Видатні діячі Видатні діячі Волинського краю Волинського краю

1917-1921 рр.1917-1921 рр.

Олександр Вікторович Осецький

Народився 24 липня 1873 р. в м. Кременець. Український військовий діяч, генерал УНР. Закінчив

військову академію, потрапив на службу до Генерального штабу імператорських збройних сил.

Коли Центральна рада проголосила створення власної держави, Олександр Осецький повернувся на рідну землю. Став командувачем Холмського (Західного

фронту) військ УНР, згодом командуючим Волинською групою війська.

У 1919 році Олександр Осецький деякий час мав звання наказного головного отамана УНР. З 26 грудня

1919 по 6 січня 1920 — Військовий комісар Директорії України.

Оскілко Володимир ПантелеймоновичНародився 1892 року в селі Городок, що під Рівним За фахом –

учитель. Військовий і громадський діяч часів УНР, отаман, генерал-хорунжий армії УНР. У

листопаді 1918 року — виступив організатором протигетьманського повстання на Волині. У грудні 1918 року

Оскілко стає полковником збройних сил УНР, а вже у січні 1919 року — генерал-хорунжим і командувачем Північної групи військ Директорії, загальна чисельність якої наближалася до 40 тисяч .

Північна група військ армії досить успішно діяла на Волині та Поліссі, стримуючи наступ більшовиків та поляків,

залишаючись чи не найдисциплінованішим та найбоєздатнішим з'єднанням УНР. Саме на Волинь у квітні 1919 року відступили

рештки сил Директорії, а тимчасовою столицею УНР стало Рівне.Був одним із керівників Української партії соціалістів-

самостійників, за підтримки її членів організував невдалий переворот у Рівному проти Симона Петлюри. Після цього деякий

час Оскілко перебував у польському таборі для інтернованих. Згодом переїздить до Відня. У 1921 році Володимир Оскілко

повернувся до Рівного.

19 червня 1926 р. був убитий більшовицьким агентом в селі Городок

під Рівним

Микола Степанович Омелюсік

Український військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР. Народився на Поліссі у 1889 р. Після закінчення військової

школи брав участь у Першій світовій війні.З кінця 1917 року — командир гарматної бригади в Армії УНР. У

травні 1919 року спільно з отаманом Володимиром Оскілком формував Волинську групу та 4-ту Холмську дивізію. З червня 1919 року

вартовий отаман штабу Волинської групи , яка брала участь в боях на польському і більшовицькому фронтах. Влітку і восени 1920 року у

діючій армії в Україні.Після інтернування Армії УНР у листопаді 1920 року

перебував у таборі Каліш

Остапенко Сергій СтепановичУкраїнський економіст, державний і політичний діяч. Народився в листопаді 1881 року в містечку Троянів

Житомирського повіту Волинської губернії.У січні 1918 року Остапенка як економічного радника

включили до очолюваної Всеволодом Голубовичем господарчої комісії української мирної делегації на

переговорах у Бересті. Після перемоги антигетьманського повстання

від УПСР він увійшов до складу сформованого 26 грудня 1918 року уряду Володимира Чехівського, де обійняв

посаду міністра торгівлі та промисловості.З 13 лютого до 9 квітня 1919 року після відставки

Чехівського очолював уряд Директорії- Раду Народних Міністрів УНР.

Був заарештований енкаведистами, загинув у сталінських таборах. Посмертно реабілітований 1991

року

2006 року Національний банк України в серії «Видатні

особистості України» випустив двогривневу

монету, присвячену 125-річчю від дня народження

Сергія Степановича Остапенка

Українська делегація в Брест Литовську. Крайній справа —

Сергій Остапенко.9 лютого 1918 року

Шандрук Павло Феофанович

Видатний український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР.

Народився 28 лютого 1889 р. в селі Борсуки Кременецького повіту на Волині. Брав участь

у Першій світовій війні: командував батальйоном, був помічником

командира полку з господарської частини. У 1919 році певний час був членом Директорії УНР, найвищого

органу влади

Микола Юнаків

Військовий діяч і дипломат. Генерал-

полковник армії УНР, генерал-поручик, професор. Один з

керівників Головної шкільної управи, яка керувала процесом

військової освіти в УНР та дислокувалася в Луцьку

весною 1919 р.

В’ячеслав Казимирович Липинський

Народився с. Затурці Локачинського р-ну Волинської області у 1882 р. Видатний український політичний діяч, історик,філософ,  соціолог, публіцист, теоретик українського

консерватизму. Один із організаторів Української

демократично-хліборобської партії. Упродовж всього свого життя був і

залишився Великим Українцем 1882-1931 рр.

За гетьманату і Директорії  В. Липинський – посол України

 в Австрії. Подавши у відставку влітку 1919 року, він живе в Австрії як

політичний емігрант до останніх днів свого життя. Проте В’ячеслав Липинський не відійшов від

науковості і політичної діяльності, яка мала прислужитися вимріяній ним

Україні. Написав чимало публіцистичних статей, пов’язаних з

минулим, сучасним і майбутнім України.

14 червня 1931 р. В’ячеслав Липинський помер. Похований на католицькому кладовищі у с. Затурцях на Волині

Уповноважнююча грамота уряду Української Держави

про призначення В. Липинського послом у Відні

Музей В. Липинського у Затурцях