Презентаціяна тему:

“Вибори до Галицького сейму”

Виконала:Студентка 3 курсу

Філософського факультетуСпеціальності політологія

Групи ФФІ-31сДонець Ольга

Галицький крайовий сейм — представницько-законодавчий орган австрійської провінції Королівством Галіції і Лодомерії з Великим князівством Краківським, князівством Освенцімським і князівством Заторським.

Діяв у 1861-1918 роках (реально працював до 1914, формально ліквідований 1920 року).

«Сеймова виборча ординація»Порядок виборів визначала «Сеймова виборча ординація.

Розділ І-й — «Про виборчі округи і місця вибору» — визначав виборчі округи. Розділ ІІ-й — «Про право вибору і обрання» — визначав майновий ценз.

Розділ ІІІ-й — «Про організацію виборів сеймових послів». За організацію виборів відповідали старости (керівники повітових адм.).

 Виборчий закон до Галицького крайового сейму відображав інтереси заможних верств.

До складу сейму автоматично (за посадою) входили так звані вірилісти — митрополити,

єпископи та ректори Краківського і Львівського університетів. 

До складу Сейму входив 161 посол (тобто, депутат). Сеймова каденція тривала 6 років, і виборці не могли відкликати своїх

депутатів. 

Кількісний склад Галицького сейму складався з 9 вірилістів:

трьох львівських архієпископів (греко-, римо-католицького та вірменського обрядів), чотирьох єпископів (2 перемиські, 1 станіславський і 1 тарновський), двох ректорів (Краківського і Львівського університетів).

Усі інші депутати обиралися в куріях: великої власності — 44, торгових і промислових палат — 3, міст — 20, сільських громад — 74

Всього 150 чоловік 

Спочатку були вибори у 4-й, потім 2-й, 3-й, наприкінці 1-й куріях. 

Виборці І-ї курії

Для виборців І-ї курії — не менше 100 золотих ринських податку з табулярних маєтків.

Виборці з першої курії мали привілей голосування через довірену особу.

Виборча комісія складалась з 3-х уповноважених до виборів, 2-х призначених адміністрацією.

Виборці ІІІ-ї курії

У міській (3-й) курії у виборах брали участь перші 2/3 списку платників податків;

як у І-й курії, вибори були безпосередніми.

Виборча комісія складалась з бургомістра або його заступника, 2-х членів міської ради, 4-х призначених

урядовим комісаром осіб. 2-х призначених адміністрацією.

Виборці ІV-ї курії

У сільській (4-й) курії вибори були 2-степеневі, право голосу перші 2/3 списку платників податків.

Сільські громади спочатку обирали виборців з розрахунку 1 виборець на 500 уповноважених до голосування; якщо їх

було більше, дозволялося обрати ще 1-го виборця при умові, що уповноважених до голосування більше, ніж 250; менші

громади обирали 1-ну особу.

Виборча комісія складалась з 4-х уповноважених до виборів осіб, 3-х призначених урядовим комісаром.

До участі у виборах не допускалися банкрути, особи, що на день виборів перебували під слідством, а також особи, в

минулому засуджені за кримінальні злочини.

Право брати участь у виборах мали австрійські піддані у віці від двадцяти чотирьох років, які

сплачували з власного майна податок певної величини.

Висувати кандидатами на виборах дозволялося австрійських підданих – мешканців Галичини, які

досягли тридцяти років і не були обмежені у політичних правах.

Списки виборців укладало намісництво, кожен виборець мав отримати посвідку із зазначенням часу і місця виборів. 

Виборча комісія обирала зі свого складу старшого, котрий був зобовязаний процитувати напамять виборцям статті ординації про права і обовязки виборців, закликати їх до

голосування згідно власного сумління і переконань.

Голосування у день виборів було усним та відкритим: прийшовши на виборчу дільницю, виборець мав уголос, не користуючись жодними записами, назвати виборчій комісії

ім’я та прізвище обраного ним кандидата. 

Перемагав кандидат, який отримав більшість голосів, якщо ж 2 кандидата набрали однакову кількість

голосів, переможець визначався жеребкуванням. 

Жінки могли брати участь у голосуванні тільки через своїх довірених осіб чоловічої

статі – приміром, батька, чоловіка або брата. 

Однак в Ординації нічого не говорилося про саму можливість для жінки бути обраною до Сейму.

Львів’янка Марія Дулембянка виставила свою кандидатуру на парламентських виборах 1908

року і набрала 511 голосів, проте дільнична виборча комісія визнала їх недійсними.

 Закон від 20 вересня 1866 р. додав до вірилістів князя-єпископа краківського.

Закон від 23 травня 1896 р. збільшив кількість львівських міських депутатів з чотирьох до шести,

краківських — з трьох до чотирьох.

Нарешті, закон від 18 березня 1900 р. додав двох нових вірилістів — президента Краківської Академії наук і

ректора Львівського політехнічного інституту та створив п’ять нових одномандатних міських округів

У національному відношенні депутати Галицького сейму були переважно поляками. Так, у 1910 р. тут було тільки 13%

українських депутатів (21 чоловік).

Напружені відносини між Росією і Австро-Угорщиною зумовили прийняття рішення австрійського уряду щодо деяких поступив і

збільшення кількості депутатів з корінного українського населення.

У 1890-х роках почався процес грунтовної реформи виборчої ситеми, започаткований українськими послами, продовжений

польською лівицею.

З 1907 р. діяла комісія для виборчої реформи, 1914 р. сейм прийняв ухвалу, внаслідок якої мала зрости кількість

української репрезентації (однак не була реалізована через І-у світову, крах Австро-Угорщини).