Newsletter 15 01-2018(88-1)

Безпековий огляд ЦДАКР № 1 (88)

15 січня 2018

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 січня 2018

2

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії,

конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється

аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки

оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові

фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому

середовищі України.

Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»

є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та

громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки

України.

Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні),

та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною

позицією української влади.

@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР

Редакційна колегія:Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКРКопчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКРСамусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань

Члени Редакційної колегії:Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressКабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпекиКонопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпекиЛитвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпекиПоляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressЩербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)


3

ЗМІСТ

Загальні оцінки

У дзеркалі експертноі

думки

Аналітичні розробки

Основні виклики та ризики для України у першій половині січня 2018 року

Організаційно-концептуальні моделі Сил спеціальних операцій Сухопутних військ провідних країн НАТО

Эстония, Латвия, Литва и Российская угроза

Закон про реінтеграцію: перша спроба вирішення правових проблем оборони держави на Донбасі

Болгарія: на геополітичному «шпагаті» між Росією і Заходом


4

Фахівці Центру досліджень ар-мії, конверсії та роззброєння про-понують свій аналіз ключових тен-денцій у сфері безпеки і оборони першої половини січня 2018 року.

Росія на Донбасі: Ні війни, ні миру«Різдвяне перемир’я» на Донба-

сі розпочалося 23 грудня. Попри це, ситуація в зоні АТО в святко-вий період не мала жодних ознак затишшя. Зменшення числа об-стрілів простежується лише порів-няно з попереднім піком ескалації, який припав на першу половину грудня. За інформацією україн-ських військових, з 11 січня ворог суттєво збільшив кількість та ін-тенсивність вогневих ударів, включно з великокаліберними мі-нометами та артилерійськими сис-темами калібру 122-мм. Найбільш загрозлива ситуація спостерігаєть-ся на Світлодарському напрямку. Таким чином оперативна обста-

новка на лінії зіткнення залиша-ється стабільно напруженою - об-мін полоненими, як і нинішній «режим тиші», не вплинули на ди-наміку бойових дій.

Ця тенденція свідчить що Кремль не збирається відмовляти-ся від мови війни в переговорному процесі. Загроза поновлення масштабних бойових дій залиша-ється головним важелем тиску на Київ і західні столиці. Тому, воче-видь, навіть напередодні прези-дентських виборів (березень 2018) Москва не поставить на паузу кон-венційний шантаж.

Втім, фактор електоральної кампанії в РФ певною мірою скову-ватиме дії російського команду-вання на Донбасі. Сценарій ескала-ції напередодні переобрання Путіна є небажаним для Кремля. В таких умовах оперативні можли-вості бойовиків фактично обмежу-ються режимом «турбуючого вог-

Загальні оцінки

Основні виклики та ризики для України у першій половині січня 2018 року

Оперативна обстановка на лінії зіткнення залишається стабільно

напруженою - обмін полоненими, як і нинішній «режим тиші», не вплинули

на динаміку бойових дій

5

ню», адже масштабний наступ на позиції ЗСУ спричинить не лише значні втрати серед особового складу російської армії, але й при-зведе до нових санкцій зі сторони Заходу.

Російський режим підходить до четвертої каденції свого «деміурга» не з кращими показниками в еко-номіці. Приміром, на днях був лік-відований Резервний фонд РФ, об’єм якого станом на початок ін-тервенції в Україну становив бл. 87 млрд. доларів, а 1 січня 2018 - лише бл. 17 млрд. доларів. Залишки фон-ду будуть неправлені на покриття дефіциту федерального бюджету. З іншого боку, скорочення бюджет-ного корита провокуватиме часті зіткнення всередині путінського «двору», які затьмарять наступний термін президенства Путіна. Жор-сткий вирок колишньому міністру економічного розвитку Олексію Улюкаєву (15 грудня того засудили до 8 років за гратами) може бути лише першою ластівкою. Контекст цієї справи засвідчив що росій-ський президент, захопившись грою в геополітику, більше не віді-грає роль рефері в суперечках сво-го оточення. З часом ця тенденція може призвести до того що процес «бродіння» в середовищі нині ло-яльних фінансово-промислових груп РФ набуде антипутінського «запаху». В цьому контексті варто нагадати, що в лютому 2018 року відповідно до положень «Акту

щодо протидії противникам Аме-рики шляхом запровадження санк-цій» очікується введення Вашинг-тоном обмежень щодо установ, які взаємодіють із оборонними та роз-відувальними відомствами РФ та оприлюднення інформації про на-ближених до російського режиму олігархів та іноземних політиків, а також про розмір їхніх активів. Відтак для Путіна важливо розпо-чати новий термін з політико-ди-пломатичного поступу в питанні Донбасу з метою досягти поступок в питанні санкцій. При цьому Кремль не збирається відмовляти-ся від контролю над окупованими територіями Донеччини та Луган-щини, в якому вбачає «контроль-ний пакет акцій» української інте-грації в НАТО та ЄС.

Реалізувати вигідний для себе сценарій російське керівництво на-магається через відомий алгоритм - змусити Київ вести прямий діалог з кремлівськими маріонетками ЛДНР, що дасть змогу Москві за-горнути зовнішню агресію в об-гортку внутрішньоукраїнського конфлікту і обміняти цю химеру на зменшення дипломатичного і санкційного тиску. Зав’язкою тако-го сценарію мав стати вихід росій-ських офіцерів зі Спільного центру з контролю та координації (СЦКК) і спричинена цим кроком Кремля паралізація роботи Спеціальній моніторинговій місії (СММ) ОБСЄ.

Російський режим підходить до четвертої каденції свого «деміурга»

не з кращими показниками в економіці

Відомий алгоритм - змусити Київ вести прямий діалог з

кремлівськими маріонетками ЛДНР, що дасть змогу Москві загорнути

зовнішню агресію в обгортку внутрішньоукраїнського конфлікту

і обміняти цю химеру на зменшення дипломатичного і санкційного

тиску

6

Однак підвищення ставок через руйнацію одного з механізмів контролю стану безпеки в зоні конфлікту не принесло Москві очі-куваних дивідендів. Політичні лі-дери Заходу закликали Росію по-вернути своїх представників до складу СЦКК. Нещодавно цю по-зицію підтвердив міністр закор-донних справ Німеччини Зігмар Габріель під час свого візиту до України. Німецький дипломат зая-вив що «Заміна російських офіце-рів у цьому центрі (СЦКК – ред.) не принесе якоїсь переваги, тому що його мета полягає у тому, щоби зберігався безпосередній контакт між українськими і російськими представниками, і через те наша мета повинна полягати в тому, щоб повернути російських офіцерів до складу цієї групи». Окрім того, дня-ми в США звинуватили Росію в тому, що вона продовжує залякува-ти та перешкоджати СММ ОБСЄ на Донбасі виконувати свої обов’язки. З такою заявою висту-пив в ході засідання Постійної ради ОБСЄ у Відні тимчасово повірений у справах США при Організації Гаррі Кеміан. Ця диспозиція сторін переговорного процесу дозволяє українській владі ухилятись від спроб кремлівських ляльководів посадити своїх маріонеток за стіл переговорів.

Нове вікно «можливостей» для Кремля відкриває ініціатива щодо миротворчої місії ООН. Як відомо,

ще у вересні минулого року Росія направила до ООН проект резо-люції про розміщення миротвор-чого контингенту на Донбасі, в якому відвела тому роль охоронців місії ОБСЄ. Усі спроби західної ди-пломатії (зокрема, в рамках форма-ту Волкер-Сурков) вплинути на по-зицію Москви і сформувати повноцінну місію, розширивши її мандат на всю територію окупова-них районів, включно з неконтро-льованою Києвом ділянкою украї-но-російського кордону залишаються безуспішними. Втім, після фіаско з СЦКК, Кремль може погодитись на певні поступки в пи-танні миротворців ООН з метою обілення свого образу «миротвор-ця».

Рамкові пропозиції, ймовірно, будуть озвучені на зустрічі міні-стрів закордонних справ норманд-ської четвірки, яка відбудеться на полях Мюнхенської конференції 16-18 лютого. Втім не варто очіку-вати дипломатичного прориву, адже позиції сторін зберігають сут-тєві розбіжності. Так, очільник МЗС Німеччини Зігмар Габріель в ході зустрічі з українським колегою Павлом Клімкіним солідаризував-ся з позицією Києва, зазначивши що «Має бути озброєна й сильна миротворча місія ООН, яка пови-нна перебувати на окупованій те-риторії, а не охороняти лише, у ви-гляді нечисленної групи, представників ОБСЄ».

7

Тим часом російське окупацій-не командування на Донбасі розпо-чало підготовку до нових кроків Москви на дипломатичній арені – окупанти за останні півроку про-довжують переносити окремі ді-лянки російсько-українського кордону вглибину ОРЛО, фактич-но, змінюючи конфігурацію дер-жавного кордону. Також продо-вжуються перешкоджання роботі СММ ОБСЄ. За повідомленням української сторони в СЦКК, з по-чатку року міжнародні спостеріга-чі продовжують фіксувати випадки погроз, обмеження доступу до вій-ськових об’єктів і свободи пересу-вання своїх патрулів в ОРДЛО. Ці обставини вказують на те, що по-при словесну еквілібристику, цілі Москви діаметрально протилежні задуму миротворчої місії ООН.

Чому українській владі варто ігнорувати пропозицію Путіна

щодо передачі ОВТ з окупованого Криму?

Дану пропозицію Путіна також варто розглядати крізь призму пре-зидентських виборів в РФ. Навряд чи в Кремлі розраховували що Київ погодиться на принизливих умовах забрати вкрадене в 2014 озброєння та військову техніку (ОВТ). Тому ця дискусія, в першу чергу, спрямо-вана на російську аудиторію. Мета її ініціаторів – посилити враження про військове домінування РФ та дискредитувати ЗСУ.

На іншій стороні медалі такої «милості» Кремля проглядається намагання покращити міжнародну кон’юнктуру. За задумом росій-ського керівництва, початок про-цесу передачі українського ОВТ з Криму сприятиме створенню умов для стримування санкційного за-палу США і поступового зняття обмежень з боку ЄС.

З точки зору посилення потен-ціалу ЗС України, повернення ОВТ з Криму не матиме жодного пози-тивного значення і, навпаки, спри-чинить неприйнятні фінансові за-трати (в тому числі, з виплатою країні-агресору за запасні частини значних коштів). За наявною ін-формацією, починаючи з квітня 2014 року, коли російська сторона заблокувала переговори з Украї-ною щодо можливого формату по-вернення захопленою російськими окупантами українського озброєн-ня та військової техніки, представ-ники ЧФ РФ знищують українське ОВТ. Зокрема, вітчизняні кораблі (наприклад, найбільш боєздатні українські кораблі БДК «Костян-тин Ольшанський», корвети «Тер-нопіль» та «Луцьк») використову-ються як «донори» для російських кораблів тих же проектів – їх роз-бирають на комплектуючі для ре-монту суден ЧФ РФ.

У зв’язку з цим, найбільш ймо-вірно, український корабельний склад (так само, як і авіаційний та бронетехніка, а також системи

8

ППО) зараз перебувають в Криму у непридатному до використання стані. Виходячи з досвіду розподі-лу ЧФ СРСР (в 90-і роки), Росія за жодних умов не передаватиме Україні ОВТ у справному стані. Ре-монт та відновлення технічної го-товності та боєздатності цього озброєння потребуватиме значних коштів. При цьому, цей процес по-ставить Україну у залежність від Росії і стане приводом для реаліза-ції потужної антиукраїнської ін-формаційної кампанії.

З огляду на це , ЦДАКР реко-мендує українській владі: • Не погоджуватися на жодні пе-

реговори (навіть для «попередньої верифікації ОВТ») з російською стороною за цією тематикою до президентських виборів.

• Офіційно проголосити про недоцільність повернення знищеної небоєздатної техніки з Криму.

• Продовжити роботу в рамках існуючих процесів та формату МЗС, МОУ та Міністерства юстиції України щодо подачі позовів до міжнародних судів стосовно виплати Росією компенсації за захоплені ОВТ в Криму.Негативний інформаційний

фон довкола передачі Україні її ОВТ з окупованого Криму слід роз-глядати як елемент широкої кампа-нії з дискредитації американської

військової допомоги ЗСУ. За оцін-кою фахівців ЦДАКР, найближчим часом можна очікувати зростання інтенсивності антиукраїнських ін-формаційних операцій. Останній приклад – звинувачення України у поставках вибухівки для атаки ро-сійської авіабази Хмеймім у Сирії.

Для мінімізації відповідних ри-зиків Києву варто активно здій-снювати контр-інформаційні акції проти РФ, одночасно, не піддава-тися на тиск з боку західних парт-нерів, які в наступні місяці можуть діяти під впливом фарисейської риторики Кремля.

Нардепи «доповнили» деокупацію Донбасу

На початку наступного пленар-ного тижня (згідно з оцінкою на-родних обранців - 16 січня) Верхо-вна рада розгляне у другому читанні законопроект про деоку-пацію Донбасу (Повна назва доку-менту - Про особливості держав-ної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих терито-ріях). Текст законопроекту прой-шов сито профільного комітету ще 19 грудня. Втім наприкінці року влада вирішила відтермінувати остаточне голосування, пояснив-ши такий крок бажанням не допус-тити зрив переговорів щодо обміну полоненими. За оцінкою ЦДАКР, схвалення даного законопроекту матиме позитивний ефект у кон-

Не погоджуватися на жодні перего-вори (навіть для «попередньої верифікації ОВТ») з російською

стороною за цією тематикою до президентських виборів

9

тексті зміцнення позицій Києва у переговорному процесі щодо вре-гулювання питання Донбасу та справах проти РФ в міжнародних судах. До ключових аспектів даного правового акту фахівці зарахову-ють:• Визначення ОРДЛО тимчасово

окупованою територією та закрі-плення на законодавчому рівні правового статусу відповідних районів;

• Офіційне визнання Росії краї-ною-агресором, що автоматично унеможливить будь-які формати участі Кремля та його сателітів по ОДКБ у миротворчому врегу-люванні ситуації на Донбасі;

• Закріплення Україною своєї по-зиції щодо тимчасово окупова-них територій, що, зокрема, пе-редбачає зняття з себе будь-якої відповідальності за дії Росії на території непідконтрольних Ки-єву районів; таким чином уне-можливлюється фіксація ЛДНР стороною протистояння, із якою слід домовлятись і узгоджувати миротворчі формати;

• Усунення правових протиріч в управлінні силами АТО.Ключовими доповненнями за-

конопроекту, у порівнянні з пер-шим читанням, ЦДАКР вважає такі:• Внесення положень про Крим,

що ускладнить спроби Кремля уникнути відповідальності за анексію півострова в обмін на

«каналізацію» своїх псевдорес-публік на сході України. Окрім того, скасовується Закон України «Про створення вільної еконо-мічної зони «Крим», прийнятий в серпні 2014;

• Делегування права визначати межі та перелік районів і населе-них пунктів тимчасово окупова-них територій президенту (за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на осно-ві пропозицій Генерального шта-бу ЗСУ). В попередній версії за-конопроекту ці повноваження надавалися МОУ за поданням Генштабу;

• Покладання на РФ відповідаль-ності за моральну та матеріальну шкоду, завдану державі, фізич-ним та юридичним особам, вчи-нену за період збройної агресії проти України;

• Особи, які беруть участь у зброй-ній агресії РФ або залучені до участі в окупаційній адміністра-ції, відповідно до законопроекту, нестимуть кримінальну відпові-дальність за діяння, що порушу-ють законодавство України та норми міжнародного гуманітар-ного права. Дана норма фіксує фактичний провал спроб Мо-скви нав’язати українській сто-роні своє бачення амністії бойо-виків;

• Безпосереднє керівництво сила-ми та засобами ЗСУ та іншими силовими органами в межах

Схвалення даного законопроекту матиме позитивний ефект у кон-тексті зміцнення позицій Києва у

переговорному процесі щодо врегу-лювання питання Донбасу та спра-вах проти РФ в міжнародних судах

10

проведення АТО ту разі ухва-лення законопроекту здійснюва-тиме Командувач об’єднаних сил, який призначатиметься Президентом України за подан-ням начальника Генерального штабу і реалізуватиме свої по-вноваження через Об’єднаний оперативний штаб ЗСУ.

НАТО йде на діалог з Росією і поглиблює співпрацю з Україною

В 2018 році на території України має відбутись шість військових на-вчань за участі військовослужбов-ців країн НАТО. Зокрема, плану-ються українсько-американські навчання «Репід Трайдент-2018» та «Сі Бриз-2018», багатонаціональні навчання «Світла Лавина-2018» і «Чисте небо-2018», а також україн-сько-румунські навчаннях «Рівері-ан-2018».

Тим часом, вже на початку року в Чорному морі відбулись спільні україно-американські тренування типу PASSEX із кораблем USS Carney (DDG 64) ВМС США. Від-повідь РФ не забарилася – росій-ське командування розгорнуло 12січня новий дивізійний комп-лект зенітної ракетної системи С-400 «Тріумф» на бойове чергу-вання в Севастополі. Такий крок Москва «виправдала» випробуван-нями українського оперативно-тактичного ракетного комплексу «Грім-2», які начебто «становлять небезпеку для півострова».

Також НАТО планує розшити командний пункт Військово-мор-ських сил у Великій Британії в зв’язку зі зростанням активності підводних човнів Росії в британ-ських водах. Генсек Єнс Столтен-берг оцінив активність російських субмарин в Атлантиці «найвищою з часів Холодної війни». Особливе занепокоєння в Альянсі викликає «інтерес» Москви до підводної інф-раструктури НАТО, зокрема, кана-лів зв’язку між США і Європою. Ймовірно, дане питання буде од-ним з ключових на анонсованій зустрічі головкома військ США і НАТО в Європі Кертіса Скапаротті та глави Генштабу ЗС Росії Валерія Герасимова в січні 2018 року в Баку. Також найближчим часом має бути визнане місце, де розміститься один з двох відновлених команд-них центрів НАТО, а саме пункт координації пересування військ на європейському континенті. Скоріш за все, країною-хазяйкою стане Польща.

На початку року в українському медіапросторі з’явились застере-ження щодо головування з 1 січня 2018 Італії в ОБСЄ та Болгарії в Раді Євросоюзу. Рим та Софія і справді не перебувають в ар’єргарді прихильників жорсткої політики ЄС стосовно агресивних дій РФ. Більш того, прем’єр-міністр Болга-рії Бойко Борисов заявляв, що під час головування у Раді ЄС його країна має намір домагатися скасу-

11

вання антиросійських санкцій. В той же час, в ЦДАКР вважають що адресатом подібних заяв є вну-трішня аудиторія, невдоволена економічною політикою Брюсселя. Протягом останніх років останнє слово в питаннях санкцій та робо-

ти ОБСЄ на Донбасі залишалось за Берліном та Парижем – учасника-ми нормандського формату. Наразі немає підстав вважати, що 2018 рік принесе суттєві зміни до алгоритм прийняття зовнішньополітичних рішень в ЄС.

Наразі немає підстав вважати, що 2018 рік принесе суттєві зміни до

алгоритм прийняття зовнішньопо-літичних рішень в ЄС


12

У вівторок, 16 січня 2017 року, розпочнеться чергова сесія Верхо-вної Ради України. На ній може бути прийнято так званий закон про реінтеграцію Донбасу, який вже включено першим для розгляду у проекті Розкладу засідань Верхо-вної Ради України на 16 – 19 січня ц.р. Стосовно його змісту та необ-хідності ухвалення в Україні існу-ють різні думки. Проте, він може стати серйозним викликом для Москви - Росію у законі буде визна-чено країною-агресором. І тому, ма-буть невипадково напередодні 11 січня ц. р. «миротворець» Путін розповів про начебто незацікавле-ність у заморожуванні конфлікту на Донбасі, необхідність реалізації

Мінських угод, бажання налагоди-ти братерські стосунки з Украї-ною, а також готовність поверну-ти захоплені у Криму українські кораблі, літаки, бронетехніку та інше озброєння тощо.

У цьому контексті нашим чи-тачам пропонується стаття щодо оцінок згаданого вище законо-проекту, підготовлена радниками Експертної Ради Центру армії, кон-версії та роззброєння, співробітни-ками Національного інституту стратегічних досліджень, В.ТЮ-ТЮННИКА та В.ГОРОВЕНКА.

Мета права - забезпечення миру; засіб до його досягнення - бо-ротьба.

В. Ірвінг

Закон про реінтеграцію: перша спроба вирішення правових проблем оборони держави на Донбасі

У дзеркалі експертноі

думки

Вадим Тютюнник, Валентин Горовенкорадники Експертної Ради Центру армії, конверсії та роззброєння,

співробітники Національного інституту стратегічних досліджень

13

Влітку минулого року Апарат Ради національної безпеки і оборо-ни України підготовував проект Закону України «Про особливості державної політики із забезпечен-ня державного суверенітету Украї-ни над тимчасово окупованими те-риторіями в Донецькій та Луганській областях». Тоді ж відбу-лася низка його обговорень, у тому числі із залученням фахівців дер-жавних органів та неурядових екс-пертів, у яких брали участь і спів-робітники Національного інституту стратегічних досліджень.

У подальшому згаданий законо-проект був доопрацьований в Ад-міністрації Президента України. Глава держави вніс його 4 жовтні 2017 року на розгляд Верховної Ради України, яка через два дні прийняла цей законопроект у пер-шому читанні. Наприкінці грудня 2017 року на сайті Верховної Ради України був оприлюднений проект вказаного закону України1 (далі - проект), підготовлений до другого читання Комітетом Верховної Ради України з питань національної без-пеки і оборони.

Нажаль, змушені констатувати, що на сьогодні в Укрїні не відбуло-ся предметне обговорення військо-вими експертами положень цього проекту, які стосуються сфери обо-рони держави. А це вкрай важливо. Адже, значна частина положень за-

1 h t t p : / / w 1 . c 1 . r a d a . g o v. u a / p l s / z w e b 2 /webproc4_1?pf3511=62638.

конопроекту спрямована на унор-мування гострих проблем саме у цій сфері, які виявилися при відсічі російської збройної агресії. За на-шими оцінками, у разі прийняття проекту Парламентом, підписання відповідного закону Президентом України і належної реалізації згада-них його положень, вдастся не лише суттєво підвищити оборо-ноздатність держави, а й створити передумови для звільнення тимча-сово окупованих Росією територій окремих районів Донецької та Лу-ганської областей.

Йдеться, по-перше, про важли-вість визначення у преамбулі про-екту Росії країною-агресором, яка розв’язала проти України міждер-жавний збройний конфлікт, окупу-вала частину її території та постій-но підживлює загострення бойових дій на Донбасі. Завдяки цьому, зо-крема, буде покладено край росій-ським інсинуаціям про нібито існу-вання в нашій державі внутрішнього збройного конфлік-ту, неучасті Росії у бойових діях на сході України тощо.

Зазначене сприятиме також по-зитивному вирішенню питань щодо надання західними державами ле-тальної зброї Україні для її самообо-рони, запровадження на Донбасі відповідної миротворчої операції ООН та неучасті у ній Росії.

У проекті визначено, що росій-ська збройна агресія розпочалася три роки тому «... з неоголошених і

Йдеться, по-перше, про важливість визначення у преамбулі проекту

Росії країною-агресором, яка розв’язала проти України міждер-

жавний збройний конфлікт, окупу-вала частину її території та по-

стійно підживлює загострення бойових дій на Донбасі. Завдяки цьому, зокрема, буде покладено край російським інсинуаціям про

нібито існування в нашій державі внутрішнього збройного конфлікту, неучасті Росії у бойових діях на сході

України тощо

14

прихованих вторгнень на терито-рію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Ро-сійської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терорис-тичної діяльності …». Тому запро-ваджена у відповідь на це в квітні 2014 року антитерористична опе-рація (АТО) надала змогу: зупини-ти розширення російської агресії та локалізувати її; провести в Укра-їні президентські, парламентські і місцеві вибори, результати яких за-безпечили внутрішню та зовнішню легітимність нової української вла-ди; вжити заходів із підвищення бойових спроможностей Збройних Сил та інших військових форму-вань; посилити обороноздатність держави, забезпечити підготовку її території, економіки та населення до оборони.

Але подальше проведення АТО, враховуючи особливості та обме-ження її цілей, масштабу, характеру та складу учасників, неспроможне забезпечити звільнення окупованих територій окремих районів Доне-цької та Луганської областей і від-новлення на них конституційного ладу. Крім того, вже нині через масштабність збройної боротьби, застосування противником важко-го озброєння і військової техніки головна роль у цій операції де-факто вже перейшла до Збройних Сил України, хоча де-юре керівництво АТО залишається покладеним на Службу безпеки України.

Тому, по-друге вкрай актуаль-ною є, на нашу думку, наведена у пункті 2 статті 11 проекту норма, якою передбачено, що «цим Зако-ном Верховна Рада України … схва-лює рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових фор-мувань … для відсічі і стримуван-ня російської збройної агресії в До-нецькій та Луганській областях і забезпечення державного сувере-нітету України на тимчасово оку-пованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

Відомо, що окремі політики, в тому числі народні депутати, роз-цінюють цю норму як неконститу-ційну. На наш погляд, дискутувати на дану тему у статті не має сенсу, оскільки відповіддю на такі оцінки буде результат голосування за про-ект у Парламенті.

Слід зазначити, що у разі при-йняття Верховною Радою України проекту згадана його норма на-дасть Президенту України право використовувати виключно в меж-ах територій Донецької та Луган-ської областей визначені відповід-но до положень статті 8 проекту обмежені за складом сили і засоби Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних орга-нів спеціального призначення, Мі-ністерства внутрішніх справ Украї-ни, Національної поліції України, військової прокуратури, а також центрального органу виконавчої

Вкрай актуальною є, на нашу думку, наведена у пункті 2 статті 11

проекту норма, якою передбачено, що «цим Законом Верховна Рада

України … схвалює рішення Прези-дента України про використання

Збройних Сил України та інших військових формувань … для відсічі і

стримування російської збройної агресії в Донецькій та Луганській

областях і забезпечення державно-го суверенітету України на тимча-

сово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»

15

влади, що реалізує державну полі-тику у сфері цивільного захисту, для забезпечення національної без-пеки і оборони, відсічі і стримуван-ня російської збройної агресії.

Крім того, таке рішення Верхо-вної Ради України стане гідною та адекватною відповіддю на рішен-ня Ради Федерації РФ від 1 берез-ня 2014 року щодо надання згоди на використання Путіним росій-ських збройних сил на території України.

По-третє. Слід також зазначи-ти, що відповідно до пункту 1 час-тини першої статті 8 проекту ство-рюються законодавчі умови для формування на Донбасі міжвідом-чого угруповання об’єднаних сил і засобів Збройних Сил України, ін-ших військових формувань, Мініс-терства внутрішніх справ України, Національної поліції України, цен-трального органу виконавчої вла-ди, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

По-четверте. Принципово важ-ливим є й те, що статтею 9 проекту передбачається запровадити відпо-відну систему керівництва та управління вказаним міжвідомчим угрупованням об’єднаних сил і за-собів необхідну для здійснення планування, організації та контро-лю виконання заходів із забезпе-чення національної безпеки і обо-рони, відсічі і стримування збройної агресії у Донецькій та Лу-ганській областях.

Головними політичними та вій-ськовими суб’єктами згаданої сис-теми є Верховний Головнокоманду-вач Збройних Сил України (Президент України), Головноко-мандувач Збройних Сил України (на даний час цю посаду обіймає начальник Генерального штабу Збройних Сил України, проте з ча-сом ці дві військові посади стануть окремими2) та Командувач об’єднаних сил (нова військова по-сада в державі, що визначена у про-екті), який підпорядковуватиметь-ся начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України. Цей Ко-мандувач реалізуватиме свої по-вноваження через підпорядкова-ний йому Об’єднаний оперативний штаб Збройних Сил України.

По-п’яте. Актуальним уявля-ється й надання, відповідно до пункту 2 частини першої статті 8 проекту, начальнику Генерального штабу Збройних Сил України пра-ва щодо визначення меж зон безпе-ки, прилеглих до району бойових дій. У цих зонах, з метою здійснен-ня заходів із забезпечення націо-нальної безпеки і оборони, відсічі і стримування російської збройної

2 Пункт 2.8 Стратегічного оборонного бюле-теня України, введеного в дію Указом Пре-зидента України «Про рішення Ради націо-нальної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року «Про Стратегічний обо-ронний бюлетень України» від 6 червня 2016 року № 240. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/240/2016/paran10#n10.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 проекту створю-ються законодавчі умови для фор-мування на Донбасі міжвідомчого

угруповання об’єднаних сил і засобів Збройних Сил України, інших військо-

вих формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Націо-

нальної поліції України, центрально-го органу виконавчої влади, що

реалізує державну політику у сфері цивільного захисту

16

агресії на Донбасі, діятиме особли-вий порядок, що передбачатиме на-дання органам сектору безпеки і оборони, іншим державним орга-нам України спеціальних повнова-жень, необхідних для здійснення заходів із забезпечення національ-ної безпеки і оборони, відсічі і стримування згаданої агресії.

По-шосте. Крім того, у частинах п’ятій та шостій статті 9 і у частині шостій статті 10 проекту докладно визначені права та обов’язки вій-ськовослужбовців, працівників правоохоронних органів та осіб, залучених до здійснення заходів із забезпечення національної безпе-ки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях. Зокрема, це стосується застосовування ними під час відсічі збройній агресії у зо-нах безпеки, прилеглих до району бойових дій, зброї і спеціальних за-собів, здійснення особистого огля-ду громадян, огляду речей, що при них знаходяться, транспортних за-собів та речей, які ними перево-зяться, входження (проникнення) в житлові та інші приміщення, на земельні ділянки тощо.

І нарешті, по-сьоме, відповідно до підпункту 9 пункту 5 статті 11 проекту буде створено правові під-стави для завершення проведення АТО та започаткування здійснення згаданим міжвідомчим угрупован-ням об’єднаних сил і засобів захо-дів із забезпечення національної

безпеки і оборони, відсічі і стриму-вання збройної агресії у Донецькій та Луганській областях.

Підсумовуючи варто зробити висновок, що вище згадані поло-ження проекту є першою спробою комплексного вирішення правових проблем у сфері оборони на Донба-сі. До цього часу головна увага при-ділялася удосконаленню законо-давства з питань проведення АТО, участі у ній частин та підрозділів Збройних Сил, інших військових формувань тощо.

Разом з тим, необхідно заува-жити, що частина положень проек-ту з питань оборони держави по-требує певного узгодження з низкою положень чинного законо-давства, а також термінологічного, змістовного, редакційного та іншо-го доопрацювання.

Так, пунктом 1 частини першої статті 8 проекту визначено, що:

«Генеральним штабом Зброй-них Сил України за погодженням з відповідними керівниками залуча-ються та використовуються сили і засоби (особовий склад та спеціа-лісти окремих підрозділів, військо-вих частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, за-соби зв’язку та телекомунікацій, інші матеріально-технічні засоби) Збройних Сил України, інших вій-ськових формувань (Служби без-пеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служ-би спеціального зв’язку та захисту

Відповідно до підпункту 9 пункту 5 статті 11 проекту буде створено

правові підстави для завершення проведення АТО та започаткування

здійснення згаданим міжвідомчим угрупованням об’єднаних сил і засо-

бів заходів із забезпечення націо-нальної безпеки і оборони, відсічі і

стримування збройної агресії у Донецькій та Луганській областях

17

інформації України, Національної гвардії України, Державної прикор-донної служби України, Управлін-ня державної охорони України, Державної спеціальної служби транспорту), правоохоронних ор-ганів спеціального призначення, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, військової прокуратури, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну полі-тику у сфері цивільного захисту».

На нашу думку, такий склад майбутніх сил та засобів не є ви-черпним. Так, насамперед, пропо-нується додати у перших дужках після слів «військових частин» сло-ва «з’єднань та органів військового управління,», оскільки ці військові структури вже три роки виконують завдання при проведенні АТО на Донбасі.

До того ж, дана редакція пункту 1 частини першої статті 8 проекту унеможливлює залучення до здій-снення заходів із забезпечення на-ціональної безпеки і оборони, від-січі і стримування збройної агресії у Донецькій та Луганській областях сил та засобів Головного управлін-ня розвідки Міністерства оборони України. Воно, згідно законодав-ству, не входить до загальної струк-тури Збройних Сил України3. У той

3 Частина друга статті 3 та частина четверта статті 10 Закону України «Про Збройні Сили України». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1934-12.

же час його сили та засоби викону-ють важливі завдання з оборони держави, у тому числі в АТО на Донбасі.

Тому, пропонується на початку пункту 1 частини першої статті 8 проекту перед словами «інших вій-ськових формувань» додати слова «Головного управління розвідки Міністерства оборони України,» і далі – за текстом.

Частиною першою статті 9 про-екту передбачено, що:

«Стратегічне керівництво сила-ми та засобами Збройних Сил України, інших військових форму-вань, Міністерства внутрішніх справ України, Національної полі-ції України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує дер-жавну політику у сфері цивільного захисту, які залучаються до здій-снення заходів із забезпечення на-ціональної безпеки і оборони, від-січі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України».

У цьому положенні та усіх по-дальших статтях проекту нами пропонується вживати замість сло-восполучення «сили та засоби» словосполучення «об’єднані сили та засоби», яке вже використову-ється у чинному законодавстві4.

4 Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони Украї-ни від 20 травня 2016 року «Про Стратегіч-

18

Це, обумовлюється й тим, що у проекті в подальшому йдеться про Командувача об’єднаних сил, Об’єднаний оперативний штаб Збройних Сил України тощо.

Через обставини, про які йшло-ся вище, пропонується також на початку частини першої статті 9 проекту додати перед словами «ін-ших військових формувань» слова «Головного управління розвідки Міністерства оборони України,» і далі – за текстом.

Необхідно звернути увагу й на те, що покладання функції щодо стратегічного керівництва згада-ними силами та засобами на Гене-ральний штаб Збройних Сил Укра-їни (далі – Генштаб ЗСУ) не узгоджується з його статусом та основними функціями, визначени-ми статтею 11 Закону України «Про оборону України»5 та абзацом дру-гим частини другої статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України»6. Відповідно до них Генш-таб ЗСУ має статус головного вій-ськового органу, що здійснює пла-нування оборони держави, управління (а не стратегічне керів-ництво) застосуванням Збройних Сил України, координацію та

ний оборонний бюлетень України» від 6 червня 2016 року № 240. [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/240/2016/paran10#n10.

5 http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1932-12.


контроль за виконанням завдань у сфері оборони органами виконав-чої влади, органами місцевого са-моврядування, військовими фор-муваннями та правоохоронними органами.

І лише виключно у разі введен-ня воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, Генштаб ЗСУ отримує статус військового командування і здійснює керівни-цтво у сфері оборони та забезпе-чення громадського порядку ви-ключно в межах, визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану»7,8.

Слід також зауважити, що стра-тегічне керівництво Збройними Си-лами України, іншими військовими формуваннями та правоохоронни-ми органами, зокрема в особливий період, є прерогативою Президента України як Верховного Головноко-мандувача Збройних Сил України. І для забезпечення (а не здійснення) такого керівництва може створюва-тися Ставка Верховного Головноко-мандувача як вищий колегіальний орган воєнного керівництва оборо-ною держави у цей період, робочим органом якої є Генеральний штаб Збройних Сил України9.

7 Пункт шостий частини третьої статті 11 За-кону України «Про оборону України». [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу: zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1932-12.


9 Стаття 8 Закону України «Про оборону

Необхідно звернути увагу й на те, що покладання функції щодо стра-тегічного керівництва згаданими

силами та засобами на Генеральний штаб Збройних Сил України (далі –

Генштаб ЗСУ) не узгоджується з його статусом та основними функ-

ціями, визначеними статтею 11 Закону України «Про оборону Украї-

ни» та абзацом другим частини другої статті 3 Закону України

«Про Збройні Сили України»

19

Треба мати на увазі й те, що на-чальник Генштабу ЗСУ (як Голов-нокомандувач Збройних Сил Укра-їни) здійснює за законодавством лише безпосереднє військове ке-рівництво Збройними Силами України, тоді як Міністр оборони України – військово-політичне та адміністративне керівництво ними та інші повноваження, передбачені законодавством10. Аналогічним чи-ном проведено розподіл повнова-жень щодо керівництва Національ-ною гвардією України. Її Командувач здійснює безпосеред-нє військове керівництво цим вій-ськовим формуванням, а Міністр внутрішніх справ України – вій-ськово-політичне та адміністра-тивне керівництво Національною гвардією України. До того ж відо-мо, що під час дії воєнного стану це військове формування для вико-нання завдань з оборони держави підпорядковується Міністерству оборони України11.

Наведені особливості статусу та основних повноважень Генштабу ЗСУ, а також розподілу повнова-

України». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1932-12.

10 Стаття 8 Закону України «Про Збройні Сили України». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1934-12.

11 Статті 6, 61 та 7 Закону України «Про Націо-нальну гвардію України». [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/876-18.

жень і відповідальності між Міні-стром оборони України, начальни-ком Генштабу ЗСУ, Міністром внутрішніх справ України та Ко-мандувачем Національної гвардії України необхідно врахувати у проекті.

Відтак, пропонується замінити частину першу статті 9 проекту трьома частинами такого змісту:

«Стаття 9. Безпосереднє вій-ськове керівництво об’єднаними силами та засобами Збройних Сил України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, інших військових форму-вань, Міністерства внутрішніх справ України, Національної полі-ції України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує дер-жавну політику у сфері цивільного захисту, які залучаються до здій-снення заходів із забезпечення на-ціональної безпеки і оборони, від-січі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях здійснює начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України.

Військово-політичне керівни-цтво цими об’єднаними силами та засобами здійснює Міністр оборо-ни України.

Адміністративне керівництво складовими згаданих об’єднаних сил та засобів здійснюють, відпо-відно, Міністр оборони України, керівники інших військових фор-

Наведені особливості статусу та основних повноважень Генштабу ЗСУ, а також розподілу повнова-

жень і відповідальності між Міні-стром оборони України, начальни-

ком Генштабу ЗСУ, Міністром внутрішніх справ України та Коман-

дувачем Національної гвардії Украї-ни необхідно врахувати у проекті

20

мувань, Міністр внутрішніх справ України, керівник Національної поліції України, керівник цен-трального органу виконавчої вла-ди, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту».

Частиною другою статті 9 про-екту визначено, що:

«Керівництво силами та засоба-ми Збройних Сил України, інших військових формувань, Міністер-ства внутрішніх справ України, На-ціональної поліції України, цен-трального органу виконавчої влади, що реалізує державну полі-тику у сфері цивільного захисту, що залучаються до здійснення за-ходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стриму-вання збройної агресії Російської Федерації безпосередньо у Доне-цькій та Луганській областях, здій-снює Командувач об’єднаних сил, який призначається Президентом України за поданням начальника Генерального штабу – Головноко-мандувача Збройних Сил України».

Раніше вже відмічалося, що тер-мін «керівництво» Збройними Си-лами, військовими формуваннями та правоохоронними органами вживається у законодавстві лише на першому (Президент України) та другому (Міністр оборони і на-чальник Генштабу ЗСУ) стратегіч-них щаблях системи керівництва та управління ними. На третьому (Командувач об’єднаних сил) - опе-ративному та більш низьких так-

тичних її щаблях використовується термін «управління».

Саме тому у введеному в дію Президентом України Стратегічно-му оборонному бюлетені визначе-но, що Командувач об’єднаних сил здійснюватиме через Об’єднаний оперативний штаб Збройних Сил України «планування застосування та безпосереднє управління об’єднаними силами і засобами Збройних Сил України, які переда-ні у його підпорядкування, та ін-ших складових сил оборони …» .

Тому, пропонується на початку частини другої статті 9 проекту за-мінити слово «керівництво» слова-ми «безпосереднє управління». І через обставини, про які йшлося вище, пропонується також на її по-чатку поставити кому після слів «Збройні Сили України» та додати слова «Головного управління роз-відки Міністерства оборони Украї-ни,». Водночас пропонується на-прикінці частини другої цієї статті проекту замінити слова «який при-значається Президентом України» словами «якого призначає на поса-ду і звільняє з посади Президент України».

Стосовно запропонованих у проекті змін до інших законів Укра-їни (пункт 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення») вважає-мо за необхідне зазначити наступ-не.

1. Змінами до розділу V «При-кінцеві положення» Закону Украї-

21

ни «Про Збройні Сили України» передбачено, що:

«1-1. Органи військового управ-ління, з’єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України можуть залучатися в мирний час відповідно до закону до здійснення заходів, передбачених Законом України «Про особливості держав-ної політики із забезпечення дер-жавного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській облас-тях». Залучені до здійснення таких заходів з’єднання, військові части-ни і підрозділи Збройних Сил Укра-їни мають право застосовувати і використовувати зброю та бойову техніку».

Через обставини, про які йшло-ся раніше, пропонується у першо-му та другому реченнях цієї части-ни статті 9 проекту після слів «Збройні Сили України» поставити кому та додати слова «Головного управління розвідки Міністерства оборони України,».

2. Змінами до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», зокрема передбачено:

«б) статтю 28 доповнити пунк-том 4 такого змісту:

4. У разі введення воєнного ста-ну в окремих місцевостях у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації в Донецькій та Луган-ській областях:

6) Командувач об’єднаних сил Збройних Сил України здійснює

безпосереднє керівництво силами і засобами Збройних Сил України, інших військових формувань, які залучаються до здійснення безпо-середньо в Донецькій та Луганській областях заходів із забезпечення національної безпеки і оборони та правового режиму воєнного стану, через відповідні органи військово-го управління».

Через причини, про які йшлося раніше, пропонується замінити у підпункті 6) пункту 4 слово «керів-ництво» словом «управління», а та-кож після слів «силами і засобами Збройних Сил України» поставити кому та додати слова «Головного управління розвідки Міністерства оборони України,».

Висновки

1. Підготовлений Комітетом Верховної Раді України з питань на-ціональної безпеки і оборони до другого читання проект Закону України «Про особливості держав-ної політики із забезпечення дер-жавного суверенітету України над тимчасово окупованими територія-ми в Донецькій та Луганській облас-тях» містить низку вкрай актуаль-них нових положень, спрямованих на удосконалення засад викорис-тання Збройних Сил та інших скла-дових сил оборони України в умо-вах ведення Росією проти нашої держави гібридної війни.

2. У разі його прийняття Парла-ментом, підписання Президентом

Підготовлений Комітетом Верхо-вної Раді України з питань націо-

нальної безпеки і оборони до другого читання проект Закону України

«Про особливості державної полі-тики із забезпечення державного

суверенітету України над тимчасо-во окупованими територіями в

Донецькій та Луганській областях» містить низку вкрай актуальних нових положень, спрямованих на

удосконалення засад використання Збройних Сил та інших складових

сил оборони України в умовах веден-ня Росією проти нашої держави

гібридної війни.

22

України і швидкої реалізації згада-них положень, вдастся не лише суттєво підвищити обороноздат-ність нашої країни, а й започатку-вати створення умов для звільнен-ня тимчасово окупованих Росією територій окремих районів Доне-цької та Луганської областей.

3. Врахування наведених у статті пропозицій може бути здійснено піс-ля прийняття Парламентом вказа-ного законопроекту за результатами

його розгляду в другому читанні та в цілому під час техніко-юридичного доопрацювання Комітетом Верхо-вної Ради України з питань націо-нальної безпеки і оборони, а також при підготовці Адміністрацією Пре-зидента України відповідних матері-алів до розгляду Президеном Украї-ни цього Закону України, прийнятого Верховною Радою України, та при-йнятті Главою держави рішення щодо його підписання.


23

У січні 2017 р. на посаду пре-зидента Республіки Болгарія (РБ) вступив колишній командувач ВПС цієї країни генерал-майор Румен Радев, який балотувався від Болгарської соціалістичної партії (БСП)1. Відразу після пере-моги на виборах він спростував твердження політичних опонен-тів про свою «проросійськість» та про можливий курс РБ на вихід з НАТО і Європейського Союзу, за-явивши: «Я - натівський генерал, я - перший болгарин, який закін-чив військово-повітряну акаде-мію в США, і я буду захищати наше євроатлантичне членство

1 БСП заснована у квітні 1990 р. на базі Бол-гарської комуністичної партії.

навіть більш активними засоба-ми, ніж зараз»2.

Водночас події, що розгортали-ся у Болгарії упродовж останніх ро-ків, свідчать про те, що не все так однозначно у балканській державі, яка у двох світових війнах виступа-ла на боці Німеччини, а потім ледве не стала 16-ю республікою Радян-ського Союзу3. За даними соціоло-

2 Радев: Я генерал НАТО и слишком упрощен-но называть меня пророссийским. – [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу: https://rus.bg/obschestvo/obschestvo/17705-radev-ya-general-nato-i-slishkom-uproshchenno-nazyvat-menya-prorossijskim

3 О том, как Болгария к СССР хотела присо-единиться. – [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу: http://balkanza.ru/o-tom-kak-bolgar iya-k-sssr-hotela-prisoedinitsya/

Болгарія: на геополітичному «шпагаті» між Росією і Заходом

Володимир Паливода, старший науковий співробітник

відділу проблем національної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень

24

гічних опитувань, тут склалася па-радоксальна ситуація – більшість болгар (від 66 % до 85 %) вважають себе русофілами, хоча усі уряди Болгарії послідовно дотримували-ся курсу на європейську та євроат-лантичну інтеграцію4. Крім того, кожен другий громадянин РБ хотів би жити при соціалізмі5.

Згідно з Конституцією, РБ – «республіка з парламентським управлінням». Фактично ж це змі-шана, парламентсько-президент-ська республіка. Президент є Вер-ховним головнокомандувачем Збройних сил, він призначає і звільняє з посади вищий команд-ний склад ЗС, очолює Консульта-тивну раду з питань національної безпеки. Прем’єр-міністр наділе-ний більш широкими повноважен-нями, через Раду міністрів він здій-снює керівництво внутрішньою та зовнішньою політикою РБ6.

На дострокових парламент-ських виборах у березні 2017 р. пе-ремогу отримала правоцентрист-ська партія «Громадяни за європейський розвиток Болгарії»

4 Болгария: русофилы и русофобы. – [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу: http://bditelnost.info/2016/12/30/bolgariya-rusofilyi-i-rusofobyi/

5 Нагласи на българите за исторически перио-ди и личности. – [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу: https://rctrend.bg/project/нагласи-на-българите-за-исторически-п/

6 Конституция на Република България. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.parliament.bg/bg/const

(ГЄРБ) з результатом 33,5 % голо-сів. Її лідер Бойко Борисов (від-ставний генерал-лейтенант МВС) очолив коаліційний уряд. Опози-ційна БСП отримала майже 28 %. При такому розкладі політичних сил і згаданих вище настроях у сус-пільстві виконавча влада постійно змушена лавірувати між обраним у 1989 р. курсом на повернення до європейської сім’ї та впливами Ро-сії, яка не може змиритися із втра-тою вигідного стратегічного плац-дарму на Балканах. Вступ Болгарії до НАТО та ЄС не перекреслив на-мірів Кремля якщо не повернути її у лоно своїх сателітів, то хоча б вносити розлад у відносини між членами Північноатлантичного альянсу та Євросоюзу.

Основним інструментом тиску (точніше, шантажу) на Софію для Москви залишається «Газпром». Болгарія споживає більші обсяги енергії порівняно з іншими країна-ми регіону, а її залежність від ро-сійського газу становить 90 %. Про значення цього виду палива свід-чить лише той факт, що РБ є одним із європейських лідерів за кількіс-тю автомобілів, що працюють на газі. Проблема полягає в тому, що на сьогодні для Болгарії немає жод-ної альтернативи, яка б не була пов’язана з ризиками7. Плани Єв-росоюзу щодо диверсифікації дже-

7 Газовая отрасль Болгарии. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://sinatistis. wordpress.com/2017/06/23/gasbulgaria/

Основним інструментом тиску (точніше, шантажу) на Софію для

Москви залишається «Газпром»

25

рел і маршрутів постачання при-родного газу шляхом спорудження нових газопроводів, необхідних для більшості країн Південно-Схід-ної Європи, до цього часу залиша-ються невирішеними через питан-ня про те, хто буде їх фінансувати. У Болгарії (як і у Франції, Словач-чині та Греції) діє потужне проро-сійське лобі, якому вдається торпе-дувати газові проекти ЄС8.

Протягом останніх кількох ро-ків контррозвідувальні органи Польщі, Чехії, Литви, Латвії та Ес-тонії у своїх відкритих звітах били на сполох, наголошуючи на активі-зації діяльності російської розвід-ки в енергетичному секторі перелі-чених держав9. Водночас спецслужби Болгарії чомусь з цьо-го приводу особливо не перейма-лися. Ймовірно, причина криється у тому, що керівники Державного агентства розвідки (підпорядкова-не президентові РБ) та Державного агентства національної безпеки (підвідомче Раді міністрів РБ) не дозволили собі робити висновки, які не співпадали б з позиціями їх шефів.

8 Газовые игры Кремля в Европе. – [Електро-нний ресурс]. – Режим доступу: https://f r e e r u s s i a h o u s e . o r g / w p - c o n t e n t /uploads/2017/07/Газовые-Игры-0720-RW.pdf

9 Środkowoeuropejskie kontrwywiady o zagrożeniu ze strony rosyjskich służb. Aspekt energetyczny. – [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу: http://www.energetyka24.com/591619, srodkowoeuropejskie-kontr wywiady-o-zagrozeniu-ze-strony-rosyjskich-sluzb-aspekt-energetyczny-raport

А свого критичного ставлення до нинішніх відносин Євросоюзу з РФ болгарські очільники не прихо-вують, декларуючи його при будь-якій нагоді. Так, Румен Радев, пере-буваючи з візитом у Польщі, заявив, що санкції ЄС стосовно Ро-сії мають бути відмінені, тому що в економічному сенсі вони наносять шкоду10. В інтерв’ю виданню «Euractiv» президент Болгарії роз-критикував войовничу риторику європейських чиновників на адре-су РФ і звинуватив їх у загостренні напруги на світовій арені. Він вва-жає, що Росія і країни Євросоюзу повинні об’єднатися у боротьбі зі спільним ворогом - міжнародним тероризмом. Румен Радев нагадав слова канцлера Німеччини Ангели Меркель про неможливість забез-печення безпеки в Європі без діа-логу з РФ, а також прем’єр-міністра Люксембургу Ксав’є Бетеля, який вказав на те, що прийшов час пере-стати говорити про Росію і почати говорити з Росією11. Повністю під-тримує таку позицію віце-прези-

10 Prezydent Bułgarii domagał się w Warszawie zniesienia sankcji nałożonych na Rosję. To kolejny cios w Trójmorze. – [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://wyborcza.pl/7,75399, 22473947,prezydent-bulgarii-domagal-sie-w-warszawie-zniesienia-sankcji.html?disableRedirects= true

11 Bulgarian President: I may be a general, but I don’t like warlike rhetoric. – [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: https://www.euractiv.com/section/eu-priorities-2020/interview/ president-radev-i-may-be-a-general-but-i-dont-like-warlike-rhetoric/

26

дент РБ Іліана Йотова, на думку якої необхідно «поступово рухати-ся в напрямку скасування санкцій проти Росії»12.

На останніх парламентських виборах тема відносин з Москвою за значимістю мало не переверши-ла тему міграції. Як говорилося вище, проєвропейська партія ГЄРБ здобула на них перемогу, але до-сить хитку. Бойко Борисов втретє за вісім років став прем’єр-міністром країни. Слід зазначити, що уряд, сформований його парті-єю, вже двічі у сучасній історії Бол-гарії йшов у відставку, причому зі скандалом. У попередні часи прем’єрства цього політика відно-сини з РФ складалися досить не-просто. Підкоряючись рішенням європейських органів, болгарський уряд поступово згортав співпрацю з Росією у сфері дуже важливої для РБ ядерної енергетики і макси-мально перешкоджав будівництву газопроводу «Південний потік» че-рез територію країни. Бойко Бори-сов і партія ГЄРБ беззастережно підтримали введення санкцій про-ти Росії у 2014 р. та наступне про-довження терміну їх дії.

У той же час, мабуть, не варто було б називати (як це часто роблять ЗМІ) ГЄРБ антиросійської партією.

12 Йотова: Трябва постепенно да се пристъпи към отмяна на санкциите срещу Русия. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://nova.bg/news/view/2017/02/25/174913/йотова-трябва-постепенно-да-се-пристъпи-към-отмяна-на-санкциите-срещу-русия/

У її програмі чітко прописано поло-ження про необхідність розвитку відносин з Росією у всіх сферах, від економіки до культури і збереження добросусідських взаємин13. Та й сам тричі прем’єр-міністр Бойко Бори-сов не цурається особистих зустрі-чей з тричі президентом Володими-ром Путіним, навіть дарує йому цуценят болгарської вівчарки. У складі Народних зборів РБ діє парла-ментська група дружби з Росією, співголова якої Красимір Велчев є депутатом від правлячої партії.

Ще одним важелем впливу Мо-скви на Софію є та обставина, що Збройні сили Болгарії оснащені пе-реважно радянською військовою технікою та озброєнням. А у ВПС усі зенітно-ракетні комплекси та винищувачі вироблені в СРСР. Піс-ля вступу до НАТО у 2004 р. у ЗС РБ не було проведено жодної масш-табної модернізації, тому й зараз країна повністю залежить від по-ставок запчастин із Росії та прохо-дження там ремонту цієї техніки. В Альянсі постійно натякають на не-обхідність позбавитися «рудимен-тів» періоду Організації Варшав-ського договору, але не поспішають постачати союзникам нові зразки техніки та озброєння14. Зі свого

13 Политическа програма на ПП ГЕРБ. – [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.g e r b. b g / f i l e s / u s e r up l o a d s / f i l e s / g e r b _programa_2017.pdf

14 Армию Болгарии просят избавляться от со-ветской техники. – [Електронний ресурс]. –

На останніх парламентських вибо-рах тема відносин з Москвою за

значимістю мало не перевершила тему міграції

27

боку Болгарія, найбідніша країна Євросоюзу, обмежена в коштах і не в змозі збільшити свій оборонний бюджет до 2 % ВВП, як того вима-гають у Брюсселі. Якщо РБ у 2015 р. витратила на оборону 664 млн. до-ларів (1,16 % ВВП), у 2016 р. 769 млн. доларів (1,31 %), то у 2017 р. – взагалі лише 585 млн. доларів. Дея-кі експерти вважають, що скоро-чення військового бюджету спричинене не стільки економіч-ною ситуацією, скільки бажанням не зіпсувати остаточно відносини з Москвою15.

Нещодавно у Болгарії розгорів-ся скандал, учасником якого стала й Україна. На початку грудня 2017 р. міністерство оборони РБ підпи-сало з російською стороною угоду на загальну суму майже 50 млн. до-ларів, згідно з якою протягом чоти-рьох років РФ повинна була забез-печувати технічну підтримку 15 винищувачів «МіГ-29». В оборон-ному відомстві пояснили, що про-цедуру прямих переговорів (без оголошення тендеру) з концерном «МіГ» обрали тому, що тільки він має ліцензію, виробляє оригінальні запчастини та здійснює ремонти згаданих літаків. Однак, українська

Режим доступу: http://www.bbc.com/russian/international/2014/10/141014_bulgaria_russia_ defence

15 Bulgaria Courts NATO’s Ire by Cutting Defence Spending. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.balkaninsight.com/en/article/bulgaria-courts-nato-s-ire-by-cutting-defence-spending-09-26-2017

державна компанія «Укрінмаш» подала скаргу до Комісії із захисту конкуренції проти цього рішення МО Болгарії, і реалізація угоди була заблокована. Віце-прем’єр-міністр і міністр оборони РБ Кра-симір Каракачанов охарактеризу-вав крок Києва як «спробу саботажу» російсько-болгарської угоди з метою домогтися розмі-щення замовлення на ремонт ви-нищувачів в Україні. За словами урядовця, надійну технічну під-тримку літакам типу «МіГ» може надати лише російська компанія, а «українська компанія не має ані лі-цензії, ні спроможності здійснюва-ти такі переоснащення». Через те, що скарга надійшла під кінець року, МО Болгарії доведеться чека-ти впродовж трьох-чотирьох міся-ців, щоб отримати фінансування з держбюджету для вирішення про-блеми модернізації своїх літаків16. Цікавим є той факт, що влітку 2017 р. президент РБ Румен Радев, поси-лаючись на власний досвід військо-вого льотчика, критикував льотні характеристики «МіГ-29» і висту-пав за якнайшвидше оновлення авіапарку ВПС за стандартами НАТО17.

16 Жалба на украинска държавна фирма бло-кира поръчка за ремонт на изтребителите ни МиГ-29. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bgnes.com/bylgariia/politika/ 4556444/

17 Радев: МиГ-29 не отговарят на съвременните изисквания. – [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу: https://nova.bg/news/

28

Незважаючи на те, що Болгарія досить давно є членом Північноат-лантичного альянсу, інколи вона займає позицію, яка йде в розріз з планами НАТО. Так, у 2014-2015 рр. РБ не дала згоди на розміщення на своїй території елементів комп-лексів американської ПРО. У 2016 р., за рішенням Варшавського самі-ту організації, на її східному фланзі мало бути створене постійно діюче з’єднання кораблів Румунії, Туреч-чини і Болгарії (як реакція на нову ситуацію у регіоні після анексії Криму). Софія відмовилася підтри-мати цей проект, а прем’єр-міністр РБ Бойко Борисов заявив, що судна ВМС його країни «не стануть час-тиною Чорноморської флотилії, яка створюється проти Росії»18.

Події у Болгарії та навколо неї викликають занепокоєння у євро-атлантичних партнерів РБ. У верес-ні 2017 р. Європейська рада міжна-родних справ опублікувала доповідь «Контрольований хаос: як Росія веде свою політичну війну у Європі», у якій Болгарія названа «троянським конем Кремля в НАТО і ЄС». Експерти цього аналі-тичного центру припускають, що Росія й надалі буде посилювати

view/2017/08/21/190962/радев-миг-29-не-отговарят-на-съвременните-изисквания/

18 Bulgaria refuses to join NATO Black Sea fleet against Russia. – [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу: http://www.euractiv.com/section/global-europe/news/bulgaria-refuses-to-join-nato-black-sea-fleet-against-russia/

свої впливи на РБ, використовую-чи можливості агентури впливу у всіх колах болгарського суспіль-ства19.

Яскравим доказом таких припу-щень стала конференція на тему «Безпека Республіки Болгарія у ба-гатополярному світі», що відбулася у листопаді 2017 р. у Софії. Ініціа-тором проведення заходу виступа-ла Національна асоціація «Безпе-ка», яку очолює кадровий співробітник органів державної безпеки часів комуністичного ре-жиму полковник у відставці Чав-дар Петров. Організація має відді-лення у 17 містах РБ, до числа її членів входять 1800 колишніх офі-церів спецслужб, включаючи тих, хто працював вже при демократич-ній владі (зокрема, 6 заступників міністра внутрішніх справ, майже усі директори Національної служ-би безпеки20, 10 колишніх послів). У конференції брали участь також представники Адміністрації прези-дента, Міністерства оборони, Дер-жавного агентства розвідки, Дер-жавного агентства національної безпеки і Служби військової роз-

19 Galeotti M. Controlling Chaos: How Russia manages its political war in Europe. – [Електро-нний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ecfr.eu/publications/summary/controlling_chaos_how_ russia_manages_its_political_war_in_europe

20 До 2008 р. ця спецслужба входила до складу МВС РБ. У 2008 р. на її основі було створене окреме відомство – Державне агентство на-ціональної безпеки РБ.

Незважаючи на те, що Болгарія досить давно є членом

Північноатлантичного альянсу, інколи вона займає позицію, яка йде

в розріз з планами НАТО

Події у Болгарії та навколо неї викликають занепокоєння у євроат-

лантичних партнерів РБ

29

відки МО РБ21. Основною темою обговорення на згаданому заході стала проблема відновлення пози-цій Болгарії на міжнародній арені як геополітичного суб’єкта, для чого країні, на думку багатьох екс-пертів, необхідно переглянути від-

21 Болгарские эксперты: многополярный мир даёт Софии новый шанс. – [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://www.politrus.com/2017/10/27/bulgaria-world/

носини зі Сполученими Штатами Америки, вийти із військової орга-нізації НАТО (залишаючись у по-літичних структурах Альянсу) і відмовитися від антиросійських санкцій22.

22 Болгарии необходимы новые отношения с США и выход из НАТО. – [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: https://news-front.info/2017/11/06/bolgarii-neobhodimy-novye-otnoshenij-s-ssha-i-vyhod-iz-nato/


30

Кінець XX – початок XXI ст. ха-рактеризується переходом від по-вномасштабних до локальних війн, кількість яких постійно зростає. Відповідно до наукової доповіді Ін-ституту дослідження міжнародних конфліктів (Хайдельберг, ФРН), в 2013 р. відбулося 414 конфліктів, 45 з яких отримали оцінку «конфлікт з високим ступенем застосування насильства», а 20 з них експерти кваліфікували як війни1.

Оскільки застосування лише традиційних збройних сил (які ви-

1 North Atlantic Treaty Organization (13 December 2013). «Allied Joint Doctrine for Special Operations». NATO Standard Allied Joint Publication. Brussels: NATO Standardization Agency. AJP-3.5 (Edition A, Version 1): 1-1.

значалися для масштабних бойо-вих дій міждержавного або між-блокового характеру) більше не здатне протидіяти новим викли-кам, провідні держави світу праг-нуть розширити свій військовий потенціал гнучкими засобами швидкого реагування, що гаранту-ють більшу свободу дій та надають нові оперативні можливості як до-повнення до «звичайних» опера-цій. Відтак у військовому будівни-цтві та бойовому застосуванні збройної сили на межі століть осо-бливе місце посів новий якісний компонент армій та військової ор-ганізації держави в цілому – сили спеціальних операцій, котрі набули тенденцію до перетворення у само-

Аналітичні розробки

Організаційно-концептуальні моделі Сил спеціальних операцій Сухопутних військ провідних країн НАТО

Дмитро Вєдєнєєв, доктор історичних наук, полковник запасу,

Андрій Слюсаренко, полковник, кандидат історичних наук

31

стійний компонент збройних сил, а по суті – специфічний елемент гео-політичних спрямувань тих країн, які дозволяють їх собі мати.

Сучасні тенденції розвитку формувань спеціального призна-чення обумовлені переосмислен-ням їх ролі й місця у забезпеченні безпеки та реалізації воєнно-полі-тичної стратегії розвинутих дер-жав. Початок ХХІ століття характе-ризується переходом до такого типу збройного протиборства, в якому вирішальна роль належить високоточній зброї та іншим не-традиційним для війн п’ятого по-коління засобам, в тому числі – вій-ськам спеціального призначення, котрі реформуються в інтегровані сили спеціальних операцій (ССО) як самостійний компонент воєнної

організації держави або принаймні її збройних сил.

Причини появи ССО як оригі-нального компоненту військової сили глибоко укоріненні в особли-востях історичного розвитку та су-часних цивілізаційних особливос-тях західної (євроатлантичної) цивілізації. Існуючі високі стандар-ти життя громадян країн «золотого мільярду», їх болісне ставлення до жертв і випробувань, розвиненість інститутів громадянського контро-лю над військовою сферою, а також криза неоліберальної моделі капіта-лізму й непосильний вже тягар во-єнних витрат на попередньому рівні підштовхують західні держави до зусиль із розгортання обмежених по кількості, однак високо мобіль-них, відмінно оснащених та навче-

Джерело: http://dead-warrior.ucoz.ru/usrangers_blogimage.jpg

32

них угруповань, ядро яких станов-лять саме ССО, аеромобільні та амфібійно-десантні сили.

Крім того, на сьогодні основним реальним противником збройних сил Заходу на полі бою виступаю ір-регулярні озброєні формування пар-тизансько-повстанського типу, котрі роблять наголос на «зброї слабшо-го» – асиметричних діях. Останні спрямовані на нав’язування проти-внику бойових дій у таких умовах (за таким сценарієм), які ускладнюють реалізацію його військово-технічної переваги, поширюють небезпеку на важливі невійськові об’єкти, цивіль-не населення, передбачають виведен-ня з ладу дешевими засобами дорогих й складних систем озброєння та інф-раструктури ворога, енергійний де-структивний вплив на моральний стан вояків та цивільних мешканців у стані противника, ведення інформа-ційно-психологічного протиборства тощо.

Відтак набуває нового змісту й значення класичні функції ССО ко-лишніх колоніальних держав – про-тидія аналогічними «партизанськи-ми» методами іррегулярним силам противника, власне антитерористич-на боротьба, підрив соціальної бази підтримки повстанських формувань через інформаційно-психологічний та адміністративний вплив на насе-лення2.

2 Див. докладніше: Вєдєнєєв Д.В., Биструхін Г.С., Семука А.І. Гострі кігті орла. Сили спе-ціальних операцій США: історія та сучас-

ССО з їх високим рівнем боєз-датності та мобільності стали іде-альним знаряддям глобальної полі-тики. Виступаючи на початку 2017 р. у сенатському комітеті у справах збройних сил, начальник Команду-вання спеціальних операцій США (SOCOM) генерал Реймонд Томас зауважив: «Ми ведемо операції й бойові дії у кожному куточку сві-ту…, виявляємо активність на всьому «бойовому просторі Геогра-фічних бойових команд». За дани-ми, які надійшли виданню «TomDispatch» від SOCOM, у 2017 р. ССО США, були задіяні або при-сутні в 149 країнах (у 2016 р. – у 138, а у порівнянні з президент-ством Джорджа Буша-молодшого, закордонна дислокація спецвійськ зросла у 1,5 рази)3. Безперечно, що ССО в тому вигляді, в якому вони створені в США, є унікальним яви-щем військової організації держа-ви. Водночас їх структура, функції, система підготовки ретельно ви-вчаються й певною мірою втілю-ються у реформуванні збройних сил провідних держав світу, а та-кож посткомуністичних сусідів України. Розуміння особливостей творення елітних військ США на-вряд чи уникнути не тільки в про-цесі міжнародного військового

ність. Монографія. – К.: К.І.С., 2010. – С.8–18.

3 Терс Н. США ведут войну в 149 странах, окру-жив Россию. Електронний ресурс. Режим до-ступу: https://svpressa.ru/war21/article/189408

33

співробітництва України, але й при розбудові та бойовій підготовці ві-тчизняних сил спецоперацій з ура-хуванням загроз національній без-пеці нашої держави, особливостей її зовнішньополітичного курсу, за-гального контексту реформування її Збройних Сил та фактору розум-ної достатності у військовому бу-дівництві.

Можна стверджувати, що при-скорений розвиток та підвищення питомої ваги участі ССО у сучас-них локальних війнах та конфлік-тах закономірно витікає із особли-востей т. зв. «війн шостого покоління» (переважно неконтак-тні війни із масованим застосуван-ня високоточної неядерної зброї, інформаційних методів протибор-ства з перетворенням в інтегрова-не поле бою землі, повітря та кос-мосу), які фактично апробовані (тією чи іншою мірою) країнами НАТО у війнах на Балканах в 1999 р., в Іраку (у 1991 та 2003 рр.) та Афганістані у 2001 р. Однією із осо-бливостей війн шостого покоління є нанесення противнику «вибірко-вого» й комплексного ураження, шкоди як для воєнної, так і цивіль-ної (переважно) сфер, яке змушує його капітулювати до початку масштабних бойових дій. За таких умов ССО здатні малими силами виводити з ладу життєво важливі об’єкти інфраструктури противни-ка, в реальному часі корегувати за-вдання ударів високоточної зброї,

самим знищувати високоточні за-соби нападу противника та засоби управління ними.

Нарешті, ССО – ідеальне зна-ряддя асиметричних дій, нового типу конфліктності епохи постмо-дерну (який модно нині іменувати «гібридною війною»), котрі відріз-няються від класичних типів війн такими властивостями як:• нанесенням кількох зосередже-

них за часом і місцем невійськових ударів з неочікуваним для противника результатом і неприйнятним для жертви збитком;

• нав’язуванням ворогу проти-борства в принципово новій системі координат;

• відсутністю звичної лінії фрон-ту;

• приховуванням політичних цілей;

• застосуванням нових, неочікуваних засобів і форм на-сильства4.Звісно, ССО самі по собі не

здатні забезпечити результат ні ве-ликомасштабної, ні локальної ві-йни. Але жодну сучасну війну, жод-

4 Див. докладніше: Вєдєнєєв Д.В., Гапеєва О.Л., Слюсаренко А.В. «Гібридні війни» – новітня форма асиметричного протистояння // Воєн-но-історичний вісник. – 2015. – Вип.3 – С.103–109; Слюсаренко А.В. Функції Сил спе-ціальних операцій в алгоритмі «гібридного» протистояння» // Міжнародна наукова кон-ференція «Відродження Українського війська сучасність та історична ретроспектива», 1-2 грудня 2016 р., НУОУ імені Черняховського. – С. 143–145.

34

ну антитерористичну операцію неможливо уявити без дій частин і підрозділів спеціального призна-чення. Дедалі більше значення «ін-формаційної складової» бойових дій, систем управління, військових, промислових, адміністративних об’єктів, розташованих в тилу, як і розширення діяльності терорис-тичних організацій, і все частіше застосовувана «партизанська» так-тика невеликих високомобільних груп, що завдають швидких ударів і настільки ж швидко зникають, під-німають і значення ССО.

Підрозділи ССО постійно бе-руть участь в операціях з врегулю-вання криз та здобули значного бо-йового досвіду під час проведення спеціальних операцій на території країн Балканського регіону, в ході війни у зоні Перської затоки та ан-

титерористичної операції на тери-торії Афганістану. Тому невипадко-во зарубіжні аналітики розглядають ССО як «третю силу», поряд з ядер-ними та звичайними військами.

Відтак існує необхідність по-дальшого розвитку загальної теорії застосування сил спеціальних опе-рацій у війнах і військових кон-фліктах сучасності. Метою ж на-шої статті є наукова реконструкція концептуальних організаційно-функціональних моделей Сил спе-цоперацій сухопутних військ збройних сил провідних країн НАТО.

У ЗС США в 1987 р. уперше у світовій військовій практиці ство-рено Об’єднане командування ССО (Joint Special Operation Command – JSOC). Воно, зокрема, включає командування команду-

Джерело: https://tech.co/wp-content/uploads/2014/11/startuplessons_greenberet.jpg

35

вання ССО Сухопутних військ (СВ) (US Army Special Operation Command – USASOC) у складі семи груп спеціального призначення (СпП), полку «рейнджерів», полку армійської авіації спецпризначен-ня (СпП), частин психологічних операцій та з роботи із цивільним населенням, оперативного загону СпП «Дельта» та підрозділів забез-печення загальною чисельністю до 25600 чол. Згідно з польовим стату-том FM 31-21 ССО СВ ЗС США мо-жуть діяти в умовах війни, воєнно-го конфлікту і в мирний час5. Основною бойовою одиницею груп спецпризначення («зелених бере-тів») є оперативний загін типу «А» («Альфа»), який складається з 12 осіб і призначений для проведення самостійних спецоперацій або може бути майбутнім штабом пар-тизанського руху. Загони «А» та-кож ведуть усі види розвідки, в тому числі з використанням аген-тів серед місцевого населення, здат-ні розгортати повстансько-парти-занські формування. Для самостійного виконання диверсій-них, розвідувальних та інших спе-

5 United States special operations command. History. – USSOCOM/SOCS-HO 7701 Tampa Point Boulevard MacDill AFB, 2007. – 142 р.; Богдан В. Силы специальных операций Су-хопутних войск США // Зарубежное военное обозрение. – 1999. – № 10. – С. 14–21; Сафо-нов В. Не числом, а умением // Независимое военное обозрение. – 2000. – 3 марта (№ 8). – С. 7; Стрижевський В.В. Розвиток сил спе-циальних операцій сухопутних військ США // Труди академії. – К.: НАОУ. – 2002. – № 41. – С. 28 –35.

ціальних завдань у складі коман-дування ССО СВ США існує 75-й полк рейнджерів (три батальйони) та сім груп СпП. Висадження та за-безпечення застосування ССО СВ США здійснює полк армійської авіації, пілоти якого здатні діяти в будь-яких умовах у день та вночі (тільки щотижневий наліт пілота в нічних умовах становить 15 годин).

Іншою важливою функцією командування ССО СВ ЗС США є здійснення психологічних опера-цій (ПсО), які, у свою чергу, є скла-довою інформаційних операцій. Для цього у складі ССО СВ є ко-мандування зв’язку з цивільними адміністраціями (у зоні бойових дій) та психологічних операцій. Насамперед, їх функціями вважа-ють встановлення зв’язку з місце-вим населенням та стабілізацію об-становки завдяки інформаційному впливу, у тому числі проведенню ПсО. Кожне командування ССО видів ЗС США має власні сили ПсО, однак основний потенціал (майже 85%) зосереджений у СВ ЗС США, які вже в мирний час мають боєготові частини і підрозділи ПсО, а також значні резервні ком-поненти з високим ступенем мобі-лізаційної готовності. Основу цих сил становить 4-а група ПсО (пові-тряно-десантна) чисельністю 1 135 чол.6.

6 Старунский А.Г. Психологические операции вооруженных сил США на современном этапе // Военная мысль. – 2003р. – № 11. – С.

36

Сили спеціальних операцій ЗС Великої Британії організаційно містяться у складі сухопутних військ та Військово-Морського флоту. Загальне керівництво сила-ми спеціальних операцій здійснює Міністерство оборони Великої Британії через Штаб оборони. Опе-ративне керівництво покладено на Постійний об’єднаний штаб7.

62–71; Жарков Я.М. Аналіз використання нових інформаційних технологій у спеціаль-них операціях збройних сил США // Труди академії. – К.: НАОУ. – 2002. – № 40. – С. 275 –280; Слюсаренко А.В. Становлення, органі-зація та функції підрозділів інформаційно-психологічних операцій Сил спецоперацій Сухопутних військ (середина ХХ – початок ХХІ ст.) // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. – 2017. – Вип.1 – Ч.2.– С. 65–72.

7 Меженин А. Силы специального назначения вооруженных сил Великобритании // Зару-бежное военное обозрение. – 1994. – № 9. – С. 12–14.

Основу Сил спеціальних опера-цій сухопутних військ становлять три окремі полки спеціальної авіа-десантної служби (Special Air Service – SAS), один із яких боєз-датний і два лише у кадровому складі, чотири навчальних центри (розвідувальний, спеціальний, па-рашутний, комплектування та під-готовки).

Полки спеціального призначен-ня мають типову організацію: 22-й окремий боєздатний полк (майже 700 військовослужбовців) містить штаб, шість рот спеціального при-значення, роти спеціального зв’язку та тилового забезпечення. Кожна рота (78 військовослужбов-ців, із них шість офіцерів) склада-ється із групи управління та чоти-рьох взводів (парашутного, амфібійного, гірського та мобіль-ного). Два кадрованих полки (21 та

Джерело: https://i.ytimg.com/vi/M-QX23JeJvQ/maxresdefault.jpg

37

23 полки СпП) мають аналогічну структуру. В мирний час вони під-порядковуються територіальному командуванню і мають розгорну-тими тільки штаби. У воєнний час вони доукомплектуються за раху-нок резервістів 22 полку СпП та військовослужбовців Територіаль-ної армії. На базі одного кадрового полку може бути сформовано до 50 розвідувально-диверсійних заго-нів чисельністю 8-16 осіб, здатних діяти в тилу противника на велику глибину без додаткового постачан-ня та забезпечення протягом 5 діб (як правило, групами до яких вхо-дять фахівці з розвідувально-ди-версійних дій, підривної справи, зв’язку і медицини)8. Офіційно служба САС входить у структуру Служби (штабу) військової розвід-ки Великої Британії і підпорядко-вується командуванню СВ. При за-лученні у мирний час, а також у регіональних і локальних конфлік-тах, САС бере участь, головним чи-ном, у розвідувально-диверсійних операціях військово-політичної спрямованості (диверсії, знищення політичних і військових діячів, проведення заходів психологічної війни, створення партизанських загонів і баз у типу противника тощо).

У воєнний час САС самостійно виконує диверсійно-розвідувальні

8 Михайлов А. Силы специальных операций европейских стран НАТО // Зарубежное во-енное обозрение. – 1996. – № 7. – С. 6–10.

завдання в оперативно-тактичній глибині військ противника з метою виявлення і знищення ракетно-ядерної зброї, пунктів управління, вузлів зв’язку та інших важливих об’єктів.

У 1992 р. Франція створила у складі своїх збройних сил Коман-дування спеціальних операцій (GCOS – General commandant les Operations Speciales). Командуван-ня спеціальних операцій об’єднало під своїм керівництвом усі частини та підрозділи спеціального призна-чення, які знаходилися у збройних силах, та частини їх забезпечення. Командування спеціальними опе-раціями діє за чотирма напрямка-ми: співпраця, підтримка, нейтра-лізація, діяльність по впливу.

Перший з цих напрямків – вій-ськова допомога за кордоном, яка включає до себе заходи з надання військової допомоги в навчанні військовослужбовців та підготов-ки підрозділів спеціального при-значення іноземних армій (пере-важно в країнах Африки, що мають з Францією договір про військову співпрацю), а також участь в ми-ротворчих та гуманітарних опера-ціях за кордоном.

Другий напрямок – проведення військових операцій підтримки (спеціальна розвідка, диверсійні дії, пошуково-рятувальні операції).

Третій напрямок включає в себе: боротьбу з тероризмом, ви-зволення заручників, евакуацію

38

французьких громадян з території інших держав, проведення спеці-альних заходів у країні противника у мирний час.

Четвертий напрямок – прове-дення операцій впливу (психологіч-ні операції та участь в організації роботи громадських організацій).

Командування безпосередньо підпорядковане Генеральному шта-бу (ГШ) ЗС Франції, а командувач КСО є помічником начальника ГШ з питань спеціальних операцій. Під його керівництвом КСО проводить операції та навчання за участю сил спеціальних операцій різних видів збройних сил, а також планує і ко-ординує обмін досвідом та навчан-ня з іноземними ССО. Команду-вання спеціальних операцій складається з 6 взаємопов’язаних між собою бюро (управлінь): опе-рацій; спеціальної підготовки; до-сліджень, розвитку та інновацій; телекомунікацій та інформаційних систем; загальних питань; цивіль-них справ.

Для виконання покладених за-вдань Командуванню спеціальних операцій підпорядковані: бригада спеціальних сил СВ, спецпідрозді-ли ВПС та Командування морської піхоти і частин СпП ВМС.

У збройних силах Федеративної Республіки Німеччини (ФРН) фор-мування спеціальних операцій створені як у сухопутних військах, так і у військово-морських силах. У збройних силах ФРН частини і під-

розділи, призначені для виконання спеціальних завдань, входять до складу видів ЗС країни та здатні виконувати покладені на них за-вдання в усіх видах операцій як са-мостійно так і в складі з’єднань Бундесверу.

Головне командування операці-ями спеціальних сил відповідає за організацію управління операція-ми підрозділів спеціальних сил не-залежно від їх видової приналеж-ності. 1 квітня 2001 р. в сухопутних військах була сформована дивізія зі спеціальних операцій. До її складу увійшли командування і штаб, штабна рота, 26-а і 31-а повітряно-десантні бригади, 100а повітряно-десантна зенітно-ракетна батарея, 200-а рота глибинної розвідки, ба-тальйон зв’язку, а також одне із найвідоміших формувань зброй-них сил ФРН – Сили спеціальних операцій (Kommando Spezialkrafte – KSK). Загальна чисельність особо-вого складу дивізії становить май-же 10 600 осіб9.

До завдань KSK належить опера-тивна та стратегічна розвідка в тилу противника, у тому числі з проник-ненням на об’єкти, які охороняють-ся, здійснення диверсій, усунення посадових осіб із військово-полі-тичного керівництва противника,

9 Тороп Ю. В., Овчинникова Е. А. Силы специальных операций вооруженных сил ФРГ // Армейский сборник. – 2001. – № 2. – С. 26–35; Мосалёв В. Силы специального на-значения бундесвера // Зарубежное военное обозрение. –2003. – №9. – С.33–36.

39

наведення на ціль ракет та авіації, боротьба з диверсійно-розвідуваль-ними формуваннями противника в тилу своїх військ і в тилу противни-ка, боротьба з іррегулярними зброй-ними формуваннями в тилу своїх військ, врятування та визволення військовослужбовців ФРН та союз-них держав, евакуація громадян ФРН із кризових районів, визволен-ня заручників. Вони також вико-ристовуються для вишколу особо-вого складу підрозділів спеціального призначення союзників. Поставлені завдання підрозділами KSK викону-ються як самостійно, так і у взаємо-дії з формуваннями інших видів збройних сил.

Частини та підрозділи психоло-гічних операцій зведені в 900-у бригаду зв’язку, яка адміністратив-но підпорядковується командуван-ню СВ та оперативно – Оператив-ному командуванню Бундесверу. До складу бригади входять: 950-й батальйон зв’язку, 951-й топогра-фічний взвод, 952-й навчальний центр підготовки спеціалістів зв’язку та 300-а навчальна рота ін-формації.

Сили спеціального призначен-ня сухопутних військ Італії знахо-дяться в підпорядкуванні началь-ника головного штабу СВ і мають єдиний орган управління – Коман-дування сил спеціального призна-чення. Основу ССО сухопутних військ складає 9-й парашутно-штурмової полк «Коль Москіно»

окремої повітрянодесантної брига-ди «Фольгоре», сформований в 1995 р. на базі однойменного ба-тальйону.

Організаційно полк «Коль Мос-кіно» складається з командування (командир і заступник), штабу (відділи стройової, кадровий, опе-ративний, бойової підготовки, роз-відки, адміністративний і тилового забезпечення), роти бойового і ти-лового забезпечення, роти зв’язку, 1-го батальйону диверсантів і на-вчального батальйону спеціальних операцій. До складу батальйону диверсантів входять командуван-ня, 110, 120 і 130-я роти диверсан-тів, а також 111-я рота саперів-па-рашутистів. Наявність трьох рот диверсантів дозволяє командуван-ню полку мати одну з них в постій-ній бойовій готовності на ротацій-ній основі, в той час як особовий склад двох інших відпрацьовує за-вдання бойової підготовки і прохо-дить період відновлення і відпо-чинку. В роту диверсантів входять кілька оперативних груп по вісім чоловік (під командуванням офіце-ра), які є базовою організаційною структурою СпП при проведенні спеціальних операцій. У їх складі обов’язково присутній по одній групі для дій на морі і при десанту-ванні з максимальних висот. Кож-на оперативна група при вирішенні завдань може розділятися, при цьому диверсанти, як правило, ді-ють постійними парами. Рота са-

40

перів-парашутистів теж включає кілька оперативних груп по вісім чоловік (під командуванням унтер-офіцера), в кожній з яких чотири са-пера і стільки ж диверсантів. Остан-нім часом в роті сформовано також підрозділ охоронців в інтересах за-безпечення безпеки керівництва збройних сил. Навчальний баталь-йон спеціальних операцій організа-ційно складається з командування, 101-ї навчальної роти і бази підго-товки диверсантів.

При цьому останнім часом були уточнені завдання і організаційно-штатна структура частини. У воєн-ний час полк здатний виконувати такі завдання: розвідка і знищення засобів доставки зброї масового знищення, складів і пунктів його зберігання; організація диверсій на об’єктах державного та військового управління, військово-промислово-го комплексу країни, життєзабезпе-чення населення; фізичне усунення представників вищого ВВР; прове-дення психологічних операцій з ме-тою деморалізації населення і військ противника; участь в пошукових і рятувальних операціях.

Аналіз досвіду застосування ССО СВ провідних країн НАТО свідчить, що найменший підрозділ таких сил, діючи самостійно, здат-ний за добу розкрити (виявити і ви-значити координати) три-п’ять об’єктів, уразити один великий ста-ціонарний об’єкт і знищити до трьох рухомих цілей, а один диверсант, ді-

ючи із засідки, може знищити до 20 військовослужбовців противника. Крім того, такі формування призна-чені для створення рубежів руйну-вань, затоплень, встановлення мін-сюрпризів, застосування малогабаритних ядерних боєприпа-сів, зараження ділянок місцевості і джерел води. За оцінкою експертів НАТО, ймовірність виконання бо-йового завдання диверсійно-роз-відувальним формуванням зі зни-щення типового об’єкта становить 0,7-0,8, що можна порівняти з удар-ними можливостями високоточної зброї.

До початку воєнних дій в інтер-есах вищого політичного керівни-цтва наземні та повітряні підрозді-ли ССО як правило проводять спеціальну розвідку з метою збору інформації про політичну, еконо-мічну і психологічну обстановку, ЗС та військово-технічний потенціал країни. З метою впливу на внутріш-ню обстановку дружніх держав фа-хівці ССО проводять консультації з військових питань або безпосеред-ньо беруть участь у заходах, що спрямовані на попередження або придушення у цій країні антиурядо-вих виступів, підривної діяльності або повстанських рухів, які здій-снюються силами опозиції10.

10 Анедченко С. Силы специальных операций ВВС США // Зарубежное военное обозре-ние. – 1998. – № 2. – С.30–36; Барынькин В.М. и др. Силы специальных операций и способы борьбы с ними // Военная мысль. – 2001. – № 2. – С. 12–15.

41

В останні роки окремим важли-вим завданням ССО стала бороть-ба з тероризмом. Вони забезпечу-ють підготовку та беруть участь в антитерористичних операціях, ви-конують пошук незаконних зброй-них формувань, забезпечують пе-рекидання та висадку необхідних сил, здійснюють їх вогневу під-тримку з повітря і безпосередньо знищують терористів та їхні бази.

Не можна не підкреслити зроста-ючу роль ССО у такий сфері, як ін-формаційна війна. Практично впер-ше цілеспрямовано інформаційні технології були використані як засіб ведення бойових дій у війні проти Іраку в 1991 р. Одночасно ССО США знищували інформаційні елементи системи бойового управління ірак-ців. У 1996 р. МО США ввело у дію «Доктрину боротьби з системами контролю та управління», якою пе-редбачено застосування одночасно воєнної омани, психологічних опе-рацій, радіоелектронної боротьби фізичного руйнування об’єктів сис-тем управління противника для зниження його здатності з контролю та управління на полі бою. Основни-ми об’єктами впливу в нових війнах буде інформаційна інфраструктура і психіка не тільки військових, але й цивільного населення11.

Деструктивний вплив на про-цес управління і прийняття рішень

11 Тюрин Д., Сафонов В. Психологические опе-рации ВС США в Афганистане // Зарубеж-ное военное обозрение. – 2002. – № 3. – С. 7–11.

досягається насамперед проведен-ням психологічних операцій, які у першу чергу спрямовуються проти персоналу та осіб, що за посадою повинні приймати рішення. Цю форму дій дуже складно розпізна-ти до початку та й у початковий пе-ріод воєнних дій. На думку воєнно-політичного керівництва США, в сучасних умовах ПсО є обов’язковим елементом дій ЗС у воєнних конфліктах різної інтен-сивності, миротворчих, гуманітар-них та контртерористичних опера-ціях. За масштабами впливу та наслідками ССО ЗС США прово-дять стратегічні (на державному рівні), оперативні (в інтересах об’єднаних командувань на ТВД), тактичні (у визначених районах) ПсО.

Значна роль також відводиться психологічному забезпеченню різ-них миротворчих та воєнних ак-цій. Відповідно до статуту СВ США FM-100-23 «Миротворчі операції» спеціалісти ССО не тільки здій-снюють інформаційно-психологіч-не забезпечення, а й неодмінно бе-руть участь у процесі формування тимчасових владних структур у ра-йоні проведення операції. Все це здійснюється в комплексі з іншими видами дій ССО.

Удосконалення організації, форм і методів спеціальної діяль-ності частин ПсО ССО ЗС України актуалізує вивчення досвіду розбу-дови й застосування в бойових

42

(кризових) умовах подібних форму-вань, що існують в арміях провід-них держав світу. Доктрина ІпсО НАТО AJP-3.7 від 2002 р. визначає їх як «планові психологічні дії у мир-ний час, в період кризи та у військо-вий час, спрямовані на ворожі, дружні й нейтральні об’єкти впливу з метою забезпечення відношення і поведінки, яка сприяє досягненню політичних і військових цілей» (апробація країнами НАТО цієї доктрини відбулася, зокрема, у ході операції «Юніфайд проектор» про-ти Лівії у 2011 р., коли одних листі-вок спецпропаганди було поширено до 14 млн. штук).

Відповідно до Польового стату-ту ЗС США FM 3-05.30, ПсО націле-ні на зміну поведінки «об’єктів впливу» на користь національних інтересів США, зниження мораль-ного потенціалу й психологічної стійкості противника. З червня 2010 р. у термінології ЗС США по-няття «Psychological Operations (PSYOP, ПсО)» замінено визначен-ням Military Information Support Operations (MISO) – «операції з ін-формаційного забезпечення дій військ»12.

Нині саме США виступають ви-знаним лідером у застосуванні цієї ефективної «нелетальної зброї», яку застосовують потужні, апробовані

12 Ахмадуллин В. Информационное подавле-ние полковника Каддафи и его армии // Не-зависимое военное обозрение – 2011. – 2 сентября.

у багатьох збройних конфліктах другої половини ХХ – початку ХХІ ст., відмінно підготовлені й оснаще-ні підрозділи інформборотьби, на-явні у всіх елементах ССО армії США, і передовсім – у сухопутних військах. Офіційні документи МО США наголошували на тому, що підрозділи психологічної війни як складова ССО мали отримати упро-довж 2007–2011 рр. додатково 3500 чоловік (і збільшитися на 33%).

Вивчення інформаційного ком-поненту ССО СВ США важливе для налагодження взаємодії між ними та відповідними підрозділами ЗС України (зокрема, у ході спільних навчань на Яворівському полігоні), а також у світлі планів США з акти-візації інформаційного протибор-ства з Росією та КНР на території «союзних країн». Йдеться про вне-сення 10 травня 2016 р. у палату представників Конгресу США про-екту «Закону про протидію інфор-маційній війні» (Countering Information Warfare Act of 2016, H.R. 5181). Вузловим положенням цього акту є пропозиція щодо створення у структурі Держдепартаменту Цен-тру аналізу інформації та протидії, який би співпрацював із відповід-ними органами МО США, директо-ром Національної розвідки, ЗМІ та неурядовими грантовими організа-ціями13.

13 Иванов В. На пропагандистском фронте // Независимое военное обозрение. – 2016. – 20 мая.

43

Таким чином, незважаючи на те, що сили спеціальних операцій в країнах НАТО мають різні назви («Сили спеціальних операцій» (США, Велика Британія, Франція); «Спеціальні сили» (ФРН); «Сили спеціального призначення» (Ту-реччина), на них покладається ви-конання певних характерних функ-ціональних завдань, про які йтиметься нижче.

Основними завданнями ССО є у мирний час: організація антиуря-дових виступів, повстанських та партизанських рухів з метою деста-білізації обстановки у відповідній країні; захоплення або вбивство видних політичних, державних і військових діячів; проведення ди-версій і актів саботажу; збір роз-відувальних даних політичного, економічного і військово-страте-гічного характеру; підготовка і формування партизанських і по-встанських загонів; накопичення, розподіл і розміщення в певних ра-йонах (майбутніх партизанських базах) зброї та засобів матеріаль-но-технічного забезпечення, що плануються на воєнний час для за-безпечення проведення спеціаль-них операцій;

підготовка військовослужбов-ців і цивільного персоналу країни перебування в рамках надання їй військової допомоги, а також під-тримки в інтересах її внутрішньої безпеки; захоплення заручників або звільнення своїх громадян;

охорона громадян та майна, що знаходяться на території іншої кра-їни, вивезення їх з країни при не-обхідності; ведення психологічних операцій, дії сил цивільної адміні-страції в інтересах виконання вище перелічених завдань; надання сприяння і допомоги в боротьбі з терористами, виявлення і організа-ція нападів на штаб-квартири і бази терористичних організацій;

у воєнний час: збір розвідуваль-них відомостей в інтересах дій угруповань своїх військ на ТВД; виведення з ладу або захоплення важливих військових і промисло-вих об’єктів у тилу противника із застосуванням як звичайної, так і ядерної, хімічної і бактеріологічної зброї; здійснення рейдів і влашту-вання засідок у тилу противника; порушення комунікацій, системи державного та військового управ-ління та тилового забезпечення; наведення на об’єкти противника своєї авіації, коригування ударів по ним ракетами і вогнем артилерії; диверсії, акти саботажу і психоло-гічні операції в інтересах ослаблен-ня тилу, деморалізації особового складу та населення противника; виявлення і викрадення ядерної зброї, зразків техніки і озброєння, секретних документів; організація втечі з полону своїх військовос-лужбовців і цивільного персоналу.

Війська СпП у різних країнах HАТО мають істотні відмінності за чисельним, бойовим складом та

44

можливостям. Однак їх організа-ційна структура в основному схо-жа. Як правило, вона включає пев-ну кількість бойових (розвідувально-диверсійних) під-розділів, штабні підрозділи, під-розділи зв’язку, матеріально-тех-нічного та медичного забезпечення, а в деяких випадках – вогневої під-тримки. Оснащення військ СпП включає спеціалізовані системи зброї і військової техніки: літаки і вертольоти, підводні човни, кора-блі і катери, малогабаритні ядерні міни, хімічні і біологічні засоби, підривні заряди і міни, стрілецьку зброю безшумної і безполуменевої стрільби, переносні малогабаритні станції супутникового зв’язку та інші засоби для вирішення розвід-увально-диверсійних завдань в глибокому тилу противника.

Найбільше численними і все-бічно підготовленими формуван-нями військ СпП, призначеними для вирішення завдань оператив-но-стратегічного значення, мають ЗС США, Велика Британія, ФРН і Франція. Війська СпП інших країн HАТО (Нідерланди, Бельгія, Данія, Норвегія, Греція, Італія, Іспанія, Португалія, Туреччина) призначені переважно тільки для вирішення завдань оперативно-тактичного значення.

Концептуальні погляди коман-дування ЗС провідних країн НАТО щодо застосування сил спеціаль-них операцій розповсюджуються на їх наземний, повітряний і мор-ський компоненти та охоплюють різні аспекти використання ССО у кризах та збройних конфліктах.

В деяких країнах НАТО (США,

Джерело: https://topwar.ru/uploads/posts/2011-04/1303909630_ksk_g36_ag36_01.jpg

45

Франція, Туреччина) у національ-них збройних силах сформовані підрозділи ССО та окремі органи управління (командування), які за-безпечують найбільш ефективне їх застосування та координацію взає-модії з іншими видами ЗС і родами військ (Об’єднане командування спеціальними операціями (США), Командування спеціальних опера-цій (Франція), Командування сил спеціальних операцій (ФРН) Ко-мандування силами спеціального призначення (Італія).

Оперативне управління силами спеціальних операцій здійснюють Генеральний штаб (Штаб оборони) ЗС (Туреччина, Франція) або ОКНШ (США) через відповідні ко-мандування ССО.

Враховуючи той факт, що сили ССО вирішують ряд завдань, які виходять за рамки функцій ЗС, вони тісно взаємодіють також із спеці-альними службами країни: МІ-6 (Велика Британія), Національною жандармерією (Франція), жан-дармськими військами (Туреч-чина), Федеральною прикордон-ною охороною (ФРН).

Основу сухопутного компонен-та ССО (найбільшого за чисельніс-тю) складають окремі бригади (ко-мандування) та полки спеціального призначення (СпП), які включа-ють: органи управління; бойові підрозділи (батальйони /роти СпП; роти глибинної розвідки); підроз-діли бойового забезпечення (роти

спецрадіозв’язку та зв’язку); під-розділи тилового забезпечення; підрозділи підготовки особового складу (навчальні центри).

Бойове застосування ССО здій-снюється, як правило, у складі груп СпП, штатна чисельність яких за-лежить від характеру покладених на них завдань і може складати: до 4 осіб (Велика Британія, ФРН); до 8 осіб (США, Італія); 10-12 осіб (Франція, Туреччина). Обов’язки особового складу групи СпП чітко розподілені з урахуванням спеціа-лізації кожного члена групи (ко-мандир групи, заступник команди-ра групи, розвідник, зв’язківець, сапер-підривник, спеціаліст з озброєння, фельдшер).

Крім того, до складу сухопутно-го компонента ССО (США, Фран-ція) входять підрозділи армійської авіації (160-й авіаційний полк СО та Загін СО армійської авіації, відпо-відно), які відповідають за переки-дання та забезпечення підтримки підрозділів ССО в районах опера-тивного призначення. В ряді євро-пейських країн (Італія, ФРН, Туреч-чина) бойові підрозділи ССО підсилюються вертольотами зі скла-ду бригад армійської авіації СВ.

Досвід участі американських військ у сучасних конфліктах свід-чить про те, що в процесі підготов-ки та проведення спеціальних опе-рацій провідну роль відіграє Командування цивільних справ і психологічних операцій (ЦС і ПсО)

46

СВ США. За оцінкою спеціалістів, діяльність підрозділів командуван-ня ЦС і ПО значно сприяла ефек-тивному застосуванню загально-військових підрозділів ЗС в ході бойових дій з урегулювання кризо-вих ситуацій. Основу Групи цивіль-них справ (до 97%) складають ре-зервісти, які мають високу фахову підготовку в галузі суспільної без-пеки (поліція), сільського госпо-дарства, економіки, фінансів та управління.

Група психологічних операцій Командування ЦС і ПсО здійснює підтримку всіх видів спеціальних операцій через проведення елемен-тів інформаційної війни з метою формування серед місцевого насе-лення кризового регіону суспільної думки, яка б відповідала інтересам

США.Разом з тим, з метою забезпе-

чення підтримки дій підрозділів ССО та ведення глибинної розвід-ки створені роти глибинної розвід-ки (ФРН, Італія), які складаються з групи управління та взводів (груп) глибинної розвідки. Загальна чи-сельність роти глибинної розвідки становить близько 80 військовос-лужбовців.

Водночас, тенденція щодо вклю-чення до складу ССО розвідуваль-них частин та підрозділів просте-жується і в інших країнах НАТО, зокрема Франції, де вважається за доцільне створення полку глибин-ної розвідки у складі ССО.

Таким чином, за умов постійно зростаючого рівня асиметричних загроз, особливу роль для їх лікві-дації або упередження відігравати-муть спеціальні методи ведення ві-йни (психологічні операції, підривні дії, операції ССО). Прове-дене нами дослідження дозволяє виявити так сутнісні риси концеп-туальної спрямованості й організа-ційно-функціональної побудови Сил спецоперацій СВ провідних країн НАТО:• детермінованість функціональ-

ного місця у системі національ-них збройних сил, завдань, осо-бливостей побудови й тактики дій ССО геополітичними спря-муваннями, доктринальними документами воєнно-політичної стратегії держави, розподілом

Ілюстрація № 7.Джерело: http://infosplanet.info/wp-content/

uploads/2013/03/jemblemy-podrazdelenij-psyops.jpg

47

функцій у системі колективних (блокових) військових завдань, історичними традиціями вій-ськового будівництва та ресурс-ними можливостями конкретної країни;

• чітка тенденція до виокремлен-ня ССО у самостійний високо-професійний, вельми боєздат-ний та високомобільний компонент збройних сил із фор-муванням відповідних окремих управлінсько-командних (коор-динаційних) органів;

• набуття ССО можливостей для автономного вирішення важли-вих воєнно-політичних завдань без задіяння основних збройних сил, у рамках стратегій асиме-тричного протистояння;

• визначення кола завдань ССО для мирного та військового часу, з урахуванням ступеня загроз або інтенсивності реального збройного конфлікту;

• формування ССО в основних ви-дах збройних сил, передовсім – у

сухопутних військах, визначення механізму взаємодії між ними;

• визначення кола провідних за-вдань ССО сухопутних військ, з пріоритетним значенням дій в тилу противника із ведення спе-ціальної розвідки, диверсійно-підривної роботи, нейтралізації зброї масового ураження, спри-яння проведення загальновій-ськових повітряно-наземних операцій;

• поява й закріплення в організа-ційно-функціональній моделі підрозділів (органів) із вирішен-ня небойових або асиметричних завдань (психологічні операції, розгортання повстансько-пар-тизанських рухів, взаємодія із прихильним цивільним населен-ням тощо);

• наявність особливої системи (за-кладів, центрів тощо) підготовки та перепідготовки кадрів «еліт-них військ», включаючи підготовлений контингент резервістів тощо.


48

Часть 1. Эстония, Латвия и Литва: опасение агрессии России

Вооруженные силы (ВС) стран Балтии (Эстонии, Латвии и Литвы) были созданы в 1991 г после распа-да СССР, а в 2004 г эти страны всту-пили в НАТО. Причиной последне-го было опасение военной мощи России и потенциального возник-новения военной угрозы с её сто-роны.

Руководство стран Балтии в 2004-2014 годах исходило из того, что с учетом членства стран в Альянсе, тенденций развития меж-дународной обстановки и укрепле-ния европейской безопасности, угрозы вооруженного нападения или других военных действий, на-

правленных против стран Балтии, не было. Вместе с тем, ими призна-валось наличие опасностей, в ответ на которые эти страны будут вы-нуждены использовать военные меры. К основным из них относи-лись:• потенциальные военные опас-

ности (военной угрозы для стран Балтии тогда не было видно, од-нако пока в регионе и в соседних государствах были сосредоточе-ны крупные воинские группи-ровки и по-разному понимались угрозы и средства их отражения, вероятность военной конфрон-тации существовала);

• провокации, демонстрации во-енной силы и угрозы ее приме-

Эстония, Латвия, Литва и Российская угроза

Юрий Барашчлен Експертної ради ЦДАКР

49

нения (в регионе были государ-ства, документы, касающиеся политики безопасности и оборо-ны которых предусматривали, а военная мощь позволяла вести военную деятельность, направ-ленную против стран Балтии и их союзников);

• расширение региональных кон-фликтов;

• терроризм (для стран Балтии эта угроза носила скорее внешний характер и зависела от активно-го участия стран в борьбе с ней, ведущейся международными со-обществами и организациями; из-за этого страны Балтии могли стать потенциальной мишенью международного терроризма, а в будущем не исключена возмож-ность возникновения угрозы внутреннего терроризма);

• распространение оружия массо-вого поражения, его составных частей и технологий производ-ства;

• массовые кибератаки, которые могут быть организованы про-тив важных государственных и оборонных структур стран Бал-тии, их систем управления субъ-ектами экономики и хозяйства, информационных систем, а кро-ме того, способны вызвать пани-ку в обществе и оказать влияние на руководство и управление ВС;

• нестабильные государства (из-за неспособности обеспечить вну-

тренний контроль и защиту на-циональных границ часто стано-вятся убежищем группировок, поддерживающих международ-ный терроризм и организован-ную преступность);

• техногенные катастрофы, сти-хийные бедствия и промышлен-ные аварии;

• неконтролируемая миграция.В этой связи основные усилия

военного руководства стран Бал-тии были направлены на реализа-цию мероприятий по подготовке национальных ВС, являющихся ча-стью коллективной системы безо-пасности и обороны НАТО, к веде-нию совместно с войсками Альянса мобильной обороны страны и вы-полнению международных обяза-тельств. В соответствии с планами реформирования ВС предпочтение отдавалось малочисленным (не-сколько мотопехотных б-нов), тех-нически оснащенным и подготов-ленным силам постоянной готовности.

ВС стран Балтии доктринально являются ключевым элементом в системе обеспечения их нацио-нальной безопасности и основой обороны, обеспечивая неприкос-новенность и целостность терри-тории стран, воздушного про-странства и морской акватории, участвуя в международных опера-циях, осуществляя подготовку личного состава и резерва, способ-ствуя гражданской обороне. Но в

50

реальности большинство этих за-дач может быть выполнено только с помощью союзников по НАТО.

Страны Балтии не присоедини-лись ни к договору об обычных во-оружённых силах в Европе, ни к адаптированному договору. То есть, численность войск и количе-ство вооружений ВС стран Балтии не ограничено международными соглашениями, хотя в реальности они были очень невелики.

Текущая деятельность и разви-тие ВС стран Балтии планирова-лась и осуществлялась на основе следующих законов: «О националь-ных ВС», «О национальной безо-пасности», «О военной службе», «О мобилизации», «О статусе ино-странных ВС», «Об участии ВС в международных операциях», «Кон-цепции государственной оборо-ны», «Концепции национальной безопасности», «Мобилизацион-ной концепции», «Основы обеспе-чения приема иностранных ВС на национальной территории».

Строительство, модернизация и реформирование ВС проводились с учетом долгосрочных, средне-срочных и перспективных планов и программ, утвержденных мини-стром обороны.

В соответствии с конституция-ми Эстонии, Латвии и Литвы, вер-ховным главнокомандующим ВС является президент. Политическое и административное руководство ВС возложено на министра оборо-

ны (гражданское лицо). Оператив-ное управление деятельностью во-йск (сил) в мирное и военное время осуществляет главнокомандую-щий национальными ВС через объединенный (генеральный) штаб.

В задачи ВС будут входить: ве-дение сдерживающих боевых дей-ствий в приграничных районах; уничтожение вражеского десанта; оборона столицы и других страте-гически важных объектов стран, в т.ч. предназначенных для приема сил поддержки НАТО (аэродромы, порты, транспортные коммуника-ции). Кратковременную оборону призваны обеспечить также раз-вернутые и укомплектованные за счет военнослужащих резерва и ополченцев пехотные подразделе-ния. Действуя небольшими боевы-ми группами, они будут произво-дить подрывы дорог, мостов и других объектов в районах движе-ния войск противника. В этой свя-зи на вооружении каждого подраз-деления предполагается иметь инженерную технику и минно-взрывное оборудование, средства ПТО и ПВО.

Главными задачами СВ являют-ся: защита территориальной це-лостности и государственного строя от внешних и внутренних угроз; оказание поддержки другим видам ВС; организация с ними вза-имодействия; обучение и подготов-ка военнослужащих СВ и резерва;

51

участие в международных гумани-тарных миссиях, операциях по уре-гулированию кризисных ситуаций и военных операциях; оказание со-действия другим силовым ведом-ствам и гражданским структурам при наведении и поддержании об-щественного порядка; ликвидация последствий стихийных бедствий, техногенных катастроф, аварий и террористических актов.

На ВВС возложены задачи: за-щита суверенитета и территори-альной целостности стран; кон-троль и охрана воздушного пространства;

ПВО важных военных и госу-дарственных объектов; авиацион-ное обеспечение СВ, ВМС, сил специальных операций, службы охраны границы и других форми-рований МВД; обеспечение меро-приятий оперативной и боевой подготовки ВС; обеспечение безо-пасности авиаперевозок руковод-ства и высшего командного соста-ва ВС; перевозка войск, ВВТ, грузов; выполнение международ-ных договоренностей согласно статье 5 Североатлантического до-говора, участие в международных операциях и миссиях; обеспечение приема и воздушных перевозок войск усиления союзников; обе-спечение деятельности ОВВС НАТО на национальных террито-риях; ведение воздушной развед-ки; проведение поисково-спаса-тельных операций; выполнение

специальных задач в интересах министерств здравоохранения, социальных служб и местных вла-стей; надзор и ремонт радиорелей-ных сетей МО.

Основными задачами ВМС яв-ляются: защита национального суверенитета и территориальной целостности стран; охрана терри-ториальных вод и экономической зоны государств, обеспечение безопасности морского судоход-ства и рыболовства, разработка природных ресурсов; выполнение обязательств перед союзниками по НАТО; участие в миротворче-ских миссиях и операциях, а так-же в антитеррористических опе-рациях; проведение операций по разминированию акватории Бал-тийского моря; ведение морской разведки; организация поисково-спасательных операций; противо-десантная оборона побережья; обеспечение приема войск усиле-ния Альянса [1].

ЭСТОНИЯ имеет территорию 45,226 кв. км. Страна граничит с Латвией на юге (339 км) и Россией на востоке (294 км). Длина сухо-путной границы 633 км, береговой линии – 1000 км. На севере Эсто-ния имеет выход к Финскому зали-ву и Балтийскому морю, на юге – к Рижскому заливу.

Население страны насчитывает 1,259 млн. чел. (70% эстонцев, 25% русских, 1,7% украинцев, 1% бело-русов, 2,3% других).

52

Эстония имела в 2015 г ВВП 22,7 млрд. долл., в 2016 г – 23,5 млрд. долл., её военный бюджет в 2015 г был 467 млн. долл. в 2016 г – 503 млн. долл. в 2017 г – 532 млн. долл.

Внимание к национальной обо-роне в Эстонии усилилось в 2014 г, с начала российской агрессии про-тив Украины. Дополнительная ави-абаза (в Эмари) была предоставле-на страной в 2014 г для текущей миссии НАТО в области воздушно-го патрулирования, в то время, ког-да эстонское руководство жалова-лись на вторжения российских самолётов в воздушное простран-ство страны; миссия по его охране, вероятно, будет иметь определён-ное значение для эстонской безо-пасности.

Воинская повинность была вновь введена в 2015 г, а министр обороны объявил в 2016 г, что жен-щины с 2018 г смогут служить в ВС. Расходы на оборону увеличились в 2016 г, отражая мнение всех евро-пейских стран, граничащих с Рос-сии, что их безопасность требует большего внимания.

После Варшавского саммита НАТО в 2016 г было объявлено, что в Эстонии будет развёрнут на рота-ционной основе многонациональ-ный батальон. Инвестиции в ин-фраструктуру еще больше увеличат интеграцию страны в НАТО, и ряд казарм были построены в 2016 г в рамках подготовки к первым рота-ционным развертываниям, как ча-

сти расширенного присутствия НАТО. Эстония продолжает разви-вать свои возможности в сфере ки-бернетической безопасности. С 2011 г она разрабатывает кибер-по-лигон (виртуальная среда для ки-бер-тренировок), и в 2014 г НАТО приняло решение основать кибер-полигон, расположенный на терри-тории Эстонии. Были дальнейшие инвестиции НАТО в эти возмож-ности в 2016 г.

Эстония также является членом многонациональных объединен-ных экспедиционных сил. Ежегод-ные учения Spring Storm были про-ведены в Эстонии в начале 2016 г. Эстонские подразделения специ-альных сил были направлены в Украину для обучения групп укра-инских специальных сил в рамках тренировочной инициативы под руководством США.

Численность ВС 6,4 тыс. чел. (СВ 5,7 тыс. чел., ВВС 300 чел., ВМС 400 чел), лиги обороны (террито-риальные войска «Кайтсейлийт») 15,8 тыс. чел. Осуществляется при-зыв на 8 мес., офицеров и специа-листов – на 11 мес. Резервы начи-тывают 12 тыс. чел.

СВ насчитывают 2,6 тыс. кадро-вых военнослужащих и 3,1 тыс. призывников.

Задачи СВ включают обеспече-ние их постоянной боеготовности, организация обороны страны на суше и её жизненно важных стра-тегических объектов, участие в

53

международных миссиях по под-держанию мира.

Административная организа-ция СВ включала:• 1-я мотопехотная бригада (Пол-

диски): 3 б-на (Калевский мото-пехотный, скаутский и тылового обеспечения) и 2 роты (штабная и связи).

• Северо-восточный оборони-тельный р-н (Тапа): 2 б-на (Виру-ский мотопехотный, инженер-ный), 2 д-на (артиллерийский и ПВО), учебный центр.

• Северный оборонительный р-н (Таллинн): 2 б-на (караульный, штабной).

• Южный оборонительный р-н (Тарту): Куперьяновский пехот-ный б-н.

• Западный оборонительный р-н (Пярну).Оперативная организация СВ

включает:• 1-я мотопехотная бригада: штаб,

5 б-нов (2 мотопехотных, в т.ч. Калевский и Вируский, скаут-ский, инженерный, тылового обеспечения), 2 д-на (артилле-рийский и ПВО), 3 роты (штаб-ная, разведки и связи). Пехотные б-ны оснащены БТР XA-188, ска-утский б-н – БМП CV9035, арт-дивизион – гаубицами FH-70, д-н ПВО – ЗУ-23 и ПЗРК Mistral.

• 2-я мотопехотная бригада: 3 б-на (мотопехотный Куперьяновский на БТР XA-180EST, инженерный и тылового обеспечения), артил-

лерийский д-н (резервный, с гау-бицами Д-30), рота разведки.

• Военная полиция включает ка-раульный б-н.

• Центральный полигон ВС.Батальонная тактическая груп-

па (БТГ) НАТО в Эстонии (Тапа) под английским командованием имеет 1200 чел., в т.ч. 800 англичан (механизированный б-н, танки Challenger2, БМП Warrior, СГ AS90), 300 французов (механизи-рованная рота, разведчики, сапё-ры, танки Leclerc), 100 венгров (ме-ханизированная рота).

ВВС включают штаб (Таллинн), авиабазу (Эмари, самолёты Ан-2 и L-39С, вертолёты R-44 Raven II), д-н воздушного наблюдения (Эма-ри, 1 РЛС TPS-17, 2 Ground master 403). На авиабазе Эмари сейчас ба-зируется 4 истребителя воздушно-го патруля НАТО.

ВМС включают штаб и военно-морскую базу (Таллинн), где бази-руется д-н минных кораблей.

Силы специальных операций включают б-н спецназа.

Эстония существенно развила ки-бербезопасность своей инфраструк-туры после того, как попала под кибе-ратаку в 2007 г. Она приняла в 2008 г национальную стратегию в области кибербезопасности, и в 2009 г совет кибернетической безопасности был добавлен в комитет безопасности пра-вительства страны. Этот совет поддер-живает межведомственное сотрудни-чество на стратегическом уровне.

54

Таллинн организует Центр со-вместной кибербезопасности НАТО (CCDCOE), и в Эстонии ежегодно проводятся кибернети-ческие учения Locked Shields, как и

с 2013 г – учения кибернетической коалиции.

Стратегия кибербезопасности на 2014-2017 годы выступает за большую интеграцию возможно-

Таблица 1

Таблица 2

Классы вооружений Количества и типы вооружений СВБМП гусеничные 24 CV9035 (всего 44 – поставка до 2018 гг.)БТР 151: 56 Pasi XA-180EST, 80 XA-188, 15 БТР-80 Самоходные гаубицы 12 К9 (планируется)Гаубицы 66: 42 122-мм Д-30, 24 155-мм FH-70 Миномёты 310: 131 81-мм (10 NM95, 41 B455, 80 M252), 179 120-мм (14

2Б11, 165 M/41D)Безоткатные орудия 160: 130 90-мм Pv-1110, 30 106-мм М40А1 ПТРК 90+: 10 MAPATS, Milan-2, 80 JavelinЗенитные средства 27+: ЗУ-23, 27 ПЗРК MistralВВСТранспортные самолёты 2 Ан-2Учебные самолёты 2 L-39СВертолёты 4 R-44 Raven IIВМСТральщики 4: 1 Tasudja (типа Lindormen), 3 Admiral Cowan (типа Sand-

own)Тендер 1 Ristna (типа Rihtniemi)

Классы оружия Типы оружияПистолеты 9-мм HK USP, 11,43-мм Colt M1911Пистолеты-пулемёты 9-мм Mini UZIАвтоматы 5,56-мм Galil AR/SAR, M16A1, 7,62-мм AK4 (HK G3)Снайперские винтовки 7,62-мм Galil Tzalafim, M14, M14-TP, Sako TRG-42, 12,7-

мм PGM Hecate IIРужья 12 калибра Benelli M3TЛёгкие пулемёты 5,56-мм Galil ARM, NegevПулемёты 7,62-мм MG3, Ksp 58 (FN MAG)Тяжёлые пулемёты 12,7-мм M2ПТ гранатомёты 146+: 82-мм В-300, 84-мм М136 АТ4, 146 m/48 Carl

Gustav

55

стей. В ней сказано, что специали-сты ВС и эстонской Лиги обороны будут неотъемлемой частью разви-тия возможностей военной кибер-защиты. Недавно принятый акт эстонской Лиги обороны прямо интегрирует своё подразделение киберзащиты в систему нацио-нальной обороны [1-5].

Вооружение ВС Эстонии приве-дено в табл. 1 и 2 [1-5]

ВС закупили, или получили в качестве военной помощи: • Современные шведские гусенич-

ные БМП CV9035NL из Нидер-ландов (имеют 35-мм пушки и дополнительную броню).

• Менее современные финские ко-лёсные 6х6 БТР (XA-180EST из Финляндии и XA-188 из Нидер-ландов, последние с усиленной бронёй), советские БТР-80 (для обучения).

• Советские гаубицы Д-30 из Фин-ляндии и западногерманские FH-70 из ФРГ (планируется за-купка южнокорейских самоход-ных гаубиц К9).

• Миномёты (английские NM95, B455, американские M252, со-ветские 2Б11, шведские M/41D).

• Устаревшие безоткатные орудия (шведские Pv-1110 и американ-ские М40А1).

• ПТРК (израильские MAPATS, французские Milan-2 и совре-менные американские Javelin);

• Зенитные средства (устаревшие советские пушки ЗУ-23 и совре-

менные французские ПЗРК Mistral).

• Старые самолёты (советские Ан-2 и чешские L-39C), амери-канские вертолёты R-44.

• Тральщики (Tasudja из Дании типа Lindormen и Admiral Cowan из Великобритании типа Sandown).ЛАТВИЯ имеет территорию

64,589 кв. км. Она граничит с Эсто-нией на севере (343 км), Литвой на юге (576 км), Россией на востоке (292 км) и Беларусью на юго-восто-ке (171 км). Длина сухопутной гра-ницы 1382 км, береговой линии – 498 км. На западе страна имеет выход к Балтийскому морю, на се-вере – к Рижскому заливу.

Население страны насчитывает 1,966 млн. чел. (62% латышей, 27% русских, 3% белорусов, 2,2% поляков).

Латвия имела в 2015 г ВВП 27 млрд. долл., в 2016 г – 27,9 млрд. долл., её военный бюджет в 2015 г был 282 млн. долл. в 2016 г – 411 млн. долл. в 2017 г – 501 млн. долл.

Как и другие страны Балтии, Латвия обеспокоена российской агрессией против Украины. Основу ВС Латвии составляют, в основном, СВ, ориентированные на стандар-ты НАТО, поддержку развертыва-ния ВС стран НАТО и партнерства с соседями. Новая концепция на-циональной обороны была предло-жена в июне 2016 г.

Инвестиции в бронированные машины предоставили СВ Латвии

56

новые возможности в форме 123 подержанных британских гусенич-ных ББМ; поставки их начались в 2015 г. Латвия также приобрела противотанковые средства и транс-портные средства для подразделе-ний тыла. Латвия обязалась увели-чить военный бюджет для обеспечения требований НАТО тратить 2% ВВП на оборону. Зака-заны РЛС дальнего действия, что улучшит ПВО Латвии, как часть более широкого плана модерниза-ции сил. В сентябре 2015 г в Латвии активизировалась Группа интегра-ции сил НАТО, также в Латвии бу-дет находиться одна из ротацион-ных боевых батальонных групп (во главе с Канадой) в рамках расши-ренного передового присутствия НАТО. В течение 2016 г Латвия приняла участие в многочислен-ных учениях НАТО, включая Anakonda 16 в Польше.

Численность ВС 5,31 тыс. чел. (СВ 1,25 тыс. чел., ВВС 310 чел., ВМС 550 чел, другие 2,6 тыс. чел., национальной гвардии 600 чел.). С 2007 г ВС полностью контрактные. Резервы имеют 7,85 тыс. чел. (наци-ональная гвардия).

СВ включают мотопехотную бригаду, имеющую 3 б-на (1-й и 2-й мотопехотный, поддержки) и 3 роты (штабная и связи, снабжения и транспорта, медицинская). Также в СВ есть подразделение специаль-ного назначения.

Национальная гвардия (добро-

вольные силы территориальной обороны «Земессардзе») включает 16 кадрированных резервных б-нов (11 пехотных, инженерный, защи-ты от РХБЗ, 3 тылового обеспече-ния) и 2 д-на (артиллерийский и зенитный), сведённых в 3 регио-нальных командования (штабы в Риге, Лиепая и Резекне). Первый округ имеет 5 б-нов (4 пехотных и тылового обеспечения), второй округ – 6 б-нов (4 пехотных, защи-ты от РХБЗ, тылового обеспече-ния) и 34-й артдивизион, третий округ – 4 б-на (2 пехотных, студен-ческий, инженерный) и 17-й зенит-ный д-н с пушками L/70.

БТГ НАТО в Латвии (Адажи) под канадским командованием имеет 1138 чел., в т.ч. 450 канадцев (механизированный б-н, разведы-вательный взвод), 300 испанцев (механизированная рота, танки Leopard-2Е), 160 итальянцев (меха-низированная рота), 160 поляков (танковая рота, РТ-91), 50 словен-цев (взвод РХБЗ) и 18 албанцев (сапёрный отряд).

ВВС имеют главными задачами контроль воздушного простран-ства страны и ограниченную ПВО, поиск и спасение на суше и море, транспортировку по воздуху. ВВС включает транспортную эскадри-лью (с самолётами Ан-2, вертолёта-ми Ми-17 и Ми-2), д-н ПВО и эска-дрилью РЛС.

ВМС Латвии предназначены для охраны территориальных вод и эко-

57

номической зоны страны, обеспече-ния безопасности морского судо-ходства и рыболовства, участия в международных операциях, а также в операциях по разминированию Балтийского моря. В составе ВМС имеются флотилия боевых кора-блей и служба береговой охраны.

Флотилия боевых кораблей (Ли-епая) включает: 2 д-на (тральщиков и патрульных катеров), службу на-блюдения за надводной обстанов-кой, мастерскую по ремонту минно-трального вооружения. В д-не тральщиков имеется подразделение водолазов. Система базирования ВМС включает пункты базирова-ния Лиепая и Болдерая.

Служба береговой охраны

(Рига) представлена штабом и цен-тром координации морских поис-ково-спасательных работ.

Латвия, Эстония и Литва орга-низовали совместную морскую часть BALTRON, которая базирует-ся в Лиепая, Риге, Вентспилсе (Лат-вия), Таллинне (Эстония) и Клай-педе (Литва) [1-3, 6, 7].

Вооружение ВС Латвии приве-дено в табл. 3 и 4 [1-3, 6, 7]

ВС закупили или получили в ка-честве военной помощи:• Устаревшие английские гусенич-

ные ББМ CVR(T) (БТР Spartan, БРМ Scimitar, КШМ Sultan, БРЭМ Samson, БММ Samaritan).

• Самоходные гаубицы (амери-канские М109А5О из Австрии).

Таблица 3

Классы вооружений Количества и типы вооружений СВББМ гусеничные 65 CVR(T) (планируется 123 в 2020 г)Самоходные гаубицы 47 М109А5ОПушки 23 100-мм К53 (в национальной гвардии)Миномёты 63+: 38 81-мм (10 M252, 28 L16), 25+ 120-мм (25 M/41D,

ПМ-43)Безоткатные орудия 90-мм Pv-1110 ПТРК 12 Spike-LRПЗРК RBS 70ВВСТранспортные самолёты 4 Ан-2Вертолёты 4 Ми-17, 2 Ми-2ПЗРК 27 RBS-70Зенитные пушки 18-24 40-мм L/70ВМСПатрульные катера 5 Skrunda (типа Swath). Тральщики 6: 5 Imanta (типа Alkmaar/Tripartite), 1 Vidar

58

• Старые чешские пушки К53.• Миномёты (американские M252,

английские L16, устаревшие шведские M/41D и советские ПМ-43).

• Устаревшие шведские безоткат-ные пушки Pv-1110.

• Современные израильские ПТРК Spike-LR.

• Шведские ПЗРК RBS 70.• Устаревшие советские самолёты

Ан-2, вертолёты Ми-17 и Ми-2.• Устаревшие шведские зенитные

пушки L/70.• Современные патрульные кате-

ра Skrunda (немецкие типа Swath).

• Тральщики (Imanta из Нидер-ландов типа Alkmaar/Tripartite и норвежские Vidar).ЛИТВА имеет территорию

65,301 кв. км. Она граничит с Лат-вией на севере (453 км), Польшей (91 км), Россией (Калининградская обл.) на юго-западе (227 км) и Бела-

русью на юго-востоке (502 км). Длина сухопутной границы 1273 км и на западе страна имеет выход к Балтийскому морю (длина бере-говой линии 99 км).

Население страны насчитывает 2,855 млн. чел. (84,2% литовцев, 6,6% поляков, 5,8% русских, 1,2% белорусов).

Литва имела в 2015 г ВВП 41,2 млрд. долл., в 2016 г – 42,8 млрд. долл., её военный бюджет в 2015 г был 471 млн. долл. в 2016 г – 642 млн. долл. в 2017 г – 805 млн. долл.

ВС Литвы предназначены в пер-вую очередь для обороны террито-рии этой страны с ограниченными силами и сотрудничества с союзни-ками по НАТО.

В начале 2014 г Литва, как и дру-гие страны Балтии, выразила обе-спокоенность российской агресси-ей против Украины. Поддержка НАТО приняла форму воздушного патрулирования, которое началось

Таблица 3

Корабль управления 1 Varonis Береговая охранаПатрульные катера 6: 1 Astra, 5 KBV 236

Классы оружия Типы оружияПистолеты 9-мм Beretta 92, Glock 17Автоматы 5,56-мм HK G36KV, M16, 7,62-мм M14Снайперские винтовки 7,62-мм M14Лёгкие пулемёты 5,56-мм FN MinimiПулемёты 7,62-мм MG3Тяжёлые пулемёты 12,7-мм M2ПТ гранатомёты 84-мм М136 АТ4, m/48 Carl Gustav

59

в регионе Балтии. В марте 2014 г литовский парламент подписал Соглашение о внешней политике, безопасности и обороне на 2014-2020 годы, обязуясь потратить 2% ВВП на оборону до 2020 г. Бюджет обороны страны был увеличен за этот счет более чем на 35% в 2016 г, а дальнейшее его увеличение ожи-дается для модернизации ВС и укрепления обороноспособности. Дополнительные военные расходы и ряд недавних закупок создали для ВС больше возможностей.

В апреле 2015 г советом госу-дарственной обороны была одо-брена новая концепция обороны. Было решено реформировать структуру сухопутных войск с из-менениями в механизированной бригаде и созданием новой мотопе-хотной бригады. В июле 2015 г Лит-ва и Латвия достигли соглашения о совместной разработке новой си-стемы ПВО.

В марте 2016 г совет государ-ственный обороны страны возоб-новил призыв в ВС. Вильнюс также санкционировал создание сил бы-строго реагирования для противо-действия возможным «гибрид-ным» сценариям. В 2016 г усилилась боевая подготовка, в том числе в урбанистическом сценарии, в то же время ВС страны приняли участие в региональных учениях, включая BALTOPS 16 и Sabre Strike 16.

В конце 2017 г правительство Литвы решило передать Украине

советское вооружение и боеприпа-сы на сумму до 2 млн. евро. В т.ч. противотанковые средства, св. 10 миномётов, более 80 пулемётов, 7 тыс. автоматов, до 2 млн. патронов и др.

Численность ВС 17,03 тыс. чел. (СВ 11,05 тыс. чел., ВВС 1,1 тыс. чел., ВМС 680 чел., другие 4,2 тыс. чел.). Добровольческие силы охра-ны края 4,85 тыс. чел., военизиро-ванные силы 11,3 тыс. чел. Осу-ществляется призыв на 9 мес. Резервы 6,7 тыс. чел. (СВ).

СВ насчитывают 6,2 тыс. кадро-вых и 4,85 тыс. призывников.

В 2014 г СВ включали силы бри-гадного размера:

Механизированная бригада «Железный волк» (Рукла) в соста-ве: • штаб бригады (Рукла, Йонав-

ский р-н); • механизированный б-н им. ко-

роля Миндаугаса, (Паневежис); • механизированный б-н им. Ве-

ликого князя Литовского Аль-гирдаса (Рукла);

• моторизированный б-н им. Ве-ликой княгини Бируте (Алитус);

• моторизированный б-н им. Ве-ликого князя Литовского Кясту-тиса (Таураге);

• артиллерийский д-н им. генера-ла Ромуалдаса Гедрайтиса (Рук-ла);

• б-н материально-технического обеспечения (МТО) им. князя Ва'йдотаса.

60

Бригада была сформирована в 1990 г.

Добровольные силы охраны края включали 5 сборных частей:• 1-я им. Округа Дайнавы (Али-

тус); • 2-я им. Округа Дарюса и Гирена-

са (Каунас);• 3-я им б-н им. Округа жямайтов

(Клайпеда); • 5-я им им. Округа Витаса (Паня-

вежес); • 8-я им. Округа им. Диджой Кова

(Вильнюс); • Отдельные подразделения:• драгунский учебный б-н им. Ве-

ликого князя Литовского Бути-гейдиса (Клайпеда);

• 4 роты (специальных операций, понтонная, сотрудничества во-енных и гражданских лиц, меди-цинская).Инженерный б-н им. Йозаса

Виткуса (Каунас)Сейчас СВ уже включают силы

дивизионного размера, в т.ч.: Механизированная бригада

«Железный волк» (Рукла) в составе: • штабная рота (Рукла, Йонавский

р-н); • гусарский б-н им. короля Мин-

даугаса (Паневежис); • уланский б-н им. Великой княги-

ни Бируте (Алитус); • механизированный б-н им. Ве-

ликого князя Литовского Аль-гирдаса (Рукла);

• механизированный б-н им. кня-зя Ва’йдотаса (Рукла);

• самоходный артдивизион им. ге-нерала Ромуалдаса Гедрайтиса (Рукла);

• б-н МТО и 2 роты (разведки и связи). Сообщалось, что в бригаду вве-

дены ещё батарея ПВО, 2 роты (противотанковая и инженерная), ремонтно-восстановительный б-н и взвод военной полиции.

Мотопехотная бригада «Жя-майтия» (Клайпеда) в составе: • штабная рота (Клайпеда); • драгунский б-н им. Великого

князя Бутигейдиса (Клайпеда); • мотопехотный б-н им. им. Вели-

кого князя Литовского Кястути-са (Таураге);

• мотопехотный б-н; • артдивизион; • б-н МТО и 2 роты (разведки и

связи).Бригада стоит в Жемайтии на за-

паде Литвы. Ей были переданы 2 мо-топехотных батальона в Клайпеде и Таураге. В течение 2016 г в бригаду вошли также б-н МТО, роты разведки и связи, а в 2017 г были сформирова-ны мотопехотный б-н и артдивизион.

Создав вторую бригаду (мото-пехотную) Литва сможет более эф-фективно проводить самостоя-тельные боевые операции, участвовать в коллективных меж-дународных оборонных мероприя-тиях, обеспечивать прием войск союзников по НАТО, быстрее реа-гировать на угрозы суверенитету страны.

61

Лёгкая пехотная бригада «Аук-штайтия» (Вильнюс) в составе 4-х б-нов (3-х резервных пехотных и МТО), резервного артдивизиона и 3-х рот (штабной, разведки и свя-зи). После развёртывания в ней бу-дет 4,5 тыс. чел. (79% резервисты).

Бригада начала формироваться в 2017 г. Она создается с целью при-ближения структуры СВ в мирное время к структуре в случае кон-фликта. Это необходимо, чтобы сделать реакцию СВ быстрее в слу-чае потенциальной агрессии.

Добровольные силы охраны края включают 6 сборных частей:• 1-я им. Округа Дайнавы (Али-

тус); • 2-я им. Округа Дарюса и Гирена-

са (Каунас);• 3-я им. Округа жямайтов (Клай-

педа); • 5-я им. Округа Витиса (Паняве-

жес); • 6-я им. Округа Присикелиса

(Шауляй);• 8-я им. Округа Диджой Кова

(Вильнюс). Инженерный б-н им. Йозаса

Виткуса (Каунас)Учебный центр им. Йозаса Лук-

ша (Рукла)БТГ НАТО в Литве (Рукла) под

немецким командованием имеет 1022 чел, в т.ч. 450 немцев (механи-зированный б-н, 6 танков Leopard-2А6, 20 БМП Marder, 12 БТР Fuchs и Boxer, СГ PzH-2000), 250 голланд-цев (механизированная рота, БМП

CV-90, БТР Boxer, БРМ Fennek), 200 норвежцев (механизированная рота, танки Leopard-2А4, БМП CV-90, БТР M113), 100 бельгийцев (рота обеспечения) и 22 люксем-буржца (взвод обеспечения).

ВВС включают штаб (Каунас), авиабазу (Зокняй около Шяуляя, транспортная и вертолётная эска-дрильи, ремонтное депо), дивизион ПВО (Мумайчай, Радвилишкский р-н), управление наблюдения и контроля воздушного простран-ства (Кармелава).

30 марта 2004 г началось патру-лирование воздушного простран-ства Латвии, Литвы и Эстонии ис-требителями ВВС стран НАТО (операция «Балтийский воздушный патруль»). В рамках операции на авиабазе Зокняй постоянно разме-щены 4 тактических истребителя и группа авиатехников (120 военнос-лужащих и гражданских специали-стов). В этой операции задействова-ны на ротационной основе подразделения 14 стран НАТО (по 6 месяцев каждая страна). На авиаба-зе поочерёдно дислоцировались ис-требители F-15C, F-16C, F/A-18A, Typhoon, Mirage 2000, МиГ-29. С 2014 г на эстонской авиабазе Эмари были размещены ещё 4 истребителя и воздушный патруль НАТО увели-чен до 8 самолётов. Во время обо-стрения обстановки в регионе (на-пример, крупных учений ВС России) численность патруля обычно увели-чивается до 16 истребителей.

62

ВМС имеют задачи: защита тер-риториальных вод, охрана и контроль экономической зоны, поисково-спа-сательные операции, поиск и обез-вреживание мин, береговая охрана и защита судоходства. ВМС включают 3 д-на кораблей (сторожевых, проти-воминных и вспомогательных), 2 службы (слежения за морем и побе-режьем, МТО), команду подводных действий и 2 центра (учебный и коор-динационный – спасения на море). База ВМС – Клайпеда [1-3, 8-10].

Вооружение ВС Литвы приве-дено в табл. 5 и 6 [1-3, 8-10]

ВС закупили или получили в ка-честве военной помощи:

• Устаревшие американские гусе-ничные БТР М113А1/2 (плани-руется новые немецкие колёсные БМП Boxer).

• Устаревшие американские гау-бицы M101A1(поступают совре-менные немецкие самоходные гаубицы PzH2000).

• Самоходные миномёты PzMrs из ФРГ (финские Tampella на БТР M113).

• Миномёты (болгарские М-60, американские М19, польские LM, советские ПМ-43 из Че-хии и 2Б11 из Болгарии, шведские M/41D, чешские М1982).

Таблица 5Классы вооружений Количества и типы вооружений СВБМП колёсные 8х8 88 Boxer (планируется)БТР гусеничные 234 М113А1/2 Самоходные гаубицы 4 155-мм PzH2000 (планируется 21) Гаубицы 72 105-мм M101A1 Самоходные миномёты 40 120-мм PzMrs (Tampella на M113)Миномёты 43+: 60-мм (М-60, М19, LM), 43+ 120-мм (18 ПМ-43, 16

2Б11, 9 M/41D, М1982)Безоткатные орудия 100 90-мм Pv-1110 Самоходные ПТРК 10 Javelin на HMMWVПТРК 8 Javelin ПЗРК Grom ВВСТранспортные самолёты

5: 3 C-27J Spartan, 2 L-410

Учебный самолёт 1 L-39ZAВертолёты 6: 3 транспортных Ми-8, 3 спасательных AS365M3

Dauphin ПЗРК 28: 8 FIM-92 Stinger, 20 RBS-70

63

• Устаревшие шведские безоткат-ные орудия Pv-1110.

• Современные американские ПТРК Javelin (самоходные на HMMWV и переносные).

• Современные ПЗРК (польские Grom, американские Stinger, шведские RBS-70).

• Транспортные самолёты (ита-льянские C-27J Spartan и чеш-ские L-410).

• Учебный чешский самолёт L-39ZA

• Устаревшие советские вертолё-ты Ми-8 и современные фран-цузские Dauphin.

• Патрульные катера (Zematis из Дании типа Flyvefisken и Selis из Норвегии типа Storm).

Тральщики (Suduvis из ФРГ типа Lindau, Skulvis из Великобри-тании типа Hunt и Jotvingis из Нор-вегии типа Vidar).

Новое вооружение ВС приведе-но ниже.

БМП Boxer. Сейчас полноцен-ных БМП и БТР с современным во-оружением у Литвы нет. СВ имеют в строю до 70 единиц устаревших БТР М113 (остальные в резерве). Дого-вор о приобретении 88 ББМ (БМП и БТР) был подписан в августе 2016 г, их стоимость 386 евро. Первые ма-шины должны быть поставлены в конце 2017 г, все ББМ – к 2021 г. Ими будут оснащены 2 механизирован-ных батальона бригады «Железный волк» в Рукле и Алитусе. Базовая

ВМСПатрульные катера 4: 3 Zematis (типа Flyvefisken). 1 Selis (типа Storm)Тральщики 4: 1 Suduvis (типа Lindau), 2 Skulvis (типа Hunt), 1

Jotvingis (типа Vidar)Спасательный корабль 1 Sakiai

Таблица 6Классы оружия Типы оружияПистолеты 7,62-мм ТТ, 9-мм HK USP, ПМ, Browning GP, CZ 75,

Glock 17,

11,43-мм Colt M1911А1Пистолеты-пулемёты 9-мм UZI, HK MP-5Автоматы 5,56-мм M16, HK G36KA4, 7,62-мм AK4 (HK G3), АК,

АКМС, М14 Снайперские винтовки 7,62-мм FR F2, GOL Sniper, HK MSG 90A1, Sako TRG-

42, 12,7-мм M82А1Пулемёты 7,62-мм MG3, FN MAGТяжёлые пулемёты 12,7-мм M2Гранатомёты 40-мм ГП-25, HK AG36 и GMGПТ гранатомёты 84-мм М136 АТ4, m/48 Carl Gustav

64

машина немецкая, а башня – изра-ильская (с 30-мм пушкой, пулеме-том и ПТУР Spike).

Самоходные гаубицы PzH2000. В сентябре 2015 г Литва, СВ кото-рой имели только устаревшие бук-сируемые гаубицы М101, подписа-ла договор о закупке в Германии 21 самоходной гаубицы PzH2000, 26 бронемашин управления M577V2 и 6 БРЭМ BPZ2. Стоимость догово-ра 16 млн. евро, но потребуются ещё 40 млн. евро на модернизацию гаубиц. В Литве уже 4 гаубицы, все поступят до 2019 г. Орудия (16 ед.) поступят в артдивизион бригады «Железный волк», 2 ед. – для обуче-ния и 3 – на запчасти.

ПЗРК GROM. Договор о приоб-ретении ПЗРК GROM у Польши на сумму до 34 млн. евро был подпи-сан в сентябре 2014 г. ПЗРК спосо-бен уничтожать цели на дальности

0,4-5,5 км и на высоте 0,01-3,5 км. Все ПЗРК будут поставлены до 2021 г.

Мобильные ЗРК средней даль-ности NASAMS (2 батареи по 2 ПУ) закупаются у Норвегии, сумма сделки – до 110 млн. евро. Даль-ность стрельбы ЗРК 2,5-40 км, вы-сота – 0,03-16 км, но он не сможет использоваться в целях ПРО. Эти ЗРК намечено получить до 2021 г и базировать в Радвилишкисе.

Грузовые автомобили Unimog U 5000. Договор с германской компа-нией был подписан в конце 2015 г. Согласно ему в Литву до 2022 г должны быть поставлены 340 гру-зовиков Unimog U 5000 на 63 млн. евро [11].

Основные географические, де-мографические, экономические и военные показатели стран Балтии приведены в табл. 7

Таблица 7Показатель Эстония Латвия Литва ВсегоТерритория, кв. км 45,226 64,589 65,301 175,116Длина границы, км, в т.ч.

с Россией

с Беларусью

633

294

-

1382

292

171

1273

227

502

813

673Длина береговой линии, км 1000 498 99 1597Население, млн. чел,

в т.ч. русских, %

1,259

25

1,966

27

2,855

5,8

6,08

ВВП, млрд. долл. в 2016 г 22,7 27,9 42,8 93,4Военный бюджет, млн. долл. в 2015/2017 годах

467/532 282/501 471/805 1220/1838

65

ВС, тыс. чел., в т.ч.

СВ

ВВС ВМС

Другие

Территориальные войска

Резервы

СВ НАТО

6,4

5,7

0,3

0,4

-

15,8

12

1,2

5,31

1,25

0,31

0,55

2,6

8,45

Они же

1,14

17,03

11,05

1,1

0,68

4,2

4,85

6,7

1,02

28,74

18

1,71

1,63

6,8

29,1

18,7

3,36Боевые бригады СВ 2 1 2 (план

3)5 (план 6)

Б-ны СВ НАТО 1 1 1 3 Танки НАТО 15-20 15-20 12 42-52ББМ 175

(план 195)

65 (план 123)

234 (план 322)

474 (план 640)

БМП 24 (план 44)

- План 88 24 (план 132)

БМП НАТО 70 70 40 180БТР 151 65 (план

123)234 450 (план

508)БТР НАТО - - 20 20Артсистемы 376

(план 388)

135 159 (план 176)

670 (план 682)

Самоходные гаубицы 12 (план)

47 4 (план 21)

51 (план 80)

СГ НАТО 8 - 8 16Гаубицы/пушки 66 23 72 161Миномёты 310 65 83+ 458+Противотанковые средства 250+ 12+ 118 380+Безоткатные орудия 160 + 100 260+ПТРК 90+ 12 18 120+Зенитные средства 27+ 45-51 28 100-106ПЗРК 27 27+ 28 82

66

Анализ оборонных возможностей стран Балтии. Эстония имеет границу с Росси-

ей 294 км, Латвия – 292 км, Литва – 227 км. Эти страны имеют очень небольшое население (1,259, 1,966 и 2,877 млн. чел. соответственно). В т.ч. 25, 27 и 5,8% русских, что благо-приятствует российской пропаган-де, вербовке агентуры и организа-ции «пятой колонны», а в итоге позволяет создать повод для втор-жения. ВВП стран в 2016 г был не-велик (23,5, 27,9 и 42,8 млрд. долл.), а военный бюджет вырос в 2015-2017 гг. с 467, 282 и 471 до 532, 501 и 805 млн. долл. (на 14, 78 и 71%). Наибольший ВВП и военный бюд-жет у Литвы, то есть она имеет наи-большие экономические возмож-ности и тратит на оборону больше других стран Балтии.

Численность ВС Эстонии 6,4 тыс. чел. (СВ 5,7 тыс. чел.), Латвии – 5,31 (1,25 тыс.), Литвы 17,03 тыс. чел. (11,05 тыс. чел.), территориаль-ных войск 15,8, 8,45 и 4,85 тыс. чел., резервы – 12, 8,45 и 6,7 тыс. чел. Наибольшие ВС и СВ – у Литвы, наименьшие – у Латвии. Литва об-ладает более крупными ВС среди

стран Балтии, поскольку она имеет наибольшие потребности (нахо-дится на направлении потенциаль-ного удара ВС России по «пробива-нию коридора» в Калининградскую обл.) и наибольшие возможности (больший ВВП, военный бюджет и население).

В СВ Эстонии 2 мотопехотные бригады: 1-я включает 5 б-нов (2 мотопехотных на БТР XA-188, ска-утский на БМП CV9035, инженер-ный и МТО), 2 д-на (артиллерий-ский с гаубицами FH-70 и ПВО с ЗУ-23 и ПЗРК Mistral), роты обе-спечения, а 2-я частично скадриро-вана и включает 3 б-на (мотопехот-ный на БТР XA-180EST, инженерный и тылового обеспече-ния), артиллерийский д-н (резерв-ный, с гаубицами Д-30), роту раз-ведки, в СВ Латвии 1 мотопехотная бригада, имеющая 3 б-на (2 мотопе-хотных, поддержки) и роты обе-спечения, в СВ Литвы 3 бригады (механизированная, мотопехотная и формируемая лёгкая пехотная). Механизированная бригада имеет 6 б-нов (2 механизированных на БМП Boxer (планируется), 2 мото-пехотных на БТР М113, МТО и ре-

Зенитные пушки + 18-24 - 18-24+Истребители НАТО 4 - 4 8 Транспортные самолёты 2 4 5 11Учебные самолёты 2 - 1 3Вертолёты 4 6 6 16Патрульные катера - 5 4 9Тральщики 4 6 4 14

67

монтный), самоходный артдивизи-он c СГ PzH2000, батарею ПВО, 5 рот (штабная, противотанковая, разведки, инженерная и связи), мо-топехотная – 4 б-на (3 мотопехот-ных на БТР М113, МТО) и артди-визион с гаубицами М101, 3 роты (штабная, разведки и связи), лёгкая пехотная бригада имеет 4 б-на (3 резервных пехотных и МТО), ре-зервный артдивизион и 3 роты (штабная, разведки и связи).

Больше всего бригад имеет Лит-ва (2 и 1 создаётся), меньше – Лат-вия (1). Недостатками СВ стран Балтии является нехватка тяжёлого вооружения в бригадах и его уста-релость, а также полное отсутствие танков, РСЗО, ОТРК и ЗРК, малое число БМП и СГ. Мотопехотные бригады оснащены, в основном, БТР, миномётами, безоткатными орудиями и ПТРК, буксируемыми гаубицами и ПЗРК. Только недавно в странах НАТО были заказаны в небольшом числе современные БМП (88 Boxer, 44 CV9035) и СГ (21 PzH2000 и 12 К9). Можно отметить слабость ПВО стран Балтии (обе-спечивается лишь ПЗРК и старыми зенитными пушками). Достоин-ствами СВ стран Балтии является рациональная организация бригад, наличие большого количества ми-номётов, поступление современных ПТРК Javelin и Spike, высокий уро-вень подготовки и моральный дух.

Тактические группы СВ НАТО в странах Балтии включают по уси-

ленному механизированному б-ну: в Эстонии – 1200 чел., до 70 БМП Warrior и VBCI, 15-20 танков Challenger2 и Leclerc, до 8 СГ AS90); в Латвии – 1138 чел., до 70 БМП LAV-III, Dardo и Pizarro, 15-20 тан-ков РТ-91 и Leopard-2Е; В Литве – 1022 чел, 40 БМП Marder и CV-90, 20 БТР Fuchs, Boxer и M113, 13 тан-ков Leopard-2А4/6, 8 СГ PzH-2000. Более сильная группа базируется в Эстонии, менее сильная – в Литве.

Всего в этих трёх группах 3,36 тыс. чел., св. 50 танков, до 180 БМП, до 20 БТР и 16 СГ. В небольшой сте-пени это компенсирует слабость СВ стран Балтии в этих классах во-оружений. Но главное – передовое размещение тактических СВ НАТО в странах Балтии является полити-ческим фактором обеспечения их обороны. Данные небольшие под-разделения (по 1022-1270 чел.) должны продемонстрировать го-товность НАТО защищать эти страны, предостеречь Россию от попытки агрессии и определить на-чало вторжения её войск. В случае широкомасштабного наступления многократно превосходящих рос-сийских сил, эти подразделения НАТО будут разгромлены, но соз-дадут достаточные основания для контрудара ВС стран Альянса.

ВВС Эстонии имеют 4 самолёта (2 Ан-2 и 2 L-39С), 4 вертолёта R-44 Raven II (там же базируется 4 ис-требителя ВВС стран НАТО), ВВС Латвии – 4 самолёта Ан-2, 6 верто-

68

лётов (4 Ми-17 и 2 Ми-2), 27 ПЗРК RBS-70 и 18-24 40-мм зенитных пу-шек L/70, ВВС Литвы – 6 самолётов (3 C-27J Spartan, 2 L-410, 1 L-39ZA6), 6 вертолётов (3 Ми-8, 3 AS365M3 Dauphin), 28 ПЗРК (8 FIM-92 Stinger, 20 RBS-70); там же базиру-ется 4 истребителя ВВС стран НАТО. В сумме ВВС стран Балтии имеют 11 транспортных и 3 учеб-ных самолёта, 16 вертолётов.

ВВС Литвы больше, чем в дру-гих странах Балтии. Впрочем, ВВС всех стран Балтии очень слабы (есть только лёгкие транспортные самолёты и вертолёты), в них мало авиатехники, они не имеют боевых самолётов и ударных вертолётов, а средства ПВО представлены ПЗРК и старыми зенитными пушками (одна Литва заказала 2 батареи ЗРК NASAMS). Воздушный патруль НАТО (всего 8 истребителей) мо-жет решать задачи ПВО мирного времени, но во время войны нуж-дается в значительном усилении.

ВМС Эстонии имеют 4 траль-щика, ВМС Латвии – 6 тральщиков и 5 патрульных катеров, ВМС Лит-вы – 4 тральщика и 4 патрульных катера. В сумме это 14 тральщиков и 9 патрульных катеров, т.е. есть ВМС стран Балтии очень малы и могут решать лишь патрульные за-дачи в мирное время и тральные – в военное.

Войска территориальные обо-роны Эстонии включают 15,8 тыс. чел., Латвии – 8,45 тыс. чел. и Лит-

вы – 4,85 тыс. чел. Они должны обеспечить охрану объектов тыла, борьбу с воздушными десантами и береговую оборону. В случае окку-пации этих стран на них возложена организация партизанского дви-жения.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ. После получе-ния независимости в каждой из стран Балтии (Эстонии, Латвии и Литве) были созданы ВС. Они были очень небольшими, и представля-ли собой несколько регулярных пе-хотных батальонов СВ и подразде-ления территориальной обороны. ВВС и ВМС были минимальны и не имели боевых самолётов и кора-блей (только впомогательные).

Когда советские войска были выведены из стран Балтии, он вы-везли почти всё своё вооружение (в отличие от того, как это проис-ходило в странах Закавказья). Во-енной промышленностью страны Балтии не обладали, поэтому заку-пили на Западе (в основном, в Шве-ции), или получили безвозмездно небольшое количество старого стрелкового оружия, миномётов, безоткатных орудий и автомоби-лей.

После вступления в 2004 г в НАТО в ВС стран Балтии начали поступать бывшее в употреблении и устаревшее вооружение стран Альянса (БТР, гаубицы, тральщики и др.). Перевооружение сдержива-ли небольшие ВВП стран Балтии, и соответственно – их малые воен-

69

ные бюджеты. Поэтому часть воо-ружения была предоставлена без-возмездно.

И только после захвата Россией Крыма и части Донбасса в 2014 г страны Балтии серьёзно озаботи-лись своей безопасностью. Особен-но это касается Литвы, находящей-ся на направлении вероятного удара ВС России, которые могут попы-таться установить сухопутную связь с Калининградской областью (и попутно отрезать на суше Литву, Латвию и Эстонию от союзников по НАТО). Страны Балтии начали за-купать (или заказали) более совре-менное, и даже новое вооружение, в т.ч. БМП (Литва и Эстония), само-ходные гаубицы (Литва и Латвия), ЗРК (Литва). Также началось увели-чение размеров ВС. Но всё равно, ВС Балтии остаются малочислен-ными и имеющими совершенно не-достаточные боевые возможности относительно военной угрозы ВС России. СВ Эстонии имеют 2 брига-ды (мотопехотную и кадрирован-ную мотопехотную), Латвии – 1 мо-топехотную бригаду, Литвы – 1 механизированную бригаду (фор-мируется мотопехотная бригада и начала создаваться лёгкая пехотная бригада). Всего к 2020-2021 гг. в странах Балтии планируется иметь в сумме 6 бригад. Но эти бригады не имеют танков, РСЗО и ОТРК, ВВС этих стран – боевых самолётов, ударных вертолётов и ЗРК, а ВМС ограничены тральщиками и па-

трульными катерами. То, есть, воз-можности обороны стран Балтии, в основном, зависят от помощи ВС союзников по НАТО. Эта помощь пока выразилась в размещении в Эстонии, Латвии и Литве по одной усиленной многонациональной ба-тальонной группе СВ стран НАТО и базировании в Эстонии и Литве воздушного патруля из 8 истребите-лей.

Всего в этих трёх батальонных группах 3,36 тыс. чел., св. 50 танков, до 180 БМП, до 20 БТР и 16 СГ. В небольшой степени это компенси-рует слабость СВ стран Балтии в этих классах вооружений. Но глав-ное – передовое размещение такти-ческих СВ НАТО в странах Балтии является политическим фактором обеспечения их обороны. Данные небольшие подразделения (по 1022-1270 чел.) должны продемон-стрировать готовность НАТО за-щищать эти страны, предостеречь Россию от попытки агрессии и определить начало вторжения её войск. В случае широкомасштабно-го наступления многократно пре-восходящих российских сил, эти подразделения НАТО будут раз-громлены, но создадут достаточ-ные основания для контрудара ВС стран Альянса.

ЛИТЕРАТУРА1. Евсеев Д. Вооружённые

силы стран Балтии // http://factmil.c o m / p u b l / s t r a n a / l a t v i j a /

70

v o o r u z h j o n n y e _ s i l y _ s t r a n _baltii_2012/10-1-0-102

2. THE MILITARY BALANCE 2017 // IISS. – 2017

3. Яшлавский А. Балтика цве-та хаки: что представляют собой ВС Латвии, Литвы и Эстонии // https://tvzvezda.ru/news/forces/content/201604100904-mt89.htm

4. Вооружённые силы Эстонии // http://warfor.me/vooruzhennyie-silyi-estonii/

5. Вооружённые силы Эстонии получили первую партию бронема-шин CV9035NL // http://www.armstrade.org/includes/periodics/mainnews/2016/1011/095037499/detail.shtml

6. Вооружённые силы Латвии // http://warfor.me/vooruzhennyie-silyi-latvii/

7. Латвия намерена закупить ещё партию бронетранспортёров // http://www.belvpo.com/ru/88412.html

8. Литва увеличивает сухопут-ные войска // http://ru.baltic-review.com/litva-uvelichivaet-suhoputny-e-vojska/

9. В литовской армии сфор-мирована вторая бригада // h t t p s : / / b m p d . l i v e j o u r n a l .com/1675247.html

10. Якученис С. Глава сухопут-ных войск Литвы: мы хоти иметь две армии // http://inosmi.ru/military/20170327/238965526.html

11. Васильков А. Планы ВС Литвы по обновлению парка бро-нетанковой техники // http://factmil.com/publ/strana/litva/plany_vs_litvy_po_obno-----

7 1

News & Politics

Newsletter 15 01-2018(88-1)