Збаразька централізована бібліотечна системаМетодично-бібліографічний відділ

Серія: «Бібліотекарю на замітку»

Методично-бібліографічні поради

Випуск 3«Поради бібліотекарю»

Збараж - 2012

Методичні поради адресовані бібліотекарям публічних та шкільних бібліотек, клубним працівникам, вчителям.

Матеріал підготувала: В.Радовська Відповідальна за випуск: О. Бойко

2

УПА була створена 14 жовтня 1942 року за рішенням політичного проводу ОУН для захисту мирного населення України від знущань Німецької окупаційної влади. Головнокомандуючим УПА, з 1943р. по 1950р. був Роман Шухевич, псевдонім Тарас Чупринка. Маючи визначні здібності, він створив дієздатну, багаточисельну військову силу, котра потужно протистояла Німецьким і Радянським каральним військам.

Жахливі наслідки діяльності Радянської влади на Україні, голодомори, репресії, терор на Східній Україні з 1920р. по 1941р., масові вбивства, катування, четвертування людей в тюрмах НКВД на Західній Україні з 1939р. по 1941р. та не менш миролюбна політика Гітлера, остаточно озлобили людей проти Німеччини і Московського більшовизму.

Жорстокі та антилюдські політичні системи комуністичних та фашистських загарбників сприяли державницьким та патріотичним почуттям мирного населення, котре масово вливалося в ряди УПА. В 1944р. УПА нараховувала близько півмільйона осіб. Саме УПА врятувала населення Західної України від масового терору і повного знищення комуністичним режимом, очолюваним Сталіним. Добре організована УПА вела успішну, але кровопролитну війну із комуністичними загарбниками. УПА тісно співдіяла з підпільною організованою мережею ОУН, отримуючи від них необхідну інформацію.

УПА це широкомасштабний партизанський рух опору, який був дуже добре організованим, мобільним, скоординованим і являв собою дійсно партизанську армію відмінну від усіх інших, що діяли в Другу Світову Війну. УПА ніколи не отримувала міжнародної допомоги. Зброю, боєприпаси, уніформу діставали в бою з нацистами і більшовиками. УПА володіла сіткою підпільних

3

військових навчальних закладів. Також в кожному військовому підрозділі перебував священник, котрий виконував функції капелана.

Все керівництво УПА було високорелігійним і велику увагу приділяло захисту церкви на Західно-Українських землях від безбожного комуністичного режиму. УПА вела христову війну в ім'я віри, правди, справедливості з диявольським більшовизмом, котрий потопив в крові тисяч священослужителів мільйони вірних християн. Самовіддана боротьба воїнів УПА надовго залишилася в пам'яті народу і сприяла остаточному розвалу соціалізму, краху комуністичних і соціалістичних ідей в світі.

В УПА були люди різних національностей: росіяни, вірмени, грузини, узбеки, азербайджанці, німці, італійці, євреї і татари. Вони переходили в УПА, протестуючи проти політичних режимів Німеччини і Росії, переховуючись від їх спецслужб. Деякі були просто звільнені при депортації з залізничних ешелонів, при ув'язненні з тюрем Гестапо, СС та НКВД. Підрозділи УПА знищили багато високопоставлених ворожих командирів, котрі приймали участь в каральних операціях проти мирного населення. Два керівники найвищого командного складу ворожих армій Нацистського СА Віктор Люцце і Червоної Армії маршал Микола Ватутін, були знищені УПА.

Каральні війська СССР жорстоко розправлялися із мирними людьми, котрі матеріально і морально підтримували борців за волю, а також із членами родин воїнів УПА. Найжорстокіші катування зазнавали родичі воїнів української армії, котрі боролися в підпіллі із більшовизмом. В тому числі і родичі головного командного складу УПА. Так, вся родина Романа

4

Шухевича, дружина і малолітні діти, були арештовані, піддані фізичним і моральним катуванням та утримувалися як заручники.

Мирне населення високо цінувало боротьбу УПА і всіляко підтримувало військові підрозділи УПА. Завдяки підтримці мирного населення та хорошій організаційній діяльності вищого командного складу, успішні бойові дії велися до початку 50-х років і були направлені виключно проти каральної системи СССР. 5 березня 1950 року ворожі спецслужби вистежили в с.Білогорща під Львовом Головнокомандуючого УПА Романа Шухевича з відділом особистої охорони. В нерівній битві з військами НКВД вони загинули, як Герої, знищивши чимало ворогів. Рівно через 3 роки, 5 березня 1953р. помер Сталін.

З 1950р. по 1954р. очолював УПА Василь Кук, котрий будучи раненим в бою попав в полон. Практично з початку 50-х років за рішенням головного проводу ОУН активні бойові дії згортаються, деякі формування розпускаються, а організаційна мережа переводиться в глибоке підпілля і основний напрям роботи зосереджується на пропагандивно-інформаційній діяльності. Левова частка найкращих сил ОУН та УПА отримує завдання легалізуватися, щоб в майбутньому підтримати та продовжити національно-визвольну боротьбу. Це завдання було успішно виконано і основні сили були збережені від повного знищення. Ці люди плекали ідею Української Державності протягом усього життя та передали її наступним поколінням. В наслідок чого у 1991 році постає Незалежна Українська Держава. Окремі відділи діяли включно до 60-х років.

Останній військовий обов'язок воїни УПА виконували в жовтні 1956 року коли сміливо боролися на

5

кордоні з Венгрією, щоб допомогти Венгерському анти-комуністичному повстанню.

Українська Повстанська Армія була народною армією. Вона діяла в умовах бездержавності протягом багатьох років і повністю утримувалася народом.

Ставлення до історії УПА в українському суспільстві впродовж років незалежності коливаєтся між позитивним (борці за незалежність) і протилежним (німецькі колаборанти): сама оцінка часто опирається на пропагандистські штампи обох сторін. Питання про офіційне визнання УПА воюючою стороною у Другій світової війні та пов'язане з цим питанням надання ветеранам УПА пільг на державному рівні (декілька західних областей вже прийняли це рішення на своєму рівні), досі залишаються невирішеними.

Але з 2005 року в Україні офіційно святкуються річниці створення УПА 14 жовтня, День Покрова.

Річницю створення УПА можна висвітлити через організацію книжкових виставок:

«Відкрий для себе УПА»«І дух і воля України»«Борцям за волю і незалежність України»«Коли ми вмирали, нам дзвони не грали...»«Армія нескорених: УПА»«Їх душі — горіння і криця»«УПА – це наша юність і життя, УПА – це купина неопалима»

Епіграфи до книжково-журнальних виставок:“Гей на півночі на ВолиніСтворилась армія УПАЩоби воскресла УкраїнаІ завітала свобода” М.Галичко

6

“О Україно, Страднице свята!На шрамі шрам, на рані рана!Лиш ти моя надія і мета,Що сяє зорею веснянок...” А.Патрус-Карпатський

“Ой ти школо, повстанськая школо -більш в Європі нема таких шкіл.Пишуть хлопці на буках навколо -на сторожі стоїть скоростріл.

Будем крісом кресати і словом,хто заб’є в нашу землю свій зуб,щоб над Києвом, Хустом і Львовомзаяснів синьо-жовтий тризуб! «Половина Полісся в болоті»

“Зродились ми великої годиниЗ пожеж війни і полум”я вогнів.Плекав нас біль по втраті України,Кормив нас гнет і гнів на ворогів”. “Зродились ми великої години”

“Зголосився до повстанцівта пішов із ними в ліс,там прийняли мене в сотню,дали шапку, дали кріс”.

Ліс — для мене рідна хата,а повстанці — це сім’я!Боротись буду до загину,за Вкраїну дам життя! «Зголосився до повстанців» сл. і мел. В. Юркевич

В бібліотеках рекомендується провести:

7

тиждень пам’яті: «У тиші урочистій до пам'яті йдем»

вечір-реквієм: «Вони помирали, щоб жила Україна», «Звитяга і жертовність в ім’я України – ОУН-УПА»

година скорботи: «Схилімось перед мужністю УПА»

бесіда: «УПА – збройна сила українського народу», «Повстанський рух на Тернопільщині»

історична година: «УПА – слід в історії», «УПА в боротьбі за Українську Державність»

круглий стіл: «Народження УПА», «Українська Повстанська Армія: погляд сучасників», «ОУН-УПА: Правда і міфи»

Радимо розробити рекомендаційні списки літератури. Пропонуємо вашій увазі сценарії святкування річниці

УПА.

«За Україну, за її волю»вечір-реквієм

Виконується пісня «ОЙ У ЛУЗІ ЧЕРВОНА КАЛИНА» (слова С. Чарнецького, музика М. Гайворонського) Молодий хлопець говорить присягу. Я, український

Січовий Стрілець, присягаю українським князям та гетьманам, Запорізькій Січі, могилам і всій Україні, що вірно служитиму рідному краєві, воюватиму за честь української зброї до останньої краплі крові. Так мені, Господи Боже й Архангеле Михаїле, допоможіть. Амінь!

Ведучий 1. Січові Стрільці! Безсмертні борці, вірні сини матері-України, які не шкодували ні сил, ні здоров’я для її добра, щастя і волі, котрі на вівтар її визволення без

8

вагань клали своє найдорожче – життя. Це цвіт і совість української нації, її гордість і слава.

Ведучий 2. Вони гордо і мужньо підняли національні синьо-жовті знамена, ідучи визволяти з 300-літньої неволі Російської імперії своїх наддніпрянських братів-українців. До цього їх кликали віра, надія, синівська любов.

Виконується пісня «ГЕЙ ВИ, ХЛОПЦІ СІЧОВІЇ» (слова К. Гутковського, музика. М. Гайворонського)Декламують вірш В. Сосюри «ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ»Вони були патріотичними і сміливими, щирими і

чесними. Майже роздягнені, босі і голодні, вони, як свідчать очевидці, не вчинили жодного мародерства.

Виконується пісня «ЇХАВ СТРІЛЕЦЬ НА ВІЙНОНЬКУ» (музика М. Гайворонського)Вірш Андрія Кравця-Кравченка «НЕ ХОЧУ Я...»Не хочу я, щоби над рідним краєм Наїзники стояли із нагаєм, Щоб ссали кров і піт у хлібороба, Розточували дух свої й чужі мікроби.

Я хочу, щоб прийшла жадана воля, Щоб серце матері забилося без болю, Щоб встала тут, де попіл і руїна, Й подала руку сонцю Україна.

Ведучий 1. Прокотилися невмирущою славою важкі бої за гору Маківку (2 квітня – 3 травня 1915 р.), криваві бої на горі Лисоні (4–30 вересня 1916 р.). Перемогли повстанці у Львові під проводом Д. Вітовського у ніч на 1 листопада 1918 р. і було створено ЗУНР, важкі бої з більшовиками за Проскурів (27 липня 1919 р.)

Ведучий 2. Крути, 29 січня 1918 року. Їх триста з Куреня студентів Січових Стрільців, 14–16-річних українських спартанців: учнів Другої ім. Кирила і Мефодія гімназії, гідротехнічної та лікарської шкіл, студенти Володимирського університету – стали на смертний бій з

9

чотирьохтисячною, озброєною до зубів, добре навченою, безпощадною червоногвардійською армією під Крутами, щоб не допустити інтервентів до Києва після проголошення 22 січня 1918 р. Четвертим універсалом незалежності і самостійності України.

Ведучий 1. Вони стали на смертний бій, щоб не допустити Муравйова в любимий Київ. «Муравйовці» були дуже жорстокими та ненавиділи все українське. Вони вбивали людей навіть за те, що ті були у вишитій сорочці чи розмовляли рідною українською мовою. Як і 480 року до н.е. спартанці, сини Еллади, стали на шляху величезної армії персів під Фермопілами, щоб не допустити їх до славних Афін, так і вони заступили ворогові шлях до Києва...

Ведучий 2. І тих, і тих було триста... У них однакове було прагнення до волі, до життя. У них була велика любов до рідної Батьківщини, як і в трьохсот козаків армії Богдана Хмельницького, що полягли смертю хоробрих 1651 р. під Берестечком.

Виконується пісня «ЗА БАЙРАКОМ БАЙРАК» (слова Т. Г. Шевченка)

Ведучий 1. Погано озброєні, майже роздягнуті й голодні патріоти-добровольці 28 січня 1918 року вийшли з Києва і 29 січня о 4 годині ранку, стомлені, прийшли до залізничної станції Крути. Замість відпочинку прийняли важкий і нерівний бій...

Ведучий 2. Наступали п’яні, до зубів озброєні матроси Балтійського флоту, яких послав Ленін для знищення молодої України. Чотири тисячі проти трьохсот...

Ведучий 1. Уже пізнього вечора на чернігівських полях запанувала страшна кривава тиша. Тут склали свої голови юні борці за вільну Україну.

10

Виконується пісня «В СТЕПАХ УКРАЇНИ»Ведучий 2. Двадцять сім студентів-героїв потрапили

в полон. Після жорстоких знущань і тортур їх наступного дня розстріляли, навіть не дозволивши по-християнськи похоронити. Семеро полонених п’яні матроси помилково разом зі своїми відправили в Харків до лікарні, і вони, можливо, залишились живими...

Тільки туга життя Прокричить глупу ніч І воскресне колись Цвітом юних облич.

Давні болі душі Зійдуть в пісню просту, І тернові кущі На валах проростуть.

Євген СверстюкВедучий 1. Місто Базар на Житомирщині... І ще одна

кривава рана нашого народу в його боротьбі за своє визволення...

Ведучий 2. З 21 листопада 1921 року Базар – це свята могила 359 старшин і вояків Українських Січових Стрільців – Української Галицької Армії, розстріляних червоними комісарами Котовського...

Ведучий 1. Восени 1921 р. Волинська група УГА, що складалась з бригад полковника Ступицького та генерала Янченка, перейшла р. Збруч. Четвертого листопада зайняла м. Коростень, але не втримала його... Повернули на Захід. 17 листопада на р. Звіздаль біля села Малі Миньки на Житомирщині кавалерія Котовського переважаючою більшістю розгромила українське військо...

Ведучий 2. Ті, хто потрапив у полон, були роззброєні... Чекають вістей з рідного краю... Живуть надією... А з вечора 20 листопада 1921 р. полонених змушено викопати для себе глибоку яму-могилу...

11

З віків страждань, з віків руїни Крізь кров’ю зрошені літа Встане нова моя Україна, Моя Вітчизна золота.

Встане прекрасна і незалежна Назустріч сонцю із імли, Неначе мрія тих гетьманів, Які за неї полягли.

Встане у сяєві свободи, Вороже топчучи ярмо. А ми, сини її народу, На хрест за неї підемо.Ведучий 1. 21 листопада всіх 359 воїнів УГА –

обірваних, скривавлених, побитих і майже голих – виведено на місце страти.

Ведучий 2. І неначе шептали земля, дерева й хмари: «О рідна Україно, поглянь ще раз на своїх вірних синів... Вони не зрадили тобі, твоїй присязі».

Виконується пісня «ЗА УКРАЇНУ, ЗА ЇЇ ВОЛЮ» (слова М. Вороного, музика Я. Ярославенка)Ведучий 1. З найближчих околиць за наказом

червоних комісарів зігнано селян, щоб бачили страту борців за долю і волю України, щоб їх залякати.

Ведучий 2. 359 поважно й гордо йдуть, мов на параді, і босими скривавленими ногами стараються твердо одбивати такт... Прийшли... Стоять над могилою з гордо піднятими головами. Червоні весело вовтузяться біля кулеметів, а 359 гордо, достойно і спокійно стоять...

Ведучий 1. Один із червоних комісарів обіцяє помилування тому, хто вступить до червоного московського війська... Наступає кульмінація. Важка тиша гнітить душі, болем розриває серця селян...

Ведучий 2. З рядів приречених виступає козак 6-ї стрілецької дивізії і дужим рівним голосом мовить (може

12

говорити хтось інший): «Я, козак 6-ї Стрілецької Січової дивізії, Щербак, від себе (говорить голосом судді) й козаків, яких знаю, кажу вам: ми знаємо, що нас чекає, і ми не боїмося смерті, але до вас служити не підемо. Коли ж ви нас поб’єте, то знайте, що за нас помститься весь український народ!»

Ведучий 1. Потужним криком «Слава!» стверджують 359 відповідь Степана Щербака й гордо, могутньо співають «Ще не вмерла Україна».

Ведучий 2. Комісари лютують, командують: «Огонь!». Але кулеметники розгубились. Комісари самі стріляють з наганів в ряди полонених. Потім почали стріляти і кулемети. Ріднуть ряди січовиків... Стихає пісня...

Ведучий 1. І раптом лунають слова підполковника Митрофана Кузьменка: «Катуйте, кати! Народе України! Слухай голосу своїх вірних синів! Хай живе...». І голос обривається. Зовсім затихає спів. З могили доносяться стогони. Московські кати похапцем засипають живі ще, скривавлені жертви. Селяни потай витирають сльози.

Ведучий 2. З могили, як привид, встає поранений, скривавлений стрілець Артем і зникає серед селян... Селяни його заховали, не дають добити, бо «він з того світу». Кати брутально розганяють людей.

Декламують вірш «ПРО НИХ МОВЧАЛИ».Коли ви вмирали, вам дзвони не грали, Ніхто не заплакав над вами, Лиш в чистому полі ревіли гармати, І зорі вмивались сльозами.

Коли хоронили вас в темну могилу, Від крові земля почорніла, Під хмарами круки стадами літали, І бурею битва гриміла.

13

Ведучий 1. Вони померли. Ні, вони не можуть померти, бо ідея волі України безсмертна і вічна.

Виконується пісня «ПОВІЯВ ВІТЕР СТЕПОВИЙ»(слова К. Гутковського, музика М. Гайворонського)

або «ОЙ ВПАВ СТРІЛЕЦЬ»(слова К. Гутковського, музика М. Гайворонського)

Ведучий 2. То хто ж вони, Українські Січові Стрільці Української Галицької Армії, мужні сини і дочки України? Звідки почалася їхня слава, мученицька історія? Звідки почалася вірність присязі, мужність, нескореність, патріотизм і сила?

Ведучий 1. Батьком Галицької Січі, з якої постали Українські Січові Стрільці, був відомий публіцист, адвокат Кирило Трильовський родом із сім’ї священика Золочівського повіту на Львівщині.

Ведучий 2. Він добре знав І. Франка, дружив із В. Стефаником, писав вірші, укладав поетичні збірки. 1906 року видав «Збірку пісень патріотичних і січових», яка мала згуртовувати й виховувати в молоді любов до України. Дуже схвально про неї висловлювався І. Франко.

Ведучий 1. Перша «Січ» – спортивно-пожежне товариство, засноване Кирилом Трильовським 5 травня 1900 р. в с. Завалля на Снятинщині. Дуже скоро такі товариства виникли в багатьох селах Галичини. У містах організовували «Соколи». Товариства займалися пробудженням національної свідомості, вели велику просвітницьку діяльність.

Виконується пісня «ГЕЙ, ТАМ НА ГОРІ СІЧ ІДЕ»або «ГЕЙ ВИ, ХЛОПЦІ СІЧОВІЇ»

(слова К. Гутковського, музика Гайворонського)Ведучий 2. Уже 1902 р. в Коломиї організоване

перше загальне січове свято. А друге з участю 19 «Січей»

14

Галичини та однієї «Січі Буковини» відбулось 23 червня 1903 року.

Ведучий 1. 1913 року у Львові виникло товариство «Січові Стрільці», а вже 1914 р. спортивні військові «Січі» взяли активну участь у відзначенні 100-річчя від дня народження Т. Шевченка. (Святкувала «Січ» і в Косові біля пам’ятника Т. Шевченку). Це був їхній перший громадський виступ.

Ведучий 2. Легіон Українських Січових Стрільців, як військове формування, було утворено в серпні 1914 р. після початку Першої світової війни для боротьби за визволення Східної України з ярма Російської імперії.

Виконується пісня «ГЕЙ, ВИДНО СЕЛО ЗА ГОРОЮ» (слова Р. Купчинського, музика Л. Лепкого)Ведучий 1. 2 серпня 1914 року створено Центральну

бойову Управу, що вимагала від австро-угорського уряду сформувати легіон Українських Січових Стрільців.

Ведучий 2. 2 серпня 1914 року було утворено Головну Українську Раду, яка закликала всіх українських юнаків зголоситися добровольцями і стати в ряди Українських Січових Стрільців. «Нехай через весь край котиться наш поклик! Нехай пориває до бою всіх, і тисячі нехай стануть в ряди Українських Січових Стрільців».

Ведучий 1. Добровольцями за короткий час зголосилося 28 тисяч передових молодих людей. Серед них – дівчата і жінки, сини І. Франка – Петро та Тарас. Але австрійський уряд, під владою якого був наш край, погодився тільки на 2,5 тисячі добровольців.

Виконується пісня «ЖУРАВЛІ» («ВИДИШ, БРАТЕ МІЙ») слова Б. Лепкого, музика Л. Лепкого

Ведучий 2. Саме вони під синьо-жовтими знаменами йшли в бій проти російської армії генерала Брусилова. Тут і було покладено початок братанню солдатів-українців

15

царської армії, що теж були під жовто-синіми знаменами із Січовими стрільцями. Кидали зброю, відмовлялися вбивати брат брата. На змужнілих, загартованих у боях обличчях бувалих вояків виступали сльози...

НАШ СИНЬО-ЖОВТИЙ СТЯГІ неба синь й морська глибінь, І колір сонця, колоска, зернини, Багатство й щастя поколінь На стязі Матері-Вкраїни.

З віків прийшов цей стяг до нас Через борню, полон і зраду. І ось настав блаженний час, В руках він знову у народу...

Під ним ішли герої в бій У дні недолі, в суховії. За нього на землі чужій Вмирали в муках борців мрії.

Петро КлимВедучий 1. 17 березня 1917 року постала Центральна

Рада. Через сім місяців більшовики на чолі з Леніним захопили владу в Петербурзі і виступили проти молодої Української держави, на словах спочатку нібито підтримуючи її.

Ведучий 2. Так 20 листопада 1917 року Центральна Рада III Універсалом проголосила Українську Народну Республіку. Першим її президентом обраний великий український історик, політичний і громадський діяч Михайло Сергійович Грушевський.

Ведучий 1. Революційні події в Києві вплинули на розвиток подій на території західних областей України. Спочатку галичани просили незалежності в Австрійської імперії, але, нічого не домігшись, задумали взяти владу за допомогою армії Січових Стрільців.

16

Ведучий 2. Узяти владу було доручено Дмитру Вітовському. 60 старшин і 1 200 вояків Українського Січового Стрілецтва в ніч на 1 листопада 1917 року взяли владу у Львові. Національна Рада 9 листопада визначила назву нової держави – ЗУНР.

Ведучий 1. Був створений перший уряд – Державний секретаріат на чолі з К. Левицьким. Так Українські Січові Стрільці вписали ще одну славну сторінку в історію України.

Ведучий 2. 1918 рік був четвертим роком Першої світової війни, у ході якої розвалились дві світові імперії: Російська та Австрійська. На руїнах виникли УНР і ЗУНР.

Ведучий 1. З’явилась відозва окружної військової команди: «Українська національна Рада в Станіславі 3-го дня січня 1919 року проголосила торжество об’єднання всіх українських земель в одну неподільну Українську Республіку».

Ведучий 2. Усе це дало змогу 22 січня 1919 року проголосити Акт Злуки УНР і ЗУНР в Києві на Софійській площі за участю великої кількості представників народу. Державним Гербом став Тризуб, прапором – синьо-жовтий стяг, гімном – «Ще не вмерла Україна». Так, дякуючи самовідданій боротьбі Українських Січових Стрільців, народилася наша Соборна держава.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГЕРБ УКРАЇНИЩе князь Володимир Великий взяв Тризуб, як символ сили, слави. На грошах гривнях накарбував Знак давньоруської держави...

В ньому народ як брату брат – Уся історія великої країни. Борня віків і дні негод Злука й відродження Вкраїни.

Петро Клим

17

Ведучий 1. Відтоді важке криваве колесо історії прокотилося по українській землі, забравши із собою життя мільйонів патріотів. Спільними зусиллями польських, румунських інтервентів та більшовиків було знищено Українську державу. Український народ знову опинився в неволі.

Ведучий 2. Майже всі Українські Січові Стрільці, що потрапили на територію Російської імперії під свавільну владу Сталіна та його поплічників, були безжально розстріляні, як і жертви під Крутами і Базаром, або закатовані у сталінських застінках Удмуртії, Казахстану, на Соловках, де колись 25 літ у казематі мучився останній кошовий отаман Запорізької Січі Петро Калнишевський. Там він поклав своє козацьке життя, не побачивши з волі Катерини II рідної України.

ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ РЕПРЕСІЙКістками вкриті Соловки Твоїх дітей, Вкраїно-Мати! Там мучились сини, батьки І в муках мусіли вмирати.

І Біломор-канал в крові Невинні жертви теж купає, І Казахстан, Сибір вдалі Від нас могили їх ховає.

Вони лежать в сирій землі, До тих доріг стежок немає. Покриті тайною, в імлі, З журбою вітер там блукає. Петро КлимВедучий 1. Лихоліттями і муками прокотились по

нашій українській землі і «розкуркулення», і колективізація, і голодомори, і знищення української інтелігенції, і Друга світова війна, у вогні якої горіли борці за волю України – славні воїни ОУН-УПА, продовжувачі

18

справи Українських Січових Стрільців. Вони з десятиріч замовчування й оббріхування звертаються до нас, сущих сьогодні.Виконується повстанська пісня «ОЙ У ЛІСІ НА ПОЛЯНЦІ»

Ведучий 2. Невідомий широкому загалу поет-борець В.Самійленко у своїй поемі «Чи вам відомо, хто то є повстанці?» писав про воїнів УПА:

Чи вам відомо, хто то є повстанці? Це ті, що їм немає вороття До рідних хат, десь у рові, землянці Чи під кущем їм місце для життя.

Ні вдень, ні вніч, ні ввечері, ні вранці Немає для їх долі забуття, Бо в домах їх замість осель – руїна Й розстріл рідних до п’ятого коліна.

Жадоба помсти за свій тихий рай Сплюндрований у їх гартує дух; До боротьби їх кличе рідний край, І кожен з них той поклик любо слуха.

Нехай і мало їх, борців, нехай Покірно інші ждуть, як віл обуха, Від ката смерті, тільки не вони, Не страшно їм нерівної війни...

Скільки вас, побитих у Карпатах, Скільки вас, скатованих в снігах, Знає тільки місяць, що на чатах Вартував у синіх небесах.

Скільки вас без дому, без надії, За морями в муках довгий час? Діти долі, квіти веснянії, Україна молиться за вас.

Ведучий 1. Інший маловідомий поет-борець Василенко-Волош писав:

Наша правда свята, вона сонцем горить Нам на наших повстанських знаменах, Лиш для неї клялися до смерті ми жить,

19

Із шляхів тих ніколи не звернем!Ще відплатим катам, ми по рідних степах Із піснями пройдем бойовими! Не розбійники ми, хоч живем по лісах, Ми – повстанці – сини України!

Ведучий 2. Багато років спливло від часу створення «Січей», їхніх бойових подвигів, від створення УНР та ЗУНР, від Акта Злуки, від великих подвигів УПА в ім’я утворення незалежної України. Вінцем багатовікової боротьби стало проголошення 24 серпня 1991 року Акта незалежності України. А 4 вересня над будинком Верховної Ради замайорів прославлений у боротьбі синьо-жовтий прапор вільної України.

Мільйони нас, але єдине, Одне натхнення джерело: Чудесне слово – Україна – Усіх живило і вело.

В цім слові жаль і біль, і муки, Воно нам світить, нас веде, В нім братські виламані руки В сирих льохах енкаведе.

Й коли по світу нас ганяли Серед пустель, земель чужих, Його завжди ми пам’ятали. Воно і знову нас єднає В одно: і мертвих, і живих.Ведучий 1. 1 грудня 1991 року на Всенародному

референдумі народ України одностайно (понад 92%) підтвердив Акт незалежності Держави. Те, за що віками клали свої голови кращі сини і дочки України, звершилося. Україна стає вільною європейською державою.

Виконується пісня «ГЕЙ НАЛИВАЙТЕ ПОВНІЇ ЧАРИ»Ведучий 2. І ми, молоде покоління, стали

громадянами вільної України, щоб понести естафету наших прадідів, дідів, батьків до розвитку і процвітання

20

рідної держави. Ми повинні зробити все від нас залежне, щоб бути достойними спадкоємцями героїзму, самовідданої праці і слави попередніх поколінь борців. І ми гордимося цим. Хай Бог нам допомагає!

Слава Україні! Героям слава!Звучить Гімн України. Присутні тримають руку на серці.

Доцільно поділитися думками про проведений захід, поговорити із запрошеними, дати їм питання, акцентувати увагу на конкретних спогадах про героїчну боротьбу УПА, підтримку населенням цієї боротьби.

Сценарій історичної години«Коли ви вмирали, вам сурми не грали…»

Святково прибрана сцена. На сцені Державний Герб України, Державний Прапор України, червоно-чорний прапор, напис «1942-2012», портрети Степана Бандери, Романа Шухевича, кошик з чорнобривцями, квітами-символами України, калиною, вербою. Під кошиком і портретами девіз заходу:

«Будь горда, Україно, за них. Ти вічна в їх жертві, А вони вічні в тобі»

Марко БоєславУ залі – учні, запрошені ветерани визвольних змагань.Звучить 1 куплет пісні «Коли ви вмирали, вам

сурми не грали».До мікрофонів підходять ведучі.Ведучий 1: Крізь вічність із ясних зір і свічадо тихих

вод в усій земній красі та зболеній печалі світить нам материнський образ нашої України. Багато поколінь пішло на страждання, муки, смерть, щоб засвітилася зірка вільної, незалежної суверенної Держави нашої, яка вже впродовж 21 року, з 24 серпня 1991 року, існує, поволі встає на ноги, розправляє крила, займає належне їй місце серед світових держав.

21

Ведучий 2: Сьогодні, маючи свою державу, ми повинні пам’ятати, що для того, щоб синьо-жовтий Державний Прапор України вільно тріпотів над державними установами і закладами та вирізняв український народ серед інших, поклали свої голови мільйони українців. І найбільша заслуга в цьому тих, хто поліг за неї в середині минулого століття, тих замордованих у в’язницях і на каторжних роботах у 60-80-ті роки.

Піввіку мовчала зґвалтована історія, мовчали люди, а коли і називали імена героїв, то говорили з острахом, пошепки. Нині до нас повернулися і повертаються пласти правди, а з ними імена борців за національну незалежність, за право на життя, за свободу і віру.

Читець 1:Не рік, не два. а довгими рокамиПідрубували корінь наш під нами,Топтали нашу думку, нашу мовуІмперії чужинської підкови.Навік народ хотіли загубити,Та він живе і буде вічно жити!Ведучий 1. Дорогі друзі! Ми сьогодні зібралися у цій

залі для того, щоб відзначити ___-річчя створення Української Повстанської Армії, армії, яка не має аналогів у світовій історії, армії, яка впродовж більше як 10 років вела нерівну героїчну боротьбу з ворогом, який переважав її в десятки чи в сотні разів, армії, яка вкрила себе невмирущою славою в боротьбі за створення Української незалежної держави і яка до цього часу цією державою належним чином не визнана.

Ведучий 2. Шлях українського народу до здобуття своєї державності важкий і тривалий. На цьому шляху було все: сльози і зітхання, підступність і зрада, героїчне і трагічне. Але в 40-50-х роках минулого століття цей шлях був так густо вкритий трупами і так щедро залитий кров’ю українців, як ніколи раніше. Десятки, сотні тисяч найсвідоміших українських синів і дочок поклали своє життя на жертовник України.

22

Ведучий 1. А все починалося, здавалось би, так добре. Вересень 1939 року. Майже всі українські землі об’єдналися нарешті в одній державі, та, на превеликий жаль, не самостійній, а в союзі радянської імперії, в керівництва якої сама думка про незалежність викликала неймовірну лють, жорстокість, ненависть і бажання вбити цю думку в самому зародку.

Ведучий 2. Дуже скоро нова влада показала свою справжню суть: переповнені тюрми не могли вмістити всіх ув’язнених; в далекі простори Сибіру поповзли довгі ешелони, заповнені сім’ями «ворогів народу». В перші дні радянсько-німецької війни відступаючі частини Червоної Армії фізично знищили більшу частину ув’язнених у Львові, Станіславі, Стрию, Дрогобичі, Самборі, Бережанах і багатьох інших містах, де утримувалися в’язні.

Тисячі замордованих, покалічених середньовічними знаряддями тортур людей побачили на тюремних подвір’ях Львова бійці українського батальйону «Нахтігаль», які увійшли до Львова разом з німцями для того, щоб перебрати в свої руки всю повноту влади. Побачили і жахнулися…

Ведучий 1. 30 червня 1941 року в приміщенні Львівської «Просвіти» народними зборами було проголошено «Акт відновлення української державності», на підставі якого розпочався процес державотворення на місцях. Але активність українців ішла врозріз з планами німецького командування, для якого відновлення Української держави стало більмом в оці.

Ведучий 2. Ярослав Стецько, Степан Бандера та багато інших провідників ОУН і міністрів відновленої Української держави були заарештовані і відправлені в концтабори, а відновлена Українська держава була ліквідована і поділена на окремі частини.

Цей факт відкрив очі всім свідомим українцям на справжню суть фашизму і спричинив її різкий поворот від співпраці з німцями до різкого протистояння з ними і війни на два фронти. В лісах почали формуватися перші відділи УПА.

23

Читець 1:Шляхом твердим повстанським йду,Хай називає кат мене бандитом.Туди іти сказав Великий Дух,У серці голос чую той щомиті.Немає в мене іншої мети,Ми в ореолі щастя, Україно.Хай на шляху цім смерть, не кину йти,Постане месник на святих руїнах.Ведучий 1. Історія і діяльність Української

Повстанської Армії, яка своєю боротьбою не тільки запалила надію на вільне життя в серцях мільйонів українців, але й показала безприкладний героїзм та самопожертву всім країнам Європи, є найяскравішою сторінкою національно-визвольних змагань українців у минулому столітті.

Ведучий 2. Народжена у важкі часи найжорстокішої з воєн в історії людства, втративши надію на підтримку світовими державами своїх ідеалів, Українська Повстанська Армія стала єдиним захисником українського народу, його прав і свобод. На боротьбу з гітлерівським фашизмом і більшовицьким тоталітаризмом піднімалися і падали кращі сини і дочки України.

Пісня «Гей там, далеко, на Волині»Ведучий 1. Перші відділи УПА були організовані на

Волині і Поліссі в жовтні 1942 року. Організатором і командиром їх був Військовий референт Крайового Проводу ОУН Сергій Качинський. Свої військові відділи створює Поліська Січ Тараса Боровця («Бульби»).

У лютому 1943 року сотня УПА в містечку Володимирець провела під командуванням Григорія Перегійняка (Коробки) першу успішну операцію, що й послужило початком активних бойових дій УПА проти німців.

Ведучий 2. Чому саме на Волині і Поліссі виникли перші відділи УПА? Пояснення дуже просте. Саме тут німецький окупаційний режим проводив особливо жорстоку політику проти місцевого населення: масові розстріли, спалення і винищення цілих сіл. Окрім того, тут

24

активно діяли червоні партизани, які змушували населення організовувати загони самооборони.

Читець 2:Ішли вони із сіл, із міст,А в душах їх – той самий зміст,В очах у них – народний гнів,Що з сліз, що з горя накипів.Шалійте, тирани, бо месник суворийВже чує скрипіння гидких шибениць.Вже серце повстанське співа грізним хором:«Не схилимось, кате, до ніг твоїх ниць!»З твердого шляху скинемо колоди,Гнівна рука кордони перетне.За нами рушать в бій святий народи,Ми рабства гнів зітрем з землі вогнем.Ведучий 1. Повстанський рух грізною хвилею

поширився по всій Україні. Але найбільшого розмаху він набув на Поліссі і в Галичині. Під ногами ворогів горіла земля. Ось слова із звернення керівництва УПА до населення: «У кожному селі нехай кожна хата, клуня, погребник, пліт буде фортецею, з яких бити ворога кулею, сокирою, вилами, окропом і гарячою смолою».

Ведучий 2. У результаті успішних бойових дій і підтримки місцевого населення повстанці стали контролювати цілі райони, на які ворог не смів зазіхати, а якщо й пробував, то неминуче терпів поразку, а воїни УПА і далі встановлювали свою владу.

Пісня «Вже вечір вечоріє»Ведучий 1. В апогеї своєї сили (кінець 1943 – початок

1944 рр.) УПА налічувала в своїх рядах близько 100 тисяч вояків. Порівняно з іншими підпільними рухами окупованої фашистами Європи Українська Повстанська Армія практично не мала чужоземної допомоги. Тому зростання її сили свідчило про дуже відчутну масову підтримку з боку населення.

Ведучий 2. Швидке зростання УПА викликало необхідність розширення її політичної і національної бази. Вона перетворилася в загальнонародну армію, що об’єднала прихильників всіх політичних структур, які

25

боролися за незалежну Україну. Враховуючи те, що у складі УПА були національні відділи узбеків, азербайджанців, грузинів і навіть росіян, УПА можна вважати міжнаціональною, антикомуністичною армією, бійці якої приймали присягу на вірність Україні.

Ведучий 1. З 1944 року головним ідейним ядром Українського руху Опору стала новостворена Українська Головна Визвольна Рада, а військове керівництво бойовими відділами УПА взяв у свої руки Роман Шухевич – генерал Тарас Чупринка.

Роман Шухевич все своє свідоме життя присвятив Україні. Ще будучи студентом Львівської політехніки вступив до Української військової організації, з 1929 року – член ОУН. У 1938-39 роках бере участь в організації і керівництві Збройних Сил Карпатської України «Карпатська Січ».

В 1941 році на чолі батальйону «Нахтігаль» вступає до Львова і стає віце-міністром військових справ у проголошеній 30 червня Українській державі. З 1943 року він – голова проводу ОУН і головний командир УПА аж до своєї трагічної смерті 5 березня 1950 року в селі Білогорща під Львовом.

Ведучий 2. «Героїчна смерть Шухевича – Чупринки – Тура – це найбільша втрата українського визвольного руху, яка потрясла ним на довгі роки. Та він переніс і той найважчий удар, бо в ньому живе дух, віра і хоробрість найбільшого його провідника і командира – генерал-хорунжого Чупринки». Ці слова про Романа Шухевича сказав керівник Організації українських націоналістів Степан Бандера відразу після його смерті.

Вірш Миколи Яцківа «Роману Шухевичу»Ведучий 1. Визвольна боротьба проти німців і

особливо проти більшовиків дуже активно велася і на теренах нашого району. У галицьких селах між Дністром і Лімницею утворюється одна із «зимових республік» УПА, а самі села стали фактично продовольчою базою військової округи «Чорний ліс».

26

Зимову республіку в районі утворили «Підкарпатська сотня», сотня «Месники» і «Смертоносці», які об’єдналися у Підкарпатський курінь, яким командував Василь Андрусяк (псевдо «Різун», «Грегіт»).

Пісня «Ой там, у лузі. при дорозі».Ведучий 2. Влітку 1944 року для Української

Повстанської Армії розпочалися нові випробування, коли на західноукраїнські землі повернулися більшовики, окупанти, які почали проти українців ще більші репресії, ніж перед війною.

Поряд з наступом на ідейно-політичні позиції робиться спроба фізичного винищення українського народу. Одним із таких кроків була мобілізація в Червону армію. Забирали всіх: старих, молодих, здорових та інвалідів, перетворюючи їх на «гарматне м'ясо». Не бажаючи ним ставати і воювати на стороні окупантів, значна частина населення поповнила ряди УПА.

Вірш «На долю ми не нарікали»Ведучий 1. Боротьба УПА проти окупантів набирала

все більшого розмаху. Повстанці протидіяли мобілізації, виселенню на Сибір, насадженню радянського способу життя. Серед нас є живі свідки і учасники цих подій __________________________________________________.

_____________________. Його серце зігріте любов’ю до України, до людей, для котрих живе і працює.

Шановний _________________, просимо Вас до слова.

Читець 1:Де б ви не були,Скрізь є ваші могили.На граніті ТризубНа весь світ засіяв.О, який маю жаль,Що не всі ви дожилиДо тих днів, коли світУкраїну пізнав.Читець 2:Ще дорога важка,В’яне листя калини,

27

В сивині ваших літЗатаїлась зима.О, УПА, вояки,Курінні і старшини,Україна вас серцемСвоїм обняла.Пісня «Гей там, у лісі, на поляні»Ведучий 2. Головним ворогом УПА після повернення

більшовиків стали частини НКВС і «стрибки» з числа місцевих жителів, які мордували людей, ґвалтували жінок, переодягнувшись у повстанську форму, щоб посіяти ворожнечу між населенням і повстанцями. Для того, щоб змусити воїнів УПА покинути територію України, окупанти використовували ще й такі методи, як випалювання лісів, де скупчувалися відділи УПА, виселення населення з підлісних хуторів і сіл, голодові блокади, захоплення і знищення заручників, засилання в УПА більшовицьких агентів.

Ведучий 1. Незважаючи на такі надзвичайно складні умови, Українська Повстанська Армія продовжувала боротьбу. Необхідно було змінювати тактику самої боротьби. Відповідно до наказу головного командування УПА відділи і сотні розчленовувалися, а їхні бійці і командири переходили в підпільну сітку. Основною формою боротьби стало збройне підпілля.

Ведучий 2. Все важче і важче стає повстанцям боротися з переважаючими силами ворога. Через застосування різних підступних методів енкаведисти викривають криївки, бункери, місця постою повстанців. Вояки УПА, знаючи, що їх чекає страшна мученицька смерть в застінках НКВС, часто закінчують своє життя, підриваючись на гранатах.

Ведучий 1. Більшовицькі варвари не залишали в спокої навіть трупи. Вони по кілька днів валялися на подвір’ях НКВС і ніхто не мав права забрати їх звідти, щоб поховати по-людськи. Потім ці трупи скидали в одну яму і закопували в кінці цвинтаря, не забуваючи при цьому покласти разом з ними вибухівку, щоб ніхто не смів їх перепоховати.

28

Ведучий 2. Радянська історія мовчала про брудні справи енкаведистів. Лише сьогодні братство вояків ОУН-УПА сторінка за сторінкою писало нову, справжню історію визвольної боротьби. Проводилися розкопки і перепоховання.

Ведучий 1. Запалімо свічки пам’яті у наших серцях, перед людьми і Богом, і вшануймо їх пам'ять хвилиною мовчання.

(Запалюють свічки і кладуть біля портретів Шухевича і Бандери)

Вірш «Їм вічна пам'ять не співали»Ведучий 2. Найбільшою втратою для повстанців була

смерть головного командира УПА Романа Шухевича. Однак збройне підпілля продовжує свою боротьбу в надзвичайно складних умовах. Керівництво армією перейшло до заступника Шухевича, генерал-хорунжого Василя Кука, який у 2007 році відійшов у вічність на 95 році життя. Проте розмах уже не той. Поступово під впливом різних факторів повстанська боротьба вщухає, але не згасає.

Ведучий 1. Незважаючи на те, що боротьба УПА не завершилася (та й не могла завершитися в тих умовах) перемогою, вона зробила величезний внесок в розвиток національно-визвольного руху українського народу. Своїм прикладом вояки УПА запалили вогонь в серцях наступних поколінь українських патріотів. В цьому їх головна заслуга. В цьому їх історична роль.

Читець 1:Не даремна жертва крові,Не пропаща жертва муки.Смерть бере життя героя,Смерть дає життя нове.Чин батьків, дідів-героївУ серцях синів, онуків,Наче який посів волі,Проростає і живе.Вже не зорять із дібровиВ далечінь повстанські чоти,Не ідуть нічним походом

29

Сірі сотні у степах.Та їх дух живе в народіНепокірний і завзятий,Нездоланний дух такоїЛегендарної УПА.Читець 2:Горить в народі і буде горітиЛюбов животворна до вас, герої УПА.Тиранам несила любові вогню погаситиУ пітьмі нам світить лиш ваша повстанча тропа.Так ви герої в священній борні за свободу,Співаючи пісню ішли ви у правильний змаг,Щоб владно засяяв над вежами Києва й ЛьвоваЗлотисто-блакитний державний наш стяг.Ведучий 2. Дорогі друзі! Сьогоднішній захід ми

проводили з єдиною метою: щоби ще раз і ще раз прочитати, заглибитися, осягнути сторінки нашої багатостраждальної історії, поспілкуватися з живими свідками і учасниками національно-визвольної боротьби.

Нелегкою виявилася їхня доля, як і доля тисяч патріотів, але вони і сьогодні, не покладаючи рук, роблять усе для того, щоб підростаюче покоління, тобто ви, діти, знали свою історію, гордилися своїми героями, передавали її наступним поколінням, а не виростали безрідними манкуртами-яничарами.

Шановні ветерани визвольних змагань! Прийміть від всіх нас найщиріші вітання з нагоди ___-річчя створення Української Повстанської Армії. Дай Боже Вам здоров’я і наснаги у Вашій нелегкій, але такій благородній справі.

30