчальний заклад «Малинський професійний ліцей»

Любарський професійний ліцей

Пулинський професійний ліцей

Коростишівський професійний аграрний ліцей

30

З 1 квітня 2019 року в Україні збільшується допомога

багатодітним сім’ям

З метою покращення матеріального стану багатодітних сімей та

створення належних умов для виховання дітей у багатодітних сім’ях Урядом

прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 13 березня 2019 року №

250 «Деякі питання надання соціальної підтримки багатодітним сім’ям».

З 1 квітня 2019 року в Україні збільшується допомога багатодітним

сім’ям: батькам на кожну третю і наступну дитину щомісяця

виплачуватимуть 1700 гривень. Виплати будуть здійснюватися до досягнення

дитиною 6-річного віку.

Виплата стосується не лише тих, хто народив чи народить дитину

цього року. Кожна сім’я, яка має посвідчення багатодітної, має змогу з

1 квітня оформити додаткову допомогу на дитину.

Допомога призначається органом соціального захисту населення за

зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання

одному з батьків дитини, які постійно проживають разом з дитиною.

Документи, необхідні для призначення допомоги, подаються заявником

особисто. Для призначення допомоги органу соціального захисту населення

за умови пред’явлення паспорта громадянина України (паспортного

документа іноземця) або іншого документа, що посвідчує особу та

підтверджує її спеціальний статус, подається заява одного з батьків, з яким

постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою

Мінсоцполітики, та копії таких документів: посвідчення батьків багатодітної

сім’ї (з пред’явленням оригіналу) та посвідчення дитини з багатодітної сім’ї

(з пред’явленням оригіналу); свідоцтв про народження всіх дітей (з

пред’явленням оригіналів).

Захист та допомога дітям, які постраждали від

торгівлі людьми

Торгівля людьми - здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є

людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або

одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з

використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або

із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням

службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи,

що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

Відповідно до статті 188 Кодексу законів про працю України не

допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років, але для

торгівців людьми «законів не існує», а відтак потрапити у сучасне рабсто

може будь-хто та будь-коли, незалежно від віку, статі, освіти чи соціального

статусу. Оскільки злочинці здійснюють свої дії шляхом обману та

шахрайства.


31

Види торгівлі людьми, у тому числі щодо дітей:

Трудова експлуатація;

Сексуальна експлуатація, використання у порнобізнесі;

Примусове жебрацтво;

Примусове втягнення у злочинну діяльність;

Торгівля людьми з метою вилучення органів;

Примусова вагітність.

Довідково: Діти, які стали жертвами торгівлі людьми, є найбільш

вразливою категорією, яка потребує особливої уваги. За період 2012-2018 рр.

Від торгівлі людьми офіційно постра+ждало 70 осіб. Тільки у 2018 році

постраждалими було визнано 20 дітей: 13 хлопчиків та 7 дівчаток (рис. 1).

Рис. 1. Кількість дітей, які постраждали від торгівлі людьми в Україні (кількість

осіб)

Джерело: Міністерство соціальної політики України

Володіння інформацією про сучасне рабство може

допомогти у скрутній ситуації

Питанням захисту прав дітей, які постраждали від торгівлі людьми,

присвячено окремий розділ Закону України «Про протидію торгівлі людьми»

(Розділ VI «Протидія торгівлі дітьми»). Законом визначаються спеціальні

принципи такої протидії (стаття 20):

1. Дотримання прав дитини.

2. Повага до думки дитини, стосовно заходів, які до неї

застосовуються, з урахуванням її віку, стану здоров'я, інтелектуального і

фізичного розвитку та інтересів.

3. Роз'яснення дитині, яка постраждала від торгівлі дітьми, у

зрозумілій для неї формі її прав та обов'язків.

4. Забезпечення конфіденційності інформації про особу дитини та

відомостей, які дозволили б установити дитині статус як такій, яка

постраждала від торгівлі дітьми.

Законом регулюються заходи з попередження торгівлі дітьми

(стаття 21), інформування про дітей, які постраждали від торгівлі дітьми

(стаття 22), надання допомоги постраждалим дітям (стаття 23) та вирішення

питань щодо повернення або залишення дитини, яка постраждала від торгівлі

дітьми, якщо дитина є іноземцем або особою без громадянства (стаття 24).

32

Куди звернутися за допомогою у разі потрапляння до рук

торгівців людьми: Національна гаряча лінія з попередження торгівлі людьми

«Ла Страда – Україна» - 116 123

Національна безкоштовна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та

консультування мігрантів:

527 – з мобільного;

0 800 505-501 – із стаціонарного телефону

(пн-пт з 10:00 до 21:00, суб з 10:00 до 18:00)

Гаряча лінія МЗС України для громадян України, які опинилися в

надзвичайних ситуаціях за кордоном (044) 238-16-57

Якщо Ви постраждали від торгівлі людьми за кордоном або в межах

України, зателефонуйте до Департаменту боротьби зі злочинами,

пов’язаними з торгівлею людьми України:

(044) 374-37-79 (пн-сб з 09:00 до 18:00)

В екстрених випадках та стосовно розшуку осіб, зниклих за кордоном,

можна звертатися на гарячу лінію Укрбюро Інтерполу:

(044) 254-98-36 (цілодобово)

Департамент праці, соціальної та сімейної політики Житомирської

облдержадміністрації координує надання допомоги постраждалим від

торгівлі людьми: (0412) 47-47-57

Отримати безоплатну правову допомогу можна звернувшись на

безкоштовну цілодобову телефонну лінію 0 800 213-103 зі

стаціонарних та мобільних телефонів.

Надання допомоги дітям, які постраждали від торгівлі

дітьми

Відповідно до статті 23 Закону України «Про протидію торгівлі

людьми» держава надає допомогу дитині з моменту, коли з'явилися підстави

вважати, що вона постраждала від торгівлі дітьми, і до повного завершення

реабілітації дитини.

Після отримання інформації про дитину, яка постраждала від торгівлі

дітьми, місцева державна адміністрація, на території якої виявлено дитину,

невідкладно встановлює особу дитини, здійснює оцінку обставин та приймає

план першочергових заходів допомоги дитині на період до вирішення

питання щодо встановлення дитині статусу особи, яка постраждала від

торгівлі дітьми.

У разі якщо дитина, яка постраждала від торгівлі дітьми, має статус

дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, місцева

державна адміністрація невідкладно вирішує питання влаштування дитини.

Центри соціально-психологічної реабілітації дітей, притулки для дітей

із залученням закладів освіти, охорони здоров'я здійснюють розробку та

впровадження індивідуальної програми допомоги дитині, яка постраждала

від торгівлі дітьми.

33

Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в

межах своїх повноважень забезпечують реалізацію прав дітей, які

постраждали від торгівлі дітьми.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про протидію торгівлі

людьми» особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі

людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на

безоплатне одержання:

1) інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою,

якою володіє така особа;

2) медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної

допомоги;

3) тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі

відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі

людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути

продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема у зв'язку

з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі;

4) відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які

її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України;

5) одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому

Кабінетом Міністрів України;

6) допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та

професійну підготовку.

2. Іноземець та особа без громадянства, якій встановлено статус особи,

яка постраждала від торгівлі людьми на території України, крім

передбачених частиною першою цієї статті прав, має також право на:

1) безоплатне отримання послуг перекладача;

2) тимчасове перебування в Україні строком до трьох місяців, який

може бути продовжено у разі необхідності, зокрема у зв'язку з їхньою участю

в якості постраждалих або свідків у кримінальному процесі;

3) постійне проживання на території України в порядку, встановленому

законодавством.

3. Довідка про статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, є

підставою для реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що

реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб.

(Частина третя статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом №

5459-VI від 16.10.2012)

4. Якщо у суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі

людьми, існують обґрунтовані підстави вважати, що життю, фізичному чи

психічному здоров'ю або свободі та недоторканності особи, яка постраждала

від торгівлі людьми та є іноземцем або особою без громадянства,

загрожуватиме небезпека у разі повернення її в країну походження після

завершення строку її перебування в Україні, в установленому порядку цій

особі може бути продовжено статус особи, яка постраждала від торгівлі

людьми, що є підставою для одержання дозволу на перебування на території

України до припинення таких обставин.

5. Особа, якій надано право на перебування в Україні відповідно до

частини четвертої цієї статті та яка безперервно проживала на території




34

України протягом трьох років з дня встановлення їй статусу особи, яка

постраждала від торгівлі людьми, має право на отримання дозволу на

імміграцію в порядку, встановленому законодавством.

6. Надання допомоги особі, яка постраждала від торгівлі людьми, не

залежить від:

1) звернення такої особи до правоохоронних органів та її участі у

кримінальному процесі;

2) наявності у такої особи документа, що посвідчує особу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012

№ 660 «Про затвердження Порядку виплати одноразової матеріальної

допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми» матеріальна

допомога виплачується особі, якій встановлено статус постраждалої від

торгівлі людьми відповідно до законодавства.

Виплата матеріальної допомоги здійснюється органами виконавчої

влади, зокрема, структурними підрозділами з питань соціального захисту

населення обласних та міських держадміністрацій, районних

держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх

створення) рад одноразово у розмірі трьох прожиткових мінімумів для

відповідної категорії осіб (діти віком до шести років; діти віком від шести до

18 років; працездатні особи; особи, які втратили працездатність),

установлених на момент звернення особи за матеріальною допомогою.

У 2019 році прожитковий мінімум становить:

На одну особу в розрахунку на

місяць:

з 01.01. по

30.06.

2019 р.

з 01.07. по

30.11.

2019 р.

з 01.12. по

31.12.

2019 р.

діти віком до 6 років 1626 1699 1779

діти віком від 6 до 18 років 2027 2118 2218

працездатні особи 1921 2007 2102

особи, які втратили працездатність 1497 1564 1638

У Кримінальному кодексі України встановлена відповідальність

за злочини пов’язані з торгівлею людьми

Стаття 149. Торгівля людьми

1. Торгівля людиною, а так само вербування, переміщення,

переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою

експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу,

матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або

підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання згоди на

його експлуатацію, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо

неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою

змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового

становища, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи

35

здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого

насильства, -

позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з

конфіскацією майна або без такої.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені

щодо неповнолітнього його батьками, усиновителями, опікунами чи

піклувальниками, або вчинені щодо малолітнього, або організованою

групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я

потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого

насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти


Стаття 150. Експлуатація дітей

1. Експлуатація дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством

дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі

на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або

займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили

істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини,

або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю

на строк до трьох років.


організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю

на строк до трьох років.

(Стаття 150 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3571-VI від

05.07.2011)

Стаття 150-1. Використання малолітньої дитини для заняття

жебрацтвом

1. Використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої

дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей,

речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб) -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням

волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені щодо чужої малолітньої дитини або пов'язані із

застосуванням насильства чи погрозою його застосування, а так само вчинені



36

повторно або особою, яка раніше скоїла один із злочинів,

передбачених статтями 150, 303, 304 цього Кодексу, або за попередньою

змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або

позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.


організованою групою, а також якщо внаслідок таких дій дитині спричинені

середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

(Кодекс доповнено статтею 150-1 згідно із Законом № 894-VI від

15.01.2009; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3571-VI від 05.07.2011)

Також Кримінальним кодексом України передбачено окремий розділ за

злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи (розділ ІV).

Насильство щодо дітей

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та

протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного,

сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в

сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи

теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають

(проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних

відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає

(проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці,

що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Дитина, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка не

досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або

стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Види домашнього насильства:

фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає

ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне

позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних

ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання

допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння

смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;

психологічне насильство - форма домашнього насильства, що

включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб,

приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на

обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо

такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за

свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість,

нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;

сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що

включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно







37

повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди,

або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з

третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи

статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її

присутності

економічне насильство - форма домашнього насильства, що

включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи

документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи

піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи

реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону

навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Жорстоке поводження з дітьми в сім’ї не така вже й рідкість. Часто

батьки виправдовують свою жорстоку поведінку розмовами про дисципліну і

суворе виховання. Не знаючи іншого ставлення, діти не можуть правильно

оцінити ситуацію, а відтак навіть не намагаються захиститись. Дуже часто

один з батьків просто спостерігає за знущанням над своєю дитиною. Тому

кожна дитина має розуміти, що таке домашнє насильство, має знати про свої

права, та знати куди звернутися за допомогою у разі потреби.

Дуже часто жорстоке поводження з дітьми це результат того, що самі

батьки страждали від насильства у дитинстві. Намагаючись виправити свої

помилки, вони використовують своїх дітей; іноді батьки не знають інших

шляхів «виховання», адже у своїй родині бачили тільки таку модель

поведінки. Найжахливіше те, що насильство може повторюватися багато

поколінь. Тому дуже важливо розірвати коло та вчасно звернутися за

допомогою.

Стаття 21. Права постраждалих осіб

1. Постраждала особа має право на:

1) дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках

домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього

насильства;

2) звернення особисто або через свого представника до суб’єктів, що

здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

3) отримання повної та вичерпної інформації від суб’єктів, що

здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству,

про свої права і соціальні послуги, медичну, соціальну, психологічну

допомогу, якими вона може скористатися;

4) безоплатне отримання відповідно до законодавства соціальних

послуг, медичної, соціальної та психологічної допомоги відповідно до її

потреб;

5) безоплатну правову допомогу у порядку, встановленому Законом

України «Про безоплатну правову допомогу»;

6) повагу до честі та гідності, уважне та гуманне ставлення з боку

суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії

домашньому насильству;



38

7) конфіденційність інформації особистого характеру, яка стала відома

суб’єктам, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії

домашньому насильству, під час роботи з постраждалою особою, та захист

персональних даних;

8) вибір спеціаліста за статтю (за можливості);

9) відшкодування кривдниками завданих матеріальних збитків і шкоди,

заподіяної фізичному та психічному здоров’ю, у порядку, визначеному

законодавством;

10) звернення до правоохоронних органів і суду з метою притягнення

кривдників до відповідальності, застосування до них спеціальних заходів

щодо протидії домашньому насильству;

11) своєчасне отримання інформації про остаточні рішення суду та

процесуальні рішення правоохоронних органів, пов’язані з розглядом факту

вчинення стосовно неї домашнього насильства, у тому числі пов’язані з

ізоляцією кривдника або його звільненням;

12) інші права, передбачені законодавством у сфері запобігання та

протидії домашньому насильству, а також міжнародними договорами, згоду

на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Стаття 22. Права постраждалої дитини

1. Постраждала дитина має всі права постраждалої особи, реалізація

яких забезпечується з урахуванням найкращих інтересів дитини, її віку, статі,

стану здоров’я, інтелектуального та фізичного розвитку.

Звернення та повідомлення про вчинення домашнього насильства

стосовно дітей приймаються і розглядаються згідно з порядком,

затвердженим Кабінетом Міністрів України.

2. Якщо у зв’язку із вчиненням домашнього насильства стосовно

дитини вона не може проживати із своїми батьками, іншими законними

представниками, на час подолання причин і наслідків домашнього

насильства дитина може бути влаштована до родичів, у сім’ю патронатного

вихователя, до центру соціально-психологічної реабілітації дітей, притулку

для дітей служб у справах дітей, інших установ для дітей незалежно від

форми власності та підпорядкування, в яких створені належні умови для

проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її

потреб.

3. Захист прав та інтересів постраждалої дитини, у тому числі

звернення до суду, представництво її прав та інтересів у суді, крім батьків та

інших законних представників дитини, можуть здійснювати родичі дитини

(баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, якщо вони не є

кривдниками дитини, а також орган опіки та піклування.

4. Під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів

щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця

проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення

батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які

позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у

себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов’язково

39

беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини

або за її присутності.

Законом України «Про запобігання та протидію

домашньому насильству» передбачено спеціальні заходи щодо

протидії домашньому насильству.

Стаття 24. Спеціальні заходи щодо протидії домашньому

насильству

1. До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству

належать:

1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника;

2) обмежувальний припис стосовно кривдника;

3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним

профілактичної роботи;

4) направлення кривдника на проходження програми для

кривдників.

Стаття 25. Терміновий заборонний припис стосовно кривдника

1. Терміновий заборонний припис виноситься кривднику

уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі

існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з

метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його

продовження чи повторного вчинення.

2. Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:

1) зобов’язання залишити місце проживання (перебування)

постраждалої особи;

2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування)


3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

3. Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного

припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога

поширюється також на місце спільного проживання (перебування)

постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на

відповідне житлове приміщення.

Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної поліції

України можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські

заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо

терміновий заборонний припис передбачає зобов’язання залишити місце

проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється

добровільно його залишити.

4. Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої

особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого

підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки

ризиків.

5. Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.

6. Терміновий заборонний припис вручається кривднику, а його копія -

постраждалій особі або її представнику.

40

7. Дія термінового заборонного припису припиняється у разі

застосування до кривдника судом адміністративного стягнення у вигляді

адміністративного арешту або обрання щодо нього запобіжного заходу у

вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні.

8. Кривдник, стосовно якого винесено терміновий заборонний припис,

згідно з яким він повинен залишити місце спільного проживання

(перебування) з постраждалою особою, зобов’язаний повідомити про місце

свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ органів

Національної поліції України за місцем вчинення домашнього насильства.

Стаття 26. Обмежувальний припис стосовно кривдника

1. Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального

припису стосовно кривдника мають:

1) постраждала особа або її представник;

2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки

або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні

брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;

3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи

- опікун, орган опіки та піклування.

2. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких

заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього

обов’язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з

постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права

спільної сумісної власності або особистою приватною власністю


3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання

(перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування

постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу

особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому

кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою

особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через

третіх осіб.

3. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у

видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

4. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести

місяців. 5. За заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі

оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на

строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого

судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті.

6. Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у

встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів

41

Національної поліції України за місцем проживання (перебування)

постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також

районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних,

міських рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.

7. Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують

право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного

проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла

вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.

8. Порядок видачі судом обмежувального припису

визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

9. Постраждала особа може вимагати від кривдника компенсації її

витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона

винаймає (винаймала) з метою запобігання вчиненню стосовно неї

домашнього насильства, а також періодичних витрат на її утримання,

утримання дітей чи інших членів сім’ї, які перебувають (перебували) на

утриманні кривдника, у порядку, передбаченому законодавством.

10. У разі порушення кримінального провадження у зв’язку з

вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового

обмеження прав або покладення обов’язків на особу, яка підозрюється,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов’язаного з

домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також

порядок застосування таких заходів визначаються Кримінальним кодексом

України та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Стаття 27. Взяття на профілактичний облік кривдників та

проведення з ними профілактичної роботи

1. Уповноважений підрозділ органу Національної поліції України бере

на профілактичний облік кривдника з моменту виявлення факту вчинення

ним домашнього насильства на встановлений законодавством строк і

проводить з ним профілактичну роботу.

2. Зняття кривдника з профілактичного обліку здійснюється

уповноваженим підрозділом органу Національної поліції України, який взяв

його на профілактичний облік, автоматично після завершення встановленого

строку, якщо інше не передбачено законодавством.

3. Порядок взяття на профілактичний облік, проведення

профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника

затверджується Міністерством внутрішніх справ України.

Стаття 28. Виконання програм для кривдників

1. Суб’єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників,

є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

2. Суб’єкт, відповідальний за виконання програм для кривдників,

організовує та забезпечує проходження кривдниками таких програм.

3. Виконання програм для кривдників стосовно дітей-кривдників

здійснюється з урахуванням вікових та психологічних особливостей дітей.

4. З метою запобігання повторному вчиненню домашнього насильства

та забезпечення виконання програми для кривдника дитину-кривдника може

бути тимчасово влаштовано до родичів, у сім’ю патронатного вихователя або





42

до установи для дітей незалежно від форми власності та підпорядкування, в

яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та

реабілітації дитини відповідно до її потреб.

5. Виконання програм для кривдників забезпечують фахівці, які

пройшли відповідне навчання.

6. Кривдника може бути направлено судом на проходження програми

для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках,

передбачених законодавством.

7. Кривдник повинен мати можливість відвідувати програму для

кривдників за власною ініціативою на добровільній основі.

8. У разі неявки кривдника для проходження програми для кривдників

або ухилення від проходження програми без поважних причин суб’єкти,

відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох

робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу

органів Національної поліції України для вжиття заходів.

9. Притягнення кривдника до відповідальності за непроходження

програми для кривдників не звільняє його від обов’язку пройти таку

програму.

10. У разі притягнення кривдника, зокрема дитини-кривдника, до

кримінальної відповідальності судом на нього може бути покладено

обов’язок пройти пробаційну програму відповідно до пункту 4 частини

другої статті 76 Кримінального кодексу України.

Куди звертатися за допомогою Національна поліція - 102

Національна «гаряча лінія» протидії насильству в сім’ї

0 800 500 335 або 116 123 (з мобільного)

(цілодобово, анонімно, безкоштовно, конфіденційно)

Національна дитяча «гаряча лінія»

0 800 500 225 або 116 111 (з мобільного)

(анонімно, безкоштовно, конфіденційно, з 12:00 до 16:00)

Також за допомогою можна звернутися до департаментів/управлінь

праці та соціального захисту населення районних, міських чи

обласних адміністрацій

Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

У ситуації домашнього насильства головне – не мовчати!

Відповідальність за вчинення домашнього насильства

Відповідальність за вчинення домашнього насильства

передбачено у Кримінальному кодексі України


43

Стаття 126-1. Домашнє насильство

Домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного,

психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього

подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних

або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних

страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності

або погіршення якості життя потерпілої особи, -

карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до

двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або

обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на

строк до двох років.

(Кодекс доповнено статтею 126-1 згідно із Законом № 2227-VIII від

06.12.2017)

Стаття 127. Катування

1. Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або

фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або

інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу

вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої

особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії,

скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа

підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших

осіб, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою

осіб, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

(Стаття 127 в редакції Законів № 2322-IV від 12.01.2005, № 270-VI від

15.04.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1707-VI від 05.11.2009)

Стаття 128. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне

ушкодження

Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, -

карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до

двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або

обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 129. Погроза вбивством

1. Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися

здійснення цієї погрози, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на

строк до двох років.







44

2. Те саме діяння, вчинене членом організованої групи або з мотивів

расової, національної чи релігійної нетерпимості, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.


05.11.2009)

Стаття 152. Згвалтування

3. Зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої

особи, -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

4. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо особи,

яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти

років.

5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою

цієї статті, що спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти

років.

Примітка: Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом

вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин.


01.06.2010; в редакції Закону № 2227-VIII від 06.12.2017)

Стаття 153. Сексуальне насильство

1. Вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не

пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди

потерпілої особи (сексуальне насильство), -

карається позбавленням волі на строк до п’яти років.

3. Сексуальне насильство, вчинене групою осіб, або сексуальне

насильство щодо неповнолітньої особи, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.

4. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо особи,

яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою

цієї статті, що спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти

років.






45

(Стаття 153 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2276-IV від

21.12.2004, № 2295-VI від 01.06.2010; в редакції Закону № 2227-VIII від

06.12.2017)

У разі виникнення запитань та для отримання консультацій, Ви

можете звертатися до:

Департаменту праці, соціальної та сімейної політики

облдержадміністрації:

- з питань застосування трудового законодавства за тел. (0412) 47-47-19

- з питань захисту та допомоги дітям, які постраждали від торгівлі

людьми та насильства за тел: (0412) 47-47-57

Управління освіти і науки облдержадміністрації

- з питань можливості отримання професійно - технічної освіти за тел: (0412) 47-44 97






Documents

Особливості праці та захисту прав неповнолітніхdpssp.zt.gov.ua/news/news2019/pracya_nepovnolitni.pdf · Утримання та виховання