ЗУНРЗахідноукраїнська Народна Республіка

Виконала: учениця 11-А класу Синиця К

Вчитель: Кульчицька Н.М

Утворення ЗУНРУ жовтні 1918 р. почався процес розпаду Австро-

Угорської імперії. Основні народи, що входили до її складу, у повний голос заявили про своє

самовизначення. Гостро постало питання і про долю західноукраїнських земель. У Галичині існували дві сили, що претендували на всю повноту політичної

влади, - українці та поляки. Перші прагнули до створення самостійної української держави, а інші бажали приєднання західноукраїнських земель до

Польщі, яка знов відродилася.

Герб Австро-Угорської імперії

18 жовтня 1918 р. у Львові відбувся з'їзд представників усіх західноукраїнських політичних партій і церковних ієрархів, на якому був створений представничий орган

влади - Українська Національна Рада на чолі з Є. Петрушевичем. У своєму першому маніфесті Рада проголосила створення Української держави на

українських етнічних землях Австро-Угорської імперії.

Маніфест Української Національної Ради

У ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 року стрілецькі частини, які очолював сотник Дмитро Вітовський,

зайняли всі найважливіші урядові установи в місті. Таким чином, було створено Західно-Українську

Народну Республіку на чолі з президентом Є. Петрушевичем, до складу якої увійшли українські

етнічні землі - Галичина,Буковина та Закарпаття. Нова республіка займала територію близько 70 тис. кв. км., 71 % її населення складали українці, 14 % - поляки, 13

% - євреї.

Мапа територій, що на них претендувала ЗУНР. Жовтим - дійсна територія ЗУНР

Президент ЗУНР Є. Петрушевич

З проголошенням ЗУНР вийшов Основний тимчасовий закон, прийнятий 13 листопада 1918 р. на сесії Української

Національної Ради. В ньому, зокрема, говорилось: І) держава, проголошена Українською Національною Ра дою 19 жовтня

1918 p., має назву Західна Українська Народна Республіка; 2) до неї входять всі українські етнографічні території, що

знаходяться під управлінням Австрії; 3) ця територія утворює самостійну ЗУНР; 4) її сувереном є увесь народ, що обирає

своїх представників до Установчих зборів ЗУНР, а Українська Націона льна Рада і державний Секретаріат здійснюють владу; 5) гербом ЗУНР є золотий лев на синьому полі.

Герб ЗУНР Прапор ЗУНР

Українсько-польська війнаПоляки, що продовжували вважати Галичину невід'ємною складовою частиною Польщі, активно протидіяли. У Львові загони Польської організації військової (ПОВ) на чолі з Ю.

Пілсудським вже в ніч з 3 на 4 листопада почали бойові дії проти українців. Запеклі бої велися за головні стратегічні

пункти міста - поштамт, вокзал, сейм, цитадель, арсенал. 11 листопада 1918 р. регулярні польські війська оволоділи Перемишлем, що зрештою визначило долю Львова. 21

листопада українські частини залишили Львів, уряд ЗУНР переїхав до Тернополя, а потім до Станіслава.

Солдати Української Галицької армії ЗУНР

Розуміючи, що сили дуже нерівні, й поодинці вистояти не вдасться, уряд ЗУНР направив свою делегацію до Східної України для переговорів про взаємодопомогу. Спочатку переговори велися з гетьманом, а потім - із

Директорією. 22 січня 1919 р. в Києві відбулося підписання "Акту злуки" між УНР і ЗУНР, який

декларував об'єднання двох українських держав.

Акт Злуки 22 січня 1919 р.

В січні-травні 1919 р., незважаючи на постійну нестачу зброї, боєприпасів і амуніції Українська Галицька Армія

контролювала ситуацію на українсько-польському фронті і поступово витісняла польську армію з території Галичини.

В середині лютого 1919 р. УГА розпочала Вовчухівську операцію. Але наприкінці лютого 1919 р. успішний наступ

української армії був припинений на вимогу Паризької мирної конференції, яка для переговорів з урядом ЗОУНР про умови перемир'я з Польщею вислала місію у складі:

голова — генерал Бертелемі (Франція), члени — полковник А.Віярд (Велика Британія), професор Лорд

(США) і полковник Стабіле (Італія). Місія поставила вимогу негайного припинення воєнних дій і запропонувала

демаркаційну лінію між двома сторонами, на підставі якої 40 % Східної Галичини (Львів і Дрогобицький нафтовий

басейн) відходило до Польщі. Уряд ЗУНР цієї пропозиції не прийняв, після чого воєнні дії відновились.

13 травня 1919 р. Найвища Рада країн Антанти зробила нову спробу укласти перемир'я між воюючими сторонами. Проте умови перемир'я, за якими

Дрогобицький басейн залишався за ЗУНР, були відкинуті польським урядом.

В цих умовах 15 травня 1919 р. на український фронт у Галичині та Волині була кинута сформована і озброєна у Франції 80-тисячна польська армія генерала Ю. Галлера. На початку червня 1919 року польські війська захопили майже всю Галичину, за винятком терену між Дністром і

нижнім Збручем. У зв'язку з критичним становищем ЗОУНР 9 червня 1919 р. уряд С. Голубовича склав свої повноваження, а Виділ УНРади передав всю повноту

військової і цивільної влади Є.Петрушевичу, який отримав титул диктатора ЗОУНР. Для виконання

покладених на нього функцій Є.Петрушевич створив при собі тимчасовий виконавчий орган — Раду

Уповноважених Диктатора і Військову Канцелярію. Начальним вождем було призначено генерала

О.Грекова.

Чортківська офензива7-28 червня 1919 р. УГА під командуванням О. Грекова провела Чортківський наступ, внаслідок якого значна частина Галичини

була визволена від польських військ. Проте нестача зброї і боєприпасів змусила УГА протягом червня-липня 1919 р.

відступити на старі позиції.16-18 липня 1919 р. УГА відступила за р. Збруч. Територію ЗОУНР

окупували польські війська.

Наступ Грекова в червні 1919 року, безпартійна таборова газета «Голос табора», Німецьке Яблонне

О. Греков

ЕміграціяНаприкінці листопада 1919 р. Є.Петрушевич і уряд

ЗУНР були змушені переїхати до Відня, де продовжували активну міжнародну діяльність

щодо захисту державних інтересів ЗУНР. 8 грудня 1919 р. Найвища Рада Антанти, визнавши східним

кордоном лінію Керзона, юридично затвердила польську окупацію українських земель:Холмщини,

Лемківщини, Підляшшя і Надсяння. На протязі 1920—1923 рр. уряд ЗУНР і президент

Є.Петрушевич постійно ставили перед Ліґою Націй, Найвищою Радою і Радою Послів держав Антанти питання про ліквідацію польського окупаційного

режиму на території республіки і відновлення незалежності ЗУНР. Однак лідери країн Антанти зацікавлені в існувані сильної Польської держави як противаги Радянській Росії, не наважувались прийняти справедливе рішення з цієї проблеми.

14 березня 1923 р. на засіданні Ради Послів держав Антанти були визнані фактичні кордони Польщі на

Сході з умовою надання автономії для Східної Галичини. Намагаючись змінити рішення Ради Послів, з Пуанкаре зустрічався митрополит А.Шептицький, але

безуспішно.15 березня 1923 р. екзильний уряд ЗУНР припинив

існування.

Уряд ЗУНР (1920, Відень): Л.Петрушевич, Стройчковський, Левитський, Є.Петрушевич, Сінгалевич, Перфецький, Селезінка, Гаврисевич

ОцінкиЗУНР постала як синтеза національно-визвольних змагань

українців Галичини, Буковини, Закарпаття. Основною причиною падіння ЗУНР були надзвичайно складні

міжнародні обставини, підтримка повоєнною Європою експансіоністських, загарбницьких дій щодо ЗУНР Польщі, Румунії, ЧСР, а також неорганізованість адміністративних

структур, відсутність контролю над деякими районами держави і неорганізованість армії та її постачання.

В таких складних обставинах ЗУНР постала як демократична держава, політичний устрій якої — добра модель тогочасної європейської правової держави. ЗУНР стала прикладом можливого українського державного

правопорядку, що ґрунтувався на розумному гуманізмі і поступовому затвердженні демократичних засад у

суспільстві. На території ЗУНР за весь час існування не було жодного випадку виступів проти цивільного польського населення, єврейських погромів. Приклад ЗУНР наочно

продемонстрував переваги австрійської правової школи над російським правовим нігілізмом.

Дякую за увагу!