« В« В ’’ язання гачкомязання гачкомялинкових прикрасялинкових прикрас

та оберегів”та оберегів”

План розробки проектуПлан розробки проекту Вивчення історії виникнення вВивчення історії виникнення в’’язанняязання Ідея виготовлення ялинкових прикрасІдея виготовлення ялинкових прикрас Добір інструментів та матеріалівДобір інструментів та матеріалів Виготовлення ескізуВиготовлення ескізу Конструювання деталей виробуКонструювання деталей виробу Плетіння виробівПлетіння виробів ЗЗ’’єднання деталей виробуєднання деталей виробу Оформлення композиціїОформлення композиції

66

Етапи реалізації творчого проекту Етапи реалізації творчого проекту

Ознайомлення з переліком завдань.

Захист роботи

Виконання завдання

Здійснення реальногопрактичного виробу

Організація робочого місця.

Бачення проблеми

Прогнозування ідеї вирішенняпроблеми.

Проектування конструкції

Планування технологічного процесу

Виконання технологічних операцій

Самооцінка Самоаналіз

Матеріали

Інструменти

Технології

Оцінка якості

Самоконтроль

ІСТОРІЯ В’ЯЗАННЯІСТОРІЯ В’ЯЗАННЯ• В’язання – один із старовинних В’язання – один із старовинних

цікавих і захоплюючих видів цікавих і захоплюючих видів рукоділлярукоділля

• Виготовляти в’язані речі люди Виготовляти в’язані речі люди навчилися за дві тисячі років навчилися за дві тисячі років до початку нашої еридо початку нашої ери

• В Україні в’язали, насамперед, В Україні в’язали, насамперед, клобуки – головні убори. клобуки – головні убори.

• Масове захоплення в’язанням Масове захоплення в’язанням як рукоділлям приходиться на як рукоділлям приходиться на початок ХХстпочаток ХХст

Історія плетенняДуже складно точно установити історію в'язання, тому що нитки і трикотаж зберегти важко. Але все-таки деякі свідчення цього мистецтва дійшли до нас у вигляді зображень. В одній з єги­петських гробниць (1900 рік до н. е.) збереглося зображення жінки, що надягає шкарпетки. Відбиток панчохи виявлений у застиглій лаві Помпеї (79 р. н. е.). Дитячі панчохи III—IV ст. н. е. знайдені в Єгипті. Вони вже враховували форму взуття, сандалій із ремінцем після великого пальця. У древніх єгиптян під час виготовлення носка великий палець в’язався окремо, як на рукавицях. Пізніше, десь в ІХ-ХІ століттях, деякі в'язальниці стали наносити навіть тексти на носки. У музеях Детройта і Баделя зберігаються такі зразки давньоєгипетського в'язання з бавовняних ниток із давньоарабським текстом.Плетення гачком — один із найрозповсюдже- ніших видів декоративно-ужиткового мистецтва.Існує цей вид рукоділля більше трьох тисяч років. Ось як говорить про це легенда Стародавньої Греції. Афіна ГІаллада була однією з найбільш шанованих богинь. Вона давала людям мудрість і знання, учила мистецтва та ремесел. Дівчата Стародавньої Греції шанували Афіну за те, що вона навчила їх рукоділлю. Серед майстринь славилась Арахна, яка вирішила викликати на змагання саму богиню Афіну. Під виглядом горбатої бабці богиня прийшла до Арахни, щоб застерегти гордячку — не можна підноситися вище за богів. Не послухалась Арахна богиню. Зіткала майстриня полотно, але боги не визнали її перемоги. Нещасна Арахна наклала на себе руки. Афіна врятувала дівчину, але перетворила її на павука. І досі павук-Арахна плете свою павутину. І в реальному житті люди не раз пробували використовувати павутину в якості пряжі.Король Франції Людовик XIV одержав від парламенту міста Монпельє сувенір — панчохи і пальчатка, зв'язані з шовку павуків.У ХУ-ХУІ століттях в'язання досить активно поширюється по Європі і перетворюється в домашню роботу та в прибуткову галузь: в'яжуть панчохи, шкарпетки, рукавички, каптури, кофти, капелюшки. Тоді ж з'явився і став традиційним для шотландців головний убір — в'язаний берет. Виникли цілі в’язальні цехи. У 1589 році помічник парафіяльного священика з Вулбриджа Вільям Лі винайшов в'язальний верстат. Але чим більше випускалося виробів масового машинного виробництва, тим коштовнішими ставали вироби, виготовлені вручну, а особливо, вироби, зв'язані гачком, адже їх неможливо було повторити на машині. І дотепер немає в'язальних машин, які б могли зробити полотно, схоже на зв’язане гачком.В Україні в'язані речі — також не новина. Зокрема, із літературних джерел відомо, що в XI ст. київські монахи в'язали собі клобуки — головні убори. Однак масово займатися цим видом рукоділ­ля в нас почали не так давно — на початку XX ст. В'язання гачком відтоді стало улюбленим заняттям багатьох наших жінок.

Інструменти і пристосуванняІнструменти і пристосування

Для виконання ручного в’язання потрібно підготувати певні інструменти і пристосування: набір гачків, ножиці, лінійка, сантиметрова стрічка, довга голка з великим вушком, спеціальна шпилька.

Нитки для плетення використовують шерстяні й напівшерстяні, шовкові та бавовняні. Нитка повинна бути у півтора-два рази товща за розмір заглиблення біля борідки гачка.Розпочинаючи роботу над виробом, у першу чергу, обирають модель, добирають нитки, а тоді вже гачок. Вироби з тонкої пряжі не можна плести товстим гачком, бо плетення буде рідким; навпаки, грубу пряжу не можна плести тонким гачком, бо плетення буде густе й жорстке.

Основними елементами плетення гачком с:повітряна петля, півстовпчик, стовпчик без накиду, стовпчик із накидом.Плетення починають із ланцюжка повітряних петель. Роботу виконують за схемою або словесним описом. За словесного запису використовується скорочення — ст. — стовпчик; ст. б/н — стовпчик без накиду; ст. з/н — стовпчик із накидом.Комбінування елементів в'язання дає змогу створити різні узори, що розрізняються за щільністю в'язання. Залежно від щільності в'язання розрізняють такі види узорів: ажурні, щільні, фонові, філейні.