Актуальність теми: духовність народу відіграє важливу роль у державотворенні. Складовим елементом духовної культури народу є релігійність, як одна із провідних рис національного характеру українців.

Об’єкт: культові споруди та національні громади смт. Сатанів.

Предмет: дослідження історії та особливостей існування культових споруд та національних громад смт. Сатанів.

Мета роботи: довести, що минуле може не лише роз’єднувати, але й об’єднувати, спираючись на матеріали про слов’янсько-єврейське сусідство та взаємовідносини між православною, католицькою, єврейською громадами в Сатанові.

Завдання:Дослідити історію сакральних споруд

Сатанова;Ознайомити з унікальними культовими

пам’ятками селища якомога більше людей;Спробувати довести, що у Сатанові

існувала спільнота польського, єврейського та українського народів, основою якої було добросусідство, співпраця, толерантність та дружба.

На території Сатанова у ХVІІІ ст. було вісім церков. Благовіщення Пресвятої Богородиці, Покрови Богоматері, Воскресіння Христового, Свято-Преображенська, Георгія Побідоносця, Свято-Успенська, Миколаївська, Іоанно-Богословська

На початку ХХ ст. залишилось 5, а на місці Свято-Успенської, Миколаївської, Іоанно-Богословської залишились лише церковища.

Жителі Сатанова були приписані до чотирьох приходів: Благовіщенського, Покровського, Воскресенського, Георгієвського

План центру Сатанова з культовими спорудами за планом Ю.Сіцінського

Свято-Воскресенська соборна церква входила до Воскресенського приходу, який складався з жителів частини Сатанова, Богослівки, Вітовини (с. Кам’янка), Сатанівської Слобідки. До приходу належала з 30рр. ХІХ ст. Свято-Успенська церква.

У церкві Воскресіння Христового зберігається чудотворний образ, який не раз зцілював сатанівчан від епідемій, хвороб.

Церква Георгія Побідоносця до 1856 р. входила до с. Сатанівка, з 1857 року прихід було приписано до Благовіщенської церкви Сатанова, з 1894 р. прихід став самостійним. До приходу належали жителі сіл Юринці та Олександрівки.

.

В 1676 р. турки напали на Сатанів, підійшовши до Георгіївської церкви, цілковито її зруйнували, мечем посікли ікону Христа Спасителя. Ікона була посічена турками в трьох місцях: на очах Спасителя, на грудях, на вустах. Спаситель лівою рукою тримає Євангеліє, розкрите на словах “Аз есм свет міру”. Вгорі ікони надпис “Образъ Спасителя отъ турковъ съ сичені”. На місці церкви збудували мечеть

Наприкінці XVI століття у 1581 р. родина Костків, власників Сатанова, заснувала в містечку костел Пресвятої Трійці. Це була дерев'яна будівля, обладнана 1592 року Катажиною (Катериною) з роду Костків. Пізніше було зведено мурований костел у готичному стилі.

У 1990 р. було розпочато будівництво нової культової споруди, проте вже не у центрі селища, а на його околиці. на закритому католицькому кладовищі. Було змінено назву костелу на костел Ясногорської Пресвятої Діви Марії- Матері Церкви. Будівництво костелу було завершено у 1994 р.

Від 1991 року в Сатанівській парафії служать священики з ордену паулінів (Чернечий чин Братів святого Павла Першого Пустинника).

На території, де до революції знаходився Сатанівський костел, зі сходу зберігається унікальний камінь-постамент. Постамент, на якому стояла статуя Матері Божої. викарбуваний напис латинською мовою “Culpae non pietatis opus” (пам’ятник злочину, але не безчестя).

В Сатанові знаходиться римо-католицький декан. При костелі був госпіталь. На цвинтарі була каплиця, а також там збереглися дуже цікаві надгробки поховань ХІХ ст. Є і унікальний надгробок, таких у світі лише два. Зроблений на замовлення італійським майстром. Другий такий надгробок знаходиться у Чехії.

Є у Сатанові і греко-католицький храм Благовіщення Пресвятої Божої Матері. Приміщення храму можна назвати «напівстаровинним».

Греко-католики оселились у Сатанові після Берестейської унії 1596 р. Володіли з 1707 р. по 1792р. Свято-Троїцьким монастирем. Греко-католицькі настоятелі монастиря збудували на місці дерев’яної церкви кам’яну (вона діюча на даний період), придбали багато церковної утварі . В багатьох працях про Сатанів сучасні дослідники подають відомості, що монастир в період перебування в руках греко-католиків став місцем тортур. Історичні документи свідчать, що в монастирі карали учасників повстання 1702-1704 рр., яке очолив Федір Шпак, а в цей період монастир був православним.

Основа храму – великий будинок Станіслава Паца (1703-1826 рр.) – лейб-медика останнього польського короля Станіслава-Августа та видатного лікаря і дослідника.

Легенда каже, що десь у підвалах цього будинку є тайник, у якому доктор Пац заховав рецепт вічного життя та довголіття. Враховуючи, що сам Станіслав Пац прожив 123 роки і до самої смерті був активний та здоровий – все може бути .

Один грецький православний монах пішов у відлюдники заради молитви, у лісі на горі він знайшов печеру, де і поселився. Пізніше до нього приєдналися ще кілька монахів, що й стало підґрунтям для заснування так званого Скельного монастиря.

У 1460 р. біля печери було збудовано дерев’яний храм.. З давнього печерного начиння збереглися лише кам’яні лежаки, ніші для ікон та схожий на велику терку „камінь випробування”. Раніше на цьому камені кожний, хто бажав постригтися у ченці, мусив простояти навколішки у молитві цілу ніч.

Новий дерев’яний храм збудували у 1600р.

У 1744 році завершилось будівництво кам’яної церкви.

На південно-східній стіні храму встановлено сонячний годинник і стародавній подільський герб.

У 1707 р. монастир переходить до греко-католицького ордену святого Василія.В цей час повертався з Прутського походу російський цар Петро І. Царський блазень, помітивши, що під час проповіді Чижевського Петро відверто нудьгує, вирішив виправити ситуацію. Нишком підкравшись до ієромонаха, він одним помахом великих овечих ножиць відрізав тому довгу пещену бороду.

У 1773 р. провінційний з’їзд представників базиліанського ордену вибрав Сатанів місцем для довічного ув’язнення монахів, котрі отримали вирок до поховання заживо. Так, до монастиря для здійснення покарання прислали ієромонаха Філімона Вітошинського.

Вихідцем з Свято-Троїцького монастиря був також і відомій просвітитель Арсеній Сатанівський. В монастирі певний період жив каневський староста Микола Потоцький. На користь монастиря він пожертвував 30 000 злотих.

Свято-Троїцький монастир, виявляється, відомий ще і як резиденція єдиного в Україні цеху професійних жебраків. Цех був офіційно зареєстрованою структурою, зі своїм цехмістером, ієрархією, символікою, печаткою та іншими необхідними атрибутами. Покровителем жебрацького цеху був ігумен монастиря, який виписував кожній ватазі жебраків спеціальну „охоронну грамоту”, мовляв, це не просто зайди, а люди, що знаходяться від опікою знаного монастиря.

У 1532 р. було збудовано одну з найрідкісніших єврейських архітектурних культових споруд в усій Східній Європі – Сатанівську синагогу. Підлога всередині набагато нижча від рівня землі. Цьому є два пояснення. Згідно з однієї версії – тогочасні закони забороняли євреям будувати синагоги вище від християнських храмів. Тому, мовляв, хитрі євреї, аби збільшити внутрішній об’єм приміщення опустили підлогу, аби все відповідало відомій молитві «з глибин землі до тебе звертаємося, Господи…»

1754 року було проведено генеральну реконструкцію синагоги. Тоді ж було зроблено новий «арон-кодеш». Цікава символіка «арон-кодешу» (шафи для зберігання священної книги мусульман-Тори) — корона нагорі символізує Господа, леви внизу — єврейський народ, колони – нагадування про зруйнований Єрусалимський храм, руки символ когенів-жерців храму та скрижалі 10 заповідей.

Перша згадка про сатанівских євреїв в польських документах відноситься до 1565 р. Єврейську громаду очолював рабин, але головним органом влади общини був кагал, до складу якого входило 21 і більше осіб, яких щорічно переобирали. З ХVІІ ст. повноваження окружного рабина виконував Сатанівський рабин. Центральними єврейськими общинами на Поділлі були меджибізька, сатанівська, язловецька .

До 1830 р. у Сатанівській ратуші висіли два меча – один для християн, інший, кошерний, – для євреїв.

Єврейське кладовище у Сатанові за давністю поховань займає друге місце у світі, після чеського. Умовно воно поділяється на дві частини – старе, яке нараховує 500 поховань ХVІ-початку ХІХ ст. та нове, яке нараховує 300 поховань кінця ХІХ-початку ХХ ст.

Символіка мацев також є досить цікавою. Орел та зайчик символізують страх Божий, зображення двоголових орлів зустрічаються на могилах високоповажних людей, переважно рабинів. Дуже поширеним є мотив світильника-менори і рослинний мотив, висхідний до Дерева Життя.

Зображення трьох зайців, що біжать по кругу (у них усього лише три вуха, тому що кожне з вух одночасно належить двом зайцям) може бути пов'язано і з місяцем Адар, і зі святом Пасхи, і з ідеєю бігу часу, і з трьома прабатьками (Авраамом, Ісааком і Іаковом). Корона над яким-небуть символом підкреслює його високе значення.

Лев є символом коліна Ієгуди, а одноріг символом коліна Єфраіма. Коліно Ієгуди очолювало Південне Ізраїльське царство, а коліно Єфраіма - Північне Ізраїльське царство. Ці царства ворогували між собою.

Могильні плити (мацеви) “когенів” (священнослужителів), відрізняються від інших тим, що прикрашені спеціальним символом – з’єднаними у жесті благословіння руками.

А от шестикутна зірка (Щит Давида), яка на сьогодні є найвідомішим символом єврейства, на цвинтарях майже не зустрічається, а у Сатанові – є. Як суто єврейський символ вона починає використовуватися лише з другої половини ХІХ ст., коли її, у якості емблеми, почали застосовувати організації сіоністів. До того головним символом єврейства та юдаїзму була менора. Ведмеді з виноградом, як символ Божого суду, ведмідь зображувався на надгробках людей, котрі мали прізвища Дов чи Бер (ведмідь).

висновкиДосліджуючи дану тему, я побувала в обласній

бібліотеці ім. М.Островського, в районній бібліотеці та у бібліотеці смт. Сатанова, де опрацювала багато літератури, яка висвітлює питання нашої теми. Спілкувалася з священиками Воскресенської та Троїцької церков та костелу. У роботі ми використали матеріали Державного архіву Хмельницької області.

Сатанів багатий на пам’ятки історії, культури. Пізнати їх потрібно і корисно для того, щоб пройнятися гордістю за свою малу Батьківщину і пронести любов до неї через все своє життя, а гордість за свій край зробити частиною свого єства на цьому світі. Саме тому матеріали нашого дослідження використовувались під час проведення екскурсій для учнів Сатанівської ЗОШ, а також були запропоновані вчителям для проведення виховних годин.

Різні громади століттями жили поряд, взаємно збагачуючи одна-одну. У Сатанові кожна громада будувала свої культові споруди, відкривала школи. В період Голодомору 1932-1933рр. євреї допомогали українцям: давали в кредит продукти, їх діти ділились обідами з українськими дітьми у школі (школи були збудовані поряд: сучасна «біла» -українська і «червона» - єврейська). В період Голокосту українські сім’ї переховували євреїв, наражаючись на небезпеку. В період небезпеки, епідемій всі жителі Сатанова були разом, як одна дружна родина.