Європейський Союз, Центральна та Східна Європа та Україна: трансформація, прогнози та перспективи

АНА ЛІТИЧНА ДОПОВІДЬ

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ,

ЦЕНТРА ЛЬНА ТА СХІДНА ЄВРОПА ТА УКРАЇНА:

ТРАНСФОРМАЦІЯ, ПРОГНОЗИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Європейський союз, Центральна та східна Європа та Україна:трансформаЦія, прогнози та перспективи

На протязі 2010 – 2012 років фінансово-економічна криза в Європейському Союзі досягла тієї стадії, коли її потенційне розв’язання стало можливим лише завдяки ухваленню стратегічних політичних рішень, що зачіпають самі основи нинішнього облаштування ЄС.

Як відповідь на виклики та за рішеннями самітів ЄС, які слідували один за одним на тлі поглиблення кризових явищ та посилення політичної турбулентності, як на загальноєвропейському, так і на національних рівнях, вищими політичними чинниками та інституціями Європейського Союзу були підготовлені документи та стратегії, які окреслили перспективи фундаментального переоблаштування архітектури європейського проекту.

Держави Центрально-Східної Європи, як члени ЄС, так і ті, які не входять до його складу, зіштовхнулися із викликами, з якими вони не зіштовхувалися з часів закінчення Холодної Війни та падіння Берлінської стіни. Перед державами регіону постала надскладна дилема щодо передачі великих часток національного суверенітету інститутам ЄС, або пошук нового національного облаштування за умов, що склалися та розвиваються.

Україна також опинилася в становищі, яке ще три року тому, важко було спрогнозувати. З одного боку, не приймаючи до уваги надскладні внутрішньополітичні чинники, досягнутий прогрес у відносинах з ЄС вірно вважається, як неперевершеним досягненням. З іншого боку, це досягнення може перетворитися, та вже перетворюється, на міраж, який може скерувати Україну до напрямку, відмінного від наміченого.

Саме в таких координатах і виконувався Центром європейських та трансатлантичних студій проект «Європейський Союз, Центральна та Східна Європа та Україна: трансформація, прогнози та перспективи», базуючись, в першу та головну чергу, на критеріях неупередженості, залучення та відкритості.

Центр європейських та трансатлантичних студій висловлює свою щиру подяку Програмі «Схід-Схід: Партнерство без кордонів» Міжнародного Фонду «Відродження» за підтримку проекту, без якої його реалізація була б нездійсненною. Ми також вдячні «Європейській Програмі» Міжнародного Фонду «Відродження» за цінні поради та рекомендації заради успішного виконання проекту.

Центр європейських та трансатлантичних студій щиро дякує аналітикам та експертам з інституцій держав Центральної та Східної Європи – від Балтики до Балкан – які зробили свій високопрофесійний внесок в успішну реалізацію даного проекту.

Висловлюємо щиру вдячність Віті Базан та Ользі Зелінській, професійна праця яких, зробила дуже вагомий внесок в успішність даного видання.

З повагою,

Олексій Коломієць,Президент Центру європейських та трансатлантичних студій


Стратегічні невдачі Європейського Союзу розпочалися після відхилення Договору, що встановлює Конституцію Європи, у двох державах-засновницях «проекту» - Франції та Нідерландах у 2005 році. Лідери країн-членів та інституцій ЄС зробили подальші фатальні кроки для майже неприхованого нав’язування своїх стратегій та бачень щодо подальшого розвитку ЄС, майже не приймаючи до уваги серйозне відторгнення ідей конструкцій проекту серед громадян держав-членів.

Лісабонський Договір, майже копія «Конституційного Договору», був нав’язаний знову проти волі країни-члена, – Ірландії – що й, у величезному ступеню, стало однією з фундаментальних передумов нинішнього політичного та інституційного кризового стану. Наразі, зараз не треба ховатися за якимось іншими дефініціями, окрім однієї: «Нинішній стан ЄС – це глибинна криза з наслідками, які піддаються, але дуже важко, прогнозуванню».

З початку 2010 року розвиток економічної, фінансової, соціальної та політичної ситуації, передусім в державах-членах зони євро, став набувати параметрів, з якими Європейський Союз та його інститути зіткнулися у своїй історії вперше. На протязі майже трьох років відбувалися глибинні процеси, які просто не могли, завдяки своїй природі, не привести до стадії, яка б вимагала прямого політичного втручання.

29 червня 2012 року Президент Європейської Ради Ромпей спільно з Президентом Європейської Комісії, Президентом Єврогрупи та Президентом Європейського Центрального Банку презентували на засіданні (саміті) Європейської Ради ЄС у Брюсселі доповідь «До справжнього Економічного та Монетарного Союзу», який визначив чотири головні конструкції для майбутнього Економічного та Монетарного Союзу (ЕМС):

• інтегровані фінансові основи;• інтегровані бюджетні основи;• інтегровані основи економічної політики;• посилення демократичної легітимності

та підзвітності.

Базуючись на проведених дебатах, Європейська Рада звернулася до автора та співавторів доповіді розробити конкретну та визначену в часі дорожню карту «для досягнення справжнього Економічного та Монетарного Союзу, який буде включати конкретні пропозиції щодо збереження єдності та цілісності Спільного ринку фінансових послуг та який прийме до уваги заяву Єврогрупи та, окрім іншого, намір Комісії взяти до уваги пропозиції відповідно статті 127 Договору про

функціонування Європейського Союзу».

У вересні 2012 року Президентом Європейської Ради Германом ван Ромпеєм був підготовлений «Вихідний документ щодо завершення створення Економічного та Монетарного Союзу» для сприяння консультаціям із представниками держав-членів та Європейського Парламенту щодо Доповіді «До справжнього Економічного та Монетарного Союзу».

17 вересня 2012 року міністри закордонних справ країн-членів ЄС – Австрії, Бельгії, Данії, Франції, Італії, Німеччини, Люксембургу, Нідерландів, Польщі, Португалії та Іспанії – на зустрічі у Варшаві оприлюднили заключну доповідь Групи «Майбутнє Європи», яка складається з двох розділів: «Долаючи нинішню кризу фундаментально посилюючи Економічний таМонетарний Союз» та «Сприяючи подальшим інтеграційним крокам та довготерміновій структурі управління Європейського Союзу».28 листопада року Європейська Комісія оприлюднила проектний документ «Основидля глибокого та справжнього Економічного та Монетарного Союзу: розпочинаючи європейські дебати», який

Стратегічні напрямки дій Європейського Союзу та реальний та потенційний вплив на Україну


забезпечує бачення для потужної та стабільної архітектури у фінансовій, фіскальній, економічній та політичній сферах.

5 грудня 2012 року Президент Європейської Ради Ромпей спільно з Президентом Європейської Комісії, Президентом Єврогрупи та Президентом Європейського Центрального Банку опублікував нову доповідь «До справжнього Економічного та Монетарного Союзу», яка стала ключовим пунктом порядку денного саміту Європейської Ради ЄС у Брюсселі 12-15 грудня 2012 року.

Існує непереборний факт, що Україна знаходиться повністю поза рамками цього фундаментального процесу. Більше того, не існує жодного натяку на те, аби бути включеною, або запрошеною до нього. І, напевно, головне - в Україні не йдеться про ці документи та процеси взагалі.

Нижче розглядаються базові положення зазначених чотирьох документів та надається оцінка їх впливу на позиціювання та відносини України з ЄС.

Інтегровані фінансові основи

У Доповіді Ромпея від 29 червня 2012 року та «Вихідному документі» зазначається, що «фінансова криза висвітлила структурні недоліки в інституційних рамках, що забезпечують фінансову стабільність». Тому, для забезпечення фінансової стабільності пропонується, щоб інтегровані фінансові рамки охоплювали всі країни-члени ЄС, хоча допускаючи низку відмінностей для держав членів ЕМС.

Доповідь вказує, що «беручи до уваги зв’язок та ступінь взаємозалежності в монетарному союзі, спільна валюта вимагає розвитку Єдиного наглядового механізму та засобів резолюцій та гарантування депозитів». Ці два елементи визначаються як центральні у нових інтегрованих фінансових рамках.

Було заплановано, що Єдиний наглядовий механізм (ЄНМ) для банків зони євро повинен був створений до кінця 2012 року. Після того, ЕМС може отримати можливість рекапіталізовувати банки напряму, що прямо суперечить основам

ринкової економіки та положенням Договору про функціонування Європейського Союзу.

Але, пропозиція щодо утворення Єдиного наглядового механізму, хоч і отримала, в цілому, позитивну оцінку, не знайшла підтримку в можливості реалізації у запланованих часових рамках. Більш важливим є те, що єдиний наглядовий механізм, як вирішили на рівні ЄС, повинен охоплювати всі банки Європейського Союзу. Така можливість базується на застосуванні статті 127 (6) Договору про функціонування Європейського Союзу. Єдиний наглядовий механізм розглядається як ключовий елемент утворення Банківського Союзу ЄС. При цьому, Велика Британія заявила про свою відмову від участі, як в ЄНМ, так і в майбутньому Банківському Союзі. Місце та роль країн-членів ЄС, які не входять до зони євро, залишається невизначеною.

Окрім Банківського Союзу ЄС, на думку авторів Доповіді Ромпея, інші складові фінансового сектору – центральні клірингові будинки, центральні депозитарії та інші, можуть потребувати подальшої інтеграції в рамках монетарного союзу.

Таким чином, введення в дію нових інтегрованих фінансових рамок, незалежно від того, будуть вони охоплювати всі країни-члени ЄС, або частину, вимагатиме перегляду відповідних положень проекту Угоди про Асоціацію між ЄС та Україною.

Відповідно пропозицій Європейської Комісії (Доповіді Баррозу) від 28 листопада 2012 року, на протязі 6-18 місяців заплановано в якості головного пріоритету імплементацію реформ управління, що містяться в «Пакті шести складових» та «Пакті двох складових». Положення даних двох Пактів абсолютно не враховані в механізмах та документах відносин між ЄС та Україною.

Окрім Єдиного наглядового механізму як фундаменту Банківського Союзу ЄС, документ Європейської Комісії наполягає на утворенні Єдиного резолютивного механізму для допомоги проблемним банкам.


Дані пропозиції також потребуватимуть перегляду відповідних положень проекту Угоди про Асоціацію між ЄС та Україною.

Інтегровані бюджетні основи

У Доповіді Ромпея підкреслюється: «Дуже високий рівень економічної та фінансової взаємозалежності, особливо в зоні євро, вимагає якісного руху в напрямку фіскального союзу для гарантування належного функціонування ЕМС».

Як складові утворення фіскального союзу розглядаються Пакт стабільності та зростання та Договір стабільності, координації та управління (TSCG або Фіскальний Пакт). TSCG був ухвалений лише 25 державами-членами ЄС (окрім Великої Британії та Чехії) та перебуває поза легальними рамками існуючих договорів ЄС. Це породжує серйозну правову проблему для ЄС та України щодо відповідних сфер співробітництва.

Держави, які є членами TSCG погодилися координувати випуск суверенного боргу. Як така координація може бути реалізована залишається невідомим і входить в пряму суперечність з відповідними положеннями існуючих договорів ЄС. Але, в Доповіді Ромпея наголошується, що «в середньостроковій перспективі випуск спільного боргу може розглядатися як… елемент фіскальної політики та складова на шляху до фіскальної інтеграції».

Запропонований повномасштабний фіскальний союз передбачає утворення на рівні ЄС (в документі не йдеться про рівень євро зони) казначейства, як органу Європейської Комісії, та центрального бюджету, «чиї роль та функціонування повинно бути визначено». Такі пропозиції є прямим втручанням у святі сфери національного суверенітету. Навіть початкові елементи створення фіскального союзу вимагатиме перегляду відповідних положень проекту Угоди про Асоціацію між ЄС та Україною.

Відповідно пропозицій Доповіді Баррозу від 28 листопада 2012, на протязі 18 місяців – 5 років (середньострокова перспектива) заплановано подальше посилення колективного впровадження бюджетної та економічної політики, включаючи

податкову та політику зайнятості. З чотирьох сфер, які підлягають реформуванню та імплементації - подальше посилення бюджетної та економічної інтеграції, відповідна фіскальна спроможність для зони євро, фонд викупу та єврооблігації - дві вимагають введення в дію відповідного законодавства, всі чотири – змін до договорів ЄС. Це автоматично буде вести до необхідності змін відповідних положень проекту Угоди про Асоціацію між ЄС та Україною.

Відповідно пропозицій Доповіді Баррозу від 28 листопада 2012, після наступних 5 років (довгострокова перспектива), «базуючись на адекватному об’єднанні суверенітету, відповідальності та солідарності на європейському рівні, повинно стати можливим створення автономного бюджету зони євро для фіскальної спроможності ЕМС підтримувати держави-члени». Стверджується, що такі пропозиції відкриють можливість для спільного обслуговування публічного боргу держав-членів. Це відкриє шлях до утворення завершеного Банківського Союзу та завершеного Фіскального та Економічного Союзу. У Доповіді Баррозу записано: «Це може стати фінальною стадією утворення ЕМС».

При цьому, наголошується на тому, всі держави-члени ЄС (за виключенням Данії та Великої Британії) повинні виконати умови Договорів та стати повноправними членами Економічного та Монетарного Союзу. Це, не приймаючи до уваги жодних інших факторів, призведе до фундаментальної зміни відносин між Україною та Європейським Союзом, параметри яких на даному етапі, фактично, не можна вирахувати.

Інтегровані основи економічної політики

У Доповіді Ромпея вказується, що «у відповідності з Договорами, держави-члени будуть розглядати свої економічні політики як складові спільної дії». Тому, Доповідь вважає, що «належне функціонування ЕМС вимагає більш тісної координації, конвергенції та посилення в сфері економічної політики». Пропонується розробити правові рамки, які спрощують трудову мобільність, сприяють більш ефективному ринку праці та спрощують регулювання заробітної


плати та ціноутворення для товарів та послуг у зоні євро.

Додатково Доповіддю порушуються питання щодо інших сфер економічної політики, які можуть вимагати більшої кількості спільних стандартів або застосування відповідних, нових спільних політик. Зокрема, йдеться про можливу модифікацію в бік централізації та обов’язковості на рівні ЄС Пакту ЄвроПлюс, який скеровує політику в сфері конкуренції, зайнятості, фіскальної сталості, фінансової стабільності та податкової координації.

Запропоновані для подальшої уніфікації політики також встановлюють передумови для вторгнення в основи національного суверенітету, особливо в політику ринку праці та оподаткування. Можливе позбавлення цих повноважень на національному рівні, хоча б в зоні євро, не може не вплинути на здійснення аналогічних політик і в державах поза євро зони, що змусить такі держави приймати відповідні політичні рішення. Велика Британія визначила для перегляду своїх відносин із ЄС, в першу чергу, питання повноважень та реалізації політик в сферах зайнятості, ринку праці, заробітної плати.

Таким чином, в разі імплементації хоча б деяких запропонованих пропозицій, і навіть тільки в межах зони євро, будуть вимагатиме перегляду відповідних положень проекту Угоди про Асоціацію між ЄС та Україною.

Посилення демократичної легітимності та підзвітності

Всі документи, які пропонуються для

трансформації Економічного та Монетарного Союзу, та, відповідно, Європейського Союзу, містять спільне положення, яке окреслює перспективи політичного союзу в рамках Європейського Союзу. Всі запропоновані перспективи будуть вимагати внесення змін до Договорів ЄС, які, згідно документів ведуть мову про те, що «посилення демократичної підзвітності повинно супроводжувати будь-які зміни Договору, що надають більших наднаціональних повноважень на рівень ЄС».

Доповідь Ромпея від 5 грудня 2012 року прямо вказує на те, що згідно запропонованого бачення, роль національних парламентів держав-членів ЄС буде знижена, а повноваження, що пропонуються, будуть передані Європейському Парламенту, в першу чергу, для здійснення функцій контролю та підзвітності.

Фундаментальним викликом у запропонованій стратегії утворення політичного союзу ЄС постає проблема легітимності. Розуміючи це, автори всіх документів запропонували, що «одним із шляхів зміцнення легітимності ЄС може стати розширення компетенції Суду Справедливості Європейського Союзу».

Допускаючи, що в разі імплементації хоча б деяких запропонованих пропозицій, і навіть тільки в межах зони євро (наприклад, утворення нового представницького органу в складі тільки держав-членів ЕМС), будуть вимагатиме перегляду відповідних положень проекту Угоди про Асоціацію між ЄС та Україною. Це природно викличе необхідність повного переформатування інститутів та механізмів співробітництва між Україною та Європейським Союзом.


Схема 1

Структура та запланована у часі імплементація пропозицій Доповіді Баррозу від 28 листопада 2012 представлена на Cхемі 1:


У новій доповіді Ромпея «До справжнього Економічного та Монетарного Союзу» від 5 грудня 2012 року процес трансформації Економічного та Монетарного Союзу, а отже й Європейського Союзу в цілому, пропонується провести у три стадії із метою досягнення визначених цілей.

Стадія 1 (кінець 2012 – 2013 р.р.)Забезпечення фіскальної стійкості та розрив зв’язку між банками та суверенами

Стадія 1 включає п’ять елементів:

• Завершення та досконала імплементація більш розвинутих рамок фіскального регулювання («Шести-пакетний» Договір; Договір стабільності, координації та управління (Фіскальний Договір; «Двох-пакетний» Договір) – аналізу впливу на відносини між Україною та ЄС не існує;

• Встановлення рамок для систематичної, попередньої координації основних елементів реформ економічної політики, як це передбачено статтею 11 Договору стабільності, координації та управління (TSCG) - аналізу впливу на відносини між Україною та ЄС не існує;

• Утворення Єдиного наглядового механізму для банківського сектору та введення в дію директиви та регуляції щодо вимог до капіталу (CRR CRDIV) - аналізу впливу на відносини між Україною та ЄС не існує;

• Згода на гароманізацію національних резолютивних законів та законів гарантування депозитів - аналізу впливу на відносини між Україною та ЄС не існує;

• Утворення операційних рамок для прямої рекапіталізації банків з Європейського Стабілізаційного Механізму - аналізу впливу на відносини між Україною та ЄС не існує.

Стадія 2 (2013 – 2014 р.р.)Завершення створення інтегрованих фінансових рамок та підтримка стійкої структурної політики

Стадія 2 включає два елементи:

• Завершення створення інтегрованих фінансових рамок завдяки створенню спільного резолютивного органу та відповідного резолютивного механізму для швидких, незаангажованих рішень щодо банків - аналізу впливу на відносини між Україною та ЄС не існує;

• Створення механізму для більшої координації, конвергенції та посилення структурної політики, яка буде базуватися на положеннях контрактів між державами-членами та інститутів ЄС. В залежності від ситуації, вони можуть бути посилені тимчасовою, спрямованою та гнучкою фінансовою підтримкою. Така фінансова підтримка може бути тимчасовою за природою, вона повинна узгоджуватися окремо від багаторічних фінансових рамок - аналізу впливу на відносини між Україною та ЄС не існує.

Стадія 3 (після 2014 р.)Покращення стійкості ЕМС через утворення функцій абсорбції шоків на центральному рівні

Стадія 3 включає два елементи та буде означати кульмінацію процесу:

• Створення добре організованого та обмеженого фіскального механізму для покращення абсорбції економічних шоків відповідної держави через систему гарантування, створеної на центральному рівні - аналізу впливу на відносини між Україною та ЄС не існує;

• Дана стадія також може створити більш високий ступінь спільного ухвалення рішень щодо національних бюджетів та посиленої координації економічних політик, зокрема, в сфері оподаткування та зайнятості, базуючись на національних планах в сфері політики зайнятості - аналізу впливу на відносини між Україною та ЄС не існує.

Доповідь Ромпея «До справжнього Економічного та Монетарного Союзу» від 5 грудня 2012 року та результати Саміту Європейського Союзу 12-13 грудня 2012 року


Європейська Рада ЄС на своєму засідання 12-13 грудня 2012 року, фактично, схвалила Доповідь Ромпея «До справжнього Економічного та Монетарного Союзу» від 5 грудня 2012 року та часовий план його імплементації. Розбіжності, що виникли поміж деякими державами-членами ЄС, не мали наслідків, які б змогли відхилити запропоновану стратегію, хоча змінили в деяких положеннях часові параметри щодо підготовки та імплементації положень Доповіді. Головним чином, до уваги були прийняті наступні вибори до Європейського Парламенту в червні 2014 року.

Сучасні та перспективні виклики та прогнози розвитку для держав Центральної та Східної Європи в умовах трансформації ЄС

1. Держави Центральної та Східної Європи, які є членами ЄС, та Хорватія, як майбутній член, на тлі докорінних трансформацій в Європейському Союзі, зіткнулися із стратегічними політичними викликами, ступінь складності яких, не спостерігалася з часів закінчення Холодної війни та падіння Берлінської стіни. Фундаментальним з цих викликів є реальна перспектива відмови від національного суверенітету в ключових сферах державного функціонування та управління на користь наднаціональних структур ЄС з виникненням глибокої проблеми легітимності та контролю.2. Держави Центральної та Східної Європи не репрезентують гомогенну структуру в аспектах відносин з Європейським Союзом і не прогнозується посилення тенденцій зближення базових позицій даних держав щодо ключових напрямків розвитку та трансформації ЄС.3. Інститути ЄС та держави-члени – апологети розвитку наднаціональних структур на рівні Європейського Союзу та, особливо, в рамках інститутів зони євро, поза всіляким сумнівом, будуть проводити політику щодо найщільнішого залучення держав Центральної та Східної Європи, які є членами зони євро (Словенія, Словаччина та Естонія) до нових структур та механізмів. Одночасно буде посилюватися політичний та економічний тиск на держави регіону, які задекларували свій чіткий намір щодо входження до зони євро – Латвія, Польща.4. Деякі держави Центральної та Східної Європи на тлі політичної трансформації ЄС будуть розробляти політики для утворення відповідних структур та механізмів заради максимального захисту національних інтересів в умовах, що складаються та розвиваються. Лідерами таких процесів, напевно, виступлять Чехія, Угорщина, Хорватія та Литва (можливо).

5. Деякі з держав Центральної та Східної Європи будуть розробляти політики для формування тимчасових та більш тривалих коаліцій із державами-членами ЄС, які не належать до даного регіону, але поділяють більшість поглядів щодо подальшої трансформації ЄС. Йдеться, в першу чергу, про Велику Британію, Швецію, Данію (можливо), Фінляндію (можливо).6. Деякі держави Центральної та Східної Європи, передусім Польща, Естонія, Словаччина, Словенія будуть вибудовувати коаліції із державами-членами ЄС, які є прихильниками більш федеративного облаштування ЄС.7. В кожному регіональному утворенні між державами Центральної та Східної Європи (Вишеградська Четвірка, Балтійська група) існують різні, суперечливі та політично важко примиренні позиції щодо подальшого трансформування ЄС.8. В разі глибинного поглиблення інтеграційних процесів, в першу чергу, в зоні євро, виникнуть інститути, які формально затвердять існування «багато-швидкісного» Європейського Союзу із цілком реальною перспективою фундаментального перегляду відносин (до виходу або політичного примушення до виходу) із ЄС низки держав Центральної та Східної Європи.9. Можна спрогнозувати сильний громадянський спротив у низці держав Центральної та Східної Європи щодо планів та дій фундаментальної трансформації, які заплановані на вищому політичному рівні в інститутах Європейського Союзу та відповідних державах-членах.10. Важко спрогнозувати напрямки розвитку громадської позиції в усіх державах Центральної та Східної Європи, якщо такі плани та дії зазнають невдачі.


Прогноз розвитку та трансформації Європейського Союзу та потенційний вплив на відносини між ЄС та Україною

Можемо прогнозувати наступні варіанти розвитку та трансформації ЄС.

Перший, трансформацію зони євро в про-федеративне утворення. Частина нинішніх членів ЄС не стануть членами такого утворення, а деякі з них з високим ступенем вірогідності припинять членство в ЄС.

За таким варіантом Договір про асоціацію між ЄС та Україною втрачає сенс.

Другий сценарій, розпад зони євро та припинення функціонування EMU. Лісабонський Договір буде потребувати перегляду.

В такому випадку Договір про асоціацію залишається в силі, але буде потребувати корегування.

Третій сценарій, трансформація зони євро із виключенням з неї низки держав-членів, які не можуть задовольнити умовам Маастріхтського, Фіскального договорів та інших договорів, що плануються до введення в дію, а також критеріїв EMU. Виникне реальна перспектива виходу із складу ЄС деяких держав-членів.

За таким варіантом Договір про асоціацію втрачає сенс.

Четвертий сценарій, трансформація зони євро із виходом із неї ключових держав із утворенням так званого «Тевтонського Cоюзу». Держави «Латинського Союзу» залишаються в зоні євро. Доля Франції – ключовий виклик.


П’ятий сценарій, вихід Великої Британії з ЄС і, можливо, ще більшої кількості країн.


Шостий сценарій, припинення функціонування Європейського Союзу та пошук нової моделі європейського політичного та стратегічного облаштування.

Про Договір про асоціацію в таких гіпотетичних умовах вести мову не є необхідним.

Виглядає, що перший та третій сценарій можуть розглядатися як найбільш вірогідні.

У 2014 році, після проведення виборів до Європейського Парламенту та призначення нового складу Європейської Комісії, можливо завершення роботи над новим договором ЄС, що повністю змінить відносини між Україною та Європейським Союзом, а також відносини України з державами, які є членами ЄС, та які можуть стати членами ЄС до того часу.


Ключові питання, що постануть:

1. Якою повинна стати політика України у відносинах з ЄС на тлі глибоких інтеграційних процесів зони євро?

2. Як Україна повинна розділити відносини між цілим ЄС та зоною євро, та які наслідки такого перспективного, але неминучого розподілу?

3. Як з найменшими геостратегічними, політичними, економічними, соціальними втратами провести глибинний перегляд відносин із Європейським Союзом та які можуть бут часові рамки такого перегляду?

4. Якими можуть бути внутрішньополітичні настілки вимушеного перегляду відносин із Європейським Союзом?

Фундаментальне питання, яке природньо виникає: «Хто зможе спроектувати абсолютно нову архітектуру відносин між ЄС та Україною в нових політичних координатах, що виникають?». До пошуку на це головне питання необхідно готуватися вже зараз, а можливо, що це треба було робити раніше.


EASTERN EUROPE AND UKRAINE

TRANSFORMATION, PROGNOSIS AND PERSPECTIVES

THE ANALYTICAL REPORT

TANSFORMATION, PROGNOSIS AND PERSPECTIVES

THE EUROPEAN UNION,

CENTRAL AND EASTERN EUROPE AND UKRAINE:

THE ANALYTICAL REPORT

EUROPEAN UNION, CENTRAL AND EASTERN EUROPE AND UKRAINE:TRANSFORMATION, PROGNOSIS AND PERSPECTIVES

During 2010-2012 years the financial- economic crisis in the European Union has reached such a stage, when its potential solving had become possible only due to adoption of strategic political decisions, affecting the very today’s foundations of the EU.

As a response to the challenges and the EU summits’ decisions, following one after another on a background of crisis evidences deepening and political turbulence strengthening at the all-European as well as national levels, highest political officials and institutions of the EU have prepared the documents and strategies, which deter-mined the perspectives for a fundamental overhaul of the European project’s architecture.

The states of the Central and Eastern Europe, both member and non-member of the EU, faced with the chal-lenges not known from the times of the Cold War’s ending and a fall of the Berlin War. Before states of the region emerged a dilemma about either a transferring of the big parts of national sovereignty to the EU institutions or a searching for the new national overhaul under conditions occurred and developing.

Ukraine also found itself in the state, difficult ever to forecast three years ago. From the one side, taking aside the over difficult internal political factors, an accomplished progress in the relationships with the EU is rightly considered as an unparalleled achievement. From the another side, this achievement might be transformed and is already being transformed into a mirage, which can force Ukraine toward the direction different from the once prescribed. Within such the very coordinates operated the Centre for European and Transatlantic Studies, realized the project ‘The European Union, Central and Eastern Europe and Ukraine: Transformation, Prognosis and Perspectives’, based, first of all, on the criteria of objectivity, engagement and openness.

The Centre for European and Transatlantic Studies expresses a sincere gratefulness to the East-East Program ‘Frontiers without Borders’ of the International Renaissance Foundation for the project’s support, without which its realization was unthinkable. We also thank to the European Program of the International Renaissance Foundation for the valuable advices and recommendations for the project’s successful realization.

The Centre for European and Transatlantic Studies does sincerely gratitude for analysts and experts of institu-tions from the Central and Eastern Europe – from Baltic to Balkans, which make their high-professional inputs to a successful realization of this project

Expressing our sincere gratitude for Vita Bazan and Olga Zelinska, whose professional works delivered a very valuable input to the project’s success.

With kind wishes,

Oleksiy Kolomiyets,President of Centre for European and Transatlantic Studies

EASTERN EUROPE AND UKRAINE

TRANSFORMATION, PROGNOSIS AND PERSPECTIVES


Strategic failures of the European Union began after the rejection of the Treaty establishing a Constitution for Europe (TCE), in two founding states - France and the Netherlands in 2005. The leadership of Member States and EU institutions had made further fatal steps for almost undisguised imposing of their strategies and vi-sions on a further development of the EU, almost ignoring serious rejection of the ideas of the Constitution project among nationals of the Member States.

The Treaty of Lisbon almost entirely copying a “Constitutional Treaty” was again imposed against the will of Ireland, a Member State, which, to a large extend, has become one of the crucial preconditions of the current political and institutional crisis. Now, there is no need to hide behind the definitions, except one: “The current state of the EU - a deep crisis with the consequences which may be, though it might be difficult, predicted.”

Since early 2010 the economic, financial, social and political development, especially in Euro Area Member States acquired the parameters which the European Union and its institutions had faced for the first time in history. Within three years the underlying processes had taken place and unavoidably lead to a state, which would require direct political interference.

Strategic lines of action of the European Union and the actual and potential impact on Ukraine

On June 29, 2012 the European Council President Rompuy, together with the President of the European Commission, the President of the Eurogroup and the President of the European Central Bank presented at the summit of the European Council in Brussels the report “Towards a Genuine Economic and Monetary Union”, which sets out four essential building blocks for the future of Economic and Monetary Union (EMU):

• integrated financial framework;• integrated budgetary framework;• integrated economic policy framework and• strengthened democratic legitimacy and account-

ability.

Following an open exchange of views, the Europe-an Council addressed the author and co-authors of the report to develop a specific and time-bound road map “for the achievement of a genuine Economic and Monetary Union, which will include concrete propos-als on preserving the unity and integrity of the Single Market in financial services and which will take ac-count of the Euro Area statement and, inter alia, of the intention of the Commission to bring forward pro-posals under Article 127.”

In September 2012, the President of the European Council Herman Van Rompuy had prepared “Issues Paper on Completing the Economic and Monetary

Union” to facilitate consultation with representatives of Member States and the European Parliament on the report “Towards a Genuine Economic and Mon-etary Union.”

On September 17, 2012 the foreign ministers of EU Member States - Austria, Belgium, Denmark, France, Germany, Italy, Luxembourg, Netherlands, Poland, Portugal and Spain - at a meeting in Warsaw had is-sued “A Final Report of the Future of Europe Group”, which consists of two sections: “Overcoming the cur-rent crisis by fundamentally strengthening of the Eco-nomic and Monetary Union” and “Facilitating further integration steps and the long-term management structure of the European Union.”

On November 28, 2012 the European Commission published a draft document “A Blueprint for Deep and Genuine Economic and Monetary Union: Launching a European Debate”, which provides a vision for a strong and sustainable architecture in the financial, fiscal, economic and political spheres.

On December 5, 2012 the President of the European Council Rompuy with the President of the European Commission, the President of the Eurogroup and the President of the European Central Bank had pub-lished a new report, “Towards a Genuine Economic and Monetary Union”, which has become a key item


on the agenda of the European Council summit in Brussels on December 12-15, 2012.

There is, however, an insurmountable fact that Ukraine is completely outside the scope of this fundamental process. Moreover, there is no hint that Ukraine could be somehow included or invited to it. And, perhaps, most importantly – in Ukraine there is no mentioning about these documents and processes at all.

The following are the basic provisions of these four documents and the analysis of their impact on posi-tioning of Ukraine’s relations with the EU.

Integrated financial framework

The Rompuy’s report as of June 29, 2012 and “The Issues Paper” stated that “the financial crisis has revealed structural shortcomings in the institutional framework for financial stability.” Therefore, to ensure financial stability it is suggested that an integrated financial framework should cover all EU Member States, whilst allowing for specific differentiations be-tween euro and non-euro area Member States.

The report indicates that “given this link and the de-gree of interdependence in monetary union, a single currency requires the development of a single super-visory system with the resolution and deposit insur-ance tools to underpin it.” These two elements are defined central in the new integrated financial frame-work.

It was planned that Single supervisory mechanism (SSM) for Euro Area banks had been created by the end of 2012. Afterwards, the SSM could gain the au-thority to recapitalize banks directly, which directly contradicted with the fundamentals of a market econ-omy and the provisions of the Treaty on the Function-ing of the European Union (TFEU).

However, the proposal of establishing the Single su-pervisory mechanism, although gained an overall positive assessment, found no support due to poor feasibility of the planned timeframe. More important is the fact that the Single supervisory mechanism, as decided at the EU level, should cover all banks of the European Union. This possibility is based on the application of Article 127 (6) of the TFEU. SSM is re-garded as a key element of the EU Banking Union. At

the same time, the United Kingdom had announced its refusal to participate both in SSM and the future Banking Union. The place and role of the EU Mem-ber States that are not members of the Euro Area re-mains uncertain.

Besides the EU Banking Union the authors Rom-puy’s Report, consider the other components of the financial sector – i.e. central clearing houses, central depositories and others mechanisms, which may re-quire further integration within the monetary union.

As the result the introduction of the new integrated fi-nancial framework, whether it will cover all EU Mem-ber States or just some of them, will require revision of relevant provisions of the draft Association Agree-ment between the EU and Ukraine.

The European Commission report (Barroso’s Report) as of November 28, 2012, suggests within 6 to 18 months immediate priority should be given to imple-menting the governance reforms already agreed (six pack) or about to be agreed (two pack). The provi-sions of these two packs are absolutely not reflected in the mechanisms and instruments of relations be-tween the EU and Ukraine.

Except the Single supervisory mechanism as the foundation of EU Banking Union, the report of the European Commission insists on the adoption also a Single resolution mechanism to deal with banks in difficulties.

These proposals will also require the revision of the relevant provisions of the draft Association Agree-ment between the EU and Ukraine.

Integrated budgetary framework

The Rompuy’s report highlights: “The very high levels of economic and fiscal interdependence, particularly in the Euro Area, requite a qualitative move towards a fiscal union to ensure the smooth functioning of the EMU.”

Treaty on the Stability, Coordination and Governance (TSCG or Fiscal Pact) is considered the basis for the fiscal union. TSCG was adopted by 25 Mem-ber States only (except United Kingdom and Czech Republic) and stays outside the legal framework of


the current EU treaties. This causes a serious le-gal problem for EU-Ukraine cooperation in relevant spheres.

The countries, which are members of TSCG agreed to coordinate the issue of sovereign debt. The mecha-nism for realization of such coordination remains un-known and directly contradicts the relevant provisions of the existing EU treaties. Indeed, the Rompuy’s re-port notes that “in the medium term the issuance of common debt can be seen as an element of fiscal policy ... and component towards fiscal integration.”

Proposed fully-fledged fiscal union could entail stron-ger capacity at the European level (the report men-tions the Euro Area) - the creation of a treasury of-fice, being the body of European Commission, and a central budget “whose role and functions would need to be defined.” Suggestions like this could be consid-ered a direct contradiction with the sphere of national sovereignty. Even the initial elements of the launch of the fiscal union would require the revision of the rel-evant provisions of a draft of the Association Agree-ment between the EU and Ukraine.

The Barroso’s Report as of November 28, 2012 sug-gests within 18 months to 5 years (in the medium term) a further strengthening of the collective conduct of budgetary and economic policy - including tax and employment policy – would go hand-in-hand with an enhanced fiscal capacity. Out of the four spheres to be further reformed and implemented, i.e. further re-inforcement of budgetary and economic integration, proper fiscal capacity for the Euro Area,, redemption fund and eurobills, two would require introduction of the relevant secondary law changes, and all four – changes into the EU treaties. This would automati-cally lead to necessity of changes into the relevant provisions of the EU-Ukraine Association Agreement draft.

The Barroso’s Report as of November 28, 2012 pro-vides beyond 5 years (in the longer term), “based on the adequate pooling of sovereignty, responsibility and solidarity at the European level, it should be pos-sible to establish an autonomous Euro Area budget providing for a fiscal capacity for the EMU to support Member States.” It is noted that such suggestions open up the possibility for common management of the public debt of the Member States. This would al-

low the launch of the full Banking Union and full fiscal and economic Union. The report says: “This would be the final stage in EMU.”

At the same time it is stressed that all Member States but two (Denmark and United Kingdom) are destined to become a full members under the Treaties and become members of the EMU. This alone, not con-sidering the other factors, would lead to fundamental changes of the EU-Ukraine relations, and the scope of such changes cannot be estimated at this stage.

Integrated economic policy framework

The Rompuy’s Report states that “as required un-der the Treaties, Member States shall regard their economic policies as a matter of common concern.” Thus the report proceeds with the statement that “the smooth functioning of EMU requires stronger coor-dination, convergence and enforcement in the areas of economic policy.” It is suggested to develop a le-gal framework that facilitates labor mobility, promotes more efficient labor markets and facilitates wage and price adjustments for goods and service in the Euro Area.

Additionally the Report questions other economic policy areas that require more common standards or policies. In particular, it elaborates on the possible modification towards centralization and mandatory provision on the EU level of the principles of the Euro-plus Pact that guide policies on competitiveness, em-ployment, fiscal sustainability and tax coordination.

The policies suggested for further unification also es-tablish the basis of national sovereignty, especially la-bor market policies and taxation. Possible elimination of these powers at the national level, at least in the Euro Area, shall definitely affect the implementation of similar policies in countries outside the Euro Area, forcing those states to take appropriate policy deci-sions. The United Kingdom has firstly identified the question of authority and implementation of policies on employment, labor market and wages for review within its relations with the EU.

That said, the implementation of at least some of the proposed points, and even within the Euro Area, would require a revision of relevant provisions of a draft of the Association Agreement between


the EU and Ukraine.

Strengthening democratic legitimacy and ac-countability

All reports suggesting mechanisms for EMU, and thus the EU transformation, have a common provision, highlighting the perspectives of the political union inside the EU. All suggested perspectives would re-quire the amendments to the EU Treaties, and sug-gest that “increased democratic accountability must accompany any Treaty change conferring further su-pranational powers on the EU level.”

The Rompuy’s report as of December 5, 2012 directly provides that the role of national parliaments of the Member States shall be diminished, and the suggest-ed powers to be transferred to the European parlia-

ment for ensuring the control and accountability.

The issue of legitimacy remains the fundamental challenge in suggested strategy for a new EU politi-cal union. Keeping this in mind, the authors of the report suggest that “one way to strengthen the EU’s legitimacy would be to extend the competences of the Court of Justice.”

Assuming the implementation of at least some of the proposed provisions, and even within the Euro Area (for example, the formation of a new representative body consisting of EMU members only), will require a review of relevant provisions of the draft Association Agreement between the EU and Ukraine. Certainly, this would require complete reformatting of the in-stitutions and mechanisms of cooperation between Ukraine and the European Union.


The structure and suggested timeframe for implementation of Barroso’s report suggestions as of November 28 is reflected in the Figure 1.


The Rompuy’s Repor t «Towards A Genuine Economic and Monetary Union» on December 5, 2012 and the European Union Summit’s Results on December 12-13, 2012In the Rompuy’s report “Towards A Genuine Econom-ic and Monetary Union”, issued on December 5, 2012, a process of the Economic and Monetary Union’s transformation, meaning a transformation of the Eu-ropean Union in whole, is proposed to rest on the fol-lowing three stages to reach the determined goals.

Stage 1 (End 2012 – 2013)Ensuring fiscal sustainability and breaking the link between banks and sovereigns

Stage 1 consist the five elements:

• The completion and thorough implementation of a stronger framework for fiscal governance (‘Six-Pack’; Treaty on Stability, Coordination and Gov-ernance; ‘Two-Pack’) – analysis of influence on the relationships between Ukraine and the EU doesn’t exist

• Establishment of a framework for systematic ex ante coordination of major economic policy re-forms, as envisaged in Article 11 of the Treaty on Stability Convergence and Governance (TSCG) - analysis of influence on the relationships be-tween Ukraine and the EU doesn’t exist

• The establishment of an effective Single Super-visory Mechanism (SSM) for the banking sector and the entry into force of the Capital Require-ments Regulation and Directive (CRR CRDIV) - analysis of influence on the relationships be-tween Ukraine and the EU doesn’t exist

• Agreement on the harmonisation of national reso-lution and deposit guarantee frameworks, ensur-ing appropriate funding from the financial industry - analysis of influence on the relationships be-tween Ukraine and the EU doesn’t exist

• Setting up of the operational framework for direct bank recapitalisation through the European Sta-bility Mechanism (ESM) - analysis of influence on the relationships between Ukraine and the EU doesn’t exist.

Stage 2 (2013 – 2014)Completing the integrated financial framework and promoting sound structural policies

Stage 2 consist the two elements:

• The completion of an integrated financial frame-work through the setting up of a common reso-lution authority and an appropriate backstop to ensure that bank resolution decisions are taken swiftly, impartially and in the best interest of all - analysis of influence on the relationships be-tween Ukraine and the EU doesn’t exist

• The setting up of a mechanism for stronger co-ordination, convergence and enforcement of structural policies based on arrangements of a contractual nature between Member States and EU institutions on the policies countries commit to undertake and on their implementation. On a case-by-case basis, they could be supported with temporary, targeted and flexible financial support. As this financial support would be temporary in nature, it should be treated separately from the multiannual financial framework – analysis of influence on the relationships between Ukraine and the EU doesn’t exist.

Stage 3 (post 2014)Improving the resilience of EMU through the creation of a shock-absorption function at the central level

Stage 3 consists the two elements and would mark the culmination of the process:

• Establishing a well-defined and limited fiscal capacity to improve the absorption of country-specific economic shocks, through an insurance system set up at the central level - analysis of influence on the relationships between Ukraine and the EU doesn’t exist

• This stage could also build on an increasing de-gree of common decision-making on national budgets and an enhanced coordination of eco-nomic policies, in particular in the field of taxation and employment, building on the Member States’ National Job Plans - analysis of influence on the relationships between Ukraine and the EU doesn’t exist.


The European Council at the Summit on December 12-13, 2012 has adopted the Rompuy’s report “Towards A Genuine Economic and Monetary Union”, issued on December 5, 2012, and the timeframe of its implemen-tation. Differences, emerged between some member-states of the EU, didn’t lead to the results, which can abandon the proposed strategy, but changed in some provisions the schedule parameters of the Report’s preparation and implementation. Mainly, the next elections to the European Parliament in June, 2014 were taking into attention.

The Modern and Perspective Challenges and Prognosis of Development for the Central and Eastern Europe Within the Conditions of the EU Transformation

1. The member-states of the EU from the Central and Eastern Europe, and Croatia as a future member, on the background of a profound trans-formation in the EU, face with the strategic politi-cal challenges with a level of difficulties of which not seeing from the Cold War’s ending and a fall of the Berlin Wall. Among these challenges, a real threat of abandoning from national sovereignty in key spheres of state functioning and control for sake of supranational structures of the EU with an emergence of deep problem of legitimacy and accountability is as fundamental.

2. States of the Central and Eastern Europe doesn’t represent a homogeneous structure in context of the relationships with the EU and there are no prognosis for strengthening of tendencies in clos-ing the basic positions of these states as for the key trends of the EU development and transfor-mation.

3. The EU’s institutes and the member-states – apologists of supranational structures at the EU level and, especially, within the euro zone’s in-stitutions, will without doubts conduct a policy of extreme engagement of states of the Central and Eastern Europe, which are members of the euro zone (Slovenia, Slovak Republic and Estonia) in a new structures and mechanisms. Simultane-ously, there will be a growing political and eco-nomic pressure on the states of the region, which declared their clear intention to join to the euro zone - Latvia, Poland.

4. Some states of the Central and Eastern Europe due to the EU political transformation will con-struct policies to create comprehensive structures and mechanisms for sake of a maximum defense of national interests within the current and per-spective conditions. Czech Republic, Hungary, Croatia and Lithuania (possibly) can lead such processes.

5. Some states of the Central and Eastern Europe will construct policies to create temporary and more long-term coalitions with the EU member-states out of this region, but share most views of the EU perspective transformation. First of all, it is related to the UK, Sweden, Denmark (possibly), Finland (possibly).

6. Some states of the Central and Eastern Europe, first of all, Poland, Estonia, Slovak Republic, Slo-venia will construct coalitions with the EU mem-ber-states, which are favorable to a more federa-tive EU.

7. Within each regional entities there are different, contradictive and politically difficult to calm posi-tions between the Central and Eastern Europe states on a further transformation of the EU.

8. In the case of a deepening of integration pro-cesses, first of all, in the euro zone, institutes will emerge, which formally confirm an existence of the ‘multi-speed’ EU with a full-scale real per-spective of a fundamental overhaul of relation-ships (exit or political coercion to exit) between a number of the Central and Eastern Europe states and the EU.

9. There might be possible to forecast a strong civic resistance in a number of the Central and East-ern Europe states to plans and actions for funda-mental transformation, constructed at the highest political level within the EU institutions and cor-responding member-states.

10. It is difficult to elaborate prognosis about develop-ments of civic position in all states of the Central and Eastern Europe, if such the plans fail.


A Prognosis of the European Union Development and a Transformation and Poten-tial Impact on the Relationships Between the EU and Ukraine

We can elaborate a prognosis about the following variants of the European Union’s development and trans-formation.

The first is transformation of the euro zone into a pro-federative entity. A part of the cur-rent member-states will not join to such an entity, some from them, with a high degree of probability will end with a membership in the EU.

According to such the scenario, the Association Agreement will lose a sense.

The second scenario is a break-up of the euro zone and finishing of the functioning of EMU. The Lisbon Treaty will be required to change.

In this case, the Association Agreement will remain valid, but it will require with implementation of correctness.

The third scenario is transformation of the euro zone with an ejecting of a number of member-states, which are in contradictions with the criteria of the Maastricht and Fiscal Treaties, as well as the EMU criteria. The real perspective for a leaving of some member-states from the EU will emerge.

According to such the scenario, the Association Agreement will lose a sense.

The forth scenario is transformation of the euro zone with a leaving of key states, follow-ing by a formation the so-called “Teuton Union”. The states of the “Latin Union” will remain in the euro zone. A fate of France is a key challenge.

According to such the scenario, the Association Agreement will be lost a sense.

The fifth scenario is an exit of the Great Britain from the EU, possibly following also by a more states

According to such the scenario, the Association Agreement will be lost a sense.

The sixth scenario is a dissolving of the EU and a searching for a new model of Euro-pean political and strategic architecture.

With such hypothetic conditions there is no sense to discuss about the Association Agreement

It is looking for that the first and third scenarios might be considered as most probable. Therefore, the next questions are emerging.

After elections of the European Parliament and appointment of new the European Commission in 2014, the work of a new EU Treaty may be concluded, following by a complete change in the relationships between the EU and Ukraine as well as the relationships between Ukraine and the EU member-states, and states, which could become members of the EU until that time.


The key questions will raise:

1. What will a kind of policy between Ukraine and the EU should be on the background of the euro zone deep integration processes?

2. How Ukraine should divide relationships between the EU in a whole and the euro zone and what will consequences of such perspective, but inevitable division, look like?

3. How to conduct a deep overhaul of the relationships between the European Union and Ukraine with minimal geostrategic, political, economic social losses and what a timing framework for such an overhaul could be?

4. What might internal political consequences of a coercive overhaul of the relationships with the EU look like?

The fundamental question, which is naturally rising, is: “Who will be capable to invent an absolutely new architecture of the relationships between the EU and Ukraine within new emerging political coordinates?” For a searching for answer on this key question there is a need to be prepared for now being and, possibly, it should have be done earlier

БАЧЕННЯ ТА СЦЕНАРІЇ РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ.

ОЦІНКИ ТА ВПЛИВИ ДЛЯ ЦЕНТРА ЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ ТА

УКРАЇНИ

на основі аналітичних матеріалів учасників проекту та виступів на міжнародній конференції «Європейський Союз, Центральна та

Східна Європа та Україна: трансформація, прогнози та перспективи», яка пройшла в Києві 16 листопада 2012 року

БАЧЕННЯ ТА СЦЕНАРІЇ РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ.

ОЦІНКИ ТА ВПЛИВИ ДЛЯ ЦЕНТРА ЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ ТА УКРАЇНИ

на основі аналітичних матеріалів учасників проекту та виступів на міжнародній конференції

«Європейський Союз, Центральна та Східна Європа та Україна: трансформація, прогнози та перспективи», яка пройшла в Києві

16 листопада 2012 року


Нинішня криза суверенного боргу чітко вказує не лише на поглиблення інтеграції, але також на деякі розбіжності між державами-членами ЄС. Переговори, що тривають, щодо Багаторічних Фінансових Рамок на 2014 – 2020 роки або початок виникнення банківського союзу, запровадження бази спільного оподаткування, пропозиції Президента Європейської Комісії щодо руху в напрямку федералізму – це деякі теми, що тестують готовність Європи до поглиблення інтеграції. На даний час, Латвія продовжує свій шлях на приєднання до Європейського Монетарного Союзу з січня 2014 року.

Латвія традиційно намагалася уникнути виникнення багато швидкісної Європи. Вона не розглядає різні швидкості інтеграції, що можуть принести вигоди. В той самий час, вона не

підтримує акумуляцію фінансових та політичних ресурсів серед країн, що рухаються більш швидко. Нинішні політичні та економічні негаразди в Європі та невизначеність щодо майбутнього Європи штовхають Латвію в напрямку більш тісної інтеграції та приєднання до більш інтегрованої спільноти всередині Європейського Союзу.

Поступовий розвиток Європейського Союзу з деякими пришвидшеннями інтеграції, звичайно, буде матиме ефект не тільки на Центрально-Східноєвропейські держави всередині ЄС, але й на країни, які межують з ЄС. Таким чином, Україна або інші держави, що планують колись приєднатися до ЄС, можуть зіштовхнутися з необхідністю інтегруватися двічі або значно «глибше», ніж коли вони вступлять до ЄС.

КарлІС БУКОВСКІСЛатвійський інститут Міжнародних справ

KArlIS BuKovSKISLatvian institute of internationaL affairs (Liia)

Scenarios for Central-Eastern Europe and ukraine in a Case of Multi-Speed Europe Creation

The European Union is not only again in the state of political problems, but at this time faces an economic recession as well. The European Union has constant-ly been in one crisis or another, and its development throughout the history has been marked by crisis like integration catalysts. Though, the current sovereign debt crisis evidently marks not only deepening of the integration, but also some divisions between the member states. Namely, the British and Czech unwill-ingness to join the Fiscal Compact in the first place signalized the emerging ‘multi-speedism’ in Europe.

The current negotiations on the Multiannual Finan-cial Framework for 2014-2020 or the emergence of the banking union, introduction of common tax base, European Commission President’s Barroso proposed movement towards a federalism are few of the issues that have been testing Europe’s readiness to deepen the integration. Moreover, the sovereign debt prob-lems affecting the European Monetary Union (EMU)

make it decreasingly appealing among the non-euro member states as well. Currently, only the Republic of Latvia continues to follow the path of the EMU mem-bership, with the plan of introducing the single cur-rency from January 1st, 2014.

Latvia, though, has been claimed to be both an im-prudent Baltic state and an inspiring example of faith in the future of the European Union and euro zone. Latvia has traditionally tried to avoid the emergence of the multi-speed Europe. It did not see the various integration speeds as beneficial while it lacked the accumulated financial and political capacity to be among the fast-track countries. The current political and economic discrepancies in Europe and the un-certainty of Europe’s future push Latvia towards the path of deeper integration and joining the next most integrated community within the European Union. Latvia has chosen to become a part of a more in-tegrated core of the EU instead of trying to pursue its individual path. The financial and economic cri-sis of 2008 – 2011 and the austerity measures have left the country almost no other options than seek


a deeper integration, as separate path would require more social, economic and political strength.

The necessity to introduce a fully functioning optimal currency area, control over the banking industry on a supranational level, the financial transaction tax and trust in solid and balanced budget drafting in the euro zone member states pushes some of the EU mem-ber states to seek the deeper integration. Enhanced integration of some countries has been talked about already many years before the principle was included in the legal changes outlined by the Lisbon Treaty. Thus, the current crisis apparently will put in action the principle provided as a possibility earlier.

The gradual development of the European Union with several intensities of integration naturally will have an effect not only on the Central and Eastern European countries within the European Union, but on coun-tries bordering the EU as well. CEE countries, like Slovakia and Estonia. made the choice of joining the EMU. The other CEE countries have been diverging on their attitudes. Lithuania almost became a euro zone member in 2006, but failed because of 0.06% higher inflation rate than the required limit that year. In 2008 Lithuania, like Latvia and Estonia, set the EMU membership as the one of their economic and foreign policy goals, while struggling with the financial and economic crises. The current euro problems, though, has made the Lithuanian politicians to postpone the accession until more stable vision of the EMU’s future will be clarified.

Latvian politicians and institutions were not ready to implement fiscal and monetary mechanisms to take the inflation under control at the expense of rapidly growing GDP, economic activity and tax revenues be-fore the crisis. After the 2008 banking sector bailout and borrowing from the IMF, World Bank, European Commission and European Reconstruction and De-velopment Bank, the fullfilment of Maastricht criteria became a mantra for Latvian politicians. This goal thus is now hoped to be fulfilled. The Czech Repub-lic, Hungary and Poland in a spite of initially sufficient interest in joining the EMU eventually have kept post-poning their accession dates or not setting them at all. Both countries, unlike Latvia and Lithuania, have not been part of the ERM II either.

The threats of emerging two (or more) speed Europe, though, seem to start mobilizing not only Latvia and eventually Lithuania, but also Polish politicians (1). Evidently, the possibility of being ‘periphery-alized’ in regard to the EU decision making in the coming future is seen less desirable than the current euro member-ship costs. Not only this highlights growing political acceptance of ‘multi-speedism’ in the EU, but also draws new lines of division in the EU. Seemingly, the new lines will not be South-North divide, but could be based upon reluctant or untimely integration speed. Namely, countries staying outside the euro zone will be the political outsiders, and not the ones currently facing the anger of other euro zone member states for an inability to deal with the state of government budgets.

Finally, the two or more speed Europe, by creating the ‘European onion’ type of political cooperation, will become complicated for the countries outside the Eu-ropean Union. The main question which remains, of course, is the legal and institutional setting (2) of the future formations of the European Union. The poten-tial harmonization of taxes, a separate budget for the euro zone, new institutions or derivation of new func-tions of the existing bodies, eventually will create new political complexities not only in the ability of the EU to ‘speak a single voice’ in the world, but also ability to allocate resources for different ‘external policy proj-ects’. Development cooperation, the use and future of the European External Action Service, conclusion of trade agreements and partnership agreements be-tween the EU (or Core EU) and third countries could become a difficult task, if not dealt with it properly. Many of the complexities could be avoided if the ‘two-speed Europe’ does not include new disagreements and reviewing of the existing EU system. Namely, the discrepancies with third countries could be avoided if the ‘Core Europe’ goes the way of deeper integration by introducing new principles among themselves, not deviating from the agreed ones and not on the issues that go outside the economic regulations.

Thus, Ukraine or other countries eventually planning on joining the EU could face a necessity to integrate twice or significantly ‘deeper’ at once they enter the EU. Thus, not only the future architecture of the EU’s relations with third countries could soon undergo


significant changes. The same could happen, when the EU accession would require imminent delega-tion of sovereignty on politically unacceptable level. Namely, because of ‘two speed Europe’ future mem-bership in the European Union could become prob-lematic because of a lack of political will to give up the autonomous decision making powers to the scale the ‘Core EU’ will have done.

Thus, the current moment in the European Union sig-nifies the trends of deepening of the integration in-stead of widening the EU. Moreover, the birth of two or more speed ‘European onion’ creates somewhat an ‘accession status’ for the countries not only out-side the EU, but also for those within the EU already. As the moment is complicated for many EU mem-ber states, it will become even more complicated for those outside the EU. Thus, all the countries willing to join the EU, eventually will have to be clear about their pro-European domestic choices stronger than

before. Of course, the ‘depth’ of the ‘Core Europe’ will again depend on the political motivations, constitu-tional regulations and readiness to further delegate sovereignty among the EMU countries themselves. Unfortunately, only one issue seems clear at this point – this is the moment, when more questions are asked than answered.

Footnotes:

1. Karolina Slowikowska, “Analysis - Poland leans to-wards euro entry despite crisis.” In Reuters, October 24, 2012, http://uk.reuters.com/article/2012/10/24/uk-poland-euro-idUKBRE89N12W20121024

2. See for instance, Jean-Claude Piris, „Could a „Two-Speed Europe” be Win-Win?” in Europe’s World, 2012 (22). Or Jean-Claude Piris, „The Fu-ture of Europe: Towards a Two-Speed EU”, Cam-bridge University Press, 2011,


BEATA PISKorSKA (PhD)institute of PoLiticaL science, chair of internationaL reLations, the John PauL ii cathoLic university of LubLin, PoLanD

Perception and estimation of the Eu current state

The financial crisis that hit the global economy since the summer of 2007 has had devastating econom-ic consequences in Europe without precedent in the post-war economic history and a bundle of new challenges evolved for Europe. The problem ceased to be an economic problem months ago, now has transformed into a political one. The root of the cur-rent euro crisis comes from the fact that the Euro-pean Union is a network of politicially and legally in-terdependent states rather than a state in itself. The events, the Euro-zone is confronted now, will have much more political changes in the European Union. Now, the eurozone crisis has turned into a European integration crisis and reveal in reality a longlasting discussion on the EU’s identity.

Politically, Europe is embroiled in the financial crisis at three different levels. A first concern is with the im-pact of the financial crisis on the political sense of dy-namics of integration within Europe itself. As second issue relates to the way in which the crisis threatens to pull the European Union back from a broadly liberal

policy in its external economic relations and its views on multilateralizm, especially a massive decrease in cross-border financial exposure and contraction in the international trade. A third trend is internal ten-sions and uncertainties over reform to the interna-tional financial institutions in turn pose acute chal-lenges for the EU’s more political, external role. More unity and effort is needed, on other issues, such as climate change, energy security, demographic trends and non-proliferation. The EU’s commitments to this issues are suffering as a result of the crisis. There is also a serious threat that after the financial crisis the EU will need to stop a trying to support democracy beyond Europe and simply safeguard it within its own member states.

Within the EU the crisis has unleashed a funda-mental tension between the economic and political spheres. Especially it reavails a problem with politi-cal leadership in the EU and insufficient political ma-turity of the member states of the EU. Especially it demonstrated that the countries of Central Europe,such as the Visegrad Group, do not have a common response to the crisis. Observing the EU’s difficulties

БЕаТа ПІСКОрСьКакерівник віддіЛу Міжнародних відносин інституту поЛітичних наук, катоЛицький університет іМені павЛа іі, ЛюбЛін, поЛьща

Фінансова криза, яка завдає шкоди світовій економіці з літа 2007 року, мала руйнуючі економічні наслідки для Європи, безпрецедентні у післявоєнній економічній історії. Проблема, яка вважалася економічною ще декілька місяців тому, трансформувалася у політичну. Політично Європа втягнута у фінансову кризу на трьох різних рівнях. Всередині ЄС криза породила фундаментальні тертя поміж економічною та політичною сферами. Особливо вона виявила проблему з політичним лідерством в ЄС та недостатню політичну стійкість держав-членів ЄС. Це особливо видно, тому що країни Вишеградської Групи не мають спільної відповіді на кризу.

Позиція держав поза зоною євро, таких як Польща, повинна відігравати важливу роль у дискусіях. З польської точки зори, ідеальним рішенням щодо кризи, може бути поглиблення європейської інтеграції з Німеччиною (економічно) та Францією (політично), інвестуючи у майбутнє європейських інститутів та тримаючи спільне лідерство. Рух у напрямку від єдності ЄС до двох (або багато) –швидкісної Європи може означати переведення Польщі до європейської периферії. Криза інтенсифікувала дебати щодо кордонів ЄС. Це породило ризик відсторонення ЄС від у цьому питанні.


in articulating a common response to the crisis, we can observed a re-nationalisation of economic policy-making. It appears a tendency to „two-speed” Europe and coming back to „inner core” concept in the form ofimposing solutions only by France and Germany (a Franco-German tandem). But at the same time it is recognised that effective solutions to the crisis require deeper coordination between governments.

Now, there are three possible scenarios for the post-crisis EU policy: gradual disintegration of the Mon-etary Union, a two-tier Europe in which a small core fiscally integrates or a full fiscal and political integra-tion in the EU. Finally, there is the „federal“ scenar-io, in which the deepening eurozone integration is matched with a revamped external policy dimension open to non-euro zone members.

Poland’s policy in the current Eu crisis develop-ment

The position of countries, like Poland that are not in the eurozone, should play an importanat role in dis-cussions. Its future is fundamentally tied to the Euro-zone club that it does not belong to but very deeply desires to participate in. Poland’s ambitions to have a more influential voice on the debate on regional soli-darity of the central Europe countries. A first attempt to coordinate positions was undertaken at a meeting of the Visegrad Countries in February 2009.

Poland’s strategy has been to concentrate on rela-tions with Germany, the Great Britain and France, in that order, playing a predictable game between the conflicting interests of the three. From the Polish per-spective the ideal solution to the current crisis would be deepened European integration, with Germany (economically) and France (politically) invested in the future of European institutions and exercising joint leadership. The speech Foreign Minister Radek Sikorski gave in November 2011 in Berlin was a pow-erful argument in favour of that vision.

A move away from EU unity and towards an Europe of two (or more) speeds would mean relegating Poland to where its absolute economic size and Eurozone non-membership – if not the shape of that economy, its population and territorial size, and its political am-bition – suggest it should be: the European periphery. Poland will dedicate all its (limited) powers to avoid

such an outcome. In Poland’s government opinion, the country will join the euro zone when the crisis-hit single currency bloc has resolved its problems.

Poland is very interested in the reinforcement of insti-tutional and financial tools like the envisaged estab-lishment of a European Systemic Risk Board and a European System of Financial Supervisors, increas-ing the EU’s ability to monitor financial sector risks and to prevent crises. From the Polish point of view, Europe should also strengthen economic policy co-ordination. Currently, the major policy frameworks in Europe – macroeconomic, financial, and structural – are relatively independent of one another.

ukraine’s stance in new Eu realities

The crisis has intensified the debate over the bor-ders of the EU. Germany has insisted that the crisis requires a ‘time-out’ on enlargement, after the Croa-tian accession. The countries beyond the EU borders such as Ukraine and the other Balkans states have been hit hard. It will pose a risk of ceasing the EU’s engagement in this state. The crisis the EU has influ-enced mainly on the financial aspect of its Eastern Partnership and mainly the European Neighbourhood and Partnership Instrument directed to economy and democracy promotion on Ukraine and the EU’s de-creasing the financial and technical assistance to this country. Additionaly France and other states have refused to grant this partnership more significant amounts of money, insisting that two-thirds of overall Neighbourhood Policy money go to the Arab States, not to eastern neighbours.

The future of Ukraine depends not only for the finan-cial problems of the EU, but it also how international observers asset the last parliamentary elections in Ukraine. The European Union will only be able to move forward with an ambitious agenda if the demo-cratic rights of the Ukrainian people, including free-doms of expression, political participation, associa-tion and media, are respected.

The result of the elections is, however, important from the long-term perspective of the European Union’s policy towards Ukraine. Moreover, the campaign itselfhas indicated there are important changes in the po-litical expectations of Ukrainian society that could be taken into account by the European Union in its


efforts to increase the efficiency of its public diploma-cy towards the country. International observers to the parliamentary elections in Ukraine have accused the authorities of “abuse of power” and “excessive role of money”. They criticised the way the vote had been conducted and the imprisonment of Tymoshenko.

Now, it remains unclear how the election will affect

EU-Ukraine relations, but the final assessment will also depend on the post-electoral development. The EU engagement with Ukraine towards political asso-ciation (the ratification of the Association Agreement) and economic integration (the Deep and Comprehen-sive Free Trade Area with Ukraine) remains based on its respect for our common values and depends on implementation of political conditions.


ТОДОр ТаГарЄВГоЛова центру управЛіння безпекою та обороною, асоційований професор боЛГарської акадеМії наук

На тлі двох основних тенденцій в політиці ЄС – фінансової кризи та демографічних викликів, нові країни-члени не мають можливості бути інтегровані відповідним чином. Замість бажаної узгодженості спостерігається зростаюча нерівність поміж європейськими суспільствам, що веде до поширення радикальних ідеологій. Заклики до посилення ролі Європейського Союзу як фінансового та безпекового гравця відбуваються паралельно з викликами щодо розбудови нових інститутів та повної інтеграції дванадцяти держав, що приєдналися до ЄС під час двох хвиль розширення у 2004 та 2007 роках.

Враховуючи ці комбіновані ефекти такого розвитку, ЄС здається пере обтяжливим внутрішніми проблемами й тому заклики до

подальшого розширення видаються, м’яко кажучи, “перебільшеними”. Тим не менш, розширення залишається в силі та цей процес має сенс. Ключове питання в цій ситуації полягає в тому, чи ЄС може продовжувати відігравати «модельну роль» та використовувати свою м’яку силу иа вплив на формування економічного та без пекового середовища протягом наступних років, а також посилювати урядування в нових та потенційних членах.

Як співпраця щодо розширення буде розвиватися буде залежати, в значній мірі, від того, чи залишиться ЄС в якості моделі, яка притягує людей та держави у світі, в цілому, та з найближчого сусідства, зокрема.

Todor TAgArEvassociate Professor at the buLgarian acaDemy of sciences anD heaD of the centre for security anD Defence management, sofia

Europe and the Balkans region during the Strate-gic Transformation of the European union

Abstract: The paper includes speaking notes for the session on “Central-Eastern Europe’s Positioning and Perspectives of the European Union’s Transfor-mation” of the conference “The EU, Central and East-ern Europe and Ukraine: Transformation, Prognosis and Perspectives,” conducted on 16 November 2012 in Kyiv, Ukraine. It addresses selected issues of the current status of the EU in the persisting financial and economic crisis, respective developments in Bulgaria and other countries in the South Eastern Europe, and possible implications for Ukraine, with focus on secu-rity policies and governance.

Keywords: EU integration, multinational cooperation, security policy, efficiency, governance, corruption

The Eu’s Current Status

Starting in 2008, the financial crisis led first to a reces-

sion of most of the European economies, and then to stagnation. In the overwhelming majority of EU Member States, the crisis is accompanied by nega-tive ‘domestic’ demographic trends, compensated to an extent by continuing immigration. When these two trends combine, the ‘newcomers’ to the EU cannot be smoothly integrated. Instead of the desired cohesion, one witnesses growing inequalities among European societies, leading to the spread of radical ideologies, be that Islamist or others. Among the examples for the latter is the bombing and mass shooting attacks by Anders Breivik on 22 July 2011 (1). Conflict in regions neighbouring the European Union is not on decline as well, and a number of natural disasters seems to be on the rise.

Calls for increasing the role of the European Union as a financial and security player are paralleled by the challenges of building new European institutions and the full integration of the twelve states that joined the Union in the two waves of an enlargement in 2004 and 2007.


Under the combined effects of these developments, the EU seems preoccupied with its internal problems, and calls for further expansion are, mildly said, ‘de-emphasised.’ Nevertheless, as will be shown below, enlargement is maintained and the process is matur-ing (2). A key question in this situation is whether the EU can continue to be a ‘role model’ and to use its soft power and influence to shape the economic and the security environment in the years to come, as well as to strengthen the governance in new and potential Member States.

To a significant extent, the answer to this question de-pends on the level of efficiency the EU can achieve as both financial-economic and security player. In both spheres, increased efficiency means cooperation, in-creased integration and, in some cases, transfer of responsibilities and authority to EU, i.e. supranation-al, bodies. But although logic clearly dictates so, calls for increased integration are often countered by na-tionalistic views, playing on people’s sentiments. For example, there is an obvious need for a new banking and financial rules, but it is hard to find an agreement. When, finally, one is found, it is often at a level much below initial ambitions. With the difficulties in the Eu-ro-zone, plans to expand it, or the respective plans of a couple of Member States to join it, are currently on hold. Thus, it is becoming painfully clear, that for a long time to come we will witness a ‘Europe on sev-eral tiers.’

Nevertheless, progress is made in a number of ar-eas, such as security. The Lisbon Treaty introduced the Common Foreign and Security Policy (CSDP) and created the European External Action Service (EEAS). The breakthrough has been made. Even in times of economic difficulties, CSDP is gaining trac-tion with a few low key missions since the beginning of the crisis, relying mostly on soft civilian instruments. It is still to be seen, whether the EU will turn into a security player on ‘harder’ issues in the future (3). At current, there are important disagreements among Member States, e.g. on the operation in Libya in 2011. Europe continuous to rely on the United States for certain types of military capabilities and seems to have no ambitions to turn into an autonomous de-fence player beyond its immediate neighbourhood.

Further, the European Union continues to invest in common crisis and emergency management capa-

bilities, introduced a counter terrorism strategy (4) and, more recently, a new Internal Security Strategy (5) with a mechanism for reviewing and amending it (6), and is currently reviewing its critical infrastructure protection policy and programme.

These and other related processes, e.g. the coopera-tion within and the extension of the Schengen Agree-ment (7), will continue to evolve depending on percep-tions and political will. Whether we will see ‘Europe at two speeds’ or other flexible configurations when it comes to specific policies depends not so much on economic conditions, as on shared values and trust and the level of governance at EU level and in Mem-ber States – an issue that is of particular importance for the South Eastern Europe.

Impact of the Eu in South Eastern Europe in the current crisis

The South Eastern Europe (SEE) provides the most visible indication that the process of the EU enlarge-ment is not stalled. After Slovenia to the North-West of SEE joined the EU in 2004, followed in 2007 by Bulgaria and Romania to the East, in 2013 we will see the accession of Croatia to the West. Montenegro opened accession talks in June 2012, with hopes to join the Union in a decade. Earlier this year Serbia received a candidate status. Macedonia started “a high level accession dialogue” with the Commission intended “to help Macedonia meet the benchmarks in key areas such as judicial and public administration reform.” (8)

SEE countries are often categorised as ‘transition countries,’ that need to catch up with developments that have been going on in the Western Europe for decades and, in some cases, for centuries. General anticipation is that this may happen much faster, in a number of years. And the European Union does pro-vide incentives and support in the process.

In the economic sphere, the EU is one of the biggest ‘investors’ in the current crisis. In Bulgaria, for exam-ple, the EU funds for transport infrastructure currently far exceed the state budget for investments. Thus, the EU helps to bring infrastructure to a level that could not have been reached otherwise and creates incen-tives for further private investment.


Cooperation among SEE countries, however, lags behind. For example, for decades there has been only one bridge over the border section of 470 km between Bulgaria and Romania over the Danube river. Sufficient EU funds for a second bridge were allocated under the ISPA programme, 2000-2006, but were nearly lost after repeated extensions, and the bridge is not yet open. Likewise, in the 1990s SEE countries were very enthusiastic over the Pan-Euro-pean transport corridors – a theme that at current is all but forgotten.

The EU impact is seen in the field of energy as well. Many observers argue that the EU has no coherent and effective energy policy. Other players have been very influential. Russia is the obvious example, along with Norway and recently Turkey as a transit country. Notwithstanding resource realities, EU has a lever-age and can shape important features of the context for setting the energy policies of Members States. One example is the investigation, launched recent-ly by the European Commission’s competitiveness watchdog against Gazprom. Recently Poland man-aged to reduce the price of gas delivered by Russia, and yesterday (15 November 2012) Bulgaria signed a new contract with Gazprom claiming over 20 percent reduction of gas prices. (9)

Governance in SEE countries is the another area of key importance for EU integration. Bulgaria and Mon-tenegro, among the SEE countries, were designated in a recent Foreign Affairs article as ‘mafia states’—states where “national interest and the interests of or-ganized crime are now inextricably intertwined.” (10)

High on the EU governance agenda is the use of pub-lic office for private gain, designated for short as ‘cor-ruption.’ With the accession of Bulgaria and Romania, remaining problems with corruption prompted the EU to introduce the Cooperation and Verification Mecha-nism to track progress in the fields of judicial reform, corruption and organised crime. (11) This mecha-nism has a direct impact, e.g. interrupting the flow of EU funds, as is the case currently with Romania, as well as indirect impact. An example for the latter is the negative reaction of the European Commission, when a majority in the Bulgarian parliament voted in favour of a controversial judge (12) for becoming member of the Constitutional Court. As a result, on 15 November 2012 the President of the Republic of Bul-

garia took an unprecedented and very unusual move, walking out of the ceremony where that judge had to take an oath, thus blocking the procedure. In a bet-ter known case, the former Croatian Prime Minister Ivo Sanader received a ten years prison sentence on corruption charges. (13) One can speculate that that may not have been the case if not for the pressures of EU accession.

Implications for ukraine

With or without membership in the European Union, there are fewer obstacles to travel, trade, cultural and educational exchanges. But on many occasions, se-curity threats and challenges also do not recognise borders between Member States, as well as between the EU and neighbouring countries. There is an ob-vious necessity for cooperation between EU and its neighbours and a clear utility for both sides in border management, joint operations, and emergency man-agement – to mention just a few of the numerous ven-ues for potential cooperation in security maters and other fields. (14)

How that cooperation will evolve depends to a signifi-cant extent on whether EU will remain a role model, attractive for people and countries around the world, and in particular for the countries in its immediate neighbourhood. Many of these countries have ex-pressed their desire to join the European Union. The related question is: Will Ukraine sustain its desire, supported by a considerable majority of Ukrainian citizens, to join the EU?

On a more practical level, one needs to analyse carefully opportunities, constraints, and feasible ap-proaches. Ukraine has a significant economic, tech-nological, and human potential, and needs to make sure that EU partners are aware of it. Thus, EU and Ukraine could jointly develop it for the common ben-efit.

On the other hand, just like other new EU Member States, Ukraine is a country in transition, still lack-ing effective democratic institutions. Ukraine is also on the short list of ‘mafia states’ in the recent Foreign Affairs’ article. Therefore, while Ukraine demonstrates its economic, technological, and other capacities, it also needs to provide for effective transfer of norms. Progress in incorporating governance norms needs


needs to be tested in practice – both internally and in the process of cooperation with the EU. And this is an area, where organisations of the Ukrainian civil soci-ety—like the Centre for European and Transatlantic Studies—can and should have an important impact.

* * *

In conclusion, even in the aftermath of the current crisis, the EU will continue to be a key player in the global economy and a global security player. (15) It will maintain its attractiveness as a role model with significant normative power. Any country, willing to join the EU in the future, is encouraged to incorporate respective norms, so that it can strengthen the Union upon accession.

Footnotes:

1. An earlier example for the spread of fundamen-talist ideologies is provided by the assassination of Pim Fortuyn during the 2002 Dutch national election campaign.

2. For policies, instruments, current status, and avail-able assistance, the reader may refer to Europe-an Commission, Enlargement, http://ec.europa.eu/enlargement.

3. For an exploratory analysis of the options see Valeri Ratchev, Uwe Nerlich and Todor Tagarev, Context Scenarios and Alternative Future EU Roles as a Global Security Actor, IT4Sec Reports 100 (Sofia: Institute of Information and Commu-nication Technologies, June 2012), www.it4sec.org/node/4220; and Uwe Nerlich, “Challenges in a 2035 perspective: Roles for the EU as a global security provider?” Information & Security: An In-ternational Journal 29 (2012), - under print.

4. Council of the European Union, The European Counter-Terrorism Strategy, 14469/4/05 Rev. 4 (2005), http://register.consilium.eu.int/pdf/en/05/st14/st14469-re04.en05.pdf.

5. European Commission, The EU Internal Security Strategy in Action: Five Steps Towards a More Secure Europe, COM[2010] 673 final (Brussels, 22 November 2010), http://ec.europa.eu/commis-sion_2010-2014/malmstrom/archive/internal_se-curity_strategy_in_action_en.pdf.

6. European Commission, First Annual Report on the Implementation of the EU Internal Security Strat-

egy, COM(2011) 790 final (Brussels, 25 Novem-ber 2011), http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=COM:2011:0790:FIN:EN:PDF.

7. See, for example, “The Schengen area and co-operation,” Summaries of EU Legislation, http://europa.eu/legislation_summaries/justice_free-dom_security/free_movement_of_persons_asy-lum_immigration/l33020_en.htm.

8. Dimitar Bechev, “The Periphery of the Periphery: the Western Balkans and the Euro Crisis,” Europe-an Council of Foreign Relations Brief, 20 Septem-ber 2012, http://ecfr.eu/page/-/ECFR60_Western_Balkans_Brief_aw.pdf.

9. See “Bulgaria to get price cut in Gazprom deal,” Daily Briefing, United Press Internation-al, 19 November 2012, www.upi.com/Busi-ness_News/Energy-Resources/2012/11/19/Bulgaria-to-get-price-cut-in-Gazprom-deal/UPI-21511353301500.

10. Moisés Naím, “Mafia States,” Foreign Affairs 91, no. 3 (May/June 2012), quote on p. 101.

11. European Commission, “Mechanism for Cooper-ation and Verification for Bulgaria and Romania,” last updated 21 February 2012, http://ec.europa.eu/cvm.

12. Implicated for corruption in a series of articles published by investigative journalists in 2010.

13. Former Croatian Prime Minister Ivo Sanader sen-tenced to 10 years on corruption charges, Croatian Anti-Corruption Portal, as reported by Associated Press, 20 November 2012, www.anticorruption-croatia.org/home/news-from-croatia/175-former-croatian-prime-minister-ivo-sanader-sentenced-to-10-years-on-corruption-charges.

14. For additional venues refer to European Com-mission & High Representative of the European Union for Foreign Affairs and Security Policy, Eastern Partnership: A Rodmap to the autumn 2013 Summit, SWD(2012) 108 final (Brussels, 15 May 2012), http://ec.europa.eu/world/enp/docs/2012_enp_pack/e_pship_roadmap_en.pdf.

15. For an example related to Ukraine’s security envi-ronment see Ariella Huff, “The role of EU defence policy in the Eastern neighbourhood,” Occasion-al Paper no. 91 (Paris: EU Institute for Security Studies, May 2011), www.iss.europa.eu/publica-tions/detail/article/the-role-of-eu-defence-policy-in-the-eastern-neighbourhood.


ана-МарІя БОрОМІСаінститут Міжнародних відносин, заГреб, хорватія

Ідентифікується роль Європейського Союзу та держав, що не є членами ЄС, у створенні спільних політик, які спроможні трансформувати деякі з нинішніх глобальних викликів у можливості.

Початок це 15 глобальних викликів, ідентифікованих проектом Millennium: 1) сталий розвиток та зміни клімату; 2) чиста вода: 3) населення та ресурси; 4) демократизація; 5) довготермінові перспективи; 6) глобальна конвергенція інформаційних технологій; 7) прірва між бідними та багатими; 8) проблеми здоров’я; 9) можливості для вирішення проблем; 10) мир та конфлікти; 11) статус жінок; 12) транскордонна організована злочинність; 13) енергетика; 14)

наука та технологія та 15) глобальна етика.

Так як розширення ЄС для України та навіть країн, що мають статус кандидата або потенційного кандидата, доволі віддалена перспектива, ефективність політики виконання умов слабшає. Трансформація може бути імітована, забезпечуючи те, що «виключені» країни формулюють мету стати потужним стратегічним гравцем у світі, незалежно від членства в ЄС. Це може вимагати (наприклад, для країн, які є в процесі інтеграції до ЄС та нових членів) зміни ролі від тих, що виконує запропоновану політику на тих, хто виробляє політику.

AnA-MArIA BoroMISAinstitute for internationaL reLations, Zagreb, croatia

Central-Eastern Europe, ukraine and the Eu non-Euro-zone States: Perspectives of Common Policies

1. Introduction

In this paper, we identify the role of the EU, and non-EU member states in creation of common policies capable to transform some of the main global chal-lenges into opportunities. The starting point are 15 global challenges identified by the Millennium project: (i) sustainable development and climate change, (ii) clean water, (iii) population and resources, (iv) de-mocratization, (v) long-term perspectives, (vi) global convergence of IT, (vii) rich-poor gap (viii) health is-sues, (ix) capacity to decide, (x) peace and conflict, (xi) status of women, (xii) transnational organized crime, (xiii) energy, (xiv) science and technology and (xv) global ethics (Millennium-project.org). Among these interrelated challenges we deal with energy and related sustainable development issues, includ-ing climate change, long-term perspectives and ca-pacity to decide.

2. Strategic challenges of the European union

The EU’s growth strategy, Europe 2020 deals with the strategic challenges of the European Union. Its priori-ties are to become a smart, sustainable and inclusive economy. These priorities can be linked to the global challenges (1) and sector specific issues. Energy targets within EU 2020 strategy ,20-20-20, i.e. 20% increased energy efficiency, 20% of energy from re-newables, 20% reduction greenhouse gas emissions 20% compared to 1990) should contribute to growth and competitiveness. As the targets are “green” they should enable sustainability. By increasing energy efficiency, supporting research, and developing and commercialising innovative green technologies and energy sources, EU member states can also boost their competitiveness and create jobs, thus contribute to smart and iclusive economy.

However, the Great Recession in 2008-09, followed by sovereign-debt crisis, high oil prices and slowing global output growth have made implementation of the strategy more challenging. Sequencing, balanc-ing and financing measures necessary require care-ful policy making and efficient implementation. Do-mestic measures are not sufficient to combat climate change and secure energy supplies. Thus, to achieve energy related goals (secure, competitive and


decarbonised energy), EU has to implement do-mestic policies and establish its role in new global governance system. The reforms of the governance system include reform and regulation of the financial system, as well as reform of the traditional system of international relations. In doing this, the EU will have to consider the roles of its traditional allies (e.g. US), new leaders (China, Brazil), strategic players (Turkey, Russia), and regions at the periphery of the EU.

3. From Challenges to opportunities

Transition to green, low carbon economy is seen as an opportunity to enable smart, sustainable and in-clusive growth. In energy sector, this requires 93-97% reduction of GHG emissions until 2050. Decarbonisa-tion of transport and gradual phasing-out of coal (and nuclear) requires increased use of gas, at least in the transition period. This might be used as driver for creating common agenda and policies in Central and Eastern Europe and Ukraine. By joining the Energy Community, these countries have signed to the EU rules. However, while internal energy market is evolv-ing, the external EU energy policy and sustainability issues are viewed different among member states. Thus, creation of the common agenda of the Central and Eastern Europe and Ukraine, and harmonisa-tion of their policies beyond the EU requirements is very challenging, especially considering various, and sometimes opposing interests of various stakehold-ers in energy sector.

4. Agenda of Central and Eastern Europe and ukraine: perspectives of common policies?

The main principles of energy market reform are ac-

cepted in Central and Eastern Europe and Ukraine. Thus, the “excluded“ countries have started import-ing EU policies and legislation. However, specific re-forms can be painful. Their implementation requires readiness of citizens to support the changes, willing-ness of politicians to undertake the risk, as well as public administration capable to formulate and imple-ment policies. The EU conditionality was to the cer-tain extent successful policy tool but primarily related to enlargement. As the EU enlargement to Ukraine and even countries that have candidate or potential candidate status is rather distant, effectiveness of the conditionality is likely to fade. Transformation can be imitated bottom-up, provided that the “excluded” countries formulate goal to become a powerful strate-gic player in the world— regardless the EU member-ship. This would require (for the countries that are in the process of the integration into the EU and new member states) changing the role from policy-taking to policy making. Also, the “new East” should find a forum to coordinate negotiation positions towards the EU and Russia. This is complex and challenging, but should not, however, deter policymakers and ana-lysts, from embarking on the necessary debates on weather and to which extent they should coordinate their (external) energy policies.

Footnotes:

1. EU’s priority smart economy is related to global challenge (xiv) science and technology; sustainable economy is related to challenge (i) sustainable de-velopment and climate change and inclusive econ-omy is related to (vii) rich-poor gap and (xi) status of women, to mention only the most obvious ones.


ОлЕКСІй КОлОМІЄцьпрезидент центру європейських та трансатЛантичних студій

Наразі, зараз не треба ховатися за якимось іншими дефініціями, окрім однієї: «Нинішній стан ЄС – це глибинна криза з наслідками, які піддаються, але дуже важко, прогнозуванню».

Відбулося співпадіння, важко сказати, на краще, або навпаки, паралельних процесів, як в ЄС, так і у відносинах між ЄС та Україною, які призвели до того, що, можна все впевненіше констатувати, що відносини між Україною та ЄС стали неадекватними тим параметрам, у які вони були розміщені, їх просування у цих параметрах далі буде неправильною стратегією і, наразі, треба готувати фундаментальний перегляд відносин між ЄС та Україною.

Ми можемо розглядати шість варіантів розвитку ЄС, з яких перший та третій сценарій можуть

розглядатися як найбільш вірогідні. Тому постають наступні питання.

Перше, як Україна буде співпрацювати з такою архітектурою ЄС?По-друге, як Україна буде взаємодіяти з зоною євро та її інституціями?По-третє, як Україна буде взаємодіяти із державами поза зоною євро?

Фундаментальне питання, яке природньо постає: «Хто зможе спроектувати абсолютно нову архітектуру відносин між ЄС та Україною в нових політичних координатах, що виникають?». До пошуку на це головне питання необхідно готуватися вже зараз, а можливо, що це треба було робити раніше.

olEKSIy KoloMIyETSPresiDent of centre for euroPean anD transatLantic stuDies, ukraine

Contours of a “European Project” New Architecture and Strategic Challenges for Ukraine

The EU’s strategic failure has began after rejection of the Treaty, establishing of the Constitution of Europe, in the two project’s founding states – France and the Netherlands in year of 2005. Leaders of both the EU member-states and institutions make the further fa-tal steps for an almost unhidden embracing of their strategies and visions related to the EU, and almost ignoring a rejection of the project’s ideas and con-structions among citizens of the member-states.

The Lisbon Treaty, almost a copy of the ‘Constitution-al Treaty’, was again embraced contrary over a will of the member-state – Ireland, which it, by a high level, became one of the fundamental prerequisite of the current political and institutional profound crisis state. For now there is no need to hide behind somewhat definitions among the one: “The current state of the EU is a deepest crisis with consequences, to predict possible, but extremely difficult”.

The coincidence of parallel processes have been oc-curred, what’s difficult to say for a better or vise versa, in the EU and Ukraine, which it has lead to what can be surely described as that the relationships be-tween the EU and Ukraine became as non-adequate to those parameters, in which they were determined. Pushing ahead of them within such parameters will become a wrong strategy and for now there is a need for a preparation of the fundamental review of the re-lationships between the EU and Ukraine, with prog-nosis that the Association Agreement might become and, possibly, already became irrelevant. Moreover, the Association Agreement is not a strategic docu-ment for Ukraine, because of based on the standards of the past with politically non-innovation instruments. The main challenge is connecting with a fate of DFTA between the EU and Ukraine, which is locked itself within a zone of non-determination under conditions of the crisis of the EU.

We can consider the next variants of the European Union development.


The first is transformation of the euro zone into a pro-federative entity. According such the scenario, the As-sociation Agreement will lose a sense.

The second scenario is a break-up of the euro zone and finishing of the functioning of EMU. In this case, the Association Agreement will remain valid, but it will require to be corrected.

The third scenario is transformation of the euro zone with an ejecting of a number of member-states, which are in contradictions with the criteria of the Maastricht and Fiscal Treaties as well as the EMU criteria. Ac-cording such the scenario, the Association Agree-ment will lose a sense.

The forth scenario is transformation of the euro zone with a leaving of key states, following by a formation the so-called “Teuton Union”. The states of the “Latin Union” will remain in the euro zone. A fate of France is a key challenge. According such the scenario, the Association Agreement will lose a sense.

The fifth scenario is an exit of the Great Britain from the EU, also possibly following by a more states. Ac-cording such the scenario, the Association Agree-ment will lose a sense.

The sixth scenario is a dissolving of the EU and searching for a new model of European political and strategic architecture. With such hypothetic condi-tions, there is no sense to discuss about the Associa-tion Agreement.

From my point of view, the first and third scenarios might be considered as the most probable. Therefore, the next questions are emerging.

First, how Ukraine will be cooperate with such an EU’s architecture?

Second, how Ukraine will work with the euro zone and its institutions?

Third, how Ukraine will work with states out of the euro zone?

The fundamental question, which is naturally raising, is: “Who will be capable to invent an absolutely new architecture of the relationships between the EU and

Ukraine within new emerging political coordinates?”

Predicting those two scenarios as the most probable, ahead of the EU – Ukraine relationships there is a need to find common answers on the questions of the EU Summit on June 29, 2012, based on “The report “Towards a Genuine Economic and Monetary Union” prepared by four Presidents sets out four essential building blocks for the future of EMU:• an integrated financial framework;• an integrated budgetary framework;• an integrated economic policy framework and • strengthened democratic legitimacy and account-

ability.

The clear fact is that Ukraine is fully out of that pro-cess, moreover it is without whatever a hint either to be incorporated or to call for to be invited or both al-together.

As for the first building block, the single supervisory mechanism for banks in the euro area by the end of 2012. Following it, the ESM could have the possibility to recapitalize banks directly, that openly contradicts with a free market based rules. How will such the pro-posal affect on the functioning of the Ukrainian bank-ing sector, strongly linked with the European banking and financial ones?

A proposed fully-fledged fiscal union could entail stronger capacity at the European level (e.g. creation of a treasury office) and a central budget, whose role and functioning would need to be defined. These proposals could be regarded as a direct intervention to the sacred spheres of national sovereignties and proud.

The proposals of an integrated economic policy framework involves a framework that facilitates labour mobility, promotes more efficient labour market and facilities price and wage adjustment, in theory. In any case, such the proposals will call for a modifications of the corresponding areas in the Association Agree-ment, from the one side and from the another side, there is already a need to take into account the British wishes to re-nationalize the above mentioned spheres.

All the four essential building blocks raise the main challenge – legitimacy. From the whole spectrum of the legitimacy problem, the one, which is as a most difficult,


, connects with a legitimate control over the European Central Bank in the framework of his future function-ing in a spite of the proposals relating to a Banking Union.

Rompey’s report, published in September, confirms that: “The economic and monetary union (EMU) was established to bring prosperity and stability across Europe. It is a cornerstone of the European Union. Today the EMU is facing a fundamental challenge. It needs to be strengthened to ensure economic and social welfare”.

The two reasonable questions are emerging:

1. Is the economic and monetary union (EMU) really a cornerstone of the European Union? There are very deep doubts according to that statement.

2. Did EMU bring prosperity and stability across Eu-rope or opposite?

Such ‘features’ we are witnessing across almost the whole European continent.

© 2013

Documents

Європейський Союз, Центральна та Східна Європа та Україна: трансформація, прогнози та перспективи