аналіз ліричного твору

Аналіз ліричного твору

учитель української мови та літератури Джебик О.Г.

Р.Гамзатов «Поезія»

Без тебе був би світ, немов могильний склеп,

Де сонце зроду-віку не світило.

Мов небо без зірок похмуре, як вертеп,

Чи як любов, що пестити не вміла.

Світ став би морем, але без чайок,

Поснулих на блакитних сонних хвилях,

Чи садом без трави та без квіток

І без пташок, дзвінких та легкокрилих.

Дерева стали б голі та сумні –

Суцільна осінь – ні дерев, ні літа,

І люди б стали дикі і нудні,

А пісня… Пісня б зовсім зникла з світу.

без поета «багато прекрасних почуттів і

благородних прагнень було б забуто

нами; вони з’явилися б у нас на хвилину

і зразу ж зникли б під впливом різних

життєвих турбот і дрібниць»

М. Добролюбов

Аналіз ліричного творуІ. Загальні питання

1. Назва твору, ім`я автора

2. Назва збірки, складовою якої є вірш

3. Рік написання та видання

4. Поштовх для створення збірки чи вірша

5. Кому присвячений

6. Наявність епіграфа, його значення

ІІ. Теоретичні, літературознавчі питання

• 1. Напрям, якого стосується вірш чи збірка

• 2. Тематика (громадянська, філософська, інтимна, пейзажна)

• 3. Жанр (ода, гімн, романс, послання, елегія, сонет, дифірамб...)

• 4. Тема

• 5. Ідея. У яких рядках виражена головна думка поезії?

1. НапрямСукупність літературних (ідейно-художніх) тенденцій, усталена в ряді визначних

творів, що з’явилися приблизно в один і той же час.

• класицизм (І. Котляревський «Енеїда»);

рококо (вишуканий естетизм) – поетичний доробок Г. Сковороди, юний Пушкін;

сентименталізм – пісні літературного походження («Наталка Полтавка» І.

Котляревського);

романтизм – протилежний класицизму:заперечення раціоналізму, звеличення «життя

духу» - «Руська трійця»(Головацький, Шашкевич, Вагилевич). Кін.30 – поч..40 19ст. –

Т.Шевченко, др..пол. 19 ст. – О. Стороженко, І.Манжура,, Я.Щоголів., кін.19 ст. – Леся

Українка (неоромантизм), поч.. 20ст. – «розстріляне відродженння», «празька школа» -

Олена Теліга, сер. 20ст. – М.Вінграновський.

Український модернізм:

неокласицизм (античні теми, «чисте мистецтво»:О. Бургардт, П. Филипович, М.

Драй-Хмара, М. Рильський, М.Зеров – поєднання світової культури з національною

традицією – сонети, переклади).

неоромантизм (поєднання реалістичного зображення з романтизмом:М.

Вороний, Леся Українка – ліричний щоденник).

символізм (О. Олесь – поет любові і «пораненого серця» - зашифрованість форми).

футуризм (нове мистецтво, пов’язане з хмарочосно-машинно-автомобільною

культурою – М. Семенко – основна тема - місто. Жанри:верлібр, памфлети, ліричні

мініатюри. Сучасні футуристи:»ЛуГоСад» (І.Лучук, Н.Гончар), «БуБаБу» (Ю.

Андрухович).

імпресіонізм (витончене відтворення вражень без заглиблення в їх суть – М.

Коцюбинський, П. Тичина, М. Ірчан).

експресіонізм (внутрішній світ митця – єдина реальність: П. Тичина).

• сюрреалізм (джерело творчості – підсвідомі інстинкти , асоціативна поезія) – Олег

Зуєвський

3. Жанри• Ода як жанр в українській поезії не розвинувся. Спроби – Б. Олійник «Ода братерству».

• Вірші

• Гімн («Гімн» І. Франко).

• Елегія (журлива пісня) – «Елегія» А. Малишко

• Епіграма – короткий сатиричний вірш (в одну строфу) на злободенну тематику

• Співомовки – пісні, балади, байки, поетичні переспіви відомого С. Руданського.

• Сонет - 14-тирядковий вірш: 1строфа- заспів , 3 строфа – злам у розвитку теми, антитеза до

сказаного раніше. Остання строфа – протиріччя вирішується, висновок формулюється в останньому

рядку. Останні 2 строфи – виспів. (М. Рильський, А. Малишко, Д. Павличко)

• поезії в прозі – прозовий твір, що наближається до поезії, але не розбитий на віршовані рядки (В.

Стефаник «Амбіції»)

• Поема – віршована розповідь (сюжет поєднаний з ліричними відступами) – Т. Шевченко, Леся

Українка, І. Франко…

• роман у віршах – глибоко змальовує життя в картинах та образах. (Л. Костенко «Маруся Чурай»)

Тема (мотив), відтінки (лейтмотив –

провідний мотив): мотив відданості

Вітчизні, жертовності, зради коханого

тощо. Мотиви рухають вчинками

персонажів, тонко динамізуютьвнутрішній світ ліричного героя.

Ідея – провідна думка, ядро задуму, що

спирається на ціннісне, естетичне ставлення людини до світу.

• Віршування , або версифікація

• (з лат. вірш,роблю) – це мистецтво творення

поетичних текстів та наука про нього, тобто Мова

художнього твору - система певних правил побудови віршового твору.

- Прозова - це мова вільного розташування слів у

реченні та в художньому тексті; близька до розмовної мови.

- Віршована - це мова, підпорядкована певній

ритмічній організації і відмінна від живої розмовної мови.

• Кількісні, де в основу творення ритму

покладена кількість часу, яка витрачається

на вимову ритмічних

одиниць, мелодійність. Античний та

народнопісенний вірш.

Якісні, де ритм досягається рівномірним повторенням складів і

наголосів:

Силабічна (гр. sylabe -склад) Силабо - тонічна Тонічна

- кількісне повторенні груп складів,

має два постійних наголоси, риму,

строфа переважно дворядкова, іноді

текст на строфи не ділиться.

- закономірне чергування

наголошених і

ненаголошених складів

(однакова кількість складів і

наголосів)

- перевага наголосів у

віршовому рядку, кількість

наголошених складів

повторюється, а кількість

ненаголошених –

невизначена; рівномірне

розташування довгих

складів.

• Ритм - рівномірне чергування однорідних мовних

одиниць, які називаються ритмічними одиницями. Найменша

одиниця поетичного ритму – склад, головна вірш (тобто рядок).

• Ритмомелодика – це ритмічна будова одного чи кількох віршів.

• РИМА - співзвучне закінчення рядків.

• Чоловіча (з наголосом на останньому складі)

• Жіноча (з наголосом на передостанньому складі)

• Дактилічна (з наголосом на третьому складі від кінця)

• Гіпердактилічна (з наголосом на четвертому складі від

кінця)

• Рими поділяються на:

• - прості , що творяться двома словами (колискова – мова);

- складні, що творяться трьома чи й чотирмасловами (характерника – химерний кат).

• Точна – рима, в якій всі звуки точно збігаються

(день – пісень); приблизна - в якій співзвучність

неповна (блискавиці – криця). Трапляються також

внутрішні рими, тобто рими в середині рядка: квіти мої, діти (Т.Г.Шевченко).

Види римування:

1. Суміжне

(парне)

А

А

Б

Б

2. Перехресне

А

Б

А

Б

3.Кільцеве

(охопне)

А

Б

Б

А

4. Тернарне

А

А

Б

В

В

Б

Стопа - це повторювана група складів, до якої входить

один наголошений склад і один або два ненаголошені.

Двоскладові

1.Хорей ( - )

2. Ямб ( - )

3. Пірихій ( )

4. Спондей - службова

двоскладова стопа з обома

наголошеними складами.

Трискладові

1.Дактиль ( - )

2. Амфібрахій ( - )

3. Анапест ( - )

4. Бакхій ( )

Строфа – група віршів, пов’язаних за смислом.

- моностих (однорядкова строфа);

- дистих (двовірш);

- терцен (тривірш);

- катрен ( чотири вірш);

- пентина (п’ятивірш);

- секстета (шестирядковий вірш);

- септима (семирядковий);

- октаверс (восьмивірш);

- нонаверс (дев’яти рядкові)

- дециверс (десятивірш);

- сонет (14 рядків);

- рондель (13рядків)

Види наголосів:

• 1.Граматичний наголос – підвищення наголосу

при вимові одного із складів у

багатоскладовому реченні.

• 2. Логічний наголос - підвищення голосу при

вимові слова, що відіграє важливу роль у

реченні.

• 3. Ритмічний наголос - надає віршеві

потрібної ритмічності, мелодійності при виконанні.

• Довільний вірш – це вірш, написаний силабо

– тонічним розміром (переважно ямбом чи

хореєм), що складається з різностопних

рядків, розміщених довільно.

• Верлібр , або вільний вірш не має строфічної

будови, рими, поетичного розміру,а ритм у

ньому досягається лише наспіваною

інтонацією.

• Білий вірш – неримований вірш.

Література:

1.Авраменко О.М., Дмитренко Г.К. Українська література: Підручн. для 8 кл. загальноосвіт. Навч.закл.

– К.: Грамота, 2008. – 384 с.: іл.

2.Пахаренко В.І. Основи теорії літератури.– К.: Генеза, 2009. – 296 с.

3.Противенська О.Г.,Мещерякова М.І., Теміз Я.В. Українська література у схемах і таблицях. – Х.:

Видавнича група «Академія», 2000. – 100 с.