Annotation

Удругому томі трилогії «Шляхи свободи» змальованофранцузьке суспільство, яке стоїтьпереднелегкиміболючимвибором:вступатиувійну,щобзахиститивипадковогоідругорядногосоюзника,— чи поступитися агресорові,щоб зберегтимир уЄвропі?Хто виграє— той, хтонападаєпершим,чилагідний іпоступливиймиротворець?Щоважливіше—мирчисвобода?Кожензгероївроманувирішуєцюпроблемупо-своєму,таврештіполітикиприймаютьвласнерішення…

Жан-ПольСАРТРП'ЯТНИЦЯ,23ВЕРЕСНЯСУБОТА,24ВЕРЕСНЯНЕДІЛЯ,25ВЕРЕСНЯПОНЕДІЛОК,26ВЕРЕСНЯВІВТОРОК,27ВЕРЕСНЯСЕРЕДА28ВЕРЕСНЯНІЧЗ29НА30ВЕРЕСНЯП'ЯТНИЦЯ30ВЕРЕСНЯ

notes1234567891011121314151617181920

Жан-ПольСАРТРШЛЯХИСВОБОДИВідстроченняРоман

П'ЯТНИЦЯ,23ВЕРЕСНЯШістнадцята тридцять у Берліні, п'ятнадцята тридцять у Лондоні. Готель нудьгував на

своємупагорбі,порожнійіврочистий,івсерединібувотойстарий.ВАнґулемі,вМарселі,вҐані,вДуврігадали:«Щовінтамробить?Вжедавнопотретій,чомувінневиходить?»Вінсидівузатіненому покої, очі непорушно завмерли під густими бровами, рот був трохи розтулений,немовби йому спав на думку дуже давній спогад. Він уже не читав; його немічна рука,поцяткована старечою гречкою, все ще тримаючи аркуші, звисала з коліна. Він обернувся доГорасаВілсонайзапитав:«Котрагодина?»,іГорасВілсонвідказав:«Десьпівнап'яту».Старийпіднявсвоївеликіочі,люб'язноусміхнувсяймовив:«Гаряче».Руда,тріскуча,мерехтливаспеканалягланаЕвропу;влюдейпашілируки,щеміловочах,пеклоулегенях;всічекали,мліючивідспеки, їдкої куряви і тривоги. В передпокої готелю очікували газетярі. У дворі, непорушносидячизакермомсвоїхавт,чекаливодії;натомуберезіРейну,впередпокоїготелю«Дрезен»,непорушно очікували пруссаки у темних костюмах.Мілан Глінка більше нічого не чекав. Вінуже не чекав з позавчорашнього дня. Минулася тяжка чорна днина, неначе блискавкою,пронизанараптовоюпевністю:«Вонинасзрадили!»Апотімчаспочавтектизнову,навмання,ніхтовженеживпростотак,задлявтіхипрожитогодня,булотількизавтра,залишилосятількизавтра.

О п'ятнадцятій тридцять Матьє ще очікував на березі жахливого майбуття; тієї ж такихвилини,ошістнадцятійтридцять,уМіланавженебуломайбутнього.Старийпідвівсяіперетнувпокій, він простував не згинаючи коліна, шляхетною і стрибучою ходою. Він промовив:«Панове!»імлявовсміхнувся,адаліпоклавдокументнастілірозгладиваркушікулаком;Мілануклякзастолом,розгорнутийчасописукривавгетьусюцерату.ВжевсьомеМіланпрочитав:

«Президент і Уряд Республіки змушені прийняти пропозиції двох великих держав щодооснови майбутніх взаємин. Нам не залишається нічого іншого, оскільки ми лишилися самі».НевілГендерсоніГорасВілсонпідійшлидостолу,старийобернувсядоних,виглядуньогобувбеззахиснийінедолугий,вінсказав:«Осьщонамзалишається,панове».Міландумав:«Нічогоіншого й не залишається». За вікном почувся невиразний галас, і Мілан подумав: «Мизалишилисясамі».

Знадворудолинувголос,тонкийіписклявий,мовущура:«СлаваГітлерові!»Міланпідбігдовікна.—Ачекай-но,сучийсину!—закричаввін.—Осьнехайяспущуся!Надворі чкурнули навтьоки, почулося тупотіння підборів; на розі хлопчисько обернувся,

понишпоривухвартусійзамахнувся.Обстінусухоторохнулидвакамінці.—ЦемалюкЛібкнехт,—сказавМілан,—йоговитівки.Він вихилився з вікна: вулиця була порожня, мов за недільної днини. Шенгофи

повивішували на балконі червоно-білі знамена зі свастикою. Всі віконниці зеленого будинкубулизачинені.Мілановіподумалося:«Авнаснемаєвіконниць».

—Требаповідчинятивікна,—сказаввін.—Навіщо?—поспиталаАнна.—Коливікназачинені,товонипоціляютьушибки.Аннастенулаплечима.—Такчитак…—сказалавона.Їхніспівийгаласдолиналигрімкиминерозбірливимивибухами.—Вонищетам,намайдані,—необертаючись,промовивМілан.Він поклав руки на підвіконня, подумав собі: «Всьому кінець». З-за рогу вигулькнув

опасистийчолов'яга.Вінішов,спираючисьнаціпок,інісрюкзака.Уньогобувзморенийвигляд,занимпростувалидвіжінки,щопозгиналисяпідвеличезнимиклумаками.

—Єґершміттиповертаються,—необертаючись,озвавсяМілан.Вони чкурнули в понеділок увечері й мали перетнути кордон уночі з вівторка на середу.

Тепервониповерталися,гордопозадиравшиголови.Єґершміттпідійшовдозеленоїкам'яниційпіднявсясхідцяминаґанок.Найогосіромувідкурявиобличчівиднілачудернацькапосмішка.Вінпонишпоривукишеняхсвогопіджакайдіставключа.Жінкиопустилисвоїклумакидодолуідивились,яквінодмикаєдвері.

—Типовертаєшся,коливжеминуланебезпека!—гукнувМілан.—Мілане!—хуткосказалаАнна.Єґершміттпіднявголову.ВінугледівМілана,йочійогозблиснули.—Типовертаєшся,колиминуласянебезпека!—Авжеж,яповертаюся!—гукнувЄґершмітт.—Аосьтипідешзвідціля!Він крутнув ключа в замковій шпарині і пхнув двері, за ним зайшли жінки. Мілан

одвернувся.—Боягузинікчемні!—сказаввін.—Тиїхпідбурюєш,—зауважилаАнна.—Тацежбоягузи,—відказавМілан,—мерзенненімецькепоріддя.Дварокитомувони

лизалинамп'яти.—Тойщо!Нетребаїхпровокувати.Старий замовк; рот його так і лишився трохи розтулений, наче він і далі мовчки

виголошував погляд на політичне становище. В його великих круглих очах блищали сльози,піднявши брови, він допитливо дивився на Гораса й Невілла. Вони мовчали, Горас раптовосіпнувся й одвернув голову;Невілл підійшов до столу, взяв документ, проглянув його, а потімневдоволено кинув на стіл. У старого був збентежений вигляд; він розвів руками, даючи наздогад, що попри велике і щире бажання нічого не може вдіяти. Уп'яте він повторив: «Яопинився в цілковито неочікуваній ситуації; я сподівався, що ми спокійно обговоримопропозиції,якіяприніс…»Горасподумав:«Старийлис!Ач,якпромовляє,дідусьтайгоді…»Ісказав:«Гаразд,ВашаЕкселенціє:задесятьхвилинмибудемовготелі„Дрезен“.

—Лерхенприїхала,—сказалаАнна.—ЇїчоловікуПразі,вонахвилюється.—Нехайприйдедонас.—Якщоти гадаєш,ніби їйбуде спокійніше…—ледвеусміхнувшись,мовилаАнна.—З

такимшаленцем,якти,щовистромлюєтьсячерезвікно,абиображатилюдей…Він глянув на її марне личко з тонкими спокійними рисами, вузькі плечі й величезний

живіт.—Сядь-но,—сказаввін.—Нелюблюбачити,яктистоїш.Вонасіла ісклаларукинаживоті;якийсьчолов'ягавимахувавгазетамиібурмотів:„Парі-

Суар“, останнє число. Лишилося всього два примірники, купуйте». Він так накричався, щозахрип. Моріс узяв газету. Прочитав: «Прем'єр-міністр Чемберлен надіслав листа канцлеровіГітлеру, в політичних колах Британії припускають, що останній надішле офіційну відповідь.Внаслідокцього зустріч ізпаномГітлером, якамала відбутися сьогодні вранці, відкладенонапізнішийчас».

Зезетазаглядалавгазетучерезйогоплече.Воназапитала:—Єякісьновини?—Ні.Тежсаме.Вінперегорнувсторінку,йвониуздрілипохмурусвітлину,дебулознятоякусьозіяку,вона

височіланапагорбійскидаласянасередньовічнийзамокізвежами,дзвіницямиісотнямивікон.

—ЦеҐодесберґ,—сказавМоріс.—ТутсидитьЧемберлен?—поспиталасяЗезета.—Здається,поліціїнадіслалипідмогу.— Авжеж, — сказав Мілан. — Двох жандармів. Тепер їх буде шестеро. Вони

забарикадувалисявжандармерії.Докімнативдерсянесамовитийкрик.Анназатремтіла;таїїобличчябулоспокійне.—Аякщозателефонувати?—поспиталасявона.—Зателефонувати?—Так.ДоПрісекніци.Мілан мовчки показав їй газету. «Згідно з телеграмою Німецької інформаційної агенції,

датованою четвергом, німецьке населення Судетської области взяло під свій контроль всюохоронуправопорядкувмежахмовнихкордонів».

—Це не може бути правдою,— сказалаАнна.—Мені казали,що таке сталося лише вЕґері.

Мілангрюкнувкулакомпостолі.—Божежтимій!Іщепроситипорятунку!Вінпростягнув руки; вонибули здоровецькі йжиляві, з темнимиплямами і близнами—

покинеставсятойнещасливийвипадок,вінбувлісорубом.Віндививсянаних,розчепірившипальці.Потімсказав:

—Вониможутьзаявитися.Подвоєчипотроє.Вонитількипокепкують,кажутобі.—Таїхзаявитьсясотеньізшість,—відказалаАнна.Міланпонуривголову,вінпочувавсясамотнім.—Послухай!—вигукнулаАнна.Вінприслухався:виразнобулочути,яквонирушиливулицею.Вінажзатремтіводшалу;в

очах затьмарилося, під черепом прокинувся біль. Він підійшов до шафи, і йому перехопилоподих.

—Щотиробиш?—поспиталасяАнна.Він схилився над шухлядою й тяжко дихав. Не кажучи і слова, він зігнувся ще дужче і

вилаявся.—Нетреба,—сказалавона.—Що?—Нетреба.Дай-нойогомені.Вінобернувся;Аннапідводилася,спираючисьнастільця,виглядунеїбув,якуправедниці.

Вінподумавпроїїживіт,потімпростягнувїйревольвер.—Гаразд,—сказаввін.—ЗателефонуюдоПрісекніци.Він спустився на перший поверх, до шкільної зали, повідчиняв вікна, потім підняв

телефоннуслухавку.—ДайтеменіПрісекніцу,управлінняполіції.Гало?Його праве вухо чуло сухий уривчастий тріск. А ліве наслухало їх. Одетта збентежено

усміхнулася. «Я ніколи й не знала до ладу, де вона, та Чехословаччина», — сказала вона,занурюючипальцівпісок.Замитьуслухавціклацнуло.

—Na?[1]—поспиталисянатомубоці.Міланподумав:«Япрошудопомоги!»Вінщосилистиснувслухавку.—ЦеПравніц,—сказаввін,—говоритьмісцевийучитель.Насдвадесятки,всічехи,щеє

троє німецьких демократів, які ховаються в льоху, решта у Гейнлені — їх оточили п'ятдесятзарізякізКорпусудобровольців,якіперейшликордонучораввечері.Знимиймер.

Запалатиша.

—Bitte!Deutschsprechen,[2]—нахабнокинувголос.—Schweinkopf![3]—вигукнувМілан.Вінповісивслухавкуі,тяжконакульгуючи,подавсянагору.Ногатакиболіла.Вінзайшовдо

кімнатийсів.—Вонитам,—озвавсявін.Аннапідійшладоньогойпоклалайомудолонінаплечі.—Любийтимій,—мовилавона.—Мерзотники!—сказавМілан.—Вонивсезрозуміли,вониглузувализнаснатомукінці

дроту.Вінпоставивїїпоміжсвоїмиколінами.Їївеличезнийживітдоторкавсядойогочерева.—Тепермивжегетьсамі,—сказаввін.—Неможувцеповірити.Вінпомалупіднявголовуйглянувнанеїзнизувгору;засвоєюнатуроювонабулаповажнай

тверда,проте,яківсімжінкам,їйпотрібенбувхтось,комубвонадовіряла.—Осьвони!—мовилаАнна.Голоси, здається, наближалися; напевне, вони вже йшли колоною по центральній вулиці.

Здалярадіснийгаласюрмискидавсянакрикжахуівідчаю.—Дверізабарикадовані?—Авжеж,—відказавМілан.—Тавониможутьвдертисячерезвікнаабожобійтибудинок

ізайтичерезсад.—Якщовонипіднімуться…—мовилаАнна.—Небійся.Нехайсобітрощатьусе,щопідрукупопаде,яйпальцемнеповорухну.Вінвідчувнасвоїйщоціпоцілунокїїтеплихвуст.—Любийтимій…Знаю,знаю,тизробишцедлямене.—Недлятебе.Ти—цея.Длядитини.Вониздригнулися;внизуподзвонили.—Непідходьдовікна!—вигукнулаАнна.Вінпідвівсяйпідійшовдовікна.Єґершміттиповідчиняливсівіконниці;наддверимависів

гітлерівськийпрапор.Вихилившисьізвікна,вінугледівтендітнупостать.—Зараз,—гукнуввін.Ірушивдодверей.—ЦеМаріка,—сказаввін.Він спустився східцями й відімкнув двері. Галас, вибухи петард, музика, що лунає в

кожномудомі,—цебувсправжнісінькийпразник.Вінокинувокомпорожнювулицю,йсерцейогоболісностиснулося.

—Атичогоприйшласюди?—поспитавсявін.—Сьогодніуроківнемає.—Менеприслаламатуся,—сказалаМаріка.Вонатрималавруцікошичок,дебулияблукай

канапкизмарґарином.—Твояматизглуздуз'їхала,заразжеповертайсядодому.—Вонасказала,щовименіневідмовите.Дівчинапростяглайомузгорнутувчетвероцидулку.Вінрозгорнув її іпрочитав:«Батько з

Ґеорґомгетьподуріли.Прошувас,заховайтевсебеМарікудовечора».—Ащозтвоїмбатьком?—поспитавМілан.—Вони з Ґеорґом засіли за дверми.У них сокири й рушниці.— І з якоюсь поважністю

докинула: — Матуся витурила мене надвір, вона сказала, що у вас мені буде краще, бо вирозсудливийчоловік.

—Авжеж,—сказавМілан.—Авжеж,розсудливийя.Щож,ходімо.

СімнадцятатридцятьуБерліні,вісімнадцятатридцятьуПарижі.НевеличкерозгубленнянапівнічвідШотландії.НасходахҐранд-Отелюз'явивсяпанфонДорнберґ,йогооточилигазетярі,йП'єриль запитав: «Він вийде?»В лівій руці панфонДорнберґ тримав якийсь документ; вінпіднявлівуруку і сказав: «Щеневирішено,чи зустрінетьсяпанЧемберленсьогодніувечері зфюрером».

—Цетут,—мовилаЗезета.—Тутяпродавалаквіти,змаленькогозеленоговізка.—Гарнотивлаштувалася,—сказавМоріс.Вінслухнянорозглядавхідник ібруківку, аджевониприйшлиподивитисянацюмісцину,

проякувонастількирозповідала.Тавонойомунічогонеговорило.Зезетавипустилайогоруку,вонареготалася,реготаласясама,безгучно,дивлячисьнаавтомобілі,щопроїжджаливулицею.Морісзапитав:

—Астілецьутебебув?—Щебпак,складаний,—відказалаЗезет.—Певне,втішноговцьомубулонебагато.—Навеснібулодобре,—мовилаЗезета.Вона говорила тихо й не обертаючись, неначе у кімнаті, де лежить хворий; з якогось

моменту вона почала манірно вихитувати плечима і спиною, вигляд у неї був неприродний.Моріс умирав од нудьги; перед вітриною стояло десятків зо два роззяв, він підійшов до них іпочав дивитися понад їхніми головами. Зезета, поринувши у спогади, стовбичила на краюхідника;нарештівонапідійшлаівзялайогозаруку.Награнчатійшклянійпідставцістоялидвачовники зчервоного сап'яну, адовкругпінилосящосьрожеве,навзірнібипухівкадляпудри.Морісзареготався.

—Тобісмішно?—прошепотілаЗезета.—Тачеревичкикумедні,—регочучи,відказавМоріс.Двічитриголовиобернулисявїхнійбік.«Цить»,—прошепотілаЗезетаіпотяглайогогеть.—Ацезякогодива?—поспитавсяМоріс.—Мижневцеркві.Тавсежтакипотупивочі:тутусі,якодин,ходилим'якоювовчоюступою,виглядалонате,

щовсівонизнаютьоднеодного,таніхтонебалакав.—Вжероківізп'ятьнебувавятут,—прошепотіввін.Зезетазгордістюпоказалайомуресторан«Максім».—Це«Максім»,—прошепотілавонайомунавухо.Моріс зиркнув на нього й відразу ж одвернувся; він чув про нього, про цей мерзенний

ресторан, де в 1914 році буржуї кружляли шампанське з нагоди початку війни, а робітниківодправлялинафронт,мовбаранівназабій.Вінпроцідивкрізьзуби:

—Падлюки!Та все ж таки почувався збентеженим, хтозна й чому. Простував він дрібними кроками,

похитуючись;людиздавалисяйомуякимисьтендітними,йвінбоявся,щозіткнетьсязкимосьізперехожих.

—Воно,може,йтак,—відказалаЗезета,—алежвулицядужегарна,яктигадаєш?—Явіднеїневзахваті,—мовивМоріс.—Тутдушно.Зезета стенула плечима, й Моріс почав думати про майбуття Сен-Уан: вранці, коли він

виходивзготелю,його,насвистуючи,обганялиробітникизсидорамипідпахвою,вонизігнулисянадкермомсвоїхвелосипедів.Вінпочувавсящасливим:одніїхалинароботувСен-Дені,другіщедалі,всірухалисяводномунапрямку,робітничийкласбувнамарші.ВінсказавЗезеті:

—Тутоднібуржуї.Вониступнулищекількакроків, огорнуті східнимипахощами, апотімМоріс зупинився і

попросивукогосьпробачення.

—Щотикажеш?—невтямилаЗезета.—Нічого,—збентежившись,пробурмотівМоріс.—Таксобі…нічого.Вінсамезіткнувсящезоднимперехожим;іншіспокійнісінькопростувалисобі,опустивши

очідодолу,востаннюмитьвонивідступалисяідавалипройти,—напевне,тутцевжеувійшлоузвичку.

—Тийдешчині?Тайомувженехотілосяйтидалі,вінбоявсящо-небудьполаматичиперекинути,тайвулиця

нікуди не вела, в неї не було напрямку, одні перехожі простували угору, до Бульварів, другіспускалисявниз,унапрямкуСени,щеіншістовбичилипередвітринами,цебулинемовокреміпотоки, та спільного поривання тут і близько не було, людина почувалася тут сама. ВінпростягнуврукуіпоклавїїнаплечеЗезети;вінміцностиснувїїподатливетіло,щовідчувалосяпід тканиною сукні. Зезета усміхнулася йому, їй було весело, вона жадібно розглядала вседовкруги,зберігаючиприцьомувиглядбувалоїлюдини,манірнопохитуваласвоїмизграбнимисідницями.Вінполоскотавїїшию,йвоназареготалася.

—Морісе,—вигукнулавона,—облиш!Вінлюбивяскравібарви,якінакладалавонасобінаобличчя:білу,мовцукор, ічервоний

рум'янок.Зблизькавіднеїпахнуловафлями.Вінтихопоспитавїї:—Тобідобре?—Япочуваюсятут,якудома,—відказалаЗезета,іочіїїсяяли.Вінвідпустивїїплече,йвонипішлимовчки:воназналацихбуржуїв,воникупувалиунеї

квіти, вона усміхалася їм, і були навіть такі, що намагалися її ущипнути. Він дивився на їїпрегарнубілушию,іякесьхимернепочуттязриналовньому,йогоісміхбрав,ігнів.

—«Парі-Суар!»—вигукнулипоруч.—Купимо?—поспиталасяЗезета.—Цетойжесамийвипуск.Люди оточили продавця і мовчки вихоплювали з його рук газети. З юрми вийшла якась

жінка,вонабуланависокихзакаблукахівкумедномукапелюшку,щосидівнамаківціїїголови,нібиворонячегніздо.Воназгорнулачасописудвоєі,відходячинабікдрібнимикроками,почалачитати.Обличчяїїзавмерло,йвонатяжкозітхнула.

—Глянь-нонацюжіночку,—сказавМоріс.Зезетзиркнулананеї.—Мабуть,їїчоловікмаєйтидовійська,—мовилавона.Морісзнизавплечима:дивувало,щоможнабутидоправдинещасноювцьомукапелюшкуі

черевичкахзвисокимипідборами,якіносятьповії.—Нутойщо?—сказаввін.—Тажвінофіцер,тойїїчоловік.—Хочбивін і бувофіцером,—відказалаЗезет,—та головусвоювінможескластитак

само,якійоготовариші.Вінскосазиркнувнанеї.—Сміх та й годі з твоїми офіцерами. Згадай он, чи в чотирнадцятому склали вони свої

голови.—От-от,—сказалаЗезета.—Якразтодібагатойполягло.—Селяниполяглийтакі,якмиоце,—сказавМоріс.Зезетапригорнуласядонього.—Ох,Морісе,—сказалавона,—тийсправдівважаєш,щобудевійна?—Хібажязнаю?—буркнувМоріс.Щесьогоднівранцівінбувпевенуцьому,іприятелійоготеж.ВонистоялинаберезіСени,

дивились, як пропливають річкою підйомні крани й драги, якісь хлопці з позасукуваними

рукавами копали траншею для електричного кабеля, такі собі трударі з Жанвільє, й цілкомочевиднобуло,щовибухневійна.Врешті,дляцихмолодцівізЖанвільєнічогонезмінилосяб:таксамодовелосяб їмкопатитраншеїдесьнапівночі,підпалючимсонцем,підградомкуль,снарядів та мін, як сьогодні копають вони їх тут, наражаючись на небезпеку обвалів, зсувів івзагалі нещасливих випадків на виробництві; й кінця війни вони чекали б так само, як заразочікують,колижприйдекінецьїхнійзнедоленості.ІСандрсказав:«Вонивиграютьїї.Таколивониповернуться,минедамоїмскластизброю».

Заразвінуженівчомунебувупевнений:вСен-Уанвійнаточиласябезугаву,татількинетут.Тутбувмир: буливітрини,предметирозкошіу крамницях, барвисті тканини, люстра, длятого,щобвидивлятисявних,—ну,гетьтобікомфорт.Влюдейбулисумніобличчя,тацеунихвіднародження.Защоїмборотися?Вонивженічогонечекали,внихбуловсе.Іякже,мабуть,цестрашно:нічогонесподіватися,абилишжиттятакітривалобеззмін,яквонопочалося!

—Буржуазіянехочевійни,—раптомсказавМоріс.—Вонабоїтьсяперемоги,томущоцебудеперемогапролетаріяту.

Старий підвівся і провів Невіла Гендерсона й Гораса Вілсона до дверей. Якусь мить вінсхвильованодививсянаних,схожийнавсіхотихстарихлюдейзізморшкуватимиобличчями,якіоточували продавців газет на вулиці Руаяль, газетні ятки на Пел-Мел стріт і хотіли тількиодного,—щобїхнєжиттяскінчилосятак,яквонойпочалося!Вінподумавпронихіпроїхніхдітей,апотімсказав:

— Запитайте, зокрема, в пана фон Ріббентропа, чи не вважатиме канцлер Гітлер запотрібне ще раз зустрітися і поговорити з нами до мого від'їзду, зверніть його увагу на туобставину,щонашапринциповазгодаозначатимедляпанаГітлеранеобхідністьознайомитинасіз новими пропозиціями. Особливо прошу звернути його увагу на той факт,що я поклав собізробитивсеможливе,абиврегулюватисуперечкушляхомпереговорів,оскількименінехочетьсявірити,щонародиЕвропи,якимнепотрібнавійна,можутьбутивтягнутіукривавийконфлікт,щовибухнезпричини,домовленістьізякоївжезначноюміроюдосягнута.Бажаюуспіху.

Горас і Невіл уклонилися і подалися східцями вниз, церемонний, боязкий, деренчливий,дипломатичний голос іще відлунював у їхніх вухах, а Моріс розглядав цих пещених,зморшкуватих,культурнихдідусівібабусьізогидоюдумав,щоїмтребабулобпуститикрови.

Треба було б пустити їм крови, це було бще огидніше, ніж розчавити слимака, але сюдиварто було заглянути. Кулемети прочесали б вулицю Руаяль повздовжнім вогнем, після цьогокількоро днів вона стояла б пусткою, з вибитими шибками, з дірами від куль у дзеркалах, зперекинутимистоликаминатерасахкав'ярень,засипанадрузкамишкла;інадтрупамикружлялибунебілітаки.Апотімнебіжчиківпоприбирають,столикипоставляютьнамісця,вибитішибкипоміняютьнацілі, й тут знову завируєжиття, вулицю заповнять кремезні чоловіки з грубимирожевимишиями,вшкірянихпіджакахікартузах.Хочщотамкажи,авРосіїтакібуло.Морісбачив світлини Невського проспекту; ця вулиця розкошів перейшла у власність пролетаріяту,тепер там гуляв робітничий клас, і його вже не приголомшували палаци та величні мости зкаменю.

—Даруйте!—збентеженовигукнувМоріс.Він штурхонув ліктем у спину якусь літню пані, і вона обурено зиркнула на нього. Він

почувався стомленим і розгубленим — серед цих величезних рекламних панно, темнихпозолочених літер, що висіли на балконах, серед цукерень і взуттєвих крамниць, поміжколонамицерквиСвятоїМагдалини годі було уявити якусь іншуюрму, ніж оця, де аж кишілостаримипанями,щодріботілисобікудись,тадітлахамивматроськихкостюмчиках.Сумовитезолотаве світло, запах ладану, тяжкі, мов брили, кам'яниці, оксамитові голоси, стривожені йсонніобличчя,тоскнечовганняпідошовпоасфальту—всецебулареальність;Революціяжбула

всьоголишмрією.«Нетребабуломенісюдиприходити,—подумавМоріс,ображенозиркаючинаЗезету.—Місцепролетарянетут».

Чиясьрукаторкнулайогозаплече;вінажзашарівсяодутіхи,впізнавшиБрюне.—Добридень,парубче,—усміхаючись,мовивБрюне.—Салют,товаришу,—відказавМоріс.ДолоняБрюнебулатаксамотвердаймозоляста, як ійого, іпотиск її бувміцний.Моріс

глянув на Брюне й засміявся від полегшення.Він прокинувся; він відчував,що його оточуютьтовариші,вСен-Уан,вІврі,вМонтреї,всамомуПарижі,вБельвілі,вМонруж,вЛавілет,—всівонистоятьпліч-о-плічіготуютьсядовирішальногонаступу.

—Чоготитутвештаєшся?—поспитавБрюне.—Тищо,безроботи?—Вменевідпустка,—трохизбентеженопояснивМорс.—Зезетізахотілосясюдиприйти,

бовонаколисьтутпрацювала.—АосьіЗезета,—сказавБрюне.—Салют,товаришкоЗезето.—ЦеБрюне,—сказавМоріс.—Тичиталайогостаттю,сьогоднівранці,в«Юманіте».Зезета виклично подивилася наБрюне й простягла йому руку.Чоловіків вона не боялася,

навітьякщоцебулибуржуїчипартійнаеліта.—Язнавйого,яквінбувотакий,—сказавБрюне,показуючинаМоріса.—Коливінбуву

хорі«Червонихсоколів»,то,далебі,явжиттісвоємунечув,щобхтосьтакфальшивив.Врештідомовилися,щопідчасвуличнихпоходіввінтількивдаватиме,нібиспіває.

Вонизареготалися.—Ну, то як?—поспитала Зезета.—Буде війна чи ні?Виповинні це знати, на те вас і

поставилитам.Дурнуватезапитання,такемоглапоспитатисялишежінка,таМорісбувїйвдячний,щовона

цезробила.Брюнесповажнів.— Я не знаю, чи буде війна,— відказав він.— Та її не слід боятися: робітничий клас

повинензнати,щошляхомугодїїневідвернеш.Вінбувметкийнаязик.Зезетапіднялананьогосповненідовіроюочійлагідноусміхалася.

Морісдратувався:Брюнеговорив,начезгазети,йлишете,щописалосявгазеті.—Гадаєте,Гітлерзлякається,якщойомупокажутьзуби?—поспиталаЗезета.Брюнеприбравофіційноговигляду,здавалося,він інетямить,щовньогозапитуютьйого

особистудумку.—Цілкомможливо,—відказаввін.—Алехайщотамстанеться,знамиСРСР.«Вочевидь,— подумавМоріс,— великі партійні пуріци отак ні сіло ні впало ніколи не

стануть ділитися своїми думками з якимсь там механіком із Сен-Уан». Та все-таки він буврозчарований.Він глянувнаБрюне,йрадістьйого згасла; вБрюнебули грубі селянськіруки,масивнащелепай очі, які знали, чого вони хочуть; та на ньомубув комірець із краваткою, наньомубувфланелевийкостюм,тожсередбуржуївбуввінмоврибауводі.

Утемнійвітринівиднілоїхнєвідображення:Морісугледівжінкубезкосинкиіпаруб'ягувзбитомунапотилицюкартузітавробітничійблузі,щотакікидаласяувічі,—вонирозмовлялиз якимсь паном. ПротеМоріс і далі стояв, застромивши руки до кишень, він не наважувавсяпокинутиБрюне.

—ТитаксамопрацюєшуСен-Манде?—поспитавсяБрюне.—Ні,—відказавМоріс,—вСен-Уані.ПрацюювЛафлев.—Оняк?Аягадав,щотивСен-Манде!Монтером?—Механіком.—Добре,—сказавБрюне.—Добре,добре,добре.Щож!..Салют,товаришу.— Салют, товаришу, — відказав Моріс. Йому було ніяково, він почував якусь невиразну

розчарованість.—Салют,товаришу,—широкоусміхаючись,відказалаЗезета.Брюнеглянувїмуслід.Їхужезатулилаюрма,танадкапелюхамищевиднілимогутніплечі

Моріса.Либонь,вінобнімавЗезетузаталію:йогокартузторкавсяїїпишнихкіс,йотак,головадоголови,простуваливонисобісередперехожих.«Непоганийхлопчина,—подумавБрюне.—А та мандрьоха мені не подобається». Він знову попростував собі вулицею, він споважнів івідчував, як йому дошкулять докори сумління. «Щожміг я йому відповісти?»—подумалосяйому. В Сен-Дені, в Сен-Уані, в Сошо, в Крезо незліченна безліч людей чекала з отакими жтривожними і довірливимипоглядами.Незліченна безліч отаких голів, круглих і твердих,мовкапустини, необтесаних, грубих, справжнісіньких людських голів знай оберталися на схід, доҐодесберґа,доПраґи,доМоскви. Іщо їмвідповідати?Можнатількиборонити їх;покищоцевсе,щоможнадлянихзробити.Захищатиїхнєповільнеів'язкемисленнявідусіхмерзотників,якіхочутьзбитийогонаманівці.СьогодніматусяБоненґ, завтраДоттен,секретарпрофспілкивчителів,післязавтрапівертисти—отакайогодоля;віндокожногознихпіде,кожногозмуситьзамовкнути.Матуся Боненґ дивитиметься на нього своїм оксамитовим поглядом і, вимахуючисвоїми руками ідеалістки, торочитиме йому про «жах пролиття крови». Це була огряднап'ятдесятирічна молодиця з червонястим лицем, з білим пухом на щоках, короткопідстриженимикісьмиієлейнимпоглядомпастораз-заокулярів;вонаносилачоловічийпіджакзі стрічкою Почесного Леґіону на лацкані. Я їй скажу: «Жінки нехай помовчать, учотирнадцятомуроцівонисиломіцьзапихалисвоїхчоловіківувагони,замістьтого,щоблягтинарейкиінедатипоїздовівирушитинафронт,атепер,колиможебутисенс,щобборотися,виорганізовуєте ліґи боротьби замир, гуртуєтеся,щоб саботуватимораль чоловіків».Перед нимзнову постало обличчя Моріса, і Брюне роздратовано смикнув плечима. «Слово, одне-єдинеслово,часомцьогодосить,щобзрозуміти,аянезмігйогознайти».Вінподумавзізлістю:«Цета бабера винна, в них справжній талант ставити дурнуваті запитання». Білі, мов тісто,щокиЗезети,їїмаленькібезсоромніочиці,їївульгарніпарфуми;отакійходятьзбиратипідписи,сотнітисяч підписів, умовляннями і погрозами, тлусті горлиці з партії радикалів, жидівки-троцькістки,опозиціонеркиззСФІО,вонитакінахабні,щопролізутьукожнушпарину,старійселянці,щозібраласядоїтикорову,вонивпадутьнаголову,мовгрімзясногонеба,упхнутьручкувїїшкарубкімокріпальці:«Підпишіть,якщовипротивійни».Ні—війні,так—переговорам.Мир— передовсім. І що ж вона зробить, ця Зезета, якщо їй раптом простягнуть ручку? Чивистарчить їй здорового класового чуття, щоб у вічі зареготатися цим тлустим добротливимпаням? Вона потягнула його в заможні квартали. Вона ахкала й охкала перед крамницями,виквецялацілийтюбикрум'янкусобінащоки…Бідолашнийхлопчина,негарнобуде,якщовонаповисневньогонашиї,щобнепуститинавійну;чоловікамценідочого…Інтелектуал.Буржуа.«Ятерпітиїїнеможу,боїїлицепотинькованекосметикою,анапальцяхманікюр».Однакневсітоваришіможутьбутиодинаками.Вінвідчувсебевтомленимінезграбним;раптомвінподумав:«Я ганю її за те, що вона рум'яниться, тому що не люблю дорогого рум'янку.» Інтелектуал.Буржуа.Відірванийназавжди.«Дармаястаратимуся,внасніколинебудеоднаковихспогадів».ЙозефМерсьє, тридцять три роки, родовитий сифілітик, викладач природничої історії в ліцеїБюффон і коледжіСевіньї, тяжко сапаючи і часом з вогкимприсьорбуваннямкривлячи вуста,піднімався вулицею Руаяль; з лівого боку боліло, він почувався геть упослідженим, в головіпроліталиуривкидумок:«Цікаво,чиплатитимутьвониставкумобілізованимслужбовцям?»Віндивився під ноги, щоб не бачити цих безжальних облич, і налетів на здоровезного рудогочолов'ягу в сірому фланелевому костюмі, який відіпхнув його й потурив просто на вітрину;Йозеф Мерсьє підняв очі й подумав собі: «Та він же, мов шафа!» Як шафа, як мур, із отихжорстокихнечулихтварюк,доякихналежавіздорованьШамерльє,якийвикладавматематикуі

кепкувавзньогоякхотів,одинізтихсуб'єктів,котрінівчомуйніколинесумніваються,навітьусамихсобі,котрініколинехворіють,вкотрихнемаєнервовогопосмикування,котріусевжитті,навіть жінок, беруть голими руками, і простують прямісінько до мети, штурхаючи тебе довітрини.ВулицяРуаяльпливлавниз,доСени,іБрюнепливразомзнею,хтосьналетівнанього,він устиг побачити якогось мізерного хробака з проваленим носом, у котелку і з великимпристібним, немовби порцеляновим комірцем, він думав про Моріса й Зезету, і його зновуохопила звична давня тривога, сором за ці невблаганні спогади: білий дім на березі Марни,батьковабібліотека,довгінапарфумленірукиматусі,спогадипроте,щовідірвалойоговіднихназавжди.

Стояв прегарний золотавий вечір, плід вересневої пори. Стівен Гартлі схилився черезпоруччябалконайбурмотів:«Широкінеквапніпотокивечірньоїюрми».Капелюхи,цілеморефетровихкапелюхів,декількаголомозихголівпливливньому,вінподумав:«Нібичайки».Вінподумав собі,що так і напише: «Ніби чайки», дві біляві й одна сива, іще однапрегарна рудачуприна, понад ними, лисувата; Стівен подумав «французька юрма» і був зворушений. Кволаюрма,що складається змаленьких людей, героїчних і підтоптаних.Він напише: «Французькаюрма очікує на події зі спокоєм і гідністю.»В одному з чисел «Нью-ЙоркТаймс», великимилітерами:«Ятримаврукунапульсіфранцузькоїюрми».Маленькілюди,щозавждивиглядалинедуже чисто вмитими, великі жіночі капелюхи, мовчазна юрма, сумирна і брудна, осяяналагідним промінням золотого паризького надвечір'я поміж церквою Святої Магдалини імайданом Конкорд, на тлі червоного сонця. Він напише «обличчя Франції», напише «вічнеобличчяФранції».Рух,гомін,сказатиб,шанобливийі«зачудований»,табулобперебільшеннямсказати «зачудований»; здоровецький рудий француз, лисуватий, сумирний мов надвечірнєсонце,декількавідблисківнашибкахавт,декількавигуків;мерехтінняголосів,вирішивСтівен.Іподумав:«Статтяготова».

—Стівене!—озваласязаплечимаСільвія.—Япрацюю,—необертаючись,суховідказавСтівен.—Алеменітиповиненвідповісти,любий,—сказалаСільвія.—На«Лафаєті»лишилися

тількикаютипершогокласу.— Бери перший клас, бери люксові каюти, — сказав Стівен. — «Лафаєт», можливо,

останнєсудно,яківідпливаєдоАмерики,йценадовго.Брюнеішовсобіповоленьки,вінвдихавсхідніпахощі,вінзадерголовуірозглядавлітериз

темною позолотою, прикріплені на балконі; війна таки вибухнула: вона була тут, під сподомцього світляного мерехтіння, накреслена як очевидність на стінах цього прегарного вутлогоміста;мовзастиглийвибух,розкололавонанадвоєвулицюРуаяль;людиперетиналивулицю,непомічаючивійни;Брюнежбачив її.Воназавждибулатут,талюдищейдосінезналипроце.Брюне думав: «Небосхил обвалиться нам на голову». І тоді все почало валитися, він побачивбудинки такими, якими вони були насправді, — застиглим обвалом. Ця елеґантна крамницянеславсобітонникаміння,йкоженкамінь,скріпленийрозчиномізіншимикаменями,тиснувнаоднемісце,впертотиснувосьужепівсторіччя;щедекількакілограмів—іпочнетьсяобвал;колони,округлившись,зазміятьсяшпаринами,атодірозколютьсянадрузки;вітринивибухнутьуламкамишкла;лавинакамінняпровалитьсклепінняпідземногоскладуйрозчавитьклумакизтоваром.Унихбомбидочотирьохтоннвагою.УБрюнестислосясерце:щенедавнонатліцихгарновишикуванихфасадівупотокахзолотоговечірньогосонцясяялилюдськіусмішки.Азаразусезгасло:тисячітоннкаміння;людиблукаютьпоміжкупамиуламків.Ісолдатипоміжруїнами;може,ійогоуб'ють.ВінбачивтемнібасамагинапотинькованихщокахЗезети.Закуреністіни,мури,дезяютьтемніпроваллявікон,де-не-дезатуленішматкамиголубогоабожовтогопаперу,ісліди плісняви; червоні кахлі поміж купами уламків, тротуарна плитка, крізь яку проростає

бур'ян. А потім бараки з обаполів, концентраційні табори. І після цього всього побудуютьвеличезніодноманітніказарми,якоті,щостоятьназовнішніхбульварах.СерцеБрюнестислося:«ЯлюблюПариж», тривожноподумалосяйому.Видиво згасло, ймісто зробилося таким, як іраніш.Брюнезупинився;відвідчув,якйогоохопилапідступнасолодканеміч,іподумав:«Якбижтонебуловійни!Якбижтоможнабулозробититак,щобнебуловійни!»Іжадібнопоглянувна величезні брами та сяйливі вітрини «Дріскола», на яскраво-голубі драпіровки ресторану«Вебер».Замитьйомузробилосясоромно;вінзновурушивзмісцяйподумав:«ЯнадтолюблюПариж».ЯктойПільнякізМоскви,якийдужелюбивдавніцеркви.Партіяправильноробить,щонедовіряєінтелектуалам.Людямуготованасмерть,речамуготованаруїна;прийдутьіншілюди,якіперебудуютьПариж,перебудуютьсвіт.Яскажуїй:«Вихочетемирузабудь-якуціну?»Ябудуговоритим'яко, дивлячисьнанеїнепорушнимпоглядом, і скажу їй: «Нехайжінкидадутьнамспокій.Нечасзабиватичоловікамголовидурницями».

—Хотілабябутичоловіком,—мовилаОдета.Матьєзвівсяналікоть.Вінбуважчорнийодзасмаги.Усміхаючись,вінзапитав:—Щобпогратисявсолдатики?Одеттазашарілася.—Оні!—хутковідказалавона.—Тацетакпо-дурному—бутижінкоювоцюгодину.—Напевне,ценедужезручно,—погодивсявін.Вона зновупоказаласебебазікою; її слованеодміннооберталисяпротинеї.Таякбивона

змоглависловитисятак,щобїїзрозуміли,тоМатьє,либонь,ненеставбиїїганити;слідбулобсказатийому,що їй завждибулонезручно, количоловікив її присутності говорилипровійну.Вонивидавалисянеприродними,вонихотілипоказатисебетакимивпевненими,неначедавалиїйназдогад,щоцечоловічеділо, івсежтакивони, здавалося,чогосьчекаливіднеї;якогосьприсуду,томущовонабулажінкоюіїйнетребабулойтинавійну,нетребабратиучатьубоях.Ащомоглавона їмсказати?Залишайтеся?Йдіть?Вонанеповиннабулаприйматитакірішення,аджевонанейшланавійну.Чи,може,їмтребабулосказати:«Робіть,щохочете».Таякщовонинічого не хотіли? Вона відмовчувалася, вдавала, ніби не розуміє їх і, слухаючи їхні рішучіголоси, готувала їм каву або наливала лікеру.Вона зітхнула, набрала ужменюпіску й почаладивитись,яквінсиплетьсятоненькимструмочком,гарячийібілий,наїїзасмаглуногу.Пляжбувпорожній, морські хвилі мерехтіли на сонці й гучно хлюпали коло берега. Троє молодичок упляжнихштанцяхпиличайнадерев'яномупонтонікафе«Провансаль».Одета заплющилаочі.Воналежаланапіску,насамісінькійспекоті,яканезналанідня,нічасу:спекотаїїдитинства,коли вона заплющувала очі й, лежачи на цьому ж таки піску, вдавала з себе саламандру, щолежить у самісінькому пеклі величезного червоно-синього багаття. Тільки спекота, тількипестливийдотиквогкогокупальногокостюма;здавалося,нібивідчуваєш,яквінлегенькопаруєна сонці, тільки палючий пісок під потилицею, інші роки, вона зливалася з небом, піском іморем,вонаневідрізнялатеперішностивідминулого.Вонавипросталася,широкорозплющилаочі; сьогодні була справжня теперішність; була отапорожнеча всередині, наповнена тривогою;бувМатьє,чорнийвідзасмагийголий,Матьє,якийсидів,схрестившиноги,набіломушляфроку.Матьємовчав.Нічогоіншоговонайнехотілаб,атомутежмовчала.Таколивонанезмушувалайогопрямозвертатисядонеї,товтрачалайого;віннеодмінновділявїйчасуіщоськазавсвоїмчистим,трохихрипкуватимголосом,тапотімзамикавсявсобі,йзалишалосятількийоготіло,лискуче,гарнозбудованетіло.Якбижтовінпоринавувтішнідумки,тощебулобнічого,—тавіндививсяпередсобою,івиглядуньогобувтакий,щовнеїпросто-такисерцещеміло,айогоздоровецькірукитимчасомзнайліпилийліпилиякогоськнишазпіску.Книшрозвалювався,іруки невтомно ліпили його знову; Матьє ніколи не стежив за своїми руками; врешті ценервувало.

—Зсухогопіскукнишанезліпити,—сказалаОдета.—Навітьдітлахицезнають.Матьєзареготався.—Прощовидумаєте?—поспиталасяОдета.—ТребанаписатиІвіш,—відказаввін.—Аянезнаюяк.—Не сказала б,що вине знаєте, як це зробити,—усміхнувшись,мовила вона.—Виж

пишетеїйціліромани.—Тавонотак.Таєречі,якіїїлякають.Вонавзяласячитатигазетийнічогісінькотамне

тямить:їйхочеться,щояїйпояснив.Дужезручнобудецеробити:вонаплутаєчехівзалбанцямиівважає,щоПрагастоїтьнадморем.

—Цетакпо-російському,—сухосказалаОдета.Матьє скривився замість відповіді, й Одета відчула, що сказала не те. Усміхнувшись, він

докинув:—Всеускладнюєтьсятим,щовонастрашеннозланамене.—Чомубце?—поспиталасявона.— Бо я француз. Вона спокійнісінько жила собі серед французів, аж ось їм зненацька

захотілосявоювати.Вонавважаєцеобурливим.—Нічогособі,—обуреносказалаОдета.Матьєприбравдобротливоговигляду.—Требапоставитисебенаїїмісце,—лагідномовиввін.—Вонагніваєтьсянанас,боми

влазимо в халепу, де нас можуть убити або ж поранити! Вона вважає, що поранення — ценетактовно, бо тоді мусиш опікуватися своїм тілом. Фізіолоґічними проявами, як вона ценазиває.Вонажахаєтьсяфізіолоґічнихпроявів,—івсобі,йувінших.

—Гарнедівча,—пробурмотілаОдета.—Іценасправжки,—провадивМатьє.—Вонацілісінькимидняминічогонеїсть,боїсти

—цеогидно.Аякуночіїйхочетьсяспати,товонап'єкаву,щобнезаснути.Одетапромовчала;вонадумала:«Гарненьковсипатинижчеспини,осьщотребабулоб їй

зробити.»Матьєпорпавсявпіску,йобличчявньогобулозамріянеідурнувате.«Нічогонеїсть…таяпевна,щовонаховаєусвоїйкімнатівеличезніслоїкизваренням.Чоловікитакітелепні».Матьєзновупочавліпитикниша;бознаєнавіщовінцеробивіскількичасунацевінзгає.«Аяполюбляюдобрем'ясивоісплю,колименезмагаєсон»,—гіркоподумалавона.Надерев'яномупонтоні кафе «Провансаль» грали «Португальську серенаду». Музик було троє. Італійці.Скрипаль був непоганий; коли він грав, то заплющував очі. Одета була схвильована: музиказавждихвилювалаїїнавідкритомуповітрі,такарозрідженомуіпорожньому.Надтожцієїмиті:нестерпнийтягарспекотиівійнинаваливсянаморе,напісок,іщецейкрикчайок,якістрімкопадаливнебо.ВонаобернуласядоМатьє,їйхотілосяйомусказати:«Ятаклюблюцюмелодію».Тавонапромовчала:анужбоІвішненавидить«Португальськусеренаду».

РукиМатьєзавмерли,ікнишрозвалився.—Ятаклюблюцюмелодію,—піднімаючиголову,сказаввін.—Щовонотаке?—«Португальськасеренада»,—відказалаОдета.Вісімнадцята десять у Ґодесберзі. Старий чекав. В Анґулемі, в Марселі, в Ґані, в Дуврі

гадали:«Щовінтамробить?Вінужевийшов?РозмовляєвінзГітлеромчині?Оційгодинімалабужевідбутисязустріч,може,вонивжевладналивсеудвох».Івоничекали.Старийтежчекавусвоєму покої з напівопущенимишторами. Він був сам, ось він відригнув і підійшов до вікна.Схилпагорбаспускавсядорічки,вінбувзеленийібілий.Рейнбувгетьтемний,вінскидавсянаасфальтове шосе після дощу. Старий ще раз відригнув, в рот був кислий присмак. Вінзабарабанивпальцямипошибі,ідовкругньогозакружлялинаполоханімухи.Спекотабулакурнаібіла,вонабулапомпезна,скептичнаістаромодна,цебуласпекотагофрованихкомірців,епохи

Фредеріка ІІ; в самісінькому пеклі цієї спеки нудився старий англієць, старий англієць епохиЕдвардаVII,авесь іншийсвітперебуваву1938році.ВЖюан-ле-Пені,23вересня1938рокуодев'ятнадцятій десять, повнява жінка в білій полотняній сукні вмостилася на складаномустільці, зняла свої сонцезахисні окуляри і почала читати газету. То була «Пті нісуа», ОдетаДелорм пробігла очима заголовок, набраний великими літерами: «Зберігати спокій» і,придивившись,розгледілапідзаголовок:«ПанЧемберлензвертаєтьсязпосланнямдоГітлера».Вона запитала себе подумки: «Невже я справді боюся війни?» й подумала: «Ні. Ні: ненасправді».Якбивонаїїнасправдібоялася,тозірваласябізмісця,побіглабнавокзалікричалаб,вимахуючируками:«Неїдьте!Залишайтесявдома!»Намитьвонапобачиласебе,побачила,яквонакричить, випроставшись і піднявшируки,йунеї запаморочилося в голові.Апотімвонавідчулаполегшення, бонездатнабулаотак грубойнескромноповодитися.Недокраю.Дображіночка,французка,розсудливаіскромна,зцілоюкупоюрізнихприписів,одинізних—нічогонедодумуватидокраю.УтемнійкімнатівЛаоніхирляведівча,розлюченейобурене,зусіхсвоїхсилвідкидаловійну, відкидалосліпойуперто.Одетаказала:«Війна—цежахливаріч», вонаказала: «Я ввесь час думаю про тих нещасних чоловіків, які йдуть на війну». Однак вонащенічого не думала, вона чекала, без нетерпіння: вона знала, що незабаром їй скажуть усе, щопотрібнодумати,казатиіробити.Колиїїбатькавбили,у1918році,їйсказали:цедужедобре,будьте мужньою, вона швидко навчилася із відчайдушною скорботою носити жалобний креп,дивитися на людей чистим поглядом сироти, чий батько поліг на війні. У 1924 році, коли вМароккопоранилиїїбрата івінповернувсякульгавим,Одетісказали:цедужедобре,нетребайогонадтожаліти;азакількароківпотомуЖаксказавїй:«Цікаво,явважавЕтьєнадужчим,вінніколинезвертавувагинасвоєкаліцтво,атеперонгетьскис».Жакпіденавійну,Матьєпіденавійну,йцебудедужедобре,вонабулавцьомупевна.Покищогазетищевагалися;Жаксказав:«Цебулабдурнуватавійна»,а«Кандід»писала:«Минебудемовоюватилишетому,щосудетськінімці хочуть носити білі панчохи». Та незабаром країну охопить величезне обурення; палатадепутатів одностайно схвалить політику уряду. «Жур» прославлятиме наших героїчнихфронтовиків. А Жак скаже: «Робітники незрівнянні»; перехожі на вулицях шанобливо і по-змовницькому усміхатимуться одне одному: буде війна, Одетта теж погодиться з цим і будев'язати вовняні шапочки під каски. Матьє був тут, здавалося, він слухає музику, він знав, щопотрібнобулодуматинасправді,танеказавцього.ВінписавІвішдовжелезнілистиподвадцятьсторінок,щобпояснитиїйстановище.Одетіжвіннічогонепояснював.

—Прощотидумаєш?Одетаздригнулася.—Та…ніпрощонедумаю.—Винепослідовні,—зауваживМатьє.—Яжвамвідповів.Всміхаючись,вонасхилилаголову;тавнеїнебулобажаннярозмовляти.Тепервіннемовби

вразпрокинувся:віндививсянанеї.—Вчомуріч?—збентеженопоспиталасявона.Вінневідповів.Вінзачудованосміявся.—Виоцеякразпомітили,щояіснуюнасвіті?—запиталаОдета.—Іцевасвразило.Еге?КолиМатьєсміявся,очійогоставалимовшпарини,вінскидавсянакитайськедитинча.—Гадаєте,васможнанепомітити?—поспитавсявін.—Яжнеякасьтампустунка,—відказалаОдета.—Оні.Простонедужебалакучітайгоді.Крімтого,виробитевсе,абипровасзабули.Так

от,цевамневдалося:навітьколивизберігаєтеповажний,пристойнийвигляд,дивитесянамореіприцьомуповодитесятихенько,якмиша,всежтакивідчувається,щовитут.Отак.Втеатріценазиваєтьсяефектомприсутности:воднихакторівцеє,віншихнема.Увасвоноє.

Щокиїїсталигарячі.—Васзіпсувалиросіяни,—гостросказалавона.—Присутність—церадшеслов'янська

риса.Недумаю,щобцебуловмоємуамплуа.Матьєповажноглянувнанеї.—Якежвашеамплуа?—поспитавсявін.Одета відчула, як погляд її стривожився, очі забігали туди-сюди. Вона змусила себе

дивитисяспокійнойперевелапогляднасвоїногизлакованиминігтями.Вонанелюбила,колиговорилипронеї.

—Яжізбуржуа,—веселосказалавона,—французькихбуржуа,цікавоговменімало.Нетребабулопоказуватисебепереднимтакоюпереконаною;абиприпинитицюрозмову,

вонарішучедодала:—Якезавгодно.Матьє не відповів.Вона скоса зиркнула на нього: його руки почали рити пісок.Подумки

Одеттаспиталасебе,дежцевонасхибила.Такчитак,авінмусивбизапротестувати,бодайізввічливости.

Захвилювонапочулайогом'який,хрипкуватийголос:—Аневажкобутикимзавгодно?—Язвикла,—відказалаОдета.—Щебпак!Аотященезвик.—Тажвинехтозавгодно,—хутковідказалавона.Матьє розглядав книша, якого він зліпив із піску. Цього разу йому вдалося виліпити

прегарногокниша,якийстоявсобійнепадав.Вінзмівйогооднимпомахомруки.—Мизавждихтозавгодно,—сказаввін.Ізасміявся:—Цетакпо-дурному.—Витакийсумний,—зауважилаОдетта.—Небільше,ніжінші.Митрохизасмиканіцимипостійнимизвісткамипрозагрозувійни.Вонапіднялаочійужехотілабулозаговорити,тазустрілайогопогляд,такийгарний,такий

спокійнийініжнийпогляд.Воназамовкла.Хтозавгодно:чоловікіжінка,щодивилисяодненаодного,лежачинапіску;війнабулатут,довкругних;вонапрониклавнихізробилаїхподібнимидоінших,довсіхіншихлюдей.Вінпочуваєтьсякимзавгодно,віндивитьсянамене,усміхається,тавсміхаєтьсявіннемені,акомузавгодно.Віннічогонепросивунеї,тількищобвонамовчалаібулабезликою,якзавжди.Потрібнобуломовчати:якбивонайомусказала:«Винехтозавгодно,вигарний,дужий,романтичнийінінакогонесхожий»іякбивінповіривцьому,товислизнувбивіднеї,зновузануривсябусвоїмрії,може,набравсябзухвальствалюбитивтихмріяхіншу,наприклад,отуросіянку,якапилакаву,коли їїхилилонасон. Її вразохопилигордощі,йвоназаговорила.Вонахуткосказала:

—Цьогоразувсебудежахливо.—Радшепо-дурному,—відказавМатьє.—Вони зруйнують усе, до чого тільки зможуть

дотягнутися.Париж,Лондон,Рим…Гарновсевонопотімвиглядатиме!Париж, Рим, Лондон… І Жакову віллу над водою, таку білу й таку буржуазну. Одета

здригнулася:вонаглянулавморе.Тепервонобуломерехтливимсерпанком;нахилившисьуперед,голий ібрунатнийодзасмаги,цимсерпанкомгнавплавецьнаводянихлижах,якоготягнувналинвімоторнийчовен.Ніхтонезможезруйнуватицесвітлянемерехтіння.

—Принаймнівонотакизалишиться,—мовилавона.—Що?—Воно,море.

Матьєпохитавголовою.—Навітьйого,—відказаввін,—навітьйогонебуде.Вона зачудовано зиркнула на нього; вона ніколи не тямила до ладу, що він мав на увазі.

Подумалабуло,щослідбулобйогоперепитати,тазненацькаїйзакортілопіти.Вонасхопиласянаноги,наділасандалійнакинуланаплечішляфрок.

—Щотаке?—поспитавсяМатьє.—Требайти,—відказалавона.—Отакзненацьказакортіло?—Таядопірузгадала,щопообіцялаЖаковіприготуватичасниковуюшкунавечір.Мадлена

саманесправитьсязнею.—Тайрідкобуває,щобвидовгеньковсиділинаодномумісці,—сказавМатьє.—Щож,

підупокупаюся.Вонапідняласяпіщанимисходинкамиі,опинившисьнакручі,озирнулася.ПобачилаМатьє,

вінбігдоморя.«Вінтакимаєрацію,—подумалосяїй,—несидитьсяменінамісці».Весьчаскудись вирушати, ввесь час хапатися, ввесь час втікати.Щойно вонапочинала в чомусь трохиподобатися собі, як її охоплювало збентеження, почуття провини. Вона дивилася на море,думала: «Завжди я боюся». Метрів за сто від неї була Жакова вілла, огрядна Мадлена,приготування часникової юшки, виправдання, обід — вона рушила вперед. Вона запитає вМадлени: «Як ся має ваша матуся?», й Мадлена, ледве шморгнувши носом, відповість: «Таксамо»,йОдетаскажеїй:«Требаприготуватиїйбульйону,апотімпонесітьїйкурячоїгрудинки,відріжте крильце перед тим, як подавати на стіл, і побачите, як смаковито вона його їсть», аМадлена скаже: «Ох,моябідолашнаматуся, вонай ріскидо ротане бере».Одета тоді скаже:«Доручіть це мені». Вона візьме курку, власноруч відріже крильце і буде почуватисявиправданою. «Навіть його не зостанеться!» Вона востаннє зиркнула на море. «Він сказав:навіть його не зостанеться!» Однак воно було таке легке, сказати б, перевернуте небо, що жможутьвонивдіятизним?Вонобулогустейтемно-зелене,кольорукавизмолоком,такерівне,такеодноманітне,моренащодень,вонопахнейодоміліками,їхнєморе,їхнійморськийбриз,вонизаставлятьїхплатитистофранківщодня;вінзвівсяналіктяхіпобачивдітлахів,якігралисявсіромупіску,маленькаСімонаШассьєгасалайреготалася,кульгаючиналівуногу,затиснутувортопедичномучеревикові.Білясходиноксиділадитина,якоївіннезнав,новачок,звичайнож,худа як трясця, з величезними вухами, вона длубалася в носі й поважно дивилася на трьохдівчаток,якіліпиликниші.Вонатакзгорбиласвоїгострікволіплечі,щовониторкалисяколін,та громіздкі груди були непорушні мов камінь. Корсет. Туберкульозний сколіоз. «Та ще йідіотизм,напевне».

—Ляжте,—сказалаЖаніна,—отак,наспину.Цевідтого,щовитакізбудженісьогодні.Вінлігіпобачивнебо.Чотирибіліхмаринки.Чутнобуло,якнашосериплятьколесавізка.

«Ранойоговезутьсьогодні,хтобцемігбути?»—Привіт,дурнику!—озвавсяхтосьбасом.Вінхуткопіднявобидвірукийобернувдзеркалотак,щобвонобуловньогонадголовою.

Вонивжепоминулийого,тавінупізнавздоровецькийзадмедсестри,цебулаДар'є.—Колитивжеїїобстрижеш,тусвоюблягузницю?—гукнуввіндонеї.—Колитивідчикрижишсобіяйця!—гукнулаздаляДар'є.Вінрадіснозареготався:Жанінастрахякнелюбилагрубихслів.—Колименеповезутьназад?ВінпобачивЖанінинуруку,щопонишпорилавкишенібілогохалатайдісталагодинника.—Щеякихосьчвертьгодини.Вамнудно?—Тані.

Він ніколи не нудьгував. Квіткові горщики не нудьгують. Їх вивозять надвір, коли стоїтьсонячна днина, а ввечері завозять назад. Їхньої думки ніколи не питаються, їм нічоговирішувати, нічого чекати. Ніхто й не уявляє, як це захопливо, — всіма порами свого тілавсотувати повітря і світло. Небо відлунювало наче гонг, і він бачив поміж хмарами п'ятькрихітних сірих цяточок у вигляді трикутника. Він розслабився, і великі пальці його нігзатремтіли: звук вливався у них широким потужним гучанням міді, він був приємний іпестливий, він скидався на пахощі хлороформу, коли тебе присипляють на великомуопераційному столі. Жаніна зітхнула, й він зиркнув на неї краєм ока: вона підняла голову йвидаваласястривоженою,щосьтакинедавалоїйспокою.«Ох,цетакиправда:будевійна».Вінусміхнувся.

—Нущо,— озвався він, обернувши трохишию,— стояни нарешті вирішили розпочатисвоювійну.

—Вивжечули,щоявамсказала,—сухомовилавона.—Якщовибудетеотакговорити,товідповідіодмененедочекаєтеся.

Він замовк, часу в нього було доста, у вухах задудонів гуркіт літака, почувався він гарно,менімовчанняніколиненабридає.Вонанемоглавоювати,стоянизавждистурбовані,їмтребаговоритиабожметушитися;врешті,вонасказала:

—Так,боюся,вимаєтерацію:будевійна.Вонаприбралатоговиразу,якийбувнаїїобличчівопераційнідні,виразувбогоїсиротиі

старшої медсестри заразом. Коли першого дня вона увійшла до палати і сказала йому:«Підведіться,япоміняюсудно»,тонаобличчівнеїбувоцейвираз.Вінобливавсяпотом,вінчувсвійзапах,тхнуловіднього,яквідкожум'яки,авонастояла,досвідчена,незнайома,простягаладоньогосвоїпрегарніруки,інаобличчівнеїбувоцейвираз.

Віноблизнувгуби;відтодівінтакидобрезаллявїйсалазашкуру.—Увасзаклопотанийвигляд,—сказаввін.—Щебпак!—Ащовамтавійна?Насвонанестосується.Вона одвернула голову, й він значуще поплескав по своїй каталці. Їй нічого перейматися

війною.Їїділо—доглядатихворих.—Аотменіплюватинавійну,—сказаввін.—Чомуви вдаєте з себе такогонедоброго?—лагідно запитала вона.—Вамнедодуші

буде,якщозвоюютьФранцію.—Менівсеодно.—ПанеШарлю!Вилякаєтемене,колиотакповодитеся.—Невиненжеявтому,щоналежудонацистів,—пожартуваввін.— Нацистів! — збентежено вигукнула вона. — Треба ж таке вигадати! Нацистів! Вони

вбивають жидів, а тих, хто не поділяє їхніх поглядів, вони запроторюють до в'язниць, ісвящеників теж, вони підпалили райхстаґ, вони зарізяки. Такого не можна казати; такиймолодик,якви,немаєправаказати,щовіннацист,навітьжартома.

На його вустах блукала розуміюча посмішка, він посміхався,щоб змусити її піти геть. Вньогоніколинебулонеприязнідонацистів.Вонибуликлятійжорстокі,здавалося,вонихочутьповбивативсіхнасвіті:щож,побачимо,якдалековонизайдуть,побачимо.Раптомйомусяйнулачудернацькадумка:

—Якщонастаневійна,товсібудутьпоземними.—Ага,вінтішиться,—сказалаЖаніна,—іщожвінщетакоговигадав?Вінвідказав:— Стояни втомилися стояти, вони полягають ницьма в норах. Я на спині, а вони на

животах:всібудутьпоземними.Вже довгенько схиляються вони над ним, миють його, чистять, мов кухонний посуд,

витирають своїми праведними руками, а він лежить мов колода і почуває на собі ці руки,дивиться на їхні обличчя, бачачи спочатку підборіддя, а потім лускаті діри їхнього носа, щостирчитьнадвипуклоюлінієюгубів,адалі,мовнаобрії,темнізаростибрів.«Щож,теперїхнячергалягати».Жанінанічогонесказала:сьогоднівонабуланетакажвава,якзазвичай.Осьвоналагіднопоклаладолонюнайогоплече.

—Недобрий!—сказалавонайому.—Недобрий,недобрий,недобрий!Цебуланагодадляпримирення.Вінмовивдонеї:—Щотамувечеріможнабудевкинутидорота?—Рисовийсуп,картоплянепюре,апотімтаке,щобудевамдовподоби:налим.—Адаліщо,надесерт?Сливи?—Незнаю.—Напевне,сливи,—сказаввін.—Вчорабувабрикосовийузвар.Не більше п'яти хвилин; він випростався і набундючився, щоб іще більше натішитися з

цього, і дивився на маленький шматочок світу, що відбивався у його третьому оці. Вкритепилюгою і непорушне око, з брунатними цятками: воно завжди трохи спотворювало рухи, цебуло так кумедно, вони ставалидерев'янимиймеханічними, наче в довоєннихфільмах. І от удзеркалі,лежачинакаталці,промайнулажінкавчорному,промайнулаіщезла:хлопчикпопхавїїдалі.

—Хтоце?—поспитавсявінуЖаніни.—Яїїнезнаю,—відказалавона.—Здається,воназвілли«Монрепо»,визнаєте,цетой

великийрожевийбудинокнаберезіморя.—Цетам,деоперувалиАндре?—Атож.Вінглибоковдихнувповітря.Свіжешовковистесонцеринулойомуврота,вніздрі,вочі.А

томусолдатовіщотутпотрібно?Навіщойомудихатиповітрямдляхворих?Солдатпройшовудзеркалі,штивний,немовфігурка ізмаґічноголіхтаря,уньогобувстурбованийвигляд,Шарльзвівсяналікотьізацікавленопровівйогопоглядом:вініде,вінвідчуваєсвоїногиістегна,всейого тіло давить на ноги. Солдат зупинився і забалакав із медсестрою. «А, це хтось ізтутешніх»,—зполегшеюподумавШарль.Говориввінповажно,схиляючиголовуйневтрачаючисумовитоговиразунаобличчі;вінсамодягаєтьсяівмивається,іде,кудийомухочеться,вінввесьчас займається собою, він виглядає таким чудернацьким, бо стоїть: я знав це. З ним щосьстанеться.Завтрабудевійна,іщосьстанетьсязусіма.Незімною.Бояпредмет.

—Вжепора,—мовилаЖаніна.Вонасумнодивиласянанього,очіїїбулиповнісліз.Отовженепорядновонаповодиться.Вінсказавїй:

—Видужелюбитесвоюлялю?—О,щейяк!—Нетрясітьмене,якпідчасходи.—Небуду.Поїїблідихщокахпотеклисльози.Віннедовірливоглянувнанеї.—Щозвами?Вона не відповіла, схлипуючи, вона схилилася над ним і поправляла укривало; він бачив

діриїїноса.—Вищосьприховуєтевідмене…Вонаневідповідала.—Щовиприховуєтевідмене?Випосварилися змадамҐуверне?Годіжбо, янелюблю,

колизімноюповодяться,якздитиною!Вонавипросталасяйдивиласянаньогозвідчайдушноюніжністю.—Васевакуюють,—зісльозамисказалавона.Вінневтямивякслід.Перепитав:—Мене?—ВсіхнедужихізБерка.Надтовжеблизьковідкордону.Вінзатремтів.ВінухопивЖанінинурукуістиснувїї.—Тажяхочузалишитися!—Вонинікоготутнезалишать,—понуросказалавона.Вінщосилистиснувїїруку.—Нехочу,—вигукнуввін,—нехочу!Нічого не кажучи, вона вивільнила руку, стала позад візка і попхала його вперед.Шарль

звівсядополовиниішаленобгавупальцяхкраєчокукривала.—Акудивонинасвідправлять?Коливирушати?Медсестрипоїдутьізнами?Таскажітьже

що-небудь.Вонайдалімовчала,івінчувлишеїїзітханняуньогонадголовою.Вінодкинувсянаспину

ілютопромовив:—Вонидоконаютьмене.Нехочудивитисянавулицю.Міланпідійшовдовікнаіглянув;лицейогопохмуре.Вонище

не тут, але чутно, як вони човгають підошвами своїх черевиків по всьому кварталу. Я чую їх.СхиляюсядоМарікиікажуїй:

—Сядьотут.—Де?—Упростінкупоміжвікнами.Вонапитаєвмене:—Навіщоменеприслалидовас?Яневідповідаю;воназапитує:—Хтоцекричить?Яневідповідаю.Човганняпідошов.Човг-човг-човг-човг-човг.Ясідаюдолі,білянеї.Ятака

важка.Беруїїголовувсвоїдолоні.Міланстоїтьбілявікна,кусаєнігті,виглядуньогоніякий.Якажуйому:

—Мілане,йдидонас,нестійбілявікна.Він щось бурчить у відповідь, вихиляється через підвіконня, навмисне вихиляється.

Човганняпідошов.Зап'ятьхвилинвонибудутьтут.Марікасупитьсвоїбровенята.—Хтоцейде?—Німаки.Вона каже: «А?», і її обличчя знову стає безвиразне. Вона покірно слухає, як човгають

підошви,якслухаємоїурокиукласіабонаслухаєшелестіннядощучизавиваннявітрувкронахдерев,—томущоцечути.Ядивлюсянанеї,йвонатеждивитьсянаменечистимиочима.Самецейпогляд,бутитількицимпоглядом,якийнічогонерозуміє,нічогонепередбачає.Хотілосябстатиглухою,вчаруватисявцейпогляд,читатишумуцихочах.Лагіднийбеззмістовнийшум,якотолопотіннялистянадеревах.Яжбознаю,щоозначаєцечовганняпідошов.Тихе-тихе,вонитихенькоприйдутьсюдиібитимутьйогодоти,докивіннезатихнеуїхніхруках.Онвінстоїть,кремезнийізатятий,дивитьсяувікно:вонитриматимутьйоговруках,івінохлянездурнуватимвиразомнанасвоємупонівеченомуобличчі;вонибитимутьйого,жбурнутьйогододолу,йзавтрайомубудесоромнопередмною.Маріказдригнуласявмоїхобіймах,язапитала:

—Боїшся?

Вона заперечно хитнула головою. Вона не боїться. Вона поважна, як тоді, коли я писалакрейдоюна чорній дошці, а вона, трохи розтуливширота, водила очима замоєюрукою.Вонастарається:вонавжезрозуміла,щотакедереваівода,апотімтварини,якіходятьсамі,апотімлюди,апотімлітериабетки.Лишилосяоце:мовчаннядорослих,ічовганняпідошовнавулиці,— оце їй ще треба зрозуміти. Бо ми маленька країна. Вони прийдуть, вони поїдуть своїмитанкамичерезнашіполя,вонистрілятимутьунашихлюдей.Господе,зробитак,щобфранцузиприйшлинамнапоміч,господе,недай,щобвонипокинулинас.

—Осьвони,—сказавМілан.Нехочубачититвогообличчя,тількиобличчяМаріки,бовонанічогонерозуміє.Нанашій

вулиці:вонинаближаються,воничовгаютьпідошвамипонашійбруківці,вонивигукуютьнашеім'я,менічутиїх.Ятут,сиджудолі,тяжкайнезрушна;Міланівревольверлежитьукишенімогофартуха.Він дивиться на обличчяМаріки, вона розтулила рота; її обличчя безвиразне, й вонанічогонетямить.

Вінішовуздовжколій,розглядавкрамничкиірадісносміявся.Вінрозглядавколії,розглядавкрамнички,дививсяпростопередсобоюнабілувулицюі,мружачиочі,думав:«ЯвМарселі».Крамничкибулизачинені,залізніжалюзіопущені,вулицябулапорожня,протевінбувуМарселі.Вінзупинився,поклавдолісвоюторбину,знявсвоюшкірянукурткуівзявїїпідпахву,потімутерчолоізновуповісивторбинунаплече.Йомухотілосяпобалакатизким-небудь.Вінсказав:«Уменеєкільканадцятьнедопалківіщеодиннедопалоксиґаривносовичку».Коліїблищали,довгабіла вулиця засліплювала його, він сказав: «А в моїй торбі є літр червоного вина». Йомудопікала спрага, й він охоче випив би, та йому більше було б до вподоби перехилити чаркуабсентувзабігайлівці,якбивонинебуливсі зачинені.«Неповіривби,щотакможебути»,—сказав він собі.Він попростував поміж коліями, вулицямерехтіла,мов річка, поміж темнимибудиночками. Ліворуч було чимало крамничок, та бознає, що в них продавалося, бо залізніжалюзібулиопущені;оправуручпустельнійвідкритіусімвітрамкам'яниці,щоскидалисянавокзали, а потім уряди-годи траплялися цегляні мури. Та це був Марсель. Здоровань Луїпоспитався:

—Кудижцевонивсіподілися?—Заходьтехутчій!—заволавчийсьголос.В закутку провулка видніла відчинена забігайлівка. Кремезний паруб'яга з миршавими

рідкимивусамистоявнапорозійкричав:«Заходьтежхутчій!»,апотімзненацькаденевзялисялюди, яких ЗдорованьЛуї дотоді й не бачив, й побігли до забігайлівки. ЗдорованьЛуї й собіпогнавзаними;тіхлопці,пхаючиоднеодного,протискалисяудвері,вінхотівбулотежзайтизними,тавусаньштовхнувйогодолонеювгрудиізвелів:

—Анугетьменізвідси!Якийсьшмаркачухвартусітримавздоровезногокруглогостола,щебільшого,ніжвінсам,і

силкувавсяпропхнутийогоудвері.—Гаразд,батеньку,—сказавЗдорованьЛуї,—вшиваюся.Тиненаллявбименічарочку

абсенту?—Чухрай,кажутобі!—Йду,йду,—відказавЗдорованьЛуї.—Небійся,янезтих,щопхаютьсвогоносатуди,де

їхнехочутьбачити.Вусань обернувся, зняв із дверей надвірний засув і, зайшовши досередини, замкнув їх за

собою. Здоровань Луї глянув на двері: замість клямки він уздрів темну дірку з випуклимикраями.Вінпочухавпотилицюйповторив:«Іду,іду,йомунемаєчогобоятися».Івсежтакивінпідійшовдовітриниіспробувавзаглянутивсередину,тахтосьхуткозатулившторийвіннічогонепобачив.Вінподумавсобі:«Ніколибутакенеповірив». Іправий, ілівийбіквулицівидно

було, поки око засягне, блищали колії, на рейках стояла покинута чорна вагонетка. «А такхотілося б кудись зайти», — зітхнув Здоровань Луї. Він охоче перехилив би чарчину взабігайлівці, побалакав би про те та про се з її господарем. Він знову почухав потилицю йпояснив:«Нетомущоянезвикбутинадворі».Таяквінбувнадворі,тозазвичайтамбув іщехтось,вівційтакіжпастухи,яквінсам,щонекажи,ацетакибулотовариство,аякнебулойодноїживоїдуші,тоцетому,щодовкругивзагалінікогонебуло,тайгоді.Протезаразвінбувнадворі,авсііншісиділивприміщеннях,засвоїмистінамиідвермибезклямок.Вінжелишивсянадворісам,зоцієювагонеткою.Вінпостукавушибкуіпочекав.Ніхтойнеозвався:якбивінсвоїмивласнимиочиманебачивяквонитудизайшли,тоголовудавбиузаклад,щозабігайлівкапорожня. Він мовив: «Іду» та й пішов собі. Йому так захотілося випити, що аж-аж-аж; він іуявити собі не міг, щоМарсель оце такий. Він ішов і думав, що вулиця смердить затхлістю.Сказав собі: «Де ж це я сяду?» і почув позаду якийсь тупіт, неначе біжить стадо овець. Вінобернувся й уздрів оддалеки натовп людей із прапорами. «От добре, подивлюся, коли вонибудутьпроходити»,—сказаввінсобі.Потойбічколійсаметрапилосящосьтаке, якмайдан, зтих,девідбуваютьсяярмарки,тамстоялипідвисокоюстіноюдвазеленібудиночки;вінсказав:«Отсядуя тайподивлюсянаних».Один з тихбудиночківбувяткою,однеї смаковитопахлоковбасоютасмаженоюкартоплею.ВсерединіЗдорованьЛуїугледівдідкавбіломуфартусі,вінперегортавкочергоюжарупечі.

—Татку,—озвавсьвіндонього,—дайменікартопельки.Дідокобернувся.—Ідикдідьку!—відрубаввін.—Вменеєгроші,—сказавЗдорованьЛуї.—Ідикдідьку!Меніначхатинатвоїгроші,крамницязачинена.Вінвийшовнадвіріпочавобертатиклямку.Опускаючись,заскреготілизалізніжалюзі.—Тащежнемаєсьомої!—гукнувЗдорованьЛуї,перекрикуючитескреготіння.Старийнезронивіпаризуст.—Ядумав,тизачиняєш,бовжесьомавечора!—гукавЗдорованьЛуї.Жалюзівжебулиопущені.—Послухай,недоумку,тищо,небачишїх,еге?Янехочучастуватинадурничку,—відказав

дідок,заходячидосвоєїятки.Якусь мить Здоровань Луї дивився на зелені двері ятки, а потім сів посеред того

ярмарковогомайданчика, сперся спиноюоб свою торбу і почав грітисяна сонці.Вінподумавсобі, що в нього є паляничка, літра червоного вина, кільканадцять цигаркових недопалків івеликий недопалок сиґари, і сказав собі: «Щож, пополуднуємо».Потойбіч колій зближалисялюди,вонивимахувалисвоїмизнаменами,співалийгаласували;ЗдорованьЛуїдіставзкишеніножаіпочавполуднувати,наглядаючи,яквонипроходятьповзнього.Однівимахуваликулаками,іншігукали:«Йдизнами!»,івінсміявся,проходячи,вонисалютувалийому,вінполюблявгаласірух,цебулоневеличкоюрозвагою.

Він почув кроки й обернувся. До нього підходив здоровецький неґр, він був у бляклійрожевійсорочцізкороткимирукавами;зкожнимкрокомхолошійогосиніхполотнянихштанівнадималися й опадали на його худих литках. Вигляд у нього був такий, ніби йому нікудипоспішати. Він зупинився і почав викручувати купальні плавки, міцно вхопивши її своїмибрунатно-рожевимипальцями.Водаскапувалавпилюгу,залишаючивнійневеликікругліцятки.Неґрзагорнувплавкиврушникі,насвистуючи,почавнедбалорозглядатипроцесію.

—Гей!—погукавЗдорованьЛуї.Неґрглянувнаньогойпосміхнувся.—Щоцевонироблять?

Погойдуючиплечима,неґрповоленькипідійшовдонього—виднобуло,щовіннікудинепоспішає.

—Цедокери,—поясниввін.—Страйкуютьчищо?—Страйкзакінчився,—сказавнеґр.—Алеціхочутьзновуйогорозпочати.—А,онвонощо!—здогадавсяЗдорованьЛуї.Якусьмитьнеґрмовчкидививсянанього,здавалося,віннадчимсьмізкує.Врештівінсів

долі,поклавплавкинаколінайпочавзгортатицигарку.Ізнайнасвистував.—Звідкититакийтутузявся?—поспитавсявін.—ЗПрад,—відказавЗдорованьЛуї.—Яйнечувпроних,—сказавнеґр.—А,тотийнечувпроних!—зареготавсяЗдорованьЛуї.Вонизареготалисяудвох,апотім

ЗдорованьЛуїпояснив:—Менітампересталоподобатися.—Типриїхавсюдипошукатироботу?—поцікавивсянеґр.— Я був пастухом, — пояснив Здоровань Луї. — Пас отару на Каніґу. Але воно мені

пересталоподобатися.Неґрпохитавголовою.—Роботитутнемає,—суворомовиввін.—О,роботуязнайду,—відказавЗдорованьЛуї.Іпоказавсвоїруки.—Явсеможуробити.—Роботитутбільшнемає,—повторивнеґр.Вонипозамовкали.ЗдорованьЛуїдививсяналюдей,котрізгаласомпроходилиповзнього.

Вонигукали:«Ганьба!ГаньбаСабіяні!»Знимибулийжінки,розпашілі,зрозпатланимикісьми,вони роззявляли роти, немов хотіли проковтнути ввесь світ, та годі було почути,що вони тамкричать, бо чоловіки горлалидужче. ЗдорованьЛуї був задоволений, в нього було товариство.Йому подумалося: це потішно. Там, уюрмі, йшла гладка молодиця, цицьки її погойдувалися.ЗдорованьЛуїподумавсобі,щонезлецькибулобпообідіпогратисязнеювкотаймиші,вінзгріббиїїобомаруками.Неґрзареготався.Вінтакреготався,щозахлинувсятютюновимдимом.Вінсміявсяізаразомкашляв.ЗдорованьЛуїпоклепавйогопоспині.

—Тичогоцерегочеш?—посміхаючись,спитавсявін.Неґрсповажнів.—Татак,—відказаввін.—Ковтниосьо,—сказавЗдорованьЛуї.Неґр узяв пляшку і хильнув просто зшийки, Здоровань Луї хильнув і собі. Вулиця знову

сталапорожня.—Тиденочуєш?—поспитавсянеґр.—Хтозна,—відказавЗдорованьЛуї.—Цетакиймайдан,депіддахомстоятьвагони.Там

тхневугіллям.—Грошівтебеє?—Може,іє,—відказавЗдорованьЛуї.Дверізабігайлівкивідчинилися, ізвідтивийшовгуртлюдей.Вонипоставалинахідникуі,

затуляючись долонями від сонця, почали дивитися в той бік, куди попрямували страйкарі. Апотімодніповоленькипішлисобі,пахкаючицигарковимдимом,адругітакілишилисястоятипосеред вулиці гуртами. Якийсь чоловічок, з червоним обличчям і невеличким черевцем,вимахувавруками.Осьвінлютосказавмолодомуйнедужеміцномунавиглядчоловікові:

—Внасвійнауженашиї,атинамусетовчешпропрофспілковийрух!По ньому котився рясний піт, він був без піджака, у сорочці з відкритим коміром, попід

пахвамиповиступаливеликітемніплями.ЗдорованьЛуїобернувсядонеґра.—Війна?—поспитавсявін.—Якащевійна?—Лава!—сказавДаніель.—Цете,щонамітребабуло!Зелена лава стояла під стіною ферми, над нею видніло розчинене вікно. Даніель пхнув

перекладинуйувійшовудвір.Собаказагавкавікинувсядонього,шарпаючисвоголанцюга;напорозіз'явиласябабазкаструлеювруках.

—Цить,цить!—вигукнулавона,заміряючиськаструлею.—Киш!Тичогоце!Собакапогарчавтрохиівклавсянаживіт.— Моя дружина трохи стомилася, — мовив Даніель, знімаючи капелюха. — Дозвольте

посидітинавашійлаві.Стара недовірливо примружилася: може, вона не тямила по-французькому. Даніель

повторивголосніше:—Моядружинатрохистомилася.СтараобернуласядоМарсель,якасперласяобперекладину,іїїнедовіращезла.—Тапевнож,нехайвашадамапосидить.Натейлава.Йневонаоднатутсидітиме,одколи

цюлавузробили.ВийдетезПейреорада?Марсельувійшлаі,посміхаючись,опустиласяналаву.—Авжеж,—відказалавона.—МихотілипройтиаждоСкали,тадляменецевженадто

далеко.Старазмовницькипідморгнула.—Звісно,—сказалавона.—Ох,увашомустанітребастерегтися.Марсель притулилася до стіни, її очі були трохи заплющені, на вустах блукала щаслива

усмішка. Стара з виглядом знавця розглядала її живіт, потім обернулася доДаніеля, похиталаголовою і з повагою всміхнулася йому. Даніель стиснув набалдашник свого ціпка і тежусміхнувся. Люди неодмінно усміхалися, живіт викликав довіру. Дибаючи, з будинку вийшладитина,осьвоназупиниласяівтупилавМарсельзбентеженийпогляд.Вонабулабезштанців;їїсідничкибулирожевійукритіструпами.

—МеніхотілосяпобачитиСкалу,—норовистозаявилаМарсель.—ТажуПейреорадієтаксі,—сказаластара.—УЛамбеновогосина,цеостаннійбудинок

подорозідоБідасса.—Знаюя,—сказалаМарсель.СтараобернуласядоДаніеляіпосвариласянаньогопальцем.—Ой,пане,требабутилюб'язнимзісвоєюдамою,отакійпорівсеможестатися.Марсельусміхнулася.—Тавінлюб'язний,—сказалавона.—Цеязахотілапомандруватипішки.Вонапростягнуларукуйпогладиладитинупоголові.Дітипочалицікавитиїїтижнівзодва

тому,якосьнесподівановоносталося.Вонанюхалайобмацувалаїх,коливониопинялисябілянеїнавідстаніпростягнутоїруки.

—Ценашонук?—Цемалюкмоєїнебоги.Йомувжескоробудечотирироки.—Гарнийхлопчина,—сказалаМарсель.—Колислухається.—Старатихопоспиталася:—Увасбудехлопчик?—Ой,—сказалаМарсель,—меніхотілосябхлопчика.Старазасміялася.—ТребащоранкумолитисясвятійМарґериті.Запалацілковита тиша, в якій стадамипроліталиянголи.Всіпоглядибули спрямованіна

Даніеля.Вінсперсянасвогоціпкаі,прибравшискромноготамужньоговигляду,опустивповіки.

—Ящеразпотурбуювас,пані,—лагідносказаввін.—Чиможнапопроситиувасчашкумолокадлямоєїдружини?—ВінобернувсядоМарсель.—Вип'єтечашкумолока?

—Заразпринесувам,—сказаластара.Вонаподаласянакухню.—Ідіть-носядьтебілямене,—сказалаМарсель.Вінсів.—Витакийуважний!—беручийогозаруку,сказалавона.Він усміхнувся. Вона дивилася на нього з якимсь несамовитим виразом, а він знай

усміхався,насилутамуючипозіх,щомалонедовухроздиравйогорота.Віндумав:«Неможнавиглядатиажнастількивагітною».Вонагетьупріла,виглядунеїбувякийсьгарячковий,запахиплавалидокруги,неначеводоростіуводі;Даніельбачивзелено-червонястемерехтіннякущівзаперекладиною; запах листя переповнював його ніздрі й рота. Ще два тижні. Два зеленімерехтливітижні,дватижнісела.Вінненавидівсело.Вогкийпалецьпробігпойогоруці,вінбувхибкий,мов гілка, яку гойдає вітром.Він опустив очі й побачивпалець.Тойбув білий, трохипухкий, на ньому була обручка. «Вона обожнює мене»,— подумав Даніель. Обожнюваний. Івдень, івночі,мовживіпахощілук,спливалонаньогоцесмиреннеівкрадливеобожнювання.Вінприплющивповіки,йобожнюванняМарсельзіллялосязшелестомлистя,зсопухомгноюіпахощамиеспарцету.

—Прощовидумаєте?—поспиталасяМарсель.—Провійну,—відказавДаніель.Стара принесла чашку пінявого молока. Марсель взяла її до рук і почала пити довгими

ковтками. Її верхня губа глибоко занурилася в білий плин і вхлинала його з легенькимсьорбанням.Молокоспівало,плинучиїйугорло.

—Вонотакедобре,—зітхнувши,сказалавона.Наверхнійгубівнеїутворилисябілівуса.Старадивиласянанеїздобротливимвиглядом.— Незбиране молоко, ось що треба для майбутньої дитини, — сказала вона. Обидві

засміялись,якжінказжінкою,іМарсельпідвелася,спираючисьобстіну.—Яначебтодобревідпочила,—сказалавонаДаніелеві.—Ходімо,якщовинепроти.—Допобачення,пані,—сказавДаніель, тицяючиудолонюстарійгрошовубанкноту.—

Красненькодякуємовамзалюб'язнугостину.—Спасибі,пані,—інтимноусміхнувшись,сказалаМарсель.—Бувайтездорові,—відказаластара.—Таназадужеповоленькийдіть.Даніель підняв перекладину і підтримав Марсель: вона спіткнулася об каменюку й

заточилася.—Ой!—зойкнулавіддалекистара.—Візьмітьменепідруку,—звелівДаніель.—Ятаканезграба,—знітившись,мовилаМарсель.Вона взялайогопід руку: він відчув її коло себе, гарячуйопасисту;йомуподумалося: «І

Матьємігхотітиоце!»—Дивітьсяж,—сказаввін,—ідітьмаленькимикроками.Похмуріпаркани.Тиша.Лани.Чорнастягасосеннаобрії.Тяжкоюповільноюходоюлюди

верталисянасвоїферми;вонисядутьзадовгимстоломі,некажучийслова,сьорбатимутьсвійсуп. Дорогу перейшло стадо корів. Одна з них наполохалася і, вибрикуючи, побігла клусом.МарсельпритисласядоДаніеля.

—Уявітьсобі,ябоюсякорів,—тихенькосказалавона.Даніель ніжно стиснув їй руку. «Іди ти під три чорти», — подумав він. Вона глибоко

зітхнула й замовкла. Він скоса глянув на неї й побачив, що очі її затуманилися, посмішказробиласясонна,налиціз'явивсяблаженнийвираз.«Готово!—задоволеноподумаввін.—Вона

попливла».Такечасомнаходилонанеї,коливчеревіпочиналаворушитисядитинаабожколивонадізнавала якогосьнезнаноговідчуття; вона тодіпочуваласяплинною імлосною,мов тойЧумацькийШлях.Такчитак,авінвигрававнацьомуп'ятьхвилин.Йомуподумалося:«Яйдуселом,онпростуютькорови,цягладкамолодиця—моядружина».Вінмалонезареготався:засвоє життя йому не доводилося бачити стільки худоби. Ти сам цього хотів! Сам цього хотів!Кожнісінького божого дня ти хотів катастрофи,щож, її тобі подано.Вони йшли поволеньки,наче двоє закоханих, узявшись попідруки, і довкруг них дзижчали мухи. Якийсь дідуган, щостояв, спершись на заступа, край свого поля, провів їх поглядом і посміхнувся. Даніельзненацька відчув, що обличчя його зашарілося. І якраз цієї миті Марсель вийшла зі станузаціпеніння.

—Авивіритевте,щобудевійна?—раптомзапиталавона.Їїрухивтратилисвоюнапасливунапруженість,вонизробилисямлявійрозслаблені.Проте

голосїїтакізалишивсярізкийірозсудливий.Даніельзиркнувналани.Ланичого?Віннемігвідрізнитикукурудзянийланвідбуряковогополя.Іпочув,якМарсельперепитала:

—Товивіритевце?Ійомуподумалося:«Отоякбинасталавійна!»Воналишиласябудовою.Вдовоюздитиною

іготівкоювшістсоттисячфранків.Нерахуючиспогадівпронезрівнянногочоловіка:чогобіщемоглавонабажати?Охопленийцимбажанням,вінрізкозупинився,стиснувголівкусвогоціпкай подумав: «Господе, зроби так, щоб настала війна!» Шалена блискавиця, котра на клаптірознесецейспокій,догорикоренемперевернецісела,пориєвирвамицілани,збуритьціплоскій одноманітні рівнини так,що вони будуть скидатися на бурхливе, війна, виполонення людейдоброїволі,побиттямладенців.Тавонироздерутьцейбезхмарнийнебосхилвласнимируками.Якбудутьвониненавидітиоднеодного!Якбудутьвонибоятися!Іяктрепетатимуявідутіхивцьомуокеаніненависти.Марсельподивованоглянулананього.Йомузахотілосярозреготатися.

—Ні.Невірю.Дітлахинашляху,їхніпронизливійбезневинніголосочки,їхнійсміх.Мир.Сонцемигтить

на огорожах як і вчора, як і завтра мерехтітиме; на закруті дороги з'явилася дзвіницяПейреорада.Всевцьомусвітімалосвійзапах,своювечірнютінь,довгуібліду,своєособливемайбуття. І сумавсіхцихмайбуттів—мир:можнавідчутийогонадотикулакованомудеревіцієїперекладини,удоторкудоніжноїшиїцьогохлопчака,прочитатийоговцьомужадібномупогляді, він струмує разом з пахощами зігрітої сонцем кропиви, вчувається в теленьканніцерковних дзвонів. Люди позбиралися у своїх домівках довкруг паруючих супниць, вониламають хліб, наливають вина у шклянки, витирають ножі, й оці їхні повсякденні порухивитворюютьмир.Вінтут,зітканийізусіхоцихмайбуттів,мир—цехибкаупертістьПрироди,мир—цесонце,якесходитьщоранку,цетремтливанепорушністьланів,цесенсусіхлюдськихтурбот іклопотів.Коженпорухзакликаєдонього,коженжестутілюєйого,навітьважкаходаМарсель,щокрокуєпоруч зімною,навітьніжнийпотискмоєїрукив їїруці.Градкамінцівувікно: «Геть звідси! Геть звідси!» Мілан ледве встиг відхилитися назад. Чийсь пронизливийголосвигукувавйогоім'я:«Глінка!МіланГлінка,гетьзвідси!»Щехтосьнаспівував:«Чехимовблохи в німецькому кожусі!» Каміння заторохтіло по підлозі. Камінець із бруківки розбивдзеркалонадкоминком,щеодинупавнастілінадрузкирозтрощивкавника.Каварозілляласяпоскатертині і ледвечутнопочалацяпатинапідлогу.Міланпритуливсяспиноюдостіни,віндививсянадзеркало,настіл,напідлогу,авонизнайрепетувалипо-німецькомупідвікном.Вінподумав: «Вони розілляли мою каву!» й ухопив за спинку стільця. По ньому цебенів піт. Вінпіднявстільцянадголовою.

—Щотиробиш?—вигукнулаАнна.—Жбурнуйогоїмупики.

—Мілане,тинемаєшправа!Тижнесам!Він поставив стільця і з подивом глянув на стіни. Це вже була не його кімната. Вони

сплюндрували її;червона імлапопливлавньогопередочима;він застромиврукидокишень іповторив:«Янесам.Несам».Даніельподумав:«Ясам».Самзісвоїмикривавимимаренняминатліцьоговсеохопногомиру.Танкиігармати,літаки,бруднівирви,щовкриваютьлани,—цевсьоголишневеличкийшабашуйогомізках.Ніколинерозколетьсяцейнебосхил;майбуттябулотут, спочивало на цих ланах, і Даніель був у ньому, наче той хробак усередині яблука. Єдинемайбуття. Майбуття всіх людей, вони творили його власноруч, поволі, цілими роками і незалишили мені в ньому навіть найменшого місця, навіть нікчемного шансу. Сльози люті йбезсиллязакипілиМілановівочах,йДаніельобернувсядоМарсель:моядружина,моємайбуття,єдине,щоменізалишається,босвітвирішивобратиМир.

Попався, мов щур у пастку! Він піднявся на ліктях і дививсь, як пролітають повз ньогокрамниці.

—Ляжтежбо!—жалібним голосом сказалаЖаніна.— Іне крутіться так ввесь час, тотуди,тосюди,вменеголоваобертоміде.

—Кудивонинасвідправлять?—Кажужвам,щонезнаю.—Знаєте,щонасевакуюютьінезнаєтекуди?Ага,такяваміповірив!—Клянусявам,цьогоменінесказали.Немордуйтемене!— А хто вам таке сказав? Може, це брехня якась? Ви можете повірити в будь-яку

нісенітницю.—Головнийлікарсказав,—неохочемовилаЖаніна.—Інесказав,кудимипоїдемо?ВізоккотивсяповзрибнукрамницюКюзьє;наньогоякстійнаваливсягострий іпрісний

запахриби.—Хутчій!Тутсмердитьякоддівчинки,щодавнонемилася!—Я…янеможуйтишвидше.Лялюмоя,благаювас,неметушіться,атощезновузаробите

собітридцятьдев'ятьградусівтемператури.—Воназітхнулаімовиланемовбисамадосебе:—Янеповиннабулацьоговамказати.

—Звичайно!А в день від'їздумені дали б нюхнути хлороформу чи,може, сказали б,щоповезутьнапікнік?

Вінзновувклався,томущовонипроїжджалибілякнигарніНатьє.ВінненавидівкнигарнюНатьє з її жовтою брудною вітриною. Крім того, стара завжди стояла у дверях і скрушносплескуваладолонями,колибачила,яквонипроїжджаютьбілянеї.

—Витрясетемене!Уважайтежбо!Мовтойщур!Іншиймігбипідвестися,втектиісховатисявльохучинагорищі.Аяпросто

клумак;їмтребатількиприйтиівзятимене.—Аетикеткибудевиклеїти,Жаніно?—Якіетикетки?—Дляперевезення: низ і верх, обережно,шкло, не катувати.Одну ви приклеїтемене на

живіт,адругу—назад.—Недобрий!—сказалавона.—Недобрий,недобрий!—Нехай!Звичайнож,вонивідправлятьнаспоїздом?—Тапевнож.Авидумалияк?—Санітарнимпоїздом?—Танезнаюя!—вигукнулаЖаніна.—Небудужявигадувати,кажужвам,щонезнаю!—Некричіть,янеглухий.

Візокраптомзупинився,івінпочув,щовонасякається.—Щоцезвами?Визупиниливізокпростопосередвулиці?..Колесазновузастукотілипонерівнійбруківці.Вінозвався:—Вонижнамнеразказали,щонеможнаїздитипотягом…Над головою знову почулося неспокійне сопіння, й він замовк — боявся, щоб вона не

розплакалася. О цій порі вулиці аж кишіли хворими: гарно воно виглядало б, здоровезнийхлоп'яга,котрогопхаєувізкузаплаканадоглядачка.Тайоговразпронизаланесподіванадумка,йвінневтримався,іпроцідивкрізьзуби:

—Яненавиджуновіміста.Вонивсевирішили, вонивзялина себевідповідальність за все, унихбуло здоров'я, сила,

вільнийчас;вониголосували,обиралисвоїхзверхників,вонибулистояни,вонибігалиповсіхусюдахзізначущимізаклопотанимвиглядом,залагоджувалипоміжсобоюдолювсьоголюдстваі,зокрема,долютихбідолашнихнедужих,якіскидаютьсянавеликихнемовлят.Іосьрезультат:війна; догралися-таки!Чому я повинен платити за їхні дурощі?Яж був недужий,моєї думкиніхтонепитав!Тепервонизгадалипромоєіснуванняіхочутьзатягтименеусвоєлайно.Вониухоплять мене попід руки й попід коліна, скажуть: «Перепрошуємо, вибачте, ми воюємо» іпокладутьменевкутку,мовкупугайна,щобянезваживсястатиназавадіїхнійгріувинищення.Іраптомзвустйогозлетілозапитання,котревінужезпівгодинитримавусобі.Вонабуланадтовжещаслива,йтимгірше:цьогоразутребабуло,щобвонопрозвучало.

—Ви…насбудутьсупроводжуватимедсестри?—Так,—відказалаЖаніна.—Декотрі.—І…іви?—Ні,—відказалаЖаніна.—Нея.Вінзатремтівіхрипкимголосомпоспитався:—Винаспокидаєте?—МеніпризначилиушпитальДюнкерка.—Гарно,гарно!—сказавШарль.—Всімедсестривартіоднаодної,еге?Жаніна не відповіла.Він трохи звівся і роззирнувся довкруги. Голова його хилиталася то

ліворуч, то праворуч, це дуже стомлювало, й у глибині очей відчувався сухийщем. Назустрічкотився візок, якого пхав високий елеґантний дідуган. На каталці лежала молода жінка зпорожнімобличчямізолотимикосами;ногиїїукривалопрегарнехутрянеманто.Вонамимохідьзиркнулананього,закинулаголовуназадіпробурмотіладекількаслівпростоусхилененаднеюобличчястарогодобродія.

—Хтоце?—поспитавсяШарль.—Явжедавноїїбачу.—Незнаю.Здається,цеакторказмюзик-голу.Вонавтратиланогу,апотіміруку.—Знаєвона?—Прощо?—Яхочусказати,хворізнають?—Жоднадушанезнає,лікарзаборонивпроцерозповідати.—Шкода,—посміхаючись,мовиввін.—Може,вонабулабнетакагордовита.— Ану покропіть «Флі-Токсом», — звелів П'єр, заглядаючи у фіякр. — Тут смердить

комахами.Арабслухнянопопирхавінсектицидомнабілічохлийподушкисидінь.—Нуот,—сказаввін.П'єрнасупивброви.—Гм!Модпоклалайомудолонюнавуста.

—Цить,—цитьсказалавона.—Цить,цить!Отакдобре.—Гаразд.Алеякщотинаберешсябліх,тонарікайнасебе.Він простягнув їй руку, допомагаючи сісти вфіякр, а тоді й сам сів біля неї. Від тонких

пальцівМодйогодолоняпашілаживимісухимжаром:воназавждибулатрохигарячкова.—Провезітьнасдовкругкріпоснихвалів,—сухозвеліввін.Щойказати,вбогістьробитьлюдинупростакуватою.Модбулапростакувата.Вінстрахяк

не любив оте панібратство, яке пов'язувало її з кучерами, носіями, ґідами, служниками укав'ярнях:воназавждибуланаїхньомубоці,йколиїхловилинагарячому,тозавждиробилатак,щоїмвибачалиїхніпровини.

Кучерстьобнувконякубатогом,іповіз,зарипівши,рушивзмісця.—Щозаридвани!—зареготавсяП'єр.—Завждибоюся,щовнихпереламаєтьсявісь.Модвихилиласязповозайроззираласядовкругисвоїмиповажнимидоскіпливимиочима.—Ценашаостанняпрогулянка.—Атак,—відказаввін.—Таки-так.Їїохопилипоетичніпочуття,аджецеостатнійденьізавтрамисідаємонакорабель.Воно

дратувало,протеїїзосередженістьвінзносивлегше,ніжїївеселощі.Вонабуланедужегарна,тожколиїйхотілосяздаватисяґраціозноючижвавою,цевідразужпризводилодолиха.Цьоговжезадосить,подумаввінсобі.Щеодинденьзавтраітридніподорожі;адаліМарсель,бувайтездорові,коженпідесвоєюдорогою.Добре,щовінзабронювавспальнукаютупершогокласу:тічотири жінки подорожували третім класом; він запросить її до себе, якби йому раптомзахотілося її, та сама вона ніколи не насмілиться, скромниця така, піднятися в перший клас,покиїїнеприведеш.

—Визамовилисобімісцявавтобусі?Модтрохизнітилася.—Підкінецьминеїхатимемоавтобусом.НасповезутьавтомдоКасабланки.—Хтоце?—ЗнайомийРюбі,одиндужелюб'язнийстарийдобродій,зниммизробимогакчерезФес.—Шкода,—ввічливовідказаввін.Фіякр виїхав із Марракеша і поїхав европейською частиною міста. Перед ними лежав

величезний спалений сонцем пустир, там валялися порожні каністри й консервні бляшанки.Повіз котився поміж високими білими цегляними коробками з блискотливими шибами; Моднаділатемніокуляри,П'єрледвемруживсявідсонця.Тіцеглянікоробки,обачнорозміщеніоднабіляодної,нітрохинескрадалипустелю;якщоповієвітер,вониполетятьгеть.Наоднійзнихвисілатабличка-вказівник:«ВулицямаршалаЛіоте».Тавулицінебуло:простозаасфальтованийвідтинок пустелі поміж будинками. Троє тубільців дивились, як повз них проїжджає повіз; водногознихбулобільмонаоці.П'єртрохивипроставсяісувороглянувнаних.Требапоказатисвою силу, не користаючись нею,— цяфраза не мала сенсу лише для військових властей, тазумовлювала поведінку колоністів і навіть простих туристів. Не було потреби аж надтовиказуватисилу—простоне требабулорозслаблюватися і требабулотриматисяпрямо.Дейподілася тривога, яка гнітила його з самого ранку.Під дурнуватими поглядами цих арабів вінвідчував,щопредставляєФранцію.

—Щобуде,колимиповернемося?—зненацькапоспиталасяМод.Вінмовчкистиснувкулаки.Отдурепа:відїїзапитаннявньомураптомзновупрокинулася

тривога.—Може,будевійна.Тебезаберутьдовійська,ябудубезробітною,—провадилавона.Вінтерпітинеміг,коливонаказалапробезробіттязтакимповажнимвиглядом,начевона

сама з робітників. Вона ж була другою скрипкою в жіночій оркестрі «Бебіс», яка їздила з

гастролями на узбережжя Середземного моря й на Близький Схід: як-не-як, а це мистецькапрофесія.Вінроздратованомахнуврукою:

—Прошутебе,Мод,давайнебудемопровсякіподії.Принаймніпокищо,добре?ЦежнашостаннійвечіруМарракеш.

Вонапритиснуласядонього.—Айправда,цежнашостаннійвечір.Вінпогладивїїкоси;танавустахуньогобувотойгіркийприсмак.Цебувнестрах,ні!він

мавчоготриматися,вінзнав,щоніколинебоятиметься.Цебулорадше…розчарування.Фіякружеїхавуздовжкріпоснихвалів.Модпоказаланачервоніворота,надякимивидніли

зеленіверхівкипальм.—Ой,П'єре,типам'ятаєш?—Прощо?—Місяцьтому,деньудень.Цежтаммизустрілися.—А,справді…—Тилюбишмене?Внеїбулодрібнехуде,трохикістлявеличкозвеликимиочимаігожимивустами.—Авжеж,люблю.—Таскажижіщещось!Вінсхиливсядонеїйпоцілувавїї.Устарогобуврозлюченийвигляд,віндививсяїмпростоувічі,насупившисвоїгустіброви.

Він сказавуривчастим голосом:«Меморандум!Оце і всі їхніпоступки!»ГорасВілсон схиливголову, він думав: «Навіщо розігрувати цю комедію?»Хіба Чемберлен не знав,що може бутимеморандум?Хібанебуловсевирішенощенапередодні?Хібажнедомовилисявонипровсюцюінсценізацію,колизалишилисявіч-на-вічзцимлицеміромдокторомШміттом?

—ОбіймисвоюкрихіткуМод,цьоговечораїїопосілатуга.Вінобнявїї,івоназаговорилаписклявимдіточимголосом.—Атинебоїшсявійни?Вінвідчув,якпоспиніпобігнеприємнийдрож.—Ні,небоюся,сердешнамоядівчинко.Чоловікинебоятьсявійни.—Щож,аотясловотобідаю,щоЛюсьєнбоявся її!Оцейвикликаловменевідразудо

нього:насправдівінбоягуз.Він схилився і поцілував її коси: йому й самому було незрозуміло, чому в нього раптом

виниклобажаннядатиїйляпаса.—Отяк,—провадилавона,—якможечоловікзахиститижінку,якщовінполохливиймов

заєць?—Тахібажтобувчоловік,—лагідносказаввін.—Аотячоловік.Вонавзялайогообличчявдолоніі,погладжуючи,заговорила:—Авжеж,вичоловік,пане,авжеж,чоловік.Зцієютемноючуприноюібородоюувастакий

вигляд,нібивамдвадцятьвісімроків.Вінвивільнивсязїїрук:вінпочувавсяслабкиміпрісним,зішлункапідкочувалапідгорло

нудота,йвіннезнав,щожнайдужчевикликаловньоговідразу—чицямерехтливапустеля,чиці мури з червоної глини, чи ця жінка, що ховалася в його обіймах. Та набридло мені цеМарокко!ЙомухотілосяопинитисянарештівТурі,вбатьківськомудомі,йщобнаставранок,імати принесла йому сніданок у ліжко! «Гаразд, спустіться в салон до газетярів,— сказав вінНевілуГендерсону,—іповідомте,що,йдучиназустрічпроханнюканцлераГітлера,явирушувготель„Дрезен“десьодвадцятьдругійтридцять».

—Візник!—погукаввін.—Візник!Завертайтедомістацієюбрамою.

—Щозтобою?—здивованозапиталаМод.—Менівжевпечінкахсидятьцікріпоснівали,—гостровідказаввін.—Остогидламені

цяпустеляіостогидлоМарокко.Тавідразужопанувавсебеі,взявшиїїзапідборіддядвомапальцями,сказав:—Будьрозумницею,імикупимотобікапці.Не було війни в музиці каруселів, не було її в людних забігайлівках на вулиці Рошешуар.

Жодного подиху вітру. Моріс обливався потом, він відчував гаряче стегно Зезети біля свогостегна, можна зіграти маленьку партію в белот і потім усе буде гаразд, не було її в ланах, унедвижному тремтінні гарячого повітря над огорожами, в округлому й білому цвіріньканніпташок,усміховіМарсель,воназірваласявпустелідовкругмурівМарракеша.Зірвавсягарячийчервонийвітер,вінкрутивсявихорамидовкругфіякра,гасавпохвиляхСередземногоморя,бивувобличчяМатьє; тойобсихавнапустельномупляжі,думав:«Навітьцьогонебуде», і віявнаньоговітервійни.

Навітьцього!Зробилосявжетрохихолодно,тайомунехотілосяотаквідразуповертатися.Однезаоднимлюдипокинулипляж;часбуловечеряти.Безлюднебулойморе,вонопокоїлося,пустельнеісамотнє,великетьмавесяєво,ітемнийтрампліндляводянихлижвирізнявсянайоготлі,неначеверхівкарифа.

«Навітьцього»,думавМатьє.Вонав'язалабілявідчиненоговікна,очікуючилистіводЖака.Вряди-годивоназневиразноюнадієюпіднімалаголову;вонашукалапоглядомсвоєморе.Своєморе:бакен,трампліндлястрибків,вода,щохлюпочепохолодномупіску.Тихийсадокнаміркулюдей,зкількомаширокимиалеямиісилою-силенноюстежин.Іщоразувоназновубраласядов'язання з тією самою розчарованістю: змінять її море. Прикордонні райони, наїжаченібагнетамийзаповненігарматами,потягнутьзасобоюузбережжя;водайпісокбудутьнарізноікожне продовжуватиме понуро існувати осторонь. Колючі дроти, що покреслять своїмизірчастимитінямибіліґанки;гарматинаалеяхпоміжсоснами;вартовіпередвіллами;офіцерисліпокрокуватимутьциммістомнаберезіскорботногоморя.Івонозновуповернетьсядосвоєїсамотности. Купатися неможливо: вода, яку охоронятимуть зі зброєю, набуде коло пляжуадміністративного відтінку; бакен, трамплін більше не будуть на якійсь суттєвій віддалі відсуходолу;перестанутьіснувативсідороги,якіздитинствапроклалаОдеттанахвилях.Аморськаширочінь,бурхлива,нелюдськаширочінь,зїїморськимибитвами,щоточатьсязап'ятдесятмильвід Мальти, з флотиліями, потопленими біля Палермо, з глибінню, поораною сталевимирибинами, ця широчінь, навпаки, буде ворожа їй, в кожній хвилі буде її холодна крижанаприсутність, і відкрите море підніметься аж до обрію, мов глуха безнадійна стіна. Матьєвипростався: вінобсох;долонеювінпочавобтрушуватипісок зі своїхплавок. «Якаж,мабуть,мерзенна річ, ця війна!» — подумалося йому. А по війні? Це ж буде вже не те море. Морепереможених?Море переможців? Через п'ять, через десять років, може, якогось вересневоговечораоційжепорівін зновубудетут, сидітименацьомусамомупіску,передцимнеозоримширом желатинової барви, й ті ж самі золотаві промені сонця струмітимуть над водою. Оттількищовінпобачить?

Вінпідвівсяіодягнувшляфрок.Соснинапіщанійтерасівжебулимовчорнітінінатлінеба.Вінвостаннєглянувнаморе:війнащеневибухнула;людиспокійновечерялиусвоїхвіллах;нігармат, ні вояків, ні колючого дроту, військовий флот стоїть на рейді в Бізерті й Тулоні; щедозволяєтьсябачитиморевцвітінні,мореводинзостанніхвечорівмиру.Тавонозалишалосямляве і байдужне: величезний простір солоної води, який ледве коливається, воно нічого неказало.Вінстенувплечимаіпочавпідніматисякаміннимисхідцями:вжекількаднівречіодназаодноюпокидалийого.Вінзгубивпахощі,всіпахощіПівдня,апотімзгубив ісмаки.Тепер іморе.«Якотощурітікаютьізкорабля,якиймаєзатонути».Колинастанечасвирушати,вінбуде

мовсухагубка,йомунебудезачимшкодувати.Вінповолірушивдовілли,аП'єрвистрибнувізфіякра.

—Ходімо,—сказаввін,—потвоїкапці.Вонизайшлинаринок.Буловжепізно;арабипоспішали,щобдобратисянамайданДжемаа-

ель-Фна до заходу сонця. П'єр повеселів; метушлива юрба підбадьорила його. Він розглядавжінок у запиналах, і коли вони теж зиркали на нього, то він тішився своєю вродою, щовідбиваласявїхніхочах.

—Глянь,—сказаввін.—Онтвоїкапці.На прилавку була сила-силенна всього, якась мішанина тканин, намист, гаптованих

черевичків.—Гарнояк,—сказалаМод.—Давайзупинимося.Вонапочалапорпатисявтомурізношерстомумотлосі,йП'єртрохивідійшовнабік:йомуне

хотілося,щобарабибачили,якевропеєцьвитріщивсянажіночіречі.—Вибери,—неуважносказаввін,—вибери,щотобідовподоби.На сусідньому прилавку продавалися французькі книги; він почав знехотя гортати їх. Це

буламішаниназдетективнихроманівікіноповістей.Чутнобуло,якпоручбряжчатьурукахМодкаблучкиібраслети.

—Ну,що,знайшласвоєщастя?—поспитавсявінчерезплече.—Шукаю,шукаю,—відказалавона.—Требаподумати.Він знову заглибився у читання. Під стосом «Джека з Техасу» і «Буффало Білла» йому

трапиласякнигазісвітлинами.ЦебулапрацяполковникаПікопропораненихзобличчя;першісторінкихтосьвирвав, іншібулипожмакані.Вінхтівбуловідразужпокласти їїназад,табулопізно:книгасамарозгорнуласявйогоруках;П'єрпобачивстрахітливеобличчя,відпереніссядопідборіддя воно було суцільною дірою, ні губів, ні зубів, праве око було вибите, права щокапонівеченаширокоюблизною.Успотвореномуобличчізбереглосящосьлюдське,якийсьницийглузливийвираз.П'єрвідчув,якпойогопотилиціпобіглихолоднімурашкиіподумав:таякжежцякнижкапотрапиласюди?

—Гарнакнижчина,—озвавсяпродавець.—Будечимповтішатися.П'єрпочавгортатисторінки.Вінпобачивлюдейбезноса,безочей,безповік,звиряченими

очними яблуками, мов у підручнику з анатомії. Він був мов зачарований, одну за одноюрозглядавтісвітлиниідумавсамсобі:таякжежпотрапилавонасюди?Найжахливішимбулообличчябезнижньоїщелепи;наверхнійщелепібракувалогуби,виднобулояснаічотиризуби.Він живе, подумалося йому. Цей чоловік живий. Він підняв очі: у поцяткованому люстрі взолотавійрамцівідбилосяйоголице;вінізжахомутупивсявнього…

—П'єре,—озваласяМод,—айди-нопоглянь,осьязнайшла.Він вагався: книжка пекла йому долоні, та він не міг рішуче кинути її на прилавок,

віддалитисявіднеї,обернутисядонеїспиною.—Зараз,—відказаввін.І,тицьнувшипальцемутукнижку,поспитавпродавця:—Скільки?Юнакметавсяумаленькійконторітуди-сюди,мовзвіруклітці. Іренапередруковувалана

машинцістаттюпрозлочинивояччини.Врештівоназупиниласяіпіднялаголову.—Одвасуменепередочимавсепливе.—Непідуя,—відказавФіліп,—непідуязвідціля,покивіннеприймемене…Воназасміялася.— Що ви кажете! Хочете його бачити? Що ж, він за тими дверми, зайдіть туди та й

побачитейого.

—Красненькодякую!—відказавФіліп.Вінступнувкрокупередізупинився.— Так… так буде недобре, він розлютиться на мене. Ох, Ірено, може, ви зайдете та

попроситейого?Востаннє,клянусявам,востаннє.—Якийжевизануда,—відказалавона.—Облиште.Пітто—бруднийтип:невжевине

тямите,вампощастило,щовіннехочевасбачити?Відцієїзустрічівамбудетількишкода.—Ох,шкода!—іронічновигукнуввін.—Хібаможнаменінашкодити?Бачу,винезнаєте

моїхбатьків:всівонитакідоброчесні,аменевважаютьутіленнямЗла.Іренаглянулайомуввічі.—Гадаєте,янезнаю,щовінхочевас?Молодикзашарівся,однакпромовчав.—Іпотім,післявсього,—стенувшиплечима,сказалавона.— Ідіть і попросіть його ще раз, Ірено, — благально сказав Філіп. — Підіть і ще раз

попросіть.Скажітьйому,щояот-отмаюприйнятиостаточнерішення.—Таначхатийомунаце!—Івсе-такискажітьйому.Вонавідчиниладверійувійшла,непостукавши.Піттопіднявголовуіскривився.—Щоскоїлося?—сердитопоспитавсявін.Вонанезнітиласяпередним.—Всегаразд,—відказалавона.—Нетребакричати.Тежсаме:набридломеніпанькатися

зним.Винепротибудете,якщовінзайденахвильку?—Явжесказав:ні,—відрізавПітто.—Вінкаже,щоот-отмаєприйнятиостаточнерішення.—Аменіщодотого?—Викручуйтеся,якзнаєте.—сказалавона.—Ясекретарка,аненянька.— Добре, — зблиснувши очима, сказав він. — Нехай заходить! Ах, він має прийняти

остаточнерішення!Ах,остаточнерішення!Аотявчинюзнимостаточнурозправу.Вонапосміхнуласяйомупростовобличчяі,вийшовши,сказалаФіліпові:—Йдіть.Юнакпритьма кинувся до дверей, та на порозі раптомпобожно зупинився і вона пхнула

йогоспину,щобзмуситизайти.Потімзачиниладверійсілазастолом.Майжевідразупотомузадверимапочувсярозлюченийгалас.Вонабайдужезатарабанилапоклавішах:їйвідомобуло,щодля Філіпа все втрачено. Він корчив із себе чоловіка, вільного від умовностей, захоплювавсяПітто,атойхотівскористатисяцим,щобзатягтийоговліжко,причомузчистоїрозбещености—віннавітьнебувпедерастом.Останньоїмиті хлопчиськовідступав.Вінбув таким, як і всідітваки: хотів усе мати й нічого не давати. Тепер він благав Пітто, щоб той залишався йогодругом,алеПітточихвостивйогоухвістівгриву.«Дайменіспокійнарешті!Тималийнікчема,обивательмалий,синочокзаможнихбатьків,якийкорчитьізсебеблатного».Воназареготаласяіпочаладрукувати:«Чиможнауявитисобі гіршихтварюк,ніжвисокіофіцери, які засудилидосмертноїкариДрейфуса?»Гарновінїх,звеселівши,подумалавона.

Дверівідчинилися ізгуркотомзачинилисязнову.ПереднеюстоявФіліп.Вінплакав.Осьвінсхиливсянадстоломітицьнувїйпальцемугруди.

—Віндовівменедокраю,—звідчайдушнимвиглядомпромовиввін.—Ніхтонемаєправадоводити людину до краю.—Потім відкинув голову назад і засміявся:—Вище почуєте промене!

—Несушисобімізки,—зітхнувши,відказалаІрена.Доглядальницязачинилакришкувалізи:двадцятьдвіпаричеревиків,шевцямнебагатобуло

відньогопожитку,колиоднапарастоптувалася,вінкидавїїдовалізийкупувавщеодну,стопаршкарпетокздіраминап'ятахінавеликомупальці,шестерокостюмів,щопорохомпоприпадалиушафі,йтакийтутбрудунього,справжнісінькийбарлігодинака.Нап'ятьхвилинвонамоглайого покинути, вона вислизнула в коридор, зайшла до вбиральні й задерла спідницю, на всяквипадок залишивши відчиненими великі двері. Вона хутко справила потребу, сторожкоприслухаючисьдонайменшогошереху:таАрманВіґ'єнепорушнолежавсам-самісінькийусвоїйкімнаті, його жовті руки покоїлися на простиралі, його кощаве підборіддя з цупкою сивоюбородою стирчало вгору, очі порожні, на вустах була якась відсторонена посмішка.Його ногимов патики витяглися під простиралом, ступні лежали одна біля одної під кутом вісімдесятградусів, на великих пальцях стриміли нігті — страшенні мов пазурі, кожні три місяці вінзрізував їх кишеньковимножиком, ті нігті упродовждвадцятип'яти років робилийомудіри увсіхшкарпетках.Насідницяхуньогобулиструпи,—хочайомуйпідкладалигумовийкруг,—тавонивженекровили:вінбувмертвий.Нанічномустоликулежавйоголорнетівставнащелепаушклянцізводою.

Мертвий.Ажиттяйогобулотам,недосяжненадотик,сувореіповнемовяйце,настількинаповнене, що ніяка сила на світі уже не змогла б утиснути в нього навіть одного атома,настількипористе,щопроходиличерезньогоіПариж,іцілийсвіт,розкиданеповсьомуобширіФранціїйцілковитозлютованевкожнійточціпростору,величезний,непорушнийігаласливийярмарок; тут був гомін, сміх, свист паровозів і вибухи шрапнелів, 6 травня 1917 року, гуркітбомбардування, що гримів у його вухах, коли він упав поміж двома окопами,— всі ці звукизастигли у ньому, а доглядачка хоч і вслухалася, та не почула нічого, крім свого дзюркотіння.Вонапідвелася,—водувонанеспустилазповагидонебіжчика,—повернуласядокімнатийсіла біля узголів'я Армана, що проходив через велике незрушне сонце, яке назавжди осяяложіночелице,20липня1900року,біляВеликогомису,вчовні.АрманВіґ'єбувмертвий,життяйоголинуло,ібуливньомузастигліболісті,великасмугастастяга,щонаскрізьпронизуємісяцьберезень1922року,йогобільпоміжребрами,незнищеннімаленькірадощі,веселкасуботньоговечора над набережноюБерсі, пройшов дощ, бруківка була слизька, регочучись, проїхало двоєвелосипедистів,шумдощунабалконідушногоберезневогополудня,циганськамелодія,одякоїйомуажсльозинаочінавернулися,сяйливікрапліросиутраві,голуби,щозлетілинадплощеюСвятогоМарка.Вонарозгорнугазету,наділананосаокуляриіпочалачитати:«Останнізвістки.ПанЧемберленне зустрівсядляпереговорів сьогодніпополудні з канцлеромГітлером».Вонаподумала про свого небожа, якого обов'язково призвуть до війська, відклала газету набік ізітхнула.Мирбувтут,яквеселка,яксонцеВеликогоМису,якруказбілястимиволосинками,щокучерявляться на світлі. Мир 1939, і 1940, і 1980 року, великий мир поміж людьми;доглядальниця стиснула губи, подумала собі: «Це війна», вона дивилася вдалину, її очі булинепорушні, і погляд її проходив крізь мир. Чемберлен похитав головою, сказав: «Звичайно, язроблю все,що зможу, проте я не маю великої надії». ГорасВілсон відчув, як по спині йомупобіг неприємний дрож, йому подумалося: «А чи був він щирий?», а доглядачці подумалося:«Чоловік мій— у чотирнадцятому році, небіж— у тридцять восьмому: яжила поміж двомавійнами».ОднакАрманВіґ'єзнає,щомиртільки-новродився,Шантальпитаєйого:«Чомутивоював, з твоїми ідеями?», і він йому відповідає: «Щоб ця війна була останньою». 27 травня1919року.Назавжди.ВінслухаєБріана,якийговоритьізтрибуни,такиймалий,підбезхмарнимнебом; він стоїть у натовпі паломників, мир спустився на них, вони доторкаються до нього,бачать його, кричать «Нехай живе мир!» Назавжди. Він сидить на залізному стільці вЛюксембурзькому саду, тепер він завжди буде дивитися на квітучі каштани, війна відійшла вминуле,вінпростягаєсвоїтонкіноги,дивитьсянадітлахів,якігасаютьтуди-сюди,ідумає,щовони ніколи не зазнаютьжахіть війни.Прийдешні роки будуть спокійним битимшляхом, час

розпускається,мовтевіяло.Віндивитьсянасвоїзігрітісонцемстаречіруки,усміхається,думає:«Цезавдякинам.Війнибільшенебуде.Нізамогожиття,ніпіслямоєїсмерти».22травня1938року.Назавжди.ШарльВіґ'єпомер,іжоднадушанемогласказатийому,щовінмавраціюабожне мав. Ніхто не міг змінити незнищенної будучности його мертвого життя.Ще день, один-єдинийдень,іможливо,усійогонадіїзгаслиб,вінвиявивби,щойогожиттярозчавленепоміждвома війнами, як поміж молотом і кувадлом. Та він помер 23 травня 1938 року о четвертійгодині ранку, сім днів пролежавши у комі. І забрав із собоюмир.Мир, весьмир світу, такий,здавалося б, надійний. Подзвонили біля вхідних дверей, вона схопилася, напевне, це буладвоюрідна сестра з Анжера, єдина його родичка, напередодні їй надіслали телеграму. Вонапобачиланевисокучорнявужіночкузіщурячимписком,трохизатуленимкісьми.

—ЯпаніВершу.—Ага,дужедобре,пані!—Можнащейогопобачити?—Тапевнож.Вінтам.ПаніВершупідійшладоліжка,глянуланайогопроваленіщоки,запаліочі.—Вінтакзмінився,—сказалавона.ДвадцятатридцятьвЖюан-ле-Пен,двадцятьпершатридцятьуПразі.—Невідходьтевідприймачів.Заразбудепереданонадзвичайнеповідомлення.Невідходьте

відприймачів.Заразбудепередано…—Кінець,—сказавМілан.Вінстоявбілявікна.Аннанічогоневідповіла.Нагнуласяйпочалазбиратирозбитешкло,

складати найбільші камінці у свого фартуха і викидати їх у вікно. Лампа була розтрощена, вкімнатібулопохмуроістоялисинісутінки.

—Атепер,—сказалавона,—ягарнопозамітаютут.Вонаповторила:«Гарнопозамітаю»ізатремтіла.— Вони все в нас відберуть,— плачучи, сказала вона,— вони все порозбивають, вони

виженутьнас.—Замовкни,—сказавМілан.—Неплач,радиБога!Вінпідійшовдорадіоприймача,обернуввимикач,ілампизасвітилися.—Нічогісінько,—вдоволеносказаввін.Ізненацьканавсюкімнатупролунавмеханічний,трохизарізкийголос.— Не відходьте від радіоприймачів. Зараз буде передано надзвичайне повідомлення. Не

відходьтевідприймачів.Заразбудепередано…—Слухай,—тремтячимголосомсказавМілан,—слухай!П'єр крокував сягнистою ходою. Мод дріботіла поруч, тримаючи під пахвою свої капці.

Вонапросто-такинетямиласявідщастя.—Вонитакігарнюні,—казалавонайому.—Рюбіумревідзадрощів;уФезівонапридбала

капці,тавонийнаполовинунетакігарні,якці.Крімтого,цетакзручно,підвівшисьізліжка,тивідразу влазиш у них і навіть не треба руками їх торкатися, тоді як із пантофлями стількимороки.Оттількипотрібнотакробити,абивонинеспадали,гадаю,требаотакзадиративеликіпальці;нехай-нояпоспитаювготельноїслужниці,вонажарабка.

П'єрзнаймовчав.Вонастурбованозиркнулананьогоісказала:—Титежповиненбувбикупититакікапці,тижзавждиходишбосийпокімнаті;хібатине

знаєш,щовонипідходятьічоловікам,йжінкам?П'єрзупинивсяпростопосередвулиці.—Досить!—голосносказаввін.Збитазпантелику,вонатежзупинилася.

—Щосталося?— Вони підходять і чоловікам, і жінкам!— перекривив її П'єр.— Годі, годі! Ти добре

знаєш, прощо я думаю, слухаючи твою балаканину! І ти теж думала про це,— з притискомдодаввін.Потімоблизнувгубийіронічнопосміхнувся.Модхотілащосьсказати,таглянулананьогой,похолонувши,завмерла.

—Тількиніхтонехочедивитисяправдіувічі,—провадиввін.—Особливожінки:коливонидумаютьпроодне,тошвиденькопочинаютьтеревенитипроінше.Правдаж?

—П'єре,—нетямлячисебеодпереляку,сказалаМод,—татизглуздуз'їхав!Янічогісіньконевторопаюзтого,щотикажеш.Прощо,тобіздається,ядумаю?Іпротидумаєш?

П'єрдіставзкишенікнигу,розгорнувітицьнувїйпідноса.—Проце,—сказаввін.Тобулофотоскаліченогообличчя.Вньогонебулоноса,наочахбулапов'язка.—Ти…тикупивоце?—приголомшенопоспиталасявона.—Авжеж,—відказавП'єр.—Ащо?Я—чоловік,янебоюся:меніхочетьсяглянути,якев

менебудеобличчяунаступномуроці.Вінпомахавтимзнімкомунеїпередочима.—Любитимешменеотаким?Їйстрашнобулозбагнути,вонавсевіддалаб,абитількивінзамовк.—Відповідай!Любитимешчині?—Замовкни,—промовилавона,—благаютебе,замовкни!—Цілюди,—сказавП'єр,—мешкаютьуВаль-де-Ґрас.Здомувонивиходятьлишевночі,

тайтопонадівавшимаскинаобличчя.Вонахотілабулозабративньогокнигу,тавінвихопивїїйпоклавдокишені.Вонадивилася

нанього,губиїїтремтіли,вонабоялася,щоот-отрозплачеться.—ОП'єре,—тихосказалавона,—тоти,виходить,боїшся?Він відразуж замовк і втупивсяунеї приголомшенимпоглядом.Якусьмить вони стояли

непорушно,апотімвінсказав,насилувимовляючислова:—Всічоловікибояться.Всі.Небоятьсятількиненормальні;іценемаєнічогоспільногоз

хоробрістю.Ітинемаєшправасудитимене,ботинейдешнавійну.Вони мовчки пішли далі. Вона думала собі: «Та це ж боягуз!» Вона дивилася на його

смаглявечоло,йогофлорентинськийніс,прегарнівустайдумала:«Боягуз.ЯкіЛюсьєн.Отовженещаститьмені».

Одеттанаполовинубулаосяянасвітлом,рештаїїтілабулаоповитасутінками,якістоялиуїдальні, вона стояла, спершись на поруччя балкона, й дивилася наморе, ЗдорованьЛуї думавсобі: «Яка війна!» Він ішов і багряне вечірнє сонце танцювало на його руках, у його бороді.Одеттаспиноювідчувалагарнийпрохолоднийпокій,затишнийприхисток,білускатертину,щотьмяновідсвічуєутемряві,таОдеттастояланасвітлі,світло,усвідомлення івійнаструміливнеї через очі, вона думала про те, що він піде на війну, у плині згасаючого дня згусткамизгорталосяелектричнесвітло,згусткибулимовяєчнийжовток,Жанінаобернулавимикач,рукиМарсель метушилися в жовтому світлі лампи, вона попросила соли, і від її рук упали наскатертину темні тіні, Даніель сказав: усе це блеф, треба просто зачекати, він обов'язкововідкриє карти. Палюче світло, що дере увіччю, мов наждак, на Сході завжди воно таке, доостанньої хвилини. Зараз полудень, а потім хутко настане й ніч, П'єр позіхав, хотів дати їйназдогад,щовінужезаспокоївся,тавонамовчкикрокувалапоручідивиласянаньогопоглядом,щобувдіткливий,як іотесвітло.Коливониопинилисянамайдані, товоназлякалася,щовінзапропонуєїйпровестинічудвох,тавінзнявкапелюхаісказавхолоднимтоном:«Завтрарановставати, а тобі треба ще й речі спакувати, тож, гадаю, краще буде, як ти заночуєш у своїх

подруг».Вонавідказала:«Ятежгадаю,щотакбудекраще».Івінсказавїй:«Допобачення».«Допобачення,—сказалавона.—Допобаченнянакораблі».

«Невідходьтевідприймачів,заразбудепереданонадзвичайнеповідомлення»;вінлежавнаспині, заклавширукизаголову,надушібулоневесело,вінсказав:«Цюлялюдужелюблять». Івоназдригнуласяйвідказала:«Так…»Якіщовечора,їйбулострашно.«Так,ядужеваслюблю!»Часомвонапогоджуваласянаце,часомказалані,тацьоговечораненасмілиться.«Товділятьїйтрохи пестощів, вечірніх пестощів?»Вона зітхнула, ото вже соромлива вона була, аж смішно.Вона сказала: «Цього вечора ні».Він ледве чутно зітхнув і сказав: «Бідолашна ляля, вона такрозхвилювалася,ацепішлобїйнакористь.Щобгарненькоприспатиїї,га?Нехочете,ні?Тижзнаєш,цезавждименезаспокоює…»Наїїобличчіз'явивсявиразстаршоїмедсестри,як,бувало,тоді,коливонасадовилайогонасудно,їїобличчягетьзавмирало,очейвонанезаплющувала,та,схоже було, вона так налаштувала себе, щоб нічого не бачити, а ще її руки під ним, швидкерозстібання ґудзиків, руки фахівця, аще її обличчя,що було таке печальне, так смішно, рукапроникла,таканіжна,якмигдальнетісто,Одеттаздригнулася ісказала:«Виналякалимене;аЖак із вами?»Шарль зітхнув,Матьє сказав, що ні. «Ні,— сказавМоріс,— потрібно те, щопотрібно».Вінзнявключаздошки,тутсмердитьвбиральнею,гидотатайгоді.«ЦемалюкпаніСальвадор,—сказалаЗезета,—вонивиганяєйого,колидонеїприходятьчоловіки,йтодівінзадлярозвагикладекупискрізь,дейомузаманеться».

Вони піднялися східцями. «Не відходьте від приймачів, зараз буде передано..» Мілан зАнною схилилися над приймачем, крізь вікна долинав переможний галас. «Зроби тихіше,—сказала Анна, — не треба їх провокувати», ніжна рука, ніжна, мов мигдальне тісто, Шарльнабряк, неначе брунька, розпустився, дозрів величезний плід, ось-ось бризне сім'я, плід, щостремитьпростоунебо,соковитийплід,веснудушноїніжности;мовчання,цоканнявиделок,ідовгешорканнявприймачі,мовтканинухтосьроздирає,вітер,щопеститьвеличезнийніжнийволохатийплід,АнназдригнуласяістисларукуМілана.

«Громадяни,уряд Чехословаччини проголошує загальну мобілізацію; всі чоловіки віком до

сорока років і військовіфахівці будь-якого віку повинні негайно зібратися.Офіцери,унтер-офіцери й солдати запасу і другого розряду запасу всіх звань, а також усівійськовики, що перебувають у відпустках, повинні невідкладно прибути умобілізаційні пункти.Всі повинні бути зодягнені в поношенийцивільний одяг,матиприсобівійськовіквиткиізапасхарчівнадвідоби.Крайнійтерміндляповерненнянавідповідніпункти—четвертагодинатридцятьхвилинранку.

Всі засоби пересування, автомобілі й літаки підлягають негайній мобілізації.Продаж пального відбувається лише за спеціяльним дозволом, який видаєтьсявійськовимивластями.

Громадяни!Насталавирішальнагодина.Успіхзалежитьвідкожногозвас.Нехайкожен докладе усіх зусиль для блага батьківщини. Будьте хоробрими і вірними. Мивоюємозасправедливістьісвободу!

ХайживеЧехословаччина!»

Міланвипростався,вінгорів,осьвінпоклавдолонінаплечіАнниісказав:—Нарешті-таки!Анно,цесталося,цесталося!Жіночий голос прочитав декрет ще і словацькою мовою, вони втямили з нього хіба що

декількарозрізненихслів, та звучалоце,начевійськовиймарш.Аннаповторювала: «Нарешті!Нарешті!», і сльози котилися по її щоках. А потім вони раптом почули: «Die Regierung hat

entschlossen»,цебулопо-німецькому,Міланобернуврегулятордокраю,ірадіозагриміло,голосрозбивав об стіни їхні мерзенні пісеньки, їхній святковий галас, ось він поллється з вікон,розтрощитьшибкивЄґершміттів,долинеаждоїхньогомюнхенськогосалону,девонизібралися,немоводнародина,івідньогокровунихпохолонеужилах.Сморідвбиральнійзапахкислогомолокавжечекавнанього,вінглибоковдихнувїх,вонипроникливнього і,мовпомахмітли,вимелизньогочистенькісвітлізапахивулиціРуаяль,цебувзапахубогости,йогозапах.Моріснепорушно стояв біля дверей своєї кімнати, і Зезетта вставляла ключ у замкову шпарину, аОдеттарадісноказала:«Нужбодостолу!Достолу!Жаку,натебечекаєсюрприз»;вінпочувавсядужим і твердим,томущозновуопинивсяусвіті,девладарюєгнів ібунт;надругомуповерсіверещалидітлахи, їхнійбатькоприйшовдодомуп'яниймовдим;усусіднійкімнатічутнобулодрібнуходуМаріїПранзіні,чоловікїї,покрівельник,упавздахумісяцьтому,барви,запахи,всевоно мало справжню подобу, він мов би прокинувся зі сну, він опинився у світі, де владарюєвійна.

СтарийобернувсядоГітлера;віндививсянацехирляведитячеличко,цейкомаринийписокі почувався приголомшеним до глибини душі. Увійшов Ріббентроп, промовив декілька слівнімецькою, й Гітлер подав знак докторові Шміттові. «Щойно стало відомо, — англійськоюсказавдокторШмітт,—щоурядБенешаоголосивзагальнумобілізацію».Гітлермовчкирозвівруками,яклюдина,котрашкодує,щоподіїпідтвердилиїїправоту.Старийлюб'язноусміхнувся,ів очах його спалахнув багровий відблиск. Відблиск війни. Йому залишалося тільки вдавати зтебе розгніваного, як робив це фюрер, тільки розводити руками: «Бачите?Отак воно!» і стостарілок,якийбалансувавуйогорукахужесімнадцятьднів,якстійбрязнедодолу.ДокторШміттіз цікавістю глянув на нього, йому подумалося, що це, мабуть, так спокусливо — розвестируками,коливжесімнадцятьднівтримаєшунихцілийстостарілок,думалося:«Осьінасталаісторична мить», думалося,що старому гендляреві з Лондона доведеться скрайніми засобамирятуватисвоюголу-голісінькусвободу.Теперфюрерістариймовчкидивилисяодненаодного,йніякийперекладачуженебувїмпотрібен.ДокторШмітвідступивназад.

ВінвмостивсяналавцінамайданіЖелюйпоклавбілясебебанджо.Підплатанамистоялитемніголубісутінки,луналамузикаібувужевечір,щоглирибальськихкораблівстримілинемовбиз-під землі,прямісінькі,чорні, апотойбічпортуусотняхвіконспалахувалосвітло.Якийсьхлопчисько вихлюпував воду із фонтану; на сусідній лавці посідали інші мурини іпоздоровкалися зним.Вінбувнеголодний, іпитийомунехотілосятеж,викупавсявінпередпірсом, та ще зустрів здоровецького кудлатого чолов'ягу, котрий неначе з місяця впав, і тойпочастував його вином, — і все це було добре. Він дістав із чохла банджо, йому хотілосязаспівати.Щемить,одна-однісінькамить,вінвідкашлюється,прочищаєгорлянку,щемить—івін заспіває,Чемберлен, Гітлер іШміттмовчки чекали війни,щемить— і вона увійде, ноганабрякла, та це минеться,щемить— і він звільнить її від черевика, сидячи на ліжку,Морісщосилистягавузуття,щемить—іЖакз'їстьсвійсуп,Одеттавженечулацьоголедвечутногодратівливогошоркання,феєрверк,сила-силеннагвинтівок,щомаютьвибухнутизалпом,щемить—ісонця,кружеляючи,шугонутьугору,їїляля,щемить—ізапахнеабсентом,ігарячапатокащедропотеченайогопаралізованістегна,ігучнийтаніжнийголосполиненадзеленимлистямплатанів; ще мить: Матьє вечеряв, Марсель вечеряла, Даніель вечеряв, Борис вечеряв, Брюневечеряв,їхнімиттєвідушіповінцябулинаповненімаленькимив'язкимивтіхами,щемить—івонаувійде,закутавсталевілати,війна,якоїбоїтьсяП'єр,війна,зякоюзмиривсяБорис,війна,якої прагне Даніель, війна, велика війна стоянів, божевільна війна білих.Ще мить— і вонавибухнула в Мілановій кімнаті, ринула всіма вікнами, з ревом увіллялася до помешканняЄґершміттів,блукаладокругкріпоснихвалівМарракеша,віяланадморем,руйнувалакам'яниціпо вулиці Руаяль, наповнила Морісові ніздрі мерзенним сопухом лайна і духом перекислого

молока, їїщенебулоналанах,назаводах,нафермах,вонаграласявцурайпекапоміждвомадзеркаламитроїстоголюстравоздобленомуліпленнямсалоніготелю«Дрезен».Старийпровівдолонеюполобійтихимголосомпромовив:«Щож,якщохочете,томиможемоприступитидопостатейного обговорення вашого меморандуму». І тоді доктор Шмітт зрозумів, що зновунаступивчасперекладача.

Гітлерпідійшовдостолу,йучистомувечірньомуповітріполинувгучнийпрегарнийголос;на п'ятому поверсі готелю «Массілія» його почула жінка, яка вийшла на балкон подихативечірньоюпрохолодою,вонагукнула:«Ґомесе!Осьідипослухайцьогомурина,цепростодиво!»Міланподумавпросвоюногу,ірум'янецьнайогощокахпогас,вінміцностиснувАннинеплечеісказав:«Вонинезахочутьменевзяти,явженінащонездамся».Анеґрспівав.ШарльВіґ'єбувмертвий,йогоблідірукилежалинапростиралі,двіжінкисиділибіляньогойбалакалипроте,щокоїтьсянасвіті,вонавідразужперейнялисяприязнюоднадоодної,Жанінавзяламахровогорушника й витерла руки, а потім почала витирати його стегна, Чемберлен сказав: «З приводупершого параґрафу в мене є два заперечення», а неґр співав: «Bei mir, bist du schon», і цеозначало:дляменетинайвродливіша.

Коло нього зупинилися дві жінки, він знав їх, Аніна й Долорес, повії з вулиці Ласідон,Аніна сказала йому: «Диви! Ти співаєш?», і він нічого не відповів, просто співав, і жінкиусміхалисяйому,йСаранетерплячегукала:«Ґомесе,Пабло,айдіть-носюди,щовитамробите?Тутякийсьмуринспіває,цепростодиво».

СУБОТА,24ВЕРЕСНЯКоливибилошостугодинувКревіллі,татусьКруларувійшовдожандармеріїйпостукаву

двері. Він думав: «Вони збудили мене». Він подумав, що так і скаже їм: «Навіщо ви менезбудили?»Гітлерспав,Чемберленспав,йогонісвиспівував,мовсопілка,Даніельсидівналіжку,спливаючипотом,віндумав:«Цебувусьоголишкошмар!»

— Зайдіть! — гукнув лейтенант жандармерії. — А, це ви, татусю Круларе? Треба будепопрацювати.

Івішзастогналаувіснійперевернуласянадругийбік.—Мене розбудивмалюк,— сказав татусьКрулар.Він зі злістю зиркнув на лейтенанта і

сказав:—Либонь,сталосящосьважливе…—Ох,татусюКруларе,—сказавлейтенант,—насталапоранамащуватилижі!ТатусьКруларнелюбивлейтенанта.Вінвідказав:—Яйнезнаю,щовонотаке,тілижі.Лижумененемає,яношутількисабо.—Поранамащуватилижі,—повторивлейтенант,—лижіпоранамащувати:такахалепа,

щонехаййомудідько!Безвусівлейтенантскидавсянадівчину.Уньогобувлорнетічервоніщоки,яквучительки

початкових класів.Він схилився вперед і, розставившируки, вперся у стіл кінчикамипальців.ТатусьКрулардививсянаньогойдумавсобі:«Цевінпославрозбудитимене».

—Вамсказали,щотребаприхопитиізсобоюгорняткозклеєм?—поспитавсялейтенант.ТатусьКрулартримавгорняткозклеємзаспиноювруках;вінмовчкипоказавйого.—Ащітки?—поспитавсялейтенант.—Всетребашвидкозробити,уваснемаєчасу,щоб

збігатидодому.—Щітки у кишенімоєї блузи,— з гідністю відказав татусьКрулар.—Мене збудилина

ґвалт,протеянезабувїхузяти.Лейтенантпростягнувйомуякийсьрулон.— Одну приклеїте на фасаді мерії, дві на центральному майдані й ще одну на будинку

нотаріуса.—ПанаБельома?Тамзабороненовішатиоб'яви,—сказавтатусьКрулар.— А мені начхати! — відказав лейтенант. Вигляд у нього був нервовий і веселий, він

докинув:—Підмоювідповідальність,усепідмоювідповідальність.—Ащо,мобілізація,недай,Боже?—Апевно!—відказавлейтенант.—Врукопашну,татусюКруларе,врукопашну!—Ох,—сказавтатусьКрулар,—гадаю,мизвамитакизалишимосятут!Удверіпостукали,ілейтенантхуткопобігвідчиняти.Увійшовмер.Вінбувусабо,шалику

ньогобувпов'язанийповерхблузи.Вінсказав:—Щоцетоймалийменіторочив?—Осьоб'яви,—відказавлейтенант.Мернадівокулярийрозгорнувоб'яви.Півголосомпрочитав:«Загальнамобілізація»іхутко

поклавоб'явинастіл,немовбибоявсяобпектися.Вінсказав:—Ябувуполійзайшов,щобузятишалик.ТатусьКруларпростягнувруку,згорнувоб'явиісховаврулонпідблузу.Потімсказавмерові:—Ятакісказав:щосьтакисталося,щоменетакранозбудили.—Язайшовузятишалика,—повторивмер.Вінзанепокоєноглянувналейтенантаісказав:

—Апрореквізиціювонинічогонепишуть.—Єщеоднаоб'ява,—відказавлейтенант.

—Божемилий!—вигукнувмер.—ГосподиБожемилий!Зновувсепочинається!—Аявоював,—сказавтатусьКрулар.—П'ятдесятдвамісяці,йжодноїподряпини.—Він

примруживочі,звеселівшивідцієїзгадки.—Тащотам,—сказавмер.—Вибулинатійвійні,вційвамнедоведетьсявоювати.Тай

нареквізиціювамначхати.Лейтенантвладновдаривдолонеюпостолі.—Требащосьробити,—сказаввін.—Відзначитицюподію.Умерабувспантеличенийвигляд.Вінзастромивдолонізашаликінадувщоки.—Барабанникхворий,—поясниввін.— Я вмію бити в барабан, — озвався татусь Крулар. — Можу замінити його. — І

усміхнувся:осьужедесятьроківмріяввінстатибарабанником.— Барабанника? — перепитав лейтенант. — То будете бити в набат, ось що будете ви

робити!Чемберленспав,Матьєспав,кабілспердрабинуобавтобус,поклавнаплечевалізуіпочав

підніматисяподрабині,неберучисьзащаблі,Івішспала,Даніельспустивногизліжка,дзвінякнавіженийбемкавуйогоголові,П'єрдививсянатемно-рожевіпідошвикабіловихніг,думав:«Цеваліза Мод». Але Мод тут не було, вона поїде трохи пізніше з Дусеттою, Франс і Рюбі вавтомобіліодногодужезаможногодідугана,котрийбувповухазакоханийвРюбі;вПарижі,вНанті, в Маконі клеїли білі об'яви на стіни, в Кревіллі звучав набат. Гітлер спав, Гітлер бувмаленьким хлопчиком, йому було чотири роки, його зодягнули в гарненького костюмчика,пробігчорнийпес,вінхотівбулозловитийогосачком;звучавнабат,паніРебульєкинуласязіснуісказала:

—Мабуть,десьпожежа.Гітлерспав,ножицямидлянігтів вінкремсавбатьковіштанинадрібні стьожки.Увійшла

Лені фон Ріфенсталь, позбирала фланелеві стьожки і сказала: «Ти в мене з'їси їх замістьсалату».

Набатзвучавізвучав,Моблансказавсвоїйдружині:—Б'юсьобзаклад,щоцетартакзагорівся.І вийшов надвір. Стоячи у своїй рожевій нічній сорочці біля вікна із зачиненими

віконницями, пані Ребульє бачила, як він пройшов попід вікнами й гукнув поштаря, якийпробігавповулиці.

—Гей,Ансельме!—Оголошеномобілізацію,—крикнувтой.—Що?Що він сказав?— поспиталася пані Ребульє у свого чоловіка, який підійшов до

неї.—Тоценепожежа?Моблан глянув на об'яви, півголосом прочитав їх, потім обернувся й пішов додому. Його

дружинастояланапорозі,вінсказав їй:«СкажиПолю,щобзапрягавбричку».Позадупочувсяшум, і він обернувся: це бувШапен на своєму возі; він сказав йому: «Ого, тимов на пожежумчиш, куди це ти поспішаєш?»Шапен глянув на нього й нічого не відповів.Моблан зиркнувназад:тамбулодвоєволів,якіповолічвалалинаналигачахзавозом.Вінсказавпівголосом:«Отгарніволики!»«Гарні,—лютовідказавШапен,—щебпак,гарні!».Звучавнабат,Гітлерспав,старийФреньосказавсвоємусинові:«Якщовменезаберутьдвохконейітебе,тоякменітодіпрацювати?» Ненетта постукала у двері, й пані Ребульє озвалася до неї: «Це ви, Ненетто? Агляньте-но там на майдані, чому це барабанять набат», і Ненетта відказала: «А ви не знаєте,пані?Оголошенозагальнумобілізацію».

Якщоранку,Матьєдумав:«Усе,як іщоранку».П'єрпритуливсядошибки:віндививсянаарабів, які посідали долі або на барвистих валізах, очікуючи автобус до Уарзазата; Матьє

розплющивочі,сліпіочіщойнонародженогонемовляти,якіщоранку,віндумав:«Ідочоговсеце?»Ранокстраху,огненнастріла,щовпаланаКасабланку,наМарсель,автобусдвигтівпідйогоногами,моторгуркотів,водій,високийчолов'ягаубрунатномуматер'яномукартузізшкірянимкозирком,стоявнадворій,непоспішаючи,допалювавцигарку.Віндумав:Модзневажаємене.Звичайнісінький собі ранок, застояний і порожній, як і всі інші ранки, щоденна помпезнацеремонія з духовим оркестром, фанфарами і публічним сходом сонця. Колись були іншіранки,—ранки,коливсерозпочиналося;дзвонивбудильник,Матьємиттюзіскакувавзліжка,мовнапоклик сурми,погляднепохитний, сам свіжісінький,мов і не спав.Теперуженебулочого розпочинати, не було за що братися. Однак треба було вставати, брати участь у ційцеремонії, торувати в цій спекоті шляхи і стежини, виконувати обряд, немов священик, якийвтратив віру. Він спустив ноги з ліжка, випростався, зняв піжаму. «До чого?» І знову впав наліжко,горізнач,голісінький,заклаврукизаголовуікрізьбілястуімлупочаврозглядатистелю.Пропащий.Гетьпропащий.Колисьяносивднінаплечах,ганявїхвідодногоберегадодругого,атепервониносятьмене.Автобусдвигтів,щосьбухало,калаталопідйогоногами,підлогабулагаряча, йому здавалося, ніби ноги його розплавилися, велике боягузливе серце П'єра бухало,калатало, калатало об нагріту спинку сидіння, та сам він був немов із криги, думав:«Починається». Скінчиться воно в якійсь дірі біля Седана чи Вердуни, та зараз щойнопочинається. Зневажливо дивлячись на нього, вона сказала: «То ти боягуз». Перед ним зновупостало її поважне гарячкове обличчя з темними очима і тонкими вустами, його немов би всерце щось шпигнуло, й автобус рушив з місця. Іще стояла свіжа ранкова прохолода; ЛуїзонаКорней,щоприїхалавЛізьєдосвоєїхвороїсестри,черговоїнапереїзді,щобдопомагати їйугосподі, вийшла на шлях, щоб відкрити переїзд, і сказала: «Ото вже допікає». Вона була вдобромугуморі,томущобулазаручена.Заручиласявонадварокитому,тащоразу,якдумалапроце, в неї поліпшувався настрій. Вона почала обертати коліща і раптом зупинилася. Вона булапевна,що позаду, нашляху, хтось є. Виходячи надвір, вона й не глянула туди, та зараз була вцьомувпевнена.Обернулася,іїйажподихперехопило:тамбулопонадсотнювозів,бричок,хур,запряжених волами, усяких старих повозів, що, витягнувшись у довжелезну ґерелицю, чекалипереїзду.Візникипрямосиділинаослінчикахізбатогамивруках,виглядунихбувнедобрий,усімовчали. Іншіприїхаливерхинаконях,щехтосьприйшовпішки, ведучинаналигачі вола.Цебуло такнезвичайно,що її охопив страх.Вона хутко обернула коліщай відступилана узбіччя.Візники хльоснули батогами коней, і повози рушили попри неї, автобус котився неозороючервоноюрівниною, позаду гомоніли араби.П'єр сказав: «Кляті банабаки, завжди непокоюся,коли вони опиняються за плечима, хтозна, що вони там затівають». П'єр зиркнув у салонавтобуса:вонимовчкискулилися,обличчяїхніпозеленілийпосіріли,очібулизаплющені.Жінказ укривалом на обличчі злягла горізнач на клумаки й лантухи, під запиналом видно було їїстуленіповіки.«Бідолашнийлюд,щонекажи,—подумалосяйому.—Щехвилинізп'ять, і їхвиверне,шлунок у них геть нікуди». Луїзона впізнала їх, коли вони проїжджали, вони були зКревіллі,всівонибулизКревіллі,воназналакожногона ім'я,таобличчя їхнібулинетакі,якзавжди, оцей рудий здоровань бувШапенів син, вона танцювала з ним на празнику СвятогоМартена,вонагукнуладонього:«Гей,Марселю,титакийпишний!»Вінобернувсяітакзиркнувнанеї,щовоназнітилася.Вонапоспиталася:«Вищо,навесілляїдете?»Вінвідказав:«Авжеж,хай йому дідько. Ти маєш слушність: на весілля». Віз, підстрибуючи, перетнув колії, за нимпростувало двоє волів, гарних таких воликів. Проїхали й інші вози, вона дивилася на них,притулившидолонюдашкомнадочима.ВонавпізналаМоблана,Турню,Кошуа,ніхтонезвертавна неї уваги, вони проїжджали, випроставшись на своїх возах, тримаючи свої батоги, неначескептри,іскидалисянаякихосьлихихкоролів.Серцеїїстиснулося,йвонагукнуладоних:«Цещо, війна?»Та ніхто й словомдо неї не обізвався.Вони знай собі їхалина своїх повозах, які

підскакувалиіторохтілинарейках,занимизкомічноюстатечністюкрокуваливоли,осьвониодин по одному зникли за поворотом, якусь мить вона ще стояла, притуливши долоню надочима, і дивилася на вранішнє сонце, автобус мчав як вихор, повертав, натужно гуркочучи,звертавназакрутах,вонадумалапроЖанаМатра,свогонареченого,якийслуживуАнгулемівсаперному полку, повози знову вигулькнули, як мухи на білому шляху, приклеєні до схилупагорба,автобусзаїхавутіснинупоміжбуримискелями,вінусезавертавізавертав,накожномузакруті араби падали одне на одного і патетичними голосами вигукували: «Ууух!» Жінка ззапиналомраптомхуткосхопилася,ізїївуст,прикритихбілиммусліном,полляласястрашенналайка; вона струсонула над головою грубими, мов стегна, руками з кругленькими тендітнимип'ястями і фарбованими нігтями; врешті вона зірвала своє запинало, вихилилася з вікна і,стогнучи,почалаблювати.«Нуот,—подумавП'єр,—вонивиживутьнасізвідси».Повозивженемовбийнерухалися,вони,здавалосязахряслинашляху.Луїзонадовгодивиласянаних:вониповзли,всежтакивониповзли,піднімалисяодинпоодномунавершинупагорба,апотімїхужене було видно. Луїзона опустила руку, заморгала своїми сяйливими очима і пішла до хатидоглядатидітей.П'єрдумавпроМод,МатьєдумавпроОдетту,вонайомуснилася,немовбивонипообнімалися й виспівували баркароллу з «Казок Гофмана» на дерев'яному містку ресторану«Провансаль».Атепервін,спливаючипотом,голийлежавналіжку,дививсяустелю,йОдеттабулавйогоспогадах.«Якщояневмер знудьги, то тільки завдяки їй».Біляста імламерехтілапередйогоочима,невиразнамлістьщетремтілайоговглибинійогосерця.Каламутна,сумовитамлістьпробудження,привіддлятого,щобполежатигорілицьіщекількорохвиль.Минехвилинізп'ять— і холодна вода хлюпне на йогошиюй обличчя, мильна піна зашумить у вухах, зубнапаста вкриє зуби, і вже не буде ніякої млости. Барви, світло, запахи, звуки. А потім слова,галантні,поважні,щирі,чудернацькі, ітакаждовечора.Матьє…подумаєш!Матьє—цебуломайбутнє.Амайбутньоговженемає.ІнемаєвжетогоМатьє,якимснишвідполуночідоп'ятоїранку.Шапендумав:«Такігарніволики!»Навійнуйомубулонаплювати:цещевиднобуде.Алецих воликів він плекав п'ять років, сам і кастрував їх, і тепер йому аж серце краялося. Вінхльоснувконя іповернувйоготрохиліворуч;йогобричкапочалаобганятиСіменоновоговоза.«Ти що, з глузду з'їхав?» — поспитав його Сіменон. «Та набридло плентатися, — відказавШапен,—хочухутчійдобратися».«Татижзаморишволів»,—сказавСіменон.«Начхатименівже»,—відказавШапен.Йомузахотілосявсіхобігнати,вінставнабричці,почавцокатиязикомікричати:«Гаття!Гаття!»,випередивПополовоговоза,випередивіПулайового.«Тищо,вирішивперегони вчинити?» — поспитався Пуляй. Шапен промовчав, і Пуляй гукнув йому вслід:«Поглянь на волів! Вони ж геть у милі!», аШапен подумав собі: «Та здохли б вони!» Хтосьстукав; Шапен опинився чолі колони, решта поспішала за ним і лупцювала батогами коней,обганяючиоднеодного;хтосьстукав,Матьєпідвівсяіпочавпротиратиочі;хтосьстукав;автобусрізко взяв убік, об'їжджаючи араба, який віз на рамі свого велосипеда гладку мусульманку ззапнутим обличчям; ХТОСЬ СТУКАВ, і Чемберлен схопився і спитав: «Що таке? Хто тамстукає?», і чийсь голос відказав: «Сьома година, ваша екселенціє».На в'їзді до казарм стояладерев'янаперекладина.Переднеючатуваввартовий.Шапенсмикнувзавіжкиізагукав:«Тпру!Тпру,дідькобтебевхопив!»—«Ого!—сказаввартовий.—Ого!Ізвідкивиоцетаківзялися?»—«Давай-но відчиняй»,—сказавШапен, киваючина перекладину. «Наказунемає,—мовивсолдат.—Звідки виоце взялися?»—«Кажу тобі, відчиняй». З вартівні вийшовунтер-офіцер.Повозипозупинялися;якусьмитьвіндививсянаних,апотімажзасвистів.«Аякогодідькавамтуттреба?»—врештіпоспитавсявін.«Тажмимобілізовані,—відказавШапен.—Мищо,вжене треба вам у таку годину?»— «А в тебе є мобілізаційна посвідка?»— поспитався унтер.Шапенпочавнишпоритив кишенях, унтердививсянацихмовчазних,похмурихчоловіків, якінепорушно сиділи на своїх возах і, здавалося, віддавали честь зброєю, і невідь-чому відчув

гордість.Вінступнувупередігукнув:«Арешта?Маютьвонипосвідки?Анудістаньтеквитки».Шапенурештізнайшовсвійвійськовийквиток.Унтерузявйогойполистав.«Нуйщо?—сказаввін.—Тиналежишдотретьоїкатегорії, дурнику.Поспішивти, твоячергаприйденаступногоразу».—«Кажувам,щоямобілізований»,—сказавШапен.—«Тищо,кращевідменезнаєш?»— поспитався унтер. — «Авжеж, знаю,— розлючено відказавШапен.— Я прочитав це наоб'яві».Чоловіків,якістоялипозаду,почалабратинетерплячка,Пуляйгукнув:«Ну,щоскінчили?Можнавже заїжджати?»—«Наоб'яві?—перепитавунтер.—Поглянь, он твояоб'ява.Вартотількиокомнанеїкинути,якщотивмієшчитати».Шапенпоклавсвогобатога,зістрибнувзвозаі підійшов до стіни. Там висіли три об'яви. Дві кольорові: «Вступайте, записуйтеся доколоніяльного війська», а третя звичайна: «Негайний призов деяких катеґорій запасу». Вінпомалу прочитав її півголосом і, похитавши головою, сказав: «В нас не таку повісили».ПідійшлиМоблан,ПуляйіФреньо.«Ні,—сказаливони,—цененашаоб'ява».«Азвідкиви?»—поспитавсяунтер.«ЗКревіллі»,—відказавПуляй.«Яйнечувпронього,—сказавунтер,—тамені здається,щовжандармерії цього вашогоКревіллі сидитьнеабиякийбевзь.Тащо тамбалакати!Давайтевашіквиткийгайдадолейтенанта».НаголовномумайданіКревіллі,передцерквою,з'юрмилисяжінки—вонизібралисядовкругпаніРебульє,котрастількидобразробиладля їхнього округу, там була іМарі, йСтефанія, і дружина податника, йЖаннаФреньо.Марітихенько плакала, пані Ребульє була у своєму великому чорному капелюсі, вимахуючипарасолею, вона казала: «Не треба плакати,Марі, зціпте зуби. От-от, треба зціпити зуби. Отпобачите, ваш чоловік повернеться з нагородами і подяками від командування. І, знаєте,можливо,йомуйпоталанить.Боцьогоразумобілізуваливсіх,ічоловіків,іжінок».

Вона тицьнула своєю парасолею на схід і відчула, як відразу ж помолоділа років надвадцять. «От побачите, — сказала вона, — побачите! Може, саме цивільні й виграють цювійну».ТаобличчяМарізробилосьякубезмозкоїкорови,їїплечіздригалисявідридань,крізьсльозивонадивиласянапам'ятникполеглимгероямі,щонайдужчедратувало,нічогонеказала.«Слухаюся»,—сказавлейтенант.Вінпритискавслухавкудовухаіповторював:«Слухаюся».Аувуха йому знай вливався вкрадливий, розлючений голос: «То, кажете, вони вже поїхали? Ох,бідолашниймійдруже,нуйутнулижви.Небудуприховувати,цедороговамобійдеться!»Черезмайдан чимчикував татусь Крулар зі своїм горнятком, щітками і білим згортком під пахвою.Марігукнуладонього:«Щототаке?Щототаке?»,йпаніРебульєроздратованозазначила,щовочахунеїзасяялаякасьдурнуватанадія.ТатусьКруларреготавсьякнавіжений,осьвінпоказавбілий згорток і пояснив: «Нічого. Просто лейтенант переплутав об'яви!» Лейтенант повісивслухавкуіопустивсянастілець,ногийогобулимовзвати.Увухахйоговідлунювавголос:«Цедорого вам обійдеться». Він підвівся і підійшов до відчиненого вікна: на стіні протилежногобудинкуквітласвіжісінька,щевогка,біламовснігоб'ява:«Загальнамобілізація».Відгнівуйомуажподихперехопило;вінподумав:«Яжйомусказавпередовсімзнятицюоб'яву,авіннавмиснезалишивїїнаостанок».Вінпритьмаперелізчерезпідвіконня,підбігдооб'явиіпочавздиратиїїклаптями. Татусь Крулар умочивщітку в горня, пані Ребульє з жалем стежила за його діями,лейтенант знайдер і дер стіну, піднігтямийого вжеутворилися валикибілоїмаси; в казармізалишилися Бломар і Корм'є; решта повернулися до своїх коней і тепер недовірливо зиркалиодненаодного;їмхотілосяіреготатися,ілютуватизаразом,вонипочувалисяспустошеними,якпісляярмарку.Шапенпідійшовдосвоїхволівіпогладивїх.Мордиігрудиїхнібулигетьумилі,він сумно подумав: «Якби знаття, то хібаж я їх так заморив би». «Що робимо?»— спитавсяпозадуПуляй.«Заразвирушатинеможна,—відказавШапен.—Треба,щобхудобаперепочила».Френьозиркнувнаказарму іщосьпригадавсобі,осьвінштовхнувліктемШапена і, тихенькосміючись,мовив:«Послухай!Адавай-ногайнемо?»—«Кудицетихочешгайнути,хлопче?»—поспитавсяШапен.—«Акудижіще,—сказавФреньо,—якневбордель!»Кревільськіхлопці

оточилийого і почали ляскатипо спині, реготатисяй казати: «Ото вжеФреньо! Завждищосьпридумає!»НавітьШапен звеселів і сказав: «Хлопці, я знаю,деце, залазьте-новбричку тайпоїдемо».

Восьма година тридцять хвилин.Лижник уже кружеляв довкруг трампліну, його тягав налинвімоторнийчовен; вряди-годиМатьєчув, як гаркаємотор, апотімчовендаленів, лижникстававтемноюцяткою,йбільшенічогонебулочути.Плоске,непорушне,білеморескидалосянапорожнюковзанку.Щетрохи—івонозаголубіє, зашумить,станеплинне і глибоке,йцебудеморе для всіх, наповнене галасом, поцятковане темними головами плавців. Матьє перейшовтерасу і за хвилю вже простував бульваром.Кав'ярні булище зачинені, проїхало двоє авт. Вінвийшов з дому без якоїсь мети, — купити газету, подихати терпким духом водоростей таевкаліптів,якийстоявупорту,тайпросто,щобзгаятичас.Одеттащеспала,Жакпрацювавдодесятої години. Він звернув на торгову вулицю,що тягнулася до вокзалу, назустріч ішло двоєанглійок,вонисміялися;кількородушз'юрмилосябіляоб'яви.Матьєйсобіпідійшовдоних:тутможна було згаяти хвильку. Якийсь низенький добродій із борідкою хитав головою. Матьєпрочитав:

«Згідно з наказомміністраНаціональної безпеки, війни і військово-повітряногофлоту всі офіцери, унтер-офіцери та запасники, які мають письмовий наказ або жмобілізаційну посвідку білого кольору з числовою познакою 2 повинні негайновирушитидосвоїхпідрозділів,нечекаючиособистихоповісток.

Вониповинніприбутиназбірніпункти,вказанівїхніхписьмовихнаказахабожмобілізаційнихпосвідченнях,згіднозумовами,яківикладенівцьомудокументі.

Субота24вересня1938року,9.00

МіністрНаціональноїбезпеки,війниіВійськово-повітряногофлоту».

«Те-те-те»,—зосудливимвиглядомсказавнизенькийдобродій.Матьєусміхнувсяйомуйуважноперечитавоб'яву:цебуводинзтихнуднихдокументів,якізаповнилисторінкигазетпідзаголовками«ЗаяваФорінофісу»абож«ПовідомленнязнабережноїД'Орсе»,таїхкориснобулознати. І завжди треба було перечитувати їх двічі, щоб дійти до кінця.Матьє прочитав: «Вониповинні прибути на збірні пункти, вказані…» й подумав: «Таж у мене мобілізаційнепосвідченнязцифрою2!»Об'явавразнемовбинацілиласянанього;цебулотак,немовбинастіні крейдою написали його прізвище, а поруч різні образи й погрози.Мобілізований: вонобулонаписанотам,на стіні,— і,можливо,цевжечитаєтьсянайогообличчі.Він зашарівся іхуткопопростував геть. «Мобілізаційнапосвідканомердва.От і все.Мноювжецікавляться».Одетта дивитиметься на нього, намагаючись погамувати хвилювання. Жак прибере свогонедільноговиразуіпромовить:«Щож,старий,тутнічогонескажеш».ОднакМатьєпочувавсяскромнимінехотів,щобнимцікавилися.Вінзвернувліворуч,напершу-ліпшувулицю,інаддавкроку:праворуч,нахіднику,гомонілапередоб'явоюпохмуракупкалюдей.ІтакувсійФранції.По двоє. По четверо. Перед тисячами об'яв. І в кожному гурті бодай один чоловік, що крізьтканину свого піджака намацує гаманця і військового квитка в ньому, і почуває, що нимзацікавилися.ВулицяЛяпост.Двіоб'яви,двагурти.Тежобговорюютьоб'яви.Вінзаглибивсяудовгийтемнийпровулок.Певенбув,щоцейпровулокоб'явиобійшлистороною.Вінбувсамімігдуматипросебе.Вінподумав:«Отівсе».Отівсе:цяповнаікругладнина,якаповиннабулабмирно зістарітися й погаснути над майданом, зненацька витягнулася у стрілу, з хряскотомврізалася у ніч, прошила темряву, туман, порожні села, гуркіт коліс і вагонів, і він, мов насанчатах із крутої гори, стрімголовполетіву туніч і зупинитьсяхібащовранці, вПарижі,на

пероні Ліонського вокзалу. І штучне освітлення вже перебило світ білого дня — прийдешніліхтарінічнихвокзалів.Івочахпоставневиразнийщем—сухийщемприйдешньогобезсоння.Віннезасмутився:якнеце,тоінше…Тайнезвеселився:такчитак,авсецебуломованекдот,мальовничетаке.«Требаспитатися,коливирушаєпотягнаМарсель»,—подумалосяйому.Вініне зчувся, як вуличка вивела його до Карнизу. Вийшовши із темного провулку, він зненацькаопинивсянасонційпіднявсянатерасущойновідчиненоїкав'ярні.«Кавуірозкладпотягів».Біляньогосівякийсьдобродійзішпакуватимивусами.Знимбулалітняжінка.Добродійрозгорнув«ЛеклерердеНіс»,жінкаобернуласядоморя.Матьємимохідьзиркнувнанихізасумував.Йомуподумалося: «Треба ж залагодити свої справи. Перевезти Івіш до Парижа, поселити її моємупомешканні,забезпечитиїї,зробититак,щовонамоглаотримуватимоюплатню».Надгазетоюз'явиласяголоватогодобродія.«Війна»,—сказаввін.Йогодамазітхнулайнічогоневідповіла;Матьєдививсянагладенькі,рум'яніщокидобродія,найоготвидовийпіджак,найогосорочкузфіолетовимисмугамиідумав:«Війна».

Війна.Щосьбулоприв'язанедоньоготоненькоюниточкою,атепервоновідірвалося,осілоіповалилосядодолу.Цебулойогожиття;вонобуломертве.Мертве.Вінобернувся і глянувнанього.Віґ'єпомер,йогорукилежалинабіломупростиралі,почолібігаламуха,айогомайбуттябулозамежамидосяжности,безбережне,позагрою,непорушне,мовйогонепорушнийпоглядзамертвимиповіками.Йогомайбуття:мир,майбутнєсвіту,майбутнєМатьє.МайбуттяМатьєбулотут,підвідкритимнебом,застиглеісклисте,позагрою.Матьєсидівзастоликомукав'ярні,пивкаву і був потойбіч свого майбуття, дивився на нього й думав: «Мир». Пані Вершу показаладоглядачцінаВіґ'є,—таввесьчаскрутилаголовоюйкололаїїпоглядом,—імовила:«Вінбувсправжньою людиною». А тоді почала шукати слово, церемонніше слово, яким можна було бохарактеризувати його; вона була найближчою його ріднею, тож кому, як не їй, належалозробити висновок. На думку їй спало слово «смирний», та воно здалося їй не доситьпереконливим. Вона сказала: «Це був мирний чоловік». Матьє подумав: «У мене було мирнемайбуття».Мирнемайбутнє:вінлюбив,ненавидів,страждав,імайбуттябулотут,довкругнього,над ним, скрізь, мов той океан, і кожен вибух його гніву, кожне його нещастя, кожна йогосмішинкаживиласяцимневидимим,теперішніммайбуттям.Усмішка,простісінькаусмішкабулазапорукоюмируназавтрашнійдень,мирувнаступномуроці,внаступномустолітті;інакшеяйне зважився б усміхнутися. Цілі роки майбутнього миру були наперед укладені в речі, вонисприяли тому, що речі дозріли, укрилися позолотою; доторкнутися до годинника, до дверноїклямки, до жіночої руки означало доторкнутися до миру. Повоєнна пора була початком.Початкоммиру.Жилосятодінепоспіхом,якранньоїпори.Початкомбувджаз, ікіно,якеятакполюбляв, тежбулопочатком. І сюрреалізм. І комунізм.Явагався, довго вибирав, уменебулодостачасу.Часімир—цетежсаме.Атеперцемайбуттямертвележитьуменепідногами.Цебулооблуднемайбуття,омана.Іпередним,неначеморськийшир,осяянісонцемпростяглисяусіоцідвадцятьпрожитихнимповоєннихліт, і бачилисяйомувонитепер такими, якимивонийбули: минула кількість днів, затиснута поміж двома височезними мурами безнадії,класифікований період з початком і кінцем, який увійде до підручників з історії під назвоюМіжвоєннаПора.Двадцятьроків:1918–1938.Всьоголишдвадцятьроків!Вчоравониздавалисяікоротшими, й довшими: нікому, принаймні, не спадало на думку їх рахувати, адже та пора небула скінченною. Тепер усе це скінчилося. Це було несправжнє майбуття. Все, що пережилиупродовж цих двадцяти років, було пережито дарма.Ми були старанні й поважні, намагалисязбагнути,іот:вцихпрегарнихдняхкрилосяпотаємнечорнемайбуття,тідніобманювалинас,сьогоднішня війна, нова Світова війна викрала їх у нас. Самі того не знаючи, ми зробилисярогоносцями. Зараз війна вже на порозі, моє життя мертве; моє життя було— потрібно всепочинати спочатку. Він спробувавщось пригадати, бодайщо-небудь, і першою на думку йому

спалазгадкапротойвечіруПеруджі,—вінсидівнатерасі, ївабрикосовеморозивоідививсявдалину,денакурнійрівнинівисочівспокійнийАссізькийпагорб.Щож,тобулавійна,можнабулобугадатизбагровогозаходусонця.Якбивтихбагрянихвідблисках,якіпозолотилистіл іпарапет,міг я побачити обіцяння грози і крови, то тепер вони належали бмені, принаймні яврятував би їх. Та я нічого й не підозрював, морозиво тануло на моєму язиці, я думав собі:«Старезолото,кохання,містичнаслава».Івсевтратив.Поміжстоламипроходивофіцянт.Матьєпогукавйого,розрахувавсяіпідвівсяз-застолу,самдобренезнаючи,щовінробить.Йогожиттязалишилосяпозаду,яскинувйого,мовстарушкуру.Вінперейшовнатойбіквулиційсперсянабалюстраду,обличчямдоморя.

Вінпочувавсянещаснимілегким,якпір'їна:вінбувобдертий,уньоговсеукрали.Вменевженемаєнічогомого,навітьминулого.Тацебулонесправжнєминуле,йменійогонежаль.Йомуподумалося:вонизвільнилименевідмогожиття.Цебуловбоге,невдалежиття,Марсель,Івіш,Даніель,бруднежиття,алетеперменівсеодно,бовоновмерло.Зцьогоранку,коливонипонаклеювали ті білі об'яви на стінах, невдалим стало кожне життя, мертвим стало будь-якежиття.Якбинавітьробивявсе,щоменізахотілосяб,якбинавітьраз,один-однісінькийраззумівястативільним,тощож,усецевсеоднобулобницимобманом,позаякбувбиявільнимдлямиру, вільним у цьому оманливому мирі й тепер я все одно був би тут, обличчям до моря,спершись ліктями на цю балюстраду, а позаду були б усі оті об'яви; всі ті об'яви, які на всіхстінахФранції кажуть промене, кажуть,щожиттямоє вмерло йщомиру ніколи не було; неварто було завдавати собі стільки болю, не варто було так шкодувати. Море, пляж, намети,балюстрада — все це холодне, позбавлене життя. Воно утратило своє колишнє майбуття, анового йому ще не дали: воно плинуло в теперішності. Плив і Матюрен. Він уцілів післякатастрофи, він був голий, коло берега, серед крутих водяних валів, серед поламаних ящиків,всіляких невизначених предметів, які викинуло на берег море. Брунатний од загару молодиквийшов із намету, обличчя в нього було спокійне й порожнє, вагаючись, він дивився у море:вцілілийпіслякатастрофи,всімизазналикатастрофи,німецькіофіцериусміхалисяйвіддаваличесть, завівсямотор, закрутився пропелер.Чемберлен помахав рукою, всміхнувся, обернувся іступнувнатрап.

Буловавілонськевигнання,булопрокляттяІзраїлю,буластінаплачу,таніщонезмінилосядляжидівськогонародувідтоді,якйогосинийшливкайданахпоміжчервонимивежамиАссіріїпідлихимокомзавойовниківіззаплетенимибородами.Шаломдріботівпоміжцимилюдьмизчорним волоссям та прямими, жорсткими пасмами. І думав про те, що нічого не змінилося.Шалом думав про Жоржа Леві. Думав: у жидів уже немає почуття солідарности, оце і єсправжнісінькепрокляття господнє!— інастрійуньогобувпатетичний, танедужепоганий,томущовінбачивотібіліоб'явинастінах.ВінпросивдопомогиуЖоржаЛеві,таЖоржЛевібув твердий чоловік, це був альзаський жид; він відмовив. Не прямо відмовив, а стогнав ізаламував руки, казав про свою сердешну матір і про кризу. Та всі знали, що матір вінненавидить,аторгівліхутромкризанеторкнулася.Шаломтежпочавстогнатиіпростягнувсвоїтремтячі рукидонеба, він казавпронове вигнання і про бідолашнихжидів-еміґрантів, які завсіхпостраждалиівсеперенеслинасвоїйшкурі.Левібувтвердийчоловік,недобрийбагатій,вінпочавщедужчестогнатийпідштовхуватиШаломадодверей,сопучивньогонадвухом.Шаломзнай стогнав, простягаючи руки до неба, йому кортіло посміхнутися, бо він думав про те, яктішаться за дверима службовці. На розі вулиці Катр-Септамбр була заможна крамниця зсяйливоювітриною, де лежали ковбаси;Шалом зупинився, захопленодивлячисьна сосиски вжеле, запечені паштети, гори ковбас із лискучою шкоринкою, череваті зморщені сардельки змаленькимирожевимихвостикамиідумавпровіденськіковбаснікрамниці.Вінпозмозіуникавспоживати свинину, та бідолашні еміґранти мусять харчуватися тим, що знайдуть. Коли він

вийшов із ковбасної крамниці, то тримав кінчиками пальців за рожеву шворку настількималенький,настількиделікатнийбілийпакуночок,що,здавалося,цебувпакетикізпечивом,івдушійогобулообурення.Віндумав:«Усіфранцузи—недобрібагатії».Найзаможнішийнародувсій Европі. Шалом попрямував вулицею Катр-Септамбр, накликуючи прокляття небес наголови недобрих багатіїв, і небо немов би зглянулося над ним, краєм ока він угледів гуртнепорушнихфранцузів, якімовчки стояли перед об'явою.Він пройшов зовсім поруч біля них,опустивши очі додолу і стуливши губи, бо в таку мить недобре було б, якби бідного жидазастукали на тому, що він усміхається на вулицях Парижа. Бірненшатц, ювелір: це тут. Якусьмить він вагався, потім, перш ніж увійти у двері, сховав пакетик із сардельками у портфель.Моторигуркотіли,гуркотіли,ревли,підлогадрижала,тхнулоетеромібензином,автобуснемовби їхав серед язиків полум'я, ох, П'єре, то ти, виходить, боягуз, літак плив у сонці, Даніельпостукував по об'яві голівкою свого ціпка і казав: «Я спокійнісінький, ми не такі дурні,щобвоюватибезлітаків».Літакмчавпонаддеревами,надсамісінькимиїхнімиверхівками,докторШміттпіднявголову,двигунревів,вінбачивлітакакрізьлистя,унебіблискотіломовслюда,вінподумав: «Щасливо! Щасливо!» й усміхнувся; упокорені, пригнічені, бліді, араби лежаливперемішнапідлозіавтобуса,зхатинивийшлонеґреня,помахалорукоюйдовгодивилосяуслідавтобусові,бачилиотогожидка,вінкупивуменепівкілограмасардельок,нічогособі,аядумав,щовонинеїдятьсвинини!Неґреняіперекладачповільноюходоюверталисядохатини,у їхніхвухахще звучав гуркіт двигуна. Круглийметалевий стіл, пофарбований у зелене, із дірою дляпарасоліпосерединііпоцяткованийбрунатнимиплямами,мовтагруша,настолілежалагазета,«ЛеПтіНісуа»,вонабуланерозгорнута,Матьєзакашлявся,вонасиділазастолом,снідаласобівсаду,якяїйскажупроце?Щобтількибезбалачок,надтожбезбалачок,якбижтомоглавонапомовчати, ні, помовчати це занадто, от якби вона підвелася і сказала: «Щож, приготую вамканапкинадорогу».Просто.Вонабулаушляфроці,читаласвоюпошту.«Жакнеприйшов,—сказала вона йому.—Він працював до пізньої ночі».Щоразу, як вони зустрічалися, перші їїсловабулипроЖака,даліпроньогоймовинебуло.Матьєкашлянувіусміхнувся.«Сідайте,—сказалавона,—тутдлявасдвалисти».Вінузявлистийзапитав:

—Читалигазету?—Ще ні,Марієтта принесла її мені разом із поштою, і я не зважилася її розгорнути. Я

ніколинебуланастількисильною,щобчитатигазети,атеперпочуваюдонихвідразу.Матьєусміхнувсяікивнув,тазубийогобулизціплені.Міжнимивсезробилось,якідотого.

Достатньобулооднісінькоїоб'явинастіні,іпоміжнимивсестало,якідотого:воназновусталадружиноюЖака, він більше не знав, що їй сказати. «Шинка,— подумалося йому,— осьщотребаменінадорогу».

—Читайте,читайтелисти,—жвавосказалаОдетта.—Незважайтенамене;втім,япідуодягнуся.

Матьєвзявпершоголиста,наньомустоявштемпельБіярріца,такможнабуловигратибодайхвильку. Коли вона підведеться, скажу їй: «До речі, я йде до війська…» Ні, це буде звучативимушено. «Йду до війська». Радше так: «Іду до війська». Він упізнав Борисів почерк і йоговзяли докори сумління, він подумав: «Я вже не писав йому цілий місяць». У конверті булапоштова листівка. Борис написав на ній свою адресу, і з лівого боку наклеїв марку напівлистівки.Зправогобокунаписавдекількарядків:

ЛюбийБорисе.Почуваюясебегарно(кепсько)[4]…Причинимогомовчання:справедливеобурення,нехіть,раптовазміна,божевілля,

недуга,лінощі,звичайнісіньканицість.[5]

…напишувамдовгоголистачерез…днів.Приймітьмоїукліннівибаченняізапевненнявмоїйперіодичнійдружбі.Підпис:

—Висмієтесясамідосебе,—сказалаОдетта.—ЦевідБориса,—відказавМатьє.—ВонизЛолоювБіярріці.—Вінпростягнувїйлиста,

йвонатежзасміялася.—Чудеснийхлопчина,—сказалавона.—Йому…скількийому?..— Дев'ятнадцять років, — сказав Матьє. — Це залежатиме від того, скільки триватиме

війна.Одеттаніжноглянулананього.—Вашіучніскоронаголовіувасбудутьсидіти,—сказалавона.Розмовляти з нею ставало дедалі тяжче. Матьє розпечатав ще одного листа. Він був од

Ґомеса, чоловіка Сари. Матьє не бачив його, одколи той поїхав до Еспанії. Тепер він бувполковникомреґулярноговійська.

ЛюбиймійМатьє.Я прибув із завданням до Марселя, до мене приїхала Сара із малюком. Назад

вирушаюу вівторок, аленеможу з ваминепобачитися.Приїдупотягомо четвертійгодинівнеділю,замовтеменіде-небудькімнату,яхочудесьзупинитися,щобгайнутивЖюан-ле-Пен.Намтребабагатопрощопобалакати.

ВашдругҐомес.

Матьє поклав листа до кишені, засмучено подумав: «Завтра субота, мені вже треба будеїхати».ЙомухотілосяпобачитисязҐомесом;заразцебувєдинийзйогодрузів,якоговінхотівбипобачити: той хоч трохи знав, що таке війна. «Може, мені пощастить побачитися з ним уМарселі,підчаспересадки…»Віндіставзкишеніпожмаканоголиста:Ґомесненаписавсвоєїадреси.Матьєроздратованостенувплечимаікинувлистанастіл;Ґомесзалишивсятаким,якіраніше, дарма що був полковником, — так і залишився владним і немічним. Одетта врештізважилася розгорнути газету, вона тримала її у повітрі, у витягнутих руках і стараннопереглядала.

—Ох!—вигукнулавона.Тодіобернуласядоньогоілегкимтономпоспитала:—Алежуваснемаємобілізаційноїпосвідкиномердва?Матьєвідчув,якпочервонів,іпримруживочі.—Тані,є,—зніченовідказаввін.Одеттадивиласянаньогозобуренням,начевінбувучомусьвинен.Віндодав:—Тасьогодніянепоїду,залишусященапарудіб:доменеприїжджаєприятель.І відчувполегшувідцьогораптовогорішення: сердечнепрощаннявідкладалосямайжедо

післязавтра.«ЗЖюан-ле-ПендоНансішапкоюдокинути,вонинебудутьзчинятибучузакількагодинзапізнення».ТапоглядОдеттинепом'якшав, івінзнітивсяпідцимпоглядом,повторив:«Щенапарудібзалишаюся,напарудіб»,тодіякЕллаБірншатцтонкимисмаглявимирукамиоповилашиюсвогобатька.

—Титакийлюбесенький,татусю,—сказалаЕллаБірненшатц.Одеттахуткопідвелася.— Гаразд, покидаю вас, — сказала вона. — Треба все ж таки одягнутися, гадаю, Жак

незабаромспуститьсяіскладевамкомпанію.Й пішла,щільніше загортаючи полишляфрока на своїх тендітних круглих стегнах.Матьє

подумав: «Вона була коректна. Щодо цього вона була коректна» й відчув, як його пройнялавдячність.Якагарнюнядоця,якажвонагарна,нехайїйусячина,вінвідштовхнувїї,зробившиздивованеобличчя,Вайсстоявбілядверей,вінпочувавсебенезручновсвятковомуодязі.

— Ти мене компрометуєш, — сказав пан Бірненшатц, витираючи щоку. — І замурзуєшпомадою.Цілакупацьомчиків.

Воназареготалася.— Ти боїшся, що подумають твої секретарки. Ось тобі!— сказала вона, цілуючи його в

носа.—Ось тобі, ось!—Й він відчув її холодні вуста в себе на лобі. Він узяв її за плечі йвідхиливодсебенавідстаньсвоїхдовгихрук.Вонареготаласяйвідбивалася,віндумав:гарнадоця,гарнюнядоця.Їїматибулагладкаіквола,звеликимипереляканимиіпокірнимиочима,одїхнього погляду йому завжди було незручно, та Елла пішла в нього, а більше ніхто на неї невплинув, вона сформувалася сама таще сформував їїПариж; я завжди їм кажу: раса,що вонотаке, та раса, хіба скажеш, що Елла жидівка, зустрінувши її десь на вулиці? Тендітна, мовпарижанка,зтеплимвідтінкомшкіри,якийвластивийпівденкам,зрозумниміпалкимличком,врівноваженим, погожим, без ґанджу, без раси, без приділу, справжнісіньким французькимобличчям.Вінвідпустивїї,взявнастоліфутляріпростягнувїй.

—Осьтобі,—сказаввін. Іпокивонарозглядалаперли,додав:—Наступногорокувонибудутькоштуватиудвічібільше,татовжебудутьостанні:намистамприйдекінець.

Вонахотілабулозновуйогопоцілувати,тавінсказав:—Годі,тішсясобі,тішся!Йдивжехутчій,атозапізнишсянасвоїлекції.Вона пішла, усміхнувшись мимохідь Вайсові; молода дівчина зачинила за собою двері,

пройшлачерезприймальню,десиділисекретарки,вийшла,іШалом,який,поклавшикапелюхана коліна, сидів на краєчку стільця, подумав собі: гарна жидівочка; в неї було маленьке,витягнутевпередмавпячеличко,якеможнабулообхопитидолонею,великікороткозорійвельмигарніочі,либонь,цебуладонькаБірненшатца.Шаломпідвівсяівіддавлегкийпоклін,якийвонанемогланепомітити.Вінзновусівіподумавсобі:дужерозумноювонавиглядає;ми,жиди,такі,нашіпочуттянаписанінанашихобличчях,можнасказатинавіть,щоминесемонасобівідбитокстрадництва.Пан Бірненшатц думав про перли, казав собі: «Це незлецьке вкладання коштів».Вони коштували сто тисяч франків, йому подумалося, що Елла прийняла їх без особливогозахвату,алеінебайдуже;цінуречамвоназнала,тавважалацілкомприродним,щовнеїзавждиєгроші, що їй дарують гарні дрібнички, що вона щаслива. Боже милий, та якби ми зі своєюдружиноюівсієюріднеювКраковідоскочилитількицьогоодного,якбивжиттіменітількийпоталанило,щонародитина світцедівчисько, нащадкапольськоїжидви, дитину, яканедужесушитьсобімізки,небавитьсяустраждання,знаходитьцілкомприродним,щовонащаслива,тоявважавби,щонезгаявдармасвогожиття.ВінобернувсядоВайса.

—Знаєш,кудивонаходить?—поспитавсявін.—Б'юсяобзаклад,щоневгадаєш.НалекціївСорбонну!Цепростодивоякесь.

Вайсневиразнопосміхнувся,тазобличчяйогонесходивнапруженийвираз.—Хазяїне,—сказаввін,—яприйшовпопрощатися.Бірненшатцглянувнаньогоповерхокулярів.—Тийдеш?Вайскивнув,іБірненшатцвирячивсянаньоговідподиву.—Такяізнав!Тотинастількидурний,щомаєшпосвідкуномер2?—Цефакт,—усміхаючись,відказавВайс,—настількиядурний.—Нічого собі,—сказавБірненшатц, складаючирукина грудях,— гарну свиню тимені

підклав!Щожябезтеберобитиму?Він неуважно повторив: «Що я без тебе робитиму? Що ж я робитиму без тебе, га?»,

намагаючись пригадати, скільки ж у Вайса дітей. Той скоса дивився на нього з стурбованимвиглядом.

—Тащовже!Вилегкознайдетедляменезаміну,—сказаввін.—Оні!Требабудевжеплатититобі,навітьякщотинічогойнеробитимеш;тижнехотів

би,щобявзявкогось.Твоємісцечекатименатебе,мійхлопче.Вайс був схвильований, скосивши очі, він потер носа, потворний він був настільки, що

нехаййомудідько.—Хазяїне…—почавбуловін.Бірненшатц обірвав його: подяки— це так непристойно, та й не відчував він особливої

приязнідоВайса,аджевінбуводнимізтих,укогоїхнійприділнаобличчібувнаписаний,внихбулизатаєніочійодвисланижнягуба,якатрясласявіддобротиіскорботи.

—Гаразд,—сказаввін,—гаразд.Тинепокидаєшнашоїфірми,представлятимешїїсередпанівофіцерів.Тижлейтенант?

—Капітан,—відказавВайс.Чортів капітан, подумав Бірненшатц. У Вайса було щасливе обличчя, його великі вуха

почервоніли.Чортівкапітан—ічортовацявійна,івсяцявійськовагієрархія.—Отовжедурість,еге?—поспитавсявін.—Гм!..—відказавВайс.—Ащо,недурістьхіба?—Та певно,— сказав Вайс.—Але я хотів би сказати отщо: для нас це не така вже й

дурість.—Длянас?—подивованозапитавБірненшатц.—Длянас?Прокоготикажеш?Вайсопустивочі.—Длянас,жидів,—сказаввін.—Післятого,щозробилизжидамивНімеччині,унасє

підставидлятого,щобвоювати.Бірненшатцзробивдекількакроків,вінбувроздратований.—Ащоцеозначає:ми,жиди?—поспитавсявін.—Невідомо.Щодомене,тояфранцуз.Ти

почуваєшсяжидом?—МійдвоюріднийбратізҐрацаживевменезберезня,—відказавВайс.—Вінпоказував

менісвоїруки.Відліктядоплічвонипопаленісиґарами.Бірненшатцрізкозупинився,вхопивсясвоїмидужимирукамизаспинкустільця,йувочах

йогозавирувалатемналють.—Ті,хтоцезробив,—почаввін,—ті,хтозробивце…Вайсусміхався;Бірненшатцзаспокоївся.—Ценетому,щотвійдвоюріднийбратєжидом,Вайсе.Цетому,щовінлюдина.Янеможу

терпітинасильстванадлюдиною.Алещотакежид?Людина,якуіншілюдиприймаютьзажида.ОнпогляньнаЕллу.Якбитинезнавїї,тохібаприйнявбиїїзажидівку?

Видно було, що Вайса не переконали ці слова. Бірненшатц підійшов до нього й тицьнувйомувгрудивказівнимпальцем.

— Послухай-но, Вайсику, — мовив він, — ось що я тобі скажу: у 1910 році я покинувПольщуіприїхавдоФранції.Менетутгарноприйняли,ядобревлаштувався,тожясказавсобі:гаразд,тепермоякраїна—Франція.В1914роціприйшлавійна.Добре:якажу,щойдунавійну,боцемоякраїна.Іязнаю,щотакевійна,ябувнаШмен-де-Дам…Оттількитеперятобіскажу:я—француз.Нежид, нефранцузькийжид—француз.Менішкода берлінських і віденськихжидів,якісидятьуконцентраційнихтаборах,менелютитьнавітьдумкапроте,щодеськатують

людей.Тапослухайменеуважно:язроблювсе,щобзавадитинавітьодномуфранцузовідертизанихгорлянку.Япочуваюсяближчимдопершоготипу,якийзустрінусьогодніувечерінавулицях,ніждосвоїхдядьківуЛенцічинебожівуКракові.

Вайсовелицебулопонурейуперте.Зжалюгідноюпосмішкоювінсказав:—Навітьякбицейбулоправдою,хазяїне,токращебулобвамцьогонеказати.Тим,хтойде

навійну,потрібніпідстави,щобнанеїйти.Бірненшатцвідчув,якщокийогозашарілисявідзбентеження.«Отбідолашнийхлопець»,—

вкололойогосумління.— Маєш рацію, — хутко відказав він, — я всього лиш старий базіка, й мені не варто

говоритипроцювійну,аджеянеберувнійучасти.Колитивирушаєш?—Потягомошістнадцятійтридцять,—сказавВайс.—Сьогоднішнім потягом?Тощо ти тут робиш, га?Ану хутчій, хутчій до своєї дружини.

Грошітреба?—Незараз,дякую.—Тозабирайся.Пришлешсвоюдружинудомене,я знеювсевладнаю.Давай,давай.До

зустрічі.Він відчинив двері й випхав його з кімнати. Вайс попрощався, нерозбірливо бурмочучи

слова подяки. Через Вайсове плече Бірненшатц угледів чоловіка, який сидів у приймальні,поклавшикапелюхнаколіна.ВінупізнавШаломайнасупивброви:нелюбив,коливідвідувачівзмушуютьчекати.

—Зайдіть,—сказаввін.—Давночекаєте?—Зпівгодинки,—покірноусміхаючись,відказавШалом.—Тащотакепівгодини?Виж

такзайняті.Авменечасубагато.Щояроблюзранкудовечора?Чекаю.Життяувигнанні—цесуцільнеочікування,вижзнаєте.

—Заходьте,—жвавосказавБірненшатц.—Заходьте.Менемалибпопередити.Шаломувійшов;вінзнайусміхавсяйуклонявся.Бірненшатцувійшовзанимізачинивдвері.

ВінпречудововпізнавШалома:«Вінвідігрававякусьролювбаварськомупрофспілковомурусі».Шалом вряди-годи заглядав до нього, випрошував дві-три тисячіфранків і зникав на декількатижнів.

—Берітьсиґару.—Непалю,—легеньковклонившись,відказавШалом.Бірненшатцузявсиґару,неуважно

покрутивїїврукахізновузастромивуфутляр.—Ну?—поспитавсявін.—Владналисявашісправи?Шаломшукавстільця.—Сідайте!Сідайте,—поспішносказавБірненшатц.Ні,Шаломнехотівсидіти.Вінпідійшовдостільцяйпоставивнасидіннясвогопортфеля,

щобпочуватисявільніше,потімобернувсядоБірненшатційглибокомелодійнозітхнув.—Ох,тавониніколиневладнаються,—сказавШалом.—Недобре,колилюдинаживена

чужійземлі,їїтамнасилутерплять,їйдорікаютькожнісінькимшматкомхліба,якийвонаїсть.Ащежнедовіра,якупочуваютьдонас,отафранцузьканедовіра.КолияповернусядоВідня,товідФранції в мене залишиться ось яке враження: темні східці, якими насилу підіймаєшся,натискаєшкнопкудзвінка,дверітрохипрохиляються:«Щовампотрібно?»ізачиняютьсязнову.Поліція, мерія, черги у префектурі. По суті, це природно, миж у них.От тільки придивітьсятрохи:можнабулобдатинамроботу;ятількитогойпрошу,щоббутидеськорисним.Тащобзнайтироботу,требаматидозвілнароботу,ащобматидозвілнароботу,требадесьпрацювати.Япрагнуцьогонайдужчеусвіті,аленеможузароблятинашматхліба.Можливо,найважчеменізноситьте,щояставтягаремдляіншихлюдей.Надтожколивониотакжорстокодаютьвамце

зрозуміти.Тащеізгаянийчас:явжепочавбулописатимемуари,цедалобменітрохигрошенят.Тащоднятребастількибігати,щоямусивзанехаятисвоюроботу.

Вінбувмалийназріст,жвавийначевивірка,свогопортфелявінпоставивнастілець,ітеперйого руки стали вільні й ажліталидовкругйого здоровецькихчервоних вух. «Це томущовінможевиглядатижидом,цейчоловічок».Бірненшатцнедбалопідійшовдолюстраіхуткозиркнувунього:зрістметрдев'яносто,переламанийніс,обличчямовуамериканськогобоксера,великіокуляри; ні, ми не одної породи. І все ж таки він не зважувався дивитися на Шалома, вінпочувавсяскомпрометованим.«Нехайвінідесобі.Нехайбивінзаразжеушивсязвідси».Танаце не можна було розраховувати. Лише завдяки тривалості свого візиту і грайливій жвавостібалачки Шалом у власних очах відрізнявся від простого жебрака. «Треба щось казати», —подумав Бірненшатц.Шалом мав на це право. Він мав право на свої три купюри і якісь тамчвертьгодинибесіди.Бірненшатцсівнакраєчкусвогобюра.Йогоправарука,якувінзастромивдокишеніпіджака,обмацувалапортсиґар.

—Французи—жорстокі люди,—сказавШалом.Голосйого зростав і спадав, та в йоговитрішкуватихочахстрибаливеселічортики.—Жорстокілюди.Чужинецьдлянихупринципієпідозрілоюособою,якщоневинуватцем.

Він говорить зімною,начеяйнефранцуз.Дідькобйоговхопив: яжид,польськийжид,якийприїхавдоФранції19липня1910року,процетутніхтойнезгадує,авін,бач,незабувся.Жид,якомупоталанило.ВінобернувсядоШаломаіроздратованоглянувнанього.Шаломтрохисхилив голову і показав своє чоло, з поваги, звичайно, та дивився з-під напівопущених війпросто в обличчя. Він дивився на нього, його великі світлі очі бачилижида. Двійкожидів, угарномузахистку,взатишнійконторіповулиціКатрСептамбр,двійкожидів,двоєзмовників;адовкругнихнавулицях,віншихбудинкахсаміфранцузи.Двоєжидів,одинзнихгладкийпархач,якийзробивсявеликимпуріцом,ідругий,худиймиршавийжидик,якомунепоталаниловжитті.ЛорельіГарді.

—Цежорстокілюди!—сказавШалом.—Безжальнілюди!Бірненшатцрізкостенувплечима.—Требастатина…наїхнємісце,—сухомовиввін,—танезмігсказати:нанашемісце,—

визнаєте,скількичужинцівнаїхалодоФранціїз1934року?— Знаю,— сказавШалом,— знаю. І вважаю,що це велика честь дляФранції. Алещо

робитьвонадлятого,абинацезаслужити?Онпогляньте:їїмолодьвдираєтьсядоЛатинськогокварталуіякщохтосьвиглядаєнажида,товонагамселитьйогокулаками.

—МіністрБлюмприніснамбагатошкоди,—зауваживБірненшатц.Вінсказав:нам;вінвступивузмовузцимнікчемоюсторонцем.Ми.Ми,жиди.Тацебулоз

милосердя. ОчіШалома дивилися на нього зшанобливою наполегливістю. Він був низький імиршавий,йогопобилиівигнализБаварії,тепервінбувтут,мешкав,мабуть,уякомусьвбогомуготелі і гаяв свій час по кав'ярнях. А Вайсового двоюрідного брата вони припікали своїмисигарами. Бірненшатц дивився на Шалома і почувався немов би викачаним у дьоготь. Несимпатіюпочуваввіндонього,оні!Цебуло,цебуло…

Вона дивилася на нього, думала: «Це хижак. На них лежить тавро й саме через нихвиникаютьвійни».Тавонавідчувала,щоїїдавнялюбовщежива.

Бірненшатцнамацавгаманця.—Врешті,—зичливимголосомсказаввін,—будемсподіватися,щодовгоценепротриває.Шалом стиснув губи і хутко звів своюневеличку голову. «Зарано я сягнув до кишені»,—

подумавБірненшатц.Хижак. Він силоміць бере жінок, убиває чоловіків. Він гадає, ніби він силач. Та це

неправда,наньомутавро,отівсе.

— Це залежить від французів, — сказав Шалом. — Якщо вони збагнуть сенс їхньоїісторичноїмісії…

—Якоїмісії?—зимнимтономпоспитавсяБірненшатц.ОчіШаломазаблищаливідненависти.—Німціпровокують їх іображаютьусімаможливимиспособами,—сказаввіндзвінким

твердим голосом.— На що вони чекають? Невже вони гадають, що можуть погамувати гнівГітлера?КожнановапоступкаФранціїпродовжуєнацистськийрежимнадесятьроків.Йувесьцей часми,жертви, перебуваємо тут, очікуємо, кусаючилікті.Сьогодні я бачив білі об'явинастінах, і в мені знову спалахнув крихітний вогник надії. Проте ще вчора я гадав: у жилахфранцузівтеченекров,авода,іясконаюувигнанні.

Двоє жидів у конторі по вулиці Катр-Септамбр.Жидівський погляд на міжнародні події.«Жесюїпарту»напишезавтра:«ЖидипідштовхуютьФранціюдовійни».Бірненшатцзнявсвоїокуляриіпротерїхносовичком:вінажнетямивсявідгніву.Лагіднозапитав:

—Аякщонастаневійна,товибудетевоювати?—Чималоіммігрантівпіденавійну,япевенцього,—відказавШалом.—Тапогляньтена

мене,— сказав він, показуючи на своє хоровите тіло.—Яка призовна комісія захоче, щоб яслуживуїївійську?

—То,може, дасте нам спокій?— грімким голосомпоспитавсяБірненшатц.—Дасте винамспокійчині?Якогодідькавипричепилисядонас,мовлайнодоштанів?Я—француз,яненімецькийжид,плюватименінанімецькихжидів.Розпалюйтеїїдеінде,вашувійну.

Шаломякусьмитьприголомшенодививсянанього,потімнайогообличчізновуз'явиласязвичнаубогапосмішка,вінпростягнувруку,взявсвогопортфеляі,задкуючи,почаводступатидодверей.Бірненаштцвитягзкишенігаманця.

—Зачекайте,—сказаввін.Шаломбувужебілядверей.—Нічого мені не треба,— сказав він.— Часом я прошу допомоги у жидів. Але маєте

рацію:ви—нежид,іяпомиливсяадресою.Він вийшов, і Бірненшатц довго дивився на двері, не рухаючись із місця. Це жорстокий

чоловік, хижак, вони вродилися під щасливою зорею і у всьому їм таланить. Та через них івідбуваєтьсявійна;ісмерть,ібіль—усечерезних.Вони—цеполум'яіпожежа,вонизавдаютьболю,вінзавдавменіболю,янесуцейбіль,немовдразкупіднігтями,немовпекучужаринупідповіками,мовскабкувсерці.Осьщовонадумаєпромене.Вньогонебулопотребипроситиїїзаце,вінзнавїї,якбивінмігзаглянутивцютемнукучерявуголову,тонеодміннознайшовбитамбезжальнузатятудумку,вонавперта,насвійлад, інічогонезабуває.Вінвихиливсяупіжамізвікна, розглядаючимайданЖелю, небо було блідо-голубе, сіре по краях, стояла та пора, коливода біжить камінною бруківкою, струмує дерев'яними прилавками рибних крамниць, пахловід'їздом і ранком. Ранок,морськийпростір, за нимжиття без докорів совісти, круглі хмаркидиму від вибухів гранат на порепаній землі Каталонії. Однак за його спиною, за прохиленимвікном, у кімнаті, наповненій сном і ніччю, була ота мертва думка, вона чатувала на нього,судилайого,—тамбувдокірсовісти.Завтравінпоїде,поцілуєїхнавокзальномупероні,івоназмалюком повернеться в готель, плигаючи, підніматиметься монументальними східцями,думатиме: він знову поїхав до Еспанії. Вона ніколи не простить йому того, що він поїхав доЕспанії; це рана, що насилу зарубцювалася на її серці. Він знову вихилився з вікна, щобвідтягнути ту мить, коли доведеться повертатися до кімнати; йому хотілося, щоб тут луналикрики, гіркі пісні, болісні уривчасті стогони, — все що завгодно, аби лише не було цьогожахливогосупокою.Майданомбіглавода.Вода,вогкіпахощіранку,ранковийсільськийгомін.Майданпідплатанамибувслизький,мокрий,білийіпорский,неначерибинавморі.Авночітут

співавнеґр,інічздаваласясухоюітяжкою,мовнічвЕспанії.Ґомесзаплющивочі,вінпочував,щойогопронизуєгостребажанняЕспаніїйвійни.Вонацьогонерозуміє.Ніночі,ніранку,нівійни.

—Бах,бах!Бах-бах-бах-бах-бах!—навсюгорлянкурепетувавПабло.Ґомесобернувсяйувійшовдокімнати.Паблонадівсвоюкаску,вхопивзастволрушницюі

розмахувавнею,мовломакою.Вінгасавготельнимпокоємізавдававтакихударівупорожнечу,щозамалимневтрачаврівноваги.Сарадивиласянаньогомертвимпоглядом.

—Цесправжнісінькабійня,—сказавҐомес.—Яїхусіхубиваю,—незупиняючись,відказавПабло.—Когоце«всіх»?Сараушляфрокусіланакраєчкуліжка.Вонацерувалапанчоху.—Усіхфашистів,—сказавПабло.Ґомесвідхиливсяназадізареготався.—Повбивайїх!—сказаввін.—Жодногонеминай.Аонтоготипропустив.Паблопобігунапрямку,якийпоказавйомуҐомес,іприціливсязрушниці.—Бах,бах!—вигукнуввін.—Бах-бах-бах.Немапощади!—ОҐомесе,—сказалаСара,—бачиш!Яктиміг?НапередодніҐомескупивПабловіцілийарсеналіграшковоїзброї.—Треба,щобвіннавчавсявоювати,—сказаввін,погладившималюкапоголові.—Ато

виростебоягузом,якоціфранцузи.Сарапіднялананьогопогляд,івінпобачив,щоцісловаглибоковразилиїї.— Не розумію,— сказала вона,— чому людей називають боягузами за те, що вони не

хочутьвоювати.—Буваютьтакімоменти,колитреба,щоббулобажаннявоювати,—відказавҐомес.—Ніколи,—сказалаСара.—Нівякомуразі.Немаєтакоїціни,якуможнабулобзаплатити

зате,щобяопиниласяпосередбитогошляхубездахунадголовоюівбитоюдитиноюнаруках.Ґомес не відповів. Не було чого відповідати. Сара мала слушність. Зі свого погляду, вона

мала рацію. Та її погляд на речі належав до тих, якими треба було нехтувати, інакше ніколинічогоневийде.Наїївустахз'явиласянасилупомітнагіркапосмішка.

—Колимизтобоюпознайомилися,тибувпацифістом,Ґомесе.—Натойчастребабулобутипацифістом.Метанезмінилася.Протеіншимистализасоби

дляїїдосягнення.Сара спантеличено замовкла. Її ротбув трохирозтулений, і нижня губодвисла, оголивши

поточенікарієсомзуби.Паблорозмахуваврушницеюйволав:—Начувайся,бруднийфранцузе,боягузетифранцузький!—Бачиш,—озваласяСара.—Пабло,—хуткосказавҐомес,—французівбитинетреба.Вонижнефашисти.—Французи—цебоягузи!—заволавПабло.Іпочавраззаразомгамселитивіконніштори,

яківажкогойдалисявідударів.Саранічогонесказала,таҐомесволівнебачититогопогляду,який вона метнула на Пабло. Той погляд був жорстокий, ні, — це був здивований, радше,нерішучийпогляд,немовбивонавпершепобачиласвогосина.Панчохувонапоклалабілясебеізнайдивиласянацючужуістоту,нацемалезвіря,якестиналоголовиіпроламувалочерепи,й,напевне,приголомшенодумаласобі:«Цеяпустилайогонасвіт».Гомесовізробилосясоромно.«Тиждень,—подумаввін.—Достатньобулотижня».

—Ґомесе,—раптомозваласяСара,—тийсправдігадаєш,щобудевійна?—Сподіваюся, тащейяк,—відказавҐомес.—Ясподіваюся,щоГітлерурешті змусить

французівбитися.

—Ґомесе,—сказалаСара,—знаєш,останнімиднямиязбагнула,щолюди—лихіістоти.Ґомесзнизавплечима.—Вонинідобрі,нілихі.Коженкеруєтьсясвоїмиінтересами.—Ні,ні,—заперечилаСара.—Вонилихі.—ВонанезводилаочейізмалогоПабла,вигляд

унеїбувтакий,начевонапровіщаєйогодолю.—Лихійладнізнищитиоднеодного,—додалавона.

—Янелихий,—сказавҐомес.—Ні,—недивлячисьнанього,сказалаСара.—Тилихий,бідолахоҐомесе,тидужелихий.

Ітобінемаєпрощення:іншебодайнещасні.Атищасливийтащейлихий.Запаладовгамовчанка.Ґомесдививсянацювгодованукуцушию,нацезнедоленетіло,яке

він стискаву своїх обіймахцілісінькуніч, і думав: «Внеї немаєдружніхпочуттів домене.Йніжноститеж.Іповаги.Вонаменекохає,отівсе:хтожлихішийз-поміжнасдвох?»

Та зненацька його охопили докори совісти: адже увечері він приїхав до Барселонищасливий, дуже щасливий, це таки правда. Він узяв тижневу відпустку. А завтра поїде собі.«Недобрийя»,—подумалосяйому.

—Гарячаводає?—поспитавсявін.—Тепла,—відказалаСара.—Кранолівуруч.—Гаразд,—мовивҐомес.—Щож,будуголитися.Вінувійшовдовбиральні,покинувшидверівідчиненими,пустивводуіпошукавлезо.«Коли

япоїду,—подумалосяйому,—цястрілянинатутдовгонепротриває».Звичайнож,післяйоговід'їздуСаразачинитьмалюкаусвоїйздоровецькійшафізліками;якщотількиневирішить,щопростішебудезабутийоготут.«Вонайогонавчаєтількидівчачиміграм»,—подумаввін.ЧерезскількичасупобачитьвінПаблоіщозробитьвоназдитини?Авсежумалюкастійкийвигляд!Він підійшов до умивальниці й угледів у дзеркалі їх обох. Пабло стояв посеред кімнати,захеканий,червониймовбуряк,розставившиноги і застромивширукидокишень.Сарастоялаперед ним на колінах і мовчки дивилася на нього. «Вона хоче дізнатися, чи схожий він намене»,—подумавҐомес.Йомусталонезручно,івінзачинивдвері.

«…доменезмалюком.Приїдупотягомочетвертійгодинівнеділю,замовтемені…»;однадолоняважколягланайоголівеплече,другалягланаправе.Гарячийідружнійпотиск.Нуот:вінсховавлистадокишенійпідвівочі.

—Вітаю.— Одетта щойно сказала мені…— мовивЖак, занурюючи свій погляд в очі Матьє.—

Бідолахотистарий!Незводячиочейзісвогобрата,вінсівуфотель,зякогощойновсталаОдетта;рука,якувін

насилупочувавсвоєю,спритнопідсмикнулаштани;ногисхрестилисясамі.Цідрібниційогонеобходили:вінувесьзробивсявласнимпоглядом.

—Знаєш,яневирушаюсьогодні,—сказавМатьє.—Знаю.Небоїшся,щобудутьнеприємності?—Ат!Кількомагодинамипізніш…Жакглибокозітхнув.—Щотихочеш,абиятобісказав?Раніше,колихтосьшовнавійну,йомумоглисказати:

захищайсвоїхдітей,своюсвободуабожкрай,захищайФранцію,врешті,моглизнайтипідставидлятого,щобризикуватисвоєюшкурою.Алесьогодні…

Вінстенувплечима.Матьєсхиливголовуішкрябавпоземлізакаблуком.— Ти не відповідаєш,— проникливим голосом сказавЖак.— Ти вважаєш за краще не

відповідати,боїшся,щозабагатоскажеш.Тажязнаю,щотидумаєш.Матьєзнайшкрябавчеревикомпоземлі;непідводячиголову,вінсказав:

—Тані,цьоготинезнаєш.Запалакороткамовчанка,потімвінпочувнерішучийбратовийголос:—Щотихочешсказати?—Ате,щоявзагалінічогонедумаю.—Нехайбудетак,—сказавЖакізприхованимроздратуванням.—Ніпрощонедумаєш,

алеувідчаї,цетежсаме.Матьєсилуванозвівголовуйусміхнувся.—Інеувідчаїтеж.—Врешті,—сказавЖак,—тижнехочеш,абияповірив,нібитийдешнавійнупокірно,

мовтойбарандорізника?—Гаразд,—сказавМатьє,—тобінездається,щоятакитрохискидаюсянатогобарана?Я

йдунавійну,бонеможувчинитиінакше.Іпісляцьогосправедливацявійначинесправедлива—дляменецедругоряднаріч.

ЖаквідкинувголовуназадіглянувнаМатьєкрізьнапівопущеніповіки.—Ти мене дивуєш,Матьє. Страшенно дивуєш, я просто-таки не впізнаю тебе. Як це?У

менебувбрат-бунтар,цинічний,задерикуватий,брат,якийніколинехотів,щобйогопошиливдурні, якийніколиймізинцемнекивнувбез того,щобне спитатисебе, ачомуцевінкивнувмізинцем, а не вказівним пальцем, і чому кивнув самемізинцем правої руки, а не лівої. І отвійна, йогопосилаютьна передову лініюфронту, імій брат-бунтар,мій розбивачполумисків,нічогонепитаючи,люб'язновирушаєвдорогутащейкаже:яйдунавійну,бонеможувчинитиінакше.

—Ценемоявина,—відказавМатьє.—Ятак іне змігвиробитисвійпогляднаподібніречі.

— Ну, то погляньмо на них,— сказавЖак,— тут все зрозуміло: ми маємо такого собідобродія — назвемо його Бенеш — який узяв на себе рішуче зобов'язання зробити зЧехословаччини федерацію на швайцарський кшталт. Він зобов'язався це зробити, — зпритискомповторивЖак,—япрочитавцеупротоколахМирноїконференції,якбачиш,уменесвої джерела. І ця обіцянка означала надання судетським німцям справжньої етнографічноїавтономії.Гаразд.Відтакцейдобродійгетьзабуваєпросвоїобіцянкиізаправляєтиминімцями,судить тих німців і здійснює в їхньому краю поліційну владу через чехів. Німцям це неподобається: це їхнє святе право. Тим паче що я знаю тих чеських урядовців, бував я вЧехословаччині:вонистрашеннозанудні!Щож,теперїмхочеться,щобФранція,країна,яквоникажуть, свободи, проливала своюкров за те, аби чеські урядовці й далі чинилидрібні утискинімецькомунаселенню,—осьчомути,викладачфілософіївліцеїПастера,підешнафронт,абиостаннірокисвоєїмолодостипровестиглибокопідземлею,поміжБітхейВіссембургом.Щож,тепертизрозумів,щомоївухатрохизашарілися,колитисказавмені,щопокірнойдешнавійнуйщотобіначхати,справедливацявійначинесправедлива.

Матьє збентеженодививсяна свогобрата; віндумав:«Етнографічнаавтономія,ніколинедодумавсябдотакого».Втімдляочищеннясовістивінусежтакисказав:

—ТеперСудетихочутьприєднаннядоНімеччини,анеетнографічоїавтономії.Жакзробивстрадницькугримасу.—Радибога,Матьє,некажи,якмійконсьєрж,непрозивайїхСудетами.Судети—цегори.

Кажи«судетськінімці»абожпросто«німці».Нуйщо?ВонихочутьприєднатисядоНімеччини?Щож,їхдовелидокраю.Якбиїмнапочаткудалите,щовонипросили,томинеопинилисябувотакомустановищі.ТаБенешхитрував,лукавив,бовеликіпуріцивнасзмусилийогоповірити,щозанимстоїтьФранція:іосьрезультат.

ВінсумовитоглянувнаМатьє.

—Всеце,—сказаввін,—ятерпів,бомусив:давновжезнаюя,чоговартіполітики.Алете,щоти,чоловікрозсудливий,викладачуніверситету,настількивтративелементарнірефлекси,щоспокійнісінькозапевняєшмене,нібийдешнабойню,томущонеможешвчинитиінакше,—от цього я не можу стерпіти. Якщо більшість із вас думає отаким чином, тоФранції кінець,старийтибідолахо.

—Ащотихочеш,абимизробили?—поспитавМатьє.—Що?Тажунасіщедемократія,Тьє!Гадаю,уФранціїіснуєйгромадськадумка.—Тойщо?—Ате,щонехайбимільйонифранцузів,замістьтого,щобтратитьсилинадрібнісварки,

зібралися разом і сказали нашим урядовцям: «Судетські німці хочуть повернутися в лоноНімеччини?Нехайповертаютьсясобі:цеїхнясправа!»Незнайшлосябжодногополітика,якийризикнувбирозпочативійнучерезтакудрібницю.

ВінпоклавдолонюнаколіноМатьєідодавпримирливимтоном:— Знаю, ти не любиш гітлерівського режиму. Та, врешті, не можу поділяти твоєї

упередженостипротинього:цемолодий,хвацькийрежим,якийужезарекомендувавсебеі,щоне кажи, приваблює нації осередньої Европи. І врешті, так чи так, а це його справа: ми неповиннітудивтручатися.

Матьєпогамувавпозіхісховавногипідстілець;вінкрадькомазиркнувнатрохибундючнелицесвогобратаіподумавсобі,щотойстаріє.

—Може,—покірносказаввін,—може,тиімаєшрацію.Одетта спустилася східцями і мовчки сіла біля них. Вона була граціозна й сумирна, мов

хатня звірина: сідала, ішла собі й поверталася, певна того, що ніхто її не помічає. Матьєроздратовано обернувся до неї: він не любив бачити їх укупі. Коли поруч бувЖак, Одеттинелиценемінялося, воно було гладеньке й порске, немов обличчя статуї з очима без зіниць.Тайогослідбулочитатиінакше.

—Жаквважає,щоянедоситьсумний,абиітинавійну,—всміхаючись,озвавсявін.—Вінсилкуєтьсявпоїтименісмертьудушу,пояснюючи,щоядамсебевбитизаніщо.

Одетта й собі всміхнулася йому.То була не світська усмішка, як він очікував, а усміх,щопризначався лише йому; і вмить тут знову опинилося море, і легеньке коливання морськоїповерхні, й невловні тіні,що ковзали хвилями, і сонячнийплин,щомерехтів уморі, й зеленіагавиізеленахвоя,щовстелялаземлю,йшпичастітінівисокихсосон,ікруглявабіласпекота,йзапах смоли, — все розмаїття вересневого ранку в Жюан-ле-Пен. Люба Одетта. Кепськоодружилася,кепськоїїлюблять;алехтомаєправосказати,щовонапогубиласвоєжиття,якщовона може усміхатися, викликати у твоїй пам'яті спогад про сад над водою і літню спеку наморі?ВінглянувнаЖака,жовтогоігладкого;рукийоготремтіли,вінгарячковоляскавдолонеюпогазеті. «Чоговінбоїться?»—подумавМатьє.Субота24вересня,одинадцята годинаранку,ПаскальМонтасрю,народився6лютня1899року,прізвиськоОдноокийдіставзате,що6серпня1907рокузагнавсобіножавлівеоко,намагаючисьперерізатилинвинагойдалцісвогомалогоприятеляЖюлоТрюфф'є,абиподивитися,щозтоговийде,як іщосуботи,продававпівникийлютикинанабережнійПассі,трохивпередвідстанціїметра;вньогобуласвоятехнікаторгівлі,віндістававбукети,гарнібукети,зплетеноговерболозовогокошика,якийстоявнаскладаномустільці,спускавсянашосе,авта,сигналячи,їхалиповзнього,вінгукав«букети,гарнюнібукетидля ваших пань», вимахуючи букетом золотавих квітів, авта кидалися на нього, мов бугаї наарені, а він і з місця не рухався, він втягувавживіт, відхиляв голову назад, автоминало його,немов здоровецька тупа худобина, і він кричав у розчинене вікно: «Букети, гарні букети!», ізазвичай водії ставали, він вилазив на підніжку, й авто під'їжджало до хідника, бо це буввихіднийденьівониполюбляливертатисяусвоїкам'яницінавулицідеВіньабожнавулицідю

Ранелаґ з букетами для своїх пань. «Гарні букети», він плигнув назад, щоб уникнути авта,либонь, уже сотого, яке минало його, не зупиняючись. «Нічого собі!» Не знаю, що з нимисталося цього ранку. Схилившись над кермом, вони гнали хутко і безцеремонно, глухі, мовпеньки.ВонинезверталинавулицюЧарльзаДіккенсачинаавенюЛямбаль,вонипростувалинабережними з усією пишнотою, неначе хотіли доїхати аж до Понтуази, Одноокий Паскальнічогісінько не розумів: «Та куди ж вони їдуть? Куди це вони їдуть?», коли ішов звідтіля,дивлячисьнасвогокошика,дебулоповножовтихірожевихквітів,ібулойомустрашенношкода.

—Цежбочистісінькебожевілля,—сказаввін.—Найбільшесамогубствозавсюісторію.Як це? За останні сто років Франція зазнала двох кровопускань, одного ще за часів Імперії,другого в 1914 році; на додачу до цьогощодня знижується показник народжуваности. І тепервирішилирозв'язатиновувійну,якабудекоштуватинамвідтрьохдочотирьохмільйонівлюдей?Три або чотири мільйони, яких ми не зможемо вже поповнити,— наголошуючи на кожномуслові, сказав він. — Переможниця чи переможена, країна все одно переходить у рангдругоряднихнацій:осьщоможнасказатизпевністю.Іщеоднехочуятобісказати:невстигнемомипромовити«ху»,якЧехословаччинупроковтнуть.Вартолишеглянутинамапу:цякраїнамовкавалокм'ясаузубахнімецькогововка.Інехай-нововкстиснещелепи…

—Тажце,—озваласяОдетта,—будетількитимчасово:чехословацькудержавувідновлятьпіслявійни.

—Оняк?—зухвалорегочучись,поспитавЖак.—Вірютобі,вірю!Справді,скидаєтьсянате, що англійці підуть на те, аби відновити джерело лиха. П'ятнадцять мільйонів мешканців,дев'ять національностей, це виклик здоровому глуздові. Чехам не варто обманювати себе,—суворододаввін,—їхнійжиттєвийінтересполягаєвтому,щобуникнутицієївійнизабудь-якуціну.

Чоговінбоїться?Стискаючивруцінепотрібнийбукет,віндививсь,якпроїжджаютьавта,це було так само, як і на вулиці де Шантільї у вечір перегонів, на дахах декотрих авт буличемодани,матраци,дитячіавтомобільчики,швацькімашинки;йусімалонерепалисявідваліз,клумаківікошиків.«Ценежарти!»—сказавОдноокийПаскаль.Вониїхалитакінавантажені,що під час кожного струсущитки аж черкали пошинах; вони дають драла, думав він, даютьдрала. Він легенько відстрибнув назад, щоб ухилитися від «сальмсона», але й не думавповертатисяна тротуар.Вонидають драла, ці добродії з гладенькими, вгодованимипиками, зтлустими дітлахами, вродливими панями, їм пече в зад, вони дають драла від німаків, відбомбувань, від комунізму. Він утрачав усіх своїх клієнтів. Та вона здавалася йому настількикумедною, оця ґерелиця автомобілів, ця відчайдушна втеча доНормандії, це булойому такоювідплатою,щовінзалишивсянашосе,ймашини-втікачкималонезачіпалийого,проїжджаючимимо,авінпочавреготатисянавсюгорлянку.

—Таіяк,питаюятебе,зможемомиїхпорятувати?Аджеврештінамусе-такитребабудеатакуватиНімеччину.Тайщо?Якцезробити?Насході—лініяЗіґфріда,наніймиполамаємозуби. На півночі— Бельгія.Мищо, будемо порушувати її нейтралітет?От скажи, скажи: як?НакинутикругачерезТуреччину?Цегодитьсяхібащодляроману.Все,щомизможемозробити,цечекатизізброєювруках,покиНімеччинарозправитьсязЧехословаччиною.Післячоговонаприйдерозправитисязнами.

—Гаразд,—сказалаОдетта,—самевцеймоменті…Жакзиркнувнанеї,якчоловікнасвоюдружину.—Іщо?—крижанимтономпоспитавсявін.ТодінахиливсядоМатьє.—Явжеказавтобі

проЛорана,якийбуввеликимпуріцому«ЕрФранс»ізалишивсярадникомуКо饳Ляшамбр?Такот,безкоментарівпередаютобіте,щосказаввінменівлипніцьогороку:«Навсейпровсефранцузькаарміямаєвсвоємурозпорядженнісорокбомбардувальниківісімдесятвинищувачів.

Якщотакбудейдалі,тонімакибудутьуПарижівпершийжеденьНовогороку».—Жаку!—лютовигукнулаОдетта.Чого він боїться? Паскаль реготався, реготався, він покинув свій букет, щоб досхочу

нареготатися,осьвінвідскочивназад,іколесоавтапроїхалопостеблахквітів.Чоговінбоїться?Вонарозлютилася,бохтосьдозволивсобіуявитипоразкуФранції.Ніякавонанесимпатична:словавикликаютьунеї страх.Вонибоятьсядирижаблів інімецькихлітаків, ябачив їху1916році,вонитодіуштанинаклали,іотусепочинаєтьсязнову;автанаповнійшвидкостігналипорозчавлених стеблах, і в Паскаля сльози виступили на очах, такою комедією все йомувидавалося.Морісгетьневважавцекумедним.Вінпоставивприятелямпочарчині,йлопаткийогойдосіщеміливідїхніхляскань.Тепервінбувсам,інезабаромтребабудезвіститипроцеЗезеті.Вінугледівбілуоб'явунависокомусірійстінізаводуПеноейпідійшов,йомутребабулоперечитатиїїсамомуйповільно:

«Згідно з наказомміністраНаціональної оборони, війни йміністра військово-повітрянихсил».Смертьнебулаажтакимжахіттям,всього-навсьогонещасливийвипадокнавиробництві,Зезетастійка,вонадостатньомолода,щобулаштуватисвоєособистежиття,якщонемаєдітей,товсецетакпросто.Щождоіншого,тонехай,вінпідевоювати,апотім,післявсього,залишитьгвинтівку в себе, це вже вирішено.От тільки колиж воно скінчиться? За два роки? За п'ять?Остатня війна тривала п'ятдесят два місяці. Цілих п'ятдесят два місці треба буде треба будепідкорятися сержантам, офіцерам, усім оцим свинячим рилам, які він так ненавидів.Підкорятисякожномуїхньомужестові,кожномупоглядові,козирятиїмнавулицях,тодіякдосівінзасовуваврукидокишень,щоб,зустрівшикогосьізних,незатопитийомувпику.Вокопахвони будуть такими, хоч до рани прикладай, бояться, що їм усадять кулю в спину, та під часперепочинку допікають солдатам, як у казармі. О, нехай-но тільки прийде перша атака, язалюбкивпораюофіцера,якийітимепопереду.Вінрушивдалі,почувавсявінсмутнимітихим,якзатоїпори,колибоксувавізачвертьгодинидоматчуперевдягавсявроздягальні.Війнабуладовгим-довгимшляхом,не требабулопронеї думати, а то врешті-рештбудешдумати,щоні вчомунемаєсенсу,навітькінецьвійни,навітьповерненнядодомузгвинтівкоювруках.Довгий-довгийшлях. І,може,вінсконаєнапівдорозі,немовбивньогойметинебуло іншої,яктількидатипрострелитисобішкурузарадизаводівШнайдерачискриніпанадеВенделя.ВінпростувавучорнійпилюзіпоміжмурамизаводуПеноеібудовЖермена;доситьдалекоправоручвінбачивпохилі дахи майстерень Північної залізниці, а потім, ще далі, великий червоний димаргорілчаногозаводуйдумав:«Довгий-довгийшлях».Одноокийреготався,стоячипоміжавтами,Моріскрокувавупилюзі,аМатьєсидівнаберезіморі,слухавЖакайдумавсобі:«Може,вінімаєрацію»,думавпроте,щойомудоведетьсяпокинутисвоєвбрання,фах,особистість,голим-голісіньким іти на цю найбільш абсурдну з-поміж усіх воєн, на зарання програну війну, йвідчував, що провалюється в безіменність; він уже ніким не був, ні старим Борисовимвикладачем, ні старим коханцем старої Марсель, ні надто старим закоханим в Івіш; всього-навсьоголюдиноюбез імені,безвіку,людиною,вякоївкралимайбуття івякоїпопередубуланескінченнанизканепередбачености.ОбодинадцятійтридцятьавтобусзупинивсявСафі,йП'єрвийшовтрохипровітритися.Плескатіжовтіхатинипонадасфальтовимшляхом;позадуневиднеСафі,якеспускалосядоморя.Арабипеклисянаосонні,присівшинапочіпкинаширокійсмузівохряної землі, літак летів над жовто-сірою шахівницею, це була Франція. «Ну, ці можутьначхатинанеї»,—заздрісноподумалосяП'єрові;вінішовпоміжарабами,мігдоторкнутисядонихівсежтакинебувпоміжними:вонинезворушносмалилисвійгашиш,авінпідегинутивАльзасі; він спіткнувсяоб грудомаху,літакпроваливсяуповітрянуяму, і старийподумавсобі:«Нелюблюлітаків».Гітлерсхиливсянастолом,генералпоказувавщосьнакартійказав:«П'ятьтанковихбригад.ТисячалітаківвирушатьізДрездена,ТемпельгофайМюнхена»,йЧемберлен

притискав хустинку до рота й думав: «Це вдругемандрую я літаком.Не люблюмандрувати влітаках».Вонинеможутьменідопомогти;вониприсілинаосонні,схожінамаленькікаструлізкип'ячоюводою;вонизадоволені,вонисаміназемлі;ох,звідчаємподумалосяйому,Божемій,Боже!Якбижтоябуварабом!

Об одинадцятій годині сорок п'ять хвилинФрансуаАннекен, фармацевт першого класу зСен-Флура, один метр сімдесят сантиметрів на зріст, ніс прямий, чоло середнє, невеличказизоокість, кругла борода, клятий дух із рота й від пахового заросту, до семи років хронічнийентерит,едіпівкомплексподоланийдесьвіцітринадцятироків,ступіньбакалавравсімнадцять,мастурбаціяаждослужбиувійськуподва-трививерженнянатиждень,читач«Тан»і«Матен»(запередплатою),бездітнийчоловікДікюлафуаЕсперанс,віруючийкатолик,якийпричащаєтьсядва-триразина триместр,піднявсянадругийповерх,увійшовдоподружньої спальні, дейогодружина приміряла капелюшка, й мовив: «Я ж тобі казав, вони призивають запасників ізпосвідкою номер два». Дружина поклала капелюшка на столик, вийняла шпильки з рота ісказала:«Тотисьогоднівирушаєш?»—Вінсказав:«Авжеж,потягомоп'ятійгодині».—«Божемилий,—сказаладружина,—ятакхвилююся,невстигнуприготуватитобівсе.Щотивізьмешізсобою?—спиталавона.—Звичайнож,сорочки,довгіпідштанки,втебеєвовняні,мусліновій ізбавовни,найкращевзятивовняні.О, ащежпояси ізфланелі, тиможешузяти їхп'ятьчишість, згорнувшиврулон».—«Ніякихпоясів,—сказавАннекен,—це гніздадлявошей».—«Якийжах, алеж у тебе не буде вошей. Забери їх, прошу тебе, зробимені таку ласку, там типобачиш, що вони тобі стануть у пригоді. Слава богу, в менеще є консерви, бач, це ті, що якупилавтридцятьшостомуроці,колибулистрайки,тищеглузував ізмене,щевменеєслоїккапустивбіломувині, алежтобівонабуденедосмаку…»—«Вменевіднеїпечія.Аот,—сказаввін,затираючидолоні,—якщотимаєшслоїчокрагу…»—«Ох,слоїкрагу!—вигукнулаЕсперанс.—Сердешниймійдруже,адежтийогопідігрієш?»—«Овва!»—сказавАннекен.—«Як це— овва? Його ж треба підігрівати на водяній бані».— «Гаразд, але ж є ще курячийхолодець, правда?» — «Авжеж, це так, холодець із курки і добра свиняча ковбаса сирогокопчення,котруприслалидвоюріднібратизКлермона».—Вінпомріявізхвилькуісказав:«Явізьму свого швайцарського ножа». — «Авжеж. А де я поділа термоса для кави?» — «Ох,справді, кава, треба ж мати щось гаряче, аби наповнити живіт; вперше, одколи я одружений,доведеться мені їсти без супу, — меланхолійно усміхаючись, сказав він. — Поклади менідекілька слив, поки ти тут, і плящину коньяку». — «Ти візьмеш жовту валізу?» — Він ажпідскочив:«Валізу?Нізащовжитті,цежнезручно, іпотімяне збираюся її втрачати; тамусекрадуть, я візьму свого наплічника».— «Якого наплічника?»— «А отого, з яким я ходив нарибалку,щедонашогоодруження.Кудитийогозапроторила?»—«Кудияйогозапроторила?Ох,не знаю, сердешний мій друже, в мене голова обертом од тебе йде, либонь, занесла нагорище».—«Нагорище?Божемилий,тамжемишва!Оттак-пак.»—«Кращетивзявбивалізу,вонажбоневеличка,тойнаглянутизанеютобібуделегше.Ой,знаюя,девін,—уМатільди,япозичила його їй у похід за місто».— «Ти позичила мого наплічникаМатільді?»— «Та ні,навіщо ти торочишмені пронаплічника?Я кажупро термоса».—«Ая хочунаплічника»,—твердосказавАннекен.—«Ох,любийтимій,щожтивідменехочеш,осьпоглянь,стількименітреба всього зробити, допоможи трохи, пошукай-но його сам, того наплічника, подивися нагорищі».Вінпіднявсясхідцямиіпхнувдверінагорище,тамтхнулопилюгою,темнобулохочвоко стрель, між ногами пробігла миша. «Нехай йому дідько, та його давно вже струбилищурі»,—подумалосяйому.

Там валялися валізи, лозовий манекен, мапа світу, стара грубка, фотель зубного лікаря,гармошка—всецетребабулопересувати.Якбижто їй,принаймні,спалонадумкупокластийогодовалізи,денедістанемишва!Віноднупооднійвідчиняввалізи,апотімлютоїхзачиняв.

Наплічникбув такий зручний, зішкіри, із застібкою-блискавкою, вньогоможнабулонапхатисилу-силеннувсякогодобра,крімтого,вньомубулидвавідділення.Отакіречійдопомагаютьперебути лиху годину; годі було й подумати, які вони помічні. «Так чи так, а з валізою я непоїду,—лютоподумаввін.—Кращевзагалінічогонебратиму».

Вінсівнаякусьвалізу,рукийогобулиажчорнівідкуряви,вінвідчувавпилюгу,мовсухийішорсткийклей,навсьомусвоємутілі,рукивінтримавуповітрі,щобнеторкатисянимисвогочорногопіджака,йомуздавалося,щовінніколиненаберетьсяхоробростиспуститисязгорища,менігетьнічогонехочеться,йцяніч,якувінпробуденавітьбезгарячогосупу,щобнаповнитишлунок,всецебулотакоюмарнотою,вінпочувавсятакимсамотнімізагубленимотутнагорі,насамісінькійгорі,навалізі,зотимгомінкиміпохмуримвокзалом,якийочікувавзадвістіметрівод нього, та пронизливий вереск Есперанс змусив його здригнутися: «Ось він! Ось він!» Вінвідчинивдверііпобігдосхідців.«Девінбув?»—«Знайшлаятвогонаплічника,вінбувунизувстінній шафі». Він спустився східцями, взяв наплічника з рук своєї дружини, відкрив його,глянувіобтрусивдолонею,апотім,поклавшиналіжко,сказав:«Аскажи-но,любонькомоя,чинекупитименідобрячічеревики?»

Достолу!Достолу!Вониувійшлиусліпучийполуденнийтунель;надворібілевідспекотинебо, надворі мертві білі вулиці, надворі no man's land,[6] надворі війна; за причиненимивіконницями вони задихалися від спеки, Даніель розгорнув серветку на колінах, Аннекенпов'язавсвоюсерветкудовколашиї,Брюневзявнастоліпаперовусерветку,зіжмакавїїйвитергуби, Жаніна завезла Шарля до великої й майже порожньої їдальні, з шибками, що булипокарбованібузковимивідблисками,йпостелилайомунагрудисерветку;цебувперепочинок:війна,щож, нехай війна, алеж і спека добряча!Масло у воді, здоровецький кусень на дні, зрозмитими оліїстими обрисами, масна сіра вода і крихітні дрібки заков'язлого масла, якіплавалигорічерева,Даніельдививсь,якувазочцітанутьчерепашкизмасла,Брюневтерчоло,сир пітнів у його полумиску, мов чолов'яга за роботою, Морісове пиво було тепле, вінвідштовхнуводсебекухля:«Тьху!Нібисеч!»КрижанаскалкаплавалавчервономувиніМатьє,вінвипив,спочаткувйогоротібулохолодно,потімозерцевивітреноговина,щетрохитеплого,алевоновідразужзмішалосязводою;Шарльтрохиобернувголовуісказав:«Зновусуп!Требабутийолопом,щобподаватисупзатакоїспекоти».Йомупоставилиполумисканагруди,вінгрівйомушкіручерезсерветкуісорочку,віндививсянайогопорцеляновийберег,вінзануривложкунавмання,вертикальнопіднявїї,оттількияклежишгорізнач,тоніколинеможешбутипевним,що несеш її вертикально, частина рідини розіллялася й закапала в полумисок,Шарль помалупонісложкудогубів,нахиливїї,—отжежхріновина!Завждитак,гарячарідинапотеклайомупощоційзаллялакомірсорочки.Війна,ох!авжеж,війна.Ні,ні,сказалаЗезетта,нетребарадіо,ябільшенехочу,нехочубільшепроцедумати.Тані,послухаємотрохимузику,сказавМоріс.Шерсо, гуддб, шшррр, моя зоря, новини, сомбреро й мантильї, «Я чекатиму» на замовленняЮгеттиАрналь,П'єраДюкрока,йогодружиниідвохйогодочокізмістечкаЛя-Рош-Канільяк,панни Еліяни з Кальві та Жана-Франсуа Рокетта для його крихітки Марі-Мадлени та гуртудрукарокізТюллядляїхніхсолдатів,ячекатимувденьівночі,візьмітьжетрохиюшкизриби,ні, дякую, відказав Матьє, воно не може не владнатися, радіо хрипіло, струмувало понадмертвимибілимимайданами,пронизувалошибки,входилоумісто,угарячідушніпокої.Одеттадумаласобі:вононеможеневладнатися,цеясномовбілийдень,булотакгаряче.ПаннаЕліяна,Зезетта,Жан-ФрансуаРокеттіродинаДюкрокзЛа-Рош-Канільякдумалисобі:вононеможеневладатися;булотакгаряче.Щож,навашудумку,вониповинніробити,поспитавсяДаніель,цефальшива тривога, думав собіШарль, вони залишать нас тут. Елла Бірненшатц поклала своювиделку, відкинула головуназад і сказала:нуйщо, а я у ту війнуне вірю.Я завждичекатимутвого повернення, літак летів понад закуреною шибкою, що лежала плазом, на краю шибки,

дужедалеко,виднобулотрохизамазки,ГенрінахиливсядоЧемберленаізаволавйомунавухо:цеАнглія,Англія,йнатовп,щоз'юрмивсязатурнікетамиаеродрому,очікуючийогоповернення,моя любов, завжди, намить його охопила слабість, було так гаряче, йому хотілося забутипрозавойовниказкомашиноюголовою,іпроготель«Дрезен», іпромеморандум,хотілосявірити,Божемилий,вірити,щовсевонощеможевладнатися,він заплющивочі,«Любамояляля»назамовленняпаніДюрантітаїїмаленькоїнебогизДеказевілля,війна,Божемилий,авжеж,війна,і спекота, і смутнийсупокійнийпообіднійсон;Каса,осьКаса,автобусзупинивсянабіломуйпустельномумайдані,П'єрвийшовперший,іпекучісльозинавернулисяйомунаочі;вавтобусізалишалосящетрохиранку,танадворі,наосонні,буласмертьранку.Кінецьранкові,любамоялялю, кінець молодості, кінець надіям, ось в чому велика трагедія півдня. Жан Сервенвідштовхнувсвогополумиска,вінчитавспортивнусторінку«Парі-Суар»,йомущенетрапивсяна очі декрет про часткову мобілізацію, він був на роботі, зайшов додому пообідати йповернетьсятудизадвігодини;ЛюсьєнРеньєтрощивгоріхивдолонях,вінпрочитавбіліоб'яви,віндумав:цефальшиватривога.ФрансуаДесттю,юнакізлабораторіїінститутуДер'єн,витиравсвого полумиска хлібом і нічого не думав, його дружина не думала теж, РенеМальвіль,П'єрШарньєнічогонедумали.Вранцівійназастрялавїхніхголовахгостроюрізкоюкрижинкою,апотім розтала, тепер вона була маленькою теплою калюжкою. Моя люба ляля, важкий іпохмурий дух бургундської яловичини, запах риби, шматочок м'яса поміж кутніми зубами,випаричервоноговинаіспека,спека!Любіслухачі,Франція,непохитна,тамиролюбна,кидаєрішучийвикликсвоїйдолі.

Він стомився, голова його йшла обертом, він тричі провів рукою перед очима, од світлайомубулоболяче,йДоберн,якийсмоктавкінчиколівця,сказавсвоємупобратимовіз«МорнінгСтар»:«Йомусонцеголовунапекло».Вінпідняврукуінасилупромовив:

— Тепер, коли я повернувся, мій найперший обов'язок полягає в тому, щоб звіститифранцузькомуйанглійськомуурядампрорезультатимоєїмісіїйпокияцьогонезроблю,меніважкобудещосьсказатипронеїгромадськості.

Південьогортавйогобілимсаваном,Доберндививсянаньогойдумавпродовгіпустельнішляхипоміжсіримийіржавимискелями,осяяниминебеснимогнем.Старийдодавщеслабшимголосом:

—Цим я і обмежуся: вірю,що всі зацікавлені сторони і далі докладатимуть зусиль,щобмирним шляхом вирішити чехословацьку проблему, бо саме в ній полягає мир усієї сучасноїЕвропи.

Воназзосередженимвиглядомзбираєкрихтихлібазіскатертини.Вонатрохипригнічена,якутідні,коливнеїз'являєтьсяалергіянаквітковийпилок,вонаменісказала:«Вменеклубокугрудях»,апотімусум'яттіпролляладекількасльозин:всецерозладнаєїїзвичнежиття.Вонагадає,що нещасна, цей похмурий холодок у її голові вона вважає нещастям.Вона тримаєтьсяпрямо,вважає,щонемаєправапопускатисобівіжки,щовсіжінкиуФранціїтаксамонещасні,яківона.Сповненагідности,спокійна,бентежна,склавшисвоїпрегарнірукинаскатертин,вонамаєтакийвигляд,начесидитьбілякасивеликогомагазину.Вонанедумає,вонанехочедумати,щопіслямоговід'їздуїйбудеспокійніше.Прощовонадумає?Проте,щонапідставцідляножівіржава плямка. Вона супить брови, шкрябає пляму кінчиком свого червоного нігтя. Воназаспокоїться.Їїмати, їїподруги,рукоділля,подружнєліжкодлянеїсамої, їстьвонамало,вонасмажитимесобі яйцянаплиті,дівчинкугодуватиневажко,каші, ввесьчаскаші, я їйказав: тадавайменіщозавгодно,завждитежсаме,ненамагайсяврізноманітнюватименю,яніколинезвертаюувагинате,щоїм,авоназатялася:цеїїобов'язок.

—Жорже?—Що,люба?

—Хочешвідвару?—Тані,дякую.Зітхаючи, вона п'є відвар, очі її червоні. Та вона не дивиться на мене, вона дивиться на

буфет, бо він там, навпроти неї. Їй немає чого мені сказати або ж вона скаже зараз: «Незастудися».Може, вонауявитьмене сьогодні ввечеріупотязі,маленькухудорлявупостать,щопринишклау глибині купе, алепотім її уява зупиниться,далі всенадтоважко: вонадуматимепро те життя, котре настане після цього. Про те, що тоді настане порожнеча. Невеличкапорожнеча,Андре:ястворююнебагатошуму.Язавждисидівуфотелізкнижкоювруках,вонав'язала панчоху, нам не було чого сказати одне одному.Фотель завжди буде тут.Фотель—цеголовне.Вонабудеменіписати.Тричінатиждень.Ретельно.Воназробитьсятакоюповажною,довгошукатимечорнило,ручку,своїсвітліокуляри,апотімізбентежнимвиглядомсядезатимнезручним секретером, якого вона отримала у спадок від своєї бабусі Вассер. «В малоїпрорізуються зубки, моя мати приїде на Різдво, померла пані Анселен, Емільєна у вереснівиходить заміж, наречений дуже гарний, середнього віку, працює у страховому товаристві».Якщо в малої буде коклюш, то вона приховає це від мене, щоб не тривожити. «БідолашнийЖорж, йому не слід цього знати, він тривожиться через дрібниці». Вона буде надсилатименіпосилки,ковбасу,цукор,каву,тютюн,парувовнянихшкарпеток,бляшанкусардин,сухийспирт,солонемасло.Однапосилказ-поміждесятитисяч,такаж,якідесятьтисячінших;якщоменіпомилководадутьсусідовупосилку,яйнепомічуцього,посилки,листи,Жанеттинікаші,пляминапідставкахдляножів,куряванабуфеті,цьогоїйвистарчить;увечерівонаскаже:явтомилася,зменевжегоді.Газетвонанебудечитати.Небільше,ніждотепер:вонаїхненавидить,бовонискрізьваляютьсяінакухнічиувбиральнінимиможнакористуватисялишезасороквісімгодин;паніЕбертоприйдерозказатиїйновини:миотрималивеликуперемогуабожпроте,щосправийдуть так-сяк, подружко моя, не дуже наші справи, тупцюємо на місці. Анрі й Паскаль вжедомовилися зі своїми дружинами, що використовуватимуть шифровану мову, аби звістити, девонибудутьперебувати:дляцьоготребапідкреслитиокремілітери.АлезАндрецемарно.Абипереконатися,вінтакиспробував:

—Яможудатитобізвістку,деябуду.—Ахібаценезаборонено?—здивованозапиталавона.—Та заборонено, але цеможна влаштувати, знаєш, як ото під час війни чотирнадцятого

року,наприклад,тичитаєшпочатковілітериречень.—Надтовжескладно,—зітхнувши,сказалавона.—Тані,отпобачиш,цедужепросто.—Авжеж,апотімтебезлапають,листивикидатимуть,аяхвилюватимуся.—Авсежтакиварторизикнути.—О,якхочеш,дружемій,алезнаєш,географіяія…Ну,глянуянамапу,побачукруглячокз

назвою,йщоцеменідасть?Ну от. В певному розумінні, це й краще, так і набагато краще; вона отримуватиме мою

платню…—Явіддавтобідовіреність?—Так,любий,япоклалаїїдошафи.Такнабагатокраще.Івсежтакитяжкопокидатилюдину,якапсуєсобінастрій,почуваєшся

вразливим.Явідсуваюстілець.—Оні,сердешнийтимій,невартозгортатисерветку.—Айправда.Вонанепитає,кудияйду.Вонаніколинезапитуєкудияйду.Якажуїй:—Підупоглянунамаленьку.

—Небудиїї.Янерозбуджу її; навіть якбия захотівцього, тоне зумівби зчинитидостатнього гамору,

надто вже я легкий.Вінштовхнув двері, одна віконниця відчинилася, й до кімнати струмувавсліпучийкрейдянийполудень;добраполовинакімнатибулащевсутіні,тадругаполовинасяялавкурномусвітлі;дівчинкаспалаусвоїйколисці,Жоржсівбілянеї.Білявеволоссячко,крихітнічисті губенята й трохи одвислі пухкі щічки, які надавали їй вигляду англійського чиновника.Вонапочиналаменелюбити.Сонцепересунулосянанеї,вінлегенькоштовхнувколискуназад.Сюди,сюди,осьтак!Вонанебудегарненькою,вменежбовдалася.Бідолашнедівча,кращебвоновдалосявсвоюматір.Щегетьм'яке,можнасказати,безкісток.Тавсежтакивонавженесев собі ту сувору приділеність, яка ємоєюприділеністю, клітини будуть розмножуватись, як умене, хребці затверднуть, як у мене, череп закостеніє, як ото у мене було. Мала худорба зневиразними рисами обличчя, з тьмяними кісками, сколіозом правого плеча, високоюкороткозорістю, вона рухатиметься безгучно, не торкаючись землі, далеко обходячи людей іпредмети, тому що буде надто кволою, щоб ізсунути їх із місця. Господи! Всі ті роки, якібезжально,одинпоодномувипадеїйпрожити,івсецетакнамарне,такнадаремновписанівїїтіло,іїйдоведетьсяпрожитисвоюдолюхвилиназахвилиноюйвірити,щодоляпідвладнаїй,авсяжбовонатут,злютованаміццюневидимоїпотуги,мерзеннадоля,язаразивїїсобою,ічомувонаповиннакраплязакраплеюпроживатите,щопроживя,чомувсеповиннеповторюватися,повторюватися до нескінченности? Мала худорба, маленька боязка душа-ясновида, все, щопотрібно для страдниці. Я йду звідси, мене призвали для інших обов'язків; вона тутпідростатиме,впертоінеобережно,будеменетутзамінювати.Ікоклюш,ідовгідніодужання,іцейнещаснийпотягдосвоїхвродливихпишнотілихподругізрожевоюшкірою,йдзеркала,вяківона дивитиметься, думаючи собі: невже я настільки бридка,щомене ніхто не любить? І всевоноденьпридні,зприсмакомужепобаченого,хібажценекара,Божемилий,хібанекара?Намитьвонапрокинуласяізповажноюдопитливістюглянулананього,длянеїцебулагетьновамить,їйздавалося,щоцезовсімновамить.Вінузявїїзколискиіщосилистиснувувобіймах:«Крихітко моя! Маленьке моє дитинча! Крихітко моя сердешна!» Та дівчинка злякалася ізаплакала.

—Жорже,—пролунавзадвермидокірливийголос.Він обережно поклав дівчинку до її колиски. Якусь мить вона дивилася на нього з

поважнимінасупленимвиглядом,апотімочіїїзаплющилися,кліпнувши,розплющилисязновуігеть заплющилися.Вонавжетрохийлюбиламене.Слідбулобперебуватитутввесьчас і такпризвичаїтиїїдосвоєїприсутности,щобвонайнебачиламене.Скількичасудоведетьсязгаятинаце?П'ять,шістьроків?Япобачусправжнєдівча,якеприголомшенодивитиметьсянаменеідуматиме:«Цемійтато!» ісоромитиметьсяменепередсвоїмиподругами.Ятежцьогозазнав.Колитатоповернувсязвійни,менібулодванадцятьроків.Полуденьзатопивмайжевсюкімнату.Полудень, війна. Війна повинна скидатися на нескінченний полудень. Він тихо підвівся,обережновідчиниввікноіопустивштору.

Каютаномердев'ятнадцять,цетутвоно.Вонаненасмілюваласяввійти,вонастоялапереддверимазвалізоювруці,намагаючисьпереконатисебе,щощеєнадія.Анужбовипадковоцевиявиться справді невеличка гарненька каюта з килимком біля ліжка і, наприклад, квітами ушклянці для полоскання зубів на поличці умивальниці? Таке вряди-годи трапляється, частоможназустрітилюдей,котрікажутьтобі:«Набортутогочитогокорабляневартобратидругийклас, третій клас там так само розкішний, як і перший». Цієї миті Франс, можливо, вже йпримирилася,може,вонакаже:«Оттак-пак!Цякаютанетака,якінші.Отоякбикаютитретьогокласузавждитакібули…»МодуявиласебеФранс.Зговірливаім'якаФранс,котраказала:«Отїй-богу,всеможнабулобуладнати…»Тавглибинідушівонамовбизамерзлаівжеупокорилася.

Вона почула кроки, не хотілося, щоб побачили, як вона тиняється коридорами, одного разусталасякрадіжка, і їїдоситьприкродопитували,якщотивбогий,тотребазвертатиувагуйнадрібниці, аджелюдитакібезжалісні: вона зненацькаопиниласяпростісінькопосередкаюти інавіть не розчарувалася, цього вона й чекала. Шість місць: три полиці одна понад другоюправоруч від неї, три о ліву руч. «Що ж… отак, отак воно!» Ніяких квітів на умивальниці,ніякогокилимкабіляліжка;такоговонайуявитьсобінемогла.Йністільців,ністола.Чотиридуші почуватимуться тут трохи затісно, та умивальниця була чиста. Їй хотілося плакати, аленавіть цього не варто було робити: адже все було визначене наперед. Франс не моглаподорожувативтретьомукласі,осьфакт,ізякогослідбуловиходити,ценеобговорювалося.Таксамо, як і не обговорювалося те, що Рюбі не могла подорожувати потягом спиною долокомотива.Можнабулопитатися,чомуФрансвпертобереквиткитретьогокласу.Тазцього,таксамо,як ізбудь-якого іншогоприводу,Франснезаслуговуваланадокори:квиткитретьогокласу вона брала тому, що схильна до ощадности і розумно заправляє фінансами оркестру«Бебі»;йхтомігбипоставитицеїйнакарб?Модпоставиласвоювалізкудолі,якусьмитьвонасилкувалася закорінитися в каюті, зробити вигляд, ніби живе тут уже два дні. Тоді полиці,ілюмінатор,пофарбованіжовтимголовкишурупів,якістирчализперегородки,—усецестанезвичним,своїм.Вонапереконливопробурмотіла:«Тажвонатакагарненька,цякаюта».Апотімвонавідчула,щостомилася,взялавалізуіспиниласяпоміжполицями,незнаючи,щоробити,яповиннарозпакуватиречі,алемитутнапевне-такинезостанемосяіякщоФранспобачить,щояпочала влаштовуватися, то з притаманного їй духу протиріччя вирішить піти геть. Вонапочувалася тимчасовою в цій каюті, на цьому кораблі, на всій землі. Капітан був високий,огрядний,сивочубий.Воназдригнуласяйподумала:«Івсежтакичотирьомтутбулобдобре,абитількимилишилисятутсамі».Тавартобулоїйкинутиокомпокаюті,якрозвіяласяйцянадія:на правій полиці вже хтось поклав багаж: лозового кошика, затуленого іржавою сіткою, йфанернувалізу—навітьнефанерну,акартонну,—зпобитимикутами.Апотім,надовершеннядо всього, вона почула невиразний гамір, підняла очі й угледіла тридцятирічну жінку, якапростяглася на правій верхній полиці, дуже бліду, з затиснутими ніздрями і заплющенимиочима.Нуотіповсьому.Віндививсянаїїноги,коливонапроходилапалубою;вінпаливсигару,вона добре знала цей тип чоловіків, які пахнуть сигарами й одеколоном.Що ж, завтра вонивийдуть, гомінкі й нафарбовані, на палубу другого класу, пасажири вже влаштуються,перезнайомляться і виберуть собішезлонги. Рюбі йтиме дужепрямо, високо піднявши голову,сміхотливаікороткозора,похитуючистегнами,аДусеттаскажесвоїмвисокимтенором:«Оні,вовчику мій, іди, бо так хоче капітан». Добродії, що сидітимуть на палубі з укривалами наколінах,проведутьїїхолоднимипоглядами,жінкиокинутьїхзневажливимоком,аввечерівонизустрінутьякихосьажнадтолюб'язнихджентельменівзметкимируками.Лишитися,Господи,лишитися тут, поміж цих чотирьох пофарбованих у жовте бляшаних стін, як добре було б,Господи,мибулибтутсамі.

Франсштовхнуладвері,занеюввійшлаРюбі.«Багажіщенезанесли?»—якомогагучнішезапиталаРюбі.

Модзнакомзакликалаїїзамовкнути,показавшинахвору.Франспідвеласвоївеликісвітліочі без вій і глянулана верхнюполицю; її обличчя залишалося владним і безпристрасним, якзавжди,таМодзрозуміла,щопартіяпрограна.

—Тутнепогано,—гаряческазалаМод,—каютамайжепосередині:меншедаватиметьсявзнакихитавиця.

Рюбівсьоголишстенулаплечима.Франсбайдужезапитала:—Якрозташуємося?—Якзавгодно.Хочете,яляжунаверхнійполиці?—зготовністюпоспиталасяМод.

Франснемоглазаснути,якщовідчувала,щопіднеюсплятьщедвоє.—Побачимо,—відказалавона,—побачимо…Вкапітанабулихолоднісвітліочійчервонеобличчя.Відчинилисядвері,йз'явиласяпанів

чорномувбранні.Вонапробурмотіладекількаслівіопустиласянасвоюполицюпоміжвалізоюілозовимкошиком.Навиглядїйбулороків ізп'ятдесят,вонабуладужеубоговбрана,внеїбулаземлиста зморшкувата шкіра і очі, що немовби аж вилазили з лоба. Мод глянула на неї йподумала:«Кінець».Вонадісталазсумочкипомадуйпочалапідфарбовувативуста.ТаФранстаквеличноісамовдоволенозиркнулананеїкраємока,щоМодроздратованокинулапомадуназадусумочку. Настала довга мовчанка, яка вже була знайома Мод: ця мовчанка вже панувала вточнісінькотакійжекаюті,коли«Сен-Жорж»візїхдоТанжеру,йщераніше,зарікдотого,напароплаві«ТеофілГотьє»,коливони їхаливиступатив«Політейоні»Корінфу.Зненацькатишупорушило чудернацьке шмаркання: пані в чорному дістала свого носовичка і складенимпритулилайогодообличчя—вонаплакала,тихо,алебезупинно,яклюдина,котранівчомусобіне відмовляє, бо попереду на неї чекає лихо, яке триватиме дуже довго. Далі вона відкрилакошикайдісталазньогоскибкухлібазмаслом,кусеньпеченоїбараниниізамотанийурушникатермос. Плачучи, вона заходилася їсти, потім відкоркувала термоса й налляла у скляночкугарячоїкави;ротїїбувповний,пощокахкотилисявеликіблискучісльози.Модпобачилакаютупо-новому: це була зала очікування, всього лиш зала очікування маленького сумногопровінційноговокзалу.Абилишнебулогірше.Вонашморгнуланосомівідкинулаголовуназад,щобнерозмазавсятушнавіях.Франсдивиласянанеїзбокухолоднимпоглядом.

—Цякаютанадтотісна,—голосносказалаФранс,—намбудетутдужезле.ВКасабланціменіобіцяли,щомибудемосамівшестиміснійкаюті.

Церемоніяпочалася,вповітрівиталощосьзловіснеітрохиврочисте;Модсказаласлабкимголосом:

—Можнадоплатитизаквитки.Франсневідповіла.Вонасиділаналівійполиційначебтонадчимосьміркувала.Замитьїї

обличчяпосвітліло,йвонавеселосказала:—Якщомизапропонуємокапітановідатибезкоштовнийконцертусалонахпершогокласу,

то,може,вінпогодитьсяперенестинашбагаждобільшкомфортноїкаюти?Модневідповіла:ценалежалозробитиРюбі.—Чудоваідея,—жвавоозваласяРюбі.Мод зненацька здригнулася іжахнулася сама з себе. Вона обернулася доФранс і сказала

благальнимголосом:—Нужбо,Франс!Тижунасголовна,тобійітидокапітана.—Тані,любамоя,—грайливосказалаФранс.—Хібажможейтидокапітанатакалітня

жіночка,якя?Вінбуденабагатолюб'язнішийізтакоюкішечкою,якоцети.Сивий здоровань із червонястим обличчям і світлими очима. Він, мабуть, дуже ретельно

миється,цезавждитак.Франспростягнуларукуінатиснулакнопкудзвінка.—Требазалагодитицевідразуж,—сказалавона.Пані в чорному знай плакала. Раптом вона підвела голову й немовби завважила їхню

присутність.—Вихочетезмінитикаюту?—занепокоєнопоспиталасявона.Франсокинулаїїкрижанимпоглядом.Модхутковідказала:—Унасбагаторечей,пані.Намбудетісно,ймизаважатимемовам.—О,будьтеякудома,—сказалапані.—Яполюбляютовариство.У двері постукали, увійшов стюард. «Ставки зроблені», — подумала Мод. Вона дістала

помаду,пудреницю,підійшладодзеркалайпочаластараннофарбуватися.

— Запитайте капітана, — сказала Франс, — чи не знайдеться в нього хвильки, абиприйнятипаннуМодДассіньїзоркестри«Бебіс».

—Оні,—сказавстюард,—ні.Б'юсяобзаклад,щоні.Лозовекрісло,тіньвідплатанів.Даніелькупавсяудужедавніх інабридливихспогадах;у

Вішів1920роцівінзадрімавулозовомуфотеліпідвисокимидеревамиПарку,навустахуньогобулатажсамаввічливаусмішка,ійогоматив'язалапоручізним,Марсельв'язалапоручізнимшкарпеткидлянемовляти,вонадумалапровійну,поглядїїбуввідсутній.Вічнедзижчаннямухи,стільки води збігло з часуВіші, а ця муха знай дзижчить, пахлом'ятою; позаду, в передпокоїготелю,хтось гравнапіяніновжероківдвадцять, а,може, і сто.Трохи сонцянапальцях, якезолотило волосинки на фалангах, трохи сонця на дні порожньої чашки гріли калюжку кави ігрудочкуцукру,брунатну іпористу,зсяйнистимикристаликами.Даніельрозчавивцукорзадляпохмуроївтіхивідчутипідложечкоюцейскрегітсолодкогопіску.Садм'якозбігавдорічки,водабулатеплаіповільна,запахнагрітогозілляі«РевюдеДеМонд»,щойогозалишивполковникувідставці пан деЛестранжна столі потойбіч ґанку.Смерть, вічність, її не уникнути, солодка,вкрадлива вічність; над головами зелене закурене листя; одвічні купи першого опалого листя.Еміль,єдиний,хтобувживий,копавпідкаштанами.Цебувсингосподаря,білянього,накраюями,лежалаторбина з сірогополотна.ВторбібулаЗізі,дохласобака;Емількопавмогилу,наголовівньогобувчималийсолом'янийбриль;пойогоголійспиністікавпіт.Куцийпарубійко,грубий і нікчемний, з примітивним лицем, каменюкою з двома поземними моховитимишпаринами замість очей, йому було сімнадцять років, він уже задирав спідниці дівчатам, бувмісцевимчемпіоном з більярду і палив сигари,—але вньогобулоценезаслужено захопливетіло.

—Ох,—сказалаМарсель,—якбижтоязважиласявамповірити…Звичайно. Звичайно, вона не наважується йому повірити. І всеж такищо їй з тої війни?

Вонайдалінагулюватиме салодесьу забутомубогомселі.Тачихутко вшиється вона звідси,вона ж пропускає пору обіднього відпочинку. Парубійко натискав ногою на заступ і щосиликопав;лагіднопокластийомудолонінастегна іпіднімати їх,надавлюючи,якмасажист,покивінкопає,торкнутисярухомихм'язівнаспині,зволожитикінчикипальціввогкоютіннюпахов;йогопітпахнетим'яном.Вінковтнуввина.

—Добре,якбибуловсетак,—сказалаМарсель.—Іотпогляньте:починаєтьсямобілізація.—Алеж,любамояМарсель,яквиможетедозволитиошукатисебе?«ГоумФліт»зробить

невеличку мандрівку Північним морем, у Франції мобілізують двісті тисяч душ, Гітлерзосередить на чеському кордоні чотири бронетанкові дивізії. Потім ці панове, натішившисьдосхочу,спокійнісінькосядутьпобалакатизастоломпереговорів.

Жіночітілалипнутьдорук.Гума,м'ясобезкісток,врукахзавждибільше,ніжпотрібно.Аце прегарне тіло чекає ніжних доторків скульптора, воно так і кличе, щоб його витворили вкамені.ДаніельрізковипроставсявфотелійзиркнувнаМарсельяримиочима.Тількинеце,ох,тількинеце,ященевтомувіці.Явипивсклянкувина,поважнорозмовляюпромайбутнювійну,йувесьцейчаспогляднедбалоковзаємолодоюголоюспиною,трохинапруженимистегнами,тішиться всіма розкошами, які дарує літній полудень. Нехай вона вибухне! Нехай же вибухневійна,хайприйдевонаприборкатимоїочі,вдавити їхулоба,хайпокажевона їмусімбрудні,криваві,розтерзані тіла,нехайвидеревонамене зобійміввічности,відірвевідвічнихмлявихбажань,усмішок,листя,дзижчаннямух,огненнийгейзервдаритьунебо,полум'я,щообпалюєочійлице,ажздається,нібивирвалощоки,нехайприйдеурештібезіменнамить,яканінащонесхожа.

—Алежпогляньте,—зніжноюпоблажливістюсказалаМарсель(вонанітрохинецінувалайогополітичноїпроникливости),—Німеччинанехочевідступати,правдаж?Анамуженікуди

відступативсвоїхкомпромісах.Іщодалі?—Небійтеся,—відказавДаніель.—Яктребабуде, томипоступимося, тутмежнемає.

Крім того, Німеччина може дозволити собі розкіш відступити, хто зважиться назвати цевідступом?Скажуть,щоцевеликодушність.

Еміль випростався, втер чоло зворотнім боком долоні, його пахва горіла на сонці,усміхаючись, дивився він у небо, як молодий бог. Молодий бог! Даніель дряпнув нігтямипідлокітники свогофотеля. Стільки разів, Господи, стільки разів казав він собі: молодий бог,споглядаючиюнака у сонячному сяєві. Заяложені слова старого гомика, я педераст, казав вінсобі,йцетежбуливсьоголишслова,вонинезачіпалийого,ажраптомвінподумав:щоможезмінитивійна?Вінбудесидітинакраюбрустверапідчасзатишшя,неуважнодивитиметьсянаголуспинумолодоговояка,якийкопатимеземлюабожшукатименасобібліх, ійоговустазадавньоюзвичкоюсамібурмотітимуть:молодийбог;відсебеневтекти.

—Нутойщо!—шорсткосказаввін.—Чомумиввесьчассушимособімізки?Іщозтого,яквибухневійна?Гадаю,миповинніперейматисянеюнебільше,ніжусіміншим.

—ОДаніелю!—Марсельздаваласяприголомшеною.—Якможетевиказатитаке?Цежбуде…цебудежах.

Слова.Зновуслова.— Жах у тому, — посміхаючись, відказав Даніель, — що взагалі немає ніякого жаху.

Крайнощівнемає.Марсель трохи зачудовано зиркнула на нього, в неї були тьмяні почервонілі очі; її змагає

сон,задоволеноподумавДаніель.— Якби ви казали тільки про моральні муки, то я ще зрозуміла б… Але ж, Даніелю!

Існуютьщейфізичністраждання…— Ага! — посварився на неї пальцем Даніель. — Ви вже думаєте про свої майбутні

страждання.Що,саміпобачите!Гадаю,щойвониперебільшені.Марсельусміхнуласяйому,насилутамуючипозіх.—Отож,—підводячись,сказавДаніель,—немордуйтесебе,Марсель.Бачите,вималоне

пропустили час обіднього відпочинку. Ви недостатньо спите; у вашому стані потрібно багатоспати.

— Це я недостатньо сплю? — позіхаючи й усміхаючись заразом, запитала Марсель. —Навпаки,менісоромно,ябільшенічогонечитаю,цілимиднямивилежуюсявліжку.

Іславабогу,подумавДаніель,цілуючиїйкінчикипальців.—Б'юсяобзаклад,—сказаввін,—щовиненаписалисвоїйматері.— Справді, — відказала вона, — з мене погана дочка. — Вона позіхнула й додала: —

Напишуїйпередтим,якукластисявліжко.—Ні-ні,—жвавозаперечивДаніель,—заразжелягайте.Ясамнапишуїйдекількаслів.—ОДаніелю,—збентеженойзахопленовигукнулаМарсель,—листвідзятя,вонабудетак

пишатисяним!Вона, заточуючись, піднялася на ґанок, і Даніель знову сів у фотель. Він позіхнув, час

помалу спливав, він завважив,що прислухається до гри на піяніно. Даніель зиркнув на свогогодинника: було двадцять п'ять хвилин на четверту.Марсель спуститься о шостій годині, абипогуляти перед аперитивом. В мене дві з половиною години, з побоюванням сказав він собі.Отаквоно:колисьсамотністьбуладляньогомовповітря,вінкористувавсянею,непомічаючицього.Тепервонаперепадалайомуневеличкимигарячковимиуривками,івінуженезнав,щознеюробити.Танайбільшразючете,що,схоже,янудьгуюнабагатоменше,колипоручМарсель.Тихотівцього,сказаввінсобі,тицьогохотів!Наднішклянкизалишалосящетрохивина,віндопивйого.Тогочервневоговечора,коливінвирішиводружитисязнею,йогодушилатривога,

йому здавалося, ніби він занурюється в якесь жахіття. І все задля того, аби прийти сюди, доцього лозового крісла, присмаку трохи кислого вина у роті, до цієї оголеної спини. Так самобуде й на війні.Жах завжди буде завтра. Я одружений, я солдат, скрізь тільки я. Навіть не я:низкакороткихексцентричнихперегонів,дрібнідоцентровіпорухи,ацентрунемає.Івсежтакицентрє.Центр—цея,Я,іжахуцентрі.Вінпіднявголову,мухадзижчалауньогопередочима,він нагнав її.Ще одна втеча.Невеличкий порух рукою, майже ніщо, й уже він утікав од себесамого; що для мене ця муха? Бути з каменю, непорушним, позбавленим чуття, ні поруху, нішереху, бути сліпим і глухим, мухи, щіпавки, крапчасті сонечка будуть бігати туди-сюди помоєму тілу, люта статуя з білими очима, яка не має ні планів, ні клопотів; може, тоді меніпоталанитьзбігтися ізсамимсобою.Недлятого,щобприйнятисебе,ні,боже,збав:длятого,щобстатичистимпредметомсвоєїненависти.Наставрозрив,чотиринотиполонезу,блискавицяцієї спини, свербіння у великомупальці, потім він знову зібрав себе. Бути тим, чим я є, бутипедерастом, нікчемою, боягузом, врешті бути покидьком, якомунещастить навіть існувати якслід. Він стулив коліна, поклав долоні на стегна, йому хотілося сміятися: ото, мабуть,добропоряднийвиглядумене,істенувплечима:йолоп!Більшенеперейматисятим,якийвиглядумене,недивитисябільшенасебе,босаметоді,колиядивлюсянасебе,яроздвоююся.Бути.Втемряві,наосліп.Бутипедерастом,якдубєдубом.Погаснути.Погаситивнутрішнійпогляд.Вінподумав:«Погасити».Словопролунало,мовгрім,ілуноюпокотилосявеличезнимипорожнімизалами.Вигнатислова,вониплодяться,моврудімиші,кожнепризначаєйомупобаченнявкінційого самого…Наставще один розрив. Даніель відчув себе сонним, знудженим чолов'ягою, вякогопопередудві годинивільногочасу, й він розважається, якможе.Бути таким, якимвонименебачать, якимбачитьменеМатьє,— іРальфусвоїймерзеннійдовбешці;прогнатислова,мов комарів; він почав подумки рахувати, один, два, — і йому спало на думку: розвагакурортника. Та він рахував швидше, стулив звена ланцюга, і слова вже не приходили. П'ять,шість,сім,вісім,морськіглибини,образбувтам,зачаєний,гидотний,звичнийдляцихглибин,морськийпавук,вінрозквітав,двадцятьдва,двадцятьтри,Даніельпомітив,щозатамувавподих,вінвидихнув,двадцятьсім,двадцятьвісім,атойзнайкопавсобі,там,наповерхні;образ:цебулазяюча рана, скорботний рот, вона спливала кров'ю, це я, я— дві розтулені губи, і кров, якаклекотитьпоміжними,тридцятьтри,образбувзвичний,івсежтакивінвідчувавйоговперше.Образитежпрогнати;йогопійнявлегкийічудернацькийілегкийстрах.Сповзати,упокоритисясповзанню, як ото буває, коли хочеш заснути. Ось зараз я засну! Він здригнувся, виплив наповерхню.Якатишазовні;цядавка,напівмертватиша,якувінмарношукавусобі,вонабулатут,зовні,наводиластрах.Розсіянесонцеукрилоземлюблідимирухомимикругами,дохласобака,цейгомінрічкиуверховіттяхдерев,голаспина,такаблизька,такадалека,вінвідчувсебетакимжахливочужим,щодозволивсобізновурушити,попливназад,тепервіндививсянасадзнизу,мовплавець,якийзводитьголовуйбачитьнебокрізьтовщуводи.Безгомону,безголосу,щозатиша довкруг нього, зверху, зверху, й він сам, невеличкий балакучий отвір посеред цієї тиші.Один,два, три,нагнатислово,якеперетинаєсадовутишу,якепоєднується і збігаєтьсявмені,треба вирівняти подих.Поволі, глибоко, нехай кожна повітряна колона, мов кнопку, притиснеслова, які намагаються побачити світ. Бути як дерево, як гола спина, як мерехтливі ямки урожевійземлі.Заплющитиочі:поглядсягаєнадтодалеко,позамиттєвість,позамене,вінужетам, на листі дерев, на отій спині; зацькований, вкрадливий, біжучий, він завжди наприкінцісамого себе, обмацує на відстані. Та він не насмілився опустити повіки: вряди-годи Еміль,напевне,зиркавнаньогознизу,авньогобуввиглядстарогодобродія,якийдрімаєсобіпообіді;зосередитисянапредметі, хутчій, датипоживупоглядові, скуватийого, нагодуватий ковзнутивсередину самого себе, звільненого від очей у моїй задушливій ночі; він втупився у клумбуправоручодсебе,великийзакляклийзеленийпорух:хвиля,щозупиниласятієїмиті,коливона

розсипається, погляд-блукалець, який перебігає з листка на листок і розчиняється в цьомурослинному безладі. Один (вдихаю), два (видихаю), три (вдихаю), чотири (видихаю).Обертаючись,вінспустився,мимохідьйогоохопилобажаннясміятися,якорчузсебедервіша,якщотількинепроковтнуязика,таязикуженадним,вінзанурювався,зустрічаючироздертінаклаптіслова:Страх,виклик,якийпіднімавсянаповерхню.Викликясномунебу,віндумавпронього без образу, без слів, воно мусить відчинитись, як отвір ринви. Під голубінню гіркийпротест, даремне благання, Eli, Eli, lamma sabacthani,[7] це були останні слова, які йомузустрілися, вони піднімалися мов легенькі бульки, зелена щедротність клумби була там,небачена, неназвана, повнота присутности перед його очима, воно іде, воно йде. Вонорозпанахало його, мов серп, воно було надзвичайне, відчайдушне, захопливе. Відкритий,відкритий, стручок репає, відкритий, відкритий, сам переповнений вічністю, педераст,покидьок,боягуз.Ябачу;ні.Навітьнебачу—наменедивляться.Вінбувпредметомпогляду.Погляду,якийнишпоривусамісінькихглибинахйогоістоти,просягавунього,мовударножа,іне був його поглядом; непрозорий погляд, уособлений морок, який чекав на нього там, углибинах його істоти, і прирікав його бути самим собою, боягузом, лицеміром, педерастомнавік. І він сам, який дригонить під цим поглядом, і кидає виклик цьому поглядові. Погляд.Морок.Так,немовбиморокбувпоглядом.Явидимий.Прозорий,прозорий,прошитийнаскрізь.Алеким?Янесам,голосносказавДаніель.Емільвипростався.

—Щосталося,панеСерено?—поспитавсявін.—Япитав,чискоровизакінчите,—відказавДаніель.—Тарухаюсяпотроху,—сказавЕміль,—закількахвилинупораюся.Віннеквапивсязновукопати,зякоюсьзухвалоюдопитливістюдививсянаДаніеля.Таце

бувлюдськийпогляд,той,якимможнадивитися.Даніельпідвівся,вінтремтіводстраху.—Виневтомлюєтесякопатинатакійспекоті?—Язвик,—відказавЕміль.В нього були прегарні груди, трохи тлусті, з двома крихітними рожевими пипками; він з

викликомсперсяназаступа;затрикроки…Даніельзазнавхимерноївтіхи,більштерпкої,ніжзвичайнеласолюбство;цейпогляд.

—Надтовжегарячетутмені,—сказаввін,—підутрохиспочити.Він ледве помітно схилив голову і піднявся на ґанок. В роті у нього пересохло, та він

вирішив:укімнаті,заопущенимишторами,вінпродовжитьексперимент.Сімнадцята година п'ятнадцять хвилин у Сен-Флурі. Пані Аннекен проводжала свого

чоловіканавокзал;вонипішликрутоюстежиною.Аннекенбувусвоємуспортивномукостюмійніс наплічника; він узув нові черевики, які муляли йому ноги.Напівдорозі вони здибали паніКальве.Вонизупиниласябілябудинкунотаріуса,щобтрохизвестиподих.

—Ох,бідолашнімоїніженьки,—угледівшиїх,сказалавона.—Гетьужестаюстарою.—Ви свіжі, як ніколи,— відказала пані Аннекен,— небагато людей можуть піднятися

такимкрутимузвозомінезахекатися.—Акудицевитакбіжите?—поспиталасяпаніКальве.—Ох,сердешнамояЖаніно,—сказалапаніАннекен,—тажяпроводжаючоловіка.Він

їде,йогопризвалидовійська!—Неможебути,—вигукнулапаніКальве.—Аяйнезнала!Нічого,нічогоневдієш!—

Аннекенові здалося, що вона дивиться на нього з особливим інтересом.— Напевне, прикроїхатиздомутакоїгожоїднини,—додалавона.

—Овва!—сказавАннекен.—Віндужехоробрий,—сказалапаніАннекен.—Щасливої дороги,— сказала пані Кальве, усміхаючись Аннекенові.— Вчора я так і

сказаласвоємучоловікові:французимужньовирушатьнафронт.Аннекенвідчувсебемолодиміхоробрим.—Вибачте,—сказаввін,—часіти.—Ну,тодідозустрічі,—відказалапаніКальве.—О…дозустрічі,дозустрічі!—твердовиголосивАннекен.Вони знову побралися стежиною; Аннекен ішов жвавою ходою, й пані Аннекен сказала

йому:—Помаліше,Франсуа,яневстигаюзатобою,вменежсерце.ДорогоювонизустрілиМарі,вякоїсинслуживувійську.ПанАннекенгукнувдонеї:—Може,щосьпереказативашомусинові,Марі?Можливо,яздибаюйогодесь;яжбознову

солдат.Марі,здавалося,булавражена.—Ісусе!—вигукнулавона,вдарившисьуполи.Аннекенмахнувїйрукою,йвониувійшлидовокзалу.КвиткикомпостувавШарло.—Ну,що,панеАннекене,—поспитавсявін,—цьогоразубудевеликебум-бум?—Зім-будабум,румбакохання,—відказавАннекен,простягаючийомусвійквиток.НотаріусдобродійПінобувнапероні.Вінгукнувдонихздалеку:—Ну,щоїдемонагулькивПариж?—Авжеж!—сказавАннекен.—АбожнанашихшкурахпогуляютьвНансі.—Іпонуро

додав:—Менепризвали.—Ох,онвонощо!—сказавнотаріус.—Ащо,увасмобілізаційнапосвідканомердва?—Апевно!—Тибач!—сказавнотаріус.—Ну,тавихуткоповернетеся:всевонорадшезадлягодиться.—Янедужепевнийцього,—шорстковідказавАннекен.—Знаєте,вдипломатіїбувають

таківибрики,коливсепочинаєтьсяфарсом,азакінчуєтьсякров'ю.—Іщо…виладнівоюватизачехів?—Чехитамчинечехи,авоюютьзавждинадаремне,—відказавАннекен.Вонизареготалисяіпомахалиоднеодному.Навокзалужезаїжджавпаризькийпоїзд,тапан

ПіновстигпоцілуватирукупаніАннекен.Аннекен піднявся у своє купе без допомоги рук. Він з маху жбурнув свого наплічника в

куток,вийшовукоридор,опустившибкуйусміхнувсясвоїйдружині.—Ку-ку,осьія!Вменевсегаразд,—сказаввін.—Місцявистачає.Якщотакбудейдалі,

тоязможувкластисяйподрімати.—Ох,уКлермонісядесила-силенналюду.—Тогояйбоюся.—Пишимені,—сказалавона.—Потрохущодня,недовгілисти.—Домовилися.—Незабувайнадіватифланелевіпояси,зробименітакумилість.—Клянусятобі,—зкомічноюврочистістюсказаввін.Аннекенвипростався,пройшовкоридороміспустивсянасхідці.—Поцілуймене,старенька,—сказаввін.Іпоцілувавїївобидвіщоки.Вонапролляладвісльозини.—Божемилий!—сказалавона.—Всі…всіціприкрощі!Тількиїхнамбракувало.—Нужбо,ну!—сказаввін.—Цить!Цить!Хібажтобіхочеться…Вонизамовкли.Вінусміхавсяїй,вонадивиласянанього,усміхаючисьісхлипуючизаразом,

їмуженебулочогосказатиоднеодному.Аннекеновіхотілося,щобпотягякомогашвидшерушив

змісця.Сімнадцята година п'ятдесят дві хвилини в Ніорті. Велика стрілка дзигаря стрибками

пересувається з хвилини на хвилину, трохи здригається і зупиняється. Потяг чорний, вокзалчорний. Кіптява. Вона наполягла на тому,щоб проводжати. З обов'язку. Казав я їй: «Не вартоприходити». Вона приголомшено зиркнула на мене: «Як це, Жорже? Навіть не думай!» Я їйказав: «Не стій довго на пероні, дитину не можна лишати саму». Вона сказала: «Я попрошуматінку Корню, щоб погляділа її. Посаджу тебе на поїзд та й повернуся». І ось вона тут, явихиляюся з вікна купе і дивлюся на неї. Мені хочеться палити, але я не насмілююся, меніздається,щоцебуденепристойно.Вонадивитьсявтойбікперону,прикриваючиочідолонеювідсонця. А потім уряди-годи похоплюється, що я тут і що потрібно дивитися на мене. Вонапіднімає голову, переводить погляд намене, усміхаєтьсямені, їй немає чогомені сказати.Посуті,явжевирушивудорогу.

—Подушки,укривала,помаранчі,лимонад,канапки!—Жорже!.—Що,люба?—Хочешпомаранчів?Мійнаплічникнатоптанийхарчами.Але їй хочетьсящещосьдатимені.Бо я їду.Якщоя

відмовлюся,тоїїгризтимутьдокорисумління.Нелюблюпомаранчів.—Ні,дякую.—О,тинехочеш?—Справдінехочу.Тидужелюб'язна.Бліда усмішка. Щойно я поцілував ці прегарні щоки, холодні й повняві, й кутик цієї

усмішки. Вона теж поцілувала мене, це трохи мене збентежило: навіщо стільки церемоній,Господи?Томущо я їду? Інші теж їдуть.Щоправда, їх тежцілують.Стільки прегарнихжінокстоять отак у промінні вечірнього сонця, оповиті димом і кіптявою, звертаючи нафарбованупосмішкудочоловіків,яківисовуютьсязвікнасвогокупе!Нуйщозтого?Мабуть,унастрохикумеднийвигляд:надтовжевонавродлива,холодна,йнадтовжеянегарний.

—Пишимені,—кажевона(цевонавжеказала,татребажчимсьнаповнитичас),—такчасто,яктількизможеш.Необов'язководовгілисти…

Вонинебудутьдовгими.Менінебудечогонаписати,зімноюнічогонестанеться,зімноюніколи нічого не трапляється. Та й бачив я вже, як вона читає листи. З таким старанним,значущимізнудьгованимвиглядом:надіваєокуляринакінчикноса,читаєпівголосоміввесьчасперескакуєчерезрядки.

—Ну,щож,сердешниймій,будупрощатисязтобою.Спробуйтрохипоспатисьогоднівночі.Авжеж,щосьтребасказати.Тажвоназнає,щояніколинесплювпоїзді.Незабаромвона

повторитьцематусіКорню:«Поїхаввін,потягповнісінький.БідолашнийЖорж,сподіваюся,вінусе-такизможезаснути».

З нещасним виглядом вона роззирається довкруги; великий солом'яний капелюхпогойдуєтьсянаїїголові.Білянеїзупиняєтьсядвоємолодят.

—Менітребайти.Черездитину.Вонакажецетрохигучніше,бопоручотідвоє.Вонивикликаютьніяковість,томущообоє

гарні.Тавонинезвертаютьнанеїуваги.—Гаразд,люба.Допобачення.Хутчійповертайсядодому.Яктількибудезмога,янапишу

тобі.Івсежтакиневеличкасльозинка.Навіщо,Господи,навіщо?Вонавагається.Анужбозараз

вонапростягнедоменерукиіскаже:«Всецевсьоголишнепорозуміння,якохаютебе,кохаю!»—Незастудися.

—Ні,ні.Допобачення.Вона іде геть. Невеличкий помах руки, світлий погляд, і ось вона йде собі геть, помалу,

легенько похитуючи своїми тугими прегарними стегнами, сімнадцята година п'ятдесят п'ятьхвилин.Мені вже не хочеться палити.Молодятаще стоять на пероні. Я дивлюся на них. Вінтримає наплічника, й вони щось казали про Нансі: його теж призвали. Вони вже нічого некажуть,простодивлятьсяодненаодного.Аядивлюсяна їхні руки,на їхніпрегарні руки,наяких немає каблучок. Вона бліда, висока, тендітна, з чорними розпатланими косами; а вінкремезний і білявий, з золотавоюшкірою, голі рукивисовуються із голубоїшовкової сорочки.Клацаютьдверцята,вонинечуютьїх;вонинавітьнедивлятьсяодненаодного,їмнетребавжедивитисяодненаодного,вониразомусередині.

—Сідайтеувагон.ПотягвирушаєдоПарижа.Воназдригається,некажучийслова.Віннецілуєїї,вінбереїїпрегарніголірукинависоті

плечейіповоліковзаєдолонямиуниз,ажзупиняєтьсяназап'ястях.Тонкихітендітнихзап'ястях.Вигляд у нього такий, ніби він чимдуж їх стискає. Вона дозволяє йому це, руки її звисаютьнепорушно,обличчязастигло.

—Сідайтеувагон.Потягрушає,вінплигаєнасхідці,стоїть,учепившисьзамідніпоручні.Вонаобертаєтьсядо

нього,сонцевибілює їїобличчя,вонакліпаєочима,усміхається.Цеширокайгарячаусмішка,такадовірлива, такаспокійнай таканіжна;неможливо,щобчоловік, хочякийвродливий,хочякийдужийвінбув,забравцюусмішкудлясебесамого.Наменевонанедивиться,вонабачитьлишейого,мружитьочі,затуляєтьсядолонеювідсонця,абибачитийогощемить.Таяусміхаюсяїй,повертаюїйїїусмішку.Вісімнадцятагодина.Потягпокинуввокзал,вінзанурюєтьсявсонце,всі шиби сяють, довкруг неї махають хустинками. Вона й не поворухнеться, не вимахуєхустинкою, руки її звисають уздовж тіла, та вона усміхається, здається, ніби вона всю себевкладаєвусмішку.Звісно,заразвонащеусміхається,таїїусмішкивженерозгледіти.Видноїїсаму.Он вона стоїть, длянього, для всіх, хто вирушає в дорогу, длямене.Моядружина вже внашійтихійдомівці,вонасидитьбілядитини,тишаімирзгущуютьсядовколанеї.Аявирушаювдорогу,бідолашнийЖорж,вінпоїхав,сподіваюся,вінзможепоспати,явирушаю,язанурююсявсонцеіщосилиусміхаюсямаленькійтемнійпостаті,якалишиласянаперонівокзалу.

Вісімнадцятагодинадесятьхвилин.Піттоходивтуди-сюдивулицеюКассет,овісімнадцятійгодинівньогомалабутизустріч,вінглянувнагодинника,вісімнадцятадесять,зап'ятьхвилиняпіднімуся.Зап'ятсотвісімдесяткілометрівнапівденнийсхідвідПарижа,спершисьліктямиобпоручень,Жоржковзавпоглядомповигонах,дививсянателеграфністовпи,пітнів іусміхався,Піттосказавсобі:«Якущехріновинувінутнув,цеймалийзасранець?»Йогопронизалошаленебажання піднятися, подзвонити у двері й закричати: «Ну,що він там іще накоїв? Я тут ні дочого».Тавінзмусивсебеописатипівколо;дійду-ноядотогогазовоголіхтаря,вінрушивназад,передовсімнетребапоспішати,віннавітьдокорявсобі,щоприйшовсюди,требабуловідповістинафірмовомубланку:«Пані,якщовихочетезімноюпоговорити,тоящодняусвоємукабінетіздесятої до дванадцятої години». Він обернувся спиною до ліхтаря й мимохіть наддав кроку.Париж: п'ятсот вісімдесят кілометрів,Жорж утер чоло, він посувався убікПарижа, мов краб,Піттодумав:цебруднасправа,вінмайжебіг,потягбувзайогоспиною,вінзвернувнавулицюдеРенн,увійшовубудинокномерсімдесятодин,піднявсянатретійповерхіподзвонив;зашістсоттридцять вісім кілометрів од Парижа Аннекен розглядав ноги своєї сусідки, це були повні йкруглястіногивпанчохах ізштучногошовку,трохиволохаті;Піттоподзвонив,утираючичоло,вінчекавнасходовомумайданчику,Жоржутиравчоло,колесагуркотіли,якущехріновинувінутнув,цемерзеннасправа,Піттоважкосталоковтати,атутщейшлунок,вінбувпорожнійівньомубурчало,тавінтримавсядужепрямо,напруженозвівшиголову,трохироздимаючиніздрі,

наобличчійоговиднілазвичнавідразливагримаса,дверівідчинилися,Аннекенівпотягпірнувутунель, Пітто пірнув у темну прохолоду вітальні, там тхнуло задавненою курявою, покоївкасказала йому: «Заходьте, коли ваша ласка!», кругленька напарфумлена жіночка з млявимиголимируками,м'якасвіжамлявістьсорокарічноготіла,сивепасмовчорнихкосах,кинуласядонього,йвінвідчувїїстиглийзапах.

—Девін?Вінуклонився, виднобуло,щовонаплакала.Аннекенова сусідка зняланогу зноги,й він

угледів краєчок стегна, який виднів над підв'язкою, він скорчив свою відразливу гримасу ізапитав:

—Прокоговикажете,пані?Вонасказала:—ДеФіліп?Івінтрохирозчулився,може,воназаплачепередним,заламуючисвоїпрегарніруки,жінка

зтакогосередовищамайженапевнеголитьсобіпопідпахвами.Зпередпокоюпролунавчоловічийголос,івінажздригнувсяодтого.—Любамоя,мигаємочас.ЯкщопанПіттозробитьтакумилістьізайдедомогокабінету,

томиз'ясуємойому,прощойдеться.Попався у пастку! Тремтячи од люті, він увійшов до кабінету, пірнув у білу спеку, потяг

виринувізтунелю,потікбілогосвітларинувукупе.Вони,звичайнож,сиділиспиноюдосвітла,аянасвітлі.Їхбулодвоє.

—ЯгенералЛяказ,—озвавсякремезнийчоловікумундирі.Вінпоказавнасвогосусіда,меланхолійногоздорованя, ідодав:—АцепанЖарді,лікар-психіятр,вінлюб'язнопогодивсяобстежитиФіліпаіостаннімчасомтрохинаглядавзаним.

Жоржповернувсядосвогокупеісів,низькийчорнявийчоловічокнахиливсяупередіказав:«Вашгосподардопоможевам,цедужедобре,алетакбуваєлишевчиновниківіслужбовців.Авменепостійноїплатнінемає,яофіціянтукав'ярні,вменелишечайові,осьщо.Викажетемені,щоце довгонепротриває,що воно,мовляв, лишедля того, абиналякати їх, імені хотілося бвірити,алеуявітьсобі,щовонопротриваєдвамісяці,тощобудеїстимоядружина?»

—МійпасинокФіліп,—сказавгенерал,—непопередившинас,удосвітапокинувдомівку.Одесятійгодинійогоматизнайшлацьоголистанастолівїдальні.—Генералпростягнувйомулистачерезстілівладнододав:—Прошуознайомитися.

Пітто з відразою взяв листа, цей мерзенний, кривулястий почерк з дрібними літерами, звиправленнямиікляксами,вінприходив,чекавцілимигодинами,ячув,яквінтуди-сюдиходитьуприймальні,апотімвінішовгеть,залишаючискрізь,долі,підстільцем,піддверми,зіжмаканіклаптики паперу, вкриті мушачою базграниною. Пітто дивився на почерк, не читаючи, як наабсурднійнадтовжезнайомімальовидла,одякихйогонудило,кращебяйогоніколиівочінебачив.

«Матусю,насталапораубивць,[8]яобравстрадництво.Може,цетрохизасмутитьтебе,алеятаквирішив.Філіп».

Вінпоклавзапискунастіліпосміхнувся.— Пора вбивць? — поспитався він. — Вплив Ремба призвів до страшенно згубних

наслідків.Генералглянувнанього.—Провпливимищепоговоримо,—сказаввін.—Вамвідомо,демійпасинок?—Звідкицеможебутименівідомо?

—Коливибачилийоговостаннє?Ага, он воно що, подумав Пітто, вони мене допитують! Він обернувся до пана Ляказа і

добротливосказав:—Їй-богу,непам'ятаю!Зтиждень,напевне.Голосгенералатепербивйогозбоку.—Вамвідомібулийогонаміри?—Таніжбо,—усміхаючисьматері,відказавПітто.—ВижзнаєтеФіліпа,вінробитьусе

згарячу.Впевнений,щощевчораввечерівіннезнав,щоробитимевранці.—Апіслятого,—втрутивсягенерал,—писаввінвамчи,може,телефонував?Піттовагався,тарукавжеповорухнулася,покірна,послужлива,вонаполізладовнутрішньої

кишеніпіджака,рішеннябулоприйняте,рукапростягнулапапірець.ПаніЛяказжадібновхопилатукартку,їй-богу,явженевладнийнадсвоїмируками.Тасвоїмобличчямвінщеволодів,тож,піднявшиброву,скорчивгримасу,своювідразливугримасу.

—Яотримавїїсьогоднівранці.—Laetuseterrabundus,—стараннопрочиталапаніЛяказ.—Воім'ямиру.Потягкотився.Пароплавпогойдувався,шлунокПіттоспівав,вінтяжкопідвівся.—Цеозначає:радісний іблукаючий,—ґречнопояснивПітто.—Такназиваєтьсяпоема

Верлена.Психіятрзиркнувнанього.—Трохиспецифічнапоема.—Цевсе?—поспиталасяпаніЛяказ.Вонакрутилапапірецьуруках.—Нажаль,так,любапані,цевсе.Вінпочуврізкийгенералівголос.—Ащовихочетеще,любамоя?Явважаю,щоцейлистцілкомясний,ідивуюсязтого,що

панПіттоначебтонезнавпроФіліповінаміри.Пітторізкообернувсядонього,зиркнувнамундир,—невобличчя,анамундир,—ікров

шугонулайомувголову.—Пане,—сказаввін,—Філіпписавменіотакіцидулкитриабочотириразинатиждень,

врештіяпереставзвертатинанихувагу.Перепрошую,алемушувамсказати,щовменеєйіншіклопоти.

— Пане Пітто, — сказав генерал, — з 1937 року ви очолюєте часопис під назвою«Пацифіст», в якому ви недвозначно зайняли позицію не лише проти війни, а й протифранцузької армії.Ви познайомилися змоїм пасинком ужовтні 1937 року за невідомихменіобставиніприлучилийогодосвоїхідей.Підвашимвпливомвінпочавнеприпустимоставитисядомене,бояофіцер,атакождосвоєїматері,бовонавийшлазаменезаміж;вінприлюдноробивзаяви суто антимілітаристського характеру.Сьогодні в розпалі міжнародної напружености вінпокинувнашдімзвістившинамотієюзапискою,якувищойночитали,щохочестатистрадникомвоім'ямиру.Вамтридцятьроків,панеПітто,аФіліповінемаєщеідвадцяти,томуянездивуювас,колискажу,щовважаювасособистовідповідальнимзавсе,щостанетьсязмоїмпасинкомвнаслідокйоговитівки.

«Що ж, — сказав Аннекен своїй сусідці, — зізнаюся: я мобілізований». — «Ох, Божемилий!» — вигукнула вона. Жорж дивився на офіціянта, він здавався симпатичним, і йомухотілосясказати:«Ятежмобілізований»,тавінненасмілювався,зніяковости,потягстрашенногойдало,«янаколесах»,подумалосяйому.

—Я заперечую будь-яку відповідальність,— категорично сказавПітто.—Розумію вашутривогу,алевсежтакинеможуслужитидлявасцапом-відбувайлом.ФіліпГрезіньприйшовдо

редакціїчасописувжовтні1937року,цефакт,іяйогонезаперечую.Вінприніснамвірша,якийвидавсянамдужеталановитим, імиопублікувалийоговгрудневомуномері.Відтодівінчастоприходив,імизробиливсе,щобвіднадитийого:вінздававсянамнадтовжеекзальтованим,іякпоправді,томинезнали,щознимробити.(Вмостившисьнакраєчкустільця,віндививсянаПіттобентежнимпоглядом голубихочей,наглядав, як вінп'є і палитьцигарки, як ворушатьсяйогогуби,самвіннепив інепалив,тількивряди-годиколупавсяпальцемуносіабонігтемузубах,невідводячиочей).

—Аледежвінможебути?—раптомвигукнулапаніЛяказ.—Девінможебути?Іщовінробить?Викажетепроньоготак,начевінмертвий.

Всізамовкли.Вонанахилиласявпередзтривожнимізневажливимобличчям;Піттобачивпочатокїїшиї,якавиднілаувикотікорсажу;генералнапруженосидівусвоємуфотелі,вінчекав,він присвятив декілька хвилин тиші законній материнській скорботі. Психіятр глянув на паніЛяказзвиразомочікувальноїприязні,немовбивонабулаодноюзйогопацієнток.Потімсмутнопохитавсвоєювеликоюголовою,обернувсядоПіттоіворожепочав:

—Язгоден,панеПітто,щоФіліпнезовсімрозуміввашіідеї.Танеслідскидатизрахункуйте,щоцедужевразливийюнак,якийпросто-такиобожнюваввас.

—Хібацемоявина?—Може,йневаша.Алевизловживалисвоїмвпливом.—Дежпак!—вигукнувПітто.—Врешті,якщовиобстежувалиФіліпа,томуситедобре

знати,щовіннесповнарозуму.—Не зовсім,—посміхаючись, відказавлікар.—Звичайно, внього тяжка спадковість. З

батьковогобоку,—докинуввін,зиркнувшинагенерала.—Таценепсихопатія.Цебувсамотнійхлопець, непристосований до життя, ледачий і марнославний. Тики, фобії, звичайно, зпереважанням сексуальних ідей. Останнім часом він досить часто приходив до мене, мирозмовляли,івінзізнавсямені,що…якбийоговисловитисяпристойніше?Вибачтевідвертістьмедика, — сказав він пані Ляказ. — Одне слово, він зізнався, що в нього були часті йсистематичніполюції.Знаю,чималомоїхколегвбачаютьуцімусьоголишнаслідок, тая, таксамо,якіЕскіроль,розглядаюцерадшеякпричину.Тожвінтяжкопереживавте,щопанМандусвдало називає кризою підліткової самобутности: йому потрібен був провідник. Кепським,кепськимпастирембуливи,панеПітто.

ПоглядпаніЛяказнемовбивипадковозупинивсянаПітто;алевитриматийогобулонесила.Піттовирішивкращеобернутисядопсихіятра.

— Прошу вибачення в пані Ляказ,— озвався він,— та якщо ви вже змушуєте мене, топовинен відверто вам заявити, що завжди вважав Філіпа цілковитим дегенератом. Якщо вінпотребувавпровідника,точомувиневзялийогопідсвоєкрило?Цевашобов'язок.

Психіятр сумно посміхнувся і, зітхнувши, облизнув губи. Вона усміхалася, вона стояла,спершисьобдверцятакаюти,поспиніповзлидрижаки,тавонаспокусливоусміхалася.

— Гаразд, крихітко моя, — сказав капітан, — загляньте до мене о дев'ятій годині, яподумаю,щоможназробитидлявасівашихподруг.—Вньогобулипорожнісвітліочі,червонеобличчя,вінпогладивїїгрудиішиюйдокинув:—Незабудьте,сьогодніувечеріодев'ятій.

—ГенералЛяказпередавменідекількасторінокзФіліповогощоденника,іявирішив,щоознайомитися з ними — це мій обов'язок. Пане Пітто, з цього щоденника випливає, що вишантажувалибідолашногохлопця.Знаючи,наскількивінпрагневашоїповаги,використувалисяцим,щобвимагативідньогопевнихпослуг,прояківінзамовчуєусвоємузаписнику.Останнімчасом вінмав намір збунтуватися, і ви з такою зневагою ставилися до нього,що призвели довідчаю.

Що їмвідомо?Тайоголютьбуладужча, він тежусміхнувся.Модусміхаласяйкивалана

прощання,їїзадбувуженадворі,аб'юстіщевклонявсяугарячомупахучомуповітрікаюти.—Тапевнож,капітане.Отождозустрічіодев'ятій,одев'ятій,капітане,домовилися.—Ахтопризвівйогодовідчаю?Хтопринижувавйоговвесьчас?Хібацеядавйомуляпаса

за столом у суботу? Хіба я вважав його несповна розуму, посилав до психіятра і змушуваввідповідатинапринизливізапитання?

—Витежмобілізовані?—запитавофіціянт.Жорж усміхнувся йому з нещасним виглядом, та потрібно було говорити, відповідати на

запитаннядвохмолодихжінок.—Ні,—відказаввін,—яїдудоПарижувсправах.ВідпронизливогоголосупаніЛяказвінажздригнувся.—Визамовкнете?Замовкнетевичині?Яквизневажаєтейого!Ційдитинівсьогодвадцять

років,авироздягнулиїї,обіллялибрудом,аменевиповажаєтечині?Може,вінужекинувсявСену, а ви тут знайперекладаєте відповідальністьодиннаодного!Мивсі винні, вінказав:недоводьтеменедореченця,амиразомдовелийогодореченця.

Генералпочервонів,Модпочервоніла.— Готово, — сказала вона, — незабаром прийдуть забрати наш багаж, ночуватимемо в

другомукласі.—Любамоя,—сказалаФранс,—отбачиш,тиробилазцьогопроблему,авсевиявилося

набагатопростіше.— Розо! — сказав він, не підвищуючи голосу і втупивши в неї свої олив'яні очі. Вона

здригнуласяі,розтуливширота,зиркнулананього.—Це…цепідло!—сказалавона.—Якийсором!Він простягнув свою міцну долоню і стиснув голу руку дружини, потім безпристрасно

повторив:—Розо.ТілопаніЛяказохляло,воназакриларота,струснулаголовоюінемовбипрокинулася;ось

вонаглянуланагенерала,йвінусміхнувсяїй;ладбуловідновлено.— Я не поділяю тривоги моєї дружини, — сказав він, — мій пасинок пішов з дому,

поцупившидесятьтисячфранківізматериногосекретеру.Тожменіважкоповіритивте,щовінхоченакластинасеберуки.

Запаламовчанка.Пароплавужетрохипохитувало;П'єрвідчував,якусейоготілозробилосямовби з тіста, він зупинився перед полицею, відчинив свою валізу, з якої вдарило пахощамилаванди, зубної пасти і світлого тютюну, од яких його аж занудило, він думав: «Стюард так ісказав, плавання буде нелегке!» Генерал над чимсь міркував, у нього був вигляд слухняноїдитини. Пітто не розумів, шлунок його співав, голова боліла, він геть нічого не розумів;пароплав піднімався, гоп, а потім клював носом, підлога вібрувала під ногами, повітря булогарячейлипке,віндививсянагенералаівженемавснаги,щобненавидітийого.

— Пане Пітто,— сказав генерал,— як вислід цієї розмови, я вважаю, що ви можете іповиннідопомогтинамупошукахмогопасинка.Заразяобмеживсятим,щопіднявнаґвалтусікомісаріяти поліції. Та якщо за сорок вісім годин ми не знайдемо Філіпа, то я маю намірпередати справу до рук мого друга, прокурораДетерна, і принагідно просити його дослідитифінансовіджерела«Пацифіста».

—Я…звичайнож,ядопоможувам,—відказавПітто.—Аврахунки«Пацифіста»коженможепхатиноса,миможемонавітьоприлюднитиїх.

Корабельпірнувуниз,цебулисправжнісінькіросійськігірки,віндодав,насилувидихаючиздушенимгорлом:

—Яж…яневідмовляюсядопомогтивам.Зпростісінькоїлюдяности,генерале.

Генералкивнув.—Самецеяймавнаувазі,—сказаввін.Мореповолі, поволі крадькомапіднімалося і так самоповолі опускалося, неможна було

дивитися на полиці чи умивальницю й мимохідь не помітити, що саме цієї миті якась річопускаєтьсячипіднімається,танадворінічогонебуловидно,крімтемно-синьоїітрохискісноїстяги,якаторкаласянижньогокраюілюмінаторайвідразужпропадала;цебувдрібнийпорух,живийінесміливий,калатаннясерця,П'єровесерцекалаталовунісон;щегодинийгодиниморебуде знай підніматися й опадати;П'єрів язик зробився у роті неначе великий соковитий плід;ковтаючи,вінщоразучувтихехрясткеклацаннядесьувухах,ащежцейзалізнийобруч,якийстискав його скроні, і нестримне бажання позіхнути. Та він був спокійнісінький: морськахворобанастаєтоді,колиїїхочеш.Требатількипідвестися,вийтизкаюти,пройтипалубою:вінприйдедотями,цялегканудотаминеться.«ПобачусязМод»,—вирішиввін.Поставиввалізу,рівно і напружено тримаючись покрай полиці, це було немов пробудження. Тепер корабельпіднімався і опускався під його ногами, та шлунок і голова були звільнені; знову виринулизневажливіочіМод—істрах,ісором.Скажуїй,щобувхворий,трохиперегрівсянасонці,щовипив зайвого. Треба порозумітися з нею, він говоритиме, а вона пронизуватиме його своїмприкрим поглядом, як це стомлює. Він насилу проковтнув слину, вона покотилася горлом ізжахливимшовковистимзвуком,іпріснавологазновурозілляласявйогороті,стомлює,стомлює,його думки розбігалися, залишалася лише велика безпомічна млявість, бажання мірноопускатисяйпідніматися,довгойлегкоблювати,покластиголовунаподушку,вгору-вниз,вгору-вниз, без думок, в обіймах великої світової хитавиці; він вчасно похопився: морська хворобаприходить тоді, коли її хочеш. Він почувався геть штивним і сухим, боягузом, зневаженимкоханцем, майбутнім мерцем прийдешньої війни, його знову пійняв безжальний, крижанийстрах. Він зняв ще одну валізу з верхньої полиці, поставив її на полиці внизу й заходивсявідчиняти.Тримавсявінпрямо,ненахиляючись,навітьнедивлячисьнавалізу,заклякліпальцінаосліпнамацували замковушпарину; чиж варто?Чи вартоборотися?Нічогоне залишиться,крімнезмірноїмлявости,вінуженіпрощонедуматиме,нічогонебоятиметься,доситьлишемахнути на все рукою. «Треба побачити Мод». Він підняв руку і провів нею в повітрі зтремтливою і трохи врочистою млявістю. Мляві порухи, мляве тремтіння моїх вій, солодкийприсмакуроті,м'якіпахощілавандийзубноїпасти,пароплавм'якоопускаєтьсяіпіднімається;він позіхнув, і час уповільнився, згустився довкола нього, мов сироп; досить було ступнутидекілька кроків, вийти з каюти, на свіжеповітря.Аленавіщо?Аби зновупотрапити в обіймистраху?Вінскинуввалізунапідлогуіповаливсянатапчан.Сироп.Цукровийсироп,небуловженістраху,нісорому,такчудовобулоопинитисявполоніморськоїхвороби.

Вінсівнакраєчкупарапету,звісившиногинадводою;вінзморився,думавсобі:«ВМарселібулобнезлецьки,якбинестількибудинків».Піднимповолірухалисякораблі,цебулималенькісуденця,їхбулодужебагато,зквітамиабогарнюнімичервонимифіранкамиіголимистатуями.

Віндививсянаних,одніплигалимовкози, адругій змісцянерушали,вінбачив голубуводу і великий залізнийміст вдалині;на те,щодалеко,приємнодивитися, воно заспокоює.Вньогощеміли очі; він спав під вагоном, прийшли якісь люди з ліхтарями, освітилий нагналийого,поливаючилайкою;післяцьоговінзнайшовкупупіску,тасонуженейшовдойоговіч.Вінподумав:«Деяспатимусьогоднівночі?»Десьтутнапевнебулигарнімісцинизм'якоютравою.Таїхтребабулознати:слідбулоспитатисявнегра.Йомузахотілосяїсти,йвінпідвівся,колінайого заклякли, вонихряснули. «Вмене вженемає їжі,—подумалосяйому,—треба зайтидошинку». Він знову рушив, він ішов цілий день, заходив, запитував: «Робота є?», а потім ішовгеть: казав же мурин: «Роботи немає». В містах важко ходити, скрізь бруківка. Він скісноперетнувнабережну,помалу, озираючисьнавсебіч,щобнепотрапитипід трамваї, вінлякався,

количув,яквонидзвонять.Булодужелюдно,всійшлихутко,дивлячисьпідноги,неначешукалитамщось;проходячи,воништовхалийогоіпросиливибачення,навітьнедивлячисьнанього;вінохочезвернувсябдоних,тасвоєютендітністювонивикликаливньогоніяковість.Вінвийшовнатротуаріпобачивкав'ярнізгарнимитерасами,апотімшинки,аленезайшовтуди:настолахбули скатерки, а він боявся їх замурзати. Він звернув у темну вуличку, де тхнуло рибою,поспитався:«Ідежяїстиму,якщовсетутотаке?»ітут-такизнайшовте,щойтребабуло:переднизенькимбудиночкомвінугледівкільканадцятьдерев'янихстоликів,накожномустолістоялостояло двоє або четверо приборів, аще невеличка кругла лампа, яка давала небагато світла, ініяких скатерок. За одним столиком вже вечеряв якийсь добродій з пані, у котрої був доситьпристойний вигляд. Здоровань Луї підійшов, сів за сусіднім столиком і всміхнувся їм. Панісуворозиркнулананьогоітрохивідсунуласвогостільця.ЗдорованьЛуїпогукавслужницю,цебулонічогенькедівча,трохитендітне,алезтугимжвавимзадком.

—Щотутможнакинутиназуб,кицюмоя?Дівчина було гарненька і від неї добре пахло, та схоже було, що вона не дуже рада його

бачити.Вонанерішучезиркнулананього.—Увасєменю,—мовилавона,показуючиналистокпаперунастолі.—А,добре!—сказавЗдорованьЛуї.Вінузявлистоківдав,нібичитає,табоявся,щотримаєйогодогориногами.Служницятим

часом пішла собі, вона розмовляла з паном, який стояв біля порога. Він слухав її, схилившиголову,йдививсянаЗдорованяЛуї.Врештівінполишивїїйсумовитопідійшовдонього.

—Щовамтреба,дружемій?—поспитавсявін.—Попоїсти,щожіще,—здивовановідказавЗдорованьЛуї.—Увасжезнайдетьсятарілка

супуішматоксала?Панзажуренопохитавголовою.—Ні,—сказаввін.—Унаснемаєсупу.—Вменеєгроші,—сказавЗдорованьЛуї.—Яжнепрошунаборг.—Несумніваюсявцьому,—сказавпан.—Тави,мабуть,нетудивтрапили.Тутвамбуде

незручно,тайнамвизаважатимете.ЗдорованьЛуїглянувнанього.—Тоценешинок?—поспитавсявін.—Так,так,—сказавгосподар.—Алевнассвояклієнтура…Вамкращеперейтинатойбік

вулиціКанаб'єр,тамвизнайдетечималоресторанчиків,яківамбудутьдосмаку.ЗдорованьЛуїпідвівся.Вінзбентеженопочухавпотилицю.—Вменеєгроші,—сказаввін.—Можувамїхпоказати.—Ні,ні,—хутковідказавтойпан.—Яйтаквамвірю.Вінрішучеузявйогопідрукуізмусивзробитидекількакроківдовиходу.—Ідітьонтуди,—сказаввін,—тамбуденабережна,простуйтевздовжнеїйправоруч,ви

незаблукаєте.— Ви дуже люб'язні, — торкнувшись капелюха, сказав Здоровань Луї. Він почувався

винуватим.Вінопинивсяпосереднабережної,внатовпімаленькихчорнихчоловічків, якібіглийому

назустріч, ішоввіндужепомалу,щобнезбитикогось ізніг, ійогоогортавсум;оційпорівінспускався з Канігу на Вільфранш, отара дріботіла попереду, вона була його товариством,частеньковінзустрічавпанаПарду,якийпіднімавсянафермудюВетільініколинепропускавнагоди дати йому сигару і декілька дружніх стусанів у спину, гора була руда й німа, на дніроздолувиднілидимкиВільфранша.Вінрозгубився, всі ці людийшлидужепрудко, вінбачивлишемаківки їхніх голів абожверхикапелюхів, всі вонибулидрібнотою.Якийсьхлопчисько

прослизнувуньогоміжногами,регочучи,зиркнувнаньогоісказавсвоємуприятелеві:—Глянь-нонацьогодовганя,йому,мабуть,нудносамомунагорі?ЗдорованьЛуї глянув, як вони чкурнули, і відчув себе винуватим; він соромився того,що

такийвисокий.Вінсказав:«Унихтутсвоїзвички»ісперсяобстіну.Вінбувсмутнийітихий,яктогодня,колиотозанедужав.Потімподумавпронегра,такогочемногойвеселого,єдиногойогодруга,ісказавсобі:«Нетребабулойоговідпускати».Ітутйомуспаланадумкунезлецькаідея:муринавидноздалеку,йогоневажкобудезнайти;вінзновупопростувавнабережною,тепервінпочувавсянетакимсамотнім,видивлявсятогонеграідумав:«Поставлюйомучарчину».

Всівонибулинамайдані,обличчя їхніпочервонілиодвечірньогосонця.ТутбулиЖанна,Урсула, сестри Клапо, Марі й усі інші. Спочатку вони чекали вдома, а потім одна по однійповернулисянамайдан іпочаличекати.Крізьматовішибивонибачили, як засвітилисяпершілампивкав'ярнівдовиТремблен:триімлистіплямиугорінавікнах.Вониугледілиціплямиізасмутилися:матусяТремблензасвітилавогніусвоїйпорожнійкав'ярні,сиділазамармуровимстоликом,поклавшинаньогокошиказроботою,іспокійнісіньков'язалавовняніпанчохи,томущобулавдовою.Авонибулинадворійчекалисвоїхчоловіків,відчуваючипозадусвоїпорожнідомівкий кухні, які поволі наповнювала темрява, й лежавпереднимидовгийшлях, на якомучигали різні халепи, а наприкінці тогошляху бувКан.Марі зиркнула на церковного дзигаря ісказалаУрсулі:«Незабаромдев'ята,може,їхусе-такизалишили…»Мерказав,щоценеможливо,та що він там знає, з міськими звичаями він обізнаний не краще, ніж вони. Навіщо жвідправляти назад кремезних чоловіків, які самі приїхали?Мабуть, їм сказали: «Гаразд, якщовжевизаявилися…»тайзалишили.ПрибігламаленькаРоза,вонагетьзахекаласяіволала:«Осьвони!Ось вони!», і жінки побігли й собі; вони прибігли до фермиДарбуа, звідки видно булочималий кавалокшляху, і на білій дорозі поміж луками угледіли своїх чоловіків, ті сиділи навозахіїхалидовгоюґерелицею,якітоді,коливирушали,їхаливониповоленькиіспівалисобі.Шапенбувпопереду,вінрозсівсяналавці,рукинасилутрималивіжки,віндрімав, ікінь ішовсобі за звичкою;Марі помітила,що око в нього запливло кров'ю, й подумала,що він знову зкимось бився. За ним, стоячи на возі й виспівуючи на всю горлянку, їхав Ренарів син, протевигляд у нього був невеселий, решта їхали позаду, геть темні на тлі світлого неба. МаріобернуласядоКляпоісказалаїй:«Вонип'яніякдим,цьоготількинамбракувало».Порипуючи,помалу підкотивсяШапенів повіз, і вони відступили, пропускаючи його. Віз проїхав, і ЛуїзаШапенпронизливозавищала:«Божемилий,тажвінпривівтількиодноговола,дежвінподівдругого, пропив, мабуть!» Ренарів син виспівував на всю горлянку, його бричка зиґзаґамикотиласяподорозівідодногоровудодругого,азанимїхаларешта,всівонистоялинавозахігорлалипісень збатогамивруках.Маріугледіласвогочоловіка,вінначебтонебувп'яний, таколивонапобачилазблизькайогопохмурупику,тозрозуміла,щовінтакинапивсяібудебитися.«Цещегірше,ніжпропитивола»,—подумалосяїй,ісерцеїїстиснулося.Тапоприцевонабулазадоволена,щовінповернувся,нафермібулобагацькороботи,нехайсобівряди-годиб'єтьсяпосуботах,абилишгарував.Вінстомленоопустивсянастілецьнатерасізабігайлівки,замовивсобічарчину,йомупринеслибілоговинавмалесенькійшкляночці,ногийогоажгули,вінпростягнувїхпідстіліповорушиввеликимипальцямиучеревиках.«Дивно»,—сказаввінсобі.Тодівипивісказав:«Диватайгоді,яжйогодобрешукав».Вінпосадивбийогонавпроти,дививсябнайогодобречорнеобличчя;абилишбачитийого,вінзасміявсябімуринтеж,уньогобувдовірливийілагіднийвигляд,мовузвіряти.«Япочастувавбийоготютюнцемішклянкоювина».

Йогосусіддививсянанього:вінвважаєменедиваком,боярозмовляюсамізсобою;цебувпарубійкороківдвадцяти,хирлявийнедоростокіздівочоюшкірою,вінсидівізгарнимчорнявимчолов'ягою, в якого був переламаний ніс, волосся у вухах і витатуюваний якір на лівомупередпліччі. Здоровань Луї зрозумів, що вони балакають місцевою говіркою про нього. Він

усміхнувсяїміпогукавофіціянта.—Щешклянкутогожсамого,хлопче.Іякщовтебеєбільшішклянки,тонесоромся,неси

їхсюди.Офіціянтізмісцянезрушив.Віннічогонеказавідививсянаньоготак,мовбийнебачив.

ЗдорованьЛуїдіставгаманцяіпоклавйогонастіл.—Щозтобою,хлопчино?Думаєш,незможузаплатити?Осьглянь!Віндіставтрикупюрипотисячіфранківіпомахавнимиофіціянтовіпередносом.—Ну,тощоскажеш?Анунесихутчійщеоднушклянкутвогопійла.Він поклав гаманця до кишені й помітив,що кучерявий парубійко ґречно всміхається до

нього.—Всеклас?—поспитавсяпарубійко.—Га?—Всегаразд?—Всегаразд,—відказавЗдорованьЛуї.—Шукаюсвогомурина.—Винетутешній?—Ні,—усміхаючись,відказавЗдорованьЛуї.—Нетутешній.Хочешхильнутичарчину?Я

пригощаю.—Гріхвідмовлятися,—сказавкучерявчик.—Можна,ягукнусвогодрузяку?Вінсказавсвоємуприятелевідекількаслівтієюговіркою.Тойусміхнувсяімовчкипідвівся.

ВонисілинавпротиЗдорованяЛуї.Одмалоготхнулопарфумами.—Відтебесмердитьповією,—сказавЗдорованьЛуї.—Ядопірузперукарні.—Ага,онвонощо…Яктебезовуть?—МенезовутьМаріо,—сказавмалий.—Априятельмій—італієць.ЙогозовутьСтараче,

вінматрос.Старачеусміхнувсяікивнувмовчки.—Віннезнаєфранцузької,алевінутішний,—сказавМаріо.—Тизнаєшіталійську?—Ні,—відказавЗдорованьЛуї.—Таценічого,отпобачиш:всеодновінутішний.Вони забалакали між собою італійською. Це була дуже гарна мова, здавалося, вони

співають. Здоровань Луї був трохи задоволений з того, що вони тут, бо це було хоч якесьтовариство,тавглибинідушівінпочувавсясамотнім.

—Щовамзамовити?—Ну,—сказавМаріо,—аперитиву.—Триаперитиви,—сказавЗдорованьЛуї.—Цещо,вино?—Ні,ні,цещекраще,отпобачиш.Офіціянтпоналивавутришклянкилікеру.Маріоналлявтудиводи,ілікерзробивсяшумким

білимтуманом.—Затвоєздоров'я,—сказавМаріо.Він випив і втерся рукавом. Здоровань Луї теж перехилив свою шклянку: питво було

нічогеньке,пахлоганусом.—ОнгляньнаСтараче,—сказавМаріо,—вінпотішитьтебе.Стараче скосив очі; заразом він морщив носа, задирав брови і ворушив вухами, як той

кролик.ЗдорованьЛуїзареготався,тавсетенеприпалойомудосмаку:вінподумав,щойомунеподобаєтьсяСтараче.Маріореготав,ажпадав.

—Казавжеятобі,—регочучи,мовиввін.—Вінутішний,цейхлоп'яга.Тепервінпокажетобіфокусізблюдцем.

Старачепоставивсвоюшклянкунастіл,затиснувблюдцеуширокійдолонійтричіпровівнад нею долонею лівої руки. Після третього разу блюдце зникло. Користуючись подивомЗдорованя Луї, Стараче застромив йому руку між коліна. Здоровань Луї відчував, як щосьшкрябаєйомуміжногами,іруказновувиринуланадстолом,тримаючиблюдце.ЗдорованьЛуїввічливозасміявся,хочаМаріоляскавсебепостегнахіпросто-такилягаводсміху.

—Охти,старийпройдисвіте!—казаввінміждвомавибухамиреготу.—Казавжея:тизнамиумрешодсміху.

Потрохувінугамувався;колийоголиценабулоповажноговиразу,поміжнимизапалатяжкамовчанка.ЦядвійцявтомилаЗдорованяЛуї,ійомутрохивжехотілося,щобвонившилися,тавінподумавсобі,щонезабаромнастаненічійомузновудоведетьсянавманняітидовгимивулицями,які потонули в пітьмі, нескінченно шукати якийсь закуток, щоб повечеряти, і другий, щобпереночувати, і тоді його серце стиснулося, й він замовив іще три чарчини лікеру. Маріонахиливсядонього,йвінвідчувйогозапах.

—Тоти,значить,нетутешній?—поспитавсявін.—Нетутешнійінікоготутнезнаю,—сказавЗдорованьЛуї.—Аєдиногохлопця,котрогоя

тутзнаю,неможузнайти.Може,вийогознаєте,—додаввін.—Цемурин.Маріоневизначенопохитавголовою.Зненацькавін,примружившиочі,нахиливсядоЗдорованяЛуї.—Марсель—цемісто,вякомурозважаються,—сказаввін.—ЯкщотинезнаєшМарселя,

то,вважай,ніколивжиттінерозважався.Здоровань Луї не відповів. У Вільфранші він часто розважався. А потім у борделях

Перпіньяна, коли служив у війську: ото де було весело! Та він не уявляв собі, як це можнарозважатисявМарселі.

— Ти не хочеш порозважатися? — поспитався Маріо. — Не хочеш піти до гарнюніхлялечок?

—Тані,—відказавЗдорованьЛуї.—Тількизаразменіхочетьсякинутищосьназуб.Якщовизнаєтеякийсьшинок,тоярадопригостивбивас.

З настанням ночі все немовби розтеклося, лишилася тільки невиразна газоподібна маса,темна імла; вона ішла хутко, нахиливши голову і опустивши плечі, боялася зненацькаспіткнутися об линви, а тому трималася біля перегородок; ото розчинитися б у нічній пітьмі,зробитисяхмаркоюімливцихвелетенськихвипарахіповолірозлізтисяпошвах.Тавонадобрезнала,щоїїбіласукнябуланемовсигнальнийліхтар.Вонапройшлапалубоюдругогокласу,непочувши ані однісінького звуку, крім вічного хлюпотіння моря; та скрізь були непорушнімовчазні люди, які вирізнялися на темному плоскому тлі моря, й у них були очі: вряди-годигострийжарукпронизувавтемряву,вихоплювавізнеїобличчя,чиїсьочіблищали,дивилисянанеї,потімгасли,іїйхотілосявмерти.

Треба було спуститися східцями, пройти палубою третього класу, піднятися ще однимисхідцями, прямими мов драбина й геть білими; якщо мене побачать, то ніхто й несумніватиметься,йогокаютазверху,вонатамодна-однісінька;вцьогожчоловікаєробота,неможе бути, що він тримав мене цілу ніч. Вона боялася припасти йому до смаку, а то щепосилатимещовечорапонеїстюардавсалон,якотойгрецькийкапітан,тані,длятакогостароготовстуна,яквін,янадтовжехуда,вінбудерозчарований,бознайдеоднілишкостомахи.Їйнехотілосястукати,дверібулипрохилені,вінчекавїїупітьмі,вінсказав:

—Заходьте,гарнюнямоя.Якусьмитьвонавагалася,їйперехопилогорло;рукавтяглаїїдокаюти,дверізачинилися.Її

зненацька притиснули до тлустого черева, старі губи, що тхнули корком, розплескалися об їївуста.Вонапіддалася,покірнодумаючисобі: «Цежпрофесія, часткамоєїпрофесії».Капітан

натиснув вимикач, і його лице випливло з темряви, білки його очей були водянисті й трохиголубі, з темною цяткою в лівому оці. Усміхаючись, вона вивільнилася; щойно засвітиласялампа,якусесталонабагатоважче;дотогомоментувонауявлялайогособітемноюмасою,алезараз він постав перед нею в найдрібніших, найінтимніших деталях, їй доведеться кохатися зєдиною в своєму роді істотою, як і всі істоти на світі, й ця ніч, як і всі ночі, буде єдиною всвоємуроді,нічунікальногойнепоправногокохання,непоправновтраченаніч.Модусміхнуласяймовила:

—Зачекайте,капітане,зачекайте,винадтопоспішаєте:намтребапознайомитися.Щоце?Насторожившись,П'єрзвівсяналікоть:пароплав,здавалосяб,завмернамісці.Його

вже три чи чотири рази знудило, один раз блювота, дуже бурхлива, зацебеніла носом, вінпочувавсяпорожнім,алетверезим.Щоце?—подумалосяйому.Ізненацькаутямив,щосидитьнаполиці,скронійомустискаєзалізнийобруч,авсерціщемілавжезвичнатривога.Часзновурушивзмісця,цебувбезжальний,гарячковиймеханізм,кожнасекундароздиралайого,немовзазубень пилки, кожна мить наближала його доМарселя і до сірої землі, де він сконає. Світзнову був тут, довкруг його каюти, жорстокий світ вокзалів, димів, військових одностроїв,спустошених піль, світ, в якому він не міг жити і якого не міг покинути, світ з тим бруднимшанцем,якийочікувавйогодесьуФландрії.Боягуз,офіцерськийсин,якийбоявсяйтинавійну:вінжахавсясамізсебе.Івсежтакивінвідчайдушнохапавсязажиття.Цебулощеогидніше:яхочужитинетому,щояєцінністю;а…простотак:простотак,томущояживу.Вінладенбувнавсе,абилишпорятуватисвоюшкуру,втекти,благатипощади,зрадитиівсежтакивіннедужетримався засвоюшкуру.Вінпідвівся:щоя їйскажу?Щоперегрівсянасонці,щовменебулалихоманка?Щобувнезовсімнормальним?Заточуючись,вінпідійшовдодзеркалайпобачив,щолице йогожовте, мов цитрина.Оттак-пак, я вже неможу розраховувати на своюмармизу.Надодачу до всьогоще й, либонь, просмердівся блювотинням.Він протер обличчя одеколоном іпрополоскавротаводою.Стількимороки,роздратованоподумаввін.Впершеятурбуюсяпроте,щоподумаєпроменеякаськішечка.Наполовинуповія,наполовинускрипальказоркестри;авмене ж були заміжні жінки, матері сімей. Вона тримає мене в руках, подумав він, одягаючипіджак,воназнає.

Вінвідчинивдверійвийшов;капітанбувголісінький,вньогобулагладенькавощанашкіра,безволосся,крімчотирьохчип'ятигетьсивихволосиннагрудях,інші,мабуть,повипадаливідстарості, він реготався, він скидався на вгодоване пухке немовля. Мод торкнулася пучкамипальцівйогогладенькихтлустихстегон,івінздригнувся,пробурмотівши:

—Тилоскочешмене!Він знав номер їхньої каюти: двадцять сьомий; він звернув у коридор праворуч, а потім

ліворуч; перегородки гриміли від мірних гучних ударів; двадцять сьома, це тут.Молодажінкалежала на спині, бліда, мов небіжчиця; на полиці сиділа стара пані, очі її були червоні йнабряклі,вонаїлаканапкузсиром.

—О,—сказалавона,—тридами?Вонибулитакілюб'язні.Тавонивжевибралисязвідси,їхпоселиливдругомукласі;ятакшкодуватимузаними.

Капітанздивованоглянувнанеїйпоклавїйрукунагруднукістку.—Витаканічогенька,іписокгарнюній,алеякажвихуда!Воназасміялася:колиторкалисягрудноїкістки,їйзавждирозбиравсміх.—Авинелюбитехуденьких,капітане?—Ні,чомуж,люблю,люблю,—хутковідказавкапітан.Він бігом піднявся східцями; йому треба було побачити Мод. Тепер він ішов коридором

другого класу, це був гарний коридор, із килимовими доріжками, двері й перегородки булипофарбованісіро-голубоюемаллю.Йомупощастило:віннаткнувсянаРюбі,занеюйшовстюард

ізвалізами.—Добридень,—сказавП'єр.—Вивдругомукласі?—Апевно!—відказалаРюбі.—Франсбоїться,щозанедужає.Томийпогодилися:якщо

йдетьсяпроздоров'я,топотрібножертвувати.—АдежМод?Мод лежала на боку, капітан з неуважною чемністю лапав її за сідниці; вона почувалася

глибокоприниженою.«Якщояйомунедосмаку,тонетребавважатисебезобов'язаним».Вонапровеладолонеюпойогостегнах,щобвідповістиначемність;цебуластарашкіра.

—Мод?—перепиталаРюбісвоїмгострим,пронизливимголосом.—Хтозна,девонаможебути. Ви ж її знаєте: може, їй захотілося позалицятися до кочегарів, якщо не до капітана, їйстрахякподобаютьсяморськімандрівки,воназавждигасаєповсьомукораблю.

—Ач, яка допитлива крихітка!— сказав капітан. Він засміявся і стиснув їй зап'ястя.—Заразвизможетеобстежитивсіугіддя.

І його очі вперше зблиснули.Мод скорилася йому, вона була збентежена через оту змінукают,всежтакитребабулойомувіддячити,вонастрахякшкодувала,щотакахуда,внеїбулотаке враження, ніби вона обманула його; капітан усміхався, він опускав очі, в нього бувцнотливийіпотайнийвигляд,вінстискавзап'ястяМодізнаполегливоюніжністюспрямовувавїїруку;Модбулазадоволена,вонадумала:«Неможнавідмовлятивтім,щойомухочеться,післятого,щовінотовлаштувавдлянас,тимпачещовіннелюбитьхудих».

—Дякую!Дякуювам!Вінсхиливголовуіпішовдалі.ТребабулознайтиМод;вона,либонь,напалубі.Вінпіднявся

напалубудругого класу, було темно,майженеможливокогосьрозгледіти, хібащо заглядативсамісіньке обличчя. Ото дурний я, треба просто тут почекати: хоч звідки вона ітиме, а їйдоведеться підніматися цими східцями. Капітан геть заплющив очі, у нього був супокійний іпобожний вираз обличчя, і це дужеподобалосяМод, рука її стомилася, та вона рада була,щопринеслайомувтіху,крімтого,почуваласягетьсамотньою,яктоді,колибуламаленькоюідідусьТевенерсадовивїїнаколінайраптомзасипав,киваючиголовою.П'єрдививсянамореідумав:«Ябоягуз».Прохолоднийвітерецьструмувавйогощокамиішарпавзачуба,віндививсь,якморепіднімаєтьсяйопускається;вінздивованодививсянасебейдумав:«Боягуз.Ніколинеподумавби,щоце так».Боягуз ізбоягузів.Доситьбулооднісінькогодня,щобвиявитисвоюсправжнюсутність; якби не загроза війни, то він ніколи про це й не дізнався б. Наприклад, якби янародився в 1860 році. Він прогулювався б по життю зі спокійною певністю; він суворозасуджував би чуже боягузство, і ніщо, геть ніщо не відкрило б йому очі на його справжнюприроду.Непоталанило.Одиндень,одиноднісінькийдень:тепервінзнавібувсамотній.Авта,потяги, кораблі розтинали цю світлу й лунку ніч, стікалися до Парижа, привозили отакихмолодиків,яквін,вонинеспали,схилялисянадпоручнямиабожпритулялисяносомдотемнихшибок.Ценесправедливо,подумаввін.Тисячі,може,мільйонилюдейжилизащасливоїпориінедізналися,якамежаїхніхможливостей:внихбулаблагодатьсумніву.Може,АльфреддеВіньїбув боягузом. А Мюссе? А Сен-Бев? А Бодлер? Їм поталанило. «А я! — тупнувши ногою,пробурмотіввін.Вонанічогойнезналаб,вонайдалізахопленодивиласябнамене,хочібулабзі мноюне довше, ніж інші, за тримісяці я кинув би її.Але тепер вона знає. Знає.Ця лярватримаєменевруках».

Надворібулотемно,алевбарібулостількисвітла,щоЗдорованьЛуїпросто-такиосліп.Цебуло радше дивно, бо ламп не видно було: була тільки довга червона рурка, яка звивалася підстелею, і ще одна, біла, і звідти струмувало світло; скрізь вони поначіплювали дзеркал; удзеркалі,якевисілонавпроти,ЗдорованьЛуїбачивсвоєобличчяімаківкуСтараче,віннебачивніМаріо,ніДезі,бовонибулидужемалі.Вінзаплативзаїжуічотирипорціїаперитиву;потім

замовивконьяку.Вонисиділивглибинібару,навпротиляди,булодужезатишно,довкругистоявзаколисуючийватянийгомін.ЗдорованьЛуїнетямивсебеодутіхи,йомухотілосязалізтинастіліспівати.Алевінневмівспівати.Вряди-годиочійогозаплющувалися,вінмовбипровалювавсяуякусь прірву і почував пригніченість, немовби з ним сталося щось жахливе, він зновурозплющувався,намагавсяпригадати,щоцебуло,таврештірозумів,щонічогознимнесталося.Він був немовби сам у собі, та це було йому радше до вподоби, просто трохи незвично, затезручно;йомубуловажкосидітизрозплющенимиочима.Вінпростягнувсвоїдовгіногипідстіл,однуміжногамиМаріо, другуміжногамиСтараче, він дивився у дзеркало і реготався з себе,намагався скорчити гримасу, як ото робив Стараче, та не вмів ні закочувати очі під лоба, ніворушити вухами. Під дзеркалом сиділа маленька пані, на вигляд дуже пристойна, воназамислено палила цигарку й, напевне, подумала, що він з неї кривиться: вона показала йомуязика, потім узяла праве зап'ястя лівою рукою, стиснула праву руку в кулак і, посміхаючись,закрутиланим.ЗдорованьЛуїстурбованоопустивочі,вінбоявся,щообразивїї.

Дезісиділанавпроти,маленька,суворайтепла.Таїйнебулоділадонього.Пахловіднеїгарно,йнафарбованавонабулаякслід,тайцицькивнеїбуличималі,таЗдорованевіЛуївоназдавалася надто поважною, йому до вподоби були маленькі сміхотливі киці, які дражняться,приміром, дмухаючи у вухо, і цнотливо нашіптують різні непристойності, які не відразу йутямиш. Дезі була пожвавлена і поважна; вона серйозно розмовляла з Маріо про війну; вонаказала:

—Щож,будемовоювати;якщотребавоювати,товоюватимемо.Стараче,випроставшись,сидівнастільцінавпротиДезі;здавалося,нібивінуважнослухає,

та,звіснож,вінробивцезчемности,томущонічогонетямив.ЗдорованьЛуївідчувдоньогоприязнь,аджевінбувтакийспокійнийініколинегнівався.МаріолукаводививсянаДезі,хитавголовоюйказав:

—Янепроти,непроти.Протепереконаностивньомуневідчувалося.— Як на мене, то краще війна, ніж страйк,— сказала Дезі,— а тобі що, більше війна

подобається?Отпригадай,чогокоштувавстрайкдокерів,інам,івсімузагалі.—Таянепроти,—сказавМаріо.Дезі говорила гаряче й зі скорботним виразом на обличчі; вона знай кивала головою й

сувороказала:—Підчасвійнистрайкамнастаєкрай.Всіпрацюють.Отяк,от!Якбитибачивкораблів

1917 році, ти ще був малюком; я теж була малою, але ж бачиш, я їх пам'ятаю. Це булосправжнісіньке свято, вночі вогні видно було аж до Естака. І стільки всіляких облич було навулицях,ажсаманетямиш,детиопинилася, іпишаєшсявсімоцим,ачергинавулиціБутрій,там були англійці, американці, італійці, німці, навіть індуси там були, он як!Амоямати такгарнозаробляла,щокудитам!

—Німцівнебуло,—сказавМаріо,—знимивоювали.—Кажутобі,тамбулинімці,—заперечилаДезі.—Щейуводностроях,ізкокардамина

кашкетах.Яжсамаїхбачила,чияктисобігадаєш?—Знимижвоювали,—сказавМаріо.Дезістенулаплечима.— Та воювали, але там, на півночі. А ці не з окопів були, а приїжджали з-за моря, щоб

торгувати.Увійшла якась висока мандрьоха, тлуста і біла, наче вершкове масло, але в неї теж був

поважнийвигляд.ЗдорованьЛуїподумавсобі:«Цевнихвідміськогожиття».ВонасхилиласядоДезійвидаваласягетьобуреною.

—Аотянелюблювійни,розумієш?Томущовонаменівпечінкахсидить,імоємубратовітеж,вінвоювавучотирнадцятомуроці,ти,може,хочеш,абийогозновувідправилинавійну?Афермамогодядька,хібаїїнеспалили?Ценічоготобінекаже?

Дезінахвилькузбентежилася,алевідразужоволоділасобою.—Тотибільшеполюбляєшстрайки?—запиталавона.—Скажи,полюбляєш?Маріо глянув на високу білявку, і вона, хитаючи головою, мовчки пішла собі. Вона сіла

неподалік од них і почала гаряче щось казати невисокому смутному чоловічкові, який жувавсоломинку.ВонапоказуваланаДезійторохтілахутко,мовсорока.Чоловічокневідповідав,вінжувавсоломинку,непідводячиочей,здавалося,віннавітьнечуєїї.

—ВоназСедана,—пояснивМаріо.—Деце?—поспиталасяДезі.—Напівночі.Вонастенулаплечима.—Точогожвонасвариться?Вонитамзвичні.ЗдорованьЛуїщосилипозіхнув,іпощокахйогопокотилисясльози.Йомубулонудно,тавін

бувзадоволений,томущолюбивпозіхати.Маріокинувнаньогошвидкийпогляд.Старачетежзаходивсяпозіхати.

—Нашприятель нудиться,— сказавМаріо, показуючина ЗдорованяЛуї.—Будь із нимлюб'язнішою,Дезі.

ДезіобернуласядоЗдорованяЛуїіобнялайогорукоюзашию.Теперїїповажнийвигляддейподівся.

—Тисправдінудьгуєш,мійпівнику?Нудьгуєшбілятакоїкралечки,якя?ЗдорованьЛуїхотівбуловідповістиїй,ажтутугледівсвогомурина.Тойстоявбіляшинквасу

іцмуливякесьжовтепитвозвеликоїшклянки.Наньомубувзеленийкостюмісолом'янийбрильіз барвистою стьожкою. «Чудово!» — сказав Здоровань Луї. Він дивився на мурина й бувщасливий.

—Щосталося?—здивованозапиталаДезі.Він обернув голову до неї, потім до Стараче і приголомшено глянув на них. Йому було

соромно сидіти з ними. Він струснув плечима, скидаючи рукуДезі, підвівся і м'якою вовчоюступоюпідкравсядонегра.Тойцмуливсобі,аЗдорованьЛуїажреготавсяодутіхи.Дезігостропоспиталасязайогоспиною:«Щоцейомувголовустрілило,цьомуйолопові?Вінзробивменіболяче». Та Здорованеві Луї начхати було на те: він звільнився від Маріо й Стараче. Вінзамахнувсяправоюрукою іщосилиляснувмуринапоміжлопатками.Тоймалоне захлинувся;вінзакашлявсяісплюнув,атодізлютимвиглядомобернувсядоЗдорованяЛуї.

—Цея,—сказавЗдорованьЛуї.—Вищо,зглуздуз'їхали?—гостропоспитавсямурин.—Татижбачиш,цея!—повторивЗдорованьЛуї.—Яваснезнаю,—сказавнегр.ЗдорованьЛуїсумноподививсянанього.—Тищо,непам'ятаєшмене?Мижучоразустрілися,тиякразвикупався!Мурин закашлявся і сплюнув. Стараче й Маріо підвелися і стали обабіч Здорованя Луї.

«Відчеплятьсявонивідменечині?»—лютоподумавЗдорованьЛуї.Маріолегенькосіпнувйогозарукав.

—Годі,—сказаввін.—Тижбачиш,віннехочевпізнаватитебе.—Цеміймурин,—погрозливосказавЗдорованьЛуї.—Заберітьйого,—сказавнегр.—Окотрійгодинівивкладаєтейогодоліжка?ЗдорованьЛуїглянувнанеграівідчувсебенещасним:цебуввін,такийгарнийівеселий,у

своємуловкенькомусолом'яномубрилі.Чомужвінтакийневдячнийізабудькуватий?—Япригощавтебевином,—сказаввін.—Ходім-бо!—повторивМаріо.—Ценетвіймурин:вонивсіоднакові.ЗдорованьЛуїстиснувкулакиіобернувсядоМаріо.—Дайменіспокій,кажутобі!Ценетвоєділо.Маріопозадкував.—Всінегрисхожіодиннаодного,—занепокоєносказаввін.—Облишйого,Маріо.Цежтварюка,йди-носюди,—гукнулаДезі.ЗдорованьЛуїладенбувужезатопитийому,якдверівідчинилисяізаявивсядругиймурин,

геть точнісінько такий, як і перший, в солом'яному брилі й рожевому костюмі. Він байдужезиркнувнаЗдорованяЛуї,танцюючимкрокомпройшовчерезбарісперсяліктямиобшинквас.ЗдорованьЛуїпротерочі,апотімпочерзізиркнувнаобохнегрів.Далізареготався.

—Цеймуринмовбиподвоївся,—сказаввін.ПідійшовМаріо.—Нущо,бачиш?ЗдорованьЛуї був збентежений.ВіннелюбивніМаріо, ніСтараче, тапочувався винним

передними.Вінузявїхзаруки.—Ядумав,цеміймурин,—поясниввін.Негробернувсядоньогоспиноюізновупочавпити.МаріоглянувнаСтараче,потімвони

обоє обернулися доДезі.Вона стояла, впершись руками в боки, й чекала їх.Вигляд у неї бувнеприязний.

—Гм!—сказавМаріо.—Гм!—сказавСтараче.Вонирозвернулися,вхопилиЗдорованяЛуїзарукийпотяглидовиходу.—Підемопошукаємотвогомурина,—сказавМаріо.Вулицябулавузькайпорожня,тхнулокапустою.Надпокрівлямивиднобулозорі.«Вонивсі

однакові»,—сумноподумавЗдорованьЛуї.Іпоспитався:—БагацькоїхуМарселі?—Кого,любчику?—Муринів.—Тавзагалінемало,—хитаючиголовою,відказавМаріо.«Я геть затурканий», — подумав собі Здоровань Луї, «та я вам допоможу, — сказав

капітан,—будувашоюпокоївкою».МаріообхопивЗдорованяЛуїзапоперек,капітансмикнувзабретелькукомбінації,Моднемоглавтриматисявідсміху:«Тажвитримаєтеїїнавиворіт!»Маріонахилявсявперед,вінміцностискавЗдорованяЛуїзапоперек,вінтерсяголовоюйомуобживіті повторював: «Це мій любчик, правда, Стараче, коханчик мій, ми кохаєм одне одного». АСтараче мовчки реготався, голова його оберталася, оберталася, зуби блищали, це було якесьмарення, голова його дудоніла від галасу і світла, він простував назустріч іншому галасу йіншому світлу, вони не відпустять його до ночі, сміх Стараче, його смагляве лице, яке товиринало, то опускалося, лисячий писок Маріо, йому хотілося блювати, море підіймалося йопускалосяуП'єровомушлунку,вінужевтямив,щоніколинезустрінесвогомурина,Маріопхавйого,Старачетягнув,негрбувянголом,аявпеклі.Вінсказав:

—Негрбувянголом.І дві великі сльози покотилися його щоками. Маріо пхав його, Стараче тягнув, вони

звернули за ріг,П'єр заплющив очі; було тількимиготливе світло ліхтаря на бруківці й пінявешелестінняводиобфорштевень.

Віконниці зачинені, вікна зачинені, тхнуло блощицями й формаліном. Він схилився над

паспортом,пломінець свічкиосвітлювавйогокучерявусивучуприну, але тіньвідйого головивкривалавсенькийстіл.«Чомувіннезапалюєелектричногосвітла,вінжезіпсуєсобіочі».Філіппочухавгорло:вінмовбипотонувутишійзабутті;«тамя існую,нарештія існую,яміцний,ядиктуюсвоюволю,вонанездужалапроковтнутишматок,вгорлянціунеїстоявдавучийклубок,а він був приголомшений, рука, яку він на мене підняв, немовби одсохла, він не думав, що яздатен учинити таке, там я щойно народився, одначе я тут, навпроти цього низького дідка зсивими вусами, який немовби геть забув про мене. Тут; тут! Тут триває моя монотоннаприсутність серед сліпих і глухих, я розчиняюся в пітьмі, а там, у світлі канделябра, поміжкріслом і тапчаном, я існую, там зі мною рахуються». Він тупнув ногою, й дідок піднявпідсліпуватіочі,суворі,сльозливійутомлені.

—ВибуливЕспанії?—Авжеж,—відказавФіліп.—Трирокитому.—Вашпаспортнедійсний.Йогослідбулопродовжити.—Знаю,—нетерпляческазавФіліп.—Менібайдуже.Виговоритееспанською?—Якфранцузькою.—Якщозтакимсвітлимчубомвасприймутьзаеспанця,товамдужепоталанить.—Єйбілявіеспанці.Дідокстенувплечима.—Якзнаєте,яваспопередив…Він неуважно погортав паспорт. «Я тут, у фальшувальника». В це важко було повірити. З

самісінького ранку важко було у все повірити. Фальшувальник не схожий був нафальшувальника,вінскидавсянажандарма.

—Вискидаєтесянажандарма.Старий не відповів; Філіпові стало незручно. Незначущість. Вона повернулася сюди, ця

прозоранезначущістьпопередньогодня,колияпроходивкрізьїхніпогляди,колиябувтруськимшкломнаспинішкляраіколияпроходивкрізьсонце.Там,теперянепрозорий,мовнебіжчик;вонапитаєсебе:«Девін?Щовінробить?Чидумаєвінусе-такипромене?»

—Ну?—поспитавсяФіліп.Дідокперевівнаньоговтомленийпогляд.—ВасприславПітто?— Ви вже втретє запитуєте мене про це. Так, мене прислав Пітто,— гонористо заявив

Філіп.—Гаразд,—сказавдідок.—Зазвичайяроблюцезадурно;тадлявасвонокоштуватиметри

тисячіфранків.ФіліпскорчивгримасуПітта.—Тапевнож.Янезбиравсяпроситиваспробезкоштовнупослугу.Старийпосміхнувся.Мійголосфальшивий,роздратованоподумавФіліп.Уменещенемає

природногонахабства.Надтожустосункахзістарими.Поміжнимиімноюіснуєдавнійрахунокнесплаченихляпасів.Першніжбалакатизними,якрівний,ямушуповернутиціляпаси.Танаостанньому,блискавицеюмайнуловйогоголові,наостанньомущенемаєдати.

—Ось,—мовиввін.Потімдіставгаманцяіпоклавнастілтрикупюри.—Йолопетималий!—вигукнувдідок.—Аяотзаразпокладуїхдокишенітайначхаюна

твогопаспорта.Філіп занепокоєно зиркнув на нього і простягнув руку, щоб забрати гроші. Дідок

зареготався.

—Ягадав…—почавбулоФіліп.Старийзнайреготався.Філіпздосадоюзабравсвоюрукуіспробувавусміхнутися.—Язнаюсяналюдях,—сказаввін.—Знаю,щовитакнезробилиб.Дідокпереставсміятися.Уньогобувлихийівеселийвигляд.— Воно знається на людях. Бідолашний мій шмаркачу, ти приходиш до мене, ти вперше

менебачиш,іоттидістаєшгрошенятайкладешїхнастіл,татебевжезацетребавбити.Йди,йди собі, даймені спокійно попрацювати.Покищо я візьму тисячуфранків, на той випадок,якщотипередумаєш.Рештупринесештоді,колиприйдешподокументи.

Ще один ляпас, я всі їх поверну. На очах у нього заблищали сльози. Він мусив бирозгніватися, та відчував лиш остовпіння. Як це вдається їм бути такими жорстокими, вониніколинеопускаютьзброї,вонизавждинасторожі,щонайменшапомилка—йвоникидаютьсянатебеізавдаютьболю.Щояйомузробив?Атим,уголубійвітальні,щоїмязробив?Танехай,навчусьяправиламїхньоїгри,будужорстоким,вонищетремтітимутьумене.

—Колибудеготове?—Завтразранку.—Ягадав…янесподівався,щонацепідестількичасу.— Та невже?— поспитався дідок.—А печатки я що, сам роблю?Йди, забирайся геть,

прийдешзавтравранці,часуйтаклишилосянебагато,щобусезробити.Надворі ніч, огидна й тепла, з її чудовиськами; кроки вже давно лунають позаду, і не

посмієшозирнутися,нічвСен-Уані;непевнийквартал.Філіпледвечутнопромимрив:—Колиможнаприйти?—Колизавгодно,зшостоїгодини.—Атут…єтутякісьготелі?—ПроспектСен-Уан,якіхочнавибір.Йдивже,йди.—Яприйдуошостій,—твердосказавФіліп.Він узяв свою валізку, зачинив двері й побрався східцями. На майданчику четвертого

поверху в нього поллялися сльози, свого носовичка він забувся, втер очі рукавом, шморгнувносомдекількаразів,янебоягуз.Старийнеотесанагоріприйнявйогозабоягуза,тепрезирствопереслідувалойого,мовпогляд.Вонидивлятьсянамене.Філіпквапливоспустивсяостаннімисхідцями.«Двері,будьласка».Дверівідчинилисявсірукаламутнутеплуімлу.Філіпзануривсявцелітепло.Янебоягуз,такдумаєлишецейбруднийдідок.Втім,більшенедумає,вирішиввін.Більше він про мене не думає, взявся до роботи. Погляд погас, Філіп наддав кроку. «Ну що,Філіпе? Ти боїшся?»— «Не боюся, не можу я». Він скулився під стіною.Пітто пестив йомустегна і груди,помацавйогопипкикрізьсорочку,апотімдвомапальцямиправоїрукиляснувйого по губах. «Прощавай, Філіпе, йди собі. Я не люблю боягузів». Вулиця була наповненанічнимистатуями,тобулилюди,якіпопритулялисяспинамидомурів,вонинічогонеказали,непалили і, не рухаючись, дивилися на тебе вогкими очима ночі. Він майже біг, і серце йогокалаталодедалішвидше.«Зтвоїмписком?Авжеж,авжеж,тималийбоягуз».Вонищепобачать,всіпобачать,вінприйде,якінші,прочитаємоєім'яіскаже:«Длядитинизаможнихбатьків,дляхлопчиська,ценетакікепсько».

Праворуч од нього вибух світла, готель. На порозі стояв зизоокий служник; він на менедивиться? Філіп сповільнив ходу, та зробив зайвий крок і поминув двері, служник, напевне,косувавйомувспину;зпристойностивінуженемігповернутися.Зизоокийвинарабождуельциклопів. Або ж іще: халепа для циклопа. Якось він відчув, що негаразд із очима, глянув удзеркало і побачив: одне око рухається окремо від другого! Якийжах. Їх неможливо змуситирухатися удвох, одне віддавна звикло бути саме і тепер косує вбік.На протилежному боці був

другий готель, «Конкарно», маленький одноповерховий будиночок. Піти туди? А якщо вонипопросятьмоїдокументи?—подумалосяйому.Віннезваживсяперейтивулицюйпопрямувавтим же боком. Треба бути рішучим, але цього вечора рішучости в мене чортма, той дідокспустошив мене; хіба що, подумав він, зиркнувши на вивіску «Кава, вина, лікери», хильнутизадляхоробрости?Вінштовхнувдвері.

Це була гетьмала кав'ярня, циновийшинквас і два столики, до підошов чіплялася тирса.Господарнедовірливозиркнувнанього.«Надтовжедобреявбраний»,—роздратованоподумавФіліп.

—Коняку,—сказаввін,підходячидошинквасу.Господарузявпляшку,нашийцівнеїстирчавбляшанийносик.Вінналлявконьяку,Філіп

поставив долі свою валізку і з цікавістю наглядав за ним: цівка коньяку бігла з бляшаногоносика,вгосподарябувтакийвигляд,нібивінполиваєгородину.Філіпковтнувіподумавсобі:«Це,мабуть,злецькийконьяк».Вінніколинепивміцного,коньякскидавсянаперекислевиноіобпікйому горлянку; він хуткопоставивчарку.Господардививсянанього.Була іронія вйогонезворушнихочахчині?Філіпзновувзявчарку інедбалопідніс їїдовуст:горлянкапалала, зочейтеклисльози,вінвихиливрештуоднимдухом.Коливінзновупоставивчарку,товідчув,щойомуморепоколіна,ітрохизвеселів.Подумавсобі:«Якразнагодароззирнутися».Тижнівзодватому він виявив, що не вміє спостерігати, я поет, я не аналізую. Відтоді він змушував себеподумкиописувативсе, хочбидеперебував,наприклад, лічитипредметиу вітрині.Вінкинувоком довкруги, почну з останнього ряду пляшок, угорі, над шинквасом. Чотири плящини«Бірра»,одна«Ґудрону»,дві«Нуаї»,глечичокрому.

Хтось увійшов. Робітник у кашкеті. Філіп подумав собі: «Це пролетар». Йому нечастовипадалобачити їх,тавінбагатопронихдумав.Цебувтридцятирічнийчоловік,мускулястий,але негарно збудований, з надто довгими руками й кривими ногами, напевне, його знівечилафізична праця; під носом у нього булажорсткажовтащетина; на кашкеті видніла триколірнакокарда,іввесьвінздававсяпохмуримісхвильованим.

—Шклянкубілоговина,господарю,хутчій.—Вжезачиняємо,—відказавгосподар.—Винехочетеналлятишклянкувинцямобілізованому?—поспитавсяробітник.Віннасилуговорив,голосйогобувхрипкий,немовбивінцілийденькричав.Підморгнувши

правимоком,вінпояснив:—Завтравранціявирушаю.Господарузявпляшкуішклянку.—Кудивиїдете?—поспитавсявін,ставлячишклянкунашинквас.—ВСуассон,—відказавтой.—Ятанкіст.Вінпіднісшклянкудорота,рукайоготремтіла,винополлялосянапідлогу.—Мизмішаємоїхізлайном,—сказаввін.—Гм!—сказавгосподар.—Апевно!—вигукнувробітник.Віндвічівдаривдолонеюправоїрукиполівомукулаку.—Хтозна,—сказавгосподар.—Цігадитежуміютьвоювати.—Кажу,миїмутремомаку!Вінвипив,клацнувязикомізаспівав.Виднобуло,щовінзбудженийіводночасутомлений;з

кожною хвилиною риси його обличчя марніли, очі заплющувалися, губи никли, та якасьневблаганнасилавідразужпіднімалайогоповікийпідтягаладогорикутикивуст:вінздававсязнесиленоюздобиччювеселощів,якінехотілиуриватися.РаптомвінобернувсядоФіліпа.

—Атебетежпризвали?

—Я…щені,—відступивши,сказавФіліп.—Точогожтичекаєш?Требазмішатиїхізлайном.Цебувпролетар:Філіпусміхнувсяйомуізмусивсебеступнутидонього.—Частую тебешклянкоюбілого,— сказав пролетар.—Господарю, двішклянки білого,

однудлявас,другудлянього:япригощаю.—Янехочупити,—суворосказавгосподар.—Крімтого,часужейзачиняти:очетвертій

ранкуменівставати.ОднаквінпоставившклянкупередФіліпом.—Заразхильнемо,—сказавпролетар.Філіп підняв свою шклянку. Нещодавно в кімнаті фальшувальника, тепер за циновим

шинквасомізпролетарем.Якбижтовонименебачили!—Завашездоров'я,—сказаввін.—Заперемогу,—сказавпролетар.Філіпздивованозиркнувнанього:напевне,вінхотівпожартувати;аджетрудящізамир.—Скажи,якя,—звелівчолов'яга.—Скажи:заперемогу!Вньогобувповажнийіневдоволенийвигляд.—Янехочуцьогоказати,—мовивФіліп.—Що?—перепитавчолов'яга.Він стиснув кулаки. Йому немов заціпило; очі побіліли, щелепа одвисла, а голова мляво

хитнулася.—Скажи,яквін,—озвавсягосподар.Пролетар отямився, він підійшов упритул до Філіпа, від нього тхнуло вином. Ні, я не

казатиму«заперемогу».— Ти не хочеш сказати: за перемогу?Мені, призивникові? Солдатові тридцять восьмого

року?Пролетарзгрібйогозакраваткуіпритисдошинквасу.—Тименікажешце?Тизімноюнехочешвипити?ЩозробивбиПітто?Щовінзробивбинамоємумісці?—Послухайте,—суворосказавгосподар,—робіть,яквінкаже:янехочунеприємностей,

тайприміщенняпоразвільнити—менівставатиочетвертійранку.Філіпузявсвоюшклянку.—Заперемогу,—пробурмотіввін.Вінперехилившклянку,тагорловньоготакперехопило,щовіннемігпроковтнутипитво.

Задоволенопосміхаючись,чолов'ягавідпустивйогоівтервусарукавом.—Віннехотівказати:заперемогу,—поясниввінгосподареві.—Язгрібйогозакраватку:

якийзтебефранцуз,якщотикажештакемені,призивникові,солдатовічотирнадцятогороку?Філіпкинувсороксунашинквасіквапливопішовгеть.Цепияк,йомутребапоступитися,

Піттотежпоступивсяб:такщоянебоягуз.—Гей,хлопчино,зачекай!Чолов'яга вийшов услід за ним, Філіп чув, як господар зачиняє двері й обертає ключа в

замку. Він відчув, як по спині побігли холодні дрижаки: йому здавалося, що його зачиняютьнаодинцізцимтипом.

—Танебіжитакпрудко,—сказавчолов'яга.—Миїхзмішаємозлайном,кажутобі,цетребаобмити.

ВінпідійшовдоФіліпаіобнявйогорукоюзашию.МаріовзяврукуздорованяЛуїйніжностиснувїї,цебулопекло,вонипростувалитемнимивуличками,ніденезупиняючись,ЗдорованьЛуївженеміг,блювотапідкочуваладогорла,увухахдудоніло.

—Таятрохипоспішаю,—сказавФіліп.—Кудимийдемо?—поспитавсяЗдорованьЛуї.—Шукатитвогомурина.—Тищо,порядногозсебекорчиш?Якщояплачу,тотимусишпити,второпав?Здоровань Луї глянув на Маріо й перелякався. Маріо приказував: «Ну, що, любчику мій,

коханчикутимій,зморився,еге?»Таобличчяйогозмінилося.Старачетримавйогозалівуруку,це було пекло. Він спробував було вивільнити праву руку, та зненацька відчув гострий біль улікті.

—Гей,татименірукуполамаєш!—вигукнуввін.Філіп зненацька вирвався й кинувся тікати.Це пияк, нічого поганого немає в тому,що я

втікаювідпияка.Старачевідпустивйогорукуізайшовззаду.ЗдорованьЛуїхотівбулоглянути,що він там надумав, та Маріо повис на його руці. Філіп чув за спиною уривчасте хекання:«Лярво ти мерзенна, гомику ти малий, ага, злякався, зараз я втру тобі бубни!» «Що з тобою,любчикумій,щоцезтобою,хібамивженедрузі?»ЗдорованьЛуїподумав:вонихочутьменевбити, холодний жах пройняв його до кісток, вільною рукою він ухопивМаріо за горлянку іпіднявнадземлею;татієїжтакимитіголоварозкололасяаждопідборіддя,вінвідпустивМаріоіповаливсянаколіна,кровзацебенілауньогонадбровами.ВінспробувавбуловхопитиМаріозапіджак.ТаМаріоплигнувназад,ібільшейогоЗдорованьЛуїнебачив.Вінбачивмурина,якийплив на рівні землі, не торкаючись її, не схожий на інших негрів, усміхаючись, ішов вінназустрічйомузрозкритимиобіймами,ЗдорованьЛуїпростягнувруки,вголовіуньогобувтойстрашеннийбіль,щобемкав, неначедзвін, він заволавнегрові: напоміч, алеотримавдругогостусана по голові й повалився ницьма у канаву, Філіп гнав і гнав, готель «Канада», вінзупинився, перевів подих і озирнувся назад, чолов'яга відстав і згубився. Він поправив вузолкраваткиймірноюходоюувійшовдоготелю.

Кілева хитавиця, бортова хитавиця. Кілева хитавиця, бортова хитавиця. Похитуваннякорабля спіраллю підіймалося в його литки і стегна й тупими поштовхами завмирало внизуживота. Та голова його була ясною, всього лиш два чи три напади гіркої нудоти; він міцностискав поруччя.Одинадцята вечора; в небі висипали зорі, якийсь червоний вогник танцювавудалині над морем; може, спогад про це море останнім промайне в моїх очах, коли я звідірваноющелепою горізнач валятимуся у вирві підмерехтливимнебом.Цейчистий темнийобраз ізшелестінням пальмового листя і людськоюприсутністю, такою далекою за червонимвогником у пітьмі. Він бачив їх, у військових одностроях, набившись, мов оселедці в діжку,мовчки пливли вони до своєї смерти. Не кажучи й слова, дивилися вони на нього, червонийвогникспливавповоді,вонипливлиразомзним,пропливалипередП'єромідивилисянанього.Вінненавидівусіхїх,вінпочувавсясамотнімівпертимпідзневажливимзоромночі;вінкрикнувїм:я,ямаюрацію,колибоюся,ястворенийдлятого,щобжити,жити,жити!Недлятого,щобумерти:немаєтакого,задлячогоможнабулобумерти.Вонанейшла;девонаможебути?Вінсхиливсянадпорожньоюнижньоюпалубою.Лярво,тименізаплатишзацеочікування.Вньогобулифотомоделі,манекенниці,танцівницізпрегарнимифігурами,тацямалахудорбачи,радше,страховидло, була першою жінкою, яку він так шалено бажав. Пестити її потилицю, вонаполюбляє це, в тому місці, де починаються темні коси, відчувати, як хвилювання поволіпідіймається від живота до голови, вбирати в себе її дрібні світлі думки, я цілуватиму тебе,цілуватиму, я ввійду в твоє презирство, я прохромлюйого, мов бульку; коли ти переповнишсямноюізаволаєш«мійП'єре»,шаленозаводячиочіпідлоба,мипобачимо,щостанетьсязтвоїмзневажливимпоглядом,побачимо,чиназвештименебоягузом.

—Допобачення,любонькомоя,дозустрічі,приходьте,приходьтеще!Цебувшепіт,йогорозвіяввітер.П'єробернувголову,йвітерзастугонівуйоговухах.Там,на

переднійпалубі,маленькалампанадкапітановоюкаютоюосвітиласвітлусукню,яканадимаввітер.Жінкавбіломуповоліспускаласясхідцями,тримаючисьзапоручні,томущобуловітрянойкорабельхитало;їїсукнятонадималася,топрилипаладостегон,іскидаласянапогойдуваннядзвона. Раптом вона зникла, либонь, проходила через нижню палубу, корабель знову кудисьпровалився,моребулонадним,чорнейбілезаразом,осьвіннасилупіднявся, іжіночаголовазновувигулькнула,вонапіднімаласясхідцяминапалубудругогокласу.Такосьчомуїмпоміняликаюту.Вона геть упріла, була вогка, її коси трохи були скуйовджені, вона поминулаП'єра, непомітившийого,виглядунеї,якзавжди,бувчеснийідобропорядний.

—Повія!—пробурмотівП'єр.Він відчув, як його наповнила незмірна пріснота, він більше не хотів її, не хотів більше

жити. Пароплав падав, падав у морську безодню, П'єр падав разом із ним, ватяний і млявий,якусьмитьвінвагався,апотімротйогонаповнивсяжовчю,вінсхиливсянадтемноюводою, ійоговивернулозаборт.

—Атеперанкета,—сказавдоглядачготелю.Філіппоставивдолісвоювалізку,взявручкуйумочивїївчорнило.Склавширукинагрудях,

доглядачдививсь, як вінпише.Позіх він тамувавчи сміх?Це томущоя добре вбраний, лютоподумавФіліп.Всівонидивлятьсянавбрання,рештаїхнецікавить.Вінтвердовивів:

ІзідорДюкасс.Комівояжер.

—Проведітьмене,—сказаввіндоглядачеві,дивлячисьйомупростоувічі.Доглядачзнявізцвяхавеликогоключа,йвониодинзаоднимпіднялисянагору.Східцібули

темні,подекудиосвітленіголубимилампами;доглядачевіпантофліхляпалинакожнійсходинці.Десь у кімнаті плакалонемовля, тхнуло вбиральнею. «Це дешевий готель»,—подумавФіліп.Дешевийготель—цесумнеслововінзвідразоюзустрічавунатуралістичнихроманах.

—Нуот,—сказавдоглядач,вставляючиключаузамковушпарину.Це була чимала кімната з кахляною підлогою; стіни до половини були пофарбованою

вохрою,авище,досамоїстелі,жовтоюфарбою.Одинстіл,одинстілець:вонимовбизагубилисяпосередкімнати;двоєвікон,умивальниця,схожанамушлю,величезнеліжкобілястіни.«Мовшлюбнеложе,якепоставиливкухні»,—подумалосяФіліпові.

Доглядачнейшов.Усміхнувшись,вінсказав:—Десятьфранків.Прошузаплатитинаперед.Філіпдавйомудвадцятьфранків.—Здачінетреба,—сказаввін.—Ізбудітьменеопівнашостуранку.Надоглядачаце,здається,несправиложодноговраження.—Доброговамвечора,пане,йнадобраніч,—виходячи,сказаввін.Якусь мить Філіп сторожко прислухався. Допіру вщухло човгання старих черевиків по

східцях, він двічі обернув ключа в замку, замкнув засув і підсунув до дверей стола. Потімпоставивнастілсвоювалізкуй,опустившируки,подививсянанеї.Канделябрувітальніпогас,фальшувальниковасвічказгасла,всепоглинулапітьма.Безіменнапітьма.Тількицядовжелезнаголакімнатасяялаупітьмі,такажбезлика,якініч.Закляклийінепорушний,Філіпдививсянастіл.Потімпозіхнув.Та спатийомунехотілося: вінбув спустошений.Забутамуха, якаожиланапочаткузими,коливсііншімухипомерли,інемаєсилилітати.Віндививсянасвоювалізкуйдумав: треба її відчинити,дістатипіжаму.Табажанняціпеніливйогомізках,вньогонебулосилинавітьдлятого,щобпіднятируку.Віндививсянасвоювалізку,дививсянастінуйдумавсобі: навіщо? Навіщо не давати собі померти, якщо переді мною існує ця стіна з ницими

зухвалимибарвами?Йомунавітьстрашнонебуло.Гоп—морепідіймається!гоп—опускається!Вінбільшенебоявся.Мискапіднімаласяй

опускалася,внійбулоповнопіни,вінтежпідіймавсяйопускався,лежачинаспині,йбільшенебоявся.Стюардбурчатиме,якувійдейпобачить,щоменевивернулопростонапідлогу,таменіначхати.Всебулотакеніжне,водавроті,запахблювотиння,цейклубокугрудях,тілойогобулосуцільноюніжністю, ащеж те колесо, яке оберталося, оберталося, оберталося, розчавлюючийомулоба, вінбачивйого, він тішився з того,щобачитьйого, це булоколесо таксі з сіроюйвиговчаною шиною. Колесо оберталося, звичні думки оберталися, оберталися, оберталися, тайому—нарешті,нарешті!—булонахчатинаце,вінмігнаценачхати,затижденьвАргоннівмене будуть стріляти, та мені начхати, вона зневажає мене, гадає, ніби я боягуз, начхати, щоможецеозначатидляменесьогодні,щоможевоноозначати?Начхатимені,начхати,яніпрощонедумаю,нічогоменінестрашно,нічимясобінедокоряю.

Гоп—морепідіймається!гоп—опускається;цетакприємно,навсеначхати.Одинадцятагодина,одинадцятьударівутиші.Вінпростягнувруку,відчинивсвоювалізку,

праващокапалалавнього,мовсмолоскип;одинадцятагодина,впітьміспалахуєсвічник,вонасидить у фотелі, мала й пухкенька, зі своїми прегарними голими руками, його щока палала,тортурипочиналисязнову,рукапіднімалася,щокапалала,янебоягуз,янебоягуз,вінрозгорнувсвою піжаму; одинадцята година, добраніч, мамо, я цілував генералову підложницю в їїнапарфумлені щоки, дивився на її руки, я схилявся перед ним, надобраніч, Тату, надобраніч,Філіпе,надобраніч,Філіпе.Лишевчора,цебулолишевчора.Вінприголомшеноподумав:цебуловчора.Тащожязробив?Щосталосявідучора?Япоклавпіжамудовалізки,вийшов,якзавжди,йусе змінилося: скеля повалилася за мною на шлях, перегородивши його, і я не можу більшеповернутися назад. Але коли, коли це сталося? Я взяв свою валізку, тихо відчинив двері,спустився східцями…Це було вчора. Вона сидить уфотелі, він стоїть біля коминка, вчора.Увітальні тепло і світло, я Філіп Ґрезінь, пасинок генерала Ляказа, ліценціянт словесности,майбутнійпоет,вчора,вчора,вчораіназавжди.Вінроздягнувся,надівсвоюпіжаму:вдешевомуготелівсійогопорухибулинові,непевні,цьомупотрібнобуловчитися.УвалізцібувРембо,тавіннедіставйого,небулобажаннячитати.Один-однісінькийраз,якбивонаповіриламеніодинраз,оповиламоюшиюсвоїмипрегарнимируками,сказаламені:явірю,тихоробрий,тибудешдужим,тоянепішовбиздому.Цежбопідложниця,вонаприносиладомоєїкімнатигенераловіслова, слова доісторичного чудовиська, випускала їх, вони були заважкі для неї, вонизакочувалися під ліжко, п'ять років давав я їм накопичуватися там; якщо відсунути ліжко, томожнаїхтамусізнайти,батьківщина,честь,шляхетність,родина,вонитам,упилюзі,жодногознихневикориставядлясвогопожитку.Вінстоявбосоніжнакахлях,чхнувіподумав:щезастудивхоплю, вимикач був коло дверей, він погасив світло і помацки добрався до ліжка, він боявсянаступити на якусь тварюку, наприклад, здоровецького павука з лапами, мов людські пальці,якийскидаєтьсянавідрубануруку,павука-птахожера,анужбовінєтут,нужбоє?Вінзалізпідукривала,йліжкозарипіло.Йогощокапалала,смолоскипунічнійпітьмі,червонийвогонь,вінпритулив її до подушки. Вони вкладаються спати, вона вдягає свою рожеву сорочку змереживами.Цьоговечоранетакболячевсетеуявляти;цьоговечоравіннезважитьсяїїчіпати,йому буде соромно, а вона, підложниця, все-таки не дозволить цього, тоді як її безпритульнадитинагиневідголодуйхолоду,вонадумаєпромене,вдає,нібиспить,табачитьмене,блідого,суворого,зістиснутимивустами,сухимиочима,бачить,якяідувночіпідзорями.Віннебоягуз,мійхлопчикнебоягуз,міймалюк,моядитина,любиймій.Якбижтоябувтамдлянеїодної,якбиж то я міг спивати ті сльози,що котяться по їїщоках і пестити ті ніжні прегарні руки,мамо,матусюмоя.Генерал—цеканцлер,сказавчудернацькийголосуйоговухах.Маленькийзеленийтрикутниквідірвавсяйпочавобертатися,генерал—цеканцлер.

Трикутник знай обертався, це був Рембо, він ріс, мов гриб, зробився сухим і вкритимструпами, щока з пухлиною, за перемогу, за перемогу, ЗА ПЕРЕМОГУ. Я не боягуз, закричавФіліп,зненацькасхопившисьзісну.Вінсидівналіжку,облитийпотом,іззаціпенілимпоглядом,простирадло тхнуло сіркою, за яким правом вонимене судять?Неотеси.Вони судятьмене засвоїмизаконами,аявизнаюлишесвої.Поменімійгордовитийшал!Поменімоягордість!Язпородивладарів.Ох!—лютоподумалосяйому.—Згодом!Усецезгодом!Апокищопотрібночекати.Згодомвонипочеплятьнастініцьогоготелюмармуровутабличку:тутз24на25вересня1938рокуночувавФіліпҐрезінь.Таявжебудумертвий.Невиразнийітихийгомінцідивсяз-піддверей.Нічзненацькаурвалася.Віндививсянанеїзглибинимайбутнього,очиматихлюдейучорнихпіджаках, котрі балакалипідмармуровою табличкою.Кожнахвилинащезала в пітьмі,коштовна і священна, вжеминула. Колись вонаминеться, ця ніч, славетна і минуча, мов ночіМальдорора, мов ночі Ремба. Моя ніч. «Зезето», — сказав чоловічий голос. Гордістьпохитнулася, минуле роздерлося, мов завіса, настала теперішність. В замковій шпариніобернувсяключ,йогосерцешаленозакалатало.«Ні,цезбоку».Вінпочув,якусусіднійкімнатірипнулидвері.«Їхщонайменшедвоє,—подумалосяйому,—чоловікіжінка».

Вони розмовляли.Філіп не чув до ладу, прощо вони говорили, та зрозумів,що чоловіказовутьМоріс,іцейоготрохипідбадьорило.Вінзновуліг,простягнувноги,відсунувпростираловідпідборіддя,томущобоявсязаразитися.Почувсяякийсьтихийспів.Чудернацькийтихийспів.

—Нескигли,—лагідносказавчоловік,—нескигли,ценічогонедасть.Іньогобувтеплийіхрипкийголос,вінвимовлявсловарізкойуривчасто,вонивилітализ

його горлянки то дужешвидко, то повільно, шорсткі й нерівні; та потім вони переростали втихийсумовитийзвук.Співприпинивсяпісляодногочидвохсхлипів.Вінсхиляєтьсянаднеюйбере її за плечі. Філіп відчув дві дужі долоні на своїх плечах, над ним схилилося обличчя.Смагляве й худе обличчя, майже чорне, з синюватими щоками, носом боксера і прегарнимигіркимивустами,вустаминегра.

—Нескигли,—повторивголос.—Нескигли,маленькамоя,заспокойся.Філіп геть заспокоївся. Він чув, як вони туди-сюди ходили кімнатою, немов були

простісінько в його номері.Потомпотягли по підлозіщось важке.Може, ліжко або валізу.Апотімчоловікскинувчеревики.

—Наступноїнеділі,—сказалаЗезета.В неї був трохи вульгарніший, але співучий голос. Філіп не зовсім добре уявляв її собі:

мабуть,вонабулабілява,обличчядужебліде,якСонізі«Злочинуікари».—Тайщо?—Ох,Морісе,татижзабув!МижідемовКорбей,доЖанни.—Підешбезмене.—Янезважусяпітибезтебе,—відказалавона.Вонизаговорилитихіше.Філіпнерозумів,прощовонибалакають,тапочувавсящасливим,

боїмбулосумно.Пролетарі.Справжнісінькіпролетарі.Атобувпростопияк,неотеса.—ТобідоводилосябувативНансі?—поспиталасяЗезета.—Давноколисьбув.—Яктам?—Непогано.—Надішлименізвідтипоштовілистівки.Хочубачити,детиперебуваєш.—Вонинезалишатьнастам,тижзнаєш.Справжнісінькийпролетар.Йомунехочетьсявоювати,віннедумаєпроперемогу:вінідедо

військазісмертювдуші,томущовньогонемаєвибору.—Велетнюмій,—прошепотілаЗезета.

Вонизамовкли.Філіпдумав:«Їмсумно»,йсолодкісльозизволожилийогоочі.Тихісумніянголи.Яувійду,простягнудонихруки,скажуїм:«Ятежсумний.Черезвас,задлявас.Зарадивас покинув я батьківський дім. Задля вас і заради тих, що йдуть на війну». Ми з Морісомстанемообабічнеї, іяскажу:«Ястрадникмиру».Вінзаспокоївсяйзаплющивочі:вінуженебув самотній, двоє сумних янголів оберігало його сон. Страдник, який лежить горізнач, мовкаміннастатуя,ідвоєсмутнихянголівбіляйогоузголів'язпальмовимигілками.Вонишепотіли:велетню,мійвелетню,непокидаймене,якохаютебе,йщеоднеслово,ніжнейкоштовне,вінуженепам'ятавйого,тацебулонайніжнішез-поміжніжнихслів,вонозакрутилося,спалахнуло,мовполум'янийвінець,іФіліпразомзнимзануривсяусон.

—Ох,нехаййому!—сказавЗдорованьЛуї.—Ох,нехаййомувсячина!Він сидів на хіднику; він уявити собі ніколи не міг, що в нього так може боліти голова,

коженвибухболюпросто-такиприголомшувавйого.«Ох,—сказаввін,—охтиж,заразо!Ох,лайно,щобтобі!»Вінпідняврукудощоки,нанійбулощосьлипкейлоскітливе,мабуть,кров.«Гаразд,— сказав він собі,— зроблюперев'язку.Куди вони запроторилимою торбину?»Вінпомацавдовколасебе,ійогоруканаткнуласянатвердийпредмет,цебувгаманець.«Вонищож,загубилисвогогаманця?»—подумалосяйому.Вінузявйогойвідкрив,гаманецьбувпорожній.Він понишпорив у кишені, дістав сірника й черконув ним по асфальту; то був його гаманець.«Нічогенько,—подумаввін,—нічогенькособі!»Йоговійськовийквитокбувукишенісорочки,тагаманецьбувпорожній.«Іменіоцеробититепер?»Вінпомацавдовколасебе,потімподумав:«Ні,вполіціюянепіду.Цьогоробитинеслід».Нахвилькувінзаплющивочійпочавглибоковдихати повітря: голова так боліла, що він подумав було, чи немає там дірки. Він обережнодоторкнувсядонеї,вонабуланачебтоціла,тачуприназлипласяковтунамийколивіннатискавна череп, то в ньому починало так дудоніти, наче гамселили молотком. «В поліцію йти нехочеться,—подумаввін.—Алещожменіробити?»Йогоочіпризвичаїлисядонапівмороку,йза кілька кроків од себе він розгледів на бруківці щось темне. Це моя торба. Він рачкипоплазував до неї, бо не міг триматися на ногах. «Що це?» Його пальці потрапили в якуськалюжу.«Вонирозбилимоюпляшку»,—подумаввін, ісерцейогоболісностислося.Вінузявторбину,полотнонамокло,відпляшкилишилисядрузки.«Анехаййому!—подумаввін.—Ащобйому!»Вінпоклавторбину,сівукалюжувинапосередбруківкийзаплакав;риданняйшлиносом, він увесь здригався, череп немовби розламувався: так ревно він не плакав, одколипомерла його мати. Шарль був голісінький, ноги задерті догори, перед шістьма старшимимедсестрами,наймолодшамахалакрильмийворушилащелепами,цеозначало:придатнийдляслужби у війську; Матьє меншав і круглішав, на нього чекала Марсель, розставивши ноги,Марсельбуларакеткою,колиМатьєзробивсягетькруглим,Жакзагиливйого,вінупавувирвувідснаряда,впавувійну;війнашаленіла,бомбарозтрощилашибкуйпідкотиласядоузголів'я.Івіш випросталася, бомба розквітла, зробилася букетом руж, з нього вийшов Оффенбах. «Неїдьте,— сказала Івіш,— не йдіть до війська, а тощо зі мною буде?» Перемога, Філіп надівбагнетнадулогвинтівки,вінкричав:заперемогу,заперемогу,дванадцятьцарівутікали,царицябула звільнена, він розрізав її пута, вона була гола, маленька і тлуста, в неї були зизі очі;шрапнелійгранатичимдужкинулисянакомандувача,П'єрловив їхсвоєюспиноюіскладавуторбу, вона була схованкою, та четверта хотіла було полетіти, він ухопив її за крильце, вонасичалаідриґалася,вінзареготавсяйпочавїїобскубувати,командувачдививсянанього,лежачина спині, шрапнель вирвала йому щоки і ясна, та очі лишилися на місці, великі, сповненізневаги,П'єрщосиликинувсятікати,віндезертирував,дезертирував,вінтікавупустелю,Модзапиталайого:«Можуяприбратизі столу?»Віґ'єпомер,вінсмердів;Даніель знявштани,віндумав: єпогляд, вінпоставпередпоглядом,боягуз,педераст,негідник, викликусьомусвітові.Воно бачить мене, воно бачить мене таким, який я є. Аннекен не міг заснути, він думав: я

мобілізований, іце здавалосяйомудивним, головайогосусідкитяжконалягланайогоплече,вонапахнулакосамийбрильянтином,вінопустиврукуіпомацавїїстегно,цебулоприємно,алетрохи стомлювало. Він упав на живіт, в нього вже не було ніг. «Коханий мій!» — заволалавона.— «Що ти кажеш?»,— озвався сонний голос.— «Мені щось наснилося,— відказалаОдетта,—спи,спи,любий».Філіпзненацькакинувсязісну:цебулонепівнячекукурікання,асолодкийжіночийстогін,ох,о-о-о-ох,о-о-ох,спочаткувінподумавбуло,щовонаплаче,ажні,віндобрезнавотакістогони,йомучастенькодоводилосяїхчути,коливінпритулявсявухомдодверей, блідий від люті й холоду. Та цього разу стогін не викликав огиди. Він був новий ісолодкий:стогінянголів.

—О-о-ох,якякохаютебе!—хрипкостогналаЗезета.—Ох!Ох!Ох!О-о-ох,о-о-ой!Настала тиша. Він давив на неї всім своїм кремезним тілом, прегарний янгол із чорною

чуприноюйгіркимивустами.Вонабуларозчавлена,упорана.Філіпхуткопідвівсяйсів,обличчяйогоперекосилося,серцеревнивозащеміло.ПротейомудужеприпаладодушіЗезета.

—О-о-ох!Вінзітхнув:цебувостатній, завершальнийстогін;вонискінчили.Замитьвінпочувм'які

кроки:хтосьбосоніжішовкахляноюпідлогою,осьзаспівавкран,мовпташканагілці,апотімводяніруризатряслисявжахливомубурчанні.ЗезетаповернуласядоМоріса,свіжа,зхолодниминогами;зарипілоліжко,вонавклаласябілянього,вдихаючитерпкийдухйогопоту.

—Якщотебезаб'ють,томеніхібазмостутавводу.—Некажитак.—Менізалишитьсялишерукинасебенакласти,Момо.—Ну й дурна. Ти гарно збудована, працьовита, полюбляєш попоїсти і покохатися всмак,

тожглянь,скількитивтрачаєш.—Кохатисьяполюбляюзтобою.Зтобою!—пристрасновідказалаЗезета.—Ну,татобі

начхатинаце,йдешнавійнуйрадієш.—Тані,нерадію,—сказавМоріс.—Менійсамомуцевпечінкахсидить.Він поїде. Він піде собі, сяде на потяг до Нансі, я їх ніколи не побачу, не побачу його

обличчя,вінніколинедізнається,щояживунасвіті.Йогоступніковзнулипростирадлом:яхочуїхпобачити.

—Отякбитинеїхав.Якбиміглишитися…Моріслагідносказавїй:—Недурій.Мені хочеться їх побачити. Він зістрибнув з ліжка. Павук-птахоїд чатував на нього під

ліжком,тавінбігхутчійвіднього,натиснуввимикачірозчинивсяусвітлі.Яхочуїхбачити.Віннадів штани, босоніж узув черевики і вийшов. Дві голубі лампи освітлювали коридор. Наддверима дев'ятнадцятого номера висів сірий клаптик паперу з написом: «Моріс Ґуно». Філіпвідступив і притулився до стіни, серце йогомало не вискакувало з грудей, він задихався, мовпісля бігу.Що яможу зробити?Він простягнув руку й легенько доторкнувся до дверей: вонибулитам,застіною.Янічогонепрошу,простохочуїхбачити.Віннагнувсяйзаглянувузамковушпарину.Вокойомувійнувхолоднийпротяг,вінзакліпавповікамийнічогонеугледів:укімнатівимкнули світло. Я хочу їх бачити, подумав він, стукаючи у двері. Вони не відповіли. Йомуперехопилогорло,тавінпостукавдужче.

—Щоце?—поспитавсяголос.Вінбуврізкийісуворий,тавінщезміниться.Тойчоловіквідчинитьдвері,йголосйогозміниться.Філіпзновупостукав:говоритивіннеміг.

—Щотаке?—нетерплячепоспитавсяголос.—Хтотам?Філіппереставстукати.Вінзадихався.Вінглибоковдихнувповітряйвидихнувздавленим

горлом:

—Яхочузвамипоговорити.Запаладовгамовчанка.Філіпужехотівбулопіти,якраптомпочувкроки,подихзадверми,

клацання;тойчоловікзапалюєсвітло.Крокиподаленіли,віннадіваєштани.Філіпвідступив іпритулився до стіни, йому було страшно. Заскреготів ключ у замковій шпарині, дверівідчинилися, й у прохиленому дверному отворі він побачив кудлату руду голову з широкимивилицями і з побитим віспою обличчям. У чоловіка були світлі очі без вій; він з кумеднимподивомдививсянаФіліпа.

—Випереплуталидвері,—сказаввін.Цебувтойсамийголос,тазаразйогобулоневпізнати.—Ні,—відказавФіліп,—непереплутав.—Ну,йщовивідменехочете?ФіліпдививсянаМорісайдумав:«Невартобуло».Протебулопізно.Вінсказав:—Яхотівбизвамипоговорити.Морісвагався;зочейвиднобуло,щовінзбираєтьсязачинити,тожФіліпхутковхопивсяза

стулкудверей.—Яхотівбизвамипоговорити,—повториввін.—Яваснезнаю,—сказавМоріс.Йогобезбарвніочібулитвердійкмітливі.Вінскидався

наслююсаря,котрийприйшовполагодитикрануванній.—Щотамтаке,Морісе?Щовінхоче?—почувсястурбованийголосЗезети.Голос був справжній; справжнім було і її невидиме ніжне обличчя. Сном було грубе

Морісовеобличчя.Маренням.Голоспогас;ніжнеобличчязгасло;зпітьмивиринулоМорісовеобличчя,жорсткеймасивне,справжнєлице.

—Тутякийсьнезнайомийтип,—відказавМоріс.—Хтозна,щойомутреба.—Яможустативамупригоді,—пробелькотівФіліп.Морісокинувйогонедовірливимпоглядом.Вінбачитьмоїфланелевіштани,подумавФіліп,

моїчеревикизтелячоїшкіри,моютемнупіжамнукурткузхутрянимкоміром.—Я…ябувпоручукімнаті,—сказаввін,упираючисьудвері.—Ія…клянусявам,яможу

стативамупригоді.—Йдисюди,—погукалаЗезета.—Облишйого,Морісе,нехаййому.Моріс і далі дивився на Філіпа. Він трохи подумав, і його насуплене обличчя трохи

поясніло.—ВаспославЕміль?—трохистишившиголос,поспитавсявін.Філіпопустивочі.—Так,—відказаввін.—Еміль.—Далі?Філіпздригнувся.—Янеможутутговорити.—ЗвідкицевизнаєтеЕміля?—нерішучепоспитавсяМоріс.—Дозвольтемені ввійти,—благально сказавФіліп.—Щостанеться, якщови впустите

менедокімнати?Авкоридоріянічогонеможувамсказати.Моріспрохиливдвері.—Заходьте,—сказаввін.—Аленебільше,ніжнап'ятьхвилин.Яхочуспати.Філіп увійшов. Кімната була точнісінько, як у нього. Та на стільцях висів одяг, панчохи,

труси,начервонійкахлянійпідлозібіляліжкастоялижіночічеревички,анастолігазоваплитазкаструлею. Тхнуло холодним смальцем. Зезета сиділа на ліжку, запнувши плечі бузковоювовняноюхусткою.Вонабуланегарна,зглибокимиіметкимиочицями.ВонаворожедивиласянаФіліпа.Дверізачинилися,йвінздригнувся.

—Ну?Ну,йщожвінхочевідмене,тойЕміль?ФіліптривожнодививсянаМоріса;вінуженемігбалакати.—Нужбо,кажітьхутчій,—розлюченимголосомозваласяЗезета.—Завтравранцівінїде,

нічогонамзаразнабридати.Філіпрозтуливротаізробиввідчайдушнезусилля,тамарно.Вінбачивсебеїхнімиочима,

цебулонестерпно.—Ядовасфранцузькоюбалакаючині?—поспиталасяЗезета.—Кажужвам,завтравін

їде.ФіліпобернувсядоМорісаіздавленопромовив:—Нетребаїхати.—Куди?—Навійну.УМорісабувприголомшенийвигляд.—Ценишпорка,—заверещалаЗезета.Опустившируки,Філіпвтупивсяучервонікахлі,вінгетьзакляк,цебуломайжеприємно.

Морісузявйогозаплечеіструсонув.—ТотизнаєшЕмілячині?Філіпневідповів.Морісдужчеструсонувйого.—Тибудешговорити?Япоспитавсявтебе,читизнаєшЕміля.ФіліпзвівнаМорісавідчайдушніочі.—Язнаюстарого,якийробитьфальшивіпаспорти,—тихоішвидковідказаввін.Морісзненацькавідпустивйого.Філіпопустивголовуйдодав:—Івамзробить.Запаладовгамовчанка,потімФіліппочувпереможнийголосЗезети:—Казалажятобі,щоцепровокатор!Він зважився звести погляд, Моріс люто дивився на нього. Ось він простягнув свою

здоровецькуволохатулапу,йФіліпсахнувсяназад.—Неправда,—затуляючисьліктем,вигукнуввін,—неправда,янешпиг!—Точомутиприлізсюди?—Япацифіст,—малонеплачучи,відказавФіліп.—Пацифіст!—приголомшеноповторивМоріс.—Чималоябачив,алещобтаке!Якусьмитьвінчухавпотилицю,апотімзареготався.—Пацифіст!—повториввін.—Скажи,Зезето,тищосьрозумієш?Філіпзатремтів.—Язабороняювамсміятися!—тихосказаввін.Потімприкусивгуби,щобнезаплакати,й

додав:—Навітьякщовинепацифіст,товсеодномуситеменеповажати.—Поважатитебе?—повторивМоріс.—Поважати?—Ядезертир,—згідністюсказавФіліп.—Якщояпропонуювамдокументи,тотільки

томущойсобізамовив.ЗавтраябудувШвайцарії.ВіндививсяМорісовіпростовобличчя:тойнасупивброви,начоліуньоговиниклабганка

увигляділітериY,здавалося,вінміркував.—Їдьтезімною,—сказавФіліп.—Грошейуменевистарчитьдлядвох.Морісгидливозиркнувнанього.— Смердючко ти мала! — вигукнув він. — Ти бачиш, яка на ньому вдягачка, Зезето?

Звичайнож,війнатебежахає,звіснож,тинехочешбитисязфашистами.Тирадшецілувавсябізними,правдаж?Вонижборонятьтвоїгрошики,паненятисобаче!

—Янефашист,—відказавФіліп.

—Ага,виходить,яфашист?—вигукнувМоріс.—Анувшивайсязвідси,лайно!Атоменітерпецьурветься!

Філіповіногихотілитікати.Йогоногиійогоступні.Тавіннетікатиме.Насилуступаючи,він підійшов доМоріса і змусив опуститися свій хлопчачий лікоть, який сам піднімався. ВіндививсяМорісові в підборіддя; він не зважувався глянути в його світлі очі без вій, він твердопромовив:

—Непіду.Якусьмитьвонистоялиодинпередодним,потімФіліпвибухнув:—Яківижорстокі!Всі.Всі.Ябувпоруч,ячув,прощовиговорили,ісподівався…Алеви

такіж,яківсі,виякмур.Завждизасуджувати,ніколиненамагаючисьзрозуміти;хібавизнаєте,хтоя?Ядезертирувавзадлявас;яжбомігспокійнісіньколишитисявдома,деяскількизавгодноїміживувтеплісередгарнихмеблів,оточенийслугами,таявсепокинувзарадивас.Ави,васпосилають на бійню, а ви вважаєте, що це добре, ви й мізинцем не хочете поворухнути, вамдаютьдорукгвинтівкиівигадаєте,щогерої,аякщохтосьчинитьінакше,товиназиваєтейогособачимпаненям,фашистомібоягузомлишчерезте,щовіннеробитьтак,якусі.Вибрешете,янебоягуз,нефашист,інемоявина,щоядитиназаможнихбатьків.Знаєте,легше,набагатолегшебутидитиноюбідняків.

—Раджутобівшитися,—безпристраснимголосомсказавМоріс.—Янелюблюпаненятіможурозгніватися.

—Яневшиюся,—тупнувшиногою,сказавФіліп.—Врешті,годізменецього!Годізменецихлюдей,котрівдають,нібинебачатьмене,абождивлятьсянаменезпогордою,азаякимправом?заякимправом,га?Яісную,я,іявартийвас.Янепіду,якщотребабуде,язалишусянавсюніч,яхочунарештівсепояснити.

—А,тотинепідеш!—закричавМоріс.—Ти,значить,непідеш!Вінзгрібйогозабаркиіпотуривдодверей;Філіпхотівбулоопиратися,тамарно:Морісбув

дужий,мовбугай.— Відпустіть мене! — кричав Філіп. — Відпустіть мене, якщо ви мене витурите, то я

залишуся під вашими дверми і зчиню ґвалт, я не боягуз, я хочу, щоб ви мене вислухали.Відпустітьмене,тварюко!—кричаввін,стусаючиМорісаносаками.

Вінпобачив,якМорісзамахнувся,ісерцейогозавмерло.—Ні!—зойкнуввін.—Ні!Морісдвічівдаривйогокулакомпообличчю.—Титамнедуже,—озваласяЗезета.—Цежхлопчак.МорісвідпустивФіліпаізякимсьподивомглянувнанього.—Я…явасненавиджу!—пробелькотівФіліп.—Послухай,парубче…—нерішуческазавМоріс.—Вищепобачите,—вигукнувФіліп,—усіпобачите!Вамбудесоромно.Вінвибігукоридор,увійшовдосвоєїкімнатийдвічіобернувключаузамку.Потягкотився,

пароплавпідіймавсяйопускався,Гітлерспав,Івішспала,Чемберленспав,Філіпупавналіжкойзаплакав, Здоровань Луї насилу плентався, будинки, будинки і знову будинки, голова йогопалала,тавіннемігзупинитися,йомупотрібнобулойтисередцієїпідступноїночі,якачатувалананього,середцієїжахливоїшамкоїночі,Філіпридав,вньогонебулосил,вінплакав,вінчув,яквонишепочутьсязастіною,віннемігнавітьненавидітиїх,вінридав,викинутийухолоднуйжалюгіднуніч,внічсірихперехресть,Матьєпрокинувся,уставзліжкайпідійшовдовікна,вінчувшепітморя,вінусміхнувсяційпрегарніймолочнійночі.

НЕДІЛЯ,25ВЕРЕСНЯДень сорому, день спочинку, день страху, Божий день, сонце сходило над неділею.Маяк,

сигнальний вогонь, хрест,щока,ЩОКА, Господь несе свій хрест у церкви, я несу своющокунедільними вулицями, гляньте, у вас пухлина; та ні: це мені затопили в пику, нікчемнийупосліджений чоловік, який несе свої сідниці на мармизі, здоровецька голова, яку тяжконосити, розчерепленадовбешка, сповита, гарбуз такий, круглий гарбузяка, вони гупнули ззаду,раз івдруге,він ішовнемовбиусвоїйголові,підошвидудонілиуголові,неділя,дежязнайдуроботу,дверібулизамкнені,великізалізнідвері,поцвяховані,іржаві,зачинені,тамлишеморок,тхне тирсою,мастилом і ржавим залізомнапідлозі, засміченій іржавоюстружкою,вонибулизамкнені, ці жахливі дерев'яні дверцята, замкнені, там напхом напхано всього, там кімнати,напхані меблями, спогадами, дітьми, ненавистю, густим духом смаженої цибулі, і білийпристібний комірець на ліжку, й замислені жінки за віконними рамами, він простував повзвікна,повзпогляди,заціпенівшийзакам'янівшипідтимипоглядами.ЗдорованьЛуїпростувавпоміж цегляними мурами і залізними ворітьми, простував без копійки в кишені, без крихтихліба, якуможнабуло б кинутина зуб, й головайого калаталамов серце; він ішов, і підошвичеревиків гупали йому в голові, бух, бух, вони йшли, уже спітнівши, вбитими недільнимивулицями, його щока освітлювала бульвар перед ним, він думав собі: «Це вже вулиці війни».Думав:«Щожменікинутиназуб?»Вонидумали:«Невженемаєжодноїживоїдуші,якасталабменіупригоді?»Тамаленькітемнічоловічки,дужітрударізкаміннимиобличчями,голилися,думаючи про війну, думаючи про те, що в них цілий день попереду, аби про неї думати,цілісінька порожня днина, щоб волочити свою тривогу вбитими вулицями. Війна: замкненікрамниці, пустельні вулиці, триста шістдесят п'ять неділь на рік; Філіп звався ПедромКасаресом, увечері того ж самого дня Педро Касарес вирушав до Швайцарії, він віз доШвайцаріїнабряклуприщуватущоку,карбованудолонеюзп'ятьмапальцями;жінкидивилисянаньогозвисотисвоїхвікон.

БогдививсянаДаніеля.Чи назву я його Богом? Однісіньке слово, й усе зміниться. Він притулився до сірих

віконниць, які затуляли крамницю лимаря, люд поспішав до церкви, чорні на рожевій вулиці,вічні. Все було вічне. Пройшла молодичка, білява й легка, її коси були укладені в напередзадуманому безладі, вона мешкала в готелі, чоловік приїжджав побачитися з нею раз натиждень,вінбувпромисловцемізПо;їїлицебулосонне,томущобуланеділя,їїтендітніногидріботіли до церкви, душа її була срібним озером. Церква: нора; фасад у римському стилі, оправу руч біля входу в другій капличці можна було побачити лежачу камінну статую. Вінусміхнувся продавчині з галантереї і її маленькому синові. Чи назову я його Богом? Він нездивувався,віндумав:цемалостатися.Ранішечипізніше.Явідчував,щохтосьтакиє.Все,щояробив,робивядлясвідка.Безсвідкатинемовбивипаровуєшся.

—Добридень,панеСерено,—сказалаНадінаПішон.—Вийдетедомеси?—Поспішаю,—відказавДаніель.Він провів її поглядом, накульгувала вона ще дужче, ніж зазвичай, двоє малих дівчаток

бігцемназдогналиїїйрадіснозакружлялидовкругнеї.Вінпоглянувнаних.Кинутинанихмійзадивлений погляд! Мій погляд порожнистий, Божий погляд пронизує його із краю в край.«Літературщина якась», — зненацька подумалося йому. Бога тут більше не було. Цієї ночі впросякнутих потом простирадлах його присутність була очевидною, й Даніель почувавсяКаїном: ось я, ось я такий, яким ти мене створив, боягуз, порожняк, педераст. І що далі? Апогляд його був скрізь і всюди, німий, прозорий, таємничий. Врешті Даніель заснув, а коли

прокинувся, то був сам. Тільки згадка про цей погляд. Юрма струмувала з усіх розчиненихдверей, чорні рукавички, пристібні порцелянові комірці, кроляче хутро, родинні помники вруках.Ох,подумавДаніель,потрібнаметода!Ястомивсябутицимбезугавнимвипаровуваннямупорожнє небо, я хочу який-небудь дах. Його мимохідь зачепив різник, гладкий рум'янийчолов'яга,якийунеділюнадівавлорнет, абипідкреслитисвоюзначущість;йоговолохатарукастискаламолитовник.Даніельподумав:вінпокажесебеналюдях,поглядупаденаньоговідшибівітражів;вонивсіпоказуватимутьсебеналюдях;половиналюдстваживепідпоглядом.Чижвідчуває він цей погляд на собі, коли рубає сокироюм'ясо,що крається від ударів, оголюючикруглу сизу костомаху? Його бачать, бачать його жорстокість, як бачу я свої руки, йогозахланність,якбачуяцюрідкучупринуйцюкрихтумилости,якапросвічуєкрізьзахланність,мов залисина крізь чуба; він це знає, він перегорне загнуті сторінки свого молитовника,застогне:Господи,Господи,язахланний.ІнаньоговпадезгорипоглядМедузи,якийобертаєнакамінь.Камінні чесноти, камінні пороки:що за супокій.Ці людимаютьперевіреніметоди, здосадоюподумавДаніель,дивлячисьначорніспини,якізанурювалисяусутінкицеркви.Троєжінок дріботіло біч-о-біч у червонястій вранішній ясності. Троє смутних і зосередженихмолодиць,якізвиклисязусім.Вонизатопилиугрубі,позаміталипідлогу,наллялимолокавкаву.Вонибуливсього-навсьогорукоюнадержакувіника,долонею,щостиснулавушкочайника,тієюмережею імли, яка клубочиться над речами, просякаючи крізь мури, куриться над полями йгаями.Тепервонийдуть туди, в сутінь, стануть тим,чимвониє.Він ішов занимиоподаль; аякщо і я туди піду? Сміх та й годі: ось я, ось я, такий, яким ти мене створив, смутний,боягузливий, невиправний. Ти дивишся на мене, і будь-яка надія тане: я стомився втікати відсамого себе. Але під твоїм поглядом я знаю, що більше не зможу втікати від себе. Я увійду,стоятимупосередцихжінок,щоповклякалинаколіна, якмонументбеззаконню.Яскажу:«ЯКаїн.Тойщо?Цетименестворивтакого,от і терпи».ПоглядМарсель,поглядМатьє,поглядБоббі,поглядимоїхкотів:всівонизавждизупинялисянамені.Матьє,япедераст.Яє,яє,яєпедераст,мійБоже.У старогочоловіка зі зморшкуватимобличчямнаоці блищала сльоза, вінлютокусавкінчикипрокуренихвусів.Вінувійшовдоцеркви,похилий,немічний,здитинілий,іДаніельувійшовзаним.ОційпоріРібадо,насвистуючи,гулявкрикетниммайданчиком,іхлопцішукали до нього: «Ну що, Рібадо, ти у формі?» Згортаючи цигарку, Рібадо думав про це,почувався він так, немов у руках його було порожньо, він сумовито дивився на вагоний рядидіжок,йчогосьбракувалойомувруках,тягаряцвяхованоїкулі,щотакзручнолежитьудолоні;віндививсянадіжкийдумавсобі:«Якшкода,щосьогоднінеділя!»Маріус,Клодіо,Реміодинпоодномупішлидовійська,гратисявсолдатиків;ЖюльіШарлогарували,якмогли,воникотилидіжки уздовж рейок, удвох піднімали їх і кидали у вагони; вони були міцні, але вже в літах,Рібадо чув як вони хекають, піт цебенів їхніми голими спинами; вони ніколи не закінчать.Якийсьздоровецькийчолов'ягазпов'язкоюнаголовівжечвертьгодинитинявсяскладом;врештівін підійшов до Жюля, й Рібадо побачив, як губи його заворушилися. Жюль слухав його знепритомнимвиглядом,апотімнаполовинузвівся,взявсяпопідбокийкивнувнаРібада.

—Щотаке?—поспитавсяРібадо.Чолов'яга, заточуючись, підійшов до нього; він ступав, ніби качка, ступнями назовні.

Справжнісінькийдраб.Вінторкнувсяпальцямипов'язки,немовбивітаючись.—Роботає?—поспитавсявін.— Робота? — перепитав Рібадо. Він дивився на чолов'ягу: драб, та й годі, пов'язка

замурзана,навиглядкремезний,таобличчястрашеннобліде.—Робота?—зновуперепитавРібадо.Вонинерішучерозглядалиодинодного,Рібадоподумав,чинезомлієзаразцейтип.—Роботи,—чухаючипотилицю,сказаввін,—унасповнісінько.

Чолов'ягакліпнувочима.Зблизькавінмавнетакийлихийвигляд.—Яможупрацювати,—сказаввін.—Втебенедужийвигляд,—сказавРібадо.—Що?—Кажу,тискидаєшсянахворого.Чолов'ягазачудованоглянувнанього.—Янехворий,—сказаввін.—Тибілий,мовкрейда.Іщоцезапов'язка?—Татоменепоголовівтелющили,—пояснивчолов'яга.—Пусте.—Хтоцетебевтелющив?Поліцаї?—Ні,хлопці.Яможупрацюватихочзараз.—Хтозна,—сказавРібадо.Чолов'яганагнувся,взявдіжкуйпіднявїїнапростягнутихруках.—Можупрацювати,—поставившиїїназемлю,сказаввін.—Нуйгаспид!—захопленовигукнувРібадо.Ідодав:—Яктебезовуть?—МенезовутьЗдорованьЛуї.—Втебеєдокументи?—Військовийквиток,—відказавЗдорованьЛуї.—Анудавай.Здоровань Луї понишпорив у внутрішній кишені сорочки, обережно дістав квиток і

простягнувРібадові.Тойрозгорнувйогоізасвистів.—Оттак-пак!—сказаввін.—Оттак-пак!—Уменевсегаразд,—занепокоєносказавЗдорованьЛуї.—Гаразд?Ативмієшчитати?ЗдорованьЛуїхитрозиркнувнанього.—Щобноситидіжки,читатинетреба.Рібадопростягнувйомуквиток.—Хлопче,у тебемобілізаційнапосвідканомердва.ТебечекаютьуказармівМонпельє.

Раджутобіпоспішити,атотебезарахуютьдотих,хтоухиляєтьсяодвійська.—ВМонпельє?—приголомшеноперепитавЗдорованьЛуї.—Тажменінемаєчогоробити

уМонпельє.Рібадорозлютився.—Кажуж,тимобілізований!—вигукнуввін.—Утебемобілізаційнапосвідканомердва,

тебепризвалидовійська!ЗдорованьЛуїзапхавквитокдокишені.—Тощо,виневізьметемененароботу?—поспитавсявін.—Янеберунароботудезертирів.ЗдорованьЛуїнагнувсяйпіднявдіжку.—Вірю,вірю,—хуткосказавРібадо.—Тисилань,тутнічогонескажеш.Таякийменіз

тогозиск,якщотебезаарештуютьзасороквісімгодин.ЗдорованьЛуїпоклавдіжкунаплече;насупившигустіброви,вінзосередженодививсяна

Рібада.Рібадостенувплечима:—Шкодую,—сказаввін.Більшенебулопрощоговорити.Вінодійшов,думаючисобі:«Дезертирменінепотрібен».

Потімгукнув:—Гей,Шарло!—Га?—поспитавсятой.

—Гляньнатогочолов'ягу,вінухиляєтьсяодвійська.—Шкода,—сказавШарло.—Вінмігбидобрячестатинамупригоді.—Янехочунайматидезертирів,—сказавРібадо.—Тапевнож,—відказавШарло.Обоє обернулися: високий чолов'яга поставив діжку на землю, він із нещасним виглядом

крутивурукахсвійвійськовийквиток.Юрмаоточувалаїх,несла,кружелялаїхі,кружеляючи,густішала,Реневжейсамнезнав,

стоїть він непорушно чи кружеляє разом із юрбою. Він дивився на французькі знамена, якімайоріли над входом у Східний вокзал; війна була там, на кінцях рейок, поки що вона недавалася взнаки, він почував, що йому загрожує набагато ближча катастрофа: юрма, це такененадійне, над нею завжди ширяє лихо. Похорони Ґаллієні, він повзе, він тягне свою білусукенкупоміжчорнимкоріннямюрми,підспекотоюсонця,підвищенняпадає,недивися,вонипонеслинепорушнужінку,їїногавчервономумереживістирчитьізроздертогочеревичка;юрмаоточувала його під світлим і порожнім небом, ненавиджу юрмиська, він скрізь відчував очі,сонця,відякихрозпускалисяогненніквітинайогоспинійживоті,якіпеклийогодовгийблідийніс,від'їздупередмістявпершінеділітравня,анаступногоднявгазетахбуде:«Червонанеділя»,кількоро душ розчавили у натовпі. Ірена захищала його своїм маленьким пухким тілом, недивися, вона цупить мене за руку, вона тягне мене, і жінка проходить за мною, ковзає наднатовпом,начемрецьГангом.Вонаосудливодивиласянапіднятікулаки,вонитам,віддалік,підтриколірнимизнаменами,надморемкашкетів.Вонакаже:

—Йолопи!Реневдав,нібинечує;тайогосестразпереконливоюповільністюкажедалі:—Йолопи!Їхпосилаютьнабійню,авонирадіють.Вонаобурливоповодитьсебе.Вавтобусі,вкіні,вметрівонаповодиласебенепристойно,

завждиказалате,щонеслідбулоказати,їїм'якийголосказавобурливіречі.Вінзиркнувпозадсебе,цейчоловікізлисячимписком,знадтовжепильнимпоглядоміпоточенимносомслухавїх.Іренапоклалайомудолонюнаплече,виглядунеїбувзамислений.Вонадопірупригадала,щодоводитьсяйомустаршоюсестрою,вінподумав,щозаразвонадаватимейомунудніпоради,алетак чи так вона вибралася провести його на вокзал, і тепер вона була самісінька серед цихчоловіківбезжінок,яктоді,коливінводивїїнаматчізбоксувПюто,тожнеслідбулодратуватиїї. Вона читала, лежачи на дивані, багато палила й сама конструювала свої погляди, мов тікапелюшки.Вонасказалайому:

—Послухаймене,Рене,тинебудешробити,якційолопи.—Ні,—тиховідказавРене.—Ні.—Гарнопослухаймене,—зновупочалавона.—Тинебудешвилузуватисязішкури.Коливонабулапереконана,голосїїдалекобулочути.Вонасказала:—Дочогоцепризведетебе?Йди,якщовженеможешуникнутицього,аленевисувайся,

колитамбудеш.Нівдоброму,нівлихому:всевоновиходитьнаодне.Іяктількизможешлягти,толягай.

—Авжеж,—відказаввін.—Авжеж.Вонаміцнотрималайогозаплечі;дивиласянаньоговонапроникливо,табеззахвату;вона

розвиваласвоюдумку.— Я ж бо тебе знаю, Рене, ти малий хвалько і що завгодно втнеш, аби лиш про тебе

говорили.Алепопереджую, якщо типовернешся зподякою, то яперестану з тобоюбалакати,томущоценадтопо-дурному.Іякщотиповернешсязодноюногою,якабудекоротшавіддругої,абозпонівеченимобличчям,тонерозраховуй,щояжалітимутебеінерозповідаймені,щоцесталосявипадково;якщобутитрохиобережнішим,тоцьогоможнацілкомуникнути.

—Авжеж,—відказаввін,—авжеж.Він думав,що вонамає рацію, та цього неможна було казати.Навіть думати.Цемусить

відбуватися саме, спокійно, без слів, силою обставин, так, щоб потім не можна було щосьпоставитисобінакарб.Кашкети,морекашкетів,кашкети,якуранцівпонеділок,якутрудовідні,яккашкетидокерів,якнасуботніхмітингах,всамісінькійгущінатовпуМоріспочувавсямовудома. Приплив хилитав підняті кулаки, повільно ніс їх, із раптовими зупинками, зпогойдуваннями, з новими поштовхами, до триколірних знамен, товариші, товариші, травневікулаки, квітучі кулаки пливуть до Ґарша, до червоних трибун на моріжку Ґарша, мене зовутьЗезета, і соколи співають, співають про чудовниймісяць травень, про оновлення світу.Пахлооксамитом і вином, Моріс скрізь, він множився, він пахнув оксамитом, пахнув вином, террукавомобшерехатутканинупіджака,якийськучерявийчоловічокпхавйогосвоїмнаплічникомуспину,глухийтупіттисячнігструмувавйогостегнамиівливавсяуживіт.Внебідудоніло,вінпідняв голову, побачив літак, потім очі його опустилися, й унизу він побачив перевернутіобличчя,відкидйоголиця,вінусміхнувсяїм.Двасвітліозерцянаобвітренійшкірі,кучерявийчуб,шрам,вінусміхнувся.Усміхнувсявінічоловіковівокулярах,уякогобувстараннийвигляд,усміхнувсяіблідомукощавомубороданеві,якийкусавгубийнеусміхався.Всецеволалоувуха,волалоіреготалося,безжартів,Жоліо,цети,бач,потрібнабулавійна,щобмизустрілися;буланеділя. Коли заводи зачинені, коли чоловіки разом і чекають, склавши руки, на вокзалах ізнаплічниками на спині, а над ними висить залізна доля, то це неділя, й не має великогозначення, чи вирушаєш ти на війну, чи в Фонтенебло. Даніель стояв перед молитовнимослінчиком, він вдихав спокійний запах погріба й ладану, дивився на голомозих людей підфіолетовимсвітлом,однісінькийвінстоявсередцихлюдей,якіповклякалинавколішки,Моріс,оточений чоловіками, які стояли, чоловіками без жінок, в гарячковому запаху вина, вугілля,тютюну, дивився на кашкети під вранішнім світлом і думав собі: неділя, П'єр спав, Матьєнатиснувнатюбикіциліндрикрожевоїпастивилізізсичанням,переламавсяівпавнащетинузубноїщітки.Невисокийпарубійко,регочучи,штовхнувМоріса:«Гей,Сімоне!Сімоне!»ЙСімонобернувся,вньогобуличервоніщоки,вінреготався,гукав:«Отскажи-но,га!Хочберитаспівай„Похмуру неділю“! Моріс засміявся, повторив: „Похмура неділя“, і гарний молодик тежусміхнувсяйому,вінбувізжінкою,нічогенькоюігарноювбраною;вонатрималайогозарукуіблагально дивилася на нього, та він на неї не дивився, якби він дивився на неї, то вонизамкнулисябодненаодному,сталибоднимцілим.Самотняпара.Вінреготався,віндививсянаМоріса,жінканерахувалася,Зезетанерахувалася,вонатяжкодихає,віднеїтхне,вонагетьм'якапідімною,любчикумій,увійдивмене,залишалосящетрохиночі,мовпітміжйогосорочкоюйтілом,трохикіптяви,трохипрісноїйніжноїтривоги,тавінреготавсянавідкритомуповітрі,йжінки були тут зайві; війна була тут, війна, революція, перемога. Ми залишимо в себе своїгвинтівки.Всівони:кучерявий,бородань,той,щовокулярах,високиймолодикповернутьсязісвоїмигвинтівками,співаючи„Інтернаціонал“,ібуденеділя.Назавждинеділя.Вінпіднявкулак.

—Вінпіднімаєкулак.Розумно.Морісобернувсязпіднятимкулаком.—Що,що?—поспитавсявін.—ВамхочетьсявмертизаСудети?—поспитавсябородань.—Заткнипельку,—відказавМоріс.Бородань нерішуче зиркнув на нього лихим поглядом, здавалося, він намагається щось

пригадати.Раптомвінзаволав:—Гетьвійну!Марсельвідступивнакрок,ійоготорбинанакогосьнаштовхнулася.—Тизамовкнеш?—поспитавсявін.—Замовкнештичині,чорноротий?

—Гетьвійну!—надривавсябородань.—Гетьвійну!Рукийогозатряслися,очізакотилисяпідлоба,вінуженемігзупинитися.Морісдививсяна

ньогозсумнимподивом,лютівньогонебуло,якоїсьмитівінподумавбуло,щотребазатопитийомувпику,абивінзаткнувся,якотостукаютьпоспинідітлахів,колинанихнападаєгикавка;танакісточкахйогопальцівіщезберігавсядотикдотендітноготіла,ітутнебулочимпишатися:вінударивхлопчака;чималоводивтече,покиязроблюцещераз.

—Ідизвідціля,гнидо!—сказаввін.Бороданьзнайкричавгарнопоставленимітрохистомленимголосом—голосомбагатія;ів

Моріса зненацька з'явилося прикре відчуття, що все це зроблено навмисне. Він роззирнувсядовкруги,йрадістьйогорозтанула:виннівсі,вонинеробилитого,щомусилиробити.Якщонамітингуякий-небудьтиппочинаєкричативсякухріновину,тонатовпкидаєтьсянаньогоівалитьз ніг, видно тільки, як руки здіймаються у повітря, а далі по всьому. А замість цього хлопцівідступили, і докруг бороданя утворилася порожнеча; ота молодичка з цікавістю дивилася нанього, випустивши руку свого чоловіка, хлопці відверталися, в них був нещирий вигляд, вонивдавали,нібинічогонесталося.

Якась величезна чудернацька знеохота налягла на Моріса: це сонце, цей чоловік, якийсамотньо волав і волав, як заведений, і ці мовчазні чоловіки, які поопускали голови… Йогознеохотаперерослаутривогу;вінплечемрозсунувнатовпіпопрямувавдовиходузвокзалу,досправжніхтоваришів,яківимахуваликулакамипідполотнищамизнамен.БульварМонпарнасбувпорожній. Неділя. На терасі „Купола“ снідало двоє чи троє відвідувачів; продавчиня краватокстояла на порозі своєї крамниці; на другому поверсі будинку номер дев'яносто дев'ять, над„Космосом“, чоловік без піджака з'явився у вікні й сперся ліктями на балюстраді. Мобер іТереза радісно заволали: ще одна! Там, на стіні, поміж „Куполом“ і аптекою, висів великийжовтий плакат з червоною облямівкою, „Французе“, ще вогкий. Мобер кинувся, втягнувшиголову в плечі, головою вперед. Тереза бігла за ним, вона раділа, мов дурненька: вони вжероздерлишістьтакихплакатів,наочахуприголомшенихдобросердихбагатіїв,незлецькибуломатимолодогодужогозахисника,ніврокуназрістітакого,якийзнає,щоробить.

—Мерзота!—вигукнувМобер.Вінроззирнувсядовкруги;поручзупиниласядівча,йомубулороківздесять,вонодивилося

наних,граючиськісками;Моберщеголоснішегукнув:—Мерзота!ІТерезаголосносказалайомувспину:—Якцеуряддозволяє,щобвивішувалисяотакамерзота?Продавчиня краваток не відповіла: це була гладка соннамолодиця, невиразна професійна

усмішказавмерланаїївустах.

Французе!Німецькі вимоги неприйнятні. Ми зробили все, щоб зберегти мир, та ніхто не

може вимагати, аби Франція відмовилася від своїх зобов'язань і погодилася статинацієюдругогосорту.Якщосьогоднімикинемонапризволящечехів,тозавтраГітлербудевимагатиЕльзас…

Мобер ухопив плакат за край й відірвав, ніби качине крильце, довгу стьожку жовтогопаперу.Терезавзялаплакатзаправийкут,смикнула,залишивсячималийшмат:

відФранції,щобвонаіпогодилася

націєюякщосьогоднімикинемо

На стіні залишилася жовта нерівна зірка; Мобер відступив, щоб помилуватися своєюроботою: геть тобі жовта зірка, з обірваними, незначущими словами. Тереза усміхнулася іглянуланасвоїрукиврукавичках,донихприлипуривокплаката,невеличкалушпайканаправійрукавичці:„Респу…“,вонапотерлавеликогопальцяобвказівний,іжовтийклаптикскачавсяукульку,зсохсяізробивсятвердий,мовголівкабулавки.Терезарозвелапальці,кулькавпала,вонатішиласявідчуттямсвоєїмогуті.

„Мені потрібенмаленький біфштекс, панеДезіре, маленький біфштекс грамів на триста,гарнийтакий,алевідріжтеякслід:вчораменеобслуговуваввашпродавець,іябуланевдоволена,саміжили.Скажіть,будьласка,щосталосявтомубудинкунавпроти?Ну,вдвадцятьчетвертому,з чорними шторами. Там хтось помер? — Ох, не знаю, — відказав різник. — У двадцятьчетвертому вмене клієнтів немає, вони купують у Бертьє.Погляньте, підійде воно вам чи ні,рожеве, ніжне, тендітне,мовпіна відшампанського, іжодного сухожилля, його сиримможнаїсти.—Удвадцятьчетвертому,—озваласяпаніЛьєтьє,—тажязнаю,тамвіддавбогудушупанВіґ'є.—ПанВіґ'є?Незнаютакого.Зновихмешканців?—Таніжбо,ценевисокийчорнявийдобродій, ви його знаєте, він пригощав цукерками Терезу.—А-а, такий пристойний пан?Отшкода!Я дуже будушкодувати за ним; панВіґ'є, требаж таке!—Знаєте, він доста пожив насвіті,отівмер.—Ох,—мовилапаніЛьєтьє,—якясказалачоловікові,цейдідокпомервчасно,нібинюхомчув,запіврокумище,може,ішкодуватимемо,щоненайогомісці.Знаєте,щовонивинайшли?—Хто?—Танімакиж.Воновбиваєлюдей,начемух,івонивмираютьужахливихмуках.—О,господи,цьоготількибракує!Отрозбійники!Алещоцетаке?Щовонотаке?—Ох,цещосьтаке,якгаз,чи,може,промінь,такменіпояснили.—Тодіцесмертельнийпромінь,—піднявшиголову,сказаврізник.—Авжеж,авжеж,щосьнакшталтпроменя.Тоскажіть,хібанекращележативсирійземлі?—Маєтерацію,яввесьчасцекажу.Ніякогобільшегосподарства,ніякихклопотів;меніосьякхотілосябумерти:заснутиувечерітайнепрокинутисявранці.—Здається, він так і помер.—Хто?—Цеймаленькийдідок.—Єлюди, яким таланить, а намдоведетьсяусьогозазнати,дармащомижінки,вижбачили,яквоновЕспанії.Ні,антрекот,акрім того, чинемаєу вас тельбухівдлямогокота?Колижядумаю: зновувійна!Мійчоловіквоював у чотирнадцятому, тепер настала синова черга, людимов подуріли, кажу вам.Хіба неможна домовитися?— Таж Гітлер не хоче домовлятися, пані Боннетен.—Що, Гітлер? Цейчолов'яга хоче Судети? Знаєте, я віддала б йому. Не знаю, люди це чи гори, а мій син підескладатисвоюголовузаних.Яйомувіддалабїх!Віддалаб!Вамхочетьсяїх?Беріть!Тутйогоізастукалиб.Скажіть,—поважнопровадилавона,—похорон сьогодні?Ане знаєте, о котрійгодині,бояхочуподивитисякрізьвікно,якйогонестимуть?“Чоговонисікаютьсяусідоменезцією війною? Він тримав свого військового квитка, щосили стискав його і не зважувавсяпокластидо кишені: то було єдине, чимвін володівна білому світі.Він відкривйогона ходу,побачив своєфото і трохи заспокоївся; цімаленькі темні рисочки, які розповідалипронього,здавалися не такими тривожними, коли він на них дивився, не мали аж такого вже лихоговигляду.Вінсказавсобі:„Нуйщо!Нуйщо,—сказаввін,—хібацелихо—невмітичитати!“Дезертир,невисокийзнесилениймолодик,піднімавсяпроспектомКліші,одвітринидовітринитягнучизасобоюсвоєвідображення,вньогонебулоненависти,віннехотівітиувійсько,вінбувдезертиром, був хвацьким бритоголовим хлоп'ягою, який живе в Барселоні, у кварталі БарріоЧіно, його переховує дівчина, яка в нього закохалася. Але як можна бути дезертиром?Якимиочимапотрібнонасебедивитися?

Вінстоявунефі,священикспівавдлянього;віндумавсобі:„Спочинок,супокій,супокій,спочинок“.„Ступившиввічність,віннарештіставсобою“.[9]Тистворивменетаким,якийяє,інезбагненні шляхи твої; я найганебніший із твоїх задумів, ти бачиш мене, і я слугую тобі,повстаюпроти тебе, ображаю тебе й, ображаючи, слугую тобі.Я— твоє творіння, ти любишсебевмені,титерпишмене,ти,якийстворивчудовиська.Задзеленчавдзвоник,віруючісхилилиголови,таДаніельстоявпрямо,знепорушнимпоглядом.Тибачишмене,Тилюбишмене.Вінпочувавсяспокійнимісвятим.

Похоронна карета зупинилася біля дверей двадцять четвертого будинку. „Ось вони, осьвони“,—сказалапаніБоннетен.—„Ценачетвертомуповерсі“,—сказалаконсьєржка.Вонавпізнала службовцяпохоронногобюра і сказалайому: „Добридень, панеРене, як справи?“—„Добридень,—відказавпанРене.—Бачте,надумалисяхоронитивнеділю“.—„Ох,—сказалаконсьєржка,— такі ми вже вільнодумці!“Жак подивився наМатьє і, грюкнувши кулаком постолі,сказав:„Аякщомивиграємоцювійну,тознаєшкомувідцьогобудезиск?Сталінові“.—„Аякщобудемосидітисклавшируки,тозискотримаєГітлер“,—м'яковідказавМатьє.—„Ну,йщо?Сталін— це той самий Гітлер.От тільки угода з Гітлером заощадить нам два мільйонилюдей і порятує нас від революції“. Ну от. Матьє підвівся і зиркнув у вікно. Він навіть нерозлютився;віндумав:„Навіщовсеце?“Філіпдезертирував,анебозберігалосвійдобротливийнедільний вигляд, вулиці пахнули вишуканою кухнею, мигдальними тістечками, курятиною,родиною.Пройшлаподружняпара,чоловікністістечка,загорнутіувощенийпапір,вінтримавпакетнамізинцізарожевустрічечку.Якіщонеділі.Цежарт,цененасправжки,бачиш,якевсеспокійне,жодноговиру,цемаленьканедільнасмерть,маленькасмертьуродинномуколі,тобітребалишевиправитисвійґандж,небоіснує,продуктовакрамницяіснує,тортіснує;дезертирине існують. Неділя, неділя, перша черга біля пісуару на майдані Кліші, перша денна спекота.Ввійти до ліфта, який щойно опустився, вдихнути в його темній клітці парфуми білявки зчетвертого поверху, натиснути білу кнопку, легеньке погойдування, тихий підйом, вставитиключавзамковушпарину,якіщонеділі,почепитикапелюханатретійвішалці,поправитивузолкраваткипередлюстромупередпокої,штовхнутидверідовітальні,гукаючи:„Осьія“.Щовонаробитиме?Хібанепідійдевонадонього, як іщонеділі,шепочучи: „Милиймій“?Цебулотакправдоподібно,відправдоподібностиаждушило.Івсе-такивінутративценазавжди.Якбижтояміг розлютитися! Він дав мені ляпаса, подумалося йому. Дав ляпаса. Він зупинився, у боцішпигало,вінпритуливсядодерева,віннегнівався.„Ох,—звідчаємподумаввін,—ну,чомуябільшенедитина?“МатьєсівнавпротиЖака.Жакговорив,Матьєдививсянанього,івсебулотаке нудне, бюрко у напівмороці, тиха мелодія потойбіч сосон, мушлі вершкового масла натарілці,порожнікелихинатаці:незначущавічність.Йомутежхотілосязаговорити.Говоритиніпрощо,абинічогонесказати,щоброзбитицювічнутишу,якуневдавалосьпробитибратовомуголосові.

—Несушисобімізки.Війна,мир—всевоновартеоднеодного.— Як це— варте?— здивовано перепитавЖак.— Скажи-но це мільйонам людей, які

готуютьсядосмерти.— То й що? — добротливо поспитався Матьє. — Вони носять у собі свою смерть від

самісінькогонародження. Інавітьякщо їхвиполонятьдоодноїдуші,толюдствовсеоднобудеповне,якіраніше:жодноїпрогалини,жодноїнестачі.

—Крімдванадцяти-п'ятнадцятимільйонівдуш,—сказавЖак.—Та не в кількості справа,— сказавМатьє.—Воно заповнене лише саме собою, йому

нікогонебракує, і вононікогонечекає.Воно, як і раніше,йтименікуди,й такіж самі людибудутьставититісамізапитанняйтаксамомарнуватимутьжиття.

Жак,усміхаючись,дививсянанього,щобпоказати,щовіннетакийужейдурний.

—Іщотихочешоцимсказати?—Таякразнічого,—відказавМатьє.—Осьвони,осьвони,—збудженозакричалапаніБоннетон.—Заразпоставлятьдомовину

намари.Війна — це ніщо, потяг вирушав, наїжачившись піднятими кулаками, Моріс знайшов

товаришів: Дюбеш і Лоран притиснули його до вікна, вони співали: „З інтернаціоналомздобудемолюдскихправ“.„Тиспіваєш,якмоядупа“,—сказавйомуДюбеш.—„Якумію!“—буркнув Моріс. Йому було гаряче, давило у скронях, це був найкращий день у його житті.Шарлеві було зимно, в животі боліло, він подзвонив утретє; він чув гучання хутких кроків укоридорі,грюкалидвері,таніхтонеприходив.„Щовонитамдляються,ящевроблюсятутчерезних“.Важкогупаючи,хтосьпробігбілякімнати…

—Гей-но!—погукавШарль.Тупітлунавідалі,гомінущух,танадголовоюйогопочалигучностукати.Нехайїмусячина,

якбицебуламалаДорліяк,якадаєїмщомісяцяп'ятьтисячфранківсамихлишечайових,товониочіоднаоднійповидиралиб,абизайтидо їїпалати.Вінздригнувся,напевне,відчиненівікна,струміньхолодногоповітрятягнувпопіддверми,вонипровітрюють,мищенепоїхали.авонивже провітрюють; гомін, зимний вітер, вигуки просягали до палати, мов умлин, я немовби угромадськомумісці.Відпершогосвогорентгенувіннепам'ятавтакоїтривоги.

—Гей-го!Гей-го!—зновупогукаввін.За десять одинадцята,Жакліна не прийшла, на ввесь ранок його покинули самого. Коли

вони вже закінчать той рейвах нагорі? Удари молотка відлунювали йому в очах, таке, начезабиваютьцвяхамимоюдомовину.Очібулисухійщеміли, він зненацькапрокинувсяо третійнадранкомпіслялихогосну.Втім,цебувмайженесон:вінзалишивсявБерку;пляж,лікарні,клініки,всебулопорожнє:ніхворих,німедсестер,чорнівікна,порожнізали,йкудиокозасягне—голийсірийпісок.Тацяпорожнечабуланепростопорожнечею,такебачишлишеувісні.Сонтривав;очійогобулиширокорозплющені,асонтривав:вінлежавнавізкупосередпалати,алевонавжебулапорожня;немалавонавженіверху,нінизу,ніправогобоку,нілівого.Залишалисячотириперегородки,самечотириперегородки,мовнакораблі,якісходилисяпідпрямимкутомміжчотирмастінами.Коридоромтяглитяжкийнерівнийпредмет,напевне,здоровецькувалізубагатія.

—Гей-го!—крикнувШарль.—Гей-го!Відчинилисядвері,увійшлапаніЛуїза.—Нарешті,—сказаввін.—Ох,ще хвильку!— сказала паніЛуїза.—Нам треба одягнути сто хворих; до кожного

дійдечерга.—ДеЖаніна?—Гадаєте,вонамаєчасзайматисявами!ВонавбираємалюківПотьє.—Дайтеменісудно,—сказавШарль.—Хутчій,хутчій!—Щоцезвами?Цежневашапора.—Яхвилююся,—відказавШарль.—Либонь,відцього.—Так, алемені требабуде спорядитивас.Всімаютьбути готові доодинадцятої години.

Отожпоспішайте.Вонарозв'язалаповорозкийогопіжамиістяглаштани,потімпіднялазастегнаіпідклала

судно.Емальбулахолоднаітверда.„Вменепронос“,—ізжахомподумавШарль.—Якжеяїхатимувпотязі,якщовменепронос?—Нехвилюйтеся.Всепередбачено.Вонадивиласянанього,похитуючив'язкоюключів.Потімсказала:

—Підчасмандрівкибудегарнапогода.Йоговустазатремтіли.—Янехочуїхати,—сказаввін.—Ох,ох!Годівжевам,—сказалапаніЛуїза.—Нущо,скінчили?Шарльнатуживсявостаннє.Вонапонишпорилавкишеніхалатаідісталапаперовусерветкуйножиці.Потімрозрізала

серветкунавосьмероклаптів.—Підведіться,—звелілавона.Вінпочувшурхітпаперу,апотімвідчувйогодотик.—Ху!—сказаввін.— От! — мовила вона. — Поки я виноситиму судно, ляжте на живіт; я закінчу вас

підтирати.Він перевернувся ницьма, чув, як вона ходить палатою, а потім відчув ніжний доторк її

вмілихпальців.Вінполюблявцеймомент.Річ.Маленькапокинутаріч.Прутеньнабубнявівпідним,івінпопестивйогообсвіжепростирадло.

ПаніЛуїзаперевернулайого,мовклумак.Вонаглянуланайогоживітізареготалася.—Ох, дотепнику!— сказала вона.—Шкодуватимуть тут за вами, панеШарлю, виж бо

справжнісінькиймартопляс.Вонавідкинулаукривалоізнялазньогопіжаму.— Трохи одеколону на обличчя, — протираючи його, сказала вона. — Що ж, сьогодні

умиваннябудескорочене.Піднімітьруки.Добре.Теперпідштанки,недриґайтесятак,янеможунадітивамшкарпетки.

Вонавідступила,оцінюючисвоюроботу,івдоволеносказала:—Ну,тепервиякновакопійка.—Довгомибудемоїхати?—хрипкопоспитавсяШарль.—Може,йдовго,—відказалавона,одягаючинаньогокуртку.—Акудинасповезуть?—Хтозна.Гадаю,спочаткувизупинитесявДіжоні.Вонароззирнуласязокола.—Гляну,чинезабулачогось.Ох,—похопиласявона,—акухлик!Вашаголубийкухлик!Ви

жтакйоголюбите.Вонавзялайогозетажеркиісхилиласянадвалізою.Тобувголубийпорцеляновийкухликіз

червонимиметеликами.Вінбувтакийгарнюній.—Япокладуйогопоміжсорочками,щобвіннерозбився.—Дайте-нойогосюди,—звелівШарль.Воназдивованоглянулананього,апотімпростягнулакухля.Вінузявйого,звівсяналікоть

і,замахнувшись,пожбуривустіну.—Вандал!—обуренозакричалапаніЛуїза.—Якщовженехотілибратизсобою,токраще

віддалибмені.—Янехотівнібратийогозсобою,нівіддавати,—відказавШарль.Вонастенулаплечима,підійшладодверейірозчинилаїхнастежень.—Ну,що,вирушаємо?—поспитавсявін.—Тепевнож,—відказалавона.—Вижнехочетепропуститипотяг?—Ну,тохутчій!—сказавШарль.—Тохутчійдавайте!Вона зайшла ззаду іштовхнула візок; вінпростягнувруку,щобмимохідьдоторкнутисядо

стола,намитьпобачиввікноішматокстіниудзеркальці,прикріпленомунадголовою,апотімбільшенічого,вінбувукоридорі,ухвостідовгоїнизкивізків,яківишикувалисяпідстіною;йому

здавалося,нібивньоговидираютьсерце.Похоронний поїзд рушив з місця. „Рушають, — сказала пані Боннетен. — Гляньте-но,

небагатолюдейпроводжаєйоговостаннюпуть“.Вонирухалисяпомалу,зупиняючисьмайженакожномукроці,наприкінцідорогичекалатемнамогила,медсестрипхаливізкиудвох, таліфтбуводин,івонизгаялибагаточасу.

—Довготак,—сказавШарль.—Безваснепоїдуть,—відказалапаніЛуїза.Похоронна карета проїхала попід вікнами; невисока пані в жалобному вбранні, мабуть,

родичка, консьєржка замкнула своєприміщеннянаключ, вонайшлапоруч із огрядноюпані всірій сукні й голубому капелюсі, доглядачкою. Пан Боннетен сперся ліктями на балконі білясвоєї дружини. „ТатусьВіґ'є був братом-масоном“,— сказав він.— „Звідки ти це знаєш?“—„Ха!Ха!“—самовдоволенозареготаввін.Ідокинувзамить:„Коливінпотискавменіруку,томалював пальцем трикутник на моїй долоні“. Кров кинулася в скроні пані Боннетен, бо їїчоловік так непоштиво казав про небіжчика. Вона провела поглядом похоронний поїзд іподумаласобі:„Отбідолаха“.Вінлежав,простягнувшисьнаспині,впередногамийоговезлидомогили.Бідолаха,яксумнонематиродини.Вонаперехрестилася.Навсюдовжину;йогопхалидотемноїмогили,вінвідчув,якз-підньоговислизаєліфт.

—Хтоїдезнами?—поспитавсявін.— Від нас ніхто,— сказала пані Луїза.—Призначили трьох медсестер з норманського

шалейЖоржетуФуке,воназклінікидоктораРоберталя.—А,бачив я її,—сказавШарль,покивонаобережнопхалайогодо ями.—Чорнявка з

гарниминогами.Навиглядвоназноровом.Вінчастенькобачив їїнапляжі,девонанаглядала за гуртоммалихрахітиків іпо заслузі

роздавала їмпотиличники;внеїбулиголіноги,йвонаносилаполотнянічеревички.Гарнюніноги,нервовійволохаті,вінподумавтоді,щобувбинепроти,абивонайогодоглядала.Вониспустятьйогонамотузкахумогилу,йніхтоненахилитьсянадним,крімцієїневисокоїжіночки,яка не дуже побивається за небіжчиком, як сумно так помирати; пані Луїза пхнула його докабіниліфта,підстіноютамужестоявякийсьвізок.

—Хтотам?—поспитавсяШарль,мружачиочі.—Петрюс,—озвалисязвізка.—А,цети,старасрако!—сказавШарль.—Тощо?Переїжджаємо?Петрюс не відповів, поштовх,Шарлю здалося, ніби він висить за кілька сантиметрів над

візком, вони пірнали у могилу, підлога четвертого поверху була вже над його головою, вінпокидавсвоєжиттязверху,черезканалізаційнудіру.

—Аледежвона?—короткосхлипнуввін.—ДеЖаніна?ПаніЛуїза ніби не почула його, іШарль погамував ридання, томущо поруч бувПетрюс.

Філіпішов,йомувженесилабулозупинитися;якщовінперестанеіти,тозомліє;ЗдорованьЛуїйшов, він примудрився поранити праву ногу. Якийсь панок чимчикував пустельною вулицею,невисокийопецьокзіздоровецькимивусамиівсолом'яномубрилі,ЗдорованьЛуїпростягнувдоньогоруку.

—Послухай-но,—сказаввін,—тивмієшчитати?Паноксахнувсяодньогойнаддавкроку.—Танетікай,—гукнувдоньогоЗдорованьЛуї.—Яжтебенез'їм.Панокпобігпрудкіше,ЗдорованьЛуїзакульгавуслідзаним,простягаючийомувійськовий

квиток;врешті,панокзавдавногинаплечіічкурнуводнього,волаючизпереляку,мовхудобина.Здоровань Луї став і, чухаючи голову під пов'язкою, дивився, як той біжить: панок зробивсямалийікруглий,нібим'яч,осьвінпідкотивсядорогувулиці,підстрибнув,звернувзарігіщез.

—Оттак-пак!—сказавЗдорованьЛуї.—Оттак-пак!—Нетребаплакати,—сказалапаніЛуїза.Вонавитерлайомусльозисвоєюхустинкою,яйнедумав,щоплачу.Вінтрохирозчулився:

такприємнобулооплакуватисамогосебе.—Тутябувтакийшасливий.—Ніколибнеповірила,—сказалапаніЛуїза.—Визавждинакогосьбурчали.Вонавідсунулаґратиліфтаіпхнулавізокувестибюль.Шарльзвівсяналіктях,вінугледів

Тютора імалуҐавальду.МалаҐавальдабулабліда,мовполотно;Тюторсховавсяпідукривала ізаплющивочі.Чоловікивкашкетаххапаливізкибілядверейліфта,котилиїхчерезпорігклінікиізникаливпарку.ОдинзнихпідійшовдоШарля.

—Гей!—вигукнувШарль.—Уважайте-но.Якнемаєзвички,томожестатисялихо.—Нічого,—сказавчоловік,—великедиво—пхативашуштукенцію.Тачкинавокзалів

Дюнкерку,вагонеткивЛенсі,візкивАнзені,явсенькежиттятількицейроблю.Шарльзамовк,йомубулострашно:паруб'яга,якийкотивмалуҐавальду,обернувїївізкана

двохколесахіподряпавпланкуобмур.—Зачекайте!—погукалаЖакліна.—Зачекайте,яйогоповезунавокзал.Вонабігомспустиласясхідцями,вонабулагетьзахекана.—ПанеШарлю!—сказалавона.Вона дивилася на на нього з сумним захватом, її груди здіймалися,щоб доторкнутися до

нього,вонавдала,нібипоправляєнанімукривало;виходить,вінщеволодієчимосьназемлі;хочдебвінбув,аволодітимецимвеликимтурботливиміпоштивимсерцем,якейдалібудебитисядляньоговБерку,впорожнійклініці.

—Бачте,—сказаввін,—кинуливимене.—Ох,панеШарлю,такдовготягнусячас.Таянемоглаприйти,паніЛуїза,мабуть,казала

вампроце.Вона обійшла візок, смутна і заклопотана, твердо тримаючись на двох ногах, і він аж

затремтів од ненависти: вона була зі стоянів, в неї були вертикальні згадки, недовго жзберігатимевонайогоусвоємусерці.

—Гайда,гайда,—сухосказаввін.—Поспішаймо:везітьмене.—Увійдіть,—сказавкволийголос.Мод штовхнула двері, й від запаху блювотиння їй аж подих перехопило. П'єр лежав на

полиці. Він був блідий, тільки очі блищали на лиці, та вигляд у нього був спокійний. Вонавідступила назад, але змусила себе увійти до каюти. На стільці біля узголів'я стояла миска,наповненакаламутноюпінявоюрідиною.

—Явжеблююсамим слизом,—рівним голосом сказавП'єр.—Все,щобуло вшлунку,давновжевиригалося.Приберимискуйсідай.

Затамувавши подих,Мод узяла миску й поставила її біля умивальниці. Потім сіла; дверівона залишила відчиненими, аби провітрити каюту. Запало мовчання; П'єр дивився на неї збентежноюцікавістю.

—Янезнала,щотинедужий,—сказалавона,—атоприйшлабраніше.П'єрзвівсяналікті.—Менівжекраще,—сказаввін,—алеящедужеслабкий.Зучораязнайригаюіригаю.

Може,з'їстищосьпополудні,га?Ясамехотівбулозамовитикурячекрильце.—Танезнаю,—роздратовановідказалаМод.—Тисамповиненвідчувати,читребатобі

їсти.П'єрстурбованодививсянаукривало.— Звичайно, — сказав він, — ризикуєш перевантажити шлунок, але мені треба

покріпитися,а,здругогобоку,якщонападеблювота,тобудебудечимригати.Модошелешенозиркнулананього.Потімподумала:„Справді,щобпізнатичоловіка,требаз

нимпудсоліз'їсти“.—Гаразд,скажустюардові,щобприністобіовочевийбульйон ікурячугрудинку.—Вона

робленозасміяласяйдокинула:—Якщотобіхочетьсяїсти,тотинетакийужеіхворий.Запаламовчанка.П'єрпіднявочійрозглядавїїзбентежноюсумішшюувагиібайдужности.—Гаразд,розповідай:вивжевдругомукласі?—Хтоцетобісказав?—невдоволенопоспиталасяМод.—Рюбі.Вчораяздибавїївкоридорі.—Авжеж,—відказалавона,—вдругому.—Аякцевипримудрилися?—Мизапропонувалидатиконцерт.—А!—сказавП'єр.Вінзнайдививсянанеї.Осьвінпростягнувсвоїрукинапростирадлійм'якосказав:—Крімтого,типереспалазкапітаном?—Щотиверзеш?—обуриласяМод.—Ябачив,яктивиходилазйогокаюти,—відказавП'єр.—Ніякоїпомилки.Моднезналакудиподітися.Зодногобоку,вонавженеповиннабулазвітуватисяпередним;

та з другої, порядніше було б попередити його. Вона опустила очі й закашлялася; вонапочуваласявинною,іцезбудиловнійякусьніжністьдоП'єра.

—Послухай-но,—сказалавона,—якбиявідмовилася,тоФранснезрозумілабмене.—АдочоготутФранс?—кволимголосомпоспитавсяП'єр.Вона різко підняла голову: він усміхався, на його обличчі видно було ту ж саму мляву

допитливість.Вонавідчула,щоїїобразили,кращебвінкричавнанеї.—Як хочеш знати,— сухо сказала вона,— колими подорожуємо пароплавом, я завжди

сплюзкапітаном,щоборкестра„Бебіс“моглаїхативдругомукласі.От.Якусьмитьвоначекала,щовінобуриться,тавініслованесказав.Вонасхилиласянаднимі

гарячедодала:—Алеянеповія.—Ахтокаже,що типовія?Тиробиште,що тобі хочеться, або те,щоможеш.Небачув

цьомунічогопоганого.Їйздалося,нібивіншмагонувїїбатогомпообличчю.Вонасхопиласянаноги.—Ага, ти не бачиш у цьому нічого поганого!— вигукнула вона.—Нічого поганого не

бачиш!—Ні,небачу.—Такот,типомиляєшся,—схвильованосказалавона.—Дужепомиляєшся!—Тоцепогано,чияк?—жартомапоспитавсяП'єр.—Ох,незаплутуймене!Ні,поганоготутнемає;справді,щотутпоганого?Хтожкаже,щоб

я не робила цього? Ніхто: ні чоловіки, які крутяться довкола мене, ні мої подруги, яківикористовуютьмене,німатуся,якавженезаробляєнікопійкиіякійяпосилаюгроші.Аоттиповиненвважати,щоцепогано,ботимійкоханець.

П'єрсхрестиврукинаковдрі;уньогобувпонурийіблуднийпогляднедужого.—Некричи,—тихосказаввін.—Уменеголоваболить.Вонапогамуваласяіхолодноглянулананього.—Небійся,—півголосомсказалавона,—більшеянекричатиму.Тількизнай,міжнами

все скінчилося. Бо, розумієш, мені вже в печінках сидить те,що я дозволяюм'яшкорити себецьомустаромулантуховізгайном,іякбитидавменіляпасачипожалівмене,тоявирішилаб,

щотитрохилюбишмене,йцеменепідбадьорилоб.Таякщоясплю,зкимхочеться,авсім, інавіть тобі, до того байдуже, тоді я брудна сучка, мандрьоха. Що ж, любий мій, мандрьохибігаютьзабагатіями,йунихнемаєпотребилигатисязтакимибидлаками,яктиоце.

П'єрневідповів;очійогобулизаплющені.Воназагилиланогоюсвогостільцяі,грюкнувшидверми,вийшлазкаюти.

Вінплив,звівшисьналікоть,поміжшале,клініками,сімейнимипансіонатами;скрізьбулопорожньо, стодвадцятьдвоє вікон готелю„Брюн“буливідчинені, в саду вілли „Оаза“недужічекали,лежачиусвоїхдомовинах;попіднімавшиголови,вонидивилисянапарадвізків;цілийгуртвізківкотивсядовокзалу.Ніхтонерозмовляв,чутнобулотільки,якпорипуютьосійглухийстукітколіс,якіз'їжджаютьізхідниканабруківку.Жанінайшлахутко;вонивипередилиогряднубаберу з червоним обличчям, котру котив низенький заплаканий дідок, випередили Зозо, навокзалйогокотиламати,доглядачкагромадськоївбиральні.

—Гей!Гей!—погукавШарль.Зозоздригнувся,трохизвівсяіглянувнаШарлясвоїмипорожнімисвітлимиочима.—Нещаститьнам,—зітхнувши,сказаввін.Шарль упав на спину; праворуч і ліворуч від себе він відчував оці поземні присутності,

десять тисяч маленьких похоронів. Він знову розплющив очі й побачив шматок неба й сотнілюдей,котрі,вихилившисьізвіконбудинківнаВеликійвулиці,махалихустинками.Негідники!Негідники! Це ж не 14 липня. Чаїна зграя з криком закружляла над його головою, йЖанінависякалася за візком.Вонаплакалапід своїм своєюкреповоювуаллю,доглядачка втупилася вєдиний вінок, який погойдувався позад карети, та чула, як та плаче, вона не повинна такпобиватися, вже десять років вона його не бачила, та завжди зберігаєш десь у глибині душісоромливий і непогамований смуток, який смиренно очікує похорону, першого причастя,весілля, аби пролляти сльози, які зазвичай не зважуєшся виказати; доглядачка подумала просвою паралізовану матір, про війну, про небожа, якого незабаром заберуть до війська, протяжкийсвійприділдоглядачкиітежзаплакала,вонабулазадоволена,родичкаплакала,занеюпочала плакати консьєржка, бідолашний дідок, так мало людей проводжає його в останнюдорогу,хочаувсіхсмутокнаобличчі;Жанінаплакала,котячивізок,Філіпішов,язараззомлію,ЗдорованьЛуїйшов,війна,недуга,смерть,від'їзд,убогість;буланеділя,Морісспівавбілявікнасвогокупе,Марсельзайшладоцукернікупититістечокізкремом.

—Щосьнедужевибалакучі,—сказалаЖакліна.—Аягадала,вамтяжкобудепокидатимене.

Вонизвернулинавулицю,щопровадиладовокзалу.— Вам здається, що я недостатньо засмучений? — поспитався Шарль. — Мене

запаковують,везутьбозна-куди,непитаючимоєїзгоди,авищейхочете,абияшкодувавзавами?—Черствийви.—Нехай,—шорстковідказаввін.—Хотівбия,щобвиопинилисянамоємумісці.Глянув

битодіянавас.Вонаневідповіла,івінугледівнадголовоютемнустелю.—Приїхали,—сказалаЖаніна.Коговолатинапорятунок?Когопотрібноблагати,щобневезлимене,язроблювсе,щовони

захочуть, аби тільки мене залишили тут, вона мене доглядатиме, возитиме на прогулянки,голубитимесвоїмипальчиками…

—Ох,—сказаввін,—чуюя,щоздохнупідчасцієїмандрівки.—Тави з глузду з'їхали!—тривожновигукнулаЖаніна.—Ви гетьумарішилися, якви

можетеказатитаке?Вонаобійшладовкругвізкаінахилиласядонього,вінвідчувїїгарячийподих.

—Годі,годі!—сказаввін,регочучисьїйувобличчя.—Нетребавдавати.Вжехто-хто,авинебудетесумувати,якщояпомру.Хібащотагарнюнячорнявка,медсестралікаряРоберталя.

Жанінахутковипросталася.—Вонамовбаба-яга,—сказала вона.—Виуявити собінеможете, скількиприкростей

завдалавонаЛюсьєні.О,ця заллялабвамсала зашкуру,—крізь зубидодалаЖаніна.—І їйголовунезадуриш,вонанетакадурненька,якя.

Шарльпідвівся і занепокоєнороззирнувсядовкруги.В залі вишикувалосяпонаддві сотнівізків.Одинпоодномуносіївикочувалиїхнаперон.

—Янехочуїхати,—пробурмотіввінкрізьзуби.Жанінараптомрозгубленоглянулананього.—Прощавайте,—сказалавонайому.—Люба,любамоялялю,прощавайте.Вінхотівбуловідповісти,тавізоксіпнувся.Дрижакипробіглипоньомувіднігдопотилиці;

вінвідкинувголовуназадіпобачив,якнадсхилилосячервонястеобличчя.—Пишітьмені,—гукнулаЖаніна,—пишіть!Вінбувуженапероні,вгаморісвистківіпрощальнихвигуків.—Оце…оценашпотяг?—тривожнопоспитавсявін.—Неподобається?Авищохотіли?Східнийекспрес?—іронічнозапитавслужник.—Тажцетоварнівагони!Служниксплюнувсобіпідноги.—Впасажирськомувагоні винепомістилисяб,—поясниввін.—Требабулоб знімати

сидіння,знаєтеякацеморока?Носіїбралилежакизадвакінці,знімалиїхізвізківінеслидовагонів.Білявагонівстояли

служники у кашкетах, вони нагиналися, брали лежаки, як могли, і заносили їх у темряву.КрасунчикСамуель,найбільшийджигунуБерку,вякогобуловісімнадцятькостюмів,пропливурукахносіївбіляШарляідогоридригомзникувагоні.

—Тажєсанітарніпотяги,—обуреносказавШарль.—Ох,маєте слушність.Алехтобценапередодні війниподавав санітарніпотягиуБерк,

щобвивозитикалік?Шарль хотів було відповісти, але його лежак раптом гойднувся, і його підняли в повітря

унизголовою.—Несітьменепрямо,—заволаввін,—прямонесітьмене!Носії зареготалися, зяйлива діра наблизилася, побільшала, вони випустили мотузки, і

домовина м'яко гупнула об свіжу землю. Схилившись над могилою, доглядачка і консьєржкагіркозаридали.

—Отбачиш,—сказавБорис,—отбачиш,усівонидаютьдрала.Вонисиділиупередпокоїготелюбіляобвішаногоорденамидобродія,котрийчитавгазету.

Портьєпривізліфтомдвівалізизісвинячоїшкуриіпоставивїхбілявходу,поручзіншими.—П'ятерозранкувибуваєзготелю,—байдужесказаввін.—Погляньнацівалізи,—сказавБорис,—вонизісвинячоїшкіри.Цілюдинезаслужили

їх,—сувородокинуввін.—Чому,красунчикумій?—Вонимаютьбутиобклеєніналіпками.—Алежтодіневиднобулобсвинячоїшкіри,—заперечилаЛола.—От-от.Справжнюрозкішпотрібноприховувати,дотогож,цезамінилобчохли.Якбия

мавтаківалізи,томенетутнебулоб.—Адетибувби?—Тадезавгодно:вМексиціабовКитаї.—Віндодав:—Ізтобою.

Високажінкавтемномукапелюсісхвильованопройшлачерезпередпокій;вонагукала:—Маріетто!Маріетто!—ЦепаніДелярів,—сказалаЛола.—Вонавиїжджаєсьогодніополудні.—Незабароммизалишимосявготелісамі,—сказавБорис.—Отобудецікаво:щовечора

мінятимемокімнату.— Вчора в казіно, — сказала Лола, — мене слухало душ із десять. Тому я більше не

надриваюся.Япопросила,щобусіхїхзібралидокупи,застоликамипосередзали,таймугикаюїмсвоїпісенькинавухо.

Бориспідвівсяйпішовглянутинавалізи.ВінпотайкипомацавїхівернувсядоЛоли.—Чому вони їдуть звідси?— знову сідаючи, сказав він.— Їм і тут велося б незлецьки.

Якщоцестанеться,тоїхнідомівкирозбомбуютьвідразужпісляїхньогоповернення.—Воно,звісно,так,—відказалаЛола,—тацежїхнідомівки.Невжетинерозумієш?—Ні.—Таквоноведеться,—сказалавона.—Зпевноговікуочікуєшнанеприємностівдома.Борисзареготався,йЛолазанепокоєновипросталася:внеїдавненьковжетакебуло—якщо

вінсміявся,тоїйздавалося,щосмієтьсявінізнеї.—Чомутирегочеш?—Бо вважаю,що ти дуже зухвала.Типояснюєшмені,що відчувають людипевного віку.

Алежтинічогісіньконетямиш,сердешнамояЛоло:втебеніколинебулодомівки.—Небуло,—сумновідказалавона.Борисузявїїрукуйпоцілувавдолоню.Лолазашарілася.—Титакийлюб'язнийзімною.Кажуж,титакзмінився…—Щосьнетак?Лоламіцностиснулайогоруку.—Ні,всегаразд.Оттількихотілосябзнати,чомуцетитакийлюб'язний.—Бодорослішаю,—відказаввін.Вонавипустилайогорукуй,усміхаючись,відкинуласяуфотелі.Вінтішивсятим,щовона

щаслива:йомухотілосязалишитиїйдобрузгадкупросебе.Вінпогладивїїрукуйподумав:рік;вменеодинлишрікжиттязнею;вінрозчулився:їхняісторіявжемалачарминувшини.Ранішевінтримав її у вуздечці, алецебуломовугодабезобмеженнявчасі:цедратувалойого, вінволівмати зобов'язання на визначений термін.Один рік: він принесе їй усе тещастя, котрого воназаслуговує,вінвиправитьусісвоїнесправедливості,апотімкинеїї,аленезробитьцемерзотно,не задля іншої жінки чи тому що вона остогидла йому: все воно влаштується саме, силоюобставин,томувінбудедорослішийійогопошлютьнафронт.Вінзиркнувнанеїкраємока:внеїбувмолодявийвигляд, їїпрегарнігрудихвилювалисявідутіхи;вінсумноподумав:„Ябудучоловікомодноїжінки“.Мобілізованийу1940році,вбитийу1941,ні,в1942році,бощежпідечасунавійськовупідготовку,отівийде,щозасвоїдвадцятьдварокивінпізнаводнужінку.Щетримісяці томувінмріяв спати зі світськимижінками; томущохлопчиськомбув, безжалісноподумав він. Йому доведеться вмерти, не пізнавши герцогинь, та він не шкодував за цим. Зодного боку, за ті місяці, які йому лишилися, він міг колекціонувати перемоги, та йому нехотілося: так лише розтринькаєш себе. Коли тобі лишилося жити всього два роки, то требарадшезосередитисянаодному.ЖюльРенарказавсинові:„Вивчайоднужінку,алевивчайдобре,лишетодітипізнаєшусіхїх“.ТребабулоретельновивчатиЛолу,вресторані,навулиці,вліжку.ВінпровівсвоїмвказівнимпальцемпоЛолиномузап'ястюйподумав:ященедужедобрезнаюїї.Булищекуточкиїїтіла,якихвіннезнав,тайнезавждивінзнав,щовідбуваєтьсявїїголові.Алевньогобувщерік.Ідоцьогослідбулобратисянегайно.Вінобернувдонеїголовуйпочавуважнорозглядатиїї.

—Чомутитакдивишсянамене?—поспиталасяЛола.—Ятебевивчаю,—відказавБорис.—Нелюблюя,колитинаменетакдивишся,завждибоюся,щоздаватимусятобістарою.Борис усміхнувся до неї: вона залишалася недовірливою, ніяк не могла звинути до свого

щастя.—Непереймайся,—сказаввін.Вдовасухопривіталасязнимийсілаукріслобіляобвішаногоорденамидобродія.—Ну,що,любапані,—сказавдобродій.—СлухатимемопромовуГітлера.—Ох!Аколижце?—поспиталасявдова.—СьогодніввечерівінвиступатимевSportpalaats.[10]—Бр-р-р!—здригнувшись,мовилавона.—Тодіяранішевкладусядоліжкатащейголову

сховаюпідукривалом,щобнечутийого.Гадаю,нічоговтішногодлянасвіннескаже.—Боюся,щотак,—відказавдобродій.Запаламовчанка,потімвінзновуозвався:—Бачите, найбільшупомилку зробилими в 1936 році, під час демілітаризації рейнської

зони. Туди треба було послати десять дивізій. Якби ми вищирили зуби, то німецькі офіцериотрималибнаказпровідступ.АлеСаррочекавзгодивідНародногофронту,аНароднийфронтвирішив,щокращебудевіддатинашузброюеспанськимкомуністам.

—Англіянепішлабзанами,—зауважилавдова.—Воназанаминепішлаб!Воназанаминепішлаб!—нетерплячеповторивдобродій.—

Гаразд,пані,теперяпоставлювамзапитання.Знаєте,щозробивбиГітлер,якбиСаррооголосивмобілізацію?

—Ні,незнаю,—відказалавдова.—На-клав-би-на-се-бе-ру-ки,пані;менівідомоцезнадійногоджерела:вжедвадцятьроків

язнайомийізофіцероміз2-говідділу.Вдомасумносхилилаголову.—Стількивтраченихнагод!—зітхнулавона.—Ахтовинен,пані?—Ох!—сказалавона.—От-от!— сказав добродій.—Тож бо й воно!Осьщо значить голосувати за червоних.

Французаневиправити:війнавженапорозі,авінзнайвимагаєоплачуванихвідпусток.Вдовапіднялаголову:їїобличчябулостривожене.—Товигадаєте,щобудевійна?—Провійну,—сказавдобродій,—ідуматинемаєчого.О-о,нетакшвидковонабуде.Ні,

Даладьєнедитина,він,звичайнож,поступиться.Алемиматимемогіршінеприємності.—Негідники,—крізьзубипроцідилаЛола.Борисізсимпатієюглянувнанеї.Якнаїїдумку,точехословацькепитаннябулопросте:на

цюмаленькукраїнунапали,Франціямуситьїїзахистити.Вонанедужезналасянаполітиці,затебулавеликодушна.

—Ходімоснідати,—сказалавона,—цідвоєдіютьменінанерви.Іпідвелася.Вінглянувнаїїгожіпругкістегнаіподумав:жінка.Цебулажінка,всяжінка,

якоювінволодітимесьогоднівночі.Вінвідчув,яквідбажаннявньогоажвухазашарілися.Позадувокзал—іҐомесупотязі,зногаминалавці,вінприскоривпрощання:„Нелюблю

обіймів на пероні“. Вона спускалася монументальними східцями, потяг ще стояв на вокзалі,Ґомеспаливічитавгазету,залізшизногаминалаву,вньогобулиновічеревикизтелячоїшкіри.Вона бачила його черевики на сірій оббивці лави; він їхав у першому класі; війна має своїпереваги. Ненавиджу його, подумала вона. Вона була суха і спустошена. Якусь мить вона ще

бачиласліпучеморе,портіпароплави,потімусезникло:темніготелі,дахиітрамваї.—Пабле,небіжитак!Атовпадеш.Малюкзупинивсянасходинці,ногазавиславповітрі.ВінпобачитьМатьє.Вінмігіщеодин

деньпровести зімною,алевінволівпровестийого зМатьє. Їїрукипалали.Покивінбувтут,життябуломукою;тепер,коливінпоїхав,янезнаю,кудименійти.

МалийПаблоповажнодививсянанеї.—Ататопоїхав?—поспитавсявін.Навпротивисівгодинник,вінпоказувавтридцятьп'ятьнадругу.Вжесімхвилин,якпотяг

бувудорозі.—Так,—відказалаСара,—поїхав.—Воювати?—поблискуючиочима,спитавсяПабло.—Ні,—відказалаСара,—побачитисяздругом.—Так,алежпотімвінвоюватиме?—Потім,—сказалаСара,—вінзмушуватимевоюватиінших.Пабло зупинився на передостанній сходинці; він зігнув коліна і, звівши ноги докупи,

плигнув на тротуар, а потім обернувся і, гордо усміхаючись, глянув на матір. Мартопляс,подумала вона.Неусміхнувшисьу відповідь, вонаодвернуласяй окинулаокоммонументальнісхідці.Надїїголовоюїхали,зупинялисяізновурушалипотяги.Ґомесівпотягпрямувавнасхід,поміж крейдяними бескидами чи, може, поміж будинками. Вокзал угорі був пустельний,величезний сірий пухир, наповнений сонцем і димом, пахне вином і сажею, блищать рейки.Вона схилила голову, їй було прикро думати про цей покинутий вокзал, нагорі, в білійполуденнійспекоті.Вквітні1933рокувінїхавтимсамимпотягом,наньомубувсірийтвідовийкостюм, вКаннахйогочекаламісісСімпсон, вони тоді провелиразомдва тижні вСан-Ремо.Кращебулобце,подумалося їй.Маленькийкулачокмацнув її руку.ВонарозтулиладолонюйзімкнулаїїнаПабловомузап'ясті.Потімопустилапоглядунизіглянулананього.Наньомубуламатроськаблузайполотнянийкапелюшок.

—Чомутитакдивишсянамене?—поспитавсяПабло.Сара одвернулася і глянула на шосе. Вона жахнулася зі своєї черствости. Це всього лиш

дитина, подумала вона. Всього лиш дитина! Вона знову глянула на нього, силкуючисьусміхнутися,татак інезмогла,зуби її зціпилися,ротзадерев'янів.Губималюказатремтіли,йвона зрозуміла, що він зараз заплаче. Вона різко смикнула його за руку й пішла сягнистимикроками.Малюкздивувавсяі,забувшипросльози,задріботівпоручзнею.

—Кудитийдеш,мамо?—Незнаю,—відказалаСара.Воназвернулаправоруч,упершу-ліпшувулицю.Вулицябулапустельна;всікрамницібули

зачинені.Вонащедужченаддалакрокуізвернулаліворуч,увулицю,щотягласяпоміжтемнимибруднимибудинками.Ізновунікого.

—Тизмушуєшменебігти,—поскарживсяПабло.Не відповідаючи, Сара стиснула його руку й потягла його далі. Вони звернули на велику

вулицю, яка була праворуч, з трамвайними коліями. Не видно було ні трамваїв, ні авт, тількиопущенізалізніжалюзійрейки,щопровадиливпорт.Воназгадала,щосьогоднінеділя,йсерцеїїстиснулося.ВоналютосмикнулаПаблазаруку.

—Мамо!—запхинькавПабло.—Ой,мамо!І побіг, щоб устигнути за нею. Він не плакав, обличчя було бліде, мов стіна, з темними

синцямипопідочима;вінздивованойнедовірливозиркнувнанеї.Саразненацьказупинилася;наочахїїзаблищалисльози.

—Бідолашнадитино,—сказалавона.—Невиннабідолашнадитино.

Вонаприсілапередним:якарізниця,кимвінстане згодом?Покищовінбув знею,богудушувиннийінегарний,змалесенькоютіннюпідногами;врешті,хібавінпросивнароджуватийогонасвіт?

—Чомутиплачеш?—поспитавсяПабло.—Томущотатопоїхав,еге?Саринісльозивмитьвисохли,іїйзахотілосясміятися.ТаПаблостурбованодививсянанеї.

Вонапідвеласяй,одвернувшиголову,сказала:—Авжеж.Авжеж,томущотатопоїхав.—Амишвидкоприйдемододому?—Тистомився?Мищедалековіднашоїдомівки.Ходімо,—сказалавона,—ходімо.Тепер

мипідемопомаленьку.Вонипройшлидекількакроків,апотімПаблозупинивсяітицьнувпальцемубік.—Поглянь!—змайжеболіснимзахватомсказаввін.Це була афіша на дверях геть голубого кінотеатру. Вони підійшли до неї. З темного

прохолодного холлу тхнуло формаліном. На афіші ковбой гнався за вершником у масці,стріляючи з револьвера. Знову постріли, знову револьвери!Важко дихаючи,Пабло дивився наафішу;незабаромвіннадінекаску,візьмегвинтівкуібудегасатикімнатою,вдаючирозбійникавмасці.Внеїзабракломужностиповестийого.Касиркамахаланасебевіяломушклянійбудці.Цебулагладкачорнявамолодицязблідоюшкіроюівогнистимиочима.Зашибкоюнапідвіконністояли в горщику квіти; на стіні вона прикріпила кнопками фото Роберта Тейлора. Добродійсередньоговікувийшовізглядацькоїзалиіпідійшовдокаси.

—Скільки?—поспитавсявінувіконце.—П'ятдесяттриквитки,—відказалавона.—Такяйдумав.Вчорашістдесятсім.Атакийгарнийфільм,ізпогонями!—Людисидятьудома,—стенувшиплечима,відказалакасирка.Якийсьчолов'ягазупинивсябіляПабла,він,тяжкодихаючи,дививсянаафішу,танемовбий

небачивїї.Вінбуввисокий,блідий,зроздертимодягом,закривавленоюпов'язкоюнаголовійгрязюкою,щопозасихаланащоційнаруках.Мабуть,вінприйшовздалеку.СаравзялаПаблазаруку.

—Ходімо,—сказалавона.Вонасилкуваласяітипомалу,черезмалюка,таїйхотілосябігти,внеїбулотакевраження,

нібихтосьдивитьсяїйуспину.Переднеюблищалирейки,м'якоплавивсяасфальтнасонці,біляліхтаря легенько тремтіло повітря, це вже була не та неділя. „Люди сидять удома“. Зовсімнещодавновонавгадувалазагуртомкам'яницьрадіснійзаповненілюдомбульвари,якіпахнулирисовою пудрою і світлим тютюном; вона простувала тихою вулицею в передмісті, їїсупроводжувавневидимийіблизькийнатовп.Доситьбулоодногослова,йбульвариспорожніли.Тепервониспускалисявпорт,білійпустельні;поміжглухимимурамитремтілоповітря.

—Мамо,—сказавПабло,—тойпаніденазирцізанами.—Тані,—відказалаСара,—вінідесвоєюдорогою.Вона звернулаліворуч, і це була така сама вулиця, нескінченнайнепорушна; тількиодна

вулицяйшлатеперчерезувесьМарсель.ІСарабуланаційвулиці,авсімарсельцісиділиусвоїхдомівках.П'ятдесяттривідвідувачі.ВонадумалапроҐомеса,проҐомесівсміх:тапевнож,усіфранцузи боягузи. Ну, й що? Вони сидять удома, це природно; вони бояться війни, і цілкоммаютьрацію.Та їйбулонедобре.Вонапомітила,щонаддалакроку, і хотілабулосповільнитиходу,знеюжПабло.Тамалюкпотягїївперед.

—Хутчій,хутчій!—здушенопромовиввін.—Ой,мамо!—Щосталося?—сухозапиталавона.—Знаєш,вінщейдезанами.

Сара трохи обернула голову й уздріла волоцюгу; певно ж, він ішов за ними. Серце їїзакалаталовгрудях.

—Тікаймо!—сказавПабло.Вонаподумалапрозакривавленупов'язкуірізкоповернула.Чолов'ягатут-такизупинивсяі

глянувнанихкаламутнимиочима.Саразлякалася.Малюквчепивсявнеїобомарукамиічимдужтягнув її назад. „Люди сидять удома“.Вонамогла скільки завгодно гукати, волатина ґвалт—ніхтойносаневисуне.

—Вамщосьтреба?—запиталавона,дивлячисьволоцюзіувічі.Вінзніченоусміхнувся,істрахїїрозвіявся.—Вивмієтечитати?—поспитавсявін.Іпростягнувїйякусьстаруподертукнижку.Вонавзялаїїдорук,цебуввійськовийквиток.

Паблообхопивїїногуобомаруками,вонавідчувалайогомаленькегарячетіло.—Тойщо?—запиталавона.—Яхотівбизнати,щотутнаписано,—сказавчолов'яга,тицяючипальцемусторінку.Попри його синє напівзаплющене око в нього був добротливий вигляд. Якусь мить Сара

дивиласянанього,потімглянуланасторінку.—Такелихо,—пробурмотівчолов'яга.—Такелихо—гетьчитатиневмію.—Щож,увасбілапосвідка,—відказалаСара.—ВимуситеїхативМонпельє.Вонапростягнулайомуквиток,алечолов'яганевідразувзявйого.Вінпоспитався:—Цеправда,щобудевійна?—Незнаю,—відказалаСара.Вонаподумала:незабаромвінпоїде.АпотімподумалапроҐомеса.Ізапитала:—Хтовамзробивцюперев'язку?—Тажясам,—відказавволоцюга.Сарапонишпорилавсумочці.Внеїбулишпилькиідваносовички.—Сядьтенатротуар,—владнозвелілавона.Чолов'ягатяжкоопустивсядолі.—Ногиажгудуть,—усміхнувшись,поясниввін.Сара роздерла носовички. Ґомес читав „Юманіте“ у першому класі, вилізши з ногами на

лаву.ВінпобачитьсязМатьє,потімпоїдевТулузу,азвідтилітакомвирушитьдоБарселони.Вонарозв'язалазакривавленупов'язкуі,легенькосіпаючи,знялаїї.Чолов'ягатихозастогнав.Липкийчорнийструпукривавполовинуголови.СарапростягланосовичокПаблові.

—Біжинамочивфонтані.Малюкпобіг,зрадівши,щоможепіти.Чолов'ягаглянувнаСару.Вінсказав:—Янехочувоювати.Саралагіднопоклалайомурукунаплече.Їйхотілосяпопроситивньоговибачення.—Япастух,—сказаввін.—АщовиробитевМарселі?Вінструснувголовою.—Янехочувоювати,—повториввін.ПрибігПабло,Сарасяк-такпромиларануіхуткоперев'язалаїї.—Встаньте,—сказалавона.Волоцюгапідвівся.Вінрозгубленодививсянанеї.—Тощо,менітребаїхативМонпельє?Вонапонишпорилавсумочційдісталадвістофранковікупюри.—Цевамнадорогу,—сказалавона.Чолов'яганевідразувзявїх:вінпильнодививсянанеї.

—Беріть,—тихойпоспішносказалаСара.—Беріть.Іякщоможетецьогоуникнути,тонейдітьнавійну.

Вінузявгроші.Сараміцнопотиснулайогоруку.— Не йдіть на війну, — повторила вона. — Що завгодно робіть, поверніться додому,

сховайтеся,—кращевжеце,ніжвоювати.Вінбезтямнодививсянанеї.ВонавхопилаПаблазаруку,обернулася,йвонипопрямували

далі. За мить вона озирнулася: він дивився на пов'язку і мокрий носовичок, які Сара кинуладодолу.Врештівіннагнувся,навпомацкипіднявїхісховавдокишені.

Піткраплямицебенівзйогочоланаскроні,збігавпощокахвідніздрівдовух,спочаткувінподумавбуло,щотокомахи,йляснувсебепощоці,тарукайогорозмазалатеплісльози.

—Божемилий,—сказавйогосусідліворуч,—оцедухота!Вінупізнавтойголос,цебувБланшар,вгодованийбугай.— Вони навмисне це роблять, — сказав Шарль. — Годинами тримають вагони на

самісінькомуосонні.Запалатиша,потімБланшарпоспитався:—Цети,Шарлю?—Я,—відказавШарль.Іпошкодував,щообізвався.Бланшарполюбляврізнівитівки,бризкавналюдейізводяного

пістолетаабоскочувавсядонихічіплявїмнаковдрукартонногопавука.—Бач,зустрілися,—сказавБланшар.—Атож.—Малийжецейсвіт.В обличчя Шарлеві вдарила цівка води. Він утерся й почав відпльовуватися; Бланшар

сміявся.— Йолоп! — сказав Шарль. Він дістав носовичка й витер шию, змушуючи себе

засміятися.—Цезновутвійводянийпістолет?—Апевно,—регочучи,відказавБланшар.—Яжнезмилив,еге?Простісіньковрило!Не

гнівайся,вменефортелівповнікишені:будемотішитисявдорозі!—Охійолоп,—щасливорегочучи,сказавШарль.—Охійолоп,дітвакякийсь!Він трохи боявся Бланшара: їхні лежаки були поруч, якщо він захоче мене вщипнути або

вкинути мені колючку під укривало, йому досить руку простягнути. Не щастить мені,подумалося йому; треба матися на бачності, аж поки приїдемо. Він зітхнув і завважив, щодивиться на стелю, велику похмуру площину з силою-силенною заклепок. Він обернув своєлюстерко назад, шкло було чорне, мов закіптюжена шкляна пластинка.Шарль трохи звівся ікинувокомдоокруж.Розсувнідверівонизалишиливідчинениминавстіж;увагонцідилосяблідесвітло,вонопробігалолежачимитілами,торкалосяукривал,падалонаобличчя.Таосвітленийпростіробмежувавсядвернимпрозором;оправуйолівуручлежаламайжецілковитатемрява.Отощасливці, мабуть, вони тицьнулищось носіям; тепер у них буде і світло, і свіже повітря;звівшись на ліктях, вони вряди-годи можуть побачити і зелені дерева. Він знесилено впав належак;сорочкайогопросяклапотом,хочвикручуй.Швидшебужерушали!Тапотягзнайстояв,покинутий,оповитийсонцем.Чудернацькийдух,—прілоїсоломиіпарфумів„Убіґан“,—стоявнарівніпідлоги.Вінвитягнувшию,щобуникнутийого,ботойдухвикликавуньогонудоту,алепітстікавуньогопообличчю,тожвінзновулігісопухнакривйогозголовою.Надворівиднобуло рейки, і сонце, і порожні вагони на запасних коліях, і білі від пилюги кущі: пустеля. Атрохидалібуланеділя.НеділявБерку:дітлахи,якігралисянапляжі,родини,щосмакуваликавунатерасахкав'ярень.Цікаво,подумалосяйому,цікаво.Втомукінцівагонапочувсяголос:

—Денісе!Агов,Денісе!

Ніхтоневідповів.—Морісе,титут?Запалатиша,потімголосіздосадоюсказав:—Негідники!Тишаобірвалася.ПоручізШарлемхтосьпростогнав:—Охіспека.Іслабкий,тремтячийголос,голосважкохвороговідказав:—Колипотягрушить,буделегше.Вонирозмовлялинавмання,невпізнаючиоднеодного;хтосьзахихотівісказав:—Отакїздятьсолдати.Ізновузапалатиша.Спека,тиша,тривога.РаптомШарльуздрівдвігожіногивпанчохахіз

білих ниток, його погляд піднявся білим халатом: це була вродлива медсестра. Вона допірузалізла у вагон. В одній руці вона тримала валізу, в другій складаний стільчик; вонароздратованимпоглядомокинулавагон.

—Божевілля,—сказалавона.—Чистісінькебожевілля.—Як-як?—поспитавсязнадворучийсьгрубийголос.—Якбивибодайтрохиподумали,то,напевне,второпалиб,щонеможнатриматижінокв

одномувагонізчоловіками.—Мипозаносилиїхутомупорядку,вякомуїхнамподали.—Іякменітепероправлятиїходнихпередодними?—Требабулобутитут,колиїхзаносили.—Неможужябутискрізьзаразом.Янаглядалазареєстрацієюбагажу.—Оцебезлад!—сказавякийсьчоловік.—Щебпак.Запаламовчанка,далімедсестрасказала:—Будьласка,погукайтевашихколег:миперенесемочоловіківувостаннійвагон.—Обійдетеся!Вищо,заплатитенамзадодатковуроботу?—Яподамскаргу,—сухосказаламедсестра.—Тахочстоскарг!Подавайте,кралю,чхавянаних.Медсестра стенула плечима й одвернулася; вона обережно пройшла поміж тілами і

вмостиласянаскладаномустільцінеподаліквідШарля,скраюсвітляногопрямокутника.—Гей,Шарлю!—озвавсяБланшар.—Що?—здригнувшись,поспитавсятой.—Тутсамкиє.Шарльневідповів.—Ащожробити,—голоснопоспитавсяБланшар,—якщоменізахочетьсянагорщик?Шарльпочервоніводлютійсорому,алезгадавпроколючкуізмовницькизахихотів.Напідлозіхтосьвовтузився,мабуть,чоловіки,яків'язисобівивертали,абипоглянути,чиєв

нихсусідки.Тазагаломувагонівисілоякесьзбентеження.Лунавівідразужущухавшепіт.„Ащожробити,якщоязахочунагорщик?“Шарльпочувавсябруднимізсередини,кім'яхомлипкихімокрих тельбухів: який сором, якщо він попросить судно у присутності дівчат. Він зціпився іподумавсобі:„Ятриматимусядокінця“.Бланшарголосносопів,йогонісвиводивякусьневиннумелодію, Господи, він зумів заснути. УШарля з'явилася надія, він дістав цигарку і черконувсірником.

—Щотамтаке?—поспиталасямедсестра.Вона поклала в'язання на коліна.Шарль бачив її розгніване обличчя, дуже високо і дуже

далеконадсобою,вголубійсутіні.

—Припалююцигарку,—сказаввін;голосйоговидавсяйомучудернацькимінескромним.—Оні,—сказалавона,—йнедумайте.Тутнепалять.Шарльпогасивсірникаіпомацавдовкругсебепучкамипальців.Поміждвомаукривалами

віннаткнувсянавогкуйшерехатудошку,пошкріб їїнігтем,першніжпокластитудитоненьку,наполовинуобвугленутрісочку;зненацькацейдотикнагнавнаньогожаху,івінпоклаврукинагруди; я на рівні землі, подумалося йому. На рівні землі. Долі. Під столами і стільцями, підзакаблукамимедсестеріносіїв,розчавлений,наполовинузмішанийізболотомісоломою,будь-якакомаха,щогасаєушпаринахпоміждошками,можевилізтименінаживіт.Вінповорушивногами, пошкріб п'ятами лежак. Обережно, щоб не збудити Бланшара. Піт цебенів йому погрудях;вінзігнувколінапідукривалом.Цішпаркімурашкивстегнахіногах,невиразнійшаленізбуреннявусьомутіліпопервахбезнастанномордувалийоговБерку.Апотімусеущухло:вінзабувпросвоїноги,природнимвважав,щойогопхають,котять,несуть,щовінзробивсяріччю.„Це не повернеться, — з тривогою думав він. — Господи, невже це не повернеться?“ Вінпростягнув ноги, заплющив очі. Треба було думати: я всього-навсього каменюка, простокаменюка. Його стиснуті долоні розтулилися, він відчув, як його тіло помалу кам'яніє підукривалами.Каменюкасередіншихкаменюк.

Він рвучко випростався, розплющив очі, шия напружилася; поштовх, потім скрегіт,монотонний рух, цілющий, мов дощ: поїзд рушив із місця. Він щось минав; надворі виднілимасивнійтяжкіодсонцяоб'єкти,вониковзалиповзвагони:невиразнітіні,спочаткупомалу,апотімшвидшеішвидшепробігалиосвітленоюстіноюнавпротивідчиненихдверей;цебулотак,мов на екрані в кінотеатрі. Світло на стіні трохи зблякло, потім посіріло, а потім зненацьказаяріло.„Виїжджаємозвокзалу“.ВШарляболілашия,тавінпочувавсяспокійнішим;вінзновуліг,піднявруки і обернувсвоєлюстерконадев'яносто градусів.Теперулівомукуті вінбачившматок освітленого прямокутника.Цього йому було достатньо: ця сяйлива поверхняжила, наній відбивався овид; світло то тремтіло і блідло, немовби мало й геть розтанути, то зновутвердло,застигалоіприбираловиглядувохряноїпобілки;апотімрвійноскидалося,пронизанескіснимихвилястимиколиваннями,ібрижилося,начеодвітру.Шарльдовгодививсянанього:згодомвінвідчувсебевільним,немовбисидівнасходинцівагона,звісившиноги,йдивився,якпропливаютьдерева,ланиіморе.

—Бланшаре,—прошепотіввін.Ніякоївідповіді.Вінтрохизачекавізновупрошепотів:—Тиспиш?Бланшар не відповів. Шарль тихо й полегшено зітхнув, розслабився і повністю

простягнувся, не зводячи очей із люстерка. Він спить, він уже спить; коли він увійшов докав'ярні,тонасилунаногахтримався;вінупавналавку,таочійогобулилюті,вониказали:невпоратисявамзімною.Здужелихимвиглядомвінзамовивкаву,такийвиглядбуваєвлюдей,яківважають офіцянтів своїми ворогами: це зелені молодики, які гадають, ніби життя — цесуцільна боротьба, вони прочитали це у книжках і починають цю боротьбу з кав'ярень:замовляютьгранатовийсікітакдивлятьсянаофіціянта,щоморозпоспинійде.

—Каву,—сказавФелікс,—ідвічашкикитайськогочаюнатерасу.Вона натиснула на кнопку і обернула ручку. Філіп підморгнув їй і показав на молодика,

якийзаснув.Цебуланеборотьба,цеболото,тільки-ноповорухнешся,товідразуйгрузнеш,тавониценевідразуусвідомлюють,першірокивонидужеметушаться,іцепризводитьдотого,щовонигрузнуть;ятежтакробила,теж;теперяпостаріла,залишаюсяспокійною,рукипритиснутідобоків,нерухаюся,головневмоємувіці—більшенегрузнути.Вінспав,ротбуврозтулений,щелепа одвисла, він був геть негарний, набряклі червоні повіки, червоний ніс робили йогосхожимнабарана.Явідразувгадала,щойнопобачила,яквінзаходитьдопорожньої зали,мов

сліпий,іцесонценадворі,йклієнтинатерасі,ясказаласобі:вінмаєнаписатилистачи,може,чекаєжінкуабожуньогоякесьлихо.Вінпіднявсвоюдовгублідурукуй,нерозплющуючиочей,відігнавмух,—алеїхтутнебуло.Прикрощібуливньогойувісні;апевно,прикрощійдутьзатобоюскрізь,ясиділатодіналаві,дивиласянарейкийтунель,щебеталаякасьпташина,аябулавтяжі,вагітнаябула,меневигнали,явсісльозивиплакала,всумочцінебулонікопійки,тількиквиток, я заснула, мені снилося, що мене вбивають, тягнуть за коси, обзивають блудягою, апотімпотягприйшов,іясілавнього.Язнайкажусобі,щовінотримаєдопомогу,давнопрацює,інвалід,йомунеможутьвідмовити,атодумаюсобі,щовонизроблятьусе,абилишнедатиїї,жорстоківони;іосьятут,стара,неметушусядарма,тазнайдумаю.Вінвдягнений,мовпаненя,звіснож,уньогоємати,якастежитьзайоговбранням,алечеревикийогобілівідкуряви;щовіннакоїв? Де він волочився? В молодиків гаряче кров, якби він сказав мені: слухай-но, я вбивбатька і матір, адже й таке може бути; може, він убив отаку стару, як я оце; вони його хуткозаарештують, от побачите, він геть знесилений; може, вони прийдуть прямісінько сюди, й„Матен“опублікуєйогофото,наньомувсіпобачатьмерзеннупикубешкетника,зовсімнесхожуна нього, і завжди знайдуться такі, що скажуть: в нього й лице убивці; що ж, а я кажу: щобзасуджувати,нетребаїхбачитизблизька,томущоколидивишся,якденьприднівонипотрохугрузнуть, то думаєш собі, що ніхто нічого не може і врешті все сходить на одне: пити каву змолокомнатерасіабожзаощаджуватигрошенята,щобкупитибудинок,абожубитисвоюматір.Задзеленчавтелефон,івоназдригнулася.

—Гало?—сказалавона.—ЯхотівбипоговоритизпаніКюзен.—Цея,—сказалавона.—Ну,щотам?—Менівідмовили,—сказавЖюло.—Що?—перепиталавона.—Що-що?—Вонивідмовилимені.—Цьогонеможебути.—Менівідмовили.—Алежтиінвалідідавнопрацюєш;ащовонитобісказали?—Щоянемаюправа.—Ох!—сказалавона.—Нічогособі!—Довечора,—сказавЖюло.Вонаповісиласлухавку.Вонивідмовилийому.Інвалідові,давньомупрацівникові,сказали,

щовіннемаєправа.Теперяпереживатиму,сказалавонасобі.Молодикхропів,виглядуньогобувдурнуватийіповчальний.Феліксвийшов,несучинатацікавуідвічашкикитайськогочаю;він штовхнув двері, й ринуло сонце, над сонним хлопчиськом заяріло дзеркало, потім дверізачинилися,дзеркалопотьмяніло,вонилишилисясамі.Щовіннакоїв?Девінволочився?Щовйого валізі? Тепер він буде розплачуватися — упродовж двадцяти, упродовж тридцяти років,якщотількийогонеуб'ютьнавійні,бідолашнийюнак,вінпризовноговіку.Вінспить,хропе,вньогоприкрощі,натерасірозмовляютьпровійну,мійчоловікнеотримавдопомоги.Господи,подумалавона,змилуйся,змилуйсянаднами,бідолахами!

—Пітто!—скрикнувмолодик.І раптом прокинувся; якусь мить він дивився на неї червоними очима, роззявивши рота,

потімклацнувщелепами,стиснувгуби,іобличчяйогоприбралорозумногойлихоговигляду.—Офіціянте!Фелікснечув;вонабачила,яквінтуди-сюдиходитьтерасою,приймаєзамовлення.Молодик

утратив свою певність, він ляснув по мармуровому столику, крутячи головою із зацькованимвиглядом.Їйсталошкодайого.

—Двадцятьсу,—сказалавоназвисотикаси.Вінкинувнанеїненависнийпогляд,жбурнувнастілп'ятифранковумонету,взявсвоювалізу

й, накульгуючи, пішов геть. Зблиснуло дзеркало, галас і спека вдерлися до зали; насталасамотність.Вонадивиласянастоли,люстра,двері,навсітідавнознайоміпредмети,яківженездатнібулиутримуватиїїдумку.„Починається,—подумалавона,—теперябудупереживати“.

Його забризкало світлом. Хтось ізбоку націлив на нього кишенькового ліхтарика. Вінодвернувголовуілайнувся.Ліхтариквисівнарівніпідлоги;вінзакліпавочима.Світлояріломовсонце,іхтосьзатимсвітломспокійноіневблаганнодививсянанього,цебулонестерпно.

—Щотаке?—поспитавсявін.—Цевін,—сказавспівучийголос.Жінка. Довгастий оберемок о праву руч од мене — це жінка. На мить він відчув

задоволення, а потім лютоподумав,що вона освітилайого,мовпредмет; спрямуваланаменесвітло,нібиямур.Вінсухосказав:

—Яваснезнаю.—Мичастозустрічалися,—відказалавона.Ліхтарикпогас.Йогозасліпило,передочимакружлялифіолетовікола.—Яваснебачу.—Аябачу,—відказалавона.—Бачунавітьбезліхтарика.Голосбувмолодийігарний,тавінпочувавдоньогонедовіру.Вінсказав:—Небачуявас;вименезасліпили.—Аябачувтемряві,—гордосказалавона.—Вищо,альбінос?Воназасміялася.—Альбінос?Ні, червоних очей у мене немає, так само, як і білого волосся, якщо ви це

маєтенаувазі.Внеїбуларізкавимова,одчоговсіїїфразиприбиралипитальноїінтонації.—Хтови?—Авгадайте,—відказалавона.—Ценеважко:щепозавчоравизустрілименеізиркнулиз

ненавистю.—Зненавистю?Вмененідокогонемаєненависти.—Оні,—сказалавона.—Якнамене,товивсіхненавидите.—Зачекайте-но!Увасєхутро?Воназновузасміялася.—Простягнітьруку,—сказалавона.—Помацайте.Вінпростягнуврукуідоторкнувсядовеликоїбезформноїмаси.Цебулохутро.Підхутром

були,напевне,укривала,потімоберемкиодягу,адалім'якебілотіло,равликусвоїйчерепашці.Ото, либонь, гаряче їй!Вінлегенькопогладивхутро,йдоньогодолинуливажкі тепліпахощі.Такосьчимтутщепахнуло.Вінпогладивхутропротишерсти,іцепринеслойомувтіху.

—Вибілявка,—переможносказаввін,—увухахноситезолотісережки.Вона засміялася, і ліхтарик засвітився знову. Та цього разу вона спрямувала його на своє

обличчя;хитавицяпогойдувалаліхтарикуїїруці;світлобігаловідгрудейдочола,пропливалопонафарбованихустах,золотилолегенькийсвітлийпушоквкутикахвуст,кидалочервонітінівніздрі. Загнуті темні вії крихітними лапками стирчали над набряклими повіками, нібиперекинутінаспинужучки.Вонабулабілява:косилегкоюхмаркоюпінилисядовкругголови.Уньогоздригнулосясерце.Вінподумав:такагарна,йхутковідсмикнувруку.

—Впізнавявас.Звамизавждибувдобродій,якийкотиввашоговізка;випроїжджалийнінакогонедивилися.

—Ядужегарнороздивиласяваскрізьвії.Вонатрохизвелаголову,йвінцілкомїївпізнав.—Ніколийнадумцінемав,щовиможетедивитисянамене,—сказаввін.—Увасбув

виглядтакоїзаможноїпані,кудинамдовас;ягадав,щовилікуєтесявпансіонаті„Бокер“.—Ні,—сказалавона.—Ябулав„Моншале“.—Несподівавсьязустрітивасувагонідляхудоби.Світлозгасло.—Ядужевбога,—сказалавона.Вінпростягнуврукуім'якодоторкнувсядохутра.—Аце?Воназасміялася.—Все,щолишилосявмене.Її знову огорнула темрява. Великий клумак, безформний і темний. Та погляд його ще

зберігав її образ. Він склав руки на животі і втупився у стелю. Бланшар тихо сопів; недужіпочали балакати поміж собою, по двоє, по троє; потяг зі стогоном гнав у безвість. Вона булавбогаймолода,лежаланапідлозіувагонідляхудоби, її вдягалийроздягали,мовтуляльку. Івонабулагарна.Гарна,мовкінозірка.Поручізнимлежалавсяцяупослідженаврода,цедовге,чистейоскверненетіло.Вонабулагарна.Вонаспівалавмюзик-голі,йдивиласянаньогокрізьвії,йхотілапознайомитисязним;йомуздалося,нібийогозновупоставилинаноги.

—Вибулиспівачкою?—поспитавсявін.—Співачкою?Детам.Яграюнапіяніні.—Аядумав,щовиспівачка.— Я австрійка, — сказала вона. — Всі мої гроші лишилися там, у німців. Я покинула

Австріюпісляаншлюсу.—Вибуливжехворою?—Вжележаланадошці.Батькипривезлименепотягом.Якоцесьогодні,тількибуловидно

іялежаланаполиціувагоніпершогокласу.Наднамипроліталинімецькілітаки,івсябоялися,що вони зараз кидатимуть бомби.Мати плакала, яж трималася бадьоро, я відчувала, як небодавитьнаменекрізьстелю.Цебувостаннійпотяг,якийвонипропустили.

—Апотім?—Потімяприїхаласюди.МатимоявАнглії:воназаробляєдлянаснажиття.—Атойстарийдобродій,якийкотиввашоговізка?—Татостарийдурень,—гостросказалавона.—Виходить,висамі?—Сама-самісінька.Вінповторив:—Сама-самісіньканасвіті,—йвідчувсебедужиміміцним,якдуб.—Яквидізналися,щоцея?—Авичерконулисірником.Вінпростонетямивсяодрадощів.Вонабулатут,взапасі,тяжкайбезіменна,майжезабута;

цечерезнеїголосйоготакщемкотремтів!Тавінберігцепочуттянаніч,хотівтішитисянимсам.

—Бачилисвітлонастінівагона?—Авжеж,—відказалавона.—Явжезгодинудивлюсянанього.—Гляньте,гляньте:деревопропливає.—Абожтелеграфнийстовп.—Поїздідепомалу.

—Ні,—сказалавона.—Вищо,поспішаєте?—Тані.Хтозна,кудинасвезуть.—Авжеж!—веселовідказалавона.Голосїїтежтремтів.—Врешті,—сказаввін,—тутнетакіпогано.— Свіже повітря, — погодилася вона. — І, крім того, можна тішитися тінями, які

пропливаютьпостіні.—Пам'ятаєтемітпропечеру?—Ні.Ащовонотаке,тоймітпропечеру?—Углибиніпечериприв'язаніраби.Вонибачатьтінінастіні.—Анавіщоїхтамприв'язали?—Хтозна.ЦенаписавПлатон.—А,справді!Платон…—невиразнопробурмотілавона.„Я розповім їй про те, хто такий Платон“, — сп'яніло подумав Шарль. В нього трохи

крутилоуживоті,тавінхотів,щоціймандрівцінебулокінця.Жорж посмикав клямку дверей. Через шибку він бачив високого вусаня і молодичку з

рушникомна голові, вонамила чашки ішклянки за дерев'янимшинквасом. Біля столу дрімавякийсь вояк. Жорж люто смикнув клямку, й шибка задеренчала. Та двері не відчинилися.Молодичкаічолов'яга,здавалосяб,нічогонечули.

—Невідчинятьвони.Вінобернувся: якийсь гладун,усміхаючись,дививсянанього.Вінбувучорномупіджаці,

військовихштанах,обмотках,м'якомукапелюсійнакрохмаленомукомірці.Жоржпоказавйомунапис:„Їдальнявідчиняєтьсяоп'ятійгодині“.

—Вжеп'ята,—сказаввін.Той знизав плечима. На лівому плечі в нього висів чималий наплічник, на правому —

протигаз:вінмусиврозставитирукиітриматиліктізігнутими.—Вонивідчиняють,колиїмзахочеться.У дворі казарми було повно чоловіків середнього віку, вигляд у них був такий, ніби вони

нудьгують.Багатохтогулявпоодинці,втупившисьуземлю.Однібуливбраніувійськовікуртки,інші в штани кольору хакі, решта лишилася в цивільному і новісіньких сабо, які стукали поасфальту. Високий рудий чолов'яга, якому поталанило запопасти повне обмундирування,замислено походжав туди-сюди, застромивши руки до кишень військової куртки і хвацькозбившикотелокнабакир.Лейтенантрозбивнатовпнагрупиіхуткопопрямувавдоїдальні.

— А ви не ходили отримувати форму? — поспитався низенький гладун. Він підтягавпопругинаплічника,щобзакинутийогонаспину.

—Внихбільшенічогонемає.Гладунсплюнувсобіпідноги.—Аменевидалиоце.Язадихаюсявньомунасонці,здохнутиможна.Отовжебезлад!Жоржпоказавнаофіцера.—Айомупотрібновіддаватичесть?—Як?Неможужяскидатипереднимкапелюха.Офіцерпоспішнопройшов,навітьнеглянувшинаних.Жоржпровівпоглядомйогокощаву

спину і відчув знеохоту. Було гаряче,шибки військових будівель були пофарбовані голубим; забілими мурами стелилися білі шляхи, а там, за овидом, лежали зелені аеродроми; будівляказармигостровирізняласянатліневеликогоплоскогойзакуреногомайдану,де,мовповулицяхміста,туди-сюдипоходжализморенічоловіки.Оційпорійогодружинатрохипіднімалажалюзі;сонцезаглядалодоїдальні;тутвонобулоскрізь:убудинках,вказармах,уселах.Вінсказавсобі:„Скрізь однаково“. Та не дуже добре знав, що ж саме однаково. Потім подумав про війну і

втямив, що не боїться смерти. Вдалині засигналив потяг, і це було так, наче хтось йомувсміхнувся.

—Послухайте,—сказаввін.—Га?—Потяг.Низенький гладун нетямуще зиркнув на нього, потім дістав з кишені носовичок і почав

утиратичоло.Потягзасигналивзнову.Вінвирушав,уньомубулоповноцивільних,гарнихжінокідітей;завікнамипропливалимирнілани.Потягзасигналивізбавивходу.

—Зараззупинимося,—сказавШарль.Заскреготіли осі, й потяг зупинився; рух витік ізШарля, він лишився сухий і порожній,

немовбизньоговитеклавсякров,цебуламаленькасмерть.—Нелюблю,колизупиняютьсяпотяги,—сказаввін.Жорждумавпропосажирські поїзди, які прямуютьнапівдень, доморя, добілих віллна

морськомуберезі;Шарльвідчувавзеленутраву,якарослапідвагономпоміжрейками,відчувавїїкрізь листи бляхи, бачив у світляному прямокутнику, який виділявся на стіні, безкраї зеленіполя,поїздбувоточенийлуками,мовкорабелькригою,травапоповзеколесами,протиснетьсяушпаринипоміждошками,полеподекудиперетиналонепорушнийпотяг.Потрапившиупастку,поїзджалісносигналивісигналив;далекийпосвистлунавтакпоетично;потягішовповоленьки,голова Морісового сусіда тряслася в брунатному комірці, це був гладкий чолов'яга, від якоготхнулочасником,зсамогопочаткумандрівкивінспівав„Інтернаціонал“івипивдвалітривина.Врешті він, белькочучи, зліг на Морісове плече. Морісові було гаряче, та він не зважувавсяповорухнутися, серце підкочувало до горла від цієї спекоти, білого вина і сонця, щозасліплювалойогокрізьбруднішиби,віндумавсобі:„Хочбивжеприїхати“.Очійогощеміли,вони набрякли і напружилися, він заплющив повіки, чув, як стугонить у вухах кров, і сонцесвітилокрізьповіки;вінвідчував,якнавалюєтьсябілий,пітний,сліпучийсон,сусідовачуприналоскоталайомушиюйпідборіддя,бувполудень,ібулабезнадія.Гладундіставізгаманцяфото.

—Цемоядружина,—сказаввін.Тобулажінканевизначеноговіку,яквиглядаютьнафотоусіжінки,пронеїгодібулощось

сказати.—Ніврокусобі,—сказавЖорж.—Їстьякневсебе,—сказавчолов'яга.Вонинерішучесиділиодиннавпротиодного.Жоржнепочувавособливоїприязнідоцього

рум'яногогладуна,якийбалакавзадихаючись,тайомузахотілосяпоказатифотосвоєїдочки.—Тиодружений?—Атож.—Дітиє?Ледвепосміхаючись,Жоржмовчкиглянувнанього.Потімхуткозастромиврукудокишені,

діставгаманця,витягізньогофотоі,опустившиочі,простягнувйоготовстунові.—Моядонька.—Увасдобрячічеревики,—беручифото,сказавчолов'яга.—Вонивамстанутьупригоді.—Тавменемозолі,—поскарживсяЖорж.—Гадаєте,меніїхзалишать?—Зрадістю.Мабуть,унихнемаєвзуттядлявсіх.ЯкусьмитьвінщедививсянаЖоржеві черевики, апотім зжалемодвернувся і глянувна

фото.Жоржвідчув,щошаріється.—Гарнадитина!—похваливчолов'яга.—Скількивонаважить?—Незнаю,—відказавЖорж.Вінзніченорозглядавгладуна,якийдививсясвоїмбезбарвнимпоглядомповерхфотографії.

Потімсказав:—Колияповернуся,вонаневпізнаємене.—Можливо,—відказавтовстун.—Якщоне…—Авжеж,—кивнувЖорж.—Якщотількине…—Нущо?—поспитавсяСарро.—Япіду?Вінкрутивупальцяхлисток.Даладьєобстругавсірникакишеньковимножемізапхнувйого

взуби.Розсівшисьнастільці,вінмовчав.—Тощо,менійти?—повторивСарро.—Цевійна,—сказавБонне.—Іпрогранавійна.Даладьє здригнувся і кинув на Бонне тяжкий погляд. Мов нічого й не сталося, Бонне

зиркнувнанього своїми глибокими світлимиочима.Він скидавсянамурахоїда.ШампетьєдеРібіРейностоялитрохиззаду,мовчазнійпонурі.Даладьєгетьзмалів.

—Ідіть,—буркнуввінімлявомахнуврукою.Саро підвівся і вийшов з кімнати. Він спустився східцями, думаючи про те, що в нього

болитьголова.Всівонибулитуті,коливінувійшов,позамовкалиіприбралиділовоговигляду.„Ватагапокидьків“,—подумалосяйому.

—Заразяпрочитаювамкомюніке,—сказаввін.Всізагомоніли,йвінскориставсяцим,абипротертиокуляри,потімпрочитав:—РадакабінетуміністріввислухаладоповідьпанаПрезидентаРади іпанаЖоржаБонне

промеморандум,якийпередавпановіЧемберленурейхсканцлерНімеччини.Вона одноголосно схвалила заяви, які пани Едуар Даладьє й Жорж Бонне пропонують

надіслативЛондонанглійськомуурядові.„Нуот,—подумавШарль.—Яхочусрати“.Цесталосявмить:йогоживітнаповнивсяпо

саменікуди.—Авжеж,—сказаввін,—авжеж.Ятежтакгадаю.Авжеж.Голоси лунали паралельно, вмиротворені. Він хотів би геть сховатися в своєму голосі,

зробитисяповажнимголосомпоручізцимпрегарнимспівучимсвітлимголосом.Тапередовсімвін був отією спекотою, тією трепетною непевністю, тим кім'яхом вогкої маси, яка бурчала вйоготельбухах.Запаломовчання;воналежалабілянього,свіжаісніжиста;вінобережнопідняврукуіпровівнеюпромокромучолі.„Ох!“—раптомзастогнаввін.

—Щосталося?—Нічого,—відказаввін.—Томійсусідхропе.Його живіт охопилощось на кшалт божевільного сміху, то було темне і шалене бажання

відкритися і вивергнутися знизу;наляканийметелик тріпотів криламипоміжйого сідницями.Він стиснув їх, і піт зацебенів по його чолі, заструмував до вух, лоскочучи щоки. „Я заразвроблюся“,—зжахомподумаввін.

—Вибільшенічогонекажете,—озвавсясвітлийголос.—Я…—сказаввін,—ядумав…Чомувихотілизімноюпознайомитися?—Увасгарніочі,якідивлятьсязпогордою,—сказалавона.—Крімтого,меніхотілося

дізнатися,чомувиненавидитемене.Вінтрохипосунувся,щобобманутипотребу.Ісказав:—Яненавидівусіх,томущоявбогий.Уменекепськийхарактер.Цевирвалосяуньогопідтискомбажання;вінвідкривсязверху:зверхучизнизу,атребабуло

відкритися.—Кепськийхарактер,—тяжкозіпаючи,повториввін.—Заздрісникя.Вінніколитакогонеказав.Нікому.Вонадоторкнуласякінчикамипальцівдойогоруки.—Нетребаненавидітимене:ятежубога.

Йогопрутень залоскотало: винні булине ті тоненькі гарячіпальчики,щолежалинайогоруці, воно походило здалеку, з великої голої кімнати на березі моря. Він дзвонив, приходилаЖаніна,вонапіднімалаковдру,підкладаласуднопідйогостегна,дивилась,яквіноправляється,ічасомбралайогодядькавеликимівказівнимпальцями,вінстрахякполюблявце.Теперйогоплотьстояласторч,звичкатайгоді;всійогобажанняоправитисябулиотруєнігіркоюзнемогою,млоснимбажаннямвідкритися,вивергатисяпідфаховимпоглядом.„Осьякийя“,—подумалосяйому. Івінвпавувідчай.Вінжахавсясамогосебе,вінструснувголовою, іпітобпікйомуочі.„Рушитьцейпоїздчині?“Йомуздавалося,щоякбивагонрушивзмісця,товінвирвавсябсамізсебе,полишивбинамісцівсісвоїболіснідвозначнібажанняізмігбищетрохипротриматися.Він здушив іще один стогін: він страждав, зараз він роздереться, мов полотно; він мовчкистиснувм'якуйтакутоненькуруку.Руки,м'які,нібимигдальнетісто,вмілоберутьйогодядька,дядько радіє, млявий, трохи понуривши голову, дівчина з ковбасної крамниці бере своїмипальчикамисарделькунапідложжізхолодцю.Голісінький.Розпанаханий.Видимий.Шкаралущарепнула,цевесна.Жах!ВінненавидівЖаніну.

—Увастакагарячарука,—сказавголос.—Вменелихоманка.Хтосьтихозастогнавнасонці,одинізхворих,якілежалибілядверей.Медсестрапідвелася

і, переступаючи через тіла, підійшла до нього. Шарль підняв праву руку і хутко обернувлюстерко; в ньому раптом відбилася медсестра, яка схилилася над огрядним рум'янимклаповухим підлітком. У нього був квапливий і вимогливий вигляд. Вона випросталася іповернуласянасвоємісце.Шарльпочув,яквонанишпоритьусвоїйвалізі.Потім,тримаючивруцішклянку,медсестраобернуласядонихобличчям.Вонаголосноспитала:

— Може, ще комусь закортіло? Якщо комусь хочеться, то краще сказати зараз, під часзупинки,такбудезручніше.Нестримуйтесяінесоромтесяоднеодного.Тутнемаєнічоловіків,ніжінок—єтількихворі.

Вонаокинулавагонсуворимпоглядом, таніхтонеозвався.Огряднийпарубійкоквапливовхопившклянкуізаховавйогопідковдру.Шарльміцностиснуврукусвоєїподруги.Доситьбулогукнути,сказати:„Мені,меніхочеться“.Медсестранагнулася,взялашклянкуіпіднялаїї.Вонасяяланасонці,наповненагарноюжовтявоюіпінявоюрідиною.Медсестрапідійшладодверейівихилиласянадвір;Шарльпобачивїїтіньнастінійпіднятуруку,якавирізняласяусвітляномупрямокутнику.Вонаперехилилашклянку,ізвідтивилляласятіньсяйливоїрідини.

—Пані,—почувсякволийголос.—Ага,—сказалавона,—витежзважилися!Йду.Вониздадутьсяоднезаодним.Жінкитриматимутьсядовшеодчоловіків.Вонизасмердять

своїхсусідок;чинасмілятьсяпісляцьоговонирозмовлятизними?„Покидьки“,—подумалосяйому.Вінпочув,якнапідлозіпочаливовтузитися;соромливітихенькіпокликизалунализусіхбоків.СереднихШарльупізнавжіночіголоси.

—Зачекайте,—сказаламедсестра.—Почерзі.„Тут є тільки хворі“. Гадають, їм усе дозволено, бо вони хворі. Мовляв, ні чоловіки, ні

жінки:хворі.Вінстраждав,тапишавсятим,щостраждає:янездамся;я—чоловік.Медсестраходилавідодногододругого;чутнобулорипіння її черевиків і вряди годишурхотінняпаперу.Пріснийтеплийдухнаповниввагон.„Нездамся“,—конаючивідболю,думаввін.

—Пані,—пролунавсвітлийголос.Вінподумавбуло,щонерозчув,таголосповторив,соромливоіспівуче:—Пані!Пані!Сюди.—Зараз,—відказаламедсестра.Гаряча тонка рука конвульсивно стислася в Шарлевій долоні, потім вислизнула з неї.

Почулосярипіннячеревиків:медсестрастояланадними,високайсувора,мовархангел.—Одверніться,—прошепотівблагальнийголос.Іщераз:—Одверніться.Він одвернувся, йому хотілося затулити носа й вуха. Медсестра нагнулася, вона була як

величезна зграя чорних птахів, його люстерко потемніло. „Це хвора“, — подумав він. Вона,мабуть, відкинула своє хутро: на мить парфуми заглушили усе, а потім потроху крізь нихпромкнувся потужний їдкий дух, який наповнив його ніздрі. Це хвора. Це недужа; прегарнагладенькашкіра була напнута на слабеньких хребцях, на гнійних тельбухах. Він вагався, йогоохопиливодночас івідраза,йнестримнебажання.Апотімуводнісінькийментвін зімкнувся,його нутрощі зціпилися,мов кулак, він уже не відчував свого тіла.Це хвора.Всі потреби, всібажання щезли, він почувався чистим і сухим, немовби до нього знову повернулося здоров'я.Недужа. „Вона трималася, скільки могла“, — з любов'ю подумав він. Зашурхотів папір,медсестра підвелася, декілька голосів уже гукало її з протилежного кінця вагона. Він уже негукатимеїї;вінбувнаднимизадекількаступнівнадпідлогою.Віннеріч,неякесьтамнемовля.„Вона вже не могла утриматися“, — подумав він із такою ніжністю, що на очах у ньоговиступилисльози.Вонабільшенеговорила,незважуваласявжеісловомозватисядонього; їйбуло соромно. „Я захищатиму її“, — з любов'ю подумав він. Навстоячки. Навстоячки,схилившисьнаднеюівдивляючисьуїїніжнерозгубленеобличчя.Вонатяжкодихалаутемряві.Він простягнув руку і провів долонеюпо хутру.Молоде тіло напружилося, таШарль знайшовруку і заволодівнею.Рукаопиралася,вінпритягнув їїдосебе,чимдужстискаввін її.Недужа.Вінбувтут,сухийітвердий,звільнений;вінзахищатимеїї.

—Яквасзовуть?—запитаввін.—Нужбо,читайте!—нетерпляческазавЧемберлен.ЛордГаліфаксузявпосланняМасарикаіпочавчитати.„Немаєнеобхідностичитатитаким

урочистимтоном“,—подумавЧемберлен.„Мійуряд,—читавГаліфакс,—вивчивдокументи імапу.Цеультиматумде-факто,який

зазвичай надсилають переможеній нації, а не пропозиція суверенній державі, яка виявилащонайбільшуготовністьзробитивсеможливедлязамиренняЕвропи.УрядпанаГітлеращеневиявив анінайменших ознак такої готовности. Мій уряд здивований змістом меморандуму.Вимоги виходять далеко за межі пропозицій, які ми висловили у так званому англо-французькому проекті. Вони позбавляють будь-якого захисту нашу національну незалежність.Ми повинні здати без бою наші старанно укріплені фортифікації і дозволити німецькимвійськамглибоковторгнутисянанашутериторіющедотого,якмиорганізуємоновубазуабожзробимо найменші приготування до оборони. Наша національна і економічна незалежністьавтоматичнозникнепісляприйняттяпланупанаГітлера.Процедурапереселенняспричинитьсядо величезної паніки серед тієї частини населення, котра не приймає гітлерівський режим.Громадянизмушенібудутьпокинутиїхнідомівки,невзявшивласногомайна,селянинезможутьзабратисвоїхкорів.

Задорученнямсвогоурядуяофіційнозаявляю,щовимогипанаГітлеравїхнійтеперішнійформіцілковитоібеззастереженонеприйнятнідлянас.ЦимновимжорсткимвимогаммиготовіпротиставитирішучийопірібудемочинитийогозБожоюпоміччю.НаціясвятогоВацлава,ЯнаГусаіТомашаМасариканіколинебуденацієюрабів.

Мирозраховуємонадопомогудвохвеликихзахіднихдемократій,чиїмпорадаммиулягаливсуперечвласномубажанню,ігадаємо,щовпорурішучихвипробовуваньвонибудутьнанашомубоці“.

—Все?—поспитавЧемберлен.—Все.—Щож,осьіновітруднощі,—сказаввін.

ЛордГаліфаксневідповів;вінстоявпрямо,начевтіленесумління,ввічливийістриманий.—Французькіміністрибудуть тут за годину,—сухо сказавЧемберлен.—Цейдокумент

видаєтьсяменіщонайменше…невчасним.—Гадаєте,вінможевплинутинаїхнєрішення?—зледвепомітноюіронієюзапитавлорд

Галіфакс.Старийневідповів;вінузявпапіріпочав,бурмочучи,йогочитати.—Корів!—роздратовановигукнуввін.—Дочоготуткорови?Цетакнедоречно.—Яневважаюценедоречним.Меневонозворушило,—відказавлордГаліфакс.—Зворушило?—зареготавши,перепитавстарий.—Любиймій,мипровадимопереговори.

Той,хтобудезворушений,програєїх.Рожеві, червоні, бузкові тканини, бузкові сукні, білі сукні, голі шиї, гожі перса під

хустинками,сонячніпляминастолах,руки,густі,золотавінапої,зновуруки,стегна,щосвітятьз-підшортів,веселіголоси,зновучервоні,йрожеві,йбілісукні,веселіголоси,щокружляютьуповітрі, стегна, вальс із „Веселої вдови“, сосновий дух, запах гарячого піску, ванільні пахощівідкритого моря, всі видні й невидні в сонці острови світу, острів Вітрів, острів Паски,Сандвічеві острови, крамнички з дорогим начинням уздовжморя, на якійсь пані плащ за тритисячіфранків,кліпси,червоні,рожевійбіліквіти,руки,стегна,„музикаллєтьсясюди“,веселіголоси, які кружляютьуповітрі,Сюзано, а якже твій режим?А, дідькойогобере!Вітрилауморі,йлижники,які,простягнувшируки,плигаютьізхвилінахвилю,поривамисосновийдух,мир.МирвЖюан-ле-Пен.Вінзалишавсятут,охлялий,забутий,киснувтут.Людиклювалинате:хащі кольорів, чагарі мелодій приховували від них їхню дрібну наївну тривогу;Матьє помалупростував уздовж кав'ярень, уздовж крамничок, о ліву руч було море: Гомесів потяг прибувавлише о вісімнадцятій сімнадцять; за звичкою він дивився нажінок, на їхнімирні стегна, їхнімирнігруди.Алевньогобулопочуттявини.Зтретьої годинисорокп'ятьхвилинбуловньогопочуттяпровини:отретійсорокп'ятьпотягвирушивдоМарселя.„Явженетут.ЯвМарселі,вкав'ярнінаВокзальномупроспекті,чекаюпаризькогопоїзда,явпаризькомупоїзді.ЯвПарижісонногодосвітку,явказармі,ходжутуди-сюдиказармовимдворищемвЕсе-ле-Нансі“.ВЕсе-ле-НансіЖоржперестав говорити, бо довелося б волатина всю горлянку, з громовимревомнадпокрівлями пронісся літак, Жорж провів його поглядом, він летів понад мурами, понадпокрівлями, над Нансі, над Ніором, він був у Ніорі, в своїй кімнаті з маленькою донькою,відчувавнавустахприсмакпилу.Щовінменіскаже?Вінвискочитьізпотяга,жвавийічорнийодзасмаги,мовкурортникізЖюан-ле-Пену,теперятаксамосмаглявий,яківін,алеменінемаєчого йому сказати. Я був у Толедо, в Ґвадалахарі, а ти що робив? Я жив…Я був уМалазі, япокинувмістоостаннім,атищозробив?Яжив.Ох!—роздратованоподумаввін,яжбодругачекаю,анесуддю.Шарльсміявся,вонанічогонеказала,їйщебулотрохисоромно,вінтримавїїза руку і сміявся. „Катріна, яке гарне ім'я“, — ніжно сказав він. Як подумати, то Ґомесовіпоталанило,вінвоювавувЕспанії,вінмігвоювати,беззброї,здинамітомпротитанків,орлинігнізда на узбережжі, кохання в пустельних готелях Мадрида, маленькі розрізнені димки вдолині, окремі розрізнені сутички, Еспанія не втратила свого запаху; а на мене чекає сумнавійна,нуднайцеремонна;протитанкові рушницідля танків, колективна, технічноустаткованавійна,епідемія.Еспаніялишиласятам,стяга,щокотитьсявдалиніголубоюгладіннюморя.МодсперласянапоруччяйдивиласянаЕспанію.Тамборолися.Корабельпливуздовжберега; тамчутно гармати;шуміли хвилі, над водою майнула летюча рибина.Матьє прямував до Еспанії,ліворучбуломоре,праворучбулаФранція.Модпливлауздовжберега,олівуручбувАлжир, їїнеслоправоруч, доФранції;Еспанія булацим спекотнимподихом і цією імлою.Мод іМатьєдумали про еспанську війну, і це давало їм змогу спочити від іншої війни, війни, в якої булозабарвлення мідянки, війни, яка готувалася о праву руч од них. Треба було проповзти до

зруйнованого муру, обігнути його і повернутися, тоді завдання буде виконане. Марроканецьплазувавпоміжпочорнілогокаміння,землябулагаряча,вонапонабиваласяйомупіднігтірукініг, йому було страшно, він думав про Танжер; у верхній частині Танжеру стояла жовтадвоповерховакам'яниця,зякоївиднобуловічнемерехтінняморя,вніймешкавмуринізсивоюбородою,якийклавсобідоротагадюк,щобтішитианглійців.Требабулодуматипротужовтукам'яницю. Матьє думав про Еспанію, Мод думала про Еспанію, мароканець плазувавпорепаною еспанською землею, думав про Танжер і почувався самотнім. Матьє звернув наяскраво освітлену вулицю, Еспанія обернулася, спалахнула, зробилася всього лиш невиразнимвідкидомвогнюолівуручоднього.Ніццаправоруч,заНіццоюдіра,Італія.Переднимвокзал;переднимФранціяівійна,справжнявійна,Нансі.ВінбувуНансі;попривокзалвінпрямувавдоНансі.Йомунехотілосяпити,вінневідчувавспеки,небувзморений.Тілойогобулопідним,безіменнейначезвати;барвиізвуки,сонячнізблиски,запахипропадаливйоготілі,всетейоговженестосувалося.Отакпочинаєтьсянедуга,подумалосяйому.Філіппереклавсвоювалізкувдругу руку; він був геть зморений, але потрібно було протриматися до вечора. До вечора:відпочинувпотязі.Тераса „Срібної вежі“ гомоніла,начевулик,червоні, рожеві, бузкові сукні,панчохизіштучногошовку,рум'янокнащоках,солодкітрунки,юрма,липкамовсироп,серцейогопронизувалажалість:їхвирвутьізкав'ярень,ізїхніхпомешканьіпошлютьнавійну.Йомубулошкодаїх,шкодасебе;вониварилисявцьомусвітлі,липкі,ситі,охопленівідчаєм.ВідутомиігордощівФіліповізненацькаголовазапаморочилася:яїхнясовість.

Ще одна кав'ярня. Матьє дивився на цих гарних смаглявих чоловіків, таких вгодованих,такихсповненихгідности,йпочувавсявідірванимодних.Оправуручоднихбулоказіно,оліву—пошта,позадубуломоре;івсете,Франція,Еспанія,Італія,булоначелампи,якінезабаромдлянихпогаснуть.Вонитут,всівонищетут,авійнаусьоголишпримара.Япримара,подумалосяйому.Вонистанутьлейтенантами,капітанами,спатимутьусвоїхліжках,голитимутьсящодня,апотімбагатохтозумієвлаштуватисявзапіллі.Віннезасуджувавїх.Чомбиїмтакневчинити?Зсолідарностиізтими,хтойденабійню?Отяідунатубійню.Іневимагаюніякоїсолідарности.А чому йду я туди?— раптом подумалося йому. „Уважайте!“— заточившись, крикнувФіліп.Потімнагнувся,щобпіднятисвоювалізку;високийчолов'ягау стоптанихчеревикахнавітьнеобернувся.„Тварюка!“—пробурмотівФіліп.Вінстоявнавпротикав'ярнійрозлюченодививсяна людей. Та ніхто й не помітив тієї оказії. Якась дитина плакала, мати втирала їй очіхустинкою. Біля сусіднього столу за шклянками з апельсиновим соком сиділо троє зморенихчоловіків.Нетаківжевонийневинні,подумавФіліп,окидаючинатовпбезжаліснимпоглядом.Чомувонийдутьнавійну?Їмвартолишесказати„ні“.Автоїхалособі.Потонувшиуподушкахсидіння,Даладьєсмоктавзгаслусигаруідививсянаперехожих.Йомустрахякнехотілосяїхатидо Лондона, тут не було аперитиву, розтовстієш мов той кабан, якась простоволоса жінкареготалася, він подумав: „Таж вони нічого не тямлять“ і понурив голову. Філіп подумав: „Їхпосилають на бійню, а вони нічого не тямлять. До війни вони ставляться покірно, мов донедуги.Тавійна—ценехвороба,—лютодумаввін.—Ценестерпнелихо,бовонопередаєтьсявідлюдинидолюдини“.Матьєпхнувдверцята.„Язустрічаюдруга“,—сказаввіндоглядачевінапероні.Вокзалзяяв,пустельнийімовчазний,мовцвинтар.Чомуяйдунавійну?Вінвмостивсяназеленійлавці.Будутьтакі,хтовідмовитьсятудийти.Таценемоєділо.Відмовитися,скластирукиабожутікатидоШвайцарії.Навіщо?Невтямлюцього.Тонемоєділо.ІвійнавЕспаніїтежне була моїм ділом. І комуністична партія. Але що ж є моїм ділом? — з якоюсь тривогоюпоспитавсявінсамсебе.Блищалирейки,потягприбудезлівогобоку.Ліворуч,присамісінькомукінці, там, де змикалися рейки, мерехтіло те озерце, то був Тулон,Марсель, Пор-Бу, Еспанія.Безглузда,нічимневиправданавійна,Жаксказав,щоїїнапередпрограли.Війна—цехвороба,подумалосяйому,моєділо—витерпітиїїякхворобу.Простотак.Задлячистоти.Ябудумужнім

хворим,отівсе.Навіщовоювати?Янесхвалююцієївійни.Алечомуневоювати?Мояшкураневартатого,щобїїрятувати.Ось,подумаввін,осьучімсправа:мноюкерують.Янаслужбі». Ізалишилийомулишепечальнийстоїцизмслужбовців,яківсетерплять,бідність,недугиівійну,зповагидосебесамих.Вінусміхнувсяісказавсобі:«Аянавітьсебенеповажаю».Страдник,їмпотрібенстрадник,подумавФіліп.Вінплив,купавсявутомі,ценебулонеприємно, тацьомуслідбулопіддатися;простовіннедужедобребачив,двівіконниціліворучіправоручзатулялийому вулицю.Юрма стискала його, люди виходили з усіх дверей, дітлахи гасали в нього підногами,обличчямружилисявідсонця,пропливалинадниміпідним,завждитесамеобличчя,хитливе обличчя, що киває назад і вперед, так-так-так. Так, ми згодні з цими жебрацькимизарплатнями,так,підемонавійну,так,відпустимонавійнусвоїхчоловіків,так,стоятимемоучергах по хліб, тримаючи на руках дітей.Натовп; це був натовп, величезна мовчазна згода. Аякщоїмпояснити,товонинамнутьтобішию,подумавФіліп,відчуваючи,якпалаєйогощока,затопчутьтебе,волаючи«так».Віндививсянацімертвіобличчя,вимірювавсвоєбезсилля: їмнічогонеможнаказати, їмпотрібенстрадник.Той,хтозіпнетьсянавшпиньки і заволає:«НІ».Воникинутьсянаньогойроздерутьйогонаклапті.Тацякров,пролитанимиідляних,надастьїм нової потуги; дух страдника поселиться в них, вони піднімуть голови, вони немружитимуться,ірокітвідмовипокотитьсянатовпомізкраювкрай,мовгрім.Яцеймученик,подумалося йому.Втіха катованого охопила його, невимовна втіха; голова його схилилася, вінвпустивсвоювалізку,впавнаколіна,охопленийвсесвітньоюзгодою.

—Вітаю,—гукнувМатьє.Ґомес біг до нього, на ньому не було кашкета, і, як завжди, він був гарний. Якась імла

увіччю,вінзакліпавповіками,дея?Наднимлуналиголоси:«Щознимтаке?Вінзомлів,якаваша адреса?» Над ним схилилося чиєсь обличчя, це була якась баба, вона що, вкусить менезараз? Ваша адреса! Матьє і Ґомес, регочучи, дивилися одне на одного, ваша адреса, ВАШААДРЕСА,вінзробиввідчайдушнезусилляйпідвівся.Потімусміхнувсяісказав:

—Нічого,пані,цевідспеки.Ямешкаюнедалечко,заразпідудодому.—Требапровестийого,—сказавхтосьпозаду,—вінсамнедійде,—йголостойзгубився

вшелестілистя:—Так,так,ТАК,требайогопровести,требапровести.—Облиштемене,облиште!—закричаввін.—Нечіпайтемене!Ні!Ні!Ні!НІ!Вінглянувуїхніобличчя,глянувуїхнізморені,ошелешеніочійкрикнув:«Ні!»Нівійні,ні

генералам, ні бездушним матерям, ні Зезеті й Морісові, ні, дайте мені спокій. Вонирозступилися,йвінпобіг,мовнаолив'янихпідошвах.Вінгнав,гнав,хтосьпоклавйомурукунаплече,йвінмалонерозплакався.Цебувмолодикзвусиками,вінпростягавйомувалізку.

—Визабулисясвоювалізку,—посміхаючись,сказаввін.Марроканець зненацька зупинився: він угледів гадюку, яку прийняв було за суху галузку.

Маленька гадюка; треба камінець, щоб розтрощити їй голову. Та гадюка раптом звинулася,пронизала землюбрунатноюблискавицею іщезла в рові.Цебулащасливаприкмета.Ніщоневорушилосязамуром.Яповернусясюди,подумаввін.

МатьєвзявҐомесазаплечі.—Вітаю,—сказаввін.—Вітаю,полковнику!Ґомесшляхетнойзагадковоусміхнувся.—Генерал,—сказаввін.Матьєопустивруки.—Генерал?Хуткожуваспросуваються.—Кадрівбракує,—неперестаючиусміхатися,відказавҐомес.—Витакзасмагли,Матьє!—Цезасмаганероби,—збентеженосказавМатьє.—Їїзаробляєшнапляжізадарма.ВіншукавнаҐомесовихруках,найогообличчіслідивипробувань,готовийбувдобудь-яких

докорів сумління.Та Ґомес,жвавий і тонкийу своємуфланелевомукостюмі, випнувшивузькігруди,невідразурозкривався:покищовінскидавсяпростонакурортника.

—Кудипідемо?—поспитавсявін.—Пошукаємотихийресторанчик,—відказавМатьє.—Ямешкаювбратазневісткою,та

донихнезапрошую:вонинецікаві.—Мені хотілося б у таку місцину, де є жінки й музика,— сказав Ґомес. Він глянув на

Матьєйцинічнододав:—Цілийтижденьязгаявуродинномуколі.—Ага!—сказавМатьє.—Гаразд.Щож,підемов«Провансаль».Черговийнесуворо,зпрофесійнимвиглядомдивився,яквонипідходять.Вінстояв,трохи

згорбившись, поміж двома автоматичними касами для квитків; сонце багряними відблискамипадалонайогогвинтівкуікаску.Гукнуввінїхлишетоді,коливониопинилисяпоручізним.

—Авикуди?—ВЕсе-ле-Нансі,—відказавМоріс.—Вийдітьзвокзалу,сядьтенатрамвайолівуручівийдетенакінцевійзупинці.Вонивийшли.Цебувпонуриймайдан,якийзазвичайбуваєпередвокзалом,зкав'ярнямий

готелями.Внебікурівсядим.—Требабулобтрохирозім'ятиноги,—зітхнувши,сказавДорньє.Моріспіднявголовуі,мружачись,усміхнувся.—Трамваяйблизьконема,—сказавБебер.Якасьжінкаприязноглянулананих.—Вінщенеприйшов!Кудивамїхати?—ВЕсе-ле-Нансі.—Требачекатизчвертьгодини.Вінходитьразнадвадцятьхвилин.—Можнащехильнутипочарчині,—сказавДорньєМорісові.Було прохолодно, потяг ішов собі, повітря було червонясте; його тілом пробігли щасливі

дрижаки, і він сіпнув закрайукривала.Вінпогукав:«Катріно!»,йвонаневідповіла.Тащосьторкнулося його грудей, мов пташина, й легенько пробігло дошиї; потім пташина пурхнула іраптом сіла йому на чолі. То була рука, її ніжна запахуща рука, вона ковзнула йому до носа,легенькіпальчикиторкнулисявуст,йомубулолоскітно.Вінухопиврукуіпритиснувїїдогубів.Рукабулатепла;вінковзнувпальцямипозап'ястюівідчув,якб'єтьсяживчик.Вінзаплющивочі,поцілувавцютоненькуруку,іживчикзабивсяпідйогопальцями,мовпташинесерденько.Воназасміялася. «Ми наче сліпі, знайомимося пальцями». Він і собі простягнув руку, він боявсязавдати їй болю; він доторкнувся до залізного стержня люстерка, а потім до світлих кіс, щорозметалисянаукривалі,потімдоскроні,далідощоки,ніжноїйповної, як ібудь-якежіночетіло,атодітеплівуставхлинулийогопальці,зубикуськалиїх,атисячіголокштрикаливсейоготіловідстегондопотилиці;вінпрошепотів:«Катріно!»йподумавсобі:«Микохаємося».Вонавипустилайогорукуйзітхнула.Морісдмухнувнасвогокухляіздмухнувпінунапідлогу,вінпив;Катрінаспитала:«Якназиваютьсяотічовни,делюдилежатьбіч-о-біч?»Морісприкусивверхнюгубу,облизнувїїісказав:«Холодненьке!»«Незнаю,—сказавШарль,—може,гондоли».—«Ні,негондоли,таценемаєзначення:минемовбиводномузтихчовнів».Вінузявїїзаруку,вонипливлизатечією,вонабулайогокоханкою,кінозіркоюзісвітло-золотимикісьми,вінзробивсязовсіміншоюлюдиною,вінзахищавїї.Вінсказав:«Хотівбия,щобпоїздніколинезупинявся».Даніелькусавручку,удверіпостукали,йвінзатамувавподих,невидющимпоглядомутупившисьу білий листок бювару. «Даніелю!—почувся голосМарсель.—Ви тут?»Він не відгукнувся;тяжкаходаМарсельподаленіла,вонаспускаласясхідцями,сходинкирипілиодназаодною;вінпосміхнувся,вмочивперовчорнильницюйнаписав:«ЛюбийМатьє».Зціпленарукавсутінках,рипіння пера, Філіпове обличчя виринає з тіні й рухається йому назустріч, бліде в сутінках

люстра, невелика кілева хитавиця, крижане пиво булькоче в горлянці, й од нього аж подихперехоплює,поїздізнадувнимишинамипробігаєтридцятьтриметрипоміжПарижеміРуаном;секундалюдини, тритисячначастка секундидвадцятої годинидвадцятьчетвертогоднямісяцявересня 1938 року. Утрачена секунда, що покотилася заШарлем і Катріною в теплому полі,поміжрейками,покинутаМорісомутирсітемноїйпрохолодноїзабігайлівки,секунда,щопливевпінявій струмині за кормоюпароплава компанії «Паке», секунда,щопричепиласядопера возерці свіжогочорнила, секунда, якамерехтить і засихаєувигинахлітериМуслові«Матьє»,поки перо дряпає і дере папір, поки Даладьє, потонувши в подушках сидіння, смокче згаслуцигаркуірозглядаєпішоходів.ЙомувпечінкахсидівцейЛондон;вінупертопереводивпоглядна дверцята, щоб не бачити гидомирної мармизи Бонне і замкненого лиця того англійськогоошелепка;віндумавсобі:«Вонинічогісіньконетямлять!»Вінуздрівпростоволосужінку,якасміялася, широко роззявивши рота. Вони байдуже дивилися на авто, двоє чи троє гукнули:«Ура!»,тавонигетьнічогонетямили,нерозуміли,щовоновезевійнуімирнаДавнінґ-стріт,війну або мир, пан або пропав, ось що воно везе, це чорне авто, яке, сигналячи, котилосявулицямиЛондона.Даніельписав.Капітанзупинивсяпередсалономпершогокласу,вінчитавнадверях: «Сьогодні о дев'ятій годині годині вечора жіноча оркестра „Бебіс“ виступить зконцертомкамерноїмузикиусалоніпершогокласу.Люб'язнозапрошуємовсіхпасажирівбудь-якого класу». Він посмоктав люльку й подумав: «Надто вже вона худа». І саме цієї миті вінвідчув теплий запах, почув тихе лопотіння крил, то булаМод, він обернувся; вечірнє сонце вМадридізолотилозруйнованийфасадУніверситетськогомістечка;вонадивиласянанього,вінступнувдонеї,марокканецьповзпоміжруїнами,бельгієцьприціливсявнього,Мод ікапітандивилисяодненаодного.Марокканецьзвівголовуйугледівбельгійця;вонидивилисяодиннаодного,адаліМодсуховсміхнуласяіодвелаголову,бельгієцьнатиснувспуск,марокканецьумер,капітанступнувбулодонеї,тапотімподумавсобі:«Надтовжевонахуда»йзупинився.«Клятийвиродок», — сказав бельгієць. Він глянув на мертвого марокканця і повторив: «Клятийвиродок!»

—Гаразд,—сказавҐомес.—АМарсель?Сарасказаламені,щоміжвамивжеповсьому.—Повсьому,—відказавМатьє.—ВонавийшлазаміжзаДаніеля.—ДаніеляСерено?Дивно,—сказавҐомес.—Щож,нарештівизвільнилися.—Звільнився?—перепитавМатьє.—Відчого?—Марсельвамнепасувала,—сказавҐомес.—Овва!—сказавМатьє.—Овва!Столи під білими скатерками півколом оточували піщаний майданчик, посипаний

сосновоюхвоєю.«Провансаль»бувпорожній;лишеякийсьдобродійсмакувавкурячекрильце,попиваючиводу«Віші».Музикимлявопіднялисянаестраду,посідали,грюкаючистільцями,йпочалиперешіптуватися,настроюючиінструменти;щеможнабулорозрізнитиморе,якетемнілопоміж соснами. Матьє простягнув ноги під столом і відпив ковток портвейну. Вперше затижденьвінпочувавсявдома;вінумитьзібрався.Вінцілкомбувуцьомучудернацькомумісці,наполовину приватному салоні, наполовину священному гаї. Сосни були немовби вирізані зкартону, маленькі рожеві лампочки посеред м'якої природної темряви кидали на скатеркузатишнесвітло;поміждеревамизасвітивсяпрожекторіраптомвибіливмайданчик,якийздавсязробленимізбетону.Аленадголовамиїхнімибулапорожнеча, івнебімигтілизорі,мовякісьзаклопотанізвірята;пахложивицею,івітерзморя,рвучкийінеспокійний,шарпавскатертиниінемовбитицявсяхолоднимпискомушию.

—Давайтепоговоримопровас,—озвавсяМатьє.Ґомеснемовбиздивувався.—Ащо,більшенічогонесталося?—поспитавсявін.

—Нічого,—відказавМатьє.—Задвароки?—Нічогісінько.Визнайшлименетаким,якимізалишили.—Клятіфранцузи!—зареготавсяҐомес.—Всівиякісьвічні.Саксофоніст засміявся: скрипаль щось казав йому на вухо. Рюбі нахилилася доМод, яка

настроюваласвоюскрипку.—Погляньнатогодідуганавдругомуряду,—сказалавона.Модпирснула:дідбувлисий,мовколіно.Їїпоглядпробігавдиторією,тамзібралосясотень

ізп'ятьслухачів.ВонауздрілаП'єра,якийстоявбілядверей,іпересталасміятися.Ґомеспонуроглянувнаскрипаля,апотімзиркнувнапорожністільці.

—Щождоспокійноїмісцинки,то,гадаю,кращоїйнебуває,—покірнимголосомсказаввін.

—Тутємузика,—сказавМатьє.—Бачу,—відказавҐомес,—щейякбачу.Віносудливоглянувнамузик.Модчиталаосудувсіхочах,щокиїїгоріли,якзавжди;вона

думала: «Боже милий, навіщо? Навіщо?» Та Франс, яка стояла поруч, пінява і трибарвна,виявляла всі ознаки радощів, усміхалася й зарання відбивала такт; смичок вона тримала,виставившимізинець,начетобулавиделка.

—Виобіцялименіжінок,—сказавҐомес.—Ох,справді!—засмученосказавМатьє.—Незнаю,щосталося:минулоготижняоцій

порівсістоликибулизайнятій,клянусявам,жіноктутбулотайбуло.—Цевсечерезостанніподії,—тихосказавҐомес.—Звичайно.Події;щоправда,топравда:длянихтамтежіснують«події».Вонивоюють,притиснувшись

спиною до Піренеїв, їхні очі звернені до Валенсії, до Мадрида, до Тарраґони; але вони тежчитаютьгазетиідумаютьпровсецемуравлиськолюдейізброїзаїхнімиспинами,імаютьсвійпогляднаФранцію,ЧехословаччинуйНімеччину.Вінзасовавсянастільці:рибинапідпливладостіни акваріума й дивилася на нього своїми круглими очима. Він змовницьки усміхнувсяҐомесовііневпевненомовив:

—Людипочинаютьрозуміти.—Вонинічогісіньконерозуміють,—сказавҐомес.—Еспанецьможезрозуміти,чехтежі,

може,навітьнімець,томущовониуційсутичці.Французижгетьостороньнеї;вонинічогонерозуміють—вонибояться.

Матьєвідчувсебеураженим;вінхуткосказав:—Неможнадокорятиїмзаце.Менінемаєчоговтрачати,інетакужейзасмучуєменете,

щодоводитьсяйтинавійну;церозважитьмене.Таякщодужеприв'язанийдочогось,тонелегкоперейтивідмирудовійни.

— Я зробив це за годину,— відказав Ґомес. — Гадаєте, я не був прив'язаний до свогомалярства?

—Ну,—сказавМатьє,—ви—цезовсіміншасправа.Ґомесзнизавплечима.—Викажете,якСара.Вонипозамовкали.МатьєнетещобдужеповажавҐомеса.МеншеніжБрюне,меншеніж

Даніеля. Та він почувався винним перед ним, тому що Ґомес був еспанцем. Він здригнувся.Рибиназашкломакваріуму.Авінпочувавсяфранцузомпідцимпоглядом,французомпокровійпокістках.Винним.Винниміфранцузом.Йомухотілосясказати:«Анехаййомудідько!Яжбостоявзавтручаннявеспанськувійну».Тапитаннябулоневцьому.Те,щовінхотівособисто,не

рахувалося. Він був французом, і ні до чого було те, що він не погоджувався з іншимифранцузами.Ябувпротивтручаннявеспанськувійну,янепосилавзброї,я закривавкордонидлядобровольців.Требабулоабожборонитицюкраїнуразомзусіма,абобутивиннимразомзусіма, разом з метрдотелем і цим добродієм, який попивав мінеральну воду, щоб кращеперетравлюватиїжу.

—Може,цейпо-дурному,—сказаввін,—алеягадав,щовиприйдетевформі.Ґомесусміхнувся.—Уформі?Вамхочетьсяпобачитименевформі?ВіндіставзгаманцяпачкуфотографійіоднапооднійпочавпростягатиїхМатьє.—Осьвамлюдина.Назнімкахбувофіцерзсуворимобличчям,якийстоявнасхідцяхцеркви.—Увастутнедужесумирнийвигляд.—Тактреба,—відказавҐомес.Матьєглянувнаньогойзареготався.—Авжеж,—сказавҐомес,—япожартував.—Таянецеподумав,—сказавМатьє.—Простозапитавсебе:невжеівменебудетакий

недоладнийвиглядводнострої,якувасоце?—Авиофіцер?—зацікавленопоспитавсяҐомес.—Простийвояк.Ґомесроздратованомахнуврукою.—Всіфранцузипростівояки.—Авсіеспанці—генерали,—жвавовідказавМатьє.Ґомесщирозареготався.—Гляньтеосьнаце,—сказаввін,простягаючийомуфото.Цебулагетьмолодадівчина,смаглявайпонура.Ідужевродлива.Ґоместримавїїзастані

зухваловсміхався,якзавждивінробив,позуючидляфотографа.—МарсіВенера,—сказаввін.—Впізнаювас,—відказавМатьє.—Скажіть-но,авищо,полюбляєтемолодих?—Ційп'ятнадцять,аленавійнідівчатахуткодорослішають.Аосьявбою.Матьєпобачивмаленькогочоловічка,якийзачаївсяпідзруйнованиммуром.—Деце?—ВМадриді.Університетськемістечко.Тамідосійдутьбої.Він воював. Він і справді лежав під тим муром, і в нього стріляли. За тої пори він був

капітаном.Може,йомубракувалонабоїв івіндумавсобі:«Клятіфранцузи».Відкинувшисьнаспинкустільця,Ґомесдопивавпортвейн,потімнеквапливоузявпачкусірників,запаливцигарку,йогошляхетнейкомічнелиценамитьвиступилозтемрявиівідразужпогасло.Вінвоював;тавочахйоговійнанезалишилаісліду.Западаланіч,вонаогорталайогоніжністю,видйогонабравголубоїбарвинадрожевоюлампою,оркестраграла«Notequieromas»,вітерецьлегенькошарпавскатертину, увійшла жінка, заможна й самотня, й сіла неподалік, до них долинули пахощі їїпарфумів.Ґомесглибоковхлинувїх,роздимаючиніздрі,лицейогоствердло,вініздоскіпливимвиглядомобернувголову.

—Праворуч,—озвавсяМатьє.Ґомесвтупивунеїсвійвовчийпоглядісповажнів.Вінсказав:—Гарнадівка.— Це акторка, — відказав Матьє. — В неї більше десятка пляжних піжам. Її утримує

промисловецьізЛіона.—Гм!—сказавҐомес.

Вонавідповіланайогопогляді,ледвеусміхнувшись,одвернулася.—Ну,—сказавМатьє,—цейвечірвинезгаєте!Ґомесне відповів.Вінпоклав рукуна скатертину,Матьє дививсянайого волохаті руки з

персняминапальцях,вонирожевілиусвітлілампи.Вінтут, голубий ізрожевимируками,вінвдихає парфуми цієї білявки, надить її поглядом. Він воював. За його плечима були обпаленіміста,вихоричервоноїкуряви,облізліконячікрупийвибухиснарядів,якінезалишилижодноговідблискувйогоочах.Вінвоювавізновуповернетьсянавійну,йотвінтут, ібачитьтіжсамібілі скатертини,що і я бачу.Матьє спробував побачити сосни, майданчик,жінок Ґомесовимиочима,цимиочима,щоспаленіполум'ямвійни;намитьцевдалосяйому,апотімневпокійнаіраптова гіркота, що пронизала його, кудись поділася. Він воював, таж він… який вінромантичний!Аянеромантичний,подумавМатьє.«Ні,—сказалаОдета,—лишедваприбори:пан Матьє не прийде вечеряти». Вона підійшла до відчиненого вікна, чула музику з«Провансаля», це було танго. Вони слухали музику; Матьє подумав: «Він тут проїздом».Офіціянт приніс їм супу. «Ні,— сказав Ґомес,— не хочу супу». Вони грали «Котяче танго»;скрипка Франс зринала у світлі й раптом занурювалася в сутінь, мов летюча рибина. Франсусміхалася, приплющившиочі, вонапірнула зі своєю скрипкою, смичок дер, скрипканявчала,Модчула,якунеїнадвухомнявчитьскрипка,чула,яккахикаєлисийдідуган,аП'єрдививсянанеї,Ґомесзареготався,виглядуньогобувнедобрий.

— Танго, — сказав він. — Танго! Якби французи наважилися зіграти отак танго вмадридськійкав'ярні…

—Їхзакидалибпеченимияблуками?—поспитавсяМатьє.—Камінцями!—відказавҐомес.—Недуженастамполюбляють?—запитавМатьє.—Щебпак!—вигукнувҐомес.Вінштовхнув двері: «Баскський бар» був порожній.Якось увечері Борис зайшов туди, бо

його привабила назва: «Bar basque» скидалося на «barbaque»[11] а це слово неможливо буловимовити без реготу.А потім виявилося,що бар був просто-таки чудовий, і Борис ходив тудищовечора, коли Лола виступала на естраді. Крізь відчинені вікна чутно було далеку музикуказино;якосьйомунавітьздалося,нібивінчуєЛолинголос,тацебільшенеповторилося.

—Добридень,панеБорисе,—сказавгосподар.—Добридень,пане,—відказавБорис.—Налийте-номенібілогорому.Вінпочувавсягетьблаженно.Подумав,щовип'єдвакелишкибілогорому,апотім,десьоб

одинадцятій, з'їсть канапку з ковбасою.Опівночі піде зустрічатиЛолу.Господар схиливсянаднимінаповнивкелишок.

—Амарсельцянемає?—запитавБорис.—Ні,—відказавгосподар.—Вньогопрофесійнийбенкет.—О,перепрошую!Марселець був агентом із продажу корсетів, ще був тут другий чолов'яга, якого звали

Шарльє, друкар. Борис часом грав із ними в белот, деколи вони балакали про політику і проспортабожпростосиділимовчки,хтобіляшинквасу,хтозастоломузалі;вряди-годиШарльпорушував тишу, щоб сказати: «Авжеж! Авжеж, це так!», похитуючи головою, й час минав ізутіхою.

—Недужезавізносьогодніувас,—обізвавсяБорис.Господарстенувплечима.— Всі дають драла. Зазвичай у мене відчинено до Свята всіх святих, — відказав він,

повертаючись до ляди. — Та якщо це триватиме й далі, то першого жовтня я зачиню цюзабігайлівкуітежушиюсядодому.

Борис перестав пити й завмер. В будь-якому випадку Лолин контракт закінчиться до 1жовтня, вони поїдуть звідси. Та йому було не до вподоби, що після нього «Баскський бар»зачиниться.Казинотежзачиниться,таксамо,якіготелі,Біярріцстанепусткою.Цевсеодно,щодуматипросмерть:колипевен,щоіншілюдипотобіщебудутьпитибілийром,купатимутьсявморі,слухатимутьджаз,тоцезбадьорює;тавартолишеподумати,щоразомзтобоюпомрутьусійлюдствозачинитьсвоюкрамничку,товідразужзанепадаєшдухом.

—Аколижвизновувідчинитеся?—поспитавсявін,щобзаспокоїтися.—Якщобудевійна,—відказавгосподар,—тоявзагаліневідчиню.Борис полічив на пальцях: двадцять шосте, двадцять сьоме, двадцять восьме двадцять

дев'яте, тридцяте, я прийду сюди ще п'ять разів, а потім край; більше я ніколи не побачу«Баскський бар». Це було цікаво. П'ять разів. Ще п'ять разів питиме він білий ром за цимстоликом, а потім настане війна, «Баскський бар» зачиниться, а в жовтні 1939 року Борисапризвуть до війська. Лампи у вигляді свічок у дубових люстрах кидали на столи гарне рудесвітло. Борис подумав собі: «Вже ніколи не побачу я цього світла. Саме такого: рудого начорному». Звичайно, він побачить чимало іншого, нічні вибухи над полем битви, кажуть, ценепогано.Таоце світлопогаснепершогожовтня,йБорисніколивжейогонепобачить.Він зповагою глянув на світлу пляму, котра лежала на столі, і подумав, що за ним є провина. Вінзавждиставивсядоречей,якдоложоківиделок,нібивониздатнінескінченновідновлюватися:цебуловеличезноюпомилкою;існуєобмеженакількістьбарів,кінотеатрів,будинків,містісіл,івкожномузнихлюдинаможепобуватилишепевнукількістьразів.

—Може,ввімкнутирадіо?—поспитавсягосподар.—Вонотрохирозважитьвас.—Ні,дякую,—відказавБорис.—Добрейтак.В момент своєї смерти в 1942 році він поснідає триста шістдесят п'ять помножити на

двадцятьдварази,себтовісімтисячтридцятьразів,якщовраховуватигодівлюувіцінемовляти.Аякщоприпустити,щовінївомлетодинразіздесяти,товінз'їввісімсоттриомлети.Всьоговісімсот три омлети?— здивовано подумав Борис. Ох ні!Ще ж вечері, це буде шістнадцятьтисячшістдесятсніданків і тисячашістсотшістьомлетів.Такчитак,длялюбителяценетакбагато. А ще ж кав'ярні, продовжував він. Можна підрахувати, скільки разів я ще зайду докав'ярень:нехайдвічі за день, амобілізуютьменечерезрік, значить,цебуде сімсот тридцятьразів.Сімсоттридцять—такмало!Цесправилонаньоговраження,танедужеіздивувало:вінзавждизнав,щопомрезамолоду.Вінзавждиказавсобі,щосконаєвідсухотабовідЛоли.Протевглибинідушівінніколинесумнівався,щозагиненавійні.Вінпрацював,готувавсядоіспитунаступінь бакалавра чи до ліценціяту, та це було, радше, для того,що згаяти час, як ото дівчатаходять на лекції доСорбони, поки не вийдуть заміж.Цікаво, подумалося йому, булиж епохи,коли люди вивчали право або ж подавали на конкурс здобуття посади викладача філософії,гадаючи,щовсорокроківунихбуденотаріяльнебюро,авшістдесятвикладацькапенсія.Отідумай собі, що ж було у них в голові. Люди, в яких було десять, п'ятнадцять тисяч вечорів узабігайлівках,сороктисячомлетів,двітисячіночейкохання!Іякщовонипокидалимісце,якеїмдовподоби,тоцілкоммоглисказатисобі:наступногорокуабонавітьзадесятьроківмисюдитакиповернемося.Вони, либонь, накоїли дурниць, суворо виснував він.Неможна заправлятисвоїм життям на відстані сорока років. От він поводиться набагато скромніше: у нього булиплани на два роки, потім усе скінчиться. Скромним треба бути. Голубою річкою помалупропливладжонка,іБорисраптомзасмутився.НіколинепоїдевіннідоІндії,нідоКитаю,нінавіть до Берліна, життя його набагато скромніше, ніж він того бажав. Декілька місяців увАнглії,Лаоні,Біярріці,Парижі,—астількижлюдейздійсниломандрівкунавколосвіту.Одна-однісінькажінка.Такемалесенькежиття;вньоговжебувскінченнийвигляд,бонапередвідомовсе,чоговньомуніколинебуде.Требабутискромним.Вінвипростався,ковтнувромуіподумав

собі:вонойліпше,неризикуєшрозтринькатисебе.—Щерому,господарю.Вінпіднявголовуістараннопочаврозглядатиелектричнілампочки.Навпроти нього над люстром вибив годинник; він бачив у дзеркалі своє обличчя. Він

подумав:«Дев'ятасорокп'ять»,подумав:«Одесятійгодині!»йпогукавофіціянтку.—Тесаме.Офіціянтка пішла й повернулася з пляшкою коньяку та блюдцем. Налляла коньяку в

Філіпову шклянку і поставила блюдце на троє інших. Вона іронічно посміхалася, та Філіптверезо дивився їй просто у вічі; він твердо узяв шклянку і підняв її, не вихлюпнувши ікраплини;потімвідпивковтокіпоставившклянку,незводячиочейізофіціянтки.

—Скільки?—Хочетерозрахуватися?—запиталавона.—Авжеж,негайно.—Ну,тодванадцятьфранків.Віндавїйп'ятнадцятьфранківіжестомвідіславгеть.Подумавсобі:«Теперянікомунічого

невинен!»Ізасміявся,затуляючисьдолонею.Вінподумав:«Нікому!»Побачивсвоєсміхотливеобличчяідзеркалійзареготавсящедужче.Колипролунаєостаннійударгодинника,вінустане,забере у люстра своє відображення, й розпочнеться його страдництво.Покищо він почувавсярадшевеселим,розглядавситуаціюмовдилетант.Кав'ярнябулагостинна,тобула«Капуя»,лавабула м'яка, наче матрац із пуху, він геть потонув у ній, з-зашинквасу долинала тиха музика ібряжчання посуду, яке нагадувало йому коров'ячі дзвіночки в Зелісберзі. Він бачив себе вдзеркалі,вінмігбитакісидіти,дивитисянасебеіцілісінькувічністьнаслухатицюмелодію.Одесятійгодині.Вінпідведеться,візьмерукамисвоєвідображення,здерейого іздзеркала,начемертвушкіру,мовполудузока.Дзеркалопісляопераціїнакатаракті…

Катарактидня.Вдзеркалах,прооперованихнакатаракті.Абож:Деньпровалюєтьсявкатарактудзеркала,прооперованогонакатаракті.Абожіще:Ніагараднявкатарактідзеркала,прооперованогонакатаракті.Слова розсипалися пилом, і він ухопився за холодний мармур, вітер несе мене, в роті

липкийприсмакалкоголю,СТРАДНИК.Вінглянувнасебевдзеркало,подумав,щодивитьсянастрадника; він усміхнувся собі й віддав честь. За десять десята, ха! — з утіхою подумалосяйому.—Часвидаєтьсяменідовгим.Минуліп'ятьхвилин,вічність.Щедвівічності,безруху,бездумки,безстраждання,успогляданнівиснаженогообличчястрадника,апотімчасзістогономпровалитьсяутаксі,впотяг,доЖеневи.

Атараксія.Ніагарачасу.Ніагарадня.Вдзеркалах,прооперованихнакатаракті.Япоїдугетьнатаксі.ВҐобурґ,уБібракт.Дестанетьсяакт,станетьсяакт!Відкатаракт.Він зареготався, потім затнувся, озирнувся довкруг, кав'ярня тхнула вокзалом, потягом,

шпиталем; йому захотілося кричати на ґвалт. Сім хвилин. Що буде більш революційним?—подумалося йому.—Поїхати чи не поїхати? Якщо я поїду, то вчиню революційний актщодо

інших; якщож залишуся, то вчиню його проти себе, це сильніше. Все підготувати, поцупити,зробитифальшивіпапери,урвативсізв'язки,аостанньоїмитіпух-х!—тиць,моярадість,янеїду.Свободадругогоступеня;свобода,щоспростовуєсвободу.Затрихвилинидесятавінвирішиврозігратисвійвід'їздмонетою.ВінчіткобачивпорожнюзалувокзалуОрсе,деструмитьсвітло,бачивсхідці,щоспускаютьсяпідземлювчаділокомотивів,вінвідчувавприсмакчадувроті;віндіставмонету в сорок су, якщоорел, то їду; він підкинув її в повітря— їду! орел, я їду.Вонавпала тим боком, де орел. Що ж, я їду! — сказав він своєму відображенню. Не тому щоненавиджувійну,нетомущоненавиджусвоюродину,навітьнетомущопоклавсобіїхати:зсутовипадковогозбігу,томущомонеталяглацимбоком,анетим.Пречудово,подумалосяйому,янакрайнійвершинісвободи.Страдникзадурно;отоякбивонапобачила,якяпідкидаюмонету!Щехвилина.Кинутожереб!Дзень,ніколи,дзень,дзень,кинутийжереб,дзень,неска,дзень,дзень,совує,дзень,дзень,випадку.Дзень!Вінпідвівся,вінішовпрямо,вінставивногиоднузаодноюна шпарини паркету, спиною він відчував погляд офіціянтки, та він не дасть їй нагодипосміятисязсебе.Вонапогукалайого:

—Пане!Він,здригнувшись,обернувся.—Вашавалізка.Анехаййому!Вінбігцемперетнувзалу,вхопивсвоювалізкуі,спіткнувшись,подавсяназад.

Насилупідбіг до дверейпід сміх відвідувачів кав'ярні, вийшов, погукав таксі.В лівій руці вінстискавсвоювалізку,вправіймонетувсороксу.Автозупинилосяпередним.

—Адреса?Уводіябуливусайбородавканащоці.—ВулицяПіґаль,—відказавФіліп.—До«Кубинськоїхатини».—Мипрограливійну,—сказавҐомес.Матьєзнавце,алегадав,щоҐомесцьогощенезнає.Оркестраграла«I'mlookingforSallie»,

[12]підлампоюлиснілиполумиски, і світлопрожекторівпадалонатанцювальниймайданчик,мовпотворнемісячне сяєво, сяєвомісяцямов рекламадляГонолулу. Ґомес сидів тут,місячнесяєво лежало праворуч од нього, ліворуч йому ледве усміхалася жінка; незабаром він зновувирушитьдоЕспанії,ійомувідомо,щореспубліканціпрограливійну.

—Винеможетебутипевніцього,—сказавМатьє.—Ніхтонеможебутицьогопевний.—Ні,—відказавҐомес,—мипевніцього.Вінневиглядавзасмученим:простовінконстатувавфакт,тайгоді.Вінспокійнойвідкрито

глянувнаМатьє.Тодісказав:—Всімоїсолдатипевні,щопрограливійну.—Івсе-такивонивоюють?—поспитавсяМатьє.—Ащоїмробити,яквигадаєте?Матьєстенувплечима.—Тазвісно.Я беру свого келишка, відпиваю два ковтки «Шато-марґо»,мені кажуть: вони воюють до

останньогопатрона,нічогоіншогоїмнезалишається,явідпиваюковток«Шато-марґо»,знизуюплечима,кажу:тазвісно.Покидьок.

—Щоцетаке?—запитавҐомес.—ТурнедоРоссіні,[13]—відказавметрдотель.Вінузявстравурукамийпоставивнастолі.—Незлецьки,—сказаввін.—Незлецьки.Турнедо стояло на столі; одне для нього, друге для мене. Він має право смакувати свою

порцію, роздирати м'ясиво своїми гарним білими зубами, має право дивитися на вродливу

дівчину ліворуч од себе і думати собі: гарна ж лярва! А я ні. Якщо я їм, то сотня мертвихеспанцівхапаєменезагорлянку.Янезаплативзаце.

—Пийте!—сказавҐомес.—Пийте!ВінузявпляшкуінаповнившклянкуМатьє.— Ви самі попросили, — усміхнувшись, сказав Матьє. Він узяв шклянку і вихилив її.

Турнедозненацькаопинилосявньогонатарілці.Вінузяввиделкуйножа.—ЯкщотакхочеЕспанія,—пробурмотіввін.Ґомеснібинепочувйого.Вінякразналивавсобі«Шато-марґо»;осьвінвипивіусміхнувся.—Сьогодні турнедо, завтра—турецькібоби.ЦемійостаннійвечіруФранції,—сказав

він.—Ієдинапристойнавечеря,котруятутз'їв.—Як,—здивувавсяМатьє,—авМарселі?—Саражвегетаріянка,—відказавҐомес.Віндививсяпростопередсобою,виглядуньогобувсимпатичний.Вінсказав:—Колиявирушивувідпустку,всяБарселонавжетритижнібулабезтютюну.Ценічоговам

некаже,цілемістобезтютюну?Він звернув погляд наМатьє і зненацька немовби побачив його.Погляд його знову набув

прикроговиразу.—Витежзазнаєтецього,—сказаввін.—Необов'язково,—відказавМатьє.—Війнищеможнауникнути.—О,звичайнож,—сказавҐомес.—Війнизавждиможнауникнути.Вінпосміхнувсяйдодав:—Доситькинутичехівнапризволяще.«Ні,старий,—подумавсобіМатьє,—ні,старий!Еспанціможутьдаватименіурокищодо

Еспанії,цеїхнєправо.Тадлячеськихуроківявимагаюприсутностичеха».—Аякпоправді, Ґомесе,—поспитався він,—потрібно їхпідтримувати?Щежне так

давнокомуністивимагалиавтономіїдлясудетськихнімців.— Чи потрібно їх підтримувати? — перекривляючи його, перепитав Ґомес. — А нас

потрібно було підтримувати? А потрібно було підтримувати австрійців? А вас? Хто васпідтримає,якщонадійдевашачерга?

—Непронасмова,—сказавМатьє.—Мовапровас,—відказавҐомес.—Прокогожіще?— Ґомесе,— сказавМатьє,— їжте своє турнедо.Я дуже добре розумію,що ви нас усіх

ненавидите.Тасьогодніостаннійденьвашоївідпустки,м'ясонатарілціхолоне,вамусміхаєтьсяжінка,акрімтого,ябувзавтручання.

Ґомеспохопився.—Знаю,—всміхнувшись,сказаввін,—знаюя.—Іпотім,дивіться,—провадивМатьє,—вЕспаніїситуаціябулаясна.Таколивикажете

мені проЧехію, то я не зовсімрозуміювас, позаяк длямене тамусене таке ясне.Єправовепитання, яке мені не вдається розв'язати: ану ж бо судетські німці справді не хочуть бутичехами?

—Облиштеправовіпитання,—стенувшиплечима,сказавҐомес.—Вишукаєтепідставидля того, щоб воювати? Є лише одна підстава: якщо ви не будете воювати, то вам клямка.ГітлеровіпотрібнанеПрага,неВідень,неДанціґ—йомупотрібнаЕвропа.

ДаладьєзиркнувнаЧемберлена,зиркнувнаГаліфакса,апотімодвернувпоглядізиркнувнапозолоченого дзигаря на консолі; стрілки показували десяту тридцять п'ять; таксі зупинилосяперед «Кубинською хатиною». Жорж перевернувся на спину і ледве чутно застогнав, йомузаважалоспатисусідовехропіння.

—Яможу,—сказавДаладьє,—повторитилишете,щовжезаявляв:французькийурядузявна себе зобов'язання щодо Чехословаччини. Якщо уряд у Празі відкине німецькі пропозиції іякщо внаслідок цієї позиції він станежертвою агресії, тофранцузький уряд вважатиме своїмобов'язкомвиконативзятізобов'язання.

Вінзакашлявся,глянувнаЧемберленайзачекав.—Авжеж,—сказавЧемберлен.—Авжеж,звичайно.Здавалося, він ладен додати декілька слів; та слова не пролунали. Даладьє очікував,

креслячи носаком свого черевика круги на килимі. Врешті він підняв голову і спитавсязморенимголосом:

—Якоюжзацієїситуаціїбудепозиціябританськогоуряду?Франс, Мод, Дусета й Рюбі підвелися і вклонилися. В перших рядах пролунали мляві

оплески,апотімюрмапосунуладовиходу,грюкаючистільцями.МодпошукалаочимаП'єра,тавінужезник.Франсобернуласядонеї,щокиїїпашіли,вонаусміхалася.

—Гарнийвечір,—мовилавона.—Справдігарнийвечір.Війнабулатут,набіломутанцювальномумайданчику,вонабуламертвимблискомштучного

місячного сяєва, фальшивою гіркотою затканої труби і цим холодом на скатертині, в пахощахчервоного вина і ледве помітній старості в Ґомесових рисах.Війна; смерть; поразка.ДаладьєдививсянаЧемберлена,війнчитаввійнувйогоочах,ГаліфаксдививсянаБоне,БонедививсянаДаладьє;вонимовчали,аМатьєбачиввійнувсвоїйтарілці,вчорнійочистійпідливітурнедо.

—Аякщоймипрограємовійну?— Тоді Европу заполонить фашизм,— легко відказав Ґомес.— Незлецка підготовка до

комунізму.—Ащобудезвами,Ґомесе?—Гадаю,менезаб'ютьполіцаївмебльованихкімнатахабожябідуватимувАмериці.Яке

цемаєзначення?Яжитиму.МатьєзцікавістюдививсянаҐомеса.—Авинешкодуєте?—поспитавсявін.—Нітрохи.—Навітьзамалярством?—Навітьзамалярством.Матьєсумнопохитавголовою.ВінлюбивҐомесовікартини.—Виписалигарніполотна,—сказаввін.—Яніколивженезможуписати.—Чому?—Хтозна.Цещосьфізичне.Язгубивтерпіння;цевидаватиметьсяменінудним.—Аленавійнітежтребабутитерплячим.—Цегетьіншетерпіння.Вони замовкли. Метрдотель приніс оладки на олив'яній тарелі, полляв їх ромом і

кальвадосом, а потім підніс до них запаленого сірника. Примарний пломінець на митьзатріпотівуповітрі.

—Ґомесе!—раптомсказавМатьє.—Витакийдужий;визнаєте,защовоюєте.—Хочетесказати,щовицьогонезнаєте?—Ні.Гадаю,щознатиму.Таядумаюнепросебе.Єлюди,вякихнемаєнічого,крімїхнього

життя, Ґомесе. Й ніхто нічого не робить для них. Ніхто. Жоден уряд, жоден режим. ЯкщосьогодніфашизмзамінитьРеспубліку,товоницьогонавітьнезавважать.Візьміть,наприклад,пастухазСевен.Гадаєте,вінзнає,защовоює?

—Унаспастухинайзапекліші,—відказавҐомес.

—Защовонивоюють?—Кожензасвоє.Язнавтаких,котрівоювализате,щобнавчитисячитати.—УФранції всі вміютьчитати,—сказавМатьє.—Якщоя зустрінув своємупідрозділі

пастухазСевеніпобачу,яквінумираєпоручзімноюзате,щобзберегтидляменереспублікуімоїсвободи,тонепишатимусяцим.Ох,Ґомесе,невжевамнебуваєсоромновідтого,щоцілюдивмираютьзавас?

—Менеценебентежить,—відказавҐомес.—Ятаксаморизикуюсвоєюшкурою.—Генераливмираютьуліжку.—Янезавждибувгенералом.—Всеодноценетежсаме,—сказавМатьє.—Янешкодуюїх,—відказавҐомес,—вменежалостидонихнемає.—Вінпростягнув

надскатеркоюрукуісхопивМатьєзаплече.—Матьє,—тихойповільносказаввін,—війна—цегарно.

Лицейогопалало.Матьєнадавсябуловивільнитися,таҐомесміцностиснувйогозарукуіпровадив:

—Ялюблювійну.Більшенебулопрощобалакати.Матьєзбентеженозасміявся,йҐомесвипустивйогоруку.—Висправилистрашенневраженнянанашусусідку,—сказавМатьє.Ґомескрізьсвоїгарнівіїкинувпоглядліворуч.—Справді?— перепитав він.—Щож, куватимемо залізо, поки воно гаряче. На цьому

майданчикуможнатанцювати?—Авжеж.Ґомеспідвівся,застібаючисвогопіджака.Вінпопрямувавдоакторки,іМатьєпобачив,як

він уклонився їй. Вона закинула голову назад і, засміявшись, глянула на нього, потім вонивіддалилися й почали танцювати. Вони танцювали; від неї нітрохи не тхнуло негритянкою,мабуть,вонабулазМартініки.Філіпдумав:«Мартініканка»,анавустахбулослово«малабарка».Вінпробурмотів:

—Мояпрегарнамалабарка.Вонавідказала:—Видобретанцюєте.Вїїголосівчуваласямелодіясопілки,цебулотежнепогано.—Видобреговоритефранцузькою,—сказаввін.Вонаобуренозиркнулананього.—ЯнародиласяуФранції.—Пусте,—сказаввін.—Всеодновидобрерозмовляєтефранцузькою.Вінподумав:«Яп'яний»ізареготався.Вонанезлобливосказалайому:—Вигетьп'яні.—Угу,—відказаввін.Вінбільшенепочувавутоми;танцювативінмігбидосамісінькогоранку;протевінпоклав

собіпереспатизмуринкою,цебуловажливіше.Найбільшутішноюусп'яніннібулатавлада,якувонодавалойомунадречами.Небулопотребидоторкатисядоних:один-однісінькийпогляд—іти ними володієш; він володів цим чолом, цими темними косами; він пестив свої очі цимгладенькимлицем.Далівсеставалоначеімла;бувогряднийдобродій,якийпившампанське,апотімлюди,якінемовбисиділиодненаодномуіякихвіннасилубачив.Танокскінчився;вонипосідалинасвоїмісця.

—Витакдобретанцюєте,—сказалавона.—Утакогогарнюнчика,напевне,булобагатожінок.

—Ядівич,—відказавФіліп.—Брехунець!Вінпіднявруку.—Клянусявам,щоядівич.Життямсвоєїматериклянуся.—Оняк?—розчарованоперепиталавона.—Тожінкиваснецікавлять?—Хтозна,—сказаввін.—Требаперевірити.Вінглянувнанеї,вінволодівнеюочима,осьвінскорчивгримасуісказав:—Ярозраховуюнатебе.Вонавидихнулайомувобличчяцигарковийдимівідказала:—Отпобачиш,щоявмію.Вінузяв її закоси іпритягнувдосебе; зблизькавіднеївсе-такитрохитхнулосалом.Він

легенькопоцілувавїївуста.Вонасказала:—Незайманець.Уменебудечималийвиграш.—Виграш?—перепитаввін.—Завждибуваєтількипрограш.Йомугетьнехотілося її.Тавінбувзадоволений,томущовонабулагарна інебентежила

його.Вінпочувавсягетьневимушеноіподумавсобі:«Вміюярозмовлятизжінками».—Уважай!—сказаввін.—Тищо,п'яна?Вонапіднялавалізку.—Тпрусь!Нечіпай,цедипломатичнавалізка.—Аяхочуподивитися,щотамусередині,—по-дитячомусказалавона.—Любчику,скажи

мені,щотам.Вінхотівбуловидертивалізку,таїївжевідчинили.Вонапобачилапіжамуізубнущітку.—Книжка!—сказалавона,розгортаючиРемба.—Щовонотаке?—Це,—сказаввін,—чоловік,якийпоїхав.—Куди?—Атобіщодотого?—буркнуввін.—Поїхавтайгоді.Вінзабравунеїкнижкуйпоклавназаддовалізи.—Цепоет,—іронічносказаввін.—Тактобізрозуміліше?—Авжеж,—сказалавона.—Требабулозразусказати.Він зачинив валізку і подумав собі: «А я не поїхав», і хміль відразуж вивітрився йому з

голови. «Чому? Чому я не поїхав?» Тепер він дуже добре розрізняв добродія, котрий сидівнавпротиїхньогостолика:тойбувнедужегладкий,івньогобуливилупкуватіочі.Людськігронарозліпилисясамі;виднобуложінок,чорнихібілих;виднобулойчоловіків.Йомуздалося,нібивсінаньогодивляться.«Чомуятут?Чомуясюдизайшов?Чомуянепоїхав?»Вйогоспогадахбулапрогалина:вінпідкинувмонетувповітря,погукавтаксі,йосьтобі:тепервінсидитьзацимстолом,переднимкелихшампанського,поручцямуринка,відякоїтхнериб'ячоюлускою.ВіндививсянатогоФіліпа,якийпідкидавуповітрямонету,намагавсярозгадатийого,думавсобі:«Яінший»,думав:«Яневпізнаюсебе».Вінобернувголовудонегритянки.

—Чомуцетинаменедивишся?—запиталавона.—Таксобі.—Гарная,еге?—Танічогенька.Воназакашлялася, і їїочізблиснули.Вонатрохипідняласвійзаднадстільцемівперлася

долонямивскатерку.—Якщодлятебеяпотворна,томожуйпіти:мижнеодружені.Вінпонишпоривукишенійдіставтритисячофранковікупюри.—Тримай,—сказаввін.—Візьмиїхсобійзалишся.

Вонавзялагроші,розгорнулаїх,розгладилаі,сміючись,зновусіланастілець.—Капоснийхлопчисько,—сказалавона.—Малийкапоснийхлопчисько.Прірва сорому зазяяла просто перед ним: йому залишалося лише впасти в неї. Йому

надавалиляпасів,побили,витурили,віннавітьнепоїхав.Вінсхиливсянадпрірвою,йуньогозапаморочилась голова. Там, на дні, на нього очікував сором; йому залишалося тільки обратийогодлясебе.Вінзаплющивочі,йусяденназморанавалиласянаньогоякстій.Змора,сором,смерть.Обратидлясебесором.Чомуянепоїхав?Чомуя зробивцейвибір—не їхати?Йомуздалося,нібинаплечахуньогоцілісінькийвсесвіт.

—Атинебалакучий,—сказалавона.Віндоторкнувсяпальцемдоїїпідборіддя.—Яктебезовуть?—Флоссі.—Ценемалабарськеім'я.—Явжежказалатобі,щонародиласяуФранції,—роздратовановідказалавона.—Послухай,Флоссі, я дав тобі три тисячі франків. Тобі хочеться,щоб яще й балакав з

тобою?Вонастенулаплечимайодвернулася.Чорнапрірвабулапоруч,івїїглибинібувсором.Він

глянувнанеї,схиливсянаднею,апотімзненацькаутямив,ісерцейогостислосявідтривоги:тацежпастка,якщоявпадутуди,товженіколинезможуповажатисебе.Ніколи.Вінвипроставсяішаленоподумав:«Янепоїхав,томущобувп'яний!»,іпрірвастулилася:вінзробиввибір.«Янепоїхав,томущобувп'яний».Віндуженаблизивсядосорому;йомубулодужестрашно;тепервінобравніколинесоромитися.Ніколивжитті.

—Ямавсістиупотяг,уявисобі.Алебувнадтоп'яний.—Поїдешзавтра,—сказалавона,вдаючизсебедобрудитину.Вінздригнувся.—Чомутикажешцемені?—Ащо,—здивовановідказалавона,—колизапізнюютьсянапотяг,тоїдутьнаступним.—А я більше не поїду,— наступивши брови, сказав він.—Передумав. Знаєш, що таке

прикмета?—Прикмета?—перепиталавона.—Усвіті повнісінькоприкмет.Все єприкметою.Требалишеуміти їх розгадати.Тимав

поїхати,напивсяйнепоїхав: а чому?Боне требабуло,щоб ти їхав.Цеприкмета: тобі кращелишитисятут.

Вонакивнула.—Правда,—сказалавона.—Тикажешправду.Краще тут. Юрма на майдані Бастілії, він виступить там. На майдані. Щоб дати себе

роздертинамайдані.Орфей.Геть війну!Хто зважиться сказати,що я боягуз?Япроллю своюкровзанихусіх,заМоріса,Зезету,заПітта,загенерала,завсіхтихлюдей,якіроздерутьмененакавалки.Він обернувся домуринки і ніжно глянув на неї: ніч, однісінька ніч.Моя перша нічкохання.Останнямояніч.

—Типрегарна,Флоссі.Вонаусміхнуласяйому.—Атиможешбутичемним,якщозахочеш.—Гайдапотанцюємо,—запропонуваввін.—Ябудучемнимаждотретіхпівнів.Вони танцювали. Матьє дивився на Ґомеса; він думав: «Остання його ніч» і всміхався;

негритянкалюбилатанцювати,вонатанцювала,трохиприплющившиочі,віндумав:«Останнямоя ніч, моя перша ніч кохання». Йому вже не було соромно; він був зморений, було гаряче;

завтра я проллю свою кров за мир. Та світанок був ще далеко. Він танцював, почувався вінкомфортноіпочував,щомаєрацію,видававсясобіромантичним.Світлопливлопостіні;потягзбавлявходу,рипіння,поштовхи,осьвінзупинився,світлозалляловагон,ШарльпримруживочіівипустиврукуКатріни.

—Лярош-Міжен,—гукнуламедсестра.—Приїхали.—Лярош-Міжен?—перепитавШарль.—ТажминепроїхалиПариж.—Наспровезлиманівцями,—сказалаКатріна.—Збирайтесвоїречі,—гукнуламедсестра.—Васбудутьвиноситинадвір.Бланшарзненацькапрокинувся.—Що,що?—поспитавсявін.—Децеми?Ніхтоневідповів.Медсестрапояснила:—Завтрамизновусядемоупотяг.Нічперебудемотут.—Вменеболятьочі,—сміючись,сказалаКатріна.—Цевідсвітла.Вінобернувсядонеї,вонасміялася,затуляючиочірукою.—Збирайтесвоїречі,—гукнуламедсестра.—Збирайтесвоїречі.Вонасхилиласянадлисимчолов'ягою,черепйоголиснів.—Скінчили?—Тадетам,удідька,щехвилину!—відказавтой.—Поспішайте,—сказалавона,—заразприйдутьносії.—От,от!—сказаввін.—Можетезабирати,черезвасменеперехотілося.Вона випросталася; в її простягнутій руці було судно; переступаючи через тіла, вона

попрямуваладовиходу.— Можна не хвилюватися, — сказав Шарль. — У них не більше десятка носіїв, а

розвантажититребадвадцятьвагонів.Покивонидоберутьсядонас…—Якщотількинепочнутьізхвоста.Шарльзатуливочірукою.—Кудивонизанесутьнас?Взалуочікування?—Апевно.—Меніщосьнехочетьсяпокидатицейвагон.Ятутнагрівсобімісце.Ави?—Ятеж,—сказалавона.—Відколияопинилисяпоручізвами…—Осьвони!—вигукнувБланшар.Довагонуввійшличоловіки.Постатіїхнібуличорні,томущовонизатулилисобоюсвітло.

Їхні тіні вирізнялися на стіні вагона; здавалося, ніби вони увійшли одночасно з обох боків.Запалатиша;Катрінатихосказала:

—Казалажя,щовонипочнутьізнас.Шарль не відповів. Він побачив, як двоє чоловіків схилилося над хворим, і серце його

стислося. Жак спав, ніс його тоненько висвистував; вона не могла заснути; вона не зможезаснути,покивіннеповернеться.ЯкразнавпротисвоїхнігШарльугледівздоровецькутінь,яказігнулася удвоє, вони понесли чоловіка перед ним, потім буде моя черга, ніч, куриво, холод,хитавиця,пустельніперони,йомубулострашно.Піддверимабуласвітлянастьожка,вонапочулагоміннапершомуповерсі,осьівін.Вонаупізналайогокрокинасходах,іїїогорнувсупокій:вінтут,піднашимдахом,ямаюйого.Щеоднаніч.Остатня.Матьєвідчинивдвері,потімзачинивїх,розчахнув вікно і зачинив віконниці, вона почула, як біжить вода. Він укладається спати.Потойбічстіни,піднашимдахом.

—Цепомене,—сказавШарль.—Скажітьїм,щобвиносиливасвідразужпіслямене.Він міцно стиснув її руку, поки двоє носіїв схилялося над ним і простісінько в обличчя

йомусадонуломовізгорілчаногобарила.

—Гоп!—сказавчолов'ягапозаднього.Йомураптомзробилосястрашно,іпокивонипіднімалийого,вінобернувсвоєдзеркальце,

йому хотілося бачити, чи її несуть услід, та побачив він лише плечі носія і його писок, якийскидавсянадзьобакякоїсьнічноїпташини.

—Катріно!—гукнуввін.Відповідінебуло.Вінпогойдувавсянадпорогом,чолов'ягавигукувавнаказипозаднього,

ногийогоопустилися,йомуздалося,нібивінпадає.—Обережно!—сказаввін.—Обережно.Тавінужебачивзорівтемномунебі,йбулохолодно.—Аїїнесутьзамною?—поспитавсявін.—Когоце?—поспитавсячолов'ягазпташиноюголовою.—Моюсусідку.Цемояподруга.— Жінками будемо займатися потім, — відказав чолов'яга. — Ви не будете в одному

приміщенні.Шарльзатремтів.—Тажягадав…—почавбуловін.—Нехочетежви,щобвониоправлялисяувашійприсутності.—Ягадав,—повторювавШарль,—яжгадав,що…Вінпровіврукоюпочолійраптомзагорлав:—Катріно!Катріно!Катріно!Вінрозгойдувавсявїхніхруках,вінбачивзорі,вочійомувдарилосвітлоліхтаря,потімзорі,

потімзновуліхтар,авінзнайволав:—Катріно!Катріно!—Тавінзглуздуз'їхав,цейтип!—сказавносійпозаду.—Замовкнетевичині?— Я ж навіть прізвища її не знаю,— сказавШарль, і голос його тремтів од сліз.— Я

назавждиїїутрачу!Вонипоставилийогонапідлогу,відчинилидвері,зновупідняли,вінпобачивзловіснужовту

стелю,почув,якзачинилисядвері,цебулапастка.—Мерзотники!—сказаввін,покивониопускалийогодолі.—Мерзотники!—Замовкни,ти!—сказавчолов'ягазпташиноюголовою.—Нехай,—сказавдругий.—Тижбачиш,уньогозмакітроюнегаразд.Вінпочув,якстихаютьїхнікроки,дверівідчинилисяізновузачинилися.—Отмийзустрілися,—почуввінголосБланшара.ТієїжмитіШарльотримавструміньводипростісіньковписок.Тавінмовчав,непорушно

заклякмовнебіжчикіширокорозплющенимиочимадививсявстелю,аводатеклайомуввухаіза комір. Вона не хотіла спати, вона непорушно лежала горізнач у темній кімнаті; вінукладаєтьсявліжко,незабаромвінзасне,аяохороняюйогосон.Віндужий,вінчистий,сьогоднівранцівіндізнався,щойденавійну, інавітьокомнеморгнув.Алезаразвінбеззбройний;вінбудеспати,цейогоостанняніч.Ох,подумалавона,якийвінромантичний!

Цебувзапахущийтеплийпокійзєдвабнимсвітломіквітамискрізь.—Заходьте,—сказалавона.Ґомесувійшов.Вінроззирнувсядовкруг,побачивлялькунадиванійподумавпроТеруель.

Тамвінспавутакомусамомупокоїзлампами,ляльками іквітами,табезпахощів ібезстелі;посередпідлогибуладіра.

—Чомувивсміхаєтеся?—Туттакгарно,—відказаввін.Вонапідійшладонього.

—Якщокімнатавамдовподоби,товиможетеприходитисюдитакчасто,яквамзахочеться.—Язавтраїду,—сказавҐомес.—Завтра?Куди?Вонадивиласянаньогогарниминевиразнимиочима.—ВЕспанію.—ВЕспанію?Тови…—Авжеж,—відказаввін.—Ясолдатувідпустці.—Наякомубоці?—поспиталавона.—Авамнаякомухочеться?—НабоціФранко?—Аотіні!Вонаобнялайогозашию.—Мійвродливийвояк.Внеїбувпрегарнийподих;вонапоцілувалайого.—Одна-однісіньканіч,—сказалавона.—Небагато.Ісаметоді,колиязнайшлачоловіка,

якийменіподобається!—Яповернуся,—сказаввін.—КолиФранковиграєвійну…Вонащеразпоцілувалайогоім'яковивільнилася.—Зачекаймене.Настоликуєджинівіскі.Вона відчинила двері туалету і зникла. Ґомес підійшов до столика й налляв собі джину.

Ваговозиїхали,шибитремтіли,Саразненацькапрокинуласяйсіланаліжку.«Тащоцетаке?—подумалавона.—Йомукінцянемає».Тяжкі ваговози, уже з камуфляжем, з сіримичохлами ізеленимитабрунатнимибасамагаминакапотах,вних,мабуть,булоповнісіньколюдейізброї.Вонаподумала:«Цевійна»ізаплакала.Катріно!Катріно!Дварокиїїочібулисухі;йколиҐомессів у потяг, то вона й сльозини не пролляла. Тепер сльози текли дзюрком. Катріно! Риданняпідняли її, вона впала на подушку, плакала, кусаючи її,щоб не збудитималюка. Ґомес відпивковтокджинуіподумав,щовіннічогенький.Потімступнувкількакроківпокоємісівналіжко.Воднійруцівінтримавшклянку,другоювзявлялькузашиюіпоставивїїсобінаколінах.Вінчув, якбіжитьвода зкранау туалеті, знайомамлістьпідіймаласяуздовжйогостегон,мовдвігладенькідолоні.Вінбувщасливий,вінвипивіподумавсобі:«Ядужий».Ваговозиїхали,шибитремтіли,водабіглаізкрана,Ґомесдумав:«Ядужий,ялюблюжиттяіризикуюсвоїмжиттям,яочікую смерти завтра, незабаром, і я не боюся її, я полюбляю розкіш, і незабаром я зазнаюголодуізлиднів,язнаю,чогояхочу,знаю,защовоюю,якомандую,йменіпідкоряються,явідусьоговідмовився,відмалярства,відслави, іяцілкомзадоволений».ВінподумавпроМатьє ісказавсобі:«Нехотівбияопинитисяуйогошкурі».Вонавідчиниладвері,вонабулаголапідрожевимшляфроком.Вонасказала:

—Осьія.—Нічогособі!—сказалавона.—Анехаййому!Воназгаялацілихпівгодинивтуалетнійкімнаті,миласяйнапарфумлювалася,томущобілі

завждинелюблятьїїзапаху,осьвона,всміхаючись,підійшладоньогоірозкрилаобійми,авінголісінький спав у ліжку, з головою залізши в подушку. Вона вхопила його за плече і лютоструснула.

—Анупрокидайся,—просичалавона.—Негідникумалий,типрокинешсячині?Він розплющив повіки і зиркнув на неї каламутними очима. Він поставив шклянку на

етажерці,лялькунадиван,неквапливопідвівсяіобнявїї.Вінбувщасливий.—Тиможешцепрочитати?—поспитавсяЗдорованьЛуї.Службовецьвідштовхнувйого.

—Тивжетретєпроцепитаєш.Яжсказав,щотобітребавМонпельє.—АколибудепотягуМонпельє?—Вінвирушаєочетвертійранку;йогощенесформували.ЗдорованьЛуїнеспокійноглянувнанього.—Правда?Ащожменіробити?—Ляжсобівзаліочікуваннятапридавихропакадочетвертої.Квитокє?—Ні,—сказавЗдорованьЛуї.—Ну,токупи.Ні,ні,нетам.Охітелепень!Увіконечку,йолопе.ЗдорованьЛуїподавсядовіконця.Зашкломдрімавкасирвокулярах.—Гей!—крикнувЗдорованьЛуї.Касиражпідскочив.—ЯїдувМонпельє,—сказавЗдорованьЛуї.—ВМонпельє?Касир був здивований; певно ж, він ще не прокинувся. Однак у душу Здорованя Луї

промкнуласяпідозра.—ТутсправдінаписаноМонпельє?Вінпростягсвоговійськовогоквитка.—Монпельє,—потвердивкасир.—Зіскидкоюбудеп'ятнадцятьфранків.ЗдорованьЛуїпростягнувйомустофранківтієїжіночки.—Атепер,—поспитавсявін,—теперщоменіробити?—Ідітьузалуочікування.—Окотрійгодинібудепотяг?—Очетвертійнадранком.Вищо,читатиневмієте?—Ні,—сказавЗдорованьЛуї.Першніжпіти,вінповагався.Потімзапитав:—Цеправда,щобудевійна?Касирстенувплечима.—Аязвідкизнаю?Врозкладірухупоїздівцьогоненаписано,правдаж?Вінпідвівся іпішовсобі вглибкімнати.Вінвдав,нібидивитьсявпапери, та замитьсів,

підперголовурукамиізновузадрімав.ЗдорованьЛуїроззирнувсядовкругсебе.Вінхотівзнайтикого-небудь,хтопояснивбийомувсіцібалачкипровійну,тазалабулапорожня.Вінсказавсобі:«Гаразд, піду в залу очікування». І нога за ногою перетнув залу: йому хотілося спати, стегнаболіли.

—Дайменіпоспати,—простогнавФіліп.—Нічогособі,—сказалаФлоссі.—Дівич!Треба,щобтискуштувавцього,вонопринесе

меніщастя.Вінштовхнувдверійувійшовдозали.Тамбулоповнісіньколюдей,котріспалиналавах,і

сила-силенна клунків та валіз на підлозі. Світло було похмуре; зашклені двері в глибинівідкривалися у темряву. Він підійшов до лави і сів поміж двома жінками. Одна геть упріла іспала з роззявленим ротом. Піт стікав у неї по щоках, залишаючи рожеві пасмуги. Другарозплющилаочійдивиласянанього.

—Менепризвалидовійська,—сказавїйЗдорованьЛуї.—ЯїдувМонпельє.Жінкахутковідсунуласяікинулананьогопогляд,вякомубулоповноосуду.ЗдорованьЛуї

подумав,щовонанелюбитьвояків,алевсежтакизапитавунеї:—Ащо,будевійна?Вонаневідповіла:закинулаголовуназадізновузаснула.ЗдорованьЛуїбоявсязаснути.Він

сказавсобі:«Якзасну,товженіколинепрокинуся».Вінпростягнувноги;заразвінохочекинув

бищосьназуб,наприклад,хлібачиковбаси;вньогощезалишалосятрохигрошенят,табуланіч,усікрамницібулизачинені.Вінсказавсобі:«Алезкимжевоюють?»Звичайнож,ізнімаками.Може,заЕльзас-Лотаринґію.Напідлозіпідйогоногамиваляласягазета,вінпіднявїї,апотімподумавпротужіночку,якаперев'язалайомуголову,йподумав:«Янеповиненбувїхати».Вінсказавсобі:«Нунехай,алещожменібулоробити, грошейженемає».Вінсказав:«Указарміменебудутьгодувати».Алевіннелюбивказарм.Залиочікуваннятеж.Раптомйомусталосумноі порожньо. Вони напоїли його й побили, а тепер відправляють у Монпельє. Він подумав:«Господи,тажянічогісіньковцімнетямлю».Подумав:«Цетогощояневміючитати».Всіцілюди,якіспалитут,зналибільше,ніжвін;воничиталигазетиізнали,чомубудевійна.Авінбувсам-самісінький серед ночі, самотній і такий мізерний, він нічого не знав, нічого не тямив,немовбимавот-отумерти.Потімвінвідчувусвоїхрукахгазету.Тампровсепишуть.Вонипровсе написали: про війну, про те, яка погода буде завтра, про ціни, про розклад потягів. Вінрозгорнувгазетуйпоглянувнанеї.Вінпобачивтисячічорнихцяток,начеколіщаташарманкиздірами на папері, які грають, коли покрутити корбу. Якщо довго на них дивитися, топаморочиться голова. Там було і фото: чепурний, гарно причесаний чоловік, який сміється.ЗдорованьЛуївипустивгазетуйзаплакав.

ПОНЕДІЛОК,26ВЕРЕСНЯШістнадцята година тридцять хвилин. Всі дивляться в небо, я дивлюся в небо. Дюмюр

каже: «Вони не запізнюються». Він уже дістав свого «Кодака», він дивиться в небо, кривитьобличчя від сонця. Літак то чорний, то блискучий, він більшає, та гуркіт його такий самий,гарнийгучнийгуркіт, якийлюбочути.Якажу:«Непхайтесяж!»Вонивсі тут і товпляться замною.Яобертаюся:вонизакидаютьголовиназад,мружаться,вонизеленінасонці,а їхнітіланевиразно сіпаються, мов у безголових жаб. Дюмюр каже: «Настане така днина, коли мидивитимемося ось так у небо десь у полі, от тільки будемо в хакі, а літак буде„Мессершмідтом“».Якажу:«Тількинезавтра,духувнихзамало».Літакописуєколавнебі,вінзнижується,знижується,торкаєтьсяземлі,піднімається,зновуторкається,підстрибуючи,біжитьпотраві,зупиняється.Мибіжимодолітака,насп'ятдесятдуш,Сарро,зігнувшисьудвоє,біжитьпопереду;здесятокдобродіївукотелках,вивертаючиноги,біжатьморіжком,усізавмираютьнамісці, літак стоїть непорушно, ми мовчки дивимося на нього, дверцята кабіни ще зачинені,можнаподумати,що вонимертві там усередині.Чолов'яга в голубій сорочці привозить трап іприставляєйогодолітака,дверівідчиняються,якийсьчоловікспускаєтьсядодолу,потімдругий,апотімДальдьє.Моєсерцемалоневискакуєзгрудей.Даладьєпіднімаєплечійопускаєголову.Сарропідходитьдонього,ячую,яквінкаже:

—Нуяк?Даладьєвитягаєрукузкишенііробитьневиразнийжест.Понурившиголову,вінідевперед,

тічка кидається навперейми і перекриває шлях. Я не рухаюся, знаю, що він нічого не скаже.ГенералҐамеленвискакуєзлітака.Вінжвавий,вньогогарнічоботийбульдожачаголова.Віндивитьсяпростосебемолодоіпронизливо.

—Ну,як?—допитуєтьсяСарро.—Як,генерале?Війна?—ОГосподи!—кажегенерал.Вменепересихаєуроті;здохну,їй-богу!ЯкричуДюмюрові:«Вшиваюся,фотографуйсам!»

Ябіжудовиходу,вибігаюнашлях,гукаютаксі,кричу:«В„Юманіте!“»Водійусміхається,ятежйомувсміхаюся,вінкаже:

—Нуяк,товаришу?Явідповідаюйому:—Готово!Цьогоразувонаунихудупі;вонинезмоглиухилитися.Таксі мчить на повній швидкості, я дивлюся на будинки й перехожих. Люди нічого не

знають, вони не звертають уваги на таксі, а таксі мчить крізь них, несучи того, хто знає. Япритуляюголовудодверцят,меніхочетьсякрикнутиїм,щоцесталося.Явискакуюзтаксі,плачуводієві, чимдуж біжу східцями. Всі тут, Дюпре,Шарвель, Ренар іШабо. Всі вони в тенісках,Ренар палить цигарку,Шарвель пише,Дюпре дивиться у вікно.Вони з подивом дивляться намене.Якажуїм:

—Ходімо,хлопці,гайдауниз,моячергапригощати.Вонизнайдивлятьсянамене;Шарвельпіднімаєголовуітеждивитьсянамене.Якажу:—Готово!Готово!Війна!Гайдауниз,тепермоячерга,яставлюмогорич.—Гарнийуваскапелюх,—сказалагосподарка.— Правда? — перепитала Флоссі. Вона глянула на себе в дзеркало у передпокої й

задоволеносказала:—Зпір'їнами.— О, авжеж, — потвердила господарка. І додала: — У вас хтось є; Мадлен не змогла

прибративкімнаті.—Знаю,—відказалаФлоссі.—Нічого,самаприберу.

Вона піднялася сходами і пхнула двері своєї кімнати. Віконниці були зачинені, в кімнатітхнулоніччю.Флоссітихеньковийшлайпостукаладоп'ятнадцятоїкімнати.

—Хтотам?—почувсяхрипкийголосЗу.—Флоссі.Зувідчинила,вонабулавтрусенятах.—Заходьхутчій.Флоссі ввійшла. Зу відкинула коси назад, стала посеред кімнати й почала запихати свої

здоровецькіцицькиуліфчик.Флоссіподумалося,щовонаповиннаголитиусебепідпахвами.—Тидопірувстала?—поспиталасявона.—Ялягласпатиошостійранку,—відказалаЗу.—Щосталося?—Піди-ногляньнамогокотика,—сказалаФлоссі.—Щотимелеш,муриночко?—Підипогляньнамогокотика.Зу накинула пенюар і вийшла за нею в коридор. Притуливши пальця до вуст, Флоссі

запровадилаїїдокімнати.—Нічогісіньконевидно,—сказалаЗу.Флоссіпідштовхнулаїїдоліжкаіпрошепотіла:—Дивися.Обоєнахилилися,йЗубезгучнозареготалася.—Анехаййому!—промовилавона.—Тацеждітвак!—ЙогозовутьФіліп.—Якежвоногарнюнє!Філіп спав, лежачи горізнач; він був мов янгол. Флоссі дивилася на нього з захватом і

образою.—Вінщесвітліший,ніжя,—сказалаЗу.—Незайманець,—сказалаФлоссі.Зуглянулананеїйзахихотіла.—Був.—Що?—Тикажеш:незайманець.Аякажу:бувнезайманцем.—А,звіснож!Хоча,знаєш,меніздається,віннимілишився.—Таневже?—Вінспитьздругоїгодининочі,—сухосказалаФлоссі.Філіп розплющив очі, побачив двох жінок, які схилилися над ним, зойкнув: «Ой!» і

перевернувсянаживіт.—Поглянь!—сказалаФлоссі.Вонавідкинулаковдру,з'явилосяголебілетіло.Зувитріщилаочі.—Оцесмаколик!—видихнулавона.—Прикриййого,атоянезнаю,щозроблю.Флоссілегенькопровеладолонеюповузькихстегнах,тендітнихюнихсідницяхмолодикаі,

зітхнувши,вкрилайогоковдрою.—Дайтемені,—сказавБірненшатц,—наливкизчорноїсмородини.Вінопустивсяналавкуйутерчоло.Черезшибидверноготамбуравінмігпильнувативхіду

своюконтору.—Щовибудетепити?—поспитавсявінуНе.—Тесаме,—відказавтой.Офіціянтпішов,Негукнувйому:—Принесітьмені«Ленформасьйон».

Вонимовчкиперезирнулися,потімНераптомпідняврукивповітря.—Ох,ох!—сказаввін.—Ох,ох!МійбідолашнийБірненшатце!—Авжеж,—відказавБірненшатц.Офіціянтнаповнив келихи і простягнувНе газету.Не глянувна деннийкурс, скривився і

поклавгазетунастіл.—Кепсько,—сказаввін.—Апевно.Ащовиодниххочете?ВоничекаютьпромовиГітлера.Бірненшатц окинув похмурим поглядом стіни і дзеркала. Зазвичай він полюбляв бувати в

цій маленькій прохолодній і затишній кав'ярні; сьогодні ж він дратувався, бо почувавсянезатишно.

—Залишаєтьсялишечекати,—озвавсявін.—Даладьєзробивусе,щоміг,Чемберлентежзробивусе,щоміг.Тепер треба тількичекати.Будемовечерятибез апетиту, а опівнадев'ятукрутитимеморадіо,щобпочутицюпромову.Нащочекати?—раптомвигукнуввін,грюкнувшикулакомпостолу.—Напримхуодногочоловіка.Одного-однісінькогочоловіка.Справизійшлинапси,Біржазанепадає,умоїхслужбовцівголоваобертоміде,сердегуЗепризвалидовійська—івсевоночерезоднісінькогочоловіка;війнаімирвйогоруках.Менісоромнозалюдство.

Брюнепідвівся.ПаніСамбульєглянулананього.Вінтрохиподобавсяїй;мабуть,добрячевінкохався—глухо,мирно,зселянськимнепоквапом.

—Винезалишитеся?—запиталавона.—Повечерялибзімною.Вонапоказаланарадіоприймачідокинула:—ЗадлякращоготравленняпропонуювампромовуГітлера.—Осьомійуменепобачення,—сказавБрюне.—І,якпоправді,меніначхатинапромову

Гітлера.ПаніСамбульєнетямущеглянулананього.— Якщо капіталістична Німеччина хоче вижити, — сказав Брюне, — їй потрібні всі

европейськіринки;тожїйналежитьсиломіцьусунутивсіхпромисловихконкурентів.Німеччинаповиннарозпалитивійну,—зсилоюдодаввін,—іповиннапрогратиїї.ЯкбиГітлеравбилинафронтів1914році,тосьогоднімибулиутакомусамомустановищі.

—Отож,—здушенимголосомпоспиталасяпаніСамбульє,—чеськасправа—неблеф?—ВГітлеровійголовіце,може,іблеф,—відказавБрюне.—Алете,щовйогоголові,не

маєніякогозначення.—Він ще може не допустити війни,— сказав Бірненшатц.— Якщо захоче, то може не

допустити.Уньоговрукахусікозирі:Англіянехочевійни,Американадтодалеко,Польщайдезним;якбивін захотів, то завтраставбиволодаремсвітубезжодногопострілу.Чехиприйнялифранцузько-англійськийплан; йому залишається тежприйнятийого.Якби він дав доказ своєїстриманости…

—Він уже не може відступити,— сказав Брюне.— За ним стоїть уся Німеччина, вонапідштовхуєйого.

—Алежмиможемовідступити,—сказалапаніСамбульє.Брюнеглянувнанеїйзареготався.—Ох,ісправді,—сказаввін,—вижпацифістка.Неперевернувкоробку,йдоміновисипалосянастіл.—Ох,ох!—сказаввін.—ЯбоюсяГітлеровоїпомірности.Виуявляєтесобі,якцепідніме

йогопрестиж?ВіннахиливсядоБірненшатцаішепотівйомунавухо.Бірненшатцроздратовановідсунувся:

Не ніколи не міг і трьох слів сказати,щоб нешепотіти з виглядом змовника, вимахуючи прицьомуруками.

—Якщовінприймеангло-французькийплан,тозатримісяцідовладиприйдеДоріо.—Доріо…—пробурмотівБірненшатц,знизуючиплечима.—Доріочихтосьінший.—Нуйщо?—Ами?—щедужчестишившиголос,поспитавсяНе.Бірненшатцглянувнайоговеликийстрадницькийротівідчув,яквідгнівувньогоажвуха

запалали.—Цекраще,ніжвійна,—шорстковідказаввін.—Дайте-новашоголиста,малавіднесейогонапошту.Він поклав конверта на стіл, поміж каструлею і циновою таріллю: панні ІвішСергін, 12,

вулицяМежісеррі,Лаон.Одетазиркнуланаадресу,танічогонесказала;вонаякраззакінчувалаобмотуватишворкоюздоровецькийпакунок.

—Ось-ось,—сказалавона.—Зараззакінчую,потерпіть.Кухнябулабілайохайна,нібимедпункт.Пахложивицеюіморем.—Япоклалавамдвоєкурячихкрилець,—сказалаОдета,—ітрохижеле,вижполюбляєте

його,ащедекількаскибокпетльованогохліба іканапкизвудженоюшинкою.Виноутермосі.Термосзалиштесобі,вінстаневамупригоді.

Вінхотівбулозловитиїїпогляд,тавонаопустилаочійдивиласяназгорток,вдаючидужезаклопотану.Потімпобігладобуфету,відрізалачималийшматмотузкаібіжкомповернуласядозгортка.

—Віндобрезав'язаний,—сказавМатьє.Мала служниця засміялася, та Одета не відповіла. Вона взялашворку в зуби, тримала її,

стиснувшивуста,іхуткоперевернулазгорток.ПахощіживицізненацьканаповнилиніздріМатьє,і вперше з позавчорашнього дня йому здалося, що довкруги є щось таке, за чим він можешкодувати. Супокій цього полудня в кухні, неквапливе порання у господарстві, притлумленешторамисонце,щозолотимикрихтамипадалонакахлянупідлогу,і,крімусьогоцього,може,йдитинство, іпевнийспосібжиття,спокійного і зайнятогосправами,життя,відякоговінраз іназавждивідмовився.

—Притиснітьотутпальцем,—звелілаОдета.Він підійшов, схилився над її потилицею, притиснув пальцем шворку. Йому хотілося

сказати їй декілька ніжних слів, таОдетин голос не допускав ніжности.Вона звела на ньогопогляд.

—Виїстекрутозвареніяйця?Покладетеїхдокишень.В неї був вигляд молодої дівчини. Він не шкодував за нею. Може, тому що вона була

дружиноюЖака.Йомуподумалося,щовінхуткозабудецетакескромнеобличчя.Тавінхотів,щобйоговід'їздзавдавїйтрохиболю.

—Ні,—відказаввін,—дякую.Нетребакрутихяєць.Вонатицьнулазгортокйомувруки.—Ось,—мовилавона.—Гарненькийсидір.Вінсказавїй:—Проведітьмененавокзал.Вонаструснулаголовою.—Нея,Жакваспроведе.Гадаю,вінхотівбизалишитисязваминаодинціаждоостанньої

хвилини.—Тодіпрощавайте,—сказаввін.—Виписатиметемені?— Мені буде сором: я пишу справжнісінькі листи малої дівчинки, з орфографічними

помилками.Ні,янадсилатимувампосилки.

—Кращебвиписалимені,—сказаввін.— Ну що ж, вряди-годи ви знаходитиме записочки поміж бляшанкою сардин і шматком

мила.Він простягнув їй руку, й вона хутко стиснула її. Долоня її була суха й гаряча. Йому

невиразно подумалося: «Шкода».Довгі пальчики ковзнули в його пальцях,мов гарячий пісок.Вінусміхнувсяівийшовізкухні.Жакуклякусалонінаколінахпередрадіоприймачемікрутиврегулятори.Матьєпройшовбілядверейіпочавповоліпідніматисясхідцями.Віннепереймавсятим,щоїде.Коливінпідходивдосвоєїкімнати,топочувпозадулегенькийшурхітіобернувся:тобулаОдета.Вонастояланаостаннійсходинці,вонабулаблідайдивиласянанього.

—Одето,—сказаввін.Вонаневідповіла,тількийдаліприкродивиласянанього.Вінзбентеживсяізадлягодиться

взявзгортокулівуруку.—Одето…—повториввін.Вонапідійшладонього, внеїбуловідкритейпророчеобличчя, якоговінунеїніколине

бачив.—Прощавайте,—сказалавона.Вонабулагетьпоруч.Воназаплющилаочійраптомпритиснуласвоїгубидойоговуст.Він

поворухнувся, щоб обняти її, та вона вислизнула з його рук. На її обличчі знову з'явивсяскромнийвираз;вонаспускаласясхідцями,необертаючиголови.

Вінувійшовдосвоєїкімнатийпоклавзгортокдосвоєївалізи.Вонабулатакнапхана,щойомудовелосястатиколінаминакришку,абизачинитиїї.

—Щотаке?—поспитавсяФіліп.ВінхуткосхопивсяізжахомдививсянаФлоссі.—Цея,хлопчикумій,—відказалавона.Вінупавгорілицьіпоклавдолонюналоба.Потімпростогнав:—Уменеболитьголова.Вонавідчинилашухлядунічногостоликайдісталаслоїкзаспірином;вінвідчинивдверцята

столика,діставзвідтишклянкуіпляшкуперна,поставивїхнапрезидентськебюроісівусвоєкрісло.Двигунлітакащейдосі гучавйомув голові; вньогобулочверть години,рівночвертьгодини, аби добрести до тями. Він налляв перно ушклянку, взяв на столі карафку з водою йперехиливїїнадшклянкою.Рідиназаколихаласяйзануртуваласрібнимибульками.Вінвідклеївнедопалок від нижньої губи й кинув його в кошик для паперів. Я зробив усе, що зміг. Вінпочувавсяспустошеним.Подумавсобі:«Франція…Франція…»івідпивковтокперна.Язробивусе, що зміг; тепер слово за Гітлером. Він відпив ковток перна і цокнув язиком, подумав:«ПозиціяФранції чітко окреслена».Подумав: «Мені залишається тількичекати».Він був гетьвичерпаний; він простягнув ноги під столом і з якоюсь утіхою подумав: «Мені залишаєтьсятільки чекати». Як і всім. Ставки зроблені. Він сказав тоді: «Якщо чеські кордони будутьпорушені, Франція виконає свої зобов'язання». І Чемберлен відповів: «Якщо внаслідок цихзобов'язаньфранцузькевійськоактивновиступитьпротиНімеччини,томивважатимемосвоїмобов'язкомпідтриматийого».

Підійшов серНевіл Гендерсон, сер Горацій Галіфакс стояв трохи позад нього і тримавсяштивно;серНевілГендерсонпростягнувпосланнярейхсканцлерові;рейхсканцлерузявпосланняйпочавчитати.Колирейхсканцлерскінчив,топоспитавсясераНевілаГендерсона:

—ЦеієпосланняпанаЧемберлена?Даладьєвідпивковтокперна,зітхнув,асерНевілГендерсонтвердовідказав:—Так,цеієпосланняпанаЧемберлена.Даладьєпідвівсяіпішовпоставитипляшкупернавшухляду;рейхсканцлерсказавхрипким

голосом:—МожетерозглядатимоювечірнюпромовуяквідповідьнапосланняпанаЧемберлена.Даладьєдумав:«Охінаволоч!Охінаволоч!Щожвінскаже?»Легенькесп'яніннявдарило

йомувголову,віндумав:подіївислизаютьвідмене.Цебулоначевеликийпочинок.Вінподумав:«Язробивусе,щобуникнутивійни;тепервійна імируженевмоїхруках».Вженебулочоговирішувати,залишалосятількичекати.Яківсім.Яківугляревінарозі.Вінусміхнувся,вінбувтим вуглярем на розі, з нього зняли будь-яку відповідальність; позиція Франції чітковизначилася…Тобуввеликийспочинок.Віндививсянатемнівізерункинакилимі,відчував,якйогоохоплюєзапаморочення.Мир,війна.Язробивусе,щобзберегтимир.Тазаразвінзапитувавсебе,чинехотілосяйому,щобцейвелетенськийпотікпідхопивйого,мовсоломинку,питався,чинехотілосяйомуцихвеликихвакацій:війни.

Віностовпілороззирнувсядовкругиізакричав:—Янепоїхав!Вона пішла відкритиштори, потім повернулася до ліжка і схилилася над ним.Вона була

гаряча,вінвдихнувїїриб'ячийдух.—Щоцетиторочиш,негідникумалий?Щоцетиверзеш,га?Вонапоклалайомунагрудисвоїдужічорніруки.Сонцеолійноюплямоюляглонайоголіву

щоку.Філіп глянув на неї й відчув глибоке приниження: в неї були зморшки довкола очей і вкутикахвуст.«Авсвітлілампвонабулатакавродлива»,—подумалосяйому.Вонадихалайомувобличчя і застромила свого рожевого язика поміж його вустами. Я не поїхав, подумав він. Ісказавїй:

—Атинетакаймолода.Воназробилахимернугримасуістулиларота.Сказалайому:—Нетакамолода,якти,негіднику.Вінхотівбуловилізтизліжка,тавонаміцнотрималайого;вінбувголийібеззахисний,тож

відчувсебежалюгідним.—Негідникутималий,—сказалавона,—малийтинегіднику.Чорні руки поволі спускалися уздовж його стегон. Врешті, подумалося йому, не всім

випадаєнагодавтратитицнотузнегритянкою.Вінповаливсягорізнач,йчорнітасіріспідницізакружлялизакількасантиметріводйоголиця.Чоловікпозадньоговжеволавнетакголосно,цебулорадшехарчання,щосьнакшталтбулькання.Надголовоювньогопіднявсячеревик,вінпобачив підошву з гострим носаком, на закаблукові прилипла грудочка землі; підошва зрипінням стала біля його лежака; то був здоровецький чорний черевик із гудзиками. Він звівпогляд, угледів сутану й, вище в повітрі, дві чорні волохаті ніздрі над брижами. Бланшарпрошепотівйомунавухо:

—Либонь,гетьйомузле,нашомуприятелеві,якщовжедоньогопогукалипопа.—Щозним?—поспитавсяШарль.—Хтозна,оттількиП'єрокаже,щонезабаромвінбогудушувіддасть.Шарль подумав: а чому не я? Він бачив своє життя і думав собі: чому не я? Біля нього

пройшло двоє чоловіків із бригади, він упізнав їх за сукномштанів; позаду лунав солодкий іспокійний голос священика; недужий уже не стогнав. «Сконав, либонь», — подумавШарль.Пройшламедсестра,врукахвонатрималамиску;віннесмілосказав:

—Пані,немоглибвизаразтудипіти?Шаріючисьвідлюті,вонаопустилананьогоочі.—Цезновуви?Щовампотрібно?—Може,випослалибкогосьдожінок?ЇїзовутьКатріна.—Ох,дайтеменісвятийспокій!—відрубалавона.—Вивжевчетвертепроситезаце.

—Простозапитайтеїїпрізвищеіскажітьїймоє,цежнезабереувасбагаточасу.—Тутвмираєлюдина,—гостросказалавона.—Гадаєте,менієколизайматисявашими

дурницями.Вона пішла, і той чоловік знову застогнав; це несила було терпіти.Шарль обернув своє

люстерко; він угледів тіла, котрі, мов хвилі у морі, лежали одне біля одного, а в глибинівеличезний зад священика, який укляк навколішки біля недужого. Над ними був комин іздзеркаломурамі.Священикпідвівся,іносіїсхилилисянадтілом,понеслийого.

—Вінпомер?—поспитавсяБланшар.НаБланшаровомулежаковінебулорухомогодзеркальця.—Незнаю,—відказавШарль.Носіїпройшлибілянього,збиваючихмарукуряви.Шарльзакашлявся,потімугледівспини

носіїв, які прямували до дверей. Чиясь сукня крутонулася біля нього й раптом завмерла. Вінпочувголосмедсестри.

—Мигетьвідрізаніодсвіту,незнаємо,щотамвідбувається.Яктам,панотче?—Недобре,—відказавсвященик.—Гетьнедобре.СьогодніввечерівиступатимеГітлер,не

знаю,щовінскаже,та,гадаю,будевійна.ГолосйогополотнамиспадавнаШарлевеобличчя.Шарльзареготався.—Чогоцетивтішаєшся?—запитавБланшар.—Тішуся,босвящениксказав,щобудевійна.—Небачувцьомунічоговтішного,—сказавБланшар.—Аябачу,—відказавШарль.«Зароблятьвониїї,своювійну;вонаїмзастряне,мовкострицявсраці».Вінзнайреготався:

за один метр і сімдесят сантиметрів над його головою була війна, муки, ображена честь,патріотичний обов'язок; та на рівні долівки не було ні війни, німиру; лише злигодні й соромнеповноціннихлюдей, гниляччя,нерушів.Бонне їїнехотів;ШампетьєдеРіб її хотів;Даладьєдививсянакилим,цебувстрашнийсон,віннемігпозбутисяцьогозапаморочення,якеохопилойогозпотилиці;нехайжевонавибухне!нехайвонавибухне!нехайвінпроголоситьїїсьогоднівечері, цей лютий берлінський вовчисько.Вінщосили деронув черевиком по паркету; лежачидолі, Шарль відчував, як запаморочення підіймається з черева до голови: сором, солодкий,солодкий затишний сором, йому залишається тільки це. Медсестра підійшла до дверей, вонапереступилачиєсьтіло,ісвящениквідійшов,абипропуститиїї.

—Пані!—гукнувШарль.—Пані!Вона обернулася, висока й дужа, з гарним обличчям, де над верхньої губою пробивався

темнийпушок,ілютимиочима.Шарльпромовивяснимголосом,якийпролунавнавсюзалу:—Пані,пані!Хутчійже,хутчій!Дайтеменісудно,атобіда!Осьвін!Осьвін, їхпхализзаду,вонипхнулиполіцая,вінвідступивнакрок,розставивши

руки,вонигорлали:«Ура,осьвін!»Вінпростувавспокійнимрівнимкроком,тримаючипідрукусвоюдружину,Фредбуврозчулений,моїбатькойматиунеділювГринвічі;вінзаволав:«Ура!»,так добре було бачити їх тут, таких спокійних, хто зважиться боятися, бачачи, як здійснюютьвони свою денну прогулянку, немов літнє, згуртоване подружжя? Він міцно стиснув своювалізку,махавнеюнад головою і волав: «Нехайживемир, ура!»Обоє обернулися донього, йЧемберлен особисто йому всміхнувся; Фред відчув, як серце його до самісіньких глибинзаполонивспокійімир,йогозахищали,нимкерували,йогозміцнювали,астарийЧемберленщезнаходив часину для того, щоб спокійно погуляти вулицями, мовби нічого й не сталося, іособистойомуподаруватиусмішку.Довкругньоговсікричали«ура»,ФреддививсянакощавуспинуЧемберлена,якийвіддалявсяходоюпротестантськогопастора,думав:цеАнглія,ісльози

скипалинайогоочах.МаленькаСадінагнуласяізробилазнімокпопідрукоюполіцая.—Вчергу,пані,вчергу,яківсі.—Ащо,требастоятиучерзі,абикупити«Парі-Суар»?—Авжеж!Іякщовамдістанетьсягазета,тоядужездивуюся.Вонавухамсвоїмнеповірила.—Танехаййомувсячина!Нестоятимуявчерзі,щобкупити«Парі-Суар»,бракувалоще,

абиявистоювалачергузадлягазети!Вонаобернуласядонихспиною,під'їхаввелосипедист ізпакоюлистків.Вінпоклав їїна

столібіляятки,івонипочалиїхрахувати.—Осьвони!Осьвони!Натовпзануртував.—Послухайте,—вигукнулапродавчиня,—дастевименіперелічитиїхчині?—Непхайтеся!—сказалапристойновбранапані.—Непхайтеся,кажувам!—Танепхаюсья,пані,—відказавневисокийопецьок,—менесамогопхають.—Ая,—озвавсякощавийчолов'яга,—прошувасбутичемнимізмоєюдружиною.ПанівтрауріобернуласядоЕмілії.—Цевжетретясварка,якуяспостерігаюсьогодні.—Ох,—сказалаЕмілія,—всевідтого,щолюдизацієїпоризробилисятакінервові.Літак наближався до гір; Ґомес поглянув на них, а потім глянув на річки і поля внизу,

ліворуч було геть кругле місто, все було таке кумедне і таке мале, то була Франція, зелена іжовта, з килимами трави і її спокійними річками. «Прощавай! Прощавай!» Він заглибився вгори, прощавайте турнедо Россіні, сигари і вродливі жінки, він, ширяючи, спуститься дочервоноїголоїземлі,докрови.Прощавай!Прощавай;всіфранцузибулитам,підним,укругломумісті,вполях,наберегахрічок:вісімнадцятагодинатридцятьп'ятьхвилин,воникишать,начемурашки,чекаютьпромовиГітлера.ЗатисячіметрівпідімноювоничекаютьпромовиГітлера.А я нічого не чекаю. За чверть години він більше не побачить цих спокійних лук, величезнікам'яні брили відокремлять його від цієї землі страху й захланности. За чверть години вінспуститьсядомарнихлюдей зіжвавимипорухамий суворимиочима,до своїхлюдей.Вінбувщасливий,угорлізастрявдавкийклубоктривоги.Горинаближалися,тепервонибулибрунатні.Вінподумав:якоюжяпобачуБарселону?

—Увійдіть,—сказалаЗезета.Цебулапані,повняваідужегарна,всолом'яномукапелюшкуівкартатомукостюмі.Вона

роззирнуласядовкруги,роздимаючиніздрі,йвідразужлюб'язновсміхнулася.—ПаніСюзанаТаєр?—Так,цея,—відказалазаінтригованаЗезета.Вонапідвелася.Подумала,щовнеїчервоніочійзіперласяобпідвіконня.Панідивиласяна

неї, кліпаючи очима. Якщо гарненько її роздивитися, то вона видавалася старшою. У неї бувзморенийвигляд.

—Ячасомнепотурбувалавас?—Тані,—відказалаЗезета.—Сідайте.Панінахилиласянадстільцем,глянулананього,апотімсіла.Трималасявонадужештивно,

їїспинанеторкаласяспинкистільця.—Зсьогоднішньогоранкуяпідняласянасорокповерхів.Алюдинезавждиздогадуються

запропонуватистілець.Зезетапомітила,щонапальцівнеїщестримитьнаперсток.Воназнялайогойкинуладо

коробкизнитками.Цієїмитінаплитіпочавшкварчатибіфштекс.Воназашарілася,підбігладоплитийвимкнулагаз.Тазапахлишився.

—Я,мабуть,заважаювамснідати…—Ох,тачасувменедоста,—сказалаЗезета.Вонадивиласянапанійвідчувала,щовнійборетьсяібентега,ібажаннязареготатися.—Вашогочоловікамобілізували?—Вінпоїхавучоравранці.— Вони всі їдуть, — сказала пані. — Це жах. Ви, напевне, опинилися у скрутній…

матеріяльнійситуації…—Гадаю,менідоведетьсяповернутисядосвогодавньогоремесла,—відказалаЗезета.—Я

квітникарка.Панікивнула.—Цежахливо!Жахливо!—Внеїбувтакийсприкренийвигляд,щоЗезетавідчуладонеї

симпатію.—Вашчоловіктежпішовдовійська?—Янезаміжня.—ВонаглянуланаЗезетуіхуткодокинула:—Алевменеєдвоєбратів,які

тежмаютьітидовійська.—Щожвихочете?—сухопоспиталасяЗезета.—Аосьчого,—сказалапанійусміхнуласяїй.—Янезнаювашихпереконань,іте,прощо

явасбудупросити,лежитьпозаполітикою.Випалите?Хочетецигарку?Зезетаповагалася.—Давайте,—сказалавона.Вонастоялабілягазовоїплити,ірукиїїстискализаспиноюкрайстола.Запахбіфштексаі

парфумивідвідувачкитеперперемішалися.Паніпростягнулаїйсвійпортсигар,іЗезетаступнулакрок уперед. В неї були тендітні білі пальчики з доглянутими нігтями. Зезета взяла цигаркучервонимипальцями.Вонадивиласянасвоїпальційпальчикитієїпані, і їйхотілося,щобтаякмогахутчійушиласязвідси.Вонизапалилицигарки,йпаніпоспиталася:

—Вамнездається,щопотрібнобудь-щозавадитиційвійні?Зезета позадкувала до плити й недовірливо глянула на гостю. Її охопила тривога. Вона

угледіла,щонастоліваляютьсяпідв'язкиіпанталони.—Чинездаєтьсявам,—сказалапані,—щоякмипоєднаємонашісили…Зезетанедбалимкрокомперетнулакімнату;опинившисьбілястолу,воназапитала:—Хтоце—ми?—Ми,жінки,—пристрасносказалапані.—Ми,жінки,—повторилаЗезета.Вонахутковідчинилашухлядуйкинулатудипідв'язки

разом з панталонами, а потім з полегшею обернулася до гості. — Ми, жінки? Але що мизможемовдіяти?

Пані палила, мов чоловік, пускаючи дим крізь носа; Зезета дивилася на її костюм інефритовенамисто,іїйбулонезручноказати«ми»ційжінці.

—Сама ви нічого не вдієте,— добротливо сказала пані.—Але ви не сама: зараз п'ятьмільйонівжінокбоятьсязажиттядорогихїмлюдей.НаповерсіпідвамимешкаєпаніПаньє,вякоїщойно забрали до війська її брата і чоловіка, залишивши її з шістьма дітьми. В будинкунавпротибулочниця.ВПассі—герцогинядеШоле.

—Ого,герцогинядеШоле!..—пробурмотілаЗезета.—Тайщо?—Намвонанерівня.—Чомунерівня?Чомуце, га?Томущоодні їздятьнаавтах,коли іншісаміпораютьсяу

господарстві? Ох, пані, я перша вимагаю справедливішого соціяльного ладу. Але невже вигадаєте, що цей лад принесе нам війна? Класові питання так мало важать перед лицем

небезпеки,яканамзагрожує.Насампередмижінки,пані,жінки,вякихвідбираютьнайдорожче.Уявітьсобі,щовсімивізьмемосязарукийгукнеморазом:«Ні!»Послухайте,хібавинехочете,щобповернувсявашчоловік?

Зезетаструснулаголовою:їйздавалосякомедією,щовонапрозиваєїїпані.—Війнінеможназавадити,—сказалавона.Панілегенькозашарілася.—Чомужце?—поспиталасявона.Зезета стенула плечима. Ця хоче завадити війні. Інші, такі, як Моріс, хотіли ліквідувати

злидні.Врешті-рештніхтонічомунезарадив.—Томущо,—сказалавона.—Війнінеможназавадити.— О ні, не треба так думати, — докірливо сказала гостя. — Саме ті, хто так думає, й

наближаютьвійни.Крімтого,потрібнотрохиподумати іпро інших.Хочхтобвибули,вивсеодносолідарнізнами.

Зезетаневідповіла.Вонастискалавпальцяхзгаслуцигарку,івраженнявнеїбулотаке,начевонаопиниласявкомунальнійшколі.

— Ви повинні поставити підпис,— сказала гостя.— Гляньте сюди, пані: потрібен вашпідпис.

ВонадісталаізсумочкилистокпаперуітицьнулайогоЗезетіпідноса.—Щоце?—поспиталаЗезета.—Петиціяпротивійни,—відказалапані.—Мивжезібралитисячіпідписів.Зезетапівголосомпрочитала:«Французькі жінки, які підписали цю петицію, заявляють про те, що вірять: уряд

Французької республіки збереже мир будь-якими засобами. Вони цілковито переконані, щовійна є злочином, хоч за яких обставин вона виникає.Переговори, обмін думками— завжди;насильство—ніколи.Зазагальниймир,противійниувсіхїїформах.22вересня1938року.Лігафранцузькихматерівідружин».

Вонаперегорнуласторінку:зворотнійбікбувукритийпідписами,вонипритискалисяодиндо одного, поземні, скісні, висхідні, спадні, темним, фіолетовим, голубим чорнилом. Декотрібулинакресленішироко,великимикривобокимилітерами,інші,скупійшпичкуваті,соромливотулилисяукуточку.Білякожногопідписубулаадреса:паніЖанаПлеме,6,вулицяд'Обіняк;паніСоланжПер,142,проспектСент-Уан.Зезетапробіглапоглядомпрізвищаусіхцихпань.Всівонисхилялисянадцимпапером.Булитутті,вкогоусусіднійкімнатігаласувалидітлахи,абулийтакі,що підписували його в будуарі золотимпером.Тепер їхні прізвища стояли поруч, і вонибулисхожіоднанаодну.ПаніСюзанаТаєр:доситьїйпопроситиручкувцієїжінки,йвонатежстанепані,їїпрізвище,вагомейсуворе,ляженапапірпоручзіншими.

—Іщовизусімоцимробитимете?—поспиталасявона.— Коли ми зберемо достатньо підписів, то пошлемо делегацію жінок, яка віднесе їх до

канцеляріїРади.ПаніСюзанаТаєр.ВонабулапаніСюзанаТаєр.Морісвесьчасутовкмачувавїй,щотреба

бутисолідарноюлишезісвоїмкласом.Атеперунеїспільніобов'язкизгерцогинеюдеШоле.Вонаподумала:«Підпис:янеможувідмовитиїйуцьому».

ФлоссісперласяобподушкуіглянуланаФіліпа.—Нущо,негіднику?Яквонотобі?—Танічого,—відказавФіліп.—Та,либонь,щекращебулоб,якбинеболілаголова.—Мені треба вставати,— сказалаФлоссі.—Піду з'їм що-небудь, а потім у шинок. Ти

йдеш?—Ягетьзморився,—відказавФіліп.—Йдибезмене.

—Почекаєшменетут,гаразд?Поклянися,щобудешчекати!—Авжеж,—насупившиброви,відказавФіліп.—Хутчійприходь,ячекатимутебе.—Тощо,—поспиталасяпані,—підписуєте?—Вмененемаєручки,—відказалаЗезета.Пані простягнула їй перо. Зезета взяла його і підписалася внизу сторінки. Вона вивела

каліграфічнимилітерамисвоєпрізвищейадресубіляпідпису,потімпідвелаголовуіглянуланапані:їйздавалося,нібизаразмуситьщосьстатися.

Танічогонесталося.Паніпідвелася.Вонавзялалистокіуважноглянулананього.—Чудово,—сказалавона.—Щож,насьогоднідосить.Зезета розтулила рота: їй здавалося, ніби вона має поставити силу-силенну запитань. Та

запитаннянеспадалинадумку.Воналишезапитала:—Іщо,випонесетецеДаладьє?—Авжеж,—відказалапані.—Авжеж.Вонапомахалалистком,потімсклалайогоізаховаладосумочки.Колисумочказачинилася,

Зезетавідчула,яксерцеїїстиснулося.Паніпідвелаголовуіглянулаїйпростоувічі.—Дякую,—сказалавона.—Дякуюзанього.Занасусіхдякую.Вихорображінка,пані

Таєр.Іпростяглаїйруку.—Атепер,—сказалавона,—покидаювас.Зезетапотиснулаїїруку,витершисвоюдолонюобхвартуха.Їїпійнялогіркерозчарування.—Іце…цевсе?—запиталавона.Панізасміялася.Зубивнеїбулимовперлини.Зезетаповторилаподумки:«Мисолідарні».

Алетісловавженемалисенсу.—Так,покищовсе.Вона прудким кроком дійшла до дверей, відчинила їх, востаннє обернула своє усміхнене

обличчядоЗезетиізникла.Запахїїпарфумівщевитавукімнаті.Зезетапочула,якстихаютьїїкроки,ідва-триразишморгнуланосом.Їйздавалося,нібивнеїщосьпоцупили.Вонапідійшладовікна,відчинилайогоівихилиласянадвір.Біляхідникастоялоавто.Панівийшлазпід'їзду,відчинила дверцята і сіла до авта, яке відразу ж рушило з місця. «Дурницю я скоїла», —подумала Зезета.Авто звернуло на проспектСен-Уан і зникло, назавжди забравши з собою їїпідписігожунапарфумленупані.Зезетазітхнула,зачинилавікноізновузапалилагаз.Смалецьзаклекотів,запахсмаженогом'ясазабивпахощіпарфумів,іЗезетаподумаласобі:«ЯкщоМорісколисьдізнаєтьсяпроце,товтременегарноїбубни».

—Мамо,яхочуїсти.—Котрагодина?—поспиталасямативМатьє.Тобулагарнадужамарсельказпушкомнадверхньоюгубою.Матьєзиркнувнасвогонаручногодзигарка.—Двадцятьхвилиннадев'яту.Жінкавзялапідногамикошика,защіпнутогозалізноюклямкою.—Радій,горемоє,заразїстимеш.ВонаобернулаголовудоМатьє.—Вонаісвятоговгрібзажене.Матьє невизначено і доброзичливо усміхнувся їм. «Двадцять хвилин на дев'яту, —

подумалося йому.— За десять хвилин виступатиме Гітлер. Вони у вітальні, Жак уже чвертьгодиникрутитьручкирадіоприймача».

Жінкапоставилакошиканалаві;вонавідчинилайого,Жакзаволав:—Зловив!Зловив!ЗловивяШтудґарт!

Одетастоялабілянього,вонапоклалайомурукунаплече.Вонапочулагомін,іїйздалося,нібивобличчяїйударивподихдовгоїсклепінчатоїзали.Матьєтрохипосунувся,щобдатимісцекошикові:віннеполишивЖюан-ле-Пен.ВінбувпоручзОдетою,навпротинеї,тавінбувсліпийіглухий,потягнісйоговухайочідоМарселя.Вньогонебулокоханнядонеї,тобулощосьінше:вонаглянулананьоготак,нібивінщенезовсімумер.Вінхотівнадатиподобиційбезформнійніжності, котра тяжіла в ньому; він пошукав у пам'ятіОдетине лице, та воно втікало, замістьнього двічі з'являлося Жакове обличчя, Матьє врешті угледів непорушну постать у фотелі,краєчоксхиленоїпотилиційуважнийвиразнавиду,позбавленомуротаіноса.

—Вчасно,—сказавЖак,обертаючисьдонеї.—Вінщенепочавговорити.Моїочітут.Вінбачивкошика:гарнабіласерветказчервонимиічорнимистягамиукривала

йоговміст.Матьєщемитьдивисяначорнявупотилицю,апотімвідпустивїї:цьогобулозамалодлятакої тяжкоїніжности.Потилицяпровалиласявпітьму, і серветкапочаларозростатисядонеймовірнихрозмірів,воназатулилайомуочі,закриваючимішанинуобразівідумок.Моїочітут.Приглушенийдзвоникзмусивйогоздригнутися.

—Хутчій,хутчій,любонько!—сказаламарселька.ВонаобернуласядоМатьєзвибачливимсміхом.—Цебудильник.Язавждиставлюйогонаполовинудев'ятої.Маламерщійвідчинилавалізку, застромилатудируку, ібудильникзамовк.Восьмагодина

тридцятьхвилин,вінувійшовуSportpalast.ЯвЖюан-ле-Пені,явБерліні,таочімоїтут.Десьдовгетемнеавтозупинилосябілядверей,зньоговийшлилюдивбрунатнихсорочках.Десьнапівнічному сході, о праву руч од нього і за ним: але тут була тільки ця серветка, яка затулялайому овид. Пухкі пальці в перснях спритно витягли її за кути, вона зникла. Матьє побачивтермос,якийлежавнабоці,йкупутартинок:вінбувголодний.ЯвЖюан-ле-Пені,явБерліні,явПарижі, тавменевженемаєжиття, вменевженемаєдолі.Алетутменіхочеться їсти.Тут,поручізцієюгладкоючорнявкоюіцимдівчам.Вінпідвівся,знайшовнабагажнійполицісвоювалізку, відчинив її й навпомацки дістав Одетин згорток. Потім сів, узяв ножа і перерізавшворку; він квапився їсти, немовби повинен був вчасно скінчити, щоб послухати промовуГітлера.Вінзаходить;відстрашенногоревиськадзеленчатьшиби,осьвонозатихає,вінпіднімаєруку.Десь тідесять тисячозброєнихлюдей, головипідведені, рукипростягнені.Десь зайогоспиноюОдетасхилиласянадрадіоприймачем.Вінговорить,вінкаже:«Моїспіввітчизники», івжеголосйогоненалежитьйому,вінстаєінтернаціональнимнадбанням.ЙогочуютьуБерестіЛитовському, в Празі, в Осло, в Танжері, в Каннах, в Морле, на великому білому пароплавікомпанії«Паке»,якийкурсуєпоміжКасабланкоюіМарселем.

—Типевен,щозловивШтудґарт?—запиталаОдета.—Нічогонечутно.—Цить,цить,—сказавЖак.—Авжеж,япевен.Лолазупиниласяпередвходомдоказина.—Щож,бувай,—сказалавонайому.—Гарнотамспівай,—сказавБорис.—Авжеж.Тикудизараз,любий?— До «Баскського бару», — відказав Борис. — Там друзяки, які не тямлять німецької,

попросили,щобяперекладавїмпромовуГітлера.—Бр-р-р!—здригнуласяЛола.—Невеселожтобідоведеться.—Аястрахякполюбляюперекладати,—відказавБорис.Він говорить!Матьє зробив відчайдушне зусилля, щоб почути його, а потім відчув якусь

пустку іперестав.Він їв;навпротиньогодівчамаламурилотартинкузваренням;чутнотількиспокійнийстукітколіс,тобувмедовийвечір,всезачинено.Матьєодвівпоглядізиркнувнаморекрізьшибу.Рожевийкруглийвечірстулявсянадним.Івсежтакиголоспронизувавтецукрове

яйце.Голостойскрізь,потягзанурюєтьсявнього,івінупотязі,підногамидівчати,укосахцієїпані,умоїйкишені,якбивменебулорадіо,тоязмусивбийогозазвучатинабагажнійполиціабопідлавою.Вінтут,величезний,вінперекрикуєгуркітпотяга,змушуєдеренчатишибки,—аяйогонечую.Вінбувзморений,угледівудалинівітрилонаводійдумавлишепронього.

—Слухай,—переможновигукнувЖак,—слухай!З радіоприймача зненацька почувся страшенний галас.Одета відступила на крок, це було

майженесилатерпіти.«Якїхбагато,—подумалавона.—Івякомузахватівонивіднього!»Там,за тисячі кілометрів, десятки тисяч негідників. І от їхні голоси наповнили спокійну родиннувітальню—ітамвирішуваласясамеїїдоля.

—Осьвоно,—сказавЖак,—осьвоно!Ревиськопотроху стихало;можнабулорозрізнити твердій гугняві голоси, апотім запала

тиша,йОдетазрозуміла,щозаразвінбудеговорити.Бориспхнувдверівбар,ігосподармахнувйомурукою,щобвінпоспішив.

—Хутчій,—сказаввін,—заразпочнеться.Їх було троє, вони сперлися об цинову ляду: тут був марселецьШарльє, друкар з Руана і

здоровецькийкремезнийздоровань,якийпродававшвацькімашинки,звалийогоШоміс.—Вітаю,—тихосказавБорис.Вонишвидко з нимпоздоровкалися, і він підійшов до радіоприймача.Він поважав їх, бо

вонинепобоялисяскоротитисвоювечерю,абипослухати,якпростовобличчяїмскажутьсаміприкрощі.Цебулитверділюди,якідивилисяправдіувічі.

Вінсперсядолонямиобстіл,дививсянанеозоруморськугладінь,наслухавгомінхвиль.Вінпіднявправуруку,йморевгамувалося.Вінкаже:

—Любімоїспіввітчизники.Ємежа,коливженеможливопоступатися,томущоцебулобфатальноюслабкістю.Десять

мільйонівнімцівперебувалипозамежамиРайхунадвохвеликихштучностворенихтеренах.ЦінімціпрагнулизновуприлучитисядосвогоРайху.ЯнемавбиправаувійтивісторіюНімеччини,якби дозволив собі байдуже кинути їх напризволяще. Я не мав би морального права бутифюреромсвогонароду.Явжедостатньопоступивсяідостатньопожертвував.Тутлежитьмежа,якоїянеможупереступити.ПлебісцитвАвстріїзасвідчив,наскількиобгрунтованіціпочуття.Цебувяскравийприклад,ітакихрезультатівнесподівавсяцілийсвіт.Тамивжепереконалися,що для демократій плебісцит стає зайвим і навіть шкідливим, якщо не приносить їм тогорезультату,якоговонипрагнуть.Однакнащастядлявсьогонімецькогонародуцяпроблематакивирішилася.

Атеперпереднамистоїтьостанняпроблема,якупотрібновирішитиіякабудевирішена.Море забурхалобіляйогоніг, і якусьмить вінмовчкидививсянайого велетенські хвилі.

Одетапритиснуладолонюдогрудей,одцьогоревиськавнеїщоразумалосерценевискакувало.ВонасхилиласядоЖаковоговуха,якийсидів,насупившиброви,звинятковоуважнимвиглядом,хочаГітлеружедекількасекундтомупереставговорити.Вонабезособливоїнадіїзапитала:

—Щовінкаже?Жак претендував на знання німецької мови, бо колись упродовж трьох місяців був у

Ганновері й уже десять років ретельно слухав по радіо всіх берлінських промовців і навітьпередплачував «Frankfurter Zeitung» задля фінансових статей. Та його розповіді про те,що вінпочувабопрочитав,завждибулиневиразні.Вінстенувплечима:

—Тесаме,щойзавжди.Прожертвиіщастянімецькогонароду.—Він ладен піти на жертви?—жваво поспиталасяОдета.—Це означає,що він ладен

поступитися?—Звичайнож,ні…Знаєш,цепростослова.

Він простягнув руку, й Карл перестав кричати: це був наказ. Він обернувся ліворуч іправоруч,бурмочучи:«Слухайте!Слухайте!»,ійомуздалося,нібинімийнаказфюрерапронизавйого з ніг до голови і втілився уйого голосі. «Слухайте!—сказав він.—Слухайте!»Вінбувусього лиш покірним знаряддям, резонатором: од утіхи він аж затремтів увесь. Всі замовкли,залуогорнулатишайніч;Гесс,ҐерінґіҐеббельсщезли,вцілісінькомусвітінебулонікого,крімКарла і його фюрера. Фюрер виголошував промову під великим червоним штандартом зісвастикою, він говорив для Карла, лише для нього одного. Голос, єдиний на світі голос. Вінпромовляєзамене,вінмислитьзамене,вінвирішуєзамене.Мійфюрер!

—Цеостаннятериторіяльнавимога,якуяхочупоставитипередЕвропою,алецевимога,відякоїяневідступлюсяіякувтілювжиття,якщобуденатеволяГосподня.

Вінзробивпаузу.ІтодіКарлзрозумів,щойомудозволиликричати,іщосилизагорлав.Всіпочаливолати,голосКарлазріс,злетівпопідсклепіння,івідньогозатремтілишибки.Вінпалаводзахвату,вньогобулодесятьтисячгорлянок,івінвідчував,щотворитьісторію.

— Заткни пельку! Заткни пельку!— заволавМіміль до радіоприймача. Він обернувся доРобера і сказав йому:—Уяви собі!Ото вже покидьки!Ці йолопи задоволені лише тоді, колирепетуютьусіразом.Мабуть,унихусірозвагиототакі.УБерлінівнихвеличезніозіяки,тудиможе напхатися двадцять тисяч душ, ото вони приходять туди в неділю, репетують хором іжлуктятьпиво.

Радіоприймачзнайгаласував.—Ого,—сказавРобер,—тавонинедаютьйомуісловасказати!Вони обернули регулятор, голоси ущухли, і їм раптом здалося, ніби кімната виринула з

мороку,тепервонабулатут,довколаних,спокійнаізатишна,напохватівнихбувконьяк,вартобулотількиобернутирегулятор,івесьтойнесамовитийлементзновувдерсядоїхньогошинку,прегарниймірнийвечірвливавсякрізьвікно,французькийвечір,івонибулипоміжфранцузами.

—Цячеськадержавапочалазвеликоїбрехні.АвторцієїбрехніназиваєтьсяБенеш.Шквалурадіоприймачі.—ЦейпанБенешз'явивсяуВерсалійпочавзтого,щоіснуєякасьчехословацьканація.Регітісвистурадіоприймачі.Голослютопровадить:— Він мусив вигадати цю брехню, щоб надати мізерній кількості своїх співвітчизників

сякої-такоївагиівтакийспосібвиправдатиїїіснування.Іангло-саксонськідержавці,якініколинебулидостатньообізнанізетнічнимийгеографічнимипитаннями,вирішили,щонепотрібноперевірятидостеменністьБенешевихтверджень.

Оскільки ця держава не була достатньо життєздатною, вони просто загарбали три зполовиноюмільйонинімцівпоприїхнєзаконнеправонасвободуісамобутність.

Радіоприймачрепетував:«Геть!Геть!Геть!»Бірненшатцвигукнув:«Брехун!Цихнімцівневідібрали в Німеччини!» Елла дивилася на батька, червоний од обурення, він палив сигару вфотелі,дивиласянаматірісеструІвіймайжененавиділаїх.«Якможутьвонитакеслухати!»

— А що цього було замало, то вони долучили ще мільйон угорців, потім карпатськихрусинівіврештікількасотеньтисячполяків.

Осьщостановитьсобоюцядержава,якузгодомназвалиЧехословаччиною,всуперечправамнародів на самовизначення, всупереч недвозначно вираженій волі пригнічених націй.Розмовляючизвамитут,яспівчуваюдоліцихуярмленихнародів—словаків,поляків,українців,але,звичайно,кажулишепродолюнімців,моїхспіввітчизників.

Неймовірнийлементнаповнивкімнату.Якможутьвонислухатитаке?Аці«Гайль!Гайль»просто-такиусерце їїшпигали.Врешті,мижиди,роздратованоподумалавона,минеповинніслухатинашогоката.Ну,нехайтато,язавждичула,яквінказав,щожидівнеіснує.Алежмама,подумалавона,дивлячисьнаматір,мамажзнає,щовонажидівка,вонапочуваєсебежидівкоюі

все-таки залишається біля приймача. Пані Бірненшатц ще позавчора пророче вигукнула: «Цевійна,дітимої, і війнапрограшна,жидівськомународові залишаєтьсятількизновувзятисвоюжебрацьку торбу». Тепер вона дрімала серед цього репету, вряди-годи розплющуючи своїпідведені очі, й її велика голова з чорними, як вороняче крило, кісьми рвучко здригалася. Аголосзновупочав,перекрикуючибурю:

— А тепер починається цинізм. Ця держава, якою заправляє меншина, зобов'язує своїхпідданцівпровадитиполітику,яказмуситьїхстрілятиусвоїхбратів.

Вонапідвелася.Ціхрипкі слова, які тяжковиривалися ізнатрудженої горлянки,булимовудариножа.Вінкатувавжидів:покивінговорить,тисячіконаютьуконцентраційнихтаборах,аголосові його дозволяють вільно розлягатися у нашому домі, в цій вітальні, де ми ще вчораприймалидвоюрідногобратазобпеченимиповіками,якогокатуваливДахау.

— Бенеш вимагає від німців: якщо я воюватиму з Німеччиною, ти повинен стріляти унімців.Аякщовідмовишся,тобудешзрадникоміянакажутеберозстріляти.Тесамевінвимагаєвідугорцівтаполяків.

Голос був тут, грімкий і розкотистий голос ненависти; цей чоловік був поруч з Еллою.Широкінімецькірівнини,гориФранціїзникли,вінбувгетьбілянеї,позавіддаллю,віншаленіву їїдомівці,віндивитьсянамене,вінбачитьмене.Вонаобернуласядоматері,до Іві, тавонивідсунулисяназад,Еллащемогла їхбачити,танемогладонихдоторкнутися.Парижтаксамоопинився поза межами засягу, світло, що промикалося крізь вікна, мертве падало на килим.Сталосянепомітнерозокремленнялюдейіпредметів,воназалишиласяодна-однісіньканасвітізцимголосом.

—Двадцятого лютняцього року я заявив у райхстазі,щопотрібно змінитижиття десятимільйонівнімців, якімешкаютьпоза кордонамиНімеччини.ПротепанБенешучинив інакше.Вінвдавсядощедужчогогніту.

Він говорив з нею наодинці, віч-на-віч, з дедалі більшою роздратованістю і прагненнямзалякати її, завдати їйболю.Вонабуламовзачаклованайневідступнодивиласянаебонітовийкорпусприймача.Вонанечула,щовінкаже,таголосйогонемовбиздиравізнеїшкіру.

—Щедужчийтерор…поравинищення…Вонарізкообернуласяівийшлазкімнати.Голоспереслідувавїїупередпокої,невиразний,

розчавлений,таксамоотруйний;Еллахуткоувійшладосвоєїкімнатиізамкнуладверінаключ.Авінзнайнахвалявся,там,увітальні.Тавоначулатількиневиразнебубоніння.Вонавтомленосіла на стілець: невже немає ані однісінької душі, матері замордованого жида, дружинирозстріляного комуніста, яка взяла б револьвер і пішла та застрелила його? Вона стиснулакулаки,вонадумала,щоякбибуланімкенею,тознайшлабусобісилизабитийого.

Матьєпідвівся,взявукишеніплащаоднузЖаковихсигаріштовхнувдверіукоридор.—Якщоцечерезмене,—сказаламарселька,—томожетекурититут:мійчоловікпалить

люльку,іявжезвикла.—Дякую,—відказавМатьє,—простояхочутрохирозім'ятиноги.Насправдійомуйомупростонехотілосяїхбачити.Нідівчинки,німолодиці,нікошика.Він

ступнувкількакроківкоридором,зупинивсяізапаливсигару.Моребулоголубеіспокійне,вінковзавуздовжморя,думавсобі:«Щозімноювідбувається?»Тожвідповідьцьогочоловікабуланедвозначною:«Розстрілюймо,заарештовуймо,ув'язнюймо».Івсевонодлятих,хтотакчитакйогоневлаштовує;Матьєхотівнапруженовдуматися і збагнути.Ніколинебувалотакого,щобвінчогосьнезрозумів;цебулаєдинайогопотуга,єдиниййогозахист,йогоостаннягордість.Віндививсянаморейдумав:«Янерозумію,йтодіяпоставивнюрнберзьківимоги.Цівимогибулицілкомясні:передовсімчомуяйдунавійну»,—сказаввінсобі.Цевиглядалонедужехитро,івсежтакивонобулонезовсімясне.Те,щостосувалосяособистойого,булопростеічітке:він

зробив ставку і програв, його понівечене життя позаду. Я нічого не залишаю, ні за ким нешкодую,навітьзаОдетою,навітьзаІвіш,яніхто.Залишаласясамаподія.Япроголосив,щонині,за двадцять років після заяви президента Вільсона, нарешті вступає в силу право на вільнепересуваннядлятрьохзполовиноюмільйонівлюдей,все,чоговіндосідосягнув,булосумірнезлюдськимиможливостями,невеликіприкрощійкатастрофи,вінбачив,яквонинадходять,віндививсяїмувічі.КоливінбравгрошівЛолинійкімнаті,тобачивкупюри,доторкавсядоних,вдихав запахпарфумів, який витав у тій кімнаті; й коли він назавждипоривав ізМарсель, то,розмовляючизнею,дивився їйувічі;труднощійогобулизавждипов'язанілишезнимсамим;вінмігсказатисобі:«Ямаюрацію,янемаюрації»;вінмігсудитилишесамогосебе.Теперцесталонеможливо,ізновупанБенешдавсвоювідповідь:зновусмерті,зновув'язнення,знову.Вінподумав:яйдунавійну,іценемаєзначення.Знимсталосятаке,щоперевершувалойого.Війнаперевершувалайого.Річневтому,щовонаперевершуємене,автому,щовонанетут.Девона?Скрізь: вона зароджується скрізь, потяг занурюється у війну, Ґомес приземляється у війну, цікурортники в білих костюмах прогулюються у війні, немає жодного удару серця, котрий неживив би її, жодної свідомости, яка не була б нею пронизана. І все ж таки вона мов голосГітлера,якийнаповнивцейпотягіякогоянеможупочути:ЯчіткозаявивпановіЧемберленуте,що нині ми розглядаємо як єдино можливе рішення; вряди-годи здається, ніби зараздоторкнешся до неї, де завгодно, хоча б у соусі турнедо, простягаєш руку, а її вже нема:залишаєтьсялишешматокм'ясавсоусі.Ох,подумалосяйому,требабутиодночасноскрізь.

Мій фюрере, мій фюрере, ти промовляєш, і я обертаюся в камінь, я більше не думаю, ябільшенічогонехочу,явсьоголиштвійголос,язачекаюйогобілявиходу,яприцілюсяйомувсерце, тапередовсім я є речникомнімців і саме зарадинімців я заявив,щоне збираюсябутипасивнимстороннімспостерігачембожевільнихвитівокполітиківізПраги,ябудустрадником,яне поїхав доШвайцарії, тепер мені залишилося лише бути страдником, я клянуся бути ним,клянуся,клянуся,клянуся,цить,сказавҐомес,мислухаємопромовубіснуватого.

— Говорить Паризьке радіо, не відходьте від приймачів: за хвилину ми передаватимемофранцузькийперекладпершоїчастинипромовиканцлераГітлера.

—От бачиш,— сказавЖерменШабо,— бачиш! Не варто було спускатися і дві годинибігатиза«Ентрансіжан».Казавжеятобі:вонизавждитакроблять.

ПаніШабопоклалав'язанняукошикіпідсунулакрісло.—Зараздізнаємося,щовінтамсказав,—мовилавона.—Нелюблюяцього.Уменевід

ньогоякасьпорожнечавсередині.Автебе?—Таксамо,—відказавЖерменШабо.Приймачхрипів,кількаразівщосьпробурмотів,іЖерменухопивсвоюдружинузаруку.—Слухай,—сказаввін.Вонитрохинахилилися,прислухаючись,івдинамікузазвучала«Кукарача».—Типевен,щоцеПаризькерадіо?—поспиталасяпаніШабо.—Авжеж.—Значить,вонихочуть,щобмипочекали.Голоспроспівавтрикуплети,потімплатівказупинилася.—Нуот,—сказавШабо.Почувсялегенькийтріск,ігавайськаоркестразаграла«HoneyMoon».[14]Требабутискрізь.Вінсумнодививсянакінчиксвоєїсигари:скрізь,атопошиєшсявдурні.

Ясолдат,якийіденавійну.Осьщопотрібнобачити:війнуісолдата.Кінчиксигари,білівіллинаберезі моря, монотонний рух вагона по рейках і цей надто вже знайомий пасажир, Фез,Марракеш, Мадрид, Перуджа, Сієнна, Рим, Прага, Лондон, який уже бозна вкотре палить увагоні третього класу.Ні війни, ні солдатів: треба бути скрізь, потрібно бачити себе скрізь, з

Берліна як тримільйонну частку французького війська, Ґомесовими очима як одного з цихбоягузливих французьких псів, котрих женуть в атаку носаками, Одетиними очима. Потрібнобачитисебеочимавійни.Аледежочівійни?Осьятут,передмоїмиочимапропливаютьвеликісвітлірівнини,яясновида,ябачу—івсежтакиорієнтуюсьянавпомацки,наосліп,акоженмійпорухзапалюєлампуабовмикаєдзвоникусвітах,якихянебачу.Зезетазачинилавіконниці,тасвітло ще просягало крізь шпарини, вона почувалася змореною і мертвою, жбурнула своюкомбінаціюнастілець і голякапрослизнулапідковдру, я завждитак гарносплю,коливменегоре;тащойновонаопиниласяпідукривалом,самевцьомуліжкуМомоголубив їїпозавчора,щойно вона провалювалася в забуття, як він приходив до неї, він давив на неї, а коли вонарозплющувала очі, його вжене було, він спав там, у казармі, іщеце кляте радіо, яке горлалочужою мовою, то був приймач Гайнеманів, німецьких утікачів з другого поверху, хрипкийгадючий голос, який висотував нерви, боже милий, воно не закінчується, воно ніколи нескінчиться!МатьєпозаздривҐомесові, апотімсказавсобі: Ґомесбачитьнебільше,ніжя, вінвоюєпротиневидимців—іпереставйомузаздрити.Щовінбачить:мури,телефоннасвоємустолі, обличчя свого адьютанта.А якщоказатипро війну, то всіми воюємо: я піднімаюруку,смокчусигару, іявоюю;Сарапроклинаєлюдськебезумство,стискаєвобіймахПабла—вонатежвоює.Одетавоює,колизагортаєвпапірканапкизшинкою.Війнаберевсе,збираєвсе,вонанічогонепропускає,жодноїдумки,жодногопоруху,йніхтонеможеїїпобачити,навітьГітлер.Ніхто. Він повторив: ніхто— і зненацька на мить побачив її. Це було химерне тіло, яке годінавітьуявитисобі.

— Говорить Паризьке радіо, не відходьте від приймачів: за хвилину ми передаватимемофранцузькийперекладпершоїчастинипромовиканцлераГітлера.

Вонийнеповорухнулися.Вониперезирнулисякраємока,йколиРінаКетті заспівала«Ячекатиму»,вониусміхнулисяоднеодному.ТанаприкінціпершогокуплетупаніШабовибухнулареготом.

—Ячекатиму!—сказалавона.—Гарносказано!Вонизбиткуютьсязнас.Величезне тіло, планета, у просторі ста мільйонів вимірів; істоти трьох вимірів навіть

уявити цього собі не можуть. І все ж таки кожен вимір був самостійною величиною. Якщоспробувати поглянути на планету прямо, то вона розсиплеться на друзки, залишаться лишеокремі свідомості. Сто мільйонів вільних свідомостей, кожна з яких бачила стіни, червонийжаруксигари,звичніобличчяіпідвласнувідповідальністьбудуваласвоюдолю.Івсетакиякщотибуводноюзцихсвідомостей,тознечутнихдотиків,знепомітнихзмінтипомічав,щоміцнопов'язаний з величезною невидимою колонією. Війна: кожен вільний, і все-таки ставкизроблено.Вона тут, вона скрізь і всюди, це сукупність усіхмоїх думок, всіх слівГітлера, всіхучинківҐомеса:танікогонемає,щобпідбитипідсумок.Вона існуєлишедляБога.АлеБогнеіснує.Авійнаіснуєвсеодно.

—Янесумніваюся,щонаставкрайінімецькомутерпінню.Несумніваюся,щотерпінняєодною з найбільш характерних рис німецької ментальности, але настала година, коли з нимпотрібнопокінчити.

—Щовінсказав?Щовінсказав?—спитавсяШоміс.Бориспояснив:—Вінкаже,щонімецькомутерпіннютежнаступаєкрай.—Нашомутакож,—сказавШарльє.Уприймачівсіпочалирепетувати,ажосьдокімнативвійшовГерера.—О,вітаю!—сказаввінҐомесові.—Нущо?Гарновідпочив?—Татаксобі,—відказавҐомес.—Французи…таксамообережні?

—Ха!Винавітьнеуявляєтесобі,яківониобережні.Проте,гадаю,цявійнаскоробудеїмяктакострицявсраці!—Вінпоказавнарадіоприймач.—БіснуватийуБерлінігетьужезланцюгазірвався.

—Справді?—ОчіГереризблиснули.—Послухай,такцежбагаточогоможезмінити!—Апевно,—відказавҐомес.Якусьмить вони, усміхаючись, дивилися одинна одного;Тількен, який стояв коло вікна,

підійшовдоних.—Приглушітьрадіо,ящосьчую.Ґомесобернуврегулятор,ігаластрохизатих.—Чуєте?Чуєте?Ґомесприслухався:вінпочувглухедудоніння.—Такіє,—сказавГерера.—Тривога.Четвертазранку.—Четверта!—вигукнувҐомес.—Так,—потвердивГерера.—О,тутбагаточогозміниться!Гітлерзаговоривзнову;вонисхилилисянадприймачем.Ґомесслухавпромовукраємвуха;

другимвінприслухавсядогуркотулітаків.Вдалиніпролунавглухийвибух.—Щожвінробить?Віннелишенепоступаєтьсятериторією,айвиганяєнімців!Невстиг

пан Бенеш замовкнути, як ще дужче посилилися заходи військового придушування. Миконстатуєможахливіпоказники:упродовжодногоднявтеклодесятьтисячдуш,наступногоднядвадцятьтисяч…

Гуркітстих,потімзненацьказновупосилився,почулисядвапротяжнівибухи.—Впорту,—прошепотівТількен.— …наступного дня тридцять сім тисяч тисяч, за два дні сорок одна тисяча, потім

шістдесятдвітисячі,потімсімдесятвісімтисяч;далідев'яностотисяч,стосім,стотридцятьсімтисяч.Асьогоднідвістічотирнадцятьтисяч.Спорожнілицілірайони,будинкиспалені,німцівнамагаютьсязнищитиснарядамиігазом.АпанБенешзасівсобіуПразітайдумає:«Нічогонестанеться,врешті,заспиноювменеАнгліяіФранція».

ГереравщипнувҐомесазаруку.—Слухай,—сказаввін,—слухай:заразвінвідкриєкарти!Обличчяйогозашарілося,вінізсимпатієюдививсянаприймача.Голос,хрипкийігрімкий,

ревонув:—Атепер,любіспіввітчизники,гадаю,наставчасговоритивідверто.Низкавибухів,якінеухильнонаближалися,заглушилаоплески.ТаҐомеснасилузвернувна

нихувагу: він втупивпоглядуприймача, слухавцейпогрозливий голос і відчував, якуньомузновународжуєтьсядавнопохованепочуття,щосьтаке,якнадія.

Випроходитеповзмене,Навітьслованезронивши,Подаруйтежхочнадію,Явідтугив'януймлію…

—Зрозумівя,—сказавЖерменШабо.—Цьогоразуязрозумів.—Щотизрозумів?—поспиталасядружина.—Ате,щоцеоборудкизвечірньоюпресою.Вонинехочутьпередаватипорадіопереклад,

покийогонеопублікуютьгазети.Вінпідвівсяівзявкапелюха.

—Пішовя,—сказаввін.—Куплю«Ентрансіжан»набульваріБарбе.Пора. Він спустив ноги з ліжка, подумав собі: «Пора». Вона побачить, що пташка

випурхнула з клітки, а до укривала пришпилено тисячофранкову купюру, якщо буде час, то яприлучущеіпрощальнупоему.Головайогобулаважка,протенеболіла.Вінпровіврукамипообличчюізвідразоюопустивїх:вонитхнулимуринкою.Нашклянійполичцінадумивальницеюбіля пульверизатора і гумової губки лежало рожеве мило. Він узяв було губку, та до горлапідкотиланудота,івінвідшукавусвоїйвалізцітуалетнурукавичкуімило.Вінпомивсязнігдоголови,водацебеніланапідлогу,татобулопусте.Вінпричесався,діставзвалізкичистусорочкуівбрався.Сорочкастрадника.Вінбувсумнийімовчазний.Настоликубулащітка,віндбайливопочистив свого піджака. «Але кудиж я запроторивштани?»—подумав він.Він зазирнув підліжко і навіть під укривала, потім подумав: «Либонь, я був п'яний мов чіп». Він відчинивдзеркальнушафуізанепокоївся:штанівнігденебуло.Якусьмитьвінпостоявпосередкімнативсамій сорочці й чухав потилицю, роззираючись довкруги, а потім його охопила лють, аджежукрай недоречно для майбутнього страдника отак стояти в самих шкарпетках у покої якоїсьмандрьохи,щобполисорочкиляскалийогопоколінах.Цієїмитіпоправуручвінугледівшафувстіні.Вінпідбігдонього,таключавзамкунебуло;вінспробувавбуловідчинитийогонігтями,апотімножицями,якілежалинастолі, тавсебуломарно.Вінжбурнувножиційпочавстусатидверцятаносаком,розлюченопримовляючи:«Клятатилярво,мандрьохо!Тажвоназамкнуламоїштани,щояневийшовзвідси».

—Іотяможусказатилишеодне:двоєзійшлисявіч-на-віч—тамБенеш,атутя!Всяюрмапочаларепетувати.АннатривожноглянуланаМілана.Вінпідійшовдоприймача

і, застромивширукидокишень,дививсянанього.Обличчяйогопотемніло,на вилицях гралижовна.

—Мілане,—озваласяАнна.—Милюдирізногоштибу.КолипанБенешвепохувеликогопротистояннянародіввештався

собі світами, тримаючись якмога далі від небезпеки, то як вірний німецький солдат я чесновиконувавсвійобов'язок.Асьогодніястоюнавпротицієїлюдинияксолдатсвогонароду.

Вонизновувибухнулиоплесками.АннапідвеласяіпоклаладолонюнаМілановуруку:йогом'язибулинапружені,всетілозакам'яніло.«Вінзаразупаде»,—подумалося їй.Затинаючись,вінсказав:

—Мерзотник!Вонащосилистиснулайогоруку,тавінвідштовхнувїї.Очійогоналлялисякров'ю.—Бенешія!—затинаючись,повториввін.—Бенешія!Томущозатобоюсімдесятп'ять

мільйонівдуш.Він ступнув крок уперед; вона подумала: «Що він хоче зробити?», а потім кинулася до

нього;тавінужевстигдвічіплюнутинарадіоприймач.Голоспровадив:—Яхочузаявитинебагато:явдячнийпановіЧемберленузайогозусилля.Язапевнивйого,

що німецький народ не прагне нічого іншого, як тількимиру; та я заявив йому також,що неможурозширюватимежінашоготерпіння.Крімтого,язаявивйомуіповторююцетепер,щояктільки цю проблему буде вирішено, для Німеччини в Европі не залишиться жодноїтериторіяльноїпроблеми!Крімтого,язапевнивйого,щояктількиЧехословаччинавирішитьцюпроблему,себточехимирно,безпригніченнярозберутьсязісвоїминаціональнимименшинами,янебудубільшецікавитисячеськоюдержавою.Ягарантуюце!Чехинамгетьнепотрібні.Алеводночасязаявляюнімецькомународові,щовпитанні,котрестосуєтьсясудетськихнімців,моєтерпіння добігає кінця. Я запропонував панові Бенешу план, який становить собоюфактичневтіленнятого,прощовінсамужезапевняв.Тожрішенняуйогоруках:мирабовійна.Абожвін

приймеціпропозиціїідастьволюнімцям,абомиприйдемовзятиїїсамі.Гереразвівголову,вінлюторадів.—Божемилий!—вигукнуввін.—Господибожемій!Чули,еге?Тацежвійна!—Авжеж,—відказавҐомес.—Бенеш—твердийчоловік,нізащонепоступиться.Авжеж,

цевійна.—Хаййомувсячина!—сказавТількен.—Якбижвонотакбуло!Якбижвонотількитак

було!—Щоцетаке?—поспитавсяЧемберлен.—Продовження,—відказавВудгауз.Чемберленузявпапериіпочавчитати.Вудгаузтривожностеживзайогообличчям.Замить

прем'єр-міністрзвівголовуілюб'язновсміхнувсяйому.—Щож,—сказаввін,—нічогонового.Вудгаузподивованоглянувнанього.—РайхсканцлерГітлервисловивсявкрайрізко,—зауваживвін.—Ну!Ну!—сказавЧемберлен.—Вінзмушенийбувтакучинити.—Сьогодніяйдупопередумогонароду,якйогопершийсолдат;азамною,хайзнаєпроце

ввесь світ, тепер іде народ, інший народ, ніж той, що був у 1918 році. В цю годину ввесьнімецькийнародоб'єднаєтьсязімною.Вінвідчуємоюволю,яксвоювласнуволю,аярозглядаюйогомайбутнєійогодолю,якрушіймоєїдіяльности!Імихочемопосилитицюспільнуволю,таку,якоюбулавонаучасбоїв,затоїпори,колияпішовнавійнупростимневідомимсолдатом,щоб завоювати Райх, нітрохи не сумніваючись в успіхові й остаточній перемозі. Докруг менезгуртувалися хоробрі чоловіки й хоробрі жінки, вони пішли зі мною.А тепер, мій німецькийнароде,язакликаютебе:«Йдизамною,чоловікзачоловіком,жінказажінкою.Вцюгодинумихочемо всі мати спільну волю. Ця воля має бути дужчою від будь-яких злигоднів і будь-якихнебезпек; і якщо ця воля дужча від усіх злигоднів і всіх небезпек, то вона впорається зізлигоднямийнебезпеками».Мизробилисвійвибір!ТеперобиратипановіБенешу.

Борисобернувсядоприсутніхісказав:—Усе.Якусьмитьвонийсловомнеозивалися:воникурилизуважнимвиглядом.Потімгосподар

запитав:—Тощо,скрутятьйомув'язи?—Може,йтак.Господар схилився над пляшками і обернув регулятор приймача: на мить Борисові

зробилосянепособі—немовбинасталавеликапустка.Крізьпрохиленідверіпромикалисянічівітер.

—Тощовінсказав?—поспитавсямарселець.—Наприкінцівінзаявив:замноюстоїтьввесьнарод,яготовийдовійни.АБенешнехай

обирає.—Оттак-пак!—вигукнувмарселець.—Тощо,будевійна?Борисзнизавплечима.—Щож,—сказавмарселець,—явжепіврокунебачивдружинийдвохдонечок,атепер

повертаюсядоМарселяіздрастуйте:помахайнапрощанняігайдавказарму.—Аянавітьневстигнупобачитисязматір'ю,—озвавсяШоміс.Іпояснив:—Язпівночі.—Онвонощо!—хитаючиголовою,сказавмарселець.Вонизамовкли.Шарльєвибивлюлькуобзакаблук.Господарсказав:—Вип'єтечого-небудь?Якщовжевійна,тояставлюмогорич.—Тахібащепочарчині.

Повітря надворі було свіже і темне, долинала далека музика з казина: може, то Лоласпівала.

—БувявЧехословаччині,—сказавчолов'ягазпівночі.—Вонойдобре:бодайзнаєш,защовоювати.

—Довговитамбули?—запитавБорис.—Півроку.Лісорубом.Зчехамияладнав.Трудякивони.—Тащотам,—сказавгосподар,—німцітежтрудяки.—Вонотак,аленімціплюютьнавесьсвіт.Ачехиспокійні.—Завашездоров'я,—сказавШарльє.—Завашездоров'я!Вонихильнули,імарселецьсказав:—Холодніє.Матьєкинувсязісну.—Деми?—поспитавсявін,продираючиочі.—ВМарселі.ВокзалСен-Шарль:усівиходять.—Гаразд,—сказавМатьє,—гаразд,гаразд.Він зняв із гачка свого плаща і взяв на багажній полиці валізу. Він був сонний. Гітлер,

напевне,вжескінчивсвоюпромову,задоволеноподумаввін.—Ябачив,яквониішлинавійну,тоді,вчотирнадцятому,—сказавмарселець.—Менібуло

десятьроків.Тодібулонетак,якзараз.—Вонихотілийтинавійну?—Щейякхотіли!Всесяяло!Всеспівало!Всетанцювало!—Либонь,нетямилинічого,—сказавмарселець.—Апевно.—Затемивсерозуміємо,—сказавБорис.Запаламовчанка.Чолов'ягазпівночідививсяпростопередсобою.Потімсказав:—Ябачивфрицівзблизька.Мичотирирокибулипідзайманщиною.Такогокоїлося!Село

стерлизлицяземлі,мицілимитижнямиховалисяукаменоломнях.Тожякподумаю,щозновудоведетьсязазнатицього…—Віндодав:—Алеценеозначає,щоянезроблю,якінші.

—Щождомене,—усміхаючись,озвавсягосподар,—тоябоюсясмерти.Щезмалку.Таостаннімчасом я знайшовдля себе виправдання.Сказав собі: «Найбільш гидко—це вмерти.Хочвідеспанки,хочвідснаряда…»

Борисзареготався;вониздавалисяйомусимпатичними;вінподумавсобі:«Ябільшелюблючоловіків,ніжжінок».Увійнітедобре,щоточитьсявонапоміжчоловіками.Упродовжтрьох,атойп'ятироківвінбачитимелишечоловіків.«Ачергоюнавідпусткуяпоступлюсясімейнимчоловікам».

—Найголовніше,—сказавШоміс,—цеякщоможешсказатисобі,щопоживнасвіті.Отмені тридцять сімроків, і не завждибуловтішно.Були злети,булипадіння.Алеяжив.Нехайвони мене на кавалки поріжуть, а цього не заберуть у мене.— Він обернувся до Бориса:—Такомумолодикові,якви,либонь,тяжче.

—Ого,—жвавовідказавБорис,—одколипочалибалакатипроцювійну!Вінледвезашарівсяідокинув:—Найгірше,мабуть,одруженим.— Авжеж, — зітхнувши, сказав марселець. — Моя дружина мужня, крім того, в неї є

професія: вона перукар. Радше я непокоюся за дітей: все-таки краще мати батька, правда ж?Хочаж,либонь,невсігинутьнатійвійні.

—Апевно,щоні,—відказавБорис.

Музиказамовкла.Добаруввійшлаподружняпара.Жінкабуларуда,вдовгійзеленійсукні,звеликимдекольте.Вонисілизастоломуглибинізали.

—Хаййому всячина!— сказавШарльє.—Свинствожця війна. Гіршого свинства й незнайти.

—Звісно,—сказавгосподар.—Авжеж,—сказавШоміс.—Гаразд,—сказавмарселець,—тоскількиявамвинен?Заоднувипивкуплачуя.—Аязадругу,—сказавБорис.Вони розрахувалися. Шоміс і марселець вийшли, узявшись попід руки. Шарльє трохи

повагався,потімрізкообернувсяназакаблукахісівзастоликом,прихопившизсобоючарчинуконьяку.Борислишивсябіляшинквасу,вінподумав:якіжвонивсе-такисимпатичні,йзрадіводтого.Такими вони будуть і в окопах, ті тисячі й тисячі солдатів. І він будежити з нимий непокинеїхнівдень,анівночі,роботитамбудедоста.Йомуподумалося:меніталанить;коливінпорівнював себе зі своїми невдатними однолітками, яких задавило авто або які померли відхолери,томусивконстатувати,щойомупоталанило.Ніякогопідступутутнебуло;тутнейшлосяпрооднузтихвоєн,якізненацькаперевертаютьдогорикоренемлюдськежиття,якотобуваєзнещасливимвипадком:війнуцюобіцялизашістьчизасімроківнаперед,івкожногобулодостачасу, щоб звикнутися із думкою про неї. Сам Борис ніколи не сумнівався, що ця війна такиприйде;вінчекавнанеї,мовспадковийпринц,якийщезмалкузнає,щонародивсявладарювати.Йоговродилинасвітдляцієївійни,йоговиховалидлянеї,послалидоліцею,доСорбонни,далийомуосвіту.Йомуказали,щоцепотрібнозадлятого,абистативикладачем,тайомувонозавждивидавалосяпідозрілим;тепервінзнав,щозньогохотілизробитиофіцеразапасу;вонинічогонешкодували,абивінставгарним,юниміздоровимнебіжчиком.Найцікавішете,подумалосяйому,щоянародивсяневФранції,явсьоголишнатуралізувавсятут.Алеврештіценемаловеликогозначення; якби він залишився в Росії або ж його батьки знайшли притулок у Берліні чиБудапешті, вийшло б на одне: адже це питання не національности, а віку; молодих угорців,німців,англійцівчигреківчекаєтасамавійна,тажсамадоля.ВРосіїспочаткубулопоколінняреволюції,потімпоколінняп'ятирічок,атепер—світовогоконфлікту:вкожногосвійприділ.Врешті,народжуєшсядлявійниабодлямиру,якнароджуєшсяробітникомабобуржуєм,нічоготут не вдієш, не всім таланить вродитисяшвайцарцями.Єдиний, хтомає право протестувати,подумалосяйому,цеМатьє:отвінтакинародивсядлямиру;вінісправдівважав,щодоживедостарості,йуньоговжесклалисясвоїзвички;вйоговіці їхуженеміняють.Тожцемоявійна.Вонавитвориламене,іятворитимуїї;минерозлучнізнею;неможунавітьуявитисобі,щозімноюбуде,якщовонаненастане.Вінподумавпросвоєжиття,ійомуздалося,щовононебулоажтакевжекоротке:життянебуваєнікоротким,нідовгим.Цежиттятайгоді.Анаприкінційого війна. Він зненацька відчув у собі якусь нову гідність, адже тепер у нього була роля усуспільстві, а він помре насильницькою смертю, в цьому було якесь особливе смирення.ВжетребабулойтипоЛолу.Вінусміхнувсягосподаревійхутковийшовізбару.

Небо було затягнуте хмарами; подекуди видно було зорі; зморя віяв вітер.Якусь хвилю вБорисовійголовібувтуман,апотімйомуподумалося«моявійна», івінздивувався,бонезвикдовгодуматипротісаміречі.«Отовжезлякаюся!—подумаввін.—Ох,інакладужявштани!»І він зареготався, уявивши собі ту страшенну ганьбу, той сором несвітський. Та за декількакроків він перестав сміятися, бо його враз охопила тривога: не варто дуже боятися. Він недоживедостароїнемочі,алежценепричина,щобсобіпсуватижиттяітринькатийогонавсібоки. Він приречений від самого народження, але ж йому залишили шанс, війна — це неприділення, а радше покликання. Звичайно, він міг би побажати собі іншого приділення —наприклад, великого філософа, донжуана чи славетного фінансиста. Та покликання не

обирають:воноабовдається,абоневдається;найгіршежте,щовіннічогонеможерозпочатинаново. Буває життя, що скидається на іспит для отримання ступеню бакалавра: потрібновиконати декілька письмових завдань, і якщо не вийде у фізиці, то можна взяти своє уприродничих науках або в філософії. Його життя, радше, скидалося на диплом із загальноїфілософії,дерішеннявиносятьнаодному іспиті;цестрашеннобентежить.Тапринаймніцейіспитпотрібно успішно відбути, а не якийсь інший,— і це непросто буде зробити. Звичайно,требаповодитисьякслід,алецьогонедостатньо.Требащевлаштуватисянавійні,знайтиунійсвоємісце і намагатися здобути із усього зиск. Треба сказати собі,що, з певного погляду, всевоновартеоднеодного—атаканаАрґоннівартапрогулянкивгондолі,сік,якийп'єшудосвітавокопах,вартийвранішньоїкавинаеспанськихвокзалах.Крімтого,єприятелі,життянасвіжомуповітрі,посилки,надтожвидовиська:бомбування,напевне,такисправляєвраження.Оттількибоятися не треба. Якщо я злякаюся, то зведу внівеч своє життя, буде так по-дурному. Я небоятимуся,вирішиввін.

Вогніказинавідірвалийоговідмрій,вибухимузикидолиналикрізьвідчиненівікна,темнеавтотихостоялобіляпід'їзду.Щерік,роздратованоподумаввін.

Було вже за північ, Sportpalast був темний і порожній, валялися перекинуті стільці,розчавлені недопалки сигар, Чемберлен виступав по радіо, Матьє тинявся пероном В'є-Пор,думаючисобі:«Ценедуга,їй-богу,недуга;вонаокошиласянаменівипадково,менівонаанідесь,требасприйматиїїстоїчно,якподагручизубнийбіль».Чемберленсказав:

—Сподіваюся,канцлерневідкинецієїпропозиції, зробленоївтомуждружньомудусі, зяким мене приймали вНімеччині, тож якщо ця пропозиція буде прийнята, Райх утілить своєбажаннявозз'єднатисязСудетами,непроллявшижодноїкраплікровиужоднійточціЕвропи.

Він подав знак рукою, показуючи, що скінчив, і відійшов од мікрофона. Зезета не моглазаснути,вонастоялабілявікнаідивиласяназоріпонаддахами,ЖерменШабоскидавштаниувбиральні, Борис чекав Лолу в передпокої казина; скрізь у повітрі намагався розпуститисямайженечутнийтемнийквіт«Ifthemoonturnsgreen»[15]увиконанніджазовоїоркестриготелю«Асторія»,якутранслювавДавентрі.

ВІВТОРОК,27ВЕРЕСНЯДвадцятьдругагодинатридцятьхвилин.—ПанеДелярю!—здивуваласяконсьєржка.—Оценесподіванка!Ячекалавасхібащоза

тиждень.Матьєусміхнувсяїй.Вінволівбипрослизнутинепомітно,алетребажбуловзятиключі.—Васпринаймнінемобілізували?—Мене?—перепитавМатьє.—Ні.—Ага!—сказалавона.—Тимліпше,тимліпше!Цезавждитрапляєтьсязарано.Ох,цівже

події,нехайїм!Стількивсьогосталося,одколивипоїхали.Гадаєте,будевійна?—Незнаю,паніҐаріне,—відказавМатьє.Іхуткододав:—Поштає?— Авжеж, я все вам туди надіслала,— відказала вона.—Ще вчора я відправила якусь

оповісткувЖюан-ле-Пен,якбижтовипопередилимене,щоповертаєтеся.Ага,сьогоднівранцівамприйшлоосьце.

Вонапростягнулайомудовгийсірийконверт;МатьєвпізнавпочеркДаніеля.Вінузявлистай,нерозкриваючийого,поклавдокишені.

—Датиключі?—поспиталасяконсьєржка.—Ох,якнедобре,щовинезмоглипопередитимене:ябодайпоприбиралаб.Атепер…Навітьвіконниціневідчинені.

—Нічого,—сказавМатьє,беручиключі.—Нічого.Допобачення,паніҐаріне.Дімще був порожній. ЗнадворуМатьє побачив,що віконниці зачинені. Зі східців на літо

прибрали килим. Він поволі минув помешкання на другому поверсі. Там часто галасувалидітлахи, й Матьє перевертався під простирадлами, бо у вухах йому аж лящало від криківнемовляти.Теперкімнатибулитемнійпорожні,віконницізачинені.Вакації.Тавглибинідушівіндумав:війна.Тобулавійна,тіприголомшенівакації,якідлянихскоротилися,адлядругихпородовжилися. На другому поверсі мешкала жінка на утриманні: пахощі її парфумів частопросякалипопіддвермиірозливалисянасходовомумайданчику.Тепервона,либонь,уБіярріці,увеликомуготелі,змореномуспекоюірейвахом,якийзапанувавуділовомужитті.Вінпіднявсяна четвертий поверх і обернув ключа в замковій шпарині. Під ним і над ним був камінь,безгоміння, ніч. Він увійшов у темряву, поставив у темряві свою валізу й повісив плаща; упередпокої тхнуло курявою. Він стояв непорушно, руки звисали уздовж тіла, мов саваном,огорнутий темрявою, а потім різко обернув вимикач й одним за одним пройшов покої свогопомешкання,залишаючивідчинениминавстіжусідвері;вінзапаливсвітлоукабінеті,накухні,вубиральні,вспальні.Всіламписяяли,нестримнийсвітлянийпотікструмувавпоміжкімнатами.Вінзупинивсябіляліжка.

Хтось там нещодавно спав. Укривала згорнулися руркою, наволочка була брудна йпожмакана,напростиралівалялисякрихтивідрогалика.Хтось:я.Віндумавсобі:цеятутспав.Я,п'ятнадцятогочервня,востаннє.Тавіндививсяналіжкозвідразою:йогодавнійсонзахоловупростиралах,теперцебувсоніншого.Янеспатимутут.

Вінодвернувсяіпройшовдокабінету:відразайогозросла.Немиташклянканакомині.Настолі, біля спижового краба, зламана цигарка: з неї стримів пучок сухого тютюну. Коли ж язламав цю цигарку? Він стис її в пальцях і відчув, як зашелестіло сухе листя. Книги. ТомикАрбле, інший Мартіно, «Лям'єль», «Люсьєн Левен», «Спогади самозакоханости». Хтосьпланувавнаписати статтюпроСтендаля.Книги залишалися тут, а скам'янілий задум зробивсяпредметом.Травень1938року:тодіщенебулоабсурдомписатипроСтендаля.Предмет.Такийсамий, як і їхні сірі палітурки, як пилюга, котрою поприпадали їхні корінці. Непрозорий,пасивнийпредмет,непроникнаприсутність.Мійзадум.

Його задумвипити, який тьмавимиплямамивідбивсянапрозоростішклянки,його задумпалити,йогозадумписати,людинаскрізьпорозвішуваласвоїзадуми.Фотельіззеленоїшкіри,де людина сиділа вечорами. Був уже вечір: Матьє глянув на фотель і опустився на краєчокстільця. «Твоїфотелі розбещують».Чийсь голосодногоразу сказавце якраз отут: твоїфотелірозбещують.На дивані з гнівом трясла пасмами кіс білява дівчина.В цей час чоловік насилубачивтіпасма,насилучувїїголос:вінбачивічувкрізьнихсвоємайбутнє.Теперчоловікпоїхав,забираючизсобоюсвоєбрехливедавнємайбуття;минувшинапотрохусхолола,воназалишаласятут, часточка смальцю, що заклякла на меблях, голоси, що пропливали на рівні очей; вонипіднялисядостелі,апотімупалиіплавалитут.Матьєвідчувсебенескромним,вінпідійшовдовікна й підняв жалюзі. На небі ще пропливали рештки днини, безіменне світло: він глибоковдихнувповітря.

Лист від Даніеля. Він простягнув було руку, щоб узяти його, а потім опустив її напідвіконня. Даніель пішов собі цією вулицею червневого вечора, він пройшов попід цимліхтарем: а той чоловік став біля вікна і провів його поглядом. Тому чоловікові писав заразДаніель. УМатьє не було бажання читати його листа. Він різко обернувся і з сухою радістюокинув поглядом письмового стола. Всі вони були там, зачинені, мертві, — Марсель, Івіш,Брюне,Борис,Даніель.Вонитудиприйшли,тамїхзахопили,тамвонийзалишаться.ГнівІвіш,докори Брюне. Тепер Матьє згадував про них із тією ж безпристрасністю, як про смертьЛюдовікаXVI.Вониналежалиминуломусвітові,анейого:вньоговженебуломинулого.

Він знову позачиняв віконниці, перетнув кімнату, повагався і, подумавши, залишив лампузапаленою.Завтравранціяприйдусюдизабратисвоївалізи.Вінзачиниввхіднідвері,закрившигеть усе, що було за ними, і спустився східцями. Легкий. Порожній і легкий. Там, позаду,електричнісвічкицілісінькунічосвітлюватимутьйогомертвежиття.

—Прощотидумаєш?—поспиталасяЛола.—Ніпрощо,—відказавБорис.Вонисиділинапляжі.Лоланеспівалацьоговечора,бовказинійшлаґала-вистава.Біляних

пройшлаподружняпара,потімякийсьвояк.Борисдумавпровояків.—Ну,небудьжетаким,—добиваласяЛола,—скажи,прощотидумаєш.Вінстенувплечима.—Ядумавпросолдата,якийщойнопройшовпопринас.—Еге?—здивованосказалаЛола.—Іщотипроньогоподумав?—Аяктигадаєш,щомігяпроньогоподумати?—Борисе,—простогналаЛола,—тащоцезтобою?Тижбувтакийлюбий,такийніжний.

Іотзновупочинаєтьсяте,щобулоколись.Тимайженерозповівменіпроте,якзгаявднину.Борисневідповів,віндумавпровояка.Віндумавсобі:«Йомупоталанило;аменіщецілий

рік доведеться чекати». Рік: він повернеться до Парижа, гулятиме бульваром Монпарнас,бульваромСен-Мішель,якогонапам'ятьзнає,підев«Дом»,у«Купол»,щоночіспатимевЛоли.ЯкбиямігпобачитиМатьє,тобулобігетьдобре,алежМатьємобілізують.Амійдиплом!—раптомподумалосяйому.Надодачудовсьогобувщецейкепськийжарт—дипломпровищуосвіту. Його батько, напевне, вимагатиме, щоб йому показали диплом, й Борис муситимепред'явитидисертаціюпроуявувРенув'єабожпрозвичкувМендеБіран.Навіщовониграютьцюкомедію?—роздратованоподумаввін.Вонивиховалийогодлявійни,цеїхнєправо,атеперхочутьпримуситийогоотриматидиплом,начепопередувньогоцілемирнежиття.Сміхбудетайгоді:цілийрікходитимевіндобібліотек,вдаватиме,нібичитаєповнезібраннятворівМендеБіранувиданніТіссерана,вдаватиме,нібивиписуєщось ізвідти,вдаватиме,нібиготуєтьсядоіспиту,атимчасомзнайдуматимепросправжнійіспит,якийчекаєнанього,думатимепроте,чизлякаєтьсявіннавійні,ачизустрінеїїзвідкритимзабралом.«Якбинебулоцієї,—подумав

він,кидаючинедоброзичливийпогляднаЛолу,—тоясьогодніжзаписавсябдовійська івсівонипошилисябудурні».

—Борисе!—переляканоскрикнулаЛола.—Чогоцетинаменетакдивишся?Тищо,вженекохаєшмене?

—Навпаки,—крізь зуби відказавБорис.—Тинавіть не уявляєш собі, як я тебе кохаю.Навітьнепідозрюєш.

Івішзасвітилалампубіляузголів'яйголісінькапростягласяналіжку.Дверівоназалишилавідчиненими й наглядала за коридором. На стелі було світляне кружало, решта кімнати булаголубою.Надстоломвисілаголубаімла,пахлоцитриною,чаємітютюном.

Вонапочулашурхітукоридорі,івеличезнапостатьтихопройшлаповздвері.—Гей!—погукалавона.Батькообернувголовуйдокірливоглянувнанеї.—Івіш,яжпросивтебе:абозачиняйдвері,абовдягайся.Вінтрохизашарівся,аголосйогозробивсящедужчеспівучий,ніжзвичайно.—Черезпокоївку.—Покоївкалягласпати,—байдужевідказалаІвіш.Ідодала:—Япідстерігалатебе.Титак

тихопроходиш,щоябояласятебепропустити.Відвернися.ПанСергінодвернувся,вонапідвеласяінакинулашляфрок.Батьконапруженостоявдонеї

спиноювдверномупрозорі.Вонаглянуланайогопотилицю,найогоатлетичніплечійбезгучнозареготалася.

—Можешдивитися.Тепервінстоявобличчям.Вінкількаразівпонюхавповітряісказав:—Тизабагатопалиш.—Цевіднервів,—сказалавона.Вінзамовк.Лампаосвітлювалайоговеликекутастеобличчя.Івішподумала,щовінгарний.

Гарний,мовгора,мовНіагарськийводоспад.Врештівінсказав:—Язбираюсялягати.—Ні,—благальносказалаІвіш,—ні,тату:яхочупослухатирадіо.—Щоцетаке?—вигукнувпанСергін.—Отакійпорі?Івіш не дала ошукати себе цим обуренням: вона знала, що він щовечора об одинадцятій

годині виходить зі своєї кімнати і потайці слухає новини у кабінеті. Незважаючи на своїдев'яностокілограмів,вінбувпотайнийілегкий,мовельф.

—Йдисама,—сказаввін.—Завтраярановстаю.—Тату,—жалібносказалаІвіш,—тижзнаєш,щояневміювмикатиприймача.Сергінзареготався.—Га-га!—сказаввін.—Га-га!—Тихочешпослухатимузику?—поспитавсявін.—Твоямати,бідолашка,вжеспить.— Та ні, тату, — люто заперечила Івіш. — Я не хочу слухати музику. Мені хочеться

дізнатися,щовонитамвирішилизтієювійною.—Ну,тоходімо.Вонабосоніжпройшлазанимдокабінету,йвінсхиливсянадприймачем.Йогоміцнідовгі

руки так легко поралися біля вмикачів,що в Івіш аж серце защеміло й вона пошкодувала,щоминуласяїхняблизькість.Колиїйбулоп'ятнадцятьроків,вонизбатькомбулинерозлучні,паніСергінаревнувала;колибатьководивІвішдоресторану,товінсадовивїїналавінавпротисебе,вонасамаобираласобіменю;офіціянтиназивалиїї«пані»,вонадужесміяласязтого,абатькотакпишавсянею,івньогобувпереможнийвигляд.Відлуналиостаннітактивійськовогомаршу,апотімякийсьнімецьзаговоривроздратованимголосом.

—Тату,—докірливосказалавона,—яжнезнаюнімецької.Вінглянувнанеїзнаївнимвиглядом.«Навмисневінзробивце»,—подумалосяїй.—Оційгодиніпередаютьнайдетальнішуінформацію.Івіш уважно слухала, щоб розрізнити в цьому потоці слово «Krieg», бо знала, що воно

означає. Німець замовк, і оркестра вшкварила нового марша; в Івіш од нього аж у вухахпозакладало,тапанСергіндослухавдокінця:вінполюбляввійськовумузику.

—Нущо?—тривожнопоспиталасяІвіш.—Кепськісправи,—заявивпанСергін.Тавиглядуньогобувневельмизасмучений.—Ага!—зпересохлимгорломсказалавона.—Таксамочерезчехів?—Авжеж.—Якяїхненавиджу,—пристрасносказалавона.Ізахвилюдокинула:—Таякщокраїнане

хочевоювати,тоневжеїїможназмусити?—Івіш,—суворосказавпанСергін,—тищедитина.—Що?—перепиталаІвіш.—А…тазвіснож.Вонапідозрювала,щобатькознаєтьсянацихсправахнекращевіднеї.—Іцевсіновини?ПанСергінвагався.—Тату!Він розлютився од того, що я прийшла, що я псую йому маленьке свято. Пан Сергін

полюбляв секрети, в нього було шість замкнених валіз, дві валізи із засувами, часом він їходмикав,колибувсам. Івішрозчуленодивиласянанього,вінбувтакийсимпатичний,щовонамалонеподілиласязнимсвоєютривогою.

—Азараз,—ізжалемсказаввін,—послухаємофранцузів.Вінопустивнанеїпоглядсвоїхсвітлихочей,івонавідчула,щовіннічогонеможезробити

длянеї.Вонатількизапитала:—Щобуде,яквибухневійна?—Французіврозгромлять.—Тьху!НевженімціувійдутьдоФранції?—Звичайно.—ІдійдутьдоЛаону?—Напевне.Гадаю,вонидійдутьдоПарижа.«Віннічогісіньконезнає,—подумалаІвіш.—Вньогосімп'ятницьнатиждень».Тасерце

малоневискакувалоїйізгрудей.—ВонизахоплятьПариж,алежнезруйнуютьйого?Вонапошкодувала,щопоставилацезапитання.Одколибільшовикиспалилиспалилиїхній

маєток,батьковіскрізьввижалисякатастрофи.Вінпохитавголовою,приплющившиочі.—Ох!—сказаввін.—Ох-ох-ох!Двадцятьтретягодинатридцятьхвилин.Тобуламертвавулиця,вонапотонулавмороці;де-

не-де видніли ліхтарні. Вулиця в нікуди, обабіч величезні безіменні мавзолеї. Всі жалюзіопущені, не пробивається ані однісінької стьожки світла. «Це була вулиця Делярю». МатьєперетнуввулицюСельс,вулицюФруадво,пройшовпроспектомдюМенйнавітьвулицеюҐете;вонискидалисяоднанаодну:щетеплі,тавженевпізнанні,вжевулицівійни.Щосьзгубилося.Парижбувужецвинтаремвулиць.

Матьє увійшов у «Дом», бо «Дом» був на цій вулиці. Офіціянт із люб'язною усмішкоюзаметушився біля нього; це був невисокий парубійко в окулярах, хирлявий і запобігливий.Новачок:йогопопередникизмушуваличекатинасебецілугодину,апотімнедбалопідходилиі,навітьневсміхнувшись,приймализамовлення.

—АдеАнрі?—Анрі?—перепитавофіціянт.—Високийчорнявецьізвипуклимиочима.—А!Йогопризвали.—АЖан?—Білявийтакий?Йоготежпризвалидовійська.Язамістьнього.—Принесітьменіконьяку,—попросивМатьє.Офіціянт побіг. Матьє примружив очі, потім здивовано окинув поглядом залу. В липні

«Дом» не мав чітких меж, він розтікався в ніч крізьшиби і двері, вихлюпувався на бруківку,перехожікупалисявційсироватці,якащетремтіланаїхніхрукахіналівомубоціобличводіїв,якістоялипосередбульваруМонпарнас.Щекрок, і тизанурювавсявчервінь,правийпрофільводіївбувчервоний:тобула«Ротонда».Тепернадвірнісутінкиюрмилисябіляшиб,«Дом»звівсядо самого себе: колекція столиків, лав,шклянок, сухих, покинутих, позбавлених тієї імлистоїсяйливости,якабулаїхньоюнічноютінню.Зниклинімецькіемігранти,угорськийпіяніст,стараамериканка-пиячка. Де й поділися ті чарівні пари, які трималися за руки під столом і досамісінькогоранкуговорилипрокохання,очіїхнібуличервонівідбезсоння.Олівуручодньоговечеряв зі своєюдружиноюмайор.Навпротимріяла прощось за кавою з вершкамималенькаповія-аннамітка, за сусіднім столиком капітан їв квашену капусту. Праворуч хлопець увійськовій формі притискав до себе жінку.Матьє бачив його раніше, то був учень з Академіїживопису,довготелесий,блідийізбентежений;однострійнадававйомулютоговигляду.Капітанзвівголову,ійогопоглядперетнувстіну;Матьєпростеживзайогопоглядом:вкінцібуввокзал,вогні,відблискирейок,людизземлистимиобличчями,марнівідбезсонняочі,вонинепорушносиділи у вагонах, склавши руки на колінах. В липні ми сиділи кружкома під лампами, ми незводили очей один із одного, жоден погляд не губився. Тепер вони губляться, біжать доВіссембурґа, до Монмеді; поміж людьми багато пустки й пітьми. Вони мобілізували «Дом»,учинили з нього предмет першої необхідности: забігайлівку. «Ох, — радісно подумалосяйому,—янічогоневпізнаю,нізачимнешкодую,нічогісінькопособінезалишаю!»

Маленькаіндокитаянкаусміхнуласяйому.Вонабулагожа,зкрихітнимирученятами;Матьєвже два роки збирався якось переспати з нею. Якраз пора. Я проведу вустами по її холоднійшкірі,вдихнуїїзапахкомахінафталіну,ябудуголийібозна-якийпідїївмілимипальчиками;вменієякесьстарерам'я,йвоновідімре.Доситьлишевсміхнутисяїйувідповідь.

—Офіціянте!Підбігофіціянт.—Десятьфранків.Матьєзаплативівийшов.Надтовжедобреяїїзнаю.Було темно. Перша ніч війни. Ні, не зовсім. Ще залишалося чимало світла, котре

позачіплювалосязабокибудинків.Замісяць,закількатижнівйогозвієпершатривога;заразцебулавсьоголишгенеральнарепетиція.ТаПарижусежтакивтративсвоюстелюзрожевоївати.Вперше Матьє бачив темну пару, що висіла над містом: небо. Небо Жюан-ле-Пену, Тулузи,Діжону,Ам'єну, те саме небо і для села, і дляміста, для всієїФранції.Матьє зупинився, звівголовуіглянувнанього.Небовсеодноде,безпривілеїв.Іяпідцієюрівністю—будь-хто.Будь-де,немаєзначенняде—війна.Вінзупинивпогляднасвітлянійплямі,подумкиповторив,щобзакарбувалося:«Париж,бульварРаспай».Таїхтежмобілізували,цірозкішніназви,тепервониненаче зійшли з мапи генерального штабу чи зі сторінок комюніке. Від бульвару Распайнічогісінько не лишилося.Шляхи, тільки шляхи, які прямували з заходу на схід, з півдня напівніч; пронумеровані шляхи. Вряди-годи їх брукували на декілька кілометрів, хідники йбудинкипоставалина землі, ценазивалося вулицею,проспектом, бульваром.Таце був усього

лиш відтинок шляху;Матьє ішов, звернувшись обличчям до бельгійського кордону, відтинкомдепартаментського шляху, який починався від Національного шосе номер 14. Він звернув надовгудорогу,пряму інаскрізну,якапродовжувалазалізницюЗахідноїкомпанії,колисьцебулавулицядеРенн.Йогоогорнулополум'я, воновихопило зпітьмиліхтар, згасло;проїхалотаксі,вонопрямувалодовокзалівправогоберега.Занимпроїхавчорнийлімузин,уякомубулоповноофіцерів, потім запала тиша. Покрай дороги, під байдужим небом, будинки зводилися донайпримітивнішоїїхньоїфункції;тобулиприбутковіпомешкання.Спальні-їдальнідлятих,хтопідлягаємобілізації,дляродинмобілізованих.Вжевідчувалосяїхнєскрайнєпризначення:вонистануть«стратегічнимиточками»,азрештоюйцілями.ПісляцьогоможнаізруйнуватиПариж:вінбувужемертвий.Зароджувавсяновийсвіт:суворийіпрактичнийсвітспоруд.

Проміньсвітлапросягавпоміжшторамикав'ярні«Де-Маґо».Матьєсівнатерасі.Занимутініперешіптувалисялюди:останніклієнти.Починаловіятинічноюсвіжістю.

—Кухольпива,—сказавМатьє.—Незабаромпівніч,—сказавофіціянт.—Натерасібільшенеобслуговуємо.—Всьоголишкухоль.—Тодіхутчій.Заспиноювньогозасміяласяжінка.ВпершезчасусвогоповерненняМатьєпочувсміх:він

йогомайжешокував.Протейомунебулосумно;танебуловньогобажанняісміятися.Нанебіроздерласяхмарина,ізблиснулидвізорі.Матьєподумав:«Цевійна».

—Може,заплатитезараз?Потімявасуженетурбуватиму.Матьє заплатив, офіціянт повернувся до зали. Підвелася пара тіней, прослизнула поміж

столиками і зникла.Матьє лишився сам на терасі. Він підвів голову й на тому боці майданувздрівновугарнуцеркву,білунатлічорногонеба.Сільськацерква.Вчорана їїмісцівисочіласутопаризькабудівля:церкваСен-Жермен-де-Пре,історичнапам'ятка,вінчастопризначавІвішпобачення під її колонами. Може, завтра навпроти «Де-Маґо» залишиться тільки зруйнованаспоруда,вякувпертопалитимутьстогармат.Тасьогодні ІвішбулаЛаоні,Парижбувмертвий,щойнопоховалиМир,війнущенеоголосили.Бувтількивеличезнийбілийкшталт,поставленийнамайдані,білілускиночі.Сільськацерква.Вонабуланова,вонабулапрегарна;заразвонабулані до чого.Повіяв легенький вітер; проїхало авто з погашенимифарами, потім велосипедист,потімдвоєваговозів,одякихзатремтілаземля.Кам'янийобразнамитьзатьмарився,потімвітерущух, запала тиша, і церква знову постала в пітьмі, біла, даремна, надлюдська, вона височілапосеред усіх оцих вертикальних предметів обабіч Східного шляху, безпристрасна і голабудучність скелі. Вічна. Досить було одної-єдиної малесенької цяточки в небі, щоб вонаобернуласянапорох,тавсеодновонабулавічна.Самотнялюдина,забута,поглинутаморокомнавпротицієїминущоївічности.Вінздригнувсяіподумавсобі:ятежвічний.

Всесталосябезболісно.Живсобініжнийінесміливийчоловік,якийлюбивПарижігулявним. Чоловік той помер. Помер, як і Вальдек-Руссо, як і Тюро-Данжен; він відійшов доминувшини світу, разом з Миром, життя його влилося до архівів Третьої Республіки; йогоповсякденні видаткиживитимуть статистику,що стосуєтьсяжиттєвого рівня середнього класупісля1918року, листийого служитимутьдокументами з історії буржуазіїміждвомавійнами,його тривоги, сумніви, сором і докори сумління будуть дуже цінні для вивчення французькоїморалі після падіння Другої Імперії. Той чоловік викроїв майбуття за своєю міркою, обжите,затишне, сумирне, перевантажене знаками, побаченнями, задумами. Маленьке історичне ісмертнемайбуття:війнавсімсвоїмтягаремобвалиласянаньогойрозчавила.Протедоцієїхвиліще залишалосящось таке,що могло зватисяМатьє й защо він чіплявся із усієї сили. Він непотрапивбисказати,щоцетаке.Може,якасьдужедавнязвичка,може,якасьманераобиратидумкина свійштиб,денькрізьденьобиратисебе заштибомсвоїхдумок,обиратихарчі, одяг,

деревайбудинки,яківінбачив.Вінопустиврукийпокинувусе;воновідбувалосядужедалековглибині його істоти, в тійцарині, де слованемають змісту.Вінпокинув усе, тепер від ньогозалишився тільки погляд. Геть новийпогляд, без пристрасті, цілковита прозорість. «Я загубивсвоюдушу»,—зутіхоюподумалосяйому.Тупрозорістьперетнулаякасьжінка.Вонапоспішала,її каблучки лунко цокали хідником. Вона прослизнула в непорушному погляді, заклопотана,смертна,минуща,поглинутатисячамидрібнихзадумів,проходячи,вонапровеларукоюпочолу,відкидаючиназадпасмокіс.Ябувтаким,яквона;цілийрійпроектів.Їїжиття—цемоєжиття;під цим поглядом, під цим байдужим небом всі життя рівнозначні. Її проковтнула сутінь,каблучки цокали по вулиці Бонапарта; всі людські життя розтанули в сутіні, цокіт каблучківзатих.

Мій погляд. Він дивився на приглушену білину дзвіниці. Все мертве. Мій погляд, і цекаміння.Вічнеікрем'яне,яквона.Вмоємустаромумайбуттічоловікийжінкичекалимене20червня 1940 року, 16 вересня 1942 року, 8 лютня 1944 року, вони подавалимені знаки. Теперлишемійпоглядчекаєменевмайбутньому,скількиокозасягне,якцекаміннячекаєкаміння,завтра,післязавтра, завжди.Погляд ірадість,безмежна,якморе;цесвято.Вінпоклаврукинаколіна,вінхотівбутиспокійним:хтодоведемені,щозавтраянестанутим,кимбувучора?Алестрахувньогонебуло.Церкваможезавалитися,яможувпастиувирвуодснаряда,повернутисяусвоє власнежиття: ніщонеможе забрати умене цієї вічноїмиті.Ніщо: завжди буде ця су хаблискавиця,щоосвітлюєполум'ямкамінняпідчорниминебесами;вічнийабсолют;абсолютбезпричини, без підстав, безмети, без іншогоминулого, без іншогомайбуття, крім постійности,дармової,непередбачуваної,чудесної.«Явільний»,—раптомподумалосяйому. Ійогорадістьвідразужобернуласягнітючоютривогою.

Іренанудьгувала.Нічогоневідбувалося,хібащооркестраграла«MusicMaestroplease»[16]тащеМарк дивився на неї своїми тюленячими очима. Ніколи нічого не відбувається, а якщо йвідбувається що-небудь, то його тієї ж таки миті не помічаєш. Вона провела поглядомскандинавку,високубілявку,якавжезгодинутанцювалайтанцювала,навітьнеприсідаючиуперервахпоміжтанцями,йподумалабезупереджености:цяжінкагарновбрана.Марктежбувгарно вбраний; всі були гарно вбрані, крім Ірени, яка почувалася мов обпльована в сукнігранатовоїбарви,втім,їйначхатибулонате,знаю,вмененемаєсмаку,щобобиратисобіодяг,тай звідки мені взяти гроші, щоб його поновлювати, просто як буваєш серед багатіїв, то требазнайти спосіб не впадати у вічі. Вже кількоро чоловіків поглядали на неї: дешева, трохиблискучасукенкарозпалювала їхнюхіть,вонипочувалисясміливіше.Маркбувякрибауводі,адже він багатій; він полюбляв водити її до багатих, тому що після цього вона зазнавалаупослідженостиі,якйомуздавалося,меншеопиралася.

—Чомувинехочете?—поспитавсявін.Іреназдригнулася.—Чогоянехочу?Ох,так…Вонаусміхнуласязамістьвідповіді.—Прощовидумаєте?—Проте,щошклянкамояпорожня.Замовтеменіщеодин«ШерріҐоблер».Маркзамовивщешклянку«ШерріҐоблера».Булопотішнозмушуватийогоплатити,бовін

щоднязаписувавсвоївидатки.От і сьогодніввечері запише:повів Іренудошинку,джин-фіцц,два «Шеррі Ґоблери» — сто сімдесят п'ять франків. Вона помітила, що він пестить її рукупучкоювказівногопальця,либонь,віндавновжетакрозважається.

—Скажіть,Ірено,скажіть.Чому?—Простотак,—позіхаючи,відказалавона.—Незнаю.—Ну,щож,якщовисправдінезнаєте…

—Таніжбо!Навпаки:колиязким-небудьсплю,тохочузнатичому.Черезйогоочі,черезфразу,якувінсказав,читомущовінгарний.

—Ягарний,—тихосказавМарк.Іреназасміялася,йвінзашарівся.—Зрештою,—хуткосказаввін,—вирозумієте,щояхотівсказати.—Щейяк,—відказалавона,—щейяк.Вінухопивїїзаруку.—НаБога,Ірено!Щояповиненробити?Він схилився до неї з лютою смиренністю, від хвилювання він тяжко сопів. «Мені так

нудно»,—подумалавона.—Нічого.Немаєчогоробити.—Ох!—вигукнуввін.Він відпустив її руку й закинув голову назад, показуючи зуби. Вона зиркнула на себе в

дзеркало,намаленькупопелюшкуз гарнимиочима,йподумаласобі:«ГосподиБоже!Стількиметушні задляцього!» Їйбулосоромно за себей занього, всевонобулотакебанальней такенудне; вона вже навіть не розуміла, чому відмовляє йому: я завдаю стільки прикрощів; кращесказатийому:«Вамцьогохочеться?Щож,гайда:півгодинивготельномуномері,раз-дватайквит! Невеличке свинство поміж двома простирадлами, а потім знову повернемося сюдизакінчувати вечірку, й ви дасте мені спокій». Але треба було вдавати, ніби вона надає дужевеликогозначеннясвоємумізерномутілу;вонавідчувала,щонепоступитьсяйому.

—Отовжевичудна!—сказаввін.Вінрозгубленовирячивсвоївеликілютіочі,заразвінспробуєскривдитимене,якзавше,а

потімпроситимевибачення.—Отовжевиборонитеся!—іронічнопровадиввін.—Якбиянезнаввасужечотирироки,

топодумавби,щовипросто-такивтіленнячеснот.Вонараптомзацікавленозиркнулананьогоізамислилася.Коливонадумала,тобулонетак

нудно.—Маєтерацію,—сказалавона,—цедужедивно:взятименелегко,цефакт,івсежтакия

радше на шматки себе поріжу, ніж піду з вами до ліжка. І спробуйте пояснити це! — Вонабезпристрасноглянуланьогойвиснувала:—Янавітьнеможусказати,щовисправдіогиднідлямене.

—Тихіше!—сказаввін.—Говоріть тихіше.— І зненавистюдодав:—Увас голосмовдзвіночок,йогодалекочутно.

Вони замовкли. Люди танцювали, оркестра грала «Караван»; Марк знай крутив наскатертинісвоюшклянку,ікрижинкиунійударялисяоднаободну.Іренузновуопосіланудьга.

—Врешті,—сказаввін,—янадтодобредавдозрозуміння,щохочувас.Вінпоклавдолонінастіліспокійногладивйого;віннамагавсявідновитисвоюгідність.Та

нічого,зап'ятьхвилинвінзновувтратитьїї.Вонаусміхнуласяйому,томущовіндавїйнагодуподуматипросамусебе.

—Щож,—сказалавона,—цетежє.Либонь,єівоно.ВонабачилаМаркамовкрізьімлу.Легенькусумирнуімлуподиву,якапідняласязсерцядо

очей.Вонастрахякполюблялаотакдивуватисяусімотимзапитанням,якібезупинуставишсобійніколинеотримуєшнанихвідповіді.Вонапояснилайому:

—Колихтосьтакхочемене, тоцеменеобурює.Послухайте,Марку,цежсміхтай годі:завтра Гітлер, може, нападе на нас, а ви собі місця тут не знаходите од того, що я не хочупереспати з вами. Либонь, ви і справді нікчемний чоловік, якщо телесуєтеся через отакумолодичку,якяоце.

—Цемоясправа,—розлюченовідказаввін.—Алеймоятеж:страхякнелюблю,колизменероблятьчортзна-що.Запаломовчання.Люди—цехудоба,словамивониприкриваютьінстинкт.Вонастежилаза

нимкраємока:от і все, заразвінохляне.Рисийогозів'яли,найтяжчиймомент іщепопереду;якосьу«Мелодії»вінзаплакав.Вінрозтуливбулорота,йвонахуткосказала:

—Замовкніть,Марку,прошувас:заразвиабодурницюбовкнетеабоякусьгидоту.Віннепочувїї;вінхитавголовоюліворучіправоруч,виглядуньогобуврокований.—Ірено,—неголосносказаввін,—янезабаромпоїду.—Поїдете?Куди?—Невдавайтедурепу.Визрозуміликуди.—Тайщо?—Ягадав,щодлявасцещосьозначає.Вона не відповіла: вона уважно дивилася на нього. За хвилю він знову озвався,

одвернувшись:—Вчотирнадцятомуроцібагатожіноквіддавалисязакоханимунихчоловікам,лишетому

щотійшлинавійну.Вонамовчала;вМарказатремтілируки.— Ірено, для вас це така дрібниця, а для мене воно мало б таку вагу, надто ж у такий

момент…—Менівоноанідесь,—урештісказалавона.Вінрізкообернувсядонеї.—Анехаййомувсячина!Яжзавасідувоювати!—Негідник!—вигукнулаІрена.Вінвідразужохляв;очійогопочервоніли.—Менінестерпнодумати,щоядесьтамздохну,такінеоволодівшивами.Іренапідвелася.—Ходімопотанцюємо,—сказалавона.Вінпокірнопідвівся,йвонипочалитанцювати.Вінпритиснувсядонеї;вінпрокружлявїї

всієюзалою,ажраптомїйперехопилоподих.—Щозвами?—поспитавсявін.—Нічого.Вона щойно угледіла Філіпа, він слухняно сидів поруч із якоюсь креолкою, досить

вродливою, та не дуже молодою. «Він був тут! Поки його скрізь шукали, він був тут!» Вонапомітила, що він трохи блідий, попід очима темні кола. Вона штовхнула Марка в гущутанцюючих пар: їй не хотілося, щоб Філіп її побачив. Оркестра перестала грати, й вониповернулися до столика. Марк втомлено опустився на лаву. Ірена теж хотіла було сісти, ажпобачила,щодомуринкинахиливсяякийсьчоловік.

—Сідайте,—сказавМарк.—Нелюблю,коливистоїте.—Хвилинку!—нетерпляческазалавона.Муринка лінькувато підвелася, і чоловік обняв її. Філіп якусь мить дивився на них із

зацькованимвиглядом,Іренавідчувала,щосерцемалоневискакуєвнеїзгрудей.Зненацькавінсхопивсязмісцяіподавсянадвір.

—Вибачте,янахвильку,—сказалаІрена.—Кудицеви?—Довбиральні.Влаштовує?—Визробитевигляд,нібийдететуди,апотімушиєтеся.Вонапоказаланасвоюсумочкунастолі.

—Онмоясумочказалишається.Маркщосьбуркнувзамістьвідповіді;вонаперетнулатанцювальниймайданчик,відпихаючи

плечемтанцівників.—Воназглуздуз'їхала!—сказалаякасьжінка.Маркпідвівся,вонапочула,яквінгукнув:—Ірено!Тавонабулавженадворі: такчитакйомутребабудещеп'ятьхвилин, абирозрахуватися.

Вулицябулатемна.«Отхалепа,—подумалавона,—язгубилайого».Таколиїїочізвиклидосутіні,вонапобачила,яквінпопрямувавпопідмурамивнапрямкувулиціТрініте.Вонапобіглауслід.«Дідькознею,зсумочкою;тампудрениця,стофранків ідвалистивідМаксима».Вонавжененудьгувала.Таквонипробігликроківзісто,апотімФіліптакрізкозупинився,щоІреназлякалася,щоналетитьнанього.Вона хутконакинула гак, випередилайогой, підійшовшидодверей якогось будинку, двічі подзвонила.Двері відчинилися, колиФіліп проходив попри неї.Вона хвильку зачекала, потім щосили тріснула стулкою дверей, немовби зайшла досередини.Тепер Філіп ішов помалу, і простувати назирці було завиграшки. Вряди-годи його поглиналатемрява, а потім він знову виринав із неї, оподаль, під світляним дощем ліхтарні. «Оцезабава»,— подумалося їй. Вона страх як полюбляла стежити за кимось; бувало, цілі годинийшлавоназагетьнезнайомимилюдьми.

На бульварах було ще чимало люду, й було видніше од кав'ярень і вітрин. Філіп зновузупинився, та Ірена не дала застукати себе зненацька; вона зачаїлася позад нього в темномузакуткуйпочалачекати.«Мабуть,уньоготутпобачення».Вінобернувсядонеї,обличчяйогобулобліде;раптомвінзаговорив,івонаподумалабуло,щовінупізнавїї;тавонабулапевна,щовіннемігпобачитиїї.Вінступнувкрокназадіщосьпробурмотів;уньогобувзатурканийвигляд.«Вінумарішився»,—подумалосяїй.

Пройшли дві жінки, дівчина і стара, в провінційних капелюхах. Він підступився до них,обличчяуньогобулояквексгібіціоніста.

—Гетьвійну!—вигукнуввін.Жінки наддали кроку: схоже, вони не зрозуміли його. За ними йшли два офіцери;Філіп

замовкіпропустивїх.Відразужзанимипростуваланапахченаповія,їїдухударивІренівноса.Філіпзупинивсяпереднеюзлихимвиглядом;вонавжеусміхнуласяйому,тавінгукнувдонеїздушенимголосом:

—Гетьвійну,гетьДаладьє!Нехайживемир!—Йолоп!—сказалаповія.Вона пішла.Філіп похитав головою, люто зиркнув ліворуч і праворуч, а потім зненацька

звернувусутінкивулиціРішельє.Іренатакреготалася,щомалоневиказаласебе.—Щекількахвилин.Вінпокрутиврегулятор,бризнуладжазовамузика,чотиринотисаксофону,падучазоря.—О,залишїї,—сказалаІвіш.—Гарнатака.ПанСергінобернувручку,іскаргасаксофонузаміниласяпротяжноюнудноюмелодією,він

суворозиркнувнаІвіш.—Яктиможешлюбитицюдикунськумузику?Він зневажавмуринів. Зі студентськихлітуМюнхені внього збереглисяяскраві спогади,

культВаґнера.—Пора,—сказаввін.Приймач аж задвигтів од голосу. Правдивий французький голос, гарно поставлений,

привітний, який мелодійними модуляціями намагався передати всі відтінки мовлення,проникливий і переконливий голос старшого брата. Ненавиджу французькі голоси. Вона

усміхнуласябатьковіймлявосказала,щобтрохивідновитиїхнюдавнюзлагоду.—Ненавиджуфранцузькіголоси.ПанСергінщосьлегенькомугикнув,таневідповівірукоюподавїйзнакзамовкнути.— Сьогодні, — казав голос, — посланець британського прем'єра був знову прийнятий

райхсканцлером,якийдовівдойоговідома:якщозавтраочотирнадцятійгодинівіннеотримаєзадовільноївідповідізПрагизприводуевакуаціїсудетськогокраю,тозалишаєзасобоюправовжитинеобхіднихзаходів.

Загаломвважають,щоканцлерГітлерхотівсказатипрозагальнумобілізацію,їїоголошенняочікувалосявпонеділокпідчаспромовиканцлераівідкладалосялишечерезлистбританськогопрем'єра.

Голос замовк. Івіш із пересохлим горлом звела погляд на батька.Він смакував ці слова звиглядомприголомшеногоблаженства.

—Щожвононасправдіозначає,тамобілізація?—байдужезапиталавона.—Цеозначаєвійну.—Алежнеобов'язково?—Овва,овва!—Минебудемовоювати!—лютосказалавона.—Неможемомивоюватичерезчехів!ПанСергінм'яковсміхнувся.—Знаєш,—сказаввін,—якщотебепризивають…—Тажминехочемовійни.—Якбиминехотіливійни,тонеоголосилибмобілізації.Вонаостовпілозиркнуланього.—Миоголосилимобілізацію?Митеж?—Ні,—зашарівшись,відказаввін.—Яхотівсказати:німці.—Онвонощо!Аяказалапрофранцузів,—сухомовилаІвіш.Голоспровадивдалі,заспокійливийіприхильний:—ВіноземнихколахБерліназагаломвважають…—Цить,—сказавпанСергін.Він знову сів, обернувшись обличчям до приймача. «Я сирота», — подумала Івіш. Вона

тихеньковийшлазкабінету,пройшлакоридоромізамкнуласяусвоїйкімнаті.Зубиїїцокотіли:вони пройдуть через Лаон, спалять Париж, вулицю Сени, вулицю Ґете, вулицю Розьє,танцювальниймайданчикМонтань-Сен-Женев'єв;якщоПарижохопитьполум'я,тоянакладунасеберуки.«Ох,—подумалавона,падаючиналіжко,—амузейҐревен?»Вонаніколитамнебула,Матьєобіцявповестиїїтудивжовтні,атепервонидощентузруйнуютьйогобомбами.Анужбоцестанетьсясьогоднівночі?Серцемалоневискакувалоїйізгрудей,рукиіплечіпохололи:що може їм завадити?Може, якраз о цій порі від Парижа вже лишився тільки попіл, а вониприховують це, щоб не викликати паніку серед населення. А, може, це забороненоміжнароднимиугодами?Якдізнатися?«О,—лютоподумалавона,—япевна,щоєлюди,котрізнають;аянічогісіньконетямлювцьому,менетрималиуневіданні,змушуваливчитилатину,ніхтонічогоменінеказав, іот!Алеямаюправожити,—розгубленоподумалавона,—менепустили світ,що я жила, я маю на це право». Вона відчула таку глибоку образу,що впала наподушку й затряслася од ридань. «Це так несправедливо,— пробурмотіла вона,— навіть занайкращихобставинвонопротриваєшість,десятьроків,івсіжінкибудутьубраніякмедсестри,аколивсескінчиться,тоябудустара».Тасльозивженекотилисязїїочей,серцезахололо,мовкрига.Вонарізковипросталася.«Кому,комупотрібнавійна?»Якщовзятивсіхлюдейпоодинці,то вони не войовничі, вони думають лише про те, щоб поїсти, заробити і настругати дітей.Навітьнімці.Івсе-такивійнаприйшла,Гітлероголосивмобілізацію.«Танемігвінвирішитице

сам»,—подумалосяїй.Інадумкуїйспалафраза,—дежвонаїїпрочитала,здається,вякійсьгазеті,якщонепочулазасніданкомвідодногозбатьковихклієнтів,—хтостоїтьзаним?Вонатихо потворила її, насупивши брови і дивлячись на носаки своїх пантофлів: «Хто стоїть заним?»,сподіваючись,щовсез'ясується,вонаподумкиперебираланазвивсіхтихтемнихсил,якізаправляютьсвітом:франко-масонів,єзуїтів,двохсотродин,гендлярівзброєю,золотихмагнатів,грошових мішків, американських трестів, Комуністичного Інтернаціоналу, ку-клукс-клану;либонь,тутбуловсьогопотроху,алебулойщещось,може,якесьцілковитотаємнеівсемогутнєоб'єднання,щойогойназвиніхтонезнав.«Алещожвонихочуть?»—подумалавона,іщокамиїї покотилися сльозини відчаю.Якусь хвилю вона намагалася вгадати їхні наміри, та в головібула пустка, всередині обертався якийсь металевий обруч. «Аби ж то хоч знаття, де таЧехословаччина!» Якось вона прикріпила кнопками на стіні велику синьо-жовту акварель: тобула Европа, минулої зими вона розфарбувала її задля розваги, заглядаючи в атлас і трохипідправляючиобриси;вонаскрізьдомалюваларічки,понамальовувалагоринаберегах,якібулинадто вжеплоскі, та надтож вона остерігаласянаноситинамапуназви: то булобнадто вженауково іпретензійно;кордонівтежнебуло:вонастрахякнелюбилапунктирнихліній.Вонапідійшладомапи:Чехословаччинабуладесьтам,середгустонаселенихкраїв.Наприклад,отут,якщо тільки це не Росія. А де Німеччина? Вона дивилася на велику жовту гладеньку пляму,облямовану голубим, думала собі: «Яка ж велика ця земля!» і почувалася загубленою. Вонаодвернулася, скинула свій шляфрок і гола поглянула на себе в дзеркало, зазвичай це трохивтішало, якщо в неї траплялися прикрощі. Та зненацька вона побачила себе геть малою,бур'яниноюзшерехатоюшкірою,бовонавкриласясиротами,атутщецігостріпипки,стирчатьякбозна-що,вонаненавиділаїх,справжнісінькешпитальнетіло,створенедляран,подейкують,ніби вони гвалтуватимуть усіх жінок, вони можуть одрізати мені ногу. Вони увійдуть до їїкімнати,побачатьїїголупідпростирадлами:увасп'ятьхвилин,щободягнутися,іобернутьсядонеїспиною,якотодоМарії-Антуанети,алепочуютьусе,м'якийтупітнігнакилимкубіляліжкаішурхотіння тканиниобшкіру.Вонавзялапанталонийпанчохи і хутконаділа їх, лихокращезустрічати навстоячки і вбраною. Коли вона вбрала спідницю і блузку, то стала почуватисябезпечніше.Таколинадівалачеревички,вкоридорібасомпочалинаспівуватипо-німецькому:

IchhatteeinenKameraden…[17]

Івішметнуласядодверейівідчинилаїх:воназіткнуласявіч-на-вічізбатьком,виглядуньогобувурочистийівеселий.

—Щотиспіваєш?—лютовигукнулавона.—Щоцетидозволяєшсобі?Вінглянувнанеїзусмішкоюрозуміння.—Зачекай,—сказаввін,—зачекай-нотрохи,жабеняткомоє,мищепобачимонашуСвяту

Русь.Грюкнувшидверима,вонаповернуласядосвоєїкімнати.«НачхатименінаСвятуРусь,яне

хочу,щобзруйнувалиПариж, іякщовонидозволятьсобіщосьтаке,топобачиш,якфранцузькілітакиполетятьбомбуватитвійМюнхен!»

Звуки кроків затихли в коридорі, все огорнула тиша. Івіш напружено стояла посередкімнати, намагаючись не дивитися в дзеркало. Зненацька пролунало троє наполегливихпосвистів знадвору, з вулиці, вона затремтіла всеньким тілом. Надворі. На вулиці. Всевідбувалосянадворі:їїкімнатабулав'язницею.Їїжиттямрозпоряджалисяскрізь,напівночі,насході, на півдні, скрізь у цій отруєній ночі, прошитій блискавками, наповненій шепотінням ізмовами,татількинетут,дебулавонаув'язненаідетакинічогоневідбувалося.Рукийногиїї

затремтіли, вона взяла сумочку, провела гребінцем по косах, безгучно відчинила двері йвислизнуланазовні.

Надворі. Все надворі: дерева на набережній, дві кам'яниці біля мосту, які ружують ніч,застиглийгалопГенріхаIVнадмоєюголовою—все,щоважить.Всерединігетьнічого,навітьдиму немає, нічогісінько немає всередині, нічого. Я — ніщо. Я вільний, подумав собі він,відчуваючи,якпересохлоуроті.

ПосередНовогомостувінзупинивсяізареготався:цюсвободуяшукавдужедалеко;авонабулатакблизько,щоянемігїїбачити,немігдонеїдоторкнутися,вонабулатількимною.Я—моя свобода. Він сподівався,що настане такий день, коли його переповнить радість, наскрізьпрошиєблискавиця.Танебулоніблискавиці,нірадости:тількицязлиденність,цяпорожнеча,охоплена запамороченням перед самим собою, ця тривога за те, що його власна прозорістьзаважає побачити самого себе. Він простягнув руки і легенько провів ними по каменюбалюстради, він був нерівний, порепаний, мов закам'яніла губка,ще тепла від пополуденногосонця. Ось він, цей камінь, величезний і масивний, він ховає в собі розчавлене безгоміння,стиснутий морок, який становить собою сутність речей. Ось він, повнота. Йому хотілося бзачепитися за цей камінь, розплавитися в ньому, наповнитися його непрозорістю, йогосупокоєм.Такаміньнемігстатийомувпригоді:вінбувзовні,назавжди.Івсежтакирукийогобулинабілійбалюстраді:коливіндививсянаних,тойомуздавалося,нібивонизбронзи.Алеякразтомущовінмігнанихдивитися,вонийомуненалежали,тобуливжерукиіншого,зовні,якдерева,яквідкиди,щодрижалинаповерхніСени,відрізаніруки.Вінзаплющивочі,йвонизнову стали його: біля теплого каменя був лише кислий і звичнийприсмак, насилу відчутнийприсмакмізерноїмурашки.Моїруки;неоціненнавіддаль, якавідкриваєменіречійназавждивідокремлюємене відних.Яніщо, вмененічогонемає.Так самоневіддільнийвід світу, як ісвітло,йодначетакийсамийвигнанець,як ісвітло,щоковзаєповерхнеюкамінняйводи,тожніколи мене ніщо не зачепить мене й не замулить піском. Зовні. Зовні. Поза світом, позаминулим,позасамимсобою:воля—цевигнання,іяприреченийбутивільним.

Вінступнувкількакроків,зновузупинився,сівнабалюстрадуйпоглянув,якбіжитьвода.Що ж робити мені з цією свободою? Що ж робити мені з самим собою? Його будучністьнацілили на чіткі завдання: вокзал, потяг до Нансі, казарма, володіння зброєю. Та ні цябудучність, ні ці завдання йому вже не належали. Йому вже ніщо не належало: війнапереорювала землю, та була не його війна. Він був сам-самісінький на цьому мосту, сам націломусвіті,йніхтонемігвіддатийомунаказ.«Явільнийнідлячого»,—втомленоподумалосяйому.Жодноїпризнакиніназемлі,нінанебі,предметицьогосвітубулигетьпоглинутісвоєювійною, вони обертали на схід свої численні голови, Матьє біг поверхнею речей, і вони невідчували того. Забутий. Забутий мостом, який байдуже тримав його на собі, забутий цимидорогами, які бігли до кордону, забутий циммістом, яке поволі підіймалося,щоб угледіти наобрії пожежу, яка його не стосувалася. Забутий, незнаний, самісінький: запізнілий; всімобілізованівирушилидосвоїхчастинщепозавчора,йомунебулочоготутробити.Чипоїдуяпотягом?Ценемаєзначення.Поїхати,лишитися,втекти:нецідіїставляютьнакінйогосвободу.І всеж таки треба було ризикнути нею.Він ухопився обома руками за камінь і схилився надводою.Однісінькийстрибок—іводапоглинейого,ійогосвободастаневодою.Супокій.Ачомбийні?Цебезіменнесамогубствотежбудеабсолютом.Законом,вибором,мораллю.Єдиний,незрівняннийучинок,якийнамитьосяємістіСену.Доситьлишетрохинижчесхилитися,івіноберевічність.Вінсхилився,тарукиневідпускаликамінь,вонитрималинасобівсювагуйоготіла.Чомбийні?Вньогонебулоособливоїпричинитопитися,танебулойособливоїпричини,щобзавадитицьому.Ацейучиноклежавтут,передним,начорнійводі,змальовувавйомуйогомайбутнє.Всілинвиобрубані,ніщонасвітінемоглостриматийого:осьвона,жахлива,остання

свобода. Глибоко всередині він відчув калатання свого ошалілого серця; один порух, долонірозтуляються,іязнищуМатьє.Надрічкоютихознялосязапаморочення;небоймістзавалилися:лишилися тільки він і вода; вона піднімалася до нього, лизала його звішені ноги. Вода, йогобудучність. Тепер це правда, я накладу на себе руки. Зненацька він вирішив не робити цього.Вирішив: це буде всього лиш випробуванням. Він прийшов до тями на ногах, він уже йшов,ковзавкороюмертвоїзорі.Цебуденаступногоразу.

Вонабіглаголовноювулицеюйчулащедвачитрипосвисти,далінічогонебулочути,іотголовнавулицятежзробиласяв'язницею:тутнічогоневідбувалося,фасадикам'яницьбулисліпій плоскі, всі віконниці зачинені, війна була в іншомумісці.Намить вона сперлася на водянуколонку,їїохопилинеспокійірозчарування,тавонанезнала,чогосподіватися:може,світанку,відчинених крамниць, людей,що будуть обговорювати події. Не було нічого: світло осявало увеликихполітичнихмістахпосольства і палаци; а вонабулаув'язнена в звичайній собінічнійпітьмі. «Завжди все відбувається деінде», — подумала вона, тупнувши ногою. Вона почулашурхіт: таке, наче хтось тихенько йшов за нею назирці. Вона затамувала подих і довгоприслухалася,тазвуктойнеповторився.Їйбулозимно,одстрахуажгорлоперехопило:вонавжеподумалабуло,чинекращебулобвернутисядодому.Тавонанемоглаповернутися, їїкімнатанаганялананеїжах;тутвонапринаймнівонайшлапіднебомусіхлюдей,тенебопоєднувалоїїзБерліноміПарижем.Вонапочулапозадусебедовгешкряботіння,йцьогоразувнеївистарчилохоробростиобернутися.Тобувусьоголишкіт:вонаугледілайогосяйливі зіниці,кітперетнувбруківкусправаналіво,тобуланедобраприкмета.Воназновурушиласвоєюдорогою,звернуланавулицюТьєрі,захекавшись,зупинилася.«Літаки!»Вониглуходудоніли,мабуть,вонибулищедесь далеко. Вона прислухалася: звук той не з неба линув. Сказати б… «Та звісно ж, — іздосадоюподумалавона,—цехтосьхропе».ТобувнотаріусЛеска,вонавпізналавивіскувсебенад головою.Він хропів, а вікна були відчинені, вона не стрималася од сміху, а потім регіт їїзненацька завмер: вони усі сплять.Я сама на вулиці, оточена сонними людьми, ніхто не беременедоуваги.

Скрізьназемлівониабосплять,абоготуютьукабінетахсвоювійну,жодензнихнетримаєвголовімогонаймення.Алежятут!—обуреноподумалавона.—Ятут,ябачу,явідчуваю,яіснуютаксамо,якіГітлер!

За хвилю вона знову рушила вперед і дійшла до еспланади. Під Лаоном простягаласяпохмурадолина.Вдалинівряди-годиблималивогники,тавони їїнезаспокоювали; Івішдобрезнала, що вони освітлюють: рейки, дерев'яні шпали, камінці та вагони на запасних коліях. Вкінці долини був Париж. Вона зітхнула: якби він був охоплений вогнем, то на овиді сяяла бзаграва.Вітерляскавїїпоколінахпеленоюсукні,тавонанерухаласязмісця.«Парижтам,вінще сяє од світла, може, це його остання ніч». Цієї самої миті якісь люди піднімаються іспускаютьсябульваромСен-Мішель,іншіпрямуютьв«Дом»,дехтозних,може,знаєїїйбалакаєдокогось.«Останняніч—аятут,уційчорнійводі,йколиястанувільною,топобачутамлишекупуруїнінаметипоміжкамінням.Божемилий,—подумалавона,—Божемилий!Зробитак,щобямоглапобачитийогоостаннійраз».Вокзалбувякразпіднею,цічервонісвітлячкивнизусхідців;нічнийпотягвирушавотретійдвадцять.«Уменеєстофранків,—переможноподумалавона.—Уменевсумочцістофранків».

Вонавжебігцемспускаласякрутимисхідцями,ФіліпбігцемспускавсявулицеюМонмартр,страхопуд, нікчемний страхопуд, то я страхопуд, еге? Ну, я вам покажу! Він вибіг на майдан;величезнатемнагаласливапащекавідкриваласянатомубоцімайдану,тхнулокапустоюісиримм'ясом.Вінзупинивсяпередґратамистанціїметра,покрайхідникастоялипорожніящики;підногамивсебевінпобачивсоломиниібруднісюдиснувалитіні.Івішпідійшладовіконця.

—ТретійкласдоПарижа.

—Тудийназад?—поспитавсякасир.—Туди,—твердовідказалавона.Філіппрокашлявсяіщосилизакричав:—Гетьвійну!Нічогонесталося,тінітаксамоснувалиукав'ярні.Вінсклавдолонірупороміпритуливїх

дорота.—Гетьвійну!Йоговласнийголосвидавсяйомугромом.Декількатінейзупинилося,івінпобачив,щодо

нього підходять люди. Їх було досить чимало, більшість була в кашкетах. Вони недбалонаближалисяізцікавістюдивилисянанього.

—Гетьвійну!—гукнуввіндоних.Вони були вже зовсім поруч; серед них були дві жінки й приємний на вигляд чорнявий

молодик.Філіпзсимпатієюзиркнувнаньогоізаволав,незводячизньогоочей:—ГетьДаладьє,гетьЧемберлена,нехайживемир!Тепер вони оточили його, й він уперше за останні дві доби відчув,що йому добре. Вони

дивилися на нього, піднявши брови, й нічого не казали. Він хотів було пояснити їм,що вонижертвикапіталістичногоімперіалізму,таголосйогоніякнемігзупинитисяізнайволав:«Гетьвійну!»Цебувсправжнісінькийпереможнийгімн.Вінотримавдужогостусанаувухо ікричавдалі,потімйогосадонулиуписоківправеоко:вінповаливсянаколінайуженекричав.Передним опинилася якась жінка, він бачив її коліна й черевички з плоскими каблуками, вонавідбиваласяікричала:

—Негідники!Негідники!Цеждитина,нечіпайтейого!Матьє почув пронизливий голос, який волав: «Негідники! Негідники! Це ж дитина, не

чіпайтейого!»Хтосьвідбивавсяпосередцілогодесяткачоловіківукашкетах;тобуланевисокажіночка,вонарозмахуваларуками,йкосипадалиїйнаобличчя.Чорнявиймолодикзішрамомпідвухомбрутальнотрясїї,авонаволала:

—Вінмає рацію, всі ви боягузи, вимусите бути намайдані Згоди і протестувати противійни;авиволієтелупцюватихлопчака,боценетакнебезпечно.

Гладка власниця публічного будинку, яка стояла перед Матьє, дивилася на цю сценупалаючимиочима.

—Роздягнітьїїдогола!—сказалавона.Матьєздосадоюодвернувся:такіоказіїмусилизаразвідбуватисянакожномусередхресті.

Передденьвійни,передденьзброї:цебуломальовниче,тайоговононестосувалося.Раптомвінвирішив,щоцестосуєтьсяйого.Вінвідіпхнувповію,увійшовуколойпоклавдолонюнаплечечорнявогомолодика.

—Поліція,—сказаввін.—Щосталося?Молодикнедовірливоглянувнанього.—Таонтойхлопчисько!Вінкричав:«Гетьвійну!»—Атийоговдарив?—суворопоспитавсяМатьє.—Тищо,немігпогукатиполіцая?—Таполіцаївтутнема,панеінспекторе,—озваласяповія.—Ати,мандрьохо,—сказавїйМатьє,—говоритимештоді,колитебеспитають!Чорнявиймолодикгетьзнітився.—Та нічого ми йому не зробили,— сказав він, облизуючи розбиті кісточки пальців.—

Затопиливписок,щобзамовк,тайгоді.—Хтозатопивуписок?—поспитавсяМатьє.Молодикзішрамомглянувнасвоїрукийзітхнув.—Я,—зізнавсявін.

Іншівідступилинакрок;Матьєобернувсядоних.—Вихочетепотрапитиусвідки?Невідповідаючи,вонивідступилищедалі.Повіявжезникла.—Розходьтеся,—сказавМатьє,—атопозаписуювашіпрізвища.Атизалишся.—Ащо,—поспитавсямолодик,—теперфранцузівзамикаютьдохурдигизате,щовони

недаютьнімаковівлаштовуватипровокації?—Нетвоєділо,—сказавМатьє.—Розберемося.Роззявирозійшлися.Залишилосядвоєчитроє,вонистоялинапорозікав'ярнійдивилися.

Матьєнахиливсядохлопчака:йогодалидобрячоїлупки.Зрозбитоїгубитеклакров,алівеокогетьзапливло.ПравимокомвінпильнодививсянаМатьє.

—Цеякричав,—гордосказаввін.—Немігвигадатинічогокращого,—сказавМатьє.—Встатиможеш?Хлопчак насилу підвівся. Він упав у салату; ззаду прилип до нього листок салати, а за

піджакзачепилисясоломини.Жіночкаобтріпалайогодолонею.—Визнаєтейого?—запитавМатьє..Вонатрохиповагалася.—Н-ні,—відказалавона.Хлопчакзареготався.—Звичайнож,знає.ЦеІрена,секретаркаПітто.ІренапонурозиркнуланаМатьє.—Вижнезачинитейогозацювитівку?—Незнаю.Молодикзішрамомсіпнувйогозарукав:вньогобувзніченийвигляд.—Я заробляюна хліб, пане інспекторе, працюю я.Якщомені доведеться йти з вами до

комісаріяту,тоязапізнюсянанічнузміну.—Документи.Молодикпростягнувйомунансенівськийпаспорт,звалийогоКанаро.Матьєзасміявся.—НародивсявКонстантинополі!—сказаввін.—Виходить, ти таклюбишФранцію,що

ладенубитибудь-кого,хтонападенанеї.—Цемоядругабатьківщина,—згідністювідказавмолодик.—Ти,звичайнож,сампопросишсядовійська?Молодикневідповів.Матьєзаписавйогопрізвищейадресудосвогоблокнота.—Ушивайсязвідси,—сказаввін.—Тебевикличуть.Авийдітьзімною.ВонирушиливулицеюМонмартрізробилидекількакроків.Матьєпідтримувавхлопчака,бо

вінзаточувався.Іренапоспиталася:—Скажіть,вийоговідпустите?Матьєневідповів:вонищенедужедалековідійшливідЦентральногоринку.Вонипройшли

щетрохи,апотім,колипідійшлидоліхтарні,ІренасталапередМатьєізненавистюзиркнулананього.

—Нишпоркапроклятий!Матьє зареготався: коси падали на її лице, й вона дмухала на пасма, які заважали їй

дивитися.—Таненишпоркая,—сказаввін.—Справді?Вона знай трясла головою, намагаючись відкинути коси. Врешті вона люто вхопила їх і

закинуланазад.З'явилосяїїобличчя,матове,звеликимиочима.Вонабуладужегарнаіначебто

недужейздивувалася.—Якщовинезполіції,тогарнопошилиїхудурні,—зауважилавона.Матьєневідповів.Ця історіявженетішилайого.Йомузненацька захотілосяпрогулятися

вулицеюМонторґей.—Гаразд,—сказаввін,—заразяпосаджувасутаксі.Посеред вулиці стояло кілька авт. Матьє підійшов до одного з них, тягнучи за собою

хлопчака.Іренайшлазаними.Правоюрукоювонапритримувалакосинадобличчям.—Сідайте.Воназашарілася.—Знаєте,язгубиласумочку.Матьє пхнув хлопчака до авта: одну руку він поклав йому поміж лопатками, а другою

відчинявдверцята.—Пошукайтевкишенімогопіджака,—сказаввін.—Управій.ЗахвилюІренавитягларукузкишені.—Язнайшластофранківідрібняки.—Візьмітьсобістофранків.Останнійпоштовх,іхлопчакповаливсянасидіння.Іренасілазаним.—Якаувасадреса?—запиталавона.—Вменеїївженемає,—відказаввін.—Бувайте.—Гей!—гукнулаІрена.Та він уже одвернувся од неї: йому хотілося ще раз побачити вулицю Монторґей. Йому

захотілося побачити її негайно. Якусь хвилину він ішов собі, а потім таксі зупинилося біляхідника,простобіляМатьє.

Дверцятавідчинилися,йвиглянулажінка,тобулаІрена.—Сідайте,—сказалавонайому.—Хутчій.Матьєсівдотаксі.—Сядьтенавідкидномусидінні.Вінсів.—Щосталося?—Малюкгетьзглуздуз'їхав.Каже,щохочепотрапитидов'язниці;вінввесьчассіпаєза

ручкудверцятіхочевискочитинадвір.Янетакадужа,щобутриматийого.Хлопчакзабивсявкутокавта,йогоколінастирчаливищеголови.—Вньогопотягдострадництва,—пояснилаІрена.—Скількийомуроків?—Хтозна,здається,дев'ятнадцять.Матьєрозглядавдовгіхудіногихлопчака:томубулостількиж,якнайстаршимйогоучням.— Якщо йому хочеться потрапити до хурдиги, — сказав він, — то ви не маєте права

заважатийому.—Диваквитайгоді,—обуреносказалаІрена.—Вижнезнаєте,щойомузагрожує.—Вінкогосьупорав?—Тані.—Ащовіннакоїв?—То ціла історія,— з похмурим виглядом відказала вона.Він помітив,що вона зібрала

коси на вершечку голови. Це надавало їй комічного й затятого вигляду, незважаючи стомленігожівуста.

—Такчитакцестосуєтьсялишейого,—сказавМатьє.—Вінвільний.—Вільний!—вигукнулавона.—Кажужвам,щовньогоневсівдома.

Почувшислово«вільний»,хлопчакрозплющивсвоєздоровеокоіщосьпробурмотів,Матьєне розчув, що саме, а потім ні сіло ні впало вхопився за клямку і спробував було відчинитидверцята.Вцюмитьякесьавтолегенькозачепилотаксі,котревраззупинилося.Матьєнатиснуврукоюнагрудихлопчакаівідіпхнувйогонасидіння.

—Якбименізахотілосяпотрапитидов'язниці,—провадиввін,звертаючисьдоІрени,—тоянехотівби,щобвименізаважали.

—Гетьвійну!—заволавхлопчак.— Авжеж, авжеж, — потвердив Матьє. — Маєш рацію. — Він знай утримував його на

сидінні.ПотімобернувсядоІрени.—Здається,уньогоісправдіневсівдома.Водійопустившкло.—Кудиїдемо?—ПроспектПарк-Монсурі,15,—переможносказалаІрена.ХлопчакухопивМатьєзаруку,апотім,колитаксірушило,заспокоївся.Якусьхвилювони

сиділимовчки;таксікотилосятемнимивулицями,якихМатьєнезнав.ОбличчяІренивряди-годивириналозтемрявиізновупропадалоуній.

—Вибретонка?—запитавМатьє.—Я?Ні,язМеца.Чомувипроцепитаєте?—Таувастаказачіска.—Кумедна,егеж?Топодругазахотіла,щобятакзачісувалася.Намитьвоназамовкла,потімзапитала:—Якцетаксталося,щоуваснемаєадреси?—Переїжджаю.—Так,так…Васмобілізували,правдаж?—Авжеж.Яківсіх.—Вамподобаєтьсявоювати?—Незнаю:ященевоював.—Аяпротивійни,—сказалаІрена.—Япомітив.Іренадбайливосхилиласядонього.—Скажіть,викогосьутратили?—Ні,—відказавМатьє.—Ащо,вменетакийвигляд,нібиякогосьутратив?—Увасчуднийвигляд,—сказалавона.—Пильнуйте!Пильнуйте!Хлопчактихцемпростягнуврукуіспробуваводчинитидверцята.—Тасядьтинарешті!—сказавМатьє,пхаючийоговкуток.—Отовжезараза!—сказав

вінІрені.—Цегенеральськийсин.—Оняк?Щож,недужевін,мабуть,пишаєтьсясвоїмбатьком.Таксізупинилося.Іринавийшлапершою,адалітребабуловитягтихлопчака.Вінчіплявся

запідлокітникийвідбивавсяногами.Іреназареготалася.—Отовжесуперечливанатура:тепервінуженехочевиходити!ВрештіМатьєвхопивйоговоберемоківиніснатротуар.—Ху!—Зачекайте хвилину,—сказала Ірена.—Ключ залишився в сумочці,мені треба залізти

крізьвікно.Вона підійшла до двоповерхового будиночка з прохиленим вікном. Матьє підтримував

хлопчакаодноюрукою.Другоювінпонишпоривукишені,апотімпростягнувводієвігроші.

—Здачінетреба.—Щоцезвашимбратом?—веселозапитавводій.—Вінзаробивсвоє,—відказавМатьє.Таксі поїхало. Позаду відчинилися двері, й у світляному прямокутнику з'явилася постать

Ірени.—Заходьте,—сказалавона.Матьєувійшов,підштовхуючихлопчака,якийупертомовчав.Іреназачинилазанимидвері.—Ліворуч,—сказалавона.—Вимикачоправуруч.Матьє намацав вимикача, і бризнуло світло. Він побачив укриту пилюгою кімнату,

розкладачку,глекзводоюімискунатуалетномустолику;підстелеювисіввелосипедбезколіс.—Цевашакімната?—Ні,—відказалаІрена.—Цекімнатадрузів.Вінглянувнанеїйзасміявся.—Вашіпанчохи!Вонибулибілівідкурявиіподертінаколінах.—Цеялізлаувікно,—безтурботнопояснилавона.Хлопчакстоявпосередкімнати,віннеспокійнопохитувався ірозглядавусесвоїмєдиним

оком.Матьєпоказавнанього.—Щобудемознимробити?—поспитавсявінвІрени.—Скиньтезньогочеревикиіпокладітьйогоналіжко:яобмиюйомуобличчя.Хлопчакнеопирався:вінякосьохляв.Іренаповернуласязмискоюводиіватою.—От-от,—сказалавона.—Потерпіть,Філіпе,будьтерозумником.Вона схилилася над ним і почала незграбно водити ватяним квачиком по його брові.

Хлопчакзастогнав.—Авжеж,—материнськимтономприказувалавона,—щемить,алетаквоноітреба.Вонапішлапоставитимискунатуалетнийстолик.Матьєпідвівся.—Гаразд,—сказаввін.—Щож,меніпора.—Ойні,нейдіть!—жвавовідказалавона.Ітихішедокинула:—Якщовінзахочепіти,тов

мененевистарчитьсили,щобзатриматийого.—Вищо,гадаєте,ястерегтимуйоготутцілуніч?—Витакінелюб'язні!—роздратованокинулавона. І замитьтрохилагіднішедодала:—

Принаймнізачекайте,покивінзасне,цестанетьсяшвидко.Хлопчакметавсяналіжку,вигукуючищосьнезрозуміле.—Девіноцетинявся,щодовівсебедотакогостану?—поспиталасяІрена.Вонабулаповнява, зматовоюшкірою,надтовженіжною і трохивогкою,навзірнедуже

чистою;здавалося,нібивонащойнопрокинулася.Таголоваїїбулапрегарна:маленькийротізвтомленимикутиками,великіочіімалесенькірожевівушка.

—Нуот,—сказавМатьє,—вінзаснув!—Таневже?Вониздригнулися:хлопчаксхопивсяіголосноскрикнув:—Флоссі!Моїштани!—Анехайтобі!—сказавМатьє.Іренавсміхнулася.—Вамдоведетьсяпробутитутдоранку.Тацебуломарення,провісниксну:Філіпупавгорізнач,кількасекундіщещосьбурмотів,а

потімвідразужзахропів.—Ходімо,—сказалаІрена.

Вінпройшовзанеюдовеликоїзрожевимикретоновимишпалерами.Настінівисілагітарайукулеле.[18]

—Цемоякімната.Язалишаюдверіпрохиленими,щобчути,щовінтамробить.Матьєпобачиввеликерозстеленеліжкозбалдахіном,пуф,грамофоніплатівкинастоликув

стиліГенріха ІІ.Накріслі-качалцівалялисяпожмаканіпанчохи,жіночітрусенята ікомбінації.Іренапростежилазайогопоглядом.

—Яходиланаблошинийринок.—Незлецько,—сказавМатьє.—Гетьнезлецько.—Сідайте.—Де?—запитавМатьє.—Зачекайте.Напуфістоявкорабликупляшці.Вонавзялайогойпоставиладолі,потімзнялазкрісла-

качалкибілизнуіпоклалаїїнапуфі.—Ось.Аясядуналіжку.Матьєсівіпочавгойдатися.— Востаннє я сидів у кріслі-качалці в Німі, в передпокої готелю Арен. Мені було

п'ятнадцятьроків.Ірена не відповіла. Матьє знову побачив перед собою великий темний передпокій із

зашкленимидверима,якісяяливідсонця:йомущеналежавтойспогад;булийінші,потаємнійневиразніспогади,якітремтілидовкругнього:яневтративсвогодитинства.Дорослий,зрілийвікзаваливсяводнісінькумить,тадитинствозалишалося,тепле-тепле:щеніколинебуловонотакблизько.Вінзновуподумавпромалогохлопчину,якийлежавнапіщанихдюнахАркашонайвимагавсвободи:Матьєпереставсоромитисяпередцимупертимхлопчаком.Вінпідвівся.

—Вийдете?—запиталавона.—Підупрогуляюся,—відказаввін.—Нехочететрохипосидіти?Вінповагався.—Якпоправді,томеніхотілосялишитисясамому.Вонапоклалайомудолонюнаруку.—Отпобачите,зімноюбудетак,начевисамі.Вінглянувнанеї:внеїбулачудернацькаманераговорити,мляваітрохидурненькавсвоїй

поважності; вона ледве розтуляла свого ротика і похитувала головою, немовби змушуючи їївипускатислова.

—Язалишаюся,—сказаввін.Вонаневиявиланіякогозадоволення.Втім,їїобличчяздавалосянедужевиразним.Матьє

ступнув кілька кроків по кімнаті, підійшов до столу і взяв декілька платівок. Вони булизачовгані, деякі надкололися, більшістьбулибез конвертів.Тутбулокількаджазовихплатівок,попуріМорісаШевальє, «Концерт для лівої руки», «Квартет» Дебюссі, «Серенада» Тозеллі й«Інтернаціонал»увиконанніросійськогохору.

—Викомуністка?—запитаввінунеї.—Ні,—відказалавона,—вменепереконаньнемає.Гадаю, ябулабкомуністкою, якби

людинебулитакимлайном.—І,подумавши,докинула:—Япацифістка.— Чудна ви,— сказавМатьє.— Якщо люди— лайно, то вам було б усе одно, як вони

вмирають—навійнічиякосьінакше.Воназупертоюповажністюпохиталаголовою.—Якразнавпаки,—сказалавона.—Томуйогидновоюватизїхньоюдопомогою,щовони

лайно.

Запаломовчання.Матьєглянувнапавутинняпідстелеюйзасвистів.—Янічого неможу запропонувати вам випити,— сказала Ірена.—Хібащо ви любите

оршад.Тамупляшціщетрохиє.—Гм!—сказавМатьє.—Авжеж,такяідумала.О,накоминієсигара,візьміть,якщохочете.Вінпідвівсяівзявсигару,вонабуласухайполамана.—Можнаянатопчунеюлюльку?—Робітьзнеювсе,щозахочете.Вінзновусіві,відчуваючинасобіпоглядІрени,почаврозминатисигарувдолонях.—Почувайтесьякудома,—сказалавона.—Якщонехочетеговорити,тонеговоріть.—Гаразд,—сказавМатьє.Захвилювоназапитала:—Спатинехочете?—Ні.Йомуздавалося,щовінуженіколинезахочеспати.—Девизаразбулиб,якбинезустрілимене?—НавулиціМонторґей.—Іщоробилиб?—Гулявби.—Мабуть,вамдивно,щовитут.—Ні.—Щоправда,топравда,—зневиразнимдокоромсказалавона,—здається,нібивастуті

нема.Вінне відповів: він гадав,що вонамає рацію.Ці чотири стінийцяжінкана ліжкубули

незначнимвипадком,невиразниминічнимипримарами.Матьєбувскрізь,депануваланіч,відпівнічнихкордонівдоЛазурногоберега;вінбуводнимцілимзнею,дививсянаІренувсіочиманочі:вонабулавсьоголишкрихітнимсвітлячкомунічнійпітьмі.Одпронизливогокрикувінажпідскочив.

—Отовжелихо!Підугляну,щотамізним.Вонанавшпинькахвийшлазкімнати,аМатьєзапаливлюльку.Йомувженехотілосяйтина

вулицю Монторґей: вулиця Монторґей була тут, вона перетинала кімнату; тут проходили всівулиціФранції,росливсіїїтрави.Цічотиридощаністінипоставилидесь.Матьєтежбувдесь.Іренаповернуласяйсіла:вонабулахтось.Вонанебуласхожанабретонку.Радшенамаленькуаннаміткузкав'ярні«Дом».Внеїбулашафрановашкіра,невиразнеімляваграція.

—Пусте,—сказалавона.—Вінмарить.Матьємирнозатягнувсялюлькою.—Цейхлопчак,напевне,добрячезазнавлиха.Іренастенулаплечима,іїїобличчярізкозмінилося.—Овва!—сказалавона.—Вираптомсталитакоючерствою,—зауваживМатьє.—Ох,менетакдратує,колижаліютьотакепаненя,цежбовитівкибагацькоїдитини.—Алежвінусе-такинещасний.— Не змушуйте мене сміятися. Батько витурив мене з дому в сімнадцять років: мушу

сказати,минедужеладналиміжсобою.Таянесказалаб,щобуланещасна.НамитьМатьє угледів під її пещеною личиною бувале і жорстке лицежінки, яка багато

чогозазналанавіку.Голосїї,повільнийіглибокий,пливізякимсьмонотоннимобуренням.—Можнабутинещасним,—сказалавона,—якщотобіхолодноаботинедужийабовтебе

немаєчогоїсти.Всеіншепростохимери.Він зареготався: вона старанно морщила носа і широко розтуляла свого ротика,

випльовуючислова.Віннасилучув її: він їїбачив.Погляд.Величезнийпогляд,порожнєнебо:вонатріпотілавцьомупогляді,немовкомахаусвітліфар.

—Ні,—сказалавона,—яможудатийомупритулок,опікуватисяним,завадитийомукоїтидурниці, танехочу я,щобйогожаліли.Бо знаю,що такенещастя!Йколибуржуакажуть,щовонинещасні…

Вонауважноглянулананьогоізвелаподих.—Щоправда,витежбуржуа.—Так,—відказавМатьє.—Авжеж,ябуржуа.Вона бачить мене. Йому здалося, ніби він твердне і хутко меншає. За цими очима було

беззоряненебо,внеїтежєпогляд.Вонабачитьмене,якбачитьстілтаукулеле.Ідлянеїяісную:часточка,що зависла упогляді, буржуа.Цеправда,що я буржуа. І все-такийомуне вдавалосявідчутице.Воназнайдивиласянанього.

—Чимвизаробляєтенажиття?Ні,давайтеясамавгадаю.Вилікар?—Ні.—Адвокат?—Ні.—Отакого!—сказалавона.—Може,вишахрай?—Явикладач,—сказавМатьє.—Цікаво,—трохирозчарованосказалавона.Алепотімхуткодокинула:—Ну,таценемає

значення.Вонадивитьсянамене.Вінпідвівся івзяв її заруку,трохивищеліктя.Ніжнегарячетіло

трохиум'ялосяпідйогопальцями.—Щоцезвами?—запиталавона.—Хочудоторкнутисядовас.Увідповідь:виждивитесянамене.Вонапритулиласядонього,іпоглядїїзатяглоімлою.—Авиподобаєтесямені,—сказалавона.—Вименітеж.—Увасєдружина?—Вмененікогонемає.Вінсівбілянеїналіжку.—Ави?Увасєхто-небудьужитті?—Ну…дехтоє.—Воназдосадоюмахнуларукою.—Менелегковзяти.Поглядзник.Залишиласякитайськалялечка,якапахлачервонимдеревом.—Легко?Тайщо?—запитавМатьє.Вона не відповіла. Вона вхопила голову в руки і поважно дивилася в порожнечу. «Вона

полюбляєзамислюватися»,—подумавсобіМатьє.—Колижінка вбого вдягнена, томусить бути такою,щоб її легко було взяти,— замить

озваласявона.ІзанепокоєнообернуласядоМатьє.—Яневикликаюувасніяковости?—запиталавона.—Ні,—зжалемвідказавМатьє.—Несказавби.Тавнеїбувтакийзасмученийвигляд,щовінобнявїї.Кав'ярнябулапорожня.—Зараздругагодинаранку,егеж?—запиталаІвішофіціянта.Вінутерочізворотнімбокомдолоніізиркнувнастінногодзигаря.Годинникпоказувавпів

надев'яту.—Можливо,—буркнуввін.Івішскромнопритулиласявкуточку,напнувшиспідницюнаколіна.Ясирота,їдудотітки,

якамешкаєвпередмістіПарижа.Вонаподумала,щовнеїнадтовжеблищатьочійнагорнулакоси на обличчя. Та серце по вінця наповнилося майже радісним збудженням: зачекати однугодину, перетнути одну вулицю, і вона стрибне в потяг; ошостій годині я буду наПівнічномувокзалі,спочаткупідув«Дом»із'їмдвіпомаранчі,апотімподамсядоРенатипозичитип'ятсотфранків.Їйхотілосязамовитиконьяку,алежсиротинеп'ютьміцного.

—Можетепринестименічаюзлиповогоцвіту?—тоненькимголосочкомзапиталавона.Офіціянтобернувсянапідборах,вінбувжахливий,тайогопотрібнобулоулестити.Коливін

принісчайзлипи,вонакинуланьогоніжнийнаполоханийпогляд.—Дякую,—зітхнулавона.Вінставпереднеюіспантеличенозасопів.—Кудицевиїдете?—ВПариж,—відказалавона,—дотітки.—ВичасомнедочкапанаСергіна,того,щотримаєтартак?Отйолоп!—Оні,—сказалавона.—Мійбатькозагинуву1918році.Язпритулкудлядітейучасників

війни.Він кілька разів хитнув головою й пішов собі: то був неотеса, селюк. В Парижі у всіх

офіціянтівоксамитовіпоглядийвонивірятьусьому,щоїмкажуть.ВідсамісінькогоПівнічноговокзалуїївпізнаватимуть:їїчекають.Їїчекаютьвулиці,вітрини,деревацвинтаряМонпарнасі…і люди теж.Декотрі з тих,що не поїхали, як ото Рената, або із тих,що повернулися.Я зновузнайду себе; тільки там вона була Івіш, між проспектом Дю Мен і набережними. Й менепокажутьнамапіЧехословаччину.Ох,пристрасноподумалавона,танехайвонибомбують,якїмтакхочеться,мипомреморазом,залишитьсялишеБорис,якийтужитимезанами.

—Погасітьсвітло.Вінпослухався,кімнатарозчиниласяувеликомумороцівійни,двапоглядирозпливлисяу

нічномумороці;залишаласятількивузькастьожкасвітлапоміжодвіркоміпрохиленоюстулкоюдверей,видовженеоко,якенемовбинаглядалозаними.Матьєзбентеженорушивбулододверей.

—Ні,—озвавсяголоспозаду.—Нехайбудутьпрохилені:черезхлопчака,яхочуйогочути.Вінповернувсявтишу,знявчеревикиіштани.Правийчеревикгупнувнапідлогу.—Покладітьодягуфотель.Він поклав штани і піджак, потім повісив сорочку на крісло-качалку, яке, рипнувши,

гойднулося. Він стояв посеред кімнати, голісінький, опустивши руки і підкорчивши великіпальцінаногах.

—Ідіть.Вінпростягнувсяналіжкубілягарячогогологотіла;вонанепорушнолежалагорілиць,руки

їїбулипритиснутідобоків.Таколивінпоцілувавїїгрудитрохинижчешиї,товідчувкалатанняїї серця, гучні удари дерев'яного молотка, які стрясали її від ніг до голови. Він довго неворушився, захоплений цією трепетною непорушністю: він забув Іренине обличчя; потімпростягнувруку іпробігпальцямипосліпомутілу.Хтозавгодно.Недалековіднихпроходилилюди.Матьєчув,якриплятьїхнічеревики:вонигучнобалакалийреготалисяміжсобою.

—Отскажи,Марселю,—озваласяякасьжінка,—якбитибувГітлером,томігбисьогоднівночізаснути?

Вонизареготалися,їхнікрокиісміхподаленіли,йМатьєзалишивсясам.—Якщояповиннаматисянабачності,—озвавсясоннийголос,—тоскажітьвідразу.

—Нетребаостерігатися,—відказавМатьє.—Яжнеякийсьтамнегідник.Вонаневідповіла.Вінчувїїгучниймірнийподих.Луки,нічнілуки;вонадихала,мовтрави,

мов дерева; Та незграбна, напіврозтулена долоня швидко торкнулася його стегна і литки: цеякосьмоглоскидатисянапестощі.Вінтихопідвівсяіковзнувнанеї.

Борис різко відсунувся, відкинув простирадла й обернувся на бік. Лола не ворушилася;заплющивши очі, вона простяглася на спині. Борис зіщулився, щоб якомога довше уникнутидоторкудопросякнутогопотомпростирадла.Нерозплющуючиочей,Лоласказала:

—Япочинаювірити,щотикохаєшмене.Вінневідповів.Сьогоднівночічерезнеївінкохавусіхжінокнасвіті,герцогиньтаінших.

РанішейогонепереборнацнотливістьутримувалайогорукинаЛолинихплечахігрудях,атепервін дав їм волю; розгулявся він і губами; тепер він сам шукав ті млості, в які зазвичайпровалювавсяпосередутіхиіяківикликаливньогожах,ієдине,чоговінуникав,цебулидумки.Тепер він почувався нечистим і замурзаним, серце мало не вискакувало з грудей; це не булонеприємно: такої миті потрібно було якомога менше думати. Івіш завжди казала йому: тизабагатодумаєш,—імаларацію.Вінзненацькауздрів,якукутикахзаплющенихЛолинихочейзакипілисльози,такісобідваозерця,рівеньякихповолізроставзобохбоківноса.«Ацещо?»— подумалося йому. Вже цілу добу він почував холодок усередині живота, в нього не булобажаннярозчулюватися.

—Дайменіносовичок,—сказалаЛола.—Там,підваликом.Лолавтерлаочійрозплющилаїх.Вонашорсткойнедовірливодивиласянанього.«Щощея

накоїв?»Тацебулонете,прощовіндумав:воназгасаючимголосомсказала:—Типоїдеш…—Куди?А,справді…Алежнезараз—черезрік.—Ащотакерік?Воназнайдивиласянанього;вінвитягрукуз-підпростиралайнагорнувпасмочупринина

очі.—Заріквійна,може,іскінчиться,—обережносказаввін.—Скінчиться?Ох,некажи:всі знають,колипочинаєтьсявійна, тане знають,коливона

скінчиться.Їїбіларукаметнуласязпростирадла:мовсліпа,вонапочалаобмацуватиБорисовеобличчя.

Вонагладилайогоскронійщоки,обвелаобрисийоговух,пучкамипестиланоса:вінвідчувсебекумедним.

—Рік—цедовго,—гіркосказавБорис.—Єчасподумати.—Видно,щотищехлопчак.Якбижтизнав,якшвидкоминаєрікумоємувіці.—Аотявважаю,щоцедовго,—впертоповторивБорис.—Тотихочешвоювати?—Непроцейдеться.Було вже не так гаряче, він перевернувся на спину і простягнув ноги, доторкнувшись

кінчикамипальцівдоякоїсьтканинивкінціліжка,тобулиштанивідйогопіжами.—Хочщобтамбуло,якщовжеяповиненвоювати,токращезробитицевідразуйбільшене

балакатипроце.—Ого!Ая?—вигукнулаЛола.І,задихаючись,додала:—Тобізавиграшкипокинутимене,

тварючко?—Алежявсеоднопокинутебе.—Авжеж,тількиякомогапізніше!—пристрасносказалавона.—Цедушузменевийме.Бо

такий,якти,потриднілінуватиметьсяменіписати,аягадатиму,щотебезабили.Тинезнаєш,щоцетаке.

— Ти теж не знаєш, — сказав Борис. — Зачекай, поки воно станеться, то й будешстраждати.

Запало мовчання, потім вона сказала хрипким і лютим голосом, який добре був йомузнайомий:

—Принаймні не дуже важко звільнити когось від призову до війська. Стара знається нацьомукраще,ніжтобіздається.

Вінхуткоперевернувсянабікірозлюченоглянувнанеї.—Лоло,якщотицезробиш…—Тощо?—Яназавждивикреслютебезісвогожиття.Воназаспокоїлася,потімякосьдивновсміхнуласяісказалайому:—Аменіздавалося,нібивійнажахаєтебе?Тижзавждиказавмені,щопротивійни.—Яйзаразпротивійни.—Нуі?..—Ценетесаме.Воназновузаплющилаочі,тепервоналежаласпокійно,таобличчяїїзробилосяіншим:дві

стомленійсумовитізморшкиз'явилисявкутикахвуст.Борисзробивщеоднезусилля.—Япротивійни,томущотерпітинеможуофіцерів,—примирливимтономсказаввін.—

Арядовихвояківялюблю.—Алежтибудешофіцером.Вонизмусятьтебе.Борисневідповів:цебулонадтовжескладно,вінісамгубився.Вінненавидівофіцерів,це

правда.Але, здругогобоку, якщовжецейоговійна іпереднимкороткавійськовакар'єра, тойому треба стати молодшим лейтенантом. «Ох, — подумалося йому, — якби ж то я в силуобставин міг бути там і проходити підготовку в навчальному підрозділі, то не мав би цьогоклопоту!»Вінраптомсказав:

—Яоцегадаюсобі,чибудубоятися.—Боятися?—Цетурбуємене.Вінподумав,щовонанетямить:кращебулобпоговоритинацютемузМатьєчинавітьз

Івіш.Алежтутбулавона…—Цілийрікбудемочитатив газетах:французинаступаютьпід зливоюкуль абощосьна

зразокцього,розумієш?Аящоразупитатимусебе:«Витримаюячині?»Абождопитуватимусяусолдатів,якіприйшлиувідпустку:яктам,важко?Авониказатимуть:щейяк,іменібуденепособі.Отобудевесело!

Воназасміяласяйневеселоперекривилайого:—Отойдізнаєшся,зачекайіще!Якщоізлякаєшся,тощозтого,дурнику!Великеділо.Вінподумав:«Невартоїйпояснювати:вонагетьнічогонетямить».Потімпозіхнувісказав:—Гасимовже?Яхочуспати.—Гаразд,—сказалаЛола.—Поцілуймене.Він поцілував її й погасив світло. Він ненавидів її, думав: «Вона любить мене лише для

самої себе, а то зрозуміла б». Всі вони були такі, всі вдавали з себе сліпих: зробили з менебойовогопівня,племінногобугая,атеперзатуляютьсобіочі,батькохоче,щобяотримавдиплом,а ця хоче влаштуватимене в запіллі, бо колись вона, бачте, спала з полковником. Замить вінвідчув,якнаспинуйомуналяглопалкеголетіло.«Щецілийрікдоведетьсявовтузитисязцимтілом.Вонакористуєтьсямною»,—подумалосяйому,йвінвідчув,щовінстійкийінепохитний.Вінвідсунувсядостіни.

—Кудити?—поспиталасяЛола.—Кудити?Упадешдодолу.

—Менігарячевідтебе.Воназбуркотіннямодсунулася.Рік.Одинрікдопитуватисявсебе,чиянебоягуз,одинрік

боятися того, що будеш боятися. Він чув рівний Лолин подих, вона спала; потім тіло зновуналяглонанього;вонабуланевинна,посередматрацабулаулоговина,таБорисажзатремтіводлютійвідчаю:вонабуде гнітитимене аждоранку.О,чоловіки!—подумалосяйому.Жити зчоловіками, і в кожного своє ліжко. Зненацька його охопило якесь запаморочення, йогорозплющеніочівтупилисяу темряву, і крижанідрижакипробіглийогоспітнілоюспиною:вінщойнозбагнув,щовирішивпітидовійськавжезавтра.

Дверівідчинилися,йувійшлапаніБірненшатцунічнійсорочцітазхустиноюнаголові.— Ґуставе, — гукнула вона, щоб перекричати галас радіоприймача, — лягай уже спати,

прошутебе.—Спи,спи,—відказавБірненшатц,—нетурбуйсязамене.—Тажянеможуспати,якщотиневклавсядоліжка.—Ох,—роздратованомахнуввінрукою,—тижбачиш,щояхочучогосьдочекатися!—Тащоцетаке?—запиталавона.—Чомутиввесьчасмордуєшцеклятерадіо?Онсусіди

вжескороскаржитисябудутьнанас.Нащочичекаєш?Бірненшатцобернувсядонеїйміцновхопивїїзаруки.—Б'юсяобзаклад,щоцеблеф,—сказаввін.—Отпобачиш,вночібудеспростування.—Алещо?—розгубленозапиталавона.—Прощотиоцекажеш?Вінмахнуврукою,щобвоназамовкла.Пролунавспокійний,гарнопоставленийголос:— Авторитетні джерела в Берліні спростовують всі повідомлення, котрі з'явилися за

кордономякщодоультиматуму,якийНімеччинаначебтоадресувалаЧехословаччинізостаннімтерміномсьогодніочотирнадцятійгодині,такіщодозагальноїмобілізації,якуначебтоповинніоголоситипіслятого,якминецейтермін.

—Слухай!—вигукнувБірненшатц.—Слухай!—Вважають,щоціновиниможутьлишепоширитипанікутасприятивоєнномупсихозу.Спростовується і заява, яку начебто зробив іноземній газеті міністр Ґеббельс з приводу

цього терміну, оскільки доктор Ґеббельс упродовж останніх тижнів не прийняв жодногоіноземногожурналіста.

Бірненшатц послухав ще трохи, але голос уже замовк. Тоді він провальсував з паніБірненшатцпокімнатійвигукнув:

—Яжказавтобі,казавя,щовонивідступляться,відступляться,чортовібоягузи!Війнинебуде,Катріно,війнинебуде,анацистамклямка!

Світло.ЧотиристінираптомпосталипоміжМатьєініччю.ВінзвівсянарукахізиркнувнаспокійнеІренинеобличчя:голістьцьогожіночоготілапідняласяаждообличчя,тілозахопилойого,якприродазагарбуєпокинутісади;Матьєнемігужевідокремитийоговідкруглихплечей,маленькихгострихперс,цебулапростоквіткатіла,мирнаіневизначена.

—Недуженуднобуло?—запиталавона.—Нудно?— Дехто вважає мене нудною, бо я не дуже активна. Один чоловік так намордувався зі

мною,щовранціпішовібільшенеприходив.—Янемордувався,—відказавМатьє.Воналегенькопровелайомупальцемпошиї.—Тількизнаєте,нетребагадати,нібияхолодна.—Знаю,—сказавМатьє.—Мовчіть.Вінузяв її голову вдолонійнахиливсядо її очей.Тобулидва крижані озерця,прозорій

бездонні.Вонадивитьсянамене.Зацимпоглядомтілойобличчязникли.Вглибиніцихочей

ніч.Незаймананіч.Вона впустиламене в ці очі; я існуювцій ночі: голийчоловік. За кількагодиняпокинуїї, івсежтакиязалишусявнійназавжди.Вній,вційбезіменнійтемряві.«Авонайіменімогонезнає».Ізненацькавінвідчув,щовонайомутакадорога,ійомузахотілосясказатиїйпроце.Тавінмовчав:словазбрехалиб;іцякімнатадорогабулайому,таксамо,яківона,йцягітаранастіні,йхлопчак,якийспавнарозкладачці,йцямить,іцяніч.

Вонавсміхнуласяйому.—Видивитесяйнебачитемене.—Ябачувас.Вонапозіхнула.—Яхотілабтрохипоспати.—Спіть,— відказавМатьє.—Тільки поставте свого будильника нашосту годину: мені

требазаглянутидодому,першніжяпоїдунавокзал.—Виїдетесьогоднівранці?—Овосьмійранку.—Можнапровестиваснавокзал?—Якхочете.— Зачекайте,— сказала вона.—Мені треба встати, щоб навести будильник і погасити

світло.Тількинедивіться,боясоромлюсясвоєїгепи,вонадужегладкайнизька.Вінодвернувсяйпочув,яквонаходитькімнатою,потімвонапогасиласвітло.Лягаючи,вона

сказалайому:—Буває,щоявстаюіходжуввісні.Дайтеменігарноголяпаса,йусеминеться.

СЕРЕДА28ВЕРЕСНЯШостагодинаранку…Вонапишалася:занічвонайочейнестулила,йусежтакиїйнехотілосяспати.Тількисухо

пекло в глибині очей,щеміло в лівому оці, тремтіли повіки, таще ці дрижаки від утоми, яківряди-годи пробігали їй по спині, від поперека до потилиці. Вона їхала в страшеннопорожньомупотязі, останняжива істота, яку вона бачила, бувначальнику вокзалу вСуассоні,який вимахував червоним прапорцем. А потім зненацька натовп у величезній залі Східноговокзалу.Тобувнегарнийнатовп,мішанинастарихжінокісолдатів;тавньогобулостількиочей,стількипоглядів,крімтого,Івішстрахяклюбилацюпостійнухитавицю,штовханинуліктями,стегнами,плечима і впертепогойдуванняодних голівнад іншими; такприємнобулоне самійтерпітитягарвійни.Вона зупиниласянапорозівеличезнихдверей,щопровадилизвокзалу,йпобожноспоглядалаСтрасбурзькийбульвар:требабулонаповнитинимпоглядізібратиусвоїйпам'яті дерева, зачинені крамниці, автобуси, трамвайні рейки, кав'ярні, які почали щойновідчинятися,ідимуватеповітряранньогоранку.Навітьякщовонипочнутьжбурлялисвоїбомбиза п'ять хвилин, за тридцять секунд, то все одно не зможуть забрати в мене оце. Вонавпевнилася, що нічого не пропустила, навіть велику афішу «Дюбо-дюбо-дюбонне» ліворуч, іраптом їїохопивлегенькийшал: требабулоувійтидоміста,першніжвонидістанутьсясюди.Вона пхнула двох бретонок, які несли пташині клітки, переступила через поріг і ступнула насправжній паризький тротуар. Їй здалося, ніби вона увійшла в розпечений приск, це було такзловісно і хвилююче.«Все згорить,жінки,діти, старі, я теж загинувполум'ї».Страшно їйнебуло:яжзавждибояласяпостаріти;відпоспіхуїйажугорлянціпересохло;неможнабулогаятижодної хвилини: стільки всього треба було побачити, блошиний ринок, Катакомби,Менільмонтантаінше,деїйщенедоводилосябувати,якотовмуз忥ревен;якщовонизалишатьмені ще з тиждень, якщо не прийдуть наступного вівторка, то я встигну все зробити. Ох,пристрасноподумалавона,прожитицілийтиждень,ярозважатимусябільше,ніжзацілийрік,яхочувмерти,розважаючись.Вонапідійшладотаксі.

—ВулицяЮнґенс,12.—Сідайте.—ЇдьтебульваромСен-Мішель,вулицеюОґюст-Конт,вулицеюВавен,вулицеюДелямбр,а

потімвулицеюделяҐетеіпроспектомдюМен.—Такбудедовше,—зауваживводій.—Нічого.Вонасіладоавтаізатріснуладверцята.Лаонвонаназавждизалишилапозаду.Вонаніколи

туди не повернеться— тут і помре. «Яка гожа днина!— подумалося їй.—Яка гожа днина!СьогодніпополуднімипідемонавулицюРозьєйнаострівСен-Луї».

—Хутчій,хутчій!—погукалаІрена.—Йдітьсюди.Матьєбуву самій сорочці, він зачісувавсяпередлюстром.Вінпоклав гребінецьна столі,

взявпіджакпідпахвуйувійшовдокімнатидрузів.—Нуйщо?Іренапатетичнимжестомпоказаланаліжко.—Вінушився!—Отакого!—сказавМатьє.—Отакого!Якусьмитьвін,чухаючипотилицю,розглядавнезастеленеліжко,апотімзареготався.Ірена

поважноіздивованозиркнулананього,апотімзареготаласяйсобі.—Гарновіннаспошивудурні,—сказавМатьє.

Віннадівпіджак.Іреназнайсміялася.—Зустрінемосяв«Домі»осьомійгодині.—Осьомій,—повторилавона.Віннахиливсядонеїйлегенькопоцілував.Івіш бігом піднялася східцями і, захекавшись, зупинилася на майданчику четвертого

поверху. Двері були прохилені. Вона затремтіла. «А якщо це консьєржка?» Вона увійшла: всідверібуливідчинені,ламписвітилися.Упередпокоївонауздрілавеликувалізу:вінбувтут.

—Матьє!Ніхтоневідповів.Кухнябулапорожня,таліжкоуспальнібулорозстелене.«Вінпереночував

тут». Вона увійшла до кабінету, відчинила вікна і жалюзі. «Тут не так і вбого,— розчуленоподумала вона, — несправедлива я була». Вона мешкатиме тут, чотири рази на тижденьписатиме йому листи, — ні, п'ять разів. А потім якоїсь днини він прочитає в газетах:«БомбуванняПарижа»івженебудеодержуватиніякихлистів.Вонаобійшладовкругписьмовогостолу, доторкнулася до книг, до прес-пап'є у вигляді краба. Біля книгиМартіно проСтендалялежалапереламанацигарка;вонавзялаїї ісховаладосумочкизреліквіями.Потімумостиласянадивані.Захвилювонапочулакрокинасхідцях,ісерцеїїздригнулося.

То був він. Він на мить затримався у передпокої, потім увійшов, несучи валізу. Івішрозтулиларуки,ісумочкавпаладодолу.

—Івіш!Віннедужеіздивувався.Поставивсвоювалізу,піднявсумочкуйпростягнувїй.—Видавнотут?Вонаневідповіла;вонатрохигніваласянанього,бовпустиласумочку.Вінпідійшов і сів

білянеї.Вонанебачилайого.Вонабачилакилиміносакисвоїхчеревичків.—Меніпоталанило,—радісносказаввін.—годиноюпізнішевименевженезасталиб:

потягомовосьмійгодиніявирушаювНансі.—Як?Вивідразуйпоїдете?Воназамовкла,гніваючисьсаманасебе,їйненависнийбуввласнийголос.Внихбулотак

мало часу, їй так хотілося бути простою, та це було дужче від неї: коли вона довго не бачилалюдей,тонемоглазновутакпросторозмовлятизними.Їїохоплюваловатянезаціпеніння,котрескидалосянаневдоволення.Вонастаранноховалавідньогосвоєобличчя,танемоглаприховатизбентеження; вона видавалася собі ще безсоромнішою, коли не дивилася на нього. Дві рукипростягнулисядовалізи,відчинилиїї,дістализвідтибудильникайзавелийого.Матьєпідвівся,щобпоставитибудильниканастіл. Івіштрохипідвелапогляд іпобачилайого,гетьчорногонасвітлі.Вінпідійшовізновусівбілянеї;вінідалімовчав,таІвішужетрохипідбадьорилася.Віндивився на неї; вона знала, що він на неї дивиться. Упродовж цілих трьох місяців ніхто тедививсянанеїтак,яквіноце.Вонапочуваласякоштовноюітендітною:маленькийнімийідол:тобулоприємно,болісноітрохидратувало.Раптомвонапочулацоканнягодинникаіподумала,щовінпоїде.«Нехочубутитендітною,нехочубутиідолом».Воназробилавідчайдушнезусилляйнарештізмоглаобернутисядонього.Уньогобувнетойпогляд,якоговоначекала.

—Отіви,Івіш.Отіви.Схожебуло,віннедумав,щокаже.Вонайомувсе-такиусміхнулася,алевідразужпохолола

знігдоголови.Вінневсміхнувсяїйувідповідь;вінповолісказав:—Цеви…Вінздивованорозглядавїї.—Чимвиприїхали?—вжежвавішепоспитавсявін.—Потягом.Вонастулиладолонійщосилистискалаїх,щобажкісточкипальцівзатріщали.

—Яхотівзапитати:батькивашізнають?—Ні.—Товивтекли?—Майже.—Так,—сказаввін.—Так.Щож,дужедобре:житимететут.—Ізцікавістюзапитав:—

ВибулонудновЛаоні?Вонаневідповіла:голоспадавїйнапотилицю,мовгільйотина,холоднийібезпристрасний.—БідолашнаІвіш!Вонапочаласіпатисебезакоси.Вінзновуобізвався:—БорисуБярріці?—Так.Бориснавпомацкиуставзліжка,тремтячи,надівштаниіпіджак,кинувпогляднаЛолу,яка

спалазрозтуленимротом,тихеньковідчинивдверій,тримаючипідпахвоючеревики,вийшовукоридор.

Івішзиркнуланабудильникіпобачила,щовінпоказуєвжедвадцятьхвилиннасьому.Вонажалібнимголосомпоспиталася:

—Котрагодина?—Двадцятьнасьому,—відказавМатьє.—Зачекайте, заразявкинудеякіречі,цехутко;

потімбудугетьвільний.Вінставнаколінабілявалізи.Вонамляводивиласянанього.Вонавженевідчуваласвого

тіла,тавідцоканнягодинникаїйажувухахколупало.Захвилювінпідвівся.—Всеготово.Вінстоявпереднею.Вонабачилайогоштани,трохивичовганінаколінах.—Слухайте уважно, Івіш,— обережно сказав він.—Ми поговоримо про серйозні речі:

квартира—ваша;ключвиситьнацвяхубілядверей,будетемешкатитутдокінцявійни.Щождомоєїплатні,тоявсевладнав:ядавЖаковідовіреність,вінотримуватимегрошійнадсилатимеїхвамщомісяця.Вряди-годитребабудеоплачуватидрібнірахунки:наприклад,запомешкання,абоподатки, хоча солдатів, може, і звільнять від них,— крім того, часом будете надсилати меніневеличкіпосилки.Те,щозалишиться,будеваше:гадаю,визможетепрожитинацігроші.

Вонаостовпілослухалацейрівнийімонотоннийголос,якийскидавсянаголосдиктораврадіоприймачі.Як сміє вінбути такимнудним?Вонанедужедобре тямила,щовінкаже, аледобре уявляла собі, яке в нього має бути обличчя, з насилу помітною усмішкою, тяжкимиповіками і статечним урівноваженим виразом. Вона глянула на нього, щоб зненавидіти щедужче,іненавистьїїдейподілася:обличчяйогобулонетаке,якголос.Вінщо,страждає?Ні,віннесхожийбувнанещасного.Тобулогетьнезнайомедлянеїобличчя,отвсе.

—Вислухаєтемене,Івіш?—усміхаючись,поспитавсявін.— Звичайно, — відказала вона. І підвелася. — Матьє, покажіть мені на мапі

Чехословаччину.—Тажуменеймапинемає,—сказаввін.—Ох,ні!Десьмаєбутистарийатлас.Він знайшов атлас у картонній палітурці, поклав його на столі, погортав і відкрив на

сторінці«ЦентральнаЕвропа».Барвибулимертвотні:всуцільбрунатнейфіолетове.Голубогонебуло:німоря,ніокеану.Івішуважноглянуланакарту,танепобачиланіякоїЧехословаччини.

—Йоговипустилидочотирнадцятогороку,—сказавМатьє.—Ащо,дочотирнадцятогорокунебулоЧехословаччини?—Ні.Вінузявручкуінамалювавпосередмапинеправильнуйзамкнутукривулінію.—Десьотак,—сказаввін.

Івішглянуланатуширокуділянкуземлібезводи,зсумнимибарвами,натулініютемнимчорнилом, таку недоречну, таку бридку поруч із друкованими літерами, прочитала слово«Богемія»всерединікривоїлініїісказала:

—Ага,цевона!Цевона,Чехословаччина…Всевоноздалосяїймарним,івоназаридала.—Івіш!—вигукнувМатьє.Раптомвонавтямила,щолежитьнадивані;Матьєобіймавїї.Спочаткувонанапружилася:

не хочу я його жалости, я кумедна, та за хвилю розслабилася, не було вже ні війни, ніЧехословаччини,ніМатьє:тількицім'якійгарячіруки,якіміцнообіймалиїїзаплечі.

—Виспалисьогоднівночі?—поспитавсявін.—Ні,—схлипнувши,відказалавона.—БідолашкамояІвіш!Зачекайте.Вінпідвівсяівийшов;воначула,яквінтуди-сюдивештаєтьсясусідньоюкімнатою.Коливін

повернувся,товньогозновубувтойтрохинаївнийісупокійнийвиразобличчя,якийвонатаклюбила.

—Язастеливчистіпростирадла,—сідаючибілянеї,сказаввін.—Ліжкоготове,можетевкладатися,яктількияпіду.

Вонаглянуланього.—Я…хібаянепроведуваснавокзал?—Меніздавалося,винелюбитепрощаннянапероні.—Ох,—примирливимтономсказалавона,—задлятакоговипадку…Тавінпохитавголовою.—Менікращепоїхатисамому.Крімтого,вамтребапоспати.—Ага!—сказалавона.—Ага!Добре.Їйподумалося:«Якажядурнабула!»Воназненацькавідчула,якусяпохололайзаклякла.

Вонаенергійноструснулаголовою,втерлаочійусміхнулася.—Вашаправда,янадтознервована.Цевтома:требавідпочити.Вінузявїїзарукуйпідвів.—Атеперяпокажувамусювашувласність.Вспальнівінзупинивсяпередшафою.—Тутвизнайдетешістьпарпростирадел,наволочкийукривала.Десьєщейперина,тая

незнаю,кудиїїзапроторив,консьєржкавамскаже.Вінвідчинившафуйглянувнастосибілоїбілизни.Потімзареготався;вньогобувнедобрий

вигляд.—Щотаке?—чемнозапиталаІвіш.—Всевонобуломоїм.Сміхтайгоді!Вінобернувсядонеї.—Теперяпокажувамкомору.Ходімо.Вониувійшлидокухні,йвінпоказавїйнашафувстіні.—Отут.Ще є олія, сіль, перець і бляшанки з консервами.—Вінпіднімаводнапоодній

циліндричні коробки на рівень очей і обертав їх під лампою. — Це семга, це рагу, ось трибляшанки з квашеною капустою. Все ви поставите на водяну баню…—Він затнувся і зновунедобре зареготався. Проте нічого не додав, глянув мертвими очима на бляшанку з зеленимгорошкоміпоставивїїназадушафу.

—Обережно з газом, Івіш.Щовечора потрібно опускати ручку лічильник, перед тим, якляжетеспати.

Вониповернулисядокабінету.

—Доречі,—сказаввін,—виходячи,яскажуконсьєржці,щозалишаювампомешкання.ЗавтравонапришледоваспаніБален.Цемояхатняприслуга,вонанічого.

—Бален?[19]—перепиталаІвіш.—Якечудернацькепрізвище!Воназареготалася,йМатьєусміхнувся.—Жакповернетьсялишенапочаткужовтня,—сказаввін.—Ядамтрохигрошенят,щобви

змоглийогодочекатися.Вйогогаманцібулатисячофранковакупюрайдвіпостофранків.Віндіставтисячуфранків

іпростягнувїй.—Дужедякую,—сказалаІвіш.Вонавзялагрошійстиснулаїхудолоні.—Колищо,тогукайтеЖака.Янапишуйому,щодоручаюйомувас.—Дякую,—повторювалаІвіш.—Дякую.Дякую.—Знаєтейогоадресу?—Так,так.Дякую.—Ну,тодідопобачення.—Вінпідійшовдонеї.—Допобачення,любамояІвіш.Якумене

будеадреса,тоянапишувам.Вінузявїїзаплечійпригорнув.—ЛюбамоямаленькаІвіш.Вонапокірнопідставилайомучоло,йвінпоцілувавїї.Потімвінпотиснувїйрукуівийшов.

Вона чула, як грюкнули двері в передпокої; потім вона розгладила тисячофранкову купюру,роздивиласявіньєтки,адаліподерлаїїнавісімклаптівіжбурнуланакилим.

Старийсолдатізрудоюбородою,поклавшидолонюновобранцевінаплече,показувавйомуна африканський берег. «Вербуйтеся і завербовуйтеся до колоніяльного війська». В молодогоновобранця був геть дурнуватий вигляд. Напевне, треба й це відбути: півроку в Бориса будевигляд йолопа. «Вони обстрижуть мені чуприну, — зціпивши зуби, подумав він. —Мерзотники!» Ще ніколи в житті не почувався він таким запеклим противником війни. Вінпоминув непорушного вартового в будці. Борис крадькома зиркнув на нього, і мужність йогораптомпокинула.«Лайно!»—подумалосяйому.Тавінужезважився,віноднігдоголовибувохопленийтієюлютоюрішучістю:насилупереступаючинеслухняниминогами,вінувійшовдоказарми.Небосяяло,легенькийвітерецьдоносивдоцихдалекихпередмістьпахощіморя.«Якшкода,—подумавБорис,—якшкода,щотакагожаднина!»Білядверейкомісаріятутуди-сюдипоходжавполіцай.Філіпдививсянанього;вінпочувавсягетьпокинутим, ійомубулохолодно;щока і верхня губа боліли. Це буде безславне страдництво. Безславне і безрадісне: камера, апотімодногоранкушибеницявдонжоніВенсенськоївежі;ніхтопроценедізнається:всівонивідштовхнулийого.

—Декомісарполіції?—поспитавсявін.Поліцайглянувнанього.—Надругомуповерсі.Ябудусвоїмвласнимсвідком,будузвітуватилишепередсобою.—Дезаписуютьсявдобровольці?Двоє вояків перезирнулися, і Борис відчув, як щоки його зашарілися. «Гарна ж у мене

мармиза»,—подумалосяйому.—Будинокуглибинідвору,першідверіліворуч.Бориснедбаловідсалютувавдвомапальцями і твердоюходоюперетнувдвір; тавіндумав

собі: «Вменедурнуватийвигляд», і це гнітилойого. «Вони, либонь, ажлягаютьодреготу,—думалосяйому.—Чолов'яга,якийсамсюдиприйшов,ніхтойоговшиюнегнав—цеждлянихкомедія та й годі!» Філіп стояв на повному світлі, дивився в очі невисокому добродієві з

орденами,квадратноющелепоюйдумавпроРаскольнікова.—Викомісар?—Яйогосекретар,—відказавдобродій.Філіпові тяжко було говорити через набряклу губу, та голос його був ясний. Він ступнув

уперед.—Яухиляюсявідпризову,—твердосказаввін.—Ікористуюсяфальшивимидокументами.Секретаруважноглянувнанього.—Сідайте,—ввічливосказаввін.ТаксіїхалодоСхідноговокзалу.—Визапізнюєтеся,—сказалаІрена.—Ні,—відказавМатьє,—якразустигаю.—Ізадляпоясненнядокинув:—Уменебула

дівчина.—Дівчина?—ВонаприїхалазЛаона,щобпобачитисязімною.—Вонакохаєвас?—Тані.—Авикохаєтеїї?—Ні,язалишаюїйсвоєпомешкання.—Добрадівчина?—Ні,—відказавМатьє.—Недобра.Алейнепогана.Вонизамовкли.ТаксіминалоЦентральнийринок.—Тут,тут,—раптомозваласяІрена.—Цетутбуло!—Так.—Вчорацебуло.Божемилий!Такдавно…Вонавідкинуласявглибинутаксі,щобдивитисячерезслюду.—Кінець,—сказалавона,випроставшись.Матьєневідповів.ВіндумавпроНансі:йомуніколинедоводилосятамбути.—Авинедужесхильнідобалачок,—сказалаІрена.—Протеменізваминенудно.—Ранішеязабагатобалакав,—сказавМатьє.Іобернувсядонеї.—Щовибудетеробити

сьогодніввечері?—Нічого,—відказалаІрена.—Яніколинічогонероблю:мійстарийутримуємене.Таксізупинилося.Вонивийшли,йМатьєзаплатив.—Нелюблювокзалів,—сказалаІрена.—Вонитакізловісні.Вона раптом просунула свою руку йому під лікоть. Вона йшла поруч, мовчазна і звична:

йомуздавалося,нібивінзнаєїївжедесятьроків.—Менітребавзятиквиток.Вони пройшли крізь натовп. То був цивільний натовп, мовчазний і повільний, там було

декількасолдатів.—ВизнаєтеНансі?—Ні,—відказавМатьє.—Аязнаю.Скажіть,кудивиїдете.—АвіяційніказармиЕсе-ле-Нансі.—Язнаю,—сказалаІрена.—Знаю.Чоловікизторбамистояливчерзібілякаси.—Хочете,якуплювамгазету,покистоятиметевчерзі?—Ні,—стискаючиїїруку,відказаввін.—Залишайтесязімною.Воназадоволеноусміхнуласяйому.Вонипотрохупосувалися.

—Есе-ле-Нансі.Вінпростягнувсвоєвійськовепосвідчення,ікасирдавйомуквиток.Вінобернувсядонеї.—Проведітьменедовиходу.Алеменінехотілосяб,щобвийшлинаперон.Вонитрохипройшлиізупинилися.—Щож,прощавайте,—сказалавона.—Прощавайте,—сказаввін.—Всетривалотількиоднуніч.—Авжеж.АлевибудетеєдиниммоїмспогадомпроПариж.Вінпоцілувавїї.Воназапиталайого:—Виписатиметемені?—Незнаю,—відказавМатьє.Якусьмитьвінмовчкидививсянанеї,апотімпішов.—Гей!—гукнулавонайому.Вінобернувся.Вонавсміхалася,тагубиїїтремтіли.—Янавітьнезнаювашогоімени.—МенезовутьМатьєДелярю.—Увійдіть.Він сидів на ліжку в піжамі, як завжди гарно причесаний, як завжди вродливий, і їй

подумалося,чиненадіваєвіннанічсіточкудляволосся.Вйогокімнатіпахнулоодеколоном.Вінрозгубленоглянувнанеї,хутковзявокуляринанічномустоликуінадівїх.

—Івіш!—Апевно!—добротливовідказалавона.Вонасіланакраєчкуліжкайусміхнуласяйому.ПотягдоНансівирушавзіСхідноговокзалу;

в Берліні, може, допіру злетіли бомбардувальники. «Я хочу розважатися! Хочу розважатися!»Вонароззирнуласядовкругсебе:цеготельнийпокій,бридкийібагатий.Бомбапроб'єпокрівлюістелюп'ятогоповерху:ятутпомру.

—Яйнесподівавсяпобачитивасзнову,—згідністюсказаввін.—Ачому?Томущовиповодилисебеякбидло!—Мибулинапідпитку,—сказаввін.—Ябуланапідпитку,бодізналася,щопровалиласянаіспитах.Аотвинепили:вихотіли

затягтименедосвоєїкімнати,чатувалинамене.Вінгетьрозгубися.—Іосьяувашійкімнаті,—сказалавона.—Ну?Вінпочервонівмовбуряк.—Івіш!Воназареготаласяйомувобличчя.—Авинетакийібридкий.Настала довга мовчанка, потім незграбна рука легенько доторкнулася до її стану.

Бомбардувальники перелетіли через кордон. Вона реготалася до сліз: принаймні не помрунезайманкою.

—Цемісцевільне?—Угу!—буркнувгладкийдідуган.Матьє поставив свого наплічника на багажну полицю й сів. Купе було повне; Матьє

спробувавбулорозгледітисвоїхпопутників,табулощетемно.Якусьхвилювінсидівнепорушно,апотімпотягсіпнуло,івінрушивзмісця.Матьєздригнувсявідрадости:кінець.ЗавтраНансі,війна, страх, може, і смерть, свобода. Побачимо, подумалося йому. Побачимо. Він сягнув докишені,щобдістатилюльку,івпальцяхзашурхотівконверт:тобувДаніелівлист.Вінхотівбуло

зновупокластийогодокишені,тайомузробилосянемовбисоромно:все-такитребабулойогопрочитати. Він натоптав люльку, запалив її і дістав з конверта сім густо списаних рівнимпочеркомлистківбезжоднихзакреслень.«Вінписавйогозчернеткою.Якийжевіндовгий»,—тоскноподумалосяйому.Вінпрочитав:

«ЛюбиймійМатьє.Добреуявляюсобітвійподивіглибокопочуваю,наскількинедоречнецепослання.Врешті,

яйсамнезнаю,чомузвертаюсядотебе:напевне,шляхдогріхатаксамокрутийіслизький,якішлях до покути.Коли в червні я відкрив тобі одинмальовничий аспект своєї натури, то цим,либонь, учинив із тебе своюдовіренуособу.Ямусивбипошкодувати зацим,бопропускаючикрізьтебевсіподіїсвогожиття,яспонукавбитебедоактивноїненависти,іменецегнітилоб,адлятебевонобулобзгубним.Ти,либонь,гадаєш,щояпишуцірядкизякоюсьпосмішкою.Вжедекількаднівнадушімоїйлежитьякасьолив'яналегкість—вибач,якщоцесловосполученняприкровразилотебе,—тожцяПосмішкадарованаменіякособливаласка.Втім,облишимоце,томущояписатимутобінепросвоєповсякдення,апронадзвичайнуподіювмоємужитті,тож,гадаю,реальноювонадляменестанелишетоді,якщойдляіншихіснуватиметаксамо,якідлямене.Йнетомущояажнастількирозраховуюнатвоюдовіручинавітьнатвоющирість.Якбияйпопросивтебевідкластинабіктвійулюбленийраціоналізм,якийосьужепонаддесятьроківприносить тобі незлецькийшмат хліба, то ти, либонь, і не подумав би зробити це. Та, може,тому й обрав я з-поміж усіх своїх друзів саме тебе, адже ти найменш надаєшся до того, щобвислухати розповідь про цей нечуваний експеримент; можливо, це буде щось на кшталтконтрольногоексперименту.Ні,янепрошу,щобтивідповівнацейлист—повір,менібулобдужеприкро,якбитигадав,нібизобов'язанийзвертатисядомогоздоровогоглузду,оскількияйсам пречудово можу адресувати собі такі заклики. Скажу навіть більше: коли я думаю проздоровийглузд,священнізасадитаіншупозитивістськубридню,тосміхспадаєнамене,мовтаманнанебесна.Втім,писатименінетребайтому,щоМарсельбудеприкровражена,побачившиу поштовій скриньці твоє послання. Вона подумає, що ми провадимо потаємне листування, іпречудово знаючи тебе, запідозрить,що ти великодушно пропонуєш напучуватимене в першупору подружнього життя. Та ось в який спосіб твоє мовчання може послужити для менеконтрольним експериментом: якщо я без тіні обурення зможу уявити собі твою „відразливупосмішку“ і збагнути приховану іронію, з якою ти будеш розглядати мій „випадок“, незнехтувавшиприцьомутогоособливогоспособужиття,щойогоядлясебеобрав,товдушімоїйзародитьсяпевність,щояперебуваюнавірномушляху.Щобуникнутибудь-якихнепорозуміньізоглядунапсихологічнийвисліддобрихпослуг,цьогоразуя звертаюсядотебе,якдофаховогофілософа,аджесвоюоповідьвикладаюяупланіметафізичному.Звичайно,тивважатимеш,щопретензіїмоїзавеликі,аджеянечитавніГеґеля,Шопенгавера;танеставменіценакарб,томущо я не зміг би втілити в філософських поняттях нинішні порухи своєї душі й поступаюся вцьомутобі,позаякцетвоєремесло,аябудужитинавмання,нетакяктіясновиди,докотрихналежиш і ти.Проте гадаю, тинетаклегкопоступишся:цейсміх,ці тривоги,ціблискавичніінтуїтивні осяяння, — на жаль, цілком імовірно, що ти вважатимеш за потрібне все цекласифікувати як психологічні „стани“ і пояснити їх особливостями мого характеру і моєїнатури,спираючисьприцьомунаколишнімоїзізнання.Ценехвилюємене:щоясказав,тотесказав, тожможеш використовувати це на власний розсуд, навіть якщо воно призведе тебе доглибокихпомилковихсудженьпромене. Зізнаюсянавіть,щоя зпотаємноювтіхоюпередамутвоєрозпорядженнявсінеобхідні відомостідлявідновлення істини, знаючиприцьому,щотивикористаєшїхдлятого,абисвідомовіддатисябрехні.

Втім, перейдемо дофактів. Тут сміх примушуємене випустити перо з рук. Сміх до сліз!Адже я тремтячи підходжу до таких речей, у яких чи то від сорому, чи то від поваги до себе

ніколисобінезізнавався,таосьвонивтілятьсяуслова, ізвернусьязнимисамедотебе,щоблишилисявонинацихголубихлистках і тизмігповтішатисязних,перечитавшичерездесятьроків.Меніздається,нібиявчиняюблюзнірствопротисамогосебе,іце,звичайнож,неможливопростити, та водночас я бачу в цьому й інше: блюзнірство викликає сміх. Те, що я найдужчелюблю, не буде для мене по-справжньому дороге, якщо я не посміюся з нього. Знаю, що тисміятимешся з моєї нової віри; я ношу в собі смиренну певність, яка здивує тебе своєюнеохопністю і всежтакицілковитобудеу твоєму засягу; те,що гнітитьмене сьогодні, умірутого, як ти будешпізнаватийогой ображатися, станедляменене таким гнітючим.Тож знай,якщотивтішаєшся,читаючицірядки,щоявипередивтебе:ясміюся,Матьє,сміюся;Богстворивлюдину, яка перевершує всіх людей на світі, й усе-таки вони глузують з неї, вона висить нахресті,зроззявленимротом,позеленівши,німа,якрибина,передкпинами—хібажможебутищоськумедніше;нужбо,нужбо,тибудешзішкуривилазити,алесолодкісльозисміхутакінепобіжатьтвоїмищоками.

Погляньмо,щоможутьслова.Тачизрозумієштимене,колияскажу,щоніколинезнав,щоятаке?Моїхиби,моїчесноти—начхатименінаних,янеможуніпобачити їх,нідостатньовідступитисянабік,абипоглянутинасебецілком.Крімтого,вменетакевідчуття,нібияякасьм'яка і плинна речовина, в якій грузнуть слова;щойно я намагаюся назвати себе, як той, хтоотримав наймення, змішується з тим, хто називає, й усе знову стає проблематичним. Я частопрагнувненавидітисебе,тижбознаєш,щоуменебулидляцьоговагоміпричини.Тащойнояспрямовував на себе цю ненависть, як вона тонула в моїй непостійності й ставала хіба щоспогадом. Так само неміг я себе і любити,— я певен цього, хоча ніколи й не намагався. Тазавжди потрібно було,щоб я був; а я був своєю власною ношею.Недостатньо тяжкою,Матьє,завжди недостатньо тяжкою. Якоїсь миті того червневого вечора, коли мені захотілосявисповідатисятобі,яподумав,щодоторкнувсядосебевтвоїхрозгубленихочах.Тидививсянамене,утвоїхочахябувтвердиміпередбачуваним;моївчинкиінастроїбулитількивислідамипостійноїсутности.Сутністьцютипізнавчерезмене,ятобізмалювавїїсловами,явідкривтобіфакти,проякітинезнавіякідозволилитобіпобачитиїї.Однактибачивїї,аятількибачив,щоти її бачиш.Намить ти зробивсяпосередникомпоміжмною імноюсамим,найдорожчоюнасвітіістотоювмоїхочах,томущотутвердуйщільнуістоту,якоюябув,себтоякоюяхотівбути,типочувавтакпростоізвично,якпочувавіясебе.Аджеяісную,яє,навітьякщойневідчуваюсвогобуття;йцерідкіснамука—знаходитивсобітакупевністьбезнайменшоїпідстави,такубезпредметнупиху.Тодіязрозумів,щосягнутисебеможналишечерезсудженняіншого,черезненависть іншого.Може,йчерезлюбовіншого;тамованепроце.Зацевідкриттяязберігдотебе змішану вдячність. Не знаю, яким іменем називаєш ти сьогодні наші стосунки. Це й недружба,йнезовсімненависть.Скажімо,щопоміжнамибувтруп.Мійтруп.

Ящеперебувавуцьомудуховномустані,колипоїхавзМарсельдоСоветера.Меніхотілосятопоєднатисязтобою,товбититебе.Таякосьязавваживобопільністьнашихстосунків.Чимбувбитибезмене,якнеотієюнестійкістю,якоюяісамє?Аджезавдякименітичасом—небезпевногороздратування—угадував,кимтиєнасправді:вузьколобимраціоналістом,навзірдуже впевненим, а по суті дуже невпевненим, сповненим доброї волі до всього,що природноперебуваєузасягутвогорозуму,сліпийібрехливийдовсьогоіншого;резонервідобережности,сентиментальний від схильности, дуже мало чуттєвий; одне слово, помірний стриманийінтелектуал,пречудовийпліднашогосередньогокласу.Якщоя ісправдінеможусягнутисебебезтвогопосередництва,томоєпосередництвонеобхіднетобі,якщотихочешсебепізнати.Тодіяпобачивнас,якмипідтримуємокожномуйогонебуття,іявпершезареготавсяотимглибокимівдоволенимреготом,якийспалюєвсе;потімязновузануривсяущосьнакшталтдоситьчорноїбайдужости,тимпачещожертвопринесення,котреявчинивтогожтакичервняікотревидалося

мені болісною покутою, виявилося аж так надовго і жахливо стерпним. Але тут я мушузамовкнути:янеможуговоритипроМарсельбезреготу,івідтурботипропристойність,якутитак цінуєш, не хочу сміятися з неї разом з тобою. І тоді мені неймовірно і просто-такибожевільнопоталанило.Богбачитьмене,Матьє;явідчуваюце,яцезнаю.Такотож:всесказановідразу;тожяхотівбибутиразомзтобоюінаснажуватисядужчоюпевністю,якщоцеможливо,увидовищігучногореготу,відякоготидовгобудешбратисязабоки.

Тепердосить.Мизтобоюдостапосміялисяоднезодного—провадитимудалі.Тобі,звіснож, доводилося у метрі, в театральному фойє чи у вагоні зазнавати раптового нестерпноговраження, ніби ззаду хтось за тобою стежить. Ти обертаєшся, та допитливий уже тицьнувсяносом у книгу; тобі не вдається дізнатися, хто за тобою стежив. Ти повертаєшся до свогоколишньогостановища,тазнаєш,щоневідомийзвівпогляд,відчуваєшцезлегенькихдрижаків,які біжать по всій твоїй спині, їхможнапорівняти з раптовим і дужим зціпленнямусіх твоїхтканин.Отож,упершеявідчувдвадцятьшостоговереснявтретійгодиніпополуднівготельномупарку.Нікогонебулодокруги, чуєш,Матьє,нікого.Алепоглядбув. Зрозумійменевірно: яневхопивйого,якмимохідьловлятьуполезорупрофіль,чолоабожочі;аджеголовнайогориса—бутиневловним.Ялишезціпився,зібравсявклубок,ябувзаразоміпронизаним,інепросяжним,яіснувавуприсутностіцьогопогляду.Відтодіянеперестававіснуватиуприсутностісвідка.Вприсутності свідка, навіть у себе в зачиненій кімнаті: часом усвідомлення того, що тебепронизує цей меч, що ти спиш у присутності свідка, змушувало мене хапатися зі сну.Що йказати,сонгетьнейшовдомоїхвіч.Авжеж!Матьє,щозавідкриття:менебачили,яметушився,щобпізнатисебе,ягадав,щоруйнуюсявсімакраями,вимагавтвогозичливогопосередництва,авпродовж усього того часу мене бачили, погляд був тут, непохитна, невидима сталь. І тебе,недовірливийнасмішнику,вінбачитьтеж.Оттількитинезнаєшцього.Менілегкосказатитобі,щотакецейпогляд:бовінєніщо;цевідсутність;отуявисобінайтемнішуніч.Іцянічдивитьсянатебе.Тасліпучацяніч;нічуповномусвітлі;потаємнанічдня.Яспливаючорнимсвітлом;воноскрізь,намоїхруках,намоїхочах,умоємусерці,іяйогонебачу.Повір,щоцяпостійнамука попервах була для мене відразливою: ти ж бо знаєш, давньою моєю мрією було статиневидимим;сторазівбажавянезалишатижодногослідуніназемлі,нівсерцях.Якийжетобувжах—виявитираптомцейпогляд, яквсеохопнесередовище, з якогоянемігутекти.Алеж іспокій який! Нарешті я знаю, що я існую. Я обертаю для свого вжитку і на твоє величезнеобуреннядурнуватийізлочиннийвисліввашогопророка:„Ямислю,тожяісную“,якийстількизавдавменістраждань,—аджещобільшеямислив,томеншездавалосямені,щояісную,—іякажу: мене бачать, тож я існую. Я вже не повинен терпіти відповідальности за свою в'язкуплинність; той, хто бачить мене, змушує мене існувати; я є таким, яким він мене бачить. Язвертаюдоночімоєвічненічнеобличчя,постаю,яквиклик,ікажуБогові:осья.Осья,такий,якимвименебачите, такий,якийяє.Щояможу:вименезнаєте, аясебене знаю.Щоменіробити,якнетерпітисебе?Іви,чийпоглядвічностежитьзамною,терпітьмене.Якарадість,Матьє,якажмука!Нарештіязмінивсяусамомусобі.Менежбоненавидять,менезневажають,менетерплять,якасьприсутністьназавждипідтримуємоєбуття.Янескінченнийінескінченновинен.Алеяісную,Матьє,я—існую.ПередБогоміпередлюдьмияісную.Eccehomo.[20]

Я пішов до священика із Совтера. Це хитрий і освічений селюк зі жвавим і марнимобличчямстарогомартопляса.Вінгетьнеподобавсямені,таябувзадоволений,щомійпершийконтакт ізцерквоювідбувся зайогопосередництвом.Вінприйнявменевкабінеті,напханомусилою-силенноюкниг,яківін,звіснож,невсіпрочитав.Спочаткуядавйомутисячуфранківдляубогихйпобачив,щовінприйнявменезазлочинця-покутника.Явідчув,щозаразрозрегочуся,ймусивзгадатипровсютрагічністьмоєїситуації,щобзберегтиповажнийвигляд.

—Панотче,—сказавяйому,—яхочудовідатисялишепроодне:вашарелігіявчить,щоБог

бачитьнас?—Вінбачитьнас,—подивовановідказавсвященик.—Вінчитаєвнашихсерцях.—Алещовінбачить?—запитавя.—Цеймох,цюпіну,зякоїзробленімоїповсякденні

думки,чипоглядйогопросягаєдомоєївічноїсутности?Істарийхитрундавменівідповідь,уякійявпізнаввіковічнумудрість:—Пане,Господьбачитьусе.Язрозумів,що…»Матьєнетерплячезібгавлистки.«Отовжестаризна!»—подумаввін.Шибкабулаопущена.Він зіжмакавлиставкульку і,

більшенечитаючи,викинувчерезвікно.—Ні,ні,—сказавкомісарполіції,—телефонуйтеви:янелюблюцихвищихофіцерів,всіх

насвонивважаютьсвоїмилакеями.—Гадаю,цейбуделюб'язнішим,—відказав секретар.—Врешті,мижповертаємойому

сина;крімтого,вінсамвинен:требабулокращедивитисязаним…—Отпобачите,побачите,—сказавкомісар,—вінусезробить,щобнасолитинам.Надтож

за нинішньої обстановки: спробуйте напередодні війни змусити генерала визнати своюнеправоту!

Секретарузявслухавкуйнабравномер.Комісарзапаливцигарку.—Незабувайтепропочуттяміри,Міране,—сказаввін.—Незбивайтесязпрофесійного

тонуінеговорітьзабагато.—Гало,—сказавсекретар,—гало?ГенералЛяказ?—Так,—озвавсянеприємнийголос.—Щовихочете?—ГоворитьсекретарполіційногокомісаріятувулиціДелямбр.Голосначебтовиявивтрохибільшеінтересу.—Так.Іщож?—Сьогоднідомогокабінетуовосьмійгодиніранкузаявивсямолодик,—беспристраснимі

млявимголосомсказавсекретар.—Вінназиваєсебедезертиром ікаже,щовньогофальшивіпапери. Справді, ми знайшли у нього грубу підробку еспанського паспорта. Він відмовивсяназвати своє справжнє ім'я. Проте з префектури нам передали опис і фотографію вашогопасинка,ймивідразужупізналийого.

Запаламовчанка,йсекретартрохирозгубленопровадивдалі:—Звичайнож,пане генерале,минепорушилипротиньогокримінальної справи.Вінне

дезертир, томущойогощенепризвалидовійська;вінмавфальшивогопаспорта,протеценезлочин, бо в нього не було нагоди скористатися ним. Ми готові передати його у вашерозпорядження,йвиможетеприїхатипонього,колиувасбудечас.

—Вивтерлийомубубни?—поспитавсясухийголос.Секретаражпідскочив.—Щовінкаже?—поспитавсякомісар.Секретарзатуливтелефондолонею.—Вінпитає,чивтерлимийомубубни!Комісарзвіврукиугору,асекретарвідказав:—Ні,панегенерале.Звичайнож,ні.—Шкода,—сказавгенерал.Секретарзапобігливозахихотів.— Що він сказав? — поспитався комісар. Та секретар нетерпляче обернувся до нього

спиноюісхиливсянадтелефоном.—Яприйду сьогодні увечері абож завтра.До тогочасу тримайтейогов камері; цебуде

йомугарнимуроком.—Добре,панегенерале.Генералповісивслухавку.—Щовінказав?—поспитавсякомісар.—Вінхотів,щобмивтерлибубнихлопчакові.Комісаррозчавивцигаркувпопільничці.—Тиба!—насмішкуватосказаввін.Вісімнадцятагодинатридцятьхвилин.Сонцестоїтьнадморем,вонощенезовсімсілоза

обрій,осащедзижчить,івійназнайнаближається;вонамахалаймахаларукою,відганяючиосу;за нею Жак маленькими ковтками цідив і цідив віскі. Вона подумала собі: «Життянескінченне». Батько, мати, брати, дядьки й тітки п'ятнадцять років підряд збиралися у ційвітальні гожими вересневими днями, німі і штивні, мов родинні парсуни; такими полуднямивона чекала вечері, спочатку під столом, а потім на стільчику, займаючисьшитвом і питаючисебе,навіщожити.Всівонибулитут,утраченіпообіднігодини,тут,урудомузолотіцієїмарноїпори. Батько теж був тут, за її спиною, він читав «Тан». Навіщо жити? Навіщо жити? Якаськомаха незграбно дряпалася шибкою, падала і знову піднімалася угору; Одета проводила їїпоглядом,їйхотілосяплакати.

—Сядь-но,—сказавЖак.—ЗаразвиступатимеДаладьє.Вона обернулася до нього: він не виспався; він сидів у шкіряному фотелі, в нього був

дитячийвираз,якийзавждиз'являвсянайоголиці,коливінбоявся.Вонприсіланапідлокітнику.Всі дні будуть однакові. Всі дні. Вона глянула надвір і подумала: «Він мав рацію, морезмінилося».

—Щовінказатиме?Жакстенувплечима.—Скаженам,щооголошуєтьсявійна.Її легенько струснуло, проте не так, як раніше. П'ятнадцять ночей. Цілий тривожних

п'ятнадцять ночей вона благала порожнечу; вона все віддала б, свій дім, своє здоров'я, десятьроківсвогожиття,абилишврятуватимир.Аленехайвонавибухне!тепернехайвонавибухне,цявійна!Нехайурештіщосьстанеться:нехайзадзвонитьдзвоникнаобід,нехайблискавкавдаритьуморе,нехайпонурийголосзненацькасповістить:німціувійшливЧехословаччину.Муха.Муха,яка втопилася в кухлику; її втопивцей спокійнийкатастрофічнийполудень; вонадивиласянарідкучоловіковучупринуйнедужедобрерозуміла,навіщопотрібноприкладатизусиллязадлятого,щобубезпечитилюдейвідсмертиібудинкивідруйнування.Жакпоставивсвоюшклянкунастолик.Вінсумовитосказав:

—Кінець.—Кінецьчого?—Всього.Вженавітьнезнаю,чогобажати,перемогичипоразки.—А!—млявосказалавона.—Якщонасрозіб'ють,топонімечать;алеприсягаюсятобі,щонімцізуміютьнавестилад.

Комуністам,жидам імасонамзалишитьсятількивалізипакувати.Якщожмипереможемо, топобільшовичимося,цебудеперемога«Фронтумерзотників»,анархії,атойщосьгірше…Ох,—жаліснимголосомсказаввін,—нетребабулоїїоголошувати,цювійну,нетребабуло!

Вонанедужедослухаласядотого,щовінказав.Вонаподумала:«Вінбоїться,вінзлий,вінсамотній».Вонасхилиласядоньогоіпогладилапоголові.«СердешниймійЖаку».

—СердешниймійБорисе.Вона всміхалася йому, в неї був дуже поштивий вигляд, Бориса гризли докори сумління,

требажусе-такиїйсказати.

—Цетакпо-дурному,—провадилаЛола,—язнервована,хочудізнатися,щожвінскаженам,але,розумієш,тижневідразуїдеш.

Борисглянувнасвоїногиіпочавнасвистувати.Кращебуловдавати,нібинічогонечуєш,ато вона звинуватить його ще й у лицемірстві. Щохвилини це ставало дедалі важчим. Вонаскривитьсямовсереданап'ятницю,скажейому:«Тизробивце!Тизробивцеінавітьсловомнеобмовивсямені?»Отовжежулип,подумалосяйому.

—Принесітьменімартіні,—сказалаЛола.—Атищобудеш?—Тесаме.Він знову почав насвистувати. Після звернення Даладьє, може, й буде нагода: вона

дізнається, що оголосили війну, це її все ж таки трохи ошелешить; тоді Борис додасть жару,скаже: «Я завербувався!» й не дасть їй отямитися. Бувають випадки, коли надлишок горявикликаєнесподіваніреакції:наприклад,регіт;будепотішно,якщовонапочнереготатися.Все-такименібудетрохидосадно,безпристрасноподумалосяйому.Всімешканціготелюзібралисяупередпокої,навітьдвоєкюре.Вонипорозсідалисяукріслахіприбраливдоволеноговигляду,бовідчували,щозанимиспостерігають,таїмбулонезатишно,йБориспомітив,щочималознихпотай зиркають на годинника. Гаразд! Гаразд! Вам треба чекати ще з півгодини. Борис бувневдоволенний,віннелюбивДаладьє,ійомубулогидкодумати,щовусійФранціїсотнітисячпар, численні подружжя і кюре ладні були як ту манну небесну сприймати слова цього типа,який сплюндрував Народний фронт. «Це надто вже додало йому ваги», — подумав Борис. І,обернувшисьдорадіоприймача,демонстративнопозіхнув.

Булогарячейхотілосяпити,троєспали:двоєбілякоридора імалийдідок,якийсхрестивруки,начемолився;щечетверопостелилинаколінахносовухустинкуіграливкарти.Вонибулимолоді й нічого на вигляд, під багажними сітками вони повішали свої піджаки, які тепергойдалисязаїхнімипотилицямиікуйовдилиїмчуприни.Вряди-годиМатьєкраємоказиркавнасмагляві волохаті руки свого сусіда, невисокого білявця— його пальці з широкими чорниминігтямиспритнопоралисябілякарт.Вінбувдрукар;чолов'яга,якийсидівпоруч,бувслюсарем.Здвох інших на лаві навпроти один, той, що ближче до Матьє, був адвокатом, другий грав наскрипцівкав'ярні«Буа-Коломб».Вкупетхнулочоловіками,тютюномівином,пітстікавїхнімитвердими обличчями, змінював їх, і вони аж лисніли; на гойдливому підборідді старого, ужорсткійсивійщетині,пітбувїдкийігустий,начеолія:екскрементобличчя.Потойбічвікнапідмлявимсонцемтяглисясіріплоскілани.

Друкареві не таланило; він програвав; він схилявся над картами, піднімаючи брови зприголомшенимізатятимвиглядом.

—Анехаййому!—вигукнуввін.Адвокатшвиденькозбиравкартиітасувавїх.Друкардивився,яквонипереходятьізрукдо

рук.—Нещасливийя,—ображеносказаввін.Вонигралимовчки.Захвилюдрукарузявщекарт.—Козир!— переможно вигукнув він.—Ну, зараз усе трохи зміниться, хлоп'ята!Може,

меніщетрохидоведетьсяпопереживати!Алеадвокатвідразужвідкривсвоїкарти.—Козир,козиріщеодинкозир.Нічогойказати:даманеграє.Друкарвідштовхнувсвоїкарти.—Більшенеграю:язабагатопрограю.—Маєшрацію,—сказавслюсар.—Крімтого,дужетрясе.Адвокатзгорнувносовичокіпоклавдокишені.Тобувздоровецькийопасистийчолов'ягаз

блідоюшкірою,марнимжаб'ячимвидом,широкимищелепамиівузькимчерепом.Тітроєказали

йому «ви», тому що він був освічений і мав звання сержанта. А він їм тикав. Він кинувнедоброзичливийпогляднаМатьєі,заточуючись,підвівся.

—Хильнуятрохи.—О,цегарнадумка!Слюсар і друкар дістали зі своїх сидорів по плящині; слюсар ковтнув просто з шийки і

простягнувпляшкускрипалеві.—Хочешхильнути?—Ні,незараз.—Татинеуявляєшсобі,якцедобре!Вони замовкли, зморившись од спеки. Слюсар надув щоки і тихенько зітхнув, адвокат

запалив«Хайлайф».Матьєдумавсобі:«Вонинелюблятьмене,гадають,ягордовитий».Однаквінвідчував,щойоговабитьдоних,навітьдотихсплюхів,навітьдоадвоката:вонипозіхали,спали,граливкарти,хитавицягойдалатуди-сюдиїхніпорожніголови,алевнихбуладоля,якукоролів, як у мерців. Гнітюча доля, котра змішувалася зі спекою, втомою і дзижчанням мух:вагон, закритий мов лазня, забарикадований сонцем, швидкістю, погойдуючись, мчав їх дооднакової пригоди. Світляна стяга облямовувала шарлатове вухо друкаря; крильце того вухаскидалося на криваву суницю. «Отакими й воюють»,—подумавМатьє.Досі війна уявляласяйомупереплетіннямпонівеченоїсталі,потрощенихбалок,чавунуйкаміння.Теперупроміннісонцятремтілакров,рудесяєвозалляловагон;війнабудекривавимприділенням, їївестимутькривлеюцихшестичоловіків,кров'ю,якастоялавкрильцях їхніхвух,кров'ю,котраголубимижилками бігла під їхньою шкірою, кров'ю їхніх вуст. Їх розтрощать, мов барила, все гайновивалитьсяназовні;порскітельбухислюсаря,якібурчалиічасомглухопукали,будутьвалятисявпилюзі,трагічні,мовтельбухиконяки,якійрозпанахаличеревонаарені.

—Гаразд,підурозім'ятиноги,—немовбисамдосебесказавдрукар.Матьє глянув, як він підводиться і йде в коридор: ця фраза вже була історичною. Її

неголоснопромовивмертвяк,одноїлітньоїднини,щеякбувживий.Мертвякабо,щотежсаме,той,хтовижив.Мертвяки—вжемертвяки.Осьчомуменінемаєчогоїмсказати.Віндививсянанихуякомусьзапамороченні,йомухотілосятежбутиуїхнійвеликійісторичнійпригоді,тайоговідлучиливіднеї.Вінскнівуїхнійспекоті,вінспливатимекривлеюнатихсамихшляхах,івсежтакивінбувнезними,вінбувлишеблідимівічнимвідблиском:уньогонебулоприділення.

Друкар,якийкуривукоридорі,раптомобернувсядоних.—Літаки!—Га?Адвокатнахилився.Грудийоготоркалисягладкихстегон,івінпіднімавголовуіброви.—Де?—Там,там!Бомбардувальники.—Я…Ага!Ох…ох,скажи-но!—озвавсяслюсар.—Цефранцузи?—поспитавсяскрипаль,піднімаючинадрукарясвоїгарнірозгубленіочі.—Тавонидужевисоко,невидно.—Звичайнож,цефранцузи,—сказавслюсар.—Хтожцещеможебути,га?Війнущене

оголосили.Друкарнахиливсядоних,тримаючисьрукамизаодвірок.—Ащотипроцезнаєш?Тивжеодинадцятьгодинудорозі.Гадаєш,воничекатимуть,поки

типриїдеш,ітодіоголосятьїї?Слюсарначебтоспантеличився.—Отохалепа!—сказаввін.—Правдатвоя,чортяко!Послухайте,хлопці,а,може,мивже

зранкувоюємо?

Всіобернулисядоадвоката.—Авищоскажете?Гадаєте,війнавжерозпочалася?Вадвокатабувмирнийвигляд.Вінзпогордоюстенувплечима.—Щовитутвигадуєте?ХібамипідемовоюватизаЧехословаччину?Бачиливиїїнакарті,

туЧехословаччину?Ні? Так от, а я її бачив. І не раз.Лайно це, та й годі.Ще й завбільшки зносовухустинку.Тамхібащопарумільйонівлюдей,котріщейнеодноюмовоюбалакають.Випитаєте,чинадаєвінзначенняЧехословаччині,тойГітлер.АДаладьє?ПередовсімДаладьє—ценеДаладьє:цедвістіродин.ЙтідвістіродинажнудитьвідЧехословаччини.

Вінпробігпоглядомаудиторіюйвиснував:—Правдавтому,щовнасівнихвононазрівалозтридцятьшостогороку.Іщовонитоді

зробили, ті Чемберлени, Гітлери й Даладьє? Вони сказали собі: ми заткнемо їм пельки, цимхлопцям, іуклалиміжсобоюневеличкутаємнуугоду.Гітлердобравтакогофортеля:яктількиробітникизчиняютьгалас,їхвідразудовійська.Отак,мовчи,тримайязикзазубами.Балакаєш?Дві години муштри.Ще балакаєш?Шість годин. Після цього хлопці без задніх ніг, тільки йдумають, щоб виспатися. Ну, а інші міністри сказали: зробимо, як він. І от: війни і близьконемає. Ні за Чехословаччину, ні за Турецьку імперію. Тільки нас мобілізували, протримаютьтри-чотирироки,атимчасомузапілліскрутятьв'язипролетаріятові.

Вони розгублено витріщилисяна нього; він їх не переконав чи,може, його не зрозуміли.Слюсарневизначенопробурмотів:

—Однезрозуміло:панамсвято,акурцісмерть.Скрипаль схвально закивав, і всі позамовкали, слюсар обернувся і притулився лобом до

одноїзвеликихшибукоридорі.«Напевне,—подумавМатьє,—їмнедужекортитьвоювати».Він думав про вояків чотирнадцятого року, з їхніми широко роззявленими пельками ізаквітчанимигвинтівками.Апотімщо?Цімаютьрацію.Вонибалакаютьприслів'ями,тасловазраджують їх, в їхніх головах є таке, що не висловиш словами. Їхні батьки брали участь убезглуздійбойні,йосьужедвадцятьроків,якїмпояснюють,щовійнаприноситьшкоду.Післяцьогохочуть,абивоникричали:наБерлін!Втім,усе,щовонидумали,все,щовониказали,немало ніякого значення: крихітні блискотливі світлячки на полях їхньої долі. Незабаромказатимуть:солдатитридцятьвосьмогороку—якказали:солдатиодинадцятогорокучивоякичотирнадцятого.Як івсі інші,воникопатимутьшанці,нікраще,нігірше,апотімполягаютьуних, бо так воно їм випало. «А ти?— раптом подумав він.— Ти, що робиш із себе їхньогосвідка, хоча ніхто тебе не просив, хто ти?Що ти там робитимеш? І якщо вцілієш, то ким тистанеш?»

Друкартицьнувпальцемушибку.—Вонищетам.—Хто?—здригнувшись,поспитавсяскрипаль.—Літаки.Воникружляютьдовкругпотяга.—Кружляють?Тинездурівчасом?—Тажябачуїх!—Оттак-пак!—сказавслюсар.—Оттак-пак!Прокинувсямалийдідок.—Щосталося?—приставившидолонюдовуха,поспитавсявін.—Літаки.Дідокмирновсміхнувсяізновузаснув.—Ідіть-носюди!—погукавдрукар.— Ідіть сюди! Їх, либонь,десятків зо три.Ястільки

бачивлишенаавіяпарадіуВіллякубле.Слюсар і адвокат підвелися. Матьє вийшов за ними у коридор. Він побачив два десятки

крихітних прозорих силуетів, креветок у воді неба. Здавалося, вони існують уривками: якщовонинебулинасонці,тозникали.

—Аякщоценімаки?—Некажидурниць.Гарнобулоб,мижякнадолоні.Теперукоридорібулодушіздвадцять,івсівонипозадиралиголови.—Неподобаєтьсявономені,—сказавадвокат.У всіх був стурбований вигляд. Один чолов'яга барабанив пальцями по шклу; ще один

вистукувавтактногою.Ескадрильякрутонуласяізниклазапотягом.—Ху!—видихнувхтось.— Зачекайте, — сказав друкар, — зачекайте-но! Вони вже націлилися, кажу, вам вони

кружляютьнадпотягом!—Онвони!Онвони!Високийвусатийхлоп'ягаопустившибуівистромивсянадвір.Літакизновуз'явилися,один

залишивзасобоюбілустягу.—Ценімаки,—випроставшись,сказаввусань.—Пощастило.ПозадуМатьєсхопивсяскрипаль:вінпочавторсатидвохсплюхів.—Щотаке?—соннимголосомпоспитавсяодин,розтулившипочервоніліочі.— Оголосили війну!— сказав скрипаль.— Зараз нас будуть бомбувати— над потягом

німецькілітаки!ЛоланервовостиснулаБорисовезап'ястя.—Слухай,—сказалавона,—слухай!Жакпобілів,начекрейда.—Слухай,—сказаввін,—заразскажуть!Тобувповільний,низькийіглухийголос,якийтрохигугнявив.— Я обіцяв, що сьогодні ввечері зроблю повідомлення про міжнародне становище. Та

сьогодні пообіді мені несподівано повідомили про запрошення німецького уряду зустрітися вМюнхені з канцлером Гітлером, паном Муссоліні й паном Чемберленом. Я прийняв цезапрошення.

Гадаю,визрозумієте,щонапередоднітакихважливихпереговорівязобов'язанийвідкластиті пояснення, які я хотів дати вам. Та перед від'їздом я вважаю за необхідне адресуватифранцузькомународовісвоювдячністьзайогомужнюісповненугідностиповедінку.

Явважаюзанеобхіднеособливоподякуватьтимфранцузам,якихпризвалидовійська,затухолоднокровністьірішучість,якувонивиявили.

Моєзавданнятяжке.Відсамогопочаткутруднощів,якіспіткалинас,янеперестаючимдужтрудитися задля збереженнямиру і захистужиттєвих інтересівФранції. Завтра я продовжу цізусилляздумкоюпроте,щодіюзацілковитоюзгодоювсьогонароду.

—Борисе!—вигукнулаЛола.—Борисе!Вінневідповів.Вонасказалайому:—Отямся,любий,щоцезтобою?Мир:завтрабудеміжнароднаконференція.Вонаобернуласядонього,червонаізбуджена.Вінвилаявсякрізьзуби:—Арозтудийого!АтудижйогорозтудивБога—Господа!..Лолинарадістьпогасла.—Щозтобою,любий:тигетьпозеленів.—Янатрирокизаписавсядовійська—відказавБорис.Потягішов,літакикружляли.—Машиніст із глузду з'їхав,— закричав якийсь чоловік.— Чого він не зупиняє? Якщо

почнутьскидатибомби,тонаспереб'ють,мовхудобу.Друкарбувблідийігетьспокійний;вінпіднявголовуізнайстеживзалітаками.—Потрібнострибати,—процідиввінкрізьзуби.—Якогодідька!—відказав адвокат.—Плигатинаційшвидкості—нехаййому!—Він

діставхусточкуівтерчоло.—Кращепотягнутистоп-кран.Друкаріслюсарперезирнулися.—Анужбосмикни!—сказавдрукар.—Аякщоцефранцузи?Будетодінам!Матьєпхнулиуспину:якийсьтовстунбігдовиходуікричав:—Поїздзбавляєходу:всідодверей!Друкаробернувсядо адвоката; в ньогобуличудернацькі повільні йневпевнені рухи, зуби

вищирилисявнедобрійпосмішці.—Бачите,навітьтойгеройзбавляєходу:значить,ценімаки.Цепростотак,простотак!—

передражниввінадвоката.—Щож,дивіться,якцепросто…—Янеказавцього,—млявовідказавтой.—Ясказав…Друкаробернувсядонього спиною іпопрямувавуперед. Зусіх купевибігалилюди, вони

притьмакидалисявкоридор,щобпершимивистрибнутиздверей.ХтосьторкнувМатьєзаруку,тобувмалийдідок,вінпіднімавдоньогообличчяіспантеличенодививсянанього.

—Щосталося?Щосталося,га?—Нічого,—роздратовановідказавМатьє.—Спіть.Він вихилився з вікна. Двоє чоловіків спустилося на сходинки вагона. Один плигнув,

заволавши, торкнувся землі, за інерцією ступнув два кроки, вдарився плечем об телеграфнийстовпіголовоювпередпокотивсяпідукіс.Поїздужепоминувйого.Матьєобернувсяйпобачив,як він підвівся, гетьмалий здаля, піднявся руки догори і чкурнув через поля.Другий вагався,нахилившисьуперед,ітримавсязаміднийпоручень.

—Непхайтеся,радиБога,—сказавздушенийголос.—Тутзадихнутисяможна.Потягще дужче сповільнив ходу.У всіх вікнах видно було голови, а на підніжках людей,

котрі ладні були плигати. За поворотом з'явився вокзал, до нього булометрів з триста;Матьєпобачив удалині невелике містечко.Ще двоє чоловіків плигнуло і перескочило через переїзд.Потягужепідходивдоперону.«Отізтаких,—подумавсобіМатьє,—йробитимутьгероїв».

З вокзалу линув страшенний галас, світлі сукні сяяли на сонці, здіймалися руки в білихрукавичках,дівчатавсолом'янихкапелюшкахвимахувалихусточками,уздовжперонузреготоміверескомгасалидітлахи.СкрипальбрутальновідіпхнувМатьєіпопоясвисунувсязвікна.Потімрупоромпритуливдолонідорота.

—Тікайте!—гукнуввінунатовп.—Літаки!Людинавокзалі,нетямлячи,дивилисянанього,всміхалисяігукали.Вінпідняврукунад

головоюйтицьнувпальцемунебо.Йомувідповіввеличезнийгалас.СпочаткуМатьєнепочувдоладу,апотімзненацькавтямив.

—Мир!Мир,хлопці!Весьпотягдудонів:—Літаки!Літаки!—Ура!—волалидівчата.—Ура!Врештівонипоглянуливнебой,піднявшируки,почалимахатихусточками,вітаючилітаки.

Адвокатнервовогризнігті.—Нерозумію,—бурмотіввін,—нерозумію…Післядвохчитрьохпоштовхівпотягостаточнозупинився.Вокзальнийслужбовецьвискочив

налаву,підпахвоювньогобувчервонийпрапорець;вінзаволав:

—Мир!КонференціявМюнхені.Даладьєвирушаєсьогодніввечері.Потягмовчав,непорушнийінедовірливий.Апотімзненацькавибухнув:—Ура!СлаваДаладьє,славамиру!Сукні з голубої й рожевої тканини пропали в морі брунатних і чорних піджаків; юрма

захвилювалася й зашуміла,мов листя, скрізьмерехтіли сонячні блищики, кашкети і солом'янікапелюшкикружляли,кружляли,тобуввальс,ЖактанцювавзОдетоювальспосередвітальні,паніБірненшатцпритискалаЕллудогрудейістогнала:

—Ящаслива,Елло,доцюмоя,щаслива!Підвікномякийсьрум'янийпарубокреготавсямовнавіжений,осьвінкинувсядоселянкий

поцілувавїївобидвіщоки.Вонатежреготалася,гетьрозпатлана,солом'янийкапелюшоксповзна потилицю, вона волала: «Ура!» між поцілунками. Жак поцілував Одету у вухо, він аж нетямивсяодрадости.

—Мир!І,знаєш,вонинеобмежатьсяврегулюваннямсудетськогопитання.Пактчотирьохдержав.Отізцьогойтребабулопочинати.

Служницяпрохилиладвері.—Пані,можнанакриватинастіл?— Накривайте, — сказав Жак, — накривайте! А потім принесіть із льоху пляшку

шампанськогоіпляшкушамбертену.Високий дідуган в темних окулярах виліз на лаву, в одній руці в нього була пляшка

червоноговина,вдругійшклянка.—Шклянкувинця,хлопці,шклянкувинцязамир!—Сюди,—заволавслюсар,—сюди!Славамиру!—Ох,панотче,яваспоцілую!Священикпозадкував,алестаравипередилайогоіяксказала,такізробила,Ґрессьєзанурив

черпакавсупницю:«Ох,дітимої,діти!Скінчивсятойжах».Зезетавідчиниладвері:«Тощо,цетакиправда,паніІзідоро?»—«Авжеж,доцю,правда,ячула,радіотаксказало,вінповернеться,вашМомо, казала ж я,що Господь не допустить до цього». Він танцював на місці, злякався,злякався, Гітлер злякався; я гадаю, це радшеми злякалися, тамені все одно, якщо вжеми невоюємо, та ні, та ні, мене попередили, о другій годині я все скупив, це двісті тисяч паперів,послухайте мене, друже мій, це ви-нят-ко-ва обставина, вперше війну, якої, здавалося б, неуникнути, відвернула воля чотирьох державців, вагомість їхнього рішення далеко випереджаєпоточниймомент;тепервійнавженеможлива,Мюнхенєпершимпровісникоммиру.«Божемій,Боже мій, я молилася, молилася, я казала: „Боже, візьми моє серце, візьми моєжиття“, й типочувмоїмолитви,Боже,тинайбільший,наймудріший,найніжніший»,священиквивільнився:«А я ж вам казав, пані: Господь милостивий». А на чехів начхати, нехай самі викручуються.Зезетапростувалавулицею.Зезетаспівала,всіптахиумоємусерці,влюдейбулидобріусміхненіобличчя,всівониздоровкалися,зиркаючиодненаодного,навітьякщойнебулизнайомі.Вонизнали,воназнала,вонизнали,щовоназнала,увсіхбулатасамадумка,всібулищасливі,требабуло тільки бути з усіма і робити як вони; гарний вечір, цяжінка,що проходить білямене, ячитаювглибиніїїсерця,ацейдобрийдідуганчитаєвмоєму,всевідкритедлявсіх,всієоднимцілим,воназаплакала,всілюбилиоднеодного,всібулищасливі,всібулиякусі,іМомотам,він,мабуть,усежтакизадоволений,вонаплакала,всідивилисянанеї,івідтогоїйажуспинубулогаряче і в грудях, всі ті погляди, що більше на неї дивилися, то дужче вона плакала, вонапочуваласягордоюіщедрою,якмати,котрагодуєгруддюсвоюдитину.

—Ого,—сказавЖак,—гарнотихильнула!Одетараптомзасміялася.Вонасказала:—Гадаю,резервістівнезабароммобілізують.

—Запарутижнівабозамісяць,—відказавЖак.Воназновузасміяласяіковтнулавина.Апотімкровзненацькакинуласяїйувобличчя.—Щозтобою?—поспитавсяЖак.—Тигетьпочервоніла.—Дрібниці,—сказалавона,—забагатовипила,отівсе.Яніколибнепоцілувалайого,якбизнала,щовінтакхуткоповернеться.—Сідайте,сідайте!Потягповолірушив.Чоловікизреготомігаласомпогналидонього;воникупамиповисли

напідніжках.Увікнівигулькнулообличчяслюсаря,поньомукотивсяпіт,вінобіручучепивсязакрайвікна.

—РадиБога,—сказаввін,—пособітьхутчій,атовпаду!Матьєпідтягнувйого,вінзалізувікноіплигнувукоридор.—Ху,—втираючилоба,сказаввін.—Явжегадав,щообидвіногитамзалишу.З'явивсяіскрипаль.—Щож,усізібралися.—Зіграємо?—Апевно.Вони увійшли до купе; Матьє дивився на них через шибку. Спочатку вони хильнули

червоноговина,потімадвокатдіставсвогоносовичка,йвонипостелилийогонаколінах.—Здавай!Слюсарпукнув.—Гарнопурхнула!—сказаввін,показуючипідстелеюнауявнуракету.—Отомерзотник!—радісносказавдрукар.«Щовонироблятьтут?—подумавМатьє.—Ащоятутроблю?»Їхнідолірозвіялися,час

зновупочавтектинавмання,безмети;потягкотивсябезмети,зазвичкою;уздовжпотягапливлаінертна дорога; тепер вона нікуди не провадила, це було всього лиш асфальтовешосе.Літакизникли; війна щезла. Бліде небо, в якому займалося мирне надвечір'я, глухе село, картярі,сплюхи, розбита пляшка в коридорі, недопалки в калюжі вина, їдкий сморід сечі, всі цінезначущізалишки…«Мовпіслясвята»,—подумавМатьє,йсерцейогостиснулося.

Дус, Мод і Рюбі піднімалися вулицею Канеб'єр. Дус була дуже жвава; вона завждиполюблялаполітику.

—Здається,цебулонепорозуміння,—пояснювалавона.—Гітлердумав,щоЧемберленіДаладьєхотятьчинитийомукапості,аЧемберленіДаладьєгадали,щовінхоченанихнапасти.І тоді Муссоліні знайшов їх і втокмачив у їхні голови, що вони помиляються; тепер усевладналося:завтравониразомбудутьснідати.

—Отовжепонапиваються,—зітхнулаРюбі.Канаб'єра мала святковий вигляд, люди йшли дрібними кроками, були такі, що сміялися

самідосебе.Модбулотоскно.Звичайно,вонабулазадоволена,щовсевонотакуладналося,тараділа більше за інших. Так чи так, а їй доведеться згаяти ще одну ніч у тісній смердючійкімнатці готелю «Женьєвр», а потім знову вокзали, потяги, Париж, безробіття, дешевізабігайлівкийбільушлунку: зустрічуМюнхені,хочякийбувби її вислід,нічогоне змінить.Вонапочуваласясамотньою.Проходячибілякав'ярні«Ріш»,воназдригнулася.

—Щозтобою?—поспиталасяРюбі.—ЦеП'єр,—відказалаМод.—Недивися.Вінзатретімстоликомліворуч.Нуот,готово:

вінпобачивнас.Він підвівся, він сяяв у своєму лляному костюмі, у нього був такий мужній і такий

заможнийвигляд.«Апевно,—подумалавона,—тепернебезпекапозаду».Покивінішовдонеї,вона силкувалася викликати у пам'яті його зелене обличчя в тій каюті, що просякла духом

блювотиння.Тадухіобличчярозвіявморськийвітер.Вінпоздоровкавсязнею,вінздававсягетьвпевнениму собі.Вона хотіла було обернутися до нього спиною, але тремтячі ногимимоволіпонеслиїїдонього.Усміхаючись,вінсказавїй:

—Томитакірозлучимося,невипившинавітьпочарчинінапрощання?Вона глянула йому в обличчя, подумала собі: це боягуз. Та цього не було помітно. Вона

бачиланасмішкуватівустасміливця,мужніщокиівипуклогоборлака.—Ходімо,—тихосказаввін.—Вседавняісторія.Вонаподумалапросвоюготельнукімнатку,вякійтхнулонашатирем.Вонасказала:—ТозапросиДусіРюбі.Вінпідійшовдоних іусміхнувся.Рюбівінподобався, томущобуввишуканимчоловіком.

Триквіткипосідаликружкоманатерасікав'ярні«Ріш».Тобувсправжнісінькийквітник;квіти,говіркі сонячні обличчя, знамена, водограї, сонце. Вона опустила повіки і глибоко зітхнула:перед її очима оберталося сонце, не можна судити про людину лише за нападом морськоїхвороби.ДлянеїтежнаставМир.

«Чому вони не люблятьмене?»Він був сам у сірій залі, він нахилився вперед, впершисьліктями у стегна, підтримуючи долонями тяжку голову. Поруч із собою на лавці він поклавканапки і поставив філіжанку з кавою, що їх приніс йому пополудні поліцай; навіщо їсти:всьомукінець.Вонизахочутьсиломіцьзабратийогодовійська,вінвідмовиться,зацезасудятьдошибениціабождодвадцятироківтюряги;йогожиттязупинилосятут.Віндививсянаньогозглибокимподивом:тобувневдатнийзамірвідпочаткуйдокінця.Думкийоготеклиліворуч іправоруч,безбарвнійрідкі;тількиодназастряланамісці,запитання,наякенебуловідповіді:чомувонимененелюблять?Всусіднійкімнатіпочулисявибухиреготу,поліцаїтішилися.Хтоськрикнувбасом:

—Цетребапопорскати!Може,єполіцаї,котрілюблятьодинодного,чилюди,надворі,навулицяхівбудинках,вони

всміхалися одне одному, допомагають одне одному, розмовляють одне з одним поштиво іввічливо,аміжнимиєітакі,щолюблятьоднеодногощосили,якМорісіЗезета.Либонь,томущовонистарші: їмбулоколизвикнутиоднедоодного.Молодийхлопець—толюдина,котразаходитьвночіунапівпорожнєкупе:людиненавидятьйогоіпосідаютьтак,щобйомуздавалося,ніби місця немає. Проте місце моє визначене, тому що я народився на світ. Або ж я простогниляччя. Поліцаї знову зареготалися за дверми, хтось промовив слово «Мюнхен». Вулиці,будинки,вагони,комісаріят:напхомнапханийсвіт,світлюдей,Філіпнемігтудиувійти.Навсежиттязалишитьсявінувотакійкамері,якоця,внорі,якулюдитримаютьдлятих,коговонинехочуть. Він побачив жіночку, огрядну й сміхотливу, з гладенькими руками, підложницю. Вінподумав:«Такчитак,вонабуденосититраурзамною».Дверівідчинилися,йувійшовгенерал.Філіппосунувсяналавцівнайдальшийкуток,закричав:

—Облиштемене!Яхочувідбутипокарання,менінепотрібнавашапротекція!Генералзареготався.СухоюпрудкоюходоювінперетнувзалуізупинивсяпередФіліпом.—Відбутипокарання?Коготизсебекорчиш,дурникунедороблений?Лікоть. ПоприФіліпове бажання він підвівся і став передщокою, аби відбити удари. Та

Філіпопустивйогоітвердимголосомсказав:—Ядезертир.—Дезертир!ГітлеріДаладьєзавтрапідписуютьугоду,сердешниймійдруже:війнинебуде,

йніякийтинедезертир.ВінзобразливоюіронієюрозглядавФіліпа.— Навіть для того, щоб скоїти зло, треба бути чоловіком, Філіпе, треба мати волю й

непохитність. А ти всього-навсього дурнуватий і кепсько вихований хлопчак; ти прикро

зневаживменеізавдавстрашенногонеспокоюсвоїйматері:отівсе,щозмігтивчинити.

Поліцаїзреготомзиркаликрізьпрочиненідвері.Філіпсхопився,тагенералзгрібйогозаплечеізмусивсісти.

— Куди це ти? Вислухай мене до кінця. Твоя остання витівка свідчить про те, що твоєвихованняпотрібновиправляти.Твояматипогодилася,щонадтовжепанькаласязтобою.Теперявізьмусязатвоєвиховання.

ВінпідійшовдоФіліпа.Філіпзатуливсяліктемізакричав:—Якщовизачепитемене,тоянакладунасеберуки!—Побачимо,—відказавгенерал.Він опустив лікоть лівою рукою, а правою вгатив йому два ляпаси.Філіп упав на лаву й

заплакав.Вкоридорі чутнобулоневеличке веселепожвавлення, якасьжінка виспівувала: «Прийди,

прийди, маленький юнго». Він усіх їх ненавидів, вони мені в печінках уже сидять. Увійшламедсестразобідомнатаці.

—Янеголодний,—сказаввін.—Ох, треба попоїсти, панеШарлю, а тоще дужче охлянете.Крім того, для апетиту є й

гарніновини:війнинебуде;ДаладьєіЧемберлензустрічаютьсязГітлером.Вінприголомшеноглянувнанеї:тайправда,цяісторіязСудетамищетриває.Вонатрохизашарілася,очіїїсяяли.—Іщож?Винезадоволені?Вони витягли мене з ліжка, потягли мов клумака, змордували — й навіть не думають

воювати!Тагнівувньогонебуло:всетебулотакдалеко.—Авамхочеться,щобятішився,еге?—поспитавсявін.

НІЧЗ29НА30ВЕРЕСНЯПершагодинатридцятьхвилин.Пани Юбер Масарик і Мастний, члени чехословацької делегації, чекали в кімнаті сера

Горація Вілсона в товаристві пана Ештона-Ґвоткіна.Масткін був блідий і спливав потом, підочима в нього чорніли кола.ЮберМасарик крокував туди сюди; пан Ештон-Ґвоткін сидів наліжку;Івішзабиласявкутокліжка,йоговонаневідчувала,затевідчувалайоготеплоічулайогоподих;вонанемогласпатиізнала,щовінтежнеспить.Електричнірозрядипробігалиїїногамиістегнами,вонавмиралавідбажанняперевернутисянаспину,таякщовонаповорухнеться,тодоторкнетьсядонього;покивінгадає,нібивонаспить,тонечіпатимеїї.МастнийобернувсядоЕштона-Ґвоткінаісказав:

—Щосьзадовго.ПанЕштон-Ґвоткінвинуватоібайдужерозвівруками.КровкинуласяМасариковівобличчя.—Звинуваченічекаютьнавирок,—глухосказаввін.Пан Ештон-Ґвоткін вдав, ніби не почув. Івіш подумала: «Невже ця ніч ніколи не

скінчиться?»Раптомвонавідчуланасвоємустегнім'якеніжнетіло,вінскориставсяїїсном,щобдоторкнутисядонеї,нетребаворушитися,атовінпобачить,щояпрокинулася.Тілоковзнулопостегнах,вонобулогарячеім'яке,тобуланога.Вонадоболюприкусиланижнюгубу,йМасариксказав:

—Щобсхожістьбулацілковитою,насзустрічалаполіція.—Таякце?—зробившиздивованеобличчя,запитавЕштон-Ґвоткін.—Наспривезлидоготелю«Реґіна»вполіційномуавті,—пояснивМасткін.—Ох-ох-ох,—обуреносказавЕштон-Ґвоткін.Тепер це була рука; вона спускалася стегнами, легка й немовби байдужа; пальці

доторкнулисядоїїживота.«Нічого,—подумалавона,—цекомаха.Ясплю.Сплю.Цеснитьсямені; я не поворухнуся».Масарик узяв мапу, яку йому передав сер Горас Вілсон. Терени, якіпідлягали негайній окупації німецькими військами, позначалися голубим. Якусь мить віндививсянанеї,апотімлютокинувнастіл.

—Я…яніякневтямлю,—сказаввін,дивлячисьвочіпановіЕштону-Ґвоткіну.—Мищесувереннадержава?

ПанЕштон-Ґвоткінстенувплечима;здавалося,вінхотівдатидозрозуміння,щоніпричому;таМасарикподумав,щовінсхвильованийдужче,ніжхотівпоказати.

—ПереговоризГітлеромдужеважкі,—зауваживвін.—Враховуйтеце.—Всезалежаловідтвердостивеликихдержав,—шорстковідказавМасарик.Англієцьлегенькозашарівся.Вінвипроставсяіврочистимтономсказав:—Якщовинеприйметецієїугоди,товамдоведетьсясамотужкизалагоджуватисвоїсправи

зНімеччиною.—Вінвідкашлявсяівжем'якшедодав:—Може,французискажутьвампроцевбільш прийнятній формі. Але, повірте мені, вони дотримуються тієї ж думки; якщо вивідмовитеся,товонибільшенецікавитимутьсявами.

Масарикпонурозасміявся,івсізамовкли.Почувсяшепіт:—Тиспиш?Вонаневідповіла,тавідразужвідчулагубинасвоємувусі,адалінанеїналягловсетіло.—Івіш!—пробурмотіввін.—Івіш!Не треба було ні відбиватися, ні волати; менеж ніхто не гвалтує. Вона перевернулася на

спинуйчітковідказала:—Ні,несплю.Тайщо?

—Якохаютебе,—сказаввін.Бомба! Бомба впаде з висоти п'ять тисяч метрів і заб'є їх як стій! Відчинилися двері, й

увійшовсерГораційВілсон;віндививсявниз;одколивониприїхали,очійогобулиопущені,йвінбалакав зними, дивлячисьупідлогу.Вряди-годи вінусвідомлювавце: хуткопіднімав голову ідививсяїмувочіпорожнімпоглядом.

—Васчекають,панове.Троєчоловіківпішлизаним.Вонипройшлидовгимпорожнімкоридором.Настільцідрімав

коридорнийслужка;готельздававсямертвим;йоготілобулогаряче,вінпритиснувсягрудьмидогрудейІвіш,йвонапочулавогкелясканняприсоски,вонагетьспливалаїхнімпотом.

—Якщовикохаєтемене,—сказалавона,—товідсуньтеся,боменістрашенногаряче.—Цетут,—відступаючинабік,мовивсерГораційВілсон.Вінневідсунувся,одноюрукою

вінздерукривало,адругоюміцнотримавїїзаплече,тепервінлежавнанійім'яшкоривїїплечійстегнасвоїмидужимируками,своїмизагребущимируками,айогоблагальнийдитячийголосзнайповторював:

—Якохаютебе,Івіш,коханнямоє,ятебекохаю.Тобуланевеличка,низькайзалляласвітломзала.ПановеЧемберлен,ДаладьєіЛежестояли

за столом із паперами.Впопільничках булоповноцигарковихнедопалків, та ніхто більшенекурив.Чемберленпоклавдолонінастіл.Уньогобувзморенийвигляд.

—Панове,—привітновсміхнувшись,мовиввін.Масарик і Мастний мовчки вклонилися. Ештон-Ґвоткін хутко відступив од них, немовби

йомувженесилабулозноситиїхнєтовариство,іставпозадуЧемберленапоручізсеромГорасомВілсоном.Теперпереддвомачехамибулоп'ятерочоловіківпотойбічстолу.Занимибулидверійпорожні коридори готелю. На мить зависло важке мовчання. Масарик глянув по черзі накожногозних,потімпошукавпоглядЛеже.ТаЛежескладавпапериупортфель.

—Сідайте,панове,—сказавЧемберлен.Французийчехипосідали,таЧемберленідалістояв.— Що ж…— промовив Чемберлен. В нього були червоні від сну очі. Він невпевнено

розглядавсвоїруки,потімвипроставсяісказав:—ФранціяйВеликобританіящойнопідписалиугоду,якастосуєтьсянімецькихпретензій

щодоСудетів.ЗавдякидобрійволівсіхцяугодаможерозглядатисьякпевнийпоступпорівнянозҐодесберзькиммеморандумом.

Він закашлявся й замовк. Масарик напружено сидів у фотелі, він чекав. Чемберлен,здавалося,хотівпровадитидалі,протезатнувсяіпростягнувлистокМастному.

— Ознайомтеся, коли ваша ласка, з цим документом. Гадаю, краще буде, якщо випрочитаєтейоговголос.

Мастнийузявлисток;хтосьм'якоюступоюпройшовукоридорі.Потімкрокизатихли,ідесьумістігодинниквибивдварази.Мастнийпочавчитати.Вньогобуламонотоннагугнявавимова;читаввінпомалу,немовбидумавпіслякожноїфрази,ілистоктремтівуйогоруках:

—Чотиридержави:Німеччина,СполученеКоролівство,ФранціяйІталія,взявшидоувагивже в принципі втілену домовленість про передачу Німеччині теренів судетських німців,домовилисяпронаступнірозпорядженняйумови,якірегламентуютьзгаданупередачуйзаходи,яківонапередбачає.Цієюугодоюкожназнихзобов'язуєтьсявиконуватинеобхіднівимоги,якізапевняютьїїдотримання.

1.Евакуаціярозпочнеться1жовтня.2.СполученеКоролівство,Франція й Італія дійшли згоди в тому,що евакуація зі спірних

теренівзакінчиться10жовтнябезруйнуванняжодногозіснуючихпідприємств.Чехословацькийуряд відповідатиме за здійснення цієї евакуації і наглядатиме за тим, щоб згаданим

підприємствамнечинилосяжодноїшкоди.3. Умови цієї евакуації детально визначить міжнародна комісія, котра складатиметься з

Німеччини,СполученогоКоролівства,Франції,ІталіїйЧехословаччини.4.ПоступоваокупаціявійськамиРайхутеренівнімецькогопідпорядкуваннярозпочнеться1

жовтня. Чотири зони, які зазначаються на карті, що додається, будуть окуповані німецькимивійськаминаступнимпорядком:

Зона1–1і2жовтня.Зона2–2і3жовтня.Зона3–3,4і5жовтня.Зона4–6і7жовтня.Інші території німецького підпорядкування будуть визначені міжнародною комісією і

окупованінімецькимивійськамидо10жовтня.Монотонний голос метався в тиші сонного містечка. Він затинався, він безжалісно

зупинявся,трохитремтів,адовкругнього,скількиокозасягне,спалимільйонинімців,покивінретельно викладав умови історичного вбивства. Благальний шепітливий голос, кохання моє,бажання моє, я кохаю твої груди, я кохаю твої стегна, я кохаю твій запах, ти кохаєш мене,метавсявнічнійпітьмі,йрукинадїїгарячимтіломубивали.

— Я хотів би поставити запитання, — сказав Масарик. — Що потрібно розуміти під«теренаминімецькогопідпорядкування»?

Він звертався до Чемберлена. Та Чемберлен глянув на нього, не відповідаючи, з трохиприголомшеним виглядом. Видно було, що він не слухав. Позаду Масарика озвався Леже.МасарикобернувсяуфотелійдивисянаЛежеупрофіль.

— Йдеться, — сказав Леже, — про розраховану більшість згідно з прийнятими вамипропозиціями.

Мастнийдіставсвогоносовичкаівтерчоло,апотімзновупочавчитати:— 5. Згадана інтернаціональна комісія в третьому параграфі визначить терени, де має

відбутисяплебісцит.Цітеренибудутьокупованіміжнароднимконтингентомаждозакінченняплебісциту…Вінпереставчитатиізапитав:—Цейконтингентсправдібудеміжнароднимчитамбудутьлишеанглійськівійська?Чемберлен позіхнув, затуляючись долонею, й по щоці покотилася сльоза. Він опустив

долоню.— Остаточно це питання ще не уточнили. Розглядається також участь бельгійських та

італійськихвійськ.—Цякомісія,—провадивМастний,—визначитьтакожумови,заякихмаєздійснюватися

плебісцит,взявшизаосновуплебісцитвСаарськійобласті.Крімтого,вонавизначитьдатудляпочаткуплебісцитунепізнішекінцялистопада.

Вінзновузупинивсяізм'якоюіронієюзапитавуЧемберлена:—Чехословацькийчленцієїкомісіїматиметакесамеправоголосу,якірешта?—Звичайнож,—добротливовідказавЧемберлен.Липке, наче кров, збурення каляло стегна йживіт Івіш, прослизнуло в її кров,менежне

гвалтують, вона відкриласяйдозволилапрохромити себе, але в тойчас, як огненні і крижанідриготипіднімалися аждо її грудей, голова її залишалася холодною, голову вона врятувала, йтам,уголові,вонакричалайому:ятебененавиджу!

—6.Остаточневизначеннякордонівбудезробленеміжнародноюкомісією.Цякомісіябудетакож мати компетенцію рекомендувати чотирьом державам, Німеччині, СполученомуКоролівству, Франції й Італії, у деяких виняткових випадках зміни в обмеженому обсязі

визначеннясувороетнологічнихзон,якіпередаютьсябезплебісциту.—Чи повинні ми,— запитавМасарик,— розглядати цю статтю як застереження, котре

запевняєзахистнашихжиттєвихінтересів?Він обернувся доДаладьє і наполегливо глянув на нього. ТаДаладьє не відповів; він був

пригніченийінемовбиажпостарівураз.Масарикпомітив,щовкутикувустуньогостримитьзгаслийнедопалок.

—Такезастереженнянамобіцяли,—твердосказавМасарик.—Впевномурозумінні,—озвавсяЛеже,—цястаттяможерозглядатисьякзастереження,

про яке ви кажете. Але потрібно бути скромним, бодай напочатку. Питання гарантії вашихкордонівналежатимутьдокомпетенціїміжнародноїкомісії.

Масариккороткозареготавсяісклаврукинагрудях.— Сьомий пункт, — прочитав Мастний. — Буде право вибору яке дозволятиме бути

долученимдотеренів,якіпередаються,абожвилученимізних.Цейвибірмаєбутизробленийупродовжшестимісяціввіддняцієїугоди.8.Чехословацькийурядзвільнитьупродовжчотирьохтижніввіддняпідписанняцієїугоди

всіх судетських німців, які того забажають, від служби у військових формуваннях або ж уполіційнихпідрозділах.

Упродовж тогож терміну чехословацький уряд звільнить німецьких в'язнів уСудетах, яківідбуваютьпокараннязаполітичнудіяльність.

Мюнхен,29вересня1938року.—Нуот,—сказаввін,—отак.Вінглянувналисток,немовбищенескінчивчитати.Чемберленширокопозіхнув,апотім

почавстукатипостолу.—Отак,—зновусказавМастний.То був кінець, Чехословаччина 1918 року перестала існувати. Масарик провів поглядом

білийлисток,щойогоМастнийпоклавнастіл;потімвінобернувсядоДаладьєйЛежеіпильноглянув на них. Даладьє осів у фотелі, опустивши підборіддя на груди. Він дістав з кишеніцигарку,якусьмитьрозглядав її,апотімпоклавназадупачку.Лежетрохизашарівся,виглядуньогобувнетерплячий.

—Чичекаєтеви,—поспитавсяМасариквДаладьє,—надеклараціюабожвідповідьвідмогоуряду?

Даладьєневідповів.Лежепонуривголовуіхутковідказав:—ПанМуссолінімуситьповернутисядоІталіїсьогоднівранці;внасдужеобмальчасу.МасарикзнайдививсянаДаладьє.Вінсказав:—Навітьбезвідповіді?Чимушуярозумітицетак,щомизобов'язаніпогодитися?Даладьєкволомахнуврукою,аЛежевідповівіз-зайогоспини:—Ащоваміщезалишається?Вонаплакала,одвернувшисьобличчямдостіни;плакалавонамовчки,іїїплечітряслисявід

ридань.—Чомутисмієшся?—невпевненопоспитавсявін.—Томущоненавиджувас,—відказалавона.Масарикпідвівся,Мастнийтеж.Чемберленпозіхав,ажйомущелеписудомило.

П'ЯТНИЦЯ30ВЕРЕСНЯНевисокийсолдатпідійшовдоЗдорованяЛуї,вимахуючигазетою.—Мир!—сказаввін.ЗдорованьЛуїпоставиввідро.—Що-що,хлопче?—Мир,кажутобі!ЗдорованьЛуїпідозріливоглянувнанього.—Мирунеможебути,томущонебуловійни.—Угодупідписали,драбуго!Онугазеті,самглянь.Вінпростягнувйомугазету,таЗдорованьЛуївідштовхнувїї.—Яжневміючитати.—Охітелепень!—зжалемсказавхлопчина.—Гаразд,погляньнафото.ЗдорованьЛуїзогидоювзявгазету,підійшовдовікнастайнійглянувназнімок.Вінупізнав

Даладьє,ГітлерайМуссоліні:вонивиглядалимовгарнідрузі.—Оттак-пак!—сказаввін.—Оттак-пак!Насупившиброви,вінглянувнахлопчину,апотімзареготався.—Отіпомирилися!—регочучи,сказаввін.—Аянавітьнезнав,чомувонипосварилися.Солдатзасміявся,іЗдорованьЛуїзасміявсятеж.—Бувай,дядьку!—сказавхлопчинаіпішовсобі.ЗдорованьЛуїпідійшовдочорноїкобилиіпочавгладитиїїпокрупові.—Ну,ну,кралюмоя!—сказаввін.—Ну,ну!Надушібулапустка.Вінсказав:—Гаразд,атеперщоменіробити?Щоменіробити,га?Бірненшатцзатулявсягазетою;виднобуло,якнадрозгорнутимилисткамипрямокуриться

димок;паніБірненшатцнеспокійнокрутиласявфотелі.—МенітребапобачитиРозучерезцюісторіюзпилосмоком.Вонавжевтретєказалапропилосмок,танейшласобі.Елланеприязнодивиласянанеї;їй

хотілосязостатисянаодинцізбатьком.—Гадаєш,йогозаберутьумене?—обернувшисьдодочки,запиталапаніБірненшатц.—Тиввесьчасзапитуєшуменепроце.Тажянезнаю,мамо.ВчорапаніБірненшатцплакалавідщастя,притискаючидогрудейдочку інебог.Сьогодні

вонавженезнала,щоробитизісвоєюрадістю;тобулагладкаідрагларадість,якісамавона,радість,якаот-отобернетьсянапророцтво,якщоїїніхтонерозділить.

Вонаобернуласядочоловіка.—Густаве!—прошепотілавона.Бірненшатцневідповів.—Тисьогоднінеговіркий.—Авжеж!—буркнувБірненшатц.Вінусе-такиопустивгазетуйглянувнанеїз-підокулярів.Вньогобувзморенийістаречий

вигляд:Еллавідчула,якунеїстискаєтьсясерце; їйхотілосяпоцілуватийого,таневартобуловдаватисядосантиментівуприсутностіпаніБірненшатц,якайтакнадтовжеохочабуладоних.

—Тибодайзадоволений?—запиталапаніБірненшатц.—Зчого?—сухопоспитавсявін.—Тазачекай-но,—вжеплаксивосказалавона,—тисторазівказавмені,щонехочешцієї

війни,щотобулабкатастрофа,щопотрібнопровадитипереговоризнімцями,отяйгадала,що

тибудешзадоволений.Бірненшатц стенув плечима і заглибився в газету. Пані Бірненшатц на хвилю зупинила

сповненийподивомідокорамипогляднацьомупаперовомубастіоні,нижнягубавнеїтремтіла.Потімвоназітхнула,насилупідвеласяірушиладодверей.

—Нерозуміюявженічоловіка,нідочки,—виходячи,сказалавона.Еллапідійшладобатькаілегенькопоцілувалайоговмаківку.—Щозтобою,тату?Бірненшатцпоклавокулярийпіднявдонеїобличчя.—Менінемаєчогосказати.Явженевтомувіці,абибратиучастьуційвійні,правдаж?

Тожкращепромовчати.Вінретельнозгорнувгазету;немовбисамдосебе,вінпробурмотів:—Ябувзамир…—Тайщо?—Тайщо?..Вінсхиливголовуліворучікумеднимдитячимпорухомпідвівправеплече.—Менісоромно,—понуросказаввін.ЗдорованьЛуївилляввідроувбиральню,дбайливозібравводугубкою,потімпоклавгубкув

відро й одніс його до стайні. Він зачинив двері, пройшов через двір й увійшов до корпусу Б.Казармабулапорожня.«Вонийнедумаютьітизвідси,—сказавсобіЗдорованьЛуї.—Напевне,їмтутподобається».Віндістав з-підліжкасвоїштанийцивільнийпіджак.«Аотменітутнеподобається»,—сказаввін,починаючирозбиратися.Вінщененасмілювавсярадіти,казав:«Осьуже вісім днів, як мені тут і дихнути не дають». Він надівштани і дбайливо порозкладав наліжку своє військове вбрання. Він не знав, чи господар візьме його назад. «А хто зараз пасевівці?» Він узяв свою торбу і вийшов. Біля умивальниці було четверо солдатів, які, регочучи,дивилисянанього.ЗдорованьЛуїпомахав їмрукоюіперейшовчерездвір.Вньогонебулонішеляга, тавінпіде собіпішки.«Помагатимунафермах, томенідадутьпопоїсти».Раптомвінзнову побачив блякле голубе небо над вересовими чагарями Каніґу, побачив невеличкі жвавіспиниовецьізрозумів,щовінвільний.

—Гей-но,ви!Кудицевизібралися?ЗдорованьЛуїобернувся:тобувсержантПелтьє,гладун.Задихаючись,вінгнавдонього.—Оцегарно!—біжучи,казаввін.—Оцегарно,ценічогособі!ВінзупинивсязакількароківодЗдорованяЛуї,червониймовбурякодгнівуізадушшя.—Кудицевизібралися?—повториввін.—Яйдузвідси,—відказавЗдорованьЛуї.—Вийдетезвідси!—повторивсержант,склавширукинагрудях.—Вийдете!..Акудиви

йдете?—збезнадійнимобуреннямпоспитавсявін.—Додому!—відказавЗдорованьЛуї.— Додому! — повторив сержант. — Він іде додому! Звичайно ж, йому не подобається

харчуванняаболіжкорипить.—Вінзновунапустивнасвоєобличчяповажноїпогрозиісказав:—Вчинітьменітакувтіху,кругом—ібігомруш!Аявжезаймусявами,парубче.

«Віннезнає,щовонипомирилися»,—подумавЗдорованьЛуї.Ісказав:—Панесержанте,підписалимир.Сержант,здається,йвухамсвоїмнеповірив.—Вищо,дурниказсебекорчитечихочетепокепкуватизмене?ЗдорованьЛуїнехотівгніватися.Вінобернувсяіпішовсобі.Тагладунпобігзаним,сіпнув

зарукавіперепинивйомудорогу.Вінвперсяуньогочеревомізаволав:—Якщовинезаразженепослухаєтеся,товасвіддадутьпідтрибунал!

ЗдорованьЛуїзупинивсяіпочухавпотилицю.ВінподумавпроМарсель,івньогозаболілаголова.

—Осьужевісімднів,якменітутідихнутинедають,—тихосказаввін.Сержантволавітрясйогозавилогипіджака.—Щовикажете?!—Осьужевісімднів,якменітутідихнутинедають!—грімкимголосомкрикнуввін.Вінухопивсержанта заплече і вдаривйоговобличчя.Замитьвінмусивпросунутируку

йомупідпахву,щобутриматийогонаногах,ігамселивдалі;хтосьухопивйогозапоперек,потімйомупочаливиламуватируки.ВінпокинувсержантаПелтьє,якиймовчкиповаливсядодолу, іпочавструшуватичоловіків,якіповислинаньому,тахтосьпідставивйомуногуівінповаливсянаспину.Вінпочалитовктийогозверху,авінодвертавголовуправоручіліворуч,щобухилитисявідударів,ізадихаючись,казав:

—Дайтеменіпіти,хлопці,дайтежменіпіти,кажужвам,оголосилимир.Ґомесвишкрібнігтямикишенюйдіставзвідтидекількадрібоктютюнувсумішізпилюгоюі

уривкаминиток.Віннатоптавнимилюлькуізапалив.Димбувїдкийізадушливий.—Запаситютюнувжескінчилися?—поспитавсяҐарсен.—Щевчораввечері,—відказавҐомес.—Якбиязнав,топривізбибільше.Увійшов Лопес, він ніс газети. Ґомес глянув на нього, а потім опустив погляд на свою

люльку.Вінзрозумів.Вінугледівслово«Мюнхен»,великимилітераминадрукованенапершійсторінцігазети.

—Отже?..—запитавҐарсен.—Отже,намкапець,—сказавЛопес.Ґомесщосилизціпивзубиначубуковісвоєїлюльки.Вінчувгарматнийревідумавпротиху

нічвЖюан-ле-Пені,проджазнаберезіморя—вМатьєщебагатобудетакихвечорів.—Мерзотники,—пробурмотіввін.Матьєнамитьзупинивсянапорозіїдальні,потімвийшовудвірізачинивдвері.Наньому

був цивільний одяг: на складі вже не було військового вбрання. Солдати прогулювалисяневеликими гуртами, вигляд у них був приголомшений і неспокійний. Двоє молодиків, якінаближалисядонього,почалиодночаснопозіхати.

—Веселовам,бачу,—сказавїмМатьє.Молодшийзакривротаі,нібивибачаючись,мовив:—Незнаємо,дочоговдатися.—Вітаю,—сказавхтосьпозадуМатьє.Вінобернувся.ТобувЖорж,йогосусідаполіжкові,вньогобулодобреісумовитеобличчя,

кругленачемісяць.Вінусміхався.—Ащо?—устрявдорозмовиЖорж.—Всейде,якеімаловонойти.— Не скаржся,— порадив молодикові Матьє. — Якби була війна, то зараз ти був би в

іншомумісці.Там,дестріляють.—Авжеж,—сказавтой.Жоржстенувплечима.—Тутабодеінде,—сказаввін.—От-от,—сказавМатьє.—Язадоволений,бонезабаромзновупобачудоцю,—сказавЖорж.—Якбинеце…Знову

повернуся до контори; я не дуже ладнаю з дружиною… Читатиму газети, хвилюватися черезДанціґ:всепочнеться,якіторік.—Вінпозіхнувісказав:—Життяскрізьоднакове,правдаж?

Вонимлявовсміхнулися.Більшеїмнебулочогосказатиодинодному.—Бувай,—сказавЖорж.

—Бувай,—сказавМатьє.Потойбіч решітки хтось грав на акордеоні. Потойбіч решітки був Нансі, був Париж,

чотирнадцять годин лекцій на тиждень, Івіш, Борис, може, й Ірена. Життя скрізь однакове,завждиоднакове.Вінповільноюходоюпопрямувавдорешітки.

—Уважай!Воякимахнулийому,щобвінодійшов:вонипровелилініюназемлійбезособливоїохоти

граливцурайпека.Матьєнамитьзупинився:вінбачив,яккотятьсядрібняки,апотімщеіще.Вряди-годи монета крутилася на місці, мов дзиґа, спотикалася й падала на другу монету,наполовинузатуляючи її.Тодісолдатисхоплювалисяйгаласували.Матьєзновупішов.Стількипотягів і ваговозів їздили Францією, стільки страждань, стільки сліз, стільки галасу в усіхрадіостанціях світу, стількипогроз і нахвалянь всімамовами, стільки зібрань, й усе лишедлятого,щобзаразкружлятидворищемчижбурлятидрібнякивпилюгу.Всіцілюдивчинилинадсобою насильство, щоб поїхати з сухими очима, всі раптом поглянули смерті у вічі й усі, зчималимитруднощамиабожпокірно,зважилисяпомерти.Теперїхнемовбилантухомпоголовівтелющили,вониопустилируки,скутіжиттям,щозновуринулонаних,життям,котрезалишалиїмще на мить, на одну біжучу мить, і з яким вони не знали, що робити. Це день ошуканих,подумалося йому. Він схопив руками ґрати решітки і поглянув назовні: сонце на порожнійвулиці. Та торгових вулицях міст вже двадцять чотири години був мир. Але довкола казарм іфортів стояла невиразна імла війни, котра насилу танула. Невидимий акордеон грав «ЛяМадлон»;теплийвітерецьздійнявнашляхувихоркуряви.«Ащояробитимузмоїмжиттям?»Тобулодужепросто:вПарижінавулиціЮнґенсбулопомешкання,якейогочекало:двікімнати,центральне опалення, вода, газ, електрика, зелені фотелі й бронзовий краб на столі. Вінповернетьсядодому,застромитьключавзамковушпарину;вінзновубуденасвоїйпосадівліцеїБюффон.Йнічогонестанеться.Гетьнічого.Звичнежиттячекалонанього,вінзалишивйоговкабінеті,успальні;вінпрослизневньогобезтруднощів—ніхтонечинитиметруднощів,ніхтоне натякатиме на зустріч у Мюнхені, за місяць все забудеться, — й на тяглості його життязалишитьсяхібащоневеличканевиднаблизна,невеличкийнадрив:спогадпрооднуніч,коливіндумав,щойденавійну.

«Нехочу,—подумав він,щосили стиснувши ґрати.—Нехочу!Небудецього!»Він різкообернувся,всміхаючись,глянувнавікна,щосяялинасонці.Вінпочувавсядужим;вглибинідушізринула якась невеличка тривога, яку він починав упізнавати, тривога, яка додавала йомупевности. Будь-хто; будь-де. Він більше нічим не володів, ніким більше не був. Похмурапозавчорашня ніч не минеться марно; та страшенна хапанина не буде геть марнотною.Нехайвони ховають свої шаблі до піхов, як їм так хочеться; нехай розпочинають війну, нехай нерозпочинають,начхатименінаних;меневонинеошукали.Акордеонзамовк.Матьєзновупочавкружкомаходитидворищем.«Язалишусявільним»,—подумаввін.

Літак описував широкі кола над Бурже, чорний хвилястий вар наполовину затопивпосадковиймайданчик.ЛеженахиливсядоДаладьєігукнув,показуючинанього:

—Якийнатовп!Даладьєісобіглянув;вінобізвавсявпершепісляїхньоговильотузМюнхена.—Вониприйшли,щобнатовктименіпику.Леженезаперечив.Даладьєстенувплечима.—Яїхрозумію.—Всезалежитьвідохорони,—зітхнувши,сказавЛеже.Вінувійшовдокімнати,вруцівінтримавгазети;понурившиголову,Івішсиділаналіжку.—Отак-от!Сьогоднівночіпідписали.Вона звелаочі, вньогобувщасливийвигляд, тавін замовк, зненацька збентежившисьвід

погляду,якийвонавтупилавнього.—Вихочетесказати,щовійнинебуде?—запиталавона.—Авжеж.Небудевійни,небуделітаківнаПарижем;стелінезавалятьсявідбомб—требабудежити.—Війнинебуде,—схлипуючи,сказалавона,—війнинебуде,авитішитеся!Мілан підійшов до Анни. Він спотикався, очі його були червоні. Він доторкнувся до її

животаісказав:—Оськомунепоталанить.—Що?—Малюкові.Непоталанитьйому,кажу.Накульгуючи,віндійшовдостолуйналлявсобічаркугорілки.Тобулавжеп'ятазранку.— Пам'ятаєш, — сказав він, — ти гепнула на східцях? Я подумав було, що в тебе буде

викидень.—Тайщо?—сухопоспиталасявона.Вінобернувсядонеїзчаркоювруці;виглядуньогобувтакий,нібивінвиголошуєтост.—Такбулобліпше,—посміхаючись,сказаввін.Вонаглянулананього:вінпіднімавчаркудорота,йрукайоголедветремтіла.—Може,—сказалавона.—Може,такбулобіліпше.Літак сів. Даладьє насилу вийшов із салону й ступнув на трап; він був блідий. Почувся

несамовитийгалас,йлюдипобігли,розірвавшиполіційнийкордоніповалившизагороди;Міланперехилив чарку і, регочучи, виголосив: «За Францію! За Англію! За наших славетнихсоюзників!»Потімщосилипожбуривчаркувстіну;вониволали:«СлаваФранції!СлаваАнглії!Нехай живе мир!», в руках вони тримали знамена і букети. Даладьє зупинився на першійсходинці;вінприголомшенодививсянаних.ПотімобернувсядоЛежеіпроцідивкрізьзуби:

—Йолопи!

notes

Примітки

1Ну(щоскажете)?(нім.)—прим.пер.

2Німецькою,прошу!(нім.)—прим.пер.

3Довбешкотисвиняча!(нім.)—прим.пер.

4Потрібнепідкреслити

5Тесаме

6Нічияземля(англ.)—прим.пер.

7Боже,Боже,чомутипокинувмене?(ЗЕвангелія)—прим.пер.

8ЗвіршаАртюраРемба—прим.пер.

9ПершийрядокзсонетаСтефанаМалларме«НадгробокЕдгараПо».Переклавзфранцузької

МихайлоМоскаленко.Цит. за виданням:СтефанМалларме.Вірші тапроза—К.: «Юніверс»,2001,стор.119—прим.пер.

10Палацспорту(нім.)—прим.пер.

11Тухлятина(фр.)—прим.пер.

12ЯшукаюСаллі(англ.)—прим.пер.

13Філезтелятини(фр.)—прим.пер.

14Медовиймісяць(англ.)—прим.пер.

15«Колимісяцьзазеленіє»(англ.)—прим.пер.

16Будьласка,музику,маестро(англ.)—прим.пер.

17Бувуменетовариш(нім.)—прим.пер.

18Негритянськиймузичнийінструмент—прим.пер.

19Кит(фр.)—прим.пер.

20Целюдина(лат.)—прим.пер.