4 Вiсник Пенсійного фонду України

У рубриці «Думка фахівця» редакція планує висвітлювати погляди науковців та аналітиків на нагальні питання в українській пенсійній системі, аналіз сучасної ситуації в пенсійній сфері та

можливих варіантів вирішення проблем.

– Олексію Борисовичу, яке завдання, що стоїть перед Фондом, сьогодні Ви вважаєте найважливішим?– Безумовно, найголовніше – це забезпечення повно-го і своєчасного фінансування та виплати пенсій. Це завдання ми виконували, виконуємо й будемо викону-вати. Зверніть увагу, минув квартал, а в нас, у складних сучасних умовах, не було жодного збою з пенсійними виплатами. Гадаю, це показник, який говорить сам за себе. – Так, вчасно виплачувати пенсії, тим більше в умо-вах війни й економічної нестабільності – це, дійсно, справа не з легких… Скажіть, а про які суми взагалі йдеться? Наприклад, скільки коштів виплачується за день, або за місяць?– За квартал було виплачено 62,1 млрд грн. При цьому щодня виплати відбувалися за чітко встановленим гра-фіком. А це, повірте, не так просто. Потрібно на 20 «ви-платних» днів розподілити кошти раціонально й точно. Середньоденна норма, спрямована на пенсійні випла-ти, становить 600-800 млн грн, а трапляються дні, коли на фінансування пенсій потрібно більше мільярда. – Проте у суспільстві постійно виникають питання щодо бюджету Фонду, його дефіциту, що покрива-

ється за рахунок державного бюджету. Кажуть, що це несподівані речі, що ці гроші треба надрукувати...– Так, звичайно, значний обсяг бюджетних коштів у структурі видатків Пенсійного фонду свідчить про сер-йозну проблему фінансової збалансованості пенсійної системи. Проте всі ці цифри озвучувалися та оприлюд-нювалися неодноразово, зокрема, ще у грудні мину-лого року, коли Верховна Рада України затверджувала Держбюджет-2015, і у лютому, коли Кабінет Міністрів ухвалював бюджет Пенсійного фонду. Тому дуже дивує твердження про те, що тільки зараз стало відомо про обсяги бюджетних коштів, що виділяються Пенсійному фонду.Вони одразу були закладені у держбюджет і забезпече-ні відповідними джерелами його наповнення протягом року. Тож твердження, що ці кошти будуть «надрукова-ні додатково» взагалі здаються провокативними.– Але ж, погодьтеся, сума не маленька…– Так, загальний ресурс державного бюджету, що має бути спрямований до Пенсійного фонду у по-точному році, заплановано у сумі 80,9 млрд грн. Це – трансферти та дотації з держбюджету, що становлять 31,9% видатків Фонду.

Олексій Зарудний: «Українська пенсійна система потребує кардинальних змін»

Под

ії.П

ідсу

мки

.Ком

ента

рі.

Актуальнеінтерв’ю

Ні для кого не секрет, що нині українська пенсійна система потребує «оздоровлення» і якісної модернізації. І якщо вже сьогодні не вдати-ся до екстреної терапії, то, можливо, завтра лікувати буде просто

нічого... Нинішній пенсійній системі можуть знадобитися не тільки болючі лікувальні процедури, але й хірургічне втручання, а, отже, і тривала важка реабілітація. І все-таки, якщо українська пенсійна служба зараз, всупереч бага-тьом перешкодам, зможе впоратися з цим складним «соціально-терапевтичним» завданням, то багато поколінь співвітчизників згадуватимуть цю роботу з вдячністю. Та чи є у нас шанс на успіх? Чому наша пенсійна система опинилася

в такій складній ситуації? Які кроки ми повинні зробити, аби виправити становище? Про це та багато іншого «Віснику Пенсійного фонду України» розповів Голова правління Фонду Олексій ЗАРУДНИЙ.

кВітень 2015 р.

5

– На що спрямовуються кошти державного бю-джету?– Із загального ресурсу державного бюджету, що має бути спрямований до Пенсійного фонду у 2015 році, на покриття безпосередньо дефі-циту Фонду (тобто різниці між запланованими видатками та очікуваними доходами) припадає 18,9 млрд грн, на фінансування пенсійних виплат окремим категоріям громадян (військовим, держ-службовцям, правоохоронцям, шахтарям, чорно-бильцям та ін.) – 54,7 млрд грн, на сплату страхо-вих внесків за окремі категорії застрахованих осіб (матері, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до трьох років; військовослужбовці стро-кової служби; непрацюючі працездатні особи, що здійснюють догляд за інвалідом І групи; за літніми людьми, які потребують постійного стороннього догляду) – 7,2 млрд грн. При цьому, той факт, що майже третину видатків Фонду покриває Державний бюджет України, ніяким чином не означає, що зобов’язання перед пенсіоне-рами не будуть виконані.– Тобто, це аж ніяк не вплине на ситуацію з пенсійни-ми виплатами?– Навпаки, заплановані бюджетні трансферти Пенсійному фонду – гарантія виконання наших зобов’язань. Ми не можемо сказати сьогодні пенсіонерам: ви почекайте, затягніть паски, поки ми тут усе збалансуємо-реформуємо. Ми повинні виплачува-ти пенсії й виконувати свої зобов’язання зараз, і ми будемо це робити. Взагалі хотілося, аби у суспільстві було чітке розуміння: ситуація з пенсійними виплата-ми в країні – під контролем. Тобто потрібно розділяти дві речі: сьогодні існує проблема фінансової збалансованості пенсійної сис-теми, але водночас вона жодним чином не впливає на поточні пенсійні виплати. – То, можливо, якщо не впливає, то це не така вже й проблема...– Насправді, проблема колосальна. І якщо ми не будемо зараз про неї говорити, то, виходить, не будемо й думати, як її вирішувати. За таких умов, через рік-два-три вона може з теоретичної пло-щини перейти в практичну і вже напевне вплине на інтереси пенсіонерів. Вже десять років загаль-ні обсяги виплат із солідарної пенсійної системи відчутно перевищують обсяги надходжень до неї (табл.1).

Табл. 1. Динаміка реального дефіциту коштів Пенсійного фонду України

Бюдж

етни

й п

еріо

д

Реальний дефіцит коштів Пенсійного фонду України поточного року (покриття

дефіциту + позика), млн грн

Співвідношення реального дефі-циту до загаль-

них надходжень, %

2005 16 344,7 24,92006 7 289,5 10,12007 0,0 2,42008 0,0 2,52009 13 770,0 20,12010 26 595,7 18,82011 17 755,1 15,12012 15 323,9 12,22013 21 763,8 8,82014 14 683,2 6,42015 18 995,6 7,5

– Іншими словами, Ви маєте на увазі, що проблеми в пенсійній системі накопичувалися не один рік? – Саме так. Проблеми у пенсійній системі виникли не сьогодні, вони, дійсно, накопичувалися з року в рік. Зробімо маленький екскурс в історію. Чинна у 90-ті роки минулого сторіччя пенсійна сис-тема фактично дісталася Україні як спадок від ко-лишнього СРСР і була за своєю сутністю хоча і со-лідарною, але розподільчою, де пенсійні виплати напряму не були пов’язані зі здійсненням цільових відрахувань на пенсійне забезпечення впродовж ак-тивної трудової діяльності.На розмір пенсій, зокрема, впливав в основному лише заробіток за останні кілька (два – п’ять) років перед виходом на пенсію (це іноді призводило до того, що людина, яка кілька десятків років мала ви-сокі заробітки, але з якихось причин перед пенсією отримувала невелику зарплатню, в результаті мала мінімальну пенсію, і навпаки – той, хто все трудове життя заробляв мінімум, а перед пенсією кілька ро-ків отримував великий заробіток, мав максимальну пенсію). Внески до Пенсійного фонду відраховували з усієї заробітної плати, а максимальні розміри пен-сій були обмежені.Індивідуальний облік сплати внесків не вівся. Пенсійні права (тривалість, стаж і розміри заробітку) підтвер-джувалися не даними про сплату внесків, а лише за-писами у трудовій книжці й довідками з підприємств, які частенько були недостовірними. При цьому аль-тернативи державній пенсійній системі не було. – Але ж у 2004 році було проведено масштабну пенсійну реформу ….

Актуальнеінтерв’ю

6 Вiсник Пенсійного фонду України

– Цілком зрозуміло, що пенсійна реформа у таких умовах була конче необхідна. Тому у 2003 році був за-тверджений Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності 1 січня 2004-го. Відтоді українська пенсійна система пе-рейшла на страхові рейки. Іншими словами, в основу нової пенсійної системи було покладено страховий принцип: розподіляти тільки те, що фактично сплачене, тобто зароблене. Використання нової формули обчислення пенсії дало змогу диферен-ціювати розміри пенсій залежно від тривалості стажу та величини заробітку кожного окремого пенсіонера. Одне слово, від кожного по можливостях, кожному – по заслугах. Було встановлено об’єктивну справедливу шкалу пенсійних виплат. – Тобто, коли почала діяти страхова система, все було справедливо й прозоро?– Звичайно, певні проблеми були й тоді. Було багато спірних питань. Були проблеми, пов’язані з тим, що роз-мір багатьох пенсій був менший від прожиткового міні-муму. Але діапазон розмірів пенсій був дуже широкий і про відновлення «зрівнялівського підходу» тоді ніхто не говорив. Та, на жаль, у суто страховому вигляді пен-сійна система протрималася недовго. Настали чергові вибори, і щоб «задобрити» електорат, усім пенсіонерам додали спочатку по 30 грн, а потім пішли ще далі – «до-тягли» розміри пенсій до рівня прожиткового мінімуму (тоді – 284,69 грн). Так, з точки зору соціального захисту непрацездатних осіб, це справа непогана. Але таким політичним рішенням була практично повністю ану-льована диференціація у розмірах пенсій. Упродовж кількох років понад 90 % пенсіонерів взага-лі одержували однакову пенсію. Зараз теж продовжу-ємо «дотягувати» пенсії семи мільйонам пенсіонерів до рівня прожиткового мінімуму, що «коштуватиме» у 2015 році 34 млрд грн. – А були хоча б намагання якось відновити ці страхо-ві принципи? – Були спроби відновити диференціацію у розмірах пенсій. Наприклад, у 2008 році здійснили перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35 %. Під час нарахування пенсій почали використовувати показник середньої за-робітної плати за рік, що передував рокові звернення за призначенням пенсії, тобто у 2008 за 2007 рік. Але потім все знову «зійшло з колії». До того ж є й інші не-властиві Пенсійному фонду видатки.– Що Ви маєте на увазі?– Насамперед, це видатки на виплату пільгових пенсій

за так званими Списками № 1 і № 2, пенсій за вислугу років, на здійснення доплат до мінімального розміру пенсій (про що я вже казав) та інших доплат і компен-сацій. Тобто фактично Пенсійний фонд за кошт застра-хованих осіб фактично здійснює виплати не страхового характеру. – Потім сталася криза 2008-го... – Але при всьому цьому, як не парадоксально, на по-чатку 2009 року дефіцит Пенсійного фонду був нульо-вий, а вже наприкінці цього року він досяг 13,7 млрд, а в 2010 році сягнув 26 млрд! А чому? Тому що знову як ін-струмент впливу на електорат знадобився соціальний популізм. Так, у період з 2010 по 2013 рік розміри міні-мальних пенсій збільшувалися кілька разів на рік, але ж доходи Пенсійного фонду такими темпами не зростали! Відтоді і залишається дефіцит Фонду, в прямому його розумінні, який почали покривати за рахунок коштів державного бюджету. – І все ж у 2011-му була спроба щось змінити? – Так, ви правильно сказали, це була саме спроба ре-форми. Хоча більше було дискусій, аніж самих реформ, усе ж якісь питання вирішили, щось вдалось оптимізу-вати. Та у глобальному масштабі проблеми залишилися. Не зникли питання легалізації заробітних плат, очищен-ня солідарної системи від невластивих їй виплат. Тобто було змінено кілька параметричних показників пен-сійної системи. Поте навіть такі основні, як підвищен-ня тривалості страхового стажу і пенсійного віку для жінок, по суті, не змінили самого підходу до функціону-вання пенсійної системи. Більше того, і далі без еконо-мічного підґрунтя продовжували підвищувати розміри пенсій. У результаті з яким дефіцитом увійшов Пенсій-ний фонд у 2014-й рік? До цього ж почалася війна, еко-номіка країни стала стрімко падати. Тільки через воєнні дії на Донбасі бюджет Фонду втратив у 2014 році майже 5,1 млрд грн надходжень. Отож, з цими проблемами ми перейшли і в 2015-й… Але, вселяє надію той факт, що починаючи з минулого 2014 року ми стали на шлях серйозних, можливо, болю-чих, але рішучих та дієвих реформ. – Не параметричних…– Так, не параметричних, а більш радикальних. Почат-кові кроки були зроблені ще у 2014 році.У 2015-му, лише у першому кварталі почали діяти вже два ключові закони, які стосуються важливих речей. Так, з 1 січня всі спеціальні пенсії обчислюються в роз-мірі 60 % заробітної плати (а не 80 та 90%, як це було раніше), почали оподатковувати великі пенсії. З квітня пенсіонерам, які працюють на спецпосадах, до звіль-

Под

ії.П

ідсу

мки

.Ком

ента

рі.

Актуальнеінтерв’ю

кВітень 2015 р.

7

нення з роботи взагалі припинено виплату пенсій. Окрім цього, змінено пільговий пенсійний вік і поетап-но змінюватиметься загальний стаж роботи для при-значення пенсій на пільгових умовах. Все це – кроки непрості, але необхідні. – Тобто можна сподіватися, що цього разу реформи справді підуть на користь пенсійній системі?– Звичайно, непросто вирішити проблеми, які накопи-чувалися роками. І якщо ми їх не вирішували, коли був мирний час, у відносно нормальних економічних умо-вах, то зараз не можна говорити про те, що все владна-ється легко і просто. Роками відбувалося «проїдання», а не підтримка процесу реформ. Зараз час змінювати саму систему, відходити від принципу «схочу дам, а не схочу – не дам» і, нарешті, необхідно повертатися до страхових принципів. Чому сьогодні час для реформ вдалий? Бо людей зараз навряд чи можна ще чимось налякати. Настав час для відвертої розмови і конкрет-них дій. – Зараз ми бачимо, що реформи здебільшого відбува-ються у солідарній системі. А як щодо накопичуваль-ної складової, чи монополія держави на неї не розпо-всюджується? – Так, українська пенсійна система фактично моно-польна. Держава тут завжди була монополією. Хоча ще 10 років тому було ухвалено закон про впровадження накопичувальної складової обов’язкової пенсійної сис-теми. Але зараз усе це фактично існує лише на папері. Коли були більш сприятливі умови, ми не спромоглися ввести накопичувальну систему, а недержавні фонди працюють далеко не на повну силу. Досі існують пере-пони в податковому законодавстві, що стримують їхню діяльність. Звісно, ми розуміємо, що накопичувальна система – не панацея, але її треба запроваджувати. Зо-крема для того, щоб зняти частину фінансового наван-таження з солідарної системи і створити для людей ще одне джерело одержання пенсійних виплат. – Ми живемо в країні пільговиків. Це, напевно, теж за-бирає певний фінансовий ресурс солідарної системи?– З 12,1 млн пенсіонерів майже 3 млн, так чи інак-ше, – пільговики. Тобто кожний четвертий пенсіонер користується пільгами. Звичайно, це коштує чималих грошей. – Окрім суб’єктивних причин, є ще й об’єктивні, які впливають на стан солідарної пенсійної системи. Наприклад, та сама демографія.– Насправді, демографія у нас дуже невтішна. Ми – кра-їна, яка стрімко старіє. Чому зараз постійно порушу-ється питання пенсійного віку? Та тому що воно пря-

мо пов’язане з проблемою збалансованості пенсійної системи. Той само Міжнародний валютний фонд чому піднімає це питання? Та тому що він нас кредитує і хоче мати позичальника платоспроможного, який зможе віддавати борги. Це – нормальна практика. Вибачте, але якщо ви даєте комусь гроші в борг, то, природно, хочете, щоб вам їх віддали. А у нас частка пенсійних ви-плат у ВВП – одна з найбільших у світі. Зараз цей показ-ник прогнозується на рівні 14,7 % ВВП, а прийнятним рівнем у світовій практиці вважається 8 – 12 % ВВП.Хоча, по суті, підвищити пенсійний вік – найпростіше рішення. – А чи є альтернатива такому рішенню?– Є. Потрібно збалансувати пенсійну систему іншими методами. По-перше, легалізувати заробітну плату. По-друге, убезпечити Пенсійний фонд від невласти-вих йому виплат. І по-третє, можна ще пильніше при-дивитися, як улаштована зараз наша організаційно-адміністративна структура. Тут теж криється чималий фінансовий резерв. – Можете навести приклади?– Звісно. Сьогодні з 12 млн пенсіонерів 7 млн – одер-жують пенсії у банках. Решту ж, п’ять мільйонів пенсі-онерів, обслуговують відділення Укрпошти. Пенсійний фонд платить Укрпошті за доставку пенсій 1,3 млрд грн за рік. А банкам, зауважте, не платить зовсім. Хоча бан-ки й самі на цих грошах заробляють і людям сплачують відсотки. До речі, Укрпошті на забезпечення виплат пенсій одноразово потрібно віддати за місяць готівкою сім мільярдів. Але, погодьтеся, рідко хто з пенсіонерів витрачає всю пенсію за один день. Якою б маленькою вона не була, її витрачають частинами. Навіщо ж тоді відразу віддавати все готівкою? До речі, готівкою ми сплачуємо 80 млн за рік. У абсолютній цифрі це не така вже й велика сума, але і не маленька. Є ще один «прихований» резерв. Можна вивільнити певні кошти системи, відмовившись від паперового документообігу. Наприклад, Пенсійний фонд має ви-датки на друк відомостей, за якими здійснюють випла-ти, 39,8 млн грн за рік.А тепер, порахуймо: понад 50 млрд невластивих ви-плат плюс легалізація, плюс інші фінансові ресурси і у бюджет Пенсійного фонду можна зарахувати ще кілька мільярдів гривень. Ось, де ресурс. – Ви згадали про легалізацію як про один з прихованих резервів наповнення бюджету Фонду... – За експертними оцінками, річний обсяг тіньових до-ходів громадян досяг 200 млрд грн. А це – понад 45 % легального обсягу доходів і понад 60 млрд грн втрат

Актуальнеінтерв’ю

8 Вiсник Пенсійного фонду України

Под

ії.П

ідсу

мки

.Ком

ента

рі.

Актуальнеінтерв’ю

Пенсійного фонду. Що зробити, аби хоча б частково ці кошти вивести з тіні? Наприклад, зараз ми знизили ЄСВ (єдиний соціальний внесок. – Ред.). Це, до речі, впер-ше робиться. Можливо, запропонована реформа недо-сконала, але ми тільки починаємо таку роботу. Ми – на початку шляху. Звісно, можуть бути неправильні кроки, помилки, але вихід шукати необхідно. Згоден з думкою, що зниження ставки єдиного внеску без стимулювання роботодавця і працівника нічого не дасть. Навіть 5 % ЄСВ платитимуть не всі, аргументуючи тим, що все рівно на «виході» буде мінімальна пенсія. Тобто знову повертаємося до диференціації, до питан-ня соціальної справедливості, до принципу розподілу– А чи бачите шляхи, які б реально допомогли вивес-ти доходи з тіні? – Людина одержує зарплату в конверті сьогодні, а про те, яка буде пенсія через 30 років, не замислюється. Хоча в багатьох країнах є практика: зацікавити людину страховими виплатами. Так, це превентивний метод, але він повинен бути. Скажімо, прийшла людина у банк по кредит – нехай покаже не довідку про зарплату, а виписку з системи персоніфікованого обліку. Та й вза-галі, скрізь, куди б не звертався громадянин, варто за-питувати саме таку виписку. Тоді людина сама піде до роботодавця й вимагатиме білу зарплату. Нам такий підхід треба розвивати й стимулювати. І тоді ми змо-жемо говорити про зниження ЄСВ. Тут має працювати принцип батога й пряника. З одного боку, ми змушуємо сплачувати внески, а з іншого – знижуємо їхній розмір. – Але контролювати цей процес повинен Пенсійний фонд?– Авжеж. Ми маємо перевіряти не так великі підпри-ємства, на яких нелегальну зарплатню не приховаєш, як потенційних неплатників, яких, якщо придивитися, видно неозброєним оком. Скажімо, працює цілодобо-во автомийка на п’ять боксів, а зарплату одержують усього дві особи, та ще й мінімальну. Тому тут потрібно реагувати вибірково, не розпорошуючи свій ресурс.– Не можу не запитати: як Ви ставитеся до передачі функції адміністрування ЄСВ фіскальній службі?– Загалом, у цьому питанні багато нюансів. З одного боку, логічно, коли перевірочні функції виконує один державний орган. Але Пенсійний фонд виконував цю роботу краще і це факт. За два роки і дев’ять місяців ад-міністрування ЄСВ Пенсійним фондом забезпечувалося його надходження на рівні 99,5 %, а несплачений борг дорівнював 2,6 млрд грн. А за період адміністрування ЄСВ ДФС (один рік і три місяці) відповідний борг зріс на 2,3 млрд грн., або на 188 %, і становить 4,9 млрд грн. Що

ми можемо зробити в подібних умовах? Активно про-являти свою позицію: брати участь у перевірках, діли-тися з податковою службою напрацьованим досвідом і здобутими знаннями. Ми ні в якому разі не повинні залишатися осторонь. Загалом зараз ми налагоджуємо конструктивну та ефективну співпрацю з Державною фіскальною служ-бою.До того ж нам потрібно захищати права застрахованих громадян, особливо у контексті введення накопичу-вальної системи. Якщо людина прийде у Пенсійний фонд зі скаргою, що роботодавець платить їй зарплату в конверті, то у нас повинні бути важелі, які можуть змі-нити ситуацію. І ми зараз таку функцію вводимо. – Чому ж усе таки люди сьогодні не хочуть брати участь у пенсійній системі?– Тому що вона непрозора і несправедлива. От зараз запитують: після скасування всіх спецзаконів скіль-ки заощадить Фонд? Хіба це такі вже великі гроші? Та зрозумійте, спецзакони треба скасувати не тільки за-ради економії грошей, а заради справедливості. Щоб і прокурор, і держслужбовець, і інженер мали однакові стимули для можливості заробити гарну пенсію. А ці стимули у нас раніше були вибудовані для вузького кола людей. Я не кажу, що незаслужено, ні. Але неспра-ведливо. Чому одні мають такий шанс, а інші не мають? Щоб була справедлива і зрозуміла система, давайте всім дамо стимул і можливість. Скільки ти відклав, стільки й одержав. А якщо нічого не відклав, заробив пенсію, меншу від прожиткового мінімуму, то держава видасть допомогу. Я не кажу, що таких людей не треба підтримувати. Треба! Але для цього мають бути інші ін-струменти – не за кошти пенсійної системи. Адже пен-сійна система – інструмент для працюючих, а не для підтримки малозабезпечених. І коли працюватиме це правило, матимемо збалансовану пенсійну систему і забудемо, що таке дефіцит.– Скажіть, а успіх пенсійної реформи залежить лише від зовнішніх факторів?– Не зовсім. Велике значення має організація самої роботи Пенсійного фонду. У нас працюють класні фахівці, яким до снаги вирішувати будь-які завдання. Але ми за ці роки трохи застоялися... Усе рухається і змінюється, вдосконалюються технології, і не тільки інформаційні, але й організаційні, управлінські, а ми якось почали відставати. Використовуємо морально й фізично застарілі технології обслуговування грома-дян, маємо великий внутрішній паперовий докумен-тообіг, надмірну кількість звітності.

кВітень 2015 р.

9

Актуальнеінтерв’ю

– Я правильно розумію, реформа торкнеться й орга-нізації роботи органів Фонду?– Так. Насамперед, необхідно докорінно змінити під-ходи до організації процесу обслуговування громадян і обробки пенсійної документації в органах Пенсійного фонду України. А відбуватися цей процес повинен на базі централізованих інформаційних технологій.– Поясніть, будь ласка, що маєте на увазі… – Великим мінусом є те, що у Пенсійному фонді досі не впроваджено електронну пенсійну справу і центра-лізовану систему призначення й виплати пенсій на її основі. Особливо це відчувається зараз, коли в країні з’явилися десятки тисяч вимушених переселенців. Централізація у цій ситуації дуже б згодилася. Загалом щодо розвитку інформаційних технологій, то ми маємо зробити тут акцент на чітке адміністрування й безпеку, адже маємо справу з персональними даними. Сьогод-ні централізація – основа основ зміни всіх наших під-ходів і технологій. Прив’язка до місця проживання, до прописки, до годин прийому – все це вчорашній день. Подивіться, у будь-якому банку людина приходить, на-зиває номер рахунку, прізвище і її обслуговують. Отже, на ринку такі технології є. І ми їх повинні освоювати. Людям не тільки гроші потрібні, але і якісне обслугову-вання, і турбота. Крім того, зараз ми працюємо над впровадженням дис-танційних методів обслуговування пенсіонерів. Почав працювати у новому форматі наш Контакт-центр. Такі підходи у процесі обслуговування громадян не лише економні і зручні, але й до мінімуму зводять ко-рупційні ризики. – Так, завдання, прямо скажемо, не з легких. А чи гото-ві спеціалісти системи до таких новацій?– Зрозуміло, як нелегко багатьом змінювати стиль ро-боти, який напрацьовувався роками. Тому ми зараз акцентуємо увагу на кадровій політиці, підготовці персоналу. У нас насправді міцний кадровий резерв. Крім того, для підвищення кваліфікації спеціаліс-тів системи у нас створено навчально-методичний центр. Зараз ми впроваджуємо нову структуру орга-нів Фонду. Водночас фахівець, який працює у Фонді, має ро-зуміти і відчувати, що він залежить від людей, які до нього приходять. Що існує оцінювання його роботи, і не якесь гіпотетичне, а конкретне, за певними пара-метрами. Але разом з тим мають діяти чіткі закони, недвозначні стандарти, щоб ними не можна було кру-тити, як циган сонцем. Звичайно, не обійтися тут і без громадського контролю.

– Тобто, громадський контроль має бути?– Неодмінно. Якщо в нас буде справедливе законо-давство, збалансовані фінанси, сучасні технології, нор-мальна суспільна комунікація та ще й все це – під гро-мадським контролем, тоді матимемо ідеальну пенсійну систему. – Напевно, це все-таки утопія…– Якщо ми не ставитимемо високої мети, то ніколи не досягнемо результату. Сьогодні в нас є чіткий план, так би мовити, дорожня карта. Ми маємо комплекс заходів щодо легалізації заробітної плати, відновлен-ня соціальної справедливості. Перші кроки зроблені. Подальші дії – окреслені в Коаліційній угоді, Програмі діяльності Уряду, вносимо зміни в закон і рухаємося вперед. При цьому, ми маємо колектив такий, що можна гори зрушувати. Скільки ентузіастів, по-справжньому захо-плених і відданих своїй справі фахівців! Я їздив у робочі поїздки по регіонах і бачив, як там працюють люди, як вони прагнуть до всього нового. То чому б не помріяти про ідеальну пенсійну систему? Наше завдання – створити такі умови, аби людям хоті-лося працювати. Тому маємо дослухатися до всіх поба-жань і зауважень, які висловлюють колеги. – Олексію Борисовичу, наш журнал після невеличкої перерви відновив свою роботу в новому форматі. Тепер це – професійне видання, яке висвітлюватиме передові новації пенсійної системи, думки науковців і фахівців, розміщуватиме аналітичні дослідження. При цьому основна наша читацька аудиторія – спе-ціалісти, які займаються пенсійною тематикою. Що б, на завершення, Ви побажали нашим читачам, зважаючи на ті нові завдання, які постають перед системою?– Ну, звісно, хотілося, аби наше відомство стало від-критішим. Сформована нова Громадська рада. Запо-чаткований новий формат газети «Пенсійний кур’єр» і журналу «Вісник Пенсійного фонду України». До речі, великі сподівання покладаються саме на журнал. Він повинен стати своєрідним «рупором» Пенсійного фонду, порадником з пенсійних питань, путівником по нових напрямах розвитку пенсійної системи і, водночас, майданчиком для обміну думка-ми та досвідом.Хочу побажати всім читачам щастя, здоров’я, успіхів, конструктивної співпраці з вашим виданням і цікавої та плідної роботи на теренах пенсійної системи. І головне – це лише початок реформ, у такому темпі рухатимемося й далі.