Колинароджуєтьсялюдина, нанебі запалюєтьсязірка. І нехайчерезмитьзірці судилосянавікизгаснути, прекрасно, якщовонадокінця
світиласянайяскравішимсвітлом.
ВАСИЛЬСИМОНЕНКО(1935-1963)
Хата Василя Симоненка
в селі Біївці на Лубенщині,
де 8 січня 1935 року народився поет
Саме від мами, Ганни Федорівни, малий
Василько брав перші уроки життя,
доброти і ласки.
Перший
друг і
наставник
Василя –
дідусь
Федір
Трохимович
Сучасний вигляд школи в селі Тарандинці, де навчався Симоненко
Василь закінчив школу із золотою медаллю
1952 – 1957 –
Навчання в Київському державному університеті на факультеті журналістики
Працював у різних газетах
Перша збірка
«Тиша і грім»
1962 рік
Збірки Симоненка
Останнє місце спочинку
Василя Симоненка (м.Черкаси)
Я не бував за дальніми морями,
Чужих доріг ніколи не топтав —
В своїм краю під буйними вітрами
Щасливим я і вільним виростав.
Мене ліси здоров’ям напували,
Коли бродив у їхній гущині,
Мені поля задумливо шептали
Свої ніким не співані пісні.
Коли не вмів ще й букваря читати,
Ходив, як кажуть, пішки під столом,
Любить людей мене навчила мати
І рідну землю, що б там не було.
Чужих країв ніколи я не бачив,
Принад не знаю їхніх і окрас,
Та вірю серцем щирим і гарячим:
Нема землі такої, як у нас.