Основи програмної інженерії · 2010. 10. 6. · 2 Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисцип-ліни

Міністерство освіти і науки України Запорізький національний технічний університет

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до виконання лабораторних робіт

з дисципліни “Основи програмної інженерії”

для студентів напряму підготовки 6.050103

“Програмна інженерія” (всіх форм навчання)

Частина І

2010

2

Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисцип-ліни “Основи програмної інженерії” для студентів напряму підготовки 6.050103 “Програмна інженерія” (всіх форм навчання). Частина І / А. О. Олійник, Є. М. Федорченко, О. О. Олійник, О. І. Качан. – Запо-ріжжя: ЗНТУ, 2010. – 70 с.

Автори: Андрій Олександрович Олійник, к.т.н., ст. викл. Євген Миколайович Федорченко, асистент Олексій Олександрович Олійник, ст. викл. Олександр Іванович Качан, асистент Рецензент: С.О. Субботін, к.т.н., доцент Відповідальний за випуск: А.В. Притула, к.т.н., доцент

Затверджено вченою радою інституту

інформатики та радіоелектроніки

Протокол № 1 від “15” березня 2010 р.

Затверджено на засіданні кафедри програмних засобів

Протокол № 6

від “2” березня 2010 р.

3

ЗМІСТ

Вступ ...........................................................................................................6 1 Лабораторна робота № 1 Операційна система Windows...............7 1.1 Мета роботи ..........................................................................................7 1.2 Основні теоретичні відомості..............................................................7 1.3 Завдання до роботи...............................................................................9 1.4 Зміст звіту............................................................................................12 1.5 Контрольні запитання ........................................................................12 2 Лабораторна робота № 2 Робота з програмою Windows Movie Maker.........................................................................................................14 2.1 Мета роботи ........................................................................................14 2.2 Основні теоретичні відомості............................................................14 2.2.1 Основні відомості про збірники, проекти і фільми ......................14 2.2.2 Основні відомості про інтерфейс Windows Movie Maker ............15 2.2.3 Робота з відео ...................................................................................16 2.2.3.1 Запис відео.....................................................................................16 2.2.3.2 Зйомка зображень .........................................................................16 2.2.4 Імпорт існуючих файлів мультимедіа ...........................................17 2.2.5 Збереження проекту ........................................................................18 2.2.6 Попередній перегляд проектів і кліпів ..........................................18 2.2.7 Зміна проектів ..................................................................................19 2.2.8 Монтаж кліпів ..................................................................................20 2.2.9 Створення кліпів ..............................................................................21 2.2.10 Використання відеопереходів, відеоефектів і назв ....................21 2.2.11 Робота зі звуком .............................................................................23 2.3 Завдання до роботи.............................................................................25 2.4 Зміст звіту............................................................................................25 2.5 Контрольні запитання ........................................................................25 3 Лабораторна робота № 3 Архіватори..............................................27 3.1 Мета роботи ........................................................................................27 3.2 Основні теоретичні відомості............................................................27 3.2.1 Архіватор WinZip ............................................................................28 3.2.2 Архіватор WinRar ............................................................................28 3.2.3 Архіватор WinArj.............................................................................28

4

3.3 Завдання до роботи.............................................................................29 3.4 Зміст звіту............................................................................................31 3.5 Контрольні запитання ........................................................................31 4 Лабораторна робота № 4 Файлові менеджери ..............................33 4.1 Мета роботи ........................................................................................33 4.2 Основні теоретичні відомості............................................................33 4.2.1 Файловий менеджер Total Commander ..........................................33 4.2.2 Far......................................................................................................35 4.2.3 Norton Commander ...........................................................................36 4.2.4 Проводник ........................................................................................38 4.3 Завдання до роботи.............................................................................38 4.4 Зміст звіту............................................................................................40 4.5 Контрольні запитання ........................................................................40 5 Лабораторна робота № 5 Побудова схем алгоритмів в Microsoft Office Visio ..............................................................................41 5.1 Мета роботи ........................................................................................41 5.2 Основні теоретичні відомості............................................................41 5.3 Завдання до роботи.............................................................................42 5.4 Зміст звіту............................................................................................45 5.5 Контрольні запитання ........................................................................45 6 Лабораторна робота № 6 Програми автоматизованого перекладу документів ............................................................................46 6.1 Мета роботи ........................................................................................46 6.2 Основні теоретичні відомості............................................................46 6.2.1 Програми автоматизованого перекладу документів ....................46 6.3 Завдання до роботи.............................................................................48 6.4 Зміст звіту............................................................................................48 6.5 Контрольні запитання ........................................................................49 7 Лабораторна робота № 7 Створення макросів у програмах MS Office...................................................................................................50 7.1 Мета роботи ........................................................................................50 7.2 Основні теоретичні відомості............................................................50 7.2.1 Поняття макросу ..............................................................................50 7.2.2 Запис макросів .................................................................................51 7.2.3 Виконання макросів ........................................................................51 7.2.4 Редагування макросів ......................................................................52

5

7.2.5 Призначення макросу графічним зображенням ...........................53 7.2.6 Видалення макросів зі списку макросів ........................................54 7.3 Завдання до роботи.............................................................................55 7.4 Зміст звіту............................................................................................56 7.5 Контрольні запитання ........................................................................57 8 Лабораторна робота № 8 Робота з віртуальними машинами ....58 8.1 Мета роботи ........................................................................................58 8.2 Основні теоретичні відомості............................................................58 8.2.1 Поняття віртуальної машини..........................................................58 8.2.2 Створення віртуальної машини за допомогою VMWare .............59 8.2.3 Налагодження мережі у віртуальній машині ................................65 8.3 Завдання до роботи.............................................................................66 8.4 Зміст звіту............................................................................................67 8.5 Контрольні запитання ........................................................................67 Література ................................................................................................69 Додаток А Приклад оформлення титульного листа звіту з лабораторної роботи...............................................................................70

6

ВСТУП Дане видання призначене для вивчення та практичного освоєння

студентами усіх форм навчання основ програмної інженерії. Відповідно до графіка студенти перед виконанням лабораторної

роботи повинні ознайомитися з конспектом лекцій та рекомендованою літературою. Звичайно, в дані методичні вказівки неможливо було внести весь матеріал, необхідний для виконання та захисту лаборато-рних робіт. Тому тут містяться основні, базові теоретичні відомості, необхідні для виконання лабораторних робіт. Таким чином для вико-нання лабораторної роботи та при підготовці до її захисту необхідно ознайомитись з конспектом лекцій та проробити весь матеріал, наве-дений в переліку рекомендованої літературі. При цьому не варто об-межуватись лише наведеним списком.

Для одержання заліку з кожної роботи студент здає викладачу цілком оформлений звіт, а також демонструє на екрані комп’ютера результати виконання лабораторної роботи.

Звіт має містити: – титульний аркуш (на ньому вказують назву міністерства, назву

університету, назву кафедри, номер, вид i тему роботи, виконавця та особу, що приймає звіт, рік);

– тему та мету роботи; – завдання до роботи; – лаконічний опис теоретичних відомостей; – результати виконання лабораторної роботи; – змістовний аналіз отриманих результатів та висновки. Звіт виконують на білому папері формату A4 (210 × 297 мм).

Текст розміщують тільки з однієї сторони листа. Поля сторінки з усіх боків – 20 мм. Аркуші скріплюють за допомогою канцелярських скрі-пок або вміщують у канцелярський файл.

Під час співбесіди при захисті лабораторної роботи студент по-винний виявити знання про мету роботи, по теоретичному матеріалу, про методи виконання кожного етапу роботи, по змісту основних роз-ділів оформленого звіту з демонстрацією результатів на конкретних прикладах. Студент повинний вміти правильно аналізувати отримані результати. Для самоперевірки при підготовці до виконання і захисту роботи студент повинен відповісти на контрольні запитання, наведені наприкінці опису відповідної роботи.

7

1 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1 ОПЕРАЦІЙНА СИСТЕМА WINDOWS

1.1 Мета роботи Вивчити основні можливості та принципи роботи з операційною

системою Windows. 1.2 Основні теоретичні відомості Microsoft Windows – узагальнююча назва операційних систем

(ОС) для ЕОМ, розроблених корпорацією Microsoft. Перші версії були не повноцінними операційними системами, а лише оболонками до ОС MS DOS (рис. 1.1). Наразі, Microsoft Windows встановлена більш як на 90 % персональних комп'ютерів світу.

Microsoft Windows – найпопулярніша операційна система на світі. В даний час Microsoft Windows встановлена на більшості персо-нальних комп'ютерів і робочих станцій. Багато користувачів зробили вибір на користь Microsoft Windows, але дуже велика кількість зовсім не знайомі з альтернативами, такими як Mac OS X x86, GNU/Linux, BSD і іншими системами. В Україні до початку 2000-х років майже всі персональні комп'ютери продавалися з передвстановленою системою Windows. Боротьба з розповсюдженням нелегальних копій програм-них продуктів привела до появи інтересу до дешевших операційних систем. Так, наприклад, стало можливим придбати персональний ком-п'ютер з передвстановленою вільною операційною системою GNU/Linux, FreeBSD і іншими.

Рисунок 1.1 – Історія випуску Windows

8

Версії Windows можна умовно поділити на кілька груп: – графічні інтерфейси і розширення для DOS – ці версії

Windows були не повноцінними операційними системами, а лише на-давали графічними оболонками. З одного боку, при роботі з цими вер-сіями Windows користувачі мали змогу використовувати віконний ін-терфейс, керування за допомогою миші та інші візуальні способи вза-ємодії з комп'ютером. В той самий час ці версії Windows самі не мали змоги взаємодіяти з компонентами комп'ютера безпосередньо і вико-ристовували для цього можливості ОС MS-DOS;

– родина Windows 9X – сімейство ОС, розроблених спеціально для процесорів з 32-бітною архітектурою. На відміну від попередніх версій, Windows цього сімейства вже є повноцінними операційними системами та не потребують для своєї роботи підтримки з боку MSDOS. Водночас спрямування системи на широкий споживацький ринок обумовили підвищені вимоги до зворотньої сумісності, тобто можливість виконання широкого спектру програм, написаних для MSDOS та більш ранніх версій Windows. Це призвело до компромісів в архітектурі, що певним чином вплинуло на стабільність Windows цього сімейства. При цьому потреба охопити якнайширший парк встановлених у потенційних користувачів комп'ютерів, накладала до-сить жорсткі вимоги до швидкості роботи ОС. Пришвидшення роботи частково відбулось за рахунок архітектурних компромісів, що теж вплинуло на стабільність цих систем;

– родина Windows NT – операційні системи цього сімейства працювали на процесорах з архітектурою IA32 та деяких менших RISC-процесорів: Alpha, MIPS (до версії 2000, що вийшла лише у вер-сії для IA32). Розробка Windows NT велась на тих самих засадах, що і Windows 9X, але NT із самого початку позиціонувалась не на домашнє використання, а на серверний ринок. Це дозволяло не звертати значної уваги на зворотню сумісність та накладало не такі жорсткі обмеження на швидкість роботи. Таким чином в ОС цього сімейства з самого по-чатку були повноцінно реалізовані механізми безпечної взаємодії між процесами, що позитивно вплинуло на їх стабільність. Ціною були більш високі вимоги до апаратного забезпечення та (особливо в ранніх версіях) обмежена можливість використання старих програм.

Операційні системи сімейства Windows 9X та Windows NT на-лежать до операційних систем з багатозадачністю. Поділ процесорно-го часу між потоками відбувається за принципом «каруселі». Опера-

9

ційна система виділяє квант часу (в Windows 2000 квант становить близько 20 мс) кожному потоку по черзі з врахуванням пріоритету. По закінченні виділеного часу система перехоплює у потока управління та виділяє час наступному потоку за чергою. Також потік може відмо-витись від виділеного йому кванту часу; в цьому випадку система пе-рехоплює у нього управління (навіть якщо виділений квант часу три-ває) і передає цей квант іншому потоку. При передачі управління сис-тема зберігає стан всіх регістрів процесора в особливій структурі па-м'яті. Ця структура називається контекстом потоку. Збереження кон-тексту потоку дає можливість для наступного поновлення його робо-ти.

1.3 Завдання до роботи 1.3.1 Ознайомитися з основними теоретичними відомостями за

темою роботи, використовуючи ці методичні вказівки, а також реко-мендовану літературу.

1.3.2 Вивчити основні принципи роботи з операційною систе-мою Windows,

1.3.3 Запуск програм з меню Пуск. • натисніть кнопку Пуск і виберіть у головному меню пункт

Програми; • виберіть пункт Стандартні в списку Програми, Калькулятор.

Виберіть Вид, Інженерний. За допомогою калькулятора: 1. Перевести: 10110012 = ?10 35616 = ?10 13410 = ?2 2. Розрахувати 10102 + 2318 + 10A16 = ???10 Відповідь (42910) • закрийте вікно програми Калькулятор 1.3.4 Створення папок і файлів. Створити папку можна, виконавши у вікні команду Файл /

Створити / Папку або викликавши клацанням правої кнопки миші на порожньому просторі вікна контекстно-залежне меню. Інший спосіб - указати кнопку створення папки на Панелі інструментів.

10

Виконаєте наступні дії: • у вікні папки Мій комп'ютер відкрийте диск С. Зверніть увагу

на рядок стану внизу. Створіть папку Проба командою меню Файл / Створити / Папку;

• у папці Проба створіть папку Навчання, у ній – папки Графі-чні документи й Текстові документи за допомогою контекстно-залежного меню;

• у папці Текстові документи створіть ще дві папки: Завдання й контрольні роботи за допомогою кнопки на Панелі інструментів;

• у папці Завдання створіть текстовий документ (файл) з іме-нем “Завдання 1”:Файл / Створити / Текстовий документ;

• подвійним клацанням на значку документа викличте обробне текстові документи додаток Блокнот і введіть текст, що містить дату, прізвище, номер групи;

• збережете документ(Файл / Зберегти), закрийте програму Блокнот (Файл / Вихід);

• виконаєте переходи з одного рівня папок на іншій за допомо-гою Панелі інструментів;

• перейдіть у папку Текстові документи за допомогою кнопки Нагору на один рівень. Зміните вид вікна папки за допомогою кнопки Вид / Таблиця;

• перейдіть у папку Проба, клацнувши мишею в будь-якому місці рядка відкритої папки Текстові документи на Панелі інструмен-тів;

• Поверніться в папку Завдання; 1.3.5 Переміщення та копіювання документів. Для переміщення виділених об'єктів мишею випливає лівою

кнопкою миші вказати на об'єкт (об'єкти) і “перетягнути” мишею, не відпускаючи ліву кнопку. Для копіювання потрібно при цьому трима-ти натиснутої клавішу Ctrl. Універсальний спосіб - переміщати об'єкт правою кнопкою миші, після відпускання кнопки відкривається меню підтвердження операцій копіювання й переміщення. Якщо ви випад-ково перемістили об'єкт, то можна скористатися кнопкою Скасування на Панелі інструментів.

1.3.5.1 Перемістити документ Завдання 1 у папку Контрольні роботи через Робочий стіл:

• мишею перетягнете документ на Робочий стіл;

11

• перейдіть у вікно папки Текстові документи; • установите вікно так, щоб був видний значок папки Контро-

льні роботи; • перетягнете документ зі стола на значок папки Контрольні

роботи; • відкрийте папку Контрольні роботи; 1.3.5.2 Створіть копію файлу Завдання 1 у цій же папці під іме-

нем Завдання 2, використовуючи Буфер обміну: • мишею вкажіть значок документа Завдання 1; • виконаєте команду Виправлення / Копіювати, потім Виправ-

лення / Вставити; • перейменуйте копію документа; 1.3.5.3 Створіть копію файлу Завдання 1 у цій же папці під іме-

нем Завдання 3, використовуючи Буфер обміну, за допомогою кнопок Панелі інструментів Копіювати, Вставити. Вилучите файл кнопкою вилучити на Панелі інструментів.

Відредагуйте документ Завдання 2 за допомогою Блокнота, до-давши рядок: ”Я виконую “важке” завдання: Копіювання файлів”. Вийдіть із Блокнота.

1.3.5.4 Скопіюйте документ Завдання 2 з папки Контрольні ро-боти в папку Завдання безпосередньо через вікна:

• перейдіть у папку Текстові документи • установите режим відкривання для кожної наступної папки

окремого вікна (пункт меню Вид / Параметри, вкладка Папка) • відкрийте вікно папки Текстові документи й розмістите його

без перекриття з папкою Контрольні роботи • при натиснутій клавіші Ctrl мишею перемістите файл За-

вдання 2 на значок папки Завдання у вікні папки Текстові документи • відкрийте вікно папки Завдання й перейменуйте файл За-

вдання 2 на Завдання 3 • скопіюйте файл Завдання 3 у папку Контрольні роботи, пе-

реміщаючи файл у вікно папки правою кнопкою миші. У контекстно-му меню, що з'явився, укажіть Копіювати

1.3.6 Оформити звіт з роботи. 1.3.7 Відповісти на контрольні питання.

12

1.4 Зміст звіту 1.4.1 Тема та мета роботи. 1.4.2 Завдання до роботи. 1.4.3 Короткі теоретичні відомості. 1.4.4 Копії екрану, що відображають результати виконання ла-

бораторної роботи. 1.4.5 Висновки, що містять відповіді на контрольні запитання

(5 шт. за вибором студента), а також відображують результати вико-нання роботи та їх критичний аналіз.

1.5 Контрольні запитання 1.5.1 Які функції виконує ОС? 1.5.2 Навіщо потрібні операційні системи? 1.5.3 Які операційні системи для IBM PC ви знаєте? 1.5.4 Які версії Windows ви знаєте? 1.5.5 Яка файлова система використовується в Windows XP? 1.5.6 Приймання роботи з оболонкою Windows XP. Основні

елементи интеpфейса. 1.5.7 Що таке файл? 1.5.8 Як зберігаються файли на диску? 1.5.9 Як формується ім'я файлу ? 1.5.10 Навіщо потрібно розширення імені файлу? 1.5.11Які стандартні розширення імен файлів ви знаєте й що во-

ни означають? 1.5.12 Що таке шлях до файлу? 1.5.13 Які логічні імена дискових устроїв ви знаєте? 1.5.14 Пояснити терміни: каталог, папка, файл, ярлик, іконка,

меню? 1.5.15 Для чого потрібний Провідник (MS Explorer)? 1.5.16 Копіювання й переміщення файлів. Як це реалізується в

Windows XP? 1.5.17 Як перейменувати файл або каталог? 1.5.18 Як створити новий файл або каталог? 1.5.19 Як вилучити з диска файл або каталог? 1.5.20 Як переглянути вміст файлу? 1.5.21 Як запустити файл на виконання?

13

1.5.22 Для чого потрібна Кошик? 1.5.23 Що являє собою Робочий стіл? 1.5.24 Назвіть основні операції з файлами. 1.5.25 Пояснити чому ОС Windows уважається самої популярної

ОС у світі? 1.5.26 Для чого існує кнопка Пуск? 1.5.27 Як скористатися пошуком в Windows XP? 1.5.28 Як створити скриншот екрана? 1.5.29 Навіщо в ОС Windows існує диспетчер завдань? 1.5.30 Як викликати диспетчер завдань?

14

2 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2 РОБОТА З ПРОГРАМОЮ

WINDOWS MOVIE MAKER 2.1 Мета роботи 2.1.1 Вивчити основні можливості програми Windows Movie

Maker. 2.1.2 Навчитися створювати та редагувати відео проекти з допо-

могою програми Windows Movie Maker. 2.2 Основні теоретичні відомості Windows Movie Maker — програма для створення та редагуван-

ня відео. Включається до складу клієнтських версій Microsoft Windows, починаючи з Windows ME, оновлена версія програми вклю-чена в Windows XP, Windows XP Media Center Edition 2005 і Windows Vista. Після випуску Vista, робота над програмою була припинена. Як заміна для неї пропонується Кіностудія Windows, що входить до скла-ду безкоштовного завантажуваного з сайту Microsoft програмного па-кету Windows Live.

Програму можна використовувати для запису аудіо і відео на комп'ютер з відеокамери, веб-камери або іншого відеоджерела, а потім використовувати записаний вміст у фільмах. Можна також імпортува-ти існуючі аудіо-, відеодані або нерухомі зображення в програму Windows Movie Maker, щоб використовувати в створюваному фільмі. Після виконання змін аудіо- і відеовмісту в програмі Windows Movie Maker, до яких відносяться назви, відеопереходи або ефекти можна створити готовий фільм

2.2.1 Основні відомості про збірники, проекти і фільми Терміни "збірник", "проект" і "фільм" використовуються в інте-

рфейсі користувача та довідкової системи. Збірник містить аудіо, відео або зображення, що імпортуються

або записувані в програмі Windows Movie Maker. Збірка є набором кліпів, які є більш дрібними сегментами аудіо та відео, які можна ор-

15

ганізувати різними способами. Збірники відображаються на панелі "Збірки" програми Windows Movie Maker.

Проект. У проекті містяться відомості про розташування та ча-су аудіо-та відеокліпи, відеопереходів, відеоефектів, а також титрах, який можна додавати на розкадрування або шкалу часу. Збережений у програмі Windows Movie Maker файл проекту має розширення MSWMM. Після збереження проекту його файл можна відкрити піз-ніше і внести до нього зміни у програмі Windows Movie Maker в тому місці, в якому було виконано останнє збереження.

Фільм це готовий проект, що зберігається за допомогою майст-ра збереження фільмів. Цей фільм можна зберегти на комп'ютері або на записуваному компакт-диску, надіслати електронною поштою або зберегти і відправити в Інтернет.

2.2.2 Основні відомості про інтерфейс Windows Movie Maker Інтерфейс користувача програми Windows Movie Maker склада-

ється з трьох основних частин: рядки меню і панелі інструментів, па-нелей, а також розкадровування і шкали часу (рис. 2.1).

Рисунок 2. 1 – Інтерфейс програми Windows Movie Maker

16

Рядок меню і панель інструментів. Містить зведення про ви-користання команд меню і панелі інструментів для виконання завдань в програмі Windows Movie Maker.

Панелі. Містить зведення про використання панелі збірок для попереднього перегляду збірок, а також про використання панелі опе-рацій з фільмами для виконання звичайних завдань при зміні проекту і створенні фільму.

Розкадровування і шкала часу. Містить зведення про викори-стання розкадровування або шкали часу для роботи з кліпами в пото-чному проекті.

2.2.3 Робота з відео 2.2.3.1 Запис відео За допомогою програми Windows Movie Maker можна записува-

ти відео і аудіо на комп'ютер. Щоб почати запис, пристрій відеозапису повинне бути правильно підключено і виявлено на комп'ютері про-грамою Windows Movie Maker. До пристроїв аудіо-та відеозаписи та джерел, які можна використовувати в роботі, відносяться цифрова ві-деокамера (DV), аналогова камера або відеомагнітофон, веб-камера, плата ТБ-тюнера або мікрофон. Можна записувати вміст у вигляді прямої передачі або з відеокасети.

2.2.3.2 Зйомка зображень Можна знімати зображення кадру записаного або імпортованого

відео в програму Windows Movie Maker. Це дозволяє зняти окремий кадр відео, а потім використовувати вийшло зображення у фільмі. За-пис зображень відеокадру дозволяє використовувати у фільмі існуюче записане або імпортоване відео іншими способами.

Розмір знятого зображення залежить від того, де було знято ві-део у програмі Windows Movie Maker. При зйомці кадру відео, які ві-дображаються на моніторі панелі вмісту, розмір зображення збігається з розміром кадру вихідного відеофайлу. Однак, якщо зняте нерухоме зображення є кадром кліпу відеозображення на розкадруванні або шкалі часу, розмір зображення буде дорівнює 320x240 пікселів. Знім-

17

ки, зроблені в Windows Movie Maker, зберігаються як файли JPEG з розширенням JPG.

Для того, щоб зняти зображення з відео на моніторі на панелі вмісту або на розкадровці чи шкалі часу потрібно обрати відеокліп, з якого необхідно зняти зображення. Після цього потрібно у вікні моні-тора перемістити індикатор відтворення в смузі пошуку до кадру ві-део, який необхідно записати як зображення. Також можна у меню «Відтворення» обрати команду «Відтворити розкадрування» або «Від-творити шкалу часу» в залежності від виду, в якому виконується ро-бота, а потім призупините відтворення на тому кадрі, зображення яко-го необхідно записати. У меню Сервіс обрати команду «Зробити зні-мок» з попереднього перегляду.

2.2.4 Імпорт існуючих файлів мультимедіа Можна імпортувати існуючі файли мультимедіа, які підтриму-

ються програмою Windows Movie Maker, для використання їх у проек-ті. Файли, які можна імпортувати, можуть зберігатися на жорсткому диску комп'ютера, загальному мережному ресурсі, компакт-диску або знімному носії. При імпортуванні файлів у програмі Windows Movie Maker можна імпортувати один файл або відразу декілька файлів.

Імпорт відеофайлів і пошук кліпів Іноді при імпортуванні відеофайлів у програму Windows Movie

Maker потрібно розділити відеофайл на невеликі, більш зручні для об-робки кліпи. Кліпи створюються за допомогою так званого процесу "пошуку кліпів". Якщо при імпортуванні відеофайлів у діалоговому вікні «Імпорт файлу» встановлений прапорець «Створення кліпів» для файлів відео, кліпи створюються відповідно до типу імпортованого відеофайлу або файлів.

Для різних форматів відеофайлів кліпи створюються в такий спосіб.

Файли відео у форматі Windows Media. При імпортуванні ві-деофайлу Windows Media з розширенням ASF або WMV створюється кліп для кожного маркера, наявного у вихідному файлі. Маркери до-зволяють розділити файл на зручні для обробки частини. Маркери мо-гли бути вставлені в початковий файл Windows Media для опису пев-ної частини або події в відеозображення. Якщо у вихідному файлі Windows Media відсутні маркери або за наявності лише один маркер,

18

кліп створюється в місці істотної зміни одного кадру відеозображення в порівнянні з іншим. Мінімальна тривалість кліпу - одна секунда.

Інші формати файлів відео. При імпортуванні відеофайлу, який не є файлом Windows Media, наприклад відеофайлу з розширен-ням MPEG, кліп створюється в місці істотної зміни одного кадру віде-озображення в порівнянні з іншим.

Файли DV-AVI. При імпортуванні файлу з розширенням AVI, що містить відеозображення, записане з цифрової камери, кліпи ство-рюються з урахуванням відомостей про мітка часу у файлі, якщо такі відомості були додані в цей файл.

Якщо прапорець «Створення кліпів» для файлів відео знято при імпортуванні відеофайлу, файл імпортується в програму Windows Movie Maker у вигляді одного цілого кліпу. Щоб розділити кліп на менші кліпи, можна запустити процедуру створення кліпів пізніше, коли відеофайл буде імпортовано в програму Windows Movie Maker.

2.2.5 Збереження проекту Зберігши проект, можна продовжувати виконання поточного за-

вдання, а пізніше відкрити файл у програмі Windows Movie Maker для внесення додаткових змін. Монтаж проекту можна продовжити з того місця, де він був зупинений після останнього збереження проекту. При збереженні проекту порядок кліпів, доданих на розкадрування або шкалу часу, а також всі відеопереходів, відеоефекти, назви, титри і будь-які інші створені елементи монтажу зберігаються.

Для того, щоб зберегти проект потрібно у меню «Файл» вибрати команду «Зберегти проект». У полі «Ім'я файлу» ввести ім'я файлу, а потім натисніть кнопку «Зберегти».

Якщо потрібно зберегти проект з новим ім'ям то у меню «Файл» обирається команда «Зберегти проект як», після чого у полі «Ім'я фай-лу» ввести нове ім'я файлу, а потім натиснути кнопку «Зберегти».

2.2.6 Попередній перегляд проектів і кліпів При роботі над проектом можна виконати його попередній пе-

регляд у моніторі, щоб перевірити результати монтажу. Якщо необ-хідно виконати попередній перегляд окремих кліпів, можна також ви-користовувати панель вмісту, щоб переконатися, що записано саме те вміст, який необхідно використовувати у фільмі. Використовуйте

19

кнопки відтворення для переходу від одного кадру або кліпу до іншо-го.

Для виконання попереднього перегляду проекту треба додати один або кілька кліпів на розкадрування або шкалу часу.

Після цього у меню «Відтворення» вибрати команду «Відтвори-ти розкадрування» або «Відтворити шкалу часу».

Щоб попередньо переглянути кліп треба клацнути на ньому на панелі вмісту, а потім у меню «Відтворення» обрати команду «Відт-ворити кліп».

Для зупинення попереднього перегляд проекту під час відтво-рення відео, аудіо, відеоефекти або відеопереходів в меню «Відтво-рення» треба обрати команду «Призупинити кліп» або «Зупинити».

2.2.7 Зміна проектів Щоб почати проект і створення фільму, потрібно додати на роз-

кадрування або шкалу часу імпортовані або записані відеозображення, звук або зображення. Кліпи на розкадровці або шкалі часу стануть вмістом проекту і майбутнім фільмом.

Розкадрування або шкалу часу можна використовувати для створення та зміни проектів. Розкадровка і шкала часу служать для відображення створюваного проекту в різних уявленнях.

На розкадруванні відображається послідовність кліпів. На шкалі часу представлені часові параметри кліпів. При роботі над проектом можна перемикатися між розкадров-

кою і шкалою часу. Після додавання кліпів на розкадрування або шкалу часу для

створення проекту можна виконати наступні дії: – розташувати кліпи в необхідній послідовності; – створити переходи між кліпами; – додати відеоефекти в відеокліпи та зображення; – виконати обрізку кліпів, щоб приховати непотрібні сегменти

(тільки на виді шкали часу); – розділити або об'єднати кліпи; – додати коментар, синхронізований з кліпами (тільки на виді

шкали часу). При роботі над проектом можна виконати його попередній пе-

регляд у моніторі, щоб скласти уявлення про кінцевий результат. Мо-

20

жна зберегти робочі матеріали як проект і повернутися до роботи піз-ніше.

Зміна вигляду проекту. Щоб змінити вигляд проекту в меню «Вигляд» обирається команда «Розкадровування» або «Шкала часу».

Додавання кліпу. Щоб додати кліп потрібно на панелі збірок клацнути збірку, що містить кліп, який необхідно додати в проект. Потім на панелі вмісту клацнути кліп, який необхідно додати. У меню «Кліп» виберіть команду «Додати на розкадровування» або «Додати на шкалу часу» (залежно від вигляду, використовуваного для роботи).

Видалення кліпу. Потрібно клацнути кліп на розкадровуванні або шкалі часу, а потім в меню «Правка» виберіть команду «Видали-ти».

Очищення розкадровування або шкали часу. Для виконання цієї операції потрібно В меню Правка виберати команду «Очистити шкалу часу» або «Видалити розкадровування» (залежно від вигляду, використовуваного для роботи).

Видалення проекту. В меню «Файл» треба обрати команду «Відкрити проект». У полі «Ім'я файлу» знайти збережений файл про-екту і натискуйте кнопку «Відкрити». Проект з'явиться на розкадро-вуванні або шкалі часу.

2.2.8 Монтаж кліпів Існує декілька варіантів монтажу кліпів. Розділення кліпу. Можна розділити відеокліп на два кліпи. Це

зручно, якщо потрібно додати зображення або відеоперехід в середині кліпу. Можна розділити кліп, який відображується на розкадровуванні або шкалі часу поточного проекту, або розділити кліп на панелі вміс-ту.

Об'єднання кліпів. Можна об'єднати два або декілька суміжних відеокліпів. Термін "суміжні" означає, що кліпи були зняті разом і за-кінчення одного кліпу є початком наступного. Об'єднання кліпів зру-чне в тому випадку, якщо є декілька коротких кліпів і їх потрібно про-глянути як один кліп на розкадровуванні або шкалі часу. Як і розді-лення кліпу, об'єднання суміжних кліпів можна виконати на панелі вмісту або на розкадровуванні або шкалі часу.

Монтаж кліпу. Можна приховати частини кліпу, які не потріб-но відображувати. Наприклад, можна обрізувати початок або кінець

21

кліпу. При виконанні обрізання дані не віддаляються з матеріалів джерела. У будь-який час можна видалити точки монтажу, щоб пове-рнути кліп до вихідної довжини. Кліпи можна вмонтовувати лише пі-сля їх додавання на розкадровування або шкалу часу. Не можна вико-нувати обрізання кліпів на панелі вмісту. Перетягнете маркери мон-тажу, які показані на наступному малюнку, щоб обрізувати непотрібні частини кліпу.

2.2.9 Створення кліпів Можна також створювати кліпи з відеокліпів після їх імпорту

або запису в програмі Windows Movie Maker. Це дозволяє створювати кліпи у будь-який момент при роботі з програмою Windows Movie Maker. Шляхом розділення відеокліпів на невеликі кліпи можна легко знайти певну частину записаного або імпортованого відеозображення у фільмі.

2.2.10 Використання відеопереходів, відеоефектів і назв Якість фільму можна поліпшити, додавши в нього різні елемен-

ти. Відеопереходи. Відеоперехід управляє відтворенням фільму при

переході від одного відеокліпа або зображення до іншого. Перехід можна додавати між двома зображеннями, відеокліпами або назвами в будь-якому поєднанні на розкадровуванні або шкалі часу. Цей перехід відтворюється перед завершенням одного кліпу, коли починає відтво-рюватися інший кліп. Програма Windows Movie Maker містить різні переходи, які можна додавати в проект. Переходи зберігаються в теці "Відеопереходи" на панелі вмісту.

Всі переходи, що додаються, відображуються на доріжці пере-ходу шкали часу. Щоб проглянути цю доріжку, необхідно розвернути відеодоріжку. Тривалість відеопереходу визначається мірою перек-риття між кліпами. На наступному малюнку показаний проект на шкалі часу з доданим відеопереходом.

Щоб додати відеоперехід треба виконати наступні дії: – на розкадруванні або шкалі часу обрати один з двох відеоклі-

пів чи зображень, між якими необхідно додати перехід; – у меню Сервіс обрати команду відеопереходу;

22

– на панелі «Операції з фільмами» в групі «Монтаж фільму» ви-беріть «Перегляд відео переходів»;

– на панелі вмісту клацнути відеоперехід, який необхідно дода-ти;

– у меню «Кліп» вибрати команду «Додати на розкадрування» або «Додати на шкалу часу».

Щоб змінити тривалість відеопереходу треба виконати одну з наступних дій:

– щоб збільшити тривалість переходу, треба перетягти початок переходу на початок шкали часу;

– щоб скоротити тривалість переходу, потрібнопертягти початок переходу до кінця шкали часу.

Для видалення відеопереходу треба на шкалі часу клацнути пе-рехід, який необхідно видалити. У меню «Правка» обрати команду «Видалити».

Відеоефекти. Відеоефект визначає спосіб відображення відеок-ліпа, зображення або назви в проекті і готовому фільмі. Відеоефекти дозволяють додавати спеціальні ефекти у фільм. Відеоефект викорис-товується для цілого відеокліпа, зображення або назви у фільмі. Мож-на додати будь-які з відеоефектів, які є в теці "Відеоефекти" на панелі "Збірки".

Відеоефекти зберігаються при розділенні, вирізуванні, копію-ванні або переміщенні відеокліпа або зображення. Наприклад, якщо додати відеоефект "Відтінки сірого", а потім розділити кліп, то цей ефект буде застосований для обох кліпів. Проте, якщо об'єднати два відеокліпи, в новому об'єднаному кліпі будуть застосовані ефекти, наявні в першому кліпі, а відеоефекти, використовувані в другому кліпі будуть видалені.

Щоб додати відеоефект на розкадровуванні або шкалі часу пот-рібно обрати відеокліп або зображення, в яких потрібно додати відео-ефект. У меню «Сервіс» вибрати команду «Відеоефекти». Або на панелі "Операції з фільмами" в групі «Монтаж фільму» вибрати «Пе-регляд відео ефектів». На панелі вмісту клацнути відеоефект, який необхідно додати. У меню «Кліп» обрати команду «Додати на розкад-рування» або «Додати на шкалу часу».

Щоб видалити відеоефект потрібно обрати відеокліп або зобра-ження на розкадровуванні або шкалі часу, з якого необхідно видалити відеоефект. У меню «Кліп» натиснути команду «Відео», а потім виб-

23

рати «Відеоефекти». У області ефекти, що «Відображуються», натис-нути ефект, який необхідно видалити, а потім натискуйте кнопку «Ви-далити».

Назви і титри. Назви і титри дозволяють додавати у фільм тек-стову інформацію. Можна додавати будь-який текст, але частіше до-даються назва фільму, ім'я творця, дата і так далі. Назву можна дода-вати в різних місцях фільму: на початку або в кінці фільму, до або піс-ля кліпу або поверх кліпу. Назва відтворюється протягом вказаного часу, а потім у фільмі відображується відеокліп або інше зображення.

Для того щоб додати назву або титри потрібно в меню «Сервіс» вибрати команду «Назви і титри». Або на панелі "Операції з фільма-ми" в групі «Монтаж фільму» обрати «Створення назв і титрів». На сторінці «Де додати назву?» клацнути одне із посилань відповідно до того, де потрібно додати назву. На сторінці «Введіть текст назви» треба ввести текст, який повинен відображуватися як назва. Після цього треба натиснути «Змінити анімацію назви», а потім обрати ані-мацію в списку на сторінці «Виберіть анімацію назви». Клацнути «Змінити шрифт і колір тексту», а потім на сторінці «Виберіть шрифт і колір назви» обрати шрифт, колір шрифту, формат, колір фону, про-зорість, розмір шрифту і положення назви. Натиснути «Готово», щоб додати назву у фільм.

Щоб змінити існуючу назву на розкадровуванні або шкалі часу потрібно обрати назву, яку потрібно змінити. У меню «Правка» об-рати команду «Змінити назву». На сторінці «Введіть текст назви» ввести текст, який повинен відображуватися як назва. Якщо необхід-но змінити анімацію назви, треба клацнути «Змінити анімацію назви». Потім на сторінці «Виберіть анімацію назви» обрати анімацію в спис-ку. Треба натиснути «Готово», щоб додати назву у фільм.

2.2.11 Робота зі звуком Програма Windows Movie Maker дозволяє виконувати різні опе-

рації зі звуком. Запис коментарю на шкалі часу. Додавання звукового коментаря

для відеокліпів і зображень, які відображаються на відеодоріжки шка-ли часу. Звуковий коментар автоматично синхронізується з відео, і описує дію або подію у фільмі під час його відтворення.

24

Регулювання рівня гучності. Регулювання рівня звуку дозво-ляє визначити баланс звуку і відтворення, якщо звук з'являється на звуковий або звуковий музичний запис на шкалі часу.

Додавання звукових ефектів. Додавання різних звукових ефе-ктів, наприклад, поява, зникнення або відключення звуку.

Регулювання гучності аудіокліпів. Регулювання гучності для кліпів, які містять тільки звук, або звукового супроводу відеокліпу. Ця функція дозволяє відрегулювати гучність звуку для кліпів, щоб він був чітко чути або не чути, в залежності від зазначеного рівня гучнос-ті для аудіокліпу.

Додавання та видалення звукових ефектів Програма Windows Movie Maker дозволяє додавати в проект ос-

новні звукові ефекти. До основних звуковим ефектів належать: Вимкнути. Звук не відтворюється і не чутно під час відтворення. Поява. Гучність звуку плавно збільшується до остаточного рів-

ня відтворення. Зникнення. Гучність звуку плавно зменшується, поки звук зо-

всім не зникне. Час переходу для цих звукових ефектів становить приблизно дві

третіх секунди. Як і відеоефекти, звукові ефекти зберігаються при поділі, вирі-

зання, копіювання або переміщення частини звуку або музики. На-приклад, якщо додати звуковий ефект "Поява", а потім розділити кліп, то цей ефект буде застосований для обох кліпів. Однак, якщо об'єдна-ти два аудіокліпу, у новому об'єднаному кліпі будуть застосовані ефе-кти, наявні в першому кліпі, а звукові ефекти другого кліпу будуть видалені.

Щоб додати звуковий ефект потрібно вибрати аудіокліп на зву-ковий або звуковий музичний запис шкали часу та виконати одну з дій:

– щоб плавно збільшити гучність звуку, в меню «Кліп» потрібно обрати команду «Аудіо», а потім «Поява»;

– щоб плавно зменшити гучність звуку, в меню «Кліп» обрати команду «Аудіо», а потім натиснути «Зникнення».

Для видалення звукових ефектів на звуковій музичній доріжці шкали часу треба вибрати аудіокліп, в який доданий звуковий ефект. У меню «Кліп» обрати команду «Аудіо», а потім відмітити вибраний ефект. Будь-які звукові ефекти, наприклад поява, зникнення, відклю-чення звуку, видаляються з аудіо.

25

Щоб відключити звук на звуковій музичній доріжці шкали часу обрати аудіокліп, для якого необхідно відключити звук. У меню «Кліп» вибрати команду «Аудіо», а потім натиснути «Вимкнути».



2.3.2 Створити проект на тему попередньо узгоджену з виклада-чем.

2.3.3 Проект повинен складатись із 20 фотографій та містити: назву і титри, різні відеопереходи і відеоефекти.

2.3.4 В початок та кінець проекту додати відео. 2.3.5 Весь проект повинен супроводжуватися різними звукови-

ми ефектами. 2.3.6 Оформити звіт з роботи 2.3.7 Відповісти на контрольні запитання. 2.4 Зміст звіту 2.4.1 Тема та мета роботи. 2.4.2 Завдання до роботи. 2.4.3 Короткі теоретичні відомості. 2.4.4 Фрагмент (не менш, ніж 5 с) створеного проекту. 2.3.5 Висновки, що містять відповіді на контрольні запитання


2.5 Контрольні запитання 2.5.1 Призначення програми Windows Movie Maker. 2.5.2 Чи можливо використовувати Windows Movie Maker для

запису аудіо і відео на комп’ютер? 2.5.3 Дайте визначення термінам “сборник”, “проект” и

“фильм”. 2.5.4 Які способи зберігання створюваного фільму? 2.5.5 Як зняти окремий кадр відео?

26

2.5.6 Чи можливо зберігати існуючий файл проекту Windows Movie Maker з новим ім’ям?

2.5.7 Як виконати попередній перегляд проекту? 2.5.8 Для чого використовується шкала часу? 2.5.9 Як добавляти відеоефекти у відеокліпи і зображення? 2.5.10 Чи можливе об’єднання кліпів? 2.5.11 Як розділити кліп? 2.5.12 Як добавити назву і титри у проект? 2.5.13 Чим управляє відеоперехід? 2.5.14 Як змінювати тривалість відтворення відеопереходу? 2.5.15 Як видалити відеоперехід? 2.5.16 Які операції зі звуком дозволяє виконувати Windows

Movie Maker? 2.5.17 Які команди можна виконати за допомогою поєднань кла-

віш? 2.5.18 Файли з яким розширенням можна імпортувати для вико-

ристання в проектах Windows Movie Maker? 2.5.19 Для чого використовується панель інструментів? 2.5.20 В яких видах зображується область, де створюються і мо-

нтуються проекти? 2.5.21 Як створити новий проект? 2.5.22 Як відкрити існуючий проект? 2.5.23 Як виконати збільшення або зменшення на шкалі часу? 2.5.24 Як відобразити всю шкалу часу на екрані? 2.5.25 Як очистити розкадровування або шкалу часу? 2.5.26 Чи можливо відмінити виконані дії? 2.5.27 Як видалити кліп із проекту? 2.5.28 Як змінити вид проекту? 2.5.29 Як приховати частини кліпу, які не потрібно відображу-

вати? 2.5.30 Переваги та недоліки використання програми Windows

Movie Maker.

27

3 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3 АРХІВАТОРИ

3.1 Мета роботи Навчитися працювати з архіваторами WinZip, WinRar, WinArj. 3.2 Основні теоретичні відомості Архіватор – програмне забезпечення, що використовується для

стиснення інформації При збереженні, резервному копіюванні інформації тощо, якої б

місткості не були ваші диски, завжди бажано стиснути файли так, щоб вони займали якомога менше місця. Найпростіше це робиться за до-помогою програм, які звуться архіваторами. Ці програми не тільки стискають інформацію в окремому файлі, але можуть й об'єднати в один архів групу (звичайно, споріднених за якоюсь ознакою) файлів.

Існує багато архіваторів. Серед них найбільш відомі: RAR, ZIP, ARJ, DIET, ICE, LHA, LHARC, LZH, LZEXE, NARC, PAK, PKARC, PKLITE, PKXARC, PKPAK, PKZIP, PKUNZIP, ZOO.

Останнім часом з'явилися програми, які, знаходячись у пам'яті комп'ютера резидентно, архівують та розархівовують "на льоту" всі файли, з якими ви працюєте, що дозволяє суттєвим чином заощаджу-вати простір на жорсткому диску. Такі можливості надають, напри-клад, утиліта dblspace для операційної системи MS-DOS та програма DIET (T.Matsumoto, Японія).

Існує декілька методів стиснення інформації, що міститься у файлах. Мабуть, найпростішим із них є метод Хаффмана, який поля-гає у заміні стандартних 8-бітових ASCII-кодів бітовими рядками змінної довжини в залежності від частоти використання символу. До речі, легко зрозуміти, що у текстах найбільш часто зустрічається сим-вол "пропуск", ASCII-код якого має номер 32. Можна поширити цю ідею на пари, трійки і т.д. символів. При цьому можна одержати сут-тєвий виграш. Дійсно, візьміть, наприклад, дві пари символів "по" та "хщ". Ви можете назвати безліч слів із першим сполученням, тоді як інше зустрічається рідще. А при стандартному ASCII-кодуванні на кожне зі сполучень витрачається порівну бітів — по 16. Серед інших

28

методів, які широко застосовуються в архіваторах для стиснення ін-формації у файлах, назвемо лише метод Лемпела-Зіва.

Зауважимо нарешті, що комп'ютер не "розуміє" ніяких інших кодувань символів крім ASCII-кодування (чи споріднених кодувань). Тому перед використанням архівований файл повинен бути розархіво-ваним!

Багатотомний архів – архів комп'ютерних програм і даних, роз-битий на кілька частин (томів).

3.2.1 Архіватор WinZip WinZip – умовно-безкоштовний файловий архіватор і компресор

для Microsoft Windows фірми Corel. PKZIP є основним форматом, хо-ча підтримуються й інші архівні формати.

3.2.2 Архіватор WinRar WinRAR – це файловий архіватор для Windows з високим сту-

пенем стиску, є одним із кращих архиваторов по співвідношенню сту-пеня стиску до швидкості роботи. Поширюється по shareware-ліцензії. Версія для платформи Pocket PC має ліцензію Freeware.

3.2.3 Архіватор WinArj Працює з командного рядка. Виконує безвиїзно функції згідно

обслуговуванню архивов.arj, у таким чином підтримку багатотомних архівів.

Одержати довідку згідно ключам архиватора arj із через команд: arj(звичайна довідка) arj /?(докладна довідка) Arj має вкрай велике день ключів. Можна автоматизувати багато

дій -і робота резервної копії диска, архивирования починаючи з якийсь дати, додаток до імені архіву поточної дати (arh970821.arj), архивирования файлу з конкретного місця, маломальски рівнів стис-кання й безпричинно далі. У версії 2.55 можлива делание з довгими іменами.

Переваги: украй велике колличество ключів, що дає дерзати ав-томатизувати велике день функцій. Захист архіву через ушкоджень.

29

Недоліки: недолік діалогового режиму, якесь незручності робо-ти бути наявності якогось ключа в змінної оточення (Arj_sw) і рядку запуску -і взаємне знищення.



3.3.2 Вивчити основні принципи роботи з архіваторами WinZip, WinRar, WinArj.

3.3.3 Запустити WinZip ( Пуск WinZip ). – виконайте команду File ⇒ New Archive (Файл ⇒ Створити ар-

хів). У діалоговому вікні, що з'явилося, виберіть папку, у якій буде створений архів: З:\Student\номер_групи\Прізвище;

– введіть ім'я архіву в поле Ім'я файлу – Archive1 і переконаєте-ся, що в поле Files of type (Тип файлу) установлений тип Zip files;

– встановити прапорець Add dialog (Відкривати вікно Включен-ня в архів) і натисніть на кнопці ОК;

– у діалоговому вікні, що з'явилося, Add (Включення в архів) у списку, що розкривається, Action (Дію) виберіть пункт Add (and replace) files (Додавати й заміняти файли);

– у списку, що розкривається, Compression (Ступінь стиску) ви-беріть пункт Normal (Звичайна);

– у групі елементів керування Folders (Папки) установите пра-порець Include Subfolders (Включаючи вкладені папки);

– виділите файли, які потрібно включити в архів: всі лаборатор-ні роботи за перший семестр і матеріали до них. Натисніть на кнопці Add. Почнеться процес створення архіву Archive1.zip;

– переглянете вміст архіву. Для цього дайте команду File ⇒ Open Archive (Файл ⇒ Відкрити архів). У діалоговому вікні, що з'яви-лося, виділите значок файлу у форматі .zip, знайдіть створений архів і Натисніть на кнопці Відкрити. У вікні програми Win-Zip відкриється список файлів, що входять в архів;

– переглянете файл Poroch.doc у текстовому редакторі Word. Для цього виділите значок файлу й скористайтеся командою Actions ⇒ View (Дії ⇒ Перегляд). У діалоговому вікні, що розкрилося, вибе-

30

ріть програму, яку варто використати як засіб перегляду для файлів даного типу – Word;

– закрийте текстовий редактор Word і поверніться в WinZip. – створіть архів Archive2.zip, захищений паролем і состоящий з

тих же файлів, що й Archive1.zip. Для уведення пароля в діалоговому вікні Add натисніть на кнопку Password (Пароль). У вікні, що з'явило-ся, уведіть пароль. Зверніть увагу на прапорець Mask Password (Не відображати пароль). Якщо він установлений, пароль при уведенні не буде відображатися на екрані, а його символи будуть замінені подста-новочным символом "*". Це міра захисту пароля від сторонніх. Однак у цьому випадку користувач не може бути впевнений у тім, що він набрав пароль правильно. Тому при встановленому прапорці Mask Password система запитує повторний (контрольний) уведення пароля. Натисніть на кнопці ОК. Діалогове вікно Add змінило назву - Add with password (Додавання в архів і захист паролем). Натисніть на кнопці Add – почнеться процес створення захищеного архіву;

– відкрийте створений архів командою File ⇒ Open; – виділить будь-який файл, що входить до складу архіву, і дайте

команду Actions ⇒ Extract (Дії ⇒ Витягти). У діалоговому вікні, що з'явилося, Extract (Витяг) виберіть папку-приймач - З:\Student\но-мер_групи\Прізвище\Archives;

– натисніть на кнопці Extract. Процес витягу даних з архіву не запуститься, а замість нього відкриється діалогове вікно для уведення пароля;

– переконаєтеся в тому, що уведення неправильного пароля не дозволяє витягти файли з архіву.

– переконаєтеся в тім, що уведення правильного пароля дійсно запускає процес;

– видаліть створений вами захищений архів і витягнуті файли. – створіть ZIP-архів, що саморозпаковується. Для цього дайте

команду File Open і відкрийте раніше створений архів Archive1.zip. – виконайте команду Actions ⇒ Make.Exe File (Дії ⇒ Створити

здійсненний файл). З'явиться діалогове вікно WinZip Self-Extractor (Генератор архіву, що саморозпаковується);

– архів, що саморозпаковується, створюється на базі раніше створеного звичайного архіву. Переконаєтеся в тому, що в поле Create Self-Extracting Zip files from правильно записана адреса вихідного ZIP-

31

файлу. Якщо це не так, скористайтеся кнопкою Browse для пошуку потрібного файлу;

– у групі Self Extractor Type (Тип архіву, що саморозпаковуєть-ся) включить перемикач, що відповідає операційній системі комп'юте-ра, для якого готується архів - 32-bit Windows 95, 98, and NT;

– у групі Spanning Support (Підтримка розподіленого архіву) включите перемикач No spanning (Без розподілу). Натисніть на кнопці ОК;

3.3.4 Оформити звіт з роботи. 3.3.5 Відповісти на контрольні питання. 3.4 Зміст звіту 3.4.1 Тема та мета роботи. 3.4.2 Завдання до роботи. 3.4.3 Короткі теоретичні відомості. 3.4.4 Копії екрану, що відображають результати виконання ла-



3.5 Контрольні запитання 3.5.1 Що таке архіватори? 3.5.2 Навіщо потрібні архіватори? 3.5.3 Що таке багатотомний архів? 3.5.4 Як додати файл в архів? 3.5.5 Як видалити файл з архіву? 3.5.6 Як захистити архів паролем? 3.5.7 Як розархівувати архів? 3.5.8 Які типи файлів архівуються добре? 3.5.9 Які типи файлів архівівуються погано? 3.5. 10 Переваги й недоліки архіваторів? 3.5.11 Назвіть які методи архівації файлів ви знаєте? 3.5.12 Назвіть найпростіший метод архівації файлів? Як він діє? 3.5.13 Пояснить, при встановленні програми WinZip: різницю

між версіями WinZip Wizard й WinZipClass?

32

3.5.14 Поясніть яким чином виконується процесс інсталяція, программ – архіваторів?

3.5.15 Яким чином можна обновити архіватори? 3.5.16 Яким чином видалити архіватор з комп’ютера? 3.5.17 Обпишіть архіватор WinArj? 3.5.18 Яка відмінність між WinArj і іншими архіваторами? 3.5.19 Що таке SFX архів? 3.5.20 Як разшивровується SFX ? 3.5.21 Як створити SFX архів? 3.5.22 Як перевірити архів на віруси?

33

4 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4 ФАЙЛОВІ МЕНЕДЖЕРИ

4.1 Мета роботи Вивчити основні можливості файлових менеджерів Total Com-

mander, Far, Nortan Commander. 4.2 Основні теоретичні відомості Файловий менеджер – комп'ютерна програма, що надає інтер-

фейс користувача для роботи з файловою системою та файлами. Він дозволяє виконувати найчастіші операції з файлами: ство-

рення, відкриття/програвання/запуск/перегляд, редагування, перемі-щення, перейменування, копіювання, вилучення, зміну атрибутів та властивостей, пошук файлів та призначення прав.

Існує два види файлових менеджерів – навігаційні та ортодокса-льні. Основна їх відмінність одне від одного – у ортодоксальних є дві панелі, реалізовано відповідну модель роботи.

4.2.1 Файловий менеджер Total Commander Total Commander – популярний файловий менеджер для опера-

ційної системи Windows. Раніше називався Windows Commander, з 29 жовтня 2002 року на вимогу корпорації Microsoft програма змінила назву.

Ця програма має практично всі необхідні функції, необхідні для таких програм:

– можливості роботи з файлами та папками (створення, відкрит-тя/програвання/запуск/перегляд, редагування, переміщення, перейме-нування, копіювання, видалення, зміну атрибутів та властивостей, пошук файлів та призначення прав);

– клавіатурні скорочення, максимально близькі до оригінальних Norton Commander з можливістю вільно переназначати їх;

– одночасна підтримка загальноприйнятних скорочень, що ді-ють в операційній системі Windows;

– підтримка функції Drag&Drop;

34

– робота з архівами як з підкаталогами; – підтримка архівів ZIP,GZ,TAR,TGZ (запаковування і розпако-

вування) та RAR, ARJ, LZH, UC2, ACE (розпаковування); – командна стрічка для простого запуску програм з параметра-

ми; – розширений пошук файлів, включаючи пошук тексту в назві

файлу, всередині файлу, пошук файлів за датою, властивостями, роз-міром, шаблонами тощо;підтримується пошук файлів у архівах;

– вбудований переглядач файлів, в тому числі мультимедіа і графічних;

– панель інструментів, яка може бути налаштована під користу-вача;

– головне меню, що можна налаштувати; – підтримка системи плаґінів: 1) архіваторних – для підключення до Total Commander зовніш-

ніх програм-архіваторів (використовуються для розпакування визна-чених типів файлів, зазвичай архівних форматів; деякі архіваторні плаґіни також дозволяють створювати нові архіви підтримуваного ти-пу і модифікувати існуючі архіви) або псевдо-архіваторів, що викори-стовуються для (наприклад) створення переліку усіх файлів певного каталогу і запису його до файлу, або псевдо-розархіваторів, напри-клад, для виділення з відео-файлу музики чи певних кадрів;

2) плаґінів файлової системи – доступні через панель Мережево-го оточення. Вони звичайно забезпечують доступ до якихось частин вашого комп’ютера, куди немає доступу через імена дисків, або до віддалених систем. Наприклад, це можуть бути плаґіни для доступу до пристою Windows CE або PocketPC, підключеному до вашого комп’ютера; або віддалених Web-серверів за HTTP-протоколом, щоб звантажити файли повним списком; або файлової системи ОС Linux або поштового сервера;

3) плаґіни внутрішньої програми перегляду відображають спеці-альні типи файлів у вбудованому переглядачі, а також на панелі шви-дкого перегляду. За допомогою таких плаґінів можна, наприклад, пе-реглядати файли DBF, XLS, DOC, PDF тощо;

4) інформаційні плаґіни – призначені для вирішення декількох задач: пошук за специфічними властивостями і інформацією про вміст файлів, відображення цієї інформації в файлових списках і викорис-

35

тання її в інструменті групового перейменування для додання до імені файлу (теги MP3, EXIF, інші атрибути файлу);

5) вбудований FTP-клієнт з можливостями скачувати/закачувати файли в декілька потоків, шукати файли на FTP-серверах (починаючи з 7 версії), з докачкою, підтримкою www-проксі при роботі з FTP та підключення-скачування-відключення в заданий час до заданого FTP;

6) UUE/MIME/XXE кодування/декодування і розрізан-ня/склеювання довгих файлів;

7) інтерфейс (рис. 4.1), що налаштовується та підтримка перек-лючення мов програми та головного меню (в тому числі української).

Рисунок. 4.1 – Total Commander 4.2.2 Far FAR Manager (рис. 4.2) – консольний файловий менеджер для

операційних систем родини Windows.

36

Розробкою FAR Manager займається група FAR Group. Програ-ма безкоштовна для некомерційного використання громадянами країн колишнього СРСР, для інших розповсюджується як shareware.

Починаючи з версії 1.80, первинні коди FAR Manager було відк-рито на умовах ліцензії BSD. 13 грудня номер вільної версії змінено з 1.80 на 2.0.

Рисунок. 4.2 – FAR Manager 4.2.3 Norton Commander Norton Commander (NC) – популярний файловий менеджер для

DOS. Програма була створена компанією Peter Norton Computing, яка пізніше була придбана корпорацією Symantec.

Протягом кількох років NC конкурував за ступенем популярно-сті з файловими менеджерами PCTools та XTree, однак вже з третьої версії Norton Commander витіснив з персональних комп'ютерів ці про-грами.

Розробка велася з 1984 року (спочатку під назвою VDOS). Пер-ша версія була випущена у 1986 році.

У Радянському Союзі та Україні найбільшу популярність отри-мали версії 2.0 (1988), 3.0 ( 1989), 4.0 (1992). Третя версія породила цілу низку розширень, патчів та поліпшень, написаних третіми особа-

37

ми без узгодження з автором. До програми дописувалися переглядачі, що дозволяли дивитися файли різних форматів, робилися патчі, що дозволяли копіювати цілі каталоги, дописувалися зовнішні плагіни різного призначення.

Менш функціональні, аніж NC, Volkov Commander та Pie Commander, більш-менш точно копіювали нортонівський інтерфейс. DOS Navigator, візуально схожий з Norton Commander-ом, надавав на-багато ширше коло можливостей. Згодом клони з'явилися й на інших операційних системах: BSD, GNU/Linux - Midnight Commander, Krusader, GNOME Commander, Tux Commander; Microsoft Windows - FAR Manager, Total Commander та інші аналогічні програми.

Команда Symantec продовжувала боротьбу за ринок, випустив-ши для DOS версії 5.0 (1995), 5.51 (1998) і для Microsoft Windows вер-сію 2.01. У Norton Commander 5.51 для DOS з'явилася підтримка дов-гих імен файлів при роботі у Windows. Але великого поширення ці версії вже не отримали, оскільки на той час клони та послідовники NC володіли великими можливостями, а деякі користувачі воліли корис-туватися штатним файловим менеджером Windows.

Копія екрану з програмою Norton Commander наведено на рис. 4.3.

Рисунок. 4.3 – Norton Commander

38

4.2.4 Проводник Проводник Windows – це додаток, що реалізує графічний інтер-

фейс доступу користувача до файлів в операційній системі Microsoft Windows.

Проводник у цей час фактично є основою графічної оболонки користувача Windows.

Рисунок. 4.4 – Проводник WindowsXP 4.3 Завдання до роботи 4.3.1 Ознайомитися з основними теоретичними відомостями за


4.3.2 Вивчити основні принципи роботи з файловими менедже-рами Total Commander, Far, Nortan Commander, Проводник

39

4.3.3 Запустити файловий менеджер FAR Manager або Total Commander та виконати наступні дії:

– створити наступну структуру каталогів в своїй папці: INFO, LETTERS, MY_DOCS;

– створіть у каталозі INFO текстові файли name.txt й group.txt. У першому файлі запишіть свої ім'я й прізвище, у другому - назву спеці-альності, курс і номер групи;

– допишіть у файл name.txt дату свого народження; – використовуючи копіювання, створіть у каталозі INFO файл

info.txt, що поєднує вміст файлів name.txt й group.txt, переглянете файл, що вийшов;

– скопіюйте файл info.txt у каталог LETTERS; – перейменуйте файл info.txt у каталозі LETTERS у файл

info1.txt; – використовуючи виділення, скопіюйте файли name.txt й

group.txt у каталог MY_DOCS; – сховайте від перегляду файли в каталозі INFO; – використовуючи пошук, знайдіть на диску D: файли й папки,

імена яких починаються з буквосполучення inf; – використовуючи пошук, знайдіть файли на диску D: у які за-

писана Ваше прізвище; – визначите, скільки вільного місця залишилося на диску С:\; – перейдіть на диск D:. Використовуючи різні режими сорту-

вання, визначите файл із самою пізньою датою створення, файл із найбільшим розміром. Запишіть цю інформацію;

– використовуючи виділення в групу за шаблоном, визначить, скільки файлів з розширенням bat записані в кореневому каталозі жо-рсткого диска, який сумарний розмір вони мають. Визначите аналогі-чні характеристики для файлів з розширенням txt. Запишіть цю інфо-рмацію. Якщо можливо, скопіюйте файли з розширенням bat у каталог LETTERS на диску диску С:\;

– перемістіть файли з розширенням txt з каталогу MY_DOCS у каталог LETTERS;

– визначте розмір каталогу LETTERS; – описати технологію виконання перерахованих вище операцій

декількома способами (функціональні клавіші, команди меню, опера-ції, виконувані за допомогою миші);

4.3.4 Оформити звіт з роботи.

40

4.3.5 Відповісти на контрольні питання. 4.4 Зміст звіту 4.4.1 Тема та мета роботи. 4.4.2 Завдання до роботи. 4.4.3 Короткі теоретичні відомості. 4.4.4 Копії екрану, що відображають результати виконання ла-



4.5 Контрольні запитання 4.5.1 Що таке файловий менеджер? 4.5.2 Які основні функції файлових менеджерів? 4.5.3 Які файлові менеджери ви знаєте? 4.5.4 Що таке Total Commander? 4.5.5 Які переваги має Total Commander? 4.5.6 Які основні функції має Total Commander? 4.5.7 Зобразіть зовнішній вигляд программи. 4.5.8 Які основні «швидкі» клавіши для роботи з Total

Commander? 4.5.9 Охарактеризуйте Far Manager? 4.5.10 Чим він відрізняється? 4.5.11 Які «швидкі» клавіши ви знаєте для роботи з FarManager? 4.5.12 Що таке плагіни? 4.5.13 Чи є можливість встановлення плагінів у FarManager? 4.5.14 Охарактеризуйте NortonCommander? 4.5.15 Яка різниця між NortonCommander і TotalCommander? 4.5.16 Що таке провідник Windows? 4.5.17 Яким чином можно переміщуватись по файловій системі? 4.5.18 Як скопіювати файл? 4.5.19 Як перемістити файл? 4.5.20 Як видалити файл?

41

5 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5 ПОБУДОВА СХЕМ АЛГОРИТМІВ В

MICROSOFT OFFICE VISIO 5.1 Мета роботи Навчитися будувати схеми алгоритмів за допомогою програми

Microsoft Office Visio. 5.2 Основні теоретичні відомості Microsoft Visio – редактор діаграм для Windows. Використовує

векторну графіку для створення діаграм. Доступний в двох версіях: стандартній і професійній.

Microsoft Visio 2007 може стати помічником для вирішення трьох основних задач: у аналізі складних даних, в графічному поданні даних і в обміні цими даними між користувачами.

Основний засіб подання даних в Visio – це векторні фігури, на основі яких будується діаграма або план. Для зручності фігури згру-повані по тематичних категоріях, в кожній з яких знаходяться схожі за виглядом або за темою елементи. Фігури відображаються на одной-менній області завдань. Для додавання фігури в проект потрібно прос-то перетягнути її на робочу область, після чого можна відредагувати її розміри, задати властивості і параметри відображення.

Фігури є основним, але не єдиним засобом для подання даних в Visio. Окрім них можна також використовувати текст і числові дані, графічні елементи і форматування кольором.

Найзручніший спосіб почати роботу з Visio – створити документ на основі шаблону. При завантаженні шаблону на область завдань "Фігури" підвантажуються ті категорії графічних елементів, які мо-жуть знадобитися в процесі створення діаграми, плану або карти виб-раного типу.

Для запуску графічного редактора Microsoft Office Visio 2003 необхідно вибрати команду Пуск – Програми – Microsoft Office –Microsoft Office Visio 2003.

Microsoft Office Visio 2003 надає широкий набір графічних шаб-лонів для створення різних схем і діаграм. Для створення блок-схем у категорії шаблонів Shapes (на лівій панелі) необхідно вибрати Business

42

Process, а в підкатегорії – Basic Flowchart. Для додавання інших фігур на панель Shapes необхідно виконати команду: File – Shapes.

У новому документі ліворуч розташована панель, на якій роз-ташовуються всі елементи, з яких будуватися блок-схема. Для розмі-щення цих елементів у документі необхідно виділити елемент курсо-ром і, утримуючи ліву клавішу миші, перетягнути елемент у доку-мент. Для написання або редагування тексту усередині елемента не-обхідно двічі клацнути мишею на елементі й увести необхідний текст. Після закінчення введення досить нажати клавішу миші, розташував-ши курсор поза елементом.

Для рисування ліній необхідно включити панель малювання Drawing Tools, натиснувши на панелі інструментів кнопку Drawing Tools і в панелі, що відкрився, інструментів вибрати елемент малю-вання лінії Line Tool, після чого курсором миші нарисувати лінію. Лі-нію можна перетворити в стрілки, для цього необхідно виділити лінію й у списку, що розкривається, Line Ends вибрати необхідний вид стрі-лки. Кнопка на панелі інструментів Text Tool дозволяє створити текс-товий напис поза елементами.

Кнопка на панелі інструментів Pointer Tool дозволяє виділити елемент для переміщення. Утримую клавішу Shift можна виділити відразу кілька елементів для переміщення або редагування.

Угрупування елементів. Щоб усі елементи створеної блок-схеми можна було копіювати й переміщувати як один елемент їх необхідно згрупувати. Для цього спочатку необхідно виділити всі елементи блок-схеми (утримуючи клавішу Shift мишею виділити всі елементи або утримуючи ліву клавішу миші обвести прямокутником всі елеме-нти блок-схеми) і потім вибрати пункт Shape – Grouping – Group. Пункт меню Shape – Grouping – Ungroup дозволяє розгрупувати еле-менти, для того щоб їх можна було окремо переміщувати й редагува-ти.



5.3.2 Вивчити основні принципи роботи з програмою Microsoft Office Visio.

43

5.3.3 Зобразити схеми алгоритмів вирішення наступних завдань: 5.3.3.1 Задане двозначне число. Визначити, яка з його цифр бі-

льше: перша або друга (рис. 5.1):

початок

Введіть перше та

друге число :

a,b

a>b

Перше число більше ніж

друге

Друге число більше ніж перше

кінець

Так

ні

Рисунок 5.1 – Схема алгоритму вирішення завдання № 5.3.3.1

– створіть новий документ; – справа обираємо елемент, який потрібно розмістити. Затиска-

ємо ліву клавішу миші і перетаскуємо елемент в наш документ; – двічі натиснувши лівою клавішею миші на елементі вводимо

необхідний текст; – з'єднуємо елементи блок-схем за допомогою ліній;

44

– для малювання ліній треба включити панель малювання Draw-ing Tools натиснувши на панелі інструментів Drawing Tools, і у відк-ритій панелі обрати Line Tool, після чого треба намалювати лінію;

– лінію можна перетворити в стрілки за допомогою Line Ends на панелі інструментів Drawing Tools.

5.3.3.2 Відома маса кожного вантажу, завантаженого в автомо-біль. З'ясувати, чи не перевищила загальна маса всіх вантажів ванта-жопідйомність автомобіля (рис. 5.2).

Початок

Дані:М1=200 М2=230М3=145 М4=310

Gr=1000

S=M1+M2+M3+M4

S>Gr

Загальна маса всіх вантажів перевищила вантажопідйомність

автомобіля

Загальна маса всіх вантажів не перевищила вантажопідйомність

автомобіля

Початок

Ні

Так

М1, М2, М3, М4 – маса всіх вантажівGr – вантажопідйомність автомобіля

Рисунок 5.2 – Схема алгоритму вирішення завдання № 5.3.3.2

45

5.3.4 За допомогою програми Microsoft Office Visio відтворити графічне зображення, надане викладачем.

5.3.5 Оформити звіт з роботи. 5.3.6 Відповісти на контрольні питання. 5.4 Зміст звіту 5.4.1 Тема та мета роботи. 5.4.2 Завдання до роботи. 5.4.3 Короткі теоретичні відомості. 5.4.4 Результати виконання роботи. 5.4.5 Висновки, що містять відповіді на контрольні запитання


5.5 Контрольні запитання 5.5.1 Що таке Microsoft Visio ? 5.5.2 Чим відрізняється створення схем алгоритмів в Microsoft

Visio від інших програмам MS Office? 5.5.3 Як запустити програму Microsoft Visio? 5.5.4 Чи є в Microsoft Visio шаблони? 5.5.5 Як їх використовувати? 5.5.6 Який основний засіб подання інформації в Microsoft Visio? 5.5.7 Як намалювати елемент в документі? 5.5.8 Як намалювати лінію? 5.5.9 Як створити новий документ в Microsoft Visio? 5.5.10 Опишіть елементи головного меню Microsoft Visio.

46

6 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6 ПРОГРАМИ АВТОМАТИЗОВАНОГО

ПЕРЕКЛАДУ ДОКУМЕНТІВ 6.1 Мета роботи Навчитися працювати з програмами автоматизованого перекла-

ду документів: Prompt, Плай. 6.2 Основні теоретичні відомості 6.2.1 Програми автоматизованого перекладу документів Автоматизований переклад (АП, англ. Computer-Aided Transla-

tion (CAT)) — переклад текстів на комп'ютері з використанням ком-п'ютерних технологій. Від машинного перекладу (МП) він відрізня-ється тим, що весь процес перекладу здійснюється людиною, комп'ю-тер лише допомагає йому створити готовий текст або за менший час, або з кращою якістю.

Самими популярними на сьогоднішній день програмами ком-п'ютерного перекладу вважаються Сократ, Stylus й Prompt.

До переваг програми Prompt варто віднести можливість підклю-чення різних спеціалізованих словників і словників користувача, що дозволяють значно підвищити якість перекладу текстів однієї темати-ки. Передбачено зручні засоби формування користувальницьких слов-ників. У словники можна включати не тільки слова, але й сполучення слів і навіть цілі вирази (ідіоми). Завдяки наявності списків зарезерво-ваних слів, можна виключити переклад слів і виразів, які переводити не слід (наприклад, не перетворювати "Windows" в "Вікна"). Можна змусити систему перекладати деякі зарезервовані слова (наприклад, замість прізвища "Іванов" підставляти в англійський текст "Ivanov").

Структура робочого вікна програми наведена на рис. 6.1. Істотна відмінність від вікон інших програмних додатків

Windows має лише робоча область вікна, розділена в перекладачі спо-конвічно на дві частини: вихідний текст і підсумковий, тобто перек-лад. Перекладач дозволяє перевести виділений фрагмент, абзац, весь текст (команди меню ПЕРЕКЛАД або кнопки-команди стандартної

47

панелі інструментів). Переклад можна зберегти як самостійний файл, роздрукувати або вставити через Буфер обміну в інший додаток Windows, наприклад, Word. Завантаження перекладача і його закриття виконуються аналогічно іншим програмам пакета MS Office. Відразу після завантаження програма пропонує вибрати мову перекладу.

Рисунок 6.1 – Структура вікна програми Промт.

Рута Плай. Рута Плай – перекладач текстів з української на ро-сійську і навпаки. Вбудовується в MS Word, має зручний інтерфейс та великий словник. Ця программа складається нібито з двох программ: РУТА і ПЛАЙ.

За допомогою РУТА можна: – перевірити правопис, тобто автоматично знайти та виправити

помилки в словах; – здійснити граматичний, пунктуаційний та стилістичний конт-

роль у реченнях; – розставити переноси в словах при форматуванні тексту; – скористатися словником та близьких за значенням слів; – завантажити до Windows тексти, що набрані в будь-якій украї-

нській кодовій таблиці DOS;

48

– зберегти український текст, який набрано у Windows, у коду-ванні DOS, затвердженому державним стандартом, або в будь-якому іншому;

– виправити помилки нестандартного кодування літер українсь-кої мови, в тому числі при перенесенні текстів із DOS у Windows і на-впаки.

ПЛАЙ призначений для перекладу текстів з російської мови на українську та з української на російську. ПЛАЙ вбудовується у MS Word, і з його допомогою можна перекладати документи зі збережен-ням форматування. Також є окрема програма, яка дозволяє переклада-ти текст із буфера обміну ClipBoard.



6.3.2 Вивчити основні принципи роботи з програмами автомати-зованого перекладу.

6.3.3 Перекласти текст за допомогою програм автоматичного перекладу текстів на українську та англійську мови:

«В Москве буйное, знойное лето! Прошли дожди и вот уже це-лую неделю жара. Иногда по утрам налетают тучки и идет дождичек. Но он никого не пугает, потому что температура не опускается ниже 20. Свежий ветерок обвевает загорелое тело. Мимо мелькают поля, покрытые сочной зеленью трав, которые источают пряный, пьянящий запах..»

6.3.4 Оформити звіт з роботи. 6.3.5 Відповісти на контрольні питання. 6.4 Зміст звіту 6.4.1 Тема та мета роботи. 6.4.2 Завдання до роботи. 6.4.3 Короткі теоретичні відомості. 6.4.4 Результати виконання роботи.

49

6.4.5 Висновки, що містять відповіді на контрольні запитання (5 шт. за вибором студента), а також відображують результати вико-нання роботи та їх критичний аналіз.

6.5 Контрольні запитання 6.5.1 Які програми автоматизованого перекладу документів ви

знаєте? 6.5.2 Які програми автоматизованого перекладу найрозповсю-

джені сьогодні? 6.5.3 Основні можливості програми Promt. 6.5.4 Чи можливий перенос тексту з комп'ютерного перекладу

Prompt в WordPad?. 6.5.5 Як з вихідного тексту перевести тільки одне слово або фра-

зу? 6.5.6 Чи існує в програмі Prompt можливість редагування вихід-

ного/підсумкового тексту? 6.5.7 Опишіть пункти головного меню програми Promt. 6.5.8 Які «швидкі» клавіші ви знаєте у програмі Promt? 6.5.9 Які відмінності з іншими програмами перекладачами і

Promt? 6.5.10 Як перекласти текст у програмі Promt? 6.5.11 Опишіть основні можливості програми РУТА ПЛАЙ. 6.5.12 Які відмінності з іншими программами перекладачами? 6.5.13 З яких програм складається Рута Плай? 6.5.14 Як перекласти текст за допомогою Рута Плай? 6.5.15 Чи можна перекласти текст на англійську мову за допо-

могою Рута Плай? 6.5.16 Як відкрити допомогу по програмі Рута Плай? 6.5.17 Як запустити електронний словник Рута Плай? 6.5.18 Як запустити «Налаштування ProLing Office»? 6.5.19 Завдяки чому можна виключити переклад слів і виразів

яких перекладати не слід? 6.5.20 Чи досконалий процес автоматичного перекладу текстів?

50

7 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7 СТВОРЕННЯ МАКРОСІВ У ПРОГРАМАХ

MS OFFICE 7.1 Мета роботи Навчитися створювати макроси у офісних додатках MS Office

(Word, Excel). 7.2 Основні теоретичні відомості Одним з найбільш важливих і необхідних аспектів використання

пакету прикладних програм MS Office є автоматизація деяких проце-сів взаємодії користувача і програм Office (Word, Excel, Access), які дозволяють вирішувати майже всі сучасні бізнес-задачі: від створення простих документів і звітів до повної автоматизації документообігу з використанням систем управління базами даних. Це пов’язано із тим, що всі програми Office підтримують використання макросів та мову програмування Visual Basic for Аpplication (VBA), що дозволяють ро-зширити можливості і об’єднати програми MS Office для виконання однієї або декілька прикладних задач.

7.2.1 Поняття макросу Перш ніж приступити до написання програм на VBA, скориста-

ємося із простої можливості створення програми (макросу) мовою VBA з використанням Macrorecorder.

Macrorecorder – це стандартний засіб запису макросів в MS Of-fice, за допомогою якого можна записувати послідовність дій користу-вача й одержувати відповідний код (програму) на VBA. Програма, створена за допомогою Macrorecorder, називається макросом.

Основне призначення макросів — автоматизація роботи корис-тувача. Крім цього, створений код макросу може бути основою для подальших розробок.

При записі макросу запам'ятовуються всі дії користувача: нати-скання клавіші або вибір певної команди меню, які автоматично пере-творяться в програмний код мовою VBA.

51

Кожному макросу дається ім'я, а для швидкого запуску макросу можна створити або привласнити йому “гарячу” клавішу (клавішу, по натисканню на яку буде проводитися запуск макросу). Після запуску макрос буде автоматично виконаний тем додатком, у якім він створе-ний і запущений. При виконанні макросу комп'ютер відтворить усі дії користувача.

Макрос – це іменована послідовність заданих користувачем ко-манд і дій, що зберігається у формі програми мовою VBA.

7.2.2 Запис макросів Для роботи з макросами в програмах MS Office є спеціальна па-

нель Visual Basic, що надає користувачу такі можливості: – виконання макросу (Макрос); – запис макросу (Начать запись); – перевірка безпеки (Безопасность); – запуск редактора Visual Basic (Редактор Visual Basic); – відображення панелі елементів керування (Панель элементов

управления); – запуск конструктора форм (Конструктор форм); – запуск редактору сценаріїв (Редактор сценариев). Для виклику цієї панелі необхідно виконати послідовно команди

меню: “Вид ⇒ Панель інструментів ⇒ Visual Basic”. Для запису макросу необхідно: 1. Нажати на кнопку “Запис макросу” на панелі Visual Basic. 2. У діалоговім вікні “Запис макросу” привласнити ім'я макросу.

(В імені макросу першим символом повинна бути буква, не допуска-ється використання пробілів.)

3. Виконати дії, які потрібно записати. 4. Натиснути кнопку “Зупинити запис”. 7.2.3 Виконання макросів При виконанні макросу програма MS Office (Word, Excel,

Access) повторює ті ж дії, які користувач виконував у процесі його створення.

52

Для запуску створеного макросу на виконання необхідно вико-нати команду “Сервіс ⇒ Макрос ⇒ Макроси”, після чого з'явиться діалогове вікно, показане на рис. 7.1. Після цього необхідно виділити макрос, який треба виконати, і натиснути на кнопку “Виконати”.

Рисунок 7.1 – Діалогове вікно “Макрос” 7.2.4 Редагування макросів Під час запису макросу програма MS Office (Word, Excel,

Access) запам'ятовує ваші дії й перетворює їх у код VBA. Можна пе-реглянути отриманий код і відредагувати його, якщо в цьому є необ-хідність. Для перегляду створеного макросу виконаєте команду “Сер-віс ⇒ Макрос ⇒ Макроси”. З'явиться вже знайоме діалогове вікно “Макрос”.

Виділимо макрос і клацнемо по кнопці “Змінити”. Відкриється вікно редактора (рис. 7.2).

53

Рисунок. 7.2 – Використання редактора Visual Basic для перегляду та редагування коду VBA

7.2.5 Призначення макросу графічним зображенням Розробляючи додаток, треба думати про те, щоб створити лег-

кий і зручний інтерфейс для виконання завдань автоматизації. Запуск макросів на виконання за допомогою команд меню або кнопок на па-нелі Visual Basic – не досить зручний механізм для користувачів.

Для запуску макросу можна використовувати будь-який еле-мент, що перебуває на робочому аркуші. Наприклад, можна викорис-товувати для запуску будь-яке графічне зображення. Розглянемо від-повідний приклад створення макросу у програмі MS Excel.

Використовуючи панель “Рисование”, намалюємо на аркуші будь-яку автофігуру. Клацнемо правою кнопкою миші на зображенні й в, що відкрився контекстному меню виберемо команду “Призначити макрос”. Відобразиться діалогове вікно “Призначити макрос об'єкту”. Потім необхідно вибрати макрос і клацнути поза графічним зобра-женням, щоб зняти виділення з об'єкта (рис. 7.3).

Тепер макрос можна запустити за допомогою клацання на авто-фігурі.

54

Рисунок 7.3 – Автофігура і кнопка для запуску макросу

Запустити макрос на виконання можна й іншим способом, вико-риставши командну кнопку. Вставити командую кнопку безпосеред-ньо на робочий аркуш Excel можна за допомогою панелі інструментів “Форми”. Потім необхідно призначити їй створений макрос.

7.2.6 Видалення макросів зі списку макросів Для того щоб видалити макрос, треба: 1. Виконати команду “Сервіс ⇒ Макрос ⇒ Макроси”. З'явиться

вже знайоме діалогове вікно. 2. Виділити макрос, що підлягає видаленню, і клацнути по кно-

пці “Вилучити”. 3. Підтвердити виконання операції в спеціальному вікні, яке

з'явиться. Велику кількість операцій офісних програмних додатків можна

автоматизувати за допомогою макросів. Але макроси мають і певні обмеження. За допомогою макросів, наприклад, не можна виконати різні дії в залежності від вмісту чарунки у Excel, не можна викликати

55

деякі діалогові вікна (збереження документу й ін.), не можна відобра-зити й використовувати форми користувача для введення даних і т.ін.



7.3.2 Вивчити основні принципи створення макросів. 7.3.3 Розробити програму – Річна температура: – відкрийте Excel; – перейменуйте “Аркуш1” в аркуш “Температура”; – складіть таблицю “Річна температура” (табл. 7.1); Таблиця 7.1 – Річна температура

Місяць Середня температура Січень –5 Лютий –6 Березень 0 Квітень 2 Травень 10 Червень 15 Липень 18 Серпень 20 Вересень 18 Жовтень 6 Листопад 3 Грудень –9

– у чарунку Е3 помістіть значення середньорічної температури,

розрахувавши її по формулі СРЗНАЧ(В2: В13); – запишіть ваші дії в макрос, назвавши його “Сргодтемп”; – прив'яжіть макрос до графічного об'єкту (наприклад, “Кноп-

ка”): отформатуйте кнопку й призначте їй макрос “Сргодтемп”;

56

– праворуч від показника температури намалюйте графічний об'єкт (кнопку) і призначте йому макрос, який буде очищати вміст ча-рунки Е3;

– перевірте роботу кнопок “Середньорічна t” і “Очистити”; – самостійно виконаєте створення кнопок і макросів для підра-

хунку й очищення: 1) максимальної річної температури; 2) мінімальної річної температури; 3) середньої температури в сезоні (зима, весна, літо, осінь); – створіть кнопку “Очистить все” для очистки усіх розрахунків. Результат роботи мають бути таким (рис. 7.4):

Рисунок 7.4 – Результат роботи

7.3.4 Оформити звіт з роботи. 7.3.5 Відповісти на контрольні питання. 7.4 Зміст звіту 7.4.1 Тема та мета роботи. 7.4.2 Завдання до роботи. 7.4.3 Короткі теоретичні відомості. 7.4.4 Текст розробленого програмного забезпечення. 7.4.5 Результати виконання роботи.

57

7.4.6 Висновки, що містять відповіді на контрольні запитання (5 шт. за вибором студента), а також відображують результати вико-нання роботи та їх критичний аналіз.

7.5 Контрольні запитання 7.5.1 Що таке Macrorecorder? 7.5.2 Що таке макрос? 7.5.3 Чи підтримують всі программи MS Office мову програму-

вання Visual Basic for Application? 7.5.4 Основне призначення макросу? 7.5.5 Опишіть процес запису макросу? 7.5.6 Чи можливо призначити гарячу клавішу макросу? 7.5.7 Як призначити гарячу клавішу макросу? 7.5.8 Що потрібно для запису макросу? 7.5.9 Опишіть процес запису макросу? 7.5.10 Як виконати макрос? 7.5.11 Як відредагувати макрос? 7.5.12 Як призначити макрос графічним зображенням? 7.5.13 Як видалити макрос? 7.5.14 Чи мають макроси обмеження? 7.5.15 Які обмеження мають макроси? 7.5.16 Як відкрити редактор Visual Basic у MS Excel? 7.5.17 Як відкрити діалогове вікно «Макрос»? 7.5.18 Як змінити безпеку макросів? 7.5.19 Якими способами можна запустити макрос на виконання? 7.5.20 Чи можна створити макрос у редакторі Visual Basic? 7.5.21 Як створити макрос у редакторі Visual Basic? 7.5.22 Чи усі дії можна записати у макрос? 7.5.23 Скільки максимально макросів можна записати? 7.5.24 Як запустити «Отладку» макросу?

58

8 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 8 РОБОТА З ВІРТУАЛЬНИМИ МАШИНАМИ 8.1 Мета роботи Вивчити основні принципи створення віртуальних машин за до-

помогою VMWARE Workstation. 8.2 Основні теоретичні відомості Система віртуальних машин (VMWARE Virtual Platform), роз-

роблена компанією VMWARE Inc., дозволяє запускати на комп'ютері одночасно декілька різних ОС і перемикатися з однієї ОС в іншу шля-хом переходу з одного вікна в інше, без перезапуску комп'ютера. Суть програмного забезпечення системи віртуальних машин полягає у то-му, що на комп'ютері, який працює під керуванням основної (базової) ОС, створюються один або кілька віртуальних комп'ютерів (віртуаль-них машин), на кожному з яких можна запустити власну ОС. Існують різні програмні засоби, що дозволяють створювати віртуальні маши-ни, найпопулярнішим з яких є VMWare, однак, можуть використатися й інші, наприклад: Virtual PC, VirtualBox.

8.2.1 Поняття віртуальної машини Віртуальна машина (VM) – це програма, що емулює дійсний фі-

зичний комп'ютер таким чином, що на цей комп'ютер можна встано-вити операційну систему й програмні додатки. При цьому віртуальна машина може створювати різні апаратні конфігурації (у деяких ме-жах) – наприклад, можна визначити, скільки пам'яті одержить та або інша віртуальна машина. Сама програма емуляції, так само як і пра-цююча на ній операційна система, називається віртуальною машиною, у той час як основна операційна система й фізична машина назива-ються хост-системою.

Задіяні віртуальною машиною ресурси або "вирізають" з основ-ного пула ресурсів (як, наприклад, відбувається з оперативною пам'ят-тю), або роздільно використаються і хост-, і віртуальною системами – як це відбувається із процесором і знімними носіями.

59

Варто відзначити, що розглянуті віртуальні машини призначені для роботи як хост-системи під Windows і у випадку VMWare – під Linux, хоча різноманіття встановлюваних систем значно ширше.

Віртуальний комп'ютер "будується" з наступного набору віртуа-льних пристроїв:

− віртуальні IDE і SCSI жорсткі диски; − віртуальний CD-ROM; − стандартний дисковод гнучких дисків; − контролер твердих IDE-дисків Intel 82371 PCI Bus Master, що під-

тримує два первинних (primary) і два вторинних (secondary) IDE-диски; − адаптер SCSI-дисків, сумісний з BusLogic BT-958; − стандартний PCI графічний адаптер, − стандартна 101/102-клавішна клавіатура, PS/2-сумісна миша; − мережна карта AMD PCNET Family Ethernet adapter (PCI-ISA); − послідовні порти COM1-COM4, − паралельні порти LPT1-LPT2; − звукова карта, сумісна з Sound Blaster 16. Цей набір віртуальних пристроїв відрізняється від набору при-

строїв реального комп'ютера, на якому запускається віртуальна маши-на (за винятком деяких пристроїв, наприклад, процесора й клавіату-ри), і не залежить від останнього. Якщо операційна система встанов-люється безпосередньо усередині віртуального комп'ютера, то в про-цесі установки всі ці пристрої визначаються коректно. При "включен-ні живлення" віртуального комп'ютера (що робиться за допомогою спеціальної кнопки Power On/Off у меню програми-емулятора), видно, як BIOS здійснює тестування "апаратної частини" і навіть, як і на фі-зичному комп'ютері, можна ввійти в програму Setup, щоб задати або змінити настроювання BIOS. На віртуальний комп'ютер можна вста-новити будь-яку операційну систему й працювати з нею звичайним образом.

8.2.2 Створення віртуальної машини за допомогою VMWare Встановіть VMWare та запустіть програму. У першому ж вікні

(рис. 8.1) необхідно вибрати опцію створення нової віртуальної ма-шини.

60

Рисунок 8.1 – Створення нової віртуальної машини На першому кроці необхідно натиснути кнопку Next. Після того,

як з'явиться наступне вікно, вибрати Typical (звичайну) конфігурацію й нажати Next (рис. 8.2).

Рисунок 8.2 – Вибір звичайної конфігурації віртуальної машини Після цього вибрати операційну систему, що планується встано-

влювати на віртуальну машину (рис. 8.3).

61

Рисунок 8.3 – Вибір операційної системи для віртуальної машини На наступному кроці можна вибрати ім'я віртуальної машини й

розташування її файлів (рис. 8.4). Можна залишити значення за замо-вченням.

Рисунок 8.4 – Вибір імені віртуальної машини

62

Конфігурація мережі залежить від обставин. Наприклад, для робо-ти обох систем (базової і віртуальної) можна вибрати NAT (рис. 8.5).

Рисунок 8.5 – Вибір типу мережі для віртуальної машини

На наступному кроці потрібно вибрати розмір віртуального жо-

рсткого диска (рис. 8.6). Фактично, це файл на жорсткому диску з ма-ксимальним розміром, що буде визначено на даному етапі. Однак, клі-єнт буде бачити його відразу таким, як буде вказано. Іншими словами, якщо буде обрано розмір в 4Гб, то віртуальна машина буде вважати, що розмір її жорсткого диску 4Гб. На реальному жорсткому диску ро-змір файлу буде залежати від розміру всіх файлів на віртуальному диску, але він буде не більше 4Гб. Слід зазначити, що 4Гб більш ніж адекватно для тестування автоматичної установки. Також рекоменду-ється відзначити чекбокс "Allocate all disk space now" (Виділити весь дисковий простір зараз), оскільки це збільшить швидкодію віртуаль-ної машини.

63

Рисунок 8.6 – Вибір розміру віртуального жорсткого диску Якщо було відзначено чекбокс "Allocate all disk space now", то

VMWare попросить підтвердити це рішення – необхідно натиснути Yes (рис. 8.7).

Рисунок 8.7 – Підтвердження виділення всього дискового простору (Allocate all disk space now)

64

На цьому майстер конфігурації завершує свою роботу (рис. 8.8). Конфігурування, однак, на цьому не закінчується.

Рисунок 8.8 – Завершення роботи майстра конфігурації віртуальної машини

Залишилося проробити всього пару маніпуляцій і настроїти за-

вантаження VMWare з ISO образу. Необхідно натиснути "Edit Virtual Machine Settings" зліва (див рис. 8.8). З'явиться вікно, аналогічне тому, що зображено на рис. 8.9.

Після цього потрібно нажати на "CD-ROM" зліва, а справа виб-рати опцію "Use ISO image". Потім треба вибрати завантажувальний ISO образ, що буде використовуватися для установки операційної сис-теми.

Для запуску створеної віртуальної машини варто нажати на кнопку із зеленою стрілкою .

65

Рисунок 8.9 – Вікно настройки параметрів віртуальної машини 8.2.3 Налагодження мережі у віртуальній машині Існує три основні режими підключення віртуальної машини до

мережі: Bridged mode, NAT і Host Only. Bridged mode дає віртуальній машині безпосередній доступ до

зовнішнього інтерфейсу хост-машини, на якому віртуальна машина самостійно встановлює або одержує через DHCP власні мережні па-раметри – такі як IP-адреса, маршрутизатор за замовченням і т.ін. Цей варіант підключення потрібно використовувати для тих випадків, коли на VM встановлюються сервери, які повинні мати певні мережні адре-си.

NAT використовує трансляцію адрес вихідного трафіку. В цьо-му випадку адреса віртуальної машини, отримана по убудованому в NAT DHCP, у момент пересилання на зовнішній протокол підміню-ється на адресу хост-машини. При цьому запит поміщується в табли-цю запитів. Отримані відповіді від вилучених систем звіряються із цією таблицею – і по ряду параметрів знаходиться відповідність, за типом "у відповідь на ваш лист від такого-то раді вам повідомити...". При пересиланні в VM адреса знову підмінюється, так щоб програма,

66

що запросила інформацію, одержала пакети на свій порт і адресу. У такий спосіб пересилаються запити й у серверні додатки, до яких ко-ристувач звичайно не звертається прямо, наприклад DNS.

NAT без проблем працює на вихідному трафіку, але у випадку вхідного запиту всі запити приходять на адресу хост-машини, оскіль-ки в зовнішньому світі всі NAT-адреси були представлені однією ад-ресою хост-системи. Для того щоб віртуальна машина могла одержу-вати вхідний трафік, на хост-машині необхідно вручну встановити правило ретрансляції, зміст якого приблизно наступний: "вхідні паке-ти на порту такому-то переводити у VM таку-то на порт такий-то (порт звичайно той же самий)". Тобто доступ до серверу можна здійс-нювати й через NAT, але це вимагає додаткового настроювання. Більш докладну інструкцію з настроювання NAT під VMWare можна знайти у "Understanding NAT" у довідковому посібнику і файлі C:\WINNT\system32\vmnetnat.conf.

Третій режим Host Only передбачає, що в хост-машині на дода-ток до наявних мережних інтерфейсів є ще одна мережна карта (види-ма в системі й без запуску VM), до якої підключається наша віртуаль-на машина, утворюючи з хост-машиною маленьку підмережу. Таким чином, можна влаштувати мережу на одному комп'ютері. При цьому хост-машина може виступати як міст між підмережами й переводити пакети на інший інтерфейс, наприклад на модем. У такий спосіб ВМ може одержувати доступ до інших підмереж.

Варто відзначити, що за вказаними принципами можна створити будь-яку кількість мережних інтерфейсів – і на кожному настроїти свій режим, перетворивши ВМ у маршрутизатор, NAT, DHCP і на-строївши його, як будь-який сервер.



8.3.2 Створити віртуальну машину із заданими викладачем па-раметрами (задаватися може, наприклад, розмір пам’яті, розмір дис-кового простору, тип шини, тип підключення до мережі та інше).

67

8.3.3 Встановити ОС Windows на створену віртуальну машину із заданою викладачем файловою системою та системою логічних дис-ків.

8.3.4 Виконати базове налагодження встановленої віртуальної системи.

8.3.5 Налаштувати взаємодію між віртуальною та базовою опе-раційними системами через мережу.

8.3.6 Встановити VMWare Tools та перевірити їх роботу. 8.3.7 Оформити звіт з роботи. 8.3.8 Відповісти на контрольні питання. 8.4 Зміст звіту 8.4.1 Тема та мета роботи. 8.4.2 Завдання до роботи. 8.4.3 Короткі теоретичні відомості. 8.4.4 Копії екрану, що відображають результати виконання ла-



8.5 Контрольні запитання 8.5.1 Що таке віртуальна машина та, з якою метою вона викори-

стовується? 8.5.2 Які програмні засоби можуть використовуватися для ство-

рення віртуальних машин? 8.5.3 Які параметри треба задати при створенні віртуального

комп’ютера? 8.5.4 Які апаратні засоби емулює VMWare? 8.5.5 Які операційні системи підтримує VMWare? 8.5.6 Чи можна встановлювати 64-хрозрядні операційні системи

за допомогою VMWare? 8.5.7 Які типи мережевих підключень використовуються у

VMWare?

68

8.5.8 Опишіть Bridged mode та коли воно використовується? 8.5.9 Опишіть NAT та коли воно використовується? 8.5.10 Опишіть Host only та коли воно використовується? 8.5.11 Які дії треба виконати, щоб віртуальна система заванта-

жувалась з ISO-диску? 8.5.12 За допомогою яких клавіш можна вийти з віртуальної си-

стеми до базової? 8.5.13 Що таке VMWare Tools та для чого вони використову-

ються? 8.5.14 Якими засобами можна передавати дані з віртуальної сис-

теми до базової та навпаки? 8.5.15 Як у віртуальній системі встановити завантаження з CD-

ROM, а не з жорсткого диску? 8.5.16 Як обирати параметри при створенні нової віртуальної

машини?

69

ЛІТЕРАТУРА 1. Соммервил И. Инженерия программного обеспечения /

Соммервил И. – М. : Издательский дом «Вильямс», 2002. – 623 с. 2. Pfleeger S. L. Software Engineering. Theory and practice /

S. L. Pfleeger. – New Jersey : Printice Hall, 1998. – 576 p. 3. Інформатика: Підручник / Під ред. Н.В. Макаровой. М. : Фі-

нанси й статистика, 1997. – 768 с. 4. Основи сучасних комп'ютерних технологій: Навчальний по-

сібник / Під ред. А.Д. Хомоненко. СПб. : КОРОНА принт, 2002. – 448 с.

5. Гук М. Апаратні засоби IBM PC. Енциклопедія/ М. Гук. – СПб. : Питер. 2003. – 384 c.

6. Guide to the Software Engineering Body of Knowledge (SWEBOK). – New York : IEEE Publising House, 2004. – 129 p.

7. Майнази М. Windows 2000 Professional / М. Майнази, Т. Филипс. – М. : ЛОРИ, 2001. – 662 с.

8. Воробьев И. А. Новые возможности Microsoft Office 2007. Теория и практика / И. А. Воробьев. – М. : Интер-Пресс, 2007. – 160 c.

9. Глушков С. В. Microsoft Office / С. В. Глушков, А. С. Сурядный. – Харьков : Фолио, 2002. – 500 с.

10. Васильев А. Microsoft Office 2007 / А. Васильев. – СПб. : Пи-тер, 2007. – 160 с.

11. Microsoft Word 2000: Справочник / Под. ред. Ю. В. Колесникова. – СПб. : Питер, 1999. – 352 с.

12. Несен А. В. Microsoft Word 2007. От новичка к профессио-налу / А. В. Несен. – М. : Солон-Пресс, 2007. – 416 с.

13. Гладкий А. А. Excel. Трюки и примеры / А. А. Гладкий, А. А. Чиртих. СПб. : Питер, 2006. – 368 с.

14. Вальдрат О. Л. Робота з Microsoft Excel 2000: Навч. Посібник / О. Л. Вальдрат, Р. Б. Чаповська. – К. : ЦУЛ, Фітосоціоцентр, 2002. – 186 с.

15. Шеферд Р. Как облегчить себе жизнь и увеличить произво-дительность в Microsoft Excel с помощью макросов / Р. Шеферд. – М. : НТ Пресс, 2007. – 352 с.

16. Кузьменко В. Г. Программирование на VBA 2002 / В. Г. Кузьменко. – М.: ООО «Бином-пресс», 2003. – 880 с.

70

Додаток А Приклад оформлення титульного листа звіту з ла-

бораторної роботи

Міністерство освіти і науки України Запорізький національний технічний університет

кафедра програмних засобів

ЗВІТ з лабораторної роботи № 1

з дисципліни "Основи програмної інженерії" на тему: "ОПЕРАЦІЙНА СИСТЕМА WINDOWS"

Виконав: студент групи ІОТ-419 А. Б. Іваненко Прийняли: Є. М. Федорченко О. І. Качан

2010

Documents

Основи програмної інженерії · 2010. 10. 6. · 2 Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисцип-ліни