Embed Size (px)
Citation preview
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
БУПІВАКАЇН СПІНАЛ
(BUPIVACAINЕ SPINAL)
Склад:
діюча речовина: бупівакаїну гідрохлорид;
1 мл розчину містить бупівакаїну гідрохлориду 5 мг;
допоміжні речовини: глюкози моногідрат, кислота хлористоводнева або натрію гідроксид,
вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Препарати для місцевої анестезії. Код АТС N01В В01.
Клінічні характеристики.
Показання. Спінальна анестезія в хірургії (наприклад, урологічні хірургічні операції, хірургія нижніх
кінцівок тривалістю 2-3 години, абдомінальна хірургія тривалістю 45-60 хв).
Протипоказання.
Підвищена чутливість до місцевих анестетиків амідного ряду або до будь-якого
компонента препарату.
Загальними протипоказаннями для застосування інтратекальної анестезії є:
- захворювання ЦНС у гострій та активній стадії, такі як менінгіт, пухлини мозку,
поліомієліт та внутрішньочерепна кровотеча;
- спінальний стеноз та захворювання в активній фазі (спондиліт, пухлини) або
нещодавня травма хребта (наприклад перелом);
- септицемія;
- злоякісна анемія з підгострою комбінованою дегенерацією спинного мозку;
- піогенні інфекції шкіри у місці або поряд з місцем пункції;
- кардіогенний або гіповолемічний шок;
- захворювання системи згортання крові або одночасне лікування антикоагулянтами.
Спосіб застосування та дози. Бупівакаїн повинні застосовувати лише лікарі з досвідом проведення регіонарної
анестезії. Слід призначати найменші дози, що дозволяють досягти достатнього ступеня
анестезії.
Нижче наводяться рекомендовані дози для дорослих; дозування слід коригувати для
кожного пацієнта окремо.
Показання Доза (мл) Доза (мг)
Час до настання
ефекту в
хвилинах
(приблизно)
Тривалість
ефекту в
годинах
(приблизно)
Урологічні
хірургічні втручання 1,5 – 3 7,5 – 15 5 – 8 2 – 3
Хірургічні
втручання на нижніх
кінцівках,
включаючи
2 – 4 10 – 20 5 – 8 2 – 3
Для осіб літнього віку та пацієнток на пізніх термінах вагітності дозу слід знижувати.
Рекомендованою ділянкою введення ін’єкції є міжхребцевий простір на рівні L3-L4.
На цей час немає досвіду застосування доз, що перевищують 20 мг.
Діти з масою тіла до 40 кг
Бупівакаїн можна застосовувати у педіатричній практиці.
Різниця між дітьми та дорослими в тому, що об’єм цереброспінальної рідини у
новонароджених та дітей відносно більший. Тому дітям знадобиться дещо більша доза
(доза/кг) для досягнення такого ж ступеня блокади, як у дорослих.
Рекомендована доза для дітей:
Маса тіла, кг Доза, мг/кг
< 5 0,40 – 0,50
5 – 15 0,30 – 0,40
15 – 40 0,25 – 0,30
Спінальне введення препарату виконують лише після чіткого визначення
субарахноїдального простору шляхом люмбальної пункції (поки через голку для
люмбальної пункції або при аспірації не буде отримано прозору спинномозкову рідину). У
випадку неефективної анестезії нову спробу введення препарату слід робити лише на
іншому рівні з меншим об’ємом анестетика. Однією з причин недостатнього ефекту може
бути неправильний розподіл препарату в інтратекальному просторі. В такому випадку
достатній ефект досягається при зміні положення тіла пацієнта.
Порядок роботи з ампулою.
Рис. 1 Рис. 2 Рис. 3 Рис. 4
1. Відокремити одну ампулу від блока і струснути її, утримуючи за горлечко (Рис. 1).
2. Затиснути ампулу у руці (при цьому не повинно відбуватися виділення препарату) і
обертальними рухами відокремити голівку (Рис. 2).
3. Через отвір, що утворився, негайно з’єднати шприц з ампулою (Рис. 3).
4. Перевернути ампулу і повільно втягнути в шприц її вміст (Рис. 4).
5. Надіти голку на шприц.
Побічні реакції.
Профіль безпеки бупівакаїну такий самий, як і інших анестетиків тривалої дії, що
застосовуються для інтратекальної анестезії. Побічні реакції, обумовлені препаратом,
важко відділити від фізіологічних ефектів, пов’язаних з блокадою нервів (наприклад,
зменшення артерільного тиску, брадикардія, тимчасова затримка сечі). Також важко
виділити стани, спричинені безпосередньо процедурою (спінальна гематома) або
хірургічні втручання
на стегнах
Абдомінальні
хірургічні втручання
(включаючи кесарів
розтин)
2 – 4 10 – 20 5 – 8 45 – 60
опосередковані пункцією (менінгіт, епідуральний абсцес), а також стани, пов’язані з
втратою цереброспінальної рідини (постуральний головний біль після пункції).
З боку імунної системи: алергічні реакції, анафілактичний шок. З боку серця: артеріальна гіпотензія, брадикардія, зупинка серця.
З боку нервової системи: головний біль після проведення люмбальної пункції, парестезія,
парез, дизестезія, випадкова повна спінальна блокада, параплегія, параліч, невропатія,
арахноїдит.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання.
З боку органів дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: пригнічення
дихання.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: затримка сечі, нетримання сечі.
З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини: слабкість м’язів, біль у спині.
Передозування.
При застосуванні високих доз бупівакаїн може спричиняти токсичні ефекти з боку
центральної нервової та серцево-судинної систем, особливо при внутрішньосудинному
введенні. Проте при спінальній анестезії застосовується низька доза (≤ 20 % від дози, що
застосовується для епідуральної анестезії), отже, ризик передозування малоймовірний.
Однак у випадку супутнього застосування з іншими місцевими анестетиками можуть
розвинутися системні токсичні ефекти, оскільки токсичні ефекти цих препаратів є
адитивними.
Лікування ускладнень
У випадку тотальної спінальної блокади слід забезпечити достатню вентиляцію легенів
(прохідність дихальних шляхів пацієнта, забезпечення киснем, інтубацію та ШВЛ, якщо
це потрібно). При зниженні артеріального тиску слід ввести вазопресорний засіб (бажано з
інотропним ефектом), наприклад ефедрин 5-10 мг внутрішньовенно.
У разі виникнення ознак гострої системної токсичності застосування місцевих анестетиків
слід негайно припинити. Лікування має бути спрямовано на підтримання належної
вентиляції легенів, оксигенації та кровообігу. Завжди слід забезпечувати надходження
кисню та, за потреби, проводити штучну вентиляцію легенів. Якщо судоми не
припиняються спонтанно через 15-20 секунд, пацієнту слід ввести внутрішньовенно
1-3 мг/кг тіопенталу натрію, щоб полегшити вентиляцію легенів, або ввести
внутрішньовенно 0,1 мг/кг діазепаму (цей засіб діє значно повільніше). Тривалі судоми
загрожують диханню пацієнта та оксигенації. Ін’єкція міорелаксантів (наприклад
суксаметонію 1 мг/кг) створює сприятливіші умови для забезпечення вентиляції легенів
пацієнта та оксигенації, проте потребує досвіду проведення трахеальної інтубації та ШВЛ.
При зниженні артеріального тиску/ брадикардії слід ввести вазопресорні засоби
(наприклад ефедрин 5-10 мг внутрішньовенно, через 2-3 хв введення можна повторити). У
випадку зупинки серцевої діяльності слід негайно розпочати пневмокардіальні
реанімаційні заходи. Важливо підтримувати належне насичення крові киснем, дихання та
кровообіг одночасно з корекцією ацидозу.
При лікуванні системної токсичності у дітей слід застосовувати дози, що відповідають
віку та масі тіла дитини.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Шкідливого впливу на репродуктивну функцію не спостерігалося. Слід пам’ятати про
необхідність зменшення дози жінкам на пізніх стадіях вагітності.
Бупівакаїн проникає у грудне молоко у дуже незначних кількостях, тому немає ризику
небажаного впливу на немовля.
Діти.
Бупівакаїн можна застосовувати у педіатричній практиці.
Особливості застосування. Перед початком лікування необхідно провести пробу на індивідуальну чутливість. Інтратекальну анестезію повинен проводити спеціаліст із достатніми знаннями і досвідом.
Регіонарну анестезію слід проводити тільки у спеціально обладнаних місцях та за
наявності лікарських засобів для проведення реанімаційних заходів.
Доступ для внутрішньовенного введення ліків необхідно забезпечити до початку
проведення інтратекальної анестезії.
Лікарі повинні мати достатній рівень підготовки для проведення процедури, для ранньої
діагностики та лікування небажаних явищ, системної токсичності та інших ускладнень.
Пацієнти у поганому загальному стані через вік або інші причини, такі як часткова або
повна блокада серцевої провідності, тяжкі порушення печінкової або ниркової функції,
потребують особливої уваги, оскільки регіонарна анестезія може виявитися оптимальним
вибором при проведенні хірургічних втручань у цих пацієнтів.
Пацієнти, які приймають антиаритмічні засоби ІІІ класу (наприклад аміодарон), повинні
перебувати під наглядом персоналу, також слід проводити ЕКГ-контроль, оскільки
можливі серцеві ускладнення.
Як і всі місцеві анестетики, бупівакаїн може токсично впливати на ЦНС та серцево-
судинну систему через високу концентрацію анестетика в крові. Це може виникнути
внаслідок ненавмисного внутрішньосудинного введення препарату. Були повідомлення
про шлуночкову аритмію, фібриляцію, раптову зупинку серця та смерть у зв’язку з
високою системною концентрацією бупівакаїну. Однак високі системні концентрації
малоймовірні при дотриманні рекомендованих доз для інтратекальної анестезії.
Дуже рідкісним, але тяжким ускладненням спінальної анестезії є висока або повна
спінальна блокада, що може призвести до кардіоваскулярного та респіраторного
пригнічення. Кардіоваскулярне пригнічення є наслідком поширеної симпатичної блокади,
що може, в свою чергу, бути причиною тяжкої артеріальної гіпотензії та брадикардії або
навіть зупинки серця. Пригнічення дихання може бути наслідком блокади іннервації
дихальних м’язів, включаючи діафрагму.
Пацієнти літнього віку або жінки на пізніх стадіях вагітності є групою ризику розвитку
високої або повної спінальної блокади. У таких пацієнтів дозу слід зменшити.
При проведенні інтратекальної анестезії хворим на гіповолемію підвищується ризик
розвитку раптової і тяжкої артеріальної гіпотензії, незалежно від того, який анестетик
уводиться. Гіпотензія, яка виникає після інтратекальної блокади у дорослих, нечасто
зустрічається у дітей віком до 8 років.
Неврологічні порушення після проведення інтратекальної анестезії зустрічаються рідко,
вони можуть проявлятися у вигляді парестезій, анестезій, слабкості рухової функції та
паралічу. Дуже рідко ці явища необоротні.
Не очікується загострень таких неврологічних захворювань, як розсіяний склероз,
геміплегія, параплегія та нейром’язові порушення при проведенні інтратекальної анестезії,
але пацієнти з цими захворюваннями вимагають особливої уваги. Перед застосуванням
анестетика слід зважити потенційний ризик та користь від проведення процедури для
пацієнта.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або
роботі з іншими механізмами.
Місцеві анестетики можуть незначною мірою впливати на координацію рухів, тимчасово
порушувати рухові функції та швидкість психомоторних реакцій при керуванні
автотранспортом.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Бупівакаїн слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують місцеві анестетики
або препарати, споріднені за структурою з амідними анестетиками, наприклад лідокаїном
або мексилетином, оскільки збільшується ризик адитивної токсичної дії. Специфічні
дослідження взаємодії бупівакаїну з антиаритмічними засобами ІІІ класу (наприклад
аміодароном) не проводилися, але у разі необхідності призначення цих ліків слід бути
обережними.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Бупівакаїн – місцевий анестетик тривалої дії амідного типу. Бупівакаїн
оборотним чином блокує провідність імпульсів нервовими волокнами, пригнічуючи
транспорт іонів натрію через нервові мембрани. Подібні ефекти також можуть
спостерігатися на збуджувальних мембранах мозку та міокарда.
Бупівакаїн призначено для гіпербаричної спінальної анестезії. Відносна щільність розчину
для ін’єкцій при 20 ºС становить 1,026 (або 1,021 при 37 ºС). Сила тяжіння значно впливає
на початковий розподіл бупівакаїну у субарахноїдальному просторі.
Фармакокінетика. Бупівакаїн є жиророзчинним з коефіцієнтом розподілу олія/вода 27,5.
Всмоктування відбувається в дві фази. Періоди напіввиведення становлять відповідно 50
та 400 хв. Фаза повільної абсорбції є фактором, що обмежує виведення бупівакаїну, і це
пояснює, чому кінцевий період напіввиведення довший після субарахноїдального
введення, порівнюючи з внутрішньовенним введенням. Концентрація бупівакаїну в крові
після інтратекального введення значно нижча, порівнюючи з іншими регіональними
анестезувальними процедурами. Це пов’язано з невеликою дозою, що необхідна для
інтратекальної анестезії. Загалом збільшення максимальної плазмової концентрації
становить 0,4 мг/л на кожні введені 100 мг. Це означає, що після введення 20 мл розчину
плазмові концентрації становитимуть 0,1 мг/л.
Після внутрішньовенного введення загальний плазмовий кліренс бупівакаїну становить
0,58 л/хв, об’єм розподілу у стані рівноваги – 73 л, кінцевий період напіввиведення –
2,7 години, а коефіцієнт печінкового виведення – 0,40. В основному, бупівакаїн
зв’язується з альфа-1-кислим глікопротеїном, зв’язування з білками становить 96 %.
Бупівакаїн метаболізується у печінці. Його кліренс залежить більшою мірою від змін
внутрішніх ферментів печінки, ніж від її перфузії. Метаболіти також є фармакологічно
активними, але значно меншою мірою, порівнюючи з бупівакаїном.
Бупівакаїн перетинає плацентарний бар’єр. Концентрація вільного бупівакаїну є
однаковою у матері та плода. Проте загальна плазмова концентрація є нижчою у плода,
який має нижчий ступінь зв’язування з білками.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.
Несумісність. Додавати до спінальних розчинів інші речовини не рекомендується.
Термін придатності. 2 роки.
Після відкриття ампули препарат не зберігається.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 ºС. Не заморожувати.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 4 мл в ампулах № 5, № 20 або № 50.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробники.
ДЕМО СА ФАРМАСЬЮТІКАЛ ІНДАСТРІ.
ТОВ «НІКО».
Місцезнаходження виробників та адреси місця провадження їх діяльності.
21-й км Національної Дороги Афіни-Ламія, Кріонері Аттика, 14568, Греція.
Тел.: +30 210 8161802
E-mail: [email protected]
Україна, 86123, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Тайожна, 1-1.
E-mail: [email protected]
Заявник.
ТОВ «НІКО».
Мiсцезнаходження заявника.
Україна, 07850, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Клавдієво-Тарасове, вул. Карла
Маркса, б. 44 б.
Тел.: +38(095)282-66-10
E-mail: [email protected]
ИНСТРУКЦИЯ
по медицинскому применению препарата
БУПИВАКАИН СПИНАЛ
(BUPIVACAINE SPINAL)
Состав:
действующее вещество: бупивакаина гидрохлорид;
1 мл раствора содержит бупивакаина гидрохлорида 5 мг;
вспомогательные вещества: глюкозы моногидрат, кислота хлористоводородная
разбавленная или натрия гидроксид, вода для инъекций.
Лекарственная форма. Раствор для инъекций.
Фармакотерапевтическая группа. Препараты для местной анестезии.
Код АТС N01В В01.
Клинические характеристики.
Показания. Спинальная анестезия в хирургии (например, урологические хирургические операции,
хирургия нижних конечностей продолжительностью 2-3 часа, абдоминальная хирургия
продолжительностью 45-60 мин).
Противопоказания.
Повышенная чувствительность к местным анестетикам амидного ряда или к любому
компоненту препарата.
Общими противопоказаниями для применения интратекальной анестезии являются:
- заболевания ЦНС в острой и активной стадии, такие как менингит, опухоли мозга,
полиомиелит и внутричерепное кровотечение;
- спинальный стеноз и заболевания в активной фазе (спондилит, опухоли) или недавняя
травма позвоночника (например, перелом);
- септицемия;
- злокачественная анемия с подострой комбинированной дегенерацией спинного мозга;
- пиогенные инфекции кожи в месте или рядом с местом пункции;
- кардиогенный или гиповолемический шок;
- заболевания системы свертывания крови или одновременное лечение антикоагулянтами.
Способ применения и дозы.
Бупивакаин должны применять только врачи с опытом проведения регионарной
анестезии. Следует назначать наименьшие дозы, позволяющие достичь достаточной
степени анестезии.
Ниже приводятся рекомендуемые дозы для взрослых; дозу следует корректировать для
каждого пациента отдельно.
Для лиц пожилого возраста и пациенток на поздних сроках беременности дозу следует
снижать.
Рекомендуемая область введения инъекции – межпозвонковое пространство на уровне L3-
L4.
В настоящее время нет опыта применения доз, превышающих 20 мг.
Показания Доза (мл) Доза (мг)
Время до
проявления
эффекта в
минутах
(приблизительно)
Продолжительность
эффекта в часах
(приблизительно)
Урологические
хирургические
вмешательства
1,5 – 3 7,5 – 15 5 – 8 2 – 3
Хирургические
вмешательства на
нижних
конечностях,
включая
хирургические
вмешательства на
бедрах
2 – 4 10 – 20 5 – 8 2 –3
Абдоминальные
хирургические
вмешательства
(включая кесарево
сечение)
2 – 4 10 – 20 5 – 8 45 – 60
Дети с массой тела до 40 кг
Бупивакаин может применяться в педиатрической практике.
Разница между детьми и взрослыми состоит в том, что объем цереброспинальной
жидкости у новорожденных и детей относительно больший. Поэтому детям понадобится
несколько большая доза (доза/кг) для достижения такой же степени блокады, как у
взрослых.
Рекомендуемая доза для детей:
Масса тела, кг Доза, мг/кг
< 5 0,40 – 0,50
5 – 15 0,30 – 0,40
15 – 40 0,25 – 0,30
Спинальное введение препарата выполняют только после четкого определения
субарахноидального пространства путем люмбальной пункции (пока через иглу для
люмбальной пункции или при аспирации не будет получена прозрачная спинномозговая
жидкость). В случае неэффективной анестезии новую попытку введения препарата
следует делать только на другом уровне с меньшим объемом анестетика. Одной из причин
недостаточного эффекта может быть неправильное распределение препарата в
интратекальном пространстве. В таком случае достаточный эффект достигается при
изменении положения тела пациента.
Порядок работы с ампулой.
Рис. 1 Рис. 2 Рис. 3 Рис. 4
1. Отделить одну ампулу от блока и встряхнуть ее, удерживая за горлышко (Рис. 1).
2. Зажать ампулу в руке, при этом не должно происходить вытекание препарата, и
вращающими движениями отделить головку (Рис. 2).
3. Через образовавшееся отверстие немедленно соединить шприц с ампулой (Рис. 3).
4. Перевернуть ампулу и медленно втянуть в шприц ее содержимое (Рис. 4).
5. Надеть иглу на шприц.
Побочные реакции. Профиль безопасности бупивакаина такой же, как и других анестетиков длительного
действия, применяемых для интратекальной анестезии. Побочные реакции,
обусловленные препаратом, трудно отделить от физиологических эффектов, связанных с
блокадой нервов (например, снижение артериального давления, брадикардия, временная
задержка мочи). Также трудно выделить состояния, вызванные непосредственно
процедурой (спинальная гематома) или опосредованные пункцией (менингит,
эпидуральный абсцесс), а также состояния, связанные с потерей цереброспинальной
жидкости (постуральная головная боль после пункции).
Со стороны иммунной системы: аллергические реакции, анафилактический шок.
Со стороны сердца: артериальная гипотензия, брадикардия, остановка сердца.
Со стороны нервной системы: головная боль после проведения люмбальной пункции,
парестезия, парез, дизестезия, случайная полная спинальная блокада, параплегия, паралич,
невропатия, арахноидит.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота, рвота.
Со стороны органов дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения:
угнетение дыхания.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: задержка мочи, недержание мочи.
Со стороны костно-мышечной и соединительной ткани: слабость мышц, боль в спине.
Передозировка.
При применении высоких доз бупивакаин может вызывать токсические эффекты со
стороны центральной нервной и сердечно-сосудистой систем, особенно при
внутрисосудистом введении. Однако при спинальной анестезии применяется низкая доза
(≤ 20 % от дозы, которая применяется для эпидуральной анестезии), следовательно, риск
передозировки маловероятен. Однако в случае сопутствующего применения с другими
местными анестетиками могут развиться системные токсические эффекты, поскольку
токсические эффекты этих препаратов являются аддитивными.
Лечение осложнений
В случае тотальной спинальной блокады необходимо обеспечить достаточную
вентиляцию легких (проходимость дыхательных путей пациента, обеспечение
кислородом, интубацию и ИВЛ, если это необходимо). При снижении артериального
давления следует ввести вазопрессорное средство (желательно с инотропным эффектом),
например эфедрин 5-10 мг внутривенно.
При возникновении признаков острой системной токсичности применение местных
анестетиков следует немедленно прекратить. Лечение должно быть направлено на
поддержание надлежащей вентиляции легких, оксигенации и кровообращения. Всегда
следует обеспечивать доступ кислорода и, при необходимости, проводить искусственную
вентиляцию легких. Если судороги не прекращаются спонтанно через 15-20 секунд,
пациенту следует ввести внутривенно 1-3 мг/кг тиопентала натрия, чтобы облегчить
вентиляцию легких, или ввести внутривенно 0,1 мг/кг диазепама (это средство действует
значительно медленнее). Длительные судороги угрожают дыханию пациента и
оксигенации. Инъекция миорелаксантов (например суксаметония 1 мг/кг) создает более
благоприятные условия для обеспечения вентиляции легких пациента и оксигенации,
однако требует опыта проведения трахеальной интубации и ИВЛ.
При снижении артериального давления/ брадикардии следует ввести вазопрессорные
средства (например эфедрин 5-10 мг, через 2-3 мин введение можно повторить). В случае
остановки сердечной деятельности следует немедленно начать пневмокардиальные
реанимационные мероприятия. Важно поддерживать надлежащее насыщение крови
кислородом, дыхание и кровообращение одновременно с коррекцией ацидоза.
При лечении системной токсичности у детей следует применять дозы, соответствующие
возрасту и массе тела ребенка.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Вредного влияния на репродуктивную функцию не наблюдалось. Следует помнить о
необходимости уменьшения дозы женщинам на поздних стадиях беременности.
Бупивакаин проникает в грудное молоко в незначительных количествах, поэтому нет
риска нежелательного влияния на младенца.
Дети. Бупивакаин может применяться в педиатрической практике.
Особенности применения. Перед началом лечения необходимо провести пробу на индивидуальную
чувствительность.
Интратекальная анестезия должна проводиться специалистом с достаточными знаниями и
опытом. Регионарная анестезия должна проводиться только в специально оборудованных
местах и при наличии лекарственных средств для проведения реанимационных
мероприятий.
Доступ для внутривенного введения лекарств должен быть обеспечен до начала
проведения интратекальной анестезии.
Врачи должны иметь достаточный уровень подготовки для проведения процедуры, для
ранней диагностики и лечения нежелательных явлений, системной токсичности и других
осложнений.
Пациенты в плохом общем состоянии из-за возраста или других причин, таких как
частичная или полная блокада сердечной проводимости, тяжелые нарушения печеночной
или почечной функции, требуют особого внимания, поскольку регионарная анестезия
может оказаться оптимальным выбором при проведении хирургических вмешательств у
этих пациентов.
Пациенты, принимающие антиаритмические средства III класса (например, амиодарон),
должны находиться под наблюдением персонала, также должен проводиться ЭКГ-
контроль, поскольку возможны сердечные осложнения.
Как и все местные анестетики, бупивакаин может токсично воздействовать на ЦНС и
сердечно-сосудистую систему из-за высокой концентрации анестетика в крови. Это может
возникнуть в результате случайного внутрисосудистого введения препарата. Были
сообщения о желудочковой аритмии, фибрилляции, внезапной остановке сердца и смерти
в связи с высокой системной концентрацией бупивакаина. Однако высокие системные
концентрации маловероятны при соблюдении рекомендованных доз для интратекальной
анестезии.
Очень редким, но тяжелым осложнением спинальной анестезии является высокая или
полная спинальная блокада, которая может привести к кардиоваскулярному и
респираторному угнетению. Кардиоваскулярное угнетение является следствием
распространенной симпатической блокады, что может, в свою очередь, быть причиной
тяжелой артериальной гипотензии и брадикардии или даже остановки сердца. Угнетение
дыхания может быть следствием блокады иннервации дыхательных мышц, включая
диафрагму.
Пациенты пожилого возраста или женщины на поздних стадиях беременности являются
группой риска развития высокой или полной спинальной блокады. У таких пациентов
дозу следует уменьшить.
При проведении интратекальной анестезии больным гиповолемией повышается риск
развития внезапной и тяжелой артериальной гипотензии, независимо от того, какой
анестетик вводится. Гипотензия, возникающая после интратекальной блокады у взрослых,
нечасто встречается у детей до 8 лет.
Неврологические нарушения после проведения интратекальной анестезии встречаются
редко, они могут проявляться в виде парестезий, анестезий, слабости двигательной
функции и паралича. Очень редко эти явления необратимы.
Не ожидается обострений таких неврологических заболеваний, как рассеянный склероз,
гемиплегия, параплегия и нейромышечные нарушения при проведении интратекальной
анестезии, но пациенты с такими заболеваниями требуют особого внимания. Перед
применением анестетика необходимо взвесить потенциальный риск и пользу для пациента
от проведения процедуры.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или
работе с другими механизмами. Местные анестетики могут незначительно влиять на координацию движений, временно
нарушать двигательные функции и скорость психомоторных реакций при управлении
автотранспортом.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды
взаимодействий. Бупивакаин следует назначать с осторожностью пациентам, которые получают местные
анестетики или препараты, родственные по структуре с амидными анестетиками,
например лидокаином или мексилетином, поскольку увеличивается риск аддитивного
токсического действия. Специфические исследования взаимодействия бупивакаина с
антиаритмическими средствами III класса (например, амиодароном) не проводились, но в
случае необходимости назначения этих лекарств следует быть осторожными.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика. Бупивакаин – местный анестетик длительного действия амидного
типа. Бупивакаин обратимым образом блокирует проводимость импульсов по нервным
волокнам, подавляя транспорт ионов натрия через нервные мембраны. Подобные эффекты
могут также наблюдаться на возбуждающих мембранах мозга и миокарда.
Бупивакаин предназначен для гипербарической спинальной анестезии. Относительная
плотность раствора для инъекций при 20 °С составляет 1,026 (или 1,021 при 37 ºС). Сила
притяжения значительно влияет на начальное распределение бупивакаина в
субарахноидальном пространстве.
Фармакокинетика. Бупивакаин жирорастворим с коэффициентом распределения
масло/вода 27,5. Всасывание происходит в две фазы. Периоды полувыведения составляют
соответственно 50 и 400 мин. Фаза медленной абсорбции является фактором,
ограничивающим выведение бупивакаина, и это объясняет, почему конечный период
полувыведения длительнее после субарахноидального введения по сравнению с
внутривенным введением. Концентрация бупивакаина в крови после интратекального
введения значительно ниже по сравнению с другими региональными анестезирующими
процедурами. Это связано с небольшой дозой, необходимой для интратекальной
анестезии. Всего увеличение максимальной концентрации в плазме крови составляет 0,4
мг/л на каждые введенные 100 мг. Это означает, что после введения 20 мл плазменные
концентрации составят 0,1 мг/л.
После внутривенного введения общий клиренс бупивакаина составляет 0,58 л/мин, объем
распределения в состоянии равновесия – 73 л, конечный период полувыведения – 2,7 часа,
а коэффициент печеночного выведения – 0,40. В основном, бупивакаин связывается с
альфа-1-кислым гликопротеином, связывание с белками составляет 96 % Бупивакаин
метаболизируется в печени. Его клиренс зависит в большей степени от изменений
внутренних ферментов печени, чем от ее перфузии. Метаболиты также являются
фармакологически активными, но в значительно меньшей степени, по сравнению с
бупивакаином. Бупивакаин проникает через плацентарный барьер. Концентрация свободного
бупивакаина одинакова у матери и плода. Однако общая плазмовая концентрация ниже у
плода, который имеет низшую степень связывания с белками.
Фармацевтические характеристики.
Основные физико-химические свойства: прозрачная бесцветная жидкость.
Несовместимость.
Добавлять в спинальные растворы другие вещества не рекомендуется.
Срок годности. 2 года. После вскрытия ампулы препарат не хранят.
Условия хранения. Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 ºС. Не замораживать.
Хранить в недоступном для детей месте.
Упаковка. По 4 мл в ампулах № 5, № 20 или № 50.
Категория отпуска. По рецепту.
Производители. ДЕМО СА ФАРМАСЬЮТИКАЛ ИНДАСТРИ.
ООО «НИКО».
Местонахождение производителей и адреса места осуществления их деятельности. 21-й км Национальной Дороги Афины-Ламия, Крионери Аттика, 14568, Греция.
Тел.: +30 210 8161802
E-mail: [email protected]
Украина, 07850, Донецкая обл., г. Макеевка, ул. Таѐжная, 1-1.
E-mail: [email protected]
Заявитель. ООО «НИКО».
Местонахождение заявителя.
Украина, 07850, Киевская обл., Бородянский р-н, пгт. Клавдиево-Тарасово, ул. Карла
Маркса, д. 44 б.
Тел.: +38(095)282-66-10
E-mail: [email protected]
INSTRUCTION
for Medical Use
BUPIVACAINЕ SPINAL
Composition:
Active ingredient: bupivacaine hydrochloride;
1 ml of the solution contains 5 mg of bupivacaine hydrochloride;
Excipients: glucose monohydrate, hydrochloric acid or sodium hydroxide, water for injections.
Pharmaceutical form. Solution for injection.
Pharmacotherapeutic group. Local anesthetics. Code АТС N01В В01.
Clinical performance.
Indications. Spinal anesthesia in surgery (for example, urologic surgery, lower limb surgery lasting 2-3
hours, abdominal surgery lasting 45-60 minutes).
Contraindications.
Hypersensitivity to the local anesthetics of amide type or to any other component of the product.
Intrathecal anesthesia has its own general contraindications, which include:
- active and acute central nervous system diseases, such as meningitis, brain tumors,
poliomyelitis, intracranial hemorrhage;
- spinal stenosis and active disease (spondylitis, tumors) or recent vertebral trauma (e.g.,
fracture);
- septicemia;
- malignant anemia with subacute compound degeneration of spinal cord;
- pyogenic infection of the skin at or adjacent to the site of puncture;
- cardiogenic or hypovolemic shock;
- coagulation diseases or ongoing anticoagulation treatment.
Posology and method of administration. Bupivacaine should be applied only by the doctors having the relevant experience in conduction
anesthesia. Administer the minimum doses which enable to reach the proper degree of
anesthesia. Below are the recommended doses for adult patients; a dose should be adjusted for
each patient individually.
The dosage should be reduced for elderly patients and women with late pregnancy.
The recommended site of injection is intervertebral space at L3-L4 segments.
At this time, there is no evidence of applying the doses over 20 mg.
Indications for use Dose (ml) Dose (mg)
Time before the
effect occurs, in
minutes
(approximately)
Effect duration,
in hours
(approximately)
Urologic surgery 1,5 – 3 7,5 – 15 5 – 8 2 – 3
Lower limb surgery,
including thigh
surgery
2 – 4 10 – 20 5 – 8 2 –3
Abdominal surgery
(including caesarean
section)
2 – 4 10 – 20 5 – 8 45 – 60
Children up to 40 kg
Bupivacaine may be used in children.
The difference between small children and adults is the relatively high CFS volume in infants
and neonates. Thus, it requires a relatively larger dose/kg to produce the same level of block as
compared to adults.
Recommended doses for children:
Body weight, kg Dose, mg/kg
< 5 0,40 – 0,50
5 – 15 0,30 – 0,40
15 – 40 0,25 – 0,30
The product should be injected only after detection of the subarachnoid cavity through lumbar
puncture (until clear CSF is obtained through aspiration or puncture needle). In the event of
weak anesthetic effect, another injection should be made at other level with the less anesthetic
volume. One of the reason of such weak effect is incorrect distribution of the product in
intrathecal cavity. In that case, the needed effect may be reached with the change of patient’s
body position.
Instruction for use of ampule
Fig. 1 Fig. 2 Fig. 3 Fig. 4
1. Separate one ampoule from the block and shake the contents gently, holding the ampoule by
its neck (Fig. 1).
2. Squeeze the ampoule in your hand (the product leakage shall not occur) and remove the cap
by rotating it. (Fig. 2).
3. Immediately put a syringe in the ampoule through the obtained hole. (Fig. 3).
4. Turn the ampoule over and slowly suck the liquid in the syringe. (Fig. 4).
5. Put a needle on the syringe.
Adverse reactions.
The adverse reaction profile for Bupivacaine is similar to those for other long acting local
anesthetics used for intrathecal anesthesia. Adverse reactions caused by the drug are difficult to
distinguish from the physiological effects of the nerve block (e.g. decrease in blood pressure,
bradycardia, temporary urinary retention). Moreover, it is difficult to distinguish the events
caused directly (e.g. spinal hematoma) or indirectly (e.g. meningitis, epidural abscess) by needle
puncture or events associated to cerebrospinal leakage (e.g. postdural puncture headache).
Immune system disorders: allergic reactions, anaphylactic shock.
Cardiac disorders: hypotension, bradycardia, cardiac arrest.
Nervous system disorders: postdural puncture headache, paresthesia, paresis, dysesthesia, total
unintentional spinal block, paraplegia, paralysis, neuropathy, arachnoiditis.
Gastrointestinal disorders: nausea, vomiting.
Respiratory, thoracic and mediastinal disorders: respiratory depression
Renal and urinary disorders: urinary retention, urinary incontinence
Musculoskeletal and connective tissue disorders: muscle weakness, back pain
Overdose.
When used in large doses, bupivacaine may cause toxic effects on central nervous and cardio-
vascular system, especially when it is administered intravenously. However, small doses are
applied in connection with spinal anesthesia (≤ 20 % of the dose applied in connection with
epidural anesthesia). Therefore, the product is not likely to cause overdose. However, if other
local anesthetics are concomitantly administered, toxic effects are additive and may cause
systemic toxic reactions.
Treatment of complications
Total spinal blockade should be treated by ensuring sufficient ventilation (maintaining a patent
airway and giving oxygen by intubation or controlled ventilation, if needed). Hypotension shall
be treated with vasopressors (those having inotropic effect are preferable), e.g. ephedrine 10–15
mg intravenously.
In case of acute systemic toxicity, immediately discontinue the use of local anesthetics. The
treatment should be aimed at maintenance of the proper ventilation, oxygenation and blood
circulation. Always ensure proper oxygen delivery and controlled ventilation, if needed. Should
convulsions last more than 15-20 seconds, inject 1-3 mg/kg of thiopental sodium in order to
facilitate ventilation, or 0.1 mg/kg of diazepam (which has much slower effect). Long-lasting
convulsions carry a threat for normal respiration and oxygenation. Injection of neuromuscular
blockers (e.g. succinylcholine 1mg/kg) helps to ensure lung ventilation and oxygenation,
however, it requires the relevant experience in tracheal intubation and controlled ventilation.
Hypotension/bradycardia should be treated with vasopressors (e.g. ephedrine 10–15 mg
intravenously, if needed, repeated the injection 2-3 minutes later). Cardiac arrest should be
immediately treated with cardiopulmonary measures. Among with the acidosis elimination, it is
vital to ensure blood oxygenation, respiration and blood circulation.
In case of treatment of systemic toxicity in children, use the doses based on children’s age and
body weight.
Pregnancy and lactation.
There is no evidence of untoward effects in human pregnancy. The dose shall be reduced for
women with late pregnancy.
Bupivacaine enters the mother's milk, but in such small quantities that there is generally no risk
of affecting the child at therapeutic dose levels.
Children.
Bupivacaine may be used in children.
Special warnings and precautions for use
Before conducting the treatment, sensitivity test is required.
Intrathecal anesthesia should only be undertaken by specialists with the relevant knowledge and
experience.
Regional anesthetic procedures should always be performed in a properly equipped and staffed
area where resuscitative equipment and drugs should be immediately available.
Intravenous access should be in place before starting the intrathecal anesthesia. The clinician
responsible should be appropriately trained and familiar with the diagnosis and treatment of side
effects, systemic toxicity and other complications.
Patients in poor general condition due to ageing or other factors such as partial or complete heart
conduction block, advanced liver or renal dysfunction require special attention, as regional
anesthesia may be the optimal choice for surgery in these patients.
Patients treated with anti-arrhythmic drugs class III (e.g. amiodarone) should be kept under close
surveillance and ECG monitoring considered, since cardiac effects may be additive.
Like all local anesthetic drugs, bupivacaine may cause acute toxicity effects on the central
nervous and cardiovascular systems, if utilized for local anesthetic procedures resulting in high
blood concentrations of the drug. This is especially the case after unintentional intravascular
administration.
Ventricular arrhythmia, ventricular fibrillation, sudden cardiovascular collapse and death have
been reported in connection with high systemic concentrations of bupivacaine. However, high
concentrations are not expected with doses normally used for intrathecal anesthesia.
A very rare, but serious complication of the spinal anesthesia is high or total spinal blockade,
resulting in cardiovascular and respiratory depression. Cardiovascular depression is caused by
the advanced sympathetic block which in its turn may result in advanced arterial hypotension
and bradycardia or even cardiac arrest. Respiratory depression may be caused by the block of
innervation of respiratory muscles, including diaphragm.
Elderly patients or women with late pregnancy are in the risk group of developing high or total
spinal blockade. The dose should be reduced in these patients.
Patients with hypovolemia due to any cause can develop sudden and severe hypotension during
intrathecal anesthesia, regardless the kind of anesthetic used. Hypotension occurring after
intrathecal anesthesia is rare among the children under 8 years old.
Neurological injury is a rare consequence of intrathecal anesthesia and may result in paresthesia,
anesthesia, motor weakness and paralysis. Occasionally these are permanent.
The complications related to the following neurological diseases are not likely to happen during
intrathecal anesthesia: multiple sclerosis, hemiplegia, paraplegia and neuromuscular diseases.
However, the patients having the mentioned diseases require special attention. Before treatment
is instituted, consideration should be taken if the benefits outweigh the possible risks for the
patient.
Effects on ability to drive and use machines.
Local anesthetics have a minor influence on motion coordination resulting in temporary motor
dysfunction and impairment of psychomotor action while driving the machines.
Interaction with other medicinal products and other forms of interaction.
Bupivacaine should be used with caution in patients receiving other local anesthetics or agents
structurally related to local anesthetics of amide type, such as lidocaine and mexiletine, since the
systemic toxic effects are additive.
Specific interaction studies with bupivacaine and anti-arrhythmic drugs class III (e.g.
amiodarone) have not been performed, but caution is advised
Pharmacological properties.
Pharmacodynamic properties. Bupivacaine is the long acting local anesthetic of amide type.
Bupivacaine has revertible action and blocks the impulses which pass through nerve fibers by
inhibiting the transport of sodium ions through neural membranes. Similar affects may be
observed in activated membranes of the brain and cardiac muscle.
Bupivacaine is used for hyperbaric spinal anesthesia. Relative thickness of the solution at 20 ºС
is 1.026 (or 1.021 at 37 ºС). The spread of Bupivacaine in the intrathecal space is affected by
gravity.
Pharmacokinetic properties. Bupivacaine is the lipid-soluble substance and its coefficient of
water/oil distribution is 27.5.
The substance is absorbed within two phases. Half-life period is 50 and 400 minutes
respectively. Slow absorption phase limits recovery of Bupivacaine and this is the reason why
the final phase of half-life period requires more time than intrathecal injection, as compared to
intravenous injection. During intrathecal injection, Bupivacaine concentration in blood is
significantly lower, as compared to the other regional anesthetic procedures. It is explained by
the smaller dose needed for intrathecal anesthesia. In general, the maximum plasma
concentration is increased to 0.4 mg/l per 100 mg injected. It means that plasma concentration
should be 0.1 mg/l after injection of 20 ml of the solution. When administered intravenously, the
general plasma clearance of bupivacaine is 0.58 l/min, steady state volume distribution is 73 l,
final half-life period is 0.40. Usually, bupivacaine binds with alpha1-acid glycoprotein, binding
with the proteins is 96%. Bupivacaine is metabolized in liver. Its clearance depends on changes
occurring within ferments of the liver, rather than its perfusion.
Metabolites are considered to be pharmacologically active too, but less active, as compared ti
bupivacaine.
Bupivacaine passes the placental barrier. Concentration of free bupivacaine is the same in
mother and fetus. However, the general plasma concentration is lower in fetus having the lower
degree of binding with the proteins.
Pharmaceutical particulars.
Physical and chemical properties: clear colorless liquid.
Incompatibilities
Mixture with other solutions is not recommended.
Shelf life. 2 years.
The ampules are not stored when opened.
Storage conditions.
Store in original package at the temperature not above 25°C. Keep away from children. Do not
freeze.
Package. 4 ml in ampule No. 5.
Prescription category. Following the doctor’s prescription.
Manufacturers
DEMO S.A. PHARMACEUTICAL INDUSTRY.
NIKO LLC.
Location of manufacturers and their postal address.
21st km National Road Athens-Lamia, 14568, Krioneri, Attica, Greece
Telephone: +30 210 8161802
E-mail: [email protected]
4A Fesenkivska St., Kharkiv, 61068, Ukraine
Telephone: +38 (095) 282-66-10
E-mail: [email protected]
Date of the last revision of the text
