Annotation

Утрилогії«Шляхисвободи»славетногофранцузькогописьменника,лауреатаНобелівськоїпреміїЖана-ПоляСартрарозглядаєтьсяпроблемасвободивсучасномусуспільстві,якенакладаєна індивіда численні обмеження у вигляді моральних соціальних обов’язків. Зберегти своювнутрішню свободу можна лише тоді, коли рішуче відкинути усе, що суперечить глибиннимзасадничимвимогамтвогоіснування…

«Зрілийвік»—першачастинатрилогії«Шляхисвободи»вякійзмальованоскладнийшляхдоусвідомленнясправжньоїсутностисвободи.

Жан-ПольСАРТР

ІІІІІІIVVVIVIIVIIIІХХXIXIIXIIIXIVXVXVIXVIIXVIII

Жан-ПольСАРТРШЛЯХИСВОБОДИЗрілийвікРоман

ВандіКозакевич

ІПосеред вулиці Версинґенторікса якийсь дебелий чолов'яга ухопив Матьє за руку; на

протилежномубоцітуди-сюдипоходжавхідникомполіцай.—Дайкопієчку,начальнику,яхочуїсти.Уньогобулиблизькопосадженіочійкапшукуватігуби,зротатхнулоперегаром.—А,може,випити?—поспитавсяМатьє.— Старий, Христом-богом присягаюся, — насилу обертаючи язиком, пробелькотів

чолов'яга,—оттобіхрест.Матьєнамацавукишенімонетувстосу.—Тамені,знаєш,наплювати,—сказаввін,—цеяпростотак,щобнемовчать.Іпростягнувйомустосу.— Оце ти добре діло зробив,— пробурмотів чолов'яга, спираючись об стіну. — Я хочу

побажатитобічогосьпрегарного.Чогожтобіпобажати,га?Обоєподумали,тодіМатьєсказав:—Тачогохочеш.—Гаразд,зичутобіщастя,—сказавчолов'яга.—Отак.Вінпереможнорозреготався.Матьєугледів,щополіцайужепрямуєдоних,істривожився

зачолов'ягу.—Гаразд,—мовиввін,—бувай.Іхотівбулоподатисягеть,тачолов'ягаперепинивйого.—Щастя,—м'якосказаввін,—одногощастязамало.—Ну,добре,ащожіщетреба?—Яосьхочуподаруватитобі…—Аяосьзачинютебевхурдигузажебрацтво,—озвавсяполіцай.Вінбувгетьмолодий,зчервоноюмармизоюінамагавсявиглядатисуворо.—Тивжепівгодиничіпляєшсядоперехожих,—незовсімупевненодокинуввін.—Танежебраєвін,—хутковстрявМатьє,—мипростобалакаємо.Поліцайстенувплечимаівідійшов.Чолов'ягадобряче-такихилитався;поліцаявін,мабуть,і

непомітив.—Язнайшов,щотобіподарувати.ПодаруютобімаркузМадрида.ВіндіставзкишенізеленукарткуіпоказавїїМатьє.Тойпрочитав:«C.N.T.DiaroConfederal.

Exemplares 2.Франція, Комітет анархо-синдикалістів, 41, вулиця Бельвіль, Париж, 19».Маркубулоприклеєнопідадресою.Вонабулатежзелена,нанійстоявпоштовийштемпельМадрида.Матьєпростягнувруку.

—Дужедякую.—Таобережніш,ти!—розлютивсячолов'яга.—Це…цежізМадрида!Матьє глянув на нього: чолов'яга був схвильований і відчайдушно розмахував руками, аби

висловитите,щобуловньогонадумці.Врештіоблишивціспробиіпростовирік:—Мадрид.—Егеж.—Яхотівтудипоїхати,їй-богу.Таневдалося.Потімспохмурніві,промовивши«Зачекай-но»,помалупровівпучкамипотіймарці.—Гаразд.Тепервонатвоя.—Дякую.Матьєвжеступнувбулодекількакроків,якчолов'ягапогукав:

—Гей!—Ну?—поспитавсьМатьє.Тойпоказавмонетувстосу.—Тутякийсьбевзьдавменістосу.Виставляюром.—Танехайіншогоразу.Матьєпішовсобізякимсьневиразнимжалем.Уйогожиттібулатакапора,коливінзким

попало тинявся вулицями, гаяв час у пивничках, і пригостити його міг перший-ліпшийзнайомець.Теперзцимпокінчено:всевононідочого.Алежікумеднийцейчолов'яга.Хотів,бач,воювативЕспанії.Матьєнаддавходиіроздратованоподумав:«Такчийнак,анамнебулочогосказатиоднеодному».Віндіставзкишенізеленукартку.«ЇїнадіслализМадрида,татількинейому.Мабуть,хтосьдав.Першніжпередатицюкарткумені,вінкількаразівпомацавїї—щеб пак, це ж ізМадрида». Він пригадав обличчя того чолов'яги і вираз, із яким той розглядавмарку:внімбувякийсьчудернацькийзахват.НаходуМатьєйсобіглянувнамарку,затимпоклавкартоннийпрямокутникдокишені.Засиґналивпотяг,іМатьєподумав:«Старийвжея».

Була десята двадцять п'ять; він прийшов зарано. Не затримуючись і навіть не обернувшиголови,вінпоминувмаленькийцеглянийбудиночок.Такраємокавсежтакизирнувнанього.Увікнах було поночі, світилося тільки в кімнаті пані Дюффе. Марсель ще не може відчинитивхідні двері: схилившись надматір'ю, вона грубими чоловічими порухами укладає її у великеліжко зі старосвітськимбалдахіном.Матьєбулокепськонадуші; віндумав:«П'ятсотфранків,щобдотягнутидодвадцятьдев'ятого,десьпотридцятьфранківнащодень,навітьменше.Щожробити»?Вінобернувсяірушивназад.

У кімнаті паніДюффе зробилося темно.Щемить— і засвітилося вікноМарсель;Матьєперейшовнатойбіквулиці іпоминувбакалійнукрамницю,пильнуючи,щобнерипітисвоїминовими підошвами. Двері були трохи прочинені; він ледве штовхнув їх, і вони зарипіли. «Всереду принесу мазницю і позмащую завіси». Він увійшов, зачинив двері й поночі роззувся.Східці ледве чутно рипіли: тримаючи взуття у руках, Матьє дуже обережно прокрався ниминагору;першніжстатинасходинку,віннамацувавїїногою.«Нуйкомедія»,подумалосяйому.

Марсельвідчиниладверіщедотого,яквінпіднявсянасходовиймайданчик.Рожевапараіззапахомірисувирваласязкімнатиірозілляласявпід'їзді.Марсельодягласвоюзеленусорочку.Крізь прозору тканину він бачив ніжні обриси її опасистих стегон.Він увійшов; йому завждиздавалося, ніби він заходить умушлю.Марсель замкнула двері на ключ.Матьєпопрямувавдовеликої стінної шафи, відчинив її й поставив туди свої черевики; потім глянув наМарсель івгледів,щознеюнібинегаразд.

—Щосьсталося?—тихопоспитавсявін.—Тані,—неголосновідказалавона.—Автебе?—Всегаразд.Вінпоцілував їївшию івуста.Шияпахнулаамброю,вуста—дешевимтютюном.Матьє

вмостивсянакраюліжкаі,покиМарсельроздягалася,розглядавїїноги.—Щоцетаке?—поспитавМатьє.На коминку стояла світлина, якої він ніколи не бачив.Матьє підійшов і вздрів на знімку

худорлявудівчинузхлоп'ячоюзачіскою,котранапруженоізніченовсміхаласявоб'єктив.Нанійбувчоловічийпіджакічеревичкизпласкимизакаблуками.

—Цея,—відказалаМарсель,непідводячиголову.Матьє обернувся: Марсель закасала сорочку над своїми гладкими стегнами; вона

нахилиласявперед,іМатьєвгадувавпідсорочкоюніжніобрисиїїважкихгрудей.—Децетизнайшла?—Вальбомі.Їїзробиливлітку1928року.

Матьєдбайливозгорнувсвогопіджакайпоклавдошафи,поручізчеревиками.Вінзапитав:—Тиоцепередивляєшсяродинніальбоми?— Ні, не знаю чому, але сьогодні мені захотілося відшукати що-небудь із мого життя,

поглянути,якоюябуладотого,якзазнайомиласязтобою,колибулащеприздоров'ї.Дай-ноїїсюди.

Матьє простягнув їй світлину, й вона вирвала її у нього з рук. Він сів біля неї. Воназдригнуласяітрохивідсунулася.Марсельдивиласяназнімокізневиразноюпосмішкою.

—Отоцікаваябула,—мовилавона.Дівчина трималася дуже напружено, притулившись до садової огорожі. Рот у неї був

розтулений,вонатежначебтоказала:«Отовжеяцікава», зтієюжнезграбноюрозв'язністю,зтоюжтакискромноюсміливістю.Оттількивонабуламолодайхудорлява.

Марсельструснулаголовою.—Цікаво!Цікаво!Цю світлину зробив уЛюксембурзькому саду один студент-фармацевт.

Бачишцюблузкунамені?Япридбалаїїтогождня,бовнеділюмалабутивеликапрогулянкавФонтенебло.Божежмій!..

Знеюнапевнещосьтрапилося:щеніколи їїпорухинебулитакі гарячкові, а голостакийгрубий,такийчоловічий.Вонасиділавглибинірожевоїкімнатинакраюліжка,гіршеніжгола,бо геть беззахисна, ніби ваза із порцеляни, й було прикро чути, як розмовляє вона грубимчоловічимголосоміяктхневіднеїважкимгнітючимдухом.Матьєвзявїїзаплечійпригорнувдосебе.

—Тишкодуєшзатієюпорою?Марсельсухопосміхнулася.—Тазанеюні,яшкодуюзатимжиттям,якемогловменебути.Вонасамепочаластудіюватихімію,іхворобаобірваланавчання.«Здається,вонасердитана

мене»,подумавМатьє.Вінужерозтуливбулорота,щобпоставитизапитання,тапобачивїїочійзамовк.Вонадивиласяназнімок,йобличчяїїбулосумнеінапружене.

—Япогладшала,правдаж?—Правда.Вонастенулаплечимайкинуласвітлинуналіжко.Матьєподумав:«Вонойправда,життяв

неї не склалося». Він хотів було поцілувати її в щоку, та вона м'яко, з нервовим сміхомвідсунуласявіднього.Вонасказала:

—Цебулодесятьроківтому.Матьєподумав:«Янічогісінько їйнедаю».Вінприходивдонеїчотириразинатиждень,

детальнорозповідав їйпросвої справи;поважним і трохивладнимголосомвонадавалайомупоради;частовонаказала:«Яживучужимжиттям».Вінзапитав:

—Щотиробилавчора?Виходиланалюди?Марсельзробилавтомленийокруглийжест.—Ні,ябуластомлена.Трохипочитала,тамамаввесьчасдіставаламенекрамницею.—Асьогодні?— Сьогодні виходила, — похмуро відказала вона. — Захотілося подихати повітрям,

побачитилюдей.ЯпройшлааждовулиціҐьоте,трохирозвіялася;крімтого,яхотілапобачитисязАндре.

—Побачилася?—Так,хвилинізп'ять.Колиявийшлавіднеї,почавсядощ,дивнийусе-такицейчервень,та

щейулюдейбулиякісьмерзенніпики.Явзялатаксіівернуласядодому.Вонам'якоспиталася:—Ати?

Матьєнемавбажаннярозповідати.Вінсказав:—Учораходивдоліцею,прочитавостаннілекції.ОбідавуЖака,якзавжди,цебуланудота.

Сьогодні вранці заглянув у бухґалтерію дізнатися, чи не виплатять мені який-небудь аванс;виявилося, що це неможливо. Проте в Бове я все-таки владнав це діло з управителем. ПотімбачивсязІвіш.

Марсельпідняла брови і глянулана нього.Матьє не любив говорити з неюпро Івіш.Віндодав:

—Воназаразукепськомугуморі.—Чому?ГолосМарсель зміцнів, і її обличчя набрало розсудливого, чоловічого виразу; тепер вона

скидаласянагладкоголевантинця.Вінпроцідивкрізьзуби:—Їйдоведетьсяперескладатиіспити.—Тижказав,щовонапрацювала.—Тавонотак…насвійлад,себтоцілігодинибезрухусиділанадрозгорнутоюкнижкою.

Але ти ж знаєш, яка вона: у неї свої дивацтва, як у тих, що несповна розуму. У жовтні вонапречудово вивчила ботаніку, екзаменатор був задоволений; а потім зненацька побачила себезбоку,яквонасидитьпередлисимчолов'ягоюіговоритьпрокишковопорожнинних.Цевидалосяїйкумедним,вонаподумала:«Плюватименінакишковопорожнинних», ітойчолов'ягабільшеневитягізнеїжодногослова.

—Чуднаякасьпанночка,—замисленомовилаМарсель.—Принаймні,—провадивМатьє,—ябоюся,щобвоназновнеповторилацьогофортеля.

Абонеутнулащечогось,отпобачиш.Йогобайдужийпоблажливийтон,—хібаценебрехня?Вінвиражавусе,щоможнасказати

словами.«Алежцетількислова»!Якусьхвилювінвагався,потімзбентеженопонуривголову:Марсельзналапройогопочуття

доІвіш;вонамогланавітьзмиритисязтим,щовін їїлюбить.Вимагалавоналишодного:щобпро Івіш він говорив саме отаким тоном.Матьє знай гладивМарсельпо спині, й вонапочалакліпати очима: вона любила, коли він отак пестив її, особливо там, де поперек, і поміжлопатками.Тараптомвонавивільнилася,іїїобличчяствердло.Матьєсказавїй:

—Послухай,Марсель,менінаплювати,провалилася Івішна іспитахчині, длямедицинивонагодитьсянебільше,ніжя.Навітьякщоїйпощаститьскластиботаніку,тонаступногороку,під час першого ж розтину в морзі, у неї голова обертом піде, і більше її й ноги не буде нафакультеті.Таякщозаразнічогоневийде,товонавчинитьдурницю.Уразіпровалуродинавженедозволитьїйпочинатинаново.

Марсельзапиталайогорізкимголосом:—Якуцедурницюмаєштинаувазі?—Танезнаю,—збившисьізплигу,відказаввін.— Оно воно що! Я добре тебе знаю, друже мій милий. Ти не наважуєшся собі про це

зізнатися, але боїшся, щоб вона часом не прошила кулею свою шкуру. І він ще каже, нібиненавидитьромантику.Скажинамилість,тищо,небачив,якавнеїшкура?Таїїможнапальцемпрохромити.Ітигадаєш,нібиляльказотакоюшкуроюбуденівечитиїїпостріломізревольвера?Уявляю собі, як сидить вона на стільці, коси падають на обличчя, і зачакловано дивиться намалесенькийбравнінґ,щолежитьпереднею…це,знаєш,дужепо-російському!Тауявитисобіщещось—ні,нійщеразні!Револьвер,мійлюбий,зробленодлятакоїкрокодилячоїшкури,якнаша.

ВонаприклаласвоюрукудорукиМатьє.Шкіравньогобулабіліша,ніжуМарсель.—Бач,любий,мояшкураскидаєтьсянасап'ян.

Вонарозреготалася.—Тобінездається,щоябільшпридатнадлятого,абизробитисямовдрушляк?Уявляюсобі,

яка гарна діра може бути під моєю лівою груддю, з рівненькими, гладенькими, червонимикраями.Нічогопотворноговцімнебуде.

Воназнайсміялася.Матьєпоклавдолонюнаїївуста.—Замовкни,тижрозбудишстару.Воназамовкла.Вінсказавїй:—Титаканервова!Вонанічогоневідповіла.Матьєпоклавдолонюнаїїногуілегенькопогладив.Вінлюбивце

тіло, м'яке, неначе масло, з тоненькими волосинками, що пружинили під його пестощами.Марсельіневорухнулася:вонадивиласянайогоруку.ВрештіМатьєзабравїї.

—Погляньнамене,—сказаввін.Вмитьвінуздрівтемніколаунеїпідочима,їїпогордливийпогляд,вякомучитавсявідчай.—Щозтобою?—Нічого,—відказалавона,одвернувшись.З нею завжди було так: вона мов пружина. Незабаром вона не зможе стримуватися— і

вибухне.Нічогоневдієш,требачекатицьогомоменту.Матьєнелюбивцихбезгучнихвибухів:пристрастьбуланедляцієїкімнати-мушлі,позаяктутвисловлюватиїїтребабулодужетихоіневимахуючи руками,щоб не збудити пані Дюффе.Матьє підвівся, підійшов дошафи і дістав зкишенікартоннийпрямокутник.

—Осьпоглянь.—Щоце?—Йогодавменіякийсьчолов'яганавулиці.Вньогобуласимпатичнамармиза,тожяйому

підкинувтрохигрошенят.Марсельбайдужевзялакартку.Матьєпочувавсятак,нібивонизтимчолов'ягоюпов'язані

якоюсьзмовою.Віндодав:—Знаєш,дляньогоцещосьважило.—Вінанархіст,чищо?—Хтозна.Вінхотівбулопригоститимене.—Тивідмовився?—Егеж.—Ачому?—недбалопоспиталасяМарсель.—Цебулобцікаво.—Овва!—сказавМатьє.Марсельпіднялаголову,короткозороінасмішкуваторозглядаючистінногогодинника.—Цікаво,—сказалавона,—щоменедратує,колитирозповідаєшменіотакіречі,якоце

зараз.Утвоємужиттіповнісіньковтраченихнагод.—Тиназиваєшцевтраченоюнагодою?—Авжеж.Колисьтичоготількинедавби,щобспровокуватиотакузустріч.—Може,трохизмінився,—сумирновідказавМатьє.—Яктигадаєш?Може,япостарів?—Тобітридцятьчотирироки,—простосказалаМарсель.Тридцятьчотирироки.МатьєподумавпроІвішівідчувякусьдосаду.—Тапевно…Знаєш,янедумаю,щопричинавцім,радшецечерезделікатність.Розумієш,

яневкурсіусіхоцихсправ.—Заразтакрідкобуває,щобтибувукурсічого-небудь,—мовилаМарсель.Матьєхуткодокинув:—Втім,вінтежбувневкурсі:напідпиткузавждитягненапатетичнийтон.Аменіценідо

чого.

Він подумав: «Це не зовсім правда: не такий уже я і розважливий». Йому хотілося бутищирим.МатьєіМарсельдавновжедомовилися,щорозповідаютьодинодномупровсе.

—Це…—почавбуловін.ТаМарсельзасміялася.Тихейніжнетуркотіння,яктоді,коливонагладилайогопоголові,

примовляючи:«Мійсердешнийхлопчино».Однаквиглядунеїбувнелагідний.—Впізнаютебе,—мовилавона.—Твійстрахпередпатетикою!Нутойщож?Тижмігби

побутитрохипатетичнимізцимчоловіком?Щовцімпоганого?—Тайщоцеменідалоб?—поспитавсяМатьє.Вінзахищався,аценаньогонесхожебуло.Марсельнелюб'язнопосміхнулася.«Вонадошкуляємені»,спантеличеноподумавМатьє.На

душівньогобулосумирно,вінтрохиотупівівзагалібувудобромугуморі,тожйомунехотілосясваритися.

—Послухай-но,— сказав він,— ти дарма робиш бозна-що із цієї історії. Передовсім уменепростонебулочасу:япоспішавдотебе.

—О,тимаєшслушність,—сказалаМарсель.—Цедрібниця.Тутнемаєпрощойбалакати,грішцінайому…Алевсежтакицесимптоматично.

Матьєздригнувся:абилишвонаневживалаоціогидніслівця.—Нудобре,нехай,—погодивсявін.—Іщожтивцімтакогопобачила?— У всьому винна твоя знаменита тверезість… Ти кумедний, мій друже, ти настільки

боїшсяпошитисявдурні,щовідмовляєшсявіднайкращоїпригоди,абилишнезбрехати.—Тавонотак,—потвердивМатьє,—тидобрецезнаєш.Мипроцевжедавноговорили.Вінвважав,щовонанесправедлива.Оцю«тверезість»(вінстрахякненавидівцеслово,та

Марсельзякогосьчасувикористовувалайого.Минулоїзимиїїулюбленимсловомбув«поспіх»;оціслівцятрималисявнеїнедовше,ніжодинсезон),цютверезістьвоникультивувалиразом,вонивідповідализанеїоднепередодним,цебулаглибиннасутністьїхньоїлюбови.КолиМатьєвзявнасебезобов'язанняпередМарсель,вінназавждивідмовивсявіддумокпросамотність,відсвіжих тінистих і скромних думок,що прудкошугали колись у ньому, немов рибини. Він міглюбитиМарсель тільки з усією тверезістю: вона була його тверезістю, його товаришем, йогосвідком,йогопорадницею,йогосуддею.

—Якбиязбрехавсобі,—сказаввін,—томеніздавалосяб,щоводночасябрешуйтобі.Дляменецебулобнестерпно.

—Егеж,—сказалаМарсель.Переконаностивнійневідчувалося.—Тинепереконанавцьому?—Тані,—м'яковідказалавона.—Думаєш,ябрешу?—Ні… врешті, в цьому ніколи не можна бути певним. Та я не про це. Знаєш, прощо я

думаю?Щотисебетрохистерилізуєш.Якразсьогодніяпроцеподумала…О,втобіусечистеіохайне, усе пахне білиною, наче тищойно із лазні. От тільки тобі бракує тіні. Немає нічогозайвого,хисткого,темного.Надтовжесвітлевсе.Йнекажи,щоробиштицезадлямене:тинасвоємуконику,втебесмакдосамоаналізу.

Матьє був збентежений. Марсель часто бувала досить жорстка з ним; вона завждитрималасянасторожі,булатрохиаґресивна,трохинедовірлива,іякщоМатьєнепогоджувавсязнею,точасторозглядалаце,якспробупідкоритиїї.Тазнеюрідкобувалотак,якоцезараз,аджевонахочерозізлитийого.Іпотімцефотоналіжку…ВінстурбованорозглядавМарсель:щенаприйшовчас,коливоназважитьсяговорити.

—Недужейцікавоменідосліджуватисебе,—простосказаввін.

—Я знаю,—відказалаМарсель,—таценемета, це засіб.Щоб звільнитися від самогосебе:дивитисянасебе,судитисебе—цетвояулюбленапозиція.Дивлячисьнасебе,тиуявляєш,щотинете,нащозараздивишся,щотиніщо.Посуті,цетвійідеал:бутинічим.

—Бутинічим,—повільноповторивМатьє.—Ні.Ценете.Я…яхотівбизалежатитількивідсебе.

—Так,бутивільним.Гетьвільним.Цетвійґандж.—Ценеґандж,—відказавМатьє.—Це…Тихочеш,абиячинивпо-іншому?Він був роздратований: сто разів уже він пояснював цеМатьє, й вона знала,що це йому

найближчедосерця.—Якби…якбияненамагавсяпримірятисвоєіснуваннянасебе,товоноздавалосябмені

абсурдним.Марсельприбралавпертого,насмішкуватоговиразу.—Авжеж,авжеж…цетвійґандж.Матьє подумав: «Вона діє мені на нерви, корчачи із себе отаку вереду». Та його брали

докорисумління,йвінм'якосказав:—Ценеґандж,япростотакий,якийяє.—Чомужтодііншінетакі,якщоценеґандж?—Татаківони,лишенеусвідомлюютьцього.Марсельпересталасміятися,вкутикахїївустзаляглажорсткапечальнаскладка.—Вмененемаєтакоїпотребибутивільною,—мовилавона.Матьєпоглянувнаїїсхиленуголовуівідчув,щойомунепособі:коливінбувізнею,тойого

завждипереслідувалидокорисумління,недоладні,безглуздідорікання.Йомуподумалося,щовінніколи не ставив себе намісцеМарсель: «Свобода, про яку я їй торочу, це свобода здоровогочоловіка». Він поклав їй долоню на шию і легенько стиснув пальцями цю гладку, вже трохизмарнілуплоть.

—Марсель,тебещосьрозсердило?Вонапідвелананьоготрохизбентеженийпогляд.—Ні.Обоєзамовкли.ВтіхаМатьєзосередиласявкінчикахпальців.Якразупучках.Вінлегенько

провів рукою по її спині, й Марсель опустила повіки: він бачив її довгі темні вії. Матьєпригорнув її: в цю мить він її не хотів, радше це було бажання побачити, як цей бунтівнийнепокірнийдухтане,мовкрижанабурульканасонці.Марсельпоклалайомуголовунаплече,йвін зблизька бачив її смагляву шкіру, шерехаті сині кола під її очима. Йому подумалося:«Господи,тавонажстаріє»!Атодіподумалося,щоівінстарий.Матьєякосьнезграбносхиливсянаднею:йомухотілосязабутийсебе,іїї.Та,кохаючисьізнею,вінужедавнонезабувався.Вінпоцілував її в уста: вони були в неї гарні, такі чіткі й суворі. Вона тихо відкинулася назад і,заплющивши очі, простяглася на ліжку, незграбна, змарніла; Матьє підвівся, зняв штани йсорочку,згорнувїхіпоклавуногахналіжку,потімлігбілянеї.Тапобачив,щоїїочірозплющенійнепорушні,воналежалаі,заклавширукизаголову,дивиласявстелю.

—Марсель,—погукаввін.Вона не відповіла; вигляд у неї був недобрий; а потім вона зненацька випросталася. Він

зновусівнакраюліжка,йомунезручнобуловідтого,щовінголий.—Атепер,—твердомовиввін,—тирозповісимені,щожсталося.—Нічого,—млявовідказалавона.— Та ні, — мовив він із ніжністю, — щось тебе гнітить. Марсель, ми що, більш не

розповідаємоднеодномупровсе?—Титутнічимнезарадиш,івонотеберозсердить.

Вінлагіднопогладивїїкоси.—Авсе-такирозкажи.—Нущож,цесталося.—Що,щосталося?—Оце!Матьєскривився.—Типевна?—Цілком.Тизнаєш,щояніколинепанікую:затримкавжедвамісяці.—Хаййомудідько!—вигукнувМатьє.Вінподумав: «Вонаповиннабула сказатименіпроцепринаймні три тижні тому».Йому

хотілосядесьподітисвоїруки:наприклад,натоптуватилюльку,талюлькабулаушафі,вкишеніпіджака.Вінузявцигарку,якалежалананічномустолику,йвідразужпоклавїїназад.

—Оттак!Тепертизнаєш,щосталося…—сказалаМарсель.—Щобудеморобити?—Ну,гаразд…мийогопозбудемося,правдаж?—Добре.Вменеєадреса,—сказалаМарсель.—Хтоцетобідав?—Андре.Вонатамбула.—Цетажінка,якаїїпокремсалаторік?Послухай,таїйжедовелосяпіврокуоклигувати.Я

проти.—Справді?Тихочешстатибатьком?Марсель вивільнилася й сіла проти оподаль від нього. Вигляд у неї був суворий, та не

мужній.Вонавзяласявбоки,іїїрукискидалисянадержакипорцеляновоївази.Матьєзавважив,щолице їїпосіріло.Повітрябулосолодкейрожеве, вонивдихалипахощіружі, ковтали їх; ажраптомцесіреобличчя,непорушнийпогляд,—здавалося,вонащосилистримуєкашель.

—Зачекай,—сказавМатьє,—ценадтонесподіванодлямене:требаподумати.РукиМарсельпочалитремтіти;знесподіванимшаломвонапромовила:—Янепотребуютвоїхроздумів,нетобіпроцедумати.Вона обернула голову і подивилася на нього. Її погляд спинився на шиї, плечах, животі,

потімковзнувнижче.Воназдивувалася.Матьєзашарівсяізвівколінадокупи.—Тинічимнезарадиш,—повторилаМарсель.Ідокинулазпохмуроюіронією:—Теперце

жіночеділо.Вимовившиостанніслова,їївустастислися—лискучо-бузкові,вони,здавалося,поїдалице

попелясте лице, немов яскраво-червона комаха. «Вона почувається упослідженою,—подумавМатьє,—вонаненавидитьмене».Рожевамлаукімнаті зненацьканемовбирозтанула;поміжпредметами зазяяла незмірна порожнеча. Матьє подумав: «І причиною цьому я»! Лампа,дзеркало з олив'яними відблисками, годинник на коминку, крісло, прочиненашафа зненацькавидалисяйомубезжальнимимеханізмами:їхзавели,ітеперїхнєхисткеіснуваннятриваловційпорожнечізнепохитноювпертістю,немовмеханізмкатеринки,якабезугавувиграєівиграєвсетужмелодію.Матьєстрепенувся,немовбинамагаючисьвирватисязобіймівцьогозловісного,затхлогосвіту.Марсельіневорухнулася,вонавседивиласянайогопахінатупровиннуквітку,щотаксумирноіневинноспочиваласобіміжйогостегнами.Вінзнав,щоїйхочетьсякричатиіплакати, та вона не буде цього робити, тому що боїться збудить пані Дюффе. Він зненацькаобняв її за стан і пригорнув.Вона припала до його плеча і схлипнула без сліз три чи чотирирази.Цебуловсе,щомоглавонасобідозволити—бурябезгрому.

Коливонапідвелаголову,товжезаспокоїлася.Розсудливимголосомвонасказала:—Даруймені,друже,требабулорозрядитися:зсамісінькогоранкутримаюся.Звіснож,я

тобінедокоряю.

— Ти маєш право на це, — сказав Матьє. — Мені нема чим пишатися. Це вперше…Господи,якамерзота!Явчинивдурницю,атибудешрозплачуватися.Врешті,щосталося,тотесталося.Послухай,ащоцезажінка,девонамешкає?

—ВулицяМорер,24.Здається,вонаякасьдивна.—Такяйдумав.Тискажеш,щоприйшлавідАндре?—Егеж.Вонаберевсьогочотиристафранків.Знаєш,схоже,щоцегетьнікчемнігроші,—

надиворозсудливопромовилаМарсель.—Так,ябачу,—гіркосказавМатьє,—однеслово,тобіпощастило.Він почувався незручно, немов наречений. Здоровецький незграбний хлоп'яга, та ще й

голий,завдавлихаітеперлюб'язноусміхається,щобзмуситизабутьпросебе.Тавонанемоглазабути про нього: вона бачила його білі стегна, м'язисті, трохи куці, його самовдоволену йрішучу голизну. Це було якесь ґротескне марення. «На її місці мені захотілося б кулакамигамселитицем'ясистеодоробало».Вінсказав:

—Оцеменейнепокоїть:воназамалобере.—Красненько дякую,— відказалаМарсель.—Слава богу,що вона так мало просить: у

менеякраз єчотирисотні,длякравчині, тавона зачекає. І знаєш,—додалавонатвердо,—япереконана,щовонапотурбуєтьсязамененезгірше,ніжутихславетнихпідпільнихклініках,дезтебезлуплятьчотиритисячіфранків.Утім,внаснемаєвибору.

—Внаснемаєвибору,—повторивМатьє.—Колитийдешдонеї?—Завтраопівночі.Здається,вонаприймаєтількивночі.Дивачка,егеж?Гадаю,вонатрохи

несповна розуму, та це якраз і добре, черезмаму.Вдень вона у ґалантерейній крамниці; вонамайженеспить.Заходишчерездвір,бачишсвітлопіддверми,значить,вонатам.

—Гаразд.—сказавМатьє,—ясампідутуди.Марсельприголомшеноподивиласянанього.—Зглуздуз'їхав?Вонавиженетебегеть,приймезанишпоркузполіції.—Всеоднояпіду,—повторивМатьє.—Аленавіщо?Йщотиїйскажеш?—Яхочу глянути, як там, причомуна власні очі.Якщоменіне сподобається, ти тудине

підеш.Янехочу,щобтебепокалічилаякасьстаравідьма.Скажу,щоприйшоввідАндре,щовменеєподруга,уякоїпроблеми,алезаразвонахворієнаґрипабощосьтаке.

—Апотім?Кудияпіду,якщотамнічогоневийде?— У нас ще є кілька днів, аби розглядітися, правда ж? Піду завтра до Сари, вона таки

напевнезнаєкогось.Пам'ятаєш,вонаспочаткунехотіладітей.Марсельначебторозслабилася,вонапогладилайогопопотилиці.— Ти такий хороший, мій друже, не знаю до ладу, що ти надумав, та, бачу, щось хочеш

зробитидлямене;ти,мабуть,ладеніпідножалягтизамістьмене,егеж?—Вонаобнялайогозашиюсвоїмипрегарнимирукамиідодалакомічнопокірливимтоном:

—ЯкщотипопросишСару,то,їй-богу,вонатобінараєякого-небудьжида.Матьєобнявїї,йвонагетьрозм'якла.Відтакпромовила:—Милиймій,милиймій.—Знімисорочку.Вона послухалася, й він повалив її на ліжко; він пестив її груди.Матьє любив ці великі

сторчакуваті пипки з припухлими колами.Марсель зітхала, заплющивши очі, покірна й уся впередчутті.Таповікиїїбулипримружені.Ось-осьповиннабуланакотитисяпристрасть,Матьєвже відчував, як вона лежить на ньому, ніби тепла долоня. І раптом йому подумалося: «Вонавагітна».Вінзновусів.Уголовійоговсещегучалаякасьпронизливамузика.

—Послухай,Марсель,сьогодніневийденічого.Минадтовжесхвильованіобоє.Вибач.

Марсель щось сонно пробурмотіла, тоді раптом підвелася і занурила обидві руки в своїкоси.

—Якхочеш,—мовилавонакрижанимтоном.Ітрохилюб'язнішедокинула:— По суті, ти маєш рацію, ми надто перенервували. Я чекала твоїх пестощів, та

підозрювала,щонічогоневийде.—Шкода!—зітхнувМатьє.—Вонотакісталося,йнамуженемачогобоятися.—Знаю,тахібажцьогохотілося.Незнаю,яктобійсказати,алетизавждитрохинаганяв

наменестраху,міймилий.Матьєпідвівся.—Гаразд.Підуядотієїстарої.—Ага.Ізателефонуєшменізавтра,яктам.—Азавтраввечеріминепобачимося?Такбулобпростіше.—Ні,завтраввечерініяк.Якхоч,топіслязавтра.Матьєнадівсорочкуіштани.ТодіпоцілувавМарсельувічі.—Тинегніваєшсянамене?—Тиневинен.Цесталосявпершезасімроків,тобінемачогособідорікати.Аянеогидна

длятебе?—Тизглуздуз'їхала.—Знаєш,часомясамасобіогидна,меніздається,нібиясталакупоюякогосьїдла.— Крихітко моя, — ніжно мовив Матьє, — моя маленька бідолашко. За тиждень усе

владнаємо,обіцяютобі.Вінтихопрочинивдверій,тримаючиврукахчеревики,вислизнувізкімнати.Насходовому

майданчику він озирнувся: Марсель все ще сиділа на ліжку. Вона усміхалася йому, та Матьєздавалося,нібивонатримаєнаньогоуразу.

***

Напруженнявочахущухло,йтепервонимогливільнорухатисятуди-сюди.Марсельвженедивилася на нього, і йому не треба було стежити за своїм поглядом. У темному вбранні йоповита ніччю, його провинна плоть почувала себе під захистком, потроху до неї зновуповерталося тепло і невинність, вона знову оживала під грубим сукном убрання. Мазницю,думавМатьє,требавзятипіслязавтрамазницю,якбинезабутисяпронеї?Нарештівінбувсам.

Він зупинився, мов поцілений громом: таж неправда, не сам він,Марсель не відпустилайого, вонадумаєпронього, думає: «Мерзотник, він зробивменіце, він забувсявмені, немовдитина,щовробиласяуліжку».Хочякбивінгнавпустельноювулицею,темний,безімени,посамісіньку шию закутаний в одяг, та від цього йому не втекти. Марсель зосталася десь там,позаду, зі своїми лихом і наріканнями, й він її нітрохинепокинув: він тежбув у тій рожевійкімнаті, голий ібеззахиснийпередцієюважкоюпронизливістю,щобентежилащедужче,ніжпогляд.«Єдинийраз»,розлюченопромовиввін.Півголосомповторив,щобпереконатиМарсель:«Один-єдинийраз засімроків!»Марсельнедаласебепереконати:воназосталасявкімнатійдумалапроМатьє.Воназасуджувалайненавиділайого,тамутиші,йцебулотакнетолерантно.Віннемігзахиститисебе,немігнавітьзатулитидолонямисвійпах.Длякогожіщемігбивініснуватизотакоюсилою…ЖакзОдеттоюсплять;Даніельп'янийабожнапідпитку.Івішніколинедумаєпровідсутніх.Може,Борис…ТасвідомістьБориса—цевсьоголишкрихітна іскра,вонанічогонемоглавдіятисупротицієїшаленоїйнепорушноїтверезости,щочарувалаМатьє

навідстані.Нічоповиламорокомчиневсідуші:МатьєбувнаодинцізМарсель.Подружняпара,тайгоді.

УКамюсвітилося.Господарставивстільціодиннадругий;служницячіплялавіконницюдодверної стулки.Матьєштовхнув другу стулку і ввійшов досередини. Йому хотілося, щоб йогобачили.Вінсперсяліктяминашинквас.

—Добривечірусім.Господар глянув на нього. Якийсь кондуктор пив перно, насунувши на очі козирок свого

кашкета. Свідомості. Свідомості, привітні й неуважні. Кондуктор збив кашкет на потилицю ізиркнувнаМатьє.ДушаМатьєвідпустилайогоірозчиниласявпросторіночі.

—Кухольпива.—Щосьрідковизаходите,—мовивгосподар.—Аленетому,щонехочупити.—Тайправда,хочетьсяпить,—устрявкондуктор.—Таке,начевжелітоврозпалі.Вонизамовкли.Матьєбувзадоволений,томущоподеколивонизиркалинанього.Вінбачив

удзеркалісвоєобличчя,блідеікругле,воноколивалосятам,неначеусріблястомуморі:вКамюзавждиздавалося,нібизаразчетвертаранку,черезцесвітло,сріблястуімлу,щозастилалаочійвибілювала обличчя, руки, думки. Він пив. Він думав: «Вона вагітна. Диво якесь: мені всездається,нібиценеправда».Всевоновидавалосяйомуразючиміґротескним,якотобуває,колипобачишдідазбабою,щоцілуютьоднеодноговуста:післясемироківтакогопромахунеможнабулодопускати.«Вонавагітна».Вїїчеревікрихітнийсклистийзгусток,щопомалуроздувається,ажврештібудезавбільшкизоко:«Воноростепоміжусякоїгидотивїїживоті,воноживе».Вінуздрів довгу шпильку, що навпомацки рухалася у темряві. Почувся невиразний звук, і око,репнувши,вибухнуло:залишаєтьсялишесуханепрозораобслона.«Вонапідедотієїстарої,вонадасть понівечити себе». Він відчув, ніби його просякнуто трутизною. «Все гаразд». Вінстрепенувся:всецебулиблідідумки,ті,щоприходятьочетвертійгодинінадранком.

—Допобачення.Вінзаплативіподавсягеть.«Якжецесталося?»Вінпростувавтихо,намагаючисьусезгадати.«Двамісяцітому…»Він

гетьнічогонепам'ятав, здається,тобулонадругийденьвеликодніхсвят.Він,якзавше,обнявМарсель,відніжности,звичайнож,відніжности,аневідбажання,—атепер…Вінпошивсявдурні.«Дитина.Хотівпринестиїйутіху,азробивдитину.Янетямив,щоробив.Теперявіддамчотириста франків тій бабі, й вона застромить своє знаряддя між ногиМарсель і почне тамшкребти;життяпідесобі,якіприйшло;аязостанусяйолопом,якідотого;руйнуючицежиттябільше,ніжвитворюючийого,ятакінезбагну,щожнакоїв».Вінледвепосміхнувся.«Аінші?Ті,щосерйозновирішилизробитисябатькамиіпочуваютьсядавальцяминовогожиття—чижрозуміють вонищось краще, ніж я, коли дивляться наживіт своєї дружини?Вони робили ценаосліп, хутко орудуючи своїми штукенціями. Решта відбувається у пітьмі, в желатині, як уфотоґрафії.Все відбуваєтьсябезних».Він зайшовудвір і побачив,щопід дверима світиться.«Цетут».Йомубулосоромно.

Матьєпостукав.—Хтотам?—поспиталисязадверима.—Яхотівбизвамипобалакати.—Отакійпорінеходятьбалакати.—ЯвідАндреБеньє.Дверіпрочинилися.Матьєугледівжовтепасмокісічималуносяку.—Що вам треба? Як хочте накликать на мене поліцію, то дарма стараєтесь: правил я

дотримуюся. Якщо мені до вподоби, то я маю право тримати у себе світло ввімкнутим хоч

всенькуніч.Колижвиінспектор,топокажітьпосвідку.—Янезполіції,—сказавМатьє.—Уменепроблеми.Менісказали,щоможназвернутися

довас.—Зайдіть-но.Матьє ввійшов досередини.Стара була в чоловічихштанях і в блузці з блискавкою.Вона

буластрашеннохуда,погляднастороженийітвердий.—ВизнаєтеАндреБеньє?Вонасердитодивиласянанього.—Авжеж,—відказавМатьє.—ВонаприходиладовасторікпередРіздвом,бовнеїбули

неприємності;їйнездужалося,йвичотириразиходилиїїдоглядати.—Нуйщо?Матьєдививсянаїїруки.Рукичоловіка,душогуба.Вонибулипорепані,зкороткозрізаними

чорними нігтями, геть у близнах і подряпинах. На першій фаланзі великого пальця виднівфіолетовий синець і грубий чорний струп. Матьє здригнувся, коли на думку спала ніжнесмагляветілоМарсель.

—Прийшовянечерезнеї,—озвавсявін,—ачерезїїподругу.Старакороткозареготалася.—Впершебачутакогонахабу—прийшовіпишаєтьсятутпередімною.Янехочуматиділо

зчоловіками,втямив?Укімнатістоявбезлад,тамбулострахякбрудно.Скрізьвиднілиякісьящики,накахляній

долівціваляласясолома.НастоліМатьєзавваживпляшкузромомінедопитушклянку.—Яприйшов,боменепослаламояподруга.Вонасьогоднінеможеприйтиіпослаламене

домовитися.Дверівглибинікімнатибулипрочинені.Матьємігзаприсягтися,щозанимихтосьє.Стара

сказалайому:—Сердешнідурепи,їмпростоклепкибракує.Татількиглянутинавас,ізразужвидно,що

ви з тих типів, які завдають лиха, трощатьшклянки і шибки. І попри це вони довіряють вамнайдорожче,щовнихє.Адаліотримуютьте,щозаслужили.

Матьєзалишавсяввічливим.—Яхотівбиглянути,девиоперуєте.Старалютойнедовірливозиркнуланього.—Ні,послухатитільки!Хтоцевамсказав,щояоперую?Прощовиторочите?Кудивиноса

свого пхаєте, га?Якщо ваша подруга хоче мене бачити, то нехай приходить. Я хочумати ділотількизнею.Витямили,щоробите?Авона,тямилавонабодайщо-небудь,коливіддаласебеувашілапи?Визавдалиїйлиха.Отак.Атеперпобажайтемені,щобясправиласяспритніше,ніжви,—цевсе,щоможуявамсказати.Бувайте.

—Бувайте,пані,—відказавМатьє.Вінвийшовзкімнати.Йомуполегшало.ВінпомалупопрямувавдоОрлеанськогопроспекту;

впершеодтоді,яквінпокинувМарсель,вінзмігдуматипронеїбезтривоги,безжаху,зніжнимсумом.«ПідузавтрадоСари»,подумаввін.

ІІБорисдививсяначервонукартатускатеркуіміркувавпроМатьєДелярю.Віндумав:«Цей

Матьєхлопецьхочкуди».Оркестрпереставграти,повітрябулогетьголубе,людигомонілиміжсобою.ВційтісніймаленькійзаліБорисзнавусіх:цілюдинеприходилисюдиповеселитися;вониприходилипісляроботи, вонибулиповажнійхотіли їсти.Неґр,що сидівнапротиЛоли,співав у «Парадизі»; шестеро хлопців у глибині зали зі своїми подругами були музики із«Ненетт». Щось таки перепало їм, якийсь несподіваний успіх, може, анґажемент на літо(позавчора вони невиразно говорили про кабаре в Константинополі), бо, хоч і скупенькізазвичай,сьогоднівонизамовилишампанське.Борисугледівібілявку,якавиступалав«ЛаЯва»зматроськимтанком.ВисокийхудорлявийчоловікізсиґароювзубахбувдиректоромкабаренавулиціТолозе,якещойнозакрилапрефектурнаполіція.Подейкували,щонезабаромйогозновувідкриють,бовгосподаряєпідтримкаувищихколах.Борисгіркошкодував,щонезаглянувтуди,тожякщовоновідчинитьсязнову,обов'язковойоговідвідає.Чоловікбувізтендітнимгомиком,що здалеку мав, радше, привабливий вигляд, такий білявий, з вузьким обличчям, не дужеманірний і досить витончений. Борис не любив педерастів, бо вони ввесь час чіплялися донього, проте Івіш їх цінувала, вона казала: «В цих принаймні вистачає сміливости бути нетакими,якусі».Борисповажавдумкусвоєїсестриічеснонамагавсябутизичливимдогомиків.Неґрївквашенукапусту.Борисдумав:«Нелюблюквашеноїкапусти».Йомухотілосядізнатися,щожпринеслитанцівниціз«ЛаЯва»:якусьбрунатнустраву,навзірсмаковиту.Наскатерцібулапляма від червоного вина. Гарна пляма, в цьому місці скатерка була неначе з єдвабу; Лолапосипалацемісцесіллю,вонадбайливоставиласядоречей.Сільзробиласярожева.Неправда,щосільвсотуєплями.ВінмалонесказавЛолі,щосільневсотаєцюпляму…Тадляцьоготребабуло заговорити, а Борис почував, що говорити не годен. Лола була поруч, зморена і гетьрозпашіла,таБориснемігісловапромовити,голосйогобувмертвий.«Отакимбиябув,якбизробивсянімий».Йогоохоплюваламлосназнемога,голосвитавуглибинігорла,м'який,неначевата, от тільки не міг вирватися назовні, він був мертвий. Борис подумав: «Я дуже люблюДелярю» івельмивтішився.Вінутішивсяб іщедужче,якбиневідчувавусенькимсвоїмлівимбоком,відскронідостегна,щонаньогодивитьсяЛола.Певнажріч,цейпоглядбувжагучий.Лола не могла дивитися на нього інакше. Це трохи обтяжувало його, бо жагучі поглядивимагаютьувідповідьлюб'язнихжестівабоусмішок;аБориснемігіпальцемповорухнути.Вінпочувавсяпаралізованим.Звичайно,ценемаловеликого значення:йомунетребабулобачитипоглядЛоли— він його вгадував, та, врешті, це була його справа.Сидячи в отакій позиції, зчубом,щоспадаєнаочі,вінгетьнебачивЛолу, імігприпустити,щовонадивитьсявзалу,налюдей.Борисовінехотілосяспати,вінпочувавсеберадшезбуджено,бознавуційзалівсіх;вінпобачиврожевийязикнеґра;Борисповажавцьогонеґра:якосьтойроззувся,взявпальцяминогисірниковукоробку,витягзвідтілясірника,запалив—івсеценогами.«Пречудовийчолов'яга,—захопленоподумавБорис.—отякбивсівміликористуватисяногами,якруками».Йоголівийбікболіводтого,щонаньогодивилися:вінзнав,щонадходитьмомент,колиЛолапоспитається:«Прощотидумаєш»?Він гетьнездатенбуводсунутице запитаннянапізніш, відньогоценезалежало:Лолапоставитьйогозякоюсьфатальноюнеухильністю.ВБорисабулотакевраження,нібивінупиваєтьсякрихітнимвідтинкомчасу,незмірнодорогимікоштовним.Посуті,цебулорадше приємно: Борис бачив скатерку, бачив Лолин келишок (Лола не їла; вона ніколи невечерялапередвиступомнаестраді).Вонавипила«ШатоҐрюо»,вонадужестежилазасобою,обходилася без багатьох маленьких утіх, тому що страх як боялася постаріти. В келишку іщезоставалося трохи вина, воно скидалося на запилену кров. Джаз почав грати «If moon turns

green», і Борис подумав: «А я зміг би заспівати цю мелодію»? Добре було б прогулятися вмісячну ніч вулицею Піґаль, насвистуючи якусь пісеньку. Делярю якось йому сказав: «Висвищете, немов порося». Борис подумки зареготався й подумав: «От же ж йолоп»! ЙогопереповнювалаприязньдоМатьє.Необертаючиголови,вінзиркнувубіківздрівтяжкийпоглядЛолиз-підрозкішногорудогопасмакіс.Посуті,цейпоглядможналегковитерпіти.Доситьбулозвикнутидотогоособливогопашіння,одякогошарієтьсяобличчя,коливідчуваєш,щонатебехтось палко дивиться. Борис покірно віддавав Лолиним поглядам усе своє тіло, свою худупотилицю і неуважний профіль, який вона так любила; лише такою ціною міг він глибокозаховатисяглибокоусобііперейматисясвоїмиприємнимийнезначнимидумками.

—Прощотидумаєш?—спиталасяЛола.—Ніпрощо.—Людизавждипрощосьдумають.—Ядумавніпрощо,—відказавБорис.— Навіть не про те, що тобі подобається мелодія, яку вони виконують, і ти хотів би

навчитисячечітки?—Так,прощосьподібне.—Отбачиш.Чомужтинекажешменіпроце?Яжхочузнативсе,прощотидумаєш.—Проценекажуть,вононемаєзначення.—Немаєзначення!Начеязикутебелишедлятого,щобговоритипрофілософіюзісвоїм

професором.Він глянув на неї й посміхнувся: «Я люблю її, бо вона руда і має вигляд не такої вже й

молодої».—Чуднийтихлопчина,—сказалаЛола.Борискліпнувіблагальноподививсянанеї.Віннелюбив,щобізнимпроньогобалакали;

йомузавждибулонезручно,вінгубився.Лолаздаваласярозгніваною,тацебулопросточерезте,щовонагарячейоголюбила імучиласячерезнього.Траплялисятакімоменти,коливонобулодужчевіднеї,вонабезпричининепокоїлася,розгубленодивиласянанього,незнала,щозсобоюробити, і її руки самі метушилися від хвилювання. Спочатку Борис дивувався, та потім звик.Лолапоклаладолонюйомунаголову.

—Явсепитаюсебе,щотамусередині,—мовилавона.—Вономенелякає.—Чомубце?Клянуся,тамусеневинне,—зісміхомсказавБорис.—Тавонотак,алеякбитобісказати…воноприходитьсаме,ятутніпричому,кожнатвоя

думка—цемаленькавтеча.—Вонаскуйовдилайомучуба.—Незадираймоючуприну,—сказавБорис.—Нелюблю,колименівідкриваютьлоба.Вінузявїїруку,легенькопогладивіпоклавнастіл.— Ти тут, ти такий ніжний, — сказала Лола, — здається, ніби ти зі мною, а потім

зненацьканікогонема,іяпитаюсебе,кудитиподівся.—Татутя.Лола дивилася на нього зблизька. На її блідому виду читалася сумовита великодушність,

саметакийвиглядбувунеї,коливонаспівалапісню«Людизобдертоюшкірою».Вонавипиналавуста,величезнівустазопущенимикутиками,яківінтаклюбивнаприпочатку.Одколивінвідчувїх на своїх губах, вони вражали його своєю вогкою й гарячковою голістю на цій прегарнійгіпсовіймашкарі.ТепервінвіддававперевагуЛолинійшкірі,вонабулатакабіла,щоздаваласянесправжньою.Лоланесміливопоспитала:

—Ти…тинесумуєшзамною?—Яніколинесумую.Лола зітхнула, і Борис вдоволено подумав: «Це так цікаво,що вона виглядає немолодою,

вонаніколинеговоритьпросвійвік,алетакинапевне їйдесьроків ізсорок».Вінполюбляв,щоб люди, котрі були приязні до нього, мали вигляд немолодих, це заспокоювало його. Бабільше,ценадавалоїмякоїсьтривожноїтендітности,щопопервахнепомічалася,бошкіравнихбула наче видублена. Йому захотілося поцілувати схвильоване обличчя Лоли, він подумав,щовонагетьвичерпалася,щожиттяїїнесклалосяйщовонасамотня,щедужчесамотнявідтоді,якйогопокохала: «Янічогонеможу зробитидлянеї», безнадійноподумав він.Уцюмить воназдаваласяйомустрашенносимпатичною.

—Менісоромно,—сказалаЛола.Унеїбувважкий,понурийголос,щоскидавсяначервонийоксамит.—Чому?—Ботищедитина.Вінсказав:— Це так тішить, коли ти кажеш «дитина». Так гарно ти виокремлюєш цей наголос. В

«Людяхізобдертоюшкірою»тидвічівимовляєшцеслово,ітількидляцьогояприйшовбитебепослухати.Люднобулоцьоговечора?

—Переважно буржуа. Поприходять бознає звідки і базікають, мов заведені. Їм так самохочеться мене слухати, як і повіситися. Саррюньян мусив попросити їх помовчати; мене цезбентежило,знаєш,цеякосьнетактовно.Аджеколияввійшла,товонименіаплодували.

—Такприйнято.— Воно мені остогидло, — сказала Лола. — Гидко співати для цих йолопів. Вони

приходять,томущоповиннівідповістизапрошеннямназапрошенняіншоїродини.Абититількибачив, як вонипосміхаються, як уклоняються, як тримають стілець своєї дружини, поки вонасідає.Природно,щоти їмзаважаєш,тожколивиходиш,товонидивлятьсянатебезгоривниз.Борисе,—раптомсказалаЛола,—яспіваю,щобжити.

—Тапевно.—Якбиязнала,щовсевоноскінчитьсяоцим,тойнепочиналаб.—Алежяктиспівалавмюзик-голі,тотежжиласвоїмиспівами.—Тамбулогетьпо-іншому.Запаламовчанка,потімЛолапоспішнодокинула:— Знаєш, з тим хлопчиною, що співає після мене, з новачком, я розмовляла сьогодні

ввечері.Вінцікавий,алезньоготакийжеросіянин,якоцеізмене.«Вонавважає,щонаводитьнамененудьгу»,подумавБорис.Вінпообіцявсобі, яквипаде

нагода,щеразїйсказати,щоніколиненудьгує.Танесьогодні,пізніш.—Може,вінвивчивросійську?—Алежти,—сказалаЛола,—тивжежмігбисказатимені,чидобравньоговимова.—МоїбатькивиїхализРосії,колименібулотримісяці.—Дивноякось,щотинезнаєшросійської,—виснувалавоназмрійливимвиглядом.«Чуднаякась,—подумавБорис,—їйсоромнолюбитимене,томущовонастарша.Тадля

мене це природно, все одно треба, щоб одне було старше від іншого». До того ж, це було йморальніше:Бориснезмігбилюбитидівчинусвоговіку.Якщообоємолоді,тоневміютьсебеповодити,діютьбезладу,івсецескидаєтьсянадитячугрувобід.Злюдьмизрілоговікунічогоподібногойблизьконема.Вонисолідні,воникеруютьвами,іїхнялюбовмаєвагу.БорисбувізЛолою, і його совість схвалювала це, він почував,що це виправдано. Звичайно, він віддав биперевагутовариствуМатьє,позаякМатьєнебувжінкою:чоловікзавждицікавіший.І,крімтого,Матьєпояснювавйомувсенасвіті.ОттількиБорисчастозапитувавсебе,чипочуваєМатьєдонього дружбу. Матьє був байдужий і брутальний, звісно, чоловікам не личить виявляти успілкуванніміж собою всілякі там ніжності, алеж є тисячі способів показати,що хтось тобі

дорогий,тожБорисвважав,щоМатьєподеколимігбиякимсьтамсловомабопорухомвиявитисвою приязнь. З Івіш Матьє був геть інший. Якось Борис угледів обличчя Матьє, коли тойдопомагав Івіш надіти пальто; тоді він відчув, якщось прикро вкололо його у серце.УсмішкаМатьє на його скорботних вустах, які Борис так любив, та чудернацька, соромлива й ніжнаусмішка.Втім,головаБорисавідразужстуманіла,йвінбільшеніпрощонедумав.

—Нуот,вінзновукудисьподався,—сказалаЛола.Вонасхвильованодивиласянанього.—Прощотизараздумаєш?—ПроДелярю,—шкодуючи,мовивБорис.Лоласумнопосміхнулася.—Атинемігбичасомподуматиіпромене?—Протебедуматинетреба,типоруч.—ЧомутипостійнодумаєшпроДелярю?Тобіхотілосяббутизним?—Язадоволений,щоперебуваютут.—Задоволенийодтого,щотут,чивідтого,щозімною?—Цеоднейтесаме.—Для тебеодней тежсаме.Танедлямене.Колия з тобою,менінаплювати, тут ячи

деінде.Втім,яніколинезадоволенаодтого,щоязтобою.—Тищо?—здивованопоспитавсяБорис.—Втіхамояневелика.Інетребакорчитидурника,типречудовоусерозумієш:яжбачила

тебезДелярю,типростонетямишся,коливінпоруч.—Ценеоднейтеж.Лоланаблизиладоньогосвоєвродливеприв'ялеобличчя:унеїбувблагальнийвигляд.—Тажпогляньнамене,писочку,скажижнарешті,чомувінтактобідовподоби?—Незнаю.Нетакужейдовподобивінмені.Вінхлопецьхочкуди,Лоло,менінезручноз

тобоюпроньогобалакати,тижбосказалаколись,щонеможешйоготерпіти.Лолавимушенопосміхнулася.—Випогляньтелишень,яквінзвивається.Кицюмоя,йразутобіянеказала,щонеможу

йогозносити.Простоніколинемоглавторопати,щотивнімтакогознаходиш.Пояснижмені,яхочутількизбагнути.

Борисподумав:«Ценеправда,яітрьохслівнепромовлю,яквонавжебудекипітивідлюті».—Явважаюйогосимпатичним,—обережномовиввін.—Тизавждицекажеш.Явибралабіншеслово.Скажи,щовінрозумний,освічений,іябуду

згодна; тількине симпатичний.Врешті, я кажутобіпросвоєвраження: симпатичнийхлопецьдляменещосьтаке,якМоріс,хтосьтакийкругленький,—аотвінусіхзбиваєзпантелику,томущонітенісе,простоголовуморочить.Титількипогляньнайогоруки.

—Ащотобідойогорук?Менівонидовподоби.— Та в нього ж лапи, як у робітника. Вони ввесь час здригаються, неначе він допіру

закінчивякусьфізичнуроботу.—Айсправді.—А!От-от, алеж він не робітник. Коли я бачу, як він з грубуватою втіхою хапає своєю

лапоюшклянкузвіскі,тоненавистивменедоньогонемає,тількижпогляньпотім,яквінп'є,які в нього чудернацькі губи, немов у протестантського священика. Не можу тобі пояснити,однак мені здається, що він замкнутий, і потім поглянь на його очі, добре ж видно, що вінчоловік з освітою,що це хлопець, який не любить просто пити, їсти, спати з жінками, йомупотрібноміркуватинадусім,ащежіцейголос,гострийголостакогособіпана,якийніколинепомиляється,язнаю,щоцьоговимагаєйогофах,коливінщосьпояснюєдітлахам,уменетеж

бувучитель,якийбалакавтак,якоцевін,алеявженешколярка,щобтакговоритизімною,менеце дратує; я собі так уявляю, що має бути щось одне, або грубіян, або чоловік витончений,вчитель,священик,тількинетейтезаразом.Незнаю,чиєжінки,якимцедовподоби,напевне,такиє,але,скажутобівідверто,якбитакийтипдоменедоторкнувся,тонехотілабяпочуватинасобілапузабіякитащейізкрижанимпоглядом.

Лола звеладух.«Щовонавішаєнанього»?—подумавБорис.Тавін зберігавцілковитийспокій. Люди,що його люблять, не зобов'язані так само любити одне одного, і Борис вважавцілкомприродним,щокоженнамагаєтьсянастренчитийогопротиіншого.

—Ядужедобретеберозумію,—зпримирнимвиглядомпровадилаЛола,—тинебачишйогомоїмиочима,бовінбувтвоїмвикладачем івпливавнатебе;яжбачуцілукупувсілякихдеталей;ти,наприклад,дужевимогливоставишсядотого,яклюдиодягаються,завждивважаєш,що їм бракує елеґантности, а він же одягається кепсько, такі краватки носить, що їх навітьслужкавмоємуготелінанадівби,атобіцебайдуже.

Борисбувсоннийіупокорений,тожпояснив:—Хібаважливо,яктиодягнутий,якщотибайдужийдоганчірок.Гірше,якщонамагаєшся

вразитисвоїмодягом,авононевдається.—Ну,татиніколинепотрапляєшутакухалепу,блудяжкомоя,—сказалаЛола.—Аязнаю,щоменіличить,—скромновідказавБорис.Він подумав,що на ньому голубий светр грубої в'язки, і відчув утіху: гарний светр.Лола

взялайогоруку і почалапідкидати її у своїхдолонях.Борисподививсяна своюруку,що знайпідліталаіпадала,йподумав:вонанемоя,цещосьтаке,якмлинець.Вінбільшеневідчувавїї;цейогобавило,йвінповорухнувпальцем,щобоживитиїї.ПалецьторкнувсяЛолиноїдолоні,йЛолавдячноподивиласянього.«Осьщосковуємене»,роздратованоподумавБорис.Вінсказавсобі, що йому, звичайно ж, легше було б виявляти ніжність, якби Лола не корчила отакихпокірних ірозчуленихгримас.Те,щовіндозволяєлітнійжінціприлюдногратисяйогорукою,йогонітрохинебентежило.Віндавновжезбагнув,щостворенийдляцього:навітьколивінбувсам,наприклад, вметрі, люди задиристо зиркалинанього, адівчиська, виходячи змайстерні,сміялисяйомуввічі.

Лоларізкосказала:—Тиніколинеказавмені,що,власне,знаходишуньому.Оцетакавонабула,почавши,ніякнемогла зупинитися.Борисбувпевен,щовонаробить

собіболяче,та,якщозазирнутиглибше,їйцеподобалося.Вінглянувнанеї:повітрядовколанеїбулоголубе,аїїлице—голубувато-сіре.Таочізалишалисягарячковійжорсткі.

—Такщожсаме,га?—Вінхлопецьхочкуди.О-о,—застогнавБорис,—яктименінабридла…От,наприклад,

вінніколинічимнедорожить.—Ахібацедобре—нічимнедорожити?Титежнічимнедорожиш?—Нічим.—Авсежтакимноюхочтрохидорожиш?—А,тобою…тобоюдорожу.У Лоли був нещасний вигляд, і Борис одвернувся. Все-таки він не любив бачити на її

обличчі оцей вираз. Вона мордувала себе; він вважав це дурнею, та нічого не міг удіяти. Вінробив усе,що від нього залежало.Він не зраджувавЛолу, частенько їй телефонував, тричі натижденьходивзустрічатиїїбіля«Суматри»,івцівечоривінзнеюспав.Зрештою,може,вцьомувиненїїхарактер.Атойвік,старілюдизавждисварливі,можна,подумати,щонакартістоїтьїхнєжиття.Якось іщевдитинствіБорисупустивдодолуложку;йому звелілипідняти її, а вінуперся.Тоді батькомовивйомунезабутньо величним тоном: «Щож, тоді підніму її я».Борис

побачив,якнагинаєтьсявеличезнетіло,побачивлисуголову,почув,яктріщитьпоперек,тобулоблюзнірство, яке несила було стерпіти: він заридав. З тої пори Борис вважав дорослихвеличезнимиінемічнимибогами.Коливонинагиналися,товраженнябулотаке,щовониось-осьпереламаютьсянавпіл,якщовониспотикалися іпадали,токортілозареготатися і заразомтебе охоплював якийсь реліґійний жах. Якщо в їхніх очах сльози, як оце зараз у Лоли, то незнаєш,кудиподітися.Сльозидорослих—цемістичнакатастрофа,щосьтаке,якпокути,якіБогнакладаєнабезжальнелюдство.З іншогожбоку,цебулоприродно;вінсхвалювавпалкувдачусвоєїподруги.Матьєпояснивйому,щопотрібноматишаленіпочуття, тайДекарт казав тежсаме.

—ВДелярюєшаленіпочуття,—мовивБорис,продовжуючисвоїміркуванняуголос,—тавіноднакнічимнедорожить.Вінвільний.

—Вцьомусенсіятежвільна,дорогийменітількити.Борисневідповів.—Хібаяневільна?—поспиталасяЛола.—Ценеоднейтеж.Дуже важко пояснити.Лола булажертвою, крім того, їй нещастило, і на довершення до

всьоговонавиглядаланадтовжезворушливою.Всеценейшлоїйнакористь.Ащевонавживалагероїн.Упевномусенсі,цебулонавітьдобре,впринципі,йгетьдобре;Борисрозмовлявпроцез Івіш, і вони дійшли до висновку, що це добре. Адже буває по-різному: часом наркотикивживаютьодвідчаюабощобзнищитисебе,ачасомзадлятого,щобусталитисвоюсвободу,йцетреба тільки вітати. Та Лола віддавалася їм, як справдешній гурман, це був спосіб зніматинапруження.Втім,вонаніколинавітьнечамрілаодних.

—Цесмішно,—сухосказалаЛола.—ЗпринципутиставишДелярюнадусімаіншими.Тижзнаєш,хтовільнішийодсебе,вінчия:вінмешкаєусебевдома,маєставкунароботі,пенсіюйомузабезпечено,вінживе,якдрібнийслужбовець.Крімтого,вінмаєпідрукоющейотужінку,яканіколине виходить із дому,—одне слово, повнийнабір; кращої свободийне знайдеш.Умене ж тільки те, що на мені, я самотня, мешкаю в готелі, не знаю навіть, чи буде в менеанґажементцьоголіта.

—Ценеоднейтеж,—повторивБорис.Віндратувався.Лолінаплюватинасвободу.Сьогоднівонаотакзавзялася,щоброзгромити

Матьєнайогожтакитериторії.—О,яладназадушититебе,писочку,колитиоцетакий!Що,щонеоднейтеж?—Тивільнапоприсвоєбажання,—поясниввін.—простотаксклалосятайгоді.Тодіяк

Матьєвільнийсвідомо.—Всеоднонерозумію,—хитаючиголовою,сказалаЛола.—Ну,добре,отквартира—йомунанеїнаплювати,вінживеунійтаксамо,якідеінде,і

гадаю, на жінку йому наплювати теж. Він водиться з нею, бо треба ж спати з кимсь. Йогосвободанезверху,напоказ,авсередині.

У Лоли був відсутній вигляд, йому захотілося зробити їй боляче, дошкулити їй, тож віндодав:

—Тинадтодорожишмною;вінніколинедавсябтобідорук.—Ага!—ображеновигукнулаЛола.—Значить,янадтодорожутобою,тварючко!Атобіне

здається,щовінажнадтодорожитьтвоєюсестрою?Вартотількибулопоглянутинаньоготоговечорав«Суматрі».

—Івіш?—запитавБорис.—Типоцілиламенівсамісінькесерце.Лолапосміхнулася,й імлазновунаповнилаБорисовуголову.Заякусьхвилювінпочув,як

джазовийоркестрзаграв«StJamesinfirmary»,ійомузакортілотанцювати.

—Потанцюємо?Вонипочалитанцювати.Лолазаплющилаочі,йвінчувїїуривчастийподих.Гомикпідвівся

з-за столу й подався запрошувати танцівницю з «Ла Яви». Борис подумав, що побачить йогозблизька,ізрадів.Лолаобважнілавйогообіймах;танцювалавонадобреігарнопахнула,табулазаважкою.Борисподумав,щобільшеполюбляє танцювати з Івіш. Івіш танцювалапросто-такипречудово.Вінподумав:«Івішповиннанавчитисячечітки».Потімвінуженіпрощонедумав,томущойогоогорнувзапахЛоли.Вінпритисїїдосебеіглибокозітхнув.Вонарозплющилаочійуважноглянулананього.

—Тилюбишмене?—Так,—скривившись,відказавБорис.—Чомутикривишся?—Томущо.Тистомлюєшмене.—Чомубце?Хібатинелюбишмене?—Люблю.—Чомутиніколинекажешцьогоменісам?Завждитребаказатипроцесамійчияк?—Томущо в цім немає потреби. Все це балачки: я вважаю,що про це взагалі не варто

говорити.—Тобінеподобається,колиякажу,щолюблютебе?—Тані,можешказатиколизавгодно,танепитайменепроце.—Любиймій,ятакрідкопрощосьутебезапитую.Здебільшаменідоситьдивитисянатебе

іпочуватитвоюлюбов.Протеєхвилини,колихочетьсядоторкнутисядотвоєїлюбови.— Розумію, — поважно мовив Борис, — але ти повинна чекати, поки й мені цього

захочеться.Якщовононеприходитьсаме,товсеценемаєсенсу.—Дурненький,татижсамсказав,щовононеприходитьсаме,якщовтебеніпрощоне

питають.Борисзареготався.— А таки правда, — сказав він, — ти мене зловила на слові. Але, знаєш, можна мати

найкращіпочуттядокогосьінематипотребипроцеговорити.Лола не відповіла. Вони зупинилися, зааплодували, і музика заграла знову. Борис

задоволено помітив, що, танцюючи, гомик потроху зближається до них. Та, розгледівши йогозблизька, він був прикро вражений: цьому хлопчині було добрячих сорок років. На обличчі вньогозберігсяполискмолодости,тазісподувінпідтоптався.Вньогобуливеликіголубіляльковіочіідитиннопухкігуби,тапідпорцеляновимиочимависіликапшуки,біляротавиднілибганки,ніздрістиснуті,немовбивінось-осьвіддастьбогудушу,дотогожрідкачуприна,щоздалекускидаласяназолотуімлу,насилуприкривалачереп.Борисізжахомглянувнацестаребезбородедітисько:«Аколисьжевінбувмолодий»,подумалосяйому.Єлюди,якізавждивиглядаютьнатридцятьп'ятьроків,наприклад,Матьє,бовнихніколинебуломолодости.Таякщочоловікбувмолодий, товін зберігаємолодірисинавсежиття.Молодістьтриваєдодвадцятип'ятироків.Потім…потімпростожах.ВінглянувнаЛолуіхуткопромовив:

—Лоло,погляньнамене.Ялюблютебе.Їїочіпочервоніли,йвонанаступилаБорисовінаногу.Тількийпрошепотіла:—Милиймій.Йомузахотілосякрикнути:«Обнімижменеякомогаміцніш,дайжежменівідчути,щоя

люблю тебе»! Та Лола нічого не казала, вона теж втекла в себе, знайшла момент! Вонаневиразнопосміхалася,залющившиповіки,їїобличчязосередилосянасвоємущасті.Спокійнеіпустельне обличчя. Борис відчув себе покинутим, і думка, огидна думка заволоділа нимзненацька:нехочу,нехочустаріти.Торіквінбувспокійний,всецейомуніколинеспадалона

думку, а тепер в цьому було щось зловісне, його ввесь час не покидало таке відчуття, нібимолодість тече, як вода крізь пальці. «До двадцяти п'яти. В мене є ще п'ять років,— думавБорис,—апотімяпущусобікулювголову».Вінбільшенемігзноситицюмузику,відчуватидовколасебецихлюдей.Вінсказав:

—Може,підемозвідси?—Зараз,моємаленькедиво.Вониповернулисьдостолика.Лолапогукалаофіціянта,розрахуваласяйнапнуланаплечі

оксамитовунакидку.—Ходімо!—сказалавона.Вонивийшли.Борисбільшенедумавпроповажніречі,табувпохмурий.НавулиціБланш

було повнісінько народу, людей суворих і літніх. Вони зустріли маестро Піранезе із «Кота вчоботях»іпривіталися:йогомаленькініжкидріботілипідйогоздоровецькимчеревом.«Може,йуменебудетакетельбо».Ніколибільшенедивитисявдзеркало,відчувати,якіламкійсухітвоїрухи,начерукийногизсухогодерева…Кожнабіжучахвиля,кожнамитьпотрохуточилийогомолодість. «Якби я міг себе ощаджувати, жити поволі, не поспішаючи, то, може, виграв бикілька літ. Та задля цього треба не вкладатися спати щодня о другій годині ночі». Він зненавистюпоглянувнаЛолу.«Вонаменевбиває».

—Щозтобою?—поспиталасяЛола.—Нічого.Лола мешкала в готелі на вулиці Наварен. Вона взяла ключ у конторці, й вони мовчки

побралися нагору. Кімната була гола, в кутку стояла валіза, обліплена наклейками, на стінівисіло фото Бориса, приколоте кнопками. Це була світлина з посвідчення особи, Лола їїзбільшила.«Вонатакоюйзостанеться,—подумавБорис,—колиязроблюсястариммотлохом,нанійязавждибудумолодий».Йомузахотілосяподертизнімокнаклапті.

—Титакийпонурий,—сказалаЛола,—щоскоїлося?—Здихаю,—відказавБорис,—головаболить.Лоласхвилювалася.—Тичасомнезахворів,любиймій?Хочешпіґулку?—Ні,вономинеться,вжепопускає.Лолавзялайогозапідборіддяйпіднялаголову.— В тебе такий вигляд, наче ти гніваєшся на мене. Ти гніваєшся на мене? Авжеж, ти

гніваєшся!Щоязробила?Вонагетьутратилаголову.—Танегніваюсья,тизглуздуз'їхала,—млявозапротестувавБорис.—Ні,тигніваєшся.Алещоязробила?Тикращеменісказавби,тоявсетобіпояснилаб.

Звіснож,ценепорозуміння.Всеможнапоправити.Борисе,благаютебе,скажи,щож,врешті,сталося.

—Танічого.Вінобнявїїзашиюйпоцілувавувуста.Лолазатремтіла.Борисвхлинавїїдухмянийподихі

відчувавна своїх губахвогку голизну.Вінбув геть збурений.Лолавкривалапоцілункамийоголице;вонатрохизадихалася.

Борисвідчув,щобажаєЛолу,івтішивсязцього:бажаннявідсмоктувалойогопонурідумки,таксамо,втім,яківсі іншіроздуми.Вголовізашумувавякийсьвир,івонавментспорожніла.ВінпоклаврукунаЛолинестегно ікрізьшовковусукнюторкнувся її тіла: тепервінбувцієюдолонею, що лежить на шовковистій шкірі. Він легенько стиснув пальці, й тканина ковзнулапоміжними,начетонесенькашкірочка,пестливаімертва;піднеючинилаопірсправжняшкіра,еластичнайлискуча,начесап'яноварукавичка.Лолажбурнуласвоюнакидкуналіжко,іїїголі

рукистрімкообнялийогозашию;вонагарнопахла.Борисбачивїївиголеніпахвизкрихітнимиколючимиголубувато-чорнимицятками:вонискидалисянашпичакиглибокихскабок.Борис іЛоластоялинатомужмісці,де їхохопилобажання,внихнебулосилирушити.НогивЛолизатремтіли,йБорисподумавбуло,щовоназаразповоліосяденакилим.Вінпритисїїдосебейвідчувніжнуваговитістьїїгрудей.

—Ох!—застогналаЛола.Вона відкинулася назад, і він був зачарований цим блідим обличчям з пухкими вустами,

цієюголовоюМедузи.Вінподумав:«Цеостанніпрегарнідні».Іщедужчестиснувїївобіймах.«Якогось ранку вона вмить зійде внівеч». Він більше не почував ненависти до Лоли;притиснувшисьдонеї,вінпочувавсебеміцниміхудорлявим,сплетенимзоднихтільким'язів,віногортавїїрукамийборониводстарости.Затимнасталахвилямаренняісну:вінпоглянувнаЛолиніруки,білі,мовкосистароїжінки,ійомуздалося,щовінтримаєвобіймахстарістьіщоїїпотрібностискатищосили,ажпокинезадушиш.

—Титакміцнообнімаєшмене,—щасливопростогналаЛола,—меніболяче.Яхочутебе.Борисвивільнився;вінбувтрохивражений.—Дайменіпіжаму,яроздягнусяуванні.Вінувійшовдотуалетноїкімнатиізамкнувсянаключ:віннелюбив,щоЛолазаходитьтуди,

коливінроздягається.Борисумивобличчяйногиібавився,посипаючиногитальком.Вінгетьзаспокоївся.Вінподумав:«Чудасіяякась».Головайогобулаважкайкаламутна,вінужейнезнавгаразд, прощодумати. «Требабудепобалакатипроце зДелярю», вирішиввін. Задверимананього чекала Лола, вона, звісно ж, була вже гола. Та йому не хотілося поспішати. Голе тіло,повнеголихзапахів,щосьприголомшливе,цебулоте,чогоЛоланездатнабулазбагнути.Теперйомутребабулопірнутивглибіньтяжкоїчуттєвостизміцним,яскравимзапахом.Коливінужевсередині,всейдеякслід,тапередцимніякнепозбудешсястраху.«Принаймні,—роздратованоподумалосяйому,—янехочузнепритомніти,якминулогоразу».Вінстараннопричесавсянадумивальницею, щоб перевірити, чи не випадає волосся. Та на білій порцеляні не було йволосини.Одягнувшипіжаму,вінвідчинивдверійувійшовдокімнати.

Гола-голісінька, Лола лежала в ліжку. Це була інша Лола, лінькувата і небезпечна, вонапильнувала занимкрізь вії. Її тілона голубійковдрібуло сріблясто-біле, якрибина зісподу, зрудуватим трикутним жмутком волосся під животом. Вона була прегарна. Борис підійшов доліжка й почав розглядати її зі змішаним почуттям хвилювання й огиди; вона простягнула доньогоруки.

—Зачекай,—мовивБорис.Він клацнув вимикачем, і світло погасло. Кімната зробилася геть червона: на будинку

навпроти,начетвертомуповерсі,нещодавноповісилисвітлянурекламу.БорислігбіляЛолийпочавпеститиїїгрудиіплечі.Їїшкірабулатаканіжна,мовбивонайнескидаласвоєїшовковоїсукні. Перса її вже трохи втратили свою пружність, та Борису це подобалося: це були персажінки, яка вже прожила більшуполовинужиття. Треба було не гасити світло, через цю клятурекламувінвсеоднобачивїїобличчя,блідевчервонихвідкидах,їїчорнігуби:вонавиглядаластрадницею,їїочібулисуворі.Борисвідчувусобіщосьтяжкейтраґічне,точнісінькоякуНімі,колинааренувибігпершийбугай:щосьмалостатися,щосьнеухильне,жахливеібанальне,мовкривавазагибельбугая.

—Скиньпіжаму,—благальносказалаЛола.—Ні,—відказавБорис.Такий був у них ритуал.Щоразу Лола просила його скинути піжаму, а він повинен був

відмовлятися.Лолинірукиковзнулипідкурткуіпочалийогоніжнопестити.Борисзасміявся.—Тилоскочешмене.

Вонизіллялисявпоцілунку.ЗамитьЛолавзялайогорукуіпритислаїїдосвогоживота,дорудогочубчикапоміжногами:внеїзавждибуличудернацьківимоги,йБорисчасомзмушенийбув опиратися. Декілька хвиль його рука непорушно лежала на Лолиних стегнах, а потім вінповоліпіднявїїдоплечей.

—Йди,—сказалаЛола,тягнучийогонасебе,—яобожнюютебе,йдиж!Іди!Вона відразу ж застогнала, і Борис подумав: «Ну от, зараз я зомлію!» В'язка хвиля

піднімаласявідсідницьдопотилиці.«Нехочу»,сказавсобіБорис,зціплюючизуби.Тараптомйомуздалося,нібийогопіднімаютьзашкуру,мовкролика,вінупавнаЛолинетіло,йбільшенебулонічого,крімбагрової,сласноїкруговерти.

—Милиймій,—промовилаЛола.Воналагідновідсунулайогонабіківилізлазліжка.Бористакілишивсялежати,знищений,

уткнувшись обличчям у подушку. Він почув, як Лола відчиняє двері туалетної кімнати, йподумав:«Колизнеюпорвемо,ябудувтримуватисявідсексу,нетребаменіприкрощів.Коханняменіогидне.Якщоточніше,томенінетакогидно,якстрашнопровалюватисявцюпрірву,десамсебе не тямиш. Вже не знати, що робиш, почуваєш себе опанованим, крім того, нема сенсуобирати собіжінку, з усіма виходить так само, це простофізіолоґія».Він повторив з огидою:«Фізіолоґія»!Лолачепуриласянаніч.Плюскітводибувприємнийіневинний.Вінслухавйогоіззадоволенням.Отакийплюскіт,плюскітджерела,чуютьусвоїхмаренняхлюди,щовмираютьупустелівідспраги.Борисспробувавуявитисобі,щовінмарить.Кімната,багровесвітло,плюскіт—всецемарення,заразвінопинитьсявпустелі,напіску,впробковомушоломі,насунутомунаочі. Раптом перед ним постало обличчяМатьє. «Чудасія,— подумав собі він,— чоловіків ялюблю більше від жінок. З жінкою я й на чверть не такийщасливий, як із чоловіком. Але янізащоусвітінехотівбиспатизчоловіком».Вінзрадістюподумав:«Ченцем,оськимястану,колипокинуЛолу!»Вінвідчувсебесухимічистим.Лолаплигнулавліжкойобнялайого.Вонапестила його чуприну, запала довга мовчанка. Борис вже бачив, як кружеляють зорі, ажЛолазаговорила.Вційбагровійночіїїголосвидававсяхимерним.

—Борисе,вмененікогонемає,крімтебе,яоднавцьомусвіті,любижмене,яхочудуматитількопротебе.Колиядумаюпросвоєжиття,меніхочетьсяпітийутопитися,меніпотрібнодуматипротебецілийдень.Незраджуймене,любовемоя,незавдавайменіболю,тивсе,щовменезосталося.Явтвоїхруках,любовемоя,неробименіболяче,неробименіболяче,ясама-самісінька!

Борисзненацькапрокинувсяізцілковитоюясністюусвідомив,щовідбувається.—Якщотийсама,тоцетому,щотобівонодовподоби,—спокійновідказаввін,—боти

гордовита.Якбинеце,тотибпокохаластаршоговідсебечоловіка.Янадтомолодийінеможузавадититвоїйсамоті.Вменетакевраження,щотим-тотименейобрала.

—Незнаю,—сказалаЛола,—япалкотебекохаю,цевсе,щоязнаю.Вонажадібностислайоговобіймах.Борисіщечув,яквонакаже:«Обожнюютебе»,атоді

гетьпроваливсявсон.

ІІІЛіто.Повітрябуло густе і тепле;Матьєпростувавпосеред вулиці, під безхмарнимнебом,

йогорукиметлялися,немовбирозгортаючиважкіпозолоченіштори.Літо.Літодляінших.Дляньогож починався чорний день,що, звиваючись, триватиме аж до вечора, якийсь похорон насонці.Адреса.Гроші.ТребагасатиповсьомуПарижу.АдресудаєСара.ГрошіпозичитьДаніель.Або Жак. Він уявляв себе вбивцею, відблиск цього марення залишався в глибині його очей,розчавленихсліпучоюнавалоюсвітла.ВулицяДеламбр,16.Цетут;Сарамешкаланашостомуповерсі, й ліфт, звичайно ж, не працював.Матьє піднявся пішки. Потойбіч зачинених дверейжінкизаймалисяхатнімисправами,ухвартухах,пообв'язувавшиголовирушниками;длянихтежпочинався день. Який буде цей день?Матьє трохи захекався, натискаючи кнопку дзвінка, вінподумав:«Требазайматисяґімнастикою».Вінтоскноподумав:«Отакяйкажусобіщоразу,колипіднімаюсясхідцями».Вінпочувдрібнуходу;лисийчоловічокзісвітлимиочима,усміхаючись,відчинив йому двері. Матьє впізнав його, це був німець, еміґрант, він часто бачив у кав'ярні«Дом»,яктойпобожносмакуєкавузісметанкоюабосидитьзашахівницею,незводячиочейізфіґуріоблизуючитовстігуби.

—ЯхотівбибачитиСару,—сказавМатьє.Чоловічоксповажнів,уклонився,клацнувпідборами;уньогобулифіолетовівуха.—Веймюллер,—зготовністюсказаввін.—Делярю,—байдужевідказавМатьє.Чоловічокзновулюб'язноусміхнувся.—Заходьте,заходьте,—мовиввін,—вонавнизу,вмайстерні,будерадавам.Він запровадив його до передпокою і кудись подріботів. Матьє пхнув зашклені двері і

ввійшов до майстерні Гомеса. На майданчику внутрішніх східців він зупинився, засліпленийсвітлом:вонопотокамиструменілокрізьвеликізакуренівітражі;Матьєзакліпавочима,вньогоболілаголова.

—Хтотам?—пролунавСаринголос.Матьє перегнувся через перила. Сара сиділа на дивані в жовтому кімоні, він бачив, як

просвічуєїїчерепкрізьрідкіпрямікоси.Навпротинеїнемовбипалавсмолоскип:рудаголовабрахіцефала…«ЦеБрюне»,здосадоюподумавМатьє.Віннебачивйоговжезпівроку,танемавніякогобажаннязустрітийоговСари:цебулонадтовжеобтяжливо,їмтребабулобагатосказатиоднеодному,поміжнимибуладружба,якавжекінчалася.Крімтого,Брюнеприносивізсобоюповітрязовнішніхпросторів,цілийсвіт,щозвикдобунтівінасильства,дофізичноїроботи,допостійнихзусильісувороїдисципліни:йомунеслідбулочутиганебну,альковнутаємничку,якуМатьєхотівдовіритиСарі.Сарапіднялаголовуйусміхнулася.

—Добридень,добридень,—сказалавона.Матьє й собі посміхнувся: він бачив згори це плескате негарне обличчя, спустошене

добротою, а під ним важкі зів'ялі груди, що до половини виглядали з кімона. Він поспішнозійшовуниз.

—Якимвітромсюдивасзанесло?—поспиталасяСара.—Меніпотрібнодещозапитатиувас,—відказавМатьє.Саринеобличчязашарілосявідзадоволення.—Все,щозахочете,—сказалавона.Ідодала,радіючизутіхи,якувонарозраховувалайомупринести:—Знаєте,хтовмене?МатьєобернувсядоБрюнеіпотисруку.Сараогорталаїхрозчуленимпоглядом.

—Привіт,старийсоціял-зраднику,—мовивБрюне.ПопривсеМатьєрадийбувчутицейголос.Брюнебувздоровецький,міцний,ізповільним

селянськимобличчям.Виглядуньогобувнедужелюб'язний.—Привіт,—сказавМатьє.—Аявжедумав,щотипомер.Брюненічогоневідповів,атількизареготався.—Сядьтебілямене,—жадібносказалаСара.Вонамала зробитийомупослугу і зналаце; тепервінбув її власністю.Матьє сів.Малий

Паблогравсякубикамипідстолом.—АякГомес?—поспитавМатьє.—Якзавжди.ВБарселоні,—відказалаСара.—Булиякісьзвісткивіднього?—Минулоготижня.Описуєсвоїподвиги,—зіронієюсказалаСара.ОчіБрюнезблиснули.—Тизнаєш,щовінставполковником?Полковником. Матьє подумав про чолов'ягу, котрого зустрів напередодні, й серце його

стислося.ОтіГоместудиподався.Якосьвіндізнавсяіз«Парі-Суар»пропадінняІрунаідовгоходивтуди-сюдипосвоїймайстерні,куйовдячипальцямитемнучуприну.Потімбезкартузаіводному піджаку спустився униз, ніби для того, щоб купити цигарок у кав'ярні «Дом». Й неповернувся. Кімната лишилася в тому стані, в якому він її покинув: незавершене полотно намольберті,анастолі,середслоїківізкислотою,міднапластинаізнезакінченимґравіруванням.Картина і ґравюра зображалимісісСтімсон.Накартині вонабула гола.Матьє знову згадав її,п'януічудесну,яквонахрипкимголосомвиспівуєвобіймахГомеса.Вінподумав:«Авсе-такизСароювінповодивсь,якнегідник».

—Вамвідчинивміністр?—веселопоспиталасяСара.ЇйнехотілосяговоритипроГомеса.Всевонапрощалайому,—зради,гулянки,жорстокість.

Та тільки не це. Тільки не від'їзд доЕспанії: він подався туди,щоб убивати людей; тепер вінубивавлюдей.ДляСарилюдськежиттябулосвященне.

—Якийміністр?—зачудованопоспитавМатьє.—Отемишенязчервонимивухами—цеміністр,—ізнаївноюгордістюсказалаСара.—

ВінбувчленомсоціялістичногоурядувМюнхеніудвадцятьдругомуроці.Атепер здихаєвідголоду.

—Іви,звичайнож,прихистилийого.Саразасміялася.— Він прийшов до мене з валізою. Ні, серйозно, — сказала вона, — йому не було де

подітися.Йоговигнализготелю,бовінуженемігплатитизаномер.Матьєполічивнапальцях.—ЗАнею,ЛопесоміСантіувасужечетверопансіонерів,—сказаввін.—Анянезабаромпідезвідси,—винуватосказалаСара,—вонавжезнайшлароботу.—Цебезумство,—озвавсяБрюне.Матьє здригнувся і обернувся до нього. Обурення Брюне було важке і спокійне: він

подививсянаСарузісвоїмсутоселянськимвиразомобличчяіповторив:—Цебезумство.—Що?Щобезумство?—Ох!— вигукнулаСара, кладучи долонюна рукуМатьє.—Прийдітежмені на поміч,

любийМатьє!—Тапрощомова?—Матьєценецікавить,—сказавСарізневдоволенимвиглядомБрюне.

Вонавженеслухалайого.—Вінхоче,щобявитуриламогоміністразадвері,—жалібносказалавона.—Задвері?—Вінкаже,щоявчиняюзлочин,залишаючийоготут.—Сараперебільшує,—примирливомовивБрюне.ВінобернувсядоМатьєйнеохочепояснив:—Річутому,щовнасєкепськівідомостіпроцьогочоловічка.Здається,піврокутомувін

тинявсякоридораминімецькогопосольства.Нетребабутиякимсьхитруном,щобугадати,чимможеорудуватитамжидськийеміґрант.

—Уваснемаєдоказів!—вигукнулаСара.—Авжеж,доказівунаскатма.Якбивонивнасбули,тойогодавновжетутнебулоб.Та

навітьякщоєтількисумніви,тоСарачинитьнерозумнойнебезпечно,надаючийомупритулок.—Алечому?Чому?—пристрасновигукнулаСара.— Саро! — лагідно мовив Брюне. — Ви ладні висадити в повітря ввесь Париж, щоб

позбавитиприкрощівсвоїхпідопічних.Саракволопосміхнулася.— Ну, не ввесь Париж, — сказала вона. — але я, звичайно ж, не буду жертвувати

Вейсмюллеромзадлявашихпартійнихпорахунків.Партія—це…ценадтовжеабстрактно.—Власне,процеяйказав,—зауваживБрюне.Сарасхвильованоструснулаголовою.Воназашарілася,іїївеликізеленіочізатуманилися.—Маленькийміністр,—обуреносказалавона.—Вийогобачили,Матьє.Хібавінхочмуху

скривдить?СпокійБрюнебувнезмірний.Цебув спокійморя.Він був і заспокійливий, і дратівливий

заразом.Вінніколинебувособистістю, вінживповільним,мовчазним іметушливимжиттямюрми.Вінпояснив:

—Гомесчасомнадсилаєдонас кур'єрів.Вониприїжджають сюди,йми зустрічаємося знимивСари;тижздогадуєшся, звичайно,щовонипривозятьтаємніповідомлення.Хібажцемісцедляцьогочоловічка,котриймаєрепутаціюнишпорки?

Матьє не відповів. Брюне використав запитальну форму, та це був суто риторичнийвикрутас:віннезапитувавпройогодумку;БрюнедавновженецікавивсядумкоюМатьєпрощобтамнебуло.

—Матьє, прошу розсудити нас: якщо я витурюВейсмюллера за двері, то він кинеться вСену.Хібажможна,—звідчаємдодалавона,—штовхатилюдинунасамогубствочерезоднулишпідозру?

Вона випросталася, бридка і сяюча. Вона пробудила в Матьє невиразне відчуттяпричетности, яке почуваєш до людей, що потерпіли від нещасливого випадку, розчавлених,поточенихвиразкамийнаривами.

—Цесерйозно?—поспитавсявін.—ВінкинетьсявСену?—Тані,—відказавБрюне.—Вінпопрямує в німецькепосольство і спробує остаточно

продатисебе.—Однаково,—сказавМатьє,—Такчийнак,авінпропащадуша.Брюнестенувплечима.—Тавжеж,—байдужемовиввін.—Вичуєте,Матьє?—сказалаСара,зтривогоюдивлячисьнанього.—Ну,тощо?Хтомає

рацію?Скажітьжещо-небудь.Матьє не було чого сказати. Брюнейого думкине питав, його не цікавила думка буржуа,

задрипаного інтеліґента, сторожового пса капіталізму. «Він вислухає мене з крижаною

ввічливістю,табуденепохитний,мовскеля,вінсудитимепроменезтого,щояскажу».Матьєнехотілося,щобБрюнесудивйого.Вжедавножодензнихізпринципунесудитьіншого.«Дружбанедлятого,щобзасуджувати,—казавтодіБрюне.—Вонадлятого,щобдовіряти».Може,кажетакізараз,татепервіндумаєпросвоїхтоваришівізпартії.

—Матьє!—вигукнулаСара.Брюненахиливсядонеїйдоторкнувсядоїїколіна.—Послухайте,Саро,—лагідномовив він.—ЯлюблюМатьє і дуже високоцінуюйого

розум.ЯкбитребабулопояснитиякийсьуривокзіСпінозичиКанта,тоя,звіснож,попросивбиконсультаціївнього.Тацедужебруднасправаі,клянусявам,янепотребуюарбітра,навітьякщоцевикладачфілософії.Моядумкавжевизначена.

«Звичайно,—подумавМатьє.—Звичайнож.—Йогосерцестислося,тавіннемавуразидоБрюне.—Хтоятакий,щобдаватипоради?Щозробивязісвогожиття»?

Брюнепідвівся.—Порайти,—мовиввін.—Звичайно,Саро,визробитетак,якзабажаєте.Виненалежите

допартії,йте,щовиробитедлянас,вжезначнапослуга.Таякщовизалишитейого,тояпростопопрошувасприйтидомене,колиГомеснадішлезвістку.

—Гаразд,—відказалаСара.Їїочіблищали,вонанібизаспокоїлася.—Інерозкидайтеціпапериувсіхусюдах.Палітьусе,—сказавБрюне.—Обіцяювам.БрюнеобернувсядоМатьє.—Бувай,старийпобратиме.Руку йому він не подав, тільки уважно, суворо і з нещадним подивом поглянув на нього

вчорашнім поглядом Марсель. Матьє почувався голий під цими поглядами, високий голийчолов'яга, м'якушка з хліба. Недотепа. «Хто я такий, щоб давати поради»? Він примружився:Брюнездававсятвердим ісукатим.«Анамоємуобличчінаписанапоразка».Брюнезаговорив;голосйогобувгетьнетакий,якогоочікувавМатьє.

—Утебеневеселийписок,—м'якосказаввін.—Щосьнеклеїться?Матьєтежпідвівся.—Умене…вмененеприємності.Таксобі,дрібниці.Брюнепоклавйомурукунаплече.Віндививсянаньогойвагався.— Дурість якась. Гасаєш ввесь час, висолопивши язика, і вже немає часу зустрітися з

давнімидрузями.Якщотивідкинешкопита,тоядізнаюсяпроцезамісяць,тайтовипадково.—Ну,такхуткоякопитаневідкину,—зареготавшись,відказавМатьє.ВінпочувавдолонюБрюненасвоємуплечі,думав:«Віннезасуджуємене»,—йвідчув,як

йогоохоплюєпокірливавдячність.Брюнезалишавсяповажний.—Тавжеж,—мовиввін.—Нетакхутко.Але…Врештівіннемовбизважився.—Тивільнийпіслядругої?Вменеєчасина,ямігбизабігтидотебе—побалакалибтрохи,

якбувалоколись.—Якбувалоколись.Ягетьвільний,чекатимунатебе,—сказавМатьє.Брюнедружньоусміхнувсяйому.Вінзберігсвоюнаївнувеселуусмішку.Потімобернувсяі

попрямувавдосхідців.—Япроведувас,—похопиласяСара.Матьєпростеживзанимипоглядом.Брюнепіднімавсясхідцямиізразючоюзвинністю.«Не

всещевтрачено»,сказавсобіМатьє.Іщосьповорухнулосявйогогрудях,щосьтеплейсумирне,

мов надія.Він пройшов туди-сюди.Над головоюйого грюкнули двері.МалийПабло поважнодививсянанього.Матьєпідійшовдостолуівзяврізець.Муха,щосілабулонаміднупластину,полетіла геть. Пабло знай дивився на нього.Матьє зробилося незручно, бознає від чого. Очідитини немов би поглинали його. «Дітлахи,— подумалося йому,— малі ненажери, всі їхніпочуттязосередженівоцихненатлихпельках».ПоглядПаблащенебувлюдський,тавсежцебуложиття:ще недавно це дитя вийшлона білий світ з утроби, а вжещось собою становить;воно було тут, нерішуче, малесеньке, ще зберігало в собі нездорову оксамитовість чогосьвивергнутого; та за каламутною вогкістю, що застилала його очі, чаїлася маленька жадібнасвідомість.Матьєгравсярізцем.«Тепло»,подумаввін.Довкругньогодзижчалимухи;врожевійкімнаті,унадрахіншоїутроби,набрякавпухир.

—Знаєш,щоменіснилося?—поспитавПабло.—Розкажи.—Меніснилося,щоябувпушинкою.«Авонощейдумає!»—сказавсобіМатьє.Вінзапитав:—Тайщожтизробивзтієюпушинкою?—Нічого.Яспавсобі.Матьє зненацька кинув різець на стіл: сполохана муха закружляла, потім сіла на мідну

пластину поміж двома тонесенькими рівчачками, які зображували жіночу руку. Треба булопоспішати, пухир ввесь час зростав, робив таємні зусилля відірватися, вирватися з пітьми ізробитисясхожимнаце,нацейкрихітнийблідийприсосок,щовхлинаєдовколишнійсвіт.

Матьєступнувкількорокроківдосхідців.ВінпочувСаринголос.«Вонавідчинилавхіднідвері,стоїтьнапорозійусміхаєтьсяБрюне.Чомужвоназволікаєйнеспускаєтьсясюди»?Вінобернувся назад, подивився на дитину й на муху. «Дитина. Мисляча плоть, що верещить іспливає кривлею, коли її вбивають.Муху легше вбити, ніж дитину». Він стенув плечима: «Янікого не хочу вбивати.Я тільки хочу не дати дитині вродитися».Пабло почав гратися своїмикубиками;вінзабувсяпроМатьє.Матьєпростягнуврукуйкінчикамипальцівдоторкнувсястола.Зачудованоповторив: «Недатинародитися…»Начедесьужебуладитина,щотількийчекаласлушноїнагоди,абиплигнутипотойбічдекораційуцюп'єсужиття,підсонце,аМатьєстоявїйна заваді. Та воно й справді було майже так: була маленька людинка, мрійлива й тендітна,брехлива і хоровита, з білоюшкірою, великими вухами і лудинками, зі жменькою особливихприкмет,які заносятьдопашпорта,маленькалюдина,щоніколивженебудегасативулицями,одною ногою на хіднику, а другою в рівчакові для дощової води; в неї були очиці, пара очей,зелених, як у Матьє, або ж чорних, як у Марсель, що ніколи не побачать ні синьо-зеленогозимовогонебосхилу,німоря,ніжодногообличчя,внеїбулируки,щоніколинедоторкнутьсянідо снігу, ні до жіночого тіла, ні до кори дерева: був образ світу, кривавий, світлий, понурий,палкий, зловісний, сповнений надії, образ, де існують сади й будинки, ласкаві дівчата йстрашеннокусючікомахи,—йусецебудезруйнованоодним-однісінькимуколомшпиці,начеповітрянукулькувЛуврськомупаркові.

—Осьія,—сказалаСара.—Ви,мабуть,зачекалися?Матьє підняв голову й відчув полегшення: вона схилилась над перилами, тяжка й

безформна; це була доросла жінка, зі старим тілом, що немов би допіру вийшла з солоноїглибинийніколинебуланароджена;Сараусміхнуласядоньогойхуткоспустиласясхідцями,їїкімонорозвівалосядокругкуцихніжок.

—Тощо?Щоскоїлося?—жадібнопоспиталавона.Їївеликікаламутніочінастирливорозглядалийого.Вінодвернувсяйсухомовив:—Марсельвагітна.

—Оняк!УСарибуврадшевтішенийвигляд.Вонанесміливопоспиталася:—Значить…уваснезабаром…—Ні,ні,—гарячевигукнувМатьє,—минехочемодитину.—А!Тавжеж,—мовилавона,—ярозумію.Вонапонурилаголовуіскількисьчасумовчала.Матьєнемігстерпітицюжурбу,яканавіть

докоромнебула.—Здається, з вамиколисьбулотаке.Гомесменіказав,—грубуватовідгукнувсявінна її

думки.—Авжеж,колись…Зненацькавонапідвелапоглядістрімкододала:—Знаєте,цедрібничка,якщовчаснопохопитися.Воназабороняласобісудитийого,вонавідкинулабудь-якийосуд,будь-якідокори,буловнеї

тількиоднебажання—втішитийого.—Цедрібниця…Вонахотілабулоусміхнутися, знадієюпоглянутивмайбутнє; тількивонаоднаноситиме

траурзацієюкрихітноюйтаємноюсмертю.—Послухайте,Саро,—сказавМатьєроздратовано,—спробуйтеменезрозуміти:янехочу

одружуватися.Ценечерезеґоїзм:шлюб,якменіздається…Він затнувся: Сара була заміжня, вона вийшла за Гомеса п'ять років тому. Трохи

помовчавши,віндокинув:—Крімтого,Марсельнехочедитини.—Вонанелюбитьдітей?—Вониїїнецікавлять.Саранібизбентежилася.—Так,—мовилавона,—так…Тодійсправді…Вонавзялайогозаруки.—МійбідолашнийМатьє,ви,мабуть,такзасмутилися!Яхотілабвамдопомогти.—От-от,—сказавМатьє,—вивзмозідопомогтинам.Колиувасбулиці…оціприкрощі,

видокогосьходили,здається,доякогосьросіянина.—Так,—відказалаСара.(Вонапереміниласяналиці).—Цебуложахливо!—Справді?—тремтячимголосомпоспитавМатьє.—Це…цедужеболить?—Тані,недуже,але…—жалібносказалавона.—Ядумалапромалюка.Знаєте,цього

хотівГомес.Автойчас,яквінчогосьхотів…Тацебуложахливо,яніколине…Заразнехайбивінінавколішкиблагавмене,таяніколибцьогонеповторила…

ВоназиркнуланаМатьєрозгубленимпоглядом.—Вонидалименімаленький згорток і сказали:«Кинетецевпомийнуяму».Впомийну

яму! Наче дохлого щура. Матьє, — сказала вона, міцно стискаючи його руку, — ви самі незнаєте,щозбираєтесявчинити!

—Аколипускаютьдитинунасвіт,хібазнаютьбільше?—лютопоспитавМатьє.Дитя:наоднусвідомістьбільше,маленькийбезглуздийвідблиск,якийлітатимекружкома,

битиметьсяобстінийуженезможевтекти.— Та ні, але я хочу сказати: ви не знаєте, що вимагаєте від Марсель; боюся, вона

зненавидитьвас.МатьєзновуявивсобіочіМарсель,великі,страдницькі,обведенітемнимикружалами.—ХібавиненавидитеГомеса?—сухопоспитавсявін.Сара зробила жалюгідний безпомічний жест: вона нікого не могла ненавидіти, а Гомеса

менше,ніжбудь-кого.—Принаймні,—сказалавона,іїїобличчязамкнулося,—янеможупослативасдоцього

росіянина,вінщеоперує,алегетьперевівсяодпияцтва,вменедоньогонемаєдовіри.Дварокитомувінускочивубруднуісторію.

—Аіншогокогосьвинезнаєте?—Нікого,—повільномовилаСара.Та зненацькадобротавихлюпнуласяна їїобличчя,й

вонавигукнула:—Тажні, знаю,яквладнативашусправу,якжецеяранішнездогадалася?Япотурбуюсяпроце.Вальдман!Винебачилийоговмене?Жид,ґінеколоґ.Уякомусьрозумінні,цефахівець із абортів: з ним ви будете спокійні. В Берліні в нього була величезна клієнтура.Коли до влади прийшли нацисти, він переїхав до Відня. Після цього відбувся аншлюс, і вінприбувдоПарижазмаленькоювалізкою.ТазагодявінпереправивусісвоїгрошідоЦюріха.

—Гадаєте,вінпогодиться?—Звичайно.Сьогодніжпідудонього.—Ярадий,—сказавМатьє,—страшеннорадий.Недужедороговінбере?—Ранішевінбравдодвохтисячмарок.Матьєзблід:—Цеждесятьтисячфранків!Вонахуткододала:—Тацебувграбунок,вінзмушувавплатитизайогорепутацію.Тутйогоніхтонезнає,івін

будерозсудливіший:запропонуюйомутритисячіфранків.—Гаразд,—мовивМатьє,зціпившизуби.Вінпитавсебе:«Дежявізьмутакігроші»?—Послухайте,—сказалаСара,—чомубмені непіти донього сьогодніж зрання?Він

мешкаєнавулиціБлез-Деґофф,цегетьпоруч.Заразжевбираюсяйвирушаю.Визачекаєтемене?—Ні,я…вменепобаченнянапіводинадцятої.Саро,випростозолото,—сказавМатьє.Вінузявїїзаплечій,усміхаючись,струсонув.Вонапоступиласязарадиньогонайглибшою

своєю відразою, з великодушности зробилася співучасницею у справі, що викликала в неїневимовнийжах:вонасвітиласявідутіхи.

—Девибудетеободинадцятій?—поспиталасьвона.—Ямоглабвамзателефонувати.—Ну,добре,ябудув«ДюпонЛатен»,набульваріСен-Мішель.Дочекатисявашогодзвінка?—В«ДюпонЛатен»?Згода.Сарин пеньюар широко розгорнувся на її величезних персах. Матьє притис її до себе, з

ніжностийщобнебачитиїїтіла.—Допобачення,—сказалаСара,—допобачення,любиймійМатьє.Вонапідставилайомусвоєлагіднебридкеобличчя.Вньомубулазворушливаісливежагуча

покірність,щовикликалаприхованебажання завдати їйболю,принизити її соромом.«Колиябачуїї,—казавДаніель,—тоярозуміюсадистів».Матьєпоцілувавїївобидвіщоки.

***

«Літо»! Небо, мов навіжене, переслідувало вулицю, то була якась природна мара; людиплавали в небі, і їхні обличчя палали. Матьє вдихав живий, зелений запах, свіжу куряву; вінпримруживочійусміхнувся:«Літо»!Вінступнувкількакроків;чорнийрозплавленийасфальтзбілимискалкамилипнувдойогопідошов:Марсельбулавагітна,йцебулодругеліто.

Вона спала, її тіло купалося в густій тіні, пітніло вві сні. Її прегарні брунатно-фіолетовіперсаосіли,крапелькипотузбиралисядовкругвершечків,білійсолоні,мовквіти.Вонаспить.

Воназавждиспитьдополудня.Тапухирвїїутробінеспить,йомунемаєколиспати:вінжадібносмокче соки і роздувається. Час плинув рвучкими і непоправними поштовхами. Пухирроздувався,ачасутікав.«Грошітребазнайтизасороквісімгодин».

Люксембурзькийсад,спекотнийібілий,статуїйгорлиці,дітлахи.Дітлахигасають,горлиціпурхають. Могутній потік світла, зникомі білі зблиски. Він сів на залізній лавці: «Де жроздобути гроші? Даніель, звісно ж, не позичить і копійки. Та в нього все-таки требапоспитати… і потім, у крайньому разі, завжди можна звернутися до Жака». Моріжок буйнокучерявився біля самісіньких його ніг, статуя випнула до нього свій молодий камінний зад,горлиці туркотіли і теж здавалися камінними: «Врешті-решт, це справа якихось двох тижнів,жидзачекаєдокінцямісяця,адвадцятьдев'ятогодадутьплатню».

Матьєзненацькапохопився:вінмовбинаочпобачивте,прощодумає, іжахнувсясамогосебе:«Брюнезаразкрокуєвулицями,впиваєтьсясвітлом,йомулегко,томущовінчекає,вінідевутлиммістом,якенебавомзруйнує,вінпочуваєсебедужим,вінкрокуєтрохиперевальцем, зосторогою, бо ще не настала година руйнації, він чекає на неї, він сподівається. А я! А я!Марсельвагітна.ЧижумовитьСаратогожида?Девзятигроші?Осьнадчимяміркую»!Раптомвінзновупобачивблизькопосадженіочіпідгустимичорнимибровами:«Мадрид.Їй-богу,яхотівтудипоїхати.Таневийшло».Вінзненацькаподумав:«Ястарий».

«Старийя.Розсівсяосьналавці,повухаусвоємужитті,нівщоневірю.Алежколись іменіхотілосявирушитивЕспанію.Апотімневийшло.ХібаціЕспаніїіснують?Ятут,ясмакую,ячуюнавустахзастарілийприсмакзалізистоїводи ікрови,мійприсмак,я—цемійвласнийприсмак, я існую. Існувати — це пити, не відчуваючи спраги. Тридцять чотири роки. Вжетридцятьчотирироки,якясебесмакую, іястарий.Япрацював,чекав,теперямаю,всечогоменіхотілося:Марсель,Париж,незалежність;всецескінчилося.Більшеянічогонечекаю».Віндивився на цей звичайнісінький сад, завжди новий, завжди однаковий, якморе,що цілісінькесторіччякотитьоднаковіхвилі,однаковоїбарви і тимсамимшумом.«Всеоднакове: тіжтакидіти,щобезладугасаютьтуди-сюди,якісторіччятому,тежсамесонценагіпсовихскульптурахіз одбитими пальцями, ті ж дерева; булащеСара в її жовтому кімоні, була вагітнаМарсель ігроші. Все це було таке природне, таке звичайне, таке монотонне, його вистачало, щобзаповнитижиття, власне, це й буложиття. Рештаж, усі ціЕспанії, еспанські замки, все вонобуло… Чим? Усього лиш тепленькою світською реліґією для власного вжитку? Стриманимянгольськимакомпанементомдлямогоістинногожиття?Алібі?Отакимвонименейбачать,—Даніель,Марсель,Брюне,Жак:людиною,котрапрагнебутивільною.Яківсілюди,вона їсть,п'є, ходить на державну службу, політикою не займається, читає „Евр“ і „Попюлер“, у неїскрутнозгрошима.Оттількивонапрагнебутивільною,якотоколекціонерипрагнутьпридбатизібрання поштовихмарок. Свобода—це її таємний сад. Її маленька змова із собою.Людиналедача і холодна, трохи з химерами, та, за суттю своєю, дуже розсудлива, вона потихенькузмайструвала собі пересічне й твердещастя і часом виправдовує себе міркуваннями високогоштибу.Хібажянетакий?»

Йому було сім років, він був у Пітів'є, в дядька Жюля, дантиста, один-однісінький уприймальні,вінгравсявгру,якаполягалавтому,щобзавадитисобііснувати:требаспробуватине проковтнути себе, це таке, наче в роті у тебе холодна рідина, і ти стримуєш малесенькийпорухковтка,щовідправитьїїтобівгорло.Йомувдалосяповністюспустошитисвоюголову.Таця порожнеча ще мала свій смак. То був день усіляких дурощів. Він потопав у провінційнійспекоті,щотхнуламухами,ітакизловивмухуйповідривавїйкрильця.Вінвиявив,щоголоваїїскидаєтьсянасірниковуголовку,взявнакухнікоробкуітернувнеюобмуху,щобподивитися,чивоназагориться.Тавсецебулознехотя:тобулавсьоголишмаленькакомедіявідбезділля,йомуневдавалосязахопитисянеюпо-справжньому,віндобрезнав,щомуханезагориться.Настолі

були подерті ілюстровані часописи і прегарна китайська ваза, сіро-зелена, з ручками, щоскидалисянапапужачікігті;дядькоЖюльказав,щоїйтритисячіроків.Матьєпідійшовдовази,рукивінтримавзаспиною,йпоглянувнанеї,нетерплячепереступаючизногинаногу:цетакжахливо,бутималенькоюкулькоюзхлібноїм'якушкивцьомупрадавньому,спаленомусонцемсвіті,поруч ізцієюнезворушноювазою,якійтритисячіроків.Вінобернувсядонеїспиноюйпочавозиратисяішморгатиносомпереддзеркалом,тазабавиневиходило,потімвінзненацькаповернувсядостолу,піднявтувазу,якавиявиласястрашенноважка, іжбурнувїїнапаркет:цеспалойомунадумкузненацька,ітутжевінвідчувсебелегким,неначепавутиння.Вінузахватіглянув на друзки порцеляни: щось допіру скоїлося з цією старезною вазою серед цихп'ятдесятирічних стін, під одвічним світлом літа, щось дуже зухвале, схоже на світанок. Вінподумавсобі:«Цезробивя!»—івідчувгордість,відчувсебевільнимодсвіту,безприв'язаности,безродини,безкоріння,відчувсебемалесенькимупертимпаростком,щопробивсякрізьземнукору.

Йомубулошістнадцять,вінбувмалийзабіяка,вінлежавнапіску,вАркашоні,ідививсянадовгі пологі хвилі океану. Щойно він відлупцював молодого бордосця, що жбурляв на ньогокамінцями, і змусив його їсти пісок. Він сидів у затінку під соснами, геть захеканий, ніздріпереповнені духом живиці, йому здавалося, ніби він маленький вибух, що завис у повітрі,круглий,крутий,незбагненний.Вінсказавсобі:«Ябудувільний»,чи,радше,нічогонесказав,тацебулоте,щойомухотілосясказати;вінсамізсобоюпобивсяобзаклад,щовсейогожиттябудеякцянеповторнамить.Йомубув двадцять одинрік, він читав у своїй кімнатіСпінозу, то бувпереддень Великого посту, вулицями їхали здоровецькі барвисті повози, навантаженікартонними манекенами: він звів очі вгору й знову повторив свою обітницю з тієюфілософськоювишуканістю,якувонизБрюневіднедавназасвоїли;вінсказавсобі:«Ясамсебепорятую!» Десятки, сотні разів повторював він свою обітницю. Слова мінялися з віком, зінтелектуальнимрівнем,таобітницябулатажсама;йувласнихочахМатьєнебувнівисокимчолов'ягоюіздещицеюзайвоїваги,котрийвикладавфілософіювліцеї,нібратомЖакаДелярю,адвоката,нікоханцемМарсель,нідругомДаніеляіБрюне;вінбувнещоінше,якоцяобітниця.

Якаобітниця?Вінпровіврукоюпоочах,щостомилисявідсвітла:вінуженічогоневідав;тепер він дедалі частіше почував себе наче у вигнанні. Щоб збагнути свою обітницю, требадобреладнатиізсамимсобою.

—Подайтем'яч,будьласка.Тенісний м'ячик підкотився до його ніг, хлопчик біг до нього з ракеткою в руці. Матьє

підняв м'яч і кинув його хлопчикові. Він таки не ладнав із самим собою: занидів у ціймертвотній спеці, зазнавав давнього монотонного почуття повсякденности — даремно вінповторював фрази, що колись запалювали його: «Бути вільним. Бути самодостатнім, змогтисказати:яісную,бохочуцього;бутисвоїмвласнимпочином».Тобулипорожніпишнісловеса,набридливібалачкиінтелектуала.

Він підвівся. Підвівся службовець, у якого скрутно з грішми і який іде до сестри свогоколишнього учня. Йому подумалося: «Невже зроблено усі ставки? Невже я всього лишслужбовець?» Він так довго чекав; останні роки були для нього всього лиш очікуванням зізброєюнапоготові.Вінчекавкрізьтисячідрібних,повсякденнихклопотів;звіснож,тимчасомвінтрохибігавзажінками,мандрував,апозатим,требажбулозароблятинажиття.Та,попривсеце,єдиноюйоготурботоюбулозалишатисянапоготові.Длявчинку.Вільногойобдуманоговчинку,якийвизначитьусейогоподальшежиттяібудепочаткомновогоіснування.Вінніколинемігцілковитовіддатисялюбові,утіхам,ніколинебувпо-справжньомунещасний;йомузавждивидавалося,щовіндесьвіншомумісці,щовінщенецілкомнародився.Вінчекав.Атимчасомтихо,потайціпідкралисялітаівхопилийогозакомір:тридцятьчотирироки.«Починатитреба

буловдвадцятьп'ять.ЯкБрюне.Певнож,алетодіпочинаєшізнеповнимрозуміннямсправи.Іврешті тебе пошиють у дурні.Яж бо не хотів пошитися в дурні».Вінмріяв поїхати в Росію,покинути навчання, засвоїти якесь ремесло. Тащоразу від цих різких кроків його утримувалавідсутність достатніх підстав. Без цих підстав такі кроки були б усе одно,що битися лобом устіну.Тожвінчекавдалі…

ВітрильникикружелялиубасейніЛюксембурзькогосаду,потрапляючичасомпідструменіфонтанів.Вінподумав:«Більшянечекаю.Вонамаєрацію:яспустошивсебе,зробивнездатнимдодії,щобзробитисявсьоголишчеканням.Теперяпорожній,цеправда.Табільшянічогонечекаю».

Там, біля фонтану, якийсь човен мало не потонув, зачерпнувши води. Всі реготалися,дивлячисьнанього;якийсьхлопчинасилкувавсязачепитийогогаком.

IVМатьєпоглянувнагодинника:«Задвадцятьодинадцята,воназапізнюється».Віннелюбив,

коливоназапізнювалася,вінзавждибоявся,щобвонанедовеласебедосмерти.Воназабувалавсе,вонавтікалаузабуття,воназабувалащохвилини,забувалаїсти,забуваласпати.Якосьвоназабуде дихати, і це буде кінець. Двоє молодиків зупинилися біля нього; вони з погордоюрозглядалистолик.

—Sitdown,—мовиводин.—Яsitdown,—сказавдругий.Вони розреготалися й посідали; у них були доглянуті, пещені руки, холодний вираз на

обличчях ініжнашкіра.«Тутоднішмаркачі»!—роздратованоподумавМатьє.Студентиабожліцеїсти; молоді самці, оточені сірими самками, мали вигляд сяйнистих настирливих комах.«Молодістьтакачудна,—подумавМатьє,—зовніблиск,авсерединіпорожньо».Івішвідчуваласвоюмолодість,Бористеж,тацебуливинятки.Мученикимолодости.«Япростонезнав,щобувмолодий,іБрюнецьогонезнав,іДаніель.Зрозумілосталотількипотім».

Він без особливого задоволення подумав, що поведе Івіш на виставку Ґоґена. Він любивпоказувати їйгарнікартини,гарніфільми,гарніпредмети,босамгарнийнебув,цебулайогоманеравибачатися.Івішневибачалайого:цьогоранку,якітірази,вонарозглядатимекартинизманіякальним, відстороненим виглядом; Матьє стоятиме біля неї, негарний, нав'язливий,забутий.Івсежйомунехотілосяббутигарним:ніденебулавонасамотніша,ніжугожомутапишномутоваристві.Матьє сказав собі: «Самне знаю,чогомені віднеї хочеться».Й тоді вінугледів Івіш: вона йшла бульваром поруч із високим напомадженим хлопцем в окулярах, вонапідняла до нього своє обличчя, дарувала йому свою променисту усмішку; вони жваворозмовляли. Коли дівчина уздріла Матьє, її очі згасли, вона хутко попрощалася зі своїмсупутникомізсоннимвиглядомперейшлавулицюЕколь.Матьєпідвівся.

—Вітаю,Івіш.—Добридень,—відказалавона.Її обличчя було майже закрите: вона поначісувала свої світлі кучері на вилиці, чубчика

опустиладоочей.Взимкувітеррозвівавїїкоси,відкриваючиблідіщокитанизькоголоба,якоговона прозивала «моє калмицьке чоло»; оголялося її обличчя,широке, бліде, дитяче і чуттєве,схоженамісяцьпосередхмар.СьогодніМатьє бачив її іншеобличчя, чистей вузьке, вононескидалося на справжнє її лице,що було немов траґічна трикутна маска.Молоді сусідиМатьєобернулисядонеї,виднобуло,щовониподумали:гарнадівчина.Матьєніжнопоглянувнанеї;вінєдинийз-поміжусіхцихлюдейзнав,щовонанегарна.Івішсіла,спокійнаіпохмура.Вонанерум'янилащоки,борум'янапсуютьшкіру.

—Щобудепані?—поспитавофіціянт.Івішусміхнуласяйому,воналюбила,колиїїназивали«пані»;потімневпевненообернулася

доМатьє.—Замовтенастоянкузперцевоїм'яти,—порадивтой,—вижїїлюбите.— Люблю? — зачудовано спиталася Івіш. — Ну добре, нехай. А що ж це таке? —

поцікавиласявона,колиофіціянтвідійшов.—Зеленам'ята.—Цетакийгустийзеленийтрунок,щоотопилаяминулогоразу?Ойні,нехочу,віднього

в'яжевроті.Язавждипокладаюсянавас,таменіневартобулобвасслухати.Внасріжнісмаки.—Висказали,щовамцеприпалодосмаку,—засмученовідказавМатьє.—Тавонотак,алепотімяпригадалаїїсмак.—Воназдригнулася.—Івротневізьмуїї

більше.—Офіціянте!—гукнувМатьє.—Ні-ні,нехай,вінзаразпринесеїї,навзірцегарно.Простояйнедоторкнусядонеї;мені

нехочетьсяпити.Воназамовкла.Матьєнезнав,щоїйсказати:малощоцікавилоІвіш,тайбажанняговорити

вньогонебуло.Марсельбулайтут;вінїїнебачив,неназивав,тавонабулапоруч.Івішвінбачив,міг називати на ім'я або торкнутися її плеча: та вона, з її тендітним станом і прегарнимипругкимигрудьми,булапозамежамизасягу;вонабуланемовнамальованаівкриталаком,якотанеприступна таїтянка з картини Ґоґена. Ось-ось зателефонує Сара. Його покличуть: «ПанеДелярю»;Матьєпочуєнатомубоціпохмурийголос:«Вінхочедесятьтисячфранківіжодногосунескине».Шпиталь,хірурґія,запахетеру,грошовіпитання.МатьєзробивзусилляйобернувсядоІвіш,воназаплющилаочійлегеньководилапальцемпоповіках.Потімрозплющилася.

—Уменетакевраження,нібивонисаміпо собі так і залишаютьсявідкриті.Подеколиязаплющуюїх,щобперепочили.Воничервоні?

—Тані.—Цевсевідсонця;вліткувменезавждиболятьочі.Втакіднітребабулобвиходитиздому

лишетоді,колиприйденіч;атонезнаєш,кудиподітися,сонцепереслідуєтебескрізь.Іпотім,улюдейвогкіруки.

Матьє під столом торкнувся своєї долоні: вона була суха. Вогкі долоні були в того,напомадженого хлопця. Він без хвилювання дивився на Івіш; він почувався винуватим ізвільненим,бодедаліменшенадававїйзначення.

—Вамприкро,щоязмусиввасвийтиздомусьогоднівранці?—Такчитак,азалишатисявмоїйкімнатібулонеможливо.—Алечому?—здивувавсяМатьє.Івішнетерплячепоглянулананього.—Винезнаєте,щотакежіночийстудентськийгуртожиток.Дівчатдержатьпіднаглядом,

надтожпідчасіспитів.Крімтого,однажіночкаперейняласяпристрастюдомене,воназріжнихприводів увесь час заходить до моєї кімнати, пестить мої коси, а я ненавиджу, коли до менеторкаються.

Матьє насилу слухав її: він знав, що вона не думає про те, що каже. Івіш роздратованоструснулаголовою.

—Цякорова ізгуртожиткулюбитьмене,томущоябілявка.Тадарма,затримісяцівонаменезненавидить,скаже,щояоблудниця.

—Виієоблудниця,—сказавМатьє.—Ну-у…—протягнулавонамонотоннимголосом,одякогозгадалисяїїбліділиця.— Та й що ж ви хочете, врешті люди звернуть увагу на те, що ви ховаєте свої лиця й

опускаєтеочідодолу,мовнезайманедівча.—Авамбулобдо вподоби, якбидізналися, хто ви такий?—Вонадокинула з відтінком

зневаги:—Щоправда, ви байдужі до таких речей.А от дивитися людям у вічі,— провадилавона,—яневзмозі,уменевідразужщемитьувочах.

—Попервахвименедужебентежили,—сказавМатьє.—видивилисянаменеповерхчола,намоюзачіску.Меніздавалося,нібивипобачилизалисинуумоїйчупринійнеможетезвестизнеїочей.

—Янавсіхтакдивлюся.—Егеж,абокрадькома:отак…Він кинув на неї швидкий потайний погляд. Вона зареготалася, звеселившись і

розізлившисьзаразом.

—Тагодіж!Нелюблю,колизменекривляться.—Тацежнезізлости.—Звичайно,алеменізавждилячно,коливиперекривлюєтевиразмогообличчя.—Розумію,—посміхаючись,мовивМатьє.—Цене те, прощо ви,мабуть, думаєте: хоч би ви булинайгарнішимчоловікомна світі,

менівонобулободнаково.Ізовсіміншимголосомдодала:—Якоцеменіхочеться,щобнеболілиочі.—Послухайте,—сказавМатьє,—заразяпідудоаптекийпопрошудляваскраплі.Алея

чекаютелефонногодзвінка.Якщоменепогукають,то,коливашаласка,скажітьофіціянтові,щоязаразповернуся,нехайзателефонуютьщераз.

—Ні,нейдіть,—холодномовилавона,—дякуювам,алетутнічогоневдієш,цевідсонця.Вони замовкли. «Мені нудно», з якимсь чудернацьким задоволеннямподумавМатьє. Івіш

розправляласпідницюдолонями,трохипіднімаючипальці,начемалагратинапіяніні. Їїрукибуличервонясті,бовнеїпоганийкровоообіг; зазвичайвонапіднімала їхдогори і трясла,щобвонипобіліли.Вонислугувалиїйнедлятого,абищосьбрати,цебулидвамаленькіпримітивнібожкинакінцяхрук;вониледветоркалисяречейнезавершенимидрібнимипорухами,радшедлятого, щоб змоделювати їх, ніж ухопити. Матьє поглянув на її нігті, довгі й гострі, яскравонафарбовані, майже китайські: досить було поглянути на ці ламкі й незручні оздоби, абивтямити, що Івіш нічого не може робити своїми десятьма пальцями. Якось у неї поламавсяніготь, вона зберігала його у малесенькій домовині й подеколи споглядала із жахом тазадоволенням.Матьєбачивйого:наньомузберігсялак,іскидавсявіннадохлогоскарабея.«Неможувтямити,щож її непокоїть: вонаніколинебула такадратівлива.Мабуть, цепов'язано зіспитом.А,може,їйнуднозімною:всежтакиядорослий».

—Мабуть,оцетакіпочинаютьсліпнути,—зненацькаозваласяІвішбайдужнимтоном.—Та певнож, не так,— усміхаючись, мовивМатьє.—Виж пам'ятаєте,що вам сказав

лікаруЛаоні:увасневеличкийкон'юнктивіт.Говориввінлагідно,усміхавсялагідно,тайпочувавсебеотруєнимлагідністю:зІвіштреба

було ввесь час усміхатися, порухи повинні бути ласкаві й повільні. «Як Даніель зі своїмикотами».

—Уменеболятьочі,—поскаржиласяІвіш.—Щетрохи—і…—Воназавагалася:—Я…болитьдесьуглибиніочей.Усамісінькійглибині.Хібаценепочатоктогобожевілля,проякевименірозповідали?

—А, це ота давня історія?—поспитавМатьє.—Послухайте, Івіш, того разу вас болілосерце,йвибоялисясерцевогонападу.Вивдаєте з себетакечудернацькестворіннячко,можнаподумати,щовамнеобхідномордуватисебе;атоякосьзаявили,щоздоров'яувасзалізне;требавибратищосьодне.

Голосзалишавуглибинійогоротасолодкийприсмак.Івішіззамкненимвиглядомрозглядаласвоїноги.—Зімноюповиннощосьскоїтися.—Знаю,—відказавМатьє,—уваслініяжиттянадолоніперетята.Тажвисказалимені,

щонасправдіневіритевце.—Авжеж,невірю…Аленеможууявитисвоємайбутнє.Воноперекрите.Воназамовкла,іМатьєдививсянанеї,незронившиіслова.Безмайбутнього…Раптомвін

відчув,якуротізробилосягірко,івтямив,щоІвішдляньогонайдорожчавціломусвіті.Вонойправда,внеїнебуломайбутнього:Івішутридцятьроків,Івішусорокроків,всеценемалосенсу.Йому подумалося: вона непридатна до життя. Коли Матьє був сам або ж коли розмовляв із

Даніелем, зМарсель, то йогожиття простягалося перед ним, ясне ймонотонне: якісьжінки,якісьмандрівки,якіськнижки.Довгийсхил,Матьєповоленькиспускавсяним,частовінвважав,щовсейденадтоповолі.ТаколивінбачивІвіш,йомуздавалося,щовінпереживаєкатастрофу.Івішбуламаленькимстражданням,зітканим ізболісноївтіхийтраґізму,стражданням,уякогонемаєрозв'язки: абовонапоїде звідси, або збожеволіє, абопомревідсерцевогонападу, абожбатькизамкнутьїївЛаоні.ТаМатьєнеуявлявсвогожиттябезнеї.Вінзробивнесмілийпорух:йому захотілося взяти руку Івіш вище ліктя і чимдуж стиснути. «Ненавиджу, коли до менеторкаються».РукаМатьєвпала.Вінхуткопромовив:

—Увастакагарнаблузка,Івіш.Цьогонетребабулоробити:Івішнапруженосхилилаголовуізбентеженопомацалаблузку.

Вона сприймала компліменти, як образи, неначе хтось на шматки рубав сокирою її образ,грубуватий і чарівливий,образ, якомувонабояласяпіддатися.Насамоті вонамогламіркуватинадтим,чипідходитьвін їй.Вонадумалапроньогобезслів, зякоюсьніжноювпевненістюйласкавістю.Матьє покірно дивився на її тендітні плечі, на її високу круглушию. Вона частоказала:«Ненавиджулюдей,котріневідчуваютьсвоготіла».Матьєвідчувавсвоєтіло,алерадшеякздоровезну,обтяжливуоболонку.

—ВищехочетеподивитисяполотнаҐоґена?—ЯкогоҐоґена?А,виставку,проякувименіказали?Гаразд,ходімо.—Увастакийвигляд,нібивинехочетейти.—Тані,хочу.—Якщонехочте,Івіш,тоскажіть.—Алевижхочете.—Визнаєте,щоявжетудиходив.Яхочупоказатиїївам,якщовамцепринесезадоволення,

та,якщонехочете,товонаменевженецікавить.—Якщотак,тояпішлабіншимразом.—Тажвиставказавтразакривається,—розчаровановідказавМатьє.—Що ж, тим гірше, колись же вона знову відкриється, — мляво сказала Івіш. І жваво

додала:—Їхжезавждизновувідкривають,правдаж?—Івіш,—зледвепомітноюроздратованістюсказавМатьє,—оцевитака.Кращескажіть,

щовамнехочеться,вижбознаєте,щотакенешвидкоповториться.—Гаразд,—любеньковелавонадалі,—менінехочетьсятуди,бояпозав'язкуситацим

іспитом.Цестрахбожий,такдовгозмушуватичекатьрезультатів.—Хібаценевзавтра?—От-от.—Ідодала,торкаючиськінчикамипальцівйогорукава:—Нетребазвертатина

менеувагу,сьогодніямовнесвоя.Язалежувід інших,цепринизливо,уменеввесьчаспередочимабілийлисток,пришпиленийдосіроїстіни.Вонизмушуютьтебетількипроцейдумати.Прокинувшисьсьогоднівранці,явтямила,щоживузавтрашнімднем;сьогоднішнійденьпішовунівеч,цевикресленийдень.Вонивкралийогоумене,авменеїхнетакбагато.

Вонатихоішвидкододала:—Япровалиласянапрактичномузботаніки.—Розумію,—мовивМатьє.Йомузахотілосявідшукатиусвоїхспогадахтривогу,якадопомоглабзбагнутипереживання

Івіш.Можливо,напередодніконкурсунапосадувикладачаліцею…Тащобтамнебуло,ацейпорівнятинеможна.Вінпроживспокійно,безризику.Тепервінпочувавсятакимбеззахиснимпосередзагрозливогосвіту,тацебулочерезІвіш.

—Якщоменедопустятьдоіспитів,—сказалаІвіш,—тояхильнутрохипередтим,якітинауснийекзамен.

Матьєневідповів.—Однукрапелиночку,—провадилаІвіш.—Ви вже казали це перед тим, як іти на співбесіду в лютні, а потім гарно вийшло, ви

хильнуличотиришкляночкиромуібулип'яні,мовчіп.—Тахочяк,амененедопустять,—зудаваноюрозпукоюмовилавона.—Ну,добре,аякщораптомдопустять?—Гаразд,небудупити.Матьє не наполягав: він був упевнений, що на усний іспит вона прийде таки добре

напідпитку.«Ятакогобнезробив,ябувнадтообережний».ВінрозлютивсянаІвішісамсобібувогидний.Офіціянтприніскелишокідополовининаповнивйогозеленоюм'ятноюнастоянкою.

—Заразяпринесувідерцезкригою.—Дякуємо,—відказалаІвіш.Вона дивилася на келишок, аМатьє на неї. Потужне і невиразне бажання охопило його:

бодай на мить стати цією розгубленою свідомістю, наповненою своїм власним запахом,зсередини відчути довгі тонкі руки, відчути, як злипаються на згині руки складкишкіри,мовгуби, відчути все це тіло і всі оті його потаємні цьомчики, якими воно безперестану себевкриває. Стати Івіш, залишаючись самим собою. Івіш взяла відерце в офіціянта і поклала досвогокелишкакубикльоду.

—Ценедлятого,щобпити,—мовилавона,—такбудегарніше.Вонатрохипримружиласяіпо-дитячомупосміхнулася.—Цегарно.Матьєроздратованодививсянакелишок,вінсилкувавсярозгледітищільнийінеповороткий

плин рідини, каламутну білину криги.Даремно.Для Івіш цемаленька в'язка зелена втіха,щовиповнювала її до кінчиків пальців; для нього ж ніщо. Менше, як ніщо: келишок із м'ятноюнастоянкою.Вінмігуявитисобі,щопочувалаІвіш,таніколиневідчувавцьогосам;длянеїречібулиприхованими,задавленимисутностямиіспівучасниками,їхніпостійніструмипронизуваливсеньке її єство, а Матьє бачив їх тільки здаля. Він поглянув на неї й зітхнув: як завжди,запізнився;Івішуженедивиласянакелишок;вонапосмутніланаобличчійнервовоперебиралапасмасвоїхкіс.

—Меніхочетьсяцигарку.Матьєдіставзкишеніпачку«Ґолдфлейк»іпростягнувїй.—Зараздамприпалити.—Дякую,явважаюзакращеприпалюватисама.Вона запалила і зробила кілька затяжок. Тоді наблизила руку до рота і з маніякальним

виглядомбавилася,пускаючидимуздовждолоні.Вонапоясниласамасобі:—Мені хочеться,щоб дим немов би випускала моя рука.Це було б так цікаво, рука,що

випускаєдим.—Такневийде,віндужехутковивітрюється.—Язнаю,цейдратуємене,танеможузупинитися.Явідчуваюсвійподих,якийлоскоче

мою руку, проходить він якраз посередині, це таке, наче рука поділяється надвоє якоюсьперегородкою.

Воназасміялася івраззамовкла,вседмухаючинасвоюруку,невдоволенойзатято.Потімпокинулацигаркуіструснулаголовою;пахощіїїкісвдариливніздріМатьє.Тобувзапахпечивайванільногоцукру,томущовонамилаголовуяєчнимжовтком;тавцихпахощахкондитерськоївідчувавсяприсмактіла.

МатьєподумавпроСару.—Прощовидумаєте,Івіш?—поспитавсявін.

Намитьвона,розгубившись,завмерлазроззявленимротом,потімзновунапустиланасебезамисленоговиглядуйобличчяїїзамкнулося.Матьєвідчув,щовінстомивсядивитисянанеї,вньогозащеміловкутикахочей.

—Прощовидумаєте?—повториввін.—Я…—Івішстрепенулася.—Виввесьчасзапитуєтепроце.Таніпрощоконкретне.Про

ценескажешсловами,вононенадаєтьсядовисловлення.—Авсежтаки?—Нудобре,отя,наприклад,дивиласянацьогочоловічка,якийщойноприйшов.Щовам

хочеться від мене почути?Щоб я вам сказала: він гладкий, утирає лоба хусточкою, на ньомукраватка… дивно, що ви змушуєте мене говорити про таке, — сказала вона, зненацьказасоромившисьірозлютившись,—цежгетьневажливо.

—Тані,дляменеважливо.Менітакхотілосяб,абивидумаливголос.Івішмимоволіпосміхнулася.—Цепогано,—сказалавона,—мовунамданонедляцього.—Дивно, але домовиу вас такашаноба, як у тубільця; здається, ви вважаєте, ніби вона

створенадлятого,абисповіщатипросмерті,шлюби,числужитимеси.Втім.видивилисяненалюдей, Івіш, я спостерігав за вами, видивилисяна своюруку, апотімнаногу.Крім того, яжзнаю,прощовидумали.

—Навіщожвитодізапитуєте?Нетребавеликоїхитрости,щобздогадатись:ядумалапроіспит.

—Вибоїтесяпровалитися,егеж?—Звичайнож,боюсяпровалитися.Чи,радше,ні,небоюся.Яйтакзнаю,щопровалилася.Матьє знову відчув на вустах присмак катастрофи: якщо вона провалиться, то він її вже

ніколинепобачить.Авонажтакипровалиться:цеясно,якбожийдень.—Не хочу повертатися вЛаон,— з відчаєм промовила Івіш.—Якщо я провалю іспит і

повернуся,томенізвідтивженевирватися,вонисказали,щоцебувмійостатнійшанс.Воназновупочалаперебиратипасмасвоїхкіс.—Якбиоцеменісміливости…—вагаючись,мовилавона.—Тощобвизробили?—зтривогоюпоспитавМатьє.—Тавсеоднощо.Все,щозавгодно,абилишневертатисятуди,янехочузбавлятитамсвоє

життя,нехочу!—Тажвименіказали,щовашбатькозарікчизадва,може,продастьсвійтартак івони

переберутьсядоПарижа.—Терпіти!Всівитакі,—вигукнулаІвіш,пронизуючийогопоглядом,щопростоблискавки

метаводгніву.—Хотілабяподивитисянавастам!Дварокивційдірі,терпітидвароки!Винеможетевторопати,щоцедвароки,якібудутьукраденізжиття?Вменетількиоднежиття,—шалено вигукнула вона. — Ви кажете так, ніби жити будете вічно. Як вас послухати, товтраченийріквідшкодується!—Наїїочахзаблищалисльози.—Неправда,невідшкодується,моямолодість там буде збігати, наче вода в пісок. Я хочужити зараз, яще не почала, немає количекати,явжестара,менідвадцятьодинрік!

— Івіш, прошу вас, — мовив Матьє, — ви лякаєте мене. Принаймні спробуйте чіткопояснитимені,яквисклалипрактичніроботи.Увастовдоволенийвигляд,товиувідчаї.

—Яскрізьпровалилася,—похмуровідказалавона.—Ядумав,щовиуспішносклалифізику.—Дзуськи!—іронічносказалаІвіш.—Зхімієюбулиоднісльози,янезмоглавтовкмачити

собіуголовуотідозування,всемарно.—Тачомувиобралисамеце?

—Що?—Природничідисципліни.—ТактребажбуловирватисяізЛаона,—лютовідказалавона.Матьєбезсиломахнуврукою;обоєзамовкли.Зкав'ярнівийшлажінкаіповоліпройшлабіля

них;вонабулавродлива,змаленькимзграбнимносикомнагладенькомуобличчі,здавалося,вонакогосьшукала. Івіш спочатку відчула її парфуми: вонаповолі піднялапохмуре обличчя, потімугледілатукрасунюйумитьпереміниласянавиду.

—Пречудовестворіння,—глибокимтихимголосомпромовилавона.Матьєзлякавсяцьогоголосу.Жінкаспинилася,мружачиочівідсонця,їймоглобутироківізтридцятьп'ять,черезлегкий

крепсукніпросвічувалиїїдовгіноги;таМатьєнехотілосянанихдивитися,віндививсянаІвіш.Івіш стала майже потворна, вона щосили зціпила долоні. Якось вона сказала Матьє: «Цімаленькіносики,меніхочетьсяїхукусити».Матьєтрохинахиливсяіпобачивїїнатричверті;внеїбувсоннийіжорстокийвигляд,ійомуподумалося,щовонахочекусатися.

—Івіш,—лагіднопогукавМатьє.Вонаневідповіла;Матьєзнав,щовонаможевідповісти:віндлянеїбільшенеіснував,вона

булагетьсама.—Івіш!Саме в такі хвилини вона була йому найлюбіша, коли її маленьке чарівливе і майже

ґраційне тіло переймалося болісноюпотугою, палючою, каламутноюй ошуканоюлюбов'юдокраси.Вінподумав:«Янегарний»,ітеперужевінвідчувсебесамотнім.

Жінкаподаласягеть.Івішпровелаїїпоглядомізшаломпробурмотіла:—Часомхочетьсябутичоловіком.Вонакороткозасміялася,іМатьєсумнопоглянувнанеї.—МатьєДелярюпросятьдотелефону!—погукавпосильний.—Цея,—сказавМатьє.Іпідвівся.—Перепрошую,цеСараҐомес.Івішхолоднопосміхнулася;вінувійшовдокав'ярнійспустивсяпосхідцях.—ПанДелярю?Першакабіна.Матьєвзявслухавку,дверікабінинезачинялися.—Гало,цеСара?—Щераздобридень,—пролунавгугнявийголосСари.—Такот,вседомовлено.—Ох,ятакийрадий.— Треба тільки поспішити: в неділю він відбуває до Сполучених Штатів. Він хотів би

зробитиценепізніш,якпіслязавтра,щобупершідніматизмогунаглядатизанею.—Добре…Гаразд, я сьогодніпопереджуМарсель,оттількицетрохинесподівано імені

требазнайтигроші.Скількивінхоче?—Ох,яшкодую,—сказалаСара,—алевінпроситьчотиритисячіготівкою,янаполягала,

їй-богу,ясказала,щоувасізгрішмискрутно,тавініслухатинічогонехотів.Підлийжидяра,—зісміхомдодалавона.

Сару переповнювало невикористане співчуття, та коли вона бралася зробити послугу, тоставалагрубуватаіділова,яксестрамилосердя.Матьєтрохиодвівслухавкуодвуха,вінподумав:«Чотиритисячіфранків»ічув,яктріщитьумаленькійчорніймембраніїїсміх,цебулоненачеустрашномусні.

—Задвадні?Гаразд,я…япостараюся.Дякую,Саро,випростозолото.Вибудетевдомасьогодніввечері?

—Цілісінькийдень.—Гаразд.Язайду,требадещовладнати.—Довечора.Матьєвийшовзкабіни.—Меніпотрібенжетон,дівчино.Ох,ні,неварто.Він кинув двадцять су на блюдце і поволі побрався східцями. Не варто телефонувати

Марсель, покине вирішено з грошима. «ПополудніпідудоДаніеля».Він знову сів біля Івіш іглянувнанеї,теперужебезніжности.

—Уменебільшенеболитьголова,—мовилавона.—Ярадий.Надушівньогоненачекаміньлежав.Івішдивиласяубікчерездовгівії.Навустахунеїбулазбентеженакокетливапосмішка.—Мимоглиб…мимоглибусе-такипітиподивитисяҐоґена.—Якхочете,—нітрохинездивувавшись,відказавМатьє.Вонипідвелися,іМатьєпомітив,щоїїкелишокбувпорожній.—Таксі!—погукаввін.—Неце,—заперечилаІвіш,—воновідкрите,вітербитименампростовобличчя.—Ні-ні,—сказавМатьєводієві,—їдьте,ценедовас.—Зупинітьосьце,—сказалаІвіш,—гарне,мовкаретаСвятогоПричастя,тащейзакрите.Таксі зупинилося, Івіш сіла в нього. «Позичу в Даніеля на тисячу франків більше, —

подумавМатьє,—щобдотягнутидокінцямісяця».—Ґалереямистецтв,передмістяСент-Оноре.Він мовчки сів біля Івіш. Обоє були збентежені. Матьє побачив біля своїх ніг три

наполовинуспаленіцигаркизпозолоченимифільтрами.—Уцьомутаксіхтосьнервував.—Чому?Матьєпоказавнанедопалки.—Цежінка,—сказалаІвіш,—онслідипомади.Вонипосміхнулисяйзамовкли.Матьєсказав:—Якосьязнайшовутаксітисячуфранків.—Мабуть,такзраділи.—Тані,явіддавїхводієві.—Оняк,—сказалаІвіш,—аязалишилабсобі.Навіщовиїхвіддали?—Незнаю,—відказавМатьє.ТаксіпоминуломайданСен-Мішель.Матьємалонесказав:«Погляньте,яказеленаСена»,

тавирішивпромовчати.РаптомІвішсказала:—Борисхоче,щобмиутрьохпішлисьогодніввечерідо«Суматри»,янепроти…Вона обернула голову і дивилася на волоссяМатьє, з ніжністю випинаючи вуста. Івіш не

булакокеткою,тадеколинапускаланасвоєобличчяніжности,щобзазнатиутіхиодтого,щоїїлицестаєтяжкеісолодке,мовстиглийплід.Матьєвважавцедратівливимінедоречним.

—Радий буду побачитиБориса і побути з вами,—відказав він.—От тількиЛоламенебентежить;вижзнаєте,щовонатерпітимененеможе.

—Ну,тойщо?Запаламовчанка.Неначевониводночасуявилисебе закоханоюпарою,щосидитьу таксі.

«Цьогонеповиннобути»,роздратованоподумаввін;Івішпровадила:—Гадаю,наЛолуневартозвертатиувагу.Вонавродлива,гарноспіваєтайгоді.—Явважаю,щовонаприваблива.

—Звичайно.Цевашморальнийкодекс:вамзавждихочетьсябутидосконалим.Колилюдивас ненавидять, ви чимдуж намагаєтеся знайти в них щось добре. А от я не вважаюпривабливою,—додалавона.

—Звамивонасамачарівність.—Вонайнеможебутиіншою;таянелюблюїї,воназавждикорчитькомедію.—Комедію?—поспитавМатьє,піднявшиброви.—Ну,цеостаннє,щояпоставивбиїйна

карб.—Дивно,щовицьогонепомітили:вонаввесьчастяжкозітхає,щобусідумали,нібивонау

відчаї,йтут-такизамовляєсобіріжнісмаколики.Йізприхованоюлюттюдокинула:—Гадаю,людям,щовпалиувідчай,насмертьнаплювати:завждиядивуюся,колибачу,як

вонадоостатньогосурахуєсвоївидаткийекономить.—Попривсецевонаувідчаї.Такроблятьлітнілюди:коливонипочуваютьвідразудосебе

йдосвогожиття,тодумаютьпрогрошійдбаютьзасебе.—Значить,нетребастаріти,—суховідказалаІвіш.Вінзбентеженопоглянувнанеїйпоспішнодокинув:—Вимаєтерацію,кепськобутистарим.—Ну,танаваслітанезалишилисліду,—сказалаІвіш,—меніздається,щовизавждибули

такі,якоцезараз,увасвічнамолодість.Часомянамагаюсяуявитисобі,якийвибулизадитячихліт,аленеможу.

—Уменебуликучерики,—сказавМатьє.—Аяуявляюсобівастаким,якоцезараз,тількитрохименшим.ЦьогоразуІвішнепомітила,щоїїсловапрозвучалиніжно.Матьєхотівбулозаговорити,тав

нього щось дивно защеміло у горлі й він утратив самовладання. Він залишив позаду Сару,Марсель і нескінченні коридоришпиталю,деподумкиблукавцілісінькийранок, вінбувніде,він почувався вільним; ця літня днина торкалася його своєющільною й теплоюмасою, йомузахотілося впасти на неї всім тілом. Ще мить йому здавалося, що він завис у порожнечі знестерпним відчуттям свободи, а потім він зненацька простягнув руку, обняв Івіш за плечі йпригорнувдосебе.Івішнапруженопіддалася,немовбигублячирівновагу.Вонаіпаризустнезронила;виглядунеїбувбайдужий.

Таксі виїхало на вулицю Ріволі, аркади Лувра важко пролітали за шибами, як великігорлиці.Булогаряче.Матьєвідчувавбілясвогобокутеплетіло;черезшкловінбачивдерева ітриколірне знамено на верхівціщогли. Він пригадав одного чоловіка, котрого бачив якось навулиціМуффтар.Доситьпристойновдягненийтип,ізсіримобличчям.Вінпідійшовдояткизісмаженоюкартоплею ідовгодививсянашматокхолодноїпечені,щолежаланатарілці,потімпростягнуврукуйузявйого;прицьомувиглядуньогобувтакий,начецепростісінькаріч,вінтеж повинен був почувати себе вільним. Господар закричав, поліцай повів цього чоловіка, вякогобувзачудованийвигляд.Івішзнаймовчала.

«Воназасуджуємене»,роздратованоподумавМатьє.Віннахилився;щобпокаратиїї,вінлегенькоторкнувсягубамиїїхолоднихстуленихвуст;він

бувупертий;Івішмовчала.Піднявшиголову,вінпобачивїїочі,ійогошаленавтіхаумитьщезла.Вінподумав:«Одруженийчоловік,якийлапаєвтаксімолодудівчину»,ійогорукавпала,мертваймовбиватяна;тілоІвішвипросталосязмеханічнимколиванням,начевагадло,щовідхилилосявідпозиціїрівноваги.«От івсе,—сказавсобіМатьє,—ценепоправно».Вінзгорбився,йомухотілося крізь землю провалитися. Поліцай підняв жезл, таксі зупинилося. Матьє дививсяпростопередсебе,танебачивдерева;вінспоглядавсвоюлюбов.

Так,цебулалюбов.Теперцебулалюбов.Матьєподумав:«Щожянакоїв»?Щеп'ятьхвилин

томуцієїлюбовине існувало;поміжнимибулорідкіснейдорогепочуття,якомунемаєназви,вононемоглознайтивиразувчинках.Авінзробивучинок,якийнеслідбулоробити,—втім,ненавмисне, все сталося мимоволі. Цей порух і ця любов постали перед Матьє, як щосьвеличезне, настирливе і вже зараз вульґарне. Тепер Івіш буде думати, що він її кохає; вонадуматиме: він такий, як усі; відниніМатьє буде любити Івіш, як і всіх іншихжінок, яких вінлюбивдотого.«Прощовонадумає»?Вонасиділапоруч,напружена,мовчазна,йміжнимибувцей учинок, «ненавиджу, колимене торкаються», цей незграбний і ніжний порух, на котромутеперлежалабезповоротністьминулоїподії.«Вонагнівається,зневажаємене,вонадумає,щоятакий, як усі. А я прагнув од неї іншого», у відчаї подумав він. Та він уже не в змозі бувпригадати, що ж він хотів до цього. Любов була тут, круглесенька, легка мов пушинка, зпростими бажаннями і банальнимипідходами, самМатьє змусив її вродитися у глибині своєїповноїсвободи.«Ценеправда,—іззапаломзаперечиввінсамсобі,—янехочуїї,яніколиїїнехотів». Та він уже знав, що буде її хотіти: «Цим воно завжди все й закінчується, я будузадивлятися на її ноги і груди, а потім, якоїсь пречудової днини…» Зненацька він побачивМарсель,яквоналежитьналіжку,гола-голісінька,заплющившиочі:вінненавидівМарсель.

Таксі зупинилося; Івіш відчинила дверцята і вийшла надвір. Матьє не відразу вийшов занею: широко розплющеними очима споглядав він це нове і вже старе кохання, коханняодруженого чоловіка, ганебне і потайне, принизливе для неї, вже зарання приниженої, ісприймавцевже,якщосьнеухильне.Нарештівінвийшов,розрахувавсяіпідійшовдоІвіш,якачекала його біля воріт. «Якби ж то вона змогла забути». Він крадькома глянув на дівчину йпобачив,щовиглядунеїсуворий.«Тачитак,апоміжнамищосьнібискінчилося».Тайомунехотілосязаважатисобілюбитьїї.Вониувійшливбудинок,девідбуваласявиставка,несказавшиоднеодномуйслова.

V«Арханґел»! Марсель позіхнула, трохи підвелася, струснула головою, й це була її перша

думка: «Сьогодні ввечері прийде Арханґел». Вона любила ці таємничі відвідини, та сьогоднідумалапронихбезутіхи.Уповітрідовкругнеївитавжах,полуденнийжах.Вщухласпекатепернаповнювалакімнату,вонавжевідслужиласвоєнадворі,атутзалишилатількисяєвоубганкахшториічаїласятам,інертнаізловісна,якдоля.«Якбивінзнав,такийчистий,тоявикликалабуньоговідразу».Вонасіланакраюліжка,якнапередодні,колиМатьєголісінькийсидівнапротинеї, і з понурим виразом обличчя дивилася на великі пальці ніг, а вчорашній вечір, неначепримара,стоявпоруч,зісвоїммертвимірожевимсвітлом,якостудженийзапах.«Янезмогла…незмоглайомузізнатися».Вінсказавби:«Гаразд!Всевладнається»,зтимвеселиміхвацькимвиглядом,зякимковтаютьліки.Воназнала,незмоглавитриматицеобличчя;словазастрялиунеївгорлі.Вонаподумала:«Полудень»!Стелябуласіра,мовдосвіток,тавжестоялаполуденнаспека.Марсельзасиналапізноіпересталавпізнавативранішнюпору,часомїйздавалося,нібиїїжиттяспинилосяодногоразупополудні,нібивонобулособоювічнимполуднем,щозваливсянаречі й предмети, дощовим, безнадійним і таким уже марним полуднем. Надворі стояв білийдень,виднілисвітлівбрання.Матьєкрокувавдесьтам,знадвору,безнеї,вживійівеселійкурявіднини,щорозпочаласябезнеїйужемалаякесьминуле.«Віндумаєпромене,вінметушиться»,без дружнього почуття подумала вона. Вона була роздратована, позаяк уявляла собі це важкеспівчуття під яскравим сонцем, це незграбне і діяльне співчуття здорової людини. Вонапочуваласямлявоюівогкою,щегетьзануреноювсон;наголовінемовбитяжіласталевакаска,вроті відчувавсяприсмакхмелю,убокахмлявість, апідпахвами,накінчикахчорнихволосин,перлинипрохолоди.Їїтрохинудило,тавонастримувалася:їїднинащенерозпочалася,вонабулатут, поруч з Марсель, у несталій рівновазі, один необережний порух, найменший жест мігпризвестидотого,щовонаобвалиться,немовлавина.Вонапохмуропосміхнулася:«Осьвона,свобода!»Колипрокидаєшсявранцізіщемомусерціітребазгаятип'ятнадцятьгодинпередтим,якзновувкластисявліжко,тохібамаєзначенняте,щотивільна?«Свободанедопомагаєжити».Немов би тонесенькі крихітні пір'їнки, змащені алоєм, лоскотали в глибині її горла, а потімвідразадовсього,язикасудомить, губивідтягуютьсяназад.«Меніпощастило, здається,декогонудитьцілісінькийденьуженадругомумісяці,аменетягнеблюватитількизрання,пополудніястомлююся,тавсежтримаюся;амамазналажінок,якінемоглизноситизапахтютюну,цьогоще бракувало». Вона схопилася і побігла до умивальниці; її вивернуло каламутною пінявоюрідиною, що скидалася на трохи сколочений яєчний білок. Марсель вхопилася за крайпорцелянової умивальниці і дивилася на те піняве блювотиння: воно схоже було, радше, насперму.Марсель криво посміхнулася і прошепотіла: «Любовний сувенір».По тому в її головізапанувалабезмежнаметалеватиша,іденьрозпочався.Вонабільшеніпрощонедумала,тількипровеладолонеюпокосах іпочалаочікувати:«Вранціменезавждинудитьдвічі».Відтаквонараптом пригадала обличчяМатьє, його наївний і переконаний вигляд, коли він казав: «Мижпозбудемосяйого,правда»,іїїпронизавспалахненависти.

Воно прийшло. Спочатку вона подумала про вершкове масло і відчула огиду до нього, їйздалося,нібивонажуєкавалокжовтогонесвіжогомасла, апотіму глибині її горланемовбипрозвучавкороткийсміхівонасхилиласянадумивальницею.Нагубахвисіладовганитка,воназакашлялася,щобзвільнитисявіднеї.Ценевикликаловнеїогиди.Тавоначастопочувалаогидудосамоїсебе:минулоїзими,коливнеїбувпронос,вонанехотіла,щобМатьєдоторкавсядонеї,їйввесьчасвидавалося,нібивонасмердить.Вонаподивиласянаслиз,щоповільносповзавувотвір умивальниці, залишаючи лискучий липкий слід. Півголосом вона прошепотіла: «Ну, й

чудасія!» Ці виділення не викликали в неї відрази: адже це було життя, таке ж саме, якзародження липких весняних бруньок, все воно викликає не більшу огиду, ніж пахучий рудийклейнатихбруньках.«Нецеогидне».Марсельналлялатрохиводи,щобпомитиумивальницю,млявими порухами скинула сорочку. Вона подумала: «Якби я була твариною, то мені дали бспокій».Воназмоглабвіддатисявобіймицієїживильноїзнемоги,купатисявній,немовулонівеличезної щасливої втоми. Та вона не тварина. «Ми позбудемося його, правда ж?» Зучорашньоговечоравонапочуваласязацькованою.

У дзеркалі відбивалося її обличчя, оточене олив'яними відбликами. Марсель підійшлаближчедодзеркала.Вонанедивиласянінасвоїплечі,нінагруди:вонанелюбиласвоготіла.Вона розглядала свійживіт,широку плодоносну утробу.Сім років тому, вранці,—Матьє тодівпершепровівзнеюніч,—вонапідійшладодзеркалазтимсамимнерішучимподивом,тодіїйподумалося:«Значить, іменеможналюбити»!—вонаспоглядаласвоюгладенькушовковистушкіру, що скидалася на тканину, тіло її було тільки поверхнею, поверхнею і більш нічим,створеноюдлятого,щобвідбиватичистугрусвітлаібрижитисявпестощах,начемореодвітру.Сьогодні це вже не те тіло: вона подивилася на свійживіт і перед супокійноющедрістю цихродючих ланів знову дізнала відчуття, котре переслідувало її за дитячих літ, коли вона бачилажінок, які годували груддю немовлят в Люксембурзькому саду: звідти оцей страх і відраза, ісподівання теж звідти. Вона подумала: «Це тут». У цій утробі маленька кривава полуничка зневинноюпоспішністюквапиласяжити,маленькакриваваягідка,гетьбезмозка,якащенавітьнесталатвариною,ягідка,якувишкребутьвістрямножа.«Оційпорібагатоіншихтеждивлятьсянасвійживіт ітеждумають:„Цетут“.Алежвонипишаються».Вонастенулаплечима:щож,вонобуло створенедляматеринства,це тіло,що такбездумнойбезглуздорозквітло.Талюдивирішили,щомає бути інакше.Вона піде до тієї старої: треба тільки уявити,що цефіброма.«Втім, заразце і справдівсьоголишфіброма».Вонапідедотієї старої,розставитьноги,йтабудешкребтипоміжїїстегнамисвоїмзнаряддям.Апотімпроценіхтовжейбалакатинебуде,залишитьсятількиганебназгадка,всіжчерезцепроходять.Вонаповернетьсядосвоєїрожевоїкімнати,зновучитатимекнижки,потерпатимевідшлунку,аМатьєбудеприходитичотириночіна тиждень і скількись часу поводитиметься з нею з лагідним розчуленням, як з молодоюматір'ю, і кохаючись, удвічі буде обережніший, і Даніель, Арханґел Даніель теж інколиприходитиме…Втраченаможливість,отщо!Марсельзненацькавпіймалаудзеркалісвійпоглядіхутковідвернулася:їйнехотілосяненавидітиМатьє.Вонаподумала:«Требавсежтакибратисядоумивання».

Їйбракувалоснаги.Воназновусіланаліжко,обережнопоклаладолонюнаживіт,якразнадтемнимиволосинами,легеньконатиснулаіподумалазякоюсьніжністю:«Цетут».Таненавистьнескладалазброї.Марсельстараннопереконуваласебе:«Янепочуваюненавистидонього.Цейогоправо, завждижмиказали,щоякщосьстанеться…Віннеміг знати,ценейоговина, яніколинічогойомунеказала».Намитьвонаповірила,щозможерозслабитися,нічоговонатакнебоялась,якненавидітийого.Тавідразужздригнулася:«Аякямоглайомурозповідати?Вінже ніколи нічого не запитував у мене». Звичайно, вони раз і назавжди домовилися, щорозповідатимутьоднеодномупровсе,тазручноцебуло,восновному,длянього.Вінполюблявговорити переважно про себе, демонструвати ріжні виверти своєї свідомости, свої моральнітонкощі.ЩождоМарсель,тоїйвіндовіряв,мабуть,злінощів.Віннепереживавзанеї,простодумав:«Якщоунеїщосьє, товонаменіскаже».Тавонанемогласказати:внеїневиходило.«Все-такивінповиненбувзнати,щоянеможуговоритипросебе,янедоситьлюблюсебедляцього».ЗДаніелембулоінакше,тойумівзацікавитиїїсамусобою:вінтакгарнорозпитувавїї,дивлячисьнанеїсвоїмласкавимпоглядом,апозатим,унихбуласпільнатаємниця.Даніельбувтакийзагадковий,вінпровідував їїпотайці,йМатьєнезнавпро їхнюблизькість,втім,нічого

такоговонинеробили,цебувлегенькийфарс,тацезмовництвовитворювалопоміжнимилегкучарівливуприязнь;ітеперМарсельнепереживала,щовнеїтакмалоособистогожиття,бовнеїбулоте,щоналежалотількиїйійогонетребабулоділитизкимосьіншим.«Простойомутребабулоповодитись,якповодитьсяДаніель,—думалавона.—ЧомутількиДаніельвмієрозв'язатименіязика?Якбивінтрохименідопоміг…»Ввесьвчорашнійденьунеїклубокстоявугорлі,їйхотілосякрикнути:«Аякщойого залишити?»Ох, якбижтовін завагавсябодайнамить, то яйому так і сказала. Та щойно він прийшов, як відразу ж зробив наївне обличчя: «Ми йогопозбудемося,правдаж?»Івонанезмогласказатийомуце.«Вінбувстурбований,ідучиодмене:йому не хотілося, щоб ця жінка покалічила мене. Це справді так: він шукатиме адреси, будезайнятийцим,тепер,коливньогонемаєлекцій,цевсежтакикраще,ніжморочитисобіголовузцієюмалою.Звичайно,вінпочуваєдосаду, яклюдина,щорозбилакитайськувазу.Та,посуті,йогосовістьгетьспокійна…Мабуть,вінпообіцявсобі,щообдаруєменекоханнямпосамісіньківуха».Вонакривопосміхнулася:«Авжеж.Тількийомудоведетьсяпоспішити:незабаромявийдузтоговіку,коликохають».

Воназціпиларукинапростирадлі,жахнулася:«Якщояпочнуйогоненавидіти,тощожменізалишиться?»Тайхібажзналавона,чихочетьсяїйцюдитину?Здаля,удзеркалі,вонабачилатемну,трохизів'ялумасу:тобулоїїтіло,тілобезплідноїсултанші.«Тількичивижилобцедитя?Яжгетьнегодяща».Вонатакипідедотієїстарої.Потайціпіде,вночі.Йтапогладитьїїкоси,якзробила вона цеАндре, і з мерзенним змовницьким виглядом назве її «кицямоя»: «Якщо тинезаміжня,тонагулятиотакечерево—такажмерзота,як ітріперухопити,уменевенеричнахвороба—осьщопотрібнособіказати».

Тавонаневтрималасяйніжнопровеладолонеюпоживоті.Вонаподумала:«Цетам».Там.Щосьживеінещасне,яківона.Такежабсурднейнікчемнежиття,якіїї…Ізненацькавоназпристрастю подумала: «Він був би мій. Навіть недоумок, навіть каліка, — та мій». Але цепотаємне бажання, ця ще не зовсім усвідомлена обітниця була така неймовірна, таканепристойна, приховувати її потрібно було від стількох людей, що вона раптом відчула себевинноюісамазсебежахнулася.

VIПерше, що впадало в око: над вхідними дверима висів герб Французької республіки і

триколірні прапори — це відразу ж задавало тон. Потім — величезні порожні зали, залитіакадемічним світлом, що струменіло крізь матові вітражі: воно сліпило, мов полиск щирогозолота,йвідразужтануло,блякло.Світлістіни,шпалеризбрунатногооксамиту:Матьєподумав:«Французькийдух».Повнісінькофранцузькогодуху,вінбувскрізь,укосахІвіш,нарукахМатьє:бляклесонцеіврочистатиша,щопанувалиуцихсалонах;Матьєвідчував,якйогогнітитьтягаргромадянськихобов'язків:говорититутналежалотихо,допредметівнавиставцінеторкатися,акритичніміркуваннявисловлюватизваженоітвердо,тащейнезабуватипронайбільшуз-поміжусіхфранцузькихчеснот—Доречність.Крімцього,звичайнож,настінахбулибарвистіплями,себтокартини, таМатьєперехотілосядивитисянаних. І всежтакивінпотяг Івіш за собою іпоказав їй бретонський пейзаж із розп'яттям, Христоса на хресті, букет, двох таїтянок, щонавколішкистоятьнапіску,івершниківізплеменімаорі.Івішмовчала,йМатьєзапитувавсебе,прощовонадумає.Часомвіннамагавсядивитисянакартини,таценічогонедавало:«Картинине захоплюють, — роздратовано подумав він, — вони пропонують себе; тільки від менезалежить,існуютьвоничині,явільнийпередними».Занадтовільний:цестворювалодляньогододатковувідповідальність,івінпочувавсявинним.

—АосьҐоґен,—мовиввін.Цебуломаленькеквадратнеполотнозтабличкою«Автопортретхудожника».Ґоґен,блідийі

зпригладженоючуприною,величезнепідборіддя,навидутонкаінтеліґентністьіжурнадитячазарозумілість. Івіш нічого не сказала у відповідь, і Матьє крадькома глянув на неї; він бачивтільки її коси, без позолоти, бо на них падало каламутне денне світло. Минулого тижня,дивлячисьнацейпортретуперше,вінзнаходивйогопрегарним.Теперйомубулобайдуже.Втім,вінінебачивкартини:Матьєбувпересиченийреальністю,істиною,пронизанийдухомТретьоїРеспубліки;вінбачивусе,щобулореальне,вінбачивтільките,щобулозалитецимкласичнимсвітлом,—стіни,картиниврамах,шкарубкіфарбинаполотнах.Танесаміполотна:картинизгасли, і здавалося неймовірним, як у цій повені доречности знайшлися люди,що малювали,зображалинаполотнахнеіснуючіпредмети.

Увійшов якийсь пан із дамою. Пан був довготелесий, червонощокий, очі, мов ґудзики начеревиках,м'якабілачуприна; дама скидаласярадшена ґазель, на взір їйбулороків із сорок.Допіру ввійшовши, вони вже почувались як удома: либонь, це була звичка чи, може, якийсьнезаперечний зв'язок поміж молодявим виглядом цих людей і якістю освітлення; мабуть,освітленнянаціональнихвиставоктакдобрезаконсервувалоцюпару.МатьєпоказавІвішвеликутемнуплямуцвіліназаднійстіні.

—Цетежвін.Ґоґен, голий по пояс, під грозовим небом, пильно дивився на них суворим і оманливим

поглядомшаленця.Самотаігордощіспустошилийогообличчя;тілойогозробилосясоковитимім'яким тропічним плодом з порожнинами, заповненими водою. Він утратив Гідність — отуЛюдськуГідність, якуще зберігавМатьє, не знаючи,що знеюробити,—зате зумів зберегтигордість. За ним були чорні сутності, цілий шабаш чорних форм. Уперше побачивши ценепристойнеізловіснетіло,Матьєбувсхвильований;алетодівінбувсам.Тепержезнимбулоцемаленькеозлобленетіло,йМатьєзасоромивсясамогосебе.Вінбувзайвий:величезнакупагайнапідстіною.

Пан зі своєю дамою підійшли і, ні на кого не звертаючи уваги, стали перед самісінькимполотном.Івішмусілавідступитисянабік,бовонизаважалиїйдивитися.Панвідхиливсяназаді

розглядав картину з сумовитою строгістю. Це був знавець: у нього була орденська стрічка налацкані.

—От-от-от!— озвався він, хитаючи головою.—Мені це не дуже до смаку! Їй богу, вінприймаєсебезаХриста.Йщецейчорнийянгол,онтам,заним,ні,ценесерйозно.

Дамазасміялася.—О господи!Справді,—мовила вона ніжниммелодійним голосом,—цей янголнадто

літературний,зрештою,яківсетут.—НелюблюҐоґена,коливіндумає,—глибокодумномовивпан.—СправжнійҐоґен—це

Ґоґен,щоприкрашає.Він дивився на Ґоґена ляльковими очима, сухий і тендітний у своєму костюмі з сірої

фланелі перед цим великим оголеним тілом.Матьє почув якесь дивне квоктання і обернувся:Івішдушиласявідреготу,вонаблагальноглянулананього,кусаючигуби.«Вонанегніваєтьсянамене»,зрадівши,подумавМатьє.ВінузявІвішзарукуідовівїї,зігнутувідсміху,дошкіряногофотеляпосередзали.Регочучи,Івішупалавнього;косигетьзатулилиїїобличчя.

—Пречудово!—голосносказалавона.—Якцевінсказав—«НелюблюҐоґена,коливіндумає»?Ажінка!Тавонижмовдвікрапліводи.

Тойпанзісвоєюдамоютрималисядужепрямо:здавалося,вонизапитуютьпоглядомодневодного,якужухвалуприйняти.

—Всусіднійзалієіншікартини,—несміломовивМатьє.Івішпересталареготатися.—Ні,—понуровідказалавона,—тепертутвсевженетак:цілюди…—Вихочетепітизвідси?—Такбудекраще,відусіхцихкартинуменезновуболитьголова.Требатрохипрогулятися

надворі.Вонапідвелася.Матьєрушивзанею,зжалемзиркнувшинавеликукартину,щовисілана

лівійстіні:йомухотілосяпоказатиїїІвіш.Двіжінкитопталибосоніжрожевутраву.Наоднійбувкаптур,цебулачаклунка.Другапростягларукузпророчимспокоєм.Вонигетьнебулиживими.Здавалося,їхзастукалипідчасперетворенняупредмети.

Вулицянадворіпалала;вМатьєбулотакевідчуття,начевінідечерезвогонь.—Івіш,—мимоволіпромовиввін.Івішскорчилаґримасуіпідняларукидоочей.—Очінемовбишпилькоюхтоськоле.О,—лютовигукнулавона,—якжеяненавиджу

літо!Вониступнуликількакроків.Івішпростувалахиткоюходою,вонавсещепритискаладолоні

доочей.—Обережно,—сказавМатьє,—хідникзакінчується.Івіш хутко опустила руки, йМатьє побачив її бліді вирячені очі. Вони мовчки перетнули

вулицю.—Неможнаробитиїхпублічними,—раптомсказалаІвіш.—Виставки,вихочтесказати?—зачудованопоспитавМатьє.—Егеж.—Якбивонинебулипублічними,—вінспробувавзновуговоритивеселимфамільярним

тоном,доякоговониобоєзвикли,—то,питається,якбиминанихпотрапили?—Нущож, то ми й не пішли б,— сухо відказала Івіш.Вони замовкли.Матьє подумав:

«Вонащесердитанамене».Інаразйогопройняланестерпнапевність:«Вонахочепіти.Тількипроцеідумає.Мабуть,вонашукаєзаразпривід,абиввічливопопрощатися,іяктількизнайде,товідразужіпокинемене.Нехочу,щобІвішішлавідмене»,зтривогоюподумаввін.

—Увасєякісьневідкладнісправи?—поспитавсявін.—Коли?—Зараз.—Ні,жодних.—Якщовихочетепрогулятися,тояподумав…ВамневажкобудепровестименедоДаніеля

навулицюМонмартр?Мимоглибпопрощатисябіляйогопід'їздуі,якщодозволите,тояоплативбивамтаксідогуртожитку.

—Якхочте,тількияневертаюсявгуртожиток.ЯпідудоБориса.«Вона залишається». Це не означало, що вона йому пробачила. Івіш страшенно боялася

покидати місця і людей, навіть якщо вона їх ненавиділа, тому що майбутнє її лякало. Зневдоволеною байдужністю вона віддавалася найнеприємнішим ситуаціям і врешті-рештзнаходилавнихперепочинок.ІвсежтакиМатьєбувзадоволений:покивоназним,віннедастьїйдумати.Якщовінбудеввесьчасбалакати,нав'язуватиїйсебе,то,мабуть,зможевідстрочитивибухлютихінасмішкуватихдумок,щовжезароджуютьсяв їїголові.Требаговорити,негайноговорити,прощозавгодно.ТаМатьєнезнаходивтемидлярозмови.Нарештівінніяковозапитав:

—Товамсподобалисякартини?Івішстенулаплечима.—Звичайно.Матьєхотівбуловтертичоло,таненаважився.«Загодину,коливонабудевільна,то,звісно

ж,засудитьмене,аянезможусебезахистити.Неможна,щобвонапішлапростотак,—вирішиввін.—Требапорозумітисязнею».

Вінобернувсядонеї,тапобачивїїрозгубленийпогляд,ісловазастрялийомувгорлі.—Гадаєте,вінбувбожевільний?—раптомзапиталавона.—Ґоґен?Хтозна.Вимаєтенаувазіавтопортрет?—Йогоочі.Іщеотічорніподобизаним,вонимовшепіт.Зякимсьжалемвонадодала:—Вінбувгарний.—Тиба,—здивувавсяМатьє,—менітакеніколинеспадалонадумку.Івішговорилапрославетнихнебіжчиківутакійманері,якайоготрохиприголомшувала:для

неї не існувало ніякого зв'язку поміж великими мистцями і їхніми творіннями; картини булиречами, прегарними чуттєвим речами, якими їй хотілося володіти; їй здавалося, ніби вониіснувализавжди;мистцібулидлянеїтакимижлюдьми,яківсіінші:вонаневважалазаслугоюїхнітворінняінеповажалаїх.Вонадопитувалася,чибуливонивеселі,привабливі,чибуливнихкоханки;якосьМатьєпоцікавився,чиподобаютьсяїйполотнаТулуз-Лотрека,йвонавідказала:«Якийжах,вінбувтакийпотворний!»Матьєпочувавсятак,начецейогоособистообразили.

—Так,вінбувгарний,—переконаноповторилаІвіш.Матьєстенувплечима.ЗістудентівСорбонни,нікчемнихісвіжих,мовдівулі,Івішмоглане

зводити очей, скільки їй хотілося.Матьє навіть замилувався її чарівливістю, коли вона довгорозглядала хлопчину із сиротинця, якого супроводжували дві черниці, а потім із трохизаклопотаною поважністю мовила: «Мені здається, ніби я стаю гомосексуалісткою». Вона йжінокмоглавважативродливими.ТанеҐоґена.Нецьоголітньогочоловіка,щостворивдлянеїкартини,яківонаполюбила.

—Тавонотак,—сказаввін,—алеяневважаюйогосимпатичним.Івішскорчилазневажливуґримасуізамовкла.— Що з вами, Івіш, — похопився Матьє, — вам не до вподоби, що я не вважаю його

симпатичним?—Ні,таменіцікаво,чомувицесказали.

—Тапростотак.Ботакемоєвраження:черезотойгордовитийвиразочівнього,немовувареноїрибини.

Івішзновупочалаперебиратипасмасвоїхкіс,їїлиценабраловиразудурнуватоїупертости.—Вньогошляхетнийвигляд,—байдужесказалавона.—Тапевно…—тимсамимтономвідказавМатьє.—Вньомуєякасьпиха,якщовисаме

цемаєтенаоці.—Звичайно,—посміхнуласяІвіш.—Чомувикажете«звичайно»?—Боябулапевна,щовиназветецепихою.Матьєм'якосказав:—Мені не хотілося сказати про нього нічого поганого. Просто я не люблю гордовитих

людей.Запаладовгамовчанка.ПотімІвішіздурнуватимзамкненимвиглядомпромовила:—Французинелюблятьшляхетного.Івішзавждиохочерозбалакувалапрофранцузькийтемперамент,колигнівалася,інеодмінно

наїїобличчіпроступавоцейдурнуватийвираз.Ідобрішимголосомдокинула:—Втім,ярозуміюце.Зовнівоновидаєтьсяперебільшеним.Матьє не відповів: батько Івіш був із дворян. Якби не революція 1917 року, то Івіш

виховуваласябуМоскві,впансіонатідляшляхетнихдівчат;вонабулабпридворі,вийшлабзаякого-небудь високого й породистого кавалерґарда з вузьким чолом і мертвим поглядом. ПанСерґін тепер тримавмеханічний тартак вЛаоні.А Івішмешкала вПарижі й гуляламістом ізМатьє,французькимбуржуа,щонелюбивдворян.

—Цевін…покинувусейпоїхав?—раптомзапиталаІвіш.—Так,—зготовністювідказавМатьє,—хочете,розкажу,якцевсебуло?—Здається,язнаю:вньогобуладружина,діти,егеж?—Так,вінпрацювавубанку.Авнеділювирушавзамістозмольбертоміфарбами.Таких

називаютьнедільнимихудожниками.—Недільнимихудожниками?—Атож.Наприпочаткувінтакимібув,себтопростобувлюбителем,щоквецяєфарбамина

полотні,якотодехтоловитьрибунавудочку.Вінробивцетрохизадлярозривки,аджепейзажімалюютьзамістоміприцьомудихаютьчистимповітрям.

—Вамсмішно,щовінпочинавякнедільнийхудожник?—непокоячись,запитавМатьє.—Ядумалапроінше.—Прощож?—Мені подумалося, чи були коли-небудь недільні письменники. Недільні письменники:

дрібні буржуа, котрі щороку пишуть одну новелу або п'ять-шість віршів, аби трохи внестидуховностивсвоєжиття.Задлярозривки.

Матьєздригнувся.—Вихочтесказати,щояодинізних?—жартівливимтономпоспитавсявін.—Тажбачите,

дочогоцепризводить.ОдноїпречудовоїднинираптомнадумаюсятайподамсянаТаїті.Івіш обернулася і глянула йому просто в обличчя. Вона була стурбована й немов би

злякалася:її,мабуть,ісамувразилавласназухвалість.—Менецездивувалоб,—сказалавоналедвечутнимголосом.—Ачомубні?—сказавМатьє.—Може,йненаТаїті, а вНью-Йорк.Мені хотілосяб

поїхатидоАмерики.Івішзнервованоперебиралакоси.—Авжеж,—мовилавона,—увідрядження…разомзіншимивикладачами.

Матьємовчкидививсянанеї,авонапровадила:— Може, я й помиляюся… Мені легше уявити, як ви читаєте лекцію американським

студентамвякомусьуніверситеті,ніжпобачитиваснапалубікораблясереднатовпуеміґрантів.Мабуть,томущовифранцуз.

—Гадаєте,меніпотрібнакаюталюкс?—зашарівшись,поспитавсявін.—Тані,—коротковідказалаІвіш,—другогокласу.Вініззусиллямковтнувслину…«Глянувбиянанеїнапалубікораблясередеміґрантів,та

вонавментпростяглабтамкопита».— Їй-богу,—виснував він,—дивно,щови вважаєте, ніби янездатнийпоїхати.Втім, ви

помиляєтесь,колисьменічастоцьогохотілося.Далівономинулося,боявирішив,щоцедурня.Всецетимбільшкомічно,щоспаловоновамнадумкуузв'язкузҐоґеном,якийдосорокароківбувтакимсобічиновничком.

Івішвибухнулаіронічнимсміхом.—Що,неправда?—поспитавМатьє.—Ну…якщовикажететак,топравда.Тадоситьглянутинайогокартини…—Тайщо?—Гадаю,такихчиновничківнетакібагато.Внього…пропащийвигляд.Матьєуявивсобітяжкеобличчязвеличезнимпідборіддям.Ґоґенутративлюдськугідність,

вінпогодивсязцієюутратою.—Знаю,—сказавМатьє.—Цетевеличезнеполотновсамісінькомуцентрізали?Натой

часвінбувневиліковнохворий.Івішзневажливопосміхнулася.—Ямаюнаувазімалесенькеполотно,девінщемолодий:уньоготамтакийвигляд,ніби

вінздатнийнавсе.Вона дивилася в порожнечу з трохи розгубленим виглядом, і Матьє вдруге відчув напад

ревнощів.—Якщоявірновасзрозумів,товиневважаєтеменепропащоюлюдиною?—О,звичайнож,ні!—відказалаІвіш.—Нерозумію,однак,вчомутутперевага,—сказаввін,—чи,може,нерозумію,щови

хотілисказати.—Гаразд,меншезтим.— Ну, добре, нехай. Ви ввесь час кидаєте мені якісь докори у вигляді натяків, а потім

відмовляєтесяпояснити,щожмалинаувазі,знаєте,цедужезручно.—Нікомуянедокоряю,—байдужесказалавона.Матьєзупинивсяіглянувнанеї,Івіштежзупиниласяізкислимвиглядом.Вонапереступала

зногинаногуйуникаладивитисянанього.—Івіш!Заразжескажітьмені,щомаливинаувазі.—Випрощо?—здивованозапиталавона.—Процю«пропащулюдину».—Мизновупроцебудемоговорити?—Хайцепо-дурному,—сказавМатьє,—таяхочузнати,щовивкладаєтевціслова.Івішзновупочалаперебиратикоси:вонасамасебенетямила.—Танічогоявнихневкладала,простоцісловаспалименінадумку.Воназатнулася,виглядунеїбувтакий,начевонапідшукуєслова.Деколивонавжерозтуляла

булорота,йМатьєздавалося,щовоназаговорить,тавонамовчала.Потімозвалася:—Меніначхати,такалюдиначиякасьінша.Івішнамоталапасмосвоїхкіснапальця і смикнула,немовбихотілавирвати.Ажраптом

хуткодокинула,втупившисьуносакисвоїхчеревичків:—Вивлаштувалисяужиттійнепоступитесяцимнізаякігроші.—Онвонощо!—вигукнувМатьє.—Іщожвипроцезнаєте?— Таке в мене враження: ваше життя остаточно визначилося, й ваші ідеї теж. Ви

простягаєтерукудоречей,якщовважаєте,щовониувашомузасягу,тазмісцянезрушите,щобїхузяти.

—Щовипроцезнаєте?—повторивМатьє.Наіншевіннеспромігся:вважав,щовонамаєрацію.

—Якнамене,—втомленосказалаІвіш,—якнамене,товинічимнехочетеризикувати,для цього ви надто розумні. — І облудно додала: — Та відтоді, як ви сказали мені, що виінший…

МатьєраптомподумавпроМарсель,ійомузробилосясоромно.—Ні,—тихопромовиввін,—ятакий,яквийдумаєте.—Такотож!—переможновигукнулавона.—Ви…вивважаєте,щоцеможнатількизневажати?—Навпаки,—поблажливомовилаІвіш,—меніздається,такнайліпше.ЗҐоґеномжиття

булобнеможливе.—Ібезкрихти іроніїдокинула:—Звамипочуваєшсявбезпеці,небоїшсячогосьнепередбаченого.

—Справді,—суховідказавМатьє.—Якщовихочетесказати,щоянедозволяюсобініякихвитівок…Знаєте,ятаксамоохочийдоних,яківсіінші,тавважаютакнегодиться.

—Тазнаю,—сказалаІвіш,—все,щовиробите,завжди…такеметодичне…Матьєвідчув,щовінблідне.—Прощовиговорите,Івіш?—Тапровсе,—невизначеновідказалавона.—Ойні,вимаєтенаувазіщоськонкретне.Недивлячисьнанього,вонапробурмотіла:— Щотижня ви приходите із номером «Смен а Парі», складаєте проґраму розваг на

тиждень…—Івіш!—обуривсяМатьє.—Цеждлявас!—Знаю,—ґречновідказалавона,—ядужевамвдячна.Матьєбуврадшездивований,ніжображений.— Івіш, я нічогісінько не розумію. Хіба ви не любите слухати концерти, відвідувати

виставкиполотен?—Люблю.—Витакмлявоцекажете.—Ясправділюблю…Таятерпітинеможу,—вигукнулавоназнесподіванимшалом,—

колимоїуподобанняперетворюютьувобов'язок.—Ага!..Тавиж…випростонічогонелюбите!—вигукнувМатьє.Вона підняла голову і відкинула коси назад, її широке бліде обличчя відкрилося, очі

засяяли.Матьєбувприголомшений:віндививсянатонкімлявігубиІвішінемігвторопати,якцемігвінїхцілувати.

—Якбивисказалименіпроце,—жалісномовиввін,—тояніколиваснесилувавби.Вінводивсязнеюпоконцертах,виставках,розповідавпрокартини,авонатимчасомйого

ненавиділа.—Що мені з тих картин,— не слухаючи його, сказала вона,— якщо я не можу ними

володіти.Щоразу я мало не лусну від люті й бажання забрати їх із собою, та до них навітьдоторкнутисянеможна.Апоручви,такийспокійний,шанобливий,мовнавечірні.

Вонизамовкли.Івішзнайсупилася.Матьєзненацькавідчув,якуньогостислосявгорлі.—Івіш,даруйтеменізате,щосталосявранці.—Вранці?—здивуваласяІвіш.—Таяпроцейнедумала,моїдумкивсібулипроҐоґена.—Цебільшенеповториться,—провадивМатьє,—самнезнаю,яквоносталося.Вінказавце,щобзаспокоїтисвоюсовість:зрозумілобуло,щонічоговженепоправити.Івіш

невідповідала,йвінчерезсилупровадив:—Ащецімузеїйконцерти…Якбивизнали,якяшкодую!Меніздавалося,щовамцікаво…

Тавиніколинічогонеказали.Зкожнимсловомвінрозумів,щотребазупинитися.Тащоразународжувалосяіншеслово,і

йогоязикмоловімолов.Вінговоривзогидоюдосебе,зкороткимиспазмами.Віндодав:—Япостараюсязмінитися.«Якийжеявідразливий»,подумалосяйому.Одвідчайдушноїлютіщокийогоажзапашіли.

Івішпохиталаголовою.— Змінити себе неможливо, — сказала вона. Говорила вона розважливо, і Матьє щиро

ненавидів її. Вони мовчки йшли біч-о-біч, світло струменіло на них, неначе повінь, і обоєненавиділиоднеодного.ТаводночасМатьєбачив себеочима Івіш іжахався сам із себе.Вонапідняларукидочолаістисласкроніпальцями.

—Далекоще?—Чвертьгодини.Стомилися?—Щейяк!Даруйте,цевсетікартини.—Вонатупнуланогоюірозгубленоподивиласяна

Матьє.—Вонивжевтікаютьодмене,перемішуютьсяумоїйголові.Ітакщоразу.—Вамхочетьсядодому?—майжезполегшеннямпоспитавМатьє.—Гадаю,такбудекраще.Матьєзупинивтаксі.Тепервінквапивсязалишитисянасамоті.—Бувайте,—недивлячисьнанього,сказалаІвіш.Матьєподумав:«А„Суматра“?Требаменійтитудичині?»Тайомубільшенехотілосябачитиїї.Таксі рушило з місця, і якусьмитьМатьє стурбовано дивився йому вслід.Потім у ньому

немовбизачиниласяякасьбрама,івінпочавдуматипроМарсель.

VIIРоздягненийпопоясДаніельголивсяпереддзеркальноюшафою.«Сьогоднідополуднябуде

по всьому». Це був непростий план: подія була вже тут, в електричному світлі, в легенькомушкрябанні бритви; її неможна було віддалити, ба навіть наблизити,щоб усе воно скінчилосяякомогашвидше:їїпростотребабулопережити.Буланасилудесятагодина,таполуденьужебувприсутній у кімнаті, круглий і пильний, неначе око. За ним не було нічого, тільки невиразнапополудняпора,щозвивалася іповзла,нібихробак.ВочахуДаніелягніздивсябіль,вінмалоспав,підгубоювньогобувприщ,крихітначервонацятказбілимвершечком:тепертакбувалощоразу,коливіннапивався.Даніельприслухався:ні,цевуличнийшум.Вінподививсянаприщ,червоний і запалений, — а ще ж були великі півкола синців попід очима, — і подумав: «Яруйнуюсебе».Вінобачношкрябавбритвоюпобіляприща,щобйогонезчикрижити;залишитьсямаленький кущик щетини, то й нехай: Даніель страх як боявся порізатися. І водночас віннаслухав: двері кімнати були прочинені, щоб краще чути; він казав собі: «Тепер я її непроґавлю».

Осьпролуналолегеньке,майженечутнешурхотіння;Даніельпідскочивдопорогазбритвоювруціірізковідчинивдвері.Табулозапізно,дівчиськойоговипередило:воновтекло,зачаїлося,мабуть, десь у кутку на сходовому майданчику і, затамувавши подих, чекало, почуваючи, якгамселить у грудях серце. На солом'яному килимку для ніг Даніель угледів букетик гвоздик.«Сученяплюгаве», голосносказаввін.Цедочкаконсьєржки, вінбувпевен.Вартобуло тількиглянутив їїочицісмаженоїрибини,коливоназнимздоровкалася.Цетриваловжедватижні:щодня,повертаючисьзішколи,вонаклалагвоздикибіляйогодверей.Ударомносакавінзагиливквітинасхідці.«Требабутинасторожівпередпокоїцілийдень,тількитодіязастукаюїї».Вінз'явитьсязголимторсомізнищитьїїсуворимпоглядом.Йомуподумалося:«Воналюбитьмоєобличчя.Обличчяіплечі,боцевідповідаєїїідеалові.Длянеїбудеударомпобачитимоїволохатігруди».Вінповернувсядокімнати ізновупочавголитися.Вдзеркалівінбачивсвоєпохмуре ішляхетнеобличчя з синюватимищоками; з якоюсьдосадоювінподумав: «Воно їх і збуджує».Обличчяарханґела;Марсельназивалайогосвоїмлюбимарханґелом,атепердоводитьсятерпітище й погляди цієї малої мандрьохи, котра аж нестямлюється од тічки. «Блудяги!» —роздратовано подумав він. Даніель трохи нагнувся і одним вправним порухом бритви зчесавприща.Незлецькийжарт—знівечитиобличчя, якевонитаклюблять. «Таде там!Обличчя ізблизною—цетежтакиобличчя,вонозавждищосьозначає:відцьогоящедужчестомлюся».Він підійшов до дзеркала і невдоволено подивився в нього, потім сказав: «І все-таки меніподобаєтьсябутивродливим».Виглядуньогобувстомлений.Вінущіпнувсебезастегно:«Требабуло б скинути бодай кілоґрам». Сім шклянок віскі випив він учора ввечері на самоті в«Джонні».Дотретьоїгодининочівіннемігзважитисяпітидодому,томущойомубулострашнопокластиголовунаподушкуівідчути,якзанурюєшсявморокздумкою,щонастанезавтрашнійдень.ДаніельподумавпрособакізКонстантинополя:їхловлятьнавулицяхізав'язуютьумішки,садовлятьукошики,апотімвивозятьнапустельнийострів;тамвониоднеодногороздираютьнашматки і з'їдають; вітер у відкритому морі часом доносить їхнє виття до моряків. «Не собактреба було б туди вивозити».Даніель не любив собак.Він одягнувшовкову кремову сорочку іштанизсіроїфланелі;потімстаранновибравкраватку:сьогоднібудезеленазісмужечками,бовнього кепський колір обличчя. Відтак він відчинив вікно, і ранок увійшов до кімнати,задушливий,важкийівженапередвизначений.ЯкусьмитьДаніельстоявунезрушномупотоціспеки, потім роззирнувся доокруж: він любив свою кімнату, томущо вона була безлика й невидавалайого,вонабуланемовготельнийномер.Чотириголістіни,двафотелі,стілець,шафа,

ліжко. В Даніеля не було речей на згадку. Він побачив чималого кошика із вербової лози йодвернувся:кошикбувнасьогодні.

Годинник Даніеля показував двадцять п'ять хвилин на одинадцяту. Він прочинив кухоннідверіісвиснув.Сціпіонвигулькнувперший;вінбувбілий,зрудимилаткамиікуцоюборідкою.Він суворо глянув на Даніеля і хижо позіхнув, дугою вигнувши спину. Даніель обережноопустився на коліна і почав ласкаво гладити його писок. Кіт, приплющивши очі, пацав йоголапоюпорукаву.ПерегодяДаніельвзявйогозашкуруіпосадивукошик;блаженномружачиочі,Сціпіон розлігся там на всеньку довжину. Потім припленталася Мальвіна; Даніель любив їїменше, ніж тих двох, бо вона завжди прикидалася і в неї була рабська вдача. Коли вона булапевна,щоїїбачать,тощездалекупочиналамурчатиілащитися:вонатерласяголовоюобстулкудверей.Даніельдоторкнувсядоїїтовстоїшиї,йвоналягланаспину,простягнувшилапи,авінлоскотав їїсоскисередчорноїшерсти.«Ха,ха,—розміренопроспіваввін,—ха,ха!»,авонапереверталася з одного боку на другий, ґраціозно водячи головою. «Зачекай-но, — подумаввін,—осьнастанеполудень».Він зловив її за лапи і поклавпоруч зіСціпіоном.Вона трохиздивувалася,тапотімзгорнуласявклубокі,подумавши,почаламуркотіти.

—Поппеє!—погукавДаніель.—Поппеє,Поппеє!Поппеяніколинейшла,колиїїгукали;Даніельмусивподатисяпонеїнакухню.Угледівши

його,воналютозашипілаіплигнуланаґазовуплиту.Цебуладикакішказвеликоюблизною,щоперетиналаїїлівийбік.ДаніельзнайшовїївЛюксембурзькомусаду,коливжезачиняливорота,іпринісдодому.Вонабулавладна і зла,частокусалаМальвіну;Даніель їїлюбив.Вінузяв їїнаруки, вона відкинула голову назад, зіщуливши вуха і наїжачивши шерсть: у неї був обуренийвигляд. Він провів пучками по її писку, й вона почала кусати його за палець, лютуючи ібавлячись;тодівінущипнувїїзашию,йкішкапідняласвоювпертуголову.Вонанемурчала—Поппея ніколи не мурчала,— проте дивилася йому просто в обличчя, і Даніель за звичкоюподумав: «Рідко буває, що кіт дивиться просто у вічі». Водночас він відчув, як його охоплюєтривога,ійомудовелосяодвестиочіубік.«Сюди,сюди,—сказаввін,—сюди,моякоролево!»—іпосміхнуся,недивлячисьнанеї.Тідвоєлежалибіч-о-біч,вонибулиприголомшені,тавсежмурчали, можна було подумати,що це співають цикади. Даніель поглянув на них з недоброюполегшею: «Фрикассе із кролика в білому вині». Він думав про рожеві соски Мальвіни. ТапосадитиПоппеювкошикбулонепросто:вінмусивпідштовхуватиїїззаду,вонаобернуласяй,зашипівши,дряпнулайого.«Ага,тотитак?»—сказавДаніель.Вінзгрібїїзашкуруізапоперек,силоміць зігнув удвоє, вербовий коршик затріщав од її кігтів. Кішка на мить завмерла, іскориставсяцим,щобзакритикришку і замкнути їїнадва замки.«Ху»,—видихнуввін.Рукатрохищеміласухимдражливимболем,такимяклоскіт.Вінпідвівсяізіронічнимзадоволеннямглянувнакошика.«Попалися!»Зтильногобокудолонібулитриподряпини,авсерединівньомусамому теж якийсь лоскіт, чудернацький лоскіт, що міг недобре скінчитися. Даніель узяв настоліклубокшпагатуісховавйогодокишеніштанів.

Він завагався. «Дорога неблизька; мені буде гаряче».Він хотів було одягнутифланелевийпіджак,танезвикпростотакулягатисвоїмбажанням,врешті,цежбудепростокомедія,якщовінітименаосонні,червоний,спливаючипотом,зцієюношеювруці.Комедіяінавітьсміхота:він посміхнувся і вибрав яскраво-фіолетову твідову куртку, яку терпіти не міг з кінця травня.Даніельузявся заручкукошикайподумав:«Тайваженніжвони,кляті тварюки!»Вінуявлявїхні неприродні принизливі пози, їхній невимовнийжах. «Так от кого я любив!»Досить булозамкнутицихтрьох ідолівулозовійклітці,щобвонизновуперетворилисянакотів,такихсобідрібних ссавців, дурнуватих і метушливих, котрі самі себе не тямлять од страху — і нічогосвященного в них уже не лишилося. «Коти — це всього лиш коти». Він зареготався: йомуздавалося,нібивін грається зкимсьуякусь гру.КолиДаніельпідійшовдовхіднихдверей,до

горла підкотила нудота, проте тривало це недовго: на східцях він знову зробився суворий іпереповнений рішучости, а в роті відчув якийсь чудернацький присмак, наче сирого м'яса.Консьєржкастояланапорозібілясвоїхдверей;вонаусміхнуласяйому.Даніелявоналюбила,вінбувтакийцеремоннийіґалантний.

—Раненьковивстаєте,панеСерено.—А я вже боявся, чи не захворіли ви часом, люба пані,— ґречно відказав Даніель.—

Вчораяповертавсяпізноіпомітив,щопіддверимаувассвітиться.— Уявіть собі, — сміючись, сказала консьєржка, — я так стомилася, що заснула, не

погасивши світла. І раптом чую ваш дзвінок. «Ага, — сказала я собі, — ось і пан Сереноповернувся!»(Яжбачилавастількитоді,яквиішлиздому).Іпотомувідразужпогасиласвітло.Була,напевне,третягодина?

—Приблизно…—Бачу,—сказалавона,—визвеликимкошиком.—Цемоїкоти.—Ащо,звірятазанедужали?—Ні,одвезуїхдосестривМедон.Ветеринарсказав,щоїмпотрібнесвіжеповітря.Вінсерйознододав:—Знаєте,щокотиможутьзахворітинасухоти?—Насухоти?—враженопоспиталасяконсьєржка.—Тодіподбайтепроних.Івсе-таки,—

додала вона,— у вас без них буде порожньо; ці пусюнчики завжди зустрічають мене, коли яприходжудовасприбирати.Вам,напевне,сумнобудебезних.

—Щейяксумно,паніДюпюі,—відказавДаніель.Вінусміхнувсяїйіпішов.«Пробалакалася,старагаргара.Мабуть,гладилаїх,колименене

було,аяжзаборонив їхчіпати;кращебнаглядалазасвоєюдонькою».Вінвийшовзпід'їзду, ісонце засліпило його як стій, пекуче і пронизливе сонце. В нього заболіли очі, це вже якводиться: якщо напередодні нап'єшся, то немає нічого кращого, ніж імлистий ранок. Він уженічогонебачив,вінпливупотоцісонячногосвітлаззалізнимобручемдовкругголови.Раптомвінугледівсвоютінь,куцуйхимерну,абілянеїтемнуплямукошика,щорозгойдувавсяуньоговруці.Даніельпосміхнувся:вінбувдужевисокий.Вінвипроставсянаввесь зріст, та тіньтак ілишилася куца безформна, мов постатьшимпанзи. «ДокторДжекілл і містер Гайд.Ні, не натаксі,—сказавсобівін,—поспішатинікуди,містерГайдпішкипройдедозупинкисімдесятдругого». Сімдесят другий довезе його доШарантону. За кілометр відтіля Даніель давно вженагледівзатишнумісцинкунаберезіСени.«Будемосподіватися,—сказавсобівін,—щоянезомлію, цього тількище бракує». Вода в Сені була особливо темна і брудна в цьому місці, зплямамизеленкуватогомастилаодзаводівВітрі.Даніельспоглядавсебезогидою:вінпочувавсягетьм'якимізсередини,настільким'яким,щоцебулопросто-такинеприродно.Зякоюсьутіхоювін подумав: «Це людина». Він був то твердий і зібраний, а то раптом у ньому немов биозивалася якась квола приречена душа, що благає пощади. Він подумав: «Дивно якосьненавидітисебе,начецезовсімінети».Втім,цебуланеправда:марновінстарався,бувтількиодин-єдинийДаніель.Коливінзневажавсебе,тойомуздавалося,начевінодриваєтьсяодсамогосебе і витає, немов безпристрасний суддя, над якимсь нечистим ройовиськом, а потім йогозненацька затягує, всмоктує донизу, і він потрапляє у вировище власної душі. «Хай йомудідько, — подумалося йому, — треба хильнути чарчину». Потрібно лише трохи звернути здороги, він загляне до Шампйоне на вулиці Тайдус. Коли він одчинив двері, в барі булопорожньо.Офіціянт витирав столи з рудого дерева, зроблені у вигляді барил.Напівморок бувсприятливий для очей Даніеля. «От голова болить, дідько б її узяв», подумалося йому. Вінпоставивкошиканапідлозійопустивсянастілецьпередшинквасом.

—Міцноговіскі,звичайнож,—ствердномовивбармен.—Ні,—суховідказавДаніель.«Ішли б вони подалі зі своєюманією сортувати людей, неначе це парасольки абошвейні

машини. Я ніщо…й усе завжди теж ніщо. Та вони вмент складають тобі ціну.Цей дає гарнічайові,тойзавждимаєнапоготовідотепнеслівце,аотменіпотрібнетількиміцневіскі».

—Джин-фіц,—сказавДаніель.Бармен налляв, не сказавши й слова: напевне, образився. Тим ліпше. «Більше й носа не

поткнувцюдіру,надтовжефамільярні тутвони».Таджин-фіцбув ізприсмакомпроносноголимонаду.Вінрозпилювавсяна язиці кислуватимпорохом, і в роті запанувавприсмакметалу.«Цеменевженебере»,подумавДаніель.

—Налийтегорілкизперцем.Він випив горілки і поринув у мрійливий стан, почуваючи, як пашить у роті. Він думав:

«Невжеценіколинескінчиться?»Та,якзавжди,цебулимарнідумки,безбудь-якоїоснови,мовчекбезпокриття.«Ащоніколинескінчиться?Щоніколинескінчиться?»Пролуналокороткенявканняіпочулось,якдряпаютькігтями.Барменздригнувся.

—Цекоти,—кинувДаніель.Вінзліззістільця,жбурнувнашинквасдвадцятьфранківівзявкошика.Піднявшийого,він

побачив на підлозі червону пляму: це була кров. «Що вони там коять?»— тривожно подумавДаніель. Та йомуне хотілося відмикати кришку.В кошику зачаївся тяжкий і невиразнийжах:якщовінвідімкне,тожахумитьобернетьсянакотів,іцьогоДаніельнезможевитримати.«Ага,тине змігбицьоговитримати?Аякщояпіднімуцюкришку?»ТаДаніельбувуженадворі, ійого знову засліпило,увічвдарилощосьяскраве і вогке:очіщеміли,цебулотаке,начебачиштількивогонь,апотімзненацькарозумієш,щовжезхвилинубачишбудинки,будинки,щозастокроківодтебе,легкійсвітлі,неначеімла:вглибинівулицістоялаголубастіна.«Страхякийусеце бачити», подумав Даніель. Таким уявлялося йому пекло: погляд, що пронизує геть усе насвіті, бачиш усе від краю до краю — і до краю бачиш самого себе. Кошик у його руцізаворушився: всередині щось шкрябало. Даніель і сам не знав гаразд, огиду чи задоволенняприносить йому цей жах, який він почував так близько біля себе, буквально кінчикамипальців,—радше і те, і друге вінйомуприносив. «І все-такищось їх заспокоює,мабуть,мійзапах». Даніель подумав: «Справді, для них я тільки запах». Та треба набратися терпіння:незабаром у нього не буде цього запаху, він буде гуляти без запаху, один серед людей, в якихнемаєдостатньотонкогонюху,щобупізнативашдух.Бутибеззапахуйбезтіні,безминулого,бутивсьоголишнезримимустремліннямвідсамогосебевмайбутнє.Даніельзавважив,щойоготіньперемістиласявперед,накількакроківодйоготіла,онвона,там,нарівніґазовогокрана,шкутильгає,перехнябившисьнабіквідтяжкогокошика,чудернацька,зморена;вінбачив,яквініде, він був усього лиш власним поглядом. Та ось на шклі майстерні з фарбування тканинвідбивсяйогообраз,ітаілюзіярозвіялася.Даніельнемовбипереповнивсямулистоюіпрісноюводою; вода Сени, мулиста і прісна, затопить кошика, й вони роздиратимуть одне одногопазурями. Його охопила невимовна відраза, він подумав: «Немає причини це робити». Вінзупинився, поставив кошика долі: «Нудьгувати від того зла, яке вчиняєш іншим. Ніколи недобратисядосебенавпрямки».ВінзновуподумавпроКонстантинополь:невірницьзашиваливлантухразомзіскаженимикотамиікидаливБоспор.Діжки,шкірянілантухи,лозовіклітки—всецев'язниця.«Буваєйгірше».Даніельстенувплечима:щеодинчекбезоплати.Віннехотівчинити траґедії, колисьунього їхбулодоста.Якщочиништраґічне, значить, сприймаєшсебеповажно.Ніколи,ніколибільшДаніельнесприйматимесебеповажно.Раптомпід'їхававтобус.Даніельмахнувводієвійувійшовдопершогокласу.

—Скількидокінця?

—Шістьталонів,—відказавкондуктор.Від водиСени вонипоказяться.Вода кольору кави змолоком зфіолетовимиблищиками.

Навпроти нього сіла поважна й бундючнажінка змаленькоюдівчинкою.Дівчинка допитливодивилася на кошика. «Клята шмаркачка», подумав Даніель. Кошик занявчав, і Даніельздригнувся,начейогозастукалинавбивстві.

—Щоце?—поспиталасядівчинкадзвінкимголосом.—Цить,—звеліламати,—дайпановіспокій.—Цекоти,—мовивДаніель.—Вониваші?—спиталасядівчинка.—Атож.—Навіщовивезетеїхукошику?—Бовонизанедужали,—лагідновідказавДаніель.—Аможнапоглянутинаних?—Жаніно,—сказаламати,—цевжезанадто.—Янеможупоказатиїхтобі,віднедугивонизробилисялютими.Дівчинказаговорилазчарівливоюрозсудливістю:—Оні,зімноюкотикинебудутьлютими.— Тобі так здається? Послухай, дитинко люба, — швидко і тихо сказав Даніель, — я

збираюсяїхпотопити,осьщозбираюсьязробити,азнаєшчому?Бонетакдавно,щесьогоднівранці,вонироздерливсенькеобличчяоднійпрегарніймаленькійдівчинці,вонасхожабуланатебеіносиламеніквіти.Теперїйдоведетьсявставитишклянеоко.

—Ой!—враженозойкнуладівчинка.Воназжахомглянуланакошикаісховалаобличчявматеринськійспідниці.

— Бач, бач, — сказала мати, обурено зиркаючи на Даніеля, — от бачиш, треба сидітьтихенькойнерозбалакуватизкимпопало.Нічого,кицюнюмоя,цейпанпростопожартував.

Даніель і собі зиркнув на неї, та це був спокійний погляд. «Вона ненавидить мене»,вдоволеноподумаввін.Вінбачив,якзавікнамипропливаютьсірібудинки,вінзнав,щотажінкадивитьсянанього.«Обуренаматінка!Вонашукає,щоможнабулобненавидітивмені.Тількинеобличчя».ОбличчяДаніеляніколиневикликалоненависти.«Йнеодіж,вонановайвишукана.Ага, руки, можливо». Руки його були куці й дужі, трохи затовсті, з темними волосинами напальцях.Вінпоклавїхнаколіна:«Дивисянаних!Дивисяж!»Тажінканехотілазаходитивцюгру,вонатуподивиласяпередсобою;вонадрімала.Даніельрозглядавїїзякоюсьзахланністю:якїмвдаєтьсязадріматиутранспорті,цимлюдям?Вонарозм'яклавсенькимтіломдесьусобійтамрозслаблялася.Вїїголовінебулонічого,щоскидалосябнарозгубленувтечупопередсебе,нідопитливости,ніненависти,ніякогоруху,навітьлегенькогоколивання:нічого,крімв'язкого,мовтісто,сну.Раптомвонапрокинулася,наїїобличчіпроступилопожвавлення.

—Виходимо,тутвиходимо!—вигукнулавона.—Нуможходім!Якажтинезграбна,завждимарудишся!

Вона вхопила дівчинку за руку й потягла за собою. Перед тим, як вийти, дівчинкаобернуласяізжахомзиркнуланакошика.Автобусрушив,танебавомспинився:повзДаніелязісміхомпройшлипасажири.

—Кінцева!—гукнувйомукондуктор.Даніельздригнувся:автобусбувпорожній.Вінпідвівсяівийшов.Цебувлюдниймайданз

кількома забігайлівками; гурт робітників і жінок стояв біля ручного візка. Жінки зачудованоглянулинанього.Даніельнаддавкроку і завернувубруднийпровулок,щоспускавсядоСени.Обабічвисочілидіжкиісклади.Кошикбезугавунявчав,іДаніельмайжебігомбіг:вінмовбинісдіряве відро, з якого крапля за краплею точилася вода. Кожне нявкання, мов краплина води.

Відро тебуловажке.Даніельузявкошикавлівуруку,правоювтерчоло.Не требадуматипрокотів.А,тинехочешдуматипрокотів?Отякразпронихтийповинендумати,атоцебулобдужезручно!ДаніельзновупобачивзолотавіочиціПоппеїйвідразужпочавдуматипро інше,пробіржу,депозавчоравінзаробивдесятьтисячфранків,проМарсель,вінпобачитьїїсьогодніввечері,цейогодень:«Арханґел!»Даніелькривопосміхнувся: він глибоко зневажавМарсель.«Їмбракуємужностизізнатися,щовонибільшнелюблятьоднеодного.ЯкбиМатьєбачивречітакими, які вони є, то давно прийняв би рішення. Та йому не хочеться.Не хочеться втратитисебе.Вінженормальний»,зіронієюдумавДаніель.Котинявчали,нібиїхрізавхтось,іДаніельвідчув,щозаразумарішиться.Вінпоставивкошикназемлю ідвічіщосилизагиливпоньомуногою. Всередині знялася страшенна метушня, та небавом коти позамовкали. Якусь хвилюДаніельстоявбезруху,завухамипробігаличудернацькідрижаки.Зіскладувийшлиробітники,іДаніельзновурушивуперед.ВінспустивсякаміннимисходинкаминаберегСениісівназемлюбілязалізногокільцяпоміжказаномзісмолоюікупоютесанихкамінцівдлябруківки.Сенапідголубим небом була жовта. Чорні шаланди з діжками були пришвартовані на протилежномуберезі. Даніель сидів на осонні, і в нього боліло у скронях. Він дивився на воду, як вонабрижиться і нуртує, висяваючи опаловими блищиками. Потім дістав з кишені клубок і втявножиком довгий відрізок шпагату; відтак, не підводячись із місця, лівою рукою намацавкамінець.Вінприв'язавкінецьшпагатудоручкикошика,обв'язавшпагатомкамінець,затягнувкількавузлівіпоклавкамінецьназемлю:всецемалочудернацькийвигляд.Даніельподумав,щокошика требанестивправійруці, а камінецьулівій: вінжбурне їхурічкуодночасно.Кошикбуде на воді, може, десяту частку секунди, потім каменюка потягне його вглиб, і він хуткопотоне.Даніелевібулогаряче,вінпроклинавсвоютеплукуртку,танехотівїїскидати.Щосьуньомуздригалося,просилопощади,йвінпочувсвійстогін,безжальний ісухий:«Якщовтебенемаємужностивбитисебегамузом,тотребаробитицепотроху».Вінпідійдедоводиіскаже:«Прощавайже, те,щолюбивяпонадусенасвіті…»Вінтрохизвівсяналіктях іроззирнувся:праворучнаберезінебулойдушіживої,ліворуч,вдалині,вінугледівпостатьрибалки,чорнунатліяскравогосонця.Котячаметушняпідводоюдолинеаждойогопоплавка:«Вінподумає,щоклює».Вінзасміявсяідіставхустинку,щобутертипіт,якийперлистимикраплямивиступивначолі. Стрілки його годинника показували одинадцяту двадцять п'ять. «О пів на дванадцяту!»Требарозтягтицейнадзвичайниймомент:Даніельпочувавсяроздвоєним;вінмовбизгубивсявпурпуровій хмарі під цим олив'яним небом, з якоюсь погордою він згадав Матьє. «Ні, це явільний», сказав він собі. Та це була безособова погорда, бо Даніель уже був ніким. Ободинадцятійдвадцятьдев'ятьвінпідвівсяівідчувтакуслабкість,щомусивспертисянаказан.Натвідовійкуртціз'явиласяплямавідсмоли,івінглянувнанеї.

Він угледів цю пляму на яскраво-фіолетовій тканині й раптом відчув,що знову зробивсячимсь одним.Один. Боягуз. Тип,що любить своїх котів і не хоче втопити їх у річці.Він узявножикай,нагнувшись,перерізавшпагат.Мовчкиперерізав:навітьвсерединіуньогобулатиша,йомубулонадтосоромно,щоброзбалакуватизсобою.Вінузявкошикаіпіднявсясхідцями:такпроходив би він, одвернувшись, повз когось.Хто дивився б на нього зі зневагою.В душі йогостоялапусткаітиша.Щойнопіднявшисьнагору,віннасміливсязвернутисядосебезпершимисловами:«Щожтозакраплякрови?»Таненаваживсявідімкнутикошика:кульгаючи,вінрушивназад.Цея.Цея.Цея.Покидьок.Тавглибинідушіпромайнулачудернацькапосмішка,позаяквінусе-такиврятувавПоппею.

—Таксі!—погукаввін.Автозупинилося.—ВулицяМонмартр,22,—звелівДаніель.—Поставте,будьласка,цьогокошикабілясебе.Погойдування таксі заколисували його. Йому навіть більше не вдавалося зневажати себе.

Потім його знову охопив сором, і він знову побачив себе збоку: картина була нестерпна. «Нігамузом, ні потроху», гірко подумалося йому. Коли взяв гаманця, щоб заплатити водієві, тобезрадісно зауважив, що гаманець аж розпирає від банкнот. «Заробляти гроші, авжеж. Це явмію».

— От ви й повернулися, пане Серено, — сказала консьєржка, — а до вас хтось допірупіднявся. Один ваш приятель, високий, з отакенними плечима. Кажу йому, що вас, мовляв,немає,авінмені:«Танічого,язалишуйомузапискупіддверми».

Вонапоглянуланакошикайвигукнула:—Апусюнчиківвиназадпринесли!—Щож,паніДюпюі,—зітхнувДаніель,—може,йневартобулоцеробити,алеянезміг

розлучитисязними.«ЦеМатьє,—подумаввін,піднімаючисьнагору,—якснігнаголову».Вінтішивсянагодою

ненавидітиіншого.Матьєвінздибавнасходовомумайданчикучетвертогоповерху.—Вітаю,—мовивтой,—несподівавсязустрітитебе.—Яходивгулятизкотами,—сказавДаніель.Вінздивувався,відчувшивсобіякесьтепло.—Зайдешдомене?—квапливоспитавсявін.—Авжеж.Хочупопроситизаоднупослугу.Даніель кинув на ньогошвидкий погляд і помітив,що лице в нього землистої барви. «В

нього страшенно заклопотаний вигляд», подумав собі він. Йому захотілося допомогтиМатьє.Вонипіднялися.Даніельвставивключавшпаринуівідчинивдвері.

—Заходь,—мовив він. І легенько доторкнувся до плечаМатьє, та відразуж відсмикнувруку.Матьєввійшовдокімнатийсівуфотель.

—Ятакіневторопав,щотамнабалакаламеніконсьєржка.—сказаввін.—Вонасказала,нібитиповізсвоїхкотівдосестри.Тищо,помиривсязнею?

ЗненацькавДаніеліщосьнемовбивзялосякригою.«Якеобличчябулобунього,якбивіндізнався, куди я їздив?» Без жодної симпатії він поглянув у розсудливі й пронизливі очіприятеля: «Так, це правда, він геть нормальний».Даніель відчув,що поміж ними прірва.Вінзареготався.

—А,тавжеж!Досестри…таприбрехавятрохи,—відказаввін.Вінзнав,щоМатьєнебуде наполягати: в нього була недобра звичка вважати Даніеля вигадником, і він ніколи ненамагавсяз'ясуватимотиви,щоспонукалийогобрехати.Ісправді,Матьєспантеличенозиркнувнакошикаізамовк.

—Тидозволиш?—поспитавсяДаніель.Вінмовбигетьзасох.Уньогобулотількиоднебажання:хутчійвідкритикошика:«Щожто

за крапля крови?» він став навколішки, думаючи: «Зараз вони вчеплятьсямені простісінько вобличчя», й нахилив обличчя над кришкою так, щоб воно було в межах їхнього засягу. Вінподумав, одмикаючи замок: «Невеличке прикре видовище йому не зашкодить. Хоч на митьутратитьсвійоптимізміповажнийвигляд».Поппеязгарчаннямвискочилазкошикаіпобігланакухню. Потім виліз Сціпіон: він зберігав гідність, та все ж у ньому відчувався неспокій.Розміреноюходою він підійшов дошафи, понуро озирнувся, потягнувсь і дременув під ліжко.Мальвіна й не ворухнулася. «Поранена», подумав Даніель. Вона лежала на дні кошика, мовнежива. Даніель зачепив її пальцем за підборіддя і силоміць підняв голову: вона добрячезаробилакігтямипоносі,лівеокобулозаплющене,такровинебуло.Напискучорнівструп,ашерстьдовколаньогобулаколючайлипка.

—Щоскоїлося?—запитавМатьє.Вінпідвівсяіввічливопоглянувнакішку.«Вінвважаємене смішним, бо я панькаюся з кішкою. Якби йшлося про дитину, то це було б для нього

природним».—УМальвіниглибокарана,—пояснивДаніель.—Мабуть,їїподряпалаПоппея,вонагеть

нестерпна.Даруймені,друже,зачекайтрохи,покияпромиюїйрану.Він підійшов дошафи, дістав звідти пляшечку з арнікою і вату.Матьє стежив за ним, не

зронивши і пари з уст, а потім старечим жестом провів долонею по чолу. Даніель почавпромиватиМальвініноса.Кішкамлявопручалася.

—Тимоягарненька,—приказувавДаніель,—тижмоярозумниця.Нужбо!Ну!Отак!Він гадав, ніби дратуєМатьє цимиманіпуляціями, і це додавало йому охоти.Та коли він

піднявголову,топобачив,щоМатьєпохмуровтупивсяупорожнечу.—Вибач,любийдруже,—зворушливимголосомсказавДаніель,—щехвилину,небільш.

Требапомитицютварину,тижзнаєш,вонивмитьможутьзаразитися.Тинегніваєшся?—додаввін,щироусміхаючись.

Матьєраптомздригнувсяізасміявся.—Давай,давай,—відказаввін,—тількинедивисянаменесвоїмиоксамитовимиочима!«Своїмиоксамитовимиочима!»ПеревагаМатьєбулаогидна:«Віндумає,щознаємене,він

говоритьпромоївигадки,промоїоксамитовіочі.Вінгетьнезнаємене,тазадлязабавкичіпляєнаменеріжніярлики,начеяпредметякийсь».

ДаніельсердечнозасміявсяідбайливовитерМальвініписок.Кішказаплющилаочі,вонанетямиласебевідекстазу,таДаніельзнав,щовонастраждає.Вінлегеньколяснувїїпоспині.

—Ну от,— підводячись, мовив він,— завтра і сліду не зостанеться. Та знаєш, Поппеядобрячедернулаїїпазурями.

—Поппея?Отжежстерва!—сказавМатьєзвідстунімвиглядом.Раптомвінмовив:—Марсельвагітна.—Вагітна!ПодивДаніелятривавнедовго,вінборовсяізнестримнимбажаннямрозреготатися.Онвоно

що!Онвонощо!«Малотого,щоцестворіннящомісяцядзюритькривлею,вонощейплодюче,мовтажаба».Вінзогидоюподумав,щосьогодніввечеріпобачитьїї.«Цікаво,чивистарчитьуменесміливостидоторкнутисядоїїруки».

—Ястрашенностурбований,—зрозважливимвиглядомсказавМатьє.Даніельглянувнаньогоістриманомовив:—Розуміютебе.Потім квапливо обернувся до нього спиною, нібищоб поставити пляшечку з арнікою до

шафи.Даніельбоявсяувічйомурозреготатися.Вінпочавдуматипроматеринусмерть,утакихвипадках це завжди допомагало. Обійшлося двома-трьома конвульсивними посмикуваннями.Матьєзайогоспиноюрозважливопровадив:

—Головне,щоцепринижує,—сказаввін.—Тинедужечастобачишїї,тиуявитисобінеможеш,якацеВалькірія.Валькіріяуспальні,—безбудь-якоїзлостидокинуввін.—Длянеїцежахливепадіння.

—Тавонотак,—співчутливосказавДаніель,—алежідлятебенеліпше:якнестарайся,атепервонаповиннавикликативтобівідразу.Язнаю,вменіцевбилобкохання.

—Вмененемаєбільшекоханнядонеї,—сказавМатьє.—Немає?Даніельвельмиздивувався,йогокепськийгумордейподівсь:«Сьогодніввечерібудегарна

колотнеча».Вінзапитав:—Тисказавїйпроце?—Звичайнож,ні.

—Чому«звичайнож»?Треба,щобвонацезнала.Тиїї…—Ні,янехочуїїкидати,якщотицемаєшнаувазі.—Аякжежвонобуде?Даніельгетьзвеселився.Тепервінпоквапиться,щобпобачитисязМарсель.—Аніяк,—відказавМатьє.—Тимгіршедлямене.Неїїпровина,щоябільшеїїнелюблю.—Ащо,твояхіба?—Так,—коротковідказавМатьє.—Тибудешпотайкиприходитидонеїі…—Аінакшеяк?— Так от, — сказав Даніель, — якщо ти довгенько гратимешся в цю гру, то врешті

зненавидишїї.Матьємавпонурийівпертийвигляд.—Янехочу,щобвонастраждала.—Ну,якщотобіхочетьсяпринестисебевжертву…—байдужесказавДаніель.КолиМатьє

починавкорчитизсебеквакера,Даніельйогоненавидів.—Ачимяпожертвую?Ходитимудоліцею,таксамозустрічатимусязМарсель.Разнадва

рокиписатимуоднуновелу.Самецеядосійробив.—Ідодавзгіркотою,якоїДаніельзанимдосінепомічав:—Яжнедільнийписьменник.Втім,—сказаввін,—язвикдонеї,меневкрайзасмутилоб,якбиянезмігбачитиїї.

Запаламовчанка.ДаніельсівукріслонапротиМатьє.— Треба, щоб ти допоміг мені,— озвавсяМатьє.— В мене є адреса, та немає грошей.

Позичменіп'ятьтисяч.—П'ятьтисяч…—невпевненоповторивДаніель.Йоготугийгаманецьлежавувнутрішній

кишені,гаманецьторгівцясвиньми,йоготребабулотількивідкритиідістатип'ятьтисяч.Матьєранішечастодопомагавйому.

—Докінцямісяцяявіддамтобіполовину,—сказавМатьє.—Адругудочотирнадцятоголипня,якразтодіяодержуплатнюзасерпеньізавересеньукупі.

Даніель глянув на його землисте обличчя і подумав: «Цей тип страшенно засмучений».Потімвінподумавпрокотівівідчув,щовньомунемаєжалости.

—П'ятьтисячфранків!—зажуреномовиввін.—Тажїхумененемає,старий,отщо…—Тижднямиказавмені,щовтебенакльовуєтьсягрошоваоборудка.—Знаєш,старий,оборудкацяневигоріла:тижзнаєш,щотакебіржа.Втім,усецепросто:в

менекупаборгів.Він і не думав надавати своєму голосові великої щирости, йому не хотілося переконати

Матьє.Та,побачивши,щотойневірить,Даніельрозлютився:«Айшовбивінпідтричорти!Вінвважаєсебетакимпроникливим,гадає,нібибачитьмененапрозір,питається,чомуцеяповинендопомагатийому:нехайзапозичаєтьсявтаких,яксам».Найдужчедратувалоте,щовньогобувзвичайнийбундючнийвигляд,Матьєневтрачавйогонавітьужурбі.

—Гаразд!—схвильованосказавМатьє.—Тийсправдінеможеш?Даніельподумав:«Уньогоісправдівеликаскрута,якщотакнаполягає».—Звичайнож.Менідужешкода,старий.Йому було ніяково від збентеженостиМатьє, але не так уже й неприємно: все одно, що

здертиніготь.Даніельполюблявдвозначніситуації.—Тобітерміновотреба?—чулопоспитавсявін.—Може,позичишукогосьіншого?—О,знаєш,коговженехотівбиятурбувати,тоцеЖака.—Айправда,—трохирозчарованосказавДаніель,—щежєтвійбрат.Можешбутипевен,

щогрошіутебевжевкишені.

Матьємавспантеличенийвигляд.—Легко сказати.Він взяв собі в голову,що позичитименіще бодай одне су— значить,

надатименікепськупослугу.«Втвоємувіці,—сказаввінмені,—поравжебутинезалежним».—О,тодівінтобінапевнепозичить,—прямозаявивДаніель.Вінповолівисолопивкінчик

язика і з утіхою почав облизувати верхню губу: із самісінького початку він зумів знайти тонудаваногоіхвацькогооптимізму,щонеабияклютитьлюдей.

Матьєзашарівся.—Тожбойвоно.Янехочуказатийому,навіщоцігроші.—Правильно,—сказавДаніель.Ітрохиподумав.—Тиможешзвернутисявотітовариства,

ну, ти знаєш, ті,що позичають гроші службовцям. Треба сказати, люди часто потрапляють долихварів.Татобінаплюватинавідсотки,яктількитиодержишгроші.

Матьєначебтозацікавився,іДаніельздосадоюподумав,щотрохизаспокоївйого.—Щоцезалюди?Відразупозичають?—Детам,—хутковідгукнувсяДаніель.—Днівздесятьзволікають:їмтребадізнатися,що

тизаодин.Матьє замовк, здавалося, він міркував; Даніель раптом відчув м'який поштовх:Мальвіна

плигнулайомунаколінай,муркочучи,вклаласятам.«Осьхтонепам'ятаєкривди»,звідразоюподумавДаніель.Вінзаходивсялегкойнедбалопогладжуватиїїдолонею.Тваринамілюдямневдавалосяйогоненавидіти—черезїхнюінертнудобродушність,а,може,йчерезйогообличчя.Матьєповухапоринувусвоїнікчемніпідрахунки:вінтежнепам'ятавкривди.ДаніельсхиливсянадМальвіноюіпочавчухатиїїзавухами:рукайоготремтіла.

—В глибині душі,— не дивлячись наМатьє, озвався він,— я майже радий,що в менекатмагрошей.Щойноменіспалонадумку:тижзавждипрагнувбутивільним,оттобійвипалапречудованагодаздійснитисправдівільнийучинок.

—Вільнийучинок?Матьє,здавалося,нічогоневтямив.Даніельпіднявголову.—Авжеж,—сказаввін,—тобітількизалишаєтьсяодружитисязМарсель.Матьєглянувнанього,насупившиброви:напевне,вінподумав,чисмієтьсячасомізнього

Даніель.Тойвитримавйогопоглядзіскромноюповажністю.—Тизглуздуз'їхав?—поспитавсяМатьє.—Чомуж?Тимаєштількисловосказати—ізмінишвсесвоєжиття,такетрапляєтьсяне

щодня.Матьєрозреготався.«Вінвирішивпосміятисязцього»,роздратованоподумавДаніель.—Тобінеспокуситимене,—сказавМатьє.—Надтожуцеймомент.— Так, але… от саме це, — провадив Даніель тим же легковажним тоном, — і буде

найбільшцікавим—навмисневчинитиусуперечтому,яктобіхочеться.Івідчути,щоставіншоюлюдиною.

—Якоюцеіншою?—запитавМатьє.—Може,меніщезробититрьохдітлахівзарадивтіхивідчутисебеіншоюлюдиною,колибудугулятизнимивЛюксембурзькомусаду?Уявляюсобіцюзміну,аджебудугетьпропащоюлюдиною.

«Нетакоювжейпропащою,—подумавДаніель,—нетакою,яктигадаєш».—Посуті,—сказаввін,—нетакіпоганобутипропащим.Дощентупропащим,похованим.

Одруженийчоловікізтрьомадітлахами,яктиотосказав.Такемуситьвливатиспокійудушу!—Справді,— відказавМатьє.—Таких чоловіків я зустрічающодня.Наприклад, батьки

моїх учнів, що приходять до мене. Четверо дітей, роги на голові, членство у батьківськомукомітеті.Унихповажний,супокійнийвигляд.Ясказавби,навітьдобросердий.

—Унихтежєякасьвеселість,—зауваживДаніель.—Таменевіднихнудить.Атебецеі

справдінеприваблює?Ябачутебевдалоодруженим,—провадиввін,—тизробишсятаким,яківони, будеш вгодований, пещений, сипатимеш дотепами й очі твої будуть мов два целулоїдніґудзики.Такимтибувбименідовподоби.

—Цесхоженатебе,—спокійномовивМатьє.—Такращеяпопрошуп'ятьтисячубрата.Вінпідвівся.ДаніельопустивМальвінудодолуйтежпідвівся.«Вінзнає,щовменеєгроші,

таненавистивньогонема:якжейогорозізлити?»Гаманецьбувтут-таки,Данієлевівартобулотількисягнутидокишені,вінмігбисказати:

«Тримай,старий,цеменіпростозахотілосятеберозіграти».Тавінбоявся,щозневажатимесебепісляцього.

— Мені так шкода, — нерішуче мовив він, — якщо з'явиться якась копійка, то напишутобі…

ДаніельпровівМатьєдовхіднихдверей.—Нежурися,—веселовідказавМатьє,—ядамсобіраду.І зачинив за собоюдвері.Почувши, як тойжваво спускається східцями,Даніель подумав:

«Цевженепоправити»,інамитьйомуперехопилоподих.Танезабаромвоноскінчилося.«Нінамить,— сказав собі він,—Матьє не переставав бути врівноваженим, бадьорим, у цілковитійзлагоді з самим собою. Звичайно, він засмутився, та це тільки зовні. Всередині вінспокійнісінький». Він підійшов до дзеркала поглянути на своє похмуре вродливе обличчя йподумав: «Одначе якби йому довелося одружитися з Марсель, то це обійшлося б і в тисячуфранків».

VIIIТепер Марсель давно вже прокинулася; напевне, вона місця собі не знаходить. Треба її

заспокоїти, треба сказати їй,що вона вжодному разі не піде до тої старої.Матьє з ніжністюуявивїїнещасне,спустошенеобличчя,якимвонобулонапередодні,івонараптомздаласяйомувкрайбеззахисною.«Требабудеїйзателефонувати».Тавінвирішив,щоспочаткузайдедоЖака:«Тоді я зможу звістити їй гарну новину». Він роздратовано подумав про те, з яким виглядомприйме його Жак. Він буде веселий і розважливий, утримуватиметься як від осуду, так і відпоблажливости, голову схилить набік і, приплющивши очі, запитає: «Як, тобі знову потрібнігроші?» В Матьє аж мороз по шкурі пішов. Він перейшов на той бік вулиці й подумав проДаніеля:віннемавнаньогоурази.НаДаніелянеможнагніватися,вінтакий.ТанаЖакавінгнівався. Він зупинився перед низьким будинком на вулиці Реомюр і, як це бувало щоразу,роздратовано прочитав: «Жак Делярю, адвокат, третій поверх». Адвокат! Він увійшов у ліфт.«Може,хочОдеттанебудевдома»,подумалосяйому.

Тавонабулавдома;Матьєугледів їїчереззашкленідверівітальні.Вонасиділанадивані,висока, елеґантна і така чиста, що аж безбарвною здавалася; вона читала. Жак охоче казав:«Одеттаодназтихнебагатьохпарижанок,якізнаходятьчасдлячитання».

—ПанМатьєхочебачитипані?—поспиталасяРоза.—Так,яхочупривітатисязнею;тамоглибвипопередитипана,щоязайдузараздоньогов

контору?Вінштовхнувдвері,Одеттапідняласвоєвродливе,тавсежнеприємне,густонарум'янене

лице.—Добридень,Тьє,—задоволенопривіталасявона.—Виприйшливідвідатимене?—Довас?—перепитавМатьє.Віндививсязбентежноюсимпатієюнаїїспокійневисокечолоізеленіочі.Звичайно,вона

була вродлива, та ця врода немов би де й дівалася, коли на неї дивишся. Звикнувши до такихоблич,якуЛоли,чийсенсгрубовідкривавсязпершогожпогляду,Матьєвжесторазівнамагавсяпоєднати ці зникомі риси, та вони все втікали, їхня сукупністьщохвилі розпадалася, обличчяОдеттиоберігалосвоюоманливубуржуазнутаїну.

—Менівельмихотілосяб,абицівідвідинибулиприсвяченітількивам,—сказаввін,—таменітребапобачитисязЖаком,хочупопроситийогопрооднупослугу.

—Танепоспішайтетак,—мовилаОдетта.—НідетойЖакнеподінеться.Сядьтеосьтут.Вонатрохипосунулася,щобвінсівбілянеї.—Дивітьсямені,—посміхаючись,сказалавона,—колисьятакирозгніваюся.Винехтуєте

мною.Язаслужила,щобвивідвідалименеособисто,вижобіцяли.—Цевиобіцялиприйнятимене,яквипадечасина.—Витакийґречний,—посміхаючись,мовилавона,—увас,бачу,неспокійнасовість.Матьєсів.Одеттайомуподобалася,тавінніколинезнав,щоїйсказати.—Яксямаєте,Одетто?Вінпостаравсяукластивсвійголостепло,щобприховатинезугарністьцьогозапитання.— Дуже добре,— відказала вона.— Знаєте, де я була сьогодні вранці? В Сен-Жермен,

їздиланаавтіпобачитисязФрансуазою,цетрохирозважиломене.—АЖак?—Уньогобагатосправцимиднями,ямайженебачуйого.Тавін,якзавжди,недумаєпро

своєздоров'я.Матьє зненацька відчув глибоку досаду. «Вона належить Жакові», подумалося йому. Він

ніяковоглянувнаїїдовгусмаглявуруку,щовиглядалазрукавадужепростоїсукні,підперезаноїчервонимпоясочком,сукнятабуламайжеякумаленькоїдівчинки.Рука,сукняйтілопіднеюналежалиЖакові, так само, як і фотель, як секретер із червоного дерева, як диван. Від цієїскромної, цнотливої дами віяло духом чужого владання. Запала мовчанка, далі Матьє мовивтеплимітрохигугнявимголосом,якийвінприготувавдляОдетти:

—Увастакагарнасукня.—Послухайте,— з обуреним сміхом вигукнулаОдетта,— та облиштеж ви нарешті цю

сукню;щоразу,яквибачитемене,витількийговоритепромоїсукні.Скажітьменікраще,щовиробилицьоготижня.

Матьєтежзасміявся,вінвідчув,щонапругайогоминулася.—Ні,меніхочетьсясказатидещопроцюсукню.—Огосподи!—вигукнулаОдетта.—Щожцеможебути?—Такот,меніздається,щодоцієїсукнівамслідбулонадіватисережки.—Сережки?Одеттазацікавленоглянулананього.—Либонь,вивважаєте,щоцебулобнадтовульґарно,—сказавМатьє.— Та ні. Проте це робить обличчя нескромним.— Вона зненацька засміялася і мовила

йомупростоувічі:—Якщояїхнадіну,товам,звіснож,будезімноюзручніше.—Тані,чомуж?—невиразнопроказавМатьє.Вінбувздивований,вголовіроїлисярізнідумки;виявляється,вонатакинедурна.Їїрозум

бувтакийже,яківрода:булоуньомущосьневловне.Запаламовчанка,Матьєнезнав,щоісказати.Тавсежйомунехотілосяйти,вінупивався

тутякимсьсупокоєм.Одетталюб'язномовила:—Явинна,щозатримуювас,хутчійжейдітьдоЖака,увасзаклопотанийвигляд.Матьєпідвівся.Йомуподумалося,щозараздоведетьсяпроситиуЖакагроші,івньогоажу

кінчикахпальцяхзащеміло.— До побачення, Одетто, — ніжно сказав він. — Ні-ні, не турбуйтеся, я ще зайду

попрощатисязвами.«Доякоїміривона єжертвою?—питавсявін саму себе, стукаючидоЖака.—З таким

типомжінокніколинезнаєшнапевне».—Заходь,—мовивЖак.Вінпідвівся,жвавий,дужестрункий,іпішовназустрічМатьє.—Здоров,старий,—гаряческазаввін.—Всегаразд?Він здававсянабагатомолодшимодМатьє, хочабув старший.Матьє вважав,щовін трохи

вгодований,надтожустегнах.Дотогож,вінмусивноситикорсет.—Здоров,—здружньоюусмішкоювідказавМатьє.Вінвідчувсебевинуватим,ужедвадцятьроківпочувавсявинуватим,колидумавпробрата

чибачивйого.—Ну,—сказавЖак,—іякимжевітромтебепринесло?Матьєпонуромахнуврукою.—Кепськісправи?—поспитавсяЖак.—Тасядьонуфотель.Хочешвіскі?—Одинковток,—відказавМатьє.Вінсів,угорлівньогостислося.Вінподумав:«Вип'ю

віскі та й ушиваюся, нічого не сказавши». Та було запізно, Жак пречудово розумів, про щоідеться:«Вінпростоподумає,щояненаваживсяпопрохатигрошей».Жакстоявбілястолу,вінузявпляшкуіналлявдвішклянкивіскі.

—Цеостатняпляшка,—сказаввін,—таянепоповнюватимузапасиаждоосени.Хочакажуть,нібиуспекуфіц-джинсмакуєдобре,тавіскінайкраще,тиякгадаєш?

Матьєневідповів,вінпонуродививсянацесвіжерожевеобличчягетьмолодоїлюдини,нацюбіляву,короткостриженучуприну.Жакневинновсміхався,всяйогоперсонавипромінюваланевинність,тапоглядбувтвердий.«Вінрозігруєневинність,—лютоподумавМатьє,—віндужедобрезнає,навіщояприйшов,заразвіншукаєдлясебепідходящуролю».Вінгрубосказав:

—Типречудовознаєш,щояприйшовпозичитивтебегрошенят.Нуот,слововжевилетіло.Тепервінуженемігвідступити;братзачудованопіднявброви.

«Непощадитьвінмене»,тоскноподумавМатьє.—Тадетам,уменейнадумціцьогонебуло,—сказавЖак,—чомутивважаєш,нібиятак

подумав?Хочешсказати,щоцеєдинаметатвоїхвізитів?Він сів, так само стрункий, трохи напружений, і спритно заклав ногу за ногу, немов би

компенсуючи напруженість тіла. На ньому був прегарний спортивний костюм із анґлійськогосукна.

— Та ні на що я не натякаю, — відказав Матьє. Потім кліпнув очима і додав, міцностискаючишклянку:

—Простоменіпотрібночотиритисячіфранківнепізніш,якназавтра.«Заразвінскажені.Абихутчій,тоявідразужівшиюся».ТаЖакніколинеквапився:він

бувадвокатом,ічасувньоговистачало.— Чотири тисячі! — сказав він, із виглядом знавця хитаючи головою. — Подумати,

подуматитільки!Вінпростягнувногиізутіхоюпочаврозглядатисвоїчеревики.—Тибавишмене,Тьє,—сказаввін,—бавиш,азаразомінавчаєшрозуму.Ні,недумай,що

яхочусказатищосьлихе,—хуткодокинуввін,побачивши,якМатьєзробивобуренийжест,—яйу гадкахнемаюкритикуватитвоюповедінку,простоярозмірковую,ставлюсобі запитання,дивлюсянавсецезбоку,сказатьби,пофілософському,якбипередімноюоценесидівфілософ.Бачиш, коли я думаю про тебе, то дедалі більше переконуюся, що не треба бути людиноюпринципів.Типросто-такинапханийними,тивинаходишїхітижтакинепідпорядковуєшсебеїм. Теоретично, немає на світі більш незалежної людини, це дуже добре, ти живеш понадкласами.Оттількизапитуюясебе,щозтобоюбулоб,якбинасвітінебуломене.Майнаувазі,щоя,людинабезпринципів,щасливийдеколидопомагатитобі.Тавсе-такимені здається,щоякбиябувлюдиноюз ідеями,томенібулобнедошмигипроситищосьвмерзенногобуржуа.Аджеямерзеннийбуржуа,—докинуввін,регочучивідусьогосерця.

І,регочучи,провадивдалі:— А найгірше те, що ти, котрому наплювати на родину, користуєшся родинними

стосунками,щобпозичативменегрошенята.Аджетинезвернувсябдомене,якбиянебувтобібратом.

Віннабраввиглядущироїзацікавлености.—Десьтам,углибинідуші,цетебенебентежить?—Життязмушує,—ісобісміючись,відказавМатьє.Відейнісуперечкиневартобуловдаватися.ЗЖакомідейнідискусіїзавждизакінчувалисякепсько:Матьєвтрачавсвоюнезворушність.—Так,напевне,—крижанимголосомсказавЖак.—Анездаєтьсятобі,що,якбитибув

трохиорґанізованіший…Таце,звичайнож,суперечитьтвоїмідеям.Майнаувазі,кажуянепротвоювину,—якнамене,тотутвинніпринципи.

—Знаєш,—сказавМатьє,абинемовчати,—відмовавідпринципів—цетежпринцип.—Онвонощо!—вигукнувЖак.«Тепер,—подумавМатьє,—віндастьїмспокій».Тавіндививсянапухкібратовіщоки,на

його пещене обличчя, на його відкритий й усе ж таки впертий вираз — і, відчуваючи, як

стислосясерце,подумав:«Авінзатявся».Славабогу,Жакзновуобізвався:—Чотири тисячі,— повторив він.—Цещось несподіване, адже минулого тижня, коли

ти… коли ти приходив до мене просити за одну невеличку послугу, то про гроші й мови незаходило.

—Тавонотак,—сказавМатьє,—я…цесталосявчора.ЗненацькавінподумавпроМарсель,побачив її,похмуру іголуврожевійкімнаті,йдодав

наполегливимтоном,якийздивувавійогосамого:—Жаку,менісправдіпотрібнігроші.Жакіззацікавленнямпоглянувнанього,іМатьєзакусивуста:колибратибулиразом,тов

нихнебулозвичкитаквідвертовиявлятисвоїпочуття.—Дотакоїміри?Дивно.Ти,однак,останній…Зазвичай…зазвичайтипозичаєшумене

небагато,боневмієшчинехочешорґанізуватисебе,таябніколинеподумав…Звичайно,яніпрощовтебенепитаю,—трохидопитливодокинуввін.

Матьєвагався:може,сказати,щоцедлясплатиподатків?Тані.Вінжезнає,щоясплативїхутравні.

—Марсельвагітна,—раптомсказаввін.Вінвідчув,щостаєчервоний,моврак,істенувплечима,врешті,чомубіні?Тазвідкижцей

несподіваний пекучий сором? Він аґресивно поглянув братові в обличчя. Жак немов бизацікавився.

—Вихочетедитину?Вінвдавав,щонерозуміє.—Ні,—гостровідказавМатьє,—цесталосявипадково.—Менецетеждивує,—сказавЖак,—алетимігбидовестидокінцясвоїекспериментиз

усталенимжиттєвимладом…—Авжеж,тількинепроцейдеться.Запаламовчанка,потімЖакспокійнісінькозапитав:—Тайщож?Коливесілля?Матьє почервонів од гніву: як завжди, Жак відмовлявся чесно розглядати ситуацію, він

простокружлявдовколанеї,аводночасйогорозумсилкувавсязнайтиорлинегніздо,звідкивінміг би уважно наглядати за поведінкою інших.Що йому там не казали б, що не робили б, апершим його стремлінням було стати понад суперечками, споглядати він міг тільки згори, вньогобулапристрастьдоорлинихгнізд.

—Мивирішили,щовоназробитьаборт,—брутальносказавМатьє.Жакнавітьокомнеморгнув.—Тизнайшовлікаря?—байдужепоспитавсявін.—Так.—Надійнийчоловік?Судячизтого,щотименіказав,здоров'явцієїжінкивутле.—Вменеєдрузі,якіручаютьсязанього.—Так,—мовивЖак,—так,звичайно.Намитьвінзаплющивочі,потімрозплющивїхізчепивпальцірук.—Загалом,—сказаввін,—якщояправильнотебезрозумів,зтобоюсталосяосьщо:ти

дізнався,щотвояподругазайшлавтяж;одружуватисятинехочешізпринциповихміркувань,таповідношеннюдонеївважаєшсебепов'язанимзобов'язаннями,причомутакимижтісними,якішлюб. Не бажаючи ні одружуватися з нею, ні псувати її репутацію, ти вирішив дозволити їйзробити аборт у найкращих умовах, які тільки можуть бути. Друзі порекомендували тобінадійного лікаря, той вимагає чотири тисячі франків, і тобі не залишається нічого, як тількизнайтицюсуму.Так?

—Точнісінькотак!—відказавМатьє.—Ачомугрошітобіпотрібніажтактерміново,назавтра?—Лікар,проякогояказав,затижденьвирушаєдоАмерики.—Гаразд,—мовивЖак,—усезрозуміло!Вінпідняв зчеплені рукина рівень очей і поглянувнаних з такимвиразом, неначейому

треба було всього лиш зробити висновки з того, що йому допіру було сказано. Та Матьє необманював себе: так хутко адвокат рішення не приймає.Жак опустив руки й, розчепивши їх,поклавнаколіна,вінвідкинувсяукріслійочівтратилисвійблиск.Соннимголосомвінсказав:

—Зараздоабортівставлятьсядужесуворо.—Знаю,—відказавМатьє,—деколинанихщосьнемовбинаходить.Воникидаютьдо

в'язниці кількох нещасних повитух, у яких немає протекції, та справжніх фахівців ніколи нечіпають.

—Тивважаєш,щотутєнесправедливість,—сказавЖак.—Яцілковитозгодензтобою.Таянезасуджуюцихзаходівтаксамобезоглядно,якти.Ситуаціясклаласятакимчином,щотвоїнещасні повитухи—це аптекарки або простожінки,що незаконно здійснюють аборти, воничастокалічатьпацієнткусвоїминестерильнимиінструментами;облавиздійснюютьвідбіртайгоді.

—Такот,—втомленосказавМатьє,—яприйшовдотебепозичитичотиритисячіфранків.—Ати,—сказавЖак,—атипевен,щоабортузгоджуєтьсязтвоїмипринципами?—Ачомубіні?— Не знаю, тобі видніше. Ти пацифіст із поваги до людського життя, а хочеш життя

обірвати.—Явсевирішив,—сказавМатьє.—Може,яйпацифіст,алелюдськогожиттяянешаную,

тищосьнаплутав.—Тидиви!Аядумав…—здивованопромовивЖак.ВінглянувнаМатьєізвеселоюпогідністю.—Ітивбравсявшкурудітовбивці?Цетобітакнеличить,мійбідолахоТьє.«Вінбоїться,щоменесхоплять,—подумавМатьє,—віннедастьжодногосу.Требабуло

йомусказати:якщотипозичишгроші,тоніякогоризикудлятебенебуде,язвернусядобувалоїлюдини, котра не стоїть на обліку в поліції. Якщо ж ти відмовишся, то доведеться послатиМарсель до якої-небудь аптекарки, й тут я нічого не ґарантую, томущо поліція знає їх усіх іможевкрутитьїмхвостахочзараз».Таціарґументибулинадтопрямолінійні,щобуплинутинаЖака;Матьєпростосказав:

—Аборт—ценедітовбивство.Жакузявцигаркуізапалив.—Авжеж,— з байдужністю відказав він.— Я згоден: аборт— це не дітовбивство, це,

сказати б, метафізичне вбивство. — Він поважно додав: — Мій бідолашний Матьє, в менежодних заперечень немає проти метафізичного убивства, а також проти гарно спланованихубивств.Алете,щометафізичнеубивствоздійснюєшсамети…ти,отакий,якийтиє…—Віносудливоклацнувязиком.

От і все, Жак відмовляв, Матьє міг забиратися геть. Він відкашлявся і задля очисткисумліннящепоспитав:

—Значить,тинехочешменідопомогти?—Зрозумійменеправильно,—відказавЖак,—яневідмовляюсязробититобіпослугу.Та

чисправдібудецепослуга?Втім,япевен,щотилегкознайдешпотрібнікошти…Вінхуткопідвівся,немовбиприйняврішення,ідружньопоклаврукунабратовеплече:— Слухай-но, Тьє, — гаряче мовив він, — припустимо, я тобі відмовив: не хочеться

пособлятитобіусамообмані!Таязапропонуютобіінше…Матьє, що вже було підвівся, знову сів у фотель, і його охопив давній братній гнів. Цей

лагіднийітвердийдоторкдоплечабувнестерпний;вінвідкинувголовуназадіпобачивЖаковеобличчя.

—Самообман!Послухай,Жак,скажикраще,щотинехочешвлипнутивхалепузабортом,якоготинесхвалюєш,абожутебенемаєзайвихгрошей,цетвоєправо, іянематимудотебеурази.Алещотикажешпрообман?Тутнемаєобману.Менінехочетьсядитини:вонавипадкова,іяздихаюсяїї,отівсе.

Жакзабраврукуізамисленоступнувкількакроків.«Заразвінвиголоситьцілупромову,—подумавМатьє,—нетребабуловдаватисявсуперечку».

—Матьє,—добрепоставленимголосомсказавЖак,—язнаютебекраще,ніжтигадаєш,ітижахаєшмене.Ядавновжебоявсячогосьподібного:цядитина,щомаєнародитисянасвіт,єлоґічнимвислідомситуації,вкотрутипотрапивзісвоєївласноїволі,йтихочешпозбутисяїї,ботобі не хочеться брати на себе всі наслідки своїх учинків. Послухай-но, хочеш, я скажу тобіправду?Вцюхвилинути,може,йнеобманюєшсебе,танаобманізбудовановсетвоєжиття.

—Прошутебе,—сказавМатьє,—несоромся:розкажимені,щожявідсебеприховую.—Вінпосміхався.

—Відсебетиприховуєш,—провадивЖак,—щотисоромливийбуржуа.Отяповернувсядобуржуазіїпіслядовгихблукань,яуклавзнеюшлюбзарозрахунком,алетибуржуазасвоїмисмаками, затемпераментом, і твійтемпераментспонукаєтебедошлюбу.Аджетиодружений,Матьє,—твердосказаввін.

—Ценовинадлямене,—відказавМатьє.—Егеж,тиодружений,татількистверджуєшпротилежне,позаякутебезавждиєнапохваті

чимало ріжних теорій. У тебе з цією жінкою дійшло до звички: чотири рази на тиждень тиспокійнісінько приходиш до неї й проводиш із нею ніч. Це триває вже сім років, воно вжеперестало бути пригодою; ти поважаєш її, відчуваєш певні обов'язки перед нею, не хочеш їїкидати.Іяцілковитопевен,щовїїобіймахтишукаєшнелишеутіхи,меніздаєтьсянавіть,щоякою б гострою не була втіха попервах, та згодом вона повинна втратити свою гостроту.Насправдіжувечерітисідаєшбіляцієїжінкиідетальнорозповідаєшїйпроподіїминулогодняйуважкихвипадкахрадишсязнею.

—Звичайно,—сказавМатьє,стенувшиплечима.Вінбувзлийсамнасебе.—Такот,—сказавЖак,—скажижмені,чимусецевідрізняєтьсявідшлюбу…посуті,від

спільногопроживання?—Відспільногопроживання?—іронічноперепитавМатьє.—Даруй,алецедурня.—Ойні!—сказавЖак.—Меніздається,тобінелегкобулобвідцьоговідмовитися.«Вінніколищетакнеговорив,—подумавМатьє,—вінберереванш».Требабулопітигеть,

грюкнувши дверима. Та Матьє знав, що залишиться до кінця: в нього було вороже йнедоброзичливебажаннядізнатисяпробратовудумку.

—Чомутикажеш,нібименінелегкобулобвідцьоговідмовитися?— Тому що таким чином ти забезпечуєш собі певний душевний комфорт, позірність

свободи: тимаєшусіперевагишлюбу і користуєшсясвоїмипринципами,щобвідмовитисявідйоговад.Тивідмовляєшсявреґулюватиситуацію,длятебецелегко.Якщохтосьтутістраждає,тотількинети.

—Марсельподіляємоїпоглядинашлюб,—зпогордоюсказавМатьє;вінчув,яквимовляєкожнеслово,ісамсобібувогидний.

—О,— сказавЖак,— якщо вона й не поділяє їх, то надто горда,щоб зізнатися тобі вцьому. Знаєш, яне розумію тебе: ти так обурюєшся, коликажутьпронесправедливість, а сам

тримаєш цю жінку в принизливому становищі вже цілі роки, й усе це задля простогозадоволеннясказатисобі,щотиузлагодізісвоїмипринципами.Інехайбитакібуло,якбитиісправдіузгоджувавсвоєжиттязісвоїмиідеями.Але,повторюютобі,тивсеодноодружений,утебе гарненьке помешкання, ти щомісяця отримуєш чималеньку платню, тобі нема чоготривожитися за майбутнє, бо держава ґарантує тобі пенсію… й ти любиш це спокійне,впорядкованежиття,достеменнежиттячиновника.

—Послухай,—сказавМатьє,—цежнепорозуміння:менемалотурбує,буржуаячині.Яхочутількиодного…—вінзакінчивфразукрізьзубизякимосьсоромом,—…зберегтисвоюсвободу.

—Аотягадавби,—сказавЖак,—щосвободаполягаєвтому,щобдивитисявобличчяситуаціям,уякітипотрапивзісвоєївласноїволі,йбратинасебевсювідповідальністьзаних.Тати,звичайнож,іншоїдумки:тизасуджуєшкапіталістичнесуспільство,тавсежтивиконуєшролюслужбовцявцьомусуспільстві,тиафішуєшсвоюприхильністьдокомуністів,танехочешзв'язуватися з ними, ба навіть ніколи не голосував. Ти зневажаєш буржуазію, й усе-таки тибуржуа,синібратбуржуа,тайсамживеш,якбуржуа.

Матьєзробивнетерплячийжест,таЖакнедавобірватисебе.—Тиж,одначе,зрілоговіку,мійбідолашнийМатьє!—зісварливоюжалістюсказаввін.—

Та сам від себе це приховуєш, хочеш здаватися молодшим, ніж насправді. Втім, я, може, йнесправедливий.Може, тищене сягнув зрілого віку, аджецерадшевікморальної зрілости…можливо,ясягнувйогошвидше,ніжти.

«Докотилися,—подумавМатьє,— зараз він буде казатимені про своюмолодість».Жакпишався своєю молодістю, вона була його ґарантією, дозволяла йому обставати на боціправопорядкузчистоюсовістю:упродовжп'ятироківвінстараннопереймавсявсімамоднимизахопленнями,потімвдавсядосюрреалізму,мавкількапринаднихзв'язківічасомпередтим,яклягтивліжкозжінкою,нюхавхустинку,просякнутухлорниметилом.Одноїпрегарноїднинивсевладналося:Одеттапринеслайомузпосагомшістсоттисячфранків.ВінписавМатьє:«Щобнебути,якусі,требаповодитись,якусі».Ікупивадвокатськупрактику.

—Нітрохинедокоряютобізатвоюмолодість,—сказаввін.—Навпаки,тобіпощастилоуникнутидеякихвідхилень.Та,врешті,йзасвоєюянешкодую.Бачиш,посуті,намикерувалиінстинктинашогостарогодідуся-пірата.Тількиявідразужїхпозбувся,атисмакуєшїхкраплязакраплею,неможешдістатисядодна.Гадаю,засвоєюнатуроютинабагатоменшепірат,ніжя,це тебе й губить: твоє життя є вічним компромісом поміж схильністю до бунту й анархії,причому дуже помірною, і твоїми глибинними схильностями, що ваблять тебе до порядку,моральногоздоров'я,сказатиб,дорутини.Внаслідокцьоготитакілишивсябезвідповідальнимвічнимстудентом.Тапогляньженасебе,старий:тобітридцятьчотирироки,твоячупринавжепотрохусивіє,—щоправда,нетак,якумене,—втобівженічогісіньконемаєвідмолодика,тобівжеважкопровадитибогемнийштибжиття.Тайщожтакебогема?Стороківтомуцебулодужегарно, теперцежменька блукальців, які не становлятьніякої загрози і просто запізнилисянасвійпотяг.Тивжесягнувзрілоговіку,Матьє,чи,принаймні,повиненйогосягнути,—неуважносказаввін.

— А нехай тобі! — відказав Матьє. — Як тебе послухати, то зрілий вік — це віксмиренности,яцьогоневизнаю.

ТаЖакнеслухавйого.Йогопоглядраптомзробивсяяснийівеселий,івінжвавозаговорив:—Послухай, я вже тобі казав, що можу дещо запропонувати, якщо ж ти відмовишся, то

легко зможеш позичити ці гроші в когось іншого, докорів сумління я не матиму. Так от, япропонуютобідесятьтисячфранків,якщотиодружишсязісвоєюподругою.

Матьєпередбачавтакийвиверт,щодозволявбратовігідновийтизцієїситуації.

—Дякую тобі, Жаку,— підводячись, мовив він,— ти справді дуже люб'язний, та я неприймаютвоєїпропозиції.Некажу,щотигетьнемаєшрації,таякщояйодружусяколи-небудь,тотількизавласнимбажанням.Заразцебувбидурнуватийвихідзістановища.

Жактежпідвівся.—Подумай,—сказаввін,—непоспішай.Твоюдружинумиприймемодужедобре,проце

немаєчогойказати,ядовіряютвоємувиборові;Одеттабудещасливаматиїїзаподругу.Доречі,моядружинагетьнічогонезнаєпротвоєособистежиття.

—Явжеподумав,—відказавМатьє.—Якхочеш,—сердечномовивЖак—чийсправдібуввінтакийнезадоволений?Потім

докинув:—Колипобачимося?—Яприйдуобідативнеділю.Бувай.— Бувай, — сказав Жак, — і… і якщо ти передумаєш, то моя пропозиція залишається

чинною.Матьє посміхнувся і вийшов, не сказавши й слова. «По всьому! — подумав він. — По

всьому!» Він бігцем спустився східцями, веселий він не був, та йому хотілося співати. ТеперЖак, напевне, знову засів у своєму кабінеті, вигляд у нього розгублений, на вустах сумна йповажнапосмішка:«Цейхлопчинанепокоїтьмене,аджевінужесягнувзрілоговіку».Аможе,вінзайшовдоОдетти:«Матьєтривожитьмене.Неможурозповіститобі,чомужсаме,тайомубракуєрозважливости».Щовонаскаженаце?Гратимеролюповажноїйрозсудливоїдружиничивідбудетьсяякою-небудьфразою,непіднімаючиочейвідкнижки?

«Диви-но,—сказавсобіМатьє,—яжзабувпопрощатисязОдеттою!»Вінвідчувдокорисумління: заразвінгетьсхильнийбувпочуватидокорисумління.«Невжецеправда?Невжея ісправдіутримуюМарсельупринизливомустановищі?»ВінзгадаврізкіреплікиМарсельпротишлюбу. «Втім, яж їйпропонував.Одинраз.П'ять років тому».Якпоправді, тоцеповислоуповітрі, принаймні Марсель розреготалася просто йому в вічі. «Та нехай йому, — подумаввін,—уменекомплексменшовартостиповідношеннюдобрата!»Тані,цебулонетак,якимбинебулойогопочуттяпровини,Матьєніколинеперестававподумкивиправдовуватисебепередбратом.«Оттількицейпройдисвіт запавменіу серце,йколименіне соромнопередним, тосоромнозанього.Ох,—подумалосяйому,—зродиноюнепорвати,цеяквітрянка,вонапоціляєтебе,колитищемаленький,амітитьнавсежиття».НарозівулиціМонторґейбулазабігайлівка.Він увійшов, узяв у касі жетон, телефонна кабіна стояла в темному закутку. Коли він знявслухавку,серцейогостислося…

—Гало!Гало!Марсель?УМарсельтелефонбувпростоуспальні.—Цети?—поспиталавона.—Так.—Нуйщо?—Тащо,старавідпадає.—Гм!—ізсумнівомбуркнулаМарсель.—Кажу тобі.Вонабуладобряченапідпитку, внеї смердить, вона огидна, якби ти тільки

побачилаїїруки!Цепростотварюка.—Гаразд.Щодалі?—Ну,вменеєнаоціодинчоловік.ЗарекомендацієюСари.Дужедобрийфахівець.—А!—байдужемовилаМарсель.Ізапитала:—Скількивінбере?—Чотиритисячі.—Скільки?—невірячисвоїмвухам,перепиталаМарсель.—Чотиритисячі.

—Отбачиш!Ценеможливо.Требайтидо…—Тинепідеш!—твердовідрубавМатьє.—Грошіяпозичу.—Вкого?УЖака?—Ящойновіднього.Вінвідмовив.—АДаніель?—Вінтежвідмовив,тварюкатака!Ябачивйогосьогоднівранці,кажутобі,вньогокишені

набитігрішми.—Тинесказавйому,щогрошіпотрібні…дляцього?—хуткозапиталаМарсель.—Ні,—відказавМатьє.—Щожтиробитимеш?— Не знаю.— Він відчув, що голосові його бракує впевнености, і твердо додав:— Не

хвилюйся.Унасщесороквісімгодин:грошіязнайду.Хаййомудідько,чотиритисячіцежнесума.

—Ну,щож,знайди,—сказалаМарсельякимсьчудернацькимтоном.—Знайдиїх.—Язателефонуютобі.Якзавше,побачимосязавтраввечері?—Так.—Утебевсегаразд?—Усе.—Ти…тинедуже…—Ні,—суховідказалаМарсель.—Янепокоюся.—Ітрохим'якшедодала:—Врешті,роби

якзнаєш,бідолахотимій!—Хочубий,азавтраввечеріяпринесутобічотиритисячіфранків,—пообіцявМатьє.Він

повагавсяічерезсилудокинув:—Ялюблютебе.Марсельповісиласлухавку,нічогонесказавши.Він вийшов із кабіни. Проходячи через залу, він ще чув сухий голос Марсель: «Я

непокоюся». «Вона гнівається на мене. Однак я роблю те, що можу». «В принизливомустановищі». Невже я тримаю її в принизливому становищі? А якщо… Він різко зупинивсяпосередхідника.Аякщовонахочедитину?Тодівселетитьшкереберть,доситьподуматипроцена хвилю і все набувало іншого сенсу, це вже була геть інша історія, та й він же, й сам вінміняєтьсявідголовидоп'ят,вінуженеобманюєсамсебе,аєпростонегідником.Славабогу,ценеправда, це не може бути правдою, часто доводилося чути, як вона глузує зі своїх заміжніхподруг, коли вони ходять вагітні: священні макітри, називала вона їх, казала: «Вони мало нерепаютьвідгордости,щоскорознесуться».Коликажутьтаке, товженемаютьправапотайцімінятисвоюдумку,цебулобзловживаннядовірою.АМарсельбуланездатнадоцього,вонаменіпроцесказалаб,чомбиїйпроцейнесказати,миждомовилисяговоритипровсе;ні,досить,досить! Він стомився кружеляти в цих непролазних хащах,Марсель, Івіш, гроші, гроші, Івіш,Марсель,язроблювсе,щопотрібно,табільшеянехочупроцедумати,радиБога,меніхочетьсядумати про щось інше. Він подумав про Брюне, та це було ще сумніше: мертва дружба; віннервувавсяісумував,томущозновумавпобачитисязним.Матьєугледівґазетнуяткуіпідійшовдонеї:«„Парі-Міді“,будьласка».

Цієї ґазети вже не було, й він навмання взяв іншу: це був «Ексельсіор». Матьє заплативдесять су й пішов собі. «Ексельсіор» був сумирним часописом на сірому папері, нудний йпрісний, мов тапіока. Він не будив гніву, просто відбирав смак до життя. Матьє прочитав:«БомбуванняВаленсії»іпіднявголовузневиразноюроздратованістю:вулицяРеомюрбуланачезізчорнілоїміді.Другагодинапополудні,пора,колиспеканайзловісніша,вонаповзеітріщитьпосередвулиці,неначедовгаелектричнаіскра.«Сороклітаківупродовжгодиникружеляютьнадсередмістям і жбурляють сто п'ятдесят бомб. Достеменна кількість убитих і поранених

невідома». Краєм ока він угледів під заголовком жахливий маленький стиснутий тексткурсивом,вінвидававсянадтобалакучимінадмірудокументальним:«Віднашогоспеціяльногокореспондента», й наводилися цифри.Матьє перегорнув сторінку, йому не хотілося це знати.Промова пана Фландрена в Бар-ле-Люк. Франція зачаїлася за лінієюМажино…Стоковськийзаявляє:яніколинеодружусязҐретоюҐарбо.ЗновупросправуВейдмана.ВізиткороляАнґлії:колиПарижчекаєсвогоПрекрасногоПринца.Всіфранцузи…Матьєздригнувсяйподумав:«Усіфранцузи негідники». Так Ґомес написав йому якось із Мадрида. Він згорнув ґазету і почавчитати на першій сторінці повідомлення спеціяльного кореспондента. Налічувалося вжеп'ятдесятзабитихітристапоранених,йцебулощеневсе,підруїнами,звичайнож,булитрупи.Ні літаків, ні протиповітряної оборони. Матьє відчув якусь невиразну провину. П'ятдесятзабитихітристапоранених,щожозначаєценасправді?Повнісінькийшпиталь?Щосьназразоквеликоїзалізничноїкатастрофи?П'ятдесятзабитих.УФранціїбулитисячілюдей,щонемоглипрочитати сьогодні вранці ґазету без клубка в горлі, тисячі людей, що стискали кулаки зісловами:«Мерзотники!»Матьєстискулаки,прошепотів:«Мерзотники!»івідчувсебещебільшвинним.Якбижтовінспромігсябодайнаякесьживепочуття,навітьпомірнейобмежене.Тані:вінбувпорожній,переднимбуввеличезнийгнів,відчайдушнийгнів,Матьєбачивйого,вінмігбийогосягнути.Оттількигнівцейбувінертний,вінчекав,щобМатьєприсвятивйомувсесвоєжиття,щобвінвибухнув,щобвінстраждав,щобвіддавйомусвоєтіло,всьогосебе.Тобувгнів інших. «Мерзотники!» Матьє стиснув кулаки, він ішов сягнистими кроками, та воно неприходило, гнів залишався зовні. Я був там, у Валенсії, я бачив фієсту в 1934 році й великукориду зОртеґоюйЕльЕстуд'янте.Йогодумкакружеляланадмістом,шукаючиякусьцеркву,вулицю,фасадбудинку,проякийвінмігбисказати:«Ябачивце,вонизнищилийого,воновжене існує». Ось воно! Думка наткнулася на похмуру вулицю, над якою височать велетенськімонументи. Я бачив це, він гуляв там уранці, задихався в палючому затінку, небо пломеніловисоко-високонадголовами.Осьвоно.Бомбивпалинацювулицю,навеликі сірімонументи,вулицязробиласяшироченна,тепервонасягаєажусерединубудинків,навулицівженемаєтіні,розтоплененебостеклонабруківку,ісонцепадаєнаруїни.Щосьтакинароджувалося,світаннягніву.Осьвоно!Татутжевсеохляло,осіло,мовспущенаопука,вінзновубувпорожній,вінішовсобімірнимкроком з пристойністюучасникапохорону вПарижі, не уВаленсії, вПарижі, девитаєвсьоголишпримарагніву.Вітринипломеніли,автагналивулицею,вінішовсередлюдей,убранихусвітлістрої,середфранцузів,щонедивилисяунебо,небоялисянеба.Івсе-такитамце було реальністю, десь там, під тим самим небом, воно було реальністю, авта завмерли,вітрини порозліталися на друзки, жінки, приголомшені й безмовні, сиділи навпочіпки звиглядомсоннихкурейбілясправжнісінькихтрупівічасомпіднімалиголови,дивилисявнебо,отруйне небо, всіфранцузи негідники.Матьє було гаряче, надворі було справжнісіньке пекло.Він утер чоло хустинкою й подумав: «Не можна страждати через те, що ти хочеш». Тамтвориласявеличнаітраґічнаісторія,щовимагала,абизанеїстраждали…«Янеможу,янетам.Я в Парижі, серед реальних ознак мого я, Жак за письмовим столом, ось він каже: „Ні“, йДаніель,щопосміхається,йМарсельусвоїйрожевійкімнаті,й Івіш,якуяпоцілувавсьогоднівранці.Цемоясправжняприсутність,огиднавжечерезте,щовонаіснує.Вкожногосвійсвіт,уменецеклініказвагітноюМарсельітойжид,щовимагаєчотиритисячіфранків.Існуютьіншісвіти. Ґомес. Він був там, він поїхав, такий його вибір. І вчорашній чолов'яга. Той не поїхав,мабуть,блукаєвулицями,якіяоце.Тількиж,якщовінвізьмеґазетуйпрочитає:„БомбуванняуВаленсії“,тойомунетребабудесилуватисебе,вінстраждатиметам,узруйнованомумісті.Чомуятут,увцьомумерзенномусвітіпозичаннягрошей,хірурґічнихінструментів,лапанняпотайціутаксі, в цьому світі без Еспанії? Чому я не разом із Ґомесом, Брюне? Чому я не хочу йтивоювати?Мігбияобрати іншийсвіт?Ящевільнийчині?Яможуйти,кудименізаманеться,

опоруянезустрічаю,тацейнагірше:явклітцібезґрат,явідокремленийвідЕспанії…танічимневідокремлений, івсе-такиценеподоланно».Вінглянувнаостатнюсторінку«Ексельсіора»:світлини спеціяльного кореспондента. Непорушні тіла на хіднику попід стінами. Посередбруківки гладкамолодиця, вона лежить горізнач, спідниця задерлася аждо стегон, у неї немаголови.Матьєзгорнувґазетуіжбурнувїївпомийницю.

Борис чатував на нього біля дверей будинку. Угледівши Матьє, він прибрав холодного іпихатоговиразу:цебувйогоулюбленийвиразобличчя,виразпричинуватого.

—Допіруяподзвонивувашідвері,—мовиввін,—та,здається,васнебуловдома.—Вивпевнені,щомененебуловдома?—тимсамимтономпоспитавМатьє.—Незовсім,—відказавБорис,—певенятількиводному—вименіневідчинили.Матьєглянувнанього,незнаючи,щожробити.Буланасилудругапополудні,принаймні,

Брюнеприйденераніш,якзапівгодини.—Ходімо,—сказаввін,—заразвсестанеясно.Вониввійшлиупід'їзд.НасхідцяхБорисзапитавсвоїмзвичайнимголосом:—Сьогодніувечерізбираємосяв«Суматрі»?Матьєодвернувсяівдав,нібишукаєвкишеніключа.—Незнаю,чияприйду,—відказаввін.—Яподумав…Може,Лолахотілабпобутизвами

наодинці.—Звичайно,—сказавБорис,—тащозтого?Поводитисявонабудечемно.Крімтого,ми

всеоднонебудемодні:знамибудеІвіш.—ВибачилисязІвіш?—відчиняючидвері,поспитавМатьє.—Оцещойнопопрощавсязнею,—відказавБорис.—Заходьте,—відступаючивбік,сказавМатьє.Борис увійшовперший і з невимушеноюфамільярністюпопрямував до письмового столу.

Матьєворожеглянувнайогохудорлявуспину:«Вінбачивсязнею»,подумалосяйому.—Товиприйдете?—запитавБорис.ВінобернувсяіпоглянувнаМатьєнасмішкуватойніжно.—Івішне…нічогонеказалапроцейвечір?—запитавМатьє.—Вечір?—Авжеж.Сумніваюся,чивонаприйде:вонабулатакзаклопотанасвоїмиіспитами.— Їй точно-таки хочеться прийти, — сказав Борис. — Вона сказала, що цікаво було б

зустрітисявчотирьох.—Вчотирьох?—перепитавМатьє.—Оцетаквонасказала?—Тавжеж,—наївнопотвердивБорис.—ЩежбудейЛола.—Виходить,Івішрозраховує,щояприйду?—Звичайно,—здивованосказавБорис.Запала мовчанка. Борис перегнувся через поруччя балкону й поглянув униз. Матьє

приєднавсядонього,легенькопхнувшикулакомуспину.—Мені подобається ваша вулиця,— сказав Борис,— та згодом це мусить набриднути.

Менезавшедивує,щовимешкаєтеуквартирі.—Чомуж?—Хтозна.Такавільналюдина,якви,повиннапродатимебліймешкативготелі.Ащохіба?

Місяць ви могли б мешкати на Монмартрі, місяць у передмісті Тампль, місяць на вулиціМуфтар…

—Тащови,—роздратованомовивМатьє,—цежнемаєніякогозначення.—Справді,—подумавши,сказавБорис,—ніякого.Дзвонять,—здосадоюдодаввін.Матьєпішоводчиняти:цебувБрюне.

—Привіт,—сказавМатьє,—ти…тизарано.—Егеж,—посміхаючись,відказавБрюне,—цетобінезруки?—Тані…—Хтоце?—запитавБрюне.—БорисСерґін,—сказавМатьє.—А,славетнийпослідовник,—сказавБрюне.—Янезнайомийзним.Борис холодно вклонився і відійшов углиб кімнати.Матьє стояв перед Брюне, опустивши

руки.—Віннелюбить,колийогоназиваютьмоїмпослідовником.—Зрозуміло,—байдужесказавБрюне.Він крутив цигарку поміж пальцями, байдужий і поважний під непривітним поглядом

Бориса.—Сідай,—сказавМатьє,—сядьосьуфотель.Брюнесівнастілець.—Ні,—посміхаючись,сказаввін,—твоїфотелінадтовжерозбещують…—Ідодав:—Отож,старийсоціял-зраднику,щобтебепобачити,требаприйтивтвоєлігво.—Ценемоявина,—сказавМатьє,—ячастохотівпобачитисязтобою,татебенезловити.—Авонойправда,—потвердивБрюне.—Язробивсячимсьназразокроз'їзногоаґента.

Менезмушуютьстількигасати,щобуваютьдні,колиязтруднощамизнаходжусамсебе.Вінізсимпатієюпродовжив:—Отколиябачутебе,тосебезнаходжунайкраще,меніздається,нібиязалишавсявтебеу

схові.Матьєізвдячністюусміхнувсяйому.—Явженераздумав,щонамтребабулобчастішебачитися,—сказаввін.—Інколимені

здається,мийстарілибнетакхутко,якбичасомзустрічалисяутрьох.Брюнездивованоглянувнанього.—Утрьох?—Атож,Даніель,тиія.—Айсправді,Даніель!—приголомшеновигукнувБрюне,—Щежєіцейнашдрузяка!Ти

жбачишсязнимінколи,правда?РадістьМатьєурвалася:колиБрюнезустрічавПорталачиБурельє,він,либонь,казавтим

жезнудьгованимтоном:«Матьє?ВінвчителюєвліцеїБюффон,мизнимбачимосяінколи».—Так,мизнимбачимося,уявисобі!—гірковідказаввін.Запаламовчанка.Брюнепоклаврукинаколіна.Вінбувтут,важкийімасивний,вінсидівна

стільціМатьє,зупертимвиглядомнахилявголовудополум'ясірника,кімнатабулаповнісінькайогоприсутністю,димомвідйогоцигарки,йогоповільнимирухами.Матьєподививсянайоговеликіселянськіруки,подумав:«Брюнеприйшов».Вінвідчув,якуйогосерцінамагаютьсязновупроклюнутисярадістьідовіра.

—Ну,акрімцього,—поспитавБрюне,—чимтизаймаєшся?Матьєзбентежився:посуті,нічимвінінезаймався.—Танічим,—відказаввін.— Воно й видно: чотирнадцять годин уроків на тиждень і подорож за кордон під час

вакацій.—Таквоноіє,—зісміхомвідказавМатьє.ВіннамагавсянедивитисянаБориса.—Атвійбрат?Таксамоу«Вогненниххрестах»?—Ні,—сказавМатьє.—Вінполюбляє гнучкість.Він вважає,що«Вогненні хрести»не

доситьдинамічні.—ВінзробивсядичиноюдляДоріо,—сказавБрюне.— Подейкують, ніби так… Знаєш, я щойно посварився з ним, — не подумавши, додав

Матьє.Брюнегострозиркнувнанього.—Чомубце?—Однайтажпричина:просишйогозробитипослугу,авінувідповідьчитаєнотацію.—Ітодітилаєшйого.Чудасія,—іронічносказавБрюне.—Тищо,сподіваєшсязмінити

йогоколись?—Детам,—роздратовановідказавМатьє.Якусь хвилину вони мовчали, і Матьє сумно подумав: «Тяжка розмова». От якби Борис

здогадався,що треба забратися геть! Та він, здавалося, про це й не думав, сидів собі в кутку,наїжачившись,івиглядуньогобув,неначеухворогохорта.Брюневерхисівнастілець,вінтеждавивнаБорисасвоїмважучимпоглядом.«Йомухочеться,щобБорисзвідсипішов»,задоволеноподумав Матьє. Він втупився незрушним поглядом Борисові в перенісся: може, він такиздогадаєтьсяпідперехреснимогнемцихпоглядів.Алетойіневорухнувся.Брюневідкашлявся.

—Вищезаймаєтесяфілософією,юначе?—запитаввін.Бориспотакнувголовою.—Іякіжуспіхи?—Закінчуюліценціят,—суховідказавБорис.—Ліценціят,—замисленомовивБрюне,—ліценціят,щож,хайщастить…Іхуткододав:—Винебудетегніватисянамене,якщояненадовгозаберуввасМатьє?Вимаєтенагоду

бачитийогощодень,ая…Прогуляєшсязімною?—поспитавсявінуМатьє.БорисстрімкопідійшовдоБрюне.—Зрозуміло,—сказаввін.—Залишайтеся,залишайтеся:явжейду.Ілегеньковклонився:вінобразився.Матьєпровівйогододверейізтеплотоюсказавйому:—Довечора,егеж?Ободинадцятійгодиніябудутам.Борисзасмученопосміхнувся:—Довечора.МатьєзачинивдверійповернувсядоБрюне.—Ну,щож,—потираючидолоні,сказаввін,—тиспровадивйого!Вонизасміялися.Брюнезапитав:—Може,ябувнадтожорсткий.Тинегніваєшся?—Навпаки,—засміявсяМатьє.—Вінзвик,таяйрадийпобачитисязтобоюнаодинці.Брюнеділовитосказав:—Ястаравсявитуритийого,бовменевсього-навсьогочвертьгодини.СміхМатьєурвався.—Чвертьгодини!—Вінжваводокинув:—Знаю,знаю,тинерозпоряджаєшсясвоїмчасом.

Добре,щотивзагалізайшов.—Якпоправді,товменеввесьденьзайнятий.Тавранці,колияпобачивтвоюмармизу,то

подумавсобі:«Такитребазнимпобалакати».—Уменебулакисламармиза?—Егеж,сіромахотистарий.Жовтява,трохибрезкла,знервовимпосмикуваннямповіків

куточкахгубів.Вінгарячедодав:—Іясобісказав:«Нехочу,щобйогоуграли».

Матьєзакашлявся.—Ніколинедумав,щовменетакевиразнеобличчя…Якепськоспав,—черезсилудодав

він.—Прикрощівмене…Ну,татизнаєш,якувсіх:скрутнозгрошима.Виднобуло,щоБрюненеповірив.—Якщотількице, то тимліпше,—відказаввін.—Зцієїхалепитивиплутаєшся.Тати

виглядаврадше,яклюдина,котразрозуміла,щожилаідеями,якісебеневиправдали.—Ох,цівжеідеї…—невизначеномахнувширукою,зітхнувМатьє.Він глянув на Брюне з покірною вдячністю й подумав: «Так ось навіщо він прийшов. У

ньогобувнасиченийдень,цілакупаважливихзустрічей,авінтакизнайшовчасину,щобприйтименінапоміч».Тавсе-такибулобліпше,якбиБрюнепростозахотілосяйогопобачити.

—Послухай-но,—сказавБрюне,—небудугратисявпіжмурки,прийшовязпропозицією:хочешвступитивпартію?Якщотизгоден,язабираютебезсобою,ізадвадцятьхвилинвсебудеготово…

Матьєздригнувся.—Вкомуністичну…комуністичнупартію?—перепитаввін.Брюнезареготався,йогоповікипримружилися,зубийогобулисліпуче-білі.— А куди ж іще, — відказав він, — ти що, хотів би, аби я змушував тебе вступити в

орґанізаціюЛяРока?Запаламовчанка.—Брюне,—лагіднопоспитавМатьє,—чому тобі такхочеться,щобя ставкомуністом?

Длямогодобрачидлядобрапартії?— Для твого ж таки добра,— сказав Брюне.— Й не треба робити такий підозріливий

вигляд,яневербуювкомуністичнупартію.Давайз'ясуємоситуацію:партіятебенепотребує.Длянеїтипростоневеличкаінтелектуальнацінність,—атакихінтелектуалівунасповнісінько.Аоттобіпартіяпотрібна.

—Длямогожтакидобра,—повторивМатьє.—Длямогодобра…Послухай,—раптомсказаввін,—янеочікувавтвоєї…твоєїпропозиції,вонамовгрімзясногонеба…Таяхотівбизнатитвійпогляднавсеоце.Тижрозумієш,щоживуясередмолодиків,якізайнятілишесобоюі мною захоплюються лише з принципу?Ніхто ніколи не говорить зі мною про мене; мені йсамомучасомнелегкознайтисебе.Тощож?Тивважаєш,меніпотрібнодолучитися?

—Так,—твердосказавБрюне.—Так,тобіпотрібнодолучитисядонас.Хібатисамцьогоневідчуваєш?

Матьєсумнопосміхнувся:віндумавпроЕспанію.—Тийшовсвоєюстежиною,—провадивБрюне.—Тисинбуржуа,тинемігприйтидонас

простотак,тобітребабуловідцьогозвільнитися.Тепертивільний.Танавіщожсвобода,якнедлятого,щобдолучитися?Тивитративтридцятьп'ятьроків,щобочиститисебе,анаслідок—порожнеча.Знаєш,дивнийтичоловік,—провадиввінздружньоюпосмішкою.—Тивисишуповітрі,тиобрубавсвоєбуржуазнекоріння,втебенемаєжоднихзв'язківзпролетаріятом,тиувільномуплаванні,тиабстракція,цілковитавідсутність.Алевцьомустанінеможназалишатисяпостійно.

—Ні,—відказавМатьє,—постійнотакинеможна.ВінпідійшовдоБрюнеіструсонувйогозаплечі:віндужейоголюбив.—Ти,клятийстарийвербувальнику,—сказаввін,—повійницетисобача.Ятакийрадий,

щотикажешменіоце.Брюнеледвеусміхнувсяйому:вінрозвивавсвоюдумку.— Ти відмовився від усього, щоб бути вільним. Зроби ж іще крок: відмовся від своєї

свободи,—івсевонотобіповернетьсяустократ.

—Тиговориш,мовсвященик,—засміявсяМатьє.—Ні,тасерйозно,старий,дляменецене було б жертвою. Я знаю, що там знайду все,— плоть, кров, справжні пристрасті. Знаєш,Брюне, скінчилося тим, що я втратив почуття реальности: ніщо не видається мені по-справжньомудостеменним.

Брюненічогоневідповів:вінміркував.Уньогобуловажкеобличчяцегельноїбарви,дужесвітлійдужедовгірудівії.Вінскидавсянапруссака.Бачачийого,Матьєщоразувідчувавусвоїхніздряхякусьнеспокійнуцікавість,вінобережновдихавповітряйусечекав,щовідтогоповієгостримзвірячимдухом.ТавБрюнезапахунебуло.

—Осьтиреальний,—сказавМатьє.—Те,дочоготидоторкаєшся,маєреальнийвигляд.Одколитивмоїйкімнаті,воназдаєтьсяменідостеменноюівикликаєвідразу.

Вінхуткододав:—Тилюдина.—Людина?— зачудовано перепитав Брюне.— Інакше й бути не може.Що ти маєш на

увазі?—Нічого,крімтого,щовжесказав:тиобравдлясебеприділбутилюдиною.Людиною з могутніми, трохи напруженими м'язами, людиною, що мислить короткими

суворими істинами, прямою, замкненою, певною в собі людиною, земною людиною, щовідпорнаіянгольськимприбаваммистецтва, іспокусампсихолоґіїтаполітики.ІпоручізнимбувМатьє, нерішучий, підстаркуватий, недоладний, у полоні всіх приваб і спокус, які тількиможутьопадатилюдину;йомуподумалося:«Аотяналюдинунесхожий».

БрюнепідвівсяіпідійшовдоМатьє.—Ну,тойроби,якя,—сказаввін,—хтожтобінедає?Думаєш,тобівдастьсявсежиття

прожитиотакимнедотепою?Матьєнерішучеглянувнанього.—Звичайно.—відказаввін,—звичайно.Якщояоберу,тотількивас,іншоговиборунемає.—Іншоговиборунема,—повторивБрюне.Тодітрохизачекавіпоспитався:—Ну?—Дайменітрохиподумати,—сказавМатьє.—Думай,— сказавБрюне,—думай, та тільки хутчіш. Завтра ти будеш застарий, в тебе

будутьсвоїзвички,йтизробишсярабомсвоєїсвободи.Аможе,ісвітзробитьсястарий.—Нерозумію,—зізнавсяМатьє.Брюнеглянувнаньогойраптомсказав:—Увереснібудевійна.—Жартуєш?—поспитавМатьє.—Можешповіритимені,анґлійціпроцевжезнають,французькийурядвжепопереджено:

вдругійполовинівереснянімціввійдутьдоЧехословаччини.—Цічутки…—невдоволеносказавМатьє.—Тищо,нічогонерозумієш?—роздратованопоспитавБрюне.Вінзатнувсяім'якододав:—Справді,якбитирозумів,томенінетребабулобставитикрапкинаді.Тожслухай:ти

таке ж гарматне м'ясо, як і я. Уяви собі, що ти звідкись приїхав до цієї країни, де заразперебуваєш:тиможешлуснути,мовбульканаводі,усісвоїтридцятьчотирирокитипроспав,іякоїсь пречудової днини яка-небудь ґраната висадить твої сни в повітря, ти загинеш, так і непрокинувшись.Тибувабстрактнимслужбовцем,бувсміховиннимгероєм, і загинешти,нічогоне второпавши, задля того, щоб пан Шнайдер зберіг свої дивіденди на заводах концерну«Шкода».

— А ти? — запитав Матьє. І, посміхаючись, додав: — Боюся, старий, що марксизм незахищаєвідкуль.

—Ятежбоюся,—сказавБрюне.—Знаєш,кудименепошлють?ЗалініюМажіно:бойнятамґарантована.

—Тайщож?— Тут і порівняння ніякого немає, я свідомо йду на ризик. Тепер ніщо вже не може

відібратисенсумогожиття,ніщонезавадитьйомустатидолею.Іхуткодокинув:—Утім,яківжиттямоїхтоваришів.Враженнябулотаке,нібивінбоїтьсягріхавіднадмірноїгордині.Матьє не відповів, він вийшов на балкон, сперся ліктями об поруччя й подумав: «Добре

сказано».Брюнемавслушність:йогожиттясталодолею.Йоговік,йогоклас,йогопора—всецевінприйняв,усевзявнасебе,обравсвинчатку,щовдаритьйогоускроню,німецькуґранату,щорознесейогонакавалки.Вінприлучився,вінвідмовивсявідсвоєїсвободи,теперцетількисолдат. І йомувсеповернулиназад,навітьйого свободу. «Вінмаєбільшусвободу,ніжя: вінузлагодізсамимсобоюізпартією».Вінбувтут,такийдостеменний,здостеменнимприсмакомтютюну в роті, барви іформи, які він бачив, булинабагато достеменніші, ніжбарви іформи,котрімігбачитиМатьє,іводночасвінобіймавусюземнукулю,страждаючийборючисьразомізпролетаріями всіх країн. «Цієї миті, цієї ж самої миті є люди, що впритул стріляють одне водного у передмісті Мадрида, є австрійські жиди, що вмирають у концтаборах, є китайціпосередруїнНанкіна,аяосьтут,свіжісінькийіпочуваюсявільним,зачвертьгодиниявізьмукапелюхаіпідугулятидоЛюксембурзькогосаду».ВінобернувсядоБрюнеізгіркотоюглянувйомуввічі;йомуподумалося:«Безвідповідальнийжея».

—Валенсіюбомбували,—зненацькаозвавсявін.—Знаю,—буркнувБрюне.—Вмістінемаєжодноїзенітноїгармати.Вонискинулибомби

простонаміськийринок.Віннестискулаки,необлишивсвогоспокійноготону,трохисонноїзвичкиговорити,тавсе

ж це саме на нього скинули бомби, його братів і сестер повбивали, його дітей. Матьє сів уфотель.«Твоїфотелірозбещують».Вінсхопивсяісівнакрайстолу.

—Тояк?—поспитавБрюне.Вньогобувтакийвигляд,нібивінчатуєназдобич.—Щож,—відказавМатьє,—тобіпощастило.—Щоякомуніст?—Так.—Ну,знаєш!Цепростовибір,старий.—Знаю.Тобіпощастило,щотизмігвибрати.ОбличчяБрюнествердло.—Тихочешсказати,щотобінепощастить?Нуот,потрібновідповідати.Вінчекає:такчині.Вступитидопартії,надатисенсжиттю,

зробитивибір,статилюдиною,діяти,вірити.Цебулобспасіння.Брюнезньогоочейнезводив.—Тивідмовляєшся?—Так,—звідчаємвідказавМатьє,—так,Брюне,явідмовляюся.Вінподумав:«Вінприйшовзапропонуватименінайдорожче,щовньогоє».Ідокинув:—Знаєш,ценеостаточнерішення.Згодом…Брюнестенувплечима.—Згодом?Якщотирозраховуєшнавнутрішнєосяяння,якепідштовхнетебедорішення,то

можешчекатибознаєскільки.Може,тигадаєш,нібиябувтакийпереконаний,коливступавдокомуністичноїпартії?Переконаністьприходитьпотім.

Матьєсумнопосміхнувся.

—Тазнаю:станьнавколішки,йтиповіриш.Може,тиймаєшслушність.Таменіхочетьсяспочаткуповірити.

— А певно, — нетерпляче сказав Брюне. — Ви, інтелектуали, всі на один копил: всетріщить,вселетитьдодідька,незабаромгвинтівкисаміпочнутьстріляти,ависпокійнісінькосидите собі й обстаєте за своїм правом спочатку переконатися самим. Ох, якби ж ти змігпобачитисебемоїмиочима,тозрозумівби,щочасувжегетьнемає.

—Гаразд,немає.Тайщозцього?Брюнеобуреноляснувсебепостегну.— Ну от! Ти вдаєш, ніби тобі шкода, що ти такий скептик, а таки тримаєшся свого

скептицизму.Вньому твійморальний комфорт.Колина ньогонападають, ти вперто за ньогочіпляєшся,якототвійбратчіпляєтьсязагроші.

Матьєм'якоспитав:—Хібазаразуменевпертийвигляд?—Янеговоривцього…—відказавБрюне.Запала мовчанка. Брюне ніби пом'якшав. «Якби ж то він зміг мене зрозуміти», подумав

Матьє.Вінзробивзусилля:переконатиБрюнебулоєдинимспособомпереконатийсамогосебе.—Менінемаєчогоборонити:янепишаюсясвоїмжиттям, і вменейсу задушеюнема.

Моясвобода?Вонамовтягар:вжехтознаодколиявільнийбознаєнавіщо.Явсімсерцемволіюпомінятисвободунавпевненість.Нічогокращогоянепросивби,яктількипрацюватиразомзвами, це змінило б мене, мені треба трохи забутися за себе. Крім того, я думаю, як і ти, щолюдинанезбуласьяктака,покинезнайшлатого,защовоналаднавіддатижиття.

Брюнепіднявголову.—Ну,тояк?—майжевеселопоспитавсявін.—Таяк,тижбачиш:янеможудолучитися,вменепідставдляцьогонедосить.Яківас

оце,обурюютьменетіжлюди,тіжподії,таобуренняцьогозамало.Іянічогонеможувдіяти.Якщоябудуходити,піднявшикулаківиспівуючи«Інтернаціонал»,іскажу,щозадоволенийцим,тобрехатимусамсобі.

Брюне прибрав свого найбільш масивного, найбільш селянського вигляду, тепер він був,начевежа.Матьєзвідчаємглянувнанього.

—Тирозумієшмене,Брюне?Скажи,розумієшчині?—Незнаю,чиправильноятебезрозумів,—сказавБрюне,—тапринаймнітинеповинен

виправдовуватися,ботебеніхтонезвинувачує.Тибережешсебедокращоїнагоди,цетвоєправо.Бажаю,щобвонатрапиласятобіякомогараніш.

—Іяцьогобажаю.Брюнезцікавістюзиркнувнанього.—Типевен?—Так.—Так?Щож,тимліпше.Боюсятільки,щоприйдевонанешвидко.—Ятежказавсобіце,—мовивМатьє.—Казав,що,може,вонаніколинеприйдеабож

трапитьсязапізно,а,може,такоїнагодийгетьнема.—Тайщожтоді?—Тодіябудупростонікчемою.Тайгоді.Брюнепідвівся.—Щож,— сказав він,—щож…Ну добре, старий, все-таки я радий був побачитися з

тобою.Матьєтежпідвівся.—Ти…тищо,такоцейпідешсобі?Втебеєщебодайхвилина?

Брюнезиркнувнагодинника.—Явжезапізнююся.Запала мовчанка. Брюне ввічливо чекав. «Не можна його відпускати, нам треба ще

побалакати»,подумавМатьє.Тавньогонезнайшлосящосказати.—Нетребагніватисянамене,—квапливосказаввін.—Таяйнегніваюся,—відказавБрюне.—Тижнезобов'язанийдумати,якя.— Неправда,— засмучено сказавМатьє.— Я вас усіх добре знаю: ви вважаєте, що всі

мусять думати, як ви, а хто так не думає, той негідник. Ти вважаєшмене негідником, але нехочешменіпроцеказати,бовважаєшмійвипадокбезнадійним.

Брюнеледвепомітнопосміхнувся.—Яневважаютебенегідником,—сказаввін.—Простотинабагатоменшзвільнивсявід

свогокласу,ніжягадав.Зцимисловамивінпідійшовдодверей.Матьєсказавйому:— Ти навіть уявити собі не можеш, як мене зворушило те, що ти прийшов до мене й

запропонував свою допомогу тільки тому, що сьогодні вранці у мене була кисла мармиза. Тимаєшрацію,знаєш,меніпотрібнадопомога.Татількитвоя…анеКарлаМаркса.Меніхотілосябчастішебачитьтебеірозмовляти,хібаценеможливо?

Брюнеодвівпогляд.—Менітежхотілосяб,—мовиввін,—тавменеобмальчасу.Матьєподумав:«Усеясно,якнадолоні.Сьогоднівранцівінпожалівмене,аяневиправдав

його жалости. Тепер ми знову стали чужими одне для одного. Я не маю права на його час».Мимоволівньоговихопилося:

—Брюне,хібативсезабув?Тижмійнайкращийдруг.Брюнегравсяклямкою.—Ачомужяприйшов,яктигадаєш?Якбитиприйнявмоюпропозицію,томипрацювали

будвох…Вони замовкли.Матьєподумав: «Він квапиться, йому ажкортитьпіти».Недивлячисьна

нього,Брюнедодав:—Я все іщепочуваюдо тебе симпатію.До твого обличчя, до твоїх рук, до твого голосу,

крім того, нам є про що згадати. Та, по суті, це неважливо: мої єдині друзі — це партійнітовариші,знимиуменевсеспільне.

—Ітивважаєш,унасізтобоюбільшенемаєнічогоспільного?—запитавМатьє.Брюне мовчки підняв плечі.Матьє досить було промовити слово, однісіньке слово, і він

знову повернув би собі і дружбу Брюне, і сенс життя. Це вабило до себе, мов сон. Матьєзненацькавипростався.

—Небудубільшетебезатримувати,—сказаввін.—Заходь,якматимешвільнучасину.—Звичайно,—сказавБрюне.—Ати,якщонадумаєш,тодайзвістку.—Звичайно,—відказавМатьє.Брюне відчинив двері. Він усміхнувся Матьє і пішов собі. Матьє подумав: «Це був мій

найкращийдруг».І от він пішов. Він крокував вулицями перевальці, наче моряк, і вулиці одна по одній

набувалиреальности.Протекімнатавтратиласвоюреальність,одколивінпішов.Матьєглянувнасвійзеленийфотель,здатнийрозбещуватилюдину,настільці,назеленішториіподумавсобі:«Вінбільшенебудесидітинамоїхстільцях,недивитиметьсянамоїштори,обертаючивпальцяхцигарку», кімната була тепер всього лиш плямою зеленого світла, що дрижало, коли поручпроїжджали автобуси. Матьє підійшов до вікна і сперся на підвіконні. Він думав: я не мігпогодитися, ікімнатастоялазаним,яксоннавода,надтієюводоюлишеголовайоговидніла,

вонастоялазаним,цякімната,щовмієрозбещувати,авінтримавголовунадводою,віндививсянавулицюйдумав:невжецеправда?Невжецеправда,щоянемігпогодитися?Вдалиніплигалочерез скакалку якесь дівча, скакалка мигтіла в нього над головою, мов петля, і хльоскала обземлюпідногами.Літняпорапополудні;світлоляглонавулиційнадахи,непорушнейхолодне,яквічнаістина.Ачийсправдінеєянегідником?Кріслозелене,скакалкавповітріскидаєтьсянапетлю:тутнепосперечаєшся.Таколийдетьсяпролюдей,тозавждиможнасперечатися,все,щовонироблять,можнапояснитиаботак,абоінак,однеслово,якзахочеш.Явідмовився,томущохочузалишатисявільним,осьщохочуясказати.Іщескажу:язлякався;ялюблюсвоїзеленіштори,яполюбляюввечерідихатисвіжимповітрямнасвоємубалконі,менінехотілосяб,щобусе це змінилося; мені подобається обурюватися капіталізмом, та я не хотів би, щоб йогознищили,позаякуменевженебудепідставдляобурення,меніподобаєтьсябутизневаженимісамотнім, мені подобається казати «ні», тільки «ні», тож я боюся, що люди таки спробуютьпобудуватисвіт,придатнийдляжиття,ітодіяповиненбудуказатилише«так»іповодитись,якінші.Знизучизверху:хтовирішуватиме?Брюневирішив:вінгадає,щоянегідник.Жактеж. ІДаніель: усі вони вирішили, що я негідник. Цей бідолаха Матьє, він пропав, зробивсянегідником.Ащоможувчинития,одинпротивсіх?Потрібновирішити,тащоявирішую?Коливін оце сказав, що не є я негідником, то вважав, ніби це щиро сказано, гіркий ентузіязмпрокинувся в його серці. Але хто ж іще зміг би зберегти під цим світлом бодай малесенькуокрушину ентузіязму? Це було світло присмерку надії, воно увічнювало все, чого торкалося.Дівчинкабуде вічноплигати зі скакалкою, скакалкабуде вічномигтітинад її головою і вічноляскатиобхідникпідїїногами,Матьєбудевічнонанеїдивитися.Навіщоплигатизіскакалкою?Навіщо?Навіщо обирати свободу?Під цим самим світлом уМадриді, у Валенсії люди стоятьбілявікон,дивлятьсянапустельнійвічні вулиці, кажутьсобі: «Навіщо?Навіщопродовжуватиборотьбу?»Матьєповернувсядокімнати,алесвітлопотеклозаним.Мійфотель,моїмеблі.Настолілежалопрес-пап'єувиглядікраба.Матьєвзявйогозаспину,так,немовбивінбувживий.Моєпрес-пап'є.Навіщо?Навіщо?Вінкинувкрабанастілісказавсобі:янікчема.

ІХБула шоста година; виходячи зі своєї контори, Даніель зиркнув на себе в дзеркало у

передпокої,подумав:«Починається!»,ійомузробилосястрашно.ВінподавсявулицеюРеомюр:тутможнабулозаховатися,цебулавсьоголишзалапідвідкритимнебом,залавтраченихкроків.Вечірспорожнивділовібудівлі,щостоялиобабічвулиці;небулоніякогобажанняопинитисязаїхніми темними шибами. Звільнений зір Даніеля струмів просто поміж цими дірявимибескидамиаждонебесноїкалюжі,рожевої,недвижноїплями,щонасилувиднілавдалиніпоміжбудинками.

Алейтутнепростобулозаховатися.НавітьнавулиціРеомюрвінажнадтовпадавувоко;високінафарбованіповії,виходячизкрамниць,кидалинаньогозухваліпогляди, івінпочувавсебе голим. «Шльондри», процідив він крізь зуби.Він боявся вдихнути їхній запах: скільки бжінканемилася,віднеївсеоднотхне.Славабогу,жінкизустрічалисянетакчасто,бо,попривсе,цявулицябуланедляних,ачоловікинезверталинаньогоуваги,вонинаходучиталиґазетиабовтомленопротиралискельцясвоїхокулярів,абожзачудованопосміхалисявпорожнечу.Цебуласправжняюрма,хочайнедужегуста,котиласявонапомалуі,здавалося,розчавлювалайогосвоїмважучимтягарем,неначедоля.НогавногуДаніельпопрямувавуційповільнійвервечці,він запозичив у цих людей їхню сонну посмішку, їхню невизначену і загрозливу долю, вінзагубив себе: в ньому відлунювало тільки глухе дудоніння лавини, тепер він був тількиобмілиноюзабутогосвітла:«ДоМарсельщезарано,вменеєтрохичасу,абипройтися».

Вінвипростався,напружений інедовірливий:він зновувіднайшовсебе,вінніколинемігзагубити себе надовго. «В мене є трохи часу, аби пройтися». Це означало: зараз я піду наярмарок, йому вже давно не вдавалося обманути себе. Та навіщо? Йому хотілося піти наярмарок?Щож,вінпіде.Піде,томущонемаєанінайменшогобажаннявідмовитисявіднього:вранці коти й візит Матьє, потім чотири години остогидлої роботи, а ввечері Марсель, ценестерпно,яможухочтрохивідшкодуватисобіцізбитки.

Марсель — це болото. Вона дозволяла повчати себе цілими годинами, казала: так, так,завжди так, і думки грузнули в її голові, існувала вона тільки позірно.Приємно якусь часинуповтішатисязйолопів,попускаєшмотузочок,івонизлітаютьуповітря,великійлегесенькі,мовнадувні слони, а потім смикнеш і вони вертаються назад і погойдуються простісінько надземлею,збудженійприголомшені,танцюютьнезграбнимистрибкамизкожнимпосмикуванням,тайолопівтребачастоміняти,атовсескінчитьсявідразою.Крімтого,заразМарсельпрогнила,в її кімнаті таке повітря, що й не дихнеш. Вже давно, заходячи до неї, він не міг непринюхуватися.Нічимтамнібийнетхнуло,тавінніколинебувдокінцяупевненийвцьому,вглибинібронхівувесьчасбулаякасьтривога,частоцевикликалоастму.Япідунаярмарок.Йомунетребабуловиправдовуватисяпередсобою,втім,усецебулогетьневинне:вінхотівпоглянутина поведенцію гомиків, коли вони шукають собі партнера. Ярмарок на Севастопольськомубульваріуславивсянасвійлад,цетамінспекторМіністерствафінансівДюразнайшовблудягу,котрайоговбила.Педики,щовочікуванніклієнтапрогулювалисяперед ігровимиавтоматами,булинабагато цікавіші, ніж їхні колеґи зМонпарнасу: партнерина однуніч, куці чоловічки зкепськимиманерами,нахабнійбрутальні,зхрипкимиголосами,підступнійзлодійкуваті,вонипростошукалинагодизаробитидесятьфранківіповечеряти.Абулищежіпасивнігомики,сміхта й годі, ніжні й немов би ажшовковисті, з медовими голосами, якимось полиском ув очах,мерехтливим,покірнимірозгубленим.Даніельтерпітинемігїхньоїупокорености,внихзавждибув такий вигляд, наче вони вони визнають перед судом свою провину. Йому хотілосявідлупцюватиїх,людину,щосамасебезасуджує,завждихочетьсяпринизити,щобзробитиїїще

більшвинною,щобгетьзвестивнівечостатнікрихтиїїгідности.Зазвичайвінспиравсяобстовпі пильно розглядав їх, поки вони, мов павичі, розпускали хвости під лінькуватими,насмішкуватими поглядами своїх молодих коханців. Педики приймали його за поліцейськогошпигачизасутенераякої-небудь«дитинки»:вінпсувавїмусезадоволення.

Даніель зненацька поспішив і наддав кроку: «Ото вже посміюся!» В горлі в ньогопересохло, сухе повітря палало довкруг нього. Він більше нічого не бачив, перед очима булапляма, згадка про згусток світла кольору яєчного жовтка, пляма відштовхувала його іпритягувалазаразом,йомухотілосябачитицеогиднесвітло,тавонощебулодалеко,воновисілопоміжнизькимистінами,мовзапахпідземелля.ВулицяРеомюрзникла,розвіялася,переднимзалишалася тільки дистанція з перепонами, людьми: це було наче марення. От тільки усправжніх мареннях Даніель ніколи не сягав кінця вулиці. Він звернув на Севастопольськийбульвар, розпечений під безхмарним небом, і збавив кроку. Ярмарок: він уздрів там вивіску,переконався,щообличчяперехожихйомунезнайомі,йувійшов.

Це було довге закурене приміщення, що скидалося на кишку, з суворою потворністюбрунатнихстінікислимдухомскладськогоанґару.Даніельзануривсявжовтесвітло,вонобулотутіщенуднішеймасніше,ніжзазвичай,світбілогодняпхавйоговглибинузали;дляДаніеляцебулосвітломорськоїхвороби:вононагадувалойомуніч,якувін,конаючи,провівнакораблі,щопливізПалерма:впорожньомумашинномувідділенністоялатакажсамажовтаімла,часомвона йому снилася, він перелякано кидався зі сну й аж не тямив себе од щастя, що довколасутінки. Години, котрі він проводив на ярмарку, здавалися йому ритмічним глухим гупаннямшатуна.

Попід стінами стояли здоровецькі скринькина чотирьохніжках, то були ігрові автомати.Данієлеві всі вони були знайомі: футбольна команда, шістнадцять дерев'яних розфарбованихфіґурок на довгих мідних стержнях, гравці в поло, бляшане авто, яке треба було пускати поматер'янійдоріжціпоміжполямиібудинками,п'ятерочорнихкотиківнадахувмісячномусяєві,їх збивали п'ятьма пострілами з револьвера, електричний карабін, автомати з шоколадом іпарфумами.Вглибині залибулитрирядикінопроекторів,назвифільміввиділялисявеликимичорними літерами: «Молода родина», «Пустотливі покоївки», «Сонячна ванна», «Обірванашлюбнаніч».Якийсьпан ізлорнетомпокрадькипідійшовдоодного з тихпроекторів,укинувдвадцять су в шпарину і з незграбною квапливістю прилип до шкляного вічка. Даніельзадихався: черезцюпилюгу, черезцюспекоту, а тутще з тогобоку стінипочалирозміренойгучно гупати. Ліворуч він угледів заманку: вбого зодягнені молодики з'юрмилися довколадвометрового манекена неґра-боксера, в котрого посеред живота була шкіряна подушечка іциферблат. Їх було четверо, білявець, рудий і двоє чорнявих, вони познімали свої піджаки,позакасувалирукависорочокнасвоїхвутлихрученятахі,мовдурнуваті,знайгамселилипотійподушечці. Стрілка на циферблаті показувала силу їхніх ударів. Вони крадькома зиркнули наДаніеляйпочалигамселитищедужче.Даніельгрізноподививсянаних,абипоказати,щовонипомилилися, й обернувся до них спиною. Праворуч, біля каси, на світлі, він угледів гінкогомолодика з сірим обличчям, на ньому був геть зіжмаканий костюм, спідня сорочка і м'якічеревики.Вінтакинапевненебувпедиком,якотічетверо,принаймніздавалося,щовін їхнезнає, заблукав сюдивінвипадково,—Даніель головубувладен заставити,щоце так,— ібувзайнятийспогляданняммеханічногокрана.Трохизгодом,спокусившись,звичайно,електричноюлампою і фотоапаратом «Кодак»,що лежали зашклом на купі цукерок, він нечутно підійшовближчеізхитримвиглядомукинувмонетувшпарину,потімтрохивідступивназаді,здавалосяб,зновупоринувуроздуми,замисленопогладжуючипальцемкрильцяноса.Даніельвідчув,якпоспиніпробіглидобрезнайомідрижаки:«Віндужелюбитьсебе,—подумалосяйому,—вінлюбить пестити себе». Так люди були найбільш привабливі, найбільш романтичні: ці насилу

помітніпорухисвідчилипронесвідомуграйливість,глибокеітихезамилуваннясамимсобою.Молодикжвавоухопивсязаобидвіручкиавтоматаіпочавуміломаневруватиними.Зіскреготомтрибків і старечим тремтінням кран обернувся довкола своєї осі, ввесь автомат аж двигтів.Даніель зичив йому виграти бодай електричну лампу, та віконце виплюнуло лише декількабарвистих цукерок, що скидалися на дрібні сухі квасолини. Проте молодик начебто нерозчарувався, він понишпорив у кишені й дістав ще одну монету. «Це останні копійки, —вирішивДаніель,—вінне їв зучорашньогодня».Втім,неварто.Невартобулоуявлятисобі,нібизацимчарівливимхудорлявимтілом,щозайнятесамесобою,стоїтьякесьтаємничежиття,повнезлигоднів,свободиінадії.Несьогодні.Нетут,уцьомупеклі,підцимзловіснимсвітлом,зглухим гупанням у стіну, адже я дав собі обітницю бути стриманим. І все ж таки Даніельпречудово розумів, як можна потрапити в залежність від одного з цих автоматів, потрохупрограватинанімгрошенятаізновуйзновупробувативідігратися,згорлом,щопересохловідшалу і запаморочення: Даніель дуже добре міг зрозуміти таке запаморочення. Кран почавобертатисязобережниміпримхливимрипінням:здавалося,цейнікельованийавтоматтішитьсясамізсебе.Даніельзлякався:вінступнувуперед,вінажпалаводбажанняпокластидолонюнарукумолодика,—вінвжевідчувавдотиквичовганої,шерехатоїтканини,—ісказатийому:«Неграйте більше». Марення зараз почнеться знову, в ньому буде присмак вічности і цейпереможнийтамтампотойбічстіни,іцейприпливсмиренноїжурби,щопіднімаєтьсявньому,цієїнескінченноїізвичноїжурби,що,мовповінь,затоплюєвсе,йомудоведетьсявиходитизнеїцілі дні й ночі. Та ввійшов якийсь пан, і Даніель відчув, що звільнився: він випростався іподумав,щозараззарегоче.«Оцечоловік»,подумалосяйому.Вінбувтрохирозгублений,тавсежзадоволений,ботакиутримавсявідспокуси.

Пан хутко наближався, він ішов, згинаючи коліна, тулуб його був прямий. «Та ти носишкорсет, голубе», подумав Даніель. Йому могло бути років із п'ятдесят, він був старанновиголений,обличчярозумне,можнабулоподумати,щожиття злюбов'юзробилойомумасаж:персиковийколіробличчяпідсивоючуприною,прегарнийфлорентійськийніс іпогляд,трохизатвердий, надто вже короткозорий, ніж годилося б, погляд, що відповідає обставинам. Йогоприхід викликав сенсацію: четверо гомиків ураз обернулися, напустивши на обличчя виразрозбещеноїневинности,потімзаходилисягамселитикулакамичеревотогонеґра,однаксерцевнихдотогоділабільшнележало.Панкинувнанихшвидкий,може,занадтовимогливийпогляд,потім одвернувся і підійшов до спортивного автомата. Він крутнув залізні стержні і,посміхаючись,почавстараннорозглядатифіґурки,начейогойсамогобавилатапримха,черезякувінсюдиприйшов.Даніельугледівтупосмішкуівідчув,якболісноздригнулосьйогосерце,всі ці навмисні витівки і виверти викликали в нього жах, йому захотілося втекти звідси. Татількинамить:вінужезвикдоцихбезрезультатнихпоривань.Даніельзручнішесперсяобстовпівтупивутогопанасвійтяжкийпогляд.Праворучмолодикуспіднійсорочцідіставзкишенівжетретюмонетуівтретєрозпочавсвіймовчазнийтанокдовколанікельованогокрана.

Вродливий пан схилився над спортивним автоматом і провів пальцем по тендітних тілахмаленькихдерев'яних гравців: він інедумавопускатисядопрямих загравань,бо, звичайнож,усвідомлював,щозісвоєюбілоючуприноюісвітлимубраннямвіндостатньоласийшматочок,щоб на нього позліталися всі оці молодімухи. І справді, після коротких перемовин, від гуртувідокремився білявчик, він просто накинув на плечі піджак і поволеньки підійшов до гома,тримаючи руки в кишенях. Вигляд у нього був несмілий і запобігливий, під густими бровамисобачий погляд. Даніель з огидою глянув на його вгодований зад, на його гладкі, та все жземлисті селянськіщоки, де вже поросла брудна рідкащетина. «Плоть жінки,— подумалосяйому.—Вонарозмішується,мовтісто».Цейпанповедейогодосебе,викупаєзмилом,може,навіть покропить парфумами. Допіру він це подумав, як його знову охопила лють.

«Мерзотники», пробурмотів він. Молодик зупинився за кілька кроків од пана і почав тежвдавати,нібирозглядаєавтомат.Обоєсхилилисянадстержнямий,недивлячисьодненаодного,зцікавістюїхрозглядали.Згодоммолодиктакизважився:віннатиснувкнопкуйшвидкообернуводинзістержнів.Четверомаленькихгравцівописалипівколоізавмерлиголовамидонизу.

—Вивмієтеграти?—солодкимголосомпоспитавсяпан.—Ой,може,пояснитемені,якцеробиться?Атояніякневторопаю!

—Кладетедвадцятьсу,апотімсмикаєте.Вигулькуютькульки,їхтребазагнативлунки.—Алегратитребаудвох,правдаж?Янамагатимусяпослатим'ячуціль,авизаважатимете

мені,чинетак?—Саметак,—відказавмолодик.Ізамитьдокинув:—Требастоятипоріжнібоки,один

тут,другийтам.—Зіграєтезімноюпартію?—Охоче,—відказавмолодик.Вонипочалиграти.Панзахопленосказав:—Цейюнак так добре грає!Як це йому вдається?Він ввесь час виграє.Навчіть і мене,

юначе.—Звичка,—скромносказавмолодик.—А,товивправляєтеся!Звичайнож,вичастобуваєтетут?Часомязаглядаюсюди,тавас

ніколинебачив.Ні-ні,явасобов'язковопомітивби,вменевинятковапам'ятьнаобличчя,алицеувасцікаве.ВизТурені?

—Так,так,звичайно,—збентеженовідказавмолодик.Панприпинивгруіпідійшовдонього.—Тажпартіющенезакінчено,—наївномовивмолодик,—увасщеп'ятьм'ячів.—Справді!Що ж, зіграємо потім,— сказав пан.—Мені хотілося б краще побалакати,

якщовинепроти.Молодик завчено усміхнувся.Щобпідійти донього, панповиненбув обійти автомат.Він

піднявголову,облизавтонкігубийзустрівсяочимазДаніелем.Даніельспохмурнів,панхутковідвів погляд і занепокоївся, він затирав долоні з виглядом пастора.Молодик цього не бачив,роззявивширота,зпорожнімішанобливимпоглядом,вінчекав,колизнимзаговорять.Запаламовчанка,потімпанєлейнимголосом,недивлячисьнанього,приглушено заговорив.Даніельдаремнонаставляввухо,чутнобулотількислова«вілла»та«більярд».Молодикзгіднокивнув.

—Клас!—голосновигукнуввін.Пан не відповів і крадькома зиркнув наДаніеля.Даніель відчув, як його затопила гаряча

хвилясухогойсолодкогогніву.Йомузнайомібуливсі їхніритуали:вонипопрощаються,йпанділовитоюходоюпершийпіде звідси.Хлопчинанедбалоприєднаєтьсядосвоїхдрузів,разабодвічістусонеманекенуживіт,потімісобімлявопопрощаєтьсяіпіде,насилутягнучиноги—занимітребабулостежити.Тожстарий,що,мабуть,нетерплячеміряєкрокамисусіднювулицю,побачитьДаніеля,що наступає на п'яти йогомолодому красунчикові.Що замомент!Даніельзараннявтішавсяним,очимасуворогосуддівінпросто-такипоїдавделікатнеіприв'ялеобличчясвоєїжертви,рукийоготремтіли,щастяйогобулобцілковите,якбинебулотаксуховгорлянці,він умирав од спраги. Якщо випаде нагода, він розіграє рейд поліції моральности: запишепрізвищестарогоізмуситьйогодригонітивіджаху:«Аякщовінвимагатимепосвідчення,тояпокажуйомуперепусткудопрефектури».

—Добридень,панеЛяліку,—пролунавнесміливийголос.Даніель здригнувся:Лялік—цебулойогопрізвисько, якимвін деколикористувався.Він

різкообернувся.—Щотитутробиш?—суворопоспитавсявін.—Яжзаборонивтобіпотикатисюдиноса.

ЦебувБоббі.Даніельвлаштувавйогодознайомогоаптекаря.Вінрозтовстівіпогладшав,наньомубувновийкостюмізкрамниціготовогоодягу,вінвженевикликавжодногоінтересу.Боббісхилив голову на плече, немов би вдавав із себе дитину: він мовчки дивився на Даніеля зневинною і хитренькоюпосмішкою,немовбиказав: «Ку-ку, а от і я!»ОдцієїпосмішкилютьДаніеляпросто-такизакипіла.

—Тибудешговорити?—поспитавсявін.—Яшукаювасужетридні,панеЛяліку,—заскімливБоббі,—вашоїадресивмененема.

Таясказавсобі:такчийнак,аколисьпанДаніельзаглянесюди…«Такчийнак!Покидьокпаршивий!»ВінпосмівсудитипроДаніеля,щосьтамприпускати:

«Йому здається, що він мене знає, що мною можна керувати». Робити було нічого, хіба щорозчавитийого,мовслимака:образДаніелябувінкапсульованийвмізкахзацимвузькимчоломізалишитьсятамназавжди.Попривсюогиду,Даніельпочував,щовінпов'язанийзцимхирявим,тавсежтакимживимвідбитком:вініснувавусвідомостіБоббі.

—Якийжетигидомирний!—сказаввін.—Роз'ївся,мовкабан,тайкостюмцейтобінеличить, де ти його видлубав? Просто жах, як із тебе пре вульґарність, коли ти намагаєшсяпричепуритися!

Боббі й вухом не повів: витріщивши очі, він замиловано дивився на Даніеля і знай собіпосміхався. Даніель ненавидів цю незворушну терплячість харпака, цю мляву і в'язку ґумовупосмішку: навіть якщо зацідити йому в писок, то вона все одно залишиться на йогозакривавленихвустах.Даніелькрадькомазиркнувнавродливогопана і здосадоюпобачив,щотойвженесоромиться:вінсхиливсянадбілявимпедикомі,добросердопосміхаючись,вдихавзапахйоговолосся.«Таквоноймалобути,—розлюченоподумавДаніель.—Вінбачитьменезцимслимакоміприймаєзатакогож,яксам,ятежвикачавсявцьомубрудові».Вінненавидівцепісуарнебратство.«Вонигадають,нібивсітакі.Таярадшевікасобізбавлю,ніжбудуякоцейстарийгом!»

—Щотобі треба?—брутальнопоспитався він.—Япоспішаю.Та відійти трохи, бо відтебетхнебрильянтином.

—Даруйте,—неквапно сказав Боббі,— ви стояли, спершись на стовпа, і мені здалося,нібивийгетьнікудинепоспішаєте,тояйдозволивсобі…

—Ой,титакгарнобалакаєш!—зареготавсяДаніель.—Тищо,разомізкостюмомкупивіготовогоязика?

Цісарказмиковзнули,незалишившиіслідувсвідомостіБоббі:задершиголову,віндививсяв стелю через приплющені повіки з виразом солодкої упосліджености. «Він припав мені довподоби, томущоскидаєтьсянакота».Подумавшице,Даніельажзатремтіводлюті:нуйщо,так,цеколисьбуло!ОдногоразуБоббіприпавйомудовподоби.Тахібацедалойомуякісьправанавсежиття?

Літнійпанузявсвогомолодогоприятелязарукуіпо-батьківськомутримавїїусвоїйдолоні.Потімвінпопрощавсязним,поплескавшийогопощоці,кинувнаДаніелязмовницькийпогляді,пританцьовуючи,пішовсобілегкоюходою.Даніельпоказавйомуязика,татойужеобернувсядоньогоспиною.Боббізареготався.

—Щозтобою?—поспитавсяДаніель.—Ясміюсязтого,яквипоказалиязикацьомустаромугомові,—сказавБоббі.Ідокинувз

пестливиминоткамивголосі:—Авивсетакийже,панеДаніелю,такийжехлопчакуватий.—Гаразд,—грізносказавДаніель.Зненацькайогоохопилапідозра,йвінзапитав:—Ащо

тамзаптекарем?Тивженепрацюєшунього?—Менітакнепощастило,—плаксивосказавБоббі.Даніельзвідразоюпоглянувнанього.

—Алерозкабанівтидобре.Білявчикнедбаловийшовіззали,мимохідьвінзачепивДаніеля.Занимвідразужподалися

йогоприятелі,гучнорегочучи,вонипідштовхувалиоднеодного.«Щоятутроблю?»—подумавДаніель.Вінпошукавочимапохиліплечійтендітнушиюмолодикауспіднійсорочці.

—Ну,розповідай,—неуважноозвавсявін.—Щотитамнакоївунього?Обікравйого?—Цеапеткаркавинна,—відказавБоббі.—Янесподобавсяїй.Молодика у спідній сорочці вже не було в залі. Даніель відчув утому і якусь порожнечу

всередині,вінбоявсязалишитисьсам.—Воназавзяласянамене,томущоябачивсязРальфом,—провадивБоббі.—Казавжеятобі,щобтизнимневодився.Цебруднийпокидьок.—Ащо,требакидатидрузів,якщотобіпоталаниловжитті?—обуренопоспитавБоббі.—

Бачивсья знимрідше, аленехотіводразуйогокидати.Це злодюга,казалавона, я забороняюйому потикатися до аптеки. Що ви хочете, це ж лярва, та ще й клятенна. Тоді я почавзустрічатися з ним так,щоб вона не бачила. Та в аптеці є учень, він бачив нас разом. Чортівшмаркач,здається,вінтежбувнепроти,—соромливодокинувБоббі.—Спочаткувінклеївсядомене:Боббілюбий,Боббімилий,ажпокиянепославйогопідтричорти.Ящетебезастукаю,осьщовінменісказав.Отвінповертаєтьсядоаптекитайнужрозповідати,щобачивнасразом,щоминепристойноповодилися,щолюдинанас ажочі витріщали.Тищо, забувся, кажеменіхазяйка, я ж заборонила тобі з ним водитися, інакше вижену! Пані, кажу я їй, в аптецікомандуєтеви,ащоменіробитипозааптекою,цевженевашеділо.Гоп!

Зала спорожніла, потойбіч стіни перестали гупати. Касирка підвелася, це була високабілявка. Вона подріботіла до автомата з парфумами і, посміхаючись, глянула в дзеркало.Годинниквибивсьомувечора.

— В аптеці командуєте ви, — задоволено повторив Боббі, — а що мені робити позааптекою,цевженевашеділо.

Даніельздригнувся.—Значить,тебевитурилившию?—поспитавсявінкрізьзуби.—Япішовсам,—згідністювідказавБоббі.—Ясказав їй:щож,тодіяйду.Авменей

копійкинебулозадушею,уявляєтесобі?Вонинехтілинавітьзаплатитименіте,щоналежить,та нехай: такий я завжди. Ночую я в Ральфа, вкладаюся в ліжко пополудні, бо ввечері вінприймаєсвітськудаму:цейогокоханка.Зпозавчорашньогодняуменейріскивротінебуло.

ВінпестливоглянувнаДаніеля.—Отяйсказавсобі:спробуюпобачитисязпаномЛяліком,тойменезрозуміє.— Дурню ти недороблений, — сказав Даніель, — ти мене вже не цікавиш. Я зі шкіри

вилазив,щобзнайтитобімісце,атебевитурилизвідтивжезамісяць.І,знаєш,недумай,щояповірюбодайполовинітого,щотиоцерозказавмені.Тибрешеш,якшовкомшиєш.

—Можетевнеїпоспитатися,—сказавБоббі.—Іпобачите,щоказавяправду.—Спитатися?Вкого?—Тавапекаркиж.—Аніколивжитті,—відказавДаніель.—Уявляю,щовонаменірозказалаб.Утім,ябільш

нічогонеможузробитидлятебе.Вінвідчув,щоослаб,іподумав:«Требазабиратисязвідси»,таногибулиначезвати.—Мивирішилипрацювати,Ральфія…—байдужесказавБоббі.—Хочеморозпочатисвою

власнусправу.— Та невже? Й ти прийшов просити в мене гроші на перші видатки? Розкажи комусь

іншому.Скількитобітреба?—Ви хлопець хоч куди, пане Ляліку,— розчулено сказав Боббі.—Саме так я й сказав

сьгоднівранціРальфові:тількибменізнайтипанаЛяліка,іпобачиш,віннепокинеменевбіді.—Скількитобітреба?—перепитавДаніель.Боббізаметушився.—Вихочтесказать,скількивжеможнапозичати іпозичати,еге?Яповернувамцігроші

наприкінцінаступногомісяця.—Скільки?—Стофранків.—Тримай,—сказавДаніель,—осьтобіп'ятдесят,даруюїхтобі.Іщезнизмоїхочей.Боббіпоклавбанкнотудокишені,іякусьмитьвонинерішучестоялиодинпередодним.—Забирайся,—лінькуватоповторивДаніель.Всейоготілобулоначезвати.—Дякую,панеЛяліку,—сказавБоббі.Вінзробиввигляд,нібийде,потімповернувся.—

Якщовамзахочетьсяпобалакати зімноючи,може, зРальфом,томешкаємомипоруч,вулицяУрс,6,навосьмомуповерсі.ЗРальфомвипомиляєтеся,знаєте,вінвасдужелюбить.

—Забирайсягеть.Ввесь час посміхаючись, Боббі задкував і задкував, а потім обернувся і подався геть.

Даніель підійшов до крана і глянув на нього. Поруч із фотоапаратом «Кодак» і електричноюлампоюлежалидвабіноклі,якихвінранішенезавважив.Даніельукинувдвадцятьсувшпаринуавтоматаінавманнянатиснувкнопку.Кранопустивсвоїобценькинатацюзцукеркамиіпочавнезграбнопорпатисявних.Даніельпідставивдолонюі,отримавшип'ятьчишістьцукерок,тут-такиіз'ївїх.

Сонцеледвепозолотиловисокічорнібудівлі,небовідкраюдокраюпломенілозолотавимогнем,там'якітягучісутінкивжепіднімалисязбруківки,йлюдиусміхалисявідїхніхпестощів.Даніель почував пекельну спрагу, та пити йому не хотілося: здихай же! здихай од спраги!«Принаймні,—подумалосяйому,—яневчинивнічогопоганого».Алетимгірш:віндозволивЗлудоторкнутисядосебе,віндозволивсобівсе,крімзадоволення,вньогонавітьневистачиломужности вдовольнити себе.Тепер він ніс це Зло в собі, й воношкулько лоскоталойого тілозверхуйдонизу,вінбувзаражений,вйогоочахіщестоявотойзолотаво-жовтийполиск.Кращебуло б замордувати себе вдоволенням і вбити в собі Зло. Щоправда, воно ввесь часвідроджується.Вінрізкообернувся:«Боббіможепіти замноюназирці,щобдізнатися,демоєпомешкання.Ну,—подумалосяйому,—хотівбия,щобвінподавсязамною.Отовжебубнияйомувтербипростопосередвулиці!»ТаБоббійблизьконебуло.Сьогоднівінроздобувгрошііподався додому. До Ральфа, на вулицю Урс, 6. Даніель здригнувся: «Якби ж то можна булоназавжди забути цю адресу! Якби ж можна було її забути…» А втім, навіщо? Він неприкладатимезусиль,щобїїзабути.

Довкруг нього жваво гомонів задоволений собою люд. Якийсь добродій сказав своїйдружині: «Ну, це булоще перед війною.В 1912 році.Ні. В 1913-му. Яще був уПоляЛюка».Супокійпростоголюду,чесноголюду,людейдоброїволі.Чомужїхняволядобра,амояні?Тутнічого не вдієш, так воно вже ведеться. Щось у цьому небі, в цьому світлі, в цій природівирішилосаметак.Воницезнали,вонизнали,щомаютьслушність,щоБог,якщовінтакиіснує,на їхньому боці. Даніель поглянув на їхні обличчя: які ж вони тверді, попри всю їхнюневимушеність.Одинтількисиґнал—іцілюдинакинутьсянаньогойроздерутьнакавалки.Інебо, й сонце, і дерева, вся Природа, як завжди, були б згодні з ними: Даніель — чоловікнедоброїволі.

Білядверейгладкийіблідийконсьєржзпохилимиплечимадихавсвіжимповітрям.Даніельугледівйого здалекуйподумав: ось воно,Добро.Консьєржсидівна стільці, склавширукиначереві, неначе Будда, він дивився на перехожих і деколи схвально кивав на них головою.«Опинитисябнайогомісці»,заздрісноподумавДаніель.Унього,напевне,запобігливесерце.

Крім того, він дуже вразливий на природні явища: спеку, холод, світло й вогкість. Даніельзупинився: він був зачарований цими дурнуватими довгими віями, повчальною хитрістю цихпухкихщік.Здичавітидотого,щозробитисятількиоцим,настількиздичавіти,щобучерепібулотільки біле тісто з легеньким запахом крему для гоління. «Ночами він спить, мов бабак»,подумалося йому. Даніель вже й не знав, хоче він його забити чи прослизнути в тепло цієївпорядкованоїдуші.

Товстун підняв голову, і Даніель пішов своєю дорогою: «З моїм життям я незабаромобернусянанедоумка».

Борис невдоволено зиркнув на свого портфеля, він не любив його носити: з ним вінскидавсянаадвоката.Тайогокепськийгуморвмитьрозтанув,допірувінпригадавсобі,щовзявйогозпевноюметою;івінйомущеякзгодиться.Вінусвідомлював,щоризикує,тазовнібувгетьспокійнийінезворушний,хібащотрохижвавіший,ніжзазвичай.«Якщоядійдудокраюхідниказатринадцятькроків…»Вінступнувтринадцятькроківіспинивсяточнісінькопокрайхідника,та остатній крок був значно довший од інших, він зробив випад,мовфехтувальник. «Втім, ценічогісінько не важить: так чи йнак, а все вирішено». Це не могло не вдатися, все було по-науковому, він сам дивувався, як це ніхто до цього раніш не додумався. «Це тому,— сувороподумавБорис,—щозлодіїдурні».Вінперейшовнатойбіквулиційуточнив:«Їмдавнотребабуло б орґанізуватипрофспілку, як це зробилиштукарі».Асоціяції для поширення і спільноговикористання технічних засобів, ось чого їм бракує. З юридичною адресою, нагородами,традиціямийбібліотекою.Атакож ізфільмотекою іфільмами,вякихметодомсповільненогопоказу демонструвалися б найскладніші рухи. Кожне вдосконалення знімалося б на плівку,теоретичначастиназаписуваласябнаплатівкийносилаім'явинахідника;всекласифікувалосябзакатеґоріями;наприклад,крадіжказрозкладкизаметодою1673абожза«методоюСерґіна»,що називається також «колумбове яйце» (бо вона проста, як раз плюнути, та її ще ж требазнайти).Борисбувбизгодензнятидемонстраційнийфільм.«Ага,—подумалосяйому,—ащежбезкоштовнілекціїзпсихолоґіїкрадіжки,ценеобхідно».Йогометодагетьцілкомбазуваласянапсихолоґії.Вінзадоволеноглянувнамаленькуодноповерховукав'ярнюгарбузовоїбарвиіраптомзавважив, що перебуває посеред Орлеанського проспекту. Дивовижно, що на Орлеанськомупроспекті від сьомої до сьомої тридцяти вечора люди мають симпатичний вигляд. Звичайно,багаточогозалежаловідсвітла,тобуврудиймуслін,якийусімличить,ітакприємноперебуватина околиці Парижа, біля воріт, вулиці біжать під ногами аж до старосвітського торговогосередмістя, до Центрального ринку, до похмурих провулків кварталу Сен-Антуан, відчуваєш,ніби занурився в солодке містичне вигнання вечора і паризьких передмість. У людей такийвигляд,начевонивийшлиздомівок,щобпобутиразом;вонинегніваються,колиїхштовхають,можна подумати навіть, що це їм приносить задоволення. Вони дивляться на вітрини зневиннимігетьбезкориснимзахватом.НабульваріСен-Мішельлюдитеждивлятьсянавітрини,протезнаміромщоськупити.«Приходитимусюдищовечора»,зентузіязмомвирішивБорис.Анаступноголітавінвинаймекімнатуводномузцихчотириповерховихбудинків,щоскидаютьсянаблизнятінагадуютьпрореволюцію1848року.Таякщовікнабулитаківузькі,то,питається,якжетіжінкипропихаликрізьнихматрациіжбурлялиїхнасолдатів.Довколавіконбулочорновід кіптяви, неначе їх лизали язики полум'я під час пожежі, та все ж вони не мали сумноговигляду,ціблідіфасадизкрихітнимичорнимидірочками,щоскидалисянагрозовіспалахипідголубим небом, я дивлюся на вікна, якби я піднявся на терасу на покрівлі цієї маленькоїкав'ярні, то побачив би дзеркальні шафи в глибині кімнат, схожі на вертикальні озера; юрмапроходить крізь моє тіло, а я думаю про муніципальну ґвардію, про позолочені ґрати Пале-Роялю14липня,незнаюйчому.«ЩоробивуМатьєцейкомуніст?»—раптомподумалосяйому.

Бориснелюбивкомуністів,вонибулинадтоповажні.Брюне,зокрема,можнабулоподумати,щовінпапаримський.«Вінвитуривменегеть,—подумавБорис.—Откабанюра,витуривменезадвері». І раптом його пійняв шал, маленький бурхливий самум у голові, бажання бути злим:«Матьє, напевне, помітив, що геть заплутався, може бути й таке, що він вступить докомуністичної партії». Він трохи побавився, перелічуючи непередбачувані наслідки такогонавернення.Тавідразужзлякавсяіспинився.Звичайно,Матьєнепомилявся,колиБорисхотівбулодонихдолучитися,ценадтоповажнасправа:налекціяхізфілософіївінвиявивсимпатіюдо комуністів, аМатьє відвернув його від них, пояснивши, що таке свобода. Борис відразу жзбагнув: кожен повинен робити те, що йому хочеться, думати те, що видається йомувиправданим,відповідатитількипередсобоюіпостійноставитипідсумнівдумкиіншихлюдейі їх самих.Бориспобудувавнацьомувсе своєжиття, вінбуввільнийунайменшихдрібницях,зокрема,ставивпідсумнівусіх,крімМатьєтаІвіш;отїхставитипідсумнівбуломарно,бовонибулидосконалі.Щодосамоїсвободи,товнійтежнеслідбулосумніватися,ботодіперестанешбутивільним.Борисзаклопотанопочухавпотилицюспитавсебе, звідкивньогоцістремліннявсе зруйнувати, котрі часом його охоплюють? «По суті, в мене, можливо, неспокійнийхарактер»,подумалосяйомузвеселимподивом.Томущо,тверезодивлячисьнаречі,Матьєнепомилявся, це геть неможливо: Матьє не з тих, що помиляються. Він зрадів і почав хвацькомахатипортфелем.Вінспитавсебетакож,чиморальноматинеспокійнийхарактерізваживусізайпроти,однакзаборонивсобідалекозаходитивцихдослідженнях;вінспитаєпроцевМатьє.Борис вважав геть непристойним, коли людина претендує на те, щоб мислити самостійно. ВСорбонні він доста бачив отих нібито розумників, нікчем в окулярах, що скінчили ЕкольНормаль,уякихзавждибуланапохватіособистатеорія,зазвичайвонизакінчувалитим,щотакчи інакше починали верзти дурниці, врешті, їхні теорії, мало того що нікчемні, були ще йнедоладні.Борисдужебоявсябутисмішним,йомунехотілосяверзтидурниці,тожвінвважавзакращемовчати і виглядати дурником, з такого менше питають.Пізніше, звичайнож, буде по-іншому,тазаразвінпокладатиметьсянаМатьє,аджецейогопрофесія.Дотогож,йогозавждитішило, колиМатьєпочинавміркувати вйогоприсутності: віншарівся, розглядав свої пальці,затинався,тацебулачеснайелеґантнаробота.ЧасомприцьомуБорисовімимоволіспадаланадумку якась ідея, і він докладав усіх зусиль, абиМатьє не завважив цього, але той завжди цепомічав, собака такий; він казав йому: «У вас виникла якась думка» і засипав запитаннями.Бориспочувався,мовнаспитку,вінусенамагавсяперевестирозмовунаінше,таМатьєчіплявсядо нього, наче вош до кожуха; врешті, Борис піддавався і стояв, утупившись у підлогу, танайгірше було те,щоМатьє після цього страх як ганив його, він казав: «Та це ж чистісінькебезглуздя, ви мислите, мов йолоп», наче Борис претендував на ґеніяльну ідею. «Собака!»—весело повторив Борис. Він зупинився перед шкляною вітриною гарної червоної аптеки ібайдуже глянув на своє відображення. «А вигляд у мене скромної людини», подумав він. Івиснував,щовінсимпатичний.Вінставнаавтоматичнувагівницюізважився,щобдізнатися,чине набрав ваги зучора. Спалахнула червона лампочка, механізм із хрипким свистом почавпрацювати, іБорисотримавкартоннукартку:п'ятдесятсімкілоґрамівп'ятсотґрамів.Намитьйогоохопилосум'яття.«Янабравп'ятсотґрамів»,подумаввін.Татутвін,славабогу,помітив,щотримаєвруціпортфеля.Вінспустивсязвагівниційпішовдалі.П'ятдесятсімкілоґрамівнаметрсімдесяттри—ценепогано.Вінбувупречудовомугуморійусерединіпочувавсебегетьнемовби оксамитовим. А зовні була меланхолія надвечір'я, яка поволі осідала довкола нього іпросякала в глибіньйого душі багряним сяєвом і пахощами,щобулипереповненіжалем.Цейдень, це тропічнеморе,що відкотилося назад і залишилойого на самоті під блідавимнебом,булощеодним,невеличниметапомуйогожитті.Настаненіч,вінпідев«Суматру»,побачитьсязМатьє, з Івіш, потанцює. А зараз, на грані дня і ночі, буде ця крадіжка, його шедевр. Він

випроставсяінаддавкроку:зігратитребабудедужеретельно.Черезоцихтипів,якініхтойніщо,вони вдають із себе серйозних і поважно гортають книги, а насправді є приватнимидетективами.ВкнижковійкрамниціҐарбюратрималишестеротакихнишпорок.БорисдізнавсяпроцевідПікара,котрийзаймавсяцимремесломупродовжтрьохднів,післятого,як заваливсвійдипломізґеолоґії,життязмусилойогодоцієїслужби,батькипересталипосилатигроші,танезабаромйомусталогидкоівінпокинувїї.Йомутребабулонелишепантруватизаклієнтами,яквульґарномуполіціянтові,айомущезвеліливідстежуватипростачків,наприклад,інтеліґентівувокулярах,щонесмілопідходятьдорозкладки:требабулохапатиїхзакомірізвинувачувативтому, що вони хтіли поцупити книжку. Звичайно ж, ті сіромахи лякалися, їх тягли довгимкоридоромумаленькутемнукімнатку,де,погрожуючисудом,знихздиралистофранків.Бориспочувавсятак,нібизахмелів:теперзавсіхпомститься;йогожнезловлять.«Більшістьлюдей,—подумалосяйому,—нездатніубезпечитися,настокрадіївприпадаєвісімдесятдилетантів».Авіндилетантомнебуде;звичайно,всьоговіннезнав,алете,щознав,вінметодичновивчив,бозавжди вважав, що людина, котра працює головою, крім усього іншого, повинна знати якесьремесло,щобпідтримуватиконтактіздійсністю.Досівіннеотримаводсвоїхдійніякогозиску:він вважавдрібницеюмати сімнадцять зубнихщіток, двадцятьпопільничок, компас, кочергу іяйцедляцерування.Вкожномувипадкунайважливішимивін вважав технічні труднощі.Йомуважливіше було поцупити коробочку з локричним соком «Блекоід» простісінько під носом ваптекаря, ніж потягти сап'яновий портфель у порожній крамниці. Зиск від крадіжки був сутоморальний;вцьомусенсіБорисбувцілковитозгодензіспартанцями,цебулатакасобіаскеза.Дотогож,вінпочувавутіху,коликазавсобі:рахуюдоп'яти—ізостаннімлікомзубнащіткаопинитьсявмоїйкишені;подихперехоплювало,ібувнадзвичайнийприпливясностиймогуті.Бориспосміхнувся:вінвідступивсяодсвоїхпринципів,впершерушіємкрадіжкибувзиск,всьогоза півгодини він буде володарем цієї перлини, цим скарбом, котрий необхідний йому. «ЦейТезаврус!»—неголосномовиввін,томущополюблявслово«тезаврус»,вононагадувалойомуСередні віки,Абеляра, гербарій,Фавста і поясиневинности, якіможнабулопобачитивмузеїКлюні.«Вінбудемій,язможузаглянутивньогоколизавгодно».Тодіякдосівінмусивпоспіхомгортатийогонаприлавку,тайсторінкинебулирозрізані;частовінмігвихопитизньоготількирозрізнені відомості. Сьогодні ж увечері він покладе його на столику біля ліжка і завтра,прокинувшись, відразу ж побачить його. «Ох, ні,— роздратовано подумав він,— сьогодні яночуювЛоли».Вусякомуразі,вінпонесейоговбібліотекуСорбонниіподеколи,припиняючисвоюроботузперевірки,заглядатиметуди,щобвідновитисобісили:вінпообіцявсобівивчатиодинчи,може,йдвависловищодня;зашістьмісяцівцебудешістьразівпотридцятьпомножитинадва:тристашістдесят,плюсп'ятсотабошістсот,яківінужезнає,ібудемайжетисяча,самете,що називають добрими середніми знаннями. Він перетнув бульвар Распай з легенькимневдоволенням. Вулиця Данфер-Рошро наводила на нього страшенну нудьгу, може, черезкаштани; в усякому разі, то була нікчемнамісцина, за винятком хібащо чорноїфарбувальні зкриваво-червоними шторами, що жалюгідно звисали на вікнах, неначе два скальпи. Борисмимохідьсхвальнозиркнувнафарбувальнюізануривсяусвітлейвишуканебезгоміннявулиці.Вулиці?Татобулапростодіраздвомарядамибудинківобабічнеї.«Так,алепіднеюпроходитьметро»,подумавБорис і знайшовуцьомуякусьутіху,нахвилинучидвіуявившисобі,щойдетонкоюасфальтовоюкіркою,авонаможеось-осьпровалитися.«ТребарозповістипроцеМатьє,—сказавсобіБорис.—Вінбудевражений».Ні.Кровзненацькакинуласяйомувобличчя,вінйомунічогонерозповість.ОтІвішрозповість:вонайогорозуміє,аякщосаманекраде,тотількитому,щовнеїнемадоцьогопокликання.ПроцюісторіюрозповістьвініЛолі,щобвонатрохипоказилася.ТаМатьєнедокінцябувщирий.Вінпоблажливопосміхався,колиБорисрозповідавйомупроцікрадіжки,таБориснебувпевен,щотойсхвалюєїх.Наприклад,вінчастозапитував

себе, що ж міг би Матьє поставити йому на карб. Лола від цих розповідей просто такинетямилася,таценормально,простовонанемоглазбагнутидеякихтонкощів,дотогож,вонастрашеннаскнара.Казалайому:«Тийріднуматіробікрадеш,врешті-решт,колисьтиобікрадешімене».Авінвідповідав:«Ну-ну,якбудещо,тояйнепроти».Звичайнож,казавцевінжартома:у близьких людей не крадуть, це було б дуже просто, він казав так, бо дратувався: ненавидівманеруЛолизводитивседосебе.ТаМатьє…Авжеж,Матьєнічогонемігтутзрозуміти.Щомігвінматипротикрадіжки,якщовоназдійснюєтьсязавсімаправилами?МовчазнийдокірМатьєдошкулявБорисовікількахвилин,апотімвінпохитавголовоюісказавсобі:«Чудасія!»Роківзап'ять-шість у нього буде власний погляд на речі, а погляди Матьє видаватимуться йомузворушливими і застарілими,вінстанесамсобі суддя:«Отякбизнаття,щомизустрінемося!»Борисові не хотілося, щоб цей день настав, він і так був геть щасливий, та, як людинарозважлива,знав,щоценеобхідно:вінмуситьзмінитися,залишитипозадсебецілуюрмулюдейіпредметів,покищожвінщенедокінцясформувався.Матьє—цебуветап,таксамо,якіЛола,інавітьутіхвилини,колиБориснимизахоплювався,вцьомузахватібулощосьминуще,тобулавтратасебе,тавсежнерабство.Матьєбувнезлецький,наскількицеможливо,тавінневзмозібув мінятися разом з Борисом, він взагалі не міг мінятися, для цього він був надто вжедосконалий. Від цих думок Борис трохи зажурився і втішився тільки тоді, коли вийшов намайданЕдмона Ростана: його завжди приємно було перетинати, автобуси насувалися на тебе,немовгладкііндики,ітребабулоухилитисявіднихвостатніймомент,ледвевідхилившикорпус.«Абитільки їмнеспалонадумкуприбратикнижкузприлавкасамесьогодні».НарозівулиціМосьє-ле-ПренсібульваруСен-Мішельвінспинивсянамить;требабулотрохиприборкатисвоюнетерплячку, було б необережно з'явитися туди, колищокипашать від надії, а очі горять, як увовка.Йогопринципполягавутому,щобдіятизхолодноюкров'ю.Вінзмусивсебенепорушнозавмерти перед крамничкою торгівця парасольками та ножами й уважно, один по одномурозглядати предмети, що лежали на прилавку: короткі дамські парасольки, зелені, червоні, зпроолієної тканини, парасольки з держаком зі слонової кістки у вигляді голови бульдоґа, всевонобулочомусь таке сумне,щоажу горлі стислося, до тогож,Бориснавмисне змусивсебедумати про людей похилого віку, що приходять все це купувати. Йому хотілося ввійти у станхолодної рішучости, аж раптом він уздрів річ, котра викликала в ньому справжнісінькепіднесення. «Фінський ніж»! — пробурмотів він, і руки його затремтіли. Це був справжнійфінський ніж, із товстим довгим лезом, стопорним вирізом і чорною роговою колодкою,елеґантною,начемісячнийсерп;наклинкувиднілидвітемніцятки,можнабулоподумати,щоцекров.«О-о!»—застогнавБорис,ісерцейогостислосявідбажання.Ніжлежавнавидноті,налакованій дерев'яній підставці, між двома парасолями. Борис довго дивився на нього, і світдовкругираптомзбляк,все,щонемалохолодногополискуцьоголеза,втратилодляньогобудь-якуціну,йомузахотілосякинутивсе,зайтидокрамнички,купитиножаівтектибознаєкуди,яктікає злодій зі своєю здобиччю. «Пікар навчить мене кидати його», сказав собі він. Танеухильний сенс того, що треба було сьогодні зробити, таки взяв гору: «Згодом. Куплю йогозгодом,яквинагороду,якщосправавдасться».

КнигарняҐарбюрастояланарозівулиціВожірар ібульваруСен-Мішель, і зкожногобоку(що сприяло задумові Бориса) були вхідні двері.Перед книгарнею булошість довгих столів ізкнигами, переважно, букіністичними. Краєм ока Борис угледів якогось добродія із рудимивусами,щойдотогочастенькотинявсяпоблизу,іподумав,щоценишпорка.Потімвінпідійшовдотретьогостолу,іось,будьласка:книжкабулатут,велика,такавелика,щоБориснамитьажрозгубився,сімсотсторінокінкварто,ґофрованіаркушізавтовшкизмізинець.«іцеменітребабудепокластивпортфеля»,зякоюсьнавітьдосадоюподумаввін.Тадоситьбулопоглянутиназолотілітери,щом'яковисявалинапалітурці,йуньомузновувоскресбойовийдух.«Історичний

і етимолоґічний словник злодійського жарґону й арґо з XIV сторіччя й до сучасної епохи».«Історичний»,іззахопленнямподумкиповторивБорис.Дружнімізаразомніжнимпорухомвіндоторкнувсядопалітуркипучкамипальців,щобзновувідчутизнеюконтакт.«Ценекнига,цесправжнісінькашафа», у захваті подумалося йому.Добродій з рудими вусами за його спиною,звичайно ж, обернувся, він пантрує за ним. Треба було починати комедію, гортати фоліянт,корчитизсебероззяву,котрийусевагаєтьсяіврештіпіддаєтьсяспокусі.Бориснавманнявідкривсловник.Прочитав:

«Бутияк…—бутисхильнимдо.Зворот,щовикористовуєтьсяйдонині.Приклад:„Кюребувякдзвін“.Переклад:кюребувласийдолюбовнихпоходеньок.Кажутьтакож:„бутизчоловіком“у розумінні „полюбляти чоловіків“, себто бути гомосексуалістом. Цей зворот походить ізпівденно-західноїФранції».

Наступні сторінки не були розрізані. Борис відірвався від читання й зареготався. Він зутіхоюповторив:«Кюребувякдзвін».Потімраптомзновусповажнівіпочавлічити:«Раз!Два!Три!Чотири!»,ачистайсуворавтіхаспонукалайогосерцебитисядужчейдужче.

Чиясь рука лягла йому на плече. «Влип таки, — подумалося Борисові. — Втім, вонипоспішили, поки що в них немає ніяких доказів проти мене». Обернувся він поволі й дужеспокійно.То бувДаніельСерено, приятельМатьє. Борис бачив його два чи три рази і вважавпросто-такинеперевершеним;наприклад,виглядаввін,мовсправжнісінькийпройдисвіт.

—Добридень,—мовивСерено,—щоцевичитаєте?Винемовбизачаровані,такийувасвигляд.

Заразвінневиглядавпройдою,тайоговсе-такислідбулоостерігатися:поправдісказати,він видавався аж надто люб'язним, либонь, приготував якусь капость. Та ще й, немов бинавмисне,заставБорисазцимжарґоннимсловником,звісткапроце,звичайно,дійдедоМатьє,атойнепропуститьнагодипокепкувати.

—Тазаглянувоцемимохідь,—настороженовідказаввін.Серенопосміхнувся:вінузявкнигуобіручіпіднісїїдоочей;мабуть,вінтрохинедобачав.

Борисавразилайогоневимушеність:зазвичай,усі,хтогортаєкниги,намагаютьсянебратиїхдорукзістрахупередприватнимидетективами.Табулоочевидно,щоСереновважає,нібийомувседозволено.Здушенимголосомінамагаючисьудаватибайдужого,Бориспробурмотів:

—Цікавенькапраця…Сереноневідповів;здавалося,вінпоринувучитання.Борисрозлютивсяйокинувйогозніг

доголовиприскіпливимоком.Та,чеснозізнатися,Серенобувбездоганноелеґантний.Можливо,вцьомукостюмізмайжерожевоготвиду,всорочцізлляноїтканини,вжовтійкраватційбулаякасьнавмисназухвалість,якатрохишокувалаБориса.Він-бополюблявсуворуітрохинедбалуелеґантність.Та,щонекажи,вбраннябулобездоганне,хочайніжне,мовсвіжемасло.Серенозареготався. Його сміх був теплий і приємний, до того ж, Борисові цей чоловік видавсясимпатичним,бо,сміючись,вінширокороззявляврота.

—Полюблятичоловіків!—вигукнувСерено.—Полюблятичоловіків!Оце знахідка,принагодіядесьуставлюїї.

Вінпоклавкнигунастіл.—Авиполюбляєтечоловіків,Серґін?—Я…—пробурмотівБорис,відчуваючиякйомуперехопиловгорлі.—Нечервонійте,—сказавСерено,іБорисвідчув,щозробивсямоврак,—будьтепевні,що

нічоготакогояйнадумцінемав.Явміюрозпізнаватьтих,щополюбляютьчоловіків,—(виднобуло, що цей вираз йому страшенно подобається), — в їхніх порухах спостерігається якасьмлосна круглявість, яку ні з чим не переплутаєш.А от у вас не так, за вами я наглядав і бувпросто зачарований: ваші порухижваві й ґраціозні, хоча трохи й незугарні.Напевне, ви дуже

спритний.Борис уважно слухавСерено: завжди цікаво слухати, коли хтось розповідає, яким він вас

бачить.Крімтого,вСеренобувдужеприємнийнизькийголос.Уньогобулибентежніочі:напершийпогляд,здавалося,нібивониперехлюпуютьсяніжністю,таякщопридивитисякраще,топомічаєш у них якусь жорстокість, сливе маніякальність. «Він хоче взяти мене на кпини»,подумав Борис і насторожився. Йому кортіло поспитатися в Серено, що ж він розуміє під«незугарними порухами», та він не зважився, подумав, що ліпше буде якмога менш балакати,крімтого,вінпочував,щопідцимнаполегливимпоглядомуньомународжуєтьсяякасьбентежнапокора, йому захотілося стрепенутися і брикнути копитом, як жеребцеві, щоб позбутися цієїмлосної покори. Він одвернувся, запала напружена мовчанка. «Ще подумає, ніби я бевзьякийсь»,втомленоподумавБорис.

—Виначебтовивчаєтефілософію?—спитавсяСерено.—Так,філософію,—поспішновідказавБорис.Він був радий, що знайшовся привід порушити цю мовчанку. Та в цю мить годинник

Сорбонни вдарив один раз, і Борис завмер віджаху. «Чверть на дев'яту,— тривожно подумаввін.—Якщовінзаразнезаберетьсязвідси,товсьомукінець».КнигарняҐарбозачиняласяпівнадев'яту.ТаСеренойнедумавзабиратися.Вінсказав:

—Якпоправді,тоягетьнічогонетямлювфілософії.Отви,звичайнож,розбираєтесявній…

—Тахтозна,хібащотаксобі,трохи,—відказавБорис,почуваючисебе,мовнаспитку.Він подумав: манери в мене, мабуть, нечемні, та чому ж він не йде звідси? ХочаМатьє

попереджав його: Серено завжди з'являється невчасно, в цьому виявляється його демонічнавдача.

—Якнамене,товицелюбите,—сказавСерено.—Авжеж,—відказавБорис,подчуваючи,щозновушаріється.Вінтерпітинемігбалакати

проте,щолюбиш:цебезсоромно.Враженнябуловньоготаке,нібиСеренонавмиснештовхаєйогодоцихбалачок.Серенопоглянувнаньогозпронизливимочікуванням:

—Чому?—Незнаю,—відказавБорис.Вінісправдінезнав.Тавінтакилюбивфілософію.НавітьКанта.Серенопосміхнувся.—Принаймнівидно,щоцененавмисналюбов,—зауваживвін.Бориснаїжачився,іСеренохуткодокинув:—Таяжартую.Насправдіявважаю,щовампоталанило.Ятежзаймавсяцим,яківсіусвій

час.Таніхтонеприщепивменілюбовидофілософії…Гадаю,відразудофілософіївикликавумене Делярю: він замудрий для мене. Часом я просив пояснити дещо, та щойно він бравсяпояснювати, як я вже нічогісінько не тямив; мені навіть здавалося, що я свого запитання нерозумію.

Борисавразивцейнасмішкуватийтон, він запідозрив,щоСеренохочепідступом змуситийогоказатищосьпоганепроМатьє,щобпотімзутіхоюпереповістийомуцюрозмову.БорисбувузахватівідцієїбезпричинноїпідлостиСерено,тавсежобуривсяісуховідказав:

—Матьєдужедобрепояснює.ЦьогоразуСеренорозреготався,йБорисприкусивгубу.—Та я йне сумнівався в цьому.Протеми з нимдавні приятелі, ймені здається,що він

бережесвоїпедаґоґічнісекретидлямолоді.Своїхпослідовниківвінвербуєсередсвоїхучнів.—Янепослідовник,—сказавБорис.— Та я не вас мав на увазі,— відказав Даніель.— Ви не схожі на послідовника.Мені

пригадавсяУртіґер,високийбілявийхлопчина,щовиїхавторікдоІндокитаю.Ви,напевне,чулипронього:дварокитомуцебулавеликапристрасть,їхзавждибачилиразом.

Борисмусиввизнати,щоудартакилучивуціль,ійогозахватСеренозробивсящедужчий,хочавінрадшевідваживбийомугарноголяпаса.

—Матьєрозповідавменіпронього,—сказаввін.Він люто ненавидів цьогоУртіґера, з якимМатьє зазнайомивсяще до нього.КолиБорис

приходивзустрітисязнимукав'ярнінаДомськомумайдані,Матьєчасомказавзпроникливимвиглядом:«ТребанаписатиУртіґерові».Післячогодовгенькосидівуглибокійзадумі,начевояк,щопишелистасвоїйдівчині,імрійливовиводивручкоювізерункинабіломуаркуші.Бориссідавпоруч і починав займатися своїми справами, та його душила ненависть. Певна річ, він неревнувавдоУртіґера.Навпаки,вінпочувавдоньогожалістьіводночасякусьвідразу(втім,віннічого не знав про нього, бачив лише світлину: високий сумовитий молодик у штанцях дляґольфу,тащегетьдурнудисертаціюзфілософії,щойдосіваляласянастолівМатьє).Танізащоу світі не хотілося йому,щоб перегодяМатьє ставився до нього так само, як доУртіґера. Вінволів би краще ніколи більше не бачити Матьє, ніж уявляти собі, що якось той значуще ісумовито скаже якому-небудь молодому філософу: «О, таж сьогодні треба буде відписатиСерґіну».Вгіршомуразівінмігприпустити,щоМатьєбуделишеетапомуйогожитті,—хочацеважкособіуявити,—протевінідуматизаборонивсобі,щоможебутиетапомужиттіМатьє.

Серено,здавалося,почувавсь,якудома.Віндоситьнедбалоіневимушеносперсядолонямиобстіл.

— Часом я шкодую, що такий невіглас у цій царині,— провадив він.— В тих, що цимзаймаються,такийщасливийвигляд.

Борисневідповів.—Меніпотрібеннаставник,—сказавСерено.—Хтось,яквиоце…Недужевчений,але

щобусесприймавповажно.Вінзасміявся,мовбинадумкуйомуспалощосьвтішне.—Скажіть,ацікавобулоб,якбиябравувасуроки…Бориснедовірливоглянувнанього.Мабуть,цещеоднапастка.Віннеуявлявсобі,якбице

віндававурокиСерено,аджетойнапевнежрозумнішийодньогоі,звичайно,ставитимесилу-силенну важких запитань. Від несмілости й слова не промовиш… З холодним відчаєм вінподумав,щовже,либонь,двадцятьп'ятьнадев'яту.Серенознайпосміхався,виднобуло,щоцяідеяприпалайомудосмаку.Таочівньогобулиякісьчудні.Борисовіважкобулодивитисяйомуввічі.

— Та, знаєте, я таки добре ледачий, — сказав Серено. — мене треба міцно тримати вруках…

Бориснемігстриматисявідсміхуіщиросказав:—Гадаю,янезмігби…—Тащови,—сказавСерено,—аотяпереконаний,щозмоглиб.—Вибудетебентежитимене,—сказавБорис.Сереностенувплечима.—Скажететаке!..Послухайте,увасєкількахвилин?Миперехилилибпочарцінавпроти,в

«Аркурі»тапобалакалибпронашпроект.«Нашпроект…»БористривожностеживпоглядомзапродавцемкнигарніҐарбюра,щовже

почав складати книжки на купи. Він залюбки пішов би з Серено до «Аркура»: це химернийчоловік,тащеівродливийзбіса,тайбалакатизнимцікаво,позаякввесьчастребаматисянабачності;колитизним,товраженнятаке,нібитобіщосьзагрожує.Борисзавагався,тапочуттяобов'язкуперемогло.

—Річутому,щояпоспішаю,—хочазжалем,тавсежтакирізковідказаввін.ОбличчяСеренозмінилося.— Гаразд, — мовив він, — не буду заважати. Вибачте, що затримав. До побачення,

передавайтевітанняМатьє.Він круто обернувся й пішов геть. «Я образив його?» — збентежено подумав Борис.

ТривожнимпоглядомвінпровівширокіплечіСерено,якийпіднімавсябульваромСен-Мішель.Апотімзненацькаподумав,щонеможнавтрачатиніхвилини.

«Один.Два.Три,Чотири.П'ять».З останнім ліком він рішуче взяв фоліянт правою рукою і, не ховаючись, попрямував до

крамниці.

Гомінкаюрмаслівбіглахтознакуди;біглислова,бігДаніель,вінутікаводБориса,відйоготендітного,трохипохилоготіла,відйогоочейліщиновоїбарви,відсуворогоічарівливоголиця,від цьогомаленького ченця, російського ченця,Альоші. Кроки, слова, кроки дудоніли йому вголові, бути цими кроками, цими словами все-таки було краще, ніж мовчати: бідолашнийдурник, я ж вивів його на чисту воду. Батьки забороняють мені розмовляти з незнайомцями,хочтецукерку,панночко,батькизабороняють…Ха!щозанікчемнийрозумець,янезнаю,янезнаю, ви любите філософію, я не знаю, дідько б тебе вхопив, звідки ж воно може знати,бідолашнеягня!Матьєкорчить ізсебесултанаусвоємукласі,вінкидаєйомухустину,ведедокав'ярні,ймалюкгетьусековтає,кавузісметанкоюітеорії,якковтаютьоблатку;йдижбо,йди,наче до першого причастя, він стояв із тією книжкою, пихатий і значний, неначе віслюк,нав'юченийсвятимимощами,так,язрозумів,янехотівнакластирукунатебе,янегідний;атойпогляд,якийвінкинувнамене,колиясказавйому,щонерозуміюсянафілософії,підкінецьвіннавіть ввічливого з себе перестав удавати. О, я певен, — я передчував це, ще тоді, як бувУртіґер,—певен,щовінїхостерігаєвідмене.«Добре,—посміхаючись,мовивДаніель,—дужедобре,цепречудовийурок,інедорогообійшовся,ярадий,щовінпославменеподалі,якбиябувнастількидурний,щодозволивсобівиказатицікавістьдоньогоіпочавдовірливорозмовлятизним, товін,не тямлячисебевідобурення,доповівпровсеМатьє, і вониобоєреготалисяб ізмене».Він так різко зупинився,що дама, котра йшла позаду, пхнула його у спину і зойкнула.«Вінказавйомупромене!»Цебулане-стерп-надумка,відлютівньогоажпітначолівиступив,як тільки він уявив їх удвох, бадьорих,щасливих од того,що вони разом,малюк, звичайнож,роззявив рота, витріщив очі й наставив вуха, неначе той віслюк, щоб не пропустити і крихтинебесноїманни,вякій-небудькав'ярнінаМонпарнасі,щопросмерділасябруднимискатеркамиітютюновим димом… «Матьє, напевне, дивиться на нього згори вниз, напустивши на себемудрого виразу, і пояснює йому мій характер, здуріти можна від сміху». Даніель повторив:«Здурітивідсміху»івп'явсянігтямивдолоню.Вонисудилийогопозаоч,вонирозібралийогопокісточках і порозкладали на полички, а він був геть беззахисний, ні прощо й не підозрював,цьогоднявінмігіснувати,яківусііншідні,начевінбувусього-навсьогомарою,безпам'ятиібезбудь-якого значення,начейнебув віндля інших трохивгодованимтілом, трохи гладкимищоками,східнимкрасунчикомізжорстокоюпосмішкою,і—хтозна?..Таніжбо,ніхто.Боббізнає,іРальфзнає,аМатьє—ні.Боббі—цекреветка,вньогонемаєсвідомости.ВінмешкаєнавулиціУрс,6,ізРальфом.Ха!якбижтоможнабуложитисередсліпців.ТаМатьєнесліпий,вінхизується цим, він уміє бачити, він витонченийпсихолоґ імає право говоритипромене, він-бознаєменевжеп'ятнадцятьроків,цежнайкращиймійдруг,тож іневідмовляєсобівцьомузадоволенні;отвінкогосьзустрів—івжедвоєпроменезнають,теперяіснуюдляних,апотімтроє, дев'ятеро, сто. Серено, Серено, Серено-маклер, Серено-гравець-на-біржі, Серено… Ха!якбижтовінздох,такні,вінгуляєнасвободізісвоєюдумкоюпроменевсвоїйдурнійголовій

заражає нею кожного, хто до нього наближається, треба скрізь бігати і шкребти, шкребти,стирати,змиватицілимипотокамиводи,отМарсельявідшкрібдосамісінькихкісток.Першогоразувонадовгодивиласянамене,апотімпростягларукуймовила:«Матьєбагаторозповідавпровас».Іяпоглянувнанеїтеж,ябувзачаклований,ябувтам,усередині,існувавуційплоті,зацимпонуримчолом,углибиніцихочей,очейцієїмандрьохи!Атепервонаневіритьжодномуслову,якевінкажепромене.

Він задоволено посміхнувся; він так пишався цією перемогою, що на мить переставстежити за собою: в потоці слів утворилася прогалина, яка потроху почала ширшати,розтягуватисяіврештіперерославтишу.Важкуіпорожнютишу.Віннеповиненбув,неповиненприпиняти говорити. Вітер ущух, шал начебто ущух теж; у глибині тиші, неначе рана, зяялообличчяСерґіна.Лагідне,тьмавеобличчя;стількитерпіння,стількизавзяттятребабулоб,абихочтрохиосвітитийого.Даніельподумав:«Язмігби…»Щецьогороку,щесьогоднізмігби.Апотім…Йомуподумалося:«Цемійостатнійшанс».Тобувйогоостатнійшанс,іМатьєнедбалопоцупивцейшанспростоуньогоз-підноса.Ральфи,Боббі—осьщойомулишилося.«Азцьогобідолашного хлопчиниМатьє зробить учену мавпу!» Він ішов у цілковитій тиші, лише власнікрокивідлунювалийомуввухах,мовуглибиніпорожньоївранішньоївулиці.Йогосамотабулатакаповнапідцимгожимнебом,лагідним,якчистасовість,середцієїметушливоїюрми,щовінбувприголомшенийфактомсвогоіснування;вінмусивбибутистрашнимсновидіннямякоїсьживоїдуші,котраот-откинетьсязісну.Славабогу,лютьнакотилазнову,затопилагетьусе,вінвідчув,що цей веселийшал збадьорив його, і втеча почалася наново, знову побіг нестримнийпотікслів;вінненавидівМатьє.Осьхтоповиненвважатиіснуванняцілкомприроднимявищем,віннеставитьсобізапитань,цеправеднеантичнесвітло,цнотливенебостворенедлянього,вінудома,вінніколинебувсам.«Їй-богу,—подумавДаніель,—вінприймаєсебезаҐьоте».Вінпіднявголову,віндививсявочіперехожим;вінплекавсвоюненависть:«Табережись,виховуйсвоїхпослідовників,якщоцебавитьтебе,татількинепротимене,атоврешті-рештязіграюзтобою дуже недобрий жарт». Нова хвиля гніву підняла його над землею, він летів у полоніп'янкоївтіхи,бопочувавсебездатнимнаводитижах,ажраптомуголовуйомустрілиладумка,гостра і сяйниста: «Але, але, але…може, варто було б допомогти йому подумати, допомогтиповернутисявсамогосебе,зробититак,щобусеценевидавалосяйомутакимлегким,цебулабнайкраща послуга, яку можна було б йому зробити». Він пригадав, як із суворим чоловічимвиразомнаобличчіМарселькинулайомучерезплече:«Колижінціприходитькінець,їйтількийзалишається, що завести дитину». Цікаво, якщо вони дотримуються ріжних поглядів на цепитання, якщовін, висолопившиязика, гасаєвпошукахповитухи, котра зробилабпідпільнийаборт,тодіяквонавглибинісвоєїрожевоїкімнативсихаєвідбажанняматидитину.Вонаніколиненасмілитьсясказатийомупроце,якщотільки…Якщонезнайдетьсяхтосьтакий,такийсобідобрий спільний друг, котрий додасть їй трохи хоробрости… «Злий же я», подумав він,переповнюючись утіхою. Злість— це неймовірне відчуттяшвидкости, зненацька відриваєшсявідсебеілетишуперед,немовстріла;швидкістьхапаєтебезапотилицю,вонаростещохвилини,цесолодкоінестерпно,котишсязвідпущенимигальмамидомогили,долаєшслабкіперепони,що несподівано постають то праворуч, то ліворуч,— сердешнийМатьє, я ж, негідник такий,збираюся зіпсувати йомужиття,— і вони ламаються, немов сухе галуззя, і ця п'янка радість,пронизана страхом, суха, немов електричний розряд, радість, котра ніколи не кінчається.«Питається, невже у нього ще будуть послідовники? Батько родини — це не приклад длянаслідування». Яке ж то буде обличчя в Серґіна, коли Матьє повідомить йому про своєодруження,яказневагаспалахневочахцьогомалюка,якприголомшитьйогоцязвістка.«Ви…ви одружуєтеся?» ІМатьє пробурмоче: «Знаєш, це обов'язок…» Ташколярі не розуміють цих

обов'язків. Щось невиразне постало перед його очима. Це було обличчя Матьє, його пряме,відкритеобличчячесноїлюдини,тагонитватут-такиприскорилася:зломоглобутистійкелишенаповнійшвидкості,яківелосипед.Прудкайрадіснадумкаплигнулапопереднього:«Матьєнабоці добра.Він не злий чоловік, о ні, він із племеніАвеля, в нього є совість.Щож, тоді вінповиненодружитисяізМарсель.Післяцьогойомузалишаєтьсялишеспочиватиналаврах,вінщемолодий,всесвоєжиттявінбудетішитисясвоїмдобримучинком».

Це було так запаморочливо, млосний відпочинок чистої сумління, сумління незглибноїчистоти,підпоблажливимізвичнимнебом,щовінужейнезнав,дляМатьєчидлясебебажаєвін цього. Пропащий, упокорений, супокійний чолов'яга, нарешті-таки супокійний… «А якщовонане захоче…Оні!Якщоєшанс,бодайодин-однісінькийшанс,щовона захочедитину, то,клянуся,воназавтражувечеріпопроситьйогоодружитисязнею».ПаніпаніДелярю…ПаніпаніДелярюмаютьчестьповідомитивам…«Укінцевомурахунку,—подумавДаніель,—ябудуїхнім янголом-хоронителем, янголом родинного багаття». Він був арханґелом, арханґеломненависти, арханґелом-заступником, арханґелом,що вийшов на вулицюВерсинґенторікса.Вінзнову намить побачив довге, незграбне і ґраційне тіло, худорляве обличчя,що схилилося надкнигою,тацевидивовідразужрозвіялося,іпередочимазновупоставБоббі.«ВулицяУрс,6».Даніель почувався вільним, як повітря, він міг дозволити собі геть усе. Велика бакалійнакрамниця на вулиці Версинґенторікса була ще відчинена, він зайшов туди. Коли він звідтілявийшов, то в одній руці у нього був вогненний меч арханґелаМихаїла, а в другій— коробкацукерокдляпаніДюффе.

ХГодинниквибивдесяту.ПаніДюффе,здавалося,йнечулацього.ВонавтупиласявДаніеля

уважним поглядом, очі її почервоніли. «Незабаром вона вшиється звідси», подумалося йому.ПаніДюффехитропосміхнуласяйому,тавиднобуло,щоїйхочетьсяспати:посміхаючись,воналедвестримувалася,щобнепозіхнути.Раптомвонавідкинулаголовуназадіначебтоприйняларішення;зпустотливоюзадерикуватістювонасказала:

— Ну, що ж, діти мої, вкладатимусь я в ліжко! Не змушуйте її сидіти до пізньої пори,Даніелю,ярозраховуюнавас.Атовонаспатимеаждополудня.

ПаніДюффепідвеласяіпоплескалаМарсельпоплечусвоєюмаленькоюспритноюрукою.Марсельсиділаналіжку.

—Послухай, Роділярчику,— сказала вона, цідячи слова крізь зуби задля забавки,— тизадовгоспиш,моядоцю,досамісінькогополудня,сальцеусенагулюєш.

—Обіцяювам,щодопівночіменетутнебуде,—відказавДаніель.Марсельпосміхнулася.—Якщоязахочу.ВінобернувсядопаніДюффезудаваноюдосадою.—Ну,щоявдію,га?—Щож,будьтерозважливі,—мовилапаніДюффе.—Ідякуюзачудовіцукерки.Жартуючи,вонапогрозливимжестомпідняладоочейперев'язанустрічкоюкоробку.—Видужелюб'язні,розбещуєтемене,дивіться,щобянаваснесварилася!—Длямене буде величезною втіхою, якщо вони вамприпадуть до смаку,—проникливо

сказавДаніель.Він схилився над рукою пані Дюффе й поцілував її. Зблизька шкіра була зморшкувата, з

голубуватимиплямами.—Арханґелемій!—розчулено вигукнулапаніДюффе.—Щож, піду я,—додала вона,

цілуючиМарсельучоло.Марсельобнялаїїзастанінамитьпригорнуладосебе.ПаніДюфферозкуйовдилаїйкосиі

хутковивільниласязїїобіймів.—Янезабаромзаглянудотебепідтикатиковдру,—сказалаМарсель.—Ні,ні,капоснедівчисько,залишайсязісвоїмарханґелом.Вона втекла жваво, мов дівча, і Даніель холодним поглядом простежив за її вузькою

спиною:вінужебоявся,щовонаніколинезаберетьсязвідси.Дверізачинилися,таполегшівінне відчув: йому трохи лячно було залишатися наодинці з Марсель. Він обернувся до неї йпобачив,щовонапосміхається.

—Чомувипосміхаєтеся?—запитаввін.—Менітрохидивнобачитивас ізматінкою,—сказалаМарсель.—Якийжевибаламут,

мійбідолашнийарханґеле!Яквамнесоромнобаламутитилюдей?Вонадивиласянаньогозніжністювласника,здавалося,вонабулабщасливазагарбатийого

для себе одної. «На ній тавро вагітности», злісно подумав Даніель. Він гнівався на неї за їїсамовдоволенийвигляд.Йомузавждитрохитривожнобулопередпочаткомцихдовгихбесід,якіпровадилисяпошепки,щоразутребабулозважуватися,неначепередстрибкомуводу.Вінпотердолонеюгорло:«Уменебуденападастми»,подумалосяйому.Марсельбулажурливимзгусткомпахощів,щозгорнувсявклубокналіжкуіладенбувринутинавсібічвіднайменшогопоруху.

Вонапідвелася.—Осьявамдещопокажу.

Вонавзяласвітлинузкоминка.—Вамзавждихотілосязнати,якоюжябулазамолоду…—сказалавона,простягаючийому

знімок.Даніель узяв його до рук: це була Марсель у вісімнадцять років, вона скидалася на

лесбіянку, вуста в неї були мляві, а очі жорсткі. І та ж таки квола шкіра, що звисає, неначезаширокийкостюм.Протевонабулахуда.Даніельпіднявочійуздрівїїтривожнийпогляд.

—Вибуличарівні,—обережновідказаввін,—тазаразвигетьнезмінилися.Марсельзасміялася.—Оні!Виждобрезнаєте,щоязмінилася,баламутевитакий,облиште,вижнезмоєю

матусею.Вонадокинула:—Алежгарненькаябула,правда?—Заразвименібільшедовподоби,—відказавДаніель.—Вашівустабулитрохимляві…

Заразуваснабагатоцікавішийвигляд.—Ніколинезнати,поважновикажетечижартуєте,—понуросказалавона,тавиднобуло,

щоцісловаїїпотішили.Вона трохи звелася і хутко зиркнула в дзеркало. Цей незграбний і безсоромний погляд

розлютивДаніеля:вційграйливостібулощосьдитячеібеззахисне,воноприкроконтрастувалозїїобличчямзрілоїжінки.

—Аотіяпоспитаю:чомуцевипосміхаєтеся?—сказалавона.— Бо ви глянули на себе в дзеркало, наче маленька дівчинка. Так зворушливо, коли ви

мимохітьзайнятісобою.Марсельзашаріласяітупнуланогою.—Авивсебаламутитейбаламутите!Обоє зареготалися, іДаніельнерішучеподумав:«Почнемо».Всейшлодоладу, якразбула

нагода,тавінпочувавсяспустошенимімлявим.Щобдодатисобідуху,вінподумавпроМатьєівідчувзадоволенняодтого,щоненавистьйоготаксамогаряча,якіраніш.Матьєбувціліснийісухий,мовкістка;йогоможнабулоненавидіти.Марсельненавидітинеможнабуло.

—Марсель!Погляньтенамене.Вінсхиливсяістурбованопоглянувнанеї.—Нуот,дивлюся,—сказалаМарсель.Вона підняла на нього погляд, та її голова часом смикалася: їй важко було витримувати

чоловічийпогляд.—Увасвтомленийвигляд.Марсельпримружилася.—Ятрохирозклеїлася,—відказалавона.—Цевідспеки.Даніельсхиливсященижчеізсердитимдокоромповторив:—Дуже втомленийу вас вигляд!Я спостерігав за вами, коли вашамати розповідалапро

своюмандрівкудоРиму:увасбувтакийзаклопотаний,такийзнервованийвиразнаобличчі…Марсельобірвалайогозобуренимсміхом.—Послухайте,Даніелю,процюмандрівкувонарозповідаєвжевтретє.Іщоразувислухаєте

їїзтимсамимгарячимзацікавленням;якпоправді,тоцеменетрохидратує,янедужерозумію,прощовивцейчасміркуєте.

— Ваша мати бавить мене, — відказав Даніель. — Я знаю всі її оповідки, та все жполюбляюслухати,яквонаїхпереповідає,внеїтакіцікавірухи,вонипросточаруютьмене.

Він легенько смикнув шиєю, й Марсель зареготалася: коли йому хотілося, Даніель умівгарнопередражнювати.Алетут-такивінсповажнів,іМарсельзамовкла.Віндокірливоглянувна

неї,йвоназаметушиласяпідцимпоглядом.Вонасказалайому:—Цеувасчудернацькийвиглядсьогодні.Щозвами?Віннепоспішав ізвідповіддю.Тяжкемовчаннядавилонаних,мовкамінь,укімнатібуло

гаряче,мовупечі.Марсельзбентеженозасміялася,тацейсміхзавмерунеїнавустах.Даніельзараннятішивсязтого,щобудедалі.

—Марсель,—сказаввін,—янеповиненбувказативамцього…Вонавідхилиласяназад.—Що?Що?Прощовиговорите?—ВинегніваєтесянаМатьє?Воназблідла.—Він…о,вінже…вінпоклявся,щонічоговамнескаже.—Марсель,цежтакважливо,авихтілиприховатицевідмене!Хібажябільшенедруг

вам?Марсельздригнулася.—Цемерзенно,—сказалавона.Нуот!Вдалося:вонагола.Вжеймовинебулоніпроарханґела,ніпродівочісвітлини;дей

поділася маска її насмішкуватої гідности. Тепер була тільки опасиста вагітна молодиця, відкотроїтхнулоплоттю.Данієлевізробилосягаряче,вінвтердолонеюспітнілечоло.

—Ні,—поволімовиввін,—ценемерзенно.Вона хутко смикнула ліктем і передпліччям, розтинаючи гаряче повітря кімнати

зиґзаґуватимпорухом.—Явикликаюувасогиду,—сказалавона.Вінсилуванопосміхнувся.— Огиду? В мене? Марсель, вам довгенько доведеться шукати щось таке, що могло б

викликативменеогидудовас.Марсельмовчала,понуропохнюпившиноса.Врештівоназізналася:—Менітакхотілосятримативасякмогадалівідцього!Вонизамовкли.Теперпоміжнимипоставіщеодинзв'язок,міцний,немовпуповина.—ВибачилисязМатьєпіслятого,яквінпішоводмене?—поспитавДаніель.—Вінтелефонувавменіпополудні,—шорстковідказалавона.Вона вже зібралася на силі, вигляд у неї був насторожений, трималася штивно, ніздрі

стиснуті;вонастраждала.—Вінсказав,щоянедавйомугрошей?—Вінсказавмені,щоувасїхнемає.—Вонивменеє.—Є?—зачудованоперепиталавона.—Авжеж,таянехотівйомупозичати.Принаймніпершніжпобачусязвами.Вінтрохипомовчавідодав:—Марсель,требаїхйомупозичати?—Ну,—збентеженовідказалавона,—незнаю…Вамвидніше,чиєувастаказмога.—Змогауменеє.Ямаючотирнадцятьтисячфранків іможурозпоряджатисяними,ні в

чомусобіневідмовляючи.—Тоді,звичайнож,так,—сказалаМарсель.—Так,любиймійДаніелю,позичтеїхнам.Запаламовчанка.Марсельбгалапальцямипростирадло,іїїважкігрудитрепетали.—Винезрозумілимене,—мовивДаніель.—Яхотівсказати:чивглибинідушіхочеться

вам,щобяїхпозичив?Марсельпіднялаголовуіздивованоглянулананього.

—Чуднийви,Даніелю;увасщосьнадумці.—Звичайно…простоменіподумалося,чирадивсяМатьєізвами.—Тазвіснож.Крімтого,—злегенькоюпосмішкоюдодалавона,—минерадимося,виж

знаєте,яквоноунас:однекаже,щотребазробититечите,адругезаперечує,якщонезгодне.—Авжеж,—відказавДаніель.—Знаю…Тількивигідноцезазвичайтому,чиядумкавже

визначилася:другийжезбитийзпантелику,ійомунемаєколисформуватисвоюдумку.—Може,вонойтак…—пробурмотілаМарсель.—Язнаю,якповажаєМатьєвашудумку,—сказаввін.—Таядобреуявляюсобіцюсцену:

вонапереслідуєменевідсамісінькогополудня.Він,мабуть,набундючився,якзавждиробитьутакихвипадках, апотімсказав,ковтнувшислину:«Гаразд!Ну,щож,будемовживатизаходів».Вагань у нього не було, втім, він і не міг їх мати: він-бо чоловік. Тільки… чи не занадтопоспішновсеце?Хібасамівинеповиннібулибзнати,чоговамхочеться?

ВінзновунахиливсядоМарсель.—Скажете,нетакбуло?Марсель не дивилася на нього. Вона обернула голову до умивальниці, йДаніель бачив її

профіль.Виглядунеїбувпонурий.—Десьтак,—відказалавона.Ідужезашарілася:— О господи! Давайте не будем про це, Даніелю, прошу вас! Мені… мені це не дуже

приємно.Даніель не зводив з неї очей. «Вона тремтить», подумалося йому. Та він ще не зовсім

розумів,булойомудовподобипринижуватиїїчипринижуватисяразомзнею.Вінсказавсобі:«Целегше,ніжменіздавалося».

—Марсель,—озвавсявін,—незамикайтесявсобі,благаювас:знаю,якнеприємновампроцеговорити…

—Надтожізвами,—сказалаМарсель.—Даніелю,витаквідрізняєтесявідусіхінших!Отудикдідьку,яїїчистота!Воназновуздригнуласяіпритисларукидогрудей.—Янесміюбільшейдивитисянавас,—сказалавона.—Навітьякщояйнесталаогидна

длявас,томеніздається,щоявасутратила.—Знаю,—гіркосказавДаніель.—Арханґелилегколякаються.Послухайте,Марсель,не

змушуйтеменебільшегратицюкумеднуролю.Вменігетьнічогонемаєвідарханґела;япростовашдруг,щонайкращийдруг.Івсе-такияповиненсказатисвоєслово,—докинуввінтвердо,—томущоздатенвамдопомогти.Марсель,висправдівпевнені,щонехочетедитини?

ЛегенькетремтінняпробіглочерезусетілоМарсель, здавалося,вонохочерозсипатисянапорох.Таосьдрожзненацькаурвалася,такнічимінезавершившись,тілоосілонакраюліжка,непорушне і важуче.Марсель обернулася доДаніеля; вона була червона,мов рак; та дивиласявонананьогобезурази,збеззахисноюзаціпенілістю.Даніельподумав:«Вонаувідчаї».

—Вамтребасказатитількислово:якщовиупевненівсобі,тоМатьєотримаєгрошізавтражуранці.

Він майже бажав, щоб вона сказала: «Я упевнена в собі». Він дасть гроші, та й буде повсьому.Протевонанічогонеказала.Вонаобернуласядонього,виглядунеїбувочікувальний;требабулойтидокінця.«Ого!—подумкижахнувсяДаніель.—Їй-богу,внеївдячнийвигляд!»ЯкіМальвіни,коливіндававїйчосу.

—Ви!—сказалавона.—Видумалипроце!Авін…Даніелю,націломусвітілишевиодинпереймаєтесямною.

Вінпідвівся,сівбілянеїівзявїїзаруку.Млява,гарячковарука,переповненадовірою:вінмовчкитримавїїусвоїйдолоні.Марсельначебтоладнабулаот-отрозплакатися;вонавтупилася

всвоїколіна.—Марсель,невжевамбайдуже,щовашукровинкузнищать?Марсельвтомленоповорухнулася.—Авищопропонуєте?Даніель подумав: «Я виграв». Та втіхи від цього не відчував. Він задихався. Зблизька від

Марсельтакитхнуло,вінголовумігпоставитивзаклад;цейдухбувнечутнийі,власнекажучи,взагалінебувзапахом,таздавалося,нібивоназапліднюєвсеповітрядовколасебе.Ащежцярука, що пітніє в його долоні. Він ледве стримався, щоб не стиснути її ще дужче, щоб невичавитизнеїввесьтойсік.

—Не знаю, що можна зробити,— трохи сухо сказав він,— потім подивимося. Зараз ядумаюлишепровас.Якщоцядитинау васбуде, томожестатинещастям, аможей таланом.Марсель,виповинніпровсегарноподумати,щобпотімнедокорятисобі.

—Так…—відказалаМарсель,—авжеж…Вона дивилася в порожнечу з довірливим виглядом, од якого неначе аж помолоділа вся;

Данієлевіспаланадумкуюнастудентка,котрувіндопірубачивнасвітлині.«Справді,вонабуламолода…» Та на цьому марному обличчі не хвилювали навіть відблиски молодости. Вінзненацькавипустивїїрукуйтрохивідсунувсявіднеї.

—Подумайте,—наполегливоповториввін.—Висправдівпевнені?—Хтозна,—відказалаМарсель.Іпідвелася.—Даруйте,менітребапідтикатиковдруматусі.Даніель мовчки вклонився: такий був ритуал. «Виграв таки!»— подумав він, коли вона

зачинилазасобоюдвері.Вінвитердолоніносовичком,потімхуткопідвівсяйвідкрившухлядунічного столика: часом він знаходив там цікавенькі листи, короткі цидулки від Матьє, гетьподружнього тону, або ж нескінченні наріканняАндре, якій не таланило в житті. Цього разушухлядабулапорожня,Даніельзновопустивсяукріслойподумав:«Явиграв,вонавмираєвідбажання знестися». Він був радий,що залишився на самоті: це давало змогу поглибити своюненависть.«Їй-богу,Матьєодружитьсязнею,—сказавсобівін.—Алежімерзотниквін,гетьіне порадився з нею. Не варто,— перепинив себе він, сухо посміхнувшись.—Не варто йогоненавидіти,хочасправедливихмотивівдляцьогойдоста:уменейіншихвистарчить».

Марсельповернуласязісхвильованимобличчям.—Аякщояйзахочудитину?Щоцеменідасть?Уменейкопійкинемає,щобпоставитиїї

наногисамій,авінженеодружитьсязімною,хібавинезнаєте?Даніельздивованопіднявброви.—Ачому?—поспитавсявін.—Чомунеможевінзвамиодружитися?Марсельприголомшеноглянулананього,потімвирішилазареготатися.—ТажДаніелю!Хібавинезнаєте,якіми!—Нічогісінькоянезнаю,—відказавДаніель.—Знаюялишодне:якщовінхоче,потрібно

тількивладнатиобов'язковідлявсіхформальності,йзамісяцьвибудетейогодружиною.Чицеви,Марсель,вирішилиніколиневиходитизаміж?

—Булобжахливо,якбивінодруживсязімноюнаперекірсамомусобі…—Ценевідповідь.Марсельтрохирозслабилася.Воназахихотіла,йДаніельвторопав,щозробивхибнийкрок.—Ні,справді,менігетьбайдуже,чизватимусьяпаніДелярю,—сказалавона.—Явпевненийуцьому,—хутковідказавДаніель.—Яхотів сказати: а якщоце єдиний

спосібзберегтидитину?Марсельнібиажприголомшилиціслова.

—Але…яніколинерозглядаласитуаціюзцьогопогляду.Напевне,цебулаправда.Їїзавждибуловажкозмуситирозглядатифактитакими,яківониє

насправді: її треба було носом тицьнути, а то вона знай роззявляла б рота на всі боки. Вонадодала:

—Це…цемусілоприйтисаме:шлюб—церабство,йминехочемойого,нівін,нія.—Алеждитинувихочете?Вонанічогонесказала.Моментбуввирішальний;Даніельтвердоповторив:—Правдаж?Дитинувихочете?ОдноюрукоюМарсельспираласянаподушку,адругупоклаланастегно.Потімпіднялаїїй

поклала на живіт, неначе в неї заболіло всередині; було в цьому щось химерне й чарівливе.Голосомсамотньоїдушівонапромовила:

—Авжеж.Яхочудитину.Отівсе.Даніельзамовк.Віночейнемігодвестивідцьогоживота.Ворожаплоть,вгодована

іщедра,справжнісінькийрігдостатку.Йомуспалонадумку,щоМатьєбажавїї,йуньомусяйнувкороткий пломінь утіхи: наче він трохи вже й помстився за себе. Смаглява рука в персняхзавмерланашовку,притискаючисьдоцьогочерева.Щожвідчувалавонавсередині,цявгодованасамка,якупійнялосум'яття?Йомухотілосястатинею.Марсельглухосказала:

—Даніелю,вимене звільнили.Я…янемогласказатицьогожоднійживійдуші,врешті-решт,япочалавважатицюдумкузлочинною.

Вонатривожноглянулананього.—Вонажнезлочинна?Віннезмігутриматисявідсміху.—Злочинна?Тацезбоченствоякесь,Марсель!Вивважаєтесвоїбажаннязлочинними,тоді

яквоницілкомприродні?—Ні,яхочусказати,повідношеннюдоМатьє.Аджецеякпорушенняугоди.—Вампотрібновідвертоз'ясуватизнимстосунки,отівсе.Марсель не відповіла; здавалося, вона мізкувала над чимсь. Раптом вона пристрасно

вигукнула:—Якби в мене була дитина, то, клянуся вам, я не дозволила б їй перевести внівеч своє

життя,якоцеяперевела!—Винеперевелисвоєжиття.—Перевела!—Тажні,Марсель.Щенеперевели.—Ні!Янічогонедосягнулайнікомуянепотрібна.Вінневідповів:цетакибулаправда.—Матьєянепотрібна.Якщоявіддамбогудушу…віннедужебудеперейматисяцим.Ви

теж,Даніелю.Випочуваєтевеликуприязньдомене,дляменеценайдорожченасвіті.Таявамнепотрібна:радшецевипотрібнімені.

Відповідати?Заперечувати?Требаматисянабачності:схоже,вМарсельбувчерговийнападцинічногоясновиддя.Некажучиіслова,вінузявїїзарукуізначущестиснув.

—Дитина,—провадилаМарсель.—Дитина,так,оськомуябудупотрібна.Вінпогладивїїруку.—ПроцейтребасказатиМатьє.—Танезможуя.—Алечому?—Язв'язана.Ячекатиму,покивінсамзаговоритьпроце.—Тажвизнаєте,щовінніколипроценезаведемови:вінпростонедумаєпротакіречі.

—Чомужцевіннедумає?Вижпроцеподумали.—Незнаю.—Щож,тодівсезалишиться,якимвоноє.Випозичитенамгрошей,іяпідудолікаря.—Винеможетецьоговчинити,—гостровигукнувДаніель,—неможете!Він хутко затнувся і недовірливо глянув на неї: цей дурнуватий крик вихопився у нього

зопалу. Від цієї думки він аж похолов увесь, він ненавидів себе за те, що згубив контроль засобою. Він стиснув губи і, піднявши брови, надав своїм очам іронічного виразу. Та все булодарма; краще б її й не бачити; вона згорбилася, руки звисли по боках; вона чекала, млява івичерпана, й так буде вона чекати цілі роки, до самісінького кінця.Йому подумалося: «В неїостатнійшанс!»,якнещодавнодумаввін іпросебе.Увіцівідтридцятидосорокароківлюдирозігруютьсвійостатнійшанс.Вонабудегратиіпрогравати:закількороднівзнеїбудевсьоголишздоровезнетлустенещастя.Цьомутребазавадити.

—АякщоясампобалакаюзМатьє?Йогозатопиланезмірнакаламутнажалість.ВіннепочувавніякоїсимпатіїдоМарсель,вона

була йому глибоко огидна, та жалість діймала його доживої душі. Він ладен був зробитищозавгодно, аби тільки звільнитися віднеї.Марсельпідняла голову, виглядунеї був такий, нібивонавважаєйогопричинуватим.

—Побалакатизним?Ви?ТажДаніелю!Ценеможливо!—Можнабулобсказатийому…щоявасзустрів…—Де?Яніколиневиходжуздому.Танавітьякщоіприпустититаке,тохібабясталані

сілонівпалорозповідативампровсеце?—Тані.Звичайнож,ні.Марсельпоклаларукуйомунаколіно.— Даніелю, прошу вас, не втручайтеся. Я сердита на Матьє, йому не слід було вам

розповідати…ТаДаніельтримавсясвого.—Послухайте,Марсель.Знаєте,якмизробимо?Простоскажемоправду.Яскажуйому:ти

повиненпроститинамоднутаємничку,мизМарсельчасомбачимося,атобіпроценеказали.—Даніелю!—благально вигукнулаМарсель.—Не треба.Я не хочу,щоб ви казали про

мене.Нізащонасвітіменінехотілосябвиглядатижінкою,котращосьвимагаєвідчоловіка.Вінмуситьвсезрозумітисам.

Ізвиглядомпорядноїдружинидодала:—Дотогож,знаєте,вінніколинепроститьмені,щоясаманесказалайому.Мижзавжди

провсекажемооднеодному.Всебудевиглядатитак,нібийдевоновідмене.Даніельподумав:«Отодурепа!»Тасміятисяйомунехотілося.—Тажянебуду говоритивід вашого імени,—сказав він.—Скажуйому,щовипадково

побачиввас,щоувасбувстрадницькийвиглядіщовсенетакпросто,якйомуздається.Всебудетак,нібийдевоновідмене.

—Ні,янехочу,—впертосказалаМарсель.—Нехочу.Даніельжадібнодививсянаїїплечіташию.Цядурнуватавпертістьлютилайого;вінхотів

приборкатиїї.Вінбуводержимийнедобримбажанням:придушитицюсвідомість,провалитисяразом з нею в теменну отхлань приниження. Та це був не садизм: то булощось невизначене,вогке,плотське.Радшецебулодобро.

—Тактреба,Марсель.Погляньтежбонамене!Вінузявїїзаплечі,ійогопальцінемовбизанурилисявтеплемасло.— Якщо я з ним не побалакаю про це, то ви ніколи нічого йому не скажете і… і все

скінчиться,вибудетемовчкижитипоручізнимйурешті-рештзненавидитейого.

Марсельневідповіла, та з їїпонурого,ображеногообличчявінутямив,щовоназдається.Вонащеразповторила:

—Нехочу.Вінвипустивїїзісвоїхобіймів.— Якщо ви не дозволите мені діяти, — розлючено заявив він, — то я довго на вас

гніватимуся.Визнівечитесобіжиттясвоїмивласнимируками.Марсельводиланогоюпокилимку,щолежавбіляліжка.— Треба… треба сказати йому дуже невизначено… — мовила вона, — …просто, щоб

наштовхнутийогонадумку…—Звичайно,—погодивсяДаніель.Іподумавсобі:«Ага,розігнався»!Марсельздосадоюмахнуларукою.—Втім,ценеможливо.—Ачомуцераптом!Виждопірувиявилитакурозважливість…Чомуценеможливо?—Вамдоведетьсясказатийому,щомибачимося.—Ну,йщо з того?—роздратованопоспитавДаніель.—Тажяйогодобре знаю, вінне

розгнівається, хібащо трохи погаласує для годиться, а оскільки почуває себе винним, то буденавітьрадийнагодіпоставитищосьвамнакарб.Тайскажуя,щобачимосямивсьогодекількамісяців,тащейукрайрідко.Намусеодноколисьдовелосябзізнатисявцьому.

—Авжеж.Виднобуло,щовонащенедокінцязважилася.—Цебуланаша таємниця,— з глибокимжалем сказала вона.—Розумієте,Даніелю,це

моєособистежиття,іншоговменейнемає.Ізненавистюдокинула:—Ототількиймого,щоявідньогоприховую.—Івсе-такитребаспробувати.Зарадицієїдитини.Заразвонапоступиться,требатількитрохизачекати;підтягаремсвоєївагивонаковзнеу

прірвупокори,прірвусамозречення;замитьвсявонабудевідкрита,беззахиснаім'яка,начевіск,вонайому скаже: «Робіть,що хочете, я у вашихруках».Вона чарувалайого; він ужей самнезнав,щоцезаніжнийвогоньпоїдаєвсейогоєство,ЗлоцечиДобро.ДоброіЗло,їхнєДоброійого Зло дорівнювали одне одному. Була ця жінка, була ця відразлива й запаморочливаспільність.

Марсельпровеладолонеюпойогочуприні.— Гаразд, спробуємо, — з викликом сказала вона. — Принаймні це буде для нього

випробуванням.—Випробуванням?—перепитавДаніель.—ІцеМатьєвихочетепіддативипробуванню?—Авжеж.—А вам не здається,що він залишиться байдужим?Що не поспішатиме порозумітися з

вами?—Хтозна.Вонасухододала:—Менітребаповажатийого.СерцеДаніелязакалатало,мовнавіжене!—Виходить,вийогобільшнеповажаєте?—Поважаю…Та зучорашньоговечораянепочуваюдоньогодовіри.Вінбув…Такиви

маєте слушність: він був якийсь аж надто недбалий. Він не турбувався за мене. Та йсьогоднішніййогодзвінокбувякийсьжалюгідний.Він…

Марсельзашарілася.— Він вважав за необхідне сказати, що любить мене. Вішаючи слухавку. Це вже тхне

нечистоюсовістю.Меніслівбракує,щобпередативам,якийефектсправиланаменецяфраза!Якщоколисьяперестануйогоповажати…Таянехочупроцедумати.Количасомягніваюсянанього, томені відцього стає страшенноприкро.Ох, якбижтовін спробувавузавтра змуситименезаговорити,якбижхочраз,один-однісінькийразвінпоспитавмене:«Щовтебенадуші,мояголубко…»

Воназамовклаіжурливопохиталаголовою.—Япобалакаюзним,—сказавДаніель.—Оцевийдуодвас інапишуйомукількаслів,

призначузустрічназавтра.Вони замовкли.Даніель почавміркувати про завтрашню зустріч: вонамала бути важка й

бурхлива,цевідмивалойоговідцієїлипкоїжалости.—Даніелю!—озваласяМарсель.—ЛюбийДаніелю!Він підняв голову й уздрів її погляд. Це був тяжкий, чарівливий погляд, по вінця

переповнений чуттєвою вдячністю, погляд любови. Він заплющив очі: між ними було щосьмогутніше,ніжлюбов.Марсельбулагетьвідкрита,вінувійшовунеї,тепервонибулиоднеціле.

—Даніелю!—повторилавона.Даніель розплющивочі й страшенно закашлявся; його спіткавнапад астми.Він узяв її за

рукуй,затамувавшиподих,довгоцілувавїї.—Арханґелемій,—мовиладесьнадголовоюйогоМарсель.Все своє життя проведе він схилившись над цією запахущою рукою, а вона буде ніжно

пеститийоговолосся.

XIВеличезнафіолетоваквітказдіймаласявнебо,цебуланіч.Матьєпростувавуобіймахцієї

ночійдумавсобі:«Пропащийжея».Цебулагетьновадумка,требабулойтак,ісякпрокрутитиїївголові,обережноспробуватинасмак іназапах.ДеколиМатьєгубив її, залишалисятількислова. Слова ті не були позбавлені якогось темного чару. «Пропащий». В уяві поставалистрашеннілиха,самогубства,бунтийіншікрайнощі.Тадумкахутковерталасяназад:цебулонете, геть не те; йшлося тільки про невеличку, скромну прикрість, про відчай і мови не було,навпаки,всяцяситуаціябуларадшезручна:уМатьєбулотакевраження,нібийомудозволеновсе, якневиліковнохворому. «Мені залишаєтьсялишедозволити собіжити»,подумаввін.Вінпрочитав:«Суматра»,словоцебулонаписановогненнимилітерами,ідоньогоквапливопідбігнеґр,доторкаючиськінчикамипальцівдосвогокашкета.НапорозіМатьє завагався:вінпочувшум, звуки танґо; його серцеще було переповнене лінощамий ніччю.До тогож, усе сталосязненацька,якотобуваєвранці,коливиявляєш,щостоїшнаногах,незнаючинісномнідухом,якцевоновийшло:вінвідхиливзеленуштору,спустивсянасімнадцятьсхідцівуниз іопинивсявгомінкійшарлатовійпивницізмертвотно-блідимиплямамискатертин;тхнулотутлюдьми,залабула повнісінька, мов під час меси. В глибині пивниці на естраді грали ґаучо в шовковихсорочках. Перед ним були люди, незрушні й коректні, ніби вони когось чекають: вонитанцювали, були понурі, здавалося, вони постійно в погоні за невловною долею. МатьєвтомленимпоглядомпошукавузаліБорисайІвіш.

—Бажаєтестолика,пане?Вродливиймолодиксхиливсяпереднимізвиглядомзвідника.—Тані,шукаютутдекого,—відказавМатьє.Молодикупізнавйого.—А,це ви,пане,—приязно сказав він.—ПаннаЛолавдягається.Вашідрузі в глибині

зали,ліворуч,япроведувас.—Тані,дякую,самзнайду.Людносьогодніувас.—Авжеж,людучимало.Голландці.Вонитрохигаласливі,затебагатозамовляють.Молодикщез.Проте,щобпройтипоміжтанцюючимипарами,йдумати годібуло.Матьє

зачекав: він слухавмелодію танґой човганняпідошов, дививсяна повільне кружелянняцьогомовчазного мітинґу. Голі плечі, голова неґра, зблиски білого комірця, розкішні зрілі жінки,багато добродіїв похилого віку, що танцювали зі збентеженим виглядом. Гострі звуки танґопливлинадїхнімиголовами:здавалося,музикиграютьнедляних.«Інащояприйшовсюди?»—подумавМатьє.Йогопіджактаквичовгавсяналіктях,щоажлиснів,наштаняхнебулострілок,танцював він кепсько і геть не вмів розважатися з виглядом поважного неробства. Йомузробилосянезатишно:наМонмартрі,попригостинністьметрдотелів,ніколинепочуваєшсебезатишно;вповітрівідчуваєтьсятривожнабезнастаннажорстокість.

Спалахнулибілілампи.Матьєрушивчерезтанцювальниймайданчикуслідзаспинами,щопочалирозходитисянавсібіч.Узакуткустоялидвастолики.Заоднимізних,недивлячисьоднена одного, мляво розмовляли чоловік і жінка. За другим він угледів Бориса й Івіш, вонинахилилися одне до одного зі скупою ґраціозністю. «Наче двоє ченців». Говорила Івіш, вонажваво вимахувала руками. Ніколи, навіть у хвилини найбільшої довірливости з Матьє, недозволялавонасобітакоговиразуобличчя.«Якіжвонимолоді!»—подумавсобіМатьє.Йомузахотілося обернутися й піти геть. Та він все ж таки підійшов, бо вже не міг зноситисамотности, враження було таке, наче він підглядає за ними у замкову шпарину. Зараз вонизавважать його, обернуть до нього ці холодні обличчя, які призначаються для батьків, для

дорослих,інавітьуглибиніїхніхсердецьщосьзміниться.ТепервінбувмайжепоручзІвіш,тавонайогоне бачила.НахилившисьБорисові до вуха, вонащосьшепотіла. Івішнабрала виразустаршоїсестри,—ледве-ледве,тавсежцебулопомітно,—йрозмовлялазБорисомзчудовноюпоблажливістю. Матьє трохи збадьорився: навіть із братом Івіш не покидала своєї гри, вонаграладорослусестру,ніколивонанезабувалася.Борискороткозасміявся.

—Пусте!—сказаввін.Матьєпоклаврукунастіл.«Пусте».Цесловоостаточноклалокрайїхнійбалачці,вонобуло

немов остатня репліка роману чи театральної п'єси. Матьє дивився на Бориса й Івіш: вониздавалисяйомутакимиромантичними.

—Вітаю,—озвавсявін.—Вітаю,—підводячись,відказавБорис.МатьєскосазиркнувнаІвіш:вонасиділа,відхилившисьназад.Вінбачивїїблідіпонуріочі.

СправжняІвішзникла.«Ачомуцесправжня?»—роздратованоподумалосяйому.—Добрийвечір,Матьє,—сказалаІвіш.Вонанепосміхнулася,протейнемалаподивованогочирозгніваноговигляду;скидалосяна

те,щовоназнаходитьйогоприсутністьцілкомприродною.ШвидкимжестомБориспоказавнаюрму.

—Завізножсьогодні!—задоволеномовиввін.—Егеж,—відказавМатьє.—Може,хочетенамоємісце?—Тані,нетурбуйтеся,поступитесянимЛолі.Він сів.Майданчик спорожнів, музик на естраді теж не було: ґаучо скінчили свої танґо,

теперїхповиненбувзамінитинеґритянськийджаз-оркестр«Hijitoband».—Щовип'єте?—запитавМатьє.Довкруг стояв гомін, Івішбуланачебтонепротийого товариства:Матьєбувпросякнутий

вогкимтеплом,вінрадівщасливійпереповненостіцієїзали,завдякиякійпочувавсебелюдиноюсередіншихлюдей.

—Російськугорілку,—відказалаІвіш.—Вищо,полюбилиїї?—Вонажміцна,—нічогонепояснюючи,сказалаІвіш.—Ацещо?—зпочуттясправедливостипоспитавМатьє,киваючинабілупінувБорисовій

шклянці. Борис дивився на нього з приголомшеним веселим захопленням; Матьє трохизбентежився.

—Якесьмерзеннепійло,—сказавБорис,—коктейльтутешньогобармена.—Визамовилийогозадлячемности?—Вінвжетритижні товчеменіпронього,хоче,щобскуштував.Знаєте, він гетьневміє

робити коктейлі. Він зробився барменом, тому що був штукарем. Каже, ніби це те ж самеремесло,тавінпомиляється.

—Меніздається,всязаковикавшейкері,—сказавМатьє,—дотогож,колирозбиваютьяйця,топотрібнавправність.

— То краще вже зробитися жонґлером. Та я й не випив би його бридку мікстуру, якбисьогодніввечерінепозичивуньогостофранків.

—Стофранків?—утрутиласяІвіш.—Тажуменеєгроші.—Вменетеж,—сказавБорис,—тацежбармен.Убарменазавждитребапозичати,—з

відтінкомпедантичностипоясниввін.Матьєглянувнабармена.Тойстоявзашинквасом,ввесьубілому,зісхрещениминагрудях

руками,інезворушнопаливцигарку.

—Хотілосябменістатибарменом,—сказавМатьє.—Мабуть,цетакцікаво.—Цедороговамкоштувалоб,—сказавБорис,—вивсетампорозбивалиб.Запаламовчанка.БорисдививсянаМатьє,ІвішдивиласянаБориса.«Зайвийятут»,сумноподумавМатьє.Метрдотельпростягнувйомукартушампанськихвин:требабулозосередитися,вкишеніу

ньогозалишалосянебільшеп'ятсотфранків.—Віскі,—сказавМатьє.Іраптомвінжахнувсязцієїощадностиітоненькогожмуткагрошей,щозавалявсяуньогов

гаманці.—Зачекайте.Кращешампанського.Вінзновувзявкарту.«Мумм»коштувавтристафранків.—Воновамприпадедосмаку,—сказаввінІвіш.—Ні.Ну,танехай,—подумавши,сказалавона.—Можна.—Принесітьдлянас«Мумм»ізчервоноюстрічкою.—Будурадийвипитишампанського,—сказавБорис,—томущонелюблюйого.Требаж

звикати.—Виобоєякіськумедні,—сказавМатьє.—Завждип'єтенапої,якихнелюбите.Борисрозцвіводутіхи:вінстрахяклюбив,колиМатьєговоривізнимотакимтоном.Івіш

стиснулагуби.«Нічогонеможнаїмсказати,—невдоволеноподумавМатьє.—Завждиодинізнихсупиться».Вонисиділитут,напротинього,уважнійсуворі,обоєпо-своємууявлялиМатьєіхтіли,щобвінвідповідавїхнімуявленням.Тауявленняневідповідалидійсності.

Вонизамовкли.Матьє простягнув ноги і задоволено посміхнувся. Звуки духових інструментів, кислі й

переможні, грімкими вибухами дудоніли йому в вухах; йому не хотілося дошукуватися в нихякоїсьмелодії:вонобулотут,тайгоді,вонозчинялогалас,приносилойомувеличезнувтіху,якувінвідчувавсамісінькоюсвоєюшкірою.Звичайно,Матьєдобрезнав,щовінлюдинапропаща;татут, у цій танцювальній залі, за цим столиком, серед таких самихпропащих людей, все це немалотакогозначенняінебулоажтакимприкрим.Вінобернувголову:бармензнайсобідумавпро своє; праворуч біля нього самотою стояв змарнілий чоловік ізмоноклем; а другий, трохиоподаль, теж сам, сидів із дамською сумочкою перед трьома фужерами; його дружина іприятель,либонь,танцювали:вінширокопозіхав,прикриваючиротадолонею,ійогомаленькіочиці з утіхоюмружилися.Скрізь усміхнені чисті обличчя з очима, в яких читається поразка.Матьєраптомвідчув,щовінпов'язанийзусімацимилюдьми,якимкращебулобпітидодому,тавнихнебулодляцьогоснагийвонизалишалисятут,палилитоненькіцигаркиіприсьорбуваликоктейлі з металевим присмаком, посміхалися, й вуха їхні, либонь, потерпали від музики;порожнімиочимадивилисявонинауламкисвоєїдолі;вінвідчувнеголоснийпокликпокірногойупослідженогощастя:«Бути,яквони…»Вінзлякавсяі,здригнувшись,обернувсядоІвіш.Якоюбзлісноюйвідчуженоювонанебула,всежтакицейогоєдинийпорятунок. Івішдивиласянапрозорийплин,щозоставсяуїїшклянці,істурбованозиркаланавсібіч.

—Требавихилитиоднимдухом,—сказавБорис.—Неробітьцього,—устрявМатьє,—виобпечетесобігорло.—Російськугорілкуп'ютьоднимдухом,—суворомовивБорис.Івішвзяласвоюшклянку.—Кращевжеоднимдухом,абитількихутчішпокінчитизцим.—Ні,непийте,зачекайтенашампанське.—Менітребавихилитице,—роздратовановідказалавона,—яхочуповеселитися.Вонавідхилиласяназад,піднісшишклянкудовуст,івиллялаввесьїївмістдорота;цебуло

так,нібиотоводиналиваютьукарафку.Намитьвонатакізавмерлазцієювогненноюкалюжеювроті,ненаважуючисьпроковтнути.Матьєпотерпавразомзнею.

—Ковтай!—звелівїйБорис.—Уявисобі,щоцеводатайгоді.Шия Івіш роздулася, вона поставила шклянку на стіл із жахливою гримасою, очі її

наповнилися слізьми.Чорнявадама за сусіднім столиком, виринувшинамить із полону своїхпонурихмрій,кинулананеїдокірливийпогляд.

—Ху!—сказаланарештіІвіш.—Пече…справжнісінькийвогонь!—Якуплютобіпляшчину,щобтитренувалася,—сказавБорис.Івіштрохиподумала.—Кращетренуватисязконьяком,вінміцніший.Ізякоюсьтривогоюдодала:—Ну,гадаю,теперявжезможуповеселитися.Ніхтоневідгукнувсяісловом.ВонажвавообернуласядоМатьє:цевпершевонаглянулана

нього.—Авискількиможетевипити?— Він? Він просто-таки неперевершений в цьому ділі, — озвався Борис. — Якось він

вихиливсімпорційвіскі,розповідаючименіпроКанта.Наприкінціявжейнеслухав,босп'янівзамістьнього.

Це була правда: Матьє не міг утратити себе навіть таким чином. Поки він пив, покичіплявся.Защо?РаптомвінзновупобачивҐоґена,йоговеликеблідеобличчязіспустошенимиочима;вінподумав:«Замоюлюдськугідність».Вінбоявся,щоякзабудетьсябодайнамить,товсвоїхрозгубленихмізках,котріпливуть,мовгарячаімла,виявитьдумку,гіднухібащомухичиякого-небудьтаргана.

—Боюся сп'яніти,— покірно пояснив він.—Я п'ю, але все моє єство протестує протипияцтва.

— Ну, тут ви затялися, — захоплено сказав Борис, — затялися, немов справжнісінькийвіслюк!

—Незатявся,апростотримаюсебевруках:невміюярозслаблюватися.Менізавждитребаміркуватинадтим,щозімноювідбувається,цемійсамозахист.

Йіронічнодокинув,нібисамдлясебе:—Ямислячаочеретина.Нібисамдлясебе.Тацебуланеправда,вінбувнещирий:посуті,йомухотілосясподобатися

Івіш.Вінподумав:«Значить,осьдочогоявжедійшов?»Дійшовдотого,щовикористовуєсвійзанепад, не гребує отримувати з нього дрібний зиск, він потрібен йому, щоб залицятися домолодихдівчат.«Негідник!»Вінпереляканоспинився:називаючисебенегідником,вінтежбувнещирий,собоювінпо-справжньомунеобурюється.Цепростохитрийвиверт,щобвідкупитися;вінсподівавсяврятуватисявідпадіннячерезсвою«тверезість»,тацятверезістьнічогойомунекоштувала,вонарадшебавилайого.Тайсамійогоміркуванняпротверезість—нещоінше,якспробазалізтинаплечісамомусобі…«Требадокоріннозмінитися».Тайомувженіщонеможедопомогти: його думки інфіковані від самісінького народження. Зненацька Матьє відкрився,неначерана;вінпобачивусьогосебе,мовнадолоні:думки,думкипродумки,думкипродумкипродумки,вінбувпрозорийдонескінченностийдонескінченностипрогнив.Апотімусецезгасло,вінзновусидівнавпротиІвіш,котраякосьдивнойогорозглядала.

—Нуяк—поспитавсявін,—вденьвисиділизапідручниками?Івішрозлюченосмикнулаплечем.—Слухатинехочупроце!Менівоновжевпечінкахсидить,яприйшласюдирозважатися!— Вона цілісінький день пролежала на дивані, згорнувшись у клубок, й очі її були мов

блюдця.І Борис гордовито додав, не звертаючи уваги на понурий погляд, який кинула на нього

сестра:—Чуднаякась,вонаможевмертивідхолодувлітнюспеку.Мабуть, вона тремтіла кілька годин підряд, може, й плакала. Зараз від цього й сліду не

лишилося:наїїповікахбулиголубітіні,навустахмалиновапомада,щокипашіливідвипитого,вонабулапрегарна.

—Яхочу,щобцейвечірбувнезрівнянний,—сказалавона,—цежбомійостаннійвечір.—Несмішіть.— Авжеж, — уперто сказала вона, — я провалюся, це я знаю, й відразу ж поїду геть,

жодногоднянезможубільшезалишатисявПарижі.Абож…Воназамовкла.—Абож?—Нічого. Прошу вас, давайте не будемо говорити про це, воно мене принижує. А ось і

шампанське!—веселосказалавона.Матьє побачив пляшку й подумав: «Триста п'ятдесят франків». Чолов'яга, котрий спіткав

йогонавулиціВерсінґеторига,тежбувпропащий,алескромніше,безшампанськогоіпрегарнихвитівок;дотогож,вінбувголодний.Матьєзненавидівпляшку.Вонабулаважкаітемна,збілоюсерветкою довкруг шийки. Офіціянт, нахилившись над відерцем із кригою з манірнимзапобігливим виглядом, вправно обертав її кінчиками пальців.Матьє дивився на пляшку, а надумцівньоговсебувотойчолов'яга,ісерцейогостискалосявідсправжньоїтуги,затенаестрадісповненийгідностимолодикспівавумікрофон:

Вінпотрапивуціль,друзякаЕміль.

Тайцяпляшчина,щоцеремоннообертаєтьсявпучкахблідихпальців, і всіоцілюди,щоваряться у власному соку, не створюючи собі зайвих клопотів. Матьє подумав: «Шампанськетхнечервонимвином;посуті,цетежсаме.Втім,шампанськогоянелюблю».Танцювальниймайданчиквидавсяйомумаленькимпеклом,легким,начемильнабулька,івінпосміхнувся.

—Зчоговисмієтеся?—зараннясміючись,поспитавсяБорис.—Тазгадавоце,щотежнелюблюшампанського.Вонизареготалисяутрьох.СміхІвішбувпронизливий;їїсусідкаобернулаголовуйокинула

їїпоглядомзголовидоніг.—Гарнийжеунасвигляд!—сказавБорис.Ідодав:—Можнабудевиллятийогоувідерцезкригою,колиофіціянтпіде.—Ні!—сказалаІвіш.—Яхочувипити;якщовинехочете,тоявип'юцілупляшку.Офіціянтпоналивавїм,іМатьємеланхолійнопідніскелихадовуст.Івішдивиласянасвійзі

збентеженимвиглядом.—Булобнепогано,—сказавБорис,—якбийогоподавалипідігрітимдокипіння.Білі лампи згасли, натомість спалахнули червоні, й почулося дудоніння барабана.

Маленький кругленький лисий добродій у смокінґу плигнув на естраду і посміхнувся умікрофон.

— Пані й панове, дирекція «Суматри» радо представляє вам міс Елінор, яка впершевиступаєвПарижі!МісЕ-лі-нор!—повториввін.

Зпершимиакордамибіґінудозаливвійшлависокабілявадівчина.Вонабулаголісінька,вчервоному сяєві її тіло здавалося великим жмутком вати. Матьє обернувся до Івіш: вонадивилася на цю голу дівчину широко розплющеними блідими очима; на обличчі її знову буввиразнесамовитоїжорстокости.

—Яїїзнаю,—прошепотівБорис.Дівчина танцювала, охопленабажаннямсподобатися; виднобуло,щодосвіду внеї немає:

вонаенерґійнодриґаланогами,їїшпичкуватівузькіступніскидалисянапальці.—Щосьнадтовонастарається,—сказавБорис,—скороухоркається.І справді, в її довгих кінцівках була якась лячна тендітність; коли вона тупала ногами об

підлогу,поштовхистрясали їх відкісточокдо стегон.Вонапідійшладо естрадийобернулася.«Натевам,—тоскноподумавМатьє,—заразвонапочнекрутитизадом».Гомінрозмовчасомперекривавмузику.

—Тажвонатанцюватиневміє,—процідилакрізьзубисусідкаІвіш.—Якщовжелуплятьтридцятьп'ятьфранківзанапої,тободайподбалибпроестрадніномери.

—ВнихєщеЛолаМонтеро,—сказавгладкийчолов'яга.—Дарма,цевсеодносором,вонипідібралиїїнавулиці.Вона сьорбнула коктейлю й почала гратися перснями. Матьє пробіг поглядом залою і

вгледівтількипохмуріосудливіобличчя;людиупивалисясвоїмобуренням:білявказдаваласяїмще дужче голою, томущо була незграбна, як корова. Вона мов би відбувала їхню ворожість ісподівалася викликати в них співчуття. Матьє вразила її розгублена старанність: вонапропонувала їм свої розчепірені сідниці в пориванні запопадливости, що зворушувала доглибинисерця.

—Тавонапростозішкуривилазить!—мовивБорис.—Цеїїневрятує,—відказавМатьє,—вонихочуть,щобїхповажали.—Таприцьомужадаютьбачитиголийзад.—Воно,звичайно,так,алеїмхочеться,щобцебуломистецтво.Якусьмитьногитанцівниціпританцьовувалипідкумеднимбезсиллямїїгепи,потімвона,

посміхаючись, випросталася, підняла руки і струсонула ними: по всьому тілу хвилямипокотилисядрижаки,вониковзнулиуздовжїїлопатокізгубилисявлощинінадпопереком.

—Цікаво,щостегнаїїнепорушні,—сказавБорис.Матьє не відповів, щойно він подумав про Івіш. Глянути на неї він не наважувався, та

пам'ятавжорстокий вираз її обличчя; врешті, вонабула, як і всі, таке собі священнедитя: підподвійною ослоною ґрації й скромного, добропорядного вбрання вона з якоюсь міщанськоюпристрастюпоїдалаочимацейбідолашнийшматокплоті.Тяжкаобразапідкотилайомудогорла,вротібулоажгірковіднеї..«Нетребабулотакцеремонитисязнеюсьогоднівранці».Вінтрохиобернув голову й побачив її стиснутий кулак, що лежав на столі. Гострий шарлатовий ніготьвеликогопальця,неначевказівнастрілка,бувспрямованийнатанцювальниймайданчик.«Вонажзовсімсамотня,—подумалосяйому,—вонаховаєзапасмамикіссвоєсхвильованеобличчя,вона стискає коліна, вона тішиться!» Ця думка була йому нестерпна, треба було підвестися ізникнути,тавньогонебулоснаги,вінпростоподумав:«Тажялюблюїїзачистоту!»Взявшисьубоки,танцівницяпересуваласяпоручізниминакаблукахіторкнуласястегномїхньогостолика.Матьєхотівбизабажатицієїпухкоївеселої гепи,щопідпираєбоязкийхребет, забажатибодайдля того, щоб відволіктися від своїх думок і щоб дозолити Івіш. Дівчина присіла навпочіпки,розставившиноги,вонаповоліпогойдуваласвоєюгепоюназадівперед,якрозгойдуютьсявночінамаленькихвокзалахбліділіхтарінадержакахневиднихстовпів.

—Нуйгидота!—озваласяІвіш.—Нехочубільшенацедивитися.Матьєздивованообернувсядонеїйуздрівтрикутнеобличчя,перекошеневідлютійогиди.

«Вона не була схвильована», із вдячністю подумалося йому. Івіш тремтіла, він хотів буловсміхнутисяїй,таувухахзадзеленчалидзвіночки;Борис,Івіш,непристойнетілойшарлатовийтуманопинилисяпозайогозасягом.Вінбувсам,удалинісяялиспалахибенґальськихвогнів,авхмарідимубовванілочудовиськоначотирьохногах,святковамузикадолиналадоньогорізкимивибухами через вогкий шум листя. «Що це зі мною?» — подумалося йому. Це було, як отовранці:довкругиішлаякасьвистава,Матьєжбувдеінде.

Музикараптомурвалася,дівчиназавмерла,обернувшисьобличчямдозали.Надпосмішкоювиднобулоїїпрегарніочізякимсьвідчайдушним,зацькованимвиразом.Ніхтонезааплодував,тількиде-не-депролунавобразливийсміх.

—Падлюки!—процідивкрізьзубиБорис.Вінгучнозаплескавудолоні.Наньогозаозиралисяздивованіобличчя.—Облиш,—сердитосказалаІвіш,—нетребаїйаплодувати.—Вонаробить,щовїїзмозі,—ляпаючивдолоні,відказавБорис.—Тимпаче.Борисзнизавплечима.—Язнаюїї,—сказаввін,—явечерявізнеюйЛолою,цегарнадівчина,таїйбракуєоліїв

голові.Дівчинащезла,усміхаючисьіпосилаючипоцілункирукою.Білесвітлозаллялозалу,цебуло

неначепробудження:людирадібулиопинитисясередсвоїхпіслятого,якучинилиправосуддя,сусідкаІвішзапалилацигаркуініжнопосміхнуласясамасобі.Матьєнепрокидався,цебулобілемарення та й годі, довкруг нього біліли невиразні плями облич зі сміхотливим і млявимсамовдоволенням, були вони переважно бездумні, моє теж, напевне, таке, в ньому теж існуєдоречність очей, кутиків губ, та попри це, мабуть, видно, що воно порожнє всередині, мовгнилий гарбуз; марою був і цей чоловічок, що знову плигнув на естраду й вимахував руками,закликаючи до тиші, з таким виглядом, наче зарання тішився із того подиву, котрий настане,коливінгаряче,безбудь-якихкоментарів,простовимовитьумікорофонславетнеім'я:

—ЛолаМонтеро!Залаздригнуласявідзахопленняйвідчуттяспільноїпричетности,залящалиоплески,Борис

бувузахваті.—Вонивдобромугуморі,всебудеклас.Лолапритулиласядодверей;здаляїїплескатеізморшкуватеобличчяскидалосяналев'ячу

морду,їїплечібулимиготливоюбілиноюззеленимивідблисками,немовлистяберезивітряноговечорапідфарамиавта.

—Вонатакагожа!—прошепотілаІвіш.Лоланаближаласяширокимиспокійнимикрокамизвиразомвідчаю,повінцянаповненого

невимушеністю;внеїбулималенькірукиіважкаґраціяпершоїдружинисултана,тавсвоюходувонавкладалачоловічувеликодушність.

—Вонакидаєвиклик,—захопленомовивБорис,—їїнагачокїмнезловити.Та й правда: люди в першому ряду, зніяковівши, відсунули свої стільці назад, вони ледве

зважувалисятакблизькодивитисянацюславетнупостать.Прегарнеобличчятрибуна,простейшироке, з виразом політичної значущости: рот знав свою справу, він звик, випинаючи губи,широко роззявлятися і вивергати слова, виповнені жахом і відразою, і голос його сягавщонайдальших закутків. Лола зненацька завмерла, сусідка Івіш обурено і водночас захопленозітхнула.«Вонатримаєїхуруках»,подумавМатьє.

Вінвідчувзбентеження:вглибинідушіЛолабулашляхетнаіпалка,протенаобличчіїїбуланеправда,вонотількивдавалошляхетністьіжагу.Вонастраждала,Борисвикликавунеївідчай,тащодняупродовжп'ятихвилинвнеїбуланагодастраждатикрасиво!«Ну,гаразд,ая?Хібаяне

страждаю красиво, граючи пропащого під музичний акомпанемент? Та все ж,— подумалосяйому,—ятакипропащалюдина».Довкругибулотежсаме:люди,щонеіснуваливзагалі,простовипари, а поруч з ними інші,що існували аж надто. Бармен, приміром.Нещодавно він паливцигарку, замріяний і поетичний, неначе королів цвіт, а теперпрокинувся і був геть барменом,струшувавшейкер,відкривавйого,підкресленоточнимипорухамивиливавжовтешумовинняушклянки — він грав бармена. Матьє подумав про Брюне. «Мабуть, по іншому й не можна,либонь,требаобирати:абобутинічим,абогратите,щотиє.Тобувбижахякийсь,—сказаввінсобі,—требабутиізвдачікомедіянтом».

Лола,непоспішаючи,обводилапоглядомзалу.Їїстрадницькаґримасаствердлаізастигла,здавалося,вонагетьзабулапросвоєобличчя.Тавглибиніїїочей,щотількийбулиживиминацьому обличчі,Матьє угледівжагучу, грізнуй ажніяк не награну допитливість.Нарешті вонапомітилаБорисайІвішіначебтозаспокоїлася.Вонапослалаїмусмішку,виповненудобротою,апотімізрозгубленимвиглядомоголосила:

—Матроськапісенька«ДжонніПалмер».—Ятаклюблюїїголос,—прошепотілаІвіш,—вінмовгустийоксамит.Матьєподумав:«Зновуцей„ДжонніПалмер!“».Оркестрзіграввступніакорди,йЛолапіднялаважкіруки,нуот,вонаперехрестилася,івін

побачив,яквідкривсяїїкриваво-червонийрот.Хтожорстокий,злий,сукатий?Хтошахруєвгріневдатній?Матьє більшене слухав, йому було соромно за це награне страждання. Звичайно, це була

всього-навсьогогра,вінзнавце,тавсеж…Найтяжчеустражданні—цете,щовонопримарне,знайусеганяєшсязаним,гадаєш,нібиось-осьназдоженеш,впадешуйогообіймитайбудешсобістраждати,зціпившизуби,алевтумить,колитиназдоганяєшйого,воновислизаєізтвоїхобіймів,йне знаходишнічого, крімрозрізненихслів і цілої купибожевільнихумовиводів,щокубляться й кубляться, неначе та мурашня: «Воно ввесь час бубонить у моїй голові, воно неприпиняєсвоєїбалаканини,віддавбищозавгодно,абилишзамовкнути».ВінзаздрісноглянувнаБориса;зацимупертимчолом,мабуть,пануєнезмірнатиша.

Хтожорстокий,злий,сукатий?ДжонніПалмерклятий.Його приниження, його скарги— все воно було брехнею, порожнечею, він пхнув себе у

порожнечу, виштовхнув себе із себе самого, щоб вийти з-під нестерпного гніту свогосправжньогосвіту.Темногопалючогосвіту,щотхнеетером.Уцьомусвітівінгетьнепочувавсяпропащим,тамбулонабагатогірше:вньомувінбуввеселий,веселийізлочинний.ОтМарсельтакипропаде,якщойомунепощаститьроздобутидопіслязавтрап'ятьтисячфранків.Пропаденасправжки, без будь-якої ліричности, себто народить дитину абож помре від рук підпільноїповитухи. В цьому світі страждання не було станом душі, і не треба було слів, щоб йоговиразити: вонобуло сутністюречей. «Одружись із нею, богемо тинещасна, одружися, чомубтобізнеюнеодружитися?»Головудамузаклад,щовонаневитримає,зжахомподумавМатьє.Всізааплодували,йЛолапоблажливовсміхнулася.Вонавклониласяівиголосила:

—Пісняізопери«Чотирису»—«Нареченапірата».«Не люблю, коли вона це співає. Марґо Ліон співає краще. Таємничіше. Лола —

раціоналістка, в ній немає таїни. Та ще й надто добра. Мене вона ненавидить, її ненавистьвеличезна івсеохопна,цесвятепочуття—ненавистьчесноїлюдини».Віннеуважнослухавцілегковагідумки,щоснуваливйогомізках,начемишінагорищі.Внизубувгустийжурливийсон,густийсвіт,якиймовчкиочікувавнанього:Матьєраночипізновпадевнього.Вінзновупобачивперед собою обличчя Марсель, побачив її жорсткі вуста і розгублені очі: «Одружися з нею,

богемонещасна,одружися,тижужесягнувзрілоговіку,требазнеюодружитися».

Фреґат,денакожнімборту,Гарматичигаютьвряду,Стоятимезавтравпорту.

«Досить!Досить!Язнайдугроші,роздобудуїхабожодружусязнею,цевжевирішено,яненегідник, та цього вечора, лише цього вечора нехай мені дадуть спокій із усім оцим, меніхочетьсязавсезабути,Марсельнезабуває,вонатам,укімнаті,лежитьналіжкуізгадуєвсе,вонаменебачить,вслухаєтьсявзвукисвоготілаіщодалі?Вонаотримаємоєім'яі,якщотребабуде,всемоєжиття, тацянічналежитьмені».Вінобернувсядо Івіш,немовби ажкинувсядонеї,вона всміхнулася йому, та їх немов би розділяла невидна стіна.В залі тим часом аплодували.«Ще!—вимагалислухачі.—Щераз!»Лоланезвернулаувагинаціпрохання:одругійгодиніночівнеїмавбутищеодинвиступ,тожвонаберегласебе.ВонадвічівклониласяіпопрямуваладоІвіш.Всіголовиобернулисядоїхньогостолика.МатьєіБориспідвелися.

—Здрастуйте,моякрихіткоІвіш,яксямаєте?—Здрастуйте,Лоло,—млявовідказалаІвіш.ЛоладоторкнуласякінчикамипальцівдоБорисовогопідборіддя.—Здрастуй,негіднику.Її спокійний поважний голос надавав слову «негідник» якоїсь гідности; здавалося, Лола

навмиснеобралайогоз-поміжнезграбнихіпатетичнихслівсвоїхпісень.—Здрастуйте,пані,—поздоровкавсяМатьє.—Ага!—сказалавона.—Витежтут?Вонипосідали.ЛолаобернуласядоБориса,трималасявонагетьневимушено.—Здається,Елінорвисміяли?—Таначебто.—Вонаприходиладоменепоплакати.Саррюньянпростонетямитьсебевідлюті,цевже

втретєзаостаннійтиждень.—Вінїїневитурить?—стурбованопоспитавБорис.—Такийнаміруньогобув:унеїжнемаєконтракту.Ясказалайому:якщовонапіде,топіду

ія.—Іщожвінтобівідповів?—Щовонаможезалишитисяіщетиждень.Лолаобвелапоглядомзалуігучнозаявила:—Цьоговечорапрепоганапубліка.—Ну,—мовивБорис,—яцьогонесказавби.Сусідка Івіш, котра безсоромно поїдала очима Лолу, здригнулася. Матьє мало не

зареготався:вінвважавЛолудужесимпатичною.—Тобібракуєдосвіду,—сказалаЛола.—Колияввійшла,товідразужпомітила,щовони

викинули якийсь фортель, бо всі сиділи мов на похоронах. Знаєш,— раптом додала вона,—якщоцедівчавтратитьроботу,тойомудоведетьсятількийтинавулицю.

Івішраптомпіднялаголову,виглядунеїбуврозгублений.—Таплюватимені!—лютозаявилавона.—Вулицяїйличитьбільше,ніжестрада.Вонасилкуваласятриматиголовупрямо,абляклізапаленіочірозплющеними.Потімвона

трохивтратилапевністьіпримирливимтономзбентеженододала:—Звичайно,ярозумію,щоїйтребазароблятинашматокхліба.

Ніхто не відповів на це, й Матьє вболівав за неї: мабуть, їй тяжко було тримати головупрямо.ЛоланезворушноглянуланаІвіш.Начедумаласобі:«Отдівчиськоіззаможноїродини».Івішзахихотіла.

—Аотменінетребатанцювати,—лукавопробурмотілавона.Сміхїїурвався,йголовазвісиласянагруди.—Щознею?—спокійнопоспитавсяБорис.Лола з цікавістю глянула на Івіш.Потім простягла свою куцу пухку руку, згребла Івіш за

косиіпіднялаїйголову.Вонаскидаласянасеструмилосердя.—Щоцезнашоюкрихіткою?Забагатовипила,чищо?Мовзавісу,розгорталавонасвітліпасмаїїкіс,ажсталовидновеликублідущоку.Івіштрохи

розплющилабезтямніочі,потімголоваїївідкинуласяназад.«Заразїїзнудить»,байдужеподумавМатьє.ЛолапочаласмикатиІвішзакоси.

—Розплющітьочі,нужбо,розплющіть!Погляньтенамене!Івішзненацькаширокорозплющилаочі,внихгоріланенависть.—Нуот,дивлюсьянавас,—озваласявонаяснимкрижанимголосом.—Нічогособі,—сказалаЛола,—недужевийп'яні.Вона відпустила її коси. Івішхуткопідняла руки і нагорнулапасманащоки, це було так,

начевоналіпитьмаску,ісправді,трикутнеобличчязновуз'явилосяпідїїпальцями,тагубийочіздавалисяякимисьвиснаженимиібрезклими.Якусьмитьвонасиділанепорушно,івиглядунеїбувначеусновиди,ажосьоркестрзагравповільнийфокстрот.

—Запрошуєшмене?—поспиталасяЛолавБориса.Борис підвівся, й вони подалися танцювати. Матьє провів їх поглядом, у нього не було

бажанняговорити.—Цяжінказасуджуємене,—понуросказалаІвіш.—Лола?—Ні,засусіднімстоликом.Воназасуджуємене.Матьєневідповів.Івішзновуозвалася:—Такхотілосяповеселитисяцьоговечора…йосьтобі!Ненавиджушампанське!«Вонайменеповиннаненавидіти, бо я змусив її пити»,подумалосяйому.Він здивовано

побачив,якІвішдісталазвідерцяпляшкуіналлялаусвійкелих.—Щовиробите?—поспитавсявін.—Здається,язамаловипила.Требасягнутипевногостану,апотімбудедобре.Матьєподумав,щотребабулобнедати їйпить, та такнічогойне зробив. Івішпіднесла

келихдогубівіскривиласявідогиди.—Нуйбридота,—сказалавона,ставляючисвогокелиха.БорисізЛолоютанцювалибіляїхньогостолика,вонисміялися.—Ну,яктитам,кицю?—гукнулаЛола.—Теперусегаразд,—відказалаІвішізлюб'язноюусмішкою.Воназновувзялакелихізшампанськимі,незводячиочейізЛоли,однимдухомвихилила

його.Лолавідповілаїйусмішкою,іобоє,танцюючи,щезливюрмі.Івішбуланемовзачарована.—Вонапритискаєтьсядонього,—майженечутнопробурмотілавона.—Це…цекумедно.

Вонамовлюдоїдка.«Ревнуєвона,—сказавсобіМатьє.—Такогожізних?»Івішвжетрохисп'яніла,вонадурнуватопосміхалася,незводячиочейізБорисатаЛоли,про

ньоговонайнедумала,вінбувдлянеїхібащоприводомдлятого,щоброзмовлятиуголос,анеподумки:їїпосмішки,ґримасийусіїїслова,яківонайомуказала,посуті,призначалисядлянеїсамої.«Вономалоббутинестерпним,—подумавсобіМатьє,—аякпоправді, томенівоно

гетьбайдуже».—Давайтепотанцюємо,—раптомзапропонувалаІвіш.Матьєздригнувся.—Тавижнелюбитетанцюватизімною.—Немаєзначення,—відказалаІвіш,—янапідпитку.Похитуючись,вонапідвелася,відразужмалонегепнуладодолуіухопиласязакрайстолика.

Матьєобнявїїйповівзасобою,вонимовбипотрапиливгарячулазню,наповненупарою,юрмазімкнуласядовкругних,темнайзапахуща.НамитьМатьєрозгубився.Тавідразужузявсебевруки,вінвироблявногамикренделіпозадунеґра,вінбувсам,Івішнемоввивітрилася,зпершимижкрокамивінбільшеневідчувавїї.

—Якажвилегесенька.Вінопустивочійпобачивногилюдей,щотанцювалидовкругних.«Тутдоволі таких,що

танцюють не ліпше, ніж я», подумалося йому. Він тримав Івіш на віддалі, майже на відстанівитягнутоїрукийнедививсянанеї.

—Танцюєтевиправильно,—сказалавона,—тавидно,щоценеприноситьвамутіхи.—Менецебентежить,—відказавМатьє.Вінпосміхнувся.— Ото вже ви дивачка, щойно ледве на ногах трималися, а тепер танцюєте, немов

заправськатанцівниця.—Яможутанцюватийп'янамовчіп,—сказалаІвіш,—навітьцілісінькуніч,вономене

ніколинестомлює.—Менітежтакхотілосяб.—Витакнезможете.—Тазнаю.Івішзнервованоозирнулася.—Щосьлюдоїдкиневидно,—сказалавона.—Лоличищо?Вонаолівуручпозадвас.—Ходімодоних,—сказалавона.Вони зіштовхнулися з якоюсь хирлявою парочкою, чоловік попросив вибачення, а жінка

недобрезиркнулананих;Івіш,озираючись,задкувалаітяглазасобоюМатьє.НіБорис,ніЛолане помітили, як вони підійшли. Лола заплющила очі, повіки її були мов дві білі плями нажорсткомуобличчі,Бориспосміхався,весьуполонірайськогозабуття.

—Атепер?—поспитавМатьє.—Залишаємося,тутбільшемісця.Івіш зробилася важча, вона майже не танцювала, її очі невідривно стежили за Борисом і

Лолою.Матьєбачивлишекінчикїївухапоміждвомапасмамикіс.Кружляючивтанку,БорисіЛоланаблизилисядоних.Коливониопинилисязовсімпоруч,Івішущипнулабратазаплече.

—Здоров,хлопчику-мізинчику.Борисзачудовановирячивочі.—Гей!—вигукнуввін.—Івіш,нетікай!Чомуцетименетакназвала?Івішневідповіла,воназмусилаМатьє зробитикрутийповорот і сталаспиноюдоБориса.

Лоларозплющилаочі.—Тирозумієш,чомувонаменетакназвала?—поспитавунеїБорис.—Таначебтоздогадуюся,—відказалаЛола.Борисмовив іщекількаслів, тавибухоплесків заглушивйого;джазраптомзамовк,неґри

поспішнозбиралиінструменти,щобзвільнитимісцедляарґентинськогооркестру.ІвішіМатьєпідійшлидосвогостолика.

—Ятакгарнорозважаюся!—сказалаІвіш.Лолавжесиділа.—Випречудовотанцюєте,—сказалавонаІвіш.Івішневідповіла,атількиспідлобазиркнуланаЛолутайгоді.—Вибулипросто-такинеповторні,—озвавсяБорисдоМатьє.—Ядумав,щовизовсімне

танцюєте.—Цьогозахотілавашасестра.—Такому здорованеві, як ви,—сказавБорис,—кращебулоб виконувати акробатичний

танок.Запалагнітючамовчанка.Івішнеказалайслова,самотняізухвала,тайнікомунехотілося

говорити. Над їхніми головами постало щось на кшталт неба, круглого, сухого і спекотного.Зновуспалахнулилампи.ЗпершимижтактамитанґоІвішнахилиласядоЛоли.

—Ходімо,—хрипкосказалавона.—Яневміюпровадити,—відказалаЛола.—Таясамаповеду,—сказалаІвіш.Івищирившизуби,неприязнододала:—Небійтеся,ябудупровадити,якчоловік.Вонипідвелися.ІвішбрутальнообнялаЛолуіпідштовхнуладомайданчика.—Цікавіжвони,—натоптуючилюльку,сказавБорис.—Егеж.НадтожцікавоюбулаЛола:вонаскидаласянамолодудівчину.—Погляньте,—сказавБорис.Віндіставзкишенівеличезногоножазроговоюколодкоюіпоклавйогонастолі.—Цебакськийніж,—поясниввін,—зістопорнимвирізом.ЗадлягодитьсяМатьєвзявножаіспробувавйоговідкрити.—Танетакже,нещасний!—сказавБорис.—Вижуб'єтесебе.Вінвзявножа,відкривйогоіпоклавпоручзісвоїмкелихом.—Ценіжкаїда,—сказаввін.—Бачитебрунатніплями?Чоловік,якийпродавйогомені,

присягався,щоцекров.Вони замовкли. Матьє розглядав удалині траґічне обличчя Лоли, що пливло над темним

морем.«Аяйнезнав,щовонатакависока».ВінодвівпоглядіпрочитавуБорисовихочахнаївну

втіху, й вона поцілила його просто в серце. «Він тішиться, бо він зі мною,— з докором собіподумаввін,—амені,якзавше,немачогойомусказати».

—Погляньтенажінку,якадопіруввійшла.Праворуч,затретімстоликом,—сказавБорис.—Білявкавперлинах?—Егеж,уфальшивих.Тількимайтесянабачності,вонадивитьсянанас.Матьєкрадькомазиркнувнависоку,гожудівчинузхолоднимобличчям.—Яквонавам?—Танічогенька.—Минулоговівторкаяприпавїйдосмаку,вонадобрячехильнулаіввесьчасзапрошувала

мене танцювати.Мало того, вона подарувала мені портсиґар, Лола страшенно розлютилася йвідіслалайогочерезофіціянта.

Іскромнодокинув:—Портсиґарбувзісрібла,оздобленийкамінцями.—Вонапросто-такипоїдаєвасочима,—зауваживМатьє.—Такяйдумав.

—Щожвибудетеробити?—Нічого,—зневажливовідказавБорис.—Вонажнаутриманні.—Тойщо?—здивованопоспитавМатьє.—Одколицевизробилисятакимпуританином?—Таневтімріч,—засміявсяБорис.—Розумієте,оцімандрьохи,танцівниці,співачки—

всівониоднакові.Знаючиодну,знаєшусіх.—Вінпоклавлюлькуіповажнододав:—Дотогож,ячоловікцнотливий,нете,щови.

—Гм!—буркнувМатьє.—От побачите,— сказав Борис,—побачите, яще здивую вас:житиму, як той чернець,

колипорвузЛолою.Вінзутіхоюпотиравдолоні.Матьєсказав:—ЗЛолоювипорветенескоро.—Першоголипня.Б'ємосяобзаклад?—Тані.Щомісяцявизакладаєтесязімною,щопокинетеїївнаступномумісяці,іщоразу

програєте.Вивже заборгувалимені стофранків,кількабіноклівдлякінськихперегонів,п'ятьсиґар«Корона»ікорабельізпляшками,якиймибачилинаСені.УвасніколийнадумцінебулопорватизЛолою.Винадтотримаєтесязанеї.

—Випоціляєтеменепростісіньковсерце,—сказавБорис.—Простоцедужчевід вас,—незворушнопровадивМатьє.—Аоскількивинеможете

спокійнотерпітицюзалежність,товонадоводитьвасдосказу.—Тазамовкнітьнарешті!—лютоівеселосказавБорис.—Вищебудетегасатизасвоїми

сиґарамийкораблем.—Тазнаюя,виніколинесплачуєтеборгівчести:вималийнікчема.—Ави…випосередність,—відказавБорис.Обличчяйогозасяяло.—Вамнездається,щоцевеличезнаобраза:пане,ви—посередність!—Незлецьки,—відказавМатьє.—Абощекраще:пане,ви—ніщо!—Ні,—сказавМатьє,—ценете,ценабагатослабше.Борисвизнавцесамохіть.—Вимаєтеслушність,—сказаввін,—виогидні,бозавждимаєтеслушність.Вінзновустараннорозпаливлюльку.—Як по правді, то вмене є ідея,—мовив він зі збентеженим і водночасманіякальним

виглядом,—меніхочетьсявполюбовницісвітськудаму.—Отакої!—здивувавсяМатьє.—Анавіщо?—Не знаю. Гадаю, це має бути цікаво, вони, мабуть, страшенно манірні. Крім того, це

принадно,середнихєтакі,щозгадуютьсяу«Воґ».Отсаміподумайте.Купуєш«Воґ»,розглядаєшсвітлини,бачиш:графиняРокамадурзшістьмахортами,ідумаєшсобі:«Аяжцієїночіпереспавзнею!»Чудеснотайгоді.

—Абілявкаонвамусміхається,—сказавМатьє.—Авжеж,нахабстваїйнепозичати.Знаєте,вонаробитьцевідрозбещености,їйхочеться

забратименевЛоли,бовонаїїтерпітинеможе.Кращеобернутисядонеїспиною,—вирішиввін.

—Ащозачолов'ягазнею?—Татак,приятель.Танцюєв«Альказарі».Корчитьізсебекрасеня,щокудитам!Погляньте

нацюмармизу.Йомувжескоротридцятьп'ять,авінусевдаєізсебеКерубіно.—Нуйщо?—відказавМатьє.—Коли вам буде тридцять п'ять, у вас буде такий самий

вигляд.

—Утридцятьп'ять,—суворомовивБорис,—явжедавновіддамбогудушу.—Виполюбляєтепроцеказати.—Вменесухоти,—сказавБорис.— Знаю, — (якось Борис чистив зуби і, подряпавши щіткою ясна, довго плювався

кривлею).—Знаю,тайщо?—Менібайдуже,сухотивменечині,—сказавБорис.—Простонехочупіклуватисяпро

себе.Гадаю,невартожитипіслятридцяти,потімтивжестарелуб'я.ВінзиркнувнаМатьєйдодав:—Непровасякажу.—Тапевно,щонепромене,—сказавМатьє.—протевимаєтерацію:післятридцятивже

стаєшстаримлуб'ям.—Меніхотілосяббутистаршимнакількароків і всежиття залишатисявцьомувіці:це

булобутіхою.Матьє зиркнув на нього з ураженою симпатією. Молодість для Бориса була водночас

минущоюідаровоюякістю,котроютребабулоцинічнокористатися,йморальноючеснотою,повідношенню до якої треба було показати себе гідним. Мало того, це було виправдання.«Нічого, — подумав Матьє, — він уміє бути молодим». Може, він єдиний з-поміж усіх цихлюдейцілковитобувуцьомудансинґу.«Посуті,ценетакавжейдурнаідея:прожитимолодістьдоостану й віддати богу душу в тридцять років. Так чи йнак, а після тридцяти людина вжемертва».

—Увасстрашеннозаклопотанийвигляд,—сказавБорис.Матьє здригнувся: Борис зашарівся від збентеження, та дивився на Матьє з тривожним

співчуттям.—Ащо,помітно?—поспитавМатьє.—Щейяк.—Уменескрутнозгрошима.—Невмієтевиощадножити,—суворосказавБорис.—Якбивменебулавашаплатня,то

менінедовелосябзапозичатися.Хочетестофранківбармена?—Дякую,менітребап'ятьтисяч.Борисрозуміючесвиснув.—О,даруйте,—сказаввін.—АвашдругДаніельхібанепозичитьвам?—Віннеможе.—Авашбрат?—Тойнехоче.—Хаййомудідько!—засмученосказавБорис.—Ачинехтілибви…—Щосаме?—Танічого,простоменіподумалося:отжесвинство,уЛолиповнісінькогрошви,йвона

нічогознеюробить.—УЛолипозичатиянехочу.—Тажклянусявам,вонивнеїпростолежать.Якбимовайшлапробанківськийрахунок,то

янічогонеказавби:вонакупуєакції,граєнабіржі,схоже,грошенятавоналюбить.Тавнеївжечотири місяці з собою сім тисяч франків, вона до них і не доторкнулася, навіть не знайшлачасини,щобвіднестиїхубанк,кажужвам,вонипростолежатьунеївсумочці.

—Винічогонеможетевтямити,—роздратованосказавМатьє.—НеможуязапозичатисявЛоли,вонатерпітимененеможе.

Борисзареготався.—Ну,цетакиправда!—сказаввін.—Вонатерпітиваснеможе.

—Отбачите.—Всеодноцесвинство,—сказавБорис.—Вивскочиливхалепучерезякісьп'ятьтисяч,

вониуваспідрукою,авинехочетеїхузяти.Ащо,колияпопрошуїхдлясебе?—Ні, ні! Не треба,—жваво замахав рукамиМатьє,— все одно вона дізнається правду.

Серйозно,—наполегливосказаввін,—меніцебулобнеприємно.Борисне відповів.Він узявножадвомапальцямийповолі піднявна рівеньчола вістрям

униз.Матьєпочувавсянезручно.«Негідникжея,—подумаввін,—хібажмаюяправокорчитизсебепоряднулюдину за рахунокМарсель».Він обернувся доБориса, хотів було сказатийому:«Гаразд,позичайтевЛоли».Танезмігісловавидушитизсебе,тількищокизашарілися.Борисрозтуливпальці,йніжупавдодолу.Вістрявбилосявпідлогу,йколодказадилькотіла.

ІвішізЛолоюпосідалинасвоїмісця.Бориспіднявножаіпоклавйогонастіл.—Щоцезажахіття?—поспиталасяЛола.—Ценіжкаїда,—відказавБорис,—щобтиходилавмене,мовпеснаповодку.—Нуйчортеняжти.Оркестрзагравіншетанґо.БориспонурозиркнувнаЛолу.—Ходімотанцювати,—крізьзубипроцідиввін.—Витутугрібменезаженетевсі,—сказалаЛола.Їїобличчязаясніло,йзіщасливоюусмішкоювонадодала:—Титакийлюб'язний.Борис підвівся, й Матьє подумав: «Зараз він попросить у неї грошей». Він був геть

знищенийвідсорому,тазаразомпочувавіполегшення.Івішсілапоруч.—Лоланезрівнянна,—хрипкосказалавона.—Авжеж,вонадужевродлива.—Тапевно!..Ацетіло!Цетакхвилює—марнеобличчязквітучимтілом.Явідчувала,як

частече,мовпісок,враженнябулотаке,начевонав'янепростісінькоумоїхруках.МатьєстеживпоглядомзаБорисоміЛолою.Борисщенепереходивдоділа.Здається,він

жартував,аЛолаусміхаласяйому.—Симпатичнавона,—неуважномовивМатьє.—Симпатична?Оні,—суховідказалаІвіш.—Цебруднамолодиця,самка.Ігордовитодокинула:—Ябентежилаїї.—Виднобуло,—сказавМатьє.Вінусенервовозакладавізакладавногузаногу.—Хочететанцювати?—поспитавсявін.— Ні,— відказала Івіш,— випити хочу.— Тоді налляла собі пів-келиха і пояснила:—

Добрепити,колитанцюєш,ботанецьнедаєупитися,аалкогольпідтримуєсили.Ізвимушенимвиглядомдодала:—Якпречудовоярозважаюся,тайзакінчуюблискуче.«Ну,все,—подумавМатьє,—вінзнеюзаговорив».Бориснабравповажноговигляду,він

говорив,недивлячисьнаЛолу.Лоламовчала.Матьєвідчув,щостаєчервоний,моврак,вінбувлютийнаБориса.ПлечівисоченногонеґранамитьзакрилиЛолинеобличчя,потімвонозновуз'явилося,теперужезвиразомзамкнутости,далімузикаурвалася,натовпрозступився, іБорисвийшовзньогорішучийілютий.Лолайшлатрохиоддалізаним,виглядунеїбувневдоволений.БориснахиливсядоІвіш.

—Зробименіпослугу:запросиїїтанцювати,—попросиввін.Нітрохинездивувавшись,ІвішпідвеласяйкинуласяназустрічЛолі.—Оні!—застогналаЛола.—Ні,моякрихіткоІвіш,ятакстомилася.Якусьхвилювонисперечалися,потімІвішпотяглаїїтанцювати.

—Нехоче?—поспитавМатьє.—Ні,—відказавБорис,—алевонаменізаплатитьзаце.Вінбувблідий,лютайводночасмляваґримасанаобличчіробилайогосхожимнасестру.

Схожістьбуланевиразна,тавсежнеприємна.—Неробітьдурниць,—стурбованосказавМатьє.— Ви ображаєтесь на мене, правда ж? — поспитав Борис. — Ви ж забороняли мені

говоритизнеюнацютему…—Ябувбимерзотником,якбиображавсянавас:виждобрезнаєте,щодозволив…Чому

вонанезахотіла?—Хтозна,—стенувшиплечима,відказавБорис.—Зробилабридкуґримасуісказала,що

гроші їй і самій згодяться.Отак!— з лютимподивом сказав він.—Допіру я в неїщо-небудьпопрошу…вонавідразуждаєменіодкоша!Тавонаменізацезаплатить,якщожінкаїївікухочематимолодогокоханця…

—Яквиїйцевсепояснили?—Сказав,щоцедляприятеля,котрийхочепридбатиґараж.Навітьпрізвищеназвав:Пікар.

Вонайогознає.Вінісправдіхочекупитиґараж.—Мабуть,вонанеповірилавам.—Цьогоянезнаю,—сказавБорис,—знаютількиодне:заразвонаменізацезаплатить.—Тазаспокойтесяж!—вигукнувМатьє.—Ну,нічого,—ворожесказавБорис,—цемоясправа.Вінпідійшовдовисокоїбілявки,вклонився їй, івона,трохизашарівшись,підвелася.Коли

вони почали танцювати, Лола з Івіш пройшли в танку біляМатьє. Білявка пускала бісики, тапосміхаласявонадоситьнасторожено.Лолазберігаласпокій,вонавеличнорухаласявтанку,йлюдирозступалисяпереднею,щобвиявитипошану.Івішрухаласязадки,піднявшимочідогори,йніпрощонепідозрювала.МатьєвзявБорисовогоножазакінчиклезайкороткими, сухимиударамипостукавколодкоюпостолі:проллєтьсякров,подумалосяйому.Втім,йомувсецебулоанідесь, на думці в нього булаМарсель.Він думав: «Марсель, моя дружина», іщось над нимзімкнулося з хлюпотінням.Моя дружина, вона мешкатиме в моєму домі. Отак. Це природно,цілкомприродно, так само, як дихати чи ковтати слину.В ньому звучало й звучало: ідиж, ненаїжачуйся, будь податливий, будь природний. У моєму домі. Я бачитиму її щодня упродовжусьогомогожиття.Вінподумав:«Усезрозуміло,вменеєжиття».

Життя.Віндививсянацірозпашіліобличчя,націрудімісяці,щопливлинаподушечкахізхмар: «В них є життя. У всіх. У кожного своє. Вони тягнуться через стіни дансинґу, черезпаризькі вулиці, перетинаються, перехрещуються і залишаються такими ж сувороіндивідуальними, як зубна щітка, бритва, чи предмети туалету, які ніколи не позичаються. Язнав,що в кожного є своєжиття.Не знав тільки,що є воно і вмене.Думав собі: я нічогонероблю,янепіддамсяцьому.Іщожвийшло?Ате,щоявтрачавсебевсередині».Вінпоклавножана стіл, взявпляшку і нахилив її над своїмкелихом,—вонабулапорожня.В келиху Івіш іщезалишалосятрохишампанського,вінузявйогойвихилив.

«Яловивґави,читавкнижки,кохався.Іцезалишалослід!Коженмійпорухпороджувавпозамноюсамим,умайбутньому,якесьупертеочікування,котрепотрохувизрівало.Цеочікування—цеясам,цея,котрийчекаєнароздоріжжях,насередхрестях,увеликійзалімеріїXIVокругу,цеятам,учервономуфотелі,чекаюнасамогосебе,чекаю,колижяприйду,вчорномувбранні,зтвердимпристібнимкомірцем,прийдуіскажу,вмираючивідпалу:так,так,язгоденузятиїїзадружину». Віншалено струснув головою, та його життя вперто вимагало свого. «Помалу, алепевно,підвпливомсвогонастрою,своїхлінощів,витворивясвоювласнумушлю.Теперкінець,язамурований зусібіч! У центрі моє помешкання зі мною всередині, серед фотелів із зеленої

шкіри, зовні ж існує вулиця Ґьоте, я завжди на неї виходжу, проспект дюМен і ввесьПариждовкругмене,північпопереду,південьпозаду,Пантеонправоруч,Ейфелевавежаліворуч,Порт-Клинянкур напроти, а посеред вулиці Венсинґеториґа маленька нора з рожевого оксамиту,спальняМарсель,моєї дружини, іМарсель усередині, гола, чекаємене.А довкругПарижа—Франція, покреслена штрихами доріг в одному напрямку, а далі моря, то голубої, то чорноїбарви,Середземнеголубе,аПівнічнечорне,Ла-Маншкольорукавизмолоком,ащедалікраїни,Німеччина,Італія,—Еспаніябіла,томущоянеподавсятудивоювати,—апотімкруглімістанапевнихвідстаняхвідмоєїкімнати.Тамбукту,Торонто,Казань,НижнійНовґород,непохитні,якмежовістовпи.Яприходжу,йдусобігеть,гуляю,блукаю,таскількибяневолочився,цевсежтакинещоінше,якпростовакаціїуніверситетськоговикладача,скрізь,деянебуваю,несуязсобоюсвоюмушлю,ятакізалишаюсяусвоїйкімнаті,посередсвоїхкниг,нінаодинсантиметрненаближаюсьядоМарракешачиТамбукту.Навітьякщоясядувпотяг,напароплав,увавтобус,навітьякщопоїдунавакаціївМарокко,якщораптомприїдувМарракеш,товсеоднозалишусяусвоїйкімнаті,вдома.Іякщояпідупрогулятисямайданами,базарами,якщостиснуплечеякогосьараба,щобчерезньогодоторкнутисядоМарракеша,тощож,вМарракешібудецейараб,танея:ятакізалишусясидітиусвоїйкімнаті,супокійнийізамислений,якимяйвирішивбути,затритисячікілометріводмарроканцяійогобурнуса.Усвоїйкімнаті.Назавжди.НазавждиколишнійкоханецьМарсель,атеперїїчоловік-викладач,назавждитой,хтотакіневивчиванґлійську,невступивдокомпартії,небувувЕспаніїї,назавжди».

«Моєжиття».Вонооточувалойого.Цебувчудернацькийпредметбезпочаткуйкінця, тавсеж його не можна було назвати нескінченним. Він пробігав його очима від одної мерії додругої,відмеріїXVIIIокругу,девінужовтні1923рокупроходивпризивнукомісію,домеріїXIVокругу, де він одружиться з Марсель у серпні чи вересні 1938 року; це життя мало сенс,невиразнийіколихкий,якібудь-якеприроднеявище,в'язкупрісноту,запахкурявийфіялок.

«Япровадивбеззубежиття,—подумалосяйому.—Беззубе.Ніколинекусався,всечекав,зберігав себе на потім — і от допіру виявив, що в мене вже немає зубів. Що ж робити?Розтрощити своюмушлю?Легко сказати.Йусеж таки!Що залишається?Крихітна крапелькасмоли,щоповзтимевкуряві,залишаючизасобоюсяйнистудоріжку».

Він підняв очі й угледівЛолу, на її вустах була недобра посмішка. Він угледів Івіш: вонатанцювала, відкинувши голову назад, пропаща, по ній не видно було, якого вона віку, ймайбутньоговнеїнебуло:«Внеїнемаємушлі».Вонатанцювала,вонабуланапідпитку,вонанедумалапроМатьє.Гетьнедумала.Начейогоніколийнеіснувало.Оркестрзаграварґентинськетанґо. Матьє добре його знав, то було «Mio caballo murrio», та він дивився на Івіш, і йомуздавалося,нібивінчуєцейсумнийжорстокиймотивуперше.«Ніколинебудевонамоєю,ніколине ввійде до моєї мушлі». Він посміхнувся й відчув смиренне освіжаюче страждання, ніжноспоглядаючицемаленьке,лютейтендітнетіло,обякерозбиласяйогосвобода.«ЛюбамояІвіш,любамоясвободо».Ізненацьканадйогорозбещенимтілом,надусенькимйогожиттямпосталачистасвідомість,свідомістьбезбудь-якого«я»,простодещицятеплогоповітря;вонаширяланадним,вонабулаякпогляд,звисокоївисокостидивиласявонананього,нікчемнубогему,дрібногобуржуа, що руками й ногами тримається за свої звички, невдаху інтелектуала, «нереволюціонера,небунтаря»,наабстрактногомрійника,оточеногосвоїмплюсклимжиттям,—івинесла вирок: «Це пропаща людина, так їй і треба». Вона ні з ким не була солідарна, вонаоберталасявбульбашці,котратежоберталасязкарколомноюшвидкістю,вонабуларозчавлена,пропаща, вона страждала там, на обличчі Івіш, звучала ефемерною й сумовитою мелодією.Червона свідомість, сумовита жалісна мелодійка, mio caballo murrio, вона здатна була на все,справдіпочувативідчайзаеспанців,вирішувативсе,щозавгодно.Якбижтотакмоглотриватийдалі… Та далі воно не могло тривати: свідомість роздувалася й роздувалася, мов пухир, ось

оркестрзамовк,івоналуснула.Матьєопинивсянаодинцізсобою,вглибинісвогожиття,сухийісуворий,вінбільшенезасуджувавсебе,йтимбільшенеприймавсебе,вінбувпростоМатьєтайгоді.«Наодинекстазбільше.Адалі?»Борисповернувсянасвоємісце,виглядуньогобувтрохипригнічений.

—Отхалепа!—Щотам?—поспитавсяМатьє.—Тацябілявка.Мерзеннедівчисько!—Щовонатамнакоїла?Бориснасупивбровиі,невідповідаючи,здригнувся.Івішпідійшладостолуйсілапоручіз

Матьє.Вонабуласама.МатьєпробігпоглядомпозалійпобачивЛолупоручізмузиками,вонарозмовлялаізСаррюньяном.Схожебуло,щоСаррюньянздивований,потімвінкрадькомакинувпогляду бік високої білявки, яканедбаломахала віялом.Лолапосміхнуласяйому і перетнулазалу.Коли вона сіла, вигляд у неї був чудернацький.Борис із цікавістюрозглядав свій правийчеревик,панувалаважкамовчанка.

—Ну,цевжезанадто,—вигукнулабілявка,—винемаєтеправа,нікудиянепіду.Матьєздригнувся,всіпооберталися.Саррюньянзапобігливосхиливсянадбілявкою,неначе

метрдотель, що приймає замовлення. Він щось казав їй, тихо й рішуче. Білявка зненацькапідвелася.

—Ходімо!—сказалавонасвоємуприятелеві.Потімпонишпорилавсумочці.Вустаїїтремтіли.—Ні,ні,—сказавСаррюньян,—цебудезамійрахунок.Білявка зібгала стофранкову купюру й кинула на стіл. Її приятель теж підвівся і з жалем

глянувнакупюру.Білявкавзялайогопідруку,йвониподалисягеть,високопіднявшиголовийпохитуючистегнами.

Насвистуючи,СаррюньянпідійшовдоЛоли.—Гаряченамбуде,коливонаповернеться,—сказаввінзвеселоюпосмішкою.—Дякую,—сказалаЛола.—Ніколибнеподумала,щоцетаклегко.Вінпішов.Арґентинськийоркестрпокинувзалу,одинзаоднимповернулисянеґризісвоїми

інструментами.БорисрозгніванозиркнувнаЛолу,потімобернувсядоІвіш.—Ходімотанцювати.Лоласпокійнодивилася,яквонипідводяться.Тащойновонивідійшли,якобличчяїївідразу

жперекосилося.—Вцімшинкувиробите,щозахочете,—сказавМатьє.—Вонивмоїхруках,—байдужемовилавона.—Людиприходятьсюдичерезмене.Їїочібулинеспокійні,вонанервовобарабанилапальцямипостолу.Матьєнезнав,щоїйіще

сказати.Нащастя,захвилювонапідвелася.—Даруйте,—сказалавона.Матьє бачив, як вона пройшла через залу і щезла. Він подумав: «Настав час прийняти

наркотик».Він залишивсясам. ІвішзБорисомтанцювали, такіжчисті, якмелодія, танетакібезжальні.Вінодвернувсяйпочаврозглядатисвоїчеревики.Втеклоскількисьчасу.Вінбільшніпрощонедумав.Зненацькапролунавякийсьхрипкийстогін, івінздригнувся.ЦеповернуласяЛола,заплющившиочі,вонапосміхалася.«Дорвалася»,подумаввін.Осьвонарозплющилаочій,таксамопосміхаючись,сіланасвоємісце.

—Визнали,щоБорисовітребап'ятьтисячфранків?—Ні,—відказаввін.—Ні,незнав.Ащо,йомутребап'ятьтисяч?Лолавседивиласянанього,вонарозхитуваласяназадівперед.Матьєбачивїївеликізелені

очіздвомакрихітнимизіницями.

—Щойноявідмовилайому,—сказалаЛола.—Вінкаже,щоцедляПікара,іяподумала,щовінзвернетьсящейдовас.

Матьєзасміявся.—Вінзнає,щовмененішеляга.—Товинічогонезнали?—недовірливопоспиталасяЛола.—Тапевно,щоні!—Тибач,—сказалаЛола.—Дивно.Здавалося, вона зараз перевернеться, мов старий корабель, або ж її рот роздере

пронизливий,жахливийкрик.—Вінприходивсьогоднідовас?—поспиталасявона.—Так,десьотретійгодині.—Йнічоговамнеказав?—Ащотутдивного?Пікаравінмігзустрітипотім.—Таквінменійсказав.—Ну,тойщо?Лоластенулаплечима.—ПікарцілийденьпрацюєвАржантеї.Матьєбайдужевідказав:—ЯкщоПікаровітребагроші,товінмігзайтидоБорисавготель.Тамвінйогознайшов,а

потімвонизустрілися,коливінспускавсябульваромСен-Мішель.Лолазмірялайогоіронічнимпоглядом.—Подумайте,якцемігбиПікарпроситип'ятьтисячфранківуБориса,якийнамісяцьмає

всьоготристафранківнадрібнівидатки?—Ну,тоявжейнезнаю,—роздратовановідказавМатьє.Вінхотівбулосказати:«Цігрошідлямене».Нацьомувсевоно,звичайно, іскінчилосяб.

ПротеценеможливобулочерезБориса.«Вонастрашеннорозлютитьсянанього,вважатимейогомоїмспільником».Лолабарабанилапостолукінчикамисвоїхяскраво-червонихнігтів,кутикиїївуст різко піднімалися, здригалися й опускалися знову. Вона крадькома стежила за Матьє зтривожноюнаполегливістю, та за цим настороженим гнівом він вгадував незмірну каламутнупорожнечу.Йомухотілосязареготатися.

Лолавідвелапогляд.—Може,цебулаперевірка?—поспиталавона.—Перевірка?—зачудованоперепитавМатьє.—Ачомбийні.—Перевірка?Дивноцечути.—Івішпостійноторочитьйому,щояскупа.—Хтоцевамсказав?—Васдивує,щоменіце відомо?—зпереможнимвиглядомпоспиталасяЛола.—Цеж

чесний хлопчина. Не треба думати, що можна погано говорити йому про мене, а я цього незнатиму.Щоразуяпомічаюцезтого,яквіндивитьсянамене.Абожізтого,яквінставитьменізапитання, наче нічого й не було. Думаєте, я не бачу як він заходить здаля? Це сильніше віднього,вінхочебутичистим.

—Ну,тойщо?— Йому хотілося побачити, скупа я чи ні. Задля цього він і вигадав усю цю історію з

Пікаром.Якщотількихтосьненамовивйого.—Хтожмігйогонамовити?—Не знаю. Чимало людей вважає, що я, стара вішалка, запопала собі молодого хлопця.

Доситьлишеглянутинамармизитутешніхповійниць,коливонибачатьнасразом.—Гадаєте,вінпереймаєтьсятим,щопроньогокажуть?—Тані.Оттількиєлюди,щовважають,нібироблятьйомудобро,підбурюючийогопроти

мене.—Послухайте,—сказавМатьє,—нетребацеремонитися:якщовамздається,нібицея,то

випомиляєтеся.—Ащо,—крижанимтономсказалаЛола,—можливойце.Запаламовчанка,потімвонагостроспитала:—Ачомуцещоразу,яквизнимприходите,завждивідбуваютьсясцени?—Хтозна.Янедокладаюдоцьогорук.Сьогодніяйгетьнехотівприходити…Гадаю,він

по-різномудорожитькожнимізнасіхвилюється,колибачитьнасобохводночас.Лолапонуройнапруженодивиласяпередсобою.Нарештівонасказала:—Затямтеразіназавжди:янехочу,щобйоговідібраливмене.Язнаю,щонероблюйому

зла. Коли він буде ситий мною по горло, то покине, це станеться дуже швидко. Та мені нехочеться,щобйоговідібраливменеінші.

«Вона вдарилася у відвертість», подумавМатьє. Звичайно ж, під впливом наркотиків. Табула й інша причина: вона ненавиділаМатьє, й усе-таки те, що зараз вона йому казала, вонаніколиненасмілиласябсказатиіншим.Поміжнеюйним,поприненависть,булощосьназразоксолідарности.

—Менітежнехочеться,щобйогоувасвідібрали,—сказаввін.—Щосьневіриться,—холодновідказалаЛола.— Ну що ж, не вірте. Ваші стосунки з Борисом геть не стосуються мене. А якби й

стосувалися,тояїхприйнявбитакими,яківониє.—Якосьяподумаласобі:вінвважаєсебевідповідальнимзанього,бовінйоговикладач.Воназамовкла,йМатьєзрозумів,щонепереконавїї.Здавалося,вонапідшукуєслова.—Я…язнаю,щовжеявлітах,—насилувимовилавона,—знаюцейбезвас.Тасаметому

яйможуйомудопомогти:єтакіречі,якимяможуйогонавчити,—викличнододалавона.—Тайхтовамсказав,щоязастарадлянього?Вінлюбитьменетакою,якаяє,вінщасливийзімною,колийомуневтовкмачуютьуголовувсіоцідумки.

Матьємовчав.Лолавигукнулазгарячковоюнепевністю:—Тажвиповиннізнати,щовінменелюбить.Вінмусивпроцеказативам,аджевінусевам

розповідає.—Гадаю,вінлюбитьвас,—відказавМатьє.Лолавтупилавньогосвійтяжкийпогляд.—Менідоводилосябувативбувальцях,іянеплекаюніякихмрій,таскажувамосьщо:цей

хлопчина—остатніймійшанс.Врешті,можетеробити,щозавгодно.Матьєвідповівневідразу.Віндививсь,яктанцюютьБорис із Івіш, ійомукортілосказати

Лолі:«Давайтенебудемосваритися,вижбачите,щомизвамиоднаковісінькі».Тасхожістьцявикликалавньогоякусьвідразу;вЛолиномукоханні,поприввесьйогошал,всюйогочистоту,булощоськволеіруйнівне.Тавсежвінледвечутнопробурмотів:

—Викажетецемені…Тажзнаюяцетаксамодобре,яківи.—Ачомуцетаксамодобре,якія?—Мисхожізвами.—Щовимаєтенаувазі?—Погляньтенанихіпогляньтенанас.Лолазробилазневажливуґримасу.—Несхожіми,—відказалавона.

Матьє стенув плечима, й вони, так і не помирившись, позамовкали. Обоє дивилися наБориса й Івіш.Вони танцювали, і він, і вона булижорстокі, самі того не відаючи.Аможе, йвідали,тазамало.МатьєсидівбіляЛоли,вонинетанцювали,боцегетьнепасувалодоїхньоговіку. «Насповинніприймати за коханців», подумалосяйому.Вінпочув, якЛолапробурмотіласобіпідніс:«Якбижтобулаяпевна,щоцедляПікара».

БорисізІвішповернулисядостолу.Лолачерезсилупідвелася.Матьєподумавбуло,щовонавпаде,таЛоласперласянастіліглибоковдихнулаповітря.

—Ходімо,—сказалавонаБорисові,—менітребапобалакатизтобою.Борисовізробилосянезатишно.—Тищо,неможешзробитицьоготут?—Ні.—Гаразд,зачекай,покизаграєоркестр,імипідемотанцювати.— Ні, — відказала Лола, — я стомилася. Підемо до мене в гримерну. Ви дозволите,

крихіткоІвіш?—Явпилася,—люб'язновідказалаІвіш.Лолапішла,йБориснеохочепотягзанею.Івішупаланастілець.—Яйсправдівпилася,—сказалавона,—менерозвезлопідчастанців.Матьєпромовчав.—Чомувонипішли?—запиталаІвіш.—Розібратисяїмтреба.АЛолащейприйняладопірунаркотики.Знаєте,післяпершоїдози

вголовітількиоднадумка—прийнятидругу.—Гадаю,менінаркотикиприпалибдосмаку,—мрійливосказалаІвіш.—Тазвісно.—Ащо?—обуреносказалавона.—КоливжеменісудилосязгаятивЛаонівсесвоєжиття,

тотребажзнайтисобіякесьзаняття.Матьємовчав.—А,зрозуміло!—вигукнулавона.—Вигніваєтесянамене,боявпилася.—Тані.—Так,так,визасуджуєтемене.—Чомубце?Втім,нетаківивжейп'яні.—Яп'я-на-мов-чіп,—задоволеновиголосилаІвіш.Людпочаврозходитися.Булавже,напевне,друганочі.Усвоїйгримерній,бруднійкрихітній

кімнатці, оббитій червоним оксамитом, зі старим дзеркалом у позолоченій рамі, Лолапогрожувала і благала: «Борисе! Борисе! Борисе! Ти відбираєш у мене розум». А Борисхнюпився,боязкийівпертий.Довгатемнасукня,щокружеляєпоміжчервонимистінами,темнемайталання сукні у дзеркалі, прегарні білі руки,що звиваються зі старосвітською патетикою,неначедваструменіводи.АпотімЛолазайдезаширмуітам,забувшизавсенасвіті,закинувшиголову, неначе для того, щоб зупинити кровотечу з носа, всотає ніздрями дві щіпки білогопорошку.Начолі вМатьєвиступивряснийпіт,протевінусене зважувавсяйоговтерти,йомубулосоромнопітнітивприсутності Івіш; танцювалавонабезпродиху, та залишаласятаксамобліданавидуйгетьнеспітніла.Сьогоднівранцівонасказала:«Якянелюблюцівогкідолоні»,післяцьоговіннезнав,щоробитизісвоїмируками.Вінпочувавсякволимізмореним,йомувженічого не хотілося, ні прощо не думалося. Деколи він казав собі,що незабаром зійде сонце,треба буде зновущось робити, телефонуватиМарсель, Сарі, від початку до кінця прожитищеодиндень,йусецездавалосяйомунеймовірним.Вінкращебезкінцясидівбизацимстоликом,підцимштучнимсвітлом,утовариствіІвіш.

—Ярозважаюся,—п'янимголосомсказалаІвіш.Матьє поглянув на неї: вона була в тому стані радісного збудження, коли тільки якоїсь

дрібницібракує,абивінперерісулють.—Плюватимені на іспити,—провадила Івіш,— якщо провалюся, то й добре.Сьогодні

ввечеріясправляюпоминкизасвоїмодинацькимжиттям.Вонапосміхнуласяіззахватомдодала:—Сяє,мовкрихітнийсамоцвіт.—Щосяє,мовсамоцвіт?— Ця мить. Вона круглісінька, висить у порожнечі, мов крихітний самоцвіт, я житиму

вічно.Вона взяла Борисів ніж за колодку, притиснула лезо до краю стола й бавилася, згинаючи

його.—Щоцезнею?—раптомпоспиталавона.—Зким?—Зжінкоювчорнійсукні,моєюсусідкою.Одколивонатут,вонавсеменезасуджує.Матьєобернувголову:жінкавчорномускосадивиласянаІвіш.—Ну?—поспиталасяІвіш.—Скажете,неправда?—Таначеправда.Вінпобачивнедобреплескатеобличчя Івіш,злостивійтуманніочиці,йподумав:«Краще

помовчати». Жінка в чорному добре втямила, що мова була про неї: враз набрала величноговигляду, а її чоловік прокинувся й, витріщивши очі, дивився на Івіш. «Як воно прикро все»,подумавсобіМатьє.Вінбувледачийістомлений,ладенбувщозавгодновіддати,абилишнебулосварки.

—Цяжінказасуджуємене,бовонадобропорядна,—пробурмотілаІвішдосвогоножа.—Ая не добропорядна, я собі розважаюся, впиваюся, ось провалюся на іспитах. Ненавиджудобропорядність!—навсюгорлянкузакричалавона.

—Замовкніть,Івіш,прошувас.Івішдивиласянаньогокрижанимпоглядом.—Виначебто зупиняєтемене?— запитала вона.—Апевно, ви теждобропорядний.Не

бійтеся:колияпроведудесятьроківуЛаоні, збатьком іматір'ю,тобудущедобропорядніша,ніжви.

Вона розсілася на стільці, вперто притискаючи лезо ножа до столу й несамовитонамагаючисьзігнутийого.Запалаважкамовчанка,потімжінкавчорномуобернуласядосвогочоловіка.

—Менівголовіневкладається,якцеможнаповодитисебетак,якоцедівча.ЇїчоловікзострахомзиркнувнаширокіплечіМатьє.—Н-ну!—тількийпромовиввін.—Звичайно, вона в цім не винна,—провадила його дружина,— винні ті, хто привів її

сюди.«Нуот,—подумавМатьє,—вжеісварка».Івіш,звичайно,всецечула,танічогонесказала,

вона була сумирна, мов ягня. Аж надто сумирна: немов би щось надумала собі; раптом вонапіднялаголову,наобличчівнеїбулаякасьбіснуватарадість.

—Щозвами?—тривожнопоспитавМатьє.Вонапобіліламовкрейда.—Нічого.Ось…осьявчинющеоднунепристойність,щобтрохипобавитицюпані.Хочу

поглянути,чизноситьвонавиглядкрови.СусідкаІвішлегенькоскрикнулайзакліпалаочима.МатьєхуткозиркнувнарукиІвіш.Вона

трималаножавправиці істаранночикрижиладолонюлівоїруки.Шкірабуларозпанаханавідвеликогопальцядосамісінькогомізинця,побіглакров.

—Івіш!—заволавМатьє.—Господи,вашірученята!Івішневиразнопосміхнулася.—Яквигадаєте,відведевонапогляд?—запиталавона.Матьєпростягнуврукунадстолом,івонапокірновіддалайомуножа.Матьєбувувідчаї,він

дививсянатендітніпальчикиІвіш,ужезамурзанікривлею,йдумавпроте,якжеїйболяче.—Тавизглуздуз'їхали!—сказаввін.—Яодведувасувбиральню,васперев'яжуть.—Менеперев'яжуть?—Івішлютозареготалася.—Визамислюєтесьнадтим,щокажете?Матьєпідвівся.—Ходімо,Івіш,хутчій,прошувас.—Дужеприємневідчуття,—непідводячись,мовилаІвіш.—Такевраження,нібимоярука

булашматкомвершковогомасла.Вона підняла ліву руку до самісінького носа і критично розглядала її. Кров цебеніла

звідусіль,цівкискидалисянамурашинівервечки.—Цемоякров,—сказалаІвіш.—Менітаклюбодивитисянасвоюкров.—Годі!—рішуческазавМатьє.ВінухопивІвішзаплече,тавоназненацькавипручаласяйвеликакраплинакровивпалана

скатерку.ІвішдивиласянаМатьє,іїїочіажгорілиодненависти.—То вище й хапаєтемене?— запитала вона. І з образливим сміхом докинула:—Мені

требабулобзважити,щодлявасцезанадто.Васприголомшує,щоможнабавитися,пускаючисобікров.

Матьєвідчув,щолицейогоблідневідлюті.Вінсів,поклавлівицюдогоридолонеюнастілісолодкомовив:

—Занадто?Ні,крихіткоІвіш,просто-такипречудово.Цезабавкадляшляхетнихпанночок,егеж?

Однимударомвінвсадивножасобівдолонюімайженічогоневідчув.Коливінвідпустивножа,тойтакізалишивсястирчативйоготілі,прямісінький,догориколодкою.

—Ой!Ой!—звідразоюзаверещалаІвіш.—Виймітьйого!Виймітьже!—Отбачите,—крізьзубипроцідивМатьє,—цеможутьусі.Вінпочувавсярозслаблениміваговитимітрохибоявсязнепритомніти.Тапочувавівперту

втіху,іякесьнедобре,підступнебажаннявколоти.Вінштрикнувсебеножемнелишедлятого,щобкинутивикликІвіш,цебувтакожівикликЖакові,Брюне,Даніелю,всьомусвоємужиттю.«Отовжеждуренья,—подумалосяйому,—правдуказавБрюне,щоястаредитя».Тавсежнемігпозбутисявідчуттявтіхи.ІвішдивиласянарукуМатьє,мовбиприбитуножемдостолу,інакров,що цебеніла довкруг вістря.А потім глянула наМатьє, й лице її змінилося. Вона м'якосказала:

—Навіщовицезробили?—Ави?—напруженопоспитавМатьє.Олівуручзнявсязагрозливийгалас:цебулагромадськадумка.Матьєбулонаньогоначхати,

віндививсянаІвіш.—Ох,—сказалаІвіш,—мені…менітакшкода.Галасусезростав,ідамавчорнійсукнізаверещала:—Вонип'яні,вонипокалічатьсебе,требаїмзавадити!Янеможунацедивитися!Обернулосякількаголів,підбігофіціянт.—Паніщосьбажає?Жінкавчорномупритиснуладовустхустинкуй,некажучиніслова,показаланаМатьєз

Івіш.Матьєхутковисмикнувножазраниівідчувстрашеннийбіль.—Мипокалічилисяножем.Офіціянт,видно,бувавубувальцях.—Якщопановепройдутьувбиральню,—незворушносказаввін,—тослужницязробить

усе,щопотрібно.Цього разу Івіш покірно підвелася. Услід за офіціянтом вони перетнули залу, тримаючи

коженсвоюрукудогори,йцебулотаккумедно,щоМатьєзареготався.Івішзанепокоєноглянулана нього, а потім і собі засміялася. Вона так шалено реготалася, що її рука затремтіла. Двікраплиникровивпалинапаркет.

—Розважаюсья,—сказалавона.—Господи,—вигукнуласлужниця,—сердешнамояпанночко,щожвисобіоцезаподіяли?

Бідолашнийпане!—Мигралисяножем,—сказалаІвіш.—Іось!—обуреновигукнуласлужниця.—Осьідогралися!Ценашніж?—Тані.—А!Такяідумала…Глибокожвипоранилися,—сказалавона,оглядаючирануІвіш.—

Нетурбуйтесь,явсевладнаю.Вонавідчинилашафу,йполовина її тіласховаласяуній.Матьєй Івішпосміхнулисяодне

одному.Івішначебтопротверезіла.—Несподівалася,щовиздатнітакевчинити,—сказалавонаМатьє.—Отбачите,невсещевтрачено,—відказавМатьє.—Теперменіболяче,—сказалаІвіш.—Менітеж,—посміхнувсяМатьє.Він бувщасливий.Він прочитав написи «Для панів» і «Для пань» золотими літерами на

двох дверях, пофарбованих сірою емалевою фарбою, поглянув на підлогу, мощену білоюплиткою,вдихнувганусовийзапахдезінфекції,йсерцейогоажзаспіваловідутіхи.

—Либонь,нетакужейнеприємнобутислужницеюввбиральні,—сказаввінвідщирогосерця.

—Тапевнож!—розквітлаІвіш.Вона глянула на нього з незграбною ніжністю, трохи повагалася, а потім зненацька

приклаладолонюсвоєїлівоїрукидопораненоїдолоніМатьє.М'яколяснуло.—Змішуваннякрови,—пояснилавона.Матьємовчки стиснув її руку й відчув різкий біль, йому здалося, ніби на долоні в нього

відкриласяякасьхижапаща.—Виробитеменіболяче,—сказалаІвіш.—Знаю.Служницявилізлаізшафи,їїобличчятрохипочервоніло.Вонавідчиниласкринькузбілої

бляхи.—Осьтутусе,—сказалавона.Матьєпобачивпляшечкузйодом,голки,ножиційбинти.—Гарножвизапаслися,—сказаввін.Вонастатечнокивнула.—Ох,буваютьтакідні,колинедожартів.Позавчораоднажінкажбурнуласвоїмкелихому

голову одному з наших постійних відвідувачів.Кров так цебеніла в того пана, так цебеніла, язлякаласязайогоочі,бовийнялауньогозбровичималийуламокшкла.

—Хаййомудідько!—покрутивголовоюМатьє.ЖінкапораласябіляІвіш.

—Потерпіть,кицюмоя,вонотрохибудещеміти,ценастоянкайоду.Отівсе.—Ви…виневважатиметенескромністю,колиящосьзапитаю?—неголоснопоспитала

Івіш.—Нітрохи.—Хотілабязнати,прощовидумали,колиятанцювалазЛолою?—Оцезараз?—Егеж,колиБорисзапросивбілявку.Визосталисясамізастолом.—Просебе,либонь,—відказавМатьє.—Яспостерігалазавами,вибули…майжегарні.Отякбивиназавждизбереглитойвираз

обличчя!—Неможнажввесьчасдуматипросебе.Івішзасміялася:—Аякнамене,тоятількипросебейдумаю.—Дайтевашуруку,пане,—сказаласлужниця.—Обережно,заразбудещеміти.Осьтак!

Нічогострашного.Матьєвідчув,якрукунемовбивогнемобпекло,танезвернувнатеуваги,віндививсяна

Івіш, яка незграбно зачісувалася перед дзеркалом, відкидаючи пасма забинтованою рукою.Врештівонайгетьвідкинуласвоїкосиназад, і їїширокеобличчяоголилося.Матьєвідчув,якнабрякаєвідраптового,відчайдушногобажання.

—Витакагарна,—сказаввін.—Ні,—зареготаласяІвіш,—навпаки,ястрашеннобридка.Цемоєпотаємнеобличчя.—Тавономеніщедужчеподобається,—сказавМатьє.—Щож,завтраязачешусяотак,—відказалавона.Матьєнезнайшов,щосказати.Простосхиливголовуізамовк.—Ну,отівсе,—озваласяслужниця.Матьєзавважив,щовнеїсивівусики.—Вельмивдячнівам,пані,вивправні,яксестрамилосердя.Служницязашаріласявідутіхи.—Тащови,—сказалавона,—цежприродно.Внашомуділіпотрібноумітивсе.Матьєпоклавнатарілочкудесятьфранків,івонивийшли.Обоєззадоволеннямзиркалина

своїзакляклі,перебинтованіруки.—Мояруканемовіздерева,—сказалаІвіш.Дансинґбувмайжепорожній.Лоластоялапосередмайданчикаізбираласяспівати.Борис

сидів за столиком, він очікував на них.Дама в чорній сукні та її чоловік зникли.На їхньомустоликустоялидванедопитікелихи,лежалавідкритапачкасиґарет,дезалишалосящездесятокцигарок.

—Цевтеча,—сказавМатьє.—Тазвісно,—сказалаІвіш,—налякалаяїх.Борисвеселоглянувнаних.—Вивчинилисправжнісінькурізанину,—сказаввін.—Авсечерезтвогоклятогоножа,—невдоволенопромовилаІвіш.—Навзірцедобрийножака, гарномаєрізати,—сказавБорис, із цікавістюрозглядаючи

їхніруки.—АщозЛолою?—поспитавМатьє.Бориснасупився.—Кепсько.Дурницюявчинив.—Якуж?

—Сказавїй,щоПікарприйшовдоменевготельіяприймавйогоусвоїйкімнаті.Здається,першогоразуясказавщосьінше,тахочубийтемене,якщопам'ятаю.

—Висказали,щозустрілийогонабульваріСен-Мішель.—Лишенько!—скрикнувБорис.—Воналютує?—Ого-го-го!Мовкнуряка.Погляньтетількинанеї.МатьєзиркнувнаЛолу.Внеїбулозасмучене,розлютованеобличчя.—Даруйтемені,—сказавМатьє.—Вамнемаєзащопроситивибачення:цемоявина.Врешті,всевоновладнається,язвик.

Врешт-рештусестаєнасвоїмісця.Вонизамовкли. Івішніжнодивиласянасвоюперебинтовануруку.Сон,свіжість,досвітня

зорянечутнозаструмувалидозали,вдансинґузапахлодосвітком.«Самоцвіт,—подумавМатьє,— вона сказала, крихітний самоцвіт». Він бувщасливий, він більше не думав про себе, йомуздавалося, ніби він сидить надворі на лавці — надворі, зовні, поза цим дансинґом, позацілісінькимсвоїмжиттям.Вінпосміхнувся.«Вонасказалащеодне.Сказала:яжитимувічно…»

Лолазаспівала.

XII«О десятій ранку в кав'ярні „Дом“».Матьє прокинувся. Цей маленький горбик із білого

бинта на ліжку був його лівою рукою. Трохи боліло, проте в тілі відчувалася бадьорість. «Одесятій ранку в кав'ярні „Дом“». Вона сказала: «Я прийду раніше від вас, вночі я й очей незведу».Буладев'ята,вінзістрибнувзліжка.«Воназачешетьсяпо-іншому»,подумаввін.

Матьє штовхнув віконниці: вулиця була пустельна, небо низьке й сіре, теплінь стояла нетака,якнапередодні,цебувсправжнісінькийранок.Вінвідкрутивкранумивальницііпідставивголову під струмінь води: мовляв, я теж із ранку. Його життя впало йому до ніг важкимибганками, воноще оточувало його, воно сковувало йогощиколотки, та він переступить черезнього, він залишить його позаду, наче мертву шкіру. Ліжко, письмовий стіл, лампа, зеленийфотель:неспільникамийоговонивжебули,авсьоголишанонімнимипредметамиіздеревайметалу, домашнім начинням, ніч він провів немов би в готельному номері. Матьє вбрався й,насвистуючи,спустивсясхідцями.

—Вамлистпневматичноюпоштою,—сказалаконсьєржка.Марсель!Матьєвідчув,якгіркозробилосявроті:вінгетьзабувпроМарсель.Консьєржка

простягнулайомужовтийконверт:листбуводДаніеля.«ЛюбиймійМатьє,—писавДаніель,—яшукавсередзнайомих,татак інезмігзібрати

суму, про яку тимене просив.Повір, мені дужешкода.Можеш заглянути домене пополудні?Менітребапобалакатизтобоюпротвоюсправу.Твійдруг».

«Гаразд,—подумавсобіМатьє,—зайдудонього.Згрошимавінрозлучатисянехоче,та,може,щось вигадає».Життя видавалосяйомулегке, таке воноймаєбути: так чи так, аСарадоб'ється, щоб лікар зачекав кілька днів; якщо буде така необхідність, то можна буде вислатийомугрошідоАмерики.

Івішсиділавкав'ярні,утемномузакуті.Спочаткувінугледівїїперебинтовануруку.—Івіш!—ніжнопокликаввін.Вонапіднялананьогопогляд,внеїбулонеприступнетрикутнеобличчя,наньомучиталася

їїдрібнанедобрацнота,пачосизакривалиполовинущік:вонанезачесалакосидогори.—Спаливибодайчасину?—сумнопоспитавсяМатьє.—Гетьнеспала.Він сів. Вона помітила,що він дивиться на їхні забинтовані руки, поволі забрала свою і

сховалаїїпідстіл.Підійшовофіціянт,віндобрезнавМатьє.—Яксямаєте,пане?—поспитавсявін.—Танічого,—відказавМатьє.—Дайте,будьласка,чашкучаюідвоєяблук.Запаламовчанка,йМатьєскориставсянею,щобпоховатисвоїнічніспогади.Відчувши,що

серцейогопорожнє,вінпіднявголову.—Уваскепськийвигляд.Цечерезтойіспит?Івішувідповідьскривилазневажливугримасу,йМатьєзамовк,віндививсянапорожнілави.

Служниця, уклякнувши навколішки, мила кахляну підлогу. Кав'ярня потроху прокидалася, бувранок. Цілісіньких п'ятнадцять годин до тої пори, коли можна буде лягти спати! Івіш тихозаговорила,виглядунеїбувзмордований.

— Іспитбудеодругійпополудні,—сказала вона.—Авжедев'ятаранку.Явідчуваю, якгодинипросто-такивалятьсянамене.

Вона знову почала несамовито смикати пасма своїх кіс, це несила було терпіти. Воназапитала:

—Яквигадаєте,візьмутьменепродавщицеювунівермаґ?

—Інедумайтепроце,тамтребагарувати.—Аманекенницею?—Визамаліназріст,протеможнаспробувати…—Яробитимущозавгодно,абилишнеповертатисядоЛаона.Навітьпосудбудумити.Ідодалазістаречимзаклопотанимвиглядом:—Здається,втакихвипадкахдаютьоголошеннявгазети?—Послухайте,Івіш,унасщебудечаспоговоритипроце.Вижіщенепровалилися.Івішстенулаплечима,йМатьєжвавоповівдалі:—Навіть якщо ви і провалитеся, то для вас нічого не втрачено. Наприклад, ви могли б

повернутисядодомунакількамісяців,аятимчасомпошукаюізнайдудлявасякусьроботу.Він говорив із добротливою переконаністю, та надії в нього не було: навіть якщо він їй

знайдеякусьроботу,тоїївитурятьзвідтілявжезатиждень.— Два місяці в Лаоні!— розлючено вигукнула Івіш.— Відразу ж видно, що й самі не

тямите,щокажете.Це…цежнестерпно.—Такчийнак,авакаціївамдовелосябпроводитивдома.—Звичайно,таякприймутьвонименепісляцьогопровалу?Воназамовкла.Віндививсянанеї,некажучийслова:унеїбулажовтабарваобличчя,як

завждиуранці.Ніч,здавалося,насилуторкнулаїї.«Ніщонезоставляєнанійслідів»,подумалосяйому.Віннезмігутриматисявідзапитання:

—Витакінепідняликоси?—Тажбачите,щоні,—суховідказалаІвіш.—Алежучораввечерівипообіцялимені,—трохироздратованосказаввін.—Ябулап'яна,—сказалавона.Ітвердоповторила,немовбихотілазбентежитийого:—Я

булап'янамовчіп.—Нетакоювжейп'яноювибули,колиобіцялименіцезробити.—Ну,добре!—нетерпляческазалавона.—Тайщожізтого?Людищейнетакіобіцянки

дають.Матьє не відповів. Враження було таке, ніби йому постійно ставляють невідкладні

запитання:якзнайтидовечорап'ятьтисячфранків?Якзробититак,щобІвішнаступногорокуповернулася до Парижа? Як тепер поводитися з Марсель? В нього не було часу зібратися здумками,повернутисядозапитань,щобулиосновоюйогорозмислівзучорашньогодня:хтоя?Що зробив я зі своїмжиттям?Коливінодвернувся,щоб скинути із себецейновийклопіт, товдалиніраптомуздрівдовгийхисткийсилуетБориса,якийначебтошукавїхнатерасі.

—АосьіБорис!—роздратованосказаввін.Іпоспитав,охопленийнеприємноюпідозрою:—Цевипопросилийогоприйти?

—Тані,—ошелешеновідказалаІвіш.—Яповиннабулазнайтийогопополудні,томущо…томущонічвінпровівізЛолою.Тапогляньтежлишеньнанього!

Бориснарештіпомітивїх.Вінрушивуїхнійбік.Очійогобулиширокорозплющені,погляднепорушний,самвінбувблідий,неначемрець.Іввесьчаспосміхався.

—Привіт!—гукнувМатьє.Бориспіднявдоскронідвапальці,яквінзавждиробив,коливітався,танезмігзавершити

цей жест. Він сперся обома руками об стіл і, не кажучи й слова, почав розхитуватися накаблуках.Ізнайпосміхався.

—Щозтобою?—запиталаІвіш.—ТискидаєшсянаФранкенштайна.—Лолапомерла,—промовивБорис.Віндурнуватовитріщивсяпростопередсобою.ЯкусьхвилюМатьєнічогонерозумів,потім

йогоненачегромомпоцілило.

—Що?..Він глянув на Бориса: про те, щоб зараз його розпитувати, й мови не могло бути.Матьє

схопивйогозарукуісиломіцьпосадивбіляІвіш.Борисмеханічноповторив:—Лолавмерла!Івіш ошелешено вирячилася на нього. Вона трохи відсунулася на лавці, наче боялася до

ньогодоторкнутися.—Наклаланасеберуки?—запиталавона.Борисневідповів,рукийогозадригоніли.— Скажи ж, — схвильовано повторила Івіш. — Що, вона руки наклала на себе? Руки

наклала,еге?Борисова посмішка зробилася неприродно широка, губи його тремтіли. Івіш пильно

дивиласянанього,смикаючисебезакоси.«Вонанічогоневторопала»,роздратованоподумавМатьє.

—Гаразд,—обізвавсявін.—Розкажетепотім.Азаразніслова.ЗненацькаБорисзареготався.Вінсказав:—Якбиви…якбиви…Матьє мовчки ляснув його кінчиками пальців по щоці. Борис перестав реготатися й,

бормочучищосьпідноса,поглянувнанього,потімтрохиобм'якізавмер,дурнуватороззявивширота.Всітроємовчали,йпоміжнимистояласмерть,безіменнаісвященна.Цебуланеподія,асередовище, якась в'язка субстанція, крізь яку Матьє бачив свою чашку з чаєм, мармуровийстоликіпородистезлеобличчяІвіш.

—Щодляпана?—поспитавофіціянт.ВінстоявбілястоликайіронічнодививсянаБориса.—Хутчійпринесітьконьяку,—сказавМатьє.Й,щобусевиглядалоприродно,докинув:—

Панпоспішає.Офіціянт пішов і незабаром повернувся з пляшкою і чаркою. Матьє почувався млявим і

вичерпаним,ажтеперпочаладаватисявзнакинічнавтома.—Пийте,—звеліввінБорисові.Бориспокірновихиливчарку.Потімпоставивїїнастілі,начесамодосебе,мовив:—Ценежарти!—Дурникумій!—сказалаІвіш,підсуваючисьдонього.—Мійтидурнику!Вонаніжновсміхнуласяйому,схопилазачупринуіструсонулаголову.—Типоруч,втебетакітепліруки,—зполегшеюзітхнувБорис.—Азаразрозповідай!—сказалаІвіш.—Типевен,щовонапомерла?—Сьогоднівночівонаприйняланаркотики,—насилуобертаючиязиком,почавБорис.—

Стосункиунасбуликепські.—Тощо,вонаотруїлася?—жвавопоспиталаІвіш.—Хтозна,—відказавБорис.Матьє приголомшено дивився на Івіш: вона ніжно гладила братову руку, та її верхня губа

чудернацько задерлася, вищиривши дрібні гострі зуби. Борис глухо заговорив. Враження булотаке,начезвертаєтьсявіннедоних.

—Мипіднялисядонеївномер,івонаприйняланаркотики.Першогоразувоназробилацеугримерній,колимисварилисязнею.

—Насправдітобуловдруге,—сказавМатьє.—Здається,вонаприйнялаїхщетоді,якивитанцювализІвіш.

—Ну, добре, нехай,— стомлено відказав Борис.—Отже, тричі.Вона ніколи стільки неприймала.Спатимиповкладалися,несказавшиоднеодномуніслова.Вонакрутиласявліжку,я

тежнемігзаснути.Потімвонараптомзаспокоїлася,іязаснув.Віндопивконьякіпровадивдалі:— Вранці я прокинувся від того, що задихався. Від її руки: вона лежала на простиралі,

придушивши мене. Я сказав їй: «Забери свою руку, ти ж задавиш мене». Вона не забрала. Яподумав,щовонахочепомиритися,йузявїїзаруку,тавонабуламовізкриги.ЯпоспитавЛолу:«Що з тобою?» Вона не відповіла. Тоді я щосили пхнув її руку, Лола замалим не звалиласядодолу, я вискочив з ліжка, взяв її за руку і смикнув угору, щоб посадити її. В неї булирозплющеніочі.Япобачивїїочі,—зякоюсьлюттюсказаввін,—ніколинезможуїхзабути.

—Сердешниймійдурнику,—сказалаІвіш.Матьє намагався пожаліти Бориса, та марно. Борис бентежив його ще дужче, ніж Івіш.

Можнабулоподумати,щовінгніваєтьсянаЛолузате,щовонавмерла.— Я схопив свої лахи і хутенько вбрався, — монотонно провадив Борис. — Мені не

хотілося,щобмене засталив її номері.Ніхтонебачивмене, колия виходив, законторкоюнебулонідуші.Явзявтаксітайприїхавсюди.

— Ти засмучений? — м'яко поспитала Івіш. Вона схилилася до нього без особливогоспівчуття:виглядалонате,щоїйпростохочетьсяцезнати.Вонасказала:

—Анупогляньнамене!Тизасмучений?—Я…—почавБорис.Вінглянувнанеїйраптомсказав:—Менепроймаєжах.Ігукнувофіціянтові:—Щеконьяку.—Таксамонаґвалт,якіпершогоразу?—посміхаючись,запитавофіціянт.—Аякже,обслужітьхутчій,—сухосказавМатьє.Борисвикликавунього якусьневиразнуогиду.Вньомунічого вженелишилосявідйого

штивної, трохидикої зграбности.МатьєпочавдуматипроЛолине тіло,щолежитьналіжкувготельномуномері.Добродіївкапелюхахзайдутьдокімнати,дивитимутьсянацерозкішнетілозізмішанимпочуттямпохітливостиіпрофесійногоінтересу,відгорнутьковдруізакотятьнічнусорочку,шукаючирани іміркуючисобі,щоупрофесії інспектораполіціїчасомтрапляються ігарніепізоди.Матьєздригнувся.

—Вонатамгетьсама?—поспитавсявін.—Так,гадаю,їїзнайдутьдесьпополудні,—стурбованосказавБорис.—Покоївказавжди

будитьїїоційпорі.—Виходить,задвігодини,—сказалаІвіш.Воназновунабралавиглядустаршоїсестри.Зжалісниміпереможнимвиразомнаобличчі

вонагладилабратапоголові.Борисдозволявголубитисебе;зненацькавінскрикнув:—Ох,розтудижйого!Івішажпідскочила.Бориснецуравсяжарґоннихвиразів,таніколинелаявся.—Щосталося?—стурбованопоспиталасяІвіш.—Моїлисти,—відказавБорис.—Що?—Отаписанина,яж,бевзеньтакий,залишивїїтам.Матьєнічогонерозумів.—Отілисти,яківиїйписали?—Егеж.—Тайщо?—Ате!Прийделікар,ібудевідомо,щовмерлавонавідотруєння.—Влистахвизгадувалинаркотики?—Тапевнож,—понуровідказавБорис.

Матьєпочалоздаватися,щовінрозігруєкомедію.—Вищож,наркотикивживали?—поспитавсявін.Йомутрохидошкуляло,щоБорисніколийомупроценеказав.—Я… бувало часом. Раз чи двічі, з цікавости. Крім того, я писав там про чоловіка,що

торгувавними,вінізБуль-Бланш,якосьякупувавуньогопорошокдляЛоли.Нехотілосяб,щобвінчерезменевлипухалепу.

—Борисе,тизглуздуз'їхав!—сказалаІвіш.—Якможнабулописатипротакевлистах!Бориспіднявголову.—Уявляєтесобі,щобуде!—А,може,їхнезнайдуть?—запитавМатьє.—Тацеперше,щовонизнайдуть.Укращомуразіменевикличутьяксвідка.—Ох,батькож!—похопиласяІвіш.—Тавінлютуватиме,якзвір!—ВінзабеременедоЛаонуйпосадитьубанк.—Щож,разомбудемовневолі,—понуросказалаІвіш.Матьєзжалемпоглянувнаних.«Такосьяківони!»Івішвтратиласвійпереможнийвигляд:

притиснувшисьоднедоодного,бліді,зпереляканимиобличчями,вонискидалисянастаренькеподружжя.Запаламовчанка,потімМатьєзавважив,щоБорисскосапоглядаєнанього,найоговустахчиталасяхитрість,ницажалюгіднахитрість.

—Кажете,покоївкабудитимеїїпополудні?—поспитавсявін.—Егеж.Вонастукаєудвері,ажпокиЛоланевідгукнеться.—Щож,заразпівнаодинадцяту.Увасщеєчасспокійнісінькоповернутисятудиізабрати

листи.Якщохочете,візьмітьтаксі,тавийнаавтобусівстигнете.Борисодвівпогляд.—Неможуятудиповернутися.«Анехайтобі»,подумавМатьє.Іпоспитався:—Чомуце?—Неможу.Матьєпомітив,щоІвішдивитьсянанього.—Делисти?—запитаввін.— У чорній скриньці біля вікна. На скриньці валіза, треба тільки її зняти. А там самі

побачите,їхцілийжмут.Моїперев'язаніжовтоюстьожкою.Вінпомовчавібайдужедокинув:—Тамжейгрошенята.Грошенята!Матьєтихосвиснув,вінподумавсобі:«Недурнийхлопчина,усеобдумав,навіть

якменізаплатити».—Скриньказамкнена?—Так,аключуЛолинійсумочці,сумочкананічномустолику.Знайдетев'язку,ітамтакий

плескатийключик.Отовініє.—Аномеркімнати?—Двадцятьперший,начетвертомуповерсі,другаліворуч.—Гаразд,—сказавМатьє,—підуя.Він підвівся. Івіш знай дивилася на нього. Борис начебто заспокоївся. Він знову зграбно

відкинувчупринуназаді,ледвепосміхаючись,мовив:—Якщовасзупинять,тоскажіть,щойдетедоБолівара,ценеґріз«Камчатки»,язнаюйого.

Вінтежмешкаєначетвертомуповерсі.—Чекайтенаменетутобоє,—звелівМатьє.Мимохітьвінзаговоривізнимивладнимтоном.Атомувжем'якшедодав:

—Повернусязагодину.—Чекатимемо,—пообіцявБорис.Іззахватомтанезмірною,щироювдячністюдокинув:—Золотийвичоловік!МатьєрушивбульваромМонпарнас,вінрадийбув,щозалишивсянасамоті.Десьтампозаду

БорисізІвішпочнутьперешіптуватися,витворятьмилийїхньомусерцютісний,душнийсвіт.Тавсе це було йому анідесь. Його знову обсіли вчорашні клопоти: кохання до Івіш, вагітністьМарсель, грошійпосерединіоцьоговсього—сліпапляма,смерть.Вінкількаразівпромовив«ху»,провівдолонямипообличчійрозтерщоки.«БідолашнаЛола,—подумалосяйому,—вонаменітакподобалася».Танейомутребабулозанеюшкодувати:цебулапроклятасмерть,бонеотрималаніякоїсанкції,йнейомубулосанкціюватиїї.Тяжковпалавонавмаленькунесамовитудушуікружелялатам.Нацюмаленькудушулягланепосильнавідповідальність—осмислитиїїіспокутувати її. Якби ж то Борис хоча б трохи журився за нею… Та він відчував тільки жах.СмертьЛолинавікизалишитьсянаузбіччіцьогоспоконвікуаморальногосвіту,якдокір.«Здохламовсобака!»Цядумкабуланетерпна.

—Таксі!—погукавМатьє.Сівшивтаксі,вінтрохизаспокоївся.Вньогонавітьвиниклопочуттянезворушноїпереваги,

немов би він ураз вибачив собі, що вони не одного віку з Івіш, чи, радше, неначе молодістьзненацька втратила для нього свою цінність. «Вони залежать від мене», з гіркою гордістюподумалосяйому.Краще,абитаксіспинилосянебіляготелю.

—НарозівулицьНаваренідеМартир.Матьєдивисянарядипонурихкам'яницьбульваруРаспай.Вінповторив: «Вони залежать

відмене».Він почувався дужим і навіть трохи незграбним.А потім у кабіні потемніло, таксізаїхало у вузький прохід вулиці дю Бак і зненацькаМатьє збагнув, що Лола померла, що вінувійдедоїїкімнати,побачитьїїширокорозплющеніочііїїбілетіло.«Небудунанеїдивитися»,вирішив він. Вона мертва. Свідомість її знищена. Та не життя. Покинуте лагідним ніжнимзвіром,котрийтакдовгоунімперебував,цепустельнежиттяпростозупинилося,воновитало,переповненеволаннямибезвідповідійнезбутнімисподіваннями,темнимиспалахами,давнімиобличчямиіпахощами,воноліталонаузбіччісвіту,немовбиувигнанні,незабутнєіостаточне,незнищенніше,ніжмінерал,ініщовженезможезавадитийогоминуломуіснуванню,бощойновонозазналоостанньоїметаморфози:йогомайбуттязастиглонавіки.«Життя,—подумавМатьє,—включаєусебемайбутнє,яктіловключаєусебепорожнечу».Вінсхиливголову:віндумавпро своє життя. Майбутнє пронизало його до самісінького серця, все там було в русі, увідстрочці.Давніднійогодитинства,коливінсказавсобі:ябудувільний,дні,коливінсказавсобі: я буду великою людиною, сьогодні знову постали перед ним з їхньою перспективоюособливогомайбуття, як особистемаленькенебо, кругле-круглісіньке, і темайбуття—цебувтакивін,теперішній,втомленийізріючий,упродовжусьогоминулогочасутіднізаявлялисвоєправо на нього, повторювали свої вимоги, і часто його діймали докори сумління, бо йоготеперішність, безпечна і сита, була втіленим майбуттям отих минулих днів. Ці дні чекали нанього двадцять років, від нього, змореного підтоптаного чоловіка, ота безжалісна дитинавимагала здійснити її сподівання; від нього залежало, щоб ці дитячі клятви назавждизалишилися порожніми словами чи зробилися першими провісниками долі. Його минулебезперестану підправлялося теперішністю; кожна днина дедалі дужче не виправдовувала йогодавніхмрійпровелич,ікожнаднинамалановемайбуття,ітаквонийминали,всіотідні,відчеканнядочекання,відмайбуттядомайбуття,йжиттяйогоповолісповзало…куди?

Анікуди.ВінподумавпроЛолу:вонавмерла,іїїжиття,якіжиттяМатьє,буловсьоголишочікуванням.Уякомусьдавновжеминуломубуламаленькадівчинказрудимикучериками,що

поклялася стати великою співачкою, а десь у тисяча дев'ятсот двадцять третьому році буламолода співачка, чиє ім'я великими літерами було написане на всіх афішах. І її кохання доБориса, велике кохання підстаркуватої жінки, від якого вона зазнала стільки страждань, зпершогожднябуловсьоголишвідстроченням.Щевчора,темнеіхворобливе,цекоханнячекалоякогосьмайбуття,щевчораЛолагадала,щожитиме іщоБорис їїколисьпокохає;найповніші,найваговитішіхвилини,тіночікохання,щоздавалисяїйвічними,буловсьоголишочікуваннями.

Небулочогочекати:смертьпотихенькупідкраласядовсіхтихочікуваньізупинилаїх,вонизалишилися непорушні й німі, без мети, без сенсу. Не було чого чекати: ніхто ніколи недізнається,чизмоглабЛолаврешті-рештзмуситиБорисапокохатисебе,теперцезапитаннянемало сенсу. Лола померла, немає чого бігати й вимахувати руками, вже немає ні ласки, німольби; нічого не лишилося, крім очікувань, крім життя, котре охляло, мов спущена опука,життя,розмальованогомутнимибарвами,життя,щотрималосясаменасобі.«Якщоясьогоднідамдуба,—подумавсобіМатьє,—тоніхтоніколинедізнається,пропащийбувячоловікчивменещебулишансинаспасіння».

Таксізупинилося,іМатьєвийшов.«Зачекайтемене»,сказаввінводієві.Вінскісноперетнувбруківку,пхнувдверіготелю,увійшовдотемноговестибюлю,деприкротхнулопарфумами.Надшкляними дверми о ліву руч висів емальовий прямокутник: «Дирекція».Матьє зиркнув черезшибу: кімната була начебто порожня, тільки годинник цокав. Постійні мешканці готелю,співачки,танцівниці,муринизджазовогооркестру,поверталисяпізноівставалиопізнійпорі:всіщеспали.«Неможнадужешвидкопідніматисясхідцями»,подумавсобіМатьє.Вінчув,яккалатає його серце, ноги зробилися неначе з вати. Він зупинився на майданчику четвертогоповерхуйроззирнувсязокола.Ключстримівудверях.«Анужботамхтосьє?»Вінприслухавсяіпостукав.Ніхтоневідповів.Нап'ятомуповерсіхтосьзливводувубиральні,Матьєпочувклекітводи,щосупроводжувавсямелодійнимплиннимдзюркотінням.Вінштовхнувдверійувійшов.

Кімнатабулатемна,йунійщевитаввогкийзапахсну.Матьєобнишпоривсутінкипоглядом,він прагнув прочитати смерть у рисах Лолиного обличчя, наче це було виявом людськогопочуття.«Лоло!»—тихенькопогукаввін.Лоланевідповіла.Внеїбулонадзвичайновиразне,тагетьнеприступнеобличчя;персабули голі, одна її прегарнаруканепорушнолежалавпоперекліжка,другабулапідковдрою.«Лоло!»—повторивМатьє,підходячидоліжка.Віночейнемігодвестивідцихпишнихгрудей,йомухотілосядоторкнутисядоних.Якусьхвилювінстоявбілякраю ліжка, нерішучий, схвильований, його тіло, немов трутизною, просякнуте було гостримбажанням,потімвінодвернувсяйхутковхопивЛолинусумочку знічногостолика.Плескатийключикбувтам:вінузявйогойпопрямувавдовікна.Сіраднинацідиласякрізьштори,кімнатупо вінця переповнювала недвижна присутність; Матьє укляк навколішки перед скринькою,відчуваючиспиноюнеухильнуприсутністьЛоли.Вінустромивключавзамковушпарину.Потімпіднявнакривку,зануривобидвірукидоскриньки, івйогопальцяхзашурхотілопапіряччя.Цебулибанкноти,сила-силеннабанкнот.Тисячофранковікупюри.ПіджмутомквитанційіріжнихзаписівЛолаховалапачкулистів,перев'язанужовтоюшовковоюстьожкою.Матьєпіднявпачкунасвітло, глянувнапочерк інеголосномовив:«Цевони»,потімпоклав її докишені.Тапітизвідсинеміг,такістоявнавколішки,втупившисьукупюри.Перегодявін,одвернувшись,нервовопонишпоривупаперах,відбираючиїхнаосліп,навпомацки.«Менізацезаплатили»,подумалосяйому.Там,позаду,лежаладовгабілажінказіздивованимобличчям,руки,здавалося,щемоглипростягнутисядонього,ачервонінігтіподряпати.Вінпідвівся,обтрусивколінаправоюрукою.Ліва рука стискала пачку банкнотів. Він подумав собі: «Вискочити з халепи» й заклопотанозиркнувнагроші.«Вискочитизхалепи…»Мимохітьнаставляючивухо,вінвслухавсяумовчазнеЛолине тіло й почував, ніби його ноги приросли до землі. «Гаразд!» — покірно мовив він.Пальці його розціпилися, й гроші, кружляючи, впали до скриньки. Матьє зачинив накривку,

обернувключавшпарині,поклавйогодокишеніім'якою,котячоюступоювийшовізкімнати.Світлозасліпилойого.«Невзявягроші»,приголомшеносказаввінсамсобі.Матьє стояв, поклавши долоню на сходове поруччя, він подумав собі: «Слизняк!» Він

силкувався викликати лють до самого себе, та зробити це по-справжньому було нелегко.ЗненацькавінподумавпроМарсельіпротуогиднубаберузрукамидушогубки, ізлякавсяпо-справжньому.«Цежмарниця,всьоголишпростягнутируку,іМарсельнебудестраждати,небудеотієї мерзенної халепи, що назначить її огненним тавром на всеньке життя. А я не зміг,панськийцуцик,бачте!Хоробрийжезменечоловік!Післяцього,—подумаввін,розглядаючисвоюзабинтовануруку,—можнаскількизавгодночикрижитисобірукуножемікорчитизсеберомантичного героя перед панянками: більше ніколи не зможу я приймати себе поважно».Марсельпідедотоїстарої,іншоговиходунемає:цевонамуситимебутихоробра,вонаповиннабуде поборювати в собі тривогу і страх, а він тим часом заспокоюватиме свої нерви,присьорбуючи ром у бістрі. «Ні,— здригнувшись, подумавМатьє.—Нікуди вона не піде. Явізьму її задружину,ботількидоцьогоя і зугарний».Вінподумав:«Явізьму її задружину»,щосили притискаючи поранену долоню до поруччя, і йому здалося, ніби він тоне. Вінпробурмотів: «Ні! Ні!», відкинувши голову назад, потім глибоко вдихнув повітря, обернувся,перетнувкоридоріввійшовдокімнати.Далі,якіпершогоразу,притуливсяспиноюдодверейіпочавчекати,покиочізвикнутьдосутіні.

У нього не було певности, що він зважиться вкрасти ті гроші. Він зробив кільканевпевненихкроківупередінарештіуздрівпопелястеЛолинелицеіїїширокорозплющеніочі,щодивилисяпростонанього.

—Хтотут?—поспиталасявона.Голосбувкволий,тазлий.Матьєвідчув,яквідголовидонігйогопройняладрож.«Отжеж

йолопцейБорис!»—подумалосяйому.—Цея,Матьє.Запануваладовгамовчанка,потімЛоласпитала:—Котрагодина?—Зачвертьодинадцята.—Вменеболитьголова,—сказалавона.Лола натягла ковдру до самісінького підборіддя і завмерла, пильно дивлячись на Матьє.

Вонавсещескидаласянанебіжчицю.—ДеБорис?—запиталавона.—Щовитутробите?—Вибулихворі,—хуткопояснивМатьє.—Щозімноюбуло?— Ви заклякли з широко розплющеними очима. Борис балакав до вас, ви йому не

відповідали,йвінперелякався.Лола, здавалося, не чула його. А потім ураз прикро зареготалася й замовкла, неначе

вдавившись.Насилуволодаючиязиком,воназапитала:—Вінподумав,щоявмерла?—Вінперелякався,—ухильновідказавМатьє.—Ху!—видихнулаЛола.Зновузапаламовчанка.Лолазаплющилаочі,підборіддяїїтремтіло.Здавалося,вонаробить

відчайдушнезусилля,щобзібратисянасилі.Нерозплющуючиочі,вонасказала:—Дайтеменімоюсумочку,вонатам,нанічномустолику.Матьєпростягнувїйсумочку:вонадісталапудреницюізогидоюглянуланасвоєобличчя.—Вменейсправдівигляд,якунебіжчиці,—сказалавона.Втомленозітхнувши,вонапоклаласумочкуналіжкоідокинула:

—Втім,більшогояневарта.—Винедобрепочуваєтесебе?—Досить-такинедобре.Таменізнайомийцейстан,довечораминеться.—Може,вамщосьтреба?Хочете,явикличулікаря?—Ні.Заспокойтеся.ТоцеБорисваспослав?—Авжеж.Вінпростонетямивсебе.—Вінвнизу?—трохизвівшисьналіжку,поспиталасяЛола.—Ні…Я…розумієте,ябувукав'ярні«Дом»,івінтудиприйшов.Явідразужузявтаксій

приїхавсюди.Лолинаголовазновувпаланаподушку.—Все-такидякуювам.Воназасміялася.Сміхбувздавленийітяжкий.—Однеслово,янголяткоперепудилося.Недовгодумаючи,вонодалодрала.Авасприслало

сюди,щобпереконатися,чийсправдіяпомерла.—Лоло!—сказавМатьє.—Таоблиште,—відказалаЛола,—нетребацієїбалаканини.Воназаплющилаочі,йМатьєподумав,щозаразвоназомліє.Тазакількасекундвонасухо

заговорила:— Скажіть йому, щоб не турбувався. Ніякої загрози для мене немає. Це нездужання

починається, коли я…Ну, та він знає причину. Трохи підводить серце.Скажіть йому,щоб вінзаразжеприйшовсюди.Ячекаюнанього.Ябудутутдовечора.

—Домовилися,—сказавМатьє.—Вамісправдінічогонетреба?—Ні,сьогодніввечеріябудуздороваіспіватиму.Ідокинула:—Зімноющенезакінчено.—Щож,бувайте.Вінпопрямувавбулододверей,таЛолапогукалайого.Вонаблагальномовила:—Пообіцяйте,що змусите його повернутися.Ми…ми трохипосварилися вчора ввечері,

скажіть,що я не гніваюся на нього,що про цю сварку й мови не буде. Та нехай він прийде!Прошувас,нехайвінприйде!Менінестерпнадумкапроте,щовінвважаєменемертвою.

Матьєрозчулився.Вінсказав:—Зрозуміло.Яприйшлюйогодовас.Вінвийшов.Пачкалистівувнутрішнійкишеніпіджакадавилайомунагруди,мовкамінь.

«Отовжемармизавньогобуде!—подумавсобіМатьє.—Требабудевіддатийомуключ,нехайсам думає, як його покласти назад у сумочку».Матьє спробував весело повторити: «А я начевідчував,щонеможнабратигроші!»Тавеселощівнебуло,гетьніякогозначеннянемалоте,щойогобоягузтвопринеслодобріплоди,важливобулотільките,щогрошівінузятинезміг.«Івсежярадий,—подумалосяйому,—щовонаневмерла».

—Гей,пане!—гукнувводій.—Сюди!Матьєрозгубленообернувся.—Щотаке?А,цеви!—сказаввін,упізнаючитаксі.—Гаразд,одвезітьменев«Дом».Він сів, і авто рушило. Йому хотілося витіснити з голови думку про свою принизливу

поразку.Віндіставлисти,розв'язаввузол і взявсячитати.Тобуликороткі сухіцидулки,БорисписавїхЛолізЛаонупідчасвакацій.Часомзгадувавсяікокаїн,алетакзавуальовано,щоМатьєаж здивувався. «А я й не знав, що він такий обережний», — подумалося йому. Всі листипочиналисясловами«любамояЛоло»,потімішликороткізвітипроте,яквінпроводитьчас.«Якупаюся. Погризся із татом. Познайомився з колишнім борцем, він навчить мене прийомів.

Випалив„ГенріКлей“докінця,невпустившипопілнапідлогу».Іщоразулистизакінчувалисясловами:«Щирокохаютебейцілую.Борис».Матьєлегкоуявивсобі,якцеЛолібулочитатитілисти, уявив її передбачуване вженаперед і все-такищоразу нове розчарування, й те зусилля,котревонаробила,щобгарячезапевнитисебе:«Посуті,вінменекохає,тапростоневмієцьоговисловити».Вінподумав:«Івсе-такивоназберігалаїх».Матьєретельнозав'язаввузоліпоклавлистидокишені.«Требабуде,щобвіннепомітнопоклав їхнамісце».Колитаксі зупинилося,Матьє відчув себе справжнісіньким союзником Лоли. Та не міг думати про неї інакше, як уминуломучасі.Коливінзаходивдокав'ярні,тойомуздавалося,нібивінзахищатимезаразсвітлупам'ятьпронебіжчицю.

Скидалосянате,щоБористакіневорухнувсяодтоді,якзвідсипішовМатьє.Вінтакісидів,згорбившись,роззявивширотаістиснувшиніздрі.Івішщосьжвавоказалайомунавухо,тавразізамовкла,яктількиуздрілаМатьє.Матьєпідійшовікинувлистинастіл.

—Осьвони,—обізвавсявін.Борисухопивлистиіхуткосховавїхдокишені.Матьєнеприязноглянувнанього.—Недужеважкобуло?—поспитавсяБорис.—Гетьневажко,тількиосьщо:Лоланевмерла.Борисошелешенопіднявнаньогопогляд.—Лоланепомерла,—дурнуватоповториввін.Вінщедужчеосівіздававсяпригніченим.«Хаййомудідько,—подумавМатьє,—вінуже

почавдоцьогозвикати».ІвішдивиласянаМатьє,йочіїїгоріли.—Такяізнала!—вигукнулавона.—Щознеюбуло?—Простозомліла,—напруженовідказавМатьє.Вони позамовкали. Борис із Івіш помалу перетравлювали новину. «Отжефарс», подумав

Матьє.НарештіБориспіднявголову.Очійогобули,неначешкло.—Це…цевонавіддалавамлисти?—поспитавсявін.—Ні.Вонабулащенепритомна,колияїхузяв.Борисковтнувконьякуіпоставивчаркунастіл.—Оновонояк!—нібисамдосебепромовиввін.—Вонасказала,щознеючасомтрапляєтьсятаке,коливонаприймаєнаркотики.Сказала,

щовицезнаєте.Борисневідповів.Івішначебтозібраласянасилі.—Що ж вона сказала вам?— зацікавлено поспиталася вона.— Либонь, перелякалася,

уздрівшивасбіляліжка?—Недуже.Ясказав,щоБориснаполохавсяізвернувсядоменезапоміччю.Звичайнож,я

прийшов глянути,що там сталося. Затямте це,— сказавМатьє Борисові.—Постарайтесь непереплутати.Апотімспробуйтенепомітнопокластилистиназад.

Бориспровіврукоюпочолу.—Цедужчевідмене,—сказаввін.—Ябачивїїмертвою.Матьєвідчув,щойомувжевриваєтьсятерпець.—Вонапросила,щобвизаразжеприйшлидонеї.—Я…ядумав,щовонавмерла,—неначевибачаючись,повторивБорис.—Такот,невмерлавона!—роздратовановигукнувМатьє.—Берітьтаксійгайдадонеї.Борисіневорухнувся.—Чуєтевичині?—поспитавМатьє.—Цежнещаснажінка.Вінпростягруку,намагаючисьухопитиБорисазаплече,татойвідчайдушношарпонувсяі

вирвався.

—Ні!—закричаввінтакголосно,щожінканатерасіобернулася.Івжетихіше,тазякоюсьмлявоюзатятістюйнепохитністюдокинув:—Янепіду.—Тажізучорашньоюсваркоювжепокінчили,—здивованосказавМатьє.—Вонаобіцяла,

щоненагадуватимевампронеї.—Вчорашнясварка…сказалитаке!—стенувплечимаБорис.—Ащожсаме?Борислютоглипнувнанього.—Вонажахаємене.— Тому що ви подумали, ніби вона вмерла? Послухайте, Борисе, зберіться на силі, вся

історіяскидаєтьсянакомедію.Випомилилисятайгоді,осьтак:теперзцимтребапокінчити.— А я вважаю, що Борис має слушність. — жваво відгукнулася Івіш. Голос її прибрав

незрозумілихМатьєінтонацій,івонадодала:—Я…найогомісціявчинилабтаксамо.—Вищо,нерозумієте?Таквінїїсправдізісвітузведе.Івіш похитала головою, в неї було понуре, роздратоване обличчя. Матьє кинув на неї

ненависнийпогляд.«ВонапідбурюєйогопротиЛоли»,подумалосяйому.—Якщовіндонеїповернеться,тотількизжалости,—сказалаІвіш.—Винеможетецього

вимагативідБориса:немаєнічогоогиднішого,ніжце,навітьдлянеї.—Нехайвінбодайспробуєпобачитиїї.Атамбудевидно.Івішнетерпляческривилася.—Єречі,якихвипростонерозумієте,—відказалавона.Матьєнерішучезамовк,іБорисвідразужскориставсяцим.—Янехочубачитиїї,—сказаввін.—Дляменевонамертва.—Тацебезглуздяякесь!—вигукнувМатьє.Бориспохмурозиркнувнанього.—Не хотів казати вам, але якщо я її побачу, то мені доведеться до неї доторкнутися. А

цього,—зогидоюдокинуввін,—янізащонезможузробити.Матьєвідчув,щотутнічогоневдієш.Вінстомленоглянувнадвоєжорстокихюнихоблич.—Щож,—сказаввін,—тодітрохизачекайте…покизітрутьсявашіспогади.Пообіцяйте

мені,щопобачитеЛолузавтраабожпіслязавтра.Борисовіненачеполегшало.—Гаразд,—сказаввінзудаваноющирістю,—тодізавтра.Матьє замалим не сказав йому: «Принаймні зателефонуйте їй та скажіть, що ви не

прийдете». Але стримався й подумав собі: «Він цього не зробить. Сам зателефоную». Вінпідвівся.

— Мені треба йти до Даніеля, — сказав він Івіш. — Коли будуть результати? О другійпополудні?

—Так.—Може,менізайтитаглянути?—Тані,дякую.Бориспіде.—Колияваспобачу?—Хтозна.—Відразужнадішлітьменілистапневматичноюпоштою,щобядізнавсяпрорезультат.—Гаразд.—Незабудьте,—рушаючи,сказаввін.—Бувайте!—Бувайте!—відказалиобоєразом.Матьє спустився в пивницю і зазирнув у телефонний довідник. Бідолашна Лола! Завтра

Борис, звичайнож, піде до «Суматри». «А от ця днина, котру вона проведе в очікуванні!..Нехотівбиябутивїїшкурі».

—Дайте,будьласка,Трюден00–35,—попросиввінопецькуватутелефоністку.—Обидвікабінизайняті,—відказалавона.—Вамдоведетьсязачекати.Матьє чекав, через двоє відчинених дверей він бачив кахляну підлогу вбиральні. Вчора

увечерібулиіншідверізнаписом«Вбиральні»…Чудернацькийспогадпрокохання.ВінбувпереповненийобразоюнаІвіш.«Вонибоятьсясмерти,—сказавсобівін.—Вони

намагаютьсябутисвіжимиічистими,унихдрібні,підлідуші,бовонивсьогобояться.Боятьсясмерти,недуги,старости.Воничіпляютьсязасвоюмолодість,якумирущийчіпляєтьсязажиття.Скількиразівдоводилосяменібачити,якІвішобмацуєсвоєобличчяпереддзеркалом:вжезаразвонатремтитьвідодноїтількидумки,щовнеїможутьз'явитисязморшки.Вонигаютьсвійчас,пережовуючи молодість, будують лише плани лише на короткий час, наче жити їм лишилосявсього лиш п'ять чи шість років. А потім… Івіш каже, що потім накладе на себе руки, та яспокійний,вонаніколиненаважитьсяцезробити:вонибудутьворушитийворушитицейпопіл.Врешті-решт, у мене зморшки, шкіра мов у крокодила, м'язи втратили свою пружність, тапопередувменещецілірокижиття…Явжедумаю,щосамемибулимолоді.Михотілизробитиз себе справжніхчоловіків,мибуликумедні, тачасомядумаюсобі,що,може, єдинийспосібврятувати свою молодість — це не забувати її». Й усе-таки йому було якось незатишно, вінвідчував,яктам,зверху,головабіляголови,вониперешіптуються,змовляються,йщонекажи,авонипривабні.

—Ну,щотамзтелефоном?—поспитавМатьє.—Щетрохи,пане,—холодновідказалаопецькуватателефоністка.—Вменеклієнт,який

замовивАмстердам.Матьєобернувсяіпройшовтуди-сюди.«Незмігявзятигроші!»Східцямиспускаласяжінка,

жвавайлегесеньканачевивірка, ізтих,щокажутьзневиннимличком:«Ой,підуяпопісяю».ОсьвонапобачилаМатьє,намитьспинилася,апотімзновурушилавеликимилегкимикрокамиі,поширюючинавколосебесвійчаріпахощісвоїхпарфумів,впурхнуладовбиральні.«Незмігявзятигроші,моясвобода—цеміт.Міт,Брюнемаврацію, імоєжиттяпідсвідомобудується змеханічною точністю. Ніщо, гордовита і похмура мрія про те, щоб бути нічим, бути завждивідміннимвідтого,чимяє.Щоббутиневмоємувіці,яосьужерікграюсявкубикизцимидвомадітлахами;адарма:яжчоловік,дорослалюдина,іцейдорослийчоловік,цейпан,цілувавучоравтаксімалечуІвіш.Щоббутипозасвоїмкласом,япишувлівіґазети;адарма:ябуржуа,янезмігузятигрошівЛоли,соціяльнітабувикликаютьуменежах.Щобуникнутисвогожиття,наліво й направо, з дозволу Марсель, заводжу я легкі романчики, уперто відмовляюся взятишлюб;адарма:яодружений,яживувродині».ВінсхопивдовідникБоттена,неуважнопогортавйого і прочитав: «Ольбек, драматурґ.Норд 77–80».Щосьшпигнуло його в серце, він подумавсобі:«Отак.Бутисамимсобою—цеєдинасвобода,котраменізалишається.Єдинамоясвобода—одружитисязМарсель».Вінтакстомивсяпочуватисебенароздоріжжі,щомайжевтішився.Вінстискулаки івнутрішньовимовивзповажністюдорослоїлюдини,буржуа,батькародини:«ЯхочуодружитисязМарсель».

Овва!Цежбулитількислова,дитячийідаремнийвибір.«Цетеж,—подумалосяйому,—тежбрехня:менінепотрібнобажання,щободружитися,менізалишаєтьсявсьоголишвіддатисяна волю обставин». Він закрив довідник і засмучено поглянув на уламки своєї людськоїгідности. І раптом йому здалося, що він бачить свою свободу. Вона була поза досяжністю,жорстока,молодаіпримхлива,неначемилість:вонавелілайомупростопокинутиМарсель.Таце була тількимить; цюнезбагненну свободу, котрапозірно скидаласяна злочин, побачив вінмимохідь: вона лякала його і, до того ж, була далеко. Він спіткнувся на своєму надто вже

гуманномубажанні,нацихнадтовжегуманнихсловах:«Яодружусязнею».—Вашачерга,пане,—сказалателефоністка.—Другакабіна.—Дякую,—відказавМатьє.Вінувійшовдокабіни.—Знімітьслухавку,пане.Матьєпокірнознявслухавку.— Гало? Трюден 00–35? Це повідомлення для пані Монтеро. Ні, не треба її турбувати.

Простопіднімітьсядонеїйпередайте.Передайте,щопанБориснезможесьогодніприйти.—ПанМоріс?—Ні,неМоріс:Борис.БякБернар,ОякОктав.Незможеприйти.Так.Саметак.Дякую,

пані,допобачення.Вінвийшов іподумав,чухаючипотилицю:«Марсель,напевне,вжегетьнетямиться,треба

зателефонуватиїй,покиятут».Віннерішучеглянувнателефоністку.—Хочетещезателефонувати?—поспиталавона.—Так…дайтеСеґюр25–64.ЦебувСаринтелефон.—Гало,Сара?ЦеМатьє,—сказаввін.—Добридень,—почувсягрубийСаринголос.—Ну,що?Владналося?—Тадетам,—сказавМатьє.—Людинедужехочутьрозлучатисязгрошима.Вменедовас

прохання:чинемоглибвипопроситицьогочолов'ягудативідстрочкудокінцямісяця?—Наприкінцімісяцявінїде.—ЯнадішлюйомугрошівАмерику.Запалакороткамовчанка.— Спробую, — без особливого ентузіязму відказала Сара. — Та це буде непросто. Він

старийскупиндя,дотогож,переживаєзаразкризусуперсіонізму:одколийоговитурилизВідня,вінненавидитьусіх,хтонежиди.

—Усе-такспробуйте,якщовамневажко.—Таменігетьневажко.Завтражпіслясніданкупідудонього.—Дякую,Саро,випростозолотце!—вигукнувМатьє.

XIII—Віннадтонесправедливий,—сказавБорис.—Тавжеж,—відказалаІвіш,—якщовінвважає,щозробивпослугуЛолі!Вонасухозахихотіла,йБорисзадоволенозамовк:ніхтонерозумівйоготакдобре,якІвіш.

Вінобернувголовудосхідців,якіпровадилидотуалетів,ісувороподумав:«Цевжезанадто.Неможнабалакати зімноютак, як віноцебалакав.ЯйомунеУртіґер».Віндививсяна східційсподівався,що,піднімаючись,Матьєпосміхнетьсяйому.ОсьМатьєзновуз'явився,вінвийшов,неглянувшинаних,іБорисвідчув,яквньогоажсерцезатрепетало.

—Гордийвиглядунього,—сказаввін.—Укого?—ВМатьє.Вінщойнопройшовбілянас.Івішнічогоневідповіла.Збайдужимвиглядомвонарозглядаласвоюзабинтовануруку.—Вінгніваєтьсянамене,—сказавБорис.—Вінвважаєменеаморальним.—Так,— відказала Івіш,— та воно в нього минеться.—Вона стенула плечима.—Не

люблюйого,коливінкорчитьізсебеморального.—Аялюблю,—сказавБорис,Ідодав,трохиподумавши:—Таяморальнішийоднього.— Пхе! — вигукнула Івіш. Вона трохи розгойдувалася на ослінчику і скидалася на

дурненькумизатушколярку.Зухвалимтономвонасказала:—Наморальменіначхати.Начхатиіщеразначхати.

Борисвідчувсебедужесамотнім.ВінхотівбинаблизитисядоІвіш,тапоміжнимивсещебувМатьє.Борисвідказав:

—Несправедливийвін.Навітьнедавменіпояснити.—Єречі,якійомунеможливопояснити,—безпристрасновідказалаІвіш.Якводиться,Бориснаставзаперечувати,тавінвважав,щоМатьєвсеможнапояснити,якщо

тільки він у доброму гуморі. Борисові завжди здавалося, що вони говорять про двох різнихлюдей:ІвішуявлялаМатьєякимосьбезбарвним.

Івішпосміхнулася.—Якийжевтебеупертийвигляд,осликутимій.Борис не відповів, він пережовував те, що повинен був сказати Матьє: не еґоїст він,

нікчемнийіниций,йогодосамісінькоїглибинидушіприголомшило,коливінподумав,щоЛолавмерла.Віннавітьпередчувавмить,колибудестраждати,йцейогоприкровразило.Вінвважавстраждання аморальним, та й направду не міг його зносити. Він силував себе страждати, зміркуваньморальности.Ацьогоразущосьзаклинило,зламалося,ітребабулозачекати,покицяздатністьповернеться.

—Цікаво,—сказаввін,—колитеперядумаюпроЛолу,товонаменіздаєтьсястаренькоюбабусею.

Івішзареготалася,йБорисацеприголомшило.Зарадисправедливостивіндодав:—Мабуть,невеселоїйзараз.—Тапевнож.—Нехочу,щобвонастраждала.—Нущож,ідидонеї,—співуческазалаІвіш.Вінвторопав,щовонаприготуваладляньогопастку,іхутковідказав:— Не піду. Передовсім вона… вона ввесь час ввижається мені мертва. Крім того, не

хочеться,щобМатьєдумав,нібивінможекрутитимною,якйомузахочеться.Отутвінітрохинепоступиться,він-бонеУртіґер.Івішлагідносказала:

—Мабуть,вінісправдікрутитьтобою,якйомухочеться.Це була підлість, Борис зазначив це без будь-якого гніву: в Івіш були добрі наміри, їй

хотілося,щобвінпорвавізЛолоюзарадийогожтакидобра.ВсізавждидіялизарадиБорисовогодобра.Оттількидоброцемінялосяразомізособамидоброзичливців.

—Ялишевдаю,щоцетак,—спокійновідказаввін.—Уцьомуполягаємоятактиказним.Танасправдійогодісталодоживого,вінгнівавсянаМатьє,осьвінзасовавсянаослінчику,

йІвішстурбованоглянулананього.—Дурненькийтимій,несушисобімізки,—сказалавона.—Простотиповиненуявити

собі,щовонатакийсправдімертва.—Авжеж,такбулобзручно,танеможуя,—зітхнувБорис.Івішрозвеселилася.—Дивно,—сказалавона,—аотяможу.Колиянебачулюдину,товонадляменемовбий

неіснує.Борис із захватомсприйнявцісловайзамовк:вінпочувавсянездатнимдотакоїдушевної

снаги.Захвилювінозвався:—Яотусепитаюсебе,чивзяввінгрошенята.Отобулобчудесно!—Якіцегрошенята?—Лолині.Йомупотрібнобулоп'ятьтисячфранків.—Тищо!ВІвішбувневдоволенийізаінтриґованийвигляд.Борисужеподумавбуло,що,мабуть,ліпше

булобпритриматиязика.Вонизсестроюдомовилися,щобудутьпровсеказатиоднеодному,тадеколиможнабулоробитималесеньківиняткиізцьогоправила.

—Ти,здається,гніваєшся,наМатьє?—поспитавсявін.Івішстислагуби.—Віннервуємене,—сказалавона.—Сьогоднівранцівінкорчивізсебечоловіка.—Ага…—відказавБорис.Вінспитавсебе,щожхотілавонацимсказати,тавдавніби,розуміє:вониповиннірозуміти

однеодногозпівслова,інакшечарїхньогоспілкуваннярозвіється.Запаламовчанка,потімІвішгострозаявила:

—Ходімозвідціля.Терпітинеможуцей«Дом».—Ятеж,—погодивсяБорис.Вонипідвелисяівийшли.ІвішвзялаБорисазаруку.Йогоначебтотрохинудило.—Думаєш,довговінбудезлоститися?—поспитавсявін.—Таніжбо,ні,—нетерпляческазалаІвіш.Борисущипливосказав:—Вінінатебезубмає.Івішзареготалася.—Може,йтак,алепошкодуюяпроцепізніш.Апокищовменеіншийклопітуголові.—Тайправда,—збентеженосказавБорис,—типотерпаєш,бідолашка.—Щейяк.—Черезцейіспит?Івішстенулаплечимайнічогоневідповіла.Якусьхвилювонийшлисобімовчки.Вінспитав

себе,чийсправдіцечерезтойіспит.Утім,йомуцьогохотілосяб:такбулобморальніше.ВінпіднявпоглядівгледівбульварМонпарнас,прегарнийуцьомутьмяномусіромусвітлі.

Можна було подумати, що зараз стоїть жовтень. Борис дуже любив цей місяць. Він подумав:«Торік ужовтні яще не був знайомий ізЛолою».Й у цеймомент він відчув полегшу: «Вонажива».Впершеодтоді,яквінпокинувїїтрупутемнійкімнаті,вінвідчув,щовонажива,тобуло

щось таке, як воскресіння.Він подумав: «Неможливо,щобМатьє так довго намене гнівався,аджевонаневмерла».Доцієїхвилинивінзнав,щовонастраждала,щовоназтривогоючекалананього,тацестражданняйцятривогаздавалисяйомуякимисьнепоправнимийзастиглими,яктривогаістражданнятих,щопомерлиувідчаї.Атутбулонетак:Лолажила,воналежалазрозплющеними очима у своєму ліжку, в ній витав живий гнів, як бувало щоразу, коли вінзапізнювався на їхні побачення. Ні більший, ні менший гнів, аніж будь-який інший, хіба щотільки трохи дужчий. У нього не було по відношенню до неї тих невизначених і грізнихзобов'язань, що їх накладають мертві, та все ж були поважні зобов'язання, трохи немов биродинного характеру. Тепер Борис міг згадати Лолине обличчя без жаху. То було не обличчянебіжчиці,щоспливаєупам'яті,аотемолоде,розгніванеобличчя,котревонаобернуладоньоговчора,коликричала:«Тиобманувмене,тинебачивсязПікаром».Утойсамийчасвінвідчувусобізлістьнацюгаданунебіжчицю,котразчинилатакийрейвах.Вінсказав:

—Непідудосвогоготелю:вонатака,щоможейтудизаявитися.—ТозаночуйуКлода.—Такізроблю.Івішспаланадумкуідея.—Напишиїй.Такпристойніше.—Лолі?Оні!—Напиши.—Таянезнаю,щойписати.—Янапишузатебе,дурнику.—Аленавіщо?Івішздивованоглянулананього.—Хібатинехочешпорватизнею?—Незнаю.Івішнемовбирозізлилася,танаполягатибільшнестала.Вонаніколиненаполягала,цебуло

їїособливістю.Алетакчитак,БорисповиненбувобережногратипоміжМатьєтаІвіш:покищобажанняутратитиЛолувньогобулонебільше,ніжпобачитиїї.

—Побачимо,—відказаввін.—Заразнемачогопроцейгадати.На бульварі було добре, в людей були погожі, лагідні обличчя, майже всіх їх він знав із

вигляду,навітринах«КлозрідеЛіля»стрибаввеселийсонячнийблищик.—Яголодна,—сказалаІвіш,—підупоснідаю.Вона увійшла до бакалійної крамниці Демаріа. Борис чекав її надворі. Він почувався

слабкимірозчуленим,немовтой,хтоодужує,івсегадав,прощобйогоподумати,абипринестисобі бодаймалесеньку втіху. Раптомйого вибір упавна «Історичний і етимолоґічний словникжарґону». І зрадів. Тепер словник лежав у нього на нічному столику, і він тільки на нього йдивився.«Цечастинамогохатньогопобуту,—натхненноподумаввін,—ямистецькивчинивцейскок».Аоскількищастяприходитьнесаме,товінподумавіпроножа,діставйогозкишенійвідкрив.«Вдатнийжея!»Вінпридбавйогонапередодні,тавцьогоножавжебуласвояісторія,вінпронизавтілодвохнайдорожчихйомулюдей.«Гарновінріже»,подумалосяйому.

Поручпройшлаякасьжінка,вонапильноглянулананього.Вбранавонабулапросто-такипрегарно. Він обернувся, щоб розгледіти, яка вона ззаду; вона теж обернулася, й вони зсимпатієюглянулиодненаодного.

—Осьія,—сказалаІвіш.Урукахвонатрималадвоєвеличезнихканадськихяблук.Вонатернулаоднеобсвійзадй,

коливонозалисніло,вп'яласяуньогозубами,адругепростяглаБорисові.—Ні,дякую,—відказавБорис.—Менінехочетьсяїсти.—Йдодав:—Тименешокуєш.

—Чомубце?—Яблукавитираєшобзад.—Аце,щобвонилисніли,—пояснилаІвіш.—Погляньоннатужінку,щовіддаляється,—сказавБорис.—Яприпавїйдосмаку.Івішхрумкалаяблукоздобротливимвиглядом.—Ото?—зповнимротомпоспиталасявона.—Тані,нетам,—сказавБорис.—Затобою.Івішобернуласяйпіднялаброви.—Гарнаяка,—тількиісказалавона.—Бачиш,якевбранняунеї?Уменеобов'язковобудетакажінка.Звищогосвіту.Цемаєбути

класно.Івішзнайдивиласяуслід тійжінці.Укожнійруці вонатрималапояблуку,йцебулотак,

начевонаїхпропонуєїй.—Колиявіднеїстомлюся,товіддамтобі,—великодушнопообіцявБорис.Івішгризнулаяблуко.—Скажештаке!—буркнулавона.Вонавхопилайогозаруку іхуткопотяглазасобою.НадругомубоцібульваруМонпарнас

булаяпонськакрамничка.Вониперетнулибруківкуізупинилисяпередвітриною.—Погляньнатімалесенькічашечки,—сказалаІвіш.—Цедлясаке,—пояснивБорис.—Ащовонотаке?—Рисовагорілка.—Требабудеїхпридбати.Язроблюзнихчашечкидлячаю.—Тазамалівони.—Аябудуналиватикількаразівпідряд.—Абовсішістьвідразу.—От-от!— захоплено сказала Івіш.—Переді мною буде шість маленьких чашечок, і я

питимутозодної,тоздругої.Вонатрохивідступиланазадігарячепромовилакрізьзуби:—Ох,явсюцюкрамничкузакупилаб!Бориснесхвалювавсмаксвоєїсестри,їїзамилуванняотакимидрібничками.Йусе-такивін

хотівбулозайтидокрамнички,таІвішперепинилайого.—Несьогодні.Гайда.ВонирушилиузвозомДанфер-Рошро,йІвішсказала:—Щоб мати повну— повнісіньку!— кімнату отаких цяцьок, я ладна продатись якому-

небудьдідуганові.—Втебеневийде,—суворосказавБорис.—Цесправжнєремесло.Цьомутребавчитися.Йшли вониповоленьки, й це були справжні хвилинищастя; Івіш такинапевне забула про

іспит,виглядунеїбуввеселий.УтакімоментиБорисовіздавалося,нібивонистановлятьоднеціле. В голубому небі пропливали кучеряві білі хмарини: листя на деревах було важке післядощу,і,мовнамайданіпосередсела,пахлодимом.

—Люблюотакуднину,—сказалаІвіш,угризаючисьудругеяблуко.—Трохивогко,танелипко.Йувіччюнещемить.Відчуттятаке,начеможешпройтидвадцятькілометрів.

Борискрадькомапоглянувдовкруги,чиєтутзабігайлівки.КолиІвішпочиналаказатипродвадцятикілометровумандрівку, то не булоще такого випадку,щоб їй відразуж не захотілосясістизастіл.

Воназиркнуланабельфорськоголеваізахопленовигукнула:

—Цейлевменіподобається!Вінсхожийначаклуна.—Гм!—буркнувБорис.Вінповажавсмакисвоєїсестри,навітьякщойнеподіляв їх.Втім,запорукоюцьомубув і

Матьє, якось він сказав йому: «У вашої сестри кепський смак, та це ліпше, ніж найпевнішийсмак:внеїорґанічнокепськийсмак».Якщожтак,тойбалакатинемаєпрощо.ЩождосамогоБориса,товінчутливийбуврадшедокласичноїкраси.

—ХодімобульваромАраґо?—запропонувавБорис.—Адевін?—Оце.—Ходімо,—погодиласяІвіш,—вінтакісяє.Ішли вони мовчки. Борис помітив, що сестра спохмурніла і починає нервувати, вона

плентала, навмисне тягнучи ноги. «Зараз почнеться аґонія», з покірним страхом подумалосяйому.Аґоніявнеїпочиналасящоразу,яквоначекаларезультатівіспиту.Вінпіднявочійугледівчотирьохробітників,щопростували їмназустріч і,посміхаючись,дивилисянаних.Борисбувзвичнийдоцихвисмішок,віндививсянаробітниківізсимпатією.Івішпонурилаголовуівдала,нібинебачитьїх.Порівнявшисьізними,тіхлопцірозділилися:двоєйшлиліворучвідБориса,щедвоє—праворучвідІвіш.

—Може,полапаємо?—запропонуваводин.—Пикавтебенета!—ввічливосказавБорис.Івішпідскочилаіпронизливозавищала,тавідразужзамовкла,затулившидолонеюрота.—Яповоджусебе,мовтакухарка,—сказалавона, зашарівшисьод збентеження.Молоді

робітникибуливжедалеко.—Щоскоїлося?—здивованопоспитавБорис.— Він полапав мене,— з відразою зізналася Івіш.— Покидьок мерзенний.— І суворо

додала:—Тавсеодноянеповиннабулакричати.—Хтосаме?—настороживсяБорис.—Заспокойся,прошутебе.Їхчетверо.Таяйбезтогобуласмішна.—Річневтому,щовінтебеполапав,—пояснивБорис.—Янеможутерпіти,якщозтобою

такповодяться,колияпоруч.КолитийдешізМатьє,тебеніхтонелапає.Невжевменетакийвигляд?

—От-от,дурникумій,—сумовитовідказалаІвіш.—Ятежнезахистдлятебе.Виглядунасізтобоюненадтоповажний.

Цебулаправда.Борисчастодивувавсязцього:коливіндививсявдзеркало,тоздававсясобідоситьгрізним.

—Так,виглядунасненадтоповажний,—повториввін.Вонипритислисяоднедоодногойвідчулисебесиротами.—Щоце?—поспиталасязахвилюІвіш.Вонапоказаланависокийдовгиймур,якийчорнівкрізьзеленькаштанів.—Санте,—відказавБорис.—В'язниця.—Дивовижно,—сказалаІвіш.—Ніколинебачиланічогозловіснішого.Звідтитікають?— Рідко,— сказав Борис.—Я читав,що якось один в'язень переліз через цей мур. Він

ухопивсязатовстугіллякукаштанаінакивавп'ятами.Івішподумалаіпоказалапальцемнакаштан.—Напевне,оцей,—сказалавона.—Може,сядемотутналавочці?Ястомилася.Анужбо

нампощаститьпобачити,яктікатимещеодинв'язень.—Хтозна,—невпевненосказавБорис.—Знаєш,вони,мабуть,роблятьцеуночі.Вониперетнулибруківкуйпосідали.Лавочкабулавогка.Івішзутіхоюмовила:

—Освіжає.Тавідразужпочаламетушитисяісмикатисебезакоси.Борисполяскавїїпоруці,щобвона

неповириваласобіпуклі.—Помацаймоюруку,—сказалаІвіш,—вонамовізкриги.Цебулаправда.ТайсамаІвішзробиласямертвотно-бліда,унеїбувстрадницькийвигляд,

все її тіло проймали дрижаки. Борис побачив її такою сумовитою, що з симпатії спробувавдуматипроЛолу.

Івішрізкопіднялаголову,наобличчівнеїбулапохмурарішучість.—Костізтобою?—поспиталавона.—Так.Якось Матьє подарував Івіш маленьку шкіряну торбинку, гру в покер. Івіш подарувала її

Борисові.Воничастогралиудвох.—Зіграймо,—сказалавона.Борисдіставкостізторбинки.Івішдодала:—Двіпартіїйоднувирішальну.Починай.Вони відсунулися одне від одного. Борис присів навпочіпки і кинув кості на лавочку. В

ньоговипавкоролівськийпокер.—Покер!—оголосиввін.—Ненавиджутебе,—сказалаІвіш.Вона насупила брови і, перш ніж кинути кості, дмухнула на пальці,щось прошепотівши.

Схоже,цебулоякесь заклинання.«Цесерйозно,—подумавБорис,—вонаграєнарезультатиіспиту».Івішкинулакубикийпрограла:внеївипалидами.

—Другупартію,—звелілавона,дивлячисьнаБорисаблискучимиочима.Цьогоразуйунеївипавкоролівськийпокер.

—Покер!—оголосилавонайсобі.Борискинувкості,йуньоготежвипавпокер.Тащойнокостілягли,яквінпростягнувруку

неначе щоб зібрати їх і потайці перевернув два кубики вказівним і середнім пальцями. Двакоролісталинамісцечирвовоготузайпокера.

—Двіпари,—ззасмученимвиглядомоголосиввін.—Явиграла,—переможносказалаІвіш.—Давайтепервирішальну.Борисподумавбуло,чинезавважилавона,яквіншахрував.Та,врешті,ценемаловеликого

значення: для Івіш важливий був тільки результат. Вона виграла вирішальну партію без йоговтручання,двомапарамипротиодної.

—Чудово!—тількиісказалавона.—Хочешзігратище?—Ні,ні,—відказалавона,—доста.Знаєш,яграла,щобдізнатися,прийнялименечині.—Аяйнезнав,—відказавБорис.—Тож,виходить,тебеприйняли.Івішстенулаплечима.—Невірю,—пробурмотілавона.Вони замовкли і сиділи собі поруч, понуривши голови. Борис не дивився на Івіш, та

відчував,яквонатремтить.— Мені гаряче, — сказала Івіш, який жах: у мене вогкі долоні, я вся спітніла від

хвилювання.Справді, права її рука, допіру холодна мов крига, тепер просто-таки пашіла. Лівиця,

непорушнайзабинтована,лежаланаколінах.—Цяпов'язкаогиднамені,—сказалавона.—Виглядтакий,начеменепоранилинавійні,

хочетьсяздертиїї.

Бориснічогоневідповів.Годинниквдалинівибиводинраз.Івішздригнулася.—Це…цепівнапершу?—розгубленозапиталавона.—Півнадругу,—зиркнувшинасвогогодинника,відказавБорис.Вониперезирнулися,іБорисмовив:—Щож,поравжейти.Івішприпаладоньогойобнялайогозаплечі.—Не йди, Борисе, дурнику мій, не йди, я нічогісінько не хочу знати, сьогодні увечері я

вирушудоЛаону,ія…Янічогонехочузнати.—Некажидурниць,—лагідномовивБорис.—Треба,щобтизнала,яквонотамсклалося,

першніжпобачишбатьків.Івішопустиларуки.—Щож,тодійди,—сказалавона.—Таповертайсяякомогахутчіш,ячекатимунатебетут.—Тут?—здивованоперепитавБорис.—Хіба тине хочешпіти зімною?Можнабулоб

зачекатименевкав'ярніуЛатинськомукварталі.—Ні,ні,—відказалаІвіш,—ячекатимутебетут.—Якхочеш.Аякщопідедощ?—Борисе,прошутебе,немордуймене,йдихутчій.Язалишатимусятут,навітьякщобуде

злива,навітьякщоземлетрус,янезможузвестисянаноги,вменеснагинемаєнавітьпальцемповорухнути.

Борис підвівся і сягнистою ходою подався геть. Перетинаючи вулицю, він обернувся. ВінпобачивІвішзіспини:згорбившисьналавці,втягнувшиголовувплечі,вонаскидаласянастаружебрачку. «Врешті, її, може, і прийняли», подумалося йому. Він ступнув ще кілька кроків іраптомпобачивобличчяЛоли.Справжнєобличчя.Вінподумав:«Вонанещасна!»,ісерцейогогучнойшаленозакалатало.

XIVЗамить.Замитьвінзновувирушитьусвоїмарніпошуки; замить,переслідуванийзлими

утомленими очима Марсель, потайним обличчям Івіш, посмертною маскою Лоли, він зновувідчує жовчний присмак у роті, тривога зсудомить йомушлунок. За мить. Він сів у фотель ізапаливлюльку; вінбувпорожній і спокійний, він віддавався темнійпрохолоді бару.Столамитутбуливідполіровані барила,на стінах висіли світлини актрис іматроські берети,невиднийрадіоприймач жебонів, неначе струмочок, у глибині зали прегарні заможні добродії палятьсиґариіцідятьпортвейн—останнівідвідувачі,діловілюди,всііншівжедавнопішлиснідати;було пів на другу, та легко можна було уявити собі, що ще ранок, а день таки був у розпалі,погожий, неначе тихеморе,Матьє розчинився в цьомубайдужомуморі, він був ледве чутноюмелодієюнеґритянськогоспірічуелу,гомінкимшумом,іржавимсвітлом,похитуваннямусіхцихпрегарних, по-хірурґічному вправних рук, які тримають сиґари, рук, що схожі на каравели зпрянощами. Він добре усвідомлював, що йому просто дали покористуватися цим крихітнимшматочкомсупокійногожиття,якийтребабуденезабаромвіддатиназад,такористувавсявіннимбеззахланности:дляпропащихлюдейсвітприберігаємаліокрушинищастя,цедлянихбережевінбільшучастинусвоїхминущихмилостей,оттількизаумови,щотішитисянимибудутьвонисмиренно.Даніельсидівліворучвіднього,урочистийімовчазний.Матьємігскількизавгодноспоглядати його вродливе обличчя арабського шейха, й це була теж маленька втіха для очей.Матьєпростягнувногиісамсобіпосміхнувся.

—Раджускуштуватихересу,—озвавсяДаніель.—Гаразд.Алетичастуватимеш:умененішелягавкишені.— Гаразд, частую,— сказав Даніель.— Та скажи: може, тобі позичити двісті франків?

Правда,менісоромнопропонуватитакмало…—Облиш!—махнуврукоюМатьє.—тутнемаєпрощойбалакати.Даніельзвернувнаньогосвоївеликілагідніочі.Віннаполягав:—Прошутебе.Вменечотиристафранківдокінцятижня,миїхподілимо.Требабулонепогоджуватися,цьоговимагалиправилагри.—Ні,—відказавМатьє.—Ні,нетреба,тидужелюб'язний.Даніельспрямувавнаньогосвійпереповненийтурботоюпогляд.—Тобійсправдінічогонетреба?—Треба,—зітхнувМатьє,—п'ятьтисячфранків.Танезараз.Заразменіпотрібенхересі

бесідазтобою.—Хотілосябмені,щобмоябесідабуланарівніхересу,—сказавДаніель.Він і словом не обмовився ні про свій лист пневматичною поштою, ні про причини,що

змусилийоговикликатиМатьє.Матьєрадшевдячнийбувйомузаце:принаймнінезабаромусез'ясується.Вінсказав:—Знаєш,учораябачивБрюне.—Справді?—ґречнопоспитавДаніель.—Гадаю,цьогоразуміжнамивсезакінчено.—Випосварилися?—Тані,гірше.Даніель зобразив на своєму обличчі скрушний вираз. Матьє не зміг утриматися від

посмішки.—ТобінаплюватинаБрюне?—поспитавсявін.— Ну, знаєш… я ніколи не був із ним у таких близьких стосунках, як ти, — відказав

Даніель. — Я вельми його поважаю, та, якби моя змога, то я натоптав би його соломою івиставивувантрополоґічномумузеї,взалідвадцятогосторіччя.

—Вінтамбувбидоречі,—погодивсяМатьє.Даніельбрехав:колисьвіндужелюбивБрюне.Матьєскуштувавхересуісказав:—Незлецький.—Авжеж,—сказавДаніель,—цевнихнайліпший.Тазапасиїхнівичерпуються,ічерез

війнувЕспаніїпоповнитиїхнеможливо.Вінпоставивнастілпорожньогокелихаівзяволивкузтарілочки.—Знаєш,—сказаввін,—яхочутобівисповідатися.Ну,отівсе:смиренне,легкещастявідійшлоуминуле.МатьєзиркнувнаДаніелякраємока:

втогобувшляхетнийіпроникливийвигляд.—Давай,—сказавйомуМатьє.—Оттількине знаю,якевраженняценатебесправить,—вагаючись,казавДаніель.—

Менезасмутить,якщотирозгніваєшся.—Кажи,тасаміпобачиш,—посміхаючись,відказавМатьє.—Ну,гаразд…Угадай,когоябачивучораввечері?—Коготибачивучораввечері?—розчарованоперепитавМатьє.—Тахтожйогознає,ти

мігбачитицілукупулюдей.—МарсельДюффе.—Марсель?Тибач.Матьє не здивувався: Даніель і Марсель бачилися нечасто, та Марсель, здається,

симпатизувалаДанієлеві.—Поталанилотобі,—сказаввін,—вонажнікудиневиходить.Децетиїїздибав?—Тавнеїжудома…—посміхаючись,сказавДаніель.—Дежіще,якщовонаневиходить.І,скромноприплющившиповіки,додав:—Відвертосказати,мизнеюдеколибачимося.Запала мовчанка, Матьє дивився на довгі темні вії Даніеля, котрі ледве тремтіли. Двічі

вибивгодинник,неґртихоспівав«There'scradleinCaroline».Мизнеюдеколибачимося.Матьєодвівпоглядіпильноглянувначервонийпомпонматроськогоберета.

—Бачитеся,—незовсімрозуміючи,повториввін.—Татільки…деж?—Унеїжудома,щойноятобісказавце,—відказавДаніельізвідтінкомроздратованости.—Внеївдома?Тихочешсказати,щоходивдонеїдодому?Даніельневідповів.Матьєзапитав:—Щоцестрілилотобівголову?Якцесталося?— Все це дуже просто. Я завжди почував дуже велику симпатію доМарсель Дюффе. Я

захоплювавсяїїмужністюіширочіннюнатури.Вінзамовк,іМатьєзачудованоповторив:—МужністьМарсель,широчіньїїнатури.—Цебулинетіякості,котрівінунійцінував.

Даніельпровадив:—Якосьменібулонудно,вменевиниклобажаннязавітатидонеї,йвонаменелюб'язно

прийняла.Отівсе:відтодімипочализустрічатися.Нашавиналишевтому,щомиприховувалицевідтебе.

Матьє занурився в густі пахощі, у вогке повітря рожевої кімнати: ось Даніель сидить укріслі, дивиться на Марсель своїми великими оленячими очима, й Марсель незграбнопосміхається, наче її зараз будуть фотоґрафувати. Матьє струснув головою: все воно ніяк неклеїлося, це був якийсь абсурд, у цих двох не було геть нічого спільного, вони ніяк немоглирозумітиоднеодного.

—Тиходивдонеї,йвонаприховувалацевідмене?Вінспокійносказав:—Тикепкуєшізмене.ДаніельпідвівочійпонуроглянувнаМатьє.—Матьє!— найглибшим своїм голосом мовив він.—Як би там не було, а ти повинен

визнати, що я ніколи не дозволяв собі анінайменшого жарту з приводу ваших стосунків зМарсель,вонинадтодорогідлямене.

—Яйнекажуцього,—погодивсяМатьє,—некажу.Івсе-такизаразтижартуєш.Даніельзнесиленоопустивруки.—Гаразд,—сумовитосказаввін.—Небудемопроце.—Ні,ні,—сказавМатьє,—продовжуй,цедужецікаво,простояневірютобі,отівсе.— Ти не полегшуєш моє завдання, — докірливо сказав Даніель. — Мені й так досить

нелегкосповідатисвоювинупередтобою.—Він зітхнув.—Меніхотілосяб,щобтиповіривменінаслово.Таякщотобіпотрібнідокази…

Віндіставзкишенінатоптанийкупюрамигаманець.Матьєпобачивгрошійподумав:«Отмерзотник».Таякосьлінькуватоподумав,задлягодиться.

—Поглянь,—сказавДаніель.Вінпротягнувлиста.Матьєвзявйогодорук:цебувпочеркМарсель.Вінпрочитав:«Якзавше,вимаєтерацію,мійлюбийАрханґеле.Тобувбарвінок.Тазтого,щовипишете,я

не розумію ні слова. Якщо завтра ви зайняті, то приходьте у суботу. Матуся каже, що дужесваритимевасзацукерки.Приходьтежхутчій,любийАрханґеле:мизнетерпіннямчекатимемовашихвідвідин.Марсель».

МатьєглянувнаДаніеля.Вінсказав:—Виходить…цеправда?Даніелькивнув:тримавсявінпрямо,понурий ікоректний,мовсекундантнадуелі.Матьє

прочитав листа від початку до кінця. Він був датований двадцять другим квітня. «Це писалавона». Цей пишномовний, грайливий стиль так мало їй личив. Він збентежено потер кінчикноса,потімзареготався.

—Арханґел!Вонапрозиваєтебеарханґелом,менійнадумкутакебнеспало.Радшевжегрішнийарханґел,щосьтаке,якЛюципер.Атищейстарувідвідуєш:повнісінькийнабір.

Даніель,здавалося,розгубився.—Тимліпше,—сухосказаввін.—Атоябоявся,щотирозгніваєшся…Матьєобернувсяіневпевненоглянувнанього,вінутямив,щоДаніельрозраховувавнайого

гнів.—Справді,— сказав він,— ямусив би розгніватися, це було б природно.Май на увазі:

може,цещеприйде.Тазаразяпростоприголомшений.Вінперехиливсвогокелиха,йсамдивуючисьізтого,щонедужерозгнівався.—Йчастотизнеюбачишся?—Нереґулярно,десьдвічінамісяць.—Алепрощожвиможетебалакати?Даніельздригнувся,йочійогозблиснули.Вінмовивякомогавкрадливішимголосом:—Тищо,хочешзапропонуватинамтемидлярозмов?— Не гнівайся, — примирливо сказав Матьє. — Все воно настільки нове для мене,

настількинесподіване…вономенемайжебавить.Танедобрихнамірівумененемає.Отож,цеправда?Вилюбитебалакати?Танезлостисяж,прошутебе:янамагаюсявторопати,прощожвирозмовляєте.

— Про все,— крижаним тоном сказав Даніель.— Либонь, Марсель не чекає від мене

високихбалачок.Тавонавідпочиває,колимирозмовляємо.—Цепростонеймовірно,витакірізні.Він усе не міг позбутися цього безглуздого видива: Даніель з його витонченою

церемінністю,зйоговкрадливимиманерамиішляхетністювстиліКаліостро,зйогоширокоюафриканською посмішкою, і Марсель напроти нього, напружена, незграбна й покірна…Покірна?Напружена?Нетакавжейнапружена:«Приходьте,Арханґеле,мичекатимемовашихвідвідин».ЙценаписалаМарсель,цевонавправляласявцихнедолугихлюб'язностях.ВпершеМатьє відчув, як його торкнулося щось таке, як гнів. «Вона брехала мені, — приголомшеноподумаввін,—цілісінькихшістьмісяцівбрехала».Вінобізвався:

—Менетакдивує,щоМарсельщосьприховувалавідмене…Даніельневідповів.—Цетипопросивїїмовчати?—поспитавМатьє.—Я.Мені не хотілося,щоб ти реґулювавнаші відносини.Та зараз, коли я її вже досить

давнознаю,ценемаєвеликогозначення.—Тоцетипопросивїїмовчати,—вжеспокійнішеповторивМатьє.Ідокинув:—Авонане

заперечувала?—Їїдужездивувалоцепрохання.—Так,алежвонаневідмовилася.—Ні.Вонане бачила вцьомунічогопоганого.Пам'ятаю, вона засміялася і сказала: «Це

питаннясумління».Вонавважає,щоялюблюоточуватисебетаїною.—Ідодавізприхованоюіронією, яка була дуже неприємна дляМатьє:— Спочатку вона прозивала мене Лоенґріном.Потім,якбачиш,їївибірзупинивсянаАрханґелові.

— Ага, — сказав Матьє. Йому подумалося: «Він сміється з неї», й він відчув себеприниженимзаМарсель.Йоголюлькапогасла,вінпростягнуврукуімеханічновзяволивку.Цебуло серйозно: він не почувався достатньо засмученим. Так, його охопило якесь розумовеостовпіння,якотобуває,коливиявляєш,щопомилявсягетьувсьому…Таранішевньомубулощосьживе,йвонопочалобкровити.Понуримголосомвінпростомовив:

—Мивсеказалиоднеодному…—Цетитакгадаєш,—відказавДаніель.—Хібаможнаказативсе?Матьєроздратованостенувплечима.Тагнівавсявінпередовсімнасебе.—Ацейлист!—сказаввін.—«Чекаємовашихвідвідин»!Меніздається,начеявідкриваю

длясебеіншуМарсель.Даніельнібизлякався.— ІншуМарсель, ого, як далеко ти зайшов! Послухай, не будеш же ти через цю дитячу

витівку…—Тисамнещодавнодокорявмені,щоянадтовжеповажносприймаюречі.—Тикидаєшсявідоднихкрайнощівдоінших,—сказавДаніель.Ізвиглядомсердечного

розумінняпровадив:—Тинадтопокладаєшсянасвоїсудженняпролюдей.Цямаленькаісторіяпростозасвідчує,щоМарсельнабагатоскладніша,ніжтобіздавалося.

—Може,йтак,—сказавМатьє.—Алетутєйінше.Марсельбулавинна,івінбоявся,щорозгніваєтьсянанеї:неможнабуловтрачатидовіридо

неїсамесьогодні,сьогодні,коливін,можливо,повиненбудепринестиїйужертвусвоюсвободу.Йомупотрібноповажатиїї,атовсебуденадтоприкрим.

—Втім,— сказавДаніель,—ми ввесь час хотіли тобі зізнатися, але так безглуздо буловиглядатизмовниками,щомищоразувідкладалиценапотім.

«Ми»! Він казав «ми», уявити собі, хтось міг казати йому «ми» про Марсель. Матьєнеприязно подивився на Даніеля: настав час його ненавидіти. Та Даніель, як завше,

обеззброював.Матьєгострозапитав:—Навіщожвонаоцетакучинила,Даніелю?—Таяжтобівжеказав,—мовивДаніель,—попросивяїї.Дотогож,її,мабуть,бавило,

щевнеїєсвоятаємниця.Матьєпохитавголовою.—Ні,тутщосьінше.Вонадобрезнала,щоробить.Навіщожвонацезробила?—Ну,— сказав Даніель,— мені здається, не завжди зручно жити у твоєму сяєві. Вона

хотілазнайтидлясебетемнийкуточок.—Вонавважає,щояпригнічуюїї?—Вонасказалацьогоменінавпрямки,алеятакїїзрозумів.Щожтихочеш,тижсила,—

посміхаючись,додаввін.—Майнаувазі,щовоназахоплюєтьсятобою,твоїмпринципомжитиушкляномубудинкуіпостійнокричатипроте,прощозазвичаймовчать;тацеспустошуєїї.Вонанеказалатобіпромоївідвідини,томущобоялася,щотипосягнешнаїїпочуттядомене,щотизмусишдатиїмнаймення,щозруйнуєшїх,абипотімвидаватиїйкрихтами.Тижзнаєш,почуттяпотребуютьтаїни…Цещоськрихке,вкрайневизначене…

—Цевонатобітаксказала?—Так.Вонаменітаксказала.Вонасказала:«Меніподобається,щозвамиягетьнезнаю,

кудийду.ЗМатьєцезнаєшзавжди».«З Матьє це знаєш завжди». Так само й Івіш: «З вами ніколи не боїшся чогось

непередбаченого».Матьєажзанудило.—Чомужвонаніколинеказаламеніпроце?—Вонавважає,цетількитому,щотиніколинезапитувавунеї.Це була таки правда,Матьє понурив голову:щоразу, як треба було заглибитися в почуття

Марсель, його охоплювали нездоланні лінощі. Помітивши тінь в її очах, він тільки знизувавплечима:«Тадежпак!Якбищосьбуло,товонасказалабмені,вонажбокажеменіпровсе.Іцеяназиваввіроювнеї.Ясамусезіпсував».

Вінстрепенувсяігострозапитав:—Чомужтикажешменіпроцесьогодні?—Колисьжетребабулосказати.Цяухильнавідповідьнемовбипідстьобнулайогодопитливість:Матьєнехотів,щобйого

пошиливдурні.—Чомужсьогоднійчомути?—допитувавсявін.—Булоб…природнішебулоб,якбивона

сказаламеніперша.—Ну,—Даніельвдавізсебеспантеличеного,—може,япомилився,тая…меніздалося,

щотутідетьсяпровашіспільніінтереси.Добре.Матьєнапружився:«Готуйсядоголовногоудару,цещойнопочаток».Даніельдодав:—Хочусказатитобіправду:Марсельнезнає,щоятобівсерозповів,іщевчоравонанебула

впевнена,щовідразужпоставитьтебедовідомаусіхцихсправ.Тизробишменівеликупослугу,якщоприховаєшвіднеїцюнашурозмову.

Матьємимохітьзареготався.—Осьтийвикривсебе,Сатано!Тискрізьсієшсекрети.ЩевчоратизмовлявсязМарсель

супротимене, сьогодніжпросишменебути змовникомпротинеї. З тебе такийчудернацькийзрадник.

Даніельпосміхнувся.— В мені геть нічого немає від Сатани. На цю розмову наштовхнув мене величезний

неспокій,котрогодізнавяучораввечері.Мені здалося,нібиміжвамипосталоякесьповажненепорозуміння.Звичайно,Марсельнадтогорда,щобсамійсказатитобіпроце.

Матьєміцностиснувкелиха:вінпочаврозуміти.— Це з приводу вашої…— Даніель затнувся і соромливо докинув: — З приводу вашої

прикрости.—А!—сказавМатьє.—Тисказавїй,щознаєш?—Ні,ні.Нічогояїйнеказав.Вонапершазаговорила.—А!«Щевчора,балакаючизімноюпотелефону,вонабоялася,щобяйомунесказав.Йтогож

такивечорасамайомувсевиклала.Щеоднакомедія».Вінзапитав:—Тайщо?—Тащо,всенетакгладенько.Єперепони.—Щождозволяєтобітакдумати?—здушенимголосомпоспитавМатьє.—Танічогоконкретного…радше,те,якзмалювалавонаменіцюситуацію.—Авчомуріч?Вонагнівається,щоязробивїйдитину?—Як на мене, то ні. Річ зовсім в іншому. Радше у твоїй позавчорашній поведінці. Вона

казалапронеїзобразою.—Щожятакоговчинив?—Неможусказатидостеменно.Ага,осьщовонасказаламенідовсього:«Завждивирішує

він,аякщоязнимнепогоджуюся,тоначебтоможупротестувати.Тавсевирішуєтьсянайогокористь, томущойого думка вже склалася, і він не даємені часу,щоб сформувати свою».Неможупоручитися,щоточнопередавціслова.

—Тамені й не треба було приймати рішення,— здивовано сказавМатьє.—Ми завждибулизгоднізприводутого,щотребаробитивтакихвипадках.

—Звичайно.Алежтипозавчоранепотурбувавсядізнатися,щовонадумає?—Такинепотурбувався,—відказавМатьє.—Ябувпевен,щовонаодноїдумкизімною.— І все-таки ти ні про що в неї не запитав. Коли ви востаннє обговорювали цю…

імовірність?—Хтозна,роківзодвачизотритому.—Зодвачизотрироки.Атобінездається,щозацейчасвонамоглазмінитисвоюдумку?Панове в глибині зали попідводилися і, регочучись, прощалися одне з одним, служник

приніс їхні капелюхи, тричорніфетровійодинкотелок.Вонивийшли,дружньомахнувшинапрощаннябарменові,йофіціянтвимкнуврадіо.Барзненацькаохопилахолоднатиша,вповітрізависприсмакнещастя.«Добромвононескінчиться»,подумавМатьє.Віннезовсімрозумів,щожсаменескінчитьсядобром:цябурхливаднина,історіязабортомчийогостосункизМарсель?Ні, це було щось більш невизначене й набагато ширше: його життя, Европа, цей зловісний ібанальниймир.ВінуявивсобірудучупринуБрюне:«Увереснібудевійна».Втакухвилинувпустельному й темному барі майже починаєш у це вірити. Цього літа в його життя вкралосяякесьгниляччя.

—Вонабоїтьсяоперації?—поспитавсявін.—Незнаю,—відчуженосказавДаніель.—Вонахоче,щобяодруживсязнею?Даніельзареготався.—Та хібаж я знаю, ти, їй-богу, як дитина.Принаймні все не так просто. Знаєшщо?Ти

повинен побалакати з нею сьогодні ввечері.Не натякаючи намене, звичайно, а так собі, так,начевтебез'явилисясумніви.Вчоравнеїбувтакийвигляд,щонавітьдивно,чомувонасаматобівсьогонесказала:внеїмовкаміньнадушілежав.

—Гаразд.Яспробуюрозв'язатиїйязика.Запаламовчанка,потімДаніельзбентеженододав:

—Нущож,моєділопопередити.—Авжеж.Дякуюйзаце,—сказавМатьє.—Тигніваєшсянамене?—Тані.Тизробивменіпослугу,проякуможнасказати:неначегрімзясногонеба.Даніельзареготався:вінтакширокороззявиврота,щовиднобулойогосліпучо-білізубий

горлянку.

Янеповиннабула,думалавона,тримаючирукунателефоннійслухавці,неповиннабула,ми завжди казали одне одному все, він тепер думає: аМарсель казалажмені все, ох, він такдумає,вінзнає,тепервінзнає,вінтакийприголомшений,щовньогопростоголоваобертоміде,іввесьчасцейнечутнийголосвйогоголові,Марсельзавждиказаламенівсе,вцюмить,вцюмитьвінбезперестаньзвучитьуньоговголові,ценестерпно,усторазівбулобкраще,якбивінмене ненавидів, та він сидів там, на лавці у кав'ярні, розставивши руки, наче щось загубив,втупившисьупідлогу,неначетамщосьрозбилося.Готово,розмовавідбулася.Нічогоянебачила,нічогонечула,менетамнебуло,тарозмовавідбулася,вонабула,словабулисказані,аянічогоне знаю, його поважний голос піднімався, мов дим, до стелі кав'ярні, голос прийде звідти,гучнийпрегарнийголос,відякогозавждивібруютьмембранислухавки,вінвийдезнеї,скаже:готово,Божемій,Божежмій,щовінскажемені?Ягола-голісінька,явагітна,ацейголосвийдевбраний із ніг до голови із телефонної слухавки, ми не повинні були, не повинні були, вонамайже гнівалася на Даніеля, якщо взагалі можна було на нього гніватися, він такийвеликодушний, тільки він і піклується про мене, він узяв справу до своїх рук, Арханґел, йогопрегарнийголоспромовлявпромене.Жінка,кволажінка,гетьбезсилаізахищенавцьомусвітіживихлюдейтількипохмуримітеплимголосом,голосвийдезвідтіляіскаже:Марсельказаламені все, бідолашнийМатьє, милийАрханґел! Вона подумала: Арханґел, і її очі наповнилисяслізьми,солодкимислізьми,слізьмиродючостиіплодючости,слізьмисправжньоїжінкипісляцілого тижня посухи, слізьми ніжної, ніжної захищеної жінки. Він обняв мене, приголубив,захистив з тремтливоюсльозоювочах, з ласкоюу звивистих складкахбілящоки і тремтячоюпосмішкою на вустах, цілий тиждень дивилася вона порожніми й сухими очима в одну точкувдалині: вони уб'ють його мені, цілий тиждень була вона ясною Марселлю, Марселлюнепохитною,Марселлю розважливою,Марселлю-чоловіком, він казав, що я мов чоловік, і отсльози, квола жінка, і дощ ув очах, навіщо ж опиратися, завтра я знову буду непохитна ірозважлива, один-однісінький раз сльози, муки, солодка жалість до себе і ще солодшасмиренність,ціоксамитнідолонінамоїхстегнах,намоїхсідницях,їйхотілосяобнятиМатьєінаколінахпроситиуньоговибачення:сердешниймійМатьє,бідолашниймійвелетню.Якдобребутипідзахистком,отриматипрощенняодинраз,один-однісінькийразужитті.Зненацькагорлоїїперехопиладумка,оцетструмувавуїїжилах,сьогодніввечері,коливінприйдедомене,колияобнімуйогозашию,колипоцілуюйого,товінусезнатиме,ітребабудевдавати,нібиянезнаюпроте,щовінзнає.Ох,мидуримойого,увідчаїподумалавона,мищедуримойого,микажемойомувсе,тащирістьнашанапоєнаотрутою.Вінзнає,вінприйдесьогодніввечері,япобачуйогодобрі очі, подумаю,що він знає, і якже зможу я усе витерпіти, мій велетню, сердешниймійвелетню,впершезавсежиттязробилаятобіболяче,ох,янавсезгодна,япідудотієїстарої,яуб'юцюдитину,менісоромно,язроблювсе,щовінзахоче,все,щотизахочеш.

Підїїпальцямизадзеленчавтелефон,вонастисласлухавку.—Гало!—сказалавона.—Гало,цеДаніель?—Так,—відказавспокійнийпрегарнийголос.—Хтобілятелефону?—Марсель.—Добридень,любамояМарсель.

—Добридень,—відказалаМарсель.Серцеїїшаленокалатало.— Вам добре спалося? — поважний голос відлунював їй у животі, це було солодко і

нестерпно.—Учораввечеріязапізнопішоводвас.ПаніДюффе,либонь,свариласябнамене.Та,сподіваюся,вонанічогонезнає.

—Ні,—задихаючись,відказалаМарсель,—нічогонезнає.Вонаспалаякубита,коливипішли…

—Авам?—знайдопитувавсяніжнийголос.—Яквамспалося?—Мені?Та…непогано.Я,знаєте,хвилююся.Даніельзасміявся,цебуврозкішнийсміх,спокійнийігучний.Марсельтрохирозслабилася.—Хвилюватисянетреба,—сказаввін.—Всебулопречудово.—Все…справді?—Справді.Кращенавіть,ніжясподівався.Здається,митрохинедооцінювалиМатьє,люба

мояМарсель.Матьєвідчула,якунійболісноповорухнуласясовість.—Невже?Невжемиісправдінедооцінювалийого?— Він перепинив мене на перших же словах, — сказав Даніель. — Сказав мені, що

здогадався,нібищосьнегараздізвами,іцедошкулялойомувчорацілийдень.—Ви…висказалийому,щомизвамибачимося?—запиталаМарсель,почуваючи,як їй

перехопилогорло.—Звичайно,—здивувавсяДаніель.—Ахібаминедомовилисяпроце?—Авжеж,авжеж…Іяквінцесприйняв?Даніельначебтозавагався.—Дуженепогано.Врешті,дужедобре.Спочаткуйомувсеневірилося…—Напевне,вінсказав:«Марсельказаламенівсе».— Так воно й було.— Даніеля, здається, розвеселили ці слова.— Саме так він мені й

сказав.—Даніелю!—вигукнулаМарсель.—Менітакдошкуляєсовість!Івоназновупочулаглибокий,веселийсміх.—Отжецікаво:йомутеж.Коливінпішов,тойомудошкулялосумління.Аякщовиобоєв

такомустані,томеніхотілосябзаховатисядесьувашійкімнаті,коливіндовасприйде:цемаєбутипречудовасцена.

Вінзновузасміявся,іМарсельподумалазісмиренноювдячністю:«Вінкепкуєзмене».Тавразголосйогозробивсяповажний,іслухавказавібрувала,неначеорґан.

—Ні,справді,Марсель,усейдепречудово,ізнаєте,ярадийзавас.Вініслованедавменісказати,зупинивнапершихжесловахісказавмені:«СердешнаМарсель,ятаквиненпереднею,ясамсебененавиджу,таяцевиправлю,яктигадаєш,можуятутщосьіщевиправити?»,йочійогопочервоніли.Вінтакваскохає!

—ОДаніелю!—вигукнулаМарсель.—ОДаніелю…ОДаніелю…Запаламовчанка,потімДаніельдодав:—Вінсказав,щосьогодніввечеріхочепобалакатизвамивідщирогосерця.«Мирозітнемо

нарив».Теперусеувашихруках,Марсель.Вінзробитьусе,щовизахочете.—ОДаніелю!ОДаніелю!—Воназвелаподихідодала:—Вибулитакідобрі,такі…Мені

хотілося б якомога хутчій побачитися з вами, так багато хотілося б вам сказати, а я не можубалакатизвами,якщонебачувашогообличчя.Завтразможете?

Теперголосвидавсяїйсухіший,вінутративсвоюгармонійність.— Ох, завтра ніяк! Звичайно, я теж хотів би якомога хутчій з вами побачитися…

Послухайте,Марсель,явамзателефоную.

— Згода, — сказала Марсель, — телефонуйте, не баріться. Ох, Даніелю, милий мійДаніелю…

—Бувайте,Марсель,—сказаввін.—Будьтежспритноюсьогодніввечері.—Даніелю!—закричалавона.Тавінужеповісивслухавку.Марселькинуласлухавкуівтерлахустинкоювогкіочі.«Арханґел!Вінтакхуткопорятувався

втечею,боявся,щоябудудякуватийому».Вонапідійшладовікнаіглянуланаперехожих:жінки,дітлахи,якісьробітники—усіздавалисяїйщасливими.Молодицябіглапосередвулиці,нарукахунеї буладитина, вонащось казала їй, захекавшись, і сміялася.Марсельпровела її поглядом,даліпідійшладодзеркалаіздивованоподивиласянасебе.Наполичцівумивальниціушклянцідляполосканнястоялитричервоніружі.Марсельневпевненовзялаоднуінесміливопокрутилав руках, а потім заплющила очі й увіткнула її в свої темні коси. «Ружа в моїх косах…»Вонарозплющила очі, глянула у дзеркало, поправила зачіску і збентежено посміхнулася своємувідображенню.

XV—Прошувас,зачекайтетут,пане,—сказавчоловічок.Матьє сів на лавку.Він був у похмурому передпокої, де тхнуло капустою, ліворуч тьмяно

блищализашкленідвері.Подзвонили,йчоловічокпішоводчиняти.Увійшламолодичка,вбраназубогоюпристойністю.

—Прошусідати,пані.Вінпровівмолодичку,легенькоторкаючисьїї,долавки,йвонасіла,підібгавшиноги.—Явжеприходила,—сказалавона.—Зприводупозики.—Авжеж,пані,звичайно.Чоловічокговоривїйпростовобличчя:—Виналежитедослужбовців?—Нея.Мійчоловік.Вонапочалапорпатисяусвоїйсумочці;їїнеможнабулоназватинегарною,оттількивигляд

унеї бувпонурий та зацькований; чоловічокрозглядав її, немовби смакуючи.Вонадістала ізсумочкидвачитристараннозгорнутідокументи;вінузявїх,підійшовдозашкленихдверей,щобкращебуловидно,ідовгоїхвивчав.

— Дуже добре, — сказав він, повертаючи папери, — дуже добре. Двоє дітей? Ви такамолоданавигляд…Їхтакчекаєш,цихдітей,правдаж?Аколивониприходятьнасвіт,товносятьтрохирозладувродинніфінанси.Увасзаразтрохисутужнозгрішми?

Молодичказашарілася,ічоловічокпотердолоні.—Що ж,— добротливо сказав він,— ми все владнаємо, все владнаємо, для того ми й

сидимотут.Якусьхвилювін,посміхаючись,замисленодививсянанеї,потімпішов.Молодичкавороже

зиркнула на Матьє і почала нервово гратися замочком своєї сумочки. Матьє зробилосянезатишно:вінбувсередспражнісінькихзлидарів,цеїхнігрошізбиравсявінузяти,бляклійсірібанкноти, від котрих тхне капустою. Він похнюпився і почав розглядати підлогу під ногами:йомузгадалисяшовковистізапахущібанкнотиізЛолиноїскриньки;цебулизовсіміншігроші.

Зашклені двері відчинилися, і виглянув високий добродій із сивими вусами.В нього буласріблястачуприна,ретельнозачесананазад.Матьєрушивзанимдокабінету.Добродійпривітнокивнувйомунафотельізвичовганоїшкіри,івонисіли.Добродійпоклавліктінастілізціпивміж собою гарні білі пальці. На ньому була темно-зелена краватка, скромно оздобленаперлиною.

—Вихочетескористатисянашимипослугами?—по-батьківськомупоспитавсявін.—Так.ВінглянувнаМатьє;вньогобулитрохивипуклісвітло-голубіочі.—Пан?..—Делярю.—ПанеДелярю,чивідомовам,щостатутнашоготовариствапередбачаєпослугипозики

винятководлядержавнихслужбовців?Голосбувгарнийіневиразний,трохиповнявий,якіруки.—Яслужбовець,—відказавМатьє.—Викладач.— Ага, ага! — зацікавлено сказав добродій. — Ми особливо раді допомагати

університетськимвикладачам.Уліцеївикладаєте?—Так.УліцеїБюффона.— Чудово, — невимушено мовив добродій. — Гаразд, тепер залагодимо звичайні

формальності…Увасє з собоюпосвідченняособи,байдужеяке,паспорт,військовийквиток,карткавиборця…

Матьєпростягнувйомупапери.Добродійузявїхіякусьхвилюнеуважновивчав.—Добре.Дужедобре,—нарештіозвавсявін.—Іякужсумухотілибвиунаспозичити?—Шістьтисячфранків,—сказавМатьє.Вінтрохиподумавідодав:—Ні,мабуть,сімтисяч.Вінбувприємноздивований.Йомуподумалося:«Ніколибнеповірив,щотутусетакхутко

вирішується».—Знайомізнашимиумовами?Мидаємопозикунашістьмісяцівбезпродовженнятерміну.

Мизмушенібратидвадцятьвідсотків,позаякунасвеликівидаткиімидужеризикуємо.—Тавжеж!Тавжеж!—хутковідгукнувсяМатьє.Добродійдіставізшухлядидвааркушізвіддрукованимтекстом.—Заповніть,будьласка,ціформуляри.Іпоставтевнизусвійпідпис.Це було прохання про позику в двох примірниках. Потрібно було вказати прізвище, вік,

родиннийстан,адресу.Матьєпочавписати.—Чудово,—сказавдобродій,проглядаючилистки.—НародивсявПарижі…в1905році…

батькоіматифранцузи…Гаразд,покищовсе.Приврученнісемитисячфранківмипопросимоваспідписатиборговезобов'язаннянагербовомупапері.Гербовийзбірзавашрахунок.

—Приврученні?Хібавинедастеїхзараз?Добродійначебтовельмиздивувався.—Зараз?Любийпане,нампотрібнопринаймнідватижні,щобзібративідомості.—Яківідомості?Вижбачилимоїпапери?ДобродійглянувнаМатьєзвеселоюпоблажливістю.—Ох,—сказаввін,—університетськівикладачівсітакі!Всідоодногоідеалісти.Зважте,

пане, що в цьому окремому випадку я не піддаю сумніву ваше слово. Та якщо поглянутизагальніш, то хто ж може поручитися, що папери, які нам пред'являють, не єпофальшованими? — Він сумовито посміхнувся. — Коли маєш справу з грішми, навчаєшсянедовіри.Це нице почуття, згоден з вами, та ми не маємо права бути довірливими.Отож,—виснуваввін,—нампотрібнопровестималенькерозслідування;мизвернемосябезпосередньоувашеміністерство.Нетурбуйтеся:зналежнимдотриманнямтаємниці.Та,якщоміжнами,товижзнаєте,щотакечиновники:дужесумніваюся,щовизможетеотриматинашудопомогураніше,ніжп'ятоголипня.

—Це неможливо,— здушеним голосом відказавМатьє. І додав:— Гроші мені потрібнісьогодні увечері або найпізніше завтра вранці, вони потрібні мені терміново.А чи не можнабулоб…підвищівідсотки?

Добродій,здавалося,обурився,вінзвівсвоїпрегарніруки.— Ми не лихварі, любий пане! Наше Товариство одержало підтримку від Міністерства

суспільної праці.Це, сказати б, офіційна орґанізація.Миберемопомірні відсотки, котрі буливстановлені з огляду на наші видатки і ступінь ризику, і ми не можемо вдаватися до такихоборудок.

Вінсуворододав:— Якщо вам так терміново потрібні гроші, то треба було приходити раніш. Хіба ви не

читалинашіправила?—Ні,—підводячись,відказавМатьє.—Цебулодлямене,мовгрімзясногонеба.—Щож,дужешкодую…—крижанимтономсказавдобродій.—Роздертиоціформуляри,

яківизаповнювали?

МатьєподумавпроСару:«Вонаобов'язководоб'єтьсявідстрочки».—Нервіть,—сказаввін.—Явладнаюце.—Авжеж,—привітно сказав добродій,— завждиможна знайти друга, котрий позичить

вам на два тижні те,що потрібно.Отже, це ваша адреса,— сказав він, показуючи пальцем уформулярі,—вулицяЮґенс,12?

—Так.—Гаразд,наприпочаткулипняминадішлемовамвиклик.ВінпідвівсяіпровівМатьєдодверей.—Допобачення,—сказавМатьє,—дякую.—Радийбувслужитивам,—уклонивсядобродій.—Заходьте.Матьєширокими крокамиперетнувпередпокій.Молодичкаще була там; вона розгублено

покусуваласвоюрукавичку.—Заходьте,пані,—сказавдобродійзаспиноюМатьє.Надворі в сірому повітрі тремтіли зелені відблиски листя. Та тепер у Матьє було таке

відчуття,начейого замуруваливчотирьох стінах. «Щеоднаневдача»,подумаввін.НадіябулатількинаСару.

ВіндійшовдоСевастопольськогобульвару,зайшовдокав'ярнійпопросивжетон.—Телефонуглибині,праворуч.Набираючиномер,Матьєпробурмотів:—Абилишїйвдалося!Абилишудалося!—Цебулощосьтаке,якмолитва.—Гало,—сказаввін,—гало,Сара?—Гало,—сказалинатомубоці,—цеВейсмюллер.—ЦеМатьєДелярю.МожнапобалакатиізСарою?—Вонавийшла.—А-а!Кепсько…Незнаєте,коливонаповернеться?—Незнаю.Щосьпередати?—Тані.Простоскажіть,щоятелефонував.Вінповісивслухавкуівийшовнадвір.Йогожиттябільшенезалежаловіднього,вонобулов

Саринихруках;йомужзалишалосятількичекати.Вінподавзнакводієвіавтобуса,увійшовісівбілястароїжінки,щокахикалавхустинку.«Жидизавждидомовлятьсяміжсобою»,подумалосяйому.Вінтакипогодиться,тойлікар.

—Данфер-Рошро.—Триталони,—відказавкондуктор.Матьєузявтриталони і задививсяувікно;віндумавпроМарсель із сумовитоюобразою.

Шиби тремтіли, стара кахикала, квіти теліпалися на її чорному солом'яному капелюшку.Капелюшок,квіти,стара,Матьє,всевономчаловпередувеличезномуавті;старанепіднімаланоса від своєї хустинки, та все одно вона кахикала на розі вулиці Урс і Севастопольськогобульвару,кахикаланавулиціРеомюр,кахикаланавулиціМонторґей,кахикалаінаНовомумостунад гладіннютихої сірої води. «Аякщожиднепогодиться?»Тайця думкане вивелайого іззаціпеніння;вінбувлантухомвугіллянаіншихлантухахукузовіваговоза.«Тимгірше,тодізцимпокінчимо,яскажуїйсьогодніввечері,щоодружуюсязнею».Автобус,неначевеличезнадитячацяцька,мчавйоговперед,змушувавхилитисяправоруч,ліворуч,струшувавйого,підкидав,подіїкидалийогонаспинкусидіння,дошкла,вінбувзаколисанийшвидкістюсвогожиття,віндумав:«Моєжиттявжененалежитьмені,моєжиття—цевсьоголишдоля»;віндивився,якодназадругою постають величезні темні будівлі на вулиці Сен-Пер, дивився на своє життя, щопроходилопередним.Одружуватися,неодружуватися:«Тепервідменеценезалежить,абопанабопропав».

Прикро завищали гальма, й автобус зупинився. Матьє випростався і тривожно глянув наспину водія: вся його свобода знову ринула на нього. Він подумав: «Ні, ні, тільки не пан абопропав.Щобнесталося,авсевономаєбутипомоїйвласнійволі».Навітьякщовінпіддастьсянаволюобставин,розгублений,охопленийвідчаєм,навітьякщойогопонесеуцьомувирі,немовстарийлантухізвугіллям,товінсамвибересвоюзагибель:аджевньогоєсвобода,длявсьогосвобода, свобода клеїти дурня або ж діяти механічно, свобода погоджуватися, свободавідмовляти, свободавикручуватися;одружуватися, кидати,рокамитягнутицеядро,прикутедоноги:вінмігробитите,щойомухотілося,ніхтонемавправарадитийому,ДоброіЗлоіснувалидляньоголишетоді,коливінсамїхвигадував.Довкругньогокружкомаз'юрмилисяпредмети,вони чекали, не подаючи знаків, не даючи навіть найменшої вказівки. Він був сам посередогрому страшенної тиші, без помочі й вибачення, засуджений раз і назавжди без можливостивиправдання,приреченийназавждибутивільним.

—Данфер-Рошро!—крикнувкондуктор.Матьєпідвівся і вийшов; він рушивпо вулиціФруавдо.Він був стомлений і знервований,

передочимавньоговвесьчасстоялавідчиненаскринькавтемнійкімнаті,авскриньцізапахущім'якібанкноти;тобулоненачедокірсумління.«Ох,ямусивїхузяти»,подумалосяйому.

—Пневматичнапоштадлявас,—сказалаконсьєржка.—Щойноприйшла.Матьє взяв листа і надірвав конверт; у цю мить стіни докруг нього завалилися, і йому

здалося,щозмінивсяввесьсвіт.Посередсторінкибулотроєслів,написанихвеликимспаднимпочерком:

«Провалилася.Нетямлюсебе.Івіш».—Кепськановина?—поспиталасяконсьєржка.—Ні.—Славабогу.Атовиажперемінилисянаобличчі.«Провалилася.Нетямлюсебе.Івіш».—Одинізмоїхколишніхучнівпроваливсянаіспиті.—А,меніказали,щовчитисясталоважче.—Набагатоважче.—Подуматилишень!Молоділюдискладаютьіспити,—сказалаконсьєржка.—Йотвони

вжездипломами.Ащоробитидалі?—Ятежзапитуювсебепроце.Він учетверте прочитав послання Івіш. Його вразив промовистий відчай письма.

Провалилася,нетямлю…«Заразвоналаднавчинитищосьнепоправне,—подумалосяйому.—Цеясно,якбілийдень,воназдатнащозавгодновикинути».

—Котрагодина?—Шоста.«Шостагодина.Вонадізналасяпрорезультатиодругійпополудні.Осьужечотиригодини,

яквонаблукаєПарижем».Вінпоклавлистадокишені.—ПаніҐаріне,позичтеменіп'ятдесятфранків,—звернувсявіндоконсьєржки.—Тахтозна,чивменеізнайдетьсястільки,—здивуваласяконсьєржка.Вонапонишпорила

вшухлядісвогоробочогостолу.—Послухайте,вменестофранківразом,принесітьменіздачуввечері.

—Гаразд,—відказавМатьє,—дякую.Вінвийшов;віндумав:«Дежвонаможебути?»Головайогобулапорожня,рукитремтіли.

ВулицеюФруадвопроїжджаловільнетаксі.Матьєзупинивйого.—Жіночийгуртожиток,вулицяСен-Жак,173,хутчій.—Гаразд,—сказавводій.

«Дежвонаможебути?ВкращомувипадкувонапоїхаладоЛаону,вгіршому…Язапізнивсяна чотири години», думав він.Матьєнахилився вперед імимоволі натискавправоюногоюнакилимок,немовбиприскорюючихідавта.

Таксізупинилося.Матьєвийшовіподзвонивудверігуртожитку.—ПаннаІвішСерґінатут?Даманедовірливозиркнулананього.—Заразподивлюся,—відказалавона.Замитьвонаповернулася.—ПаннаСерґінанеприходилазсамогорання.Щосьїйпередати?—Ні.Матьєзновусівдоавта.—Готель«Полонь»,вулицяСоммрар.Захвилювінприпавдовікна.—Сюди,сюди!Готельолівуруч.Вінвистрибнувізтаксійпостукавузашкленідвері.—ПанСерґінтут?Гладкийслуга-альбіносбувбілякаси.ВінупізнавМатьєйпосміхнувсяйому.—Віннеповертавсязночі.—Айогосестра…молодабілявка,приходилавонасьогодні?—О,ядобрезнаюпаннуІвіш,—відказавхлопець.—Ні,вонанеприходила,оттількипані

Монтеротелефонуваладвічі,вонапросилапередатипановіБорису,щобвінвідразужприйшовдонеї,якповернеться;якщопобачитейого,томожетепередати.

—Гаразд,—сказавМатьє.Він вийшов.Дежвонаможебути?Вкіно?Танавряд.Тиняєтьсяпо вулицях?Принаймні

вонащене поїхала зПарижу, а то зайшлаб до готелю забрати валізи.Матьє дістав із кишенілистайуважнороздививсяконверт:йогонадіслализпоштовоговідділеннянавулиціКюжа,тацещенічогонеозначало.

—Кудиїдемо?—поспитавсяводій.Матьєневпевненоглянувнанього,іраптомйогонемовосяяло:«Щобтакенаписати,треба

бутитрохивнестямі.Вона,їй-богу,напилася».—Послухайте,— сказав він,— їдьте помаленьку бульваромСен-Мішель, починаючи від

набережної.Яшукаюоднуособу;требабудезаглянутиувсікав'ярні.Івішнебулонів«Біарріці»,нів«Сурс»,нів«Аркурі»,нів«Біарі»,нів«ПаледюКафе».В

«Капуладі»Матьєнагледівкитайського студента, котрий знав Івіш.Вінпідійшов.Китаєцьпивпортвейн,сидячинастільцізабаром.

—Даруйте,—сказавМатьє,нахиляючисьдонього.—Меніздається,визнайомізпанноюСерґіною.Бачиливиїїсьогодні?

—Ні,—відказавкитаєць.Говориввінізтруднощами.—Знеюсталосялихо.—Знеюсталосялихо!—вигукнувМатьє.—Ні,—сказавкитаєць.—Япитаю,чинесталосязнеюлихо.—Незнаю,—сказавМатьє,обертаючисьдоньогоспиною.Вінбільшенедумавпроте,щобзахиститиІвішвідсамоїсебе,вньогобулатількиболіснаі

нагальна необхідність побачити її. «А якщо вона зважилася накласти на себе руки? В неївистачитьрозумузробитице»,розлюченоподумаввін.Врешті,вонаможепростобутидесьнаМонпарнасі.

—НаперехрестяВавен,—сказаввін.Вінзновусівутаксі.Рукийоготремтіли:вінзастромивїхдокишень.Таксіобігнулофонтан

Медічі,йМатьєуздрівРенату,італійськуподругуІвіш.ВонавиходилазЛюксембурзькогосадузпортфелемпідпахвою.

—Зупиніть!Зупиніть!—погукавМатьєводієві.Вінвистрибнувізтаксійпобігдонеї.—ВинебачилиІвіш?Ренатазробиласувореобличчя.—Добридень,пане,—сказалавона.—Добридень.ВинебачилиІвіш?—Івіш?—перепиталаРената.—Бачила.—Коли?—Десьгодинутому.—Де?—У Люксембурзькому саду. Вона була з чудернацьким товариством,— трохи бундючно

сказалаРената.—Визнаєте,щоїїнеприйняли,бідолашку?—Авжеж.Кудивонапішла?—Вонихтілипітинатанці.Здається,в«Тарантул».—Деце?—НавулиціМосьє-ле-Пренс.Випобачите,тамкрамницяграмплатівок,атанцювальназала

впідвалі.—Дякую.Матьєступнувкількакроків,потімповернувся.—Даруйте,язабувпопрощатисязвами.—Допобачення,пане,—сказалаРената.Матьєповернувсядоавта.—ВулицяМосьє-ле-Пренс,цезакількакроківзвідціля.Їдьтеповолі,явасзупиню.«Аби лиш вона була ще там! Я загляну в усі танцювальні майданчики Латинського

кварталу».—Зупинітьтут.Зачекайтеменехвилину.Матьєувійшовдокрамниціграмплатівок.—Де«Тарантул»?—поспитавсявін.—Упідвалі.Спустітьсясхідцями.Матьє спустився вниз, вдихнув прохолодне і плісняве повітря, штовхнув стулку оббитих

шкірою дверей і здригнувся, наче його вдарили кулаком під дихало: Івіш була там, вонатанцювала.Вінпритуливсядоодвіркаіподумавсобі:«Вонатут».

Цебувпорожній,чистовиметенийпідвалзрівнимистінами.Яскравесвітлопадалоз-підпроолієнихпаперовихплафонів.Матьєугледівдесяткапівторанакритихскатеркамистоликів,що губилися в глибині цього мертвого світлового моря. На брунатних стінах були розклеєнікавалкибарвистогокартону,щомализображатиекзотичнірослини,такартонужепокоробивсявідвологи,кактусинабряклипухирями.Невиднийпрогравачнагрававпасодобль,іцяприхованамелодіяробилацюзалущебільшголоюінезатишною.

Івішпоклалаголовунаплечесвоємупартнеровіітіснопригорталасядонього.Танцюваввіндобре.Матьєвпізнавйого:цебувтойвисокийчорнявиймолодик,щосупроводжувавучораІвішна бульварі Сен-Мішель. Він вдихав пахощі її кіс і деколи цілував їх. Бліда мов крейда, іззаплющенимиочима,вонавідкидалакосиназад,авінщосьшепотівїйнавухо;вонитанцювалисамі посеред майданчика. В глибині зали четверо молодиків і страшенно намазана дівчиналяскаливдолонійволали:«Давай!Давай!»ВисокийчорнявиймолодикпідвівІвішдостолика,обнімаючи її за стан, студенти метушилися круг неї й вітали її; у них був химерний вигляд,заразомфамільярний і бундючний; вони на відстані огортали її круглими, м'якими порухами.

Нафарбованажінкаповодиласястримано.Вонастояла,важкаімлява,знепорушнимпоглядом.Потімвоназапалилацигаркуімовила:

—Давай.Івіш упала на стілець поміж молодоюжінкою і білявим чоловічком з круглою борідкою.

Вонареготалася,мовнавіжена.—Ні, ні!— горлала вона, розмахуючирукамипередобличчям.—Немає алібі!Не треба

алібі!Бороданьзапобігливопідвівся,поступаючисьмісцемвродливомучорнявомутанцюристові.

«Готово,—подумавМатьє,—занимужевизнаютьправосидітибілянеї».Чорнявийкрасеньначебтовважавцегетьприродним;втім,вінєдинийз-поміжтовариствавидававсязадоволеним.

Івішпоказалапальцемнабороданя.—Вінтікає,бояобіцялайогопоцілувати,—регочучи,сказалавона.— Дозвольте, — з гідністю сказав бородань, — ви не обіцяли мені, ви мені цим

погрожували.—Гаразд,небудутебецілувати,—сказалаІвіш.—ПоцілуюяІрму!—Вихочетепоцілуватимене,крихіткоІвіш?—здивовановтішиласямолодажінка.—Авжеж,гайда.—Івішвладнопотяглаїїзаруку.Товариство здивовано розступилося, хтось м'яко і докірливо мовив: «Послухайте, Івіш!»

Чорнявий красень холодно дивився на неї з тонкою посмішкою; він пантрував на неї. Матьєвідчувякесьприниження:дляцьогоелеґантногомолодикаІвішбулавсьоголишздобиччю,вінроздягавїїдосвідченимчуттєвимпоглядом,вонабулавжеголапередним,вінугадувавїїперса,стегна, запах її тіла…Матьєгострострепенувся і,насилупереставляючиноги,попрямувавдоІвіш:вінзловивсебенатому,щовпершеганебнобажавїїчерезбажанняіншого.

Івішзробилачинетисячуґримас,першніжпоцілуватисвоюсусідку.Врештівонавзяла їїголовуобомаруками,поцілувалавустаіщосиливідштовхнула.

—Відтебетхнекарамельками,—докірливосказалавона.Матьєзупинивсябіляїхньогостолика.—Івіш!—обізвавсявін.Вонаглянулананього,роззявивширота,івінзапитавсебе,чивпізнаєвонайого.Осьвона

поволіпіднялалівурукуйпоказалайому.—Цети,—сказалавона.—Осьглянь.Вонавжездерлапов'язку.Матьєугледівлипкийчервонястийструпзкрихітнимипухирцями

жовтогогною.—А ти залишив своюпов'язку,—розчаровано сказала Івіш.—Та й правда, тиж такий

обачний.—Ми не давали, та вона все одно зірвала її,— немов би вибачаючись, сказала молода

жінка.—Цечортеняякесь.ІвішхуткопідвеласяіпонурозиркнуланаМатьє.—Заберітьменезвідси.Япринижуюсебе.Молодикиперезирнулися.—Знаєте,—сказавбородань,—миїїнезмушувалипити.Радшенамагалисязавадитиїй.—Щотак,тотак,—звідразоюсказалаІвіш.—Маминісиночки,осьвонихто.—Кріммене,Івіш,—устрявчорнявийтанцюрист.—Кріммене.Вінпо-змовницькомуглянувнанеї.Івішобернуласядоньогоісказала:—Крімцьогонахаби,певнаріч.—Ходімо,—м'якозвелівМатьє.Вінузявїїзаплечійпотягзасобою;позадупочувсяприголомшенийгомін.

ПосередсхідцівІвішповажчала.—Ну,Івіш,—благальномовивМатьє.Вонавеселострусонулакісьми.—Яхочусіститут,—сказалавона.—Ну,прошужвас.Івішпочалазадихатисявідсміхуйзадерласпідницювищеколін.—Яхочусіститут.Матьєухопивїїпоперекстануйпоніс.Коливониопинилисянавулиці,вінвипустивїї:вона

більшеневідбивалася.Осьвонапримружиласяіпонуроозирнуласядоокруж.—Може,хочетеповернутисядосебе?—запропонувавМатьє.—Ні!—щосиликрикнулаІвіш.—ОдвезтивасдоБориса?—Йогонемаєвдома.—Адежвін?—Дідькойогознає.—Кудивихочетеподатися?—Хібаязнаю?Вирішуйте,якщовжезабралимене.Матьєтрохиподумав.—Гаразд,—сказаввін.Підтримуючи,вінпідвівїїдотаксійсказавводієві:—ВулицяЮрґенс,12.—Явезувасдосебедодому,—сказаввін.—Визможетевідпочитинамоємудивані,ая

запарювамчай.Івішнічогонемалапроти.Воналедвезалізладоавтаізнеможеновпаланасидіння.—Вамзле?Вонабулабіла,мовкрейда.—Нездужаєтьсямені,—пробурмотілавона.—Япопрошузупинитисябіляаптеки,—сказавМатьє.—Ні!—вигукнулавона.—Ну,толяжтезручнішізаплющітьочі,—сказавМатьє.—Незабаромприїдемо.Івіш ледве чутно застогнала. Раптом вона позеленіла і вистромилася через вікно. Матьє

побачив,якїївузькахудорляваспинастрясаєтьсявідблювоти.Вінпростягнуврукуівчепивсяуручкудверцят:вінбоявся,щобдверіневідчинилися.Захвилюнудотаприпинилася.Матьєхутковідкинувсяназад,діставлюлькуіретельнонатоптавїїтютюном.Івішупаланасидіння,іМатьєсховавлюлькудокишені.

—Приїхали.—мовиввін.Івішнасилувипросталася.Вонапростогнала:—Якийсором!Матьєвийшовперший іпростягнув їйруки.Тавона їхвідштовхнула ілегкострибнулана

бруківку.ВінхуткорозрахувавсязводієміобернувсядоІвіш.Вонабайдужедивиласянанього:зротавнеїтхнулокислимдухомблювотиння.Матьєпристрасновдихнувцейзапах.

—Вамліпше?—Явженеп'яна,—понуросказалаІвіш.—Тавменеголоварозвалюється.Матьєобережноповівїїпосхідцях.—Кожен крок стугонить у голові,— вороже сказала вона.На другомумайданчику вона

зупинилася,щобзвестиподих.—Теперявсезгадала.

—Івіш!—Все.Яїздилазцимипокидькамиіламалакомедію.Ія…япровалиласянаіспиті.—Ходімо,—сказавМатьє.—Щеодинповерх.Вонимовчкипіднялися.ЗненацькаІвішзапитала:—Якцевименезнайшли?Матьєнахилився,вставляючиключаузамковушпарину.—Яскрізьрозшукуваввас,—сказаввін,—апотімзустрівРенату.Івішпробурмотілазайогоспиною:—Яввесьчассподівалася,щовиприйдете.—Заходьте,—відступаючиубік,сказавМатьє.Проходячи,воналедветоркнуласяйого,івін

відчувбажаннявхопитиїївобійми.Івішзробилакільканепевнихкроківіввійшладокімнати.Потімпохмуророззирнулася.—Цевашепомешкання?—Егеж,—сказавМатьє.Вінупершеприймавїїусебе.Вінзиркнувнасвоїзеленішкіряні

фотелійробочийстіл,побачивїхочимаІвіш,ійомузробилосясоромно.—Осьдиван,—сказаввін.—Ляжте.Івішмовчкивклаласянадивані.—Хочетечаю?—Менізимно,—поскаржиласяІвіш.Матьєзнайшовсвійпледівкривїї.Івішзаплющилаочійпоклалаголовунаподушку.Вона

страждала,наїїчолі,біляперенісся,прорізалисятривертикальнізморшки.—Хочетечаю?Вонаневідповідала.Матьєвзявелектричногочайникаіпішовналлятивньоговодизкрана.

У шафці він знайшов висхлу половинку цитрини, вона була майже як шкло, з твердоюшкуринкою,таякщодобрепридушити,тознеїможнабуловичавитиоднучидвісльозини.Вінпоклавїїнатацю,девжестоялидвічашки,іповернувсядокімнати.

—Япоставивчайника,—сказаввін.Івіш не відповіла: вона спала. Матьє присунув стільця до дивана і вмостився на ньому,

намагаючись не вчиняти шуму. Три зморшки вже щезли, чоло було гладеньке і чисте, Івішпосміхалася із заплющеними очима. «Яка ж вона юна!»— подумавМатьє. Всю свою надіювклав він у цю дитину. Вона була така квола, така легенька на цьому дивані: вона нікому немогла допомогти, навпаки, їй треба було допомагати жить на білому світі. А Матьє не мігдопомогти.ІвішпоїдедоЛаону,тамвоназдичавієзазимуабозадві,апотімзнайдетьсяякийсьхлоп'яга,якводиться,молодий,ізабереїї.«Ну,аяодружусяізМарсель».Матьєпідвівсяі,м'якоступаючи, пішов поглянути, чи не закипів чайник, потім вернувся і сів біля Івіш, він ніжнодививсянацемале, хоровитейосквернене тіло, якеуві сні видавалося такимшляхетним; віндумавпроте,щокохаєІвіш,ібувздивований,бокоханняйогонедавалопросебезнати,вононебуло якимсь особливим піднесенням чи іншим почуттям, радше воно було непорушнимпрокляттямнаобріїжиття,провісникомлиха.Вчайникузабурхалавода,йІвішрозплющилаочі.

—Язроблювамчаю,—озвавсяМатьє.—Хочете?—Чаю?—розгубленопоспиталасяІвіш.—Тавижнетямите,якйогоробити.Вонадолоняминагорнулакосинащокиіпідвелася,продираючиочі.—Дайте пачку,— звеліла вона,— я приготую вам російський чай. Тільки ж для цього

потрібенсамовар.—Уменетількичайник,—простягаючиїйпачку,сказавМатьє.—Ого,тащейчайцейлонський!Щож,тимгірше.Вонапочалапоратисябілячайника.

—Ачайничокдлязапарювання?—Тожбойвоно,—сказавМатьє.Іпобігнакухню.—Дякую.Вигляд у неї був так само понурий, та вона трохи пожвавішала.Ось вона налляла води в

чайничокізакількахвильсіла.—Нехайзапариться,—сказалавона.Запаламовчанка,потімвоназновуобізвалася:—Неподобаєтьсяменівашепомешкання.—Так я і думав,—посміхнувсяМатьє.—Та якщо ви трохи отямитеся, томи зможемо

вийтинадвір.—Акудинаміти?—поспиталасяІвіш.—Ні,—покрутилавонаголовою,—меніприємно

тут. Всі ті кав'ярні кружеляють увіччю; ну, а люди, це просто жах якийсь. Тут негарно, затеспокійно.Можетезавіситиштори?Мизасвітимоцюлампадку.

Матьє підвівся. Він зачинив віконниці і порозв'язувавшнури. Важкі зелені штори поволістулилися.Вінзасвітивлампунастолику.

—Осьініч,—зачарованомовилаІвіш.Вонавідкинуласянаподушкидивану.— Як затишно, таке враження, наче днина вже скінчилася. Мені хотілося б, аби вже

смеркло,колиявийдузвідси,ябоюсязновупобачитибілийдень.—Ви будете тут, скільки вам захочеться,— сказавМатьє.—До мене ніхто не повинен

прийти.Навітьякщоіприйдехтось,томийомуневідчинимо.Ягетьвільний.Цебуланеправда:ободинадцятійвечорананьогочекалаМарсель.Нехайчекає,розлючено

подумалосяйому.—Коливиїдете?—поспитавсявін.—Завтра.Потягомополудні.ЯкусьхвилюМатьємовчав.Апотімобізвався,пильнуючизасвоїмголосом:—Япроведуваснавокзал.—Ні!—відрубалаІвіш.—Цетакийжах,ціслинявіпрощання,вонитягнутьсяненачеґума.

Крімтого,ябудузнігпадативідутоми.—Якхочете,—сказавМатьє.—Вителеґрафувалибатькам?—Ні.Я…Борисхотівцезробити,таянедалайому.—Тодівампотрібносамійповідомитиїх.Івішпохнюпилася.—Авжеж.Запала мовчанка. Матьє дивився на похнюплену голову Івіш і її тендітні плечі: йому

здавалося,нібивонапотрохувжепокидаєйого.—Виходить,—сказаввін,—ценашостатнійвечіруцьомуроці?—Ха,—іронічнозахихотілавона,—уцьомуроці!—Івіш,—сказавМатьє,—винеповинні…По-перше,яприїдудовасуЛаон.—Інедумайте.Все,щостосуєтьсяЛаону,такемерзенне…—Ну,добре,тодівиповернетеся.—Ні.—Влистопадібудесесія,вашібатькинеможуть…—Виїхнезнаєте.—Тапевно,щонезнаю.Танеможебути,щобвонизнівечиливсевашежиттялишезадля

того,щобпокаративасзапроваленийіспит.—Вонийнеподумаютьменекарати,—сказалаІвіш.—Будещегірше:вонивтратятьдо

мене інтерес, просто викинуть мене з голови. Втім, так мені й треба,— підвищуючи голос,заговорила вона,—янездатна здобутипрофесію і кращецілісіньке своєжиття згаювЛаоні,аніжзновубудувступати.

—Не кажіть так, Івіш,— стривожено мовивМатьє.—Не падайте духом зарання. ВижненавидитеЛаон.

—Авжеж!О,якяйогоненавиджу!—процідилакрізьзубиІвіш.Матьєпідвівся,щобітизачайникомічашками.Раптомкровкинуласяйомувобличчя;він

обернувсядонеїйпробурмотів,дивлячисьубік:— Послухайте, Івіш, завтра ви поїдете, та даю вам слово, що ви повернетеся. До кінця

жовтня.Дотогочасуявсевладнаю.—Владнаєте?— втомлено здивувалася Івіш.—Але ж тут нічого не владнаєш: я ж вам

сказала,щонездатнаоволодітипрофесією…Матьєзваживсяпіднятинанеїпогляд,тапевностивнімнебуло;якзнайтислова,котріїїне

образилиб?—Нетехотівясказати…Якби…отякбивидозволиливамдопомогти…Івіш,здавалося,щейдосінерозуміла;Матьєдодав:—Уменебудетрохигрошей.Івішажпідстрибнуланадивані.—А,випроце!—сказалавона.Ісуховідрізала:—Ценеможливо.—Таніжбо,—гаряческазавМатьє,—тутнемаєнічогонеможливого.Отпослухайте:під

час вакацій я відкладу трохи грошенят; Одетта з Жаном щороку запрошують мене побути всерпні на їхній віллі вЖуан-ле-Пуен, а я ні разу тамщене був, тож треба буде вволити їхнюпросьбу. Цього року я поїду туди, це мене розвіє, і я трохи заощаджу. Не відмовляйтесязгарячу,—жваводокинуввін,—цебудепозичка.

Вінзатнувся.Івішзгорбиласяіворожедивиласянаньогоспідлоба.—Недивітьсянаменетак,Івіш!—Ох,ужехтозна,якятамнавасдивлюся,тазнаю,щовменеболитьголова,—шорстко

відказалаІвіш.Вонаопустилаочійдодала:—Спатияповиннавдома.—Прошувас,Івіш!Послухайтежмене:язнайдугроші,вибудетемешкативПарижі,тільки

некажітьні,благаювас,некажітьні,неподумавшидобре.Позиканеповиннавасбентежити:виповернетеїї,колибудетезаробляти.

Івішстенулаплечима,іМатьєхуткододав:—Ну,тоБорисїїповерне.Івіш не відповіла, вона почала куйовдити свої коси. Злий і нещасний,Матьє стояв перед

нею.—Івіш!Воназнаймовчала.Йомузахотілосявзятиїїзапідборіддяйривкомпіднятиголову.—Івіш,нудайтежнарештівідповідь!Чомувиневідповідаєте?Івішмовчала.Матьєпочавходититуди-сюди;віндумав:«Погодитьсявона,яневідпущуїї,

покивонанепогодиться.Я…ядаватимуприватніурокиабожперевірятимузошити».—Івіш,—мовиввін,—скажітьженарешті,чомувинепогоджуєтеся.Івішможнабулоукоськати,лишестомивши:требабулозакидатиїїзапитаннями,постійно

змінюючитон.

—Чомувинезгодні?—повториввін.—Отскажіть,чому?НарештіІвішпробурмотіла,непіднімаючиголови:—Нехочуябратиувасгроші.—Чомуце?Вижберетегрошіубатьків.—Цеіншаріч.—Справді,інша.Вименівжесторазівказали,щоненавидитебатьків.—Янерозумію,чомуповиннабратиувасгроші.—Ачомувиберетеїхубатьків?—Янехочуніякогодобродійництва,—сказалаІвіш.—Батьковіянеповиннабутивдячна.—Івіш,звідкиувасоцягордовитість?—вигукнувМатьє.—Винемаєтеправанівечити

своєжиттячерезсамолюбство.Подумайтепроте,якжитиметьсявамуЛаоні.Щодняіщогодинишкодуватиметеви,щонескористалисямоєюпропозицією.

Обличчяїїперекосилося.—Облиштемене!—вигукнулавона.—Дайтеменіспокій!Ідодалаглухимхрипкимголосом:—О,щоцезамуканебутизаможною!Вякіогидніситуаціїпотрапляєш!—Таяваснерозумію,—м'якосказавМатьє.—Щеминулогомісяцявисказалимені,що

гроші—цещосьнице,щовонинавітьувагиневарті.Висказали:менібайдуже,звідкивони,абилишвонибуливмене.

Івіш стенула плечима.Матьє бачив лишемаківку її голови і трохишиї поміж кучерями ікомірцемблузки.Шиябуласмаглявіша,ніжобличчя.

—Хібажвицьогонеказали?—Нехочуя,щобвидавалименігроші.Матьєвідчув,якйомуурвавсятерпець.—А,це,либонь,черезте,щоячоловік,—саркастичнопосміхнувсявін.—Прощоцеви?—поспиталасяІвіш.Вонадивиласянаньогозхолодноюненавистю.—Ценизько.Янавітьнадумцітакогонемалаі…іменіначхатинаце;вономенійуголову

неприходило…— А що ж тоді? От подумайте: вперше в житті ви будете геть вільна, житимете, де

захочеться, робити будете все, що забагнеться. Якось ви сказали мені, що хтіли б отриматиліценціятізфілософії.Томожетеспробувати:мизБорисомдопоможемовам.

—Чомувихочетезробитименідобро?—спиталасяІвіш.—Яжнічогодляваснезробила.Я…язавждибуланестерпназвами,авитеперменежалієте.

Матьєзавагався,потім,одвернувшись,відказав:—Янеможузмиритисязтим,щобільшеваснепобачу.Запаламовчанка,потімІвішневпевненозапитала:—Ви…вихочетесказати,щоце…щоробитецевідеґоїзму?—Відчистогоеґоїзму,—сухосказавМатьє,—меніхочетьсязновупобачитивас,отівсе.Ізваживсяобернутисядонеї.Вонадивиласянанього,піднявшибровийрозтуливширота.

Потімзненацьказновурозслабилася.— Тоді я, може, і прийму вашу пропозицію, — байдуже сказала вона. — Ця справа

стосуєтьсявасбезпосередньо,такщопобачимо.Дотогож,вимаєтеслушність:немаєзначення,звідкинадходятьгроші.

Матьє відітхнув. «Славабогу!»—подумалосяйому.Таполегшенняне було: обличчя Івішбулотаксамопохмуре.

—Яквипояснитецесвоїмбатькам?—поспитавсявін,щобупевнитисявдосягнутому.

—Таскажущо-небудь,—невизначенобуркнулаІвіш.—Меніабоповірять,абожні.Якщоплатятьневони,тоякецемаєзначення?

Вонапохнюпилася.—Тудивсеоднотребаповернутися,—сказалавона.Матьєледвепогамувавроздратування.—Тажвизновусюдиповернетеся!—О,—сказалавона,—цетакнереально…Якажуні,кажутак,алеменівценевіриться.

Всевоноудалекомумайбутньому.АвЛаоніябудувжезавтраввечері.Вонадоторкнуласядогорлаідодала:—Вонопрямотутвідчувається.Тайпоравжепакувативалізи.Тамцілунічтребапоратися.Вонапідвелася.—Чай,напевне,вжезапарився.Ходімовип'ємпочашці.Вонаналлялачаю.Вінбувчорний,мовкава.—Яписатимувамлисти,—сказавМатьє.—Ятеж,—відказалавона.—Тавмененебудечоговамсказати.—Опишетеменівашдім,кімнату.Меніхотілосяматиспромогууявитивастам.—Оні!—вигукнулавона.—Янехочупроцеписати.Доситьбудетого,щоятамжитиму.Матьєзгадавсухікороткілисти,якіБориснадсилавЛолі.Татількинамить:вінпоглянув

нарукиІвіш,наїїгострішарлатовінігті,нахудорлявізап'ястяйподумав:«Язновупобачуїї».—Отжечудернацькийцейчай,—сказалаІвіш,ставляючичашкунастолі.Матьє здригнувся: хтось подзвонив у двері. Він нічого не сказав: сподівався, що Івіш не

почула.—Послухайте!Хтосьначеподзвонив?—запиталавона.Матьєпритуливпальцядовуст.—Миждомовилися,щоневідчинимо,—прошепотіввін.—Таніжбо!Ні!—голосносказалаІвіш.—А,може,цещосьважливе,відчиняйтехутчій.Матьє подався до дверей. Він думав: «Вона боїться бути у змові зі мною». Він відчинив

двері,колиСаравжехотілабулоподзвонитивдруге.—Добрийвечір,—ледвезводячиподих,сказалавона.—Гарновизмусилименепобігати.

Маленькийміністрпередав,щовителефонували,іяпобігла,навітькапелюшканевстиганадіти.Матьєзжахомдививсянанеї:усвоємутісномутемно-зеленомукостюмі,зусмішкою,котра

виказувалавсіїїгнилізуби,зрозкуйовдженимикісьмиівиразомнездоровоїдобротинаобличчівонапросто-такивипромінюваланещастя.

—Добрийвечір,—хутковідказаввін,—знаєте,вменетут…Сарадружньовідштовхнулайогоізиркнулачерезйогоплече.—Хтоцетут?—зжадібнимінтересомпоспиталасявона.—А,ІвішСерґіна.Яксямаєте?Івіш звелася і зробилащось на кшталт реверансу. В неї був розчарований вигляд. Втім, у

Саритеж.Івішбулаєдина,когоСарапростотерпітинемогла.—Якажвихудесенька,—сказалаСара.—Їй-богу,вималоїсте,аценерозумно.МатьєсівнапротиСариіпильноглянувїйувічі.Саразареготалася.— Ось Матьє докірливо дивиться на мене, — весело сказала вона. — Не хоче, щоб я

розбалакувалапрорежимхарчування.ВонаобернуласядоМатьє.—Запізнояповернулася,—сказалавона.—Вальдмананеможливобулознайти.Вінусього

лишдвадцятьднівуПарижі,авжевлізуцілукупутемнихсправ.Язловилайоготількидесьошостій.

—Видужелюб'язні,Саро,дякую,—пробурмотівМатьє.

Іхуткододав:—Гаразд,побалакаємопроцезгодом.Випийтечашкучаю.—Ні,ні!Янавітьнеприсяду,—відказалавона,—требабігтидоіспанськоїкнигарні,вони

терміновохочутьбачитимене:доПарижаприїхаводинҐомесівприятель.—Хтосаме?—поспитавсяМатьє,щобвигратичас.—Щенезнаю.Менітакісказали:одинҐомесівприятель.ВінприїхавізМадрида.СаразніжністюглянуланаМатьє.Їїочінемовбиажзатуманилисявіддоброти.—СердешниймійМатьє,вменедляваскепськіновини:вінвідмовився.—Гм!УМатьєщевистачилосилисказати:—Ви,напевнож,хочетепобалакатизімноюнаодинці?Вінкількаразівзначущенасупивброви.ТаСаранедивиласянанього.—О,навітьневарто…—сумовитосказалавона.—Менімайженемачоговамсказати.Ітаємничедодала:— Я наполягала, як тільки могла. Все намарне. Зацікавлена особа повинна з'явитися до

ньогозавтрауранцізгрішми.—Щож,тимгірше!Небудемобільшепроце,—хуткосказавМатьє.Віннаголосивнаостанніхсловах,таСарапрагнулавиправдатися;вонасказала:—Язробилавсе,щоможнабуло,знаєте,навітьблагалайого.Вінзапитав:«Цежидівка?»Я

сказала,щоні.Тодівінсказав:«Янедаюкредитів.Якщовонахоче,щобяпозбавивїїхалепи,тонехайплатить.Якщожні,товПарижіскількизавгодноклінік».

Матьєпочув,якпозадурипнувдиван.Сараказаладалі:—Він сказав: «Ябільшенічогонеробитимудляниху кредит, вонидоста заставилинас

страждати».І,знаєте,цетакиправда,ямайжерозуміюйого.Вінрозповідавменіпровіденськихжидів,проконцентраційнітабори.Менінехотілосяцьомувірити…—Голосїїзатнувся.—Їхкатували…

Саразамовкла,запалагнітючатиша.Хитаючиголовою,воназновуобізвалася:—Щожвиробитимете?—Хтозна.—Винедумаєтепро…—Авжеж,—сумовитосказавМатьє.—Гадаю,таквоноіскінчиться.—ЛюбиймійМатьє!—схвильовановигукнулаСара.Він суворо зиркнувнанеї, й вона збентежено замовкла; вінпобачив, яку її очах з'явився

проблискрозуміння.— Гаразд, — за хвилю сказала вона, — побіжу. Обов'язково зателефонуйте мені завтра

вранці,яхочузнати,щовивирішили.—Домовилися,—сказавМатьє,—бувайте,Саро.—Допобачення,крихіткоІвіш!—вженапорозігукнулаСара.—Допобачення,пані,—відказалаІвіш.КолиСарапішла,Матьєпочавзновуходитипокімнаті.Йомубулозимно.—Цяжінка,—засміявсявін,—справжнісінькийбуревій.Вонавдираєтьсяначевихор,все

валяєдодолуівідразужзникає.Івішіслованесказала.Матьєзнав,щовонаневідповість.Вінсівбілянеїі,дивлячисьубік,

сказав:—Івіш,яберушлюбізМарсель.Увідповідьзновубуломовчання.Матьєглянувнаважкізеленіштори,щовисілинавікнах.

Йогоохопиластрашеннавтома.

Понурившиголову,вінпояснив:—Позавчоравоназвістиламені,щозайшлаутяж.Кожнесловобулодлянього,мовкамінь:віннезважувавсяобернутисядоІвіш,тазнав,що

вонадивитьсянанього.—Нерозумію,навіщовирозповідаєтеменіпроце,—крижанимголосомозваласявона.—

Цевашіпроблеми.Матьєстенувплечима.—Вижзнаєте,щовонабула…—…вашоюкоханкою?—зпогордоюзапиталаІвіш.—Знаєте,янедужецікавлюсятакими

речами.Воназавагалася,потімнеуважномовила:—Нерозумію,чомуввастакийзасмученийвигляд.Якщовиодружуєтесязнею,то,певна

жріч,зісвоєївласноїволі.Якщожні,то,судячизвашоїбалачки,засобівнебракує…—Умененемаєгрошей,—сказавМатьє.—Яскрізьшукав…—ТовидляцьогопопросилиБорисапозичитивЛолип'ятьтисячфранків?—А,товизнаєте?Яне…автім,дляцього.—Якцемерзенно!—глухосказалаІвіш.—Авжеж.—Утім,цемененестосується,—сказалавона.—Висамізнаєте,щоробите.Вонадопилачайізапитала:—Котрагодина?—Зачвертьдев'ята.—Вжесмеркло?Матьєпідійшовдовікнаівідхиливштору.Тьмаваднинащецідиласякрізьжалюзі.—Незовсім.—Ну,щож,тимгірше,—підводячись,мовилаІвіш,—все-такименіпора.Щежтівалізи

пакувати,—простогналавона.—Щож,допобачення,—сказавМатьє.Йомунехотілосязатримуватиїї.—Допобачення.—Тояпобачувасужовтні?Цісловавирвалисявньогомимоволі.Івішажпідскочила.—Ужовтні!—пронизуючийогопоглядом,вигукнулавона.—Ужовтні!Оні!Воназареготалася.—Даруйте,—сказалавона,—увастакийчудернацькийвигляд.Уменейнадумцінебуло

братиувасгроші:увасітакїхзамало,щобутримуватисім'ю.—Івіш!—сказавМатьє,хапаючиїїзаруку.Івішзойкнулаірізковисмикнулаїї.—Дайтеменіспокій!—вигукнулавона.—Нечіпайтемене!Матьєопустивруки.Вінвідчув,якуньомузакипаєлють.—Явже здогадувалася,—задихаючись,казалавона.—Вчоравранці…коливипосміли

доторкнутисядомене…ясказаласобі:цевитівкиодруженогочоловіка.—Гаразд,—гостроурвавїїМатьє.—Невартопродовжувати,язрозумів.Вонабулащетут,стоялапередним,червонавідлюті,знахабноюпосмішкоюнавустах:він

злякався самого себе. Пхнувши її, він кинувся геть із помешкання і хряснув дверми передсамісінькимїїносом.

XVIТиневмієшкохати,невмієшкохати,Марнорукидотебеменіпростягати.

Кав'ярня «Три мушкетери» сяяла всіма вогнями у вечірній імлі. Юрма гулящого людузібраласябіля тераси:небавомсвітлянемереживоночі відкав'ярнідокав'ярні, відвітринидовітрини простягнеться уздовж цілого Парижу; люди чекали ночі, слухаючи музику, в них бувщасливий вигляд, вони мерзлякувато притискалися одне до одного під першим червонястимвідблискомвечірньоїзаграви.Матьєобійшовцюліричнуюрму:вечірнявтіхабуланедлянього.

Тиневмієшкохати,невмієшкохати,Відкоханняніколинезможешвмирати.

Довгапрямавулиця.Зайогоспиною,взеленійкімнаті,щодухугналайгналайоговпередмаленькаворожасвідомість.Передним,урожевійкімнаті,посміхаючись ізнадією,чекалананьогонепорушнажінка.Загодинувінм'якоюкотячоюходоюввійдедорожевоїкімнатиідасть,щобйогопроковтнулацясолодканадія,цявдячність,цекохання.Навсежиття,навсежиття.Змостутауводукидаютьсящейіз-заменшихприкрощів.

—Дурнютинедороблений!Матьє плигнув уперед, щоб не потрапити під авто, а потім спіткнувся об тротуар і

поваливсядодолу:впаввіннаруки.—Анехаййомувсячина!Вінпідвівся,долоніщеміли.Вінуважноглянувнасвоїзамурзаніруки:правицябулачорна,

з кількома саднами, ліва рука боліла; пов'язка була закаляна грязюкою. «Цього тількибракувало, — серйозно подумав він. — От цього тільки й бракувало». Він дістав хусточку,послинивїїізякоюсьажніжністюпотердолоні:йомухотілосяплакати.Щемитьвінвагавсяізподивомдививсянасебе.Апотімвибухнувреготом.Вінреготавсязсебе,зМарсель,зІвіш,зісвоєїкумедноїнезграбности,зісвогожиття,зісвоїхжалюгіднихпристрастей;вінзгадувавдавнісподівання і сміявся з них, бо завершилися вони ось так— статечний дядечко, який ось-осьрозплачетьсявідтого,щозаоравносому землю;віндививсянасебебезсорому, зхолодною ілютоювтіхою,віндумавсобі:«Йусецеясприймавповажно».Незабаром,післякількохнападів,регітприпинився:адженебулозкогосміятися.

Порожнеча.Тягнучиноги,тілорушиловперед,важкейгаряче,здригаючись,почуваючи,якгаряча лють перехоплює горло і стискає у животі. Та в ньому вже не було нічого. Вулиціспорожніли,немовте,щовнихбуло,витеклочерезотвірканалізації;все,що їхнаповнювало,кудись щезло. Залишалися тільки предмети, та їхня згрупованість розпалася, вони звисали знеба,неначевелетенськісталактити,здіймалисянадземлею,неначеаномальновеликімеґаліти.Всеїхнєзвичнеіледвечутнескигління,їхнємелодійнецвіркотінняпольовихкониківпішлозавітром, тепер вони німували. Колись у них читалося майбуття людини,що кидалася на них ікотрувонивідкидаливімлувсілякихспокус.Тамайбутнєвжевмерло.

Тілозвернулоправоруч,занурилосявмиготючийсвітлянийґаз,вглибинупровалляпоміжшкляними блоками, де танцювали басамаги світла. Темні маси з рипінням чвалали одна заодною.На рівні очей погойдувалося волохате квіття.Поміж квіттям, у глибині того провалля,

струмувалаякасьпрозорістьізхолодноюпристрастюспоглядаласамасебе.«Підутайвізьмуїх!»Світвідразужзмінився,гомінкийізаклопотаний,завтами,людьмиі

вітринами; Матьє опинився на вулиці дю Депар. Та це вже був не той світ і не той Матьє.Наприкінці того світу, потойбіч вулиць і будинків, були замкнені двері. Він понишпорив угаманційдіставключа.Тамзамкненідвері,атутцейплескатийключ:єдиніпредметиуцьомусвіті,щовартіуваги;поміжнимилишенагромадженняперепонівідстаней.«Загодину.Щеєчаспрогулятисяпішки».Однагодина:саместількичасутреба,щобзнайтитідвері івідімкнутиїхцимключем;позацієюгодиноюнебулонічого.Матьєішовмірноюходою,узлагодізвласнимсумлінням,вінпочувавсебезлимісупокійним.«АякщоЛолазалишиласявліжку?»Вінзновупоклавключадокишенійподумав:«Щож,тимгірше:грошіявсеодновізьму».

Лампа давала мало світла. Біля горищного віконця поміж світлинами Марлен Дітріх іРобертаТейлорависівкалендар-рекламазмаленькимлюстерком,поцяткованиміржею.Даніельпідійшовдонього, трохинахилився і почав зав'язувативузолкраватки; вінпоспішавповністювбратися.Влюстеркузасвоєюспиноювінбачивмайжерозмитийсутіннюібруднимдзеркаломхудорлявий і жорсткий профіль Ральфа, й руки його затремтіли: його охопило нестримнебажання стиснути цю тонку шию з гострим борлаком і змусити її хряснути в його пальцях.Ральф обернув голову до люстерка, він не знав, що Даніель бачить його, і втупився в ньогочудернацькимпоглядом. «Уньогомармиза убивці», здригнувшись, подумавДаніель, та, як поправді, то це були дрижаки від утіхи. «Він зазнав приниження, цей малий самець, тожненавидить мене». Він почав зволікати з краваткою. Ральф знай дивився на нього, й Даніельупивавсяцієюненавистю,котраоб'єднувалаїхобох,пекучоюненавистю,котрій,здавалося,булороків з двадцять, вона вже зробиласяодержимістю;цейогоочищало. «Одноїпрегарної дниниотакийхлоп'яга всадитьмені ножау спину».Молодеобличчя зненацька заповнить собоювседзеркалотайповсьому,настанеганебнасмерть,якоївінізаслуговує.Вкімнатібулогаряче,якупечі.

—Втебенемаєрушника?ВДаніелябуливогкідолоні.—Погляньтеуглечику.Углечикувалявсязамурзанийрушник.Даніельретельновитердолоні.—Вцьомуглечику,мабуть,ніколинебуловоди.Схоже,виобоєнечастовмиваєтеся.—Мивмиваємосяпідкраномукоридорі,—шорстковідказавРальф.Запаламовчанка,потімвінпояснив:—Такзручніше.Він сидів на краю розкладачки і взувався, згорбившись і піднявши праве коліно. Даніель

дививсянацюмолодуспинуймолодім'язистіруки,щовиглядалиізкороткихрукавівсорочки:вцьомухлопчинієякийсьчар,об'єктивновиснуваввін.Тацейчарвикликавуньоговідразу.Щехвилина, і він буде надворі, й усе буде в минулому. Та Даніель знав,що його чекало надворі.Надіваючипіджак,вінзавагався:плечійгрудибулигетьмокрівідпоту,йомуподумалося,щопідвагоюпіджакаллянасорочкаприкипитьдовогкоготіла.

—Втебегаряче,якупеклі,—сказаввінРальфові.—Бопідсамісінькимдахом.—Котражгодина?—Щойновибилодев'яту.Допочаткуднятребазгаятидесятьгодин.Спативіннеляже.Колипісляцьоговкладаєшся

спати,торобитьсянабагатотяжче.Ральфпіднявголову.— Я хотів спитатися у вас, пане Ляліку… це ви нараяли Боббі повернутися до того

аптекаря?—Нараяв?Таніжбо.Простосказавйому,щовінучинивякдурень,покинувшицюроботу.— А, тоді гаразд. Це не одне й те ж. Сьогодні вранці він сказав мені, що піде просити

вибаченняіщоцьогохотіливи,тапоочахвиднобуло,щобреше.Обоєзневажливопосміхнулися.Даніельхотіводягнутипіджак,тавсенезважувався.—Я сказав йому: роби,що хочеш,—нагинаючись, провадив Ральф.—Мені це анідесь.

ЯкщовжетобірадитьпанЛялік…Алетеперзрозуміло,щойдочого.Вінрозлютованосмикавзашнуроклівогочеревика,зав'язуючивузол.—Янічогойомунеказатиму,—обізвавсяРальф,—вінтакий,щонедихне,якнебрехне.

Таєтутодинхлопчина,котрогоятакизастукаюколисьутемномузакутку.—Аптекар?—Егеж.Аленестарий.Отоймолодийпокидьок.—Учень?— Еге ж. Він гомик. Це він розповів у аптеці про нас із Боббі. Нехай Боббі не дуже

пишається,щоповернувсявцюдіру.Танесумнівайтеся,якосьувечеріязловлюцьогоучня,коливінітимедодому.

Йоголицескривилосявідлютоїпосмішки,вінупивавсясвоїмгнівом.— Підвалю до нього, руки в кишенях, вигляд— як у справдешнього зарізяки. «Впізнав

мене?Еге?Тодівсегаразд.Тощотитампроменеварнякав?Га?Щотипроменеварнякав?»О,покидьок не на жарт перепудиться! «Нічого я не казав! Нічого не казав!» «А, ти нічого неказав?»Іпіддихало—гуп,збиваюйогозніг,плигаюнанього імордякоюйогообхідник,обхідник!

Даніельдививсянаньогоз іронічноюроздратованістюйдумав:«Усівониоднакові».Всі.КрімБоббі,котрийзавждибувбабою.Післяцьогоділавонизавждиполюбляютьрозбалакувати,щонатовчуть комусьпику. Ральфпожвавішав, очі горіли як у вовка, вуха пашіли; в нього булапотребауметких,різкихрухах.Даніельнезмігпогамувативсобібажанняпринизитийогощедужче.

—Ну,аякщовінтебевідлупцює?—Він?—лютопосміхнувсяРальф.—Нехайтількиспробує!Онспитайтевтогопаруб'яги

з«Орієнталя»: тойужеотримавдобрунауку.Паруб'язі тридцятьроків, отакенніручиська.Віннахвалявся,щовикинеменезашкірку.

Даніельзухвалопосміхнувся.—Іти,певнажріч,відлупцювавйого,якгамана.—О,підітьтазапитайте!—ображеновідказавРальф.—Насбачило,мабуть,душіздесять.

«Давай-но вийдемо», сказав я йому. Там був Боббі й ще один чолов'яга, височенний такий, ябачивйогоколисьізвами,Корбен,ізбойнівін.Отцейпаруб'ягавиходить.«Тищо,—каже,—хочешдатименічосу,мені, сімейномучоловікові?»Аяйомуяк затоплю!Зразупрямісіньковоко, а потім ліктем.Отак!Умармизу!—Ральф зірвався на ноги, показуючи, як розгорталасябійка. Він крутився як веретено, вигинаючи свої зграбні міцні сідниці, обтягнуті голубимиштаньми. Даніель відчув, що його охоплює лють, йому захотілося вдарити Ральфа. — Кровцебенілазнього,якізкабана!—провадивРальф.—Гуп!Апотімзаногитабрязьобземлю!Вінтакізаоравносом,цейсімейнийчоловік!

Ральфзамовк,грізнийінабундючений,вореолісвоєїдоблесті.Вінскидавсянаякусьхижукомаху.«Їй-богу,яуб'юйого»,подумавДаніель.Йомунедужевірилосявусіцібалачки,тавсе-такийогопринижувало,щоРальфповаливдодолутридцятирічногочоловіка.Вінзареготався.

—Вдаєшізсебевояку,—насилувимовиввін,—таколисьтакидістанешсвоє.Ральфтежзареготався,йвонипідступилисяоднедоодного.

—Воякуяневдаю,—відказаввін,—таздорованівнебоюся.—Тотинікогонебоїшся?—поспитавДаніель.—Еге?Зовсімнікого?Ральфбувчервониймоврак.—Здорованінетаківжейдужі!—відказаввін.—Ати?Анупокажи,якийтидужий,—штовхаючийого,запропонувавДаніель.Ральфнахвилюзавмерізроззявленимротом,потімочійогозблиснули.—З вами я поміряюся силою.Просто так, звичайно,— хрипко сказав він.—Та вам не

здолатимене.Даніельухопивйогозапояс.—Аосьзаразпобачимо,дитинко.Ральфбувгнучкийіміцний:підпальцямиДаніеляперекочувалисямолодім'язи.Боролися

вони мовчки, і Даніель почав тяжко дихати, йому невиразно здавалося, ніби він гладкий івусатий.Ральфовівдалосяйогопідняти,таДаніельпхнувйогообомарукамивобличчя,іРальфйого випустив. Вони знову стояли один напроти одного, посміхаючись і скипаючи відненависти.

—А,таквихочетебитися?—якимсьчудернацькимголосомпромовивРальф.—Битисяхочете,еге?

Зненацька він, нагнувши голову, кинувся наДаніеля.Даніель ухилився від удару і вхопивРальфа за потилицю. Він уже захекався, а в Ральфа не видно було і сліду втоми. Вони зновузчепилисяізакружлялипосередкімнати.Даніельвідчувуротігострийігіркийприсмак.«Требакінчати з цим, а то він здолаємене». Вінщосили пхнув Ральфа, але той утримався на ногах.Даніеля охопила шалена лють, він подумав: «Та я ж кумедний». Він хутко нагнувся, вхопивРальфазапоперек,піднявйого,жбурнувналіжкоітут-такиупавнанього.Ральфвідбивався іпробував навіть дряпатися, та Даніель ухопив його за зап'ястя і притиснув до подушки. Вонидовгенькозалишалисявційпозиції:Даніельухоркавсяінемігпідвестись.Ральфбувприкутийдо ліжка, безсилий і розчавлений тягарем дорослого дядька, сімейного чоловіка. Даніель зутіхоюдививсянанього:вочахРальфаскипаланенависть,вінбувпрегарний.

—Іхтокогоздолав?—захеканопоспитавДаніель.—Хтожкогоздолав,синку?Ральфвідразужпосміхнувсяінасилувимовив:—Тавижсилань,панеЛяліку.Даніель відпустив його і звівся на ноги. Він засапався і відчував приниження. Серце

гамселило,якнавіжене.—Колисьбувясиланем,—сказаввін.—Атеперонзахекався.Ральф підвівся і поправив поправив комірець сорочки, подих його був нормальний. Він

спробувавбулозасміятися,тавочіДанієлевінедивився.—Подихтодрібниці,—сказаввін,—требатренуватися.—Тидобревмієшбитися,—сказавДаніель,—тавнасвеликаваговаріжниця.Обоє збентежено засміялися. Данієлеві хотілося згребти Ральфа за горлянку і дати йому

гарноголяпаса.Вінодягнувпіджак;мокравідпотусорочкавідразужприлипладотіла.—Гаразд,—сказаввін,—підуя.Бувай.—Допобачення,панеЛяліку.—Ятутзаховавдлятебедещо,—сказавДаніель.—Пошукайдобретайзнайдеш.Двері зачинилися, Даніель спустився східцями, ноги його були мов з вати. «Передовсім

треба буде помитися, — подумалося йому, — помитися з ніг до голови». Коли він виходивнадвір,вголовуйомустрілиладумка,одкотроївінзавмернамісці:вранці,передтим,яквийтиздому,вінпоголивсяізалишивнакоминкубритвузшироковідкритимлезом.

Відчиняючидвері,Матьє натиснувна легкий, приглушенийдзвоник. «Вранці я йогой не

помітив, — подумалося йому, — напевне, його вмикають увечері, після дев'ятої». Він скосазиркнув крізь шибу конторки й угледів тінь: там хтось був. Не поспішаючи, він підійшов достендузключами.Кімната21.Ключвисівнацвяху.Матьєхутковзявйогойпоклавдокишені,потімобернувсяірушивназаддосхідців.Позадувідчинилисядвері.

—Агов!Акудицевийдете?—грубозапиталийого.Матьє обернувся і побачив високу кощаву жінку в пенсне. Вигляд у неї був поважний і

стривожений.Матьєусміхнувсяїй.—Кудицевийдете?—повторилавона.—Що,дозволупитатисявженетреба?Болівар.НегразвалиБолівар.—ЯдопанаБолівара,начетвертийповерх,—спокійнісіньковідказавМатьє.—Може,йтак!Ащовиробилибілястендузключами?—підозріливозапиталажінка.—Яглянув,чиєйогоключ.—Тайщо?—Немайого.Боліварудома,—відказавМатьє.Жінкапідійшладостенду.Одиншансіздвох.—Справді,—зрозчарованимполегшеннямсказалавона.—Вінудома.Нічогоне відповівши,Матьє рушивугору.Намайданчикучетвертогоповерху віннамить

зупинився,потімзастромивключавзамковушпаринукімнати21івідімкнувдвері.Кімната тонула в нічній пітьмі. В пітьмі червоної ночі, що просякла лихоманкою і

парфумами.Матьє замкнув двері на ключ і підійшов до ліжка. Спочатку він простягнув рукивперед,щобненаткнутисянащо-небудь,танезабаромзвикдотемряви.Ліжкобулонеприбране,біля узголів'я лежали дві подушки, на них ще збереглися ум'ятини від двох голів.Матьє ставнавколішки перед скринькою й відчинив її; його трохи занудило. Банкноти, які він не взявуранці, лежали на пачці листів: Матьє взяв п'ять папірців, для себе він геть нічого не хотівкрасти.«Щоробитизключем?»Вінтрохиподумав,апотімвирішивзалишитийоговзамковійшпарині скриньки. Підводячись, він помітив праворуч у глибині кімнати двері, яких він непобачивуранці.Вінпідійшовдонихівідчинив:цебулавбиральня.Матьєвитерсірникаівгледівудзеркалі своє обличчя,позолочене відкидамиполум'я.Віндививсяна себе, покиполум'янезгасло,потімкинув сірника і повернувсядо кімнати.Тепер вінчіткорозрізнявмеблі,Лолиневбрання, її піжаму, її халат, її домашню сукню і костюм, все це було дбайливо розвішано настільцяхівисілонавішалках;віннедобрезасміявсяівийшов.

Коридорбувпорожній,тадесьлуналикрокиісміх.Східцямихтосьпіднімався.Матьєхотівбулоповернутисядокімнати;тані,йомубулобайдуже,зловлятьйогочині.Вінзастромивключадо замковоїшпарини і замкнувдвері на два оберти.Коли він випростався, то угледівжінкуйсолдата,щоішовпоручзнею.

—Намнап'ятий,—сказалавона.—Високо,—сказавсолдат.Матьє пропустив їх, потім спустився вниз. Він весело подумав, що залишилося зробити

найважче:зновуповіситиключанастенд.На другому поверсі він зупинився і перехилився через поруччя. Консьєржка спиною до

ньогостояланапорозівхіднихдверей,вонадивиласянавулицю.Матьєбезгучноспустивсяунизіповісивключанагвіздок,далім'якоюкотячоюступоюпіднявсянасходовиймайданчик,трохизачекав і, гучно тупаючи ногами, спустився по східцях. Консьєржка обернулася, і Матьє,проходячи,попрощавсязнею:

—Допобачення,пані.—Допобачення,—буркнулавона.Матьєвийшов,вінвідчувавїїпогляд,якийвпиравсяйомувспину,йомухотілосясміятися.

Вмерла зміюка, вмерлайотрута.Вінпростуєширокимикрокаминаватянихногах.Йомустрашно,вротіпересохло.Вулицінадтовжеголубі,дниназанадтогожа.Полум'ябіжитьуздовжґнота, а в кінці його барило з порохом. Він підіймається східцями, перестрибуючи черезсходинки, йому важко встромити ключа в замкову шпарину, рука його тремтить. Дві кішкивтікаютьпоміжйогоногами:тепервонижахаютьсяйого.Вмерлазміюка.

Бритва тут,нанічномустолику, вонаширокорозкрита.Вінбере її за колодку і розглядає.Колодкачорна,лезобіле.Полум'ябіжитьуздовжґнота.Вінпроводитьпальцемполезубритви,на кінчику свого пальця він почуває кислуватий присмак порізу, здригається: моя рука всеповинназробитисама.Бритватутнедопоможе,вонабездіяльна,внеїстількиваги,якукомахина руці. Він ступає декілька кроків кімнатою, він чекає допомоги, якогось знаку. Та всенепорушнеймовчазне.Непорушнийстіл,непорушністільці,вонипливутьунепорушномусвітлі.Вінстоїтьсамотою,тількивінживийуцьомусліпучо-голубомусяєві.Ніщоменінедопоможе,нічогоневідбудеться.Вкухнічутнодряпаннякотячихпазурів.Вінспираєтьсядолонеюнастіл,той відповідає йому таким самим тиском, ні більшим, ні меншим. Речі— це раби. Покірні.Слухняні.Мояруказробитьусе.Відхвилюванняітривогивінпозіхає.Більшевідхвилювання,ніжвідтривоги.Вінсамуцьомуоточенні.Ніщонештовхаєйогододії,таніщойнезаважає:потрібно діяти самому.Його вчинок всього лишвідсутність.Щенемає кривавої квіткипоміжйогоногами;щенемаєчервоноїкалюжінапаркеті.Віндивитьсянапідлогу.Паркетоднаковий,гладенький, тут немає місця для червоної плями. Я лежатиму долі, непорушний, ізрозстебнутимийлипкимиштаньми;бритвабуденапідлозі, червона,щербата,непорушна.Вінзачарованодивитьсянабритву,напаркет:отякбивінмігдоситьнаочноуявитисобіцючервонукалюжуйцейопік,так,щобутілилисявонисаміпособі,щобнетребабулоробитицейпорух.Біль я витерплю. Я хочу його, закликаю його. Та цей порух, оцей порух… Він дивиться напідлогу,даліналезо.Дарма:повітрям'яке,кімнататонеум'якихсутінках,бритвам'яколиснитьім'яко тяжіє в долоні.Порух, потрібно тільки один порух, теперішність висить на першійжекраплинікрови.Моярука,моярукаповиннавчинитивсеце.

Він іде до вікна, дивиться в небо. Потім закриває штори. Лівою рукою. Вмикає світло.Лівою.Берегаманець.Дістаєп'ятьтисячфранків.Пишенаконверті:«ДляпанаДелярю,вулицяЮґенс,12».Кладейогонастолі,так,щоббуловидно.Підводиться,йде,разомзізміюкою,щоприліпиласядойогоживота,вонасмокчейого,віндобревідчуваєце.Такабоні.Вінпотрапивупастку.Требавирішувати.Попередущеціланіч.Вінсам,наодинцізсобою.Цілуніч.Йогоправаруказновуберебритву.Вінбоїтьсясвоєїруки,вінпантруєзанею.Вонагетьзаклякла.Вінкаже:«Гайда!» Ілегесенькілоскітливідрижакипронизуютьйоговідпоперекудопотилиці.«Гайда,кінчайжезцим!»Якбижтоможнабулозробитисяпокаліченим,якотосхоплюєшсявранцінаноги після того, як задзеленчить будильник, не знаючи, як і коли прокинувся. Та спочаткупотрібно зробити цей соромітний порух, цей порух біля пісуару, довго й терпляче розстібатиштани.Непорушністьбритвипередаєтьсяйогодолоні.Йогоруці.Живе,гарячетілозкам'яноюрукою.Величезна рука статуї, непорушна, холодна, з бритвоюна кінці.Він розціплюєпальці.Бритвападаєнастіл.

Бритва тут, на столі, широко розкрита. Ніщо не змінилося. Він може простягнути руку ізновувзятиїї.Непорушнабритвапідкоритьсяйому.Щеєчас;часущедоволі,попередувменеціланіч.Вінходитьпокімнаті.Вінуженененавидитьсебе.Вінуженічогонехоче,вінпливе.Зміюкатут,уньогопоміжногами,прямаітверда.Мерзота!Якщотобітакогидно,хлопчикумій,то бритва тут, на столі. Вмерла зміюка… Бритва. Бритва. Він кружеляє докруг столу, неспускаючизнеїочей.Ніщонеможезавадититобіїївзять?Ніщо.Всенепорушнеіспокійне.Вінпростягаєруку,мацаєлезо.Мояруказробитьусе.Вінплигаєназад,розчиняєдверійвибігаєна

східці.Одинізйогокотів,здурівшиодпереляку,женепосхідцяхпопереднього.Даніельгнавповулиці.Десьтамнагорізалишилисявідчиненінавстеженьдвері,запалена

лампа,бритванастолі;темнимисхідцямивештаютьсякоти.Ніщонезаважалойомуповернутисяназад. Кімната покірно чекає на нього. Ніщо не вирішено, ніщо ніколи не буде вирішено.Потрібнобігти,бігтиякмогадалі,зануритисяусвітло,внатовп,зновузробитисялюдиноюсередлюдей,щобнатебедивилисяіншілюди.Віндобігдо«РуаОлаф»і,задихаючись,штовхнувдвері.

—Віскі!—захекановимовиввін.Серцегамселилотак,щоажукінчикахпальцівчутнобуло,вротібувприсмакчорнила.Він

сівзаокремимстоликомуглибинізали.—Увасвтомленийвигляд,—шанобливосказавофіціянт.Цебуввисокийнорвежець,вінрозмовлявпо-французькомубезакценту.Вінзичливоглянув

на Даніеля, і той відчув себе заможним відвідувачем, котрий залишає гарні чайові. Вінпосміхнувся.

—Якепськопочуваюсебе,—поясниввін.—Менетрохилихоманить.Офіціянтпохитавголовоюіпішов.Даніельзновузануривсяусвоюсамоту.Там,зверху,на

ньогочекалакімната,гетьнапоготові,дверівідчиненінавстежень,настоліблищитьбритва.«Яніколине зможуповернутися додому».Вінпитиме стільки, скільки треба буде.Ао четвертійранкуофіціянтразомізбарменомзанесейоговтаксі.Якцебувалощоразу.

Офіціянтповернувсязнаполовинуналитоюшклянкоюіпляшкоюводи«Пер'є».—Якразте,щовиполюбляєте,пане,—сказаввін.—Дякую.УцьомутихомубаріДаніельбувсам.Білястесвітломусувалодовкругнього;світледерево

перегородок м'яко лисніло; перегородки були вкриті товстим шаром лаку, на дотик він бувлипкий.Даніельналлявушклянкуводи«Пер'є»,йвіскіякусьмитьпінилося,метушливіпухирціпіднімалися на поверхню, вони поспішали, неначе пліткарки, потім ця невеличка метушняущухла.Даніельдививсянажовтурідину,деплаваларідкапіна:схоженавивітренепиво.Вбарібалакалипо-норвезькомуневидніофіціянтібармен.

—Офіціянте,щеодну!Він змів рукоюсвоюшклянку зі столу, і вона з дзенькотомрозбиласяоб кахлянупідлогу.

Барменіофіціянтмиттюзамовкли;Даніельнагнувсяізаглянувпідстіл:рідинапомалутеклапокахлях,простягаючисвоїмацакидоніжкистільця.

Прибігофіціянт.—Ятакийнезграба!—посміхаючись,простогнавДаніель.—Замінити?—поспитавофіціянт.Віннахилився,щобвитертикалюжуізібратирозбитешкло,йогосідницінапружилися.—Авжеж… ні,— хутко сказав Даніель.—Це було попередження,— жартівливо додав

він. — Сьогодні ввечері мені не варто пити міцні напої. Дайте півпляшки «Пер'є» і скибкуцитрини.

Офіціянт пішов. Даніель трохи заспокоївся. Непрозора теперішність перетворюваласядовкругнього.Запахімбиру,білястесвітло,дерев'яніперегородки…

—Дякую.Офіціянт відкоркував пляшку і налляв половину шклянки. Даніель випив і поставив

шклянкунастіл.«Язнав,знав,щонезроблюцього!»Коливінсягнистимкрокомпрямувавповулиці,коли,перестрибуючисходинки,бігпосхідцях,товжетодівінзнав,щонедоведецьогодокінця, знав це, коли брав до рук бритву, він і на хвильку не сумнівався, що за нікчемниймартопляс! Тільки наприкінці йому пощастило настрахати себе, й тоді він накивав п'ятами.Даніельузявшклянкуістиснувїївруці:вінщосилихотіввикликатиогидудосебе,йзараздля

цьогобулапречудованагода.«Негідник!Боягузімартопляс:негідник!»Намитьйомуздалося,щойому такипоталанитьце зробити, та ні, все це були тільки слова.Треба було…А, немаєзначенняхто,немаєзначення,якийсуддя,вінзгоденбувнабудь-якогосуддю,тількиненасебесамого,ненацюжорстокузневагудосамогосебе,вякійніколинебулодостатньопотуги,ненацю кволу вмирущу зневагу, яка щомиті сходить майже нанівець, та до кінця все ж таки непропадає.Якбижпроньогознавхто-небудьіще,якбижтовінмігвідчути,якнаньогодавитьважка зневага іншого… Та я ніколи не зможу, краще я каструю сам себе. Він глянув нагодинника,одинадцятавечора,доранкутребазгаятищевісімгодин.Часнерухався.

Одинадцята! Він здригнувся: «Матьє зараз у Марсель. Вона розмовляє з ним. У цюсамісінькумитьвонабалакаєдонього,обнімаєйогозашию,вважає,щовіннедоситьшвидкопереходить до оголошення своїх намірів… Це теж зробив я». Він затремтів усеньким тілом:Матьєпоступиться,неодміннопоступиться,язнівечивйомужиття.

Він поставив на стіл свою шклянку, він завмер з непорушним поглядом, він не міг нізневажатисебе,нізабутизасебе.Вінхотівпомерти,анатомістьіснує,впертозмушуєсебежитинасвіті.Тайомухотілосябпомерти,віндумає,щохотівбипомерти,віндумає,щодумає,щохотівбипомерти…Таєодинспосіб.

Вінпромовивцеуголос,ідоньогопідбігофіціянт.—Вигукалимене?—Так,—неуважносказавДаніель.—Цевам.Вінкинувнастілстофранків.Єодинспосіб.Спосібусевладнати!Вінвипроставсяіхутко

попрямувавдовиходу.«Пречудовийспосіб».Вінпосміхнувся:вінзавждитішився,коливипадаланагодагарнопожартуватизсебе.

XVIIМатьє тихо зачинивдвері, трохипіднявши їхна завісах,щобне зарипіли, потімпоставив

ногунапершусходинку,нахиливсяірозв'язавшнурок.Грудийоготоркалисяколіна.Вінскинувчеревики, взяв їх у ліву руку, випростався і поклав правицю на поручні, піднявши погляд наблідо-рожевийтуман,щовисівусутінках.Вінуженезасуджувавсебе.Вінпомалупіднімавсяутемряві,пильнуючи,щобнерипілисходинки.

Двері до кімнати були прохилені; він пхнув їх. Всередині все було просякнуто важкимипахощами.Наліжкусиділажінка,вонадивиласянаньогойусміхалася—тобулаМарсель.Вонабулазодягнутавпрегарнийбілийхалатзпозолоченимпоясоміретельнонарум'янилася,виглядунеї був урочистий і радісний.Матьє зачинив двері і завмер, опустивши руки, йому аж подихперехопиловіднестерпноїрозкошібуття.Вінтут,тутвінрозцвітав,поруч ізцієюусміхненоюжінкою, геть зануреною в цей запах хвороби, цукерок і кохання. Марсель відкинула голову ілукавозиркнулананьогокрізьприплющеніповіки.Вінусміхнувсяувідповідьіпішовсховатичеревикидостінноїшафи.Напоєнийніжністюголосвидихнувуйогоспину:

—Милиймій…Вінхуткообернувсяіпритуливсяспиноюдошафи.—Вітаю,—тиховідказаввін.Марсельпідняларукудоскронійповорухнулапальцями.—Вітаю,вітаю!Вонапідвелася,обнялайогозашиюіпоцілувала,просунувшиязикавйогорот.Наповіки

вонанаклалаголубітіні,вкосибулазаколотаквітка.—Тобігаряче,—сказалавона,ніжнопроводячидолонямипойогопотилиці.Вона дивилася на нього знизу вгору, трохи відкинувши голову і висовуючи кінчик язика

поміжзубами,схвильованаіщаслива,вонабулапрегарна.ВМатьєажсерцестислося,коливінподумавпронезугарнухудорбуІвіш.

—Титакавесела,—сказаввін.—авчорапотелефонуменіздалося,нібивтебекепськийнастрій.

—Ні,простоябуладурненька.Тасьогоднівседобре,навітьдужедобре.—Яктипровеланіч?—Спалаякубита.Воназновуйогопоцілувала,івінвідчувнасвоїхгубахоксамитовістьїївуст,апотімгарячу,

швидку і голу плоть, її язик. Він м'яко випручався з обіймів. Під халатом вона була гола, вінбачивїїпрегарніперсаівідчувуротісолодкавийприсмак.Вонавзялайогозарукуіпотягладоліжка.

—Сядьбілямене.Вінсів.Вонаідалітрималайогорукувсвоїхдолонях,разпоразунезграбностискаючиїї,і

Матьєздавалося,нібитеплоцихдолоньпіднімаєтьсяйомуажпідпахви.—Втебетакгаряче,—озвавсявін.Вонаневідповіла,вонапоїдалайогоочима,вустаїїбулирозтулені,наобличчісмиреннийі

довірливий вираз. Матьє покрадьки простяг ліву руку біля живота і застромив її до кишеніштанів,щобдістатицигарки.Марсельперехопилацюрукуінеголосноскрикнула:

—Ох!Щоцевтебезрукою?—Порізався.МарсельвипустилаправурукуМатьєівхопилаліву;вонаперевернулаїї,неначемлинець,і

почалауважнорозглядатидолоню.

—Алеж пов'язка страшено брудна, може бути зараження! Там набилася грязюка, звідкивона?

—Упав.Вонапоблажливозасміялася.—Іпорізався,івпав.Бачиливитакогонедотепу!Алещожтинакоїв?Зачекай-но,поміняю

тобіпов'язку,бозцієюдалівженіяк.ВонарозбинтуваларукуМатьєіпохиталаголовою.—Якажпоганарана,децетиїїдоскочив?Зайвогохильнувчищо?—Тані.Тобуловчораувечері,в«Суматрі».—В«Суматрі»?Широкіблідіщоки,золотікучері,завтра,завтраяпіднімудляваскоси.—ЦеБорисовавитівка,—відказавМатьєю.—Вінпридбавножаіпочавдражнитимене,

мовляв,умененевистачитьдухувгородитийогособіудолоню.—Ати,звичайнож,відразу івгородив.Ні,тигетьзглуздуз'їхав,сердегомій,цідітлахи

скороверхинатобіїздитимуть.Погляньтелишеньнацюбідолашнускаліченулапу.ДолоняМатьє непорушно лежала в її гарячих руках; рана була огидна, з темним гнійним

струпом. Марсель поволі підняла руку Матьє до обличчя, глянула уважно на неї, а потімзненацька нахилилася і смиренно припала вустами до рани. «Та що це з нею?» — подумавМатьє.Вінпригорнувїїдосебеіпоцілувавувухо.

—Тобідобрезімною?—поспиталасяМарсель.—Авжеж.—Потобіцьогоневидно.Замість відповідіМатьє усміхнувся.Марсельпідвелася і пішла дошафипо аптечку.Вона

обернулася до нього спиною, звелася навшпиньки і підняла руки, щоб дістати до верхньоїполиці; рукави ковзнули вниз. Матьє дивився на ці оголені руки, які він так часто пестив, іколишнібажаннязновуповорухнулисявйогосерці.Марсельповернуласядоньогознезграбноюмоторністю.

—Дай-нолапу.Вона полляла спиртом маленьку губку і почала промивати рану. Він відчував на своєму

стегнітеплотакдобрезнайомоготіла.—Лизни!Марсельпростяглайомустьожкупластиря.Вінвисолопивязик і слухнянолизнуврожеву

тканину. Марсель наклала пластир на рану, взяла стару пов'язку і якусь мить тримала їїкінчикамипальців,розглядаючиїїзвеселоювідразою.

—Ащоменіробитизцієюгидотою?Викинуяїївсміття,колитипідеш.Вонахуткоперев'язалайомурукучистимбинтом.—ТоцеБориспочавтебедражнити?Ітирозчикриживсобіруку?Старийдітвак,їй-богу!А

вінтежтакезробив?—Тані,звичайно,—відказавМатьє.Марсельзареготалася.—Вінобвівтебекругпальця!Воназатиснулавзубахшпилькуіпочалаобіручроздиратибинт.Ізшпилькоювзубахвона

сказала:—АІвіштежтамбула?—Колияпорізався?—Егеж.—Ні.ВонатанцювалазЛолою.

Марсельзакололапов'язкушпилькою.Насталевійголовцізалишилосятрохипомади.—Ну,ось!Готово.Вигарноповеселилися?—Таксобі.—В«Суматрі»добре?Знаєш,щояхочу?Щобтиколисьменетудиповів.—Алежцестомитьтебе,—невдоволеносказавМатьє.—Табодайраз…Влаштуємособісправжнєсвято,миждавновженікудинеходилиразом.Неходили!Матьєроздратованоповторивцейподружнійвислів:Марсель завждиневміла

обиратипотрібніслова.—Тияк?—поспиталасявона.—Послухай,—сказаввін,—такчи інакше,цебуденераніше,ніжвосени:дотогочасу

тобітребагарненьковідпочити,тайресторанзачиниться,якцебуваєщороку.ЛолавирушаєнагастролідоПівнічноїАфрики.

—Гаразд,підемовосени.Обіцяєш?—Обіцяю.Марсельзбентеженокахикнула.—Бачу,титрохигніваєшсянамене,—сказалавона.—Я?—Авжеж…Позавчораятакнедобреповодиласебе.—Тані.Чомубце?—Так.Янервувала.—Щебпак.Івсечерезмене,бідолашкотимоя.—Тобінемаєзащодокорятисобі,—довірливосказалавона.—Іранішетежнебулозащо.Матьє не зважувався обернутися до неї, він надто вже чітко уявляв собі вираз її обличчя,

йому нестерпна була ця незбагненна і незаслужена довіра. Запала довга мовчанка: вона,звичайнож,чекаланіжнихслів,слівпрощення.Матьєневитримав:

—Осьглянь,—озвавсявін.Він дістав з кишені гаманця і кинув його на коліна. Марсель витягнула шию і поклала

підборіддянайогоплече.—Нащояповиннадивитися?—Наце.Віндіставізгаманцябанкноти.—Одна,дві,три,чотири,п'ять,—перелічиввін,переможноляскаючипапірцями.Вонище

пахнули Лолою. Матьє зачекав, тримаючи гроші на колінах, та оскільки Марсель і слова несказала,товінобернувсядонеї.Марсельпіднялаголовуі,примружившись,дивиласянагроші.Здавалося,вонанічогонетямила.Осьвонаповоліпромовила:

—П'ятьтисячфранків.Матьєзробивширокийжест,маючинамірпокластигрошінанічнийстолик.—Авжеж!—сказаввін.—П'ятьтисячфранків.Охінепростобулоїхзнайти.Марсельне відповіла.Вонакусаланижнюгубу і недовірливодивиласяна гроші; вона аж

постарілавраз.ТавсежвонасумовитоізаразомдовірливодивиласянаМатьє.Потімсказала:—Аядумала…Матьєперебивїїілагіднозаговорив:— Тепер ти зможеш піти до того жида. Здається, він знаменитість. Сотні жінок у Відні

пройшличерезйогоруки.Івосновномузвищогосвіту,заможніжінки.ОчіМарсельпогасли.—Тимліпше,—сказалавона.—Тимліпше.Вонавзялашпилькузаптечкиіпочаланервовозгинатиїїірозгинати.Матьєдодав:

— Залишаю їх тобі. Гадаю, Сара відведе тебе до нього, і ти відразу ж розрахуєшся, цейклятийжидвимагає,щобйомуплатитинаперед.

Запаламовчанка,даліМарсельзапитала:—Детивзявцігроші?—Вгадай.—УДаніеля?Вінстенувплечима:вонадобрезнала,щоДаніельвідмовивсяпозичати.—Жак?—Ні.Яжтобісказавучорапотелефону.—Тодівжейнезнаю,—сухосказалавона.—Вкогож?—Ніхтоменіїхнедавав,—сказаввін.Марсельмлявопосміхнулася.—Вкравтиїх,чищо?—Авжеж.—Тиїхукрав?—приголомшенопоспиталавона.—Ні,цеправда?—Правда.ВЛоли.Запаламовчанка.Матьєвтерспітнілечоло.—Ятобівсерозповім,—сказаввін.—Тивкравїх!—поволіповторилаМарсель.Їїобличчяпосіріло;недивлячисьнанього,вонасказала:—Титакхотівпозбутисяцієїдитини…—Тані,простоменінехотілося,щобтиішладотієїбабери.Вонадумала;біляїїротазновупрорізалисяжорсткіцинічнізморшки.Вінзапитав:—Тизасуджуєшменезате,щояїхукрав?—Начхатименінаце.—Товчомужріч?Марсель різко поворухнулася, й аптечка впала додолу. Обоє глянули на неї, потімМатьє

пхнувїїносаком.Марсельповоліобернуладоньогоздивованеобличчя.—Вчомуріч,га?—перепитавМатьє.Вонасухозареготалася.—Чомутисмієшся?—Ясміюсязсебе,—сказалавона.Марсельвитяглаквітку,щобулазаколотавїїкосах,іпочалакрутитиїїміжпальцями.Вона

прошепотіла:—Якаждурепаябула…Обличчяїїствердло.Вонатакісиділаізрозтуленимротом,немовбищосьхотіласказати,

алесловазастрялиунеївгорлянці:вона,здавалося,бояласятого,щохотіласказати.Матьєвзявїїзаруку,тавонавипручалася.Недивлячисьнанього,вонасказала:

—Язнаю,щотибачивДаніеля.Оновонояк!Вонавідкинуласяназад і стиснуларукамипростирадло: вонабула заразом і

налякана, іспокійна.Матьєтежвідчувякесьполегшення:всікартивідкриті,тепертребабулойтидокінця.Попередувнихдляцьогобулаціланіч.

—Авжеж,бачив,—сказавМатьє.—Атизвідкизнаєш?Значить,цетийогопідмовила?Вивсецеоблаштувалиразом,еге?

—Неговоритакголосно,—сказалаМарсель,—мамурозбудиш.Янепідмовлялайого,язнала,щовінхочезтобоюзустрітися.

Матьєсумовитосказав:

—Якженедобреусеце!—Авжеж,недобре,—гірковідказалаМарсель.Вонизамовкли:Даніельбувтут,вінсидівпоміжними.— Гаразд, — зітхнув Матьє, — треба поговорити відверто, нічого іншого нам не

залишається.—Танемаєтутпрощоговорити,—відказалаМарсель.—тибачивДаніеля,вінсказавтобі

те,щомавсказати,атипіслярозмовизнимпішовіпотягнувуЛолип'ятьтисячфранків.—Звичайно.АтивжедекількамісяцівнишкомприймаєшДаніеля.Отбачиш,намєпрощо

говорити.Послухай,—раптомзапитаввін,—щосталосяпозавчора?—Позавчора?—Не вдавай, ніби ти нічого не розумієш. Даніель сказав, що ти докоряєш мені за мою

позавчорашнюповедінку.—Таоблиш,—сказалавона.—Неберидурноговголову.—Прошутебе,Марсель,—сказавМатьє,—небудьупертою.Клянусятобі,вменедобрі

наміри, я ладен визнати всі свої помилки. Але скажи ж мені, що сталося позавчора? Буденабагатокраще,якщомизновудовірятимемоднеодному.

Вонавагалася,понураітрохирозслаблена.—Прошутебе,—повториввін,узявшиїїзаруку.—Ну,гаразд…якзавжди,тобіанідесьбулоте,щоядумаю.—Ащотидумаєш?—Навіщотизмушуєшменеказатипроце?Тийсамдобрезнаєшусе.—Справді,—потвердивМатьє,—меніздається,щознаю.Він подумав: «Звичайно, я одружуся з нею». Це було ясно, як білий день. «Треба бути

мерзотником, щоб збиратися порвати з нею». Вона була поруч, вона страждала, вона буланещаснаізла,ійомудоситьбулозробититількиодинпорух,щобвоназаспокоїлася.Вінспитав:

—Тихочеш,абимиодружилися,правдаж?Вона вирвала в нього руку і зірвалася на ноги. Він приголомшено глянув на неї: вона

побіліла,мовкрейда,губиїїтремтіли.—Ти…цеДаніельсказавтобітаке?—Тані,—стурбовановідказавМатьє,—ясамзробивтакийвисновок.—Самзробивтакийвисновок!—регочучи,сказалавона.—Самзробивтакийвисновок!

Даніельсказавтобі,щоязасмучена,ітивирішив,щояхочузмусититебеодружитисязімною.Оняктидумаєшпромене.Ти,Матьє…післясемироків!

Рукиїїзатремтіли.Матьєхотівбулообнятиїї,таненаважився.—Маєшрацію,—сказаввін,—янеповиненбувтакдумати.Вонанібийнепочула.Віннаполягав:—Послухай,уменебулисвоїпричини:Даніельсказавмені,щотипотайбачиласязним.Вонайдалімовчала.Вінм'якосказав:—Тихочешдитину?—Ха!— вигукнулаМарсель.—Тебе це не стосується. Те, чого я хочу, тебе вже геть не

стосується!—Прошутебе,—сказаввін,—часіщеє…Вонапохиталаголовою.—Неправда,часувженемає.— Але чому ж, Марсель? Чому ти не хочеш спокійно все обговорити зі мною? Нам

вистачитьодноїгодини:всевладнається,з'ясується…—Нехочу.

—Алечомуж?Чому?—Томущотеперянедужетебеповажаю.Дотогож,тименебільшнелюбиш.Говорила вона переконано, але й сама була здивована і налякана цими словами; в її очах

читалосятривожнезапитання.Вонасумовитопровадила:—Щобдуматипроменете,щотиподумав,требагетьменерозлюбити…Цебуломайжезапитання.Якбивінобнявїї,якбисказав,щокохаєїї,товсещеможнабулоб

урятувати.Вінодруживсябізнею,внихбулабдитина,вонипрожилибукупіусежиття.Матьєпідвівся,вінхотівсказатиїй:якохаютебе.Вінтрохиповагавсяічіткопромовив:

—Так,цеправда…Ябільшнелюблютебе.Фразавжепрозвучала,тавінбувнастількиприголомшений,що,здавалосяб,іщечувїї.Він

подумав: «Кінець, всьому кінець».Марсель сахнулася назад, переможно вигукнувшищось, тамайжевідразузатулиларотадолонеюімахнулайому,щобвінмовчав.

—Мама…—стурбованопрошепотілавона.Обоєприслухалися,алечутнобулотількидалекийшумдвигунів.Матьєсказав:—Марсель,тивсещедужедорогамені.Марсельзпогордоюзасміялася.—Звичайно.Тількитеперядорогатобі…трохипо-іншому.Тицехотівменісказати?Матьєвзявїїзаруку.—Послухай,я…Марсельхутковирваларуку.—Добре,—сказалавона,—дужедобре.Самецеяйхотіладізнатися.Вонавідкинуласпітніліпасмакіс,щовпалиначоло.Зненацькавонапосміхнулася,неначе

згадалапрощосьгарне.—Скажи,— з раптовоюлютоюрадістюпоспитала вона,— вчора по телефону ти казав

менізовсімінше.Тисказав:«Ялюблютебе»,ініхтонетягнувтебезаязика.Матьєневідповів.Убивчимтономвонапромовила:—Ото,мабуть,зневажаєштимене…—Танезневажаюя,—відказавМатьє.—Я…—Ідигеть!—звелілаМарсель.—Тизглуздуз'їхала,—сказавМатьє.—Янехочуіти,менітребапояснититобі,щоя…—Ідигеть!—глухоповторилавона,заплющившиочі.—Алежязберігусюсвоюніжністьдотебе,—відчайдушновигукнуввін,—уменейна

думцінемаєпокинутитебе!Яхочузалишитисязтобоюнавсежиття,яодружусязтобою,я…—Ідигеть,—сказалавона,—йди,ябільшенехочутебебачити,йди,атояневідповідаю

засебе,якричатиму…Воназатремтілавсімтілом.Матьєступнувбулодонеї,тавонагрубойоговідштовхнула.—Якщонепідеш,тояпогукаюматір.Він відчинившафу і взяв свої черевики, він почувався кумедним і огидним.Вона кинула

йомувспину:—Заберисвоїгроші.Матьєобернувся.—Ні,—сказаввін.—Цеіншаріч.Річутому,що…Вона взяла гроші на нічному столику і жбурнула йому в обличчя. Вони розлетілися по

кімнатіівпалинакилимокбіляліжка,там,денапідлозіваляласяаптечка.Матьєнепіднявїх;віндививсянаМарсель.Ітодівонапочалауривчастореготатися,заплющившиочі.

—Ха,якачудасія!—вигукнулавона.—Аядумала…Вінхотівбулопідійти, тавонарозплющилаочій, відсахнувшись,показалайомунадвері.

«Якщоя залишуся, товона закричить»,подумалосяйому.Вінобернувся і вийшов ізкімнатившкарпетках,тримаючичеревикивруці.Спустившисьпосхідцях,вінузувсяінамитьзупинився,узявшись за дверну клямку і сторожко прислухаючись. Раптом нагорі почувся похмурийбасовитийсміхМарсель,щовибухав,немовконяче іржання, і спадав істеричнимириданнями.Пролунавчийсьголос:

—Марсель,щозтобою?Марсель!Тобулаїїмати.Сміхраптомущух,всезанурилосяутишу.Матьєщезхвилинуприслухався,

потімтиховідчинивдверійвийшовнадвір.

XVIIIВіндумав:«Янегідник», іцейогонеабиякдивувало.Вньомунезалишилосьнічого,крім

утоми й приголомшення. Він зупинився на майданчику третього поверху, щоб звести подих.Ногибулиякзвати;затридобивінспавусьогошістьгодин,чи,може,йменше.«Ляжуспати».Він сяк-так роздягнеться, доплентає до ліжка і впаде на нього. Та він знав, що не засне іцілісіньку ніч буде лежати у цілковитій темряві з розплющеними очима. Він піднявся насходовиймайданчик:дверіпомешканнябуливідчинені,Івіш,мабуть,панічновтекла;вкабінетіщесвітиласялампа.

ВінувійшовіпобачивІвіш.Вонанепорушносиділанадивані.—Янепішла,—сказалавона.—Бачу,—сухосказавМатьє.Якусьхвилювонимовчали;Матьєчувсвійгучнийірозміренийподих.Одвернувшись,Івіш

сказала:—Япрепоганоповодилася.Матьєневідповів.Віндививсянаїїкосийдумав:«Невжеусецеязробивзадлянеї?»Вона

схилила голову, він зі старанноюніжністюпоглянув на смагляву дівочушию: йому хотілося бвідчувати, що вона йому найдорожча на світі, тоді його вчинок принаймні мав би якесьвиправдання. Та він не почував геть нічого, крім безпричинного гніву, за цим гнівом стоявучинок, голий, слизький, незбагненний: він украв гроші, покинув вагітнуМарсель— і задлячого?

Івішзробилазусилляіввічливомовила:—Янеповиннабулавтручатисяівисловлюватисвоюдумку…Матьєстенувплечима.—ЩойнояпорвавстосункизМарсель.Івішпідвелаголову.Невиразнимголосомвонапоспиталася:—Випокинулиїї…безгрошей?Матьє посміхнувся. «Звичайно,— подумалося йому.— Якби я так зробив, то вона мені

теперпоставилабценакарб».—Ні.Явсевладнав.—Визнайшлигроші?—Авжеж.—Де?Вінневідповів.Вонастурбованоглянулананього:—Тажвине…—Так.Явкравїх,якщовицемаєтенаувазі.ВЛоли.Япіднявсядонеївномер,колиїїтам

небуло.Івішпримружилася,йМатьєдодав:—Утім,яїйповернуїх.Цевимушенапозичкатайгоді.ВІвішбувдурнуватийвигляд,вонаповолі,якотонещодавноМарсель,повторила:—ВиобікралиЛолу.ЇїпроникливийвиглядрозлютивМатьє.Вінхуткосказав:—Так,знаєте,героїзмувцімбулонебагато:требабуловсього-навсьогопіднятисясхідцями

івідімкнутидвері.—Навіщовицезробили?

Матьєкороткозареготався.—Хібажязнаю!Вонарізковипросталася,іїїобличчязробилосятвердейзамкнене,якбувалощоразу,коли

вонаоберталасянавулиці,щобпровестипоглядомгарнудівчинуабожхлопця.АлезаразвонадивиласянаМатьє.Вінвідчув,щопочервонів,начерак.Вінпояснив:

—Уменейнадумцінебулокидати її.Япростохотівдати їй грошей, замістьтого,щободружуватисязнею.

—Авжеж,ярозумію,—відказалаІвіш.Тавонайдалідивиласянанього,нічогонерозуміючи.Одвернувшись,віннаполягав:—Всевийшлоякосьнедобре:вонаменевигнала.Вонакепськосприйнялаусеце,хтозна,

чоговоначекала.Івіш не відповіла, іМатьє замовк, охоплений тривогою. Він подумав: «Не хочу,щоб вона

відшкодовуваламені».—Вивродливий,—сказалаІвіш.Матьєтоскновідчув,якуньомузновупрокидаєтьсяболіснекохання.Йомуздалося,нібивін

щеразпокидаєМарсель.Він гетьнічогоне сказав, тільки сів біля Івіш і взяв її за руку.Вонасказалайому:

—Увастакийстрашенносамотнійвигляд.Йомузробилосясоромно.Врештівінсказав:—Яоцепитаюсебе,прощовидумаєте?Всецедужеприкро:явкравгрошізопалу,ітепер

менідошкуляєсумління.—Таядобребачу,щовамдошкуляєсумління,—сказалаІвіш,посміхнувшись.—Гадаю,що

йзімноюбулобтаксамо:коливкрадешуперше,тосумліннязавждидошкуляє.Матьєміцностиснувдолонькузгостриминігтями.Вінсказав:—Випомиляєтеся,яне…—Мовчіть,—урвалайогоІвіш.Вонахутковисмикнуларукуйвідкинуланазадкоси,відкриваючищокиівуха.Їйвистачило

кількохшвидкихрухів,іколивонаопустиларуки,обличчяїїбуловідкрите.—Осьтак,—сказалавона.Йомуподумалося:«Вонахочевідібративменевсе,навітьдокорисумління».Вінпростягнув

руку,пригорнувдосебеІвіш,івонанепручалася;вінпочувусобіжвавувеселумелодію,якувін,здавалося,давновже забув.Голова Івішляглайомунаплече,дівчинаусміхаласяйому, вуста їїбулирозтулені.Вінусміхнувсяувідповідьілегенькопоцілувавїї,потімглянувнанеї,ймелодіявразурвалася.«Тажвонащедитина»,подумалосяйому.Вінвідчувсебегетьсамотнім.

—Івіш,—лагідносказаввін.Воназдивованоглянулананього.—Івіш,я…ябувнеправий.Івішнасупиласяіпочалазаперечнокрутитиголовою.Матьєопустиврукиівтомленосказав:—Янезнаю,чогояхочувідвас.Івішздригнуласяіхутковислизнулазйогообіймів.Очіїїзблиснули,тавонаприховалацеі

набрала сумовитого лагідного виразу. Тільки руки її несамовито метушилися: вони літалидовкругнеї,хапалисязаголову,смикализакоси.ВМатьєпересохловгорлянці,тавінбайдуженаглядавзацимгнівом.Віндумав:«Тутятежусезіпсував»;вінбувмайжезадоволений:цебулоякпокута.Вінсказав,шукаючипогляд,якийвонавпертоховала:

—Нетребабуловасчіпати.—Цежнемаєзначення,—почервонівшиодгніву,сказалавона.Іспівучедодала:

—Увастакийгордийвиглядчерезте,щовиприйнялирішення,явжеподумалабуло,щовиприйшлиповинагороду.

Вінніжновзявїїзарукутрохивищеліктя.Вонанепручалася.—Таяжлюблювас,Івіш.Івішнапружилася.—Менінехотілосяб,щобвиподумали…—сказалавона.—Прощо?Тавінздогадувався.Вінвідпустивїїруку.—Вмене…вмененемаєлюбовидовас,—промовилавона.Матьєневідповів.Віндумав:«Вонаберереванш,цеправильно».Втім,швидшезавсе,цей

булаправда:чомубце їйкохатийого?Йомубільшенічогонехотілося,хібащопростосидітибілянеїймовчати,іщобурештівонапішласобі,несказавшиніслова.Тавсежвінзапитав:

—Виповернетесянаступногороку?—Повернуся,—пообіцялавона.Вонамайженіжновсміхнуласяйому,либонь,тішиласясвоєювдоволеноюпихою.Цебулоте

жсамеобличчя,котревонаобернуладонього,колидоглядачкаувбиральніперев'язувалаїйруку.Матьєневпевненоглянувнанеї,вінвідчув,якуньомузновупрокидаєтьсябажання.Цепокірнесумовитебажаннянебулобажаннямпорожнечі.Вінузявїїзарукуівідчувпідсвоїмипальцямиїїсвіжуплоть.Потімсказав:

—Явас…І відразу ж затнувся. У двері дзвонили: спочатку один дзвінок, потім два, а далі було

безперервнедзеленчання.Матьєпохолов,йомуподумалося:«Марсель!»Івішзблідла,напевне,їйспалонадумкутежсаме.Вониперезирнулися.

—Требавідчинити,—прошепотілавона.—Гадаю,треба,—відказавМатьє.Тайнеповорухнувся.Удверівжегамселили.Здригнувшись,Івішсказала:—Страшноподумати,щозатимидверимахтосьє.—Авжеж,—відказавМатьє.—Хочете…хочетепітивкухню?Язачинюдвері,йніхтовас

непобачить.Івішспокійноівладноподивиласянанього.—Ні,язалишуся.Матьєпішоводчинятиівсутінкахуздрівперекошенеобличчя,схоженаякусьмашкару:це

булаЛола.Вонавідіпхнулайогоіхутковвійшладопомешкання.—ДеБорис?—запиталавона.—Ячулайогоголос.Матьєневстигнавітьзачинитидвері,вінувійшовдокабінетувслідзанею.Лолазгрізним

виглядомпідійшладоІвіш.—Анукажітьмені,деБорис.Івішпереляканодивиласянанеї.Втім,Лола,здавалося,зверталасянедонеїтайвзагаліні

докого,й,мабуть,навітьнебачилаїї.Вінставпоміжними.—Йоготутнемає.Лолаобернуладоньогосвоєперекошенеобличчя.Вонаплакала.—Ячулайогоголос.—Крім кабінету,— сказавМатьє, намагаючись зловити її погляд,—у помешканні єще

кухняйванна.Можетезаглянутискрізь,якщоупевнені,щовінтутє.—Адежвінтоді?Нанійбулачорнашовковасукняісценічнийгрим.Їївеликітемніочінемовбизавмерли.—Він покинув Івіш десь о третій пополудні,— сказавМатьє.—Ми не знаємо,що він

робивпіслятого.Лолазареготалася,немовсліпа.Рукиїїстискалималенькусумочкузтемногооксамиту,де,

здавалося,бувтількиодинпредмет,важкий і твердий.Матьєугледівсумочку і злякався, требабулонегайножспровадитиІвіш.

—Гаразд,якщовинезнаєте,щовінробив,тояможувамрозповісти,—сказалаЛола.—Вінпіднявсядоменевкімнатуосьомійгодині,колиявийшла,відімкнувдвері, зламавзамокскринькиіпотягнувуменеп'ятьтисячфранків.

МатьєнезважувавсяподивитисянаІвіш,вінлагідносказавїй,втупившисьупідлогу:— Івіш, буде краще, якщо ви підете, мені треба побалакати з Лолою. Чи можу…можу я

побачитивассьогоднівночі?ОбличчяІвішукрилосяплямами.—Оні,—сказалавона,—яхочуповернутисявгуртожиток,менітребаспакувативалізи,

тайузагаліменіхочетьсяспати.Ястрахякхочуспати.Лолазапитала:—Вонаїде?—Так,—відказавМатьє.—Завтравранці.—Бористежїде?—Ні.МатьєвзявІвішзаруку.—Ідітьспати,Івіш.Увасбулаважкаднина.Товинехочете,щобяпровівваснавокзал?—Ні.Кращенетреба.—Тодідонаступногороку.Віндививсянанеї,сподіваючисьпобачитивїїочахбодайвідблискніжности,тапрочитаву

нихтількипаніку.—Донаступногороку,—повторилавона.—Ябудувамписати,—сумовитосказавМатьє.—Авжеж,авжеж.Вонарушиладодверей.Лолазаступилаїйдорогу.—Даруйте!Ахтоможепоручитисямені,щовонанейдедоБориса?—Нутойщо?—запитавМатьє.—Якнамене,товонавільна.—Анузалишайтеся,—наказалаЛола,хапаючилівоюрукоюзап'ястяІвіш.Івішскрикнулавідболюігніву.—Відпустітьмене!—закричалавона.—Нечіпайтемене!Нехочу,щобменечіпали!Матьє хутко відштовхнув Лолу, й вона, щось бурмочучи, відступила на крок. Він очей не

зводивізсумочки.— Кляте бабисько, — процідила крізь зуби Івіш. Вона обмацувала зап'ястя великим і

вказівнимпальцями.—Лоло,—сказавМатьє,невідводячиочейвідсумочки,—дайтеїйпіти,менібагатотреба

сказативам,алепередовсімдайтеїйпіти.—Вискажетемені,деБорис?—Ні,—відказавМатьє,—таявампояснюцюісторіюзкрадіжкою.—Гаразд,забирайтесязвідси,—сказалаЛола.—ІякщопобачитеБориса,тоскажітьйому,

щояподалазаявувполіцію.—Заявувоназабере,—тихосказавМатьє,незводячиочейізсумочки.—Прощавайте,Івіш,

ідітьжехутчій.Івішневідповіла,іМатьєзполегшеннямпочувїїлегкуходу,щовіддалялася,ажпокийгеть

стихла. Він не бачив, як вона пішла, та коли кроків її не стало чутно, то серце його на мить

болісностислося.Лоластупнулавпередігукнула:—Скажітьйому,щовінпомиливсяадресою!Скажіть,щовінщемолодий,абиобвестимене

кругпальця!ВонаобернуласядоМатьє:поглядунеїбувтаксамочудернацькийінемовбисліпий.—Ну?—суворосказалавона.—Викладайте.—Послухайте,Лоло!—сказавМатьє.ТаЛолазновузареготалася.—Яжневчоранародиласянасвіт,—регочучи,сказалавона.—Дежпак!Менівженераз

казали,ямоглаббутийогоматір'ю.Матьєпідійшовдонеї.—Лоло!—Вінсказавсобі:«Цястаразакоханавменеповухаітількищасливабуде,якщояпоцуплю

їїгрошики,вонащейподякуємені».Вінмененезнає!Незнаєвінщемене!Матьєухопивїїзарукиіструсонув,якгрушу,авона,регочучи,знайкричала:—Вінмененезнає!—Замовкніть!—щосилигаркнувМатьє.Лолазаспокоїласяі,здавалося,впершейогоугледіла.—Викладайте.—Лоло,—сказавМатьє,—висправдізаявилинаньоговполіцію?—Авжеж.Щожвихочетеменісказати?—Грошіукравя!—заявиввін.Лолабайдужеглянулананього.Вінмусивповторити:—Цеяпотягнувувасп'ятьтисячфранків.—А,—сказалавона,—ви?Істенулаплечима.—Йогобачилахазяйка.—Якжемоглавонайогобачити,якщотобувя?—Бачилавонайого,—роздратованоповторилаЛола.—вінпотайціпіднявсядоменео

сьомійгодині.Вонапропустилайого,бояпопросилаїї.Ячекалананьогоцілісінькийдень,азадесятьхвилинпіслятого,якявийшла,вінзалізуномер.Мабуть,вінстеживзамноюз-зарогуіпіднявся,щойнопобачив,щояпішла.

Вона говорилашвидким іневиразнимголосом,котрийвиражав їїнепохитнувпевненість.«Можнаподумати,щовонахочесамасебевцьомузапевнити»,збентеженоподумавМатьє.Вінсказав:

—Послухайте,окотрійгодиніповернулисявидодому?—Першогоразу?Овосьмій.—Такот,грошіщебулиускриньці.—Аявамкажу,щоБорисбувукімнатіосьомійгодині.— Може, й був, він, мабуть, прийшов побачитися з вами. Але ж ви не заглядали до

скриньки?—Тані,заглядала.—Овосьмійгодині?—Так.— Лоло, не кажіть дурниць, — сказав Матьє. — Я ж знаю, що не заглядали. Знаю. О

восьмійгодиніключбувумене,йвинемогливідімкнутискриньку.Втім,навітьякбивиявиливикрадіжкуовосьмій,то,виходить,вичекалиаждопівночі,щобприйтидомене?Овосьмійгодинівиспокійнонаклалигрим,одягнулисвоютемнусукнюіпішлидо«Суматри».Правдаж?

Лолаворожезиркнулананього.—Хазяйкажйогобачила.—Так,алежускринькувинезаглядали?Овосьмійвечорагрошіщебулитам.Яприйшово

десятій і взяв їх. Біля конторки була консьєржка, вона бачила мене і може підтвердити. Випомітиликрадіжкулишеопівночі.

—Авжеж,—стомлено відказалаЛола.—Опівночі.Таце немає значення.В «Суматрі»менізробилосязле, іяповернулася.Ляглауліжкоівзяласкриньку.Там…тамбулилисти,якіменізахотілосяперечитати.

Матьє подумав: «І справді, листи. Чому вона хоче приховати, що їх у неї вкрали?» Вонипомовчали;часомЛоларозгойдуваласяназадівперед,яклюдина,щоспитьнавстоячки.Нарештівонамовбипрокинулася.

—Тоцевиобікралимене?—Я.Вонакороткозареготалася.—Залиштецібалачкидлясуду,якщовжевамхочетьсязаробитипіврокузамістьнього.—Подумайте,Лоло,якийменізискризикуватисвободоюзамістьБориса?Вонаскривилагуби.—Звідкижязнаю,яквитамнаньоговпливаєте?—Тацеждурня!Послухайте,клянусявам,цея:скринькастоялабілявікна,підвалізою.Я

взявгрошійзалишивключузамку.Вустаїїтремтіли,вонанервовобгаласумочку.—Цевсе,щовихотілименісказати?Тодідайтеменіпітизвідси.Вонахотілабулорушитидодверей,таМатьєперепинивїї.—Лоло,винехочете,щобваспереконали.Лолавідштовхнулайогоплечем.— А ви не бачите, в якому я стані? За кого ви тримаєте мене з вашими байками про

скриньку?Вонабулабілявікна,підвалізою,—перекривилавонайогоголос.—Борисбувтут,невжевигадаєте,нібияцьогонезнаю?Видомовилися,щотребабудесказатиційбабуніЛолі.Пропустітьмене!—несамовитосказалавона.—Пропустіть!

Матьєхотівбуловзятиїїзаплечі,тавонавідскочиланазадіспробувалавідкритисумочку;Матьєвидерїїіжбурнувнадиван.

—Тварюка!—вигукнулаЛола.—Тамсірчанакислотачиревольвер?—посміхаючись,запитавМатьє.Лола затремтіла всеньким тілом. «Готово, — подумав Матьє, — нервовий напад».

Здавалося, він бачить безглуздий зловісний сон. Та її треба було переконати. Лола пересталатремтіти.Воназабиласявкутокбілявікнаінаглядалазанимочима,щотакігоріливідбезсилоїненависти.Матьєодвернувся:віннебоявсяїїненависти,танацьомуобличчібувтакийрозпачістраждання,щоцьогонесилабулотерпіти.

—Сьогоднівранціябувувашійкімнаті,—наполегливосказаввін.—Ключявзявувашійсумочці. Коли ви прокинулись, я саме збирався відімкнути скриньку. В мене не було часупокластиключнасвоємісце,йменіспалонадумку,щоувечерітребащеразприйтидовашоїкімнати.

—Не треба,—сухо відказалаЛола,—я бачила, як ви зайшли сьогодні вранці.Коли я звамизаговорила,товинавітьдоліжкащенедійшли.

—Явжезаходиводинразізновуповернувся.Лолапосміхнулася,івіннеохочедокинув:—Черезлисти.

Вонамовбийнечулайого:марнобулоказатиїйпролисти,вонахотіладуматитількипрогроші, їй треба булопроце думати,щоб розпалити в собі лють, її останнєприхистя.Нарештівонасухозареготаласяісказала:

—Річутому,щовчораввечеріБориспопросивуменеп'ятьтисячфранків,розумієте?Самечерезцемийпогиркалися.

Матьє відчув своє безсилля: було цілком очевидно,що винуватим тутмає бути Борис. «Яповиненбувподуматипроце»,засмученосказаввінсамсобі.

—Тожнетратьтесили,—недобрепосміхнувшись,мовилавона.—Ядамйомучосу!Якщовампоталанитьзабитибакисудді,тоярозправлюсязнимпо-іншомутайгоді.

Матьєглянувнасумочку,щолежаланадивані.Лолатежглянулананеї.—Вінпросивгрошідлямене,—сказаввін.— Авжеж. А книгу пополудні він теж поцупив для вас? Він вихвалявся цим, коли ми

танцювали.Вонавмитьзатнуласяіраптомдодалаізпогрозливимспокоєм:—Автім,нехай!Тоцевименеобікрали?—Атож.—Гаразд,повернітьменігроші.Матьєспантеличномовчав.Лоладодалазпереможноюіронією:—Заразжевіддайтеїхмені,іязаберузаяву.Матьєневідповів.Лоласказала:—Досить.Менівсезрозуміло.Вонавзяласумочку,йвініпальцемнеповорухнув,абизавадитиїй.—Втім, якби вони вмене були, то це теж нічого не означало б,— через силу обізвався

він.—Борисмігїхменіпередати.—Янепитаюуваспроце.Ятількипрошувасвіддатиїх.—Уменеїхнемає.—Безжартів?Одесятійвиобікралимене,аопівночіувасуженічогонемає?Вітаювас.—Явіддавгроші.—Кому?—Нескажу.Вінхуткододав:—АленеБорисові.Лолапосміхнуласязамістьвідповіді;вонапопрямуваладодверей, івін їїнезупинив.Він

подумав:«ЇїкомісаріятнавулиціМартір.Япідутудиівсепоясню».Таколивінпобачивзіспиницю високу чорну постать, що простувала зі сліпою неминучістю катастрофи, то його охопивстрах,вінподумавпросумочкуізробивостаннюспробу:

—Гаразд,яскажу:дляпанниДюффе,моєїподруги.Лолавідчиниладверіівийшла.Вінпочув,яквоназакричалаупередпокої,ісерцейогоаж

підскочиловгрудях.Лолазновуз'явиласявкабінеті,виглядунеїбув,якубожевільної.—Тамхтосьє,—сказалавона.Матьєподумав:«ЦеБорис».ТацебувДаніель.ВінувійшовшляхетноюходоюівклонивсяЛолі.—Ось ваші п'ять тисячфранків, пані,—простягаючи їй конверт, сказав він.—Можете

переконатися,щоцесправдівашігроші.Матьє одночасно подумав: «Його прислала Марсель» і «Він підслуховував під дверима».

Даніельіззадоволеннямпідслуховував,щобпідготуватисвоюпояву.Матьєзапитав:

—Авона…Даніельжестомзаспокоївйого.—Всегаразд,—сказаввін.Лоладивиласянаконвертнедовірливойпохмуро,нібиселючка.—Тутп'ятьтисячфранків?—запиталавона.—Атож.—Азвідкименізнати,щоцемоїгроші?—Винезаписалиномерибанкнот?—запитавДаніель.—Цьоготількибракувало!—Ох,пані,—докірливосказавДаніель,—завждитребазаписуватиномери!Матьє раптом осяяло: він згадав їдкий запах «Шипру» і затхлости, котрими тхнуло зі

скриньки.—Понюхайтеїх,—сказаввін.ЯкусьмитьЛолавагалася,потімхутковхопилаконверт,роздерлайогоіпритулилабанкноти

доноса.Матьєбоявся,щоДаніельзарегочеться.Татойбувповажний,мовпапаримський,віндививсянаЛолузрозумінням.

—Іщож?ВизмусилиБорисавіддатиїх?—запиталавона.—НезнаюяособинайменняБорис,—сказавДаніель.—ПодругаМатьєдоручиламені

віднести йому ці гроші. Я притьмом побіг сюди і, прошу вибачення, пані, випадково почувкінецьвашоїрозмови.

Лола стояла непорушно, руки її звисли уздовж тіла, лівою вона стискала сумочку, правастискалабанкноти;виглядунеїбувсхвильованийіприголомшений.

—Аленавіщовицезробили?—гострозапиталавона.—Щодлявасозначаютьціп'ятьтисячфранків?

Матьєсумовитопосміхнувся.—Тачимало.Ім'якодокинув:—Тепертребаподуматинадтим,щобзабративашузаяву,Лоло.Абож,якщохочете,заявіть

намене.Лолаодвернулаголовуіхуткосказала:—Ященеподалазаяву.Вонастоялапосередкімнатиіззосередженимвиглядом.Потімсказала:—Тамбулищелисти.— В мене їх більш нема. Я взяв їх сьогодні вранці для нього, коли він вирішив, що ви

померли.Тодіменійспалонадумкуповернутисяівзятигроші.ЛоладивиласянаМатьєбезненависти,звеличезнимподивоміякимсьзацікавленням.—Випоцупиливменеп'ятьтисячфранків!—сказалавона.—Це…сміхтайгоді.Тавразїїочіпогасли,обличчяпосуворішало.Внеїбувстражденнийвигляд.—Підуя,—сказалавона.Вонимовчкидалиїйпройти.Напорозівонаобернулася.—Якщовіннічогоневкоїв,точомужнеприходить?—Хтозна.Лолакороткосхлипнулаіпритулиласядоодвірка.Матьєступнувдонеї,тавонаопанувала

себе.—Гадаєте,вінповернеться?—Меніздається,щотак.Вонинездатніприноситищастяіншим,алейкидатинездатнітеж,

длянихцещеважче.

—Авжеж,—сказалаЛола.—Авжеж.Нущож,прощавайте.—Прощавайте,Лоло.Вам…вамнічогонетреба?—Ні.Вонавийшла.Воничули,якзанеюзачинилисядвері.—Хтоцялітнядама?—запитавДаніель.—Лола,подругаБорисаСерґіна.Вонатрохинесповнарозуму.—Виднопоній,—сказавДаніель.Матьєпочувавсебенезатишно,залишившисьізнимвіч-на-віч;йомуздавалося,щораптом

він знову опинився перед своєю виною.Вона була тут,жива, вонажила в глибиніДанієлевихочей, ібознаякоїформиприбралавонавйогопримхливій ічудернацькійсвідомості.Даніельбув схильний скористатися з ситуації, що склалася. Сьогодні він був церемонний, зухвалий іпонурий,якунайгіршісвоїдні.Матьєпосуворішав іглянувнанього;Даніельбувблідий,мовстіна.

—Втебекепськийвигляд,—сказавДаніельзнедоброюпосмішкою.—Протебеможнасказатитежсаме,—відказавМатьє.—Гарножмивлипли.Даніельстенувплечима.—ТебеприслалаМарсель?—запитавМатьє.—Так.—Цевонаповернулагроші?—Вониїйнепотрібні,—ухильновідказавДаніель.—Непотрібні?—Ні.—Скажи,принаймні,чиєвнеїзасіб…—Процевжемовинемає,мійлюбий,—сказавДаніель.—Цеділоминуле.Вінпіднявлівубровуйіронічно,немовчерезуявниймонокль,дививсянаМатьє.«Якщовін

хоче приголомшити мене,— подумавМатьє,— то йому не завадило б пильнувати за своїмируками,атовонивньоготремтять».

Даніельнедбалосказав:—Яодружуюсязнею.Мизалишимодитину.Матьєвзявцигаркуізапалив.Головайогодудоніла,неначедзвін.Вінспокійнозапитав:—Тотиїїкохаєш?—Ачомбийні?Йдеться про Марсель, подумав Матьє. Про Марсель! Йому не вдавалося повністю

переконатисебевцім.—Даніелю,—сказаввін,—яневірютобі.—Зачекайтрохи,тойповіриш.—Ні,яхотівсказати,щотинезмусишменеповіритивте,щотиїїкохаєш,тож,виходить,за

цимстоїтьщосьінше.У Даніеля був стомлений вигляд, він умостився на краю письмового столу, одну ногу

поставивдолі,адругоюнедбалопогойдував.«Тавінбавиться»,розлюченоподумавМатьє.—Тистрашенноздивуєшся,дізнавшись,щозацимстоїть,—сказавДаніель.Матьєподумав:«Хаййомудідько!Вонабулайогокоханкою».—Якщотинеповиненнічогоменіказати,томовчи,—сухосказаввін.Даніель якусь мить дивився на нього, наче йому залюбки було інтриґувати його, а потім

зненацькапідвівсяіпровівдолонеюпочолі.—Кепськоякосьвонопочинається,—сказаввін.ВінзачудованорозглядавМатьє.

—Власне,янетехотівсказати.Послухай,Матьє,я…Вінробленозасміявся.—Типовиненсерйознопоставитисядотого,щояскажу.—Гаразд.Кажиабожнекажи,—відказавМатьє.—Такот,я…Вінзатнувся,іМатьєнетерплячезакінчивзанього:—ТикоханецьМарсель.Тицехотівсказати?Даніельвитріщивочійзасвистів.Матьєвідчув,щочервоніє.—Непоганий хід!— захоплено сказав Даніель.—Тобі ж тільки цього й треба, еге?Ні,

любиймій,утебенебуденавітьтакоговиправдання.—Ну,токажи,кажи,—приниженобуркнувМатьє.—Зачекай,—сказавДаніель.—Утебеєщосьвипити?Віскі,наприклад?—Ні,—сказавМатьє,—тавменеєбілийром.Незлецькаідея,—докинуввін,—зараз

хильнемопошклянці.Вінподавсянакухнюівідчинивбуфет.«Отовжемерзотникомясебепоказав»,подумалося

йому.Вінповернувсядокабінетуздвомакелихами іпляшкоюрому.Даніельузявпляшку іповінцяпоналивавкелихи.

—Цез«РомуМартініки»?—запитаввін.—Егеж.—Тищезаглядаєштуди?—Інколи,—відказавМатьє.—Затвоєздоров'я.Даніельдопитливодививсянанього,неначеМатьєщосьприховував.—Замоєкохання!—сказаввін,піднімаючисвогокелиха.—Тативпився,—обуреносказавМатьє.— Справді, трохи я хильнув,— сказав Даніель.— Та заспокойся. Я був тверезий, коли

прийшовдоМарсель.Цевжепотім…—Типрийшоводнеї?—Так.Алеподорозінахвилюзазирнуву«Фальстаф».—Ти…ти,мабуть,прийшовдонеївідразужпіслятого,якяпішовзвідти?—Ячекав,покитипідеш,—посміхаючись,відказавДаніель.—Побачив,яктизвернувза

ріг,іпіднявсядонеї.Матьєнезмігутриматисявідневдоволеногопоруху.—Ти пантрував за мною?— спитався він.—Щож, тим ліпше, принаймніМарсель не

залишиласясама.Тощожтихотівменісказать?— Та нічогісінько, старий, — з раптовою сердечністю сказав Даніель. — Просто хотів

повідомититобіпросвоєодруження.—Іцевсе?—Все…так,цевсе.—Ну,якхочеш,—холодносказавМатьє.Вонитрохипомовчали,даліМатьєзапитав:—Як…яктамвона?—Атихотівбипочутивідмене,щовонаузахваті?—іронічнозапитавДаніель.—Пощади

моюскромність.— Прошу тебе, — сухо сказав Матьє. — Згода, я не маю права запитувати… Але ж ти

прийшовсюди…—Щож,—сказавДаніель,—ягадав,щоїїважчебудепереконати—протевонавхопилася

замоюпропозицію,якінфляціязасвітовуекономіку.

Матьєпобачивуйогоочахвідблискобрази;вінхуткосказав,щобвиправдатиМарсель:—Вонавхопиласязатебе,мовпотопаючийзасоломинку…Даніель стенув плечима і почав походжати туди-сюди. Матьє не зважувався глянути на

нього: Даніель стримувався, він говорив тихо, та вигляд у нього був несамовитий. Матьєсхрестиврукиівтупивсяуносакисвоїхчеревиків.Черезсилу,мовдлясамогосебевінсказав:

—Значить,вонахотіладитину?Янезрозумівцього.Якбивонаменісказала…Даніельпромовчав.Матьєпровадивдалі:—Виходить, дитина. Гаразд. Вона прийде на світ. Я… я хотів її знищити. Гадаю, краще

буде,якщовонанародиться.Даніельневідповів.—Звичайнож,яніколиїїнепобачу?—запитавМатьє.Наврядчицебулозапитання;нечекаючинавідповідь,віндодав:—Нуот.Гадаю,яповиненбутизадоволений.Упевномурозумінні,тиїїрятуєш…таяніяк

неможувтямити,навіщотицезробив?—Звичайно,незфілантропії,якщотицемаєшнаувазі,—суховідказавДаніель.—Алей

гидотажтвійром,—додаввін.—Івсе-такиналийменіще.Матьєналлявйомуісобі,йвонивипили.—Ну,—сказавДаніель,—іщожтизбираєшсяробити?—Нічого.Більшнічого.—Ацедівча,Серґіна?—Ні.—Осьтийвільний.—Овва!— Що ж, бувай, — підводячись, сказав Даніель. — Я прийшов оддати гроші й трохи

заспокоїти тебе:Марсель немає чого боятися, вона мені довіряє. Вся ця історія була для неїжахливимпотрясінням,танеможнасказати,щовонапо-справжньомунещасна.

— Ти одружишся з нею!— повторивМатьє.— Вона ненавидить мене,— трохи тихішедодаввін.

—Поставсебенаїїмісце,—суворосказавДаніель.—Знаю.Поставив.Вонаказалатобіпромене?—Зовсімнебагато.—Знаєш,—сказавМатьє,—менідивно,щотиодружуєшсязнею.—Шкодуєш?—Ні,якнамене,тоцесправжнісінькелихо.—Дякую.—Лиходлявасобох.Незнаю,чому.—Нетурбуйся,всебудегаразд.Якщонародитьсяхлопчик,тоназвемойогоМатьє.Матьєзірвавсянаноги,стиснувшикулаки.—Замовкни!—скрикнуввін.—Гаразд,негнівайся,—сказавДаніель.Інеуважноповторив:—Негнівайся.Негнівайся.Вінусененаважувавсяпіти.—Тоти,—сказавМатьє,—прийшовглянути,якеобличчявменебуде,колияпочуювсю

цюісторію?—Трохийзадляцього,—сказавДаніель.—Якпоправді,тойзадляцьоготеж.Утебебув

завждитакий…статечнийвигляд:цедратуваломене.

—Щож,тепертипобачив,—сказавМатьє.—Нетакийужеяістатечний.—Справдні,нетакий.Даніельступнувкількакроківдодверей іраптомповернувсядоМатьє;дейподівсяйого

іронічнийвигляд,тавідцьоговиглядаввінщегірше.—Матьє,ягомосексуаліст,—сказаввін.—Як?—перепитавМатьє.Даніельвідступивназадізачудованоглянувнанього,вочахйогопалалалють.—Цевикликаєвтебеогиду,правдаж?—Тигомосексуаліст?—поволіповторивМатьє.—Ні,ценевикликаєвменеогиди;ачому

бвономаловикликатиїївмене?—Прошутебе,—сказавДаніель,—тинеповиненвдаватипередімноюлюдинушироких

поглядів…Матьє не відповів. Він дивився на Даніеля й думав: «Він гомосексуаліст». Особливого

подивуйнебуло.—Тинічогонекажеш,—хрипкопровадивДаніель.—Маєшслушність.Утебеправильна

реакція,вцьомуяйнесумнівався,такуреакціюповиннаматикожназдоровалюдина,татимігбизалишитиїїприсобі.

Даніель завмер, притиснувши руки до тіла, вигляд у нього був убогий. «І чому це йомузахотілося роздирати свої виразки саме переді мною?» — безжалісно подумав Матьє. Вінрозумів, що повинен щось сказати у відповідь; та його повністю охопила глибока, мертвотнабайдужість.Урешті,втумитьвсейомуздавалосятакимприродним,такимнормальним:вінбувмерзотником, Даніель гомосексуалістом, все воно вкладалося у звичні рамки. Нарешті вінозвався:

—Тиможешбутикимзавгодно,меніцеанідесь.—Авжеж,—ізпогордоюпосміхнувсяДаніель.—Авжеж,тобівоноанідесь.Утебедосить

проблемзісвоєювласноюсовістю.—Тонавіщотименіцесказав?—Мені…меніхотілосяпоглянути,якевраженняцесправитьнатакогочолов'ягу,якти,—

відкашлявшись,сказавДаніель.—Крімтого,теперєхтосьтакий,щознає,і,може,мені…менійсамомупощаститьповіритиуце.

Вінпозеленів інасилувимовлявслова, тавсежпосміхався.Матьєне змігвитерпітицієїпосмішкийодвернувся.

Даніельусміхнувся.—Цедивуєтебе?Цесуперечитьтвоїмуявленнямпрогомосексуалістів?Матьєхуткопіднявголову.—Непишайсяпередімною,—сказав він.—Наце важкодивитися.Не вартопишатися

передімною.Може,тийогиднийсамдлясебе,танебільше,ніжядлясебеогидний,мивартіоднеодного.Втім,—подумавши,сказаввін,—саметомутийрозповідаєшменіпровсеце.Цежнетакважко—сповідуватисяпокидькові;авсежтакирезультатвідсповідіє.

—Охтижхитрун!—сказавДаніельвульґарнимтоном,якогоМатьєвідньогоніколинечув.

Вони замовкли. Даніель дивися просто перед собою, погляд його був заціпенілий інепорушний,мовудідугана.Матьєвідчув,якньомуболісноповорухнулосясумління.

—Алеякщотитакий,тонавіщожодружуєшсязМарсель?—Цесюдинестосується.—Я…янеможутобідозволитиодружитисязнею.Даніельвипростався,йогонеживеблідавеобличчявкрилосятемно-червонимиплямами.

—Справді,неможеш?—пихатозапитаввін.—Аяктиможешменінедатицьогозробить?Матьє мовчки підвівся. Телефон був на письмовому столі. Матьє набрав номерМарсель.

Даніельнасмішкуватодививсянанього.Запаладовгамовчанка.—Гало!—почувсяуслухавціголосМарсель.Матьєздригнувся.— Гало! — сказав він. — Це Матьє. Я… послухай ми були дурнями. Я хочу… гало!

Марсель?Тименеслухаєш?Марсель!—нетямлячисебе,вигукнуввін.—Гало!Відповідінебуло.Вінутративголовуікрикнувуслухавку:—Марсель,яхочуодружитисязтобою!Запала коротка мовчанка, потім на тому боці почулося щось немовби гавкання, а далі

слухавкуповісили.Матьєякусьмитьтримавслухавкувруці,потімобережнопоклавїїнастіл.Даніельдививсянанього,некажучийслова,тавиглядуньогобувдалекийвідпереможного.Матьєковтнувромуісівуфотель.

—Гаразд!—сказаввін.Даніельпосміхнувся.—Заспокойся,—втішаючийого,сказаввін,—згомосексуалістівзазвичайвиходятьгарні

чоловіки,цевсізнають.—Даніелю!Якщотиберешїїзаміжзадлягарногожесту,тотизнівечишїйжиття.—Не тобі про це казати,— мовив Даніель.— Знаєш, я беру її заміж не задля гарного

жесту.Втім,першзавсевонахочедитину.—А…авоназнає?—Ні!—Чомужтиберешізнеюшлюб?—Здружби.Голосйогобувнепереконливий.Вониналлялисобіще,йМатьєупертосказав:—Нехочу,щобвонабуланещасна.—Клянусь,щонебуде.—Вонагадає,щотикохаєшїї?—Танавряд.Воназапропонуваламешкативнеї,таменеценевлаштовує.Заберуїїдосебе.

Намздається,щопотрохуз'явитьсяіпочуття.Віндодавзробленоюіронією:—Яжзбираюсяретельновиконуватиподружніобов'язки.—Ахіба…Матьєпочервонів,начерак.—Хібажіноктитежлюбиш?Даніельякосьхимернопирхнув.—Недуже,—сказаввін.—Яйбачу.Матьєпохнюпився,івідсоромуйомуажсльозивиступилинаочах.Вінсказав:—Відтоді,якядізнався,щотиодружуєшсязнею,япочуваюдосебещебільшуогиду.Даніельвипив.— Авжеж, — неуважно і байдуже сказав він, — гадаю, ти повинен досить-таки гидко

почуватисебе.Матьєневідповів.Вінсидівідививсянапідлогубілясвоїхніг.«Вінгомосексуаліст,авона

вийдезаньогозаміж».Він розставив руки і почовгав підбором по паркету: його немов би загнали в безвихідь.

Раптомтишазробиласядляньогонестерпною,вінподумав:«Даніельдивитьсянамене»іхутко

підняв голову. Даніель і справді дивився на нього, таще з такою ненавистю,що серцеМатьєстислося.

—Чомутитакдивишсянамене?—спитавсявін.—Самзнаєш!—відказавДаніель.—Добрезнаєш!—Ти,либонь,невідмовивсябвсадитименікулювголову?Даніельневідповів.ЗненацькаМатьєобпекланестерпнадумка.—Даніелю,тищо,берешізнеюшлюб,щобпокаратисебе?—Тойщо?—байдужемовивДаніель.—Цестосуєтьсятількимене.Матьєсхопивсязаголову.—Божемилий!—вигукнуввін.Даніельхуткододав:—Ценемаєжодногозначення.Принаймнідлянеї.—Тиненавидишїї?—Ні.Матьєсумовитоподумав:«Ненавидитьвінмене».Даніельзновупосміхнувся.—Доп'ємо?—поспитавсявін.—Доп'ємо,—сказавМатьє.Вони випили, й Матьє відчув, що йому хочеться палити. Він дістав з кишені цигарку й

закурив.—Послухай,—сказаввін,—меніанідесь,кимтитамєнасправді.Навітьзараз,колити

меніпроцесказав.Івсе-такиоднеяхотівбивтебезапитати:чомужтобісоромно?Даніельсухозасміявся.—Ячекавцьогозапитання,любиймій.Менісоромнобутигомосексуалістомсаметому,що

я гомосексуаліст. Я знаю,що ти мені скажеш: «На твоєму місці я не опустив би руки, требадобиватисямісцяпід сонцем,цярисане гіршавід інших і все таке».Тількицене стосуєтьсямене. Я знаю, ти кажеш мені це саме тому, що сам ти не гомосексуаліст. Всі збоченцісоромлятьсяцього,цезакладеновїхнійприроді.

—Ахібанекращебулоб…прийнятисебетаким,якимтиє?—несміливозапитавМатьє.Даніельначебторозізлився.—Скажешмені про це в той день, коли погодишся бути негідником,— суворо відказав

він.—Ні.Гомосексуалісти,щовихваляютьсяцимабожпростозцимзмирилися…вонимерці:вонивбилисебечерезте,щосоромилися.Такоїсмертиянехочу.

ТаосьвінмовбизаспокоївсяіпоглянувнаМатьєбезненависти.—Явсьоголишнадтоприйнявсебе,—м'якосказаввін.—Ядужедобрезнаюсебе.Говорити вже не було про що. Матьє запалив ще одну цигарку. На дні його келиха

залишалосящетрохирому,йвінйогодопив.Даніельвикликавуньогожах.Йомуподумалося:«Задва,затрироки…чистануятаким?»ЙомураптомзахотілосяпобалакатизМарсель:тількиїймігвінрозповістипросвоєжиття,своїпобоювання,своїсподівання.Тавінзгадав,щобільшеніколинепобачитьїї,ійогонепогамоване,безіменнебажанняповоліобернулосянавідчай.Вінбувсамотній.

Даніель, здавалося, міркував про щось: його погляд завмер, губи часом розтулялися. Вінкоротко зітхнув, і щось змінилося в його обличчі. Ось він провів долонею по чолу: вигляд уньогобувздивований.

—Сьогодніявсежтакипопався,—тихосказаввін.Вінпосміхавсячудернацькою,майжедитячоюпосмішкою,щотаканедоречнабуланайого

зеленкуватому лиці, котре мінилося синюватим відтінком від кепсько виголеної щетини. «Це

правда,—подумавМатьє,—цьогоразувіндійшовдокраю».Зненацькавголовуйомустрілиладумка,одкотроїажсерцестислося:«Вінвільний».Іжах,якийвикликавуньогоДаніель,раптомзмішавсяззаздрістю.

—Ти,напевне,удивномустані,—сказаввін.—Так,явдивномустані,—відказавДаніель.Вінзнайпосміхавсяздобротливимвиразом.Потімсказав:—Дай-номеніцигарку.—Тищо,палиш?—запитавМатьє.—Таоднуможна.Сьогодні.Матьєхуткосказав:—Хотівбиябутинатвоємумісці.—Намоємумісці!—безособливогоподивуповторивДаніель.—Егеж.Даніельстенувплечима.—Вусійційісторіїтивигравнавсіхнапрямках.Матьєгіркопосміхнувся.Даніельпояснив:—Тивільний.—Ні,— похитавши головою, сказавМатьє.—Покинутижінкуще не означає отримати

свободу.Даніельзцікавістюглянувнанього.—Протесьогоднівранцітиначебтовважавсаметак.—Хтозна.Ценеясно.Всенеясно.Істинавтому,щоякинувМарсельнізадлячого.Якусьмитьвіндививсянаштори,щопогойдувалисявіднічноговітру.Йогоохопилавтома.— Ні задля чого, — повторив він. — У всій цій історії я був тільки відмовою і

запереченням:Марсельбільшенемаєвмоємужитті,таєвсеінше.—Щожсаме?Матьєширокимневизначенимжестомпоказавнаписьмовийстіл.—Оцевсе,всеінше.ВінбувзачарованийДаніелем.Віндумав:«Тоцеієсвобода?Даніельзробиврішучийкрок;

тепервінуженеможеповернутиназад:мабуть,йомудивнопочуватизасобоюбезпричиннийвчинок,якоговінісаммайженерозумієіякийперевернедогорикоренемусейогожиття.Аявсе роблю ні задля чого; можна подумати, що в мене вкрадуть результати моїх учинків; усевідбувається так, наче я завжди зможу почати все спочатку.Не знаю,що я віддав би, аби лишзробитинепоправнийкрок».

Уголосвінсказав:—Позавчораувечеріябачивчоловіка,щохотівбуловступитидоеспанськогоополчення.—Тайщо?—Ащо,духуневистарчило:тепервінпропав.—Навіщотикажешцемені?—Хтозна.Простотак.—ТихочешпоїхативЕспанію?—Авжеж.Тількинедуже.Даніельпокинувцигаркуісказав:—Хотілосябменіпостарітинапівроку.—Аменінехотілосяб,—сказавМатьє.—Запіврокуябудутакимже,якізараз.—Принаймнізтимиждокорамисумління,—сказавДаніель.Вінпідвівся.

—Ходімвип'ємощев«Клариссі»,япригощаю.—Ні,— сказавМатьє.—Сьогодні ввечері я не хочу напиватися. Якщо я нап'юся, то не

знаю,щозроблю.—Танічогоособливого,—сказавДаніель.—Тощо,нейдеш?—Ні.Нехочешіщепосидітизхвилю?—Менітребавипити,—сказавДаніель.—Прощавай.—Прощавай.Я…колиятебепобачу?—поспитавМатьє.Даніельзбентежився.—Гадаю,цебуденепросто.Марсельсказаламені,щонехоченічогомінятивмоємужитті,

та,гадаю,їйбуденеприємно,якщомизустрічатимемося.—Ага,отак?Нехай!—сухосказавМатьє.—Щож,бажаюуспіху.Даніельпосміхнувсяйомузамістьвідповіді,іМатьєгострододав:—Ненавидиштимене.Даніельпідійшовдоньогоінезграбнойсоромливопоклавйомурукунаплече.—Ні,незараз.—Алезавтра…Даніель,невідповідаючи,схиливголову.—Бувай,—сказавМатьє.—Бувай.Даніельпішов.Матьєпідійшовдовікнаівідсунувштори.Надворістоялапрегарнатиханіч,

прегарнайголуба;вітерпорозганявхмари,надпокрівлямисяялизорі.Матьєсперсянапоручнібалкону і солодкопозіхнув.Надворі,підним, спокійноюходоюпростувавякийсьчоловік;осьвін зупинився на розі вулицьЮґенс і Фруадво, задер голову і глянув у небо: то був Даніель.ЯкасьмелодіяуривкамидолиналазпроспектудюМен,білесвітлоавтомобільнихфарковзнулов небі, затрималося над димарем і зникло за дахами.То було небо сільського свята, понизанесяйливимизорями,вонопахнуловакаціями ісільськимивечорницями.Матьєбачив,якзникусутініДаніель, іподумав:«Ялишивсясам».Сам,танебільшевільний,ніждотого.Вчоравінсказав собі: «Аби лиш отоМарсель не існувала». Та це була брехня. «Ніхто не сковував моєїсвободи,їївипиложиття».Матьєзачиниввікноіповернувсядокімнати.ТутіщевчувавсязапахІвіш.Вінвдихнувйого,іпереднимзновупройшлацябурхливаднина.Йомуподумалося:«Багатогаласударемно».Даремно:цежиттяданобулойомунідлячого,тайсамвінбувнічим,тавсежвін не зміниться: він уже сформована людина. Матьє роззувся і завмер, сидячи на поручніфотеля з черевиком у руці; в роті ще солодко пашіло від рому. Він позіхнув: він скінчив цюднину, покінчив зі своєюмолодістю. Бита й тертамораль уже тихцем пропонувала йому своїпослуги:випробуванеепікурейство,іронічнупоблажливість,покірність,поважність,стоїчність—все,щодозволялохвилиназахвилиноюдеґустуватисвоєневдалежиття.Матьєскинувпіджакі почав розв'язувати краватку.Позіхаючи, він подумки повторював: «Отож, це правда, це такиправда:ясягнувзрілоговіку».