Upload
-
View
41
Download
5
Embed Size (px)
Citation preview
Пермакультура – це створення систем, що працюють
в гармонії з природними процесами,
з мінімальними витратами праціі без шкоди для навколишнього середовища.
Пермакультура – це розумний дизайн
Дизайном займається кожен, хто розробляє варіанти дій,
спрямовані на змінуіснуючих ситуацій в ті, що бажані.
Турбота про Землю –турбота про всі без виключення елементи природи: рослини, тварини, ґрунт, атмосферу, ліси, бактерії, воду… Сюди входить хазяйнування, яке не шкодить природі, відновлення, помірне використання ресурсів…
Етика пермакультури
Справедливий розподіл ресурсів –вкладання власного вільного часу, грошей і матеріалів для того, щоб перші дві мети були виконані якнайкраще.
Турбота про людей –задоволення всіх потреб людини: в їжі, житлі, навчанні, роботі,
спілкуванні…
1. Свідоме обмеження споживання.Тот, кто не научился жить, довольствуясь малым, всегда будет рабом.
Гораций
2. Особиста відповідальністьЗамість того, щоб бути спостерігачем, безсилим зовнішнім елементом існуючої системи,досягніть впевненості у собі через практичні рішення - реально досяжні, прямі дії.
https://www.youtube.com/watch?v=tmhiglxga-4
3. Співпраця замість суперництваСтворюйте гармонію, а не боріться. Будуйте саморегульовані системи, в яких ніщо непримушується до виконання функції, але виконує те, що цей елемент робив би і природнимчином.
Пермакультура - вчення про взаємозв'язки.
Етика пермакультури
Спостереження та взаємодія - Приділяючи час спостереженню за природою ми розробляємо рішення для практичних ситуацій.
Уловлювання та збереження енергії - Завдяки розробці систем, що збирають ресурси під час їх надлишку, останні можуть бути використані згодом за потреби.
Отримання прибутку - Контроль за тим, чи вартий отриманий прибуток вкладеної в систему праці.
Застосування саморегуляції та спостереження за реакцією - Потрібно відмовитися від недоцільної діяльності за рахунок створення самостійно функціонуючих систем.
Використовувати та цінувати відновні джерела матеріалів та енергії - Отримуй найбільшої користі від надлишку відновних ресурсів природи замість споживацької залежності від вичерпних ресурсів.
Не продукувати відходів - Якщо цінувати та використовувати всі наявні ресурси, тоді ніщо не стає сміттям.
Планування спершу загального, а потім подробиць - Змінюючи точку зору, ми можемо спостерігати моделі притаманні природі та суспільству. Це має формувати основу нашого дизайну, що заповнюється деталями в процесі розробки.
Об'єднувати а не розділяти - Завдяки відповідному розташуванню правильних елементів, між ними встановлюються взаємозв'язки, завдяки чому вони починають працювати разом підтримуючи один одного.
Використання малих та повільних рішень - За малими та повільними системами легше дбати аніж за великими, краще використовуючи при цьому місцеві ресурси та розробляючи сталі рішення.
Використовувати та цінувати різноманітність - Різноманітність збільшує стійкість системи до численних загроз, беручи найкраще з унікальної природи кожної речі та специфічного оточуючого середовища.
Використання граней та цінування границь - Проміжок між об'єктами є місцем, де відбуваються найцікавіші події. Часто це найбільш цінний, різноманітний та продуктивний елемент системи.
Творче використання та відповідь на зміни - Ми можемо мати позитивний вплив від незворотних змін, уважно спостерігаючи та втручаючись у вірний час.
Девідом Холмгейном було сформульовано 12 основних принципів пермакультури:
Чи потрібен пермакультурний дизайн?
Стефан Собковіак перетворив традиційний яблуневий сад в щедрий сад с величезнимрізноманіттям видів, який потребує зовсім малого догляду, не підживлюється і необробляється хімією.
«Пермакультурный сад, превосходящий органический»
Приклади пермакультури
Лессовое плато
Loess Plateau, Early September, 1995
Loess Plateau, Early September, 2009
Франклін Хірам Кінг придумав термін «перманентна агрокультура» (permanent agriculture) в своїй книзі 1911-го року «Фермери 4-х тисячоліть або Перманентна Агрокультура в Китаї, Кореї та Японії».
У 1929 Джозеф Рассел Сміт використав термін в книзі «Лісозаготівлі: Перманентна агрокультура».
Говард Т. Одум зосередився на системі екології, зокрема «Принципі максимальної потужності».
Відмінність пермакультури постійною саморегуляцією підтримував австралієць Йоменс П.А. у своїй книзі 1973-го року «Вода для кожної ферми».
Інші ранні впливи: роботи Естери Дінс, однією з першовідкривачів методу садівництва без глибокої оранки, і Масанобу Фукуока, який пропагував цей же метод в Японії в кінці 1930-х.
Недавні впливи: Система «Овочева Аквакультура з Використанням Тварин» у В'єтнамі, підтримувана урядом.
Джефф Лотон – з 1997р. очолює Інститут пермакультурних досліджень (Австралія) – глобальний центр для мережі пермакультурних проектів.
Історія
У середині 1970-х австралійці Білл Моллісон і Давид Хольмгрен почали розвивати ідеї про стабільні системи агрокультури. Призвело до цього стрімке зростання виснаження земель і водних ресурсів методами сучасної агрокультури, які нищили біорізноманітність і мільярди тонн верхнього шару ґрунту раніше родючих земель. Свої ідеї вони почали втілювати з видання книги «Пермакультура, ч. 1» в 1978 р. Моллісон вів лекції в більш ніж 80 країнах, навчаючи сотні студентівсвоєму 2х-тижневого курсу природного дизайну. До початку 1980-х ідеї розширилисявід землеробства до екопоселень. До середини 1980-х багато студентів після практики стали самі навчати інших, і незабаром у сотнях країн з'явилися пермакультурні групи, спільноти, інститути. У 1991 році був показаний 4-х серійний документальний фільм виробництва компанії ABC «Великий хлібороб» (The Global Gardener), де показувалися методи застосування пермакультури у всьому світі.
З Австралії пермакультура стала міжнародним рухом. Англійський вчитель пермакультури Патрік Уайтфілд, автор книг «Інструкція по догляду за Землею» та «Пермакультура в двох словах», показує, що зараз пермакультура розвивається в 2-х напрямках: Оригінальна та Дизайн-пермакультура.
Історія
Желтая Мельница — Le Moulin Jaune -Мастерская Славы Полунина под Парижем
Желтая Мельница — это
творческая лаборатория
Славы Полунина, здесь ни
на секунду не
прекращается процесс
поиска и эксперимента.
Ни одно дело здесь
не может быть
признано
доведенным до конца
и ни один
эксперимент не
может оказаться
неудачным.
Следовать “инстинкту преображения”,создавать жизнь, как произведение искусства— пока граница между повседневностью,искусством и окружающей природойне истончится и не исчезнет полностью,так что они сольются воедино.