Еволюція розвитку валютних

систем

Найважливішимелементомміжнародних . валютнихвідносинвиступаєвалютнасистема

Розрізняютьнаціональнутасвітовувалютні. системи

Національна валютна система•Національна валюта•Умови конвертованості національної валюти•Паритет національної валюти•Режим курсу національної валюти•Наявність або відсутність валютних обмежень, валютний контроль

•Національне регулювання міжна родної валютної ліквідності країни

•Регламентація використання міжна родних кредитних засобів обертання

•Регламентація міжнародних розра хунків країни•Режим національного валютного ринку і ринку золота•Національні органи, що керують і регулюють валютні відносини країни

Світова валютна система•Резервні валюти, міжнародні рахункові валютні одиниці

•Умови взаємної конвертованості валют•Уніфікований режим валютних паритетів•Регламентація режимів валютних курсів•Міждержавне регулювання валютних обмежень•Міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності

•Уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів обертання

•Уніфікація основних форм міжнародних розрахунків•Режим світових валютних ринків і ринків золота•Міжнародні організації, що здійснюють міждержавне валютне регулювання

Характернірисисвітовоївалютноїсистеми

• Світова валютна система охоплює усю світову економіку. Її розвиток пов'язаний з формуванням світового ринку, єдиної системи світового господарства внаслідок поглиблення і диверсифікації міжнародного розподілу праці, інтернаціоналізацією економічного життя та глобалізацією усіх аспектів господарської діяльності.

• Головною функцією світової валютної системи є ефективне опосередкування платежів за експорт та імпорт між окремими країнами і створення сприятливих умов для розвиту міжнародної системи виробництва і поділу праці, поглиблення міжнародної торгівлі та міжнародної інвестиційної діяльності.

• Таким чином , необхідно зазначити, що вона потребує постійного вдосконалення у відповідності до змін зовнішньоекономічної політики провідних країн світу. Саме цими причинами викликана її постійна еволюція.

Еволюціясвітової валютної системи

Золотомонетний стандартПаризька валютна система(1867р.)

Золотозлитковий та золотодивізний стандартиГенеузька валютна система (1922р.)

Бреттон-Вудська валютна система (1944р.)

Ямайська валютна система (1976р.)

Паризька валютна системаПочаток золотого стандарту був покладений

Банком Англії в 1821 р. Юридично ця система була оформлена міждержавною угодою на

Паризькій конференції в 1867 p., що визнало золото єдиною формою світових грошей.

Золотий стандарт базувався на наступних структурних принципах:

• його основою був золотомонетний стандарт;кожна валюта мала золотий вміст. Курс національних валют жорстко прив'язувався до золота і через золотий вміст валюти співвідносився один з одним по твердому валютному курсу. Відповідно до золотого вмісту валют установлювалися їхні золоті паритети. Валюти вільно конвертувалися в золото. Золото використовувалося як загальноприйняті світові гроші;

• склався режим вільно плаваючих курсів валют з урахуванням ринкового попиту і пропозиції, але в межах «золотих крапок» (так називають максимальні межі відхилення курсу валют від установленого золотого паритету, що визначаються витратами на транспортування золота за кордон). Якщо ринковий курс золотих монет відхилявся від паритету, заснованого на їхньому золотому вмісті, то боржники воліли розплачуватися по міжнародних зобов'язаннях золотом, а не іноземними валютами.

Різновидами золотого стандарту є:

• золотомонетний стандарт, при якому банками здійснювалося вільне карбування золотих монет (він діяв до початку XX ст.);

• золотозливковий стандарт, при якому золото застосовувалося лише в міжнародних розрахунках (початок XX ст. — початок першої світової війни);

• золотовалютний (золотодевізний) стандарт, при якому поряд із золотом у розрахунках використовувалися і валюти країн, що входять у систему золотого стандарту. Він відомий ще як Генуезький (1922 р. — початок другої світової війни), через що іноді відокремлюють Генуезьку валютну систему.

Генеузька валютна система • Генуе́зька конфере́нція — міжнародна зустріч з економічних і

фінансових питань в Генуї (Італія), проходила з 10 квітня по 19 травня 1922 року. В ній брали участь 29 держав. Головною проблемою обговорення була проблема економічних зв'язків. Результатом конференції стало прийняття генуезької валютної системи. За своїми ознаками вона стала грошовою системою золотозливкового і золотодевізного стандартів.

Основні засади При золотозливковому стандарті золото здебільшого застосовувалося в міжнародних розрахунках. При золотодевізному стандарті для міжнародних розрахунків поряд із золотом використовуються паперові національні валюти — девізи, суми яких в ідеалі мали дорівнювати золотим запасам країни, що їх емітувала.  Але кількість грошей, що знаходилися в обігу, значно перевищувала обсяги зберігання золота. Це призводило до інфляції, а потім — і до девальвації окремих валют. Генуезька валютна система залишалася стабільною до 1929 p., коли розпочалася світова економічна криза. В ході кризи довіра до девіз була підірвана і Генуезька валютна система перестала існувати. На її базі склалися три валютні зони: стерлінгова, доларова і франка.

Валютна зона — це угруповання країн, економічно, валютно, фінансово залежних від держави, яка очолює валютну зону (держава-лідер). Метою

створення валютної зони є підсилення конкурентних позицій країни-лідера на міжнародній арені.

Стерлінгова валютна зона, що очолювалася Великою Британією, була утворена 1931 р. До її

складу входили країни Британської співдружності (крім Канади та Ньюфаундленда), Гонконг, Єгипет,

Ірак і Португалія. Згодом, до неї приєдналися Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Японія, Греція та Іран.

Доларова валютна зона, що очолювалася США, була утворена 1933 р. До її складу входили Канада і

країни Центральної та Південної Америки.

Валютна зона франка, що очолювалася Францією, була утворена 1933 р. До її складу увійшли Бельгія,

Нідерланди і Швейцарія. Згодом приєдналися Італія. Чехословаччина та Польща. Під час Другої світової

війни всі валютні зони перестали існувати.

Бреттон-Вудська валютна система

• Дана валютна система була офіційно оформлена на Міжнародній валютно-фінансовій конференції ООН, що проходила з 1 по 22 липня 1944 р. у м. Бреттон-Вудс (США). Тут також були засновані МФВ і МБРР.

Валютна система базувалася на наступних принципах• установлено тверді обмінні курси валют країн-учасниць до

курсу ведучої валюти;• курс ведучої валюти фіксований до золота;• центральні банки підтримують стабільний курс своєї валюти

стосовно ведучої (у рамках +.1 %) валюти за допомогою валютних інтервенцій;

• зміни курсів валют здійснюються за допомогою девальвації і ревальвації;

• організаційною ланкою системи є МВФ і МБРР. МВФ надає кредити в іноземній валюті для покриття дефіциту платіжних балансів з метою підтримки нестабільних валют, здійснює контроль за дотриманням країнами-членами принципів МВС, забезпечує валютне співробітництво країн.

Ямайська система плаваючих валютних курсів

Устрій сучасної валютної системи офіційно було обговорено на конференції МВФ у Кінгстоні (Ямайка) у січні 1976 р. В основу Ямайської валютної системи був закладений принцип повного

відмовлення від золотого стандарту.

Основні характеристики :Ямайської валютної системи

• система поліцентрична, тобто заснована не на одній, а на декількох ключових валютах;

• відмінно монетний паритет золота;• основним засобом міжнародних розрахунків стала вільно конвертована

валюта, а також СДР і резервні позиції в МВФ;• не існує меж коливань валютних курсів. Курс валют формується під

впливом попиту та пропозиції;• центральні банки країн не зобов'язані втручатися в роботу валютних

ринків для підтримки фіксованого паритету своєї валюти. Однак вони здійснюють валютні інтервенції для стабілізації курсів валют;

• країна сама вибирає режим валютного курсу, але їй заборонено виражати його через золото;

• МВФ спостерігає за політикою країн в області валютних курсів; країни-члени МВФ повинні уникати маніпулювання валютними курсами, що дозволяють перешкодити дійсній перебудові платіжних чи балансів одержувати однобічні переваги перед іншими країнами-членами МВФ.

• Для Ямайської валютної системи характерно сильне коливання валютного курсу для долара США, що пояснюється суперечливою економічною політикою США у формі експансіоністської фіскальної і рестриктивної грошової політики.

• Це коливання долара стало причиною багатьох валютних криз. На фоні численних проблем, зв'язаних з коливанням валютних курсів, особливий інтерес у світі викликає досвід функціонування зони стабільних валютних курсів у Європі, що дозволяє вхідним у це валютне угруповання країнам стійко розвиватися, незважаючи на проблеми, що виникають у світовій валютній системі.

• У відповідь на нестабільність Ямайської валютної системи країни ЄЕС створили власну міжнародну (регіональну) валютну систему з метою стимулювання процесу економічної інтеграції.

Європейська валютна система

Європейська валютна система. Це організаційно економічна форма відносин країн ЄС у валютній сфері, міжнародна

регіональна валютна система, підсистема Ямайської світової валютної системи. Створена у 1979 р. з метою стабілізації

валютних курсів у регіоні, послаблення економічної залежності країн-учасниць від дестабілізуючого зовнішнього

впливу

Основні принципи Європейської валютної системи:

1. Створення на базі європейської колективної валюти ЕКЮ (European Currency Unit). Як і СПЗ, ЕКЮ — валюта записів. Курс її визначається методом валютного кошика. До складу йо го входили німецька марка, англійський фунт стерлінгів, фран цузький франк, італійська ліра, голландський гульден, бельгійсь кий франк, чеська крона, ірландський фунт, грецька драхма, люксембурзький франк.2. Використання золота як реальних резервних активів. По пер ше, емісія ЕКЮ частково забезпечена золотом; по-друге, з цією ме тою створено спільний золотий фонд за рахунок об'єднання 20% офіційних золотих резервів країн-членів ЄС; по-третє, країни ЄС орієнтуються на ринкову ціну золота для визначення внеску в золотий фонд і регулювання емісії й обсягу резервів в ЕКЮ.3. Встановлення режиму валютних курсів на спільному плаванні валют. Відбувалося це у формі «європейської валютної змії» (або «змії в тунелі») у визначених межах взаємних коливань (від ± 1% до ± 10% від центрального курсу). По суті, це валютний коридор .4. Здійснення міждержавного регіонального валютного регу лювання. Основний засіб — надання центральним банком кре дитів для покриття тимчасового дефіциту платіжних балансів і розрахунків, пов'язаних із валютною інтервенцією.