№18 Грудень

2014

Будьте законослухняні AND BE ALWAYS IN “Order”!

10th December is Human Rights Day. Every year Human Rights Day is marked around the world to commemorate the anniversary of the Universal Dec-laration Of Hu-

man Rights (UDHR). ELSA Uzhhorod joined the world community and decided to tell about international acts of human rights.

Besides commemoration Human Rights Day, 10th December is another important event - the Nobel Prize. The Nobel Prize is widely regarded as the most prestigious award available in the fields of literature, medicine, physics, chemistry, peace, and economics.

We couldn’t mention the World Football Day. It was established by the United Nations and is cel-ebrated every year on December 10. Football for many of us is not just a simple game, but often be-come style and rhythm of life. The main objective of the World Football Day is to unite both- players and fans wedded to this game.

Стр. 2

ELSA Uzhhorod

Закріплення прав людини на

міжнародному рівні Права людини - невід’ємний

елемент людської особистості. З давніх-давен люди мріяли про вільне щасливе життя без наси-льства, жорстокості, принижен-ня, але для цього їм необхідні були певні права.

Принципи рівності й свобо-ди всіх громадян незалежно від будь-яких обставин вперше було проголошено у 1789 році у фра-нцузькій Декларації прав лю-дини і громадянина. В ній у чіткій і лаконічній формі розк-рито зміст прав людини, підкре-слена цінність людської особис-тості, визначена роль держави у встановленні статусу особистості в громадянському суспільстві.

З часом, коли проблема прав людини вийшла далеко за межі окремої держави, виникла необ-хідність у створенні універсаль-них міжнародно-правових стан-дартів у сфері прав людини. Ці стандарти відображені у низці важливих міжнародно-правових актів, що встановили загально-людські стандарти прав та інте-ресів особи, визначивши ту ме-жу, за яку держава не може вихо-дити.

Створення ООН та прийнят-тя її Статуту поклали початок якісно новому етапу міждержав-

них відносин у сфері прав лю-дини. Статут ООН зобов’язав держави дотримуватися основ-них прав і свобод людини, не допускаючи при цьому будь-якої дискримінації.

10 грудня 1948 р. Генераль-на Асамблея ООН прийняла розроблену Комісією ООН з прав людини Загальну декла-рацію прав людини . Саме цей день щорічно відзначається у всьому світі як День прав лю-дини.

Загальна декларація прав лю-дини є одним з найбільш істо-рично значущих документів в галузі прав людини. Її преамбула і тридцять статей перелічують як громадянські, так і політичні, і економічні, соціальні та культур-ні права.

Перші статті присвячені про-голошенню свободи і рівності всіх людей, а також прав, що за-кріпленні в Декларації за кож-ною людиною. Наступних 19 статей Декларації присвячені громадянським і демократичним правам, якими повинна володіти кожна людина в демократично-му суспільстві. Серед них: право на життя, свободу і безпеку; пра-во на свободу від рабства і підне-вільного стану, право на невтру-чання в особисте життя і на во-лодіння майном, а також права на свободу релігії, мови, мирних зборів і свободу пересування.. Загальна декларація прав люди-ни не є договором, і як деклара-ція, не має обов’язкової сили са-ма по собі. Тому існувала необ-хідність дати правам, закріпле-ним у Декларації, силу закону. Саме тому Генеральна Асамблея доручила одночасно Комісії з прав людини через Економічну та Соціальну Раду розробити

пакти про права людини, що охоплювали б широкий перелік основних прав і свобод.

У 1966 році під егідою ООН були прийняті Міжнародний пакт про економічні, соціаль-ні й культурні права і Міжна-родний пакт про громадянсь-кі та політичні права. Пакти є міжнародними договорами, чиї положення обов’язкові для дер-жав-учасників. Обидва пакти на-були чинності в 1976 році, після їхньої ратифікації 35 державами.

Загальна декларація прав лю-дини та міжнародні пакти скла-дають Міжнародний білль прав людини, що покладає на держа-ви обов’язок забезпечити здійс-нення закріплених у цих докуме-нтах прав всіма необхідними за-собами, у тому числі й правови-ми.

Ще одним важливим орга-ном на європейському контине-нті, у рамках якого здійснюється захист прав людини, є Рада Єв-ропи, держави-учасниці якої прийняли 4 листопада 1950 року Європейську конвенцію про захист прав людини й осново-положних свобод. Конвенція покладена в основі діючого ме-ханізму захисту прав людини на нашому континенті.

За своїм змістом права, пе-редбачені в Конвенції, багато в чому збігаються з тими правами, що визначені в Міжнародному пакті про громадянські і політич-ні права. Конвенція, так само як і Пакт, захищає тільки громадян-ські і політичні права людини. Вона є реально діючим правом, а не політичною декларацією. Дії або бездіяльність держав, що підписали Конвенцію, у випадку порушення прав, закріплених у ній, можуть бути оскаржені в Єв-

Стр. 3

№18

ропейському суді з прав люди-ни, рішення якого обов’язкові для держав-учасниць Конвенції.

На сьогодні вже склалася ціла система міжнародних норматив-но-правових актів, що стосують-ся прав людини та захищають права окремих категорій людей. Вона включає п’ять різновидів документів:

1. Міжнародний білль про права людини, що містить пере-лік невід’ємних прав.

2. Угоди, спрямовані на запо-бігання та покарання злочинів, що призводять до масових пору-шень прав людини (Конвенція про незастосування строку дав-ності до воєнних злочинів про-ти людства від 26 жовтня 196-8p., Конвенція про попереджен-ня злочину геноциду й покаран-ні за нього 1948р.)

3. Конвенції, націлені на за-хист груп населення, які потре-бують особливого піклування з боку держави (Конвенція про

права дитини 1989p.). 4. Конвенції, спрямовані на

захист людини від зловживань з боку органів держави та посадо-вих осіб (Женевські конвенції 1949р. про захист жертв війни, Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1966р., Конвенція про політич-ні права жінок 1953р., Конвенція про ліквідацію всіх форм дис-кримінації відносно жінок 1979р., Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі й інститутів і звичаїв, подібних з рабством 1956р., Конвенція про громадянство замужньої жінки 1957р.).

5. Міждержавні конференції з прав людини, що приймають заключні документи, обов’язкові для виконання державами-учасницями (Заключний доку-мент Всесвітньої конференції з прав людини. — Відень, 1993p.).

В основу усіх міжнародних стандартів з прав людини покла-

дені такі загальновизнані прин-ципи, як: повага суверенітету держави; неприпустимість втру-чання у внутрішні справи держа-ви; самоврядування народів та націй; рівноправність всіх людей та заборона дискримінації; рів-ність прав і можливостей чолові-ків та жінок; дотримання прав людини, навіть, за умови зброй-них конфліктів і відповідальність за злочинні порушення прав людини.

Автор Богдан Славич

Стр. 4

ELSA Uzhhorod

Жувати чи не жувати?

Завдяки телевізійній рекламі

про кислотно-лужний баланс знають всі. Однак існують і інші позитивні та негативні сторони регулярного жування.

Перші жувальні гумки з'яви-лися ще в давнину. Так, індіанці для того щоб постійно тренува-ти свої ясна і жувальні м'язи ви-користовували суміш вовни та меду. Після відкриття Колумбом Америки, разом з тютюном по-трапили в Європу і прообрази сучасних жувальних гумок. Од-нак європейці не змогли оціни-ти всіх переваг постійного жу-вання.

Друге народження жувальної гумки сталося в США кілька століть по тому. Для жування стали використовувати ялинову смолу. Для того, щоб добре роз-жувати цей матеріал доводилося його довго розігрівати в роті, і це стримувало поширення жува-льної гумки. Справжнім прори-вом в «жувальній» індустрії ста-ло використання соку саподили, який за своїми властивостями схожий на латекс.

Незабаром в жувальні гумки стали додавати цукор і різні аро-матизатори. У 1939 році на світ з'явилася робота американсько-го професора Холлінгворта, в якій було переконливо доведе-но, що постійне жування знімає м'язове напруження і стрес. З тих пір жувальна гумка стала обов'язковим компонентом в пайку американських солдатів.

Існує ще кілька причин, за якими жувальна гумка корисна для людини:

- жувальна гумка непогано

справляється з очищенням зубів після їжі. Правда, необхідно па-м'ятати про те, що жуйка не мо-же зрівнятися за своєю очищу-вальною силою із зубною щіт-кою. При жуванні очищається тільки одна (жувальна) поверхня зубів. Всі інші залишаються не-очищеними;

- жування супроводжується рясним виділенням слини, за рахунок чого відбувається част-кове очищення зубів і видален-ня залишків їжі з ротової поро-жнини;

- вміщені в жувальній гумці цукрозамінники (сорбіт, ксиліт) відновлюють кислотно-лужний баланс. Кисле середовище сприяє розвитку мікробів, що викликають карієс, в той час як лужне середовище перешкоджає цьому;

- постійне жування зміцнює ясна, що в свою чергу допома-гає організму справитися з гінгі-вітом і пародонтитом.

Втім, є і деякі негативні сто-рони:

- жувальні гумки, що містять цукор, а вони сьогодні представ-лені на ринку в широкому асор-тименті, викликають зниження рН, тим самим сприяючи роз-витку карієсу;

- постійне жування може чи-нити шкідливий вплив на стан скронево-нижньощелепного суглоба;

- жувальна гумка викликає потужне виділення шлункового соку. Як стверджують гастроен-терологи, жування на голодний шлунок може призводити до появи або загострення гастриту.

З чого складається жува-льна гумка?

Основним компонентом жу-

вальної гумки є жувальна основа (gum base), яка складається з со-ку дерева Саподілла, що вирос-тає в центральній Америці чи з смоли деяких хвойних дерев. В останньому випадку смолу спе-ціально обробляють, щоб вона ставала м'якою. Іншими компо-нентами жуйок є різні речови-ни, що володіють освіжаючою дією, наприклад, ментол або екстракт м'яти перцевої, глюко-за або підсолоджувачі (сорбіт, ксиліт, аспартам), а також консе-рванти.

Чи корисна жувальна гум-ка?

Основними доводами на ко-ристь регулярного жування жуй-ки є її очищаюча дія і дія на жу-вальну мускулатуру. За рахунок стимуляції слиновиділення, а також за рахунок адгезивних властивостей жуйки відбуваєть-ся промивання ротової порож-нини і очищення жувальної по-верхні зубів від залишків їжі. Однак, жувальна гумка не може повністю очистити зуби, тому стоматологи рекомендують ви-користовувати цей засіб для гігі-єни порожнини рота після їжі, у разі, коли зубна щітка недоступ-на.

Чи попереджає жуйка ро-звиток карієсу?

Жувальні гумки, що містять замість цукру або глюкози сор-біт або інші цукрозамінники як

Стр. 5

№18

https://vk.com/conference_elsauzhhorod

мінімум не сприяють зростан-ню бактерій, що викликають карієс. Також відсутність цукру позитивно позначається на кис-лотно-лужному балансі, переш-коджаючи підвищенню кислот-ності середовища в ротовій по-рожнині, що також є однією з причин виникнення карієсу. Жувальна гумка є засобом про-філактики, але не лікування. Ре-гулярне вживання жуйки не ря-тує від необхідності два рази на рік відвідувати стоматолога. Якої шкоди завдає жувальна гумка? При жуванні на голодний шлу-нок жувальна гумка може сприя-ти розвитку гастриту або загост-ренню виразкової хвороби, то-му жувати треба після їжі, вирі-шуючи проблему з очищенням

зубів і додатковим виділенням шлункового соку, необхідного для переварювання їжі. Одноча-сно позитивним і негативним моментом в регулярному жуван-ні є значна витрата енергії. Пос-тійне жування на одній поверхні рота може призводити до вини-кнення асиметричності за раху-нок збільшення жувальних м'я-зів тільки з одного боку. Чи призводить жувальна гум-ка до випадання пломб? Правильно встановлені пломби не покидають свої місця в зубі від дії жувальної гумки. Якщо ж це відбувається, то причини знаходяться не в жуйці, а в нея-кісно встановленій пломбі, три-ваючому карієсі або руйнуванні зуба, викликаному іншими при-чинами.

Як правильно жувати жуйку? Жувальну гумку слід жувати піс-ля їжі протягом 15-20 хвилин, поки не втратиться смак доба-вок. Не варто часто використо-вувати жувальну гумку, що міс-тить цукор, краще вибрати ана-лог з цукрозамінників. Не слід жувати на голодний шлунок. Не варто використовувати жуйку замість зубної щітки.

Автор Ірина Леськів

Стр. 6

ELSA Uzhhorod

Футбол - це вам не шахи, тут думати треба!

В.В. Лобановський

Покарання команд та гравців за пору-

шення міжнародних футбольних правил.

Футбол – це спорт №1. Він є

найбільш видовищним і до ньо-го завжди прикута не аби яка увага суспільства. Дуже часто команди переходять межу дозво-леного в футболі і «нариваються» на санкції від ФІ-ФА (Міжнародна федерація фу-тболу) або ж від континенталь-них футбольних організацій, як от УЄФА (Європейська футбо-льна федерація).

Найбільш болючим для украї-

нських вболівальників є питан-ня, пов'язане із футбольними клубами Криму. Росія грубо по-рушила статті 14, 15 Статуту ФІ-ФА. Порушення проявляються у незаконному приєднанні до складу РФС (Російський футбо-льний союз) деяких клубів Кримського півострова і веден-ня несанкціонованої активної роботи щодо включення до сво-го складу Республіканської фе-дерації футболу Криму, Федера-ції футболу Севастополя, а та-кож проведенні матчів на тери-торії України без відповідного дозволу Федерації футболу України. Відповідно, за ці пору-шення РФС мав би бути дисква-ліфікованим із організації, а Ро-

сія мала б залишитись без про-ведення Чемпіонату світу по фу-тболу в 2018 році, але це той випадок, коли за порушення не було нікого покарано.

В 1992 році команду Югосла-вії, що завоювала путівку на Че-мпіонат Європи – 1992, було дискваліфіковано. Спочатку, 30 травня 1992 року, Рада Безпеки ООН ввела пакет жорстких сан-кцій проти Югославії, в тому числі ті, що передбачали відлу-чення від міжнародних спортив-них змагань. А вже потім, на за-сіданні Екстренного комітету УЄФА, було підтримано санкції ООН і команду Югославії було дискваліфіковано за 10 днів до початку чемпіонату.

Стр. 7

№18

Партенери

Тел: 0505498205

Автор Вадим Пішта

Що стосується футбольних команд, то серед українських клубів міжнародну дискваліфі-кацію отримували два клуби: «Динамо» та «Металіст». «Динамо» в 1995 році було від-лучено від участі в єврокубках за спробу підкупу іспанського рефері Ньєто. «Металіст» був покараний за те, що брав участь в договірному поєдинку зі львівськими «Карпатами».

В європейському футболі по-казовим залишається випадок, коли чемпіона Франції - «Марсель» було відсторонено від змагань на один рік, а також було переведено в нижчу фут-больну лігу. «Марсель» намагав-ся підкупити футболістів клубу «Валансьєн», але вони відмови-лись і, як наслідок, подія набула розголосу. Під час розгляду справи було виявлено ще один факт – несплата податків Бер-наром Тапі, президентом клубу. Бернар отримав 8 місяців тюре-много ув'язнення.

В футболі, як і в житті, коруп-ція постійно має місце. Най-більш відомим залишається іта-лійський корупційний скандал 2006 року. В результаті якого, найбільш титулований італійсь-кий клуб «Ювентус», був позба-влений двох чемпіонський ти-тулів, а також відправлений у другу за значення італійську фу-тбольну лігу. За рішенням УЄ-

ФА «Ювентус» втратив право участі в Лізі чемпіонів.

Історія знає ще один трагіч-ний момент, який пов'язаний з італійським грандом. В 1985 році, під час проведення фіналу Кубка європейських чемпіонів, «Ювентус» грав з «Ліверпулем», стався найбільш сумний випа-док за час існування футболу. Приблизно за годину до закін-чення матчу група фанів «Ліверпуля» перелізла через огорожу, що відділяла їх від фа-нів «Ювентуса». Італійські фани намагались втекти, в результаті чого вони викликали руйнуван-ня опорної стіни стадіону. Бага-то людей встигло сховатись, але не всі, як наслідок, 39 загиб-лих людей. За результатами трагедії було прийнято наступні рішення: всі англійські клуби були відсторонені від змагань під егідою УЄФА на 5 років; 14 фанатів «Ліверпуля» були ви-знані винними у вбивстві по необережності та отримали три роки тюремного увязнення.

Окрему увагу слід приділити дискваліфікаціям, які наклада-ються на футболістів. Най-більш резонансною за останній час стало позбавлення гравця збірної Уругуваю Луїса Суареса права брати участь у змаганнях чотири місяці. Це сталось вна-слідок того, що футболіст вку-сив на полі представника збір-

ної Італії під час матчу Чемпіо-нату світу.

Унікальним є випадок дис-кваліфікації Вінні Джонса, яку він отримав за зйомки у фільмі «Жорстокі хлопці футболу», де він показував яким чином пот-рібно наносити удари, щоб тра-вмувати футболістів. Як наслі-док, Джонс залишився поза фу-тболом на 6 місяців.

Найбільш одіозною видаєть-ся дискваліфікація футболіста «Манчестер Юнайтед» Еріка Кантони, який наніс супернику удар ногою в стилі кунг-фу під час матчу, за що й був покара-ний 120 годинами виправних робіт, а також 9 місяцями без гри.

В футболі трапляються різні ситуації, в деяких випадках по-рушники футбольних правил отримують своє покарання, а в деяких – ні, але це ніяк не може вплинути на любов фанатів до цього прекрасного дійства.

Стр. 8

ELSA Uzhhorod

Зробіть свої студентські роки яскравішими! Не пропустіть можливість пройти стажування по Програмі STEP (The Student

Trainee Exchange Programme) в Італії. Для вас відкрито 11 стажувань в таких містах, як: Мілан, Рим, Палермо, Вене-

ція, Павія та ін. Нагадуємо, дедлайн заповнення online form 16 грудня.

Деталі стажувань та умови Програми знайдете за цим посиланням: http://step.elsa.org/country/italy/

Стр. 9

№18

Стр. 10

ELSA Uzhhorod

Рабство у сучасному

світі. Що таке рабство? Рабство –

це становище, при якому люди-на знаходиться в певному місці і займається певною діяльністю не по своїй волі, а також позбав-лена можливості змінити ситуа-цію за власним бажанням.

Поняття рабство кожна люди-на розуміє по різному. З давніх-давен суспільство розуміло, що рабство – це бути підданим ко-мусь і виконувати роботу безо-платно і без дозволу, за власним бажанням нічого не робити. І це пояснюється тим, що в ті часи бідні верстви населення були змушені підкорятися, бо їх пере-слідував страх і необхідно було якось вижити. В тому, так би мо-вити, не цивілізованому світі лю-дина виконувала свої обов’язки примусово, знаходилася у влас-ності інших людей або організа-ції і вона, можна сказати, розгля-далася як складова господарства так само як і худоба чи знаряддя праці. ЇЇ могли продати, обміня-ти або навіть вбити без її згоди. Рабовласницькі держави встано-влювали закони, що закріплюва-ли становище рабів та регулюва-ли торгівлю людьми. Для вико-нання цих законів використову-валися насильницькі державні органи. Важке становище рабів призводило до їхніх повстань,

які неодмінно придушували-ся. Із цього вбачається, що наші предки були позбавле-ні свого при-родного, не-від'ємного та конституцій-ного права – права бути ві-льними.

Згодом, в процесі ево-люції, рабство над людьми почало забороняти-ся і було першою з проблем у галузі прав людини, яка виклика-ла серйозну міжнародну стурбо-ваність. Заборона рабства і рабо-торгівлі знайшла закріплення в Загальній декларації прав люди-ни, в Міжнародному Пакті про громадські і політичні права та ще майже у 20-ти універсальних та регіональних міжнародних договорах. Таке закріплення сві-дчить про те, що мова йде про загальновизнану міжнародно-правову норму.

В сучасному розумінні “рабство” не обов’язково пов’я-зане з експлуатацією праці та позбавленням волі, а може існу-вати як залежність, яка виникає в наслідок традицій, культури, ре-лігії, віку тощо.

С ь о г о д н і п і д с л о в о м “рабство” підпадає цілий ряд порушень прав людини, таких як торгівля дітьми, дитяча прости-

туція, дитяча порнографія, екс-плуатація дитячої праці, нанесен-ня статевого каліцтва дівчаткам, використання дітей у збройних конфліктах, боргову кабалу, тор-гівлю людьми та людськими ор-ганами, експлуатація проституції та деякі види практики, що вико-ристовуються в умовах апартеїду та колоніальних режимів.

На жаль, в сучасному світі рабство та пов'язана з ним рабо-торгівля мають жорстоке продо-вження та становить глобальну проблему майже в кожній країні, що значно порушує права люди-ни.

Дослідження останніх років показують, що торгівля дітьми є найбільш поширеним видом злочинності. Дівчаток та хлоп-чиків переправляють в різні краї-ни, де примушують вчиняти їх протиправні дії, такі як жебраку-вання і навіть займатися прости-туцією. Найгіршими є випадки, коли батьки заради кращого ма-теріального життя віддають своїх дітей.

За даними Міжнародної орга-нізації праці, торгівля дітьми ста-новить бізнес обсягом в один мільярд доларів США на рік.

На сьогодні дитяча проститу-

Тиранія виростає із демократії. Інак-ше кажучи, із крайньої свободи виникає найбільше і

найжорстокіше рабство. Платон

Стр. 11

№18

ція неповнолітніх приносить до-сить великі прибутки експлуата-торам. Примушування дітей до вступу у статеві зв’язки є найжор-стокішою формою злочинності, оскільки вони зазнають фізич-них, психологічних страждань, що супроводжує їх все життя. Більшість постраждалих непов-нолітніх від таких злочинів часто не живуть надалі повноцінним життям, а в гірших випадках – закінчують життя самогубством.

З широким використанням мережі Інтернет значно поши-рюється дитяча порнографія, яка теж негативно впливає на психо-логію не лише дітей, а й дорос-лих, що в кінці-кінців знову ж таки призводить до самогубства.

Конвенція також охоплює по-няття експлуатації дитячої праці, оскільки низький рівень життя в деяких країнах призводить до

того, що діти змушені працюва-ти, щоб прожити. Це є не менш глобальною проблемою, бо ро-бота в ранньому віці призводить до фізичного і психологічного стресу і це заважає нормальному розвитку дитини.

Дуже часто дитячу робочу си-лу використовують підприємці, бо не сплачують за них податків, що є нелегальним.

Розвиток демократії, повага до прав іншої людини ще не озна-чає, що рабство зникло з нашого життя при прийнятті законів про відміну рабства. Воно тільки вдо-сконалило свою форму і ще бі-льше принижує гідність людини.

Примусова праця, як вже за-значалось раніше, також є різно-видом рабства. Конвенція про захист прав людини та осново-положних свобод також заборо-няє рабство та примусову працю.

У своїх рішеннях по справах «Ван дер Мусселе проти Бельгії (Van der Mussele v. Belgium) (Рішення Європейського суду від 23.11.1983 року, § 32, Series A, No 70; «Сіліаден проти Франції (Siliadin v. France), скарга № 73-316/01, §§ 115–116, ECHR 2005-VII, «Штуммер проти Австрії (Stummer v. Austria), (Рішення ЄСПЛ від 07.07.2011 року, скарга №37452/02, §§ 117–118), Євро-пейський Суд звернувся до норм Конвенції Міжнародної організа-ції праці №29 про примусової чи обов’язкової праці. В розумінні даної конвенції «примусова чи обов’язкова праця» означає «будь-яку роботу чи службу, що її вимагають від якої-небудь осо-би під загрозою якогось пока-рання і для якої ця особа не за-пропонувала добровільно своїх послуг.» Це визначення ЄСПЛ взяв за основу при тлумаченні пункту 2 статті 4 Конвенції про захист прав людини та осново-положних свобод.

Велика кількість справ про порушення ст. 4 Конвенції свід-чить про те, що незважаючи на захист конвенцією свободи лю-дини, наразі ще зберігаються різ-ні форми рабства.

Автор Наталія Тотар

Стр. 12

ELSA Uzhhorod

Утворення та розпад СРСР: процеси, що ві-дбувались в Україні.

СРСР – найбільша світова

імперія, що коли-небудь існува-ла. Вона об’єднала 15 сучасних країн і проіснувала майже 70 ро-ків.

Початок формування СРСР припадає на 1919 р. Згідно з Конституцією 1919 р. Україна вважалася формально незалеж-ною державою. Проте суверені-тет країни зводився до мінімуму. В Україні здійснювався суворий контроль московського центру, що забезпечувався трьома сила-ми, - РКП(б), складовою части-ною якої була КП(б)У, Черво-ною армією і карателями ЧК.

У грудні 1920 р. між РРФСР і УРСР був підписаний Союзний робітничо-селянський договір, згідно якому республіки вступали до військово-економічного сою-зу. Створювалися об'єднані комі-саріати військових і військово-морських сил, зовнішньої торгів-лі, фінансів, праці, транспорту, пошти і телеграфів, що перебу-вали в прямому підпорядкуванні РНК РРФСР. Подібні договори були заключені Радянською Ро-сією і з іншими радянськими ре-спубліками. Це було вирішаль-ним кроком до створення єдиної централізованої держави більшо-виків.

30 грудня 1922 р. І з'їзд Рад СРСР прийняв Декларацію про створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік і затве-рдив Союзний договір. У дого-

ворі вказувалося, що "незалежні радянські республіки добровіль-но і на рівноправних умовах вступають до державного союзу і деякі свої повноваження переда-ють органам центральної влади". Під контроль союзного уряду потрапляли: зовнішня торгівля, армія і флот, зовнішня політика, фінанси, транспорт і зв'язок. У сфері республіканських органів влади залишалися внутрішні справи, освіта, юстиція, земле-робство і соціальне забезпечен-н я . З м е т о ю г а р а н т і ї "добровільності" союзу, кожна республіка мала право виходу з

нього, що було зафіксоване в Конституції 1924 р.

Радянська імперія почала да-вати збій в середині 80-их років. У квітні 1985 р. М. Горбачов проголосив курс на перебудову, що базувалася на так званому но-вому політичному мисленню. У зовнішній політиці це передба-чало відмову від вирішення між-народних проблем за допомо-гою сили. У внутрішній політиці перебудова передбачала розви-ток демократії, гласності, надан-ня громадянам СРСР можливості впливу на прийняття державних рішень і контролю за їх виконан-

Кто не жалеет о распаде Советско-го Союза, у того нет сердца; кто хочет воссоздать его в прежнем ви-

де, у того нет головы.

В.В.Путін

Стр. 13

№18

ням. 26 квітня 1986 р. на Чорно-бильській АЕС, що розташована в Київській області, сталася ката-строфа планетарного масштабу.

У березні 1990 р. внесені змі-ни в Конституцію СРСР, 6-а стаття якої, що визначала керівну роль КПРС у радянському суспі-льстві, втратила свою чинність.

У березні-травні 1990 р. від-булися на альтернативній основі вибори депутатів у Верховну Ра-ду УРСР та місцеві ради. У пар-

ламенті сформувалися два основ-ні політичні блоки: очолювана комуністами група «За радянську суверенну Україну» (239 депута-тів) і Народна рада (120 депута-тів).

16 липня 1990 р. після прого-лошення суверенітету прибалтій-ськими республіками та Російсь-кою Федерацією, Верховна Рада УРСР ухвалила «Декларацію про державний суверенітет України».

3 серпня 1990 р. Верховна Рада України прийняла закон «Про економічну самостійність

Української РСР». Головними принципами економічної полі-тики республіки визнано: влас-ність народу на його національне багатство та національний дохід.

1 серпня 1990 р., згідно із за-коном СРСР «Про пресу та інші засоби масової інформації», ска-совано цензуру.

17 березня 1991 р. згідно з постановою Верховної Ради СРСР, відбувся загальносоюзний референдум щодо збереження

Радянського Союзу. На референ-дум винесено таке питання: «Чи вважаєте Ви за необхідне збере-ження СРСР як оновленої феде-рації рівноправних суверенних республік, в якій повною мірою гарантуватимуться права і свобо-да людини будь-якої національ-ності?». В Україні під час рефе-рендуму проведене республікан-ське опитування, виборцям за-пропонували ще відповісти на запитання: «Чи згідні Ви з тим, що Україна має бути в складі Со-юзу Радянських Суверенних Дер-

жав на засадах Декларації про державний суверенітет Украї-ни?». Крім того, за рішенням Га-лицької асамблеї у Львівській, Івано-Франківській та Тернопіль-ській областях був третій бюле-тень: «Чи Ви хочете, щоб Украї-на стала самостійною держа-вою?». Результати референдуму були такими: 70,5 % його учас-ників в УРСР проголосували за збереження СРСР, 80,2 % грома-дян ствердно відповіли на запи-

тання республі-канського опиту-вання, а в трьох західних облас-тях майже однос-тайно проголо-сували за повну н е з а л е ж н і с т ь України. 19 серпня в Мос-кві за відсутності П р е з и д е н т а СРСР М. Горба-чова створений Державний комі-тет з надзвичай-ної ситуації . 24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради УРСР прийняла

«Акт проголошення незалежнос-ті України».

Автор Вадим Пішта

Стр. 14

ELSA Uzhhorod

Історія Нобелівської премії

Нобелівська премія – най-

престижніша міжнародна наго-рода в галузях наук, освіти і ку-льтури, яка щорічно вручається видатним науковцям, винахідни-кам, дослідникам, а також осо-бам зробили значний внесок в розвиток культури і суспільства в цілому.

Нобелівська премія бере свій початок в далекому 1853 році і вперше виходить в світ у запові-ті відомого науковця і дослідни-ка – Альфреда Нобеля. За цим заповітом все майно вченого було внесено в спеціальний фонд, відсотки з якого кожного року мали розподілятись між видатними особами які «принесли найбільшу користь людству». Згідно з бажанням Нобеля премія присуджувалась в п’яти галузях: фізика, хімія, фізі-ологія, медицина, література, а також окремо за особливі досяг-нення у справі миру. Єдиним нововведенням було запрова-дження премії в галузі економіки в 1969 році.

Проте, доля Нобелівської премії була не такою легкою. Родина засновника скептично віднеслась до заповіту, вважаю-чи себе обділеними. Панували

довгі суперечки щодо його дійс-ності. Аж у 1897 році його було визнано законним. У той же рік виконавці волі Нобеля присту-пили до організації фундації та вручення премії.

Врученню премії передує клопітка робота, яка проводить-ся численними організаціями у всьому світі протягом цілого ро-ку. Лауреати утверджуються у жовтні Шведською королівсь-кою академією наук, комітети якої відповідальні за присуджен-ня премій у кожній галузі.

Традиції церемонії вручення Нобелівської премії залишають-ся майже незмінними протягом всього існування премії. Вона вручається кожного року в день смерті Альфреда Нобеля 10 гру-дня в Стокгольмському концерт - холі. Після вручення прохо-дить урочистий банкет на якому, окрім лауреатів і організаторів, вчених і громадських діячів, та-кож присутні король і королева Швеції і члени монаршої роди-ни. Заключною частиною є Но-белівський концерт – одна з найбільш визначних музичних подій Швеції.

На сайті Нобелівських пре-мій з'явився список осіб, яких висували на премію в 1901-1950 рр., але які її не отримали. За правилами комітету, імена номі-нантів тримаються в секреті пів-століття.

Як випливає з цього списку, на премію висувався Йосип Ста-лін (його ім'я фігурувало з спис-ках в 1946 і в 1948 роках), Адольф Гітлер (його запропону-вав у 1939 році один з членів шведського парламенту, але ця кандидатура була відхилена ко-мітетом швидко), і його вірний соратник Беніто Муссоліні.

Пропонували і Вінстона Чер-

чілля, але замість цього він отримав премію з літератури в 1953 р.

Нажаль серед нобелівських лауреатів нема жодного громадя-нина України. Проте наша дер-жава є батьківщиною шести з них. Першим українцем за похо-дженням, який отримав нобелів-ську премію був Ілля Мечников – один з найвидатніших вчених початку 20 століття, основопо-ложник еволюційної ембріоло-гії, імунології та мікробіології. Він був удостоєний звання лау-реата Нобелівської премії в об-ласті фізіології та медицини у 1908 році. Ще одним вченим, який отримав премію в цій галу-зі був Зельман Ваксман – відо-мий український біохімік і по праву один з «найбільших бла-годійників людства».

Також до лауреатів премії відносяться: Йосеф Шмуель Аг-нон – за досягнення в області літератури, Саймон Кузнець – в області економіки, а також Ро-альд Гофман і Георгій Харпак – за здобутки в галузях хімії і фізи-ки відповідно.

Велика кількість українців була номінована на премію, проте з тих чи інших причини не здобула її. До них належали: Іван Франко, Павло Тичина, Микола Бажан, Василь Стус, Олесь Гончар, Віктор Ющенко, Борис Олійник, Юлія Тимоше-нко.

Автор Ігор Цмур

Стр. 15

№18

Be part of the biggest International Legal Research Group in ELSA history!

Info: elsa.org/page/socialrights

ELSA Uzhgorod