Образи лицарів-оборонців рідної землі – Б. Хмельницького та С. Морозенка в українських історичних

Головний редактор

олександр Гісем, кандидат історичних наук (м. Київ)відповідальний редактор

роман Ярошенко, кандидат філологічних наук (м. Київ)

редакційна колеГіЯ:

Борис ачкіназі,доктор історичних наук(м. Сімферополь, АР Крим)степан віднЯнський,доктор історичних наук(м. Київ)василь даниленко,доктор історичних наук(м. Київ)раїса ЄвтУшенко,головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України(м. Київ)ігор колЯда,доктор історичних наук(м. Київ)валентина кУрилів,учитель-методист(м. Вінніпег, Канада)Юлія леБедЄва,заслужений учитель України(м. Київ)роман пастУшенко,(м. Львів)олександр реЄнт,член-кореспондент НАН України(м. Київ)михайло савченко,заслужений учитель України(м. Київ)оксана свЯтокУм,кандидат педагогічних наук(м. Харків)надія темірова,доктор історичних наук(м. Донецьк)сергій троЯн,доктор історичних наук(м. Рівне)анатолій Федірко,заслужений учитель України(м. Новгород-Сіверський)© «Історія в сучасній школі», 2013© «Педагогічна преса», 2013

зміст

Міністерство освіти і наукидержавне інфорМаційно-виробниче підприєМство

видавництво «педагогічна преса»

Журнал заснований у 1995 роціДо січня 2012 року виходив під назвою

«Історія в школах України»

Свідоцтво про державну реєстрацію серія КВ № 17880-6730 Р від 21.06.2011 р.

Передплатний індекс 74644

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЖУРНАЛ

№ 9 (145) вересень 2013

Виходить щомісяця

ІсторІя в сучаснІй школІ

методика, практика, досвідАлла ЄрмоленкоУрок на тему «Люди в історії: історичні персонажі, групи людей і народи»Історія України, 5 клас

2

Оксана Кожем’якаУрок на тему «Київська Русь за часів князя Володимира Великого»Історія України, 7 клас

5Сніжана Гурбик, Оксана СеменюкУрок на тему «Образи лицарів-оборонців рідної землі – Б. Хмельницького та С. Морозенка в українських історичних піснях» Інтегрований урок з історії України та української літератури

9Наталія ЖидковаУрок на тему «Індія від здобуття незалежності до сьогодення»Всесвітня історія, 11 клас

14

використайте на УроціВалерій Василенко, Оксана Кожем’якаЕфективність впровадження міжпредметних інтеграційних зв’язків історії та трудового навчання з метою формування цілісної системи знань в учнів 5–6 класів

17

наУковці — вчителевіІван СтепураРоль радіоаматорського руху в розвитку телерадіомовлення в СРСР (Закінчення)

23

Геннадій ЄфіменкоПерша столиця Радянської України

28

Олена Осмоловська, Олена НовіковаРеформи освітньої системи Франції (80–90 рр. ХХ ст.)

32

Антон ШульгаСутність та функції контролю знань у навчально-виховній діяльності

38

постать в історіїОльга ГончаренкоТертишний Петро Вакулович – герой Букринського плацдарму

40

календар історіїЦей місяць в історії

44

Вересневі події в історії 46

Це цікаво37, 39, 43

методика, практика, досвід методика, практика, досвід

Мета: визначити, що є головним змістом історії, яку роль в історії відіграють історичні діячі; удосконалити навички роботи з текстом; розвивати в учнів уміння характеризувати історичного діяча; сприяти розвитку в них інтересу до вивчення діяльності історичних діячів.

основні поняття: особистість, історична осо-бистість, видатна особистість, історичний діяч, народ, стан.

обладнання: підручник, картки з текстом, портрети історичних осіб, ілюстрації.

тип уроку: засвоєння нових знань.очікувані результати. Після цього уроку учні

зможуть: розповідати про історичних діячів на основі історичного тексту; виокремлювати в тек-сті головне й другорядне, складати простий план тексту у вигляді запитань; висловлювати власне ставлення до історичних діячів.

Хід урокуі. організаційний момент.іі. актуалізація опорних знань учнів.гра «Я знаю п’ять слів…».Учні по черзі називають по п’ять термінів, по-

нять, дат, назв, що вивчалися в матеріалі попе-редньої теми. Наприклад, п’ять наук, що допо-магають вивчати історію, п’ять прізвищ відомих істориків, п’ять географічних назв, які вивчали-ся на уроках, п’ять речових історичних джерел, п’ять писемних історичних джерел, п’ять усних історичних джерел тощо.

ііі. Мотивація навчальної діяльності учнів.евристична бесіда.• Що таке історія?• Що вивчає історія як наука?• Як історики дізнаються про минуле?• Хто творить історію?• Хто такі історичні діячі?• Про яких історичних діячів ви вже дізналися

на уроках історії?Учитель. А зараз перевіримо, чи правильно

ви розумієте поняття «історичний діяч».

IV. сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу.

1. історичні діячі.Учитель. Сьогодні дуже актуально складати

різноманітні рейтинги: найбагатших, найврод-

ливіших, найвпливовіших людей чи то планети, чи то якоїсь держави. Спробуйте назвати хоча б п’ять імен українців, яких, на вашу думку, мож-на назвати видатними особистостями сучасної України.

Учні називають прізвища видатних україн-ських політиків, спортсменів, акторів, співаків, учених. Дуже важливо при цьому з’ясувати, чому саме цих людей вони вважають видатними та який внесок зробили ці люди в розвиток люд-ства в цілому або України зокрема.

Учитель. Історична наука вивчає шлях люд-ства з найдавніших часів до сьогодення. Це жит-тя людей, їх спільна діяльність, що виявляється в якихось конкретних історичних подіях. Отже, основою історичного процесу є події або явища суспільного життя. При цьому завжди є учасни-ки історичного процесу: окремі особистості, ор-ганізації, соціальні спільноти. А результатом їх діяльності є власне ІСТОРІЯ.

робота з термінами.Особистість – це людина, яка активно ви-

вчає й цілеспрямовано перетворює природу, сус-пільство, удосконалює саму себе. Це людина зі своїми сформованими та індивідуальними якос-тями (інтелектуальними, емоційними, вольови-ми, моральними) Особистістю є людина, в якої є власна позиція в житті, яка висловлює само-стійну думку, несе відповідальність за свій ви-бір, свої рішення, свою діяльність.

Учитель. Пропоную вам пригадати імена ви-датних українців.

Демонструються портрети тих українських діячів, про яких учні дізналися вже на уроках історії або вивчали в початкових класах. Учні намагаються пізнати і назвати їх. Це можуть бути портрети Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Богдана Хмельницького, Яросла-ва Мудрого та ін.

Учитель. Поняття «історична особис-тість» зазвичай відображає діяльність пев-ної людини, пов’язану з великими історични-ми подіями, на хід яких вона впливає. У науці вживається й поняття «видатна особистість», що означає діяльність людини, що стала уосо-бленням корінних прогресивних перетворень в історії людства, держави або народу. Ска-жіть, кого з тих людей, чиї портрети ви тіль-

Урок на темУ «лЮди в історії: історичні персонажі, ГрУпи лЮдей і народи»Історія України, 5 класалла Єрмоленко, кандидат педагогічних наук, учитель-методист, учитель історії Щорської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 1, Чернігівська область

© Єрмоленко А., 2013 Передплатний індекс 74644

2


ІСТОРІя В СУЧАСНІй ШКОЛІ. — 2013. — № 9

ки що бачили, можна назвати видатною осо-бистістю. Чому?

робота з текстовими джерелами. Завдання.• Прочитайте висловлювання російських істо-

риків про видатних людей. Поясніть їх. Чи згодні ви з їхньою думкою?

1. «…Якості історичної особистості й понині становлять значний інтерес, бо у важкі хвили-ни приклад добрих людей не тільки схиляє до дії, а й навчає, як діяти. Історичним особистостям вла с тиві прагнення служити на загальне благо держави й народу, безмежна мужність… праг-нення і вміння вникнути в умови життя, щоб тут знайти причини пережитих бід; совісність у всіх справах; зрозумілість, переконливість і ро-зумність їхніх вчинків» (В. Ключевський).

2. «Ці улюбленці неба, розсіяні в просторах часу, подібно до Сонця, що тягне за собою пла-нетні системи: вони вирішують долю людства, визначають шлях його... життя їх є історія на-родів. Без знання особистостей знання історії не може бути повним» (М. Карамзін).

робота з текстом підручника (О. І. Поме-тун, І. А. Костюк, Ю. Б. Малієнко «Вступ до іс-торії Украї ни», с. 64) або текстом на картках. Складання простого плану до тексту у вигляді запитань.

Здавна головним змістом «історій» були вчин-ки людей – діяння. Чимало століть поспіль істо-рики описували діяння відомих людей, насам-перед правителів: царів, королів, імператорів. Прижиттєва слава супроводжувала й видатних полководців. На їх прикладах історики вихову-вали своїх читачів як мужніх, хоробрих і відда-них людей.

Однак людство цікавилося не тільки вій-ськовими перемогами чи державними справа-ми. Видатні вчені, винахідники, мандрівники, художники, композитори і письменники зав-дяки своїм творам залишилися у пам’яті сус-пільства.

Отже, люди та їх діяльність є головним змі с-том історії. Без людей не було б величних спо-руд чи маленьких поселень, мостів, водогонів, доріг. Люди минулого через мову та книжки, за-кони і витвори мистецтва та архітектури зали-шили нам своє розуміння добра і зла, справед-ливості і краси. Імена багатьох з них сьогодні, на жаль, невідомі. І чим ближче до нашого часу, тим більше імен людей, чиї справи залишили свій яскравий слід у минулому і чиє життя нам цікаве. Таких людей ми називаємо історични-ми діячами.

Учні працюють з текстом за абзацами, скла-даючи простий план у вигляді запитань. Потім кожен пункт плану обговорюється.

Запитання для обговорення.• Що таке діяння людей?• Що є головним змістом історії? Чому?• Життя яких людей описують, як правило,

історики?• Завдяки чому люди стають відомими?• Яких людей називають видатними? Чому?• Чи згодні ви з твердженням, що люди – твор-

ці історії?• Хто з людей стає історичним діячем?• Кого з людей ми можемо назвати історич-

ним діячем?

робота з термінами.Історичний діяч – це людина, яка зробила

значний внесок у розвиток суспільства, змінив-ши його своєю діяльністю.

Біографія – це опис життя людини.

робота з текстом. Учням на парти дається текст з відомостями про Т. Шевченка. Вони по-винні скласти розповідь про видатного діяча за поданою пам’яткою.

Шевченко тарас григорович (1814–1861 рр.) – видатний український поет, пись-менник, художник, громадський і політичний діяч. Народився в селі Моринці Київської губер-нії в сім’ї кріпака. Рано осиротів. Служив у по-міщика Енгельгардта, який, помітивши у Шев-ченка здібності до малювання, вирішив зробити з нього домашнього живописця. Для цього поси-лав його на навчання до художника В. Ширяєва. У Петербурзі Шевченко знайомиться з художни-ками І. Сошенком, К. Брюлловим, В. Григорови-чем, В. Жуковським, які згодом викупили його з кріпосної залежності. Шевченко був прийнятий в Академію мистецтв. Навчався жадібно, багато читав, вивчав мистецтво, оволодів майстерністю малюнка і живопису. Добре знав творчість укра-їнських і російських письменників.

У 1840 р. у Петербурзі був опублікований пер-ший український збірник віршів Шевченка – «Кобзар», який поклав початок нової епохи в іс-торії української літератури. Значні твори цього періоду – поеми «Катерина», «Гайдамаки», драма «Назар Стодоля». У 1843 р. Т. Шевченко повер-тається в Україну, протягом року подорожує, від-відує рідних, вивчає життя народу, багато ма-лює. Випускає альбом «Живописна Україна».

У 1846 р. поет став членом таємного політич-ного товариства Кирило-Мефодіївське братство, яке ставило за мету перебудувати суспільство і поліпшити становище українського народу. Був заарештований і засланий у солдати до Орської фортеці із забороною писати й малювати. Про-те Шевченко продовжував таємно писати вірші, висловлюючи в них любов до України і заклика-ючи до боротьби за краще майбутнє. Крім того,

3

методика, практика, досвід

ІСТОРІя В СУЧАСНІй ШКОЛІ. — 2013. — № 9 Передплатний індекс 74644


він багато малював – створив 350 акварельних пейзажів і портретів.

Після смерті царя Шевченко був звільнений за амністією. Поселяється в Петербурзі, зближає-ться з багатьма російськими й польськими рево-люціонерами, продовжує писати твори. Помер 10 березня 1961 р. у Петербурзі.

2. групи людей в історії.Учитель. Як нам відомо, історію створюють

люди. Але не тільки окремі історичні діячі, а ча с -то великі групи людей, які заселяли в той чи інший час певну територію.

робота з термінами.Стани – групи людей, які ведуть подібний

спосіб життя, мають подібні заняття, права та обов’язки, становище у суспільстві.

Народ – велика група людей, яка проживає на певній території і вирізняється своєю мовою, культурою, способом життя.

робота з текстовими джерелами інфор-мації.

«повість минулих літ» про розселення слов’янських племен.

...По довгих же часах сіли слов’яни по Дунаєві, де єсть нині Угорська земля і Болгарська. Од тих слов’ян розійшлися вони по Землі і прозвалися іменами своїми – од того, де сіли, на котрому місці. …Слов’яни, прийшовши, сіли по Дніпру і назвалися полянами, а інші – деревлянами, бо осіли в лісах; а другі сіли межи Прип’яттю і Двіною і називалися дреговичами; а інші сіли на Двіні і назвалися полочанами – од річки, яка впадає в Двіну і має назву Полота... А другі ж сіли на Десні, і по Сейму, і по Сулі і назвалися сіверянами.

Маврикій стратег про слов’ян (VI ст.).Племена слов’ян… численні, терплячі, легко

зносять спеку, холод, дощ, брак одягу, неста

чу їжі. У них велика кількість всілякої худоби і плодів земних, що лежать купами, зокрема просо і пшениця...

Вони оселяються в лісах біля важкопрохідних рік, боліт та озер, роблять у своїх житлах багато виходів... Потрібні їм речі вони закопують у схованках...

Битися зі своїм ворогом вони люблять у місцях, порослих густим лісом, у міжгір’ях, на кручах; з вигодою для себе вдаються до раптових нападів, хитрощів, і вдень, і вночі вишукуючи багато засобів...

Завдання.• Про який народ ви дізналися із цих джерел?• Де вони проживали?• Чим займалися?• Який спосіб життя вели?

робота з візуальними джерелами інформа-ції. Завдання.

• Подумайте, представники яких станів насе-лення часів Київської Русі зображені на ілюстра-ціях.

• Чим вирізняються їхні заняття та спосіб життя?

V. узагальнення та систематизація знань.гра «правда-неправда».Кожен учень класу готує запитання з вивче-

ної теми, починаючи його словами «Чи прав-да, що…». Запитання повинні бути правдиви-ми і неправдивими. Наприклад: «Чи правда, що головним змістом історії є діяння людей?», «Чи правда, що стани – то великі групи людей, які мешкають на певній території і вирізняється своєю мовою, культурою, способом життя?».

Vі. домашнє завдання. Користуючись під-ручником, скласти розповідь за вказаним пла-ном про видатного історичного діяча (на вибір, письмово в зошиті).

4


Мета уроку: ознайомити учнів з діяльні стю князя Володимира, його внутрішньою та зовніш-ньою політикою; визначити роль діяльності Во-лодимира у зміцненні держави на Русі; з’ясувати загальні особливості язичництва і християнства та відмінності між ними, а також передумови за-провадження християнства та його значення як державної релігії; розвивати вміння працювати з картою, історичними документами, текстом під-ручника, складати схему-портрет, давати оцінку історичним явищам; розвивати шанобливе став-лення до історичного минулого, виховувати по-чуття гордості за свій народ на прикладі життя й діяльності історичних діячів.

тип уроку: урок засвоєння нових знань, фор-мування та вдосконалення вмінь та навичок.

обладнання: карта «Київська Русь у ІХ–ХІ ст.», зображення князя Володимира, підручник, муль-ти медійна презентація.

основні терміни: культ, релігія, монотеїзм, язичництво, реформи, намісництво, пантеон, Перун, християнство.

основні дати: 980–1015 рр. – князювання Володимира Ве-

ликого;981 р. – приєднання земель волинян і хорватів;985 р. – похід проти волзьких булгар;988 р. – проведення адміністративної реформи;988 р. – запровадження християнства.

очікувані результати: після цього уроку учні зможуть:

• складати характеристику князя Володими-ра як особистості і державного діяча; визначати роль історичної особистості в історії;

• працювати з різними історичними джере-лами;

• аналізувати історичні документи;• визначати особливості християнства та

язичництва;• формулювати та аргументувати свою по-

зицію;• пояснити історичне значення хрещення Русі.

план1. Дитячі на юнацькі роки майбутнього князя.2. Прихід його до влади.3. Територіальне зростання Київської Русі за

Володимира.

4. Реформи князя Володимира.5. Запровадження християнства на Русі.6. Внутрішня і зовнішня політика.

Хід урокуі. організація класу.іі. актуалізація опорних знань учнів.Учитель. Ми продовжуємо вивчати станов-

лення й розвиток Київської Русі. Давайте при-гадаємо деякі загальні запитання історії цієї дав-ньоруської держави.

– Який племінний союз був засновником Київської Русі?

– Назвіть перших київських князів. Представ-никами яких династій вони були?

– Яка династія закріпилася в Київській Русі наприкінці ІХ ст.?

– Назвіть перших князів династії Рюриковичів.– Хто з них не вів воєн, а хто й з коня не

злазив?– Хто з київських правителів прийняв хри с-

тиянство і намагався запровадити його на Русі?

– Якою була віра в русичів?– Чи об’єднувала вона їх?

гра «відгадай князя за описом».1) Усе життя провів в походах,

На битву, як на свято йшов.Та на Дніпровських на порогахСвою геройську смерть знайшов.Хан з його черепа зробивІ золотом прикрасив чашу,Якого князя хан розбив? – Чекаю відповідь я вашу!

(Святослав)2) Жона. Вдова. Княгиня. Мати…

Яку ти мужність осягла?!Як високо змогла піднятисьІ влади велич вознесла!Тобі вдалось зміцнить державу,Намітить християнству путь,Творить земні славетні справи,Цього не в праві ми забудь.

(Княгиня Ольга)3) Він був грозою Царгорода,

Прибив свій щит там на вратаІ вигідну уклав угоду – Йшла дань на руські всі міста.Але пророцтво волхви склали,

Урок на темУ «київська рУсь за часів кнЯзЯ володимира великоГо»Історія України, 7 класоксана кожем’Яка, учитель-методист, учитель історії вищої категорії Донецького ліцею № 12, м. Донецьк

© Кожем’яка О., 2013 Передплатний індекс 74644

5




Що від коня свого помре.Сміявся, бо не знав, що з черепа змія ужалить.Давно було це, та легенда ще живе.

(Олег Віщий)

ііі. Мотивація навчальної діяльності.Учитель. На сьогоднішньому уроці ми позна-

йомимося ще з одним князем Київської держа-ви – Володимиром, якого народ охрестив Ясним (Червоним, Красним) Сонечком, церква – Святим, історики – Великим, а період його князювання став початком розквіту Київської держави.

Проблемне запитання уроку. За що князь Володимир був прозваний Ясним Сонечком, Святим та Великим?

Хрещення князя Володимира Великого

А щоб легше нам було з цим розібратись, ви-значити роль князя в історії Київської держави, у ході уроку ми складемо його історичний портрет як державного діяча-реформатора.

іV. вивчення нового матеріалу.Історія зберегла для нас цікаву легенду про на-

родження та дитячі роки Володимира. Княгиня Ольга, як відомо, жорстоко помстилася древля-нам за смерть свого чоловіка Ігоря. Вона взяла до свого двору полонянку Малушу, доньку древ-лянського князя Малка Любечанина, за леген-дою – рідного брата відомого руського богатиря Добрині, і та вірно служила своїй господині при князівському палаці, вела велике господарство. Красуню помітив юний князь Святослав і зако-хався в неї. Малуша відповіла взаємністю, але сувора мати заборонила синові одружуватись на полонянці, хоча й знатного роду. В інтересах дер-жави Ольга прагнула одружити сина на дочці ві-зантійського імператора. Незабаром Малуша на-родила сина Володимира, якого в неї відібрали, а саму вигнали геть з князівського двору. Свої ди-тячі роки хлопчик провів при дворі княгині Оль-ги, яка й стала його вихователькою.

Батько Володимира – Святослав, як відомо, більшу частину свого життя проводив у військо-вих походах. А задля зміцнення держави розді-лив між трьома синами великі міста руські: Яро-

полка посадив у Києві, Олега – на древлянській землі, а Володимира – у Новгороді. Після смерті батька в 972 році між його трьома синами роз-почалась міжусобна боротьба за владу.

• Пригадайте, що таке міжусобна боротьба.Старший син Ярополк пішов війною на Оле-

га, захопив древлянську землю. Згодом захопив Новгород, де правив Володимир. Володимир зі-брав військо з числа варягів, відвоював Новгород і пішов на Київ. А в 980 році став єдиновладним князем Русі.

Проте, заручившись підтримкою чужинців, він пообіцяв заплатити їм грошову винагороду – по дві гривні за кожного киянина. Але обіцянку не виконав. Побоюючись за долю Русі, коли піс-ля встановлення миру найманці почали чинити безчинства, він здійснив воєнну реформу, замі-нив найманців руськими дружинниками, а чу-жинців вигнав з Русі.

Першим завданням Володимира було об’єднан-ня всіх східнослов’янських племен з центром у Києві, тобто зібрати всі землі, завойовані його батьком Святославом.

Володимир зібрав усі землі свого батька. При-єднав до Києва всі східнослов’янські племена. За Володимира було завершено об’єднання Київ-ської Русі. Вона стала найбільшою державою Єв-ропи. Загальна площа держави досягала 800 тис. квадратних кілометрів. Отже, кордони Київ ської Русі завдяки вдалим походам князя, заселені во-линянами і хорватами у 981 р., а також проти волзьких булгар у 985 р., в’ятичів, ятвягів та ін-ших сусідів простягались від Дністра, Закарпат-тя на заході до Оки та Волги на сході, від Чудсько-го, Ладозького озер на півночі до Причорномор’я та Приазов’я на півдні.

А тепер давайте охарактеризуємо самого князя, спираючись на опис його зовнішності, наведений А. Ладинським у книжці «Як пав Херсонес».

Князь широко розставив міцні коліна, спираючись підборіддям на тонку, красиву руку. Пальці його були прикрашені перснями. Це була рука людини, вирощеної в холі. Але на князі була проста сорочка, такі ж штани, із зеленими ременями взуття. Один з воїнів тримав над головою знамено голубого кольору із зображенням, що нагадувало лілію. Князь був людиною доволі високого зросту, стрункий, з широкими плечима, але з тонкою талією. Під сорочкою відчувались міцні мускули. У нього були голубі очі, над якими нависали дуги густих рижуватих брів. Як і його батько, він брив підбородок, але лишав довгі вуса. Вони в нього були такі ж світлі, як і у Святослава.

Ви звернули увагу на опис знамена Володими-ра? Воно голубого кольору із зображенням, що нагадувало лілію. Як ви думаєте, що то було за зображення?

6



Це тризуб – нинішній герб нашої держави. Як виявляється, він був символом ще Київської Русі за часів Володимира. Бо за часів його правління Русь стала могутньою державою, і щоб підкреслити це, Володимир прийняв відповідні символи держави.

Тризуб карбувався тоді й на руських монетах – златниках і срібляниках, які теж були започат-ковані Володимиром Святославичем. Це золоті й срібні монети, на лицьовому боці яких було зобра-ження князя, а на зворотному – Христа Спасите-ля. Пізніше срібники на звороті замість зображен-ня Христа Спасителя мали тільки тризуб.

Знаючи, як непросто досягти влади, Володи-мир провів ще одну реформу. Яку саме, про це у фрагменті літопису (Аналіз документа).

«…Було ж у Володимира 12 синів: од Рогнеди з Полоцька, яку він поселив на Либеді, – сини Ізяслав, Мстислав, Ярослав, Всеволод і дві дочки, від грекині він мав Святополка, від чехині – Вишеслава, а ще від однієї – Святослава і Мстислава, а від болгарки – Бориса й Гліба.

Посадив їх Володимир правити – одного в Новгороді, іншого в Полоцьку, а ще інших – у Турові, Ростові, на древлянській землі і в Тмуторокані. І сказав Володимир: «Недобре, що мало городів коло Києва». І став будувати міста на Десні, на Острі і на Трубежі, на Сулі і на Стугні. І почав набирати кращих дружинників од слов’ян і од кривичів, од чуді, од в’ятичів і заселяти нові міста, бо тоді була війна з печенігами. І воював з ними Володимир, і перемагав…»

• Про що ми дізналися з документа?Учні з допомогою вчителя перелічують.Володимир провів адміністративну реформу.

Владу племінних князів, що чинили опір центру, передав своїм синам, яких посадив на певні міс-ця – намісництво. Тим самим укріпив державу і ліквідував незалежність місцевої влади. Голов-ним завданням зовнішньої політики Володимир вважав боротьбу з печенігами. Він збудував ба-гато міст-фортець – заслонів на шляху до Києва, створивши міцну оборонну лінію, укріпив кор-дони Русі.

Пам’ятник святому рівноапостольному князю Володимиру Великому в м. Києві

Одним із головних завдань Володимира упро-довж усього його правління була спроба консоліду-вати племінні князівства навколо Києва. Тому від-разу ж після отримання князівської влади у 980 р., за підтримки свого дядька по матері – легендарно-го Добрині, він спробував це зробити, зібравши в Києві пантеон головних язичеських племінних бо-гів – Перуна, Хорса, Дажбога, Стрибога, Симаргла, Мокоша, Велеса. Звичайно, головне місце зай няв Перун-Один, покровитель династії, боярства і дру-жини. Йому було встановлено величну статую зі срібною головою та золотими вусами.

Язичницька реформа мала на меті:• підкреслити незалежність Русі від християн-

ської Візантії;• укріпити становище великого князя як го-

ловного воєначальника держави, оскільки на чолі пантеону став бог військових успіхів;

• зменшити вплив найманих дружинників-варягів, частина яких була християнами, а реш-та – скандинавськими язичниками.

Однак культ Перуна, як верховного божества пантеону, радше нагадував приєднаним до Києва племенам про поразку їхніх божеств, а тому ніяк не сприяв омріяній єдності. Тому київський князь дедалі більше схилявся до прийняття єдинобожжя. Стояло лише питання вибору. Після тривалих ва-гань Володимир зупинив свій вибір на православ’ї (християнстві) – віровченні найвпливовішої дер-жави тогочасного світу – Візантії.

Виконати задум допомогли обставини: законно-му імператорові Візантії Василю ІІ загрожувала ка-тастрофа, і він звернувся по допомогу до київського князя. Той погодився, але за умови, що Василь ІІ від-дасть йому руку своєї сестри Анни. До угоди був вне-сений ще один пункт – Володимир зобов’язувався охреститися разом з усім народом своєї країни.

Навесні 988 р. армія русів розбила збройних повстанців і повернула трон імператорові, але той не квапився віддавати сестру за варвара. Однак збройний похід Володимира на Херсонес (Корсунь), коли місто було здобуте й сплюндро-ване, а до Константинополя надіслана погроза вчинити зі столицею імперії те саме і хрещення самого князя, зробили візантійського володаря поступливішим. Тож, отримавши обіцяну дружи-ну, Володимир відбув з нею до Києва.

А далі процитуємо літописця: «І коли прибув, повелів поскидати кумирів – тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому [узвозу] на Ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити [його] палицями… Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: «Якщо не з’явиться хто завтра на ріці – багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, – то мені той противником буде…». А назавтра вийшов Володимир з попами цесарициними і кор

7




сунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду… а попи, стоячи, молитви творили. І було видіти радість велику на небі й на землі, що стільки душ спасається…»

Так у 988 р. Володимир запровадив христи-янство на Русі. Давайте разом з’ясуємо відмін-ності нової релігії від язичницької, заповнивши таблицю.

історичне значення прийняття християнства.– Сприяло зміцненню влади великого кня-

зя, посилило зв’язки між окремими частина-ми держави.

– Сприяло розвитку храмового зодчества та іконопису, мозаїки, фресок, а також освіти, куль-тури, мистецтва.

– Було впроваджено слов’янську писемність (кирилицю).

– Підвищило міжнародний авторитет Київської Русі, сприяло активізації економічних, політичних і культурних зв’язків з іншими країнами.

Християнська віра змінила Володимира. Від-тепер на зміну Володимирові-завойовнику при-ходить Володимир-будівничий. Він почав буду-вати міста на берегах Десни, Остра, Трубежу, Сули, Стугни. Русь піднімалася. На місцях ста-рих поганських кумирів і капищ за наказом вели-кого князя зводилися християнські храми. Пер-шими постали церква святого Василія, церква Господнього Преображення у Василеві біля Киє-ва, Десятинна церква у Києві.

Водночас виростали й палаци великого князя, його резиденції. Величний ансамбль споруд кня-зівського центру з’явився на київському дитинці. «Град Володимира» зайняв площу майже 10 га, тоді як «град Аскольда» мав площу близько 3 га. Це будівництво продовжувалось до самої смерті Володимира. Навпроти Десятинної церкви було збудовано головний палац, де жив Володимир зі своєю родиною. Вісь центрального приміщення у вигляді башти точно збігалася з віссю Десятин-

ної церкви. То була гармонія влади і церкви, за-кладена в архітектурі.

Можна ще багато розповідати про цього князя-реформатора, але й того, що вам уже відомо, до-с татньо, щоб відповісти на проблемне запитання: чому Володимира називали Ясним Сонечком, Свя-тим, Великим? (Учні висловлюють свої думки).

А ось яку оцінку діяльності Володимира дав поет Юрій Шкрумеляк.

Звав тебе народ ласкавим,Називав теж «Сонцем ясним»,Бо зробив ти край великим,А свій люд багатим, щасним.Ти зібрав всі руські земліВід Кавказу до Карпат –І від моря аж по Волгу.Став «Великий» панувати.Християнську вніс ти віруУ народ – мов цвіт обнови,Що красив нам нашу землюСвітлом правди і любові.І побивши печенігів –Жив з сусідами у згоді,Лад поширював в державіІ добробут у народі.Тож за твого князюванняКрай зацвів, як квітка рожі,І за те ти в нас «Великий»,А «Святий» у церкві Божій!

V. Закріплення вивченого. Заповнення схеми. Учитель називає дієслово,

яке характеризує діяльність Володимира, а учні розкривають його зміст.

князь володимир святославович:1) завершив ................……………. (об’єднання

слов’янських племен);2) підкорив …………… (в’ятичів, радимичів);3) переміг …………….. (печенігів);4) побудував ...…………. (містафортеці, Деся

тинну церкву);5) заснував …………… (м. ВолодимирВолин

ський, м. Переяслав);6) упорядкував ………. (управління державою);7) прийняв …………… (християнство);8) укріпив ……………. (давньоруську державу);9) розвивав …………… (культуру, освіту, тор

гівлю);10) чеканив …………… (злотники, срібники).

Vі. підсумки уроку.Vіі. домашнє завдання. Скласти розповідь на

тему «Як хрестили Русь» та кросворд до теми.

Таблиця

віра поширення поклоніння організація джерела віри

язичницька Племінна, територіально обмежена Багатьом богам, силам природи Не було релігійної організації Усні міфи

Християнство Одна із світових релігій Одному богу Сувора церковна організація Священна Біблія

Десятинна церква

8


© Гурбик С., Семенюк О., 2013 Передплатний індекс 74644

Мета: ознайомити учнів з народними історични-ми піснями, у яких прославляються історичні осо-бистості часів козаччини, проаналізувати їх жанри та художні засоби; формувати в учнів уміння ха-рактеризувати образи історичних осіб – лицарів-оборонців рідної землі; виховувати в них прагнен-ня вивчати і відроджувати оригінальну творчість народу та інтерес і повагу до історії своєї держави.

обладнання: мультимедійна дошка, підруч-ники, карта, атлас, ілюстративний матеріал.

тип уроку: комбінований.

очікувані результати. Після уроку учні змо-жуть:

• характеризувати образи історичних осіб, лицарів-оборонців рідної землі, оспіваних у на-родних піснях;

• аналізувати поезії в ідейно-художньому ас-пекті, визначати художні засоби, використані в творах;

• давати власну оцінку історичним персоналіям;• визначати їх роль в історії України.

Хід урокуІсторії ж бо пишуть на столі.

Ми пишем кров’ю на своїй землі.Ми пишем плугом, шаблею, мечем,

Піснями і невільницьким плачем.Ліна Костенко

Українська народна пісня – це сторінка історії,частинка нашої душі.

В народній пісні – біль і радощі часу,які через століття стають нашими болями

й радощами. Без цього немає пісні, як немає і жодного

мистецького твору.Володимир Дрозд

і. організаційний момент.іі. актуалізація опорних знань учнів.Учитель української літератури.1. Виразне читання уривка із вірша Окса-

ни Довгань «Читець».О! Пісне! Пісне! Звідки в тебе сили, Що люди серцем горнуться до тебе?Мабуть, колись тебе благословилоСвоїм перстом святе і мудре небо!

І ти живеш! Бо маєш вічно жити,Щоб дарувати крила нашим долям…

2. Фронтальна бесіда.– Про який із видів усної народної творчості

йдеться у вірші?– Який твір називається піснею?– Назвіть різновиди пісень.Сьогодні на уроці ми поговоримо про пісні. Їх

різновид є розгадкою ребуса.

(Історичні пісні)Запитання.– Які риси характеру притаманні народним

героям?– Про які історичні події згадується у піснях?

Учитель української літератури. Те, що створила людина, залишається жити у віках. Лю-дина смертна, її вік недовгий, але вона має душу. І те, що створено її душею, залишається жити в серцях інших людей. Це пісні. На минулому уро-ці ви вивчали історичні пісні «Та, ой, як крикнув же та козак Сірко»; «Зажурилась Україна». Щоб з’ясувати, як ви засвоїли зміст, проведемо гру-змагання із розгадуванням кросвордів.

3. Гра-змагання «Хто швидше» (за змістом іс-торичної пісні «Та, ой, як крикнув же козак Сірко»). Клас розподіляється на дві команди, обираються капітани, проводиться жеребкування. Зав дання гри: розгадати кросворд за 5–7 хвилин.

Кросворд для першої команди.

1

2

3

4

05/07/13

По вертикалі: 1. Жанр цього твору (Пісня). По горизонталі: 1. Назва місцевості, де літав

сизий орел (Степ). 2. Отаман козацький (Сірко).

Урок на темУ «оБрази лицарів-оБоронців рідної землі – Б. ХмельницькоГо та с. морозенка в УкраїнськиХ історичниХ піснЯХ»

сніжана Гурбик, учитель історії; оксана семенЮк, учитель української літератури СЗШ № 140, м. Київ

Інтегрований урок з історії України та української ліератури

9




3. Яким у творі названо козацьке військо? (Славним). 4. До кого зібралося їхати козацьке військо? (Хана) 5. Допишіть рядок: «...над степом та со-нечко...» (Сяє).

Кросворд для другої команди.

1

2

3

4

5

По вертикалі: 1. Головний герой твору (Сірко). По горизонталі: 1. Місце розташування ко-

заків (Січ). 2. Художній засіб «битий шлях» (Епітет). 3. Назва війська козаків (Запорізьке). 4. Шлях, яким рухався отаман із козаченьками (Кримський). 5. З яким птахом народ порівняв рух отамана по степу? (Орлом)

ііі. повідомлення теми і мети уроку. Моти-вація навчальної діяльності учнів.

Учитель історії. Минуле України – це істо-рія народу, позбавленого державності, який упро-довж усього багатовікового існування змушений був боротися за волю і незалежність. Хто тільки не хотів загарбати його! Хто тільки не хотів зни-щити нашу культуру, мову! Та ми не загинули. І знаєте чому? Бо ми мали пісню, народну пісню. У ній завжди ми жили як нація. У ній завжди жили наш український дух, наша історія. Хочу зверну-тися до слів Ліни Костенко, які є епіграфом нашо-го уроку: «Історії ж бо пишуть на столі. Ми пишемо кров’ю на своїй землі. Ми пишемо плугом, ша-блею, мечем, Піснями і невільницьким плачем».

Усім відоме висловлювання про те, що істо-рію творить народ. Справді, роль людини на те-резах історії дуже вирішальна. Імена історичних осіб вписано навічно на скрижалях буття україн-ського народу. Сьогодні ми спробуємо зробити екскурс в минуле історичними та літературними стежками. Спробуємо осягнути всю велич люд-ського духу, яка є вирішальною в долі будь-якого народу чи країни.

Учитель української літератури. Упро-довж багатьох віків народні пісні були для укра-їнців не тільки розрадою, а й щирим, правдивим підручником з історії. Ось як про пісню сказав Володимир Дрозд: «Українська народна пісня – це сторінка історії, частинка нашої душі. В народній пісні – біль і радощі часу, які через століття стають нашими болями й радощами. Без цього немає пісні, як немає і жодного мистецького твору».

Минав час, події відходили у минуле, йшли у небуття їх учасники, а пісні зберігалися в

пам’яті народній, передавалися з вуст в уста, від покоління до покоління. Вони пробуджува-ли національну свідомість і гідність українців. У них розповідалось про славних козацьких полковників та гетьманів, про героїчні подви-ги запорожців, про народних месників і січо-вих стрільців.

У XVI ст. більша частина українських земель входила до складу Речі Посполитої. З того часу наш народ вів постійну боротьбу проти соціаль-ного, національного та релігійного гніту.

У середині XVII ст. ця боротьба переросла в Національно-визвольну війну проти інозем-них поневолювачів. очолив цю боротьбу Богдан Хмельницький.

Які асоціації викликає у вас це ім’я? Давайте заповнимо асоціативну павутинку.

Учитель історії. Про Богдана Хмельниць-кого та його роль в українській історії нам роз-кажуть «дослідники» (учні групи 1) за таким планом:

1. Початок життєвого шляху Б. Хмельницького.2. Визвольна війна українського народу.3. Б. Хмельницький – гетьман України.4. Останні роки життя Б. Хмельницького.

Богдан Хмельницький

гра «асоціативна павутинка»

10



робота в групах.Розповідь учнів групи 1 («дослідників»).

Учитель української літератури. Сьогод-ні ми з вами вивчатимемо історичну пісню про Богдана Хмельницького. Рядки з неї зашифрова-но в криптограмі. Давайте їх прочитаємо.

(Прослуховування у фонозапису пісні «Чи не той то Хміль»).

Учитель української літератури. Як ви чули, у пісні йдеться про історичну подію – бит-ву під Жовтими Водами (1648). Саме там україн-ські козаки під проводом Богдана Хмельницького здобули першу велику перемогу у визвольній вій-ні. Польсько-шляхетські війська було розгромле-но вщент, а містечко Жовті Води стало одним із фольклорних символів непереможності війська Хмельницького та й українців загалом.

Учитель історії розповідає про битву під Жовтими Водами.

Виразне читання учнями пісні «Чи не той то Хміль».

словникова робота.Хміль – витка рослина з плодами-шишками, з

яких виготовляють дріжджі, пиво.Тичина – огорожа з палиць.Золотий Брід, Золота Вода – м. Жовті Води.Потуга – сила, підмога.Гмина – голки хвойних дерев.

інтерактивна гра «Мікрофон».– Яка історична основа твору?– Який підзаголовок має пісня?

– Чому саме Богданові Хмельницькому вона присвячена?

– Якою була його роль у Національно-визвольній війні 1648–1654 pp.?

– Розкажіть, у чому народ вбачав силу Богда-на Хмельницького.

– З ким козацький ватажок об’єднався, щоб бо-ротись проти польського війська?

– Чи виправдав себе воєнний союз?– Як у пісні виявляється народне ставлення до

ворогів? – Які слова – символи використовуються в

пісні?– Які художні засоби використано в тексті

пісні?

че на вся

пла Вкраї ку

бо Мо зен

то ю, ро слав

за за ний ти

че, ко ку,

Ой, ро Мо зен

Мо зе, ро

Учитель української літератури. У роки Національно-визвольної війни кримські татари часто вступали у воєнний союз із козаками проти панської Польщі, проте й після цього час від часу робили грабіжницькі набіги на міста й села Укра-їни. Загони Б. Хмельницького відбивали напад-ників. У гострих сутичках гинуло багато і татар, і козаків. Пісня «Ой Морозе, Морозенку» розпові-дає про один із таких боїв, під час якого татари розбили козацький загін і полонили, а потім ска-рали його ватажка. Рядки із неї зашифровані на шаховій дошці. Щоб прочитати їх, треба зіграти шаховим конем.

(Прослуховування фонозапису пісні «Ой, Морозе, Морозенку».)

словникова робота.Єси – у значенні «є, будеш».Савурмогила – тут ідеться про один зі степо-

вих курганів на півдні України.Обоз – укріплений військовий табір.

бесіда за запитаннями.– Чому козак Морозенко є народним героєм? – Яким він постає у пісні? – Як у творі сказано про загибель Морозенка? – За допомогою яких слів народ виявляє своє

ставлення до героя та до татар?– Виділіть з тексту рядки, в яких ідеться про

козацьке військо.

Бій під Жовтими водами

11




– Які відомі вам художні засоби вжито тут і для чого?

– Як ви думаєте, з якою метою в пісню введе-но образ матері Морозенка?

– Відомо, що пісня «Ой Морозе, Морозенку» має понад сорок варіантів. Про що це свідчить?

– Чого навчає нас пісня? – Як ви гадаєте, Морозенко – це історична осо-

ба чи вигаданий персонаж?

виразне читання учнями пісні «ой, Моро-зе, Морозенку».

Учитель історії. Про Морозенка нам розка-жуть «пошуковці» (учні групи 2). Вони працювали з архівним та історичним матеріалом і відшука-ли цікаві відомості про народного героя.

План роботи1. Етимологія прізвища Морозенко.2. Морозенко – полковник реєстрового козаць-

кого війська. 3. Образ Морозенка в літературі.

образ Морозенка в літературі.Сучасна українська письменниця Оксана Пах-

льовська дає власне поетичне тлумачення цього образу в баладі «Морозенко».

Морозенко(Балада падуанської осені)

Станіслав, шляхтич із роду Мрозовицьких, Юнак шляхетних помислів і вдачі –Ти так хотів по-справжньому учитисьІ був такий до цього неледачий. Що ти вже не роздумував нітрохи,І з рідними ти зваживсь на розлуку, І пішки ти пройшов усю Європу, Щоб вивчити в Італії науку. Це місто вчених. Це славетна Падуя,Де дзвони будять тишу старовинну, І лиш тополя іноді нагадує Тобі твою далеку Україну. Студентство тут усіх на світі націй. Слов’яни й греки ходять по алеї. Тут можна слухать курси Помпонацці, Везалія також і Галілея. Ти вчиш латину – мусиш пам’ятати, Як буде слово «кіт» або «ворона». Античних авторів старанний коментатор, Горація гортаєш, Цицерона. Прадавній міф, то світлий, то похмурий. Такі тобі цікаві всі ці мандриПо тих веселих учтах Епікура І тих вогненних снах Анаксимандра!О ця безсмертна музика латини!Цей перед сном прочитаний Вергілій.І світить осінь днями золотими. І леви походжають серед лілій.І все тебе ще кличе тут: зостанься!

Тут фрески Джотто дивляться у вічність. Така ще тепла осінь падуанська!Така глибока вся твоя античність ... Ти ще ж не дочитав якогось тому.Чи оду не довчив. Та ти не винен,Бо вже пора вертатися додому –На змучену і бідну Україну. Тебе чекає вороний твій коник. Тебе чекає ніч твоя остання,Коли ти будеш – Корсунський полковник,Котрий народ підніме на повстання.Станіслав, шляхтич з роду Мрозовицьких, –О, як багато ти в житті не встигнеш!Ти, коментатор авторів античних,Невдовзі вже під Збаражем загинеш.Чоло шляхетне. Крові борозенка.А на героя і не вчивсь неначе ...«За тобою, Морозенку,Вся Вкраїна плаче!»

іV. Закріплення вивченого матеріалу.Тестове опитування.1. Б. Хмельницький очолив боротьбу козаків

з ... .а туркамиб татарамив ляхамиг половцями

2. Хмелем у пісні називають ... .а те, «що коло тичин в’ється»б «того, хто з ворогом б’ється»в «що по пиві грає»г «що у пиві кисне»3. Де відбувалася боротьба козаків з ворогом?

Під ... .а Жаботиномб Києвомв Жовтими Водамиг Львовом

4. Кількісний склад ворожого війська – ... .а мільйонб сорок тисячв півтисячіг кілька сотень

5. У ворога була доброю ... .а військова підготовкаб зброяв вродаг їжа

6. Тікаючи, поневолювачі погубили ... .а шубиб військові наметив особисті документиг ганчір’я

12



7. Яка дика тварина згадується в пісні?а кабанб вовкв лисицяг заєць

8. Козака Морозенка у пісні названо ... .а мужнімб відчайдушнимв геніальнимг славним

9. Звідки виступало козацьке військо на бій з ворогом?

а з містаб із залізничної станціїв з-під лісуг із-за кручі

10. Татари в пісні порівнюються з ... .а буйним вітромб громомв зграєю ворогівг сильним дощем і градом

11. Що трапилося з Морозенком після бою?а був поранений у головуб пропав безвістив його замучили татариг був зарізаний зрадником

12. Що будуть згадувати люди про Морозенка?а доброту і щирістьб думи та пісні на його честьв його відповідальність за доручену справуг прагнення ватажка допомогти бідним

V. оголошення результатів навчальної діяльності учнів.

Vі. підсумки уроку.Учитель української літератури. Кожної

хвилини на нашій планеті загоряється і гасне чи-ясь зірка. І кожна горить по-своєму. Одну майже не видно, бо вона дуже далеко, а інша світить так яскраво, що тепла від неї вистачає цілому наро-дові. Таким теплом зігріли Україну мужні лицарі-оборонці нашої землі – Богдан Хмельницький та Морозенко, їх любов до рідної землі проявилася в прагненні бачити її вільною і в готовності від-дати за це свій розум, талант, саме життя.

Учитель історії. Найцінніше, що зробили ці герої для України, – вибороли її державність, змусили інші країни рахуватися з нею. І скіль-ки б не минуло століть, вдячні українці завжди пам’ятатимуть цих людей.

Учитель української літератури. Дякую всім за роботу на уроці. І не забувайте, що його подарувала вам наша історія. Сподіваюся, що українська пісня ніколи не залишатиме вас бай-дужими, її співатиме ще не одне покоління. І хоч життя людське коротке, та пісня – вічна.

Vіі. домашнє завдання.Вивчити пісню «Ой Морозе, Морозенку»; зна-

йти в текстах пісень «Ой Морозе, Морозенку», «Та ой як крикнув же козак Сірко» і виписати в зошит художні особливості (по два приклади): постійні народні епітети, заперечні порівнян-ня, пестливі слова; підготувати інформацію про Івана Сірка.

паМ’Ятка длЯ авторів журналуАвтор подає до редакції рукопис статті українською мовою обсягом до 20 сторінок формату 1. А4 в електронному вигляді на диску, а також роздрукований на папері.Текст рукопису потрібно набрати на комп’ютері (у програмі 2. Word, півтора інтервала між рядками, розмір шрифту 14).Ілюстрації подаються в окремих файлах у форматі 3. JPEG.Бібліографія до статті має бути складена з додержанням стандартів, прийнятих ВАК 4. України.До рукопису додаються дані про автора (прізвище, ім’я та по батькові, місце роботи, по-5. сада, вчений ступінь, звання, адреса, телефон).Автор підписує другий примірник рукопису, стверджуючи цим достовірність дат, цитат, 6. фактів тощо.Статті, які передбачається використати під час подання до захисту дисертаційних робіт, над-7. силати з рецензією. Необхідно зазначити УДК, написати трьома мовами (українською, росій-ською, англійською) ім’я і прізвище автора, назву статті, анотацію та ключові слова.Прохання не надсилати одні й ті самі матеріали водночас до нашого журналу та інших 8. видань.

Редакція

13


Учитель демонструє слайд 1, а учні називають тему уроку.

Слайд 1

Слайд 2

обладнання: Ладиченко Т. Всесвітня історія: підруч. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закладу (рівень стандарту), фліп-чарта.

тип уроку: вивчення нового матеріалу.

і. вступна частина.Учитель демонструє слайд 3, учні відповідають

на запитання слайда. Кожний його сектор відкри-вається по черзі після відповідей учнів, щоб вони змогли перевірити свої знання з історії Індії.

Учитель. Назвіть можливі наслідки завоювання країни мусульманами, а потім Британією.

іі. основна частина.1. перемога народів індії в боротьбі за

незалежність.Учитель з’ясовує з учнями умови здобуття не-

залежності будь-якої держави. Основні з них – формування політичних партій та їх боротьба, ідейне обґрунтування способу визволення країни та створення держави.

На фліп-чарті з’являється новий слайд. Учи-тель пропонує учням назвати і показати на карті слайда нові держави, що утворилися на території півострова Індостан. Учні обговорюють причини розколу Індії та його наслідки. На слайді почер-гово відкриваються блоки з відповідями.

Урок на темУ «індіЯ від здоБУттЯ незалежності до сьоГоденнЯ»Всесвітня історія, 11 класнаталія жидкова, кандидат педагогічних наук, учитель історії та правознавства Менської районної гімназії, Чернігівська область

після цього уроку учні зможуть:

• показати на карті нові незалежні держави, що утворились на півострові Індостан;

• характеризувати розвиток Індії після здобуття нею незалежності і до наших днів;

• проаналізувати погляди М. Ганді, визначити їх роль у політиці Індії;

• порівняти курси внутрішньої і зовнішньої полі-тики країни, здійснювані Дж. Неру, І. Ганді, Р. Ганді та сучасними прем’єр-міністрами;

• пояснити суть і причини індусько-му суль ман-ської проблеми, охарактеризувати процес розколу держави, утворення Пакистану;

• оцінити діяльність політичних лідерів М. Ганді, Дж. Неру та І. Ганді;

• тлумачити і вживати поняття: «рух не приєд-нання», «екстремізм»

Слайд 3

© Жидкова Н., 2013 Передплатний індекс 74644

14



Учитель.• Яка була причина індусько-мусульманських

сутичок?• Чи можна було їх припинити? Яким чином?На наступному слайді відображено внесок

М. Ганді в припинення сутичок та їх наслідки.

Слайд 5

Слайд 6 ілюструє погляди М. Ганді.

Слайд 6

Слайд 4

визначте форму правління, устрій та режим країни за конституцією 1949 р.

Які наслідки індусько-мусульманського конфлікту?

• М. Ганді: голодування на знак протесту проти конфліктів.

• 1947–1949 рр. – 555 індійських князівств увійшли до складу Індії (із 601), решта – до Пакистану.

парламент

президентОбирається на 5 років

парламент

народна палата

рада штатів

Уряд

з чиїми поглядами можна порівняти ідеї м. Ганді? чи подібні їхні долі? чому?

Прихильність не можна за-воювати за допомогою зако-ну. якщо людина не відчуває прихильності до іншої люди-ни або до влади, вона повин-на бути вільною у виявлення свого невдоволення…

я вважаю за чесноту бути незадоволеним урядом, який за всі часи свого правління завдав Індії більше лиха, ніж попередні… Протистояння злу через насильство лише при-множує зло його опору. Прин-цип відмови від насильст ва передбачає добровільне прий-няття покарання за протистав-лення себе злу…

Махатма Ганді 1922 р. На судовому засіданні

…Відмова від насильст-ва – це шлях до покори і самовладдя. Негри багато говорять про свої права і це правильно… Ненасиль-ницький підхід дає відпо-відь на запитання поступо-во чи негайно? З одного боку, він не дає можливос-ті бути пасивним і бездіяль-ним, а з другого – утри-мує від безвідповідальних висловів, що відчужують від поквапливих висновків, які заважають бачити потре-би суспільства. Цей підхід дає змогу просуватись впе-ред, до справедливої мети з муд рою стриманістю та спокійною розважливістю...

З книги Мартіна Люте-ра Кінга «Крок до свобо-ди: випадок у місті Монт-гомері»

– –

15



використайте на Уроці

2. курс внутрішньої та зовнішньої політи-ки джавахарлала неру та індіри ганді.

На фліп-чарті – фото прем’єр-міністрів Індії.

Слайд 7Учитель пропонує учням попрацювати з під-

ручником, заповнити таблицю і визначити особ ливості політики прем’єр-міністрів Індії. Важливо звернути увагу учнів на умови реаліза-ції їх політики. Таблицю учні можуть закінчити вдома, працюючи з іншими джерелами (книж-ками, інтернет-джерелами тощо).

Учитель пропонує учням пояснити поняття «рух неприєднання». Це міжнародне об’єднання країн світу, що визнають неприєднання до воєн-них союзів великих держав одним з основних принципів своєї зовнішньої політики.

3. розвиток індії наприкінці ХХ – на по-чатку ХХі ст.

Учитель тезисно пояснює особливості розвит-ку Індії на зламі століть.

Економіка:• лібералізація;• залучення іноземних інвестицій у новітні

технології;• підтримка приватного підприємництва;• приватизація державного сектору.

Внутрішня політика:• найпопулярнішою є Бхаратія джаната пар-

тія (партія найбідніших);

• курс на гонку озброєння із Пакистаном;• боротьба з екстремізмом (запропонуйте учням

сформулювати визначення цього поняття).Це діяльність особи або певного об’єднання

громадян чи їхні публічні заклики, спрямовані на насильницьке захоплення влади чи незаконне втручання в діяльність органів влади, посягання на основи конституційного ладу та національної безпеки, порушення прав, свобод та законних ін-тересів людини і громадянина, що є наслідком несприйняття правових норм чи інших правил поведінки (соціальних норм);

• намагання розв’язати проблему зростання населення.

Для формулювання висновків щодо ефек-тивності економічної політики, здійснюваної прем’єр-міністром, учні можуть порівняти по-казники ВВП, відображені на слайді 8.

Слайд 8

ііі. Заключна частина.Учитель.Назвіть наслідки розколу країни.1. У чому відмінність між політикою Індії в

другій половині ХХ ст. та наприкінці ХХ ст. – на початку ХХІ ст.?

2. Чому родина Ганді так довго перебувала при владі?

3. Учні (парами) формулюють по два запитан-ня за матеріалом уроку.

Таблиця

політика держави

роки правління

дж. неру (1947–1964 рр.)

індіра Ганді (1966–1976;1980–1984 рр.)

раджив Ганді (1984–1989 рр.)

Економічна

Зміцнення державного сектору (важка промисловість, енергетика, транспорт, зв’язок), створення змішаного сектору (сучасні галузі); підтримка приватного бізнесу (легка і харчова промисловість); курс на індустріалізацію; введення п’ятирічок, кредитна та інвестиційна політика; здійснення «зеленої революції»

Кредитна політика; збільшення імпорту нафти в період 1973–1974 рр.; державне регулювання економіки, націоналізація банків, річне планування економіки; програма скорочення народжуваності

Лібералізація економічної системи, збільшення капіталовкладень, зняття обмежень на імпорт товарів

Внутрішня Адміністративна реформа, поділ держави на штати та території; ліквідація кастового устрою

Створення опозиції ІНК, боротьба з сепаратизмом, введення надзвичайного стану

Курс на зміцнення країни, її єдність, боротьба з корупцією

Зовнішня

Збройний конфлікт з Китаєм (1961–1962 рр.), економічні відносини з СРСР, проголошення «панча шила» принципів мирного співробітництва; участь у Бандунській конференції (1955 р.); один із ініціаторів руху неприєднання

Проголошення незалежності Східного Пакистану (1971), підтримка відносин з СРСР

Придушення сепаратистського руху в Шрі-Ланці

Джавахарлал Неру Індіра Ганді Раджив Ганді

16

методика, практика, досвід використайте на Уроці

Вивчення шкільних предметів у їх взаємозв’язку – природний процес, зумов-лений логікою навчання. У свій час відо-

мий педагог Я. Коменський зазначав: «Усе, що перебуває у взаємному зв’язку, повинно викла-датися у такому зв’язку». Цьому сприяє міжпред-метна інтеграція, яка дає можливість комплекс-но вивчати різними предметами одну проблему, застосовувати методи однієї навчальної дисцип-ліни у вивченні інших, оволодіти інтелектуаль-ними, практичними, загально-навчальними, спеціальними способами діяльності з набуття знань, спрямувати навчально-виховний процес на підготовку учнів до самоосвіти, життєтвор-чості, рефлексії, соціальної активності, самореа-лізації в різних видах діяльності.

Інтегровані заняття розвивають потенціал під-літків, спонукають їх до активного пізнання, ос-мислення й знаходження при чин но-наслідкових зв’язків. Вони знімають стомлюваність, напру-ження в учнів за рахунок переключення на інші види діяльності, підвищують пізнавальний інте-рес до предметів, що інтегруються, сприяють роз-витку уяви, уваги, а також формуванню оцінних суджень, комплексного підходу до вивчення окре-мих тем і навчальних предметів. При цьому по-глиблюється й розширюється логічність знань, засвоєних під час вивчення окремих дисциплін, активізується мисленнєва діяльність дитини.

На нинішньому етапі розвитку освіти міждис-циплінарна інтеграція та міжпредметні зв’язки як дидактичний елемент інтеграції є важливою умовою організації освітнього процесу, засобом комплексного підходу до навчання та вихован-ня. Актуальність таких зв’язків зумовлена сучас-ним рівнем розвитку науки з чітко вираженою потребою в інтегруванні суспільних і технічних знань, у поєднанні теорії з практикою. Адже нав-чити учнів використовувати теоретичні поло-ження різних наук для аналізу і пояснення реаль-них об’єктів і явищ, для виконання практичних завдань, з якими вони стикаються, – одне з важ-ливих завдань навчального процесу. Міжпред-метні зв’язки якраз і посилюють взаємодію всіх дидактичних цілей, завдань і принципів у проце-сі навчання, підпорядковуючи їх проблемі фор-мування цілісної системи знань. Вони сприя ють

залученню школярів до системного мислення, розширюють сферу пізнання, поєднуючи еле-менти знань із різних дисциплін; забезпечують системність в організації предметного навчання, спонукають учителя до самоосвіти, творчості.

Умови реалізації таких зв’язків: 1) узгодити в часі вивчення відповідних тем інтегрованих нав чальних предметів; 2) забезпечити єдність в інтерпретації загальнонаукових і спільних для предметів, що інтегруються, понять і термінів; 3) узгодити методику проведення занять, скори-гувати навчальні завдання та визначити спосо-би їх досягнення.

Навчальний процес із використанням між-предметних зв’язків ґрунтується на принципах: відповідності шкільним програмам і завданням освіти; доступності учням; новизни, науковості; послідовності; системності; цілісності; логічнос-ті, оптимальності, особистісної зорієнтованості.

Прийнято вважати, що інтегруванню підляга-ють споріднені предмети, скажімо фізика і мате-матика, історія та література або історія і геогра-фія. Певною мірою інтегрувати можна будь-які навчальні дисципліни, якщо вони взаємодіють між собою. Так, історія легко інтегрується з ма-тематикою, яка надає їй більше конкретики; лі-тературою, що додає художньо-емоційного за-барвлення історичним подіям, образотворчим мистецтвом, яке засобами живопису колоритно ілюструє їх, та іншими навчальними дисциплі-нами. Одним з таких є і трудове навчання, що ознайомлює учнів із виробництвом як складо-вою навколишнього середовища. Основна мета предмета – сформувати технічно й технологічно освічену особистість, підготовлену до життя та активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнічного, інформаційного суспільства, виробити в неї навички творчої діяльності, вихо-вати культуру праці. Мета і завдання сучасної іс-торичної освіти полягають у формуванні в учнів історичних знань, що є основою їх світоглядних позицій, ознайомити з історичним минулим люд-ства та його соціальним досвідом, розвинути в них історичне мислення. Названі цілі не тільки не суперечать, а, навпаки, логічно доповнюють одна одну, створюючи у комплекс важливих завдань, розв’язати які покликаний освітній процес.

еФективність впровадженнЯ міжпредметниХ інтеГраційниХ зв’Язків історії та трУдовоГо навчаннЯ з метоЮ ФормУваннЯ цілісної системи знань в Учнів 5–6 класіввалерій василенко, вчитель трудового навчання; оксана кожем’Яка, вчитель історії Донецького ліцею № 12, м. Донецьк

© Василенко В., Кожем’яка О., 2013 Передплатний індекс 74644

17


використайте на Уроці використайте на Уроці

Автори не ставлять за мету розробити інтегро-ваний курс зазначених навчальних дисциплін. Спираючись на власний досвід роботи, ми пере-конуємо в наявності зв’язків між предметами, які доцільно використовувати для формування твор-чої особистості школяра. Здобуваючи комплексні знання, він вміло та ефективно поєднуватиме їх в своїй інтелектуальній, трудовій діяльності.

Включаючи в заняття з трудового навчання завдання та питання з історії (і навпаки), вчи-тель допомагає глибше сприйняти та осмислити матеріал, що вивчається, створити цілісний об-раз певної події.

Урок, на якому поєднується зміст різних пред-метів, а учні включаються в різні види діяльності, вважається інтегрованим. Його особливість – по-дання блоків знань з різних предметів, підпоряд-кованих одній темі. Інтегрування історії та тру-дового навчання дає можливість проводити як інтегровані уроки, так і використовувати між-предметні зв’язки. Ми надаємо перевагу міжпред-метним зв’язкам.

Розподілимо їх за функцією у формуванні знань: 1) застосування знань, здобутих під час вивчення історії для опанування нових знань, умінь і навичок (ЗУН) з трудового навчання; 2) застосування ЗУН з трудового навчання при вивченні історії; 3) отримання і подальший роз-виток нових ЗУН з обох інтегрованих дисциплін, їх систематизація та узагальнення.

Специфіка занять, що ґрунтуються на міжпред-метних зв’язках, полягає в тому, що вони прово-дяться вчителями двох або кількох навчальних предметів. Тому важливо продумати методику їх проведення, заздалегідь визначити зміст нав-чального матеріалу, види діяльності з кожного предмета, обсяг матеріалу, що подається, послі-довність його вивчення, чітко сформулювати нав-чальну мету і завдання, обрати методи і засоби, що сприятимуть цілісному вивченню матеріалу.

Як правило, на інтегрованому занятті важливо створити передумови для різнобічного розгляду певного поняття, явища, події, точніше підготу-вати дітей: збудити їхню уяву, розвинути інте рес до теми, активізувати словник, особистий досвід дітей.

Наприклад, інтегруючи уроки історії та трудо-вого навчання, учитель праці допомагає їм пра-вильно обрати й застосувати прийоми трудової діяль ності під час виконання творчих практичних завдань, методи дослідження і відтворення істо-ричних об’єктів, подій та образів. А викладач істо-рії здебільшого спрямовує свою роботу на форму-вання конкретних історичних знань, на розвиток історичного мислення. Дидактичний принцип міжпредметних зв’язків є важливим, але допо-міжним засобом навчання. Тому в тандемі «істо-рик – трудовик» перший є теоретиком, а другий –

практиком, що спирається на досвід учнів, їхні знання з історії (який вигляд мав той чи інший іс-торичний предмет чи споруда, з яких матеріалів виготовлявся, чим прикрашався), використовує наоч ні посібники (макети, муляжі), які допомага-ють розвинути просторову уяву й технічне мис-лення учнів. Міжпредметні зв’язки при цьому ви-конують роль збудника інтересу як до історичної події чи факту, так і до трудової діяльності. Скла-дова кожного предмета залежить від змісту мате-ріалу, що розглядається.

При цьому слід враховувати, що учень набуває корисної інформації не тільки на уроках, а й з теле-візійних передач, кінофільмів, Інтернету, худож-ньої літератури, газет і журналів. Тому доцільно пропонувати йому ці джерела знань, підказувати, де можна знайти відповідну інформацію.

У процесі інтегрування навчальних предме-тів можна використовувати різноманітні види зв’язків: репродуктивні, пошукові, творчі (за способом засвоєння та відображення); двопред-метні та багатопредметні (за широтою охоплен-ня); послідовні, супутні, перспективні (за часом використання); однобічні, двобічні, різнобічні (за способом взаємозв’язку предметів); епізодич-ні, постійні, систематичні (за способом реаліза-ції); урочні, позаурочні, тематичні (за способом організації навчального процесу); індивідуаль-ні, групові, колективні (за формою організації роботи) тощо.

Часто таким урокам передують випереджу-вальні домашні завдання, постановка проблем-них завдань чи створення ситуації для моде-лювання, коли учень перетворюється з об’єкта навчання на суб’єкт, виконує та розв’язує по-ставлені завдання; створює власні моделі ситуа-цій та предметів, встановлює зворотний зв’язок – ставить запитання вчителеві.

Серед труднощів, з якими можна зіткнутися під час підготовки до інтегрованих занять, – нео-бізнаність із програмою з предметів, що інтегру-ються, відсутність досвіду в реалізації міждисци-плінарних зв’язків. Та за бажання ці труднощі легко усуваються. Потрібно завчасно проаналізу-вати програми та календарне планування з обох предметів, підібрати теми й запитання, дотич-ні за змістом, визначити мету й дидактичні цілі, яким підпорядковуються види діяльності.

Мета інтегрованих занять: • отримання нової інформації, формування но-

вих знань; • розвиток та удосконалення опорних ЗУН;• введення нового елемента знань у систему

раніше засвоєних;• застосування набутих у творчій діяльності

вмінь;• підготовка до сприймання нового матеріалу,

формування нових умінь.

18




Треба зазначити, що методика використання міждисциплінарних зв’язків як у вивченні історії, так і під час опанування навичок трудової діяль-ності не може вважатися самодостатньою, вона доповнюється іншими точними прийомами. Але така діяльність має багато переваг: увага школя-рів чіткіше зосереджується на певній історичній події, явищі, факті, реалізується їх задум на прак-тиці – вони виготовляють вироби та макети, які можуть бути не тільки підтвердженням здобутих знань, а й наочним матеріалом (макетом, модел-лю), дуже дефіцитним у сучасній школі.

З’ясуємо, спираючись на власну практику, ефек-тивність впливу міжпредметних інтеграційних зв’язків історії та трудового навчання на форму-вання цілісної системи знань учнів 5–6 класів.

Досвід показує, що правильно побудована ін-теграційна робота у період переходу школярів з початкової до середньої ланки, коли в їхньо-му житті відбувається багато відчутних змін, які не завжди позитивно впливають на дитячий ор-ганізм, сприяє активній розумовій діяльності, глибшому засвоєнню матеріалу, розвитку твор-чого мислення та уяви, зміцненню контактів учнів між собою та з учителями.

Як уже зазначалося, таке заняття потребує ре-тельної підготовки. Воно є ефективним лише за умови, що школярі, з одного боку, заздалегідь опа-нували матеріал підручника історії, ознайомили-ся з деякими історичними джерелами, навчилися їх аналізувати та узагальнювати, а з другого – оволоділи відповідною технологією малювання, навичками елементарного креслення, випилю-вання, конструювання та моделювання, виготов-лення виробів з фанери, деревини чи металу.

Тому до учня висуваються такі вимоги: зрозу-міти матеріал, вміти трансформувати здобуту на уроці історії інформацію у задуманий виріб; ар-гументувати і пояснити власний творчий намір; мати уявлення про інструментарій та засоби ви-конання завдання, початкові вміння роботи з цим інструментарієм та матеріалами.

Зі свого боку вчитель поступово готує дітей до участі у інтеграційному занятті. Виділимо кілька етапів такої підготовки:

і. підготовчий. Під час цього етапу вчитель іс-торії має поставити перед учнями загальне твор-че завдання, а вчитель праці – визначити можли-вості його втілення.

іі. діагностичний. Учитель історії перевіряє в учнів знання з теми, що вивчається, учитель трудового навчання з’ясовує рівень сформова-ності вмінь і навичок роботи з обраними інстру-ментами та матеріалами, затверджує загальний план дій, учні пропонують способи і засоби виго-товлення виробу.

ііі. практичний. Виконання завдання згідно з вимогами як з боку вчителя історії (відповідність

часові, стилю, особливостям культурного розвит-ку), так і з боку вчителя трудового навчання (на-явність ескізу роботи, необхідних інструментів і матеріалів, уміння працювати з ними, додержан-ня правил техніки безпеки).

іV. творчо-аналітичний. Учні аналізують, як та за допомогою чого реалізували творчий задум, характеризують труднощі, з якими довелося зіт-кнутися, відповідають на запитання вчителя та однокласників, вислуховують їхні думки і комен-тарі з приводу виробів (щодо успіхів і помилок) та їх відповідності поставленому завданню.

На будь-якому з етапів у дітей можуть виник-нути труднощі, потреба в учительській консуль-тації. Ці проблеми є робочими, ніяк не перешко-джають впровадженню інтеграції в навчальний процес і при належній координації дій вчителя та учнів легко розв’язуються.

Водночас комплексний підхід до здобування знань спонукає дитину до діяльності, що випе-реджає рівень її розвитку, потребує поглиблення знань, розвитку здібностей, застосування творчо-го потенціалу. Це можливо лише в тому разі, коли рушійною силою є пізнавальний інтерес, що зму-шує займатись діяльністю із захопленням, поки не оволодіє потрібними знаннями і навичками майстерності. А якщо до цього додати можливість отримання гарних оцінок з обох предметів, що надзвичайно важливо для так званих середняч-ків, які на звичайному уроці не завжди можуть ви-явити знання та вміння, стає зрозумілою ефек-тивність і психологічна цінність таких уроків.

Напрями застосування комплексного підходу до навчання:

• урочна діяльність: інтегровані уроки та за-няття з використанням міжпредметних зв’язків;

• варіативна складова навчального плану: ва-ріативний модуль з трудового навчання, факуль-тативи, спецкурси;

• позакласна робота: секції, гуртки, клуби та студії в межах навчального закладу;

• позашкільна робота: будинки дитячої твор-чості, гуртки та секції у інших позашкільних зак-ладах освіти;

• самостійна та самоосвітня діяльність учнів: домашні та випереджувальні завдання.

Комплексне і систематичне використання ін-теграції сприяє розвитку таких зв’язків: змістово-інформаційних (фактологічних, понятійних, тео-ретичних), операційно-діяльнісних (логічних, по рів няльних, узагальнювальних), практич-них (трудових, конструктивно-технічних, роз ра-хун ково-вимірювальних), пізнавальних (за галь-нонавчальних), ціннісно-орієнтаційних (оцін них, ко му нікативних, художньо-естетичних, світо-глядних), організаційно-методичних та інших.

Наведемо приклади використання міжпред-метних зв’язків у 5 класі на основі чинних у

19


використайте на Уроці використайте на Уроці

2010/2011 навчальному році міністерських прог-рам для загальноосвітніх навчальних закладів з курсів «Вступ до історії України» та «Трудове навчан-ня». Слід зазначити, що нова програма з трудово-

го навчання побудована за модульною системою і складається з інваріантних (обов’язкових) та варіа-тивних (на вибір) частин. Інтегруючи предмет з іс-торичним курсом, ми враховували обидві частини.

варіант 1.вступ до історії України трудове навчання

Тема Княжа Русь-Україна Основи вивчення матеріалів та способів їх обробки за зразком (інваріантний модуль «Технічні види праці»).Конструювання та виготовлення виробів з фанери (інваріантний модуль «Технічні види праці»)

Зміст теми Київська держава за часів Володимира Великого та ярослава Мудрого. Золоті ворота, Десятинна церква, Софійський собор та Києво-Печерська лавра – символи Русі

Планування роботи з виготовлення виробу (вибір зразка, конструкційного матеріалу, інструментів). Технологічний процес. Деталі. Способи виготовлення деталей заданої форми з різних матеріалів: різанням, пилянням, штампуванням, литтям. Способи з’єднування деталей: склеюванням, на цвяхах. Підготовка заготовок до роботи. Розмічання: за шаблоном, копіюванням. Реалізація завдання (випилювання з фанери та ДВП, обпилювання, шліфування). Оздоблення виготовленого виробу

Запитання та завдання

учням

• які вам відомі найдавніші пам’ятки княжої Русі-України? • Коли і на честь чого їх було збудовано?• Опишіть, як виглядали історичні пам’ятки. якій меті слугувало їх будівництво?• які сюжети зображувалися на стінах та мозаїках споруд? Чому?• які заклади діяли при церквах і соборах і чому їх можна вважати не тільки духовними, а й культурно-освітніми центрами Русі? • З яких історичних джерел ви здобули інформацію про Десятинну церкву, Софійський собор та Києво-Печерську лавру?• Чи можна вважати цю інформацію достовірною? Чому?

– З яких будівельних матеріалів були споруджені найвідоміші пам’ятки княжої Русі-України?– Назвіть відомі вам способи з’єднування елементів споруд.– якими матеріалами та за допомогою яких технік вони оздоблювалися?– Чи використовували будівельники технічні пристрої? Чому?– які відомі вам сюжети про культурно-історичні пам’ятки можна вважати реальними, а які – вигаданими? Чому?– З яких доступних вам матеріалів можна виготовити макети культурних пам’яток давнини? Чому саме з них?

Творчезавдання

Спираючись на власні знання з історії та навички з трудового навчання, виготовити з фанери чи ДВП випилюванням плоский макет однієї з найдавніших культурних пам’яток княжої Русі

варіант 2.

вступ до історії України трудове навчання

Тема Боротьба давньої Русі з кочовиками. Русь-Україна і монгольська навала

Основи вивчення матеріалів та способів їх обробки за зразком.Конструювання та виготовлення виробів з фанери (інваріантний модуль).Основи технології обробки тонкого листового металу. Проектування, виготовлення та оздоблення виробів (варіативний модуль «Технологія обробки тонкого листового металу»)

Зміст теми Міжусобні війни та початок занепаду Київської держави. Боротьба стародавньої Русі з кочовиками (половцями). Володимир Мономах та його походи проти половців. Любецький з’їзд князів. Монгольська навала. Облога та падіння Києва. Золота Орда

Конструкція виробу. Метали (залізо, мідь, алюміній), сплави (сталь, чавун) та їх використання. Технологія виготовлення виробу з тонкого листового металу. Площинне розмічання (за шаблоном, зразком), припуск. Різання тонколистового металу ножицями. Обпилювання плоских поверхонь. Згинання металу. З’єднування деталей

Запитання та завдання

учням

• Чому стали можливими перемоги кочовиків у боротьбі з київськими князями?• Що вам відомо про половців та їхні спустошливі походи на Русь?• якому князеві та завдяки чому вдалося розбити половецькі орди?• Що стало головною причиною монгольської навали на Русь?• Що вам відомо про організацію ординського війська?• Розкажіть про облогу монголами Києва.• Чому русичі зазнали поразки?

– Охарактеризуйте озброєння та зовнішній вигляд руського воїна-дружинника, що воював з кочовиками.– З чого були виготовлені його обладунки і зброя?– Чим монгольські воїни відрізнялися від русичів? які обладунки вони мали?– Чому саме така зброя використовувалась у ХІІ–ХІІІ ст.?

Творче завдання

На тонколистому металі намалювати на вибір ескіз військового спорядження (зброї, захисних обладунків, щита) руського воїна чи монгольського ординця. Вирізати заготовку і оздобити її

20




варіант 3.


Тема Козацька Україна. Виникнення українського козацтва на Запорізькій Січі

Основи технології виготовлення дерев’яної іграшки (варіативний модуль «Технологія виготовлення дерев’яної іграшки»)

Зміст теми Заселення Дикого поля і виникнення Запорізької Січі. Вільні озброєні люди – козаки. Організація життя на Січі, Запорізька Січ – козацька республіка. Побут, звичаї козацького товариства

Види матеріалів для виготовлення дерев’яної іграшки. Інструменти та обладнання. З’єднування деталей. Оздоблення іграшки.Виготовлення простої дерев’яної іграшки

Запитання та завдання учням

• Чому саме Дике поле стало місцем, яке заселяли козаки?• Що вам відомо про походження назви «козак»? Звідки пішла назва «Січ»? • Коли, де і хто заснував першу Січ? який вигляд мала Січ? З яких матеріалів вони будувалися?• Назвіть органи влади на Січі. як вони формувалися і які питання вирішували?

– який зовнішній вигляд мав український козак?– У що він був одягнутий?– З чого виготовлялися необхідні для козацького життя одяг та побутові предмети і чому саме такі матеріали використовувалися для їх виготовлення?– Чи відрізнялися представники козацької старшини від рядових козаків? Чим?


Спираючись на історичні знання та трудові уміння й навички, створити шаблон та виготовити з дерева іграшку (на вибір) «Український козак-січовик» або «козацький ватажок – гетьман». Розфарбувати іграшку відповідно до історичних фактів та особливостей епохи

варіант 4.


Тема Козацька Україна. Козацькі клейноди як пам’ятки історії

Основи технології виготовлення дерев’яної іграшки (варіативний модуль «Технологія виготовлення дерев’яної іграшки»)

Зміст теми Козацькі відзнаки – клейноди. Булава, бунчук, печатка, корогва. Їх символіка та призначення

Матеріали, інструменти та обладнання для виготовлення дерев’яної іграшки. Виготовлення, з’єднання деталей та оздоблення іграшки


• Що вам відомо про козацькі відзнаки-символи?• які козацькі клейноди ви знаєте? Для чого вони використовувались? • Чи можна вважати козацькі клейноди зброєю? які саме?• Символом чого слугувала булава і кому вона вручалася?

– З яких матеріалів виготовлялися козацькі клейноди? – який вигляд мала булава? Для чого її використовували?– Охарактеризуйте, з яких матеріалів виготовлялись інші козацькі клейноди і яке вони мали призначення


Ознайомившись з історією, характеристиками і призначенням козацьких символів, виготовити з дерева деталі будь-якого козацького клейнода за вибором: пернач, бунчук, литаври. З’єднати деталі у виріб, оздобити його фарбою та лаком

варіант 5.


Тема Україна сучасна. Державні символи України Основи технології ажурного випилювання. Проектування, виготовлення та оздоблення виробів (варіантний модуль «Технологія ажурного випилювання»)

Зміст теми Україна – незалежна держава. Акт проголошення незалежності України. Президент України. Конституція – основний Закон держави. Державні символи України

Ажурне випилювання як вид оздоблення виробів. Прийоми та способи випилювання. Способи з’єднування деталейСкладання візерунка з шаблонів. Підготовка заготовок. Способи перенесення малюнка. Правила випилювання. Оздоблення виробу ажурним випилюванням


• Що відносять до державних символів? Навіщо державі потрібна символіка?• Що вам відомо про державні символи України? Коли і ким їх було затверджено?• Що таке Державний герб і для чого він використовується?• Чому на Державному гербі України використано таке зображення?• якій інформації про трактування значення елементів Державного герба України ви найбільше довіряєте і чому?

– Що вам відомо про правила створення гербів?– З яких матеріалів вони, як правило, виготовляються? Чим оздоблюються?


З урахуванням вимог до створення гербів та предметів і символів, зображених на них, випиляти з фанери пилочкою та лобзиком за шаблоном герб України. Розфарбувати виріб і покрити лаком

21


використайте на Уроці наУковці — вчителеві

Окрім наведених прикладів можна також ви-явити міжпредметні зв’язки і в інших темах. Так, творчим завданням з теми «Побут, звичаї козацького товариства» може бути виготовлен-ня з дерева або фанери предметів народного побуту (стіл, лавка, ослін, мисник). Можна за-пропонувати учням випиляти з листа фанери силуети відважних козацьких ватажків чи фраг-менти героїчних битв козаків з поневолювача-ми під час вивчення тем «Доба героїчних походів і козацьких повстань. Гетьман П. Конашевич-Сагайдачний» та «Національно-визвольна війна українського народу в середині ХVІІ ст.». Секрет високої активності, а звідси і гарної успішно сті учнів на таких уроках – прагнення продемон-струвати власні вміння, здібності, реалізувати особисте і неповторне творче «Я» як у викладі знань з історії, так і в реалізації трудових умінь і навичок.

У 6 класі міжпредметні зв’язки використовує-мо не тільки на уроках, а й у позаурочній діяль-ності: на заняттях гуртків і факультативів. Так, гурток з технічної праці «Умілі руки», що функ-ціонує в навчальному закладі, активно працює в історичному напрямі. На заняттях діти виготов-ляють аплікації та рельєфні різьблення по дереву на тему «Життя первісної людини»; із каменю та дерева – перші знаряддя праці (сокири, рубила, скребки). Засвоївши технологію стругання дере-вини, з циліндричних заготовок за допомогою рубанка виготовляють зброю: списи, стріли, на-конечники, шаблі; роблять макети жител, а піз-ніше – і стародавніх міст чи їх кварталів. З глини виготовляють таблички, на яких писали школярі Межиріччя. Для уроку «Мандрівка у Стародавню Грецію» вигадують зразки посуду, який начебто належить майстрам афінського кварталу «Кера-мік», з фанери створюють емблеми Олімпійських ігор давнини, розмальовуючи їх фарбами та по-криваючи лаком.

У взаємозв’язку можна вивчати такі теми:• з історії: «Освоєння давньою людиною те-

ренів Європи»; «Виникнення рільництва і ско-тарства»; «Господарське і повсякденне життя у Давньому Єгипті»; «Релігія, міфологія, культура

Давнього Єгипту. Піраміди»; «Релігія і культура стародавніх Індії та Китаю»;

• з трудового навчання: Розділ 1. Основи вив-чення матеріалів та способів їх обробки за зраз-ком (Види тонколистового металу та дроту. Властивості. Добір та підготовка матеріалу. Тех-нологія обробки тонколистового металу та дроту). Розділ 2. Проектування та виготовлення виробів з тонколистового металу або дроту. Вибір об’єкта проектування. Особливості і прийоми різання тонколистового металу ручними і важільними ножицями. Прийоми різання дроту кусачками. З’єднування деталей виробу; варіативні модулі: «Технологія ажурного випилювання»; Технологія обробки тонкого листового металу»; «Технологія виготовлення дерев’яної іграшки».

Спостерігаючи за учнями на інтегрованих за-няттях, можна побачити, як «оживає» сухий мате-ріал підручника, як навчальний процес набуває елементів змагальності, як школярі незвичним способом залучаються до розв’язування кон-кретної історичної ситуації, як із шматка дерева, фанери, тонколистового металу виходять цікаві художні речі історичного характеру.

Усім відоме дитяче прагнення не просто зай-матись діяльністю, а виділитись чимось з гурту, що піднесло б дитину в очах інших. Міжпредмет-на інтеграція якраз і задовольняє це прагнення.

Тож викладений матеріал дає підставу ствер-джувати, що інтеграція навчальних предметів у цілому та використання в навчальному процесі міждисциплінарних зв’язків історії та трудово-го навчання зокрема є надзвичайно важливими, оскільки відображають тенденцію набуття учня-ми знань, умінь і навичок за допомогою комп-лексної розумово-інтелектуальної, художньо-естетичної та практично-трудової діяльності. Вони застосовують знання з одного предмета під час вивчення іншого, трансформуючи та приво-дячи їх до певної системи. Завдяки цьому підви-щується рівень навчання та мотивація діяльно сті дітей, що сприяє розвитку в них діалектично-го та критичного мислення, умінь узагальнюва-ти знан ня з різних предметів, виробленню в них цілі сної картини сприйняття.

до уваги освітЯн, науковців, реклаМодавців!

редакція журналу приймає замовлення на розміщення реклами,

випуск тематичного номера або окремого

розділу коштом замовника.

рекламний відділ: тел. (044) 546-37-02

22

використайте на Уроці наУковці — вчителеві

роль радіоаматорськоГо рУХУ в розвиткУ телерадіомовленнЯ в срср* іван степУра, співробітник лабораторії когнітивної психології Інституту психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України, м. Київ

Перші передачі для масового глядача розпо-чалися в 1951 р. (330 рядків у кадрі). Фактично Харків був третім містом в СРСР після Ленінгра-да та Москви, де запрацював телецентр за елек-тронним принципом передачі (і це був перший електронний телецентр України). Держава в його будівництво та оснащення не вклала жодної ко-пійки. Про це доповіли Й. Сталіну, який дуже здивувався. Телецентр Вовченка пропрацював до 1954 р. У цьому ж році в Харкові було введе-но двопрограмне мовлення в двох різних елек-тронних системах телебачення (330 і 625 рядків і почав діяти державний телецентр) [23].

22 березня 1951 р. запрацювала Центральна студія телебачення (Москва). Восени 1953 р. ві-домий розробник телетехніки С. Новаковський, керівник відділу телебачення СРСР Ф. Большаков та голова українського радіокомітету М. Скачко подали тодішньому керівникові Всесоюзного ра-діокомітету А. Пузіну пропозиції щодо створення в Москві багатопрограмного телецентру та будів-ництва телевежі на заміну Шаболовської. Рада Міністрів СРСР ухвалила постанову № 1271 «Про реконструкцію Московського телецентру». Ство-рять цей центр у 1967 р. в Останкіно. Українські проектанти просували ідею створення в Москві металевої телевежі висотою 500 м. Зменшена до 385 м копія цього проекту нині височить у Киє-ві. А в Москві віддали перевагу проекту Миколи Нікітіна з бетонною вежею [22; 23].

Держава мало переймалася проблемами розбу-дови масового телебачення, усі зусилля та кош ти спрямовувались на створення центральної сту-дії в Москві. Тут і в Ленінграді відбувалось обка-тування й техніки. Так, у 1954 р. вперше в Ле-нінграді випробувалась кольорова телепередача, що ґрунтувалася на розробленому RCA стандарті NTSC (США), та згодом перевагу віддали фран-цузькому SECAM. Налагодився випуск масових телевізорів КВН-49.

Потужним імпульсом лібералізації державно-політичної системи СРСР стала смерть Й. Сталі-на. Суспільство поступово усвідомило, що тяжка історична епоха з багаточисленними людським жертвами, розправами без суда й слідства, з ат-мосферою тотального контролю й підозрілості по-заду. У вересні 1953 першим секретарем ЦК КПРС стає М. Хрущов, який на знаменитому XX з’їзді компартії розвінчав культ особи Й. Сталіна («Про культ особистості та його наслідки»). Епоха, за-

початкована М. Хрущовим, дістала назву «від-лига». Нове десятиліття мало свої особливості: ліквідувались проміжні ланки державного управ-ління, частину законодавчих функцій від центру було передано на місця, у різних регіонах краї-ни спостерігалась соціальна активність, створю-вались громадські організації. Реформи в системі управління дали поштовх реформам і в економіці, сприяли прискоренню науково-технічної револю-ції. «Народжена XX з’їздом партії атмо сфера по-шуку, в який розкріпачувалася суспільна думка, розвивалися нові ідеї та підходи, стала сприятли-вим ґрунтом для оновлення науки, літератури та мистецтва», – так влучно охарактеризувала поча-ток правління М. Хрущова Є. Зубкова [17, 319].

Треба пам’ятати, що в 50-х роках у країні, яка тільки-но переборовши наслідки Другої світової війни відразу занурилась з головою у війну «хо-лодну» майже з усім світом, просто не вистача-ло коштів на усілякі телеексперименти. Ось чому 50-ті роки, коли впроваджувались нові ЗМІ, ха-рактеризувались появою громадського руху в ба-гатьох регіонах СРСР. Цей рух, що збігався з хру-щовською відлигою, заповнив вакуум інертності та безпорадності радянської бюрократії в справі розбудови телецентрів на місцях.

Великою подією в країні стало прийняття 15 вересня 1955 р. Постанови Ради Міністрів СРСР «Про заходи по подальшому розвитку теле-візійного мовлення в СРСР». Передбачалось ство-рення 29 телецентрів і 14 ретрансляторів [5].

Середина 1950-х років – початок науково-технічної революції в СРСР. Активно розвива-ються машинобудування, приладобудування, електронна, електротехнічна, хімічна та інші га-лузі промисловості. Важливим є те, що науково-технічні напрями ґрунтувались не тільки на дер-жавних програмах, а іноді ініціювалися й на місцевому рівні. Практично всюди становлення телебачення починалось з радіоаматорства та аматорських телецентрів [9; 33]. Але прийнят-тя постанови ще не означало конкретного спо-рудження телецентрів. На цьому тлі розвивалось масове радіоаматорське захоплення телебачен-ням. З 1948 р. виходили брошури та книжки, зок-рема серії «Масова радіобібліотека» за редакцією відомого та авторитетного академіка А. Берга, в яких містилися описи саморобних телевізорів і телецентрів [9].

Окрім створення харківського телецентру, щось подібне відбулось і в Томську.

© Степура І., 2013 Передплатний індекс 74644

* Закінчення. Початок див. «Історія в сучасній школі». – 2013. – № 7–8.

23

наУковці — вчителеві



Ось ця історія. У 1950 р. газета «Советская Си-бирь» друкує статтю про план створення в Новоси-бірську власного телебачення. Ректор Томського політехнічного інституту (ТПІ) Олександр Воро б-йов купує цей номер і загоряється ідеєю створити телебачення і в Томську [5]. Запросивши до себе лаборанта кафедри ізоляції та кабельної техні-ки радіоаматора О. Бакакіна, він дає йому дору-чення створити в місті телебачення. При цьому обіцяє виділити приміщення і надавати всіляку підтримку (можна запрошувати будь-яких спів-робітників, залучати інститутські прилади). Пе-ребуваючи під великим впливом від бесіди з рек-тором, О. Бакакін відправляється до свого друга А. Солодовнікова, також лаборанта, але з кафед-ри гірничих машин, і звертається по допомогу. Пізніше до них приєднується Є. Силов. У 1951 р. Бакакін і Силов їдуть у Харків, до Вовченка, де по-чав працювати перший в СРСР аматорський теле-центр. Українські спеціалісти щедро діляться дос-відом із сибіряками, дають їм електричні схеми. Разом з інженером В. Меліховим Бакакін, Силов і Солодовніков збирають у грудні 1952 р. лабора-торну установку, яка здійснила тестове мовлення на один-єдиний телевізор.

Після вдосконалення апаратури вже в 1953 р. навчальний центр ТПІ розпочав мовлення на рів-ні державних стандартів і працював до 1955 р. У 1954 р. місцева влада вирішила створити дер-жавний телецентр. Його створення знову покла-дають на Воробйова та ввірений йому Інститут. Будівлю державного телецентру зводять за за-мовленням ТПІ, а обладнання створюють в його майстернях. Є. Силов, К. Шульженко і О. Соло-довніков вирушають цього разу за досвідом до Москви. Розробкою та монтажем обладнання зай мається група на чолі з кандидатом техніч-них наук В. Мєліховим. У групу входили О. Ба-какін, Ю. Потехін, В. Лютер, О. Солодовніков, В. Борисов. Регулярне телевізійне мовлення в Томську розпочалося 30 квітня 1955 р. Цей теле-центр став першим у Сибіру і п’ятим у СРСР (піс-ля Москви, Ленінграда, Харкова, Києва). У місті налічувалось 200 телевізорів, і люди, як і по всій країні на той час, збиралися біля голубих екранів (сусіди, друзі, родичі). У ті часи популярним було прислів’я: «Був би телевізор, а гості будуть». Ці-каво, що з 1960 р. на місцевому телеканалі була реклама, та згодом її заборонять [25].

Томичі розробили власний комплект облад-нання для здійснення процесу передавання. Для м. Барнаула виготовили точно такий самий комплект, а фахівці з місцевого радіозаводу в 1956 р. здійснили його монтаж та налаштуван-ня. У 1958 р. удосконалення обладнання пред-ставили на Виставку досягнень народного госпо-дарства в Москві (ВДНГ), де ТПІ отримав бронзову медаль. Проект став базовим для багатьох теле-

центрів Західного Сибіру аж до кінця 60-х ро-ків. Комплект, продемонстрований на Виставці, пізніше був установлений у м. Ухті (Комі АРСР). У Томському політехнічному інституті було ви-готовлено обладнання для телецентрів Бійська, Рубцовська, Усть-Каменогорська, Абакана, Ко-нотопа (Україна), Чимкента [18].

Звичайно, що така роль ТПІ у розбудові теле-бачення в СРСР без авторитета Олександра Во-робйова (1909–1981) була б неможливою. Про-фесор, член-кореспондент Академії педагогічних наук СРСР, ректор ТПІ в 1944–1970 рр., фізик-енергетик (з тематики діелектриків і напівпровід-ників), радіаційний фізик, спеціаліст з руйнуван-ня гірських порід за допомогою високовольтної техніки. Після війни працює над оборонною те-матикою на базі ТПІ (зокрема, ядерною – ство-рив прискорювачі елементарних частинок – бе-татрон і синхротрон, обчислювальної техніки та автоматики). Був тричі удостоєний найвищої на-городи СРСР – ордена Леніна. До війни працював у Сибірському фізико-технологічному інституті (СФТІ), був обізнаний з дослідами В. Денисова з питань механічного телебачення. Дисертацію він захищав у Ленінграді, де було телебачення ще до війни [4].

У Владивостоці телебачення розвивалось та-кож подібно до харківського сценарію. Інженер-радіоаматор Віктор Омелянович Назаренко на-весні 1953 р. здійснив першу на Далекому Сході телепередачу з власної квартири, де розмістив передавач. На цьому будинку нині встановле-но меморіальну дошку. С. Власов, описуючи по-чатковий етап розвитку телебачення в Примор’ї, пише: «Процеси демократизації, оздоровлення морального клімату, духовне розкріпачення гро-мадян, що відбувалось в роки «відлиги», – усе це сприяло творчому підйому радянських людей. Прикладом цього слугує той факт, що завдя-ки зусиллям ентузіастів-аматорів В. Назарен-ка, О. Квача, П. Гончарова у м. Владивостоці в 1955 р. з’явилося аматорське телебачення, що згодом дало змогу в 1956 р. створити Примор-ський телецентр й розпочати в місті регулярне мовлення» [3, 54].

Було створено аматорські центри в Казані (1955), де мовлення велось з радіоклубу, в Пермі (1956) – з Палацу культури. У Красноярську пе-редачі готував місцевий завод телевізорів (1956), у Комсомольську-на-Амурі (1956), у Магадані (1957). Ентузіасти ефіру запустили телецентр у Мордовії (Саранськ), у Горькому (Нижньому Нов-городі) з допомогою фахівців радіозаводу. Так звані навчальні центри з’явилися в Ризі й Тал-лінні. Про успіхи аматорів писали газети, у тому числі й «Правда» [8], [33].

«Малі телецентри» функціонували у Вороне-жі (1954), Астрахані (1956), Краснодарі. Їх було

24

наУковці — вчителеві наУковці — вчителеві


створено за ініціативою місцевої влади, із залу-ченням місцевих радіоаматорів, інженерів тощо. В Іжевську (1956) телецентр спорудили військові заводи без участі держави. Радіоклуб ДТСААФ у м. Боровічах Новгородської області розпочав ре-гулярне мовлення в 1963 році [33].

Радіоаматори займалися й далеким прийомом телепрограм з уже існуючих телецентрів. Так, у Пскові вони підняли антени на куполи Троїцько-го кафедрального собору, але ніяк не могли прий-няти сигнали з Ленінграда. У Ростовській обла-сті в станиці Канівська приймали телебачення з Донецька (спорудили вежу 40 м заввишки); жи-телі Бєлгорода приймали харківські програми. У м. Камєнка Пензенсьої області в 1955–1956 рр. угуртку технічної творчості приймали програми з Рязані та Саранська.

Московський винахідник Сергій Сотніков у 60-х роках створив обладнання для наддалеко-го прийому телесигналів – у Москві він приймав сигнали деяких європейських та азійських теле-центрів [40; 11, 36].

Щодо кадрового складу перших телецентрів, як державних, так і аматорських, слушною є дум-ка Данилова: «Розвиток телебачення в другій по-ловині 1950-х років мав «вибуховий» характер. Кількість штатних співробітників зросла з 402 до 8295 (у 1965 р. їх уже налічувалось 17 813). Таке бурхливе кадрове зростання призвело до того, що професійний рівень творчих працівни-ків був невисоким, особливо на місцевих студі-ях… Тисячі людей, що прийшли працювати на телебачення, оволодівали новими професіями. Навчання відбувалося в ефірі, на очах у глядачів. Літературна робота виконувалась редакторами, що не мали ані досвіду, ані спеціальної журна-лістської освіти (це були педагоги, історики, аг-рономи, правники) або були позаштатними авто-рами» [8, 10]. Тобто на телебаченні в той період багато працівників були аматорами, причому не обов’язково радіоаматорами.

Поступово держава знову перехоплює кон троль за телегалуззю в аматорів, посилює цензуру, цен-тралізує мовлення, позбавляючи всякої ініціативи як місцеві державні органи, так і «су спільників». Це нагадує період 20–30-х років XX ст. навколо радіо. Останній сплеск діяльності аматорів у популяризації ТБ та радіо пов’язаний із супут-никовим телебаченням наприкінці 80 – на по-чатку 90-х років.

Після смерті Й. Сталіна Олександра Форту-шенка реабілітували, і він працював у Міністер-стві зв’язку, а потім очолив Інститут радіо (1957–1976), який при ньому перетворився в потужний науковий центр, де було створено майже всі сис-теми супутникового зв’язку в СРСР. Доктор наук (1967), засновник власної наукової школи, він мав численні радянські та іноземні нагороди, у

тому числі два ордени Леніна. Фортушенко сто-яв біля колиски телевізійно-супутникових техно-логій у державі. Високоосвічений, інтелігентний, він вирізнявся високою духовною силою, во-лею, самодисціплиною, ніколи нічого не боявся. О. Фортушенко не звільнив з Інституту людей, за фальшивими доносами яких його було заареш-товано, і ніколи їм про це не дорікав [48; 49].

Після початку космічної ери в СРСР та США запускають супутники зв’язку [6; 38; 7, 7–10]. Сигнал перших радянських супутників типу «Молния» можна було прийняти на антену діа-метром 12–15 м, яка невпинно рухалась [1]. Це була система телерадіоприйому та телефонії «Ор-бита» (Л. Кантор, О. Фортушенко) [35, 100]. По-тім з’явились більш сучасні системи – «Екран», «Москва» (О. Фортушенко, Ю. Зубарев, Л. Кан-тор, В. Ямпольский) [1; 21] та ін., для яких були потрібні простіші пристрої, а головне – нерухомі. За їх допомогою налагоджувалось державне мов-лення на віддалені території Союзу та закордон; на них можна було здійснювати індивідуальний прийом [21; 43, 3–5].

У СРСР прийом супутникових програм при-ватними особами та неуповноваженими органі-заціями було заборонено з ідеологічних причин. Радіоаматори і тут були піонерами [41; 44], їхні успіхи ґрунтувалися на досвіді радіогалузі. У часи горбачовської перебудови в 1988–1990 рр. ентузіасти налаштовували свої перші антени на дахах будинків, орієнтуючись на зірки. Антени були саморобними. До нас дійшли численні бро-шури, як зробити «тарілку» та електронне облад-нання самотужки.

Цікавий випадок трапився з витвором одного військового заводу, який почав реалізовувати в роздріб військові супутникові тарілки як санки за програмою модної тоді конверсії (переведення оборонних підприємств на випуск цивільної про-дукції). У «дискосанки», які насправді були супут-никовою антеною, мала вміститися дитина. Дис-косанки масово скуповувалися європейцями за безцінь і перепродувалися на Заході як антени. Зрештою дискосанки потрапили в розряд дефі-циту, що був притаманний усій радянській еко-номічній системі. Саме ці «санки», що купувались у Москві в славетному магазині «Дитячий світ», стали базою для проведення перших дослідів з прийому супутникового телебачення в СРСР.

Міські радіоклуби правдами і неправдами скуповували армійські супутникові антени. Але найбільш успішними були активісти, що групу-валися навколо радіоклубів при великих підпри-ємствах (особливо військових). Перший прийом у Москві здійснив уже згадуваний винахідник-радіоаматор Сергій Сотніков. Свій досвід він описав у журналі «Радіо». С. Сотников прийняв люксембурзький канал RTL+, американський

25




WorldNet і німецький 3SAT. Потім повторив при-йом і в Ленінграді [16].

В Україні перший прийом здійснив В. Ботви-нов з Кривого Рогу. Він прийняв французькі ка-нали TV5 Europe, Canal+, німецький Deutsche Welle, американські CNN, WorldNet, італійські RAI-1, RAI-2, британський BBC, ізраільський Israel-1,2, грецький RIK. У Кривому Розі антени були 1,5 та 2,5 м діаметром. У Москві – 1,5 м. Майже все електронне обладнання було само-робним.

Супутниковий прийом згодом застосовувався для наповнення (іноді не зовсім легального) пер-ших кабельних мереж на території колишнього СРСР. Завдяки наполегливій роботі радіоамато-рів по кабельних мереж в СРСР надійшло багато-канальне іноземне телебачення, «транскордонне мовлення», що стало виявленням неаби якої сво-боди [16].

Розглянуті три етапи піднесення громадської ініціативи в питаннях розвитку радіо й теле-бачення радіоаматорами, іншими приватними особами збіглися з періодами лібералізації ра-дянського ладу – непу, хрущовської «відлиги» та горбачовської перебудови. Якщо перший етап (20-ті роки), що розглядався в попередній стат-ті [45], характеризувався розумінням ролі радіо-мовлення владою та свідомою опорою на су с-пільні організації, що зумовлювалось бідністю та слабкістю держави, то для другого етапу (50-ті – початок 60-х років) більше були притаманні не-розуміння ролі нового явища – телебачення (хоча був і фінансовий чинник – «холодна війна»), без-порадність та розгубленість влади.

Завдяки зрослому освітньому потенціалу ра-діо аматорів та успіхам вітчизняної промисловос-ті втілились у життя проекти перших телецен-трів у СРСР. Та головне полягало в тому, що час висунув людей ініціативних, готових взяти на себе відповідальність за свій край, за всю держа-ву, спробувати змінити життя на краще. Кінець 50-х – 60-ті роки – період вибухової ініціативи в розвитку телемовлення в СРСР. На третьому ета-пі – у час занепаду та розпаду СРСР – ініціатива аматорів розгорталася на тлі демонтажу держа-ви. Але їхня діяльність не була марною – вона сприяла більшому плюралізму на телебаченні, наблизила до нас багатоканальне та іноземне телебачення [7; 43; 44; 46].

Радянська держава боялася ініціативи мас: вона не довіряла суспільним організаціям. Це підтверджується ліквідацією Товариства друзів радіо (ТДР, ОДР), яке було їй вірним помічником. Та попри все громадськість зробила великий вне-сок у розвиток радіо та телебачення в СРСР. Се-ред сподвижників цієї культурної сфери і наші земляки-українці Грабовський, Вовченко, Фор-тушенко, Назаренко, Ботвинов.

література

1. Афанасьев И. Орбиты, которые мы выбираем / Игорь Афанасьев, Дмитрий Воронцов // Вокруг Све-та. – № 9. – 2009. – Режим доступа : http://www.vokrugsveta.ru/vs/article/6763.

2. Быков Р. Телевидение / Р. Е. Быков, В. М. Сига-лов, Г. А. Эйсенгардт; под. ред. Р. Быкова. – М. : Высш. шк., 1988. – 248 с.

3. Власов С. Владивосток в годы хрущевской «отте-пели»/ С. А. Власов // Ойкумена. – 2010. – № 3. – С. 48–55.

4. Воробьёв Александр Акимович // Электронная энциклопедия ТПУ. – Режим доступа : http://wiki.tpu.ru/wiki/Воробьёв_Александр_Акимович.

5. Глейзер M. Радио и телевидение в СССР. Даты и факты (1917–1986) / М. Глейзер. – М., 1989. – С. 74.

6. Голоса из космоса. – Режим доступа : http://www.epizodsspace.narod.ru/bibl/getlend/06.html.

7. Данилин А. Спутниковое телевиденние / А. Да-нилин. – М. : Солон-пресс, 2009. – 216 с.

8. Данилов А. Становление и развитие телевидения в регионах России во второй половине XX – в нача-ле XXI в. (на материалах Марийской, Мордовской и Чувашской республик) / А. А. Данилов. – Чебоксары : Изд-во Чуваш. ун-та, 2009. – 484 с.

9. Даутова Р. «Хрущевская оттепель» : телеви-дение автономных республик Поволжья и власть / Р. В. Дау това // Известия Алтайского гос. ун-та. – 2010. – № 4–2 (68). – С. 36.

10. Делоне Н. Передающая электронно-лучевая трубка / Н. Н. Делоне; под ред Б. А. Введенского – 3-е изд. – М. : БСЭ, 1957. – Т. 7. – С. 18–20.

11. Демьянов И. Наш друг радио / И. А. Демьянов, Н. В. Казанский, А. Л. Мстиславский. – М. : ДОСААФ, 1974. – 74 с.

12. Евграфова Н. Курс физики для подго тови-тельных отделений вузов : учеб. пособие / Н. Н. Ев-графова, В. Л. Каган. – 3-е изд., испр. и перераб. – М. : Высш. шк., 1984. – 487 с.

13. Зазорина Т. Электронный телевизор изо брёл Б. Ро-зинг / Т. Зазорина // Комсомоль ськая прав да в Санкт-Петербурге. – 2002. – 2 февр. – Ре жим доступа : http://muzeum.me/index.php?page=calendar&date=1030

14. Зворыкин В. Телевидение : пер. с англ. / В. К. Зворыкин, Д. А. Мортон. – М. : Техиздат, 1956. – 300 с.

15. Зворыкин В. Мемуары изобретателя телевиде-ния / В. К. Зворыкин // Л. Парфёнов Зворыкин Му-ромец. – М. : Колибри; Азбука-Аттикус, 2011. – С. 65–120.

16. Злотникова Е. Прием спутникового телевиде-ния. Общие принципы построения / Е. Злотникова, И. Листов, А. Соколов. – Радио. – 1990. – № 1. – С. 46–50. – № 2. – С. 56–58.

17. Зубкова Е. Опыт и уроки незавершенных пе-реворотов 1956 и 1965 гг. / Е. Зубкова // Страницы истории советского общества : факты, пробл., люди. – M. : Политиздат, 1989. – 319 с.

18. История ГТРК «Томск». Телевидению в Томске 55 лет!. – Режим доступа : http://www.tvtomsk.ru/istorija_gtrk.html

19. История связи. Информационный дай-джест / Архангел. колледж телекоммуникаций (фи-лиал) Санкт-Петербург. гос. ун-та телекоммуника-ций им. проф. М. А. Бонч-Бруевича. – Архангельск, 2001. – 282 с.

20. История Красноярского телевидения. – Режим доступа : http://historytv.narod.ru/history.html

21. История российских средств связи // Электросвязь : история и современность. – 2007. – № 1. – Режим доступа : http://altegrosky.ru/data/file/VSAT/historia_ros_system_sput_sviazi.pdf.

26



22. История ТТЦ «Останкино // Телецентр. – 2008. – № 4 (24). – Режим доступа : http://www.ostankino.ru/telecenter/about/history/?print_version=1.

23. Історія українського телебачення : з інтерв’ю Ірини Кононенко iз дослідником історії українського телебачення та радіомовлення Іваном Мащенком. – Режим доступу : http://drpsklibr.at.ua/publ/istorija_telebachennja_i_radiomovlennja/2.

24. КГТРК. История Красноярского телевидения. – Режим доступа : http://historytv.narod.ru/kgtrk.html.

25. Кондаков П. Томский политехнический и телеви-дение в Томске / П. П. Кондаков, Н. К. Зайченко // За кадры : газ. Томс. политех. ун-та. – 2005. – 22 июня. – С. 1–3.

26. Красноярский КРТПЦ. – Режим доступа : http://region.krasu.ru/node/40 ; http://www.krasnet.ru/~kkrtpc/history.htm.

27. Кривошеин М. Дело всей моей жизни… / сайт НИИ радио. – Режим доступа : http://www.niir.ru/rus/site/about/publik/nauch_pub/page1.pdf.

28. Лазуткин В. К вопросу о белых пятнах в ис-тории отечественного телерадиовещания / Ва-лентин Лазуткин // Broadcasting. Телевидение и радиовещание». – 2011. – № 8. – Режим досту-па : http://broadcasting.ru/articles2/humanit/k-voprosy-o-belih-pyatnah-v-istorii-otechestvennogo-teleradioveshaniya.

29. Лейтес Л. Развитие техники ТВ-вещания в Рос-сии : справочник / Л. Лейтес. – М. : Святогор, 2005. – 224 с. – Режим доступа : www.tvmuseum.ru/attach.asp?a_no=3330.

30. Лейтес Л. Развитие техники ТВ-вещания в Рос-сии : справочник / Л. Лейтес. – М. : Останкино, 2008. – 588 c.

31. Лукьянов С. Фотоэлектрические явления / C. Ю. Лукьянов // МСЭ; под ред Б. А. Введенского. – 3-е изд. – М. : БСЭ, 1960. – Т. 9. – С. 1096–1102.

32. Мащенко І. Творець «електронної музи» : 26 трав. 2001 р. – 100 років від дня народж. Б. Грабовського / І. Мащенко // Дзеркало тижня. – 2001. – 26 трав. – 1 черв. – С. 18.

33. Мухаметзянова Э. История развития респуб-ликанского телевидения и его роль в организации культурной жизни народов Башкортостана в 1956–2000 гг. : дис. ... канд. ист. наук : 07.00.02. / Э. В. Му-хаметзянова. – Оренбург, 2006. – 193 с.

34. Набитович В. Оправдан и забыт / В. Набито-вич // Вести Поморья. – 2005. –16 февр. – Режим досту-па : http://www.arhpress.ru/vedpom/2005/2/16/8.shtml.

35. Островский А. История отечественной связи / А. В. Островский. – СПб. : Теледом ГОУВПО СПбГУТ, 2010. – 160 с.

36. Отечественная история (с 1917 года до на-ших дней) / Отв. ред. И. Узнародов. – М. : Гардари-ки, 2004. – С. 187.

37. Парфёнов Л. Зворыкин Муромец / Леонид Парфёнов. – М : Колибри; Азбука-Аттикус, 2011. – 160 с.

38. Приходько В. Краткая история спутникового TV / В. Приходько // Почти все о связи. – Режим доступа : http://www.connect-portal.info/tele_ist_sputn_tv.html.

39. Рубченко Ю. Грабовский Борис Павлович и его «Телефот»: мифы и реальность / Ю. Рубченко. – Таш-кент, 2007. – Режим доступа : http://uk8aie.pr.uz/index.files/grab_telefot1.htm.

40. Сотников С. Дальний приём телевидения / С. Сотников. – Изд. 2-е перераб. и доп. – М. : Энергия, 1968. – 88 с. – (Массовая радиобиблиотека).

41. Сотников С. Спутниковое телевидение / С. Сотни-ков // Радио. – 1990. – № 11. – С. 37; № 12. – С. 40.

42. Справочник начинающего радиолюбителя / под ред. В. Малинна. – М. : Энергия, 1965. – 655 с.

43. Спутниковое телевидение / сост. В. И. Назаров, В. И. Рыженко; Центр общечеловеческих ценностей. – М. : Оникс, 2006. – 32 с.

44. Спутниковый минимум // Stereo & Video № 5–6 (май-июнь 1995). – С. 8–21, 78–79.

45. Степура І. Початки радіо та роль радіоаматор-ського руху в розвитку радіо мовлення в СРСР / Іван Степура // Історія в сучасній школі : наук.-метод. журнал. – К. : Київська правда, 2013. – № 3 (139). – С. 3–39.

46. Стивенсон Дж. Спутниковое ТВ : пер. с англ. / Дж. Стивенсон. – М. : ДМК, Пресс, 2001. – 496 с.

47. Физика / М. В. Белоус, В. Н. Васковская, Л. В. Ворнецкий, Ю. Л. Ментковский; под ред. М. В. Бе-лоуса. – К. : Вища школа, 1984. – 360 с.

48. Фортушенко Александр Дмитриевич. – Режим доступа : http://persona.rin.ru/view/fall//35367/fortushenko-aleksandr-dmitrievich.

49. Фортушенко А. (1903–1989). – Режим досту-па : http://federalbook.ru/files/SVAYZ/saderzhanie/Tom%2010/XII/Fortushenko.pdf

50. Шавдия Ю. Развитие средств телевизионного вещания в НИИР. – Режим доступа : http://housea.ru/index.php/computer/50688.

51. Шевчук В. Борис Грабовський і виникнення те-лебачення / В. Шевчук // Світ фізики. – 1999. – № 1. – С. 10–13.

52. Шендеровський В. Українці у світовій науці : до 100-річчя від дня народження Бориса Грабовського / В. Шендеровський, В. Козирський, Н. Форостяна // Фізика. – 2001. – № 14. – С. 7–8.

53. Украинцев Ю. История связи и перспективы развития телекоммуникаций : учеб. пособие / Ю. Д. Украинцев, М. А. Цветов. – Ульяновск : УлГТУ, 2009. – 128 с.

54. Goebel Gerhart Der erste Fernseher / Gerhart Goebel / DIE ZEIT, 01.08.1957. – Nr. 31. – http://www.zeit.de/1957/31/Der-erste-Fernseher.

27


© Єфіменко Г., 2013 Передплатний індекс 74644

В українському медіапросторі набула по-ширення теза «Харків – перша столиця Украї-ни». Звичайно, найбільшою популярністю вона користується в самому Харкові – там працює очолюваний Костянтином Кеворкяном теле-канал «Перша столиця», проводяться різного роду конкурси та змагання, у назві яких вжи-вається вказане визначення, існує популяр-на команда КВК з такою назвою, Харківський лікеро-горілчаний завод навіть випускав (чи ще випускає?) горілку «Перша столиця» тощо. Втім, Харковом вживання вказаної дефініції не обмежується, вона стала загальновживаною і упізнаваною на терені всієї України. Статтю з назвою «перша столиця», у якій йдеться про Харків, вміщено в російськомовній та україно-мовній Вікіпедії, які прийнято розглядати як чи не найпоширеніші джерела інформації про ми-нуле. В україномовній статті, незважаючи на доволі поміркований тон, при поясненні «пер-шостоличного» статусу Харкова міститься де-кілька фактологічних помилок та логічних про-галин, які характерні і для інших електронних та друкованих видань.

Звичайно, у визнання за Харковом статусу першої столиці є чимало супротивників. Від-значимо однак, що як супротивники, так і при-хильники під означенням «перша» розуміють, як правило, поняття синонімічне до «того, що було спочатку», «перед другим» тощо. На під-твердження «антипершостоличності» Харкова можна почути як наукові (історичні) аргументи, так і емоційні. Однак переважна більшість по-дібних заперечень нівелюється, якщо означен-ня завершити словосполученням «радянської України». Власне, не піддається сумніву той факт, що столицею відновленої в 1917 р. укра-їнської державності був Київ. Щоправда, і дони-ні далеко не усім пересічним громадянам відомо про Центральну Раду та створену нею Україн-ську Народну Республіку (УНР). Більш пошире-ним є уявлення про те, що українська держав-ність після подій 1917–1921 рр. на довгі 70 років втрималася лише в радянській формі. Тому ак-центування уваги на Києві як столиці УНР не спростовує основних аргументів прихильників першостоличності Харкова, оскільки то був ін-ший тип державності.

У цій праці автор на основі документально підтверджених фактів та уявлень компартійно-радянських керманичів аналізує питання про те, яке саме місто було першою столицею радянської України і чи є реальні підстави застосовувати до Харкова таке визначення. Відповідно, основ-

ні засади дослідження вбачаються наступними. По-перше, постало завдання ретельного вивчен-ня фактологічної основи поставленої пробле-ми, насамперед – офіційних ухвал компартійно-радянського керівництва, в яких би йшлося про визначення столиці радянської України.

Оскільки чітких і однозначних формальних рішень з цього приводу обмаль, то другою за-садою дослідження став аналіз тогочасних уяв-лень компартійно-радянського керівництва. Підкреслюю – тогочасних, насамперед періоду 1917–1923 рр., а не тих «уявлень про уявлен-ня», що склалися в сталінський період і до цьо-го часу багато в чому визначають схему подан-ня історії радянської України. Поміж іншого, це стосується і такої знакової проблеми як схема та дата утворення СРСР. Аналіз уявлень 1917–1923 рр. допомагає нам зрозуміти, яким бачив-ся тоді статус Харкова та Києва, чому і за яких обставин ухвалювалися принципові рішення з цього приводу, частину яких так і не було до-статньою мірою формалізовано.

Добре розумію, що історія – це не скільки те, що відбувалося в минулому, скільки наші знан-ня про минуле. Але завдання історика – яко-мога ближче підійти до істини, тобто наблизи-ти знан ня про минуле до того, що відбувалося «насправді». Виконанню такого завдання при розв’язуванні визначеної нами проблеми спри-ятиме не лише введення в історіографічний обіг нових фактів, а й «занурення» у ту атмосферу, в якій події відбувалися. Зокрема, йдеться про за-лучення в якості джерел стенограм та протоколь-них записів різних зібрань, листування та допо-відних записок компартійних керманичів.

Питання про визначення столиці радянської України перших років її існування в наукових працях висвітлено недостатньо. Зокрема, ав-тору цих рядків не вдалося ознайомитися із більш-менш науковим обґрунтуванням «пер-шостоличності» Харкова. Серед праць на тему столиці радянської України 1917–1938 рр. тре-ба виділити низку публікацій С. Кульчицького1, за пропозицією якого автор і приступив до на-писання цієї статті. З часу оприлюднення на-званих праць стали відомі нові обставини і нові погляди на вказану проблему. Це дає підста-

1 К у л ь ч и ц ь к и й С. Проблема столиці України в період між пер-шою і другою світовими війнами (Київ–Харків–Київ) / С. В. Куль-чицький // Роль столиці у процесах державотворення. Історичний та сучасний аспекти. Матеріали науково-практичної конференції. Київ. 26 лютого 1996 року. – К., 1996. – С. 70–79; й о г о ж : Пошуки столиці радянської України // Розбудова держави (Київ). – 1997. – № 4. – С. 50–54; й о г о ж : Київ–Харків–Київ: столиця України // Історія України (Київ). – 1996. – № 14; й о г о ж : Пошуки столиці радянської України // Сумщина. – 1998. – 11 лютого.

перша столицЯ радЯнської УкраїниГеннадій ЄФіменко, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії НАН України

28


ви повернутися до її аналізу та доповнити або скоригувати вже введений в історіографічний обіг матеріал.

Звичайно, автор жодним чином не вважає свої результати остаточними та такими, що не підлягають сумніву, але на даному етапі вив-чення проблеми є підстави підбити певні під-сумки.

Звернемося до предмета дослідження. Що в статті розуміється під терміном «столиця»? Тлумачний словник української мови визначає це слово як «головне місто, адміністративно-політичний центр держави, республіки і т. ін.»2. «Центральність», як правило, визначається роз-міщенням вищих виконавчих та законодавчих органів. Велику вагу має також місцезнаходжен-ня головних наукових та культурно-освітніх установ. У випадку з радянською Україною з 1919 р. сюди необхідно додавати і керівні ор-гани КП(б)У (наприкінці 1917 – початку 1918 р. таких загальноукраїнських органів ще не існу-вало). В умовах війни, несталої політичної си-туації стає актуальним поняття «тимчасова столиця». Цю дефініцію ми вживаємо при ха-рактеристиці такого становища, коли як у сус-пільстві, так і серед представників владних органів столицею визнається одне місто, але внаслідок тих чи інших чинників, що унемож-ливлюють перебування вищих органів влади у загальновизнаній столиці, вони розміщують-ся в іншому місті. Наприклад, таким тимчасо-вим адміністративно-політичним центром УНР у період визвольних змагань ставали Вінниця, Кам’янець-Подільський тощо, однак справж-ньою столицею завжди визнавався Київ.

Аналізуючи питання про столицю, слід не забувати про одну деталь, яка нерідко зали-шається поза увагою прихильників «першосто-личності» Харкова: радянська влада в Украї-ні започаткувалася не наприкінці 1919 р., а наприкінці 1917 р., тобто саме з цього часу можна розпочинати пошуки «першої столиці» радянської України. Втім, до першого періоду її існування (грудень 1917 – квітень 1918 р.) можна ставитися з певними пересторогами. Навіть формальні ознаки, вже залишаючи поза увагою аналіз її сутності, мало нагаду-вали ту радянську Україну, яка була відома на-далі: за зразком та аналогією державного утво-рення під егідою Центральної Ради вона була названа Українською Народною Республікою (УНР), а уряд – Народним секретаріатом. Од-нак УСРР зразка січня–серпня 1919 р. була прямою попередницею тієї УСРР, політико-адміністративний центр якої до 1934 р. пе-ребував у Харкові. Зокрема, тими самими за-2 Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К., 2004. – С.1199.

лишилися керівники вищих органів влади радянської України – Григорій Петровський (протягом 1919–1937 рр. беззмінний голо-ва ВУЦВК, з 1935 – ЦВК УСРР) та Христи-ян Раковський (протягом січня 1919 – липня 1923 рр. – голова Раднаркому, тобто уряду УСРР). Для того щоб розставити усе по полич-ках, у цій статті чимало місця приділено ана-лізу ситуації із визначенням столиці в перші два приходи радянської влади в Україну.

столиця радянської україни в добу радянської унр

(грудень 1917 – квітень 1918 р.)Аналізуючи перший період існування радян-

ської влади в Україні, необхідно зазначити, що протягом переважної його частини не існувало цілковитої ясності у визначенні територіаль-них меж радянської УНР, що наклало вагомий відбиток і на питання про визначення столи-ці цього державного утворення. До жовтнево-го перевороту більшовицька верхівка формаль-но не означила свого бачення територіального наповнення України. По суті, однак, її позиція була близькою до озвученої Тимчасовим уря-дом. Тому Україну вона бачила в межах п’яти губерній – Київської, Волинської, Подільської, Полтавської і Чернігівської (без чотирьох пів-нічних повітів).

Необхідність боротьби з Центральною Ра-дою, що постала після жовтневого перево-роту, змусила ленінський Раднарком ви-значити своє ставлення до територіальної проблеми і, по суті, визнати кордони України в проголошених ІІІ Універсалом межах, тобто губернсько-етнографічних. Свідченням цього є рекомендації щодо подальших дій, надані 30 (17) листопада 1917 р. наркомом у спра-вах національностей Й. Сталіним у телеграф-них переговорах з представником ЦК УСДРП Миколою Поршем та членом Київського облас-ного комітету РСДРП(б) Сергієм Бакинським. Сталін наголосив на необхідності скликання Всеукраїнського з’їзду рад робітничих і селян-ських депутатів з утворенням на ньому Цен-трального виконавчого комітету рад України. При цьому, за його порадою, «взятися до скли-кання з’їзду повинні ви – кияни, одесці, харків-ці, катеринославці й ін., звичайно з Централь-ною Українською радою»3 (курсив авт.). Хоча у словах Сталіна й пролунали нотки сумніву щодо законності такого визначення кордонів України («Центральна Рада цілком довільно і зверху анексує нові губернії»4, – говорив він), однак надалі «Україна» для більшовицького

3 Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У двох томах. – Т. 1. 4 березня – 9 грудня 1917 р. – К., 1996. – С. 458.4 Там само.

29




центру, як правило, складалася із дев’яти гу-берній колишньої Російської імперії.

Відповідно до вказаних рекомендацій була здійснена спроба скликати Всеукраїнський з’їзд рад у Києві, столичний статус якого ні в кого не викликав сумніву. Однак, на відміну від провід-ників есерів та меншовиків напередодні ІІ Все-російського з’їзду рад, керівництво Центральної Ради зрозуміло наміри більшовиків і мобілізу-вало своїх прихильників. У результаті, як виз-нав М. Скрипник в інтерв’ю кореспонденту «Известий» на початку квітня 1918 р., «Перший з’їзд рад України дав більшість прихильникам Центральної Ради»5 (про «незаконність» цього з’їзду, як це пізніше наголошувалося в радян-ській історіографії, в той час не йшлося). Про-більшовицькі делегати цього з’їзду переїхали до Харкова і приєдналися до з’їзду рад Донецько-Криворізького басейну. Об’єднаний з’їзд від-бувся 24–25 (11–12) грудня 1917 р. і був прого-лошений «справжнім» І Всеукраїнським з’їздом рад. Незважаючи на те, що у його роботі взяли участь представники лише 82 рад з існуючих близько 240, причому більшість із них (46) – із Донецько-Криворізького басейну6, тобто на ньо-му не були представлені 2/3 навіть тих місцевос-тей України, де вже були створені ради, нова вла-да наголошувала на своїй легітимності. На з’їзді було проголошено створення радянської УНР та обрано ЦВК рад України у складі 40 осіб, у тому числі і представників Донецько-Криворізького басейну. До 30 (17) грудня було остаточно узго-джено назву уряду радянської України (Народ-ний секретаріат) та його персональний склад.

Новоутворена радянська УНР відразу здобу-ла безумовну підтримку ленінського раднар-кому. В свою чергу, радянська УНР з початку свого існування претендувала на ті території, які визнала українськими Центральна Рада. Це слугувало однією з причин конфлікту із вже усталеною харківською радянською вла-дою, яка з великими пересторогами сприйняла звістку про створення радянської УНР7. Проти-стояння між двома радянсько-більшовицькими (харківською та загальноукраїнською) силами було настільки значним, що, як зауважував у 1918 р. перший Народний секретар радянської УНР з військових справ Василь Шахрай, «під час перебування ЦВК і Народного секретаріату в Харкові стосунки між ним і місцевою Радою і більшовиками були надзвичайно зіпсовані, і

5 Известия Всероссийского Центрального Исполнительного комите-та. – 1918. 3 апреля.6 З д о р о в А. Український Жовтень : Робітничо-селянська револю-ція в Україні (листопад 1917 – лютий 1918 р.) / А. Здоров. – Оде-са, 2007. – С. 168.7 Більш детально про це див: Є ф і м е н к о Г. Взаємовідносини Крем-ля та радянської України : економічний аспект (1917–1919) / Г. Г. Єфі-менко. – К., 2008. – С. 45–59.

під час від’їзду справа ледь не дійшла до зброй-ного протистояння»8.

Суть позиції харків’ян образно означив 12-ма роками пізніше у своїй знаковій праці «Націо-нальні перетинки» один з провідних діячів ра-дянської УНР (з березня 1918 р. – голова На-родного секретаріату) М. Скрипник: «Тов. Артем цілковито стояв за Ленінову позицію в націо-нальному питанні, він цілковито й сповна виз-навав Ленінову теорію національного питання. У боротьбі, що точилася на з’їздах і конферен-ціях партії в національній справі, він енергій-но змагався проти виступу Пятакова, Бухаріна й інших, обстоюючи Ленінову теорію й гасла самовизначення нації аж до державного від-окремлення. А ось коли треба було практично прикладати це гасло, цю теорію національного питання, що він її сам визнавав, то він так ка-зав: для Києва, Правобережжя це може й має значення, але для нас у Крив-Донбасі ця теорія Леніна не може бути пристосована у формі гас-ла: право українського народу на самовизначен-ня. Чи це був нігілізм в національному питан-ні? Ні. Навпаки, він боровся проти нігілістів. А що це було? Це була недооцінка національного питання. Цей приклад, між іншим, дасть мате-ріял, щоб зрозуміти, що таке є недооцінка в на-ціональному питанні»9.

Конфлікт між радянськими органами міста Харкова та Народним секретаріатом по суті ви-рішує питання про визнання за Харковом сто-личного статусу – про Харків як столицю Ук-раїни в цей період не може бути й мови, це місто стало лише тимчасовим і вкрай незатишним місцем перебування вищих органів влади ра-дянської УНР, які за першої ж можливості ви-їхали звідти. Недостатня легітимність Народ-ного секретаріату та ЦВК рад України навіть у радянському правовому полі спонукала до скорішого скликання ІІ Всеукраїнського з’їзду рад. Його спочатку планували скликати в Ки-єві, куди невдовзі після захоплення міста біль-шовицькими військами перебрався Народний секретаріат. Київ як природна національна столиця України ні в кого не викликав сумні-ву, а Народний секретаріат у телеграмі до РНК Росії від 10 лютого (28 січня) 1918 р. підкрес-лював: «Робітниче-селянська Радянська влада правитиме з Києва»10. Не в останню чергу пере-їзд до Києва був зумовлений спробами більшо-виків вплинути на хід українсько-німецьких пе-8 С к о р о в с т а н с к и й В. Революция на Украине / В. Скоровстан-ский. – Саратов, 1919. – С. 109.9 С к р и п н и к М. Національні перетинки. Теоретична і політична бо-ротьба на терені національного питання в УСРР в сучасний момент реконструктивної доби / М. О. Скрипник // Скрипник М. О. Статті і промови. – Том. ІІ. – Х., 1931. – С. 294.10 Комуністична партія – натхненник і організатор об’єднавчого руху українського народу за утворення СРСР / Зб. док. і матеріалів. – К., 1963. – С. 56.

30



реговорів у Бресті, але не менш важливою його причиною стали конфліктні відносини з хар-ківськими більшовиками та місцевою радою робітничих депутатів.

Завадити підписанню мирного договору між УНР Центральної Ради та країнами Четверно-го союзу не вдалося. Вже наприкінці лютого радянський уряд України був змушений по-кинути Київ і переїхати спочатку в Полтаву, а потім у Катеринослав, де 17–19 березня й від-бувся ІІ Всеукраїнський з’їзд рад. Після завер-шення роботи з’їзду вищі владні інстанції ра-дянської України відбули до Таганрога, який і став останнім їх притулком аж до самоліквіда-ції. Полтаву та Катеринослав, де до уряду ра-дянської УНР ставилися більш лояльно, ніж в Харкові (туди повертатися Народний секрета-ріат не став), навіть з більшою долею правдопо-дібності можна називати в цей час «столицями радянської України» (тимчасовими, звичай-но), аніж Харків. Окрім Києва, найбільше під-став називатися столицею радянської України має Катеринослав, адже саме у цьому місті на ІІ Всеукраїнському з’їзді рад було проголошено незалежність радянської УНР, яка до того часу визнавала себе складовою Росії.

Побічним підтвердженням «нестоличного» статусу Харкова зразка кінця 1917 р. є відсут-ність у тогочасному пантеоні свят радянської України 12 грудня – дати, коли було ухвалено рішення про проголошення радянської УНР. Слід відзначити, що харківський губком КП(б)У пропонував відповідний проект рішення. Але політбюро ЦК КП(б)У 4 грудня 1920 р. ухвали-ло: «Пропозицію про оголошення 12 грудня на-ціональним святом відхилити»11. Показовою у цьому плані слід назвати відповідь оргвідді-лу ВУЦВК на прохання ЦВК Татарської АСРР від 1 серпня 1924 р. повідомити «день фактич-ного святкування річниці Вашої національної республіки». У ній, після повідомлення про те, що в УСРР відзначається річниця смерті Тара-са Шевченка, наголошувалося: «Річницю націо-нальної республіки, про яку ви запитуєте, ми розуміємо як річницю встановлення радвлади в Україні. Повідомляємо, що нами такий день не святкується і є єдиний день – Великий день Жовтня»12.

Підсумовуючи перший період існування ра-дянської влади, зазначимо, що наприкінці 1917 – на початку 1918 р. усіма політичними силами, які своїм політичним завданням ста-вили прихід до влади в межах України, столич-ним містом у той час бачився лише Київ. Вибір Харкова для розміщення першого уряду радян-ської України – Народного секретаріату був зу-11 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 7, арк. 116. 12 ЦДАВО України, ф. 2, оп. 2, спр. 2085, арк. 1.

мовлений як поразкою спроб більшовиків за-хопити Центральну Раду «зсередини» в самому Києві, зок рема, неотриманням більшості на І Все українському з’їзді рад, так і тією обстави-ною, що саме у ті дні в Харкові відбувався облас-ний з’їзд рад Криворізько-Донецького басейну, приєд нання до якого пробільшовицьких депута-тів І Всеукраїнського з’їзду рад (та оголошення цього з’їзду «справжнім» Всеукраїнським з’їздом рад) дещо підвищило легітимність радянської УНР. Однак як тільки-но виникла можливість з Харкова керівництво новоствореної радянської УНР переїхало до Києва і навіть після вимуше-ного відступу звідти під натиском українсько-німецьких військ назад так і не повернулося. Таким чином, найбільше, що можна визнати за Харковом, і то з великими пересторогами з огляду на фактичне невизнання радянської УНР місцевою радянською владою, – це статус пер-шої з «тимчасових столиць» радянської України, до числа яких у 1918 р. треба також зарахувати Полтаву, Катеринослав та Таганрог.

проблема адміністративно-політичного центру усрр у 1919 р.

Радянська Україна першої доби свого існуван-ня мала чимало особливостей, які не є харак-терними для наступних періодів. Тим більше, що в самій Росії, звідки і отримували директи-ви керманичі радянської УНР, у той час ще не почалося комуністичне будівництво, до складу вищих органів влади входили як більшовики, так і ліві есери, ще не було ухвалено Конститу-ції РСФРР, існував такий вагомий стримуючий фактор як кайзерівська Німеччина тощо. Тому говорити про тотожність поставлених зав дань радянської влади під час грудня 1917 – квіт-ня 1918 р. та наступних років не доводиться. Врешті, навіть формальна назва радянської України лише 1919 року набула знайомих для між воєнного періоду обрисів – у декреті Тим-часового робітничо-селянського уряду України від 6 січня 1919 р. «Про найменування Укра-їнської Республіки» йшлося про таке: «Надати Республіці назву «Українська Соціалістична Ра-дянська Республіка»13. З такою назвою радян-ської України у березні 1919 р. була ухвалена перша Конституція УСРР, така ж назва збері-галася до змін Конституції СРСР та радянської України, що були оформлені відповідно в грудні 1936 та в січні 1937 рр. Тому існують певні під-стави першостоличність того чи іншого міста визначати саме починаючи з 1919 р.

(Далі буде)

13 О названии Украинской республики // СУ Украины. – 1919. – № 2. – Ст. 15.

31


П роблема реформування освіти нині на-буває особливого значення. Практично в усіх розвинутих країнах останнім часом

проведено реформи вищої освіти, оскільки саме ця ланка освітньої системи є основною формою підготовки висококваліфікованих фахівців, необ-хідних для всіх галузей економічного і політично-го життя країни. Перебудовою освітньої системи займаються як науковці, так і відповідні організа-ції, що мають міжнародний статус: ЮНЕСКО, Ор-ганізація економічного співробітництва та роз-витку (ОЕСР). У документах ООН наголо шується, що на рубежі століть «єдино значущими ресурса-ми є лише знання, винахідливість людей, уява і добра воля. Стає зрозумілим, що без них немож-ливий стійкий прогрес у забезпеченні миру. Ви-рішальну роль відіграє освіта» [3, 26].

У світі існують різні типи і системи освіти. А тому актуальним завданням є вивчення їх особ-ливостей. Проте прослідковуються і загальні тенденції, вони стосуються основних напрямів реформування систем вищої освіти в різних краї-нах. Зміни, які відбуваються в Україні в усіх сфе-рах життєдіяльності суспільства, свідчать про важливість і необхідність процесу модернізації як середньої, так і вищої школи. Змінюються цілі, завдання та функції вищої освіти, підвищу-ється якість освітньої системи, оновлюються її структура і зміст. Характерною особливістю ви-щої освіти є орієнтація на розвиток творчої, різ-нобічної індивідуальності майбутнього фахівця.

Освітня система вищої школи Франції має знач ний досвід у пошуку нових форм і методів на-вчання, а тому заслуговує на увагу українських педагогів. Період 80–90-х років ХХ ст. був особ-ливо активним у реформуванні освітньої си с теми Франції. Внаслідок децентралізації управління, проведеної на початку 80-х років XX ст., відбув-ся перерозподіл ролі держави та її територіаль-них утворень, посилились повноваження і відпо-відальність місцевих колективів (до них відносять регіон, департамент, комуну), в тому числі і в сфе-рі освіти. Принципи, на яких будуються сучасні відносини між державою та її територіальними одиницями в сфері освіти, визначені Законом про права і свободи комун, департаментів і регіо нів від 2 березня 1982 р., що є основоположним актом, відомим як Закон про децентралізацію.

Згідно із Законом на державу покладено такі обов’язки:

• визначати напрями освітньої підготовки, роз-робляти національні програми і зміст освіти;

• встановлювати і видавати національні дип-ломи та присвоювати університетські ступені і звання;

• набирати персонал закладів, що потрапля-ють під її відповідальність та управляти ним;

• розподіляти кошти, що виділяються їм на освіту, аби забезпечити, зокрема, рівноправність у доступі до публічної служби;

• контролювати і оцінювати освітню політику, щоб забезпечити цілісну освітню систему.

Регіони несуть відповідальність з таких питань:• будівництво та утримання ліцеїв загальної,

технічної і професійної освіти;• надання субвенцій на витрати щодо їх облаш-

тування та функціонування, набір адміністра-тивного, технічного, обслуговуючого та медич-ного персоналу ліцеїв та управління ним;

• організація викладацької, спортивної та культурної діяльності в навчальних закладах;

• часткове фінансування університетських зак ладів;

• регіональна політика в галузі ремесел і про-фесійної підготовки молоді та дорослих, зайня-тість населення, забезпечення нової професійної орієнтації.

В обов’язки департаментів входить:• будівництво та утримання коледжів, виділен-

ня субсидій на їх облаштування та діяльність;• набір технічного, робочого та обслуговуючого

персоналу коледжів та управління ним;• організація та функціонування шкільного

транспорту.Обов’язки комуни:• розташування, будівництво, облаштування,

функціонування та підтримка початкових шкіл;• управління кредитами щодо їх облаштуван-

ня та функціонування;• організація викладацької, спортивної та

культурної діяльності в шкільних приміщеннях.Відповідно до згаданого Закону і наступних

законодавчих актів усе рухоме і нерухоме майно державних освітніх закладів, розміщених на те-риторії регіонів і департаментів, було передано у власність департаментів. На них покладається відповідальність за обладнання коледжів і лі цеїв, а також за витрати на їх утримання. Аналогіч-ними функціями були наділені комуни щодо по-чаткових шкіл, звідси походить їх назва «муніци-пальні школи».

Відповідно до Закону про перерозподіл повно-важень між державою і регіонами, департамен-тами та комунами від 22 липня 1983 р. повно-

реФорми освітньої системи Франції (80–90 рр. ХХ ст.)олена осмоловська, кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії Інституту історичної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова; олена новікова, студентка V курсу Інституту історичної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова

© Осмоловська О., Новікова О., 2013 Передплатний індекс 74644

32



важення місцевих органів значно розширились у галузі фінансового та матеріально-технічного забезпечення освіти.

Розглядаючи реформи французької школи, (80-ті роки ХІХ ст.), за якими в країні передба-чена обов’язкова безкоштовна початкова освіта, можна пересвідчитись, що вони були спрямова-ні насамперед на пошук ефективних способів за-гальноосвітньої та професійної підготовки моло-ді відповідно до змін економічних, політичних і соціальних умов суспільного життя. Відбувався цей процес на основі усвідомлення особливостей, властивих кожній епосі, типів особистості і засо-бів її цілеспрямованого формування. Отже, кож-на реформа французької системи освіти визна-чала якийсь новий аспект у процесі соціалізації молоді, наголошувала на ньому як на першочер-говій суспільно-педагогічній проблемі. Ідейним вектором, навколо якого відбувався цей посту-пальний рух, було дедалі чіткіше усвідомлення того, що адекватність типу особистості і рівня її розвитку загальному рівневі і специфічним ви-могам культури та економіки є базовою життє-вою вимогою як для самої особистості, так і для суспільства. Для особистості ця умова зумовила прийняття нею ряду соціальних ролей, які ство-рюють «каркас» її людських самовизначень. А щодо суспільства та держави, то ця умова стала запорукою соціальної стабільності і здатності до прогресу та конкурентної боротьби.

Економічний спад на початку 1980-х років за-гострив конкуренцію на ринку праці, зменшив державні асигнування на вищу освіту, знизив якість навчального процесу та наукових дослі-джень, що в цілому негативно вплинуло на ді-яльність університетів, зумовило наступний етап реформування системи вищої освіти. Він був за-початкований новим проектом реформи під керів-ництвом А. Саварі (1984–1988 рр.) і пов’язувався з прийняттям Закону про вищу освіту. У межах реформи першого циклу університетської освіти був затверджений новий диплом професійного спрямування – Диплом про науково-технічну уні-верситетську освіту (ДНТУО); на другому універ-ситетському циклі запроваджувався конкурсний відбір з акцентом на професіоналізацію навчан-ня. У січні 1984 р. законопроект був схвалений Національними зборами, однак для його реалі-зації державне фінансування університетів було недостатнім, хоча сума кредитів навчальним зак-ладам була збільшена. Це означало, що фінансу-вання вищих навчальних закладів фактично ско-ротилося, незважаючи на збільшення студентами плати за навчання вдвічі. Саме тому реформа не була позитивно оцінена в суспільстві, що позна-чилося на її тривалому впровадженні.

Вперше в університетській практиці реформа мала уніфікований екстенсивний характер: За-

кон стосувався всіх вищих державних закладів освіти, що забезпечували постбакалаврську під-готовку. Його ключовими положеннями посилю-валась тенденція професіо на лізації вищої освіти, розширювались науково-пошукова діяль ність, співпраця університетів із регіонами, активізу-валось партнерство держави з місцевими орга-нами влади задля реалізації освітніх стратегій, диверсифікації навчального процесу. Контрак-туалізація відносин між автономними універ-ситетами й Міністерством національної освіти зміцнила незалеж ність університетів і підвищи-ла їх фінансову активність. Розширення системи універ ситетських рад – представницьких органів управління – поглиблює демократичні традиції адміністрування навчальних за кладів і гарантує широку легітимність президентові університету. У 1984 р. був ухвалений За кон, в якому визна-чались такі основні завдання розвитку системи вищої освіти Франції:

• підвищення професійного рівня викладача;• поєднання викладання з науково-дослідною

роботою;• розробка програм безперервної освіти;• введення контрактної системи в універси-

тетах.Таким чином, продовжувалась структурна та

адміністративна реорганізація вищої школи, розпочата в 1968 р., що спрямовувалась на по-дальшу децентралізацію ВНЗ, зростання автоно-мії університетів та їх підрозділів. Реорганізація перших університетських циклів потрібна була для того, щоб мати можливість прийняти різ-ко зрослий студентський контингент і одночас-но зменшити відсів на першому циклі навчання. Було введено новий диплом професійного спря-мування. Реформи зачепили і другий універси-тетський цикл, але вони мали фрагментарний характер. Вводився конкурсний відбір на дру-гий університетський цикл. Певної реорганізації зазнала докторантура: три докторських ступені об’єднали в один ступінь доктора першого рівня. Другий ступінь доктора дав право керувати нау-ковими дослідженнями. У межах децентралізації управління ВНЗ зменшилася опіка університету з боку ректора академії і закріпилось право на укладення багаторічних контрактів між держав-ними органами та університетами. Контрактна система стала новою формою відносин між дер-жавою і університетами, змінивши сформовану структуру вищої школи.

У 1988 р. французький уряд оголосив курс на «оновлення вищої освіти»: виділялись пріо-ритетні напрями розвитку вищої школи, забез-печувався доступу більшої кількості бакалаврів до університетів, поліпшувались умови праці та оплати викладачів, підвищувалась якість жит-тя студентів. Особлива увага приділялась під-

33




готовці більшої кількості наукових працівників. Для цього було поставлено конкретне завдання: збільшити вдвічі кількість дисертаційних дослі-джень за п’ятирічний строк. Проте загальні по-казники підготовки докторів наук практично не змінилися. У 1989 р. було ухвалено Закон про педагогічну орієнтацію, здійснювалась нова ре-форма, подібна до попередньої. Проте в 1990 р. розпочалася криза освіти, яка супроводжува-лась бурхливими подіями, – протестами і всена-родною маніфестацією на підтримку освіти, що й спричинило зрештою суттєві перетворення в шкільному й вузівському житті країни.

Передумови реформ:1. Демографічний сплеск зумовив швидке зрос-

тання кількості учнів; ні школа, ні ВНЗ, ні уряд не виявилися готовими до такого перебігу подій. Не вистачало навчальних приміщень, посібників, засобів навчання, а головне – педагогів – 2597 посад навіть не передбачались урядом.

2. Швидке зростання кількості емігрантів спри чинило численні міжетнічні конфлікти, на-самперед у школах.

3. У 1991 р. 76,3 % батьків повідомили про своє бажання, щоб їхні діти здобували освіту вищу за середню і продовжували навчання до 20–21 року.

4. Головними принципами нової реформи ста-ли автономність кожного навчального закладу, підвищення конкурентоспроможності. Вперше в історії країни витрати держбюджету на освіту пе-ревищували витрати на військові цілі.

З прийняттям Закону про орієнтації (1989 р.) фактично розпочалось злиття двох структур підготовки вчителів і створення єдиного вищо-го педагогічного навчального закладу, єдиного типу для шкіл всіх ступенів – від дитячих сад-ків до ліцеїв – інституту підготовки вчителів. Він став вищим професійним навчальним закладом з дворічним строком навчання на базі триріч-ної університетської підготовки. Характеристи-кою цього навчального закладу для вчителів є його конкретна назва – університетський інсти-тут підготовки викладачів. Такі навчальні закла-ди організовуються в кожному з 26 навчальних округів країни. Усі інші педагогічні навчальні зак лади мали поступово ліквідовуватись.

Проте виникла нова проблема: не вистача-ло інженерів і високопрофесійних техніків. Для її розв’язування було збільшено різні навчаль-ні напрями в університетських інженерних інс-титутах (УІІ), створено нові навчальні заклади, введено диплом інженера-магістра на другому цик лі навчання, розроблено програми, що да-вали можливість поєднувати навчання й роботу. Крім того, було створено нові структурні підроз-діли вищої школи – університетські професійні інститути (УПI).

Закон Л. Жоспена від 10 липня 1989 р., назва-ний на честь міністра національної освіти того часу, значно змінив у цілому функціонування освіти та педагогічних процесів у Франції. За-кон передбачав активну участь учнів і студен-тів у навчальному процесі, зокрема наголосив на необхідності широго залучення до навчального процесу осіб з фізичними вадами. За цим Зако-ном школи та колежі мали три цикли навчання, а ліцеї, залежно від профілю, – індивідуальну кіль-кість циклів. Учні отримували після школи сер-тифікат про професійну кваліфікацію (d’aptitude professionnelle – САР), свідоцтво про професійну освіту (brevet d’etudes professionnelles – BEP) або бакалавріат.

Закон Л. Жоспена передбачав перегляд шкіль-них програм спеціальною інституцією – Націо-нальною радою з програм, а також створення ви-щих учительських шкіл (Instituts universitaires de formation des maitres – IUFM) для кадрового за-безпечення галузі освіти. Згідно із Законом Вищу раду національної освіти і Раду загальної й тех-нічної освіти об’єднали у Вищу раду освіти, яка регулювала змістові й дисциплінарні питання передусім вищої освіти. Взагалі Закон Л. Жос-пена було ухвалено відповідно до концепції під-вищення активності учнів і студентів з метою підготовки їх до активного дорослого життя в суспільстві.

Усі реформи, які проводились у Франції протя-гом 70–80 рр., відображали боротьбу між пріори-тетами модернізації, підвищенням ефективності підготовки молоді, потреби перебудови вироб-ництва, з одного боку, і прагненням розширити доступ найширшим верствам населення до всіх щаблів освіти, з другого. Численні невдачі у про-веденні реформ привели до усвідомлення того, що на сучасному етапі суспільного розвитку роз-раховувати на успіх можна тільки тоді, коли ро-зумно поєднуються різні вимоги. Було критично переоцінено, здавалося б, безумовні досягнення у справі розвитку освіти, такі як загальнодержав-ний характер системи освіти.

Наступними етапами у проведенні реформ вищої освіти у Франції треба вважати план «Університет–2000» (1990 р.), що здійснювався під керівництвом міністра освіти К. Аллегра, і план «Університет ІІІ тисячоліття» (1997 р.).

План «Університет–2000» став новим етапом у розвитку університетів та їх облаштування. Знач но збільшились бюджетні асигнування на вищу освіту та університетські наукові дослі-дження, з’явились нові робочі місця для викла-дачів, розширилась автономія вузів за рахунок розвитку контрактної системи і процесів децен-тралізації управління.

Міністерство освіти розробило новий план надання студентських стипендій, який поля-

34



гав в одержанні банківських позичок, а також встановило спеціальний порядок оплати пра-ці професорсько-викладацького складу та схему атестації за спрощеною технологією на місцях.

Прийняття плану «Університет-2000» стало своєчасним етапом модернізації вищої освіти, що дало змогу додержувати принципу «масово сті» та забезпечити вільний доступ до вищої освіти в умовах різкого збільшення студентського контин-генту і, можливо, уникнути соціальної кризи.

Не чекаючи закінчення першої фази реалі-зації плану «Університет-2000», французький уряд вирішив вибудувати нову регіональну схе-му розвитку вищої освіти і ухвалив новий план «Університет-3000», який започаткував четвер-тий етап модернізації вищої освіти, що продов-жується й понині.

План «Університет-3000» висунув нові завдан-ня розвитку вищої освіти у Франції в XXI ст. Особлива увага приділяється науковим дослі-дженням, розвитку нових технологій в освіті, зміцненню матеріально-технічної та педагогіч-ної бази університетів в регіоні Іль-де-Франс. Для подальшої професіоналізації вищої школи планується створення нових департаментів УТІ, науково-дослідних структур з питань розвитку співпраці університетів і підприємств.

Крім того, розширюються міжнародні зв’язки французьких університетів. Вони самі уклада-ють контракти на здійснення різних освітніх по-слуг. Активно реалізовується концепція «єдиного європейського простору» в галузі вищої освіти. З цією метою в Парижі організовуються міжурядо-ві конференції, в результаті яких розробляють-ся загальні принципи стандартизації дипломів, присвоєнням вчених ступенів відповідно до єди-них європейських норм.

У травні 1998 р. на європейській конферен-ції з нагоди святкування 800-річчя Сорбони було визначено пріоритетні напрями розвитку вищої освіти Франції: організація співпраці між університетами та вищими школами, сприяння мобільності студентів і викладачів у пересуванні країнами Європи; вивчення іноземних мов для активізації обміну фахівців і студентів у межах континенту; збереження французьких дипломів (ліценціата, метріз, доктора).

Сьогодні Франція посідає четверте місце за кількістю іноземних студентів. Такі міжнарод-ні програми, як «Едюфранс», «Мажор», «Ефель», дають можливість вищим навчальним закладам приймати кращих іноземних студентів і посилю-вати міжнародні зв’язки.

Декретом від 17 листопада 1999 р. введе-но ступінь професійного ліценціата (Licences professionelles), декретом від 30 серпня 1999 р. затверджено новий ступінь магістра (Mastaire), який декретом від 8 квітня 2002 р. заміне-

но на загальноприйнятий англомовний тер-мін «Master», а також передбачено ряд заходів щодо удосконалення своєї майстерності протя-гом усього життя.

Таким чином, ми бачимо велику зацікавле-ність з боку держави і суспільства у розв’язуванні проблем, що стоять перед системою вищої осві-ти Франції. Основна їх мета – адаптувати вищу школу до мінливих соціокультурних чинників, підвищити її конкурентоспроможність.

Проте чітко простежується тенденція модерні-зації лише університетського сектору. Поза цим процесом залишаються «великі школи» та фахо-ві вищі школи, що зберігають свій традиційний характер.

У середині 90-х років припинилось швидке зростання контингенту учнів, що пов’язано з де-мографічним чинником, а також з тим, що стабі-лізувався термін навчання – до 19 років (з підго-товчого класу до закінчення вищого навчального закладу).

Незважаючи на скорочення кількості учнів, витрати на освіту постійно підвищуються: з 1975 р. вони збільшилися на 90 %. У розрахун-ку на одного учня витрати щороку збільшували-ся на 2,4 %, а завдяки цьому поліпшувалися умо-ви і зростала оплата праці викладачів.

У 1998 р. загальна кількість державних і при-ватних вищих навчальних закладів, включаючи університети, перевищила 450. Особливо виділя-ються спеціальні ВНЗ (grandes coles), де готують вищі адміністративні кадри та фахівців високої кваліфікації для промисловості, торгівлі, охоро-ни здоров’я, армії, бізнесу, сільського господар-ства. Створено колеж університетського профілю (antennes universitaires), що дає спеціальну осві-ту в таких містах, як Блуа, Труа, Тарб, Бове і Ба-йонна. Близько 12 % студентів – іноземці з країн, що розвиваються.

Підбиваючи підсумки реформ системи вищої освіти у 80–90-х роках минулого століття, мож-на зазначити, що в цей період у структурі фран-цузьких університетів, а також у змісті та формах навчання відбулися серйозні зміни, що свідчить про значну модернізацію вищої школи країни.

Характерною особливістю навчання у вищій школі став розподіл навчальних дисциплін на обов’язкові та за вибором. Такий підхід до ор-ганізації навчального процесу виправдав себе, оскільки дав змогу швидко й адекватно реагу-вати на потреби ринку праці і водночас сприяв реалізації принципу індивідуалізації навчання.

Активізувалася роль вищої школи і в прове-денні наукових досліджень. Це сприяло розвитку зв’язків з науково-виробничим сектором. Знач-но розширилася роль та участь університетів у розвитку фундаментальних наук. Цей процес су-проводжувався диференціацією і спеціалізацією

35




як за окремими напрямами досліджень, так і за джерелами фінансування. Теоретичні та при-кладні дослідження стали обов’язковими функ-ціями французького університету, джерелом по-силення його освітнього потенціалу.

В умовах небувалого зростання студентського контингенту реформи 80–90-х рр. супроводжува-лись пошуком нових способів забезпечення якос-ті вищої освіти. Вони були спробами поліпшити систему освіти через зміну деяких структур. Це здійснювалось задля того, щоб принайм ні 80 % випускників 9-річної основної школи могли на-вчатися в старших класах середньої школи й отримати атестат, а 20 % – здобути професійну кваліфікацію.

Здобуття вищої освіти перестало бути лише відображенням соціальних та економічних взає-мозв’язків у суспільстві. Воно є визначальним чинником таких взаємозв’язків і впливає на його розвиток. Вища освіта у Франції, як і в інших країнах, відіграє важливу роль у забезпеченні соціальної мобільності, яка сприяє підвищенню суспільного статусу. Створення можливості про-довжувати освіту для молоді є дуже важливим з ряду причин освітнього та економічного харак-теру, Із створенням таких можливостей, особли-во за умови централізованої системи управління освітою і переважно державного фінансування, виникає потреба в інвестуванні вищої школи і особливо з боку приватного сектору.

В умовах масової вищої освіти найбільш акту-альними є такі завдання:

• створення механізмів, що дають змогу су-спільству забезпечити здобуття вищої освіти з додержанням принципу соціальної справедли-вості;

• забезпечення якості.Виходячи із цих завдань, переглядаються

взаємозв’язки середньої і вищої школи, актив-но реорганізується перший університетський цикл, вводяться нові дипломи, проводиться ак-тивна робота з профорієнтації, диверсифікують-ся програми.

Чітко виявляється зацікавленість держави в забезпеченні високої якості підготовки та усві-домленість того, що сучасне суспільство по-требує високоосвічених фахівців, спроможних виконувати відповідні функції в державних і при-ватних структурах.

Останнім часом велике значення надається підвищенню якості інституційної культури: ви-гляду навчальних закладів, забезпеченню єд-ності університетських будівель і корпусів. Ка-піталовкладення, спрямовані на модернізацію та поліпшення інфраструктури вузів, розглядають-ся державними та місцевими органами влади на всіх рівнях. Велика увага приділяється модерні-зації університетських бібліотек.

Слово «бібліотека» в сучасних ВНЗ набуває но-вого значення. Вона вже не є лише місцем, де регулярно збираються, каталогізуються і збері-гаються книжки та інші друковані матеріали. Дедалі більшою мірою вона стає центром взає-модії між тими, хто надає інформацію та її ко-ристувачами.

Бібліотеки ВНЗ створюють інтелектуальне се-редовище для збереження інформації та обміну знаннями. Неухильний розвиток інформацій-них і комунікаційних технологій сприяє цьому процесу.

У контексті інтеграційних процесів, що від-буваються в Європі, де Франція відіграє про-відну роль, реформи вищої освіти набувають нового значення. Підвищується участь вищої школи країни у розвитку Європейського спів-товариства.

У документах ЄЕС наголошується, що з розвит-ком нових технологій у промисловості значно зріс рівень знань і удосконалились та розшири-лись уміння європейських працівників. Зроста-юча конкуренція в усіх галузях людської діяль-ності зумовлює потребу в розвитку вищої освіти, яка має відповісти на виклики часу. Європейське співтовариство з його розмаїттям мов і культу-ри потребує вищого рівня освіти. Із змінами в суспільстві збільшується попит на висококвалі-фіковану робочу силу, від цього залежить успіх структурної політики.

Економічний, громадський і культурний про-грес у межах інтегрувального Європейського співтовариства ґрунтується на значному підви-щенні освітніх стандартів населення. Останнім часом розглядаються існуючі європейські прог-рами, пропонується широке коло заходів для зміцнення європейського стандарту освіти, хоча й не потрібно, щоб держави-учасники строго додержували єдиної загальної освітньої політи-ки. Ідеться про укладення договорів між вузами, стандартизацію окремих програм і дипломів, їх взаємне визнання, створення умов для підвищен-ня мобільно сті студентів, викладачів і вчених у рамках Європи, фінансове стимулювання їхньої діяльності та інші заходи в цьому напрямі.

Із зміною вікового складу студентів і різким зростанням студентського контингенту почали впроваджуватись нетрадиційні форми навчан-ня, такі як вечірня і заочна освіта, інтенсивні короткочасні курси, безперервна освіта, пере-підготовка тощо. Вищим навчальним закладам у нових умовах доводиться функціонувати з мак-симальною орієнтацією на замовника.

Проведені реформи у 80–90-х роках продемон-струвало здатність уряду швидко реагувати на мінливі освітні запити суспільства.

Система вищої освіти Франції набуває деда-лі більшої динамічності і гнучкості. Вона стає

36



невід’ємною і провідною ланкою системи без-перервної освіти, а освіта в цілому впевнено по-сідає пріоритетні позиції в ієрархічній системі соціальних інститутів. Ніні спостерігається тен-денція відходу від жорсткої централізації і пошук оптимального ступеня децентралізації в управ-лінні. На нижньому рівні управління посилюють-ся процеси демократизації.

Професіоналізація і комерціалізація вищої освіти, коливання кон’юнктури ринку високо-кваліфікованої робочої сили змушують фран-цузькі вузи відшукувати нові форми співпраці з науковим співтовариством і виробничим сек-тором економіки. Це значною мірою полегшує професіоналізацію вищої школи, інтенсифікує процеси впровадження наукових відкриттів на виробництві.

література

1. Корсак К. Наука і освіта на теренах об’єднаної Європи / К. Корсак, Л. Юрчук // Наук. світ. – 2003. – № 11. – С. 33–45.

2. Корсак К. Система освіти Франції : цілі, стукту-ра, досягнення / К. Корсак // Вища шк. України. – 2001. – № 1. – С. 91–102.

3. ООН по вопросам образования, науки и культу-ры : реформа и развитие высшего образования / ЮНЕСКО. 1995. – С. 25–49; Освіта Франції : зб. ст. – К., 1999. – 258 с.

4. Печатникова Л. Франция – «за» и «против» ре-форм / Л. Печатникова // Реформы шк. – 2004. – № 41. – С. 2.

5. Реформы и развитие высшего образования / ЮНЕСКО, 1995. – С. 167.

6. Роншен С. Новшества по-французски : выводы и уроки из опыта / С. Роншен, Ф. Луи // Директор шк. – 1996. – № 1. – С. 60–67.

7. Сельрье А. Система образования Франции / А. Сельрье // Междунар. сотрудничество. – 1999. – № 2. – С. 19–26.

8. Семеко Г. Образование во Франции : эконом. и социальные пробл. / Г. В. Семеко // Народное обра-зование. – 2008. – № 4. – С. 132–140.

9. Ситерманн Ж. Особенности финансирова-ния образования во Франции / Ж. Ситерманн // Экономика образования. – 2007. – № 5. – С. 70–73.

10. Смірнов С. Освіта за кордоном / С. І. Смірнов. – Харків, 2003. – 255 с.

У 1700 р. у парижі виникла дивна мода — коли жінки виходили на вулицю в погану погоду, вони одягали капелюшки з громовідводами. зрозуміло, що це була не найкраща практика! внаслідок цього кількість нещасних випадків через попа-дання блискавки збільшилася.

У лондоні є свого роду єдина бібліотека, присвячена жінкам. вона виникла в 1926 р. при лондонському товаристві допомоги жінкам (London Society for Women's Service), створеному відомою британською суфражисткою міллісентою Фосетт. спеці-альна картотека бібліотеки дасть відповідь на будь-яке запитання про історію руху за емансипацію жінок у туреччині та Франції, включаючи останні дані про кількість жінок-дипломатів і спортсменок. найцінніше видання бібліотеки – перша надрукова-на в англії (у 1362 р.) книжка про правове становище жінок.

під час англо-бурської війни (південна африка) в 1899–1902 рр. командир одно-го із загонів бурів українець Юрій Будяк врятував від розстрілу молодого англій-ського журналіста. згодом цей журналіст допоміг Ю. Будяку вступити до оксфорд-ського університету. У 1917 р. Ю. Будяк працював в уряді Української народної республіки. У 1943 р. Ю. Будяк помер в радянському концтаборі. англійського жур-наліста звали Уїнстон черчілль....

ЦЕ ЦІКАВО

37


К онтроль якості результатів навчання – одна з найважливіших проблем мето-дичного характеру. Саме тому посилення

уваги до цієї проблеми зумовлене не стільки ба-жанням визначити рівень знань учнів та рівень якості викладання, скільки потребою удоскона-лити всю систему навчання.

Контроль та оцінювання знань, умінь і на-вичок учнів – невід’ємний структурний компо-нент навчального процесу. За умови правиль-ної організації навчально-виховного процесу контроль сприяє розвитку пам’яті, мислення та мови учнів, систематизує їхні знання, своєчас-но виявляє прорахунки в навчальному процесі та слугує їм запобіганню. Добре організований контроль знань учнів забезпечує демократиза-цію навчального процесу, його інтенсифікацію та диференціацію навчання, допомагає вчите-леві отримати об’єктивну інформацію про хід навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Контроль полягає у визначенні обсягу, рівня та якості засвоєного навчального матеріалу, ви-явленні прогалин у знаннях, уміннях і навичках окремих учнів та всього класу для внесення не-обхідних коректив у процес навчання, для вдос-коналення його змісту, методів, засобів, форм ор-ганізації.

Складовою контролю є перевірка, завдання якої – виявити рівень знань, умінь і навичок в учнів та порівняти їх з вимогами, певними нав-чальними програмами. У такому разі контр-оль проводиться виключно з метою оцінювання знань, умінь і навичок учнів. Заключним актом контролю є виставлення вчителем певної оцін-ки (балів).

Розглянемо основні функції контролю, перед-бачені системою аналізу та оцінювання знань, умінь і навичок учнів: навчальна, стимулююча, діагностична, виховна та оцінна.

Навчальна функція контролю виявляється в забезпеченні зворотного зв’язку як передумови підтримання дієвості та ефективності процесу навчання. У ньому беруть участь два суб’єкти – учитель і учень. Тому система навчання може ефективно функціонувати лише за умови наяв-ності прямого і зворотного зв’язків.

Діагностична функція контролю та оцінюван-ня знань, умінь і навичок передбачає виявлення прогалин у знаннях учнів.

Стимулююча функція зумовлюється пси-хологічними особливостями людини, що про-являються в бажанні отримати оцінку ре-

зультатів певної діяльності, у тому числі й навчальної.

Виховна функція полягає в тому, що контроль та оцінювання навчальної діяльності впливають на формування в учнів ряду соціально-пси хологіч-них якостей: організованості, дис ци плінованості, відповідальності, сумлінності, пра цьовитості, на-полегливості, дбайливості тощо.

Оцінювання діяльності учнів може відбуватись у двох напрямах. В одному – оцінюється процес діяльності учнів, робиться висновок про її якість, ступінь активності учня. У другому – результат навчальної діяльності учня [5].

Окрім цих основних функцій контроль може також виконувати функції управління та планування.

Функція управління в процесі контролю є уні-кальною. Вона визначається тим, якою мірою забезпечується грамотне проходження нав-чального процесу за допомогою контролю. У процесі контролю реалізується і функція планування. Її значення полягає в тому, якою мі-рою за допомогою контролю можна досягти ефективності в плануванні засвоєння матері-алу, використання прийомів навчання, змісту навчальної діяльності учнів, власної навчаль-ної діяльності, а також у плануванні об’єктів і прийомів контролю.

Процес контролю та оцінювання навчальної діяльності учнів має здійснюватись з додержан-ням принципів систематичності, об’єктивності, диференційованості, з урахуванням індивідуаль-них особливостей учнів, гласності, єдності вимог, доброзичливості. Оцінюючи знання учня, учи-тель має володіти педагогічним тактом, виявля-ти високий рівень педагогічної культури.

Залежно від дидактичної мети застосо вуються різні види контролю в навчанні: попередній, по-точний, повторний, тематичний, періодичний, підсумковий, комплексний.

Попередній контроль має діагностичний ха-рактер. Напередодні вивчення певної теми, зас-воєння якої ґрунтується на раніше вивченому матеріалі, учитель має з’ясувати рівень розумін-ня опорних знань, актуалізувати їх, аби успішно рухатися вперед.

Поточний контроль передбачає перевірку якості засвоєння знань у процесі вивчення кон-кретних тем.

Повторний контроль спрямований на ство-рення умов для формування вмінь і навичок. При цьому треба виходити з позиції, яку визна-

сУтність та ФУнкції контролЮ знань У навчально-виХовній діЯльностіантон шУльГа, вчитель історії Ірпінської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 18, Київська область

© Шульга А., 2013 Передплатний індекс 74644

38



чив ще К. Ушинський: «Хороші дидакти те й роб-лять, що без кінця повторюють і кожного разу до дають щось нове». Повторна перевірка якнай-краще сприяє переведенню знань з короткостро-кової в довготривалу пам’ять.

Тематичний контроль пов’язаний з перевір-кою рівня знань, умінь і навичок учнів, що стосу-ються обсягу певного розділу чи великої теми.

Періодичний контроль передбачає з’ясування обсягу знань учнів з тих або інших питань від-повідно до вимог програми.

Підсумковий контроль проводиться для ви-значення рівня засвоєння учнями навчального матеріалу наприкінці навчального року або по завершенні вивчення навчальної дисципліни. Це проводиться у формі заліків, екзаменів.

Комплексний контроль передбачає перевірку рівня засвоєння знань, умінь і навичок з кількох суміжних дисциплін, що забезпечують комплек-сний підхід до формування світогляду учнів. На-

приклад, можна з’ясувати рівень знань в учнів з історії, літератури, народознавства, що стосуєть-ся певної історичної епохи [2].

Таким чином, контроль знань учнів – важ-лива проблема теорії і практики навчання. Тому контроль знань учнів завжди був, є і буде важливою складовою навчального процесу.

література1. Аксьонова О. Методика викладання економіки :

навч. посібник / О. В. Аксьонова. – К. : КНЕУ, 1998.2. Осадчук А. Сутність і види контролю перевірки

знань учнів / А. І. Осадчук // Історія в шк. – 2001. – № 2. – С. 2–7.

3. Зайченко І. Педагогіка : навч. посібник / І. В. Зай-ченко. – К. : Освіта України, 2008. – 528 с.

4. Кузьмінський А. Педагогіка : підруч. / А. І. Кузь-мінський, В. Л. Омелянський. – К. : Знання-Прес, 2004. – 445 с.

5. Ягупов В. Педагогіка : навч. посібник / В. В. Ягу-пов. – К. : Либідь, 2002. – 560 с.

...Для швидкого розвитку міста польський король Ка-зимир Великий активно заохочував купців та ремісників переїжджати сюди на постійне проживання. Від середини XV ст. Львів було визнано як «східні ворота» польської держави. Роль західних виконував Краків. За польсько-литовської доби в місті розпочалося економічне піднесен-ня. Більшість мешканців цього «північного Риму» жили з торгівлі зі Сходом. У важкій правничій боротьбі Львів здобув «право складу». Воно передбачало, що всі купці, шлях яких лежав через місто, мали зупинятися і два тижні продавати свої товари виключно львівським міща-нам. Міська Рада мала власну вагу та поліцію (ціпаки), які допомагали наглядати за дотриманням правил тор-гівлі. Всі найголовніші привілеї Львова було описано у «Золотій книзі», сьогодні вона зберігається в історично-

му архіві міста. Строкато виглядав Ринок у давні часи. Місцевий аптекар йоган Альнпек у «Хроніці» Львова писав, що тут вирував натовп купців усіх народів, які напливали до міста з цілої Європи й Азії. Найбільше серед них було греків, турків, вірмен, татар, волохів, угорців, німців та італійців. Львівське прислів'я ствер-джує, що там, де починав торгувати грецький купець, плакали два єврейські, а коли приходив вірменський, то плакали вже двоє греків. Саме в умовах такої суворої конкуренції, національного багатобарв’я і територіаль-ної обмеженості «міста в мурах» творився оригіналь-ний львівський характер...

Остап Мацьків

цікавинка із життЯ середньовічноГо львова!

39

постать в історії постать в історії

Народ, що любить Україну,

Що горе бачив і руїну,

Страшну біду, –

Ще заживе!...

павло тичина

Війна… У це поняття ми вкладаємо все най-страшніше, що трапилося з людством протягом його історії, – плач дітей, ридання матерів, вбив-ства, руйнації, усе, що викликає в людини відчут-тя жаху, паніки та нещастя. Саме такі відчуття довелося пережити населенню СРСР у період Ве-ликої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.

Учені-історики підрахували, що протягом сво-го існування людство лише 294 роки перебувало в стані миру. Весь інший час тривали війни, ло-кальні чи масштабні. Причини війн були різни-ми, але всі вони, на жаль, мали один наслідок – масові людські жертви. І що найбільш прик ро, більшість жертв – мирне населення: діти, жін-ки, пристарілі. У ХХ ст. людство пережило дві наймасштабніші в історії світові війни – Першу та Другу. Україна, зважаючи на її геополітичне положення, завжди перебувала в епіцентрі цих подій. Найбільше наша Батьківщина постраж-дала в період Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр., що була складовою Другої світової вій-ни. Не будемо торкатися її причин, зазначимо лише, що в ній зіткнулися два тоталітарні режи-ми, які ставили свої амбіції вище людських жит-тів. Державна влада в СРСР неготовність з різ-них причин до війни компенсувала людськими життями. Населення СРСР, не розділяючись на українців і росіян, білорусів і казахів, ціною своїх життів подарувало життя своїм нащадкам.

У кожному місті, містечку, селі є родини, які в роки війни втратили сина, брата, батька. Дуже часто імена цих героїв губляться в історичному потоці. Звичайно, хочеться забути жахи війни, але людство має пам’ятати імена людей, які при-несли мир на нашу землю.

Багато істориків порушували тему війни, але ще величезний пласт інформації залишається не дослідженим. Ідеться насамперед про відновлен-ня в пам’яті нащадків імен героїв того часу, що пожертвували своїм життям заради щастя нових поколінь – нашого щастя. Велика Вітчизняна вій-на вплинула на подальше життя як її учасників, так і нащадків.

У бурхливому плині часу нові події затіняють минуле, багато чого забувається, вивітрюється часом з пам’яті людей.

Герої-односельці

Ти пам’ятай їх. Пам’ятай.У вирі літ не забувай.

Грудьми ті хлопці заступилиВ годину грізну рідний край.

данило кононенко

герой радянського союзупетро вакулович тертиШний

15.іі.1899 – 4.ііі.1997

Дата указу23.Х.1943 (медаль №2023)

тертишний петро вакУлович – Герой БУкринськоГо плацдармУДо 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбниківольга Гончаренко, вчитель історії Степанківської ЗОШ І–ІІІ ступенів Черкаської районної ради, Черкаська область

© Гончаренко О., 2013 Передплатний індекс 74644

40

постать в історії



біографіяТертишний Петро Вакулович – командир 161-ї

Станіславської Червонопрапорної стрілецької дивізії 40-ї армії Воронезького фронту, генерал-майор.

Народився 15 лютого 1899 р. у селі Степанки на Чрекащині, у селянській родині. Українець. Освіта середня. Працював машиністом.

У Червоній Армії – з квітня 1919 р. Учасник громадянської війни: червоноармієць 50-го укра-їнського радянського полку, потім 105-го окре-мого залізничного батальйону на Південному фронті, командир відділення 363-го стрілець-кого полку на Західному фронті. Воював проти армії генерала А. І. Денікіна, потім проти військ Польщі.

У 20-х роках був командиром відділення, потім взводу стрілецького полку в Київському військо-вому окрузі, командиром взводу, помічником командира роти, командиром роти, помічником начальника штабу в Українському військовому окрузі.

З 1933 р. служив на Далекому Сході, з 1939 – у штабі Харківського військового округу.

На фронтах Великої Вітчизняної війни – з липня 1941 р. Був військовим комендантом Новгорода, командиром стрілецького полку, зас тупником командира танкової дивізії на Пів-нічно-Західному фронті, брав участь в оборон-них боях на цьому фронті.

У грудні 1941 р. сформував у Новосибірській об-ласті стрілецьку дивізію. яка прибула на фронт зі своїм першим командиром полковником П. Тер-тишним у липні 1942 р. і ввійшла до складу 38-ї армії Брянського фронту. Петро Вакулович слу-жив у штабі Воронезького фронту, був команди-ром стрілецької дивізії цього ж фронту.

Генерал-майор (з 19.01.1943), брав участь в оборонних боях на харківському напрямку на-весні 1943 р., у Курській битві і в битві за Дніпро. Дивізія під його командуванням успішно форсу-вала 23 вересня р. Дніпро в районі села Зару-бинці на Черкащині, захопила плацдарм і міцно закріпилася на правому березі річки, відбивши численні ворожі контратаки.

За вміле командування дивізією і проявлені при цьому рішучість і мужність Указом Прези-дії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 р. генерал-майору Тертишному Петру Вакулови-чу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зір-ка» (№ 2023).

З липня 1944 р. Тертишний П. В. команду-вав 15-м стрілецьким корпусом (60-та армія, 1-й Український фронт), воїни якого відзначились у ході Львівсько-Сандомирської, Сандомирсько-Сілезької і Верхньо-Сілезької наступальних опе-рацій. Так, у Львівсько-Сандомирській операції

частини корпусу оточили і розгромили в райо-ні міста Золочів велике угруповання противни-ка, знищивши 7057 німецьких солдатів та офі-церів (серед убитих – 2 генерали), 115 гармат, 36 танків, 21 міномет. Було захоплено в полон 2157 солдатів, трофеями стали 10 танків і ба-гато іншої військової техніки. 14 липня 1944 р. корпус звільнив місто Золочів, а всього за півто-ра місяця цієї операції воєнний корпус пройшов з боями понад 200 кілометрів і звільнив понад 500 населених пунктів.

Після війни відважний воєначальник перебу-вав у розпорядженні Військової ради Північної групи військ (Польща), У 1949 р. закінчив Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова. Командував стрілецьким корпусом у Білоруському військовому окрузі, був помічником командуючого військами Туркестан-ського військового округу.

З 1954 р. генерал-лейтенант Тертишний П. у запасі, а потім – у відставці. Жив у місті-герої Киє-ві. Помер 4 березня 1997 р. на 99-му році життя, похований у Києві на Лісовому кладовищі.

генерал-лейтенант нагороджений двома орденами леніна, чотирма орденами черво-ного прапора, орденами кутузова 1-го сту-пеня, двома орденами суворова 2-го ступе-ня, орденом вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями, іноземним орденом.

герой букринського плацдарму

Жде сторозтерзаний Київ,

І кров’ю тече Дніпро.

Висвіченими загравами

Героям Дніпра – плисти.

Багріють в крові переправи,

Тонуть понтонні мости.

Люті часи, ой люті ж!

Букринський горить плацдарм…

петро бідаНеподалік від Переяслава генерал П. Тертиш-

ний обігнав авангардний підрозділ своєї дивізії і, побачивши підполковника Федотова в голові колони, віддав бойовий наказ:

– Вашому полку сьогодні вийти на рубіж Дніп-ра! Завтра о 4.00 почати форсування і захопити плацдарм на правому березі.

Слова генерала звучали урочисто і впевнено, їх чули всі бійці. Багато хто знав, що за Дніпром у селі Степанки під Черкасами народився їхній ко-мандир дивізії. Нелегкі перемоги, здобуті під ке-рівництвом Петра Вакуловича, воїнам хотілося відзначити визволенням його рідного краю. Пе-редові десанти формувалися за безпосередньою

41


постать в історії постать в історії

участю П. Тертишного. Підбиралися досвідчені, сміливі й рішучі люди. Це були здебільшого ви-хованці батальйону старшого лейтенанта Івана Лапіна.

Надходив пам’ятний світанок 23 вересня 1943 р. Комдив наказав десантам підійти до річ-ки. Бійці піднесли човни, спустили на воду кіль-ка плотів.

Першими відчалили на човнах тридцять два воїни на чолі з Лапіним. Човни прудко пливли по темному плесу річки. Хвилин через двадцять комбат доповів по радіо, що десант на правому березі розвертається для бою за Батурину гору.

…Гучні кулеметні черги прорізали передсві-танкову тишу. По звуку генерал визначив: з боку Трахтемирова строчили три «шмайсери». У цей час Лапін виводив десант на кручі на північ від Зарубинців. З-за пагорбка показалися темні постаті німців. Командир кулеметної роти Іван Єфименко висунув на фланг «максими». Вправ-но діяли навідник Григорій Крамаренко і його помічник Михайло Чубарик. Вони вибрали мо-мент і вдарили по ворогові впритул. Переслідую-чи противника, Крамаренко і Чубарик знищили кілька вогневих точок і міцно осідлали гребінь гори. За ними піднявся весь десант. Батальйон успішно виконував поставлене завдання – стрім-ко просувався вперед.

Пробиваючи шлях багнетами і гранатами, бій-ці роти Андрія Пономарчука увірвалися в третю траншею ворожої оборони. З автоматом у ру-ках командир роти вів солдатів в атаку. Право-руч рота старшого лейтенанта Степана Толстого вибила гітлерівців з окопів.

Молодший лейтенант Комаров і сержант Каза-єв у рукопашному бою знищили вісім фашистів. Сержант Коростильов підповз до ворожої куле-метної точки і підірвав її гранатою. Рота почала переслідувати противника. Мінометна обслуга в складі старших сержантів Преснякова і Почта-рьова, переправившись на плоту, швидко зайня-ла позицію. У першу ж годину бою вони знищили п’ять ворожих кулеметів і дві гармати.

Петро Вакулович розумів, що успіх залежати-

ме від того, чи зуміє він своєчасно перекинути через Дніпро підкріплення, щоб розвинути нас-туп, зміцнити відвойований першими сміливця-ми «п’ятачок», який у штабі фронту вже нанесли на карту червоними лініями як перший плац-дарм на Дніпрі. Напруження в бою зростало. До позицій автоматників наближалося два танки, три бронетранспортери і близько сотні піхотин-ців. Командир взводу ПТР Петро Пісклов наказав обслузі Костянтина Кулешова стріляти по бро-нетранспортерах, а сам, уважно цілячись, почав стріляти по танках. Три були підбито. Ворог від-котився.

Увечері доповідали комдивові про відважних воїнів на плацдармі: сержанта Турчанка, рядо-вого Одиганова, старшину Рижова, молодшо-го сержанта Горшкова, старшого лейтенанта Шафрова. На суворому обличчі генерала заяс-ніла усмішка. У самовідданих діях воїнів, у їх-ній відвазі пульсували його задум, устремління, воля і наука.

Воїни захопили плацдарм на правому бере-зі, розширили його і стійко боронять. Тепер є де розвернутися для наступу всій дивізії. Червоний прапор, піднятий воїнами 161-ї стрілецької диві-зії на Правобережжі, знаменував собою початок безприкладної Дніпровської епопеї. Потім через цей плацдарм пронесуть бойові стяги полків, ди-візій, корпусів і навіть армій. Їм, лицарям генера-ла Тертишного, судилося створити знаменитий Букринський плацдарм. Щодня ворог контра-такував танками і піхотою. Та то була розвідка боєм. Назрівали події вирішальні.

Вранці 29 вересня випогодилося. Раптом по-вітря сколихнулося. Земля затряслася. Ударили сотні стволів німецької артилерії. На передньому краї клекотіло пекло. Тисячі вибухів підняли над нашими позиціями чорні хмари. Сорок хвилин гримотіла земля. Потім гітлерівці взялися за об-стріл окремих об’єктів у глибині нашої оборони. Гітлерівці кинули проти Букринського плацдар-му все, що могли: зняли дивізії з-під Києва і Чер-кас, стягли бронетанкові з’єднання з багатьох ділянок фронту. У веремії боїв, коли багатьом здавалося, що переповнена чаша бою загрозли-во заколивалася, генерал П. Тертишний вбачав перемогу. Ворог мав видихнутися. Оборони на-шої не прорвав, вводить резерви. Петро Ваку-лович володів дивовижною здатністю відчувати бойову обстановку в динаміці, йому було прита-манне гостре відчуття напруженості бою. Кож-ний наступний день нашої оборони – це поразка для ворога. Ось-ось через мости на Дніп рі, наве-дення яких завершується, підуть нові з’єднання Червоної Армії на Правобережжя.

Наше верховне командування вирішило вико-ристати Букринський плацдарм для дезорієнта-ції противника: війська звідси передислокували

42




на північ від Києва, а 161-ша дивізія продовжу-вала атакувати ворога. Нехай ворог думає, що тут готується великий прорив.

У той час, коли недавні сусіди по плацдарму визволяли Київ, воїни генерала Петра Тертиш-ного кидалися в пекельні атаки під Григорівкою, Трахтемировим і Букринами. Були успішні ата-ки і оборона. Були невдачі. І було багато брат-ських могил…

23 жовтня 1943 р. стало радісним святом. За успішне форсування Дніпра, зміцнення і розши-рення Букринського плацдарму генералу Петро-ві Тертишному і 35 воїнам дивізії було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.

Є в цьому щось бентежно закономірне: на землі Черкащини, неподалік від батьківської

хати, він, професійний солдат, пережив най-важчі і найрадісніші хвилини ратного шляху. Після Бук ринського плацдарму Петро Ваку-лович очолив стрілецький корпус, пізніше вів полки від Дніпра палаючою Європою в саме ліг-во ворога. Не раз у скрутну хвилину згадував Дніпро, вогненну переправу, несамовиті бої на плацдармі.

Вісімнадцять подяк від Верховного головно-командуючого одержав генерал-лейтенант Пет-ро Вакулович Тертишний за операції у Великій Вітчизняній війні. Та головні нагороди – Золота Зірка, два ордени Леніна, чотири ордени Черво-ного Прапора, два ордени – Суворова і Кутузова, орден Червоної Зірки, сім медалей. А ще ж поль-ські нагороди…

• Один з американських літаків у В’єтнамі вразив випущеною ракетою само-го себе.

• В армії Наполеона солдати могли звертатися до генералів на «ти».

• Найкоротшою в історії війною була війна між Великобританією і Занзібаром 27 серпня 1896 р. Вона тривала рівно 38 хвилин.

• За Петра I в Росії було створено спеціальне відомство з пpийому скарг, яке називалося рекетмейкерство.

• Людовику XVІ пророчили, що він помре 21 числа. Переляканий король 21 числа кожного місяця протягом кількох років сидів, замкнувшись, у своїй спальні, нікого не приймав, не призначав на цей день ніяких справ. Обереж-ність виявилася марною! Проте 21 червня 1791 р. Людовика і його дружину Марію-Антуанетту заарештували. 21 вересня 1792 р. у Франції було проголо-шено республіку й скасовано королівську владу. А 21 січня 1793 р. Людови-ка XVІ стратили.

• 4 червня 1888 конгрес штату Нью-йорк прийняв закон про скасування стра-ти через повішення. Причиною цього «гуманного» акта стало введення нового способу смертної кари – електричного стільця.

• Згідно з договором, укладеним між інженером Гюставом Ейфелем і міською владою Парижа, у 1909 р. Ейфелева вежа мали б розібрати і продати на брухт.

• У 1966 р. чотирирічний Роджер Лозьєр ледве не потонув у морі біля аме-риканського міста Салем. На щастя, його врятувала жінка по імені Еліс Блейз. У 1974 р. Роджер, якому було вже 12, на тому самому місці врятував потопаю-чого. Ним виявився чоловік Еліс Блейз.

• Тільки в 1947 р. в Англії було скасовано посаду людини, яка мала вистрі-лити з гармати, коли Наполеон Бонапарт в’їжджав на територію Англії.

ЦЕ ЦІКАВО

43


1 вересня 1961 р. помер Вільям ФОСТЕР (на-родився 25.ІІ.1881), діяч американського і між-народного робітничого та комуністичного руху, голова компартії США (1929–1944; 1945–1957).

2 вересня 1811 р. народився Іван ВАГИЛЕ-ВИЧ (помер 1866), український поет, філолог, фольклорист, етнограф, громадський діяч. Один із організаторів «Руської трійці».

4 вересня – День пам’яті Олекси ДОВБУША (1700–1745), легендарного ватажка кар-патських опришків, про якого складено багато легенд і пісень. Опришки – народні месники, учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, Закарпат-ті й Буковині проти феодально-кріпосницького гніту польської шляхти, молдавських феодалів,

угорських та австрійських поміщиків у XVI – пер-шій половині XIX ст.

5 вересня 1870 р. народився Володимир СІНКЕВИЧ (помер 1952), український військо-вий і політичний діяч, генерал-хорунжий армії Україн ської Народної Республіки.

6 вересня 1902 р. народився Сілванус ОЛІМ-ПІО, перший президент Тоголезської Республі-ки – держави в Західній Африці. Убитий 13.І.1963 під час військового перевороту.

6 вересня 1897 р. народився Іван МИКИТЕН-КО (помер 4.Х.1937), український письменник, автор п’єс «Диктатура», «Кадри», «Справа честі», «Соло на флейті», збірки оповідань «На соняч-них гонах», повістей для дітей і про дітей «Бра-ти», «Вуркагани», «Гавриїл Кириченко – школяр», роману «Ранок» та ін.

9 вересня 214 р. народився АВРЕЛІАН (помер 275), римський імператор (270–275).

9 вересня 1769 р. народився Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ (помер 10.Х.1838), український письменник, поет, дра-матург, громадський діяч. Його пое-ма «Енеїда» – перший в Україні літе-ратурний твір, написаний народною українською мовою.

9 вересня 1864 р. народився Іван КОЛЕССА (помер 1898), український етнограф, автор збір-ки «Галицько-руські народні пісні з мелодіями» (1901).

9 вересня 1919 р. народилася Олена АПА-НОВИЧ (померла 2000) – український історик, архівіст, письменниця, культурно-освітня діяч-ка, яка все своє життя присвятила дослідженню козацтва.

9 вересня 1976 р. помер Мао ЦЗЕДУН (наро-дився 26.ХІІ.1893), китайський політичний і дер-жавний діяч.

10 вересня 1894 р. народив-ся Олександр ДОВ ЖЕНКО (помер 25.Х.1956), видатний український письменник, кінорежисер, кінодра-матург, класик світового кінемато-графа.

11 вересня 1864 р. народився Павло ГРАБОВ-СЬКИЙ (помер 12.Х.1902) – український поет-лірик, публіцист, перекладач, громадський діяч. Створив привабливий образ ліричного героя – борця за утвердження справедливого суспільно-політичного ладу.

12 вересня 1875 р. народив-ся Олександр КОШИЦЬ (помер 1944), український хоровий ди-ригент, композитор, етнограф, письменник-мемуарист. За часів Директорії (1918) О. Кошиць був співорганізатором Української республіканської капели, мета якої – інформувати світ про бо-

ротьбу українського народу за незалежність че-рез засоби мистецтва.

13 вересня 1872 р. помер Людвіг ФЕЙЄР-БАХ (народився 28.VII.1804), видатний німець-кий філософ.

14 вересня 1321 р. помер Данте АЛІГ’ЄРІ (наро-дився 21.V.1265), геніальний італійський поет.

15 вересня 53 р. народився Марк Улпій ТРАЯН (помер 8.VIII.117), римський імператор з 98 р.

15 вересня 1804 р. народився Михайло МАКСИМОВИЧ (помер 22.ХІ.1873), ук раїн-ський історик, філолог, етнограф, ботанік, перший ректор Київського національного уні-верситету ім. Т. Шевченка.

15 вересня 1877 р. народилася Олена КУЛЬ-ЧИЦЬКА (померла 1967), український живо-писець і графік, педагог, народний художник України, автор картин «Діти на леваді», «Жни-ва», «Бабуля», «Діти із свічками», серії акварелей, офортів, гравюр на дереві, ілюстрацій до творів М. Коцюбинського, І. Франка та ін.

16 вересня 1824 р. помер ЛЮДОВІК XVIII (на-родився 17.ХІ.1755), король Франції (1814–1824 з перервою на 100 днів у зв’язку з поверненням до влади Наполеона).

17 вересня 1271 р. народився ВАЦЛАВ II (помер 21.VI.1305), король Чехії з 1283, Польщі з 1300, Угорщини з 1301, із династії Пржемисловичів.

17 вересня 1552 р. народився ПАВЛО V (по-мер 28.І.1621), Папа Римський (1605–1621), усі-ма силами боровся проти Реформації.

17 вересня 1701 р. помер ЯКІВ IІ (народився 14.Х.1633), король Великобританії (1685–1688) з династії Стюартів.

ЦЕЙ МІСЯЦЬ В ІСТОРІЇ

календар історіїкалендар історії 4544 календар історіїкалендар історії 4544


17 вересня 1864 р. наро-дився Михайло КОЦЮБИН-СЬКИЙ (помер 25.ІV.1913), український письменник, гро-мадський діяч, голова товари-ства «Просвіта» в Чернігові, один з організаторів «Брат-ства тарасівців». автор пові-

стей «Тіні забутих предків», «Fata Morgana», «Коні не винні», «Дорогою ціною», майстер соціально-психологічної новели, перекладач творів Г. Гей-не, А. Міцкевича, Ф. Достоєвського та ін.

19 вересня 866 р. народився Лев VI МУ-ДРИЙ (помер 11.V.912), візантійський імпе-ратор з 886 р., що запровадив нові закони у Візантійській імперії.

19 вересня 1802 р. народився Лайош КОШУТ (помер 20.ІІІ.1894), національний герой Угорщи-ни, керівник Революції 1848–1849 рр.

19 вересня 1841 р. народився Анатоль ВАХ-НЯНИН (помер 1908), український композитор і педагог, автор опери «Купало», музики до драми Т. Шевченка «Назар Стодоля», перший голова то-вариства «Просвіта».

19 вересня 1858 р. народився Адріан КА-ЩЕНКО (помер 1921), український письмен-ник, автор історичних повістей і романів «Під Корсунем», «В запалі боротьби», «Вірні побрати-ми», «На руїнах Січі», «Зруйноване гніздо», опо-відань «Оповідання про славне Військо Запороз-ьке низове».

19 вересня 1902 р. народився Михайло МАРЧЕНКО (помер 1983), український істо-рик, автор праць з історії України епохи Се-редньовіччя.

20 вересня 1863 р. помер Якоб ГРІММ (наро-дився 4.І.1785), старший брат німецьких казкарів.

20 вересня 1872 р. народився Моріс ГАМЕ-ЛЕН (помер 18.IV.1958), французький генерал, начальник Генштабу в 30-х роках, головноко-мандуючий союзними сухопутними військами у Франції на початку Другої світової війни.

20 вересня 1929 р. народився Іван СВІТЛИЧ-НИЙ (помер 1992), український мовознавець і поет, автор творів «Гранатові сонети», «Серце для куль і для рим», «У мене тільки слово».

21 вересня 1860 р. помер Артур ШОПЕН-ГАУЕР (народився 22.ІІ.1788), видатний німець-кий філософ.

22 вересня 1835 р. наро-дився Олександр ПОТЕБНЯ (помер 1891), український мо-вознавець, філософ, фолькло-рист, етнограф, літературоз-навець, педагог, громадський діяч, основоположник так зва-ного психологічного напря-му в слов’янському мовознав-стві, автор праць із загального

мовознавства, фонетики, граматики, семанти-

ки, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про похо-дження мови, взаємозв’язок мови та мислення тощо.

23 вересня 1900 р. народився Володимир КУБІЙОВИЧ (помер 1985), український історик, етнограф, географ, енциклопедист, видавець, громадсько-політичний діяч, організатор і голов-ний редактор видань «Енциклопедія україно-знавства» (1955–1984) та «Географія українських та суміжних земель».

25 вересня 1711 р. народився ЦЯНЬЛУН (по-мер 7.ІІ.1799), імператор маньчжурської дина стії Цін у Китаї.

25 вересня 1849 р. помер Йоганн ШТРАУС (народився 14.ІІІ.1804), австрійський компози-тор, диригент, скрипаль.

25 вересня 1933 р. помер Еріх Марія РЕ-МАРК (справжнє прізвище Еріх Пауль; на-родився 22.VI.1898), видатний німецький письменник.

27 вересня 1601 р. народився ЛЮДОВИК XIII (помер 14.V.1643), король Франції з 1610 р.

27 вересня 1983 р. помер Михайло СТЕЛЬ-МАХ (народився 24.V.1912), український пись-V.1912), український пись-.1912), український пись-менник, Герой Соціалістичної Праці (1972), лауреат Ленінської премії (1961).

28 вересня 1918 р. народився Василь СУ-ХОМЛИНСЬКИЙ (помер 2.ІХ.1970), український педагог, публіцист, письменник, лауреат Дер-жавної премії УРСР (1974).

28 вересня 1956 р. помер Остап ВИШНЯ (Павло Михайлович ГУБЕНКО; народився 11.ХІ.1889), український письменник-сатирик.

29 вересня 1845 р. наро-дився Іван КАРПЕНКО-КАРИЙ (Іван Карпович Тобілевич; помер 15.ІХ.1907), український пись-менник, драматург, його коме-дії «Мартин Боруля», «Сто ти-сяч», «Хазяїн» – класика світової драматургії.

29 вересня 1866 р. народив-ся Михайло ГРУШЕВСЬКИЙ (помер 25.ХІ.1934), український історик, організатор україн-ської науки, політичний діяч і публіцист, голова Централь-ної Ради (1917–1918), акаде-мік, автор понад 2000 науко-вих праць.

30 вересня 1841 р. наро-дився Михайло ДРАГОМА-НОВ (помер 2.VІІ.1895), укра-VІІ.1895), укра-1895), укра-їнський публіцист, історик, філософ, літературознавець, фольк ло рист, громадський діяч, один з організаторів «Старої громади» в Києві.



1 вересня – День знань.Учітеся, брати мої, Думайте, читайте, І чужому научайтесь, І свого не цурайтесь.

Т. Шевченко1 вересня 1939 р. початок Другої світової

війни. 1 вересня 1969 р. полковник Муамар КАДДА-

ФІ, який очолив військовий путч, скинув коро-ля Ідриса І і проголосив встановлення Лівійської Арабської Республіки (Джамахірії).

2 вересня 1945 р. капітуліція Японії, завер-шення Другої світової війни.

2 вересня 1948 р. у Північній Кореї утвори-лася Корейська Народно-Демократична Респу-бліка (КНДР).

2 вересня 1971 р. Об’єднана Арабська Рес-публіка (Єгипет) повернула собі історичну назву Єгипет.

2 вересня 1991 р. розпочався останній з’їзд народних депутатів СРСР.

2 вересня 1945 р. Хо Ші Мін проголосив створення незалежної Демократичної Республі-ки В’єтнам.

3 вересня 1973 р. у Києві відкрито пам’ятник Лесі Українки.

3 вересня 1791 р. прийнято французьку кон-ституцію.

4 вересня 1991 р. вперше над будинком Верховної Ради України було піднято жовто-блакитний прапор.

4 вересня 1888 р. Джордж ІСТМЕН одержав патент на фотокамеру, що заправляється фо-топлівкою, і зареєстрував торговельний знак «Кодак».

5 вересня 1944 р. СРСР оголосив війну Бол-гарії.

8 вересня – Міжнародний день солідарності журналістів; День українського кіно; День фі-зичної культури і спорту; Міжнародний день писемності.

8 вересня 1903 р. турки здійснили акт гено-циду стосовно болгар.

8 вересня 1921 р. короновано першу міс Аме-рики – Маргарет Горман.

9 вересня 1991 р. Держрада СРСР визнала не-залежність Прибалтійських держав.

10 вересня 1919 р. відбулось підписання Ав-стрією Сен-Жерменського мирного договору.

10 вересня 1939 р. Канада оголосила війну Німеччині.

12 вересня 1931 р. Мексика вступила до Ліги Націй.

13 вересня 1994 р. президент США Білл Клін-тон оголосив про початок воєнних дій з метою скинення військового режиму в Гаїті.

14 вересня – День святкування церковного но-воліття. 1 вересня за старим стилем в церков-ному уставі вважається початком індикту, тоб-то нового року. «Індикт» – слово латинське, що означає податок. Його збирали у Стародавньо-му Римі за наказом імператора в перший день вересня, коли завершувався збір урожаю. Вер-шиною богослужіння в цей день, вважається чи-тання Євангелія, яке розповідає про початок від-критого служіння Христа Спасителя після Його хрещення і спокуси від диявола.

15 вересня 1930 р. було ска-совано цензуру в засобах масової інформації в Іспанії, що дозволи-ло вільно вимагати встановлен-ня республіки.

16 вересня 1658 р. за ініціативою гетьмана Івана Виговського укладено Гадяцький договір між Річчю Посполитою і Гетьманщиною. Угода передбачала входження Гетьманщини до скла-ду федеративної Речі Посполитої під назвою «Ве-ликого Князівства Руського» як третього рівно-правного члена Польщі і Литви.

16 вересня 1927 р. президент Німеччини Гін-денбург, беручи участь в урочистому відкритті меморіалу в Танненберзі, відкидає провину Ні-меччини за розв’язання Першої світової війни, порушивши таким чином статтю 231 Версаль-ського договору.

17 вересня 1809 р. підписано Фрідріх-сгамський мирний договір, яким завершилась російсько-шведська війна 1808–1809 рр.

18 вересня 1830 р. коня обігнав перший американський паровоз у 9-мильній гонці між Райліз-Таверн і Балтімором.

18 вересня 1906 р. на Гонконг обрушився тай-фун, що забрав життя близько 10 тисяч осіб.

19 вересня 1893 р. Нова Зеландія стала пер-шою країною, що надала на виборах право го-лосу жінкам.

19 вересня 1991 р. у Києві відновлено діяль-ність Києво-Могилянської академії.

20 вересня – Міжнародний день миру.20 вересня 1519 р. розпочалося перше на-

вколосвітнє плавання під керівництвом Ферна-на Магеллана.

21 вересня 1648 р. Богдан Хмельницький розбив польську армію в битві під Пилявцями. Ук раїнська армія захо-пила всю ворожу арти-лерію (92 гармати) та величезний обоз з ма-

ВЕРЕСНЕВІ ПОДІЇ В ІСТОРІЇ



Шановні освітяни!

Не забудьте передплатити журнал

«історія в сучасній школі»

Журнал можна передплатити на один місяць,квартал, півроку й рік.

Передплата здійснюється до 10 числа місяця,що передує передплатному.

індекс 74644

теріальними цінностями. Загальна вартість трофеїв перевищувала 7 млн злотих. У резуль-таті Пилявської битви польську армію було роз-громлено, повні стю звільнено Волинь і Поділля, створились сприятливі умови для визволення всіх західноукраїнських земель.

21 вересня 1792 р. Національний конвент Франції відлучив короля Людовика XVІ від вла-ди. Через кілька місяців король був підданий суду конвенту й страчений на гільйотині.

21 вересня 1935 р. засновано Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка.

22 вересня 1927 р. у Сьєрра-Леоне скасова-но рабство.

23 вересня 2013 р. минає 140 років від дня народжен-ня Соломії Крушельницької (1872–1952), відомої україн-ської оперної співачки, педа-гога. Соломія Крушельниць-ка була визнана видатною співачкою світу. Серед її чис-ленних нагород та відзнак – «Вагнерівська примадонна» ХХ ст.

Найпрекрасніша і найчарівніша Батерфляй.Джакомо Пуччіні

23 вересня 1960 р. глава радянського керів-ництва М. С. Хрущов виступив на Генеральній Асамблеї ООН з питань про колоніальні народи та роззброювання і розкритикував політику за-хідних країн і особливо США.

26 вересня 1396 р. відбувся Нікопольський бій, у якому турецька армія султана Баязида І Блискавичного завдала нищівної поразки вій-ську хрестоносців на чолі з угорським королем Сигізмундом І. Внаслідок цієї перемоги Туреч-чина закріпила своє панування на Балкансько-му півострові. У 1397 р. оформлено Кальмарську унію – об’єднання Данії, Норвегії (з Ісланді-єю) і Швеції (з Фінляндією) під верховною владою данських королів. Розпалася з ви-ходом Швеції. Дансько-норвезька унія існу-вала до 1814.

26 вересня 1580 р. у гавані Плімута ки-нула якір «Золота лань» – корабель, на якому «шляхетний пірат» Френсис Дрейк здійснив другу в історії навколосвітню подорож. Пла-вання тривало 2 роки і 10 місяців. Дрейк став першим капітаном, який не тільки розпочав, а й закінчив навколосвітнє плавання. Коро-лева Єлизавета обсипала Дрейка милостями, надала йому титул баронета. Прогулюючись з ним у палацовому саду, слухала розповіді про його пригоди.

26 вересня 1815 р. у Парижі укладе-но Священний союз – реакційний союз Ав-стрії, Пруссії та Росії. Він був спрямований на забезпе чен ня непорушності рішень Віден-ського кон гресу 1814–1815 рр. і придушення революційного та національно-визвольного

рухів в Європі. У 1815 р. до Священного сою-зу приєдналися Франція та ряд інших європей-ських держав. В укладенні окремих актів брала участь Великобританія.

27 вересня 1825 р. в Англії запрацювала перша громадська залізниця. Паровоз, сконструйо-ваний Джорджем Стефенсоном, провіз поїзд із 450 пасажирами з Дарлінгтона в Стоктон зі швид-кістю 24 км/год.

28 вересня 1821 р. проголошено незалеж-ність Мексики.

29 вересня 1941 р. розпочались масові роз-стріли в Києві у Бабиному Яру.

29 вересня 1947 р. сталася аварія на про-мисловому реакторі, що виробляв плуто-ній для атомних бомб, у «секретному місті» Челябінськ-40.

30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек.

30 вересня 1452 р. у Майнці Йоганн Гутен-берг надрукував першу книгу – Біблію.


ПВ місце літер.

доставна картка – доручення

На газетужурнал

«історія в сучасній школі»найменування видання

Вартість передплата кількість комплектів 1переадре-

сування

на 2013 рік по місяцях

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

поштовий

індекс ___________________________

код вулиці

буд. корп. кв.

місто __________________________________

село __________________________________

область _________________________________

район __________________________________

вулиця __________________________________

прізвище, ініціали

74644

Державний комітет зв’язку та інформації України ф.СП-1

Підписано до друку 3.09.2013 р.Формат 60 x 841/8.Папір офсетний. Друк офсет.Умовн. друк. арк. 5,58. Обл.-вид. арк. 6,6.Наклад 1152. Зам.

ВидрукуваноТОВ фірма «АНТОЛОГІя».04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13.Свідоцтво про державну реєстрацію АОІ № 602408 від 11.10.2010 р.

державне

інФормаційно-вироБниче підприЄмство

видавництво «педаГоГічна преса»

директорОлексій ОСьКІН

Головний редакторредакції науково-методичних журналів

Ніна БЕРІЗКО

адреса редакції журналу, видавництва:

03680, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 3Тел. (044) 456-37-32

рекламний відділ: тел. (044) 456-37-02E-mail: [email protected]

над номером працювали:Роман ЯРОШЕНКО, кандидат філологічних наук (відповідальний редактор)

Людмила ПОПОВЧЕНКО (літературний редактор)Євгенія СВЯТицьКА (коректор)

Світлана РАДІОНОВА (комп’ютерна верстка)

За достовірність фактів, дат, назв тощо відповідають автори. Редакція залишає за собою право на редагування та скорочення прийнятих до друку матеріалів. Рукописи не повертаються. У разі використання матеріалів посилання на журнал є обов’язковим.

Листи й матеріали для публікації можна надсилати елект ронною поштою головному редактору журналу: [email protected]

© Усі права захищено. Жодні частина, елемент, ідея, композиційний підхід цього видання не можуть бути скопійованими чи відтвореними в будь-якій формі та ніякими засобами – ні електронними, ні фотомеханічними, у тому числі й ксерокопіюванням, записом або комп’ютерним архівуванням, без письмового дозволу видавця.

© «Історія в сучасній школі», 2013© «Педагогічна преса», 2013

Presentations & Public Speaking

Образи лицарів-оборонців рідної землі – Б. Хмельницького та С. Морозенка в українських історичних