Nato book ukr_press

Саміт НатО у ВаршаВі –

результати для україНи(матеріали конференції

19 липня 2016 року, Київ)

Саміт НатО у Варшаві – результати для україни (матеріали конференції 19 липня 2016 року, Київ)

У представленому виданні зібрано реакції та оцінки профільних чиновників України та НАТО, а також українських і західних експертів з питань безпеки та оборони щодо результатів Саміту Північноатлантичного альянсу у Варшаві 8-9 липня 2016 року.

Самі фахівці назвали свої висновки, зроблені через 10 днів після визначної іс-торичної події, попередніми. Обмін думками відбувся 19 липня 2016 р у київ-ському готелі Radisson Blu під час Міжнародної конференції «Саміт у Варша-ві – результати для України», організаторами якої виступили Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння і Представництво НАТО у Києві. В роботі кон-ференції взяли участь представники української влади (Верховної Ради Укра-їни, Ради національної безпеки і оборони України, Міністерства закордонних справ, Міністерства оборони України), чиновники та дипломати країн-членів НАТО, а також представники експертного середовища, приватного бізнесу, громадянського суспільства та ЗМІ. Підготовка та проведення заходу, а також видання цієї брошури, здійснено при фінансовій підтримці Центру інформації і документації НАТО в Україні.

Учасників заходу привітали директор Центру інформації і документації НАТО в Україні Наталія Немилівська, головний координатор з політичних питань Офісу зв’язку НАТО в Україні Оксана Осадча та директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

Центр інформації і документації НАТО в Україні

2016

3

Саміт НатО у ВаршаВі – результати для україНи(матеріали конференції 19 липня 2016 року, Київ)

Зміст

ВІТАЛЬНІ СЛОВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Пріоритетом україни мають стати успіхи її внутрішньої політики . . . . . . 5Наталія НеМиЛІВСЬКА

Варшавський саміт підтвердив непохитний намір НатО й надалі підтримувати україну. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7Александер ВІННІКОВ

україна фактично захищає спокій країн заходу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10Валентин БАдРАК

ВиСТУПи ТА дОПОВІдІ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

Варшавський саміт затвердив довгострокову стратегію альянсу. . . . . . 11Герлінда НІГУС

демократична україна має виключне значення для Європи . . . . . . . . . 16Рафал ВОЛЬСЬКІ

НатО не готовий говорити про членство україни в альянсі. . . . . . . . . . . 17Борис ТАРАСюК

Військова сила знову стала основою політики національної безпеки . . . 19Олександр ЛиТВиНеНКО

україна через протистояння агресії кремля реалізує стратегію НатО щодо стримування росії в Європі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21Ігор дОЛГОВ

кремль активізує підривну діяльність своїх спецслужб з метою розвалу україни зсередини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23Євген МАРчУК

україна здатна отримати переваги в разі власної активності . . . . . . . . . 25Ігор КАБАНеНКОкиїв отримав від НатО дзеркальну відповідь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28Валентин БАдРАК


4

Стримування – це запобігання новому конфлікту, а не його провокування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31джордж КеНТ

Вперше загрози та агресія проти країн-сусідів та країн-партнерів розглядається як загроза НатО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34юліан КІфУ

має місце чітке засудження з боку НатО дестабілізуючих дій і політики росії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37Йонас дaНiЛяУСКАС

Непостачання зброї україні – поза моїм розумінням . . . . . . . . . . . . . . . . 40януш ОНишКЄВІч

НатО та проблематика енергетичної безпеки в контексті рішень Варшавського саміту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43Михайло ГОНчАР

5


П ередусім я хочу засвідчи-ти про прихильність НАТО справі зміцнення системи

регіональної і світової безпеки че-рез розширення співробітництва з Україною та розширення зони ста-більності.

Саміт НАТО у Варшаві дуже чітко й прозоро засвідчив, що незалежна, суверенна і стабільна Україна важ-лива для країн Північноатлантич-ного Альянсу та є запорукою євро-атлантичної безпеки.

Хочу приділити увагу декільком аспектам, які, на мій погляд, є ва-гомими та можуть прискорити роз-криття потенціалу співробітництва України і НАТО. Передусім вкрай важливо, щоб головним пріорите-том України були успіхи її внутріш-ньої політики, включно із вдалою боротьбою з корупцією та реаліза-цією запланованих реформ. Також на цьому етапі вбачається недо-сконалою жорстка постановка пи-

тання – «членство в НАТО або нічо-го». Вона інколи має місце, але на-справді відбирає увагу та шкодить використанню практичних меха-нізмів співробітництва. Тому що наближення до повної інтеграції в НАТО крок за кроком, через реа-лізацію практичних проектів може виявитися більш результативним, ніж обіцянки з боку НАТО щодо по-вного членства.

фахівці НАТО також дійшли висно-вку, що для України вкрай важливо розширити арсенал дипломатії – реалізовувати її не тільки в межах формули «держава – держава», але й в межах таких побудувань як «держава – суспільство» та «сус-пільство-суспільство». Крім того, задля покращення міжнародно-го іміджу Україні варто посилити можливості публічної дипломатії, у першу чергу, в Європі та у Північ-ній Америці. Україна сьогодні, як ніколи, потребує завоювання сер-дець за кордоном.

ВітАЛЬНі сЛОВАПріоритетом україни мають стати успіхи

її внутрішньої політикиНаталія Немилівська,

директор Центру інформації і документації НаТО в Україні


6

Звісно, що керівництво Альянсу, як і лідерів держав-членів, не-покоїла повільна реалізація ре-форм. для усіх нині очевидно, що Україна мусить стрімко змі-нюватися, проводити оборонну реформу, вдосконалювати мож-ливості своїх громадян. Але усі згадані зрушення Україна має

робити для себе, для формуван-ня власної потужності і реалізації потенціалу.

НАТО ж не має сумніву у здійснен-ні підтримки суверенітету України, збереженні територіальної ціліс-ності й незалежності. НАТО завжди залишатиметься разом з Україною.

7


із початку кризи в 2014 році в Україні рівень підтримки з боку Альянсу – як в політичній сфері,

так і в аспекті практичної роботи – був безпрецедентним. Причина нашого прагнення надавати до-помогу Україні проста. Союзники єдині в своїй думці, що незалежна, суверенна й стабільна Україна, яка безкомпромісно прихильна прин-ципам демократії та верховенства права, є головною умовою вста-новлення безпеки в євроатлантич-ному регіоні. Цей політичний сиг-нал отримав додатковий імпульс у Варшаві, де Україна була єдиною державою-партнером, що мала окрему зустріч на вищому рівні з союзниками в рамках саміту.

У ході засідання Комісії Україна-НАТО на рівні глав держав і урядів було прийнято два ключові для України рішення: одне стосувалось політичної сфери, друге – практич-ної співпраці. Першим рішенням стало підписання Спільної заяви, яка представляє собою потуж-

ний політичний сигнал про непо-хитну підтримку України з боку НАТО, підтримку її суверенітету й територіальної цілісності, а також права визначати власне майбутнє і зовнішньополітичний курс без стороннього втручання. Союзни-ки підкреслили, що, незважаючи на неодноразові заклики з боку Альянсу і міжнародного співто-вариства дотримуватись міжна-родного права, Росія продовжує порушувати суверенітет України, її територіальну цілісність і неза-лежність. Такий розвиток подій має серйозні негативні наслідки для стабільності й безпеки в межах всього євроатлантичного регіону.

Союзники ще раз наголосили, що вони прагнуть до мирного вре-гулювання конфлікту в східній частині України, який вже забрав життя близько 10 тисяч осіб, а та-кож підтримують ідею повернен-ня до складу України тих районів донецької та Луганської областей, які на даний час контролюються

Варшавський саміт підтвердив непохитний намір НатО й надалі

підтримувати українуалександер віННікОв,

Голова представництва НаТО в Україні / Директор Офісу зв’язку НаТО в Україні


8

російськими бойовиками. НАТО вважає, що лише повне виконан-ня Мінських домовленостей всіма сторонами, забезпечення режиму припинення вогню і відведення озброєння, факт якого буде під-тверджений на міжнародному рівні, дозволить досягти сталого миру. У Спільній заяві союзники закликали Росію утриматися від агресивних дій і використати свій значний вплив на бойовиків, аби виконати свої зобов’язання в по-вному обсязі, особливо стосовно встановлення режиму припинен-ня вогню, впровадження заходів щодо зміцнення довіри і роззбро-єння. Союзники також наголосили, що підписавши Мінські домовле-ності, Росія взяла на себе вагому відповідальність. Незважаючи на заяви про дотримання Мінських домовленостей, Росія продовжує реалізацію цілеспрямованих захо-дів із дестабілізації на сході Украї-ни, що є порушенням норм міжна-родного права.

Окрім цього, союзники визнали, що навіть у таких складних умо-вах уряд України досягнув певних результатів у проведенні комплек-сних реформ, метою яких є впро-вадження й дотримання європей-ських і євроатлантичних стандар-тів, а це має ключове значення у сприянні процвітанню та встанов-ленні довгострокової стабільності.

Ми вітаємо кроки, зроблені Украї-ною на шляху до подолання коруп-ції, виконання умов Міжнародного Валютного фонду, реформування судової системи, а також ті зусил-ля, що були докладені в контексті проведення децентралізації. Звіс-но, багато чого ще необхідно зро-бити. НАТО закликав Україну й на-далі зберігати прихильність суціль-ному впровадженню цих та інших необхідних реформ і забезпечен-ню їхньої самодостатньої стійкості. Також союзники привітали ухва-лення Стратегічного оборонного бюлетеня, який стане дорожньою картою із реформування Збройних сил України. Таким чином, Варшав-ський саміт підтвердив непохит-ний намір НАТО й надалі підтриму-вати Україну в реалізації плану ре-форм, в тому числі шляхом реалі-зації Річної національної програми в рамках особливого партнерства Україна-НАТО.

другим ключовим для України рішенням, прийнятим в ході Вар-шавського саміту, стало схвалення Комплексного пакету допомоги (КПд). Цей документ є унікальним із багатьох причин. Він спрямова-ний на поглиблення та розширен-ня підтримки України з боку НАТО, включаючи спеціально адаптовані заходи з розбудови можливостей та розвитку потенціалу сектору безпеки й оборони, які укріплять

9


стійкість України до широкого спек-тра засобів нападу, включаючи гі-бридні засоби. Підтримка НАТО й надалі буде потужною, а в тих сфе-рах, де обороноздатність має для України критичне значення, рівень підтримки стане ще вищим. Багато заходів вже реалізуються через ці-льові фонди, які були засновані на Уельському саміті, а також через довгострокові програми надання технічної допомоги, роботу яких буде розширено та оптимізовано. Ці заходи охоплюють такі сфери як кібероборона, системи управлін-ня, комунікації, комп’ютеризації і контролю, система логістики, інформаційні системи, медична реабілітація поранених солдатів, військова підготовка, розбудова доброчесності, науково-дослідна діяльність. В рамках КПд нами та-кож буде розпочато більш активну співпрацю в нових сферах, таких як нейтралізація саморобних вибухо-вих пристроїв та протистояння гі-бридним методам ведення війни.

Важливо відзначити, що робота консультативної місії НАТО в Укра-їні триватиме з метою допомогти Україні модернізувати і рефор-мувати сектор безпеки і оборони відповідно до євроатлантичних стандартів і методів роботи. Наші консультанти співпрацюють із ба-гатьма організаціями, залученими до сектору безпеки й оборони в

Україні та за її межами. я вважаю, що досвід союзників вже мав сприятливий вплив на хід реформ і, сподіваюсь, в майбутньому част-ка позитивних наслідків союзниць-кої участі збільшиться.

Співпраця НАТО з Україною є і за-лишатиметься важливою складо-вою внеску Північноатлантичного Альянсу в зусилля міжнародного співтовариства, спрямовані на встановлення стабільності в євро-атлантичному регіоні та за його межами. як вже було відзначе-но, наша основна увага зараз зо-середжена на наданні допомоги Україні в проведенні реформуван-ня й модернізації відповідно до стандартів НАТО. Україна володіє безпрецедентно широким набо-ром інструментів для подальшого поглиблення особливого парт-нерства з Альянсом, до яких на-лежать Річна національна програ-ма, Комплексний пакет допомоги і програма «Процес планування й оцінки сил».

Ґрунтуючись на вищевказаних рі-шеннях Варшавського саміту, НАТО закликає Україну з дедалі більшою рішучістю просуватись на шляху до реформ. А Представництво НАТО в Україні надасть підтримку на кож-ному етапі цього шляху. Можли-вість проведення реформ існує – не можна витрачати час.


10

Немає сумніву, що Саміт Пів-нічноатлантичного Альянсу у Варшаві 8-9 липня 2016

року є непересічною подією у функціонуванні та розвитку систе-ми світової безпеки. У часи, коли світ стрімко змінюється, опера-тивність та ґрунтовність прийняття рішень у сфері безпеки стає визна-чальним фактором стримування деструктивних сил та агресії.

Щодо конкретних рішень саміту стосовно України, то експертне середовище і суспільство України сприйняли наявні рішення міжна-родного заходу неоднозначно. З одного боку, надзвичайно важли-вим стало визначення дій сучасної Росії головним дестабілізуючим фактором. Українцям також важко переоцінити консолідацію країн – членів НАТО у питаннях збережен-ня санкцій проти Росії та позначен-ня необхідності де-окупації Криму Росією. Водночас для України усі рішення саміту НАТО залишилися у площині політики та моральної підтримки. З іншого боку, на сучас-ному етапі розвитку держави укра-їнцям вкрай важливо усвідомити, як перейти до практичної площини

взаємодії з Альянсом – як через реалізацію прийнятих рішень, так і шляхом утворення нових мож-ливостей. У суспільстві найбільш гостро постає питання – чи Україна стане активом для НАТО, чи держа-ва розглядається як певний небез-печний пасив. Не тільки фахівці, але й усе суспільство занепокоєне ди-лемою: залишиться Україна у сірій, буферній зоні між двох потужних сил чи все ж-таки долучиться до системи євроатлантичної безпеки?

Рішення липневого саміту посилю-ють позиції власне НАТО – в межах кордонів воєнно-політичного бло-ку. Між іншим, ми сподіваємося на перехід у майбутньому до прак-тичної площини співробітництва. Ми не можемо ігнорувати відсут-ність серед прийнятих 139 рішень саміту Альянсу чіткого сигналу для України стосовно перспективи її майбутнього членства в НАТО.

Україна, яка фактично захищає спокій Західних країн, жадає адек-ватного внеску від них у розвиток системи стримування Росії, яка зруйнувала існуючу систему між-народної безпеки.

україна фактично захищає спокій країн заходу

валентин БаДрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння

11


Пригадуючи саркастичний ви-слів поета шеллі на рахунок свого друга – поета лорда

Байрона, а саме: що він «втратив мистецтво спілкування, але, на жаль, не звичку публічних висту-пів» – намагатимусь коротко нада-ти якомога більше інформації.

загальна характеристика обстановки: реагування на виникаючі викликиЄдина річ, якій НАТО добре вда-валась протягом багатьох десяти-літь – це зміна відповідно до часу і викликів. Ми змогли переглянути себе і свої стратегії з тим, щоб вра-ховувати обставини, що змінюють-ся. Варшавський саміт, як і попе-редній саміт в Уельсі, пройшов на фоні безпекового середовища, яке зазнало принципових змін.

2014-й став переломним роком. Незаконно анексувавши Крим, Ро-

сія знехтувала міжнародним пра-вом і кинула виклик нашому бачен-ню всієї Європи – вільної і мирної, яка сформувалась після закінчення холодної війни. через два роки після цього ми стикаємося з про-довженням російської агресії на сході України, а також триваючим, неспровокованим нарощуванням військового потенціалу – від Барен-цового моря до Балтійського моря, від чорного моря до східної части-ни Середземного моря.

Тероризм і безлад на Близькому Сході і в Північній Африці почали-ся не в 2014 році. Однак того року відбулась зміна – в гірший бік – з появою так званої Ісламської дер-жави та її прагненням створити, починаючи з Іраку і Сирії, Халіфат. Результатом цього стала подальша ескалація громадянської війни в Сирії, а також загострення кризи на Близькому Сході і в Північній

ВИстУПИ тА ДОПОВіДі

Варшавський саміт затвердив довгострокову стратегію альянсу

Герлінда НіГУс, керівник секції зв’язків відділу громадської дипломатії,

Штаб-квартира НаТО (Брюссель)


12

Африці, з прямими наслідками для нашої власної безпеки у вигляді жахливих терористичних актів – зокрема, в Стамбулі, Орландо, Брюсселі і Парижі – і найбільшої з часів другої світової війни мігра-ційної кризи в Європі. На додаток до цих основних викликів зі Сходу і Півдня, ми стикаємося з такими давніми загрозами, як кібератаки, розповсюдження ядерної зброї, а також балістичні ракети дальнього радіусу дії. В міру того як зміню-ється світ, НАТО має продовжува-ти адаптуватися – і Варшава стала фундаментальною в питанні адап-тації і змін.

Підготовка до Варшави Саміт в Уельсі у вересні 2014 року був негайною реакцією НАТО на ці нові безпекові виклики. Після Уель-су ми розпочали найбільше зміц-нення нашої колективної оборони. Кілька конкретних прикладів:

• Ми втричі збільшили розмір Сил реагування НАТО до 40 тис. чол., з Передовими Силами в основі, здатними до перекидання в ра-йон застосування протягом де-кількох днів.

• Ми створили вісім нових шта-бів для полегшення підготовки і посилення наших сил на схід-ному фланзі Альянсу.

• Ми посилили оборону Туреч-чини – союзника, який най-більше постраждав від заво-рушень на півдні, літаками АВАКС і оборонними ракетни-ми системами.

• Ми прискорили процес при-йняття рішень, а також розроби-ли стратегії для протидії гібрид-ним загрозам і складним про-блемам, які надходять з півдня.

• Також ми домовились під-вищити нашу здатність щодо обміну розвідувальною ін-формацією і можливість діяти відповідно до цієї інформації. Найближчим часом ми створи-мо в НАТО нове розвідувальне управління. Ми будемо більш ефективно координувати збір розвідувальних даних з метою підвищення ефективності та ситуаційної обізнаності.

Варшавський саміт: Формуючи майбутнє НатОВаршавський саміт затвердив нашу довгострокову стратегію, за-сновану на усвідомленні того, що ці проблеми будуть з нами протя-гом тривалого часу.

Протягом багатьох наступних років напрям діяльності НАТО будуть ви-значати дві головні теми варшав-ського саміту:

13


• посилення нашої колективної оборони і стримування;

• перенесення стабільності за межі наших кордонів.

Обидва напрями є довгостроко-вою політикою, яка вимагає впев-неності та наполегливості в її реа-лізації.

дозвольте мені коротко поінфор-мувати вас щодо кожного з них:

для того, щоб захистити наші на-ції шляхом зміцнення колективної оборони і стримування, ми до-мовилися про посилену передову присутність.

Це означає розгортання НАТО на ротаційній основі у вигляді висо-кобоєготового багатонаціональ-ного батальйону в кожній з най-більш незахищених країн на пів-нічному сході, а саме: естонії, Лат-вії, Литві та Польщі, – посилення присутності на південному сході. Це означає, що напад на одного з членів Альянсу буде відбиватись силами усіх союзників. Союзники зобов’язалися підвищувати свою стійкість, покращувати готовність суспільства, а також демонстру-вати те, що ми маємо можливість протидіяти новим викликам, в тому числі, і гібридній війні.

кібербезпека. Ми визнали кіберп-ростір новим оперативним се-

редовищем, на додачу до землі, повітря і моря. Союзники також зобов’язались зміцнювати власні можливості щодо кіберзахисту, а також ділитися додатковою інфор-мацією та передовим досвідом.

Відносини з росією. У Варшаві вони були на порядку денному. Ми провадимо з Росією політику за двома напрямами: захист і діа-лог. НАТО не прагне до конфрон-тації. Все, що ми робимо, носить оборонний і пропорційний харак-тер і відповідає нашим міжнарод-ним зобов’язанням.

• У довгостроковій перспективі ми продовжуватимемо прагну-ти до конструктивних відносин, якщо Росія припинить свою агресію проти України і почне діяти відповідно до міжнарод-ного права.

• У короткостроковій перспективі діалог необхідний для управ-ління непростими відносина-ми, відновлення передбачу-ваності, прозорості та заходів щодо зниження ризику. Ми хочемо переконатися, що не-порозуміння чи інцидент не ви-йде з-під контролю.

для перенесення стабільності за межі наших кордонів – на схід і на південь – ми будемо активізувати підтримку наших партнерів-сусі-


14

дів. якщо наші партнери є більш стабільними – ми знаходимось в більшій безпеці. Це означає біль-ше роботи з тим, щоб допомогти нашим партнерам забезпечити свою власну безпеку, підвищити стійкість до зовнішнього тиску, а також боротьби з тероризмом.

Усі 28 членів НАТО роблять свій внесок в очолювану СшА Глобаль-ну коаліцію з протидії ІдІЛ. На вар-шавському саміті ми вирішили, що літаки АВАКС НАТО будуть надава-ти пряму підтримку цій коаліції.

Ми також домовилися посилити нашу поточну підготовку та потен-ціал програм для іракських військо-вослужбовців власне в Іраку. Ми будемо продовжувати нарощувати нашу співпрацю з Йорданією і го-товність, у разі потреби, допомага-ти Лівії. І ми будемо підтримувати наше довгострокове зобов’язання навчати, консультувати і допомага-ти афганським силам безпеки.

Крім того, НАТО буде надавати більш активну підтримку Грузії, продовжувати надавати допомогу Республіці Молдова та посилюва-ти підтримку України.

Що стосується України, то глави держав і урядів Комісії НАТО-Укра-їна прийняли для неї комплексний пакет допомоги. Це суттєвий пакет з підтримки України в її зусиллях

щодо реформування держави. для того, щоб ваша країна стала більш стійкою і здатною краще забезпе-чувати свою власну безпеку.

Ми також будемо поглиблювати нашу взаємодію з партнерами в чорному і Балтійського морях, а також на Західних Балканах. Ми також будемо підтримувати нашу важливу операцію в Косово.

Перенесення стабільності торка-ється питань, які, певною мірою, збігаються: боротьба з терориз-мом і безпорядками, нарощуван-ня потенціалу, робота з партнера-ми, вирішення кризи мігрантів, а також морська безпека.

Безпека і стабільність буде посиле-на за рахунок розширення співп-раці між НАТО і Європейським Со-юзом. Пройде деякий час поки ми усвідомимо всі наслідки рішення Сполученого Королівства вийти з ЄС, але ми знаємо одне: Велико-британія залишається вірним со-юзником НАТО, а співпраця між НАТО і ЄС стає ще важливішою.

Таким чином, ми переводимо наше співробітництво на новий рівень. НАТО і ЄС сприятимуть підвищен-ню готовності суспільства, підви-щенню потенціалу з кібербезпеки і вирішенню більш широких питань морської безпеки в центральній частині Середземного моря – побу-

15


дованої на співпраці НАТО з ЄС для перекривання каналів міжнародної контрабанди (торгівлі людьми) в егейському морі. Цілі включають в себе боротьбу з незаконним мігра-ційним рухом і тероризмом, відсто-ювання свободи судноплавства, а також сприяння створенню регіо-нального потенціалу.

Безпека, яка нам потрібна: зобов’язання щодо витрат на оборону і прогрес Сучасні виклики вимагають сучас-ного Альянсу. І вони вимагають відповідних ресурсів.

Варшавський саміт переглянув і знову підтвердив погоджені на са-міті в Уельсі зобов’язання щодо ви-трат на оборону.

2015 рік став першим роком, коли було відмічене невелике збіль-шення витрат на оборону. Оцінки 2016 року показують подальше збільшення на 3% в усіх європей-ських союзників і в Канаді. Це означає додаткові 8 млрд. доларів СшА на оборону.

Нам ще належить пройти довгий шлях. Нам необхідно зберігати взятий темп. Але переломний мо-мент ми вже пройшли.

Прикінцеві думки: виклики, що зростають, стійкі цінностіНаша 67-річна історія навчила нас розвиватись відповідно до розви-тку викликів. Але деякі речі не змі-нилися – і вони не мають мінятись. Йдеться про наш нерозривний зв’язок між Європою і Північною Америкою, нашу відданість захис-ту одне одного від нападу – від-повідно до Статті 5 нашого дого-вору – і відданість нашим осново-положним цінностям: демократії, свободі особистості, правам люди-ни і верховенству закону. Це стійкі цінності НАТО, які роблять нас єди-ними і сильними.

І ми впевнено стоїмо на позиції політичної і практичної підтримки України.

Ми знову підкреслили, що «неза-лежна, суверенна і стабільна Укра-їна, віддана демократії та верхо-венству закону, є ключем до євро-атлантичної безпеки».

Ми єдині в нашій підтримці суве-ренітету України, територіальної цілісності та її невід’ємного права влаштовувати своє власне майбут-нє і вільний від зовнішнього впли-ву курс зовнішньої політики.


16

Д ля Польщі реалізація без-пеки відбувається через співробітництво в межах

НАТО та з Україною. Україна при цьому має фундаментальне зна-чення для Польщі, яка і надалі надаватиме українській стороні необхідну допомогу, в тому числі, для підвищення бойового потенці-алу ЗСУ. Саміт НАТО затвердив без-прецедентний пакет допомоги для України, оскільки допомогу тако-го рівня не отримувала ще жодна країна – не член НАТО за всю істо-рію власне Альянсу.

Саміт у Варшаві дав зрозуміти, що саме Росія є дестабілізуючим фактором. І слід підкреслити, що демократична незалежна Украї-на грає виключну роль у функці-онуванні та розвитку Європи. до важливих результатів саміту для України можна віднести надання їй статусу особливого партнерства з НАТО, а також підписання дво-сторонньої угоди про військово-технічне співробітництво і постав-

ки озброєнь. Що стосується Угоди про військову співпрацю України та Польщі, то вона була підписана у Варшаві главами оборонних ві-домств двох держав в рамках са-міту Організації Північноатлантич-ного договору: глава Міністерства національної оборони Республіки Польща Антоні Мацєревич та мі-ністр оборони України Степан Пол-торак поставили свої підписи під документом. Ця Угода про військо-во-технічне співробітництво пе-редбачає постачання озброєнь та військової техніки до України, а та-кож надання послуг військово-тех-нічного характеру. Польща інвес-туватиме в Україну заради власної безпеки, оскільки без безпечної незалежної України не може бути безпечної Польщі.

Крім того, проводяться спільні вій-ськові навчання та здійснюється підготовка українських солдатів у яворові Львівської області разом із СшА, Великою Британією, Кана-дою та Литвою.

демократична україна має виключне значення для Європи

рафал вОльські, радник-посланник Посольства Польщі в Україні

(заступник глави дипломатичної місії)

17


Я кими є результати Варшав-ського саміту НАТО для України?

якщо говорити за формою і зміс-том прийнятих рішень, то Вар-шавський саміт НАТО був безпре-цедентним і з точки зору взаємин між НАТО і Україною, і з точки зору стратегічних рішень, які НАТО при-йняв на цьому саміті. якщо оха-рактеризувати коротко рішення саміту НАТО у Варшаві і те, як вони можуть відбитися на інтересах українців, мені здається, що ми можемо застосувати два терміни. Перший – це надія, другий – це розчарування.

якщо говорити про надію, яку надав саміт Альянсу у Варшаві, то він ухвалив безпрецедентні рішення щодо України. Ми знову вдячні НАТО за прояв солідарності з Україною у нашій боротьбі про-ти російського агресора. Ми вдяч-ні, за той комплексний пакет до-помоги, який був затверджений НАТО і є безпрецедентним за сво-їм обсягом.

Правда, певна частина положень цього комплексного пакету повто-рює ті рішення, які раніше вже при-ймалися НАТО стосовно України. Цей саміт був унікальним також за рівнем, форматом та наповненням зустрічей Президента України. І рівень Комісії Україна-НАТО, і фор-мат саміту 5+1 – все це, звичайно, прояви уваги НАТО до України. І все це позитивно.

Стосовно розчарування. Ми не по-чули слів, які були зафіксовані в за-ключній декларації Бухарестського саміту НАТО, де прямо, цитую, гово-рилося про те, що «Україна і Грузія стануть членами НАТО». Нічого поді-бного ми не почули у Варшаві. Хоча опосередковано на саміті було зро-блено посилання на рішення декіль-кох попередніх самітів, в тому числі й Бухареста. З чого можна опосеред-ковано зробити висновок, що НАТО підтримує, точніше, дотримується тих рішень які були схвалені, в тому числі, і у Бухаресті щодо України.

Жодного слова стосовно Пдч ми також не почули. Це питання, так

НатО не готовий говорити про членство україни в альянсі

Борис Тарасюк, народний депутат України,

міністр закордонних справ України (1998-2000, 2005-2007)


18

би мовити, яке можна визначити меседжами. Жодного меседжа з цього приводу ми не почули у Варшаві. В той же час, я хочу на-гадати, що вже в 2006-у році ми вели переговори з керівництвом НАТО відносно запрошення Украї-ни до Пдч. Виступ януковича 14-го вересня 2006-го року, фактично, зруйнував ці плани і досягнення.

Тобто, якщо говорити про перспек-тиву і про загальну атмосферу вза-ємин між Україною і НАТО, ми не просуваємося вперед, ми, фактич-но, відкотилися назад.

В чому справа? Справа в тому, що з початком російської агресії проти України, НАТО фактично, перебу-вав майже два роки в стані пара-лічу і не мав адекватної відповіді на агресивні дії Росії. Практично Варшавський саміт поклав край цьому паралічу, і, очевидно, НАТО вже нарешті починає вживати за-ходів, які можуть бути адекватною відповіддю Росії. Протягом двох років після початку агресії Росії ми таких кроків не бачили. І це, зви-чайно, не може не розчаровува-ти. Звичайно, загальні заклики до солідарності з Україною, заклики

до Росії припинити агресію проти України, до виконання норм між-народного права, – все це нам до-помагає, але не дуже. Особливо, в зоні, де йде війна, де йде збройне зіткнення між Україною і Росією.

На саміті ми також не почули ні-чого, що стосується можливості поставок сучасних озброєнь Укра-їні. І це також не може не розча-ровувати. За цим проглядаються, звичайно, принципові рішення у Вашингтоні, адміністрація якого дотримується лінії – жодних поста-вок озброєнь Україні на тлі рішень американського конгресу надати озброєння Україні.

якщо підсумувати сказане, то я до-зволю собі сказати, що сьогодні НАТО не готовий дати відповідь на запитання про членство України.

Але позитивом є те, що НАТО надав можливість Україні продемонстру-вати свою готовність реформувати економіку, сектор безпеки і оборо-ни. В цьому я вбачаю позитив. Бо майбутні взаємини України з НАТО будуть залежати від того, чи здатна буде Україна здійснити глибокі ре-форми, в тому числі, в секторі без-пеки і оборони.

19


ми мусимо враховувати, що світ стрімко змінюється, а дестабілізація охоплює вже

Каспійсько-чорноморський регі-он, – і це без урахування 425 км лінії фронту в зоні АТО на донбасі. чорноморсько-Каспійський регіон дестабілізовано, про що свідчать, зокрема, події останніх днів у Ту-реччини і Вірменії. В Україні триває справжня війна: противник продо-вжує обстріли з великокаліберно-го артозброєння не лише вдень, а й вночі, щодня гинуть українські солдати. Тому, певною мірою май-бутнє євроатлантичної інтеграції України вирішується сьогодні у зоні бойових дій.

Значення саміту для України по-лягає у тому, що Альянс знову від-новлює силу як основи безпеки, яку намагається зруйнувати Росія. І це принципово. І в цьому плані Україні доцільно відтворити влас-ний військовий важіль як аргумент забезпечення обороноздатності. А для цього слід здійснити реформу-вання оборонного сектору. Україна вже завершила цикл оборонного

планування, розробивши та ухва-ливши нову редакцію Воєнної док-трини, нові Стратегію національної безпеки і Стратегічний оборонний бюлетень, а також Стратегію кібер-безпеки. Отже, існують усі пере-думови і можливості для вдалого реформування і розвитку оборон-ного сектору держави.

В цілому важливо мати на увазі декілька принципових висновків із результатів саміту НАТО у Варшаві.

Перший. Військова сила знову ста-ла основою політики національної безпеки. У поточних умовах гло-бальних світових трансформацій військовий фактор став основним інструментом зовнішньої політики. Отже, військова сила стає осно-вним інструментом зовнішньої по-літики. Це принципова зміна, і ми маємо це чітко усвідомлювати.

другий. Розраховувати на допо-могу ззовні може лише той, хто максимально допомагає собі сам. Відсутність коштів на повноцінні реформи і переозброєння стримує створення в Україні в найближчій перспективі сучасної армії. Поява в

Військова сила знову стала основою політики національної безпеки

Олександр лиТвиНеНкО, заступник секретаря ради національної безпеки і оборони України


20

Україні компактної, але оснащеної сучасним озброєнням армії – це питання перспективи. Тому що ві-йна – це гроші, а Україна сьогодні – мусимо визнати цей факт, – одна з найбідніших країн в Європі, отже, масштабного переозброєння армії найближчими роками держава за-безпечити не в змозі.

То ж в умовах обмеженого оборон-ного бюджету критичне значення для підвищення боєготовності ар-мії набуває підвищення ефектив-ності використання наявного арсе-налу озброєнь і військової техніки, глибока модернізація озброєнь радянського виробництва, а також якісне підвищення ефективності всієї системи органів системи без-пеки і оборони та, в першу чергу, військового управління і розвідки.

третій. НАТО вже зробив безпре-цедентний крок з надання Україні збільшених можливостей у прове-денні інституційних реформ, і Укра-їна має скористатися цими можли-востями. Слід наголосити, що є ре-

альні можливості використовувати існуючі механізми співробітництва України з НАТО, отже, давайте пра-цювати над конкретними проекта-ми. Необхідно серед іншого пере-вести у практичну площину плани Києва щодо переходу оборонного сектору на стандарти Альянсу.

При цьому першочерговим пріо-ритетом військової реформи має стати зміна ідеології реформуван-ня в частині ставлення до потреб армії і до солдата у комплексному плані. якщо солдат буде залишати-ся лише засобом, жодної євроат-лантичної інтеграції не буде.

І на останок. В Україні високо ці-нять допомогу Альянсу та країн-членів НАТО на усіх рівнях, в т.ч. у сфері реформ. Адже, останні про-ходять в умовах постійної інфор-маційної війни, що також важливо. Україна багато чого акуратно ви-конує на вимоги союзників, і є усі підстави казати, що Збройні сили України кардинально змінюються на краще.

21


с ьогодні важливо визнати, що стратегія стримування Рф є головним геополітич-

ним фактором, який буде доміну-вати і визначати дії не лише кра-їн-членів НАТО, а й інших гравців в сфері безпеки на більш тривалий період. І Україні відводиться роль одного з важливих чинників. Хоча, на жаль, це стримування для нас – це щоденна війна на виснажен-ня. Але тим самим ми реалізуємо стратегію НАТО. Це треба усвідо-мити, і, відштовхуючись від цьо-го, потрібно будувати всі наступні плани щодо того, куди Україна ру-хається і які кроки для цього роби-ти. Партнерство НАТО з Україною в контексті концепції стримування набуває особливого значення.

Тобто в рамках партнерства з Альянсом Україна знаходиться на передовій лінії фронту стра-тегічного стримування агресо-ра. Вона захищає не лише себе, але й безпековий простів країн НАТО. Необхідно також підкрес-лити важливість надання нашій

країні статусу особливого парт-нера та пакету «всеохоплюючої допомоги» для можливості про-ведення наших внутрішніх ре-форм. В ідеалі було б добре, якби під затвердженим Президентом стратегічним пакетом докумен-тів з’явилися також документи з визначенням цілей партнерства з НАТО, річний План співробітни-цтва з НАТО, тощо. Плюс до цього, у відповідності до практики НАТО необхідно аби кожний пункт на-ших програм було підкріплено фінансово, чого, на жаль, нам часто бракує, і навіть ідеально написані плани не реалізуються.

Повертаючись до значення для України рішень останнього саміту НАТО, слід відзначити три доку-менти, які, на мій погляд, свідчать про кардинальну зміну поглядів Альянсу в напрямку рішучості за-хищати себе і стримувати агресо-ра. Зокрема, це такі важливі доку-менти, як «Оцінка ситуації в районі Балтійського моря», «Оцінка ситу-ації в чорноморському регіоні» та

україна через протистояння агресії кремля реалізує стратегію НатО щодо

стримування росії в Європіігор ДОлГОв,

Заступник міністра оборони України


22

визнання кіберпростору як четвер-того виміру операційного простору ведення бойових дій. Адже, проти нас вже ведуться кібератаки, агре-сор активно тестує нові засоби, і зараз взаємодія з союзниками у цій сфері дозволить зміцнити наші можливості.

Насамкінець, велике значення має рішення саміту щодо створення спільної системи розвідки і обміну інформацією. В умовах зростаючої загрози з боку Росії та міжнарод-

ного тероризму такий крок є дуже своєчасним, хоча він певною мі-рою й руйнує ряд стереотипів та існуючих обмежень, притаманних роботі спецслужб усіх без винятку країн Альянсу і країн-партнерів.

Таким чином, Варшавський саміт створив реальні можливості для більш глибокого партнерства Укра-їни і НАТО, причому нам пропону-ється допомога з перспективою її подальшого розширення на заса-дах: «більше – за більше».

23


В ажливість підтримки з боку Альянсу в протистоянні з агре-сором для України неможли-

во переоцінити, адже, самотужки нам було б зробити це дуже важ-ко. На тлі негативних змін, що від-буваються в Росії (погіршення еко-номічного становища, реабілітація сталінізму, шалена, безсоромна і брехлива пропаганда та антинатів-ська риторика), Кремль активізує підривну діяльність своїх спец-служб з метою розвалити Україну зсередини.

В цьому контексті хочу розповісти про ефективну роботу СБУ, яка в умовах війни з Рф спромоглася запобігти багатьом терактам, що готувалися противником в наших містах, а також не дозволила реа-лізувати сценарії створення нових осередків напруженості і сепара-тизму. Наприклад, найжахливіший із них – у вигляді створення «Бес-сарабської народної республіки».

А це вже свідчить про потенціал власне України, який може бути корисним західним партнерам. Адже останні теракти у франції і Бельгії говорять про неспромож-ність поки що західних силових структур запобігти поширенню тероризму. На окрему увагу за-слуговує спроба державного пере-вороту в Туреччині, яка є членом НАТО. Стримування агресора – це функція, розрахована на роки. І це реальність, в якій нам доведеться довго існувати.

як представник української сторо-ни в підгрупі з безпеки Тристорон-ньої контактної групи я виступаю за обмін досвідом між спецслуж-бами України і країн НАТО. Однак мушу застерегти від негайного реформування українських спец-служб. Будемо відверті: нам є чому повчитися у спецслужб кра-їн – членів НАТО, але є багато чому повчитися у нас такого, чого наші

кремль активізує підривну діяльність своїх спецслужб з метою розвалу

україни зсерединиЄвген марчУк,

прем’єр-міністр України (1995-1996), секретар ради національної безпеки та оборони України (1999-2003),

міністр оборони України (2003-2004), голова сБУ (1991-1994)


24

колеги не знають. я хочу сказати, що мирний час, який тривав де-сятиліттями, розхолодив ці спец-служби. У кого в Європі є досвід війни, отриманий нещодавно? Ні у кого. А у нас є колосальний до-свід, якого не має жодна з кра-їн Європи. У зв’язку з цим, я б не поспішав наполягати на втіленні у життя існуючі рекомендації щодо реформування Служби безпеки

України. Що це за рекомендації? Це рекомендації на основі спокій-ної, наприклад, швейцарії. Тобто рекомендації щодо реформуван-ня СБУ, виходячи з європейської спокійної ситуації. Говорити про реформування спецслужб мож-на буде, коли закінчиться війна, а мирна ситуація вже триватиме ро-ків 10-15. Тоді варто досліджувати і реалізовувати такий досвід.

25


Я хотів би трохи контравер-сійно подивитися на рішен-ня саміту НАТО у Варшаві.

В нашому інформаційному про-сторі зараз йде жваве обговорен-ня результатів саміту. Звичайно, мова йде про комплексний пакет допомоги, збільшення кількості спільних заходів, здійснення до-радчої допомоги, тощо. Звичай-но, це важливо, це принципово. Це сигнали, які спрямовані на те, щоб Україна, по-перше, продовжи-ла реформування свого сектору оборони і безпеки. По-друге, щоб розпочались практична реалізація стратегічного оборонного бюлете-ня, набуття необхідних оператив-них бойових спроможностей, інші важливі практичні заходи.

Однак я хотів би обговорити рі-шення саміту, які стосувалися саме країн Альянсу. Саме того аспекту, який означає посилення політи-ки стримування Росії та зміцнен-ня колективної безпеки. чому це важливо? На мій погляд, Україна знаходиться зараз на передовому

рубежі стримування Росії. Отже, наша держава може претендувати на отримання переваг, додаткової підтримки лише у разі, якщо буде проактивною. Проактивною з точ-ки зору участі в заходах НАТО, по-вного використання свого потен-ціалу, пропонування своїх можли-востей, досвіду, тощо.

Про що конкретно йде мова? На-самперед, я маю на увазі рішення, які стосуються посилення політики стримування, посилення східного флангу НАТО, створення відповід-них колективних спроможностей, використання різноманітних ін-струментів для того, щоб збільши-ти ці спроможності саме в контексті колективної безпеки. Зокрема, це стосується спроможностей у мор-ській зоні. Румунія запропонувала перед самітом у Варшаві створен-ня спільного військово-морського угруповання країн НАТО у чорно-му морі, яке могло б бути стри-муючим фактором нарощування Росією бойових спроможностей в цьому регіоні. На жаль, ми зна-

україна здатна отримати переваги в разі власної активності

ігор каБаНеНкО, Президент компанії UARPA,

заступник міністра оборони України (2014), перший заступник начальника Генштабу ЗсУ (2012-2013)


26

ємо, що це рішення не було при-йнято. Натомість було визначено, що ця пропозиція буде додатково вивчатися, буде більше активності у військово-морських навчаннях. Україна може брати участь у роз-витку цього напрямку.

Те ж саме стосується розвитку спроможностей повітряних сил НАТО. Польща буде брати участь в цих заходах, і, відповідно, Україна знову ж таки може бути більш про-активною, пропонувати свої мож-ливості. На жаль, вони обмежені, але вони існують, і тому вони мо-жуть стати в нагоді Альянсу.

Позитивним прикладом проактив-ної позиції України може бути досвід реалізації ініціативи зміцнення дові-ри і безпеки у військово-морській галузі в чорноморському регіоні. Хотів би нагадати, що саме Україна запропонувала цю ініціативу, в по-дальшому її підхопила Туреччина, і проект було реалізовано у форматі БЛеКСІфОР. Важливо, що у докумен-тах БЛеКСІфОР були визначені ба-зові принципи функціонування цієї ініціативи, які було запропоновані саме Україною. діяльність БЛеКСІ-фОР була досить успішною, аж до-поки Росія не окупувала Крим. Цей приклад демонструє, що ми може-мо бути в авангарді просування та-ких проектів, де задовольняються і наші інтереси, й інтереси партнерів.

Інші ініціативи саміту стосуються, наприклад, напрямку щодо збіль-шення спроможності раннього по-передження. Серед цих ініціатив, до речі, є й навчання, в яких Укра-їна брала участь у 2005-2008 рр. Посилення спроможностей у сфе-рі раннього попередження дасть змогу більш активно, більш ре-зультативно реагувати на зміни об-становки, використовувати мож-ливості спільної системи раннього попередження для виявлення змін в ситуації. Цей формат може бути корисним для обох сторін.

Інше питання саміту – проведення спільних навчань за сценаріями колективної оборони. На мій по-гляд, тут є широке поле для учас-ті України, використання нашого досвіду та обміну цим досвідом з нашими колегами в НАТО. Також, на мій погляд, цей формат потре-бує проактивності, оскільки у нас насправді накопичений значний досвід взаємосумісності в рамках цих навчань, взаємосумісності в рамках концепції оперативних спроможностей та інших програм, які вже існували до цього часу. Але наш досвід потребує імплемента-ції на практиці – саме в контексті рішень, прийнятих на саміті.

Цікавими для України також мо-жуть бути рішення щодо адапта-ції інфраструктури, делегування

27


нових повноважень від воєнно-політичних структур військовим структурам – від Північноатлан-тичної Ради до Верховного ко-мандування об’єднаних збройних сил НАТО. Ми можемо почати па-ралельні зміни, трансформувати нашу систему управління у синх-ронному режимі.

Інший аспект, на якому я хотів би наголосити, це питання, пов’язані з обміном досвідом. Знову ж таки, нам доцільно створити поле вза-ємосумісності в єдиному розумін-ні того, що відбувається, в тому, що називається гібридна війна або збройна боротьба нового по-коління. На жаль, на мій погляд, тут існують деякі розбіжності з точку зору термінології, з точки зору пріоритетів і вибору ефектив-них механізмів. Між тим, це дуже важлива галузь для того, щоб зо-середити зусилля на важливих на-прямах, максимально використо-вувати існуючий потенціал. Поки що ми не використали всі наявні можливості, зокрема, у сегменті державного-приватного партнер-ства як в Україні, так і з точки зору використання цих можливостей на двосторонньому та багатосто-ронньому рівнях. Певні заходи від-буваються, але знову ж таки, хочу відмітити, що ми тут маємо більше можливостей, ніж завжди реалізо-вували. Це стосується різних рів-

нів – стратегічного, оперативного, тактичного…

Ми розуміємо, що ця війна реалі-зується не лише класичними за-собами збройної боротьби. Спів-відношення військових та невій-ськових заходів в цій війні – 1 до 4. Мова йде, в тому числі, про інфор-маційну боротьбу, про кібербезпе-ку. Це поле, яке, на мій погляд, ви-ходячи з аналізу індикаторів, буде активно нарощуватись, так само, як і військово-морська галузь. Тоб-то, за цими напрямками Україні і НАТО слід працювати дуже плідно і більш системно, спираючись на державно-приватне партнерство.

Ще один важливий аспект – це стратегічні комунікації. В цьому питанні, на мій погляд, також іс-нує проблема термінології, єди-ного розуміння, чіткого визначен-ня власне поняття стратегічних комунікацій. Хтось вважає, що це контрпропаганда, але, на мій по-гляд, це зовсім інше, це абсолютно різні речі. Знову ж таки, конкретні, практичні, реальні спільні проекти між державними органами і гро-мадянським суспільством допомо-жуть нам вистояти в цих непростих умовах, розвиватися і, звичайно, побудувати те суспільство, яке ми прагнемо мати, спираючись на цінності ліберально-демократич-но-ринкової економіки.


28

с аміт Північноатлантичного Альянсу у Варшаві 8-9 липня 2016 року не призвів до про-

ривів, які могли б надати Україні пе-реваги над зовнішнім агресором. Однак слід визнати, що в цілому Київ отримав від НАТО дзеркаль-ну відповідь, що певною мірою є логічним продовженням стратегії стримування Росії з боку Заходу.

Така оцінка рішень саміту НАТО сто-совно України пов’язана із фактом, що затвердження нового Комп-лексного пакету допомоги для України (Comprehensive assistance Package), перспектива для України перейти до партнерства з розши-реними можливостями (Enhanced Opportunities Programme) та збе-реження санкцій відносно Росії, є лише частиною можливих кроків НАТО. Хоча і слід визнати послідов-ність та системність дій Альянсу, а також готовність військово-полі-тичного блоку до розширення вза-ємодії з Україною.

Водночас й українська влада здій-снила лише частину можливих зусиль у сфері оборонного рефор-

мування та підготовки до військо-во-технічного співробітництва з країнами НАТО, тому реального поглиблення практичної співпраці у галузі створення озброєнь поки що чекати не варто, так само, як немає поки що й перспектив пе-реходу до підтримки України ле-тальною зброєю. для переходу до конкретних проектів військово-технічного співробітництва (ВТС) потрібна суттєва модернізація нормативно-правової бази Укра-їни та зміна принципів управлін-ня оборонною промисловістю, а цього в Україні не відбулося. Укра-їнська держава має переглянути власні підходи і створити такі пра-вила гри, щоб інвестору було ціка-во працювати в Україні, особливо, в оборонному секторі. Також нам слід активніше працювати на між-народній арені, створюючи при-вабливі пропозиції для інвесторів. Адже, це ненормально, що попри всі обставини, що склалися, країни НАТО користуються послугами ро-сійської компанії «Волга-днєпр» в сегменті важких авіатранспортних перевезень, французи продовжу-

київ отримав від НатО дзеркальну відповідь

валентин БаДрак, Директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння

29


ють виробництво тепловізорів для російської бронетехніки, а італійці постачають машино-комплекти до бронемашин «Рись».

Крім того, я впевнений, що євро-пейські країни НАТО діють пере-важно в межах забезпечення влас-ної безпеки та все більше надають сигнали щодо готовності покращи-ти відносини з Росією, в тому числі, за рахунок українських інтересів. Це має практичне відображення у таких речах, як продовження вій-ськово-технічної співпраці з Росією деякими країнами НАТО. Напри-клад, незважаючи на санкції, Італія та франція продовжують реаліза-цію проектів з Росією у сфері ВТС. З іншого боку, українські розроб-ники і виробники озброєнь нерід-ко отримують негативні відповіді на запит щодо закупівлі тих чи ін-ших комплектуючих для озброєнь і військової техніки. Що не лише ускладнює сприйняття практично-го співробітництва з компаніями країн НАТО, але й робить сумнів-ним реалізацію завдання імпорто-заміщення і повної відмови від ВТС з Рф у майбутньому.

В умовах, що склалися, найваго-мішими досягненнями України могли б стати конкретні проекти військово-технічного співробітни-цтва, що передбачало б розгор-тання спільних із західними обо-

ронними компаніями виробництв, отримання оборонних технологій, тощо. Від НАТО ми поки що мо-жемо очікувати створення додат-кових структур у сфері гібридної безпеки, активізацію військових навчань і вишколів українських сил оборони. Ймовірно НАТО буде до-помагати у розвитку Сил спеціаль-них операцій, ВМСУ та у створенні кіберпідрозділів. Існує й можли-вість розвитку співпраці з НАТО в межах низки створених трастових фондів для допомоги Україні.

Однак найважливішим у спів-робітництві з НАТО для України може стати перехід до практичної площини у сфері створення нових озброєнь, оскільки лише у такий спосіб західні партнери можуть перетворитися на справжніх та ре-альних союзників. Такий перехід до нового етапу може відбутися лише за умов змін свідомості – як лідерів всередині воєнно-політич-ного блоку, так і української вла-ди – та відповідно забезпечення Україною прозорих, зрозумілих для Заходу правил гри на укра-їнському ринку, включаючи при-йняття відповідних законів, про-грам та початку транспарентної приватизації частини підприємств оборонної промисловості, а також забезпечення захисту приватних й іноземних інвестицій. Поки що українська влада до таких кроків


30

не готова, як не готова залишити у минулому «ручне управління» сектором безпеки. При цьому сус-пільство України набагато більше, ніж влада, є готовим до інтеграції України в НАТО.

Слід наголосити, що Україна має раз і назавжди відірватися від Ро-сії у сфері оборонних технологій та виробництв озброєнь та військової техніки – без цього не варто очікува-ти на реалістичне повномасштабне співробітництво з країнами НАТО у сфері озброєнь. І допомога з боку НАТО тут є фундаментальним еле-ментом української трансформації.

Отже, можливість повномасш-табної євроатлантичної інтеграції, запровадження і реалізація прак-тичних проектів у галузі безпеки, створення спільних оборонних спроможностей для України за-лишаються питаннями без чіткої відповіді. І саме на них чекатиме країна найближчим часом.

Україна має не просити у Заходу зброю, а виступати як партнер, що має оборонні технології, та по-ставити питання через співробіт-ництво та інвестиції в оборонний сектор організувати виробництво сучасного озброєння на власних підприємствах.

Наприклад, відновлення випус-ку важких транспортників Ан-124

«Руслан» враз дозволить виклю-чити Росію з міжнародного ринку авіаперевезень та започаткувати низку нових проектів. Більше того, вже зараз агресор шукає можли-вості модернізувати свій авіапарк важких транспортних літаків, ак-тивно залучаючи до себе фахівців, в т.ч. з України. З одного боку, це спроба врятувати технологічно ви-снажений сектор авіапрому Рф, а з іншого – загроза втрати Україною певної кількості конструкторських кадрів. Цього допускати не можна.

до перспективних проектів можуть бути віднесені й проекти з виробни-цтва ракет-мішеней для Національ-ної протиракетної оборони (НПРО) СшА, а у перспективі – для європей-ської системи ПРО. Також важливи-ми та прибутковими могли б стати проекти зі створення в Україні ви-робництв засобів зв’язку та ударних безпілотних комплексів, а також ін-шого військового обладнання.

Отже, саміт НАТО став ще одним сигналом, що процес співробітни-цтва України з Альянсом є двобіч-ним, він вимагає зусиль обох сторін та прийняття рішень, які часто не є простими. Але саме такий підхід спроможний забезпечити практич-ні трансформації в Україні, а Альян-су дасть змогу отримати надійного й передбачуваного союзника на своєму східному кордоні.

31


Д екілька тез щодо більш ши-рокого розуміння безпеко-вого середовища і того, як

НАТО шляхом стримування і пере-несення стабільності намагається протистояти сучасним загрозам.

Стратегічна мета Альянсу залиша-ється незмінною: єдина, вільна і мирна Європа.

В міру того, як змінюється світ і розвиваються загрози, наші краї-ни знаходяться в більшій безпеці, коли ми об’єднані. члени НАТО – це більше, ніж просто військові союзники, і це більше, ніж про-сто «Стаття 5». Ми об’єднані до-вкола нашої незмінної відданості загальним цінностям – демокра-тії, плюралізму і інклюзивним суспільствам, посиленим нашим багатим розмаїттям зв’язків і пе-реконань.

Російська окупація Криму в 2014 році і подальша агресія в донецьку і Луганську вперше, починаючи з розпаду Радянського Союзу, змі-нили стратегічне безпекове серед-овище Європи.

як сказав президент Обама у своїй прес-конференції у Варшаві: «Це поворотний момент для Альян-су». якщо ця фраза здається зна-йомою, то ви можете згадати, що коли президент Обама вступив на посаду 7 років тому, адміністрація СшА заявляла про поворот в бік Азії. На даний час зосередження основної уваги на подіях в Європі є очевидним. Він продовжив: «За майже 70 років існування НАТО ми напевно ще ніколи не стика-лися одночасно з такою кількістю викликів – безпекових, гуманітар-них, політичних».

Таким чином, ми не просто говори-мо про явну загрозу з боку більш агресивної Росії. Нове безпекове середовище – це не просто повер-нення до протистояння Схід-Захід часів Холодної війни 20-го століття, у перші роки існування НАТО…

Існує також зростаюча загроза з боку транснаціональних терорис-тичних організацій, що базуються в Північній Африці і на Близько-му Сході, а також дестабілізуючої сили масової міграції. Ми вже ба-

Стримування – це запобігання новому конфлікту, а не його провокування

Джордж кеНТ, Заступник глави дипломатичної місії Посольства сШа в Україні


32

чили протягом минулого року, що терористичні групи, в тому числі ІдІЛ, мають можливість наносити удар в серце Європи, в той час, як їх зони небезпеки на Близькому Схо-ді призводять до безпрецедентних хвиль нелегальної міграції. Кібера-таки в рівній мірі загрожують інф-раструктурі союзників, і Україна в цьому сенсі не є виключенням.

Недавній Саміт у Варшаві зосеред-ився на адаптації до нових реалій. Союзники в рамках НАТО реагува-тимуть за двома основними на-прямами: стримування і перене-сення стабільності за межі кордо-нів НАТО.

Що стосується стримування – то воно передбачає запобігання но-вому конфлікту, а не його прово-кування.

Основу «нового безпекового се-редовища» в 2016 році і забез-печення готовності НАТО відобра-жають дії Росії в Україні та побо-ювання, що Росія може повторити подібні дії на території країн НАТО. План НАТО щодо «Готовності до дій» включає в себе потроєння чисельності Сил реагування НАТО з Передовими Силами високої го-товності бригадного рівня в осно-ві і здатністю до їх перекидання в район застосування протягом де-кількох днів.

У Варшаві, союзники домовилися посилити свою військову присут-ність протягом усього східного флан-гу Альянсу, який межує з Росією.

На північному сході, в районі Бал-тійського моря, в рамках поси-леної передової присутності, ми домовилися розмістити на рота-ційній основі чотири батальйони в естонії, Литві, Латвії та Польщі. Всі чотири союзники вже давно ви-словлювали бажання щодо розмі-щення цих підрозділів для захис-ту їх територій, проте, інші члени Альянсу не бачили в цьому необ-хідності. Однак загрози змінились, і, як наслідок, змінилась наша від-повідь на них.

На південному сході, в регіоні чорного моря, НАТО також домо-вився про створення нової багато-національної бригади, яка, як ми сподіваємося, набуде оператив-ної готовності протягом найближ-чих років.

І нарешті, НАТО домовився про створення Сил швидкого реа-гування Альянсу чисельністю 13 тис. чол., які будуть дислоко-вані в Іспанії, проте, здатні про-тягом декількох днів бути роз-горнутими на східному фланзі Європи для стримування наступу Росії. Це не просто посилення стримування НАТО, – це збіль-шення його швидкості.

33


Що стосується перенесення ста-більності за межі кордонів НАТО, то це також було ще одною важли-вою темою саміту. У той час як по-дії в Україні є основною рушійною силою для НАТО, на саміті також розглядались загрози з боку Пів-нічної Африки, Близького Сходу та Афганістану.

Україна має стати ключовим партнером в цих зусиллях. демо-кратична, стабільна Україна, яка успішно реалізує економічні і по-літичні реформи, впевнена в своїй

територіальній цілісності та суве-ренітеті, є ключовим елементом євроатлантичної безпеки.

І, як підкреслив президент Обама: «Наш Альянс як представник гло-бальної безпеки має робити біль-ше, особливо на південному флан-зі Європи. НАТО має активізувати свою відданість кампанії зі знищен-ня ІдІЛ і більше допомагати ЄС в питанні присікання діяльності кри-мінальних мереж, що експлуатують зневірених мігрантів, які перетина-ють Середземне і егейське моря».


34

с аміт НАТО у Варшаві дійсно став проривом: відбулася повна зміна після саміту в

Уельсі ставлення до оборони та стримування. Зміни відбулись кар-динальні, які б песимістичні оцінки не давали ряд експертів.

Виділю декілька важливих по-слань Варшавського саміту.

Перше – для країн-членів НАТО.

Стаття №14 містить звернення до північних партнерів на східному фланзі Альянсу, де йдеться про ас-пекти стримування та протидії усьо-му комплексу ризиків. Саме в цьому розрізі йдеться про чотири баталь-йони. якщо ви насправді хочете щось стримувати, ви маєте просто рухатись вперед, і все. Тому процес було символічно збалансовано у пропорційну відповідь. В нас є чоти-ри міжнародні батальйони. до речі, це не стосується мультинаціональ-ної румунсько-болгарської бригади. Отже, важливим є виконання, пере-дусім, зобов’язань Альянсу.

Переміщення військ НАТО терито-ріями країн-членів також стало од-нією із тем, що обговорювалися на саміті. В разі атаки на одну із країн НАТО для руху військ не існувати-ме жодних обмежень чи кордонів. Хочу підкреслити, що не стоїть пи-тання розміщення значної кількос-ті військ, щоб ніхто не нападав на прикордонні країни Альянсу. В той же час подаються видимі сигнали і рухи, які свідчать про рішучість Альянсу щодо захисту своїх членів.

На мою думку, НАТО вперше за-явило, що агресія та загрози вбік країн-сусідів, країн-партнерів – це загроза власне й діяльності Альян-су. Йдеться про застосування на-сильства, військових дій, анексію Криму. до речі, Крим чотири рази згадується у Комюніке. А схід Укра-їни там згадується дванадцять разів. Ми сперечалися стосовно кожної коми тексту підсумкового документу, щоб більш однознач-но висловити свої підходи до Росії. Так, було доволі складно розста-

Вперше загрози та агресія проти країн-сусідів та країн-партнерів розглядається як загроза НатО

юліан кіфУ, Президент Центру запобігання та раннього

попередження конфліктів, (Бухарест)

35


вити певні акценти, які саме нам були необхідні чотири офіційні до-кументи… Наразі вісім публічних звернень Альянсу стосуються, в тому числі, й України. Це означає й загрози нашій безпеці. І через це ми проектуємо цю безпеку, саме тому ми напрацьовуємо спромож-ності в оборонній сфері в ряді кон-кретних країн.

чим ми допомагаємо цим краї-нам? Ми тренуємо їхні війська, ми допомагаємо створювати оборон-ні та безпекові інститути – для того, аби вони змогли себе адекватно захистити в разі, якщо агресія буде поглиблюватись, або країна зі-ткнеться із новими атаками.

Є ще один важливий аспект, на який би я хотів звернути увагу. Зокрема, визначення того, як бу-дуються відносини між НАТО та Росією. Є окремі чотири статті. Там прописано, як довго, скільки, хто може приймати участь, хто може спілкуватися з Росією. Це дуже чіт-ко прописано, що в нас є військові канали, які мають розбиратися з конфліктом, зменшувати ризик та уникати певних критичних речей, які можуть перерости у будь-який конфлікт або інцидент.

Однак це все, що стосується вій-ськових. Стосовно дипломатів там написано, що ми доносимо нашу думку, але не можемо залучатися

до дискусій. Тут в нас є умови – по-вага до міжнародного права, по-вага до попередніх зобов’язань, зміни всередині Російської фе-дерації, зокрема, щодо того, як вона ставиться до міжнародних відносин… Стосовно ж України, то Альянсом дуже чітко вказано на те, що необхідно прибрати вій-ська, необхідно прибрати зброю та віддати Україні контроль над кордоном. Це є умовами для нор-мального типу стосунків. Гадаю, що всі ми наразі бачимо ці заяви і, в той же час, зобов’язання, які бере на себе Альянс щодо Росії, допомагаючи Україні.

Окрім Комюніке я би хотів привер-нути увагу також до Варшавської декларації трансатлантичної без-пеки. Адже, там також містять-ся певні зобов’язання НАТО, що пов’язані із партнерами. Там дуже чітко прописано, що Альянс підтри-мує не лише політику стримуван-ня, а й можливості країн. до речі, у нас є декларація про стримуван-ня. В цьому документі – декларації трансатлантичної безпеки – напи-сано, що НАТО допомагає створен-ню умов для швидкого відновлю-вання життєздатності в Україні. І це лише частина зобов’язань. Це одна з речей, які створять чудові можливості для України, якими необхідно скористатися.


36

У нас є зобов’язання і відносно ре-форм. На сорок з лишком пропо-зицій Україні припадають й ті, які НАТО пропонує Києву задля ство-рення певних установ, напрацю-вання певних можливостей у сфері оборони та безпеки.

Вважаю, що це дуже сильні зобов’язання відносно України, і нам лише необхідно, аби Україна також взяла на себе частину да-них зобов’язань. чітко прописано, зокрема, що реалізація цих про-позицій має йти пліч-о-пліч з ре-формами. Зараз практично немає жодного документу щодо України, де б не йшлося про реформи, які має впровадити Київ.

Останній момент, який би я хотів виділити, стосується взятих нами зобов’язань про те, що Україна сама має себе захищати. Усі кра-їни-члени НАТО реагують на за-грози, які несе в собі ситуація в Україні. Однак першою на ці за-грози в секторі безпеки і оборо-ни має реагувати власне Україна. Зобов’язання полягають у тому, що спочатку має відреагувати власне Київ, а потім вже можуть реагувати війська НАТО. Однак саме Україна має першою реагувати на гібридні загрози – на кібератаки та на увесь комплекс проявів гібридної агресії. Ось чому нам необхідно сприяти Україні щодо здатності швидко від-новлюватись у кризових умовах.

37


П ередусім пропоную уважні-ше придивитися до рішень, які були прийняті у Варшаві.

Вони викладені в 3-х основних до-кументах:

1. Комюніке Варшавського саміту.

2. Варшавська декларація з тран-сатлантичної безпеки.

3. Спільна декларація президента Європейської Ради, президента Європейської Комісії та Гене-рального секретаря НАТО.

Найважливіші висновки з цих до-кументів:

1. Основне завдання НАТО зали-шається незмінним – гаранту-вання того, що Альянс залиша-ється безпрецедентною спіль-нотою свободи, миру, безпеки і спільних цінностей.

2. Всі три основні завдання НАТО, як зазначено в Стратегічному Задумі від 2010 р. – колективна оборона, кризове управління і безпека на основі співробітни-цтва, – також залишаються не-змінними.

3. У той же час, глобальні й регі-ональні безпекові тенденції, а також безпекове середовище зазнають швидких змін, що вимагає адекватної відповіді з боку НАТО. як наслідок, НАТО реагує шляхом зміцнення ко-лективної оборони, розширен-ня можливостей, підвищення стійкості, продовження інститу-ційної адаптації та зміцнення співпраці з партнерами.

4. Основними загрозами та викли-ками, які сьогодні стоять перед НАТО є такі: тероризм, дії і полі-тика Росії, кіберзагрози, а також гібридні війни.

5. Комюніке саміту чітко визначає тероризм як безпосередню і пряму загрозу. Найбільш пряма відповідь НАТО на це – всі союз-ники НАТО роблять свій внесок в Глобальну коаліцію для протидії ІдІЛ. Крім того, НАТО надає роз-відувальну і логістичну підтрим-ку операції ЄС «Софія» в Серед-земному морі.

6. Наступною найсерйознішою загрозою, хоча з точки зору по-

має місце чітке засудження з боку НатО дестабілізуючих дій

і політики росіїЙонас ДAНiляУскас,

Уповноважений міністр Посольства литовської республіки в Україні


38

літкоректності, термін «загроза» в даному випадку не використо-вується в документах НАТО – є дії і політика Росії. У варшавських документах Росії приділяється значна увага. Її дестабілізуючі дії і політика включають: анексію Криму, силове порушення суве-ренних кордонів, дестабілізація Східної України, великомасш-табні навчання, провокаційні військові дії поблизу кордонів НАТО, безвідповідальна та агре-сивна ядерна риторика, пору-шення повітряного простору НАТО, військове втручання і під-тримка режиму Асада в Сирії.

7. Відповідь НАТО на це: підви-щення своїх можливостей щодо стримування і оборони, що включає в себе ряд важливих компонентів: збільшення витрат на оборону; передова присут-ність на території східноєвро-пейських членів НАТО; призупи-нення будь-якого практичного співробітництва з Росією.

8. Що стосується витрат на обо-рону: ще в 2014 році на саміті в Уельсі було прийняте рішення про збільшення військових бю-джетів країн-членів НАТО – т.зв. Зобов’язання Інвестувати в Обо-рону. Щоб бути більш точним, було вирішено повернути в про-тилежний бік тенденцію щодо скорочення оборонних бюдже-тів. З того часу був зроблений значний прогрес: витрати на

оборону союзників по НАТО в 2016 році збільшилися – вперше з 2009 року. якщо озирнутися на-зад на 2010 рік, то тільки у 8 со-юзників відмічалось збільшення їх оборонних бюджетів, в той час як колективні витрати на оборо-ну впали на 5,48%. Сьогодні, в 2016 році, ми маємо нову ситу-ацію: оборонні бюджети зроста-ють у 22 союзників, а колективні витрати збільшилися на 2,65%. І, хоча навіть сьогодні лише 5 із них відповідають принципу НАТО щодо 2%, позитивна тенденція є очевидною. І, якщо вона збере-жеться, таких союзників протя-гом декількох років стане більше.

9. Що стосується передової при-сутності: в 2014 році агресивні дії Росії і війна проти України збіль-шили відчуття вразливості у схід-них членів Альянсу. Була явна необхідність реалізовувати 2 речі одночасно: по-перше, заспокоїти це відчуття вразливості якимись запевненнями; по-друге, посла-ти чіткий сигнал Росії на випадок, якщо у неї виникне бажання ви-пробувати солідарність НАТО. як результат, в Уельсі та після нього був затверджений План готовності до дій, посилені Сили реагування НАТО, створено 8 багатонаціональних Центрів ко-мандування і управління НАТО, представлена більш амбітна про-грама навчань НАТО. У Варшаві в даних питаннях з’явилися до-даткові рішення, зокрема, щодо

39


посилення передової присутнос-ті в країнах Балтії і Польщі – роз-міщення 4-х батальйонних так-тичних груп. Крім того, аналогічні заходи були прийняті стосовно чорноморських членів НАТО.

10. Що стосується призупинення будь-якого практичного спів-робітництва з Росією: канали зв’язку з Росією залишаються відкритими, – в першу черг, для того щоб чинити тиск на Росію з метою зміни її агресивної полі-тики, особливо, щодо України. В той же час – жодного «бізнесу як зазвичай» в питанні практично-го співробітництва.

11. Що стосується зміцнення співп-раці з партнерами, то важливо відзначити декілька важливих тенденцій, які відображені у варшавських документах: по-перше, збільшилася співпраця з фінляндією і швецією; по-друге, зміцнюється співпраця та допо-мога Україні й Грузії; по-третє, розширилась співпраця між НАТО і ЄС.

12. В Варшаві було вирішено, що НАТО і ЄС в терміновому поряд-ку мають спільно вирішити ряд питань: забезпечити здатність протистояти гібридним загро-зам; розширити і адаптувати оперативне співробітництво, в тому числі, на морі, а також з питань міграції; розширити ко-ординацію в питаннях кібербез-пеки і оборони.

13. Останніми 2 питаннями, про які слід зазначити, є кіберзахист і гі-бридна війна. Новим і дуже важ-ливим рішенням, прийнятим у Варшаві, є визнання кіберпрос-тору сферою, в якій НАТО має себе захищати. Іншими слова-ми, кібератака вважається за-конною підставою для застосу-вання Статті 5.

14. Що стосується гібридної війни: в той час як основна відповідаль-ність за реагування на гібридні загрози або напад лежить на нації, на яку вони спрямовані, Альянс готовий надати допо-могу в протистоянні гібридній війні, а Північноатлантична рада може прийняти рішення про за-стосування Статті 5.

Підводячи підсумки, виділимо основні рішення Саміту:

1. Рішення про створення посиле-ної передової присутності в краї-нах Балтії і Польщі.

2. Кіберпростір віднині вважається сферою, в якій НАТО має себе захищати.

3. Спільне запевнення НАТО і ЄС про розширення співробітни-цтва і спільну роботу.

4. Має місце чітке засудження з боку НАТО дестабілізуючих дій і політики Росії.

5. Має місце чітка політична і прак-тична підтримка України, в тому числі, прийняття Комплексного пакету допомоги.


40

Б ільш ніж двадцять років тому дуже відомий американський політик заявив, що НАТО має

певну дилему: або Альянс буде ді-яти поза межами своєї території, або він залишиться без роботи. Сьогодні ж, особливо після Вар-шавського саміту НАТО, альтер-натива докорінно змінилася: або НАТО буде діяти в межах своєї те-риторії, або він втратить свою зна-чимість взагалі.

Ці серйозні зміни пов’язані зі змі-ною політики Росії. На сьогодні Рф в Альянсі розглядається як ваго-мий елемент у вирішенні деяких проблем на Близькому Сході чи в Північній Кореї. Але, що стосується Європи, то в Росії, скоріше, бачать джерело власне проблем, а не ме-ханізм їх вирішення.

Безперечно, рішення, які були при-йняті в рамках Варшавського са-міту НАТО, є історичними та дуже значущими. Однак виникає безліч запитань щодо того, як перевести

їх у практичну площину реалізації. І це питання не з легких. які краї-ни будуть виділяти підрозділи до багатонаціональних батальйонів? Хто буде ними керувати? Коли процес їх формування буде за-вершений? які правила будуть ви-користовуватися під час ведення спільних бойових дій?...

Приведу лише один невеличкий приклад. я пам’ятаю, коли я вперше став міністром оборони, виникла нагальна потреба перекинути на Балкани через кризу в Албанії одну роту військовослужбовців. Все було готово, підрозділ був вже у потязі, і раптом виявилося, що насправді виникла непересічна проблема з отриманням дозволу на перетин кордону з Угорщиною, оскільки парламент країни в цей час не міг прийняти відповідне рішенні. Про-блема в тому, що у деяких країнах є правові норми, що передбачають недопущення перебування на на-ціональних територіях в будь-який

Непостачання зброї україні – поза моїм розумінням

януш ОНиШкЄвіч, радник міністра оборони республіки Польща,

міністр національної оборони (1992–1993, 1997–2000), депутат сейму X, i, ii i iii скликань,

депутат Європейського парламенту (2004-2009)

41


період часу іноземних континген-тів із певною чисельністю осіб. для вирішення цих питань необхідно вносити зміни в законодавство єв-ропейських країн, а в деяких випад-ках – навіть в їх конституції.

Є ще низка й інших проблемних питань, які необхідно вирішувати. В противному випадку весь про-цес швидкого реагування НАТО на зовнішні виклики та загрози буде марним. Навіщо тоді мати підроз-діли, готові до застосування через 48 годин, якщо для проходження усіх необхідних узгоджувальних процедур знадобиться щонаймен-ше два тижні?

Загалом же, Варшавський саміт НАТО став проривним з точки зору змін ставлення та підходів до пи-тання витрат на оборону, зокрема, на озброєння, техніку та облад-нання. Багато країн-членів Альянсу матимуть труднощі із виконанням намічених критеріїв. Тому, нам слід бути терплячими і усвідомлю-вати усі процеси, що відбуваються.

Безумовно, ключовим сьогодні за-лишається питання України. дуже багато й на всіх рівнях йдеться про допомогу, яку ми маємо надати Києву. Пан Євген Марчук (громад-ський діяч, в різні часи – прем’єр-міністр України, секретар Ради національної безпеки та оборони України, міністр оборони України,

голова СБУ – ред.) звернув увагу на дуже важливу річ – ми можемо багато чому навчитися в України, адже, держава отримала унікаль-ний досвід у триваючій боротьбі з ворогом, який застосовує новітні обладнання та системи озброєнь. Це безцінний досвід для Альянсу. Йдеться про специфічну війну, пе-ребіги якої не можуть повторюва-тися. Це, приміром, війна без за-стосування авіаційного компонен-ту. Безумовно, цей досвід має бути вивчений іншими країнами.

Україна має отримати весь затвер-джений пакет допомоги. Ми має-мо усвідомлювати і пам’ятати, що ймовірність повномасштабної ві-йни розглядається Росією як фактор тиску на Київ. Москва не полишить спроб дестабілізувати Україну, по-рушити функціонування всіх дер-жавних систем та інституцій. Зараз цей процес триває безперервно.

Нам у Європі слід усвідомити, що Кремль надає підтримку, в тому числі, й фінансову, різним групам екстремістів у багатьох європей-ських країнах. Географія такої під-тримки зростає, і це факт. Немає значення, яке політичне забарв-лення мають ці групи. Тому проти-стояння такій «експансії» потребує нових, комплексних підходів.

Серед іншого, атака йде на Інтер-нет-простір. фактично, ми маємо


42

справу із атакою на систему ціннос-тей зброєю пропаганди. Слід зрозу-міти, що боротися із такою експан-сією не можна відсторонено – жод-на країна Європи самостійно із цим не впорається, Україна також не впорається із цим самотужки… Це мають бути спільні зусилля протидії проявам у невійськових сферах.

Цілком логічно, що зараз на всіх рівнях все частіше згадується кібер-безпека. А Україна, приміром, має значні спроможності та потенціал в сфері інформаційних технологій.

Інша сфера співпраці, яка має роз-виватися в обох напрямках, – це обмін розвідувальною інформаці-єю. Скажу відверто – такий обмін є необхідним, для того щоб переко-нати членів НАТО в тому, що Укра-їна є надійним партнером, що не-має якогось витоку інформації (це є окремою проблемою).

декілька тез про конкретну допомо-гу Україні з боку НАТО. Перш за все, я вважаю, ми маємо зняти заборону на поставку зброї Україні. я відверто не розумію, чому гальмується цей процес. Серед іншого, я не розумію доводів і аргументів, що у разі по-стачань Україні летальної зброї, це посилить конфлікт... Після всього, що відбулося, ми, по суті, боїмося посилювати країну-жертву, боїмося називати Росію агресором…

якщо Українська Армія не буде до-статньо сильною зараз для проти-дії агресорові, із часом це лише збільшить витрати. Непостачання Україні зброї – абсолютно поза моїм розумінням.

я взагалі вважаю, що західні країни мають зробити для України значно більше – не лише постачати Україні зброю на більш-менш повсякден-ній основі, але й заявити відкрито, що Києву у випадку масштабного конфлікту з Росією буде широка всеосяжна допомога в рамках по-літики нового ленд-лізу.

якщо горить будинок твого сусіда, ви маєте допомагати йому, щоб за-гасити цю пожежу…

І ще один важливий аспект, на який хотілося б звернути увагу на завершення. Серед країн-нечленів НАТО є низка держав, які мають спільне з Альянсом бачення в сфе-рі безпеки і оборони. Наприклад, фінляндія та швеція. На мою дум-ку, НАТО має розробити якийсь механізм для співробітництва з цими країнами. Можливо, створи-ти певний статус для них, напри-клад, асоційованого члена НАТО, який би охоплював перші чотири статті Вашингтонської угоди і чітко визначав би ситуації та механізми співпраці на випадок загострення безпекової обстановки.

43


В декларації Варшавського самі-ту НАТО проблематиці енерге-тичної безпеки приділено пев-

ну увагу, подібно того, як це мало місце на самітах Альянсу у 2008 (Бу-харест) та 2009 (Рига) роках. Пункт 135-й формулює консенсусне став-лення НАТО до означеної тематики: «Як показує криза на територіях на схід та південь від НАТО, події в енергетичному секторі можуть мати значні політичні та безпекові наслідки для союзників та Альянсу. Стабільні та надійні постачання енергоносіїв, диверсифікація марш-рутів імпорту, постачальників та енергетичних ресурсів, а також су-місність енергетичних мереж ма-ють вирішальне значення для на-шої здатності протистояти по-літичному та економічному тиску. Відповідальність за такі питання переважно несуть уряди окремих держав та інші міжнародні органі-зації, проте НАТО пильно стежить за безпековими наслідками відпо-відних подій в енергетиці та при-діляє особливу увагу диверсифікації поставок енергоносіїв до євроат-

лантичного регіону. Саме тому ми будемо підвищувати стратегіч-ний рівень нашої обізнаності в цій царині, зокрема за допомогою об-міну оперативною інформацією та розширення наших зв’язків з інши-ми міжнародними організаціями, такими як Міжнародне енергетич-не агентство та ЄС відповідно. Ми проводитимемо консультації та ділитимемося інформацією щодо тих питань енергетичної безпе-ки, які викликають особливе зане-покоєння союзників та Альянсу, з метою створення комплексного бачення енергетичного ландшаф-ту, який постійно еволюціонує, зосереджуючись на тих ділянках, де НАТО має можливість забезпе-чити додану вартість. Ми також продовжуватимемо зміцнювати спроможність НАТО надавати під-тримку державним органам інших країн в питаннях захисту критич-ної інфраструктури та підвищува-ти їхню здатність захищатися від збоїв в постачанні енергоресурсів, які можуть зашкодити національ-ній та колективній обороні, включ-

НатО та проблематика енергетичної безпеки в контексті рішень

Варшавського самітумихайло ГОНчар,

Президент Центру глобалістики «стратегія ХХі», консультант секретаря рНБОУ (1996-2000 рр.)


44

но з гібридними та кібернетични-ми загрозами».

З даної констатації можна зробити висновок про деяку недооцінку з боку Альянсу важливості проблема-тики енергетичної безпеки, неповне усвідомлення того, як енергетичні ресурси та інфраструктура можуть неконвенційно використовуватись в війнах нового покоління. Приклад Росії є дуже показовим у цьому сен-сі, тим більше, що ця країна з її агре-сивною поведінкою є викликом №1 для НАТО у сучасному світі.

Що собою представляє двигун ро-сійської експансії та агресії? Коли поглянути на енергетичну та еко-номічну статистику, то можна впев-нитись, що мотор російської агресії живиться нафто- і газодоларами, які Рф отримує як доходи від експорту енергоресурсів.

Тут же можна знайти й відповідь чому західні санкції недостатньо ефективні. Західні санкції проти Росії гальмують агресію Москви, але не стримують її. Ці санкції не зачепили живильне джерело агресії – експорт енергетичних ре-сурсів. для зупинення російської агресії необхідне поєднання низь-ких цін на нафту та жорсткі санкції іранського зразка (обмеження ЄС на закупку російської нафти, від-ключення від SWiFT, тощо), а також відмова ЄС від політично мотиво-ваних проектів типу газопроводу Nord Stream 2, які являють собою не тільки проекти експорту газу до ЄС, але й експорту корупції. Коруп-ція – дуже ефективна зброя, що успішно може замінити собою тан-кові корпуси та повітряні армії.

Рф доволі успішно використовує енергоресурси та інфраструктуру їх

табл. 1. російський енергетичний експорт та його питома вага у загальному обсязі експорту рФ, млрд. дол. Сша

експортні позиції 2012 2013 2014 2015

Нафта та нафтопродукти 280,0 282,9 269,7 157,0

Природний газ 63,0 67,2 55,2 46,4

Кам’яне вугілля 13,0 11,8 11,6 9,5

електроенергія 1,0 1,0 0,73 0,74

Загальний обсяг енергетичного експорту

366,0[69,7%]

362,9[68,9%]

346,1[69,5%]

213,6[61,7%]

Загальний обсяг експорту Рф 524,7 526,4 496,9 345,9

Прим.: На основі офіційних статистичних даних державних органів рФ

45


доставки для вирішення завдань геополітичного та геоекономічно-го характеру. енергетичні мотиви також присутні в діях Росії, в тому числі, геополітичного, геоеконо-мічного та військового характеру. Веапонізація енергетичної політики Росії розпочалася не сьогодні. Кон-цептуальні витоки потрібно шукати в 2003 році, в базовому докумен-ті – енергетичній стратегії Росії, яка розпочинається з доволі відвер-тої констатації: «Росія має у своє-му розпорядженні значні запаси енергетичних ресурсів і потужний паливно-енергетичний комплекс, який є базою розвитку економіки, інструментом проведення внутріш-ньої і зовнішньої політики».

Оцінка енергетичної активності Росії виконувалася у Європі лише у систе-мі бізнес-координат. Аналіз поведін-ки Росії в 2000-х роках показує, що вона послідовно йшла до викорис-тання енергоресурсів як енергетич-ної зброї, ретельно маскуючи це під комерційні суперечки з покупцями російських вуглеводнів на постра-дянському просторі. енергетична зброя є ефективною в умовах моно-полії зовнішніх поставок, профіциту трубопровідних потужностей, висо-ких цін на енергоресурси, низьких температур взимку, коли зростаю-чий попит створює дефіцит палива.

якщо перейти до початку російської агресії проти України у 2014 році, то у діях Кремля були вагомі енер-

гетичні мотиви. Враховуючи тради-ційну схильність Росії до створення антиконкурентних та монопольних схем, окупація Кримського півост-рова дала Росії вирішення низки пи-тань стратегічного характеру:

• ліквідація перспективних і масш-табних проектів видобутку газу на шельфі чорного моря, які іні-ціювала Україна із залученням провідних європейських і амери-канських компаній, що стало ви-кликом для російських держав-них компаній;

• витіснення з північного сек-тора чорного моря провідних американських і європейських нафтогазових компаній, що є конкурентами російських дер-жавних компаній;

• позбавлення України доступу до основної частини шельфових ро-довищ газу і перспективних запа-сів вуглеводнів в чорному морі;

• створення передумов для ко-рекції маршруту трансчорно-морського газопроводу (на той час «Південний потік», згодом – «Турецький», «Болгарський») з частковим прокладанням його поблизу або й через Кримський півострів та шельфову мілковод-ну зону чорного моря.

якщо екстраполювати ці російські підходи на відносини з ЄС, то не-складно дійти висновку, яким є


46

їх російське бачення в критично важливому для Європи газовому секторі. Росія активно намагається дискредитувати історичний марш-рут транзиту газу до Європи через Україну, діючи різними засобами – пропаганда про застарілість та не-надійність ГТС України, «громадян-ську війну» в Україні, крадіжки газу та інші нісенітниці. А у 2014-му році з початком гібресії мали місце й ди-версійні дії на газопроводі Уренгой – Помари – Ужгород, що були замас-ковані під технічні інциденти.

Однак завдяки унікальності ГТС України, високому рівню інтерко-нектингу, це не спричинило за со-бою переривання поставок газу в ЄС ні на секунду. Слід зазначити, що за нашими оцінками, для повного пе-реривання поставок газу в ЄС з тери-торії України необхідно провести од-ночасний підрив в 29 місцях об’єктів ГТС, що є практично нездійсненним завданням в умовах гібридної війни. ГТС України пройшла і продовжує проходити випробування «гарячим сценарієм» вже третій рік, безпере-бійно забезпечуючи транзит сибір-ського газу до Європи.

диверсійний почерк проявився і в іншій країні – Туреччині, яка позиціо-нується Москвою як новий маршрут для транзиту вуглеводнів до Євро-пи з неросійських джерел та в об-хід Росії. «чомусь» влітку 2015 року Робітнича партія Курдистану (РПК, продукт Першого Головного управ-

ління КдБ СРСР часів холодної ві-йни) вирішила підірвати усі основні трубопроводи на сході Туреччини. Раптове розмороження Карабасько-го конфлікту на початку квітня 2016 року, як і демонстративні пуски ра-кет по Сирії з акваторії Каспійського моря у жовтні 2015-го є посланнями Європі та країнам Каспійського ре-гіону, а також провідним західним компаніям, що інвестують там у ви-добуток газу та нафти, про готовність Росії будь-якої миті взяти під свій контроль чи просто перервати реа-лізацію проектів постачання газу та нафти з Центральної Азії та Азербай-джану до ЄС.

Амбіції Росії мають глобальний ха-рактер, але передусім вони кон-центруються на сусідніх регіонах та країнах, які в Москві вважають кон-курентами в енергетичній сфері та які мають великі поклади вуглевод-нів. Москва реалізує біпаралельну стратегію. З одного боку Росія хоче збільшити енергетичну залежність Європи від її вуглеводнів. Це досяга-ється шляхом настійливої реалізації проектів створення безтранзитних трубопровідних систем. З іншого боку – шляхом нейтралізації конку-рентів, тим більше, коли сьогоднішні конкуренти – це вчорашні радянські республіки, які інерційно в Москві вважаються «своїми».

Виходячи з наших досліджень, можу констатувати, що такі країни як Ка-захстан, Туркменістан, Азербайджан

47


перебувають під загрозою або дер-жавного перевороту, що може бути ініційованим Рф задля встановлен-ня повного контролю над конкурен-том, або російської агресії гібрид-ного типу з метою хаотизації конку-рента й занепаду його видобувного сектору й експорту. Хоча Алжир не є сусідом Росії й позиціонується в Мо-скві як антрикризовий партнер в Пів-нічній Африці та на Близькому Сході, тим не менше, Москва зацікавлена в дестабілізації Алжиру – третього за обсягом після Рф та Норвегії по-стачальника газу до ЄС, й скорочен-ні ним газового експорту, який вона буде готова замістити своїм газом.

Не слід недооцінювати амбіції Росії в Арктиці, яку вона традиційно вва-жає своєю. За обсягом запасів вугле-воднів Арктика переважає Перську затоку, причому основні запаси газу знаходяться в Євро-Арктичному ре-гіоні. Також неабияке значення має контроль над Північним морським шляхом з огляду на тенденцію звіль-нення Арктичного океану від криги внаслідок глобального потепління. Росія вже зараз має перевагу в Арк-тиці й реалізує програму нарощуван-ня своєї присутності, як в воєнному, так і в енергетичному вимірах. Не виключено, що архіпелаг шпіцбер-ген або ж Свальбард – як його на-зивають у Норвегії, чи Грумант – як його іменують у Росії, може вияви-тись першою територією російської експансії в Арктиці у ХХІ столітті.

Повертаючись до воєнного аспекту гібридних воєн, слід побіжно заува-жити, що у Росії приділяється увага використанню цивільної інфра-структури і, зокрема, енергетичної, для вирішення у нетрадиційних спо-сіб питання доставки зброї масового ураження. Лише один з можливих прикладів. Підводні трубопровідні системи (саме підводні, не сухо-дільні) можуть бути використані для доставки ЗМУ. Під виглядом прохо-дження діагностичного пристрою на територію противника може бути доставлено як контейнер з бактеріо-логічним агентом, так і ядерний боє-заряд. Тому увагу потрібно звертати не стільки на провокативні шоу-по-льоти російських стратегічних бом-бардувальників, скільки на техно-логічні новації, що розробляються в глибокій таємниці.

Повертаючись до української тема-тики, варто зазначити, що в умовах гібридної агресії, нам вдалось ней-тралізувати «газову зброю» Кремля. Забезпечення України газом завжди залежало від поставок з Росії або че-рез Росію. І газовий сектор традицій-но був вразливим місцем для Украї-ни в її відносинах з Рф. Скорочення споживання газу та реверсні по-ставки з ЄС зробили неефективним застосування Росією проти України газового важеля.

Найбільші ризики для України в зи-мовому сезоні 2015-2016 рр. були пов’язані з електроенергети-


48

кою. Загроза, яка позначилась – це кібератаки на об’єкти ОеС України. 23 грудня 2015 року ОеС України була піддана масованій кібератаці. Слід однак відзначити, що стійкість ОеС виявилась більшою, аніж уяв-лялось. я не буду заглиблюватися у кібертематику, лише зазначу, що за висновком американських екс-пертів, які оцінювали ситуацію, «хакери, які атакували українські електростанції … ретельно пла-нували напад протягом багатьох місяців. Спочатку вони провели розвідку внутрішніх мереж, потім добули дані операторів, а потім зробили синхронну атаку». Тому, кі-берзахист критично важливої енер-гетичної інфраструктури в умовах гібридної агресії Рф проти України набуває високої пріоритетності. А для ЄС і НАТО так само, і особливо, для Німеччини. енергомережі фРН перебувають під загрозою масова-них кібератак, особливо, в зимовий період. штучно створений блек-аут може поставити хрест на подаль-шому розвитку відновлювальної енергетики в фРН. Натомість Росія готова запропонувати більше газу й реалізацію «Північного потоку-2», на що німецька сторона вже й так згодна, не розуміючи глибинних мотивів Росії.

Підсумовуючи викладене вище, можна констатувати, що Росія ви-користовуватиме проксі-методи для прихованої протидії європей-

ським спробам диверсифікувати постачання енергоресурсів до ЄС та реалізувати проекти постачання газу з неросійських джерел. По-трібний посилений моніторинг ро-сійської активності всередині кра-їн-членів НАТО та ЄС. Росія, за логі-кою війни нового покоління, бага-то в чому буде діяти зсередини, а не ззовні, в тому числі, використо-вуючи лобістські та корупційні ме-ханізми, напрацьовані за останні десятиліття вуглеводневих поста-чань до Європи. Росія буде діяти на кіберураження європейських енергетичних мереж, намагаю-чись спровокувати масштабний блек-аут. Відповідно до технологій протидії агресіям гібридного типу, необхідна альтернативна модель примусу до миру невоєнним шля-хом або ж створенням для нього сценарію мультикризи зсередини.

Про особливості російської версії гібридної війни йдеться у роботі Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» «Гибрессия Путина. Невоенные аспекты войн нового поколения». Гібресія – скорочено від «гібридна агресія». Це частина нашого дослід-ницького проекту «Антарес», в рам-ках якого експертною групою Цен-тру також виконується робота з ви-вчення енергетичного компоненту війни нового покоління за сприяння МфВ та в рамках якого ми співпра-цюємо з Центром досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦдАКР).

News & Politics

Nato book ukr_press