Сценарій шкільного свята «Весілля свічки».Мета: формувати в учнів комунікативні навички; розвивати презентаційні вміння; виховувати любов і повагу до національних традицій і звичаїв.

Обладнання: виставка робіт «Із бабусиної скрині», дитячі малюнки на патріотичну тематик, весільне дерево, елементи декорації, музичний супровід «Віночок народних мелодій» (попурі).

Місце проведення: актова зала школи.

(На сцені учасники інсценізації в українському вбранні).

Ведучий 1. Сонце поволі сідає за обрій. Крізь його проміння вже починає дихати прохолода. Золотиться листя на деревах і леліє гілля його стиглістю. Осінь прибирається у свої розкоші. Зустрічають її люди урочо й велично: піснею і

1

музикою, з словами величальними, з дійствами змістовними, так, як велить звичай.

Ведучий 2. Зустріч ця є пошаною світла Сонця, котре о цій порі починає притамовувати свою теплову силу. Це є свято осіннього сонячного рівнодення, свято на честь Сонця в цю четверту пору року, час переходу літа в осінь.

Ведучий 3. Як і інші присвятки – Колодій, Зелена Неділя – це вшанування триває сім днів, отих, галактичних, впродовж яких творився світ, отих семи днів, коли царствував Дажбог. Даний празник перебуває в тому священному колі семисвіття, у якому звучить і проявляється живий білий Світ. Ще з часів Київської Русі це свято називають Весіллям Свічки.

Ведучий 2. За тривалістю, пісенними мелодіями, деякими дійствами свято споріднене з народним весіллям, а його традиційно справляли цілий тиждень. Про це й співається в весільній пісні:

Ой п’ятничка – починальничка,

А субота – коровайничка,

А неділя – весілля,

Понеділок – родина.

Вівторок пропий дочку,

А в середу - переверни бочку,

А в четвер – візьмем черепочки

Та сядем коло бочки.

Та будемо сидіти: 2

Чи не буде капотіти…

Дія «Засидини» (Розмова у дівочому гурті)

- Городину вже зібрали, на полях роботи вже нема, а чоловіків щось не видно. Де вони поділися?

- Не поділися, а позасідали. Хто майстровитий, той у ці дні свята на Весілля Свічки засиджує місце коло свого ремесла. Тоді осінь і зиму в роботі буде щасливитися – в руку піде, і від замовників не одіб’єшся.

- А що, молодиці, може підемо по майстрах? Побачимо, що вони роблять та піснею їх благословимо на робочу вдачу.

- Чому ж, якщо так, той не гаймося. Осьде недалеко Ткач Іван живе.

Жінки заходять до майстра. Той нитки заправляє, готує пряжу для ткання. Вітаються та за справу цікавляться:

3

- Добридень! Бог на поміч! Чи не зарання за ткання взявся, Іване?

- Доброго здоров’я. Хай і вам Бог допомагає! Торік так само почав і ряден, килимів наробив, як умів.

- А мені все одно: чи рядюжка, чи рядно, аби гарно було. - Давайте ниток на основу та піткання, вироблю вам так, що

все життя ним радітимете.- Еге, я тобі торік дала барвистих ниток, а рядно вже

зблякло.- Щораз вам, жіночки, кажу, що то фарби такі нетривкі.

Сонця й води бояться. Треба природні. Ось мені принесли основи на килим, так у бузину пофарбована. Вік не злиняє. А ви що – теж ниток принесли?

- Ні, коли ваші пряли, то наші співали. І ми до тебе з піснею прийшли.

Котрась із жінок заспівує. Інші підхоплюють і приспівують:А я тебе ткачуЗа річкою бачу.Верни мені пітканнячко,Віддай мою працю.Ткач їм у тон відспівує:Я до тебе не ходивПітканнячко брати,Ти до мене принесла,До моєї хати.

- Дай, Боже, тобі в добрий час почати ткати, а найлегший - закінчити.

- Для ткача Федота не страшна робота.4

- Дякую, жіночки любі, за ваше благословення. Не минайте мою хату ні в будень, ні в свято.Пішов співучий гурт далі селом. Веселий гомін. Щира розмова:

- Ходімте, молодички, до бондаря Станіслава. Що ж бо він теперечки робить?

- Хіба ви не знаєте, що бондар по шию у стружках, а по коліна в боргах.

- Тепер у боргах той, хто дошки купує. На дерево сильна дорожнеча! А де ж це його хата?

- Це завжди легко взнати. Швець ходить без чобіт, а столяр - без воріт.

Гурт заходить до майстерні, що в подвір’ї. Вітаються. Розпитують:

- Що це ви, чоловіче добрий робите?- Тешу, стружу, клепки роблю.- Що ви питаєте, наче не знаєте? Це той чоловік, що довба та

обручі набива.- І багато ото так наклепали?- Ого, вистачить не тільки на бочки та барильця, а навіть

деяким без клепки повставляти. Тільки від однієї дубової сили розум набереться.

- О-о-о, тоді доведеться багато клепок заготовити.- Нам таких майстрів дуже потрібно.- За вашу працю і добру вдачу ми вам ось цієї, столярської, заспіваємо:

Сидить бондар між бочками,

Вистукує паличками.

5

А дівчата попід ступу

Ніженьками тупу-тупу.

Малесенька помилилась,

За клепочку зачепилась,

Мати доню налаяла:

- Краще б ти не танцювала!

- Ой не лайте мене, мамо,

Винен бондар із клепками.

Я без танців пропаду –

Танцювала і буду!

- Дай вам, Боже, робити й не переробити та добра заробити!- Дякую. Дай, Боже, і вам щастя й успіху!

(Жінки далі рушили селом майстрів вітати).

- Нумо, свашки, зайдемо до свата Степана. Може хоч латку налатає.

6

- О, він на всі руки майстер! Це про таки кажуть, що і швець, і жнець, і на дуду грець!

- Швець – не купець, а майстер – ламайстер.- Такого вже не говоріть! Він такий майстер, що свиня ще

не встигне рохнути, а він уже шкуру приміряє.- Що-що, а шкіру він добре чинить, як і батько його. Ніби

нову виробляє.( До хати заходить гурт, ніби рясний дощик з неба.)

- А що, свате, чи не помогти вам шкуру м’яти?- Геть і не говоріть. Тут треба роботі такий зачин дати, щоб

шилося, наче співалося.- Ми на таке мастики! Зараз так це діло зробимо, наче свиню

в коноплі заженемо!

7

Дія «Віночок для свічки»

Ведучий 1.У давнину починалося свято завжди першого вересня, а нині – за новим літочисленням – чотирнадцятого. Цілий тиждень ходили люди гуртами один до одного в гості і кожен день вшановували за весільним обрядом.

Ведучий 3. Напередодні останнього сонцестояння в селах та містах влаштовували загальне святкування, на яке сходився весь люд. Народ вшановував світло дня, ту рівновагу, яка наставала в природі між світлом і темрявою, між днем і ніччю. Світло те уособлювалося у свічці, яка несе часточку світла небесного.

Ведучий2. Подекуди свято Весілля Свічки називали відносно недавніми термінами – «комина женять», «каганця женять». Віднині воно осяватиме людські оселі і душі. Вже від 22 вересня світло сонця втрачатиме свою ясність і теплінь, і його в кожній оселі доповнюватиме світло свічки.

Вже осінь до близу,

Вже сонце до низу.

Ой треба нам, треба

Світлонька із неба.

- Добридень, люди добрі! З святом будьте здорові!- Доброго здоров’я. Дякуємо, будьте і ви здорові.- А що ж це воно сьогодні за свято?- З плуга чересло знято…- Хіба тільки сьогодні? Цілий тиждень буде піснями та

музикою дзвеніти: Комин жениться, Свічка заміж іде…- Ой, а я й вже забула. Зараз щось доскладки візьму і йду з

вами.8

(Гурт зупиняється коло вподобаної оселі)

Ой осінки, свашечки, осінки,

Треба для комина та й жінки.

А для свічки чоловіка

Й щасливого віка.

- Свате, пустіть на до хати, бо ми довго ходили й ніженьки натрудили.

- Тут нас небагато: троє, п’ятеро, мабуть, буде дев’ятеро.Господар, що вийшов на зустріч гостинно запрошує:

- Щиро просимо, люди добрі, до хати та до гурту. Хоч скільки вас є, будете гостями дорогими.

- Добрий гість, - докидає слово господиня, - в хаті радість.- Ми до вас не впорожні, а в повні прийшли, - каже

молодиця, показуючи барвінок у фартухові. – Ось принесли барвіночок свічечці на віночок.

- Ото добре та гаразд! Доки ми тісто вимісимо та калачі зробимо, беріться віночка плести.

Дія «Весільне гільце»(Із гільцем наперед виступає юнак. На деревці дзвоники, яблучка, гарні квіти, барвисті стрічки).

- Позолотіть, свате, вершечок нашому гілячку.- О-о, це в першу чергу треба зробити, бо воно без квітки, як

чоловік без шапки. Ось у нас жито, мов золото, калина, мов жар і барвінок вічно зелений. Хай же квітка на гільці сяє, як сонечко в небі.(Квітку з колосків жита, барвінку, калини та завитушок із ошурків мати виносить на розмальованій тарілці). Господар її закріплює на самому вершкові).

9

- З таким гільцем любо іти у світлу дорогу!- Ой, щось ви свате, поспішаєте. Хто ж без хліба йде? Треба

ще з гільцем опорядитися та калачів напекти.- З оцим гільцем будемо ходити від хати до хати та свічку

шанувати.- Певно, що так. Куди прийдемо, то на воротях будемо

ставити, щоб усі бачили, що тут справляють Весілля Свічки.

(Усі дівчата виконують величну обрядову дію: починають вбирати свічку).

- Так гарно приберемо: всю барвінком обвиємо, стрічечками обв’яжемо, калиною обтикаємо. Жінки священнодіють, творячи красу. Аж душа в них розквітає. Свічечка гарна стає, мов дівчина:

- А чи калач уже спікся? А ви, голубоньки, віночки доплели? - Добре. Паніматко, давайте-но віко від діжі.(Господиня несе віко, покрите вишитим рушником. На ньому красується калач).

- Прийміть од мене оці речі священні для свічки уквітчаної, для справи величної, - промовляє вона велично і, вклоняючись, передає.

10

(Дві свахи так же шанобливо і поважно беруть, а третя, піднявши в руках вінка, накладають його на калача).

- Свічка наряджена, мов на посаг наречена посаджена.- Свати наші золоті, чоловіки дорогі! Дайте нам кременю,

щоб викресати вогню та Свічечку засвітити, весь мир звеселити!

- Віднині це світло горітиме не тільки у дні свят. Воно доповнюватиме світло Сонця, як той посланець вогню небесного Сварожич, у всі дні темні та безпросвітні, аж до весняної світлої днини.

Із свічкою гурт мандрує селом від хати до хати.

- Ну й славна Свічка, яскраво горить. Не раз вона звеселить нашу оселю.

- Щоб завжди у світлиці сяяла Свічка, мов сонце!- З такою Свічкою до кого в гості підемо, у того її світло

буде найдорожчим гостем.- А й справді нам пора вже йти.- Від хатнього порогу освітлюй нам, Свічко, дорогу!- Добридень, свату! Принесли вам світло в хату.

11

- Доброго здоров’я. Дякуємо, що самі прийшли та й світло принесли.

- А як наш комин? Чи на силі чується? Чи годен теплу та світлу служити?

- Подивіться, як он на печі красується та квітами сяє!Виходить сват наперед і три поклони віддає, промовляючи:

- Кланявся хміль ліщині, а яра пшениця – коневі, а комин – печі, а свічка – опічку, а сват – свасі і все гречно, любо та сердечно.При кожному вислові свати схиляють голови в поклоні. Після таких привітань-поклонінь Свічку відносять до Комина і свахи промовляають:

- Скотилося сонечко додолу,Кланяйся, Комине, батечку в ноги.Батькова хатонька біленька,Буде тобі доріженька щасливенька,Буде твоя свічечка ясненька,Буде твоя родинонька раденька.До Комина виступає старша сваха і промовляє:

- Ой, Комине-чоловічечку, узяв собі за жінку Свічечку, тепер мусив шанувати – щодня тепла додавати!Старший сват своє слово має до Свічки:

- Ой, Свічечко-жіночко, світи нам щодниночки, щоніченьки, щогодиночки для всієї родиночки!

- Дякуємо вам, дорогі свати. Просимо до столу скуштувати хліба-солі.

- Спасибі за припросини. Ось ми насамперед серед столу нашу Свічку поставимо, а тоді вже й самі сядемо.

- Так-так, не спіши поперед Свічки до столу!12

(Сват ставить віко зі Свічкою на стіл. Починається гостина, частування).

- Хоч як би дні не коротшали, а світло у вашій хаті хай не вгасає!

- Гори, Свічко, на опічку, на столі, на престолі, у кімнаті і в хаті. Додавай нам світла ясного і тепла красного!

Дія «Свіччин калач».

- Свіччин калач пишний та величний. Чи не пора дарувати?- Тоді благословляймо! – голоси сватів у відповідь.- То ж вчинімо Божу волю, роздаруймо його межи людом

добрим.- Отак і зробімо. Хай усюди нам буде добро та щасливо!- Благослови, Боже і отець, і мати Свіччин калач дарувати! –

промовляє сваха.Голоси сватів чуються звідусіль:

- Бог благословить!- Хай Бог благословить і добрії люди! - Другим разом, ліпшим часом, - проказує Сваха.- Бог благословить!- Третім разом, ліпшим часом…- Хай Бог благословить і добрії люди!

Благослови Боже,І отець, і матиСвічці на весілліКалач дарувати.

- Гей, родино близька і далека, приступайте до калача – плече до плеча, – закликає сват.

13

- Осінь ступає, дари роздає з нового ужинку. Споживайте, люди, на добре здоров’я та щасливе життя! - припрошує сваха.

- Спасибі вам, свати, що вміли пригощати. Як живі будемо, то вас не забудемо.

- Дякуємо за хліб-сіль! Хай усе, що ми спожили, Бог вам верне сторицею.Від Свічки старший сват запалює меншу свічку і передає її господарю:

- До ваших рук, шановній гості, передаємо це світло. Хай воно освітлює ваші будні й свята, вашу хату і родину. Несіть його впевнено і мужньо, бо це заповіт предків і світло душі народу нашого.

- Оставайтеся здорові з доброю годиною, з долею щасливою. Із світлом ясним-красним! А в нас попереду – світла дорога.

14

15

16