«Якісні» судді

«Правильні» очікування суспільства

Політики, які знають своє місце

1

2

3

ЦІННОСТІ СУДДІ

Цінності – це досвід людства, який

зберігається в церкві, релігії, науці,

мистецтві, культурі, але головне – в людях.

І немає когось одного, хто може

диригувати цінностями і вказувати на їхню

правильність.

Цінність – це колективний продукт,

випробуваний життям, досвідом протягом

багатьох років. Немає монополії над

цінностями. Цінне – це мудрість, яка

прийшла нам від Бога і мудрих людей на

землі.

Блаженнійший Любомир Гузар

1

«Порядний суддя – це порядний суддя.

Не буває відносної чесності, це як наполовину

привітатися».

«Колись заради захисту честі викликали на дуель. Якщо образа честі офіцера йшла від монарха чи іншого високого чину, якого офіцер з огляду на своє виховання не міг викликати на дуель, він стрілявся. Тому що можна служити державі, віддати життя заради Батьківщини, але честь не можна віддати нікому – вона належить тільки самій людині».

«Суддя не може бути малим. Він може бути великим, але малим він бути не може. Він суддя, розумієте... І перш ніж іти на цю посаду, він повинен усвідомлювати, що «хорошим для всіх бути не можна». Або ти хочеш бути гарним, але тоді, будь ласка, будь адвокатом. Будеш працювати на того, кого ти вважаєш для себе хорошою людиною. Або віднайди іншу царину застосування своїх професійних навичок. Але суддя повинен мати громадянську мужність для прийняття рішення. І він, ідучи на посаду судді, має розуміти, що не завжди його шлях буде встелений квітами, а там будуть і шипи, і каменюки, і ями, і бруд, і все інше. Ось і все…»

«Я пишаюся тим, що я суддя.

Попри всю критику щодо суддів.

Попри непрозорість якихось процедур у судовій

системі. Попри все, я – патріот свого фаху.

І переконана, що суддю завжди будуть цінувати

за розум і ставлення до професії».

….І не тому, що вона недостатньо добре

обізнана зі справою. А тому, що у неї нема

готовності прийняти рішення і поставити крапку.

І якщо у людини присутні такі риси, які

перешкоджають їй приймати рішення, і вона

схильна до вагань і підказок збоку, то такі риси

суттєво заважатимуть у суддівській професії,

і таким людям не варто обирати професію

судді».

«Суддя не може бути боягузом. Суддя, як правило,

ставить крапку чи у слідстві, чи у спорі. Ставить цю

крапку, вислухавши всіх і зваживши все.

І тут важливо, щоб суддя був людиною рішучою,

оскільки у багатьох випадках не буває

однозначних справ з однозначними відповідями.

Якщо це людина ляклива, не впевнена у собі, без

душевного стрижня, то вона починає вагатися,

відтягувати рішення, відкладати справу за

справою, засідання за засіданням, мучиться, усіх

запитує, радиться із вищою інстанцією, ночами не

спить . . .

«Для мене дуже пам’ятна перша моя

кримінальна справа, перший мій вирок, коли

особу тримали під вартою. Я не була готова до

цього. Хоча коли я була секретарем судового

засідання, я за цим спостерігала, наче ж була

учасником процесу. Але винести вирок і

позбавити волі людину – я не була до цього готова,

абсолютно. Для мене це було дуже тяжко. І коли я

проголосила вирок, хоч і з мінімальним

покаранням, я прийшла до кабінету і плакала.

Можливо, я себе і стримала б. . .

. . . Але коли виходила із зали, мені ці двоє хлопців

– підсудні – хором сказали: «Ми Вам дякуємо».

Я повернулася і запитала: «А за що?» – «А за те,

що Ви розібралися і вислухали. Ми на Вас зла не

тримаємо». Після цих слів, поки я дійшла до

кабінету, думала, що мені душу вирве…

У кабінеті сіла, як була – мантія, нагрудний знак – і

плачу. Мене питають, чому. А я кажу: «Ну от як: ти

виходиш із зали суду, і тобі дякують люди, яких ти

позбавила волі?»

«Треба навчитися приязно сприймати людей.

От хтось з колег каже: як ти спілкуєшся з таким

шизофреником? А я йому відповідаю – я б

подивився на нас, якби ми відходили хоча б

половину тих засідань, які відходив він. Або якби

ми були 325-и у черзі до залізничної каси…

Треба розуміти, що навіть найбільш шалений,

неадекватний позивач готувався до суду,

нервував, думав, що буде казати».

«Слід пам’ятати, що до суду людина приходить

не як запрошена на святкову подію, вона

негативно заряджена і хоче хоча б одного:

щоб її вислухали».

А суддя, друже мій, душею порядкує над

душами. Неприпустимо, щоб його душа з

юності виховувалась серед розбещених душ і

спілкувалася з ними, зазнавала всіляких

несправедливостей і сама їх скоювала — і це

лишень для того, щоб набути здатності

самостійно робити висновки про чужі провини,

як, наприклад, за станом свого тіла судять про

чужі хвороби. Доконче слід, щоб замолоду

душа стала чистою й вільною від поганих звичок,

якщо прагне бездоганно й мудро вершити

правосуддя.

Платон

«Проблема є у довірі суспільства до суду.

Закладаючи ідеалістичні або надмірні вимоги до

суду, ви закладаєте підвалини для того, щоб суд

ніколи не став незалежним».

2

Інший бік корупції

Моніторинг судових процесів

Чи можуть політики впливати на призначення і

звільнення суддів?

Чи можуть політики коментувати рішення суддів?

3