ІВАНКАРПЕНКО-КАРИЙ

(1845—1907)

ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА ДО 170-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ІВАНА КАРПЕНКА-КАРОГО

СВІТ ЗА КУЛІСАМИ КОРИФЕЯ ТЕАТРУ ТА ДРАМАТУРГІЇ

“Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя – се

відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би читав його твори; се розуміє кожний, хто знає, що він був

одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим

драматургом, якому рівного не має наша література…”

Іван Франко

Справжнє ім'я — Іван Карпович Тобілевич (псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п'єси Т. Шевченка

«Назар Стодоля»).

Народився в родині зубожілого дрібного шляхтича Карпа Адамовича Тобілевича управителя поміщицького маєтку.

Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, з 1859 р. працював писарчуком станового приставу в містечку Мала Виска, пізніше — канцеляристом міської управи.

1864 — на службі в повітовому суді.

1865 — переїхав до Єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь у аматорських виставах О.Тарковського, публікував літературно-критичні статті, став членом нелегального народовольського гуртка Опанаса

Михалевича.

1870 — одружився з Надією Тарковською, тіткою єлисаветградського поета й журналіста Арсенія Тарковського (її внучатий племінник — відомий російський кінорежисер Андрій

Тарковський). Як посаг отримав родинний хутір Тарковських. Надія Карлівна народила йому 7 дітей.

1881 — втратив дружину Надію, наступного року померла дочка Галина.

1883 — в альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагонадійність був звільнений із посади секретаря поліції.

Вступив до театральної трупи М. Старицького.

1883 — одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М.Старицького.

1884 — заарештований і засланий до Новочеркаська. Працював ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню. У засланні написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), а також п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка»,

«Безталанна».

1886–1887 — опублікував п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна», «Мартин Боруля». Один з останніх фотопортретів, 1905 рік.

1886 — у Херсоні вийшов перший «Збірник драматичних творів» І. Карпенка-Карого.

1890 — вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч».

1897 — склав записку до з'їзду сценічних діячів у Москві, присвячену переслідуванню українського театру, яку з трибуни з'їзду виголосив Панас

Саксаганський.

1899 — написав історичну трагедію «Сава Чалий», присвячену подіям гайдамаччини 18 століття.

1900–1904 — створив власну трупу, написав п'єси «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море».

1906 — захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліна. 15 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на

лікування; поховано його на хуторі Надія.

Розділ ІНАРОДЖЕНИЙ ТВОРИТИ…

170 років минуло від дня народження видатного українського драматурга і театрального діяча Івана Карповича Тобілевича, широко відомого під псевдонімом Карпенка-Карого. Його славне ім’я тісно пов’язане не тільки з українським театральним ренесансом останньої чверті ХІХ століття, а й розвитком визвольного руху в Україні, з боротьбою за ідейність та народність літератури.

“А жить – значить працювать, без праці –

немає життя…”

І. Тобілевич

ТВОРЧИЙ ДОРОБОК ІВАНА КАРПЕНКА-КАРОГО

Карпенко-Карий І. Суєта / Іван Карпенко-Карий. – Київ : Державне видавництво художньої л-ри, 1961. – 116 с.

Українська драматургія : кращі класичні твори. – Донецьк : ТОВ ВКФ, 2008. – 480 с.

Карпенко-Карий І. П’єси : Мартин Боруля ; Сто Тисяч ; Хазяїн / Іван Карпенко-Карий ; вступ. стаття і примітки Л. Ф. Стеценко. – Київ : Мистецтво, 1982. – 207 с.

Карпенко-Карий І. Вибрані твори : Мартин Боруля ; Сто Тисяч ; Хазяїн ; Суєта / Іван Карпенко-Карий. – Київ : Мистецтво, 1989. – 256 с.

Карпенко-Карий І. Хазяїн / Іван Карпенко-Карий. – Київ : Дніпро, 1978. – 149 с.

Карпенко-Карий І. Драматичні твори : в 3-х т. / Іван Карпенко-Карий. – Київ : Дніпро, 1985. – 439 с.

Розділ ІІ

БАТЬКО УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ…

Ім’я І. Карпенка-Карого стоїть у першому ряду корифеїв українського дореволюційного театру.

Активний громадсько-культурний діяч, талановитий організатор театральної справи, він був найвидатнішим українським драматургом, віддавши народу понад сорок років своєї творчої діяльності.

“Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене…”

І. Карпенко-Карий

ЛІТЕРАТУРА ПРО ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ІВАНА КАРПЕНКА-КАРОГО

Скрипник І. Іван Карпенко-Карий (Іван Карпович Тобілевич) / І. Скрипник. – Київ : Державне видавництво художньої л-ри, 1960. – 110 с.

Чугуй О. П. Класик української драматургії (до

125-річчя І. Карпенка-Карого) / О. П. Чугуй. – Київ : Знання,1970. – 48 с.

Пільгук І. Іван Карпенко-Карий (Тобілевич) / І. Пільгук. – Київ : Молодь, 1976. – 295 с.

Падалка Н. І. Вивчення творчості Івана Карпенка-Карого (Тобілевича) / Н. І. Падалка. – Київ : Радянська школа, 1970. – 152 с.

Дем’янівська Л. С. Іван Карпенко-Карий : життя та творчість / Л. С. Дем’янівська. – Київ : Либідь, 1995. – 144 с.

Сахновський-Панкєєв В. О. Іван Карпенко-Карий і російська культура / В. О. Сахновський-Панкєєв. – Київ : Мистецтво, 1969. – 186 с.

Хутір Надія : фотоальбом / автор тексту В. В. Чабаненко ; упоряд. і автор фото І. М. Корзун. – Київ : Мистецтво, 1982. – 32 с.

Цибаньова О. С. Літопис життя і творчості І. Карпенка-Карого / О. С. Цибаньова. – Київ : Дніпро, 1967. – 450 с.