ББК 67.9(4УКР)311П69

У к л а д а ч i :В. В. Сташис — перший проректор Нацiональної юридичної ака*

демiї України iм. Ярослава Мудрого, академiк Ака*демiї правових наук України, професор, Заслу*жений дiяч науки i технiки України, Заслуженийпрацiвник вищої школи України;

В. I. Тютюгiн — кандидат юридичних наук, професор Нацiональ*ної юридичної академiї України iм. Ярослава Муд*рого

За загальною редакцiєю В. В. Сташиса

ISBN 978*966*667*311*7

© Сташис В. В., Тютюгiн В. I.,укладання, 2008

© Юрінком Інтер, 2008

П69Практика судiв України з кримiнальних справ (2006—

2007) / Укладачi: В. В. Сташис, В. I. Тютюгiн; За заг. ред.В. В. Сташиса. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — 880 с.

ISBN 978*966*667*311*7У збiрнику наводяться матерiали судової практики з кримiнальних

справ, якi були предметом розгляду судових iнстанцiй України за 2006—2007 роки.

Для суддiв, працiвникiв правоохоронних органiв, правозахисних орга*нізацій, науковцiв, викладачiв, аспiрантiв, студентiв юридичних навчаль*них закладiв, а також усiх тих, хто цiкавиться питаннями кримiнальногоправа та практики його застосування.

ББК 67.9(4УКР)311

ВIД УКЛАДАЧIВ

За багаторiчний перiод своєї дiяльностi суди рiзних iнстанцiй накопичи*ли величезний позитивний досвiд у галузi тлумачення та застосування нормкримiнального законодавства. Цей найцiннiший матерiал опублiкований урiзних джерелах, а його використання як у науковiй, педагогiчнiй, так i в су*то практичнiй дiяльностi юриста є не тiльки корисним, а й в рядi випадкiвпросто необхiдним для правильного розумiння, а також застосування нинiчинного кримiнального законодавства України.

Вивчаючи судову практику, цiкаво простежити також i за тим, як iз часом,у мiру накопичення знань, поглиблення наукових дослiджень i практичногодосвiду змiнювалися пiдходи до рiшення низки питань квалiфiкацiї злочи*нiв, призначення покарання, звiльнення вiд його вiдбування, застосування iн*ших кримiнально*правових норм та iнститутiв.

Бажання узагальнити цей досвiд, накопичений судовою практикою, i ви*класти його на сторiнках одного (єдиного) видання й стало метою пiдготовкицього збiрника.

У збiрник, який пропонується до уваги читачiв, увiйшли матерiали су*дової практики з кримiнальних справ, якi були предметом розгляду судовихiнстанцiй України i наведенi в спецiальних джерелах у 2006—2007 роках, то*му що це видання є своєрiдним продовженням попередньої роботи уклада*чiв, яка видавалася в 2005 роцi i до якої входили матерiали судової практикиз кримiнальних справ, розглянутi судами України i опублiкованi за перiодз 2001 по 2005 роки1.

Джерелами, в яких були опублiкованi наведенi у цьому збiрнику мате*рiали судової практики, є: Вiсник Верховного Суду України, Рiшення Вер*ховного Суду України, випуски Науково*практичного юридичного журналу«Кримiнальне судочинство», а також такi збiрки, як: «Судова практика Вер*ховного Суду України у кримiнальних справах», «Кримiнальне судочинствов Українi: Судова практика. Злочини проти життя особи (вбивства)».

Матерiали судової практики розташованi у збiрнику за системою Кри*мiнального кодексу України 2001 року2, тобто в послiдовностi роздiлiв йогоЗагальної та Особливої частин.

До збiрника увiйшли лише тi матерiали практики, при розглядi яких су*дами давалися роз’яснення i приймалися рiшення, головним чином, кримi*нально*правового характеру (з питань квалiфiкацiї злочинiв, призначення заних покарання, звiльнення вiд покарання та його вiдбування тощо). Матерiа*ли судової практики, в яких акцентувалася увага на роз’ясненнi та вирiшеннiпитань кримiнально*процесуального характеру, свiдомо до збiрника не вклю*чалися.

1 Див.: Практика судiв України з кримiнальних справ (2001—2005) / За заг. ред.В. Т. Маляренка, В. В. Сташиса; Укладачi: В. В. Сташис, В. I. Тютюгiн. — К.: ЮрiнкомIнтер, 2005. — 464 с.

2 Офiцiйний текст Кримiнального кодексу України 2001 р. див.: ВВР України. —2001. — № 25—26. — Ст. 131.

У збiрнику викладенi не тiльки конкретнi кримiнальнi справи (як пра*вило, витяги з них), в яких ухвалювалися рiшення судами рiзних iнстанцiй,а й постанови Пленуму Верховного Суду України, що приймалися ним у2006—2007 роках вiдповiдно до п. 2 ч. 2 ст. 47 та п. 6 ч. 2 ст. 55 Закону Украї*ни вiд 7 лютого 2002 р. «Про судоустрiй України»1 i в яких на основi узагаль*нення судової практики та аналiзу судової статистики давалися судам роз’яс*нення з питань застосування кримiнального законодавства за рiзними кате*горiями кримiнальних справ.

В окремому роздiлi наведенi у збiрнику й опублiкованi за цей перiодогляди та узагальнення судової практики.

Таким чином, кожний роздiл збiрника вiдкривається вказiвкою на вiд*повiдну постанову Пленуму Верховного Суду України, яка є чинною на те*перiшнiй час, наводяться тексти постанов Пленуму Верховного Суду Украї*ни, прийнятi ним у 2006—2007 роках, а також матерiали судової практики зконкретних кримiнальних справ, якi були предметом розгляду рiзних судо*вих iнстанцiй України i помiщенi у рiзних спецiальних джерелах за зазначе*ний перiод.

Якщо за конкретною кримiнальною справою судом ухвалювалися рiшен*ня, що мають значення для розгляду не одного, а цiлої низки питань кримi*нально*правового характеру (наприклад, коли за справою судом вирiшува*лися питання, пов’язанi не тiльки iз кваліфікацiєю злочинного дiяння за тiєю чиiншою статтею (частиною статтi) Особливої частини Кримінального кодек*су України (далі — КК), а й аналiзувалися, наприклад, проблеми стадiй вчи*нення злочину, спiвучастi, призначення покарання тощо), то задля уникненняповторень ця справа наводилася лише в одному з роздiлiв збiрника, а в iншихйого роздiлах робилося вiдповiдне посилання на джерело, в якому матерiалицiєї справи були опублiкованi.

У кожному роздiлi збiрника робилися також посилання й на вiдповiднiпостанови Пленуму Верховного Суду України, а також матерiали узагальненьта оглядiв судової практики.

Для бiльш повного ознайомлення iз судовою практикою наприкiнцi збiр*ника наведений перелiк постанов, прийнятих Пленумом Верховного СудуУкраїни до набрання чинностi Кримiнальним кодексом України 2001 рокуi якi на цей перiод не втратили чинностi, а також додається список тих дже*рел, у яких опублiкованi цi постанови та матерiали судової практики з кримi*нальних справ.

Скорочення,використанi у виданнi

1. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримiнальних спра*вах (1973—2004). Офiцiйне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К.,2004. — Постанови…

2. Постанова Пленуму Верховного суду України — Пост. ПВСУ.3. Вiсник Верховного Суду України — ВВСУ.4. Рiшення Верховного Суду України — РВСУ.

1 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2002. — № 27—28. — Ст. 180.

Розділ I

ПИТАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИКРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

ЗАКОН ПРО КРИМIНАЛЬНУВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ1

Пост. ПВСУ вiд 28 травня 2004 р. № 9 «Про деякi питання застосуван*ня судами України адмiнiстративного та кримiнального законодавствау зв’язку з набранням чинностi Законом України вiд 22 травня 2003 р.«Про податок з доходiв фiзичних осiб» // ВВСУ. — 2004. — № 6. —С. 29

Неправильне застосування кримiнального закону при приведеннi ви*року у вiдповiднiсть з КК України 2001 р. потягло змiну судовогорiшення в порядку виключного провадження

Ухвала спiльного засiдання Судової палати у кримiнальних спра�вах та Вiйськової судової колегiї Верховного Суду України вiд 13 лип�ня 2005 р. // ВВСУ. — 2006. —№ 1. — С. 24—25

(в и т я г)

Яворiвський районний суд Львiвської областi вироком вiд 28 вересня1998 р. засудив К. за ст. 861, ч. 2 ст. 17, ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 89, ч. 2 ст. 140, ч. 1ст. 145, ч. 2 i ч. 3 ст. 193, ч. 1 ст. 222 КК 1960 р. та на пiдставi ст. 42 цього Кодек*су шляхом часткового складання покарань визначив йому покарання у видi12 рокiв позбавлення волi з конфiскацiєю всього майна.

К. визнано винним у тому, що вiн викрав: з 28 на 29 вересня 1996 р. таз 25 на 26 липня 1997 р. iндивiдуальне майно громадян Л. на суму 8 тис.917 грн, Б. — 1 тис. 574 грн; з 1 на 2 червня 1997 р. за попередньою змовоюз Ш. i К. О. з проникненням у примiщення державного пiдприємства — колек*тивне майно на суму 2 тис. 226 грн та iндивiдуальне майно громадян Б. Г. насуму 200 грн, С. С. — 180 грн, М. — 1 тис. 282 грн, С. М. — 130 грн; з 14 на15 червня 1997 р. та з 22 на 23 червня 1997 р. з проникненням у примiщення

1 Див, також: ВВСУ. — 2006. — № 3. — С. 11—12; № 11. — С.14—15; Судова практикау кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2007. — Вип. 3(5). — С. 77—78;Вип. 4(6). — С. 89—92.

магазинiв — колективне майно на суму вiдповiдно 1 тис. 548 грн i 1 тис.415 грн, а також 8 серпня 1997 р. за попередньою змовою iз Ш., К. О., К. Я. таневстановленою слiдством особою вчинив з проникненням у примiщення за*мах на викрадення колективного майна з iншого магазину.

Сарненський районний суд Рiвненської областi постановою вiд 26 груд*ня 2001 р. вирок Яворiвського районного суду Львiвської областi привiв увiдповiднiсть iз чинним КК. Зокрема, дiї К. переквалiфiкував з ст. 861 КК1960 р. на ч. 5 ст. 185 КК 2001 р. i залишив призначене йому покарання у видi12 рокiв позбавлення волi.

Засуджений у клопотаннi порушив питання про змiну постанови район*ного суду вiд 26 грудня 2001 р. у зв’язку з неправильним застосуванням кри*мiнального закону, переквалiфiкацiю його дiй з ч. 5 на ч. 4 ст. 185 КК 2001 р.й призначення йому остаточного покарання за сукупнiстю злочинiв, вiдповi*дальнiсть за якi передбачена цiєю та iншими статтями.

Клопотання було внесене на судовий розгляд у порядку виключного про*вадження за поданням, пiдписаним п’ятьма суддями Верховного Суду України.

Заслухавши доповiдь суддi Верховного Суду України, думку заступни*ка Генерального прокурора України, який пiдтримав клопотання, перевiрив*ши матерiали справи та викладенi у поданнi доводи, суддi Судової палати укримiнальних справах та Вiйськової судової колегiї Верховного Суду Украї*ни на спiльному засiданнi дiйшли висновку, що клопотання пiдлягає задово*ленню з таких пiдстав.

Згiдно з вироком К. крiм вчинення iнших злочинiв визнано винним утому, що вiн з 1 по 23 червня 1997 р. одноособово та за попередньою змовоюз iншими особами вчинив розкрадання колективного майна на суму 5 тис.190 грн, що на час його вчинення вважалося розкраданням в особливо вели*ких розмiрах.

У п. 4 примiтки до ст. 185 КК 2001 р. зазначено, що в особливо великихрозмiрах визнається злочин, вчинений однiєю особою чи групою осiб на су*му, яка в 600 разiв i бiльше перевищує неоподаткований мiнiмум доходiв гро*мадян на момент вчинення злочину.

Вiдповiдно до Указу Президента України вiд 25 серпня 1996 р. № 762/96«Про грошову реформу в Українi» з 2 вересня 1996 р. встановлено неоподат*ковуваний мiнiмум доходiв громадян в розмiрi 17 грн.

У ст. 5 КК передбачено, що закон про кримiнальну вiдповiдальнiсть, якийскасовує злочиннiсть дiяння або пом’якшує кримiнальну вiдповiдальнiсть,має зворотну дiю в часi, тобто поширюється на осiб, що вчинили вiдповiднiдiяння до набрання таким законом чинностi, у тому числi на осiб, якi вiдбу*вають покарання або вiдбули покарання, але мають судимiсть.

З огляду на спосiб викрадення майна, неодноразове вчинення злочинуiз заздалегiдь поставленою метою та єдиним умислом, вчинення його такожза попередньою змовою групою осiб та виходячи з того, що вартiсть викра*деного К. колективного майна не перевищує шiстсот неоподаткованих мiнi*мумiв доходiв громадян (305,3 грн) i є меншими вiд суми, встановленої уп. 4 примiтки до ст. 185 КК 2001 р., Сарненський районний суд Рiвненськоїобластi при приведеннi вироку щодо К. у вiдповiднiсть iз КК 2001 р. пови*нен був переквалiфiкувати його дiї з ст. 861 КК 1960 р. на ч. 4 ст. 185 КК

6 РОЗДІЛ I

2001 р., виключивши квалiфiкуючу ознаку злочину — заподiяння шкоди вособливо великому розмiрi — та призначити йому покарання в межах санкцiїцiєї статтi.

Отже, цей суд при приведеннi вироку щодо засудженого у вiдповiднiстьiз КК 2001 р. неправильно застосував кримiнальний закон, що призвело доприйняття помилкового рiшення.

На пiдставi наведеного Верховний Суд України клопотання К. задоволь*нив: постанову Сарненського районного суду Рiвненської областi вiд 26 груд*ня 2001 р. щодо нього змiнив, переквалiфiкувавши його дiї з ч. 5 на ч. 4 ст. 185КК 2001 р. i призначивши йому покарання у видi восьми рокiв позбавленняволi, на пiдставi ст. 42 КК 1960 р. за сукупнiстю злочинiв, вiдповiдальнiсть заякi передбачена ч. 4 ст. 185 КК 2001 р., ч. 2 ст. 17, ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 89, ч. 2ст. 140, ч. 1 ст. 145, ч. 2 i ч. 3 ст. 193, ч. 1 ст. 222 КК 1960 р. остаточно визначивпокарання засудженому у видi восьми рокiв позбавлення волi.

Приведення вирокiв у вiдповiднiсть iз КК України 2001 р. з пору*шенням вимог пунктiв 5 i 10 розд. 2 «Прикiнцевi та перехiднi поло*ження» цього Кодексу призвело до змiни судових рiшень та зменшен*ня призначеного засудженому покарання

Ухвала спiльного засiдання Судової палати у кримiнальних спра�вах та Вiйськової судової колегiї Верховного Суду України вiд 11 лис�топада 2005 р. // ВВСУ. — 2006. —№ 3. — С. 9—10

(в и т я г)

Дзержинський мiський суд Донецької областi вироком вiд 24 травня1996 р. засудив С. за ст. 861 КК 1960 р. на 12 рокiв позбавлення волi з конфiс*кацiєю всього майна, за ч. 2 ст. 141 КК 1960 р. — на три роки позбавлення во*лi з конфiскацiєю всього майна. На пiдставi ст. 42 КК 1960 р. за сукупнiстюзлочинiв С. остаточно визначено покарання у видi 12 рокiв позбавлення волiз конфiскацiєю всього належного йому майна i вiдповiдно до ст. 26 КК 1960 р.його визнано особливо небезпечним рецидивiстом.

Згiдно з вироком суду С. визнано винним i засуджено за те, що вiн 8,24 травня 1995 р. одноособово та 14 серпня цього ж року за попередньою змо*вою з iншими особами вчинив з проникненням у примiщення крадiжку май*на споживчого товариства на загальну суму 174 млн 82 тис. 20 крб., а також19 серпня того ж року вiдкрито заволодiв курткою К. вартiстю 3 млн крб.

Герцаївський районний суд Чернiвецької областi вироком вiд 11 листо*пада 1996 р. засудив С. за ст. 17, ч. 3 ст. 117 КК 1960 р. на п’ять рокiв позбав*лення волi за те, що вiн 20 червня 1994 р., перебуваючи в станi алкогольногосп’янiння, намагався зґвалтувати неповнолiтню В., але свiй умисел до кiнцяне довiв з причин, якi не залежали вiд його волi. На пiдставi ч. 3 ст. 42 КК1960 р. йому за сукупнiстю злочинiв визначено покарання у видi 15 рокiв по*збавлення волi. При цьому С. зараховано вiдбуте ним покарання за вирокомвiд 24 травня 1996 р. i визначено до вiдбування 13 рокiв дев’ять мiсяцiв29 днiв позбавлення волi.

ПИТАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ КК УКРАЇНИ 7

Єнакiївський мiський суд Донецької областi постановою вiд 21 грудня2001 р. при приведеннi зазначених вирокiв у вiдповiднiсть iз КК1 вирок Дзер*жинського мiського суду вiд 24 травня 1996 р. змiнив: виключив з нього рi*шення про визнання С. особливо небезпечним рецидивiстом; в iншiй частинiвирок залишив без змiни. Вирок Герцаївського районного суду вiд 11 листо*пада 1996 р. суд не змiнював.

У клопотаннi про перегляд справи в порядку виключного провадженнязаступник прокурора Донецької областi порушив питання про змiну поста*нови Єнакiївського мiського суду вiд 21 грудня 2001 р., вирокiв Дзержинсь*кого мiського суду вiд 24 травня 1996 р. та Герцаївського районного суду вiд11 листопада 1996 р., а саме: переквалiфiкацiю дiй С. зi ст. 861 КК 1960 р. нач. 3 ст. 185 КК, призначення за цим законом покарання у видi шести рокiвпозбавлення волi та за сукупнiстю злочинiв визначення йому остаточногопокарання у видi 10 рокiв позбавлення волi.

Заслухавши доповiдь суддi Верховного Суду України, думку прокурора,який вважав, що клопотання пiдлягає задоволенню частково, а судовi рiшен*ня — змiнi, перевiривши матерiали справи та обговоривши наведенi у клопо*таннi доводи, суддi Судової палати у кримiнальних справах та Вiйськової су*дової колегiї Верховного Суду України клопотання частково задовольнили зтаких пiдстав.

Приводячи у вiдповiднiсть iз КК вирок Дзержинського мiського судувiд 24 травня 1996 р. та Герцаївського районного суду вiд 11 листопада 1996 р.Єнакiївський мiський суд з порушенням вимог п. 10 розд. 2 «Прикiнцевiта перехiднi положення» нового Кодексу не зробив цього щодо ст. 861 КК1960 р.

Суд установив, що С. вчинив крадiжки чужого майна шляхом проник*нення у примiщення, що на час вчинення ним злочинiв становило 174 млн82 тис. 20 крб., тобто особливо великий розмiр.

Згiдно з примiткою до ст. 185 КК злочин вважається вчиненим в особ*ливо великих розмiрах, якщо шкода вiд нього заподiяна на суму, яка в 600i бiльше разiв перевищує неоподатковуваний мiнiмум доходiв громадян на часвчинення злочину.

Вiдповiдно до Указу Президента України вiд 3 лютого 1995 р. № 100/95(був чинним на час вчинення С. злочину)2 станом на серпень 1995 р. неопо*датковуваний мiнiмум доходiв громадян становив 1 млн 400 тис. крб.

Таким чином, з травня по серпень 1995 р. С. викрав майно на суму, якав 124 рази перевищувала неоподатковуваний мiнiмум доходiв громадян, щоне є великим, а тим бiльше особливо великим розмiром.

У ст. 5 КК передбачено, що закон про кримiнальну вiдповiдальнiсть, якийскасовує злочиннiсть дiяння або пом’якшує кримiнальну вiдповiдальнiсть, маєзворотну дiю в часi, тобто поширюється на осiб, якi вчинили вiдповiднi дiяннядо набрання законом чинностi. Тому Єнакiївський мiський суд згiдно з вимогамип. 10 розд. 2 «Прикiнцевi та перехiднi положення» КК мав привести вирок Дзер*

8 РОЗДІЛ I

1 Тут i далi, якщо iнше не застережено, мається на увазi КК 2001 р.2 Втратив чиннiсть на пiдставi Указу Президента України вiд 25 грудня 2003 р.

№ 1497.

жинського мiського суду у вiдповiднiсть iз новим КК, переквалiфiкувавши йогодiї зi ст. 861 КК 1960 р. на ч. 3 ст. 185 КК як крадiжку, поєднану з проникненняму примiщення. Оскiльки в ч. 3 ст. 185 КК передбачено максимальне покарання увидi шести рокiв позбавлення волi, то вiдповiдно до п. 5 розд. 2 наведених поло*жень призначене С. покарання пiдлягало зменшенню до зазначеної межi.

У зв’язку з цим пiдлягав приведенню у вiдповiднiсть iз КК й вирок Гер*цаївського районного суду вiд 11 листопада 1996 р., за яким С. слiд буловизначити покарання на пiдставi ч. 3 ст. 42 КК 1960 р. за сукупнiстю злочи*нiв з урахуванням зазначених вище змiн до вироку Дзержинського мiськогосуду.

Єнакiївський мiський суд цього не зробив, тому його постанова вiд 21 груд*ня 2001 р. пiдлягає змiнi.

Враховуючи наведене, суддi Судової палати у кримiнальних справах таВiйськової судової колегiї Верховного Суду України клопотання заступникапрокурора Донецької областi задовольнили частково: змiнили постановленiщодо С. судовi рiшення Єнакiївського мiського суду, Дзержинського мiсько*го суду та Герцаївського районного суду, переквалiфiкувавши дiї С. зi ст. 861

КК 1960 р. на ч. 3 ст. 185 КК та на пiдставi ч. 3 ст. 42 КК 1960 р. постановиливважати його засудженим за сукупнiстю злочинiв, передбачених ст. 17, ч. 3ст. 117, ч. 2 ст. 141 КК 1960 р. i ч. 3 ст. 185 КК, на 10 рокiв три мiсяцi позбав*лення волi без конфiскацiї належного йому майна.

Посилання прокурора у касацiйному поданнi на необхiднiсть приєд*нання до покарання, призначеного за новим вироком, невiдбутої час*тини покарання за вироком суду Республiки Бiлорусь, визнано необ*ґрунтованим

Ухвала колегiї суддiв Судової палати у кримiнальних справахВерховного Суду України вiд 12 лютого 2004 року // Судова практи�ка Верховного Суду України у кримiнальних справах: Офiц. вид. — К.,2006. — С. 114—116

(в и т я г)

Вироком Коростенського районного суду Житомирської областi вiд16 травня 2003 р. Б. засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбав*лення волi.

Ухвалою Апеляцiйного суду Житомирської областi вiд 26 серпня 2003 р.вирок щодо нього залишено без змiни.

Б. визнано винним у тому, що 1 лютого 2003 р. приблизно о 18 год. пере*буваючи у станi алкогольного сп’янiння, застосував до М. насильство i вiд*крито заволодiв майном потерпiлої на загальну суму 125 грн.

У касацiйному поданнi прокурор просить вирок щодо Б. скасувати, а спра*ву направити на новий судовий розгляд, оскiльки вiн вважає, що суд непра*вильно застосував кримiнальний закон при призначеннi покарання. На дум*ку прокурора, мiсцевий суд безпiдставно не врахував попередню судимiсть Б.за вироком Гомельського обласного суду вiд 25 листопада 2003 р. за вчинен*ня злочинiв на територiї iноземної держави.

ПИТАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ КК УКРАЇНИ 9

Заслухавши доповiдача, мiркування прокурора, перевiривши матерiалисправи та обговоривши доводи подання, колегiя суддiв вважає, що поданняпрокурора не пiдлягає задоволенню з таких пiдстав.

З огляду на матерiали справи, Б., будучи громадянином України, вчи*нив ряд злочинiв на територiї Республiки Бiлорусь, за що був засуджений iвiдбував покарання в мiсцях позбавлення волi з 17 вересня 1992 р. по 12 лип*ня 2002 р. Пiсля звiльнення з мiсць позбавлення волi Б. прибув в Україну, де1 лютого 2003 р. вчинив грабiж, за що був засуджений.

Посилання прокурора у касацiйному поданнi на необхiднiсть приєднан*ня до призначеного покарання невiдбутого строку покарання за вироком мiс*цевого суду Республiки Бiлорусь є необґрунтованим.

Вiдповiдно до вимог Закону України вiд 3 березня 1998 р. «Про ратифi*кацiю Протоколу до Конвенцiї про правову допомогу та правовi вiдносини уцивiльних, сiмейних та кримiнальних справах вiд 22 сiчня 1993 року», який єчинним, Україна не взяла на себе зобов’язання визнавати та враховувати ви*роки, постановленi судами Договiрних Сторiн.

Отже, Коростенський районний суд обґрунтовано не застосував вимогистатей 9 та 71 КК, оскiльки зазначеним мiжнародним договором вироки су*дiв держав—СНД не тягнуть правовi наслiдки при засудженнi особи на тери*торiї України.

З огляду на наведене, колегiя суддiв Судової палати у кримiнальнихсправах Верховного Суду України не знайшла пiдстав для задоволення ка*сацiйного подання i вiдмовила у задоволеннi касацiйного подання проку*рора.

Вiдповiдно до вимог Закону України вiд 3 березня 1998 р. «Про ра*тифiкацiю Протоколу до Конвенцiї про правову допомогу та правовiвiдносини у цивiльних, сiмейних та кримiнальних справах вiд 22 сiчня1993 року» Україна не взяла на себе зобов’язань визнавати та врахо*вувати вироки, винесенi судами Договiрних Сторiн, при вирiшеннi пи*тання про встановлення факту вчинення злочину повторно

Ухвала колегiї суддiв Судової палати у кримiнальних справахВерховного Суду України вiд 25 листопада 2004 року // Судова прак�тика Верховного Суду України у кримiнальних справах: Офiц. вид. —К., 2006. — С. 116—118

(в и т я г)

Вироком Бiлозерського районного суду Херсонської областi вiд 3 груд*ня 2003 р. Д. засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення во*лi. На пiдставi ч. 3 ст. 42 КК 1960 р. шляхом часткового складання покараньйому остаточно було призначено 4 роки 50 днiв позбавлення волi.

Постановлено зарахувати у строк покарання, призначеного за цим виро*ком, вiдбуте покарання за попереднiм вироком Бєлгородського районногосуду РФ з 24 грудня 1998 р. по 23 грудня 2002 р. i визнано вважати Д. таким,що вiдбув покарання на день винесення вироку.

В апеляцiйному порядку вирок не переглядався.

10 РОЗДІЛ I

За вироком суду Д. визнано винним у тому, що вночi 10 червня 1998 р.,за попередньою змовою з особою, матерiали щодо якої передано в окремепровадження, вiн проник на територiю лiтнього загону свиноферми ВАТ«Нiкольське» Бiлозерського району Херсонської областi та таємно викравдвi свиноматки вагою 370 кг, заподiявши ВАТ «Нiкольське» матерiальнушкоду на суму 1850 грн.

У касацiйному поданнi прокурор просить вирок Бiлозерського районно*го суду Херсонської областi вiд 3 грудня 2003 р. скасувати, а справу направи*ти на новий судовий розгляд, оскiльки суд безпiдставно зарахував засудже*ному вiдбуте покарання за вироком мiсцевого суду Росiйської Федерацiї, по*славшись на ч. 3 ст. 42 КК України 1960 р.

Заслухавши доповiдача, прокурора, який пiдтримав подання, перевiрив*ши матерiали справи та обговоривши доводи касацiйного подання, колегiя суд*дiв Судової палати у кримiнальних справах Верховного Суду України вва*жає, що подання пiдлягає задоволенню з таких пiдстав.

З огляду на матерiали справи Д. вчинив крадiжку вночi 10 червня 1998 р.,i досудове слiдство у справi було зупинено у зв’язку iз тим, що вiн перехову*вався вiд слiдства.

Вироком Бєлгородського районного суду Бєлгородської областi Росiй*ської Федерацiї вiд 18 червня 1999 р. вiн був засуджений до позбавлення волiза крадiжку чужого майна, вчинену ним 2 грудня 1998 р. iз магазину в с. Не*лидiвка Бєлгородського району. Пiсля повного вiдбуття покарання за цимвироком Д. повернувся в Україну.

Вироком Бiлозерського районного суду вiд 3 грудня 2003 р. Д. засудже*но за крадiжку, вчинену ним 10 червня 1998 р. на територiї цього ж райо*ну, на 3 роки позбавлення волi. При цьому суд, враховуючи, що крадiжка натериторiї України була вчинена до постановлення вироку судом Бєлгород*ського району РФ, застосував ч. 3 ст. 42 КК України 1960 р. i зарахував устрок вiдбування покарання за новим вироком ув’язнення за попереднiм ви*роком мiсцевого суду РФ з 24 грудня 1998 р. по 23 грудня 2002 р., а такожпопереднє ув’язнення з 15 жовтня 2003 р. i звiльнив Д. вiд вiдбування пока*рання.

Вiдповiдно до вимог Закону України вiд 3 березня 1998 р. «Про рати*фiкацiю Протоколу до Конвенцiї про правову допомогу та правовi вiдно*сини у цивiльних, сiмейних та кримiнальних справах вiд 22 сiчня 1993 ро*ку» Україна не взяла на себе зобов’язання визнавати та враховувати ви*роки, винесенi судами Договiрних Сторiн, i, зокрема, при вирiшеннi питаньпро встановлення факту вчинення злочину повторно тощо. З огляду на на*ведене при призначеннi покарання Д. за злочин, вчинений ним на терито*рiї України, мiсцевий суд не повинен враховувати вирок суду iноземної дер*жави.

Для вирiшення питання про наявнiсть складу злочину в дiяннях, якiбули вчиненi до 1 сiчня 2004 р., а також для їх квалiфiкацiї поло*ження Закону України «Про податок з доходiв фiзичних осiб» не засто*совуються

ПИТАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ КК УКРАЇНИ 11

Ухвала колегiї суддiв Судової палати у кримiнальних справахВерховного Суду України вiд 21 березня 2006 р. // ВВСУ. — 2006. —№ 9. — С. 17—18

(в и т я г)

Заводський районний суд м. Запорiжжя вироком вiд 1 червня 2005 р. за*судив З. за частинами 2, 3, 4 ст. 185 та ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК i на пiдставiст. 70 цього Кодексу призначив йому покарання у видi трьох рокiв позбав*лення волi. Вiдповiдно до ст. 71 того ж Кодексу до призначеного З. покаран*ня приєднано невiдбуту ним частину покарання за попереднiм вироком i заправилами ст. 72 КК остаточно визначено йому до вiдбування три роки одинмiсяць позбавлення волi.

Апеляцiйний суд Запорiзької областi ухвалою вiд 28 вересня 2005 р. ви*рок змiнив. За ч. 3 ст. 185 КК вiн призначив З. покарання iз застосуваннямст. 69 КК у видi двох рокiв шести мiсяцiв позбавлення волi; за ч. 4 ст. 185КК iз застосуванням ст. 69 КК — у видi трьох рокiв позбавлення волi, напiдставi ч. 4 ст. 70 КК приєднав до призначеного покарання невiдбуте пока*рання за попереднiм вироком i остаточно визначив засудженому покаранняу видi трьох рокiв позбавлення волi. За ч. 2 ст. 185 КК З. призначено пока*рання у видi одного року позбавлення волi, за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК —двох рокiв шести мiсяцiв позбавлення волi, а за сукупнiстю злочинiв на пiд*ставi ст. 70 КК — двох рокiв шести мiсяцiв позбавлення волi. Вiдповiдно дост. 71 КК засудженому остаточно визначено три роки один мiсяць позбав*лення волi.

З. визнано винним у тому, що iз 21 травня по 18 листопада 2002 р. вiнтаємно викрав iз проникненням у примiщення майно громадян: Т. на су*му 5 тис. 742 грн, Л. — 160 грн, Л. О. — 300 грн, Ш. — 5 тис. 725 грн, К. —2 тис. грн.

На початку серпня 2003 р. вiн вчинив ряд крадiжок майна з автомобiлiв:Д. — на суму 200 грн, К. В. — 100 грн, С. — 80 грн.

Крiм того, у вереснi того ж року З. проник до квартири з метою вчинен*ня крадiжки, однак злочинного намiру до кiнця не довiв iз не залежних вiдйого волi причин — у квартирi не було майна, яке б вiн мiг викрасти.

У касацiйнiй скарзi З. порушив питання про переквалiфiкацiю його дiйз ч. 4 на ч. 3 ст. 185 КК та пом’якшення йому покарання, мотивувавши цетим, що суд квалiфiкував його дiї без урахування розмiру податкової со*цiальної пiльги, а отже, неправильно застосував закон. Засуджений такожпросив призначити йому покарання, не пов’язане з реальним позбавленнямволi, з урахуванням усiх обставин справи, в тому числi незадовiльного ста*ну здоров’я.

Перевiривши матерiали справи та обговоривши наведенi у касацiйнiйскарзi доводи, колегiя суддiв Судової палати у кримiнальних справах Вер*ховного Суду України у задоволеннi скарги вiдмовила з таких пiдстав.

Виннiсть З. у вчиненнi злочинiв пiдтверджена сукупнiстю зiбраниху справi, правильно оцiнених та обґрунтовано покладених судом в основувироку доказiв, зокрема: показаннями засудженого (який не заперечувавфакту вчинення крадiжок), потерпiлих (про кiлькiсть i вартiсть викраде*ного майна), свiдкiв, даними протоколiв огляду мiсця подiї, пред’явлен*

12 РОЗДІЛ I

ня предметiв для впiзнання, вiдтворення обстановки та обставин подiї заучастю З.

Дiї З. правильно квалiфiковано за частинами 2, 3, 4 ст. 185 КК та ч. 2ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК.

Посилання засудженого на необхiднiсть переквалiфiкацiї його дiй у зв’яз*ку з набранням чинностi законом, яким встановлено податкову соцiальнупiльгу, розмiр якої впливає на квалiфiкацiю дiй, є безпiдставними.

Вiдповiдно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд28 травня 2004 р. № 9 «Про деякi питання застосування судами Україниадмiнiстративного та кримiнального законодавства у зв’язку з набраннямчинностi Законом України вiд 22 травня 2003 р. «Про податок з доходiв фi*зичних осiб» для вирiшення питання про наявнiсть складу злочину в дiян*нях, якi були вчиненi до 1 сiчня 2004 р., а також для їх квалiфiкацiї положен*ня цього Закону не застосовуються.

Крiм того, зазначений Закон не має зворотної дiї в часi, оскiльки вiн, посутi, регулює правовiдносини в економiчнiй сферi життя держави i не є зако*ном про кримiнальну вiдповiдальнiсть, про який iдеться у ст. 5 КК.

З огляду на наведене колегiя суддiв Судової палати у кримiнальнихсправах Верховного Суду України у задоволеннi касацiйної скарги З. вiд*мовила.

Квалiфiкуючи дiяння особи з урахуванням положень Закону України«Про податок з доходiв фiзичних осiб», необхiдно враховувати, щодля вирiшення питання про наявнiсть складу злочину в дiяннях, якiбули вчиненi до 1 сiчня 2004 р., а також для їх квалiфiкацiї положеннязазначеного Закону не застосовуються. У таких випадках розрахункипровадяться з огляду на неоподатковуваний мiнiмум доходiв громадяну сумi 17 грн.

Ухвала колегiї суддiв Судової палати у кримiнальних справахВерховного Суду України вiд 9 серпня 2005 р. — Судова практикау кримiнальних справах // Кримiнальне судочинство. — 2006. —Вип. 1—2. — С. 41—43

(в и т я г)

Сихiвський районний суд м. Львова вироком вiд 29 квiтня 2004 р. засу*див С. за ч. 2 ст. 289 КК на 5 рокiв позбавлення волi.

Апеляцiйний суд Львiвської областi ухвалою вiд 20 липня 2005 р. зазна*чений вирок залишив без змiни.

С. визнано винним у тому, що вiн 27 грудня 2003 р. опiвночi, перебу*ваючи у станi алкогольного сп’янiння, шляхом пiдбору ключiв проник допримiщення гаража, звiдки викрав автомобiль, що належав О., вартiстю10 тис. 65 грн. Вранцi наступного дня, рухаючись названим автомобiлем, С.не справився з керуванням i виїхав на зустрiчну смугу руху, внаслiдок чо*го здiйснив зiткнення з iншим транспортним засобом, пошкодивши викра*дений.

ПИТАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ КК УКРАЇНИ 13

У касацiйному поданнi заступник прокурора Львiвської областi пору*шив питання про направлення справи на новий судовий розгляд через не*правильне застосування судом норм матерiального права, вважаючи, що дiїС. слiд квалiфiкувати за ч. 3 ст. 289 КК, оскiльки вартiсть викраденого нимтранспортного засобу в 250 разiв перевищує неоподатковуваний мiнiмум до*ходiв громадян.

Перевiривши матерiали справи, колегiя суддiв Судової палати у кримi*нальних справах Верховного Суду України задовольнила подання на такихпiдставах.

Вiдповiдно до вимог ч. 3 ст. 277 КПК змiна обвинувачення в судi допус*кається лише до закiнчення судового слiдства i за мотивованою постановоюпрокурора, який її оголошує i копiї вручає учасникам процесу. Постанову до*лучають до справи. Недодержання цих вимог закону є iстотним порушеннямправа пiдсудного на захист.

Як убачається з матерiалiв справи, С. було пред’явлено обвинувачення увчиненнi злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК.

Прокурор, який брав участь у розглядi справи, виступаючи у судовихдебатах, iнiцiював змiну обвинувачення з ч. 3 на ч. 2 зазначеної статтi без ви*несення процесуального рiшення у виглядi постанови i без викладення мо*тивiв свого рiшення.

Ця обставина згiдно зi ст. 370 КПК є iстотним порушенням вимог кримi*нально*процесуального законодавства, що має наслiдком безумовне скасуван*ня вироку.

Суд, визнаючи С. винним у вчиненнi злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289КК, послався на рекомендацiї Верховного Суду України щодо квалiфiкацiїзлочинних дiй у зв’язку з набуттям чинностi Законом України «Про податокз доходiв фiзичних осiб» вiд 22 травня 2003 р. № 889*IV.

Проте Пленум Верховного Суду України в постановi «Про деякi питан*ня застосування судами України адмiнiстративного та кримiнального зако*нодавства у зв’язку з набранням чинностi Законом України вiд 22 травня2003 р. «Про податок з доходiв фiзичних осiб» вiд 28 травня 2004 р. № 9 давсудам роз’яснення, що для вирiшення питання про наявнiсть складу злочинув дiяннях, якi були вчиненi до 1 сiчня 2004 р., а також для їх квалiфiкацiї по*ложення зазначеного Закону не застосовуються. У таких випадках розрахун*ки провадяться з огляду на неоподатковуваний мiнiмум доходiв громадян усумi 17 грн.

Враховуючи те, що Сихiвський районний суд м. Львова кримiнальнийзакон застосував неправильно, колегiя суддiв Судової палати у кримiнальнихсправах Верховного Суду України вирок названого суду вiд 29 квiтня 2004 р.та ухвалу апеляцiйного суду Львiвської областi вiд 20 липня 2005 р. скасува*ла i передала справу на новий судовий розгляд.

Згiдно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримiнальну вiдповiдальнiсть,який скасовує злочиннiсть дiяння або пом’якшує кримiнальну вiд*повiдальнiсть, має зворотну дiю у часi, тобто поширюється на осiб, якiвчинили вiдповiднi дiяння до набуття таким законом чинностi

14 РОЗДІЛ I

Ухвала колегiї суддiв Судової палати у кримiнальних справахВерховного Суду України вiд 2 листопада 2006 р. — Судова практикау кримiнальних справах // Кримiнальне судочинство. — 2007. —Вип. 1(3). — С. 9—10

(в и т я г)

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова вiд 23 лютого2006 р. К. засуджено за ч. 1 ст. 303 КК України до громадських робiт строкомна 80 годин, а на пiдставi статей 71, 72 КК України за сукупнiстю вирокiв ос*таточно визначено 2 роки 10 днiв позбавлення волi.

В апеляцiйнiй iнстанцiї вирок не переглядався.К. визнано винною i засуджено за систематичне зайняття проституцiєю,

тобто надання сексуальних послуг з метою отримання доходу.У касацiйному поданнi прокурор порушує питання про скасування ви*

року суду та закриття справи на пiдставi ч. 2 ст. 6 КПК України, ст. 5 ККУкраїни. Зазначає, що на момент винесення вироку щодо К. набув чиннос*тi Закон України вiд 12 сiчня 2006 р. № 3316*IV, який декримiналiзувавiнкримiноване К. злочинне дiяння, а тому К. була незаконно засуджена зач. 1 ст. 303 КК України та їй необґрунтовано призначено покарання за пра*вилами ст. 71 КК України i визначено мiру покарання у виглядi позбавлен*ня волi.

Заслухавши доповiдача, думку прокурора на пiдтримку касацiйного по*дання, перевiривши матерiали справи та обговоривши доводи касацiйногоподання, колегiя суддiв вважає, що воно пiдлягає задоволенню.

Згiдно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримiнальну вiдповiдальнiсть,який скасовує злочиннiсть дiяння або пом’якшує кримiнальну вiдповiдаль*нiсть, має зворотну дiю у часi, тобто поширюється на осiб, якi вчинили вiдпо*вiднi дiяння до набуття таким законом чинностi, зокрема на осiб, якi вiдбува*ють або вiдбули покарання, але мають судимiсть.

Як убачається iз матерiалiв справи, у перiод розгляду кримiнальноїсправи судом першої iнстанцiї щодо К., якiй органами досудового слiд*ства було пред’явлене обвинувачення у систематичному заняттi прости*туцiєю, редакцiя зазначеної статтi була змiнена. Вiдповiдно до ЗаконуУкраїни вiд 12 сiчня 2006 р. № 3316*1У (набув чинностi 10 лютого 2006 р.)вчинене К. дiяння перестало бути злочинним. Однак К. було визнано ви*нуватою i притягнуто до кримiнальної вiдповiдальностi за зазначеним ви*ще законом.

Отже, К. безпiдставно засуджено за вчинення злочину, передбаченого за*коном, що втратив чиннiсть.

У зв’язку з тим, що К. було засуджено за ч. 1 ст. 303 КК України неза*конно, їй необґрунтовано було призначено i покарання за правилами ст. 71КК України за сукупнiстю вирокiв.

Враховуючи викладене, обвинувальний вирок щодо К. пiдлягає скасу*ванню, справа — закриттю на пiдставi ч. 2 ст. 6 КПК України, ст. 5 КК Украї*ни у зв’язку з декримiналiзацiєю злочинного дiяння, а засуджена має бутинегайно звiльнена з*пiд варти.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегiя суддiв Судової па*лати у кримiнальних справах Верховного Суду України касацiйне подання

ПИТАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ КК УКРАЇНИ 15

першого заступника прокурора Харкiвської областi задовольнила, вирок Чер*вонозаводського районного суду м. Харкова вiд 23 лютого 2006 р. щодо К.скасувала, а справу щодо неї провадженням закрила на пiдставi п. 2 ст. 6 КПКУкраїни, ст. 5 КК України.

Згiдно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримiнальну вiдповiдаль*нiсть, який пом’якшує кримiнальну вiдповiдальнiсть, має зворотнудiю вчасi, тобто поширюється на осiб, якi вчинили вiдповiдне дiяннядо набуття таким законом чинностi, зокрема i на осiб, якi вiдбуваютьпокарання

Ухвала спiльного засiдання Судової палати у кримiнальнихсправах та Вiйськової судової колегiї Верховного Суду України вiд26 сiчня 2007 р. — Судова практика у кримiнальних справах // Кри�мiнальне судочинство. — 2007. — Вип. 2(4). — С. 3—5

(в и т я г)

Вироком Харкiвського районного суду м. Києва вiд 2 серпня 2001 р. Л.засуджено за ч. 3 ст. 141 КК 1960 р. на 7 рокiв позбавлення волi без конфiска*цiї майна.

За вироком суду Л. визнано винним в тому, що вiн 29 березня 2001 р.близько 10 год. 30 хв., перебуваючи у гуртожитку по вул. Горлiвськiй у м. Києвi,з метою крадiжки iндивiдуального майна громадян проник у кiмнату № 203,де мешкала I., та викрав iндивiдуальне майно останньої на загальну суму233 грн 50 коп. Виходячи з кiмнати, був помiчений сином потерпiлої I., однакЛ. став тiкати, утримуючи при собi викраденi речi, таким чином вчинившиграбiж iндивiдуального майна I.

Ухвалою апеляцiйного суду м. Києва вiд 9 жовтня 2001 р. вирок залише*но без змiни.

У касацiйному порядку вирок не переглядався.У клопотаннi про перегляд судових рiшень у порядку виключеного про*

вадження заступник прокурора м. Києва просив змiнити вирок та ухвалу узв’язку з необхiднiстю переквалiфiкацiї дiй Л. з ч. 3 ст. 141 КК у редакцiї1960 р. на ч. 3 ст. 186 КК України у редакцiї 2001 р., виключення квалiфiкуючоїознаки «завдання значної шкоди потерпiлому» та пом’якшення покарання.

Зазначене клопотання внесене на судовий розгляд спiльного засiданняза поданням п’яти суддiв Верховного Суду України, якi вважають його та*ким, що пiдлягає задоволенню, а судовi рiшення щодо Л. такими, що пiдляга*ють змiнi.

Заслухавши доповiдача, заступника Генерального прокурора УкраїниК., який вважав, що клопотання слiд задовольнити, перевiривши матерiалисправи та обговоривши доводи клопотання, суддi судових палат вважають,що клопотання прокурора пiдлягає частковому задоволенню на таких пiд*ставах.

Висновок суду про доведенiсть винностi Л. у вчиненнi злочину, за якиййого засуджено, ґрунтується на доказах, що були дослiдженi судом, i не оспо*рюється у клопотаннi.

16 РОЗДІЛ I

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримiнальну вiдповiдаль*нiсть, який пом’якшує кримiнальну вiдповiдальнiсть, має зворотну дiю в ча*сi, тобто поширюється на осiб, якi вчинили вiдповiднi дiяння до набрання та*ким законом чинностi, зокрема i на осiб, якi вiдбувають покарання.

Санкцiя ч. 3 ст. 186 КК у редакцiї 2001 р. передбачає покарання у ви*дi позбавлення волi на строк вiд 4 до 8 рокiв, тодi як санкцiя ч. 3 ст. 141 ККУкраїни у редакцiї 1960 р. передбачала покарання у видi позбавлення волi настрок вiд 7 до 12 рокiв з конфiскацiєю або без конфiскацiї майна.

Таким чином, новий кримiнальний закон пом’якшує кримiнальну вiдпо*вiдальнiсть Л., а отже, має зворотну дiю в часi.

Крiм того, вiдповiдно до примiтки 2 до ст. 185 КК України у редакцiї2001 р. у статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнача*ється з урахуванням матерiального становища потерпiлого та якщо йомуспричинено збитки на суму вiд 100 до 250 неоподаткованих мiнiмумiв дохо*дiв громадян на момент вчинення злочину, а згiдно з КК 1960 р. значна мате*рiальна шкода була оцiночним поняттям та залежала лише вiд вартостi ви*краденого та майнового стану потерпiлого.

Для квалiфiкацiї дiй Л. як таких, що спричинили значну шкоду, вартiстьвикраденого мала б становити 1700 грн, натомiсть Л. засуджений за викра*дення майна на суму 233 грн 50 коп., а тому зазначена квалiфiкуюча ознакане повинна враховуватись при квалiфiкацiї його дiй за ч. 3 ст. 186 КК Украї*ни. Таким чином, дiї Л. необхiдно квалiфiкувати за ч. 3 ст. 186 КК України яквiдкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникнен*ням у житло.

Оскiльки Апеляцiйним судом м. Києва не було внесено вiдповiдних змiндо вироку суду першої iнстанцiї, ухвала апеляцiйного суду, як i вирок, пiдля*гає змiнi.

З урахуванням ступеня тяжкостi вчиненого Л. злочину, даних про особувинного не вбачається пiдстав для пом’якшення засудженому покарання, якпро це йдеться у клопотаннi прокурора та поданнi.

Вiдповiдно до наведеного, керуючись статтями 4004, 40010 КПК Украї*ни, Верховний Суд України клопотання заступника прокурора м. Києва за*довольнив частково, вирок Харкiвського районного суду м. Києва вiд 2 серп*ня 2001 р. та ухвалу Апеляцiйного суду м. Києва вiд 9 жовтня 2001 р. щодо Л.змiнив.

Переквалiфiкував дiї Л. з ч. 3 ст. 141 КК 1960 р. на ч. 3 ст. 186 ККУкраї*ни з одночасним виключенням квалiфiкуючої ознаки «завдання значної шко*ди потерпiлому».

Статтею 14 Європейської конвенцiї про видачу правопорушникiв1957 року передбачено, що видана особа не може переслiдуватисята засуджуватися нi за яке правопорушення, вчинене до її видачi, крiмправопорушення, за яке вона була видана

Ухвала спiльного засiдання Судової палати у кримiнальнихсправах та Вiйськової судової колегiї Верховного Суду України вiд

ПИТАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ КК УКРАЇНИ 17

26 сiчня 2007 р. — Судова практика у кримiнальних справах // Кри�мiнальне судочинство. — 2007. — Вип. 2(4). — С. 5—8

(в и т я г)

Вироком апеляцiйного суду Луганської областi вiд 1 липня 2005 р. Г. ви*знано винним у вчиненнi злочинiв, передбачених ч. 2 ст. 357; ч. 3 ст. 357; ч. 2ст. 358; ч. 3 ст. 358; ч. 5 ст. 185; ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України, i йому призначе*но покарання:

за ч. 2 ст. 357 КК України 1 рiк обмеження волi;за ч. 3 ст. 357 КК України 2 роки обмеження волi;за ч. 2 ст. 358 КК України 1 рiк позбавлення волi;за ч. 3 ст. 358 КК України 1 рiк обмеження волi;за ч. 5 ст. 185 КК України iз застосуванням ст. 69 КК України 5 рокiв по*

збавлення волi з конфiскацiєю 1/2 частини майна, яке є його власнiстю;за ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України iз застосуванням ст. 69 КК України

4 роки позбавлення волi з конфiскацiєю 1/2 частини майна, яке є його влас*нiстю.

На пiдставi ч. 1 ст. 70 КК України за сукупнiстю злочинiв остаточно Г.призначено 5 рокiв позбавлення волi з конфiскацiєю 1/2 частини майна, якеє його власнiстю.

У касацiйному порядку ця справа не розглядалась.Згiдно з вироком Г. визнано винним у вчиненнi злочинiв за таких об*

ставин.22 вересня 1993 р. Г., скориставшись тим, що Д. забув у нього вдома в

м. Лисичанську по вул. Свердлова папку з документами, таємно викрав пе*чатку ТОВ «Люкс» i паспорт на iм’я Д., якi знаходились у цiй папцi.

Наприкiнцi липня 1994 р. Г. та особи, яких ранiше засуджено за цей зло*чин, а також особа, справу щодо якої видiлено в окреме провадження, за по*передньою змовою групою осiб зi складу АТ «Лiнос», розташованого в м. Ли*сичанську Луганської областi, таємно викрали 2400 кг каталiзатора КР*108вартiстю 45 767 грн 46 коп., який продали особам, справу щодо яких видiле*но в окреме провадження.

Для перевезення викраденого каталiзатора Г. та невстановленi особи запопередньою змовою пiдробили довiдку Лисичанської санiтарно*епiдемiо*логiчної станцiї та з використанням викраденої у Д. печатки ТОВ «Люкс»пiдробили накладну, яку Г. використав при перевезеннi каталiзатора.

14 березня 1995 р. Г. та особи, яких ранiше засуджено за цей злочин, осо*ба, справу щодо якої видiлено в окреме провадження, а також особа, справущодо якої закрито у зв’язку зi смертю, за попередньою змовою намагалисьтаємно викрасти зi складу АТ «Лiнос» 750 кг каталiзатора КР*108 вартiстю72 047 грн 70 коп., завантаживши його на автомобiль, але злочин не було до*ведено до кiнця з причин, що не залежали вiд їх волi, оскiльки їх було затри*мано працiвниками мiлiцiї на мiсцi подiї.

У клопотаннi заступника Генерального прокурора України порушува*лось питання про змiну вироку апеляцiйного суду щодо Г., виключення з ви*року вказiвки суду про визнання винним та засудження Г. за частинами 2, 3ст. 357, частинами 2, 3 ст. 358 КК України, переквалiфiкацiю його дiй з ч. 5

18 РОЗДІЛ I

ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України, а зi ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК Украї*ни на ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України з тих мотивiв, що суд при постановлен*нi вироку щодо Г. порушив вимоги ст. 9 Конституцiї України, ч. 5 ст. 3 ККУкраїни, ст. 5 КПК України, Закону України «Про мiжнароднi договориУкраїни» вiд 29 червня 2004 р. № 1906*IV та ст. 14 Європейської конвен*цiї про видачу правопорушникiв i засудив Г. за злочини, за якi його не буловидано Росiйською Федерацiєю, на територiї якої було розшукано i затри*мано Г.

Заслухавши доповiдача, пояснення заступника Генерального прокурораУкраїни К., який пiдтримав клопотання, перевiривши матерiали справи та об*говоривши доводи клопотання, суддi Судової палати у кримiнальних спра*вах та Вiйськової судової колегiї Верховного Суду України вважають, що кло*потання пiдлягає задоволенню.

Вiдповiдно до ст. 9 Конституцiї України та ст. 19 Закону України «Промiжнароднi договори України» чиннi мiжнароднi договори, згода на обов’яз*ковiсть яких надана Верховною Радою України, є частиною нацiональногозаконодавства України i застосовуються в порядку, передбаченому для нормнацiонального законодавства.

Статтею 14 Європейської конвенцiї про видачу правопорушникiв 1957 ро*ку, ратифiкованої Верховною Радою України згiдно iз Законом України вiд16 сiчня 1998 р. № 43/98*ВР, передбачено, що видана особа не може переслi*дуватися та засуджуватися нi за яке правопорушення, вчинене до її видачi,крiм правопорушення, за яке вона була видана.

Як убачається iз матерiалiв справи, у зв’язку з ухиленням Г. вiд суду iвiдсутнiстю його за мiсцем проживання постановою Луганського обласногосуду вiд 31 березня 1997 р. обраний Г. запобiжний захiд пiдписку про невиїздзмiнено на взяття пiд варту i оголошено його розшук. За результатами роз*шуку Г. було затримано 1 липня 2004 р. у м. Нижньому Новгородi РосiйськоїФедерацiї.

На запит Мiнiстерства юстицiї України про видачу Г. для притягненняйого до кримiнальної вiдповiдальностi за пред’явленим йому обвинувачен*ням Генеральною прокуратурою Росiйської Федерацiї 11 лютого 2005 р. бу*ло прийнято рiшення про видачу Г. для притягнення його до кримiнальноївiдповiдальностi за крадiжку i замах на крадiжку за обтяжуючих обставин iзалишено без задоволення вимоги про видачу Г. у частинi iнкримiнуванняйому квалiфiкуючих ознак розкрадання державного майна в особливо вели*ких розмiрах, оскiльки на момент вчинення злочину цiєї квалiфiкуючої озна*ки у ст. 144 КК РСФСР (у редакцiї вiд 1 липня 1994 р.) не було, а також по*вторностi у зв’язку з тим, що цю квалiфiкуючу ознаку виключено з чинногоросiйського кримiнального закону.

Крiм того, вiдмовлено у видачi Г. для притягнення його до кримiнальноївiдповiдальностi за крадiжку та пiдробку документiв, оскiльки за росiйськимкримiнальним законом минули строки давностi притягнення до кримiналь*ної вiдповiдальностi за цi злочини, а також за крадiжку паспорта Д. i викорис*тання пiдробленого документа у зв’язку iз тим, що санкцiї ч. 2 ст. 325 i ч. 3ст. 327 КК Росiйської Федерацiї не передбачають покарання у видi позбав*лення волi.

ПИТАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ КК УКРАЇНИ 19

Зазначенi обставини залишились поза увагою апеляцiйного суду при роз*глядi справи щодо Г., i його було засуджено за крадiжку та замах на крадiж*ку чужого майна в особливо великих розмiрах, за викрадення печатки та пас*порта Д., за пiдроблення документiв та використання завiдомо пiдробленихдокументiв, тобто за злочини, за якi не було надано дозволу на притягнен*ня до кримiнальної вiдповiдальностi Г. з боку сторони, яка його видала, щоє порушенням вимог ст. 14 Європейської конвенцiї про видачу правопору*шникiв.

У зв’язку з цим з вироку необхiдно виключити рiшення суду про ви*знання винним та засудження Г. за частинами 2, 3 ст. 357, частинами 2, 3ст. 358 КК України, а також переквалiфiкувати дiї Г. з ч. 5 ст. 185 на ч. 2ст. 185 КК України, зi ст. 15, ч. 5 ст. 185 на ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України заквалiфiкуючою ознакою вчинення крадiжки та замаху на крадiжку чужогомайна за попередньою змовою групою осiб i призначити йому покарання вiд*повiдно до вимог ст. 65 КК України.

Крiм того, вiдповiдно до п. 12 роздiлу II Прикiнцевих та перехiдних по*ложень КК України у разi призначення покарання за сукупнiстю злочинiв,вчинених до набуття чинностi цим Кодексом, застосовується ст. 42 КК 1960 р.,а суд, призначаючи Г. покарання за сукупнiстю злочинiв, вчинених до набут*тя чинностi КК України, застосував ч. 1 ст. 70 цього Кодексу.

На пiдставi наведеного, керуючись статтями 4004, 40010 КПК Украї*ни, Верховний Суд України клопотання заступника Генерального прокурораУкраїни задовольнив.

Вирок апеляцiйного суду Луганської областi вiд 1 липня 2005 р. щодо Г.змiнив.

Виключив з мотивувальної та резолютивної частин вироку рiшення су*ду про визнання винним та засудження Г. за частинами 2, 3 ст. 357, частина*ми 2, 3 ст. 358 КК України.

Переквалiфiкував дiї Г. з ч. 5 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 185 КК Украї*ни та призначив за цим законом 5 рокiв позбавлення волi; зi ст. 15, ч. 5 ст. 185КК України на ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та призначив йому за цим зако*ном 4 роки позбавлення волi.

На пiдставi ч. 1 ст. 42 КК 1960 р. шляхом поглинення менш суворого по*карання бiльш суворим остаточно призначив Г. 5 рокiв позбавлення волi.

В iншiй частинi вирок залишив без змiни.

Закон, який скасовує злочиннiсть дiяння або пом’якшує кримiнальнувiдповiдальнiсть, поширюється на дiяння, вчиненi до його виданняУхвала колегiї суддiв Судової палати у кримiнальних справах

Верховного Суду України вiд 20 лютого 2007 р. — Судова практикау кримiнальних справах // Кримiнальне судочинство. — 2007. —Вип. 3(5). — С. 12—14

(в и т я г)

Вироком Роздiльнянського районного суду Одеської областi вiд 15 лис*топада 2004 р. М. засуджено:

20 РОЗДІЛ I

— за ч. 3 ст. 289 КК України на 10 рокiв позбавлення волi з конфiскацiєюмайна;

— за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 �