“Закоханий в небо” (поет-романтик М.Петренко)

Михайло Михайлович Петренко — автор 19 поезій, надрукованих протягом 1841–1848

років, та п’єси «Панська любов», яка не збереглась.

Народився поет в 1817р. у місті Слов’янську на Харківщині. Він був

старшим із трьох синів у родині Петренків.

У 1836-1841р.р. М.Петренко навчався на юридичному факультеті Харківського університету.

Перші твори поета

побачили  світ на

сторінках харківських альманахів

“Сніп”, “Молодик”.

У 1846 році поет виконує обов’язки сталоначальника карного суду, там

же йому присвоєно чин

колезького секретаря.

1855-1856 Микола Петренко брав

участь у Кримській війні, нагороджений

бронзовою медаллю “На згадку

про війну 1853-1856рр.”

Незабутньою подією в житті М. Петренка стала його зустріч у Лебедині з Т. Шевченком під час останнього приїзду Кобзаря в Україну в червні 1859 року. Вони спілкувалися як побратими по перу, у взаємній прихильності яких не можна сумніватись.

У липні 1849 року був переведений у місто Лебедин на посаду повітового стряпчого до земського суду. Почався лебединський період життя М. Петренка.

На посаді повітового стряпчого М. Петренко титулувався не інакше як «високоблагородіє», про що свідчать різні документи, подані свого часу на його ім’я, а зараз зберігаються в архівах.

Найбільшої популяр-ності здобув вірш Петренка «Небо»

(«Дивлюся на небо та й думку гадаю»). Образ неба осмислюється автором як символ

поетичного світу краси й гармонії. Цей вірш

став улюбленою народною піснею.

Помер М. Петренко 25 грудня 1862 року. Поховано його в Лебедині. Могилу, на жаль, не знайдено. Однак лебединські дослідники точно встановили місце, де проживав поет. Будинок зберігся до сьогоднішнього дня.