Ivan bagryanuy

ІВАН БАГРЯНИЙ (1906 -1963)

(Іван Павлович Лозов’ягін)

Вставка рисунка

Людина – це найвеличніша з усіх істот.Людина – найнещасливіша з усіх істот.Людина – найпідліша з усіх істот.Як тяжко з цих трьох рубрик вибратипершу для доведення прикладом. Іван Багряний

Народився поблизу містечка Охтирки (тепер Сумська область)

Картина “Охтирський собор”. І. Багряний

1926 року вступив до Київського

художнього інституту

1929 року – збірка поезій “До меж заказаних”.

“В поті чола”, “Комета” (не надруковані).

1929 – поема “AVE MARIA”

“Всім бунтарям і протестантам, всім, хто родився рабом і не хоче бути ним, всім скривдженим і зборканим і своїй рідній матері – крик свого серця присвячую”.

1930 – роман у віршах “Скелька”

16 квітня 1932 року – арешт “за контрреволюційнуі націоналістичну діяльність.”

“Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство. Були там поселення

давно осілих наших людей з України… але згодом охопила мене

страшна туга за Україною. Непереможна. Отож сів я на поїзд і

рушив на захід. У Томську мене перехопила залізнична агентура

НКВС. Арешт, суд, вирок: за втечу із заслання – три роки ув’язнення в

таборі (Байкало-Амурському).”

1938 – другий арешт, допити, тортури – аж до 1940 року.

1944 1946

З початком війни — нові

випробування. Опинившись

на окупованій території, він

пише листівки,

статті, бойові пісні і марші

для УПА, згодом

емігрує до Словаччини, а

потім переїжджає

до Німеччини.

Новий Ульм (Німеччина)

Засновує газету “Українські вісті”, бере

участь у створенні організації МУР

(Мистецький український рух), стає лідером УРДП,

очолює Українську Національну Раду,

засновує ОДУМ (Об’єднання

демократичної української молоді)

“Совєтська родіна” – це тюрма народів. Не вона є справжньо батьківщиною – ми воліємо вмерти тут на чужині, але не вертатись на ту “родіну”.

За кордоном побачили світ романи “Тигролови”, “ Сад Гетсиманський”, “Огненне

коло”, “Людина біжить над прірвою” та інші

Дружина Галина, діти Нестор і Роксолана

Помер Іван Багряний  25 серпня 1963 року у  Шварцвальді в санаторії Блазієн (Німеччина). Поховано митця у Новому Ульмі в Німеччині. На могилі Багряного встановлено пам’ятник  (1965, скульптор Лев Молодожанін).

1963 року філія Об'єднання демократичної української молоді (ОДУМ) в Чикаго розпочала акцію за надання Нобелівської премії Іванові Багряному, але його несподівана смерть перешкодила офіційному висуненню на цю нагороду.

1992 року постановою Кабінету Міністрів України Іванові Багряному посмертно присудили Державну премію України імені Тараса Шевченка за романи «Сад Гетсиманський» і «Тигролови».

Іван Багряний (1906-1963)Портрет Якима Лозовягіна

Олень. Вишивка Антоніни Зосимової за малюнком Івана Багряного

Портрет Марії Гуменної

Портрет Григорія Китастого