Любить людей мене навчила

мати…

Мета:простежити вивчення образу матері в прозі,поезії;виховувати почуття любові до матері,шанобливого ставлення до неї.

Образ матері в поезії

Світ кожного поета починається з матері. Коли ж поетове слово “від Бога“, образ матері стає домінуючим,набуває символічного значення,підноситься до узагальненого образу матері-Батьківщини. Вершин художньої майстерності цей образ сягнув у поезії Т.Шевченка, І.Франка, О.Довженка. Осанну матері проспівали П.Тичина і М.Рильський, В.Сосюра та І.Драч, Д. Павличко і В.Стус, Б.Олійник.

Андрій Малишко

1912-1970

Всенародну любов здобула поезія А. Малишка “ Рідна мати моя ” ,написана в 1959 році до фільму “ Літа молодії ” ,покладена на музику Платоном Майбородою і відома під назвою “ Пісня про рушник ” . Поезія присвячена незабутньому образові матері, яка проводжає сина з рідної домівки в “ дорогу далеку ” . Надихав поета образ рідної неньки, простої селянки Ївги Остапівни. Ця пісня має глибокі фольклорні витоки. Образ рушника – як образ життєвої дороги, як символ материнського Благословення і любові.

Борис Олійник

1935

Пам’яті рідної матері присвятив Борис Олійник цикл поезії “ Сиве сонце моє ” (1978),який складається з дев’яти віршів. Мати у віршах Б. Олійника – невсипуща сільська трудівниця, котра й синові передала свою працелюбність. “ Сива ластівка, сиве сонечко ” – такою живе у поетовому серці найдорожча людина. Образ матері в Б. Олійника не асоціюється з Україною,як в інших поетів, а набуває “ планетарного звучання: “ Як ти несла оцей всесвіт важкий на собі!”

Вічну тему материнського відходу порушує Б. Олійник у “ Пісні про матір “. Тепло переданий діалог зі сполоханими дітьми й онуками. Ніжністю і любов'ю звучать останні слова матері, котра не залишає по собі спадків, проте розкриває перед нащадками велику свою душу,своє розуміння справжніх цінностей людського життя.

В поезії Б. Олійника “ Мати сіяла сон “ постає перед нами образ матері,невсипущої трудівниці,що приносить стільки радості своєму синові. Мати – як сонце, добре й ласкаве, що зігріває своїм промінням землю, бо все кругом дозріває, зігріте її теплом і увагою.

Василь Симоненко

1935-1963

В мене була лиш матиТа був іще сивий дід. -Нікому не мовив “тату”І вірив, що так і слід…

В. Симоненко Його дитячі враження лягли в основу

багатьох поезій. Від матері, Ганни Федорівни, малий Василько брав перші уроки життя, любові, невтолиму жагу знань. У Черкасах жила старенька мати Василя Симоненка. Жила сама…Чверть віку сама. Часто перечитувала твори свого сина.

Ніжні дворядкові строфи поезії В. Симоненка “ Лебеді материнства “ ніби відроджують мелодію української колисанки, української казки. Рожеві Симоненкові лебеді випливають з туману, зігрітого материнською любов'ю дитинства, із матусиних пісень.

Микола Сингаївський

1936

Рідна хата – це незгасна обитель роду людського, де нас завжди зустрічає рідна мати, чиї пестливі руки висадили й викохали біля рідної хати любисток, м яту , чорнобривці.

Ліна Костенко

1930р

Роман Ліни Костенко “ Маруся Чурай “ – це кристал, у якому безліч граней. Кожна з них притягує сама по собі, а в поєднанні з іншими створює разом довершене ціле. Серед тем, що звучать в історичному романі, можна вирізнити тему нелегкої материнської долі. Судять дочку. Яке материнське серце зможе витримати таке.

Образ матері в прозі

Михайло Стельмах

1912-1983

Повість Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять…» оповита чарами дитячої романтики і піснею природи, сровнена світлої любові до землі і простих хліборобів. З великою любов’ю змалював письменник образ своєї матері Ганни Іванівни. Вона неписьменна жінка. Її книги – це поле, хліб, сади, квіти і трави. У них вона вчилася пісні й житейської мудрості, любові до всього доброго і справедливого.

Олександр Довженко

1894-1956

Прекрасний образ матері, яка жертвує собою, змалював Олександр Довженко в оповіданні “Мати”.

Поети рідного краю про матір

1817-1862

Михайло Петренко

Одним з поетів-романтиків XIX століття, творчість якого набрала загальноукраїнського звучання, є Михайло Петренко. У вірші “ Іван Кучерявий” М. Петренко під могутнім впливом усної народної творчості першим в українській літературі звернувся до образу Савур-Могили. Савур-Могила – це край української землі, символ героїчної боротьби з нападниками. Саме звідти мати очікує, дивлячись у вікно, свого сина.Ще один образ Донеччини використав поет у вірші – це Святогірський монастир над Дінцем, у який ходили пішки молитись майже з усієї Східної України. До нього відправляє дочку свою мати, щоб молилась за чоловіка і сина, які десь далеко воюють за рідну землю.

Іван Низовий

1942

Книжка поета Івана Низового “ Пора косовиці ” – це освідчення в любові до рідної Донеччини як складової частини Батьківщини. Автор переймається екологією душі. Не одну сторінку присвятив поет і матері, бо мати – начало всіх начал.