Homo Spudeus

Неоліберальна епідемія

№1, 1 вересня, 2008

молодіжний соціально-культорологічний журнал

У номері

Унікальна литовська графіка у Києві

Ст.12На часі

ЛікНеп

DокуФакт

Рецензія: книга

Мистецька хроніка

Афіша: рекомендуємо

Рецензія: кіно

Арт-атака на Малевича С.4

Неолібералізм: погляд антиглобаліста С.6

Литовська ідентифікація С.12

Откуда єсть пошла ароматерапІя С.14

Катерина Бабкіна. “Лілу після тебе“ Іван Андрусяк. “Стефа і її чакалка“ С.26

Роман Балаян. “Райські птиці“ Стівен Содерберг. “Че“ С.27

Інтерв’юПрезидент НаУКМА розповідає про наміри відкриття PhD програми С.18

Історична дискусіяВідьми у документах XVIII ст. С.20

ПоДорожіКолективний автостоп С.22

С.28

Кольорові, наче живі: виставка просто неба

Ст.4

Головний редактор: Ірина Шарпінська 256 - 34 - 33Дизайнер: Ім’я Прізвище 256 - 34 - 46Фотографи: Олена Павлова, Макс Перепелиця.Видавництво: Видавничий Дім “Академія“.

Адреса редакції:м. Київ, вул. Волоська, 8, 4-й корпус,“Могилянська Школа Журналістики”

На часі

Арт-атака на Малевича

Скульптура із інсталяції “Деперсоналізація“ В.Сидоренка

Київська Алея Казими-ра Малевича стала об’єктом арт-нападу сучасних українських художників. «Homo Spudeus» на власні очі спостерігав за атакою кольорових чоловічків і бетонних лав.

Певно, мало хто знає, де в Києві знаходиться іменна алея знаменитого українського художника-авангардиста. Отож, повідомляємо: це – зелена зона вулиці Володимиро-Либідської, між вулицями Горького і Боженка. Колись тут знаходився будинок, в якому народився Казимир Малевич. Тепер це місце для проекту «Сучасне мистецтво у публічному просторі». Ініціатор акції – арт-фундація «Ейдос», яка активно переймається станом сучасного українського мистецтва. Тому, слідуючи відомому лозунгу «культуру – в маси», «Ейдос» вийшов з українськими худож-никами на вулиці міста. Презен-тація проекту відбулася учора. Перші два об’єкти ву-личної скульптури – «Лавки-графіки» Жанни Кадирової та

«Деперсоналізація» Віктора Сидоренка. «Місто для людей», – так охарактеризувала основну мету свого проекту київська худож-ниця Жанна Кадирова. Її ще зов-сім свіжа (бетонні об’єкти тільки на днях закінчили прикрашати кахлями) інсталяція «Лавки-гра-фіки» покликана стати місцем для відпочинку та спілкування на алеї, де, як і в багатьох зелених зонах Києва, бракує місць для сидіння. Лавки Кадирової виконано в формі графіків показ-

ників економічного зросту, що може бути додатковим стиму-лом присісти на них: адже ж як приємно розмістити своє дороге тіло на економічному добробуті? Натомість проект «Деперсоналізація» Віктора Сидоренка, учасника 50-го Венеціанського бієнале, вже ви-ставлявся. За словами митця, ця версія вуличних скульптур ста-ла його відповіддю Казимиру Малевичу. Повністю білі у виставкових залах, зіщулені,

На Міжнародному дитячому кінофестивалі «Артек», який проходив з 3 по 10 липня 2008 р. в Міжнародному дитячому центрі «Артек» (Гурзуф) Велике дитяче жюрі (більш, ніж 3000 дітей) назвали український фільм-казку «Прикольна казка»

Фільм-казка Романа Ширмана удостоєний двох нагород міжнародного кінофестивалю

режисера Романа Ширмана переможцем у двох номінаціях – «Самий захоплюючий фільм» і «Краща дівчинка-актриса» (Олена Козир, виконавиця ролі Дівчинки-долі). Це перший повнометраж-ний український художній музич-

ний фільм, знятий у рідкісному для світового кінематографу жанрі ексцентричної музичної казки для сімейного перегляду. Бюджет фільму маленький - п’ять мільйонів гривень. Знімали його разом із естонцями за найсучаснішими технологіями.

4

На часі

“Лавки-графіки“ Жанни Кадирової залишаться на Алеї Малевича назавжди і тішитимуть її відвідувачів

наче під надважким тягарем, дуже живі фігури чоловіків, на вулиці перетворилися на чер-воні, зелені, сині та жовто-сині об’єкти. Таким чином автор хоче звернути нашу увагу до актуальної теми сьогодення – проблеми ідентифікації. За словами Віктора Сидоренка,

залишаться. Більше того, такі ж лави, які здалеку нагадують маленький дитячий майданчик, встановлять і в інших районах Києва.

кияни добре сприймають його проект і охоче фотографуються з кольоровими чоловічками. На Алеї Малевича ці фігури «проживуть» місяць, а вже у серпні переїдуть на бульвар Лесі Українки, під ЦВК. А от «Лавки-графіки» Жанни Кадирової тут так і

Автор: Ірина ШарпінськаФото: Макс Перепелиця

Зокрема, у “Прикольній казці” використано багато оригінальних художніх прийомів, як-то колажі кінозображення, двомірної, тримірної анімації та музики. Сам Роман Ширман документаліст і цей фільм для нього став дебютом у художньому кінематографі. Ідея казки проста - любити ближнього. Це сучасна історія про Ромео і Джульєту, в якій сеедньо-

вічні лицарі озброєні сучасними автоматами, користуються ноут-буками та слухають музику “Океану Ельзи”. Знімали його у середньовічних замках та заповідниках Балтійського уз-бережжя Естонії. За словами режисера в українських замках знімати було би небезпечно для життя. У фільмі знялися такі відомі актори, як Георгій Делієв,

Владислав Троїцький, Михайло Барський, зірка прибалтійського кіно Мерле Пальмісте. Музику до фільму написав аранжувальник гурту “Океан Ельзи” Мілош Єліч. У конкурсній програмі фестивалю були представлені нові фільми для дітей та юнацтва з України, Росії, Білорусії і Німеччини.

Автор: Ім’я Прізвище

5

ЛікНеп

ЛікНеп

Н Е О Л І Б ЕР А Л І З М

Сьогодні багато хто любить поговорити на теми “всесвітньої змови“, “жидо-масонства“ і глобалізації. Часто речі та події, що відбуваються в різних куточках планети, на різних рівнях і з різними наслідками, мають спільні корені. Будь-який історик-дослідник скаже, і з цим не можна не погодитися, що всі події треба розглядати із історичної перспективи: знаючи минуле, можна передбачити май-бутнє. Основні корені нинішньої ситуації у світі лежать у 1970-х роках, коли у Великобританії та США почали втілюватися у життя ідеї неолібералізму.

ЛікНеп

Неолібералізм – це напрям у економічній тео-рії, що виник у 1930-х рр. Він захи-щає принципи са-морегулювання економіки, вільної конкуренції та еко-номічної свободи. Неолібералізм репрезентований кількома школами, найвідомішими з яких є лондонська (Ф.Хайєк), австрій-ська (Л.Мізес), чи-казька (М.Фрід-ман), фрейбурзька (В.Ойкен та Л.Ер-хард), паризька (М.Алле). Теорія нео-лібералізму перед-бачає частковий або обмежений вплив держави на економіку. Ринок розглядається як ефективна сис-тема, що якнай-більше сприяє е к о н о м і ч н о м у зростанню і забез-печує пріоритетне становище суб’єк-тів економічної ді-яльності. Держава

має забезпечувати умови для конку-ренції і здійснювати контроль там, де конкуренції бра-кує. Політика нео-лібералізму ле-жить в основі ді-яльності МВФ, СОТ та Всесвітнього банку. Останнім часом ці організа-ції значно поши-рили свій вплив. Критика нео-лібералізму та глобалізму вказує на згубність неол іберально ї економічної полі-тики для вирішення проблем кризових економік, знижен-ня стандартів у сфері праці. Кри-тика особливо по-силилася після не-вдалої політики в Аргентині та у Південно-Східній Азії, на що вказує і український вче-ний Ю.Пахомов. Критиків неолі-бералізму об’єдну-ють під назвою антиглобалісти.

Світова економіка та устрій сьогодні базуються на засадах неолібералізму. Ця стаття не є антинеолібералістської. Це є лише спроба зрозуміти та обгрунтувати, чому тисячі людей, так званих антиглобалістів, виходить на акції протесту проти зборів „Великої вісімки”, Міжнародних економічних форумів, а також активно критикують роботу Міжнародних організацій, таких як Міжнародний Валютний Фонд, Світовий Банк і Світова Організація Торгівлі.

Що таке неолібералізм?

Багато в чому поворот до неолібералізму був пов’язаний із прагненням людей до особистої свободи та звільнення від державного контролю. Все лише залежить від того, як сприймати особисту свободу. Можна припустити, що у 1970-х відбулася певна підміна понять. Під особистою свободою почали розуміти свободу споживання. З іншого боку, її пов’язали з ідеєю особистої відповідальності. Держава ж все менше відчувала зобов’язання в області соціаль-ного забезпечення, охорони здоров’я і т.д. Сьогодні у США 45 млн. людей не мають медичного страхування, відповідно – не мають доступу до медичної допомоги. Свобода у освіті також лише для забезпечених. І так далі. Суть неолібералізму полягає у тому, що економіка диктує свої правила суспільству, а не навпаки. Нині неолібералізм сприймається більшістю як абсолютне благо та природній і нормальний стан розвитку суспільства, тоді як для такого сприйняття було пророблено дуже багато роботи і вкладено

8

ЛікНепне менше коштів. На сьогодні кожний вкладений долар вже виправдав себе. Американська дослід-ниця, політолог Сьюзан Джордж називає нинішній глобальний економічний устрій „великим неоліберальним експериментом”, який був зроблений певною групою людей із певною метою. Колись маленька і невпливова „секта” – неолібералізм, перетворилася на новітню світову релігію. С.Джордж, зокрема, наводить два приклади, як запроваджувався неоліберальний устрій: полі-тику Маргарет Тетчер у Ве-ликобританії та Рональда Рейгана у США. Практично на початку свого прем’єрства „залізна леді” здійснила „неоліберальну революцію”, внаслідок якої

центральною доктриною усіх економічних стосунків стала конкуренція. „Вона відділила овець від кіз”, але в тому числі поглибила розрив між багатими та бідними. Серед здійснених реформ відбулася також приватизація публічного сектору, який до цього у Британії не був збитковим, однак був названий „неефективним”. Таким чином, нищівно посла-бивши профспілковий рух, така політика забезпечила перехід публічного багатства (public purse) до приватних рук. Ця тенденція – приватизація – поширилася по всьому світі. Те ж стосується і США, де Р.Рейган запровадив неоліберальну доктрину. Американське сус-пільство сьогодні є найбільш нерівним у світі.

Неоліберали зосередили свою політику на трьох основних напрямках: вільна зовнішня торгівля товарів та послуг, вільних обіг капіталу та свобода інвестування. Неолібералізм розрахований на переможців, але не на виборців, які включають і переможців, і переможених. На думку Сьюзан Джордж неолібералізм змінив тип світової політики. Замість політики: хто править ким і хто яку частину „пирога” ухопив, тепер маємо: хто має право жити, а хто – ні. Політика неолібералізму якщо безпосердньо і не призвела, то активно сприяє глобалізації. Неоліберальна теорія створила механізми, якими керуються транснаціональні корпорації сьогодні.

Помірковані антиглобалісти влаштували театральну пастку для представників “Великої вісімки“, що зібралися у німецькому місті Хайлінгендамм (2007)

9

ЛікНепПротивники глобалізації

Вже близько десяти років зустрічі керівництва міжнародних, наднаціональних організацій, наприклад, МВФ, СОТ чи ЄС, супроводжують бурні та ексцентричні акції протестів антиглобалістів. Цей рух не можна назвати однорідним: він включає багато окремих угруповань. Багато людей, яких називають антиглобалістами, не сприймають цього терміну, й використовують інші назви, таки як «Рух всесвітньої справедливості», «Рух рухів» (популярний термін в Італії), «альтерглобалізм» (переважно у Франції) та багато інших. Антиглобалістів зазвичай поділяють на поміркованих та радикалів. Помірковані, представлені, наприклад, так званим Соціальним Форумом Генуї, який включає понад 800 груп, що виступають за списання боргів із країн „третього світу”, за безядерний мир, за екологічні програми. Вони заперечують насильницькі дії та виражають свій протест через мирні демонстрації, пікети, концерти. Варто відзначити, що антиглобалісти досить креативні щодо форм вираження: від карикатур до цілих театральних вистав. Радикали ж, що випливає із самої назви, є прихильниками силових методів протесту.

Україна: неоліберальний досвід

Україна активно співпрацює із основними між-народними організаціями, які підтримують так звані країни, що розвиваються, в перше чергу надаючи їм кредити та поради.

Станом на сьогодні Україна отримала чотири кредити stand-by від МВФ (1995, 1996, 1997, 2004 рр.), кілька кредитів від Світового банку та 16 травня

2008 року Україна стала 152-м членом Світової організації торгівлі. Безумовно, Україна на-була чималого досвіду. Сама співпраця із цими організаціями надала нашій державі поваги у світовому економічному співтоваристві. Отримання кре-дитів передбачало реформи в економіці. Багато в чому до-помогли так звані „рецепти” МВФ, наприклад застосування жорстких монетарних обмежень, що допомагає стабілізації си-туації. Однак критика щодо та-кої політики лунає і полягає вона ось у чому. Український вчений, еко-номіст Юрій Пахомов стверджує, що модель Вашингтонського консенсусу, тобто модель МВФ, була розрахована на збагачення владної верхівки. Для України неприйнятним був „шоковий” ринковий підхід. Останній спричинив хаос, наслідком яко-го і стало „розбазарювання” національного багатства, кримі-налізація владної верхівки. Для порівняння, Ю.Пахомов наво-

Президент України В.Ющенко та Гендиректор СОТ підписали Протокол про вступ України до СОТ у Женеві

дить Польщу. У цій колишній країні соцтабору, де ринковий сектор очевидно був значно обширнішим за український, політика „шокової” терапії дов-го не протрималася: її автора Бальцеровича вже через три мі-сяці відправили у відставку, а подальші економічні реформи проводили національно відпові-дальні політики. Натомість ук-раїнська економіка була піддана різким змінам, до яких вона абсолютно не була готова. Юрій Пахомов, надалі порівнюючи досвіди Польщі та України, стверджує, що Польща почала із укріплення державного сектору, що і зробило можливим надалі ефективною приватизацію. Нато-мість в Україні під вказівками чиновників із МВФ держава була відсторонена від економіки. Владна ж еліта формувалася в умовах „розграбування” країни. Тоді такі особисті якості, як жадібність, пристосовництво, аморальність, декому стали в нагоді. Політики постійно на-голошують на позитивах вступу України до СОТ. Проте варто зазначити, що позитиви ці стосуються конкурентноздатних галузей, а в Україні це ре-сурсомісткі металургія та хі-мічна промисловість. Дрібні ж виробники не здатні будуть витримати конкуренцію із ім-портними товарами. Після вступу України до Світової організації торгівлі в першу чергу можуть постраждати цукрова і молочна галузі, а та-кож виробництво овочів. Для населення України обіцяють здешевлення цін. Однак це здешевлення буде неоднорідним. Так, керівник відділу маркетингу та реклами мережі супермаркетів „Домотехніка” Максим Сабель-ніков зазначає, що тепер при

10

ЛікНеп

Автор: Ірина Шарпінська

Країни Центральної та Східної Європи, Далекий Схід (Китай, В’єтнам), Південно-Східна Азія, а також Іспанія, Єгипет та інші країни спочатку співпрацювали з МВФ (переважно через позики), однак врешті обрали свій унікальний шлях трансформації національної економічної системи, не виконуючи сліпо всі “рецепти“ МВФ

сплаті мита за товари будуть зважати на місце виробництва та ціну товару: „Тому, наприклад, європейська техніка преміум класу не те що не подешевшає,

а навпаки подорожчає. А дешева китайська – подешевшає”. Залишається спотерігати, як надалі розгортатимуться події. Зрозуміло лише, що нинішня

економічна стабільність України залежить від світової, в першу чергу американської.

11

Мистецька хроніка

Л и т о в с ь к а і д е н т и ф і к а ц і я

“Нота“ (2007), Егле Куцкайте

У київській «Я-Галерея» триває виставка сучасної литовської графіки. Корисно відвідати, щоби проникнути у загадкову прибалтійську душу.

Виставка «Сучасна ли-товська графіка» є частиною україно-литовського проекту «4×4». Загадкова формула роз-шифровується просто: як Україна, так і Литва мають представити по чотири виставки, в кожній з яких беруть участь по чотири художники чи фотографи. Цей проект – результат співпраці посольства Литовської Республіки в Україні та арт-центру «Я-Галерея». Кілька

місяців тому в галереї вже виставлялися литовці. Тобто дана експозиція – друга із чотирьох запланованих. До слова, наразі у Вільнюсі триває паралельний проект українських художників. З 16 липня по 11 вересня там проходить перша виставка українських фотографів Анни Войтенко, Олександра Ляпіна, Геннадія Мінченка та Олександра Чекменьова. Але повернемося в Ук-

раїну. Отже, у невеликому приміщенні «Я-Галерея» пред-ставлено 36 естампів. Литовську графіку цього разу презентують чотири митці середнього по-коління: Ліда Дубаускене, Еґле Куцкайте, Еґле Вертелкайте та Біруте Зокайтіте. Всі вони – випускниці Вільнюської ака-демії мистецтв і на сьогодні є одними із найактивніших учасниць художньої сцени ли-товської графіки. Їхні роботи

12

Мистецька хронікауже здобули достатньо нагород на міжнародних конкурсах. У творах литовок, вис-тавлених в «Я-Галерея», можна угледіти споріднені мотиви. Зокрема, це теми жіночності. Так, Біруте Зокайтіте представляє образ звичайної жінки: через повсякденні дрібниці художниця намагається відкрити її красу, а стереотипи – приземлити. У той же час Еґле Куцкайте зображає жінок у незручних ситуаціях, намагаючись спрос-тувати установки щодо їхньої уявної краси. Образи тут дуже різні та асоціативні, а деякі з них – як-то, у творі «Нота» – змушують пригадати офорти «Капріччос» Франсіско Гойї. Чи не найцікавішим експо-натом виставки є «Литовська

фольклорна пісня» (2007) Еґле Вертелкайте. На пюпітрі лежить нотний альбом. Але розгорнувши його, бачиш самі нулі та одиниці. Так художниця зобразила цифровий запис пісні,

яка триває 47 секунд. Інші роботи Еґле Вертелкайте – плакатні полотна, що нагадують рекламні банери на веб-сайтах. Між горизонтальними лініями ніби зашифровано текст – лише одиниці, нулі і смайлики. Зда-ється, що художниця запрошує нас читати між рядками. Ще одна робота, що викликає зацікавлення, – ав-торства Ліди Дубаускене «Мова» (2006). Велике, майже квадратне полотно (приблизно 1,7м на 1,8м) налічує 1 368 квадратиків, кожен з яких рябіє темними плямками. Чорно-біла мозаїка схожа на плитку з відбитками пальців. Дивлячись на неї, відразу виникає думка про проблему самоідентифікації. Можливо, «відбиток» є метафорою до мови, яка є унікальним семантичним кодом кожного народу.Українська відповідь на ли-товську графіку в Києві запланована на осінь: з 4 по 22 листопада у Вільнюсі пройде виставка Павла Макова, Миколи Маценка, Влади Ралко та Станіслава Волязловського.

“Литовська фольклорна пісня“ (2007), Егле Вертелкайте

“Коли солдати фотографувалися біля озера“ (2007), Егле Вертелкайте

Автор: Ірина ШарпінськаФото: Олена Павлова

13

DокуФакт

Откуда єсть пошла ароматерапІя

14

DокуФакт У кожного наро-ду існували, - та й досі існують, проте стають маргинальни-ми через значний розвиток медицини та фармацевтичної га-лузі, - глибокі знання про властивості рос-лин, поряд із якими люди живуть. Ними ми користуємося посьо-годні. Більшість генільних від-криттів були зроблені випадково. Властивості ж рослин випадково не дослідиш. На це у людства пішли століття. Однак дослідили і почали використовувати ліку-вальні ароматичні властивості властивості флори ще у давни-ну. Близько 6 тисяч років тому єгипетський лікар Імхотеп рекомендував використовувати олії рослин для ванн, масажу та бальзамування мертвих. „Батько медицини” Гіппократ використовував ароматичні ван-ни та масаж для лікування своїх пацієнтів. Відомо також, що він застосував розкурювання бла-говоній для врятування Афін від чуми. Римський історик Пліній у своїй „Природній Історії” згадує 32 лікувальних препарати на основі троянди, 21 – із лілії, 17 – з фіалки та 25 – із м’яти. На Сході до рослин завжди ставилися із благоговінням та повагою, а деякі із них навіть стали священними. У Індії та Китаї навколо рослинного світу виникали навіть цілі фі-лософські вчення. Лікування травами сприймалося як свя-щенний ритуал, який

може проводити морально та психічно підготовлена людина. У Китаї перша книга із лікування травами з’явилася біля 2 тисяч років до н.е. Основною моделлю тогочасної медицини було вчення про „інь” та „ян”: здоров’я – це досягнення гармонії між протилежними силами природи – між чоловічим началом „ян” та жіночим „інь”. Послідовники китайського вчен-ня даосизм вважали, що душа рослин живе в їх ароматах: одні і ті ж самі лікарські препарати мають далеко не однакову дію на різні функції організму. При успішному лікуванні треба враховувати кожну дрібницю, аж до послідовності змішування рослин. Прописуючи пацієнту ліки, лікар вказував і на час доби, коли треба їх приймати, - таким чином віднаходили максимально сприятливий час для врівноважування „інь” та „ян”. Індійські лікарі отримали

Антропологи вважають, що

первісна “парфумерія“ розпочалася із підпалювання

смолистих виділень ладану

Деякі вчені стверджують, що

вплив ароматів на організм людини варто

розглядати як ефект плацебо, тобто як психологічний, а не соматичний вплив

глибокі знання із релігійного джерела – „Веди”. Це давня священна книга, де вказані деякі медичні рецепти,

що вважаються першими записаними рецептами в історії людства. Відповідно до індійської філософської системи вживання рослин супроводжується фізичними вправами та духовною медита-цією з метою досягнення гармонії між фізичним та духовним нача-лами. У ведичній індійській тра-диції лікування людини можливе лише комплексно – всі сторони життя повинні працювати разом: хачування, спосіб життя, спосіб думання і т.д. Давні традиції викорис-тання ароматних рослин мали і жителі американського континенту. Наприклад, у Північній Америці людей із ознаками задухи обгортали „солодкою травою” (зубровка пахуча, HierocMoe odora-ta), яка мала запах, схожий на запах ванілі. Діабет, ревматизм, головні болі, памороки лікували димом підпалених рослин чи випарами міцного трав’яної настоянки, яку виливали на розпечене каміння. Жителі Великих Рівнин розкурювали ехінацею для

лікування головного болю. Ще до появи на

наших землях слов’ян, відомі факти використання давніми скіфами, які населяли Північне

15

Причорномор’я, коноплі: „вони кидали конопляні зерна на розпечене каміння, влаштовуючи таким чином парову баню”. Відомо, що ці кочівники також розтирали на камені кипарис, кедр та ладан разом із водою. Отриманою масою вони нати-рали тіло і лице, залишаючи на деякий час. Від цього вони приємно пахли та мали чисту шкіру. Слов’яни ознайомлені із властивостями флори так само добре, як і решта народів світу. Травникам часто приписували надзвичайну силу, а часто - і відьмацтво. Людина, яка мала такі знання, за допомогою яких можна вилікувати, допомогти чи нашкодити, була в пошані і разом з тим її боялися. Наші предки до появи чаю пили узвари (зварені із засушених фруктів), або ж напій із трав чи листя кущів та дерев. Для цього використовували усе, що росло під руками (чи швидше ногами). І нині всі знають, що чай із меліси, м’яти, липи, ромашки заспокоює. У російські бані немає нічого краще за березові гілки. А ще кажуть, що кора дуба добре чистить зуби, укріплює ясна та освіжає дихання. Зрештою, сьогодні аромо-терапія стала швидше стилем життя. Єдине, про що треба пам’ятати – це відчуття міри.

DокуФакт

Ладан

Латинська назва Frankin-cense походить від слів «incense of Franks» — франкська благовонія, оскільки в Європі ладан з’явився через посередників — франків. Друга його латинська назва - oli-banum походить від арабского al-lubán («молоко»), оскільки із ран на стволі рослини виділяється сік молочного кольору. Вважається, що в давнину центром збору ладану був Оман.

Назва100 г ладану

Збір Ладан – це висушений сік, смола рослин роду Boswell-

ia, що ростуть у східній Африці, Йємені, Сомалі. Його збирають так: роблять надрізи на дереві, із яких витікає смола, досить довго. Чекають доти, доки сік не перестане текти і не затвердне. Засохлу смолу збирають з дерева та землі і розділяють на два сорти – відбірний ладан (при розтиранні він білого кольору) та звичайний. Справжній ладан - це смола дуже рідкісного дерева, що росте в Аравії та Східній Африці. Ладан не розчиняється повністю ні у воді, ні у спирті, ні в ефірі.

Нещодавно російські вчені зробили спробу підрахувати найбільшу кількість людей, які мають однакові прізвища. За основні критерії були взяті: однакове симантичне значення прізвищ. Тобто, охопило воно жителів усієї планети. Як виявилося, частіше за все на Землі зустрічаються прізвища, які походять від

Найпоширеніше прізвище на Земліслова “коваль”. Звичайно ж тут треба зауважити, що більшість сучасних назв мають коріння у далекому минулому. Прізвища передаються нам з діда-прадіда. Якщо, звичайно, не йдеться про зрадянізоване населення колишнього СРСР, які русифікувалися. Отже, від назви фаху робітника, який займається

ковальством, — коваля — походять популярні прізвища в багатох народів світу. Це і англійське прізвище Сміт - Smith, Blacksmith;німецьке і австрійське Шмідт - Schmied, поширеніша форма написання прізвища Schmidt;французьке - Ферран;іспанське - Ерреро;вірменське - Дарбинян.

16

Автор: Ірина Шарпінська

DокуФакт

Це дерево босвеллія (Bo-swellia Carteriihas) протягом століть продукує смолу, з якої виготовляють ладан

Застосування Давні єгиптяни використовували ладан для виготовлення омолоджуючих масок для обличчя та тіла, а також використовували при масажі. Є свідчення, що в традиційній медицині його застосовували при лікуванні сифілісу, ревматизму, респіраторних захворювань, шкірних інфекціях, захворюваннях травної системи, а також при порушеннях нервової системи. Іноді його навіть використовують у якості ароматизатора для продуктів харчування і напоїв. Ладан – одна із найдавніших благовоній. У Біблії ладан згадується як один із дарів разом із миртом та золотом, які волхви принесли Ісусу. У християнській традиції ладан використувують прицерковних служіннях. Ізраїльські та американські вчені встановили, що дим ладану містить ацетат інценсола, який знижує рівень занепокоєння, тобто діє як антидепресант. Відомо, що у православних монастирях пили воду, настояну на ладані для укріплення здоров’я, оскільки ладан покращуває якість води.Тут також можна згадати лікаря Ібн-Сіна Авіценну, який радив

Таємниці давнього ладану У давній Індії ладану приписували, окрім цілющих, ще й священні властивості. Його

дуже високо цінували на Сході, та й не лише. Існує легенда про індійсбкого принца, який “згаряча“ пообіцяв “царство за

використовувати ладан для “оздоровлення“ повітря. Але при цьому попереджував, що у надмірних дозах він може спричиняти головний біль. Інші ж дані говорять про те, що розкурювання великої кількості ладану у невеликому приміщенні може викликати галюцинації.

бочечку ладану“. На римських ринках у давнину платили чистим золотом, не торгуючись. У давній Індії ладан був імпортної розкішшю. Існують перекази про те, що нікому не були відомі шляхи його ввезення, окрім купців, які заробляли на цьому цілі багатства. Китайські алхіміки називали ладан “стікаючий жир священної квітки“. У давнину для китайців, як і індійців, це було дороге і екзотичне задоволення. Даоси рекомендували його як засіб, який продовжує життя. у слов’янській православній традиції ладан застосовувався як засіб проти нечистої сили і напастей: ним піп освячує хати, його носять на шиї разом із натільним хрестиком - так звана “ладанка“ . До речі, цікаво, що ладан не оминув і мусульманську традицію. У магометан існувала традиція обкурювати себе цим фіміамом після миття, коли відкривалися всі пори організму. Як бачимо, ладан не оминули ні давні вчені, ні середньовічні, ні тим більше сучасні. Його активно продовжують використовувати у парфумерії та ароматерапії. Ладан - це ліки і для душі, і для тіла.

Дуже поширеним є таке прізвище для слов’ян:українські прізвища Коваль, Коваленко, Ковальчук (всі ці суфікси вказують на те, що так називали синів коваля);російські і білоруські - Кузнєцов, Ковальов, Коваленко, Ковалевскій і т.д.польська - Kowalski і т.д. Цікавою з цього питання виявилася і статистика. Близько

9 500 людей з таким прізвищем зафіксовано у Хорватії (на 2007 р. у Хорватії проживало майже 4, 5 млн. людей), 4 826 - у Словенії (близько 2 млн. чол.). Це - Ковачич (Kovacic), Ковачевіч (Kovacevic). Подібні прізвища зустрічаються в Сербії, Чехії, Білорусі. Поза межами Європи багато таких прізвищ зустрічається в США (особливо

Техас і Каліфорнія), Канаді та в Південній Америці. Цікаво, що прізвище Ковач (Kovac) в останніх часто приписували в тому числі людям, які не могли продиктувати по буквах свої прізвища. Тому легше було записувати їх вже знайомим словом, наприклад: Dukovac могли просто скоротити до Ko-vac.

17