Czasopiśmo \"NOWOCZESNA EDUKACJA: FILOZOFIA, INNOWACJA, DOŚWIADCZENIE» № 2 (2015)

$Page 1: Czasopiśmo \"NOWOCZESNA EDUKACJA: FILOZOFIA, INNOWACJA, DOŚWIADCZENIE» № 2 (2015)$
Fundacja Central European Academy Studies and Certification (CEASC), Polska

Wyższa Szkoła Informatyki i Umiejętności (WSIU), Łódź, Polska

NOWOCZESNA EDUKACJA:

FILOZOFIA, INNOWACJA, DOŚWIADCZENIE

Nr2 (2015)

ŁódźWyższa Szkoła Informatyki i Umiejętności

2015ISBN 978-83-60282-31-1

Redakcja:Rektor WSIiU, Prof. dr hab. Andrzej Nowakowski – redaktor naczelny

Prezes Zarządu Fundacji CEASC Mykola Smolinskyy – zastepca redaktora naczelnego

Kolegium Redakcyjne:Prof. zw.dr hab Eduard Afonin (nauki społeczne), Ukraina

Prof. zw.dr hab Julia Bystrowa (nauki psychologiczne), PolskaProf. zw.dr hab Olga Ilasz (nauki gospodarczy), Ukraina

Prof. zw.dr hab Tatiana Owczynnikowa (nauki pedagogiczne), RosiaProf. zw.dr hab Andrzej Petrunia (nauki medyczne), Chiny

Prof. zw. dr hab Wiktor Synjow (nauki pedagogiczne), UkrainaProf. nadzw.dr hab Iryna Bobuch (nauki gospodarczy), Ukraina

Prof. nadzw.dr hab Ludmiła Hoppe (nauki pedagogiczne), NiemcyProf. dr hab. Krystyna Baranowicz (nauki pedagogiczne), Polska

Prof. dr Włodzimierz Ziółkowski (nauki biologiczne), Polska

Nowoczesna edukacja: filozofia, innowacja, doświadczenie – Nr 2. – Łódź : Wydawnictwo Naukowe Wyższej Szkoły Informatyki i Umiejętności

Niniejszapublikacjazostaławydanaz inicjatywyFundacjiCentralEuropeanAcademyStud-iesandCertification(CEASC),Bydgoszcz(Polska)przywspółpracyzWyższąSzkołą Informatyki iUmiejętności(WSIiU),Łódź(Polska). Publikacjazawieraartykułynatematmodernizacjiukraińskiejprzestrzeniedukacyjnej,wdrażaniainnowacjinaukowychipedagogicznychwramachkwalifikacjieuropejskiegoSzkolnictwaWyższegoorazEuropejskichRamKwalifikacyjnychdlauczeniasięprzezcałeżycie. Zbiór materiałów skierowany jest do wykładowców i studentów oraz pracowników administracyjnychSzkółWyższychiinnychzainteresowanychstron.

ISBN 978-83-60282-31-1©Wydawca„WSIU”,2015

3

CONTENTS

MODERNIZATION OF EDUCATION

Bilyk V. G. Modernization of higher pedagogical educationof future primary school teachers____________7Chaikovska O.A. Modernization of IT education in Ukraine: problemsand perspectives in social-cultural sphere____10Galtzova S. V. Peculiaritiesofprognosticskillsforminginthefutureteachers________________________________14Karpets M. Modulecontrole–anintegralpartqualityassessmentof knowledge_____________________________18Khomich E. A. Criteriaandindicatorsoffutureteachers’readinesstousemediaeducationintheeducationalprocessinpre-schooleducational institutions_______________________20Kulaga I., Tkachenko O.The problematic aspects of competence approachimplementation in Ukrainian Universities_______24Kyryliuk M.V. Pedagogical Conditions of Teachers’ Self-education Competence Development in theIn-Service Education_______________29Polishchuk O.The relationship of education and business as oneof key elements of the higher education systemmodernization_________________________33Prosnichenko T. Implementation innovative solutions in modern teaching methods building disciplines inhigh schools: improving teacher skills______36

PHILOSOPHY AND PSYCHOLOGY OF EDUCATION

Bogucharova Ye. Emotional competence and psychological well-beingofpostgraduetestudentasuniversity’steacher_____39Dimitrovа A.G. Theoretical andmethodological aspects of improvingthe diagnostic of educational and cognitive activityof «Human Health *» students_______________45Dyachuk N.I. Features of self-emotional experience from listeningto music of different character_______________49

Gilberg T.G., Shorobura I.M. Motivation of professional activity of pedagoguein the system of advanced training ________53Korzh O. Yu., Korchikova I. V. Psychological Well-Being as a Moderator of Contradictions in the Sphere of Needs in Adolescence_____________________________58Lobanchuk O. A. Differentiation of ethical and aesthetical components as means of consolidation of didactic influence in modern pedagogical science ___________________________________63Lokhvytska L. V. Thepsychologicalbasisofmoraleducationofpersonalityinforeignresearches_________________________68Lyasch O.P. Search emotional intelligence factors in hisyouth early___________________________73Smolinskyy M. V. Vacational guidance as an effective componentof successful professional self-determination ofa highschool graduate___________________77Ulunova A.Е. The ideal and the real profiles of communicativeand organizational skills of civil servants______82Voloshyna V.Axiological essenceofprofessional integral of futurepsychologists___________________________87

ECONOMICS AND EDUCATION (THE RELATIONSHIP

BETWEEN THEORY AND PRACTICE)

Nіkіleva L.О. Teaching of course is office «Work in a book-keeping» for the students of economic faculty of Dniprodzerzhynsk state technical university_________________________________92Ostapyshyn T.P., Kostenko V.V. Economic and legal aspects of the credit portfolio management of the bank as a guarantee of getting out from the financial crisis________95Petrunenko Ia.V. Educating public procurement specialists: modernimperatives and EU challenges____________99Tymoshenko A.V. Modern problems of foreign security of Ukraineand directions to overcome them_________103

4 NOWOCZESNA EDUKACJA: FILOZOFIA, INNOWACJA, DOŚWIADCZENIE

SPECIALIZED EDUCATION

Bystrov A. Ye. Psychologicalcausesofvictimbehavior________108Bystrova Yu., Kovalenko V. Development of teachers’ psychological readiness toinclusiveteachingofchildrenwithspecialeducationalneeds__________________________________112Dmytriieva I. V. Somequestionsoftheteachers’professionaltrainingofspecialcomprehensiveschoolforretartedchildren___117Forostyan O.I. Development of the theory and practice of socialrehabilitationofpersonswith touch infringementsbyphysical training means inindependentUkraine________________________120Sarancha I.G. The Role of Centers of Social Rehabilitation forDisabled Children in the Process of Formation ofInclusive Education in Ukraine__________124Savitsky A.N. To the problem of individualization in educationof children with down syndrome__________129

SOCIAL PEDAGOGY (SOCIOLOGY

AND PHILOSOPHY OF SCIENCE)

Kashaba O.Y., Shcherbyna I.V. The role of humanities disciplines in civiccompetence formation______________________134Moroz V. P. Features of formation leadership qualities of students committee of student self-government in Taras Shevchenko NationalUniversityofLuhansk_______________139Pevna S. Ye. Pedagogical conditions of students’ subjectposition formation in the process of foreignprofessional training____________________143

MEDICAL EDUCATION

Antonenko M.U., Zelinskaya N.A., Melnichuk T.A. Innovative methodical approaches in postgraduateeducation of dentists: from basis structure of tooth enameltoclinicalconceptofcaries______________149

Chernehko L.M. Sureillance of air pollution, as an element of social-hygienicmonitoringpreparationandcomponentofmodernmedical__________________________153

SCHOLARSHIP

Andrieieva O. N. TheRoleof the specialty “International information”in Ukraine________________________________156Dudka L.O. The system of formation secondary school pupils’readiness to choose social and humanities profile inthe contex of pre profile training___________160Kuznetsova H.P. AstressinthesystemofUkrainianaccentology______164Prokopenko L. The formation and development of the theory of information user needs document-information institutions (endXX-beginningХХІ)____________________168Vlasenko A. O. Theformationoffuture teachers’offoreignlanguagereadinesstoprojectactivitiesintheprimaryschool___173

5

SPIS TREŚCI

MODERNIZACJA EDUKACJI

Білик В. Г. Модернізація вищої педагогічноїосвіти майбутніх учителів початковоїшколи __________________________________7Чайковська О.А. Модернізація ІТ-освіти в Україні: проблеми йперспективисоціокультурноїсфери _________10Гальцова С. В. Особливості формування прогностичних уміньв майбутніх вчителів_____________________14Карпець М. В. Модульнийконтроль–невід’ємнаскладоваоцінкиякості знань студентів __________________18Хомич О. О. Критерії та показники готовності майбутніхвихователів до використання засобів медіа-освіти у навчально-виховному процесідошкільних навчальних закладів_____________20Кулага І.В., Ткаченко О.В. Проблемні аспекти реалізації компетентністногопідходувукраїнськихВНЗ___________________24Кирилюк М.В. Педагогічні умови розвиткусамоосвітньої компетентності вчителів упіслядипломній освіті_______________29Поліщук О.О. Взаємозв’язокосвітитабізнесуякодинзелементівмодернізації системи вищої освіти___________33Просніченко Т.П. Втілення іноваційних рішень в сучасну методикувикладаннябудівельнихдисциплінввищійшколі:удосконаленняпедагогічноїмайстерності_______36

FILOZOFIA I PSYCHOLOGIA EDUKACJI

Богучарова О.І. Емоційна компетентність та психологчнеблагополуччя аспіранта як викладача–початківця унівеситета____________________39Дімітрова А.Г. Теоретико-методичні аспекти вдосконаленняпедогогічної діагностики навчально-пізнавальної діяльності студентів спеціальності«Здоров’я людини*»____________________45Дячук Н.І. Особливості самооцінки емоційногопереживання під час прослуховуваннярізнохарактернихмузичнихтворів____________49

Гільберг Т.Г., Шоробура І.М. Мотивація професійної діяльності педагога всистемі підвищення кваліфікації_________53Корж О. Ю., Корчікова І. В. Психологічнеблагополуччяякмодераторпротирічу сфері потреб у юнацькому віці____________58Лобанчук О. А. Диференціаціяетичнихтаестетичнихскладовихякзасіб укрупнення дидактичних впливів у сучаснійпедагогічнійнауці ______________________63Лохвицька Л. В. Психологічний базис морального вихованняособистостівзарубіжнихдослідженнях_________68Лящ О.П. Пошукфакторів емоційного інтелектувранньомуюнацькомувіці____________________________73Смолінський М. В. Профорієнтація як результативний компонентуспішного професійного самовизначеннявипускниказагальноосвітньогозакладу_________77Улунова Г.Є. Ідеальний та реальний профілі комунікативно-організаторськихякостейдержавнихслужбовців_82Волошина В.В. Аксіологічна сутність професійногоінтегралу майбутніх психологів_________87

EKONOMIKA I EDUKACJA: POWIĄZAŃIE TEORII I PRAKTYKI

Нікілєва Л.О. Викладання курсу «Діловодство вбухгалтерії» для студентів економічногофакультету Дніпродзержинського державноготехнічного університету________________92Остапишин Т.П., Костенко В.В. Економіко-правові аспекти управління кредитним портфелем банку як запорука виходуз фінансової кризи________________________95Петруненко Я.В. Навчання фахівців у сфері державних закупівель:вимоги часу і виклики ЄС__________________99Тимошенко О.В. Сучасні проблеми зовнішньоекономічної безпекиУкраїнитанапрями їхподолання___________103


EDUKACJA SPECJALNA

Бистров А. Є. Психологічніпричинивіктимноїповедінки_____108Бистрова Ю.О., Коваленко В.Є. Формування психологічної готовності вчителівдо інклюзивного навчання дітей з особливимиосвітнімипотребами_______________________112Дмитрієва І.В. Деякі питання професійної підготовки вчителівспеціальноїзагальноосвітньоїшколидлярозумововідсталихдітей____________________________117Форостян О.І. Розвитоктеоріїтапрактикисоціальноїреабілітаціїосіб з сенсорними вадами засобами фізичноговиховання в незалежнійУкраїні_____________120Саранча І.Г. Роль центрів соціальної реабілітації дітей зінвалідністю у процесі становлення інклюзивноїосвітивУкраїні___________________________124Савицький A. До проблеми індивідуалізації навчання дітей зсиндромомДауна__________________________129

PEDAGOGIKA SOCJALNA, SOCJOLOGIA I FILOZOFIA NAUKI

Кашаба О. Ю., Щербіна І. В. Роль соціогуманітарних дисциплін у формуваннігромадянськоїкомпетентності_______________134Мороз В. П. Особливості формування лідерськихякостей студентів органів студентськогосамоврядування у Луганському національномууніверситеті імені Тараса Шевченка_______139Певна С. Є. Педагогічні умови формування суб’єктноїпозиції майбутніх педагогів у процесііншомовної професійної підготовки________143

EDUKACJA MEDYCZNA

Антоненко М.Ю., Зелінська Н.А., Мельничук Т.А.Інноваційні методичні підходи в післядипломнійосвіті лікарів-стоматологів: від основ структуриемалізубівдоклінічноїконцепціїкарієсу______149

Черненко Л. Спостереження за станом атмосферного повітря,як елемент соціально-гігієнічного моніторингу таскладовапідготовкисучасногомедика_________153

EDUKACJA HUMANISTYCZNA

Андрєєва О.М. Роль спеціальності “Міжнародна інформація” вУкраїні______________________________156Дудка Л.О. Система формування готовності учнів основноїшколидовиборусуспільно-гуманітарногопрофілюуконтекстідопрофільноїпідготовки ________160Кузнецова Г.П. Наголосусистеміукраїнськоїакцентології____164Прокопенко Л.І. Становлення та розвиток теорії інформаційнихпотреб користувачів документно-інформаційнихустанов(кінецьХХ–поч.ХХІст.)____________168Власенко А.О. Формування готовності майбутніх учителівіноземної мови до проектної діяльності впочатковій школі__________________________173

7MODERNIZACJAEDUKACJI

MODERNIZACJA EDUKACJI

BilykV.G.+38(067)[email protected]

MODERNIZATION OF HIGHER PEDA-GOGICAL EDUCATION OF

FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERS

Bilyk V. G. Modernization of higher pedagogical education of future primary school teachersIn the article it is indicated that professional preparationof future primary school teachers is a difficult integralmultilateraldynamicsystemwhichfunctionsinaccordancewith modern qualifying requirements. Modernization ofhigherpedagogicaleducationisaimedatformingtheteacherthat has professional knowledge, abilities and capabilitiesthatarenecessaryforadaptationandproductiveactivityattheinitial link.Thispreparationshouldprovidefutureprimaryschool teachers with scientific cognition of pedagogicalactivity, to introduce general theoretic foundation for afurther self - education, self - perfection and increase ofthe qualification. The considered foreign experience ofpreparationoffutureprimaryschoolallowedtodefinesuchtermsofprofessionalpreparationof futureprimary schoolteachersmodernizationinthesystemofhigherpedagogicaleducation : study and account of positive experience andreformation of professional preparation of primary schoolteacher abroad as a prospect of him the creative use;developmentoftheoreticalmodelsofactivityandpersonalityofprimaryschoolteacherofanewtype;groundthecriteriaofprofessionally-personalitydevelopmentoffutureprimaryschool teachers; development the model of providingproductiveprofessionally-personalitydevelopmentoffutureprimary school teachers; exposure of pedagogical termswhicharethebasisofeffectivereformationofeducational-educator process; mobility and variety of choice by thestudentthelevelofprofessionalqualificationandadditionalspecialization which will provide the construction ofindividualeducationalstrategy.Keywords: modernization, higher pedagogical education,futureprimaryschoolteachers.

Билик В. Г. Модернизация высшего педагогического образования будущих учителей начальной школыВ статье указано, что профессиональная подготовкабудущих учителей начальной школы являетсясложной целостной многосторонней динамическойсистемой, которая функционирует в соответствии ссовременными квалификационными требованиями.Модернизация высшего педагогического образованиянаправлена на формирование учителя, которыйвладеет профессиональными знаниями, умениямии способностями, необходимыми для адаптации ипроизводительнойдеятельностивначальномзвене.Этаподготовка должна гарантировать будущим учителямначальной школы научное познание педагогическойдеятельности, закладывать общетеоретическийфундамент для дальнейшего самообразования,самосовершенствования и повышения своейквалификации.

Ключевые слова:модернизация,высшеепедагогическоеобразование,будущиеучителяначальнойшколы.

Білик В. Г. Модернізація вищої педагогічної освіти майбутніх учителів початкової школиУ статті вказано, що професійна підготовка майбутніхучителів початкової школи є складною цілісноюбагатосторонньоюдинамічноюсистемою,якафункціонуєвідповідно до сучасних кваліфікаційних вимог.Модернізація вищої педагогічної освіти спрямованана формування вчителя, що володіє професійнимизнаннями, уміннями і здібностями, необхідними дляадаптації і продуктивноїдіяльності упочатковійланці.Цяпідготовкаповиннагарантуватимайбутнімучителямпочаткової школи наукове пізнання педагогічноїдіяльності, закладати загальнотеоретичний фундаментдля подальшої самоосвіти, самовдосконалення іпідвищеннясвоєїкваліфікації.Ключові слова: модернізація, вища педагогічна освіта,майбутнівчителіпочатковоїшколи.

Todayinthefieldofhigherpedagogicaleducation a problem of training the pedagogicalpersonnel isveryurgent, itoutlinesan importanttasks such as: development of creative potential;formingthenecessitytoself-development,i.e.ne-cessityinpermanentperfectionoftheprofessionalpersonalityinternals;formingthebasicprofession-alcomponentsthatincludessocial,psychological,communicative,informing,personality,individualcompetences; development of such pedagogicalthinking,whichwillbecharacterizedasaneces-sity inself-training, individualityof thought,andowneducational interests.The traditional systemofprofessionalpreparation,whichwillberealizedinseparatelytakenhigherpedagogicaleducationalestablishment and aimed directly at «cognitive»paradigmofstudies,cannotsatisfymodernqueriesinrelationtopreparationofprimaryschoolteach-er,torealizewhichiscalledthesystemofcontinu-ouspedagogicaleducation,asonlyateacherthathasmultilevelandmulti-fieldpreparationinindus-tryofhisprofessioncanbereadytoitsrealizationatthelevelofmoderneducationalparadigmItre-quires from the primary school teacher the pres-enceofcorrespondingprofessionalcompetence.

The purpose of the article consists in descriptionofprocessofmodernizationofhigherpedagogical education of future primary schoolteachers.

Task 1. To analyse psychological andpedagogicalliteratureinrelationtomodernizationofhigherpedagogicaleducationoffutureprimaryschoolteachers.

Aproblemofkeepingandstrengthening


thechildren’shealthisoneoftheprioritydirectionsforsocialpolicyinUkrainian.Specialattentionofthesociety to thisproblemhelpswithrealizationofstrategicdirectionsofactivityofdifferentestab-lishmentsinrelationtomodernizationanddeploy-ment of innovative technologies at the decisionoftasksofhealthprotectionchildren.Suchintentattentiontochildren’shealthofjuniorschoolageisasplainasapikestaff,asamong themthedy-namicsofprevalenceoffunctionalviolationsandchronicdiseasesdoesnothavepositivetendencies.Witheveryyearsteadilyfrequencyofviolationsofphysicaldevelopment,rejectionsgrowsinastateofpsychicalandphysicalhealth.Thespecialdis-turbanceiscausedbytheunpositivedynamicsofdeclineoffunctionalpossibilitiesofchild’sorgan-ism.Both absolutevalues changeof increase in-dexesanddevelopmentdiminish,thatappearatthepopulationsurveysofchild’spopulation.

Intheconditionsofmodernstageofhu-manitydevelopment,whichischaracterizedbyin-stabilityandcrisisphenomenaofsocial,economic,ecological, ideological situation, by transforma-tionofculturalandhistoricalenvironment,anin-dividualandpublichealthcomesforwardasastra-tegic antihunt resource, necessary condition andimperative for the survival of humancivilizationon the whole. Essentially, a self-health becomesafactor,whichdetermineswelfareofpersonality,societyandstate.Inthisconnectionrisinggenera-tion requires thespecialcomplexattentionat theleading role of the systemof primary education,called togetherwith achievement of educational-educatoraimstoexecutenecessaryhealthformingandhealthcaringmission.

ReformingofhighereducationinUkraineisbasedonupdatingeducationalcontentinaccor-dancetotherequirementsandneedsofthesociety.M.MVornykindicatesthat«thereisaneedtoformanewgenerationof teaching staff, develop theirintellectual,professionalandculturalskills,readytoprovidehigh-quality,student-centerededucationparadigm»[1,p.158].Ukraine’saccessiontothecommonEuropeanHigherEducationArea,mod-ernizationofprimaryschoolteacherseducationisbased asN. Prasol says, « on the performing ofthetasksoftheBolognaDeclarationintheeduca-tionalprocessthatisnecessaryforimplementationgeneralEuropeanmodelofhighereducationinourcountry»[4,p.119].

An important role in preservation and

strengtheningofchildren’shealthsaysA. Omelchenko, «belongs to primary

schoolteachers,primarilyduetoage-relatedchar-acteristicsofjuniors.Ontheonehand,achildofthisage-theageofintensivedevelopment,thefor-mationofthebody-toosensitiveandsensitivetoanyadverseexternalfactors.Ontheotherhand,ju-niorstudentshastheabilitytoidentifythemselveswith the environment, the necessity in teacher’sauthority, following his behavior that creates thenecessary conditions for raising healthy habitsestablishedmotivationforahealthylifestyle»[3,p. 1].A.Omelchenko indicates that «the teacherofprimaryschoolasdirectandmainorganizerofthe educational process canmost effectively andsystematically influence the development of thechild»[3,p.1].

FormodernizationofhighereducationinUkrainianitisimportanttoconsiderexperienceofforeigncountrieswherethereisaprocessoftrain-ingprimaryschoolteachers.

InthelastdecadeinEuropetherebegan,assaidY.D.Shapoval,«searchoffundamentallynew primary school teachers thatmeet axiologi-calimperativesofBolognaprocessandwouldpro-vide:trainingofEuropeanteachersthatisabletowork inamulticulturaleducationalenvironment;the formation of a future teacher as subject per-sonality oriented education students; transitionto higher education as the only type of primaryschool teachers education;movement toward in-tegrative models «HEE – GEE», where schoolactsasapartnerofhighereducationalinstitutionsinprofessionalpreparationoffutureteachers(LPPuhovskaetc.).[6,p.7].

Experience in preparation of primaryschool teachers in France include, according toL.KatkovandM.V.Nikolaeva, thefollowingar-eas:motivation in choosing the teaching profes-sion(futurestudentsareselectedonthebasisofaspecialinterview);formationofpersonalqualitiesof primary school teachers (integration ofmind,thinkingglobally,wideawareness)withcoursesofchoice; preparation for solving suchproblemsasschooladaptationofdifferentethnicgroupschil-dren;practicalorientationinteachingpsychologyand pedagogy (mastery test tasks) [2]. The sec-ond condition, providing effective preparationofprimary school teacher, is the modernization ofteaching practice according to three models: 1)teachingpracticeplaysadominatingrole;2)dur-


ingthepracticestudentsonlymasterinstructionaltechniques;3)duringpracticestudentsacquirean-alyticalpedagogy.InFrenchpedagogiceducation,accordingtoL.KatkovandM.V.Nikolaeva,thereisatendencytoreformeducationalpracticesinthefollowing areas: increasing the duration of prac-tice,avarietyofplaceswheretopractice;systemof tasksforpracticewithgradual theircomplica-tion;practiceinspecialeducationalcenters,whichcollectedalladvancedandbest[2].

IntheUKthereisafocusonadeepmas-teringbytheprimaryschoolteachersthebasicsofsubjects, as well as studying the peculiarities ofteachingchildrenwithdifferentphysicalandmen-talabnormalities.InBritishhighereducationthereisa formofstudying- tutor.Tutors,unlikeordi-naryteacherdoesnotteachanysubject,buthelpsstudentstomakeupapersonallearningplanandadviseshimonthisissuethroughoutthewholepe-riodof study.Pedagogical education inEngland,according toL.KatkovandM.V.Nikolaeva,hasanumberofgreatpracticalfeatures,suchas:uni-versitiesareobliged toobserve theworkof theirgraduatestudentsatschoolatleastoneyear;uni-versities involved in the educational process thebestschoolteachers[2].

InGermany,asignificantpartofprepara-tionisstudentsself-work.Duringtheprogram,stu-dentswriteasignificantnumberofabstracts,per-formcreativetasks,projects,etc.,completereportsthat in theformofpresentationsat theworkshopareprerequisiteforadmissiontoexaminationsandtests.InGermanhighereducationthereisasteadytrend toreduce thenumberof lecturesand to in-creaseseminars.Thereisapracticetopreparationforseminarsbystudents.IndividualformofworkwithstudentsinGermanyoccupiesanincreasinglyimportantplaceinteachingprocess.

Analyzing theexperienceofhigheredu-cationalinstitutionsindifferentcountriesinprepa-rationofprimaryschool teachers,L.KatkovandM.V.Nikolaeva identify such trends to improvestudent education: psychological, sociologicaland pedagogical orientation of pedagogical edu-cation;practicaltrainingofteacherstocommuni-catethroughtrainingsessions;reformingteachingpractice;useofpractice-orientedformsofeduca-tion,micro-teaching,modelingofeducationalsitu-ations,analysisofvideofragmentsofthelessons,school and laboratoriesworkshops; use of infor-mation technology; increasing the proportion of

self-trainingstudents[2].Analysis of tradition and experience of

preparationprimaryschoolteachersinUK,Franceand Germany, which was carried out by M. R.Skorobogatov,givesapossibilitytodetermineitsattributespeculiartodaytoallcountriesoftheEu-ropeaneducationalspace:receivingprimaryschoolteacherscompletehighereducation;availabilityofcareer counseling orientation, competitive selec-tionintohighereducationforpersonalandorgani-zationalqualitiesofapplicants;interactionofhigh-ereducationalinstitutionswithschools,educationauthorities,strengtheningthepracticalorientationofpsycho-pedagogicalcycletostudyandimprovetheeducationalprocessatschool;formationofthemodernimageoftheteacher,givinggraduatesofhighereducationalinstitutionsofapublicservant[5,p.127].

M.R.Skorobogatovasummarizedthere-quirementsformodernprimaryschool teacher inhighereducationinEuropeancountries[5,p.127].Primaryschoolteachersshouldbeableto:1)workwithstudentsintheclassroom,planandorganizethelearningprocessandtomanageit;createcon-ditionsforstudentsandeffectivelyrespondtotheireducationalneeds;monitor,adjustandobjectivelyevaluate the results of learning activities of thestudents;2)workingwiththeclassasawhole:toteachinmulticulturalaudience;synthesizeknowl-edgeandskillsfromdifferentsubjectareas;includechildrenwithdevelopmentalproblemsinsecond-ary school environment; 3) being in the schoolcommunity,workandplan their activitiesand toorganizesystematicworktoimprovequality;useinformationandcomputer technologies for train-ingandmanagement;organizeprojectactivitiesatschool,betweenotherschoolsandat the interna-tionallevel;participateinschoolmanagementandleadership;4)workwithparentsandschoolstaff,provide with professional advices the parents;buildpartnershipswithallschoolpersonnel[5,p.127].M.R.Skorobogatovaonthebasisofanaly-sis of various traditions and experience of train-ing primary school teachers inBritain,Germanyand France allocated stable European traditionsandpositivefeaturesthatcanbeusedcreativelyinUkraine[5,p.127].

For the preparation of primary schoolteachers inUkraine is particularly interestingor-ganizationofvocationalguidance:1)diagnosisofphysicalandmentalpredispositionofstudentsto


learningandmasteringtheprogram;2)collectionofadditionalinformationabouttheethicalqualityofapplicants;3)creationofcentersforvocationalteacher training, involving the most experiencedteachersofelementaryschooltopartnershipwithuniversities(UK);4)interviewswithapplicantstoidentifyskillsforteachingactivities(France).

Conclusions. Ukraine, as a member oftheBolognaProcess, began the process ofmod-ernizationofpedagogicaleducationinaccordancewith the provisions of the basic paradigmof theEuropeandimensioninhighereducation.

Prospects for further research we canseeinthedevelopmentofamodelofformingthereadinessofteacherstohealthformingactivitiesinprimaryschool.

Рецензентд.п.н.,професорЛ.П.Сущенко

Список використаних джерел1. Ворник М. М. Професійна готовність

учителя початкових класів до соціально-педагогічноїроботизасоціальнимисім’ями/М.М.Ворник//ВісникГлухівського національного педагогічного університету ім.О. Довженка. Сер. : Педагогічні науки. – 2012. – Вип. 20.– С. 158-163. 2. Каткова Л. В. Современные подходык профессиональной подготовке учителя начальныхклассов [Электронный ресурс] / Л. В. Каткова, М. В.Николаева Режим доступа: //http://school2100.-com/upload-/iblock-/b20-/b2042cdd0618010d11e04557 9e29915b.pdf 3.ОмельченкоО.В.Особливості професійно-педагогічної діяльності вчителя початкових класів зорганізації здоров›язберігаючого навчально-виховногопроцесу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеняканд. доктора наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методикапрофесійної освіти» / О. В. Омельченко. – Х., 2008. –20с.4.ПрасолН.О.Особливостіпідготовкимайбутніхвчителів початкових класів в умовах кредитно-трансферної системиорганізаціїнавчальногопроцесу /Н.О.Прасол//НауковийвісникМиколаївськогодержавногоуніверситету іменіВ.О.Сухомлинського.Серія :Педагогічнінауки.–2011.–Вип.133.–С.116-119.5.СкоробогатоваМ.Р.Традиціїтадосвідпідготовкивчителівпочатковихкласіву західнійЄвропі /М.Р.Скоробогатова //Вченізаписки Таврійського національного університетуімені В. І. Вернадського. Серія: Проблеми педагогікисередньої івищоїшколи.–2013.– Т.26(65).–№1.–С.113-127. 6.ШаповалЮ. Д. Педагогічні умови формуванняготовності майбутнього вчителя початкових класів доособистісноорієнтованогонавчаннямолодшихшколярів:автореф.дис.наздобуттянаук.ступеняканд.докторанаук:спец.13.00.04«Теоріяіметодикапрофесійноїосвіти»/Ю.Д.Шаповал.–Х.,2007.–20с.

References1. Vornik M.M. Profesijna gotovnist

ychutelya pochatkovux klasiv do socialno-pedagogichnoirobotu z asocialnumu sim’yamu / M.M. Vornik // VisnukGlyxivskogo nacionalnogo pedagohichnogo yniversutetyim. O. Dovzhenka. Ser. : Pedagogichni nayku. – 2012.– Vup. 20. – С. 158-163. 2. Katkova L.V. Sovremennuepodxodu k professionalnoj podgotovke ychitelya nachal-nux klassov [Elektronnuj resyrs] / L.V. Katkova, M.V.Nikolaeva Rezhum dostypa: //http://school2100.-com/upload-/iblock-/b20-/b2042cdd0618010d11e04557 9e29915b.pdf 3. Omelchenko O.V. Osobluvosti profesijno- pedagogichnoi diyalnosti vchutelya pochatkovux klasiv zorganizacii zdorov’yazberigaychogo navchalno-vuxovnogoprocesy: avtoref. dus. na zdobyttya nayk. stypenya kand.doktora nayk : spec. 13.00.04 «Teoriya imetoduka profe-sijnoi osvitu» / O.V. Omelchenko. – Х., 2008. – 20 с. 4.Prasol N.O. Osobluvosti pidgotovku majbytnix vchutelivpochatkovuxklasivvymovaxkredutno-transfernoisustemuorhanizaciinavchalnogoprocesy/N.O.Prasol//NaykovujvisnukMukolaivskogoderzhavnogoyniversutetyimeniV.O.Syxomlunskogo. Seriya : Pedagogichni nayku. – 2011. –Vup.133.–С.116-119.5.SkorobogatovaM.P.TraduciitadosvidpidgotovkuvchutelivpochatkovuxklasivyzaxidnijEvropi/M.P.Skorobogatova//VchenizapuskuTavrijskogo nacionalnogoyniversutetyimeniV.I.Vernadskogo.Seriya:Problemu pedagogiku serednoi i vuschoi shkolu. – 2013.–Т.26(65).–№1.–S.113-127.6.ShapovalYu.D.Peda-gogichniymovuformyvannyagotovnostimajbytnogovchu-telyapochatkovuxklasivdoosobustisnoorientovanogonav-channyamolodshuxshkolyariv:avtoref.dus.nazdobyttyanayk.stypenyakand.doktoranayk:spec.13.00.04«Teoriyaimetodukaprofesijnoiosvitu»/Yu.D.Shapoval–Х.,2007.–20с.

к.пед.н.,доцентЧайковськаО.А.+38(050)4444454,[email protected]

MODERNIZATION OF IT EDUCATION IN UKRAINE: PROBLEMS AND PER-

SPECTIVES IN SOCIAL AND CULTURAL SPHERE

МОДЕРНІЗАЦІЯ ІТ-ОСВІТИ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ Й ПЕРСПЕКТИВИ СОЦІ

ОКУЛЬТУРНОЇ СФЕРИ

Chaikovska O.A. Modernization of IT education in Ukraine: problems and perspectives in social-cul-tural sphereInthearticleyoucanfindanalysisandproposedprojectsofnational standard classification of education. IT educationareasandspecializationsareinthescopeoftheseprojects.There is special focus on need for harmonization of ITeducation programs and professional IT qualifications.ImportanceofthelinkbetweendifferentiatedapproachinIT

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9672618



http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9672496:%D0%9F%D0%B5%D0%B4.



mailto:[email protected]


educationandfutureITprofessionisemphasized.The article considers IT education in Universities as aphenomenawhichisbasedonrequirementsofwidespectrumofareasinsocial&culturalsphere:frommuseum,librarianandarchivingsubjectstoallkindsof“digitalculture”.ThearticleprovidespracticabilityofITeducationinCulturalUniversitiesbasedon theneedforqualification in theareawhichrequiresneweducationalprograms.Itisalsospecifiedthat such tasks of the modern society as innovations incultural education, storage and digitalization of historicalandculturallegacyaswellasprovidinguserswithaccesstothisinformationanytimeandplacerequireflexiblesystemofidentificationofqualificationsofthefutureITspecialistswhowillbecapabletosolvecross-disciplineproblems.Key words:ITeducation,nationalstandardclassificationofeducation,ITspecialists,social-culturalsphere.

Чайковська О.А. Модернізація ІТ-освіти в Україні: проблеми й перспективи соціокультурної сфериУ статті проаналізовано запропоновані проектинаціональної стандартної класифікації освіти, якістосуються напрямів та спеціальностей підготовкиІТ-спеціалістів. Акцентовано увагу на необхідностігармонізації освітніх ІТ-програм і професійних ІТ-кваліфікацій. Розглянуто проблему ІТ-освіти у вищихнавчальнихзакладахсоціокультурноїсфери.Наголошенона доцільності підготовки фахівців з інформаційнихтехнологій у ВНЗ культури у зв›язку з необхідністюоволодіння предметною галуззю, для якої створюєтьсяабовпроваджуєтьсяпрограмнийпродукт.Ключові слова: ІТ-освіта, національна стандартнакласифікаціяосвіти,ІТ-фахівці,соціокультурнасфера.

Чайковская Е.А. Модернизация ИТ-образования в Украине: проблемы и перспективыВ статье проанализированы проекты национальнойстандартной классификации образования, касающиесянаправлений и специальностей подготовки ИТ-специалистов. Акцентировано внимание нанеобходимости гармонизации образовательных ИТ-программ и профессиональных ИТ-стандартов.Рассмотрена проблема ИТ-образования в высшихучебныхзаведенияхсоциокультурнойсферы.ОтмеченоцелесообразностьподготовкиИТ-специалистов в вузахкультурывсвязиснеобходимостьюзнанияпредметнойобласти, для которой создается или внедряетсяпрограммныйпродукт.Ключевые слова: ИТ-образование, национальнаястандартная классификация образования, ИТ-специалисты,социокультурнаясфера.

Постановка проблеми. ІнтеграціяУкраїнивєвропейськийосвітньо-економічнийпростір потребує реформування вітчизняноїсистемивищоїІТ-освітизаумовиїїгармонізаціїз європейською системою підготовки ІТ-фахівців, зрозумілою для ІТ-індустрії,відкритою для здійснення підготовки тапідвищення кваліфікації в рамках програмподвійних дипломів, академічної мобільностістудентів,аспірантівівикладачів.

Численні дискусії викликає процесзмін у переліку спеціальностей і галузейзнань відповіднодоМіжнародної стандартноїкласифікації освіти (МСКО-2013), апроблеманепрофільних спеціальностей у вищихнавчальних закладах останнім часом зновузнаходитьсяуцентріуваги.

Фахівці зазначають, що сьогодніІТ-компанії відчувають гостру нестачувисококваліфікованих спеціалістів, при чомунаголошується, що освітнє поле Українисьогодні характеризується наявністюсуперечності між досить значною кількістюпідготовки ІТ-фахівців загального профілюу так званих «профільних» для ІТ-сферинавчальнихзакладахбезурахуванняспецифікимайбутньої предметної сфери діяльності, танаявністюспецифічних,ачастоіпринциповихособливостей у змісті, формах та завданняхдіяльності у конкретних предметних сферах[5].

Упропонованій статтімаємонаметі звернути увагу на запропоновані проектинаціональної стандартної класифікації освіти,які стосуються напрямів та спеціальностейпідготовки ІТ спеціалістів та окреслитидоцільність цих напрямів професійноїпідготовки у вищих навчальних закладахкультури.

На жаль, більшість проектів новогопереліку спеціальностей і галузей знаньне відповідають сучасним уявленням простратегію розвитку ІТ-освіти, яка маєвідповідати перспективному стану розвиткуІТ-індустрії в світі, а також рекомендаціямміжнародних документів. В деяких проектах,галузь знань «Інформаційно-комунікаційнітехнології» взагалі відсутня, що в сучаснихумовах розвитку інформаційного суспільства,де роль інформаційно-комунікаційнихтехнологійстаєдомінуючою,єнеприпустимим.ЯкрезультатліквідаціїіснуючихІТнапрямівіспеціальностей, Україна отримає випускниківз рівнем кваліфікації тільки користувачаінформаційних технологій.Таканизька якістьбакалаврськоїпідготовкивиключитьможливістьготувати інженерів-дослідників і вчених,необхіднихдляефективноговиконаннязавданьінноваційного характеру, продукування новихідей,розв’язаннякомплекснихпроблемугалузіпрофесійної та/або дослідницько-інноваційної


діяльності, оволодіння методологією науковоїтапедагогічноїдіяльності,атакожпроведеннявласних наукових досліджень, результатиякихматимутьнауковуновизну,теоретичнетапрактичнезначення.

Відповідно до Міжнародноїстандартної класифікації освіти (МСКО-2013)та згідно з міжнародними рекомендаціямиСomputingСurricula2001/2013,щорозробленіМіжнародними спільнотами в областіінформаційних технологій Association forComputingMachinery(ACM),IEEE–ComputerSociety, Association for Information Systems(AIS), Науково-методичою комісією з галузізнань«Інформатикатаобчислювальнатехніка»Науково-методичної ради Міністерстваосвіти і науки України, запропонованоздійснювативУкраїніІТпідготовкузатакимиспеціальностями:

інженеріяпрограмногозабезпечення;комп’ютерні науки та інформаційні

технології;комп’ютернаінженерія;системнийаналіз;інформаційнабезпека;інформаційнісистеми[1;3].Нанашудумку,самецейпроект,який

максимально відповідає вимогам МСКО -2013, зберігає існуючу структуру освіти підновими назвами, зберігає наукові школи, щостворювалися роками у вищих навчальнихзакладахУкраїни.

Освітня система безпосередньопов›язаназістаномтарозвиткомринкупраці.ІТ-галузьєнайбільшимзаобсягомрозвинутимсегментом інноваційної економіки України,ІТ-індустрія в Україні постійно рухаєтьсявперед і,мабуть, є однією знайрозвиненішихсфер економіки, яка не вимагає субсидій абодотацій від держави. В умовах сьогоденняважливою є гармонізація освітніх ІТ-програмі професійних ІТ-кваліфікацій. У світі цягармонізація реалізована через Європейськурамку ІКТ-компетенцій. Для 23-ти професійподані компетенції, для кожної компетенціївизначенірівнікваліфікацій[2].

В Україні також здійснюєтьсягармонізація взаємодії ІТ-індустрії та ІТ-освіти. Згідно з проектом концепції розвиткуосвіти України на період 2015–2025 роківдо 2018 року передбачається узгодити зміст

професійної освіти з новими професійнимистандартами, які розроблятимуться заучасті професійних спільнот та організаційроботодавців.НасьогоднівУкраїнірозробленіпрофесійні стандарти для п’яти професій всферіінформаційнихтехнологій,асаме[6]:

фахівецьзінформаційнихсистем;фахівець з розробки програмного

забезпечення;керівник проектів в області

інформаційнихтехнологій;менеджер продуктів у сфері

інформаційнихтехнологій;фахівецьзінформаційнихресурсів.В розробці професійних стандартів

бралиучастьпредставникитакихІТ-компаній,якEpamSystems,GlobalLogic,SkylineSoftware,Всеукраїнської громадської організації«Рада з конкурентоспроможності індустріїінформаційно-комунікаційних технологійУкраїни»(Ukrainianpublicorganization«Councilon Competitiveness Industry Information andCommunication Technologies in Ukraine»), атакож університетів, зокрема Національноготехнічного університету України «Київськийполітехнічнийінститут».

Сьогодні підготовку фахівців з галузізнань«Інформатикатаобчислювальнатехніка»в Україні здійснюють 148 університетів,включаючи національні технічні, національнікласичні,педагогічні,гуманітарнітощо.

Тривалий час у вітчизняномунауковомудискурсіставленнядонепрофільнихспеціальностей у вищих навчальних закладахмало негативний відтінок. Сьогодні наданняреальногостатусуавтономіївищимнавчальнимзакладам, підвищення рівня академічноїмобільності,модернізаціязмістувищоїосвітивідповідно до нового Закону України «Провищу освіту» та проекту Концепції розвиткуосвіти України на період 2015–2025 років,потребсучасноїекономікитаінтеграціїУкраїнивєвропейськийосвітньо-економічнийпростір,актуалізують питання насамперед, про якість освіти,анепроїїпрофільність[4].

В сучасних умовах розвиткуінформаційного суспільства неможливоуявити функціонування будь-якої сферилюдської діяльності: виробництва, економіки,медицини, сільського господарства, культури,тощо без глобальних інтегрованих систем


обміну інформаційними потоками. Тому,важливозабезпечитидиференційованийпідхіддо підготовки ІТ-фахівців з урахуваннямпредметних галузей їхньої майбутньоїпрофесійноїдіяльності.Відповіднодосучаснихінформаційно-технологічних вимог та умов,під впливом кардинальних змін структуриінформаційних ресурсів, каналів доступу доних, стрімких темпів розвитку комп’ютернихй телекомунікаційних технологій,електронної конвергенції документальнихпідсистем суспільства, підприємства,установи, організації та органи управліннясоціально-культурної сфери потребуютьвисококваліфікованих спеціалістів, здатнихвирішуватиміждисциплінарніпроблеми.

Соціокультурнасферахарактеризуєтьсядосить широким колом видів діяльності:музейна, бібліотечна та архівна справа,аудіовізуальна індустрія, видавничий бізнес,індустрія«цифровоїкультури»та«мережевогомистецтва»,індустріягостинності,утомучислітуристичнийтаготельно-рестораннийбізнес.

Дослідники О.Матвієнко таМ.Цивін зазначають, що практика роботисоціокультурних установ свідчить, що зускладненням технологічних процедур їхньоїдіяльності, а також за умов глобалізаціїінформаційного середовища принциповонеобхідним є знання тієї предметної галузі,для якої створюється (або адаптується чивпроваджується)програмнийпродукт[5,21].

Так, всебічно оцінюючи всі аспектизастосування випускників з профільною ІТ-освітою,наприклад,убібліотеках,дослідникивизнають,щоосновноюпроблемоюнашляхуїх ефективної затребуваності є відсутність знань, які визначають зміст предметної галузі — бібліотечного виробництва. Дослідникитакожзауважують,що«непрофільні»щодоІТ-сфери ВНЗ мають змогу уникнути масовостіта «конвеєрності» навчання, натомістьзосередившись на предметній сфері, для якоїздійснюється підготовка майбутніх фахівців[5,23].

Отже, сьогодні здійснюютьсямодернізація та інтегрованість ІТ-освітиУкраїни у міжнародний та європейськийосвітній простір. Саме тому, новий перелікспеціальностей і галузей знань повиненрозроблятися згідно з міжнародними

рекомендаціями Сomputing Сurricula тавідповідно до Міжнародної стандартноїкласифікаціїосвіти(МСКО-2013).

Гармонізація взаємодії ІТ-індустрії таІТ-освіти відбувається шляхом розробленняпрофесійних ІТ-стандартів і повинназдійснюватисяназасадахреалізаціїефективнихмеханізмів соціального партнерства і матидовготривалу перспективу.Мета взаємодії ІТ-індустрії та ІТ-освіти – покращення якостіпідготовкиІТ-випускників.

Реалізація завдань, що постаютьперед закладами культури в сучасних умовах,актуалізуєпотребупідготовкифахівцівугалузівпровадження і використання інформаційнихсистем,засобівітехнологійузакладахкультурита потребує гнучкої системи визначеннякваліфікаціїмайбутніхспеціалістів.

Методологічною основою ІТ-освітив закладахкультуриповиннастатиконцепція,згідно якої ІТ-діяльність ефективна заумови фундаментальних знань і уявлень продостовірнумодель тієї предметної галузі, дляякої розробляється програмний продукт абовпроваджуєтьсяінформаційнасистема.

Рецензентд.т.н.,професорІ.В.Гребеннік

Список використаних джерел1.ACM/IEEE-CSJointTaskForce forComput-

erCurricula 2013.Computer ScienceCurricula 2013Cur-riculum Guidelines for Undergraduate Degree Programsin Computer Science. (2013, December). Retrieved from http://www.acm.org/education/CS2013-final-report.pdf/ 2.Europeane-CompetenceFrameworkversion3.0.Retrievedfrom http://ecompetences.eu/wp-content/uploads/2014/02/European-e-Competence-Framework-3.0_CEN_CWA_ 16234-1_2014.pdf3.ISCEDFieldsofEducationandTrain-ing 2013 (ISCED-F 2013) http://www.uis.unesco.org/Edu-cation/Documents/isced-fields-of-education-training-2013.pdf4.КонцепціярозвиткуосвітиУкраїнинаперіод2015–2025 років. Проект osvita.ua/doc/files/news/435/43501/project_30102014.doc5.МатвієнкоО.IT-освітаувищихнавчальнихзакладахкультури:доцільністьіпрофільність/ О. Матвієнко, М. Цивін // Вісник книжкової палати.– 2013. – № 10. – С. 20-23. 6. Професійні та освітністандартив галузі ІКТ [Електроннийресурс]. –Режимдоступу: / http://itcompete.org/profesiyni-standarti.htmlНазвазекрану.

References1. ACM/IEEE-CSJointTaskForceforComput-

erCurricula 2013.Computer ScienceCurricula 2013Cur-riculumGuidelines forUndergraduateDegreePrograms inComputerScience.(2013,December).Retrievedfrom http://www.acm.org/education/CS2013-final-report.pdf/ 2. Euro-

http://ecompetences.eu/wp-content/uploads/2014/02/European-e-Competence-Framework-3.0_CEN_CWA_

http://ecompetences.eu/wp-content/uploads/2014/02/European-e-Competence-Framework-3.0_CEN_CWA_


peane-CompetenceFrameworkversion3.0.Retrievedfromhttp://ecompetences.eu/wp-content/uploads/2014/02/Euro-pean-e-Competence-Framework-3.0_CEN_CWA _16234-1_2014.pdf. 3. ISCED Fields of Education and Training2013(ISCED-F2013)http://www.uis.unesco.org/Education/Documents/isced-fields-of-education-training-2013.pdf 4. З«OnHigherEducation»(2014,July).Retrievedfrom http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 5. Matvienko О. IT-osvita u vyshyhnavchalnyh zakladahkultury^ docilnisti profilnist / О. Matvienko, M.Cyvin // Visnyk knujkovoipalaty.–2013.–№10.–С.20-23.6. Profesijni taosvitnistandartyvgaluziІКТ[Elektronnyjresurs].–Rezhimdostu-pu: / http://itcompete.org/profesiyni-standarti.htmlNazva zekranu.

старшийвикладачГальцоваС.В.+38(050)[email protected]

PECULIARITIS OF PROGNOSTIC SKILLS FORMING IN THE FUTURE TEACHERS

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОГНОСТИЧНИХ УМІНЬ У

МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

Гальцова С. В. Особливості формування прогностичних умінь в майбутніх вчителівВ статті розглянуто поняття прогностичні уміння якзасвоєний педагогом спосіб виконання розумовихдій, який дозволяє отримати випереджувальнуінформацію з метою прийняття успішних рішень,підвищення ефективності навчально-виховногопроцесу. Професійна підготовка майбутніх вчителів допрогностичної діяльності, зокрема формування в нихпрогностичних умінь – тривалий процес, який не маєєдиногокінцевогорезультату,томупроцеспрофесійногостановлення є відкритим. З`ясовано, що процесформування прогностичних умінь повинен проходитив напрямку розвитку цілепокладального, мисленнєвогоі рефлексивного компонентів. Представлено описспецкурсу з елементами тренінгу «Прийняттярішень як психолого-педагогічна проблема». В статтізапропоновано завдання, вправи, методики дляформуванняпрогностичнихуміньвнапрямкурозвиткукожногокомпонента.Ключові слова: прогностичні уміння, компонентипрогностичних умінь, проблемна педагогічна ситуація,спецкурс,тренінг,педагогічнапрактика.

Galtzova S. V. Peculiarities of prognostic skills form-ing in the future teachersThearticlerevisesthenotionofprognosticskillsasthewayofmentalactivitymasteredbytheteachersachievingwhichenables receivingof outrunning information for successfuldecisions, increasing of efficiency of training educationalprocess.Professional training inprognostic skillsof futureteachers,inparticularformingoftheirprognosticskillsisthelongprocess,whichdoesn’thaveonefinalresult,that’swhytheprocessofprofessionalbecomingisopen.Itisfinedout,thattheprocessofprognosticskillsformingcanbeachieved

in the direction of aim-making, mental and reflectivecomponent. The description of special course with theelementsof training«Decision-makingaspsychologically-pedagogical problem» is presented, which is the programthat includes material for lectures, practical lessons, selforganized training of students and tasks for pedagogicalpractice. In the article tasks, exercises, techniques forprognosticskillsformingineachdirectionaresuggested.Key words:prognosticskills,prognosticskillscomponents,problem pedagogical situation, special course, training,practice.

Постановка проблеми. Сучаснийетап суспільного розвитку характеризуєтьсяінтеграцією України в європейськеспівтовариство, відповідно актуальною стаєпроблема підготовки висококваліфікованихкадрів. Як зазначає Мартиненко С М.,«сучасному педагогові доводиться самостійнорозв›язувати такі професійні завдання, якіраніше не входили до його компетенції.Діагностування,прогнозування,проектування,розробкаавторськихпрограм,оптимізаціявсіхаспектів навчально-виховного процесу стаютьоднимізскладовихпедагогічноїдіяльності»[2,с.50].

Томупрофесійнапідготовкамайбутніхвчителівдопрогностичноїдіяльності,зокремаформування в них прогностичних уміньтривалийпроцес,якийнемаєєдиногокінцевогорезультату у вигляді параметричної моделі:майстерність не має визначених меж, томупроцеспрофесійногостановленняєвідкритим.Формування прогностичних умінь повиннопроходити під впливом цілеспрямованоїдіяльності, власної активності майбутньогоспеціаліста та спеціальних умов. В зв›язку зцимвиникаєоб’єктивнапотребавформуванніпрогностичнихуміньвмайбутніхвчителів.

Аналіз останніх досліджень іпублікацій. Проблема підготовки вчителязалишається однією із центральних упедагогічній науці. Вчені Абдулліна О. О.,КузьмінаН.В.,СластьонінВ.О.,СпірінЛ.Ф.,Щербаков О. І. визначили компонентипедагогічної діяльності вчителя, необхіднідля професійної роботи. Проблемуформування особистості вчителя у процесізагальнопедагогічної підготовки розглядалиБєлозерцевЄ.П.,МорозО.Г.,СкульськийР.П..Частина дослідників (Акімова А. П.,Бондар В. І., Кузьміна Н. В., Полякова Г. С.,ПідласийІ.П.,СластьонінВ.О.,СухобськаГ.С.,

http://ecompetences.eu/wp-content/uploads/2014/02/European-e-Competence-Framework-3.0_CEN_CWA%20_16234-

http://ecompetences.eu/wp-content/uploads/2014/02/European-e-Competence-Framework-3.0_CEN_CWA%20_16234-



Севастюк М. С. Шапошнікова І. М.) у складпедагогічних умінь включали прогностичнийкомпонент. Дослідженню антиципації,прогностичних здібностей приділяли увагуБатраченкоІ.Г.,РихальськаО.Г.,ГуменюкГ.В.,Регуш Л. О., Сомова Н. Л.. Але в системісучасних досліджень питанням формуванняпрогностичних умінь та їх компонентам умайбутніхвчителіввідводитьсянезначнемісце.

Мета дослідження. Визначитиособливостіформуванняпрогностичнихуміньприприйняттіефективнихпедагогічнихрішеньмайбутнімивчителями.

Завдання дослідження. Розглянутисутність прогностичних умінь, як чинникапроцесу прийняття педагогічних рішеньмайбутніми вчителями, проаналізуватироботи вчених, де пропонується формуванняпрогностичних уміннь та з`ясувати напрямкиформування прогностичних умінь шляхомописуспецкурсудлямайбутніхвчителів.

Виклад основного матеріалу.Прогнозуваннявпроцесіпідготовкимайбутніхвчителівєпізнавальнадіяльністьмайбутньогопедагога, спрямована на розкриттяособливостей процесів майбутнього розвиткуособистостей та очікуваних від них наслідківпрогнозування шляхів і умов передбачення[7]. Беручи за основу природу педагогічноїпрогностичної діяльності Севастюк М. С,прогностичні уміння визначає як засвоєнийпедагогом спосіб виконання розумових дій,який дозволяє отримати випереджувальнуінформацію з метою прийняття успішнихрішень, підвищення ефективності навчально-виховногопроцесу.

Прийняттяуспішнихрішеньзумовлюєнеобхідність постійного осмислення і оцінкирезультатівдіяльності,постановкиактуальнихпедагогічних завдань у конкретних ситуаціяхі пошуку найбільш ефективних способів їхрішень.Саме в цьому значенніможна уявитизміст професійної педагогічної діяльності якпослідовності дій з пошуку та здійсненнюнайбільш оптимальних способів вирішенняпроблемних ситуацій з метою досягненнянайкращих для розвитку особистості учніврезультатів[3].

«Проблемна педагогічна ситуація» єнеузгодженістьабопротиріччяміжуявленнямивчителя про мету й оптимальне протікання

педагогічноїдіяльностітареальнимиумовамийого взаємодії із суб›єктами навчально-виховного процесу, що перешкоджаютьдосягненню очікуваних результатів приприйняттіефективнихпедагогічнихрішень[5].

У сучасній психолого-педагогічнійлітературіпредставленорізніформиінапрямкиформуванняпрогностичнихумінь.

МироноваМ.В.пропонуєформуванняпрогностичних умінь студентів проводитишляхомвпровадженняпедагогічноїтехнологіївпроцесіпедагогічноїпрактики,якаскладаєтьсязтрьохетапів.Першийетап(пропедевтичний)включає формування теоретичних знань просутність, зміст та структуру прогностичноїдіяльностівчителя,ознайомленнязосновнимиметодами та прийомами педагогічногопрогнозування. Другий етап реалізаціїтехнології формування прогностичних уміньу процесі педагогічної практики студентівпедагогічних спеціальностей є навчальним.Третій етап реалізації технології формуванняпрогностичних умінь у процесі педагогічноїпрактики є моделюючим. На четвертому(активному) етапі реалізації педагогічноїтехнології використовуються сформованіпрогностичні уміння в процесі рішенняпедагогічних задач, які виникали в умовахреальногонавчально-виховногопроцесу.

ЗахаровА.В.усвоїйроботіпропонуєформування прогностичних умінь проводитишляхом впровадження моделі і технології,яка представлена системою навчальнихзадач, об’єднаних у три блоки з урахуваннямпровідного компонента прогностичних умінь,щореалізуютьсянапідготовчому,імітаційномута практичному етапах. На кожному етапіпріоритет віддається певному блоку: напідготовчому – змістово-інформаційному, наімітаційному – діяльнісно-технологічному,на практичному – інтелектуально-творчому.При використанні технології формуванняпрогностичнихумінь, заснованоїнавиділенній використанні типових імовірніснихпрогностичних задач, які відображаютьзнаннєвий, діяльнісний та мисленнєвийкомпонентипрогностичнихумінь,якнаслідок,забезпечується цілеспрямований розвитокпрогностичнихздібностей.

Демидова В. Г. вважає, що можнавизначити навчальний предмет, зміст якого


передбачав би необхідність опрацюванняпедагогічних ситуацій та складання прогнозузаїхрозвитком.Такимнавчальнимпредметомєкурс,метаякогополягаєвнавчаннімайбутніхпедагогів науковим засадам дослідженняпедагогічних ситуацій. Завдання полягає внавчанні їх «бачити» педагогічну ситуацію,визначатиїїзміст,відрізняючивідпедагогічногофакту,педагогічноїзадачі.Наматеріаліаналізуйусвідомленнявласногопедагогічногодосвіду,аналізу педагогічних текстів, спостереженьстуденти визначають особливості сприйманняйтлумаченняподійпедагогічноїреальностіякпевноїситуації.

Запропонований нами варіантспецкурсу з елементами тренінгу «Прийняттярішень як психолого-педагогічна проблема»даєможливістьпоказативпливпрогностичнихуміньнаприйняттярішеньчерезкомпоненти.Тематика психології прийняття рішень булазапропонована нами для включення в робочіпрограми з загальної, соціальної, вікової тапедагогічної психології. В екзаменаційнібілетидлядержавнихекзаменівбуливключеніпедагогічні ситуації, вирішення яких повинібути спрогнозованими і запропонованими довідповіді майбутніми вчителями. Інформаціюдля лекційного та практичного матеріалубуло отримано з наукових психолого-педагогічних джерел про дослідженняособливостей розвитку здатності особистостідоантиципації,прогнозування,теоріїрозвиткузагальних та спеціальних здібностей таумінь, про дослідження психології прийняттярішень, психології мислення, про особливостіхарактеристикиірозвиткурефлексії.

На практичних заняттях спецкурсуми, разом з Севастюк М. С., пропонуємовикористовувати два види тренувальнихзавдань: прогностичні і комплексні. Першівиконуються з метою пошуку варіантівмайбутнього, побудови прогнозу. Студентиоволодівають необхідними для прогнозуваннядіями, формують елементарні уміння.Другі, комплексні завдання, ускладнюютьмету роботи, дають можливість навчитисявикористовувати сформовані уміння вреальних умовах взаємодії з учнями під часпедагогічноїпрактики.Формуваннявстудентівпрогностичнихуміньпропонуємоздійснюватиза допомогою психодіагностичних методик:

навчально-методичнихзавдань,рольових ігор,захисту прийнятого рішення, колективногорозв’язування проблемної ситуації,ситуативного моделювання діяльності,самооцінкиісамоаналізу.

Також для практичних занятьпропонуємо використовувати окремі частинирефлексійно-цільового тренінгу прийняттяпедагогічних рішень, який пропонуєЧернобровкін В. М.. Важливим для нашогодослідження є проведення тренінгу в триетапи: 1) діагностичний, 2) аналітичний, 3)трансформаційний. На першому етапі мипропонуємо формувати в майбутніх педагогівосновні теоретичні уявлення про структуруі механізми процесу прийняття педагогічнихрішеньтаусвідомленняпроблем,щовиникаютьусферіприйняттярішеньускладнихситуаціяхпедагогічноївзаємодії.Надругомуаналітичномуетапіпредметомувагистаютьчинникиівласнінепродуктивні дії майбутніх педагогів. Цейетап супроводжується інсайтами, під часяких учасники групи досягають розумінняприроди власних помилок. На третьомутрансформаційному етапі пропонуєтьсявключати процеси свідомого цілепокладання,виборуспособівдії,рефлексивногоконтролюіоцінкиїхздійснення.

Для покращення рівня розвиткуцілепокладальногокомпонентумипропонуємодо виконання вправу «Лінія професійногоцілепокладання», яка включає схему часовихперспектив у цілепокладанні майбутніхвчителів та питання до вправи, наприклад:«Яка ваша професійна мета?», «Якою ви їїуявляєте?», «Які труднощі можуть виникнутинашляхудосягненнявашоїмети?Яквибудетена них реагувати?», «Коли ви зрозумієте,що вже досягли поставленої мети?» і т.і.. Зарезультатамипершоївправимирекомендуємодругу вправу «Техніка Волта Діснея», якаспрямовананарозвитокмеханізмівдосягненнямети.Вправадаєможливістьпобутивчотирьохпозиціях (в чотирьох уявних кімнатах):Мрійника, Реаліста, Критика таСпостерігача,демайбутнівчителімаютьчіткорозмежовуватидані субособистості у власній уяві протягомвиконання вправи, почергово переживаючикожнузних.Позакінченнювправимаютьбутизаписанівисновки.

Нами також було залучено дані


Регуш Л. О., яка пропонує практикум длярозвитку прогностичних характеристиксвідомості, гармонізації часового полясвідомості, розвитку відчуття специфікимайбутнього,щопотрібновраховувативпроцесірозвиткутакихякостеймислення,якглибина,аналітичність, усвідомленість, гнучкість,перспектива та доказовість. В практичнізаняттязістудентамимипропонуємовключититакіметодикияк«Часовідецентрації»,«Часовіорієнтації в асоціативному експерименті»,вправу«Уявапророзвиток свого«Я»вчасі»,вправу «Прогнозування на основі розуміннялюдини людиною», вправу «Передбаченнярозвитку подій», вправу «Вирішенняпедагогічних ситуацій через прогнозування»,вправу «Прогнозування в процесі прийняттярішень», вправи на розвиток прогностичногокомпонентаспостережливості.

В процес розвитку рефлексивногокомпоненту ми рекомендуємо включитиелементи спеціального тренінга,запропонованого Бізяєвою А. А. таРукавішніковою О. Є.. В основу тренінгапокладена структурна модель педагогічноїрефлексії, яка інтегрує в собі два плани –особистісний і операціональний. Це визначаєзагальну стратегію тренінгу, реалізується впрактичних технологіях «занурення в себе»і «занурення в професійну реальність».Професійнарефлексіявчителярозвиваєтьсянаосновіособистіснихрефлексивнихздібностей.В основі розвитку професійної рефлексіївчителя лежить аналіз й усвідомлення свогопрактичногодосвіду.

Смисловим ядром тренінгупрофесійноїрефлексіїєособистіснаорієнтаціястудентавсферіпрофесійнихцінностейчерезосмислення їхпріоритетіву системі«учительпредмет – учень». Це здійснюється черезактуалізаціюособистісноїпозиціїмайбутньоговчителя при вирішенні ним професійнихзавданьшляхоманалізусвоєїшкалицінностейі осмислення заходів своєї відповідальностів управлінні процесом розвитку особистостідитини. Провідною формою рефлексії назаняттяхтренінгуєгруповарефлексія,яка,посуті,являєсобоюсвогородуперед-рефлексіюаборефлексію-ззовні,щоєпроміжноюланкоюу розвитку власне рефлексії, генезис якої, яквідомо,лежитьудіалогічніймові.

Для підготовки та проведеннявиробничої педагогічної практики майбутніхвчителів пропонуємо до використаннястворену нами «Схему аналізу проблемноїпедагогічної ситуації». В основу даноїсхеми було покладено бачення вирішенняпедагогічної ситуації КулюткінимЮН., якийвідмічав, що в результаті розумового аналізупроблемної ситуації виділяються умови, вяких здійснюються дії («Дано»), а такожвизначаються вимоги («Треба»). На основіаналізупроблемноїситуаціїлюдинаформуєдлясебедеякузадачу.Задача -цемодельреальноіснуючої проблемної ситуації. Для другоїчастинисхемианалізупроблемноїпедагогічноїситуаціїпропонуємозастосовувативправу,якупропонуєРегушЛ.О.дляпроцесувиробленнярішень,демипропонувалиуточнюючіпитання«Хто повинен приймати рішення?», «Деповинно бути прийняте рішення?», «Оцінканаслідків рішення», «Коли повинно бутиприйнято рішення?», «Як повинен поступатиприреалізаціїрішення?»,«Можливірішення»,«Вибір одного варіанту рішення», «Оцінканаслідківвибраноговаріантурішення».

Таким чином, проаналізувавшипсихолого-педагогічну літературу ми можемовизначити,щодляформуванняпрогностичнихуміньавторипропонуютьрізніваріантивправ.Запропонований нами варіант спецкурсу зелементамитренінгудаєможливістьпоказативплив прогностичних умінь на прийняттярішеньчерезкомпоненти.

Висновки та перспективи подальших розвідок. Перспективи подальших досліджень мивбачаємо у вивченні вікової динамікирозвитку прогностичних умінь, вивченнівзаємозв’язку прогнозування з різнимипараметрами особистості. Подальшогорозвитку заслуговує запропонована програмаспецкурсузрозвиткупрогностичнихуміньприприйнятті педагогічних рішень і розв’язанняпедагогічних задач на основі педагогічнихзнань, діагностики і прогнозування поведінкиучасників ситуації, здійснення пошуку абоконструювання педагогічних ситуацій звикористаннямлітературнихджерелабофактівреальноїпедагогічноїпрактики.

Рецензентд.психол.н.,професорЮ.О.Бистрова


Список використаних джерел1. Калашникова О. В. Психологические

особенности развития педагогической рефлекси: дис.… канд. психол. наук: 19.00.07/ Калашникова ОльгаВячеславовна. – Санкт-Петербург, 1999. – 205 с. 2.МартиненкоС.М.Діагностичнадіяльністьмайбутньоговчителяпочатковихкласів:теоріяіпрактика:[монографія]/С.М.Мартиненко. –К. : КМПУ ім. Б.Д. Грінченка,2008. – 434 с. 3. Окса М. М. Методоголія і методиканауково – педагогічних досліджень : навч. посібник/М.М.Окса. –Мелітополь :МДПУ, 2005. – 164 с. 4.Регуш Л. А. Психология прогнозирования: успіхив познании будущего. / Л. А. Регуш. – СПб., Речь,2003. – 352с. :илл. 5. Чернобровкін В. М. Психологіяприйняття педагогічних рішень: [монографія] /В.М.Чернобровкин.–Луганськ:Альма-матер,2006.–416с.6.ШевченкоС.М.Педагогічніумовиформуванняаналітичного мислення студентів вищих технічнихнавчальнихзакладів//Педагогіка,психологіятамедико-біологічніпроблемифізичноговихованняіспорту.–2007.–№3.–C.151-154.7.ШиршовЕ.В.Информационно-педагогическиетехнологии:ключевыепонятия:словарь/[подред.Т.С.Буториной].–Ростов-н/Д:Фенікс,2006.–256с.

References1. Kalashnikova O. V. Psixologicheskie oso-

bennosti razvitiya pedagogicheskoj refleksi: dis. …kand. psixol. nauk: 19.00.07 / Kalashnikova Ol’ga Vy-acheslavovna.–Sankt-Peterburg,1999.–205s.2.Martinen-ko S. M. Dіagnostichna dіyal›nіst› majbutn›ogo vchitelyapochatkovix klasіv: teorіya і praktika: [monografіya] /SM.Martinenko.–K.:KMPUіm.B.D.Grіnchenka,2008.–434s.3.OksaM.M.Metodogolіyaіmetodikanaukovo-pedagogіchnixdoslіdzhen’:navch.posіbnik/M.M.Oksa.– Melіtopol’ : MDPU, 2005. – 164 s. 4. Regush L. A.Psixologiya prognozirovaniya: uspexi v poznanii budush-hego. / L.A. Regush. – SPb., Rech’, 2003. – 352s. :ill. 5.ChernobrovkіnV.M.Psixologіyaprijnyattyapedagogіchnixrіshen’:[monografіya]/V.M.Chernobrovkin.–Lugans’k:Al’ma-mater, 2006. – 416 s. 6. Shevchenko S. M.Pedagogіchnі umovi formuvannya analіtichnogo mislen-nya studentіv vishhix texnіchnix navchal’nix zakladіv //Pedagogіka, psixologіya ta mediko-bіologіchnі problemifіzichnogovixovannyaіsportu.–2007.–№3.–C.151-154.7. ShirshovE.V. Informacionno-pedagogicheskie texnolo-gii:klyuchevy’eponyatiya:slovar’/[podred.T.S.Butori-noj].–Rostov-n/D:Fenіks,2006.–256s.

к.т.н. Карпець М.В.+38(097)[email protected]

MODULE CONTROLE – AN INTEGRAL PART

QUALITY ASSESSMENT OF KNOWLEDGE STUDENTS

МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ – НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА

ОЦІНКИ ЯКОСТІ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Карпець М. В. Модульний контроль – невід’ємна складова оцінки якості знань студентів Засобом визначення кількісних і якісних параметрівтехнології навчання виступає контроль як один ізневід’ємних компонентів процесу діагностуваннянавчальних досягнень студентів. Серед основнихформ контролю знань студентів особливе місцезаймає підсумковий модульний контроль, мета якого –відстежуватиперебігнавчання,отримуватиінформаціюпро відповідність навчальних досягнень студентіввимогамчинноїпрограми.В статті розглянуто основні шляхи удосконаленняпроцесу проведення модульного контролю студентівпершогокурсуздисципліни«Медичнахімія».Ключові слова: модульний контроль, поточний бал,рейтинг,тестування.

Карпец М.В. Модульный контроль – неотъемлемая составляющая оценки качества знаний студентовСредством определения количественных икачественных параметров технологии обучениявыступает контроль как один из неотъемлемыхкомпонентов процесса диагностирования знанийстудентов. Среди основных форм контроля знанийстудентов особоеместо занимает итоговыймодульныйконтроль, цель которого – отслеживать ход обучения,получать информацию о соответствии знанийстудентов требованиям действующей программы. Встатьерассмотреныосновныепутиусовершенствованияпроцесса проведения модульного контроля студентовпервогокурсаподисциплине«Медицинскаяхимия».Ключевые слова: модульный контроль, текущий балл,рейтинг,тестирование.

Karpets M. Module controle – an integral part qual-ity assessment of knowledgeMedicalChemistryisafundamentalscienceandstudiedforthefirst year.This science is at the intersectionoforganicandinorganicchemistrytobiochemistryandpharmacology,colloidal and physical chemistry to biophysics. However,forfirst-yearstudentsishardtofindthemotivationtostudythesubjectbecause theydonothavecertainknowledgeofhuman anatomy, physiology, medical biology, histology,and themoreclinicaldisciplines. In this regard,eachclassof chemical sciences in theDepartment of Biological andMedical Chemistry. G.O. Babenko of Ivano-FrankivskNational Medical University begins with motivationalcharacteristicsoftopics,wherestudentswiththesupportofthe teacher show the theoretical and practical importanceof the subject material, novelty educational material,professionalorientationeducationalactivitiesinclass.Averyimportantfactorinlearningistocontrolknowledge.Checkyour knowledge made systematically at each session andestimatedcorrespondingnumberofpoints.Afterthestudentslearned section pass final module control. To improvestudent achievement at the Department of added practicaloral examination. Also developed a new testing programtostudentscouldbetestedatanytimeviatheInternet.Theproposedinnovationsignificantlyimprovedperformance.



Постановка проблеми. Основноювимогою до вищої освіти за сучасних умовє орієнтація її на розвиток особистості,здатної творчо вирішувати загально-виробничі та соціально-економічні проблемив їх взаємозв’язку. Розв’язання завдань щодопідготовкифахівців,яківідповідаютьвимогамсьогодення,безпосередньозалежитьвідзмістута організації навчально-виховного процесу,оскільки саме в його перебігу проходитьпрофесійне становлення особистості.Створення системи контролю та оцінкинавчальних досягнень студентів за умовкредитно-модульної системи є необхідноюумовою роботи системи якісної підготовкиспеціалістівувищомунавчальномузакладі.

Приєднання системи освіти Українидо Болонського процесу вимагає створенняоб’єктивного методичного інструментаріюоцінкиякостінавчання.Необхідністьрозробкиефективної системи моніторингу якостіосвітньогопроцесубулавизначенадержавнимидокументами у галузі вищої освіти як одна знайважливішихпроблем[1,с.5-13].

Впровадження кредитно-модульноїсистеми організації навчального процесупередбачаєвикористаннярейтинговогооцінюваннярівня успішності студентів, поопераційнийконтроль і накопичення рейтингових балів зарізнобічну навчально-пізнавальну діяльністьстудентаупродовжусьогоперіодунавчання.

У відповідності до наказу МОЗ «Про впровадження кредитно-модульноїсистеми організації навчального процесу»[2] кафедра біологічної та медичної хімії ім.Г.О. Бабенка ІФНМУ застосовує рейтинговусистему контролю, що дозволяє добиватисьбільш ритмічної роботи студентів протягомсеместру, а також активує їх пізнавальнудіяльність, стимулює творчу активність.Програма з медичної хімії поділена на 2модулі, які є логічно завершеними частинамидисципліни. До підсумкового контролюдопускаютьсястуденти,яківиконаливсівидиробіт, передбачені навчальною програмою, тапрививченнімодулянабраликількістьбалів,неменшузамінімальну(60балів).Цесумабалівпоточногоконтролю,якийздійснюєтьсяпідчас

проведенняпрактичнихзанять.Вінреалізуєтьсяуформітестування,усногоопитування,захистулабораторних робіт, перевірки виконаннясамостійної позааудиторної роботи. Контрольрезультатів навчання - важлива частинанавчальногопроцесу.Постійнаперевірказнаньпривчає студентів систематично працювати,виховує цілеспрямованість, наполегливістьі працьовитість, вміння долати труднощі,тобто сприяєформуваннюморальних якостейособистості. Використання тестів на заняттяхзмедичноїхіміїзаймаєчільнемісцевпроцесівпровадженняновихосвітніхтехнологій.Йогомета–регулярнокеруватидіяльністюстудентівтаїїкоректувати[3,с.201-203].

Модульний контроль проводиться занавчальним матеріалом окремих змістовихмодулів після завершення лекційних іпрактичних занять в письмово-усній формі.Тривалість проведення модульного контролюстановить 4 академічні години. Питанняпідсумкового модульного контролю, критеріїоцінювання доводяться викладачем до відомастудентів на початку вивчення навчальноїдисципліни. Завдання, за якими здійснюєтьсяпідсумковиймодульнийконтрользнавчальноїдисципліни розробляються на кафедрі,розміщуються на сайті університету велектронному вигляді і видаються студентамзаїхвимогою.Формапроведенняпідсумковогоконтролю включає контроль теоретичної іпрактичноїпідготовки.

Впродовж останніх років модульнийконтроль складався з перевірки рівня знаньстудентів за допомогою комп’ютерноготестування та вирішення практичних таситуаційнихзадач.Цьогороку,окрімперевіркипрактичних навичок, почали використовуватиусне опитування, що значно підвищилорівень знань. Окрім того, розроблена новасистема тестового контролю a test 3.0, яказначно збільшила успішність. Перевагоюданої програми є те, що кожен студент можесамостійно,вбудь-якийзручнийдляньогочас,через мережу Інтернет протестуватися вдомабез обмеження числа спроб.Після закінченнятестування можна проглянути детальнийзвіт з вказівкою набраного балу, правильнихвідповідей,власнихвідповідей.

Проаналізувавши результатимодульного контролю М-2 цього року


первинно не склали 17,7 %, що є значнокращим результатом у порівнянні з 2014 р.,колине склалимодуль 29% студентів.Отже,грамотно організований процес складаннямодульного контролю дозволяє добитисякращихрезультатів,формуєстійкийінтересдопредмету, закладає основи до самоорганізаціїтасамовиховання.

Дляпідвищеннямотиваціїдонавчаннядоцільнобулобзвільнятистудентівзвисокимрівнем знань від підсумкового модульногоконтролю. Це дало б можливість поглибленовивчати навчальний матеріал, що відповідаєсучаснимвимогамринкупраці.

Таким чином, можна стверджувати,щозастосуваннякомп’ютерноготестуванняяккомпоненту контролю навчальних досягнень,є ефективною і перспективною формою.Формування системи інформатизації освітисприяє підвищенню якості освітніх процесів,реалізації проекту «Рівний доступ до якісноїосвіти»[4].

Перспектива подальших науковихдосліджень полягає у подальшомуудосконаленнюмодульно-рейтинговоїсистемипоточного і підсумкового контролю з метоюусуненнясуб’єктивізмушляхомдослідженняіоптимізації критеріїв бального оцінювання заокремі види навчальних занять, в тому числісамостійноїроцессуторноїроботи.

Рецензентд.с.н.,професорЕ.А.Афонін

Список використаних джерел1. Суліма Є. Невідкладні завдання системи

вищої освіти на новому етапі Болонського роцессу/ Є. Суліма // Вищашкола. – 2010. -№1. –С. 5-13. 2.Наказ МОЗ України «Про затвердження та введенняновогонавчальногопланупідготовкифахівцівосвітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» кваліфікації«лікар» у ВНЗ III-IV рівнів акредитації України заспеціальностями «лікувальна справа», «педіатрія»,«медико-профілактична справа» №52 від 31.05.2005р.3. Карпець М.В. Застосування тестового контролю, якоб’єктивногометодичногоінструментаріюоцінкиякостінавчання /М.В. Карпець // Світ медицини та біології,2015.-№1.–2015.–С.201-203.4.ЗаконУкраїни№3255-ІVПроект«РівнийдоступдоякісноїосвітивУкраїні»від21.12.2005р.

References 1.SulImaE.NevIdkladnIzavdannyasistemivis-

choYiosvItinanovomuetapyBolonskogorotsessu/E.Su-

lima //Vischa shkola. – 2010. –№1. – S. 5-13. 2.NakazMOZUkrayini«Prozatverdzhennya tavvedennyanovogonavchalnogo planu pIdgotovki fahIvtsIv osvItno-kvalIfI-katsIynogorIvnya«spetsIalIst»kvalifikatsiyi«likar»uVNZIII-IVrivnivakreditatsiyiUkrayinizaspetsialnostyami«li-kuvalnasprava»,«pediatriya»,«mediko-profIlaktichnaspra-va»–№52vіd31.05.2005r.3.KarpetsM.V.Zastosuvannyatestovogo kontrolyu, yak ob’Ektivnogo metodichnogo In-strumentarIyuotsInkiyakostInavchannya/M.V.Karpets//SvItmeditsini ta bIologiyi, 2015. –№1. – 2015. – S.201-203.4.ZakonUkrayiny№3255-IVProekt«RіvniydostupdoyakіsnoyosvityvUkrayini»vid21.12.2005r.

Хомич О. О.+38(066)[email protected]

CRITERIA AND INDICATORS OF FUTURE TEACHERS’ READINESS TO USE MEDIA

EDUCATION IN THE EDUCATIONAL PRO-CESS IN PRE-SCHOOL EDUCATIONAL

INSTITUTIONS

КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ

ВИХОВАТЕЛІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ МЕДІА-ОСВІТИ У

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ

ЗАКЛАДІВ

Khomich E. A. Criteria and indicators of future teachers’ readiness to use media education in the educational process in pre-school educational insti-tutionsThisarticlediscussesandtheoreticallygroundscriteriaandindicators of the level of future teachers’ readiness to usemedia education in the educational process in pre-schooleducational institutions. The content of the motivational,cognitiveandfunctioningcriteriaofreadinessisdiscovered.Thelevelsofformationoffutureteachers’readinesstousemedia education in the educational process in pre-schooleducational institutions are identified and characterized.Theseare:sufficient,mediumandlow.Keywords:mediaeducation,themeansofmediaeducation,educational process in pre-school educational institutions,criteria,indicators,levels.

Хомич О. О. Критерії та показники готовності майбутніх вихователів до використання засобів медіа-освіти у навчально-виховному процесі дошкільних навчальних закладів У статті розглядаються та теоретично обґрУнтовУються критерії та показники рівня готовності майбУтніх


вихователів до використання засобів медіа-освіти У навчально-виховномУ процесі дошкільних навчальних закладів. розкрито зміст мотиваційного, когнітивного, діяльнісного критеріїв готовності. визначено та схарактеризовано рівні готовності майбУтніх вихователів до використання засобів медіа-освіти У навчально-виховномУ процесі днз: достатній, середній і низький. Ключові слова: медіа-освіта, засоби медіа-освіти, навчально-виховний процес днз, критерії, показники, рівні.

Хомич Е. А. Критерии и показатели готовности будущих воспитателей к использованию средств медиа-образования в учебно-воспитательном процессе дошкольных учебных заведенийВ статье рассматриваются и теоретическиобосновываются критерии и показатели уровняготовности будущих воспитателей к использованиюсредств медиа-образования в учебно-воспитательномпроцессе дошкольных учебных заведений. Раскрытосодержание мотивационного, когнитивного,деятельностного критериев готовности. Определены иохарактеризованы уровни формирования готовностибудущихвоспитателейкиспользованиюсредствмедиа-образования в учебно-воспитательном процессе ДОУ:достаточный,среднийинизкий.Ключевые слова: медиа-образование, средства медиа-образования, учебно-воспитательный процесс ДОУ,критерии,показатели,уровни.

постановка проблеми. розвиток політичної, економічної та інформаційної сфер У ххі столітті зУмовив змінУ підходів до підготовки майбУтніх фахівців. ефективно виконУвати професійні фУнкції в сУчасних Умовах може спеціаліст, який здатний свідомо відбирати із потокУ інформації тУ, що має для нього особистісне чи професійне значення, самостійно засвоювати її та застосовУвати У різних видах діяльності, оперативно приймати нешаблонні рішення, сприймати та адекватно оцінювати сУспільні явища і процеси. саме томУ сУчасна вища освіта, зокрема педагогічна, висУває якісно нові вимоги до підготовки майбУтнього фахівця. однією з цих Умов є розвиток самостійної та творчої особистості майбУтнього фахівця, з високим рівнем готовності до використання засобів медіа-освіти У професійній діяльності.

Все частіше вихователівикористовують текстовий та табличнийпроцесори, мультимедійні презентації,різноманітні відеоряди (мультфільмів,фрагментів пізнавальних телепередач), аудіозаписи казок та оповідань та ін. у навчально-виховному процесі ДНЗ. Але практикапереконливо доводить, що через відсутністьу вихователів необхідних знань, умінь та

навичок, використання ними засобів медіа-освіти є хаотичним і безсистемним. Саметому постає проблемаформування готовностімайбутніхвихователівдовикористаннязасобівмедіа-освітиунавчально-виховномупроцесі.

Аналіз останніх публікацій, авториякихдосліджуютьшляхивдосконаленнясфериосвіти, дав змогу з’ясувати, що проблемаформування готовності майбутніх вихователівдо педагогічної діяльності з використаннямзасобів медіа-освіти вивчалася фахівцями врізних аспектах, а саме: готовність студентівпедагогічного факультету до використанняновихінформаційнихтехнологійупрофесійнійдіяльності (Н. Диканська); становлення ірозвиток комп’ютерної освіти студентів (О. Майборода); формування готовностімайбутніх педагогів до використаннякомп’ютерних інформаційних технологійу професійній діяльності (О. Разинкіна);підготовкамайбутніхпедагогівдовикористанняаудіовізуальних і комп’ютерних технологій (О. Трофимов). Чільне місце серед цихдосліджень посідають праці, присвяченівикористанню комп’ютерних технологій упедагогічномупроцесідошкільнихнавчальнихзакладів(Ю.Горвіц,С.Дяченко,О.Зворигіна,Н. Кирста, Н. Лисенко, В. Могільова,В. Моторін, С. Новосьолова, С. Пейперт,Г. Пєтку та ін.). Ідеї використання засобівмедіа-освіти у навчально-виховному процесідитячого садка та можливості формуваннякомп’ютерноїграмотностідітейвисвітлюютьсяу дослідженнях Ю. Горвіца, А. Горячева, О. Зворигіної, В. Моторіна, С. Новосьолової,І. Пашеліте, С. Пейперта, Ю. Первіна, Т.Поніманськоїтаін.

Формулюванняметистаттітазавдань.Метою даної статті є визначення критеріїв,показників та рівнів готовності майбутніхвихователів до використання засобів медіа-освіти у навчально-виховному процесідошкільнихнавчальнихзакладів.

Викладосновногоматеріалу статті.Мирозглядаємо готовність майбутніх вихователівдо використання засобів медіа-освіти унавчально-виховному процесі дошкільнихнавчальних закладів як інтегративну якістьособистості, яка включає мотиваційний,когнітивнийтадіяльніснийкомпоненти.

За коротким термінологічним


словникомІ.Дичківської„критерій–показник,що характеризує властивість (якість) об’єкта,оцінюванняякогоможливезаоднимізспособіввимірюванняабозаекспертнимметодом”[2,с.344].Підкритеріямимирозуміємоознаки,наосновіякихвідбуваєтьсяоцінка;мірасуджень,оцінки,апоказник–те, зачимможнасудитипророзвитоктахідбудь-чого.

В. Сластьонін та Л. Подимовазазначають,щовтеоріїтапрактиціпедагогічноїосвіти формулюють загальні вимоги довиділення та обґрунтування критеріїв. Вонизводятьсядотого,що„задопомогоюкритеріївповинні встановлюватись зв’язки між всімакомпонентамисистеми,щодосліджується”[4,с.100].Дослідникидоповнюютьназванувимогунаступними: критерії повинні визначатисьчерезрядспецифічнихознак,яківідображаютьвсіструктурнікомпоненти,атакожвідображатидинамікувимірюваноїякостіучасі.

Виходячи з вищезазначеного,ми виділили такі критерії готовностімайбутніх вихователів до використаннязасобів медіа-освіти у навчально-виховномупроцесі дошкільних навчальних закладів:мотиваційний,когнітивнийтадіяльнісний.

Зупинимось більш детально накожномузвизначенихкритеріїв.

Першим критерієм готовностімайбутніхвихователівдовикористаннязасобівмедіа-освіти у навчально-виховному процесідошкільних навчальних закладів було обраномотиваційний, так як від мотивації залежитьактивність особистості, спрямованість їїподальшої діяльності. Успіх у певному видідіяльності залежить не лише від здібностей,знань і умінь, а й від мотивації. Індивіди звисокимрівнеммотиваціїбільшепрацюють і,якправило,досягаютькращихрезультатів[3].

Даний критерій характеризуєтьсянаступнимипоказниками:

прагнення постійно підвищуватирівеньмедіа-культури;

розумінняактуальностітанеобхідностівдосконалення навчально-виховного процесусучасногоДНЗ, використовуючимедіа-освітнітехнології.

Виокремлення когнітивного критеріюзумовленонеобхідністюоволодіннямайбутнімивихователями певним обсягом знань, уміньі навичок для доцільного та коректного

використаннязасобівмедіа-освітиунавчально-виховному процесі ДНЗ. Він включає знанняпро суть і особливості використання засобівмедіа-освіти, їх види та ознаки, а такожнаявність загальних та спеціальних знань умайбутніхвихователів.

Серед показників когнітивногокритеріюмивизначили:

уявлення про сутність і особливостівикористання технічних засобів у навчально-виховномупроцесіДНЗ;

наявність загальних та спеціальнихзнаньщодовикористаннязасобівмедіа-освітиунавчально-виховномупроцесіДНЗ(загальнізнання – знання про способи використаннязасобів медіа-освіти у навчально-виховномупроцесіДНЗ; спеціальні знання – визначаютьрівень знань майбутніх вихователів щодосамостійноїрозробкидидактичногоматеріалу,розвивальних ігор та інших медіа-текстів,користуючись засобами медіа-освіти (асаме: друкованими газетами й журналами,радіо й телебаченням, кабельними засобамипередаванняінформації,CD,DVD,текстовимиформатамиPDF,форматомJPEGдляфотографійта багатофункціональними графічнимиредакторамиFractalDesignPainter,MacromediaFreehand,HarvardGraphics,PowerPoint,Macro-mediaDirectorтаін.);

знання техніки безпеки привикористаннізасобівмедіа-освіти.

Набуті знання не є статичними, вонипроявляютьсявдіяльностіінеусвідомлюютьсябез умінь оперування ними. Тому наступнимкритерієм формування готовності майбутніхвихователівмиобралидіяльнісний.

Діяльнісний критерій має такіпоказники:

сформованість умінь та навичок звикористаннязасобівмедіа-освітиунавчально-виховному процесі дошкільних навчальнихзакладів(інформаційнівміння(умінняінавичкиу роботі з необхідною інформацією в різнихджерелах,якдрукованих,такіелектронних,упроцесі навчання); когнітивні вміння (умінняправильно визначатинавчально-виховнумету,якуможнавирішитизадопомогоювикористаннямедіа; уміння аналізувати й установлювативідповідність медіа-текстів віковій категоріїдітей та змісту навчального матеріалу зпредмета);проектнівміння(умінняпланувати


навчально-виховний процес з використанняммедіа;уміннявизначититеми,розділипрограм,які вимагають використання засобів медіа-освіти при різних організаційних формахнавчання; уміння аналізувати ефективністьвикористовуваних медіа; уміння відбиративідповідні медіа для створення і поширеннясвоїхвласнихмедіа-текстів);практичнівміння(володіння технічними засобами навчання,навичкиувикористаннікомп›ютерноїтехнікита спеціального програмного забезпечення;створюваннядидактичногоматеріалудляроботиз дошкільниками засобами медіа-освітніхтехнологій); рефлексивні вміння (умінняаналізувати ефективність використовуванихмедіа; уміння встановити причини невдач,помилокуходіреалізаціїпоставленихзавданьза допомогою медіа); адаптивні вміння(грамотна адаптація інформації засобамимедіа-освітидорівнясприйманнятарозуміннядошкільникамитаїївпровадженнявнавчально-виховний процес ДНЗ тощо); організаторськівміння (управління навчально-пізнавальноюдіяльністюдітейвумовахвикористаннязасобівмедіа-освіти у навчально-виховному процесіДНЗ;здійснюватиорганізацію індивідуальної,парноїтагруповоїдіяльностідітейдошкільноговіку; створювати на заняттях сприятливуатмосферу для активізації пізнавальноїдіяльностідошкільників);мобілізаційнівміння(привертання уваги дітей і розвиток у нихстійких інтересівдонавчання,праціта іншихвидівдіяльності,засобамимедіа-освіти).

враховУючи співвідношення та стУпінь проявУ критеріїв та показників сформованості готовності ми визначили рівні готовності майбУтніх вихователів до використання засобів медіа-освіти У навчально-виховномУ процесі днз. під рівнем ми розУміємо мірУ кількісних і якісних проявів Усіх ознак готовності.

нами бУло визначено рівні формУвання готовності майбУтніх вихователів до використання засобів медіа-освіти У навчально-виховномУ процесі днз: достатній, середній і низький.

достатній рівень готовності майбУтніх вихователів до використання засобів медіа-освіти У навчально-виховномУ процесі днз характеризУються прагненням до підвищення рівня медіа-кУльтУри. на цьомУ рівні знаходяться стУденти, які розУміють

актУальність та необхідність вдосконалення навчально-виховного процесУ сУчасного днз, використовУючи медіа-освітні технології; мають чітке Уявлення про сУтність і особливості використання технічних засобів У навчально-виховномУ процесі днз. У них наявний достатній рівень загальних та спеціальних знань щодо використання засобів медіа-освіти та знань техніки безпеки при використанні цих засобів У навчально-виховномУ процесі дошкільних навчальних закладів. педагоги цього рівня володіють необхідними вміннями та навичками для використання засобів медіа-освіти У навчально-виховномУ процесі дошкільних навчальних закладів.

для середнього рівня сформованостіготовності майбутніх вихователів відносятьстудентів, які не відчувають постійноїпотреби у підвищенні рівня своєї медіа-культури. Характерною для цього рівня єнаявність у майбутніх вихователів розумінняактуальності та необхідності вдосконаленнянавчально-виховного процесу сучасного ДНЗ,використовуючи медіа-освітні технології.Майбутнівихователі,яківідносятьсядоцьогорівня,знаютьсутьтаособливостілишеокремихзасобів медіа-освіти. Загальні та спеціальнізнаннящодовикористаннязасобівмедіа-освітизнаньтатехнікибезпекипривикористанніцихзасобів у навчально-виховному процесі ДНЗ дещо фрагментарні та поверхові. Студентичастково володіють необхідними вміннямита навичками щодо використання засобівмедіа-освіти у навчально-виховному процесідошкільнихнавчальнихзакладів.

Майбутні вихователі, якихвідносять до низького рівня сформованості,характеризуються відсутністю бажанняпідвищувати рівень своєї медіа-культури.Студенти мають консервативні поглядищодо організації навчально-виховногопроцесу у ДНЗ, не розуміють необхідностійого вдосконалення засобами медіа-освітнітехнологій.Майбутнівихователіневолодіютьзнаннямипросутьтаособливостізасобівмедіа-освіти. Також властивою для цього рівня євідсутністьсистемнихзагальних,атимбільшеспеціальнихзнаньщодовикористаннязасобівмедіа-освіти та відповідних знань технікибезпеки. Сформованість умінь та навичок звикористаннязасобівмедіа-освітиунавчально-


виховному процесі дошкільних навчальнихзакладівноситьбезсистемнийхарактер.

Висновки.Такимчином,длявиявленнярівнів сформованості готовності майбутніхвихователівнамибуловизначеномотиваційнийкритерій з показниками: прагнення постійнопідвищуватирівеньмедіа-культури;розумінняактуальності та необхідності вдосконаленнянавчально-виховного процесу сучасного ДНЗ,використовуючи медіа-освітні технології,когнітивний, який характеризувавсяпоказниками: уявлення про сутність іособливостівикористаннятехнічнихзасобівунавчально-виховному процесі ДНЗ; наявністьзагальних та спеціальних знань щодовикористаннязасобівмедіа-освітиунавчально-виховному процесі ДНЗ; знання технікибезпекипривикористаннізасобівмедіа-освітита діяльнісний критерії, серед показниківякогобуловизначено:сформованістьуміньтанавичок з використання засобів медіа-освітиу навчально-виховному процесі дошкільнихнавчальних закладів. Були визначені тасхарактеризовані рівніформування готовностімайбутніхвихователівдовикористаннязасобівмедіа-освіти у навчально-виховному процесіДНЗ:достатній,середнійінизький.

Перспективаподальшогодослідженняполягає у розробці методики діагностикиготовності майбутніх вихователів довикористання засобів медіа-освіти унавчально-виховному процесі ДНЗ. Середдоцільних методів діагностування визначенітакі: анкетування, тестування, виконаннясерії педагогічних завдань, спостереження застудентаминапрактицітавпроцесінавчальноїдіяльності,розробкастудентамидидактичногоматеріалузвикористаннямзасобівмедіа-освітидля роботи з дошкільниками, математичнаобробкаотриманихданих.

рецензент д.п.н., професор с. в. савченко

Список використаних джерелБлагов М. Б. Формирование готовности

студентов к использованию информационныхтехнологий в педагогической деятельности : дис. …канд.пед.наук:13.00.01/М.Б.Благов–Саратов,2004.– 152 с. 2. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічнітехнології: Навчальний посібник / Дичківська І.М. –К.:Академвидав, 2004. – 352 с. – ISBN 966-8226-17-8.3. Зайцева І. В. Мотивація учіння студентів / ЗайцеваІ.В. – Ірпінь, редак.- видав.відділ АДПС України,

2000. 4. Сластенин В. А. Педагогика: инновационнаядеятельность / Сластенин В.А., Подымова Л.С. – М.:ИЧП„ИздательствоМагистр”,1997.–308с.–ISBN5-89317-048-2.

References1.BlagovM.B.Formirovaniegotovnostistuden-

tov k ispolzovaniyu informatsionnyih tehnologiy v peda-gogicheskoydeyatelnosti:dis.…kand.ped.nauk:13.00.01/M.B.Blagov–Saratov,2004.–152 s. 2.DichkIvska I.M.InnovatsIynIpedagogIchnItehnologIYi:Navchalniypo-sIbnik/DichkIvskaI.M.–K.:Akademvidav,2004.–352s.–ISBN966-8226-17-8.3.ZaytsevaI.V.MotivatsIyauchIn-nya studentIv / Zaytseva I.V. – IrpIn, redak.- vidav.vIddIlADPSUkraYini, 2000. 4. SlasteninV.A. Pedagogika: in-novatsionnayadeyatelnost/SlasteninV.A.,PodyimovaL.S.–M.: IChP „IzdatelstvoMagistr”, 1997. – 308 s. – ISBN5-89317-048-2.

к.е.н., доцент Кулага І.В.+38(067)[email protected]к.е.н., доцент Ткаченко О.В.+38(067)[email protected]

THE PROBLEMATIC ASPECTS OF COM-PETENCE APPROACH

IMPLEMENTATION IN UKRAINIAN UNI-VERSITIES

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПЕТЕНТНІСТНОГО ПІДХОДУ В

УКРАЇНСЬКИХ ВНЗ

Kulaga I., Tkachenko O., The problematic aspects of competence approach implementation in Ukrai-nian UniversitiesThisresearchpaperpresentsresultsofcompetenceapproachusage in higher education and analysis of problematicaspects of its implementation in Ukrainian universities.Asaresultofresearch,wepresentedrecommendationsforthe development of monitoring procedures to track issuesandmeasuredifferentgroupsof competenciesacquiredbystudentsKeywords: competence,competenceapproach,modernizationofeducation.

Кулага І.В., Ткаченко О.В. Проблемні аспекти реалізації компетентністного підходу в українських ВНЗ.Досліджено застосуваннякомпетентністногопідходувосвітньомупроцесі,визначенопроблемніаспектийогореалізації в українських вищих навчальних закладах,надані рекомендаціїщодорозробленнямоніторинговихпроцедур для відстеження результатів навчання івимірювання набутих студентами компетентностей зарізнимигрупамикомпетенцій.Ключові слова: компетентності,компетентніснийпідхід,модернізаціяосвіти.


Кулага И.В., Ткаченко Е.В. Проблемные аспекты реализации компетентностного подхода в украинских вузах.Исследовано применение компетентностного подходав образовательном процессе, определены проблемныеаспектыегореализациивукраинскихвысшихучебныхзаведениях, сформулированы рекомендации поразработкемониторинговыхпроцедурдляотслеживаниярезультатов обучения и измерения приобретенныхстудентами компетенций по различным группамкомпетенций.Ключевые слова: компетентности, компетентностныйподход,модернизацияобразования.

Постановкапроблемитаактуальністьдослідження. Нагальна потреба ефективноїінтеграції України у Європейський освітнійпростір, динамічної адаптації системипідготовкифахівцівдовимогнаціональноготаміжнародногоринківпрацізмушуєшукатиновіпідходидопідготовкикадровогопотенціалу,щоздатнийдіятиефективноуХХІстолітті.Самекомпетентніснийпідхідєвідповіддюнавимогу«уміння вчитися», що підвищує можливостіпрацевлаштування, полегшує вертикальнуі горизонтальну мобільність працівників наринкупраці.

Застосування компетентнісногопідходу у створенні галузевих стандартіввищоїосвітинезмінюєтрадиційнудлявищоїосвіти систему «знання, уміння, навички», астворюєпередумовидлягнучкогонаближеннярезультатів освіти до потреб та вимогринку праці, подальшого розвитку освітніхтехнологій та системи освіти в цілому [2].В українських ВНЗ при побудові профілюнавчальних програм як на рівні бакалаврату,так і на рівні магістратури, широковикористовується компетентністний підхід,алеприцьому вимірювання іоцінканабутихкомпетенційєпроблемоюдостатньоскладною.Без її вирішення ефективність використаннякомпетентнісногопідходуєсумнівною.

Аналіз досліджень і публікацій.Проблемам формування компетентностейта запровадження компетентністногопідходу в освіті приділяється значна увагав дослідженнях науковців, серед яких вартовідзначити: М.С. Головань, А.М. Колот, І.В.Родигіна,С.В.Степаненко,С.В.Трубачовата ін. В. Байденко, В.Васильєва, Н. Бібік, С.Бондар,Л.Гузєєв, І.Гушлевська,О.Дахін, І.Єрмаков,И.Коняхіна,О.Локшина,А.Маркова,

О. Овчарук, Л. Паращенко, О. Пометун, О. Савченко, Дж. Рамен, Л. М. Спенсер і С. М. Спенсер, С. Трубачова, С. Уіддет, П. Хоменко, С. Холліфорд, А. Хуторськой, С.Шишовтаінші.Такеширокевідображеннякомпетентнісного підходу на лише вконцептуальнихдокументах,алейвнауковихдослідженнях засвідчує, що компетентніснийпідхіддонавчаннястаєосвітянськоюреалією.

Метаданогодослідження-здійснитианалізпроцесузастосуваннякомпетентністногопідходувзакладахвищоїосвіти,обгрунтуватийого роль у модернізації вищої освіти,виокремитипроблемніаспектийогореалізаціїв українських ВНЗ та розробити практичнірекомендації щодо розв’язання ключовихпроблем.

Виклад основного матеріалу. Входження українських вищих навчальнихзакладів до міжнародного освітньогопростору потребує модернізації освіти наоснові компетентністного підходу в контекстісучасних тенденцій розвитку освіти. Однак,компетентнісний підхід є не лише однимз тих чинників, що сприяють модернізаціїзмісту освіти, він також доповнює ту низкуосвітніх інновацій і класичних підходів,що допомагають освітянам гармонійнопоєднувати позитивний досвід для реалізаціїсучаснихосвітніхцілей[1].Якпоказуєаналізосвітніх систем країн-учасників Болонськогопроцесу, запровадження компетентністногопідходу є одним із шляхів оновлення змістуосвіти й навчальних технологій, узгодженняїх із сучасними вимогами суспільства, й ,насамперед,роботодавців.

Однак, на сьогодні,компетентністноорієнтований підхід доформуваннязмістуосвітиєдискусійнимякнаміжнародному,такйнанаціональномурівняхрізнихкраїн.Саметомуорієнтирамидлякраїн-учасниць Болонського процесу в реалізаціїможливостейузгодженняНаціональнихрамоккваліфікацій слугують: рамка кваліфікаційЄвропейського простору вищої освіти, щобазуєтьсянаДублінськихдескрипторах(QFfortheEHEA)таЄвропейськарамкакваліфікаційдлянавчаннявпродовжжиття(EQFforLLL).

У країнах-учасницях Болонськогопроцесувнесенозмінидонавчальнихпрограм,що спрямовані на створення підгрунтя для


того, щоб основні результати навчаннябазувались на досягненні студентаминеобхідних компетентностей. При цьомубільшість науковців наголошують нанеобхідності визначення та ідентифікаціїобмеженого набору компетентностей, які єнайважливішими, інтегрованими, ключовими.Оскільки ключові компетенціїмають важливезначення, кожний профайл ступеня (DegreeProfile)базуєтьсясаменаних[4].Доключовихкомпетенцій належать лише найважливішінавички. Вони формуються й оцінюються якрезультатинавчанняврізнихкурсах(модулях)відповідно до програми. Розробка ключовихкомпетенцій – є головною метою програми.В різних навчальних закладах на однаковихпрограмах ключові компетенції мають бутиоднаковими. Але на практиці визначенняключових компетенцій є також предметомгострихдискусій.Дотогож,навіть,підходидовизначення ключових компетенцій в країнах-учасницях Болонського процесу різняться.Саме тому, в рамках проекту “Тюнінг”, щомаєнаметірозробкунеобхіднихрекомендаційдля узгодження й адаптації національнихрамок із вищезазначеними, створеношаблонипрофайлів програм та розроблено брошури зрекомендаціями.

Розгляд профілю ступеня (DegreeProfile) у контексті Болонського процесу,дозволяє виокремити наступні основніположення:орієнтаціянастудентоорієнтоване(студентоцентроване) навчання; встановленнявідповідністі між кількостю кредитів тареальним часом, витраченим на навчання;спроможність випускників продемонструватикомпетенції,що були набуті під час навчання[4]. Відповідно, побудова профілю студентагрунтується на чіткому розмежуваннікомпетенції (компетентності) й результатівнавчання:

компетентності – це якості,спроможності, можливості та навички,що розвиваються програмою й належатьстудентам. При цьому в поняття компетенційвключено цілий спектр якостей та навичків:від суто теоретичних та методологічних– до професійних. У цьому контекстікомпетенції розглядаються як динамічнакомбінація когнітивних та метакогнітивнихнавичок, демонстрація знання й розуміння,

межперсональнійпрактичнінавичкий,навіть,етичніцінності.

навчальні результати (результатиосвіти)–цевимірюванікомпетентностітаїхнікомпоненти, що заплановані для навчання іможутьбутибезпосередньопродемонстрованій оцінені. Результати навчання визначаютьсяяк формулювання того, що повинен знати,розуміти, бути здатним продемонструватистудентпіслязавершеннянавчання.

З огляду на це, досить важливим,однакпроблематичним, є процес розробленнямоніторингових процедур для відстеженнярезультатів навчання та вимірювання набуттястудентами компетентностей за різнимиосвітніми галузями. Це дає змогу оцінитирезультативність освіти, її відповідністьсучаснимпотребамсуспільства.

Вирішення даної проблеми єактуальним не тільки в системі вищої освіти,що забезпечується традиційними вищиминавчальними закладами. Так, серед основнихосвітніх трендів 2015 року, у поєднанні зісплеском корпоративного навчання онлайн,на підвищену увагу заслуговує тенденціядо пошуку кращих способів оцінюваннякомпетенцій та вимірювання індивідуальногопрогресуунавчанні.

Так,наприклад,нещодавнєпридбанняSmarterer,якеєголовнимпріоритетомкомпаніїPluralsight (сервісу онлайн-навчання длярозробників програмного забезпечення),дозволяє вимірювати за допомогоюпрофесійного тестування будь-який набіркомпетенційзадопомогоювсьоголишедесятипитань протягом не більше двох хвилин наоснові адаптивного алгоритму. І, відповідно,надаєстудентамможливістьоцінюваннябудь-якоїкомпетенції,якаможеслугуватиосновоюдляновогогалузевогостандарту[5].Іншіосвітніонлайн-компанії які пропонують MOOCs,наприклад такі як Udacity, також почалиекспериментувати у цій області. Враховуючи,щовсистеміонлайн-освітизавдякиактивномувикористанню інформаційних технологійнабагато легше знайти ефективні способиоцінкизнаньівідстеженнядинамікинавчаннястудентів, знаходження найкращих способівоцінюваннякомпетенційвідбуваєтьсяшвидше,ніжвумовахтрадиційноїсистемиосвіти.

До того ж, якщо рівень володіння


професійними компетенціями, можна оцінитишляхомтестуванняабозарезультатамиіспитів,тобто за загальноприйнятоюуВНЗ системоюоцінювання, то вимірювання так званих softskills («м’яких якостей») або компетенціїє проблематичним. Такі компетенції – цене суто професійні знання і навички, а тідодатковіякості,якіпідвищуютьефективністьроботи. З них, як правило, є визначальними:гнучкість, уміння вирішувати конфлікти,уміння працювати в команді, ініціативністьтощо. Спроби вирішення даної проблеми вукраїнськихВНЗвідбуваютьсяшляхомпошукуі запровадження ефективних оціночнихметодик і технологій, грунтуючись на аналізісвітовогодосвіду.

Так, наприклад, в Українсько-американському гуманітарному інституті«Вісконсінський міжнародний університет вУкраїні» (УАГІ ВМУУ) вже створено Центроцінювання компетенцій, який застосовує такзванутехнологіюасесменту,тобтовизначеннярівня розвитку тих якостей, які служатькар’єрному успіху. Тобто в ході асесментуоцінюється низка критеріїв – факторівуспішності на певній посаді, які поряд зрівнем інтелекту відіграють визначальну рольукар’єрномууспіху[3].

У даний час асесмент активнозастосовується в усьому світі, оскількивідповідає потребам сучасних компаній іорганізацій. Навіть, у словнику компетенційГарвардського університету (Harvard Uni-versity Competency Dictionary) значна увагаприділяється характеристиці саме такихкомпетенційздокладнимописомключовихдійтаїхзразками[6].

Як приклад, розглянемо компетенцію«Внесення вкладу у командний успіх».Вонавизначається наступним чином : «Активнаучастьякчленакомандиупросуваннікомандивнапрямкудосягненняцілей».

З метою розяснення сутностікомпетенції,визначаютьсяіключовідії:

сприяє досягненню цілей — робитьпроцедурні або процесні пропозиції, щододосягнення командних цілей або виконанняфункційкоманди,забезпечуєнеобхідніресурсиабо допомагає усунути перешкоди, щобдопомогтикомандідосягтисвоїхцілей;

залучає інших - дослуховується

інших і повністю залучає їх до прийняттякоманднихрішеньтадій;цінуєівикористовуєіндивідуальнівідмінностійталанти;

інформує інших в команді – ділитьсяважливоюінформацієюзкомандою;

моделює прихільність - дотримуєтьсяочікувань і принципів команди; виконує ірозділяєвідповідальностікоманди;демонструєособистузалученістьукоманду.

Крім того, для полегшенняідентифікації ключовихдій, приведено зразкиробочихдій:

демонструє особисту залученість укоманду;

демонструє хороший команднийдух, живучи у відповідності до формальнихабо неформальних керівних принципах іочікуванняхкоманди;

робить процедурні чи процесніпропозиції, щодо виконання функцій тадосягненняцілейкоманди;

виділяєресурсиабодопомогаєусуватиперешкоди, щоб допомогти команді досягтицілі;

залучає себе та інших до прийняттякоманднихрішеньтадій;

демонструє особисту прихильністькоманді;

допомогає команді розвивати іпідтримуватичіткуметуінапрямок;

допомогає команді розмежовувативідповідальностітаролі.

З метою додаткових поясненьнадаютьсяпримітки:більшачастинарозвиткукоманди відбувається в командних зустрічах.Поведінка, що фасілітує збори командивідноситься до компетенцій «Лідерство узустрічах»або«Участьузустрічах»навідмінувід компетенції «Внесок до успіху команди».Сприяння успіху команди включає діяльністьзамежамиофіційнихзасіданьізмістузустрічейкоманди.

Для адекватного оцінювання тавимірювання даної комптенції, в словнику,навіть, надається зостереження: «Невикористовуйте компетенції «Вклад вкомандний успіх» і «Побудова успішноїкоманди» разом. Сприяння успіху командитісно пов›язано з побудовою успішноїкоманди, вони поділяють ряд ключевих дій.Компетенція «Внесок у командний успіх» немістить лідерської поведінки щодо розвиткунаправленості й розробки структурикоманди,тому вона частіше використовується у

http://www.wiuu.edu.ua/uk/





нелідерськихпозиціях.Майтенаувазі,однак,щонезвачаючина те,щонеобов’язковобутиформальним лідером для побудови успішноїкоманди, проте для тих хто їм є , це буденайбільшдоречноюкомпетентністю»[6].

Такий грунтовний опис дозволяєполегшити вирішення проблеми вимірюванняйоцінкикомпетенцій.

Нажаль, в українських ВНЗ відсутнітакідеталізовані інструктивніматеріалищодорозгляду процесів ідентифікації та оцінкикомпетенцій на практиці. Отже проблемианалізу, вимірювання та оцінки компетенційстудентів, а також модернізації навчальногопроцесунаосновіреалізаціїкомпетентністногопідходу, потребують подальшого аналізу тазнаходженняшляхіввирішення.

Висновкитапропозиції:аналіз досвіду розвитку освітніх

систем країн-учасниць Болонського процесудоводить,щозапровадженнякомпетентністногопідходу є одним із шляхів оновлення змістуосвіти й навчальних технологій, узгодженняїх із сучасними вимогами суспільства, й,насамперед,роботодавців.

визначено,щокомпетентніснийпідхідв побудові навчальних програм грунтуєтьсяна чіткому розмежуванні результатівнавчання та компетентностей. В свою чергу,компетентності не тільки тісно пов’язані зрезультатами навчання, але й знаходяться воснові визначення кваліфікації, що створюєумови для запровадження компетентнісного(результатного) підходу в навчанні як основизабезпеченнявимірюваноїякостівосвіті;

формування сучасної освітньоїмоделі підготовки фахівців має відбуватисяза принципом визначення компетенцій, якихмаютьнабутивипускникивідповідноїпрограми(бакалаврської,магістерської),щооцінюютьсяна етапі державної атестації, а набуваютьсяпротягомвсьогоперіодунавчання.

Виходячи з того, що у ВНЗ Україниіснують проблеми щодо грунтовного аналізузмісту, вимірювання та оцінки набутихстудентами компетенцій, а також з метоюмодернізації навчального процесу наоснові реалізації компетентнісного підходу,пропонується:

розглядати компетентнісний підхідв освіті як підхід до визначення цілей та

змісту навчального процесу, вибору освітніхтехнологійтаоцінюваннярезультатівнавчання,що грунтується на визначенні результатівнавчання у вигляді переліку актуальнихкомпетенційвипускниківВНЗдлявідповіднихрівнівосвіти;

• запровадити процедурумоніторингу та на її основі, зважаючи назростаючу роль компетенцій, які ранішевважалися другорядними (наприклад,уміння працювати на випередження, умінняпрацювативкоманді,готовністьдозмінтощо),систематично оновлювати перелік необхіднихкомпетенцій;

• внести зміни в процедуруформування навчальних планів, які маютьбудуватися за принципом забезпечення тихкомпетенцій, якими має володіти випускниквідповідної програми (бакалаврської,магістерської) іякіузгоджуютьсязпотребамиринкупрацітавимогамироботодавців,анезанабором визначених університетом дисциплінтанавчальнихкурсів;

• враховуючи світовий досвід,слід розробити та запровадити деталізованийінструктивний опис сутності компетенцій, наоснові визначення ключових дій та навестизразкиїхзастосування;вдосконалитиметодикуоцінки набутих компетенцій, враховуючи тойфакт,щодлявимірюваннятаоцінюваннярізнихгруп компетенцій доцільно використовуватирізніпідходи.

Таким чином, враховуючи провідніосвітні тренди, традиційні ВНЗ маютьмодернізувати навчальний процес на основірозбудови індивідуальних, заснованих накомпетенціях, траєкторій навчання студентів,повністю вирішивши при цьому проблемивимірюваннятаоцінюваннякомпетенцій.

Рецензентд.е.н.,професорЛ.Л.Антонюк

Список використаних джерел1.БайденкоВ.И.Болонскийпроцесс:проблемы,

опыт,решения/В.И.Байденко//М.:Исследовательскийцентрпроблемкачестваподготовкиспециалистов-2006.–с.112.2.ВасильєваВ.В./Інноваційнийпотенціалвищоїшколи у період відновлюваного розвитку економікикраїни/В.В.Васильєва//Зовнішняторгівля:економіка,фінанси, право. -2013.- № 1.-С.156-160. 3. ВерхоглядО.А.ЦентроцінюваннятарозвиткукомпетенційвУАГІВМУУ/ О.А.Верхогляд / електронний ресурс, режим


доступу: http://osvita.ua/vnz/high_school/44249/ 4. ATuningGuide to FormulatingDegree ProgrammeProfiles.IncludingProgrammeCompetencesandProgrammeLearn-ing Outcomes / електронний ресурс, режим доступу:http://core-project.eu/documents/Tuning%20G%20Formu-lating%20Degree%20PR4.pdf 5. Аaron Skonnard 5 TopTrends inEducationTechnology2015. /PublisedonFeb/ 3,2015 / електронний ресурс, режим доступу: http://www.inc.com/aaron-skonnard/5-top-trends-in-education-technology-2015.html 6. Harvard University Competency Dictionary /електроннийресурс,режимдоступу:http://campusservices.harvard.edu/system/files/documents/1865/harvard_competency_dictionary_complete.pdf

Reference1. Bajdenko V.I. Bolonskij process: problemy, opyt,

reshenija / V.I. Bajdenko // M.: Issledovatel›skij centr problemkachestvapodgotovkispecialistov-2006.–s.112.2.Vasil›єvaV.V./ Іnnovacіjnij potencіal vishhoї shkoli u perіod vіdnovljuvanogorozvitkuekonomіkikraїni/V.V.Vasil›єva//Zovnіshnjatorgіvlja:ekonomіka,fіnansi,pravo.-2013.-№1.-S.156-160.3.VerhogljadO.A.CentrocіnjuvannjatarozvitkukompetencіjvUAGІVMUU/O.A.Verhogljad/elektronnijresurs,rezhimdostupu:http://osvita.ua/vnz/high_school/44249/4.ATuningGuidetoFormulatingDe-greeProgrammeProfiles.IncludingProgrammeCompetencesandProgrammeLearningOutcomes/elektronnijresurs,rezhimdostu-pu: http://core-project.eu/documents/Tuning%20G%20Formulat-ing%20Degree%20PR4.pdf 5.Aaron Skonnard 5TopTrends inEducationTechnology2015./PublisedonFeb/3,2015/elektron-nijresurs,rezhimdostupu:http://www.inc.com/aaron-skonnard/5-top-trends-in-education-technology-2015.html 6.HarvardUniver-sityCompetencyDictionary / elektronnij resurs, rezhimdostupu:http://campusservices.harvard.edu/system/files/documents/1865/harvard_competency_dictionary_complete.pdf

Кирилюк М.В.+38(099)[email protected]

PEDAGOGICAL CONDITIONS OF TEACH-ERS’ SELF-EDUCATION COMPETENCE

DEVELOPMENT IN THE IN-SERVICE EDUCATION

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

ВЧИТЕЛІВ У ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ОСВІТІ

Kyryliuk M.V. Pedagogical Conditions of Teachers’ Self-education Competence Development in the In-Service EducationThis paper presents leading pedagogical conditions ofteachers’ self-educational competence in the in-serviceeducation; reveals the essence and importance of teachingportfolioasameansofteachers’self-educationalcompetencedevelopment.Keywords: self-education, self-educational competence,pedagogicalcondition,portfolio.

Кирилюк М.В. Педагогічні умови розвитку самоосвітньої компетентності вчителів у післядипломній освіті.Обґрунтовуються провідні педагогічні умови розвиткусамоосвітньоїкомпетентностівчителівупіслядипломнійосвіті.Висвітлюєтьсясутністьтазначенняпедагогічногопортфоліо як засобу розвитку самоосвітньоїкомпетентностівчителів.Ключові слова: самоосвіта,самоосвітнякомпетентність,педагогічнаумова,портфоліо.

Кирилюк М.В. Педагогические условия развития самообразовательной компетентности учителей в последипломном образовании.Обосновываются ведущие педагогические условияразвития самообразовательной компетентностиучителейвпоследипломномобразовании.Раскрываетсясуть и значение педагогического портфолио каксредстваразвитиясамообразовательнойкомпетентностиучителей.Ключевые слова: самообразование,самообразовательнаякомпетентность,педагогическоеусловие,портфолио.

Актуальність проблеми. Науково-технічний і соціальний прогрес швидкозмінює характер знань, умови праці людинита засоби її діяльності, тому постає нагальнапроблемапереглядуцілей,змістутатехнологійпрофесійної підготовкифахівця до успішногожиття й діяльності в нових, надзвичайномінливих умовах інформаційного суспільства.Неперервність освіти відбувається протягомусього життя людини (професійного тазагальнокультурного),невід’ємноюскладовоюякої є самоосвітня діяльність, що визначеноодним із пріоритетів Державної національноїпрограми «Освіта» (Україна XXI століття),Національної стратегії розвитку освіти вУкраїнінаперіоддо2021року,таінструментомпрофесійноїпідготовкийадаптаціїпедагогів.

Необхідність обґрунтування тазапровадження дієвої системи самоосвітивчителів як ключового елементу системипідвищенняїхкваліфікаціїуданомуконтекстієочевидною.

Аналіз наукових джерел, нормативно-правових актів, практика підготовки вчителівдо самоосвітньої діяльності в умовахпіслядипломної освіти вказують на існуванняпротиріч, які посилюють актуальністьдосліджуваноїтеми,асамеміж:

змінамивпрофесійнійдіяльностівчителя,щообумовленіреформуваннямосвіти(впровадження нових державних стандартів,навчально-методичного забезпечення),вимогами держави до підвищення якості


шкільної освіти (затвердження Національноїстратегії розвитку освіти в Україні на періоддо 2021 року) та неготовністю вчителя допостійногосамовдосконалення;

постійним зростанням вимогдо професійної компетентності вчителів інеобґрунтованістюпедагогічнихумоврозвиткуїхсамоосвітньоїкомпетентності;

необхідністю впровадженняефективного управління самоосвітньоюдіяльністю вчителів і реальним станом цьогопроцесуусистеміпіслядипломноїосвіти.

Ураховуючи актуальність проблемий недостатню її розробленість у педагогічнійтеоріїтапрактиці,обраноданутемустатті.

Аналіз останніх дослідженьі публікацій. У наукових доробкахдосліджуються такі напрями: історичний ісоціальнийаспектисамоосвіти (Л.Айзенберг,А.Громцева,Г.Закіров);сутність,особливостіта функції самоосвіти, її місце в професійнійдіяльності (Т. Воронова, С. Єлканов); рольі місце самоосвіти в системі неперервноїосвіти, зокрема забезпечення ефективногофункціонування на різних життєвих етапах(А.Даринський,О.Савченко,М.Солдатенко,В.Турченко);самоосвітаяк інтенсивнаформапідвищеннякваліфікації(Т.Браже,Л.Ващенко,Ю. Кулюткін, Н. Косенко, Н. Протасова, Г. Сухобська, Т. Сущенко); самоосвіта якскладова самовиховання, самовдосконаленнятасаморозвиткуособистості(Є.Ісаєв,І.Котова,В.Слободчиков).

Теоретичні основи самоосвітивчителя,загальнуконцепціюїїстимулювання,взаємозв’язокміжсамоосвітоютаефективністюпрофесійноїдіяльностівчителівобґрунтовуютьМ.Заборщикова,О.Лебедєв,В.Лутанський,І.Наумченко,П.Пшебильськийтаін.

Поряд із цим вивчення проблемисамоосвіти вчителів у теорії та на практицісвідчитьпронедостатнюрозробленістьпитанняу науковій літературі, зокрема актуальнимидля дослідження є проблеми, пов’язані заналізом педагогічних умов, які забезпечуютьефективністьпроцесусамоосвітитаїївпливнаособистісно-професійнезростаннявчителів.

Виклад основного матеріалу.Розглянемоумови,щовпливаютьнарозвитоксамоосвітньої компетентності вчителів упіслядипломній освіті. Провідними середнихєпсихолого-педагогічніумови,підякими

розуміють«сукупністьпсихолого-педагогічнихфакторів,щовпливаютьналюдину,створюютьсередовище, у якому відбувається навчально-виховний процес» [11, с. 390]. Умова складаєте середовище, оточення, в якому явище чипроцес виникають, існують, розвиваються.Ю. Бабанський зазначав, що «умови, якісамі не є причиною подій, у той же часпосилюють чи послабляють наслідки тієї чиіншої дії» [2, с. 115]. З цих міркувань можнавизначити умови як фактори, обставини, відяких залежить ефективність функціонуванняданої педагогічної системи. Таким чином,характеристика психолого-педагогічнихумов розвитку самоосвітньої компетентностівчителівусистеміпіслядипломноїпедагогічноїосвіти містить аналіз головних факторів,обставин, які забезпечують ефективністьі посилюють результативність заходів длядосягненняцієїмети.

Аналіз результатів дослідженьнауковців (О. Абдуліної 1], Є. Бєлозерцева4],Г.Балла3]таін.)дозволивнамвиділитипсихологічні умови успішності розвиткусамоосвітньоїкомпетентностівчителів:

подолання психологічногобар’єрущодооновленнятазбагаченнявласногопедагогічногодосвіду;

мотивацію професійногосамоствердження і психологічну готовністьучителя до активного засвоєння педагогічнихзнань;

урахування психологіїміжособистіснихвідносин,пов’язанихзвіком,досвідом, статусом у педагогічному колективівчителів, і психологічне спрямування напартнерствовколективнихформахнавчальноїдіяльностітощо.

Нанашудумку,ефективністьрозвиткусамоосвітньої компетентності вчителів усистемі післядипломної освіти залежить відреалізаціїтакихпедагогічнихумов:

упровадження науковообґрунтованої моделі розвитку самоосвітньоїкомпетентностівчителів;

побудови післядипломногопедагогічного процесу на основідиференційованого підходу, оптимальногопоєднаннятрадиційнихтаінноваційнихформіметодівнавчання,застосуванняінформаційно-комунікаційних технологій та дистанційногонавчання;

створення в школі освітньогосередовища, що стимулюватиме професійнесамовдосконаленняучителів;

розроблення структури


портфоліо професійних досягнень як засобурозвитку самоосвітньої компетентностівчителів.

Як приклад, розглянемо важливупедагогічну умову розвитку самоосвітньоїкомпетентностівчителя–створенняпортфоліопрофесійних досягнень. Пріоритет віддаємопрофесійному педагогічному портфоліояк формі оцінки самоосвітньої діяльності,беручи до уваги можливість при цьомузабезпечити зворотній зв’язок з учителемщодо вдосконалення післядипломної освіти.У даному випадку портфоліо є формоюавтентичного оцінювання освітніх результатівзапродуктом,якийстворенолюдиноюупроцесінавчальної,творчої,соціальноїтаіншихвидівдіяльності[10].

Метастворенняпортфоліо–визначеннядинаміки значущих самоосвітніх результатіву цілому, забезпечення відслідковуванняіндивідуальногопрогресувчителявширокомуосвітньому контексті, демонстрація йогоздібностідопрактичногозастосуванняосвітніхнадбань.

Портфоліо дозволяє вирішити низкузавданьметодичноїроботи,асаме:

розвинути й постійнопідтримувати мотивацію, готовність педагогадо свідомої ефективної цілеспрямованоїсамоосвіти;

розвинути рефлексивну ісамооцінювальну діяльність, поширитиможливостісамонавчання;

прискорити процес оцінювання,визначаючидіапазонпрофесійнихможливостейучителя;

фіксувати зміни й зростання запевнийчас;

забезпечити неперервністьсамоосвіти;

сприяти персоналізаціїпіслядипломноїосвітивчителяуміжкурсовийперіод, підвищенню рівня його методичноїкультури[7].

Оцінка досягнень (результатів), щонаводяться в портфоліо, а також портфоліо вцілому, може бути якісною або кількісною.ПогоджуємосяздумкоюМ.Окси,якийвважаєпортфоліонетількиальтернативнимспособомоцінювання, свідоцтвом певної освітньоїфілософії, оскільки ведеться розмова про«портфоліо-процес» – сукупність процесівнавчанняйучіння,щовибудовуютьсяузв’язкузпортфоліо[10].Цяідея,безумовно,пов’язаназ

процесамимодернізаціїпіслядипломноїосвітивчителя і сучасної школи в цілому. Оскількироботанадпортфоліосприяєсамовизначенню,підвищенню рівня рефлексії до саморозвитку,підвищується й ефективність самоосвіти.Тобто,ідеяоцінюваннязмінюєтьсявпортфоліо-процесі: оцінюється не тільки результат, а йдинаміка його досягнення. Учитель готуєтьсяпредставляти, захищати власні напрацюванняйдосягненнявпроцесіпедагогічноївзаємодіїз іншими учасниками педагогічного процесу,вибудовувати перспективи подальшогосаморозвиткуісамовдосконалення.

Важливимєте,щодосягненнятребанетільки(йнеодразу)оцінювати,адокументувати,тобто зробити безпосередньо наочними.Взаємодія у цей період з організаторомметодичної роботи посилює елементицілепокладання, самоорганізації, оптимізаціїсамоосвітньоїтапедагогічноїдіяльності.

Важливо додатково заохочуватидо самонавчання, поширювати можливостігруповоївзаємодіївчителівуколіоднодумців,надавати можливість демонструвати розвитокщодо ставлення до виявлених результатів,забезпечувати можливість однакової увагита підтримки розвитку членів педагогічногоколективу. Учитель повинен сам вибиратиформу,плануватизмістпортфоліо,здійснюватисамооцінкувласнихцілей,дій,результатів.

Необхідно запропонувати вчителюзробитивласнийвибірзміступортфоліо:

відбору підлягаютьавтореферати, узагальнення текстів, есе,коментарі до матеріалів, що вивчені запроблемоюсамоосвіти;

3–5робітнавчально-методичногохарактеру, що мають прикладне значення ісвідчатьпропрактичнезастосуванняотриманихзнань;

творчіроботизапроблемою,якібажанопрезентуватиколегам;

свідоцтва про результативністьпедагогічноїдіяльності;

творчі роботи особистісногохарактеру[7].

Важливо, щоб вибір був здійсненообґрунтовано.

Спектр діяльності сучасного педагогаможебутинастількишироким,щопоєднативсірезультатинавчально-виховноїтасамоосвітньої


діяльності в одному документі просто неможливо. У цьому випадку необхідністюстає створення електронного портфоліо,що об’єднує весь спектр роботи педагога тапрезентуєрізноманітніаспектийогодіяльності.

Назвемоновівидипортфоліо,асаме: електроннепортфоліо; веб-портфоліо; паспорт компетенцій і

кваліфікації; европейськиймовнийпортфоліо

(єдиний європейський зразок, прийнятийРадоюЄвропи).

Електронне портфоліо педагога єформою інтернет-підтримки його діяльності.Кожен учитель зтикається з необхідністюстворення навчально-методичного пакета(портфоліо) з навчального предмета, який вінвикладає.

Веб-портфоліо – це веб-сторінка абовеб-сайтпедагога,щовикористовуєтьсянимдлязберіганнярезультатівпроектно-дослідницькоїдіяльності, особистих досягнень, наприклад,результатівучастівконкурсах,семінарахтощо.

Прикладом веб-портфоліо можеслугувати портфоліо директора Чутівськоїзагальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів І.Соколова (http://sokolovigor.blogspot.com) тадиректораНовокочубеївськоїзагальноосвітньоїшколиІ-ІІІступенівЮ.Петренка(http://yurij71.blogspot.com).

Зауважимо, що психолого-педагогічніумовиздійснюютьсятількитоді,коливколективіє відповідний мікроклімат, який частковозабезпечує керівник. Задля підтриманняпозитивного мікроклімату у колективіта організації вчителів до самоосвітньоїдіяльності керівникам необхідно знати рівеньготовностітарозвиткупедагогадосамоосвіти,базу успішного самовдосконалення, йогоможливості в умовах навчально-виховногозакладу[5;6].

Важливу роль у мотивації вчителівдо розвитку самоосвітньої компетентності,є засоби управлінського впливу, під якимирозуміємо систему чинників, завдяки якимособистість педагога саморозвиватиметься ісамовдосконалюватиметься.Вониможутьбутирізноплановимизазмістом,цілеспрямованістю,тривалістютощо.

Ураховуючи досвід минулого, ниніважливовіритивможливістьучителя,надавати

йому більше самостійності. А допомогавчителю у здійсненні ним самоосвітньоїдіяльності має носити консультативний, а невказівнийхарактер.Наданняфахівцюреальноїсвободивиборупередбачає,щоостаннєслово,вибір,рішеннявсеоднозалишаютьсязаним.

Вважаємо, що допомога з бокукерівника у міжкурсовий період вчителюу розвитку самоосвітньої компетентностіможе забезпечуватися, по-перше, завдякисистематичному консультуванню з обранихпроблем для самоосвіти, порадах з будь-якихпитань організації самоосвіти (визначенніцілей і намірів, методів і засобів роботи надсобою тощо). Зауважимо, що при відсутностіотриманнякомпетентноїконсультаціївсвоємупедагогічномуколективі,вартознативчителю,дещеможнаодержатипідтримкуабопотрібнуконсультацію. По-друге, допомога йомуреалізуєтьсяпристворенніадекватноїпотребамсуспільства і особистості «самомоделі»особистісних якостей, що буде спрямовуватиподальшу самоосвітню діяльність учителя,слугувати певним орієнтиром, стимуломдо неперервного процесу встановленнявідповідності особистісного потенціалудинамічним соціальним потребам учителя тазабезпечуватиме його гармонійний розвитокі якпрофесіонала, і як особистості.По-третє,допомогавчителюспрямовананаусвідомленнятого,щоголовнимзасобомйогосамоперевірки,саморозвитку та самовипробовування єсамостійна практична діяльність. Знання,вміння,навичкийкомпетентністьперевіряютьсята вдосконалюються у практичній діяльностіфахівця. По-четверте, допомога вчителюпроявляєтьсяувизначенніпрогалинузнаннях,уміннях, навичках, якостях і порадах щодоможливихшляхівусуненнянаявнихнедоліків.По-п’яте,важливонадавативчителямнеобхіднуінформацію щодо розширення їхніх уявленьпро можливі інформаційні джерела та засобиїхнього використання, забезпечення вільногодоступу педагогів до зібраної інформації вкартотеках передового педагогічного досвіду,банках педагогічної інформації, архівахтощо. По-шосте, постійне інформуваннявчителів про тематику, зміст, сутність таадреси передового педагогічного досвіду єневід’ємним складником роботи керівника.Усьоме, необхідно враховувати підготовку та


видання навчально-методичної та довідковоїлітератури з актуальних проблем теорії іпрактики педагогіки, психології, методикивикладання предмета, виховання, організаціїсамоосвітивчителів[8;9].

Висновки.Такимчином,ефективністьпроцесу самоосвіти багато в чому залежитьвідумовіуправлінняними,відстимулюваннявчителя, а саме: від готовності, бажанняпедагогазайматисясамоосвітою;відпоєднаннявпроцесіуправліннявпливусаморегульованогой регульованого характеру; від здійсненняповногоциклууправліннявпливомнапроцессамоосвіти, що містить аналіз результатівпедагогічної діяльності; від планування,координування, організації контролю,коригуванняпроцесусамоосвітивідповіднодопоставленоїмети.

Як свідчать результати дослідження,позитивні наслідки самоосвітньої роботиможливі у тому разі, якщо вона відповідноорганізована, добровільна й усвідомлюєтьсяособистістю як соціальна потреба. Рушійноюсилою створення необхідних психолого-педагогічних умов для занять самоосвітоює управлінська діяльність адміністраціїзагальноосвітньогонавчальногозакладу.

Рецензентк.п.н.,професорН.І.Білик

Список використаних джерел1.Абдуллина О. А. Общепедагогическая

подготовкаучителявсистемевысшегопедагогическогообразования – 2-е изд. / О. А. Абдуллина – Москва.: Просвещение, 1990. – 141 с. 2. Бабанский Ю. К.Проблемы повышения эффективности педагогическихисследований:Дидактическийаспект/Ю.К.Бабанский.– Москва. : Педагогика, 1982. – 192 с. 3. Балл Г. О.Психолого-педагогічні засади гуманізації освіти /О.Г.Балл //Освіта і управління.–1997.–Т. 1. –Ч2.– С. 21–36. 4. Белозерцев Е. П. Подготовка учителя вусловиях перестройки / Е.П. Белозерцев. –Москва. :Педагогика,1989.–208с.5.БордовскаяН.В.Педагогика: учеб. пособ. /Н.В.Бордовская,А.А. Реан. –СПб. :Питер, 2009. – 304 с. 6. Кравченко Л. М. Професійнадіагностика у системі післядипломного підвищеннякваліфікації вчителя : автореф. дис. канд. пед. наук:13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» /Л.М.Кравченко, ІПППОАПНУкраїни. –Київ., 1996.–24с.7.ЛитовченкоЛ.А.Портфоліоякформаоцінкирезультативності самоосвітньої діяльності вчителя //Науковий вісник МДПУ. – Сер. : Педагогіка. – Вип.7 /Л.А.Литовченко. –Мелітополь :МДПУ, 2011. –С.103–109. 8. Наливайко Г. В. Становлення та розвиток

самоосвітньої діяльності вчителів / Г. В. Наливайко //Постметодика.–2000.–№2(28).С.31–32.9.НаливайкоГ. В. Управлінська діяльність адміністрації школи зкерівництва самоосвітою вчителів / Г. В. Наливайко //Постметодика.–2000.–№5(31).С.17–18.10.ОксаМ.М. Використання портфоліо в процесі підготовкимагістрівзафахом„Управліннянавчальнимзакладом”//НауковийвісникМДПУ.–Сер. :Педагогіка.–Вип.9 /М.М.Окса.–Мелітополь :МДПУ,2008.–С.127–134.11.Философскийсловарь/под.ред.И.Т.Фролова.–5-еизд.–Москва.:Политиздат,1986.–590с.

магістр філології Поліщук О.О.+38(093)[email protected]

THE RELATIONSHIP OF EDUCATION AND BUSINESS AS ONE OF KEY ELEMENTS OF THE HIGHER EDUCATION SYSTEM MOD-

ERNIZATION

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ОСВІТИ ТА БІЗНЕСУ ЯК ОДИН З ЕЛЕМЕНТІВ МОДЕРНІЗАЦІЇ

СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Polishchuk O. The relationship of education and business as one of key elements of the higher educa-tion system modernizationThis article reviews possible mechanisms to increaseattractiveness of the university through the collaborationof educational and business environments. We analyzedthe positive impact of such cooperation at the state level.Examplesofsuccessfulcooperationmodelsofthebusinessenvironmentandtheacademicenvironmentthoughcreationof Academic career bureaus and Academic EnterpriseIncubators are described.As a result, the tasks for furtherresearchonthesubjectareset.Key words: education,business,entrepreneurship,academicentrepreneurship,theBolognaprocess,singlelabormarket.

Поліщук О.О. Взаємозв’язок освіти та бізнесу як один з елементів модернізації системи вищої освітиУ статті розкрито можливі механізми збільшенняпривабливості ВНЗ через співпрацю освітнього табізнес-середовища. Проаналізовано позитивний впливтакої співпраці на рівні держави. Описано прикладиуспішних моделей співпраці бізнес-середовища таакадемічногосередовищашляхомствореннявструктуріВНЗАкадемічнихбюркар’єртаАкадемічнихінкубаторівпідприємництва.У підсумках поставлено завдання дляподальшихдослідженьізтематики.Ключові слова: освіта, бізнес, підприємливість,академічнапідприємливість,болонськийпроцес,єдинийринокпраці.


Полищук О.А. Взаимосвязь образования и бизнеса как один из элементов модернизации системы высшего образованияВ статье раскрыто возможные механизмы увеличенияпривлекательности ВУЗов через сотрудничествообразовательной и бизнес-среды. Проанализированоположительноевлияниетакогосотрудничестванауровнегосударства. Описаны примеры успешных моделейсотрудничества бизнес-среды и академической средыпутем создания в структуре ВУЗов Академическихбюр карьер и Академических инкубаторовпредпринимательства. В итогах поставлена задача длядальнейшихисследованийпотематике.Ключевые слова: образование,бизнес,предприимчивость,академическая предприимчивость, болонский процесс,единыйрыноктруда.

Постановкапроблеми.Європейськийосвітній простір формувався десятиліттями.Крок за кроком система коригувалася,вдосконалювалася, випрацьовувала єдиністандарти. Метою таких змін було ненав’язування єдиної системи, котра бзобов’язувала до нововведень і скасуванняіснуючих освітніх стандартів тої чи іншоїкраїни, а лише гармонізація всіх існуючих наєвропейському просторі освітніх моделей іприведення їх до єдиної з метою створенняєдинихстандартіввосвіті.

Так,18вересня1988рокуум.Болоньяректори 430 університетів у присутностігромадськихдіячів,представниківдуховенства,урядовців підписали Велику хартію, метоюкотрої стало окреслення основних шляхів тапринципіврозвиткуосвіти.

Шлях України у Болонський процесрозпочався у 2004 році Наказом МіністраосвітитанаукиУкраїни(№49)від23.01.2004р.«Про затвердження Програми дій щодореалізації положень Болонської деклараціїв системі вищої освіти і науки України на2004-2005 роки» [2], в якому були визначеніосновнінапрямитазаходипореалізаціївимогта принципів болонських документів (деякіз них розвивали принципи та положення вжезатверджені Указом Президента України №347/2002від17квітня2002р.уНаціональнійдоктринірозвиткуосвітина2002-2004рр.[3]).

Система вищої освіти України насьогоднішній день проходить активний шляхреформ та змін, пов’язаних із впровадженнямєвропейських стандартів, шлях модернізаціїта гармонізації з європейським освітнімзаконодавством, що супроводжується новими

викликами,дискусіямивсуспільстві.Реформи, що мають на меті

покращення якості освіти в найближчомумайбутньому, наразі створюють протилежнуситуацію. Вже в цьому році плануєтьсязакриттявеликоїкількостінавчальнихзакладів[4] та розформування представництв багатьохукраїнських ВНЗ в регіонах. Нові вимогидля тих, хто лишиться на освітньому ринкупотребуватимутькардинальнихзмін.

З іншої сторони, пройшовши етапреформування,освітамаєстатидоступнішою,якіснішою, практичнішою за умовипослідовного виконання усіх поставленихзавдань.

Болонський процес відкрив дляУкраїни, в першу чергу, нові можливості,пов›язані з перспективою входження дозагальноєвропейського освітнього простору,середяких:

визнання українських дипломівнаміжнародномурівні;

більша мобільність вєвропейському просторі для студентів тавикладачів;

спільніосвітнітанауковіпроектизєвропейськимиуніверситетами;

конкурентоспроможність наєвропейськомуісвітовомуринкупраці[5].

Іякщоізпершимитрьомапунктамимиуже вміємо працювати, або активно вчимося,то останній, на сьогоднішній день, на нашудумку,мігбистатиоднимізосновнихчинниківрозвитку системи освіти. Тісна співпрацяосвітньоготабізнесовогосередовищ,щодавноуже практикуєтся у багатьох європейськихкраїнах, може стати серйозним поштовхомдо підвищення цінності вищої освіти всуспільстві та якості освіти загалом, а такожконкурентоспроможності нашого випускниканаєдиномуєвропейськомуринкупраці.

В даній статті хочемо окреслитиосновні можливі компоненти такої співпраці,їх позитивні сторони та перспектививпровадження європейських практик вукраїнськійосвітніймоделі.

За даними МОН України до кінцяроку в нашій системі вищої освіти маєзалишитисяменше300ВНЗ.КількістьВИШівскоротиться, їх конкурентоспроможністьзалежатимевідвнутрішньоїполітики,студенти


якіранішеобиратимутьосвіту,котразможепозавершеннюВНЗгарантуватинайвищішансинапрацевлаштування.Вжевцьомуроцієвеликийзапит на отримання подвійних дипломів врамках спільних програм із закордоннимиВНЗ,можливістьвперіоднавчанняпроходитизакордонні практики та стажування тощо.Такі можливості у період навчання додаютьвагомості отриманим знанням підтвердженимпрактичними навиками, а також диплому.Наявність подібних можливостей впливаєі на рейтинговість ВУЗу, і на шанси припрацевлаштуваннівипускника.

Будь-який навчальний заклад, котрийпрагнерозвиватися ідбає,впершучергу,проінтереси свого студента просто зобов›язанийне лише виконувати рекомендації вищестоячихінстанцій,айслідкуватизасвітовимитенденціями і постійно рухатися в ногу ізпотребами сучасного ринку праці, сприятирозвиткуінноваційностіусвіті,щотакшвидкозмінюється,готуватипрактиків,анетеоретиків.

До прикладу, фактично у кожномупольському ВНЗ існує декілька окремихвідділів, котрі забезпечуючи студентуможливістьотримуватипрактикувжевперіоднавчання, знайтихорошуроботу з достойноюоплатою праці по його завершенні, сприяютьмобільностістудентівтощо.

Одна із таких моделей – Академічнебюро кар’єр. Сюди студент може звернутисяабиотриматиінформаціюпродоступнівакансії,закордоннічимісцевіпрактики,стажування.

Основною метою такого відділу вструктурі ВНЗ є забезпечення можливостістудентапаралельно ізнавчаннямотримуватипрактичні навики, додаткові компетенції таплануватисвоєпрофесійнеікар’єрнезростанняза рахунок отримання актуальної інформаціїпропотребиринкупраці[6].

Завдання, котрі стоять перед бюрокар’єр:

– надання студентам та випускникамактуальноїінформаціїпроринокпраці;

– збір та класифікація інформації прорізніобмінніпрограми,стажування;

– ведення та оновлення баз данихстудентів та випускників, зацікавлених упошукуроботи;

–наданняіндивідуальнихконсультаційстудентам, котрі шукають роботу в період

навчання;– курси з підвищення кваліфікації,

надання студентам можливості отриматидодаткові компетенції шляхом участі урізноманітнихсемінарах,тренінгахтощо;

– пошук місць для проходженняпрактик;

– створення постійних і тимчасовихмісцьроботитаін.

Цітаіншізавданняреалізуютьсяутіснійспівпраціізстудентськимсамоврядуванням,щоактивізує студентську спільноту та допомагаєякісноішвидкопоширюватицікавуінформацію;із державними та приватними бізнесовимиструктурами, органами влади, спілкамироботодавців та окремими потенційнимироботодавцями, що дозволяє отриматиінформаціювідпредставниківринкупраціпроосновнікваліфікаціїмайбутніхпрацівників таскорегувати навчальні плани згідно до данихпотреб і вимог, а значить забезпечує якіснопідготовлених фахівців та довготерміновуспівпрацювсіхвищезазначенихінстанцій.

Завдяки такій формі взаємодії освітита бізнесу студент може впродовж навчаннярозвиватисвоїпрактичнінавички,отримуватинові враження, розширювати своє колоконтактівтапретендуватинахорошуроботу.

Щеоднимперспективнимнапрямкомврозвиткунелишеосвіти,айдержавизагалом,хотілося б визначити модель Академічнихінкубаторівпідприємництва.

УтійжеПольщінаразівониобєднують31 найкращий університет і нараховують 1400фірм,щорозвиваються.Студенти–окремасоціальнагрупа,котрамислитьпрогрессивноігенерує ідеї для розвитку економіки, бізнесу,сприяє появі нових тенденцій у суспільстві,науці,культурітощо.

Академічні бізнес-інкубатори даютьможливість талановитій та креативній молодізапочаткувати власну справу із найменшимиризиками, вкладеннями та у надзвичайнопростийспосіб.

Освновне завдання АІП – створеннясприятливого клімату для розвиткуакадемічногопідприємництва.

Інкубатори в стінах польських ВНЗнадають комплексну підтримку. ЗавдякиплатформіStartUpOnlineстудентчивикладачможе зареєструвати фірму протягом 24


годин, отримати юридичну та бухгалтерськуконсультацію. Програма StartUp House надаєдоступ до 40 офісних приміщень високогостандарту, з сучасним комп›ютерним тапрограмним забезпеченням. У свою чергу,програмиStartUpKick-Off,Mentoring&Train-ing забезпечує якісне навчання, допомагаєзнайтибізнеспартнерівтаінвесторів[7].

Дана модель спрямована насамозайнятістьмолоді.Особи,котрінезнайшлидлясебемісцянаринкупраці,алемаютьцікавіідеї в такий спосіб реалізують себе. Відтак,зниження рівня безробіття, поява більшоїкількостіплатниківподатків,котрі,розвиваючивласнусправузчасомдолучаютьсядороботиподібнихструктурвжевякостіроботодавцівірозбудовуютьабсолютноновийринокпраці.

Такий досвід може відкрити новусторінку для українського академічногосередовища, де сотні нових технологій так іне знайшли свого практичного застосування,незважаючинаїхпотенціал.

Підсумовуючи, варто сказати, щореформування української освіти важливе нелишедлявузькоїцільовоїаудиторіїякстудентичи викладачі, а й для розвитку держави тапроцвітанняекономікивцілому.

Зважаючи на те, що модернізаціята реформація освіти є наразі одним ізпріоритетнихнапрямківнашляхуєвропейськоїінтеграції України, подальші дослідженняз даної теми будуть базуватися на вивченніпередового досвіту та аналізі продуктивнихмоделей його впровадження на базі вищихнавчальних закладів Республіки Польща, депроцесреформаціїтриваєбезупинно,алеетапи,котріпроходитьзаразвУкраїнінацихтеренахвжеуспішнореалізовані.

Рецензентд.соц.н.,професорЕ.А.Афонін

Список використаних джерел1.ВеликаХартіяуніверситетів(Болонья,18вересня

1988р.)–[Електроннийресурс].–Режимдоступу:http://www.lnu.edu.ua/Pedagogika/bolon/02.pdf.2.Osvita.ua–[Електроннийресурс].–Режимдоступу:http://osvita.ua/legislation/Vishya_os-vita/3127/. 3. Тимошенко З.І. Соціально-політичні аспектита перспективи участі України в Болонському процесі //Україна – суб›єкт європейського освітнього простору. – К.:Вид-во Європейського ун-ту, 2005. – С . 5 – 19. 4. Osvita.ua – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/46669/. 5. Національна доктрина розвитку освіти.УказПрезидентаУкраїнивід17квітня2002року№347/2002

//Урядовий кур’єр. – 2002. – 18 квітня. 6.Wyzsza Szkola In-formatyki I Umiejetnosci. Akademickie Biuro Karier BAZA– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://wsinf.edu.pl/BAZA/. 7. Inkubatory.pl – [Електронний ресурс]. – Режимдоступу:http://inkubatory.pl/o-aip/

References1.VelykaHartiyauniversytetiv(Bolonya,18veresnya

1988r.)–[Elektronniyresurs].–Rezhymdostupu:http://www.lnu.edu.ua/Pedagogika/bolon/02.pdf.

2.Osvita.ua–[Elektronniyresurs].–Rezhymdostupu:http://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/3127/. 3. TymoshenkoZ.I.Sotsialno-politichniaspektytaperspektyvyuchastiUkrainyvBolonskomuprotsesi//Ukraina–subiektEvropeyskogoosvitnogoprostoru. –K.:Vyd-voEvropeyskogo un-tu, 2005. – S . 5 – 19.4.Osvita.ua– [Elektronniy resurs].–Rezhymdostupu:http://os-vita.ua/vnz/46669/.5.Natsionalnadoktrynarozvytkuosvity.UkazPrezydentaUkrainyvid17kvitnya2002roku№347/2002//Uri-adoviykurier.–2002.–18kvitnya.6.WyzszaSzkolaInformatykiIUmiejetnosci.AkademickieBiuroKarierBAZA– [Elektronniyresurs].–Rezhymdostupu:http://wsinf.edu.pl/BAZA/.7.Inkuba-tory.pl–[Elektronniyresurs].–Rezhimdostupu:http://inkubatory.pl/o-aip/

методист Просніченко Т.П.+38(096)[email protected]

REALIZACJA INNOWACYJNE ROZWIĄZANIA W NOWOCZESNYCH METOD NAUCZANIA DYSCYPLIN BU-

DYNEK W SZKOŁACH: POPRAWA UMIEJĘTNOŚCI NAUCZYCIELI

ВТІЛЕННЯ ІНОВАЦІЙНИХ РІШЕНЬ В СУЧАСНУ МЕТОДИКУ ВИКЛАДАННЯ

БУДІВЕЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН В ВИЩІЙ ШКОЛІ: УДОСКОНАЛЕННЯ

ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Prosnichenko T. Implementation innovative solu-tions in modern teaching methods building disci-plines in high schools: improving teacher skillsAn important place in the structure of the study subjectsbuilding is occupied at present links with ergonomics,aesthetics, technical,safetyoflife, thepsychologyoflaborand industrial relations. Relationship building disciplinesand the use in their study of engineer-teacher need thiscapability to share my professional work experience tostudents through skills of its educational activities, whichare possessedmastery teacher teaching various techniquesandmodernteachingmethods.Modernmethodologicalbasisforteachingconstructiondisciplinesarecombiningtechnicalknowledgeofgeneralsubjectsandspecialcycles,methodsofteachingwhichisgiventoleadingimplementationbetweendystsyplinnyh links. Especially effective mizhdystsyplinni


linksofthistype,bothwithinsubjectsbetweenthedisciplinesand content of educationalmaterial. In preparing the planwithindystsyplinnyhrelationsisimportanttodeterminethestructuralbasisfordiscipline,giventhegradualcomplicationofthestudiedmaterialinprinciplethetransitionfromgeneraltospecific.Key words:boostingeducationalprocessmoderneducationalmanagement, teaching methods, relationships betweendystsyplinni.

Просніченко Т.П. Втілення іноваційних рішень в сучасну методику викладання будівельних дисциплін в вищій школі: удосконалення педагогічної майстерностіВзаємозв’язок будівельних дисциплін і можливістьвикористання при їх вивченні інженера-викладачапотребують від цього фахівця здібність передатисвій виробничий досвід студентам, завдяки вмінь інавичок своєї педагогічної діяльності, які набуваютьсяопануваннямвикладачемрізнихпедагогічнихприйомівісучаснихметодикнавчання.Сучасноюметодологічноюосновоювикладаннябудівельнихдисциплінєоб’єднаннязнань дисциплін загально технічного і спеціальнихциклів, в методиці викладання яких провідне місцевідводитьсявтіленнюміждисципліннихзв’язків.Ключові слова: активізація навчального процесу,сучасний освітній менеджмент, педагогічні прийоми,міждисципліннізв’язки.

Просниченко Т.П. Инновационные решения в современной методике преподавания строительных дисциплин в высшей школе: совершенствование педагогического мастерстваВзаимосвязь строительных дисциплин и возможностьиспользованияприихизученииинженера-преподавателятребуютотэтогоспециалистаспособностьпередатьсвойпроизводственныйопытстудентам,благодаряумениюинавыков своей педагогической деятельности, которыеприобретаются освоением преподавателем различныхпедагогических приемов и современных методикобучения. Современной методологической основойпреподавания строительных дисциплин являетсяобъединение знаний дисциплин общетехническогои специальных циклов, в методике преподаваниякоторых ведущее место отводится внедрениюмеждисциплинарныхсвязей.Ключевые слова: активизация учебного процесса,современный образовательный менеджмент,педагогическиеприемы,междисциплинарныесвязи.

Постановка проблеми. Сучасніумовизапровадженняєвропейськихстандартіввищої освіти в Україні невід’ємно пов’язаніз особистістю і науково-педагогічноюкваліфікацією викладача, з його здібністюпроводити заняттяпрофесійно, інформативно,визивати гострий інтерес у студентів довивчаємої дисципліни і усіма маючимизасобамимаксимальноактивізуватинавчальнийпроцес. Ці умови базуються на загальних іпрофесійнихположенняхпедагогіки,психології

і розробленими методичними засобамивикладання технічних дисциплін обраногонапрямку навчання [1]. Загальною метоювикладання будівельних дисциплін в вищихучбових закладах України, є вміння навчитимайбутніх технічних працівників і керівниківвиробництвазастосовувативумовахрозвиткуринковоїекономікисучаснімоделіуправління,технологій і організацій виробництва,згідно правових умов праці і її безпеки нанаціональному,регіональному і виробничомурівнях.Важливиммісцемвструктурівивченнябудівельнихдисциплінзаймаютьнасучасномуетапі зв›язки з ергономікою, технічноюестетикою, безпекою життєдіяльності,психологієюпраціівиробничимистосункамив умовахнеритмічності виробництва в періодсвітовихкризиснихявищ,таін.Всвоєїосновікожна будівельна дисципліна, як комплекснадисципліна, базується на теоретичнихположеннях природничих (фізика, хімія,математика, електротехніка) та суспільних(економіка,соціологія,психологія,право)наукі передбачає лекції, виконання практичних ісамостійнихзавдань,розв’язанняситуаційнихзадач, тому методологічною основоювикладаннябудівельнихдисциплінєоб’єднанняівикористанняцілоїгрупидисциплінзагальнотехнічного і спеціальних циклів, в методицівикладанняякихєзагальніпитання,якідіютьнавсідисциплінициклуіхарактеризуютьцейциклвцілому[4].

Профілюючидисциплінибудівельногонапрямку на циклі спеціальних дисциплінвикладають в основному високопрофесійніінженери-будівельники які мають великийдосвід практичної діяльності в різнихгалузях будівництва, але не достатньоволодіють педагогічними прийомами ідосвідом викладацької роботи. Взаємозв’язокбудівельних дисциплін і можливістьвикористання при їх вивченні інженера-викладача потребують від цього фахівця нетільки здібність передати свій виробничийдосвід курсантам, але і необхідністьрозвиткувмінь і навичок своєї педагогічної діяльності,що набувається при опануванні викладачемрізних педагогічних прийомів і сучаснихметодикнавчання,направленихнаформуванняустудентівсистемипрофесійнихзнань,уміньі навиків з послідуючим використанням їх у


своїйпрактичнійдіяльності.Наосновітези,щовивчення кожної будівельної дисципліни,як комплексної дисципліни, базуєтьсяна теоретичних знаннях природничих тасуспільних наук, сучасною методологічноюосновою викладання будівельних дисциплінє об’єднання знань дисциплін загальнотехнічного і спеціальних циклів, в методицівикладання яких значне місце відводитьсявтіленнюміждисципліннихзв’язків.Особливоефективні меж дисциплінні зв’язки такоговиду, яквсерединідисципліни,міжокремимидисциплінами і по змісту учбового матеріалу.При складанні схеми всередині дисципліннихзв›язків важливо визначити структурнуоснову дисципліни, враховуючи можливістьпоступового ускладнення вивчаємогоматеріалу,попринципупереходувідзагальногодоприватного[2].

Наприклад: В курсі дисципліни«Будівельнатехніка»вивчаютьзагальнівидиіпринципиустроюмашинімеханізмів,апотім-спеціальні види будівельної техніки, технічніі плавучі засоби для можливості виконанняконкретнихвидівробіт.

Використання єдиних законів і теорійдляроз›ясненняявищіпроцесів,вивчаємихврізнихдисциплінахдаєможливістьстудентамиотримання професійних знань з спеціальнихдисциплінвкомплексізвиробничимдосвідомпісля проходження учбових і виробничихпрактик.Найбільшпоширеніміждисципліннізвязки по змісту учбового матеріалу. Цізв›язки надають здатність об›єднання знань івиробничогодосвідустудентіввєдинусистему.Вказане може бути додатково досягнутошляхом проведення викладачем спільно зістудентами науково-практичних конференційі семінарів, відвідування технічних виставок,проведенняпрофесійнонаправленихекскурсій,участь у презентаціях об’єктів будівельної ітранспортноїінфраструктури.

Приздійсненнізв’язківміжокремимидисциплінаминеобхідноправильнозрозумітиїхсутністьісистемнийхарактервраховуючи,щозв›язки між окремими дисциплінами повиннівстановлювати, по-перше визначення змістуіпослідовностівивченнятемдисциплін і,по-друге,формуватисьусвідомостісамихстудентів.Міждисципліннізв’язкизабезпечуютьєдністьвтілення тлумачення понять і означень,

вивчаємих в різних будівельних дисциплінах,атакожкомплексневикористаннястудентамизнань,вміньінавичок,отриманихпрививченнірізнихдисциплінпрофесійногоциклу[5].

Інженер-викладачвсвоїйпедагогічнійдіяльності повинен базуватись тим, щоважливим елементом сучасної освіти, окрімпідготовкипрофесійнихкадрівдлябудівельноговиробництва, становить також розвитокінтелектустудентів,їхтворчихіорганізаційнихздібностей, технічного мислення в умовахринковихвідносин.Узв’язкузцим,методикавикладання спеціальних дисциплін на базіміж дисциплінних зв’язків повинна включатинауково-технічне обґрунтування цілей, змістуі принципів вивчення обраної дисципліни,а також визначати ефективні форми, методиі засоби навчання, виховання і розвиткустудентів.

Рецензентд.т.н.,доцентВ.М.Півонос

Список використаних джерел1.ВиленскийМ.Я.Технологиипрофессионально-

ориентированногообученияввысшейшколе/М.Я.Виленский//Педагогикавысшейшколы.–М.,2008–с.104-111.2.ФоминЮ.А.Методическиеособенностиорганизациипрактическогообучения моряков /Ю.А. Фомин // Учебная и методическаяработа в учебных заведениях морского флота. – М., 2003.–с.17-28. 3. Левитес Д. Б. Практика обучения: современныеобразовательные технологи /Д.Б.Левитес// Институтпрактической психологии. – Воронеж: НПО МОДЭК, 1998.– с. 6-22. 4. Бодров В.А. Психология профессиональнойпригодности/В.А.Бодров. //М.:ПЕРСЭ,2001.–с.16-18.5.ЛяудисВ.Я.Инновационныеформыобученияввысшейшколе/В.Я.Ляудис//Инновационноеобучение:стратегияипрактика.–М.:Наука,1994.–с.46-49.6.БоднарВ.І.Інклюзивненавчаннятапідготовкапедагогічнихкадрівдляйогореалізації/В.І.Боднар//НауковийчасописНПУіменіМ.П.Драгоманова,2010.–№15.–с.39-42.

References1. Vilensky M. Technology professionally-oriented

learning inhighereducation /M.Vilensky //Pedagogyofhighereducation. –M., 2008 – s.104-111. 2. FominY.Methodologicalfeaturesoftheorganizationofpracticaltrainingofseamen/Y.Fo-min//Educationalandmethodicalworkineducationalinstitutionsof theNavy.M.,2003.–s.17-28.3.LevitesD.Practice training:Modern educational technology /D.Levites// Institute ofAppliedPsychology.–Voronezh:NPOMODEK,1998.–s.6-22.4.BodrovV.Psychologyofprofessionalsuitability/V.Bodrov.//M.:Perce,2001.–s.16-18.5.LiaudisV.Innovativeformsoflearninginhighereducation/V.Liaudis//Innovativelearning:strategyandpracticeM.:Nauka,1994.–s.46-49.6.BodnarV.Іnklyuzivnenavchannyathatpіdgotovkapedagogіchnihkadrіvforyogorealіzatsії/V.Bod-nar //Naukovachasopis іmenіDragomanovNPU,2010.–№15.–s.39-42.

39FILOZOFIAIPSYCHOLOGIAEDUKACJI

FILOZOFIA I PSYCHOLOGIA EDUKACJI

д. психол. наук, професор Богучарова О.І.+38 (066) 8314817

[email protected]

EMOCJONALNA KOMPETENCJA I PSYCHO-LOGICZNA «WELL-BEING» ASPIRANTA JAK

MLODY WYKŁADOWCY UNIWERSYTETU

ЕМОЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ТА ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ

АСПІРАНТА ЯК ВИКЛАДАЧА–ПОЧАТКІВЦЯ УНІВЕСИТЕТА

Богучарова О.І. Емоційна компетентність та психологчне благополуччя аспіранта як викладача–початківця унівеситетаТеоретична модель психологічних чинників, щовизначає зв’язки емоційної компетентності аспірантівуніверситету, була протестована в емпіричномудослідженнінавибірці(N=270,вік18істарше).Аналізотриманих кореляцій підтвердив, що рівень емоційноїкомпетентності(низький,середній,високий)восновномувизначається чинниками особистісної і емоційноїсфери.Встановлено,щосереднійівисокийрівнімаютьзначущізв’язкизпсихологічнимблагополуччям,атакожкорелюють з емоційно-зацікавленим відношенням віншійлюдині,щовиступаєякдетермінантауспішностіаспірантавсистемі«викладачвузу–студент».Ключові слова: аспірант, викладач-початківець вузу,емоційно-зацікавлене відношення в іншій людині,механізми впливу, психологічне благополуччя, система«викладач–студент», рівні емоційної компетентності,успішнанавчальнавзаємодія.

Богучарова Е.И. Эмоциональная компетентность и психологическое благополучие аспиранта как начинающего преподавателя университетаТеоретическая модель психологических факторов,определяющая связи эмоциональной компетентностиу аспирантов университета, была протестированав эмпирическом исследовании на выборке (N=270,возраст 18 и старше). Анализ полученных корреляцийподтвердил, что уровень эмоциональной компетентности(низкий, средний, высокий) в основном определяетсяфакторамиличностнойиэмоциональнойсферы.Установлено,что средний и высокий уровни имеют значимые связи спсихологическим благополучием, a также коррелируют сэмоционально-заинтересованнымотношениемвдругом,чтовыступаеткакдетерминантауспешностиаспирантавсистеме«преподавательвуза–студент».Ключевые слова: аспирант, заинтересованное отношение вдругом, механизмы влияния, начинающий преподавательвуза,психологическоеблагополучие,система«преподаватель-студент»,уровниэмоциональнойкомпетентности,успешноеучебноевзаимодействие

Bogucharova Ye. Emotional competence and psy-chological well-being of postgraduete student as university ’s teacherAtheoreticalmodelas topsychological factorsof levelsofemotional competence for postgraduate student as professor’spedagogical helper and university’s young teacher was testedwithdatafromsampleofadults(N=270),aged18andolder,who participated in empirical study. Correlation analysesprovided support for the proposed psychological factorsmodelofemotionalcompetence.Theanalysisofthecorrelationsconfirmedthat the levelofemotionalcompetence(low,middle,high) was mainly determined the factors of personality andemotionalsphere.Thefindingsshowtherearemeaningfulcorrelationsthemiddleandhighlevelsemotionalcompetencewithpsychologicalwell-being,andalsostraightcorrelatewiththeemotionally-interestedattitudesin other, that to be as determinanta of success of postgraduatestudentinthesystemof«university’steacher–student».Keywords: levels of emotional competence, mechanisms ofinfluence,postgraduatestudentaspedagogicalhelperofprofessor,successful educational co-operation, system of the university’steacher-student, psychological well-being, university’ youngteacher.

Постановка проблеми. Новасоціокультурна ситуація існування йрозвитку молодої людини, що пов’язана зреаліями k-суспільства (суспільство знань,або knowledge-society, англ.), у тому числітрансформацією освітнього простору заБолонськими угодами, вимагає активногозалученняаспірантіввищихнавчальнихзакладів(ВНЗ,вуз,далі)якнауковоїелітидоінноваційнихосвітніхпроцесіввякостівикладачів-початківцівтапедагогічнихпомічниківпрофесорів.Притомузаумоввідсутностідосвіду,необхіднихуміньі комптентностей майже усі викладачі вузустикаютьсязтруднощами,атимбільшевикладач-початківець і водночас аспірант, що значногрунтовніше оріентований до опанування вищихшаблівнауковоїдіяльності,ніждоактивноїучастівінноваційнихосвітніхпроцесах,міжособистійвзаємодії зі студентами, управлінні навчальнимпроцесом тощо. Однак саме у педагогічнійдіяльності викладача-початківця виникаютьтруднощі й перешкоди, складні проблемніситуації, які, перетворюючись на «виклики»для молодого фахівця, потребують вчасної«відповіді».Упошукувідповідейтазважуючинапоявуновихтеорійособистостівпсихології,атакож засадничі ідеї інноваційної педагогіки,розглянуті вмежах компетентнісного підходу,щовціломусприялирозширеннюуявленьпрозв’язок інтелекту та емоцій, актуальним стаєдослідженняособистіснихчинників,якіможуть

mailto:boghucharova@mail.%20ru


потенційно впливати на рівень підготовкимолодихфахівців-освітянуплощиніорганізаціїуспішноїнавчальноївзаємодіївсистемі«викладачвузу–студент». Актуальності вирішеннюпроблемивзаємозв’язку інтелектутаемоційунавчальнійдіяльності,щосьогоднітлумачитьсяу світлі категорії «емоційна компетентність»(ЕК,далі),яканапрямувпливаєнасуб’єктивне,психологічне, емоційне благополуччя суб’єктівосвітнього простору, додає й те, що цейвзаємозв’язок виступає одним з вирішальнихчинників ефективної професійної взаємодії.Отже, успішність майбутніх педагогів вищоїшколи має бути досліджено, тим більше, щогрунтовно не розкрито взаємозв’язок ЕК іблагополуччя,якийсприятимеякпедагогічнійуспішності, так й психологічному здоров’ю тасоціальномустановленнюмолодогофахівця.

Огляд останніх публікацій. Загаломпоняття взаємозв’язку інтелекту та емоцій усферінавчальноїдіяльностійнавчанніненоведля психології (Л.°Виготський, Г. Бреслав,В. Вілюнас, Л. Гозман, Д. Ельконін, К. Ізард,О.Леонтьєв, Г.°Костюк, О. Лук та ін). Проте,останнім часом з’явились нові акценти упідходахдойогодослідженняіззапозиченнямздобутківвітчизнянихізарубіжнихпсихологів(Р. Бар-Он, Д. Гоулман, Д. Люсін, Д. Мейєр,М.Рейнольдс,П.Селовей,Н.Холл, І.Аршава,Т. Кириленко, І. Матійків, Е.Носенко, І.Павлова, В.Слєпкова,М. Телешевська та ін.)[1; 7-10; 12]. Так, новою хвилею вирішеннядосліджуваної проблеми є операціоналізаціязазначених понять в термінах глобальнихособистіснихрис,атакожвивченнявідмінностейвикористання людиною власних особливостейемоційногореагування.Цедозволиловиокремитипоряд з емоційним інтелектом (ЕІ) конструктЕК особистості (Д.Гоулман, К.Саарні, І. Андреєва, І. Аршава, В. Вілюнас, О.Льошенко,Е.Носенко,О.Саннікова,О.Чебикінтаін.)[1;7-10;12-14]тарозпочатидослідженнятакзванихдинамічноконтекстуалізованихрисособистостійінтегративнихознакособистісноїідентичності (К. Петрідес, Е. Фернхем, Е.Носенко,Н.Коврига),дояких потрапляєйЕК. Стратегія цього нового дослідницькогонапрямку є постнекласичною, оскількиспрямована на утвердження тенденцій доінтеграції психологічного знання й подоланнясимтомівкризинауковогопізнання,пов’язаної

з «інфляцією раціоналізму». Такий підхідвиступає як засіб поєднання фрагментівпсихологічного знання в єдину картинупсихічного життя людини – стратегіявирішення науково-методологічного завдання,а також тактика конкретного дослідження.Тож уведення ЕІ та ЕК особистості, щоформуютьсяна грунті системного зв’язкурисособистості й спеціальних здібностей, вказуєна фундаментальні проблеми, побачені кризьпризму пошуку закономірностей у сферіпідвищенняуспішностівикладанняйнавчанняувузі.

Звертаючись до аналізувищезазначеного взаємозв’язку, зокремапри визначенні природи ЕК, зауважимо, щородоначальникомтермінуЕКєД.Гоулман [7],якийрозумієїїякособистіснединамічнеявище,депорядзособистіснимивластивостямиприсутнісоціальнінавички;Д.ГоулманіДж.Равен[10]трактують також ЕК як особистісну здібністьщодо здійснення оптимальної координаціїміжемоціямийцілеспрямованоюповедінкою;К.Саарні розглядає її як єдність трьох аспектів:«Я»-ідентичності, характеру, здібностей чивмінь, що сприяють гармонійній взаємодіїіндивідазсамимсобоюйзагаломзоточенням;О.А.Льошенко [8] вбачає в ЕК специфічнийконструкт емоційного реагування особистості,спрямованийнаоволодінняпевнимставленнямдо своїх переживань й інших людей; тодіяк І. Матійків [9] зауважує, що зміст цьогопоняття полягає в усвідомленій готовності дореалізації емоційних компетенцій фахівцем,необхідних для ефективного здійсненняпрофесійної діяльності. Однак, актуальністьокресленої проблеми тим не вичерпується.Інтерес до проблеми компетентності набуваєвсе більшого поширення в дослідженняхміжперсональної взаємодії, зокрема, всистемах «вчитель-учень» (В.Бочелюк,І.Вахоцька,В.Загвязінський,В.Молякотаін.)та«викладач вузу-студент» (В.Андрєєв,О.Берак,Л.Дворніченко, С.Дмитрієва, Н.°Посталюк,В.Семиченко). Такий ракурс пов’язаний зтим, що, по-перше, емоційний стан педагогасправляє безпосередній вплив на емоційнийстан студентів (Є. Ільїн, Л. Карамушка, І. Остополець, О. Полуніна О. Кононко, Т. Піроженко), по-друге, феномен ЕКобумовленийпроцесамистановленнясуб’єкта


професійної діяльності (К.°Абульханова-Славська,А.Деркач,А.Маркова,О.Саннікова),по-третє, компетентність виступає як умоваефективного управління процесом навчання(Л. Карамушка, Н. Коломінський,Ю.Швалб,О. Щотка та ін.). Притому дослідникамипідкреслюється, що ефективністьміжособистісної взаємодії зумовлена якієрархією детермінант, що належать доособистісної й емоційної сфери, так йіндивідуальнимихарактеристикамиемоційногокомпоненту навчальної діяльності (тривожність,позитивні/негативніпереживання,психологічне,емоційне благополуччя /неблагополуччя,пізнавальнаактивність)[11].Слідзазначити,щоемоції виконують соціальну та комунікативнуфункції, тому розгляд емоцій з точки зорукомунікативних функцій передбачає, щовони сигналізують про соціально релевантнуінформацію,якасуттєвадлядосягненняуспіхуу професійній сфері, а також забезпечуютьадаптивну ефективну міжособистіснувзаємодію.ПривисокомурівніЕКіемпатіїяку викладача, так і студентів, цілком ймовірноу академічних навчальних групах наявнезниження кількості конфліктних ситуацій,що сприяє плідній співпраці, згуртованості,почуттю приналежності до групи, зростаннювідчуття благополуччя, задоволеності якістюсфериосвітийнавчальної діяльностіна рівніміжперсональної системи «викладач вузу-студент».Отже,насучасномуетапіЕКвивчаютьякнеобхіднуумовууспішностівпрофесійномута як чинник розвитку особистості восвітньому середовищі і лідерства. Водночаспоняття СБ, що частково співпадає за змістомз емоційним (еmоtіоnаl) (ЕБ), психологічним(рsусоlogicall) (ПБ), загальним благополуччям(geneга1 well-bеіng) (ЗБ) [15-17], розглядється вякостівнутрішньогокритеріяадаптаціївикладачата пристосованості студентів до освітньогосередовища.

Метою даного дослідження євстановлення особливостей психологічноїорганізації навчальної взаємодії викладачата студентів ВНЗ, обумовлених впливомемоційної компетентності на різні видиблагополуччя викладача-початківця вузу таемоційну комфортність студентів на занятті.Гіпотезою дослідження виступає припущенняпро наявність позитивного кореляційного

зв’язку між емоційною компетентностю іпсихологічним благополуччям аспіранта яквикладача-початківця, що опосередковановпливає на переживання емоційноїкомфортності та благополуччя студентамивідповіднотапедагогічнууспішністьаспиранта.Підґрунтям для розгляду взаємозв’язків ЕК уякості детермінанти відчуття суб’єктивногоблагополуччяєбільшзагальнагіпотезапроте,щолюдизвисокимрівнемЕКмаютьтакийрівеньбалансупозитивноїтанегативноїафективності,котрийзарубіжнідослідникиописуютьякстанпроцвітання («flourishing») [13; 14]. Подібнийстандосягаєтьсязарахуноктого,щоіндивідиз найвищім рівнем сформованості ЕК здатнідіятинанадситуативномурівні.

Основний етап дослідження включавзбіремпіричнихданих,математико-статистичнуобробкуотриманихматеріалівтаїхкількіснийіякіснийаналіз.Вякостіучасниківдослідження– викладачів-початківців та їх підопічнихяк досліджуваних виступали аспіранти тастудентиДНУім.ОлесяГончара(50аспірантів,220студентів,N=270осібувіці18істарше).На організаційно-методичному етапі буловизначенопсиходіагностичнийінструментарійдля проведення емпіричного дослідження,зокрема, опитувальники емоційного інтелектуН. Холла, самовідношення В. Століна і С. Пантєлєєва, п’ятифакторний особистіснийопитувальник «Велика п’ятірка» [3],методики самооцінки Дембо-Рубінштейнта рівня тривожності Ч. Спілбергера, шкалапсихологічного благополуччя К. Ріфф вмодифікації Знанецької. Також створюваласьанкета-опитувальникЕКособистості,надійністьякоїпідтверджуваласьстатистично(άКронбаха0,798).ДлявизначенняпсихологічнихчинниківЕКщодоПБзалежновідїїрівнямивикористалирегресійний аналіз в пакеті програм SРSS15.0.Окрімтого,длявиявленняособливостейуспішноїпсихологічної організації навчальноївзаємодії під час занять та інших видівнавчальноїкомунікаційаспірантаяквикладача-початківця і студентів використовуваласьспеціально створена Карта спостереження, вякій аналізувалися організаційні, методичні,психолого-педагогічнікомпетенціїтатруднощі.Наприклад, типи запитань та відповідейстудентів, дидактичні прийоми викладача;надання переваг – парціальні/загальні оцінки,


види заохочування, способи підтримкистудентів. Нижче представлено результатиемпіричногодослідженнятаїханаліз.

Виклад основного матеріалу. Урезультаті проведеного дослідження виявленотри рівні вираженності ЕК досліджуванихвикладачів-аспірантів,якіпредставленіяк(%):низький(12,8),середній(50,0),високий(37,2).Кореляційний аналіз, за допомогою якогоотримано зв’язки ЕК із чинниками СБ, ПБ,ЕБ викладачів-аспірантів, вказує на наявністьзначимих (р<0,05) позитивних зв’язків ЕКіз шкалами екстраверсія-інтроверсія (0,422),самоконтроль – імпульсивність (0,283),локус контролю (0,344), прив’язаність –обособленість (0,337), експресивність –практичність (0,411), самоприйняття (0,378),рівень самооцінки (0,369), самовпевненість(0,363), самоцікавість (0,194), інтегральневідчуття за та проти власного «Я» (0,189),самоповага (0,163), життєві цілі (0,160), якіпредставляють чинники особистісної сфери.Крімтого,наявнийтакожзначимийпозитивнийзв’язок ЕК з рівнем позитивної емоційності(0,311), психологічного благополуччя (0,221), та позитивних відношень (0,222), атакож значимих на рівні (р<0,05) негативнихзв’язків із шкалами емоційна стійкість –нестійкість (-0,178), особистісна тривожність(-0,355), ситуативна тривожність (-0,337), яківідносяться до чинників емоційної сфери.Неменшзначущіпоказникивикладачів-аспірантівщодотовариськості(р<0,05),якаконцентруєтьсяна полюсі позитивної емоційності, позитивнокорелюючи з самоповагою, аутосимпатією,прийняттям власного «Я» на рівні (р<0,01)та інтернальністю в області досягнень таміжособовихстосунківнарівні(р<0,05).Власне,це дає нам підставу стверджувати, що такікореляції виявляють наявність в аспірантівемоційну зацікавленість у відношенняхз іншою людиною, зокрема студентами.Оскільки підвищення рівня впевненості всобі, самоповаги, самооцінки, відкритостіновому досвіду, самоконтролю, довіри довласнихпочуттів та інтуїції, зменшеннярівнятривожності сприяє підвищенню рівня ЕК,що впливає й на показники ПБ, і успішністьміжособистої взаємодії. Це доказує й те, щодля досліджуваних викладачів-аспірантівз середнім і високим рівнем ЕК (87,2%)

показникиПБвід215івище.Взаємозв’язокжеЕК з показникамиПБу викладачів-аспірантівта кореляція кожного з них з товариськістюв діапазоні (0,221-0,711) (р<0,05) очевидноє чинником актуалізації соціальної сфери,зокрема комунікативної підструктурипедагогічнихздібностей.Цепроливаєсвітло інарольЕКвструктурііншихкомпетентностей.ВонавиступаєякТак,привиразностівструктурівикладу матеріалу на занятті проблемнихприйомів (запитання, протиріччя, суперечливіфакти)якпоказникметодичноїкомпетентності,що застосовує викладач-аспірант (технічні,математичні, фізичні спеціальності), з одногобоку, підвищується пізнавальна активністьстудентів (72%), з іншого – зростає їхтривожність(р<0,01);тежсамейувикладачів-аспірантів (гуманітарний фах) при відносновисокій пізнавальній активності студентів(51%) і позитивних відношеннях за шкаламиПБ(46%),дещонижчіпоказникитривожності(р<0,05). При низьких рівнях ЕК у аспирантівяк викладача вузу це зниження ПБ студентівпорядззростаннямїхпоказниківтривожностізалишається поза увагою або спричинюєвиникнення утруднень у викладача (аналізнижче).Отже,перше–пізнавальнаактивністьстудентівпідвищуєпоказникиПБувикладачів-аспірантів, це такі шкали, як самоприйняттясамооцінки і компетентність (0,711; 0,563;0,432),друге,тривожність–знижуєїхпоказникПБ у шкалі позитивні відношення (р<0,01),щоапелюєдоЕКувикладачів-аспірантів,алезалишаєтьсяпозаїхувагоюпринизькихрівняхЕК.

На основі кореляційного аналізудля осіб з різними рівнями (суб’єктивного,психологічного, емоційного) благополуччябули отримані значимі зв’язки між рівнемвираженностіЕКтапсихологічнимичинникамиПБ.Длясередньогорівняблагополуччя(192,64-199,78), на відміну від високого, виявленозначимі(р<0,05)позитивнізв’язкиміжрівнемЕК та шкалами прив’язаність-обособленість(0,363), самоконтроль-імпульсивність (0,200)та негативні – емоційна стійкість-емоційнанестійкість (-0,245) за п’ятифакторнимособистісним опитувальником. Данірезультати засвідчують, що розумінняінших, відповідальність, контроль емоцій,самодостатність, впевненість у своїх силах


сприяютьрозвиткуЕКособистостівикладачів-аспірантів,щопосилюєїївпливнапоказникиПБ – самоприйняття та компетентність.Для осіб з високим рівнемПБ (215,0 і вище)виявленозначиміпозитивнізв’язкиміжрівнемЕКтарівнемсамооцінки(0,563)заметодикоюДембо-Рубінштейн, а також самої самооцінкиз шкалою самоприйняття (0,721) , що єцентральнимкомпонентомПБнарівні(р<0,001).Для них же встановлені позитивні зв’язкиз шкалами: інтегральне почуття за та противласного «Я» (0,483), самоцікавість (0,400),самоприйняггя (0,355), за опитувальникомВ. Століна. Це означає, що адекватна оцінкасебе,цікавістьдовласноговнутрішньогосвіту,його осягнення, прийняття себе сприяютьрозвитку ЕК особистості аспирантів, щозрештою позначається на їх міжособистихстосунках зі студентами. Також показникиЕК досліджуваних викладачів-аспірантівкорелюютьзїхПБтамаютьпозитивнізв’язкизПБстудентів,щовиникаєунихбезпосередньопідчасзанять.Наосновіотриманихданихбулопобудованорівняннярегресіїдляосібізсереднімрівнем ПБ (табл.1). Воно має вигляд: ЕК =0,596·самоприйняття +0,336·самовпевненість+ (-0,259)·самообвинувачення +(-0,181)·саморозуміння+(-0,511).Виявилося,щона47,49%предикатсамоприйняттявизначаєЕК особистості. Як відомо, самоприйняттявизначає вираженість автономності,позитивності відносин з іншими і наявністьжиттєвих цілей. У той же час життєві цілівпливають на якість відносин з іншими іособистезростаннявикладачаякпрофесіонала,щовиявленоуаспірантівнарівнір<0,05.

Отже,високейсереднєЕКпозитивней сильно корелює з показниками ПБ,шкалами самоставлення, про що свідчатьзначущі результати р-рівня (Sig.) та високікоефіцієнти кореляції. Для групи із середнімрівнем ПБ із зростанням значення зашкалою самообвинувачення спостерігаєтьсяпідвищення значення залежної змінної.Готовність поставити собі в провину власніневдачі слугує чинником підвищення рівняЕК особистості. Із підвищенням рівнясамовпевненості досліджуваних, а самеенергійності, надійності, самостійностівідбуваєтьсяпідвищеннярівняЕКособистості,вміння емоційно самовдосконалюватися,

регулювати власний світ емоцій та іншихлюдей,зокремастудентів,бутиемоційнозрілоюособистістю як викладач вузу. Цікаво, щопідвищення рівня саморозуміння спричинюєпадінняпоказникаЕКособистості,щоймовірно,вказує на вплив когнітивних здібностей танеобхідність розвитку психологічної загаломй емоційної, зокрема, компетентностей. Дляосіб із високим рівнем ПБ було визначенодва предикати, які впливають на залежнузмінну, а саме інтегральний показник ЕК –самоприйняття й самовпевненість. Рівняннярегресії має наступний вигляд: ЕК = 0,508самоприйняття + 0,299·самовпевненість +(-6,830).Виявилося,щоубільшіймірі,асамена 86,26% змінна самовпевненість визначаєзалежнузмінну.Цеозначає,щоізпідвищеннямрівнясамовпевненостінаявнепідвищеннярівняЕКособистості,тотожнеявищеспостерігаєтьсяізпідвищеннямсамоприйняття.

Підсумовуючи отримані дані, миможемовідмітити,щовизначальнимчинникомЕКнадвохрівняхПБ–середньомуівисокомувиступає змінна самовпевненість, якавідноситьсядоособистісноїсфери.

Длявивченнявзаємозв’язківміжЕКтаіншими компетентностями було використаноКарту спостережень. Базуючись на групахутрудненьіперешкодуміжособистійвзаємодіївикладача вузу і студентів, які виділено влітературі,тапосилаючисьдорівнівемоційногоставлення студентів до навчальної діяльностій навчання (І. Єрмакова з співавт., Е. Ільїн,Л. Поварніцина, А.°Прихожан, Г. Костюк,Н. Посталюк, В. Семиченко, О.°Чебикін)[за 2; 4; 5; 11], нами було проаналізовановзаємозв’язкиутрудненьвикладача-початківцяз високим рівнем ЕК і ПБ у відповідності земоційнимставленнямдонавчаннястудентівзвизначеннямїхвідсотка.

Як бачимо, групи утруднень іперешкод у взаємодії викладача-початківцявузу і студентів при високому ЕК не стількизалежать від ЕС студентів, скільки від самихвикладачів-аспирантів. Адже навіть припродуктивному ЕС студентів до навчання мибачимо,щоувикладача-початківцявузунаявніпочуття невпевненності й роздратуваннящододійстудента (13 і14%осібвідповідно).Ця тенденція особливо яскраво постає придифузному (навчальна втома) ЕС студентів


– непорозуміння, неприйняття у аспіранта(46/37% осіб); надмірно емоціному ставленністудента– почуття невпевненності аспіранта(34% осіб); негативному ЕС студентів –непорозуміння, неприйняття у викладача вузу(46/57% осіб). Тоді як загальне невдоволенняприусіхцихвказанихЕСскладає24,26,25%осіб відповідно. У той же час неприйняття,почуття невпевненості, роздратування (37,41, 31% відповідно) викликає у викладачів-початківців з високим ЕК саме ЕС студентівпри їх підвищеній чутливості до оцінногокомпоненту навчання. Слід зазначити, щосередпсихологічнихчинниківорганізаційного-педагогічного, методичного, психолого-педагогічного компонентів компетентностісаморозуміння та рівень самооцінки, якікорелюють з ЕК і ПБ, виявляються найбільшзалежнимивідостанніх.

На завершення побіжно окреслиморівні ЕК аспірантів. Так, найнижчому рівнюсформованості ЕК відповідають: певназамкнутість, низький рівень самоконтролю,негнучкість,високотривожність,невпевненістьусобітасвоїхсилах,заниженасамооцінкаяквикадача.Дляаспірантівізсереднімівисокимрівнем ЕК вона пов’язана з академічноюуспішністю (n=34, r=0,37, на рівні р<0,05),а в студентів із високим ПБ з суб’єктивноюзадоволеністю навчанням (n= 120, r = 0,37,на рівні р < 0,001).При середньому рівні ЕКхарактерними для особистості аспірантів євисокий рівень виявлення самоконтролю,зверненістьвбільшіймірідостудентів,довірадо власних почуттів та емоцій, віра в себета свої сили, високий рівень самооцінки тавідповідний природному рівень тривожності.Проте цим аспірантам притаманне зниженийрівень прояву цікавості до себе, невмінняналаштовувати контакти з оточуючимистудентами та колегами-аспірантами, завиключенням теплих стосунків з своїминауковимикерівниками.НайвищомурівнюЕКособистості аспіранта відповідають достатнійрівень самоконтролю та високий рівеньсамооцінки,зверненістьдостудентівтавмінняналагоджувати із ними контакти, терплячевідношеннядоїхзапитів,відчуттяособистісноївідповідальностітавпевненістьусобі,почуттядовіридосебетатих,зкиммаєшсправуприкомунікації, емоційна зрілість. Тобто можна

говорити про сформованість надситуативногорівняактивностіцихаспірантівяквикладачів-початківців, що постає в їх педагогічнійдіяльності.

Висновки. У підсумку підтвердженопозитивний зв’язок між емоційноюкомпетентністю й благополуччям аспірантівяк викладача-початківця вузу, які вонидемонструють при психологічній організаціїнавчальної взаємодії й у міжособистіснихстосунках зі студентами. Аналіз отриманихкореляцій показав, що рівень емоційноїкомпетентності (низький, середній, високий)в основному визначається чинникамиособистої і емоційної сфери, тоді як середнійі високий її рівні мають значущі зв’язкиз психологічним благополуччям, а такожз емоційно-зацікавленим відношеннямв іншому, що виступає як детермінантауспішності аспіранта в системі «викладач-студент». Узагальнюючи розкриття сутностідії механізмів ЕК, можна стверджувати пропсихологічнуреальністьзв’язкуЕКзвідчуттямблагополуччятаемоційногокомфортунарівніміжперсональної системи «викладач вузу-студент». Це пояснюється впливом емоційноїкомпетентності особистості аспірантів на їхздатністьефективновикористовуватиемоційнуінформаціюдлякеруваннясвоїмвходженнямупрофесію викладача вузу, їх зацікавленістю віншійлюдині,наявністютовариськоїпідтримкизбокустудентів,оптимістичнійспрямованостісвоєїнауковоїйосвітянськоїдіяльності.

Перспективи дослідження полягаютьв розвитку більш грунтовної теоретичноїмоделі психологічних чинників емоційноїкомпетентності у аспірантів університету,підтвердженої емпірично; її оптимізаціїпсихологічними засобами аспірантівяк викладачів-початківців ВНЗ завдякиспеціальнихпропедевтичнихкурсівзанять.

Список використаних джерел1. Андреева И. Н. Азбука эмоционального

интеллекта/И.Н.Андреева.–СПб.:«БХВ-Петербург»,2012. – 288 с. 2. Будак В.Д. Вплив компетентнісногопідходунаформуванняпрофесійноїуспішностістудентівВНЗ/ В.Д.Будак //Наук.вісник Миколаїв.держ. ун-туім.В.О.Сухомлинського.С.:Педагогічнінауки.–2013.–Вип..1.41(93).Т.1.–С.27–30.3.Бурлачук,Л.Ф.Адаптацияопросника для диагностики пяти факторов личности


[Текст]/Л.Ф.Бурлачук,Д.К.Королев//Вопр.психологии.–2001.–№1.–С.126-134.4.ГапійчукІ.М.Педагогічніумовиемоційноївзаємодії“викладач-студент”упроцесінавчанняукласичномууніверситеті:дис.…канд.пед.наук:13.00.04/ГапійчукІннаМиколаївна.–Одеса,2003.–242с.5.ГлазковаІ.Я.Дидактичніприйомизапобіганняэмоційнимбар’єрамунавчальномупроцесі/І.Я.Глазкова//Педагогікаформуваннятворчоїособистостіувищійізагальноосвітнійшколах.–2013.–Вип.30(83).–С.124–130.6.ГолованьМ.С.Компетенція ікомпетентність:досвід теорії, теорія досвіду // Вища освітаУкраїни. –2008.–№3.–С.23–30.7.ГоулманД.Эмоциональныйинтеллект / Даниэл Гоулман ; [пер. с англ. А. П.Исаевой].–М.:АСТ:Москва:Хранитель,2008.–478с. 8. Льошенко О.А. Особливості динаміки емоційноїкомпетентностіособистості/О.А.Льошенко/Зб.наук.працьІн-тупсихологіїГ.С.КостюкаНАПНУзаред.акад.С.Д.Максименка//Проблемизагальноїтапедагогічноїпсихології.–XІ,ч.6.–С.249–257.9.МатійківІ.Емоційнакомпетентність як психологічний об’єкт вихованняособистості і майбутнього фахівця професії типулюдина-людина/ІринаМатійків//Педагогікаіпсихологіяпрофесійноїосвіти.2013№2.–с.144-153.10.РейнолдсМ.Коучинг:эмоциональнаякомпетентность:Направьтесвоиэмоции(EQ)науспехвработе/М.Рейнолдс.–М.:Центрподдержкикорпоративногоуправленияибизнеса,2003. – 103 с. 11. Ярославська Л.І. Дидактичні умовиподоланняпедагогічнихбар’єрівупроцесінавчальногоспівробітництва викладачів і студентів : дис.… канд.пед. наук : 13.00.04 / Ярославська Людмила Ігорівна.–Харків,2010.–178с.12.Austin,E.J.Emotionalintel-ligence/E.J.Austin,J.D.A.Parker,K.V.Petrides,D.H.Sak-lofske/G.J.Boyle,G.Matthews,&D.H.Saklofske(Eds.)//TheSAGEhandbookofpersonalitytheoryandassessment:Vol 1. Personality theories andmodels. –ThousandOaks,CA:SagePublications, Inc., 2008. –Р. 576–596. 13.Bar-chard,K.A.Doesemotionalintelligenceassistinthepredic-tionofacademicsuccess?/K.A.Barchard//EducationalandPsychologicalMeasurement.–2003.–№63.–Р.840–858.14.BuckR.Motivationemotionandcognition:Adevelop-mental-interactionistview/R.Buck/StrongmanK.T.ed.)// International reviewof studiesonemotion.–Chichester:Wiley, 1991. –V.1. – Р. 101–142. 15.Diener E. (1984).Subjective well-being /E. Diener //Psychological Bulletin.–95(3).–542–575.16.Keyes,C.L.M.SocialWell-Being/C.L.M.Keyes// Social PsychologyQuarterly, 1998. –Vol.61.–No.2.–P.121–140.17.LiuQ.Psychologicalwell-be-ing,depression,andanxietyinJapaneseuniversitystudents/Q.Liu,M.Shono,T.Kitamura//Depressionandanxiety.–

2009.–Jfe26(8).–P.99–105.

к.м.н. Дімітрова А.Г.+38(050 )3535131 [email protected]

THEORETICAL AND METHODOLOGICAL ASPECTS OF IMPROVING THE DIAGNOS-TIC OF EDUCATIONAL AND COGNITIVE

ACTIVITY OF «HUMAN HEALTH *» STU-DENTS

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПЕДОГОГІЧНОЇ

ДІАГНОСТИКИ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

«ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ*»

Dimitrovа AG. Theoretical and methodological as-pects of improving the diagnostic of educational and cognitive activity of «Human Health *» studentsInthearticleitisstatedthatefficiencyofeducationalprocessandmonitoringof student knowledge is closely connectedwith widespread introduction of modern technologiesand computers. Complexity of educational process usingcomputer technology requires continuous improvement ofteachingmethodsandappropriatetraining.Asaresultofaresearch,itwasconfirmedthatanintegralpartoftheeducationalprocessisdiagnosticthatdeterminesthequalityachievement.Inaddition,duringthecomputertestastudenthimselfcanreceivesinformationaboutthelevelofhiseducationalactivities.Ananalysisoftheresearchshowsthat computer testing gives students a possibility to seewhereheachievedsuccessandanalyzetheirshortcomings.Theteacherusingcomputertestseffectivelyandobjectivelydeterminesthelevelofmasteringofeducationalmaterial.Key words: computertechnology,computercontrol.

Дімітрова А.Г. Теоретико-методичні аспекти вдосконалення педогогічної діагностики навчально-пізнавальної діяльності студентів спеціальності «Здоров’я людини*»Невід’ємним компонентом освітнього процесу є йогодіагностика. Педагогічна діагностика навчально-пізнавальної діяльності студентів забезпечує зростанняякостііефективностінавчально-виховногопроцесу.В статті зазначено, що підвищення ефективностінавчальногопроцесутаконтролюзнаньстудентівтіснопов›язанезширокимвпровадженнямсучаснихтехнічнихзасобівнабазікомп›ютерноїтехніки.Складністьпроцесунавчання з використанням комп’ютерних технологійпотребуєпостійноговдосконаленняметодівнавчаннятавідповідноїфаховоїпідготовки.Ключові слова: комп’ютерні технології, комп›ютернийконтроль.

Димитрова А. Г. Теоретико-методические аспекты усовершенствования педагогической диагностики учебно-познавательной деятельности студентов специальности «Здоровье человека*».Неотъемлемымкомпонентомобразовательногопроцессаявляется его диагностика. Педагогическая диагностикаучебно-познавательной деятельности студентовобеспечивает рост качества и эффективности учебно-воспитательногопроцесса.Встатьеуказано,чтоповышениеэффективностиучебногопроцесса и контроля знаний студентов тесно связано сширокимвнедрениемсовременныхтехническихсредствна базе компьютерной техники. Сложность процессаобучения с использованием компьютерных технологий

http://mbox.bigmir.net/compose/1956530505/?cto=u5%2FBu76MvsPFrpCM2r%2BOe7%2BauQ%3D%3D


требует постоянного совершенствования методовобучения и соответствующей профессиональнойподготовки.Ключевые слова: компьютерные технологии,компьютерныйконтроль.

Постановка проблеми та їїактуальність.ПочатокXXIстоліттяувійшоввісторіюосвітиякперіодінтенсивногорозвиткуі якісних перетворень у сфері вищої освіти,самоідентифікації української національноївищої освіти в умовах формування єдиногосвітовогоосвітньогопросторуінайважливішихсистемних знань. Входження України у 2005році до Болонського процесу, приєднаннядо загальноєвропейського освітньогопростору, зумовлене запитами ринку праціта загальноосвітніми тенденціями розвиткуосвітньоїдіяльності.

Сьогодення висуває нові вимоги довітчизняної освіти і одночасно надає їй новіможливості.

В зв›язку з підписанням Болонськоїдекларації,основнийзмістякоїполягаєвтому,що країни-учасниці зобов›язалися привестисвоїосвітнісистемиувідповідністьдоєдиногостандарту, вищіпедагогічнінавчальні закладиздійснюють заходи, щодо удосконаленнявузівського навчально-виховного процесу,структурної перебудови своїх підрозділів,ускладненняїхфункцій.

Мета статті полягає у характеристицітеоретико-методичнихаспектіввдосконаленняпедагогічної діагностики навчально-пізнавальноїдіяльностістудентівспеціальності«Здоров’ялюдини*».

Завдання:Проаналізуватипсихолого-педагогічну

літературу щодо теоретико-методичнихаспектів вдосконалення педогогічноїдіагностикинавчально-пізнавальноїдіяльностістудентівспеціальності«Здоров’ялюдини*».

Аналіз останніх досліджень іпублікацій.Усучаснихпсихолого-педагогічнихдослідженнях приділяється належна увагапрофесійній підготовці майбутнього вчителя,зокремазміступедагогічноїосвіти(А.Алексюк,С.Гончаренко,М.Гриньова,М.Євтух,І.Зязюн,І.Підласийтаінші),вдосконаленнютехнологійнавчання майбутніх вчителів (В. Бондар, О.Мороз,О.Пєхота,О.Савченко),оптимізаціїметодів і прийомів професійної підготовки

майбутніхфахівців(Д.Кавторадзе,М.Поташник, Т. Яценко та інші); підготовці майбутніхвчителів основ здоров’я (С. Волошанська,М.Гончаренко, С. Гордійчук, Л.Животовська,В. Єфімова, Г. Жара, В. Заплатинський, Г. Ковальчук, С. Кудін, С. Монастирська, В. Оржеховська, П. Пашинський, В. Пенскі, С. Страшко, Н. Субота, С. Сусло та інші),різним аспектам педагогічної діагностики(Г. О. Гац, Я.В. Галета, О.М. Демченко, О.Б.Кривонос,Є.Д.Харькова,Г.В.Цехмістрова,Н.А. Фоменко, B.C. Аванесов, Б. П. Бітінас,Л.П. Катаєва, І.В. Єськова, В.Г. Максимов, І.П. Підласий, С.В. Сафонова, О.О. Фадєєва, К. Інгенкамп, К. Клауер, Л. Мауерманн, В. Ройлеке, Б. Роллет та ін.) змісту навчаннябіологічнихтамедичнихаспектівпрофілактикиВІЛ-інфекції (Г.Воскобойнікової,П. Горяної,П.Дюсберга,О.Єжової,І.Кривич,А.Макка,С.Страшко,В.Чорненькоїтаінших).

Згідно положення про організаціюнавчального процесу у вищих навчальнихзакладахУкраїни,затвердженогоМіністерствомосвіти України, передбачено збільшенняпитомої ваги самостійної роботи студентів до2/3 від загального обсягу навчального часустудента,відведеногодлявивченняконкретноїдисципліни. Передбачається модульнийсеместровий(поточнийіпідсумковий)контрользасвоєння теоретичного та практичногоматеріалу.

У «Положеннях про кредитно-модульну систему організації навчальногопроцесу в Національному педагогічномууніверситеті імені М.П. Драгоманова»вказано, що «поточний контроль – цесистематичнаперевіркарозуміннятазасвоєнняпрограмногоматеріалу,виконанняпрактичнихі лабораторних робіт та самостійних завдань;поточний контроль об’єднує модульнийконтроль і контроль систематичності таактивності роботи студента; за результатамипоточного контролю знань, умінь та навичокстудентів (з урахуванням систематичності йактивності роботи та виконання модульнихзавдань) визначається поточний рейтинговийбал; завданням поточного контролю єсистематичнаперевіркарозуміннятазасвоєнняпрограмногоматеріалу,виконанняпрактичних,лабораторних робіт, умінь самостійноопрацьовувати тексти, складання конспекту,


написання звіту, реферату, здатності публічночиписьмовопредставлятипевнийматеріал»[2,с.15].

Досвід роботи зі студентами показує,що лише організований контроль є важливимфактором зростання якості і ефективностісамостійної роботи студента, підвищенняйого відповідальності в навчанні. Контрольдопомагає виявляти проміжні і кінцевірезультативнавчальнійдіяльностістудентів.

При роботі за модульно-рейтинговоютехнологією, зазначаєЄ.О.Яковлєв, результатпоточного контролю є тільки складовоюоцінки,що виставляється студенту і це надаєйомубільшепереваг іпозбавляєвипадковостівоцінюваннізнаньіумінь[4,с.61].

Під поточним обліком успішності,вказуєО.Г.Мороз,розуміють«індивідуальнийта груповий контроль засвоєння матеріалу,перевірки підготовленості студентів довиконання завдання, лабораторної чипрактичної роботи» [1, с. 55]. Проводячипоточнийоблік,зазначаєнауковець,«викладачмає можливість своєчасно оцінити глибинурозуміннястудентамиматеріалулабораторногочипрактичногозаняття»[1,с.55].

Поточний контроль, вважає В.В.Ягупов, «здійснюється викладачем у ходіповсякденної навчальної діяльності (під чассемінарських, практичних і лабораторнихзанять) шляхом систематичних спостереженьзанавчальноюдіяльністюстудентівнакожномузанятті; мета поточного контролю полягає воперативному отриманні об’єктивних данихпрорівеньзнань,уміньінавичокстудентівтаякість навчальної роботи на занятті, а такожвирішення завдань керівництва навчальнимпроцесом»[3,с.32].

Виклад основного матеріалудослідження.Якпоказалапрактика,підвищенняефективностінавчальногопроцесуввузітіснопов›язанезширокимвпровадженнямсучаснихтехнічнихзасобівконтролюзнаньстудентівнабазікомп›ютерноїтехніки.

Аналізуючи літературні джерелапро використання комп›ютерних технологійдля визначення результативності навчально-пізнавальної діяльності студентів вважаємоза необхідне відзначити, що ряд аспектівцієї багатогранної проблеми дослідженінедостатньо.

Сучасний комп’ютер, як відомомає достатнє програмне забезпечення дляефективноговикористанняувиглядіпрактичновсіх дисциплін. Різні варіанти програмногозабезпеченнядаютьзмогузначноактивізуватиу студентів процеси сприймання та свідомогозасвоєння навчального матеріалу, сприяютьінтенсифікації та індивідуалізації навчальногопроцесу.Застосуваннякомп’ютернихтехнологійдає можливість вивільнити значну кількістьгодин на ґрунтовне засвоєння матеріалу. Якдоводитьпрактика,назаняттяхзвикористаннямкомп›ютера вдається підтримувати стабільнузацікавленість студентів в отриманні новихтеоретичнізнань.

Аналіз приведених нами дослідженьдає можливість зробити висновок, щоабсолютний показник успішності привикористанні комп›ютерної техніки під часвивчення нового матеріалу під керівництвомвикладача становить 100%, якісний - 98%;абсолютний показник успішності під чассамостійної роботи студента (за тихжеумов)становить93%,якісний-81%.

Засвоєння нового матеріалу безвикористаннякомп’ютернихтехнологійвказуєна значно гірші результати засвоєння того жматеріалу.Такабсолютнийпоказникуспішностібез використання комп’ютерної технологіїпід час вивчення нового матеріалу становить96%, якісний - 96%; абсолютний показникуспішностіпідчассамостійноїроботистудента(затихжеумов)становить90%,якісний-74%.

Впровадження персональногокомп›ютераназаняттяхвимагаєсуттєвихзміну їх структурі, методиці викладання окремихтем, дотримання певних дидактичних вимог,тобто деякої переорієнтації самої методикинавчання.

Складність процесу навчання задопомогою комп’ютера потребує постійноговдосконалення методів навчання, відповідноїфаховоїпідготовки.

Засучаснихумоввсебільшактуальноюстаєдодатковакваліфікаціявчителя(незалежновідосновноїспеціалізації)вгалузікомп›ютерноїтехніки. Особливо помітно це при вивченнідосвідупідготовкивисококваліфікованихкадрівучителівнарівнірозвиненихкраїн,урахуваннітенденції дальшої інформатизації навчально-виховного процесу. Ось чому актуально на


сьогоднішнійденьудосконалювативикладанняспеціалізованих дисциплін із залученнямможливостейкомп›ютера.

Впровадження комп’ютернихтехнологій в навчальний процес підготовкимайбутньоговчителяоснов здоров’я,нанашудумку,доцільнобулобпочинативідрозробкиокремих спецкурсів до викладання окремихспеціалізованихдисциплін.

Комп’ютерна підготовка повиннабазуватися на глибокому розумінні основінформатикитаобчислювальноїтехніки,вміннікваліфіковано користуватися дидактичнимипрограмними засобами (навчальними,контролюючими програмами; текстовими,графічними редакторами; різними базамиданихтаін.).

Віддієвості,оперативностітамасовостіконтролюзначноюміроюзалежитьуспіхвсієїнавчально-виховноїроботизстудентами.

Викладачами кафедри медико-біологічних та валеологічних основ охорониздоров›ятабезпекижиттєдіяльностірозробленіта впроваджені впрактикукомп›ютерні тестиконтролю знань студентів фахових дисциплінспеціальності«Здоров’ялюдини*».

Розроблена програма можевикористовуватись на таких етапах контролюзнань:

1.Допускдовиконаннялабораторнихробіттаїхзахист.

2.Модульнийконтроль.3. Складання теоретичної частини

екзамену.Використання комп’ютерної

діагностики знань студентів спеціальності«Здоров’я людини*» в навчальному процесіпри вивченні фахових дисциплін виявило їїефективність,результативністьіякість.

Висновки. В результаті проведенихдосліджень,булопідтверджено,щоневід›ємнимкомпонентом освітнього процесу є йогодіагностика, за допомогою якої визначаєтьсяякістьдосягненняпоставленоїмети.Крімтого,підчастестовогокомп›ютерногоконтролюсамстудент отримує інформацію про рівень своєїнавчальноїдіяльності.Якпоказуєаналізнашихдосліджень саме комп›ютерне тестування даєможливість студенту побачити яких успіхіввін досяг та проаналізувати свої недоробки.Викладач же в свою чергу, за допомогою

розроблених комп›ютерних тестів ефективно,якіснотаоб›єктивновизначаєрівеньзасвоєннястудентаминавчальногоматеріалу.

Перспективи подальших досліджень.Оптимізаціянавчальногопроцесутаорганізаціяйпроведеннямоніторингурезультатівнавчаннямайбутніх учителів основ здоров’я у вищихнавчальнихзакладах.

Рецензентк.б.н.,професорС.В.Страшко

Список використаних джерел1. Мороз О.Г. Педагогіка і психологія вищої

школи [Текст]: навчальний посібник / О. Г. Мороз, О.С.Падалка,В. І.Юрченко; за заг. ред.О.Г.Мороза.–К.:НПУ,2003.–267с.2.Положенняпрокредитно-модульнусистемуорганізаціїнавчальногопроцесувНаціональномупедагогічному університеті імені М. П. Драгоманова. –К.:НПУіменіМ.П.Драгоманова,2005.–25с.3.ЯгуповВ.В.Педагогіка[Текст]:навч.посібник/В.В.Ягупов.–К.:Либідь,2002.–560с.4.ЯковлевЕ.О.Омодульно-рейтинговой системе организации учебного процесса[Текст]/Е.О.Яковлев,К.Спиранде//Новыйколегиум.–X.,2005.–№4.–С.6063.

References1. Moroz O. G. Pedagogika i psihologiya vus-

choishkolu[Tekst]:navchalnujposibnuk/O.G.Moroz,O.S.Padalka,V.I.Yurchenko,zazag.red.O.G.Moroza.-K.:NPY,2003.–267с.2.Polozhennyaprokredutno-modylnysustemyorganizaciinavchalnogoprocesyvNacionalnomypedagogich-nomyyniversutetiimeniM.P.Dragomanova.-K.:NPYimeniM.P.Dragomanova,2005.–25с.3.YagypovV.V.Pedagogika[Tekst]:navch.posibnuk/V.V.Yagypov.–K.:Lubid,2002.–560с.4.YakovlevE.O.Omodylno-rejtingovojsistemeor-ganizaciiychebnogoprocessa[Tekst]/E.O.Yakovlev,K.Spi-rande//Novujkolegiym.-X.,2005.–№4.–С.6063.

к. пед. н, доцент Дячук Н.І.+38(050)4047323 [email protected]

FEATURES OF SELF-EMOTIONAL EXPE-RIENCE FROM LISTENING TO MUSIC OF

DIFFERENT CHARACTER

ОСОБЛИВОСТІ САМООЦІНКИ ЕМОЦІЙНОГО ПЕРЕЖИВАННЯ ПІД ЧАС ПРОСЛУХОВУВАННЯ

РІЗНОХАРАКТЕРНИХ МУЗИЧНИХ ТВОРІВ



Dyachuk N.I. Features of self-emotional experience from listening to music of different characterThe article aims to empirically study features of self-emotional state of future psychologists while listeningto music of different character in terms of intensity andfrequency. The article also investigates the relationshipbetween music imagery content and subjective emotionalexperienceasaresponsetothemusicalstimulus.Emotionalpaletteofrespondentsisalsoanalyzed.Keywords: emotion, intensity and frequency of theiroccurrence; diagnosis of emotional state, the contents of apieceofmusic,amusicalstimulus.

Дячук Н.І. Особливості самооцінки емоційного переживання під час прослуховування різнохарактерних музичних творівСтаття присвячена емпіричному дослідженнюособливостей самооцінки емоційного стану майбутніхпсихологів під час прослуховування різнохарактерноїмузики за показниками інтенсивності й частоти.З’ясовується взаємозв’язок змісту музичного образута суб’єктивного емоційного переживання як відгукуна музичний стимул, аналізується палітра емоційреспондентів.Ключові слова: емоції, інтенсивність та частота їхвиникнення; діагностика емоційного стану, змістмузичноготвору,музичнийстимул.

Дячук Н.И. Особенности самооценки эмоционального переживания во время прослушивания разнохарактерных музыкальных произведений Статья посвящена эмпирическому исследованиюособенностей самооценки эмоционального состояниябудущих психологов во время прослушиванияразнохарактерноймузикипопоказателяминтенсивностии частоты. Выясняется взаимосвязь содержаниямузыкального образа и субъективного эмоциональногопереживания как отклика на музыкальный стимул,анализируетсяпалитраэмоцийреспондентов.Ключевые слова: эмоции, интенсивность и частота ихвозникновения;диагностикаэмоциональногосостояния,содержание музыкального произведения, музыкальныйстимул.

Постановка проблеми. Психологічнідослідження в галузі сприймання музикивказують на можливість використаннямузичних творів у якості стимульногоматеріалу для виявлення особливостейемоційної сфери особистості. Так, в науковійлітературі наводяться суперечливі дані провплив на сприймання музики людиною такихфакторів як музична компетентність слухачата формальні характеристики музики. Зодного боку, в ряді експериментів музичнокомпетентніпіддослідні кращесправлялися іззавданнями розрізнення елементів музичноїтканини. Разом з тим, багатьма автораминаводяться факти незалежності музичноговраження від спеціальної освіти слухача, а

такожнечутливостіслухачівзрізнимступенеммузичного досвіду до складних рівнівмузичної структури. Існування так званого«об›єктивного»музичноговпливунаемоційнийстанлюдинидозволяєзвертатисядомузичногомистецтва як до психодіагностичного засобу,що викликає останнім часом зростаючийінтересдослідників.

Аналіз досліджень і публікацій. Емпіричномувивченню емоційного переживання людини впроцесі слухання музики присвячена значнакількість наукових праць. Так, у роботахА.Гребеннікової,Є.Васильєвої,Л.Новицької,міститьсявикладдослідівпрорізноспрямованедіяння класичної та естрадної музики [4; 11].Б.Вяткін,Л.Дорфман,Ю.Цагареллівказуютьна зміни активації та емоційного напруженняпід час слухання різножанрових опусів [3; 5;14]. Л. Фахрутдінова констатує залежністьвиникнення емоції того чи іншого знака відзвичноїчинезвичноїмузики[1].Враховуєтьсямузичне розмаїття й в музикотерапевтичнійпрактиці[16].

Для фіксації змін емоційногопереживання традиційно використовуютьсясуб’єктивні методики – самозвіти абосамооцінка.

Мета статті – представити результатиемпіричного дослідження особливостейсамооцінки емоційних переживань під часпрослуховування різнохарактерних музичнихтворів.

Викладосновногоматеріалу.Об’єктомдослідження стали майбутні психологи,які здобували другу вищу освіту. Загальнакількість вибірки склала 35 осіб (31жінка та4чоловіки).Вікдосліджуваних–від20-тидо49років.Переважнабільшістьдосліджуванихмалисоціономічніпрофесії(вчитель,викладач,вихователь,лікар,бізнесмен,продавецьтощо)тарізнийрівеньмузичноїосвіти.

Діагностика емоційного переживання(запоказникамиінтенсивностіемоційтачастотиїх прояву) здійснювалась з використаннямметодики «Самооцінка емоційного стану»(за О. Криловим) [12]. У даній методицідля самооцінки емоційних переживаньвикористовується шкала диференціальнихемоційК.Ізарда[7].

Стимульний музичний матеріалбув попередньо класифікований на основі


музикознавчого аналізу у відповідностідо шкали емоційних станів Є. Зінченко[6]. Інтенсивність емоцій та частота їхпрояву оцінювалась респондентами під часпрослуховування у балах (від 1-го до 5-ти).Дослід складався з двох частин: у І частинівипробувані оцінювали інтенсивність своїхемоцій, у ІІ ч. – частоту їх виникнення. Всімузичніфрагментизвучали одночаснодлявсієїгрупиреципієнтіводнаковийчас–двіхвилини.В обробку результатів входило підрахуваннясумарного балу інтенсивності та частотивиникненнякожноїосновноїемоції,виявленнядомінуючої для кожного музичного стимулуемоції. Після обробки отриманих даних буловиявленонаступне.

МузичнийтвірШенбергаА.«Уцілілийз Варшави» викликав у реципієнтів емоціїогиди(у68,6%учасників),здивування(у62,9%),страху(у54,3%)таінтересу(у51,4%).Заінтенсивністюнайсильнішоювиявиласьемоціястраху (89 сумарних балів); емоції огиди таздивування були оцінені практично однаково(на78та77баліввідповідно),інтерес–на73бали. Найчастіше у респондентів виявлялисьемоціїстраху(сумарнийбал115)таогиди(102бали).

Стимулом,якийвикликавпереживанняокреслених емоцій став двоххвилиннийфрагмент експресіоністичного музичноготвору. Надзвичайно напружений музичнийобраз створений за допомогою додекафонії,хаотичного ритму, голосних вигуків міднихдуховихінструментів,барабанногодробутаін.ІдеєюкомпозиторабуловтіленняпочуттяжахувідподіїзнищенняєврейськогогеттоуВаршавіпідчасдругоїсвітовоївійни.

Страх, за класифікацією Є. Ільїна,відноситьсядоемоціїочікуваннятапрогнозу,відображаєзахиснубіологічнуреакціюлюдинипереживаннянеюреальноїчиуявноїнебезпекидля здоров›я й благополуччя. Для людини якбіологічноїістотивиникненнястрахунетількидоцільно, а й корисно. Однак для людини яксоціальноїістотистрахчастостаєперешкодоюдля досягнення поставлених цілей [8].Дослідники відзначають, що механізм появистрахувлюдиниєумовнорефлекторним,якийформується в результаті пережитих ранішеболю або неприємної ситуації [там само]. К.Ізард поділяє причини страху на зовнішні

(зовнішніпроцесийподії)тавнутрішні(потягийгомеостатичніпроцеси,потребитакогнітивніпроцеси, уявлення людиною небезпеки приспогаді або передбаченні). У зовнішніхпричинах він виділяє культурні детермінанти[7]. Інтенсивність відчуття страху дослідникичастопов’язуютьізрозвиненістювособистостісамоконтролю[10].

Психологічна огида є умовно-рефлекторною емоційною реакцією на те,що людині противно (може викликатисьфізіологічним неприйняттям неякіснихпродуктівабоперенасиченнямпотреби)[7;8].

Надумкувченихінтерестаздивуваннямають вроджену природу, зазначають, щомимовільнаувага (виникаєвситуаціїновизнита незвичності об’єкта) може запускатиемоцію інтересу та сприяти їй. В нашомувипадку музичний твір був невідомим танезвичним для слухачів. Емоція інтересузабезпечує селективну мотивацію процесівувагийсприйняття, стимулюєтавпорядковуєпізнавальну активність людини. Інтересрозглядаєтьсяякпозитивнаемоція,якулюдинапереживаєчастішезавсіхінших[тамсамо].

Здивування є інтелектуальноюемоцією, афективно-когнітивним комплексом,результатом взаємодії емоційного реагуваннятапізнавальнихпроцесів. Є.Ільїнзазначає,щопро здивування як чинник пізнання писавщеАристотель. Давньогрецькій філософ вважав,що здивування служить немов переходом відпізнання простих речей до більш складних,при чому емоція подиву розвивається впроцесіпізнання[8].Р.ДекартрозвинувдумкуАристотеля про те, що пізнання починаєтьсяз подиву. Серед шести основних «почуттів»на перше місце він ставив «почуття» подиву.Їм висловлено ряд важливих думок: оскількимидивуємосядотого,яквизначаємоцінністьпредмету, то здивування є першою з усіхпристрастей.Подивнемаєпротилежноїемоції.Якщооб›єктнемаєвсобінічогонезвичайного,віннецікавитьнас,імирозглядаємойогобезусякої пристрасті. Подив виконує в пізнаннікориснуроль, так як загострюєувагулюдини[тамсамо].

Під час прослуховування музичноготвору Парсонс Д. «Darjeeling» найбільшакількістьреципієнтів(71,4%)зазначилаінтересяк провідну емоцію.Прояв сильного інтересу


(115 балів) серед респондентів можна такожпояснити незвичністю звучання та новизноюдля респондентів твору, музичні образи якоговтілюють просторову об’ємність, химерніпоєднання звучання у низькому регістріелектроннихмузичнихінструментів,етнічногодухового інструменту діджеріду, горловогоспівутібетськихмонахів (композиторнаписавсвій опус під враженням від подорожі поГімалаям).

Також, серед домінуючих емоцій,більшість студентів зазначили горе (сум) – тастрах(по70балів).

На думку психологів, сум єфрустарційною емоцією, яка викликаєтьсярозлукою,психологічноюізоляцією(почуттямсамотності) й невдачею в досягненні мети,розчаруванням, нездійсненими надіями,втраченими мріями. Очевидна роль печалі вдуховномужиттілюдини,уформуванністійкихзв›язків з дорогими людьми. Хоча печальвідносять до негативних емоцій, вона можесупроводжувати й позитивні переживання. Заобразним виразом Є. Ільїна, недарма в однійпісні співається, що «любов ніколи не буваєбез смутку», а розлука з коханою людиноюприводить до печалі. Іноді тиха печаль можебутиприємналюдині[8].

ЯкзазначаєК.Ізард,сум,сповільнюючизагальнийтемпжиттялюдини,даєїйможливість«озирнутисяназад».Уповільненняпсихічнихісоматичних процесів, якими супроводжуєтьсяемоціяпечалі,дозволяєпо-новомупоглянутинасвіт,побачитийогоінакше.Так,впечалілюдинараптом усвідомлює, скільки дорогоціннихможливостей,представленихжиттям,втрачено.Горе К. Ізард розглядає як взаємодію печалі,страждання з іншими базовими емоціями:страхом,гнівоміпочуттямпровини.Дляньогогоресинонімічноемоціямстраждання,печалійсмутку[7].

Аналіз частоти проявів емоційнихпереживаньтакожпоказавубільшостінаявністьемоцій страху (83 бали), інтересу (82 бали),горя (60 балів). У меншій мірі респондентиконстатували емоції огиди, провини, сорому,презирства.

Слухання музичного твору 3-rdForse «Coming Home» – сучасної мажорноїінструментальної п’єси для естрадно-симфонічного оркестру, бадьорого, активного

характеру–викликалоубільшостіреспондентівпозитивніемоції–радість(94,3%)та інтерес(57,1%),щосвідчитьпроте,щореспондентамсподобаласьмузика.Емоціярадостівиявиласьдомінуючою.

Намагаючись визначити сутністьрадості, психологи відчувають значнітруднощі.Томудеякізнихйдутьвїїрозуміннівідпротивного–чимвонанеє.Дослідникинезводятьемоціюрадостідопочуттясенсорногозадоволення (емоційного тону відчуттів) – борадість не має конкретної локалізації, воназахоплює весь організм, супроводжуєтьсяпереживанням задоволеності самим собою йнавколишнімсвітом.Характернимдлярадостієдужешвидкевиникнення,щонаближаєїїдоафекту[10].

МузичнийтвірAvingerE.«Lovingyou»–лірична,мінорнаінструментальнакомпозиціядля гітари з оркестром, помірного темпу, знаспівною, ніжною іспанською мелодією –викликавубільшостіучасниківекспериментурізноманітні емоції – як позитивні, так інегативні.Музика не тільки сподобалась, а йнавіяларомантичні(незавждиприємні)спогадитаасоціації.Так,інтерестарадістьзафіксували71,4%та74,3%респондентіввідповідно.40,0%піддосліднихвідчувалигоре(сум);22,9%–провину,14,3%–сором.

Провина є комунікативною емоцією,складним психологічним феноменом, тіснопов’язаним з такою моральною якістю, яксовість. А. Ковальов розглядає совість якемоційно-оціночне ставлення особистостідо власних вчинків, як результат глибокогозасвоєння й прийняття норм моральності,присвоєння об’єктивних вимог суспільствасамоюлюдиною[9].

Представники психоаналітичногонапряму розглядають провину як моральнийрізновид тревоги, тривогу совісті. Так,Г.Мандлерстверджує,щопровинайтривога–церізніназвиодногойтогожявища.Провина,на думку автора, – це тривога відноснореального чи уявного промаху. Переживанняцього різновиду тривоги запускає особливийзахисниймеханізм,задопомогоюякоголюдинанамагається загладити або нейтралізуватинаслідки,завданіпомилковимидіями[15].

Сором К. Ізард визначає якусвідомлення власної невмілості,


непридатності або неадекватності в якійсьситуації або при виконанні якогось завдання,супроводжуване негативним переживанням –прикрістю, занепокоєнням або тривогою [7].Є.ІльїнпогоджуєтьсязС.Томкінсом,щосором–цесильнезбентеженнявідсвідомостіскоєннянегожоговчинку абопопаданнявпринизливуситуацію, в результаті чого людина відчуваєсебе зганьбленою, збезчещеною, приниженою[8].

Відомий симфонічний твірІ.Штрауса«Весняні голоси» (урочистий, святковий,танцювальний, у швидкому темпі, мажорноїтональності)упереважноїбільшостістудентіввикликав радість (91,4%) та інтерес (71,4%). Здивування відчули 31,4 % реципієнтів.Найчастіше у респондентів виникала такожемоціярадості.Вусіхреципієнтівтвірвикликаввиключнопозитивніемоції.

Висновок. В результаті сприйманнямузики, об’єктом якого є музичний твір, арезультатом – суб’єктивний перцептивнийобраз музичного явища, який формується удекількаетапів(відвиникненняневизначеноговідчуття до породження диференційованогоцілісного образу-версії, близького доакустично-музичного оригіналу як складногоінформаційного стимулу) (Б. Теплов) [13],у реципієнта виникають асоціації життєвихемоцій з музичними, які породжують різніза модальністю, інтенсивністю та частотоювиникнення емоційні переживання. Слуханнятворів, музичні образи яких втілюють закомпозиторським задумом негативні емоціїпереважно викликає відповідні емоції й услухачів. Виникнення емоцій інтересу таздивування під час прослуховування такихтворівможнапояснитинезвичністюзвучаннятановизноюдляреспондентів.Музичніінтонаціївпевненості й життєствердження, викликаютьу переважної більшості слухачів виключносильніпозитивніемоції(інтересу,здивування)та радості, яка є найбільш інтенсивноюпорівняно з усіма емоціями. Мінорні ліричнітвори стимулюють виникнення різноманітнихтаамбівалентнихемоцій(інтерес,здивування,провина, сором, радість та горе), зумовленихявищем апперцепції. Хоча у більшостіреципієнтів художня досконалість музикивикликаєестетичнунасолоду,і,якрезультат–радістьтаінтерес.

Дослідженняособливостейсамооцінкиемоційних переживань дає інформативнийматеріал для дослідження емоційної сфериособистості. Але, слід зазначити, що процессприймання музики є складним пізнавальнимпроцесом, тому на суб’єктивне емоційнепереживанняреципієнта,якевиникаєувідповідьнамузичнийстимул,крімхарактерумузичнихобразів твору, впливають індивідуально-психологічні особливості слухачів, характеркогнітивної переробки музичної інформації,розуміння ними музичного тексту, життєвийіхудожнійдосвідта іншіфактори, з’ясуванняякихпотребуєподальшихнауковихрозвідок.


Список використаних джерел1. Антонова-Турченко О.Г. Музична

психотерапія: Посібник-хрестоматія / О.Г. Антонова-Турченко,Л.С.Дробот–К.:ІЗМН,1997.–260с.2.Ва-сильевИ.А.Психологияискусства/И.А.Васильев/[Подред.М.Г.Ярошевского].–Ростов-на-Дону:Феникс,1998.–480с.3.ВяткинБ.А.Влияниемузыкинапсихомоторикувсвязисособенностяминейродинамики/Б.А.Вяткин,Л.Я. Дорфман // Вопросы психологии. – № 1, С. 94.4.ГребенниковаА.В.Влияниеразличныхвидовмузыкинапсихическоесостояниечеловека/А.В.Гребенникова,Васильева Е.Г. // Невербальное поле культуры. – М.,1995.С.76–102.5.ДорфманЛ.Я.Эмоциивискусстве:теоретическиеподходыиэмпирическиеисследования /Л.Я.Дорфман.–М.:Смысл,1997.–424 с.6.Зинчен-ко Е.А. Метод экспертного визуального определенияэмоционального состояния рабочих на производстве /Е.А.Зинченко//Психол.журн.1983.–Т.4.–№2.–С.59-63.7.ИзардК.Психологияэмоций/К.Изард–СПб.:Питер, 1999. – 464 с. 8.ИльинЕ.П.Эмоциии чувства/Е.П.Ильин.– СПб.:Питер,2001.–752с.9.КовалевА.Г.Психологияличности/А.Г.Ковалев–М.:Просве-щение, 1970. – 354 с. 10.Мерлин В. С. Очерк теориитемперамента / В.С. Мерлин. – Пермь, 1973. – 342 с.11. Новицкая Л.П. Влияние различных музыкальныхтактов на психологическое состояние человека /Л.П. Новицкая // Психологический журнал. – Т. 5.– 1984. –№6. –С. 79 – 85. 12.Практикумпо общей,экспериментальной и прикладной психологии: Учеб.пособие / В.Д. Балин, В.К. Гайда, В.К. Горбачевскийи др. [Под общей ред. А.А. Крылова, С.А.Маничева].–СПб:Питер, 2000. – 560с. 13.ТепловБ.М.Психоло-гия музыкальных способностей / Б.М. Теплов – М.:Издательство Академии педагогических наук РСФСР,1947. – 335 с. 14. Цагарелли Ю.А. Функциональнаямузыка в структуре психологической службы вуза /Ю.А. Цагарелли // Психологическая служба в вузе. –Казань:Изд-воКазанскогоун-та,1981.–С.189–214.15.MandlerG.Mindandemotions.–N.Y.:JohnWiley,1975.


16.SchwabeC.MethodicofMusictherapy.–LeipzigBorth.1980.–248p.

References1.Antonova-TurchenkoO.H.Muzychnapsykho-

terapiya: Posibnyk-khrestomatiya / O.H. Antonova-Turch-enko,L.S.Drobot–K.: IZMN,1997.–260 s. 2.Vasil’evI.A. Psihologija iskusstva / I.A.Vasil’ev / [Pod red.M.G.Jaroshevskogo].–Rostov-na-Donu:Feniks,1998.–480s.3.VjatkinB.A.Vlijaniemuzykinapsihomotorikuvsvjazisosobennostjaminejrodinamiki/B.A.Vjatkin,L.Ja.Dorf-man //Voprosy psihologii. – № 1, S. 94. 4.Grebenniko-vaA.V.Vlijanie razlichnyh vidovmuzyki na psihicheskoesostojaniecheloveka/A.V.Grebennikova,Vasil’evaE.G.//Neverbal’noepolekul’tury.–arM.,1995.S.76–102.5.Dor-fmanL.Ja.Jemociiviskusstve:teoreticheskiepodhodyijem-piricheskieissledovanija/L.Ja.Dorfman.–M.:Smysl,1997.–424s.6.ZinchenkoE.A.Metodjekspertnogovizual’nogoopredelenijajemocional’nogosostojanijarabochihnaproiz-vodstve /E.A.Zinchenko //Psihol. zhurn. 1983. –T. 4. –№2.–S.59-63.7.IzardK.Psihologijajemocij/K.Izard–SPb.:Piter,1999.–464s.8.Il’inE.P.Jemociiichuvstva/E.P.Il’in.–SPb.:Piter,2001.–752s.9.KovalevA.G.Psi-hologijalichnosti/A.G.Kovalev–M.:Prosveshhenie,1970.–354s.10.MerlinV.S.Ocherkteoriitemperamenta/V.S.Merlin.–Perm’,1973.–342s.11.NovickajaL.P.Vlijanierazlichnyhmuzykal’nyh taktov na psihologicheskoe sosto-janiecheloveka/L.P.Novickaja//Psihologicheskijzhurnal.–T.5.–1984.–№6.–S.79–85.12.Praktikumpoobshhej,jeksperimental’nojiprikladnojpsihologii:Ucheb.posobie/V.D.Balin,V.K.Gajda,V.K.Gorbachevskijidr.[Podobsh-hejred.A.A.Krylova,S.A.Manicheva].–SPb:Piter,2000.–560s.13.TeplovB.M.Psykholohyyamuzыkal’nыkhspo-sobnostey/B.M.Teplov–M.:Yzdatel’stvoAkademyyped-ahohycheskykhnaukRSFSR,1947. –335 s. 14.CagarelliJu.A.Funkcional’najamuzykavstrukturepsihologicheskojsluzhbyvuza/Ju.A.Cagarelli//Psihologicheskajasluzhbavvuze.–Kazan’:Izd-voKazanskogoun-ta,1981.–S.189–214.15.MandlerG.Mindandemotions.–N.Y.:JohnWiley,1975.16.SchwabeC.MethodicofMusictherapy.–LeipzigBorth.1980.–248p.

к.г.н., доцент Гільберг Т.Г.,+ 38(097)[email protected]д.п.н., професор Шоробура І.М. + 38(067)[email protected]

MOTIVATION OF PROFESSIONAL ACTIV-ITY OF PEDAGOGUE IN THE SYSTEM OF

ADVANCED TRAINING

МОТИВАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГА В СИСТЕМІ

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

Gilberg T.G., Shorobura I.M. Motivation of pro-fessional activity of pedagogue in the system of ad-vanced training The views of scientists as for the notion “motivation”,studyof theproblemofmotivationofprofessionalactivityof pedagogical workers in the system of post-diplomaeducation have been revealed in the article. The motives,which stimulate adults to learning (material, social, inner,insurance, self-affirmative) have been enumerated. Thefactors, which influence motivation of learning of adultshavebeenanalyzed,theways(formingconditions,selectionofeffectivemeans,methodsandmodesofteaching)ofrisingmotivation to advanced training of pedagogues have beengrounded.Key Words: professional activity, post-diploma education,advancedtraining,motivation,motives.

Гільберг Т.Г., Шоробура І.М. Мотивація професійної діяльності педагога в системі підвищення кваліфікаціїУ статті розкрито погляди науковців щодо поняття«мотивація», дослідження проблеми мотиваціїпрофесійної діяльності педагогічних працівників усистемі післядипломної освіти. Зазначено мотиви,які стимулюють дорослих до навчання (матеріальні,соціальні, внутрішні, страхові, самостверджуючі).Проаналізовано фактори, що впливають на мотиваціюнавчання дорослих, обґрунтовано шляхи (створенняумов,підбірефективнихспособів,методівтаприйомівнавчання) підвищення мотивації до підвищеннякваліфікаціїпедагогів.Ключові слова: професійна діяльність, післядипломнаосвіта,підвищеннякваліфікації,мотивація,мотиви.

Гильберг Т.Г., Шоробура И.М. Мотивация профессиональной деятельности педагога в системе повышения квалификацииВстатьераскрытывзглядыученыхотносительнопонятия«мотивация», исследования проблемы мотивациипрофессиональной деятельности педагогическихработников в системе последипломного образования.Указано мотивы, которые стимулируют взрослых кобучению (материальные, социальные, внутренние,страховые, самоутверждающие). Проанализированыфакторы,влияющиенамотивациюобучениявзрослых,обоснованы пути (создание, подбор эффективныхспособов, методов и приемов обучения) повышениемотивациикповышениюквалификациипедагогов.Ключевые слова: профессиональная деятельность,последипломноеобразование,повышениеквалификации,мотивация,мотивы.

Актуальність теми дослідження.Стратегія розвитку національної системиосвіти формується з урахуванням сучаснихінтеграційних і глобалізаційних процесів. Насьогодніосвітаповиннанабутивипереджальногобезперервного характеру, гнучко реагувати навсіпроцеси,щовідбуваютьсявУкраїнітасвіті.Якіснаосвіта–необхіднаумова забезпеченнясталогодемократичногорозвиткусуспільства.

Пріоритетними напрямами освітньої


політики в Україні є підвищення її якості тадоступності, реалізація основного принципуБолонськоїдекларації–освітавпродовжжиття.У зв’язку з цим актуальності набуває якістьпрофесійної компетентності кадрового складупрацівників освіти, їх вмотивованість напрофесійнезростанняібезперервнийрозвиток.Державнаполітикавгалузіосвітивякостіодногоз головних пріоритетів висуває орієнтаціюна розвиток мотивації компетентності тасамовдосконаленняякважливоїумовиуспішноїта ефективної діяльності в інноваційномуосвітньому просторі. Професійне зростанняпедагога, його прагнення до самореалізації,самоактуалізації, самовдосконалення,засвоєнняконструктивних,компетентнихстилівпрофесійноїдіяльностісьогодніпідтримуєтьсярізними формами підвищення кваліфікаціїпедагогічних працівників. Мотивація,цінності і суть професійної педагогічноїдіяльності виступають потужним фактором,що визначає професійний розвиток, що задаєйого зміст, спрямованість, інтенсивність ітенденціївикористанняособистісногоресурсу.Важливезначеннямаєвдосконаленнясистемипідвищеннякваліфікаціїпедагогівякпростору,генеруючимотиваціюпрофесійногозростання.

Аналіз останніх досліджень іпублікацій.Особливостімотиваціїпедагогічноїдіяльності вивчали такі дослідники, як: Є. Ільїн, В. Семиченко, А. Маркова, Л.Мітіна, І.Зимняя,Н.Кузьміна,В.Сластьонін, О.Щербаков,В.Введенський,Л.Верещагина,С.Подмазінтаін.ПитаннямотиваційноїсферипедагогарозглядалиІ.Абакумова,А.Асмолов, П. Єрмаков, Д. Леонтьєв та ін. Проблемівивченнярозвиткуосвітидорослихприділяютьувагу С. Балтівець, І. Зязюн, Н. Ничкало, Л.Пуховська,Л.Сігаєватаін.

Мета статті полягає у визначеннімотивації професійної діяльності педагога упроцесіпідвищеннякваліфікації.

Викладення основного матеріалудослідження.Змінаосвітньоїпарадигмиведезасобоюнеобхідність зміни іцілейпедагогічноїдіяльностітапедагогічноїпозиції.Відбуваєтьсямодернізаціяісистемипідвищеннякваліфікації– змінюється її призначення, а отже, і змістосвіти, що дозволяє вирішувати кризовімоментипрофесійноїдіяльностіпедагога.

Метою післядипломної освіти є

задоволення індивідуальних потреб фахівцівв особистому та професійному зростанні,підвищення їх конкурентоспроможностівідповідно до суспільних потреб, а такожзабезпеченняпотребдержавиукваліфікованихкадрах високого рівня професіоналізму такультури,здатнихкомпетентноівідповідальновиконувати фахові функції, впроваджуватиу виробництво нові технології, сприятиподальшомусоціально-економічномурозвиткусуспільства [7]. Своє призначення інститутипідвищення кваліфікації бачать у тому, щоббути ресурсними центрами безперервногопрофесійного розвитку працівників освіти;місцем адаптації педагогів до діяльності вумовахсоціокультурноїдинаміки.

Існуючі тенденції розвитку освітибагато в чому пов’язуються з готовністюпедагогів до розробки та впровадженняпедагогічних нововведень в освітній процес,прагненням до професійного вдосконалення,росту і розвитку. Розкриття і саморозкриттяособистісногопотенціалуєнеобхідноюумовоюстановлення психологічної компетентності,системоутворюючим фактором якої виступаєздатність і прагнення до саморозвитку (М. Кларін, А. Маркова, Л. Мітіна, А.Федосеєва).

Восновіпрофесійноговдосконаленняі росту лежить принцип саморозвитку, щовизначаєздатністьособистостіперетворювативласнужиттєдіяльністьупредметпрактичногоперетворення. Вивчення професійного таособистісного саморозвитку вимагає аналізуйого джерел, що виводить нас на зовнішні івнутрішнічинникирозвитку,системумотивації.Мотиви утворюють рушійну силу людськоїактивності, визначають характер діяльності,спрямовують поведінку людини до реалізаціїпоставлених цілей і завдань (В. Вілюнас, В. Ковальов, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Д.Узнадзе,П.Якобсон).

Базова теорія мотивації створенапсихологом А. Маслоу. У його відомій теорії(«Ієрархіяпотреб»)виділяютьсяп’ятьосновнихвидів мотивації (потреб), які впливають налюдську поведінку. В даний час всі існуючідефініціїпоняття«мотивація»можнавіднестидо трьох напрямків, значимість яких слідвраховувати в рівній мірі (У. Мак-Дауголл, З. Фрейд, К. Левін Е. Торндайк, І. Павлова,


В. Бехтерева, Дж. Аткінсон). По-перше,мотивація може розглядатися як комплексстійких внутрішньоособистісних утворень(мотивів), що спонукають людину до певноїповедінки, діяльності. По-друге, мотиваціюрозглядаютьякпроцесформуваннямотивів. Іпо-третє,мотиваціювизначаютьяксистемудійщодоактивізаціїмотивівпевноїлюдини[1].

Велике значення для досягненняцілей організації має використання функціїмотивації. Мотивація педагога впливає найого продуктивність, і важливо спрямуватимотиваціюнадосягненняорганізаційнихцілей.Вивчення мотивації дозволяє зрозуміти, щозмушуєлюдейпрацювати,щовпливаєнавибірними способу дії і чому вони дотримуютьсяйогопротягомдеякогочасу.

Мотивація є одним з найважливішихкомпонентів педагогічної діяльності [3], підяким розуміється «... сукупність внутрішніхі зовнішніх рушійних сил, що спонукаютьлюдинудодіяльності»[3,с.18].Порядзцим,мотивація «означає те об’єктивне, в чому ...потребаконкретизуєтьсявданихумовахінащоспрямовується діяльність» [5], тобто визначаєїїмету.Відповідно,мотиваціянадаєдіяльностілюдинипевнийсенс«даючи її ...перспективуподальшого розвитку його спонукання, безякоїпоточнітурботиповсякденностівтрачаютьсвоє значення» [1]. Таким чином, мотиваціяпедагога є ключовою умовою, яка визначаєуспішністьтаефективністьйогодіяльності.

Мотиваціязалежитьяквідвнутрішніх,таківідзовнішніхфакторів.Зовнішніфакторискладаютьсязістимулівабозовнішньоготиску,як-от: вимоги до відвідування, покарання ісхвалення; екзамени, які складають слухачі уформальномунавчанні;впливіншихлюдейчиорганізацій. Внутрішні фактори складаютьсясаме з того внутрішнього впливу абораціональних рішень, які створюють бажаннядозмінунавчанні[9].

Слідзазначити,щорівеньпрофесійно-педагогічної мотивації педагога в період йогопрофесійного становлення та подальшогорозвитку впливає на його успішність івідповідно якість трудової діяльності, сприяєформуванню професійних компетенційпедагога.Необхіднийпідхідіефективніумовиорганізаціїефективногопрофесійногонавчаннята розвитку дорослих розробляє наука про

навчаннядорослих–андрагогіка.Мотиви, які стимулюють дорослих

вчитися, можуть бути різними. Т. Васильєвавиділяє наступні [2, с. 168]: матеріальні,які сприяють підвищенню доходів людини;соціальні, які допомагають підвищитисоціальний статус; внутрішні, які слугуютьстабілізуючиммоментом;страхові–підвищуютьконкурентноспроможність у професійнійсфері; самостверджуючі, які сприяютьсаморозвитку і отриманню визнання; мотиви,які забезпечують отримання задоволення відцікавогоспілкування,відпочиноквіддомашніхсправ.

Уструктурімотиваціївиділяютьсятакікомпоненти: самосвідомість (усвідомленняблизьких цілей, мотивів свого «я», своїхреальних і бажаних якостей, пізнавальні такогнітивніуявленняпросебе,емоційнеуявленняпросебе);самонавчання(соціальневизначення,усвідомлення самоосвіти як суспільногота особистого обов’язку, переконання вможливості особистого розвитку, вивченнясвоєї професійної спрямованості, творчімотиви); самовиховання (самозобов’язання,самонавіювання, самоконтроль, самоаналіз,самооцінка)[6].

Якісно новий рівень післядипломноїосвіти та самоосвіти педагога можливийтільки за умови, коли задіяна мотиваційнасфера особистості. Зорієнтувати педагога насистематичну роботу над собою, показатийому важливість самовдосконалення,максимально розкрити творчий потенціалкожного педагогічного працівника – головнізавдання, які повинні сьогодні вирішуватися.З цією метою потрібно визначити: на якомурівні професійної компетентності знаходитьсяконкретний вчитель у даний час; наскількивін здатний до зростання; до самоосвітньоїдіяльності;якоїсамеметодичноїдопомогивінпотребуєтощо.

Так як зовнішня мотивація залежитьвід навколишнього середовища (викладач,навчальнагрупа,оточення),особливоважливимунавчанні,надумкуП.Воллера,єпсихологічнатасоціальнапідтримкавикладача–щоєроллювикладача в навчанні. Внутрішня мотиваціядорослогоучня,яквважаютьМ.БрініС.Манн,обумовленапостійнимбажаннямвчитися[8,с.134].


Оскільки до типу внутрішньоїмотиваціївідносятьсямотиви,закладенівсамійнавчальній діяльності, необхідно навчаючидорослих, використовувати різноманітніефективнітехнології,орієнтуючисьнаосновніположення андрагогіки. На думку І. Зимньої,складність явища мотивації полягає в тому,що нею керувати безпосередньо неможливо.Проблемамотивації тіснопов’язана з вивчен-нямнайбільшефективнихспособівіприйомівнавчання, які забезпечують можливістьуправліннянею.

На мотивацію навчальної діяльностівпливають методи навчання. При їх виборінеобхідно враховувати принципи навчаннядорослих людей. Існує велика кількістьметодів розвитку професійних знань інавиків.Традиційним і найдавнішимметодомпрофесійногонавчанняєлекція,якапредставляєсобою монолог вчителя. На сучасному етапівідбувається трансформація традиційноїлекціїякспособупередачі готовихзнаньтим,хто навчається через монологічну формуспілкування. Все більш активно викладачівикористовують лекції провокації, лекції-шоу,лекціївдвох,«лекціїпрес-конференції»лекції-інтерв’ю, лекції-ситуація, проблемні лекції,яківключаютьсистемупитаньдляслухачів.Уходітакихзанятьреалізуютьсятакіпринципинавчання: проблемності, спільної діяльності,діалогічного спілкування, двоплановостітощо. Враховуючи психологічні особливостіроботи з дорослими слухачами, викладачіповинні створювати атмосферу проблемногообговорення актуальних виробничих завдань,сприяти виникненню у слухачів позитивноїмотивації, позитивного емоційного настроюнанавчальнийпроцес ітимсамимпідвищитиефективність навчання.Мотивуючадіяльністьвикладача повинна ґрунтуватися, насамперед,навмінніпобачитиівідібратинайбільшзначимітацікавіпроблеми,наволодіннівсімарсеналомдослідницьких, пошукових, проблемнихметодів роботи, мистецтві комунікації, щопередбачаєвмінняорганізувати івестидіалог,дискусії, не нав’язуючи свою точку зору, наздатності генерувати нові ідеї. Навчальнийпроцес набуває високої ефективності тоді,коливикладачвиступаєбільшоюміроювролі«консультанта»зпитань,щорозглядаютьсяпідчаснавчання[4].

Для постановки мотивації навчальноїдіяльності велике значення має залученнявсіх слухачів до активної навчальної роботи,оскільки тільки в процесі діяльності можеформуватися потрібна мотивація. Однакприйоми,якізастосовуютьприіндивідуальнійформі навчання, не завжди дають належнийефект. Працюючи в мікроколективі, коженйого член намагається бути не гірше інших,виникає конкурентне середовище, яке сприяєінтенсифікації навчальної роботи, надає їйемоційну привабливість, що також відіграєрольуформуваннівідповідноїмотивації.

У процесі навчання все частішевикористовується комплекс ефективнихтехнологій (ділові ігри, метод проектів, ІКТ,тренінги тощо), які дозволяють організуватиспільну діяльність слухачів і тих, хто навчає,спрямованих на досягнення запланованихрезультатів. Активні методи призводятьдо появи інтенсивного і стійкого інтересу,емоційноговключенняунавчальнийпроцестаформуванняпозитивноїмотивації.

Використаннянапрактичнихзаняттяхігровихтехнологій,тренінгівдозволяєслухачамнабутитакіспособидіяльності,яківониможутьзастосувати для вирішенняжиттєво важливихпроблем. Організатори процесу навчаннядорослихслухачіввосвітніхустановахповиннібути готові до спрямованості викладацькогоскладунаподанняприкладних(неакадемічних),особистіснозначущихіпроблемновикладенихзнань,настворенняумовзметоюзануренняупроцеснавчання.

При навчанні дорослих необхідновраховуватифакторконтролютаоцінки, якийвідіграє менш важливу роль, ніж у випадкуз дітьми. Однак саме дорослі найважчепереносять неадекватний контроль, і самевони можуть боятися оцінок, які є для нихкритерієм компетентності. Вважається, щомаксимально можливе зняття зовнішньогоконтролю, мінімізація застосування контролюі результатів навчання, і покарання сприяютьрозвитку правильної навчальної мотивації.Психологи відзначають, що використаннязаохочень і покарань як методів оцінкипослаблює внутрішню мотивацію. У людинистворюється враження, що не вона сама, азовнішні оцінки є причинами її поведінки.Як наслідок, навчання відбувається не через


особиступотребу,азарадизовнішніхнагород.Зовнішнінагородиіосудпотрібні,алевзовсіміншійфункції.Вониповиннінеконтролюватидіяльність,аінформуватитого,когонавчають,проуспішністьйогодіяльності,прорівеньйогокомпетентності.

У навчанні дорослих не можнанадавати велике значення методу оцінки вбалах, потрібно прагнути встановлюватизворотнийзв’язокзаудиторієюдляобговореннята аналізу результатів діяльності, а не дляосуду або критики. Оцінка сама по собі не єсильнимстимуломдлязрілоїлюдини,алеможезачепитисамолюбствоівиступитинегативниммотиватором навчальної діяльності. Томуна етапі оцінювання результатів навчаннянеобхідноефективновпроваджуватипроектнутехнологію,аналізситуації.

Необхідно відмітити, що дорослі, якінавчаються,надаютьперевагуформам,методамі технологіям навчання, що забезпечуютьможливість самостійних практичних дійу процесі навчання. У ході проведеногомоніторингу в Хмельницькому обласномуінституті післядипломної педагогічної освітищодоефективнихформ,видівіметодівнавчання,більшість слухачів курсів природничихдисциплін (76%) назвали форми, спрямованінавивченняпередовогопедагогічногодосвіду(майстер-класи, презентації досвіду кращихвчителів області, України), які передбачаютьактивну практичну діяльність педагогів(тренінги, проектна діяльність, тематичнісемінари тощо). Аналіз ситуації свідчить проперспективність вибраного викладачами іметодистамиінститутунапрямкуроботищодовикористаннятехнологійнавчаннядорослих.

Значнийвпливнамотиваціюнавчаннямає інформаційний зміст.Не весь навчальнийматеріал може чинити мотиваційний вплив,а лише той,що відповідає наявним потребамлюдини. Тому викладачу дуже важливо знатипотреби його аудиторії, форму цих потребу даний час, а також майбутні потреби, якіможуть виникнути у слухачів. При розробцітематичних планів, планів окремих занять,при підборі навчального та ілюстративногоматеріалу необхідно враховувати характерпотреб слухачів, знати наявний рівень цихпотреб і їхможливийрозвиток. Інформаційнобіднийматеріалнемаємотиваційногоефекту,

вінневикликаєінеформуєпозитивнихстійкихмотивів навчальної діяльності. Навчальнийматеріал повинен обов’язково нести новуінформацію,всвітліякоїможутьбутиосмисленіпопереднізнанняідосвід.

Таким чином, враховуючи всевищесказане, можна стверджувати, що длядосягнення успішної навчальної діяльностідорослоїаудиторіїнеобхідновсебічнодослідитита з’ясувати її потреби, інтереси, установки ісхильності,сукупністьякихзначновпливаєнарезультат навчання. Результати проведеногодослідження дозволяють стверджувати проважливість мотивації в навчальному процесіта значущості її застосування в заходахщодопідвищення ефективності навчання. Дляцього необхідно враховувати такі особливостіпобудови навчального процесу: створеннякомфортної психологічної атмосфери ваудиторіїсприяєспільнійдіяльностівикладачіві слухачів і забезпечує підвищення рівнямотиваціїостанніх,аякнаслідокіефективністьнавчання; використання активних методівнавчанняякспособупідвищенняпізнавальноїактивностіслухачівмаєстатиоднимзнайбільшперспективних шляхів вдосконаленнянавчального процесу; включення слухачів восвітній процес; взаємозв’язок теоретичнихзнань з професійною діяльністю слухачів;готовність організаторів навчального процесудоефективноїроботи.

Висновки та перспективи подальшихрозвідок у даному напрямі. За останні рокиздійснено низку заходів щодо реформуванняосвіти, підвищення її якості, доступностіта конкурентоспроможності. Ключовимзавданням освіти XXI століття є розвитокмислення, орієнтованого на майбутнє.Стратегічниминапрямамидержавноїполітикиу сфері освіти дорослих повинні стати:реформування системи освіти, в основу якоїпокладатиметься принцип пріоритетностілюдини; оновлення згідно з вимогами часунормативноїбазисистемиосвіти;модернізаціяструктури, змісту та організації освіти назасадахкомпетентнісногопідходу;забезпеченнядоступностітабезперервностіосвітивпродовжусьогожиття;розвитокнауковоїтаінноваційноїдіяльності в освіті, підвищення якості освітинаінноваційнійоснові;інформатизаціяосвіти,вдосконаленнябібліотечноготаінформаційно-


ресурсного забезпечення освіти і науки;забезпечення проведення національногомоніторингу системи освіти; підвищеннясоціального статусу педагогічних і науково-педагогічних працівників; створення сучасноїматеріально-технічної бази системи освіти.Мотивація професійної діяльності педагога всистемі підвищення кваліфікації сприятиме їївдосконаленню.

Список використаних джерел1.АсеевВ.Г.Проблемамотивациииличности

/ В.Г. Асеев // Теоретические проблемы психологииличности.–М.:Наука,1974.–С.122.2.ВасильеваТ.А.Основыандрагогики:учеб.пособие./Т.А.Васильева.–М.:КНОРУС,2009.–256с.3.ЗимняяИ.А.Педагогическаяпсихология:учеб.пособие/И.А.Зимняя.–Ростовн/Д.: Феникс, 1997. – С. 347. 4. Змеев С.И. Андрагогика:основытеорииитехнологииобучениявзрослых /С.И.Змеев. –М. :ПЕРСЭ,2003. –272 с. 5.ЛеонтьевА.Н.Проблемыразвитияпсихики/А.Н.Леонтьев.–М.,1989.– С. 225. 6. Неперервна професійна освіта: проблеми,пошуки,перспективи/Заред..І.П.Зерона.–К.:Вінол,2000.–636с.7.Проект«Положенняпропіслядипломнуосвіту у сфері вищої освіти України» [Електроннийресурс].–Режимдоступу:http://old.mon.gov.ua/ua/pr-viddil/1312/1421144886/1428566485/.8.Autonomyandinde-pendenceinlanguagelearning/Еd.PhilBensonandPeterVoller.–LondonandNewYork:Longman,1997.–270p.9.RogersA.TeachingAdults/A.Rogers//OpenUniv.Press,2002.–291p.

References1.AseevV.H.Problemamotyvatsyyy lychnosty

/ V.H. Aseev // Teoretycheskye problemы psykholohyylychnosty.–M.:Nauka,1974.–S.122.2.VasylevaT.A.Osnovыandrahohyky:ucheb.posobye./T.A.Vasyleva.–M.:KNORUS,2009.–256s.3.ZymniaiaY.A.Pedahohyches-kaiapsykholohyia:ucheb.posobye/Y.A.Zymniaia.–Ros-tovn/D.:Fenyks,1997.–S.347.4.ZmeevS.Y.Andraho-hyka:osnovы teoryyy tekhnolohyyobuchenyiavzroslыkh/ S.Y. Zmeev. –M. : PER SЭ, 2003. – 272 s. 5. LeontevA.N. Problemы razvytyia psykhyky /A.N.Leontev. –M.,1989.–S.225.6.Neperervnaprofesiinaosvita:problemy,poshuky, perspektyvy / Za red.. I.P. Zerona. –K. :Vinol,2000.–636 s. 7.Proekt«Polozhenniapropisliadyplomnuosvitu u sferi vyshchoi osvity Ukrainy» [Elektronnyiresurs].–Rezhymdostupu:http://old.mon.gov.ua/ua/pr-vid-dil/1312/1421144886/1428566485/.8.Autonomyandinde-pendenceinlanguagelearning/Еd.PhilBensonandPeterVoller.–LondonandNewYork:Longman,1997.–270p.9.RogersA.TeachingAdults/A.Rogers//OpenUniv.Press,2002.–291p.

к. пед. н. Корж О. Ю.+38(050)[email protected]

к. псих. н. Корчікова І. В.+ 38(050)[email protected]

PSYCHOLOGICAL WELL-BEING AS A MODERATOR OF CONTRADICTIONS

IN THE SPHERE OF NEEDS IN ADOLES-CENCE

ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ЯК МОДЕРАТОР ПРОТИРІЧ У

СФЕРІ ПОТРЕБ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Korzh O. Yu., Korchikova I. V. Psychological Well-Being as a Moderator of Contradictions in the Sphere of Needs in AdolescenceThearticleisdevotedtothestudyofpsychologicalneedsofyouthage.Thegoalofinvestigationistorevealcharacteristicsof contradictions in the sphere of needs determined bypsychological well-being. It has been noted that that theyouth is the most dynamic part of modern society thatquicklysoaksupnumerousinnovationsofmodernwaysoflife;quicklychangespriorities,keenlyreactsonthechangesinsocialandeconomicalenvironment.Ithasbeenindicatedthatneedsconstitutethebasisofvalueorientationsincludingthegreatnumberofchangesinsociety,ideology,outlookofyoungpeople;intensiveunderstandingofbasicfirmpsychologicalneedsofadolescence.Thedifferentpointsofviewconcerningpsychologicalneedsareconsidered.256 first year students on the first month of trainingparticipated in the research: 58% (girls) and 42% (boys),medianagewas18.In our research for revealing leading needs of the ageweused project method of incomplete proposals with furthercontent-analyzeofobtainedresults.Ithasbeendemonstratedthatpsychologicalwell-beingisthemoderatorthatinfluencestheappearanceanddisappearanceofnegativeconnectionamongobservableneeds.Key words: needs, psychologicalwell-being,contradictions,adolescence.

Корж О. Ю., Корчікова І. В. Психологічне благополуччя як модератор протиріч у сфері потреб у юнацькому віціПредставлено результати дослідження впливупсихологічного благополуччя на кореляційні зв’язкипотреб у юнацькому віці (N = 256, медіанний вік 18).Виявленоосновніпотребиюнацькоговікутаїхієрархіяна основі самозвітів респондентів, описані зв’язкипсихологічного благополуччя і потреб, проаналізованороль психологічного благополуччя як модераторапротиріч у сфері потреб. Продемонстровано, що

http://old.mon.gov.ua/ua/pr-viddil/1312/1421144886/1428566485/






психологічне благополуччя є модератором, якийвпливає на появу й зникнення негативних зв’язківміждослідженимипотребами.Ключові слова: потреба, психологічне благополуччя,протиріччя,юнаки.

Корж Е. Ю., Корчикова И. В. Психологическое благополучие как модератор противоречий в сфере потребностей в юношеском возрастеПредставлены результаты исследования влиянияпсихологического благополучия на корреляционныесвязи потребностей в юношеском возрасте (N =256, медианный возраст 18). Выявлены основныепотребности юношеского возраста и их иерархия наоснове самоотчетов респондентов, описаны связипсихологического благополучия и потребностей,проанализированарольпсихологическогоблагополучиякак модератора противоречий в сфере потребностей.Продемонстрировано, что психологическоеблагополучиеявляетсямодератором,которыйвлияетнапоявлениеиисчезновениеотрицательныхсвязеймеждуисследованнымипотребностями.Ключевые слова: потребность, психологическоеблагополучие,противоречия,юноши.

Постановка проблеми. Юнацтво– це найбільш динамічна частина сучасногосуспільства, яка швидко всотує численніінновації сучасного способу життя, швидкозмінює пріоритети, гостро реагує на зміни всоціальному та економічному середовищі. Узв’язкузцимвивченняпотребдосліджуваноговіку є завданням складним і трудомістким,оскільки вимагає врахування безлічі змін,щовідбуваютьсявсуспільстві,ідеології,світоглядімолоді, та ретельного осмислення базових,більшстійкихпсихологічнихпотребюнацтва,які притаманні цьому періоду з моментуйого виділення на шкалі життя людини віндустріальномусуспільстві.Вивченняпотребюнацькоговікунабуваєособливоїактуальностівконтекстізабезпеченняправісвободюнацтва,прогнозування результатів соціальної таекономічноїдіяльностімолодійпрогнозуваннямайбуття суспільства загалом. Потребиутворюють основу ціннісних орієнтаційврахування безлічі змін, що відбуваються всуспільстві, ідеології, світогляді молоді, таретельногоосмисленнябазових,більшстійкихпсихологічнихпотребюнацтва,якіпритаманніцьому періоду з моменту його виділенняна шкалі життя людини в індустріальномусуспільстві. Важливими у вивченні потребє змістовний склад, ієрархія і залежність їхвід психологічних і соціально-психологічних

чинників.Більшістьдослідниківфокусуютьсвою

увагу або на найбільш специфічних потребахцього віку (Е. Еріксон), або на універсальнихпотребах, властивих усім людям, і маютьособливуконфігураціювюнацькомувіці(теоріясамодетермінації). При цьому практично безуваги залишається пошук змістовно новихпотребсучасногоюнацтва,дослідженняїхньоїієрархії, а також причин, які впливають навиникнення й зникнення протиріч у сферіпотреб.Нашедослідженнячастковокомпенсуєбрак знань про нові потреби сучасноїмолоді,їхнюієрархіютаособистісніпричинипротирічуних.

Ми вивчаємо психологічні потреби,які переважно не зводяться до тілесних, аз’являютьсяякреакціянапоєднанняпсихічнихновоутвореньюнацькоговікуйнової ситуаціїрозвитку. Потреби, згідно з Є. П. Ільїним,відбивають співвідношення між бажанимі наявним, чим створюють необхідне длярозвиткуюнакапротиріччяміжособистістютасуспільством[1].

Дослідження, засновані на теоріїсамодетермінації (SDT), показують, щозадоволеність базових потреб в автономії,компетентності та зв’язках з іншими людьмитаксамопозитивнопов’язанізпсихологічнимблагополуччям[5].Психологічнеблагополуччя– це „повнота самореалізації людини вконкретних життєвих умовах і обставинах,знаходження „творчого синтезу” міжвідповідністю запитів соціального оточенняй розвитком власної індивідуальності”[3]. Модель психологічного благополуччя(і відповідний тест-питальник для йоговимірювання),створенаК.Рифф,включаєтакіхарактеристики, як гарні стосунки з іншими,автономія, управлінняоточенням, особистіснезростання,метавжитті,самосприймання.

Якбачимо,ціхарактеристикизначноюмірою перетинаються з потребамиюнацькоговіку.Післявиникненнябудь-якапотребаможенезустрітиналежноїособистісноїбазиувиглядісформованих показників психологічногоблагополуччя, що може призвести довиникненнясуперечностейусферіпотреб.

Аналіз праць і публікацій у галузіпсихології дозволяє стверджувати, щопсихологічне благополуччя є модератором


виникнення й взаємозв’язків деяких потреб.У зв’язку з цим ми висуваємо гіпотезу, щопоказники психологічного благополуччявиступають модераторами протиріч в сферіпотребсучаснихюнаків.

Мета дослідження – виявитихарактеристики протиріч сфери потреб,детермінованихпсихологічнимблагополуччям.

МетодидослідженняУдослідженні бралиучасть 256 осіб,

студенти перших курсів на першому місяцінавчання, 58% дівчат і 42% юнаків, медіанавіку 18 років. При статистичній обробціданих використовувались непараметричніметоди статистики: U-критерій Манна-Уїтні, тетрахоричний коефіцієнт кореляції,кластерний аналіз. У побудові таблицьпорівнянь, що містять середні значення,використовувалосязваженесереднє.

У нашому дослідженні мивикористовуємо для виявлення провіднихпотреб віку проективний метод незакінченихпропозицій з подальшим контент-аналізомотриманих результатів. Респондентам буловидано опитувальний лист з інструкцієюдописати пропозиції, що починаються зіслів „Я хочу...” і „Мені необхідно...” по 5-10формулювань на кожен варіант. У результатіобробки було отримано 32 категорії потреб,які стали базою для подальшого емпіричногоузагальнення за допомогою кластерногоаналізу.Кластернийаналіз32категорійпотребпроводився за допомогою агломеративногометоду, що дозволило отримати14 кластерів,щомістятьвід1до3потреб.Слід зазначити,що кластери потреб між собою не містятьнегативних кореляцій, що свідчить провідсутність суперечностей у сфері потребзагалом.

Розглянемозмісттаієрархіюкластерівпотребуюнацькомувіці:

Професіоналізм (88,3 %) – закінчитиосвіту,статипроф.заспеціальністю.

Рекреація (81,3 %) – відпочити, матигарнийвигляд.

Успіх (81,3%) – почати свою справу,купитибудинок,машину,забезпечитисім’ю.

Дружба(79,7%)–мативірнихдрузів.Афіліація (79,3%)– знайтикоханого,

бутикоханим,потрібним,щасливим.Вдячність батькам (72,3 %) – бути

гідним перед батьками, працевлаштуватися,дбатипроблизьких.

Автономія(69,9%)–бутиавтономним,самоосвіта.

Гедонізм(62,5%)–простожитигідно,нетурбуватисяпротруднощі.

Сім’я(61,3%)–шлюб,статибатьками.Альтруїзм (51,6 %) – займатися

благодійністю,щобсвітставкращим.Забезпечене життя (45,3 %) –

забезпечитисебематеріально,бутиуспішним.Престижність (44,5 %) – творча

самореалізація, бути впевненим, престижніречі.

Негативна свобода (39,1 %) – статибагатим,матиавтомобіль,подорожувати.

Уникнення (36,7 %) – усамітнитися,пітивідлюдей.

Отримані кластери частковоперетинаються з потребами юнацького вікузазначеними в дослідженнях інших авторів,але ж багато і не збігаються з описаними втеоретичній літературі. Отримані результатисвідчать, що професійні потреби, дружба,афіліаціяйавтономіяєкластерамиотриманихнами потреб. Потреба в самореалізації всучасної молоді поєднана з упевненістю всобі й володінням престижними речами. Наперших позиціях перебувають потреби впрофесіоналізмі, рекреації, успіху, дружбі йафіліації. Дружба й афіліація знаходяться врізних кластерах, тому вони не об’єднані воднукатегоріюпотреб.

Другою методикою дослідження булаобрана „Шкала психологічного благополуччяК. Рифф” („Ryff’s Psychological Well-BeingScale”) в адаптації Л. А. Пергаменщика[2]. Цей тест діагностує 6 первинних іодин загальний показник психологічногоблагополуччя. Первинні шкали питальника:1) позитивні стосунки з іншими (довірчі,емпатійні відносини); 2) автономія(самодетермінованість, орієнтація навнутрішні критерії); 3) управління оточенням(владайкомпетенціявуправлінніоточуючимиобставинами, людьми, можливостями);4) особистісне зростання (почуття постійногоособистісного зростання, саморозвитку);5) мета в житті (почуття спрямованості,чіткістьцілей);6) самосприйняття (позитивнеставленнядосебе).Загальнашкалаєсумарною.


Отримані результати на нашійвибірці підтверджує коефіцієнти, отриманіЛ.А.Пергаменщиком.

РезультатитаобговоренняНа наш погляд, психологічне

благополуччя є стабільним чинником більшвисокого рівня, ніж психологічні потреби.Психологічніпотребизначноюміроюзалежатьвід соціальної ситуації розвитку, соціальногостану, особливостей віку, особистихдосягнень, конкретних ситуацій. Тоді якпсихологічне благополуччя – це результатрозвитку особистості протягом усього життя,що характеризується певним балансомміж запитами соціального оточення таіндивідуальнимрозвитком[3].

Отримані дані свідчать про впливособистісної автономії на зникнення такихпотреб, як негативна свобода („свобода від”),афіліація, потреба у вірній дружбі Такимчином,миможемохарактеризуватилюдину,якне вільну (в негативному розумінні свободи),алетакої,щопрагнедосвободи,достосунківприхильності (бути не просто коханим, алей потрібним),що цінує дружбу (імовірно,щоцінує дружню підтримку), що мотивованана соціальну залежність та прагнення їїкомпенсувати негативною свободою. Більшвисокий рівень показника позитивнихстосунків з іншими характерний для юнаківі дівчат з актуалізованою потребою бутивдячнимсвоїмбатькамінизькоюймовірністюпотреби в самоті й уникненні. Кластер цієїпотреби включає бажання піклуватися пробатьків, працевлаштуватися і таким чиномбути гідним перед ними. На наш погляд,закономірнимєймовірнавідсутністьпотребивуникненніуюнаківтадівчатзбільшвисокимсамосприйняттям. Це лише підтверджує тойфакт, що бажання усамітнитися або навітьвиїхатизкраїниякспосібшвидкогорозв’язанняпроблем–це,першзавсе,втечавідсебеісвоїхневдачужитті.

Розглянемо отримані кореляційнізв´язки.Мінімальним коефіцієнтом в матриціє -0,09, який зустрічаємо один раз, іншікоефіцієнтипозитивнійзначущі.Найменшезіншими потребами корелює уникнення, хочай у цієї потреби спостерігаємо 7 позитивнихзначущихкоефіцієнтівз14:забезпеченежиття(г=0,27;р<0,001),негативнасвобода(г=0,47;

р<0,001),подякабатькам(г=0,26;р<0,001),гедонізм(г=0,14;р<0,05),престиж(г=0,26;р<0,001),альтруїзм(г=0,22;р<0001),автономія(г=0,13;р<0,05).Відзначимо,щоніпотребав дружбі, ні потреба в афіліації не вступаютьу протиріччя з потребою в усамітненній уникненні. Ці кореляції, як і всі інші,підтверджують загальну несуперечливістьсфери потреб у юнацькому віці за умовисередньовибіркового психологічногоблагополуччя. Однак, порівнюючи кореляціївибірок з високими й низькими показникамипсихологічного благополуччя, ми бачимо, щовоноєнайважливішиммодераторомпротирічвсферіпотреб.

Вибірка поділена на дві групи: зізначенням показника вище 3 квартиля інижче2квартиля,увибіркахрозраховувалисякореляції потреб і значущість відмінностейпар кореляцій у вибірках за допомогою тестуВільямса[6].

Особистісна автономія є модераторомзв’язкуміжпотребамиувласнійсім’ї,афіліаціїтагедоністичнимипотребами.Принизькомурівніособистісної автономії з’являється протиріччяміжпотребоювафіліаціїйгедонізмом(г=-0,29;р<0,05),міжафіліацієюйбажаннямматисім’ю(г= -0,37;р<0,01),алепривисокійавтономіїціпотребизалишаютьсянесуперечливими.Миприпускаємо, що відсутність внутрішньогоорієнтиру й залежність від сторонньої думкинадає потребі в афіліації характеру потребив прихильності й залежних відносинах, щосуперечить бажанню мати сім’ю як проявувідповідальності. Гедонізм – уникненняпроблеміїхвирішення–таксамосуперечитьтаким залежним стосункам, які передбачаютьдокладання зусиль для досягнення однієї зпотребцьогокластера–бутипотрібним.Загаломзниження особистісної автономії призводитьдоформуванняпотребиу взаємозалежності йтим самим породжує протиріччя цієї потребиз двома іншими–бажанням створити сім’ю ібезтурботноіснувати.

При високих значеннях шкалижиттєвих цілей потреби в рекреації та сім’їпов’язані позитивно (г = 0,38; р <0,01), принизьких – негативно (г = -0,25; р <0,05). Нанаше переконання, наявність мети в житті йорієнтація на неї дозволяє юнакам і дівчатамбудувати плани на середню перспективу, у


якій етап побудови сім’ї починається післязакінчення навчання в університеті, що даєв їхньому уявленні можливість відпочити йрозслабитися.Високийрівеньсамосприйняттязумовлює протиріччя потреб завести сім’юй розслабитися (г = -0,32; р <0,01), низькийрівень самосприйняття знімає це протиріччя(г = 0,46; р <0,001), роблячи потреби в сім’їта рекреації такими, що доповнюють однаодну. Юнаки та дівчата, що мають високийрівень самосприйняття, можливо, можутьприпустити,щоствореннясім’їбудевимагативідних значних зусиль інедастьможливостівідпочити. Незадоволені й розчаровані в собіюнаки з низьким рівнем самосприйняттябачать у майбутній сім’ї можливість змінитисебе й своє життя, що значно зменшить їхнєневдоволення,томуунихнемаєпротиріччяміжпотребоювсім’їйрекреацією.Самосприйняттямодерує зв’язок між потребою в успішномужитті й потребою в автономії. У юнаків, якісприймаютьсебе,ціпотребидоповнюютьоднаодну (R = 0,33; р <0,01), юнаки ж з низькимсамосприйняттяммаютьпротиріччяміжцимипотребами(г=-0,33;р<0,01).Миприпускаємо,щонедооцінкасебеспрямовуєюнаківнашляхдосягнення успіху, який залежить від думок іпорад інших людей. Загальне психологічнеблагополуччя є модератором зв’язків потребв успіху, автономії та сім’ї. Незважаючи нате, що успішне життя включає потреби увласному бізнесі, бажанні мати будинок,машинуібезпроблемзабезпечуватисім’ю,ціпотреби суперечать самому бажанню завестисім’ю при високому рівні психологічногоблагополуччя(г=-0,24;р<0,05).Ймовірно,щораціональнийпогляднажиттяюнаківзвисокимпсихологічним благополуччям приводитьїх до розуміння, що успішне життя вимагаєважкого самостійного розвитку, який врешті-решт приведе до позитивних результатів, алесім’яприцьомуможеперешкодитишвидкомудосягненню успіху. Успіх і автономія, як і увипадку з самосприйняттям, суперечать однеодному при низькому рівні психологічногоблагополуччя, але доповнюють одне одногоприйоговисокомурівні.

Висновки1.Основними потребами юнацького

віку, згідно із самозвітами юнаків, єпрофесіоналізм, рекреація, успіх, дружба,

любов. Серед актуальних, але таких, щозустрічаються значно рідше, є потребиуникнення, негативна свобода, престижністьжиття,забезпеченежиття.

2. Психологічне благополуччяпов’язане з потребами юнацького віку.Особистісна автономія сприяє зниженнюпотреби в негативній свободі („свободі від”),коханні, зміст якого передбачає залежністьвідносин, дружбі в аспекті підтримки.Позитивні стосунки з іншими знижуютьпотребувуникненнійпідвищуютьпотребубутигіднимиівдячнимибатькам.Самосприйняття,чіткістьжиттєвихцілейізагальнепсихологічнеблагополуччяхарактернідляюнаків ідівчатзнезначноювірогідністюпотребивуникненні.

3.Загаломсферапотребуюнацькомувіціхарактеризуєтьсянизькоюсуперечливістю,але психологічне благополуччя модеруєсуперечності в сфері потреб. Низький рівеньавтономії може зумовити суперечності міжпотребою в афіліації й бажанням завестисім’ю, потребою в афіліації й безтурботниміснуванням.Низькийрівеньцілеспрямованостісприяє виникненню суперечності міжбажаннямзавестисім’юйбажаннямвідпочитив майбутньому. Для юнаків, у яких поганопоставлені життєві цілі, майбутня сім’я івідпочинок не поєднуються. Високий рівеньсамосприйняттятаксамозумовлюєвиникненняцьогопротиріччя,алевжечерезраціональнийпогляд на свої можливості й уявлення прозмінивмайбутньомужиттіузв’язкузсім’єю.Загальне психологічне благополуччя сприяєформуваннювюнаківраціональногопоглядунетількинасвоїпоточніпотреби,айнамайбутнє,томузаумовийоговисокогорівняуспіхужиттійсім’ястаютьтакими,щосуперечатьцінностям,алеуспіхіавтономія,навпаки,–залишаютьсявзаємодоповнювальнимипотребами.

Результатидослідженняпідтверджуютьважливу роль психологічного благополуччяв модеруванні протиріч сфери потреб.Загальнийвпливпсихологічногоблагополуччяна протиріччя в потребах не можна назватиоднорідним,далеконевсіпотребизалежатьвідпсихологічного благополуччя, тому гіпотезапідтверджена лише частково. Психологічнеблагополуччя посилює прогностичність іраціональністьмисленняюнаків,щоспричиняєпротиріччявдеякихпарахпотреб,але,водночас,


психологічне благополуччя надає потребамреалізму,апротиріччямуних–рушійноїсилирозвиткуособистості.


Список використаних джерел1.ИльинЕ.П.Мотивацияимотивы/Е.П.Ильин.

–Питер, 2002. – 512 с.2.ПергаменщикЛ.А.Опросник„Шкалы психологического благополучия” К. Рифф :Процессирезультатыадаптации /Л.А.Пергаменщик,Н. Н. Лепешинский // Психологическаядиагностика. –№3.–2007.–С.73–87.3.СозонтовА.Е.Гедонистическийиэвдемонистическийподходыкпроблемепсихологическогоблагополучия/А.Е.Созонтов//Вопр.психологии.–№4. – 2006. –С. 105 – 114.4.ЭриксонЭ.Идентичнос-ть : юность и кризис / Э. Эриксон. – М. : Прогресс,1996.–С.80–85.5.SheldonK.M.,RyanR.M.,ReisH.T.Whatmakesforagoodday?Competenceandautonomyinthedayandintheperson/K.M.Sheldon,R.M.Ryan,H.T.Reis// Personality andSocialPsychology. –Vol. 22. – 1996. –P.1270–1279.6.SteigerJ.H.Testsforcomparingelementsofacorrelationmatrix/J.H.Steiger//PsychologicalBulletin.–Vol.87.–1980.–P.245–251.

References1.IlinE.P.MotivaciyaImotivy/E.P.Ilin.–Pi-

ter,2002.–512s.2.PergamenchikL.A.Oprosnik„Shkalipsihologicheskogo blagopoluchiya” C. Riff :Process i re-zultati adaptacii/ L. A.Pergamenchik, N. N. Lepehinskii//Psyhologicheskaya diagnostika. -№3. – 2007. – s. 73-87.3. Sozontov A. E. Gedonisticheskii i evdemonisticheskiipodhodi k problemye psihologicheskogo blagopolychiya /A.E.Sozontov//Voprosipsyhologii.-№4.–2006.–s.105-114.4.EriksonE.Identichnost:unostikrizis/E.Erikson–M.:Progress,1996.–s.80-85.5.SheldonK.M.,RyanR.M.,ReisH.T.Whatmakes for a good day? Competence andautonomy in the day and in the person / K. M. Sheldon,R.M.Ryan,H.T.Reis//PersonalityandSocialPsychology.–Vol.22.–1996.–P.1270–1279.6.SteigerJ.H.Testsforcomparingelementsofacorrelationmatrix/J.H.Steiger//PsychologicalBulletin.–Vol.87.–1980.–P.245–251.

к.пед.н., доцент Лобанчук О.А[email protected]

DIFFERENTIATION OF ETHICAL AND AESTHETICAL COMPONENTS AS MEANS

OF CONSOLIDATION OF DIDACTIC IN-FLUENCE IN MODERN PEDAGOGICAL

SCIENCE

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ЕТИЧНИХ ТА

ЕСТЕТИЧНИХ СКЛАДОВИХ ЯК ЗАСІБ УКРУПНЕННЯ ДИДАКТИЧНИХ

ВПЛИВІВ У СУЧАСНІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ НАУЦІ

Lobanchuk O. A. Differentiation of ethical and aes-thetical components as means of consolidation of di-dactic influence in modern pedagogical science ModernUkrainian education setsmore andmore tasks: tokeepall thepositiveachievementsofworldandUkrainianeducational experience, enrich it with achievements ofeducational environments of other nations, thatwould beperfectly consistent and combined with Ukrainian, basedonthetrinityofeducation,scienceandsociety.Weconsiderituseful to introducefirstyear studentsof theUniversitiesmaincategoriesofmoralandaestheticconsciousnesstoformaholisticunderstandingofthegenesisofmoralandaestheticcultureofmankind.Theproposedspecializedanalytical integrationcoursewillallow to methodologically provide an understanding ofethicsorientedtowardsmoralreflectionandjointhesystemofaestheticknowledgeandideas.The specificity of this activity is built on the principle ofinterdisciplinarity of learning against a background ofphilosophical propedeutics and lies in the presentation ofthe basic concepts and problems of ethical and aestheticblock in their relationship with educational issues. Beinginterdisciplinary, thiscourseexamines theoriginsofethicsand aesthetics as specific philosophical subjects on thematerialofhistoryofpedagogicsanddidactics.Keywords: differentiation, integration, teaching influences,ethics,aesthetics,educationalthought,educationalscience

Лобанчук О. А. Диференціація етичних та естетичних складових як засіб укрупнення дидактичних впливів у сучасній педагогічній науціСучасна спільнота ставить перед освітою і наукоюцілийрядпринципововажливихзавданьдляуспішногорозвиткукультурно-світогляднихаспектівтапрофесійноїкомпетентності. Університетсько-педагогічна освіта вцілому та запропонований нами курс, що аналітичнодосліджує етичну та естетичну проблематику уфілософсько-науковому просторі навчає опрацюваннютеоретичних понять і продуктивному застосуванню їху подальшій дослідницькій діяльності, демонструючистудентам динаміку і закономірності світогляднихтрансформацій.Ключові слова: диференціація, інтеграція, дидактичнівпливи,етика,естетика,педагогічнадумка,педагогічнанаука

Лобанчук Е. А. Дифференциация этических и эстетических составляющих как средство укрупнения дидактических воздействий в современной педагогической науке Современное сообщество ставит перед образованиеми наукой целый ряд принципиально важных задач дляуспешного развития культурно - мировоззренческихаспектов и профессиональной компетентности.Университетское педагогическое образование вцелом и предложенный нами курс, аналитически



исследует этическую и эстетическую проблематику вфилософском научном пространстве, учит обработкетеоретических понятий и продуктивному применениюих в дальнейшей исследовательской деятельности,демонстрируя студентам динамику и закономерностимировоззренческихтрансформаций.Ключевые слова: дифференциация, интеграция,дидактическиевлияния,этика,эстетика,педагогическаямысль,педагогическаянаука.

Постановка проблеми. Світогляднаконцепція сучасного суспільства і епохив цілому потребує дуже швидких змін.Революційне піднесення ментального духусуспільства, стрімка еволюція свідомостівимагають пришвидшення реформуванняосвітніхпроцесів,наякі,безумовно,вплинулаглобальна інформаційна революція; щоперетворило інформацію в найважливішуекономічнукатегорію,розвитокінформаційноїекономіки, інформринку, бізнесу тощо.Бурхливийрозвитокінформатизаціїсуспільства,їїпроникненняувсісферижиття ідіяльностілюдини, освіта, набуття майстерності в тійчи іншій спеціалізації пересталибути єдинимджерелом знань. Посилення «цифровизації»техносферисуспільства,поширенняцифровихтехнологій за межі інформаційної сфери [6,с.5], глобальна інформатизація телезв’язкута інформаційно-телекомунікативних мереж,посилення когнітивно-інтелектуальнихтворчих здібностей людини в результатівикористання інформаційних технологійсприяє зміні світорозуміння і, навіть, змінісучасного світу, в тому числі й парадигміосвітньо-методологічнихпроцесів.

Розглядаючи філософію освіти якціннісну основу нових проектів педагогічноїдумки,розглянемооднуізпровіднихконцепцій.

Саме концепція ноосферної освітивідповідає вимогам часу, інтегруючись вконцепцію розвитку освітянської галузіХХІ ст. Це концептуальна система науково-теоретичних,гносеологічних,методологічнихіпрактичнихшляхівефективногоперетворенняпедагогічного простору в гармонійний,екологічний і гуманний освітній процес.Науковообґрунтованаорганізаціянавчальногопроцесу, використання сучасних методологійдає поштовх для природної трансформаціїмислення, світогляду кожної людини.Даний підхід допоможе відбутися процесам

самоідентифікації, засвоєння і переробкизнань,умінь,навичокдлявизначенняжиттєвихсмислів і установок людини суспільноадаптованої.

Філософіяосвітипередбачаєвиявленняонтологічних, гносеологічних і аксіологічнихскладових процесу освіти. Вона включаєнеобхідне узагальнення соціальної рефлексії,вираженої в філософії, методології, історії,культурології,аксіологіїтощо.

Сучаснітехнологіїмаютьзабезпечитиможливість самореалізації особистості,пояснюють феномен розвитку свідомостілюдини. Історично сформувався крен у бікдискурсивно-логічного мислення, порушеннябалансу природних можливостей людини,що призвело до дисгармонії діяльниснихустановок. Учені стверджують, що данийтип мислення панує в людській спільнотіпонад півтори тисячі років і призводить доцивілізаційної кризи кінця ХХ ст., яку щеназивають кризою мислення, домінуваннямпринципу недоцільності соціально-етичногоімперативу над принципом екологічногоімперативу.

Надумкубагатьохнауковців,провіднемісце у розвитку світоглядного становленнялюдства, світоглядної рефлексії, належитьвидатному вченому, науковцю з величезноюінтуїцією, екстрасенсорними здібностямиВолодимируВернадському.

Праці В. Вернадського суттєворозвинули науковий світогляд, становленнясучасної наукової картини світу. Ученийрозглядав Всесвіт як сукупність живоїречовини,біосфери ілюдства.ВінпередбачавякісноновийетапрозвиткуВсесвіту,розвитокпланетарного характеру за сприяння розумулюдини.Результатомцьогоперетвореннястанеперетворення біосфери в нове середовищежиття – ноосферу (сферу розуму), значнізмінибіосфери,якіпризведутьдосоціальнихперетворень та організації нових формлюдського співіснування. Вчений вірив у те,щолюдинарозумнавідмовитьсявідбудь-якихвойовничих намірів, що Всесвітній Розумдопоможеувирішенніспірнихпитань.

УченняВ.Вернадськогопробіосферута формування ним біосферного мисленнябулонетількивідповіддюнареальнийвикликсучасності,айновимпідходомдоосмислення


об’єктивної необхідності переходу людинидо нових взаємин з біосферою, створення«цивілізованогокультурноголюдства»[3].

З розвитком ноосфери вченийпов´язував також необхідність охопленнясвітовою наукою всієї планети, створеннявселенської науки як могутньої історичної тагеологічної сили, в якій природно-історичні,космічні й соціально-гуманітарні знаннязіллютьсяводнеціле.Наслідкомцьогозлиттястане і поєднання сфер людської діяльності,знань,тенденційрозвитку.

Читаючицикли своїх лекцій з питаньсферирозуму,підвпливомтвердженьЕ.ЛеруаіП.ТейярадеШардена,вченийнаголошувавнанеобхідностіфілософськогоаналізудіяльностілюдини для глибокого аналізу і поясненняролірозумунаЗемлі,надавпоняттюноосфераприродного (або космічного), когнітивного,філогенетичного, біогеохімічно аналітичногозмісту[3].

Вищезгадані науковці по-різномупояснюютьпоняттяноосфери,принаймнііснуєне менше трьох тлумачень цього, які сталивже популярним, терміна: 1) під ноосфероюВ.Вернадський має на увазі біосферу; 2)це поняття інтерпретує наукову думку якпланетарне явище; 3) має на увазі геологічнудіяльністьлюдини.Головноюжметоювсіхцихпошуків був пошук істини на благо людини івсьоголюдстванапозитивнихпозиціях.

Парадоксальністьдосягненьвидатнихучених А. Бергсона, Е. Леруа, П. Тейяра деШардена і В. Вернадського полягає в тому,вони майже одночасно сформулювалитаку наукову гіпотезу: природа повільноеволюціонує,алюдство,навітьзоглядунате,щоєчастиноюприроди,рухаєтьсяреволюційнозавдяки розвитку техніки і розумовійдіяльності.В.Вернадськийназвавцейпроцесноосферогенезою.

В. Вернадський стверджує, щоноосферогенеза стає закономірним етапомеволюції Всесвіту. Вчений залишивсяприхильником позиції природно-науковогомонізму, такого філософського погляду насвіт,якийґрунтуєтьсянаєдинійосновівсьогоіснуючого,пояснюючивиникненняноосферизпозиційприродничих,геологічних,геохімічнихі біохімічних закономірностей. Як відомо,прихильники матеріалістичного монізму

визнаютьматеріювякостіпершоосновисвіту,свідомість є властивістю матерії, а ідеальнеставлять у залежність від неї. Ідеалістичнийже монізм визначає субстанційну свідомістьіндивіда,всесвітнійрозум,абсолютнуідею.

«Історичнийпроцеснаочахдокоріннозмінюється.Людствовціломустаємогутньоюгеологічноюсилою»[4,с.70].

На думку сучасних дослідниківМ. Багрова, В. Будко, В. Бокова інтенсивновідбуваються процеси техно-соціальногорозвитку в умовах прискореної модифікаціїпродуктивних технологій, зростання темпівекономічних, соціальних, культурнихтрансформацій. Найефективніше глобальніекологічнііекономічніпроблемивирішуютьсяу сучасний спосіб ноосферного мислення.Сучасні вчені наголошують на динамічномурозвиткові сьогоденного інформаційногосегмента ноосфери, доведеного уміждисциплінарних дослідженнях [2, с.9]. Якправильно зазначив І. Ортега-і-Гасет, впершеу європейській та і Всесвітній Історії другаполовинаXIXст.єісторичнимперіодом,вякомузначення життєвих інтересів людини реальной ідеологічно, в її свідомості і в свідомостідержавотворців, виступає на перше місце.Особливоцепроявилосявпобуті.Впершеноваідеологіяспираєтьсянасвідомістьлюдства,якевиступаєнаісторичнійареніяксоціальнасила.Вонапочинаєохоплюватишвидкозростаючимтемпомвселюдствобезвинятку.

Соціально-політичний ідейнийпереворот яскраво виявився в XX столітті восновнійсвоїйчастинізавдякинауковійроботі,завдяки науковому визначенню та з›ясуваннюсоціальних завдань людства і форм йогоорганізації(J.Ortega-y-Gasset).

В. Вернадський намагається віднестирелігіюдосфериетичнихпроблем,перенестиїїзсвітоглядноївтуобласть,якувінсамрозглядавяк прикордонну між розумом і почуттями- сферу людської поведінки, хоча спочаткувін категорично відкидає доцільність будь-якого зв›язку між етикою і релігією [9]. «Такзванерелігійнепочуття, -писавВернадський,- і є сума моральних прагнень, які можутьперетворюватисьвтічиіншіформи»[5].

Другою причиною зверненнярелігійності Вернадського до етики булипостійнохвилюючійогонатойчас моральні


запити.Вернадськийпосутістаєнаточкузору,згідно якої, кажучи словами Планка, «наукапотрібна людині для пізнання, а релігія - дляповедінки»[7,с.100].

Сучасна українська освіта ставитьперед нами все нові й нові завдання:зберегти всі позитивні здобутки світового йукраїнського освітнього досвіду, збагатитийогодосягненнямиіншонаціональнихосвітніхсередовищ, котрі гармонійно узгоджувалисяб й поєднувалися з українськими, базуючисьна триєдності освіти, науки й суспільства.Вважаємо корисним ознайомити молодулюдину з основними категоріями моральноїта естетичної свідомості, для формуванняцілісного уявлення її про ґенезу моралі таестетичної культури людства, прилученнядо проблематики морального вибору таестетичногоосягненнясвіту.

Пропонуємо студентам початковихкурсівнавчанняспеціалізованийінтеграційно-аналітичний курс, завданням якого єметодологічне забезпечення розуміння етики,зорієнтованого на моральну рефлексію тадолучення до системи естетичних знань тауявлень, як то булопредставленонаприкладінаукового досвіду та теоретичної спадщиниВ.Вернадського.

Вивчаючи етику та естетику, студентознайомиться зі специфікою та сутністюетики,вивчитьзмістосновнихкатегорійетикита моральної свідомості; систему основнихморальних цінностей сучасної культури;особливості професійної етики педагога,вихователя;природу,сутністьтаголовнісферипрояву естетичного; основні етапи розвиткуестетичноїдумки;змістестетичнихкатегорій,структуруівластивостіестетичноїсвідомості;генезис, природу, функції і закономірностірозвитку мистецтва, видову специфікумистецтва; природу художньої образності таособливостіхудожньогосприйняття.

Вивчення даного курсу надаєможливість аналізувати моральний змістфеноменів моральної культури людства;застосовувати категорії моралі; працювати зтеоретичними джерелами з етики; формуватипрограми морального виховання тасамовиховання;працюватинадудосконаленнямпрофесійної етики, використовувати набутізнання в моральному вихованні молоді,

орієнтуватись в світі естетичних і культурнихцінностей,аналізуватитворивсіхвидівіжанрівмистецтва,розумітисьупроведенніпрактичноїроботи по формуванню естетичного досвідунаступнихпоколінь.

Специфіка такої діяльності збудованаза принципом інтердисциплінарностінавчання на фоні загальної філософськоїпропедевтики і полягає у викладі базовихпонять та проблеми етико-естетичного блокуу їх зв’язку із проблематикою педагогічною.Залишаючись інтердисциплінарним, данийспецкурс розглядає ґенезу етики та естетикияк специфічних філософських дисциплінздійснюєтьсянаматеріаліісторіїпедагогікитадидактики.

Робота з першоджерелами різнихепох, в якій студенти виділяють етико-естетичнийкомпонент,даєможливістьнабутинового досвіду етико-естетичної аналітикипедагогічнихнадбаньдлязастосуванняйогоупедагогічнійреальності.

Подібний досвід є неоціненним дляформування комплексного характеру виховноїроботи, дає можливість переконатися уважливостісприйняттякурсіветики,естетики,педагогічної майстерності, психології, історіїпедагогіки та інших, які вивчатимуться нимив подальшому більш усвідомлено. Подібненавчання відповідає принципу поступовостінавчальногопроцесу, адже він пропедевтичнопередуватиме складним теоретичним курсамі забезпечить кращу орієнтацію студента-початківця в філософських і педагогічнихпоняттяхтапроблемах.

Ознайомленнястудентівіззавданнямиі специфікою етики та естетики ставить замету дослідити її взаємозв’язок із навчально-виховнимивпливамитарозвиткомукраїнськоїпедагогічноїнаукивцілому.

Курс передбачає дослідження першихпам´яток педагогічної думки: виховного,морального та естетичного ідеалу східнихслов´ян, їх історичну реконструкцію, етико-естетичні компоненти в освіті й вихованніКиївськоїРусі,морально-етичнийаналізпрацьдавньоруськихкнижниківтазначеннякнижнихпам´яток княжої доби для реконструкціїсвітогляду праукраїнців; розглядає проблемивиховання у братських школах; дає уявленняпрочеснотиувихованніукраїнськогокозацтва,


аналізуючи контраверсії «козак-розбійник»,«козак-лицар».Аналізпраць«ПовчаннякнязяВолодимира Мономаха дітям» або «Словапро закон і благодать» Іларіона Київськогостає дуже корисним для кореляції знань та їхпродуктивногозастосування.

Студентові запропоновано самостійноопрацювати трансформації виховного ідеалупідвпливомконфесійноїборотьби;формуванькозацтва як спроби становлення політичноїеліти (української шляхти) у контекстіаристотелівського розуміння «аристократії»;охаректиризувати образ жінки у слов´янськійміфології,якестетичнийеталонтощо.

Еволюція етико-естетичної складовоїв історії української педагогіки відбуваласязавдяки видатним постатям (В. Каразін,К. Ушинський, М. Пирогов, М. Корф,С. Русова, М. Драгоманов та багато ін.),комплексному етико-естетичному підходудо процесу виховання та вивченню етико-естетичного потенціалу сучасної українськоїпедагогіки,яктопедагогіка«добра»І.Зязюна,виховання красою та гуманістична педагогікаШ. Амонашвілі, відродження духовноїскладовоїосвітиВ.Андрущенка.

Етикатаестетикаякнауковідисциплінививчались у Перших вищих навчальнихзакладах на українських землях (Слов›яно-греко-латинська, Києво-МогилянськаАкадемії) та етико-естетичні компоненти упрограмах цих навчальних закладів.Феноменсхіднослов’янських академій дає змогузбагнути естетичність образу українськогоспудея XVII - початку XVIII ст., дослідитиестетику поетичної творчості Г. Сковороди,його «істинне щастя у житті», теоцентричнуетику у поглядах Ф. Прокоповича, здійснитипорівняльний аналіз навчальних програмслов´янських академій та європейськихУніверситетів.

Вищезазначений курс передбачаєінтегративне вивчення етико-естетичногознанняувихованнігромадянинатаособистості:комплексний підхід до педагогічної роботита творчості В. Сухомлинського, колектив якціннісний еталон та системи регуляції, метод«вибуху» і мотивації педагогічної системиА. Макаренка та «Основи естетичноговиховання» Г. Ващенка; значення особистогоприкладу для етичного та естетичного

виховання; «естетичний аргумент» вобґрунтуванні української національноїсамобутності;культурнуситуаціюпостмодернута її вплив на українську педагогіку; основніморально-етичнітаестетичнівикликипочаткуХХІ століття, а також місце і роль етики таестетикивсучаснійнормативно-правовійбазі,щорегулюєзміст,тактикутастратегіюосвіти.

Отже, даний спеціалізованийкурс дозволяє теоретично обґрунтувати тапояснити значення етики та естетики якфілософських дисциплін; навчає аналізуватипедагогічну реальність, виділяти етичнута естетичну проблематику із дидактичнихтекстів,працюватиізабстрактнимипоняттямиі продуктивно застосовувати їх у процесінавчання; дає можливість набути навичоксамостійної роботи з першоджерелами, готуєстудентівдосприйняттяосвітивякостісфериздійснення світоглядних трансформаційсуспільства; розкриває важливість етико-естетичного компоненту в формуваннісвітогляду людини; демонструє студентамдинаміку і закономірності світогляднихтрансформацій українського народу і їхвираженнявосвіті.

Рецензентд.философ.н.,проф.Т.І.Андрущенко

Список використаних джерел1. Андрущенко В. П. Про концептуальні

засади філософії освіти / Андрущенко В. П., ЛутайВ. С. // Нова парадигма: альманах наук. праць. – К.,2013. – Вип. 36. С. 81. 2. БагровМ. В. Вернадський,ноосферологія, геополітика // М. В. Багров. Культуранародів Причорномор›я. – Сімферополь, 2001. - №17. - С. 9-11. 3. Вернадський В. І. Наукова думка якпланетнеявище/В.І.Вернадський.-М.:Думка,1991.– 271с. 4. ВернадськийВ. І. Кілька слів про ноосферу/В.І.Вернадський //Наука і суспільство.–М. :Імпакт,1989.–С.69-76.5.ВернадскийВ.И.Биосфера:мыслиинаброски/cб.науч.Работ-М.:Ноосфера,2001.-244с.6.ЖадькоВ.О.Філософіяосвітиякцінніснаосновановихпроектів педагогічної думки / Філософія інноваційноїдіяльності:практикозорієнтованийзбірник–К.:Основа,2014.–608с.,С.4-8.7.КлорО.Естествознаниеирелигия//Вопр.философии.1960.–N5.–С.100.8.JonesA.Glo-balization:KeyThinkers /A.Jones. -Massachusetts:Mal-den,Polity.2010.–224р.

References1.AndrushchenkoV.P.Prokontseptualʹnizasady

filosofiyiosvity/AndrushchenkoV.P.,LutayV.S.//Novaparadyhma:alʹmanakhnauk.pratsʹ.–K.,2013.–Vyp.36.S.81.


2. BahrovM.V.Vernadsʹkyy, noosferolohiya, heopolityka// M. V. Bahrov. Kulʹtura narodiv Prychornomor’ya. –Simferopolʹ,2001.–№17.–S.9-11.3.VernadsʹkyyV. I.Naukovadumkayakplanetneyavyshche/V.I.Vernadsʹkyy.–M.:Dumka,1991.–271s.4.VernadsʹkyyV.I.Kilʹkaslivpronoosferu/V.I.Vernadsʹkyy//Naukaisuspilʹstvo.–M.:Impakt, 1989. – S. 69-76. 5.VernadskyyV.Y. Byosfera:myslyynabrosky/cb.nauch.Rabot–M.:Noosfera,2001.– 244s. 6. Zhadʹko V. O. Filosofiya osvity yak tsinnisnaosnovanovykhproektivpedahohichnoyidumky/Filosofiyainnovatsiynoyidiyalʹnosti:praktykozoriyentovanyyzbirnyk–K.:Osnova,2014.–608s.,S.4-8.7.KlorO.Estestvoznanyeyrelyhyya//Vopr.fylosofyy.1960.–N5.–S.100.8.JonesA.Globalization:KeyThinkers/A.Jones.-Massachusetts:Malden,Polity.2010.–224r.

к. пед.н., доцент Лохвицька Л. В.+38(063)6806656 [email protected]

PSYCHOLOGICAL BASIS OF MORAL EDUCATION

OF PERSONALITY IN FOREIGN RE-SEARCHES

ПСИХОЛОГІЧНИЙ БАЗИС МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

ОСОБИСТОСТІ В ЗАРУБІЖНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Lokhvytska L. V. The psychological basis of moral education of personality in foreign researchesThis article analyzes the psychological foundations ofmoral process of education of personality in works offoreign scientists.On thebasisof scientificmaterialswerefound out: features of theory of developmentalism indoctrineofТ.Kitwood;essenceandcontentofmeta-moralcharacteristics as the basic foundation of moral education(American psychologists M. Berkowitz & J. Grych); thepriorityofvaluecomponentinstructureofmoraleducation(Z.Olek-Redlarska,W.Stypuła,Poland); the specificityofinteractivemorallearningcycles(А.Beaumaris,Australia).It is proved that moral education has integrative natureand bases on neurobiological theory. The result will bethe formation of moral competence of personality, wheredevelopment of moral feelings, moral judgments andmoralbehaviorarestructuralcomponents.Fortheeffectiveimplementationofthisprocessisappropriatedtheusageofeducationalstrategies(worksby M.Berkowitz&J.Grych)and arinimethod (by Arini Beaumaris), based on leadingconceptsofpersonalitydevelopment.Key words: moral education, personality, psychologicalbasis,moraldevelopment,moraljudgment,moralemotions,moralbehavior,moralcompetence.

Лохвицька Л. В. Психологічний базис морального виховання особистості в зарубіжних дослідженняхУ статті представлені матеріали аналізу зарубіжнихдосліджень стосовно вивчення психологічногобазису процесу морального виховання особистості.Запропонованоогляд теорій учених ізСША,Австраліїі Польщі. Розкрито основні позиції різних підходів івизначеніосновніорієнтиридлястворенняпсихологічноїмоделі морального виховання, що базуватиметься напрогресивнихідеяхзарубіжнихдосліджень.Ключові слова: моральне виховання, особистість,психологічна основа, моральний розвиток, моральнісудження, моральні емоції, моральна поведінка,моральнакомпетентність.

Лохвицкая Л. В. Психологический базис нравственного воспитания личности в зарубежных исследованияхВ статье представленыматериалы анализа зарубежныхисследований по изучению психологического базисапроцесса нравственного воспитания личности.ОсуществленобзортеорийученыхизСША,Австралиии Польши. Раскрыты основные позиции различныхподходов и определены основные ориентиры длясоздания психологической модели нравственноговоспитания,используяпрогрессивныеидеяизарубежныхисследований.Ключевые слова: нравственное воспитание, личность,психологическая основа, нравственное развитие,моральныесуждения,нравственныеэмоции,моральноеповедение,нравственнаякомпетентность.

Постановка проблеми. Сучаснеукраїнське суспільство знаходиться втакому стані, що потребує поліпшення йогоморального рівня. Це, передовсім, стосуєтьсяйого майбутнього – дітей і молоді, якібудуть розбудовувати завтрашню державу.Забезпечення ефективності їх моральногорозвитку зумовлена потребою з’ясуваннясутності психологічної основи моральноговиховання, в процесі якого він здійснюється.Задля цього вважаємо необхіднимпроаналізувати напрацювання зарубіжнихучених у даному напрямі, щоб поповнитинаціональнускарбницю“психологіїморалі”івперспективістворитидієвумодельморальноговихованняособистості.

Актуальність та зв’язок із важливиминауковими чи практичними завданнями.Підняте питання є важливим не лише длянашої країни. На думку австралійськогопсихолога А. Бомаріс (A. Beaumaris), сього-денний світ все більше переймається ідеєю“житиразомуєдності,поважаючиособистісну


різноманітність, а по суті будуючи стосункиодин з одним на принципах моралі” [2, c.21] (переклад з мови оригіналу тут і надаліЛ. Л.). При цьому автор підкреслює, що цеє глобальне питання, і від стану моральноївихованостімолодогопоколіннябудезалежатирозвитоквсієїцивілізаціївподальшому:“Маєзростатипоколіннянебайдужих ічерствих, атурботливихічуттєвих,здатнихдоморальнихпереживань,якізмінюватимутьсуспільствонакраще”[тамсамо].Отже,моральневихованняякпроцес,щопризводитьдотакихзмін,забез-печує формування в особистості моральнихформповедінки,яккінцевоїмети,апочатковаполягає у розвитку в них моральних судженьчерезстворення“вмозкунервовоїархітектури”:яким чином робити необхідні “моральнікроки”. Зазначений аспект – “моральнезростанняособистості”єскладовимупроектінаукової школи “Особистісне і професійнезростання майбутнього психолога” (науковийкерівник: д-р психол. н., проф. І. Булах,Національний педагогічний університет іменіМ.Драгоманова).

Аналіз останніх досліджень іпублікацій.Особливийінтересуконтекстіпід-нятоїпроблемивикликалинауковідосліджен-ня останніх роківХХ ст. і сьогодення вченихізСША,Австралії,Польщі.Зокрема,нанеоб-хідність здійснення морального виховання врамках особистісного підходу підкреслюєтьсяв ряді робіт зарубіжних психологів. Так,Т.Кітвуд(Т.Kitwood)стверджував,щовкож-ної людини має бути її етичний (моральнийстатус), а тому кожна індивідуальність потре-буєвідповідногодонеїставлення,повагиіви-знанняїїунікальною.Водночасвінвизначивіреляційнийаспектособистості,обґрунтувавшийогопотребамидотриманняморальнихнорміправил,прийнятихвпевномусередовищі.“Ви-вченняморалі,–зауважуваввчений,–веденасглибоковсвітспоріднення,довіритавідпові-дальності, в значення здобутого моральногодосвіду,почуттясвободи,подоланнясоціальноїобумовленості,вєдністьінтелекту,емоційідійщодоінших”[5].Отже,розумінняпсихологіч-ноїосновиморальноговихованняособистостідозволить покращити процес його перебігу.Контекстуально результати аналізу науковихпідходівпіднятогопитанняпредставленівос-новнійчастиністатті.

Мета статті та завдань роботи. Здійс-нитививченнятапроаналізуватипсихологічніоснови морального виховання особистості удослідженняхзарубіжнихвчених(представни-ків американської, австралійської і польськоїнаукових шкіл); з’ясувати особливості їх під-ходів до вивчення цього феномену і сутністьперебігу зазначеногопроцесудляподальшогоокреслення авторської концепції моральноговихованнядітей.

Виклад основного матеріалудослідження.Моральневихованняособистостіґрунтується на різних наукових підходахдослідженняморальногорозвиткуособистості.Найбільш авторитетними у цій царині єгуманістична теорія Е. Фромма про “потребуособистості в створенні зв’язків” у довкілліта А. Маслоу про мотивацію поведінкина основі ієрархії потреб, серед яких іморальні; соціокультурна теорія К. Хорніпро застереження виникнення “базальногохвилювання”, що свідчить про самотність ібезпорадністьособистості;теоріяособистіснихконструктів Дж. Келлі про вплив емоційногостанунаповедінкулюдини;теоріяособистостіК. Роджерса про виникнення “внутрішньогоспостерігача” за розвитком поведінки(Л.Лохвицька)[6,с.505-507].Зазначенівченняєфундаментальноюосновоюувивченніпсихо-логічногобазисуморальноговихованняособи-стості.

Т.Кітвуд(Т.Kitwood)зазначав,щодляз’ясування психології морального вихованнянеобхідним є врахування “інтеграції почуттівта емоцій в моральному житті особистості”.Задля цього автор пропонує застосування де-велопменталізму (developmentalism) – теоріїзалежного розвитку (руху вперед), оскількиважливим є зв’язок досвідомого, несвідомогорівнівізстановленнямморальноїсамосвідомо-стіособистості,щобазуєтьсянакогнітивномукомпоненті морального розвитку людини. За-галомже,найогодумку,першоосновоюєвра-хування всіх компонентів психології моралі:теорії соціальної дії, теорії гендерних відмін-ностей,характеруморальнихзнаньіповедінко-вихконсистенцій(станів)[4].Т.Кітвуд(Т.Kit-wood), поділяючи ідеїшвейцарського вченогоЖ.Піаже, у розумінні психологічної сутностіморалі віддав пріоритет семіотичній функції(semioticfunction),пояснюючиїїзначеннятим,


щолюди,володіючипевнимизнаками(жеста-ми),проявляютьзнанняморальнихнорм,фік-суючиїхчерезповедінковісимволи[тамсамо].Тобто, проживаючи в певному суспільстві ізвстановленимиморальнимиправиламиіприн-ципами, особистість, яка їх опанувала (тобтоморальновихована)зможеуспішнофункціону-вати(моральнефункціонування).

НамімпонуютьпоглядиМ.БерковіціДж.Ґріч(M.Berkowitz&J.Grych)щодовизна-чення основних чинників морального розвит-ку особистості, які є головними орієнтирамиупроцесі їхморальноговиховання[3].Цезо-крема, знання мета-моральних характеристик(meta-moral characteristics), психологічних ас-пектівморалііпсихологічнихмеханізмівефек-тивного морального виховання, яке повиннопочинатисязранньоговіку.Зозначеного,чиненайбільший інтерес викликає сутність і змістмета-моральних характеристик. Вони буливизначенітакимчином:1.Соціальнаорієнтація(social orientation):моральнаповедінка особи-стості спрямовується на турботу про іншихлюдей.2.Самоконтроль(self-control):контрольвласної спокуси порушити моральні правила.3. Дотримання (compliance) стандартів: інтер-налізація зовнішніх норм поведінки. 4. Само-оцінка (self-esteem): отримання позитивногосамопочуттявідморальнихвчинків.Окрімцихголовнихавторивизначилисупутнікомпонен-ти, які є обов’язковими вмета-моральних ха-рактеристиках і які, фактично, впливають наморальну поведінку особистості: 1. Емпатія(empathy): налаштування не лише на власніемоційні реакції, а й на оточуючих людей. 2.Совість(conscience):інтеріоризаціяморальнихнорміпочуттяпровини.3.Моральнісудження(moral reasoning): розвитокускладненихформморального міркуваннящодо розв’язання мо-ральнихдилем.4.Альтруїзм(altruism):наданняперевагіншому,безкорисливість[3].

Проаналізувавши наявні дослідженняз морального виховання дітей і підлітків,М.БерковіціДж.Ґріч(M.Berkowitz&J.Grych)зауважили на необхідності його розгляду уконтекстівпливунаособистістьїїнайближчо-гооточення іособливостейвзаємодіїуньому.Відповідно,нимибуловизначенопсихологічнуосновуефективногоморальноговиховання,щоокреслено такими п’ятьма стратегіями: 1. Ін-дукційна (induction): судженняпродії і вплив

поведінкинасебета іншихлюдей.2.Опікун-ська(nurturanceandsupport):проявитурботиіпідтримки. 3. Дисциплінарна (demandingnessand limit setting): застосування вимогливості ісистемилімітів(обмежень)длядосягненняви-сокоїреальноїмети.4.Моделювальна(model-ling):навчанняназразкахсоціально-моральноїповедінки. 5. Демократична (democratic, openfamily discussion and conflict resolution style):демократичний стиль виховання, відкрите об-говорення та вирішення конфліктів [3, с. 383-387].Такимчином,ізозначенихстратегійчітковиокремлюєтьсялогічнийзв’язокміжмораль-ними судженнями, моральними почуттями іморальною поведінкою, які є складовими уструктуріморальноговихованняособистості.

Розділяючи погляди попередників,австралійська психолог А. Бомаріс (A. Beau-maris)продовжиладослідженняпсихологічногобазисуморальноговиховання,акцентуючиувагуна механізмах узгодженості між моральнимосудом і моральними діями особистості.Вона вказала на важливості врахуваннятаких чинників: емоційна безпека, здатністьсамостійнодолатиспокусупорушитиморальнунорму, ступінь відповідальності, рівеньповаги до інших і самопочуття. На особливуувагу заслуговують результати дослідженнясуб’єктивного впливу на моральне судженняособистості з обґрунтуванням нею відчуттіввід наслідків власних дій на інших людей.І навпаки, відсутність такого детермінантапризводить до нерозуміння морального стану[1]. Цими фактамиА. Бомаріс (A. Beaumaris)підкреслила,щопочуттяпровиниісорому,яківиникають, є недостатніми,щоб стимулюватиособистість до моральних дій, хоча багатотеорій формування моральної поведінки (унашомурозумінніморальноговиховання,вид. Л.Л.)заснованісаменатакомупідході.Авторкаставить запитання, яким чином забезпечитивиховнийвпливнаособистість,щобвикликатинеобхіднийімпульснаактморальноїдіїчерезморальні судження і моральні почуття. Воназауважує,щовідсутністьвідповідноїповедінки(як комплексу моральних дій і вчинків)засвідчує про несформованість моральноїкомпетентності (ми розуміємо останнє якрезультат морального виховання, Л. Л.), аситуаційні прояви співчуття, милосердя ідоброти не є підставою для ствердження про


її ознаки. Запропоноване нею обґрунтуванняпсихологічних основ морального вихованнябазується передусім на вивченні і визнаннінейробіологічної теорії моралі і пояснюєтьсянаступним чином. “Неврологічні дані даютьрізне розуміння цього процесу. В своїй уявіми створюємо картинки, як реагувати, щовідображаються в передній частині головногомозку(соматичнікарти).Якщоминеобробилиінформаціюпросебеінепобачилибажаноїдії,тонервовізв’язкинебулисформованіімозокнезможенаступногоразувідтворитиподібне”[2,с.23].НадумкуА.Бомаріс(A.Beaumaris),розумінняособистістюморалі(щовідбуваєтьсявходіморальноговиховання,забаченнямЛ.Л.)аналогічно до того, як навчають її читанню.“Цейпроцес,–пишевчена,–повиненвключатив себе такі три компоненти: повторення,рифма іритм(«threeR’s: repetition, rhymeandrhythm»)”[1,с.223].ЦітриRможнаперевестиваспектуправлінняморальноюповедінкоюякповторення,послідовністьісистемність.

Розробляючи свою концепцію, вонаспирається на аналіз дослідженьЕ.Йенсена іА.Дамасіо(Е.Jensen,1998;А.Damasio,2003)[2, с. 23], які дійшли висновку, що “мозоквчитьсявпроцесіпробіпомилок,іщовінмаєвнутрішнюсистемувинагородиіпокарання,якаспотворюється через використання зовнішніхзаохоченьіпокарань.Задобрусправулюдинапочувається добре і отримує внутрішнюнагороду,занеправильнийвчинок–покарання,якщовнеїрозвиненасовість”[2,с.23].Тобто,моральне виховання повинне базуватися наособливостяхперебігуморальногорозвитку, зврахуванням його нейробіологічної природи,бути постійним і послідовним. Задля цьогонеобхідним є створення відповідних умов.Такими за А. Бомаріс (A. Beaumaris) є двацикли інтерактивного морального навчання(Two interactive moral learning cycles), які всвоїйосновімаютьдві різні емоційні реакції:радість і печаль, що створюють “емоційнийпейзажупроцесіприйняттяморальнихрішень”[там само]. Перший цикл – це початковийетап, коли не відбувається дії на розвитокморальногосудження,томущовінзаснованийна формі “відновної моралі”, в результатічого людині для подолання емоції провиниі сорому необхідно “загладити” те, що булозробленонеправильностосовноіншої.Цейакт

відновленняпризводить лишедо зовнішньогопрояву відчуття задоволення. Другий цикл єрезультатомсвідомоговиборудіятинаморальнесудження. Ним передбачається реалізаціяпоставленої моральної мети (терпіння,співчуття) як свідомого акту і прагнення їїдосягненнязнатхненням,щосприяєзворотнійреакції – позитивному емоційному стану[1, с. 211-222]. Нею було запропоновановикористанняметодикиморальноговихованняв основі якої лежить арініметод (Arini Meth-od) – стимулювання моральних суджень,проявівморальнихдійтавчинківізаохоченняморальної (етичної) поведінки. Цей методзабезпечує мирне вирішення поведінковихпроблемімаєнаметідопомогтиособистостіуздійсненніправильного(морального)виборунаоснові морального саморегулювання, сприятиактивному пізнанню нею навколишньоїдійсності і привчає до життя в соціумі черезрозвиток емпатійності і моральної стійкості.Сутність методики відповідно – це системненакопичення в свідомості зростаючоїособистості моральних прототипів, як взірцівморальногофункціонування,що розширюютьїї уявлення про моральне поводження вдовкіллі і ознайомлюють із тим, як реагувативситуаціяхподібнихморальнихсценаріїв[тамсамо].МисхильнідоположеньзапропонованихА. Бомаріс (A. Beaumaris), оскільки наданенею психологічне обґрунтування моральноговиховання і методика його здійсненняспрямованінакультивуваннямораліздитинства(CultivatingMoralityinEarlyChildhood).

Представники польської науковоїшколиЗ.Олек-Редларска(Z.Olek-RedlarskaZ.)іВ.Стипула(W.Stypuła)вважають,щовосновіморального виховання особистості повиннебути сповідування моральних цінностей [7;8]. З. Олек-Редларска (Z. Olek-Redlarska Z.)підкреслювала, що сучасний світ потребуєрозвиткуморалікожноїлюдини іпотребив їїморальних цінностях [7, с. 14]. “Формуваннячутливості до моральних цінностей, –зауважуєВ.Стипула(W.Stypuła),–забезпечуєрозвиток моральної поведінки і моральнихрис характеру” [8, с. 120]. Проаналізувавшичисленні дослідження щодо розуміння,тлумачення і сутності моральних цінностейавторидійшлидумки,щоморальніцінності єсерцевиною процесу морального виховання,


але вони можуть бути як позитивні, так інегативні.Звідси,найбільшийвиховнийвпливнеобхідно здійснювати орієнтуючись саме напозитивні моральні цінності, а не навпаки.Слідуванняпозитивнимморальнимцінностямпризводить до розвитку в особистостіморальної відповідальності, що є ознакоютакогофеномену якморальна самосвідомість.Відповідно,показникомморальноївихованостіє сумісність між моральними цінностями ідіями[8,с.123].НадумкуВ.Стипули(W.Sty-puła), ефективність морального вихованнязалежить і від таких його структурнихкомпонентів: моральні почуття (розвитокздатності до емпатії, до “усвідомлення свогостраждання від заподіяного болю іншим”),мотивація моральної поведінки, моральніміркування. Покликаючись на дослідженняМ.Лобоскі(М.Łobocki,2002),вонапідкреслюєзначеннявиникненнявособистостіальтруїзму(що співзвучно з поглядами американськихпсихологівМ.БерковіціДж.Ґріч(M.Berkowitz& J. Grych), за аналізом Л. Л.) – риси,що виступає психологічним індикаторомморальноговиховання.

Отже, незважаючи на обстоюваннярізних ключових компонентів психологічноїплатформиморальноговихованняособистості,зарубіжні вчені були одностайними щодопозиційнеобхідностійогоздійсненнянаранніхетапахотногенезу.Проведенийаналізнауковихматеріалів американських, австралійськихі польських авторів дає підстави окреслититакі висновки і перспективи подальших розвідок у даномунапрямі. На основі узагальнення і систематизації результа-тів зарубіжних досліджень, спрямованих навивчення психологічного базису моральноговиховання особистості, встановлено, щосистема морального виховання охоплюєпочуттєвий (афективний), пізнавальний(когнітивний) і конативний (поведінковий)компоннети.НадумкуТ.Кітвуда (Т.Kitwood),моральневихованнябазуєтьсянадевелопмен-талізмі (developmentalism) – теорії розвитку;М.БерковіціДж.Ґріч(M.Berkowitz&J.Grych)вбачали його основу в мета-моральній харак-теристиці(meta-moralcharacteristics);А.Бома-ріс(А.Beaumaris)виділиладва інтерактивнихциклиморальноговиховання(interactivemorallearningcycles);З.Олек-Редларска(Z.Olek-Re-dlarska)іВ.Стипула(W.Stypuła)доводятьнеоб-

хідністьакцентуваннянаморальнихцінностяхособистості.Зокрема,найбільше імпонуєкон-цепціяА.Бомаріс(А.Beaumaris),якавизначи-ла,щоморальневихованнямаєінтегративнийхарактер і спирається на нейробіологічнутеорію.Йогорезультатоммаєстатиформуванняморальної компетентності особистості,структурними складовими якої є розвитокморальних почуттів, моральних суджень іморальної поведінки. При цьому становленняморальної самосвідомості особистості єдетермінантом її морального виховання.Задля ефективного здійснення цього процесудоцільнимєвикористаннявиховнихстратегій,розробкаМ.БерковіціДж.Ґріч(M.Berkowitz&J.Grych);арініметод(AriniMethod),методи-каА.Бомаріс(AriniBeaumaris),щобазуютьсяна провідних концепціях розвитку особисто-сті. Перспективи подальшої наукової роботиполягатимуть у створенні авторської моделіморального виховання дітей з окресленнямйогопсихологічнихзакономірностей.

Рецензентд.психол.н.,професорІ.С.Булах

Список використаних джерел (References)1.BeaumarisA.R.MoralJudgementtoMoralAc-

tion:ImplicationsforEducation/AriniRosaleeBeaumaris:AThesisoftheDoctoraldissertationofPhilosophy.Austra-lia,NSW:TheUniversityofNewcastle,July2010.–352р.2.BeaumarisА.HelpingChildrentoMakeWiseChoices/AriniBeaumaris//TheHeartofEducation:LearningtoLiveTogether:Selectedpaperspresentedatthe16-thUNESCO–APEIDInternationalConference/еd.:JaneTengYanFang,Balakrishnan Muniady and Paul D’ Souza. – UNESCO :Bangkokoffice,2014.–P.21-26.−[Electronicresource].–Ac-cess mode: http://unesdoc.unesco.org/images/0022/002273/227373e.pdf. 3. Berkowitz M. W. Fostering Goodness:Teaching Parents to Facilitate Children’s Moral Develop-ment/M.W.Berkowitz,J.H.Grych//JournalofMoralEdu-cation.–1998.–Vol.27.–N3.–P.371-391.−[Electronicresource]. –Accessmode: http://parenthood.library.wisc.edu/Berkowitz/Berkowitz.html. 4. Kitwood T. Sentient Being,MoralAgent/TomKitwood//JournalofMoralEducation.–1988.–Vol.17.–N2.–P.83-91.5.KitwoodT.Psychothera-py,PostmodernismandMorality/TomKitwood//JournalofMoralEducation.–1990.–Vol.19.–N1.–P.3-13.6.Lokh-vytskaL.V.Formationofmoralandsafebehavioralskillsinchildreninpreschooleducationalinstitutions/LіubovV.Lokhvytska //Metodologiczne problemw badaniach grupdyspozycyjnych.ActaUniversitatisWratislaviensisN3567.Socjologia LVI. – Wrocław : Wydawnictwo UniversytetuWrocławskiego, 2014. – P. 503-509. 7.Olek-Redlarska Z.Rozumienie pojęć moralnych. Edukacja wczesnoszkolna /ZofiaOlek-Redlarska.–WydawnictwoTransHumana:Bia-

http://parenthood.library.wisc.edu/Berkowitz/Berkowitz.html

http://parenthood.library.wisc.edu/Berkowitz/Berkowitz.html


łystok,2002.–224s.8.StypułaW.Wychowaniedowartościjakogłównywyznacznikirezultatwychwaniamoralnego/WiolettaStypuła//SpołeczeństwoiRodzina.–2008.–N17.–S.120-126.

к.психол.н., доцент Лящ О.П.+380974554294,[email protected]

WYSZUKIWANIE CZYNNIKÓW EMOCJONALNYCH INTELIGENCJI

W WCZESNEJ MŁODOŚCI

ПОШУК ФАКТОРІВ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ В РАННЬОМУ

ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Lyasch O.P. Search emotional intelligence factors in his youth earlyThe problem of research emotional intelligence factors.Special attention focused on the study of the relationshipof emotional intelligence and personal properties of theindividual young. The results will help optimize thedevelopmentofemotionalintelligence.Tracedthattherearecertaindifferencesbetweenemotionalintelligence boys and girls.. The article explored thatintrapersonal emotional intelligence is better developed inboys,andinterpersonalingirls.Itwasfoundthatemotionalintelligence factors are: conflict, empathy, stiffness,especially self-concept, in relations of domination. Alsofound that a form of conflict behavior does not affectemotionalintelligence.Key words: emotional intelligence factors, young men,personalitycharacteristics,genderdifferences.

Лящ О.П. Пошук факторів емоційного інтелекту в ранньому юнацькому віці Дослідження факторів емоційного інтелекту даютьможливістьглибшедослідитизазначенийфеноментавмайбутньому окреслитишляхи його розвитку. В статтідосліджено, що внутрішньоособистісний емоційнийінтелекткращерозвиненийуюнаків,аміжособистіснийуюнок.З’ясовано,щофакторамиемоційногоінтелектує: конфліктність, емпатія, ригідність, особливостіЯ-концепції,домінуванняувзаємостосунках.Ключові слова:фактори емоційного інтелекту, юнаки,особистіснівластивості,гендернівідмінності.

Лящ О.П. Поиск факторов эмоционального интеллекта в раннем юношеском возрастеИсследование факторов эмоционального интеллектадают возможность глубже исследовать указанныйфеномен и в будущем определить пути его развития.В статье исследовано, что внутриличностныйэмоциональный интеллект лучше развит у юношей, амежличностныйвдевушек.Установлено,чтофакторами

эмоционального интеллекта являются: конфликтность,эмпатия, ригидность, особенности Я-концепции,доминированиевовзаимоотношениях.Ключевые слова: факторы эмоционального интеллекта,юноши,личностныесвойства,гендерныеразличия.

Постановка проблеми. Останні 30роківувагубагатьохдослідників,атакожтих,хто цікавиться психологією (після виходу всвіт популярних бестселерів американськогожурналістаД.Гоулмена),прикутадофеномену,що носить назву «емоційний інтелект» (ЕІ).Неодноразово в дискусіях і дослідженняхробилися спроби зрозуміти, що є факторамиемоційного інтелекту та які індивідуально-психологічні особливості особистості з цимфеноменомпов’язані.

Проблематика, пов’язана з вивченнямемоційного інтелекту, знаходить достатньоширокевідображеннявтематиціавторитетнихнаукових психологічних конгресів таспеціальних конференцій з проблемпсихології особистості. Проте відчуваєтьсяпевна обережність у визначенні теоретичноїзначущості проблеми та отриманні чималоїнизки емпіричних досліджень, які за своїмирезультатамиєнесхожими.

Аналіз останніх досліджень іпублікацій.ЗростанняінтересудослідниківдопроблемиЕІпов›язанийякізвеликоюкількістюбілих плям у вивченні даного феномена,так і з потребами прикладних досліджень.Проблема ЕІ вельми активно розглядаласятакими зарубіжними вченими, як Дж.Майер,П. Саловей, Д. Карузо, Д. Гоулман, Г. Орме, Д. Слайтер, X. Вейсінгер, Р. Стернберг, Дж.Блок[1;5].

У вітчизняній психологічній науціпоняттяЕІвивчалиД.В.Люсін,Е.Л.Носенко,Н.В. Килимига, О.І. Власова , Г.В. Юсупова,М.А. Манойлова , Т.П. Березовська, А.П.Лобанов,А.С.Петровська,І.М.Андрєєватаін.[1;3].

Метою нашої статті є виявленнявзаємозв’язку емоційного інтелекту зособистісними властивостями та дослідженнягендернихвідмінностейуранньомуюнацькомувіці.

Виклад основногоматеріалу.В данийчас емоційний інтелект розглядається якздатність до розпізнання, розуміння емоцій іуправління ними; маються на увазі як власні



емоціїсуб’єкта,такіемоціїіншихлюдей(Г.Г.Гарскова,Д.В.Люсін ,J.D.Mayer,P.Salovey ,K.V.Petrides,A.Furnhamібагатоін.)[4].

У зарубіжній психології виділяєтьсяряд наукових напрямів у вивченні даногоконструкту. Емоційний інтелект вивчається васпектіуспішностіжиттєдіяльностілюдини(D.Goieman,RK.Cooper,А.Sawaf,TН.Weisinger,S.B. Wolf тощо), ефективної комунікації тасоціальної інтеракціі (U.S. Schulte), йоговзаємозв›язку з показниками психічного іфізичного здоров›я (М.Bracken, J.V.Cianochi,G.R. Trinidad). Водночас, в дослідженніфакторів його становлення існують певнірозбіжності.

Поява теорій, що включають вемоційний інтелект когнітивні і особистісніхарактеристики, призвела до того, що насучасномуетапіданаінтелектуальназдатністьзалишається «невловимим інтелектом».Причиною для дискусії стала проблема йогодіагностики: використання об›єктивних (іззаздалегідьвідомоювідповіддю)ісуб›єктивнихметодівдіагностики(опитувальники),причомубільш уважний аналіз об›єктивних методівставитьпитанняпроїхсуб›єктивізм.

Д.В. Люсіним пропонуєтьсядвокомпонентна структура емоційногоінтелекту як здатності до розуміння своїхі чужих емоцій, управління ними. Авторвводить поняття внутрішньоособистісного таміжособистісногоемоційногоінтелекту[3].

Міжособистісний емоційний інтелект—розумінняемоційіншихлюдейіуправлінняними.

Внутрішньоособистісний емоційнийінтелект — розуміння власних емоцій тауправлінняними.

Оскільки і здатність до розумінняемоцій, і здатність до управління емоціямиможутьбутиспрямованінавласніемоціїіемоціїінших людей, на думку Д. В. Люсіна, можнаговорити про внутрішньоособистісний таміжособистіснийемоційнийінтелект,якіхочайприпускають актуалізацію різних когнітивнихпроцесів,алеповиннібутивзаємопов›язаними.

Д.В. Люсін вважає, що здатність дорозуміння емоцій і управління ними дужетісно пов›язана із загальною спрямованістюособистості на емоційну сферу, тобто зінтересомдовнутрішньогосвітуіншоїлюдини

(утомучисліідосвоговласного),схильністюдопсихологічногоаналізуповедінки,зцінностями,що приписуються емоційним переживанням.В якості факторів, що визначають розвитокемоційногоінтелекту,називаютьсяособливостіемоційності,когнітивніздібності,уявленняпроемоції[1].

Таким чином, згідно Д. В. Люсінаемоційний інтелект являє собою конструкт,що має двоїсту природу. З одного боку,цей конструкт пов›язаний з когнітивнимиздібностями,азіншогобоку—зособистіснимихарактеристиками, які, на думку автора,більш-менш прямо впливають на його рівеньі індивідуальні особливості. Проте, суттєвиммоментомєте,щоособистісніхарактеристикине включаються до опитувальника «Емін»Д.В.Люсіна, а є передумовамирозвиткуданоїздібності[1,с.32].

У наукових дослідженнях зробленаспроба розмежувати біологічні та соціальніпідстави розвитку емоційного інтелекту.Так, І.А. Андрєєва в якості біологічнихпередумовназиває:спадковізадаткиемоційноїздібності як ступеня успішності адаптаціїемоційного відгуку на стимул до обставин,правопівкульний тип мислення, екстраверсію. В якості соціальних: емоційну сферу, тобтоінтерес до внутрішнього світу людини (утомучисліідосвоговласного),схильністьдопсихологічного аналізу поведінки, цінності,що приписуються емоційним переживанням.В якості факторів, що визначають розвитокемоційногоінтелектуназиваютьсяособливостіемоційності,когнітивніздібності,уявленняпроемоції[1,с.106].

Слід зазначити, що методики здослідженняемоційногоінтелектузнаходятьсяна етапі свого становлення. Досліджуючиемоційний інтелект, важливим є виявленняйого взаємозв’язків з іншими особистіснимихарактеристикамивструктуріособистості.

У результаті дослідження зв›язківемоційного інтелекту з особистіснимихарактеристиками було виявлено відсутністьтісних зв›язків між його показниками ташкалами «Великої п›ятірки». Виявленікореляціїнарівні0,35<r<0,37міжінтуїтивнимрозуміннямчужихемоцій,загальноюздатністюдо розуміння чужих емоцій, усвідомленням іуправлінням своїх емоцій з однієї сторони та


свідомістю з іншої сторони. Також існуютькореляції між екстраверсією та управліннямсвоїми емоціями (r=0,328) і негативні зв’язкиміж нейротизмом і загальною здатністю дорозуміння чужих емоцій (r=-0,314 ) [4]. Наоснові отриманих результатів був зробленийвисновок про те, що емоційний інтелект євідноснонезалежнимконструктомвідбазовихособистісниххарактеристикособистості.

Водночас,І.С.Степановимнависокомурівні статистичної значущості (р<0,01)виявлено,що інтегральний рівень емоційногоінтелектукорелюєзчесністю,довірою,інтуїцією-творчимвирішеннямпроблем,маскулінністюілідерством.Закритеріємспрямованостізв›язокміжінтегральнимрівнемемоційногоінтелектуі чесністю, довірою, інтуїцією, маскулінністюі лідерством є позитивним. Зв›язок міжінтегральним рівнем емоційного інтелекту здовірою,інтуїцією,маскулінністьілідерствомєпомірним(0,3<r<0,7)[1,с.158].

Для реалізації поставленої мети, щопередбачаладослідженняфакторівемоційногоінтелектутаз’ясуваннігендернихвідмінностейзазначеного феномену, ми провели емпіричнедослідження на базі Вінницького соціально-економічного інституту Відкритогоміжнародного університету розвитку людини«Україна»,уякомувзялиучасть114студентів,з них 72юнки і 42юнаки віком від 17 до 19років.

В дослідженні ми використали рядметодик,асаме:опитувальникЕмІнД.В.Люсіна,методику«Діагностикасхильностіособистостідоконфліктноїповедінки»К.Томаса,методику«Діагностика особистісної агресивності іконфліктності» (Е.П. Ільїн, П.А. Ковальов),«Діагностика комунікативної толерантності»(В.В.Бойко),методику«Самооцінкапсихічнихстанів» (за Айзенком), методику «Емоційнаемпатія» (В.В.Бойко),методику«Діагностикаміжособистіснихвзаємостосунків»(Т.Лірі).

За загальним показником емоційногоінтелекту 5,6% юнок та 11,9% юнаків маютьдуже високий рівень, 19,4% юнок і 26,2%юнаків–високийрівеньвираженості.Низькийрівеньотримали–19,4%юнок і9,5%юнаків,адуженизький–11,1%юнокі11,9%юнаків.Ми можемо помітити, що рівень розвиткуемоційного інтелекту у юнаків дещо вищий,ніж у юнок. Для виявлення гендерних

відмінностейуструктуріемоційногоінтелектумивикористовувалиχ2критерійПірсона.Намине було встановлено значимих гендернихвідмінностейуструктуріемоційногоінтелектуюнаків.

За результатами проведеногоопитувальника ЕмінД.В. Люсіна, ми можемопростежити, що у юнаків в основномупереважає середній рівень вираженостіемоційногоінтелекту.

На особливу увагу, відповіднодо отриманих результатів дослідження,заслуговуютьпоказникинизькогорівняпроявуемоційного інтелекту. Відповідна категоріяюнаків в майбутньому є потенційнимиучасниками тренінгових програм з розвиткуемоційногоінтелекту.

З таблиці 1 видно, що поганорозвинену здібність розуміти емоційний станіншої людини, тобто низький і дуже низькийрівні за субшкалоюМП мають 34,7%юнок і38%юнаків.Зазначеназдібністьєнедостатньорозвиненою, що може викликати труднощі увзаємостосункахзоточуючимилюдьми.

За субшкалою МУ низький і дуженизькийрівеньотримали30,5%юнок і 28,6%юнаків, тобто майже третина досліджуваних.Така здібність дає людині можливістьбудувати гармонійні стосунки з оточуючими,конструктивно вирішувати конфлікти, алеразом з тим, використовуючи цю здібністьзадля власної користі людина може початиманіпулюватиіншимилюдьми.

Низький рівень за шкалою ВПспостерігаєтьсяу22,2%юнокі26,2%юнаків,адуженизький–у26,4%юнокі19%юнаків.Нерозуміння власних емоцій може статипричино багатьох конфліктів, адже для тогощоб навчитись управляти своїми емоціямипотрібноумітиїхідентифікувати.

Субшкала ВУ розкриває здібністьреспондентів управляти власними емоціями.Відповіднонизькийрівеньмають16,7%юнокі11,9%юнаків,адуженизький–13,9%юнокі4,8%юнаків.Миможемозновуспостерігати,щоуюнокменшрозвиненаздібністьуправлятивласнимиемоціямипорівнянозюнаками.

Стосовно контролю експресії, миможемобачити,щоу26,4%юнокіу19%юнаківконтроль експресії знаходиться на низькомурівні. Така тенденція може бути пов’язана з


особливостямивихованняхлопчиків.Зазначеназдібністьможебутиякпозитивною-якумінняприховуватинадмірніабонебажаніемоції,такінегативною–якабсолютнеблокуванняемоцій,щоможепогіршуватистосункизлюдьми.

ЗашкалоюМЕІ (міжособистіснийЕІ)низькийрівеньрозвиткуданоїздібностіу19,4%юнокі28,6%юнаків,адуженизький–у9,7%юнок і 4,8%юнаків. Розвиток даної здібностісуттєво покращує уміння людини долатиконфліктитабудуватитеплівзаємостосункизоточуючими.

Стосовно внутрішньоособистісногоЕІ, то низький рівень розвитку ВЕІ виявивсяу25%юнокі11,9%юнаків,адуженизький–у11,1%юнокі9,5%юнаків.Такимчиноммибачимо, що здібність до розуміння власнихемоцій і управління ними краще розвинена уюнаків,ніжуюнок.

Така здібність, як розуміння своїх ічужих емоцій (шкалаПЕ), продемонструвала,що низький рівень – у 23,6%юнок та 16,7%юнаків, а дуже низький – у 20,8% юнокі 19% юнаків. Загалом майже половинадосліджуванихпоганорозуміютьвласніемоціїта емоції оточуючих, що може викликатитруднощіуміжособистісномуспілкуванні.

За шкалою УЕ (керування емоціями)низькуздібністьдоуправліннясвоїмиічужимиемоціями мають 13,9% юнок і 7,1% юнаків,а дуже низький – 4,2% юнок і 4,8% юнаків.З отриманих результатів видно, що юнакидещо краще уміють управляти емоціями, ніжюнки. Здібність до управління емоціями даєлюдиніможливістьуправлятивласнимстаноміконструктивновзаємодіятизоточуючими.

В результаті аналізу кореляційнихзв’язку між емоційним інтелектом та іншимиособистісними властивостями уюнаків, намизафіксовановідсутністькореляційнихзв’язківміжспособомвиходузконфліктноїситуаціїтаемоційним інтелектом. Тобто, вибір людиноюспособу виходу із конфлікту не залежить відрівнярозвиткуунеїЕІ.

Загальний рівень конфліктності маєнегативну кореляцію у юнаків і у юнок зуправлінням власними емоціями (r=-0,366,p<0,05;r=-0,422,p<0,01),ВЕІ(r=-0,331,p<0,05;r=-0,383, p<0,01), управлінням емоціями (r=-0,393, p<0,05; r=-0,337 , p<0,01) і загальнимрівнемрозвиткуемоційногоінтелекту(r=-0,355,

p<0,05;r=-0,306,p<0,01).Тобтолюдина,якамаєвисокийрівеньрозвиткуЕІ,аособливотакиййогокомпонентяквнутрішньоособистіснийЕІєменшконфліктною.Уюнокзагальнийрівеньконфліктності дещо вищий, ніж уюнаків,щоможе бути результатом кращого розвитку уюнаківвнутрішньоособистісногоЕІ.

У юнаків запальність негативнокорелює з розумінням власних емоцій (r=-0,324, p<0,01), управлінням власнимиемоціями (r=-0,395, p<0,01), ВЕІ (r=-0,439,p<0,01),розуміннямемоцій (r=-0,293,p<0,05),управлінням емоціями (r=-0,364, p<0,01) тазагальним показником ЕІ (r=-0,382, p<0,01).Запальністьякаєоднієюізтемпераментальнихознакможевпливатинаконтрольтауправлінняемоціями.Запальністьєоднієюізтихрис,щоможепризводитидопоспішнихрішеньідій,атакождопровокуванняконфліктнихситуацій.

Тенденціяоцінюватилюдей,виходячиз власного «Я» негативно корелює у юнаківз управлінням чужими емоціями (r=-0,306,p<0,05), управлінням своїми емоціями (r=-0,414,p<0,01),ВЕІ(r=-0,4,p<0,01),розуміннямемоцій (r=-0,328, p<0,05). У юнок вонанегативно корелює з розумінням власнихемоцій (r=-0,256, p<0,05), управліннямвласнимиемоціями(r=-0,303,p<0,05),МЕІ(r=-0,33,p<0,05).Такимчином,чимвищеуюнаківрозвиненийВЕІ, а уюнокМЕІ, тимменше уних тенденція оцінювати людей, виходячи звласного«Я».

Емоційнаемпатіянегативнокорелюєуюнаківзрозуміннямвласнихемоцій(r=-0,312,p<0,05),контролемекспресії(r=-0,442,p<0,01),ВнутрішньоособистіснимЕІ(r=-0,450,p<0,01),управліннямвласнимиічужимиемоціями(r=-0,37,p<0,05).Тобтоюнаки,якікращерозуміютьвласні емоції, уміють ними управляти,мають високий рівень контролю експресіїменш емпатійні і менше співпереживаютьоточуючим.

Ми виявили, що у юнок ригідністьнегативнокорелюєзрозуміннямвласнихемоцій(r=-0,333, p<0,01), управлінням власнимиемоціями (r=-0,233, p<0,05), контролемекспресії (r=-0,359, p<0,01), ВЕІ (r=-0,429,p<0,01). Тобто, чим краще юнки розуміютьсвої емоції і уміють управляти ними, тим їхповедінкастаєбільшгнучкою.

Авторитарний тип відношень до


оточуючихмаєпозитивнукореляціюуюнаківз управлянням чужими емоціями (r=0,396,p<0,01) і МЕІ (r=0,37, p<0,05). Тобто юнаки,які уміють управляти емоціями оточуючихбільшдомінантні,владні,схильнідолідерства.Це може бути схильністю до маніпулюваннялюдьми.

Розуміння чужих емоцій у юнаківпозитивно корелює з дружелюбним типом(r=0,32, p<0,05) і альтруїстичним типом(r=0,455, p<0,01). Тобтоюнаки, які розуміютьемоції оточуючих більш дружелюбні, більшепіклуються про оточуючих, прагнуть їмдопомогти.

У юнаків домінування увзаємостосунках має позитивну кореляцію зрозумінням чужих емоцій (r=0,316, p<0,05),управлінням чужими емоціями (r=0,537,p<0,01), розумінням своїх емоцій (r=0,317,p<0,05), управлінням власними емоціями(r=0,376, p<0,05), МЕІ (r=0,454, p<0,01), ВЕІ(r=0,416,p<0,01).Тобто,юнакиякімаютьвисокіпоказникиЕІпрагнутьдобільшоїдомінантностіуміжособистіснихвзаємостосунках.

Висновки. В результаті проведеногодослідження ми виявили, що емоційнийінтелект в ранньому юнацькому віці восновному має середній рівень прояву.Встановлено, що внутрішньоособистісний ЕІкращерозвиненийуюнаків,аміжособистіснийу юнок. Статистично значимих гендернихвідмінностей в емоційному інтелекті невиявлено. Особистісними властивостями яківпливаютьнаемоційний інтелектврезультатінашого дослідження є: конфліктність,емпатія, ригідність, особливості Я-концепції,домінуванняувзаємостосунках.

Отримані результати в нашомудослідженні не вичерпують всієї повнотизазначеноїпроблеми,подальшуроботувбачаємонаддослідженнямсоціальнихфакторіввпливу,асамеособливостейсім’ї,оточеннянарівеньемоційногоінтелектуюнаків.

Рецензентд.психолн.,професорЮ.О.Бистрова

Список використаних джерел1. Андреева И.Н. Эмоциональный интеллект

какфеноменсовременнойпсихологии/И.Н.Андреева.– Новополоцк: ПГУ, 2011. – 388 с. 2. Деревянко С.П.Развитие эмоционального интеллекта в тренинговыхгруппах / С.П. Деревянко // Психологический журнал.

–2008.–№2.–С.79–84.3.ЛюсинД.В.Современныепредставления об эмоциональном интеллекте / Д.В.Люсин // Социальный интеллект: Теория, измерение,исследования;подред.Д.В.Люсина,Д.В.Ушакова.–М.:Ин-тпсихологииРАН,2004.–С.29–36.4.НосенкоЕ.Л.Емоційний інтелект як соціально значуща інтегральнавластивість особистості / Е.Л. Носенко // Психологія ісуспільство.–2004.–№4.–С.95–109. 5. Mayer J.D.Whatisemotionalintelligence?/J.D.Mayer,P.Salovey//P.Salovey,D.Sluyter(Eds.),Emotionaldevelopmentandemo-tional intelligence: Educational implications. –NewYork:Basic,1997.–P.3–31.

References1. Andreeva Y.N. Эmotsyonalnыi yntellekt kak

fenomensovremennoipsykholohyy/Y.N.Andreeva.–No-vopolotsk:PHU,2011.–388s.2.DereviankoS.P.Razvytyeэmotsyonalnohoyntellektavtrenynhovыkhhruppakh/S.P.Derevianko //Psykholohycheskyizhurnal.–2008.–№2.–S.79–84.3.LiusynD.V.Sovremennыepredstavlenyiaobэmotsyonalnomyntellekte /D.V. Liusyn // Sotsyalnыi yn-tellekt: Teoryia, yzmerenye, yssledovanyia; pod red. D.V.Liusyna, D.V. Ushakova. – M.: Yn-t psykholohyy RAN,2004.–S.29–36.4.NosenkoE.L.Emotsiinyiintelektyaksotsialnoznachushchaintehralnavlastyvistosobystosti/E.L.Nosenko//Psykholohiiaisuspilstvo.–2004.–№4.–S.95–109. 5.MayerJ.D.What isemotional intelligence?/J.D.Mayer,P.Salovey//P.Salovey,D.Sluyter(Eds.),Emotionaldevelopmentandemotionalintelligence:Educationalimpli-cations.–NewYork:Basic,1997.–P.3–31.

President of the Board CEASC Mykola Smolinskyy +48(888)[email protected]

VACATIONAL GUIDANCE AS AN EFFEC-TIVE COMPONENT OF SUCCESSFUL

PROFESSIONAL SELF-DETERMINATION OF A HIGHSCHOOL GRADUATE

ПРОФОРІЄНТАЦІЯ ЯК

РЕЗУЛЬТАТИВНИЙ КОМПОНЕНТ УСПІШНОГО ПРОФЕСІЙНОГО

САМОВИЗНАЧЕННЯ ВИПУСКНИКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО ЗАКЛАДУ

Smolinskyy M. V. Vacational guidance as an effec-tive component of successful professional self-deter-mination of a highschool graduateThe article describes the features of the organization oftrainingtograduatesofschoolsofUkraineontheformationofpsychologicalreadinessforthechoiceofprofession,and



integrationintotheEuropeaneducationalspace.Developedand presented to the criteria of self-determination of thegraduate.Fileddiagnostictechniques,individualandgroup-orientedprofessionalwork.Key words: graduate,careerguidance,personalidentification,diagnostics,training.

Смолінський М. В. Профорієнтація як результативний компонент успішного професійного самовизначення випускника загальноосвітнього закладуУ статті викладено особливості організації тренінговоїроботизвипускникамишкілУкраїнищодоформуванняпсихологічної готовності до вибору професії таінтеграції в європейський освітній простір. Розробленіта представлені критерії самовизначення випускника.Поданіметодикидіагностики,індивідуальноїтагруповоїпрофорієнтаційноїроботи.Ключові слова: випускник, професійна орієнтація,особистісневизначення,діагностика,тренінг.

Смолинский Н. В. Профориентация как результативный компонент успешного профессионального самоопределения выпускника общеобразовательного учрежденияВ статье изложены особенности организациитренинговойработысвыпускникамишколУкраиныпоформированию психологической готовности к выборупрофессиииинтеграциивевропейскоеобразовательноепространство. Разработаны и представленыкритерии самоопределения выпускника. Поданыметодики диагностики, индивидуальной и групповойпрофориентационнойработы.Ключевые слова: выпускник, профессиональнаяориентация, личностное определение, диагностика,тренинг.

Постановка проблеми. Насьогоднішній день вУкраїні відсутня системапрофорієнтаційноїроботивналежномувигляді– випускник загальноосвітнього закладув 75 % випадків не може самостійно бездопомогибатьківвибратимайбутнюпрофесію.Шкільні профорієнтаційні служби не ведутьбезперервної, послідовної, системної роботи,яка б забезпечувала коректний перехід учняна наступний рівень освітнього процесу ісприялайогосамовизначенню[1].Професійнесамовизначення є важливим етапом вюнацькому віці. Проблему професійногосамовизначення, з погляду її психологічногозмісту, можна розглядати з трьох аспектів:як проблему самореалізації особистості, якпроблему вибору й прийняття рішень і якпроблему адаптації в широкому розумінні.(Б. Ананьєв, І. Баріхашвілі, О.Вітковська,Ю. Гільбух, О. Голомшток, А. Єран,М. Жемера, В. Загвязинський, М. Захаров,

П. Зюлковски,М. Ірлє, Є. Климов,А.Матла-кевич, А. Столяренко, В. Успенський, Б. Фе-доришин,О.Чернявська,П.Завір,М.Шварц-Гаєвська). Розв’язання цих проблем лежить воснові системи профорієнтаційної роботи внавчальномузакладі[2].

Система профорієнтаційної роботив загальноосвітній школі передбачає чотириетапи [1, 268]. Проект Фундації Центрально-європейськоїакадеміїнавчаннятасертифікації(«CEASC») підключається до 4 етапу (9 – 11класи): У системі профорієнтаційної роботицейетапєнайвідповідальнішиміспрямованийна сприяння старшокласникам у їхньомупрофесійному самовизначенні. На цьомуетапі потрібно активізувати діагностичнуроботу, яку проводить психолог, організуватитренінги вибору професії. В основній школіучням старших класів надана можливістьзалучатисядодопрофільноїпідготовки.Уцейперіод необхідно розгортати консультаційнудіяльністьсередучнівіїхніхбатьків.

В проекті будуть використовуватисярізніформироботизучнямистаршогоступеня:бесіди, консультації зпитаньвиборупрофілюнавчання,інформуванняпроспособиздобуттябажаної освіти за кордоном, вимоги професіїдо людини, оплати праці.Пошириться участьстаршокласниківупроектах,фінансованихЄС,мовнихшколах[4].Учнімаютьможливістьбра-тиучастьутематичнихолімпіадахіконкурсахфундації«CEASC»,навчатисявінтеграційнихрозвивальних таборах, на тренінгах;розширюється база даних про навчальні за-клади, про рідкісні й гностичні професії закордономтавУкраїні.

Використовуємо такі групипрофорієнтаційних методів: інформаційно-довідкові, просвітницькі методи (зустрічішколярів з фахівцями різних професій,пізнавальні й просвітницькі лекції прошляхи вирішення проблем самовизначення,навчальні фільми тощо); методи професійноїпсиходіагностики(бесіди,анкети,опитування,тести тощо); методи морально-емоційноїпідтримкиклієнтів(тренінги,профорієнтаційніігри, ігрові профорієнтаційні вправи тощо);методинаданнядопомогивконкретномувиборій прийнятті рішення (побудова „ланцюжка”основних кроків, побудова системи різнихваріантівдійклієнтатощо).


Ефективним напрямом у системіпрофорієнтаційної роботи є створенняучнівських портфоліо спільно з тренерамифундації, учителями та батьками. Длястаршокласників пропонується створенняпортфоліо особистісного зростання учня,портфоліокомпетентності.Цядіяльністьформуєвучнівстаршогоступенявмінняставитицілі,планувати й організовувати свою діяльність,розширюєможливостісамонавчання,розвиваєнавички рефлексивної діяльності. Результатидіяльності учня, розкриті в його портфоліо,враховуютьсяпривиборіпрофілюнавчання.

До основних результативнихпоказників ефективності профорієнтаційноїроботинасампередналежать:

1.Достатня інформаціяпропрофесіюйшляхиїїотримання.Показникомдостатностіінформації є чітке уявлення учнем вимогпрофесії до людини, конкретного місця їїотримання,потребсуспільствавцихфахівцях.

2. Потреба в обґрунтованому виборіпрофесії. Показники сформованості потребив обґрунтованому професійному виборіпрофесії – це самостійна активність школяраз отримання необхідної інформації про ту чиіншу професію, бажання (що не обов’язковореалізовується,алевиявляється),випробуваннясвоїх сил у конкретних галузях професійноїдіяльності.

3. Упевненість школяра в соціальнійзначущостіпраці,тобтосформованеставленнядонеїякдожиттєвоїцінності.

4. Міра самопізнання школяра. Відтого, наскільки глибоко він зможе вивчитивласні професійно важливі якості, багатов чому залежатиме обґрунтованість йоговибору.Прицьомуслідураховувати,щотількикваліфікований фахівець може дати школярудостатньо повну й адекватну інформацію пройогопрофесійноважливіякості.

5.Наявністьушколяраобґрунтованогопрофесійного плану. Обґрунтованістьпрофесійного вибору справедливо вважаєтьсяодним з основних критеріїв ефективностіпрофорієнтаційної роботи. Показникомобґрунтованості є вміння зіставляти вимогипрофесії до людини зі знаннями своїхіндивідуальних особливостей, ті з них,які безпосередньо впливають на успіх упрофесійній діяльності (професійно важливі

якості).Одниміззавданьпрофорієнтаціїєпошук

ефективної методики психологічного впливуна процеси професійного самовизначення.Теоретичним підґрунтям в цьому булиідеї „Я-концепції”, соціального розвиткуособистості, подолання психологічногобар’єру, осмисленняперспективпрофесійногозростання,особистісноговибору,щовикладенів працях П. К. Анохіна, В. О. Бодрова,Ф.Є.Василюка,Л.С.Виготського,Е.Ф.Зеєра,Є.А.Клімоватаін.[1;2;3]

Длямолодізазвичайскладноподолатипсихологічний бар’єр вибору професії,остаточносвідомовизначитися зурахуваннямвласних здібностей, можливостей, бажань таінтересів, а також потреб суспільства, у якійгалузіможливойпотрібнопрацювати.

Психологічну готовність допрофесійного самовизначення розглядаємо зачотирмакритеріями:когнітивний,мотиваційно-ціннісний, діяльнісно-особистісний іповедінковий. На основі цих показниківвизначенорівніготовності.

Високий рівень готовності – ученьдобре орієнтується у світі професій, знає йадекватно оцінює свої здібності, схильності,індивідуальні та професійно важливі якості(ПВЯ),предметнийбікпрофесійноїдіяльності;розуміє громадську й особистісну значущістьпрофесій, зацікавлений в отриманні знань,співвідносить свої професійні наміри зособистими схильностями й можливостями;виявляє самостійність, вольові зусилля вдосягненні поставлених цілей, готовий доактивної суспільної діяльності в професійнійсфері, прагне вдосконалювати ПВЯ; умієвирішуватискладніжиттєвіситуації,конфлікти,обирає правильну конструктивну поведінку вситуаціїфрустрації,відкритийдоспілкування,міжособистіснихстосунків,умієпрацюватипідкерівництвомтавкоманді.

Середній рівень готовності – ученьмає кілька варіантів професійного плануй зазнає труднощів з вибором, поверховізнання ПВЯ; здібності в нього не завждизбігаються з інтересами, позитивно ставитьсядопродовженнянавчання,аленезіставляєсвоїпрофесійнінаміризособистимиможливостями;має труднощі в спілкуванні з однолітками тадорослими.


Низькийрівень готовності – ученьнемає ані професійного плану, ані вираженихсхильностей до якого-небудь виду діяльності,не проявляє зацікавленості в отриманнізнань, негативно ставиться до продовженнянавчання відповідно до обраної професії, невміє працювати спільно, під керівництвомта в команді, зазнає значних труднощів успілкуванні.

Для експрес-дослідження рівняпсихологічної готовності до професійногосамовизначення в молоді обрано такіпсиходіагностичні методики: „Диференційно-діагностичний опитувальник” (ДДО);„Опитувальник для виявлення психологічноїготовності школярів до вибору професії”(професор В. Б. Успенський); „ОпитувальникДж. Голланда”; Методика „Мотиви виборупрофесії”; Методика „Хто я?” (Т. Кунн);Методика „Матриця вибору професії”Г. В. Рєзапкіної в адаптаціїЮ. О. Бистрової;„Психологічний тест базових рис особистостіпідлітків Г. Ю. Айзенка” (в адаптаціїЮ. О. Бистрової); Авторські анкети дляшколярів,батьківтавчителів-вихователів.

Також ми використовували схемуіндивідуальної бесіди з учнями. Кожнийпідрозділ бесіди включає 4 – 5 питань, якітренер або психолог ставить учню у формізвичайноїрозмови.

У роботі Інтеграційногорозвивального табору важливе місце займаєіндивідуальна робота з учнями. Індивідуальніпрофконсультації є не тільки доповненням догрупових форм і методів роботи, але і їхнімприродним продовженням. Іноді психологискаржаться, що підлітки не йдуть до них наконсультації. Рекомендується на груповихзаняттях давати тести й опитувальники нестільки для об’єктивної діагностики, якдля мотивації школярів до індивідуальногообговорення отриманих результатів. І тодіпроблему мотивації частково буде вирішено.Прицьомувартопам’ятати,щоіндивідуальнапрофконсультація–справадобровільна.

Пріоритетні напрямипрофорієнтаційноїроботизмолоддю:

9–10клас–поглибленнязнаньпрови-могипрофесіїдолюдини;розвитокмеханізмівсамопізнання; корекція самооцінки й форму-ванняуявленьпроподальшужиттєвуперспек-

тивузадопомогоювиконанняпредметнихфа-культативнихзавдань;

11клас–формуванняпрофесійноваж-ливихякостейвобраномувидіпраці;контрольі корекція професійних планів; оцінюваннярезультатів досягнень в обраній діяльності;соціально-професійнаадаптація.

Можна виділити такі основніваріанти організації взаємин психолога-профконсультантазучнемуконсультаційномупроцесі:

1. Діагностико-рекомендаційнуконсультацію, яка базується на попереднійпрофдіагностиці учня й наступній видачійому рекомендацій щодо придатності абонепридатності його до професії. У більшостівипадківученьзалишаєтьсявпасивнійпозиціїобстежуваного, тобто говорити про діалог івзаємодіючастонедоводиться.

2.„Вільнубесіду”,коливажливіпитан-нясамовизначенняобговорюютьсяувільномустилійможнаперескакувати з однієї теминаіншубільшблизьку.Частовсецестворюєдеякийлогічний хаос, і тому потрібно намагатися невтратити головну логічну нитку (або навітьсуть) розмови. Оскільки учень зазвичай нев змозі простежити логіку такої розмови,то ініціативу доводиться брати психологу-профконсультанту. Але тоді психолог стаєініціатором бесіди, а учень неминуче займаєпасивнупозицію.

3. Власне діалог, взаємодія,співробітництво з учнем. Насправді доситьскладноорганізуватитакувзаємодію,інерідкодля цього потрібно провести спеціальнупідготовчу роботу (до тогож в учня повиннабути сформована потреба в діалозі, а такожготовність брати участь у спільній роботі зпсихологом).

Діяльність фахівців повинна бутикомплексноспрямовананадосягненняспільноїмети. В першу чергу важливо звертати увагуна міжособистісні стосунки в колективі,практично показати учням суть і значеннявзаємодопомоги, поваги, дружби в колективі.Томупропонуємотренінгові заняттявумовахінтеграційноготабору[4].

Тренінговізаняттяможутьпроводитисяодинразнатижденьвумовахкласноїгодини,або як поглиблення протягом 2 – 3 днів вумовахпроведенняпрофорієнтаційноготижня,


або10-12занятьвумовахтабору.Дляучастівтренінгових заняттях запрошуються школяріз12років.Оптимальнийскладгрупи–8–15осіб.Часпроведення30–45хвилин.Головнимназаняттяхможевиступитипсихолог(ведучийтренінгу).Проводитизаняттяможеодинабодваведучих.Заняттяповинніпроводитисявчіткофіксованіднійжорстковизначенийчас.Коженцикл складається з 10 – 12 зустрічей під часканікул методом занурення. Для підвищенняефекту використовують відеоапаратуру.Тренінгові цикли характеризуютьсянаступністю.

Спираючись на подані рекомендації,психологу доцільно буде планувати своюроботутакимчином,щобпедагогинавчальногозакладутабатькиучнівпрацювализпсихологомутандемітамалиспільнумету.

Потрібно підібрати деякі методикитак, щоб учні могли обговорити результатизі своїми батьками. Рекомендується такожчастіше використовувати зі школярамиформироботи,щоактивізують(ігри,дискусії,обговорення ситуацій тощо), але при цьомунеперетворюватизаняттянабезперервнугру,томущонавітьдітямцеможенабриднутиабож вони стануть сприймати ваші заняття яксуцільнурозвагу.Ігровіметодиможутьзаймативроботізістаршокласникамиблизько25-30%загальногочасузанять.

Для кожної групи повиннарозроблятися своя програма, змістовні йформальні аспекти якої залежать від низкичинників: ситуації в країні, конкретнихподій,щовідбулисяостаннімчасомупевномумістій у певній школі, особистісних особливостейучасників групи, конкретних запитів івиявлених психологічних проблем, рівняінтелектуальної зрілості й загальної культури,вікутощо.Наповненняпрограмиконкретнимипсихотехніками й вправами змінюється зурахуванням вищевказаних чинників, а такожособливостейгруповоїдинамікивпевнійгрупістаршокласників.

На початку роботи ведучий інформуєучасників заняття про те, що вони можутьотримати в результаті навчання. Після цьоговстановлюються основні принципи роботи вгрупі.

1.„Тутітепер”–цейпринципорієнтуєучасників тренінгового заняття на те, щоб

предметом їхнього аналізу були процеси, яківідбуваютьсявгрупівцеймомент;пережитіпо-чуття;думки,щоз’являються.Крімспеціальнообговоренихвипадків,забороняютьсяпроекціївминулейумайбутнє.

2.Щирістьівідкритість–найголовнішев групі – не лицемірити й не брехати. Чимбільшвідвертимибудутьрозповідіпроте,щодійсно хвилює й цікавить, чим більш щиримбудевираженняпочуттів,тимбільшуспішноюбудероботагрупизагалом.

3. Принцип „Я” – основна ува-га учасників повинна бути зосереджена напроцесах самопізнання, на самоаналізі йрефлексії. Навіть оцінка поведінки іншогочлена групи повинна здійснюватися черезвисловлення власних почуттів і переживань.Усі висловлення повинні будуватися звикористанням особистих займенників воднині:„япочуваюсь...”,„меніздається...”.

4. Активність – у групі відсутняможливість пасивно „відсидітися”, тому щобільшість вправ передбачає залучення всіхучасників. Небажана відсутність навіть наодномузаняттійтимбільшевихідізгрупи.

5.Конфіденційність–усе,прощогово-ритьсявгрупіщодоконкретнихучасників,по-виннозалишитисяусерединігрупи,–природнаетичнавимога,щоєумовоюстворенняатмос-ферипсихологічноїбезпекийсаморозкриття.

Пропонуємонарівніпрофорієнтаційноїроботизпідліткамиіюнакамипроводититакітренінговізаняття:1)„Помріємопромайбутнюпрофесію”;2)„ТаємницівласногоЯ”;3)„Моєбачення майбутньої професії”; 4) „Професія„мовою тіла”, або Ні слова про професії”;5)„Вашідумкипропрофесії”;6)„Уменевсевийде”;7) „Немаєпроблем!”;8) „Поговоримопрожиттєвіцінності”;9)„Нашляхудомети”;10)„Побажайтеменідоброгошляху”[1].

Підчасплануваннятренінговихзанятьведучийповиненпроаналізувативсюпопереднюінформаціюпроучнівдлятого,щобпідібратиігризурахуваннямособистіснихособливостейучасників,рівняїхньоїпсихологічноїготовностідо професійного вибору, найпоширенішихпомилок, які допускають при виборі професіїшколярамиконкретноїгрупи.

Висновки. Отже, організація системипрофорієнтаційної роботи з підлітками іюнаками в умовах загальноосвітньої школи


вирішуєбільшістьпроблем,пов’язанихзїхнімпрофесійним самовизначенням і виборомпрофілюнавчаннязаосвітнімрівнембакалавр.Чинник неперервності в системі рекрутаціїстудентів,атакожінтегруваннявсіхпідсистемсуспільно-особистісного впливу показуютьстабільне підвищення якісних показниківпсихологічної готовності випускника закладудопрофесійногосамовизначення,становленняйпозитивноїтенденціїформуванняпрофесійноїстійкості.


Список використаних джерел1. Деркач Ю. Я. Порівняльний аналіз

професійного розвитку вчителів загальноосвітніхшкілвУкраїнітаКанаді/Ю.Я.Деркач,М.О.Стахів,Л.С.Нос.–Nowoczesnaedukacja:flozofa,innowacja,doświadczenie.–Nr1.–Łódź:WydawnictwoNaukoweWyższej Szkoły Informatyki i Umiejętności, 2015.– р. 109-112. 2. Климов Е. А. Психологическоепрофессиональноесамоопределение/Е.А.Климов.–М. : Просвещение, 1989. – 223 с. 3. Фопель К.Технология ведения тренинга : теория и практика/ КлаусФопель ; пер. с нем.М.Полякова. –М. :Генезис,2004.–267с.4.Niconasbeznas : prze-wodnikpomentoringu/zaredakcjąAgnieszkiJeran.–Bydgoszcz:wydawnictwoUczelnianeWyźszejSzkołyGospodarkiwBydgoszczy–2013.–112p.

References1.DerkachYu.Ya.Porivnyalnyjanalizpro-

fesijnogo rozvitku vchiteliv zagalnoosvitnih shkil vUkrajinitaKanadi/Yu.Ya.Derkach,M.O.Stahiv,L.S. Nos. – Nowoczesna edukacja: flozofa, innowacja,doświadczenie.–Nr1.–Łódź:WydawnictwoNauko-weWyższejSzkołyInformatykiiUmiejętności,2015.–р.109-112. 2.KlimovE.A.Psihologicheskoepro-fessionalnoe samoopredelenie /E.A.Klimov. –M. :Prosveschenie,1989.–223s.3.FopelK.Tehnologiyavedeniya treninga : teoriya i praktika /KlausFopel ;per.snem.M.Polyakova.–M.:Genezis,2004.–267s.4.Niconasbeznas:przewodnikpomentoringu/zaredakcjąAgnieszkiJeran.–Bydgoszcz:wydawnictwoUczelnianeWyźszejSzkołyGospodarkiwBydgoszczy–2013.–112p.

к. психол. н., доцент Улунова Г.Є.+38(099)[email protected]

THE IDEAL AND THE REAL PROFILES OF COMMUNICATIVE AND ORGANISATION-

AL SKILLS OF CIVIL SERVANTS

ІДЕАЛЬНИЙ ТА РЕАЛЬНИЙ ПРОФІЛІ КОМУНІКАТИВНО-

ОРГАНІЗАТОРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Ulunova A.Е. The ideal and the real profiles of com-municative and organizational skills of civil servantsThearticleisdevotedtooneoftheaspectsofpublicservants‘sprofessionalcommunication.TheL.P.Kalininskiy’smethod“Diagnosis of communicative and organizational skills”allowsyoutodefineadevelopmentzonefor thefollowingcommunicative and organizational skills: communicativeorientation,efficiency,dominance,confidence,perfectionism,persistence, flexibility, dependence, psychological tact,sympathy.Duringthesurveyconductedamongcivilservantsand visitors of public institutions there were recorded thedifferencesbetweenrealandidealprofilesofcommunicativeand organizational skills of civil servants. It is the idealprofile of communicative and organizational skills of civilservantsthatmustbeareferenceintheprofessionalselectionandprofessionaldevelopmentofcivilservants.Keywords: professional communication, public servants,communicative and organizational qualities, profile,developmentzone.

Улунова Г.Є. Ідеальний та реальний профілі комунікативно-організаторських якостей державних службовцівУстаттівисвітлюютьсярезультатиекспериментальногодослідження ідеального та реального профілівкомунікативно-організаторських якостей державнихслужбовців за методикою Л.П. Калінінського«Діагностикакомунікативно-організаторськихякостей».Опитування, проведене серед державних службовцівта відвідувачів державних установ, дозволиловизначити бажані та реальні зони розвитку наступнихкомунікативно-організаторських якостей чиновників:комунікативнаспрямованість,діловитість,домінування,впевненість, вимогливість, впертість, поступливість,залежність,психологічнийтакт,чуйність.Ключові слова: професійне спілкування, державніслужбовці, комунікативно-організаторські якості,профіль,зонарозвитку.

Улунова А.Е. Идеальный и реальный профили коммуникативно-организаторских качеств государственных служащихВ статье представленырезультаты экспериментальногоисследования идеального и реального профилейкоммуникативно-организаторских качеств



государственных служащих по методикеЛ. П. Калининского «Диагностика коммуникативно-организаторских качеств». Опрос, проведенныйсреди государственных служащих и посетителейгосударственных учреждений, позволил определитьжелаемые и реальные зоны развития следующихкоммуникативно-организаторских качеств чиновников:коммуникативная направленность, деловитость,доминирование, уверенность, требовательность,упрямство,уступчивость,зависимость,психологическийтакт,отзывчивость.Ключевые слова: профессиональное общение,государственные служащие, коммуникативно-организаторскиекачества,профиль,зонаразвития.

Постановка проблеми. Одним іззавдань сучасної України є реформуваннядержавної служби. На наше глибокепереконання, неможливо реалізувати данезавдання лише наюридично-правовому рівні,не підвищуючи вимоги до психологічниххарактеристикдержавнихслужбовців.

Враховуючи,щопрофесія«державнийслужбовець» належить до соціономічнихпрофесій, реалізувати більшість професійнихфункцій (зокрема, пізнавальну, організаційну,управлінську, координаційну, політичну,соціально-педагогічну тощо) чиновник можелише в щільному контакті з колегами тавідвідувачамидержавнихустанов.Черезканалдержавної служби вивчається громадськадумка,ставленнягромадяндорізнихдержавнихактів, реалізується політика держави,враховуютьсямісцеві,регіональніособливостіпри її проведенні тощо. Отже, чим більшкомунікативно ефективним буде державнийслужбовець, тим успішнішим він буде привиконаннісвоїхфункціональнихобов’язків.

Якісно підвищити комунікативніхарактеристики державних службовцівможназанаступниминапрямками:1)впровадженнямвідповідного психологічного діагностуванняприприйомінадержавнуслужбу;2)реалізацієютренінговихпрограмкомунікативногорозвиткудля працюючих державних службовців. Прицьому актуалізується питання визначенняефективних комунікативних характеристикдержавних службовців як орієнтиріву психодіагностичній та корекційно-розвивальній роботі з представниками даноїпрофесійноїгрупи.

Аналізостанніхдослідженьіпублікацій.Усі роботи, присвячені даній проблематиці,можна умовно поділити на дві групи. До

першої належать роботи Н.В. Анпілогової,С.П.Бочарової,Ю.П.Березуцької,Т.І.Власової,Г. Гутборда, Г.В. Данченко, Д.Б. Ельконіна,Е.Ф. Зеєра, В.П. Зінченко, Є.О. Климова,М.О.Лазарєва,Б.Ф.Ломова,С.Д.Максименка,А.К.Маркової,В.О.Моляка,І.П.Радомського,Л.Д. Столяренко, Г.А. Суворової,В.П.Третьякова,Г.А.Цукерман,В.Д.Шадріковата інших, в яких знайшли відображенняпсихологічніаспектипрофесійноготаділовогоспілкування.

До другої групи належать роботи,присвячені психології професійної діяльностідержавних службовців, взагалі, та психологіїспілкування як умові професійної успішностідержавнихслужбовців,зокрема.ЦедослідженняВ.Г. Асєєва, О.С. Анісимова, О.О. Бодальова,В.М.Герасимова,А.О.Деркача,Л.І.Катаєвої,А.К.Маркової,В.Г.Зазикіна,Р.Л.Кричевського,Є.О. Климова, Н.В. Кузьминої, Л.Г. Лаптєва,В.Г. Михайловського, О.Ю. Панасюка,І.Н.Семенова,Ю.В.Синягіна,С.Ю.Степанова,С.І. С`єдіна, Є.О. Суслової, А.П. Федоркіної,Є.А. Яблокової та інших. Данимидослідниками підкреслюється провіднезначення професійного спілкування у процесіпрофесіогенезу державного службовця. Разомз тим, досі бракує досліджень, присвяченихвизначенню ідеального та реального профілівкомунікативно-організаторських якостейдержавнихслужбовців,щоісталометоюданоїстатті.

Виклад основного матеріалу.Визначення ідеального та реального профілівкомунікативно-організаторських якостейдержавних службовців ми здійснювали наосновіметодики«Діагностикаорганізаторськихтакомунікативнихякостей»Л.П.Калінінського[1,c.97–109].

Методика являє собою перелік із 160характеристик,якієконкретизацієюнаступнихпрофесійно-значущих комунікативно-організаторськихякостейсуб’єктаспілкування:

1) комунікативна спрямованість –прагнення до підвищення свого загальногоінтелекту і світогляду,домобілізації спільнихзусильудосягненнізагальноїметипрофесійноїдіяльності;

2) діловитість – прагнення допідвищення ділових та організаторськихякостей,впевненістьтавідповідальністьзасвої


рішення;3) домінування у спілкуванні

– прагнення до лідерства, бажаннярозпоряджатисячужимиінтересами,боротисяйперемагати;

4) впевненість у собі – прагнення досамоповаги, до створення гарної думки просебеуоточуючихвсилупідвищеногопочуттявласноїгідності;

5) вимогливість до партнера –наполегливість у досягненні мети будь-якимизасобами, відкритість, прямолінійність,дратівливість;

6) впертість – непоступливість,скептичне, недовірливе ставлення дооточуючих,супротивбудь-якомувпливу;

7) поступливість – прагненнядобровільно відмовлятися від чого-небудь накористь іншого, схильність до компромісу,покірності,смиренності;

8) залежність – несамостійність,схильністьпідкорятисяіншим;

9) психологічний такт – можливістьшвидко встановлювати критерії впливу наоточуючих, виходячи з їх індивідуальнихособливостей;

10) чуйність – розуміння іспівпереживання іншим, бажання допомагатитим,хтоцьогопотребує.

У якості респондентів у нашомудослідженні виступили державні службовціта відвідувачі державних установ. Алеінструктаж до методики відрізнявся залежновідтого,зкимпроводилосядослідження.Так,державні службовці спочатку відмічали тіхарактеристики,яківонивважаютьпритаманніїм у професійній діяльності, а потім (приповторному опитуванні) – характеристики,які вони вважають бажаними для ефективноїпрофесійноїдіяльностідержавногослужбовця.Інструкція у другому варіанті пропонуваласяі відвідувачам державних установ, якихпросиливизначитихарактеристикивзірцевогодержавного службовця (компетентного успілкуваннітапрофесійнійдіяльності).

Залежно від визначенихдосліджуванимихарактеристиккожназдесятикомунікативно-організаторських якостейпотрапляє в номінальну зону (0-3 бали),потенційнузону(4-7балів),перспективнузону(8-11балів)чисуперзону(12-15балів)розвитку.

Сукупність комунікативно-організаторськихякостей, розташованих в тій чи іншій зонахрозвитку, складають реальний (такий, що є вдійсності)абоідеальний(такий,щоєбажаним)профілі комунікативно-організаторськихякостейдержавнихслужбовців.

Проаналізуємо ідеальний профількомунікативно-організаторських якостейдержавних службовців, створений наоснові середньоарифметичних показниківкомунікативно-організаторських якостей,які є бажаними для чиновників, за оцінкоювідвідувачівдержавнихустанов(Див.Рис.1).

0

4

8

12

cп

ря

мо

ва

ніс

ть

діл

ов

итіс

ть

до

мін

ув

ан

ня

вп

ев

не

ніс

ть

ви

мо

гли

віс

ть

вп

ер

тіс

ть

по

сту

пл

ив

ість

за

ле

жн

ість

пс

их

ол

огі

чн

ий

та

кт

чу

йн

ість

Рис. 1. Ідеальний профіль комунікативно-організаторських якостей державних службовців (за оцінкоювідвідувачівдержавнихустанов)

Отже, на думку відвідувачів державнихустанов, серед комунікативно-організаторськихякостей, діагностованих за допомогоюзапропонованої методики, є 5 якостей, високіпоказники (перспективна зона і суперзона)розвитку яких є бажаними для ефективноїпрофесійної діяльності державних службовців(спрямованість, діловитість, впевненість,психологічний такт, чуйність), а також 5 якостей,низькіпоказники(номінальнатапотенційназони)розвитку яких можуть запобігати виникненнюпроблем при виконанні професійних обов’язківчиновників (домінування,вимогливість,впертість,поступливість,залежність).

Цікаво порівняти думку відвідувачівдержавних установ з думкою самих державнихслужбовців щодо ідеального профілюкомунікативно-організаторських якостейчиновників(Див.Рис.2).

0

4

8

12

cпря

мов

аніс

ть

діл

овит

ість

дом

інув

ання

впев

нені

сть

вим

огл

ивіс

ть

впер

тіст

ь

пост

упл

ивіс

ть

зал

ежні

сть

псих

олог

ічни

йта

кт

чуйн

ість

Рис. 2. Ідеальний профіль комунікативно-організаторських якостей державних службовців (за оцінкоюдержавнихслужбовців)


Так, на думку самих державнихслужбовців, серед комунікативно-організаторських якостей є 6 якостей, високіпоказники (перспективна зона і суперзона)розвитку яких є бажаними для їх ефективноїпрофесійної діяльності (спрямованість,діловитість, домінування, впевненість,вимогливість, психологічний такт), а також4 якості, низькі показники (номінальна тапотенційна зони) розвитку яких можутьзапобігативиникненнюпроблемучиновниківпри виконанні професійних обов’язків(впертість, поступливість, залежність,чуйність).

Порівняння ідеальних профілівкомунікативно-організаторських якостейдержавних службовців, складених наоснові опитування відвідувачів державнихустанов та самих державних службовців,доводить розбіжності в оцінці ролі певнихкомунікативно-організаторських якостей упрофесійнійдіяльностічиновників.Так,якщовідвідувачі державних установ вважаютьчуйність якістю, високі показники розвиткуякої сприяють ефективному виконаннюдержавними службовцям своїх професійнихобов’язків, тосамідержавніслужбовцімаютьпрямо протилежну точку зору стосовно даноїхарактеристики. І навпаки, якщо державніслужбовці вважають, що високі показникидомінування та вимогливості є чинникомуспішності в професійній діяльності, то, надумкувідвідувачівдержавнихустанов,подібніякостідлячиновниківєнебажаними.

З метою з’ясувати природу данихрозбіжностей нами було опитано державнихслужбовців і відвідувачів державних установщодо їх мотивації в оцінці ролі домінування,вимогливості та чуйності у професійнійдіяльності чиновників. Так, переважнабільшість державних службовців вважають,щобез достатньо високогорівнядомінуваннята вимогливості їм буде важко доводитивідвідувачам свою точку зору, викликатиавторитетне враження і повагу в останніх.Зрозуміло,що за подібнимпоясненням стоїтьщось на кшталт поширеного стереотипуповедінки «Хочеш, щоб поважали, зроби,щоб боялись». Помилковість подібної точкизору державних службовців доводить позиціявідвідувачів державних установ, які майже

одностайнівтому,щодомінуванняупоєднаннізвимогливістюнеполегшує,а,навпаки,значноускладнюєспілкуваннязчиновниками.

Що стосується чуйності державнихслужбовців, то тут позиція відвідувачівдержавних установ нагадує певнеманіпулювання, адже вони переконані,що чим більш співчутливим є державнийслужбовець, тим простіше викликати у ньогопотрібну емоційну реакцію і таким чиномпростимулювати його у вирішенні власногопитання. Це розуміють і державні службовці,занижуючи показники чуйності в ідеальномупрофілі комунікативно-організаторськихякостей державних службовців. До речі,Ю.В. Сутуріна при вивченні ролі емпатії впедагогічній діяльності (також соціономічноїдіяльності)дійшлависновків,якіможутьбутирозповсюджені і на професійну діяльністьдержавних службовців: «… Якщо виходитиз міркувань, що сильно розвинена емпатіяможепризводитидоальтруїстичноїповедінки,то в нашому випадку це не зовсім бажано.Коженвикладачповиненпоявлятьрозумінняіспівчуття до іншихлюдей, але безшкодидлясебе. Тому, ми вважаємо, що середній рівеньрозвиткуемпатії єдопустимимупедагогічнійдіяльності»[2,c.77].

Отже, узагальнений ідеальнийпрофіль комунікативно-організаторськихякостей державних службовців, створенийна основі середньоарифметичних показниківкомунікативно-організаторських якостей,які є бажаними для чиновників, за оцінкоювідвідувачів державних установ та самихдержавних службовців виглядає наступнимчином(Див.Рис.3).

0

4

8

12

cпря

мов

аніс

ть

діл

овит

ість

дом

інув

ання

впев

нені

сть

вим

огл

ивіс

ть

впер

тіст

ь

пост

упл

ивіс

ть

зал

ежні

сть

псих

олог

ічни

йта

кт

чуйн

ість

Рис. 3. Узагальнений ідеальний профількомунікативно-організаторських якостей державнихслужбовців (за оцінкою відвідувачів державних установ тадержавнихслужбовців)

Метою розробки ідеального профілюкомунікативно-організаторських якостейдержавних службовців є визначення бажаних


результатів при діагностиці комунікативно-організаторських якостей державнихслужбовців.

У таблиці 1 представлені узагальненірезультати діагностики комунікативно-організаторських якостей державнихслужбовців.

Таблиця 1Зони розвитку комунікативно-

організаторських якостей державнихслужбовців

Реальний профіль комунікативно-організаторських якостей державнихслужбовців, створений на основісередньоарифметичних показниківкомунікативно-організаторських якостей,притаманних чиновникам за їх власноюоцінкою,маєнаступнийвигляд(Див.Рис.4).

0

4

8

12

cпря

мов

аніс

ть

діл

овит

ість

дом

інув

ання

впев

нені

сть

вим

огл

ивіс

ть

впер

тіст

ь

пост

упл

ивіс

ть

зал

ежні

сть

псих

олог

ічни

йта

кт

чуйн

ість

Рис. 4. Реальний профіль комунікативно-організаторськихякостейдержавнихслужбовців

Накладання реального профілюкомунікативно-організаторських якостейдержавних службовців на ідеальний профільдозволяє визначити ті характеристикичиновників, які потребують корекціїабо розвитку. До речі, реальний профількомунікативно-організаторських якостейдержавних службовців може бути якузагальненим, так і індивідуальним. Аособливої уваги потребуватимуть ті державніслужбовці, зони розвитку комунікативно-організаторських якостей реального профілюяких відрізнятимуться від зон розвиткукомунікативно-організаторських якостей

ідеальногопрофілюбільшеніжнаоднузону.Висновки та перспективи подальших

досліджень.Наосновіметодики«Діагностикаорганізаторських та комунікативних якостей»Л.П.Калінінського нами визначено ідеальнийтареальнийпрофілінаступнихкомунікативно-організаторських якостей державнихслужбовців: комунікативна спрямованість,діловитість, домінування, впевненість,вимогливість, впертість, поступливість,залежність, психологічний такт, чуйність.Саме ідеальний профіль комунікативно-організаторських якостей державнихслужбовців повинен бути орієнтиром припрофесійному відборі та професійномурозвиткучиновників.

Напрямки подальшого вивченняпроблеми ми пов›язуємо з розробкоюдиференційованих ідеальних профілівкомунікативно-організаторських якостейдержавнихслужбовцівзрізнимипрофесійнимиобов’язками (керівник, спеціаліст тощо), атакож з розробкою відповідних корекційно-розвивальнихпрограм.


Список використаних джерел1.БатаршевА.В.Диагностика способностик

общению/А.В.Батаршев.–СПб.:Питер,2006.—176с:ил.–(Серия«Практическаяпсихология»).2.СутуринаЮ.В. Роль эмпатии и алекситимии в педагогическойдеятельности преподавателей вуза / Ю.В. Сутурина //Гуманитарныйвектор.Серия:Педагогика,психология.–

2010.–№2(22).–С.75–79.

References1. Batarshev A.V. Diagnostika sposobnosti k

obscheniyu/A.V.Batarshev.–SPb.:Piter,2006.—176s:il.–(Seriya«Prakticheskayapsihologiya»).2.Suturina Yu.V. Rol empatii i aleksitimii v pedagogicheskoy deyatelnostiprepodavateley vuza / Yu.V. Suturina // Gumanitarnyiyvektor.Seriya:Pedagogika,psihologiya.–2010.–№2(22).–S.75–79.


к.п.н., доцент Волошина В.В.+38(067)[email protected]

AXIOLOGICAL ESSENCE OF PROFES-SIONAL INTEGRAL OF FUTURE PSY-

CHOLOGISTS

АКСІОЛОГІЧНА СУТНІСТЬ ПРОФЕСІЙНОГО ІНТЕГРАЛУ

МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

V.Voloshyna. Axiological essence of professional in-tegral of future psychologists Thepaper presented an aksiopsychologicalmodelof integral formation of professional values of futurepsychologists. Substantiated the necessity of axiologicalreorientationofsemanticnatureoftrainingpsychologistsinhighereducationanditsimplementationwithconsideringtheprovisionsofpersonalvaluesandmethodology.Accordingto the author, the dominant professional values determinethequalitativeaspectqualificationofpsychologist.Thecoreofaxiologicalbasisofpreparationofstudentsmustbecomean integral of professional values of psychologist formedon vocational psychology aimed at opening axiologicaland motivational potential of students, for their furthertransformation in life purport guidelines. The formationof integral values at the level of professional self-identityis determined by synergy values constructs of personal,professionalandsocialspheresoffuturespecialist.Key words: aksiopsychology, methodology, vocationalpsychology integralofprofessional,values,values,valuesorientation.

В.В.Волошина Аксіологічна сутність професійного інтегралу майбутніх психологівУ статті презентовано аксіопсихологічну модельстановлення інтегралу професійної цінності майбутніхпсихологів. Аргументовано необхідність здійсненняпрофесійної підготовки майбутніх психологівз врахуванням положень ціннісно-особистісноїметодології,базисомякоїмаєстатиформуванняінтегралупрофесійноїцінностіпсихолога,сформованоговпроцесіреалізації аксіологічно орієнтованих психотехнологійпідготовки студентів у вищому навчальному закладіосвіті.Ключові слова: аксіопсихологія, методологія,психотехнологія, інтеграл професійної цінності,цінності,ціннісніорієнтації.

В.В.Волошина. Аксиологическая сущность профессионального интеграла будущих психологов В статье презентована аксиопсихологическаямодель становления интеграла профессиональнойценности будущих психологов. Аргументированонеобходимость реализации аксиоориентированнойпрофессиональной подготовки будущих психологов ввысшем учебном педагогичском учереждении, базисомкоторойдолженбытьпроцессформированиеинтеграла

профессиональнойценностиличностипсихолога.Ключевые слова: аксиопсихология, методология,психотехнология,интегралпрофессиональнойценности,ценности,ценностныеориентации.

Переформатування професійноїсистеми освіти майбутніх психологів нематиме завершеної форми доти, докиформальнепереписуванняосвітніхстандартів,перегрупуваннянавчальнихциклів,збільшеннячизменшеннякількостінавчальнихпредметівнебудезорієнтованимнаформуванняпрофесійноїаксіосфери майбутніх фахівців. Системапрофесійних цінностей має стати основоюфахової діяльності психолога й базисом йогопрофесійної підготовки. Адже психолог, якніхтоінший,виступаєгуманітаріємдержавноголаду. І однією з професійних функцій йогодіяльності є створення аксіологічних зв’язківміж особистістю й суспільством, а отже,віддзеркалення домінантних ціннісних нормсоціуму та творення нових аксіологічнихвекторів суспільного поступу. Тому самеособистісні та професійні цінності маютьвизначати змістову основу професійноїпідготовки психологів у вищих навчальнихзакладахосвіти.

Ціннісно-особистісна методологіяпрофесійної підготовки майбутніх психологівдозволяє конкретизувати зміст психолого-педагогічнихумовтаалгоритмупсихологічнихтехнологійоволодінняпрофесійнимизнаннямистудентами-психологами, з метою підготовкиїх як фахівців нового ґатунку, яким властивеаксіологічнеставленнядоособистостііншого,активна фахова позиція та усвідомленнязначущостіпрофесіїйжиттявцілому.

Первинне ознайомлення з фаховоюдіяльністюпсихолога породжує в особистостіпевні «асоціативні зв’язки» з професією.В подальшому, в ході підготовки первинні«асоціативні зв’язки» підкріплюються,набуваючи ознак ціннісних орієнтацій, якіспрямовуютьповедінковідіїйсприяютьпоявіновихформособистісноїактивності.Зокрема,за посередництва ціннісних орієнтаційособистість рефлексує дії та установки,перевіряючинапрактиціправильністьвласноїповедінки. Ціннісні орієнтації, які отрималисоціальне схвалення, підкріплюються,стають вмотивованими формами поведінки



на рівнях ціннісності пізнання, ставлення,дієвості (активності/результативності), тобтостворюють систему особистісно значущихставлень.

Маючи певне уявлення про фаховудіяльність психолога, студент інтуїтивнонамагається внести в структуру особистіснихцінностей недостаючі, на його думку,професійніцінності,обираючиїхіз«мережева»цінніснихорієнтацій.Такийінтуїтивнийпошуквідбувається не лише у професійній сфері.В першу чергу, він торкається особистості,її минулого досвіду, світосприйняття,перспективних планів майбутнього тощо.Спочаткуцепризводитьдоемоційно-ціннісногохаосу,якийпереростаєукризу,щовиявляєтьсяусумнівахправильностіпрофесійноговибору,впевненості у власних силах, необхідностіпродовження навчання і пошуку відповіді напитання «для чого мені це потрібно?» тощо.Самевтакібіфуркаційнімоментипрофесійногостановлення для майбутнього психологанадзвичайно важлива стороння підтримка,розуміння й віра викладачів, практичнихпсихологів, психологів-консультантів. Аджевідомо, що коли людина займається якоюсьдіяльністю, для неї надзвичайно важливою єсоціальнареакціянаїїдіїй,особливо,значущихдлянеїособистостей.Кризамаєзавершуватисьвизначенням, а саме, відкиданням зайвого івибором найголовнішого вектору подальшогоформування професійної аксіосфери. Зцього моменту можна утверджувати початоккристалізації у майбутнього психологаінтегралу професійної цінності. Особистістювиокремлюється певна кількість цінніснихорієнтацій,котрінеюемоційнопроживаютьсяйенергетизуються.Підсилюючисьмотиваційно,вони набувають більшої значущості відносноінших,з’являєтьсяособистіснаусвідомленістьїх корисності й у такий спосіб поступово«притягуються» професійні цінності вособистіснуаксіосферумайбутньогопсихолога.Прицьомуформуванняцінностейвідбуваєтьсянелінійно,агетерохронно,звластивимикожнійособистостііндивідуальнимивідмінностями.

Свого часу Н.І.Непомнящою [1] буловиділено три аксіологічні плани ціннісностіособистості, які сприяють максимальнійреалізації її спроможностей та здібностей.Доосновних ціннісних планів вчена відносила

ціннісність діяльності, ставлення та пізнання.Така побудова особистісної аксіосферимайбутнього психолога нам уявляється дещовуточненомуйрозширеномуваріанті.Так,навсіх чотирьох етапах професійної підготовкимайбутнього психолога на його трьохаксіологічних горизонтах, - особистісному,професійному та соціальному, відбуваєтьсяформування цінностей, які утверджуються задопомогою ціннісності в категоріях пізнання(когнітивність), ставлення (ідентифікація)та дієвості (активність/результативнітсь).Де ціннісність ми розуміємо як особистіснуусвідомленість майбутнім психологомзначущості ціннісної орієнтації стосовновласної особистості, професійної діяльностітаіншого,якоб’єктамайбутніхпсихологічнихвпливів.

Детальне вивчення вище означеногопроцесу формування аксіосфери майбутньогопсихолога підтвердив наше припущення пройого гетерохронність та поетапність. Так наперших двох етапах професійної підготовкимайбутніх психологів спостерігаєтьсяформування у них ціннісних орієнтаційпізнання,ставленнятадієвості.Анатретьомутачетвертомуетапахокреміціннісніорієнтаціїнабувають певної завершеності, стаючиособистісними й професійними цінностями.Сукупність цих цінностей, як стійкихособистісних утворень, створює інтегралпрофесійної цінності майбутнього психолога.При цьому, ми передбачаємо, що ціннісніорієнтації перебувають у стані глибокихтрансформацій на перших двох етапах, ацінності - на двох наступних. І ціннісніорієнтації,і,безпосередньо,цінностімаютьнестатичнийхарактерйіндивідуальнівідмінностітворення, оскільки суб’єктивно узалежненівід світогляду особистості. За висловомР.Фрондізі [2], - вони не існують у вакуумі.Вони виникають і змінюються в залежностівід стану особистості, її потреб, потенційнихможливостей і ґрунтуються на її минуломудосвіді.

Проведений нами емпіричний аналіздозволив такожвиявитипевну закономірністьособистісноїспрямованостістудентіввпроцесіпрофесійноїпідготовки. Зокрема,напершомуетапіпрофесійноїпідготовкиувагамайбутньогопсихолога більшої мірою сконцентрована на


проблемах власної особистості, на другому– виникає зацікавленість у визначенніспецифіки обраного професійного шляху, натретьому – необхідності вибору спеціалізації,сприяє локалізації здібностей на оволодінніфаховими уміннями й навичками чи топсихолога-консультанта,психолога-тренерачисоціальногопсихологатощо.Аначетвертомуетапі професійної підготовки спостерігаєтьсяузагальнене усвідомлення своїх професійнихможливостей, перспективних професійнихпланів, спроможності задоволення фаховихпотребйдосягненняжиттєвогоуспіхузагалом.Симультанно цим процесам самосвідомостімайбутнього психолога відбуваютьсятрансформації його особистісної тапрофесійноїаксіосфер.Такожнамиемпіричнопідтверджено домінантність формуванняціннісних орієнтацій особистісної аксіосферина першому етапі, професійної аксіосфери -надругомуіформуванняцінніснихорієнтаційстосовно іншого та соціуму в цілому - натретьому.

На кожному із зазначенихетапів, у всіх трьох аксіосферах виникаємножинна сукупність ціннісних орієнтацій,оскільки контекст теоретико-практичногоінформаційного поля професії включенийу спеціально розроблені психотехнології тапсихотехніки, які спрацьовують за прикладомсвоєрідного тригера-фільтра, спроможногоперевірити прийнятість/неприйнятістьінформації,породжуючиумайбутніхфахівцівбажання,стремління,абонавпаки,заперечення,невизнання значущості аспектів професії.Як виявилось, ціннісні орієнтації стосовнообраного професійного шляху можуть бутипевний час амбівалентними. Разом з цимупродовж процесу оволодіння майбутнімиспеціалістами знаннями із сукупності їхпрофесійнихцінностейвиокремлюютьсястійкіціннісні орієнтації пізнання, ставлення тадієвості, якінанаступних етапахпрофесійноїпідготовки повторюються, закріплюються,емоційно переживаються, мотиваційнопідсилюютьсяівподальшомувизначаютьзмістпрофесійного Я-образ майбутнього психологата стиль його поведінки. Такі домінантніціннісні орієнтації стають особистіснимита професійними цінностями майбутньогопсихолога й за нашим припущенням

створюютьосновуйогоінтегралупрофесійнихцінностей.НаРис.1намипрезентованомодельформуванняцінніснихорієнтаційтацінностеймайбутнього психолога відносно етапів йогопрофесійноїпідготовкиувищомунавчальномупедагогічномузакладіосвіти.

Як видно з аксіологічної моделістановлення інтегралу професійної цінностіна першому етапі усвідомлення особистіснихцінностейнакогнітивномурівнісамосвідомостіта світосприйняття майбутнього психологаз’являються інші, відмінні від існуючих,уявлення про себе. Порівняння студентомсебе з іншими, власних можливостей тажиттєвих установок породжують нові позиціїта переконання. З’являються нові образи длянаслідування,якусуспільній,такіпрофесійнійсферах. Можливо вперше актуалізуєтьсягубристична мотивація студента, яка змушуєйого замислитися над своїм рівнем домаганьстосовно майбутнього, - «чого я прагну?»,«яким я себе бачу?», «чи вистачить у менесил?» тощо. У ставленні до себе виникаєбажання особистісних змін та прагненнядо самовдосконалення. Ознайомлення зпрофесійною літературою стимулює допошуку відповідних психологічних ознак,властивостей чи характеристик у власнійособистості.Студенти-психологинамагаютьсяпродіагностувати якомога більше себе йоточуючих.Така активнадіяльністьпороджуєще більше запитань, які на певний часзалишаютьсябезвідповіді.

Рис. 1.Модельформування інтегралупрофесійноїцінностімайбутньогопсихолога

На основі переоцінки власнихспроможностейупізнанніновоготаактивностіособистісних процесів виникають ціннісніорієнтації,якінатойчасскладаютьактуальний


Я-образ студента-психолога. Разом з цим впроцесі ціннісної саморефлексії змінюєтьсяоцінкавласноїособистості,якаможеколиватисявіднегативноїдопозитивної,відзахопленнядорозчарування. Водночас, прагнення студентавіднайти у соціумі образи для наслідуваннята ідентифікації стимулює до саморозвиткунових характеристик, умінь, властивостей,переоцінки себей інших, а отже, особистіснааксіосфера збагачується новими цінніснимиорієнтаціями.

У професійній аксіосферіознайомлення з фахом відбувається черезпризму пізнання себе. Для студентів першогокурсу навчання ще не характерне сприйняттяпрофесійної інформації з точки зору їїкорисностідлямайбутньоїпрофесії.Поступово,знакопиченнямінформації,зникаютьуявленняпро психологічну діяльність як щось легкей ігрове, яке виникло в них у результатіминулого досвіду спілкування з психологами.Структуруютьсяпрофесійніціннісніорієнтаціїставлення до психології як професії тапочаткове знайомство з ментальним фаховимсередовищем.

\Менш активне формуванняціннісних орієнтацій у майбутніх психологівпростежується у соціальній аксіосфері. Детакож проходить інформаційне накопиченняматеріалустосовносоціуму,окремихіндивідів,представників ментального професійногосередовища та класиків психологічної науки.Саме цінності пізнання і ставлення до іншихперебувають на рівні інтересу, порівняння ізвласною особистістю. Разом з цим, ціннісніорієнтаціїстосовноіншихпобічнорозширюютьсвітоглядність, спрямовують особистість допошуку смислу буття і значущості власноїсоціально-професійної ролі у вирі життя йрозвиткусоціуму.

Стосовно ціннісних орієнтаційдієвості, то на цьому етапі вони активуютьсятакож тільки на особистісному рівні. Устудента-психолога виникає бажання до змін,алещенедостатньорозуміння,якимсамечиномможна їх досягнути. На рівні професійної тасоціальної аксіосфер ціннісні орієнтації діїзалишаютьсявпотенційномустані.

На другому етапі усвідомленнямайбутнім психологом цінностей професіїдомінантностіуформуваннінабуваютьцінності

пізнання, ставлення та дієвості у професійнійаксіосфері. У фаховій сфері когнітивнезаглибленнястудентівупрофесійнийматеріалстимулює у них появу ціннісних орієнтаційпрофесійного пізнання. Студент розкриваєдля себе специфіку професійної діяльностіпсихолога, цікавиться його професійнимиякостями й запитами суспільства. На основісинергії особистісних і нормативно заданихпрофесійнихцінностейвиникаютьпрофесійніціннісні орієнтації, вперше з’являєтьсяставлення до себе як майбутнього психолога.Інацьомуетапіцінністьдіїмаєреалізуватисьу самостійному проходженні психологічнихконсультацій і тренінгів з метою віднайденнявідповідей на питання, які виникли напопередньому етапі усвідомлення структуриособистісної аксіосфери. А також студенту-психологу необхідно обрати найбільшефективний і зручний для себе спосібнадання психологічної допомоги іншому, асаме психологічне консультування, тренінг,реабілітація,соціальнемоделюваннятощо.

На цьому етапі професійноїпідготовкисукупністьособистіснихцінніснихорієнтацій студента-психолога відходятьдещо на другий план. І саме тоді починаютьвикристалізовуватися ті ціннісні орієнтаціяособистісного пізнання, ставлення до себета ціннісні орієнтації дієвості стосовно себе,які трансформуються у особистісні цінностімайбутньогопсихолога.

Натомість ціннісні орієнтаціїпізнання оточуючих, ставлення до оточуючихі ціннісні орієнтації дієвості стосовнооточуючих як об’єктів професії перебуваютьу студентів-психологів у активованому стані.Завдяки відвідуванню ними професійнихпсихологічних консультацій та тренінгів,проходженню пасивних практик вонизаглиблюються у ментальне професійнесередовище.Вцьомупроцесіунихвиникаютьцінніснеставленняйоцінкасоціуму,оточуючихі себе як представника фаху. Майбутнійпсихолог через активно-пасивний контакт зіншими оцінює свої можливості у наданніпсихологічної допомоги, водночас вирішуючидля себе питання значущості цієї діяльності,наявністьбажаннянадаватидопомогуіншомуйможливістьпродовжуватинавчаннявобраномупрофесійномунапрямку.


Натретьомуетапіспіввіднесенняособистіснихцінностейізсистемоюцінностейпрофесійної діяльності психолога формуєтьсяпрофесійний Я-образ майбутнього психолога.Головне питання третього етапу професійноїпідготовки для майбутнього психологаполає у тому, який саме спосіб прийнятнийдля нього у наданні допомоги іншим. Саметому домінантності у формуванні набуваютьціннісніорієнтаціїпізнанняіншого,ставленнядоіншоготацінностідієвостістосовноіншого.

На цьому етапі цінностіособистісної та професійної аксіосферперебуваютьупроцесістагнації.Денабуваютьпереконаності та вмотивованості окремі,більш стійкі ціннісні орієнтації, з’являєтьсябільш чітке усвідомлення своїх можливостейі амбітних планів. Професійна діяльністьоцінюється з точки зору задоволення власнихпотребіможливостідопомогиіншому.

Становлення цінніснихорієнтацій майбутніх психологів у соціальнійсферієпевноюміроювизначальним,оскільки,від успішності їхнього формування залежитьв подальшому ціннісне ставлення фахівцівдо професії, оцінка студентом-психологомсебе як спеціаліста, спроможного допомогтиіншому,наявністьбажаннядопомагати іншимй прагнення активного самовдосконалення тасамореалізації як кваліфікованого психолога.Аджесамечерезпізнанняйцінніснеставленнядоіншогомикращепізнаємосебе.Черезміруособистісноїіпрофесійноїактивностістосовноіншого ми усвідомлюємо власну цінність іяк особистості, і як професіонала. На цьомуетапі активізується губристична мотивація досамовдосконалення,якастимулюємайбутньогопсихолога до вироблення самоповаги до себеякфахівцядопомагаючоїпрофесії,впевненостіу собі та підвищення самооцінки своїхможливостей,здібностей,навичоктощо.

Четвертий етап становленняпрофесійних цінностей ми розглядаємо зточкизоруформування інтегралупрофесійноїцінностімайбутньогопсихолога.Нацьомуетапіувсіхаксіосферахпростежуєтьсядомінантністьдвох-трьох цінностей, які й характеризуютьстудента-психолога як майбутнього фахівця,зокрема: у особистісній сфері це виявляєтьсяу ціннісному ставленні до себе як фахівця таоцінці того, чим я можу допомогти іншому;

у професійній сфері визначається цінністьпрофесії для суспільства і для самого себе,у ціннісності власної майстерності, а такожцінності його професійних умінь і навичок,які відповідають певній спеціалізації, як-от:психолога-консультанта, психолога тренера,соціального чи політичного психолога та ін.;у соціальній сфері цінності виявлятимутьсячерез ставлення майбутнього психолога доособистості іншого, як найвищої цінності,безоцінне прийняття, бажання допомогтий усвідомлення корисності кваліфікованоїдопомогиіншим.

Звичайно, нами презентованаідеальна модель формування професійнихцінностей майбутнього психолога. Разом зтим можливі варіанти, коли студент-психолог«застряє» на рівні особистісної аксіосфери.Всю необхідну інформацію він починаєзасвоювативиключночерезпризмукорисностідлясебе,занурююєтьсяудослідженнявласноїжиттєвої ситуації. Такі студенти зазвичайприходять у професію з метою «розібратися»усвоїхвнутрішніхпроблемах.Зарезультатамитривалого спостереження за становленнямтаких студентів можна стверджувати, щоособисті питання їм, можливо, й вдаєтьсявирішити, але стати фаховими психологаминавряд. Оскільки працюючи з іншими, вонипродовжують рефлексувати й аналізувати їхніпроблеми з точки зору власних негараздів,надаючи поради, покладаючись на власнийжиттєвий, а не професійний досвід. Вони несхильні до професійного зростання, тому,що так і не стали спроможними вирішитиособистісні питання. Згодом такі психологивдаютьсядомістики,астрології,релігії,стаючифахівцями«широкогопрофілю».Їмневластивеусвідомлення професійної цінності себе якпсихолога, а особистість іншого оцінюється зточкизоруїїплатоспроможності.

Можливі й більш деталізованікомбінації формування інтегралу професійноїцінностімайбутньогопсихолога,як-от:1)високацінність пізнання як себе, так і професії, аленесформована цінність дії, точніше, психологможедобреволодітитеоретичноюінформацією,алеусферіпрактичноїдопомоги«переживає»професійну некомпетентність, відчуває страх,невпевненість; 2) наявність високої цінностідії, при несформованій цінності іншого,


що призводить до непрофесійного наданнядопомоги;3)наявністьцінностейпрофесійноїта соціальної аксіосфер без усвідомленняструктури особистісних цінностей породжуєбезпідставний альтруїзм, швидке професійневигорання та, зрештою, знецінення себе якфахівцятощо.

З вище наведеного можна зробитивисновок про те,що аксіологічно спрямованапрофесійнапідготовкамайбутньогопсихологапокликанарозкриватисутніснийзмістінтегралапрофесійноїцінностітаформуватиконструктийого ціннісності у особистісній, професійнійта соціальній аксіосферах самосвідомостімайбутньогопсихолога.

Рецензентд.психол.н.,професорІ.С.Булах

Список використаних джерел1.Непомнящая Н.И. Ценностность

как личностное основание: Типы. Диагностика.Формирование. [Текст]: учебное пособие для вузов /НепомнящаяН.И.;Рос.акад.образования,-М.:МПСИ,2000. - 176 с. 2.Frondizi R.What isValue?An Introduc-tion to axiology by Risiery Frondizi. La Salle. Illinois.1971.P.160-165.

References1.NepomnyaschayaN.I.Cennostnostkaklichno-

stnoeosnovanie:Typu.Diagnostica.Formirovanye. [Text]:uchebnoe posobie for university / Nepomnyaschaya N.I.;Ros.acad.еducation–M.:MPCI,2000.-176p.2.FrondiziR.What isValue?An Introduction to axiology byRisieryFrondizi.LaSalle.Illinois.1971.P.160-165.

EKONOMIKA I EDUKACJA: POWIĄZAŃIE TEORII I PRAKTYKI

к.економ.н. Нікілєва Л. О.+38(067)[email protected]

WYKŁADANIE KURSU «BIUROWOŚĆ W KSIĘGOWOŚCI» DLA STUDENTÓW EKO-NOMICZNEGO FAKULTETU DNIPRODZE-

RZYNSKOGO PAŃSTWOWEGO TECH-NICZNEGO UNIWERSYTETU

ВИКЛАДАННЯ КУРСУ «ДІЛОВОДСТВО В БУХГАЛТЕРІЇ» ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЕКОНОМІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ТЕХНІЧНОГО

УНІВЕРСИТЕТУ

Nіkіleva L.О. Teaching of course is office «Work in a book-keeping» for the students of economic faculty of Dniprodzerzhynsk state technical уныверситетуUkraine today aims to enter EuropeanUnion, that is whyrecord-keeping and audit, office work in a book-keepingacquirethoseformsthatexistinEuropeanUnion.Preparationoffuturespecialistsneedsnewapproaches,thatwouldanswerthe modern requirements of enterprises, organizations,establishments.In the article розглядаютья methods andformsofteachingofcourseoffice«Workinabook-keeping»in theDniprodzerzhynsk state technicaluniversity.For theincrease of level of preparation of specialists-accountantsboththepreviousmethodsofstudiesareusedandmorenewis the use of computer technologies, so мультімедійнихfacilities. In theprocessof studiesdifferentmethodologiesstimulate initiativeness and work of students on practicalemployments,duringindependentandscientificwork.Keywords: officework in book-keepings, perfections, newfacilitiesofstudies

Нікілєва Л.О. Викладання курсу «Діловодство в бухгалтерії» для студентів економічного факультету Дніпродзержинського державного технічного університетуУстаттірозглядаютьсяметодиіформивикладаннякурсу«Діловодство в бухгалтерії» у Дніпродзержинськомудержавному технічному університеті. Для підвищеннярівняпідготовкиспеціалістів-бухгалтерівзастосовуютьсяяк попередні методи навчання, так і більш нові –використаннякомп’ютернихтехнологійімультімедійнихзасобів.Впроцесінавчаннярізніметодикистимулюютьініціативність і творчість студентів на практичнихзаняттях,підчассамостійноїінауковоїроботи.Ключові слова: діловодствовбухгалтерії,вдосконалення,новізасобинавчання,самостійнаробота.


93EKONOMIKAIEDUKACJA:POWIĄZAŃIETEORIIIPRAKTYKI

Никилева Л. А. Преподавание курса «Деловодство в бухгалтерии» для студентов экономического факультета Днепродзержинского государственного технического университетаВстатьерассматриваютсяметодыиформыпреподаваниякурса«Деловодствовбухгалтерии»вДнепродзержинскомгосударственном техническом университете. Дляповышения уровня подготовки специалистов-бухгалтеровиспользуютсякакдавноизвестныеметодыобучения,такболееновые–применениекомпьютерныхтехнологий и мультимедийных способов. В процессеобучения разные методики стимулируют активностьи творчество студентов на практических занятиях, вовремясамостоятельнойинаучнойработы.Ключевые слова: деловодство в бухгалтерии,усовершенствование, новые методы обучения,самостоятельнаяработа.

Постановка проблеми. Діловодствояк процес і явище наявне в усіх сферахнародного господарства. Безумовно, існуютьпевні відмінності в оформленні тих чиінших документів, оскільки є діловодствосудів, дитячих садків, шкіл, лікарень,державних установ, підприємств тощо. Дещовідрізняються і форми, i зміст документіввідповідновіднапрямудіяльності.Алевусіхсферах діяльності є один вид діловодства –бухгалтерський, без якого неможлива роботажодної установи, жодного підприємства.Державі необхідні кваліфіковані спеціалісти,знайомі з євростандартами i державнимистандартамиУкраїни. Тому важливе значенняприділяється системі викладання предмету,якабдаламожливістьвикористатинапрактицітеоретичнізнання.

Актуальність.Українасьогодніпрагнeувійти до Євросоюзу, тому бухгалтерськийоблік і аудит, діловодство в бухгалтеріїнабуваютьтихформ,щоіснуютьвЄвросоюзі.Діловодство є сферою як теоретичної, такі практичної діяльності, оскільки, з одногобоку, воно вдосконалюється, з іншого –документально забезпечує функціонуваннякожного державного органу, органумісцевогосамоврядування, підприємства, кожноїустанови, організації, незалежно від формивласності,атакожфізичнихосіб,яксуб’єктівпідприємницькоїдіяльності.

Ступіньдосліджуваності.Діловодствов бухгалтерії постійно вдосконалюється,набуває нових форм, тому значна кількістьвчених-економістівприсвячуєсвоїдослідженнясамeційпроблемі.Середдослідниківіавторів

підручниківзбухгалтерськогоділоводствадляекономічних факультетів можна назвати: М.Бортник,Н. Гайфуліна, І. Ємець,Є.Дивидов,О. Карпенко, М. Кірсанов, К. Клауке, М.Матуліна,М.Рогожин,А.Синявськатаін.

Мета статті й завдання. Зараз існуєчималопідручниківякзділоводствавцілому,так іділоводствавбухгалтерії.Вданійстаттіми хотіли розглянути деякі особливостівикладання курсу діловодства в бухгалтерії,оскільки цей предмет вивчається якмайбутнімибухгалтерами,так іменеджерами,і фінансистами. Завданням є розгляд проблемвикладаннядлябухгалтерів.

Виклад основного матеріалу.Діловодство є однією з базових навчальнихдисциплін для вищих навчальних закладівУкраїни,щоготуютьстудентівякорганізаторівділоводства в різних сферах професійно-виробничої діяльності, i, в першу чергу, вбухгалтерії.

Зрозуміло, що розглянути всіаспекти курсу в одній статті неможливо,тому ми звертаємо увагу на деякі питання,які студенти повинні чітко засвоїти прививченніпредмету.Існуєтиповапрограма,якаадаптуєтьсядляспеціальності«Облікіаудит»Дніпродзержинського державного технічногоуніверситету.

Студентиповиннiрозуміти,щооднієюз умов успішної діяльності підприємстває якість інформації, яка залежить від рівняінформаційного забезпечення керівництва.Обов›язковою вимогою до такої інформаціїє достовірність і можливість перевіркий підтвердження. Інформація може бутинезакріпленоюабозакріпленоюнавідповідномуносії(документальною).Бухгалтероперуєлишезакріпленоюінформацією,тобтодокументами.Яквідомо,документ-цематеріальнийоб›єкт,який містить інформаційні дані, оформленийу визначеному порядку та має юридичнусилу.Сучаснiстандартизпідготовкифахівціввимагають знань міжнародного діловодства вбухгалтерії.

При цьому способи організаціїбухгалтерського діловодства можуть бутирізними.Дляорганізаціїділоводствабухгалтеріїпідприємства його керівництвом може бутивибранийдецентралізований,централізованийабозмішаний(комбінований)спосіб.


У бухгалтерському обліку інформаціягенерується i передається за допомогоюдокументів. Отже, в бухгалтерському облікудокумент є безперечним письмовим доказомфакту господарського життя, який відбувся.Тобто це належним чином складений іоформлений діловий папір, який містить всiістотні характеристики факту господарськогожиття. Тому студенти повинні запам’ятати,що бухгалтерське діловодство вимагає знань,уважності,акуратності,дисципліни.

Крім того, діловодство повиннезабезпечувати оперативну роботубухгалтерськоїслужби,можливістьздійсненняконтролю за створенням, виконанням ізберіганням кожного документа.Налагодженеділоводство забезпечує уникнення труднощіву процесі приймання-передачі справ відбухгалтера, який звільняється, бухгалтeру,якогопризначаютьнапосаду.

Важливе місце у вивченні предмету«Діловодство в бухгалтерії» посідають лекції.Досить часто на кафедрі обліку й аудитуДніпродзержинського державного технічногоуніверситету використовуються презентації,які дозволяють студентам краще засвоїтитеоретичнийматеріал.Окрім того, на лекціяхвикористовуєтьсяметоддискусій,якийдозволяєактивізувати аналітичне мислення й творчізадатки майбутніх спеціалістів. Іноді лекціяпроводитьсяувиглядіпитання-відповідь.

На практичних заняттях ретельнопроробляються теоретичні матеріали, а такожвивчаєтьсяправильністьзаповненнядокументів,їхрухiзберігання.Сукупністьбухгалтерськихдокументів,якимиоформлюютьсягосподарськіоперації, називається документацією, яка єрезультатомбухгалтерськогоспостереженнязагосподарськими операціями та обов›язковоюумовоюдляїхвідображенняубухгалтерськомуобліку. Особливою є роль документіву здійсненні контролю за доцільністюгосподарських операцій. Своєчаснe таправильне документування господарськихоперацій забезпечує контроль за збереженняммайна власника. На окремих практичнихзаняттях проводяться ділові ігри, коли хтосьіз студентів призначається директоромпідприємства, хтось – головним бухгалтером,хтось архіваріусом тощо. Перед «колективомпідприємства» ставляться певні ситуаційні

завдання, коли рішення має прийняти коженчленвмірусвоїхповноажень.

Вивченя комп’ютерних техноло-гий дає можливість студентам навчитисяне лише створювати електронні документи,а й учитися їх архівувати та зберігати насучасному рівні. Особливо це стосуєтьсябланків - друкованої електронної формидокументузреквізитами,якімістятьпостійнуінформацію. У бланку може розміщуватисяемблема підприємства, товарний знак та ін.В першу чергу майбутні спеціалісти вчатьсявиготовляти найбільш розповсюджені бланкиактів, довідок, службових листів, контрактів,договорів і ряду первинних документів. Самена бланках типових і спеціалізованих форм,затверджених міністерствами та відомствамиУкраїни, складаютьсяфінансова, податкова тастатистичназвітність.

В навчальному планi передбачаєтьсятакий вид навчання, як самостійна робота.Студентампропонуєтьсячастинатеоретичногоматеріалудлясамостійноговивчення,заякимвони потім роблять доповіді й обговорюютьїх зі своїми однокурсниками. Це дозволяєстудентам проявити свої знання, набутіпрактичнінавички,продемонструватитворчийпідхід.

На виробничій практиці студентиповинні засвоїти, що неправильне складаннядокументів(атимбільшеїхвідсутність)-одназ основних причин виникнення конфліктівз податковими органами, контрагентами,працівниками. За відсутностi належнимчином оформлених документів підприємствостикається з необхідністю доведення фактуздійснення певних господарських операційза допомогою інших наявних документів, щодоситьчастовиявляєтьсяскладнимзавданням.Цеможеповестидоюридичноївідповідальностіосіб, які проявили халатність у контролі задокументами. Нечітка організація роботи здокументами може привести до зниженняякості їх оформлення, збільшення строківопрацювання інформаційних даних, затримкипроходження документів і їх виконання,відсутності контролю за виконавцями,надмірностідокументообороту.Всецезнижуєінтенсивність діяльності підприємства,якість обслуговування клієнтів і здатністьпідприємствапідтримуватизовнішніконтакти,


призводить до фактичної некерованостіпідприємством.

Давно стала традиційною спільнанаукова робота викладачів і студентів – це,в першу чергу, написання тез та виступи нанауковихстудентськихконференціях,цестатті,якідрукуютьсяунауковомужурналі«Славута»,щоєдрукованиморганомДніпродзержинськогодержавноготехнічногоуніверситетутавінших,цеолімпіадитаучастьунауковихгуртках.Тінашівипускники,якіприймалиактивнуучастьунауковійроботі, сьогодні займаютьпровідніпосади на підприємствах міста, області,України, чимало випускників працюють вкраїнахЄвропи.

Ще один вид співпраці викладачів істудентів–цеконсультації, якіпроводятьсяупозааудиторнийчас.Нелишеналекціїстудентможез’ясувати,уточнитинезрозумілімоменти,айнаособистихконсультаціяхувикладача.

Висновки.Якбачимо,викладаннякурсу«Діловодствовбухгалтерії»длябухгалтерівуДніпродзержинськомудержавномутехнічномууніверситеті має пряме відношення дозагальноєвропейських вимог. Сам процеснавчання,зодногобокузберігаєдеякіперевіренічасом методи (лекції, практичні заняття,консультації, наукова робота, самостійнаробота тощо), а з іншого боку з’являютьсянові методи, пов’язані з комп’єтернимитехнологіями, мультимедійними засобами таін. Треба відмітит, що процес навчання – цевзаємнийпроцесміжвикладачамиістудентами,це–спільнакропіткапраця,якадаєпозитивнірезультати.Студентирозуміють,щоїхнійрівеньзнань, їхнятеоретична іпрактичнапідготовкаповиннівідповідатиєвропейськимстандартам.Зрозуміло,щоцедовгийшлях,якиймиповинніпройти.Головне,щоєрезультатомпедагогічнихпошуків–вміннястудентів,апотім–молодихспеціалістів працювати самостійно, вмітизнаходитиівикористовуватиновуінформацію,полегшуватикропіткуроботубухгалтерів.

Рецензентд.е.н.,професорО.І.Іляш

Список використаних джерел1. Карпенко О.О. Сучасне діловодство :

навч. посіб. / О. О. Карпенко, М. М. Матліна. – Х. :Нац. аерокосм. ун-т «Харк. авіац. ін-т», 2009. – 75 с.2. МатвейкинВ.Г.Автоматизированныйбухгалтерскийучет процессов реализации / В. Г Матвейкин, Б. С

Дмитриевский. –М., 2002. 3. Пошерстнік Н.В. Курс збухгалтерськогообліку/Н.В.Пошерстнік.–К.,2007.4.РогожинМ.Ю.Діловодствоідокументообігубухгалтерії/М.Ю.Рогожин.–К.,2004.5.http://abc.vvsu.ru/Books/delopro/page0020.asp

References1.KarpenkoO.O.SuchasnedIlovodstvo:navch.

posIb./O.O.Karpenko,M.M.Matlіna.–H.:Nats.aero-kosm.un-t«Hark.avIats.In-t»,2009.–75s.2.MatveykinV. G.Avtomatizirovannyiy buhgalterskiy uchet protsessovrealizatsii/V.GMatveykin,B.SDmitrievskiy.–M.,2002.3. PosherstnIk N.V. Kurs z buhgalterskogo oblIku /N. V.PosherstnIk.–K.,2007.4.RogozhinM.Yu.Dіlovodstvo іdokumentoobіgubuhgalterіyi/M.Yu.Rogozhin.–K.,2004.5.http://abc.vvsu.ru/Books/delopro/page0020.aspTekstdlyaperevoda

к.е.н., доцент Остапишин Т. П[email protected]аспірантка Костенко В. В[email protected]

EKONOMICZNE I PRAWNE ZARZĄDZANIE PORTFELA KREDY-

TOWEGO BANKU NA ZABEZPIECZENIE WYJŚĆ Z KRYZYSU FINANSOWEGO

ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ

ПОРТФЕЛЕМ БАНКУ ЯК ЗАПОРУКА ВИХОДУ З ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

Ostapyshyn T.P., Kostenko V.V. Economic and legal aspects of the credit portfolio management of the bank as a guarantee of getting out from the finan-cial crisisItisanalysedinthearticlethatthecurrentregulatorytoolsinUkraineinthebanks’creditactivityanditsinfluencethequalityoftheloanportfolio.ThefeaturesoflegislativeandregulatorysupportofdevelopmentandmanagementofcreditportfolioofbanksofUkraineareconsidered in thearticle.Themain task of oversight of credit activities of banks inUkrainecrisis.Key words:creditactivityofbanks,supervision(observation)ofcreditactivityofbanks,advancesportfolio,creditportfoliomanagement,financialcrisis.

Остапишин Т.П., Костенко В.В. Економіко-правові аспекти управління кредитним портфелем банку як запорука виходу з фінансової кризиУ статті досліджено чинний в Україні регуляторний

http://kniga.scienceontheweb.net/avtomatizirovannyiy-buhgalterskimuchetprotsesso.html



http://kniga.scienceontheweb.net/kurs-buhgalterskomu-uchetu.html

http://kniga.scienceontheweb.net/kurs-buhgalterskomu-uchetu.html




інструментарій у сфері кредитної діяльності банків тайого вплив на якість кредитного портфеля. Розглянутоособливості законодавчого та нормативно-правовогозабезпечення формування й управління кредитнимпортфелембанківУкраїни.ВизначенозавданнянаглядузакредитноюдіяльністюбанківУкраїнивумовахкризи.Ключові слова: кредитна діяльність банків, нагляд закредитною діяльність банків, кредитний портфель банку,управліннякредитнимпортфелем,фінансовакриза.

Остапишин Т.П., Костенко В.В. Экономико-правовые аспекты управления кредитным портфелем банка как залог выхода из финансового кризисаИсследованы действующий в Украине регуляторныйинструментарий кредитной деятельности банков и еговлияниенакачествокредитногопортфеля.Рассмотреныособенности законодательногоинормативно-правовогообеспечения формирования и управления кредитнымпортфелем банков Украины. Определены основныезадачи надзора за кредитной деятельностью банковУкраинывусловияхкризиса.Ключевые слова: кредитная деятельность банков,надзор закредитнойдеятельностьюбанков,кредитныйпортфель банка, управление кредитным портфелем,финансовыйкризис.

Постановка проблеми. Основнимджереломдоходівбанківєотриманняприбуткувідздійсненнякредитнихоперацій,атакякупроцесіуправліннякредитноюдіяльністюбанкуоб›єктами є не лише кожна окрема кредитнаоперація, а й сукупність усіх наданих банкомкредитівзїхвзаємовпливомівзаємозалежністю,то одним з головних завдань, яке сьогодніповиннестоятипередменеджментомбанків,єефективне управління кредитним портфелем.Кредитний портфель є одним із основнихджерел ризиків, які впливають на надійністьта безпеку діяльності банківських установ.Сьогодні ефективність управління кредитнимпортфелемускладнюєтьсявнаслідокфінансовоїкризи та проявів інфляційних процесів, щопризводитьдопідвищенняризиківздійсненнякредитних операцій, а це, у свою чергу, ведедо виникнення збитків та втрати вкладенихресурсів.

Аналіз останніх досліджень іпублікацій.Проблемаефективногоуправліннякредитним портфелем банку досліджуєтьсябагатьма науковцями. Важливий внесокв дослідження кредитного портфелякомерційногобанкузробилитаківітчизнянітазарубіжні вчені як А. Богданов, У. Владичин, Р.Коцовська,О.Малахова,Н.Попова,А.Мороз,М. Савлук,, Л. Примостка, В. Ричаківська,О. Стойко, К. Сурніна,М.Суханов, К. Побоча,

Я. Чапічадзе, В. Шелудько та інші. Однак,незважаючи на значний доробок учених,зміни,яківідбуваютьсяубанківськійсистемі,векономічномутаполітичномужиттіУкраїни,зумовлюють необхідність поглибленогодослідження економіко-правових аспектівкредитної діяльності банків, що формуютьумовидляуправлінняякістютаризикованістюкредитногопортфеля.

Постановказавдання.Метацієїстатті:на основі аналізу економічних і правовихаспектів регулювання кредитної діяльностібанківвУкраїніобґрунтуватиосновнізавданняу цій сфері задля підвищення ефективностіуправління кредитним портфелем в умовахфінансовоїкризитауспішноговиходузнеї.

Виклад основного матеріалу. Наформування та управління кредитнимпортфелемвперіодфінансовоїкризивпливаютьекономічні, політичні та правові чинники.Вплив економічних чинників зумовленийособливостями економічних перетворень україні.Доекономічнихчинниківслідвіднести:стан реального сектору економіки (зниженняпоказниківрозвиткупромисловості,сільськогогосподарства,будівництва,транспорту,торгівлітощо); стан банківської системи (негативназмінапоказниківгрошово-кредитноїполітики,валютної політики тощо); платоспроможністьнаселення (зменшення рівня доходів,зменшеннярівнязаощадженьнаселеннятощо).

Впливполітичнихчинниківпов›язанийізступенемнестабільностіполітичноїситуації,що, в свою чергу, впливає на характерекономічної політики, політики центральногобанку, на діяльність банків другого рівнята врешті-решт на управління кредитнимпортфелембанку.

Правовийаспектуправліннякредитнимпортфелем варто розглядати як створенняправовогополякредитноїдіяльностітанаглядзаїїздійсненням.Важливезначенняупроцесіуправління кредитним портфелем банку маєінституційне, законодавче та нормативно-правове забезпечення діяльності банків.Головними інституціями, які регламентуютьпорядокздійсненнябанкамиУкраїникредитноїдіяльності є: Верховна Рада України, КабінетМіністрів, Національний банк України табезпосередньобанки.

Залежно від статусу інституції


регламентація відповідно здійснюється задопомогою законодавчих і нормативно-правових актів та юридично-договірнихдокументів.

В Україні кредитну діяльністьбанків регламентують такі законодавчі акти:Цивільний кодекс України, ГосподарськийкодексУкраїнитаціланизкаЗаконівУкраїни.Головний регулятор банківської діяльностіНаціональний банк України регламентуєкредитнудіяльність,втомучисліформування та управління кредитнимпортфелем, низкоюінструкцій,положень,правилтарекомендацій.На рівні банків кредитні відносини з різнимикатегоріями позичальників регламентовані встатутах, внутрішніх положеннях і юридичнозакріпленікредитнимидоговорами.

Ефективність управління кредитнимпортфелем кожного окремо взятого банкусеред ряду інших факторів впливу залежитьвід адекватної поведінки менеджменту банкув рамках такого широкого правового полярегламентаціїкредитноїдіяльностізагалом.

В період фінансової кризи особливоїувагипотребує контроль кредитної діяльностікожного банку з боку органів банківськогонагляду, аудиторів, державних органівфінансового контролю тощо. Результатинаглядудаютьбанкамдодатковіможливостіувиявленніпроблемнихкредитів.

Національний банк України якрегуляторний та наглядовий орган здійснюєконтроль за кредитною діяльністю банків тарозробляєзаходивпливунадіяльністьокремихбанківдляпідвищеннястабільностібанківськоїсистемиУкраїнитаподоланнякризовихявищ.

Різке погіршення стану банківськогокредитуваннявнаслідокреалізаціїнакопиченихризиків під впливом економічних таполітичних чинників спричиняє погіршенняфункціонування банку. Тому НБУ повиненактуалізувати норми чинних нормативно-правових актів, які регламентують кредитнудіяльність банківських установ. Зокрема, востанні роки змінилась нормативно-правовабаза з управління та регулювання кредитноїдіяльності банків в частині формування івикористання резервів на покриття можливихвтрат за кредитними операціями; визначенняпоказниківтаоцінюваннякредитоспроможностіпозичальників; визначення категорії якості

кредиту.НапрямиконтролюНБУзакредитною

діяльністьбанківВідповідність норм чинних

нормативно-правових актів реаліям кредитноїдіяльностібанківтаїхактуалізація.

Проведення перевірок та здійсненнябанківськогонаглядузакредитноюдіяльністю.

Встановлення вимогщодо здійсненнябанками кредитної діяльності та жорсткішихправилкредитування.

Застосування відповідних заходіввпливу на діяльність банків внаслідокпорушенняустановленихвимог.

Підрозділи системи банківськогонагляду НБУ систематично проводятьперевірки звітності банків та їх філій щодоадекватності класифікації кредитних операційта дотримання банками порядку створення івикористаннявідповіднихрезервів.

Для більш чіткого виконання своїхфункцій служба безпеки банку співпрацюєз контролюючими підрозділами НБУ, якіздійснюютьнаглядзадотриманнямсуб›єктамибанківської діяльності чинного законодавства,економічнихнормативівтанормативнихактівНБУ.

Необхіднозазначитинизкукредитнихоперацій, що потребують особливої уваги збокуінспекторівбанківськогонагляду:наданнякредиту під заставу ощадного (депозитного)сертифікату; надання або отримання кредиту,виконаннязобов›язаньзаякимдокументальнозабезпеченонаявністюупозичальникавкладув іноземному банку; надання або отриманнякредитузпроцентноюставкою,щоперевищуєсередню процентну ставку за грошовимиінструментаминавнутрішньомуізовнішньомуринках[2].

Длязабезпеченняефективноїкредитноїдіяльності банку та підвищення стабільностібанківськоїсистемиНБУ:

визначає порядок формування тавикористання резервів для відшкодуванняможливихвтратзакредитнимиопераціями;

установлює вимоги щодо розробкиспеціальних заходів проти концентраціїкредитної діяльності банків в одному секторіекономіки;

посилює вимоги до оцінюванняякості та управління кредитним портфелем


для мінімізації ризиків неповерненняпозичальникамикредитів;

установлює більш жорсткі правилакредитування осіб, пов›язаних з банком;підвищуєставкирефінансуваннятощо[2].

За допущені порушення у кредитнійдіяльності НБУ застосовує адекватні заходивпливу на діяльність банківських установ,зокремацеможутьбути:

письмовезастереженнядобанкущодоприпиненнядопущеногопорушеннятавжиттянеобхіднихзаходівдлявиправленняситуації;

установлення підвищених вимогдо нормативів капіталу та нормативівкредитного ризику; до розміру резервів напокриття можливих збитків за кредитамишляхом пониження категорії якості кредитутавідповіднопідвищення значенняпоказникаризику за цим кредитом або заборониврахування під час розрахунку суми резервівзабезпечення;

обмеження,зупиненнячиприпиненняздійсненняокремихвидівздійснюванихбанкомкредитнихоперацій;

заборона надавати бланкові кредитидля банку з високим рівнем негативнокласифікованих активів і банку, який несформував у достатньому обсязі резерви длявідшкодуванняможливихвтратзакредитнимиопераціями;

накладання штрафів на банки чи навласниківістотноїучастівбанку;

тимчасове, до усунення порушення,відсторонення посадової особи банку відпосади за дії, що призвели до виникненняпорушення[4].

Таким чином, НБУ приділяє значнуувагу регулюванню кредитної діяльності таконтролю за її здійсненням. При цьому НБУможе застосовувати санкції за невиконаннябанківськими установами норм банківськогозаконодавства та встановлених вимог інормативів аж до обмеження, тимчасовогоприпинення дії чи анулювання ліцензіїабо іншого спеціального дозволу на правопровадженняпевнихвидівдіяльності[5].

Висновки. Відсутність єдиногозаконодавчого акту, який акумулював бирозкиданіпобагатьомзаконамтапідзаконнимнормативним актам окремі правові нормикредитної діяльності, накладає негативний

відбиток на організацію кредитної діяльностібанків України. Розбіжності у трактуванніокремих норм на рівні законодавчогорегулювання призводить до вільного їхтрактування банками, до розбіжностейу внутрішньобанківських положеннях, вкредитнихдоговорахтощо.

Це викликає ряд проблем вуправлінні кредитним портфелем, з якимистикаються вітчизняні банки. Так, жоднийіз перерахованих законів не визначаєоцінку кредитоспроможності позичальникаобов’язковою нормою організації кредитноїдіяльності.Оцінкафінансовогостануборжникаєобов’язковоювимогоюНаціональногобанкуУкраїни для прийняття банком кредитнихрішень.Жорсткийпідхіддооцінкифінансовогостану боржника на етапі визначення класуборжника зменшує свою ефективність надалі,оскільки банки розробляючи свої внутрішніположеннявстановлюютьбільшпривабливідлясебеумовиформуваннярезервівзакредитамизадлязбільшенняприбутку.

Правовіаспектиуправліннякредитнимпортфелем відіграють важливу роль длязабезпеченняефективноїдіяльностібанківськоїустанови. Вітчизняні банківські установимаютьрядпроблем,щонедозволяютьшвидкоперейти на стандарти базельського комітетуз банківського нагляду: невідпрацьованістьмеханізмів удосконалення внутрішньоїсистеми контролю за ризиками в банках,особливо за кредитними операціями, щопотребуютьособливоїуваги;незабезпеченістьпрограмними продуктами щодо здійсненняінформаційного забезпечення процесууправління ризиками; незацікавленістьакціонерівбанківузапровадженніефективногомеханізмууправлінняризикамитощо.

В період фінансової кризиудосконалення практики управліннякредитним портфелем потребує розробкиоптимальної для банку організації процесукредитування. Для цього банки, які мають усвоєму апараті кваліфікованих і професійнихбанківських працівників, мають приділятиособливу увагу пошуку оптимальнихваріантів визначення умов кредитування, якібудуть юридично зафіксовані в кредитнихдоговорах; оцінюванню кредитоспроможностіпозичальників і удосконаленню методики, за


якою вона здійснюється. Загальні орієнтириі рекомендації мають сприяти ініціативнійроботіпрактичнихпрацівників,якізаймаютьсявідбором конкретних кредитних проектів ірозробкоюумовкредитнихдоговорів.

Ефективність організації управліннякредитнимпортфелемвнайближчійперспективіодин з головних чинників, які визначатимутьконкурентоспроможність українських банків.Саметомучіткістькредитноїдіяльностібанків,задокументованих у нормативних актах,внутрішніхбанківськихположеннях,кредитнихдоговорах сприятиме зниженню виникненняризиків кредитної діяльності, підвищеннюприбутковостібанківськоїдіяльності.

Рецензентд.е.н.,професорА.М.Мороз

Список використаних джерел1. Банківські операції: підручник. – 3-тє

вид., перероб. і доп. / А.М.Мороз,М.І. Савлук,М.Ф.Пуховкіна та ін.; за заг ред. А. Мороза. – К.: КНЕУ,2008.–608с.2.ВладичинУ.В.Банківськекредитування/У.В.Владичин.–Київ:Атака,2008.–648с.–[Електроннийре-сурс].–Режимдоступу: http://westudents.com.ua/knigi/1-bankvske-kredituvannya-vladichin-uv.html 3. Побоча К.Управління кредитним портфелем комерційного банку всистемі антикризового регулювання: автореф. дисертаціїназдобуттянауковогоступеняканд.екон.наук:08.00.08 /К.П.Побоча. – Ірпінь. – 2012. – 20 с. 4.Про застосуванняНаціональним банком України заходів впливу запорушення банківського законодавства: ПоложенняНБУ,затвердженепостановоюПравлінняНаціональногобанкуУкраїнивід17.08.2012р.№346./ОфіційнийсайтВерховноїРадиУкраїни.–http://zakon.rada.gov.ua5.Прозастосування Національним банком України санкційза порушення законодавства з питань запобігання тапротидії легалізації (відмиванню) доходів, одержанихзлочинним шляхом, або фінансуванню тероризму:Положення НБУ, затверджене постановою ПравлінняНаціонального банкуУкраїни від 15.06.2011р.№ 192 /ОфіційнийсайтВерховноїРадиУкраїни.–http://zakon.rada.gov.ua 6. Про Національний банк України: ЗаконУкраїнивід20.05.1999р.№679-XIV /Офіційний сайтВерховної Ради України. – http://zakon.rada.gov.ua 7.Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент: підручник /В.М.Шелудько;Київ.нац.ун-т ім.Т.Шевченка.–2-гевид.,стер.–К.:Знання,2013.–375с.

References1.Bankivs’kioperatsii:pidruchnyk.–3-tievyd.,

pererob.idop./A.M.Moroz,M.I.Savluk,M.F.Pukhovkinata in.;zazahred.A.Moroza.–K.:KNEU,2008.–608s.2.VladychynU.V.Bankivs’kekredytuvannia/U.V.Vlady-chyn.–Kyiv:Ataka,2008.–648s.–[Elektronnyjresurs].– Rezhym dostupu: http://westudents.com.ua/knigi/1-

bankvske-kredituvannya-vladichin-uv.html 3. Pobocha K.Upravlinnia kredytnym portfelem komertsijnoho banku vsystemiantykryzovohorehuliuvannia:avtoref.dysertatsiinazdobuttianaukovohostupeniakand.ekon.nauk:08.00.08/K.P.Pobocha.– Irpin’. –2012.–20 s. 4.Pro zastosuvan-niaNatsional’nymbankomUkrainyzakhodivvplyvuzapo-rushenniabankivs’kohozakonodavstva:PolozhenniaNBU,zatverdzhenepostanovoiuPravlinniaNatsional’nohobankuUkrainyvid17.08.2012r.№346./OfitsijnyjsajtVerkhovnoiRady Ukrainy. – http://zakon.rada.gov.ua 5. Pro zasto-suvannia Natsional’nym bankom Ukrainy sanktsij za po-rushennia zakonodavstva zpytan’ zapobihannia taprotydiilehalizatsii(vidmyvanniu)dokhodiv,oderzhanykhzlochyn-nymshliakhom,abofinansuvanniuteroryzmu:PolozhenniaNBU,zatverdzhenepostanovoiuPravlinniaNatsional’nohobanku Ukrainy vid 15.06.2011r. № 192 / Ofitsijnyj sajtVerkhovnoiRadyUkrainy.–http://zakon.rada.gov.ua6.ProNatsional’nyjbankUkrainy:ZakonUkrainyvid20.05.1999r.№ 679-XIV / Ofitsijnyj sajt Verkhovnoi Rady Ukrainy.– http://zakon.rada.gov.ua 7. Shelud’ko V.M. Finansovyjmenedzhment:pidruchnyk/V.M.Shelud’ko;Kyiv.nats.un-tim.T.Shevchenka.–2-hevyd.,ster.–K.:Znannia,2013.–375s.

к.ю.н., доцент Петруненко Я. В.+38(048)719 [email protected]

EDUCATING PUBLIC PROCUREMENT SPECIALISTS: MODERN IMPERATIVES

AND EU CHALLENGES

НАВЧАННЯ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ: ВИМОГИ

ЧАСУ І ВИКЛИКИ ЄС

Petrunenko Ia.V. Educating public procurement specialists: modern imperatives and EU challenges. This article is concerned with certain aspects of teachingprocess and advanced training organization for publicprocurementspecialists.Dictatesofourtime,EUchallenges,vital importance of spending public funds in sparing andefficient way, and the necessity of establishing corruptionimmunity set out raised requirements towards specialists’professional level and qualifications, since awardinggovernment contracts depends on the decisions of saidspecialists, which provides thematic justification for thefield in question. Important vectors of public procurementmarket professionalization are emphasized. Indorsed theimportance of idea that the professionalization should bebasedonglobaldevelopmentoflearningcapabilitieswithinpublicprocurementsystem,whichwouldallowestablishinga whole new public procurement model compliant withEU standards and established practice, while fulfillinginternationalcooperationconditions.Substantiated the ideathat professionalization of public procurementmarketwill

http://westudents.com.ua/knigi/1-bankvske-kredituvannya-vladichin-uv.html

http://westudents.com.ua/knigi/1-bankvske-kredituvannya-vladichin-uv.html

http://zakon.rada.gov.ua/

http://zakon.rada.gov.ua/

http://zakon.rada.gov.ua/go/679-14



ensure further reforming of national public procurementmodelforthepurposeofimprovingtheefficiencyofpublicfunds management, establishing and developing marketmechanisms for economic management in Ukraine, andimplementingwaysofovercomingcorruptionrisks.Keywords: public procurement, Ukrainian publicprocurement system, public funds, distance education,corruption immunity, training programmes, publicprocurementprofessionalization.

Петруненко Я.В. Навчання фахівців у сфері державних закупівель: вимоги часу і виклики ЄС. Стаття присвячена деяким питанням організаціїнавчанняіпідвищеннякваліфікаціїфахівцівздержавнихзакупівель.Умовичасу,викликиЄС,нагальнаважливістьекономногоіефективноговитрачаннядержавнихкоштів,необхідність забезпечення стійкості до корупційнихризиків встановлюють свої підвищені вимоги допрофесійногорівняікваліфікаціїспеціалістів,відрішеньякихзалежитьприсудженнядержавнихконтрактів,щойобумовлюєактуальністьдослідженьуційсфері.Ключові слова: державні закупівлі, система державнихзакупівель України, державні кошти, дистанційнаосвіта, корупційна стійкість, навчальні програми,професіоналізаціядержавнихзакупівель.

Петруненко Я.В. Обучение специалистов в сфере государственных закупок: требования современности и вызовы ЕС.Статья раскрывает вопросы организации процессаобучения и повышения квалификации специалистовв сфере государственных закупок. Современныеусловия, вызовы ЕС, необходимость экономии иэффективногорасходованиягосударственныхфинансов,важность обеспечения устойчивости к коррупционнымрискам устанавливают свои повышенные требованияк профессиональному уровню и квалификацииспециалистов, от которых зависит присуждениегосударственных контрактов, что обуславливаетактуальность проведения исследований в данномнаправлении.Ключевые слова: государственные закупки, системагосударственных закупок Украины, государственныесредства, дистанционное образование, коррупционнаяустойчивость,учебныепрограммы,профессионализациягосударственныхзакупок.

Процес становлення і розвиткув Україні ідей правової держави обумовивреформуваннянаціональноїправовоїсистеми,вдосконалення законодавчої бази, якарегулює відносини в усіх сферах суспільногожиття. Сьогодні активно розробляються новітеоретичні положення, правові категорії,інститути.Проте,незважаючинадоситьвисокідосягнення вітчизняної юридичної науки,питанняорганізаційно-правовогозабезпеченняокремих галузей вивчено недостатньо. Це,зокрема, стосується і питань правовогорегулюванняздійсненнядержавнихзакупівель.

Питання розбудови і реформуваннявітчизняної системи державних закупівель,оновлення законодавства, забезпеченняпостійного розвитку і вдосконаленняпонятійно-категоріального апарату, розробкитеоретичних основ і методологічногозабезпечення,створенняналежнихумовщодосприйняття суб’єктами ринку і практичногозастосування правил державозакупівельногогосподарюванняуявляютьсядужеактуальнимив Україні саме сьогодні – в умовах глибокоїкризи фінансово-економічного та політичногожиття нашої держави, коли вкрай важливимипостають питання економії державнихкоштів, раціонального і (що найголовніше)ефективного витрачання кожної копійкидержавного бюджету. І в успішній реалізаціїокреслених питань певна надія покладаєтьсяна дієву, ефективно функціонуючу системудержавнихзакупівель,оскількисамедержавнізакупівлі являють собою одну зі стратегічноважливих форм ринкової діяльності будь-якоїдержави, могутній інструмент регулюваннямакроекономічних процесів, засіб подоланнякризових явищ в економіці та джерелозабезпечення поступового економічногозростання.

Сфера державних закупівельзнаходиться в полі зору багатьох відомихвчених-юристів і економістів, середяких Л.В. Андреєва, О.А. Беляневич,В.В. Добровольська, К.В. Кузнецов, В.В.Морозов,А.О.Олефір,О.П.Подцерковний,І.І. Смотрицька, В.В. Смиричинський, О.А.Строганов,Н.Б.Ткаченко,А.О.Храмкін,О.П.Шатковськийтаінші.Водночас,небагатохтознихцікавивсяособливостямиорганізаціїпідготовки іпідвищеннякваліфікаціїфахівцівдля забезпечення потреб означеної сферигосподарських відносин, що й обґрунтовуєактуальністьтемидослідження,визначаєйогомету і обумовлює інтерес автора до вивченняданогопитання.

Підвищення професійного рівняфахівців з державних закупівель є однимз найважливіших напрямів підвищенняефективності самої системи державнихзакупівель. Слушною є думка Н.Б. Ткаченко,яказазначає,щовідкваліфікації,професійностіічесностіфахівців,якіприймаютьрішенняпродержзакупівлі, залежить ефективність усього


механізмуфункціонуваннядержавноїзакупівлі[6,с.201].

Розширення кадрової підготовкифахівців у сфері державних закупівель вУкраїні здійснюється за трьома напрямами:навчання(первиннапідготовка–до40годин);підвищення кваліфікації (до 16 годин);консультаційна підтримка з поточних питаньорганізації і здійснення процедур державнихзакупівель. Як уявляється, цього недостатньодляповноїпрофесіоналізаціїринкудержавнихзакупівель.

На сьогодні навчання фахівцівдля забезпечення потреб ринку державнихзакупівель України не має системногохарактеру. Організація процесу навчанняв основному зосереджена на поверховомувідпрацюванніпрактичнихнавичокумайбутніхзакупівельників,алеприцьомуосвітнійпроцес,нажаль,неохоплюєпитаньзагальноїтеоретичноїпідготовки, глибокого вивчення господарсько-правових, організаційно-методологічних іекономічнихаспектів,міжнароднихстандартівдержавозакупівельногогосподарювання.

Навіть при зміні Національногокласифікатора України «КласифікаторпрофесійДК003:2010» [4] і доповненняйогоновою професією «фахівець з державнихзакупівель»зкодом2419.2,сьогоднівУкраїнівідсутніможливостідляздобуттяповноцінноїосвіти за вказаним профілем діяльності.Фактично навчитись державним закупівлямв Україні можливо лише здобуваючи вищуосвіту за напрямом підготовки «Економікаі підприємництво» по спеціальності«Комерційна діяльність», де навчальний курс«Державні закупівлі» визнано нормативниміз загальним мінімальним обсягом 81 година[5]. Відпрацювати певні практичні навичкиі вміння можливо також в рамках 4-денного(до 40 годин) навчання або 2-денного (до 16годин) підвищення кваліфікації фахівців усфері державних закупівель за програмами,затвердженими наказом МіністерстваекономічногорозвиткуіторгівліУкраїни«Прозатвердження примірних навчальних програмзпитаньорганізаціїтаздійсненнязакупівель»від 06 жовтня 2014 року № 1190 [3]. В тім,назвати ґрунтовною, повноцінною та такою,що відповідала б реаліям сучасності, такунавчальну підготовку фахівців для потреб

вітчизняного ринку державних закупівель невидається можливим. Крім того, слід взятидо уваги, що чинне законодавство Українине передбачає прямого обов’язку проходитиподібненавчання,ач.2ст.11Закону[1]лишевказуєнате,щоголова,секретартаіншічленикомітету з конкурсних торгів можуть (Ред. –виділено автором) пройти навчання з питаньорганізації та здійснення закупівель.Ситуаціяз підходами до організації навчання у сферідержавних закупівель, що склалася в Українісьогодні,фактичновідкидаєвітчизнянусистемудержавнихзакупівельназадуминуле,накопичуєпрогалини в знаннях у членів комітетів зконкурснихторгів,надаєїмзаконніможливостіпідходити«формально»доотриманняфаховоїосвіти і невдовзі призведе до профанаціїпроцесівприсудженнядержавнихконтрактівтанепоправнихвтратбюджету,взв’язкузчимцясфера відносинпідлягаєнегайномупереглядута вдосконаленню шляхом запровадженняпрофесіоналізаціїринкудержавнихзакупівель.

Мивважаємо,щопрофесіоналізаціянаринкудержавнихзакупівельмаєздійснюватиськомплекснотавиходитизтого,щофахівецьздержавних закупівель – це «універсальнийспеціаліст», який повинен чітко знати ірозумітивимогизаконодавчихтанормативно-правовихактівзпитаньдержавнихзакупівель(господарсько-правова складова), технічноїдокументації, в тому числі стандартів,нормативів і технічних умов (технічнаскладова) та неухильно дотримуватись їх;знатиосновитоварноїполітики,орієнтуватисьв ринкових процесах і кон’юнктурнихнастроях на ринку тих чи інших товарів,робіт і послуги (економічна складова);володіти організаторськими здібностямиі вміло користуватись управлінськиминавичками,вмітивизначатиобсягизакупівельта обґрунтовувати річний план, розбиратисьу процедурних питаннях щодо способівздійснення державних закупівель, вмітиорганізувати і провести конкурсну процедуру«з нуля», розробляти зміст документаціїконкурсних торгів, визначати кваліфікаційнівимоги до учасників, розробляти критерії таздійснювати оцінку конкурсних пропозицій,здійснювати організаційно-документальнезабезпечення роботи комітету з конкурснихторгів (організувати діловодство, вести


листування з потенційними учасникамиі контрагентами, складати оголошення,протоколи, звіти, оприлюднювати інформаціютощо), знати основні умови договору прозакупівлю, вміти скласти проект договору таздійснювати контроль за його виконанням,володітипрактичниминавичкамищодоведенняпереговорів і здійснення претензійної роботи,вміти розрахувати витрати на організацію іпроведення процедури державної закупівліта оцінити її ефективність, вміти працюватиз базами даних і активно використовуватив роботі новітні інформаційні технології(організаційнаскладова).

Вважаємо такий підхід допрофесіоналізації у сфері державнихзакупівельвиправданимітаким,щовідповідаєвимогамсучасногосуспільстваівикликамЄС.Як уявляється, поєднати все це може лишеґрунтовнафахова підготовка з використаннямтрадиційного комплексного підходу доорганізації навчання. Не слід відкидати йвикористаннядистанційнихосвітніхтехнологійдляпідготовкифахівцівздержавнихзакупівель.Актуалізації дистанційної освіти в Українісприяють її основні принципи (відкритість,гнучкість,доступність,мобільність,економічнаефективність,індивідуальнийпідхіддопроцесунавчаннятощо).

Щодо професіоналізації державнихзакупівель також висловлено чимало думокміжнародних експертів і представниківгромадськості. У висновках по результатахконференції «Розвиток державних закупівельв Україні – вимір ЄС та ключові питанняреформи державних закупівель» (м. Київ, 25листопада2014р.)[7],організованоїПроектомЄС «Гармонізація системи державнихзакупівель в Україні зі стандартами ЄС»,що фінансується Європейським Союзом тавиконуєтьсяконсорціумомначолізпровідноюміжнародною компанією Crown Agents Ltdу співпраці з британськими компаніямиBDO LLP та CIPS (Королівський інститутзакупівель і постачань), учасники підтрималинеобхідність узгодження зусиль у наступніроки для всебічного реформування системидержавнихзакупівельУкраїниувідповідностізстандартамиЄСтанайкращоюміжнародноюпрактикою. Так, наприклад, щодо напрямунавчання та професіоналізації учасники

конференції підкреслили необхідністьвсебічного розвитку навчальних можливостейу системі державних закупівель, що можепередбачати: врегулювання випадків, колиспеціальне навчання з державних закупівельмаєбутиобов’язковим;напрацюваннявимогдонавчання(зокрема,щодопрограми,кваліфікаціїтренерів тощо); залучення вищих навчальнихзакладів до програм навчання з державнихзакупівель з акцентом на міжпредметнихаспектах закупівель (наприклад, економіка,менеджмент, право). Крім того, учасникиконференціївизнали,щонаставчасініціюватисерйозне обговорення професіоналізаціїдержавних закупівель як функції державнихорганізацій, беручи до уваги такі чинники:потребаупрофесіональнійтаякіснійроботіусферідержавнихзакупівель,бракякоїпевноюміроюсприяєкорупції; важливістьрозглядатипрофесіоналізацію як поступовий процес таопрацюванняпитаннясертифікаціїспеціалістівз закупівель; замовники-підприємства(насамперед, за законом про особливостізакупівель в окремих сферах господарськоїдіяльності[2])можутьбутипілотнимсегментом,де тендерні комітети буде ліквідовано тазамінено професійними закупівельниками;співробітництвоміжспеціалістамиззакупівельприватного і державного секторів можепозитивно посилити ефективність навчаннящодо закупівель. На завершення учасникиконференції зауважили, що проведеннянаступноїконференції (листопад/грудень2015року) надасть можливість оцінити прогресукраїнськихреформу2015році.

На нашу думку, слід дослухатисьсформульованих висновків і підтримативтілення у життя вироблених пропозиційучасниківконференціїйміжнароднихекспертів,оскількипрофесіоналізаціясистемидержавнихзакупівель України запровадить якісно новумодельдержавозакупівельногогосподарюваннязгідностандартівізагальноприйнятоїпрактикиЄС з обов’язковим дотриманням вимогміжнародногоспівтовариства.

Слід зауважити, що у 2015 роціна реалізацію в Україні Проекту ЄС«Гармонізація системи державних закупівельв Україні зі стандартами ЄС» запровадженобезпрецедентну серію регіональних програмнавчання у галузі державних закупівель.


Навчальніпрограмиспрямованінапідвищеннярівняобізнаностітарозумінняпредставникамиконтролюючих органів, спеціалістами ззакупівель та громадськими активістамисучасних аспектів державних закупівель таімплементації стандартів ЄС, що сприятимебільшефективнійдіяльностіусферідержавнихзакупівель на регіональному та місцевомурівнях.Докінця2015рокуплануєтьсяохопититриденними семінарами 5 приймаючих міст,що представлятимуть усі регіони України.Навчальні заходи Проекту стануть у нагодідержавним службовцям, представникамгромадськості і ЗМІ, спеціалістам-практикаму сфері державних закупівель та покликанідопомогти їм у заповненні теоретичнихпрогалинівиробленніефективнихпрактичнихнавичок дієвого державозакупівельногогосподарювання.

На наш погляд, навчальні семінариПроекту ЄС здійснять значний внесок упідготовку і підвищення кваліфікаціїфахівцівдля потреб вітчизняної системи державнихзакупівель,атакожсприятимутьналагодженнюдіалогу та співпраці між державнимиорганами і громадськістю, результатом чогомає стати процес подальшого реформуваннянаціональної моделі державних закупівель зметою підвищення ефективності управліннядержавними фінансовими ресурсами,утвердження і розвитку в Україні ринковихмеханізмів господарювання та реалізаціїнапрямівподоланнякорупційнихризиків.

Рецензентд.юр.н.,професорО.П.Подцерковний

Список використаних джерел1. Про здійсненнядержавнихзакупівель:Закон

Українивід10квітня2014р.№1197-VII//Електроннийресурс. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1197-182.Проособливостіздійсненнязакупівельвокремихсферахгосподарськоїдіяльності:ЗаконУкраїнивід24травня2012р.№4851-VI//Електроннийресурс.Режимдоступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4851-173.Прозатвердженняпримірнихнавчальнихпрограмзпитаньорганізаціїтаздійсненнядержавнихзакупівель:наказ Міністерства економічного розвитку і торгівліУкраїни від 06 жовтня 2014 р.№ 1190 // Електроннийресурс. Режим доступу: http://www.me.gov.ua/Legisla-tiveActs/List?lang=uk-UA&tag=Normativno-pravoviAkti3 4. Національний класифікатор України «Класифікаторпрофесій ДК 003:2010». 5. Галузевий стандарт вищоїосвіти «Освітньо-кваліфікаційна характеристика

молодшогоспеціаліста,бакалавра,спеціалістаімагістраспеціальності «Комерційнадіяльність» /Кол. авт. –К.:КНЕУ ім. Вадима Гетьмана, 2004. 6. Ткаченко Н.Б.Управліннядержавнимизакупівлями:Монографія.–К.:Вид-во«Книга»,2007.–296с.7.Висновкиконференції«Розвиток державних закупівель в Україні – вимір ЄСта ключові питання реформи державних закупівель»(м. Київ, 25 листопада 2014 р.) // Електроннийресурс. Режим доступу: http://eupublicprocurement.org.ua/wp-content/uploads/2015/01/PP-CONFERENCECONCLUSIONS_%D0%A3%D0%9A%D0%A0.pdf

References1. Pro zdijsnennja derzhavnyh zakupivel’: Za-

kon Ukrai’ny vid 10 kvitnja 2014 r.№ 1197-VII // Elek-tronnyj resurs. Rezhym dostupu: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1197-18 2. Pro osoblyvosti zdijsnennja za-kupivel’vokremyhsferahgospodars’koi’dijal’nosti:ZakonUkrai’nyvid 24 travnja 2012 r.№4851-VI //Elektronnyjresurs. Rezhym dostupu: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4851-173.Prozatverdzhennjaprymirnyhnavchal’nyhprogram z pytan’ organizacii’ ta zdijsnennja derzhavnyhzakupivel’: nakaz Ministerstva ekonomichnogo rozvytkui torgivliUkrai’nyvid06zhovtnja2014 r.№1190 //Ele-ktronnyj resurs. Rezhym dostupu: http://www.me.gov.ua/LegislativeActs/List?lang=uk-UA&tag=Normativno-pravo-viAkti3 4. Nacional’nyj klasyfikator Ukrai’ny «Klasyfika-tor profesijDK003:2010». 5.Galuzevyj standart vyshhoi’osvity «Osvitn’o-kvalifikacijna harakterystykamolodshogospecialista, bakalavra, specialista i magistra special’nosti«Komercijnadijal’nist’»/Kol.avt.–K.:KNEUim.VadymaGet’mana,2004.6.TkachenkoN.B.Upravlinnjaderzhavny-myzakupivljamy:Monografija.–K.:Vyd-vo«Knyga»,2007.– 296 s. 7. Vysnovky konferencii’ «Rozvytok derzhavnyhzakupivel’vUkrai’ni–vymirJeStakljuchovipytannjare-formyderzhavnyhzakupivel’»(m.Kyi’v,25lystopada2014r.)//Elektronnyjresurs.Rezhymdostupu:http://eupublicpro-curement.org.ua/wp-content/uploads/2015/01/PP-CONFER-ENCE-CONCLUSIONS_%D0%A3%D0%9A%D0%A0.pdf

к.е.н., доцент Тимошенко О.В.+38(067)[email protected]

MODERN PROBLEMS OF FOREIGN SE-CURITY OF UKRAINE AND DIRECTIONS

TO OVERCOME THEM

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

УКРАЇНИ ТА НАПРЯМИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Tymoshenko A.V. Modern problems of foreign se-curity of Ukraine and directions to overcome themThearticledealswiththemostpressingproblemsofforeigneconomicsecurityofUkraine,conductedathoroughanalysis

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1197-18




http://www.me.gov.ua/LegislativeActs/List?lang=uk-UA&tag=Normativno-pravoviAkti3


http://eupublicprocurement.org.ua/wp-content/uploads/2015/01/PP-CONFERENCE%20CONCLUSIONS_%D0%A3%D0%25%209A%D0%A0.pdf










http://eupublicprocurement.org.ua/wp-content/uploads/2015/01/PP-CONFERENCE-CONCLUSIONS_%D0%A3%D0%9A%D0%A0.pdf






of its key components of the conformity of the results tonormative values for 2010-2014. The study adequatelyreflects the current state of foreign economic activity inUkraine at a particular time, and algorithm developedby the author facilitate problem solving strengthening ofcore indicators of foreign security context of internationalintegrationandglobalizationoftheworldeconomy.Keywords: open economy, economic security, foreignsecurity,foreigntrade,importsecurity,exportsecurity,fuelandenergyresources,dependence.

Тимошенко О.В. Сучасні проблеми зовнішньоекономічної безпеки України та напрями їх подолання У статті розкрито найбільш актуальні проблемизовнішньоекономічної безпеки України, проведеноґрунтовний аналіз основних її складових щодовідповідності отриманих результатів нормативнимзначенням за 2010-2014 рр.Досліджено існуючий станзовнішньоекономічноїдіяльностівУкраїнівконкретниймоментчасу,розробленоалгоритмвирішеннявиявленихпроблем, який сприятиме зміцненню основнихіндикаторів зовнішньоекономічної безпеки в контекстіміжнародноїінтеграціїтасвітовоїглобалізаціїекономіки.Ключові слова:відкритістьекономіки,економічнабезпека,зовнішньоекономічна безпека, зовнішньоекономічнадіяльність, імпортна безпека, експортна безпека,паливно-енергетичніресурси,залежністьекономіки.

Тимошенко Е.В. Современные проблемы внешнеэкономической безопасности Украины и направления их преодоленияВ статье раскрыто наиболее актуальные проблемывнешнеэкономическойбезопасностиУкраины,проведеноснотельный анализ основных ее составляющих насоответствие полученных результатов нормативнымзначением за 2010-2014 гг. Проведенное исследованиеадекватно отражает существующее положениевнешнеэкономической деятельности в Украинев конкретный момент времени, а разработанныйавтором алгоритм решения проблем будетспособствовать укреплению основных индикатороввнешнеэкономической безопасности в контекстемеждународной интеграции и мировой глобализацииэкономики.Ключевые слова:открытостьэкономики,экономическаябезопасность, внешнеэкономическая безопасность,внешнеэкономическая деятельность, импортнаябезопасность, экспортная безопасность, топливно-энергетическиересурсы,зависимостьэкономики.

Вступ. Економічний розвитокУкраїни та захищеність національноїекономіки суттєво залежать від зовнішньогосередовища: тенденцій розвитку міжнародноїінтеграції, світової глобалізації, політичноїта економічної ситуації в світі, тому питаннязовнішньоекономічної безпеки набуваютьсуттєвої ваги. Крім того, в умовах активноїінтеграції України в європейське економічнеспівтовариство неможливо очікуватиекономічного зростання, розраховуючи лише

навнутрішніресурсирозвитку.Наявність проблем, які стримують

соціально-економічний розвиток в Україні тапослаблюють її зовнішньоекономічнубезпеку,не викликає сумнівів. В першу чергу, мовайде про домінування у структурі експортуукраїнськихтоварівзначноїчасткисировиннихресурсів та продукції низької технологічноїякості, значну залежність від імпорту палив-но-енергетичних ресурсів та залежність впостачанніімпортнихтоварівзоднієїкраїни.

Зовнішньоекономічна безпека єскладовою частиною економічної безпекидержави,якамаєпевнусамостійність,іпосідаєодне із важливихмісць, оскільки саме вона єматеріальною базою всієї системи безпекидержави і виражає ключові інтереси людей,господарюючих суб›єктів та суспільства вцілому[1,с.40].

Економіко-фінансове трактуваннязовнішньоекономічної безпеки поки щозалишаєтьсянастадіїстановлення,недостатньодослідженимизалишаютьсяпитання,пов’язанііз уніфікацієюметодичнихпідходівдооцінкиосновних складових зовнішньоекономічноїбезпеки та їх критичних значень, потребуютьрозробки ґрунтовні заходи щодо зміцненняконкурентоспроможностіУкраїни та визнанняїї продукції на світових ринках. Все вище-зазначене підкреслює актуальність обраноїпроблематикидослідження.

Аналіз останніх досліджень іпублікацій.Увітчизнянійтазарубіжнійнауковійлітературі поняття «зовнішньоекономічнабезпека» структурно та комплексно майжене використовують, існують трактуванняйого як складової економічної безпекиабо у прямому взаємозв’язку із поняттям«зовнішньоекономічна діяльність». Проблемирозкриття сутності зовнішньоекономічноїбезпеки, основні проблеми її забезпеченнярозкриті у працях вітчизняних та зарубіжнихвчених, таких як: В.І. Аранчій, О.С. Власюк,В.М. Геєць, В.М. Горбатов, Л. І. Григорова-Беренда, Э. Дж. Долан,Ж.С. Зосимова, К. Д.Кэмпбел, Л.О.Коковський,В.Ю.Курницька,Б.В.Літовченко,В.І.Мунтіян,А.І.Сухорукова,Г.В.Шталь,Ю.М.Харазішвілітаінших.

Опрацювання літературних джерелз обраної проблематики свідчить пронезавершеністьдослідженнящодотеоретико-


методологічного та практичного механізмузовнішньоекономічної безпеки та обумовлюєнеобхідність подальших розробок у даномунапряму.

Метоюдослідженняєґрунтовнийаналізосновних складових зовнішньоекономічноїбезпеки та порівняння отриманих результатівізоптимальнимизначеннямиза2010-2014рр.,виділення основних зовнішніх та внутрішніхзагроз, розробка пріоритетних напрямівзміцненнязовнішньоекономічноїбезпеки.

Виклад основного матеріалу.Зовнішньоекономічну безпеку, можнаозначити, як складову економічної безпеки,свідомий цілеспрямований вплив суб›єктауправління на загрози й небезпеки, за якогодержавні,недержавнітаміжнародніінституціїтаорганізаціїстворюютьнеобхіднітадостатніумови для унеможливлення зовнішньоїзалежності,дискримінації,диктату,підкоренняінтересаміншихкраїн[2].

Відповідно до Наказу МіністерстваекономічногорозвиткуіторгівліУкраїни«ПрозатвердженняМетодичнихрекомендаційщодорозрахункурівняекономічноїбезпекиУкраїни»зовнішньоекономічна безпека вживаєтьсяу розумінні такого стану відповідностізовнішньоекономічноїдіяльностінаціональнимекономічним інтересам, що забезпечуємінімізаціюзбитківдержавивіддіїнегативнихзовнішніхекономічнихчинниківтаствореннясприятливихумоврозвиткуекономікизавдякиїїактивнійучастіусвітовомурозподіліпраці[3].

В контексті проведеного намидослідження під зовнішньоекономічноюбезпекою будемо розуміти зовнішньо-торгівельнубезпеку,якаполягаєвспроможностідержави протистояти впливу зовнішніхнегативнихчинників,активновикористовуватиучастьусвітовомуподіліпрацідляствореннясприятливих умов розвитку експортно-імпортного потенціалу, раціоналізаціїструктури зовнішньоторговельного обороту,в повній мірі адаптувати свої економічніінтереси на зовнішніх ринках, що сприятимеекономічномузростаннюУкраїни.

Найбільш обґрунтованою з позиціїосновних індикаторів, які найбільшповно та конкретно відображають станзовнішньоекономічної безпеки державі є їїоцінкаврозрізі такихскладових: торговельна

безпека, яка в свою чергу поділяється наекспорту та імпорту; фінансово-інвестиційната банківсько-валютна (рис. 1). Як видно ізпредставлених даних до першої та другоїскладових зовнішньоекономічної безпекиувійшлиосновніпоказникимакроекономічниххарактеристик зовнішньоекономічноїдіяльності,асамеабсолютнийрозмірекспортута імпорту, товарна та географічна структураекспорту та імпорту, а також відображеноосновні індикатори, що відображаютьтоварну спрямованість зовнішньоекономічноїдіяльності [4, с. 36]. До третьої тачетвертої компоненти увійшли індикатори,які характеризують в цілому фінансово-інвестиційне становище країни та станбанківської і валютної безпеки, – відповідно.Зазначені складові зовнішньоекономічноїбезпеки вченими-економістами та практикамиМіністерстваекономічногорозвиткутаторгівлідосліджуються окремо при оцінці фінансовоїта інвестиційної складової економічноїбезпеки. Для більш системного дослідженнязовнішньоекономічноїбезпекидержавиоцінказдійснюється окремо за кожним показникому співставленні отриманих результатів із їхкритичнимизначеннями.

Рис.1.Структурно-логічнасемаоцінкизовнішньоекономічноїбезпеки*

*Розробленоавторомзурахуванням[3,4].

Методика розрахунку основнихіндикаторів зовнішньоекономічної безпеки, таїхпороговізначенняпредставленавтаблиці1.


Таблиця 1Методика оцінки основних складових

зовнішньоекономічноїбезпеки*

*Розробленоавторомзурахуванням[3,5,6,7].Коефіцієнт відкритості

економіки визначається як відношеннязовнішньоторговельногооборотудоВВПкраїниівимріюєтьсяу%.Данийпоказникхарактеризуєучастькраїниусвітогосподарськихзв’язкахтау процесах міжнародної інтеграції [8]. Данийпоказникєзагальнимпоказникомоцінкистануїї зовнішньоекономічної безпеки, оскільки непоказуєзалежністьвідекспортнихтаімпортнихопераційокремо.

Коефіцієнтпокриттяекспортуімпортомєпершимзавагомістюпоказникомприоцінцістану зовнішньоекономічної безпеки, йогопорогове значення дорівнює 1. Перевищенняданого показника є критичним для економікибудь-якої країни, оскільки свідчить проперевищенняімпортнихтоварівнадекспортом,щовціломусупроводжуєімпортнузалежністьта не конкурентоспроможність національноїекономіки.

Рівень експорту та рівень імпорту єоціночнимипоказникамизовнішньоекономічноїбезпеки і характеризують ступінь інтеграціїнаціональноїекономікиусвітовегосподарство.Важливими з позиції оцінки ефективностізовнішньоекономічноїполітикикраїниєоцінкасировинної та технологічної спрямованості

експортнихоперацій,тобточасткасировиннихресурсівуструктуріекспортнихтоварів,часткапродукціїінноваційногоспрямування.

Розглянемо та проаналізуємоосновні проблеми зовнішньоекономічнійбезпеці України на сучасному етапі їїекономічного розвитку та політичногокурсу. Зовнішньоекономічна діяльність вУкраїні є малоефективною, нераціональноюта незбалансованою, про що свідчитьгіпертрофована структура експорту і йогосировинна спрямованість із одночаснимзменшенням обсягів національноговиробництва [9]. Як відомо, до 2014 рокуосновнимпартнером у зовнішньоекономічнихвідносинахУкраїни була РосійськаФедерація(РФ), до якої у 2014 році було експортовано24,7%всієїноменклатуривітчизнянихтоварів,робітіпослуг(таблиця2).

Протягом 2008-2013 рр. питомавага сировинних та низькотехнологічнихтоваріву загальній структурі експорту значноперевищувала порогове значення, а в 2012роцістановиломайже66%.ТоварнаструктураекспортувУкраїнітакожєнеефективною,прощосвідчитьпитомавагависокотехнологічнихтоварів у ньому, яка за останні 5 років неперевищує10% ( у 2012р. становила6,8%)[10,с.12].

Основні загальні показники, якіхарактеризують стан зовнішньоекономічноїбезпеки2010-2014рр.згруповановтаблиці2.

Таблиця 2.Аналіз стану зовнішньоекономічної

безпекиУкраїниза2010-2014рр.*

*Розраховано за даними [11, 12].

Як видно із даних представленихв таблиці 2, Україна належить докатегорії держав з надмірною відкритістю


економіки, що обумовлено нерозвиненістювнутрішнього ринку. Основною загрозоюзовнішньоекономічній безпеці є виявленатенденція до зростання даного показника із104,5%у2010роцідо113,7%-у2011році,втойчас коли даний показник уПольщі становить72%, а у розвинених європейських країнахваріюєтьсябіля50%(Великобританія–42,9%,Франція – 43,6%) [10, с. 12]. Позитивним зпозиції зміцнення зовнішньоекономічноїбезпекиєнаближеннякоефіцієнтавідкритостіекономіки до гранично допустимих меж,але його значення в 2014 році перевищилооптимальнена2,7відсотковихпункти.Високізначенняпоказникавідкритостіекономікибулидосягнуті переважно за рахунок експортноїскладовоївструктурізовнішньоторговельногообороту,щоєнесприятливимявищемвекономіцікраїни.Коефіцієнтімпортноїзалежностітакожперевищує нормативне значення протягоманалізованого періоду. Коефіцієнт покриттяімпортуекспортомв2014роцістановив99,0%,щона3,4відсотковихпунктиперевищуєйогорівень у 2010 році та свідчитьпропозитивнутенденцію зміцнення основних складовихзовнішньоекономічної безпеки, підвищеннярейтингуУкраїниусвітовійекономіці.

На основі наведених статистичнихданихможнаконстатувати,щовнашійдержавіне створюються умови для забезпеченняекспортної активності, загострюютьсяпроблеми транспортних можливостейнаціональноїекономіки,спостерігаєтьсявтратапозицій на зовнішніх ринках. Оскільки докраїн Європейського союзу Україна імпортуєпереважносировину,а імпортуєготовітоварита продукції, то завдяки різниці у вартостіданих товарів Україна, на жаль, має від’ємнесальдозовнішньоторговельногобалансу.

Висновки і пропозиції. З метоюстабільного соціально-економічногорозвитку України нами розроблено комплексзаходів щодо забезпечення та зміцненнязовнішньоекономічноїбезпеки,асаме:

1. Розробити чітку прозору стратегіюдійнаключовихзовнішніхнапрямахякмінімумдо2020р.:«СтратегіїінтеграціїУкраїнидоЄС»зурахуваннямсучасногостануспівробітництвазЄСвконтекстідіючоїпрограмистратегічногорозвиткуєвропейськихдержав«Європа2020»:спрощеннямитнихтаіншихадміністративних

процедур і провадження прозорих правилконкуренції[13].

2. Активізувати переговори ізЄвропейським Союзом та ЄвропейськимЕкономічним Співтовариством про ство-рення правових та організаційно-технічнихмеханізмів ефективної реалізації положеньпро визнання суверенітету, незалежності,територіальної цілісності, непорушностікордонів України, закладених у відповіднихдвосторонніхдокументах.

3.Забезпечитинормативнерегулюван-ня основних складових зовнішньоекономічноїбезпекиУкраїни, а саме: створення прозорих,законодавчо – регульованих умов зовнішньоїторгівлі на засадах рівності, якості табезперебійностіекспортуйімпорту[13].

Сприятиствореннюназаконодавчомурівні транснаціональних корпорацій, науково-технічних об’єднань, які б включали повнийцикл виробництва, що б в свою чергузменшило частку сировинних ресурсівекспортноорієнтованих галузей економікиУкраїни.

Розширити галузеву структуруекспорту,посилитиконтрольнадстратегічнимисекторами економіки, розширити географічнуструктуруекспорту.

Розширити географічну структуруімпорту паливно-енергетичних ресурсів,розглянути питання щодо доцільностівикористанняальтернативнихджереленергіївУкраїні.

Зменшити імпортну залежністьукраїнськоїекономікишляхомприйняттязмінщодо антидемпінгового законодавства самещодо імпорту товарів та готової продукціїнизької якості (фармацевтична галузь, галузьмашинобудування).

Надати пільгові ставки податку наприбутокдляпідприємств,якіекспортуватимутьпродукцію інноваційного спрямування тависокоїтехнологічноїякості.

Рецензентд.е.н.,професорД.В.Солоха

Список використаних джерел1.Григорова-БерендаЛ.І.Зовнішньоекономічна

безпека: сутність та загрози / Л. Григорова-Беренда //Проблемиекономіки.–2010.–№2.–С.39–46.2.ЛіпканВ. А.Національнаiміжнароднабезпека:увизначенняхта поняттях : словник-довiдник : / В.А. Лiпкан,О. С.


Лiпкан–2-гевид.,доп.iперероб.–К.:Текст,2008.–398с.3.НаказМіністерстваекономічногорозвиткуіторгівліУкраїни «Про затвердженняМетодичних рекомендаційщодо розрахунку рівня економічної безпеки України»№1277 від 29.10.2013. 4. Горбатов В.М., Григорова-Беренада Л.І. Теоретико-методичні засади оцінкизовнішньоекономічноїбезпекиУкраїни/В.М.Горбатов,Л.І. Григорова-Баренада // Проблеми економіки. –2013. – №1. 5. Коковський Л.О. Сучасні проблемазовнішньоекономічної безпеки України та напрями їхподолання / Л.О. Коковський // Ефективна економіка– 2011. – №10. 6. Сухоруков А.І. Щодо методологіїкомплексного оцінювання складників економічноїбезпеки держави//СухоруковаА.І.,ХаразішвіліЮ.М.//Стратегічні пріоритети – 2013. –№3(28). – С. 5-15. 7.ТимошенкоО.В.Методичніпідходидооцінюваннярівняекономічної безпеки держави/ О.В. Тимошенко//БізнесІнформ.–2014.–№6.–С.32-37.8.ДоланЭ.Дж.Деньги,банковскоеделоиденежно-кредитнаяполитика/Э.Дж.Долан,К.Д.Кэмпбел, Р.Дж.Кэмпбел /Пер. с англ. –СПб.:Санкт-Петербургоркестр,1994.–496с.9.Тимо-шенкоО.В.Досвідєвропейськихкраїнщодоформуваннятазабезпеченняфінансово-економічноїбезпекидержави/ О.В. Тимошенко// Економіка та держава. – 2015.– № 4. 10. Курницька В. Ю. Методичні підходи дооцінки зовнішньоекономічної безпеки України / В.Ю.Курницька//Економікаіфінанси.–2014.–№2(лютий).– С. 10-15. 11. Офіційний сайт Національного банкуУкраїни[Електроннийресурс].–Режимдоступу:http://www.bank.gov.ua –Назва з екрана. 12. Офіційний сайтДержавної служби статистики України [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. –Назва з екрана. 13.АранчійВ. І. ЗовнішньоекономічнабезпекаУкраїнивконтекстіміжнародної інтеграції /В.І.Аранчій,І.В.Перетятько//Вісн.Полтав.держ.аграр.акад.–2012.–№2.–С.150-161.–Бібліогр.:12назв.–укp.

EDUKACJA SPECJALNA

magister Bystrow A.Je.+38(066)[email protected]

PSYCHOLOGICAL CAUSES OF VICTIM BEHAVIOR

PSYCHOLOGICZNE PRZYCZYNY WIK-TYMNEGO ZACHOWANIA

Bystrov A. Ye. Psychological causes of victim behaviorThis article attempts to provide psychological reasons ofvictimbehavior.Thearticleprovidestheoreticalanalysisoftheproblemofmentalstatesindifferentareasofpsychologyanddynamicsandtypesofmentalstateswithvictimbehaviortheinterrelation.Key words: victimization, victim behavior, psychologicaldisorders.

Bystrow A. Je. Psychologiczne przyczyny wiktymnego zachowaniaCelemartykułujestpróbaprzedstawieniapsychologicznychprzyczynwiktymnegozachowania.Artykułzawieraanalizęteoretyczną problemu stanów psychicznych w różnychobszarach psychologii i dynamikiwzajemnych powiązań irodzajówstanówpsychicznychzzachowaniamofiary.Słowa kluczowe: wiktymność, wiktymne zachowanie,zaburzeniapsychiczne.

Быстров A. Е. Психологические причины виктимного поведенияВ этой статье представлены психологические причинывиктимногоповедения.Статьясодержиттеоретическийанализ проблемы психических состояний в различныхобластях психологии и динамики взаимосвязи типовпсихическихсостоянийсповедениемжертвы.Ключевые слова: виктимность, виктимное поведение,психическиенарушения.

Бистров А. Є. Психологічні причини віктимної поведінкиУ цій статті представлені психологічні причинивіктимноїповедінки.Статтяміститьтеоретичнийаналізпроблемипсихічнихстанівврізнихобластяхпсихологіїта динаміки взаємозв’язку типів психічних станів зповедінкоюжертви.Ключові слова: віктимність,віктимнаповедінка,психічніпорушення.

Wprowadzenie. Aby rozpocząć pracęnad psychologicznymi przyczynami zachowaniawiktymnego,należyodpowiedziećnapytaniecóżto jest wiktymność. Wiktymność jako, zwrot wsłownikujęzykapolskiegonieistnieje,leczwna-

http://www.bank.gov.ua/

109EDUKACJASPECJALNA

uce biologiczno-psychologiczno-społecznej jakąjestwiktymologiajesttogłównepojęcie.Wiktym-ność samąw sobiemożna opisać ją jako procesprzekształcenia potencjalnej ofiary w ofiarę rze-czywistą.Wiktymnośćoznaczarównieżwystępo-waniecharakterystycznychcech,którewkonkret-nych sytuacjach prowadzą do powstawania, np.zagrożeniadlażyciaizdrowia.

Analizapublikacij.Wiktymnośćokreśla-najestrównieżjakozjawiskospołecznenaktórenakłada się występowanie ofiar oraz czynnikówwarunkującychprzestępczość.Wiktymnośćrozpa-trywanajestw4płaszczyznach:a)wpłaszczyźniebiologicznej, np. określonywiek, płeć, niepełno-sprawność. Jest to czasowe ograniczenie funkcjiorganizmuwskutekzażyciaalkoholuinarkotykówktóretoczynnościograniczająlubuniemożliwiajązdolność obrony, ucieczki, zdolności do przeciwagresji, a także do rozpoznawaniawszelkich za-grożeń,b)wpłaszczyźniepsychicznej,np.wszel-kiegorodzajuchorobypsychiczneograniczająme-chanizmydosamoobronyorazzwiększająryzykostania się ofiarą przedewszystkimprzestępstwocharakterzeseksualnym,c)ekonomicznej tozna-czyposiadanieokreślonychdóbr,majątkuiwyso-kiego stanu ekonomicznego wzbudza zazdrość iczęstoagresję,d)iwostatniejpłaszczyźniezwanejspołecznąktórapoleganautrzymywaniuróżnychkontaktówkoleżeńskich,zamieszkiwaniuwokre-ślonych miejscach, wykonywania określonychzawodów,np.taksówkarze,konwojenci,ochronia-rze,listonosz,atakżeosobypracującewsystemiezmianowym.

Termin wiktymologia pojawił się w zkońcem lat czterdziestych XX wieku. Prekurso-rem i ojcemwiktymologii jestHansvonHentig,autorwydanejw1948r.pracy„TheCriminalandhisVictim”.Toonwypracowałm.in.takiepojęcia,jak:„ofiara–przestępca”czy„ofiarapotencjalna”[1,23].Wprzypadkupierwszymchodziosadystę,który pastwi się nad osobami pozostającymi odniegow jakiejś faktycznejzależności, apoprze-kroczeniu granicywytrzymałości dotychczasoweofiarypozbawiajążyciaswegoprześladowcę.Dotejgrupyzaliczasięteżosobystającedopojedyn-kowaniasię,przyjmującewyzwaniedoudziałuwbójce itp.Drugagrupa, niekiedyopisywana jako„ofiaryurodzone”toosobyospecyficznejiniedokońca wyjaśnionej podatności do częstszego niżosobyzgrupyporównawczejpodatnościnaokra-danie,pobicia,uleganiewypadkomitd.

Hans von Hentig jako pierwszy podjąłpróbęokreśleniacech,takżeosobowości,wspól-nych ofiar. Jako jeden z pierwszych podnosząckwestię:ktoidlaczegonajczęściejstajesięofiarąprzestępstwa? Poddał analiziewiele typów prze-stępstwmiędzy innymi ofiar przestępstwa zabój-stwa iwyróżnił: typdepresyjny,dotyczy toosóbchorobliwieprzygnębionych,przygniecionychży-ciemcodziennym,o zwolnionej aktywności psy-chicznejiruchowej.HansvonHentigwyróżniłtentypjakoszczególnienarażony,dlategożesprawcaatakujenajczęściej toco jestnajsłabiejbronione.Nieulegawątpliwości,żekonstytuującedepresjęspowolnienie aktywności psychicznej i ruchowejstaje się warunkiem sprzyjającym powodzeniuprzestępnego ataku. Nie jest to jednak warunekdla tego ataku wystarczający, bowiem dla wielusprawcówosobyktóremająjużdośćżycialubsąbardzo nim przygnębione godne są raczej poli-towania i pomocyniż pozbawienia życia. Innymtypemjestosobażądnazysku,takaosobamace-chytypowegodrapieżcy,anieofiary.Wskazujesięjednak,iżchęćzdobyciapieniędzyiniezwykłychkorzyścizaślepiaczłowieka.Walkaodobrodziałajaknarkotykiwtensposóbczynigołatwąofiarądla sprawcy. Innym typem jest osoba rozpustna,motywowana żądzami zmysłowymi – podobniesątocechysprawcy,jednakżenp.ekshibicjonistamożestaćsięofiarąpobicia.Kolejnymtypemjesttyposobamaltretującanajbliższych,jakwkażdympoprzednim typie tu takżemożemywyróżnić żemamydoczynieniaztypemsprawcy,leczchodzituojednostki,którepotrafiąsięznęcaćnadwłasnąrodziną,któreniesąwstanieprzewidziećgranicyktórejniemożnaprzekroczyć,apoprzekroczeniuktórejzginąćmogązrąkswoichofiar.VonHentigzająłsięprzypadkamiofiaroszustwa.Wskazał,żeoszustwo jest przestępstwem, wymagającym codo zasady współpracy pomiędzy kontrahentami.Sprawcawymyślaiproponujeofierzenieprzeciętnyinteres do zrobienia. Niezwykłe zyski, łatwebogactwo – to opozycja skłaniającej do pracy inieuczciwości.Zezbioruofiarwyłączonezostająosoby„ekonomicznieuczciwe”

Von Hentig odkrył także, że jest tyleofiar, ile stosunków od sprawcy i samego czynuwzwiązku z tym, typdepresyjnyposzerzył się iotrzymał następujące warianty: a) ospały, bier-ny,b)akceptujący,bezwolny,c)współdziałający,współpracujący,d)generującyzbrodnięprowoka-cją,namową,demonstracją.


Osobamiktóre równieżczynniezajmująsię nauką owiktymologii toBenjaminaMendel-sohna,HenriEllenberger,E.A.Fattahiinni.Przed-stawicielemPolskiwtymgroniebyłprawnik,spe-cjalistawdziedzinieprawaLeszekLernell [2;3;4].

PsychoanalitykHenriEllenbergerwsto-sunkudoofiarużywałokreślenialatentny(topo-dejście,zmierzającychdoopisaniaosobowościwkategoriachcech-względniestałych,charaktery-stycznych dla jednostki, zgeneralizowanych ten-dencjidookreślonychzachowań,emocjiisądów,przejawiających się w różnych sytuacjach. Takrozumiane cechymają charakter latentny).Usta-nowił: a) klasę jednostek o skłonnościachmaso-chistycznych, b) klasę zniechęconych do życia,cierpiącychnatzw.spleen,c)klasęwykazującychtzw.syndromAbla.SyndromAblatoobrazczło-wieka, dźwigającego ciężar własnych sukcesów.Niemaprzytymondośćsiły,abyznieśćnieustan-ne uśmiechy losu, serię powodzeń i towszystkowobec niepowodzeń innych ludzi. To jednostkapsychicznie załamana toczącym się kołem fortu-ny.Oileodchyleniamasochistyczneidepresyjnemogąbyćwwynikupewnychzmianspołecznychreprezentowane w znacznych liczbowo popula-cjach,otyleliczbaprzygnębionychbogactwemzsamejdefinicjimusibyćznikoma.Dlacałejresz-ty trzeba było powołać inne kryteria, takie jakwiek, płeć, rodzaj pracy zawodowej, zaburzeniapsychiczne, status społeczny. „Urodzoną ofiarę”i „ofiarę recydywistę” nazwał Henri Ellenbergerpredyspozycjamigeneralnymi(ogólnymi),aprzy-toczonąresztę,predyspozycjamispecjalnymi.

PolakwtymgronieLeszekLernellautorsztandarowegodziełaPrawoKarnePolskiLudo-wej,posługiwałsiępojęciem„predestynacjiwik-tymologicznej” toznaczyże jest toosobaprede-stynowana czynnie, która coś czyni, aby stać sięofiarą–np.: a) angażuje sięwbójce, jest lekko-myślna, lub teżosobapredestynowanabiernie tojednostkaprzezniejako sam fakt swojego istnie-nia.Ofiarą oszustwa staje się często człowiekwwyniku własnej łatwowierności, naiwności, głu-poty;ofiarąpobiciastajesięczłowiekfizycznie ipsychiczniesłabszyodsprawcy[2].

Wyróżnianiu odmian predestynacji to-warzyszy podział czynników warunkujących tępodatność. Leszek Lernell wyróżnił czynniki in-dywidualnenp.wiek,płeć,cechypsychiczne,ce-chyosobowości,czynnikispołeczne.Zwracatakże

uwagęna to, iżbrakzgodnościmiędzy ludzkimioczekiwaniami (np. co do prawdopodobieństwawystąpienia określonych konsekwencji), a ze-wnętrznymi warunkami umożliwiającymi kon-trolę własnego zachowania może prowadzić dopowstania tzw. Iluzjikontroli.Zjawisko towiążesięznieuzasadnionymprzecenianiemprawdopo-dobieństwapowodzeniawporównaniu z rzeczy-wiście istniejącymprawdopodobieństwemobiek-tywnym. Praktyka śledcza wskazuje, że pewnegrupy osób są szczególnie predestynowane doroliofiarprzestępstw.Predestynacjatamożebyć:zawiniona lub niezawiniona, indywidualna lubspowodowana przynależnością do pewnej grupyspołeczno-zawodowej.Osobaofiaryprzestępstwastanowi często elementustalenia samegozdarze-nia,jegoprzebiegu,atakżewykrywalnościspraw-cówprzestępstw.Jest touzasadnionezewzględunaistotnąrolęczynnikaludzkiegowetiologiitychczynów.Wprzypadkunp.zabójstwdokładneusta-leniedanychoosobieofiary,należydoważnychzadańczynnościśledczych.Analizującosobęofia-ry należy uwzględnić tryb życia, środowisko ro-dzinneitowarzyskie,nawyki,nałogiitp.Jednymzelementówosobowościpotencjalnychofiarodgry-wają postawy antywiktymizacyjnewodniesieniudomożliwychzagrożeń.Sytuacjazagrożeniajestniewątpliwietrudnaimożewiązaćsięzwystępo-waniemokreślonegozagrożenia:życia,zdrowiaimienia.

Generalnie możemy wyróżnić dwie po-stawyantywiktymizacyjne:zadaniowaiobronna.Postawa zadaniowaw sytuacji postawy zadanio-wej zagrożenie jest traktowane jako pewien pro-blemdorozwiązania,obiektywnatrudnośćwyma-gająca od jednostki wzmożeniawysiłku, zmianytaktyki postępowania, wykorzystania w pełniswoich możliwości intelektualnych, fizycznych,społecznych. W przypadku postawy zadaniowejnawetjeżeliujednostkipojawiasięnegatywnare-akcjaemocjonalna,towywieraonawspomagającywpływna zachowanie, ułatwiając realizację celuiniedopuszczającdodezorganizacjizachowania.Dokonujesięrozróżnieniadwóchrodzajówleków:facylitującego (pobudzającego) oraz obezwład-niającego. Lęk pobudzającywywiera pozytywnywpływnadziałanieijestcharakterystycznydlapo-stawyzadaniowej.Wpostawieobronnejmamydoczynieniazpowstaniembardzosilnychnegatyw-nychemocji,nierzadkowpostacilękuobezwład-niającego. Jednostka nie potrafi sobie poradzić z


racjonalnymrozwiązaniemwsytuacjizagrożenia,azasadniczymcelemjejdziałańjestzredukowanieprzykregonapięciawywołanegodanąsytuacjątzn.obronaprzedstresem.Postawaobronnamożesięwiązaćzwystępowaniemróżnychmechanizmówobronnych, czyli podejmowanych nieświadomiespecyficznych zachowań ukierunkowanych naredukcjęprzeżywanegonapięcia, takich jak:wy-pieranie, zaprzeczanie, racjonalizacja, i in.Wy-pieraniejesttoautomatyczny,pozbawionywysił-kuprocesusuwaniadonieświadomościwszelkichmyśli,spostrzeżeń,impulsówiodczuć,którewy-wołująstanzagrożenia.Racjonalizacjapolegananieświadomymprzekształcaniuwłasnychodczućimyśli,którebudzązagrożenieisątrudnedozaak-ceptowania,w takie odczucia imyśli, które jed-nostkamożeświadomiezaaprobowaćitolerować.Możeonaprzybieraćróżneformyiprzejawiaćsięwsytuacjizewnętrznejlubinnychludziach.

Kolejny z naukowców dr. E.A. Fattahwprowadził klasyfikację ofiar, opartą na związ-kachzesprawcąprzestępstwa.Podczaspracwy-różniłon5klasofiar.Pierwszaklasatononparti-cipatingcharakteryzujesię tymżeofiarycechujebrak udziału w genezie przestępstwa oraz któremanifestują negatywną postawęwobec przestęp-stwaiaktywnieprzeciwstawiająsięnapastnikowi.Drugąklasą jest latent or predisposed tak zwanagdzie ofiarą nazywa latentną. E.A. Fattah nazy-wa tak jednostkę,któramawsobie jakieś cechyszczególne,predyspozycjektóredecydująo tym,żetowłaśnieona,aniektoinny,stajesięobiek-temprzestępnegozamachu.E.A.Fattahwyróżnia3źródłatakiejpodatności:biofizjologiakandydataw skład tegowchodziwiek, płeć, kondycja psy-chiczna, jasnośćumysłu.Podrugiewarunkispo-łeczne– zawódwyuczony iwykonywany, statusspołecznyipotrzeciemoralneipsychiczne.Trze-ciąklasę jakąwyróżnił toprovocating– jednost-ki,któresamenamawiajądoprzestępstwa,swoimzachowaniemprowokują jegopopełnienie,godząsięnajegopopełnienie.Czwartąklasąofiarsąpar-ticipating, są to ofiary, które nie przeciwstawiająsięnapaści,któreniepodejmująobrony,którenieuczestnicząwwalcezprzestępcą.Ostatniąklasąsą to ofiary false tak zwane ofiary fałszywe. Toznaczyofiaryktórymwydaje się, żepadłyofiarąprzestępstwa,lubktórefałszywieoświadczają,żepadłyofiarąprzestępstwa[4].

E.A. Fattahwyróżniłmianowicie 5 klasofiar[4,124]:

1)nonparticipating–ofiary,którecechu-jebrakudziałuwgenezieprzestępstwaorazkóremanifestują negatywną postawęwobec przestęp-stwaiaktywnieprzeciwstawiająsięnapastnikowu;

2)latentorpredisposed–ofiarąlatentnąE.A.Fattahnazywa jednostkę, któramaw sobiejakieścechyszczególne,predyspozycjektórede-cydująotym,żetowłaśnieona,aniektoinny,sta-jesięobiektemprzestępnegozamachu.E.A.Fat-tahwyróżnia3źródłatakiejpodatności[4,17]:

● biofizjologia kandydata – wiek, płeć,kondycjapsychiczna,jasnośćumysłu,etc.;

●warunkispołeczne–zawódwyuczonyiwykonywany,statusspołeczny,

warunkibytuiżycia;●moralneipsychiczne;3) provocating – jednostki, które same

namawiajądoprzestępstwa,swoimzachowaniemprowokują jego popełnienie, godzą się na jegopopełnienie;

4) participating – ofiary, które nieprzeciwstawiają się napaści, którenie podejmująibrony,którenieuczestnicząwwalcezprzestępcą;

5) False – ofary fałszywe. Chodzi tu ojednostki:

● którym wydaje się, że padły ofiarąprzestępstwa;

●które fałszywie oświadczają, że padlyofiarąprzestępstwa;

● które stały się ofiarami w wynikuwłasnegoniedbalstwaczylekkomyślności;

● które sprawiają jedynie wrażenie, żepadłyofiarąprzestępstwa.

Na zakończeniemogę dodać opis czter-echrodzajówzachowańludzkich:

Sposób bierny charakteryzuje: brakpewnościsiebieiniskasamoocena,brakszacunkudlasamegosiebie,negatywneuczucia imyślinatemat własnej osoby, poczucie niższości w sto-sunku do innych, przekazywanie innym kontrolinad sytuacją i otoczeniem, poczucie winy, brakmotywacji.

Sposób manipulujący charakteryzuje:brak pewności siebie i niska samoocena, brakszacunku dla samego siebie oraz innych ludzi,podejrzliwość i niedowierzanie w stosunku domotywówdziałańotoczenia,negatywnemyśliiuc-zucianatematinnychosóborazwłasnego„ja”,dużaostrożnośćwstosunkudoinnych,nieuczciwośćibrakszczerości,zniekształcanieznaczeńcudzychwypowiedzi, podawanie w wątpliwość poczucia


godnościinnychludzi,depresjaibrakmotywacji.Sposób agresywny charakteryzuje: brak

pewności siebie i niska samoocena, brak sza-cunku dla innych, lekceważenie innych, poczu-cie wyższości, chęć kontrolowania otoczenia isytuacji, brak zainteresowania cudzymi uczucia-mi imyślami, złośćw stosunku do innych ludzii skłonność do obwiniania ich, nieumiejętnośćsłuchania pytań i zadawania ich, ignorowaniereakcjiotoczenia.

Sposób asertywny charakteryzuje:pewnośćsiebieiwysokasamoocena,szacunekdlasamego siebie oraz innych, odpowiedzialność zasiebie,motywacjadodobrejpracy,zainteresowanieuczuciamiorazmyślamiinnychludzi,umiejętnośćzadawania pytań, uczciwość i bezpośredniość,umiejętność słuchania innych, potrzeba poznaniareakcjiotoczenia.

Dzięki poczynaniom nauki na dzieńdzisiejszy wiktymologia jest w głównej mierzedziedziną kryminologii. Zauważono, że wieleśledztwniemożeruszyćzmiejsca,jeżeliwcześniejnieustalisiętożsamościofiary.Udzielenieodpow-iedzinapytanie,kimjestofiara,czymsięzajmuje,zczegożyje,zkimutrzymujekontakty,czyłatwopopadawkonflikty,jakspędzadzieńnależydopod-stawowych kanonów sztuki śledczej. Umożliwiaustaleniemotywu zbrodni, a co za tym idzie ty-powanie jej sprawcy. Czasem dobra znajomośćofiary i jej życia pozwala ustalić, czy w ogóleprzestępstwozaistniało.Znaturyrzeczyzależnośćpomiędzy sprawcą przestępstwa, a samym czy-nem, którego dokonał są oczywiste. Z czasemokazałosięjednak,żewwieluwypadkachwtri-adzie„sprawca-czyn-ofiara”relacjewystępującepomiędzyofiarą,asprawcąteżniesąprzypadkowe.Jedenzwnioskówwypracowanychprzezbadaczyproblemusprowadzasiędostwierdzenia,żeryzy-ko zaistnienia przestępstwa stanowi wypadkową„skłonnościdojegopopełnienia”przezsprawcęi„podatności wiktymologicznej” ofiary.Wwikty-mologicznymznaczeniu„prowokacja”czy„wina”oznaczają wywołanie działania, pobudzeniezjawiskaczy reakcji niezależnieod świadomościofiary,jejintencjiiprzewidywania.Wiktymolodzyutrzymująponadto,że istniejągrupyosóbszcze-gólniepredestynowanedo roli ofiary.Ofiarąwy-padkudrogowegoczęstostajesięktoś,ktoprow-adzi pojazd szczególnie agresywnie. Osoby oawanturniczymusposobieniumajątezwiększąniżprzeciętny człowiek szansę zostać ofiarą pobicia

podczasdyskotekiczypodczaszatrzymaniaprzezPolicję.Wiktymologszukaodpowiedzinapytanie,dlaczego„córka-ofiara”prześladowańzestrony„ojca-pijaka”iawanturnikaznajdujesobiemężaodokładnietakichwrodzonychzachowaniach.Doważkich czynników wiktymologicznych należyalkohol, narkotyzowanie się czy uprawianieprostytucji. Osoby nietrzeźwe czy obnoszące sięzzawartościąswojegoportfelaczęściejodinnychpadająofiarąrozbojów.

Recenzentprof.zw.drhabWiktorSynjow

References1.EckhardtA.,Autoagresja.WydawnictwoWAB,

Warszawa, 2014. 2. Leszek Lernell, Zarys kryminologiiogólnej.Słupsk,1973.3.SawaściukE.,Autoagresja.www.psychologia.edu.pl -artykuł,2003 rok.4.FatterE.A.Un-derstanding criminal viktimization. Englewood cliffs, NJ:Prentice-Hall,1991.

д. псих. н., професор Бистрова Ю.О.+38(066)[email protected]к. псих. н., Коваленко В.Є.+38(099)[email protected]

DEVELOPMENT OF TEACHERS’ PSYCHO-LOGICAL READINESS TO INCLUSIVE TEACHING OF CHILDREN WITH SPE-

CIAL EDUCATIONAL NEEDS

ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ВЧИТЕЛІВ ДО

ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ

ПОТРЕБАМИ

Bystrova Yu., Kovalenko V. Development of teach-ers’ psychological readiness to inclusive teaching of children with special educational needsThe article reviews the issue of improvement and trainingof qualified staff in branchof special needs education andspecial psychology for working under new conditions ofthe special education system. The authors point out maindirectionsforimprovement(reforming)ofspecialeducationforindividualswithspecialeducationalneeds.The article is dedicated to the problemof development ofteachers’ psychological readiness to inclusive teachingof children with special educational needs. Psychologicalreadiness is regarded as a body of knowledge andunderstanding of characteristics of pupilswith disabilities,possessingofmethodsandtechniquesofworkingwithsuchpupils under conditions of inclusive education, as well as



certain personal qualities which would ensure sustainablemotivationforthisactivity.Theauthorsanalyzethestructureofpsychologicalreadiness(cognitive,motivational,personalandoperationalcomponents),waysandspecificmethodsofitsdevelopment.Key words: psychological readiness, inclusive teaching,children with special educational needs, educationalenvironment.

Бистрова Ю.О., Коваленко В.Є. Формування психологічної готовності вчителів до інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами.Устаттіавторидосліджуютьформуванняпсихологічноїготовності вчителів до інклюзивного навчання дітейз особливими освітніми потребами, як актуальнийнапрямокрозвиткуосвітньоїполітикиУкраїни.Вроботіаналізуєтьсяпоняття ,,психологічнаготовністьвчителівдоінклюзивногонавчаннядітейзособливимиосвітнімипотребами”, її структура (когнітивний, мотиваційний,особистісний та операційний компоненти), шляхи таконкретнізасобиформування.Ключові слова: психологічна готовність, інклюзивненавчання, діти з особливими освітніми потребами,освітнєсередовище.

Быстрова Ю.А., Коваленко В.Е. Формирование психологической готовности учителей к инклюзивному обучению детей с особыми образовательными потребностями.В статье авторы исследуют формированиепсихологическойготовностиучителейкинклюзивномуобучению детей с особыми образовательнымипотребностями, как актуальное направление развитияобразовательной политики Украины. В работеанализируется понятие ,,психологическая готовностьучителей к инклюзивному обучению детей с особымиобразовательными потребностями», её структура(когнитивный, мотивационный, личностный иоперационныйкомпоненты),путииконкретныеспособыформирования.Ключевые слова: психологическая готовность,инклюзивноеобучение,детисособымиобразовательнымипотребностями,образовательнаясреда.

Інклюзивна освіта, що інтенсивновходить у практику сучасної школи, ставитьперед нею багато складних питань і новихзавдань. Зарубіжна практика інклюзії в освітімає багатийдосвід і законодавче закріплення,втойчасякукраїнськийдосвідтількипочинаєскладатися ірозвиватися.Згідноз ідеальнимиканонами,інклюзія–процесрозвиткузагальноїосвіти,якийпередбачаєїїдоступністьдлябудь-якої дитини, що забезпечує доступ до освітидітейзпорушеннямипсихофізичногорозвитку.На думку М. Баркаускайте, В. П. Гудоніса,Л. І.Солнцевої,Л.М.Шипіциноїнеобхідноюумовою досягнення високих навчально-виховних результатів учнів, які навчаються в

інклюзивномукласі,єсформованапсихологічнаготовністьпедагогівдоінклюзивногонавчаннядітейзособливимиосвітнімипотребами[3;5].Яксвідчитьпрактиказапровадженняінклюзії,вчителі загальноосвітніх шкіл є мотиваційно,змістовнотаособистіснонеготовимидоновихвимог, які висуває перед ними інклюзивнаосвіта.Зокрема,дослідженняЛ.П.Масуновоїзасвідчують,щовчителізагальноосвітніхшкілнедостатньо інформовані про інклюзивненавчання, що створює негативні передумовийоговпровадження.

Дослідження психологічноїготовностівчителівдоінклюзивногонавчаннядітей з особливими освітніми потребамипредставлено у роботах В.І. Бондаря,Л.М.Гречко,А.А.Колупаєвої,Л.П.Масунової,С.Д.Максименко,Н.Г.Минько,В.А.Моляко,С.Л.Рубінштейна,Є.П.Синьової,В.М.Синьова,В. В. Тарасун, А.Г. Шевцова. Незважаючи нанаявніукорекційнійпедагогіцітаспеціальнійпсихологіїдослідження,проблемапсихологічноїготовностіпедагогівдоінклюзивногонавчаннязалишається недостатньо вивченою, зокремапотребує подальшого опрацювання питанняформуванняпсихологічноїготовностівчителівдоінклюзивногонавчаннядітейзособливимиосвітніми потребами, що й обумовило темунауковоїстатті.

У контексті наукової статті мирозглядаємо психологічну готовністьпедагога до інклюзивного навчання дітей зпсихофізичними вадами як стійке системнепсихологічне утворення, що інтегрує в собіпсихологічну спрямованість та професійнупідготовленість до здійснення даного аспектудіяльності, забезпечує компетентну діяльністьпедагога при вирішенні завдань навчанняі виховання цієї категорії дітей та успішнувзаємодіювчителязними.

На сучасному етапі розвитку спеціальної психології науковці розглядають психологічну готовність як інтегральне багатоаспектне психологічне утворення, яке містить низку функціонально пов›язаних івзаємообумовлених компонентів: мотиваційний, когнітивний, операційний,особистісний[2].

Мотиваційний компонент передбачаєпозитивнеставленнядодітейзпсихофізичними


вадами, відсутність негативних соціальнихустановок стосовно цієї категорії учнів.Необхідноюланкоюцьогокомпонентавиступаєусвідомленнякористіспільногонавчаннядітейзнормальниміпорушенимрозвитком,атакожнаявність потреби в оволодінні знаннями зосновкорекційноїпедагогікитаособливостейїхзастосуваннявумовахінклюзії.

Когнітивний компонент передбачаєрозуміння та потребу в засвоєнні системиінклюзивної освіти як форми навчання дітейзпсихофізичнимивадами.Вчителюнеобхідноматиціліснусистемузнаньпрорізнікатегоріїдітейзпорушеннямипсихофізичногорозвитку,особливості їх навчання та вихованнявідповідно до виду порушення, а такожуміння прогнозувати і планувати результатипедагогічноговпливу.

Під операційним компонентомпсихологічноїготовностірозумієтьсянаявністьупедагогавміннябудуватипроцеснавчанняйвиховання дітей відповідно до їх нозології йіндивідуально-психологічних особливостей,високий рівень комунікативних здібностей,здатністьдопродуктивноївзаємодії зучнями,уміння створювати умови для соціально-психологічноїадаптаціїдітейзпсихофізичнимивадами в школі і класі. Важливим критеріємє наявність у педагога вміння впливати настосунки дітей в класі і створювати умовидля формування сприятливого соціально-психологічногокліматувколективі.

До особистісного компонентувідносятьготовністьпедагогадозмінвласнихпоглядів й установок відповідно до ситуації,наявністьвисокогорівнясформованостітакихособистісних рис, як емпатія, толерантність,гуманне ставлення до осіб з психофізичнимивадами тощо. Здатність до самоаналізу ісамооцінки власної педагогічної діяльності,наявністьсистемицінніснихорієнтацій.

Проблема формування психологічноїготовностівчителівдоінклюзивногонавчаннядітей з особливими освітніми потребамирозглядається як частина підготовки педагогадо здійснення професійної діяльності.Тому у контексті досліджуваної проблемиактуальними є питання пошуку шляхів ізасобів формування психологічної готовностіпедагогів до інклюзивного навчання дітей зособливими освітніми потребами. В арсеналі

таких засобів є різні види тренінгів.Тренінгияк форма практичної психологічної роботисвоїм змістом відображають певну парадигму(узагальнений принцип діяльності, певнийкультурнийстандарт,зразок).І.Вачковвиділяєчотиритипитакихпарадигм:

1) тренінг як своєрідна формадресури, за якої жорсткими маніпулятивнимиприйомами за допомогою позитивногопідкріплення формуються патерни поведінки,а за допомогою негативного підкріплення,,стираються”шкідливі,непотрібні;

2) тренінгяктренування,врезультатіякоговідбуваєтьсяформуваннявміньінавичокефективноїповедінки;

3) тренінг як форма активногонавчання,метоюякогоє,першзавсе,засвоєннязнаньтадеякихпрактичнихуміньінавичок;

4) тренінг як метод створення умовдля саморозкриття учасників і самостійногопошуку ними способів вирішення власнихпроблем[4].

Тренінги, які формують психологічнуготовністьвчителівдоінклюзивногонавчаннядітей з особливими освітніми потребамимаютьвключатитретютачетвертупарадигми,адже один з основних принципів вітчизняноїпсихології, принцип єдності свідомостіі діяльності, полягає в утвердженні їхвзаємозв›язкуівзаємозумовленості:діяльністьлюдини визначає формування її свідомості,а остання, здійснюючи регуляцію діяльностілюдини, покращує її пристосованість дозовнішнього світу. На нашу думку, в умовахтренінгової роботи варто дотримуватись,,холістичного підходу”, де акцент робитьсяна цілісності, а не на її складових [4]. Отже,в ході занять необхідно проводити роботупаралельно над формуванням когнітивного,мотиваційного,операційноготаособистісногокомпонентів психологічної готовностівчителів до інклюзивного навчання дітей зособливими освітніми потребами. Розглянемодетальніше прийоми та засоби, які доцільновикористовувати впродовж циклу тренінговихзанять.

Уформуванніпсихологічноїготовностіособливе місце належить мотиваційномукомпоненту, якийє свогороду ,,стрижневим”,адже поза мотиву і сенсу неможлива ні однадіяльність, не реалізовуються ніякі, навіть


найкращезасвоєнізнанняісформованівміння.Правда, наявність мотиваційної готовності,,ще не говорить про наявність психологічноїготовностідодіяльності,алеіснуванняостанньоїнеможливо без першої”.Саме вмотиваційнійсфері відбиваються і проявляються найбільшзначущі характеристики психологічноїготовності до інклюзивної практики, якіхарактеризується особистісно-педагогічноюспрямованістю, іпроявляютьсяурозуміннітаприйняттісебета іншоїлюдиниякунікальноїсутності. У якості одного з дієвих засобівформування мотиваційного компонентуготовності варто застосовувати притчі.Метафоричні сюжети притч, дозволяютьдистанціюватися від дійсності та полегшуютьдоступдопереосмисленнядійсності.Наведемоуякостіприкладутекстоднієїзтакихпритч,якадозволяє налаштувати педагога на ,,ситуаціюуспіху” в оволодінні новітніми технологіямироботи з дітьми з особливими освітнімипотребами.

РизикнутиспробуватиКорользапропонувавсвоїмпридворним

випробування, щоб вибрати з них гідного наважливий пост при дворі. Безліч сильних імудрих людей зібралися навколо нього. Вінпідвівусіхприсутніхдодверейувіддаленомукуточку саду. Двері були величезних розміріві, здавалося, вросли глибоко в землю. ,,Хто звас зможе відкрити цю кам›яну громаду?” –запитавкороль.Одинзаіншимйогопридворнівиходиливперед,оглядалидвері,говорили,,ні” івідходилиусторону.Інші,чуючи,щоговорятьїхні попередники, взагалі не вирішувалися навипробування. Тільки один візир підійшов додверей, уважно подивився на них, помацав їхруками, випробував багато способів зрушитиїхі,нарешті,смикнувсильнимривком.Ідверівідчинилися.Вонибуланещільноприкритими,інеобхіднобулотількибажатиусвідомитицеі мужність діяти рішуче. Король сказав: ,,Тиотримаєшпосадупридворі,ботинепокладавсятільки на те,що бачив і чув, ти привів у діювласнісилиіризикнувспробувати”.

Даліпроводитьсяопрацюваннятекступритчізазапитаннями:

Чому інші претенденти відмовилисявідможливостіспробувативідкритидвері?

Які риси характеру характеризуютьостанньогопретендента?

У подальшому формулюєтьсявисновок: ,,Часто буває так, що людинасприймає ситуацію, покладаючись на своївідчуття,вонаосмислюєпочуте(побачене)іїйздається,щовонаможереалістичноїїоцінитиі зробити правильні висновки. Однак частобуває так, що почуття обманюють людей ітодівониневзмозізробитиправильнілогічнівисновки.Якжетодібути?Відповідьпроста–потрібноспробуватиперевіритисвоївідчуттяіправильністьвисновків”.

Сприяє усвідомленню педагогамивласного ступеня розвитку особистісногокомпонента психологічної готовності доінклюзивного навчання дітей з особливимиосвітніми потребами проведення діагностикиемоційноговчителівставленнядоцієїкатегоріїучнів. Тут буде доречним використанняопитувальників,однимзякихємодифікованийопитувальник А.Я. Варги і В.В. Століна(І.О.Сасіна, О.Я.Ярич). Адже для того щобзрозуміти, як виглядає дитяче буття, потрібнобутизним.Подієюнеможливоззовнікеруватиабоорганізовувати,саменаценаціленапедагогікавпливу.Адлятогощобопануватипедагогікоюспівробітництва, сприяння, педагогікоюпідтримки,потрібнііншіпринциповіорієнтириі націленість на інші результати, власнебажання до перетворень. Саме ці здібностірозглядаються як особистісний компонентпсихологічної готовності до освітньоїінклюзії. З метою формування особистісногокомпоненту психологічної готовностівчителів до інклюзивного навчання дітей зособливими освітніми потребами доцільнимє перегляд фільмів, в яких відображуєтьсянегативне ставлення не лише до дітей, якімаютьвідхиленнявпсихофізичномурозвитку,але і просто відрізняються ,,зовнішньо” або,,внутрішньо” від більшості учнів. До такихфільмів належать ,,Клас” (реж. І. Рааг),,,Потвора”(Р.Биков)таін.

Інформаційна обізнаність вчителівпро основні положення інклюзивної освіти(когнітивний компонент) є основою дляїх професійної позиції. Дані дослідженьС.В.Альохіноїпоказують,щосьогодні тількикожен четвертий педагог загальноосвітньоїустановизнайомийзосновнимиположеннямиінклюзивної освіти [1]. Отже, з метоюформування когнітивного компонента


психологічної готовності вчителів доінклюзивного навчання доцільним єзастосуванняприйому,,блокиінформації”,підчасякоготренердозованоформуєупедагогівсистему знань про сутність інклюзивноїосвіти; спорідненість понять ,,інклюзивне” та,,інтегроване” навчання; форми інтегрованогонавчання; нозологічні групи дітей, для якихдоведена корисність інклюзивного навчання;психологічні та вікові особливості дітей зпорушеннями психофізичного розвитку;побудову індивідуального навчального планунадитину,формиспівпраціпедагога класу таасистента-педагога;основнісанітарно-гігєнічнівимоги до проведення навчально-виховногопроцесувумовахінклюзивногонавчаннятаін.Після проведення таких ,,блоків інформації”варто проводити диспути та дискусії дляотримання,,зворотньогозв’язку”відпедагогів.

Під операційним компонентом психологічної готовності розуміється наявність у педагога вміння будувати процес навчання та виховання дітей відповідно до їх нозології та індивідуально-психологічних особливостей, високий рівень комунікативних здібностей, здатність до продуктивної взаємодії з учнями, уміння створювати умови для соціально-психологічної адаптації дітей з психофізичними вадами у школі та класі. Для формування операційногокомпонентапсихологічної готовності вчителівнеобхідна розробка загальнопедагогічнихтехнологій, технологійпідтримки та дитячогоспівробітництва, залучення батьків упедагогічнийпроцес.Мовайдепропрофесійнугнучкість, здатність слідувати за учнем, а зіншого боку – тримати рамки навчальногопроцесу,бачитипотенціалдитини,виставлятиадекватні вимоги до її досягнень. З цієюметою педагог повинен опанувати навичкипобудови індивідуальної освітньої траєкторії,індивідуальногонавчальногопланунадитину,яканавчаєтьсявінклюзивномукласі.

Для формування операційногокомпонентапсихологічної готовності вчителівдоінклюзивногонавчаннядітейзособливимиосвітнімипотребамидоцільностворюватидляпедагогівпроблемніситуації,якіспрямовуютьсяна побудову індивідуального навчального

плану на конкретну дитину з особливимиосвітнімипотребамивідповіднодовідомостейпсихолого-педагогічноїхарактеристики,данихамбулаторноїкарти,протоколуспостереженняза поведінкою дитини; складання тижневогорозкладу уроків в інклюзивному класівідповіднодоДержавнихсанітарно-гігієнічнихнормдотижневогонавантаженнятаін.

Отже, проблема формуванняпсихологічної готовності вчителя доінклюзивного навчання дітей з особливимиосвітніми потребами – одна з найважливішихумов ефективного впровадження інклюзії восвіті. Готовність як інтегральне утворенняособистості, що полягає у вибірковійспрямованості на педагогічну діяльність,виникає на ґрунті позитивного ставленняі скеровується відповідними потребами тамотивамидоданоїдіяльності.Просформовануготовність можна говорити лише за умовирозвинутості у суб›єкта системи знань продітей з особливими освітніми потребами,формуванняадекватногоемоційногоставленнядо них, вміння адаптувати свою поведінкувідповідно до ситуацій, що виникають,вміння будувати процес спілкування,сформованості таких педагогічних здібностейяк мислення, уявлення, спостережливість,комунікативних умінь і широкого наборупрофесійнозначущихвластивостей:емоційноїстабільності,самоконтролю,щирості,доброти,наполегливості.

Рецензентд.п.н.,професорС.В.Синьов

Список використаних джерел1. Алехина С.В. Готовность педагогов как

основнойфакторуспешностиинклюзивногопроцессавобразовании/С.В.Алехина,М.Н.Алексеева//Психоло-гическаянаукаиобразование.–М.,2011,№1.–С.83–92.2.БондарВ.І. Інклюзивненавчанняяксоціально-педагогічний феномен / В.І. Бондар // Рідна школа. –2011.–№3(березень).–С.10–14.3.КолупаєваА.А.Інклюзивна освіта: реалії та перспективи / А. А.Колупаєва//Монографія–К.:Самміт-Книга,2009.–272с.4.КордуэллМ.ПсихологияотАдоЯ:словарь-спра-вочник /КордуэллМ.–2000.–Режимдоступу :http://vocabulary.ru/dictionary/. 5. Синьов В. М. Корекційнапсихопедагогіка.Олігофренопедагогіка/В.М.Синьов.–К.:НПУім.М.П.Драгоманова,2007.–ЧастинаІ.–238с.

References1.Alekhyna S.V. Hotovnost pedahohov kak os-

novnoi faktor uspeshnosty ynkliuzyvnoho protsessa v ob-


razovanyy / S.V.Alekhyna, M.N.Alekseeva // Psykholo-hycheskaianaukayobrazovanye.–M.,2011,№1.–S.83–92.2.BondarV.I.Inkliuzyvnenavchanniayaksotsialno-pedahohichnyi fenomen / V.I. Bondar // Ridna shkola. –2011.–№3(berezen).–S.10–14.3.KolupaievaA.A.Ink-liuzyvnaosvita: realii taperspektyvy /A.A.Kolupaieva //Monohrafiia–K.:Sammit-Knyha,2009.–272s.4.KorduэllM.PsykholohyiaotAdoYa:slovar-spravochnyk/KorduэllM.–2000.–Rezhymdostupu:http://vocabulary.ru/diction-ary/.5.SynovV.M.Korektsiinapsykhopedahohika.Oliho-frenopedahohika/V.M.Synov.–K.:NPUim.M.P.Draho-manova,2007.–ChastynaI.–238s.

докт. пед. н., професор Дмитрієва І.В.+38 099 018 10 08, [email protected]

SOME QUESTIONS OF THE TEACHERS’ PROFESSIONAL TRAINING OF SPECIAL

COMPREHENSIVE SCHOOL FOR RE-TARTED CHILDREN.

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ

ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ ДЛЯ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ДІТЕЙ

Dmytriieva I. V. Some questions of the teachers’ pro-fessional training of special comprehensive school for retarted childrenThequestionsofoffurtherimprovementsofthecourseofartmethodology in special educational establishments shouldbe in the focus of the chairs of defectological faculties inthepedagogicalistitutesofhighereducation.It’snecessaryto introduce original methodics more active in futuredefectologists’preparationtowidenscientificsearchofnewmeans touse thearts in thestudysystem, in theeducationand development of retarted children. Systematical andpurposefulartisticandaestheticdevelopmentofthestudentsof defectological faculties of higher educational institutionmustbeanintegralpartofeducationalprocess. Key words: сhildrenwithdeviationsinintellectualsphere,artisticperception,finearts.

Дмитрієва І.В. Деякі питання професійної підготовки вчителів спеціальної загальноосвітньої школи для розумово відсталих дітейУ статті розглянуто проблему професійної підготовкивчителів образотворчого мистецтва у спеціальнійзагальноосвітнійшколідлядітей,якіпотребуютькорекціїрозумового розвитку. Визначено основні напрямкитеоретичної і практичної підготовки з художньо-гуманітарного циклу студентів дефектологічнихфакультетів.Ключові слова: професійна діяльність корекційного

психопедагога, розумово відсталі учні, образотворчемистецтво.Дмитриева И.В. Некоторые вопросы профессиональной подготовки учителей специальной общеобразовательной школы для умственно отсталых детейВ статье рассматривается вопрос профессиональнойподготовки учителей изобразительного искусстваспециальной общеобразовательной школы дляумственно отсталых детей. Определены основныйнаправления теоретико-практической подготовкистудентовдефектологическихфакультетов.Ключевые слова: профессиональная деятельностькоррекционного психопедагога, умственно отсталыеучащиеся,изобразительноеискусство.

Постановкапроблеми.УНаціональнійдоктринірозвиткуосвітивУкраїніуХХІстоліттіодним із приоритетних завдань визначеностворення й використання освітніх технологій,що стимулюють людину до продуктивної,творчої діяльності. З цього випливає, щопроблема розвитку творчого потенціалуособистості не втрачає своєї актуальності.Й на сьогодні актуальними залишаютьсяпитання створення у процесі навчання учнівяк нормального розвинених, так і з вадамипсихофізичного розвитку, зокрема розумововідсталих,умов,якібсприялирозвиткутворчихздібностей особистості [2, 4]. Ефективністьрозв’язання цієї проблеми зумовлена багатьмафакторами. Серед них найбільш вагомим єнаявність прямого й безпосереднього зв’язкуміжтворчимиздібностямишколярівітворчимиздібностями самого педагога, що привертаєпильнуувагудослідниківдопроцесупідготовкимайбутніхучителів,особливовчителівпредметівхудожнього циклу. Тому не випадково дедалібільшоївагинавчальнізакладиповиннінадаватипроблемі формування духовної культуримайбутнього учителя-професіонала. Отже, унавчально-виховному процесі треба приділятиувагунетількитрадиційномузасвоєннюзаданоїкількості інформації, але й розвитку культуримислення, почуттів, поведінки особистості,навколо яких знання, уміння й навичкиперетворюються в неповторну духовно-творчуіндивідуальність учителя і стають головнимиконстантамийогодіяльності.

Метоюцієїстаттієаналізпрофесійноїпідготовкивчителівобразотворчогомистецтвауспеціальнійзагальноосвітнійшколідлядітей,якіпотребуютькорекціїрозумовогорозвитку.

Основний матеріал дослідження. Те-


оретична і практична підготовка вчителів об-разотворчого мистецтва на відділеннях ко-рекційної психопедагогіки дефектологічнихфакультетів здійснюються за двоманапрямка-ми. При цьому враховується вихідний рівеньхудожніх знань і вмінь студентів, одержанийвсередніхнавчальнихзакладах,якийнажальне завжди відповідає необхідним певнимкритеріям.

Перший напрямок передбачаєформування у студентів основ образотворчоїграмоти, графічних умінь і навичок. Такароботапроводитьсяуформіпрактичнихзанятьіпередбачаєтрадиційнівидималювання,асамемалюваннязнатури,декоративнейтематичнемалювання.

У процесі малювання з натуриздійснюється безпосереднє і всебічне вивченняпредмета,йогоформи,побудови,розміру,кольору.Цедаєможливістьрозвиватиустудентівзоровукультуруйтакимчиномформуватибільшповній точні уявлення про навколишню дійсність.Декоративнемалюваннявсилусвоєїспецифіки(стилізовані форми, площинне зображенняскладових елементів, умовнапередача кольору)і завдяки відносній однорідності графічногоматеріалу зі структурними особливостямизабезпечує, насамперед, формування йудосконалювання технічних умінь і навичок,розвитокзорово-руховоїкоординації.Практичнізаняття з тематичного малювання особливоважливі для розвитку композиційного рішенняхудожнього образу, розуміння найбільшдоцільного розміщення складових частинмалюнка, виконаного на певну тему, розвиткууяви, оригінальності, здатності аналізувати тасинтезувативхудожнійобразреальніпредметиіявищанабазізіставленнятапошуківдалекихіблизькиханалогій.

Для фахової діяльності кожногопедагогадужеважливимєопануваннядеякимивидами шрифтової роботи, що широковикористовуєтьсяпривиготовленнінаочності,дидактичнихпосібників,оформленніінтер’єракласу і школи. На практичних заняттяхстуденти знайомляться з різноманітнимивидами шрифту, вивчають техніку виконанняшрифтовихкомпозицій.

Вивчення розділу “Образотворчемистецтво в системі естетичного виховання”допомагаєстудентамз’ясуватирольмистецтва

у процесі формування особистості та йогосоціальну значущість у житті суспільства,зрозуміти різноманіття художніх стилів, формі напрямків візуального мистецтва, визначитийого поліфункціональність, гносеологічні,пропагандистські, гедоністичні, сугестивні,просвітницькі та евристичні аспекти,ознайомитися більш детально з історієюобразотворчого мистецтва України на всіхетапахйогорозвитку.

Другий напрямок підготовки вчителівобразотворчого мистецтва у спеціальнійзагальноосвітній (корекційній) школі – ценавчанняметодицівикладанняобразотворчогомистецтва в допоміжній школі і спеціальнихдошкільних закладах для дітей з вадамирозумовогорозвитку.

Не підлягає сумніву, що конкретно-практичний характер занять з образотворчогомистецтва створює сприятливі умови длямобілізаціїпозитивнихможливостейрозумововідсталих дітей, розвитку в них художньо-естетичногосприйманняйестетичнихпочуттів,оцінного ставлення до творів образотворчогомистецтвайсамостійновиконаниммалюнкам,дозволяє коригувати сенсорну, емоційну,інтелектуальну сфери учнів. Для реалізаціїцих завдань майбутньому вчителю необхідноознайомитися, насамперед, з особливостямиобразотворчої діяльності розумово відсталихдітей. Властиві дітям цієї категорії численнівадипсихофізичногорозвиткузначноюміроюперешкоджають виховному впливу мистецтвана розвиток особистості учня. Водночас, уабсолютноїбільшостіучнівдопоміжноїшколипри забезпеченні відповідних сприятливихумов і завдяки комплексному впливу напізнавальну й емоційно-вольову сферудіяльності прискорюються темпи розвитку,для чого потрібна корекційна спрямованістьнавчальногопроцесу.

У спеціальній школі для дітей зобмеженими інтелектуальними можливостямиелементарні основи освітньої галузі“Мистецтво (образотворче)” за вимогамиДержстандарту закладаються упродовж 1-го –8-гороківнавчання[1].Головноюметоюгалузівизначається художньо-естетичний розвитокучнівнаосновідосягненняосвітньої(засвоєнняелементарних художньо-естетичних знань таоволодіння графічно-практичними уміннями


і навичками) та корекційно-розвиваючої(інтелектуальний, сенсорний, емоційнийрозвиток)цілей.Тобтозаняттязобразотворчогомистецтва забезпечують естетичний розвитокособистості розумово відсталого учня шляхомкорекції цілеспрямованого художньогосприймання предметів і явищ навколишньогосвітутатворіввізуальногомистецтва,розвиткупізнавальної діяльності, елементів творчості,уявитаформуваннявміньінавичоквиконанняхудожньо-графічнихзавдань.

У зв’язку з цим, важливо не тількирозкрити студентам особливості образотворчоїдіяльностідітейізпорушеннямінтелекту,алейпоказати, як вони виявляються безпосередньов малюнках, підкресливши при цьому, щобільшостідитячихробітвластивасхематичність,дуже примітивна, спрощена форма композиції,її двомірне вираження, фрагментарність,непропорційність, недотримання реальногофарбування, неточна передача просторовогорозміщення предметів, статичність зображення.Крім того, у дітей спостерігається стійкатенденція діяти графічними штампами,тобто механічно, без належного осмисленнявідтворювати стереотипно заучені зображення.Таким чином, у ході корекційно-виховноїроботи вчителю необхідно перебороти значнітруднощі, обумовлені специфічним характеромобразотворчої діяльності учнів допоміжноїшколи.

Урозділі“Загальнітаокреміпитанняметодики навчання образотворчої діяльностірозумово відсталих дітей” надаєтьсясистематичний виклад загальних методичнихі дидактичних принципів викладанняобразотворчогомистецтвавдопоміжнійшколі.Окреморозглядаєтьсяметодикавикладаннявсіхрозділів програми “Образотворче мистецтво”в допоміжній школі. Студенти знайомлятьсязі змістом і методикою корекційно-виховноїроботивпропедевтичний(підготовчий)періоднавчанняобразотворчоїдіяльності,назаняттяхмалюваннязнатури,декоративногомалювання,тематичного малювання, уроках-бесідах зобразотворчогомистецтва,змістомпозакласноїтапозашкільноїроботи.Студентививчаютьйаналізуютьметодичнулітературу,розробляютьі складають плани-конспекти уроків з різнихрозділівпрограми.

Значнарольприділяється самостійній

роботі студентів як засобу продуктивногоодержання спеціальних знань. Студентамиузагальнюється досвід учителів малюванняспеціальнихшкіл,аналізуютьсяпитаннякурсу,якідостатньовисвітленівнауково-методичнійлітературі, готується дидактичний і наочнийматеріалдлязанятьзмалюваннявдопоміжнійшколііт.ін.Однієюізформсамостійноїроботиєнауково-досліднароботастудентів.

Отримані знання й уміннязакріплюютьсяпідчаспроходженняпедагогічноїпрактики в якості вчителя малювання вмолодшихістаршихкласахдопоміжноїшколита проведення уроків і позакласних занять зобразотворчого мистецтва, що є перевіркоюступеняфаховоїпідготовкистудентівіслужитьподальшомувдосконаленнюїхньоїпедагогічноїмайстерності.

Висновки. Питання подальшоговдосконалення курсу з методики викладанняобразотворчого мистецтва у спеціальнихзакладах освіти повинні бути в центріуваги кафедр дефектологічних факультетівпедагогічних вузів. Необхідно активнішевпроваджуватиупрактикупідготовкимайбутніхкорекційних педагогів оригінальні методики,розширювати науковий пошук нових засобіввикористання образотворчого мистецтвав системі вивчення, навчання і вихованнярозумово відсталих дітей. Систематичнийі цілеспрямований художньо-естетичнийрозвитокстудентівдефектологічнихфакультетіввищих навчальних закладів повинен бутиневід’ємною частиною навчально-виховногопроцесу.


Список використаних джерел1. Державний стандарт спеціальної освіти

дітейзособливимипотребам.–К.:Інститутспеціальноїпедагогіки АПН України, 2013. 2. Дмитрієва І. В.Корекційна спрямованість естетичного виховання встаршихкласахдопоміжноїшколи:Монографія/Інституткорекційної педагогіки та психології Національногопедагогічного університету імені М.П.Драгоманова.– Слов’янськ, 2008. – 373 с. 3. Дмитрієва І. В. Світмистецтва: Факультативний курс для 6 – 9-х класівдопоміжної школи / Ірина Дмитрієва. – Слов’янськ:Видавництво«Маторін»,2007.–326с.4.СиньовВ.М.НовастратегіярозвиткукорекційноїпедагогікивУкраїні/В.М.Синьов,А.Г.Шевцов//Дефектологія.–2004.–№2.–С6-10.


References1. Derzhavnyi standart spetsialnoi osvity ditei s

osoblyvymypotrebamy.-K.:InstytutspetsialnoipedagogikyAPN Ukrainy, 2013. 2. Dmytriieva I. V. Korektsiinaspriamovanist estetychnogo vyhovannia v starshyh klasahdopomizhnoi shkoly: Monografia / Instytut korektsiinoipedagogiky ta psyhologii Natsionalnogo pedagogichnogouniversytetuimeniM.P.Dragomanova.-Sloviansk,2008.-373s.3.DmytriievaI.V.Svitmystetstva:Fakultatyvnyikursdlia6-9-chklasivdopomizhnoishkoly/IrynaDmytriieva.-Sloviansk:Vydavnytstvo«Matorin»,2007.-326s.4.SyniovV.M. Nova strategiia rozvytku korektsiinoi pedagogiky vUkraini /V.M.Syniov,A.G.Shevtsov //Defectologiia. -2004.-№2.-S.6-10.

док. пед. наук, професор Форостян О.І.+38(096)[email protected]

DEVELOPMENT OF THE THEORY AND PRACTICE OF SOCIAL REHABILITATION

OF PERSONS WITH TOUCH INFRINGE-MENTS BY PHYSICAL TRAINING MEANS

IN INDEPENDENT UKRAINE

РОЗВИТОК ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБАЛАТАЦІЇ ОСІБ З СЕНСОРНИМИ ВАДАМИ ЗАСОБАМИ

ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ

Forostyan O.I. Development of the theory and prac-tice of social rehabilitation of persons with touch infringements by physical training means in inde-pendent UkraineDevelopment of the theory and practice of socialrehabilitationofpersonswithsensorydisabilitiesbymeansof physical training and staffing of activity of specialeducational and rehabilitationestablishmentsby specialistsonphysicaleducationwiththeprocessofreformofindustryofthespecialeducation.Itwastheperiodofbasicchangesconcerning the state and society to children with sensorydisabilities, revisionof thecontents, formsandmethodsofstudy, scientificsubstantiationofcomplexuseofmeansofcorrectionandcompensationofviolationsofpsychophysicaldevelopmentinchildrenwithsensorydisabilities,creationsofessentiallynewtrainingprogramsfromphysicaltraining.In independent Ukraine actions concerning providingspecial schools with special constructions, necessary fordevelopment of children with sensory disabilities, wereaccepted, the position of the teacher of physical culturewasentered.Theimportantroleinimprovementofworkofspecialschoolwasplayedbyunderstandingofthatthehighlevel of teaching and educational and correctionalwork at

schoolinmanyrespectsdependsonthesolutionofspecialproblems of physical education. In recent years ideas ofinclusivetrainingandeducationofchildrenwithdisabilities,including children with sensory disabilities which widelyareattracted toexercisesandsport throughtheParalympicmovement develop and embodied in our country. Afterfindingof independencebyUkrainegrantingamessage toeachpersonofopportunityfull-fledgedpubliclifebecomesa problem of vocational education. The increased interestinsocietytoproblemsoftrainingandeducationofchildrenwith deviations in development makes active speechpathologists on search of more effective techniques ofcorrectionalworkwithpupils.Physicaleducationofchildrenwith sensory disorders becomes the integral component ofcorrection-rehabilitationprocessofthespecialschool.SinceindependenceofUkrainetillpresenttimegradualintegrationmedicaldiagnosticsandcorrectionandpedagogicalactivityrehabilitation, further expansion of objects of activity ofthesocialteacher,broaddevelopmentofthedirectionsandthecontentofsocialpedagogueworkorsocio-pedagogicalwork , and also partial taking into account of progressiveexperience of activity of the social teacher in work withchildren who had psychophysical and intellectual defects,thedevelopmentofthedefektologicheskywhichissavedupinUkraine at the previous stages becomes a characteristictendencyofdevelopmentofretardationordefektologicheskyscience.

Форостян О.І. Розвиток теорії та практики соціальної реабілітації осіб з сенсорними вадами засобами фізичного виховання в незалежній УкраїніУстаттівисвітленіпитаннящодостворенняорганізованоїсистеми соціальної реабілітації дітей із сенсорнимивадамизасобамифізичноговиховання.Переглядзмісту,форм та методів навчання, наукового обґрунтованнякомплексного використання засобів корекції такомпенсаціїпорушеньпсихофізичногорозвиткуудітейізсенсорнимивадами,якавідповідаєвимогамсучасноїосвітиунезалежнійУкраїні.Ключові слова:соціальнареабілітація,фізичневиховання,сенсорнівади.

Форостян О.И. Развитие теории и практики социальной реабилитации лиц с сенсорными нарушениями способами физического воспитания в независимой УкраинеВстатьеосвещенныевопросысозданияорганизованнойсистемысоциальнойреабилитациидетейссенсорныминарушениями средствами физического воспитания.Совершенствование содержания, форм и методовобучения, научного обоснования комплексногоиспользования средств коррекции и компенсациинарушений психофизического развития у детейс сенсорными нарушениями, которые отвечаюттребованиям современного образования в независимойУкраине.Ключевые слова: социальнаяреабилитация,физическоевоспитание,сенсорныенедостатки.

З отриманням незалежності вУкраїні все більше змінюється ставленнядержави і суспільствадовсіхкатегорійосіб зпсихофізичними порушеннями відповідно до



світовихієвропейськихстандартів.Помітні зміни в системі спеціальної

освіти відбулися у зв’язку з розробкою новоїстратегії в галузі шкільної освіти, визначеноїКонституцією України, Національноюпрограмою «Діти України», постановоюКабінетуМіністрівУкраїни «Про поліпшеннявиховання,навчання,соціальногозахистудітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклуваннябатьків» (1994), положенням«Про спеціальнузагальноосвітню школу, школу-інтернат длядітей з вадами фізичного або розумовогорозвитку»(1993).

Концептуальні засади щодо здобуттяосвітидітейзособливимипотребамивикладенов Саламанкській декларації та Рамках дійщодо освіти осіб з особливими потребами, імали слугувати основою освітньої Політики іпрактичної діяльності 92 -х держав-учасницьконференції[5].

ВУкраїнівжовтні2008рокупроходиламіжнароднаконференція,присвяченаКонвенціїООНпроправаінвалідів.ЦяКонвенціявизначаєзобов›язаннядержав-учасницьузапровадженнізагальноприйнятихвимогрівноправностівусіхгалузях, які мають вирішальне значення длязабезпеченняякісноїжиттєдіяльностіінвалідів,асаме:статтею24передбаченостворенняумовдляінклюзивноїосвітинавсіхрівнях.Зокрема,з метою полегшення для інвалідів освітньогопроцесу держави-учасниці зобов›язуютьсязабезпечувати навчання сліпих, глухих,сліпоглухих осіб за допомогою найбільшвідповіднихдляіндивідамов,методівіспособівспілкування в обстановці, яка максимальносприяєосвоєннюзнаньісоціальномурозвитку.

Україна як місце проведення цьогозаходубулавибранатому,щосамевнашийкраїнігостровідчуваєтьсяпроблемаправінвалідів,утомучислівосвіті.Українадужечіткозаявила,щозобов›язуєтьсядобитипевнікрокиуцьомунапрямі. У листопаді цього ж року відбулася48-асесіяЮНЕСКО«Інклюзивнаосвіта:шляхумайбутнє»,присвяченапитаннямІнклюзивноїосвіти.Урамкахконференціїбулорозробленорекомендації, які визначають стратегічнийнапрям діяльності країн світу, у тому числі йУкраїни,урозвиткуінклюзивноїосвіти.

Мета полягаєуздійсненнісистемногоаналізустановленняірозвиткутеоріїіпрактики

фізичного виховання дітей із сенсорнимипорушеннямивнезалежнійУкраїніякцілісноїпедагогічної системи, виявленні змін у цілях,змісті, методах та засобах їхнього корекційноспрямованогофізичноговиховання

Відповідно до мети дослідженнявизначенотакізавдання:

1.Виявитиіпроаналізуватисоціально-економічні, культурологічні, теоретико-методологічні чинники розвитку теоріїі практики фізичного виховання дітей ізсенсорнимивадамивнезалежнійУкраїні.

2. Здійснити науково обґрунтованийаналіз процесу розвиткуфізичного вихованнядітей із сенсорними порушеннями, щобазуєтьсянадослідженняхпедагогічноїтеоріїіпрактики,дляусвідомленняпринципів,змістуіметодівйогоорганізації.

3. Узагальнити й систематизуватинакопиченийвукраїнськійдефектологіїдосвідфізичного виховання учнів із сенсорнимипорушеннями як фактор прогнозуванняподальшого розвитку теорії і практикидосліджуваногофеномену.

Як вказують В.І. Бондар, А.А.Колупаєва[2;3]востаннірокивнашійдержавірозвиваються і втілюються ідеї інклюзивногонавчання та виховання дітей з обмеженимифізичнимиможливостями,утомучисліідітейізсенсорнимивадами,якіширокозалучаютьсядо занять фізкультурою і спортом черезпаралімпійськийрух.

Освітніреформистосуютьсяіфізичноговихованняшколярів.Так,зачасинезалежностівУкраїнівідповіднодоДержавнихстандартів,укладено нові програми з фізичної культуридля спеціальних закладів освіти, розробленота впроваджено Державні тести і нормативифізичної підготовленості осіб з порушеннямизоруіслуху.

До розробки цих документівзалучалися провідні фахівці-науковці в галузікорекційного фізичного виховання глухихта сліпих дітей. У 1991 р. Н. Г. Байкіна таБ.В.Сермеєв[1]видалинавчальнийпосібник«Фізичне виховання в школі глухих таслабочуючих»,вякому,зокрема,буловміщенонову авторськупрограмудля12-річноїшколицих категорій дітей. У 1995 р. програму зфізичноїкультуридляучнівзізниженимзором


уклали Б. В. Сермеєв, Б. Г. Шеремет та ін.На основі цих перших у незалежній Україніпрограмуподальшомуудосконалювавсязмістфізичного виховання, відбувався розподілгодинміжрозділамипрограми.Посилюваласяїх корекційна спрямованість, створювалисяумовидлядиференційованогопідходудоучнівнаосновіврахуванняособливостейпервинногодефекту, що підтверджується порівняльниманалізомпрограмрізнихроків.Увідповідностізіст.26ЗаконуУкраїни«Профізичнукультуруі спорт» і Постановою Кабінету МіністрівУкраїни «Про державні тести і нормативиоцінки фізичної підготовленості населенняУкраїни»(1996р.)булирозроблені«Стандартифізкультурної освіти» і «Державні тести інормативифізичноїпідготовленостідлядітейізсенсорнимивадами»:сліпихіслабозорих7-16років (2002 р.), глухих та слабочуючих учнів7-16років(2002р.).Вправикомплекснихтестівоцінювання стану фізичної підготовленостіувійшли окремим розділом у нові програмиз фізичного виховання для шкіл сліпих іслабозорих(з2005р.)таглухихіслабочуючихдітей(з2006р.).

Новим кроком удосконаленняфізичного виховання дітей із сенсорнимивадами в Україні була розробка у 2010 р.програми для підготовчого – 6 класів шкілдля дітей зі зниженим зором обов’язковогопредмету«Лікувальнафізичнакультура».

Позитивнізміниупрактиціфізичноговихованнядітейізсенсорнимивадамипов’язаніз суттєвою активізацією наукових розробоквідповіднихпроблемвУкраїні.Уподальшомув наукових школах видатних українськихдефектологів була значно урізноманітненотематика досліджень. Предметом дослідженьбуло з’ясування специфіки навчання дітей ізсенсорними вадами тому або іншому видуспортивно-фізкультурноїдіяльностітаїївпливна корекцію фізичного та рухового розвиткудитини. Так, у сурдопедагогіці доведенийпозитивний вплив занять різними видамигімнастики (І. М. Ляхова, 1992 р.), музично-ритмічних занять (Н.С.Карабанова, 1993р.),спортивного орієнтування (О. В. Романенко,1997 р.), дихальної гімнастики у поєднанніз циклічними вправами – плавання, біг(І.В.Ковшова,1997р.),шейпінгу(О.В.Форостян2001), легкої атлетики (І. М. Бабій, 2000),

спортивних єдиноборств (А. В. Мутьєв, 2003р.),плавання(О.С.Сокирко.2008р.)таін.

У тифлопедагогіці тематикаекспериментальних досліджень різнихвидів фізкультурно-спортивної діяльності,спрямованоїнарозвитокдітейзпорушеннямизору значнообмежена і стосуєтьсяпереважноплавання. В ґрунтовних дослідженняхД. О. Силантьєва (2001 р.), К. С. Яримбаш(2005р.)з’ясованіпедагогічніумовиреалізаціїоздоровчих, розвивальних, корекційнихфункцій плавання, особливості навчанняцьому виду спорту сліпих дітей, виявленойогорольураннійкорекціїрізнихпоказниківфізичного розвитку дитини. Ці висновкидоповнюютьдослідженняА.В.Гета(2002р.),який довів позитивний вплив плавання нетількинафізичнийрозвиток,алейнакорекціюпсихоемоційного розвитку слабозорих дітей,зокреманаподоланняхарактерноїдлябагатьохізнихводобоязні.

Діапазон сучасних дослідженьукраїнських вчених галузі фізичноговихованнядітейізсенсорнимивадамиохоплюєдіагностикутакорекціювсебільшоїкількостіпоказників ушкодженого психофізичногорозвиткудітей(наприклад,усліпих–гнучкість(О. Ю. Коломійченко, 2007 р.), витривалість(О. В. Криличенко, 2007 р.) та ін. – а такожрізні вікові періоди розвитку вихованців –від дошкільників (Я. В. Крет, В. Г. Ковиліна,А. Л. Андросян, Ю. А. Картава та ін. – достаршокласниківтадорослих(П.А.Євтухова,1996р.;О.В.Колишкін,2004р.таін.).

В українській дефектології проведенедослідження актуальної і перспективноїпроблеми – створення, апробація ізапровадження технічних засобів корекції вфізкультурно-спортивній роботі з інвалідами,зокрема по зору (Ю. М. Вихляєв, 2011 р.).До цього напряму досліджень слід віднести іроботу І.В.Хмельницької, яка запропонувалакомп’ютерні системи контролю моторикишколярів з вадами слуху в програмуванніфізкультурних занять (2006 р.). Захищенадокторська дисертація з корекційноїпедагогіки І.М.Ляховою (2006 р.) [4], в якійобґрунтовано теоретико-методичної основикорекції рухової сфери дітей зі зниженимслухомзасобамифізичноговиховання,зокремашляхом включення їх в активну пізнавальну


діяльність. У незалежній Україні проведеноунікальне для дефектології дослідження,яке продовжує традиції нашого класика,лауреата Державної премії СРСР в галузінауки І. П. Соколянського і стосується однієїз найскладніших для корекційної педагогікипроблем – виховання сліпоглухих дітей. ПідкерівництвомБ.В.СермеєваБ.Т.Долинськийна підставі багаторічного вивчення фізичногорозвиткудітейзполісенсорнимипорушеннямита практики роботи з ними обґрунтувавспецифічнівидизанятьзфізичноговиховання,що не тільки поліпшують їх соматичний іфізичнийрозвиток,алейєзасобомкомпенсаціїікорекціїмножинногодефекту.

Розвитковітеоріїіпрактикифізичноговиховання дітей із сенсорними порушеннямив незалежній Україні, розширенню географіїнауковихпошуківтаколадослідниківсприялорозгортанню в державі у вищих закладахосвіти підготовки спеціалістів адаптивноїфізичноїкультуритавідповідноїдослідницькоїтаметодичноїроботи.Цепов’язанезізначноюактивізацією інваспорту і виходом його напаралімпійський рівень. Такі дослідженняпроводяться у Львівському державномуінституті фізичної культури, Національномууніверситеті фізичного виховання та спорту,Запорізькому Державному університеті,Рівненському ЕГІ ім. С. Дем’янчука,Національному педагогічному університетіім. М. П Драгоманова, Луцькому інститутірозвиткулюдини.

Таким чином, аналіз сучасного станурозвиткутеоріїіпрактикифізичноговихованнядітей із сенсорними вадами дозволяє зробитивисновки:

1.ЗотриманнямнезалежностівУкра-їні проголошено, що інвалід є повноціннимгромадянином і має можливість здійснюватисвоїгромадянськіправанарівнізусімаінши-мичленами спільноти.Відповідно до цього вУкраїні створюється нормативно-правова базащодо інклюзивногоабо інтегрованогонавчан-няівихованнядітейзобмеженимиможливос-тями,втомучисліідітейізсенсорнимивадами.Вводятьсяновістандартиосвітиішкалаоцінкидосягненьучнів.Цестосуєтьсяіфізичногови-ховання.ОстаннімирокамивУкраїністворенаінфраструктура для розвитку фізкультурно-оздоровчоїіспортивноїроботисередінвалідів.

Основноюметоюзалученнядітейтапідлітківіз сенсорними вадами до регулярних занятьфізичною культурою і спортом є відновленняунихвтраченогоконтактузоточуючимсвітом,створення необхідних умов для інтеграції усуспільство,участьусуспільно-кориснійпрацііпокращенняздоров›я.

2. Здійснено цілісний аналіз процесустановлення й розвитку теорії і практики фі-зичноговихованнядітейзпорушеннямислухуізорувдекількохаспектах:виявленняособли-востейфізичногорозвиткудітейізсенсорнимипорушеннямитаусвідомленнянеобхідностіна-дання фізичному вихованню корекційно-ком-пенсаторної, реабілітаційної спрямованості;аналіззмістуфізичноговихованнятакихдітей,спрямуванняйогонетількинаподоланняпору-шеньудіяльностірізнихсистеміфункційор-ганізму(серцево-судинної,дихальної,моторноїтаін.),айнаподоланнявідставанняурозвиткуусногомовленняуглухоїдитиниабоподолан-няобмеженостіпросторовоїорієнтаціїусліпоїдитини, розвиток їх пізнавальної діяльності;становленнясистемипідготовкифахівцівзфі-зичноговихованняосібізсенсорнимивадами.

3.Умірунакопиченнязнаньпроосо-бливостіфізичногорозвиткутакихдітейство-рювалися все більшдиференційовані системиїхнавчання,удосконалювалисязміст,способиіметодифізичноговихованнязалежновідхарак-терудефектів,вікудитини,уякомувиниклопо-рушенняслуховоїчизоровоїфункції,фізичневиховання дітей із сенсорними порушеннямивсебільшерозглядалосяуєдностізрозумовим,моральним,естетичнимітрудовимтавиступа-ло в якості провідного корекційно-компенса-торного засобу подолання дефектів фізичногорозвитку, порушень моторики і життєвоважливихруховихнавичокіумінь

Перспективними вбачаються ідослідження з проблем особливостейфізичного виховання дітей із сенсорними таіншими порушеннями в умовах інклюзивноїабо інтегрованої освіти, поглибленевивчення зв’язків медико-біологічних тапсихолого-педагогічних наук у обґрунтуванніздоров’язберігаючих і корекційно-реабілітаційних технологій фізичноговиховання інвалідів різних нозологічних тавіковихкатегорій.


Список використаних джерел1.БайкінаН.Г.Физическоевоспитаниевшколе

глухихислабослышащих/Н.Г.Байкіна,Б.В.Сермеев.– М. : Советский спорт, 1991. – 64 с. 2. Бондар В. І.Інклюзивненавчаннятапідготовкапедагогічнихкадрівдля його реалізації / В. І. Бондар // Науковий часописНПУіменіМ.П.Драгоманова,2010.–№15.–С.39-42.3. КолупаєваА.А. Інтегрування дітей з особливостямипсихофізичного розвитку у загальноосвітні навчальнізаклади як проблема освітнього реформування /А. А. Колупаєва // Педагогічна і психологічна наукив Україні : Т.3. Психологія, вікова фізіологія тадефектологія.К.:Педагогічнадумка,2007.-С.331.4.Ля-хова І.М.Теоретико-методичні основи корекції руховоїсфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичноговиховання : афтореф. дис. на здобуття наук. ступеняд-рапед.наук:спец.13.00.03«Корекційнапедагогіка»/І.М.Ляхова.–2006.–42с.5.Саламанскаядекларация.Рамки действий по образованию лиц с особымипотребностями,принятыеВсемирнойконференциейпообразованию лиц с особыми потребностями: доступ икачество. Саламанка.Испания, 7-10 июня 1994 г. –К.,2000.–21с.

References1.BajkinaN.G.Fizicheskoevospitanievshkole

gluhihislaboslyshashih/N.G.Bajkina,B.V.Sermeev/.–M.:Sovetskijsport,1991.-64s.2.BondarV.I.Inklyuzyvnenavchannyatapіdgotovkapedagogіchnyxkadrіvdlyajogorealіzacії / V. I. Bondar // Naukovij chasopis npu іmenіM.P.Dragomanova,2010.–№15.–s.39-42.3.KolupaevaA.A. Integruvannydіtej s osobyvostyamypsihofizychnogorozvytkuuzagalnoosvitninavchalnizakladyyakproblemaosvitnogoreformuvanny/A.A.Kolupaeva//Pedagogichnai psyhologichnanaukyvUkraїni :T.3.Psyholodiya, viko-vafiziologiya ta defektologiya.K. : Pedagogichna dumka,2007. - s. 331. 4.Lyahova I.M.Teoretyko-metodychni os-novykorekciї ruhovoj sfery ditej zi znyzenym sluhomza-sobamy fizychnogo vyhovanny : aftoref. dys. na zdobuttynauk.stupenyd-raped.nauk:spec.13.00.03«Korekciynapedagogika»/I.M.Lyahova.-2006.-42s.5.Salamanskayadiklarsciya. Ramki dejstvij po obrazovaniy lic s osobymipotrebnostymi: dosrup i kachestvo. Salamanka. Ispaniya,7-10iynya1994g.–К.,2000.–21s.

к.п.н., Саранча І.Г.+38(067)[email protected]

THE ROLE OF CENTERS OF SOCIAL REHABILITATION FOR DISABLED CHIL-DREN IN THE PROCESS OF FORMATION OF INCLUSIVE EDUCATION IN UKRAINE

РОЛЬ ЦЕНТРІВ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ

У ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Саранча І.Г. Роль центрів соціальної реабілітації дітей з інвалідністю у процесі становлення інклюзивної освіти в Україні. Устаттірозглядаєтьсярольцентрівсоціальноїреабілітаціїдітей-інвалідів у інтеграції дітей з інвалідністю узагальноосвітнійпростір(надосвідіроботиВінницькогоцентрусоціальноїреабілітаціїдітей-інвалідів«Промінь»МСПУ).Авторомзробленоаналізпедагогічнихпослуг,якіможеотримуватидитиназінвалідністювідповіднодоІндивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда у спеціальних загальноосвітніх закладахта центрах соціальної реабілітації дітей-інвалідіві наведено приклади інтегрованих реабілітаційнихзанять Вінницького центру «Промінь», які сприяютьформуванню соціальної компетентності дітей зінвалідністюта їхньомувключеннюу загальноосвітнійпростір.Ключові слова: соціалізація, реабілітаційнийцентр, інклюзія, діти з інвалідністтю, інтеграція,загальноосвітній простір, Індивідуальна програмареабілітаціїінваліда,дитини-інваліда.

Sarancha I.G. The Role of Centers of Social Reha-bilitation for Disabled Children in the Process of Formation of Inclusive Education in Ukraine.The article deals with the role of centers of socialrehabilitation for disabled children in integrating childrenwithdisabilitiesintogeneraleducationspace(basedontheexperienceofVinnytsiaCenterofSocialRehabilitationforDisabledChildren“Promin”).Theauthormadetheanalysisofpedagogical serviceswhicha childwithdisabilities canreceive under the Individual Rehabilitation Program fora Disabled Person, Disabled Child in special educationalinstitutionsandcentersof social rehabilitation fordisabledchildrenandprovidedexamplesofintegratedrehabilitationlessonsofVinnytsiacenter“Promin”,whichcontributetotheformationofsocialcompetenceofdisabledchildrenandtheirinclusionintothegeneraleducationspace.Keywords: socialization, rehabilitation center, inclusion,disabled children, integration, general education space,Individual Rehabilitation Program for a Disabled Person,DisabledChild.

Наданнякожномугромадянинурівнихправпротягомжиттянезалежновідйогостануздоров›я є пріоритетом державної соціальноїполітики в Україні у контексті формуваннядемократичногосуспільства.

Згідно з матеріалами Державногокомітету статистики України поширеннязахворюваньдітейпостійнозростає.Заостаннійчасдитячаінвалідністьзрослана25,4%.

Діти з інвалідністю, як і інші діти,повинні розвиватись та рости у родині, у групіоднолітків,влокальномусередовищі.

У межах міжнародного руху «Освіта



всіх»,ініційованогоЮНЕСКО,першочерговимзавданням суспільного розвитку стаєзабезпечення кожного правом на отриманняякісної базової освіти. У цьому контекстіособливої актуальності набуває проблемазадоволення освітніх потреб дітей і молоді зінвалідністю, зокрема проблема інклюзивноїосвіти. Системне вивчення зарубіжногодосвідувведенняінклюзивноїосвітиушкільнупрактику, виявлення й аналіз інноваційнихмеханізмівосвітньоїінклюзіїсуттєвооптимізуєтрансформацію вітчизняної освітньої системивідповідно до потреб інноваційного розвиткутаКонвенціїООН«Проправаінвалідів».

Метоюінклюзивноїосвітиєрозбудоваінклюзивногосуспільства,щодозволяєлюдині,незалежновідїївікуйстаті,етнічноїналежності,здібностей, наявності або відсутностіособливостейурозвитку,братиучастьужиттісуспільства й робити внесок в його розвиток.У такому суспільстві особливості поважаютьй цінують. Інклюзивна освіта трактується яксистема, за якої учні з особливими освітнімипотребами відвідують ті ж самі школи, що йзвичайні учні; перебувають у класах з дітьмисвоговіку;реалізовують індивідуальніосвітніпотреби, що відповідають їхнім потребам іможливостям; забезпечуються необхідноюпідтримкоюісупроводом.

Інтеграція дітей з інвалідністю узагальноосвітнійпростір–задачаскладна.НаЗаході фахівці займаються цим вже понад 20років. Нашакраїнаробитьуцьомунапрямкумалі,алевпевненнікроки.

Метою цієї статті є визначенняролі центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів у інтеграції дітей з інвалідністю узагальноосвітній простір (на досвіді роботиВінницького центру соціальної реабілітаціїдітей-інвалідів«Промінь»МСПУ).

Зметоюстворенняумовдля здобуттяосвіти в системі загальної середньої освітив Україні функціонує мережа спеціальнихзагальноосвітніх навчальних закладів длядітей, які потребують корекції фізичногота (або) розумового розвитку: шкіл, шкіл-інтернатів,навчально-реабілітаційнихцентрів,навчально-виховних комплексів, об’єднаньдлядітейглухих,зізниженимслухом,сліпих,зі зниженим зором, розумово відсталих, зпорушеннями опорно-рухового апарату, із

затримкою психічного розвитку, з тяжкимипорушеннямимовлення.

З 1 січня 2006 року уведено вдію ЗаконУкраїни «Про реабілітацію інвалі-діввУкраїні»,якимвизначено,щоспеціальнізагальноосвітні навчальні заклади для дітей,якіпотребуютькорекціїфізичногота(або)ро-зумовогорозвитку,єскладовоюсистемиреабі-літаціїдітей-інвалідівтазабезпечуютьякістьреабілітації (абілітації) відповідно до держав-ногостандартуугалузіосвіти.Постановою№872 від 15.08.2011р.Міністерства освіти і на-укиУкраїни затверджено«Порядокорганізаціїінклюзивного навчання загальноосвітніхнавчальнихзакладах».

Основним документом, який надаєможливість отримання дитиною-інвалідомреабілітаційних послуг є «Індивідуальнапрограма реабілітації інваліда, дитини-інваліда». Ця програма встановлюєгарантований державою перелік послуг змедичної, психолого-педагогічної, фізичної,професійної, трудової, фізкультурно-спортивної,побутовоїісоціальноїреабілітації,технічних та інших засобів реабілітації,виробівмедичногопризначення,якінадаютьсядитині-інваліду безоплатно або на пільговихумовах з урахуванням фактичних потребзалежновідвіку,статі,видузахворювання.

ВідповіднодоПрограмиуспеціальнихзагальноосвітніхшколах(школах-інтернатах)тареабілітаційнихцентрахдлядітейзсенсорнимипорушеннями (глухих та зі зниженимслухом,сліпихтазізниженимзором),зпорушеннямиопорно-рухового апарату), для розумововідсталихдітейучням(вихованцям)надаютьсятакіпослугизреабілітації:

- освітні послуги (колективна форманавчання,втомучисліінтегроване,інклюзивненавчання,індивідуальнатадистанційнаформинавчання);

- медична реабілітація (лікувально-профілактичнізаходи);

- психолого-педагогічна реабілітація(консультування, психолого-педагогічнадіагностика, психологічна та педагогічнакорекція,освітніпослуги);

-фізичнареабілітація(лікувальнийма-саж,лікувальнафізкультура);

-професійнареабілітація (професійнаорієнтація, допрофесійна підготовка,


професійнапідготовка(занаявностіліцензії);- фізкультурно-спортивна реабілітація

(ритміка, лікувальна фізкультура, навчально-тренувальнізаняттязфізичноїкультуриіспор-ту,заняттяспортом)

- соціальна та побутова реабілітація(пристосування меблів, встановленняобладнаннядляадаптаціїприміщень,навчанняосновних соціальних навичок, соціально-побутовийпатронаж,працетерапія).

Відповідно цієї програми в умовахінтегрованих класів діти-інваліди повиннізабезпечуватися спеціальними засобамидля орієнтування, спілкування та обмінуінформацією, у тому числі сучаснимтифлотехнічним, сурдотехнічним, іншимкомп’ютерним обладнанням з відповіднимпрограмнимзабезпеченням.

Реабілітація в інклюзивній школітакож повинна носити комплексний характері забезпечується поєднанням спеціальногопедагогічного (корекційного), психологічного,медичного супроводу (лікувально-відновлювальні, лікувально-профілактичнізаходи).

Відповідно пункту 2.2. Типовогоположення про центр соціальної реабілітаціїдітей-інвалідів, затвердженого наказом №505від 15.08.2013 р. Міністерства соціальноїполітикиУкраїни,завданнямцентруєстворенняумов для всебічного розвитку, засвоєннявихованцямизнань,уміньінавичок,підготовкаїхдоздобуттядошкільноїосвіти,зподальшимздобуттямдітьмибазовоїтазагальноїсередньоїосвіти,професійно-технічноїтавищоїосвітизурахуваннямрекомендаційлікарів[4].

Системареабілітаціївумовахцентрусоціальної реабілітації дітей-інвалідів маєзабезпечити комплексність і неперервністьмедичної, психолого-педагогічної, трудової,фізичної,соціальноїреабілітаціїдлястворенняоптимальних умов їхнього фізичного,психічного,інтелектуальногорозвитку.

Зокрема, педагогічна реабілітаціяпередбачає запровадження комплексу заходів(у т. ч. відповідних форм, методів, змістунавчання), що створюють передумови дляоволодіння дітьми з інвалідністю системоюзнань, умінь і навичок, застосування якихсприяє подальшому розвитку особистості:підвищенняосвітнього,кваліфікаційногорівня,

здатність до самостійної трудової діяльності,організації побуту, адекватного плануваннясамостійногожиття.

Психологічнареабілітаціяспрямованана корекцію та розвиток психічних функцій,особистості в цілому, створення оптимальнихумов для подальшого становлення кожноїдитини як особистості в процесі засвоєнняцінностей та пристосування до вимог такритеріївсуспільства.

Корекційно-розвиткова роботаіз дітьми з інвалідністю передбачаєвирішення специфічних завдань, зумовленихособливостями психофізичного розвиткуучнів, і потребує впровадження особистісноорієнтованихпрограмнавчаннятареабілітаціїза індивідуальним та диференційованимпідходом як в умовах загальноосвітньогозакладуутісномупоєднаннізреабілітаційнимипослугами в умовах центру соціальноїреабілітації дітей-інвалідів без відриву віднавчання.

Надзвичайно велике значення маєзалучення батьків до участі у навчально-реабілітаційномупроцесі.Цесприяєрозуміннюбатьками особливостей розвитку своїх дітей,можливостей їм допомогти, закріпленню впозашкільному середовищі умінь і навичок,сформованихунавчальномузакладі,навчаннявикористовуватиїхурізнихжиттєвихситуаціях.

Для забезпечення дієвогомоніторингу та ефективності комплексноїреабілітаційної роботи у загальноосвітніхнавчальних закладах рекомендуєтьсяобговорювати успіхи учнів з інвалідністю назасіданнях методичних об’єднань за участюсоціального педагога, практичного психолога,представників психолого-медико-педагогічноїконсультації та залученням фахівців центрусоціальної реабілітації дітей-інвалідів зметою здійснення комплексної реабілітації вумовах загальноосвітньої школи. Доцільнозаслуховуватипитаннязазначеноїтематикиназасіданняхпедагогічнихраднерідшеодногоразунасеместр.Важливоютакожєучастьпедагогівзагальноосвітніхзакладівуроботіметодичнихоб’єднань,педагогічноїрадитареабілітаційноїради центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів з метою поглиблення знань щододіагнозів дітей, новітніх корекційнихметодикта можливостей комплексного розкриття


освітньогопотенціалудитини.З метою поступової інтеграції в

освітнійпростірдітейзважкимипорушеннямипсихофізичного розвитку з вересня 2009 рокуфахівціВінницькогоцентру«Промінь»спільноз вчителем історії Вінницької школи-ліцею№7 Рожковою Ольгою Іванівною та учнямистаршихкласівпочалипроводитиінтегрованізаняття з викладання прав людини дітям зінвалідністю на базі Центру «Промінь» та ззалученнямнавчальноїбазишколи-ліцею№7.

Насьогоднішнійденьцізаняттясталиосновою спецкурсу «Права дитини», якийтепервключенийусистемузаходівсоціальноїреабілітаціїдітей-інвалідівЦентру«Промінь».

Метою спецкурсу «Права людини» всистемізаходівсоціальноїреабілітаціїЦентру«Промінь» є підготовка дітей з інвалідністювіком від 7 до 18 років до максимальноповноцінного життя в громаді, формуваннянавичок відстоювання власних прав таінтересів, навчання дітей поваги до гідностііншоїлюдини.

Реабілітаційні заняття з туротерапіївключені у систему інтеграційних заходівсоціальної реабілітації Вінницького центру«Промінь» як такі, що забезпечують дітейз інвалідністю знаннями та навичкамивзаємодії з соціумом, формує у них життєвукомпетентність.

Завдяки введенню реабілітаційнихзанять з туротерапії в систему заходів зсоціальної реабілітації, діти з інвалідністюповинні оволодіти такими знаннями тавміннями:

знатиправилаповедінкиугромадськихмісцях;

знати громадські установи міста тарозумітиїхнєпризначення;

вмітивисловитисвоюпотребу;вмітиповажатичестьтагідністьіншої

людини;вмітивиконуватиобов›язкисвідомого

громадянинавсучасномусуспільстві;розуміти перспективу власного

дорослогожиття;позитивноставитисяодиндоодного.Освітньою метою реабілітаційних

занять з туротерапії є ознайомлення дітей-інвалідів з міською інфраструктурою;забезпечення можливості набуття соціальних

знань,формуваннянавичоксоціальноївзаємодіїтаповедінки;розвитоквміньвисловлюватисвоїпотреби у громадських установах; підготовкадітей-інвалідів до максимально повноцінногожиттявсуспільстві.

Корекційно-розвиваючою метоюреабілітаційнихзанятьзтуротерапіїєрозвитоклогічного та аналітичного мислення дітей зінвалідністю, розвиток усного та письмовогомовлення,формування навичок висловлювативласніпотребитаконструктивновзаємодіятизоточуючими.

Виховною метою реабілітаційнихзанять з туротерапії є формування у дітейнавичок взаємодії з оточуючими, морально-етичнихнавичокповедінкиусоціумі,почуттяособистої гідності, поваги до інших людей,почуття відповідальності за свої вчинки,усвідомлення та виконання своїх обов›язківпередсуспільством.

Успішність засвоєння дітьмиз інвалідністю програмного матеріалуздебільшогозалежитьвід:

змісту та форми проведенняреабілітаційного заняття, які маютьузгоджуватися зі специфікою пізнавальноїдіяльності, станом емоційно-вольової сфери,обсягомзнань,уміньінавичок,щовідповідаютьособливимпотребамдітей-інвалідів;

поваги педагога до потреб кожноїдитини;

інтересудітейдозаняття;урахування індивідуальних потреб та

можливостейкожноїдитини;активізації розумових сил і вольових

зусильдитинивпроцесіроботинадвирішеннямнавчальнихзавдань;

ситуаціїуспіху;можливостей дитини у розкритті

власногопотенціалу;керованоївзаємодіїдітейзінвалідністю

зодноліткамиізЗОШм.Вінниці.Назаняттяхдітизінвалідністюспільно

зі своїми однолітками виконують вправи, якімають навчально-соціалізуючий характер.Наприклад, спрямовані на відпрацюваннявміньвисловлювативласні соціальніпотреби,спілкуватися з представникамиорганів влади,засобами масової інформації та ін. Навчальніекскурсії проводяться для закріпленнятеоретичного матеріалу та формування


соціальнихвміньтанавичок.З лютого 2013 року заступник

директора по навчально-виховній роботіВінницького центру соціальної реабілітаціїдітей-інвалідів «Промінь» Саранча І.Г. таметодист Центру Довгаленко В.Л. розпочалипроведення заняття з фінансового вихованнядітей-інвалідів старшого шкільного вікуза авторською методикою С.Біденка таІ.Золотаревич «Фінансове виховання». Насьогоднішнійденьзаняттязкурсу«Фінансовевиховання» включені у розклад корекційно-реабілітаційнихзанятьЦентру«Промінь».

Відомо,щодитиназінвалідністюможебути підготовлена до повноцінного життя вгромадізаумови,якщофахівціреабілітаційногоцентру та члени родини дитини зуміютьсформувативнеїсоціальнукомпетентністьтапочуття власної гідності. Важливе корекційнезначенняудосягненніцієїметимаєфінансовевихованнядитиниякскладовачастиназагальноїсистемигармонійноговиховання.

Під час практичного впровадженнякурсу «Фінансове виховання» в системусоціальної реабілітації дітей-інвалідів Центру«Промінь»фахівцямибулозробленовисновокпро те, що діти з інвалідністю з будь-якимдіагнозом і станом фізичного та розумовогорозвитку можуть бути залучені до занять зіспецкурсу «Фінансове виховання» на рівніїхніхіндивідуальнихможливостей.

Освітньою метою спецкурсу«Фінансове виховання» є ознайомлення дітейз інвалідністю віком від 14 до 18 років ізосновамифінансовоїграмотності;забезпеченнянабуття фінансових знань, формуваннянавичок фінансової безпеки; розвиток вміньформуваннятарозподіленнявласногобюджету;підготовкадітейзінвалідністюдомаксимальноповноцінногожиттявсуспільстві.

Корекційно-розвиваючоюметоюкурсу«Фінансове виховання» є наступне: розвитоклогічного та аналітичного мислення дітей,формування вмінь самостійно робити логічнівисновки, розвиток зв’язного мовлення танавичокпрацювативкоманді.

Виховною метою спецкурсу«Фінансове виховання» є формування у дітейморально-етичнихнавичокповедінки,почуттяособистої гідності, поваги до інших людей,почуттявідповідальностізасвоївчинки.

Основними завданнями спецкурсу«Фінансовевиховання»є:

1)розширеннязнаньдітейпрофункціюгрошейусуспільстві;

2)навчаннядітейграмотноформувативласнийбюджет;

3) навчання дітей фінансовій безпецітаділовомуетикету;

4) навчання дітей орієнтуватися упрофесіяхтаосновахпідприємництва.

Формування інклюзивного просторув загальноосвітніх закладах вимагає від їїреалізаторів творчого підходу та командноїроботи, оскільки доводиться створювати ізастосовуватиновіформиорганізаціївзаємодіїрізних дітей в одному освітньому просторі,постійно виховувати толерантне ставленняодиндоодноготавзаємоповагу.


Список використаних джеерелДіти з особливими потребами у

загальноосвітньомупросторі:початковаланка./Заред.В.І. Бондаря, В.В. Засенка. – К.: 2004. – 152 с. 2.Ін-клюзивна освіта: стан і перспективи розвитку в Укра-їні: Науково-методичний збірник до Всеукраїнськоїнауково-практичної конференції в рамках реалізаціїпроекту «Створення ресурсних центрів для батьківдітейзособливимиосвітнімипотребами»запідтримкипрограми ІВРР – ТАСІ5 Європейської комісії/ ВФ«Крок за кроком» –К.:ФОППридатченкоП.М., 2007.- 180 с. 3.Інклюзивна освіта: організаційне, змістовнета методичне забезпечення:навчально-методичнийпосібник/ [кол.авторів ; за заг. ред. С.П. Миронової].– Кам’янець-Подільский : Кам’янець-Подільскийнаціональний університет імені Івана Огієнка, 2015. –236с.4.НаказМіністерства соціальної політикиУкраїни№505 від 15.08.13р. «Про затвердження типовогоположення про центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів[Електроннийресурс].–Режимдоступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1511-13 5. Психолого-пе-дагогічний супровід дітей з порушеннями слуху та ін-телекту/ За ред. В.І. Бондаря, В.В. Засенка. - К.: Тов.«Поліпром», 2007. – 171 с.6.Тараненко І. Розвитокжиттєвої компетентності та соціальної інтеграції:досвід європейських країн // Кроки до компетентностітаінтеграціївсуспільство/ТараненкоІ.–К.:Контекст,2000. -С.37-41.7.ШевцовА.Г.Освітніосновиреабілі-тації:[монографія]/ШевцовА.Г.–К.:«МПЛеся»,2009.–483с.8.ШевцовА.Г.Сучасніпроблемиосвітиіпрофе-сійноїреабілітаціїлюдейзвадамиздоров’я:монографія/ШевцовА.Г.–К.:Соцінформ,2004.–200с.9.ШипицынаЛ.М.идр.Реабилитациядетейспроблемамив интеллектуальном и физическом развитии/ ТатенкоН.О.-СПб.:Образование,1995.-80с.

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1511-13

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1511-13


References 1. Dіti z osoblivimi potrebami u zagal’no-

osvіtn’omuprostorі:pochatkovalan¬ka./Zared.V.І.Bon-darja,V.V.Zasenka.-K.:2004.-152s.2.Іnkljuzivnaosvіta:stanіperspektivirozvitkuvUkraїnі:Naukovo-metodich¬-nijzbіrnikdoVseukraїns’koїnaukovo-praktichnoїkonfe-rencії v ramkah realі¬zacії proektu „Stvorennja resursnihcentrіvdljabat’kіvdіtejzosoblivimiosvіt¬nіmipotrebami”zapіdtrimkiprogramiІVRR-TASІ5Єvropejs’koїkomіsії/VF„Krokzakrokom”-K.:FOPPridatchenkoP.M.,2007.- 180 s. 3.Іnkljuzivna osvіta: organіzacіjne, zmіstovne tametodichne zabezpechennja:navchal’no-metodichnij posіb-nik/ [kol.avtorіv ; za zag. red. S.P.Mironovoї]. –Kam’ja-nec’-Podіl’skij:Kam’janec’-Podіl’skijnacіonal’nijunіversi-tetіmenіІvanaOgієnka,2015.–236s.4.NakazMіnіsterstvasocіal’noї polіtiki Ukraїni №505 vіd 15.08.13r. «Pro za-tverdzhennja tipovogo polozhennja pro centr socіal’noїreabіlіtacії dіtej-іnvalіdіv [Elektronnij resurs]. – Rezhimdostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1511-13 5.Psihologo-pedagogіchnij suprovіd dіtej z porushennjamisluhutaіntelektu/Zared.V.І.Bondarja,V.V.Zasenka.-K.:Tov. „Polіprom”, 2007. - 171 s.6.Taranenko І. Rozvitokzhittєvoїkompetentnostіtasocіal’noїіntegracії:dosvіdєvropejs’kihkraїn //Kroki dokompetentnostі ta іntegracіїvsuspіl’stvo/TaranenkoІ.-K.:Kontekst,2000.-S.37-41.7.ShevcovA.G.Osvіtnіosnovi reabіlіtacії: [monografіja] /ShevcovA.G.–K.:«MPLesja»,2009.–483s.8.ShevcovA.G.Suchasnіproblemiosvіtiіprofesіjnoїreabіlіtacіїljudejzvadamizdorov’ja:monografіja/ShevcovA.G.–K.:Socіn-form,2004.–200s.9.ShipicynaL.M.idr.Reabilitacijadetejsproblemamivintellektual’nomifizicheskomrazvitii/TatenkoN.O.–SPb.:Obrazovanie,1995.-80s.

PhD Andrey Savytsky+38(095)[email protected]

PROBLEM INDYWIDUALIZACJI NAUC-ZANIA DZIECI Z

ZESPOŁEM DOWNA

TO THE PROBLEM OF INDIVIDUALIZA-TION IN EDUCATION OF CHILDREN

WITH DOWN SYNDROME

Savitsky A.N. To the problem of individualization in education of children with down syndrome In article on the basis of the analysis of scientificworksof domestic and foreign researchers the problem of anindividualization of training of children with a Downsyndromeisconsidered;alsodataofratherpsychophysicalprofile of children with genetic pathology are analyzed;features of anatomic and biological components ofmental

development of children with a Down syndrome areinvestigated;featuresofprimaryvisualandspatialinformationprocessingaredefined;psychophysicaljustificationofuseoftheindividualizedtrainingindevelopmentofchildrenwithaDownsyndromebecomes;physiologicalbasesofmentaldevelopmentofsuchchildrencometolightandarestudiedstrong and weaknesses of educational activity of childrenwiththisgeneticpathology.Keywords: children with a Down syndrome, anindividualization,atrainingindividualization,apsychomotorprofile.

Андрій Савицький. До проблеми індивідуалізації навчання дітей з синдромом ДаунаУстатті на основі аналізу науковихпраць вітчизнянихта зарубіжних дослідників розглядається проблемаорганізації індивідуалізованого навчання дітейз синдромом Дауна; аналізуються дані щодопсихофізичного профілю дитини з даною генетичноюпатологією, здійснюється дослідження анатомічних табіологічних складових розвитку психічних процесівдітей з синдромомДауна; виявляються особливості впереважній обробці зорово-просторової інформації тавідповідних можливостей експресивного мовлення;робиться психофізичне обґрунтування застосуванняіндивідуалізованогонавчаннявпроцесірозвиткудітейз синдромом Дауна; виявляються фізіологічні основирозвиткупсихікицихдітейтавивчаютьсяслабкіісильністоронинавчальноїдіяльностідітейзданоюгенетичноюпатологією.Ключові слова:дітизсиндромомДауна,індивідуалізація,індивідуалізоване навчання, інклюзивна освіта,психомоторнийпрофіль

Andrzej Sawicki. Problem indywidualizacji nauczania dzieci z zespołem Downa.Zarystreści:Wartykulenapodstawieanalizynaukowychpracojczystych izagranicznychbadaczyrozpatrujesięproblemindywidualizacji nauczania dzieci z zespołem Downa;również analizują się dane stosunkowo psychofizycznegoprofiludziecizgenetycznąpatologią;badająsięwłaściwościanatomicznych i biologicznych składowych psychicznegorozwoju dzieci z zespołem Downa; wyznaczają sięwłaściwości przeważającego wzrokowo-przestrzennegoopracowania informacji; daje się psychofizyczneuzasadnienie użycia indywidualizowanego nauczania wtrakcie rozwoju dzieci z zespołemDowna; wykrywają sięfizjologicznepodstawypsychicznegorozwojutakichdzieciibadająsięsilneisłabestronyszkolenowejdziałalnościdzieciztągenetycznąpatologią.Wartykulenaświetlająsiękoncepcjeindywidualizowanegonauczania dzieci z zespołem Downa przy inkluzywnejedukacji. Dokładnie rozpatruje się psychomotorycznyrozwój dzieci z tą genetyczną patologią i związane z nimpodstawyedukacjiwmłodszejszkole.Określonesągłównemetodologicznezasadynauczaniatychdzieciwwarunkachintegracji do ogólnokształcących szkół. W artykuleprzytoczonesąteoretyczneipraktycznezasadyspecjalnegonauczania dzieci młodszego szkolnego wieku z zespołemDownanapodstawie stosowania specjalnychoświatowychmetodyk.Słowa kluczowe:dziecizzespołemDowna,indywidualizacja,indywidualizacjanauczania,psychomotorycznyprofil.


https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&cad=rja&uact=8&ved=0CB4QFjAA&url=http%3A%2F%2Fwww.szansa.katowice.pl%2Findex.php%3Foption%3Dcom_content%26view%3Darticle%26id%3D46%26Itemid%3D2%26limitstart%3D4&ei=xjZ2VNPkC4bUatL6gZAC&usg=AFQjCNHiwVoQs74XJAXwd06jxthMTQnp0w&bvm=bv.80642063,d.d2s




Андрей Савицкий. К проблеме индивидуализации обучения детей с синдромом ДаунаВстатьенаосновеанализанаучныхработотечественныхизарубежныхисследователейрассматриваетсяпроблемаиндивидуализации обучения детей с синдромомДауна; также анализируются данные относительнопсихофизического профиля детей с генетическойпатологией; исследуются особенности анатомическихибиологическихсоставляющихпсихическогоразвитиядетей с синдромом Дауна; определяются особенностипреимущественной зрительно-пространственнойобработки информации; делается психофизическоеобоснование использования индивидуализированногообучениявпроцессеразвитиядетейссиндромомДауна;выявляются физиологические основы психическогоразвития таких детей и изучаются сильные и слабыестороны учебной деятельности детей с даннойгенетическойпатологией.Ключевые слова: дети с синдромом Дауна,индивидуализация, индивидуализация обучения,психомоторныйпрофиль.

The problem of individualization ofprimaryeducationisoneofthemostactualprob-lemsinmoderncomprehensiveschoolreform.Shefocused on the humanization of educational pro-cessesandisbasedontherequirementswhichareexpressedintheprinciplesofindividualizationanddifferentiation in education. That means to takeintoaccountindividualandtypologicalpeculiari-tiesofstudents.

In the reformation of the education sys-tem based on person-centered learning scientistspay special attention to the individualization anddifferentiationofeducationinprimaryclasses,be-causeduring thisperioddifferences in thedevel-opmentofthestudentsaremostnoticeable,anditservesasabasisforfurthertrainingandeducation.

Especiallyinthissituationindividualiza-tionineducationofprimaryschoolchildrenwithDown syndrome reveals in the circumstances ofcomprehensive systemof education.Theprocessofteachingchildrenwiththisgeneticpathologyislessstudiedandrequiresfurtherresearches.

The problem of teaching children withpeculiarities of psychophysical development atthe present stage involved experts in thefieldofcorrectional pedagogy (V. Bondar,Y. Briskin,T.Gavrilova,O.Globa,B.Lipa,V.Sinov,E.Sobo-tovych,N.Stadnenko,V.Tarasun,M.Sheremet).

BecauseofthedifficultyofthenatureofDownsyndrome,ambiguitymanifestationofdif-ficulties in education and searching ways to or-ganizepedagogicalsupportforchildrenwith thisdisease,maintenancecarriedoutbyspecialistsof

relateddisciplines:psychology(Y.Gilbuh,I.Kula-gina,N.Menchinskaya),defectology(T.Vlasova, K.Lebedinskaya,V.Lubovsky,M.Pevzner),gen-eralpedagogy(G.Kumarina,E.Rabunsky,V.Tset-lin), neuropsychology (N. Korsakova, I. Marko-vaya,Y.MikadzeYu),physiology(M.Bezrukikh, S.Efimov).

Psycho-pedagogical foundations of indi-vidualizationhavebeencoveredintheworksofA.Kirsanov,G.Kumarina,E.Rabunsky,I.Unt.

Theproblemofindividualizationinlearn-ingastheproblemofgeneraldidacticsoccurredalongtimeagoandhasitsownhistoryofdevelop-ment connectedwith the names ofmany promi-nentscientists.Theoriginsofthestudyingofthisproblemrefertotheancienttimes, tothefirstat-temptstostudystudents’sindividually-typologicalpeculiarities.Butscientificandtheoreticalunder-standing of this problem started recently, causedbypopularitiesofmassformsoflearning.[2,p.29]

The individualization and differentiationin teachinghavebeendeclaredas themainprin-ciplesincomprehensiveschoolsintheconceptofgeneraleducation.Inthemodernschooleducationpedagogical technologies, based on these prin-ciples,areconsideredbyscientists(V.Bondar,V.Volod’ko,M.Golovko,L.Lipova,L.Momotetc.)amongthemostpromisingtechnologies.

Theofficialapprovaloftheprinciplesofindividualization and differentiation as the lead-ingprinciplesof educational institutions requiresdeep comprehension and further development ofproblemofindividualizationanddifferentiationinteachingatahighertheoreticallevel.Thestudyingofthepeculiaritiesofteachingchildrenwithpsy-chomotor developmental disorders, in this case,childrenwithDownsyndromeacquiresparticularimportance.[4]

Forbetterunderstandingofthosereasonswhichunderlieproblemsofteachingchildrenwiththisgeneticdiseaseweshalldiscussthemainfea-turesof theirpsychomotorprofile. In theorgani-zation of correctional individualized teaching ofchildrenwe need to take to account risk factorsthatunderliethepeculiaritiesoftheirdevelopment.Namely:

children ascertained hearing loss that isoftenaproblemofperceptionofthespeechofoth-ers;

visionproblemsdonotallowchildrento


viewfullarticulationofadultsandinheritit;lowtone,disturbancesoftactilesensitiv-

itydonotallowchildrentomakekinestheticcon-trolthemovementsoforgansofarticulation;

anatomical peculiarities in constructionof thearticulatoryapparatus influencetheforma-tionofthecorrectpronunciation,imbalanceoftheoralandnasalcavitiesaffectthemelodiccompo-nentsofspeech;

thyroiddysfunctionaffectsthetimbreandpitchofthevoice.[3,p.72]

Modern approaches in the formation ofspeechofchildrenwithDownsyndromearebasedon the peculiarities of their psychomotor profile,thatsuggests toconsider thestrengthsandweak-nessesoftheirdevelopment.

Strengthsofthiscategoryofchildrencanbeapositivefactorintheformationofsocialskillsandspeech.Suchastrongpointsof thedevelop-mentcaninclude:

high simulation capabilities that allowinheritforadultsomespeechandnon-speechsig-nals;

visual perception and visual memory,whichmakethebasisfortheusageofvisualclues;

high sensitivity to tactile-motor stimula-tion, which make the basis for the formation ofgeneralandfinemotorskills;

interestintheinteractionwiththeadults.Here are some possible options for the

implementationofindividualizedteachingofchil-dren with this genetic pathology in a secondaryschool.Soindividualizationinpedagogicallitera-turereflectsdifferentsituationsinthelearningpro-cess:

The student is given special attention -he gets individualized task chosen for him.As aresult,apupilataparticulartimeisdisconnectedfromtheoverallworkoftheclass(studentactiv-ityisindividualizedagainsttheoverallworkoftheclass).

Everyone in the class perform tasks ofdifferent levelsandone individual studentworksonthetaskofthelevelatwhichnooneelseintheclassworks-suchataskiscalledindividualized,but,infact,itisdifferentiated(reflectsmultileveltraining).[6,p.64]

Duringstudyingformsofeducationalac-tivityof youngerpupils,we came to the conclu-sionthatallformscanbedividedintotwogroups:collectiveandindividual.Becauseofit,weselect

several types of form of work: individual, indi-vidual-group,individual-frontal,collective-group,collectively-front.Individualform-isanindepen-dentworkofthestudentwithindividualizedtask;individual-group - isan independentworkof thestudentwithdifferentiated taskswithin theclass;individual-front – student’s work with overalltasks for the entire class; collective-group - stu-dentswork togetheronoverallanddifferentiatedtaskswithinthegroup;collective-front–students’teamworkentireclassonoveralltasks.

The analysis of approaches to individu-alizationanddifferentiation inaclassallowed toidentify the following key elements of organiza-tioninindividualizedanddifferentiatedwork:

1.Typesoftasksaccordingtothedegreeofindividualization(basedonthedifferencesandsimilaritiesofstudentsinclass):

-thecommontask–thetotalfortheen-tire class,basedona similarpeculiarities,whichhaveallthestudents;

-differentiated--thetotalforthestudentsof one homogeneous group and different fromtasksofotherhomogroup,orientatedontypologi-calfeaturesofstudents;

- individualized -- individual task foranindividualstudent,thatischoosenaccordingtohisindividuality.

2.Themainformsofworkorganization:-front-involvessimultaneousexecution

ofallstudents(ofawholeclassorasinglegroup)ofthesametaskundertheguidanceofateacher;

-group-agroupofstudentsdoatask,itischaracterizedbycooperationofstudentswithinagroup;thistaskcanbebothtotalanddifferentiatedfor all students fromclass; the task, that is donebyparticularstudentwithinthegroup,canbebothtotalanddifferentiatedforstudentsofhisgroup;

individual-studentdothetaskbyhimselfwithoutcooperationwithotherchildren,whilehecanusedirect or indirect helpof a teacher (helpfrom other students is also possible); a task thatstudentdobyhimselfcanbeforwholeclass,dif-ferentiatedandindividualized.[2,p.24]

3.Focusofteacher’sworkonstudents:onthewholeclass;on the homogeneous groups (ho-

mogroups)- typologicalgroupswhichareunder-linedintheclassroomaccordingtocertaincriteria;each homogroup is relatively homogeneous (hasstudentsofthesamelevel);


on the heterogeneous groups (hetero-groups)-groupsofstudentspurposefullyformedfrom different homogroups; each of the hetero-group is heterogeneous (we do not consideredhere heterogroups,which are formed outside ac-countingstudents’peculiaritiesthatisnotamani-festationofindividualizationanddifferentiationinteachingprocess);

ontheindividualstudents. 4. Cooperation while doing the

tasks:-ateacherwithaclass;- between a teacher and individual stu-

dents;- between a teacher and a group of stu-

dents;-betweenindividualstudents;-betweengroupsofstudents. Analysis of scientists’ researches

andpractitionersidentifythefollowingnecessarytoorganizeexplicitindividualizationanddifferen-tiationoftrainingintoaclassconditions:

Knowledgeofstudents’peculiaritiesinaclass(differencesandsimilarities).

Analysisofateachingmaterial.Settinggoalsofindividualizedanddiffer-

entiatedworkanditsresultsforeachstudent.Presenceofasystemofdifferentiated(in-

dividualized)tasks.Presence of a system on differentiated

(individualized) tasks, combinedwith theoverallworkofaclass.[4]

There are twomain stages of organiza-tion of work within the class in individual anddifferentiated forms: 1) a preparatory stage; 2) astage of implementation of individualization anddifferentiation within the class. During the firststagea teacherdiagnosesclass inorder todeter-mine the levels of children’s readiness to learn,diagnoses teachingmaterial to anticipate thedif-ficultieswhichcanhaveaplace inchildrenwithsuch levels of readiness when study it. On thisbasis there is a differentiationof class accordingto the typological peculiarities into groups andaccording to specific features - on the individualstudents.Forhomogroupsandindividualstudentsofaclass teacherprovidesthesystemofspecifictasks,whichshouldultimately lead to theunder-standing of material by each student.Accordingto peculiarities of children, educationalmaterial,tasksthatstudentsshouldtodo,teacherprevious-

lyconsidersandmakeasystemforoptimalworkonthecurrentlessonorinthelessons’systemforeachstudent.Thissystemofworkmayincludeanyformofwork(frontal,group,individual)andtheircombinations which are suitable at this stage ofstudying.[7,p.65]

Onthesecondstagethedirectimplemen-tation of ideas has a place - organization of in-dividualizedanddifferentiatedstudyingworkinaclass.During it each student performs tasks cor-respondingtohisabilities,heisinvolvedincollec-tiveandindividualformsofwork.Asaresult,theindividualdevelopmentofeachstudentandmas-teringofstudyingmaterialshouldbeatasatisfac-toryorahigherlevel.[4,p.58]

Analysis of different approaches to theorganisation of individualized and differentiatedstudying in the class showed that there is not acommonterminologythatallowstobuildatheo-retical system of work within a class with indi-vidualized and differentiated teaching.There aredifferences in key concepts of individualizationanddifferentiationandintheunderstandingoftheformsoforganizationofteachingindestinationofindividualizedanddifferentiatedtasks.

Developing correction-developmentalmethodsofeducationofchildrenwithDownsyn-dromeweshouldtaketoaccountsomepeculiari-tiesoftheirdevelopment.Forexample,thebasisoftheircorrectionalteachingcanconsistof:

1. the organization of the conditions forthe formation of children’s communication skillswithothers,supportfornon-verbalmeansofcom-munication;

2.theorganizationofpropernutritionasaneffectivewaytostimulatetheorgansofarticula-tion.

3.theformationofchildren’ssocialskillsandinteractionwithadultsathomeandduringthegame;

4.theformationofchildren’sabilitiestounderstandthespeechofothers;

5.Additionalmethodsofspeech’sstimu-lation (facial andorgansof articulationmassage,exercisesforthedevelopmentoffinemotorskills,thedevelopmentofspeechbreathing);

6.particularitiesofattention,perception,memoryandthinkingofchildrenwithDownsyn-dromedictatetheneedtoensuretheireducationalprocesswithalargenumberofvisualaids.

Studiesandobservationsofthede-


velopmentofchildrenwithDownsyndromeindi-cate theneed for long-term rehabilitative lessonstobuildcommunicationskillsandspeechdevelop-mentthatrequiresacarefulapproachtotheselec-tionofpre-schoolandthentheschooleducationalinstitution, taking intoaccount the individualpe-culiaritiesofeachchildwiththisgeneticdisorders.[3,p.115]

Studdingof featuresof thedevelopmentofproblemofindividualizationanddifferentiationin primary education,we obtained the followingconclusions:

1. Conceptual background of the devel-opment of frameworks problem requirements:mandatory accounting individually-typologicalfeatures of pupils; development of special abili-tiesandtalents;participationofeachstudentintheclasswork; developing training; comprehensivedevelopmentandmaximize the impactofeduca-tionofeachstudent;understandingofacommoneducationalmaterial.Newtheoreticallevelofde-velopmentof theproblemwascausedby thede-velopmentof theory andmethod tooptimize thelearning process, the emergence of pedagogy ofcooperation,activitedandtechnologicalapproach-estolearning,conceptionofstudent-centerededu-cation.

2.Themaindirectionsofdevelopmentis-suesinthetheoryandpracticeofteachingyoung-er schoolchldrenwere: individualization anddif-ferentiation according to learning content, leveland profile individualization and differentiation(accordingtothedifferencescasedbythecontentofeducationandtothepresenceofdifferencesinthe capabilities and needs of its assimilation inchildren); aswell as the creation of a system ofindividualizedanddifferentiatedformsandmeansofeducation,bothatthemicro-,meso-andmacro-levels(accordingtothenatureofteaching,learn-ing;totherateofprogressinstudying;tointerests/specialabilities).Thedevelopmentoftheproblemwithin theclasswasconducted in threemainar-eas:accountingdifferencesofstudentsintraining,learningandeducationalinterests.[6]

3.On the base of the analysis of scien-tists’ approaches (H. Kobernik,Y. Malevany, Z.Onyshkiv,V.Rymarenko,A.Savchenko,O.Yaro-shenkoetc.),wehave identifiedandsummarizedthe achievements in the theory and practice ofelementary education in the organization of in-dividualization and differentiationwithin a class:

methodsofindividualizationanddifferentiationoftasks(foralltheclass,foragroupandindividual)fortheindividualworkofstudents;individualizedanddifferentiatedvariantsofgroupwork;waysoforganizingoflearninginheterogeneousclassesarepossible (as the “primary” and “secondary” dif-ferentiation);peculiaritiesofteachingpracticesintheformofthecharacteristicsoftheimplementa-tionofindividualizedanddifferentiatededucation(both“closed”or“open”forstudents;“absolute”or“limited”accordingtothecoverageofstudentsbydifferentiatedapproach);various formsofco-operationincarryingouteducationaltasksandor-ganizationofacademicworkoneducationaltasks(general,individualized,differentiated)intermsof“manifest”and“latent”individualizationofeduca-tion;basicelementsandconditionsof“manifest”individualizationoflearning,stagesof.[4,p.34]

Intheresultsofresearchthemaintrendsof development of the problem of individualiza-tionincorrectionalpedagogyareidentified:

Active learning and the implementationof foreign and native experience of education,thesearchfornewcontent,formsandmethodsoftraining,acomprehensivestudingoftheindividualpeculiaritiesofprimaryschoolchildren;

thedevelopmentofformsofexternalandwithinaclassindividualizationanddifferentiationofprimaryeducationinthreemaindirections,tak-ingintoaccountthenatureofteachingandlearn-ingofyoungerstudents,arateofadvancementofchildren in studying, their interests and specialabilities;

the dominant development of the formswithin a class individualization and differentia-tionofprimaryeducationinaclass-lessonsystem:techniques of individual and differentiated ap-proachtostudentsatdifferentstagesofthelesson;methodsofindividualizationanddifferentiationofhomework and learning activities during the les-son;ways of organizing of self study in schoolsandday-caregroups,circlesgroups’work;

purposeful development and implemen-tation inpracticeof the initial studyingof formsof external individualization and differentiationoflearning:openingofschoolsandclassesalign-ment; creating classes with accelerated training,specializedschoolsandclasseswithin-depthstud-ingof certaindisciplines, specializedgroupsandclassesinschoolswithday-caregroups,electives;

approvalofthedirectionsinthedevelop-


mentoftheproblemofindividualizationanddif-ferentiationoflearningprocess,focusedondiffer-encesinthecontentofeducation,differencesinthepeculiaritiesandneedsofyoungerstudents:levelandprofileindividualizationanddifferentiationoftraining; individualization and differentiation inthecontentofstudying.[2,p.67]

The analysis does not cover all aspectsofthismultifacetedproblems.Theprospectofitsfurtherresearchconsistofthedetailedstudingandanalysisofbestpracticesofindividualizationanddifferentiationofteachingofprimaryschoolchil-drenwithDown syndrome inUkraine, influenceoftheforeignpsycho-pedagogicalconceptsonthedevelopment of ideas based on individual-typo-logicalpeculiaritiesofstudentswithpsychomotorfeaturesofdevelopmentinnativetheoryandprac-ticeofcorrectionaleducation.

Рецензентд.пед.н.,професорІ.В.Дмітрієва

Список використаних джерел1. Бруни М. Формирование навыков мелкой

моторикиудетейссиндромомДауна/М.Бруни//Пер.сангл.А.Курт. – М.:Связь-Принт, 2005, - 212с. 2. Володько В.М. Індивідуалізація і диференціація навчання /В.М.Володько //Проблемисучасноїпедагогічноїосвіти:Зб.статей.–Ч.1.–К.,2000.– 136 с. 3. Катаева А.А., Стребелева Е.А. Дошкольнаяолигофренопедагогика./А.А.Катаева,Е.А.Стреблева//-М.:Просвещение, 1988. 264с. 4. Коберник Г.І. Індивідуалізаціяй диференціація навчання в початкових класах: теорія таметодика. / Г.І. Коберник // Монографія. – К.: Наук. світ,2002. – 231 с. 5. Лаутеслагер П. Двигательное развитиедетей раннего возраста с синдромом Дауна. Проблемы ирешения. /П.Лаунтеслагер //Пер. с англ.О.Н.Ертановой. –М.,«Монолит»,2003,346с.6.ФурманА.В.Психодіагностикаінтелектув системідиференціаціїнавчання. /А.В.Фурман //Книгадлявчителя.–К.:Освіта,1993.–224с.7.ШамоваТ.И.Индивидуальныйи дифференцированныйподход в обучении/ Т.И. Шамова // Активизация обучения школьников. – М.:Педагогика,1991.213с.

References1. BruniM. Formirovanie navyikovmelkoymotoriki

u detey s sindromomDauna /M. Bruni // Per. s angl.A.Kurt. –M.:Svyaz-Print,2005,-212s.2.VolodkoV.M.IndivIdualIzatsIyaIdiferentsIatsIyanavchannya/V.M.Volodko//ProblemisuchasnoYipedagogIchnoYiosvIti:Zb.statey.–Ch.1.–K.,2000.–136s.3.KataevaA.A.,StrebelevaE.A.Doshkolnayaoligofrenopedagogika./A.A.Kataeva,E.A.Strebleva//-M.:Prosveschenie,1988.264s.4.KobernikG.I.IndivIdualIzatsIyaydiferentsIatsIyanavchannyavpochatkovihklasah:teorIyatametodika./G.I.Kobernik//Mono-grafIya.–K.:Nauk.svIt,2002.–231s.5.LauteslagerP.Dvigatel-noerazvitiedeteyrannegovozrastassindromomDauna.Problemyiiresheniya./P.Launteslager//Per.sangl.O.N.Ertanovoy.–M.,«Monolit»,2003,346s.6.FurmanA.V.PsihodIagnostikaIntelektuvsistemIdiferentsIatsIYinavchannya./A.V.Furman//Knigadlyavchitelya.–K.:OsvIta,1993.–224s.7.ShamovaT.I. Individu-alnyiy i differentsirovannyiy podhod v obuchenii /T.I. Shamova//Aktivizatsiya obucheniya shkolnikov. –M.: Pedagogika, 1991.213s.

PEDAGOGIKA SOCJALNA, SOCJOLOGIA I FILOZOFIA NAUKI

к.і.н., доцент Кашаба О. Ю.+38(050)[email protected] к.і.н., доцент Щербина І. В.+38(050)[email protected]

THE ROLE OF HUMANITIES DISCIPLINES IN CIVIC COMPETENCE

FORMATION

РОЛЬ СОЦІОГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН У ФОРМУВАННІ

ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У СТУДЕНТІВ ВНЗ

Kashaba O.Y., Shcherbyna I.V. The role of humanities disciplines in civic competence formationModernUkrainerequiresprofessional,dedicated,systematic,methodicalweightedtrainingofcitizensforthelivingintheconditions of democracy.One of themost important tasksofmoderneducationistheformationofthecitizentowhomthe democratic civil society is the center of the creativeopportunities,satisfactionofitspersonalandsocialinterests.Achievingofthesegoalspromotesthestudyofhumanitiesdisciplinescycle.Thesedisciplinesformtheknowledgeandskillsthatarenecessaryfortherealizationofcivilrightsandfreedoms,theuseofmoderninstitutionsoflaw,theformationof competencies required for participation in society at alllevels.Keywords: humanitiesdisciplines, civic competences, civilsociety,adaptation,socialization.

Кашаба О. Ю., Щербіна І. В. Роль соціогуманітарних дисциплін у формуванні громадянської компетентностіОднимізголовнихзавданьсучасноїосвітиівихованняє формування громадянськості як комплексу якостейта домінуючої складової життєвих компетентностейособистості, створення умов для формування людини-громадянина, розкриття її творчих можливостей,задоволення особистих та суспільних інтересів.Виконанню цих завдань сприяє вивчення циклусоціогуманітарнихдисциплін.Цідисципліниформуютьзнанняінавички,потрібнідляреалізаціїгромадянськихправ і свобод, користуванні інститутами сучасноїправової держави, формуванні компетентностей,необхіднихдляучастівжиттісуспільстванавсіхрівнях.Ключові слова: соціогуманітарні дисципліни,громадянськакомпетентність,громадянськесуспільство,адаптація,соціалізація.



135PEDAGOGIKASOCJALNA,SOCJOLOGIAIFILOZOFIANAUKI

Кашаба О. Ю., Щербина И. В. Роль социогуманитарных дисциплин в формировании гражданской компетентностиОднимизглавныхзаданийсовременногообразованияивоспитанияявляетсяформированиегражданственностикаккомплексакачествидоминирующейсоставляющейжизненныхкомпетентностейличности,созданиеусловийдля формирования человека-гражданина, раскрытиеего творческих возможностей, удовлетворение личныхи общественных интересов. Эти задачи выполняютсоциогуманитарные дисциплины. Они способствуютформированию знаний и навыков, необходимых дляреализациигражданскихправисвобод,формированиюкомпетентностей необходимых для участия в жизниобществанавсехуровнях.Ключевые слова: социогуманитарные дисциплины,гражданская компетентность, гражданское общество,социализация,адаптация.

Повноцінне функціонуваннясучасного суспільства неможливо безсоціальної,політичноїтаправовоїадекватностісвоїхчленів,якідостатньоюміроюорієнтуютьсяв суспільних, політичних та державотворчихпроцесах і можуть усвідомлено визначатив них власнемісце та діяти з користю як длясуспільства,такідлясебе.Саметомуоднимізголовнихзавданьсучасноїосвітиівихованняє формування громадянськості як комплексуякостей та домінуючої складової життєвихкомпетентностей особистості, створенняумов для формування людини-громадянина,розкриттяїїтворчихможливостей,задоволенняособистихтасуспільнихінтересів.Виконаннюцих завдань сприяє вивчення циклусоціогуманітарних дисциплін, які ставлятьпередсобоюмету–адаптаціютасоціалізаціюособистості, залучення їїдоактивноїучастіужиттідемократичногосуспільства.

Термін «компетентність» є похіднимвід слова компетентний (від лат. compe-tens, cjpetentnis – відповідальний, здібний)– знаючий, тямущийу певній галузі; той, хтоможе і має право відповідно до своїх знаньі повноважень робити чи вирішувати щось,міркуватипрощось.Компетентність–ценабірзнань, умінь, навичок і ставлень людини, якадозволяєстворюватипідґрунтядляздійсненняефективноїдіяльності,надає змогустудентовівиконувати певні функції, забезпечуючирозв’язання проблем і досягнення певнихстандартів у професійній діяльності [5, с.23]. Таких наборів знань, умінь, навичок іставленьнабуваютьякпротягомжиття,такіупроцесінавчання.Зауважимо,щоєдвапоняття

«компетентність» і «компетенція». Більшістьвченихціпоняттярозрізняють,наголошуючи,що«компетенція»–цеколоповноваженьособичиустанови.Умежахсвоєїкомпетенціїособаможе бути компетентною в певних питаннях,у певній сфері діяльності або навпаки.Протевпедагогічнихпрацяхукраїнськихдослідниківмичастоможемо зустріти застосування слова«компетенція»узначенні«компетентність,щонабуваєтьсявнавчанні»яксинонімцьогослова[5,с.19;10.с.3].

Оскільки життя нинішньогосуспільства є складним і багатогранним,студент, щоб стати успішною людиною,має набути компетентності у різних сферах:політичній, економічній, духовній, соціальнійтощо.Томув теорії компетентнісногопідходудо навчання висувається положення просистему компетентностей, які формуються устудентазарокинавчання.

У сучасній педагогічній науцідосліджуються різні аспекти реалізаціїкомпетентнісногопідходувосвіті.Наприклад,аналіз ключовихкомпетентностей, їх сутністьта характеристика знайшли відображенняу працях Т. Єлагіної, О. Локшиної,М. Михайличенко, О. Овчарука, О. Пометун,О.Шестопалюкта ін.Науковцінаголошують,що сьогодні особливого значення набуваютьдемократизація та гуманізація навчально-виховного процесу, створення умов дляопанування надбаннями національної тазагальнолюдськоїкультури,вихованнявисокихморальних й громадських якостей. У своючергу, «формування громадянських якостейособистостіґрунтуєтьсянаідейномубагатствінароду, його мудрості, духовних цінностях,традиціяхізвичаях»[3;5;7;10таін.].

Виходячи з цього громадянськакомпетентністьможебути розглянута як одназключовихкомпетентностейлюдини,підякоїрозуміютьїїздатністьактивно,відповідальнойефективнореалізовуватигромадянськіправатаобов’язкизметоюрозвиткудемократичногогромадянського суспільства [8, с. 5]. Отже,метанашогодослідженняполягаєвтому,щобобґрунтувати вплив соціогуманітарних знаньнаформуваннягромадянськоїкомпетентності.

Виникнення громадянськоїкомпетентності як соціального явищабезпосередньо пов’язано з переходом від


традиційного до зрілого громадянськогосуспільства і з процесом громадянськоїсоціалізації.УХVІІ–ХVІІІст.просвітителямиЖ.-Ж. Руссо, Вольтером, Дж. Локком та ін.активно обговорювалася книга Т. Гоббса«Про громадянина». Вони вважали, щодля громадянського суспільства, потрібнийрозвинутий, з високою самосвідомістю,самостійний громадянин, який відстоює яксвої індивідуальні, так і суспільні інтереси.Відомий американський політолог Р. Дальстверджує, що для того, щоб демократіявиявилася життєздатною політичноюмоделлю,необхіднийпевнийрівеньполітичноїкомпетентності і «активної адекватності»громадян. «Адекватність» громадянинанасамперед виявляється в самоідентифікації,в розумінні свого місця в суспільстві івідповіднихцьомупотреб,поряд іу зв’язку зусвідомленнямсвоєїсоціальноїідентичностізіншимигромадянами[12].

Світовий досвід становлення,формування і розвитку громадянськоїкомпетентності складався в основному там,де культивувався демократизм як головнаознака і параметр соціальних відносин іпринципдіяльностісоціалізованоїособистості.Основнимфакторомстановлення,формуванняі розвитку громадянської компетентності яксоціального явища виступає громадянськесуспільство, характер і стан його зрілості,модель його взаємодії з державою в певнихнаціонально-державнихумовах.

Отже,можемозробитивисновок,що проблема формування, становленнягромадянської компетентності є життєвоважливою для утвердження громадянськогосуспільства.

Щодо тлумачень сутностігромадянської компетентності, то миможемо бачити різні підходи. Зокрема,російська дослідницяЮ. Подлєсная визначаєгромадянську компетентність як феноменй сукупність властивостей індивіда, щосоціалізований під впливом громадянськогосуспільства. При цьому громадянськакомпетентність формується у виглядісоціокультурних,ціннісно-ментальних, власнепрофесійних,морально-етичнихйіншихзнань,навичоктавмінь,щомотивуютьіндивідуальнуйгруповуактивністьособистості.Такожавтор

наголошує, що предметом громадянськоїкомпетентностійголовнимкритеріємоцінкиїїякостієступіньповноцінноїучасті індивідаусуспільномужитті[9].

Український дослідникМ. Михайличенко вважає, що громадянськакомпетентність – це складне, інтегрованеутворення, складовими якого є такікомпоненти: когнітивний (знання і норми,щостановлятьзмістгромадянськості);операційно-процесуальний (професійні знання, уміння інавички,якієвизначальнимиуфункціональнійготовності до діяльності з громадянськоїосвіти і виховання, практичної реалізаціїгромадянської позиції, громадянськихкомпетенцій);ціннісно-мотиваційний(мотиви,психологічні установки, ціннісні орієнтації),а особистісний компонент репрезентуютьздібності та риси, що уможливлюють процесстановленнягромадянськоїкомпетентності[7].

Аналіз різних підходів довизначення громадянської компетентностідозволяє нам узагальнити все вищевикладенеі зробити висновок, що громадянськакомпетентність – це інтегрована якістьособистості, що дозволяє їй усвідомлено,відповідально і ефективно користуватисягромадянськими правами і свободами,виконувати обов’язки громадянина, займатиактивну громадянську позицію, поділятицінності демократичного суспільства, бутипатріотом своєї Батьківщини, шанобливоставитисядонародівікультуріншихкраїн.

Унизціосновоположнихосвітянськихдокументів(ЗаконУкраїни«Провищуосвіту»,постанова Президії АПНУкраїни «Концепціягромадянського виховання особистості вумовах розвитку української державності»,Проект Концепції гуманітарного розвиткуУкраїни на період до 2020 р., підготовленийв установахСекції суспільних і гуманітарнихнаукНАНУкраїни та ін.), якіможна вважатиконцептуальними основами для існуваннясоціогуманітарного циклу дисциплін у ВНЗ,що сприяють формуванню громадянськоїкомпетентності, підкреслюється необхідністьформування громадянина України якосвіченої, творчої особистості, в якійорганічно поєднуються високі моральні риси,громадянська зрілість, патріотизм, політична,правова культура і обізнаність, професійна


компетентність,потребаусамовдосконаленні.На підставі нормативно-правових

актів і концепцій сучасної освіти можнавизначитизмістсоціогуманітарнихдисциплін,що забезпечують формування громадянськоїкомпетентностіособистості,яксукупність:

-громадянськихзнаньа) філософсько-культурологічних,

історичних та морально-етичних: прогромадянські, демократичні, загальнолюдські,європейські, національні норми й цінності;європейськугромадянськість;культурусвітовоїцивілізаціїтаісторичнуйкультурнуспадщинуукраїнськогонароду;

б) політологічних: про типи держав,політичний устрій суспільства, механізмифункціонування політичної системи та владив Україні, політичні організації та інститути,принципи, процедури й регламент суспільноївзаємодії, виборчу систему; особливостівзаємодіїорганівдержавноївлади імісцевогосамоврядування та їх відповідальності передгромадянами; сутність громадянськогосуспільства;системусоціальногозабезпеченнята соціального захисту; ефективні формивзаємодії з представниками владних структуртаіншихустанов;

в) правових: про права людини ймеханізми їх захисту; про головні правовінорми, що визначають правочинну поведінкуособивУкраїні;

г)соціальних:просоціальноефективнуповедінку особистості; стратегії взаємодії таспілкування з іншими; способи залагодженняконфліктнихситуацій;

-громадянськихуміньа)уполітичнійсферісуспільногожиття:

орієнтуватисяупроблемахсучасногосуспільно-політичного життя в Україні та визначативласну позицію; застосовувати способи тастратегіївзаємодіїзорганамидержавноївладинакористьсобітагромадянськомусуспільству;використовувати засоби громадського впливуна владні структури; ініціювати громадськуактивність;

б)управовійсферісуспільногожиття:реалізувати й послідовно обстоювати своїправа; застосовувати процедури і технологіїзахисту власних інтересів, прав і свобод таправ свобод інших громадян; виконуватигромадянські обов’язки в межах місцевої

громади, держави та її політичних інститутів;використовувати способи діяльності й моделіповедінки,щовмежахчинногозаконодавстваУкраїнивідповідаютьінтересамсамореалізаціїособистості та захищають права людини ігромадянина;

в) у соціальній сфері суспільногожиття: ефективно спілкуватися, застосовуватимоделі поведінки, характерні для високоїкультури міжлюдських (міжгруповихі міжособистісних) стосунків; долатистереотипи,войовничийнаціоналізм,расизмтанетерпимість,гендернунерівність,визнаватиіприймати різноманітність, йти на компромісиз різними етнічними, релігійними групамизарадисоціальногомирувдержаві;розглядатиальтернативні дії та поведінки і піддавати їханалізузетичноїточкизору;робитисвідомийвибір, застосовувати технології прийняттяіндивідуальних і колективних рішень,враховуючивласніінтереси,інтереситапотребиіншихгромадян,суспільствайдержави;братиучастьусамоорганізації,самоврядуваннідітейімолоді;

г) загальнопізнавальних: мислитикритично і незалежно; критично сприйматиінформацію, зокрема, щодо способів думокі філософських, релігійних, соціальних,політичнихікультурнихконцепцій,самостійноїї аналізувати й застосовувати; формулювати,висловлювати й публічно обстоювати власнупозицію;

- громадянських цінностей, ставлень,установок

а) загальнолюдських: доброта,чуйність, милосердя, совість, чесність,правдивість, працелюбність, справедливість,гідність,терпимістьдолюдей,повагаілюбовдобатьків,роду,бережливеставленнядоприроди;

б) демократичних (громадянськогосуспільства): почуття власної гідності,шануванняправлюдинитасвободиособистостіяк абсолютної цінності; повага до законів;визнання головних демократичних цінностей;лояльне і, водночас вимогливе ставленнядо влади; активна громадянська позиція,впевненість у своїй спроможності впливатина життя суспільства; повага до інтересів,прав, самобутності великих і малих народів,міжкультурневзаєморозуміння,толерантність;

в) національних: обов’язок і


відповідальність перед співвітчизниками,Батьківщиною,державою;віравдуховнісилисвогонароду,йогомайбутнє;любовдоУкраїнитарідногокраю,повагадонаціональноїісторії,культури,мови,традицій.

Отже, на дисциплінисоціогуманітарного циклу покладаєтьсязавдання, пов’язане з формуваннямфілософських, соціальних, політичних,правових, історичних, українознавчих знань,розвитку в особистості таких якостей, яксоціальнаактивність, відповідальність,повагадоправлюдини,доісторіїтатрадиційвласногонароду та інших культур, підготовка молодідо ролі громадян відкритого демократичногосуспільства, які поважають норми і правиласпівжиттяспільноти,дотримуютьсяїх,вміютьуправовийспосібзадовольнитисвоїінтереси,відчутисебесоціально,морально,політичнойюридичнодієздатною.

Крім того, важливою умовоюформуванняцихкомпетентностейумайбутніхфахівціввсучасномусвіті,колирозширюєтьсямобільністьстудентів,створюютьсяумовидляїхнавчанняйпрацевлаштуваннязакордоном,єпідвищенняїхполітичної іправовоїкультури,якаповиннабазуватисянависокомурівнізнаньпроправаіобов’язкилюдиниякрідноїкраїни,такікраїнипроживання.

Таким чином, циклсоціогуманітарних дисциплін передбачаєформування знань і навичок, які потрібнідля реалізації громадянських прав і свобод,користування інститутами сучасної правовоїдержави,зосереджуєувагунаправахіобов’язкахгромадян, формуванні компетентностей,необхіднихдляучастівжиттісуспільстванавсіхрівнях.Cоціогуманітарнаосвіта–ценелишеодин з найважливіших соціальних інститутівтрансляції культурних, політичних, правовихцінностей, норм, ідеалів, форма відтвореннянаціонально-культурного світу, а й вагомийчинник підготовки національної інженерної,технічної, освітянської, педагогічної еліти.Розуміннясоціогуманітарноїосвітиякфакторадуховної безпеки нашої нації зумовлено йогороллю у збереженні культурної спадковостіі духовним розвитком особистості. Воназабезпечує цілісне ставлення людини – увідповідностізтимиідеалами,якісформованівнадрахкультуриіпередусімвфілософських,

історичних,політичнихсистемахіконцепціях.Рецензент

д.с.н.,професорЕ.А.Афонін

Списоквикористанихджерел1. Васянович Г. П. Гуманітарна освіта і

стиль педагогічної діяльності викладача професійно-технічногозакладу/Г.П.Васянович//Гуманітарнаосвітаівихованняособистості:Зб.наук.праць.–Львів:Сполом,2004.–С.9–28.2.Григор`єваС.В.Гуманізаціявищоїосвіти як шлях формування спеціаліста ХХІ століття/ С.В. Григор`єва // Інженерна освіта намежі століть:традиції,проблеми,перспективи.–Харків:ХДГІУ,2000.–С.29–30.3.ЄлагінаТ.Роль імісцегромадянськоговихованняуреформуванніосвітивУкраїні /Т.Єлагіна//Освітаякфакторзабезпеченнястабільностісучасногосуспільства: Матеріали між нар. наук. теор. Конф. –Тернопіль, 2004. – С. 79 – 80. 4. Колісник-ГуменюкЮ. І. Роль соціогуманітарних дисциплін у вихованніпатріотизму і національної свідомості особистості /Ю. І, Колісник-Гуменюк // Зб. наук. праць інститутупсихології іменіГ.С,КостюкаАПНУкраїни/[заг.ред.С.Д.Максименка].К.,2008.–Т.Х.,Ч.4.–С.272–279.5.Компетентніснийпідхідусучаснійукраїнськійосвіті:світовийдосвідтаукраїнськіперспективи/Підзаг.ред.О.Овчарук. –К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с. 6. Концепціягромадянського виховання особистості в умовахрозвитку української державності // Освіта України.– 2000. – № 32. – С. 22 – 23. 7. Михайличенко М.Формування громадянської компетентності майбутніхучителів предметів гуманітарного циклу: Автореф.дис...канд.пед.наук /М.Михайличенко.–Кіровоград,2007.–21 с. 8.Підсумковийдокументробочої групи зрозробкипланівіпрогрампроекту«Громадянськаосвіта-Україна»//ІсторіявшколахУкраїни.–2006.–№8.–С.2–7.9.ПодлеснаяЮ.Е.Гражданскаякомпетентностьвсовременномобществе:политико-логическиеаспектыформирования и развития: Автореф. дис…канд. полит.наук /Ю.Е.Подлесная.–М.,2006.–19с.10.ПометуО.,ГупакН.Формуваннягромадянськоїкомпетентностістаршокласниківупроцесінавчанняісторії/О.Помету,Н.Гупак // ІсторіявшколахУкраїни.–2008.– №4.–С. 3 – 10. 11. Постригач Н. Структурні компонентигромадянської компетентності сучасного вчителя-європейця [Електронний ресурс] / Н. Постригач.– Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua/2263/1 12.Шестопалюк О. В. Формування громадянськоїкомпетентності студентів педагогічних ВНЗ в умовахрозвиткуукраїнськоїдержавності[Електроннийресурс]/О.В.Шестопалюк.–Режимдоступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Sitimn/2010_23

References1.VasyanovichG.P.Gumanitarnaosvitaistilped-

agogichnoyi diyalnosti vikladacha profesiyno-tehnichnogozakladu/G.P.Vasyanovich//Gumanitarnaosvitaivihovan-nyaosobistosti:Zb.nauk.prats.–Lviv:Spolom,2004.–S.9 – 28. 2.Grigor`eva S.V.Gumanizatsiya vischoyi osvitiyak shlyah formuvannya spetsialista XXI stolittya / S. V.Grigor`eva // Inzhenerna osvita na mezhi stolit: traditsiyi,


problemi,perspektivi.–Harkiv:HDGIU,2000.–S.29–30.3.ElaginaT.Rolimistsegromadyanskogovihovannyaure-formuvanniosvitivUkrayini/T.Elagina//OsvitayakfaktorzabezpechennyastabIinostisuchasnogosuspilstva:Materialimizhnar.nauk.teor.Konf.–Ternopil,2004.–S.79–80.4.Kolisnik-GumenyukYu.I.Rolsotsiogumanitarnihdistsiplinuvihovannipatriotizmu inatsionalnoyi svidomostiosobis-tosti/Yu.I,Kolisnik-Gumenyuk//Zb.nauk.pratsInstitutupsihologiyiimeniG.S,KostyukaAPNUkrayini/[zag.red.S.D.Maksimenka].K.,2008.–T.H.,Ch.4.–S.272–279.5.Kompetentnisniy pidhid u suchasniy ukrayinskiy osviti:svitoviydosvid taukrayinskiperspektivi /Pidzag. red.O.Ovcharuk. – K.: «K.I.S.», 2004. – 112 s. 6. Kontseptsiyagromadyanskogovihovannyaosobistostivumovahrozvitkuukraiinskoyi derzhavnosti //OsvitaUkraiini. – 2000. –№32. –S. 22–23. 7.MihaylichenkoM.Formuvannyagro-madyanskoyi kompetentnostimaybutnih uchiteliv predme-tivgumanitarnogotsiklu:Avtoref.dis...kand.ped.nauk/M.Mihaylichenko.–Kirovograd,2007.–21s.8.Pidsumkoviydokumentrobochoyigrupizrozrobkiplaniviprogrampro-ektu«Gromadyanskaosvita-Ukrayina»//Istoriyavshko-lahUkrayini.–2006.–№8.–S.2–7.9.PodlesnayaYu.E.Grazhdanskaya kompetentnost v sovremennom obsche-stve:politiko-logicheskieaspektyiformirovaniyairazvitiya:Avtoref. dis…kand. polit. nauk /Yu.E.Podlesnaya. –M.,2006.–19s.10.PometunO.,GupakN.Formuvannyagro-madyanskoyi kompetentnosti starshoklasnikiv u protsesinavchannyasstoriyi/O.Pometun, N.Gupak//IstoriyavshkolahUkraiini.–2008.–№4.–S.3–10.11.PostrigachN. Strukturni komponenti gromadyanskoyi kompetentnostisuchasnogovchitelya-evropeytsya[Elektronniyresurs]/N.Postrigach. –Rezhimdostupu: http://lib.iitta.gov.ua/2263/112. Shestopalyuk O. V. Formuvannya gromadyanskoyikompetentnosti studentiv pedagogichnih VNZ v umovahrozvitku ukrayinskoyi derzhavnosti [Elektronniy resurs] /O.V.Shestopalyuk.Rezhimdostupu:http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Sitimn/2010_23

аспирант кафедры педагогики Мороз В. П.+38(095)[email protected]

FEATURES OF FORMATION LEADERSHIP QUALITIES OF STUDENTS COMMITTEE OF STUDENT SELF-GOVERNMENT IN TARAS

SHEVCHENKO NATIONAL UNIVERSITY OF LUHANSK

ОCOБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ ЛИДЕРСКИХ КАЧЕСТВ СТУДЕНТОВ

ОРГАНОВ СТУДЕНЧЕСКОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ В ЛУГАНСКОМ НАЦИОНАЛЬНОМ УНИВЕРСИТЕТЕ

ИМЕНИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКО

Moroz V. P. Features of formation leadership quali-ties of students committee of student self-govern-

ment in Taras Shevchenko National University of LuhanskAnnotation.ThearticlediscussestheempiricalstudiesoftheformingleadershipqualitiesofstudentsinTarasShevchenkoNationalUniversityofLuhansk in theprocessactivitiesofthestudentself-government.Asthemethodusepedagogicalexperimentunderwhichusedexpertsurvey.Keywords: student management, leadership qualitiesleadershipqualitiesofthestudent.

Мороз В. П. Особливості формування лідерських якостей студентів органів студентського самоврядування у Луганському національному університеті імені Тараса ШевченкаУ статті розглядаються результати дослідженняособливостей формування лідерських якостей устудентів в процесі діяльності органів студентськогосамоврядування на прикладі досвіду Луганськогонаціонального університету імені Тараса Шевченка.В якості методу дослідження використовувавсяпедагогічний експеримент, в рамках якого проводивсяекспертнеопитування.Ключові слова: студентськеуправління,лідерськіякості,лідерськіякостістудента.

Мороз В. П. Особенности формирования лидерских качеств студентов органов студенческого самоуправления в Луганском национальном университете имени Тараса ШевченкоВ статье рассматриваются результаты исследования особенностей формирования лидерских качеству студентов в процессе деятельности органовстуденческого самоуправления на примере опытаЛуганского национального университета имениТараса Шевченко. В качестве метода исследованияиспользовался педагогический эксперимент, в рамкахкоторогопроводилсяэкспертныйопрос.Ключевые слова: студенческое управление, лидерскиекачества,лидерскиекачествастудента.

Постановка проблеми. Во времядлительной процедуры европейскогооцениванияуниверситетов,котораяпроходилана протяжении последних десяти лет вЛуганскомнациональномуниверситетеимениТараса Шевченко, администрация учебногозаведения приняла решение о формированииоргановстуденческогосамоуправления.Такимобразом, на сегодня сформирован сильныйдействующий аппарат, который требуетотдельногоисследования.

По законодательству Украиныстуденческое самоуправление предполагаетналичие права и возможности студентоврешатьвопросыобученияибыта,защитыправи интересов студентов, а также приниматьучастие в управлении высшим учебнымзаведением. Студенческое самоуправлениеобъединяет всех студентов соответствующего

http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Sitimn/2010_23

http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Sitimn/2010_23



высшего учебного заведения. Все студенты,обучающиеся в высшем учебном заведении,имеют равные права, могут избираться ибыть избранными в рабочие, совещательные,выборные и другие органы студенческогосамоуправления.Студенческоесамоуправлениеобеспечивает защиту прав и интересовстудентов, а также их участие в управлениивысшим учебным заведением. Студенческоесамоуправление осуществляется студентаминепосредственноичерезорганыстуденческогосамоуправления, избираемых путем прямоготайногоголосованиястудентов.

Для достижения поставленных темойстатьи задач необходимо дать определениелидерскихкачеств.Наосновеанализанаучно-педагогических трудов установлено, чтолидерские качества являются разновидностьюсоциально-психологическихсвойствличности,поскольку они действительно отражаютотношение к людям и общества в целом,проявляются в ее общественном поведениии поступках. Таким образом, формированиелидерских качеств должно стать стержневымнаправлением в подготовке будущегоспециалиста.

Например, Д. Креймс определяетлидерскиекачествакак«внутренниечертыилиспособности,позволяющиелидерудействоватьэффективно, способствуя при этом развитиюорганизации».

Н. Мараховская, Н. Семченкоопределяют лидерские качества каксовокупностьхарактеристикличности,которыепомогают ей занимать лидирующие позициив группе, оказываются в организаторскихспособностях,уменииоказыватьзначительноевлияние на поведение и настроение людей,бытьпримеромдляподражания.

В статье рассматривается заданиеисследовать уровень сформированныхлидерскихкачествустудентоввысшихучебныхзаведений.Дляэтогобылпроведенэксперимент,вкоторомвзялиучастиестуденты4вузов.Всегобыло задействовано 372 студента: 185 чел.,которые составили контрольную группу (КГ),187чел.–экспериментальную(ЭГ).Такжебылозадействовано 38 представителей руководстваоргановстуденческогосамоуправления.

Среди них было проведеноанкетирование представителей руководства

органов местного самоуправления с цельювыяснения особенностей формированиялидерскихкачеств,студентоввысшихучебныхзаведений в процессе деятельности органовстуденческогосамоуправления.

Объём выборки (количествостудентов экспериментальной и контрольнойгрупп) обеспечивает репрезентативностьполучаемых данных. Состав контрольнойи экспериментальной групп определенос помощью квотной выборки, когда вэкспериментальную и контрольную группыстудентовотбиралиссоблюдениемквот(курсучебы – первый, включение к активу органовстуденческого самоуправления). Расхождениемежду численностью в экспериментальной иконтрольнойгруппахявляетсянезначительным(2 студента), что не имело существенноговлияниянарезультатыисследования(P<0,001).

Стратегия развития современногообразования определяет потребностьв разработке квалитативных методовдиагностированияуровнейсформированностилидерскихкачествустудентоввысшихучебныхзаведений, а также их учебных достиженийв целом. Особенно важно диагностироватьпоказатели сформированности лидерскихкачеств у студентов высших учебныхзаведений на таких образовательных этапах,как начало учебы в учебном заведении, атакжеприегоокончании.Наэтапевыявленияуровня сформированности лидерских качеству студентов высшихучебных заведенийбылииспользованы следующиеметоды и методикиисследования: «Интерес к общественнойжизни» (О. Ступак); Методика диагностикиличности на мотивацию к успеху Т. Елерса;Диагностика коммуникативной толерантности(В. Бойко), Методика диагностики уровняэмпатии (В. Бойко); Методика диагностикисаморегуляции и коммуникативного контроля(М. Шнайдер); Тест коммуникативныхумений Михельсона; Методика диагностикикоммуникативных и организаторскихсклонностей (КОС); Методика диагностикилидерских способностей (Е. Жариков, Е.Крушельницкий); Методика оценки стилялидерства.Разработаннаянамианкетаоценкиуровня сформированности лидерских качествстудентов высших учебных заведений;Разработанная нами анкета экспертной


оценки уровня сформированности лидерскихкачествстудентоввысшихучебныхзаведений;Разработанная нами анкета выявленияособенностей формирования лидерскихкачествстудентоввысшихучебныхзаведенийвпроцессе деятельности органов студенческогосамоуправления; Метод наблюдения идиагностического интервью, которыеактивно использовались в течение всегоисследованиясцельюдополненияиуточнениядиагностических данных, полученных зарезультатамивышеуказанныхметодик;Методыматематическойобработкирезультатов.

Входеисследованиябылообнаружено,что знание и представление студентов олидерстве формируются по большей частина основе собственного опыта деятельностив студенческом самоуправлении (включениев лидерскую деятельность или наблюдениеза другими лидерами), а также под влияниемсоциальныхусловий.Именноэтимобъясняется,что образ лидера у студентов имеет характерстереотипа.Когдабылопредложеностудентамнарисоватьобразлидераиегоатрибуты,то67%студентовизображаютеговцентрекомпозициикаклицовкостюме,сгалстукомидипломатом.Тоестьстудентычастоотождествляютлидерствои руководство, формальное и неформальноелидерство. Только часть студентов (18%)воспринимаютлидеравинновационномобразе,как преобразователя мира. Среди лидерскихкачеств подавляющее большинство студентов(69%) выделяют: целенаправленность,коммуникативность, уверенность в себе,ответственность. Причем лидерские умения(умениявлиятьнаокружающих,ихповедение),организаторские умения (способность корганизаторской работе, организаторскаяпроницательность,способностьактивновлиятьна других, умение принимать ответственныерешения в любых ситуациях, решительность,готовность к самостоятельному выполнениюзаданий,готовностькриску,умениюуправлятьсобой), но рефлексивно умения (способностьк самопознанию, самоанализ и анализдеятельности других, адекватная самооценка,самоконтроль и саморегуляция, выделенолишь в 8% ответов. Отвечая на открытыйвопрос: «Я лидер, потому что…», студенты,которые принимают участие в студенческомсамоуправлении, утверждают: «меня избрали

студенты, потому что я умею направитьстуденческуюинициативу,организоватьработу»(60%), «всегда иду на помощь студентам»(54%), «коммуникабельный, умею быстроприспосабливаться к переменным условиям,могуприниматьоптимальныерешения»(47%),«являюсь социально активным и деятельнымчеловеком,стремлюсьусовершенствоватьсебяи общество, умею нестандартно оперативнои творчески решать любые жизненныеситуации» (35%), «имею четкую позицию,собственное мнение и цель, для достижениякоторой прилагаю все усилия» (33%), «имеюавторитет среди людей» (30%), «беру насебя ответственность принимать важныерешения и нести за них ответственность»(28%), «стремлюсь получить уважениесреди людей, самореализоваться» (25%).Таким образом, студенты тесно связываютлидерство с организаторской деятельностью,социальной активностью, альтруистичнымиустремлениями,управленческимифункциями,волевымиусилиями,стремлениемизменитьсебяи мир к лучшему, желанием самореализации,независимостью, авторитетностью,ответственностью.

У студентов ЭГ и КГ отмечаетсяпо большей части низкий (55,6% и 56,1%соответственно) уровень сформированностилидерских качеств за мотивационнымкритерием.

Следующим шагом исследованиябыло определение уровня сформированностилидерскихкачествустудентоввысшихучебныхзаведений за коммуникативным критерием(Диагностикакоммуникативнойтолерантности(В. Бойко), Методика диагностики уровняэмпатии(В.Бойко),Диагностикасаморегуляциии коммуникативного контроля (М.Шнайдер),ТесткоммуникативныхуменийМихельсона).

Данные тестирования студентов заметодикой диагностики коммуникативнойтолерантности (В. Бойко) показали, что устудентов ЭГ и КГ отмечается по большейчастинизкий (54,5%и54,2%соответственно)уровень сформированности коммуникативнойтолерантности.

За результатами тестированиястудентов за методикой диагностики уровняэмпатии(В.Бойко)былиполученыследующиеданные: у студентов ЭГ и КГ отмечается


по большей части низкий (45,9% и 44,7%соответственно) уровень сформированностиэмпатии.

Данные тестирования студентов заметодикой диагностики саморегуляции икоммуникативного контроля (М. Шнайдер)показали,чтоустудентовЭГиКГотмечаетсяпо большей части низкий (50,8% и 50,7%соответственно) уровень сформированностисаморегуляцииикоммуникативногоконтроля.

Данные тестирования студентовза методикой коммуникативных уменийМихельсона показали, что у студентов ЭГи КГ отмечается по большей части низкий(56,1% и 56,2% соответственно) уровеньсформированности коммуникативных уменийинавыков.

Обобщенные результатысформированности лидерских качеств устудентов за коммуникативным критериемпоказали,чтоустудентовЭГиКГотмечаетсяпо большей части низкий (48,4% и 48,7%соответственно) уровень сформированностилидерских качеств за коммуникативнымкритерием.

Следующимшагомисследованиябыладиагностика показателей сформированностилидерскихкачествустудентоввысшихучебныхзаведений за личностно операционнымкритерием, которая осуществлялась заследующими методиками: Диагностикакоммуникативных и организаторскихсклонностей (КОС), Диагностика лидерскихспособностей(Е.Жариков,Е.Крушельницкий),методика оценки стиля лидерства,разработанными нами анкетами оценкиуровня сформированности лидерских качеству студентов высших учебных заведений иэкспертной оценки уровня сформированностилидерских качеств у студентов высшихучебных заведений. Данные тестированиястудентов (Диагностика коммуникативных иорганизаторскихсклонностей(КОС))показали,чтоустудентовЭГиКГотмечаетсяпобольшейчастинизкий (44,5%и44,7%соответственно)уровень сформированности коммуникативныхи организаторских склонностей. Данныетестирования студентов за методикойДиагностики лидерских способностей(Е.Жариков,Е.Крушельницкий)показали,чтоу студентов ЭГ и КГ отмечается по большей

частинизкий (54,5%и54,2%соответственно)уровень сформированности лидерскихспособностей. Причем преимущественныму большинства студентов ЭГ и КГ (78,8%)отмечается непоследовательный стильлидерства (за методикой оценки стилялидерства), что обусловлено отсутствиемопыта управленческой деятельности.Следующим шагом исследования былоанкетирование студентов за анкетой оценкиуровня сформированности лидерских качеству студентов высших учебных заведений.По даннім исследования у студентов ЭГ иКГ отмечается по большей части низкий(56,1% и 56,2% соответственно) уровеньсформированности лидерских качеств.Результаты изучения экспертной оценкируководства студенческого самоуправленияотносительно уровня сформированностилидерских качеств у студентов с помощьюразработанной нами анкеты экспертнойоценки уровня сформированности лидерскихкачеств студентов подтверждают результатыанкетированиястудентов(r=0,91,приp<0,001).

Обобщенные результатысформированности лидерских качествстудентов за личностно-операционнымкритерием показали, что у студентов ЭГи КГ отмечается по большей части низкий(60,1% и 60,2% соответственно) уровеньсформированности лидерских качествза личностно-операционным критерием.Полученные данные свидетельствуют о том,чтонеобходимоопределитьиэкспериментальнопроверить организационно-педагогическиеусловия формирования лидерских качеств устудентов в процессе деятельности органовстуденческого самоуправления, которыенуждаются в последующем изучении ивнедрении в систему высшего образования.Данные эксперимента свидетельствуют отом, что общий уровень сформированностилидерских качеств у студентов за всемикритериями (когнитивным, мотивационным,коммуникативнымиличностно-операционным)находится на низком уровне (55,1% и 54,5%соответственно). При этом, за когнитивнымкритерием у студентов ЭГ и КГ на высокомуровненаходятся9,1%и9,3%соответственно,насреднемуровне–34,7%и33,5%соответственноинизкому–56,2%студентовЭГи57,2%КГ;за


мотивационным критерием у студентов ЭГ иКГнавысокомуровненаходятся18,1%и17,4%соответственно, на среднем уровне – 26,3%и 26,5% соответственно и низкому – 55,6%студентовЭГи56,1%КГ;закоммуникативнымкритериемнавысокомуровненаходятся15,2%студентовЭГи15,8%КГ,среднемуровне–36,4%студентов ЭГ и 35,5% КГ, и низкому – 48,4%и 48,7% студентов ЭГ и КГ соответственно;за личностно-операционным критерием встудентовЭГиКГнавысокомуровненаходятся8,4%и8,7%соответственно,насреднемуровне– 31,5% и 31,1% соответственно и низкому –60,1%студентовЭГи60,2%КГ.

Рецензентд.п.н.,доцентМ.А.Семенов

Список использованных источников1. Креймс Д. А. 4 правила лидерства Джека

Уэлча/ПереводсанглийскогоА.Б.Модестова/КреймсД.А.–Москва:Впоколение,2007.2.МараховськаН.В.Педагогічні умови формування лідерських якостеймайбутніх учителів у процесі навчання дисциплінгуманітарного циклу: автореф. дис. на здобуття наук.ступеняканд.пед.наук:спец.13.00.04.„Теоріяіметодикапрофесійноїосвіти”/Н.В.Мараховська.–Харків,2009.–20с.3.СемченкоН.О.Педагогічніумовиформуваннялідерськихякостеймайбутніхучителівупозааудиторнійдіяльності:автореф.дис.наздобуттянаук.ступеняканд.пед.наук:спец.13.00.01„Загальнапедагогікатаісторіяпедагогіки”/Н.О.Семченко.–Х.,2005.–20с.

References1.KreimsD.A.4pravilaliderstvaDjekaUelcha/

PerevodsangliiskogoA.B.Modestova/KreimsD.A.–Mosk-va_Vpokolenie_2007.2.MarahovskaN.V.Pedagogіchnіumovi formuvannya lіderskih yakosteimaibutnіh uchitelіvu procesі navchannya disciplіn gumanіtarnogo ciklu_ av-toref. dis. na zdobuttya nauk. stupenya kand. ped. nauk_ spec. 13.00.04. „Teorіya іmetodika profesіinoї osvіti” /N.V.Marahovska. –Harkіv_ 2009. – 20 s. 3. SemchenkoN.O.Pedagogіchnіumovi formuvannya lіderskihyakosteimaibutnіh uchitelіv u pozaauditornіi dіyalnostі _ avtoref.dis. na zdobuttya nauk. stupenya kand. ped. nauk _ spec.13.00.01„Zagalnapedagogіka ta іstorіyapedagogіki” /N.O.Semchenko.–H._2005.–20s.

Певна С. Є. +38(095)[email protected]

PEDAGOGICAL CONDITIONS OF STU-DENTS’ SUBJECT POSITION FORMATION IN THE PROCESS OF FOREIGN PROFES-

SIONAL TRAINING

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ СУБ’ЄКТНОЇ ПОЗИЦІЇ МАЙБУТНІХ

ПЕДАГОГІВ У ПРОЦЕСІ ІНШОМОВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Pevna S. Ye. Pedagogical conditions of students’ subject position formation in the process of foreign professional trainingProfessional and personal development, according toexisting educational framework, is the expectation ofthe student’s university training, the part of which is hissubject position. The article is devoted to the analysisof pedagogical conditions of students’ subject positionformationintheprocessofforeignprofessionaltraining.Arangeofconditionsthatencouragestudent’sformationasasubject intheprocessofprofessional trainingwereviewedbytheauthor.Withintheframeworkof theresearchitwasdistinguishedthatstudents’subjectpositionformationinthehigher education system becomes possible due to creatingconditions for demonstration of such subject qualities asactivity,independence,aimingforself-actualization,activityin educational process bymeansof active and interactiveformsandmethodsofteachingwideuse;shiftinemphasisfrom bunching of knowledge, experience and skills tosearching of individual strategy of subject self-expressionand overcoming of difficulties that arise in the process oftraining;maintenanceanddevelopmentofstudents’learningmotivation.Key words: pedagogical conditions, subject position,educational process, foreign professional training, learningoutcome.

Певна С. Є. Педагогічні умови формування суб’єктної позиції майбутніх педагогів у процесі іншомовної професійної підготовкиПрофесійно-особистісний розвиток, відповідно досучасної освітньої концепції, є очікуваним результатомнавчальної діяльності студента у ВНЗ, частиною чогоє його суб’єктна позиція. Роботу присвячено аналізупедагогічних умов формування суб’єктної позиціїмайбутніх педагогів у процесі іншомовної професійноїпідготовки. У статті розглянуто низку педагогічнихумов,щосприяютьстановленнюстудентаяксуб’єктатапроаналізовано ефективність їх застосуванняупроцесінавчальноїдіяльності.Ключові слова: педагогічні умови, суб’єктна позиція, освітній процес, іншомовна професійна підготовка,результатнавчальноїдіяльності.



Певная С. Е. Педагогические условия формирования субъектной позиции будущих педагогов в процессе иноязычной профессиональной подготовкиПрофессионально-личностное развитие, согласносовременной образовательной концепции, являетсяожидаемымрезультатомучебнойдеятельностистудентавВУЗе,составляющейкоторогоявляетсяегосубъектнаяпозиция. Работа посвящена анализу педагогическихусловий формирования субъектной позиции будущихпедагогов в процессе иноязычной профессиональнойподготовки. В статье рассмотрен ряд педагогическихусловий, способствующих становлению студентакак субъекта, и проведен анализ эффективности ихприменениявпроцессеучебнойдеятельности.Ключевые слова: педагогические условия, субъектнаяпозиция, образовательный процесс, иноязычнаяпрофессиональная подготовка, результат учебнойдеятельности.

Постановкапроблеми,їїактуальністьта зв’язок із важливими науковими чипрактичнимизавданнями. УпродовжостанньогодесятиріччяУкраїнанаполегливонаближаєтьсядо європейських освітніх стандартів, прощо свідчать Національна доктрина розвиткуосвіти,ЗаконУкраїнипровищуосвітутаіншідержавнідокументи[7;6].Однимізголовнихєвропейських стандартів освіти є особистісназорієнтованість освітнього процесу, що спря-мованана забезпеченняадекватностінавчаль-но-виховного процесу та його результатів ви-могам суспільства, яке на сьогоднішньомуетапі вимагає готовності особистості додинамічних змін у соціумі шляхом розвит-ку творчих здібностей, різноманітних форммислення, здатності до співробітництва, допереоцінювання вартостей та до конструктив-нихдійуситуаціях,щопостійнозмінюються.

Основна суперечність педагогічногопроцесу полягає в несумісності процесугуманізаціїосвітизжорсткимиустановкамивнавчаннітавпливучерезнихнаособистіснийрозвиток студента, процес його професійногостановлення, тобто ставлення до того, хтонавчається, як до об’єкта, який вдосконалюєвикладач.Узв’язкузцим,актуальнимзавданнямсучасної освіти постає створення умов, щосприяють становленню студента як суб’єктадіяльності у процесі професійної підготовки.Відтак, у даній статті розглянемо педагогічніумовиформуваннясуб’єктноїпозиціїстудентау процесі професійної, зокрема іншомовної,підготовки.

Традиційна освіта реалізується череззаздалегідь визначені та ззовні задані зразки,

моделі організації навчальної діяльності, щопередбачають і характер опрацювання змісту,і варіант організації освітнього процесу, ізапрограмовані результати, однакові для всіх.За такої системи студент постає об’єктомнавчальної діяльності, де індивідуальнийдосвід практично не активований, а томузрозуміло, що в такий спосіб відбуваєтьсяйого витіснення за рахунок об’єктивного,тобтонауковогознання.Самецейфактпевноюмірою пояснює: індиферентне ставленнястудентів до навчання, тому що воно незбігається з особистісними та життєвимипріоритетами; переконання в тому,що значначастина навчального матеріалу студентовіне знадобиться в майбутній професійнійдіяльності;нівелюванняактивності,ініціативи,самостійності в навчанні; низький рівеньсформованостінавчальноїдіяльності,низькийрівеньпсихологічноїтапредметноїготовностідо самоосвіти після закінчення навчання увищомунавчальномузакладі.

Аналіз останніх досліджень іпублікацій, в яких започатковано розв’язанняданої проблеми і на які спирається автор.В сучасному вищому навчальному закладіпріоритетипрофесійноїпідготовкинеповністювідповідаютьдержавнійстратегіївищоїосвіти.В. Семиченко регламентує й розташовує триосновні, на його думку, цінності навчання увищій школі в такій послідовності: розвитокособистості,професіоналізаціяйспеціалізація.На практиці вони реалізуються в зворотномунапрямку [8]. У центрі навчального процесуповинна перебувати конкретна людина, з їїможливимивадами,недоліками,щовмотивовуєпотребуврахуванняїїособливостейтабазовихцінностей.

Суб’єктна позиція студента – цеспосібсамореалізаціїособистостівнавчальнійдіяльності, професійного розвитку, щовиражена в здатності студента адаптуватисяв постійно поновлюваній освітній,соціокультурнійситуації,йогопотребівиявлятиактивність, самостійно організовувативзаємодію з викладачем, в усвідомленні нимвідповідальності за створення умов власногорозвитку (Є. Бондаревська, І. Зимня) [2; 4]. Суб’єктна позиція студента відображає йогоспосіб самореалізації та саморозвитку йпов’язаназіздатністюуспішноперетворювати


власну життєдіяльність, своє навчання,процес професійного становлення в предметпрактичної трансформації й удосконалення.Томуособливоїважливостінабуваютьтіумови,які зорієнтовані на формування суб’єктноїпозиції студента й сприятимуть найбільшомуїї розвиткові в процесі навчальної діяльності(В.Андрєєв,С.Мухіна,Т.Франчук)[1;5;9].

Формулювання цілей статті,постановказавдань.Вищийнавчальнийзакладмаєширокийспектрможливостейдлярозвиткуособистостістудента,йогосуб’єктноїпозиціївструктурі професійного становлення. Метоюстатті є аналіз досвіду організації навчальноїдіяльностітапедагогічнихумов,щоорієнтованіна формування суб’єктної позиції студента внавчальномупроцесі.

У нашому дослідженні увагуакцентовано насамперед на формуваннісуб’єктної позиції студента-майбутньогопедагога у процесі іншомовної професійноїпідготовки,асамепідчасопануваннядисциплін«Іноземнамовазапрофесійнимспрямуванням»,«Ділова іноземна мова», «Практичний курсанглійської мови». Це зумовлено тим, щовони, максимально використовуючи змістдисципліни, забезпечують найоптимальнішийпростір для цілеспрямованого свідомогоадекватного педагогічного впливу дляформування суб’єктної позиції студента,технологічного забезпечення налагодженнясуб’єкт-суб’єктних взаємин у структурінавчальногопроцесу.Навчальнийпізнавальнийпроцесуданомувипадку–водночасвиступаєоб’єктомвивченнястудентівтаосновноюйогодіяльністю [9]. Запропонувавши студентовінавчання як об’єкт професійної уваги, йогодолучають до вивчення процесу, суб’єктомякого він постає сам. Студент має змогувивчати та аналізувати практично все, щостановить змістову та процесуальну основузаняття. У ході занять у студента формуєтьсясуб’єктна позиція, оскільки, рефлексуючисвоюнавчальнудіяльність,студентусвідомлюєприйомийтехнології,щобулизастосованіназанятті. Відбувається свідоме формуваннявласної позиції в діяльності, концепції,методики та стилю навчання, що виходитьза межі навчальної теми. Тобто дисциплінапостаєводночасдіяльніснимполем,засобомтаумовоюдосягненняпорушеноїмети.

Виклад основного матеріалудослідження. Характер взаємин викладачівта студентів є однією з педагогічних умовформування суб’єктної позиції студента впроцесі професійного становлення.Основнимфактором, який зумовлює формуванняпозитивних взаємин між викладачем тастудентомєповагавикладачадостудента,якаоб’єктивована в ставленні до студента як доособистості, визнанні його права на власнудумку,позицію,вірівпотенціалдлядосягненняуспіху [1, с. 9]. Ми вважаємо, що позитивнепсихологічнесприйняттяосвітньогопроцесуєоднієюзважливихумовформуваннясуб’єктноїпозиції студента, це не потребує особливоїпідготовки від викладача, окрім вияву повагидоособистостістудентайсприйняттяйогоякпартнеравнавчальномупроцесі.

Усистеміпедагогічнихумоврозвиткусуб’єктності студента-майбутнього фахівцявиокремлюютьіволювибору,щовможливлюєсвідомерегулюванняйактивізаціюучасникамипедагогічного процесу ВНЗ своєї діяльності,взаємодії з іншими людьми, це сприяєоптимальному розвитку суб’єктних якостейособистості студента. Реалізація цієї умовидаєзмогуобиратизмістпедагогічногопроцесу(програми,навчальніпосібникитаін.),формийспособиорганізаціїсвоєїдіяльності,способиконтролю й перевірки знань (різні варіантиіспитутазаліку).

Створення ситуацій успіху є щеоднієюумовою,щопрогнозуєцілеспрямованезабезпеченнякомплексузовнішніхівнутрішніхумов для одержання учасниками педагогічноївзаємодії задоволення від навчання, виявуспектру позитивних емоцій від освітньогопроцесутайогорезультату.

Ми вважаємо, що однією з важливихумов успішного формування суб’єктноїпозиції в процесі іншомовної професійноїпідготовки є стимулювання життєвої позиціїстудента-майбутньогопедагога.Стимулюванняактивності життєвої позиції як педагогічнаумова ґрунтована на загальній спрямованостіособистості студента на самореалізацію,досягнення життєвого успіху. Кожен студентбачить себе успішнимфахівцем, невід’ємноючастиноюсуспільства,бажаєйогорозвиватийвдосконалювативходімайбутньоїпрофесійноїдіяльності.


Досягненню цієї ж мети сприяєусвідомлення вибору професії. Сутністьцієї умови полягає в тому, щоб викладач,організовуючи навчальну діяльність,ураховувавособливостізагальноїмотиваційноїоснови навчання студентів. Якщо навчаннясприймаєтьсястудентомякшляхдомайбутньоїпрофесії, максимально її підтримувати тарозвивати.Якщометоюнавчанняєоволодінняпрофесійною компетентністю, то студентпостає активним суб’єктом навчальноїдіяльності,професійногостановлення.Маючиуявленняпромайбутнюпрофесійнудіяльність,зіставляючи її з власними здібностями йбажаннями,студентможереалізуватикомплексцілеспрямованих виборів (цілі, змісту, формиорганізації діяльності), які допомагаютьформувати в оптимальному режимі навчальнітапрофесійнікомпетенції.Щовмотивованішийвибір студентом професії, то більше бажаннядосягти успіху, активніші дії, спрямовані насамореалізацію.

Для досягнення дієвості тарезультативності більшості окреслених умовстудентові необхідно навчитися прийомівсамопізнання, аналізу власної діяльностій визначення алгоритму та результатів дійінших студентів і викладача. У зв’язку з цимособливої актуальності набуває рефлексивнадіяльністьстудентаяксистема,щоопікуєтьсявсімаскладникамийогороботийреалізуєтьсяна саморегулятивній основі за умов належноїпсихологічної та методичної підтримкивикладача. Педагогічну рефлексію тлумачимояк психолого-педагогічну умову формуваннясуб’єктноїпозиціїстудента.

Метарефлексії–згадатийусвідомитицілідіяльностіта процес її проведення, порівняти отримані результати іззапланованими та відкоригувати цілі й напрями подальшоїроботи. Рефлексивнадіяльністьмаєбутичастиноюжиттєвогопростору студента.У контекстіжиттєвогопростору об’єктомрефлексивноїдіяльностіпоставатимейпрофесійненавчання:аналізуванняпроцесутавизначеннярівняйогоуспішності.Утакий спосіб можлива інтеграція життєвого й професійногопросторів, студент формує позицію, за якої успішність про-фесійногонавчанняабопрофесійноїдіяльностіасоціюєтьсязжиттєвимуспіхомзагалом[3].

Використання активних методівнавчання у процесі іншомовної професійноїпідготовки є однією з важливих умовформування суб’єктної позиції студентів-майбутніхпедагогів.Активніметодинавчання– спосіб організації навчального процесу,

під час якого забезпечується керованаактивність студентів, що досягає рівняактивності викладача. Для них характернінетрадиційні технології навчального процесута певні особливості, оскільки такі методиактивізують мислення, змушуючи студента внавчальній ситуації самостійно ухвалюватитворчі, емоційні та мотиваційно виправданірішення; розвивають партнерські взаємини;підвищуютьрезультативністьнавчанняшляхомпоглибленого та оперативного опрацюванняінформації; забезпечують стабільно високірезультати навчання за мінімальних зусильстудентів[5].

Для формування суб’єктної позиціїстудента вдаються до такого методу, як«круглий стіл», що є однією з активнихформ пізнавальної діяльності, яка сприяєнарощуванню інформації, прогнозуваннюрозвитку значущих проблем, обстоюваннювласноїпозиції,вихованнюкультурилогічногомислення. Аналізований метод являє собоюрізновид дискусії інформаційного характеру,що допомагає розв’язувати конкретніпроблеми.Завдякийомувідбуваєтьсянетількиобмінінформацією,айобґрунтуваннявласнихпозицій,спростуваннядумокіншихучасників,коригуванняміркувань.Уході«круглогостолу»провідною діяльністю є спілкування, під часякоговсіучасникиперебуваютьурівнихумовахна партнерських позиціях та актуалізуютьвласнийдосвід.Однимізнайціннішихметодівактивного навчання з погляду формуваннясуб’єктної позиції студента є «мозковийштурм», що стимулює інтелектуальнудіяльність, творчий, інноваційний потенціалстудентівдлявиявленняновихідейтарішень,навчає ранжувати їх за пріоритетністю,виробляєвміннявикористовуватизнайденіідеїтазвичкуактивномислити.Окресленийметодстворює атмосферу комфортності, забезпечуєвідчуття впевненості в собі, унеможливлюєбудь-яку критику учасників, дає підставидля застосування фантазії, що сприяє появіноваторських, нестереотипних, оригінальнихідей.

Однимізметодів,щосприяєрозвитковісуб’єктноїпозиціїстудента,єаналізконкретноїситуації. В його основі лежить факт, щопотребує аналізу, з’ясування причин протирічй оперативного їх розв’язання студентами в


процесі заняття.Навчальні цілі такогометоду– формування вміння аналізувати ситуацію,самостійно ухвалювати рішення, оволодіннятворчим мисленням, усвідомлення причинно-наслідковихзв’язків.Застосовуючицейметод,розв’язують проблему, представлену черезконкретнуситуацію,перетворюючиїїутворчезавдання. Порушуючи конкретне питання,об’єктивуютьпротиріччя,закладеневпроблемі,що й спонукає до пошуку оптимальногорішення. Змодельована професійна ситуаціязмушуєстудентівпереживатисправжніемоції,допомагає відпрацювати реальні вміння, щоможуть бути застосовані в майбутнійфаховійдіяльності.Названийметоддопомагаєвиявитипомилкитанаголоситиназдобуткахстудента.Усвідомлюючи ресурси власного потенціалу,студент стає впевненішим у своїх силах іздібностях,розвиваєпочуттявласноїгідності.

Варіативність завдань і шляхів їхвиконання є однією з педагогічних умов дляефективного формування суб’єктної позиціїстудента.Важливо,щобстудентмавсуб’єктніповноваження у виборі мети, змісту, формі способів організації навчального процесу.Створення й використання комплексудиференційованих і різнорівневихнавчальнихзавдань дають студентові змогу вибирати,виявлятиактивність.Названаумовазабезпечуєформування і вияв більшості характеристикставлення, стосунків у структурі суб’єктноїпозиції,такихяксамостійність,відповідальністьзасвободувибору,саморозвиток, здатністьдосамостійногоцілеутвореннятаін.

Наступною умовою ефективногоформуваннясуб’єктноїпозиціїстудента,нанашудумку, є беззаперечне сприйняття учасниківнавчального процесу. Найбільшою міроюреалізація цієї умови залежить від викладача,відйогоставленнядостудентів:загальнаповага,визнанняправакожногостудентанасвоюдумку,позицію, цінності, можливість актуалізаціївласного життєвого й професійного досвіду.Формування сприятливих умов для розвиткуіндивідуальності, самобутності студентаозначає сприяння розвиткові його суб’єктноїпозиції в навчальному процесі. Сутністьцієї педагогічної умови полягає у створеннібезоцінного толерантного позитивногосередовищаназанятті.Важливістьокресленоїумови підтверджена почуттям упевненості

у власних силах, почуттям безпеки, завдякиякому студент не боїться власних помилокй осуду через них, збільшенням «обсягу»творчих рішень, які продукує студент назанятті. Вищезазначена умова розвиває такіхарактеристики суб’єктної позиції студента,як здатність аналізувати й оцінювати власнунавчальну діяльність та роботу інших осіб,самоконтроль, здатність коригувати власнунавчальнудіяльність,здатністьдотворчостітаін.

Інтерактивненавчанняєпедагогічноюумовою, що уможливлює співпрацю з усімаучасниками освітнього процесу, дає змогуреалізувати природне прагнення людини доспілкування.Інтерактивненавчання,навідмінувід традиційного, забезпечує насампередзміщення акценту з діяльності викладача надіяльність студента. Воно реалізується в ходізастосування активних методів навчання,які в інших умовах спілкування не матимутьрозвивального навчального й особистісногоефектів. Діалогові технології формуютьпартнерські взаємини, інтерактивна взаємодіястудента й викладача унеможливлюєавторитарний стиль спілкування, утверджуєсприйняття студента як особистість,потенційного партнера, а отже, суб’єктанавчальногопроцесу.Описанаумоварозвиваєтакі характеристики суб’єктної позиціїстудента,яксаморозуміння,ставленнядосебеяксуб’єктавласноїжиттєдіяльності, здатністьдотворчості,позитивнесприйняттяоточуючихі толерантне ставлення до інших; здатністьформувати міжособистісні партнерськістосункитаін.

Висновки та перспективи подальшихрозвідокуданомунапрямі.Такимчиномможназробити висновок, що за окреслених вищеумов, об’єктна (інформаційно-репродуктивна)позиція студента в структурі навчальногопроцесууВНЗбуденетількинепродуктивною,вона не зможе забезпечити реалізації завданьдослідницького, креативного характеру, недастьзмогивиявитиіндивідуальністькожномустудентові й позбавить мотивації викладачівдля власного професійного розвитку.Натомість, забезпечуючи виокремленіпедагогічніумовивосвітньомупроцесі,можнадосягтиефективностіуформуваннісуб’єктноїпозиції студента й розвинути ті особистісні


характеристики, які забезпечать суспільну тапрофесійну адаптаціюйможливістьнавчанняпротягом життя. Формування суб’єктноїпозиції студента в системі вищої освіти стаєможливимзавдякиствореннюумовдлявиявутаких суб’єктних характеристик особистості,як активність, самостійність, прагнення досамоактуалізації,активністьувиборівпроцесінавчаннязадопомогоюширокоговикористанняактивних та інтерактивних форм і методівнавчання;зміщеннюакцентівізнагромадженнязнань,умінь,навичокнапошукіндивідуальноїстратегіїсамовизначеннясуб’єктайподоланнятруднощів, що виникають у навчальнійдіяльності; збереження й розвитку освітньоїмотиваціїстудентів.

Зауважимо, що професійно-особистіснийрозвиток,відповіднодосучасноїосвітньої концепції, є очікуваним результатомнавчальної діяльності студента у ВНЗ,частиною чого і є його суб’єктна позиція,отже,перспективироботиуданомунапрямкуми вбачаємо у подальшому теоретичному тапрактичному дослідженні умов, що сприяютьрозвиткусуб’єктноїпозиціїстудентівупроцесіпрофесійноїпідготовки.

Рецензентд.п.н.,професорС.В.Савченко

Список використаних джерел1. Андреев В. И. Педагогика творческого

развития / В. И. Андреев – Казань, 1996. – 567 с.;2. Бондаревская Е. В. Гуманистическая парадигмаличностно-ориентированногообразования//Педагогика/Е.В.Бондаревская–1997.–№4.–С.11–17.3.Вуль-фов Б. З. Педагогика рефлексии / Б. З. Вульфов,В. Н. Харькин. – М., 1995. – 111 с.; 4. Зимняя И. А.Педагогическая психология / И. А. Зимняя – М.:Логос, 2005. – 480 с.; 5. Мухина С. А. Современныеинновационные технологии обучения / С. А. Мухина,А. А. Соловьева. – М.: ГЭОТАР – Медиа, 2008. –360 с.; 6. «Общеевропейские компетенции владенияиностраннымязыком:изучение,преподавание,оценка»(Common European Framework of Reference: Learning,Teaching, Assessment). – Страсбург, 1996.; 7. Основнізасади розвитку вищої освіти України в контекстіБолонського процесу (документи і матеріали 2003-2004рр.) / за ред.В.Г.Кременя. –Тернопіль :Вид-воТДПУ імені В. Гнатюка, 2004. – 147 с.; 8. Семичен-коВ.А.Теоретичні таметодичніосновипрофесійногосамовиховання студентів вузу: навч. - метод. посіб./В.А.Семиченко [та ін]; заг. ред.В.А.Семиченко. –Хмельницький:ХГПІ, 2001. – 255 с.; 9.ФранчукТ.Й.Цілісний освітній простір: педагогічні основи йогоформування:монографія / Т.Й.Франчук –Кам’янець-

Подільський,2009.–277c.

References1. Andreev V. I. Pedagogika tvorcheskogo raz-

vitiya / V. I.Andreev – Kazan, 1996. – 567 s.; 2. Bond-arevskaya Ye. V. Gumanisticheskaya paradigma li-chnostno-orientirovannogo obrazovaniya // Pedagogika/Ye.V.Bondarevskaya–1997.–№4.–s.11-17.3.Vul-fovB.Z.Pedagogikarefleksii/B.Z.Vulfov,V.N.Harkin.–M.,1995.–111s.;4.ZimnayaI.A.Pedagogicheskayapsi-hologiya/I.A.Zimnaya–M:Logos,2005.–480s.;5.Muhi-naS.A.Sovremennyeinnovatsionnietehnologiiobucheniya/S.A.Muhina,A.A.Solovyova.–M.:GEOTAR–Media,2008.–360s.;6.CommonEuropeanFrameworkofRefer-ence:Learning,Teaching,Assessment.–Strasbourg,1996.;7.OsnovnizasadyrozvytkuvyshoiosvityUkrainyvkontek-stiBolonskogoprotsesu(dokumentyimaterialy2003-2004rr.)/zared.V.G.Kremenya.–Ternopil:Vyd-voTDPUime-niV.Gnatyuka,2004.–147s.;8.SemychenkoV.A.Teore-tychnitametodychniosnovyprofesiynogosamovyhovannyastudentiv vuzu: navch.-metod. posib. / V.A. Semychenko[tain.];zag.red.V.A.Semychenko.–Hmelnytskiy:HGPI,2001.–255s.;9.FranchyukT.Yo.Tsilisniyosvitniypro-stir:pedagogichniosnovyyogoformuvannya:монографія/T.Yo.Franchuk–Kamyanets-Podilskyi,2009.–277s.

149EDUKACJAMEDYCZNA

EDUKACJA MEDYCZNA

д.м.н. профессор Антоненко М.Ю.+38(050)[email protected]к.м.н., доцент Зелинская Н.А.+38(050)3811330к.м.н., доцент Мельничук Т.А.+38(050)8221142

INNOVATIVE METHODICAL APPROACHES IN POSTGRADUATE EDUCATION OF DENTISTS: FROM BASIS STRUCTURE OF TOOTH ENAM-

EL TO CLINICAL CONCEPT OF CARIES

ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ В ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ОСВІТІ ЛІКАРІВ-

СТОМАТОЛОГІВ: ВІД ОСНОВ СТРУКТУРИ ЕМАЛІ ЗУБІВ ДО КЛІНІЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ

КАРІЄСУ

Antonenko M.U., Zelinskaya N.A., Melnichuk T.A. Innovative methodical approaches in postgraduate education of dentists: from basis structure of tooth enamel to clinical concept of caries Innovativemethodtoteachingsetupnewclinicalthinkinginpostgraduateeducation.Keywords:postgraduateeducation, innovative technologiestoteaching,enamel,structure.

Антоненко М.Ю., Зелінська Н.А., Мельничук Т.А. Інноваційні методичні підходи в післядипломній освіті лікарів-стоматологів: від основ структури емалі зубів до клінічної концепції карієсу.Запропонований новий методичний підхід для аналізуроліструктуриемалізубівдозволивсформуватиякісноновийрівеньклінічногомисленняулікарів-стоматологівнаетапіпіслядипломноїосвіти.Ключові слова: післядипломна освіта, Болонськадекларація, емаль, структура, інноваційні технології впедагогіці.

Антоненко М.Ю., Зелинская Н.А., Мельничук Т.А. Инновационные методические подходы в последипломном образовании врачей-стоматологов: от основ структуры эмали зубов до клинической концепции кариесаПредложенныйновыйметодическийподходдляанализароли структуры эмали зубов позволил сформироватькачественно новый уровень клинического мышленияу врачей-стоматологов на этапе последипломногообразования.Ключевые слова: последипломное образование,Болонскаядекларация,эмаль,структура,инновационныетехнологиивпедагогике.

Известно, что последипломноеобучение – одна из важных составляющихмедицинского образования.Основной задачейпоследнего является расширение диапазонаврачебного мышления и умение использоватьегововрачебнойпрактике.

Очевидно, что последипломноеобразование должно способствоватьформированию высокообразованных,квалифицированных, конкурентоспособныхспециалистов, умеющих работать как вотечественных, европейских и американскихчастных клиниках и государственныхмедицинских учреждениях, так и вэкстремальных условиях (военно-полевыеусловия,чрезвычайныеситуации).

Не вызывает сомнения, что впоследипломном образовании не могут бытьпримененыпедагогическиеиметодологическиеподходы, которые были использованы наэтапах обучения студентов в академиях иуниверситетах.

Над решением вопроса о повышениикачества последипломного образования ужедлительное время работают специалистыведущих высших учебных заведенийЕвропы,Америки,Украины.

Последипломное образование, всоответствии с современными стандартамиБолонскойдекларациисучетомнациональныхособенностейитрадицийУкраины,ужесегодняприноситсвоиплоды.

Заметим, что развитие эффективногопоследипломного образования не осталосьв стороне и для стоматологов, при обучениикоторых уже используются инновационныетехнологиипедагогическогопроцесса[9,с.91-94; 1, с.13-15; 6, с.292-295]. Так в литературеимеются данные об обучающих программахоптимизации учебного процесса путемиспользования методов «мозгового штурма»,конкурентныхимеждисциплинарныхгрупп[6,с.138-154;7,с.149-150].

Этиметодыпозволяют:1. Самостоятельно сформировать

собственныйподходдляполученияи анализаинформации,формированияинтегрированныхвыводов.

2. Сформировать клиническоемышление.


3. Отстаивать свою точку зрения винтеллектуальном пространстве с учетомвосприятияальтернативныхидей.

4. Формировать креативныеособенностиличности.

5.Понятьнеобходимостьпостоянноготворческогопоиска.

6. Сопоставлять разные, в том числеи противоположные, позиции и, тем самым,помогаетувидетьпроблемуипутиеерешения.

Однако, такой подход позволяетбазироваться только на данных учебников,монографий, лекций преподавателей. В тожевремя он не дает возможности использоватьнаучные данные, которые в последнее времябыли получены в научно-исследовательскихлабораториях их родного университета. Мыпонимаем, что это важный аспект обучения впостдипломныйпериод.

Вэтойсвязицельюнашегоисследованияявилось целенаправленное внедрение нашихданных по изучению ультраструктуры эмализубов в растровой электронной микроскопии,полученных в лаборатории университета,в обучении врачей-интернов-стоматологови формирование у них качественно новогоподходакклиническомумышлениюнапримересозданияимиклиническойконцепциикариеса.

Исходяизэтого,намибылипоставленыследующиезадачи:

1. Представить студентампоследипломного образования новые данныеоб особенностях структуры эмали зубов,полученные нами в растровом электронноммикроскопе.

2.Провестимежгрупповуюдискуссиюо роли, месте и перспективах примененияустановленныхфактоввкариесологии.

Нами выявлено несколько типовстроенияповерхностиэмалиинтактныхзубов.

Так, проведенное исследованиепоказало, что во всех изучаемых зубах1-й группы (типа) строения, определяетсягомогенное покрытие, которое, по всейвидимости, является органической оболочкойэмали.Намибылоотмечено,чтоприодинаковойобработкевидентичныхусловияхнаблюдаласьнеодинаковая степень маскированияподлежащего неорганического компонента,какправило–эмалевыхпризм.Воднойгруппепрепаратоворганическоепокрытиеформирует

порыокруглойилиовальнойформы,вдругихучастках органическое вещество имеетболее плотную и гомогенную структуру.Определялись контуры микроорганизмов.Очертания эмалевых призм практическине просматривались. По всей видимости,наблюдаемаяструктурасоответствовалазонамнекристаллическогокомпонентаэмали.

2-я группа препаратовхарактеризовалась наличием зон, гдеорганическиеоболочкилишьввидеостровковпокрывали подлежащий неорганическийкомпонент, образуя фестончатые контуры,напоминающие «языки пламени». Впросматриваемой поверхности определялиськонтуры эмалевых призм (в продольномнаправлении в виде лент), в ряде случаев– в виде овального сечения. В некоторыхзонах представленных образцов можно былоопределить структуру отдельных кристаллов,с легко прослеживающейся поперечнойисчерченностью. Аналогичную структуруимелаповерхностьэмаливдругихзонах,хотяконтуры призм определялись в поперечномсеченииввидеовальнойформы.

3-я группа препаратовхарактеризовалась гомогенной структурой.Нами отмечена волнистая форма рельефа,наблюдались трещины, большое количествоокошек (фенестр), имеющих фестончатуюформу.

Контурыиструктураэмалевыхпризмв этой группе препаратов были полностьюзамаскированы указанной органическойкомпозициейинаминеопределялись.

4-я группа препаратовхарактеризоваласьтем,чтовнейорганическоепокрытие на поверхности эмали нами непрослеживалось вовсе. Вместе с тем, четкоопределялись контуры эмалевых призм,со структурой, напоминающей аркады впоперечном сечении и борозды («ленты») – впродольном.Внутриаркадвыявленыкристаллыгидроксиаппатита. Торцы аркад слегка былизакруглены.

Внутренняя (собственно структура)эмали.

При анализе полученных образцовнами были обнаружены несколько вариантов(групп)строениясобственноструктурыэмали.Так,дляпрепаратов1-йгруппы,припоперечном

151EDUKACJAMEDYCZNA

сечении, типичным строением внутреннегослояэмалипредставлялосьтакое,прикоторомэмалевые призмы имели форму «рыбьейчешуи».Заметим,чтомногиеавторыподобнуюформуназывают«замочнойскважиной».

Нами обнаружено, что внутри призмкристаллы имеют одинаковую ориентацию,формируя достаточно плотную структуру.Иногда в кристаллах нами отмеченапоперечнаяисчерченность.Торцыкристаллов,как правило, не имели закруглений. Такиекристаллы определялись лишь в частиэмалевых призм, примыкающих к основаниювобластихвоста.Кристаллыплотноприлегалидруг к другу, в результате чего структурабыла значительно уплотнена. На границе снижерасполагающимися призмами нами былустановленвенчикгиперминерализации.

В продольном сечении 1-й вариантстроения эмали чаще всего напоминалструктуру, когда призмы наслаиваются другна друга в виде паркета, имели лентовиднуюформу,переходящуювтреугольную.

Внутренняя структура призм вэтой группе при продольном сечении былааналогичной,наблюдаемойнамивпоперечномсечении.

2-ягруппаобразцовхарактеризоваласьаналогичными контурами эмалевых призм,рельеф которых закономерно повторялся.Однако в этой группе, кристаллы внутрипризм были упакованы неплотно, иногдапрослеживалась поперечная исчерченность,торцыкристалловхарактеризовалисьнекоторойзакругленностью. Иногда внутри призмкристаллы конвергировали в виде конусов.Намиотмечено,чторасстояниепереходаоднойпризмы в другую было несколько увеличено.Этообусловило тообстоятельство, чтообщаяструктура в этой группе выглядела менееплотной, по сравнению с первой группой, ноплотность расположения кристаллов во всехучасткахобразцовэтойгруппыбылаодинакова.Впродольномсечениивобразцах2-йгруппыэмалевые призмы в целом имели такую жеструктуру, как и образцы 1-й группы, однакоструктураихво2-йгруппехарактеризоваласьменьшейплотностью.

В3-йгруппепрепаратовнапоперечномсечении удавалось обнаружить, что нарядус вариантами строения эмали, по аналогии

со 2-й группой, обнаруживались участки, вкоторых эмалевые призмы характеризовалисьструктурой (строением), когда основная«лента» призмы разветвлялась на 2 или 3ленты. На поперечном сечении структуратакихпризмхарактеризоваласьконвергенциейкристаллов.В целом в этой группе структурапризмвыгляделарыхлой,пористой.

Нами обнаружена хорошоконтурируемая зона перехода одной призмыв другую. Заметим, что общая плотностьминерализациивэтойгруппебылаидентичнойвторой. Продольное сечение в 3-й группехарактеризовалось «муаровым» рисунком, где«ленты» призм имели различную толщину,нередкоконвергировали.

При изучении образцов 4-й группыустановлено, что она характеризоваласьналичием призм, которые не отличалисьэквивалентностью, даже в случаерасположенияихрядом.Аркадыоднихпризмбыли слегка изогнуты, аркады других –изгибались, формируя рисунок в виде серпа(крючка). Плотность упаковки кристалловбыла невысока, структура представляласьпористой, расстояние между кристалламибыло увеличенным, достаточно хорошовыраженным. На фоне поперечносрезанныхпризм определялись глубокие борозды,финистрызначительнойпротяженности.Вэтойгруппеобразцовпродольноесечениеповторялоструктурупоперечного,ничемнеотличаясьотпоследнего.

Вединичныхслучаяхнамиобнаруженатакаяструктураэмали,когдарисунокэмалевыхпризм не выявлялся. Можно было лишьопределитьотдельныекристаллиты,кристаллыгидроксиаппатитабезвыраженнойориентации,какправило,чередующиесясзонамиаморфноговещества.Повсейвидимости,такаяструктурасоответствует зонам скопления аморфногофосфатакальция.

В результате анализа полученныхрезультатов врачами-интернами быловысказано предложение, что наблюдаемоеразличное строение эмали зубов, при прочихравных условиях, определяет неодинаковуюустойчивость эмали к кариозному процессу.Это может лечь в основу выделения «групприска» и разработки индивидуальных игрупповых подходов к профилактике кариеса


зубов в зависимости от типа строения эмали.Фактически интернами самостоятельно былисформированы принципы персонификацииклиническойконцепциикариеса,чтопозволитповысить эффективность его лечения ипрофилактики.

Таким образом, предложенный намидля врачей-интернов новый методическийподход для анализа роли структуры эмалив этио-патогенезе кариеса зубов, позволилсформировать качественно новый уровеньклиническогомышления.

Рецензентд.м.н.,професорЕ.И.Остапко

Список использованной литературы1. ВолосовецьО.П.Питання якості освіти у

контексті впровадження засад болонської деклараціїу вищій медичній школі / О.П. Волосовець // Київ,Мед.освіта.-2005.-№2.-С.12-16.2.ЗелинськаН.А.Здійснення у лікарів-інтернів наукової мотивації щодоформування уяви про фактори, які сприяють розвиткукарієсу зубів / Н.А. Зелинська, Т.А. Мельничук //НауковийвісникНаціональногомедичногоуніверситетуімені О.О.Богомольця. – 2009. -№ 3. – С. 175-176. 3.Борисенко А.В. Методологічні основи семінарськогозаняття з лікарями-інтернами на тему «Профілактикаятрогенноїгіперестезіїзубівташляхиїїусунення»/А.В.Борисенко,Н.А.Зелинська,Т.А.Мельничук//Науковийвісник Національного медичного університету іменіО.О.Богомольця,2007. -№3.–С.94-96.4.МельничукТ.А. Проведення семінарського заняття з інтернами натему «Гострий глибокий карієс. Особливості виборулікувальної-ізолюючоїпрокладоктапостійноїпломби»/Т.А.Мельничук,К.Є.Печковський,Н.А.Зелінська,І.Ю.Євгеньєв // Матеріали восьмої Міжнародної науково-практичноїконференції«Розвитокнауковихдосліджень2012-2012».Секціяпедагогіка.19-21листопада2012.–Полтава,2012.–С.111-114.5.МельничукТ.А.Викладаннятеми«Основинаномедицини»стоматологам-інтернамнасемінарськихзаняттях/Т.А.Мельничук,Н.А.Зелінська,Т.О. Тімохіна // Український науково-медичниймолодіжнийжурнал.–2013.–Спец.вип.№3(72)–С.43.6.МухинаС.А.Современныеинновационныетехнологииобучения/С.А.Мухина//М.,ГООТА-Медиа.–2002.–360 с. 7. Печковський К.Є. Підвищення ефективностівикладання розділу «Лікування генералізованогопародонтиту» з використанням сучасних педагогічнихтехнологій // К.Є. Печковський, Н.А. Зелінська, Г.Л.Лєснухіна,В.В.Стрюк //Современная стоматология. –2011. -№2.–С.149-152.8.ПечковськийК.Є.Новітніметодичні підходи до викладання розділу «Лікуваннягенералізованогопародонтиту»/К.Є.Печковський,Н.А.Зелінська,Г.Л.Лєснухіна,Т.А.Мельничук,О.Г.Шкредь// Матеріали восьмої Міжнародної науково-практичноїконференції–Полтава,2012.–С.19-23.9.РибалкаВ.В.Особистий підхід як психолого-педагогічний принципорганізації профільної та професійної підготовки

учнівської молоді «Психологія особистно орієнтованоїпрофесійної підготовки учнівської молоді». Науково-методичнийпосібник//В.В.Рибалка//Київ-Тернопіль:Підручникиіпосібники.–2002.–с.90-98.

References1.VolosovetsO.P.Pytanniayakostiosvityukon-

tekstivprovadzhenniazasadbolonskoideklaratsiiuvyshchiimedychnii shkoli / O.P. Volosovets // Kyiv, Med. osvita.-2005. -№2. -S.12-16.2.ZelynskaN.A.Zdiisnenniaulikariv-interniv naukovoi motyvatsii shchodo formuvanniauiavy pro faktory, yaki spryiaiut rozvytku kariiesu zubiv /N.A.Zelynska,T.A.Melnychuk//NaukovyivisnykNatsion-alnoho medychnoho universytetu imeni O.O.Bohomoltsia.–2009.-№3.–S.175-176.3.BorysenkoA.V.Metodolo-hichniosnovyseminarskohozaniattiazlikariamy-internamynatemu«Profilaktykayatrohennoihiperesteziizubivtashl-iakhyyiiusunennia»/A.V.Borysenko,N.A.Zelynska,T.A.Melnychuk//NaukovyivisnykNatsionalnohomedychnohouniversytetuimeniO.O.Bohomoltsia,2007.-№3.–S.94-96.4.MelnychukT.A.Provedenniaseminarskohozaniattiazinternamynatemu«Hostryihlybokyikariies.Osoblyvostivyborulikuvalnoi-izoliuiuchoiprokladoktapostiinoiplom-by» / T.A.Melnychuk, K.Ie. Pechkovskyi, N.A. Zelinska,I.Iu.Yevheniev//MaterialyvosmoiMizhnarodnoinaukovo-praktychnoikonferentsii«Rozvytoknaukkovykhdoslidzhen2012-2012».Sektsiiapedahohika.19-21 lystopada2012.–Poltava,2012.–S.111-114.5.MelnychukT.A.Vykladanniatemy«Osnovynanomedytsyny»stomatoloham-internamnaseminarskykhzaniattiakh/T.A.Melnychuk,N.A.Zelinska,T.O. Timokhina // Ukrainskyi naukovo-medychnyi mol-odizhnyizhurnal.–2013.–Spets.vyp.№3(72)–S.43.6.MukhynaS.A.Sovremennыeynnovatsyonnыetekhnolohyyobuchenyia/S.A.Mukhyna//M.,HOOTA-Medya.–2002.–360s.7.PechkovskyiK.Ie.Pidvyshchenniaefektyvnostivykladanniarozdilu«Likuvanniaheneralizovanohoparodon-tytu» z vykorystanniam suchasnykh pedahohichnykh tekh-nolohii//K.Ie.Pechkovskyi,N.A.Zelinska,H.L.Liesnukh-ina,V.V.Striuk//Sovremennaiastomatolohyia.–2011.-№2.–S.149-152.8.PechkovskyiK.Ie.Novitnimetodychnipidkhodydovykladanniarozdilu«Likuvanniaheneralizova-nohoparodontytu»/K.Ie.Pechkovskyi,N.A.Zelinska,H.L.Liesnukhina, T.A. Melnychuk, O.H. Shkred // Materialyvosmoi Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii –Poltava,2012.–S.19-23.9.RybalkaV.V.Osobystyipidkhidyak psykholoho-pedahohichnyi pryntsyp orhanizatsii pro-filnoi ta profesiinoi pidhotovky uchnivskoimolodi «Psyk-holohiia osobystno oriientovanoi profesiinoi pidhotovkyuchnivskoimolodi».Naukovo-metodychnyiposibnyk//V.V.Rybalka//Kyiv-Ternopil:Pidruchnykyiposibnyky.–2002.–s.90-98.

153EDUKACJAMEDYCZNA

Черненко Л.М. +38(067)[email protected]

SURVEILLANCE OF AIR POIIUTION AS AN ELEMENT OF SOCIAL – GYGIENIC

MONITORING PREPARATION AND COMPONENT MODERN MEDICAL

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА СТАНОМ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ, ЯК

ЕЛЕМЕНТ СОЦІАЛЬНО-ГІГІЄНІЧНОГО МОНІТОРИНГУ ТА СКЛАДОВА

ПІДГОТОВКИ СУЧАСНОГО МЕДИКА

Chernehko L.M. Sureillance of air pollution, as an element of social-hygienic monitoring preparation and component of modern medical.CapacitybuildingoftheStateSanitaryandEpidemiologicalService should be done at qualitatively new level withproperestablishmentofapropersocio-hygenicmonitoring.Implementation of the proposed approach, which is basedonnewinformationtechnologies,willprovidethescientificgrounds for systematic and complex decision-makingaddressingambientairqualityissues.Keywords: social and hygienic monitoring, informationcapital,riskassessment,air.

Черненко Л. Спостереження за станом атмосферного повітря, як елемент соціально-гігієнічного моніторингу та складова підготовки сучасного медика.Організація державної санітарно-епідеміологічноїслужбиУкраїни в сучасних умовах можлива на якісноновомурівні,заумовиправильноїпобудовисоціально-гігієнічного моніторингу. Реалізація запропонованогопідходу з використанням нових інформаційнихтехнологій стане основою для забезпечення науковогообґрунтування,системноготакомплексногопідходівдовирішенняпроблемохорониатмосферногоповітря.Ключові слова: соціально-гігієнічний моніторинг,інформаційнийфонд,оцінкаризику,атмосфернеповітря.

Черненко Л.Н. Наблюдение за загрязнением атмосферного воздуха, как элемент социально-гигиенического мониторинга и составляющая подготовки современного медика.Организация государственной санитарно-эпидемиологической службы Украины в современныхусловиях возможна на качественно новом уровне,при условии правильного построения соціально-гигиеническогомониторинга.Реализацияпредложенногоподхода с использованием новых информационныхтехнологий станет основой для обеспечения научногообоснования, системного и комплексного подходарешенияпроблемохраныатмосферноговоздуха.Ключевые слова: социально-гигиеническиймониторинг,информационный фонд, оценка риска, атмосферныйвоздух.

Постановка проблеми. Cоціально-гігієнічний моніторинг здійснюється з метоювивчення, оцінки, прогнозування санітарноїта епідемічної ситуації, розробки заходів,спрямованих на запобігання, усунення абозменшення шкідливого впливу факторівнавколишньогосередовищаназдоров›ялюдей,а також інформування з цих питань органіввиконавчої влади, громадських організаційі громадян [1]. Як свідчить світовий досвід,підготовка фахівців на сучасному рівні безопанування основ технологій проведеннясоціально-гігієнічногомоніторингунеможлива[5;6].

Ключовоюланкоюсистемисоціально-гігієнічного моніторингу мають виступатиустанови та заклади Держсанепідслужби абонаціональних систем охорони громадськогоздоров’я, які забезпечать збір, обробку, аналізіпередачу інформаційнихматеріалівпростандовкілля і здоров›я населення на різні рівнівладиіуправління[2].

Соціально-гігієнічний моніторингповиненвіддзеркалюватиоднузосновнихцілейвдержавнійсоціально-економічнійполітиці,щонаправленанапокращенняздоров‘янаселення,як основного фактора економічного розвиткута забезпечення національної безпеки країни.Головним пріоритетом державної політики вгалузіохорониатмосферногоповітряєохоронажиття і здоров’я населення, забезпеченнясприятливих екологічних умов повноцінногожиття, праці та відпочинку, недопущеннянезворотніхпроцесівзабрудненнядовкілля[3].

В загальних положеннях ВООЗ2007, 2009, 2010, 2012 років щодо оціноквпливу забрудненого довкілля на здоров›янаселення базовою ціллю для досягненняєдиного трактування результатів є створеннянаціональних інформаційних систем, у т.ч.і для забезпечення соціально-гігієнічногомоніторингу. Незважаючи на наявністьзаконодавчої бази, на сьогодні в Україні неіснуєузгодженостісуб’єктівмоніторингущодонормативно-методичної діяльності та обмінуінформацією. Розрізненість та неузгодженістьданих не дають можливості ефективнопрацювати по створенню реєстрів токсичнихречовин промислових підприємств, томустворення системи єдиного інформаційного


просторувУкраїнієнагальнимпершочерговимзавданнямповпровадженнюміжсекторальноготамультидисциплінарногопідходудоприйняттярішень.БезцьогонеіснуєреальноїможливостіширокоговпровадженнявУкраїніметодологіїоцінки ризику для здоров’я населення, якадозволяє не тільки встановлювати збиткивід забруднення довкілля, а й передбачатипрофілактичні заходи, спрямовані назабезпечення санітарного та епідемічногоблагополуччянаселення[4].

Методи дослідження: аналітичніметоди для оцінки токсичності викидів;математичні методи (ймовірнісна оцінка)для розрахунків рівнів ризику для здоров’яекспонованого населення; картографічніметоди для визначення просторовогорозташування стаціонарних джерел викидівпромислових підприємств із використаннямгеоінформаційних систем та даних високоїроздільноїздатності(космічнізнімки).

Основначастина.Для реалізації cоціально-гігієнічного

моніторингувдіяльностіДержсанепідслужби,насамперед повинен бути сформованийінформаційний фонд, який дозволить:виявляти причинно-наслідкові зв›язки міжстаном здоров›я населення та впливом нанього факторів середовища життєдіяльностілюдини на основі їх системного аналізу іоцінкиризикудляздоров›ялюдини;проводитианаліз, узагальнення, планування проведеннядержавного санітарно-епідеміологічногонагляду як в цілому по Україні, так ітериторіально; проводити аналіз і прогнозсанітарноїтаепідемічноїситуаціївУкраїнітазабезпечить інформування органів виконавчоївлади і органів місцевого самоврядуванняпро прогнозований розвиток цієї ситуації,можливийризикдляздоров’ятажиттялюдини,надасть можливість підготовки пропозиційщодополіпшеннядіяльностіорганіввиконавчоївлади та органів місцевого самоврядуванняз питань забезпечення санітарного таепідемічногоблагополуччянаселення.

Рис.1Схемасистемиобробкиданих.

Інформаційнийфондвключає:-результатилабораторнихдосліджень,

які проводять територіальні органи, установита заклади центрального органу виконавчоївлади,щозабезпечуютьреалізаціюполітикивсферізабезпеченнясанітарноготаепідемічногоблагополуччянаселення;

- уніфіковані форми Актів перевіркидотриманнявимогсанітарногозаконодавства;

- висновки державної санітарно-епідеміологічноїекспертизи;

-експлуатаційнідозволи,тощо;- інформаційнідані,отримані іншими

органами виконавчої влади та місцевогосамоврядування;

- кількість населення та соціально-економічні показники, що характеризуютьрівень життя , умови життя та медичнезабезпечення людей. які проживають назазначенійтериторії.

Параметри факторів для системисоціально-гігієнічного моніторингуформуються в ході здійснення державногосанітарно-епідемілогічного нагляду, лабо-раторного контролю та інструментальнихвимірювань, гігієнічних досліджень,екологічних данних. У систему соціально-гігієнічного моніторингу включаються і дані,отримані в результаті інформаційного обмінувідзацікавленихорганіввиконавчоївлади.

Бази даних cоціально-гігієнічногомоніторингу підтримуються комплексомпрограмно-технологічнихтатехнічнихзасобів.Єдині програмні продукти, експлуатовані нарізних рівнях центрів держсанепіднагляду

155EDUKACJAMEDYCZNA

(міжрайонний - обласний-центральний)дозволяють доповнювати і об›єднуватиінформаційні потоки лабораторних данихза фактором (об›єкту) з його територіальноїприв›язкою.

Рис.2Схемапрограмногомодуляобробкиданихпро

атмосфернеповітря

Джерелом усіх відомостей, щовикористовуються для ведення та аналізу всистемі соціально - гігієнічного моніторингу,є офіційні форми облікової та звітноїдокументації, власні дані лабораторногоконтролю,данівиробничихлабораторій.

Важливим моментом у проведенніекспертнихробітзоцінкиризикудляздоров’янаселення, який формується під впливомрізноманітних несприятливих чинниківнавколишнього середовища, є ефективністьзастосованих для цих цілей інформаційноїтехнології, що дозволяє використовуватиширокуінформаційнубазу.

Рис.3Застосуваннягеоінформаційнісистемиприроботізпрограмниммодулемобробкиданихпро


В якості стандартного програмногозасобу при аналізі просторово розподіленихданих застосовуються геоінформаційнісистеми (ГІС), які найкращим чиномпідходять для збору і обробки інформаційнихматеріалівзметоюкомплексногомоніторингу.Застосування геоінформаційних технологійнадає можливість «прив›язати» будь-якеявище до конкретної місцевості. Можливостігеоінформаційної системи, як системи збору,зберігання, аналізу та подання інформації,щодо територіального прив›язку, дозволяютьрозглядатикомплекспрограмнихзасобівГІСвякості інструментарію для створення системипідтримкитаприйняттяуправлінськихрішень.

Рис.4Візуалізаціяотриманихданихприроботізпрограмниммодулемобробкиданихпро


З метою охорони здоров›я населення,одним з першочергових завдань на окремовзятійтериторіїмаєбутивирішеннясанітарно-гігієнічнихіекологічнихпроблемчерезсистемуcоціально-гігієнічногомоніторингуіреалізаціяцілеспрямованих управлінських заходів щодоохорониздоров›янаселення.

Висновки.Встановлення причинно-наслідкових

зв›язків,якодногозголовнихзавданьсистемисоціально-гігієнічного моніторингу, неможливо без впровадження сучасних методівоцінки середовища проживання населення.Збереженнягромадськогоздоров’явсучаснихумовах на якісно новому рівні можлива заумовиправильноїпобудовисистемисоціально-гігієнічного моніторингу, об›єднанняінформаційних потоків зацікавлених


центральних органів виконавчої влади, щодозволяєвироблятиіприйматиціленаправленіуправлінські рішення з охорони здоров›янаселення.Реалізаціязапропонованогопідходув системі підготовки медичних фахівців надо дипломному та післядипломному рівняхстане підґрунтям для забезпечення науковогообґрунтування, системного і комплексногопідходу до вирішення проблем охорониатмосферногоповітря.

Рецензентд.м.н.,професорО.І.Турос

Cписок використаних джерел1. Про затвердження Порядку проведення

соціально-гігієнічногомоніторингу:ПостановаКМУвід22лютого2006року№182//http://zakon4.rada.gov.ua/.2.ПроположенняпроДержавнусанітарно–епідеміологічнуслужбу України: указ Президена України від 6 квітня2011 рокуhttp://www.president.gov.ua/documents/. 3.Про забезпечення санітарного та епідеміологічногоблагополуччя населення : закон України від 5 липня1994року//ВідомостіВерховноїРадиУкраїни.–1994.–№27.–С.218.4.ТуросО.І.Взаємозв’язокгігієнитаохорониповітряпривиконанняУкраїноюміжнароднихзобов’язань //Збірник законодавчих та нормативно –правових актів, які регулюють діяльність суб’єктівгосподарювання в частині запобігання несприятливоговпливу на стан здоров’я і життя людини шкідливихфакторів атмосферногоповітря–Київ, 2014–С.12-13.5. Румянцев Г.И. Гигиена : учебник – М. : ГЭОТАР-Медиа, 2009. – С.608. 6.Мельниченко П.И. Гигиена сосновами экологии человека : учебник для студентоввузов–М.:ГЭОТАР-Медиа,2013.–С.752.

References1.Aboutzatverdzhennyaprocedureforconducting

sotsіalno-gіgієnіchnogomonіtoringu:RESOLVEDCMUod222006Direrock№182//http://zakon4.rada.gov.ua/.2.Aboutthe position of pro Reigning sanіtarno-epіdemіologіchnuservice of Ukraine: Ukraine decree Presidio od 6 kvіtnya2011 rokuhttp: //www.president.gov.ua/documents/. 3.Aboutzabezpechennyasanіtarnogothatepіdemіologіchnogoblagopoluchchyapopulation:thelawofUkraineod5Lipnya1994//rockVіdomostіVerkhovnaRadaofUkraine.–1994.–№ 27. – S. 218. 4. Turos O.I.Vzaєmozv’yazok gіgієnithat receptionists at povіtrya vikonannya With Ukrainemіzhnarodnihzobov’yazan//Collectionzakonodavchihthatnormative - legalaktіv,yakі regulyuyutdіyalnіst sub’єktіvgospodaryuvannyainchastinіzapobіgannyanespriyatlivogovplivu the camp Zdorov’ya i Zhittya Lyudin shkіdlivihfaktorіvatmosphericpovіtrya-Singapore2014–pages12-13.5.RumyantsevG.I.Hygiene: textbook–M:GEOTARMedia,2009.–S.608.6.MelnichenkoP.I.Hygienewiththebasicsofhumanecology:atextbookforuniversitystudents–M:GEOTARMedia,2013.–S.752.

EDUKACJA HUMANISTYCZNA

д.політ.н., доцент Андрєєва О.М.+38(050)[email protected]

THE ROLE OF THE SPECIALTY “INTER-NATIONAL INFORMATION” IN UKRAINE

РОЛЬ СПЕЦІАЛЬНОСТІ “МІЖНАРОДНА ІНФОРМАЦІЯ” В УКРАЇНІ

Andrieieva O. N. The Role of the specialty “Interna-tional information” in UkraineThearticlefocusesontheroleofthespecialty“Internationalinformation”, established in 1993 in Kiev National TarasShevchenko University. The main purpose of which isthe production of information analysts in internationalrelationswith knowledge of foreign languages to promoteexternal interests, however, in conditions of security andanti-hybridwarwagedon the territoryof thestate,expertson international information, be it to the forefront for thereductionandeliminationofnegativeconsequencesofsuchawar.The article analyzes in detail the curriculum of thespecialtyandthebasicfunctionsofprofessionalactivityofspecialistsandthecontentofhisabilities.Keywords: international information, Kyiv National TarasShevchenkoUniversity, Institute of international relations,information analyst-foreign Affairs specialist, bachelor,master,hybridwar.

Андрєєва О.М. Роль спеціальності “Міжнародна інформація” в УкраїніСтаття присвячена ролі спеціальності “Міжнароднаінформація”, створеної у 1993 році в Київськомунаціональному університеті імені Тараса Шевченка.Основною метою якої є випуск інформаційниханалітиків-міжнародників зі знанням іноземних мовдляпросуваннязовнішніх інтересівУкраїнита захистуі протидії гібридній війні, що точиться на територіїдержави.Ключові слова: Міжнародна інформація, Київськийнаціональний університет імені Тарас Шевченка,Інститут міжнародних відносин, інформаційнийаналітик-міжнародник, бакалавр, магістр, гібриднавійна.

Андреева О.Н. Роль специальности “Международная информация” в УкраинеСтатья посвящена значению специальности“Международная информация”, созданной в 1993 годув Киевском национальном университете имени ТарасаШевченко. Основной целью которой является выпускинформационных аналитиков-международников сознаниеминостранныхязыковдляпродвижениявнешнихинтересов Украины и защиты и противодействиягибриднойвойне,ведущейсянатерриториигосударства.Ключевые слова:Международнаяинформация,Киевский

http://www.ngmu.ru/library/card/740349




157EDUKACJAHUMANISTYCZNA

национальный университет имени Тарас Шевченко,Институтмеждународныхотношений,информационныйаналитик-международник,бакалавр,магистр,гибриднаявойна.

Постановка проблеми. В умовахпостійної суспільно-політичної трансформаціїсуспільства, метою якої є інтеграція в єдинуєвропейську спільноту суттєвих змін зазнає іекономіка держави, а через неї і ринок праціі система освіти України, що передбачаєпередбачає реалізацію освітньо-професійнихпрограм,різноманітнихзазмістомітермінаминавчання, орієнтованих на міжнароднустандартнукласифікаціюосвіти.

В Київському національномууніверситеті імені Тараса Шевченка на базіінституту міжнародних відносин у 1993 роцібула створена, на той час, єдина в Україніспеціальність Міжнародна інформація,основною метою якої стала підготовкависококваліфікованих кадрів інформаційних-аналітиків для системи зовнішніх зносин зізнанняміноземнихмов.

Основний текст. За понад двадцятьроків цей напрям підготовки набув своїхфахових обрисів, впливаючи на формування“порядку денного” зовнішньої політикиукраїнської держави та державнихінституцій, змінюючи принципи і підходи довирішення проблем міжнародних відносин,збагачуючи дипломатичну практикуефективним інформаційно-комунікативнимінструментарієм. Спеціальність була створенау зв’язку з необхідністю забезпеченняпідготовки фахівців для інформаційно-аналітичних підрозділів та департаментів зізв’язківзгромадськістюуцентральнихорганахвиконавчої влади, державних установах ікорпораціях різних сфер життєдіяльностідержави, політичних партіях та громадськихорганізаціяхнезалежноїУкраїни.

Насьогодні,спеціальністьМіжнароднаінформація успішно функціонує в понад 20провіднихуніверситетахдержави,географічноохоплюючивсірегіониУкраїниіпонад5тисячвипускників отримало повну вищу освіту зафахом інформаційний аналітик-міжнародник,абоаналітикконсолідованоїінформаціївгалузіміжнароднихвідносин.

Реалії національного сьогодення

демонструють перерозподіл військово-політичного протистояння в бік “гібридноївійни”, що має прихований характер іспостерігається, як правило, переважно внайважливіших сферах життєдіяльностісуспільства: політичній, економічній,соціальній, інформаційній, тощо. Основноїідеєю такої війни є не фізичне знищеннясупротивника, як такого, що відбувається підчас повномаштабних військових протистоянь,а застосування засобів “м’якої сили”проти держави-супротивника, перш за всеінформаційно-пропагандистського характеру,з метою як просування власних інтересів,так і повного зміну керівництва держави і,як наслідок, повної зміни всіх держвницькихпозицій. Це все характеризується стратегієюпобудови альтернативної реальності задопомогоюзасобівмасовоїінформаціїдержави-агресора, що в кінцевій меті призводить доповного знищення національної ідентичностігромадянвдержаві-супротивнику,черезповнупідміну як національних і громадянськихцінностей,такіпереконаннябільшостінародусвоєїкраїни,авідеаліінародусупротивникавзлихнамірахвласноїдержави.

В сучасних умовах веденнягібридної війни, країні конче необхіднівисококваліфіковані кадри зі змістовноюяк зовнішньо-політичною підготовкою,у найширшому розумінні цього поняття,включаючиіекономічнуіюридичнуплощинупідготовки, так і з професійно-фаховою, деосновний акцент робиться саме на уміннізастосовувати інформацію, як ключовийелемент в процесі побудови ефективноїдержавноїполітикиіумежахкраїниіз-зовні,-що і єосновнимпокликаннямспеціальностіМіжнароднаінформація.

Відтак кафедра “Міжнароднаінформація”, ІнститутуміжнароднихвідносинКиївського національного університету іменіТарасаШевченкавизнанаголовнимнавчально-методичним центром України з підготовкиінформаційних аналітиків-міжнародників длясфери зовнішніх зносин держави.Кафедрає випускною за напрямом та спеціальністю«Міжнародна інформація» і спільно зкафедрою міжнародних медіа-комунікаційта комунікативних технологій забезпечуєвикладання нормативних професійно-


орієнтованихнавчальнихдисциплін.Наразі навчання на спеціальності

здійснюється на базі базової освіти, заосвітньо-кваліфікаційним рівнем “бакалавр”та на базі повної вищої освіти, за освітньо-кваліфікаційнимрівнем“магістр”.Насьогодні,відкритоіуспішнофункціонуєтриспеціалізації:(А) Міжнародні комунікативні технології, (Б)Міжнародний інформаційний менеджмент,(В) Міжнародні медіакомунікації (медійнааналітика), а також англомовна магістерськапрограма“InternationalCommunication”.

Кафедра “Міжнародна інформація”залучає для проведення лекцій, семінарів,майстер-класів відомих дипломатів, фахівців-міжнародників, представників аналітичнихцентрів та PR-компаній. Таку традицію накафедрі започаткували Радник ПрезидентаУкраїни І.П.Смешко, Генеральний секретарГУАМ В.К.Чечелашвілі, директор Центруінформації і документації НАТО в УкраїніН.Немилівська,Надзвичайний іПовноважнийПосол Грузії в Україні М.Уклеба, посолРеспубліки Азербайджан в ГУАМ С.Теміров,Надзвичайний і Повноважний ПосланникРеспубліки Узбекистан в Україні Б.Юсупов,постійний представник платформи «ДіалогЄвропа–Азія»вУкраїніГ.Демір,НадзвичайнііПовноважніПослиУкраїниА.І.Веселовський,В.І.Нагайчук, Т.І.Іжевська, Н.М.Зарудна,Т.Г.Саєнко, Є.Г.Свинарчук, В.О.Долганов,І.В.Долгов, Ю.А.Сергєєв, В.В.Яценківський,аналітики державних установ, дослідницькихцентрів, корпорацій – О.В.Литвиненко,А.Ф.Гуцал, В.М.Бебик, В.Г.Королько,Д.О.Богуш, С.А.Солонська, С.О.Телешун,О.В.Волошинатаін.

Випускники кафедри працюютьу державних, урядових, банківських,корпоративних установах та організаціяхяк в Україні, так і за кордоном, зокремав Адміністрації Президента України, укомітетах Верховної Ради України, у складідипломатичного корпусу МЗС України, Радинаціональної безпеки та оборони України,Служби безпеки України, Міністерствавнутрішніх справ, Державного комітетуз телебачення і радіомовлення, Торгово-промислової палати України, Національногоінститутустратегічнихдосліджень,вобласнихтаміськихдержавнихадміністраціяхУкраїни,

у провідних українських мас-медіа, вищихнавчальних закладах тощо на посадах:аналітик-міжнародник-експерт, аналітик-референт прес-служби зовнішньополітичнихвідомствтадипломатичнихустанов,аналітик-експерт з європейської інтеграції, фахівець зкомунікативних технологій (Government Rela-tions, Investor Relations, Media Relations, PR,менеджер, стратегічний менеджер, кризовийіміджмейкер,фахівецьзміжнародноїреклами,лобі-технологій),фахівецьзбрендінгу(бренд-менеджер, бренд-консультант), фахівець зполітичного консалтингу, експерт/консультантз суспільно-політичнихпитань (політтехнологу політичних партіях та громадськихорганізаціях), фахівець з інформаційноїбезпеки(спеціалістзінформаційнихоперацій,кібербезпеки, протидії маніпулятивнимвпливам), аналітик-міжнародник у сфері мас-медіа, аналітик комп’ютерних комунікацій,науковий співробітник в сфері інформаційноїаналітики, викладач вищого навчальногозакладу,перекладач.

Згідно з державними стандартамивищої освіти, а саме з “освітньо-кваліфікаційною характеристикою магістраза спеціальністю 8.030404 “міжнароднаінформація”, випускники вищого навчальногозакладу за Спеціальністю повинні володітитакими виробничими функціями, типовимизадачамидіяльностітауміннями.

ПРОЕКТУВАЛЬНА (аналітична)функціяхарактеризуєтьсяумінням:

проведенняінформаційно-аналітичнихдосліджень.

складання оглядів та рефератів заіноземнимиінформаційнимиматеріалами

пошуку міжнародної інформаціїзовнішньополітичного,зовнішньоекономічноготаправовогохарактеру

узагальнення міжнародноїінформації зовнішньо-політичного,зовнішньоекономічноготаправовогохарактеру

аналізу міжнародної інформаціїзовнішньополітичного,зовнішньоекономічноготаправовогохарактеру

моделювання ситуацій міжнароднихвідносин

аналізу спеціальних інформаційнихопераційвміжнароднихвідносинах

прогнозування можливих наслідків


подійміжнародногохарактеруаналізукризіконфліктіввміжнародних

відносинахумінням застосовувати історичний,

дипломатичний, економічний, правовийпідходи до аналізу конкретних ситуаційміжнароднихвідносин

викладанняувищійшколіОРГАНІЗАЦІЙНА функція

характеризуєтьсяумінням:організації пошуку та збирання

міжнародноїінформаціїучастіупереговорахідипломатичних

бесідахформуванняіміджуУкраїнивиступівузасобахмасовоїкомунікації

з аналітичними оглядами, коментарями,прогнозами

УПРАВЛІНСЬКА функціяхарактеризуєтьсяумінням:

управлінняколективамианалітиківВИКОНАВЧА функція

характеризуєтьсяуміннями:пошуку інформації з використанням

глобальнихінформаційнихмережпошуку інформації з використанням

автоматизованих інформаційно-пошукових таінформаційно-довідковихсистем

підготовки документів длядипломатичнихкомунікацій

усного та писемного мовленнядержавноютаіноземнимимовами

автоматизованиманалізомдокументівавтоматизованогосинтезудокументівТЕХНІЧНАфункція характеризується

умінням:підготовки довідок, проектів

дипломатичних,юридичних та інших діловихдокументів.

Це далеко не повний переліквиробничих функцій, типових задачідіяльностітазмістосновнихуміньвипускникаспеціальності “Міжнародна інформація”,проте, навіть цей перелік дає розумінняважливості та нагальної потреби такихвипускників для держави, особливо в умовахмодернізації відносин суспільство-влада зметоюподоланняруйнівнихнаслідківрежимуолігархізації влади. Протягом понад 20тирічної історії існування спеціальності, булорозробленоівпровадженовнавчальнийпроцес

ряд ексклюзивних авторських дисциплін,що являє собою унікальну компіляцію яккласичної міжнародної підготовки, так іультра-сучасної інформаційно-аналітичноїпідготовки, з елементами прогнозуваннята вироблення альтернативних стратегійрозвитку тієї чи іншої події. Нормативніпрофесійно-орієнтовані навчальні дисципліниспеціальності викладаються провіднимифахівцями-міжнародниками з науковимиступенями,тутминаведемоперелікосновнихтакихдисциплін:«Міжнароднаінформація»(3кредити),«Міжнароднаінформаційнабезпека»(4кредити),«Інформаційнівійнивміжнароднихвідносинах» (4 кредити), «Інформаційно-аналітична діяльність у міжнароднихвідносинах» (5 кредитів), «Інформаційнітехнології в прогнозно-аналітичнійдіяльності» (4 кредити), «Комунікативнітехнології зовнішньополітичних відомств»(3,5 кредити), «Репутаційний менеджмент уміжнароднихвідносинах»(4кредити),«Теоріятапрактикакомунікації»(3кредити),«Масовакомунікація» (3 кредити), «Європейськікомунікації» (3 кредити), «Системні методидослідження міжнародних відносин» (3кредити), «Інформаційні ресурси державноїідентичності»(3кредити),«Прикладніметодидослідження міжнародних відносин» (3кредити), «Моделювання та прогнозуванняв міжнародних відносинах» (3 кредити),«Методологія та організація науковихдосліджень в галузі міжнародної інформації»(2кредити).

Висновки. Таке різноманіття іунікальність підготовки, робить випускникаспеціальності “Міжнародна інформація” нетільки конкурентоспроможним на сучасномуринку праці в державі, а й ексклюзивнимфахівцем, здатним, перш за все, протистоятивсім викликам та загрозам, що посталипередУкраїною в умовах гібридної війни.Назавершення, слід зауважити,щоспеціальність“Міжнародна інформація” приречена напостійну модифікацію змісту підготовкифахівців, оскільки орієнтована передусім напотреби розвитку суспільства і пов’язана зпередовимиінформаційнимитехнологіями,якішвидкозмінюються.

Рецензентд.полит.н.,професорВ.В.Копійка


к.і.н., доцент Дудка Л.О.+38 097 4470522, [email protected]

SYSTEMA FORMOWANIA GOTOWNOŚCI UCZNIÓW SZKÓŁ ŚREDNICH DO WY-

BORU PROFILU SPOŁECZNO-HUMANI-TARNEGO W KONTEKŚCIE SZKOLENIA

WSTĘPNEGO

СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ ДО ВИБОРУ

СУСПІЛЬНО-ГУМАНІТАРНОГО ПРОФІЛЮ У КОНТЕКСТІ

ДОПРОФІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ

Dudka L.O. The system of formation secondary school pupils’ readiness to choose social and hu-manities profile in the contex of pre profile trainingOne of the main objectives of modernization of nationalschool education is to provide specialized education inhigh school. Analysis of contemporary psychological andeducational research shows that big part of school alumnihave serious difficulties when deciding what educationalprofiletochoose.Thisproblemisrelatedtomanyfactors,oneofwhichisnotformedineffectivewaythemechanismofpreprofiletraining.Thearticleanalyzesthecurrentstateofself-determination of the students’ profile, provides scientific,theoretical and methodological study of the mechanismof formation the readiness of secondary school pupils tochoosesocialandhumanitiesprofile.Thestudyinvolvesananalysis of the characteristics, main stages, correspondingforms,methodsand technologies,aswellasguidelines fortheir implementation in the context of pre profile training,that aims to prepare secondary school pupils to consciousprofileсhoice,takingintoconsiderationtheirowninterestsandabilities.Key words: pre-profile training, profile self-determination,educationalprofile,educationaltechnology.

Дудка Л.О. Система формування готовності учнів основної школи до вибору суспільно-гуманітарного профілю у контексті допрофільної підготовкиРеалізація ідеї профільності старшої школи ставитьвипускника основного ступеня перед необхідністюпрофільного самовизначення щодо напряму подальшоїнавчальної діяльності. У статті надається науково-теоретичне та навчально-методичне обґрунтуваннямеханізму формування готовності учнів основноїшколидовиборусуспільно-гуманітарногопрофілю,щопередбачає аналіз особливостей, відповідних форм татехнологій, а також методичних рекомендаційщодо їхреалізаціївконтекстідопрофільноїпідготовки.Ключові слова: допрофільна підготовка, профільнесамовизначення, профіль навчання, педагогічнітехнології.

Дудка Л.A. Система формирования готовности учащихся основной школы к выбору общественно-гуманитарного профиля в контексте допрофильной подготовкиРеализация идей профильности старшейшколы ставитвипускника основной ступени перед необходимостьюпрофильного самоопределения в направлениидальнейшейучебнойдетельности.Встатьедаетсянаучно-теоретическое и учебно-методическое обоснованиемеханизмаформированияготовностиучащихсяосновнойшколык выборуобщественно-гуманитарногопрофиля,что предполагает анализ особенностей, определенныхформитехнологий,атакжеметодическихрекомендацийихреализацийвконтекстедопрофильнойподготовки.Ключевые слова:допрофильнаяподготовка,профильноесамоопределение, профиль обучения, педагогическиетехнологии.

Для мореплавця, який не знає до якої гавані йому прямувати, жоден вітер не буде

подорожним.Луцій Анней Сенека “Моральні листи до

Луцілія. Лист LXXI”

Постановка проблеми.Сьогоднійшній вибір Україною європейськоїта світової інтеграції зумовлює необхідністьінтенсивнихзмінуполітичному,економічномуісоціальномужитті.Неєвиключеннямуцьомуперелікуйосвітнягалузь,вякійспостерігаємоостаннім часом інтенсивне розгортанняреформаційних процесів, спрямованихна досягнення рівня найкращих світовихстандартів.Помітнимкрокомуцьомунапрямістала поява Національної доктрини розвиткуосвіти та інших нормативних документів,які заклали основи нової парадигми освіти– орієнтації на новий тип гуманістично-інноваційноїосвіти,вихованнямолоді,щобудезахищенимімобільнимнаринкупраці,здатнимробити особистісний духовно-світогляднийвибір, матиме необхідні знання, навички ікомпетенціїдлянавчанняпротягомжиття[9].

Ключовим завдання модернізаціїосвітинарівнізагальноосвітньоїпідготовкиєзабезпеченняпрофільногонавчаннявстаршійшколі, що відкриває широкі перспективи іможливості повніше враховувати інтереси,нахилиіздібностіучнів,дозволяєстворюватиумови для навчання старшокласниківвідповідно до їхніх освітніх і професійнихінтересів і намірів щодо соціального іпрофесійногосамовизначення[8].

Проте, практична реалізаціяпрофілізації освіти оголила ряд проблем, що



знайшли свій вияв на науково-теоретичному,навчально-методичному та організаційномурівнях. Безумовно, профільні класи –прогресивний крок у шкільній освіті, це даєможливістьстаршокласникунерозпорошуватизусилля, а витрачати максимум часу напідготовку саме за тим напрямом, якийвідповідає його майбутній професії. Але тутневсетакпросто.Аналізсучаснихпсихолого-педагогічнихдослідженьзасвідчує,щозначначастина старшокласників зазнають серйознихтруднощів під час прийняття рішення щодовибору профілю подальшого навчання,часто покладаючись на позицію батьків,думкудрузів та знайомих [3;5].Цяпроблемапов’язаназбагатьмачинниками,однимзякихєнедостатньосформованиймеханізмефективноїдопрофільної підготовки, який є складовоюпрофільногонавчання іпередбачаєпідготовкуучнів основної школи до усвідомленогопрофільного самовизначення з урахуваннямвласнихінтересівтаможливостей.

Проблема формування готовностіучнів до вибору гуманітарного профілюнавчання зумовлена зростаючою роллютакого пізнання в сучасному суспільстві,його світоглядним потенціалом. Сучаснийсуспільно-гуманітарнийпрофіль–цекомплексдисциплін, вивчення яких забезпечує набуттяучнямиконкретно-науковихзнань(історичних,економічних, соціологічних, правових,антропологічних, етичних, філософських,культурологічнихтаін.),атакожсвітогляднихпереконаньтауявлень,щосприяєформуваннюсистеми загальнолюдських, національних таособистіснихцінностейіцінніснихорієнтацій,усвідомленнюучнямицілісноїкаритинисвіту,духовноїйсоціальноїсутностілюдини.

Такимчином,соціально-педагогічнадійсність ставить проблему подальшихдидактичних пошуків, нарощення новихпедагогічнихідей,теорій,методичнихнадбаньдля забезпечення процесу формуванняготовності учнів основної школи до виборугуманітарного профілю навчання у старшійшколі, запровадження таких педагогічнихтехнологій, у яких відбувається активізаціядомінуючих механізмів (самооцінки,самопізнання, самовдосконалення)профільного, а далі й професійногосамовизначенняособистості.

Стан розробки теми.Аналіз сучаснихпсихолого-педагогічних досліджень свідчитьпро посилену увагу науковців до проблемипрофільного та професійного самовизначенняособистості в умовах профілізації навчально-виховного процесу.У працях таких науковцівяк А. Войтко, М. Піддячий, В. Мадзігон,В. Сидоренко, О. Мельник та інших вибірпрофілю навчання розглядається як першасходинка руху дитини до вибору професії;теоретико-методичні аспекти допрофільноїпідготовкизпозиціїрізнихпрофіліввивчаютьО.Акулова,О.Даутова,Л.Липова,О.Морін,А Самодрин, В. Буренко, В. Мадзігон, М.Пригодій; до питання впливу зовнішній тавнутрішніхфакторівнаформуванняготовностіучнем здійснити профільне самовизначеннязвертаютьсяЄ.КлімовтаО.Даутова.

У контексті даного дослідженняособливе значення мають праці, в якихрозкривається питання щодо особливостейзмісту та методики викладання гуманітарнихдисциплін у сучасній школі (Н. Бібік, К.Баханов,О.Пометун,Ю.Малієнко,Т.Ремех,Л.Лацько та ін.); процесформування готовностіучнівосновноїшколидовиборугуманітарногопрофілю навчання з використаннямможливостей предметів гуманітарного циклу,а також відповідно організованої позакласноїта позашкільної роботи досліджує О. Кутик,Л.Скуратівський,Г.Пустовіт,В.Дідьківський,П. Білоусенко; критерії, показники та рівніготовності учнів основної школи до такогопрофільноговиборупіддаєдетальномуаналізуТ.Бабко.

Отже, аналіз сучасних науковихдосліджень засвідчив зростання інтересунауковців, вчителів, методистів до проблемисучасногостанудопрофільногосамовизначеннядев’ятикласників, але водночас дозволивконстатувати відставання теорії від запитівпрактики, нерозробленість дидактичних засадта механізмів практичного забезпеченнядопрофільноїпідготовки.

Метою статті є визначення татеоретико-методичнеобґрунтуваннямеханізмуформуванняготовностіучнівосновноїшколидовибору суспільно-гуманітарного профілю, щопередбачає аналіз особливостей, відповіднихформ та технологій, а також методичнихрекомендацій щодо їх реалізації в контексті


допрофільноїпідготовки.Виклад основного матеріалу.

Необхідною умовою створення освітньогопростору, що сприяє самовизначенню учнівосновного ступеня є введення допрофільноїпідготовки,щоможебутиуспішноздійсненоюза умови обґрунтування методичних засад,концепції розвитку, розробки варіативнихмоделейтасистемиорганізаційно-методичногосупроводу з урахуванням освітніх запитівшколяра, варіативності та елективностінавчання.

Теоретичний аналіз проблемиформування готовності учнів до виборупрофілю навчання потребує уточненняпонятійного-категоріальногоапарату.Зокрема,згодно Концепції профільного навчання встаршій школі, допрофільна підготовка –це компонент профільного навчання, якийздійснюється в основній школі (8-9 класи)і покликаний повною мірою забезпечуватиреалізаціюінтересів,нахилівіздібностейучнівшляхомвідповіднихзмінузавданнях,змістійорганізаціїпроцесунавчання[8].

Період реалізації допрофільноїпідготовки згідно з принципами діяльностіпростору профільного самовизначенняподіляєтьсянанаступніетапи:пропедевтичний(при завершенні навчання у 8 класі) –виявлення освітнього запиту учнів; основний(9 клас) – моделювання видів освітньоїдіяльності, затребуваних у профільній школі;завершальний(призакінченні9класу)–оцінкаготовності школяра до прийняття рішенняпро вибір профілю навчання у старгшій1школі [6, c. 111]. Проте, варто погодитись зТетяноюБабко,яказазначає,щоефективністьформуваннявучнівосновноїшколиготовностідо вибору гуманітарного профілю навчанняпідвищиться за умови поетапного залученняучнівпочинаючивже з5класудо спеціальноорганізованої профільноорієнтованоїдіяльності. Залежно від вікових особливостейучнів та характеру провідної діяльностідослідниця виділяє: пізнавально-пошуковийетап(5-6класи),орієнтаційнийетап(7клас)тавизначально-проектувальний етап (8-9 класи)[1,с.46-50].

Теоретичні підвалини проблемиформування готовності учнів до профільногосамовизначення закладають наукові

дослідження самої сутності поняття«готовність».Невдаючисьвдеталі,зазначимо,що різні граматичні форми цього поняттяпозначаютьіпроцес(«готуватись»)ірезультат(«готовий»,«готовність»)[7,с.342-343].Щодоконтексту даного дослідження, то поняття«готовність учнів основної школи до виборугуманітарногопрофілюнавчання»визначаємояк складне особистісне новоутворення,що проявляється в усвідомленні школяремсуспільної та особистісної значущостігуманітарної освіти, його внутрішнійумотивованості на профільне вивченнягуманітарних предметів і достатньомуволодінні специфічними для гуманітарноїпрактичної діяльності знаннями, вміннями танавичками[5].

Складовими допрофільної підготовкиєвідповідніформитатехнології.Доосновнихформдопрофільноїпідготовкивартовіднести:поглиблене вивчення окремих навчальнихпредметів, курси за вибором (гуманітарногоспрямування),факультативнікурси,створеннядопрофільних груп, проведення профільноїорієнтації, профільного консультування,інформаційної роботи, заняття в предметнихгуртках,науковихтовариствахучнів,конкурс-захист науково-дослідницьких робіт у Малійакадеміїнаук,участьупредметнихолімпіадах,співбесідивкабінетахпрофорієнтаціїтощо[8].

При виборі й розробленні курсівза вибором необхідно враховувати такі доних вимоги: варіативний характер, достатня(надлишкова) кількість (для забезпеченняучнів можливості реального вибору),короткотривалість – 8-16 годин (що дастьможливість школяру протягом навчальногорокузмінити,уразіпотреби,декількакурсівзавибором),завершеність,оригінальнийзміст.

Змісткурсів завиборомдопрофільноїпідготовки не повинен дублювати змістпредметів та зміст спецкурсів, містити нелише інформацію, що розширює знання знавчальних предметів, а й знайомити учнівзі способами діяльності, необхідними дляуспішногоопануванняпрограмовогоматеріалугуманітарного профілю. Власне, курси завибором повинні допомогти учням реальнооцінити свої можливості і зорієнтувати їх наподальшийвибірпрофілюнавчання.

Форми навчання у процесі вивчення


курсівзавиборомможутьбутиякакадемічними(урок, практикум, лекція, семінар), так іорієнтованими на інноваційні педагогічнітехнології (комунікативні методи, груповіметоди навчання, дослідницька діяльність,метод проектів, розробка індивідуальнихнавчальнихпланівтощо)[2].

Технології допрофільної підготовки –це різновид освітніх технологій; сукупністьспособів діяльності працівників системисередньої освіти, спрямованих на наданняучневі допомоги в раціональному виборімайбутнього навчального профілю, створеннясприятливих умов для самовизначення ісамореалізації, подальшого профільногонавчання.

Серед технологій допрофільноїпідготовки можна виділити такі: профільноїдіагностики,профільноїорієнтації,профільногоконсультування,профільного інформуваннятаін.

Профільнадіагностика–встановленняі комплексне вивчення здібностей, мотивівта інтересів, навчальних досягнень ірезультатів допрофільної підготовки учнів,які характеризують можливості їх навчанняза певним профілем. Профільна діагностикадає змогу прогнозувати оптимальнийнавчальний профіль, вносити зміни в процесдопрофільного навчання з метою підвищенняйогоефективності[2].

Профільна орієнтація як складовадопрофільної підготовки зорієнтована навивчення психолого-педагогічної допомогиучням у прийнятті рішення щодо виборупрофілю навчання та створення умовдля готовності підлітків до соціального,профільного і культурного самовизначення вцілому.

Профільне консультування –індивідуальнаконсультативнадопомогаучневіувиборінавчальногопрофілювстаршійшколі.

Інформаційнаробота–цеорганізованеознайомленняучнів8-9-х(особливо9-х)класів,а також їхніх батьків з освітніми закладамирегіону чиміста дляможливого продовженняосвіти після закінчення основної школи,вивчення ними умов прийому, особливостейорганізації навчально-виховного процесу,освітніхпрограм,відвідування«дніввідкритихдверей» у вищих навчальних закладах тощо.

Слід створити «освітню карту» з детальноюінформацієюпровсізагальноосвітнінавчальнізаклади, установи додаткової освіти, іншіорганізації на території району, мікрорайону,на базі яких буде здійснюватися допрофільнапідготовкаіпрофільненавчання.

Висновки. Виходячи ізвищезазначеного,можемоконстатувати,щонаетапідопрофільноїпідготовкиважливостворитиумови для випробування учнів у навчальнійдіяльностірізнихвидів.Вонамаєздійснюватисяна діагностичній основі і виявляти не лишепрофесійні орієнтації учнів, схильності врізнихгалузяхосвіти,айформуватиінтереси,потреби та самовмотивоване самостійненавчанняякусвідомленунавчальнудіяльність.Прямазалежністьміжрівнемготовностіучнівдовиборугуманітарногопрофілюнавчаннятапедагогічнимифакторамивпливуна здатністьучня профільного самовизначення свідчитьпронагальнупотребувдосконаленнясучасноїсистеми організації допрофільної підготовки.Допрофільна підготовка буде успішноюза умови дотримання таких її принципівяк особистісно орієнтована спрямованістьусіх складових підготовки, варіативність ісвобода вибору учнями курсів за вибором,забезпечення умов для самопізнання,самовизначення та самореалізації, відкритістьсистемидопрофільноїпідготовки (проведенняатестації і комплектування профільних класівнезалежнимиекспертами).

Список використаних джерел1. Бабко Т.М. Критерії, показники та

рівні готовності учнів основної школи до виборугуманітарного профілю навчання / Т.М.Бабко // Іміджсучасногопедагога.–2009.-№8-9.–С.46-50.2.БуренкоМ.В. Методичні рекомендації щодо упровадженнядопрофільної підготовки учнів загальноосвітніхнавчальних закладів / М.В. Буренко // [Електроннийресурс] – Режим доступу: http://www.ippo.org.ua 3.Даутова О.Б. Самоопределение личности школьникав профильном обучении : учебно-методич. пособие./ О.Б. Даутова ; под ред. А.П. Тряпицыной. – СПб. :КАРО,2006. –352 с. 4.Дятленко С.Підготовкаучнів8-9 класів до профільного самовизначення у процесіпрофільної орієнтації / С. Дятленко // Наук. зап. Сер.:Педагогіка / Терноп. нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка [таін.].−Т.,2007.−№8.−С.140−145:табл.5.КутикО.М.,Бабко Т.М. Соціально-педагогічні фактори впливу наформуванняготовностіучнівосновноїшколидовиборугуманітарного профілю навчання / О.М. Кутик, Т.М.Бабко // [Електроннийресурс] –Режимдоступу: http://

http://www.ippo.org.ua


virtkafedra.ucoz.ua/el_gurnal/pages/vyp3/didaktika/kutik.pdf 6. Лазаренко Л. Створення простору профільногосамовизначення як компонент формування готовностіучнівосновноїшколидовиборупрофілюнавчання/Л.Лазаренко//Молодьіринок.–2008.–№4.–С.111.7.МорінО.Л.Визначення і структурапоняття готовностіучнівстаршихкласівдопрофесійногосамовизначеннявумовахпрофільногонавчання/О.Л.Морін//Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівськоїмолоді : Зб. наук. праць. – Камянець-Подільський,2011.–Вип.15,кн.1.–С.340-348.8.ПрозатвердженняКонцепції профільного навчання у старшій школі:НаказМіністерстваосвітитанаукиУкраїни№1456від21.10.13року [Електроннийресурс]–Режимдоступу:http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/37784/ 9. Стратегіїреформування освіти вУкраїні: Рекомендації освітньоїполітики.–К.:«К.І.С.»,2003.–296с.

References1.BabkoТ.М.Kryterii,pokaznyky ta rivnigoto-

vnostiuchnsvosnovnoyi shkolydovyborugumanitarnogoprofilyunavchannya/Т.М.Babko//Imidzsuchasnogopeda-goga.–2009.–№8-9.–S.46-50.2.BurenkoM.V.Meto-dytnirekomendacijishtodouprovadgennyadoprofilnoyipid-gotovkyuchnivzagalnoocvitnixnavchalnyxzarladiv/M.V.Burenko // [Elektronnyi resurs] –Rezhym dostupu: http://www.ippo.org.ua3.DautovaO.B.Samoopredeleniylichnos-tishkolnikavprofilnjmobuchenii:uchebno-metodich.po-sobiye./О.B.Dautova;podred.А.P.Tryapicynoy.–SPb.:КАRО,2006.–352s.4.DyatlenkoS.Pidgotovkauchniv8-9klasivdoprofilnogosamovyznachennyauprocesipro-filnjioriyentacii /S.Dyatlenko//Nauk.zap.Ser.:Pedago-gika/Ternop.nac.ped.un-tim.V.Gnatyuka[tаіn.].−Т.,2007.−№8.−S.140−145. 5.KutykО.М.,BabkoТ.М.Socialno-pedagogichni factoryvplyvena formuvannyago-tovnostiuchnivosnovnoishkolydovyborugumanitarnogoprofilyu navchannya / О.М.Kutyk, Т.М. Babko // [Elek-tronnyi resurs]–Rezhymdostupu: http://virtkafedra.ucoz.ua/el_gurnal/pages/vyp3/didaktika/kutik.pdf 6. LazarenkoL.Atvorennya prostoru profilnogo samovyznachennya yakkomponentformuvannyagotovnostiuchnivosnovnoishkolydovyboruprofilyunavchannya/L.Lazarenko//Моlodiry-nok.–2008.–№4.–S.107-111.7.MorinО.L.Vyznachen-nyaIstrukturaponyattyagotovnostiuchnivstarshyxklasivdo profesiynogo samovyznachennya v umovax profilnogonavchannya/О.L.Моrin//Teoretyko-metodychnyiproblemvyxovannyaditeytauchnivckoyimolodi:Zb.nauk.prac.–Kam’yanec-Podilskyi,2011.–Vyp.15,кn.1.–S.340-348.8.ProzatverdgennyaKoncepciyiprofilnogonavchannyaustarshiyshkoli:NakazMinisterstvaosvitytanaukyUkrainy№1456vid21.10.13roku//[Elektronnyiresurs]–Rezhymdostupu:http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/37784/8.Stra-tegiireformuvannyaosvityvUkraini:Rekomendaciiosvit-noyipolityky.–К.:«К.І.S.»,2003.–296s.

к.п.н., доцент Кузнецова Г.П.+38 (050)[email protected]

A STRESS IN THE SYSTEM OF UKRAINI-AN ACCENTOLOGY

НАГОЛОС У СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОЇ АКЦЕНТОЛОГІЇ

Кузнецова Г.П. Наголос у системі української акцентології.У статті проаналізовано роль і місце наголосуяк надсегментного мовного фонетичного явищав українській акцентології; розглянуто ґенезунаголосу; охарактеризовано його типи, види, функціїв рівневій системі мови; простежено, що наголос єпредметом вивчення не лише фонетики та фонології,а й лексикології, морфології, орфоепії, стилістики;розглядаєтьсяякнелітернийграфічнийзасібуграфічнійсистемімови;визначеноосновніаспекти,щозасвідчуютьпроцесиформуваннянормнаголошуваннявукраїнськіймові.Ключові слова: акцентологія, наголос, акцентема,акцентні варіанти, система української акцентології,види,типи,функціїнаголосу,норминаголошування.

Кузнецова Г.П. Ударение в системе украинской акцентологии.Встатьепроанализированырольиместоударениякаксуперсегментного языкового фонетического явленияукраинскойакцентологии;рассмотренагенезаударения;охарактеризованы типы, виды, функции ударения вуровневойсистемеязыка;доказано,чтоударениеявляетсяпредметом изучения не толькофонетики ифонологии,ноилексикологии,морфологии,орфоэпии,стилистики;рассматривается как небуквенный графический знакв графической системе языка; определены ключевыеаспекты,свидетельствующиеопроцессахформированияударныхнормвукраинскомязыке.Ключевые слова: акцентология, ударение, акцентема,акцентныеварианты,системаукраинскойакцентологии,виды,типы,функцииударения,ударныенормы.

Kuznetsova H.P. A stress in the system of Ukrainian accentologyInthearticletheimportanceandtheplaceofanemphasisasansupersegmentallinguisticphoneticphenomenaareanalyzedin Ukrainian accentology; it is proved that accentologysystemisbasedonscientificconceptsandterms(anaccent,accentuation, an emphasis, a stress, a systemof emphasis,emphasizing,languageexpressiveness),constitutivefeaturesofsupersegmentallinguisticphenomena(aphoneme,asound,asyllable,aphoneticword,asyntagma,aphrase,astress,anintonation),whicharetypicalofleveledstructureofthelanguage.Thegenesisofastressisreviewedinthearticle;itsvarieties(verbal,syntagmatic,phrasal,logical,emphatic,rhythmic-structural); types of verbal accent (powerful or

http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/37784/



http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/37784/



dynamic, quantitative), kinds (fixed or permanent, free, ormobile, stationary), functions (constitutive, uniting, word-differentiating,form-differentiating,stylistic)aredescribedinthearticle.Itwasobservedthatthestressisnotonlythesubject of studying of phonetics and phonology, but alsolexicology,morphology,orthoepy,stylistics;Itisconsideredasameansofgraphicalsigningraphicallanguagesystem;themain aspects that certify the processes of forming thenormsofstressinginUkrainian.Key words: accentology, a stress, an emphasis, the systemof Ukrainian accentology, kinds, types, stress functions,emphasizingstandards.

Постановка проблеми, їїактуальність та зв›язок із важливиминауковимичипрактичнимизавданнями.Мованації, її мовно-мовленнєва культура завждибули основою становлення українськогосуспільства. Сьогодні, у стрімкий часрозвитку освіти, що супроводжуєтьсявпровадженням інформаційно-комунікаційнихтехнологій, розробкою стандартів освітньоїдіяльності, проектуванням Національноїрамки кваліфікацій, поступовим уходженнямв Європейський освітній простір, питанняоволодіння рідною національною мовоюперебуває дещо осторонь розвитку самоїособистості.Майбутньогофахівця, і філологазосібна, заангажували в процес засвоєннякредитів, складання модулів, опису йогокомпетенційікомпетентностей.Утімвосновустановлення людини-професіонала покладенонещо інше, як мову і мовлення, спілкуванняі комунікацію. Систему і структуру будь-якоїмови,підмурівокїїфункціонуваннястановитьзвуковакомунікація,завдякиякійвідбуваютьсяпроцесикодуваннятекступідчасйогосинтезуідекодування–сприйняття.Зоглядунацесвідомеоволодіннямовоюмаєпочинатисяіззасвоєнняфонологічного мовного рівня як матеріальноїоболонки мови. Одиниці фонологічногомовногоярусу(фонема,звук,склад,фонетичнеслово, синтагма, фраза, наголос, інтонація)є міжрівневими. Під кутом зору міжрівневоїбудови мови нині знову набирає обертів такагалузь лінгвістики, як акцентологія (від лат. аccentus – наголос, акцент і гр. logos–слово,вчення).

У лінгвістичних працях(Веселовська З., Винницький В., Пристай Б.,СкляренкоВ.,СелівановаО.таін.)акцентологіярозглядаєтьсяіякокремадисципліна,іяк розділ мовознавства,щовивчаєприроду, типи,види,

функції наголосу; і як галузь, окремий розділфонетики, що досліджує просодичні засобимови, зокрема систему наголосу (монотонію,поліфонію, сингармонізм) та її залежністьвід ознак фонологічної та морфологічноїпідсистем; і як напрям просодеміки, у якомуобґрунтовуються акцентні засоби мови. Якбачимо, предметом дослідження акцентологіїє складна і специфічна одиниця мови –наголос.У різні періоди розвитку лінгвістикивиформовувалося своє розуміння наголосу яксуперсегментної одиниці мови. Однак попривагомі дослідження української акцентологіїв останні десятиліття (праці Винницького В.,ТоцькоїН.,ГоловащукаС.,ПазякО.,БликО.,Плющ Н. та ін.), проблематика, пов’язаназ розширенням наукових розвідок у царинітеорії наголосу та практичного використаннярезультатів експериментально-фонетичнихдосліджень, залишається актуальною іспрямовананадокладневивченняролінаголосувструктуріакцентології,імовивцілому.

Аналіз останніх дослідженьі публікацій. Аналіз лінгвістичних,лінгводидактичних джерел засвідчує, щопроблемаз’ясуванняроліімісцянаголосу,йоготипів,видів,варіантів,функційусистемімовиненова.Основинауковоговивченнянаголосуукраїнської мови закладено ще в працяхО. Потебні. Утім активні наукові пошукив аспекті дослідження наголосу почалисятількивдругійполовиніXXст.іґрунтуютьсяна працях Л. Булаховського, З. Веселовської,В. Винницького, В. Русанівського,М.Пилинського,М.Погрібного,В.Скляренката ін. Теоретичні засади наголосу певноюмірою розкрито в підручниках із сучасноїукраїнської літературної мови, загальногомовознавства (Бондар І., Карпенко Ю., Микитин-Дружинець М., Ющук І.,МойсієнкоА.,ДорошенкоС.таін.).Основніпринципинаголошуванняслівпростежуютьсяв наукових джерелах із культури українськоїмови, стилістики (Бабич Н., Васенко Н., Герман К., Гриценко Т., Дубічинський В.,КримецьО.,МацькоЛ.таін.).Унауковихрозвідках, дотичних до предмета нашогодослідження, розглянуто роль акустичнихзвуковихпараметрівухарактеристицінаголосу(ЩербаЛ., ТоцькаН.,НаконечнийМ. та ін.);проблеми варіантного наголошування слів

http://ua-referat.com/Accent

http://ua-referat.com/%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE


(Бондаренко В., Винницький В., Матвіяс І.,Пристай Б., Пристай Г., Романченко О. таін.); функції наголосу в системі просодики( Манзій А., Калита А., Таценко Н. та ін.).Проте постійні живі зміни в мові, пов’язанііз властивостями наголосу в слові, синтагмі,фразі, тексті потребують перегляду йпереосмислення значущості складноїнадсегментної мовної одиниці – наголосу– як для уточнення, обґрунтування термінівукраїнської акцентології, її проблематики,методів дослідження, шляхів і принципівакцентуаційного аналізу мовних знаків, так ідляформуваннякультуромовноїособистості.

Формулювання мети і завдань статті.Мета і завдання публікації – проаналізуватиґенезу наголосу української мови напраслов’янському ґрунті, охарактеризуватийого різновиди, типи, види, варіанти, функціїв рівневій системі мови, з’ясувати основнікатегорії іпоняттяакцентології,обґрунтувати,що наголос є наскрізним мовним явищем уструктуріісистемімовитаключовимпоняттямакцентології.

Виклад основного матеріалудослідження.Учасрозширеннясфервживанняукраїнськоїмовиакцентуаціясловесна,фразова,текстова, стилістична набуває актуальностіна лінгвістичному рівні – відшліфовує норминаголошування, й психолінгвістичному –має безпосередній вплив на зміст, значення,психологію спілкування, створює емоційно-експресивні контури висловлювання, охоплюємовне вираження всіх, не лише емоційнихсфер життя, актуалізує інтенцію мовця,мету, завдання спілкування. З огляду на цеакцентологія посідає чільне місце в системінаукипроукраїнськумову,маєтіснийзв’язокіз психолінгвістикою, соціолінгвістикою,текстологією, стилістикою, про що свідчитьпроблематика її функціонування: ґенезанаголосу; визначення поняття «наголос» якосновної категорії акцентології; принципиі критерії класифікації різновидів, типівнаголосу; закономірності наголошуваннячастин мови, їх форм; причини виникненняакцентних варіантів, критерії їх маркування;проблеми суб’єктивного й об’єктивного вакцентології; акцентологія як репрезентаціясучасногоетапурозвиткуукраїнськоїмови.

Колопроблем,завдань,якіпоставлені

й потребують розв’язання, дають змогу дещозаперечити думку про те, що акцентологія –це розділ мовознавства, складник фонології,напрям просодики. Про функціонування вмайбутньомуакцентологіїукраїнськоїмовиякокремої науки йшлося ще в працях відомоговченогоО.Потебні:«Немаєсумнівів,щовченняпро наголос становить окремий і важливийрозділісторіїруськоїмови»[1,c.10].

Переконатисявтому,щоакцентологіянабулаобрисів самостійноїнаукидає змогуйте,щооб’єктомїївивченняємова,предметом– акцентологічна система і наука про неї.Акцентологічну систему української мовиутворює акцентологічний мовний рівень,основною одиницею вивчення якого єкореляційнапараакцентема/наголос.НадумкуВ. Винницького [2; 3], акцентема – це тип,узагальнення, суперсегментнамовнаодиниця,яка є ознакою кожного слова, диференціюєсловатаїхформи.Акцентемуможнарозглядатияксутністьявища,щоназиваєтьсянаголосом,яке включає в себе його найважливішіінваріантнівластивості.Такимчином,терміни«акцентемаі«наголос»нетотожні.Акцентема–явищепервинне,структурнийелементмови,наголос – похідне, мовленнєва реалізаціяакцентами. Акцентологічний мовний рівень,а відтак і акцентологія, тісно пов’язані зусіма рівнями мовної системи, тому «аналізтакогоскладногомовногооб’єкта,якнаголос,повинен проводитись під кутом зору рівневоїбудови мови» (Федяніна Н.). З огляду на цеє різні погляди науковців (Винницький В.,СкляренкоВ.,ПилинськийВ.,БликО.,ЮщукІ. та ін.)напоняття«наголос», сутність якогосформовано і формується його ґенезою.В.Винницький зазначає, що вчення пронаголос має свою історію. Система наголосуукраїнської мови сформувалася внаслідокісторичного розвитку праслов’янської ідавньоруськоїакцентуаційнихсистем[2,с.4].Праслов’янський наголос був інтонаційним, анесиловимякусучаснійукраїнськіймові.Напралов’янськомуґрунтіакцентованийголоснийв одних випадках вимовлявся з підвищеннямтону,якийдещознижувавсявкінціскладу.Такуінтонаціюназиваютьвисхідною,абоакутовою.В інших випадках наголошений голоснийвимовлявся з пониженням тону, який дещопідвищувався в кінці складу. Таку інтонацію


називають нисхідною, або циркумфлексною[4, с.71]. М. Жовтобрюх, В. Русанівський,В.Скларенко,П.Фортунатовписали,щоакутіциркумфлекс–цеінтонаційнізміни,щосягаютьіндоєвропейської прамови, де на висхідністьчи спадність інтонації впливала довготаголосногозвука.СамеП.Фортунатовдовів,щов індоєвропейській прамові простежувалисятакі види довготи, як довготна (висхідно-спадна) і переривиста (спадно-висхідна). Здовготноїдовготипіднаголосомірозвинуласяпраслов’янська акутова інтонація (акут), аз переривистої довготи – циркумфлекснаінтонація. Окрім означених інтонацій, упраслов’янській мові була і короткіснаінтонація,що характеризувалася спадом тону.Це простежувалося на початковому складіслова, де короткісна інтонація якісно майжезбігалася з циркумфлексною (oko, nebo,vecerь). На непочатковому складі короткіснаінтонація нагадувала акутову (pero, selo,dvori). Отже, на праслов’янському ґрунтінаголос мав специфіку: ненаголошений складхарактеризувався певним рухом тону, чимвідрізнявся від ненаголошеного складу [5, с.178-179]. Пізніші тонічні зміни в українськіймові характеризуються втратою інтонаційногонаголосу, він набуває ознак силового, абодинамічного, колинаголошенийскладу словівимовляєтьсясильнішевідінших.Цяознакаінинієприкметноюдляукраїнськогонаголосу.

Історія розвитку вчення про наголосзасвідчує,щовінпередусімбувієсловесним,оскільки «не існує поза словом, складом іне вичленовується з мовлення окремо відних.Наголос накладається на такі лінійні, чисегментніодиниці,якзвукісклад,організовуєпослідовність складів, об’єднуючи їх в єдинецілейнадаючиційєдностірисслова[6,c.308].Типізація словесного наголосу в українськіймові ґрунтується на засобах його реалізації:динамічний, або силовий – м’язова напругавимовляння; вільний, або нефіксований/сталий, або фіксований – місце у слові;рухомий/нерухомий – рухливість наголосупід час словозміни. Здатність наголосу бутине закріпленим за певним складом у слові,рухатисязодногоскладуна іншийєоднієюзпричин виникнення такого акцентологічногоявища, як акцентні варіанти, або двоякенаголошування одного й того ж слова. Це

впливаєна внутрішнюбудову слова, оскількивступаютьутонічнусуперечністьдваакцентніцентри, зокрема, основа і флексія: весняний,вибачний,завихрити;коріньісуфікс:завізник,смушковий;префіксікорінь:загадка.Акцентіваріанти, породжені рухливістю наголосу,впливаютьназначенняслова:замок,частковий,відомість, броня; витісняють один одного зужитку: записка і записка; функціонують нарівні:завжди,байдуже;єпричиноюпорушенняакцентних норм: новий і новий; виступають засобом створення конотативного значення:«Віддам тобі серце і кров, нова моя, новадорого!».ЗдійсненийаналізпідтверджуєдумкуВ.Винницькогопроте,щовукраїнськіймові«наголос є предметом вивчення і фонетики, іморфології» [3, с. 7]. З фонетичного поглядувін падає на якийсь певний склад слова, зморфологічного – на морфему, це означає,що в структурі певної морфеми цього слова(словоформи)єнаголошенийсклад.

Як зазначають науковці Б. Пристай,Г. Пристай, акцентні варіанти маркуються за:нормативністю (нормативний/ненормативний,розмовний, діалектний; рекомендований/допустимий); часовою шкалою (традиційний/застарілий; традиційний/новий);функціонально-стилістичним закріпленням(стилістично нейтральний/професійний;загальновживаний/поетичний); частотоювживання (постійно, регулярно/ рідко, рідше)[7].

Словесний наголос як основнаодиниця акцентології виконує в мовірізноманітні функції, а саме: конститутивну,або кульмінативну (об’єднувальну);делімітативну (розчленувальну),дистинктивну (форморозрізнювальну),смислорозрізнювальну.

Основною функцією словесногонаголосу є конститутивна, яка полягає уфонетичному об’єднанні звуків у слово –навколо наголошеного складу об’єднуютьсяненаголошені. «Наголос є індивідуальною(зовнішньою) ознакою слова і йогоформ» [3,с.6].Наголос–спосібвимовислова,важливийзасібстворенняйогофонетичноїцілісності.Цюфункціюнаголос виконуєнезалежно від того,фіксується він на будь-якому складі, на будь-якійморфемічині,рухомийвінчинерухомий.Конститутивна функція покладена в основу


всіхіншихфункційсловесногонаголосу.Делімітативна функція наголосу дає

змогурозчленовуватисловаупотоцімовлення,вонаформуєтакуознакукультуримовлення,яквиразність.

Дистинктивна функція розрізняєграматичніформислів:слова–слова;зазнають–зазнають.

Смислорозрізнювальна функціянаголосудаєзмогурозмежовуватисловаодногозвукового комплексу, але різного значення(омографи): обід – обід, видання – видання,листопад–листопад.

Окрім словесного, в українській мовіє такі види наголосу: синтагматичний, аботактовий, що підсилює словесний наголосостаннього слова синтагми; виділяє найбільшзначуще слово у такті; фразовий – підсилюєсинтагматичний,утворює«інтонаційнийконтурфрази»,виділяєновуінформацію,представленув реченні певною синтагмою; логічний –виділяєтьсяумежахфразового,виконуєфункціюскелетування тексту відносно закінченоїдумки;емфатичний–варіантлогічного,надаєсловуемоційності,експресивності;акцентний,аборитмоструктурний–поєднуєповнозначнііслужбовічастинимови.

Висновкиздослідженнятаперспективиподальших розвідок. Варто зазначити, щовченняпронаголосвакцентологічнійсистеміукраїнської мови передусім ґрунтується наунормованості наголошування, в основу якоїпокладено:історичніаспектигенезинаголосу;лінгвістичнірозвідкивідомихученихвцариніакцентології,дослідженняукраїнськихговорів;українські словники, творчість видатнихукраїнськихписьменників,фактичніматеріали,зібранінапідґрунтіживогомовлення,граматик,правописів. Подальшої розвідки потребуютьаспекти семантичних «зсувів» варіативногонаголошування; хронології акцентуаційнихдублетів в українському мовознавстві,закономірностітекстологічногонаголошуваннятощо.

Рецензентд.п.н.,професорЛ.Я.Бірюк

Список використаних джерел1. Потебня А.А. Заметки о малорусском

наречии/ А.А.Потебня. – Воронеж, 1871. –С.10.2.ВинницькийВ.М.Наголосусучаснійукраїнськіймові / В. М. Винницький. – К. : Рад. школа, 1984. –

160 с. 3. ВинницькийВ.Українська акцентна система:становлення, розвиток / ВасильВинницький. –Львів :Бібльос, 2002. – 578 с. 4. Леута О.І. Старослов’янськамова:Підручник/О.І.Леута.–К.:«Фірма«ІНКОС»,центрнавчальноїлітератури,2007.–256с–К.:Либідь,2001.–224с.5.ЖовтобрюхМ.А.,РусанівськийВ.М.,СкляренкоВ.Г.Історіяукраїнськоїмови.Фонетика/М.А.Жовтобрюх,В.М.Русанівський,В.Г.Скляренко.–К.:Науковадумка,1979.–372с.6.Сучаснаукраїнськамова:Лексикологія.Фонетика : підручник / А.К.Мойсієнко, О.В.Бас-Кононенко,В.В.Берковецьта ін.; заред.А.К.Мойсієнка.– К.: Знання, 2013. – 340 с. 7. Пристай Б.Р., ПристайГ.В.Акцентніваріантиукраїнськоїмови:теорія,історія[Електроннийресурс]–Режимдоступу:www.drohobych.net/ddpu/filfac/.../index.shtm

References1. Potebnya A.A. Zametky o malorusskom

narechyy/ A.A.Potebnya. – Voronezh, 1871. – S.10. 2.Vynnyts’kyyV.M.Naholosusuchasniyukrayins’kiymovi/V.M.Vynnyts’kyy.–K. :Rad.shkola,1984.–160s.3.Vynnyts’kyyV.Ukrayins’ka aktsentna systema: stanovlen-nya,rozvytok/Vasyl’Vynnyts’kyy.–L’viv:Bibl’os,2002.–578s.4.LeutaO.I.Staroslov»yans’kamova:Pidruchnyk/O.I.Leuta.–K.:«Firma«INKOS», tsentrnavchal’noyi lit-eratury,2007.–256s–K.:Lybid’,2001.–224s.5.Zhov-tobryukh M.A., Rusanivs’kyy V.M., Sklyarenko V.H.Istoriyaukrayins’koyimovy.Fonetyka/M.A.Zhovtobryukh,V.M.Rusanivs’kyy,V.H.Sklyarenko.–K.:Naukovadumka,979. – 372 s. 6. Suchasna ukrayins’kamova: Leksykolo-hiya. Fonetyka : pidruchnyk /A.K.Moysiyenko, O.V.Bas-Kononenko,V.V.Berkovets’ ta in.;zared.A.K.Moysiyenka.–K.:Znannya,2013.–340s.7.PrystayB.R.,PrystayH.V.Aktsentni varianty ukrayins’koyi movy: teoriya, istoriya[Elektronnyy resurs] – Rezhym dostupu: www.drohobych.net/ddpu/filfac/.../index.shtm

кандидат культурології, доцент Прокопенко Л.І.+ 38(098)[email protected]

FORMATION AND DEVELOPMENT THEORY-AND INFORMATION NEEDS OF USERS DOC-UMENT-INFORMATION INSTITUTIONS (END

ХХ –BEGINNING ХХІ CENTURY).)

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ТЕОРІЇЇ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТРЕБ КОРИСТУВАЧІВ

ДОКУМЕНТНО-ІНФОРМАЦІЙНИХ УСТАНОВ (КІНЕЦЬ ХХ –ПОЧ.ХХІ СТ.)

Prokopenko L. The formation and development of the theory of information user needs document-information institutions (end XX - beginning ХХІ)Inthearticlethescientificresearch,whichsubstantiatesthe

http://www.drohobych.net/ddpu/filfac/.../index.shtm

http://www.drohobych.net/ddpu/filfac/.../index.shtm



theory of information needs.Above fundamental stages ofstudying friendly information needs document-informationinstitutionsofUkraineduringthe60-ies.XXcentury.tothebeginningof.Keywords: information needs, information, user, reader,library.

Прокопенко Л.І. Становлення та розвиток теорії інформаційних потреб користувачів документно-інформаційних установ (кінець ХХ –поч. ХХІ ст.)У статті висвітлено наукові розвідки, в якихобґрунтовується теорія інформаційних потреб.Означеноосновніетапививченняінформаційнихпотребкористувачів документно-інформаційних установУкраїнивперіодз60-хрр.ХХст.допочаткуХХІст.Ключові слова: інформаційна потреба, інформація,користувач,читач,бібліотека.

Прокопенко Л.И. Становление и развитие теории информационных потребностей пользователей документных информационных учреждений (конец ХХ -нач.ХХI вв.)В статье освещены научные исследования, в которыхобосновываетсятеорияинформационныхпотребностей.Отмечены основные этапы изучения информационныхпотребностей пользователей документо-информационныхучрежденийУкраинывпериодс60-хгг.ХХв.доначалаXXIвека.Ключевые слова: информационная потребность,информация,пользователь,читатель,библиотека.

Постановка проблеми. Задоволенняінформаційних потреб (ІП) користувачів єголовноюметоюфункціонуваннябібліотек,щовизначає їх активну участь в інформаційнихперетвореннях в державі. Здавна людствостворювало суспільні інститути, спрямованіна створення різних видів документів, їхнєзбирання, зберігання та розповсюдження.На думку Ю.Столярова, вони всі генетичнопідходятьдобібліотек,якізбирають,зберігаютьі представляють користувачам документи,які відтворюють сукупність накопиченоголюдствомінформаційногопотенціалу[3].

Інформація, яку надають суспільствубібліотеки, є основою для розвитку освіти,науки, культури, промислового виробництва,тобто для задоволення інформаційних потребсучасногосуспільства.Дляїхньогоефективногозадоволення недостатньо виробити самідокумени. Необхідно забезпечити їхконцентрацію у конкретних точках простору,зберіганняінаданнякористувачамунеобхіднийчас. Таким чином, основною причиноювиникнення бібліотеки та її існування єінформаційніпотребикористувачів,якімаютьзадовольнятирізнівидидіяльностілюдини[5].

Вже протягом декількох десятилітьпроблема«інформаційнихпотреб»знаходитьсявцентріувагифахівціву галузі інформатики,бібліотекознавстватабібліографознавства.Нинівона набула особливої актуальності, оскількививченняІПспоживачівінформаціїєоднимізнапрямків реалізації маркетингового підходудіяльності бібліотек та інших інформаційнихустанов. На сьогоднішній день дослідникиданоїпроблемизібралибагатийтеоретичнийіпрактичнийматеріал, який дозволяє розкритиїхсутністьіприроду.

Історичні витоки щодо розвиткутеоріїІПсягаютькінцяХІХст.,коливУкраїніпочала формуватися читачезнавча концепціядіяльності бібліотек, сутність якої полягала увивченнічитачівта їхніхчитацьких інтересів.У 20-ті роки ХХ ст. провідні українськібібліотекознавці усвідомлювали необхідністьвивчення читачів бібліотек як обов’язковуумову організації ефективного бібліотечногообслуговування читачів. В ці ж роки бувнакопичений цінний емпіричний матеріал,що дозоляв виявити особливості ІП різнихкатегорійкористувачівбібліотек.

З середини 30-х років до кінця 50-хроківХХстоліттятривавнесприятливийперіоддля вивчення ІП читачів, що пояснюєтьсяскладністю соціально-політичної ситуації вРадянськомуСоюзі.

Новий етап у розвитку теорії ІПрозпочавсяу60-тірокиітривавдокінця80-хроків ХХ століття. Особливо плідними длядослідженнятеоріїІПбули70-80-тіроки.Вцейперіод з’явилась значна кількість публікацій,які присвячені різним аспектам вивченняінформаційнихпотреб споживачів інформації.Першими розпочали теоретичні розвідкиозначеної проблеми фахівці інформатики,а саме: І.Блюменау, Р.Гіляревський,О.Чорний, А.Михайлов, які розглядалиінформаційні потреби вчених і інженерів [1].В бібліотекознавстві та бібліографознавствітоді ж починалося розроблення теоріїінформаційних потреб, значний внесок в якузробили І.Кірпічова, С.Коготков, А.Остапов,А.Голованов, М.Слободяник, А.Чачко,Е.Шапіро, Д.Шехурін. У їхніх працях чіткорозрізняються поняття „інформаційнапотреба”, „інформаційний інтерес” та„інформаційний запит” і вказується на


взаємозв’язки між ними. Зокрема, С.Коготковзапропонувавсхему,щодозволяєпрослідкуватипроцес формування інформаційних,документальнихтабібліографічнихпотреб.Урозділах докторських дисертацій І.Каптерєва,М.Слободяника, А.Чачко розкрито теоретичнізасадиІПвченихіспеціалістівзрізнихгалузейзнань.

Але,не зважаючинавеликукількістьдосліджень,всежтакизалишаютьсяпроблеми,які пов’язані з тим, що наша інформаційнасистема тривалий час була зорієнтована нанакопичення інфопродукції: вважалося, чимбільше видається інформації, тим краще. Чипотрібна інформація фахівцеві, чи дійсновідповідаєйого запитам, інформаційніцентринецікавило.Однієюзпричинцього,якзазначаєД.Блюменау, недостатній рівень досліджень вгалузітеоріїІП.

Розв’язанню питань теоретичногохарактеру значною мірою заважаланеопрацьованість,нечіткість термінологічногоапаратувсієїгалузізнання,відсутністьєдиногорозуміннябагатьохпочатковихпонять. Звідсинескінчені дискусії навколо об’єктивностіпотреб зміщування суспільного, колективногота індивідуального в потребах й інтересах, атакож самих понять „потреба” та „інтерес”,абсолютизація психологічних або соціальнихаспектів.[2]

Так,розмаїттядумок,щодовизначенняпоняття ІП зумовило необхідність виявленнясутностіцьогофеномену.Внауковихдоробкахфахівці вживають терміни: абсолютні тафактично задоволені, суспільні, колективні,індивідуальнітапрофесійніІП.ДовизначеннясутностіІПвонидотримуютьсяметодологічноїконцепції об’єктивної природи і потреби,розділенняпотребиісвідомості.

Серед факторів, що впливають на ІПкористувачівможнавказатиумовипрофесійноїдіяльності, науковий та інформаційнийпотенціал, стереотипи, що склалися під часпошуку і опрацювання інформації. Вивченнязмісту ІП може здійснюватися шляхомдослідженняпрофесійноїдіяльностілюдини.

Порядзтеоретичнимирозробленнямиу 60-х -70-х рокахХХ століття значно зрослапопулярність конкретних соціологічнихдосліджень ІП, які мали три основніорганізаційніформи:участьувсесоюзнихНДР,

проведеннянауковихрозвідокувідповідностіз республіканськими програмами і планамиокремихустановтадисертаційнідослідження.З 60-х роківХХ ст. в бібліотеках колишньогоСРСР розпочалось систематичне розробленнядосліджень з вивчення читачів. Їхня мета -вивчення ролі та місця книги і бібліотеки вжитті селян і робітників, в системі масовоїінформації, провести аналіз читання, йогомотивівікритеріївоцінкилітератури,інтересів,запитів, а такожможливостей задоволення ІПчитачів.

У 1969 році у Державній бібліотеціУкраїни ( нині - Національна Парламентськабібліотека України) створили спеціальнийпідрозділ - відділ організації НДР, який ставбазою для організації відповідних відділіві секторів у багатьох великих бібліотекахУкраїни. Було проведено ряд комплекснихдосліджень з вивчення даних про читача ічитання, читацьких інтересів, що вивчають ірозвиваютьчитацькіпотребимешканцівмістісілробітничоїмолоді.

Уцентрідослідженьбуливсі основнісоціально-професійніісоціально-демографічнігрупи:робітники,спеціалісти,учні,службовці,пенсіонери, а також юнацтво – учні старшихкласів.

Наприкінці 70-х років проводилисьнаукові дослідження ІП спеціалістіів танауковців. Динамічний розвиток науки ітехніки визвав необхідність постійногозбагачення людських знань і одночаснопривело до шквалоподібного росту кількостіпублікацій. Відповідно, спеціалістам ставаловсе складніше орієнтуватися в них. Саметому повноцінне задоволення інформаційнихпотреб перебільшило можливості бібліотек,що стимулювало створення спеціалізованихнауково-інформаційних органів і проблемаІП стала однією з найрозповсюдженішихв молодих науках, народжених науково-технічнимпрогресом(НТП),–вінформатиціінаукознавстві.Спеціалістивгалузіінформатикизайнялись вивченням ІП: спочатку для новихвідомств, які створювались на допомогукористувачам інформації, а потім – длявдосконаленняїхньоїдіяльності.[8,С.8-26]

Період70-80–хроківхарактеризуєтьсяпоявою науково-дослідних підрозділів упровідних бібліотеках України. В першій


половині80—хроківпровіднібібліотекирізнихсистем і відомств провели республіканськесоціологічне дослідження ІП окремихчитацьких груп, що сприяло удосконаленнюсистеми їхнього обслуговування. Важливезначення мала організація соціологічноїслужбизвивченнячитачаубібліотекахсистемиМіністерства культури і мистецтв України(1989). Діяльність соціологічної службиактивізувала самостійну наукову роботуобласних універсальних наукових бібліотек(ОУНБ),проведеннярегіональнихілокальнихдосліджень. У центрі уваги соціологів ОУНБпостали питання вивчення читача, його ІП,запитів і інтересів,відповідностітаструктурибібліотечнихфондів.

Було здійснено порівняльнірезультати досліджень ІП читачів України.Проаналізовано зміст і динаміку ІП основнихчитацьких груп, що склались у ОУНБ:науковців, фахівців, природничо-технічного,сільськогосподарського, гуманітарногокомплексів,студентів.ВизначенаспецифікаІПновихчитацькихгруп,зайнятоїунедержавнійсферіекономіки.

Отже, у 60-80-ті роки ХХ століття,незважаючинаідеологічнінашарування,вченізробилисуттєвийвнесокурозвитоктеоріїІП.Крім того, на цьому етапі розвитку теорії ІПвони дійшли висновку про тісний зв’язок ІПіз сферами діяльності споживачів інформації.Так основними факторами, що впливають наструктуру ІП, були названі: вид суспільноїдіяльності та сфера діяльності споживачаінформації,йоговік,галузьзнаньіпрактичноїдіяльності,вякихпрацюєспоживачінформації,характер (посада) його праці, регіональнийфактор, а також психологічні особливостіспоживача інформації. В цей період фахівціприйшли до висновку, що ІП користувачівінформаційнихустановнеобхідновивчатинеяктеоретичнупроблему,аберучидоувагиступіньзадоволення їхніх інформаційних потреб.Дляцьогослідудосконалюватиметодологію іметодисоціологічнихдосліджень:анкетування,інтерв’ю, спостереження, експеримент,вивчення бібліотечної статистики, посиланьтощо.

Третій, сучасний період у розвиткутеорії ІП, розпочався в 90-х роках ХХ ст.,після здобуття Україною незалежності,

становленнямїїдержавності.Період90-хроківХХ ст. - початку ХХІ століття відзначаєтьсявеликою кількістю прикладних досліджень,щоспрямованінавивченняІПрізнихкатегорійспоживачів інформації, і характеризуєтьсявеликою кількістю досліджень, спрямованихна вдосконалення системи інформаційногозабезпечення різних категорій споживачівінформації: спеціалістів сільськогогосподарства (В.Дерлеменко, Г.Шемаєва);керівників органів і установ здоров’я(Т.Монько, Н.Козлюк); юристів (О.Васюк);вчителів (Л.Черепуха, О.Чорна), регіональнихорганів управління (Ю.Марчук), бібліотечнихфахівців (Л.Ляшенко), користувачів зобмеженими можливостями (А.Литвин),студентів вищих навчальних закладівюридичногопрофілю(Н.Пасмор).Середпрацьтеоретичного характеру, які з’явились слідвідмітити навчальний посібник російськогонауковця А.В.Соколова „Коммуникационныепотребности”, в якому розглянуто проблемукомплексно, проаналізовано значну кількістьматеріалу з „потреб”, досліджено потреби якоб’єктнауковогопізнання.ТакожслідвідзначитибілоруськогонауковцяР.С.Мотульського,якийрозглядає ІП як першопричину виникнення,розвиткутаіснуваннябібліотеки.Дослідженнюпрофесійних ІП бібліотечних фахівцівприсвячені наукові роботи українськихнауковців А.Чачко, Л.Петрової. ЗокремаЛ.Петроваобґрунтовує,щоголовнимоб’єктоммаркетингових досліджень бібліотеки єсучаснийчитачтайогопотреби.

ДоситьпліднонадтеорієюІПпрацюєукраїнський бібліотекознавецьМ.Слободяник.Вивчаючи професійні інформаційні потребинауковціввіннаголосив,щоубібліотекознавствісформувалося два основних підходививчення ІП – психологічний і наукознавчий.До прихильників першого він відносить Д. Блюменау, С.Коготкова, М.Міріманову,М.Лейтпольта, які розглядають їх як певнийстан свідомості суб’єкта. Зокрема,C.Коготковхарактеризує ІП як ставлення суб’єкта доінформації, відтвореного його психікою ісвідомістю.

Водночас, наукознавчий підхід,на якому наголошували Е.Берштейн,Д.Шехурін,розглядає ІП, якнеобхідністьвсіхнагромадженихлюдствомзнаньдлявирішення


конкретнихтворчихіпрофесійнихзавдань[7].У сучасній теорії інформаційних

потребнайбільшогорозповсюдженняотримавдіяльнісний підхід у відповідності з яким воснові виникнення інформаційних потреблежить діяльність людини, що виражає їїпотребу в знаннях. Розуміння діяльності, якоснови формування ІП, що визначає їхнюприродуізміст,впершезнайшловідображеннявроботахнауковцівЕ.БерштейнатаД.Шехуріна,які пов’язували формування інформаційнихпотреб безпосередньо з діяльністю вчених іспеціалістів. Цей підхід знайшов подальшийрозвиток у роботахС.Коготкова, Т.Федорової,білоруського науковця Г.Щербицького табагатьохіншихдослідників.

Як і будь яка інша категорія потреб,ІП – динамічні. Вони постійно змінюютьсяпід впливом науково-технічного прогресуі соціального розвитку суспільства. ІПмають об’єктивний характер і пов’язані іззакономірностями розвитку наукомісткихгалузей науки і техніки [6]. Так, значначастинадослідниківпов’язуєІПзпотребоюунауковій та іншій спеціальній інформації. Надумку Т.Федорової ІП є внутрішнім станомсуб’єкта, який відображає дефіцит науковоїінформації, необхідної для використання внауковій та науково обґрунтованій діяльності[9], а Т.Муранівський вважає, що під ІП слідрозумітивміннялюдиничиустановирегулярноотримувати і використовувати інформацію,щозабезпечуєефективнефункціонуванняцієїустанови[10].

Проблема ІП користувачів знаходитьсвоє продовження і на початку ХХІ століття.Активновисвітлюютьсяметодиїхдослідженняна сторінках фахових періодичних видань упублікація Н.Апшай, Ж.Бабенко, Г.Богдановата ін. Так, Г.Богданов розглядає вивчення ІПта потреб кожної окремої групи споживачівінформації за допомогою впровадження впрактику роботи бібліотек та інформаційнихустанов елементів соціологічної науки. Длявивчення потреб користувачів бібліотекзастосовують методи, які поділяють на тригрупи: документі (аналіз вимог, формулярівта бібліографічних посилань), соціологічні(анкетування, інтерв’ю, бесіди, експертніоцінки) та аналітичні (аналіз закономірностейрозвитку професійної діяльності фахівців

та їхніх завдань) [12, С.25]. С.Кулицькийвизначаєпідпоняттям«інформаційнапотреба(або потребу в інформації) – інформацію, якулюдина чи організація має одержати, щобефективновиконуватисвоюроботу,позитивнорозв’язати якусь проблему або успішнозадовольнити приватний інтерес чи хобі».У разі, коли користувачі не одразу можутьчітко сформулювати свою інформаційнупотребу, вонишукають потрібну інформацію,паралельно збираючи багато інформаційногошуму[11,С.58].

Суттєва особливість інформаційнихпотребпорівняноз іншими:якщопізнавальнапотреба знаходиться на рівні інших потреб(матеріальних, соціальних, ідеальних) івиконує одну із функцій, що забезпечуютьстановлення і життєдіяльність особи, тоінформаційна, як на це правильно звернувувагу В.Коган, супроводжує реалізацію іншоїпотреби, оскільки досягнення різної мети ізальтернатив,якієвїїрозпорядженні[4].Такимчином, спираючись на сказане, ми можемовиділитиІПякпідсвідомупотребувінформації,яканеобхіднадля задоволенняматеріальних ідуховнихпотребкористувача.

Погоджуючись із теоретичнимипоглядами науковців слід відзначити,що задоволення інформаційних потребкористувачів розглядається як головнамета функціонування бібліотек, діяльністьяких спрямована на створення різних видівдокументів, їхнє збирання, зберігання тадоведенняінформаціїдонаселеннякраїни.

Висновки. Підбиваючи підсумок,вважаємо за необхідне намітити деякіперспективи щодо розвитку теорії ІПнайближчим часом. Аналіз публікацій зцієї теми за останні роки дозволяє зробитивисновок про те, що названа теоріярозвиватиметься в напрямі вдосконаленняметодів досліджень інформаційнихпотреб споживачів інформації та вивченняможливостей прогнозування перспективнихпотреб в інформації, що дозволить повноюмірою реалізувати так званий клієнт–орієнтований підхід у діяльності документно-інформаційних установ. Дослідниками даноїпроблеми зібрано багатий теоретичний іпрактичнийматеріал, який дозволяє розкритиїх сутність і природу, з’явився ряд публікацій


в періодиці та вийшли узагальнюючіроботи фахівців у галузі інформатики,бібліотекознавства та бібліографознавства, упрацях яких обґрунтовується проблема ІП, аїхнє формування розглядається з процесомпрофесійноїдіяльностікористувачів.

Підсумовуючи і систематизуючиіснуючі в науці результати досліджень, мидійшливисновків:по-перше,ІП–цекатегорія,якапоєднуєвсобіпсихосоціальні-економічні-інформаційні риси. По-друге, інформаційнапотреба,можевимірюватисянаосновінепрямихметодів, зокрема, виявлення професійнихінтересів різних категорій користувачівінформації.По-третє,результатомвивченняІПєсистемазаходів,спрямованихнаоптимізаціюінформаційного обслуговування користувачів.ІП зумовлені особистісними і професійнимиособливостями конкретних користувачівта розглядаються як потреби в навчальній,науковійтасамоосвітнійінформації.

Рецензентд.соц.н.,професорЕ.А.Афонін

Список використаних джерелМихайлов А.И. Научные коммуникации

и информатика / А.И Михайлов, А.И. Черный, Р.С.Гиляревский. – М.: Наука, 1976. – С. 122 – 132. 2.Блюменау Д.И. Информация и информационныйсервис / Д.И. Блюменау. – Л.: Наука,1989. – 192 с. 3.СтоляровЮ.Н.Осущностибиблиотеки/Ю.Н.Столяров// Библиотековедение. – 1998. – N 5. – с. 3 – 10. 4.Коган В.З. Человек в потоке информации / В.З Коган.– Новосибирск: Наука, 1981. – с. 54. 5. МотульскийР.С. Информационные потребности и сущностьвозникновения, развития и существования библиотекиР.С. Мотульский // Бібл. свет.– 2001. – № 3. – С. 27–30. 6.Коломієць Г.С. Інформаційна продукція: ринок,маркетинг, підготовка кадрів / Г.С. Коломієць, А.Л.Маньковський.–К.:Либідь,1991.–176с.7.СлободяникМ.С.Науковабібліотека:еволюціяструктуриіфункцій/М.С.Слободяник// [Текст] : [монографія] .–К.,1995.– 267 с. 8.Информационные потребности, изучение –удовлетворение: Сборник научных трудов. – Л., 1982.– 230 с. 9. Федорова Т.С. Теория информационныхпотребностей и практика их удовлетворения в сфереисследованийкультуры/Т.СФедорова//Информацияинаучныеисследованиякультуры:Сб.науч.тр./АНСССР,НИИкультуры.–М.,1988.–С.52–65.10.МуранивскийТ.В.Теорияипрактиканаучно-техническойинформации.Информационные потребности: Учеб. пособие / Т.В.Муранивский.–М.,1985.–117с.11.КулицькийС.П.Основи організації інформаційної діяльності у сферіуправління/С.П.Кулицький:навч.посіб.–К.:МАУП,2002. – 224 с. 12.Богданов Г. Інформаційні потреби

емігрантів«четвертоїхвилі»доНімеччини:(наприкладістипендіатів курсів otto-beneke-stiftung) / Г. Богданов //Вісн.Кн.палати.–2004.–№6.–С.25–27.

References1.MihaylovA.I.Nauchnyiekommunikatsii i in-

formatika/A.IMihaylov,A.I.Chernyiy,R.S.Gilyarevskiy.–M.:Nauka,1976.–S.122–132.2.BlyumenauD.I.In-formatsiyaiinformatsionnyiyservis/D.I.Blyumenau.–L.:Nauka,1989.–192s.3.StolyarovYu.N.Osuschnostibiblio-teki/Yu.N.Stolyarov//Bibliotekovedenie.–1998.–№5.–s.3–10.4.KoganV.Z.Chelovekvpotokeinformatsii/V.ZKogan.–Novosibirsk:Nauka,1981.– s.54.5.MotulskiyR.S. Informatsionnyie potrebnosti i suschnost vozniknove-niya,razvitiyaisuschestvovaniyabibliotekiR.S.Motulskiy//BIbl.svet.–2001.–№3.–S.27–30.6.KolomіеtsG.S.In-formatsIynaproduktsIya:rinok,marketing,pIdgotovkakad-rIv/G.S.KolomIEts,A.L.Mankovskiy.–K.:LibId,1991.–176s.7.SlobodyanikM.S.NaukovabIblIoteka:evolyutsIyastrukturiIfunktsIy/M.S.Slobodyanik//[Tekst]:[monogra-fIya] .–K.,1995.–267s.8.Informatsionnyiepotrebnosti,izuchenie–udovletvorenie:Sborniknauchnyihtrudov.–L.,1982.–230s.9.FedorovaT.S.Teoriyainformatsionnyihpo-trebnosteyipraktikaihudovletvoreniyavsfereissledovaniykulturyi/T.SFedorova//Informatsiyainauchnyieissledo-vaniyakulturyi:Sb.nauch.tr./ANSSSR,NIIkulturyi.–M.,1988.–S.52–65.10.MuranivskiyT.V.Teoriyaipraktikanauchno-tehnicheskoyinformatsii.Informatsionnyiepotreb-nosti:Ucheb.posobie/T.V.Muranivskiy.–M.,1985.–117s.11.KulitskiyS.P.OsnoviorganIzatsIYiInformatsIynoYidIyalnostIusferIupravlInnya/S.P.Kulitskiy:navch.posIb.–K.:MAUP,2002.–224s.12.BogdanovG.InformatsIynIpotrebiemIgrantIv«chetvertoYihvilI»doNImechchini:(naprikladIstipendIatIvkursIvotto-beneke-stiftung)/G.Bog-danov//VIsn.Kn.palati.–2004.–№6.–S.25–27.

аспірант Власенко А.О. +38(096)3861731, [email protected]

THE FORMATION OF FUTURE TEACHERS’ OF FOREIGN LANGUAGE READINESS TO PROJECT ACTIVITIES IN THE PRIMARY

SCHOOL

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ДО

ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Vlasenko A. O. The formation of future teachers’ of for-eign language readiness to project activities in the pri-mary schoolThe structural elements of future teachers’ of foreignlanguagereadinesstoprojectactivitiesatprimaryschoolaredefinedinthearticle.Thewaystooptimize thepreparation



offutureteacherstoprojectactivitiesinthelearningprocessinahighereducationalinstitutionareshowed.Thefunctionsoftheforeignlanguageteacherarehighlighted.Key words: future English teacher of elementary school,the project activity, the readiness to project activities,professionalpedagogicaltraining,functionsoftheteacherofaforeignlanguage.

Власенко А.О. Формування готовності майбутніх учителів іноземної мови до проектної діяльності в початковій школіУ статті визначено складові готовності майбутніхучителів англійської мови до проектної діяльності впочатковійшколі.Розкритошляхиоптимізаціїпідготовкимайбутніх учителів до проектної діяльності у процесінавчання у вищомунавчальному закладі.Виокремленофункціїучителяіноземноїмови.Ключові слова: майбутній учитель англійської мовипочаткової школи, проектна діяльність, готовністьдо проектної діяльності, професійно-педагогічнапідготовка,функціїучителяіноземноїмови.

Власенко А.А. Формирование готовности будущих учителей английского языка к проектной деятельности в начальной школеВстатьеопределеныструктурныеэлементыготовностибудущих учителей английского языка к проектнойдеятельности в начальной школе. Раскрыто путиоптимизацииподготовкибудущихучителейкпроектнойдеятельности в процессе обучения в высшем учебномзаведении. Указаны функции учителя иностранногоязыка.Ключевые слова: будущий учитель английского языканачальной школы, проектная деятельность, готовностьк проектной деятельности, профессионально-педагогическая подготовка, функции учителяиностранногоязыка.

Statement of the problem Changes intheeducationalsystemhaveanobjectivecharacterwhichisneedfulnowadaysinorganizationofedu-cationalprocessonthelevelofpreparationoffu-tureteachersofforeignlanguages.Inorder,fortheteacherstocreateactive,sociallyadopted,respon-siblecitizenswhoareabletotransformanddesignthesurroundingreality,heshouldhasawiderangeof knowledge, abilities and skills in the field ofprojectactivities.Methodicalstudent’seducation,theircreativity,abilitytoadoptintheconditionsofinformationalsocietyisakeytotheconfidenceoffuturespecialistsintheirprofessionalactivity.

Intermsofsubject-basedlearningtheef-fortsofdidacticiansandteachers-practitionersaredrawn to thesearchfornewfactorsaffecting theefficiencyoftheeducationalprocessastheeduca-tionalprocessastheeducationalsystemingeneralandinthepreparationoffutureteacherinparticu-lar.Speakingof theclassicalmodelofeducationthatactuallyexhausted itself,weshouldmention

a solid foundation and experience that are theachievementsofscientists’theoristsandpractitio-nersofthepast.However,thetaskofeducationistheformationofnewvalues,searchfortheopti-malmethodsofperception,learningandteaching.Therefore,astudent’sabilitytorethinktheirownsystemofprofessionalknowledgeandskillssub-mittedtodaytothenationalstage.

With the introduction of the new stagestandard of primary education before the futureteachersofEnglishthequestionofbroadeningtheestablishedlimitsof theprofessionalforeignlan-guage competence with the aim to employ theirskills in the training of the project activities toyounger children.That’swhy there is a problemof defining characteristics of professional-peda-gogicaltrainingoffuturespecialiststotheprojectactivitygiventherapidincreaseofpublicrequestsforlearningEnglishinprimaryschool,whichwillaffectthecompetitivenessandprofessionalmobil-ityofforeignlanguageteachersofprimaryschoolinturn.

The survey of students of the specialty“Philology. Language and literature (English)”of Sumy state pedagogical university named af-terA.S.MakarenkoandUmanstatepedagogicaluniversity named after Pavlo Tychyna that wasconducted,indicatestheproblemofreadinessfor-mationoffutureteachersofEnglishtoprojectac-tivitiesintheelementaryschoolrequiresitssolu-tions.

The analysis of the researches and pub-lications Theproblemoffutureforeignlanguageteachers is highlighted in the writings of manydomestic and foreign scholars. In the center ofresearchofA.Kolominovaistheproblemofcre-ationanddevelopmentofeffectivemeansoftrain-inginthecontentoftrainingoffutureteachersofforeign languages, able to transform the teacherof foreign language into a teacher “mediatorcrops.”) [5].Modern technologies of preparationofforeignlanguageteachersstudiedV.Kuzovlyev,V.Kartashova,E.Pasov,I.Moskalovaandothers.

Given the nature of future professionalactivityofaspecialistofprimaryschool,whore-ceivesaqualificationthatallowstoacquaintchil-dren with a foreign language should be stressedthat professional training, considering the physi-ological characteristics of receptors, has its ownspecifics,and,aboveall,itisdisplayedinrequire-mentsthatrelatetotheknowledge,skillsandper-


sonalcharacteristicsofspecialist.A significant contribution to the study

oftheproblemofprofessionaltrainingisastudyofV.N.Kartashovaofpedagogicalconditionsofprofessional preparation of teachers of a foreignlanguageforworkwithchildrenof5-6years.Herworksarefocusedonearlyprofessionalizationoffuture specialists, celebrated on the content andproceduralaspectsofteachingandlearningofstu-dentsareacceptedforthe1-stcourseinthestudyoftheirforeignlanguage[4].However,theforma-tionoffutureteachersofEnglishtoprojectactivi-tiesinelementaryschoolispoorlystudyedandre-quiresdetailedstudy.

Thus,the purpose of the articleistofa-miliarizewiththepedagogicalfunctionsofafor-eign language teachers; determining componentsof future teachers ofEnglish toproject activitiesinelementaryschool;findingthewaystooptimizeforeignlanguagetrainingofteacherstoprojectac-tivitiesinteachingprocessinahighereducationalinstitution.

The main material Theeducationalpro-cessinhighereducationalestablishmentsshouldbeconsideredfromthestandpointofself-trainingasprofessionalappearanceofstudent.Giventhena-tureofhighereducation,theprofessionaldevelop-mentoffutureprofessionalshouldbeapproachednotonly from the standpointof itsownpersonalgrowth,butalsoitswillingnesstodesigndevelop-mental socio-culturaleducationalenvironment. Itisimportanttotakecareofcreatingpsychologicalandpedagogicalconditionsforinternallyfree,cre-ativepersonality;formingpositionsinthepersonalgrowthofstudentscapableforresponsibleaction,freechoice,reflectionandenrichingspiritualandmoralpotentialofthemselves.

In modern educational establishmentsprojectactivityisincludedintheteachingprocessof foreign language learning and is a part of thepractice recently. It aims to personality-orienteddevelopmentalconceptthataimstoequipstudents’guidelines for the future development of society,technosphereandpersonandperformtheroleofcontact between the humanitarian and social na-ture of scientific knowledge. Project activity ofpersonality,whichisnecessaryascurrentasfuturesociety,developsinthecourseoftrainingcreativeprojects. During the project activities, studentslearnnotonlythemeansbutalsohowspecificac-tivities[8].

Theskilloftheteacherhasanimportantplaceintheprojectactivityattheforeignlanguagelessons. Therefore, the process of training for-eignlanguageteachersshouldincludepreliminarytraining students to use theproject activity sinceelementaryschool.Recently,thestrategiesofhu-manexposuretoenhanceitscreativeeffectivenessarechanging.Bythistimeitwasconsideredobvi-ousthatevenbeforethetrainingitisnecessarytoidentifytheabilityofthelearner(pupil,student),andthendirectitsactivities,giventheappropriateprogramintheindustrywiththehighestinstincts.

Ineducationconsideredobviousthefactthatbeforetostartthetrainingitisnecessarywiththehelpof tests todetect theabilityof thepupilor the student, and then, bringing an appropriateprogramtofocusitsactivitiesonthefieldwiththehighestinstincts.Supposethat,thisisthebestpathtoahighcreativeimpact,becausetheabilitywillfacilitate the achievements that stimulate the im-provementof self-esteemandhigh efficiency ef-fortswillbringmaximumbenefittosociety.

Buttodaytheapproachestothedevelop-mentofthecreativepersonareundergoingradicalchanges.Thekeyisnotconsideredhumanability,anditsmotivationandlifegoals.Inmodernpsy-chologydistinguish the conceptof “intelligence”and“creativity”–theabilitytowork.Thelatestinadditiontointelligenceincludesmotivationalori-entationrights,orientationfornewknowledgeandcommitment to the creative action. It was whileperformingcreativeproject,studentsreflectonthequestions:whatIcan,whereIcanusemyknowl-edge,what else I need to do and to learn, to beusefultosociety.

Weknowthatthegoalsofvocationalandeducationaltrainingofteachersarelargelyprede-terminedbylearningobjectivesofasubjectinsec-ondaryschools.Itisanappropriaterecognitionofthefactthatthemainaimoflearningaforeignlan-guage in school is thedevelopment, trainingandeducationofthestudent’sindividualbythemeansof foreign language culturebymastering foreignlanguage communication. This suggests the pur-pose of training teachers of a foreign languagea teacher identity formation, capable to foreignlanguage learning and intercultural dialogue andlearningofothers.Todaytheemphasisofprofes-sional teacher training isshiftingon thepersonaldevelopmentoftheteacherwhopossessesthein-novativetechnologiesofteachingstudentsinmul-


ticulturalenvironments.A.Shcherbakovsingledteachingforeign

languageteacherfunctions:targeting(communica-tiveandeducational,developmental,educational)andtheoperationalandstructural(Gnostic,design-planning,organizational)[9,p.16].

The content of vocational training ofteachersbasednotonthebasisofdisciplines,buton thebasisofeight typesofcrops (foreign lan-guage, methodical, psychological, pedagogical,philological,spiritual,social,somatic) thatare intheprocessofintegrationcreateprofessionalcul-tureofteachers.Ineachoftheculturesisnecessaryfordeterminingthecontentofeducationidentifiedfour elements of culture (knowledge, skills, cre-ativity, desire), to reveal their contents and spe-cificallyselectwhatenterstheprogramofprofes-sional training.Theprincipleofmodeling in thiscasewillhelptoselectthemostimportant,astheratioineachofthecropswillbedifferent,andtheimportanceofeachculturewillbeunequal[7].

Especiallyusefulmaybetheuseoflead-ingideasofthisconceptinthetrainingprocessoffutureforeignlanguageteachersofprimarylevelofeducation.Thisfactorisduetothefactthatinelementaryschoolit’snotenoughtohaveknowl-edgeofaforeignlanguage.Itisnecessarytomoti-vatestudents,encouragethemtowork,todevelopadesiretoworkindependently,toknowthechar-acteristicsofphysicalandmentaldevelopmentofyounger students. In addition, very often youngteachersinelementaryschoolcannotalwaysreactforthesituationintheclassroombecausetheydonot practice in communicatingwith yonger chil-dren.Andifintheprocessofprofessionaltraininginhighereducationalinstitutionsuseteachermod-eling,theyoungteachersoonbeabletoproperlyrespondtoaparticularsituationintheclassroom.

Determiningthepersonalqualitiesofthefutureteacher,itfeaturesofprofessionalactivitiesanddevelopmentofskillsofself-formationisoneof the areas of improving teacher education.Animportant condition for the effective preparationof future teachers- linguists forprofessionalself-development hypothetically could be organizedon the basis of technological and implementedprinciplesintheeducationalprocessofuniversitystudents’projectactivity [4].Demandofmodernschools that need professionals who are able toactively introducemodern practices in education

andinformationtechnologysignificantlyextends.The ability to predict the educational process byfuture teachers, creation of the project as an in-novativemodelofeducationalprocess,relyingonthecreativityandvalues,tostimulatetheinterestof young school children, expanding theirworldof view, demonstrates the need for training highschool“new”generationofspecialists.

Thebasicprincipleofrenovationofpri-mary school has become personal orientation ofeducation.Personality-orientededucationinvolvesadifferentiatedapproachtolearningwiththelevelof intellectual development of the student, con-sidering his training on the subject, his abilities,inclinationsandinterests.Inthis typeoflearningthe content, forms,methods and tools should bepossibletotakeintoaccounttheindividualcharac-teristicsofthestudentandtheirpreferredwaysofworkingwitheducationalmaterial[1].Theprocessoflearningaforeignlanguage-workextremelyin-dividuallypainted,andinthissensethepersonalityoftheteacherismoreimportantthananymethod.So,thebestmethodologycanbeconsideredistheonethatpromotesstudents’interestinthestudyofthe subjectbeingstudied.Today the teacherpro-videdenoughofopportunitiestorealizetheirun-derstandingofthelearningprocess,becauseit’stheonlywaytodotheirworkwithenthusiasmandjoy.LearningEnglish is cooperation, inwhich teach-ersandstudentsworktogether.Theatmosphereofjoyfulcomplicityandpartnershipisrequiredhere.

Theformationofreadinessoffuturefor-eignlanguageteacherstouseprojectactivityattheforeignlanguagelessonsinprimaryschoolrefersto problems whose solution requires analysis ofitscondition in themodern theoryofprofession-al-pedagogical training and clarifies the essentialcontentandcomponentofthedefinitionof“readi-ness-to-useprojectactivities”.

Thestructureoftheteachingandlearningactivities as any other human activities containscertaincomponentsthatperformmutualinfluenceanddeterminethenatureofeachcomponent,pro-vidingacompleteviewofactivity, full function-ing activity of teaching and learning process ofyounger pupils and explain thequalityof resultsin such away.To components of the trainingoffutureforeignlanguageteacherstoprojectactivitywe’llassignmotivational,cognitiveandoperation-ally-activity.

Motivational component in the structure


of teaching and learning makes cognitive needsand motives. Educators and psychologists carrythemtotheinternalfactorsthatmotivatestudentsto action.A necessary condition for the normaldevelopment of teaching and learning is the sat-isfactionofcognitiveneeds.Aclearlinkbetweenstudent’smotivationandcognitiveactivitymakesitpossibletomanagetheprocessofformationofcognitiveactivity through thedirect influenceontheformationprocessofmotivationtowork.

Positivemotivationisthekeytosuccess-ful languageacquisition,andprojectactivity isauseful tool. From a survey of teachers who useproject activities at their lessons, that is such aworkwhichstudentsandpupilsperformwithplea-sure.Motivatingcomponentoftheprojectactivityhasthefollowingcauses:

- Project activity is an individual work.Students describe their life, their home, family,city, theirownobservations and researches.Thatis,theyaregivenmoreopportunitytotelltheworldaboutthemselves;

- Project activity is an active mediator.Studentsnotonlygetacquaintedwiththevocabu-laryoruseit,theygatherinformation,drawmaps,drawings,makeplans,grouptexts,usingvisualiza-tion,conductpolls.

Thecognitivecomponentoffutureteach-ers’ readiness to project activities at foreign lan-guage lessons in elementary school involves theformationof knowledgebase, operating skills offoreign-languagematerialfromthepointofviewof linguistic andmethodological aspects that arethebasisfortheteachingforeignlanguagesteach-ersatanyrateoftraining.Itshouldbenotedthattheformationofforeignlanguagecommunicativecompetenceasarequiredstructuralcomponentofprofessionalcompetenceoffutureprimaryschoolteachersshouldnotbelimitedonlytotheacquisi-tionof languageand speech skills.Learning for-eignlanguageswithprofessionalobjectivesshouldbeofadistinctculturalcharacter,whichwillpro-mote philosophical student’s orientations, raisingthelevelofgeneralcultureandaffecttheinternalmotivation for learning activities [6, р. 63]. For-mationofpersistent stereotypes about forms andmethods of educational process in a foreign lan-guageinelementaryschool,aswellasspecificityofdevelopment languageandspeechactivityun-der the psychophysical development of youngerpupilsprovidedthecontentofmethodicaltraining

ofprimaryschoolteachersshouldtakeplaceatthesametimefocusingstudentsontheimportanceofthe teaching profession, functions that today areperformedbythe teacher,principlesof itsactivi-ties,philosophicalorientations,reflexiveabilities,professionallysignificantqualities.

Operationalandactivitycomponentoffu-tureteachersofEnglishtoprojectactivitiesinel-ementaryschoolprovidesthecreationofaforeigneducational environmentof theuniversity,wherestudents can feel the atmosphere of interactionwiththeteachertraininginstitution,toimprovethelevelofforeignlanguageincommunicativecom-petence through participation in various trainingprojects,gain trainingandproductionexperience(internshipatCEI,studentsparticipationinavari-etyofout-of-classroomactivities,researchwork).Animportantlandmarkofstudentsisthetransitionfromreproductiveactivitytothelevelofcreativ-ity,whichultimatelyalsowillaffectthemotivationof students to further stipulatevalue-professionalidentity.

Wecannotethattheformationoffutureforeign language teachers to project activities inprimaryschoolsmustbesystematicandcovertheentireperiodofstudyinhighereducationalinstitu-tions.Optimizationofpreparationstudents-bache-lorsshouldtakeplacegiventheactiveinfluenceonthe formation of all components of preparednessprojectactivityinelementaryschool.

Implementation of the abovementionedwillbepossible in thecaseof implementationofspecificorganizationalandeducationalconditionsthat significantly optimizes the training of futureforeign language teachers to project activities inelementaryschool.Theseconditionsdefined:

-activeinvolvementoffutureteacherstoprojectactivitiesintheeducationalprocess;

- stimulating the motivation of futureteachersofEnglish to theproject activity in ele-mentaryschool;

-masteringtheskillsoftheprojectactiv-ityinelementaryschool.

Application of project activities duringthe training of future foreign language teachersofprimaryschoolenablesascientificapproachtomodernizationitstechnologicalcontentandensurethetransitionfromintuitivesolutionofpedagogi-cal tasks to logically balance. Project activity isenablestocreateanenablinglearningenvironmentfor personal andprofessional growth, the forma-


tionofreadinessforpedagogicalactivity.Conclusions In summary, we note that

the formation of future foreign language teach-er’sreadinesstotheprojectactivityinelementaryschool is a process that occurs throughout life.Activeinfluenceitundergoesat thestageofpro-fessional self-determination during studying in ahigherpedagogicalinstitutionandeducationalen-vironmentisacrucialfactorinthefurtherimple-mentation of future specialists towards acquiringofoccupationalskills.

Рецензент

д.п.н.,професорВ.М.Синьов

Список використаних джерелВолошина О.В. Соціокультурний компонент

підготовки майбутніх учителів початкової школи уВеликій Британії: дис… канд. наук за спеціальністю13.00.04 – теорія і методика професійної освіти /Ольга Володимирівна Волошина. – К.,2007. – 165с.2. Гузій Н.В. Основи педагогічного професіоналізму:навч.посіб. / Н. В. Гузій. – К: НПУ ім. Драгоманова,2004. – 156с. 3. Енциклопедія освіти / АПН України:головнийред.В.Г.Кремень.–К.:ЮрінкоиІнтер,2008.–1040с.4.КузовлевВ.П.,КарташоваВ.Н.Современныетехнологии профессиональной подготовки учителяиностранного языка: Учебное пособие.– М.: МПГУ«Елец», 2004.– 164с. 5. Коломінова О.О. Навчально-методичний комплект з англійськоїмови уформуванніінформаційної компетенції учнів початкової школи //Педагогічнийпроцес:Теоріяіпрактиканауковихпраць.– К.: Видавництво «ЕКМО», 2008. – 236с. 6. КотенкоО.В.ОсвітнєсередовищеВНЗякчинникпрофесійногосамовизначення майбутнього вчителя іноземної мови/ О.В. Котенко // Молодь і ринок. – 2012. – №2(85).–С.62-66. 7. Пассов Е.И. Культуросообразная модельпрофессиональной подготовки учителя: философия,содержание, реализация // Іноземні мови. –2002.–№4.–С.3-18. 8. Руководство проектной деятельностьюучащихсявобщеобразовательнойшколе/Сост.НасиповА.Ж., Поздняков А.В. – Нальчик, 2003. – 49с. 9.ЩербаковА.И.Совершенствование с и с т е м ыпсихолого-педагогического образования будущегоучителя//Вопр.психологии.–1981.–№5.–С.13-21.

References1.VoloshynaA.V.Socioculturnycomponentpid-

gotovkymaybutnihuchutelivpochatkovoishkolyuVelukyiBrytanii: dys ... cand. nauk13.00.04– teoriya Imetodykaprofesiynoiosvitu/OlgaVoloshyna.–K.,2007.–165s.2.GuziyN.V.Osnovypedagogichnogoprofesionalizmy:navch.posib./N.V.Guziy.–K:NPU.Dragomanova,2004.–156s.3.Encyclopediaosvity/APNUkrainy:golovnyired.V.G.Kremen.–K.:YurinkoyInter,2008.–1040s.4.KuzovlevaV.P.,V.N.Kartashova Sovremennye technologii profesion-

alnoypodgotovkiychitelyainostrannogoyazyka:Uchebnoeposobie.–N.:MPGU“Elec”,2004.–164s.5.O.O.Kolomi-novaNavchalno-metodychnyikomplectzangliyskoimovyuformuvanniinformatsiynoikompetentsiiuchnivpochatkovoishkolu //Teoriya I practyka naukovyhprats. –K.:Vydav-nytstvo“ECMO”,2008.–236s.6.KotenkoO.V.Osvitnyeseredovysche VNZ yak chynnyk profesiynogo samovyz-nachennya maybutniogo vchutelya inozemnoi movy/A.V.Kotenko//MolodIrynok.2012.–№2(85).–S.62-66.7.E.I.PassovKulturosoobraznayamodelprofessionalnoypodgo-tovkiychitelya:Philosophya,soderzhanie,realizatsia//Ino-zemnimovy.–2002.–№4.–S.3-18.8.Rukovodstvopro-ektnoydeyatelnostyuuchaschyhsyavobscheobrazovatelnoyshkole/Sost.NasypovA.Zh.,PozdnyakovA.V.–Nalchik,2003.–49s.9.ShcherbakovA.I.Sovershenstvovaniesiste-mypsychologo-pedagogicheskogoobrazovaniyabudushegouchitelya//Vopr.psychologyi.–1981.–№5.–P.13-21.


Wydanie naukowе

NOWOCZESNA EDUKACJA: FILOZOFIA, INNOWACJA, DOŚWIADCZENIE

MODERN EDUCATION: PHILOSOPHY, INNOVATIONS AND EXPERIENCE

Projekt okładki i skład tekstu:Gajduczenko Lilija

Druk:StarCo s.c. Ewa Matysiak, Krzysztof Olesik 95-100 Zgierz, Łódzka 89

www.starco.com.pl

Wydawca:Wydawnictwo Naukowe Wyższej Szkoły Informatyki i Umiejętności

93-008 Łódź, ul. Rzgowska 17atel. 042 275 01 00, fax 042 640 33 55

ISBN 978-83-60282-31-1