Історія виникнення степеня числа

Підготувала Петренко Дар’я7-А клас

Додавання, віднімання, множення і ділення в переліку арифметичних дій називають першими. У математиків не відразу склалося повне уявлення про піднесення до степеня як про самостійну операцію, хоча в найдревніших математичних текстах Стародавнього Єгипту та Межиріччя зустрічаються приклади обчислення степеня.

Діофант Олександрійський

про степені:“Всі числа… складаються з певної кількості одиниць;

ясно, що вони тривають, збільшуючись до нескінченності… Серед них знаходяться: квадрати, що виходять з множення деякого числа самого на себе; це ж число називається стороною квадрата, потім куби, що виходять з множення квадратів на їх сторону, далі квадрато-квадрати – з множення квадратів самих на себе, далі квадрато-куби, що виходять з множення квадрата на куб його боку, далі кубо-куби – з множення кубів самих на себе”

Француз, бакалавр медицини Нікола Шюке (?-близько1500) ввів до власної символіки не тільки нульовий, а й від’ємний показник степеня. Він писав його дрібним шрифтом зверху і праворуч від коефіцієнта.

У “Геометрії” Рене Декарта (1637р.) знайдемо сучасне позначення степенів. Цікаво, що Декарт вважав, що а помноженне на а не займає більше місця, ніж а в 2-му степені, і не користувався цим записом для позначення добутків двох однакових множників.