1

2015 р.

2

Зміст

Вступ 3

Розділ 1.Формування екологічної культури - передумова гармонізації

взаємовідносин людини і природи. 9

1.1. Методи екологічного виховання молодших школярів. 14

1.2.Правові аспекти екологічного виховання. 17

Розділ 2. Методи екологічного виховання.

2.1 Теоретичні підходи до застосування методу проектів в екологічному

вихованні дітей молодшого шкільного віку 21

2.2 Поняття «інформаційні технології» 46

2.3 Основні методи екологічного виховання засобами народних традицій. 52

2.4. Ігри як засіб екологічного виховання. 56

2.5. Виховання любові до природи у молодших школярів під час екскурсій 59

3

ВСТУП

Демократичні процеси в нашій державі вимагають вироблення нових

суспільних вимог до освіти. Ще на початку XX століття Софія Русова писала:

"Якщо ми потребуємо демократії, то мусимо виховувати молодь для того,

щоб ця модель могла утвердити новий гуманний світ".

Початкова школа сьогодні це школа самореалізації, самоактуалізації

особистості. Наше завдання - не тільки дати дітям суму знань, а й навчити

спілкуватися, вирішувати проблеми, знаходити вихід із нестандартної

ситуації. Початкова школа - це перший освітній рівень, який закладає

фундамент загальноосвітньої підготовки школярів. Тому пріоритетне

завдання навчання у початковій школі на сучасному етапі має бути не лише

сформувати в учнів певну кількість знань, загально навчальних умінь і

навичок, а забезпечити подальше становлення особистості дитини, розвиток

її розумових здібностей, а в першу чергу вивчити дітей самостійно та творчо

мислити. У ході навчальної діяльності формування мислення та розумовий

розвиток учнів здійснюється в органічній єдності з формуванням у них

дійових знань. Знання - це основа мислення, а в процесі формування дійових

знань формується мислення школярів. У своїх працях вчені розкривають

різні джерела розумового розвитку дітей. Але найголовнішим із неї природу,

оскільки краса природи загострює сприймання і пробуджує мислення дітей.

„Проте не сама природа, а запитання, що виникають у процесі її

спостереження, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, є джерелом

формування „учня-мислителя" - писав у свій час великий педагог В.О.

Сухомлинський. Сьогодні людство вступає в епоху нових взаємовідносин з

природою. Передусім приходить усвідомлення природи і суспільства у їх

цілісності на функціонально рівних частин єдиного цілого. Потрібно

постійно співвідносити одної дії можливостями довкілля, виховувати

природну регуляцію. Тому мета початкової освіти - виховання екологічно

освіченого громадянина не тільки для своєї країни, а й відповідального за

4

наш спільний дім - планету Земля. "Пом ятати про те, що ми діти природи,

повинні бути дбайливими і вдячними, особливо хвилююча мить тоді, коли

діти бачать плоди землі, замислюються, як треба оберігати джерело, з якого

ми п'ємо" - писав В.О.Сухомлинський.

Протягом багатьох років працюю над темою „Екологічне виховання

молодших школярів", бо проблема охорони природи на даний час дуже

важлива. І безперечно особливе місце відводиться цьому передусім у

початковій школі. Адже природна допитливість, щирий інтерес, емоційна

чутливість до оточення, здатність оволодівати певними теоретичними

знаннями - характерні психологічні особливості молодших школярів, що

створює надзвичайно сприятливі умови для екологічного виховання і робить

початкову ланку дуже важливою в системі неперервної екологічної освіти.

У процесі залучення дітей до природи вчу їх бачити і розуміти красу

навколишнього світу, формую потребу не лише споглядати, а й бережливо

ставитись до природи і збагачувати її. Таким чином, екологічна свідомість

формується не раптово, а тільки шляхом тривалого й поступового пізнання

природи, процес якого закладається ще в дитинстві. Свою роботу ґрунтую на

таких складових:

• організація активної діяльності учнів на уроках і в позакласний час, їх

екологічне виховання;

• інтеграція природничих знань на самопідготовці та під час виховних заходів.

В організації навчально - виховної діяльності учнів особливу увагу приділяю

використанню різних методів та форм роботи, викликаю інтерес до вивчення

і застосування досвіду народу щодо розумного ставлення до природи. Тому в

процесі робити виховую учнів на народних традиціях і звичаях українського

народу, збагачую їх словниковий запас, виробляю уміння і навички

узагальнювати та систематизувати - набуті знання. Педагогіка нашого народу

йде від діда-прадіда, батька-матері, від матінки-природи, чистого повітря,

води, зажуреної верби, червоної калини, хрещатого барвінку, вірного своєму

краю лелеки, наполегливої від щирого серця й щедрої душі, доброзичливих

5

людських стосунків. Головна особливість її полягає в тому, що виховання

проходить невимушено, природно, так, як дитина навіть не відчуває, що її

хтось виховує.

Для молодшого шкільного віку я вважаю доцільним проводити цікаві

дійства. На таких заходах обов'язкова присутність батьків. Так був

проведений усний журнал „Народні символи України". Після якого, з усією

впевненістю можу сказати, Щ.о кожний школяр пройнявся любов'ю до

рідного краю та почуттям бережливого ставлення до природи.

Якщо вже сьогодні можна говорити про здобутки і досягнення на

виховательський ниві, то це тільки завдяки тому, що від першого дня.

Враховуючи рекомендації методик, я стараюсь оцінювати подачу кожного

навчального матеріалу з позиції учня. А для цього намагаюсь досконало

володіти теоретичним матеріалом, технологіями та практично втілювати їх у

начально-виховний процес.

Таким чином з'являються бесіди, уроки, виховні заходи, на яких учням цікаво

і легко працювати, бо всі структурні компоненти підпорядковуються віковим

особливостям молодших школярів: прагнення отримувати нові знання,

емоційне сприйняття навколишнього світу, фізична спроможність. „Школа

радості" В.Сухомлинського стала для мене прикладом, як потрібно вести по

сходинках дитину, щоб вона не відчувала втоми, хотіла вчитись, творити,

берегти і примножувати багатство навколишнього світу.

У своїй роботі використовую естетичні, етичні та емоційні освітні методи,

прямі контакти з природним матеріалом, самою природою. На мою думку,

виховання екологічної культури має бути активним, цікавим, раціональним,

максимально наближеним до життя, а у навчальному матеріалі не повинно

бути перенасиченості технічною інформацією, яку діти не спроможні

належним чином сприйняти. Тому навчально-пізнавальну діяльність учнів в

екологічному матеріалі будую в такій послідовності: цікаво —> знаю —>

вмію. Саме ж навчання та виховання прагну зробити не простим, а

зрозумілим. Через це у своїй роботі використовую завдання, привабливість

6

яких забезпечується не зовнішніми прийомами, а самим їх змістом.

Намагаюсь будувати бесіди та виховні заходи так, щоб кожен учень відчував

себе дослідником, який самостійно здобуває знання, має змогу зіставляти,

проаналізувати, шукати і знаходити істину. Це сприяє розвитку

інтелектуально-творчих задатків. А для цього використовую альтернативні

форми навчання та виховання:

• індивідуальна робота,

• фронтальна,

• кооперативна,

• робота у малих і великих групах.

Активізувати навчально-виховний процес допомагають інтерактивні ігри та

методи, що сприяють навчанню в учнів вміння дискутувати. У своїй роботі я

надаю перевагу ігровим формам, бо дитина здебільшого за своєю природою

амбітна, бажає бути поміченою, перемагати в конкурсах, забавах. Щоб

підтримати інтерес до навчально-виховного процесу, проводжу ігри «Дикі

тварини» на „Полі чудес", "Відгадай тварину за її домівкою", «Хто вгадає "

(впізнання тварин за їх систематичним зображенням) та інші, вікторини

(Екологічна вікторина присвячена Всесвітньому дню охорони

навколишнього середовища), виступи агітаційних бригад («Рідна земля,

живи!» до дня Землі, „Дзвони Чорнобиля", "Збережемо первоцвіти").

При фронтальній роботі для активізації дітей використовую такі технології,

як мікрофон, "віконечко у природу", привчаючи школярів не боятися

висловлювати своєї думки. Саме ці форми використовую для узагальнення

вивченого матеріалу на підсумкових заняттях та для активізації опорних

знань при підготовці до вивчення нової теми та проведення виховних заходів.

Дуже подобається учням робота в парах при кооперативній формі навчання.

А саме "Пошук інформації" (Походження назв тварин; Тварини - обереги

здоров'я,

злагоди. Тварини провісники погоди).

Під час занять намагаюсь формувати у молодших школярів розуміння

7

єдності, системності природи; залежності існування живого від стану

навколишнього середовища об'єктивну закономірність причинно-

наслідкових зв'язків у природі. Значну увагу приділяю взаємозв'язкам між

різними ланками в межах живої природи, пропоную конкретні відомості про

види і шляхи забруднення довкілля. Виховуючи любов та бережне ставлення

до оточуючого середовища, розширюю знання учнів про тварин, що жили в

різні періоди існування нашої планети. Разом з дітьми з великим

задоволенням готували виховний захід про тварин-монстрів, що вимерли

після однієї з екологічних катастроф: „Подорож у далеке минуле. Зустріч з

динозаврами". Поважно виглядали мої вихованці у ролі екскурсоводів,

вчених палеонтологів, мовознавців. Виховання екологічної культури дає

відчутні результати тоді, коли проводиться систематично. Для цього

доцільним є метод проектів, оскільки він дозволяє реалізувати ряд важливих

теоретичних положень концепції екологічного виховання, відкриває нові

можливості у програмуванні виховного процесу. Цей метод часто

трактується, як спосіб організації педагогічного процесу, що базується на

взаємодії педагога і вихованця між собою і навколишнім середовищем у ході

виконання проекту – поетапній практичній діяльності по досягненню

поставленої мети. Так з своїми вихованцями під час роботи над проектом

„Новорічна ялинка" простежили долю лісової красуні від лісу, її придбання

до закінчення святкування Нового року і знайшли альтернативу живому

деревцю для новорічного інтер'єру квартири – ялинкові композиції у вазі або

штучні ялинкові вироби. З великим захопленням працювали школярі над

виконанням проекту-завдання «Тварини в історії моєї сім'ї», «Зимуючі і

перелітні птахи», "Квіти України».

Велике значення у формуванні ціннісних орієнтацій по відношенню до

природного оточення мають знання про рослини. Виходячи з цього в кінці

навчального року в першому класі було проведено „Квіткове Букварикове

свято". У процесі підготовки до якого, діти розширили свої знання про квіти

рідного краю та перейнялися бажанням берегти рослини і без потреби не

8

рвати чарівної краси.

Спілкування дітей з природою є необхідною умовою цілеспрямованого

формування у школярів їх практичного досвіду поведінки у природі. Учні

можуть жити серед чудової природи і не помічати її дивовижної краси. Тому

все це їм необхідно показати так, щоб краса природи запам'яталася на все

життя, облагороджуючи почуття та помисли. На мою думку,

найефективнішим методом для цього є екскурсії, у ході яких наочно-чуттєва

база знань стає головним предметом. Разом із своїми учнями періодично

крокуємо екологічними стежками рідного краю «Біла криничка», «Дубина».

Під час екскурсій ведемо спостереження за природою та зміцнюємо

загальний стан здоров'я. Разом з цим намагаюсь привчити дітей до того, що

спостереження природі допомагають правильно зрозуміти її розвиток;

виробляють основні принципи поведінки, з яких поступово нормуються ті

норми ставлення до навколишнього світу, які сприятимуть його збереженню

і поліпшенню у процесі господарської діяльності людини. Під час

спостережень школярі проймаються елементарним розумінням екологічних

проблем нашої місцевості, а пізніше і основних принципів раціонального

природокористування.

Вважаю, що вихователь повинен навчаючи виховувати у дітей такі риси, які

будуть необхідні демократичному суспільству: вміння самостійно і критично

мислити, бути творчими, вміти окреслювати проблеми і вирішувати їх,

поважати думку іншого, здійснювати вибір і відповідати за нього. Кожен

вчитель має створити умови для особистісного зростання учнів в тривожних

умовах сьогодення, коли над всіма формами життя на Землі нависла

екологічна загроза. Найголовніше нині - навчити дітей любити і розуміти

природу, сформулювати екологічну культуру, навчити практичним навикам,

що спрямовані на охорону природи, бережливе відношення до

навколишнього світу. Для досягнення поставленої мети вкрай необхідна

екологізація навчальних предметів як гуманітарного так і природничо-

математичних дисциплін.

9

Розділ 1

Формування екологічної культури – передумова

гармонізації

взаємовідносин людини і природи.

Сучасна початкова школа потребує нових підходів до формування

теоретичних знань у молодших школярів. Пріоритети надаються

розвивальній функції навчання, самостійності та нестандартності думки. В

умовах сьогодення слід формувати в учнів цілісність свідомості, структур

мислення, що обумовлюють здатність до сприйняття сучасних наукових ідей

та підходів до пояснення дійсності, формування системи знань про природу,

вмінь і навичок природодослідника. Тому одним із важливих напрямків

національної системи виховання є формування екологічної культури,

гармонійних відносин людини з природою, бо не можна відокремити наше

життя від навколишнього середовища, в якому ми живемо, а тому не можна

спокійно спостерігати, як це середовище стає все більш небезпечним для

всього живого. Проблема бережливого ставлення до природи, охорони

навколишнього середовища, поліпшення екологічної ситуації є досить

актуальною для нашого району, області, для України і для всієї планети.

Необхідно якомога швидше виховати покоління людей з новим екологічним

мисленням, які б свято берегли землю, ліс , воду, повітря, шанобливо і

дбайливо ставились до природи, Сучасна молодь вступає в життя в епоху не

тільки бурхливого розвитку науки і техніки, а й негативних наслідків

науково-технічної революції та демографічного вибуху. Дедалі більше

забруднення атмосфери, гідросфери та літосфери, накопичення величезних

об’ємів відходів людської діяльності при одночасному виснаженні майже

всіх видів природних ресурсів привели до розвитку глобальної екологічної

кризи. Біосфера сьогодні уже не спроможна самоочищуватися, регулюватися

10

і самовідновлюватися — вона дедалі активніше деградує. Людству загрожує

загибель найближчими десятиліттями, якщо вона терміново не змінить свого

ставлення до природи, не змінить стилю своєї діяльності та існування, не

переоцінить життєвих цінностей.

В цей час людству потрібні нова філософія життя, висока екологічна

культура й свідомість. Настав час керуватися у наших діях, залишки

екологічного гуманізму. Основна його ідея – людина є лише частиною

природи й Космосу, з законами і силами яких вона повинна рахуватися. Не

владарювати над природою, а співпрацювати з нею, бути не «царем

природи», а її невіддільною часткою. Задовольняючи власні потреби, людина

все менше звертає увагу на шкоду, яку при цьому наносить природі; забуває,

що вона сама – один із видів біосфери, не усвідомлює, що від нанесеної

шкоди страждає, перш за все, сама, страждають покоління, які житимуть

далі. Екологічна криза все більше нівечить природу нашої країни. Загинули

сотні малих річок, деградують Чорне й Азовське моря, перетворюються на

стічні брудні „відстійники» дніпровські та дністровські водосховища, ставки,

озера. Задихаються від промислових і транспортних забруднень міста,

знищуються останні ліси, забруднюються та виснажуються гірні землі. Як

дамоклів меч нависла над Україною Чорнобильська АЕС. Смертність

населення України почала переважати народжуваність, тобто під загрозою

опинився генофонд нації.

Таке становище змусило уряд України в 1992 році визнати всю

територію держави зоною екологічного лиха.

У сучасних умовах життя стають актуальними декілька стратегій вирішення

екологічних проблем. Переважна частина людства підтримує технологічну

стратегію, що пропонує створення екологічно чистого виробництва. Друга

частина вбачаю вихід із екологічної кризи у прийнятті природоохоронного

законодавства державою. Історичні джерела свідчать про те, що уже

українська козацька старшина, керуючись бажанням зберегти надзвичайно

багату рідну природу, видала ряд законів та документів про охорону

11

придніпровських лісів і лук, заборону спилювання лісів, браконьєрства,

хижацького винищення звірів та риби. Але сьогодні такий захист природи

перетворюється у „війну» між законодавцем-державою та людиною-

виробником. Основною причиною негативного віроломного впливу людей на

навколишнє середовище є недостатня освіченість та обізнаність в

екологічних проблемах і наслідки бездумного втручання у природу,

безвідповідальне ставлення до результатів своєї діяльності. Питання

гармонійного співіснування людини і природи вимагає насамперед, зміни

самого суспільства, його свідомості, культури. Саме культура дозволяє

людству найдоцільніше і правильно використати могутню силу розуму.

Екологічна культура – це специфічна частина загальної культури, що

відображає характер та якісний рівень відносин між людиною, суспільством

та природою, безпосередньо пов’язаних із пізнанням, освоєнням та

перетворенням природи.

Саме екологічна культура особистості передбачає усвідомлення нею

закономірностей розвитку природи і суспільства, розуміння того, що історія

суспільства є наслідком історії природи, що природа становить першооснову

існування людини.

За словами І. В. Орлова екологічну культуру можна визначити через

екологічний стиль життя і сумісні з ним матеріальні та духовні цінності.

Тому екологічну культуру слід розуміти як рису всебічно розвинутої

особистості, усвідомлення нею важливості своєї правильної поведінки у

природному середовищі, сприйняття природи як національного суспільного

багатства, розвинуту здатність спиратися на природничо-наукові і

гуманітарні знання при виборі рішення, у відношенні до природи. Вчені

визначають такі основні складові екологічної культури. Базові екологічні

знання про середовище існування людини, її здатність встановлювати

виправдані взаємовідносини із природою через систему відповідних умінь і

навичок;

високий рівень екологічної свідомості – органічного сплаву знань,

12

етичних установок та емоційно-естетичних переживань;

екологічна етика, мораль, які й визначають ставлення людини до

середовища існування, до суспільства і до себе.

Особливе значення на сучасному етапі є вміння прогнозувати віддалені

наслідки втручання людини в природні взаємозв’язки, широкий погляд на

багатогранність цінностей природи, вміння підпорядковувати всі види своєї

діяльності вимогам раціонального природокористування, турбуватися про

збереження навколишнього середовища, не допускати його руйнування і

забруднення

Змінити суспільну свідомість, формувати активну позицію ставлення до

екологічних проблем, підвищувати екологічну культуру суспільства можливо

тільки при наявності налагодженої, цілеспрямованої, безперервної системи

екологічної освіти і виховання. У Концепції сталого розвитку України

наголошується на важливому значенні підготовки громадян із високим

рівнем екологічних знань, екологічної свідомості і культури у вирішенні не

тільки екологічних, а й соціально-економічних проблем сучасної України.

Тому екологічна освіта здебільшого розглядається як цілісний педагогічний

процес, у якому навчання і виховання не просто взаємопов’язані, але й

взаємообумовлені.

Чітко визначити межі між екологічною освітою та екологічним вихованням

неможливо. Але цілком зрозуміло, що дитині замало одних екологічних

знань, щоб не зірвати рідкісну квітку чи не зламати гілку. Найглибших знань

про особливості життя на планеті недостатньо керівнику підприємства, щоб

не допустити негативного впливу його на оточуюче середовище. Не

заохотять знання і вміння правильної поведінки у природі інженера при

розробці новітніх технологій не створити нового „реактора». Потрібне

глибоке усвідомлення природи як безумовної цінності і важливої умови

життя людства, усвідомлення себе як активної частинки цієї ж природи,

утримання свого впливу на неї. Недопустимою є одна тільки думка „що можу

я один» Екологічна освіта повинна вирішувати три завдання:

13

формувати адекватні екологічні уявлення, тобто уявлення про

взаємозв’язки в системі „людина-природа» і в самій природі. Це позволить

особистості знати, що і як відбувається в природі, і як необхідно поводитись із

точки зору екологічної доцільності.

формувати ставлення до природи. Воно визначає характер

взаємодії з природою, її мотиви, готовність вибирати стратегію поведінки –

стимулює екологічну доцільну діяльність.

формувати систему умінь і навичок (технологій) і стратегій

взаємодії з «природою, що дозволяють діяти з точки зору екологічної

діяльності. Чекати виконання всіх визначених завдань та досягнення основної

мети екологічної освіти та виховання можна тільки при наявності цілісної

безперервної екологічної освіти і виховання в Україні. В системі екологічної

освіти та виховання в Україні виділяють дві ланки – формальну і неформальну.

Формальна здійснюється ідеальною системою освіти і охоплює дошкільну,

шкільну, позашкільну, професійно-технічну, вищу та післядипломну освіту.

Неформальна має просвітницький характер і спрямована на формування

екологічної свідомості і культури населення та здійснюється засобами масової

інформації, громадськими екологічними і просвітницькими об’єднаннями,

церквою і тлі. Та у дорослому віці можна говорити тільки про корекцію

екологічної культури, в окремих випадках – про її активізацію, але в жодному

разі не про її формування. Основи свідомості, мислення, знань і переконань

закладаються у дитячому віці. Вони є базою для подальшого формування

особистості з усіма її якостями. Тому формальна освіта, а головне – її початкові

ланки, є вирішальними у формуванні екологічної культури усього населення, у

вирішенні екологічних проблем сучасності.

Дитина приходить до першого класу, У неї ще не сформовані стійкі погляди,

переконання, інтереси. Тому завдання учителя – сформувати мислення та

екологічну культуру кожного учня навчити молоде покоління жити за законами,

природи; домогтися, щоб почуття особистої відповідальності за все живе на

Землі, турбота про збереження природи стали рисами характеру кожної

14

дитини. Початкова школа відкриває неабиякі можливості для цього, бо саме тут

закладаються підвалини інтелекту, структура мислення.

1.1. Методи екологічного виховання молодших

школярів

Аналіз наукової педагогічної літератури, присвяченої екологічному

вихованню молодших школярів, показав, що проблема методів екологічного

виховання у дидактиці і теорії виховання залишається недостатньо

розробленою.

За основу реалізації змісту екологічного виховання доцільно впроваджувати

класифікацію методів І. Лернера і М. Скаткіна. В рамках цієї класифікації

слід використовувати всі запропоновані в науці і практиці методи

екологічного виховання із застосуванням засобів народних традицій

ставлення до природи.

Класифікація методів.

1.Пояснювально-ілюстративні: Бесіда. Пояснення. Розповідь.

2.Репродуктивні: Завдання екологічного змісту. Спостереження за сезонними

змінами у природі. Опорні схеми. Варіативні завдання.

3.Проблемного викладу: Пояснення. Спостереження. Бесіда. Розв'язання

проблемних задач.

4.Частково-пошукові: Загадки. Ребуси. Кросворди. Вікторини. Цікаві вправи.

Ситуативні завдання. Фенологічні оповідання. Опорні схеми. Бесіди.

5.Дослідницькі: Спостереження за сезонними змінами у природі. Перевірка

природних прикмет про взаємозв'язки в природі шляхом спостережень.

Проблемні рішення. Проектування екологічного змісту.

Розрізнення окремих методів екологічного виховання має важливе

значення при розумінні і організації різних видів діяльності учнів. Проте це

не означає, що в шкільному в процесі ці методи треба відокремлювати один

від одного. Навпаки, їх доцільно використовувати в поєднанні, паралельно

15

один одному.

Пояснювально-ілюстративний метод. Повідомлення учням інформації про

навколишне середовище і народні традиції ставлення до природи за

допомогою рідного слова (розповідь, пояснення), друкованого слова

(підручник, додаткова література, наочних посібників (картин, схем,

натуральних природних об'єктів), наглядного показу способів діяльності у

природі (догляд за рослинами на пришкільній ділянці, вирощування

кімнатних рослин, догляд за тваринами та ін.). При цьому учні слухають,

читають, спостерігають, співвідносять нову інформацію про природні об'єкти

з раніше засвоєною і запам'ятовують.

Користуючись цим методом, доводимо до свідомості учнів зміст, суть, і

усвідомлення народних традицій ставлення до природи.

Непродуктивний метод. Спрямовування діяльності дітей на

неодноразове відтворення здобутих раніше знань про ставлення до природи.

Наприклад, називаємо народні прикмети про пори року, а школярі

пригадують подібні, вивчені раніше.

Метод проблемного викладу. Ставимо перед учнями проблему, самі її

вирішуємо, але при цьому показуємо шлях вирішення в його суперечностях,

розкриваємо хід думки. Цей метод дає можливість показати учням зразки

наукового знання природи, наукового вирішення проблем взаємозв'язку між

живою і неживою природою. В цей час учні стежать за ходом думки, логікою

доказу і засвоюють знання про цілісність природи, але ще без уміння

застосовувати їх самостійно. За допомогою цього методу можна пояснити

учням другого класу на самопідготовці до уроку „Нежива і жива природа" з

курсу „Я і Україна" суть таких природних прикмет: „Риби вискакують з води

і ловлять комах - на дощ", „Ластівки літають низько перед дощем." Ставимо

перед школярами проблему: чому риби вискакують із води, а ластівки перед

дощем спускаються низько? Проблемний виклад будуємо на новому

матеріалі: комахами живляться і ластівки, і риби. Перед дощем значно

знижується вологість повітря, крила комах зволожуються, стають важчими, і

16

вони опускаються нижче до землі, води. Тому перед дощем риби вискакують

із води, а ластівки літають низько над землею, щоб зловити собі поживу.

Таким чином переконуємо учнів у цілісності природи.

Частково-пошуковий метод. Спрямування діяльності школярів на

самостійність окремих кроків до пошуку знань про природні об'єкти.

Наприклад, у класі на самопідготовці до уроку „Підсумки спостережень за

неживою і живою природою на (весні…) розбираємо прислів'я: „Квітень з

водою - травень з травою". Треба звернутися до спостережень самих учнів,

до уже набутих знань. Треба дати можливість висловити учням свої

судження: чому ж. коли у квітні багато вологи, то у травні розкішні трави.

Всі відповіді слід узагальнити і зробити висновок про залежність росту і

розвитку рослин від атмосферних опадів.

Дослідницький метод. В рамках цього методу обов'язково треба врахувати

його основну мету - навчити учнів самостійно пізнавати природу. Слід

пропонувати такі завдання, які забезпечували б творче застосування учнями

основних знань про природу при вивченні курсу «Я і Україна», оволодіння

рисами творчої діяльності, поступове зростання складності природознавчих

проблем. Крім того треба контролювати хід роботи учнів, перевіряти

підсумки роботи і організовувати їх обговорення. Цілком природно, що в

навчальному процесі дослідницькі завдання потребують тривалого часу.

Тому цей метод слід використовувати в позакласній роботі. Так під час

вивчення атмосферних опадів, в позаурочний час можна провести дослід на

тему: „Кислотний дощ", щоб ознайомити учнів з причиною впливу

кислотних дощів на довкілля. Для цього треба взяти пластмасову посудину.

В неї покласти 4 кусочки кам'яного негашеного вапна. Піпеткою на ці

шматки нанести по кілька крапель 9% оцту. Починається активна реакція

вапна з кислотою: на камінчиках з'являються бульбашки - це виділяється

вуглекислий газ (чути шипіння, бульбашки швидко лопаються), а потім

з'являється пісок, що утворився внаслідок руйнування каменя кислотою.

Перед проведенням досліду, додатково інформуємо дітей про те, що від

17

кислотних дощів руйнуються гірські породи, збільшуються мінерали,

кількість їх збільшується і вражає корені рослин, що спричиняє гибелі

рослин. Кислотний дощ завдає шкоди і багатьом формам водного життя бо

підкислює воду, а це веде до загибелі рослин, озерних комах, а в результаті

гине і риба.

Отже, постановка екологічних дослідів дає ключ до розуміння явищ, що є

наслідком негативного впливу на живі організми, демонструє наслідки

забруднення різних ланок біосфери, дає можливість зрозуміти, на що

насамперед повинна бути спрямована діяльність людини. Дуже важливо

протягом уроку і в позаурочний час методи екологічного виховання

змінювати, чергувати залежно від змісту роботи, мети вивчення теми, під час

підготовки учнів.

1.2. Правові аспекти екологічного виховання

В умовах сьогодення постали перед людством екологічні проблеми

забруднення ґрунтів, повітря, водойм токсичними відходами, вимирання

десятків видів рослин та тварин, озонові діри, збереження генофонду та ін.

Головною причиною усіх негараздів була і є людина. Не усвідомлюючи свого

місця у навколишньому середовищі, вона шкодить насамперед собі, своїм,

нащадкам. Ось чому зараз перед учителями та вихователями стоїть завдання

екологічної освіти та виховання молоді, а починати слід з найменших

школярів, враховуючи їх морально психологічні особливості. Діти цього

періоду сприймають на віру все сказане вчителем. Вони більш емоційні,

ближче до серця сприймають негаразди інших, сильніше співпереживають.

Навчання та виховання повинні активізувати внутрішні можливості дитини,

Тільки коли учень самостійно керує своєю поведінкою, мету екологічного

виховання можна вважати досягнутою. Щоб навчитися контролювати свою

поведінку, необхідно насамперед знати „Екологічне право", тобто ті

юридичні норми які регулюють відносини людини і природи. Звичайно, не

18

потрібно надавати професійну юридичну підготовку, адже еколог-правова

культура є частиною шкільної національної культури, сприяє формуванню

світогляду, підвищує шкільну активність дітей, формує свідоме ставлення

школярів до своїх прав і обов язків. Саме це і є метою еколого-правового

виховання: основні принципи екологічного законодавства повинні стати

власними переконаннями дітей, стати напрямки повсякденного життя.

Правовиховна робота з молодшими школярами має свої особливості, які

зумовлені змістом навчального матеріалу. Вся інформація подається

частинами на кожному уроці відповідно до навчального матеріалу. Так

вивчаючи рослини, тварин, діти ознайомлюються із ними які знаходяться під

охороною (особливо місцевими), умовами їх існування, вивчають скорочення

їх чисельності. Дізнаються про Червону книгу і самі складають книгу рідного

краю., Червона книга - це список рідкісних видів тварин, рослин, грибів і

таких, що перебувають під загрозою зникнення.

Молодші школярі мають зрозуміти, що і наша країна дбає про

збереження рослин і тварин, тому і в нас є Червона книга України, куди

занесено 923 види, майже 1000 рослин, тварин, грибів та інших рідкісних

організмів. У Червоній книзі всі види рослин та тварин поділено на групи, які

позначено різними кольорами.

Доцільно запитати учнів, що на їх думку можуть означати ці кольори:

чорний, червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений. (Чорний - безнадія,

червоний -небезпека, жовтогарячий - наближення небезпеки, жовтий - увага,

зелений - надія на відновлення). Отже, зниклі види позначенні чорним

кольором (біла куріпка, тарпан, дикий кінь, тур, дикий бик, соболь); зникаючі

види - червоним (лосось чорноморський, кіт лісовий, орел степовий, ховрах

європейський); вразливі - жовтогарячим (махаон, тритон карпатський, лелека

чорний, рись звичайна); відновлені види - зеленим кольором (зубр).

Слід звернутися до Конституції України. Учні повинні дізнатися, що

головний закон нашої держави - Конституція України зобов'язує всіх людей

„не заподіювати шкоди природі, відшкодовувати завдані ними збитки. Для

19

кращого розуміння можна провести бесіду з теми „Що означає - не

заподіювати шкоди природі", в ході якої учні повинні усвідомити, що замало

просто не шкодити природі (не ламати гілля, не знищувати рослин, не

вбивати тварин, не смітити), необхідно брати активну участь в її охороні і

допомагати старшим у цій справі. Школярі повинні усвідомити, що за

порушення екологічного законодавства завжди повинна бути

відповідальність - адміністративна чи кримінальна (штрафи, позбавлення

волі).

Варто враховувати, що сучасна система екологічного права не є

ідеальною і постійно вдосконалюється. Тому виховну роботу акцентувати

слід саме на вихованні правової свідомості учнів, яка формується на основі

не тільки законів, а розвитку почуттів, переконань, які споконвічно були і

залишаються найвищими цінностями українського народу. Наприклад, згідно

з народним переконанням повинна була невід'ємною від природи. За

аналогією природи навіть вік людини порівнюється з певною порою року.

Дитинство - весна, молодість - літо тощо). Символом свободи і гордості були

і є для українців сокіл та орел, а також лебідь, чайка, зозуля. Багато високих

поривань у нашій свідомості пов'язано з птахами, і все ж ми найбільше

любимо лелек, що символізують сімейний затишок, благополуччя, вірність

своєму краю, Розорення їх гнізд вважали великим гріхом. Багато рослин теж

стали народними символами українців. Верби над ставом - традиційна

прикмета кожного українського села.

Недарма в народі кажуть: „Де срібліє вербиця, там хороша водиця", бо

верба є природним фільтром. Саме це дерево позначає, де є вода у землі. На

сухому місці верба не росте ніколи. З давніх-давен калина коло хати -

найперша й найвизначніша ознака оселі українця, символ рідної землі,

батьківської хати, невмирущості роду людського. Тому-то коло хати садять

калину, щоб не переводився рід. Барвінок садили на могилах - на знак вічної

пам'яті про померлих, як символ безсмертя. Не обходилося без барвінка і

жодне весілля. Його вічнозеленими листочками уквітчували шлюбне вбрання

20

нареченої, устеляли доріжку перед молодими, а разом з кистями червоної

калини прикрашали коровай. На весіллі барвінок – символ чистоти і краси.

Виховуючи любов до рідної землі та дбайливе ставлення до неї, можна

звернутися до народної легенди: «Колись давно Бог створив народи і

кожному роздав землі. Наші ж предки кинулись пізніше, але землі їм уже не

дісталося. От тоді й пришли до Бога, а він у цей час молився, і вони не сміли

йому щось сказати прийшлося почекати. На якусь хвилі Бог обернувся,

сказавши, що вони чемні діти, хороші. Спитавши, чого прийшли до нього,

запропонував їм чорну землю. „Ні, - відповіли наші предки, - там уже живуть

німці, французи, іспанці, італійці". „Ну, тоді я вам дам ту, що залишив для

раю, там усе є : річки, озера, ліси, степи. Але знайте, якщо будете її берегти,

то вона буде ваша, а ні - то ворога". Пішли наші предки на ту землю,

оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. А землю назвали Україною. А

будемо ми жити щасливо тільки тоді, коли будемо оберігати природу рідного

краю.»

Що таке Україна?

За віконцем калина,

Тиха казка бабусі

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата,

Під тополями хата,

Під вербою криниця,

З чистім полі пшениця,

Серед лугу лелека

І діброва далека,

Рушничок вишиваний

Та хрещатий барвінок,

Дивовижна писанка

Й запашний віночок...

Ми всі діти українські,

Український славний рід,

Дбаймо, щоб про нас маленьких

Добра слава йшла у світ.

Все, що рідне, хай нам буде

Найдорожче і святе,

Рідна віра, рідна мова,

Рідний край наш над усе!

Присягаєм наш край рідний

Над усе любити,

Рідну природу шанувати

І для неї жити.

Навчально-виховний процес з точки зору еколого-правової освіти та

виховання потребує вдосконалення. І велика роль у цьому належить нам -

21

вчителям, які можуть бути для учнів взірцем бережливого ставлення до

природи.

2.1.Теоретичні підходи до застосування методу

проектів в екологічному вихованні дітей

молодшого шкільного віку

Сутність екологічного виховання молодшого школяра

Розгляд теорії екологічного виховання необхідно почати з визначення його

сутності. Екологічне виховання - складова частина морального виховання.

Тому під екологічним вихованням розуміємо єдність екологічної свідомості

та поведінки, гармонійного з природою. На формування екологічної

свідомості впливають екологічні знання і переконання. Екологічні уявлення в

основному формуються на уроках, але важливе місце відводиться

закріпленню на самопідготовці. Для цього можна доповнити діючий

підручник екологічними питаннями. Тоді формуються такі уявлення:

- Чому поле, ліс, луг називають природними спільнотами;

- Для чого існують різні елементи природних спільнот;

- Як повинен вести себе людина, перебуваючи в цих природних

співтовариствах.

Ці екологічні знання протягом року необхідно переводити в переконання,

доводячи дітям на цікавих прикладах необхідність жити в гармонії з

природою. Знання, перекладені на переконання, формують екологічну

свідомість.

Екологічне поведінка складається з окремих вчинків (сукупність станів,

конкретних дій, умінь і навичок) і відношення людини до вчинків, на які

впливають цілі і мотиви особистості (мотиви у своєму розвитку проходять

такі етапи: виникнення, насичення змістом, задоволення).

Виявляють в сутності екологічного виховання дві сторони:

22

перша - екологічна свідомість,

друга - екологічне поведінку;

Необхідність розглянути тільки формування екологічної свідомості вище, так

як для цього можуть бути створені всі умови. А екологічне поведінка

формується з роками і не стільки на уроці, скільки у позакласній та

позашкільній діяльності.

Таким чином, визначаючи сутність екологічного виховання виділяють,

по-перше: особливості цього процесу:

1) ступінчастий характер:

а) формування екологічних уявлень;

б) розвиток екологічної свідомості та почуттів;

в) формування переконань у необхідності екологічної діяльності;

г) вироблення навичок і звичок поведінки в природі;

д) подолання в характері учнів споживацького ставлення до природи;

2) тривалість;

3) складність;

4) стрибкуватість;

5) активність;

по-друге: величезне значення психологічного аспекту, який включає в себе:

1) розвиток екологічної свідомості;

2) формування відповідних потреб, мотивів і установок особистості;

3) вироблення моральних, естетичних почуттів, навичок і звичок;

4) виховання стійкої волі;

5) формування значущих цілей екологічної діяльності.

Тому формування екологічної свідомості та поведінки в єдності необхідно

починати з молодшого шкільного віку.

Створення нового ставлення людини до природи - завдання не тільки

соціально-економічна і технічна, а й моральна. Вона випливає з необхідності

виховувати екологічну культуру, формувати нове ставлення до природи,

засноване на нерозривному зв'язку людини з природою. Одним із засобів

23

вирішення даної задачі стає екологічне виховання, де під вихованням у

широкому сенсі слова розуміється освіту, розвиток, виховання (у вузькому

сенсі слова).

Мета екологічного виховання - формування відповідального ставлення до

навколишнього середовища, яке будується на базі екологічної свідомості. Це

вимагає дотримання моральних та правових принципів природокористування

та пропаганду ідей його оптимізації, активну діяльність з вивчення та

охорони природи своєї місцевості.

Сама природа розуміється не тільки як зовнішня по відношенню до людини

середовище - вона включає в себе людину.

Ставлення до природи тісно пов'язане з сімейними, громадськими,

виробничими, міжособистісними відносинами людини, охоплює всі сфери

свідомості: наукову, політичну, ідеологічну, художню, моральну, естетичну,

правову.

Відповідальне ставлення до природи - складна характеристика особистості.

Вона означає розуміння законів природи, які життя людини, виявляється в

дотриманні моральних і правових принципів природокористування, в

активній творчій діяльності з вивчення і охорони середовища, пропаганді

ідей правильного природокористування, у боротьбі з усім, що згубно

відбивається на навколишній природі.

Умовою такого навчання і виховання виступає організація взаємозалежної

наукової, моральної, правової, естетичної та практичної діяльності учнів,

спрямованої на вивчення і поліпшення відносин між природою і людиною.

Критерієм сформованості відповідального ставлення до навколишнього

середовища є моральна турбота про майбутні покоління.

Мета екологічного виховання досягається у міру рішення в єдності

наступних завдань:

· Навчальних - формування системи знань про екологічні проблеми

сучасності та шляхи їх вирішення;

· Виховних - формування мотивів, потреб і звичок екологічно доцільної

24

поведінки та діяльності, здорового способу життя;

· Розвиваючих - розвиток системи інтелектуальних та практичних умінь з

вивчення, оцінки стану і поліпшення навколишнього середовища своєї

місцевості; розвиток прагнення до активної діяльності з охорони

навколишнього середовища: інтелектуального (здатності до аналізу

екологічних ситуацій), емоційного (відношення до природи як до

універсальної цінності) , морального (волі та наполегливості,

відповідальності).

Потрібні конкретні вимоги, що охоплюють ціннісні орієнтації, знання і

вміння на базовому рівні екологічної освіти. Цьому сприяє певний зміст,

засноване на інтеграції областей знання: соціальної екології (людина

розглядається єдиним свідомим компонентом всіх екосистем); екології

людини (науки про системні зв'язки людини з навколишнім середовищем).

Зміст екологічного виховання включає в себе систему норм (заборон і

приписів), які випливають з ціннісних орієнтацій, принципово відрізняються

від панівних.

З традиційної точки зору світ існує для людини, яка виступає мірою всіх

речей, мірою ж природи є її корисність. Звідси споживацьке ставлення до

природи.

На противагу нова система цінностей виходить з розуміння унікальності і

самоцінності природи. При цьому людина розглядається як частина природи,

а при характеристиці природи підкреслюється її багатостороння цінність для

людини.

Виявляється міждисциплінарний склад змісту екологічного виховання, яке

можна згрупувати в чотири компоненти - науковий, ціннісний, нормативний

та діяльнісний.

Науковий - провідні ідеї, теорії та концепції, що характеризують здоров'я

людини і природне середовище її проживання; походження, еволюцію та

організацію природних систем як об'єктів використання і охорони.

Ціннісний - екологічні орієнтації людини на різних етапах історії

25

суспільства; цілі, ідеали, ідеї, що характеризують людину і природу як

універсальні цінності; поняття економічної оцінки навколишнього

середовища, шкоди, що завдається їй, витрат, необхідних на її відновлення та

запобігання шкоди.

Нормативний - система моральних і правових принципів, норм і правил,

приписів і заборон екологічного характеру.

Критерієм ефективності екологічного виховання та освіти можуть служити

як система знань на глобальному, регіональному, локальному рівнях, так і

реальне поліпшення навколишнього середовища своєї місцевості, досягнуте

зусиллями школярів.

Зміст екологічного виховання засвоюється учнями в їх різній діяльності.

Кожна з форм організації навчального процесу стимулює різні види

пізнавальної діяльності учнів:

· Самостійна робота з різними джерелами інформації дозволяє накопичити

фактичний матеріал, розкрити сутність проблеми;

· Гра формує досвід прийняття доцільних рішень, творчі здібності, дозволяє

зробити реальний внесок у вивчення та збереження місцевих екосистем,

пропаганду цінних ідей.

На перших етапах найбільш доцільні методи, які аналізують і коректують

сформовані у школярів екологічні ціннісні орієнтації, інтереси і потреби.

Використовуючи їх досвід спостережень і природоохоронної діяльності,

вчитель чи вихователь у ході бесіди з допомогою фактів, цифр, суджень

викликає емоційні реакції учнів, прагне сформувати у них особисте

ставлення до проблеми.

На етапі формування екологічної проблеми особливу роль набувають методи,

що стимулюють самостійну діяльність учнів. Завдання та завдання

спрямовані на виявлення протиріч у взаємодії суспільства і природи, на

формування проблеми і народження ідей про шляхи її вирішення з

досліджуваного предмета. Стимулюють навчальну діяльність дискусії,

сприяючи прояву особистого ставлення учнів до проблем, знайомству з

26

реальними місцевими екологічними умовами, пошуку можливостей їх

вирішення.

На етапі теоретичного обґрунтування способів гармонійного впливу

суспільства і природи вихователь звертається до розповіді, який дозволяє

представити наукові основи охорони природи в широких і різнобічних

зв'язках з урахуванням факторів глобального, регіонального, локального

рівнів. Пізнавальна діяльність стимулює моделювання екологічних ситуацій

морального вибору, які узагальнюють досвід прийняття рішень, формують

ціннісні орієнтації, розвивають інтереси і потреби школярів. Активізується

потреба у вираженні естетичних почуттів і переживань творчими засобами

(малюнок, розповідь, вірші тощо). Мистецтво дозволяє компенсувати

переважне число логічних елементів пізнання. Властивий мистецтву

синтетично підхід до дійсності, емоційність особливо важливі для розвитку

мотивів вивчення та охорони природи.

Таким чином, ряд методів має універсальне значення. Кількісний

експеримент (досліди з вимірювання величин, параметрів, констант, що

характеризують екологічні явища; експериментальне вивчення екологічної

техніки, технології; досліди, що ілюструють кількісне вираження

екологічних закономірностей і т.п.) дозволяє успішно формувати структурні

елементи екологічного знання і ставлення до них як до особисто значущим.

Якщо дані методи виховання будуть використовуватися на потрібному етапі

навчання, з урахуванням психологічної підготовленості учнів і з урахуванням

природних умов, то вихователь може сформувати екологічно грамотну і

виховану особистість.

Теоретичні основи застосування методу проектів в екологічному

вихованні

Аналіз практики показує, що перевага активних методів навчання, порівняно

з традиційними виражається в тому, що в учнів виникає бажання діяти

самостійно, виробляються необхідні здібності, навички аналізу ситуації.

27

Слід розрізняти широке тлумачення проекту як поняття та методу проектів.

«Метод - це дидактична категорія; сукупність прийомів, операцій оволодіння

певною областю практичного або теоретичного знання, тією чи іншою

діяльністю; шлях пізнання, і спосіб організації процесу пізнання»

Тому, якщо говорити про метод проектів, то маємо на увазі саме спосіб

досягнення дидактичної мети через детальну проробку проблеми. Розробка

має завершитися цілком реальним, відчутним практичним результатом,

оформленим тим або іншим чином.

Говорячи про проектне навчання, маємо на увазі не тільки метод проектів,

який називається «методом навчальних проектів» для підкреслення того, що

проекти використовуються в освітніх цілях. Під проектним навчанням

розуміється весь комплекс дидактичних, психолого-педагогічних і

організаційно-управлінських засобів, що дозволяють, перш за все,

сформувати проектну діяльність учня, тобто навчити школяра проектування.

Проектування - процес створення проекту - прототипу, прообразу

передбачуваного об'єкта, стану.

В основу методу проектів покладено:

- Ідея, що становить суть поняття «проект»;

- Його прагматична спрямованість на результат, який можна отримати при

вирішенні тієї чи іншої практично або теоретично значущої проблеми. Цей

результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній

діяльності.

Щоб домогтися такого результату, необхідно навчити дітей самостійно

мислити; знаходити і вирішувати проблеми, залучаючи для цієї мети знання з

різних областей; прогнозувати результати і можливі наслідки різних

варіантів рішення.

Проект (від лат. Кинутий вперед) - 1) план, задум, 2) розроблений план,

сукупність документів (розрахунків, креслень та ін) для створення якого-

небудь споруди або вироби, 3) попередній текст будь-якого документа.

Проектувати - складати проект, робити припущення, намічати план.

28

Оскільки проектування - діяльність, то для навчання проектуванню,

безумовно, треба використовувати діяльності форму навчання, такі як метод

навчальних проектів і будь-яке проектування як спосіб організації цієї

діяльності. Неможливо навчити будь-якої діяльності, не надаючи можливість

здійснювати цю діяльність.

Крім того, навчальний проект дозволяє організовувати цілеспрямовану

діяльність учнів, у процесі якої актуалізуються отримані на традиційних

заняттях або яким-небудь іншим шляхом знання, набувається особистий

досвід їх практичного застосування. Що сприяє більш глибокому засвоєнню

знань, а досвід самостійного застосування знань становить невід'ємну

частину будь-якої компетенції (базової, предметної, професійної тощо).

Формування компетенції неможливо поза самостійної діяльності учнів.

Навчальний проект дозволяє зробити цю діяльність цілеспрямованої,

змістовною і осмисленою. Для вирішення завдання формування необхідних

школяру компетенцій в рамках проектного навчання проводиться

спеціальний підбір або розробка необхідних за змістом та видами діяльності

проектів.

Проектне навчання будується на принципах особистісно-орієнтованого

навчання. Тут через осмислення і прийняття проблеми проекту як своєї

особистої учнем самостійно організується його власна мотивована

особистісно значущою метою проекту робота, в якій відбувається ревізія вже

наявних знань, виявлення відсутніх і добування нових знань. Таким чином,

виникає індивідуальний маршрут пізнавальної діяльності, набувається

унікальний особистий досвід самостійного навчання. Просування по

маршруту пізнавальної діяльності відбувається в результаті (шляхом)

особистісної і групової рефлексії на всіх етапах роботи над проектом.

Психолого-педагогічні основи застосування методу проектів в

екологічному вихованні дітей молодшого шкільного віку

Особистісний підхід до процесу навчання і виховання молодших школярів

29

дозволяв вивчати навколишнє середовище, «втручатися в живе життя». Цій

же меті служили екскурсії. Основні вимоги до проведення екскурсій

полягали в «моторності», самодіяльності і самостійності дітей, в розробці

матеріалу і колективної обробки отриманих результатів. В екскурсійних

заняттях учні шляхом спостережень, обстежень і досліджень вирішували

поставлені перед ними навчальні завдання. Звичайна шкільна екскурсія - це

зближення з життям, вільний вихід на проблеми реального життя.

Екскурсійна робота проводилася над «сирим» матеріалом, під яким

розглядалися об'єкти і явища природи, оригінали в історичного,

географічного, місцевої обстановці. Цілі і завдання екскурсійного методу

полягали в розвитку у дітей уміння бачити і дивитися, здобувати навички

вивчення об'єктів в їх природній обстановці, вміння самостійно дослідити

навколишню дійсність.

Як зазначають прихильники дослідного навчання - навчальний процес в

ідеалі повинен моделювати процес наукового дослідження, пошуку нових

знань. У найбільш узагальненому вигляді дослідницьке навчання передбачає,

що учень ставить проблему, яку потрібно розв'язати, висуває гіпотезу -

пропонує можливі рішення проблеми, перевіряє її, на основі отриманих

даних робить висновки і узагальнення.

Дослідницька діяльність учнів є формою освітнього процесу, на відміну від

дослідницької діяльності професійного дослідника (ученого), тому для

характеристики такого роду діяльності учня часто вживається поняття

навчально-дослідницька діяльність.

Навчально-дослідницька діяльність учнів - це така форма організації

навчально-виховної роботи, яка пов'язана з вирішенням учнями творчої,

дослідницької завдання із заздалегідь невідомим результатом (у різних

галузях науки, техніки, мистецтва) і передбачає наявність основних етапів,

характерних для наукового дослідження: постановку проблеми,

ознайомлення з літературою з даної проблеми, оволодіння методикою

дослідження, збір власного матеріалу, його аналіз, узагальнення та висновки.

30

Для визначення ефективності навчально-дослідницької діяльності ми

порівняли олімпіаду та наукову конференцію (як форму підведення підсумків

дослідницької діяльності школярів) по ряду параметрів.

Таким чином, у цей період розвивалися оригінальні педагогічні ідеї, які

знаходили втілення в роботі дослідно-експериментальних шкіл

найвизначніших педагогів. Школи, створені ними, представляли собою, по

суті, експериментальні навчально-виховні установи, які в центр

педагогічного процесу ставили особистість дитини, її природу, інтереси,

можливості. З урахуванням особистісного підходу в цих школах були

поставлені принципово нові цілі і завдання розроблялося зміст початкової

освіти, впроваджувалися на практиці нові освітні технології. Проектне

навчання вимагає необхідних і достатніх умов для реалізації. Необхідні, або

об'єктивні, умови залежать від рівня розвитку культури, науково-технічного

прогресу суспільства, а достатні, суб'єктивні, - від готовності людства ввести

ці досягнення в контекст життя людей, тобто від стилю мислення. Об'єктивно

науково-технічний підйом початку XX століття зажадав єднання теоретичної

та практичної утворюють діяльності, тобто впровадження науковості в

працю, що породило педагогічні концепції розвиваючого навчання і, отже,

виявлення нових колективних форм навчальної діяльності в педагогіці

співробітництва та націленості на розкриття творчих можливостей

особистості. Однак рівень розвитку практичних інструментів реалізації цих

ідей (у тому числі нові інформаційні технології) та методики їх застосування

в навчанні були ще не розвинені, інформаційний ресурс освіти був

роз'єднаний, мав статичну накопичувальну структуру, темпи оновлення його

були невисокі. Цей період мав особливе значення для історії освіти, до цих

пір сучаснаа дидактика використовують педагогічні ідеї того часу.

Безсумнівно, в досліджуваних нами педагогічних новаціях того часу були

свої переваги і недоліки, як і в будь-якому явищі, але завданням сучасних

педагогів є вибрати найоптимальніше з досвіду минулих років і використати

це у своїй діяльності.

31

Як вже говорилося, в основі проекту лежить, будь - яка проблема. Щоб її

вирішити учням потрібно не тільки знання матеріалу, а й володіння великим

обсягом різноманітних предметних знань, необхідних і достатніх для

вирішення даної проблеми. Крім того, школярі повинні володіти певними

інтелектуальними, творчими та комунікативними вміннями

До першого можна віднести вміння працювати з інформацією, з - текстом

(виділяти головну думку, вести пошук потрібної інформації в тексті),

аналізувати інформацію, робити узагальнення, висновки і т. п., вміння

працювати з різноманітним довідковим матеріалом.

До творчого умінням психологи відносять:

- Вміння генерувати ідеї, для чого потрібні знання в різних областях;

- Вміння знаходити не одне, а кілька варіантів вирішення проблеми;

- Вміння прогнозувати наслідки того чи іншого рішення.

До комунікативних умінь належать:

- Вміння вести дискусію, чути і слухати співрозмовника, відстоювати свою

точку зору, підкріплену аргументами;

- Вміння знаходити компроміс зі співрозмовником;

- Вміння лаконічно висловлювати свою думку.

Таким чином, для грамотного використання методу проектів потрібна значна

підготовка, яка здійснюється, зрозуміло, в цілісній системі навчання в школі

(не тільки в екологічному вихованні). Отже, основними вимогами до

використання методу проектів є:

1. Наявність значущої в дослідницькому, творчому плані проблеми завдання,

що вимагає інтегрованого знання, дослідницького пошуку для її вирішення.

2. Практична, теоретична значущість передбачуваних результатів.

3. Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність на уроці чи в

позаурочний час.

4. Структурування змістовної частини проекту (із зазначенням поетапних

результатів і розподілу ролей)

5. Використання дослідницьких методів: визначення проблеми, що

32

випливають з неї завдань дослідження, висунення гіпотези їх рішення,

обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз

отриманих даних, підбиття підсумків, коректування, висновки.

Крім того, для досягнення позитивного результату необхідно також

враховувати і тип проекту. Але, щоб розглянути типологію проектів,

спочатку треба визначитися з типологічними ознаками. Е.С. Полат виділяє

наступні:

1. Домінуючі у проекті метод або вид діяльності:

дослідницький, творчий, рольової-ігровий, інформаційний, практико-

орієнтований і т. п.;

2. Предметно - змістовна область: монопроект (у рамках однієї області

знання) і міжпредметний проект;

3. Характер координації проекту: з відкритою, явною координацією

(безпосередньої) і з прихованою координацією;

4. Характер контактів (серед учасників однієї школи, одного класу, міста,

регіону, однієї країни, різних країн світу): Внутрішній, або регіональний, і

міжнародний;

5. Кількість учасників проекту (особистісні, парні, групові);

6. Тривалість проекту (короткостроковий, середньої тривалості,

довгостроковий).

Відповідно до ознакою домінуючого методу в проекті виділяють такі типи

проектів:

Дослідницькі - вимагають добре продуманої структури, позначених цілей,

обґрунтування актуальності предмета дослідження всіх учасників,

позначення джерел інформації, продуманих методів; повністю

підпорядковані логіці невеликого дослідження і мають структуру, наближену

до справді наукового дослідження.

Творчі проекти - припускають відповідне оформлення результатів; як

правило, не мають детально відпрацьованої структури спільної діяльності

учасників. Оформлення результатів - у вигляді сценарію фільму,

33

драматизації, програми свята, плану твори, статті, репортажу, дизайну і

рубрик газети, альманаху, альбому і т.д.

Ролево-ігрові - структура намічається або залишається відкритою. Учасники

беруть на себе певні ролі, обумовлені характером і змістом проекту,

особливістю розв'язуваної проблеми. Це можуть бути літературні персонажі

або вигадані герої.

Інформаційні проекти - спрямовані спочатку на збір інформації про об'єкт,

явище, ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і

узагальнення фактів; вимагають добре продуманої структури, можливості

систематичної коректування по ходу роботи над проектом.

Практико-орієнтовані проекти - чітко позначений результат діяльності

учасників проекту, який обов'язково орієнтований на соціальні інтереси

самих учасників (документ, створений на основі отриманих результатів

досліджень, програма дій, проект закону, словник, дизайн будинку і т. п.)

За ознакою предметно - змістовної області проекту:

Монопроекти - проводяться в рамках одного навчального предмета.

Міжпредметні проекти - виконуються в позаурочний час. Це можуть бути

невеликі проекти, що торкаються два - три предмети, а також досить об'ємні,

тривалі, загальношкільні.

І. Чечель виділяє ще й надпредметні проекти, які виконуються в ході

факультативів, вивчення інтегрованих курсів, роботи у творчих майстернях

За характером координації:

З відкритою, явною координацією - координатор проекту бере участь у

проекті у власній функції, ненав'язливо направляючи роботу його учасників,

організовуючи у разі необхідності окремі етапи проекту, діяльність його

окремих учасників.

З прихованою координацією - координатор виступає як повноправний

учасник проекту.

За характером контактів:

Внутрішні (регіональні) проекти - організуються або всередині однієї школи,

34

на уроках з одного предмету, або міждисциплінарні, або між школами

всередині регіону, країни.

Міжнародні проекти - учасниками проекту є представники різних країн.

За кількістю учасників проекту:

Особистісні - між двома партнерами, що знаходяться в різних школах,

регіонах, країнах.

Парні - між парами учасників.

Групові - між групами. У даному випадку дуже важливо правильно з

методичної точки зору організувати цю групову діяльність учасників

проекту.

За тривалістю проведення:

Короткострокові - для вирішення невеликої проблеми або частини більш

значущої проблеми, проводяться на уроках з окремого предмету іноді із

залученням знань з іншої навчальної дисципліни.

Середньої тривалості і довгострокові - від одного-двох місяців до року; є

міждисциплінарними і містять досить значиму проблему або кілька

взаємопов'язаних проблем, можуть представляти собою цілісну програму;

проводяться в позаурочний час.

Ми узагальнили всі типи і представили їх у таблиці.

Зрозуміло, у реальній практиці найчастіше доводиться мати справу зі

змішаними типами проектів, в яких є ознаки дослідних і творчих проектів,

наприклад, одночасно, практико-орієнтовані та дослідницькі.

Кожен тип проекту має той чи інший вид координації, терміни виконання,

етапність, кількість учасників. Тому, розробляючи проект, треба мати на

увазі ознаки та характерні особливості кожного з них. Знання вчителем

типології проектів дозволить йому не замкнутися на якомусь одному типі

проекту і зробити роботу за методом проектів більш різноманітною.

В залежності від теми проекту та інтересів школярів склад учнів може

змінюватися. Що стосується кількісного складу групи, то найбільш успішно

розробляє проект група з 3-4 осіб. Учні пропонують свої теми проекту.

35

Не можна також забувати і про те, що робота над проектом проводиться у

кілька етапів. У залежності від планованого результату (плакат, креслення,

виставка фотографій і малюнків, газета і т. д.) дана робота може займати

кілька уроків. Крім того, учні отримують домашні завдання пошукового

характеру. Такі завдання передбачають самостійну роботу з додатковою

літературою, прослуховування радіопередач, інтерв'ювання однокласників,

вчителів, батьків.

Проект передбачає наступні етапи роботи:

1 - робота над темою циклу (читання текстів з теми, активізація матеріалу у

вправах). На даному етапі вчитель може використовувати різні творчі

завдання, такі як: твори, рольові ігри, які в наслідку можуть увійти в основу

проекту. Вони підготують учнів до подальшої роботи і підвищать мотивацію

до творчої діяльності.

2 - обговорення теми майбутнього проекту. Учні шукають відповіді на

питання проблемного характеру в матеріалах підручника, відстоюють свої

мотиви роботи над майбутнім проектом.

3 - формування творчих груп, розподіл завдань між членами групи, робота

над планом проекту. Одному з учнів, наприклад, доручають намалювати

малюнок, іншому - зібрати фактичний матеріал і т.д.

4 - збір додаткової інформації. Школярі використовують не тільки тексти

підручника, а й матеріали періодичної преси, журнали, енциклопедії.

5 - оформлення проекту (малюнки, вироби). Одні проекти школярі

оформляють будинку самостійно, інші, потребують більшої допомоги з боку

вчителя, створюються в класі. Головне - не пригнічувати ініціативу хлопців, з

повагою ставитися до будь-якої ідеї, будь-якій пропозиції, допомагати, але не

диктувати, не нав'язувати свою точку зору.

6 - презентація проекту. Це дуже відповідальний етап роботи - свято для

хлопців. Адже весь відібраний, оформлений матеріал треба так яскраво і

емоційно уявити, щоб зацікавити однокласників, для яких кожен проект їх

товаришів - сюрприз.

36

7 - підведення підсумків роботи. Дуже важливо на даному етапі дати

можливість учням виразити свою думку, обмінятися враженнями.

Найяскравіші, оригінальні, змістовні проекти заохочуються.

Таким чином, робота над проектом передбачає створення максимально

сприятливих умов для розкриття та вияву творчого потенціалу, учнів взагалі,

і для розвитку творчих здібностей зокрема: розвиває їх уяву, фантазію,

мислення. При цьому формується внутрішній мотив говоріння, виникає

необхідність щось, сказати, яка диктується бажанням взяти участь у

спілкуванні.

Звичайно, виконання завдань проекту виходить за рамки уроку і вимагає

багато часу, але часто зусилля виправдовують себе, тому що при цьому

вирішується ряд важливих завдань

- Заняття не обмежуються придбанням учнями певних знань, умінь, навичок,

а виходять на практичні дії учнів, зачіпаючи їх емоційну сферу, завдяки чому

посилюється мотивація учнів при вивченні природознавства.

- Учні мають можливість здійснювати творчу роботу в рамках заданої теми,

самостійно здобуваючи необхідну інформацію, не тільки з підручників, а й з

інших джерел.

- У проекті успішно реалізуються різні форми організації навчальної

діяльності, в ході яких здійснюється взаємодія учнів один з одним і вчителем,

роль якого змінюється: замість контролера він стає рівноправним партнером і

консультантом.

- У проектній роботі весь навчальний процес орієнтований на учня:

- Тут, перш за все, враховуються його інтереси, життєвий досвід та

індивідуальні здібності.

- Посилюється індивідуальна і колективна відповідальність учнів за

конкретну роботу в рамках проекту, так як кожен учень, працюючи

індивідуально чи в мікро групі, повинен представити всій групі результати

своєї діяльності.

- Сучасна робота в рамках проекту вчить молодших школярів доводити

37

справу до кінця, вони повинні задокументувати результати своєї праці.

- Діяльність учнів ґрунтується на груповій взаємодії, яка є не тільки формою

навчання, а й природним компонентом навчального процесу.

У процесі дослідницької діяльності розширюється освітній кругозір учнів,

зростає стійкий пізнавальний інтерес до знайомства з різними галузями

наукового пізнання, природним стає участь у діалозі культур, у відомому

сенсі формується рівень професійного спілкування, широкий погляд на світ

як на єдину культурну, екологічну середовище проживання в масштабі всієї

планети.

Дана форма організації навчальної діяльності має ряд достоїнств і приносить

позитивні результати: робота над проектом викликає великий інтерес в учнів,

урізноманітнює урок, допомагає розвинути різні здібності, зміцнює

міжособистісні відносини, тобто забезпечується можливість для розвитку

креативності учнів.

Таким чином, стало зрозуміло, що метод проектів, критично перероблений,

зможе забезпечити розвиток творчої ініціативи та самостійності учня в

процесі навчання, допоможе знайти способи, шляхи розвитку самостійного

мислення дитини, дозволить навчити його не просто запам'ятовувати і

відтворювати знання, які дає школа, але і уміти застосувати ці знання на

практиці. При цьому активність дитини будується на основі свободи, а роль

учителя зводиться до керівництва самостійною роботою учнів і

пробудженню їх допитливості. А в сукупності це сприяє розвитку

креативності підлітків

Організація процесу екологічного виховання молодших школярів за

допомогою методу проектів

Як відомо, чудове знання теорії не завжди підтверджується умінням

працювати практично в зацікавленній галузі знань. Для цього я реалізую на

практиці деякі знання, отримані в ході роботи над даною проблемою. Як

було сказано раніше, робота з екологічного виховання полягає у формуванні

38

екологічної свідомості, через формування екологічних уявлень і переконань.

Позакласна робота визначається педагогами як та діяльність, яка виконується

в час і на основі інтересу і самодіяльності учнів. При визначенні змісту

позакласної роботи необхідно виходити з таких принципів, як зв'язок з

життям, з проблемами, які вирішує країна, область, район, відповідність

змісту позакласної роботи віку учнів, особливостями їх розумового розвитку

та інтересів.

Краєзнавчий принцип в позакласній роботі з формування екологічної

культури молодших школярів є провідним.

Дослідження школярами реального життя в процесі позакласної роботи,

екологічне краєзнавство дає матеріал для обговорення різноманітних

життєвих ситуацій у природному середовищі, особливо поведінки людей, де

результат не відповідає бажаному. Це дозволяє школярам вчитися на

майбутнє, змінювати мети своєї діяльності, приймати рішення відповідно до

переконаннями. Природничонаукові знання у своїй обґрунтовують

оптимальні способи поведінки і дій в навколишньому середовищі.

У змісті екологічної освіти у початковій школі повинні знайти відображення

матеріали з різних відділів екології. Найбільші можливості для цього має

розділ по екології біологічних систем. Особливий інтерес у молодших

школярів викликає матеріал про відносини живих організмів із середовищем

проживання. Зміст цього розділу близько і зрозуміло дітям: воно дає

уявлення про розмаїття мешканців природи, про те, як вони пристосовуються

до умов життя (до сезонних змін, до умов існування, взаємовідносин собою і

людиною), де живуть, який вплив справляє на них людина і його діяльність і

як зменшити шкідливий вплив цієї діяльності на збереження різноманіття

видів рослин і тварин.

Природно, змісту мають знайти відображення знання про місця проживання

живих організмів: про будинки, в яких протікає їх життєдіяльність і які

тисячами ниток пов'язані з життям людини.

У змісті екологічної освіти богатоаспектно повинні бути представлені знання

39

про людину та суспільство та його зв'язках з навколишнім середовищем.

Молодших школярів потрібно підвести до висновку, що від стану

навколишнього середовища залежить стан здоров'я людини, а тому оберігати

естетичні, екологічні, санітарно-гігієнічні якості навколишнього середовища,

значить піклуватися про здоров'я людини, його нормальної життєдіяльності.

На початковому етапі навчання є можливість познайомити дітей з

предметами, створеними працею людини, із середовищем населених місць,

що дозволить показати роль праці в перетворенні природного оточення, як з

позитивної і з негативною сторін, і на підставі цього намітити шляхи

гармонізації (оптимізації) відносин людини з природним і соціальним

оточенням.

Незважаючи на те, що молодші школярі, природно, не знають досить глибоко

промислового і сільськогосподарського виробництва, не можуть судити в

повному обсязі про фізичному та хімічному забрудненні навколишнього

середовища, окремі вкраплення таких знань повинен мати місце в заняттях

гурткової роботи з екологічного виховання, Наприклад, при знайомстві з

дорогами і транспортом у селі є можливість показати, що дороги скорочують

місця проживання рослин і тварин, що транспорт негативно впливає на

здоров'я людей; при вивченні природних співтовариств можна розкрити

вплив на них діяльності, при вивченні водойм, вплив діяльності людини на

чистоту вод і заходи щодо їх захисту.

Факти про забруднення і зубожінні вод, повітря сільській сфери, в якій

живуть діти, викликає у них тривогу і прагнення зберегти їх красу і якості,

важливі для життя організмів, у тому числі і людини. Таким чином, у змісті

програми екологічного гуртка можуть бути простежені кілька змістових

ліній:

людина, природна істота і член суспільства;

різноманіття природного та соціокультурного оточення людини;

екологічні взаємодії живих організмів з навколишнім середовищем;

праця і поведінку людини в навколишньому середовищі.

40

Успіх роботи гуртка залежить від того, як вихователь поєднує діяльність

учнів у стінах школи з вивченням природного середовища в околицях школи

чи міста. Так, органічною складовою частиною гурткової роботи за темою

«Екологія міста» може стати прокладка екологічної стежки. Прокладка

стежки пов'язані з вивченням навколишнього школу природи: пошук точок

огляду естетично привабливих ландшафтів, вибір інформаційно ємних

екскурсійних об'єктів, пов'язаних із взаємодією суспільства і природи,

розробка схеми маршруту, складання плану місцевості.

Гурткова робота дозволяє використовувати велике розмаїття форм і методів

роботи. Одним з найважливіших засобів є гра. У гру найбільшою мірою

школяр психологічно готується до реальних екологічних ситуацій, вчиться

розуміти ставлення до природи людей, що виконують різні ролі в залежності

від професії і посади, опановує прийомами спілкування з однолітками.

Молодші школярі із задоволенням виконують «ролі» охоронюваних видів

тварин, рослин або грибів, при цьому кожен вид вустами школяра розповідає

про значення їх у природі та житті людини і обґрунтовує необхідність його

збереження.

Різноманітні види позакласної роботи в екологічному гуртку взаємно

доповнюють один одного, збагачуючи процес навчання і виховання

молодших школярів.

Проектувальна діяльність допомагає комплексно реалізовувати ряд

психолого-педагогічних принципів: науковості, комплексності, системності,

систематичності і послідовності роботи (етапності), доступності матеріалу,

наочності, врахування вікових, індивідуальних та особистісних особливостей

вихованців, мотивації, співпрацю дітей і дорослих.

Висновок

Сформована екологічна обстановка в світі ставить перед людиною важливе

завдання - збереження екологічних умов життя в біосфері. У зв'язку з цим

гостро постає питання екологічної грамотності і екологічної культури

41

нинішнього і майбутнього поколінь. У нинішнього покоління ці показники

перебувають у вкрай низькому рівні. Поліпшити ситуацію можна за рахунок

екологічного виховання підростаючого покоління, яке повинно проводитися

висококваліфікованими, екологічно грамотними педагогами, збройні крім

спеціальних знань, поруч ефективних методик, що дозволяють комплексно

впливаючи на особистість дитини, розвивати всі компоненти екологічної

культури як якості особистості частини загальної культури людини.

Проблема екологічного виховання досить висвітлена в роботах відомих

вчених. Визначено цілі, завдання, принципи, засоби, форми і методи, а також

зміст екологічного виховання. Проте систематична робота з екологічного

виховання молодших школярів не ведеться.

Проектна методика відрізняється кооперативним характером виконання

завдань під час роботи над проектом, діяльність, яка при цьому здійснюється,

є за своєю суттю креативної та орієнтованої на особистість учня. Вона

передбачає високий рівень індивідуальної та колективної відповідальності за

виконання кожного завдання з розробки проекту. Спільна робота групи учнів

над проектом невіддільна від активного комунікативної взаємодії учнів.

Проектна методика є однією з форм організації дослідницької пізнавальної

діяльності, в якій учні займають активну суб'єктивну позицію. Тема проекту

може бути пов'язана з однієї предметної областю чи носити

міждисциплінарний характер. При підборі теми проекту вчитель повинен

орієнтуватися на інтереси і потреби учнів, їхні можливості і особисту

значимість майбутньої роботи, практичну значущість результату роботи над

проектом. Виконаний проект може бути представлений в самих різних

формах: стаття, рекомендації, альбом, колаж і багато інших. Різноманітні і

форми презентації проекту: доповідь, конференція, конкурс, свято, вистава.

Головним результатом роботи над проектом будуть актуалізація наявних і

придбання нових знань, навичок та вмінь і їх творче застосування в нових

умовах.

Робота над проектом здійснюється в кілька етапів і зазвичай виходить за

42

рамки навчальної діяльності на уроках: вибір теми чи проблеми проекту;

формування групи виконавців; розробка плану роботи над проектом,

визначення строків; розподіл завдань серед учнів; виконання завдань,

обговорення в групі результатів виконання кожного завдання; оформлення

спільного результату; звіт за проектом; оцінка виконання проекту.

Робота по проектній методиці вимагає від учнів високого рівня самостійності

пошукової діяльності, координації своїх дій, активного дослідницького,

виконавської та комунікативної взаємодії. Роль вчителя полягає в підготовці

учнів до роботи над проектом, виборі теми, у наданні допомоги учням при

плануванні роботи, в поточному контролі і консультуванні учнів у процесі

виконання проекту на правах співучасника

Отже, основна ідея методу проектів полягає в тому, щоб перенести акцент з

різного виду вправ на активну розумову діяльність учнів у ході спільної

творчої роботи.

Можна зробити наступні висновки:

1. Екологічне виховання школярів - пріоритетний напрямок у роботі школи,

здійснюване з урахуванням віку учнів, має кінцевою метою формування

екологічної культури.

2. Теоретичні основи екологічного виховання молодших школярів досить

розроблені в науковій та методичній літературі.

3. Незважаючи на пожвавлення роботи з екологічного виховання в школах, її

рівень, як правило, залишається досить низьким.

4. Для систематизації роботи необхідна програма екологічного виховання

молодших школярів, забезпечує організацію пізнавальної, пізнавально-

розважальної, практичної та дослідницької діяльності учнів, використання та

поєднання інноваційних і традиційних форм, активних методів і прийомів

роботи, безперервність і послідовність у викладі матеріалу.

Цілеспрямована систематична робота з екологічного виховання, що

проводиться в рамках спеціально розробленої програми гуртка «Юний

еколог», сприятиме, значного підвищення екологічної культури школярів.

43

Програма гуртка «Юний еколог»

тер

мін

пізнавальні

заходи

пізнавально-

розважальні

заходи

практичні

заходи

Дослідницькі

заходи

1 2 3 4 5

Вер

есен

ь

Ранок «Світ

навколо нас»

Театралізована

вистава на

екологічну

тему: «Нові

пригоди Маші

і Віті».

Робота над

проектом

«Моє

дерево».

Виставка

дитячих

малюнків на

екологічну

тему:

«Давайте

збережемо

планету».

Подорож

екологічної

стежці (I

частина).

Жо

вте

нь

Розмова

«Перелітні

птахи. Їх

охорона ».

Свято «Золота

чарівниця

осінь».

Конкурс на

кращий

осінній букет.

Операція

«Великі

справи

маленьких

рук» (Збір

корму для

птахів).

Екскурсія

«Дивне

поруч».

Фенологічні

спостереження

«Осінні

явища».

44

Ли

стоп

ад

Подорож за

крапелькою

води.

Проблема

чистої води та

здоров'я

людини.

Ранок «У

гостях у

жителів

підводного

царства».

Операція

«Малі

річки».

Досвід

«Чарівниця

вода».

Груд

ень

Вистава

«Навіщо

взимку сніг».

Ранок

«Здрастуй,

гостя ¾ зима».

Підготовка

матеріалів

для

екологічної

стежки.

Конкурс

малюнків

«Снігові

візерунки».

Досліди «Чому

йде сніг?»

«Чому сніг

буває різним?»

Січ

ень

Розмова

«Листяні та

хвойні рослини

взимку».

Вікторина

«Що росте в

моєму краю».

Робота над

проектом

«Моє дерево».

Подорож на

батьківщину

кімнатних

рослин.

Догляд за

кімнатними

рослинами.

Досвід

«Захисні

властивості

снігу» (роль

снігу на

рослини

взимку).

45

Лю

тий

Розмова

«Охоронювані

тварини

Хабаровського

краю».

Усний журнал

«Зимують

птахи. Хто як

проводить

зиму ».

Операція

«Синиця» ¾

виготовлення

та

розвішування

годівниць,

підгодівля

птахів.

Екскурсія

«Сліди.

Фенологічні

спостереження.

»

Бер

езен

ь

Дидактична

гра

«Первоцвіти.

Дізнайся

рослина по

аркушу ».

Розмова

«Зустріч

пернатих

друзів».

Свято весни.

Конкурс

«Пташиний

КВН».

Очищення

алеї від

сушняку.

Операція

«Шпак» ¾

виготовлення

пташиних

гніздівель

Досвід зі

зрізаними

гілками.

Квіт

ень

Бесіда «Що ми

знаємо про

комах та їх

охорони.»

Читання та

обговорення

книг і статей у

журналах про

природу та її

охорону.

Екологічна гра

«Строкатий

світ комах».

Операція

«Мураха».

Екскурсія на

луг.

Фенологічні

спостереження.

46

Тр

авен

ь

Турнір-

вікторина

«Охоронювані

рослини

Хабаровського

краю».

Гра-подорож

«По лісових

стежках».

Робота по

проекту

«Моє

дерево».

Озеленення

шкільного

двору.

Подорож

екологічної

стежці (II

частина).

Лікарські

рослини.

2.2 Поняття «інформаційні технології»

Інформаційні процеси (збір, обробка та передача інформації) завжди

відігравали важливу роль у науці, техніці та житті суспільства. У ході

еволюції людства проглядається стійка тенденція до автоматизації цих

процесів, хоча їх внутрішній зміст по суті залишилося незмінним.

Інформатизація суспільства - повсюдне впровадження комплексу

заходів, спрямованих на забезпечення повного і своєчасного використання

достовірної інформації, узагальнених знань у всіх соціально значимих видах

людської діяльності .

Інформаційні технології (англ. information technology) - широкий клас

дисциплін та галузей діяльності, що відносяться до технологій керування та

обробки даних, в тому числі, із застосуванням обчислювальної техніки .

Інформаційна технологія - це сукупність методів, виробничих процесів

і програмно-технічних засобів, об'єднаних у технологічний ланцюжок, що

забезпечує збір, обробку, зберігання, розповсюдження і відображення

інформації з метою зниження трудоємкості процесів використання

інформаційного ресурсу, а також підвищення їх надійності та оперативності.

47

Мета створення та широкого розповсюдження інформаційних

технологій - вирішення проблеми розвитку інформатизації суспільства і всієї

життєдіяльності в країні .

Останнім часом під інформаційними технологіями найчастіше

розуміють комп'ютерні технології. Зокрема, інформаційні технології мають

справу з використанням комп'ютерів і програмного забезпечення для

зберігання, перетворення, захисту, обробки, передачі і отримання інформації.

Відповідно до визначення, прийнятому ЮНЕСКО, інформаційні

технології - це комплекс взаємопов'язаних наукових, технологічних,

інженерних дисциплін, що вивчають методи ефективної організації праці

людей, зайнятих обробкою і зберіганням інформації, обчислювальну техніку

і методи організації і взаємодії з людьми і виробничим устаткуванням, їх

практичні додатки, а також пов'язані з усім цим соціальні, економічні та

культурні проблеми. Самі інформаційні технології вимагають складної

підготовки, великих первісних витрат і наукомісткої техніки.

Яка ж роль інформаційних технологій?

На даний момент відбувається процес «семіотизації» суспільства -

появи і розвиток численних знакових систем, завдяки яким утворюється

багатокомпонентне «інформаційне поле», що представляє собою специфічне

інформаційне оточення людини. Оскільки можливості інформаційних

технологій є безмежними, виникає проблема інформаційної (комунікативної)

адаптації людини в соціумі. Сучасне суспільство усвідомило, що майбутнє

немислимо без інформатизації всіх сфер людської діяльності. Потік

інформації, з яким щодня, щогодини стикається людина, ставати все більш

потужним. Стрімко зростаючий потік інформації призводить до того, що з

кожним роком збільшується розрив між загальною кількістю наукових знань

і тієї їх частиною, яка засвоюється в навчальному закладі.

Сучасний учень повинен:

вміти адаптуватися в різних життєвих ситуаціях;

48

набувати самостійно систему необхідних предметних знань для вирішення

практичних завдань;

володіти навичками подолання стереотипів мислення;

. розвивати здібності до адаптації в мінливих інформаційному середовищі;

бути гнучкою, мобільною, яка проявляє проникливість, толерантної, творчо

ініціативної, конкурентоспроможної особистістю .

У зв'язку з цим пріоритети в способах і методах навчання змінюються

від подачі готових знань до навчання способам пошуку, зберігання, вибору,

якісної обробки інформації та її використання.

Програма інформатизації - це комплекс заходів, спрямованих на

забезпечення використання оперативних знань у всіх видах шкільної

діяльності.

Мета сучасного уроку - це формування образного мислення і яскравих

уявлень про предмет. Великі можливості для її реалізації закладені у

використанні комп'ютера в початковій школі.

Сучасна система освіти передбачає використання самих різних

інноваційних технологій. Це дає дві основні переваги - якісне і кількісне.

Якісно нові можливості очевидні, якщо порівняти словесні описи з

безпосередньо аудіовізуальним поданням.

Кількісні переваги виражаються в тому, що середовище мультимедіа

багато вище за інформаційної щільності.

Розвиток нових інформаційних технологій в освіті, стимулює розробку

програмних засобів і додатків, що реалізують методологічні ідеї, пов'язані з

напівавтоматичним або автоматичним доступом до навчальної інформації,

перевіркою правильності отриманих результатів, оцінкою початкової та

поточної підготовки і так далі.

Можна стверджувати, що грамотне використання можливостей

сучасних інформаційних технологій у початковій школі сприяє:

1. активізації пізнавальної діяльності, підвищення якісної успішності

школярів;

49

2. досягненню цілей навчання за допомогою сучасних електронних

навчальних матеріалів, призначених для використання на уроках у

початковій школі;

3. розвитку навичок самоосвіти і самоконтролю у молодших школярів;

підвищенню рівня комфортності навчання;

4. зниження дидактичних труднощів в учнів;

5. підвищення активності та ініціативності молодших школярів на

уроці; розвитку інформаційного мислення школярів, формування

інформаційно-комунікаційної компетенції;

6. придбання навичок роботи на комп'ютері учнями початкової школи з

дотриманням правил безпеки.

Сучасний фахівець повинен мати фундаментальну інформаційною

підготовкою, так як при зростанні обсягу науково-технічної інформації

навчальний заклад не в змозі забезпечити суб'єкта навчання повним обсягом

знань на всю його свідоме життя. Тому «стрижнем» професійної

компетентності є не інформованість учня, а вміння використовувати нові

технології, що мають суспільну цінність і величезна мотиваційний

стимулююче значення; дозволяти виникли проблеми в різних сферах

діяльності .

Інформаційні технології мають особливе значення у всіх сферах

життєдіяльності людини, особливо в навчанні. Завдяки інформаційним

технологіям та Інтернету, учні отримують можливість спільної роботи над

проектами (локалізація партнера при цьому не має значення), доступу до

інформаційних банкам не тільки своєї школи або ВНЗ, а й до інших джерел в

країні і за кордоном. Вони можуть брати участь у телеконференціях.

Специфіка компетентнісного навчання засобами інформаційних

технологій полягає в тому, що учнями засвоюється не готове знання,

запропоноване вчителем, а простежуються умови походження даного знання.

Створюються сприятливі умови для формування та розвитку в процесі

навчальної діяльності особистісних якостей учнів.

50

У початкових класах використання інформаційних технологій

допомагає вчителю та вихователю наочно представити необхідні дидактичні

одиниці навчальної інформації, підвищити інтерес молодших школярів до

математики, сприяти нагромадженню учнями опорних фактів і способів

діяльності за зразком.

При використанні інформаційних технологій в процесі навчання

відбувається суттєва зміна навчального процесу:

переорієнтація на розвиток мислення, уяви як основних процесів пізнання,

необхідних для якісного навчання;

забезпечується ефективна організація пізнавальної та самостійної діяльності

учнів;

виявляється здатність до співпраці, самовдосконалення, творчості та ін

При використанні інформаційних технологій як і раніше зберігаються

всі основні етапи уроку.

У рамках традиційного уроку чи заняття електронні версії деякої

частини навчального матеріалу роблять процес отримання знань

комплексним і ефективним. Вони дозволяють говорити про формування

ключових компетенцій школярів, які полягають в:

здатності до системного мислення, до самостійних дій в умовах

невизначеності та непередбачуваності;

готовності виявляти відповідальність за виконувану роботу;

здатності самостійно і ефективно вирішувати проблеми, що виникли в

процесі практичної діяльності;

готовності до позитивного взаємодії і співпраці з однокласниками;

здатності швидко й ефективно приймати рішення, діяльно сприяти

врегулюванню конфліктів у вирішенні нагальних проблем;

здатності швидко і гнучко застосовувати свої знання і досвід у вирішенні

практичних завдань;

готовності до придбання нових знань і прагнення до самовдосконалення;

51

розумінні значення використання інформаційних технологій і володіннями

ними в процесі навчання;

здатності до суб'єктивної самооцінці, рефлексії і другому.

Комп'ютер є і найпотужнішим стимулом для творчості дітей. Екран

притягує увагу, якого часом не можна добитися при фронтальній роботі з

класом. На екрані можна швидко виконати перетворення в деформованому

тексті, перетворивши розрізнені речення в зв'язний текст. Але для того, щоб

учні початкової школи могли відповідно до своїх бажань використовувати

комп'ютер як помічник у навчанні, треба подбати про універсальність їхніх

користувальницьких навичок. Діти мають право користуватися сучасними

засобами праці вже сьогодні. За допомогою сучасних технічних і

аудіовізуальних засобів та інтенсивних методів навчання можна зацікавити

учнів, полегшити засвоєння матеріалу .

Мультимедійні уроки допомагають вирішити наступні дидактичні

завдання:

засвоїти базові знання з предмета;

систематизувати засвоєні знання;

сформувати навички самоконтролю;

сформувати мотивацію до навчання в цілому і до математики зокрема;

надати навчально-методичну допомогу учням в самостійній роботі над

навчальним матеріалом.

Інформаційні технології надають інформацію в різних формах і тим

самим роблять процес навчання більш ефективним. Економія часу,

необхідного для вивчення конкретного матеріалу, в середньому становить

30%, а набуті знання зберігаються в пам'яті значно довше.

При використанні інформаційних технологій в процесі навчання

відбувається суттєва зміна навчального процесу:

переорієнтація на розвиток мислення та уяви, як основних процесів пізнання,

необхідних для якісного навчання;

52

забезпечується ефективна організація пізнавальної та самостійної діяльності

учнів;

з'являється здатність до співпраці, самовдосконалення, творчості та ін

2.3. Основні методи екологічного виховання

засобами народних традицій.

Народні традиції ставлення до природи широко використовуються як

метод екологічного виховання особливо серед учнів молодших класів.

З основних методів екологічного виховання засобами народних традицій

можна відзначити наступні:

пояснювально-ілюстративний;

репродуктивний;

метод проблемного навчання;

частково-пошуковий;

дослідницький.

Так, у рамках пояснювально-ілюстративного методу можна повідомляти

учням інформацію про навколишнє середовище і народні традиції,

формувати відповідне ставлення до природи (розповідь, пояснення),

друкованого слова (підручник, додаткова література), наочних посібників

(картин, схем, натуральних природних об’єктів тощо), практичного показу

способів діяльності у природі (догляд за рослинами на пришкільній ділянці,

догляд за тваринами у кутку живої природи тощо). При цьому діти слухають,

читають, спостерігають, співставляють нову інформацію про природні

об’єкти з раніше засвоєною і запам’ятовують. Користуючись цим методом,

вчитель доводить до відома учнів зміст, суть і значення народних традицій

ставлення до природи.

Для формування в учнів навичок і вмінь, а водночас і для досягнення

другого рівня засвоєння знань, вчителю необхідно спрямувати діяльність

53

школярів на неодноразовому відтворенні здобутих раніше знань про народні

традиції ставлення до природи (іншими словами застосовувати

репродуктивний метод). Наприклад, вихователь називає народні прикмети

про пори року, а учні пригадують подібні, вивчені раніше, або взяті з

власного життєвого досвіду.

У рамках методу проблемного навчання, вихователь може ставити

проблему перед учнем, сам її вирішувати, але при цьому показувати шлях

вирішення в його протиріччях, розкривати хід своїх думок. Цей метод дає

можливість вихователь показати дітям зразки наукових знань про природу,

наукового вирішення проблем взаємозв’язку між неживою і живою

природою, а учням, в свою чергу, – стежити за ходом думки, логікою

доведення і засвоювати знання про цілісність природи. Безпосереднім

результатом проблемного викладу матеріалу буде засвоєння способу і логіки

вирішення тої чи іншої проблеми або певного типу проблем, але ще без

уміння застосовувати їх самостійно.

Скажімо, за допомогою цього методу вихователь може пояснити учням

другого класу на самопідготовці до уроку з теми ―нежива і жива природа‖

суть таких народних прикмет : ―ластівки літають низько перед дощем‖, ―риби

вистрибують з води і ловлять комах – на дощ‖. Вихователь ставить перед

учнями проблему:

„Чому птахи перед дощем спускаються нижче до землі, а риби

вистрибують із води?‖ Проблемний виклад вихователю доцільно будувати на

науковому матеріалі:

Перед дощем значно підвищується вологість повітря, крила комах

зволожуються, стають важкими, і ті спускаються нижче до землі.

Комахами живляться птахи і риби. Тому перед дощем птахи літають низько

над землею, а риби вискакують із води, щоб зловити комах.

Таким чином, вихователь переконує учнів у цілісності природи.

54

У рамках частково-пошуковою методу вихователь може спрямувати

діяльність школярів на самостійному виконанні окремих кроків до пошуку

знань про природні об’єкти. Наприклад, за допомогою цього методу у

третьому класі на уроці природознавства: ―Підсумки спостережень за

неживою і живою природою та працею людей (весняний сезон)‖ вчитель

може обговорити з учнями прислів’я: ―Квітень – з водою, травень – з

травою‖. Насамперед вихователю слід звертатися до спостережень самих

учнів, до вже набутих знань, життєвого досвіду. Діти мають висловлювати

свої думки: чому ж, коли у квітні багато вологи, то у травні розкішні трави.

Усі відповіді учнів вихователь має узагальнювати і робити висновок про

взаємозв’язки у природі, про залежність росту і розвитку рослин від

атмосферних опадів тощо.

Застосовуючи дослідницький метод, необхідно враховувати його

основну мету – навчити учнів самостійно пізнавати природу. Доцільно

пропонувати такі завдання, які забезпечували б творче застосування учнями

знань про природу при вивченні курсу „Я і Україна‖ і „Природознавство‖,

оволодіння рисами творчої діяльності, поступове зростання складності

природознавчих проблем. Крім того, вихователь має контролювати хід

роботи учнів, перевіряти підсумки роботи і організовувати їх обговорення.

Зокрема, використовуючи цей метод, шляхом спостережень можна звіритись

з народними прикметами.

Цілком природно, що в навчальному процесі дослідницькі завдання

потребують тривалого часу. Тому цей метод рекомендується вихователю

використовувати переважно в позакласній роботі.

Нижче наводяться види роботи вчителя з учнями відповідно до

застосування того чи іншого методу на уроках ―Я і Україна‖ та

„Природознавство‖.

55

Методи, що застосовуються

в процесі екологічного

виховання молодших школярів

Види роботи

1. Пояснювально –

ілюстративні

бесіда

пояснення

художня розповідь

опис

відповіді на запитання

2. Репродуктивні завдання екологічного змісту

спостереження за сезонними змінами

у природі

застосування опорних схем

варіативні завдання

3. Проблемного викладу пояснення

спостереження

бесіда

4. Частково-пошукові загадки

ребуси

кросворди

вікторини

цікаві вправи

фенологічні оповідання

застосування опорних схем

5. Дослідницькі спостереження за сезонними змінами

у природі

перевірка народних прикмет про

взаємозв’язки в природі шляхом

спостереження

проблемні завдання

56

Ці методи екологічного виховання засобами народних традицій

виконують наступні завдання:

- допомагають учням оволодіти елементарними екологічними знаннями;

- дохідливо пояснюють взаємозв’язки компонентів системи ―людина –

суспільство – природа‖;

- дають можливість свідомого розуміння дітьми естетичної цінності природи;

- дають можливість досить легко і усвідомлено використовувати знання про

народні традиції у власному спілкуванні з природою.

Розрізнення окремих методів екологічного виховання засобами

народних традицій має важливе значення для розуміння і організації

різноманітних видів діяльності учнів. Проте це не значить, що в реальному

навчальному процесі ці методи необхідно відокремлювати один від одного.

Навпаки, щоб досягнути потрібних результатів, їх доцільно реалізовувати в

поєднанні один з одним.

2.4. Ігри як засіб екологічного виховання.

Екологічне виховання молодших школярів має неодмінно

поєднуватись з екологічною освітою. А це поєднання з успіхом можна

здійснювати в ігровій формі навчання. Гратися люблять, як відомо усі діти і,

включаючи в урок ігрові моменти, можна зацікавити навіть найпасивніших

учнів.

57

Для розвитку творчих здібностей школярів та становлення екологічної

культури учнів особливе місце займає саме ігрова діяльність. Вона формує

досвід прийняття екологічно правильних рішень, засвоєння моральних норм і

правил поведінки в природі, сприяє створенню зв’язку між навчанням і

застосуванням знань на практиці.

Педагогічно правильно організована ігрова діяльність формує досвід,

дає змогу досягти повного його самовираження, активності і свободи дій, що

розумно поєднуються з вимогами взаємоповаги, пізнання навколишнього

середовища, відчуття краси природи та її гармонії, з розвитком почуттів

любові й турботливого ставлення до її об’єктів.

Найповніше потребам розвитку творчих здібностей дітей молодшого

шкільного віку відповідають пізнавальні ігри. Головна їх особливість полягає

в тому, що дидактичні завдання приховані. Граючись, дитина не думає

вчитись, навчання тут відбувається само по собі. Захоплюють дітей ігри з

малюнками, загадками про рослини і тварин, ігри-вікторини (на зразок: „Що

в лісі росте?‖, „Хто в лісі живе?‖, „Лісові орієнтири‖ тощо), аукціони знань

на задану нескладну тему і т.д.

Розв’язанню питань екологічного виховання найбільшою мірою

сприяють творчі сюжетно-рольові ігри. Встановлено, що пізнавально-

виховний ефект гри досягається при дотриманні методики, де організація,

розподіл ролей і підготовка до гри зберігають її неповторну чарівність,

дитячу безпосередність, а також забезпечують оволодіння знаннями про

об’єкти гри, наближення її до реальної ситуації. Ігри в лісових жителів,

мандрівників дають можливість кожній дитині постати перед власним

вибором взірця поведінки, найближчого до її інтересів, почуттів, переконань.

Система рольових ігор будується з урахуванням специфічних цілей на

кожному етапі навчання. Для дітей молодшого віку основна мета гри полягає

в оволодінні конкретними знаннями і правилами поведінки в природному

середовищі.

58

Один із засобів закріплення, систематизації та узагальнення знань про

навколишнє середовище – дидактичні ігри. Їх надзвичайно важлива роль

полягає в закріпленні природоохоронних уявлень, пробудженні в дітей

бажання творити добро і не порушувати відомі їм правила поведінки в

природі, а також у формуванні інших загальнолюдських рис характеру.

Крім того з учнями молодших класів проводяться уроки-екскурсії,

походи, експедиції, що є не тільки заходами для відпочинку, а мають глибоку

й серйозну навчально-виховну природоохоронну спрямованість, містять в

собі також ряд завдань з екології, що сприяють розвитку творчих здібностей

дітей.

Оволодіння екологічними знаннями – важливий ланцюг у процесі

навчання і виховання дітей. В.О.Сухомлинський наголошував, що процес

пізнання навколишньої дійсності є незалежним емоційним стимулом думки.

Для дитини молодшого шкільного віку цей стимул відіграє винятково

важливу роль. Результатом екологічного виховання мають стати розвинене

емоційне сприйняття, бажання активно включатись у роботу з охорони й

захисту об’єктів природи.

Створена грою творча наукова атмосфера задовольняє вікові потреби

дітей молодшого шкільного віку в пізнавальній активності і є одним із

засобів формування в учнів екологічної культури.

Таким чином, вміло використовуючи ігрові методи навчання на різних етапах

уроку, можна сприяти стимулюванню пізнавального інтересу учнів. Новизна

змісту матеріалу, який вивчається, різноманітність форм опитування,

перевірка знань і пояснення нового матеріалу, емоційний тонус учнів,

емоційність самого вчителя, взаємна підтримка вчителя і учнів, змагання і

заохочення – наявність усіх цих факторів забезпечується правильним

використанням ігрового матеріалу на уроці.

59

2.5. Виховання любові до природи у молодших

школярів під час екскурсій

Екскурсія як форма екологічного навчання.

Екскурсія – це форма організації учбово-виховного процесу, яка дозволяє

проводити спостереження, а також безпосередньо вивчати різні предмети,

явища і процеси в природних або штучно створених умовах. Екскурсії мають

велике пізнавальне і виховне значення. Вони конкретизують, заглиблюють,

розширюють знання учнів. На екскурсіях учні перевіряють на практиці

багато теоретичних знань і переводять їх в уміння і навики. Ми живемо в

безпосередній близькості до природи, природною лабораторією, що є, для

екологічного виховання. Наше завдання – донести до розуму і сердець

молодших школярів, що від стану навколишнього середовища залежить стан

здоров'я і природи, і людини .

У 1 і 2 класах чотирилітньої початкової школи екскурсії направлені на

формування загальних природознавчих уявлень. В курсі «Ознайомлення з

навколишнім світом» передбачені наступні екскурсії: при вивченні теми «Що

нас оточує» - екскурсія з метою ознайомлення з найближчим природним

оточенням, суспільним життям, працею людей в місті; при вивченні теми

«Рідний край» екскурсії проводяться в різний час роки (осінь, зима, весна).

На них учні знайомляться з природою і працею людей, з поверхнею і

водоймищами краю.

В курсі «Природознавство» на екскурсіях продовжується формування знань

про предмети і явища природи, початі на заняттях по ознайомленню з

навколишнім світом. Програмою 3 класи при вивченні теми «Природа і ми»

(1999) передбачені наступні екскурсії: природа навколо нас (об'єкти живої і

неживої природи); зміни в природі під впливом людини; охорона природи

(лісорозсадник, ботанічний сад, екологічна стежка).

60

У 4 класі при вивченні теми «Збережемо природу свого краю» екскурсії:

рослини і тваринні ліси; рослини і тваринні луги; рослини і тварини

водоймища.

Але важливе значення на екскурсіях приділяється екологічному навчанню:

виявляються негативні зміни в природному оточенні, що є результатом

господарської діяльності і особистої поведінки людей (повітря, вода,

рослини, тварини); систематизувалися і розширюються знання про охорону

природи; розкривається роль природи в житті людини; систематизувалися

уявлення про взаємозв'язки в природі. Завдяки екскурсіям цей матеріал стає

доступне для молодших школярів .

Під впливом естетичних вражень, знань, яких діти набувають на екскурсіях,

істотні зміни зазнає відчуття любові до рідної природи: з простого милування

її красою воно переростає в дієву силу. Для формування такого відношення

до навколишнього світу необхідна єдність відчуттів, знань, дій. Показником

активної любові молодшого школяра до природи є, перш за все, дбайливе

відношення до її багатств. З перших років життя дитина привчається берегти

рослини, — не тільки вирощені людиною, але і дикорослі, засвоює правила

— не ламати вітки кущів і дерев, не викоріняти квіти і трави, не затоптувати

їх, збирати тільки опале листя, жолуді, шишки і так далі.

Доступна дітям турбота про птахів. На прогулянках і екскурсіях вони

збирають ягоди калини, горобину, насіння трав (подорожника, лободи,

реп'яха), заготовлюючи корм для зимуючих птахів. У холодну пору року

стежать за годівницями: очищають їх від снігу, підсипають запасене насіння.

Старші дошкільники можуть підгодовувати птахів не тільки на ділянці, але і

в саду, що знаходиться неподалеку, сквері, лісі .

Дієва любов до природи має на увазі участь в її перетворенні. Школярі під

час екскурсій трудяться разом з дорослими, озеленяючи і упорядковуючи

своє місто, село. У парку, сквері, саду вони збирають зрізані гілки, сухе

листя, підгортають саджанці, допомагають висаджувати розсаду. У

виховному відношенні спільна робота з дорослими дуже цінна. У її процесі

61

складаються сприятливі умови для правильного відношення до праці,

природи, для формування працьовитості, трудових навиків. Діти

привчаються добиватися результатів, відчувають себе учасниками

сьогодення справи.

Природа - невичерпне джерело, з якого діти можуть обирати предмети для

спостережень, ігор, праці. Збагачуючи здорові інстинкти дитини, природа

задовольняє її основний інтерес до діяльності та творчості. Є.І. Тихеєва

особливо підкреслювала значення природи у вихованні в силу доскональної

наочності. Розвиток дитини в ранню пору життя відбувається на основі

планомірного розширення кола її уявлень, які вона сприймає за допомогою

зовнішніх відчуттів.

Ступінь ясності уявлень безпосередньо залежить від міри участі більшого

числа зовнішніх відчуттів та міри активності дитини в процесі пізнання.

Адже активність дитини в процесі пізнання дозволяє під час сприймання

користуватися органами чуттів. Формування пізнавальних інтересів також в

значній мірі визначається характером активності дитини в процесі пізнання.

Ознайомлення дітей з природою - одно із головних засобів їх розвитку. В

процесі його розширюється орієнтація дітей в навколишньому середовищі,

формуються пізнавальні здібності, виховується відповідне відношення до

природи. Ознайомлення дітей з природою пропонує дати їм відповідний

об’єм знань про предмети, явища неживої і живої природи, виховання

інтересу і любові до неї.

Щоденні прогулянки широко використовують для ознайомлення дітей

молодшого шкільного віку з природою. Вони можуть носити характер

невеликих екскурсія, під час яких вчитель проводить огляд ділянки, організує

спостереження за погодою, сезонними змінами в житті рослин і природи.

Ознайомлення дітей з природою в початковій школі вимагає постійного

безпосереднього спілкування з нею. Однією із умов, яка забезпечує це, є

організація в школі кутка природи. Працю і спостережливість дітей за

рослинами і тваринами в кутку природи організовують протягом року. Праця

62

в кутку природи проводиться щоденно в години, відведені для праці. Діти

спостерігають за рослинами і привикають до бережливого ставлення до них,

оволодівають елементарними трудовими привичками, привчаються до

спільної праці з дорослими, одне з одним, а потім самостійно.