Львівський університет імені

Івана Яковича Франка

01.05.20232

Львівський національний університет імені Івана Франка

Назва латиною

Universitas Leopoliensis

Девіз Patriae decori civibus educandis Заснований 20 січня 1661 Акредитація IV рівня Ректор Володимир Мельник

Розташування Львів

Тип автономний, дослідницький Адреса 79000, вул. Університетська 1, м. Львів Сайт www.lnu.edu.ua

В епоху ренесансу Львів був відомим освітнім містом Центральної Європи, в якому діяло просвітницько-релігійне товариство «Львівське братство» (1439) та друкарня Степана Дропана (1460). Як і перший університет Центральної Європи — Карловий(Прага, Чехія), що бере свої початки зі світської школи (1348), Львівський університет (тепер імені Івана Франка) своє літочислення розпочинає зі створення у листопаді 1372 року міської школи хлопчиків, яку заснував титулярний «Король Русі» Владислав Опольчик спільно з орденом Францисканців, котрі поряд з місіонерством вели також і освітню діяльність.

У XVI — XVII ст. центрами культурного життя на українських землях були церковні братства. Користуючись підтримкою міщан і духовенства, вони сприяли поширенню ідей гуманізму, розвитку науки і шкільництва. Найдавнішим православним в Україні було Успенське братство (ставропігійське з 1586 року) у Львові, яке стало визначним українським культурним православним центром. З1586 р. у Львові діяла братська школа, яка була середнім навчальним закладом. Тут вивчали церковнослов'янську, грецьку, латинську і польську мови, математику, граматику, риторику, астрономію, філософію та інші дисципліни. Члени Львівського братства планували навіть перетворити свій «гімнасіон» (так вони називали цю школу) у вищий навчальний заклад. У Львівській братській школі працювали і здобули освіту визначні діячі української культури кінця XVI — першої половини XVII ст.:Лаврентій Зизаній (Кукіль) і його брат Степан, Кирило Транквіліон-Ставровецький, Іван Борецький та ін.

До середини XVII ст. в Україні не було жодного вищого навчального закладу. Шляхетська Польща чинила опір створенню тут вищої школи, яка могла б стати небезпечним політичним і культурним центром. Українська молодь мусила здобувати вищу освіту в стінах Краківського й інших європейських університетів.

Заснування Згідно зі статтями Гадяцької угоди (1658 р.) між Україною та Річчю Посполитою польський уряд обіцяв у майбутньому відкрити в Україні дві вищі школи-академії: одну вКиєві, а другу там, де знайдеться для неї відповідне місце. Академіям було обіцяно такі самі права університету, якими користувався Краківський університет. Впливові кола Речі Посполитої не виключали й того, що під тиском певних політичних обставин в Україні могли утворитися власні національні університети. Тоді ж єзуїтський орден у справі захисту католицизму в Україні покладав особливі надії на свій осередок у Львові. Єзуїти з'явились у Львові ще наприкінці XVI ст., а в 1608 р. відкрили тут свою середню школу-колегію. До середини XVII ст. ця колегія занепала, але все ж була врятована єзуїтами від загибелі, оскільки користувалась опікою і підтримкою польських магнатів.

Єзуїти розуміли можливість створення на основі братської школи у Львові університету, тому постійно домагались перетворення своєї колегії в академію. Після неодноразових клопотань король Ян ІІ Казимир 20 січня 1661 р. підписав диплом, який надавав єзуїтській колегії у Львові «гідність академії і титул університету» з правом викладання всіх тодішніх університетських дисциплін, присудження вчених ступенів бакалавра, ліценціата, магістра і доктора. Однак відразу ж після підписання диплому створення академії зустріло рішучу опозицію Краківського університету та окремих впливових осіб держави, що його підтримували. Незважаючи на перешкоди, у Львівському університеті навчання велося за зразком інших європейських академій. А згодом польський король Август III Фрідріх у 1758 р. затвердив диплом від 20 січня 1661 р., виданий Яном ІІ Казимиром.

Від часу заснування і до 1773 р. Львівський університет повністю перебував під контролем єзуїтського ордену і підпорядковувався генералові єзуїтів у Римі. На чолі університету стояв ректор. Приміщення університету було поблизу Краківської вулиці в центрі Львова. Навчальний заклад будував і купував нові приміщення, мав свою бібліотеку, найбільшу у Львові друкарню.

Університет у XVII–XVIII століттях

Скульптура на фасаді головного корпусу ЛНУ

Університет складався з двох відділів (факультетів) — філософського і богословського (теологічного). Роль середнього навчального закладу при Львівському університеті відігравала колегія, яка була підготовчим етапом для охочих продовжувати навчання. Історичні джерела засвідчують, що 1667 року на філософському і теологічному відділах навчалось близько 500 студентів, а навчальний процес забезпечували вісім викладачів. У середині XVIII ст. кількість студентів збільшилася до 700 осіб, викладачів — до 15-17. Поляки становили 75% студентів, решта — українці та представники інших етнічних груп.

Навчальний процес у Львівському університеті проводився за програмою єзуїтських шкіл, розробленою ще наприкінці XVI ст.; помітні зміни у цю програму стали вносити лише в середині XVIII ст. На відділі філософії головно вивчали філософську систему Аристотеля, яка була сукупністю логіки, фізики й метафізики; у складі фізики розглядали також елементи математики,астрономії, біології, метеорології у складі метафізики — питання психології та етики. Вивчали, крім цього, історію, географію, грецьку мову та ін. На відділі філософії навчання тривало два-три роки. Після закінчення цього відділу можна було здобувати богословську освіту. На теологічному відділі навчання тривало чотири роки. Тут вивчали історію церкви, Старий і Новий Заповіт, догматичне і моральне богослів'я, канонічне право, казуїстику, староєврейську мову. Всі університетські дисципліни викладали професори.

У середині і другій половині XVIII ст. у зв'язку з розвитком наукових знань, зокрема природничих наук, сталися зміни у навчальному процесі університету. 1744 року відкрито кафедру математики, яку очолив Ф. Гродзіцький — автор підручника з архітектури і математики, створено математично-фізичний кабінет, відкрито університетську астрономічну обсерваторію. Почали викладати польську, французьку, німецьку мови, географію та історію як окремі предмети. Тут працювали відомі вчені: історик Каспер Несєцький, математики Ф. Гродзіцький і Т. Секержинський, письменник Г. Пірамович, громадський діяч, поет, письменник і філософ І. Красіцький. Випускниками університету були такі відомі люди, як Інокентій Ґізель, М. Слотвинський, Я. Богомоловський та багато інших.

Університет у ХІХ — початку XX століттяхПісля входження Галичини до складу імперії Габсбурґів у 1772 році та скасування діяльності католицьких чернечих орденів університет отримав, зокрема, будівлю монастиря та костелу тринітаріїв. У костелі було організовано бібліотеку, 16 листопада 1784 року її урочисте відкриття. У 1797–1804 роках діяв «Український інститут» (лат. Studium ruthenum) з тодішньою українською мовою викладання. Викладачами були Михайло Гарасевич, Антін Ангелович, Мелетій Модест Гриневецький та інші. Після обстрілу і бомбардування Львова 1848 року з 50000 книг залишилися 13000, знищено багато рукописів.1851 року університету передали збудований 1842 року конвікт єзуїтів (шляхетської молоді), проект Фіделіса Штадлера, кошти — з фундації Самуеля Ґловінського. Єзуїтів вигнали з приміщення після вуличних маніфестацій під час «весни народів» 1848 року.

Львівський університет та Іван Франко

Пам'ятник Іванові Франку навпроти центрального входу університету

У 70-х роках XIX ст. на філософському факультеті Львівського університету навчався Іван Франко — всесвітньовідомий українськиймислитель, письменник, учений, перекладач, психолог, політичний і громадський діяч, один з геніїв України, що увійшов в історію культури як «титан праці». У 1894 році, після смерті Омеляна Огоновського — тодішнього очільника кафедри руської словесності Львівського університету — Іван Франко спробував посісти це вакантне місце, однак тодішній намісник Галичини граф Казімєж Бадені зробив усе для того, щоб не допустити в університет письменника, який закликав український народ до соціального і національного визволення Указом від 8 січня 1940 року Президія Верховної ради УРСР надала Львівському державному університету ім'я Івана Франка. Сьогодні тут працює одна з основних шкілфранкознавства в Україні.

*За підсумками 2014 року Львівський університет імені Івана Франка ввійшов до п'ятірки лідерів у загальному освітньому рейтингу, до трійки кращих класичних університетів України та є беззаперечним лідером серед університетів Західного регіону.*За результатами рейтингу вищих навчальних закладів України за даними наукометричної бази даних Scopus станом на 22 грудня 2014 року Львівський університет ввійшов до трійки лідерів.*У 2014 р. університет був найпопулярнішим вишем України серед вступників, посівши перше місце за кількістю поданих заяв.

01.05.202315

*Рейтинги та репутація

Дякую за увагу!