ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ ТА

ФОРМУВАННЯ ЗАВДАНЬ

ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОРТФЕЛЯ

Інвестиції -

господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних

прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та

реінвестиції.

Інвестор -

людина чи комерційна установа, яка вкладає гроші та/або інші активи з

метою їхнього збереження та примноження. На відміну від

споживання чи витрати, інвестування має на меті передусім віддачу.

Інвестиційний портфель —

це вибір різного виду та розміру інвестицій, що

перебувають у розпорядженні (володінні) інвестора.

У наукових працях професора І. Я. Лукасевича зазначено, що процес управління інвестиційним портфелем здійснюється за такими етапами:

визначення цілей і підбір оптимального типу інвестиційного портфеля;

аналізування об'єктів інвестування;

формування інвестиційного портфеля;

вибір і реалізація стратегії управління портфелем;

оцінка ефективності прийнятих рішень

А.І. Бланк розглядає процес формування інвестиційного портфеля за такими етапами

формування окремих напрямів інвестиційної діяльності підприємства відповідно до стратегії його економічного і фінансового розвитку;

дослідження і врахування умов зовнішнього інвестиційного середовища і кон'юнктури інвестиційного ринку;

пошук окремих об'єктів інвестування і оцінка їх відповідності напрямам інвестиційної діяльності підприємства;

забезпечення високої ефективності інвестицій; забезпечення мінімізації рівня ризиків, пов'язаних з інвестиційною

діяльністю; забезпечення ліквідності інвестицій; визначення необхідного обсягу інвестиційних ресурсів

(інвестованого капіталу) і оптимізація структури їх джерел;

Дж. Марджин, стверджував, що управління інвестиційним портфелем здійснюється за такими етапами

планування − визначення інвестиційних цілей та обмежень, формування інвестиційної політики,

формування стратегії розміщення активів;

виконання − формування інвестиційного портфеля;

зворотний зв'язок − моніторинг інвестиційного портфеля, оцінка його

ефективності.

Незалежно від виду інвестиційного портфеля (реальний, фондовий, інтелектуальний) його типу (консервативний, ризиковий) при його

формуванні необхідно враховувати оптимальне з погляду обраної стратегії поєднання таких

основних характеристик інвестицій:

дохідність час реалізації

ліквідність

Головною метою формування інвестиційного портфеля

підприємства є забезпечення реалізації стратегії інвестування

через вибір найефективніших напрямків інвестування на основі практичного досвіду

інвестора.

Основними завданнями формування портфеля є

такі:

•забезпечення високого рівня доходності у задані періоди часу;

•уникнення високих ризиків інвестування;

•досягнення запланованого рівня ліквідності активів.

Парето запропонував такі вимоги до формування інвестиційного портфеля

підприємства:

інвестиційна стратегія повинна відображати індивідуальність інвестора;

діяти активно та враховувати принцип дисбалансу ринку, який свідчить, що тільки 20 % цінних паперів ринку приносять 80 % доходності портфеля, 20 % продукції дає 80 % прибутку;

якщо неможливо перехитрувати ринок слід слідкувати за ним на основі аналізу аналітики ринку (доходність та ризиковість);

робити фондові інвестиції на основі індивідуальних знань та досвіду інвестора в окремих галузях;

робити довгострокові інвестиції, тобто тримати придбані акції протягом десятка років і більше;

купувати цінні папери, коли ціни на них знижуються («низькі ціни»);

ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО

ПОРТФЕЛЮПІДПРИЄМСТВА

Групи власників та джерела залучення інвестиційних ресурсів за дослідженнями Майорової Т.В.

Групи власників інвестиційних ресурсів

Джерела залучення інвестиційних ресурсів

РезидентиФізичні особи, підприємства, пенсійні фонди держави тощо.

Міждержавні фінансово-кредитні установи

Комерційні банки з іноземним капіталом у статутному фонді, інститути спільного (міждержавного) інвестування, транснаціональні страхові, лізингові та фінансово-інвестиційні компанії тощо.

НерезидентиУряди іноземних держав, іноземні фізичні та юридичні особи, іноземні фінансово-кредитні установи.

Черепа А.В. виділяє такі основні принципи та можливості формування інвестиційних ресурсів для успішної

діяльності підприємства:

інвестиційна діяльність здійснюється за рахунок ресурсів, сформованих підприємством; формування ресурсів для забезпечення інвестиційної діяльності здійснюється шляхом

концентрації вільних коштів; формування інвестиційних ресурсів відбувається на всіх стадіях життєвого циклу

функціонування підприємства, кожна з яких характеризується відповідними темпами та джерелами формування;

незалежно від періодичності здійснення реального або фінансового інвестування, формування інвестиційних ресурсів є безперервним процесом, що особливо характерно для власних ресурсів;

обсяги формування інвестиційних ресурсів можуть змінюватися в залежності від обсягів зовнішніх ресурсів;

процес формування інвестиційних ресурсів пов'язаний з цілями та напрямками інвестиційної стратегії підприємства;

ефективне формування інвестиційних ресурсів є умовою фінансової стійкості підприємства; можливість формування інвестиційних ресурсів, в першу чергу позикових, визначається

структурою капіталу підприємства; формування інвестиційних ресурсів.

Інвестиційні ресурси − це активи, які підприємство

використовує для забезпечення інвестиційної

діяльності.

Рис. 1. Класифікація інвестиційних ресурсів підприємства

Рис. 2. Джерела фінансування інвестиційного портфелю підприємства

•експортний потенціал підприємства;

•науково-технічний потенціал підприємства;

•стабільність ринку продукції, яка випускається;

•необхідний обсяг інвестицій;

•тривалість виробничого циклу.

Основними ознаками, використовуваними для оцінки інвестиційної привабливості підприємства є:

Переваги та недоліки форм інвестиційного забезпечення

Форми інвестування Переваги Недоліки

Внутрішні

відносно «швидкі» при залученні; не вимагають сплати будь-якого

позикового відсотка; мінімальний ризик банкрутства і/або

неплатоспроможності; повний контроль за діяльністю

підприємства здійснюють його засновники.

обмеженість внутрішніх інвестиційних ресурсів і, як наслідок, проблематичність розширення інвестиційної діяльності;

недостатність зовнішнього контролю за ефективністю використання власних інвестиційних ресурсів;

за умови некваліфікованого управління можливими є небажані фінансові наслідки для підприємства

Зовнішні

відсутність необхідності постійних обов'язкових виплат із прибутку (розмір дивіденду може змінюватися від нуля до значних розмірів за умови успішної діяльності)

ймовірність втрати контролю над акціонерним товариством зі сторони його засновників внаслідок зростання розміру акціонерного капіталу;

випуск акцій не може бути постійним джерелом фінансових ресурсів, оскільки зростання акціонерного капіталу веде до підвищення пропозиції цінних паперів даного підприємства і;

при облігаційному фінансуванні підприємство жорстко зв'язує себе зобов'язаннями щодо сплати основної суми боргу та відсотків у домовлені строки;

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ

ІНВЕСТИЦІЙНИМ ПОРТФЕЛЕМ

ПІДПРИЄМСТВА

Типи та структуру інвестиційних портфелів

Види Характеристики1 2

Інвестиційні портфелі за типами:Реальних інвестицій Активів, інвестованих у основний та оборотний капітал з метою забезпечення інвестиційних проектів власного або

іншого підприємства

Фінансових інвестицій Фінансові інструменти, які призначені для фінансового інвестування відповідно до розробленої інвестиційної політики

Зовнішніхінвестиційнихпроектів

Сукупність проектів реального інвестування розроблених іншими підприємствами, у які підприємство вкладає інвестиційні кошти з метою отримання доходу у довгостроковій перспективі

Внутрішніхінвестиційнихпроектів

Сукупність проектів реального інвестування, які підприємство розробляє та реалізує з метою розвитку власної діяльності

Змішаний портфель У структурі інвестиційного портфеля можуть бути:1) реальні та фінансові інвестиції;2) зовнішні та внутрішні проекти інвестуванняІнвестиційні портфелі за структурою:

Зростання У структурі портфеля переважають активи, які забезпечують досягнення високих темпів зростання капіталу і характеризуються значним рівнем ризику

Доходу У структурі портфеля переважають активи, які забезпечують досягнення високого рівня дохідності вкладеного капіталу

Збалансований Характеризується досягненням заданого рівня дохідності за допустимого рівня ризику

Ліквідності Забезпечує швидке отримання вкладених коштівКонсервативний У структурі портфеля переважають активи з мінімальним рівнем ризику

Агресивний (спекулятивний) Структура інвестиційного портфеля сформована за критерієм максимізації доходу не залежністю від рівня інвестиційного ризику. Характерною є можливість одержання максимального прибутку на вкладений капітал із значним рівнем інвестиційного ризику

Помірний (компромісний) У структурі інвестиційного портфеля переважають фінансові інструменти, загальний рівень ризику та норма інвестиційного прибутку за якими наближені до середньо-ринкових

Моніторинг інвестиційного портфеля − це систематичний

процес безперервного контролю, з метою перевірки відповідності

результатів формування інвестиційного портфеля плановим показникам.

Систему моніторингу інвестиційного портфеля

визначають:

суб'єкти елементи

складові

До суб'єктів моніторингу можна

зарахувати:

- керівництво підприємства, яке формує інвестиційний портфель;

- групу працівників або незалежних аналітиків, які відповідають за процес формування інвестиційного портфеля;

- суб'єктів, які забезпечують фінансування інвестиційного портфеля) − банки, державні органи влади, посередницькі

компанії, лізингодавці, інвестори тощо.

Моніторинг формування інвестиційного портфеля є сукупністю трьох складових:

1. Спеціально організованої і постійно діючої системи спостереження за станом формування,

складом інвестиційного портфеля в залежності від потреб інвестора, оптимального співвідношення доходності та ризику, доходності та ліквідності.

2. Дослідження процесу управління інвестиційним портфелем з метою виявлення його відповідності

бажаному результату.

3. Контроль за процесом формуванням інвестиційного портфеля відповідного інституту

спільного інвестування.

Моніторинг інвестиційного портфеля

Державний моніторинг

Регіональний моніторинг

Локальний моніторинг

Виділяють чотири групи систем моніторингу, які

відрізняються:

за кількістю користувачів

за належним користувачем за

інтенсивністю використання

результатів моніторингу

Перша група включає види моніторингу, які

орієнтовані на суспільство з метою формування громадської думки. Інформування користувача

щодо результатів моніторингу здійснюється через засоби масової інформації та Інтернет.

Друга група включає види моніторингу, які

зорієнтовані на фахівців відповідних галузей, розповсюдження інформації, отриманої в ході такого моніторингу,

відбувається через періодичні та спеціалізовані видання.

До третьої групи відносяться види моніторингу

користувачами яких є окремі структури, керівники, конкретні органи державного управління.

Поширення інформації, що отримується в ході такого роду моніторингу, відбувається за

допомогою аналітичних звітів, рекомендацій.

Дякую за уваг

у!