Тема:Історія розвитку та особливості функціонування

масових відкритих дистанційних курсів у

Великобританії

План 1. Аналіз історичного розвитку дистанційного навчання. 2. Велика Британія та країни Європи. 3. Головні напрями використання і впровадження ІКТ в країнах Європи. 4. Характерні чинники розвитку дистанційних і відкритих університетів. 5. Віртуальні університети.

1.Як показав досвід, для держави дистанційна освіта — достатньо недорога форма навчання. Середня оцінка світових освітніх систем показує, що ДН обходиться на 50% дешевше за традиційні форми. дорогих, ціна яких складає декілька тисяч доларів. В кінці 1997 року в 107 країнах світу діяло близько 1000 навчальних закладів, що мають дистанційну форму навчання. Кількість тих, хто отри мав вищу освіту, використовуючи таку форму навчання, в 1997 р. складала близько 50 млн чоловік, в 2000 р. — 90 млн, за прогнозами в 2023 р. складатиме 120 млн чоловік9.

Вивчення досвіду впровадження дистанційної форми навчання в системи освіти різних країн дозволило виділити 10 основних мотиваційних причин, що використовуються навчальними закладами для організації системи ДН. Перерахуємо їх в міру убування значущості:

1. Поліпшення якості навчання. 2. Потреба учнів у вдосконаленні знань/умінь. 3. Переваги нових педагогічних технологій. 4. Зростаючий попит на нову форму навчання. 5. Отримання доходів. 6. Можливість постійної взаємодії педагогів і учнів. 7. Необхідність виживання в інформаційному суспільстві. 8. Можливість скорочення витрат на реорганізацію освіти. 9. Наказ міністерства. 10. Зменшення штату адміністративного персоналу.

3. Піонером в області використовування дистанційної фор ми навчання в Європі став Відкритий університет Великобританії, який заснований в 1969 році, — навчальний заклад нового типу, світовий лідер в області дистанційної освіти. В 1996 році на семи його факультетах навчалося близько 215 тисяч чоловік. Навчання за програмами Відкритого університету Великобританії ведеться в 21 країні. Також у Великобританії розповсюдженням дистанційної освіти зай мається Інститут освіти Лондонського університету, який за безпечує високі стандарти навчання.

Сьогодні дистанційна форма навчання практикується в багатьох країнах Європи, забезпечуючи от римання освіти високого рівня. Так, наприклад, в Іспанії Національний університет дистанційної освіти, заснований Парламентом Іспанії в 1972 році, проводить ДН за програ мою вищої освіти для всіх, хто з різних причин не може навчатися в традиційних університетах.

Свої особливості має дистанційна освіта в Німеччині. Вона починалася з централізованої дистанційної підготовки фахівців вищої освіти, що планувалася заздалегідь. Приєднання східних земель дало можливість розширити ринок дистанційних послуг. Яскравим прикладом навчального закладу, що здійснює дистанційну підготовку фахівців, є Заочний університет міста Хаген (земля Північний Рейн-Вестфалія). Університет надає освітні по слуги більше ніж 50 000 студентам на рік. Однак зауважи мо, що диплом про вищу освіту одержують не більше 20% від контингенту тих, хто навчається, в результаті великого відсіву студентів, котрі не витримують високих вимог.

Урядами більшості Європейських країн були прийняті документи, які направлені на підтримку впровадження ІКТ в навчальні заклади країн з метою підготовки індивідуумів для життя в інформаційному суспільстві. Це сприяло розробці нових концепцій і підходів в області вивчення і використання ІКТ в різних сферах діяльності для всіх громадян.

Можна виділити три головні напрями використання і впровадження ІКТ в країнах Європи:

навчання викладачів з використання ІКТ; розвиток і розповсюдження освітніх інфор маційних ресурсів; розвиток технологічної інфраструктури.

Результатом стало створення великої кількості центрів ДН в навчальних закладах і створення організації, що підтримує і сприяє впровадженню і розповсюдженню ДН в Європі (European DistanceEducation Net).

Можна відзначити, що для розвитку дистанційних і відкритих університетів характерні два чинники:

- використання досвіду та інфраструктури заочної освіти, мережі регіональних центрів для становлення нових освітніх моделей на базі сучасних інформаційних технологій;

- розробка нових економічних і організаційних механізмів освітнього процесу в ході зміни його технологічної основи.

Інституційна дистанційна модель університетської освіти стала активно розвиватися останніми роками. Консорціум університетів (від латинського consortium — співучасть, співтовариство) є комерційним підприємством, що надає комунікаційні і адміністративні послуги за поданням навчальних курсів, розроблених традиційними університетами, що входять в консорціум для дистанційного навчання на базі різноманітних освітніх технологій. Таким чином, кон сорціум університетів об'єднує і координує діяльність декількох університетів на основі сучасних інформаційних технологій. Можна сказати, що консорціум університетів здійснює брокерський зв'язок між студентами і традиційни ми університетами для забезпечення дистанційного кавчан ня.

Як приклад віртуального університету можна привести Інтернет університет CASO — http: //www.caso.com. В даний час цей університет, залучає багато акредитованих навчаль них закладів для розробки і надання курсів, пропонує велику кількість університетських інтерактивних курсів в різних предметних областях, таких, як аеронавтика, мистецтво, еко номіка, медицина, історія, іноземні мови, література, право, управління, математика, психологія, соціологія і ін. Курси доставляються за допомогою комп'ютерної мережі Інтернет з використанням аудіо і графіки. Ці курси можуть бути заліко вими і незаліковими. Найбільш важливим є можливість от римання вченого ступеня в цьому Інтернет університеті.

В області одержання додаткової професійної освіти виділяється діяльність такого віртуального університету, як Спектрум — http://www.vu.org. Як заявляють його творці, «наш віртуальний кампус на веб є найбільшим навчальним співтовариством онлайна в Інтернеті, і більш ніж півмільйона людей з 128 країн навчаються в наших віртуальних класах».

Віртуальний університет — це нова організаційна форма сучасної освіти, що надзвичайно швидко розвивається. Для обговорення і пошуку вирішення проблем і перспектив роз витку віртуальних університетів видається, наприклад, спеціальна електронна газета Virtual University Gazette — http: //www.geteducated.com. Найбільш наочно нові тенденції в безперервній освіті можна показати на прикладі «Відкритого університету» Великобританії. В його склад входять більше 250 навчальних центрів, де навчаються більше 200 тисяч чоловік.

Використані джерела 1. studopedia.com 2. wikipedia.org 3. pidruchniki.com.ua 4. http://buklib.net/ 5. http://osvita.ua/