Генріх VIII

Виконала студентка 3 курсу

Галєєва Олександра

Генріх VIII

• Генріх VIII Тюдор (англ. Henry VIII; *28 червня 1491 - †28 січня 1547) — король Англії з 1509 року, успадкував трон від свого батька Генріха VII, другий англійський монарх з династії Тюдорів. За згодою Римської католицької церкви, англійські королі іменувалися також «Повелителями Ірландії», проте в 1541 році, на вимогу відлученого від католицької церкви Генріха VIII, ірландський парламент наділив його титулом «Король Ірландії».

• У період з 1513 по 1529 рік Генріх розвивав зовнішню політику під керівництвом свого лорда-канцлеракардинала Уолсі, якого замінив Томас Мор в 1529 — після того, як Уолсі не вдалося домогтися в Папи Римського Климента VII дозволу для Генріха на розлучення. Після 1532 Генріх розірвав відносини з папством, оголосив себе главою англійської церкви, розпустив монастирі і розлучився з Катериною Арагонською. Пізніше він був одружений з: Анною Болейн (страчена), Джейн Сеймур (померла), Анною Клевською (розлучена), Катериною Говард (страчена) і Катериною Парр. Трон успадкував його син Едуард VI. 

Ранні роки• Генріх народився 28 червня 1491 року у Гринвічі. Він був третьою дитиною Генріха VII та Єлизавети Йоркської.

• Його батько Генріх VII готував сина до прийняття духовного сану. За його вихованням стежила його бабуся леді Маргарет Бофор. Під її керівництвом Генріх відвідував до шести мес на день і писав твори з богословської тематики, та в одній з них він відстоював святість шлюбу.

• Після ранньої смерті свого брата, Артура, Генріх виявився головним претендентом на спадщину батька й отримав титул принца Уельського. За наполяганням Генріха VII, що бажав зміцнити союз з Іспанією за допомогою династичного шлюбу, принц Уельський проти своєї волі одружується з Катериною Арагонською, дочкою Ізабелли Кастильської та вдови свого брата.

Воцаріння• У 1509 році, після смерті Генріха VII, принц Уельський став королем у віці 17 років.

• У 1512 році Генріх VIII на чолі свого флоту вперше відплив до берегів Франції на флагмані Мері Роуз, де здобув перемогу в битві поблизу Бреста.

• У 1513 році він виступив з міста Кале, готуючись здійснити свій перший сухопутний похід проти французів. Основою цієї армії були лучники (Генріх і сам був відмінним лучником, також він видав указ, відповідно до якого кожен англієць мав щосуботи одну годину присвячувати вправам з луком). Йому вдалось захопити тільки два невеликих містечка. У наступні дванадцять років він воював у Франції зі змінним успіхом. У 1522-1523роках Генріх наблизився до Парижа. Але до 1525 року військова скарбниця спустіла й він був змушений укласти мир.

• В результаті політики розграбування дрібних селянських господарств, так званого відгородження, яку провадили крупні землевласники, в Англії з'явилась велика кількість жебраків з числа колишніх селян. За «законом про жебрацтво» багатьох з них повісили. Деспотизм цього короля, як у державному, так і в особистому житті не знав меж. Доля шести його дружин є яскравим тому прикладом.

Розрив з папством і Англійська реформація

• Первинно Генріх був противником Реформації, навіть написав книгу проти Лютера «На захист семи таїнств» (1521), в основі якої були не аргументи, а лайка на адресу віттенберзького реформатора. Однак за цю працю король отримав від Папи титул «захисника віри». Тим не менше, обставини змусили Генріха змінити свою позицію.

• Генріх був одружений з Катариною Арагонською, та єдиною дитиною в цьому шлюбі була дівчинка, яка у подальшому стане королевою Марією Тюдор. Зрозумівши, що інших дітей не буде (а Генріх жадав мати сина-спадкоємця), король вирішив домагатись розлучення. Однак Папа Римський Климент VII, який перебував під впливом племінника Катерини імператора Карла V, на це не погоджувався.

• Тоді Генріх, що мав абсолютну владу в країні, звинуватив англійське духовенство у непокорі статуту, що забороняє визнавати будь-яку призначену особу Папи Римського без затвердження королем. Також Генріх змусив духовенство визнати себе главою Церкви Англії. У 1532році архієпископом Кентерберійським було обрано Томаса Кранмера, ставленика Генріха, явного прибічника протестантизму. Кранмер у церковному суді розірвав шлюб Генріха, У січні 1533 року Генріх самовільно одружився з Анною Болейн.У 1534 році парламент прийняв «Акт про супрематію», який казав, що король є «верховним главою Англійської Церкви». Більше Папа в Англії не мав жодної влади. Коли Джон Фішер і Томас Мор відмовились визнати ці рішення, їх було страчено.

• Упродовж 1535-1539 років спеціально створені Генріхом комісії закрили усі монастирі, що діяли в Англії. Їхнє майно було конфісковано, ченців вигнано. У ті самі роки за наказом короля були розкриті, пограбовані та опоганені мощі багатьох святих; найвідомішою «посмертною» жертвою Генріха став св. Томас Бекет, що також принесло прибуток до королівської скарбниці.

• У 1540 році, після невдалого четвертого шлюбу короля з протестанткою і страти організатора цього шлюбу Томаса Кромвеля, який форсував церковну реформу, король знову став симпатизувати католицькій доктрині. У 1542 році парламент прийняв «Акт про шість статей». Він проголошував обов'язковість участі месі, причастя мирян під одним виглядом , сповідь, цнотливість духовенства, додержання чернецьких обітниць. Незгода з цим Актом також прирівнювалась до державної зради.

• Після страти п'ятої дружини, ставлениці католицької партії, Генріх знову став схилятись до протестантизму, заборонив низку католицьких обрядів (зокрема, відмовився від щорічного королівського звичаю підповзати на колінах до хреста у Страсну П'ятницю).

• В цілому, церковні реформи Генріха були непослідовними, а самі переконання Генріха залишились неясними. Тим не менше, в результаті його реформ було створено незалежну від римського папи Церкву Англії.

Пізні роки• У другу половину свого царювання король Генріх перейшов до найбільш жорстоких і тиранічних форм правління. Збільшилась кількість страчених політичних противників короля. Однією з перших його жертв був Едмунд де ла Поль, герцог Саффолк, страчений ще 1513 року. Останньою зі значних постатей, страчених королем Генріхом, був син герцога Норфолка, видатний англійський поет Генрі Говард, граф Суррей, який загинув у січні 1547 року, за кілька днів до смерті короля. Відповідно до Холіншеда , кількість страчених за правління короля Генріха сягала 72 000 чоловік .

Дружини Генріха VIII

• Генріх VIII був одружений шість разів. Доля його дружин вивчається англійськими школярами за допомогою мнемонічної фрази «розлучився — стратив — померла — розлучився — стратив — пережила». Від перших трьох шлюбів у нього було 10 дітей, з яких вижило лише троє — Марія від першого шлюбу,Єлизавета від другого та Едуард від третього. Усі вони у подальшому царювали. Останні три шлюби Генріха були бездітними.

• Анна Болейн (бл. 1507-1536). Упродовж тривалого часу була неприступною коханою Генріха, відмовляючись стати його коханкою. Анна винайняла богословів, які довели, що король володар і держави, й церкви, та відповідальний лише перед Богом, а не перед Папою в Римі (це стало початком від'єднання англійської церкви від Рима і створення англіканської церкви). Стала дружиною Генріха у січні 1533 року, була коронована 1 червня 1533 року, а у вересні того самого року народила йому дочку Єлизавету, замість сина, на якого чекав король. Наступні вагітності завершувались невдало. Згодом Анна втратила кохання чоловіка, була звинувачена у подружній зраді і страчена в Тауері у травні 1536 року.

• Джейн Сеймур (бл. 1508-1537). Була фрейліною Анни Болейн. Генріх одружився з нею за тиждень після страти попередньої дружини. Невдовзі померла від пологової гарячки. Мати єдиного живого сина Генріха — Едуарда VI. 

• Анна Клевська (1515-1557). Дочка Іоганна III Клевського, сестра чинного герцога Клевського. Шлюб з нею був одним зі способів скріпити союз Генріха, Франциска I й німецьких протестантських князів. 

• Катерина Говард (1521-1542). Племінниця могутнього герцога Норфолка, двоюрідна сестра Анни Болейн. Генріх одружився з нею в липні 1540 року за пристрасним коханням. Невдовзі з'ясувалось, що Катерина мала коханця до одруження (Френсіс Дерем) і зраджувала Генріху з Томасом Калпеппером. Винуватців було страчено, після чого 13 лютого 1542 року на ешафот зійшла й сама королева.

• Катерина Парр (бл. 1512-1548). До моменту шлюбу з Генріхом (1543) вже двічі овдовіла. Була переконаною протестанткою й багато зробила для нового повороту Генріха до протестантизму. Після смерті Генріха вийшла заміж за Томаса Сеймура, брата Джейн Сеймур.

Смерть• У останні роки свого життя Генріх почав страждати на ожиріння та падагру. Ожиріння й інші проблеми зі здоров'ям могли бути наслідком нещасного випадку у 1536 році, коли він пошкодив свою ногу. Рана була проблематичною до такої міри, що лікарі Генріха вважали її складновиліковною, дехто навіть схилявся до того, що короля неможливо було вилікувати взагалі. Рана Генріха мучила його решту життя.

Смерть

• Вважається, що ці фактори спровокували швидку смерть короля. Смерть застала короля у віці 55 років, 28 січня 1547 у Палаці Вайтхолл (припускалось, що там буде відзначатись 90-ий день народження його батька, на якому збирався бути присутнім король).

Дякую за Увагу