ОРГАНІЧНІ РОЗЧИННИКИ

Виконала:учениця 11-А класуЄвлахович Ірина

ЗМІСТ1. Загальні відомості2. Хімічна класифікація розчинників3. Органічні розчинники4. Застосування5. Нафтові розчинники6. Сольвент7. Скипидар8. Естери9. Етиленгліколь10.Гліцерин11.Токсична дія органічних розчинників

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІРозчинники — індивідуальні хімічні сполуки або суміші, здатні розчиняти різні речовини, тобто утворювати з ними однорідні системи змінного складу, що складаються з двох або більшого числа компонентів.Будь-яка речовина може бути розчинником для якої-небудь іншої речовини. Проте на практиці до розчинників відносять тільки такі речовини, які відповідають певним вимогам. Розчинники повинні:

мати активну розчинювальну здатність; бути досить хімічно інертними по відношенню до речовини, що розчиняється і апаратури; мають бути доступними і дешевими (вживані в промисловості).

Залежно від галузі промисловості для розчинників існують різні вимоги, зумовлені особливостями виробництва.

ХІМІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ РОЗЧИННИКІВ

Найбільш споживаною є хімічна класифікація, відповідно до якої всі розчинники поділяють на неорганічні і органічні. Найпоширенішим неорганічним розчинником, вживаним для великого числа неорганічних і органічних з'єднань, є вода.

• нафтові• спирти• прості і складні ефіри• кетони• нітросполуки• суміші різних індивідуальних речовин (бензини, петролейний ефір, суміші спиртів і ефірів)

• пластифікатори

Органічні

• вода (легка, важка, дистильована, демінералізована, для ін'єкцій)

• рідкий аміак• рідкий сірчистий ангідрид• розплавлені метали і солі

Неорганічні

ОРГАНІЧНІ РОЗЧИННИКИ Органічні розчинники є речовинами органічного походження, що володіють здатністю розчиняти різні сполуки. У хімічному відношенні органічні розчинники можуть належати до різних класів речовин. Це перш за все нафтові розчинники (у тому числі і їх галогенопохідні), спирти, прості й складні етери, кетони, нітросполуки.Дані про температуру спалаху, межі вибухонебезпечних концентрацій пари в повітрі, тиск пари за стандартних температур, а також розчинну здатність містять зазвичай технічні умови розчинника.

Можна виділити кілька груп розчинників залежно від їх характеристик: температури кипіння — низько-киплячі (наприклад, етиловий спирт метилацетат) і високо-киплячі (наприклад, ксилен) розчинники; відносної швидкості випаровування — швидко випаровувальні й повільно випаровувальні (як еталон часто беруть швидкість випаровування бутилацетату); полярності — неполярні (вуглеводні, сірковуглець) і полярні (наприклад, вода, спирти, ацетон).

ЗАСТОСУВАННЯОрганічні розчинники дуже широко застосовуються у виробництві пластмас, лаків і фарб, синтетичних волокон, смол, клеїв у гумовій промисловості, під час екстракції рослинних жирів, для хімічного чищення одягу; крім того, їх використовують для очищення хімічних сполук перекристалізацією, у процесі хроматографічного розділення речовин, для створення певного середовища тощо.

НАФТОВІ РОЗЧИННИКИНафтові розчинники – це фракції нафти, одержувані її перегонкою, які складаються із сумішей індивідуальних вуглеводів (парафінових, ароматичних). Вони є прозорими оліїстими рідинами з характерним запахом нафтопродуктів, легкозаймисті і токсичні. Найвідоміші з них бензин, гас, уайт-спірит. Їх використовують для виробництва і у побуті для розбавлення фарб, промивання деталей, видалення забруднення і консервувальних покриттів.

Вайт-спірит (лаковий гас) виходить у процесі перегонки нафти, займає проміжне положення між бензиновою й гасовою фракціями. На вигляд прозорий. Температура кипіння не вище 165 °С. Леткий, нейтральний. Як розчинник масляних фарб і лаків дещо поступається скипидару.Бензин є леткою фракцією, яку отримують шляхом перегонки нафти. Вогненебезпечний. Здатний утворювати з повітрям вибухові суміші (у разі вмісту пари 2,4 % і вище). Зважаючи на високу леткість і вогненебезпечність в обробці меблів обмежено вживається як розчинник воску й масел.Гас — горюча безбарвна або жовтувата рідина, продукт перегонки нафти. Освітлювальний гас не містить ненасичених вуглеводнів, вміст сірки в ньому не перевищує 0,1 %. відсульфований гас отримують обробкою звичайного гасу сірчаною кислотою при температурі 70 – 80 °C. Після сульфування і промивки гасу водою в ньому залишається деяка кількість сульфокислот. Застосовують як пальне, розчинник, реагент при збагаченні корисних копалин, (флотація, масляна агрегація), сировина нафтопереробної промисловості.

СОЛЬВЕНТСольвент – рідка безбарвна або світло-жовта суміш ароматичних вуглеводнів з невеликим вмістом циклопарафінів, парафінів і ненасичених циклічних вуглеводнів, яка кипить при температурі 120-200°C і яку одержують при піролізі нафтової сировини або при ректифікації бензольних фракцій коксохімічного виробництва. Розрізняють сольвент кам'яновугільний і нафтовий.Його застосовують для розчинення масел, бітумів, каучуків, полімерних смол.

СКИПИДАРСкипидар (або терпентинова олія, терпентин) — складна суміш вуглеводнів, головним чином, терпенових.Він є безбарвною прозорою леткою рідиною з характерним запахом соснового дерева, добре розчиняє органічні масла, жири, смоли, каніфоль. Скипидар одержують з соснової живиці перегонкою з водяною парою, а також з деревини шляхом сухої перегонки або екстрагування розчинниками.Застосовують скипидар як розчинник лаків, фарб, жирів. Скипидар є надзвичайно густою і жирною сумішшю для чищення предметів, які сильно забруднені. Також його використовують як сировину для одержання камфори, у медицині тощо.

ЕСТЕРИЕстери є прозорими рідинами з фруктовим запахом. Як розчинники вони є порівняно дорогими, тому їх зазвичай застосовують у суміші з іншими, більш дешевими. Найпоширенішими розчинниками є метилацетат і етилацетат.Метилацетат є низькокиплячою рухливою рідиною високої леткості, вогненебезпечною й отруйною.Етилацетат – рідина, що має приємний запах, змішується в будь-яких співвідношеннях зі спиртами, етерами, жирами й маслами, добре розчиняє смоли, віск і церезин.

Ефір медичний – це безбарвна, легко рухлива летка рідина з своєрідним запахом і смаком. Добре змішується з спиртом, жирними та ефірними маслами, використання ефіру як розчинника вимагає підтримувати ряд попереджень внаслідок того, що цей препарат легко загоряється, а його пари вибухонебезпечні. Як допоміжна речовина ефір використовують при розчиненні для полегшеного подрібнення твердих лікарських речовин, а також при виготовленні лікарських форм для внутрішнього та зовнішнього застосування.

ЕТИЛЕНГЛІКОЛЬЕтиленгліколь є найпростішим представником поліолів, безбарвною, рухомою рідиною, без запаху, високої в'язкості, яка змішується з водою в будь-яких співвідношеннях. Хороший розчинник для нітроцелюлози. Допускає сильне розведення нітроцелюлозних лаків розчинниками (спиртом, толуолом, бензолом і т. П.). Має малу швидкість випаровування, що для нітролаків дуже важливо. Етиленгліколь як розчинник може знайти застосування також у виробництві лаків на основі природних і штучних смол.

ГЛІЦЕРИНГліцерин – це прозора, безбарвна, в’язка рідина без запаху з солодкуватим смаком. Гліцерин випускають трьох видів — сирий, дистильований та технічно чистий. Гліцерин гігроскопічний. Він застосовується майже у всіх косметичних препаратах як пом'якшуючий засіб та є одним з основних видів сировини для виготовлення зубних паст. Його теж використовують для виготовлення лікарських препаратів. В гліцерині добре розчинні – танін, атропін сульфат, ацетилсаліцилова кислота, калій йодид, анестезин, цинк сульфат та інші. Гліцерин нерозчинний у жирних маслах, практично нерозчинний в естерах, але змішується  з водою і етанолом. Розчинення лікарських речовин у гліцерині проводять на водяній бані.

ТОКСИЧНА ДІЯ ОРГАНІЧНИХ РОЗЧИННИКІВ

Майже всі органічні розчинники фізіологічно активні. Деякі з них — ароматичні вуглеводні, хлорпохідні, аміни, кетони — при значних концентраціях можуть викликати серйозні отруєння, інші приводять до різних шкірних захворювань. Токсична дія органічних розчинників пов’язана з їх здатністю розчинятися в жирах, а також їх леткістю. Вони легко надходять до організму через дихальні шляхи і шкіру, чинять наркотичну дію, викликають роздратування шкіри, слизової оболонки органів дихання, травної системи, викликаючи запалення. Обов’язково потрібно з’ясувати всі обставини й подробиці отруєння для подальшого забезпечення правильного процесу лікування. У разі потрапляння органічних розчинників усередину перша допомога зводиться до заходів, спрямованих на відновлення основних життєвих функцій організму (дихання і кровообігу). У легших випадках отруєнь органічними розчинниками або лише за підозри щодо них рекомендується дати хворому 100-150 мл рідкого парафіну й 30 г глауберової солі. Не можна давати молоко, касторову олію, жири.