Проект розпочато у 2003 році як Лугансь-

кий Обласний конкурс школярів.

Основна ідея проекту: Пропонуємо вивча-

ти історію не за підручником, а за докуме-

нтами власних архівів. У вашому сімейно-

му фотоальбомі зберігається історія вашої

родини за багато років. Про що та про кого

вам можуть розповісти старі, вицвілі фото-

графії? Cтаньте дослідником повсякденної

історії. Збережіть пам'ять про свою родину,

про рід, повідавши всім про цікаві момен-

ти, які є на фото.

Наслідки проекту: збереження історичної

пам'яті про так званих "простих людей",

про повсякденне життя вашої сім’ї, роди-

ни, краю.

Результат: Запис та розповсюдження серед

учасників проекту CD-диску з роботами

учасників. Проект триває. Ведеться робо-

та над веб-сайтом проекту.

О п и с п р о е к т у Координатор Бєлоногіна Галина,

КЗ “Луганська СЗШ 1—3 ступенів № 48”

Історія однієї фотографії

У Ч А С Н И К И — 2 0 0 6 -

К Е Р І В Н И К И

Луганська СОШ № 48

Мамушева Катерина, 11-А; консультант Покришка Ніна Іванівна, вчитель української філології

Швец Алексей, 11-Б; консультант Пя-таш Татьяна Валентиновна, учитель истории

Мазурок Станислава, 11-Б

Бакулин Дмитрий, 11-Б

Кречун Дарья, 9-Д

Ширяева Оксана, 9-Д

Кировоградская гимназия новых технологий обучения, Олег Лифер

Олейник Артем

Майданик Дмитрий

Черкаська спеціалізована школа №17, асоційована школа ЮНЕСКО, Сергій Саєнко

Бережна Валентина Володимирівна, вчитель історії

Гетьман Валя

Цюкало Іра

ЗОШ № 15 м. Рівне

Подлєсний Степан; керівник Перцовська Людмила, вчитель історії

Луганская ССФМШ № 1, Елена Бурдун

Кучеренко Тарас, учитель истории, проект «Малая родина: вперед в прошлое»

Баланюк Марія, Крючевський Іван, 10-А, уч-нівська презентація "Музей истории Луган-ска"

Юлія Саломатіна, Тетяна Бєлих, учнівська презентація "Парк ВЛКСМ"

Драбік Артем, Єндовський Дмитро, Шеста-ков Олег, Каюда Євген, учнівська презента-ція "Худ. музей им. Артема"

Соколенко Оксана, Галушкина Анастасия, Осиновская Алена, Репкина Наталья, 8-В, учнівська презентація "Казѐнная женская гимназия"

Мішуровський В., Лейчук Т.П.

Шановні друзі!

Спасибі за участь в проекті, за цікаві зміс-

товні роботи! Нарешті маю нагоду приві-

тати вас із записом CD, де зібрані всі ро-

боти, також методичні матеріали

(особливо рекомендую матеріали тренін-

гу Олександра Войтенка) та деякі візуаль-

ні джерела до уроків історії.

До зустрічі в новому році!

І с т о р і я о д н і є ї ф о т о г р а ф і ї

Мамушева Катерина, 10-А кл.

консультант вчитель укр. філології

Покришка Н. І.

Одного разу, розмовляючи про мину-

ле, Борис Павлович згадав свою воєнну

юність, знівечену війною. Він підвівся

і дістав десь із шухляди свій старий

щоденник. Він не відкривав його з самого

1945 року і довірив цю справу мені. Я

була вражена! Між жовтими сторінками

я помітила його фотографію, зроблену

ще під час війни! Я уважно вдивлялась в

кожну рису обличчя, у кожний куточок,

немов шукач скарбів. А це фото для мене

було справжнім скарбом! Шістдесят років

минуло з моменту його створення. Диха-

ючи стариною, воно все ж зберегло най-

головніше - погляд воїна. Глибокий, ці-

леспрямований, рішучий і в той же час

ніжний, турботливий і сумний. Він ніби

шукає десь свою долю. Але вона поме-

рла у пекельному вогні війни. Уважно

вдивляючись, можна побачити в очах

гіркі сльози, що так і прагнуть покотити-

ся по обличчю. Борис ніби хоче посміх-

нутися, радіючи з перемоги наших, Про-

те він не може, бо сумні спогади про

смерть друзів стримують його. Воєнна

форма надає Борису мужності і рішучос-

ті. Ордени і медалі говорять, що ця лю-

дина хоробра, завжди готова піти на

смерть заради врятування рідного краю.

Помітно, що фон - темний. Це ніби вій-

на, що залишилась позаду, а попереду -

надія в щасливе життя без страждань.

На фото—бабушка

Стаси в день свого

рождения, ей испо-

лнилось 6 лет.

Луганск, август 1941

На фото—

Бажутін Б.П. ,

10 травня 1945,

Австрія

Мазурок Станислава, 11-Б кл.

Фотография осталась единственным

напоминанием о давно ушедшем детст-

ве моей бабушки – самой лучшей поры

ее жизни. .... Но удивительно было то,

что в день рождения ее личико выража-

ет какую-то обиду ... «Не дали люби-

мую игрушку. А вместо нее «вручили»

сумочку, которая создала образ юной

леди. Тем самым делая меня взрослой, а

становиться таковой я не имела ни ма-

лейшего желания», - рассказала эта де-

вочка, давно уже повзрослевшая, и я

увидела как ее глаза наполнились сле-

зами. Больше я ничего у нее не спраши-

вала: заметила, как она загрустила, а

так приятно видеть ее веселой и жизне-

радостной. Я стала внимательно всмат-

риваться в фотографию. Она совсем не

похожа на нынешние. Она прикрепле-

на к картону, изображение некачест-

венное от времени. .. Платье юной леди

было сшито любящей бабушкой и вы-

шито ее руками. Это были ягоды, как

раз подходящие облику юной девочки.

Глядя на снимок, создается впечатле-

ние, что на нем изображена капризная

принцесса. Но началась война, и девоч-

ка оказалась в детском доме с этим

снимком, который она хранила возле

сердца, в маленьком карманчике дет-

ского пальто.

Мой дед Ивкин Иван Алексеевич Ш в е ц А л е к с е й , 1 1 - Б к л а с с Моему дедушке было в начале войны не-полных 15 лет. Он решает поступить на курсы трактористов, а затем—на курсы комбайнеров, чтобы заменить отца, ушед-шего на фронт. От зари до зари работал он в поле в родном колхозе. А в свободное от работы время тайком осваивал теорию вождения танка. В 1943 г. пришло направ-ление на фронт, но не танкистом и не ав-томатчиком, а на море, в аварийно-спасательную службу. Переживать и грус-тить о несбывшихся мечтах долго не при-ходилось. Морские походы ночью, в што-рм, а также служба по спасению погибших кораблей отнесли дедушкину мечту быть танкистом куда-то далеко. Морская бо-лезнь его не мучила, и он быстро привык к

морю, а вскоре и полюбил его. В конце 1944 года дедушку зачисляют в специальную команду и направляют в США для получения кораблей по «ленд-лизу». Путь в Америку пролегал через Ти-хий океан. Теплоход «Витебск» шел осто-рожно, уклоняясь от встречи с японцами, но встречи не избежал. Под видом перево-за продуктов на Камчатку всей команде пришлось спрятаться в грузовых трюмах и не дышать. Повезло: японцы ничего не заподозрили и пропустили теплоход. Не-смотря ни на что, команда добралась до Америки. Небольшая остановка для под-крепления сил, а затем остров Кодык, где команда начала изучать технику тактику американских кораблей в быстром темпе. И вот возвращение домой. Из Америки шли уже другим курсом – на Петропав-ловск, минуя японцев.

Ивкин Иван,

17-18 лет, матрос

“Каспийской

флотилии”

Ко

му

нал

ьни

й з

акл

ад

―Л

уга

нсь

ка

сер

едн

я з

агал

ьно

осв

ітн

я ш

ко

ла

1—3

сту

пен

ів №

48”

Ширяева Оксана 9-Д класс

К написанию этого рассказа меня подтолк-нул разговор с учительницей Галиной Вик-торовной : «Тебе ведь интересно знать свои корни? Представь, ты ведь так можешь да-леко залезть в историю…» Меня это очень заинтересовало. Ведь знать свои корни – это круто! И я принялась за написание этого рассказа. На этом фото изображен Семенко Григо-рий Алексеевич – мой прадедушка. Он ро-дился 30 мая 1917 года в селе Блотница Та-лалаевского района. С раннего детства ма-ленького Гришу приучили любить труд и свою Родину. Будучи еще совсем молодым (19 лет) Григорий женился на Ганенко Ксе-нии Ермолаевне, ей уже тогда исполнился 21 год. Они познакомились в родном селе – Блотница, там же они и поженились. На этом фото они изображены возле дома фотографа. К этому фотографу со всего села съезжались люди, т. к. он был один во всей округе.

І с т о р і я о д н і є ї ф о т о г р а ф і ї

Фотографии семьи Курбатовых (Воронеж, 1880, 1898) Кречун Даша, 9-Д кл

Ко

му

нал

ьни

й зак

ла

д ―Л

уган

ська сер

едн

я загал

ьно

освітн

я ш

ко

ла 1—

3 ступ

енів №

48”

Бакулин Дмитрий, 11-Б класс Перед нами фотография 1962 года. На ней изо-бражение строительства 5-ти этажного здания. Видно, что это возведение жилого дома, строи-тельство «хрущевок». Строились «хрущѐвки» в расчѐте на то, что это лишь временное жильѐ, на ближайшие двадцать лет. А вышло так, что и сейчас, в 2006 году, спус-тя 46 лет, малогабарит-ные квартиры обеспечи-вают отдельным жильѐм почти половину всего городского населения. И это строительство оказа-лось одним из важней-ших шагов в деятельно-сти Никиты Сергеевича Хрущѐва.

Пам'ять поколінь Записано зі слів прадіда Подлєсного Макара

учнем ЗОШ № 15 м. Рівне Подлєсним Степаном. Кер проекту Перцовська Людмила, вчитель історії

Мій прапрадід, Подлєсний Макар, був талановитим кова-лем, і церковний дзвін, який зберігся до нашого часу, був вилитий ним з міді в 1880 році, і реставрований моїм ді-дом - Підлісним Степаном в 1989 році (див. фото) Мій дід Степан і досі проживає в мальовничому с. Супру-нківці, приймає активну участь в його житті. Ним, разом з односельцями, була проведена кропітка робота по рестав-рації церкви, куполи якої видно на фото.

І с т о р і я о д н і є ї ф о т о г р а ф і ї

Чер

кас

ька

спец

іал

ізо

ван

а ш

ко

ла

№17

, ас

оц

ійо

ван

а ш

ко

ла

ЮН

ЕС

КО

На місці школи ще на початку 20 ст. знаходився

інший навчальний заклад. Ось його зображення

Дослідник вчитель історії Бережна Валентина Володимирівна

У 1904 році була споруджена жіноча приватна гімназія А.В.Самойловської. Розумна і інтелігентна жінка готувала своїх учениць до життя. ―Праця, пра-ця і праця‖ – такий був девіз, написа-ний на прапорі гімназії. Вчительсь-кий ухил навчального закладу готу-вав дівчат до педагогічної праці. Освіта була платною, і лише декілька дівчат навчалися безкоштовно. В 20-ті роки багато самонавчалок працювали вчителями.

Гортаючи сторінки альбому моєї бабусі, я знайшла дуже

цікаві фотокартки. А саме ось цю, я дуже цим зацікавилась

и захотіла спитати у бабусі, але, нажаль, бабуся не всіх зга-

дала. Точно пам’ятає свою найліпшу подругу Побиванець

Ольгу Іванівну, котра сидить біля неї,як потім з’ясувалось,

це бабуся моєї однокласниці Молодик Ані, а також Забо-

ломну Євдокію Григорівну. Цю картку моя бабуся подару-

вала своїй сестрі Катерині, якої, на превеликий жаль, вже

немає серед нас. Чудові слова були написані там. На цій

картці моїй бабусі 17 років. Вона виділяється з поміж інших

– в клітчатому платі. Зачіска відповідає тим часам. І зараз

ця пам’ятка займає почесне місце в моєму фотоальбомі, на

самому видному місці

Гетьман Валя

Тут зображена моя бабуся – Лідія Іва-нівна з сестрою Ва-лентиною Іванівною і їх мамою - Наталею Яковлевною. Вони з сестрою народилися в селі Маслово, зараз це Тверська область. Жили в селі, вели своє господарство.

Дуже цікавою людиною була моя прабабу-ся, вона була дуже віруючою і навіть коли на небі пролітав літак, то вона хрестилася. Після Радянсько – Фінської війни, коли м. Виборг відійшло до Росії, вони були в числі перших поселенців. Сестра моєї бабусі, моя двоюрідна бабуся, все своє жит-тя працювала бухгалтером на суднобудівельному заводі в м. Виборг, аж

до виходу на пенсію. І зараз вона живе в Росії,

в тому ж місті сама, без

чоловіка і дітей..... Ця фото-картка 1928 р. На ній зобра-

жена майже вся родина Цюкало. Це село ‖Красна слобідка‖ Обухівського району, що під Києвом. Це типова селянська роди-на, члени якої заробили на прожиття пра-цею на землі. Один з дітей (посередині) – мій дідусь Олексій Кіндратович, усі інші діти – сестри Наталія, Якілина і Катерина. Взагалі, родина мого дідуся Олексія Кіндратовича була надзвичайно дружня.

І с т о р і я о д н і є ї ф о т о г р а ф і ї І с т о р і я о д н і є ї ф о т о г р а ф і ї

Сандомирский плацдарм Мішуровський В Лейчук Т П

Наша батарея во Львове заняла позиции на возвышенности возле

училища пожарников, остальные батареи дивизии расположи-

лись в различных районах города. … На Сандомирском плацдар-

ме создалось для наших войск весьма тяжелая обстановка: фаши-

сты контратаковали, применяя в большом количестве бронетех-

нику, нашим войскам недоставало бронетанковых средств. В ре-

зультате боя не было нанесено потерь ни зенитной обороне, ни

переправам, хотя борьба шла несколько часов. Двухдневное сра-

жение позволило дивизии записать на свой боевой счет несколько

вражеских самолѐтов. Как показал пленный пилот «Рамы», сбитой

позднее над переправами нашей батареей, на свои базы не верну-

лось свыше 30 бомбардировщиков фашистов, не дотянувших до

своих аэродромов и рухнувших на землю из-за повреждений, на-

несенных осколками.

На фото—Сандомирский

плацдарм, Львов, август 1945

Військовий госпіталь, у якому працювала Катерина, йшов за армією,

підбирав поранених і їх направляв їх до профільних госпіталів. Вона

на собі виносила поранених з поля бою, робила їм перев’язки.

У перервах між боями у спеціалізованих машинах хірурги робили операції,

а Катерина була операційною медсестрою. У ті важки для народу часи, май-

же на лінії фронту медичним працівникам приходилося працювати по 20–22

години на добу, рятуючи життя поранених військових.

У 1944 році медичній сестрі Шлапак Катерині за уміле командування

присвоїли звання старшого сержанта. І в цьому ж році доля зробила

їй несподіваний подарунок: вона зустріла свого чоловіка. Він був тя-

жко поранений у голову. Кілька важких операцій дали маленьку, але

надію на одужання.

Медична сестра Катерина

з пораненим чоловіком

Іваном. 1944 р.

Фронтові дороги

Помічник військового

коменданта радянської

військової адміністра-

ції в Німеччині,

м.Ерфурт, 1945 р.

Мій прадід Майданик Микита Митрофанович

Майданик Дмитро, Гімназія нових технологій навчання, Кіровоград

Осіннім ранком 1933 року проводжа-ли сина Микиту до лав Червоної Ар-мії в селі Зелена, що нині Компаніїв-ського району Кіровоградської облас-ті. Не знав тоді батько, не знав і Ми-кита, що випало йому пройти вели-кий і славетний шлях по дорогах вій-ни, щоб з перемогою завершити його в зруйнованому Берліні. … Здавши іспити екстерном, Микита Митрофа-нович стає кадровим офіцером. Пощастило моєму прадіду вижити в битві за місто, в якому не залишилося жодного цілого будинку. Від Сталін-граду Червона Армія почала перемо-жний контрнаступ і більше не відсту-пала на Схід. Підлікувавши свої ста-

лінградські рани, Микита Майданик взяв участь в Курській битві. Далі бу-ли бої за звільнення Мінська, Варша-ви, штурм Берліну. Незважаючи на поранення і контузію, він не залишив службу, декілька років працював в управлінні комендатури німецького міста Ерфурта. Мій прадід був гідним сином своєї Батьківщини. Нажаль він помер задо-вго до мого народження. А якби я мав можливість з ним поспілкуватись, то про що, в першу чергу, запитав? Ма-буть про те, чи не було йому страшно за своє життя? Чи не жалкує він, що на його долю випало захищати Батькі-вщину і стільки років прожито марно, бо війна тільки руйнувала, а ще біль-ше років пішло на відбудову. Я знаю тільки одне – у скрутну для народу годину він встав на її захист і мужньо пройшов свій шлях до кінця.

Медична сестра Шлапак Катерина Єфремівна

Олійник Артем, Гімназія нових технологій навчання, Кіровоград

І с т о р і я о д н і є ї ф о т о г р а ф і ї

Здание Луга-нской городс-кой управы с пожарной каланчой,

1913

Работы учеников 9—11 классов Луганской

ССФМШ 1 в проекте «Малая родина»

координатор Кучеренко Тарас, учитель истории

Музей исто-рии Луганска,

2006

Казенная жен-ская гимназия

построена в 1902 г. на ул.

Почтовой. В настоящее

время -Обще-ственно-госу-дарственная

эксперемента-льная школа

развития ребенка

№19

Собор был построен в 1841 г. на средства при-хожан и солидные по-жертвования местного купечества в честь Свя-того Николая Угодника. Площадь, образовав-шаяся вокруг, стала на-

зываться Соборной.

В 1935 г. храм был взорван. В настоящее

время здесь находится здание постройки

1953 г. в стиле сталинского псевдокласси-

цизма, бывший Дом техники, сейчас Инсти-

тут культуры и искусств.

1.Опишіть, що ви бачите на фотографії (не шкодуйте часу на опис – найменша помічена вами деталь може мати важливе значення).

2. Які предмети, речі зображені на фото? Які з них автор, на вашу думку, хотів показати най-більш виразно? Чому?

3. Що роблять, чим займаються люди, зобра-жені на фото?

4. Особливу увагу зверніть на те, чи люди по-зували для цієї фотографії спеціально. Чому саме в цей момент і на цьому місці опи-нилася людина з фотоапаратом?

5. Чи є на фото якась текстова інформація (плакати, реклама, підписи)? У якому зв’язку вона знаходиться з рештою зображень?

6. Якщо вам не відома дата фотографії, спро-буйте за всіма ознаками якомога точніше ви-значити час її появи.

7. Завжди слід брати до уваги, як співвідно-ситься інформація з фотографії з інформаці-єю з інших джерел (текст, статистика, карика-тура тощо), та намагатися створити цілісне уявлення.

8. Якщо ж джерела суперечать одне одному, то спробуйте з’ясувати – чому. Яку нову інфо-рмацію дає протиставлення різних джерел? Яке з них викликає у вас більшу довіру, чому?

9. Отже, яку максимальну інформацію ми мо-жемо отримати, розглядаючи фото? На які запитання фотодокумент не може дати відповіді? Якої інформації бракує?

Історія епохи очима людини.

Україна та Європа у 1900 – 1939 роках:

Навч. посібн. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл./

Ю.Комаров, В.Мисан, А.Осмоловський та ін.

Київ: Генеза, 2004, с.8

Працюючи над дослідженням фотографії,

бажано також знайти відповіді на питання:

Що Ви знаєте про подію або про людину, які зо-

бражені на фото? Ким вам доводиться ця людина?

Коли (рік, навіть приблизно), де та ким була зроб-

лена фотографія, з якого приводу?

Що Вам відомо про фотографа, час та місце зйом-

ки?

Як, коли фотографія потрапила до архіву вашої

сім’ї?

Чим саме ця фотографія привернула Вашу увагу?