№ 18 (27957) 10 листопада 2009, вівторокВІЛЬНАЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА У СІЧНІ 1838 РОКУ ЗАСНОВАНА У СІЧНІ 1838 РОКУ http://www.dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.nethttp://www.dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.net

Про боротьбу з епідемією грипу у колах можно-владців не гово-

рять лише ліниві. Вряту-вати країну від страшної

хвороби обіцяють всі полі-тики. Щоправда, є й такі, які не просто обіцяють, а вже купують і роздають ліки. Так, минулого тиж-ня від депутатів-бютівців

Чернігівщина отримала першу партію дефіцитних медичних препаратів.

стор.4

ПЕРЕ Д П Л АТА–2010

Єфросинія Пантеліївна Власенко із села Жавинка Чернігівського району передпла-тила нашу газету на ІІ півріччя 2009 р. і...

ВИГРАЛА ПРИЗ!

Єфросинії Пантеліївні сподобався теплий плед, тому вона обов’язково передплатить нашу газету на І півріччя 2010 року, і буде чекати розіграшу призів!

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ«Деснянську правду – вільну»

на І півріччя 2010 року

І ВИГРАВАЙТЕ цінні призи!

Про умови акції, вартість передплати та передплатні індекси –

стор.8

стор.2

ЮВІЛ ЕЇ

Витоки історії міліції Черні-гівщини сяга-ють далекого

тепер уже 1919 року, коли в країні гриміла братовбивча громадян-ська війна, відлуння якої в повній мірі сяга-ло і Чернігівщини. Чер-нігів переходив з рук у руки, доки врешті-решт 6 листопада 1919 року його визволили від денікінців війська Чер-воної Армії.

11 листопада 1919 ро-ку губернський ревком призначив першим на-чальником щойно ство-реної Чернігівської гу-бернської міліції Сергія

Козачка, а начальником міліції міста Чернігова Володимира Черника.

Сергій Козачок у сво-єму зверненні до насе-лення звітував: «З 20 листопада 1919 року в місцевостях, звіль-нених від денікінців, почала функціонувати міліція. Звертаю ува-гу всього населення, що будь-які самостій-ні обшуки і реквізиція без встановлених на те ордерів будуть роз-цінюватися як бандит-ські і переслідуватись по закону...»

Зміни курсів валют (НБУ) станом на 6 листопада

USD долар США 7,9930 –0,0208EUR євро 11,8792 –0,0349RUB російський рубль 0,2754 +0,0004

Фот

о Ві

ктор

а КО

ШМ

АЛ

А

Фот

о Ві

ктор

а КО

ШМ

АЛ

А

ПЕРШИЙ ТРАНШ ДЕФІЦИТНИХ ЛІКІВвже прибув на Чернігівщину

СЛУЖБА дні і ночі...Чернігівській міліції – 90 років

Е ПІД Е МІЯ

В Україні від грипу та ГРВІ ПОМЕРЛИ 155 ОСІБ

Як повідо м и-ло Міністер-ство охоро-ни здоров’я

Украї ни, станом на 9 листопада, кількість жертв епідемії збіль-шилася на 11 осіб: 2 – померли у Львівській області, 2 – в Івано-Франківській, 2 осо-би – в Рівненській, 3 – в Чернівецькій, по од-ній – у Хмельницькій та Вінницькій областях.

З початку епідемії в країні на грип і ГРВІ захворіли 969 тис. 247 осіб, станом на ранок 9 листопада – 32 тис. 443 особи. Госпіталізо-вано з початку епідемії 48 тис. 972 особи, на 9 листопада – 3 тис. 994 особи, з яких в реа-німації перебувають 446 осіб.

Епідемічний поріг перевищено у 13 облас-тях та в Києві, в тому числі на Чернігівщи-ні. У повідомленні не йдеться про кількість випадків захворюван-ня на грип A/H1N1. Раніше МОЗ повідом-ляло про 32 випадки грипу A/H1N1 і 14 під-тверджених смертей від нього.

стор.5 стор.3

«А НО М А Л ЬНІ Я В И Щ А»

Гончарівський ТРИКУТНИК. Квартирний

Однією з найваж-ливіших для людини є про-блема даху над

головою. На жаль, не зав жди для її вирішення використовуються чес-ні методи. Тому часто-густо «квартирна» тема породжує суперечки та скандали. Один з таких розгорівся в селищі Гон-чарівське Чернігівського району буквально нещо-давно, хоча зародився ще кілька років тому.

Цю ситуацію можна назвати «квартирним» трикутником – в обох кутках дві сім’ї колиш-

ніх військовослужбов-ців, а в третьому – се-лищна рада. Проблема полягає в тому, що ро-дину Припишнюків ви-селяють через те, щоб заселити іншу – роди-ну Карповичів.

У повторному свідоцтві про народження зазначено: Рощепій Яків Устимович народився 10.11.1879 року.

Цю дату народження задокумен-товано у травні 1958 року, коли живими ще були Яків Устимович і його дружина Марина Оксентіївна.

У періодичних виданнях зазна-чалася й інша дата народження – 27 жовтня. Але то за старим стилем.

Нещодавно через суд встано-вили третю дату народження ви-нахідника – 26 червня. А також на всю Україну повідомили через пресу, що в рідному селі Осовець зберег лася родинна хата і є музей Якова Рощепія, чого насправді не-має. Виникає запитання: навіщо покійному геніальному винахід-нику нова дата народження і мі-фічний музей? Невже ця людина й на тому світі приречена на крив-ду, чим не була обділена за життя?

Н А ШІ ЗЕ М Л Я К И

НЕ ТІЛЬКИ СЛАВОЮ,а й кривдою наділений(До 130-річчя від дня народження Якова Рощепія)

2 № 18 (27957) 10 листопада 2009, вівторок НОВИНИНОВИНИ

c m y k

ПЕРШИЙ ТРАНШ дефіцитних ліків вже прибув

Закінчення. Початок на 1-й стор.

У Чернігів ліки при-віз депутат Верховної Ради від фракції БЮТ Олег Ляшко. У вели-

ких коробках – антивірусні препарати і маски. Депутати-бютівці передали мешканцям Чернігівщини «Амізон», «Ан-тиГрипін», «Аміксин», «Оксо-лінову мазь». Загалом чотири тисячі упаковок – кожного препарату по одній тисячі. А ще – три тисячі штук масок. Дефіцитними медпрепаратами бютівці вирішили насамперед забезпечити тих людей, які нині перебувають на «пере-довій» боротьби з епідемією грипу. Це працівники швидкої допомоги. А також – хворих, які проходять стаціонарне лі-кування в Чернігівській об-ласній лікарні. Тому полови-ну медпрепаратів Олег Ляшко відвіз у Чернігівську станцію швидкої допомоги, решту – в обласну лікарню.

«Для нас ці ліки – вчасна і важлива допомога. Подарова-ні препарати будуть роздані відділенням лікарні, – сказав заступник головного лікаря з хірургічної роботи Чернігів-ської обласної лікарні Мико-

ла Колос. – Зараз у лікарні карантин, тому у відділеннях перебуває обмежена кількість хворих. Планове стаціонарне лікування призупинено. Також скасовані планові операції. На період карантину лікування у нас проходять лише люди, які госпіталізуються до лікарні в терміновому порядку. Запас антивірусних ліків був зро-блений заздалегідь, але він був недостатній. А от тепер обласна лікарня забезпечена антивірусними препаратами в повному обсязі. Наскільки вистачить цього запасу, сказа-ти не можу. Все залежить від кількості хворих. Серед людей, які перебувають на лікуванні у відділеннях Чернігівської об-ласної лікарні, немає жодного хворого на грип».

«Привезені ліки призначені не для продажу. Їх роздавати-муть безкоштовно», – сказав Олег Ляшко.

Медпрепарати були придбані за кошти відомих у нашому ре-гіоні депутатів Верховної Ради від фракції БЮТ – Івана Ку-ровського, Валерія Дубіля та Олега Ляшка. Саме вони вже не перший рік опікуються пробле-мами Чернігівської області. «Це

наша спільна ініціатива. За на-ми, як депутатами, закріплена Чернігівщина, тому ми і пере-дали ці пакунки сюди, – ска-зав Олег Ляшко. – Нехай наш подарунок і не такий великий, як хотілося б, але якщо він до-поможе навіть кільком сотням людей, то і слава Богу. Саме для профілактики і лікування грипу, ми і привезли ліки. Я хочу, щоб вони допомогли на-шим землякам не захворіти. А коли вже хтось і занедужає на грип, то, маючи потрібні ліки, я думаю, люди зможуть скоріше виліковуватися».

За сприяння у придбан-ні дефіцитних медпрепаратів нардеп подякував президенту Асоціації фармацевтичних ви-робників України Петру Ба-грію. «Разом з Петром Іванови-чем ми знову шукаємо поста-чальників ліків, у яких можна придбати дефіцитні медпрепа-рати», – сказав він.

Олег Ляшко пообіцяв, що вже наступного тижня знову приїде в Чернігів і знову не з порожніми руками. Другою партією привезе 200 тисяч ма-сок і 10 тисяч упаковок анти-вірусного препарату «Таміф-лю», який застосовується для

лікування каліфорнійського грипу. «Маски будуть розда-ні безкоштовно мешканцям Чернігова, Прилук та Ніжи-на. Тобто людям, які живуть у великих містах. Препарати «Таміфлю» ми передамо у чер-нігівські лікарні, щоб медики мали змогу лікувати хворих людей, – сказав нардеп. - Гро-ші за наступну партію ліків ми вже заплатили. Тепер че-каємо на поставку. Наступного разу, коли замовлятимемо лі-ки, плануємо придбати не ли-ше маски та антивірусні пре-парати, а й вітамін С. Я хочу запевнити людей, ви не зали-шитеся наодинці з бідою. Ви завжди можете розраховува-ти і на підтримку Уряду, і на підтримку нас, як народних депутатів. Юлія Тимошенко та очолюваний нею Уряд ни-ні вживають всіх заходів, які потрібні для того, щоб лока-лізувати проблему і зупини-ти епідемію. Жодних причин для паніки немає».

Іншим політичним силам Олег Ляшко порадив не піа-ритись на біді, а придбати за власні гроші ліки та маски і привезти їх в область.

Аліса ЧЕРНОВА

«К РУ ГЛ И Й СТІЛ»

НОСИТИ МАСКИ – небезпечно?

«Ситуація з вірус-ними захворю-ваннями є конт-рольованою, та

зовсім не перевищує сезонної норми», – зазначила Людмила Овсієнко. На сьогоднішній день у міських лікарнях зареєстро-вано близько 50 випадків ди-тячого захворювання на грип.

В домашніх умовах його не-можливо відрізнити від ГРЗ, адже симптоми однакові. В будь-якому випадку потрібно звертатися до лікарів, які за-вдяки лабораторному аналізу зможуть це виявити.

Світлана Пасталиця повідо-мила про те, що на сьогодніш-ній день всі аптеки забезпече-

ні ліками, але вони надавати-муться лише за призначенням лікаря. Зокрема, препарати «Таміфлю» і «Арбідол», адже мають шкідливі побічні дії, і їх не можна використовувати як профілактичний засіб.

Замість оксолінової мазі, яку також вже не знайдеш в аптеках, – розповіла Світлана

Пасталиця, – можна викорис-товувати звичайний крем або олію, які так само будуть захи-щати людину від подразників. Проте після вулиці обов’язково потрібно прополоскати рот та ніс.

Все більше людей почина-ють носити на вулицях захис-ні маски, що є вкрай небез-печним. Коли людина дихає, маска запотіває, і починає не захищати, а навпаки притягу-вати віруси.

«Її потрібно одягати лише в транспорті, магазині – там, де велика кількість людей. Треба пам’ятати, що марлеву маску слід прати і прасувати з обох боків через кожні дві години», – нагадала Світлана Пасталиця.

Руслана ШИРАЙ

7 листопада, у експертному клубі «Чиста політика» відбувся "круглий стіл" на тему «Епідеміологічний стан у Чернігові та шляхи запобігання вірусним захворюванням».В обговоренні питання брали участь головний педіатр Чернігова Людмила Овсієнко та Світлана Пасталиця, директор обласного КП «Ліки України».

К О Н ФЕ РЕ Н Ц ІЇ

ПРОБЛЕМУ ГРИПУ обговорювали в Ялті

Наприкінці жовтня в Ялті відбулася конференція «За-безпечення благо-

получчя щодо високо пато-генного грипу в Україні через покращення міжсектораль-ної взаємодії». Наталія Кот, представ ник МЧС в Чернігів-ській області, відвідавши цю конференцію, розповіла, що більше 100 чоловік – пред-ставники СЕС, ветеринарної медицини, Міністерства охо-рони здоров’я та головний консультант секретаріату Ко-

мітету ВРУ з питань охорони здоров’я – брали участь в об-говоренні цього питання.

«Здоров’я нації є базовою умовою розвитку країни, її благополуччя, заставою на-ціональної безпеки. За жит-тя одного покоління людей, з 1918 по 1977 рр, у світі заре-єстровано 6 пандемій. Проте, серед вірусів грипу: A, B, C, лише вірус грипу А зумов-лює пандемічне поширення захворювання», – розповіла Марія Аронова, головний кон-сультант секретаріату Комі-

тету ВРУ з питань охорони здоров’я.

Для того, щоб вірус про-ник в клітину організму, ви-стачає 1-3 хвилини. 20 хви-лин потрібно, щоб переписа-ти і розмножити генетичну інформацію, 4-5 годин, аби підготувати першу партію потомства. За 1 добу вірус накопичується в організмі у мільярдній кількості.

На жаль, досягнення сві-тової науки у боротьбі з ін-фекційними і паразитарними хворобами не можуть забез-

печити на сучасному етапі реального захисту населення на популяційному рівні від ураження більшістю відомих збудників.

Епідемічне і пандемічне по-ширення інфекційних хвороб може мати катастрофічний характер, поставивши під за-грозу існування держави, то-му питання біологічної безпе-ки країни є пріоритетним на-прямком у структурі загаль-нодержавної безпеки.

Руслана ШИРАЙ

ВІСТІ ЗІ Щ ОР СІВ Щ И Н И

Не той тепер СМЯЧ…

Інший! Газ прийшов у село. Хоч і криза, та люди згур-тувалися і зробили те, що ніяк не могли дочекатися в

золоті й багаті часи. Серед най-перших хат, у яких з’явилося голубе паливо, де господинею інвалід другої групи Катери-на Школік, завідуюча клубом Людмила Золоторинець, молоді сім’ї з вулиці Нової. Тепло й в оселях на вулиці Героя Радян-ського Союзу Зудлова.

Газівники продовжують під-ключати інші будинки. Йде ді-ло – можна й сільському голо-ві Тетяні Лисенко йти у від-пустку. Багато клопотів мала ця невтомна жінка. У неї, як і в секретаря сільської ради Те-тяни Красенко, газу в домі по-ки ще немає.

Газопровід до Смячі минуло-го року підвели з Городнянсько-го району за рахунок Держбю-джету, а по селу – люди самі, створивши об’єднання, перше в районі, по вуличному газопро-воду. Його очолив Володимир Анопрієнко.

«Ура!» – ВОДІ

Невелике свято для ду-ші – теж приємно. Жителі вулиці Пар-тизанської у Щорсі

тепер по воду не ходять дале-ко – беруть з нової колонки. Її видно здалеку – нову, пофарбо-вану, а поруч така ж лавочка. Пенсіонери раді. З’явилася по-руч вода – вже й життя кра-ще стало!

А допомогли їм у цьому місь-крада, ЗАТ «Комунальник» і ви-пускник місцевого профтехучи-лища Олександр Мороз.

ФРАНЦУЗИ не жалкуватимуть

Дерев’яні каркаси бу-динків, які виготовляє товариство «Щорська меблева фабрика», охо-

че купують французи. Якість – відмінна. Меблевики стара-ються, щоб підібрати добротну деревину. Особливо цінна та, яка заготовляється взимку, ко-ли ліс спить, немає інтенсивно-го руху соку.

На вагу ЗОЛОТА

Старі народні ремесла сільським людям ни-ні стають у великій пригоді. У Єліно Ві-

ктор Савченко з бересту ва-рить дьоготь. Займається ці-єю справою вже кілька років, особливо влітку. Дьоготь – це ліки для худоби, якій у спеку дошкуляють усілякі комахи. Ветаптечні препарати не до-помагають, а дьоготь з олією – золото!

Хто схоче навчитися – Віктор Савченко не відмовить. «Інстру-мент» для цього нехитрий – пів-газового балона і чайник. А ще ж і береста. Трудитися треба, тоді й дьоготь буде.

Підготувала Зоя ШМАТОК

Фот

о Ві

ктор

а КО

ШМ

АЛА

№ 18 (27957) 10 листопада 2009, вівторок 3СУСПІЛЬСТВОСУСПІЛЬСТВО«А Н О М А Л ЬНІ Я В И Щ А»

Гончарівський трикутник. КВАРТИРНИЙ

Закінчення. Початок на 1-й стор.

Причина висе-лення При-пишнюків – немає «пропис-

ки» в селищі. Капітан запасу Сергій Припиш-нюк звинувачує у своїх бідах селищну раду. За його словами, незакон-ні дії селищного голови Василя Носка призве-ли до того, що його ра-зом з дружиною та дво-ма малолітніми дітьми викидають на вулицю. Попри те, що суд за житло триває, до При-пишнюків вже навіду-валась комісія разом з новим претендентом на житло. Виявилося, що останньому житлова ко-місія селищної ради вже видала ордер на спірну двокімнатну квартиру за адресою: вул. Тан-кістів, 82/9. Втім, родина що там мешкає, виселя-тися з оселі, не збира-ється. Сергій Припиш-нюк стверджує, що має такий самий ордер, який отримали його батьки у 1985 році. В документі він також значиться як квартиронаймач.

Про причини конф-лікт ної ситуації дізна-валися на місці.

Господар помешкан-ня того дня збирався від’їжджати на роботу до Києва: колишній вій-ськовослужбовець пра-цює в столиці за вахто-вим методом.

– Сергію Віталійо-вичу, за що Вас висе-ляють?

– Ми стали заручни-ками безладу. Цю квар-тиру отримали мої бать-ки. Мені тоді було 13 ро-ків. Після розлучення батько залишив жит-лову площу матері та мені, а сам переїхав до Києва, де й нині прожи-

ває. Разом з дружиною Наталією в цій кварти-рі ми живемо 12 років. Проблеми виникли піс-ля смерті матері в 2006 році. Моя дружина до-вгий час не мала нія-ких документів, бо ще неповнолітньою з бать-ками переїхала з Росії. Отримати в Україні до-кументи тоді було вели-кою проблемою: без гро-мадянства їй не дава-ли паспорта. Укласти ж шлюб без паспорта вона теж не могла. Відповідно не могла отримати гро-мадянство, як моя дру-жина. Звісно, що про-писатися без докумен-тів вона теж не змогла. Увесь цей час ми вою-вали за документи. Пас-порт їй видали тільки в березні цього року. Я, в свою чергу, після звіль-нення з армії, знайшов

роботу в Києві. Влас-не, для цього й пропи-сався там у свого бать-ка, але постійно живу в Гончарівському. Про це всі знають. Після смер-ті матері я виписався з Києва, але в Гончарів-ському селищний голо-ва Василь Носко відмо-вив мені в реєстрації. В нього щодо цієї житло-вої площі вже були свої плани. Думаю, що саме з цих міркувань він від-мовляється реєструвати моїх дітей. Куди я тільки не звертався по допомо-гу. Писав до прокурату-ри, СБУ, КРУ, дістався навіть до Секретаріату уповноваженого з прав людини. Після чого, ма-буть, у район надійшли вказівки вирішити про-блемну ситуацію. При-їжджали керівники різ-них служб та відділів

з району. Склали при-пис, в якому зобов’язали Носка оформити свідоц-тво про народження си-на та видати нам до-відку про склад сім’ї. Також там йшлося про вирішення питання що-до права користуван-ня житлом відповідно до законодавства. Цьо-го не зроблено. Діти у нас досі наче «висять у повітрі». Нам з дружи-ною допомог ла тимча-сово прописатися в селі Ковпита начальник ра-йонного управління со-ціального захисту Люд-мила Драчко. Реєстрація ж потрібна, щоб офор-мити законно шлюб. Та-кож без штампу «про-писки» в паспорті не-можливо навіть позов до суду подати. Перший суд щодо житла я ви-грав. Але Василь Носко звернувся до Апеляцій-ного суду Чернігівської області, який вже був не на мою користь. Я подав касаційну скар-гу до Верховного Суду України з клопотанням призупинити дію виро-ку поперед нього суду до рішення вищої судо-вої інстанції. Проте для селищного голови Гонча-рівського закон не писа-ний і він разом з жит-ловою комісією видав ордер на мою квартиру іншій людині, яка, до речі, має вже однокім-натну квартиру.

– Наш дільничний, який приходив разом з комісією нас виселя-ти, потім розповів, що селищний голова, коли підписував ордер Ар-тему Карповичу, ска-зав: «Якщо зможеш їх викинути з квартири – житлоплоща твоя», – го-ворить дружина Сергія Припишнюка Наталія. Тому він себе так нахаб-но і поводить. Каже, що все одно нас виселить.

Василь Носко, у свою чергу, стверджує, що службове приміщен-ня за вказаною адре-сою більше не належить

Сергію Припишнюку. За його словами, колишній військовослужбовець має право на квартиру в Києві, яку отримав його батько, а отже, цю має звільнити. Діти При-пишнюків не приписа-ні. Причина? Небажан-ня батьків, стверджує голова. Про те, що спра-ву щодо житла розгля-датиме Верховний Суд України, він знає, але вважає, що на закон-них підставах виданий інший ордер. Василь Носко говорить, що ке-рівництво розміщеної в Гончарівському військо-вої частини готує інший позов на Припишню-ка. Щоправда, поясни-ти, на чому грунтують-ся претензії військових, не зміг, оскільки відомо, що службове житло вій-ськовиків передано на баланс селищної ради. Отримати відповідь на те, чи буде селищна ра-да продов жувати спроби виселити Припишнюка з родиною до рішення суду, теж не вдалося. Якщо ж такі дії будуть у подальшому, то вони здаватимуться щонай-менше незрозумілими, оскільки постає питан-ня, куди подіти родину Карповичів, якщо суд буде не на їхню ко-ристь. Питання також: чому голова намагаєть-ся виселити неповно-літніх дітей з кварти-ри, де вони мешкають з народження, адже пра-ва дітей на житло за-хищає Закон України «Про основи соціального захисту бездом них гро-мадян і безпритульних дітей»? Зокрема, стаття 12, в якій говориться: «Для здійснення будь-яких правочинів сто-совно нерухомого май-на, право власності на яке або право користу-вання яким мають ді-ти, потрібна попере-дня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть пер-

Г Р О М А ДСЬК А К А М П А НІЯ

ЧИ ВСІ ОБІЦЯНКИ ВИКОНАВ Чернігівський голова, можна дізнатися

сональну відповідаль-ність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при на-данні згоди на вчинен-ня правочинів щодо на-лежного дітям нерухо-мого майна». Як єдине пояснення на свої дії, Василь Носко наводить рішення виконкому що-до надання житла роди-ні в гуртожитку «Зірка». Натомість органи опіки (відповідні служби Чер-нігівської РДА), про які йдеться в законі, своєї згоди на виселення ді-тей не давали.

Цікавими виявилися претензії голови щодо несплати комунальних платежів Сергієм При-пишнюком. За квартирою числиться чималий борг, проте приймати опла-ту від квартиронайма-чів відмовляються. Немає для цього підстав, ствер-джує Василь Носко.

– Якщо рішення Вер-ховного Суду України не задовольнить інтере-си селищної ради, то це буде правова колізія. В родині, яку селищ-на рада хоче поселити в цю квартиру, є двоє дітей. Вони живуть на одинадцяти квадратних метрах. Чим діти При-пишнюків кращі за ін-ших дітей? – говорить голова.

Дивно, що селищний голова, який за фахом навіть не юрист, дає негативну оцінку суду, кот рий може винести вердикт не на його ко-ристь. Стосовно дітей, то, думаємо, що на питання «чим вони кращі за ін-ших?» нехай відповіда-ють батьки. З вигляду вони, принаймні, нічим не гірші, щоб заслужи-ти собі життя в гурто-житку. Та й сама родина справляє враження бла-гополучної попри розмо-ви про те, що вони зло-вживають алкоголем.

Схоже, що намагання виселити родину підкрі-плюється чиєюсь заці-кавленістю.

Слідкуватимемо за тим, чим закінчиться ця історія. Сподівати-мемося, що кінцівка ці-єї квартирної епопеї все ж не залишить без даху над головою нікого.

Ігор ЛЕВЕНОК

Всі пам’ятають ті обі-цянки, які давав Олек-сандр Соколов напе-редодні минулих ви-

борів, у листопаді 2006 року – зростання відсотка виділення квартир у новобудовах пільго-вим категоріям громадян, до-ступність квартир для моло-дих сімей шляхом зменшення ставок на кредити в 2-3 рази, забезпечення зростання заро-

бітної плати, створення нових робочих місць та привабливо-го інвестиційного клімату для залучення потужних капіта-ловкладень, наповнення місь-кого бюджету шляхом розвит-ку туристичної галузі та бага-то іншого.

Тепер всі бажаючі, мати-муть можливість перевірити, чи всі обіцянки міський голо-ва виконав, адже в Чернігові

стартує громадська кампанія «Запитай у Соколова».

Організатор акції Павло Пущенко розповів, що мета кампанії – дати можливість чернігівцям запитати місько-го голову про виконання йо-го передвиборчих обіцянок та проаналізувати рівень їх ви-конання.

Протягом двох тижнів, кож-ний бажаючий, зможе по-

ставити своє запитання пану Соколову. Для цього потрібно буде скористатися номером безкоштовної «гарячої лінії» 92-10-92, надіслати листа на адресу 14037, м. Чернігів, а/с 1742 з позначкою «Акція «За-питай у Соколова», або від-правити листа на електронну адресу centre.initiative@gmail.com. Після того, як всі запи-тання будуть зібрані, їх сис-

тематизують та передадуть міському голові. А його від-повіді можна буде побачити на чернігівському громадсько-му інформаційно-аналітичному порталі WWW.PIK.CN.UA, у безкоштовному громадському видані «ПіК: події і комента-рі», загальною кількістю 10000 примірників, та почути під час прес-конференції.

Незважаючи, що сам проект доволі незвичайний, і не кож-ний міський голова чи депутат погодився б на це, Олександр Соколов готовий надати зміс-товні відповіді на всі запитан-ня, а міська влада сприятиме розповсюдженню інформації з його відповідями.

Руслана ШИРАЙ

4 № 18 (27957) 10 листопада 2009, вівторок

c m y k

Ч Е РНІГІВ СЬКІЙ МІЛІЦІЇ – 9 0 Р О КІВ

СЛУЖБА дні і ночі...

Закінчення.Початок на 1-й стор.

На 1 січня 1920 року в містах обласного під-порядкування

та районах (повітах) ство-рено робітничо-селянську міліцію, в лавах якої було 2024 співробітники: чет-веро мали вищу освіту, 174 – середню та неза-кінчену середню, інші – початкову або були без-грамотними.

У перші роки ста-новлення міліція була передана на матеріаль-не забезпечення місце-вим органам влади, і до 1924 року вкрай погано забезпечувалася збро-єю та іншим майном. Були часи, коли на од-ного працівника міліції видавали по 5 бойових патронів. Не вистачало взуття, обмундируван-ня, а міліціонери часом не отримували по 2-3 місяці зарплатню.

Але губернська міліція виконувала своє призна-чення – активно борола-ся з бандитизмом, кримі-нальною злочинністю.

...Банда Галаки ору-дувала на території Ріп-кинського, Любецького та Чернігівського районів: вбивства, грабежі, згвал-тування та підпали.

Галака народився в цій місцевості, добре її знав. Тож щоразу, після скоєн-ня злочину, банда пере-ховувалася в тамтешніх лісах та селах.

Особливо обережним був Галака в підборі сво-їх поплічників. Та все ж співробітникові губерн-ської міліції Ф.В. Гон-чарову, після жорстокої перевірки, вдалося про-никнути в «осине гніздо», завоювати довіру Гала-ки і стати його їздовим. Грати цю роль Гонча-рову довелося недовго, бо в одну з ночей, коли бандити готувалися на-пасти на Ріпки, він вбив Галаку, після чого банду було ліквідовано.

У боротьбі зі злочин-ністю зростала профе-сійна зрілість молодої гу-бернської міліції, й дбали про чистоту своїх рядів. З’ясувавши, що на служ-бу в міліцію проникали нечесні люди, до 1923 ро-ку були звільнені ті, хто скомпрометував себе пе-ред своїми товаришами і суспільством.

У 1923 році на терито-рії області було створено 90 міліцейських загонів

боротьби з бандитизмом у кількості 1778 співро-бітників, 811 працівників кінноти. Тільки у жовтні цього року ліквідовано 23 великі банди, розкрито більше 1300 крадіжок, 325 вбивств, 263 зброй-них пограбування, зне-шкоджено 488 бандитів, ліквідовано 1909 точок самогоноваріння (стягну-то штрафів на суму біль-ше 900 тисяч карбованців золотом)...

Згодом міліція спря-мувала свої зусилля на боротьбу з розкрадача-ми державної власності, спекулянтами.

Коли розпочалась Ве-лика Вітчизняна війна, сотні співробітників мілі-ції стали на захист Бать-ківщини: на фронтах, в партизанських загонах та в підпіллі.

Міліціонери також брали активну участь в організації і проведен-ні евакуації населення, промислових підпри-ємств, колгоспного май-на, культурних ціннос-тей, боротьбі з бандита-ми, диверсантами та ма-родерами.

Перед вторгненням німців у Чернігів спів-робітників обласного УНКВС Віссаріона Дум-ського, Олександра Кра-маренка та Олексія Кока-рєва запросили в обком Компартії України до се-кретаря Миколи Попуд-ренка. Перед ними бу-ло поставлене завдання: коли німці з’являться на околицях міста, знищити важливі об’єкти...

Було підірвано водогін-ну башту, стрілочне гос-подарство та депо заліз-ничної станції Чернігів, заводські споруди, а та-кож річковий флот Чер-нігівського пароплавства, який німці так і не зумі-ли відремонтувати за час окупації.

Оперуповноважений карного розшуку Добрян-ського райвідділу міліції Георгій Артозєєв очолив диверсійну групу, яка потім влилась в добрян-ський загін ім. Ворошило-ва (командир – секретар райкому В. Ф. Тимошен-ко). Діючи професійно і безстрашно, цей загін пустив під укіс 7 поїз-дів з технікою та живою силою ворога, підірвав 2 склади з продовольством, 30 автомашин, у тому числі штабний автобус з радіостанцією та бойовим прапором німецької ди-

візії, танк, 9 мостів, ви-вів з ладу більше 60 км телефонного зв’язку та знищив близько 700 гіт-лерівських солдат і офі-церів.

6 листопада 1941 ро-ку партизанський загін з 600 чоловік розгромив німецький гарнізон в До-брянці, вибив німців із залізничної станції Гор-ностаївка, підірвав за-лізничне господарство. Більш ніж на вісім діб зупинив рух поїздів на лінії Чернігів – Гомель.

На колишньому при-міщенні райвиконкому вивішено червоний пра-пор, а також проведено урочисте засідання, при-свячене річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції.

У 1942 році Добрян-ський загін влився в обласне партизанське з’єднання під керівниц-т вом Олексія Федорова, де Артозєєв був спочат-ку командиром підривної групи, а потім, у березні 1943 року, командиром партизанського загону ім. Чапаєва.

4 січня 1944 року за героїзм у боях Артозєє-ву було присвоєно зван-ня Героя Радянського Со-юзу.

Понад 500 співробіт-ників органів внутріш-ніх справ Чернігівської області не повернулися з війни. Їх імена навічно за-несені в списки особового складу УМВС, викарбо-вані на одному із стендів музею УМВС (м.Чернігів, вул.Шевченка, 13).

Після війни – від-родження народного господарства. Міліція Чернігівщини теж взя-лася за наведення по-рядку. Воїни, які повер-нулися з фронтів та з партизанських загонів, склали основне ядро працівників внутріш-ніх органів.

Насамперед слід згада-ти полковника внутріш-ньої служби Івана Андрі-йовича Єгорова, котрий потім став начальником обласного УНКВС.

Під його керівництвом було ліквідовано в 1945–49 роках 1430 кримі-нальних банд та круп-них розкрадачів дер-жавного майна, аре-штовано та засуджено близько 25 тисяч небез-печних злочинців, дер-жаві повернено коштів на десятки мільйонів карбованців.

У 1949 році конста-тували, що боротьба з бандитизмом та велики-ми злочинними угрупо-ваннями була закінчена, а служба в міліції ста-ла спокійнішою. Але це так тільки здавалося, бо злочинний світ «вдо-сконалювався». Скоєні порушення закону бу-ли надто замасковані і вимагали від співро-бітників високого про-фесіоналізму й віддачі сил. Тож структура ор-ганів внутрішніх справ стає більш досконалою. Наступ на злочинність ведуть підрозділи слід-ства, карного розшуку, служби боротьби з еко-номічною злочинністю, охорони громадського порядку, ДАІ...

Великою підмогою для наведення громадського порядку міліції стали до-бровільні народні дружи-ни, які затримували хулі-ганів, злодіїв, п’яниць та інших порушників.

Так, 16 січня 1960 ро-ку, дружинник Ладан-ського заводу протипо-жежного устаткування Борис Руденко вступив у протиборство з двома озброєними ножами бан-дитами... Його посмертно нагородженено орденом «Знак Пошани».

Створено нову службу – управління боротьби з організованою злочинніс-тю. Ліквідовано десятки організованих злочинних груп на території нашої області.

Захищаючи інтереси держави і її громадян, у роки розбудови неза-лежної України загину-ло 8 працівників ОВС Чернігівської області: М. О. Білоусов, В. К. Овчар, О. М. Ткачук, О. Ч. Биков, М. П. Жолдак, С. Ю. Вост-ришев. О. Г. Кресан, А. П. Спиридонов. А всьо-го в області за післяво-єнний період загинуло 59 співробітників. Їхніми іменами названі вулиці нашого міста та інших населених пунктів.

Варто згадати й лікві-даторів аварії на Чорно-бильській АЕС – більше 500 співробітників ОВС Чернігівської області.

У незалежній Україні функції міліції не змі-нилися, боротьба зі зло-чинним світом продовжу-ється.

Микола САВЧЕНКО,директор музею УМВС України

в Чернігівській областіФото Віктора КОШМАЛА

№ 18 (27957) 10 листопада 2009, вівторок 5НАШІ ЗЕМЛЯКИНАШІ ЗЕМЛЯКИ

Поч. на 1-й стор.ТАЛАНОВИТИЙ

НЕВДАХА ЧИ ГЕНІЙ,

ОБКРАДЕНИЙ ПРОЙДИСВІТАМИ ВІД

НАУКИ?

Винахідник автома-тичної гвинтівки і самохідного зерно-вого комбайна Яків

Рощепій помер 30 липня 1958 року. Але знущання над ним не припинилися і перекинулися на дружину. Через 10 років після смерті чоловіка Марина Оксенті-ївна написала вчителю іс-торії сільської школи Ми-хайлу Дідику, який збирав матеріали про винахідника: «Тепер ще у мене одне горе – закрили мій номер городу. Що ж мені робити? Не знаю, де мені шукати порятунку? Такі ми невдачники, неспо-сібні жити у світі...».

Не можна спокійно сприймати цей розпач, та-ку зневіру в справедливість і власні сили від будь-якої людини, а тут же мова йде про дружину, чоловік якої подарував Вітчизні геніаль-ні винаходи.

У 1943 році, після звіль-нення рідного села від фа-шистів, Яків Устимович по-бачив у руках радянського бійця автоматичну гвинтів-ку, принцип дії якої він роз-робив ще в 1904 році, коли служив у зброярні царської армії. Винахід самородка ви-соко оцінив начальник полі-гону офіцерської стрілець-кої школи, відомий зброяр М. Філатов і рекомендував його для подальшої розроб-ки у майстерні школи.

Тут Рощепій познайомив-ся з професійними винахід-никами стрілецької зброї Ф. Токарєвим, В. Дегтярьо-вим, В. Федоровим, які допо-магали солдату удосконалю-вати автоматичну гвинтівку. Але в серійне виробництво вона не потрапила. Началь-ник Сестрорецького заводу не міг змиритися з тим, що рядовий солдат, виходець з бідних селян, стане авто-ром такого винаходу. Потім почалася перша світова ві-йна. За нею – революція і громадянська війна. Вина-хід Рощепія загубився у вирі цих подій, а виплив уже в конкретній гвинтівці СВТ – «семизарядная вин-товка Токарєва».

Якову Устимовичу вдало-ся після війни зв’язатися з колишнім товаришем, який визнав, що його гвинтівка розроблена справді за сис-темою Рощепія. Але новому автору невідома була доля першопрохідця, а Вітчизна вимагала нової зброї.

Токарєв дещо згладив свою провину. Він посприяв, і в газеті «Красная Звезда», журналі «Огонек», фахо-вих друкованих виданнях у 1950 році з’явилися перші публікації про винахідника автоматичної зброї Якова Рощепія.

У серпні 1950 року в село Осовець приїжджали пар-тизанський генерал і пись-менник Петро Вершигора

та кореспондент газети «Ра-дянська Україна» Іван Во-лошин. У публікації остан-нього під назвою Винахідник Яків Рощепій» від 31 серпня 1950 року вперше оприлюд-нена в офіційному видан-ні історія про вкрадений у Якова Устимовича винахід самохідного зернового ком-байна. Над розробками його винахідник працював у 1924 році, але креслення й описи потрапили в «брудні» руки чиновників і були надовго покладені в архів, а діючу модель комбайна віддали в один із музеїв Харкова – тодішньої столиці більшо-вицької України. І аж у 1947 році Яків Рощепій побачив у полі самохідного комбай-на, сконструйованого за його розробками.

Тож винаходи Рощепія не пропали. Але якщо що-до автоматичної гвинтівки є офіційне визнання справж-нього автора, то щодо само-хідного комбайна – немає. Винахідниками вважають-ся інші люди.

Можливо, справді, як пи-сала Марина Оксентіївна, її чоловік не вмів жити в суспільстві, де кривда бра-ла гору над правдою. Але це не вина його, а трагедія. Не лише Рощепій був об-крадений пройдисвітами від науки і влади. Ота неспра-ведливість тягнеться ще з царської Росії. Вона яскра-во проявлялася в радянські часи, процвітає і в сучасній Україні. Взяти хоча б нову дату народження і міфічний музей. Не покійному Роще-пію це потрібно, а комусь ін-шому, з якихось особистих міркувань.

А що додав для увічнен-ня пам’яті винахідника на-друкований тисячним ти-ражем кольоровий плакат «До 130-річчя від дня на-родження Я.У. Рощепія»? На 1/3 частині плаката давно відомі факти з біографії ви-нахідника, правда, з новою датою народження і чужою хатою, яку видають за му-

зей. Цікаво, а якби туристи справді приїхали в Осовець до того «музею»? Ото була б ганьба на всю Україну!

На більшій частині юві-лейного плаката поміщені портрети обласних і столич-них політиків та твори двох місцевих поетів. Один сла-вить комбайн, що «...пішов на рать, і в сороковім році, цукрові буряки збирать...», а інший стверджує, що «Тут солов’ї завжди будуть спі-вати. І славить генія велико-го діла». Що ж, якщо ми не

здатні, то нехай хоч солов’ї за нас це роблять.

ВІХИ УВІЧНЕННЯ ПАМ’ЯТІ.

ХТО НАСПРАВДІ ЦЕ РОБИВ

Отже, перші публі-кації про нашого земляка з’явилися в 50-х роках мину-

лого століття, коли Токарєв визнав, що систему авто-матичної гвинтівки розро-бив Рощепій. Результатом визнання стала персональ-на пенсія. Втім, незважаю-чи на високий титул, похо-вали видатну людину без особливих почестей, хоча на той час Яків Устимович був чи не єдиним персональним пенсіонером у тодішньому Новобасанському районі. На його могилі не встановили ніякого пам’ятного знака. І про Рощепія стали швидко забувати.

Потім відродження пам’яті про винахідника організував учитель історії місцевої школи Михайло Ді-дик. Він з учнями проводив пошукову роботу: писали листи в центральні видан-ня, Артилерійський історич-ний музей Ленінграда, інші установи, де мали бути ма-теріали про Рощепія. І вчи-телю вдалося дещо зібрати.

У квітні 1964 року Ми-хайло Митрофанович одер-жав листа з редакції газети «Радянська Україна» такого змісту: «Шановний товари-шу Дідик! По Вашій просьбі надсилаємо передрукований з «Радянської України» за 31 серпня 1950 року мате-ріал «Винахідник Яків Ро-щепій». Як відомо, саме ця публікація поки що єдине офіційне свідчення про те, що Яків Устимович справ-ді сконструював самохідний комбайн.

Михайло Митрофанович зустрічався особисто і лис-тувався з вдовою винахідни-ка Мариною Оксентіївною, яка невдовзі після смерті чоловіка переїхала жити в Марківці до дочки Марії. До

речі, як розповідала сама Марія Яківна, та й сусіди це підтвердили, що згодом і їх-ню родинну хату розібрали і перевезли в Марківці.

Зібравши деякі матеріа-ли, вчитель історії порушив клопотання через район-ну газету щоби вулицю, на якій жила родина винахід-ника, назвати іменем Якова Рощепія. Таке рішення було прийнято. Це чи не єдиний випадок у 60-ті роки, ко-ли вулицю назвали не на честь більшовицьких вож-

дів чи якоїсь комуністичної цінності, а іменам маловідо-мого, але видатного земля-ка. Тож саме Дідика можна назвати піонером увічнення пам’яті Рощепія на місцево-му рівні.

Згодом Михайло Митро-фанович виїхав з Осовця. Закрили й школу, де він працював. І пошукова ро-бота стосовно винахідника припинилась. Навіть сто-річний ювілей Якова Усти-мовича в 1979 році не від-значали.

Згадали про нього в 1989 році працівники редакції ра-йонної газети. До речі, з під-казки вчителя-пенсіонера Михайла Дідика. З’явилися в газеті нові публікації. В Щаснівській школі організу-вали «вогник». Директор Та-мара Ющенко постаралася з учительським і учнівським колективами, щоб шкільний захід став справжнім днем пам’яті видатного земляка. А от представників районної влади на ньому не було.

У шкільній їдальні зі-бралися земляки, які добре пам’ятали Якова Устимови-ча. Скажімо, перший у селі тракторист Григорій Сміян розповідав, як він разом з односельцями бігав до Ро-щепія дивитися на диво-комбайн, котрий за допо-могою пружин рухався по підлозі, підбираючи й об-молочуючи колоски.

Сучасні літописці і міс-цеві поети пишуть, що Яків Устимович виводив скон-струйований комбайн у поле і там його запускав. Але це нісенітниця. Макет був за-вбільшки з велику іграшку, як розповідали очевидці, і не міг би впоратися з високими стеблами жита чи пшениці. Цей макет у 1926 році вина-хідник відвіз у Харків.

Прозвучали на шкільно-му «вогнику» й інші цікаві спогади про життя видат-ного земляка. Проте їх не чули ті, хто тепер береться вигадувати якісь безглуз-ді факти і нові дати наро-дження.

Ще одна невесела істо-рія пов’язана з винахідни-ком. Готуючись до «вогни-ка», вчителі, учні школи і працівники редакції кину-лися шукати могилу Якова Устимовича, але самотужки неможливо було знайти, бо навіть простого хреста з на-писом не збереглося. Лише з допомогою сусідів Рощепія і тих, хто жив поряд із кладо-вищем, вдалося встановити місце поховання персональ-ного пенсіонера республі-канського значення. Згодом за допомогою сільради і міс-цевого колгоспу встановили на могилі гранітний знак.

У 1989 році у Щаснів-ській школі з’явився перший оформлений куточок про ви-датного земляка. Поступово стараннями вчителів і учнів він поповнювався новими документами і фотокарт-ками. Тож послідовниками сільського вчителя історії в питаннях увічнення пам’яті Рощепія стали Щаснівська школа і редакція район-

ної газети. До доброї спра-ви долучилися сільрада та місцевий колгосп «Маяк».

17 березня 1990 року в газеті «Радянська Украї-на» на першій полосі опу-блікована стаття під на-звою «Ще не пізно гідно увічнити пам’ять видатно-го винахідника-самородка». Закінчувалася публікація деякими зауваженнями і пропозиціями. Зокрема, і такими: «Чи можна обмежу-ватися урочистостями ли-ше в селі? Певно, вони по-винні мати районний, об-ласний і республіканський характер. А як би виграла наша пам’ять, коли б вули-ці Я. Рощепія були і в Чер-нігові, і в Києві...».

Ще в 1989 році вели мову про кімнату-музей у школі, про гідне місце матеріалів про Рощепія в районному й обласному музеях. Проте виконана лише частина цих побажань.

Як не було, так і немає вулиці імені Рощепія ні в Чернігові, ні в Києві і на-віть у Бобровиці. А пам’ять про винахідника зафіксо-вана лише в шкільному і районному музеях. І то на скромних стендах. Можли-во, їх об’єднають у Бобро-виці, бо Щаснівська школа вже не працює.

Спасибі, допоміг попо-внити стенд новими екс-понатами ще один скром-ний ентузіаст увічнення пам’яті Рощепія Володи-мир Павленко. Він з’їздив у Тулу, відшукав музей зброї, де на великому стен-ді поруч з портретами відо-мих зброярів є матеріали з портретом Якова Рощепія. І як сказали працівники му-

зею, Тула пам’ятає імена двох великих винахідни-ків зброї. Серед них – Яків Устимович.

Володимир Олександро-вич єдиний із земляків, ко-трий тримав у руках гвин-тівку Рощепія. В Осовець він привіз її фотокартку, а також фотокопію музейного стенду, інші документи.

Павленко ініціював, аби щаснівський колгосп «Ма-як» перейменували на кол-госп імені Рощепія. Правда, господарство розвалилося і перестало існувати як само-стійна виробнича одиниця. Проте заслуга Володимира Олександровича у відро-дженні пам’яті про вина-хідника велика. Він орга-нізував, коли керував кол-госпом, виготовлення нового пам’ятника, що й нині стоїть на могилі Рощепія.

Цього року район готу-ється до 130-річчя від дня народження Я.У. Рощепія. Ювілейного галасу знову, мабуть, буде багато. Але чи з’явиться після цього нова віха у відродженні пам’яті про великого самородка? У музеях Тули і колишнього Ленінграда знайшли місце для нашого Рощепія, а коли з’являться хоча б одиночні експонати в українських музеях? Коли ім’я нашо-го відомого земляка підні-меться вище, скажімо, Куй-бишева чи Дзержинського, які невідомо що конкретно зробили для Бобровицького району. Але їхніми імена-ми названі вулиці, а імені Рощепія ніде немає, окрім Осовця.

Григорій ВОЙТОКм. Бобровиця

НЕ ТІЛЬКИ СЛАВОЮ,а й кривдою наділенийДо 130-річчя від дня народження Якова Рощепія

«Чужа» хата Якова Рощепія

Донька Марія на могилі батька

6 № 18 (27957) 10 листопада 2009, вівторок

c m y k

Сергій Тігіпко обіцяє влаштувати п’ятирічкуНавіть в умовах кри-

зи можна втрима-ти на плаву такі потужні підприєм-

ства, як ВАТ «Чернігівське Хімволокно». Так вважає ві-домий український політик Сергій Тігіпко. Під час сво-го візиту на Чернігівщину він розповів про те, як і хто зможе допомогти місцевому промисловому гіганту. На під-приємстві «Чернігівське Хім-волокно» пан Тігіпко побував цього тижня. Це був його чет-вертий приїзд на Чернігівщи-ну за останні два місяці.

Нині одне з провідних хі-мічних підприємств України переживає не найкращі ча-си. Дефіцит обігових коштів, великий розмір банківської процентної ставки за креди-ти, не відшкодування ПДВ (держава вже заборгувала підприємству 16 мільйонів гривень) – лише частина про-блем, які заважають стабіль-ній і успішній роботі заводу. Ознайомившись з роботою підприємства, поспілкував-шись з його керівником, Сер-гій Тігіпко зробив висновок:

«Розв’язати головні проблеми «Чернігівського Хімволокна» можна!». Він пообіцяв вже на-ступного тижня організувати зустріч керівництва підпри-ємства з можливим креди-тором.

Пан Тігіпко, як досвідче-ний економіст і фінансист, переконаний, розв’язувати проблеми великих промис-лових гігантів потрібно на державному рівні і лише в індивідуальному поряд-ку. Загальні поради користі не принесуть. «Підприємств такого рівня, як «Чернігів-ське Хімволокно», в Україні

близько 150, – сказав він. – Якщо держава зацікавлена в їхньому розвитку, то варто створити спеціалізовані під-розділи на базі Міністерства промислової політики і На-ціонального банку, і нехай фахівці працюють з кожним підприємством індивідуаль-но. Вони мають розібратися в ситуації, запросити на зу-стріч представників банка-кредитора, сідати за стіл переговорів і з’ясовувати, хто з них і що може зроби-ти для того, щоб завод отри-мав кредит».

Якщо ж підприємство зо-всім занепало і відроджувати його немає сенсу, то Сергій Ті-гіпко пропонує реприватизу-вати його, оголосити тендер і продати закордонному інвес-тору. «А реприватизовувати заводи, які успішно працю-ють, не варто. Так можна їх і занапастити, – сказав він. – Нехай підприємство працює, створює робочі місця, попо-внює міську казну. Влада їм має допомагати, а не заважа-ти. Потрібно втручатись ли-ше в роботу тих підприємств,

які гинуть, а натомість могли б розвиватись».

Зробити все це можна, як-що у владі працюють профе-сіонали. «Але в Україні з про-фесійними кадрами справ-жня біда, – сказав Сергій Тігіпко. – Сьогодні в нашій державі попиту на розум-них немає, є попит на своїх. Бо професіонал ніколи не по-ставить підпис під дурницею, а своя людина розпишеться там, де потрібно».

В свою ж команду Сергій Тігіпко має намір, взяти мо-лодих фахівців, які мають досвід і бажання працювати. Хто на Чернігівщині ввійде в команду Сергія Тігіпка, він так і не сказав. Повідомив лише те, що нині ведеться відбір і аналіз потенційних кандидатів і попередив, що його соратникам доведеться працювати в жорстких умо-вах. «Я застосовуватиму за-хідний підхід. Тобто скомп-рометувала себе людина, я маю про це знати. Нехай йде з партії, очищується, а потім повертається, – заявив пан Тігіпко. – Я терпіти нікого не буду!».

До речі, відомий політик разом зі своєю командою бра-тиме участь не лише в пре-зидентських виборах, а й в парламентських та місце-вих. «П’ятирічку я вам гаран-тую!», – сказав він.

Аліса ЧЕРНОВА

Управління освіти і науки Чернігівської облас-ної державної адміністрації оголошує конкурс на заміщення вакантної посади

• директора Сосницького професійного аграрного ліцею.

У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які мають вищу освіту, стаж роботи у галузі профтехосвіти не менше 5 років, вільно володіють державною мовою, навичками робо-ти на комп'ютері. Для участі у конкурсі необ-хідно подати заяву, особову справу встановле-ного зразка.

Заяви приймаються протягом двох тижнів від дня публікації оголошення за адресою:

м. Чернігів, вул. Шевченка, 34, каб. № 5 (відділ кадрів), тел. 95-21-56.

В И К Л И К И Д О С УД У

ОГ ОЛО Ш Е Н Н Я

Була така людина. У Велику Вітчизняну Василь Мисник на підводному човні «Ма-лютка» не один ворожий

корабель потопив. Командир навіть книгу про легендарний екіпаж на-писав, де про матроса з Рибинська розповів багато. Харитонович давав читати, хто цікавився.

Цю книгу й мені колись пощасти-ло в руках потримати. Легендарна «Малютка», легендарні люди! Мис-ник, коли повернувся з війни у рід-не село, – груди в нагородах.

...Життя летіло. Сім’я, діти, робо-та. Хату будував. Гарне місце ви-брав. Під лісом, до центру рукою подати. Є ставочок. Повітря цілю-ще. Що ще треба? За хатою яблу-ні посадив, у дворі – грушу. Пізні, й зелені-зелені! До кінця жовтня висять, зате через місяць – соком наливаються, наче медом. Такий тут був рай, що життя здавалося вічним. У селі газ почали прокла-дати – Мисника не обійшли. Вже й зими не страшні!..

Але доля відібрала у Василя Ха-ритоновича одного з синів, дружи-ну. Другий син його, Володя, аж у Нижній Новгород заїхав.

Тож сам дід-підводник госпо-дарював у домі. Та підійшов і йо-го час…

Легше усього було спадкоємцю продати хату і не мати мороки. Зали-шити – швидко все розкрадуть, вікна повиймають і двері поламають.

Син Василя Харитоновича обрав інший варіант: нехай переїздить у батьківську хату молода вчителька – Наталія Мелашич з чоловіком і синоч-ком. За проживання – плати ніякої. А він, Володимир Мисник, спокійно жи-тиме в Нижньому Новгороді. Може, як вийде на пенсію, в село повернеться.

Сказав про це сільському голо-ві Володимиру Миколайовичу Без-душному, а той поговорив з сім’єю Мелашичів.

– Нам така пропозиція сподоба-лася, – розповідає Наталія. – Ми наймали інший дім, але тут краще: газ у хаті, та й затишніше.

...Йдемо з нею городами зі шко-ли. Наталія Володимирівна – за-вуч з позакласної роботи, ще й уроки читає.

– Знаєте, спочатку ми з Васи-лем не думали в хаті робити ре-монт. Але потім поклеїли шпалери, прикрасили піч. Зламався паркан –

поставили новий. На городі поря-док навели.

У хаті гарно. Навіть комп’ютер є. Малий Давид, хоч і другокласник, але вже розуміється з ним...

Що ж, у Василевій хаті знову живе Василь. Не Мисник, а Мелашич, та не в тім річ. Головне, що теж роботящий, бережливий. Працював він у лісгос-пі, але далеко добиратися на роботу, от і попросився в рідний колгосп…

Сьогодні привітний день. За хатою білизни багато сохне. Заносить її в хату господиня – сонцем пахне.

Як сільська вчителька, Наталія Володимирівна має комунальні пільги. Але... тільки на папері. Ха-та Мисникова значиться, отже, й пільг ніяких! За газ, електроосвіт-лення платять стовідсотково! Як-що ж розібратися, чи є право від-бирати у неї законні пільги?

...А Мисник чомусь довго не озива-ється з Нижнього Новгорода. Певно, Володимир не хвилюється про долю батьківської хати, бо не сумнівається, що Мелашичі доглядають її, як свою.

Зоя ШМАТОКФото автора

с. РибинськКорюківського району

ХАТА Василя ХаритоновичаН А ДЗВ И Ч А Й НІ ВЧ И Н К И ЗВ И Ч А Й Н И Х Л Ю Д Е Й

Наталія з сином Давидом ідуть додому

До уваги підприємств та організацій, споживачів природного газу!

Відповідно до Постанови НКРЕ від 01.10.2009 р. №1150 затверджено з 1 жовтня 2009 р. гра-ничний рівень ціни на природний газ, що ви-користовується для задоволення технологічних потреб з метою переробки цукрових буряків урожаю 2009 р., виробництва цукру і підготов-ки насіння цукрових буряків, без урахування податку на додану вартість, збору до затвер-дженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспорту-вання, розподіл і постачання природного га-зу за регульованим тарифом на рівні 1584,40 грн. за 1000 м3.

Адміністрація ВАТ «Чернігівгаз»

Новозаводський районний суд м. Чернігова повідо-мляє, що відкритий розгляд цивільної справи за позо-вом прокурора Чернігівського району в інтересах дер-жави в особі ВАТ «Державний ощадний банк Украї-ни» в особі філії – Чернігівського відділення №7903 до Марченко Лариси Володимирівни, Клюєва Володимира Володимировича, Поплигіна Дмитра Вікторовича про стягнення заборгованості за кредитним договором від-кладено на 12 листопада 2009 р. на 11.30, під головуван-ням судді Деркач О.Г., в приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, каб. 6. Для участі у справі як відповідач викликається Поплигін Дмит ро Вікторович (останнє відоме місце проживання: Черні-гівський район, с. Пакуль, вул. Садова, 13).

Суд одночасно повідомляє, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається по-відомленим про час та місце розгляду справи, то-му у випадку неповідомлення про причини неявки Поплигіна Д.В., повідомленого належним чином, або

причину буде визнано судом неповажною – суд ви-рішить справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).

Чернігівський районний суд в порядку частини 9

статті 74 ЦПК України викликає в судове засідання на 20 листопада 2009 року на 8 год. 30 хв. відпові-дача Грабовецького Андрія Валерійовича, який за-реєстрований та мешкає за адресою: вул. Лозова, б. 2, с. Скорінець, Чернігівського району Чернігівської області; відповідача Кузьміна Сергія Миколайови-ча, який зареєстрований та мешкає за адресою: вул. П’ятницька, буд. 90, кв. 45, м. Чернігів; відповідача Губеню Олену Андріївну, яка зареєстрована та меш-кає за адресою: вул. Лозова, буд. 21, с. Скорінець, Чер-нігівського району Чернігівської області, у цивільній справі за позовом прокурора Чернігівського району в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного то-вариства «Державний ощадний банк України» до Гра-

бовецького Андрія Валерійовича, Кузьміна Сергія Миколайовича, Губені Олени Андріївни про стягнен-ня заборгованості за кредитним договором.

Судове засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: вул. Воровського, 4, м. Чернігів, під го-ловуванням судді С.П. Меженнікової.

Суд одночасно повідомляє, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачі вважаються по-відомленими про час та місце розгляду справи, тому у випадку неповідомлення про причини неявки Грабовецького Андрія Валерійовича, Кузьміна Сергія Миколайовича, Губені Олени Андріївни, повідомлених належним чином, або якщо причину неявки буде визнано судом неповажною, справу бу-де розглянуто за їхньої відсутності на підставі на-явних у ній даних та доказів.

Новозаводський районний суд м. Чернігова повідо-

мляє, що судовий розгляд цивільної справи за позовом

ЗАТ «ОТП Банк» до Звягінцевої Наталії Євгенівни про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет застави відкладено на 18 листопада 2009 року на 15 год. 30 хв.

Справу буде розглянуто в приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Ченцової С.М. (каб. № 14). Для участі у справі як відповідач викликається Звя-гінцева Наталія Євгенівна (останнє відоме місце проживання: с. Павлівка, Чернігівський район, вул. Попудренка, б.1).

Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається по-відомленим про час та місце розгляду справи, то-му у випадку відсутності відомостей про причини неявки Звягінцевої Наталії Євгенівни, повідомленої належним чином, або причину буде визнано судом неповажною - суд вирішить справу на підставі на-явних у ній даних та доказів.

№ 18 (27957) 10 листопада 2009, вівторок 710.11

11.11

12.11

П ОГ ОД НІ М А П И

К А Л Е Н Д А РСьогодні Сонце зійшло о 7 год. 04 хв., зайде о 16

год. 19 хв. День триватиме 9 годин 15 хвилин. Остан-ня чверть 9 листопада. Місяць у Леві, Діві.

За релігійним календарем сьогодні – мучениці Параскеви, нареченої П’ятниця. Мучеників Терен-тія, Неоніли і чад їх. Святителя Димитрія, митро-полита Ростовського. Преподобного Феофіла Київ-ського, Христа ради юродивого.

Завтра – преподобномучениці Анастасії Рим-лянки. Преподобного Аврамія затворника та бла-женної Марії, племінниці його. Мучеників Клав-дія, Астерія, Неона і Феоніли. Преподобної Анни. День пісний.

Іменинниками будуть: сьогодні – Максим, Нео-ніла, Нестор, Параска, Кирик; завтра – Анастасія, Марія, Клавдій, Ганна.

ГІД Р О М Е Т Ц Е Н Т Р П ОВІД О М Л Я Є10-го листопада на погоду впливатиме циклон з

Південного Заходу. Хмарна погода з проясненнями, вдень місцями невеликий дощ, вранці слабкий ту-ман. Вітер південно-східний 5–10 м/сек. Темпера-тура повітря 5–10, по Чернігову 7–9 °C.

11-го та 12-го листопада – хмарна погода з прояс-неннями, часом дощ, місцями туман. Вітер південно-східний 5–10 м/сек. Температура вночі 2–7, вдень – 5–10 °C.

Радіаційний фон по області: Щорс – 9, Чернігів, Покошичі, Ніжин – 11, Семенівка – 12, Прилуки, Остер – 13 мкр/год.

Температура води в Десні 4,6 градуса.

Ц И М И Д Н Я М И Н А Р ОД И Л И С Я

10.11

Німецький реформатор Мартін Лютер (1483), російський авіаконструктор, тричі Герой Соціа-лістичної праці Андрій Туполєв (1888), радян-ський математик і механік, голов ний теоретик космонавтики Мстислав Кєлдиш (1911), кон-структор відомої автоматичної зброї Михайло Калашніков (1919)

11.11

Металург, засновник Обухівського заводу Павло Обухов (1820), російський письменник Федір Михайлович Достоєвський (1821), укра-їнський письменник-сатирик Остап Виш ня (1889), радянський актор естради, виконавець ролі Штепселя (дует «Тарапунька і Штепсель») Єфим Березін (1919)

Чернігів

Чернігів

Чернігів

Корюківка

Корюківка

Корюківка

Ніжин

Ніжин

Ніжин

Прилуки

Щорс

Щорс

Щорс

t,°C 2 6вітер 4 5напр. пд-сх пд-схтиск 749 мм рт. ст.

t,°C 6 8вітер 5 6напр. пд-сх пд-схтиск 743 мм рт. ст.

t,°C 6 8вітер 5 3напр. пд-сх пд-схтиск 743 мм рт. ст.

t,°C 2 6вітер 4 5напр. пд-сх пд-схтиск 750 мм рт. ст.

t,°C 6 8вітер 5 6напр. пд-сх пд-схтиск 743 мм рт. ст.

t,°C 6 8вітер 5 3напр. пд-сх пд-схтиск 744 мм рт. ст.

t,°C 2 6вітер 4 5напр. пд-сх пд-схтиск 749 мм рт. ст.

t,°C 7 9вітер 5 6напр. пд-сх пд-схтиск 742 мм рт. ст.

t,°C 6 9вітер 6 2напр. пд-сх пд-захтиск 743 мм рт. ст.

t,°C 3 7вітер 4 5напр. сх пд-схтиск 749 мм рт. ст.

t,°C 7 9вітер 5 6напр. пд-сх пд-схтиск 742 мм рт. ст.

t,°C 7 9вітер 5 3напр. пд-сх пд-захтиск 743 мм рт. ст.

t,°C 1 6вітер 4 5напр. сх пд-схтиск 747 мм рт. ст.

t,°C 6 9вітер 5 5напр. пд-сх пд-схтиск 740 мм рт. ст.

t,°C 7 9вітер 5 3напр. пд-сх пд-схтиск 741 мм рт. ст.

Н Е С П Р И Я ТЛ И ВІ Д НІ У Л И СТ О П А Д І

10, 20, 30

t,°C 6 9вітерр 5 5напр.р пд-сх пд-схтиск 740 мм рт. ст.р

КорюКорюЩорсЩЩорс

тиск 743 мм рт. ст.

t,°C 6вітерр 5напр.р пд-схтиск 743 м

ЧернігівЧернігів

9

каакааа

86

д-сх. ст.

НіжинНіжин

рр

t,°C 7вітерр 5напр.р пд-схтиск 742 м

НН

х.

C 7вітерр 5напр.р пд-тиск 742

t,°C

ЧЧ

t,°C 1 6вітерр 4 5

апр.р сх пд-схтиск 747 мм рт. ст.р іжжинНіжиин

t,°C 2вітерр 4напр.р пд-схтиск 749 м

НН

х

іжжжжжіжининининннНіжіжжжжжжининининининнНН

C 3вітерр 4напр.р схтиск 749

t,°Cвіте

КорюКорюЩЩорсЩЩЩЩорЩ с

тиск 749 мм рт. ст.

t,°C 2вітерр 4напр.р пд-схтиск 750 м

ЧернігівЧернігіввн

6

каааааакааааааааа

65

д-схт. ст.

ааааа

кака

83-схст.

НіжинНіжин

рр

t,°C 6вітерр 6напр.р пд-схтиск 743 м

рилукиПППрилукиПППрилуки

C 7вітерр 5напр.р пд-тиск 743

t,°C

ЗНІМ О К ІЗ С У П У Т Н И К А NOA A-18

9.11.2009 13:06

t,°C 7 9вітерр 5 3напр.р пд-сх пд-схтиск 741 мм рт. ст.р НН

КорюКорюЩорсЩЩорс

тиск 743 мм рт. ст.

t,°C 6вітерр 5напр.р пд-схтиск 744 м

ЧернігівЧернігів н

9

ПРОГНОЗИПРОГНОЗИ

Пять лет светлой памятиАлександра Петровича АЛЕЙНИКА

14.02.1940 – 10.11.2004Пять лет прошло, как улетелИз своего гнезда ты в теплые края,Но боль утраты не прошла,И сердцем эту смерть приять нельзя.Умом понять все это невозможно,И время не излечит эту боль,Ведь без тебя так одиноко, сложно,Узнать, увидеть если б ты все мог...И все-таки неправда, ты не умер,Лишь рядом с нами перестал ты быть,Ведь тот, кто знал тебя в той, прошлой жизни,Не сможет никогда тебя забыть.

Родные, близкие, друзья

Контрольно-ревізійне управління в Чернігівській області ви-словлює глибоке співчуття начальнику управління в Чернігівській області Василю Васильовичу Шолоху з приводу тяжкої втрати – смерті матері

Ніни Михайлівни.

Колектив управління містобудування та архітектури обл-держадміністрації висловлює щире співчуття Валентині Станіс-лавівні Гонці з приводу передчасної смерті

чоловіка.

Світлу пам’ять бережемоу серцях

10 листопада 2009 року минає 5 років з дня смерті

Олександра ПетровичаАЛІЙНИКА.

У колективі податківців Чернігів-щини його пам’ятатимуть як досвід-ченого керівника, вмілого організато-ра, добру та чуйну людину. Він пішов із життя несподівано, коли попереду ще було багато планів і сподівань.

Упродовж багатьох років обій-мав відповідальні державні поса-ди у Городнянському районі та на Чернігівщині. У 1970 році Верхо-вна Рада СРСР відзначила заслу-ги Олександра Алійника медаллю «За доблесну працю».

Протягом шести років Олек-сандр Петрович піклувався про захист населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – очолював управління обласної державної адміністрації.

У 1996 році О.П. Алійника при-значили головою Державної по-даткової адміністрації в Черні-гівській області. За час роботи на цій відповідальній посаді багато зробив для зміцнення кадрового потенціалу податкової служби Чернігівщини та створення її ма-теріальної бази. Його внесок оці-нений високим званням «Заслу-жений економіст України».

Не уявляючи себе без колек-тиву, без роботи, Олександр Пе-трович продовжував працювати й тоді, коли мав повне право на заслужений відпочинок. Упро-довж трьох останніх років жит-тя очолював Чернігівську обласну раду Всеукраїнської профспілки працівників органів Державної податкової служби.

Олександр Петрович жив для людей, був зразковим на-ставником, колегою, другом, сім'янином.

Світлу пам’ять про Олександра Петровича Алійника назавжди збережемо в наших серцях.

Колектив Державної податковоїадміністрації в Чернігівській області

РЕ К Л А М А

ЧернігівЧернігів

Колектив ДП МВС України "Чернігів – Інформ – Ресурси" ви-словлює глибоке співчуття Олександру Григоровичу Носенку з приводу тяжкої втрати – смерті

батька.

ЗДАЮТЬСЯВ ОРЕНДУ

Тел.: 975-146, 0-50-413-18-85

офісні та складські

приміщення

8 № 18 (27957) 10 листопада 2009, вівторок НОВИНИНОВИНИ

c m y kc m y k

Деснянська правда – вільнаЗасновник – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда». Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 444-93Р від 23.07.2009 р. Видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда».Головний редактор Лариса МІЛОВА. Перший заступник головного редактора Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Заступник головного редактора Петро ГРОМОВИЙ. Керівник відділу зв’язків з громадськістю Володимир ЛИСЕНКО.Тел. 4-44-42. Відповідальний секретар Віталій АДРУГ. Тел. 4-21-92. Тел. 4-44-42.Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-41-36; соціальних питань: 4-44-12;гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО. Коректори: Альона ШЕВЧЕНКО, Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ, Світлана СОКОЛ.

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62, 3-й поверх.Веб-сайт: www.dponline.cn.ua. Електронна пошта: despravda@ukr.net.Віддруковано у ВАТ «РВК «Деснянська правда»,14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62.Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота).Тираж тижня – 31 684. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

Вартістьпередпл. 39 грн. 48 коп. Кількість

комплектів 1переадрес. грн. коп.

ПВ місце літер.

1

ДОСТАВНА КАРТКА-ДОРУЧЕННЯ

49086

49086

10Деснянська правда – вільна

Деснянська правда – вільна

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ«Деснянську правду – вільну»на І півріччя 2010 року

І ВИГРАВАЙТЕ цінні призи!

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

четверговий випуск – 49088 триразовий – 49086 триразовий пільговий – 49087ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ:

Випуск 1 міс. 3 міс. 6 міс. 12 міс.Триразовий 6,58 19,74 39,48 78,96Триразовий(пільговий) 5,35 16,05 32,10 64,20Четверговий 3,65 10,95 21,90 43,80

Чудові призи розігруватимуться щотижня – і кожного четверга читачам буде відомо ім’я переможця.

Не гайте часу, вирушайте до вашого поштового відділення. Нагадуємо, всі надіслані вами квитанції після

тижневих розіграшів візьмуть участь у Великому підсумковому розіграші призів.

Копії передплатних абонементів або квитанції про опла- ту на І півріччя 2010 року надсилайте до 30 грудня 2009 року за адресою: 14000, м. Чернігів, проспект Перемо-ги, 62 (3-й поверх). Дата відправлення визначається за поштовим штемпелем на конверті.Розіграш призів відбудеться 18 січня 2010 року.Результати акції будуть опубліковані в газеті «Деснян- ська правда – вільна» від 21.01.2010 р.

УВАГА! Не відкладаючи «на потім», передплачуйте «Деснянську правду – вільну» (передплатні індекси вказуйте правильно) на І півріччя 2010 року і надсилайте нам квитанції.

Приз наступного тижня – набір посуду!

Ж И В О П И С

Вона живе У ТВОРЧОСТІТетяна Тимошенко. Ім’я художниці стає дедалі відомим серед чернігівців: фахівців і шанувальників мистецтва. Серед робіт, які представлені на виставці в Чернігівській обласній науковій бібліотеці ім. В.Г. Короленка, найбільше захоплює природа...

...дзвінкі, наповнені сонцем гурзуфські етюди, що написані на творчій дачі, і «мовчазні», замислені краєвиди-картини. В них глибоко і тонко переданий стан природи, її настрій.

Квіти – яскраві, розкішні, сором’язливі – найчастіше прино-сять людям радість. І цією радістю щиро, від усієї душі ділить-ся Тетяна Тимошенко.

У всіх роботах художниці присутнє сонце і відповідно яскра-вий колір, бо вона сама – усміхнена, радісна. Її сонячні карти-ни дуже схожі за колоритом на розписи Хохломи, Федоскінські мініатюри...

Таїсія НЕМИРІВСЬКА

ЛІТ Е РАТ У Р НІ Ч И ТА Н Н Я

Клуб, де можна обмінятися ДУМКАМИ5 листопада у книгарні «Інтермеццо» відбувся літературний вечір. Всі бажаючі могли прочитати свої вірші, прозу – щось своє, веселе, сумне й водночас правдиве.

Це наштовхувало на роздуми про життя, кохання. Сама знаю, як нелегко «ділитися» власною творчістю перед незнайомими людьми.

– Це свого роду клуб, який орієнтований на літера-турну творчість у всіх її проявах, де прогресивні особистості на-шого міста можуть також обговорити гострі проблеми суспільства, обмінятися думками, – розповідає Олександр Щерба.

Тетяна СКРИПКІНАФото автора